Page 1

Вівторок, 18 червня 2013 року № 44 (9803) Виходить з березня 1935 року Ãàçåòà Îëåêñàíäð³âñüêî¿ ðàéîííî¿ ðàäè òà Îëåêñàíäð³âñüêî¿ ðàéîííî¿ äåðæàâíî¿ àäì³í³ñòðàö³¿ Çíàé íàøèõ!

³äãîì³í ïî䳿

Íàì ïèøóòü

ÞͲ ÇÎÎËÎÃÈ Ç Ï²Ä˲ÑÍÎÃÎ – ÑÅÐÅÄ ÍÀÉÊÐÀÙÈÕ

ÑÂßÒÎ ËÞÄÅÉ Ó Á²ËÈÕ ÕÀËÀÒÀÕ

زÑÒÄÅÑßÒ ÐÎʲ ϲÑËß ÂÈÏÓÑÊÍÎÃÎ

6 – 9 червня у м. Рівне пройшов І Всеукраїнський польовий збір команд юних зоологів. У зборі взяли участь команди із 18 областей. Кіровоградську область представляли юні любителі фауни Підлісненського НВК. Програмою заходу передбачалося проведення презентації команди, конкурс-захист науководослідницьких робіт із зоології, фотовиставка «Тваринний світ мого регіону». Крім цього юні зоологи брали участь у різноманітних вікторинах, роботі в зоологічних лабораторіях під відкритим небом, відвідали Рівненський зоологічний парк, ПрАТ

«Рівнерибгосп», Рівненський обласний краєзнавчий музей. Юні зоологи Підлісненського НВК не пасли задніх. В результаті роботи зльоту додому привезли дипломи і грамоти. Команда Підлісненського НВК отримала І місце у фотовиставці «Тваринний світ мого регіону». На фотовиставку були представлені світлини юних фотографів-аматорів школи, які працюють під керівництвом вчителя О.М.Чернова. Михайлов Сергій за роботу «Орнітофауна Чорного лісу» виборов ІІІ місце у захисті навчально-дослідницької роботи (керівник вчитель біології Н.В.Чабан). Ободовський Владислав отримав диплом як найактивніший учасник польових досліджень. Крім того Владислав презентував роботу команди юних зоологів і виборов ІІ місце. У загальному заліку команда Підлісненського НВК зайняла ІІІ місце і була нагороджена грамотою та кубком. Наталія ЧАБАН, голова обласної асоціації шкільних лісництв.

Сьогодні медична галузь в Україні знаходиться під особливим контролем Президента. Віктор Янукович визначив особливі завдання по реформуванню медицини. Згідно Національного плану дій галузь охорони здоров’я до кінця 2015 року має бути виведена на якісно новий рівень.Але реформа має не зашкодити, а проводитися обережно, з користю для людей, наголошує президент України. Особливі вимоги у галузі реформування до організації первинної ланки медичної допомоги на рівні сільських та районних медичних установ. А збереження життя і здоров’я людей у значній мірі залежить від роботи фахівців від медицини, тільки тоді можна чекати ефективності нововведень у медичній галузі. Саме людей у білих халатах, чиє свято відзначалося минулої неділі, вітали в районі напередодні Дня медичного працівника у районному Будинку

мержицький, головний лікар центральної районної лікарні Олександр Клубнікін, голова райкому профспілки медичних

ценко. Грамоти районної державної адміністрації та районної ради одержали Андрій Куценко – лікар-отоларинто-

працівників Віра Рула. Валерій Авксентьєв та Олександр Невмержицький вручили нагороди групі медич-

культури. Щирі слова вітань та подяку за сумлінну працю висловили медикам району голова районної державної адміністрації Валерій Авксентьєв та заступник голови районної ради Олександр Нев-

них працівників району. З нагоди Дня медичного працівника Почесної грамоти обласної ради удостоєний заступник головного лікаря з медичної частини центральної районної лікарні Микола Ку-

лог, Людмила Мироненко – молодша медична сестра фізіотерапевтичного відділення, Валентина Навроцька – медична сестра хірургічного відділення. Велику групу медичних працівників району нагороджено Почесними грамотами обласного управління охорони здоров’я. Серед них лікарі Микола Тищенко, Валерій Корнєєв, Маргарита Чемерис, Семен Колісник, Світлана Гирич, медсестри Людмила Москалюк, Тетяна Поліщук, завідуючий Голиківським ФАПом Роман Шпичак, медичний працівник Раїса Сагун. Були нагороди і від адміністрації лікарні та райкому профспілки медичних працівників. Їх вручали головний лікар ЦРЛ Олександр Клубнікін та голова райкому профспілки Віра Рула. Після урочистої частини відбувся великий святковий концерт, підготовлений спільно культпрацівниками та медиками району.

ÇÀ ÃÀÐÍÈÉ ÌÀËÞÍÎÊ – ÔÎÒÎÀÏÀÐÀÒ Приємна звістка надійшла на початку червня з Кіровограда. Учениця 7 класу Красносільської загальноосвітньої школи Аліна Ульянич зайняла друге місце в обласному етапі творів на тему „Людина та ліс”. І якраз у Міжнародний день захисту дітей лісівники Кіровоградщини вітали переможців обласного етапу щорічних конкурсів на кращий твір та кращий дитячий малюнок. Урочисте нагородження відбулось під час засідання колегії Кіровоградського обласного управління лісового та мисливського господарства. Зокрема, Аліні в нагороду за друге місце вручено Диплом управління та фотоапарат. Варто зазначити, що цьогоріч на конкурс було представлено 578 дитячих малюнків і творів. Конкурсні комісії розглянули 345 дитячих робіт, виконаних у різних напрямах живопису. 233 роботи брали участь у номінації «Кращий твір». Віталій ТЕРЕЩЕНКО, головний лісничий ДП „Олександрівський лісгосп”.

Ïîäàòêîâà ³íôîðìóº

Òåðì³í îáîâ’ÿçêîâî¿ ìîäåðí³çàö³¿ êàñîâèõ àïàðàò³â çàê³í÷óºòüñÿ 30 ÷åðâíÿ Олександрівське відділення Знам’янської ОДПІ нагадує, що з 1 січня 2013 року, відповідно до вимог Закону України від 06.07.1995 №265/ 95-ВР „Про застосування реєстрів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” суб’єктам господарювання необхідно подавати звітність про використання РРО до органів державної

податкової служби в електронному вигляді. З 1 липня 2013 року вводиться в дію п.19 ст. 17 Закону №265, що передбачає застосування фінансових санкцій до платників податків, які використовують при проведені розрахунків РРО, які не відповідають вимогам вказаного Закону. Сектор взаємодії зі ЗМІ та громадськістю Знам’янської ОДПІ.

ØÀÍÎÂͲ ×ÈÒÀײ! Зверніть будь ласка увагу на те, що можливо ви тримаєте зараз в руках один з останніх номерів газети. Здивуєтесь чому? Все дуже просто. Якщо у вас газета передплачена лише на півроку, то вже з першого липня вона вам не надходитиме. Тож обов’язково подивіться , на який термін у вас передплата. І якщо вона закінчується, не зволікайте з передплатою районки на друге півріччя 2013 року. Не забувайте, що передплата на друге півріччя закінчується 25 червня. У вас є всього вісім днів, аби бути з районною газетою до кінця року. Поспішіть на своє поштове відділення або зверніться до листоноші і оформите передплату на газету „Вперед” на друге півріччя цього року. Залишайтесь зі своєю газетою.

Дорогу донечку, сестричку, племінничку і внучку ТОКАР Анечку з днем народження щиро вітають тато Вова, мама Оля, братик Вова, тьотя Ніна, дядя Серьожа, Юля, Гена, Денис, Свєта, Максим, бабуся Катя, тьотя Лариса, дядя Ваня, Віталик, Саша, Діанна та Дімочка. З днем народження, Анечко люба! Найріднесенька зірка ясна! Хай в житті тебе сонце голубить і цілує щічки весна! Хай гладенькими будуть стежинки і збуваються мрії щораз, не затьмарюють погляд сльозинки та ніколи не буде образ! А сьогодні в вечірньому небі лиш тобі буде сяять зоря, попроси в неї долі для себе, наша квіточко, надіє наша. № 1597.

Нинішній 2013 рік є ювілейним для нас, випускників Олександрівської середньої школи № 1 (нині № 3). 60 років тому школа випустила нас у доросле життя, вручивши атестат зрілості, а разом з ним великий багаж знань. Ці знання ми отримали завдяки величезній праці талановитих педагогів, які дали нам не тільки знання, але й навчили творчо мислити, наполегливо і чесно трудитися, поважати людей, любити отчий дім і свою Батьківщину. Серед них хочеться з особливою вдячністю згадати Закревську О.І. - вчителя російської мови і літератури, Клеву В.І - вчителя географії, класного керівника, наставника життєвої мудрості і людських душ, Тарнавича В.С - вчителя фізики, Охріменко Г. П. – вчителя математики, Бідненка В.Р. – вчителя музики, керівника оркестру народних інструментів, Сінченка І.П - вчителя історії, директора школи ... та багатьох інших. Клас наш був особливим. З 36 випускників (18 юнаків та 18 дівчат) - 11 медалістів (3 золоті медалі та 8-срібні). Вищу освіта отримали 33 учні. Серед них багато лікарів, інженерів, педагогів, військових. Четверо з нас, працюючи в науково-дослідних інститутах, стали кандидатами наук. Детальніше про наш клас висвітлювалося в минулі роки в районній газеті «Вперед» і обласній газеті «Народне слово». Пам’ять про улюблену школу оживила книга «Олександрівські меридіани». Ця книга є прекрасним путівником по історії улюбленої школи. Одним з авторів книги є колишній директор школи № 3 Литвин Л.І. За це Людмилі Іванівні велике сердечне спасибі. І ось черговий випуск 2013 Олександрівської школи №3. Бажаємо випускникам рідної нашої школи успіхів на самостійному життєвому шляху, поступити в обрані вами вузи, стати кваліфікованими фахівцями, принести користь народу, країні і ніколи не забувати нашу школу та її вчителів. Ми любимо свою школу, пишаємося її історією та бажаємо їй подальшого процвітання. З повагою і вдячністю І.С. Гайдабура, випускник (золотий медаліст) Олександрівської школи № 1 1953 року випуску, радіоінженер Калузького науково-дослідного радіотехнічного інституту. Росія, Калузька обл., м.Жуков.


2

18 червня 2013 року

ÒÅÐÍÈÑÒÈÉ ØËßÕ ÑÅËßÍÊÈ Подружжя Кравченків – Олександр Гнатович та Олена Юхимівна мали восьмеро дітей. Правда, первісток Олексій (1919 р. н.) не встиг спізнати навколишній світ – помер в однорічному віці. А далі майже один за одним народжувались Яків, Василь, Парасковія (про яку нижче піде мова), Микола, Марія, Ніна, Олена. Парасковія Олександрівна розпочала свою розповідь з голодовки. Тоді сім’я складалася з семи душ. Всі вижили, завдяки корові, яка за раз давала відро молока. „Ми її називали „відерницею”, - згадує моя співрозмовниця. – А про голодовку страшно згадувати. Нехай подібне ніколи не повториться. Те ж саме можу сказати і про війну. Від старенької дізнаюсь, що її старший брат Яків (1921 р. н.) 3-го квітня 1941 року був призваний в армію, служив у місті Львові, де й застала його війна. Пропав безвісти у вересні 1943-го року. Другий брат Василь (1923 р. н.) пішов на фронт перед приходом у село німців. З боями пройшов майже пів-Європи. Загинув згідно запису в „ Книге памяти Украини” (стор.1169) 6-го березня 1945 року, не доживши до Дня Великої Перемоги якихось два місяці. Похований в місті Злоренд (Німеччина). – Мене двічі намагалися забрати на примусові роботи в Німеччину, – згадує пережите Парасковія Олександрівна. – Та кожного разу я ховалася по бур’янах. А того дня вилізла на піч, прикрилась лахміттям, та поліцаї (німців я не бачила) знайшли, вивели надвір, посадили на підводу до таких як і я, молодих моїх односельців, і повезли в Олександрівку на збірний пункт, який розміщався на території нинішнього цукрового заводу. Потім загнали по 40 душ у вагони -„телятники” і потяг рушив. Дорогою два рази зупинялися. Конвоїри супроводжували нас у якісь приміщення, змушували роздягатися як мати народила, де проводили санобробку, щоб ніякої заразної хвороби не завезли на їх територію”. За словами старенької, їх розвантажили на якійсь станції, потім машинами завезли в ліс. Там уже стояли бараки збиті з дошок і обтягнуті руберойдом. Кожен барак мав шість відділень, одне з яких вміщувало у собі 24 остербайтерів. В бараках, як не дивно, діяло водяне опалення. Тут же проходила асфальтна дорога. Вся територія табору обнесена колючим дротом. Для обслуговуючого персоналу були побудовані залізобетонні бункери, де можна сховатись від бомбових нальотів, а невільники вирили собі неглибокі окопи. „Під час тривоги конвоїри змушували нас ховатися в ті нори, - згадує Парасковія Олександрівна. – Та дехто з невільниць залишався хто в бараках, хто – на відкритій місцевості, за стовбурами дерев. Я бачила, як під час бомбардування гинули молоді дівчата, мої подруги... На території табору ми заготовляли картоплю. У викопані траншеї зсипали, кагатували. Спочатку вкривали тирсою, потім – землею. Картопля поступала в їдальні, де ми 54 дівчини чистили її. Норма – два центнери. Німкеня прискіпливо спостерігала, щоб лушпайки були чим тонші. Потім кожній з нас видавали спецножі, які мали по два леза і

тим самим регулювали товщину лушпайок. Всі ножі були на праву руку. А я – лівша. Тож продовжувала працювати своїм, звичайним ножем. Далі жінка розповіла, що їсти їм давали раз у день – ввечері. Те вариво складалося переважно з брюкви. Були в ньому і кусочки картоплі. Кожна з невільниць мала талончик голубого кольору з цифровим номером. „На моєму

талончику, як зараз бачу, стояла цифра 39”, – згадує моя співрозмовниця. Що найбільше хотілося остарбайтерам, то це їсти. А голод, як мовиться в народі – не тітка. Тому остарбайтери змушені були красти картоплю. Спочатку німкеня мабуть вважала, що в них не прийнято красти, тож і не звертала на те уваги. Дівчата ховали картоплю по одній в халяви взуванки – і не тільки. „Я, наприклад, ховала, вибач синок, під грудьми, - з болем говорить Парасковія Олександрівна. – А так, як картопля була холодною, на тілі з’явилась рана. Довго не гоїлась. Та, слава Богу, все обійшлося”. Так багато чистили картоплі не тільки для потреб табору, а й для робітників військового заводу, який знаходився кілометрів за три від бараків. Його не раз бомбили, але через тижденьдругий він знову починав працювати. Яку продукцію там виробляли, здогадатися не важко: смертоносну... Зі слів старенької ніхто з їх табору там не був. А фронт наближався. Все гучніше чути було його канонаду. А значить і перемога була близькою. На обличчях дівчат все частіше почали з’являтися усмішки, душі полонила радість. „Одного разу нас спішно вигнали з бараків, продовжує згадувати пережите моя співрозмовниця, -і вишикували в колону. Німець в картузі з кокардою мовив: „Гутен морген”. У відповідь – мовчання. Тоді він ще раз гучніше звернувся: „Гутен так”. Але й цього разу дівчата не відповіли, хоч і знали значення сказаного. Після чого німець усміхнувся і по-військовому випалив: „Здрастуйте, девушки!” Чим здорово здивував усіх нас. Після чого наказав чим швидше покинути табір, бо, мовляв, скоро від нього нічого не залишиться. Ми зібрали свої нехитрі пожитки і групами розбіглися хто куди. Потрапила я з дівчатами на один базар. Ходили, дивилися, що все там є з їжі, та купити не було

за що. А потім пішла по селах. Чоловіків було мало, тож нас в більшості зустрічали німкені, коли ми стукали до них у двори, а насправді достукувались до їх сердець. Одні надавали нічліг, годували... А були й такі, що спускали на нас собак, які рвали спідниці, пошиті з мішковини, залишали рани на тілі, особливо на литках ніг”. Одного дня Парасковію Олександрівну і 16 дівчат, які були з нею, найняв на роботу один заможній бауер. Сам він скоро утік. Всім господарством довелось управляти дружині. Мала німкеня великий ангар, де зберігалося збіжжя і проводився обмолот зерна, та ферму, де знаходилось 100 корів. Молоко перероблялося на місці. Кожного дня і в один і той же час німець приїжджав вантажівкою і забирав готову продукцію, залишаючи тару. Та прийшла пора прощатися з дівчатами. Німкеня в останні хвилини зізналася Парасковії, що вона найбільше припала їй до душі, і була б щасливою мати таку дбайливу невісточку. „Та син мій загинув на війні, будь вона проклята”, заплакала. В дорогу чужа мати дала кожній дівчині теплий одяг, ковдри, подушечки, харчів і побажала щасливої дороги. Все те вона робила, як наші рідні матері, щоб нічого не забути, щиро, з непідробною любов’ю. Шукаючи шлях додому, дівчата потрапили на швейну фабрику, де радянським солдатам шили військовий одяг. Там їх навчили всім премудростям швейної справи. На першому поверсі були встановлені швейні машинки з ніжним приводом, а верхні чотири – з електричним. Парасковія Олександрівна на спеціальному станку пришивала ґудзики. Апарат, який приводився в дію ногами, був безвідмовний у роботі. Продуктивність праці, як тоді говорили, була високою. Не забула старенька і про випадок, який стався з нею. – Одна моя найближча подруга, – і чи не вперше за час нашої розмови усміхнулася жінка, – яка шила солдатські штани, в кишеню одних вклала лист на мою адресу. Мовляв, так і так, хто одержить ці штани, знайде і прочитає цей лист, чекаю на відповідь. Не буду проти продовжити листування. Може тим самим зведе нас доля... І ось одного дня я одержала лист. Зраділа. Думала, що з дому. Та коли прочитала незнайому адресу – здивувалася і була розчарована. Спочатку хотіла не відкривати трикутника, та цікавість взяла верх. Невідомий солдат писав, що готовий продовжить знайомство і не проти зустрітися. Та я не відповіла. Чи правильно поступила, чи ні – і тоді, і сьогодні сказати важко. Долю не вибирають, часто вона вибирає нас сама. А щодо листа, то в цеху дівчата довго сміялися. „І треба ж було додуматись”, говорили в адрес моєї найближчої подружки”. Коли нарешті прийшла пора і відкрився шлях додому, швачкам, в знак подяки, керівництво видало по три метри синього штапелю, по парі парусових черевиків і по косинці... І застукотіли колеса вагонів на стиках рейок: до-дому...додому... до-дому. Після трьох років поневірянь на чужині, Парасковія Олександрівна повернулася нарешті до рідної хати на хуторі, де колись, до речі, було

ÙÎ Í²Ñ ÔÀØÈÇÌ ÍÀÐÎÄÀÌ Ñ²ÒÓ

Я добре пам’ятаю ті 30-ті роки минулого століття, коли фашистська Німеччина, Італія, Японія створили вісь БерлінРим-Токіо і, натхненні біснуватим фюрером Адольфом Гітлером, ринулись до світового панування. В короткий період 30-х років минулого

Сергій власноручно написав на друкарській машинці 22 червня 1941 року „Послание пастырям и пасомым Христовой Православной церкви”, яке отримало широке оповіщення в радянській пресі. В цьому Посланні говорилось: „Фашистські розбійники напали на

століття німецько-фашистські завойовники окупували країни Європи і 22 червня 1941 року ринулися у всеозброєнні проти миролюбної першої в світі країни робітників і селян Радянського Союзу. Ще 30 березня 1941 року Гітлер заявив: „Наше завдання стосовно Радянського Союзу: збройні сили розгромити. Країну ліквідувати”. А от намісник патріаршого престолу Російської православної церкви митрополит

нашу Батьківщину. Топчучи всякі договори і обіцянки, вони раптово обрушилися на нас, і ось кров мирних громадян уже зрошує рідну землю. Повторюються часи Батия, німецьких рицарів, Карла Шведського, Наполеона. Жалюгідні нащадки ворогів православного християнства хочуть ще раз попробувати поставити народ наш на коліна перед неправдою. Але не перший раз доводиться російському народові витримувати такі випробування. З Божою допомогою і на цей раз він розвіє в порох фашистську ворожу силу... Згадаймо святих вождів нашого народу Олек-

сандра Невського, Дмитра Донського, які поклали свої душі за народ і батьківщину... Господь дарує нам перемогу. Це послання митрополита Сергія перекликалося із словами звернення В’ячеслава Михайловича Молотова (наркома закордонних справ СРСР, першого заступника Голови Ради Народних комісарів СРСР Й.В. Сталіна) до радянського народу 22 червня 1941 року о 12-й годині дня. 3 липня 1941 року Й.В. Сталін мав повне право сказати: «Ворог жорстокий і невмолимий. Він ставить своєю метою... зруйнування національної культури і національної державності росіян, українців, білорусів, литовців, латвійців, узбеків, татар, грузин, вірменів, азербайджанців й інших вільних народів Радянського Союзу, їх онімечення, їх перетворення в рабів німецьких князів і баронів». Що несли і що посіяли фашистські головорізи в роки Другої світової війни і Великої Вітчизняної, як її складової частини, прояснилося повністю на Нюрнберзькому процесі 1946-1947 рр. В орбіту військових дій Другої світової війни було втягнуто 62 країни світу, більше як 2,5 мільярди населення планети Земля. Понад 50 мільйонів убитих: англійців – 360 тисяч, французів – 520 тисяч, американців – 362 тисячі, чехів і словаків – 372 тисячі, югославів – 1 мільйон 605 тисяч, поляків – 6 мільйонів 230 тисяч, воїнів Червоної Армії і мирних жителів – 26 мільйонів 814 тисяч,

німців -9 мільйонів 814 тисяч, італійців – 450 тисяч. А скільки інвалідів і сиріт? Розстріляно, замучено, спалено у крематоріях фашистських концтаборів 6 мільйонів євреїв, 250 тисяч циган (дорослих і дітей). У крематорії концтабору Треблінка спалено 163 дітей-сиріт (неповнолітніх) разом із 13-ма вчителями-вихователями і директором варшавського Будинку сиріт всесвітньо відомим лікарем-письменником Янушем Корчаком. В одній із газових камер фашистського концтабору загинув і наш земляк із Бірок 17річний Володя Канівець. Трагічна доля мирних жителів окупованого фашистськими завойовниками міста Києва: у Бабиному Яру розстріляно 250 тисяч євреїв і радянських воїнів із оточеного Південнозахідного фронту. Така ж доля спіткала жителів Полтавської області, Золотоніського, Драбівського, Гельм’язівського, Чорнобаївського, Іркліївського районів. 22-24 липня 1942 року в м. Золотоноші розстріляно каральним фашистським загоном СС 12750 мирних жителів – передовиків колгоспного виробництва, вчителів, лікарів, комуністів, спеціалістів полів і ферм (агрономів, ветпрацівників, бригадирів, ланкових). Серед розстріляних 24-річна депутат Верховної Ради України, ланкова буряківничої ланки Олександра Слива, колгоспний коваль Петро Авраменко (75-річний), мій батько – колгоспний хлібороб (60-

Íàø³ âåòåðàíè більше дітвори, ніж сьогодні на одній із найдовших вулиць села. Повернулася 31 грудня 1945 року, тобто напередодні нового року. Та в сім’ї панував не новорічний святковий настрій, а повернення дочки і, звісно, відчуття перемоги. Пом’янули і тих, хто не повернувся з війни. Окремо своїх рідних – Якова і Василя. Парасковія Олександрівна після повернення додому і гадки не мала, що розпочнуться часті виклики її в сільраду, де незнайомі чоловіки вчиняли допити: як потрапила в Німеччину? Що там робила? Як вдалося повернутися живою, і т. ін. Потім залишили в спокої. Зарахували в бригаду „вербувальників”, де вона нарівні з усіма ремонтувала дороги. Основним знаряддям праці були лом і лопата. Та на долю дівчина вже не нарікала, бо знала, що разом з усіма працює на благо своєї держави, на скоріше її одужання від ран, нанесених війною. У 24 роки Парасковія Олександрівна вийшла заміж за колгоспного водія Леоніда Івановича Савченка. Народила двох діточок – Колю і Галю. Коли сина призвали в армію, батьки з радістю поїхали на прийняття присяги в частину, де він служив. Військове начальство характеризувало солдата тільки з кращого боку. Дякувало подружжю за належне виховання сина. Прощаючись, батьки просили: „Пиши, синочку, частіше”. „Звісно писатиму. Не турбуйтесь, все буде добре”, - заспокоював. Потім поцілував маму і міцно потиснув батьківську грубу від роботи долоню... Ніхто не знав, що то було їхнє останнє побачення із сином. Бо невдовзі прийшла звістка, що їх син під час чергового стрибка з парашута, трагічно загинув. Після чого в матері за одну ніч посивіли коси, а шрам на серці залишився до цього часу. Чоловік, як міг, втішав дружину, хоч нестерпний біль утрати пропікав його душу. З військової частини привезли знівечене тіло солдата, похоронили, поставили огорожу пірамідну з п’ятикутною зіркою, віддали побратиму останню шану і поїхали, залишивши батьків і їх рідних з непоправимим горем на самоті. – Однієї ночі син мені приснився, – зітхає старенька. – Просив поставити на його могилі хрест. І ми виконали його волю, яку він висловив у сні. Все своє життя, аж до виходу на пенсію, Парасковія Олександрівна працювала в рідному селі, в колгоспі на різних роботах. Важко пережила смерть чоловіка... Роки йшли, а душевні рани не гоїлись. В якійсь мірі лікувала їх роботою. Порала город, тримала домашню живність, спілкувалася із сусідами... А коли стала втрачати сили, згодилась на зиму перебратися до дочки Галини в Олександрівку. А з настанням тепла, як та ластівка, поверталася до свого рідного гнізда. І в цьому році готується у ... вирій. Говорить, що в дочки їй добре, та додому як магнітом тягне. Там кожен кущик, кожне деревце, кожна травинка дорогі і милі серцю. Полин і той не гірчить. З роси і води Вам, Парасковіє Олександрівно. Микола КОЛОМІЄЦЬ, с. Красносілка.

Òðàã³÷í³ ³ ãåðî¿÷í³ ñòîð³íêè ³ñòîð³¿

річний), мій брат Іван учитель (26-річний). В с. Кримках в перші дні окупації німецькофашистськими окупантами розстріляно 38 передовиків колгоспних полів і ферм. Трагічна доля сіл Лідице (Чехія), Хатині (Білорусія), Вдовичого Хутора ( Україна). Вони спалені разом із жителями. Тепер уже встановлено, що за 900 днів фашистської блокади міста Ленінграда голодною смертю загинули 1 мільйон 500 тисяч жителів міста. В’язень Бухенвальда, учитель, поет-самородок із Вищих Верещак Іван Чернецький після відвідання Піскарьовського меморіалу записав: „Пройдуть віки – забудуть люди Блокади, війни – звірства злі, Але вчуватись вічно буде Безвинних стогін з-під землі”. У 77 фашистських концтаборах мучилися і гинули безневинні люди з різних окупованих німецько-фашистськими завойовниками територій Європи. А хіба можна забути, якою мученицькою смертю загинули юні розвідники-зв’язківці із Підлісного піонери Федя Шепель, Яша Матвієнко, Ваня Юрченко, Ваня Коноваленко, молодогвардійці Краснодону Луганської області: Олег Кошовий, Уля Громова, Любов Шевцова, Сергій Тюленін, Іван Земнухов – Герої Радянського Союзу (посмертно). У короткій газетній замітці не можна перерахувати назви

тисяч зруйнованих міст, селищ, сіл, хуторів, заводів, фабрик, залізничних станцій і мостів, колгоспів, радгоспів, лікарень, шкіл, дитсадків, бібліотек, музеїв електростанцій, заповідників, пам’ятників старовини і нинішніх часів, зруйнованих фашистами. Ось що несли фашисти народам світу. 2 травня 1945 року напередодні Дня Перемоги Адольф Гітлер покінчив життя самогубством, покінчив життя самогубством головний пропагандист і агітатор ідей фашизму Геббельс, отруївши перед своєю кончиною дружину і шестеро неповнолітніх дітей. Одинадцять головних фашистських злочинців – Ріббентроп, Геринг, Кейтель, Розенберг, Йодль, Зейс-Інкварт, Франк, Фрік, Штрейхер, Кальтенбруннер, Заукель, Міжнародним трибуналом засуджені до страти. А в 1944 році італійські патріоти-партизани самостійно розправилися з лідером фашистів Дуче Муссоліні, повісивши вгору ногами. Щорічно в дні всенародного відзначення Дня Перемоги над німецько-фашистськими загарбниками вдячні народи згадують героїчні зусилля народів планети і в першу чергу зусилля народів Радянського Союзу і його славної героїчної Червоної Армії, які ціною великих жертв і крові зуміли зупинити розповзання фашистської коричневої чуми по нашій планеті Земля. Петро ОПАНАСЕНКО, учасник бойових дій Великої Вітчизняної війни.


3

18 червня 2013 року Êîíôë³êòíà ñèòóàö³ÿ

˳òî – 2013

ÇÅÌÅËÜÍÀ ²ÉÍÀ

Äî ïîáà÷åííÿ «Ë³ñîâè÷îê»!

Çà äâàäöÿòü ñîòîê ñóñ³äè ñòàëè íàéçàêëÿò³øèìè âîðîãàìè. Можливо, хтось відразу скаже, що два десятки землі таки варті, щоб за них боротися. Земля, особливо для сільських жителів, у будь-які часи була і залишається у великій ціні. Та чи варті вони тих нервів, сліз, грошей, які витрачені на всі суди протягом цих років?! У кожної сторони цієї історії своя правда, і кожен бачить свою правоту. Та щоб дійти до дня сьогоднішнього, потрібно повернутися на сорок років назад. Початок сімдесятих років минулого століття. Заможне село. На одній з вулиць (назви тоді вона ще не мала, а назви і номерологія у цьому селі з’явилися вже на початку нинішнього століття) живе сім’я – чоловік, дружина, дві доньки. Біля будинку – близько шістдесяти соток городу. Голова сім’ї вирішив звести старшій доньці власне житло. Пішов у колгосп (тоді саме це підприємство розпоряджалося землею) і написав заяву з

Після напруженого навчального року настали довгождані канікули, які принесли дітям радість відпочиноку та оздоровлення. В нашому таборі «Лісовичок» оздоровлювалося 47 дітей, які отримували дворазове харчування. Дозвілля дітей організовували досвідчені вчителі – вихователі: Гавриленко Т.С.,Дорошко С.В., Корольова Л.С., Макуха О.П., Роздобудько Г.В., Селезень Є.А., Хименко О.М. та молоді педагоги – Гетьманець І.М., Щур М.Д. Вони проводили з дітьми різноманітні конкурси малюнків: «Здраствуй, літо», вікторини: «Знавці природи», «Земля – наш дім», «Мешканці лісу», музичні та

народні ігри, спортивні змагання «Юні олімпійці», трудові

десанти. Цікаво пройшли: «День українських традицій», «День туризму», «Свято доброти і ввічливості», екскурсії:

ÀÍÎͲÌÍÅ ÀÍÊÅÒÓÂÀÍÍß Ñ²ËÜÃÎÑÏÒÎÂÀÐÎÂÈÐÎÁÍÈʲÂ

проханням з площі його ж городу наділити десять соток для спорудження нового будинку. У колгоспі не відмовили. І буквально вже через рік виросла простора, добротна споруда. Садиба, як і було заплановано, займала десять соток. А решту площі городу – біля п’ятдесяти соток – донька з батьками ділить по-родинному – навпіл. Так і обробляли вони десятки років свою землю – воловину – старше покоління, половину – молодше. Йшов час. Померли батьки, хвороба забрала і старшу доньку. Менша донька продала обидва дворища. Перші власники ніби жили мирно і, за усною домовленістю, город ділили без претензій. Конфлікт виник чотири роки тому, коли на садиби прийшли нові господарі. Точніше два роки тому, бо перші два роки на городах був мир. У новішій хаті оселилася молода сім’я з двома маленькими дітьми. Невдовзі жінка знову завагітніла і чекала вже третю дитину. Якось весною, вийшовши на двір, вона не повірила своїм очам – на її городі садили картоплю сусіди. „Що ви тут робите?!” – обурено поцікавилася вона. „Що бачите, те й робимо! Город – наш!” - заявили вони. Принісши з хати документи на купівлю-продаж будинку, технічний паспорт будинку, вона доводила, що ця частина землі її. Але все було даремно. Сусіди заявили, що у них є вагоміша довідка. І згодом, вже у суді, вони показали... свідоцтво на право власності на землю на всю цю площу – біля п’ятдесяти соток. Суддя, звичайно, керуючись переконливим аргументом сусідів, молодій родині у позові відмовив. Потім ще був другий, третій, четвертий суди... За цей час жінка народила хлопчика, якому зараз вже більше року. Крім судових засідань вона також зверталася у районну, обласну та навіть Генеральну прокуратуру, писала листа Президенту України... Але довести свою правоту ніде не може. У неї на руках лише технічний паспорт, де значаться її двадцять соток городу. Та, згідно нинішнього земельного законодавства, технічний паспорт не є офіційним доказом. Не є вагомим аргументом і її усна домовленість з попередньою власницею садиби. А у її сусідів, які виявилися, мабуть, спритнішими, вже законний документ на право власності землею. У селі без городу аж ніяк. Тим більше, цій молодій родині, у якої вже троє маленьких дітей. Біля їх будинку всього лічені сотки, на яких вони вирощують квіти. Правда, цієї весни посадили ще й виноград. Не прислухаючись до судових рішень, молоде подружжя у квітні таки посадило на городі, який, на їх переконання, належить їм, картоплю, квасолю, огірки... Але вже через декілька днів сусіди пригнали трактора і по посадженому посіяли ячмінь. Тепер по зернових тягнуться до сонця і росточки городніх культур... Боляче дивитися на цей благодатний і родючий чорнозем... Молода сім’я звинувачує сільську раду у бездії. А що взмозі зробити її представники? Примусити сусідів відмовитися від узаконеної площі? Ні! Чи самовільно забрати землю в одних і передати іншим? Також ні! Бо проти закону аж ніяк не підеш. Між іншим, сільську раду з цього приводу перевіряли прокуратура, міліція, Служба безпеки України, управління по боротьбі з організованою злочинністю, але порушень не виявили. Який же вихід у цій неприємній історії? Адже чисто полюдськи претензії молодої родини зрозуміти можна. Вони хочуть мати город поряд з будинком, а не десь неподалік. А по закону – справедливість на стороні сусідів. Я не спеціаліст у земельному праві, тому прислухалася до компетентних осіб. Вони порадили зібратися обом конфліктуючим сторонам у сільській раді. І вже там у присутності сільського голови, а можливо і депутатів сільської ради, без образ і безпідставних звинувачень, без крику і гамору, шукати мирний шлях вирішення проблеми. Бо ця неприємна історія може тривати роки. Тільки користі від неї ніхто не бачить. Галина ШЕВЧЕНКО. П.С. Прошу читачів не шукати реальних героїв цієї історії. Бо такі інциденти є майже у кожному селі. Лише розмір конфліктної землі у всіх різний – від декількох сантиметрів до десятків гектарів. А ця історія хороший урок для нас всіх – перш ніж купувати десь будинок з городом, переконайтеся, що документи і на будинковолодіння, і на прилеглу землю, і на город належать одному господарю.

Держфінінспекцією України відповідно до Плану контрольноревізійної роботи на ІІ квартал 2013 року проводяться ревізії Міністерства аграрної політики та продовольства України та підприємств, установ і організацій, що входять до сфери його управління та одержувачів бюджетних коштів за 2010-2012 роки та звітний період 2013 року. З метою удосконалення механізму надання різного виду дотацій та запобігання корупційним проявам при їх наданні, зараз проводиться анонімне анкетування суб’єктів господарювання агропромислового комплексу, які протягом 2009 – 2013 років отримували державну фінансову підтримку. Для встановлення проблемних питань, які впливають на якість надання державної фінансової підтримки суб’єктам господарювання у агропромисловому комплексі, просимо сільгосптоваровиробників, які брали участь у конкурсах, відкликали заявки на отримання підтримки, чи відмовились від участі у конкурсах (при цьому брали участь у конкурсах у попередні роки), та тих суб’єктів господарювання, які в них участі не брали, взяти участь в анкетуванні. Анкети прохання надати в будь-який зручний для вас спосіб факсом (3-23-62), електронною поштою (Е-mail: krv13@kru.kw.ukrtel.net) або на адресу: смт Олександрівка, вул. Леніна, 63 в термін до 24.06.2013. Анонімність буде збережена. Для проведення анкетування слід користуватися формою анонімної анкети, що додається. Не допускається внесення змін до пунктів 1-9 анкети. У разі необхідності до анкети можуть додатково вноситись запитання, які слід зазначати починаючи з пункту 10 анкети. Анонімна анкета опитування сільськогосподарських товаровиробників 1. З якого джерела ви дізнались про можливість отримати фінансову підтримку від держави? засоби масової інформації (газети, телебачення, радіо тощо); місцеві органи влади (обласна, районна або сільська рада, управління агропромислового розвитку; інше (розшифрувати) ________________________________________________. 2. Чи ви берете (брали упродовж останніх трьох років) участь у конкурсах для отримання фінансової підтримки від держави? ні; так:

- кожний рік; - лише у 2010 році; - лише у 2011 році; - лише у 2012 році; - у 2010-2011 роках; - у 2011-2012 роках; - у 2010, 2012 роках;

3. Чому ви не берете участь у конкурсі? (респонденти, які у попередньому запитанні відповіли «так» на це питання не відповідають) відсутність інформації щодо умов проведення конкурсу; відсутність зацікавленості в отриманні фінансової підтримки від держави; перепони корупційного характеру з боку чиновників; інше (розшифрувати) ________________________________________________. 4. Чи вимагалися від вас чиновниками кошти для перемоги у конкурсі на отримання державної фінансової підтримки? ні; так:

- до 1000 грн; - більше 1000 грн; - певний відсоток від можливої суми фінансової підтримки (при можливості зазначити такий відсоток) ____%.

5. Скільки разів ви брали участь у зазначених конкурсах? - 1;

- 2;

- 3;

- 4;

- 5;

- більше 5-ти;

6. Скільки разів ви отримували фінансову підтримку від держави? - 1;

- 2;

- 3;

- 4;

- 5;

- більше 5-ти;

7. Зазначте причини, через які вам відмовлено в участі у конкурсі. несвоєчасне надання заяви для участі у конкурсі або подання на розгляд комісії неповного пакету документів; відмова комісії прийняти заяву, на мій погляд, була необґрунтована, оскільки (розшифрувати) _______________________________________________________. інше (розшифрувати) ________________________________________________. 8. Чи відомі вам випадки фальсифікації результатів конкурсу? ні; так (розшифрувати) _________________________________________________. 9. Зазначте ваші пропозиції щодо вдосконалення механізму надання державної фінансової підтримки. ______________________________________________________________________ ______________________________________________________________________

«Лісові сюрпризи», «Стежками рідного краю», участь у районному святковому шоу «Моє щасливе дитинство», присвячене Дню захисту дітей. Багато гарних виробів навчилися робити своїми руками в гуртку «Технічного моделювання», яким керувала Селезень Євгенія Анатоліївна, а знання, які здобули у її фотогуртку, знадобилися для оформлення фотоекскурсу всіх заходів, які проводились у таборі «Лісовичок». Старанно, з вогником працювали в таборі студентипрактиканти Олександрійського педагогічного коледжу

імені В.О.Сухомлинського: Ольга Віталіївна Гавриленко та Тетяна Вікторівна Андрусік, колишні випускниці нашої школи. Ми впевнені, що вони стануть в майбутньому справжніми вихователями, бо самі люблять дітей і діти полюбили їх. Весь педагогічний колектив працював на дітей, щоб їм було здорово, цікаво і весело під керівництвом начальника табору Загинайко О.А. На урочистому закритті табору діти не сказали: «Прощавай, табір!», а сказали: «Табір, до побачення!», щоб і в наступному році зустріти літо в ньому. Оксана МАКУХА, старший вихователь табору «Лісовичок» з денним перебуванням Новоосотської ЗШ І-ІІ ступенів.

Òåëåôîí äîâ³ðè – ñêëàäîâà çàá³ãàííþ ïðîÿâàì êîðóïö³¿ З метою забезпечення надання роз’яснень щодо повноважень Державної фінансової інспекції України, фіксації повідомлень про порушення вимог чинного законодавства при витрачанні бюджетних коштів, використанні державного чи комунального майна, земельних ділянок, порушень при проведенні тендерних процедур по закупівлі товарів (робіт, послуг) за державні кошти, а також фіксації повідомлень стосовно неправомірних дій та рішень службових осіб Державної фінансової інспекції при здійсненні своїх повноважень, подаємо номер «телефону довіри» Олександрівської об’єднаної Державної фінансової інспекції: 328-63. Зворотній зв’язок Олександрівської об’єднаної Державної фінансової інспекції з громадськістю за допомогою «телефону довіри» забезпечується щодня (крім вхідних та святкових днів) з 9-ої до 18-ої години (у п’ятницю з 9-ої до 1645 години). Одночасно повідомляємо номер «телефону довіри» Державної фінансової інспекції в Кіровоградській області (0522) 24-44-85. Крім того, зазначаємо, що в Державній фінансовій інспекції в Кіровоградській області функціонує щотижнева пряма телефонна лінія на тему «Суспільство проти корупції», на яку можливо зателефонувати щовівторка з 11 до 13 години за телефоном (0522)22-59-11. Г. ЛИХОТА, заступник начальника Олександрівської об’єднаної Державної фінансової інспекції.

ЗВЕРНЕННЯ ДО РОБОТОДАВЦІВ ТА ГРОМАДЯН РАЙОНУ ЩОДО ПРОВЕДЕННЯ ЗАХОДІВ ПО ЗАХИСТУ ПРАВ ПРАЦІВНИКІВ, ЛЕГАЛІЗАЦІЮ ЗАРОБІТНОЇ ПЛАТИ ТА ЗАЙНЯТОСТІ НАСЕЛЕННЯ Бюджет Пенсійного фонду України забезпечує стабільні й своєчасні пенсійні виплати фінансовими ресурсами. Основними чинниками, які впливають на надходження до бюджету Пенсійного фонду України, є фонд оплати праці та рівень виплачуваної заробітної плати. Виплата заробітної плати у незначних розмірах, у «конвертах», негативно впливає на стан наповнення бюджету Фонду та погіршує соціальний захист найманих працівників. На жаль, на сьогодні виплата нелегальної заробітної плати все більше набуває характеру соціального явища вкрай загрозливого для економіки району, оскільки призводить до приховування від оподаткування значних сум нелегально виплаченої заробітної плати, зменшує надходження страхових внесків до Пенсійного фонду України. Згідно зі статею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх в разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, а також у старості. Це право гарантується загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ, організацій. Перш за все, самі громадяни повинні бути зацікавлені в тім, щоб працювати офіційно. В кінцевому результаті від приховування зарплати страждають саме вони. У неоформленого працівника немає ніяких прав, гарантій, соціального захисту. Якщо людина, яка працює неофіційно, при виконанні своїх обов’язків отримає травму – розраховувати на лікарняний їй нічого. Як відомо, всі соціальні відрахування проводяться, виходячи з реальної заробітної плати, що нараховується працівнику. Отже, отримуючи заробітну плату в «конвертах», людина залишається соціально незахищеною у майбутньому. Відповідно до статті 16 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» застрахованим особам надано право отримувати від страхувальника підтвердження про сплату страхових внесків і вимагати їх сплати, в тому числі, в судовому порядку. Кожна застрахована особа має цікавитися щодо відображеної заробітної плати в системі персоніфікованого обліку відомостей, що подає роботодавець до Пенсійного фонду, і при неналежному виконанні роботодавцем своїх обов’язків вимагати від нього повної сплати страхових внесків. Офіційна заробітна плата є гарантією отримання соціальних виплат (допомоги по безробіттю, виплат по лікарняних, пенсій по втраті годувальника, по інвалідності), а в майбутньому гідної пенсії. Тож, укотре нагадуємо роботодавцям та громадянам, що незареєстрований належним чином працівник ризикує залишитися без права на отримання пільг та виплат, гарантованих державою, особливо при нарахуванні пенсії. Подбайте про це якомога раніше! Відділ з питань праці та соціально-трудових відносин управління соціального захисту населення Олександрівської РДА.


4

18 червня 2013 року

Ï’ÿòíèöÿ 21 ÷åðâíÿ 09.05 Підсумки дня 09.30 Офіційна хроніка 09.45 Ток-шоу «Віра. Надія. Любов» 10.45 Т/с «Царівна» 12.45 Діловий світ 12.50 Т/с «Кайфові хлопці» 14.55 Діловий світ. Агросектор 15.00 Новини 15.10 Т/с «Переділ» 18.20 Новини 18.45 Діловий світ 19.05 «Надвечір’я» з Т. Щербатюк 20.00 Дорослі ігри 21.00 Підсумки дня 21.25 Діловий світ 21.40 Фольк-music 22.55 Трійка, Кено, Секунда удачі 06.00, 07.00, 08.00, 09.00, 19.30 ТСН 06.40, 07.15,08.15, 09.10 Снданок з 1+1 07.10 Особистий рахунок 08.05 Економічні події 10.00 Шість кадрів 10.10 Сто тисяч за правду 11.15, 12.25 Не бреши мені-4 13.35, 14.40 Російські сімейні драми 15.45 Красуня за дванадцять годин 16.45, 04.15 ТСН. Особливе 17.10 Т/с «Величне століття. Роксолана-3» 20.15 Нові серії «Сказочной Руси» в шоу «Вечірній Київ 2013» 22.05 Х/ф «На морі» 00.10 Х/ф «Параграф 78»

07.00, 07.30, 08.00, 08.30, 09.00, 12.00, 18.00 Новини 07.10, 07.35, 08.10, 08.35 Ранок з ІНТЕРом 09.10 Т/с «Петрович» 11.10, 12.20, 04.30 Д/с «Слідство вели... з Леонідом Каневським» 13.20 Судові страви 15.00 Смейний суд 16.00 Давай одружимося! 18.10 Т/с «Земський лікар. Продовження» 19.00, 03.50 Т/с «Жіночий лікар2» 20.00, 03.20 Подробиці 20.30 «Шустер Live» 00.40 Х/ф «Залізна хватка»

Ñóáîòà 22 ÷åðâíÿ 06.00 06.20 08.00 08.20

Підсумки Х/ф «Син полку» Присвяти себе футболу! Док. фільм «...На Його території» 09.05 Життя на рівних 09.20 Армія 09.35 Православний вісник 10.10 Х/ф «Бронзовий птах» 13.55 Театральні сезони 14.55 В гостях у Д.Гордона 16.00 Золотий гусак 16.30 Концертна програма до Дня Матері 18.05 Фестиваль пісні в Коблево 19.40 Українська пісня 20.30 Слово регіонам 20.40 Кабмін: подія тижня 20.50 Мегалот 20.55 Служба розшуку дітей 21.00 Підсумки дня 21.20 Без цензури 21.55 Футбол. Кубок Конфедерацій. Італія - Бразилія

00.05 Д/ф «Великі битви. Бліцкриг» 01.20 Суперлото, Трійка, Кено 06.40 Х/ф «Уроки виживання» 08.25, 19.30 ТСН 09.10, 04.05 Х/ф «Життя і доля» 20.00 Великі перегони 21.30 Х/ф «Центуріон» (2) 23.30 Х/ф «Живи й дай померти» (2) 01.55 Х/ф «Параграф 78» (2)

по вул. Шевченка, 22а пропонує широкий асортимент шпалер, карнизів, стельових плит та багетів, плінтусів та порогів. № 1582.

Продам автомобіль СЕНС, 2007 р. в., 11 тис. км. Тел. 063-052-47-67. № 1581.

06.00 Шустер Live 09.50 Х/ф «Москва сльозам не вірить» 12.50 Концерт «Перемога. Одна на всіх» 16.00 Х/ф «Кохання за розкладом» 17.50, 20.30, 03.10 Т/с «Єдиний мій гріх» 20.00, 02.40 Подробиці 22.40 Концерт «Свято зі сльозами на очах» 01.50 Д/ф «Афон. Достукатися до небес»

11.50 12.20 13.15 14.10 15.10 15.35 16.05 16.55 17.25 18.20 18.25 19.00 20.40 20.50 21.00 21.55 00.00 00.35 01.20

Світ православ’я Панянка і кулінар Ток-шоу «Дружина» Олімпійський виклик ТРАНСЛЯЦІЯ БОГОСЛУЖІННЯ В ДЕНЬ СВЯТОЇ ТРІЙЦІ Околиця Крок до зірок Маю честь запросити Шеф-кухар країни Рояль в кущах Не вір худому кухарю Прем’єра. Як Ваше здоров’я? Золотий гусак Караоке для дорослих Погода Діловий світ. Тиждень Гала-концерт фестивалю «Сходи до неба» Головний аргумент Офіційна хроніка Підсумки тижня Футбол. Кубок Конфедерацій. Нігерія - Іспанія Ера бізнесу. Підсумки Олімпійський виклик Трійка, Кено, Максима

06.20 Великі перегони 07.50 Мультфільм 08.10 Ремонт+ 09.00 Лотерея «Лото-забава» 10.15, 10.40 М/с «Людина-павук. Щоденник супергероя» 11.00 Неділя з Кварталом 12.00 Смакуємо 12.35 Шість кадрів 13.15 Сімейні мелодрами-3 14.20, 22.25 Світське життя 15.25 Нові серії «Сказочной Руси» в шоу Вечірній Київ 2013 17.25 ОД «На морі» 19.30 ТСН-тиждень 20.15 Х/ф «Любов і голуби» 23.30 Багаті теж плачуть 00.30 Х/ф «У джазі тільки дівчата» 06.20 Х/ф «Москва сльозам не вірить» 09.20 Школа доктора Комаровського 10.00 Орел і Решка. Курортний сезон 11.00 Т/с «Сімейний детектив» 13.50 Х/ф «Кохання за розкладом» 15.50, 01.00 Х/ф «Прикмета на щастя» 17.50, 21.00, 03.50 Т/с «Єдиний мій гріх» 20.00, 02.40 Подробиці тижня 23.10 Х/ф «Арифметика підлості»

№ 1561.

13 червня на 77 році життя пішов за межу вічності наш сусід, ветеран праці ЯСЕНЕНКО Микола Іванович. Народився Микола Іванович 19 травня 1937 року у селі Любомирці. У 8 років лишився круглим сиротою, тож свою нелегку життєву стежину долав самотужки. Здобувши неповну середню освіту, вступив до Олександрійського профтехучилища, отримав професію столяра. Після закінчення училища служив у рядах Радянської армії, працював у 2-му імені Петровського цукрокомбінаті, вів виробничу практику у школі-інтернаті. 10 років очолював овочеву перевалку. Перед виходом на заслужений відпочинок зводив будинки для переселенців з Чорнобильської зони у селі Несватковому. Скрізь, де працював Микола Іванович, він користувався заслуженим авторитетом, повагою товаришів по роботі. За своє нелегке життя Микола Іванович посадив сад, збудував дім, виростив сина, яким безмежно гордився. Він любив людей, був дружині гарним чоловіком, а внукам дідусем і прадідусем. Його любили і поважали сусіди, знайомі за доброту, людяність, порядність, надійність. У тих, хто був знайомий з Миколою Івановичем, хто працював з ним поруч, він назавжди лишився в пам’яті як Людина з великої літери. Ми висловлюємо глибокі співчуття родині, яка понесла неоціненну втрату. Рідні, друзі, знайомі. № 1596.

Ми, сім’ї Брайка Д.М., Куценка В.П., Куценка В.В., Федоренка В.І., Брайка О.С., Брайка Г.Ф., Москаленка А.П., Ситника І.І., висловлюють глибоке і щире співчуття дружині Надії Іванівні, дочкам Тетяні і Валентині, синам Іванові і Василеві та всій родині з приводу смерті батька, чоловіка, дідуся ТКАЧЕНКА Дмитра Івановича. Царство Небесне, світла і вічна пам’ять покійному, а рідним – віка, здоров’я. № 1593.

Засновники: Олександрівська районна рада, Олександрівська районна державна адміністрація Кіровоградської області. * * * Свідоцтво про реєстрацію КГ № 0216У. 7 квітня 1999 року.

№ 1580.

Втрачений державний акт на право приватної власності на землю серія Р2 № 182656, виданий на ім’я Мирзи Станіслава Павловича, вважати недійсним. № 1578.

№ 1563.

23 ÷åðâíÿ 06.05 06.45 07.15 08.35 09.00

ВІДПОЧИНОК В ЛАЗУРНОМУ. 50 М ДО МОРЯ. Ціни від 50 до 80 грн. з чол. Кухня, санвузол, телевізор, холодильник, постіль, СВЧ-піч, гаряча вода. Тел. 095-230-55-77, 098-50-188-88.

РЕСТАВРАЦІЯ, ЧИСТКА, КВАРЦУВАННЯ подушок в базарні дні. Виїзд безкоштовний. Замовляти за тел. 095-678-65-86, 066-164-89-34.

Íåä³ëÿ

Втрачене пенсійне посвідчення № 128309, видане Олександрівським управлінням Пенсійного фонду України, на ім’я Сухорученко Лідії Михайлівни, вважати недійсним.

Âïåðåä районна газета

ÌÀÃÀÇÈÍ «ØÏÀËÅÐÈ» (Meäàâótå)

Якщо ви випробували все, але залишається проблема зі здоров’ям, ЛДЦ „ПРОПОЛІС” ПРОПОНУЄ ТІЛЬКИ 26 ЧЕРВНЯ 2013 РОКУ — встановити першопричину будь-якої вашої недуги на час обстеження — 40 грн.; — підібрати індивідуальну терапію з подальшим контролем ефективності лікування на 3 місяці. Наша адреса: смт Олександрівка, вул. Леніна,17, відділення поштового зв’язку (вхід з двору, другий поверх). Час роботи з 9-ої до 15-ої години. Довідки і запис за телефонами (0522)24-92-60 (у вихідні дні – після 20-ої години), (066)226-94-54, (050)362-90-60.

ПРИВАТНОМУ ОХОРОННОМУ ПІДПРИЄМСТВУ НА РОБОТУ вахтовим методом потрібні охоронники. Зарплата від 2000 грн., проживання, харчування безкоштовно. Тел. 095-578-78-92, 096-676-25-53. № 1519.

Куплю недобудований будинок в смт Олександрівці. Тел. 097-204-57-24, 050-512-43-64. № 1501.

Продається газифікований житловий будинок, в будинку вода. Біля будинку колодязь, гараж, сарай, погріб, літня кухня. Городу 4 сотки. Продається вугілля – антрацит. Тел. 067-520-56-11, в Кіровограді – (022)31-95-35. № 1383.

МІНЕРАЛЬНІ ДОБРИВА Насіння, засоби захисту рослин ПрАТ „УкрАгро НПК” реалізує мінеральні добрива азотного, фосфорного, калійного складу За адресою: м. Новомиргород, вул. Залізнична, 8. Тел. 052-22-72-407, моб. 095-284-60-12. e-mail:y.velichko@urozhai.ua Керівник Юрій Величко. № 1384.

БИОАКТИВАТОР «ЭКОЛАЙН» для очистки выгребных ям и туалетов. Биотуалеты. тел. 067-28-69-601, 095-47-88-070. № 1393.

ГАРАЖІ МЕТАЛЕВІ. Тел. 097-32-85-233, 050-73-17-115. www.metgar.com.ua. № 480.

№ 1594.

НА РОБОТУ ПОТРІБНІ ПРАЦІВНИКИ (чоловіки) для виготовлення тротуарної плитки в смт Олександрівці. Тел. 067-37-67-365. Анатолій.

Продається корова чорно-ряба, з шостим телям. Тел. 3-11-82, 067-77-46-667.

№1543.

№ 1568.

Продам квартиру в одноповерховому будинку, загальною площею 117 м2. Частина квартири обладнана під перукарню, євроремонт (45м2). Інша частина потребує ремонту. Можливо як під житло, так і під бізнес. Газ, колодязь, автоматична подача води, автономне опалення. Адреса: смт Олександрівка, вул. Чкалова,75, кв.2. Тел. 096-937-27-76, 050-904-05-74. Ігор.

В смт Олександрівці продається корова з другим телям, червоноряба. Тел. 067-591-26-17, 096-993-48-12.

№ 1484.

Страшне горе спіткало родину наших сусідів. Помер їхній синочок, внучок, правнучок САШУНЯ, життя якого ще тільки розпочиналось. Ми, сім’ї сусідів Лаврусь Г.А., Долгачової Н.М., Тимко О.Л., Матвієнка О.В., Уманець Є.С., Сірої К.М., Губанова В.М., Шишки В.Д., Сальнікова А.М., Судака О.К., Полтавської К.В., Москаленко Л.В., Кисиленка П.М., Костенка Ю.М., Гречкосія І.В., Буць Г.І., Антоненко А.К., Косенко О.К., Волошаненко К.П. щиро співчуваємо Гандлевським Тетяні та Сергію, Куліченкам Валентині та Віктору, Балабанам Степану та Людмилі та прабабусі Балабан Тетяні. Царство Небесне, а родині – віка, здоров’я та витримки пережити страшне горе.

№ 1571.

Сусіди Гейко Л.А., Заярнюк В.Ю., Бондар Д.М., Лаврусь А.М., Дударенко А.П., Кравченко Г.М., Щербина П.С. Снісар О.В., Емірова Л.І. висловлюють щире співчуття Крістьєвим Валентині Дмитрівні і Івану Васильовичу, Софії з приводу тяжкої втрати – смерті батька, дідуся ТКАЧЕНКА Дмитра Івановича. № 1587.

Сім’я сусідів Кравців І.А. та Г.О., сім’я куми та сусідки Бурлаки Н.М. глибоко сумують з приводу передчасної смерті ДЖЕРЕПИ Пантелія Трохимовича і висловлюють щире співчуття матері Джерепі Антоніні Павлівні, сину Сергію і його сім’ї. Царство Небесне, світла і вічна пам’ять.

№ 1572.

Колектив ДНЗ №6 висловлює глибоке співчуття вихователю Снісар Любові Петрівні та її родині з приводу тяжкої втрати – смерті дорогої людини – батька СНІСАРЯ Петра Сергійовича. Царство Небесне і вічна пам’ять покійному. Хай земля буде пухом Петру Сергійовичу, а рідним – віка та здоров’я. № 1576.

Колеги по роботі, друзі Єрмоленко Людмила Миколаївна, Шевченко Наталія Михайлівна розділяють біль Снісар Любові Петрівни з приводу смерті батька СНІСАРЯ Петра Сергійовича і висловлюють глибоке співчуття дітям, внукам, правнукові. Світла і вічна пам’ять покійному. № 1575.

Пішов із життя великий трудівник, турботливий батько, дідусь, прадідусь ЯСИНЕНКО Микола Іванович. Сім’ї Атамась Т.І., Копасова О.Д, Марченко Л.В., Мохур О.К., Мороз Л.М., Булгакової Г.В., Цимбал Н.С., Стеблини П.Л., Сухини І.К., Салія Г.М., Ріман Л.П. висловлюють щирі співчуття дружині Лідії Олексіївні, сину Валерію та його родині. Вічна і світла пам’ять Миколі Івановичу, а рідним – віка і здоров’я.

№ 1591.

ПП „Шуліка” виготовляє і реалізує євроогорожі, кільця колодязні – 180 грн., плитку тротуарну – від 55 грн., пам’ятники надгробні – від 300 грн. Доставка, установка. Звертатися за адресою: смт Олександрівка, вул. Островського, 22. Тел. 067-78-54-329. № 1325.

Сім’ї Дударя В.О., Жарова О.В., Марченка О.Г., Головка П.Д. глибоко сумують з приводу смерті доброї душі, працьовитої людини ЯСИНЕНКА Миколи Івановича і висловлюють щире співчуття дружині Лідії Олексіївні, сину Валерію та його сім’ї, всім рідним і близьким покійного. Світла і вічна йому пам’ять, а рідним – віка і здоров’я. № 1574.

З великим болем серця ділимося сумною звісткою, що з волі Всевишнього, в день Вознесіння, 13 червня, відійшов у вічність наш дорогий ЯСИНЕНКО Микола Іванович. Ми, сім’ї Ясиненко, Сторчак, Шпак висловлюємо щирі співчуття дружині Лідії Олексіївні, сину Валерію та його сім’ї, всім рідним і близьким покійного. Світла і вічна пам’ять покійному, а рідним – віка, здоров’я, терпіння. № 1577.

Залишив земне життя, пішов за межу вічності великий життєлюб, трудівник, добра і щира людина ЯСИНЕНКО Микола Іванович. Колишні колеги Гончаренко Г.К., Голуб Т.І., Зименко А.П., Іваненко А.В., Коровіна Н.А., Куроп’ятник В.Г., Шишацький Ю.Т. щиро співчувають дружині Лідії Олексіївні, сину Валерію та його родині. Вічна і світла пам’ять Миколі Івановичу, а рідним – здоров’я і витримки. № 1566.

Сім’ї Козаченків Г.В. та Г.П., Козаченків А.В. та М.І., Селезнів А.В. та Н.Г. сумують з приводу смерті СНІСАРЯ Петра Сергійовича і висловлюють щирі співчуття дружині Надії, дочкам Любові та Вірі та їхнім родинам. Царство Небесне покійному, а всім рідним – віка і здоров’я. № 1583.

Сім’ї Куценка А.П., Діброви Ф.Ф. та Куценко Є.О. глибоко сумують з приводу передчасної смерті ТКАЧЕНКА Дмитра Івановича і висловлюють щире співчуття дружині, синам, дочкам та внукам. Світла і вічна пам’ять покійному. № 1585.

№ 1565.

Сім’ї сусідів Кісарця Ю.П., Кісарець Л.Ф., Колісника П.Д., Владімірової Н.В. висловлюють щире співчуття Байбутліді Тетяні Дмитрівні та її сім’ї з приводу передчасної смерті батька і дідуся ТКАЧЕНКА Дмитра Івановича. Світла і вічна пам’ять покійному.

Сусіди з вулиці Волгоградської Шишка Р.А., Пересунько В., Чорногорець В., Мачак В., Костенко О., Березенко Л., Черкас В.Г., Сухина І.К., Семенченко П.Ю., Бондар В.І., Чернега Н.Г., Гниляк Т.Ф., Педан В.І., Бенедесюк В.В., Перепйолкіна Н., Орлик Н.Ф., Коваленко Г.І., Рядопуп П.І., Кучеряний В.П., Кривошея Ф.Г., Каракуленко Н.С., Омельченко І.І., Шишка А. Бідненко О.А. та їх сім’ї висловлюють щире співчуття дітям Шаповалам Ірині Валентинівні та Олександру Анатолійовичу, внукам Маші і Максиму з приводу тяжкої, непоправної втрати – смерті дорогої людини – мами, бабусі МАРІЇ ТРОХИМІВНИ. Світла і вічна пам’ять покійній, а рідним – віка і здоров’я.

Пожарицький С.В., Бабенко С.А., Зименко Р.М., Харченко О.П., Лушпай І.В., Болюк О.В. та сім’ї Бабенка А.М., Зименка М.І., Лушпая В.І., Болюка В.С., Харченко Л.О., Хоходи П.В. глибоко сумують з приводу смерті хорошого друга, наставника ЯСИНЕНКА Миколи Івановича і висловлюють щире співчуття з приводу непоправної втрати дружині Лідії Олексіївні, сину Валерію Миколайовичу, його сім’ї та всій родині покійного. Світла пам’ять і Царство Небесне Миколі Івановичу, а рідним – віка і здоров’я.

№ 1586.

Сім’я Чорноморця В.В. висловлює щире співчуття Гавришам Наталії Іванівні та Анатолію Павловичу з приводу тяжкої втрати – смерті матері РУСАКОВОЇ Олександри Григорівни. Світла і вічна пам’ять покійній.

Редактор

Ніна ДОЛЯ

* * * Редакційна колегія:

Литвин Л.І., Чебану В.М., Шаповал Ф.О., Тімановський В.М., Шевченко С.П., Присяжнюк В.П., Доля Н.М., Шевченко Г.В., Горло О.Є.

У справах реклами та оголошень телефонуйте 3-24-21, 3-24-26. * * * Позиція газети не завжди може збігатися з думками авторів. * * * Газета залишає за собою право редагувати і скорочувати тексти. * * * За зміст і достовірність реклами та оголошень відповідальність несе рекламодавець.

№ 1584.

№ 1588.

Колектив Олександрівського РЕМ висловлює щире співчуття електромонтеру Замуруєву Віталію Леонідовичу та його родині з приводу тяжкої, непоправної втрати – смерті матері ЗАМУРУЄВОЇ Катерини Кирилівни. Світла їй пам’ять і Царство Небесне, а родині – віка і здоров’я.

При передруку чи використанні матеріалів посилання на районну газету «Вперед» ОБОВ‘ЯЗКОВЕ.

* * * Газета видається українською мовою, виходить двічі на тиждень: у вівторок та суботу. Ціна договірна. Індекс 61739. Друк — офсетний. Обсяг 1 друк. арк. Тижневий наклад 7898.

№ 1590.

Газету набрано, зверстано і віддруковано у комп’ютерному центрі РВО «Олександрівщина». НАША АДРЕСА: 27300, Кіровоградська область, смт Олександрівка, вул. Радянська, 1д. E-mail: r_vpered@ukr.net Site: gazeta-vpered.com.ua * * * НАШІ ТЕЛЕФОНИ: 3-24-20, 3-24-26, 3-24-21, 3-30-61. Зам. № 280.

44-2013  
Read more
Read more
Similar to
Popular now
Just for you