БІОФІЗИКА РЯТУЄ МЕДИЦИНУ Із часу відкриття світу мікробів основні зусилля медицини було спрямовано на боротьбу зі збудниками хвороб шляхом вакцинації, введення лікувальних сироваток, дезінфікувальних засобів, пізніше – сульфаніламідів, антибіотиків. І що ж? Патогенні мікроорганізми пристосувалися до нових умов, а лікарські засоби стали причиною появи багатьох «медикаментозних» хвороб, які, за даними ВООЗ, нині становлять уже близько третини загальної кількості захворювань у світі. Як виявилося, в арсеналі фармакології немає жодного засобу, що не давав би тих чи інших побічних реакцій. Але ж не ліками єдиними живе медицина. Їй може допомогти й біофізика.
ОСЬ ТАКІ У НАС ЗДОБУТКИ
Колеги професора Миколи Стражеска готові були вступити в дискусію з видатним терапевтом і кліні цистом, але стрималися, віддаючи належне його авторитету. Дуже здивувало хибне, на їхню думку, міркування професора: «Багато хто з молодих лікарів вважає: чим більше вони призначать хворому ліків, тим краще. Це глибока помилка». Але не один профе сор Стражеско так думав. Ще раніше, наприкінці ХІХ століття, майбутній Нобелівський лауреат, видат ний фізіолог Іван Павлов писав: «Коли я бачу рецепт, що містить прописи трьох і більше ліків, я думаю: яка темна сила закладена в ньому!» Пророчими були думки корифеїв, чи не так? Що ж змінилося за минуле століття? Сьогодні смертність від споживання ліків посідає у світі п’яте місце, при цьому в 41% випадків «меди каментозні» хвороби спричинені антибіотиками, за ними – сульфаніламідними препаратами. А в цілому, не зважаючи на розробку нових і нових препаратів, на збільшення кількості лікарів та середнього мед персоналу і зростання асигнувань на нашу галузь, захворюваність населення продовжує зростати, зо крема: хвороби крові та імунної системи за останні 15 років – на 34, серцево-судинної системи – на 94%. Ось такі здобутки традиційної фармакотерапії, хоча, по правді кажучи, річ не лише в ній. Умови життя людини неухильно ускладнюються: роз виток промисловості, антропогенне забруднення навколишнього середовища високотоксичними речовинами та інші екологічні проблеми часом при зводять до непередбачуваних наслідків. Традиційна медикаментозна терапія вже не задовольняє потреб медицини.
ЗАГАДКА ГІРСЬКОГО ПОВІТРЯ Тридцяті роки минулого століття. Науковці за снованого тодішнім президентом Академії наук України Олександром Богомольцем Інституту екс периментальної патології і біології досліджували ак туальні проблеми фізіології. Увага спрямовувалася на пізнання певних фізіологічних механізмів, подо вження життя людини. Один із найближчих учнів академіка Богомольця Микола Сиротинін вивчав природу гіпоксії: опти мальний якісний склад повітря міг бути лікуваль ним чинником, замінивши у багатьох випадках малоефективні пігулки та мікстури. Ця теза ученого підтверджувалась і простими життєвими спостере женнями. Досить було людям, котрі потерпали від порушень у діяльності серця, бронхіальної астми та деяких інших легеневих хвороб, пожити місяць у Кисловодську з його специфічним кліматом, як стан їхнього здоров’я суттєво покращувався. Микола Сиротинін уже зі своїми молодими учня ми досліджував і феномен довголіття населення гір ських районів країни: немало людей, котрим було вже за 100, ще працювали. Горяни не знали дороги до аптеки чи лікарні. У чому ж секрет? Відповідь мали дати фундаментальні наукові дослідження. І вони
розкрили цікаві закономірності. Експерименти на піддослідних тваринах показа ли, що після двох тижнів дихання повітрям зі зниже ним парціальним тиском кисню кровопостачання м’язів зростає на 30%, міокарда – на 64, печінки – 66, нирок – 73, а кори головного мозку – на 83%. Подаль ші дослідження підтвердили ті тенденції і на людях. У наукових експедиціях академіка Сиротиніна в гірські райони країни брав участь і один із його учнів та послідовників Вадим Березовський. Мимоволі ставши й альпіністом, молодий дослідник побував у малодоступних районах Кавказу, зібрав матеріал для наукової праці. Гори набагато збагатили його уявлення про потенціальні лікувальні можливості гірського повітря на певних висотах. Академік Микола Сиротинін залишив після себе багату наукову спадщину, заклавши, окрім усього іншого, й теоретичні основи оротерапії («орос» по ла тині – гори). Прийнявши естафету від свого учителя, В. Березовський усе своє життя присвятив біофізич ному напрямку в медицині. Вадим Якимович, нині заслужений діяч науки й техніки України, лауреат Державної премії України, член-кореспондент НАНУ, завідувач відділу клінічної патофізіології Інституту фізіології НАНУ, доктор медичних наук, професор, пішов далі свого вчителя – можливості біофізики «мобілізував» на службу клінічної медицини. Учений розмірковував: гори знаходяться далеко від переважної більшості хворих. Будівництво ж спеці алізованих санаторіїв вимагатиме багатомільйонних затрат, отож є нереальним. Ось так і виникла думка: а чи не можна було б скористатися здобутками біофізи ки й відтворити оте цілюще гірське повітря на рівнині. Минали роки напруженого наукового пошуку. Про блема виходила за межі медицини. Потрібна була спе ціальна техніка, якої у країні та й у світі не випускали. Вадиму Якимовичу вдалося зацікавити фахівців технічного профілю. До співпраці було залучено на уковців Інституту технічної теплофізики НАН Укра їни, НДІ штучного волокна. Спільними зусиллями вони створили апаратуру, обладнали експеримен тальний кабінет оротерапії. Після всебічних випро бувань та рішення Міністерства охорони здоров’я України його відкрили для лікування хворих у сто личній лікарні для вчених. Професор Березовський почав приймати пацієнтів.
КУРС ОРОТЕРАПІЇ ЧИ МІШОК ПІГУЛОК? Цей пацієнт прибув зі Львівщини. Почав спіл кування із професором дещо незвичайно: вибачив шись, розіслав газету на робочому столі вченого і висипав на неї вміст усієї своєї торбинки – якісь упа ковки, флакончики, з них утворилася чимала купа. – Оце одні з тих ліків, які мені призначали впро довж кількох років, – пояснив пацієнт. – Користі жод ної, зате з’явилися нові болячки… Львів’янин розповів, що у нього задавнена брон хіальна астма. На повне зцілення він, звичайно, і не розраховує, однак полегшення могло б бути. На
справді ж «ходіння по муках», по поліклініках та лі карнях тільки погіршило становище. Випадково до відався про лікування оротерапією, і знову з’явилася надія на полегшення… Полегшення справді настало. Повторний курс лі кування закріпив попередні результати. Львів’янин і досі шле лікареві-професору листи зі словами щирої вдячності. А Вадим Якимович із теплотою згадує свого учи теля академіка Сиротиніна: пророчими виявилися його слова щодо перспектив можливого практично го застосування оротерапії. Учитель прогнозував, що місцеве «гірське повітря» допоможе і в багатьох інших випадках. Такий випадок стався у лікувальній практи ці професора Березовського. Згорьована роками страждань мати привезла до нього малолітнього синочка Сашка. Діагноз приголомшливий – дитя чий церебральний параліч. До кого тільки не звер талася, де не пробували лікувати – позитивних зрушень не спостерігалося. Мати була б щасливою, якби Сашко хоча б упізнавав її. Інший не узявся б лікувати такого тяжкого хворого, аби невдачею не дискредитувати технологію, народжену багаторіч ною працею. А професор прийняв хлопчика, почав лікувати животворним повітрям особливого скла ду, яке нічим не поступалося природному гірському певних висот над рівнем моря. Кажу – певних висот, бо не будь-яке повітря в горах є цілющим. І що ж? Після закінчення курсу лікування маленький Саш ко почав упізнавати маму! Неможливо описати її щастя, як і радість ученого: біофізика таки у змозі допомогти медицині. Ця інноваційна технологія – інструментальна оротерапія – здатна підвищити резистентність ор ганізму до несприятливих умов навколишнього се редовища шляхом фізичного моделювання цілющих властивостей природного гірського повітря. Техно логія, породжена біофізикою, підтвердила свою лі кувальну ефективність у разі алергій різного генезу, бронхіальної астми, хронічних бронхітів, частих за студ, тривожних та депресивних станів. Помічною вона є і для відновлення фізіологічних функцій цен тральної нервової системи у випадку дитячого цере брального паралічу. Це – медичний аспект новації. Але заслуговує на увагу й економічний. Нескладно підрахувати, яку багатомільйонну економію коштів незамож ного населення забезпечить «гірське повітря з до ставкою додому». У хворих відпадає потреба їхати лікуватися десь за тридев’ять земель, коли такий кліматологічний міні-санаторій є змога відкрити й у своєму регіоні.
Тел.: (044) 423-02-60 vz@vz.kiev.ua www.vz.kiev.ua
«КИСЕНЬ» ФАРМАКОТЕРАПІЇ Із Вадимом Якимовичем ведемо розмову про пер спективи подальшого розвитку оротерапії, усього біофізичного напрямку в сучасній медицині. – Біофізика приховує в собі ще не повністю ви вчені, але перспективні шляхи відновлення здоров’я дорослих і дітей, – зазначає вчений. – І це особливо важливо, якщо взяти до уваги сучасний спосіб жит тя переважної більшості наших співвітчизників – відсутність інтенсивних фізичних навантажень на організм. Це призводить до зниження резервних потужностей міокарда, скелетних м’язів. Такий нефі зіологічний спосіб життя населення урбанізованих країн світу, попри всі розрекламовані фармакологіч ні засоби лікування, різко знизив стимулювальний вплив «м’язових гормонів» на внутрішні органи та імунну систему. Використовуючи сучасні технічні можливості інструментальної оротерапії, ми має мо змогу відтворити умови перехідної атмосфери, не виїжджаючи на місце, відвідати зону кисневого комфорту з метою зміцнення здоров’я і запобігання «хворобам цивілізації». – Збереження здоров’я населення за умов наростаючого техногенного забруднення середовища стає дедалі проблематичнішим. Створення нових лікарських засобів виявилося нездатним зупинити зростання захворюваності… – Саме за цих умов перед біофізичною медици ною й постають нові, відповідальні завдання. Досі ми вели мову про оротерапію. Але біофізика має у сво єму арсеналі й інші природні чинники: електричні, електромагнітні, акустичні впливи, лазерні, світлові та інфрачервоні промені. Це широке поле, що потре бує наукових досліджень. Перспективними є сучасні тенденції до впровадження у клінічну практику біо фізичних методів із метою поєднання фармакологіч них методів лікування з біофізичною дією на систе ми організму. Таке поєднання дасть змогу зменшити дози фармпрепаратів із їх шкідливими побічними реакціями. – Є й інші переваги біофізичних технологій? – Так, вони не створюють кумуляції небажаних речовин в організмі, не спричиняють звикання до них, як фармзасоби. А ще не насичують організм продуктами розпаду хімічних сполук. Про зростаю чий інтерес до біофізичного напрямку в нашій меди цині засвідчує й недавній VІІ міжнародний симпозі ум «Актуальні проблеми біофізичної медицини», що відбувся на базі Інституту фізіології НАН України. Обговорено підсумки зробленого, намічено програ му наукових досліджень на перспективу. Василь КАЛИТА, «ВЗ»
9
НОВІТНІ ТЕХНОЛОГІЇ
13 липня 2012 року