Лк. 1:37; Мт. 17:20
* * * Травинці неждано тягар звалився на плечі І жаром війнуло, немов із розкритої печі, — Бо там, де травинці зростати призначено Богом, Надумав собі хтось асфальтом стелити дорогу.
Пое тична ст ор і нка
* * *
Травинку притиснув тягар до землі. Стемнілось… Комусь бо ходити не просто по стежці хотілось: «Ми тут хазяї, прокладемо широку дорогу». Вони гордували місцем травинки від Бога.
Коли йдеш не за кордоном десь, А у нас чи по селі, чи місті, «Обережно! У дворі злий пес!» — Часто прочитаєте на хвіртці.
Та всупереч волі людей дивна діялась справа — Земля під асфальтом їй воду й повітря давала. «Для Бога ж нема неможливої жодної речі! — Казала травинка й старалась розправити плечі. —
Не берусь перевіряти це: Є такі — господарям загроза, Але знаю, що спрадавна пес — Друг людині й помічник в господі.
Призначення маю — під сонцем Творця прославляти. Йому все можливо!» — й завжди намагалася встати. І з кожним зусиллям звершалося диво таємне: Міцніла вона й ворушилась, хоч тісно, хоч темно.
Електричні до дверей дзвінки В час недавній люди повставляли, А раніше Мушки та Рябки Гавкотом про чийсь прихід звіщали.
Насправді, в цій справі була двох надій суперечка: «Для Бога нема неможливої жодної речі!» — Єством всім травинка міцніла в надії на Бога, Ослабла ж надія отих, хто стелив цю дорогу.
Їх кусатися ніхто не вчив; А було — й не замикали двері, Ну а нині — що вже тих замків!.. І собаці — доля невесела:
«Й тобі все можливо!» — якось із небес пролунало. Травинка всі сили напружила раптом і... встала. Асфальтом розбіглись, мов промені, тріщини раптом — Бо й тверде покриття ненадійним буває часто.
«Весело і не махни хвостом, Не лизни захожого привітно!» — А научать, щоби був «злим псом» Згідно із табличкою на хвіртці.
«Для Бога нема неможливої жодної речі!» — І зліва, і справа є ті, хто випростує плечі. Потріскавсь асфальт. Хазяям для ходіння — стежинка, Й на ній усміхається, славлячи Бога,травинка.
Гріх у людях душі остудив — І вони, і їх «злі пси» нещасні. О, якби Ти їм, Господь, відкрив, Що спастись не знехтували шансом!
«Для Бога нема неможливого!» — всі ми це знаєм. Хай притча оця про травинку усім нагадає: Як сила життя в ній, так віра у нас чинить диво. Тож каже Господь: «Тим, хто вірує, теж все можливо!»
В покаянні Ти той лід сердець Розтопив би в нашому народі. «Обережно! У дворі злий пес!» — А чомусь читається: «… господар!»
46