Issuu on Google+


РІЗДВЯНЕ У чорнім небі заясніли зорі, На вулицях ввімкнули ліхтарі. Всі перехожі, як волхвицарі Несуть свої скарби, свої дари. Для кого? Може, це для Бога? На вулицях ясніють ліхтарі, У чорнім небі увімкнули зорі… Ісусові немає знову місця, Хатини, де Він має народиться. Дари різдвяні знову не для Нього… В твоїй душі вже згасли ліхтарі, В брудні шибки не зазирають зорі? Впусти Христа, мов до вертепу, в серце, Свята любов у нього увіллється, І янгол в небі радо заспіва. І станеш ти волхвом, царем зі сходу, І принесеш МалятіБогу злото, Ладан і смирну щирої любові. І пісня ангелів за Божим словом Тобі відкриють таїну Різдва. Зоряна ЖИВКА


Очікування Різдва Ще не було Різдва щасливих днів, Ще світ був повен відчаю і крові, Він мав любов, але не знав Любові, Яка б його спасала від гріхів. Ще не було Різдва, та світ ним снив, Вже мить його надходила невпинно. ...Воли жували сіно безневинно, Коли дверима Йосип зарипів. Ще не було Різдва, та вже в імлі З’являлись обриси великої події... Вже у потуги й стогони Марії Вслухалась кожна мишка у хліві.

І раптом крик. Родилось Немовля, Як родяться усі на світі діти, Та небо почало співати і радіти, І радісно всміхнулася земля. На цілий всесвіт в небі заяснів Гарячий промінь зірки осяйної, Щасливої, різдвяної, святої, Й покликав у дорогу мудреців. Вже є Різдво! Прийшов на землю Він — Творець життя, наповнений любов’ю, Який цей світ омив Своєю кров’ю І знаний як Ісус і Божий Син. Василь МАРТИНЮК


www.blag.org.ua ¹ 4(70) 2010 æîâòåíü-ãðóäåíü Æóðíàë âèõîäèòü ùîêâàðòàëüíî

Âèäàííÿ Öåðêâè õðèñòèÿí â³ðè ºâàíãåëüñüêî¿ Óêðà¿íè Ðåäêîëåã³ÿ æóðíàëó: Ì. Ïàíî÷êî Ì. Ñèíþê Â. Îíèùóê ª. Ìåëüíè÷óê ª. Àáðàìîâè÷ Ãîëîâíèé ðåäàêòîð: Þð³é ÂÀÂÐÈÍÞÊ Àäðåñà ðåäàêö³¿: Æóðíàë «Áëàãîâ³ñíèê», âóë. Âîðîí³õ³íà, 14à, ì. Ëóöüê, 43020 Òåëåôîíè: (0332) 78-99-85 (0332) 25-44-06 Ôàêñ: (0332) 78-97-98 E-mail: blagovis@online.ua

www.blag.org.ua

Ðîçðàõóíêîâèé ðàõóíîê 26000232440001 ÌÔÎ 303440 â ÊÁ “Ïðèâàòáàíêó” ì.Ëóöüê, êîä 23253886 Ñâ³äîöòâî ïðî ðåºñòðàö³þ Ê ¹ 3574 â³ä 30.11.98

Íàä íîìåðîì ïðàöþâàëè: ³êòîð ÌÎʲÉ×ÓÊ Îëüãà ̲ÖÅÂÑÜÊÀ Âàñèëü ÌÀÐÒÈÍÞÊ Âîëîäèìèð ØÎËÎÌ Àííà ßÐÓÒÀ Íàòàë³ÿ ÊÎÐͲÉ×ÓÊ

Ïðåäñòàâíèê æóðíàëó â Êàíàä³: Anatoliy Koren 1764 Dingman Dr. London, ON, N6N107 Canada òåë. (519)685-99-88 Íàäðóêîâàíî: Ðåë³ã³éíå òîâàðèñòâî «Ì³ñ³éíà êíèæêîâà ôàáðèêà “Õðèñòèÿíñüêå æèòòÿ”» (ÂÑÎ ªÕÁ), âóë. Â. Ñòóñà, 3, ì. Ëóöüê; òåë. (0332) 710874

Íàêëàä 3500 ïðèì³ðíèê³â

В. Куриленко. Великий же зиск — то благочестя ..............4 С. Андрейченко. Піна .........................................................7 Р. Хайдлер. Життя у святості ...........................................8 С. Андрейченко. Хто думає «лівим»? ...............................11 В. Вознюк. Портрет духовної людини ...............................12 Дорога небагатьох ............................................................15 Л. Бівер. Як ми виглядаємо? ............................................16 Ю. Вавринюк. Штучна побожність ....................................19 Інтерв’ю до теми. Михайло Паночко .................................20 Світити завжди. Світити скрізь. А для чого? ...................21 Ю Вавринюк. Святе серед нечистого ................................22 І. Скоць. Сила слова .........................................................24 Лихослів’я .........................................................................25 В. Котовський. Ревність за домом Твоїм .........................26 О. Мокренчук. Свобода бути особистістю .........................28 Пуритани: вигнанці за чистоту віри ................................30 М. Лукадо. Потворна релігія ............................................34 Свідчення. Промолені стіни монастиря ............................36 Зустріч колишніх ув’язнених .............................................36 Поетична сторінка. Різдвяна добірка віршів ....................40 Я. Синюк. Безвідповідальність .........................................42 О. Генрі. Дари волхвів ......................................................44 Мовою притчі. Здатність бачити лише коричневе ............47 Свідчення. Адольф Муравський ........................................48 М. Юнаковський. Загублений олівець ..............................51 Найстаріша церква ХВЄ Волині святкувала 90Hріччя .....52 Новини ..............................................................................53

Õóäîæí³é òà òåõí³÷íèé ðåäàêòîð ³êòîð Ìîê³é÷óê Ó íîìåð³ âèêîðèñòàí³ ôîòî Þð³ÿ Âàâðèíþêà, ³êòîðà Ìîê³é÷óêà, Ãåííàä³ÿ Àíäðîñîâà òà ³íòåðíåò-ðåñóðñ³â

2Ïðè ïåðåäðóêó ïîñèëàííÿ íà «Áëàãîâ³ñíèê» îáîâ’ÿçêîâå. 2Ðåäàêö³ÿ íå çàâæäè ïîä³ëÿº äóìêè àâòîð³â ìàòåð³àë³â, ùî äðóêóþòüñÿ. 2Íàä³ñëàí³ ìàòåð³àëè íå ðåöåíçóþòüñÿ ³ íàçàä íå ïîâåðòàþòüñÿ. © ÁËÀÃÎÂIÑÍÈÊ 2010

2


Ñòîð³íêà ðåäàêòîðà «…Поводьтеся… як личить святим» (Еф. 5:1H6) Досить часто у середовищі віруючих людей, особливо з уст слу жителів чи проповідників, можна чути таку фразу: «Так не мож на робити (говорити, одягатися), бо «так не личить святим». Сама фраза є правильною, тим більше, що підтверджується Словом Божим, але проблема полягає в тому, що кожен має своє розумі ння поняття «як личить святим». Якщо ж взяти оригінал, так, як написав апостол Павло, то виявиться, що здебільшого цю ци тату використовують у більш вузькому значенні (і не завжди доречно). Апостол пише про те, що ми повинні бути «насліду вачами Богові, як улюблені діти, поводитися в любові», щоб не було «розпусти та нечисті усякої і зажерливості». Тут йдеться не лише про зовнішній вигляд чи зовнішню поведінку: «на слідування Богові» включає набагато більше: це стан серця та душі, це, перш за все стан внутрішнього чоловіка. На жаль, віруючі найчастіше дивляться на зовнішні прояви: на слова, вчинки, одяг, наявність (чи відсутність) прикрас тощо. Безперечно, зовнішнє — відображення внутрішнього, вони тісно взаємопов’язані, але акцентування лише на зовнішньому при зводить не до духовності, а до релігійності. Коли моя донька була у першому класі, на одному з уроків мова зайшла про віру. Не знаю про що конкретно йшлося, але донька щиро, подитячому сказала вчительці у вічі: «Ви — не віруюча!» На заперечення: «Чому ти так вирішила? Я вірю в Бога!», пояснила: «Ні, невіруюча! Бо ви не ходите до нас на зібрання і носите сережки». Ось таке дитяче уявлення про те, хто такий віруючий, сформоване вихованням у церкві. Але про блема в тому, що так думають дорослі віруючі, коли духовність визначається формою одежі, відсутністю прикрас та відвідуван ням НАШОЇ церкви. Не думаю, що саме це мав на увазі апостол Павло. Пригадую ще один випадок із життя. Якось віруючий, що пра цював на заводі, серйозно посварився з майстром. Суперечка була емоційною, як зазвичай буває в таких випадках. Не маючи ваго мих аргументів, християнин кинув зопалу: «Та я й так тут найк ращий з усіх: один я в цеху не випиваю, не палю…». На що муд рий майстер відповів: «Оце єдине, чим ти відрізняєшся від інших». Так, у нас часто є своє бачення того, хто такий віруючий чи святий. Пригадайте хоча б відоме українське визначення хрис тиянина: «Християнин? Перехрестися! О, бачу, істинний хрис тиянин!» Для когось християнин той, хто не п’є горілки, не ку рить цигарок, для когось — хто не носить сережок та інших прикрас, жінка, яка носить хустинку. Для когось святий — той, хто говорить іншими мовами чи належить до моєї церкви… Пе релік можна продовжувати до безкінечності. А втім біблійна фраза «як личить святим» залишається акту альною, особливо тепер, в час релігійного лібералізму, коли з ве ликою швидкістю розмиваються межі між святим та нечистим. І хоча вона стосується перш за все нашого внутрішнього стану, за яким ми повинні стежити найретельніше, зовнішні прояви ма ють у житті християнина далеко не другорядне значення. Бо «чим наповнене серце…», те і проявляється у нашій мові, по ведінці, одязі та стосунках з людьми. Про це ми і поговоримо на сторінках цього номера журналу.


Âåëèêèé æå çèñê — òî

áëàãî÷åñòÿ «Великий же зиск — то благочестя із задоволенням» (1 Тим. 6:6). Близько 2000 років тому ці слова написав апостол Павло своєму духовному синові Тимофію. Згодом він знову пише до нього вже інші слова: «Настане бо час, коли здорової науки не будуть триматись, але за своїми пожадливостями виберуть собі вчителів, щоб вони їхні вуха влещували. Вони слух свій від правди відвернуть та до байок нахиляться» (2 Тим.4:34). Що таке байки? Володимир Івано вич Даль у своєму тлумачному словнику дає таке визначення байки: 1) Вигадана подія, вигадка; 2) Повчання через іносказання; 3) Неправда, марнословство і пустомовність. Любов до байок буде однією з ознак остан нього часу. «Ісус же промовив у відповідь їм: «Стережіться, щоб вас хто не звів! Бо багато хто прийде в Ім’я Моє, кажучи: Я Христос. І зведуть багатьох... І через розріст беззакон ства любов багатьох охолоне» (Мт. 24:45,8).

4

Зауважте тут тричі наголошується на слові «багато». «Багато прийде…», «зведуть багать ох» і «любов багатьох охолоне». Отже, більшість християн будуть піддані спокусам і потраплять у спокусу. Саме про це поперед жає Ісус Христос. А ось що каже апостол Петро: «А між людом були й неправдиві пророки, як і будуть між вас учителі неправ диві, що впровадять згубні єресі, відречуться від Владики, що викупив їх, і стягнуть на себе самі скору погибіль. І багатохто підуть за пожадливістю їхньою, а через них дорога правдива зневажиться» (2 Петр. 2:12). Цей останній час у Біблії названий часом Лота і часом Ноя. В Євангелії від Луки Син Божий каже: «І, як було за днів Ноєвих, то буде так само й за днів Сина Людського: їли, пили, женилися, заміж виходили, аж до того дня, коли Ной увійшов до ковчегу; прийшов же потоп, і всіх вигубив. Так само, як було за днів Лотових: їли, пили, купували, продава ли, садили, будували; того ж дня, як Лот


вийшов із Содому…» (17:2630). Люди набува ють багато матеріального. Вороги матеріаль ного надбання це — злодії, іржа та міль. Вони забирають наші надбання. Тимчасові надбан ня скороминучі, вони швидко зникають. Все видиме — тимчасове, а невидиме — вічне. У книзі Повторення Закону сказано так: «Щоб ти не сказав у серці своїм: «Сила моя та міць моєї руки здобули мені цей добробут». Отже, якщо людина має багатство, то вона має пам’ятати, що саме Бог дає їй здоров’я, Бог дає їй розум, дає їй обставини. Іноді багатство набувається наполегливою працею, а іноді злочинним шляхом. Тому апостол Павло каже: «Останніми днями настануть тяжкі часи. Будуть бо люди тоді самолюбні, грошо любні, зарозумілі, горді, богозневажники, батькам неслухняні, невдячні, непобожні, нелюбовні, запеклі, осудливі, нестримливі, жорстокі, ненависники добра, зрадники, нахабні, бундючні, що більше люблять роз коші, аніж люблять Бога, вони мають вигляд благочестя, але сили його відреклися» (2 Тим. 3:15). І це покоління — покоління останніх часів — буде зайняте переважно набуттям матеріального. Але Писання закликає здобувати те, що вічне. Що ж це і як його здобути? «Хто напу чування не приймає, той не дбає про душу свою, а хто слухається остороги, здобуде той розум» (Пр. 15:32). «Серце розумне знання набуває, і вухо премудрих шукає знання» (Пр. 18:15). «Чести набуває покірливий духом» (Пр. 29:23). «Набуток премудрости ліпший за перли!» (Йов. 28:18). І ще: «Вели кий же зиск то благочестя із задоволенням» (1 Тим. 6:6). Що таке благочестя? Благочестя — це істинна побожність, благоговійне визнання божественних істин і виконання їх на ділі. Як не дивно, благочестя може бути марним. Ось що про це говорить Яків у своєму Посланні: «Коли ж хто гадає, що він побожний, і свого язика не вгамовує, та своє серце обманює, марна побожність того!» (Як. 1:26). Благочес тя (в укр. перекладі «любов») може бути також непостійним: «Бо ваша любов, немов хмара поранку, і мов та роса, що зникає уранці» (Ос. 6:4). Є люди, які відвідують церкву і ніби, на перший погляд, благочес тиві, але насправді їхнє життя поза церквою: в домашніх умовах, в бізнесі, у стосунках з людьми не відповідає такому поняттю, як благочестя. Той же апостол Яків говорить про чисту й непорочну побожність: «Чиста й непорочна побожність перед Богом і Отцем оця: зглянутися над сиротами та вдовицями в утисках їхніх, себе берегти чистим від світу» (Як. 1:27). Отже, благочестива людина тур бується про найбідніших та найнещасніших. А подруге, вона зберігає себе чистою та

непорочною від світу. Таким чином, благочес тя полягає не лише в тому, щоб робити добро своєму ближньому, а й у тому, щоб зберігати самих себе в чистоті. Ми знаходимо не одну згадку в Біблії про благочестивих людей. «І ото був в Єрусалимі один чоловік, йому ймення Семен, людина праведна та благочестива, що потіхи чекав для Ізраїля. І Святий Дух був на ньому. І від Духа Святого йому було звіщено смерти не бачити, перше ніж побачить Христа Господ нього» (Лк. 2:25). Зауважте, цей чоловік був мужем праведним та благочестивим. І Господь виявляє милість до нього, даючи можливість побачити ХристаНемовля і розпізнати у Ньому Месію. У Діях святих апостолів йдеться про сотни ка італійського полку Корнилія. «З усім домом своїм він побожний був та богобійний, подавав людям щедру милостиню, і завжди Богові молився» (Дії 10:2). Не багато чо ловіків у нинішні часи можуть похвалитися тим, що їхні доми благочестиві і бояться Бога. Але Корнилій міг це робити, бо про нього сказано, що він боявся Бога з усім домом своїм. Він творив багато милості, завжди молився Богові — а це ознаки істинного благочестя. І коли йому явився ангел, то сказав: «Молитви твої й твоя милостиня перед Богом згадалися...» І далі ангел розповів сотнику, як йому зустрітися з апостолом Петром, який розповість йому про вічне спасіння і про те, як отримати його. Біблія також свідчить, що є жінки, які присвячують себе благочестю. Є такі, які присвячують себе наклепам та обмовам, інші — вбранню та прикрашанню свого тіла, але все ж є на цій землі жінки, які присвячують себе благочестю. І для них є чудова обітниця: «…Мешкання праведних Він (Бог) благосло вить». Якщо ти хочеш, щоб твій чоловік, твої діти були благословенні, то ти маєш бути благочестивою і в домі твоєму має панувати благочестя. Християнин і благочестя — ці поняття нерозривно пов’язані, і Бог дає нам сили досягати цього, бо «усе, що потрібне для життя та побожності, подала нам Його Божа сила пізнанням Того, Хто покликав нас сла вою та чеснотою» (2 Пет. 1:3). Тож, якщо ми бажаємо бути благочестивими людьми і мати непорочну побожність, отримати це ми може мо лише через пізнання Христа Ісуса. Читай Біблію, молися — і ти побачиш, як закони благочестя почнуть діяти у твоєму серці. Апостол Павло радить Тимофієві: «Цурай ся нечистих та бабських байок, а вправляйся в благочесті. Бо вправа тілесна мало корисна, а благочестя корисне на все, бо має обітницю життя теперішнього та майбутнього» (1 Тим. 4:78). Благочестя дає змогу нам тепер насо

5


лоджуватися життям і сподіватися на щасли ве майбуття у вічності. Той же апостол Павло спонукує Тимофія: «Але ти, о Божа людино, …женися за правдою, благочестям, вірою, любов'ю, терпеливістю, лагідністю!» (1 Тим. 6:11). Але поряд з благочестям апостол радить бути задоволеним. Довкола нас безліч невдо волених людей. І це, на жаль, не лише невіру ючі люди, а й віруючі. Ви зауважили, що задоволених людей дуже мало. Як же набути задоволене серце? Що радить з цього приводу Біблія? «Страх Господній веде до життя, і хто його має, той завжди буде вдоволений, і зло не досягне його» (Пр. 19:23). Апостол Павло каже: «А як маємо поживу та одяг, то ми задоволені будьмо з того» (1 Тим. 6:8). Якщо ти маєш це, якщо діти твої одягнені і не голодні, дякуй Богові, благословляй Його ім’я. Апостол Павло свідчить про себе: «Бо навчився я бути задоволеним із того, що маю» (Фил. 4:11). Багато людей невдоволені тим, що мають. Але апостол каже про себе: «Умію я й бути в упокоренні, умію бути й у достатку. Я привчився до всього й у всім: насищатися й голод терпіти, мати достаток і бути в недо стачі. Я все можу в Тім, Хто мене підкріпляє, в Ісусі Христі!» (Фил. 4:1213). Чи можеш ти сказати: «І я можу все в Ісусі Христі, що мене підкріпляє»?

Безумовно, у кожної людини є своя думка щодо того, що таке велике надбання. Для вбогого — це, можливо, тисяча доларів. Для багатого, скажімо, мільйон доларів. Для освіченого — це нові знання, звання та слава і т.і. Але Біблія переконливо стверджує: «Ве ликий же зиск — то благочестя із задоволен ням». Благочестиві люди також переживати муть проблеми у житті. Апостол Павло каже так: «Та й усі, хто хоче жити побожно у Христі Ісусі, будуть переслідувані» (2 Тим. 3:12). Але Господь знає, як вибавляти благо честивих від спокуси. Чи маєш ти це благочестя із задоволенням? Чи готовий ти до підняття Церкви? Чи не бентежить твого серця заздрість? Дай собі відповідь на ці запитання. Запам’ятай, не вдячність — найзліший ворог нашого задово лення. Ти в церкві бачиш людей багатих і неблагочестивих — і твоє серце сповняється заздрістю? «Що тобі до того? — каже тобі Господь. — Ти йди за Мною!» В останні дні люди будуть невдячні, злі та невдоволені. А невдоволена людина, навіть якщо здобуде увесь світ, то не знайде спокою у своїй душі. Будь благочестивим та задоволеним, бо це велике надбання. Віктор КУРИЛЕНКО, м. Слов’янськ

Êëàñèêà ïðîïîâ³äíèöüêî¿ äóìêè

Лисенята у винограднику «Ловіть нам лисиці, лисеH нята маленькі, що ушкоджуH ють нам виноградники…» (Пісн.2:15). Маленька колючка може завдати великих страждань. Невеличка хмарка може зак рити сонце. Лисенята ушкод жують виноградники; ма ленькі гріхи роз’їдають ніжне серце. Ці маленькі гріхи заг либлюються в душу і на стільки наповнюють її тим, що ненависне Христу, що Він не хоче підтримувати утішливо го спілкування і єднання з нами. Великий гріх не має сили погубити християнина, але маленький гріх може зро бити його нещасним. Христос не буде ходити зі Своїми людь ми, якщо вони не проженуть будьякий відомий їм гріх. Він говорить: «Якщо будете ви збе

6

рігати Мої заповіді, то в любові Моїй перебуватимете, як і Я зберіг Заповіді Свого Отця, і перебуваю в любові Його» (Iв.15:10). Деякі християни дуже рід ко насолоджуються присутні стю свого Спасителя. Чому так? Адже безсумнівно, що бути відлученим від батька — велике нещастя для ніжної дитини. Ти — дитя Боже, і од нак задоволений тим, що жи веш, не бачачи обличчя свого Батька? Як?! Ти — наречена Христова, і тобі однаково, чи поряд твій Наречений, чи ні? Безсумнівно, ти впав у печаль ний стан, бо цнотлива нарече на Христова плаче, як голуб ка, опинившись без Улюблено го, Який залишив її. Запитай себе: що забрало від тебе Хри ста? Він ховає обличчя Своє за

стіною твоїх гріхів. Цю стіну можна легко звести як із ма леньких камінчиків, так і з великих валунів. Море скла дається з крапель; скелі — із піщинок; і море, яке відділяє тебе від Христа, може бути на повненим краплями твоїх ма лих гріхів; і скеля, об яку мало не розбився твій човен, мож ливо, утворилася внаслідок щоденної роботи твоїх малень ких гріхів. Якщо ти хочеш жити з ��ристом і ходити з Христом, і бачити Христа, і мати спілкування з Христом, остерігайся «лисенят, які уш коджують виноградники, а ви ноградники наші цвітуть». Ісус запрошує тебе піти з Ним і зловити їх. Подібно до Сам сона, Він, без сумніву, зловить лисиць швидко і легко. Тож вирушай з Ним на полювання. Чарльз СПЕРДЖЕН


Ï

ам’ятаю, як одного разу я одержала з Росії (з дому) посилку з варен ням. Для зручності його перелили в літрову пластико ву пляшку. Вийнявши її з ко робки, я відразу ж відчула проблему — пляшка була на стільки твердою і роздутою, наче зроблена не з пластику, а з металу. Розуміючи, що варення, яке забродило, почне лізти че рез край, я поставила пляшку в глибокий тазик. Але як тільки я зворушила кришку, трапився справжнісінький ба бах! Стіни і стеля моєї чистень кої кухні вкрилися ягідними візерунками, а варення все лізло і лізло з пляшки. Оце була справжня казка про гор щик, який сам варив кашу! У результаті кілька тазів були заповнені до країв збуреною піною, що текла, немов лава. Єдине, що я могла зробити — це те, що зазвичай і робить ся в таких ситуаціях: варення знову потрапило на вогонь. Після кипіння від рясної за пашної маси залишилося лише з півлітра солодкої сма коти (інші півлітра висіли в розмазаному пінному вигляді на стелі, стінах і на моєму одязі). Зіпсованих стін було дуже шкода, зате я придбала неймо вірно цінний урок, який на вчив мене розбиратися в... людських серцях. Пляшка — серце. Визначи ти жорстокосердість людини дуже просто, достатньо лише трішки «натиснути». Людина

з м’яким серцем легко пере живе такий натиск і навіть не помітить його. А от для гордо витого серця це буде вкрай важке завдання: все його нут ро так і полізе назовні своїм «Я». Перш ніж захочете «роз крити» таку людину, поду майте, а чи готові ви до перед бачуваного вибуху? Можливо, в результаті всі довкола будуть «вимазані» так, що «відмити ся» потім буде вкрай складно. Так що, зустрівши людину з дуже роздутим серцем, краще постарайтеся дотриматися за ходів безпеки, зберігаючи пев ну дистанцію. Піна — «понти». Тактак, тільки згорділе та бунтівне людське «его» здатне працю вати як той самий скажений горщик каші. За всім цим са мохвальством ніколи не дізнаєшся справжньої правди. Буває, що під величезною кількістю надутих будинків, машин і розповідями про бага тонульові цифри ховається звичайний... банкрут. Тому Господь не вимірює нас об’ємом, але ВАГОЮ! Па м’ятаєте знамениту фразу: «Мене, мене, текел, упарсін» (Дан.5: 25), у якій слово «Те кел» означало: «Ти зважений на вазі, і знайдений дуже лег ким» (Дан.5: 27)? Легким! І це незважаючи на те, що цар Валтасар, до якого були звернені ці слова, мав просто величезний об’єм! (Зга дайте, як він вихвалявся перед вельможами, виставляючи спочатку своїх незліченних дружин і наложниць, а потім,

дійшов до золота і срібла, ви везеного з Єрусалимського храму!) Але все це було не більше, ніж піна, за якою хо вався боягузливий і не дуже розумний халдейалкоголік (насправді в цій історії він ро бив тільки те, що пив, тупів і тремтів від страху). Вогонь — випробування. На жаль, але часто тільки во гонь випробувань і труднощів здатний вгамувати людей, по вернувши їхнім серцям справжній об’єм. Не варто за бувати історії, що трапилася з Навуходоносором, батьком Валтасара. «А коли загордило ся його серце, а дух його ще більше запишнів, він був ски нений з трону свого царства, і його слава була взята від ньо го. І він був вигнаний зпоміж людських синів, і серце його було зрівняне зо звіриним, а пробування його було з дики ми ослами. Годували його тра вою, як волів, а небесною ро сою зрошувалося його тіло, аж поки він не пізнав, що в людсь кому царстві панує Всевишній Бог, і Він ставить над ним того, кого хоче» (Дан. 5:20,21). Лідери, які не пройшли «термообробки», насамкінець «скисають». І справа тут зовсім не у випробуваннях і не в людських «понтах», а в тому, що Божа воля для нас — це м’яке та смиренне серце, наповнене дорогоцінною вірою, а не піною власного «его»… Світлана АНДРЕЙЧЕНКО, Монголія www.missiana.livejournal.com

Ðîçäóìè âãîëîñ

Ïiíà


«І будьте для Мене святі, бо святий Я, Господь» (3 М. 20:26).

Нерозуміння святості На мій подив, більшість християн не мають у явлення про те, що таке святість. Ми читаємо про святість, говори мо про неї, співаємо про неї, але так мало часу виділяємо для того, щоб вивчати, що це таке. За багато років християни розвинули безліч дивних уяв лень про святість. Одне з найбільш розповсюджених — «відрізнятися від світу». Іноді християни, які хочуть бути святими, намагаються вигля дати поіншому. Вони ходять в одязі й із зачісками, які вже

давно вийшли з моди, і вважа ють, що це робить їх святими! Деякі християни вважають, що їхній спів має звучати якось поіншому. Для декого нечуваним є те, щоб в церкві звучала гітара чи інші музичні інструменти, бо це вважається світським. Для інших бути святим — означає поклоняти ся в супроводі органу. Деякі вважають, що бути святим — це уникати вчинків людей цього світу. Християни скла ли список «світських» занять, яких треба уникати: «Не кури, не пий, не матюкайся, не жуй жуйку і не спілкуйся з тими, хто це робить!» Часто ще й до дають: «Не дивися фільми, не користуйся макіяжем, не ка тайся на роликах і не грай в карти!» Головна ідея полягалє

в тому, що якщо ти уникаєш занять цього світу, то це ро бить тебе святим! Нинішні християни почи нають відходити від цих пере конань і починають думати, що святість — це «бути хоро шим». Вони думають, що якщо вестимуть праведний і високоморальний спосіб жит тя, то вони досягнуть святості. Але це також не точне визна чення. Гідне життя, хоча воно дуже важливе, не робить нас святим. Замислімося ще раз, що ж Бог називає святим. Бог на звав святим місце, де горів і не згасав кущ. Це ж не означало, що це місце менш грішне, ніж інші! Бог назвав Сінай Своєю «святою» горою. Але гора Сінай не стала святою через те,

Òåìà íîìåðà

Æèòòÿ ó ñâÿòîñòi


що була більш високомораль ною, ніж інші гори! Суть свя тості не в тому, наскільки ти моральний чи хороший! Суть святості лежить у зовсім іншо му вимірі.

Що таке святість? Декілька років тому Джон Діксон зробив цікаву заяву: «Протилежність святому — це не грішне чи зле, а звичайне чи звичне». Така заява здивувала мене. Як і багато християн, я використовував слово «свя тість» як синонім до слова «праведність». Коли ж я почув заяву Джона, то вирішив сам дослідити це поняття, щоб ок реслити його значення. Я був здивований тим, що виявив. Святість не означає «без

грішність». Святість означає «відокремлення від звично го». Ставитися до чогось як до святого — означає вважати його особливим! Вперше Бог назвав щось святим у другому розділі Книги Буття. Це стало ся тоді, коли Бог благословив сьомий день і назвав його свя тим. Це не означало, що дні з першого до шостого були світ ськими чи грішними! Перші шість днів були хорошими днями. Але вони не були свя тими. Це були звичайні дні. В десятому розділі Книги Левит Бог дає Аарону вказівки про служіння в скинії. Він звелів Аарону бути особливо уваж ним, щоб відрізняти «священ не від несвященного» і не ставитися до нього як до зви чайного. Якби Аарон приніс свій одяг у скинію, виправ його в умивальниці і повісив би сушитися на ковчег запові ту, він би осквернив святість скинії! Він би ставився до свя щенних речей, як до звичай них!

Святі гроші Ви знаєте, що гроші мо жуть бути святими? Деякі гроші є святими. Бог визначив десятину (десяту частину) ва шого прибутку як святе. «А всяка десятина з землі, з на сіння землі, з плоду дерева, Господеві воно, святощі для Господа!» (3 М. 27:30). Це оз начає, що якщо ви заробили 10 доларів, то один з них — свя тий. І це стосується будьякої форми прибутку. Третій розділ пророка Ма лахії говорить нам про вшану вання десятини як святині. Ми вважаємо її святинею, ко ли приносимо «до дому скарб ниці». Десятина має приноси тися в храмові скарбниці, щоб забезпечувати потреби тих, хто служив у храмі (див. Мал. 3:1011). Отже, якщо Бог визначив десятину як святиню, у нас є вибір: ми можемо ставитися до десятники, як до святині (по особливому), або ж так, як до

решти наших доходів. Вибір за вами. Ви не попадете в пекло за те, що не віддавали десяти ну! Але вшанування десятини як святині відділить вас від світу в сфері ваших фінансів.

Святий час Бог визначив одну сьому нашого часу як святий. «І по благословив Бог день сьомий, і його освятив…» (1 М. 2:3). В Десяти заповідях Бог дає таку вказівку: «Пам’ятай день су ботній, щоб святити його…» (2 М. 20:811). Знову ж таки, дот римання шаббату не є вимогою для спасіння! Ви можете пра цювати сім днів і все одно по трапити на небеса! Але вшану вання цього часу поєднує вас з принципами благословення заповіту.

Святі місця Місця, у яких Бог являє Свою присутність, — це святі місця. Кущ, який не згоряв, був святим. Гора Сінай була святою. Скинія і храм були святими. Місця поклоніння — святі. Вшанування святих місць єднає нас з Божими бла гословеннями заповіту. З Кни ги пророка Огія ми дізнаємо ся, що народ Юди знехтував роботою в храмі, щоб будува ти власні доми. У результаті — Боже забезпечення було відня те від них. І вони жили в недо статку! Інший приклад — Соломон. Він виявляв велику пошану до Божого храму, витрачав влас ні кошти, щоб будувати його. І в результаті він мав достаток і надлишок усього до кінця своїх днів. Коли ми шануємо те, що святе, ми входимо в благосло вення!

Святий народ Бог визначив певні групи людей як святі. Апостоли й пророки є святими (Еф. 3:5). Єврейський народ — святий народ. Ваші брати й сестри в

9


Господі — святі. Ваш чоловік, жінка, батьки та діти — святі для вас. Біблія дає нам вказівки, як шанувати кожну з цих груп відповідним чином. Також Біблія дає нам обітницю: якщо ви виявляєте пошану тим, кого Бог називає святими, то отримуєте Боже благословен ня! Вивчення питання про свя тість принесло мені нове розу міння уривку з Писання, який довго хвилював мене. Це істо рія про Іллю та вдову (див. 1 Цар. 17:1315). Ця історія ста лася в час голоду в тій землі. Бог посилає Іллю в місто Са репту і каже йому, що вдова буде турбуватися про нього. Ілля приходить у місто і вияв ляє, що вдова збирається при готувати останню страву, оскі льки її ресурси повністю вичерпалися! Продуктів вис тачало лише для того, щоб приготувати невелику страву для себе і сина. А після того вони б голодували! У такій трагічній ситуації прохання Іллі звучить доволі недоречним. Він каже вдові: «Нагодуй спочатку мене!» А потім поїси ти і син твій!» Як міг Ілля піти до жінки, яка сама голодувала, і просити її нагодувати його до того, як вона нагодує себе і свого сина?! Але Ілля розумів дії Божі. Він знав, що якщо вдова вшанує пророка, вона відкриє для себе джерело Божого благословен ня. Бог пообіцяв: «Хто прий має пророка як пророка, той дістане нагороду пророчу!» (Мт. 10:41). Ілля давав жінці мож ливість увійти у сферу чудес! І коли вона обрала вшанувати Божого пророка, Бог почав дивним способом збільшувати її ресурси. Вона і її син пере жили надприродне забезпе чення продуктами під час го лоду!

Джерело істинної святості Звідки приходить святість? Замисліться, що Бог називає

10

святим. Що зробило святим кущ, який не згоряв? Що зро било святим гору Сінай? Що зробило святим «святе свя тих»? Відповідь така: Божа присутність. А тепер подумай те ось про що: коли ви надієте ся на Ісуса, Дух Святий прихо дить, щоб жити всередині вас. Божа присутність всередині вас є вже тепер. Це означає, що ви — святі! Ви святі вже тепер. Ви святі незалежно від того, що ви ро бите. Пам’ятайте, що святість — це не безгрішність! Багато християн плутають святість з праведністю. Пра ведність — означає бути чис тим. Це означає, що ви усуну ли гріх зі свого життя. Бог хоче, щоб ми жили праведно. Але святість перебуває в іншо му вимірі. Святість полягає в тому, що ви — особливий. Зав дяки тому, що ви надієтеся на Ісуса, ви святий, навіть коли грішите! Апостол Павло пише послання до членів Коринтсь кої церкви, маючи на меті вип равити їхні помилки. Пробле мою Коринтської церкви була аморальність, п’янство (навіть під час вечері Гсоподньої), поділення, чвари та багато іншого. Але апостол нагадує коринтятнам, що вони святі (1 Кор. 1:2)! Ви є святими! І Бог бажає, щоб ви почали жити так, як личить святим! У своєму домі я маю пара дний і повсякденний набір та рілок. Однак наш красивий фарфоровий «парадний набір» після їжі виглядає не зовсім красиво! Він брудний. Його треба мити. Але все одно він особливий! Це все одно наш «парадний набір». Наші по всякденні тарілки — зви чайні. Ми тримаємо їх чисти ми, але все одно вони залишаються звичайними. У цьому й полягає різниця між святістю і праведністю. Пра ведність означає бути чистим. Святість означає бути особли вим. Наш «парадний набір» тарілок особливий, незалежно від того, чистий він чи бруд

ний. Але через те, що він для нас особливий, ми ставимося до нього бережливо, навіть коли він брудний. Ми акурат но миємо ці тарілки, щоб по вернути їм красу. Ви — Божий «парадний набір»! Ви особливі для Нього, навіть якщо не живете так, щоб догоджати Йому. Євреї все ще Божий святий народ, незважаючи на їх невірство!

Як жити у святості? Суть святості в тому, щоб виявляти пошану. Це мало відоме поняття серед христи ян. Деякі християни люблять критикувати і обмовляти. Вони не поважають ні один одного, ні служителів. А потім дивуються — чому в їхньому житті не видно Божого благо словення і сили! Жити в святості — означає виявляти честь там, де її по трібно виявляти. Це означає шанувати ваших батьків, тому що Бог через них привів вас у світ. Це означає виявляти честь чоловікові чи дружині як своєму партнеру по запові ту. Це означає виявляти честь тим, кого Бог поставив служи телями. Жити в святості — оз начає шанувати Боже ім’я. Це означає ставитися до свого тіла як до святого храму Боже ственної присутності. Це озна чає з повагою ставитися до інших християн тільки тому, що вони також знають Ісуса! Це означає виявляти пошану до євреїв як до обраного Богом народу. Як святий Божий, ви може те почати жити у сфері свя тості! Ви навчитеся проявляти пошану. Ви навчитеся поособ ливому ставитися до того, що Бог називає святим, включаю чи самого себе. Коли ви будете шанувати те, що святе, ви уві йдете в надприродну при хильність і благословення, призначені для Божого свято го народу! Роберт ХАЙДЛЕР


Òî÷êà çîðó

«Õòî äóìàñ ëiâèì?» Ліва півкуля головного мозку більше пристосована до аналіH тичної діяльності і відповідає за логічне мислення людини, тобто за формулювання понять, побудову узагальнень, висновків, складання прогнозів тощо. У правій півкулі містяться центри керування орієнтацією в просторі, центри, що визначають муH зикальність, просторове уявлення. Отже, права півкуля спеціH алізується на забезпеченні образного сприйняття навколишньH ого середовища, на формуванні особистісного емоційного ставлення до себе, інших людей і до предметів; є базою конкH ретного образного мислення, емоційного сприйняття оточення. «Хто думає лівим?» — це назва простенького тесту в одній книжці з психології, який допомагає визначити, яка саме півкуля мозку більше розвинута в людини. Так ось, був час (дуже ко роткий), коли я вірила в Бога, Який має лише ліву півкулю. Гадаю, що всі знають, що вона відповідає за логіку та аналіз. Безумовно, я не могла сумніва тися в тому, що Бог, що ство рив небо і землю, дуже розум ний! Всі ці науки (алгебра, хімія, біологія, фізика і т.і.) — це те, що здатне ввести мене в істинне благоговіння перед розумом мого Творця! Так що в якийсь момент я з легкістю примкнула до «ліво півкульного» християнства. Його особливість у тому, що воно дуже логічне, раціональ не та послідовне. Крок вправо, крок вліво — розстріл! Такий закон, і такими стають всі, хто обмежив характер Бога тільки своєю людською логікою. Однак, щоденно читаючи Книгу псалмів (це моя особис та традиція), я виявила, що в Бога, на щастя, є й права пів куля. Він емоційний! «…Бо більше від неба Твоє милосер дя!» (Пс.107:5) Ого! Якщо вже Його розум настільки вели кий, то наскільки Його ми лість і почуття більші від на ших! То яка ж півкуля перева жає в Божому характері (про бачте за такий земний

термін)? Ризикну сказати, що права! Інакше, яким чином за повідь любові раптом опини лася на першому місці (і на другому також), вище будь яких розписаних правил, по станов і законів? «Лівопівкульні» фарисеї ніяк не могли зрозуміти справ милості, які чинив Христос усупереч всій їхній логіці. Своїм раціональним розумом вони аналізували і звеличува ли лише суворі та виважені вчинки (жертви, фрази й на віть молитви). Але Ісус зовсім не вписувався в їхню логіку, тому що Він був тою самою милістю Божою, яка прийшла до нас на землю. Чому Богу так подобався Давид, спонтанний і не завж ди послідовний? За раціональ ним законом лівої півкулі він заслуговував навіть смертної кари за деякі свої вчинки! Тільки права півкуля здатна зрозуміти і оцінити яскраву емоційність його псалмів, його танці (навіть Мелхола, його дружина, не могла зрозуміти їх) і настільки різноманітну музику (від ніжних гусел до гучних кимвалів). А чому Ісус звелів учням нести Благу Вістку іншим на родам? Місіонерське служін ня абсолютно не логічне для людського егоцентричного ро зуму! Навіщо Господь велів нам робити те, що таке клопі тливе, обтяжливе й ризикова не для нас?

Чому взагалі Бог любить нас, людей, настільки, що віддав за наші гріхи Свого Сина? Нашим черствим і жор стоким серцям ніколи до кінця не усвідомити всіх Його почуттів до нас. Але Божа милість вища не бес, і розум Його неосяжний! Такий мій Бог, мудрий і мило стивий… А ще хочу попереди ти, що серед Його емоцій є не тільки любов і милість, але й печаль, гнів і навіть лють… P.S. Для всіх, хто прагне до раціональності та знань (я та кож серед таких людей), зау важу кілька важливих мо ментів: «Знання надимає, любов же будує!», «Ніколи лю бов не перестає! Хоч пророцт ва й існують, та припиняться, хоч мови існують — замовк нуть, хоч існує знання — та скасується». Думаю, що Премудрість — це баланс логіки та милості, а Книга приповістей — яскраве підтвердження цього. Світлана АНДРЕЙЧЕНКО, Монголія

11


.. Ïîðòðåò äóõîâíîi ëþäèíè «І я, браття, не міг говориH ти до вас, як до духовних, але як до тілесних, як до немовлят у Христі» (1 Кор. 3:1). Якою має бути духовна лю дина? Якими рисами вона на ділена? Якщо ви вже хоча б раз про читали Євангелію, то, напевно б, зауважили, що людей мож на поділити на три категорії: духовні, тілесні й душевні. Душевні — це невідроджені люди, а не, як дехто вважає, ті, що все роблять від душі та є надто сентиментальними. Павло говорить про душевних людей як про тих, які нічого не приймають від Духа Божо го. Тілесні ж люди вважають ся віруючими, але, на жаль, керуються бажаннями тіла. Але нас передусім цікавить питання, хто ж такі духовні люди? Пропоную передусім розг лянути помилкові уявлення, які побутують серед християн, про те, якою є духовна люди на. Перша помилкова думка: ті, хто тільки навернувся до Господа, — духовні. Але ново навернена людина, ким би вона не була: чи простим робі тником, чи інженером, чи по літиком — немовля у Христі Ісусі. А з наведеного біблійно го тексту чітко зрозуміло, що

всі немовлята — це тілесні люди. Але чому їх вважають духовними? Та тому, що в жи тті людей, які недавно покая лися, багато ревності, багато любові, іноді вони навіть здій снюють героїчні вчинки, і ми, дивлячись на це, думаємо: «О, це духовний брат (сестра)!» І велика помилка — показувати на цих людей як на взірець. Цього не слід робити, бо це не рідко може призвести до паді ння цієї людини. Наступна помилкова дум ка: люди, які наділені певни ми духовними дарами, — ду ховні, особливо якщо вони пророкують чи мають дар роз пізнавати інші мови. Але звер німося до процитованого тек сту. Ці слова були адресовані до церкви в Коринті, церкви, яка не мала недостатку в жод ному дарі: вони говорили ін шими мовами, пророкували, але Павло каже, що не міг го ворити з ними як з духовни ми, бо вони тілесні. Зовнішній вигляд христия нина — це ще один помилко вий критерій оцінки святості. Я сам не раз чув такі слова: «Ось духовна людина пішла. Вона завжди «правильно» одя гнена». Я згоден: одяг дуже багато говорить, зокрема й про те, чим наповнене серце. Але я б не став за одягом визнача

ти, духовною чи не духовною є людина. Колись за цим дуже суворо слідкували священи ки, фарисеї, садукеї. Зовніш ній вигляд у них був правиль ним і бездоганним, але при гадайте, що Ісус говорив про цих людей. І ще одне: вам доводилося бачити людей, які зовні на стільки «смиренні», що не знаєш з якого боку підійти до них? Але це не істинне сми рення, ймовірніше, це невпев неність, безініціативність і відсутність у житті будьякої мети. Такі особистості далеко не духовні, як про них можуть казати. Але є й інші люди, у яких, навпаки, надто багато ідей. Вони активні та ініціативні. Вони десь окремо від церкви збирають віруючих на якісь особливі молитви, особливі пости. І все це відбувається таємно. «От, — кажуть, — ду ховний брат приїхав!» Ні, такі люди не духовні, а, найімовір ніше, це саме ті люди, яких Слово Боже радить нам уника ти, тому що вони спричиню ють поділи в церквах Божих.

Фото Геннадія Андросова


Одного разу я чув дуже хо рошу проповідь з чудовою ри торикою. Слухачі були в за хопленні! Всі вважали брата дуже духовним. Якби хтось сказав щось інше того вечора, від би виглядав нерозумно. Але вся історія закінчилася тим, що наш здібний пропові дник приніс багато шкоди й сорому Божій праці в тій міс цевості. Висновок очевидний: людські здібності не є основою для визначення духовності. В історії церкви багато проблем та поділів принесли саме дуже здібні люди. А ще знаєте, кого часто вва жають духовними? Тих, хто бере на себе відповідальність, яку на них ніхто не покладав. Наприклад: «Я буду молитися й поститися, поки не спасуть ся всі люди з нашого міста!» Такі люди далекі від духов ності. Найімовірніше, їм по трібна кваліфікована допомо га справжніх духовних людей. Це лише деякі ознаки, за якими не можна однозначно визначити, що людина на справді духовна. Тож якою є посправжньо му духовна людина? Передусім це людина, в якої мало помітне «тіло». Це не худа людина чи людинане видимка. Я говорю про хрис тиянина, у якого під час прий няття рішень мало задіяне тіло, або біблійною мовою — «плоть». Він «не радиться з тілом та кров’ю», але робить все за духом, який надихаєть ся Духом Божим. Чудова ілю страція цьому міститься в 47 му розділі Книги пророка Єзекіїля, де йдеться про те, як Божий муж провадив пророка у потік, що витікав з храму. Чи зауважили ви, що все там йде послідовно? Він не одразу повів пророка на глибину, спо чатку вони увійшли в воду — і тисячу ліктів вода досягала лише по щиколотки. Далі вона стала підійматися і досягати коліна. Це чудовий опис ду ховного зростання. Але, на жаль, багато християн часто так і залишаються по щико

лотку у воді, або ж, у кращо му разі, по коліна. Та Божий муж вів пророка далі, де вода вже сягала пояса. Це вже щось. На такій глибині навіть можна плисти. Але муж вів пророка далі. Згодом води стало так багато, що треба було плисти. Більша частина тіла людини, яка пливе, перебуває під водою. Так само й справж ня духовна людина завжди пе ребуває в потоці Божому. Коли такій людині треба прийняти рішення, вона спо чатку шукає Божої волі. І, от римавши її, стає рішучою, твердою та мужньою. Саме ці риси і є якостями духовної людини. Було б помилкою нічого не сказати про цілеспрямова ність. Духовна людина завжди має певну ціль. Вона не ти няється у мороку. Навіщо ж кораблеві виходити в море, якщо капітан не знає, куди йому треба пливти? Навіщо злітати літакові, якщо пілоти не знають на якому аеродромі їм треба робити посадку? Без мети ми схожі на той літак, який кружляє над місцем, з якого злетів, поки в нього не закінчиться паливо. Апостол Павло — великий приклад для всіх християн — сказав: «Браття, я себе не вва жаю, що я досягнув. Та ті льки, забуваючи те, що поза ду, і спішачи до того, що попереду, я женусь до мети за нагородою високого поклику Божого в Христі Ісусі» (Фил. 3:1213). Я вже згадував про послі довність у духовному зрос танні. Саме послідовне зрос тання у пізнанні правди визначає наш духовний вік. Але це зростання має бути природнім, не на гормональ них препаратах. Діти, коли народжуються, не одразу ж стають дорослими. І це нор мально. Іноді ми можемо на кладати неймовірно велику ношу на немовлят у Христі, змушуючи їх відмовитися від чогось звичного для них. Але повірте, все, що вони зроб

лять, буде штучним. Пра вильні рішення приходять у ході духовного зростання. Людина сама приймає відповідні рішення, коли стає духовною. В Біблії дуже багато гово риться про мислення. Важко переоцінити вплив мислення на наше духовне зростання. Якщо ми не звертаємо увагу про що думаємо, то прирікає мо себе на те, що ніколи не змо жемо стати духовними. З чого формується мислення? Є певні фактори та обставини, які впливають на нього. Пере дусім — це наше оточення. Біблія стверджує, що погане товариство псує добрі звичаї, воно здатне негативно вплива ти на мислення. Впливає на нього й наші знання, інтереси, тобто те, що ми читаємо, диви мося, пізнаємо. Поставлене завдання чи мета також мають певний вплив. Все це поступо во формує наше мислення. Але для того, щоб людина стала духовною, передусім мислення старого чоловіка має змінитися на мислення нового творіння. «Думайте про те, що вгорі, а не про те, що на землі», — закликає апостол Павло. Наступний момент: ми має мо повністю віддатися Богові й бути залежними від Нього у всьому. Пригадайте Авакума. Він казав, що, незважаючи ні на що, буде славити Бога. Не зважаючи ні на які труднощі, духовна людина завжди по кладається на Бога і славить Його. Хочу відмітити ще одну рису духовного християнина — постійність. Кожен керів ник хотів би, щоб його підлег лий був наділений такою ри сою. Такі люди потрібні на роботах, у церквах, сім’ях, у державі. Це добре, коли ти по стійно ходиш на зібрання. Але важливим є не тільки це. Як що наше християнство поля гає тільки в ходінні на зібран ня, то це не постійність, а прихожанство. Постійність — це перш за все стабільність у

13


переконаннях. Якщо ж у лю дини постійно змінюється думка, то вона не вкоренила ся, а схожа на насіння, посія не на кам’янистому ґрунті, яке швидко проростає, але, не маючи кореня, швидко заси хає. В Писанні також йдеться про постійність у доброму ділі і про заплату, яку Бог дасть за це: «…Тим, хто витривалістю в добрім ділі шукає слави, і че сти, і нетління, – життя вічне» (Рим 2:7). Важливою є також постій ність у молитві, до якої закли кає нас апостол Павло у По сланні до ефесян. Але, зрозумійте, тут йдеться не просто про відбування певно го обряду. А про постійне, щире спілкування з Отцем Не бесним. Молодому служителеві Ти мофієві той же Павло радить буди постійним в аналізі сво го життя та вчення (див. 1 Тим. 4:16). Вам доводилося зу стрічати людей, які на будь яке запитання мають свою відповідь? Звичайно ж! Але в духовних людей не свій погляд на цей світ, на життя і свою роль у ньому, а Божий. Мета Господа у тому, щоб ми диви лися на цей світ, на наші обста вини очима Божими. Звичай но, за таку точку зору ми не знайдемо вельми багато пова

ги в системі цього світу. Він не розумітиме нас, вважатиме диваками. Але ми матимемо незрівнянно більше визнання. Коли людина зростає ду ховно, то в неї відбувається ��ереоцінка цінностей. Всі Божі мужі проходили через такий момент у своєму житті. Павло каже: «Але те, що для мене було за надбання, те ради Христа я за втрату вважав» (Фил. 3:7). І якщо людина до ростає до такого стану, коли Боже вважає надбанням, а ма теріальне — невартісним, — її можна сміло назвати духов ною. Я не впевнений, що зможу перерахувати абсолютно всі риси духовної людини, але те, про що говоритиму далі, аж ніяк не можна обминути. Істинно духовна людина при носить у своєму житті плід — передусім плід Духа. Про його складові апостол Павло гово рить у Посланні до галатів. Про його наявність треба суди ти не під час зібрань, а у ході щоденного життя, зважаючи на те, як ти реагуєш на різні побутові ситуації. Дуже важ ливим також є плід служіння, який ми можемо побачити у

збудуванні, у зміцненні церк ви. Отже, на мою думку, духов на людина — це перш за все нормальна, моральна, зрозу міла іншим людям людина. Це відкрита людина, з якою лег ко налагодити стосунки. Ця людина живе за законами, за писаними в Біблії, за вченням Христа і апостолів. Тому й ре зультати її життя прямо про тилежні життю тих, хто живе за системою цього світу. Всі ті риси, які ми розглядали, як притаманні духовній людині, обов’язково проявляються в комплексі. Не можна взяти щось одне і на основі цього су дити про духовність. Я до пев ної міри розумію, що завжди легше дотримуватися чогось зовнішнього, ніж зростати у внутрішньому чоловікові в об раз духовної людини. Та все ж нам усіма силами треба праг нути цього, покладаючись на Господню підтримку і довіря ючи в усьому Йому. Віктор ВОЗНЮК, завідувач відділу освіти Церкви ХВЄ України

Фото Геннадія Андросова

14


Äîðîãà íåáàãàòüîõ

«Бо ваші думки — не Мої це думки, а дороги Мої — то не ваші дороги, говорить Господь. Бо наскільки небо вище за землю, настільки вищі дороги Мої за ваші дороги, а думH ки Мої — за ваші думки» (Іс. 55:8H9). Сьогодні Бог готує багатьох віруючих стати на шлях, яким ішли небагато людей. Дорога в Його присутність про лягає через пустелю, вздовж Божої магістралі, яка нази вається святістю. Згідно одного з визначень, поняття «святість» означає моральну чистоту. Ісус говорить: «Блаженні чисті серцем, бо вони будуть бачити Бога» (Мт. 5:8). Одного разу Ісус прийде за Своєю Церквою, яка «не має плями чи вади, чи чогось такого, але щоб була свята й не порочна!» (Еф. 5:27). Багато з нас намагалися досягнути святості, виконуючи правила та інструкції, і зазнали не вдачі. Євреї намагалися виконувати Закон, щоб отримати спасіння, і також зазнали поразки! Святості неможливо до сягнути виконанням розпоряджень та інструкцій. Так, на приклад, багато віруючих наклали на себе цілий ряд лега лістичних заборон і обмежень, таких як: відмова від косметики, заборона на телевізійні передачі. Вони одяга ються лише в строгий одяг і багато іншого. Але всі ці обме ження — ніщо інше, яка спроба досягнути зовнішньої чи стоти. Але Богу не потрібна зовнішня святість без внутрішньої трансформації. Він прагне корінних змін в нашому серці, тому що чисте серце є джерелом чистої поведінки. Ісус ка зав, звертаючись до фарисеїв: «Очисти перше середину кухля, щоб чистий він був і назовні!» Якщо думки вашого серця чисті, ви не станете одягати ся з викликом. Але, одягнувши плаття до п’ят, жінка все ж може вести себе з викликом. Чоловік хвалиться тим, що ніколи не був розлучений, але хіба можна вважати його святим, якщо в серці його ваблять інші жінки? Звичайно, ні. Якщо ваше серце чисте, телевізор у домі не вселить у вас бажання дивитися нечисті програми. Деякі христия ни стверджують, що ті віруючі, які мають в хаті телевізор, є світськими людьми. Але наявність чи відсутність у вас побутової техніки не може бути критерієм того, світська ви людина чи ні. І тільки ваше серце визначає ступінь вашої приземленості: якщо воно чисте, ви будете прагну ти того, що хоче Господь. У пустелі чи під час засухи Господь очищає наші моти ви і наміри. Йдучи дорогою святості до близьких взаємос тосунків із Богом, згадайте слова Ісаї: «І буде там бита до рога та путь, і будуть її називати: дорога свята, не ходитиме нею нечистий, і вона буде належати народові його; не заб лудить також нерозумний, як буде тією дорогою йти» (Іс. 35:8). Зверніть увагу на слова «не ходитиме нею нечистий». Тут йдеться про людину, яка схильна до зла, не хоче бути чистою і йти Божими шляхами. Ми — послідовники Ісуса і тому повинні йти магістралями святості. Тільки йдучи Божими шляхами, ми зможемо досягнути близькості з Ним. Святість — це не кодекс правил поведінки, але ставлен ня серця. Які зміни мають відбутися у вас, щоб очистило ся ваше серце перед святим Богом? Проаналізуйте чесно свої наміри і подумайте, що ви повинні змінити у своєму серці, щоб ваші взаємостосунки з Ісусом стали міцніши ми.


ßê ìè âèãëÿäàcìî?

Ми завжди, з наміром чи ні, інформуємо інших людей про самих себе. Ця інформація передається через те, що ми го воримо (наші слова та інтона ція), що ми робимо (наші ма нери та вчинки) і те, як ми виглядаємо (наш зовнішній вигляд чи імідж). Наша мова і наші вчинки, безперечно, важливі, але значення зовніш ності — проблема настільки важлива, що її не можна недо оцінювати. Часто на людей впливає те, що вони бачать, а не те, що вони чують. Зовнішній вигляд відіграє важливу роль. Засоби самови раження ще ніколи не були такими різноманітними. Ко лір волосся може бути яким завгодно — від зеленого до фіо летового. Губи також не обме жуються природними кольо рами — рожевим чи червоним. Тепер можна побачити мало не чорний колір на губах. У на шому гардеробі одяг різної довжини та стилю. Ніколи ще не було такого розмаїття різних засобів самовиражен ня, але яке послання містить ся в цих зовнішніх проявах?

Якщо хочете, щоб чоловік цінував вас за розум, не відво лікайте його своїми колінами та стегнами. Він неправильно зрозуміє вас. Якщо ваші сиг нали будуть незрозумілими і двозначними, то їх обов’язко во не так витлумачать. Те, як ви одягаєтеся і тримаєтеся на людях, не тільки повідомляє їм про вас щось явне, але й може натякнути на те, про що ви не хотіли б повідомляти. Зовнішність може видати ва шу власну думку про себе чи цінності, які ви сповідуєте, може виявити джерело вашої впевненості чи невпевненості або ж вказати на вашу прина лежність до певної групи лю дей. Який вплив на оточення здійснює ваша манера одяга тися? Чи спонукує вона чо ловіків мати благочестиві дум ки і бажання? Що бачать люди, дивлячись на вас? Можливо, у вашій пам’яті спливають завчені уривки з Писання про те, що зовніш ність не має значення, оскіль ки Бог дивиться на серце і не судить за одягом. Хвала Богу, що Він дійсно дивиться на сер це, але ми всетаки живемо на землі. Тут всі дивляться на нашу зовнішність. «Бо Бог ба чить не те, що бачить людина: чоловік бо дивиться на лице, а Господь дивиться на серце» (1 Сам. 16:7). У цьому уривку стверджується незаперечний факт: ми керуємося тим, що бачимо. Як потрібно одягатися?

Скільки відкритого тіла мож на демонструвати? Такі питан ня часто ставлять молоді хри стиянки. Я хочу підійти до цього трохи глибше. Погляньмо на спокусливий образ, який намагаються ко піювати молоді люди. Ці обра зи зневажливо поглядають на нас з обкладинок журналів у кожному магазині та кіоску. З гордо піднятими головами во ни говорять: «У мене є влада і вплив! Слухайте мене». Май же кожний журнал для жінок обіцяє вам відкрити секрети струнких стегон і пристрасно го сексу. Одного разу, коли ми проходили біля стійки з жур налами до черги в касу, мій син прошепотів мені: «Маму сю, мені здається, що в цієї жінки такий вигляд, наче вона хоче мене з’їсти». Вважаю, що її розпутний вигляд налякав хлопчика. Я думаю, немало чоловіків реагують у такий же спосіб, хоча й не усвідомлю ють цього так, як мій наївний син. Хижий, агресивний, вик лично спокусливий вигляд жінки здатний збуджувати чоловіків, їхній основний ін стинкт. Чоловік може відчути у повітрі запах перемоги, і рівень тестостерону підніметь ся у відповідь на кинутий йому виклик. Йому захочеться про демонструвати свою владу і оволодіти жінкою. Здається, чоловіків постійно пересліду ють сексуально агресивні жін ки: їх багато на обкладинках журналів, на рекламних щи


тах і т.і. Ці образи залишають ся в головах чоловіків. І оскі льки вони не можуть отрима ти жінок з журналів чи телевізора, вони полюють за більш доступними. Отямтеся! Не слухайте цьо го обману! Де ж та обіцяна вла да й сила? Вона схожа на пару. Таким чином ви не зможете перемогти — переможуть вас. Дивлячись на таких жінок, я бачу один парадокс. Можливо, вони виглядають красивими зовні, але я сумніваюся, що вони наділені такою ж в внут рішньою красою. Істинна кра са спонукує захистити і збе регти себе. Істинна краса жінки дарує тепло молодим і літнім. Образи, які виставля ються на всезагальний огляд, не роблять нікому честі, хіба що молоді, яка не соромиться показувати своє тіло. Можли во, ви вважаєте, що я просто заздрю, бо старша від них. Але це не так. Я розумію те, що та кий образ на перший погляд вабить і обіцяє владу. Я бага то чого пережила на своєму віку, і це все тільки спусто шило мене і вселило ��прагу знайти когось, хто буде мене берегти й захищати, а не за хоплюватися моєю владністю. Я стомилася бути сильною та непокірливою. Я хотіла, щоб мене любили і шанували. Якщо в жінки не було доб рих взаємостосунків з бать ком, то це негативно відіб’є ться на її стосунках з чолові ками. Батьки повинні леліяти своїх доньок і поводитися з ними, як з неоціненним скар бом. У віці п’яти років я втра тила одне око, а разом із ним всю надію почуватися краси вою і жіночною. В школі мене

прозивали однооким цикло пом. Батько почав віддаляти ся від мене, тому, щоб вижи ти, я навчилася бути жорст кою. Щоб поставити себе у без печне становище, я вирішила не бути мамусиною донькою. Мене вабив образ спокусли вих красунь в обтягуючих брюках із пістолетом в руках, які бігали за бандитами на рівні з чоловіками. Вони не чекали, що якийсь чоловік буде їх захищати. Вони самі могли за себе постояти. Я вже натрапляла на такий тип жі нок в журналах. Одного разу з подругою ми знайшли «Плей бой» в ящику стола її батька. Я вважала, що цей тип жінок таємно обожнюють всі чоло віки, саме тому вони й прино сять такі журнали додому. Але та свавільна, жорстка і впевнена у собі красуня тільки на перший погляд здається хороброю, насправді ж це не так. Всі вони чогось бояться. Багато з них у дитинстві не відчували любові та захисту від своїх батьків, тому виріши ли, як і я колись, не довіряти чоловікам. Інших любили і оточували турботою, але вони спокусилися образом сучасної культури, який формує вша нування зовнішньої краси замість Бога. Всі вони само стверджувалися за рахунок стосунків з різними чоловіка ми, за рахунок своїх сексуаль них перемог. Але зрештою всі ці жінки залишалися біля роз битого корита. Їх сексуальна привабливість не дасть їм сво боди. Є й інші альтернативи. Нам вже час дізнатися про них. Жінки можуть прикрасити себе більш надійним способом.

Для цього не потрібні якісь неймовірні костюми чи зброя для самооборони. Така жінка сміливіша від будьякого ілю зорного образу сексуальної хижачки. Чоловіки не хочуть нападати на неї, вони хочуть бути гідними її. Вона несе життя, а не відбирає його. Вона наділена мудрістю і зав жди одягається з гідністю. Вона не закликає чоловіків бути грубими і агресивними, але вселяє в них бажання бути ніжними, уважними і мудри ми. Боюсь, що цей образ жіно чої загадковості не часто з’яв ляється на обкладинках жур налів. Така жінка благородна. Її не зустрінеш серед крикли вого натовпу в продуктовому магазині. Якби я могла підібрати їй відповідний гар дероб, то перенеслася б назад у часі в більш вишукану обста новку. Краса її одягу була б до душі кожній дамі, незалежно від віку та фігури. Я б підібра ла їй плаття з фільму Джейн Остін. Їй підійшов би костюм з фільму «Бен Гур». Але він ані трохи не був би схожим з сучасним «унісекс». Єдине, що мені самій доводилося но сити з того, що можна порівня ти з таким одягом, — весільне плаття. Не раз, переглядаючи фільми про те чи інше сто ліття, я зітхала й запитувала себе: «Чому тепер так не ши ють?» Ці вбрання такі краси ві. Їх страшно навіть зачепити — здається, що вони забруд няться. В цих платтях немає жодного виклику. Здається, вони повністю оспівують кра су жінки. Ці вбрання спокус ливі, але в той же час скромні. Коли я читаю опис одягу свя


тих на небесах, я бачу, що він випромінює славу і світло, навіть сама тканина світиться. В такому одязі немає нічого викличного і потворного, він прекрасний. Звернімося ж до Божого Слова за мудрістю в питаннях чистоти в одязі. Оскільки ми належимо Христу, то маємо одягатися так, як хоче Він, незалежно від того, чи ми од ружені, чи розлучені, чи са мотні, а чи вдови. Бог закли кає нас бути красивими і вільними доньками обітниці. Щоб зберегти свободу, ми оби раємо життя в Дусі, тому що цього вимагають постанови Божого Слова. Розгляньмо декілька урив ків із Нового Заповіту, які сто суються одягу. Перший з них — настанови апостола Павла Тимофію: «Так само й жінки, у скромнім убранні, з соромли вістю та невинністю, нехай прикрашають себе не плетін ням волосся, не коштовними шатами, але добрими вчинка ми, як то личить жінкам, що присвячуються на побож ність» (1 Тим. 2:910). На мій погляд, тут закла дені глибокі думки. Поперше, одяг жінки має бути пристой ним. Це означає відсутність гордості і наміру привернути до себе увагу. Подруге, його критерієм є сором’язливість, тобто чистота, мораль, непо рочність. Протилежністю до цього є непристойність, з якою ми так часто стикаємося. Хочу бути чесною з вами: іноді в мене викликає стурбованість одяг, який носять в церкві мо лоді дівчата і жінки. Я пам’я таю, як виглядала білою воро ною після покаяння, тому що в мене був виключно «язич ницький» гардероб. Але тут я говорю про зовсім інше. Дея ким донькам, вихованим у церкві, не вистачає скром ності, і це викликає тривогу. Дуже часто матері юнаків про сять мене: «Скажіть дівчатам, що їх манера одягатися пога но впливає на чоловіків!» Третя характеристика одя

18

гу, дана в цьому уривку — цнотливість. Найкраще його можна розкрити як при стойність і повага до оточую чих. Якби на весілля один з гостей прийшов у спортивно му костюмі, він осоромив би наречених. Так і ми повинні висловлювати повагу до оточу ючих у своєму виборі одягу. Далі Павло порівнює зовнішні предмети гардеробу з прикрашанням добрими спра вами. Апостол мислить зовсім не земними категоріями. Він побував на небі й знає, що земні блага не зрівняються з небесними. Він радить жінкам не витрачати часу, грошей на земні скарби. Треба збирати скарби на небесах, прикраша ючи себе добрими справами. Ми знаходимо ще ряд на станов щодо гардеробу христи янки в Першому посланні ап. Петра: «А окрасою їм нехай буде не зовнішнє, заплітання волосся та навішання золота або вбирання одеж, але захова на людина серця в нетлінні лагідного й мовчазного духа, що дорогоцінне перед Богом. Бо так само колись прикраша ли себе й святі ті жінки, що клали надію на Бога й кори лись своїм чоловікам» (1 Петр. 3:35). Петро каже, що при краса не повинна бути тільки зовнішньою, особливо якщо вона шкодить внутрішній кра сі. Він ділиться з нами секре том краси святої жінки — ви ховувати в собі лагідний та мовчазний дух. Головним фак тором в цьому вбранні є не обхідність навчатися довіряти Богові. Павло закликає жінок прикрашати себе добрими справами. Петро наставляє їх зосередитися на невидимому скарбі. Якщо ми будемо вихо вувати свій дух, як це робили святі жінки в древності, то одягнемося в одяг благодаті і хвали. Він ніколи не зносить ся, але з часом буде сяяти ще більше. «Стережіться лихого в уся кому вигляді!» (1 Сол. 5:22). В нашому одязі не має бути жод ного натяку на спокусу. Мож

ливо, немає необхідності пояс нювати, що я маю на увазі, але я все ж зроблю це для ясності. Якщо ви йдете в церкву на слу жіння, молодіжну групу чи якийсь інший захід, то пока зувати груди чи пупок непри стойно. Не придатні для цього брюки чи плаття в обтяжку, які не залишають навіть місця для уяви. Одяг не може бути скромним, якщо його мета — привернути увагу до грудей, пупка, ніг чи стегон. Він не пристойний, тому що може знічувати оточуючих, особли во чоловіків, у яких гормони діють інакше і які збуджують ся від видимих образів. Все це негідно тих, хто заявляє про свою приналежність до Бога. Я хочу закликати вас ще раз переглянути свій гардероб і попросити Святого Духа бути вашим консультантом у пи таннях моди. Одягаючись, ви можете спитати себе: чи це скромно? Чи пристойно? Чи відповідає це тому місцю, ку ди я йду? Чи подобається це Тому, Кому я належу? Як впливатиме мій одяг на чо ловіків? Чи показую я цим свою повагу до людей, чи спо нукую їх прагнути до чистоти? Ваш ворог хоче роздягнути вас, висміяти і виставити ваше тіло на продаж, але ваш Небес ний Отець хоче одягнути вас неминучою красою, силою, честю та гідністю. Ліза БІВЕР


Øòó÷íà ïîáîæíiñòü Був у моїй редакторській практиці один неприємний випадок. Зазвичай, коли ми готуємо номер журналу до друку, то намагаємося, на скільки це можливо з нашого боку, супроводжувати матері али такими ілюстраціями, які б відповідали християнським нормам і не викликали чийо гось обурення. Але є випадки, які практично неможливо пе редбачити. Якось для ілюстрації нам знадобилося фото відповідної тематики. У редакційному архіві знайшлася фотографія, що відповідала усім вимогам: і якраз в тему, і людина на знімкові мала етичнохристи янський вигляд. Вираз її об личчя говорив саме про те пре красне почуття, про яке йшлося у матеріалі. Тим більше, що фото було зробле не під час молитви на одному із богослужінь. Коли ж вийшов номер з друку, нас чекав несподіваний скандал. Виявилося, що люди на, зображена на фото, вчини ла серйозний гріх і була вилу чена із членів церкви… Отакі журналістські віражі… Про що говорить цей випа док? Про те, що, дивлячись на зовнішність, можна нерідко помилитися. У деяких церк вах так пильно слідкують за зовнішнім виглядом, за дотри манням церковних стандартів в одязі, зачісках, рухах, мові, що в результаті на церковних лавах можуть сидіти побожні лицеміри. За правильно одяг нутою хустиною може хов��ти ся непокірлива дружина та сварлива сусідка. За «ідеоло гічно витриманою» зовнішні стю проповідника може хова тися гордість, зарозумілість чи навіть блуд. Натомість, як мені розпо відала одна сестра після відвідування американської

церкви з так званою «харизма тичною» формою богослужін ня: «Я ще ніколи не бачила, щоб люди так ревно та щиро молилися. Фарба, якою підве дені були очі, текла зі сльоза ми і змішувалася з рум’янами, але це не мало ніякого значен ня: на цій молитві майже фізично відчувалася при сутність Духа Святого». Народна мудрість каже: «Зустрічають по одежі, а про воджають за умом». Перше враження може бути оманли вим, зовнішність не завжди відображає внутрішній стан людини. Саме це стало най більшою трагедією фарисеїв, які всі свої сили та старання зосередили на зовнішньому: на правильному дотриманні правил, законів, передань. Але всередині виявилися «повні кісток та нечистоти». Ісус висловився з цього приво ду досить жорстко: «Горе вам, книжники та фарисеї, лице міри, що даєте десятину із м’я ти, і ганусу й кмину, але най важливіше в Законі покинули: суд, милосердя та віру». Але Він зауважує: «Це треба роби ти, і того не кидати!» (Мт. 23:23). Ні, я не стверджую, що зовнішність не має значення, вона здебільшого є відобра женням нашого внутрішнього стану. Дозволю собі перефра зувати біблійну фразу «Чим наповнене серце, те й одягає мо». Я за те, щоб одяг, мова, поведінка та зовнішній вигляд християнина відповідали біблійній вимозі «як личить святим». Але зосередження лише на зовнішньому, без ста рань та навчання змінити внутрішній, духовний стан, приводить до трагедії: люди на, яка дотримується лише зовнішнього, стає духовною калікою або духовно мертвою. Слово «фарисей» сьогодні має виключно негативний

відтінок: його згадують зде більшого як синонім слова «лицемір». А які спочатку у них були чисті та високі по будження! Впевнений, вони розпочинали правильно, але «найважливіше в Законі по кинули: суд, милосердя та віру». Дав би Бог, щоб у наших церквах і у власному житті кожного віруючого була гар монія між зовнішнім та внутрішнім, між дотриман ням правил поведінки і зовні шності та «найважливішим в Законі». Дав би Бог… P.S. Додаю одну курйозну новину, яка нещодавно з’яви лася у ЗМІ. Тут, як кажуть, «було б смішно, якби не було так сумно». Комісія пропаган ди доброчинності та боротьби з пороками Саудівської Аравії видала новий декрет, спрямо ваний на «боротьбу з розпус тою». Згідно декрету, «жінки з розпусним поглядом» по винні не тільки закривати своє тіло, волосся, лице, але й очі. Ступінь «розпусти» буде визначатися інспекторами комісії під час несподіваних перевірок у громадських місцях. Оце «золота» мрія деяких ревних борців і у християнсь ких церквах! Скільки ще є та ких «експертів з розпусти», які визначають, як і у що по винні одягатися віруючі та які повинні бути їхні очі… Юрій ВАВРИНЮК

19


²í ò å ð â ` þ äî òåìè

Ìèõàéëî ÏÀíî÷êî:

«Íàì íåîáõiäíî îá`ÿâëÿòè «óñþ âîëþ Áîæó» жить внутрішньому чоловікові.

На запитання журналу дає відповідь старH ший єпископ Церкви християн віри єванH гельської України Михайло ПАНОЧКО. — Михайле Степановичу, що спонукало Вас запропонувати для чергового номеру журналу саме таку тему: «Як личить святим»? — Найперше, цього вимагає від нас Боже Слово, яке є найвищим авторитетом для Церк ви Христової. Подруге, цього вимагає ситуація в наших церквах, коли віруючі живуть в умо вах великої свободи та серед розмаїття вчень і смаків, деформованих впливом світу та гріхов ною природою людини. Нам необхідно «об’яв ляти всю волю Божу» (Дії 20:27). — Які сфери життя людини виявляють її святість? — Святість має проявлятися в усіх сферах життя. Ми тілом, душею і духом належимо нашому Спасителю і Творцю, Який благословенний на віки. Господь найперше торкаєть ся нашого духу, оживляє нас з мер твих через дух (див. Еф.2:15). Ми стаємо новим творінням у Христі Ісусі, стаємо Його дітьми. Від Свя того народжуються «святі та улюб лені». З цього випливає, що наш особливий статус вимагає: «Як слухняні не застосовуйтесь до попе редніх пожадливостей» (1 Пет. 1:14). Коли в порядку наша душа, це обов’язково вплине на наш ха рактер, на поведінку, і обов’язково на зовнішність. Пріоритет нале

20

— Наскільки важливим (чи неважливим) повинен бути зовнішній, видимий прояв свяH тості у житті християнина? — Наука апостола Павла («як личить свя тим») і настанови апостола Петра жінкам («а окрасою їм нехай буде не зовнішнє…») вказу ють нам на відповідний здоровий баланс в став ленні до зовнішності. Усякі крайнощі шкідливі у житті християн. Ми не мудріші від апостолів Павла чи Петра, щоб встановлювати якусь фор му одягу для віруючих, але ми зобов’язані три матись здорового глузду: «Бо не дав нам Бог духа страху — але сили, любові і здорового ро зуму» (2 Тим. 1:7). Христос сказав фарисеям: «Це треба робити і того не залишати». Тобто духовний стан серця (краса душі) — на першо му місці, це важливе, але не маємо права нех тувати красою зовнішньою. — Чи могли б Ви коротко описати святу люH дину? Якою Ви особисто бачите її? — Найперше, це глибоко віруюча людина, яка керується Божим страхом, шанує від щи рого серця Свого Спасителя, любить усіх людей, скромна і проста, співчутлива і милосердна, сповнена добрих діл. А ще своєю зовнішністю не провокує, не безчестить свого покликання, свого статусу, не принижує ближнього («я маю, а ви не маєте»). Одним словом — подібна до Сина Людського — Ісуса Христа.

2


Ñâiòèòè çàâæäè, ñâiòèòè ñêðiçü. À äëÿ ÷îãî? Є у класика радянської лі тератури Володимира Мая ковського такі рядки: «Све тить всегда, светить везде — вот лозунг мой и солнца». Гар ні і правильні слова. Саме до цього — світити — закликає нас і Слово Боже. Сам Ісус ска зав слова, які звучать як на каз: «Нехай світить світло ваше перед людьми». Скільки проповідей можна чути на цю тему! Це і не дивно, адже наша поведінка як християн повин на бути справжнім світлом се ред темряви гріха. Але є один нюанс у тому, як і де світити. Нерідко на наших вулицях можна бачити, як вдень горять ліхтарі вулично го освітлення. «Забули вимк нути, — кажемо ми. — Яка безвідповідальність!» І це правда: світити тоді, коли немає у цьому потреби, неро зумно. І дорого. Це справжня безвідповідальність. Але чи не страждають отією хворобою деякі християни, які світять там, де немає потреби світити? Вони такі яскраві на зібранні, за кафедрою, у якомусь публі чному служінні. Вони яскраво світять там, де і так багато світла. А от у темряві їх чомусь не видно. У буденному житті,

вдома з родиною, на роботі з колегами чомусь не видно того світла. Швидше, навпаки. На певне, все висвітили «вдень». А є ще один тип «свічни ків». Їх можна порівняти з ав томобілістами, які вдень їздять з увімкнутими фарами. Здебільшого це робиться «для форсу», яскраві вогні автомо біля, що мчить на великій швидкості, для таких водіїв — ознака «крутизни». Правда, у деяких країнах вмикати вдень світло фар зобов’язують пра вила дорожнього руху. Але і в першому і в другому випадкові світло вмикається з єдиною метою — привернути до себе увагу інших. А чи не нагадують оті круті водії деяких християн, які та кож «вмикають» своє світло лише для того, щоб їх поміти ли? Одягаються, поводяться, розмовляють «посвятому» тільки для того, щоб це поба чили інші. Навіть Ісус, коли ходив по землі, звернув на по дібних «світильників» увагу: «Коли чиниш ти милостиню, не сурми перед себе, як то роб лять оті лицеміри по синаго гах та вулицях, щоб хвалили їх люди. Поправді кажу вам: вони мають уже нагороду

свою! А як молитеся, то не будьте, як ті лицеміри, що люблять ставати й молитися по синагогах та на перехрес тях, щоб їх бачили люди. По правді кажу вам: вони мають уже нагороду свою!» (Мт. 6:2 5). Наше світіння Богові не потрібне. Особливо тоді, коли світять лише для привертання уваги до своєї особи. Справ жній, нелукавий християнин, який серцем розуміє волю Божу, світить не намарне, не для своєї слави чи популяр ності, а для того, щоб освітлю вати дорогу тим, які блукають у темряві. Тим, які не можуть знайти правильної дороги, бо просто її не бачать. Світити потрібно не лише собі, щоб не спіткнутися на спокусливих дорогах життя, але й щоб інших вести дорогою правди та істини. Бо «не запалюють світильника, щоб поставити його під посудину, але на свічник, і світить він всім у домі. Отак ваше світло нехай світить перед людьми, щоб вони бачили ваші добрі діла, та прославляли Отця вашого, що на небі» (Мт. 5:15,16). Світити завжди. Світити скрізь. Все правильно! Але для користі людям!

2


Ñâÿòå ñåðåä íå÷èñòîãî Є у пророка Огія цікаве місце. Господь звертається до Свого народу: «ЗапитайHно священиків про Закона, говорячи: Ось несе хтось освячене м’ясо в полі своєї одежі, і доторкнеться полою своєю до хліба, чи до потрави, чи до вина, чи до оливи, чи до якої поживи, чи стане те освяченим?» І священики відповіли та й сказали: «Ні!» Тоді Огій сказав: «Якщо б нечистий через мерH твого доторкнувся до всього цього, чи стане воно нечистим?» І відповіли священики та й сказали: «Стане нечистим!» (2:11H13). У цьому уривкові описуєть ся важливий духовний закон, ��кий має велике значення в житті кожного віруючого, і на який ми не завжди звертаємо увагу. Коротко його можна висловити так: «Святе не може освятити нечисте, в той час як все, що нечисте, опоганює свя те». Поміркуймо разом над цим законом. Для ілюстрації Бог узяв звичний і зрозумілий для на роду Божого приклад, а саме: Мойсеїв закон, який регла ментував дії щодо всього, що вважалося святим. Пророк Огій запитує у священиків: «Якщо щось святе доторкнеть ся нечистого, чи стане нечис те чистим?» Ті відповіли так, як це було записано у законі:

«Звичайно, що ні!» — «А як що навпаки?» — продовжує пророк. — «Опоганиться!» Старозавітний закон зали шився в історії, але принципи, закладені в ньому, діють і до сьогодні. Як би нам хотілося, щоб все було навпаки! Щоб свята, віруюча людина освячу вала собою все навколо, а все нечисте не впливало на неї! Але, на жаль, так не буває. Правда, чимало місць Пи сання кажуть нам, що свята людина може освячувати своє оточення, але це носить тимча совий характер. Земля, на якій ріс терновий кущ, що не згорав і яким зацікавився Мойсей, була святою доти, доки там перебував Господь. Так само і Сінай, навколо яко го навіть була проведена межа,

Забруднений нафтою пелікан робить марні спроби злетіти.

22

що відділяла святу територію, залишився звичайною горою після того, як Бог закінчив розмову з Мойсеєм. Беручи за основу Ісусові притчі, ми знає мо, що наше світло, тобто свя те побожне життя, розганяє темряву лише там і лише тоді, де світить, сіль захищає про дукти від псування доти, доки має свою силу. Невіруюча по ловинна у подружжі та діти віруючих батьків можуть лише користуватися привіле ями святої сторони, бути під Божим захистом та опікою, але за своєю внутрішньою при родою вони залишаються не чистими, хоча і дотикаються святого. Це тому, що святість у житті людини — це не лише зовнішній прояв, а перш за все — її внутрішня суть. Власне, й головним значенням слова «святий» є «відділений». Відділений від чого? Від нечи стого. А, згідно Біблії, очища ючим засобом є Кров Ісуса Христа, Сина Божого при умові, що грішна, нечиста лю дина визнає себе грішником і вірою прийме Боже очищення


і Боже прощення (див. 1 Ів. 1:7). Так, святі люди мають ве ликий вплив на людей, які їх оточують, на суспільство, змінюючи його, наскільки це можливо в земних умовах. Вони можуть і повинні нести чистоту та святість у брудний, гріховний світ, показуючи хо роший приклад святого та по божного життя, але самі по собі вони не можуть його освя тити, доки нечисті люди чи суспільство не відгукнуться на заклик віруючих і самі не змінять свого життя через кров Христову. Божий Син приніс чистоту у цей світ, але рішення скористатися нею приймає сама людина особис то. Лише дотик до святого: відвідування богослужінь, участь у богослужінні, член ство у церковній громаді не роблять її чистою. Святою вона стає, лише серцем торк нувшись спасаючої жертви Ісуса Христа. Але взаємостосунки чисто го і нечистого мають і зворот ний бік, який не дуже при ємний для нас: дотик до нечистого опоганює чисте та святе. Свята людина має небез пеку забруднитися нечистим оточенням. Цей принцип діє у всій природі: найбільш криш тальна вода гірського потічка не зробить чистою стічну кана ву, хіба трішки розбавить бруд; а от лише невелика

кількість нечистот може спо ганити найчистішу річку. Гниле яблуко у кошику швид ко попсує здорові плоди, а не навпаки. Маленька кількість солі зробить непридатною для використання тонни води. В народі про це висловилися дуже влучно: «Ложка дьогтю бочку меду марнує». У духовному світі нечисте, на жаль, має погану влас тивість: воно здатне забрудни ти усе святе, яке торкається до нього. Тому для святої люди ни важливо берегти себе від подібної взаємодії. На жаль, християни останнього часу все більше та частіше граються з вогнем, недооцінюючи цієї по ганої властивості нечистих ре чей. Вони настільки впевнені у своїй чистоті та святості, вва жаючи, що перебування серед нечистот світу, більше того, користування нечистим, вжи вання нечистого, не зашко дить їм. Слово Боже закликає нас відділитися від світу: «Яка згода в Христа з белійяаром? Або яка частка вірного з не вірним? Або яка згода поміж Божим храмом та ідолами? Бо ви храм Бога Живого, як Бог прорік: Поселюсь серед них і ходитиму, і буду їм Богом, а вони будуть народом Моїм! Вийдіть тому зпоміж них та й відлучіться, каже Господь, і не торкайтесь нечистого, і Я вас прийму» (2 Кор. 6:1417). Це стосується перш за все тих

сфер нашого життя, які безпо середньо торкаються зовніш нього світу: фізичної та емо ційної. Наша зовнішність, наш одяг, поведінка, думки, слова, взаємостосунки, захоп лення — це те, через що ми можемо опоганити свою чисту душу. Дехто любить при на годі цитувати біблійні слова про те, що Бог не дивиться на зовнішність, а лише на душу. Все правильно, але ми можемо цю душу опоганити, як відро нечистот опоганить басейн з чистою водою. За словами апо стола Павла, ми не можемо «вийти зі світу», ми змушені жити в ньому, але, як часто кажуть проповідники, «світ не повинен увійти в нас». Тому, перебуваючи у цьому світі, завдання християнина — зберегти свою душу від опо ганення через наше тіло та на шого емоційного складника. Те, як ми виглядаємо, як одя гаємося, як говоримо, як пово димося, що слухаємо, що ди вимося, з ким спілкуємося, чим захоплюємося — усе це може принести як збудування для нашого «внутрішнього чо ловіка», так і опоганити його. «Якщо б нечистий доторк нувся… чи стане воно нечис тим?» І відповіли священики: «Стане нечистим!» Юрій ВАВРИНЮК

23


Ñèëà ñëîâà Співробітники одного офісу вирішили поH жартувати над своїм колегою. Вони домовилиH ся ставити йому одне й те саме запитання: «Ти такий блідий сьогодні, з тобою усе гаразд?» І що ж? Після обідньої перерви чоловікові стало зле — і його забрала швидка.

Щодня ми вживаємо сотні, можливо, й тисячі слів, спіл куючись зі своїми рідними та близькими, друзями та коле гами по роботі. Але як часто ми замислюємось над змістом того, що говоримо? Промовлене слово. Яке во но сильне! Слово здатне запа лювати нову іскорку життя, надихати, окрилювати, підні мати настрій і дух людини, зігрівати, мов сонце. Слово та кож здатне бити, ранити, ка лічити долі та сім'ї. Сказане слово — могутнє! Його силою ми користуємось щоденно, ча сто не звертаючи на це уваги, не надаючи цьому значення. Біблія закликає нас бути обережними зі словами, наго лошує на відповідальності за сказане слово. Апостол Яків пише про си лу та владу слова, яким мож на зробити добро і нашкодити, використавши алегоричний образ язика: «Бо багато ми всі помиляємось. Коли хто не по миляється в слові, то це муж досконалий, спроможний при боркувати й усе тіло… Так само й язик, малий член, але хвалиться вельми! Ось маленький огонь, а запа лює величезного ліса! І язик то огонь» (Як. 3:2,5,6).

24

Яків підкреслює важли вість контролю над своїм мов ленням і називає досконалою ту людину, яка вміє стримува ти свого язика. Язик у тілі він порівнює з вуздечкою на коні. Порівняно з вагою коня, вуз дечка в сотні разів легша, але за допомогою неї людина ке рує конем. Так само маленьке стерно спрямовує величезного корабля. Тож людина, навчив шись керувати своїм язиком (мовленням, словами), здатна керувати собою як особисті стю. Сказане нами слово не про сто звук, який зникає в прос торі, а вираження наших ду мок, нашого сердечного наміру. Воно дає напрямок на шому життю. У Біблії є яскра ва ілюстрація, як сказані сло ва міняють життєву ситуацію. Коли ізраїльські розвідни ки повернулися з обітованого краю, то більшість із них була переконана, що неможливо перемогти його жителів і увій ти в край, та підбурювала на род до бунту проти Мойсея. Уся громада підняла зойк і плакали цілу ніч. Хоча ще нічого не сталося, не пролила ся жодна крапля крові, не впав мертвим жоден воїн, вони на перед оплакували свою пораз

ку, говорячи, що краще було б вмерти в пустині. З ними так і сталося. Бог поклявся: «По правді кажу, як ви говорили до ушей Моїх, так Я зроблю вам» (1 М.14:28). Те, що вони проголошували, стало реаль ністю їхнього життя: усі із раїльтяни, старші двадцяти років, загинули в дорозі. Біблія наголошує: «Смерть і життя у владі язика». Спря мування нашого життя почи нається з правильних думок і сказаних слів. Якщо наші сло ва сповнені добра, надії, під тримки, то це стане дійсністю. Якщо наші слова негативного характеру, вони спрямують наше життя до негативного, як було із ізраїльтянами. Коли батьки говорять своїм дітям недобре, що вони невдахи, що нічого в них не вийде, не же няться, ніхто заміж не візьме і таке інше, це часто стає при чиною їхньої низької самооці нки і багатьох невдач. Ісав стояв перед батьком і плакав. Повний сили і здоро в’я, у розквіті сил, він просив у батька благословення. Мова йшла не про якісь статки, зем лі, джерела, а про слова. Син випрошував у батька лише добрих слів для себе. Він ро зумів, що з часом вони стануть


реальністю його життя, і тому так щиро випрошував у бать ка благословення. Задумаймось над змістом сказаних нами слів. Протягом дня ми багато говоримо. Чи приносять наші слова збуду вання та користь нам самим? Куди вони спрямовують наш життєвий корабель? Чи вони озвучують віру нашого серця,

чи приводять до реальності наше позитивне бачення жит тя? Що несуть наші слова тим, хто нас оточує, з ким ми спіл куємося? Чи наші слова буду ють їх та корисні їм? За сказане нами ми несемо відповідальність перед Богом. «Від слів своїх осудишся і оп равдаєшся». Свого часу за

кожне слово нам доведеться дати звіт. Нехай сила сказаних нами слів буде на збудування нас самих та всіх, хто нас оточує. Отож, благословляймо — і бу демо благословенні. Ігор СКОЦЬ, м. Луцьк

Ëèõîñëiâ’ÿ

Скільки епітетів та поетич них рядків люди присвятили горам! Їхня велич, краса, мо гутність століттями вабили і ваблять до себе поетів, худож ників, композиторів і простих людей. Вони неповторні, вони захоплюють, вони надихають і — вони страшні. У горах по ряд з їхньою красою та велич чю живе сила, яка наводить жах на усіх, хто опиняється на її шляху. Це — лавини. Сти хія, яку неможливо приборка ти, від якої неможливо спасти ся. Кажуть, однією з причин, від яких може прокинутися цей сніговий дракон, може стати… просто слово. Саме так — слово. Від одного лише сло ва, яке, з точки зору науки, є коливанням повітря, багато тонні маси снігу можуть зру шити з місця, з кожною секун дою набираючи швидкості та все змітаючи навкруги. У людському житті все так само. За винятком хіба того, що слова — не лише просте коливання повітря, це — ко ливання людської душі. Лише від одного необережного слова може статися страхітлива тра гедія, що лавиною пронесеть ся по чиїхось долях і життях. Лише одне слово, про яке ми потім з гіркотою кажемо: «Ну, чого ж я так сказав!», може зруйнувати стосунки, що бу дувалися десятиліттями. Лише одна фраза може стати

причиною кровопролитних воєн. Слово Боже каже, що «за кожне слово пусте, яке ска жуть люди, дадуть вони відповідь». Тому справжній християнин повинен слідкува ти за чистотою своєї мови. Що це значить? Поперше, це значить не говорити слів, які когось мо жуть ранити, образити, а то й убити. Говорити слова, які бу дують містки між людьми, а не руйнують їх. Це значить мов чати тоді, коли потрібно про мовчати, щоб не викликати необережним словом, сказа ним у гніві чи роздратуванні, оту страхітливу лавину. Подруге, не говорити лай ливих слів, які вже самі в собі несуть негативну інформацію. Нинішній час характерний небувалим розквітом лихослі в’я та брудної мови, які стала звичними, на які вже ніхто не звертає уваги, які зсередини руйнують людські душі. Особливо страшно, коли ці душі — дитячі. Вони підсвідомо складають у свої душі брудні слова старших, які стають їхньою суттю. Лайка — як те сміття, яке купами лежить у наших домів ках, на вулицях, у гро мадському транспорті, у громадських місцях. Ми вже звикли до цього бру ду, просто переступаємо

через нагромадження нечис тот — і підкидаємо свої. Однією з особливих рис християнина, яка відрізняє його від навколишнього світу — чистота його мови. Не раз, лише декілька хвилин по спілкувавшись із такою осо бою, люди помічають цю особ ливість і запитують: «Ти, напевне, віруючий, бо не ма тюкаєшся?» Не раз бувало, що затяті лихослови намагаються не вживати поганих слів у при сутності християнина. Вони відчувають, що такі слова і віруюча людина — несумісні. «Нехай жодне слово гниле не виходить з ваших уст… Усяке подратування, і гнів, і лютість, і крик, і лайка нехай буде взято від вас» (Еф. 4:29 32). Блаженний той христия нин, який робить так, тим са мим чинячи (через свої уста), «як личить святим».

2

25


«Ревність за домом Твоїм з’їдає мене» (Пс. 68:10). Сер дечний біль Давида… Очевид но, що й тоді в домі Божому було не все о’кей. Але дім ус тояв. Велична й прекрасна осе ля Його Духа стоїть і понині. Ми, святі останніх часів, прийняли дім Божий «на ба ланс», автоматично взявши на себе зобов’язання підтримува ти його в належному стані. Починаючи Своє служіння у світі, перше, що зробив Ісус — це очистив храм. «Наближалася Пасха юдейська, і прийшов Ісус в Єрусалим. І знайшов, що у храмі продавали волів, овець

і голубів, і сиділи міняльники грошей. І зробивши бич з моH тузків, Він вигнав усіх з храH му, і овець, і волів, а гроші міняльникам розсипав, попеH ревертавши їхні столи. А проH давцям голубів сказав: «ЗаH беріть це звідси і не робіть дому Отця Мого домом торгівлі» (Ів.2:13H16). Айайай… Ізраїлю, народе Божий, як же ви докотилися до такого?! Віруючі, ревнителі закону, на що ви перетворили святилище?! – Та ми ж для ближніх старалися, людям служили, як велів Бог. Прибув чоловік з далекої сторони, хоче принести жертву — не

гнати ж йому худобу з Кіпру чи Єгипту! Потрібно шукати тут, купити, потім тягнути не поворотку худобину через усе місто, потім чекати, коли підійде твоя черга до жертов ника, — життю будеш не ра дий. А тут усе на місці. І для бідних, і для багатих. Причо му це ж не у Святому, і — Боже збав! — не у Святому Святих! А двір, він і є двір… З грошима та ж історія. Не тільки різних там тугриків, але навіть римських монет, як пожертвування, виявляється, в храмі не приймали, оскільки на них часто стояли поганські знаки. Отже, хочеш не хочеш,


а без «обмінних пунктів» та кож ніяк не обійтися. Ну добре, прихожани як прихожани, але священство, воно то мусило пильнувати! Куди ж дивилося? Та куди… Священики що, не люди? Сім’ї треба годувати, храм ремонту вати, самому виглядати при стойно, щоб не бути спокусою для мирських, програми різні здійснювати і так далі. А по жертвування, самі знаєте, які. От і мали законне «базарне» — ніякого гріха і всі задоволені. Друзі, сатана, не випадко во носить образ змія. Він рідко коли вламується з гуркотом і криком. Він вповзає. Без шуму, непомітно, витончено згинаючись, щоб не перекину ти наші посудини, кадила та інші «священні» предмети — і наближається до жертви, що задрімала після ситного обіду. Змій підступно намагається вповзти не тільки в храм цер кви, але і в храми наших тіл. Починається торгівля з Богом. «Якщо Ти мені це, то я Тобі — те». Є непорушний закон: що посіє людина, те і пожне. Але змій прослизає в саме наше со кровенне — в мотивацію і вно сить туди свою істотну поправ ку: сійблагословляй не просто так, але щоб більше отримати. І побільше, і всього. Будь силь ним, успішним, багатим, не поступайся синам пітьми, адже ти син Царя царів! Цього хоче для тебе Отець твій Небес ний. Чи, може, ти не віриш, що Він тебе любить? Ісус очистив храм від плодів плотських пожадань, попередив віруючих: «Не робіть дому Отця Мого домом торгівлі», а Сам пішов труди тися: навчати народ, зцілюва ти хворих, виганяти демонів. Так минуло три роки. І ось за вершення великої місії. Гос подь урочисто в’їжджає в Єру салим і — прямісінько до храму. І що ж Він там бачить? «Ісус увійшов у храм і почав виганяти тих, що продавали у храмі, і поперевертав столи міняльникам і ослони продав цям голубів і не дозволяв, щоб

хтось переносив яку річ через храм (Мк.11:1517). Все те ж саме… Бізнес у поті чола — тягнуть мішки, бурдюки, вно сять, виносять: свято ж набли жається, як же пропустити момент! Як бачимо, у Єрусалимсь кому храмі зовні нічого не змінилося. Не тільки в сенсі ґешефту, — богослужіння зді йснювалося вельми пункту ально за всіма одвічними по становами: приносилися необхідні жертви, горіла ме нора, покладалися священні хліби, проводилося навчання для молоді, обслуговувалися прихожани. Богослужба вела ся на потрібній висоті. Була стабільність. А стабільність, погодьтеся, прекрасна річ. Я в своїй церкві багато років, і храм наш теж на своєму місці. Той же пастор, ті ж проповіді, майже стільки ж людей у залі. Прийдеш зі скуйовдженою ду шею після якоїнебудь життє вої бурі, окинеш поглядом рідні святі стіни — і відразу знаходиш жаданий спокій. Все те, що можна побачити звичайним людським погля дом, нітрохи не змінилося в гірший бік. Але якби прийшов Ісус, Він би не дивився на красиві што ри на вікнах. Що ж відбулося за три роки з храмом, за оцін кою Господа? «Ви зробили його вертепом розбійників». Храм із дрібноторговельного базарчика перетворився на добре замасковану криміналь ну структуру.

Ось така метаморфоза... Якщо я перескочу з цим у наш час, хтось обуриться: у нас такого немає, це у них там, вони ще під законом ходили, а ми християни! Пробачте, як що згущую фарби, та все ж, якщо Господь нас учить, якщо показує, то ми повинні бачи ти. Тільки один приклад із на шого життя. Є в Києві відома на цілий світ церква, де пасто ром — не менш відома осо бистість. Висока була гора, красива, вся в зелені та квітах, гордовито підносилася не ли ше над Україною. Але пішли дощі, подули вітри — і гора поповзла у різні боки. Багато потерпілих як фінансово, так і духовно. Триває слідство з боку судової влади… Моє гли боке переконання: на гіркому досвіді цієї церкви Господь показав усім нам, до чого може привести тісна дружба з мамо ною. Дай Бог, щоб це була одна така церква на весь наш хрис тиянський світ. Ніхто, звичайно, не праг нув до такого фіналу, всі хоті ли як краще. Поступово, май же непомітно, дуже тихо змій уповзав у заборонену для ньо го зону через щілини цілком нормальних потреб плоті. До того, щоб йому оголосити себе повноправним господарем в єрусалимському храмі, зали шалося зовсім небагато. Але прийшов Ісус, порвав і вики нув усі сіті лукавого. Обурен ня, очевидно, було велике. Священство заховало злість, а торговельники пообурюва лись, половили овець, позби рали свої тугрики, сіли і — стали слухати Вчителя. Поча ли стікатися в храм сліпі, кульгаві... Почалися чудеса, явилася слава Божа. Хто з нас про це не мріє... Багато хто наполегливо цього шукає, але змій дуже непога но навчився відволікати свя тих від головного, від простих, зрозумілих кожному і дуже ефективних відповідей. Тому Господь тут же, де говорить про розбійницьке кубло, дає

27


простий рецепт: «Написано: дім Мій назветься домом молитви». Домом молитви, друзі! Не на вчальним центром, не благо дійним фондом, не бізнесклубом і, природно, не залою для релі гійних шоу. Звичайно, без на вчання не обійтися, добрі спра ви ми просто зобов’язані творити, щоб не омертвіла віра, і в різних заходах для наших дітей та молоді чимала користь, але все це на другому, третьому і так далі місцях. На першому ж і найголовнішому місці — мо литва. «Дім молитви»! Якщо більшість віруючих у церкві не любить молитися, то в ній не утворюється молитовна атмосфера, Ісус з’являтиметься в таку церкву як простий прихо жанин, а не як Той, що має силу і владу для її очищення. Якщо церква втратила орієнтацію, йдучи за Ісусом, втомилася й почала облаштовувати місце на узбіччі для приємного відпочин ку, то це евтаназія, або, іншими словами, безболісне усунення зі світу живих. Деякі кажуть: я не знаю про що молитися. Розумію: кіль кість родичів обмежена, знайомі теж якось примудряються більше ходити здоровими. Ісус сказав: «Убогих ви завжди має те…» (Ів.12:8). Маєте і будете мати. Ми добре розуміємо, що убогий — це не тільки той, хто ходить по вагонах метро і жалі сливим голосом благає: «Люди добрі…» Це кожний, хто, маючи велику потребу, випробував усі методи і у кого залишилася єдина надія — на Бога. Озир ніться уважно у своїй церкві, врештірешт, почитайте христи янську пресу — і ви знайдете де сятки душ, яким можна «пода ти» через посилену щиру молитву. І виконається відразу три великих справи: духовно зростете ви, духовно зміцниться ваша церква і отримає істотну допомогу людина, що має потре бу. Адже дуже «багато може щира молитва праведного» (Як. 5:16). Віктор КОТОВСЬКИЙ, Київська обл.

28

Ñâîáîäà Який же Він великий і різноманітний, наш Господь!!! Жод на людина не спроможна відобразити Його ПОВНІСТЮ таким, яким Він є! Ви бачили своє відображення в дзеркалі? Воно злегка змінюється в кожному новому дзеркалі: буває більш ширшим чи вищим, більш мутним чи чітким, із зеленуватим, синюва тим чи жовтуватим відтінком — залежно від якості, віку чи складу матеріалу, з якого зроблено дзеркало. Відображення у воді відрізняється від того, що ви бачите на полірованому ка поті «Мерседеса» чи на скляній вітрині магазину. А зайди в кімнату кривих дзеркал — там себе ТАКИМ побачиш! Мама не впізнає! Але головне — ЖОДНЕ дзеркало не може одночас но відобразити нас спереду і ззаду, показати в анфас і профіль. Щоб відобразити те, що всередині (хоча б кутній зуб) — вза галі потрібно буде дуже приловчитися! Ми — ті самі дзеркала і відображаємо Бога тільки в міру власних сил і здібностей. Хтось краще, хтось гірше, а хтось — геть на перекіс. Та головне, через нашу обмеженість жоден з нас не може одночасно відображати Божу любов і справед ливість; Його всемогутність і благодать; Його здатність одно часно бути скрізь — і перебувати в кожному із нас. Кожному персонажу Біблії Він з’являвся з особливим Своїм ім’ям, що відкривало одну із багатьох граней Його єства: Бог Творець, від початку Сущий, Спаситель, Месія, Отець, Суддя живих і мертвих… Одного разу я вирішила порахувати всі імена, яки ми Він намагався описати Самого Себе людям — на п’ятисото му залишила цю затію. Він КОЖНІЙ людині відкривається по своєму. Власне, тому і суперечок і думок так багато. Так, наче загін мурашок спробував описати слона, але кожен з них міг бачити і відчувати лише щось одне: шершаву шкіру, жорсткі волос ки, тверду поверхню бивня… Кожен із нас відображає Бога посвоєму, причому саме ту частину Його єства, яку Господь йому відкрив і він зміг пізна ти. Тому — НЕМАЄ двох ОДНАКОВИХ відображень Бога, немає двох однакових людей! Всі абсолютно ексклюзивні і як творіння, і як відображення Боже. Якщо подивитися на питання з чисто практичного боку, то побачимо ще більш вражаючі речі. Віруючі люди, які, на дум ку обивателя, мають бути абсолютно ідентичними клонами, на справді досить різноманітні і багаті як за характером, так і за зовнішністю. У них і внутрішнє життя багатше, і коло спілку вання ширше в багато разів (я маю на увазі ВІРУЮЧИХ, а не тих, хто намагається ВИДАВАТИСЯ віруючими, підроблюю чись під зовнішні атрибути віри). Вони не бояться бути сами ми собою — тими ексклюзивними особистостями, якими їх створив Люблячий Батько! А ось мирські люди, які шалено за хищають свою ідентичність, насправді всі однакові, як іг рашкові солдатики. Набір занять — стандартний, цілі — усе реднені, поведінка — відповідно до прийнятого у відповідній групі кодексу… Найменша спроба сказати або зробити те, що думаєш, насправді припиняється моментально і рішуче: по рушника просто виганяють зі своєї спілки і він змушений зно ву старанно ламати себе, пристосовуючись до нового товари


áóòè îñîáèñòiñòþ ства. Навіть у компанію бомжів так просто не ввійдеш, якщо ти не знаєш їхніх по рядків і «пристойностей»! Відмінник чи двієчник, переможець чи невдаха, депутат чи доярка — однаково ризикуєш миттєво стати ізгоєм у власному середовищі! З пер шого погляду люди негайно оцінюють тебе і вносять у відповідну категорію — тому одяг мирської людини старанно продума ний і підібраний, марка і колір автомобіля вивірені до дрібниць, а модель телефону змінюється залежно від того, якого стату су досяг його власник. Навіть жінку або чоловіка міняють, особливо не роздумую чи, якщо «дружина» перестає відповідати бажаному соціальному статусу її «половин ки»! Діти Божі вільні в цьому плані, як і у всьому іншому. Вони мають головну свобо ду — споконвічну, невід’ємну свободу бути самим собою! Свободу бути ОСОБИСТІ СТЮ. Олена МОКРЕНЧУК, www.ellencrist.livejournal.com

* * * Нас більш, як шість мільярдів. Більш, як шість! Але усіх Всевишній пам’ятає. Усіх нас терпить, нашу ницість, злість І кожен ранок днем благословляє. І кожному знаходить Він тепло, І в кожне серце совістю постука, Яке вже, може, й цвіллю поросло, І кожному простягне вчасно руку. Із лона матері і до сивин Усіх Він бачить, всіх нас пам’ятає. …А в мене Бог лише один, І Того я невдячно забуваю. Прости мені — я, грішний, блудний син, Твоїй любові руки простягаю… Юрій ВАВРИНЮК

29


Âèãíàíöi çà ÷èñòîòó âiðè, ÿêi ñôîðìóâàëè Ñïîëó÷åíi Øòàòè Àìåðèêè

²ñòîðè÷íà ñòîð³íêà

Перебираючи в пам’яті прізвища історичH них осіб та назви релігійних рухів, які вирізH нялися особливою святістю, наша редакція чомусь спинилися на пуританстві. «Що ж наH справді личить святим?» — це питання особH ливо гостро постало в часи Реформації, одним із етапів якої став пуританський рух. Пуритани (від англ. purity — чистота) — послідовники кальвінізму в XVIXVII сто літті в Англії, які вимагали очищення англіканської церк ви від старих католицьких об рядів. У переносному сенсі слово «пуританин» вживаєть ся також для людини, яка дуже переймається чистотою своїх думок і вчинків і вима гає такої чистоти від інших. Нині слово «пуритансь кий» для нас є синонімом до слова «аскетичний». Це вчен ня, як часто вважають, при значене для літніх та хворих, або ж таких, кого відкинуло суспільство. Людина, яка веде пуританський спосіб життя, на думку наших сучасників, одягнена в темний, скромний та немодний одяг, майже не посміхається і не виявляє жод них емоцій; це люди, які вва жають музику гріхом, спорт чи інші розваги — неприпус тимим заняттям для христия нина і є ніким іншим, як мо ралістамизаконниками, яким чуже все людське, нео свічені та нетерпимі до тих, хто не згоден із їхніми переко наннями. Так, ці люди жили за висо

30

кими моральними стандарта ми, ретельно дотримуючись норм Писання. Вони прагнули духовної чистоти — і це насто рожувало інших людей, ос кільки викривало їхню гріхов ність. Коли англійський проповідникпуританин Ри чард Роджерс читав лекції у Уетерфілді, хтось сказав йому: «Мені дуже подобаєтеся ви і ваша компанія, але ви такі пе дантичні». На що Роджерс відповів: «Я служу строгому Богу!» І, як зауважив хтось з дослідників пуританства, «не має нічого протиприродного в тому що людина серйозно і ви могливо ставиться до того, що цінує понад усе. Атлети суво ро ставляться до тренувань. Музиканти — до репетицій, ділові люди — до свого бізне су. Пуритани ж були суворими до своїх моральних і духовних вчинків». Сучасні дослідники хрис тиянства доводять, що пурита ни — це не дивні релігійні фанатики чи соціальні екстре місти, а, навпаки, «совісні та освічені громадяни, які наді лені здоровим глуздом, прин ципові, благочестиві, рішучі та дисципліновані люди, з ней

мовірними сімейними чесно тами...» Цей рух виник в середині XVI століття в Англії як відга луження кальвінізму. Тут по ряд з реформацією церкви, яка виникла з ініціативи вла ди і привела до утворення національної англіканської церкви, з’явилася народна ре формація — пуританізм, який розпочав боротьбу з офіційною церквою. Пуританами назива ли прибічників усіх протес тантських груп, які були нез годні з «установленою» церквою і прагнули очистити її від залишків католицизму, що збереглися в англіканстві. При Єлизаветі пуританство представляли як суто релігій ну опозицію. І хоча королева боролася проти цього руху, кількість пуритан постійно зростала. Більшість багатих торговців і провінційних джентльменів були тоді пури танами. Вони боролися проти тих обрядів національної цер кви, які для пуритан мали пев не символічне значення і не були дрібницями. Спочатку пуритани були віддані владі, вірячи в її свя щенний характер і божест


венні права короля. Але водно час вони проповідували за гальне братство у Христі й по ширювали ідеї соціальної рівності. Пуритани мали величезний вплив на англійську культуру, на характер англійської нації. Зразком для англійських пу ритан стала церква, заснована Джоном Ноксом в Шотландії. Та особливо великий вплив пуритани зробили на Амери ку, куди вони змушені були переселитися через тиск з боку влади. Цей період переселення по чався з 1605 року, коли на пре стол сів Яків І (1603  1625). Тоді пуритани думали, що для них настав сприятливий мо мент, оскільки король був ви хований у пресвітеріанському дусі, тому вони й вийшли до нього на зустріч з так званою «петицією тисячі», під якою підписалося 827 чоловік, тоб то десята частина духовенства Англії. Вони вимагали від міни обрядів, реформи церков ного суду, більш суворого дот римання недільного дня. Король прийняв петицію, обі цяв скликати конференцію єпископів та богословів для її обговорення, але це не приве ло до бажаних результатів. А через певний час він взагалі заявив, що або змусить пури тан стати конформістами (кон

формізм — пасивне, некри тичне прийняття пануючого ладу, норм, цінностей, тра дицій, законів і т.і.) або ж ви жене їх із країни. З 1605 р. почалися вигнання пуритан та виселення їх в Америку. XVII століття в Англії було часом культурної, релігійної, соціальної та політичної бо ротьби. У цій боротьбі полі тичні партії об’єдналися з ре лігійними. Центральну роль у ній відігравав саме пурита нізм, який розділився на дві крупні фракції — пресвітеріан та індепендентів. Тоді як вплив пуританізму в Англії перебував на спаді, пуритани стали головною ре лігійною силою в Новій Англії. За винятком РодАй ленда, всі американські ко лонії заснували індепен дентські церкви. Хоча цей рух зазнав певного спаду в кінці XVIII століття після появи руху унітаріїв, пуританізм продовжував визначати ре лігійне життя Нової Англії і вихідців із неї аж до ХІХ сто ліття. І в Англії, і в Південній Америці увага, яку приділяли пуритани освіті, моральності та багатьом (якщо не всім) де мократичним принципам, здійснили неймовірний вплив. Зокрема, відомий на весь світ Гарвардський універ ситет був створений у 1636

«Перший день подяки у Плімуті», з картини Jennie A. Brownscombe

році, майже одразу після при їзду в ту місцевість пуритан, які втікали від переслідуван ня з боку англійської корони. Отже, за своєю суттю пури танство було духовним рухом, де на першому місці стояв Бог і святість. Як підсумовує один із дослідників цього руху, «в формування пуританства вне сли свій вклад оновлений біб леїзм Тиндала; благочести вість серця та совісті Джона Бредфорда; ревне прагнення Джона Нокса до вшанування Бога в національних церквах; пристрасне прагнення до єван гелічної пасторської компе тентності, яке помітне в житті та служінні Джона Хупера, Едварда Деринга та Ричарда Грихема; погляд на Священ не Писання як на «регулюю чий принцип» церковного бо гослужіння та порядку в Томаса Картрайта; прагнення Перкінса та Джона Буньяна популяризувати і впроваджу вати в практику біблійне вчен ня та багато іншого». Пури танство, по суті, було рухом за реформування церкви, онов лення пасторства, пасторське проповідування та духовне відродження. Крім того, воно було світоглядом, який вира жав пристрасне прагнення до вшанування Бога та до повної і безперечної святості перед Ним.

2


×îãî ìè ìîæåìî íàâ÷èòèñÿ ó ïóðèòàí? Óðîêè ³ñòîð³¿ Літературний спадок, зали шений пуританами, може до помогти нам сьогодні досягну ти тієї зрілості, якої ми так потребуємо. Чого саме ми мо жемо в них навчитися? Поперше, впорядкованості повсякденного життя. Їхнє християнство було всеохоплю ючим, їхнє життя було ціліс ним і оберталося довкола єдиної мети — шанування Бо га, роблячи все «святістю для Бога». В них не було роздвоє ння між святим і світським. Усе, створене Богом, було свя тим. Будьяка діяльність мала бути освяченою, тобто все ро билося для Божої слави. У своєму прагненні до небес пу ритани стали людьми поряд ку, практичними реалістами, набожними, цілеспрямовани ми та практичними. Сприйма ючи життя в усій його повноті, вони поєднували споглядання з дією, поклоніння з працею, роботу з відпочинком, любов до Бога з любов’ю до ближньо го, особисте з суспільним і мали широке коло різнорідної відповідальності один перед одним. Вони ретельно розподіляли свій час не стільки для того, щоб не допустити у своєму житті нічого поганого, скі льки для того, щоб привнести в нього все хороше і важливе. У наш час ми схильні жити наугад, як доведеться, не пла нуючи свого життя. Подруге, вони можуть да ти нам уроки якості духовно го життя. У спілкуванні пури тан з Богом Ісус Христос був у центрі, а Священне Писання — найпершим і найвищим ав торитетом, у відповідності з яким вони намагалися жити.

32

Знаючи нещирість і схиль ність до обману серця грішної людини, вони виховували в собі смирення, скромність і недовір’я до самих себе. Тому вони регулярно досліджували самих себе, перевіряючи, чи немає в них тяги до зла. Однак при цьому їх не можна звину ватити в нездоровому «самоко панні». Навпаки, дисципліна самоаналізу відповідно до Свя того Писання в поєднанні з дисципліною сповідання, за лишення гріха були для них джерелом безмежного духов ного спокою та радості. Потретє, ми можемо на вчитися в пуритан їх при страсного прагнення до ефек тивних дій. Хоча в пуритан, як і у всіх людей, були свої мрії про те, що може бути і як по винно бути, їх не можна назва ти «порожніми мрійниками». У них не було часу на нероб ство, як це бачимо в житті лінивих та пасивних людей, які хочуть, щоб інші змінюва ли світ. Пуритани були людь ми дії в чисто реформаторсько му вигляді — енергійні прихильники активних дій. Але разом з тим вони не розра ховували тільки на сили люди ни. Вони працювали для Бога і повністю покладалися на Гос пода, Який діяв через них. Вони завжди славили Бога за все, що зробили і що їм здава лося правильним. Ніхто з них не хотів бути революціонером у церкві чи державі, хоча деякі з них мимоволі стали ними. Але всі вони щиро праг нули бути активними про відниками Божої дії у процесі зміни від гріха до святості, де це вимагалося. Тому їхні про повідники довго і ревно моли

лися перед своїми проповідя ми в церкві, а прості люди — перед будьякою важливою подією в житті (шлюбом, діло вими угодами, великими по купками і т.і.). У наші дні християни західних країн ведуть безпри страсне, пасивне і, боюсь, не молитовне життя. Вони займа ють таку моральну позицію, коли особисте благочестя за микається в набожному коко ні, пускають суспільні справи на «самоплин», не чекають жодного впливу ззовні і в бі льшості випадків не шукають його поза власним христи янським колом. Пуритани ж молилися за святу Англію, ро зуміючи, що там, де нехтують обов’язками і править невір ство, державна політика стає загрозою. Сучасні ж христия ни задоволені дотриманням загальноприйнятої благоприс тойності, але не більше того. Почетверте, пуритани мо жуть дати нам уроки своєю програмою міцної сім’ї. Не буде перебільшенням сказати, що в англомовному світі хрис тиянську сім’ю створили саме пуритани. Пуританська етика шлюбу полягала не в тому, щоб шукати чоловіка (дружи ну), опираючись на пристрас ну миттєву любов, а в тому, щоб шукати людину, яку ви зможете любити протягом


всього свого життя як найкра щого друга, і з Божою допомо гою знайти таку людину. Пуританська етика вихо вання дітей полягала в їх на вчанні правильному життєво му шляху; в турботі одночас но про тіло і душу; в підготовці до благочестивого і суспільно корисного дорослого життя. Пуританська етика сімейного життя базувалася на підтри манні порядку в домі, вихова ності та сімейних богослужін нях. Доброзичливість, терпін ня, постійність і підбадьорен ня один одного вважалися головними сімейними чесно тами. У той час не було ні по бутових пристроїв, ні розвине ної медицини, ні інших сучас них зручностей. У цих умовах сімейне життя було школою виховання характеру, але те, як пуритани противилися всім відомому бажанню зірвати на домашніх свій настрій, як ша нували Бога своєю поведінкою в сім’ях, ��аслуговує щирої по хвали. Вдома пуритани прояв ляли свою зрілість, приймаю чи труднощі та біди реалістич но, як від Бога, вони не ляка лися і не озлоблювалися. Крім того, дім був першим

місцем, де кожен пуританин євангелізував та служив. Гере писав: «Пуританин намагався створити Церкву зі своєї сі м’ї… щоб народжені в його сім’ї народилися б знову згори для Бога». У наш вік, коли сімейне життя стало хистким, навіть серед християн, коли малодушне подружжя обирає легкий шлях розлучення, а не зусилля для покращення своїх стосунків, а самозакохані ба тьки балують дітей в матері альному сенсі, нехтуючи їх ньою духовністю, нам ще раз варто повчитися у пуритан, поведінка яких щодо цього була зовсім іншою. Поп’яте, ми можемо на вчитися в пуритан розумінню цінності людини. Завдяки вірі у великого Бога пуритани змогли повною мірою усвідо мити глибину вічності та люд ської душі. Пуритани гостро відчували чудо людської інди відуальності. Хоча під впливом середньовіччя вони не завжди могли поважати тих, хто відрізнявся від них у суспільному плані, вони ціну вали гідність людини, вважа ючи людину створеною для того, щоб бути другом Бога.

Пошосте, ми можемо на вчитися в пуритан ідеалу об новлення (відродження) Цер кви. Вони не вживали термінів «обновлення» чи «відроджен ня», а лише говорили про ре формацію та реформу. Для нас тепер ці слова означають ті льки зовнішні аспекти цер ковної ортодоксальності, по рядку, форм богослужіння та дисциплінарних правил. Але коли пуритани вживали слово «реформація», то мали на ува зі не тільки це, а набагато більше. Суть реформації, на їх думку, полягала в кращому розумінні Божої істини, в про будженні палкої ревності в молитовному житті, більшої любові, радості та непохитної християнської цілеспрямова ності у покликанні людини та в її особистому житті. Виходячи з цього, робимо висновок про те, що в пури танському ідеалі церкви, який безумовно, є правильним, і в пуританських критеріях хри стиянського життя, які над звичайно високі, є багато по вчального для сучасних християн. Д. П.

Реконструйоване перше селище пуритан<пілігрімів на американському континенті.

33


Ïîòâîðíà ðåëiãiÿ Макс ЛУКАДО

«І змилосердивсь Ісус, доH торкнувся до їхніх очей, і заH раз прозріли їм очі, і вони поH далися за Ним» (Мт. 20:34). Це стається в бізнесі, коли ви виробляєте продукцію, яку ніхто не купує. Це стається в політиці, коли утворюються відділи та комісії, які нікому не потрібні. Це стається в медицині, коли відкриття робляться ради відкриттів, а не для того, щоб допомогти людям. Це стається в освіті, коли вашою метою стають вчені сту пені, а не знання. А ще це сталося по дорозі в Єрусалим, коли учні Христа не захотіли пускати сліпих до Ісуса.

Євангеліст Матвій не опо відає нам, чому люди не хоті ли пускати їх до Христа, але нам легко самим здогадатися про це. Вони хотіли захистити Ісуса. Він же був дуже зайня тий — Його чекали великі справи! На карту поставлене майбутнє Ізраїлю, і Христу треба зіграти в цьому всьому ключову роль. У Нього просто немає часу на всіх убогих, що сидять на узбіччі. Такі справи так просто не робляться: пого воріть спочатку з Натанаїлом, який переговорить з Іваном, той, у свою чергу, замовить словечко перед Петром, а той уже вирішить, чи варте їхнє прохання того, щоб турбувати Господа. Та, незважаючи на те, що

учні цілком щиро вважали так, вони були неправі. Так само, як неправі й ми, коли думаємо, що Бог надто зайня тий, щоб приділяти увагу ма леньким людям. Чи що Він надто великий формаліст, щоб чути прохання, висловлені без належного етикету. Коли люди, які перебувають із Хри стом, забороняють іншим при ходити до Нього, християн ство перетворюється на порожню релігію без змісту. Потворну релігію. Недавно мені зателефону вав один чоловік, який слухає мої радіопередачі. Він виріс у сім’ї, де всі були невіруючими, однак на роботі у нього двоє співпрацівниківхристиян, які належать до різних дено

Шановні радіослухачі! Запрошуємо на зустріч у радіопередачі «Жива надія», що започаткована Іваном Зінчиком, яка виходить в ефір щопонеділка о 21.30 на першій програмі Українського радіо.

34


мінацій. Я здивувався, що він зателефонував мені, незважа ючи на те, що працює плічо пліч з християнами. На що він відповів: «Один каже одне, а другий — інше. А я просто хочу дізнатися, як мені по вірити в Ісуса». Це відбувається в наші дні. Це стається тоді, коли цер ква приділяє обговоренню того, як має виглядати храм, більше часу, ніж турботі про малозабезпечених. Це стаєть ся тоді, коли кращі церковні уми зайняті дріб’язковим об говоренням неістотних розбі жностей, замість того, щоб роздумувати про високі істи ни. Це стається тоді, коли цер ква стає відомою завдяки своїй позиції з того чи іншого питан ня, а не завдяки своїй вірі в Бога. Це стається в наші дні. Це відбулося й тоді. Як бачите, на думку тих, хто стояв найближче до Ісуса, ці сліпці не мали жодного пра ва відволікати Господа. Він же йшов у Єрусалим! Син Людсь кий мав заснувати там Своє Царство! У Нього просто немає часу на те, щоб вислуховувати різних там сліпих прохачів, які сидять на обочині. Томуто й сліпим було ска зано, щоб вони замовкли. Вони просто нестерпні, ці вбогі. Погляньте, як вони одягнені! А як вони поводять ся?! Як вони кричать! Звичай но ж, у Христа є важливіші справи, ніж звертати увагу на них. Але Сам Христос думав по іншому. Він, змилосердив шись, торкнувся до їхніх очей, і одразу ж очі їхні прозріли. Христос чує їх, незважаючи на гамір натовпу, який оточує Його. А з усього цього натов пу тільки сліпі посправжньо му бачать Ісуса. Бог завжди чує тих, хто шукає Його. Ось ще один приклад. Це сталося за декілька століть до входу Христа в Єрусалим. Ізраїльський цар Єзекія, ініціатор духовного відрод

ження серед свого народу, зак ликав людей залишити по ганських богів і звернутися до істинного Бога. Він запросив усіх у Єрусалим для того, щоб відсвяткувати Пасху, але стикнувся з двома проблема ми. Поперше, ізраїльтяни так давно не святкували Пасху, що серед них не знайшлося нікого, хто був би очищеним із дотриманням всіх необхідних обрядів. Жоден із них не був готовий до святкування Пас хи. Навіть священики осквер нили себе ідолослужінням і не очистилися. Подруге, Бог звелів, щоб Пасху святкували в чотирнад цятий день першого місяця. До того часу, як Єзекія зміг зібрати людей, настав другий місяць. Таким чином Пасха святку валася б на місяць пізніше, а люди, які брали участь у свят куванні, були нечистими. Єзекія почав благати Госпо да: «Добрий Господь простить кожному, хто все своє серце міцно встановив, щоб зверта тися до Бога, Господа, Бога батьків своїх, хоч не зробив він за правилами чистости свя тині». От у чому полягало питан ня: як вчинить Бог, коли люди роблять щось із чистими на мірами, але недосконало? «І послухав Господь Єзе кію, і простив народ». Вірне серце в поєднанні з недоскона ло виконаним обрядом краще, ніж невірне серце в поєднанні з ідеально звершеним обря дом. Хтось із читачів, можливо, зараз хмуриться: «Стривай, Максе! Ти що ж хочеш сказа ти, що неважливо, як саме ми приходимо до Бога? Ти ствер джуєш, що значення має лиш те, чому ми звертаємося до Нього, а як ми це робимо — неважливо?»

Ні, я говорю не про це (хоча й вдячний вам за запитання). Найкраще, коли ми приходи мо до Бога з правильними мо тивами і правильним шляхом. Іноді нам вдається досягнути цього. Іноді слова нашої мо литви такі ж чудові, як і моти ви, з якими ми молимося. Іноді ми виконуємо церковні гімни так само красиво, як твердо віримо в те, про що співаємо. Іноді ми поклоняємося Богу настільки ж красиво, як і щиро. Але часто буває не так. Ча сто ми заїкаємося і не можемо знайти потрібних слів. Часто музика, яку ми виконуємо, вкрай далека від досконалості. Часто наше поклоніння вихо дить менш величним і краси вим, ніж ми цього хотіли б. Часто ми кличемо Бога так само грубо й невигадливо, як кликали Його ті сліпі на обо чині дороги. «Господи, поможи нам!» І сліпі, і Єзекія — всі стара лися як могли, докладаючи до цього всі свої сили — і цього було достатньо. «Ви шукати мете Мене, — сказав Бог. — І коли ви робитимете це від щи рого серця, то знайдете Мене! Я Сам відкриюся вам». Що за дивна обітниця! І на прикладі сліпих ми бачимо, що Бог дотримується Свого слова.

2

35


Євангелізаційна робота в Сокальській колонії почалася на початку 90Hих. Це особлива колонія — в ній відбували покаH рання найнебезпечніші рецидивісти. Та ще особлива вона тим, що за часів РаH дянської влади цю колонію розмістили у приміщенні колишнього монастиря. МожH ливо, саме ці промолені стіни спонукуваH

ли в’язнів замислюватися над сенсом життя і зверH татися з молитвами до Бога, якого вони відкидали усім своїм життям. У 1991 році там відбулося перше хрещення. А потім настало затишшя, хоча євангелісти проповіH дували, співали, свідчили, закликали людей до спаH сіння. Та з 1997 і дотепер майже щороку в колонії відбуваються хрещення – непримиренні рецидивіH сти, яких вже «списало» суспільство, дають обітниH цю Богові чистого сумління. З теплом у голосі згадують колишні в’язні тих братів, які зробили великий внесок у ��ю працю. ЗокH рема, Михайла Паночка, Івана Сільчука, Ярослава Крису, Василя Боєчка, Володимира Макарука, ЗіноH вія Олексюка та інших, яких Бог покликав служиH ти особливій категорії грішників — рецидивістам. Пропонуємо вашій увазі свідчення Василя РОH МАНЬКА, який також відбував покарання в місцях позбавлення волі у Сокалі, де й знайшов істинну свободу, яку може дати лише Господь.

Ïðîìîëåíi ñòiíè ìîíàñòèðÿ-òþðìè

Ñâ³ä÷åííÿ

Зустріч колишніх ув’язнених

36

2930 жовтня у прикар патське село Верхнє Висоць ке з’їхалися колишні в’язні, а тепер спасенні Господом християни з різних областей України. Організатором цьо го заходу став служитель Со снівської церкви Зіновій Олексюк, який звіщає про Бога в Сокальській виправній колонії, а також колишні в’язні Василь Романько та Ярослав Федічев, які тепер є активними членами цієї ж церкви. Об’єднати колишніх в’язнів, спонукати їх підтри мувати братерські стосунки один з одним і зростати у Слові Божому, а також підтримати тих, хто споти кається, і підняти тих, хто за непав духом, – так організа тори визначили мету цього заходу. На конференцію


До 12 років я жив легким та безтурботним життям. Бать ки, особливо мама, дуже люби ли мене. Але мама раптом тяжко захворіла й померла. Її смерть стала для мене вели кою втратою. Я одразу ж відчув дефіцит любові і почав шукати заповнення цієї по рожнечі, що виникла у моєму житті. Своєрідне забуття я от римував у спілкуванні з друзя ми, але компанія, в яку я по трапив, була не зовсім позитивною. Вулиця вабила мене, я проводив там більшу частину свого часу, бувало, що навіть втікав із дому. Згодом навчився красти і через дея кий час потрапив за ґрати, в колонію для неповнолітніх злочинців. Щоб якось вижити в колонії, я прийняв її закони, почав жити за «поняттями» — і це було не на користь мені. Колонія не виправила мене, а, навпаки, зробила більш жор стоким. Моє життя покотило ся в самісіньку прірву, але я не помічав того, бо кримінальні «дахи» засліплювали мій ро зум. У 24 роки я вже був виз наним особливо небезпечним рецидивістом. До тюрми я ста

вився як до веселих пригод, та й провів там немало часу — аж 18 років з короткими перерва ми, коли виходив на волю і скоював черговий злочин. Та кожен, навіть найзлісні ший рецидивіст, з роками по чинає розуміти, що втрачає важливі життєві перспективи. Одного разу в Сокалі, де я відбував останній строк ув’яз нення — 7 років, звернув ува гу на старого в’язня, який, тримаючись за стіну, проби рався до туалету. В ту мить у моєму серці все запротестува ло: невже я народжений для того, щоб обтирати тюремні стіни? Невже помру, як якась тварина, і на тому — все! Мені 32, я — наркоман, життя ста ло гірким. Невже людина на роджена для того, щоб забруд нитися у болото беззаконня і згнити? «Боже, — волало моє втомлене серце, — якщо Ти є, поможи!» І Він не забарився, бо так любить нас, що віддав Свого Сина навіть за найзліс ніших рецидивістів. Наступного дня я передусім почав готувати наркотик для себе і своїх друзів, але перша спроба була невдалою. Друзі

розсердилися, але згодом знайшли ще мак — і я почав наново. Коли все було майже готове, склянка впала на зем лю. Таке сталося зі мною впер ше. Якимсь чином я зрозумів, що тут не відбулося без Божо го втручання. У той же вечір Господь по дарував мені знайомство з од ним віруючим, який у зоні прийняв Христа. З того часу я почав читати Новий Заповіт, який мені подарував цей чо ловік. Але ті знання, які я от римував, лише надимали мене, бо я ще не мав тоді в серці Божої любові до людей. Зі мною в одній камері сидів кришнаїт, який постійно чи тав Бхагаватгіту. І ми часто сперечалися з ним. Я доводив істинність Біблії, а він запере чував це. Одного разу, розлю тившись, цей чоловік вдарив мене ножем у висок. Я відчув, як кров б’є з виска, а не зміг обтерти її, бо рука не рухала ся. Спробував поворушити лівою ногою, але вона також не слухалася. Згодом вже у санчастині я зрозумів, що ліва частина мого тіла паралізова на. У той час я ставив багато

з’їхалося понад 120 чоловік, яким небайдужа справа про повіді Євангелії в тюрмах. Се ред них були старший пре світер церков Львівської області Роман Ляховський, єпископ Василь Боєчко, ди ректор Дитячої скандинавсь кої місії Людмила Лонюк, за ступники директора місії «Голос надії» Євген Мельни чук та Віктор Оніщук, а також Петро Бачинський – майор внутрішньої служби, який нині працює в Сокальській колонії. Учасниками конференції стали 22 колишні в’язні. Бага то років свого життя більшість з них провели у «Драконовій пащі», так між собою назива ють Сокальську виправну ко лонію суворого режиму, де відбували довготривалі ув’яз нення особливо небезпечні

злочинці. Але вони перебува ли не тільки в закладі з такою страшною назвою, а й у пащі віковічного дракона, звідки вирвав їх Господь через само віддане служіння Своїх по сланців, які понад 20 років тому, в 1989 році, прийшли в колонію. Першими провісни ками правди тут були Іван Филимонович Сільчук та Ми хайло Степанович Паночко. За собою вони привели інших людей, які частину свого сер ця віддали людям, котрих відкинули рідні, друзі, суспі льство, але за яких помер Гос подь. Сьогодні ці люди згаду ють острах, з яким вперше переступали поріг в’язниці. «Але ми не бачили того стра ху, — розповідають самі в’яз ні. — В очах цих людей ми по бачили любов, яку так шукали і не могли знайти».

Сьогодні цю любов ми бачи мо в очах колишніх реци дивістів, цю любов вони несуть іншим людям, зокрема й в’яз ням. І про неї вони говорили під час конференції. Колись вона змінила їхні серця, і так важливо зберегти її, не втрати ти цієї першої любові, щоб не підпасти не під людський суд, а під осуд Господа. Служителі Соснівської цер кви мають на меті й далі орга нізовувати такі ж заходи і бу дуть раді спілкуванню з колишніми в’язнями та людь ми, котрі працюють і несуть служіння у виправних закла дах. Якщо у вас є запитання щодо цієї праці, ви можете зателефонувати за номером 0971632260 — Василь Романь ко.

2

37


запитань Богові про те, чому так сталося, чому Він залишив мене жити. Відповіді отримав не одразу. Але це був час, коли любов Божа глибоко відкрива лася мені. Минуло півроку. Я все ще не відчував лівої частини сво го тіла. Коли я читав про те, як Господь зціляв людей, особли во сухорукого, мені наверта лися сльози на очі. Але щось мені заважало просити про зцілення і отримати його. Одного разу нас відвідали брати з Луцька. У той день їх дуже довго затримали на про пускному пункті, і в них за мість двох годин спілкування з нами залишилося десь півго дини. Я сидів осторонь, під тримуючи нерухому руку, і мимоволі заздрив радості бра тів. Та раптом до мене підій шов один з братів, почав запи тувати про мій духовний стан. Я зізнався, що ще маю гріхи і не можу звільнитися від них, щось наче стримує мене. Тоді брат запитав, чи не мав я спра ву з окультизмом, спіритиз мом, чи контактував з екстра сенсами і ворожками. І тоді я розповів йому те, що довго

тримав у собі і що дуже гніти ло мене. Одного разу до мене підійшла ворожка і сказала, що мене звуть Василь і в мене померла мама. А потім, погля нувши на праву руку, додала, що мене чекає казенний дім, де мене поранять, я буду пара лізованим, стану гомосексуа лістом і помру від СНІДу. Я тоді пропустив її слова мимо вух, але коли мене паралізува ло, я пригадав ці слова і дуже довго роздумував над ними, намагаючись пригадати, що ще має трапитися зі мною. Коли я хотів помолитися, то перед моїми очима поставав образ цієї циганки — і я не міг молитися. Коли я переповів братові те, що мені сказала ворожка, то приховав двоє останніх її передбачень, бо говорити у в’язниці про те, що ти станеш гомосексуалістом було небез печно. Він, вислухавши мене, запитав: «А що далі?» Я від повів, що це все, але вінтаки змусив мене розповісти все до кінця, переконуючи, що не можна залишати дияволу жодного доступу в серце. Ці останні слова мені було дуже

важко проказати, але коли я все розповів, наче брила звали лася з серця. Після щирої спо віді брати поклали на мене руки і почали молитися. Рап том на мене зійшла неймовір на сила, я відчув, що Господь з нами. Після молитви мені чомусь стало соромно за свої сльози, і я швидко подякував братам, попрощався з ними і пішов до своєї камери. Коли пройшов півкоридора, то до мене дійшло, що я можу йти, не відчуваючи жодних обме жень. Господь зцілив мене! Мій сором зник, як і не було. Я повернувся до братів і засві дчив, що здоровий. Тепер на став їхній час плакати. Ми всі разом щиро дякували Богові за Його милість, виявлену мені. Згодом я отримав хрещен ня Духом Святим. А потім у зоні почалося пробудження. Ми почали з братами самі зби ратися, читати Біблію і моли тися. Так утворилася наша тюремна церква, в яку входи ли Михайло Шевченко, Петро Єфименко, Славік Федічев та інші. Потім ми почали прино сити плід — за рік близько 10

Друге хрещення (1997 р.) у сокальській тюрмі. Василь Романько стоїть третій справа.

38


людей наверталося до Господа. Я приймав хрещення у 1997 році, до того часу у в’язниці було лише одне хрещення — у 1991. А після того майже що року у в’язниці хрестили лю дей. Через рік після звільнення з в’язниці, з якої вийшов 15

свідчення про відвідування колонії, виявив бажання про довжувати там працю. Це було для мене чудовим свідченням Божої милості. Моя дружина мене благо словляє на служіння. Коли ми тільки одружилися, їй був 31 рік, і вона чомусь дуже болю

Ярослав Криса роздає подарунки у молитовній кімнаті тюрми листопада 2001 року, я одру жився. Бог дав мені чудову дружину і чотирьох дітей. За раз ми чекаємо ще одну дити ну. Я втішений, що Господь дає мені можливість трудити ся для Нього. Ми пропові дуємо в різних місцях, були на Уралі й у Білорусі, а та кож в різних місцях України. Один чоловік, коли я готував ся до чергової поїздки в Ко нотоп, мені дорікнув, що я рідко буваю вдома. І я поста вив це питання перед Богом. Просив, щоб Він дав мені підтвердження, що саме Гос подь мене спонукує це роби ти. І справді, ця поїздка була поособливому благословен ною. Люди наверталися до Господа. Навіть після зібран ня один чоловік виявив ба жання покаятися перед Бо гом. Також ми започаткували візити в місцеву колонію, де покаялося троє чоловік. Нас туди впустили навіть без до кументів, просто запитали, хто ми такі, а ми відповіли, що християни. А наступного дня на зібранні один з місце вих братів, який почув наше

че переживала мої постійні від’їзди. Їй хотілося, щоб я завжди був поруч. Разом з тим, коли до мене надходило якесь прохання від братів із тюрми, я міг запросто вигреб ти вдома всі запаси продуктів і відвезти їм. Дружині, тепер я розумію, було дуже важко зрозуміти це, навіть якщо я казав, що Бог нам обов’язко во поверне, бо даючи тому, хто потребує, ми даємо в борг Богові. І справді, Бог не зали шав нас, хоча сумнів іноді виникав і в мене самого. Одного разу, після чергового відвідування тюрми, куди я відвіз продук ти, я почав вагатися і запитувати в Бога: «Господи, може, я не правильно роблю, по кажи, як правильно». А наступного ранку до нас у дім приїхали іно земці і привезли нам багато різних продук тів. Це було підбадьо ренням для нас!

Був ще один дивний випа док. Одного разу я планував вирушити в чергову поїздку. Дружина, яка, звичайно, була стомлена постійною турботою про дітей, стримувала мене, кажучи, що спочатку треба зробити ремонт в кухні. Я тоді в якомусь пориві відповів: «Бог мене використовує там, де я можу принести макси мальний плід. А якщо по трібен ремонт у кухні, то Бог використає ту людину, яка може максимально викласти ся саме в цій справі». Ці сло ва не переконали дружину. Але через деякий час прийшов до мене мій товариш Вітя і ска зав: «Вася, я бачу, що тобі в кухні ремонт треба зробити. А в мене багато матеріалів зали шилося. Я тобі зроблю ремонт безкоштовно». І, справді, цей брат зробив нам ремонт, що стало ще одним знаменням для моєї дружини. Тепер, коли в нас четверо дітей і на багато більше клопотів та ро боти по дому, вона легше відпускає мене, ніж тоді, коли у нас була одна дитина. І я те пер можу служити навіть більше, ніж колись, за це я вдячний і Богові, і своїй дру жині. с. Соснівка, Львівська обл.

39


Різдво

Він народився

Запалала свічечка життя, Що від Духа Божого зачате, Прийняла Його МаріяHмати — Народилось Божеє дитя.

Він народився. Чуєте оркестр? То ангели несуть хвалу Отцю. Він народився. Він прийшов з Небес, Щоб кров’ю землю освятити цю.

Мати сліз щасливих не хова, Не надивляться на Сина очі, В серці знову ожили пророчі, Незабутні і святі слова.

Він народився! Сонні пастухи Покидали отари між полів. Він народився! Взявши посохи, Ішли Царю вклонитися царі.

Він сьогодні ще спокійно спить, Благодаті сповнені хвилини. Що тебе чекає, любий Сину? — Затремтіло її серце вмить.

Він народився. Віфлеєм дрімав… Дрімали Кафа, Рим і світ увесь… Усе живе затихло по домах, Лиш в яслах тихо шелестів овес.

І тривога крає, наче ніж: — Мусить за людей Він постраждати. І молитву до Отця шепоче мати: — Вірю, Отче, Сина захисти.

Він народився. Тіні майбуття Звисали з павутиння у хліву Та весело сміялося Дитя, Торкаючись м’яких овечих вух.

Хоч у Ньому кров тече моя, Я, земная жінка, — Його мати, Та прийшов Він Боже Царство дати. Хай же воля сповниться Твоя. Лідія Вудвуд

Він народився, Пастор пасторів, Облишив світлий трон Святих Небес І освітив любов’ю бідний хлів… Він народився. Чуєте оркестр? Лідія Меланіч

* * * Вона вдивлялась в темні очі неба. Питала скрушно: «Господи, чому Твоєму Сину народитись треба, Там, де немає прихистку Йому». Вслухалась пильно в перший крик дитяти, Стискала ніжно пальчики малі… Отій, що дано небо обіймати, Чомусь забракло місця на землі. Не все вона тоді могла збагнути — Їй не відкрився Божий задум весь. Але в ту мить так мріялось почути Всевладний голос з осяйних небес. — Чому не відгукнулись на потребу? — Гнітили серце болю шкарваші. Вона ж в руках своїх тримала Небо… Воно — тримало Всесвіт у душі. Ольга Міцевська


* * * Коли діти приходять у світ, В небесах посміхаються зорі, І у душах світлішає від Неземної краплинки любові.

Ïîåòè÷íà ñòîð³íêà Покажи мені сяйво зорі

А коли народилось Дитя — Спадкоємець святого престолу — На землі, скільки буде життя, Воно буде багате любов’ю.

Покажи мені сяйво зорі, Що над містом зійшла Віфлеємом, Щоб, нарешті, я серцем прозрів В цьому грішному світі моєму.

Почалася епоха нова: Всепрощення, добра, благодаті. — Слава Богу! — лунають слова. — Слава в вишніх! — нумо співати.

Щоб розмерзлась душа, розцвіла І тягар свій зняла, наче камінь. Я не хочу щоденного зла, Закриваю ридання руками.

Загорілися вогники мрій, Прочинилися двері спасіння. Я — Господь, Визволитель Я твій! Я є правда, життя, воскресіння!

У молитві Господнє ім’я Кличу, доки надія не згасла. Може, я вже насправді ? не я, А ? лиш тінь в цьому просторі й часі?

Я Месія, Якого давно Із молитвою людство чекає. — Я є віра, надія, любов, Посланець із небесного краю.

Скільки маю пройти ще доріг, Щоб себе віднайти і не впасти? Покажи мені сяйво Зорі, Без якої ? ні долі, ні щастя. Сергій Рачинець

Я до ніг всього людства кладу Своє серце божественне радо, Я на хрест добровільно іду, Щоби страх перед смертю здолати. Я збираю до Себе овець, Що блукають в гріхах манівцями. Я є лікар розбитих сердець, Скільки будете жити, Я з вами. З нами Бог! Від Різдва й дотепер, Ми не сироти, ми не самотні. Як би час не хотів, він не стер Перший прихід на землю Господній. Ми святкуємо свято життя, Ми співаємо Богу осанну. Наші мрії у небо летять — Божий Син первородний із нами. Ми — Христові, відроджений дух Має спільність із Богом Всевишнім. Він найкращий у світі наш друг, Він нікого із нас не залишить. Божий Син народився для нас! Як же можна віддячити Богу? Треба кожному зараз, в цей час, На Різдво народитись для Нього. Лариса Козинюк

* * * Зійшла предтечею зоря Над тихим небом Палестини. І ніч, почувши крик дитини, Збудила пастуха й царя. Земля зустріла небеса. Благословенна будь, Маріє! В серцях німих надія дніє, Безсмертям в душах воскреса. Звучить від ангелів хвала. В сімействі Діви сталось чудо. І тільки темна тінь від Юди По яслах миттю перейшла. Володимир Сад

Фото Віктора Мокійчука


учасне суспільство час то оперує таким понят тям як відповідаль ність. Наприклад, криміналь на, адміністративна, соціаль на відповідальність. У нашій країні дуже часто можна почути такі вирази: «...Уникати відповідальності, вдалося уникнути відповіда льності». І дійсно: люди нама гаються уникнути відпові дальності перед законом чи суспільством, різними спосо бами, починаючи з елементар ної брехні і закінчуючи хаба рем судді чи слідчому або навіть вбивством іншої люди ни. Ми бачимо, як інші люди не несуть відповідальності за свої вчинки. У нас виникає ба гато запитань. Та є те, чого ми не бачимо, але що варто врахо вувати у своїх роздумах на цю тему. Відповідальність. Що вона робить з людиною? Які у ній переваги? Саме слово «відповідаль ність» можна інтуїтивно і логі чно розкласти на такі поняття, як давати відповідь на запи тання, адресоване тобі конк ретно. Що ти робиш? Навіщо ти це робиш? Чого ти намагає шся цим досягнути? Які це

С

42

матиме наслідки? І безвідпо відальність — це той голос, який наполегливо вмовляє тебе залишити це все без відповіді. Кого це хвилює? А хто, взагалі, запитує? Зухвале мовчання у відповідь на запи тання, адресоване конкретно тобі. Це суть безвідповідаль ності. Мовчання, яке робить серце жорстоким, бо з якою б інтонацією його не запитува ли, воно не має наміру відпові дати. А за жорстокістю завж ди стоїть слабкість, виходячи з тіні тільки тоді, коли її вига няє звідти страх. Так, без відповідальність робить люди ну слабкою. Мовчання приходить не тоді, коли «про сто нема тут кому відповіда ти», а коли страшно відпові сти, бо знаєш, що не того від тебе очікують, що відповідь твоя не правильна, і це МАЄ значення. І ще, хоч це звучить пара доксально, безвідповідаль ність забирає у людини ту сво боду, якої вона шукала, намагаючись уникнути відпо відальності. Яким чином? Справа в наслідках. Адже, вникаючи в зміст цього слова, розумієш, що наслідки — це не просто твої сліди, які ти за

лишив і пішов собі. «Наслід ки» — слово свідчить, що на твої сліди хтось ступає, хтось іде за тобою, по твоїх слідах, наздоганяє, переслідує і на стигне рано чи пізно, коли ти знеможеш. Чи є у когось мож ливість самому вибирати свій шлях, йти за покликом серця чи за власними рішеннями, коли його переслідують? Коли тебе переслідують, ти не йдеш туди, куди хотілося — ти вті каєш туди, де безпечно. Я не бачу в цьому ніякої свободи вибору, лише безвихідь. Без відповідальність і безвихідь таким чином стають ближчи ми, ніж це може здатися на перший погляд. Дуже рідко доводиться чу ти, щоб людина звинувачува ла себе в тому, що вона погано знає свою віру або не нама гається пізнати глибше Бі блію, хоча і те, й інше — обо в’язок християнина: «Уважай на самого себе та на науку, три майся цього» (1 Тим. 4:16). Проте є чимало людей, які, обходячись мінімальним зна йомством зі своїм Творцем, спілкуванням із Богом здале ку, з відстані своєї незалеж ності і свободи, вважають за краще перебувати в «блажен


ному» незнанні стосовно того, що відбувається у сфері духу. Безумовно, за законом, який дав Бог, на відміну від людсь ких законодавств, є випадки, коли незнання звільняє від відповідальності. Проте є і свідоме незнання, коли я «не знаю, тому, що не хочу знати», тому що, маючи вкрай своєрі дне уявлення про свободу, вва жаю, що знайомство з мораль ними нормами для мене не обов’язкове. Безперечно, ніх то не відбере від мене не від’ємного права заблукати в незнайомому лісі, якщо я са мовпевнено вирушу туди без провідника, компаса або кар ти. Проте мова не тільки про мене; набагато страшніше, коли від мого добровільного незнання страждають інші люди. Можна скільки завгод но ігнорувати закон всесвіт нього тяжіння, можна публі кувати в наукових журналах розлогі статті про те, що нові дослідження в цій галузі дово дять, що він не абсолютний, але це не допоможе нікому з тих, хто летітиме в прірву. Так само можна відкладати на не відомий термін той день, коли ви візьмете до рук Біблію і поч нете «досліджувати себе і Пи сання», а можна і зовсім ствер джувати, що ця книга — цінна лиш своїм історичним та куль турним значенням і, якщо у шкільну програму її вивчення не входить, значить, вона не є обов’язковою для всіх. Але Бог свідчить про те, що Біблія є Його Словом, і що саме це Слово судитиме людей. «Бо мусимо всі ми з’явитися перед судовим престолом Христо вим, щоб кожен прийняв згідно з тим, що в тілі робив він, — чи добре, чи лихе» (2 Кор.5:10). Можна довго мов чати тут, коли особисто до тебе звертається Бог, але потім фальшиве і тоненьке «я не знав!», обірвавшись різко на відчайдушній ноті, ні на кого не справить враження. Навіть на Бога. Яна СИНЮК, м. Луцьк

ІІІ Лозаннський Конгрес зі світової євангелізації 1625 жовтня 2010 в Кейптауні (ПАР) відбувся Третій Ло заннський Конгрес зі світової євангелізації. Цю подію хрис тияни всього світу вважають більш значною, ніж просто кон ференція, хай навіть і світового масштабу. На думку учасників, гостей та спостерігачів, Лозаннський Конгрес в Кейптауні вже став стратегічною подією в історії християн ства. Натхненником першого Лозаннського Конгресу в 1974 році був всесвітньо відомий проповідник Біллі Грем. Тоді було підписано «Лозаннську угоду», яка по праву вважається од ним з найбільш значних документів в історії сучасної церкви. Той конгрес започаткував Лозаннський рух, який об’єднав євангельських християн у всьому світі у справі благовістя. Рівно сто років тому, в 1910 році, в Единбурзі, під голову ванням Джона Мотта, пройшла Перша Всесвітня місіонерсь ка конференція. Це хороший привід не тільки згадати про цю подію, але й заново осмислити вселенську природу Тіла Хрис тового і разом поговорити про те, яким було благовістя і місіо нерське служіння Церкви за останні сто років. Чому Церква навчилася за цей час? Які помилки зробила? Як можна їх вип равити? Які нові труднощі стоять перед місцевими церквами? Які можливості відкриваються? Увечері 17 жовтня відбулося урочисте відкриття Конгре су. Під час урочистості було повідомлено, що друга за кількістю учасників делегація — понад 230 християнських лідерів із Китаю — не отримала дозволу з боку китайського уряду на відвідування конгресу. Джон Стотт та Біллі Гремм послали свої особисті вітання із запевненням, що вони щоденно моляться про конгрес. Поваж ний вік не позбавив їх палкої любові до Христа і Євангелії. Крім офіційних промов, яких було зовсім небагато, була запро понована програма, яку підготували африканські церкви: ви ступи хору, симфонічного оркестру, груп, музикантів. На ба гатьох особливе враження справив фільм про історію Церкви — про її перемоги та поразки, любов та поділи, віру та єресі. На спомин про заслуги минулих поколінь християн увесь зал виконав гімн «Принесіть Йому всі вінці». Цим гімном відкри валася в 1910 році перша у ХХ столітті місіонерська конфе ренція в Единбурзі. Усі робочі зустрічі відбувалися в Міжнародному конфе ренццентрі Кейптауна. На Конгрес прибуло понад 4200 учас ників із 198 країн світу і 1200 добровольців, які допомагали в організації Конгресу. На зустрічі піднімалося питання про те, що з часу прове дення Першого Ло заннського Конгресу в 1974 році, єван гельський світ став переважно п’ятиде сятницьким світом, однак представницт во п’ятидесятників у керівних структурах залишилося на рівні 70их років минулого століття.

43


О. Генрі Один долар вісімдесят сім центів. Це було все. Із них шістдесят центів — монетками по одному центу. Вона відвойовувала кожну мо нетку, торгуючись із бакалійником, зеленярем, м’ясником так запекло, що аж вуха палали від мовчазного осуду її скупості, викликаної над мірною ощадливістю. Делла тричі перелічила гроші. Один долар вісімдесят сім центів. А зав тра Різдво. Що було діяти — хіба впасти на стару, по терту маленьку кушетку і заплакати. Так Дел ла і зробила. З цього маємо дійти повчального висновку, що життя складається зі сліз, зітхань, усмішок, причому зітхання переважа ють. Поки господиня переходить поступово від першої стадії до другої, огляньмо її господу. Мебльована квартира за вісім доларів на тиж день. Не можна сказати, що вона зовсім убога, але щось спільне з цим поняттям, безперечно, має. Внизу, у вестибюлі, скринька для листів, у щілину якої не ввійшов би жоден лист, і кноп ка електричного дзвоника, з якої жодному смертному не пощастило б витиснути ніякого звуку. На дверях була ще прикріплена картка з написом «Мр Джеймс Диллінгем Янг». Слово «Диллінгем» розтягнулось на всю дов жину в той недавній час процвітання, коли власник цього імені одержував тридцять до ларів на тиждень. Тепер він заробляв тільки двадцять доларів, і літери в слові «Диллінгем» поблякли, немовби серйозно замислились, чи не скоротитись їм до скромного, без претензій «Д». Та хоч коли містер Джеймс Диллінгем Янг, приходячи додому, піднімався у свою квартиру на верхньому поверсі, його завжди зустрічав вигук «Джим!» і гарячі обійми місіс Джеймс Диллінгем Янг, — її ви вже знаєте як Деллу. А це й справді так гарно! Делла перестала плакати і провела пуховкою по щоках. Вона стояла біля вікна, сумно див лячись на сірого кота, який прогулювався по сірому паркану в сірому дворі. Завтра Різдво, а у неї тільки долар і вісімдесят сім центів, щоб

44

купити подарунок Джимові! Вона місяцями економила буквально кожен цент, і ось це все, що вдалося зібрати. За двадцять доларів на тиж день далеко не заїдеш. Витрати були більші, ніж вона розраховувала. Витрати завжди більші. Тільки долар і вісімдесят сім центів, щоб купити подарунок Джимові! Її Джимові! Багато щасливих годин провела вона, роздуму ючи, що б таке подарувати йому на Різдво. Щось особливе, рідкісне, коштовне, хоч трохи гідне високої честі належати Джимові. Між вікнами кімнати стояло трюмо. Мож ливо, вам ніколи не випадало дивитися в трю мо у восьмидоларовій мебльованій квартирі. Дуже худа і дуже рухлива людина, спостеріга ючи швидку зміну своїх відображень у його дов гих та вузьких дзеркалах, може дістати досить точне уявлення про свою зовнішність. Делла була струнка, і їй пощастило опанувати це мис тецтво. Вона раптом відійшла від вікна і зупинила ся перед дзеркалом. Очі її сяяли, як діаманти, але за якихось двадцять секунд лице втратило свої кольори. Вона хутенько висмикнула шпильки і розпустила своє довге волосся. У подружжя Джеймс Диллінгем Янг було дві речі, якими вони дуже пишалися. Одна — це золотий годинник Джима, що належав колись його батькові та дідові, друга — волосся Дел ли. Якби цариця Савська жила в будинку на впроти, Делла часом, помивши голову, сушила б своє волосся біля вікна, щоб затьмарити блиск оздоб і коштовностей її величності. Якби цар Соломон був швейцаром у будинку, де вони жили, і зберігав би всі свої скарби в підвалі, Джим, проходячи повз нього, завжди діставав би свій годинник, щоб побачити, як Соломон рве собі бороду від заздрощів. Прекрасне волосся Делли розсипалось каш тановими хвилями, сяючи, мов струмені водо спаду. Воно спадало нижче її колін і вкривало, наче плащем, майже всю її постать. Потім вона знову, нервуючи і поспішаючи, підібрала його. Завагавшись, постояла якусь мить нерухомо, і дві чи три сльози впали на потертий червоний килим. Мерщій надіти старенький коричневий жа кет і старенький ��оричневий капелюшок! Мах нувши спідницею, Делла кинулася до дверей і вибігла з дому на вулицю, а в очах у неї ще по блискували діамантовими краплями сльози. Вона зупинилась перед дверима з вивіскою: «Мм Софроні. Найрізноманітніші вироби з во лосся». Делла вибігла на другий поверх і спи нилася, переводячи дух, серце її швидко било


dz ñâ³òîâî¿ êëàñèêè

ся. Мадам Софроні була здоровенна білява жінка з сухими манерами. — Чи не купите ви моє волосся? — спитала Делла. — Я купую волосся, — відповіла мадам. — Зніміть капелюшок, треба подивитися, що за товар. Знову заструменів каштановий водоспад. — Двадцять доларів, — сказала мадам, звич но зважуючи в руці волосся. — Давайте мерщій, — промовила Делла. Дві години після цього пролетіли на роже вих крилах (вибачайте за банальну метафору). Делла бігала по крамницях, шукаючи подару нок Джимові. Нарешті знайшла. Безперечно, ця річ була створена для Джима і тільки для нього. Нічого схожого не було в жодній іншій крамниці, вона вже все перевернула там догори дном. Це був платиновий ланцюжок для кишенькового го динника, простий і строгий, він привертав ува гу коштовністю матеріалу, з якого був зробле ний, а не мішурним блиском — саме такими мають бути всі гарні речі. Він навіть був гідний годинника. Побачивши його, Делла відразу дійшла думки, що ланцюжок повинен належа ти Джимові. Він був такий, як Джим. Скромність і гідність — ці якості були у них обох. За ланцюжок довелося заплатити двад цять один долар. У Делли лишилося ще вісімде сят сім центів, і вона поспішила додому. З та ким ланцюжком Джим у будьякому товаристві зможе дістати свій годинник, глянути, котра

година, бо хоч який чудовий був той годинник, а Джим іноді дивився на нього крадькома, бо висів він не на ланцюжку, а на старому шкіря ному ремінці. Коли Делла повернулася додому, її захоп лення трохи вщухло, натомість з’явилися пе редбачливість та розсудливість. Вона дістала щипці для завивання, запалила газ і почала виправляти спустошення, вчинені великодуш ністю та любов’ю. А це завжди надзвичайно важка праця, дорогі друзі, велетенська праця. За сорок хвилин її голова вкрилася дрібни ми кучериками, і Делла стала дуже схожою на хлопчиська, що втік з уроків. Довгим, уважним і критичним поглядом вона глянула на себе в дзеркало. «Якщо Джим не вб’є мене з першого погля ду, — подумала, — то, глянувши вдруге, ска же, що я схожа на хористку з КоніАйленда. Але що, що могла б я зробити з одним доларом і вісімдесятьма сімома центами?!» О сьомій годині кава була готова, а гаряча сковорода стояла на плиті, чекаючи, коли на ній смажитимуться котлети. Джим ніколи не спізнювався. Делла затис нула в руці платиновий ланцюжок і сперлася на краєчок стола біля вхідних дверей. Невдовзі вона почула його кроки внизу на сходах і на мить зблідла. Вона мала звичку звертатися до Бога з коротенькими молитвами з приводу вся ких життєвих дрібниць і тепер швиденько за шепотіла: — Господи, зроби, будь ласка, так, щоб я все ще подобалася йому! Двері відчинилися, Джим увійшов і причи нив їх. Його худе обличчя було заклопотане. Бідолаха, у двадцять два роки він мав годувати сім’ю! Йому давно треба було купити нове паль то, і рукавичок у нього не було. Джим увійшов і завмер, наче сетер, що зби рається кинутися на перепелицю. Його очі спи нилися на Деллі, у них був вираз, якого вона не могла зрозуміти, і їй стало страшно. Це не були ні гнів, ні здивування, ні докір, ні жах — жод не з тих почуттів, яких вона могла сподіватись. Він просто пильно дивився на неї, і на обличчі у нього був отой дивний вираз. Делла зіскочила з столу і кинулась до нього. — Джим, милий, — вигукнула вона, — не дивись так на мене! Я обстриглась і продала во лосся, бо я б не пережила, якби нічого не змог ла подарувати тобі на Різдво. Воно знову вирос те! Ти ж не гніваєшся, ні? Я повинна була це зробити. Волосся у мене росте дуже швидко. Поздоров мене з Різдвом, Джиме, і будьмо щас ливі. Ти ж навіть не знаєш, який гарний, чудо вий подарунок я приготувала для тебе!

45


— Ти обстригла волосся? — насилу спитав Джим так, наче він не міг усвідомити цього оче видного факту, хоч його мозок напружено пра цював. — Обстригла і продала його, — відповіла Делла. — Але ж я тобі все одно подобаюсь? Я ж така сама, тільки з коротким волоссям! Джим здивовано оглянув кімнату. — То, виходить, твого волосся вже нема? — спитав він з якимсь безглуздим виразом. — І не шукай його, не знайдеш, — відповіла Делла, — кажу ж тобі: я його продала — об стригла і продала. Сьогодні святвечір, Джиме. Будь зі мною ласкавий, це ж я зробила для тебе. Можливо, волосся на моїй голові і можна було б перелічити, — в її голосі раптом прозвучала глибока ніжність, — але ніхто й ніколи не змо же виміряти мою любов до тебе! Смажити кот лети, Джим? І Джим раптом наче прокинувся від важко го сну. Він обняв свою Деллу. Будьмо скромні — відвернімося на якихось десять секунд і зай мімося чимось іншим. Подумаймо, наприклад, яка різниця між вісьмома доларами на тиждень і мільйоном на рік? І математик, і мудрець да дуть неправильні відповіді. Волхви принесли коштовні дари, але серед них не було одного. Цей туманний натяк ми роз’яснимо пізніше. Джим витяг з кишені свого пальта пакуно чок і кинув його на стіл. — Зрозумій мене правильно, Делл, — ска зав він. — Ніяка стрижка, ніякі нові зачіски не примусять, щоб я розлюбив тебе, дівчинко. Але розгорни цей пакунок — і ти зрозумієш, чому я спершу трохи розгубився. Білі спритні пальчики розірвали мотузку й папір. Пролунав крик захвату, а на зміну йому — ой леле! — прийшли, як то буває тільки у жінок, потоки сліз та зойки. Довелось негайно вдатися до всіх заспокійливих засобів, які тільки були у господаря квартири. Річ у тому, що на столі лежали гребінці, набір гребінців — бічні й задні, — якими Дел ла давно любувалася на одній з бродвейських вітрин. Чудові гребінці, справжні черепахові, прикрашені по краях дрібними коштовними каменями, і саме того відтінку, що пасував би до її волосся. Гребінці коштували дорого, вона знала це, і її серце давно вже нило від того, що не було ніякої надії купити їх. Тепер вони на лежали їй, але де ж ті коси, що їх прикрасили б ці довгождані гребінці. А проте вона міцно притисла їх до грудей, підвела нарешті затуманені сльозами очі, всміхнулась і промовила: — У мене дуже швидко росте волосся, Джи ме! Делла підскочила, як ошпарене котеня, і вигукнула: — О Господи! Джим ще не бачив свого чудового подарун

46

ка. Вона хутенько подала йому на долоні лан цюжок. Матовий коштовний метал, здавалося, засяяв відбитим світлом її гарячої і щирої ра дості. — Ну, правда ж гарний, Джиме? Я обниш порила все місто, поки знайшла його. Тепер ти можеш дивитись, котра година, хоч сто разів на день. Дайно мені свій годинник. Я хочу поба чити, який вигляд він матиме з ланцюжком. Але Джим не послухався — він ліг на кушет ку, заклав руки під голову і всміхнувся. — Делл, — сказав, — давай сховаємо свої подарунки до іншого часу. Вони занадто гарні, щоб так зразу ними користуватись. Я продав годинник, щоб купити тобі гребінці. А тепер, гадаю, пора смажити котлети. Волхви, ті, що принесли дари Немовляті у яслах, були, як ви знаєте, мудрі люди, надзви чайно мудрі люди. Вони винайшли звичай ро бити різдвяні подарунки. Бо вони були мудрі, і дари їхні були мудрі, не виключено, що їх мож на було навіть замінити, якщо траплялися два однакових подарунки. А я розповів вам нічим не примітну історію про двох дурненьких дітей, які жили у восьмидоларовій квартирі і зовсім немудро пожертвували одне для одного найдо рожчими своїми скарбами. Але до відома муд реців наших днів слід сказати, що з усіх, хто робив подарунки, ці двоє були наймудріші. З усіх, хто приносить і приймає дари, наймудріші тільки такі, як вони. Це всюди так. Вони і є вол хви. 1904 р. Переклад Ю. Іванова

Малюнки Галини Вавринюк


Ìîâîþ ïðèò÷³

Çäàòíiñòü áà÷èòè ëèøå êîðè÷íåâå Якось до одного мудреця прийшов його друг і, бесіду ючи, почав розповідати про одного чоловіка і перерахову вати його недоліки. Мудрець мовчки слухав, а потім, обі рвавши співрозмовника, запропонував йому: — Роздивися добре кімнату, де ми пе ребуваємо, і постарайся запам’ятати у ній речі коричневого кольору. У кімнаті було багато речей, що мали коричневий колір, тому другові було не важко виконати прохання. Тоді мудрець знову його попросив: — А тепер заплющ очі і перерахуй речі… синього кольору. Друг спочатку розгубився, а потім обурився: — Так нечесно! Я нічого синього не запам’ятав, адже ти просив мене звернути увагу лише на коричневий колір! — Все правильно — відповів мудрець. — Тобі справді важко перераху вати речі синього кольору, бо, зосередившись на коричневих, ти їх просто не помічав. Але вони все ж таки є у кімнаті і їх чимало. Тим самим я хочу тобі відкрити правду життя: якщо ти цілеспрямовано шукаєш у кімнаті речі відповідного кольору ти будеш бачити тільки їх; якщо в житті та по ведінці когось ти будеш вишукувати лише погане — тільки погане й бачи тимеш і тільки погане тобі запам’ятається, хоча хорошого в тій людині може бути не менше. Бійся однобокого та упередженого погляду. Бійся в усьому бачити лише погане, бо тоді для тебе перестане існувати хороше. Зосереджуй ся більше на хорошому, святому та приємному — і тоді твій погляд, твій ро зум, думки та слова будуть такими ж.

47


Àäîëüô Ìóðàâñüêèé: «Çà âñå, ùî ìè ðàäè Ãîñïîäà ëèøèìî íà çåìëi, áóäå âåëèêà íàãîðîäà íà íåái» Äîë³ ëþäñü곿 9H10 жовтня 2010 року у церкві м. Лондона (Канада) пройшH ла 70 конференція п’ятидесятницьких церков Канади і відбуH лися святкові заходи, присвячені 70Hріччю П’ятидесятницькоH го об’єднання слов’янських церков Канади. На конференцію приїхали не лише служителі та представники канадських гроH мад християн віри євангельської, але й зарубіжні гості, зокреH ма старший єпископ Церкви ХВЄ України Михайло Паночко, єпископ Об’єднаної Церкви ХВЄ в Республіці Білорусь Сергій Хомич, голова п’ятидесятницьких церков Польщі Марек КаміH нський. Пропонуємо увазі читачів свідчення Адольфа МУРАВСЬКОH ГО, який нині є головою П’ятидесятницького об’єднання слов’H янських церков Канади, про його особистий життєвий та духовH ний шлях.

Навернення Я виростав у Парагваї. Не можу сказати, що завжди го рів ревним бажанням служи ти Богові, але Господь мене тримав і не допустив, щоб я пішов своєю дорогою. Особли во вдячний мамі, яка вимоли ла мене у Бога. Пригадую, коли я, 1516річний, прихо див додому опівночі, то заста вав свою маму на колінах. Я не зразу помітив це, але згодом зрозумів, що коли б я не повер нувся додому, моя мама чека ла мене, перебуваючи в мо литві. Одного разу став біля мами і почав слухати, про що вона молиться, і зрозумів, що за мене. Тоді відважився ска зати: «Мамо, лишіть мене в спокої, дивіться на себе, щоб ви були спасенні. Лишіть мене». Я ніколи не забуду, як мама подивилась на мене очи ма, повними сліз, і сказала:

48

«Сину, я не перестану молити ся за тебе, поки не побачу, що ти служиш Господу». Потім, щоб догодити бать кам, я став членом церкви, але не мав повної впевненості у спасінні. Пригадую, у грудні 1959 року нас навідав Олек сандр Москаленко (нині вже покійний) — місіонер з Кана ди. Він проповідував на зі бранні і зробив заклик до дітей віруючих батьків, які просто ходять у служіння, але не впевнені у Христі та спасінні. Тоді я зрозумів, що ці слова звернені до мене. І, коли брат оголосив молитву на наступ ний день, я вирішив піти туди. Ніколи не забуду того 29 грудня 1959 року. Тоді перед моїми очима, наче фільм, про йшло все моє життя і я попро сив усіх присутніх молитися, щоб Бог мене спас. І Господь почув ту молитву та вернув

мені радість у серце і дарував спасіння.

Покликання Це були чудові часи. Тоді ми жили на фермі. Я ходив са пати кукурудзу. Там, в куку рудзі, не раз схиляв коліна і молився, просячи Бога допо могти служити Йому. І одного разу мені приснився сон, що я проповідую перед великою публікою. До того, якби мені хтось сказав, що я буду пропо відувати або стану пастором чи головою об’єднання церков, я лише б посміявся. А цей сон пробудив у мені бажання про повідувати. Згодом я вступив у біблійну школу, навчався заочно, і Господь допоміг мені стати проповідником, а потім покликав мене на служіння. У Південній Америці Він дав мені нагоду бути лідером мо лоді в церкві, був заступником пастора. Коли пастор виїхав до Канади, я зайняв його місце. Бог послав мені чудову дру жину Олю. Коли ми вирішили одружитися, єдине питання турбувало мене: чи зможу я так само віддаватися служін ню, чи матиму можливість по кидати дім так, як робив до цього? Я одразу ж запитав про це Олю, і вона відповіла, що все для Бога і вона буде згодна з тим. А потім зізналася мені, що молилася, щоб Бог їй дав такого чоловіка, щоб хоч міг в церкві голосно помолитися…


Канада, зцілення Згодом ми виїхали до Кана ди. Спочатку було нелегко. Були труднощі з роботою, з мовою, але ми обоє відчули, що Господь привів нас сюди. І почали трудитися, жертвува ти всім для Господа, і Бог нас чудово благословив, дав два сини і дві дочки. Зараз вже маємо вісім онуків. Невдовзі я отримав хорошу роботу, працював технічним механіком в General Motors, що приносило мені добрі при бутки, але церква завжди була для мене на першому місці. Коли в 1977 році я захворів, мені в лікарні сказали, що не обхідна операція. Мені мали видалити щонайменше пів шлунка і частину дванадцяти палої кишки. І до роботи я зміг би приступити, якщо все було б добре, приблизно через рік. У той час ми вже чекали нашу молодшу дочку Рут. Дружина плакала біля мого ліжка, хви люючись про те, що нам не буде за що жити, бо її вагітну ніхто не візьме не роботу. Коли вона пішла додому, я почав говорити з Богом. Чому кажу «говорити»? Тому що молимося ми часто автоматич но, а я просто вів діалог. Я за питав у Нього: «Боже, для чого Ти мене сюди привів? Що Ти хочеш, щоб я робив? Я про повідую про оздоровлення, ми

молимося про оздоровлення, Ти оздоровлюєш (в нашій цер кві були явні чудеса оздоров лення). Що я скажу, коли по вернуся до церкви?» І в той вечір я склав дві обі тниці Богу. Я сказав: «Боже, якщо Ти виведеш мене з цієї лікарні, я буду Тобі краще слу жити і навіть, як треба буде, піду на повне служіння». Опе рація мені була назначена на 7 червня. 6 червня мені ще мали вливати кров, бо перед тим я дуже багато її втратив. Мені не хотілося йти на опера цію, але задля дружини та дітей я погодився. Перед тим мене відвідали родичі, ми всі разом помолилися. Коли по вернувся в кімнату, провівши їх, я відчув у серці якусь див ну радість, яка просто розпи рала мене зсередини. Здавало ся, що я не втримаю її. Сльози чомусь потекли з очей, я не міг стриматися. І цілу ніч не спав, радів, плакав, славив Бога. Коли в понеділок лікар огля нув мене, то сказав, що з пев них причин мою операцію по трібно відкласти. А згодом після певних повторних обсте

жень він прийшов до виснов ку, що операція мені взагалі не потрібна, бо я здоровий! Господь оздоровив мене. Але фізичні сили поверталися поступово. Через чотири тиж ні я прийшов до лікаря і ска зав, що хочу повернутися на роботу. Але він не дав мені доз волу, сказавши, що мені по трібно близько року, щоб від новити свої сили. Та коли я прийшов до нього ще через два тижні, він дав мені дозвіл вий ти на роботу. І я вдячний Бо гові, що й дотепер не маю про блем із шлунком.

Посвята на повне служінH ня Після мого зцілення ще три роки я працював. Бог давав здоров’я та сили. Пригадую 24 листопада 1980 року, коли нас відвідав нині вже покійний брат Маковський. Господь нас тоді чудово благословив! І на прикінці зібрання, коли я вий шов за кафедру, щоб закінчи ти молитву, почув голос! Буквально почув голос! Він сприймався не лише моїми ву хами, а наче пронизував усе Одна з найбільших українсь< ких церков Канади, де пасто< ром був Іван Зінчик

Я дякую Богу за мою дру жину, тому що вона багато мені допомагає, вона молить ся, вона постить, вона в церкві працює з сестрами. Вона зав жди мені була великою по міччю і підтримкою.


тіло: «Тепер прийшов твій час! що більше й більше служити Що ти будеш робити? Чи ти му Йому. підеш за Мною?» Я підняв На чолі об’єднання руку і сказав: «Господи! Я йду Колись у Канаді було два за тобою!» п’ятидесятницьких об’єднан Коли я розповів про це дру ня, бо східна і західна части жині, ми разом прийняли рі ни дуже далеко одна від одної. шення, що я залишу всі інші Я був головою об’єднання на роботи, а працюватиму тільки сході Канади, а покійний брат в General Motors і в церкві. І Брандебура — на заході. Ми Господь чудово благословив. разом трудилися, не робили Він дав мені там доволі легку поділу, нас роз’єднувала ті роботу. Там я готував про льки відстань. Але коли Бран повіді, Біблію читав більше, дебура зрозумів, що його жит як вдома. Там я мав доступ до тя закінчується, запропонував комп’ютера, мав можливість об’єднатися. І ось уже два роки телефонувати в Австрію, в Іта минуло з часу цього об’єднан лію, інші країни, коли по ня. трібно вирішити було якісь Більшість церков у нас ук справи. раїнські, але є й російські та Так тривало до 1999 року. польські. Ми працюємо разом Тоді Господь почав говорити і не маємо жодних проблем. про другу мою обітницю… Це Мій заступник — поляк, між вже було нелегко! Я кілька нами дуже хороше співробіт місяців боровся з тим, щоб ництво. Мені було б важко з присвятити себе повному слу польськими церквами, тому жінню! Після кількох місяців він працює переважно з ними, такої боротьби я відчув, що хоча ми завжди разом радимо вперся в стіну і далі йти не ся, обговорюємо спільні пи можу. Моя проповідь, молит тання. ва — все почало пригасати. Я Вболіваємо, молимося, хо побачив, що це протистояння тілося б, щоб прийшло велике Богові, і почав про це вести пробудження: сьогодні, як розмову з дружиною та діть ніколи воно потрібне. Часто ми. Вони дали мені право са бачимо, що церкви охолоджу мому вирішувати, як правиль но вчинити, сказавши, що погодяться з будь яким моїм рішенням. Тому я звільнився з роботи, на якій пропра цював 26 років, незважа ючи на те, що втрачав ча стину пенсії. Якби я пропрацював 30 років, то отримав би повну пенсію. Але Бог добрий, Він не лишив нас. Він допома гає нам, і я дуже радий, що можу служити в цер кві, тішуся своїми брата ми, сестрами, з якими можу молитися. Мені приємно спілкувати з па сторами в об’єднанні. Я ніколи не прагн��в здобу ти якийсь пост у церкві, але коли Господь кличе, то боюся відмовляти, бо Адольф Муравський (справа) коли я просив у Бога жит з дружиною тя та здоров’я, то обіцяв,

50

ються, в людей гасне бажання служити Богові. Християн ство поринуло в марноту, лю дей важко зворушити до ду ховної праці, до молитви, бо через роботу немає часу. Мене це турбує як служителя. Часто нам важко зрозуміти слова про те, що «тим, котрі люблять Бога, усе служить на добро». У моєму житті були випадки, що я плакав від бо лю. І в ті миті ці слова дуже підбадьорювали мене. Моя хвороба і зцілення стали вели ким свідченням для моїх спів робітників. Раніше, як я гово рив їм про Бога, вони казали, що це байки, але коли мене Бог уздоровив, то співробітники підходили до мене, дивували ся і вже не насміхалися. Так моя хвороба послужила мені на благо. Зараз ми працюємо в Бра зилії, де відкрили місію. Там ми знайшли колонію укра їнців, які виїхали з України в 19001910 роках. Четверте п’яте покоління українців живе, зберігши культуру та мову. Ми там купили будинок. Люди просять прислати туди пастораукраїнця. Це дуже го стинні люди. Вони живуть, як колись: збереглися печі, де випікають хліб, трима ють курей, мають своє м’ясо, молоко. Коли ми з дружиною побували там, то через два дні спілку вання з ними я відчув, що не хочу повертатися до Канади, настільки рідним і близьким там мені все видавалося. Я вірю, я відчуваю, що наш Господь уже ско ро прийде, і Він нам дасть нагороду за нашу роботу. За все, що ми ради Господа лишимо на цій землі, навіть якщо це буде серйозна втрата, на небі буде велика нагоро да. Записала Галина ВАВРИНЮК, Канада, Торонто


Çàãóáëåíèé îëiâåöü Це було на світанку мого пасторського служіння. Це були роки, коли механічні олівці (з різними діаметрами на 0.5 і 0.7 мм) тільки входи ли в ужиток і були ще новин кою. Купив і я якось собі у Києві такий олівець. Віддав аж 135 000 купонів і був без межно щасливий від придбан ня. Таким олівцем було зруч но робити помітки в Біблії, та й взагалі, потрібна для пропо відника річ. Куди б я не ходив — олівчик скрізь був зі мною. Це була моя радість, моя гордість, мій комфорт. Зага лом, був він для мене як друг і соратник по служінню. Одного разу проводили ми службу на кладовищі. Помер віруючий брат, ми не встигали через недільне зібрання. Мене привезли на мотоциклі на кла довище, куди вже доставили покійника. Я пройшов між рядами могил, трохи зібрався з думками і почав служіння. Все відбулося добре, траурне зібрання звершили. Люди пішли до автобуса. Я теж, було, вже зібрався йти, як рап том... виявив, що немає олів

ця. Моєму серцю відразу ста ло тісно в грудях, воно забило ся часто і з надривом. Щось незриме защеміло глибоко все редині, а тіло стало ватяним і непокірним. «Мій олівчик, — застогнав я подумки, — та як же це так?!.. Господи, де ж мій олівчик?! Будь ласка, Госпо ди, допоможи мені знайти мою згубу». Далі було те, про що зараз я згадую із соромом і по смішкою. Вибачте за вираз, але я рачки проповз увесь свій шлях назад від могили до до роги, де мене зсадили з мото цикла. Не знайшовши там нічого, я пішки пройшов по тому шляху, по якому мене везли, придивляючись до кож ного сантиметра дороги: чи не лежить там мій олівчик. Нічо го не знайшовши і там, я вирі шив повернутися на кладови ще і ще раз спробувати щастя на стежці між могилами. Там і застало мене слово, яке Бог ясно промовив мені в саме сер це: «Так би ти душі заблукалі шукав, як свій олівчик»! Я зу пинився як укопаний, і по всьому тілу розлився важкий

і глибокий сором. «Боже мій, — нарешті сказав я собі, — що я роблю! Адже це просто олі вець. Але скільки ревнощів викликало в мені бажання його знайти! Виявляється, якщо мені треба — я можу світ перевернути, щоб досягти ба жаного». Мені стало якось не по собі і я, залишивши пошу ки, побрів додому. Так я його і не знайшов. Пізніше купив новий, але, зізнаюся, довго нудьгував за отим першим. Однак урок отримав на все життя: потрібно завжди дума ти про головне, а будьякі дру горядні дрібниці відпускати легко і безболісно. Не можна прикладати серце до речей, якими б корисними та дороги ми вони не були нам. Річ — це не Бог. Тільки Бог важливий! Все інше прах... До цих пір я пам’ятаю той урок і керуюся набутим тоді досвідом. «Але те, що для мене було за надбання, те ради Христа я за втрату вважав. Тож усе я вважаю за втрату ради переH важного пізнання Христа Ісуса, мого Господа, що я ради Нього відмовився всього, і вважаю все за сміття, щоб придбати Христа» (Фил. 3:7,8). Михайло ЮНАКОВСЬКИЙ, Донецька обл.


Найстаріша церква ХВЄ Волині святкувала 90Hріччя 14 листопада найстаріша церква ХВЄ Волині, що у селі Седлищі Любешівського райо ну, відсвяткувала 90річчя. Цей недільний день був воісти ну благословений Богом. На святкове богослужіння при їхало чимало гостей. Привіта ти християн поліського села прибули старший єпископ Це ркви ХВЄ України Михайло Паночко, його перший заступ ник, єпископ Микола Синюк, член Ради старійшин ЦХВЄУ, єпископ Степан Веремчук, за ступник старшого пресвітера волинського об’єднання ХВЄ Василь Паламарчук, служи телі сусідніх церков. Разом молилися, співали, слухали і — вітали ювілярів. А Слово Боже говорило до людських сердець, як і в усі попередні часи й епохи, бо «Ісус Христос вчора, і сьогодні, і навіки Той Самий». Гімн християн «Ві рую», старі пісні «Разве ты не знаешь?», «Отец, и Сын, и Дух Святой» та багато інших по вертали присутніх у далеке минуле, коли Церква стояла в проломі за своє існування, коли Церква боролася і страж дала за ім’я Христове. Учасни ки духового оркестру вітали піснями на вулиці, а діти уро

52

чисто тримали їм ноти. Пропо відники закликали слухачів виконувати Слово Боже так, як виконував його колись Ісус Навин. Історична довідка Непрості часи після Першої світової війни переживала Ук раїна. І саме тоді на її теренах Добра Новина долинула до людей. Наверталися до Бога люди, яких сьогодні ми нази ваємо першими християнами. Зародження Церкви села Седлища датують 1920 роком. А ще задовго до цього, перед війною, незрячий Олексій До мальчук почув про Христа і прийняв Його у своє серце. Ту людину ще добре пам’ятають старші односельчани, бо помер Олексій 1960 року. Сліпий чоловік мандрував Поліссям, жебракуючи. Так він зустрівся із християнами в Рівному і приніс учення в рід не село. А вже після війни по чав проповідувати в сусідніх селах, бо Седлище було по вністю спалене. Та не спалена була євангельська вістка! Сло во Боже дедалі більше сіялося в людські серця. На той час Олексій був дуже грамотним, він умів читати шрифтом Бра

йля і, що найголовніше, мав Біблію. Не раз сперечався про вчення і з православними свя щениками. Як розповідають очевидці, він був дуже здібним і непересічним чоловіком, — міг виполоти зілля в льоні або ж без поводиря прийти на ху тір до сусідів, що на відстані 5 кілометрів від дому. Сліпий чоловік зумів розказати лю дям про Христа, і вже 1921 року багато людей приймало водне хрещення. Під керівни цтвом брата Олексія народжу валась і розвивалася Церква християн віри євангельської. Пізніше пресвітером обрали Гаврила Бурдака, який вико нував пасторське служіння близько 10 років. 1924 рік став знаменним для християнседлищан — того року відбулося урочисте відкриття дому молитви. А в його будівництві брали актив ну участь і невіруючі люди, які пізніше навернулися до Бога. Та будівля в усі часи і за всіх правителів була місцем для зібрань християн, окрім воєнного часу, коли йшов фронт і там тимчасово розмі стили госпіталь. Щороку долучалися нові люди — і церква росла. 1932 року пастором церкви обрали брата Івана Корольчука. У той час серед віруючих поширюва лась наука про хрещення Свя тим Духом. І прийшла пора, коли отримували хрещення Святим Духом із ознакою інших мов і седлищанські віруючі. Як наслідок, у селі почали окремо збиратися п’яти десятники. А баптисти за лишилися в домі молит ви. Великих втрат для країни, села і церкви зав дала Друга світова війна, а ще більших — комуні стичний режим, який був надто жорстоким до хри стиян. Після довгих 15 років окремих богослу жінь дві групи віруючих об’єдналися. Архівні дані свідчать, що в 1947 році


Новини Церкви ХВЄ України (www.blag.org.ua/novyny_hve) церква налічувала 140 членів. 1963 року через похилий вік Івана Коро льчука на пасторське служіння об рано Макара Капця, а 1967 — Мак сима Чмуха, який служив наступні 30 років. Як він зазначає, не все було так просто, як сьогодні. «Був страш ний час, і я плакав, коли починав це служіння, бо розумів, що в будьяку хвилину можуть забрати батька від дітей і ніколи більше не повернути». А не раз влада і лякала брата Мак сима висилкою на Сибір. Настав час, коли молитовний дім став затісним для прихожан. І в 1989 році було розпочато будівництво но вого приміщення. А вже через пів тора року зібрання відбувалося в новій будівлі, яка не тільки прикра шає село, але і є місцем духовності й спокою. Тепер пресвітерське служі ння виконує Петро Карпович. Цер ква на сьогодні налічує 321 член. Від 1978 року і до сьогодні діє духовий оркестр. Три хори прославляють Бога співом. Більше сотні молоді та майже трьох сотень дітей ростуть і виховуються в християнській спі льноті. А ще справжньою історич ною цінністю в молитовному будин ку зберігається польська Біблія 1872 року видання. Ніхто із сучасників не знає точно, як вона туди потрапила, але, як свідчать розповіді поперед ників, один польський проповідник приходив колись у село звіщати Євангелію і подарував її його пер шим християнам. Лариса КАЛЮТА

ПедагогиHхристияни об’єднують зусилля заради майбутнього України 6 листопада в Києві пройшла конференція педагогів християн «Вплив педагогахристиянина на духовномо ральне виховання дітей та молоді України», що була ініційована Відділом дитячого служіння Церкви хрис тиян віри євангельської України. На конференцію прибуло більше 80 делегатів із місце вих церков християн віри євангельської 14 областей України, які переважно працюють викладачами у за гальноосвітніх навчальних закладах. Розпочалася кон ференція з проповіді та молитви: педагогівхристиян благословив пастор Олександр Попчук, завідувач відділу євангелізації ЦХВЄУ. З доповідями на теми: «Біблійні принципи навчання» і «Учитель як духовний настав ник» виступили методисти МАХШУ: І. Ліщук — дирек тор загальноосвітньої школи КиєвоСвятошинського району та І. Жабровець — заступник директора приват ної школи в м. Дніпропетровську. Учасники конференції познайомилися з діяльністю таких організацій, як Міжнародна асоціація христи янських шкіл (Раймонд ЛеКлер), Волинська обласна асоціація педагогівхристиян (О. Гаврисюк), Громадсь ка рада при Міністерстві освіти та науки України (Ю. Решетніков), журнал «Слово вчителю» (І. Плива). З на вчальними програмами та посібниками з християнської етики присутніх ознайомила О. Гаврисюк, яка є співав тором підручників для 5 класу. Під час конференції учасники мали можливість об мінятися власним досвідом щодо можливостей та спо собів впливу педагогахристиянина на духовномораль не виховання дітей та молоді. Підсумком конференції стало Звернення педагогівхристиян до Голови громадсь кої ради при МОН щодо існуючих проблем в начально виховному процесі ЗОЗ, які негативно впливають на ду ховність і мораль підростаючого покоління, в якому висунуто ряд конкретних пропозицій, які сприятимуть оптимізації процесу духовноморального виховання. Завершилася конференція молитвою пастора Б. Ле вицького — завідувача відділу молодіжного служіння ЦХВЄУ. «Багато педагогів свідчили про те, що отримали ду ховне зміцнення для служіння Богові серед педагогіч них колективів і учнів ЗОЗ. Були пропозиції, щоб подібні конференції проводити щорічно (під час осінніх канікул) та запрошувати до співпраці педагогів з різних єван гельських християнських церков, а також створити все українську асоціацію педагогівхристиян», — сказала Лариса Оніщук, завідувачка відділу дитячого служіння ЦХВЄУ.

53


Новини Церкви ХВЄ України (www.blag.org.ua/novyny_hve) Відбулася презентація альянсу «Україна без сиріт» — всеукраїнського християнського руху 15 листопада у Києві відбулася перша За гальноукраїнська конференція «Україна без сиріт», організаторами якої стали Асоціація милосердя «Еммануїл», Compassion International, Міжнародна Добродійна Фунда ція «Отчий дім», Проект «Одна Надія», Респуб ліка «Пілігрим», проект Національного усинов лення «Ти будеш знайдений», місія «Агапе», «Служба порятунку дітей», Альянс «Україна без сиріт». Вперше на загальнонаціональному рівні зу стрілися лідери церков, добродійних і гро мадських організацій, навчальних установ, батькиусиновителі і ключові представники християнського суспільства, щоб обговорити стратегію ефективної допомоги дітямсиротам і дітям, що залишилися без батьківської опіки. Як переконує один з організаторів події Аль янс «Україна без сиріт», захід мав на меті охо пити два напрямки. Поперше, провести чис ленні загальні сесії та спеціалізовані семінари, які б дозволили здійснити обмін досвідом між представниками державних органів, благо дійних організацій та релігійних структур. По друге, в останній день конференції презенту вали Альянс «Україна без сиріт». Захід розпочав Микола Кулеба, начальник служби у справах неповнолітніх м. Києва. «Ми чітко розуміємо, чого бажаємо досягнути», — запевнив Кулеба. Це — створення альянсу, який дасть можливість позбавити Україну та кого явища, як сирітство». Чиновник відмітив, що держава багато втрачає від того, що не дозволяє працювати в Ук раїні європейському досвіду співробітництва між компетентни ми державними структурами та не урядовим сектором. Система робо ти із сиротами та дітьми, позбав леними батьків, достатньо врегу льована на законодавчому та виконавчому рівнях, але ж бачен ня, як вирішити питання сиріт, у держави немає, тому, за словами пана Кулеби, «альянс «Україна без сиріт» повинен вважати місію подо лання сирітства у найближчі 5 років своїм власним покликан ням». Ден Брюстер, експерт із парт нерських відносин у азійському

54

відділенні місії «Компешн Інтернешнл», про довжив обговорення зазначеної теми у бого словському руслі. Підкреслюючи, що подібний проект об'єднання благодійних структур дозво лить вийти на новий рівень комунікації, Брю стер визнав, що подолання сирітства — це про цес, який стане у центрі суспільнополітичного життя України, населення якої, за даними Дер жкомстату, постійно зменшується. Перший день конференції завершився вис тупом Романа Корнійка, президента міжнарод ної благодійної фундації «Отчий дім». Навівши офіційну статистику у сфері сирітства, Корній ко підкреслив, що у такому важкому демогра фічному становищі розрізнені дії держави, не державного сектора та українських церков украй неефективні. Такий стан речей підштов хує до співпраці. Наступний день конференції був присвяче ний розгляду більш детальних аспектів теми конференції. Аудиторії запропонували числе нні семінари з філософських, методологічних, богословських, правових та соціальнопсихоло гічних граней проблеми подолання сирітства. На завершення відбулась офіційна презента ція альянсу «Україна без сиріт» — всеукраїнсь кого християнського руху, місією якого є все стороння турбота про життя кожної дитиниси роти, допомога сиротам зростати в люблячій сім'ї, попередження сирітства в Україні. Все українська конференція, присвячена сирітству в Україні, завершилася підписанням Меморан думу про співпрацю між неурядовими благо дійними організаціями. Крім того, останній суботній день був виді лений для спеціалізованих семінарів з питань взаємодії із ЗМІ та проблемам усиновлення і розвитку дітей.


У тернопільській церкві відбувся «Собор» 27 листопада у тернопільH ській церкві ХВЄ, що на вулиH ці Квітовій, відбувся «Собор». Таку незвичну назву має моH лодіжне служіння цієї церкви. Як пояснили організатори цього служіння, вони довго ваH галися із назвою: і конфеH ренцією не назвеш, бо беруть участь віруючі лише однієї церкви і на зібрання в повноH му розумінні цього слова не схоже. Ціль проекту: з’єднати молодь і в неформальній, сіH мейній атмосфері передати кожному присутньому баченH ня християнських цінностей, розповісти про духовну праH цю, просто поспілкуватися. Ось як описує цю подію її учасниця Наталя Бридун. Ось нарешті й відбулася довгоочікувана подія осені — «Собор». Величезна кількість приготувань, репетицій, реа лізованих та нереалізованих ідей все для того, щоб показа ти напрями молодіжного слу жіння церкви у всіх його про явах та особливостях. Кожен з них мав свій початок, свій шлях розвитку, сповнений труднощів, критики, сумні вів. Але життя згідно Божої волі допомогло розкрити таланти, можливості, щирі, віддані та жертовні серця, а також правильно розставити пріоритети. Молодіжні служіння церкви реалізуються у трьох напрямках — му зичному, євангелізаційно му та домашніх групах. Служіння у церкві мають однакову цінність, тому потрібно віддати належне кожному із них. До музичного напряму належить молодіжний хор та групи прославлен ня. Лідер хору Андрій Ло гвись поділився свідчен ням, як Бог привів його до моменту заснування моло діжного хору. Люди, що добиваються успіху, розу

міють, що неможливо досягти вершини лише одним стриб ком. Тому хор — це праця не одного року, це суттєвий вклад сил, енергії, часу, ідей. Своїми свідченнями та баченнями поділилися і лідери двох груп прославлення — Михайло По требко та Марія Рудяк. Му зичні групи утворилися не так давно, але також беруть актив ну участь у житті церкви. Ще одне з важливих слу жінь церкви — домашні гру пи. Тепер у церкві налічуєть ся 11 осередків. Домашня група — це спільність друзів християн, які збираються ра зом, щоб прославляти Бога та поклонятися Йому. Є багато інших місць, де можна спілку ватися з Господом, але в осе редку Дух Святий поособли вому торкається кожного. Ще один напрямок молоді жного служіння церкви — євангелізаційна праця, яка передбачає різні євангелізації, служіння в онколікарні, сце нічну команду та працю з діть ми у сиротинцях та притул ках. Немає кращої вправи для серця, ніж протягнути руку вниз і допомогти іншій людині піднятися. Обов’язок кожного

християнина — зробити для інших так, аби неправедні вчинки стали важкими для здійснення, а праведні — лег кими. Саме у такому напрям ку рухаються люди, що несуть євангелізаційне служіння. На завершення пастор Ва силь Яцюк підкреслив цін ність цієї зустрічі: «Ми завж ди повинні пам’ятати про те, для чого і для кого ми щось робимо. Ми повинні нести слу жіння, як Божі діти, а не як діти світу — для визнання, похвали та слави, щоб потім наша праця була для Господа золотим злитком, а не глиня ним черепком». Створювали цілісну карти ну служінь відеоролики та фо тознімки кожного із служінь. Заключною частиною було ча стування тортом, виготовле ним спеціально до свята, та спілкування. Саме «Собор» дав можли вість запитати себе: «А що я роблю на Божій ниві?» Бог створив нас для реалізації кон кретної, унікальної цілі. Як що ми будемо надто довго ду мати, що нам робити зі своїм життям, ми раптом помітимо, що ми його вже прожили. Бог створив час, щоб дати мрії шанс…

2

55


Новини Церкви ХВЄ України (www.blag.org.ua/novyny_hve) У Криму відбувся випуск місіонерської школи 4 грудня у м. Джанкої (АР Крим) відбувся випуск місіо нерської школи «Голос надії». П’ятнадцять студентів закін чили тримісячний курс на вчання, під час якого викла

дачі, служителі, єпископи не тільки викладали біблійні дисципліни, але й ділилися досвідом, закликали молодих людей до особливої посвяти на служіння.

У зв’язку з цим була прове дена КримськоХерсонська молодіжна місіонерська кон ференція. Її мета — заклика ти і запалити молодь до місіо нерства. До присутніх зверталися директор місії «Го лос надії», єпископ Микола Синюк, заступник старшого єпископа ЦХВЄУ, єпископ Олександр Бабійчук, пас тор Рустам Фатуллаєв. Співом служила місіо нерська група «Сіон» з Дніпропетровщини. Випус кники місіонерської школи свідчили про своє покли кання до місіонерської праці, ділилися враження ми від навчання, розповіда ли про плани на майбутнє, а саме — працю з відкриття нових церков. Микола Си нюк і директор школи Пет ро Ришко вручили випуск никам сертифікати про успішне закінчення навчан ня. Був оголошений наступ ний набір в місіонерську школу, навчання в якій планується розпочати в бе резні 2011 року.

Працівники журналу «Благовісник» потребують Вашої підтримки, Ваших молитов та Вашої допомоги. Ми чекаємо на Ваші листи, побажання, зауваження, матеріали, які зможемо використати у наступних номерах. Божих Вам благословень! 56


АНГЕЛЬСЬКИЙ ХОР Як натягнуті струни, у хорі стоять хористи. Їх увага прикута до рук і очей диригента. Ще лиш мить — голоси їхні гостро і чисто Зірвуть тишу, підкресливши велич моменту. Народився Ісус. Кожен з них піднесе свій голос, Щоб у співі весь світ віддав Йому честь і хвалу. В землю кинуте зерня. Вони — співають про колос. Їхня пісня про ниву, готову до жнив, живу. І звучить «АЛІЛУЯ» могутньо, в багатоголоссі. І в гармонії співу чути кожну струну. Я не чула цього, та серцю раптом здалося, Що я вловлюю духом в століттях дзвінку луну. Як натягнуті струни, у хорі стоять хористи. Вони славу готові до краю небес нести. …Тільки зараз під ними не пасовисько, а місто… Вони дивно співали, коли вперше молився ти… Яна СИНЮК



4/2010 Журнал «Благовісник»