__MAIN_TEXT__
feature-image

Page 1

ИПСУХА #78

апрель 2014

{ СОЗНАНИЯ { АРТЕФАКТ


#СЛОВА РЕДАКТОРА


{

Буквально через несколько дней после моего решения заняться апрельским номером «Ипсухи», судьба заносит меня на Харьковский массив. Впоследствии я оказываюсь в полупустом вагоне метро с «Трехцилиндровым двигателем любви» в руках, открытым на «Притче о дрозофилах» Любка Дереша. Раньше я уже читал этот рассказ, но сейчас случайно раскрыл книгу именно на нем и подумал: «А почему бы и нет?». В этот момент в вагон заходит бородатый парень с гитарой на ремне и небольшим кульком. И начинает петь. Какое-то время я не могу разобрать слов, но спустя пару секунд понимаю, что поет он песню «Друг» Океана Эльзы. Достаю кошелек, заглядываю внутрь. 100, 50 и 2. Достаю две гривны, и когда парень проходит мимо, бросаю купюру в его кулек. Закончив петь, он разворачивается лицом ко всем сидящим и говорит: «Люди, не будьте байдужими! Зараз у вас немає на це права. Бо інакше країна ще років сорок простоїть на тому ж рівні, на якому стоїть зараз. Не смійте бути байдужими! Слава Україні!» и вышел из вагона. Остаток пути жалею, что не бросил ему полтинник. В этом номере вас ждет смена стиля, формата и редакции журнала. Мы постарались сделать «Ипсуху» более взрослой и презентабельной, и, надеюсь, у нас это получилось. Взяли интервью у самого бородатого преподавателя кафедры, сходили на выступление Святослава Вакарчука в ДК, проверили на себе народные средства от сна, а еще словили обычного студента ИПСА и раздели его. И это еще не все! Приятного чтения. И не будьте равнодушными. k @skorohod photo by himich_a

апрель 2014  |  ипсуха  |  3


#СОДЕРЖАНИЕ

Апрель 5 6 12 14 16 22 24

#афиша #личность Г.Б. #проверено_на_себе Energy #стиль_ипса IASA Private #культ_кпи Майже весна #культ_кпи МБХ #чтиво Різдво

Редакция

@skorohod

4  |  ипсуха  |  апрель 2014

@anamarkovych

@liberum

фото от КПИлук


#АФИША

Уже 17-го апреля в стенах родного университета планируется открытие студенческого арт-пространства «Вежа». Амбициозный проект, который смогли претворить в жизнь смелые КПИшники. Сделать это было непросто: деньги добыты в честной борьбе с другими сильными идеями - «красная кружка» дала 100 тысяч.

Но, как говорят, инициатива делает нехорошие дела с инициатором, поэтому пришлось еще раз доказывать уже в КПИ, что это достойное дело. Но все сделано, и наши коллеги лишний раз показывают, что никакие преграды не остановят тебя, когда тобой руководит конкретная идея и цель.

Этот апрель в ИПСА богат на мероприятия. 10-го апреля будет проведен Чемпионат по картингу, где все любители скорости и экстрима смогут проявить себя. 12-го апреля каждый, кто предпочитает нестандартные развлечения, получит возможность окунуться в атмосферу ночного Киева, участвуя в ежегодном Квесте ИПСА. 17-го апреля все любители покера смогут посетить турнир IASA Open Series, который пройдет в покерном клубе «Khreschatyk». Также 17-го апреля возле 14 корпуса состоится ярмарка «Сладости программиста»

23-го апреля шестеро красавцев сразятся за звание Мистера ИПСА. Женская часть студенчества и преподавателей обязана увидеть это жаркое зрелище. Не успев прийти в себя после Мистера, уже через день, 25-го апреля, наши студенты едут в Ужгород в рамках IASA Tours. Также в апреле будут проводиться начальные этапы Баттла между группами, включающие в себя олимпиады по математике, программированию и устному счету, творческий конкурс и соревнование на лучший фотоколлаж.

апрель 2014  |  ипсуха  |  5


#ЛИЧНОСТЬ

6  |  ипсуха  |  апрель 2014


Г.Б.

Для апрельского номера «Ипсухи» @liberum теплым мартовским днем встретился с культовым преподавателем нашей кафедры Подколзиным Глебом Борисовичем. Поговорил с ним о юности, бороде и его отношении к революциям. Собираясь брать интервью у ГБ, я много о чем думал и переживал, не упаду ли в грязь лицом. Все-таки фигура известная и всеми любимая. - В среду, после четвертой, я буду свободен, – сказал он. У меня была почти неделя на то, чтобы придумать вопросы и договориться с фотографом. В результате brainstorm`а редакции, разговоров в корпусе и собственных воспоминаний, я выбрал парочку самых интригующих вопросов. И вот, среда. В залитой солнцем аудитории имени Далецкого на фоне доски, исписаной до боли знакомыми формулами, красуется лишь одна фигура, студентов уже нет. - Глеб Борисович, я к Вам, – говорю, доставая блокнот и диктофон. Пожалуй, самое смешное и запоминающиеся, что было за время моего обучения у ГБ, это легенды о его шарах. +5 баллов за приход на экзамен в ластах, +10 за борщ, +15 за рояль. А еще скидка 50% на кирзовые сапоги. - Про рояль не помню, - говорит Подколзин. - Я думаю, это, скорее, от Андрея Борисовича (Ильенко

– прим. ред.) шара. Про борщ было. А про ласты вспомнить не могу, знаю только старую шутку советских времен про московский Физтех. История была такая: студент приходит в столовую в ластах, и сотрудницы, которые в этот момент несут кастрюлю борща, чуть её не роняют от удивления. Вот, может быть, это все и соединилось в такую легенду. - Назовите самую изощренную шару, которой воспользовались ваши студенты? - Не вспомню таких уж очень смешных, это, так сказать, приходит по настроению. Последняя вот была на третьем курсе, связанная с функаном на Майдане (со сцены нужно было рассказать доказательство теоремы, - прим. ред.) Чувства юмора у Подколзина хоть отбавляй. Очень часто, помимо устных шуток про армию, он любит оставлять увлекательные комментарии в расчетках/домашках/контрольных. Мне вспоминается запись в тетради @skorohod’а о том, что линейное пространство является «артефактом сознания». Греческий мудрец, прибывший из далеких времен, чтобы отапрель 2014  |  ипсуха  |  7


#ЛИЧНОСТЬ

крыть нам тайны этого мира - именно такое впечатление оставляют у меня пронзительный, вдумчивый взгляд и шикарная борода ГБ. Для завершения образа не хватает лишь туники, я почему-то уверен, что она просто лежит в его сумке. В голове тут же рождается вопрос. - Сложно ли отрастить такую бороду, как у Вас? - Тяжело ли отрастить ногти? Нет, не тяжело! Нужно просто их не стричь. Тяжело ли отрастить бороду? Надо её не брить! Вот и все. А ухаживать просто: не бриться каждый день, а стричь её раз в две недели. Никаких особых навыков для этого не требуется. - Каким вы были студентом? – спрашиваю я и в который раз оказываюсь в лучах фирменной улыбки. - Я был, наверное, не очень правильным студентом. То есть я был явно не зубрила, но у меня все легко выходило и я получал пятерки без особых проблем. На первой сессии было как-то тяжело: пока привыкнешь ко всему, приспособишься. Ну, а дальше – проще, и обычной студенческой жизнью удавалось жить. Он улыбается, вспоминая молодые годы. Почесывают бороду. А я спрашиваю о различиях и недостатках нынешних студентов по сравнению со студентами в СССР. Что нового появилось сейчас? - Что есть сейчас, чего не было тогда? Так этого полным-полно! Начиная с девайсов, гаджетов и всего остального. И люди всегда меняются. Тогда было меньше свободы выбора, скажем так, сейчас её, конечно, на8  |  ипсуха  |  апрель 2014

много больше. С одной стороны это хорошо, с другой стороны, большая свобода выбора – большие проблемы в жизни. Приводит к сомненьям, метаньям. Это основное отличие. Беседа приносит положительные эмоции, и сам собой подходит вопрос о позитиве Глеба Борисовича, про который все так говорят. И насколько вообще понятие «преподаватель» должно быть отстранено от эмоций? - Преподаватель же не робот. Понимаете, то, что позволено одному – не позволено другому, то, что можно простить одному – нельзя простить другому. Не потому, что он хороший или любимчик. Просто человека с хорошими мозгами, но склонного к безделью, скажем так, нужно чуть больше прищучить, чтобы он не разленился и не вылетел вообще, так сказать, «в кювет». А человеку, который пыхтит изо всех сил и старается, но ему меньше дано, можно и кое-чего простить за его труды. По большому счету, из всего того, что я рассказываю, в дальнейшей жизни пригодится не очень много. Единственное, что из этого всего остается – это развитые мозги и умение себя собрать и что-то делать в нужный момент. Поэтому, оглядываясь на основные цели и задачи, нужно соответственно и спрашивать. Доброта, улыбчивость и оценки? Даже если ставишь студенту двойку, это не значит, что его нужно унижать. Ну не справился человек, ну и что? Когда-то Богданский Ю.В. сказал одну очень хорошую фразу, правда, неправильно понятую: «Каждый студент имеет право на двойку».


Все почему-то решили, что он хочет расставлять двойки, а на самом деле, он имел в виду, что каждый человек имеет право на ошибку. Если ты получаешь два, то это не значит, что тебе потом никто не поставит пять. Решаю спросить о наболевшем: - Многие жалуются на учебу в нашем институте. Может быть, есть какие-то особенные черты характера, которые нужны для того, чтобы быть настоящим ипсашником и со всем справляться? - Мотивация! Если отбросить, конечно, те случаи, когда человек просто не туда попал в силу каких-то там рекламных обстоятельств, то мотивация. Ну, пришёл сюда, а дальше что? Если пришел, чтобы «потусить», тогда тяжело, если пришел, чтобы чему-то научиться, то выделяешь время. Я думаю, что это ключевые вещи. Нужно знать, зачем и для чего ты это делаешь. После этих ответов мне вспоминается легенда о том, что давным-давно один обиженный студент, взяв двух своих друзей, решает устроить ГБ темную. Впослед-

ствии, напуганная шпана убегает от Подколзина, потерпев сокрушительное поражение. Своего студента Глеб Борисович узнал. Но не выгнал. Конкретно об этой истории я решил не упоминать, но вот о его спортивных началах (поговаривают, ГБ - боксер) все же спрашиваю. - Это как у Пушкина: «мы все учились понемногу чему-нибудь и как-нибудь». То же самое и со спортом. Целевой направленности на то, чтобы я каких-то разрядов добивался, ничего такого особенного не было. - Может, был определенный вид спорта? – не успокаиваюсь я. - Ничего такого. В школе то один кружок, то другой. В институте я увлекся горным туризмом, но опять же, пошёл летом в долгий поход – а дальше ничего. Как-то старался себя поддерживать, и то не могу сказать, что с какой-то завидной регулярностью этим занимался. - А сейчас? - Не всегда, по обстоятельствам. С какого-то возраста много обязательств возникает, которые тебя ограничивают в возможностях, апрель 2014  |  ипсуха  |  9


#ЛИЧНОСТЬ

но если есть подходящий момент, то стараюсь. Ну, вот только к горным лыжам пристрастился, опять же еще с института. Понимаю, что пора заканчивать, но не могу не спросить о Майдане и о действиях в Крыму. - В нашем институте работает очень много талантов, интеллектуалов. Как вы считаете, может быть, именно такие люди должны в этот непростой период времени принимать участие в развитии страны, в управлении? - Понимаете, общественная деятельность – это некоторая особенная черта характера. Человек, у которого нет такой склонности (вот как у меня, например), выкрикивая всякие общие лозунги, не имея внутренней мотивировки, даже если его заставят, не будет эффективным. То есть это все должно накладываться на какие-то черты характера, которые изнутри должны приводить человека к тому, чтобы занимать активную позицию, добиваться чего-то в этом контексте, стремится и так далее. На самом деле, многие преподаватели не случайно оказались преподавателями. Значит, их больше интересовали какие-то исследовательские вопросы. Те, кого интересовали социальные сферы, старались туда попасть. - Вы себя не видите в этой роли? - Нет. Когда-то у Губермана была хорошая фраза: «В борьбе за народное дело я был инородное тело». И напоследок я прошу совета, как нам жить и учиться в такое время. Вопрос не из легких. ГБ глубоко вздыхает, долго думает над ответом... 10  |  ипсуха  |  апрель 2014

- Трудно, конечно, отвлечься от политической ситуации совсем и считать, что ничего такого вокруг не происходит. Но, во-первых, какова бы ни была революция и результаты революции, постреволюции, контрреволюции, мало ли чего может еще тут развиваться, в конце концов, будем надеяться на то, что все устаканится. После этого все равно спрос будет с каждого, с каждого по знаниям и умениям. Какое-то время кто-то будет хвастаться своими революционными достижениями, но долго это не продлится. Жизнь требует знаний и умений, и они потом дадут результат. И остается уповать на здравый смысл. Все-таки, если посмотреть на историю революций, которые были до сих пор, и на нашу нынешнюю, то это несравнимые вещи. Во-первых, она на удивление носила точечный характер. Я был в Ивано-Франковске как раз в это горячее время. В городе идет обычная жизнь, только в центральной части происходят бурные события. И поэтому есть надежда, что это все не перерастет в какой-то хаос. А события в Крыму, отсутствие там выстрелов – все это говорит о каких-то идеях в головах, о том, что появились какие-то новые ценности, что опять же дает надежду на то, что не воцарится хаос. Справедливо, не справедливо – это одна история, а то, что переворачивает все с ног на голову - уже другое дело. Глядя на ситуацию в стране, хочется надеяться, что все это произойдёт в более-менее конструктивном русле.k

фото Анны Полянчиковой


При подготовке к интервью я попросил @skorohod’a поговорить о Подколзине с его закадычным другом – Мальцевым Антоном Юрьевичем. В результате, через пару дней я получил на почту письмо с отзывом, который приведу здесь нетронутым.

Про Глеба Борисовича Подколзина можно говорить много, и, несомненно, только хорошее. Однако обычные славословия выглядят довольно банально и абсолютно не отражают сути такого многогранного и непостижимого явления как Глеб Борисович. Поэтому выскажу первое, что приходит мне в голову. Если бы любимого преподавателя ИПСА встретил продвинутый мастер дзен-медитации, он бы, конечно, сразу указал на огромные запасы благоприятной кармы, накопленной Глебом Борисовичем в предыдущих жизнях. Учитывая, что и эта жизнь проживается нашим героем необыкновенно достойно, можно предположить, что в будущей жизни Глеб Борисович переродится в Дэвалоке (в мире Богов), например, на небесах Тушита. А беря во внимание его индивидуальные склонности и предпочтения (ведь даже боги должны быть при каком-то деле), думаю, что он будет одним из высших существ, покровительствующих образованию и наукам. Поэтому совершенно не исключено, что лет через сто какие-то студенты в Непале, Индии и на Тибете пред сложным экзаменом по математике будут сидеть в позе лотоса с закрытыми глазами и повторять мантру: «Ом, Шри Глеб Борисович Намаха, Ом, Шри Глеб Борисович…» А может быть, эта мантра способна помочь сдать сессию и нынешним студентам ИПСА?

апрель 2014  |  ипсуха  |  11


#ПРОВЕРЕНО НА СЕБЕ

ENERGY Устав от вечного недосыпа и «Red Bull»’a, «Ипсуха», рискуя здоровьем студентов, ищет самые эффективные средства борьбы со сном. @skorohod

«Будильник» Ингр.:

Кока-Кола и черный кофе.

«На вкус нормально. Я думал, буду пле-

ваться, материться и в спешке бежать запивать водой. Но нет. Прошло 10 минут, а тошнить так и не потянуло; посмотрел в зеркало – цвет кожи нормальный. Сел, жду результата. И тут понимаю, что меня накрывает. Мозг проясняется, думается лучше, сон снимает как рукой. Но, как оказалось, ненадолго. Через полчаса влияние коктейля начинает спадать, а еще минут через 10 возвращается затуманенный мозг и желание бросить все и лечь в постель.

Причем желание это сильнее, нежели раньше. Вердикт: если вам надо дописать расчетку или дотестить лабу – коктейль идеально подойдет. Но если у вас впереди семинар по истории или дедлайн сдачи курсача, придется запастись банкой кофе, двумя литрами колы и предварительно записаться на прием к гастроэнтерологу.»

Дима Силаев, КА-21

«Классик»

Заварите крутым кипятком 3 пакетика черного чая и дайте настояться в течение 5-10 минут. Вылейте полученный раствор в бутылку объемом 0,5 литра. Залейте оставшуюся часть холодной кипяченой водой. Положите в бутылку 20 драже аскорбиновой кислоты (каждая по

Приготовление:

12  |  ипсуха  |  апрель 2014

50 мг). Взболтайте до растворения драже и поместите в морозилку (следует заметить, что в холодильник можно помещать горячие напитки или продукты, если емкость герметично закрыта). Принимайте напиток по несколько глотков на протяжении всей ночи.


«Приготовил напиток в пятницу, в одинадцать вечера, пил понемногу всю ночь. Писал лабораторные работы по програмированию, правда, не очень успешно. Пошел в университет засыпая. Первой парой была история, высидеть было трудно. Зато второй парой было фп – плаванье, благодаря нему взбодрился, но плавать всё равно было тяжело. После, пришел домой и заснул в три часа дня и проснулся в три часа ночи. На счёт самого напитка – я люблю послаще, поэтому добавил еще 6 ложок сахара, правда это уже на любителя.» А мы же хотим довавить, что не рекомендуем употреблять столько аскорбинок - эффект от этого не улучшится, а для организма вредно.

Андрей Никитин, КА-23

«50/50»

Ингр.: кофе и какао, соотношение 1:1. Варим обычный кофе и наливаем полчашки, отдельно готовим какао без молока и с сахаром, смешиваем его с кофе.

«Вообще, кофе я почти не пью, и рецепт вызвал сомнения касательно возможности нанесения вреда моему организму. Был еще, как вариант, зеленый чай с медом и лимоном, но я на сессии выпиваю до 2-3 литров крепкого черного чая за ночь, поэтому я сделал вывод, что данный напиток не принесет желаемого результата. Я всё-таки решил рискнуть с кофе и какао. Приготовил я его около часа ночи с четверга на пятницу. Использовал заварной кофе, готовив в турке, и, вместо классического какао, взял обычный «Несквик» в пакетике. Также добавил сахар. Приготовил кофе и какао отдельно, потом смешал. Всю ночь понемногу пил и делал лабораторные работы по ЧМ и АСД.»k

апрель 2014  |  ипсуха  |  13


#СТИЛЬ ИПСА

IASA PRIVATE Редакция «ИПСУХИ» в полном составе отправилась на охоту в надежде заполучить стильного ипсашника, готового за еду раздеться и показать нам все свои вещи. Лера стала нашей жертвой. 14  |  ипсуха  |  апрель 2014


пальто, кошелек Marc O’Polo; очки и чехол Ray-Ban; конспект по ЧМ; iPhone 5; наушники Apple; зеркало Wow-shop; кроссовки Adidas ZX 750; ракетка Babolat; мячик Wilson; кольцо; заколка для волос.

апрель 2014  |  ипсуха  |  15


#КУЛЬТ КПИ

МАЙЖЕ ВЕСНА Він виходить на сцену усміхнений. Одягнений невигадливо - піджак поверх чорного светра та темні брюки. Говорить просто, щиро й натхненно. Я ріс у звичайній сім’ї у Львові, у сім’ї наукових співробітників. Це був Радянський Союз, і я, як всі діти, ходив у школу (англійську спеціалізовану), займався олімпіадами, був достатньо активним і добре вчився, хоч і мав проблеми з поведінкою. Перша кардинальна зміна в моєму житті сталася, коли я в 15 років вперше побував за кордоном. Був 1990 рік, і вже почались активні обміни між студентами СРСР та США. Я потрапив у сім’ю до Канади і прожив там 35-40 днів. Для мене це був зсув свідомості. Я не пам’ятаю за своє життя, щоб щось мене так змінило. Хоч я багато читав, мої батьки були сміливих поглядів, як на радянські часи, і в нас ніколи не було проблем із тим, щоб знати правду. Але одна справа відчувати це через пропаганду, яка тоді була, а друга справа - побачити це власними очима. Я вперше в 15 років зрозумів, що існує світ, в якому кожна людина є вільною, в якому ти можеш говорити те, що ти думаєш, робити те, що ти хочеш, якщо воно не заважає комусь іншому, ти є тим, ким ти є. Я вперше побачив, що у всіх може бути різна зачіска, всі вдягаються по-різному, всі слухають різну музику. Я вперше тоді відчув, що таке свобода вибору. 16  |  ипсуха  |  апрель 2014

Коли я повернувся додому, я був зовсім іншим. Я пам’ятаю, як я відчував, що став іншим, коли прийшов в школу після поїздки. І тоді я перше сказав собі: я ніколи не буду невільною людиною, що б не було в моєму житті, що б не відбувалося, я завжди буду боротися за свої права, за свою свободу і за те, щоб я сам визначав своє життя. І ніколи в житті я цьому принципу не зраджував. Думаю, в цьому велика частина мого успіху. Найбільше, що робить людину успішною і щасливою – це почуття власної свободи вибору та життя. Ви виросли в країні, де ви, прокидаючись, розуміли, що ви можете робити, що ви хочете. Насправді існував світ, коли ти прокидався і розумів, що ти стаєш дорослим і скоро в твоєму дорослому житті в тебе буде один вибір – робити так, як тобі скажуть. Або залишатись собою і тоді ти ніхто в зовнішньому світі, або ти підлаштовуєшся під всіх і в тебе все добре зовні, але ти ніхто всередині. Багато хто каже: все, що робиться, - на краще. Це легка філософія, і насправді з нею можна жити, але так можна дійти до того, що ти залишишся зі зв’язаними руками сидіти десь і тебе будуть


з маленької ложечки годувати, а ти будеш думати: так воно мало статись, так на краще. За 23 роки незалежності ми так по-справжньому до боротьби за незалежність і не підходили. Це був той момент, якого всі чекали і сприйняли за данність – союз розвалився, і українці отримали в руки незалежність авансом. Більшість великих народів зовсім інакше виборювали свою незалежність. Десь були громадянські війни, десь революції, десь королям відрубували голови, і поступово, через помилки, через відкати назад, через кожноденну роботу над собою сформовувалось громадянське суспільство. Воно і є основою безпеки і добробуту країни. Країна залежить не від того, яка в ній влада, а від того, які в ній люди живуть, які цінності сповідують, чим власним готові жертвувати заради інтересів загальних, які є суспільні правила поведінки. Звідти і беруться нормальна влада, політики та депутати, не навпаки. Поки ми не перестанемо думати, що прийде хтось зверху і все змінить, то буде тільки гірше й гірше. Ситуація в Криму – це наслідок того, що ніхто з нас не звик брати відповідальність. Ми всі чекаємо. Коли ми включаємо новини, ми дивимось, що, мовляв, ще щось сталось, потім виключаємо, заходимо в фейсбук, викладаємо котиків і лягаємо спати. Це і є проблема незрілої нації. Зріла нація в серйозні моменти завжди збирається, вона стає як один кулак. Політики, яких ми вибрали, не мали у апрель 2014  |  ипсуха  |  17


#КУЛЬТ КПИ

що ми готові до цього, що ми одна велика сила, один великий народ, який насправді готовий до кінця боронити своє майбутнє, то ніхто не зможе поставити нас на коліна. Весь світ буде не просто спостерігати і говорити, а буде допомагати, тому що в світі поважають сильних, тих, хто не здається, хто є сміливими і може за своє щастя віддати найголовніше.

себе за спиною великої боротьби за незалежність. В них в голові, коли вони лягали спати або прокидались, не було тих картинок, які були в перших президентів Америки, в них не було перед очима, як в Бісмарка, величезної роботи по з’єднанню десятків німецьких князівств, які нарешті змогли об’єднати в одну велику країну. Вони просто знали, що 95,3% людей прийшли на референдум і сказали: так, ми хочемо, щоб ви нами керували. Ми самі не дали їм конкретних правил, ми просто покірно опустили голови, сказали, що раніше в нас був генсекретар компартії Радянського Союзу, а тепер у нас буде Президент України. Нічого не змінилось. Просто давайте ми поставимо прапор, приймемо гімн «Ще не вмерла України» і будемо далі ще не вмирати.

Є ще одна неприємна річ, яка сталася за останні роки. В 2003 році політтехнологи почали вперше використовувати поділ української карти на 2 частини. Раптом хтось придумав, що для того, щоб мобілізувати електорат на вибори важливо поділити людей на свій/чужий. Українці повелись на це, як маленькі діти, і до сих пір живуть в полоні цих ілюзій.

В цьому і полягає сила нації – боротися до кінця, не опускати голови. Є моменти, коли нація, яка вважає себе сильною, має бути готова стояти за себе до кінця. Якщо ми усвідомимо,

Кордони, яким хтось дав назву і поставив прапор, – це територія. Для того, щоб це була держава, потрібно, щоб люди (неважливо, якою мовою вони говорять, які історичні переконання в

18  |  ипсуха  |  апрель 2014


Є моменти, коли нація, яка вважає себе сильною, має бути готова стояти за себе до кінця. них, який культурний бекграунд) були готові ділити спільне майбутнє, навіть якщо в них різне минуле. Раптом 10 років назад нас навчили, що ми різні. Ми почали голосувати за політиків, не думаючи про те, хто насправді професійніший, порядніший чи патріотичніший. Ми почали думати про те, свій він чи чужий. Влада в будь-якій країні – це формальна річ. Це найняті вами менеджери. Якщо сприйняти країну дуже цинічним способом як велике відкрите акціонерне товариство, то вважайте, що ми всі – акціонери. Якщо найняті менеджери не справляються, то вони не мають права далі керувати цією компанією. Якщо їх знімають, то їх знімають, якщо переобирають, то переобирають, але якщо вони відключають телефони і ніхто не знає, де вони, то люди просто

беруть і мовчки вибирають нових. Я був на зібранні, яке називається «Екстрений економічний форум». Там було багато розумних людей, власників великих компаній, і серед виступаючих був знаменитий грузинський економіст Каха Бендукідзе, який був автором т. зв. грузинського економічного чуда. І він сказав таку річ: вам потрібні троє людей. Перша людина яка готова буде садити всіх, кого треба; друга - яка має бути готова знімати всі правила і не боятися цього; третя – яка має цих двох політично прикривати. І рано чи пізно вони мають бути готові, що, що б вони не зробили, їх зненавидить вся країна. І чим більш їх будуть ненавидіти, тим більш правильно вони роблять. Справжні реформи, які зараз потрібні, – це дуже невдячні справи. Це як взяти й засунути руки по лікті в лайно. Фішка в тому, що саме такі люди приносять успіх країні.k апрель 2014  |  ипсуха  |  19


#КУЛЬТ КПИ

5 порад уряду України для виходу з кризи 1.

Максимально привести в повну бойову готовність українську армію, всі силові структури, оголосити про те, що кожен громадянин має бути готовий захищати країну, і дати їм чіткі вказівки та план.

2.

Повинна бути повна відмова від квотного, партійного принципу призначення професіоналів на керівні посади. Повністю відмовитись від ситуації свій/чужий, а користуватись виключно правилами 3-х «П»: професіоналізм, патріотизм і порядність. Якщо людина відповідає цим критеріям, вона має бути на посаді. Все інше не має значення.

3. Налагодити серйозну дипломатичну роботу. Це не тільки робота одного міністра закордонних справ, це має бути широка спланована робота на те, щоб Україну якомога більше чули і сприймали в світі, були готові їй допомагати. 4. Повинна бути чітка команда переговорників, які б швидко, якісно і ефективно домовились про кредити з міжнародними фінансовими організаціями. Тому що Україна зараз не виживе без допомоги інших країн. Але це мають бути люди, які чітко знають, на що вони беруть гроші, як вони будуть їх тратити і яким чином будуть віддавати. Всі ці речі мають бути прозоро висвітлені суспільству. 5. Найголовніше. Керівництво країни мусить з ранку до вечора робити все, щоб зшивати назад культурно, соціально та політично країну. Вони мають прокидатися зранку і бачити перед собою слова: «Схід і захід разом», «Восток и Запад вместе». Якщо хтось спитає про 5 подальших кроків, то вони такі: реформи, реформи, реформи, реформи, реформи.

20  |  ипсуха  |  апрель 2014

фото Павла Бойченка


апрель 2014  |  ипсуха  |  21


#КУЛЬТ КПИ

МБХ

Еще одним событием марта, безусловно, стал приезд Михаила Ходорковского. Российский предприниматель, общественный деятель, публицист прочитал лекцию «Права и свободы» в ДК «КПИ». Кто, как ни человек, пробывший в заключении почти 11 лет, может рассказать о подобных вещах. Про аудиторию: Я привык восприни-

мать студенчество как один из опорных столбов для промышленности, для того бизнеса, в котором я проработал всю свою рабочую биографию. Но помимо этого, студенчество, преподаватели, культурная элита являются крайне важным фактором на этапе революционных изменений. Именно от того, какую позицию займете вы, зависит то, какое общество будет построено в новой Украине.

Про Крым: Создаваемый таким образом прецедент опасен прежде всего для самой России - посеявший ветер пожнет бурю.

Опять про Крым: Можно было бы по-

думать и о соглашении между Россией и Украиной о создании на территории Крыма совместной экономической зоны. В рамках такого соглашения Россия могла бы осуществлять программы экономического развития ре-

22  |  ипсуха  |  апрель 2014

гиона. Если моя страна действительно хочет помочь соотечественникам, то ей надо такую возможность предоставить. Для этого нашей стране, России, вовсе не обязательно отбирать территорию у дружественного соседа, у исторически братского государства.

фото Мустафы Найема


Про могущество: Гуманизм и терпимость для Украины – это сегодня не пустой звук, не громкая фраза, чтобы ее произнести и сразу забыть. Это ваше оружие сегодня. Более того, скажу, что это ваше единственное мощное оружие. Если вы не можете быть сильнее своего противника, вы должны

быть моральнее его.

Про будущее: Возможна ли европейская, свободная, целостная Украина при нынешнем режиме в России? -Никто не обещал, что вам будет просто. Но если вы этого хотите, - вы будете. k апрель 2014  |  ипсуха  |  23


#ЧТИВО

РІЗДВО Досі пам’ятаю: вона сиділа якраз навпроти мене – уся розслаблена й манірна до посічених кінчиків свого волосся – розкинувшись на кріслі, задерши одну ніжку на поручень так, що плаття оголило частину її засмаглого стегна, притримуючи на коліні другої ніжки маленьку книжку з пошарпаною палітуркою, певно, знову щось із творінь сестер Бронте. Кучері були злегка розпатлані, в принципі, як завжди, хоч вона і намагалась якось їх вгамувати парою червоних стрічок. В ту мить вона, чорнявка в трав’яно-зеленому платті з морквяно соковитими від природи вустами, нагадувала мені якусь мавку, що, втомлена від цілоденних пустощів і забав, нарешті відкинулась на своєму ложі спочинку й повністю віддалася солодкому супокою. Я пив каву і споглядав її умиротворення.

* Як це трапилось?.. Я зустрів її на вулиці, коло самого входу у метро. Вона стояла у довгому, по самі кісточки, червоному платті коло дешевого кіоску й говорила по телефону. Побачивши її яскраву постать, я зупинився на півдорозі й чомусь пішов до кіоску. Протягом кількох секунд моєї швидкої ходи до сірої ятки я намагався гарячково збагнути, що ж саме так на мене вплинуло й змусило відмовитись від попередньої мети. Вона продовжувала розмову, розглядаючи своє віддзеркалення у брудній вітрині. Півхвилини – і я тримав у руці білу пачку цигарок. Я кинув палити ще десять років тому, але мені не спало на думку нічого кращого, що б можна було придбати у тому занедбаному кіоску. Я дістав одну цигарку й раптом зрозумів, що все одно не зможу її


підпалити. Отак тримав її перед своїми очима ще з півхвилини, думаючи про свої подальші дії, як дівчина раптом закінчила розмову й швидко закрокувала до дверцят метро. Я одразу поспішив за нею, однак вона так стрімко злетіла по кам’яних сходах на похмуру платформу й пірнула в найближчий вагон за мить до його відправлення, що мені нічого не лишилося, як розгублено подивитися услід від’їжджаючому поїзду метро. * Два – чи три? – тижні я приходив до того кіоску, купував цигарки й безжалісно псував собі легені. Я не знав, не розумів, проте відчував. Немов пес, що очікує приходу свого хазяїна. Коли хазяїн нарешті повертається, пес іде за ним. * Вона живе сама. Занедбана вітальня, брудний коридор, - так протирічить їй. Заходжу до кухні. Увесь стіл вкритий брунатними кільцями від чашок чи то з кавою, чи то з чаєм. Поверх тих візерунків велика чорна

книжка. Підходжу ближче. Біблія. - Я хочу померти. Здивовано обертаюсь. - На Різдво, - додає вона і посміхається, немов щойно сказала щось приємне й безтурботне. - Чому? - Смерть – це відсутність болю. Це звільнення. * Біль усюди. Повсякчас. Вперше я зрозумів це, коли ми вечеряли в одному з ресторанів у центрі міста. Ми прийшли сюди за моїм бажанням, і вона почувалася тут досить незручно. Якоїсь миті вона несподівано відклала виделку, зсутулилася й завмерла. Незважаючи на оточуючий гамір та музику, я чітко почув: - Нестерпно. * Має властивість тікати. Як тоді у метро. Вислизає з-під самих пальців. - Іди геть, - сказала, коли я прийшов до неї із власними речами. - Ти не хочеш жити у моєму будинку, - заперечив я. – тоді я буду жити у твоїй затхлій Богом забутій халабуді. - Тут більше Бога, ніж будь-де! - скрикнула вона. Я витяг з рюкзака свої капці й кинув на підлогу. - Іди геть! – повторила вона. – Я не дозволяю. - Я не питаю твого дозволу, і пішов до вітальні. Вона побігла за мною. - Ти… Я дійшов до диванчика, на апрель 2014  |  ипсуха  |  25


#ЧТИВО

якому спав вже кілька місяців, як лишався в неї ночувати. Вона підбігла впритул до мене. Зустрів її погляд. Очі. Жага до життя. Світло. - Я не піду, - повільно сказав я. – Маю бути поруч.

26  |  ипсуха  |  апрель 2014

* - Облиш мене, - повторює. Ніч. Щойно приніс їй у ліжко пігулки й воду. - Не можу – кажу, - ти у мене в крові.


* Коли я однієї ночі знайшов її посеред кухні, скривавлену та з ножом у руці, її очі не мали й натяку на сльози, а навпаки, випромінювали те світло, яке жило й палахкотіло всередині неї. Тоді вона сказала, що ніщо не має такий відвертий й справжній червоний колір, як кров. І додала, що хотіла виколупати мене звідти. За ті кілька місяців, що я її знав, вона заплакала лише один раз. Тоді, коли сказала про дитину, котра не має шансів народитися повноцінною. Здається, у той час ще грала музика. Щось класичне й таке, що виснажує душу та сприяє сльозам. То був початок січня. * День, коли я її звільнив, був прекрасним. Я ночував вдома, а зранку, прокинувшись, одразу підійшов до вікна й подумав, що саме таким – свіжим та духмяно-сонячним має бути цей день. В неї був чудовий настрій. Як виявилось, вона випила пігулку за кілька хвилин до мого приходу. За ніч, яку я був відсутній, вона причепурила кімнати. На кухонному столі лежала біла скатертина та стояло дванадцять страв. Сама ж вона була одягнена у зелену сукню, волосся ледь стримувалося червоною стрічкою. Біль облишив її ненадовго, і вона намагалася жити, доки ще був

час. Коли я вже вийшов від неї на вулицю й пішов додому, була ніч. Сріблясто-сіра, схожа величезне павутиння із краплями світла помаранчевих ліхтарів. * - Що тобі від мене? – втомлено спитав я. У вухах лунала музика. Безупинно, з тої миті як я звільнив її. Він знову почав щось гарячково казати, не пригадую, що. Погляд його розсікав мене на шматки, брови щомиті сіпалися угору, руки тремтіли, запальничка висковзувала з рук. Я ж бачив його мов крізь якусь пелену, теплу й шорстку, звуконепроникну чи, радше, звукоспотворюючу, позаяк зараз його постать скидалася більше на незграбну фігуру зі зламаного телевізора, звуки й зображення в якому злилися в єдину консистенцію. Я спостерігав за цим видовищем незворушно й безжурно, із божественним спокоєм. Він був її чоловіком? Братом? Батьком? - На цьому все й скінчиться, сказав він, і я раптом вийшов з трансу. - Що скінчиться? – за інерцією запитав. – усе тільки почалося. Він поглянув на мене, як на божевільного. - Ви повинні радіти, - несподівано для себе додав я. І знову впала біла пелена, і знову заграла музика. k @anamarkovych

Издатель: Студенческий Совет УНК «ИПСА». Главный редактор: Андрей Скороход Редакция: Алексей Атаманчук, Анастасия Балдынюк. Над номером также работали: Ольга Каминская, Анна Полянчикова, Валерия Разинина, Андрей Никитин, Дмитрий Силаев. Журнал распространяется бесплатно, на правах рукописи. Тираж 300 экземпляров. Ответственность за достоверность содержания материалов несут авторы. Редакция может не разделять мнение автора публикации. По всем вопросам обращаться по адресу: проспект Победы, 37, корпус 35, оф. 323 (3 этаж), 03056, г. Киев, Украина, тел.: (044) 599-52-67, studrada@gmail.com

апрель 2014  |  ипсуха  |  27

{


Profile for Andrey Skorohod

ИПСУХА #78  

Апрельский номер журнала УНК «ИПСА»

ИПСУХА #78  

Апрельский номер журнала УНК «ИПСА»

Advertisement

Recommendations could not be loaded

Recommendations could not be loaded

Recommendations could not be loaded

Recommendations could not be loaded