Page 1


ББК 26.89(4Укр)я23     В 27

Картооснова надана НВФ «Карти і Атласи» Ліцензія Державної служби геодезії, картографії та кадастру Серія АВ № 430768 від 30.12.2008 р.

Дякуємо за надані фото: Безсонову Ю., Березію А., Витягловському В., Каспріку Т.

В 27  В  елоКарпати. 40 кращих маршрутів / А. Б. Березій, В. М. Витягловський, В. А. Лиховид. — Х.: АССА, 2013. — 320 с., іл. ISBN 978-966-262-312-3   У путівнику представлені маршрути по найцікавіших куточках Львівщини та Закарпаття. Більшість із них — одноденні: вони розпочинаються й закінчуються біля залізничних станцій, що дозволяє без проблем дістатися до місця старту й фінішу. Решта маршрутів — багатоденні, їх можна продовжити, об’єднавши з одноденними. Корисні поради та довідково-пізнавальна інформація, вміщені у путівнику, допоможуть зробити вашу подорож незабутньою. Опис кожного маршрута супроводжують висотний графік, карта-схема та яскраві фотографії. Для власників навігаційних пристроїв стануть у пригоді GPS-треки маршрутів.    Путівник призначено для широкого кола читачів: початківців, досвідчених велотуристів, а також для всіх активних людей, хто бажає краще пізнати Карпати. ББК 26.89(4Укр)я23 Усі права захищено. Книга не може бути перевидана, перероблена, ксерокопійована, репродукована повністю або частково (включаючи назву та дизайн) у паперовому або електронному форматі без письмового дозволу правовласника Під час підготовки видання всі вміщені в ньому дані були перевірені. Проте варто враховувати, що описувані в книзі об'єкти, номери телефонів, електронні адреси, що наводяться, із часом можуть змінюватися з причин, які не залежать від видавництва. Відповідальність за рекламну інформацію несе рекламодавець.

ISBN 978-966-262-312-3

© ПП «АССА», 2013 © Панченко О. І., дизайн обкладинки, 2013


Корисна інформація

14

Р  емонт велосипеда в польових умовах

24 П  оради щодо перевезення велосипедів у поїздах приміського та дальнього прямування

26 Г ірські пошуково-рятувальні підрозділи, частини, відділи

28 Умовні позначення

 . Забутими стежками до 4 Кам’янки-Струмилової с. Велике Колодно — с. Дернів — с. Тадані — м. Кам’янка-Бузька — ріка Західний Буг — Добротвірська ТЕС

74

 . Резиденціями польських 5 королів с. Кути — смт Олесько — с. Підгірці — с. Сасів — Центр космічного зв’язку — м. Золочів

86

6. До кам’яного велета м. Броди — смт Підкамінь — с. Верхобуж — м. Золочів

96

7. Козак, лях, монах м. Зборів — смт Поморяни — с. Унів — смт Красне

104

 . Землями Маркіяна 8 Шашкевича с. Ожидів — с. Підлисся — с. Га­вареччина — с. Білий Камінь — м. Золочів

110 32

1. Королівська Жовківщина с. Добросин — Крехівський монастир — с. Глинськ — с. ВоляВисоцька — м. Жовква

44

2. До зоряного неба смт Куликів — с. Зашків — с. Воля-Гомулецька — смт Брюховичі — м. Львів

54

3. Белзьке князівство м. Сокаль — с. Тартаків — м. Червоноград — м. Белз — м. Угнів — м. Рава-Руська

 . У гості до білих хорватів 9 с. Бориничі — озеро Барвінок — с. Берездівці — палац Лянцкоронських — с. Дуброва — с. Стільсько — м. Миколаїв – с.  Заклад

120

 0. Галицький Люрд 1 м. Ходорів — м. Жидачів — палац графів Глуховецьких — музей І. Виговського — с. Гніздичів-Кохавина — пам’ятний знак поблизу Дашави — с. Підгірці — м. Стрий

З М І СТ

К р о с- к а н т р і

66


130

 1. Слідами мушкетерів 1 с. Старе Село — м. Бібрка — с. Свірж — м. Бібрка — с. Соколівка — П’ятничанська вежа — с. Вибринівка

о лл - м а у н т І н

138

 2. Срібні джерела 1 ст. Сихів — музей-садиба Устияновичів — с. Раковець (цілющі джерела) — смт Щирець

146

 3. Дворянська Львівщина 1 смт Великий Любінь — с. Малий Любінь — м. Пустомити — с. Наварія — с. Годовиця — с. Оброшине — м. Львів

154

 4. До Франка та Кульчицького на каву 1 м. Дрогобич — батьківська садиба Івана Франка — музей Сагайдачного — кав’ярня Кульчицького — м. Самбір

206

20. До гірського озера м. Сколе — с. Кам’янка — гора Сукіль — гірське озеро — с. Труханів — м. Сколе

214

21. Сколівськими Бескидами м. Сколе — водопад Кам’янка — с. Урич — смт Східниця — м. Трускавець

162

222

168

230

176

234

 5. На гостину до графа 1 с. Порічне — с. Кліцько — м. Комарно — с. Переможне — с. Вишня — м. Рудки  6. До Страдецької гори 1 Платформа 5 км — смт Івано-Франкове — с. Страдч — аеродром Цунів — м. Городок  7. Заповідне Розточчя 1 станція Шкло-Старжиска — руїни церкви Св. Михаїла — станція Молошковичі

182

 8. До Гербурта слідами Швейка 1 с. Тершів — с. Лаврів — м. Старий Самбір — смт Стара Сіль — с. Муроване — м. Хирів — м. Добромиль — с. Нове Місто — с. Скелівка — с. Сусідовичі — м. Самбір

196

 9. На пошуки фортів 1 Станція Державний кордон — с. Биків — с. Поповичі — м. Мостиська

22. Скелі Довбуша м. Сколе — с. Труханів — скелі Довбуша — гора Сукіль — с. Кам’янка — м. Сколе 23. Водоспад Гуркало м. Сколе — с. Дубина — с. Корчин — водоспад Гуркало — с. Корчин — с. Дубина — м. Сколе 24. Ямельниця м. Сколе — с. Верхнє Синьовидне — с. Корчин — с. Крушельниця — с. Ямельниця — с. Орів — м. Сколе

238

25. Нижнє Синьовидне с. Нижнє Синьовидне — с. Нижнє Синьовидне (с. Верхнє Синьовидне, м. Сколе)

242

26. Орів м. Сколе — с. Верхнє Синьовидне — с. Нижнє Синьовидне — будинок лісника — с. Орів — с. Верхня Стинава — с. Нижня Стинава — с. Нижнє Синьовидне — с. Верхнє Синьовидне — м. Сколе


246

27. Високий Верх — Чорна Ріпа смт Славське — с. Волосянка — туристичний комплекс «Захар Беркут» — джерело «Писана криниця» — гора Високий Верх — полонина — гора Чорна Ріпа — с. Ялинкувате — с. Волосянка

250

28. На Чорну Ріпу смт Славське — с. Нижня Рожанка — с. Верхня Рожанка — гора Чорна Ріпа — гора Обнога — с. Верхня Рожанка — с. Нижня Рожанка — смт Славське

254

29. Лавочне — Бескид смт Славське — с. Лавочне — перевал Бескид — с. Лавочне

258

30. Підкорення Маківки смт Славське — гора Маківка — с. Тухля — м. Сколе

262

31. Газопровід Уренгой — Ужгород с. Лавочне — хребет Бескид — с. Хащованя — смт Славське

266

32. До водоспаду Шипіт с. Лавочне — хребет Бескид — гора Робочин — с. Подобовець — водоспад Шипіт — с. Гукливий — смт Воловець

270

33. Перевал Бескид — Воловець с. Лавочне — с. Опорець — перевал Бескид — с. Скотарське — смт Воловець

Поляна — с. Свалявка — с. Плоске — с. Поляна — м. Свалява

286

36. Канора смт Воловець — с. Канора — смт Воловець

288

37. Мальовничою Боржавою смт Воловець — гора Плай — гора Великий Верх — гора Стій — гора Гимба — с. Подобовець — смт Воловець

294

38. Морське око с. Усть-Чорна — с. Мокра Руська — с. Мокра Німецька — перевал Прислоп — с. Колочава — с. Негровець — с. Синевир — с. Синевирська Поляна — озеро Синевир — с. Лопушне — с.Торунь — с. Прислоп — с. Ялинкувате — с. Волосянка — смт Славське

300

39. На Свидовець і Красну смт Ясіня — гірськолижний курорт Драгобрат — хребет Апшинець — хребет Свидовець — с. Усть-Чорна — хребет Красна — с. Колочава — смт Міжгір’я — смт Воловець

306

40. На Догяску с. Кобилецька Поляна — гора Догяска — с. Кобилецька Поляна

Д АУ Н Х І Л

274

34. На гору Пікуй с. Сянки — гора Перейба — гора Ближня — гора Дрогобицький Камінь — гора Старостина — гора Великий Верх — гора Пікуй — с. Біласовиця — с. Нижні Ворота — смт Воловець

280

35. Полонина Руна с. Сянки — погранична застава — с. Ужок — с. Волосянка — с. Жорнава — с. Вишка — с. Люта — гора Мала Голиця — с. Лумшори — с. Турички — с. Липовець — гора Полонина Руна — водоспад Воєводіна — с. Тур’я

312

41. Байк-парк «Пилипець»

316

42. Байк-парк «Буковель»


96

К р о с- к а н т р і http://astur.com.ua/gps м

Дунаїв

412 400

Свято-Успенська Унівська Лавра

307 м

Поморяни 308 м

318 м

350 300 250 217 0 0

25

39,7

50

75 79,6

100

110 км

7. Козак, лях, монах м. Зборів — смт Поморяни — с. Унів — смт Красне

2

110 км

2

04–10

До початку маршруту дістаємося електропотягом Львів — Тернопіль, який вирушає з  головного залізничного вокзалу Львова о 08.55. Доїжджаємо до залізничної станції Зборів. Виходимо на станції до дороги і їдемо наліво, у бік руху потяга, до асфальтованої дороги. Тут повертаємо праворуч. Рухаємося прямо, перетинаємо трасу Львів — Тернопіль і на наступному перехресті звертаємо ліворуч — до м. Зборів. Далі їдемо прямо. По ліву руку бачимо парк, обгородже-

з 14 р.

994 м

асфальт

80 %

ґрунт

20 %

ний дерев’яним парканчиком, — заїжджаємо в нього й знаходимо пам’ятник Б. Хмельницькому; повертаємося до дороги й звертаємо наліво. Доїжджаємо до старої кам’яної церкви Преображення Господнього (вона буде справа). За церквою знаходимо проїзд направо, до іншої дороги... Знов беремо праворуч — і відразу, на першому підйомі, зліва бачимо музей «Зборівська битва». Тут проводять цікаві екскурсії з історії козацтва.


97

Козак, лях, монах


98

К р о с- к а н т р і Рухаємося дорогою далі в тому самому напрямку. Проїжджаємо каплицю-пам’ятник (зліва), установлену на старому польському цвинтарі, і  на роздоріжжі їдемо направо. Ця дорога виводить нас до уже знайомого парку з пам’ятником... Повертаємо ліворуч і  рухаємося весь час прямо, поки не під’їдемо до великого кургану з  хрестом нагорі — козацької могили... Повертаємося назад тим самим шляхом і  на першому повороті праворуч звертаємо на дорогу, якою прямуємо до смт Поморяни (ця ділянка шляху закінчується затяжним спуском до с. Кальне Тернопільської обл., яке плавно переходить у смт Поморяни Львівської обл.). Виїжджаємо на перехрестя ґрунтових доріг. Справа розташоване футбольне поле, а  зліва

Козацька могила (м. Зборів)

Корисна інформація Зборівський районний комунальний історикокраєзнавчий музей «Зборівська битва» Тернопільська обл., м. Зборів, вул. Козацька, 13 Тел.: +38 03540 21473 Музей працює щоденно з 09.00 до 18.00, окрім суботи. Василіанський монастир у Краснопущі Тел.: + 38 067 9433244 (настоятель отець Стефан. Він може провести цікаву екскурсію та розмістити на ночівлю.) Місце для ночівлі с. Розгадів, приватна садиба «Липина» Тел.: + 38 097 4877958


99

Козак, лях, монах Монастир Чину Св. Василія Великого в с. Краснопуща розмістився під лісом у долині річки Золота Липа. Дата його заснування — 1665 р. Появу цієї обителі пов’язують з легендою... Майбутній король Польщі, а тоді власник навколишніх земель, коронний хорунжий Ян Собецький під час полювання заблукав у лісі. Олень вивів його на одиноку хижу пустельника Гедеона. Розмова з пустельником сильно вплинула на Собецького, і в 1665 р. він призначив дві фундації на василіанські монастирі — у Краснопущі та Золочеві...

Цікавий факт

(на 45°) між дерев видніє Поморянський замок (його можна відвідати зараз або наступного дня). Отже, на цьому перехресті беремо ліворуч і прямуємо в с. Розгадів. Їдемо прямо через село, долаємо невеличкий спуск і на роздоріжжі із указівником «Василіанський монастир. Краснопуща» повертаємо праворуч — на ґрунтову дорогу. Вона виводить нас до монастиря

(частину його приміщень займає психіатрична лікарня). Перший день мандрівки добігає кінця... Отож, влаштовуємося на ночівлю. Варіантів — два. Якщо не зважати на дивних сусідів, можна домовитись із настоятелем монастиря про ночівлю в  келіях. Якщо все ж таки моторошно — вирушаємо в  приватну садибу «Липина», до пана Ігоря

Поморянський замок (смт Поморяни)


100

К р о с- к а н т р і Спорудження костелу Святої Трійці розпочалося 1738 р. Для його будівництва королевич Якуб-Людвік залишив фонд у 12 000 злотих. За ці кошти ксьондз Гумницький звів стіни костелу до вікон. Закінчити не встиг — 1758 р. помер. Стіни так і простояли десять років. Богослужіння відбувалися в захристії... 1808 р. будівництво костелу завершилося. 1812 р. сюди на парафію призначили ксьондза Яна Ясинського. За його служіння всі роботи в костелі були повністю завершені (коштом Юзефа Прушинського).

Цікавий факт

(за попередньою домовленістю!). До «Липини» дістаємося так: повертаємося від монастиря назад до перехрестя, перетинаємо його та їдемо прямо ґрунтовою дорогою через село, потім через поля, і на другому кілометрі, дорога йде трохи вліво, і невдовзі потрапляємо в чудове місце з дерев’яними будиночками, озерцями та чаном... Одне слово, чудове місце для від-

Руїни ратуші (смт Поморяни)

починку як у будиночку, так і в наметі! Наступного дня повертаємося тією самою дорогою до перехрестя. Звертаємо направо й знайомою дорогою прямуємо до перехрестя, зліва від якого розташований замок. Щоб під’їхати до замку, потрібно на перехресті повернути ліворуч, проїхати 100 м і  знову звернути вліво.


101

Козак, лях, монах Костел Св. Станіслава стоїть у центрі села, на високому пагорбі. Разом із замком, який не зберігся, вони складали оборонний комплекс села (у ті часи — міста). Розписи склепінь належать до 1742 р. Стіни розписані близько 1766 р. Костел і  після реставрацій зберіг вигляд оборонної споруди. Товщина стін храму складає 1,5 м. у  верхній частин стіни обрамлені бійницями у вигляді ключа. Під стелею розмістилися оборонні галереї. Із західної сторони розташована масивна башта в три яруси.

Цікавий факт

Після відвідання замку повертаємося до дороги... За декілька метрів від нас — костел Святої Трійці. Далі на старій ринковій площі бачимо руїни колишньої ратуші. Проїжджаємо по асфальтованому плацу, повертаємо ліворуч через парк, а потім беремо праворуч... Доїжджаємо до нової жовтої церкви й перед нею звертаємо наліво — на ґрунтову дорогу, яка виведе до старої дерев’яної церкви Собору Богородиці (1690 р.)... Повертаємося назад до роздоріжжя і  їдемо праворуч... На наступному роздоріжжі знов повертаємо направо. Рухаємося цією дорогою прямо (після виїзду із села вона переходить у ґрунтову) і через 8,5 км в’їжджаємо в с. Дунаїв. Тут на асфальтованому перехресті на спуску беремо праворуч і за декілька метрів бачимо справа костел Св. Станіслава. Далі рухаємося прямо головною дорогою, яка йде трохи під

нахилом униз, уздовж річечки Золота Липа. Доїжджаємо до роздоріжжя: справа височіє сучасна велика церква с. Чемеринці. Асфальтованою дорогою повертаємо наліво, через річку (містком), проїжджаємо село, піднімаємося вгору серпантином і їдемо далі мальовничою місцевістю через ліси. у с. Ви­ писки тримаємося правої сторони на роздоріжжі й  далі прямуємо до містечка Перемишляни, де на асфальтованому перехресті повертаємо праворуч. Проїхавши головною дорогою 4 км, в’їжджаємо в с. Унів, доїхавши до перехрестя, повертаємо праворуч (орієнтуємося на вказівник «Унівська Лавра»). Повертаємо праворуч. Біля хреста, що в центрі села, звертаємо ліворуч і уже прямою дорогою потрапляємо до Свято-Успенської Унівської лаври. На її території є озеро, джерело, відпочинкова зона. . . а найважливіше — оборонний монастир, який, безперечно, має відвідати кожний подорожній...


102

К р о с- к а н т р і Унівський монастир виник серед прекрасного прикарпатського ландшафту, що поєднує гористу місцевість, соковиті долини та родючі поля. Ще не знайдено писемних свідчень про точну дату заснування монастиря, однак в архівних документах початку XIV ст. Унів згадується як визначний духовний центр Галичини. Відомо, що до середини XV ст. Унівським монастирем опікувалися князі роду Гедиміновичів. Згодом Унів перейшов до спадкового володіння княжого роду Лагодовських. Свято-Успенська Унівська лавра — чоловічий монастир Студійського уставу, давня християнська святиня й водночас унікальна історична пам’ятка цікавим архітектурним ансамблем. Це одна з чотирьох лавр України і єдина — греко-католицька.

Цікавий факт

Після відвідання монастиря повертаємося до дороги зі стоянкою й звертаємо вправо. Їдемо прямо... Минаємо с. Якторів, упираємось у трасу Львів — Тернопіль поверта-

ємо ліворуч, рухаємося 50 м трасою й повертаємо праворуч. Далі весь час прямо. у с. Глиняни беремо трішки праворуч і відразу ліворуч, головною дорогою. у с. Ба-

Свято-Успенська Унівська Лавра. Археологічні розкопки (с. Унів)


103

Козак, лях, монах

Свято-Успенська Унівська Лавра (с. Унів)

лучин дорога так само йде трохи правіше, а потім лівіше — полями. В’їжджаємо в смт Красне, рухаємося вперед головною дорогою, переїжджаємо залізничний міст і за ним одразу беремо праворуч... Проїхавши вздовж колії, потрапляємо на залізничну станцію Красне, з якої о 18.30, 19.10 та о 22.50 вирушають електрички до Львова.

Туристичні марки ТМ №90 «Музей Зборівська битвa. Козацька Могила — Зборів» ТМ №194 «Замок-палац, XVI– XVII ст. — Поморяни» ТМ №225 «Свято-Успенська Унівська лавра — Унів»


110

К р о с- к а н т р і http://astur.com.ua/gps м оз. Барвінок

344

278 м

325

Розділ. Палац Лянцкоронських Берездівці. Костел Воздвиження Чесного Хреста

269 м

Дуброва. Печери-келії

Миколаїв. Заклад. Палац Печери графа Скарбка

277 м

302 м

272 м

266 м

300 275 258 0 0

7,5 9,88

14,6 15

22,5 23,3

30 30,5

37,5

43,7

45 46,6

53 км

9. у гості до білих хорватів с. Бориничі — озеро Барвінок — с. Берездівці — палац Лянцкоронських — с. Дуброва — с. Стільсько — м. Миколаїв — с. Заклад

1

53 км

2

04–10

з 15 р.

715 м

асфальт

65 %

ґрунт

35 %

Білі хорвати — слов’янське плем’я, що мешкало в VI–X ст. на території півдня Польщі, усієї Чехії, Галичини й північної частини Карпатських гір біля витоків та в середній течії Дністра. Наприкінці ХХ ст. на території Галичини виявлено понад 40 городищ, більшість з яких площею понад 20 га (найбільше — Стільське городище), побудованих у VII–X ст. та співвіднесених з білими хорватами. Деякі з городищ проіснували до ХIV ст. Маршрут розпочинаємо зі Львівського приміського вокзалу. Їхатимемо ранковим дизель-потягом Львів — Ходорів, який відходить о 08.47. Виходимо на станції Бо-

риничі. у Бориничах переходимо колію і  йдемо в тому ж напрямку, звідки приїхали. Через 250 м звертаємо ліворуч. Переходимо через дерев’яний місток, сідаємо


111

у   г о с т і д о б і л и х х о р в ат і в


112

К р о с- к а н т р і Найбільшого розголосу в околицях ця криниця набула тоді, коли глухоніма дівчинка-пастушка оздоровилася водою з неї. На честь цієї події 1863 р. граф В. Борковський вибудував навпроти криниці муровану капличку, прикрашену куполом і дзвіничкою. Поряд з капличкою та криницею встановили фігуру Пречистої Діви. Роки минали, а люди поклонялися цьому святому місцю доти, доки не прийшла на Західну Україну радянська влада, яка взялася розорювати й закривати церкви. Проте віряни не перестали ходити до каплички та джерела.

Цікавий факт

на велосипеди й рухаємося вгору головною сільською вуличкою. Щойно будинки зникнуть з горизонту, побачимо поворот праворуч. Рухаємося цією ґрунтовою дорогою прямо (по ліву руку нас супроводжуватиме дерев’яна огорожа), потім звертаємо вліво, долаємо перший невеличкий ґрунтовий підйом і  в’їжджаємо в ліс. Їдемо прямо, нікуди не звертаючи, і згодом побачимо церковну капличку й джерело. Тут — перший відпочинок. Набираємо воду у фляги та рушаємо далі. Назад вертаємося цією ж дорогою. Виїхавши на уже знайоме роздоріжжя, повертаємо праворуч. Спуски, підйоми, знову спуски… Проїжджаємо краєм с. Горішнє й на наступному повороті звертаємо праворуч. Орієнтир — велика цистерна з лівого боку. Асфальт закінчується, починається ґрунтівка. Справа бачимо житлові будиночки. Проїжджаємо повз них і, нікуди не звертаючи, рухаємося прямо, три-

маючись лівого боку. В’їжджаємо в ліс. Легенький спуск — і  тепер важливо не пропустити стежину, яка йде з лісу вниз пагорбом, і повернути на неї ліворуч. Якщо ж ми все-таки її проминули й доїхали до брами, — повертаємося на 150 м назад і звертаємо праворуч. Обережно їдемо крутим трав’яним спуском, тримаючи руки на ручках гальм. (У мокру погоду краще долати спуск пішки з  велосипедом і не ризикувати.) Стежка виводить нас до асфальтованої дороги. Повертаємо ліворуч — спуск триває... Дорогою виїжджаємо до одного з наймальовничіших озер, яке розкинулося посеред лісу й манить до себе чимось загадковим і  заспокійливим. Проїжджаємо браму й опиняємося на дорозі, що пролягає повз озеро. Милуємося краєвидом. Охочі можуть скупатися. Зробивши фото на згадку, рушаємо далі. Проїхавши повз озеро, повертаємо ліворуч і рухаємося головною дорогою, нікуди не звертаючи.


113

у   г о с т і д о б і л и х х о р в ат і в За однією з версій, костел Воздвиження Чесного Хреста в  Берездівцях спроектував славнозвісний архітектор Бернард Меретин, автор собору Св. Юра у Львові. Проте насправді берездівецький храм збудовано за зразком костелу Меретина в Годовиці, а архітектор його невідомий. у цьому костелі зберігався чудотворний образ Божої Матері, а з 1746 р. — образ Розп’ятого Христа, що плакав кривавими слізьми. За допомогою польських реставраторів відновлено величний інтер’єр храму, з-під побілки розкрито фрески XVIII ст., у тому числі фреску в ніші над вівтарем — із зображенням укладання тіла Господнього до гробу.

Цікавий факт

Спочатку дорога спрямує нас управо, а уже за півкілометра — вліво. В’їжджаємо в  поселення Новий Розділ. Нікуди не звертаючи, рухаємося головною дорогою прямо, проїжджаємо центр. у  кінці дороги є роздоріжжя — запам’ятовуємо його (сюди ми ще повернемося). Звертаємо ліворуч

і рухаємося трасою вниз... Виїжджаємо з Нового Роздолу й одразу непомітно в’їжджаємо в с. Берездівці. Ще трохи трасою — і з правого боку нас зустрічає справжній красень  — костел Воздвиження Чесного Хреста XVIII ст. Милуємось і їдемо далі — тепер уже вгору тією ж дорогою,

Костел Воздвиження Чесного Хреста (с. Берездівці)


114

К р о с- к а н т р і Палац Жевуських-Лянцкоронських — пам’ятка архітектури ХVІІІ–ХІХ ст. — закладений 1704 р. Жевуськими на місці замку й розбудований у 1874–1903 рр. К. Лянцкоронським. у 1874–1939 рр. в палаці зберігалася родинна колекція старожитностей і картин, а також бібліотека родини Лянцкоронських. Найцінніші експонати син К. Лянцкоронського вивіз до родинних маєтків у Австрії та Швейцарії ще до Другої світової війни. Те, що лишилося, частково розпорошили по музеях і картинних галереях СРСР (деякі експонати й досі зберігаються у  сховищах). Рештки експонатів і предметів інтер’єру, які залишилися після радянського періоду, безслідно зникли уже за часів незалежності України.

Цікавий факт

якою приїхали до знайомого нам перехрестя. Проїжджаємо його, нікуди не звертаючи. На наступному перехресті беремо праворуч і, тримаючись головної дороги, їдемо далі. Минаємо село. Легенький спуск — і, насідаючи на педалі, ви-

Палац Лянцкоронських (смт Розділ)

бираємося на пагорб, у ліс. Проїжджаємо ліс і розслаблено (а хто хоче — з азартом) насолоджуємося різким спуском. Проїжджаємо поворот праворуч (до нього ми ще повернемося), автобусну зупинку, і з правого боку постає стара


115

у   г о с т і д о б і л и х х о р в ат і в Стільське городище — унікальний історико-культурний комплекс VIIІ–Х ст., осередок общинної та великосвітської влади Великої (Білої) Хорватії, який складається зі скель, печер, жертовників і підземних лабіринтів.

Цікавий факт

брама палацу Лянцкоронських. з обережністю минаємо попереджувальні знаки «У дворі злий пес»  — і  ось ми на головному подвір’ї однієї з найбільших палацових споруд Галичини — палацу графів Лянцкоронських. Після огляду палацу знов повертаємося на трасу. Або виїжджаємо тією ж дорогою, якою в’їхали сюди, або проїдемося парковою алейкою, яку побачимо справа від головного входу в  палац (якщо

стояти до нього спиною). Вона виведе нас до головної дороги одразу за зупинкою. Тут звертаємо ліворуч. Через кілька метрів знову ліворуч (орієнтир — ґрунтова дорога). Насолоджуючись (а цієї насолоди в нас буде близько 10 км!) рухаємося тільки прямо... Наступний пункт маршруту — с. Дуброва. Їдучи головною вулицею, з правого боку бачимо кілька скельних масивів. Учені відносять їх до Стільського городища.

Келії монахів (с. Дуброва)


116

К р о с- к а н т р і

Камінь-Дирявець або Храм Сонця (с. Дуброва)

Скеля (с. Дуброва)


117

у   г о с т і д о б і л и х х о р в ат і в На в’їзді в  село височіє мальовнича скеля, названа Столовим каменем — її верх рівний, як стіл. На думку деяких учених, колись на цій скелі стояв ідол. Інші називають цю скелю Храмом Сонця. Поруч розташований скельний масив з витесаними в ньому кімнатами-печерками, у яких, можливо, мешкали служителі язичницького культу. Чимало кам’яних кімнаток місцеві селяни перетворили в погреби — до вхідних отворів приладнали дверцята й  повісили на них замки... Минаємо Дуброву та в’їжджаємо в  с. Стільсько. Поселення відоме

Корисна інформація Археолог, дослідник та екскурсовод Орест Корчинський може більш детально ознайомити вас з історією Стільського городища. Про свій візит потрібно повідомити за декілька днів (тел.: + 38 067 9085577). завдяки унікальному комплексу Стільського городища. Рухаємося головною дорогою поселення, поки не доїдемо до повороту ліворуч; звертаємо на цьому повороті, набираємо висоту.

Печери (м. Миколаїв)


118

К р о с- к а н т р і Львову Станіслав Скарбек відомий тим, що його коштом зведено перший у місті театр (зараз  — театр імені М. Заньковецької). Тоді, 1842 р., це був один з найбільших театрів у Європі — він уміщував 1460 глядачів. Графський палац у Закладі збудовано в англійському неоренесансному стилі (1840 р.), поруч розташований ландшафтний парк з неоготичною каплицею-усипальнею.

Цікавий факт

Дорога поступово переходить із ґрунтової в асфальтовану. Їдемо прямо й  дістаємося до роздоріжжя. Тут беремо ліворуч і рухаємося уздовж дороги, нікуди не звертаючи. Минаємо с. Тростянець (по праву руку буде церква)

і котимо вперед до чергового роздоріжжя. Увага! Цей відрізок шляху пролягає трасою Київ — Чоп, тому намагаємося бути максимально обережними. Щоб зайвий раз не ризикувати життям, краще пройтися з велосипе-

Палац-сиротинець графа Скарбка (с. Заклад)


119

у   г о с т і д о б і л и х х о р в ат і в дом, звернувши ліворуч і рухаючись узбіччям 250 м назустріч автомобілям. Від перехрестя їдемо прямо, перебираючись на правий бік дороги. Через 1,5 км — наступне перехрестя. Ліворуч від нас — завод «Ceresit», а нам — праворуч. Доїжджаємо до будиночків і на четвертому повороті справа звертаємо. Орієнтиром його є те, що вліво також відходить дорога. Ще 300 м — і ми на пагорбі, де нас чекають нові печери. (До речі, можна звернути й на першому повороті й вибратися на пагорби — там теж є печери...) Повертаємося тим же шляхом, поміж будиночків, і на головній дорозі звертаємо праворуч. Їдемо прямо, поки дорога не впреться в уже знайому швидкісну трасу Київ — Чоп. Обережно перетинаємо її і рухаємося прямо. Дорога поверне праворуч, а уже на наступному роздоріжжі ми звернемо вліво й рухатимемося головною вуличкою села аж до приголомшливого гігантського палацу-

Туристичні марки ТМ №227 «Костел Воздвиження Чесного Хреста, XVIII ст. — Берездівці» сиротинця графа Скарбка. Замкова територія дуже велика, однак занедбана — тут навіть трохи моторошно. Нею можна спокійно проїхатися й оглянути всю велич будівлі. Цією ж дорогою вертаємося до траси Київ — Чоп і повертаємо праворуч. Обережно рухаємося узбіччям. Через 2 км проїжджаємо перехрестя. Ще через 400 м дорога роздвоюється. Тримаємося правого боку, орієнтуючись на вказівник «Залізничний вокзал». Їдемо весь час прямо аж до перехрестя перед залізничною колією. Тепер праворуч, прямо — і ми на місці — біля залізничного вокзалу Миколаїв–Дністровський. Увечері звідси до Львова курсують приміські поїзди — Трускавець — Львів о 18.15 та о 21.32.


288

О Л Л-М АУ Н Т І Н http://astur.com.ua/gps м

г. Стій

1681 м

1657 1500

Кріселка. Верх 1146 м

1250 1000 750 500 0 0

5

10

15 16,5

20

25 25,5

30

35

40

44 км

37. Мальовничою Боржавою смт Воловець — гора Плай — гора Великий Верх — гора Стій — гора Гимба — с. Подобовець — смт Воловець

1

44 км

4

05–10

1660 м

Асфальт

20 %

Ґрунт

50 %

Трейл

30 %

Боржава — один з найвищих хребтів Карпат. Маршрут пролягає найвизначнішими його вершинами. Мандрівка буде не надто складна, але все одно цікава. Спочатку не дуже виснажливий підйом на полонину: можна погасати вершинами, можна проїхатися траверсом (дорогою — класно, стежками — прикольно!). Утім, ганяти стежками слід «з головою» — адже вони вузенькі, кам’янисті, деколи під дуже незручним кутом. На спусках — теж без фанатизму, не переоцінюючи свої можливості… Маршрут починається від залізничної станції Воловець. З’їжджаємо вниз на головну вулицю села  — Карпатську. Повертаємо праворуч.

Уздовж дороги є магазини — можна купити продукти. Рухаємося прямо, проїжджаємо кільце, далі — поворот у с. Нижні Ворота, на трасу Київ —


289

М ал ь овн и ч о ю Б о р ж аво ю


290

О Л Л-М АУ Н Т І Н

На задньому плані колишня сироварня

Чоп. Їдемо праворуч і прямо, зліва — автобусна зупинка. Котимо до першого повороту праворуч, далі 50 м прямо, потім 50 м ліворуч, знову праворуч, через залізничний переїзд, а тепер прямо. Проїжджає-

Траверс гори Великий Верх

мо перехрестя — звідси дорога рине вгору. Виїжджаємо за село. Їдемо правим боком хребта: дорога широка, розбита лісовозами; зліва — старі пеньки після стрижки лісу, справа, край лісу, —


291

М ал ь овн и ч о ю Б о р ж аво ю шлагбаум. Через 150–200 м — «віч­ не» болото. Звідси починається підйом (8  км). На шляху нам трапляться (зліва) дві річки, які течуть через дорогу. Піднімаємося далі… Невдовзі ліс закінчується, дорога подається ліворуч і круто вгору. Проїжджаємо останні дерева — і ось ми на полонині. Справа бачимо занедбану будівлю — це так звана сироварня. За нею — роздоріжжя: дві дороги траверсом обходять гору Плай (1330 м). Правою дорогою можна піднятися на гору Томнатик (1344 м) і звідти подивитися на гору Цицька (вона перша з боку Воловця). Ми ж їдемо лівою дорогою. Зліва внизу — залишки загону для овець, у кінці якого є джерело.

Там рівне місце — можна ставити намети. Справа, на горі Плай, — метеостанція. Об’їжджаємо гору (дороги знову сходяться), повертаємо ліворуч і їдемо до підніжжя гори Великий Верх (1598 м). Перед горою дорога закінчується. Звідси можна піднятися на вершину. Відзначившись на вершині, їдемо праворуч траверсом у напрямку до хребта, який веде до гори Стій (1677 м). Повертаємо ліворуч: одна зі стежок пролягає вершиною хребта, інша — лівіше й нижче. За 4 км — гора Стій. Її вершина пласка, із залишками військової РЛС (місцеві все розібрали, окрім пластикових куполів і фундаменту). з вершини відкриваються неГора Стій


292

О Л Л-М АУ Н Т І Н забутні краєвиди; погожої днини на півдні видно м. Мукачеве. Відпочивши, повертаємося назад, до підніжжя гори Великий Верх. Звертаємо праворуч, виїжджаємо на дорогу й рухаємося до озерця, що буде справа від дороги. Біля озерця, ліворуч, починається стежка вліво. Спершу її ледь видно в чорничнику, а далі, ближче до підніжжя гори Гимба (1491 м), вона стає чіткішою. Стежина обходить гору траверсом. Їхати треба обережно, адже схил гори дуже крутий і стежка пролягає трішки під кутом — їзда екстремальна! Утім, цей відрізок шляху вартий ризику — просто шквал адреналіну! Доїхавши до дороги, повертаємо ліворуч — тут початок даунхіль-

Стежка на горі Гимба

ної траси. Спуск дуже класний — гальма аж киплять! Закінчується він через 9 км. Трохи нижче — кінець кріселки. Звідси починаються чотири даунхільні траси. Обираємо найпростішу з  них — дорогу (вона вниз одна). Унизу зліва — кав’ярня. Можна поїсти, випити чаю, кави… Далі — праворуч, асфальтом. Через 50 м поворот ліворуч — на ґрунтову дорогу вгору. Нагорі ще один поворот — ліворуч і вниз, до села. Цією дорогою виїжджаємо на трасу Міжгір’я — Воловець, повертаємо ліворуч, далі асфальтованою дорогою вгору, через перевал. і знову спуск аж до Воловця. Тут кінець маршруту.


293

М ал ь овн и ч о ю Б о р ж аво ю

Yuriy-Bezsonov.livejournal.com


300

О Л Л-М АУ Н Т І Н

пер. Перемичка

м

http://astur.com.ua/gps

с. Усть-Чорна

1542 м

534 м

Стоянка

1743

1238 м

1500

Місце для ночівлі 786 м

1250

пер. Прислоп. Стоянка пер. Міжгірський 944 м (Синевирський) 793 м

1000 750 500 437 0 0

11

25

35,4

43,9 47,8

69,8 75

95,7100

125

144 км

39. На Свидовець і Красну смт Ясіня — гірськолижний курорт Драгобрат — хребет Апшинець — хребет Свидовець — с. Усть-Чорна — хребет Красна — с. Колочава — смт Міжгір’я — смт Воловець

4

144 км

6

05–10

3817 м

Асфальт

40 %

Ґрунт

60 %

Трейл

0 %

Маршрут дуже складний. Багато залежить від погодних умов. Висота хребтів — 1500 м. Низькі хмари часто «висять» на хребтах, видимість обмежена (20–50 м); часом бувають сильні пориви вітру… Це щодо незручностей. Але за сприятливих погодних умов усе дуже красиво. Спочатку дорога пролягає лісом (мальовничі місця!), а з хребта відкриваються видовищні панорами безкраїх полонин. Хребти Апшинець і Свидовець плавні, без значних перепадів висот, за винятком двох останніх підйомів — на Велику Куртяску й Темпу. Далі, до Усть Чорної, — плавний спуск баранячими стежками траверсом. Це просто клас! Підйом на полонину Красну серпантином не дуже складний — далі все набагато складніше. Для Красної бажано запастися парочкою гальмових


301

Н а С в и дов е ц ь і   К расну


302

О Л Л-М АУ Н Т І Н колодок. Там дуже великі перепади висоти, круті підйоми і ще стрімкіші спуски — справжнісінький рай для екстремалів (адреналіну — хоч захлинися!). Цікаво, що цей маршрут охоплює Карпати на вісімдесят відсотків у довжину. Маршрут починається із смт Ясіня (станція Свидовець). Їдемо вздовж колії на північ… Перший поворот ліворуч униз, потім праворуч — до моста, а далі знову ліворуч — через міст. Перший будинок за мостом — домашній магазин (треба лише зайти на подвір’я й покликати господиню). Звідси їдемо асфальтом униз: зліва — річка, справа — останні будинки селища. Далі поворот праворуч (асфальт закінчується). Прямуємо ґрунтовою дорогою до гірськолижного курорту Драгобрат (11 км): зліва — залишки бугельного витягу, далі — роздоріжжя. Їдемо вгору до бази «La romani»: зліва — сходи, що ведуть до полонини, далі

На перевалі Перемичка

видніє будинок… Проїжджаємо під кріселкою — перед нами дорога. Звідси добре видно гори Петрос і Говерла. Повертаємо праворуч — і  ще трохи вгору, до кінця кріселки. Тут є стовп із дашком — указівник напрямків. Ми перебуваємо на перевалі Перемичка (1554 м): ліворуч — гори Жандарм 1 і 3, далі — гора Близниця (1881 м), праворуч — гора Стіг (1704 м). На цій горі зосереджені основні гірськолижні траси курорту Драгобрат. З перевалу їдемо праворуч і траверсом об’їжджаємо гору Стіг (увесь маршрут марковано білочервоними мітками). Тут є вибір: можна проїхати по вершинах,


303

Н а С в и дов е ц ь і   К расну

Вид на Драгобрат (Фото Лазор С. В.)

а можна — траверсом. Ми обходимо траверсом другу вершину і круто повертаємо праворуч — це початок хребта Апшинець. Звідси дорога одна — до гори Геришаска (1762 м). Їдемо праворуч. (Гору можна об’їхати справа траверсом. Там крута бараняча стежка — дуже цікаво!) Далі починається хребет Свидовець. Унизу справа видно озеро зі звивистою річечкою. Рухаємося вниз хребтом. На роздоріжжі повертаємо ліворуч (майже на всіх розв’язках стоять указівники). Прямуємо на гору Унгаряска (1707,8 м) і об’їжджаємо її траверсом справа. Їдемо гребнем хребта до перехрестя: праворуч — дорога на хребет Шаса, ліворуч і вниз — дорога хребтом у  Кобилецьку Поляну. Ми рухаємося прямо. Перед нами — гора Мала Куртяска (1591 м). Об’їжджаємо її траверсом справа, далі ще дві вершини беремо «в лоб». Друга з них — кінець

хребта — гора Темпа (1634 м). На ній установлено вказівник. Звідси нам у с. Усть-Чорна. з гори їдемо праворуч (північний захід). Спускаємося з вершини й долаємо ще два спуски хребтом. Гору Стоги (1378 м) траверсуємо справа. Цікавою стежкою спускаємося до узлісся, а далі — лісом до галявини. Тут стоянка — вдале місце для ночівлі. з правого боку галявини є джерело. Уранці виїжджаємо через галявину вгору. Нагорі стежка. Повертаємо ліворуч. Попереду невеличкий підйомник. Далі — стежкою на полонинку. Доїжджаємо до паркану на стежці. у проїзд низом вліво не їдемо. Піднімаємося 10 м угору, а далі через паркан і ліворуч — стежкою траверсом до лісу. Звідси баранячими стежками до самої гори Любові (825 м). На горі різкий поворот ліворуч  — і  серпантином в  с. УстьЧорна. Минаємо лісопилку, беремо вліво, проїжджаємо два мости


304

О Л Л-М АУ Н Т І Н

На горі Темпа

(через річки Брустуранка і Мокрянка) — далі асфальт. Повертаємо ліворуч і  їдемо в центр села. Переїжджаємо через місток (справа — церква). Далі — перший поворот праворуч, на полонину Красна. Дорога в’ється серпантином. По дорозі, на повороті ліворуч, — потічок. Тут гарне місце для ночівлі. Піднімаємось угору. Майже нагорі  — поворот

Ось така бараняча стежка

праворуч (зліва б’є джерело). Трохи вище є ще одне місце для ночівлі. Далі, до виїзду на полонину, дорога майже рівна... і ось він — хребет Красна. Одразу починається рух угору. Підйом тяжкий — проте вниз мчимо немов на крилах. Траверсуємо дві вершини  — і знову вниз… (Спуск — із тих, що довго не забудеш.) Унизу — ліс, парканчик (улітку тут пасуть стадо


305

Н а С в и дов е ц ь і   К расну

Полонина Красна

овець і кіз — можна розжитися молоком і сиром). Далі  — угору. Виїжджаємо на вершину гори Сиглянський (1564  м). Звідси — униз, довгим правим траверсом баранячою стежкою… Виїжджаємо на сідловину, перетинаємо дорогу й лівим траверсом плавно вниз. Доїжджаємо до залишків дороги з біло-зеленим маркуванням. у напрямку вправо вниз — до перевалу Прислоп (926 м) — спускаємося пішки (близько 25 хв). Тут є місце для стоянки (вода — 300 м у бік Колочави). Діставшись до перехрестя на перевалі, бачимо вказівник: у с. Колочава — униз. Проїжджа-

ємо ґрунтівку, далі асфальтом; дорога головна (одна). у центрі села нова дорога закінчується (два метри не дотягнули до старої). Ліва дорога веде в Хуст. Нам — прямо. Проїжджаємо Колочаву, а далі селища Негровець і Синевир. у кінці Синевиру — роздоріжжя. Їдемо ліворуч  — на Міжгір’я, долаємо перевал. з перевалу дорога погана — більше 60 км не розганятися! Заїжджаємо в  Міжгір’я. Біля вказівника на Воловець повертаємо праворуч. Далі — с. Сойми. На роздоріжжі беремо ліворуч (направо Долина, Стрий). Подолавши 30 км і один перевальчик, спускаємося у Воловець — кінцеву точку маршруту.

Profile for Roman Shevtchuk

VeloCarpathians_ASSA  

Велопутеводитель от издательства "АССА" - "ВелоКарпаты. 40 лучших маршрутов"

VeloCarpathians_ASSA  

Велопутеводитель от издательства "АССА" - "ВелоКарпаты. 40 лучших маршрутов"

Profile for assa-pub
Advertisement