Page 1

ВАШЕ

ЗДОРОВ’Я

№10-11 (1138-1139) 23.03.2012 СЛОВО РЕДАКТОРА

Медична газета України

Газета МОЗ України і галузевої профспілки 

www.vz.kiev.ua

КРИВЕ ДЗЕРКАЛО АМБУЛАТОРІЙ СІМЕЙНОЇ МЕДИЦИНИ

Шановні наші читачі: медики, головні лікарі, менеджери від медицини та науковці! Ідея оновлення найстарішої медичної газети України визрівала давно, і найдоречніше було зробити це навесні, що й сталося. Ви тримаєте в руках перший номер у новому форматі. Він значно яскравіший, товстіший, якісніший, і не лише зовні, а й усередині. Тепер ви матимете можливість із номера в номер отримувати корисну інформацію зі світу медицини за допомогою зручного кольорового рубрикатора. Крім того, відтепер газета повністю відкрита до різних думок, навіть неочікуванно сміливих або непересічних. Разом нам хотілося б знаходити відповіді на складні запитання, обговорювати гострі теми та, зрештою, розширювати свій кругогляд, використовуючи отримані знання щодня заради головної та спільної нашої мети – лікування. Лікуйте з нами, вчіться з нами, дізнавайтеся з нами про все нове та корисне! Наталія ЩЕРБІНА, Головний редактор «ВЗ».

Ех, жаль, що, мабуть, ніхто й ніколи не назве ім’я ініціатора медичної реформи в Україні. Реформи, котра передбачала і таке нове для нас явище, як сімейна медицина і, відповідно, – амбулаторії сімейної медицини. Стор. 6–7

ДОЗВОЛИТИ НЕ МОЖНА ВІДМОВИТИ Сьогодні у світі проживає понад 1 млн людей із пересадженими органами. Трансплантація перетворилася із сенсації у вагомий напрямок практичної охорони здоров’я. Минула і трансплантаційна ейфорія – натомість суспільство почало більше перейматися прагматичними аспектами. Стор. 14–15

украинский борщ, бизнес-ланч или фаст-фуд? Объем потребления фармацевтических продуктов в Украине составляет почти 2 миллиарда упаковок ежегодно, что сопоставимо со многими категориями обычных продуктов питания. При этом 64% рынка составляет именно «съедобная» часть – лекарственные препараты и биологические добавки. Стор. 18–19

К вопросу

о врачебной ошибке

Врач должен четко понимать, что он делает правильно, а что неправильно с точки зрения закона. Это основополагающий принцип, поскольку осознанная позиция врача может предотвратить наступление неблагоприятных последСтор. 20–21 ствий.


ВАШЕ

23 березня 2012 року

ЗДОРОВ’Я

ГАЗЕТА МОЗ УКРАЇНИ І ЦК ПРОФСПІЛКИ

НОВИНИ

(виходить з 1990 року) Індекс 08198 для індивідуальних передплатників Індекс 60965 для підприємств і організацій СПІВЗАСНОВНИКИ ГАЗЕТИ: Міністерство охорони здоров’я України Профспілка працівників охорони здоров’я України ТОВ «Редакція газети «Ваше здоров’я» Свідоцтво про реєстрацію КВ №8202 від 10 грудня 2003 року

Видавець – ТОВ «Редакція газети «Ваше здоров’я»

Редакційна колегія

БЕРНИК М.П. генеральний директор ТОВ «Редакція газети «Ваше здоров’я» ЧЕРТКОВ Ю.І. – шеф-редактор ЩЕРБІНА Н.В. – головний редактор БАХТЕЄВА Т.Д. – голова Комітету Верховної Ради України з питань охорони здоров’я, заслужений лікар України, доктор медичних наук БЕРЕГОВИЙ Д.В. – головний лікар Волочиської ЦРЛ Хмельницької обл., заслужений лікар України, кандидат медичних наук БОЙЧУК Т.М. – ректор Буковинського державного медичного університету, доктор медичних наук, професор ВЕСЕЛЬСЬКИЙ В.Л. – помічник президента НАМН України, кандидат медичних наук, заслужений лікар України ВОРОНЕНКО Ю.В. – ректор НМАПО ім. П.Л. Шупика, доктор медичних наук, професор, академік НАМН України ГАРНИК Т.П. – директор Державного підприємства «Комітет з питань народної і нетрадиційної медицини МОЗ України», доктор медичних наук, професор ЗАБОЛОТНИЙ Д.І. – директор Державної установи «Інститут отоларингології ім. проф. О.С. Коломійченка НАМН України», доктор медичних наук, професор, академік НАМН України ЗАГОРІЙ В.А. – голова Наглядової ради ЗАТ «Фармацевтична фірма «Дарниця», завідувач кафедри промислової фармації НМАПО імені П.Л. Шупика, доктор фармацевтичних наук, професор ЗОЗУЛЯ І.С. – проректор з наукової роботи НМАПО ім. П.Л. Шупика, доктор медичних наук, професор ЗОЗУЛЯ Ю.П. – директор Інституту нейрохірургії НАМН України, академік НАМН України КНЯЗЕВИЧ В.М. – голова правління Української ліги сприяння розвитку паліативної та хоспісної допомоги, доктор медичних наук КОВАЛЬ В.М. – голова Профспілки працівників охорони здоров’я України КОВАЛЬЧУК Л.Я. – ректор Тернопільського державного медичного університету ім. І.Я. Горбачевського, доктор медичних наук, професор, членкореспондент НАМН України МІШАЛОВ В.Г. – завідувач кафедри хірургії №4 НМУ ім. О.О. Богомольця, доктор медичних наук, професор МОСКАЛЕНКО В.Ф. – ректор Національного медичного університету імені О.О. Богомольця, доктор медичних наук, професор, академік НАМН України, віце-президент НАМН України ПИРІГ Л.А. – професор кафедри нефрології НМАПО імені П.Л. Шупика, доктор медичних наук, професор, членкореспондент НАН України, академік НАМН України ПРОДАНЧУК М.Г. – директор Інституту екогігієни і токси-кології імені Л.І. Медведя, доктор медичних наук, професор, член-кореспондент НАМН України УСІЧЕНКО І.Г. – президент Товариства Червоного Хреста, кандидат медичних наук, заслужений лікар України ЧЕКМАН І.С. – завідувач кафедри фармакології Національного медичного університету імені О.О. Богомольця, членкореспондент НАН і НАМН України ЩЕГЛОВ В.І. – директор Науковопрактичного центру ендоваскулярної нейрорентгенохірургії НАМН України, заслужений лікар України, академік Всесвітньої академії комплексної безпеки

2

◆ КІРОВОГРАДЩИНА

ЛІКУЄМО ПО-НОВОМУ Олена КОБЕЦЬ, власкор «ВЗ»

Уперше за останнє десятиліття Кіровоградська область отримала від держави солідну грошову допомогу для підсилення медицини регіону. Зокрема, на ці гроші було придбано сучасний ангіограф для судинного центру обласного кардіологічного диспансеру, гамма-камери для онкодиспансеру, 3 сучасних реанімобілі та 20 цифрових рентгенапаратів. – Гамма-камера дає можливість діагностувати у пацієнта наявність метастаз, ураження органів, а також контролювати процес перебігу хвороби, – зазначив головний лікар Кіровоградського обласного онкологічного диспансеру Костянтин Яринич. – Наявна в нас гамма-камера – радянського виробництва, а придбана апаратура – найновітніша, аналогів якій в Україні взагалі не існує. Вона іде у комплекті з томографом, тобто це два апарати, які доповнюють один одного, але водночас можуть працювати індивідуально. Схожих відділень в Україні – одиниці, та що там казати, всього по державі близько чотирьох десятків ліжок цього профілю, 12 із них – у нашому регіоні. Наразі ми приймаємо пацієнтів із інших областей – Донецької, Черкаської, з Криму. Щойно почне працювати гамма-камера, ми зможемо позиціонувати себе як

локальний центр із надання таких послуг. Потребувала область і ангіографа – апарата, який використовують у кардіохірургії для діагностики та оперативних втручань на судинах і клапанах серця, виявлення та лікування онкологічних захворювань судинної патології мозку, нижніх кінцівок, нирок, кишечнику. – Придбання ангіографа для нашого регіону – це насамперед можливість виконувати пацієнтам коронарографію з подальшим стентуванням (очищення судин), а у

◆ Харківщина

перспективі – аортокоронарне шунтування (метод лікування ішемічної хвороби серця), – наголосила головний лікар Кіровоградського обласного кардіологічного диспансеру Ганна Сухомлин. – Таке втручання дає змогу відновити серцевий кровообіг в обхід звужених і закупорених коронарних судин, завдяки чому забезпечується постачання серця кров’ю і киснем. Серед тих, хто уже отримав ці сучасні рентгенустановки, – міська поліклініка №5 та лікарня швидкої медичної допомоги.

◆ КИЇВЩИНА

ЧИ ПИТИМУТЬ КИЯНИ

ЧИСТУ ВОДУ?

ХАЙ РОДИНА РОСТЕ! У Харкові в рамках реалізації національного проекту «Нове життя – нова якість охорони материнства та дитинства» на базі лікувального та навчально-діагностичного корпусу обласної клінічної лікарні відкрито регіональний перинатальний центр третього рівня. Тепер здоров’ю жінки і немовляти приділятиметься ще більша увага. Створено відділення інтенсивної терапії вагітних, роділь та породіль, відділення інтенсивної терапії новонароджених, яке до того ж дооснащене медичним обладнанням та апаратурою, сучасну жіночу консультацію, пологове відділення з індивідуальними пологовими залами та операційними, відділення постнатального догляду та реабілітації новонароджених, зокрема недоношених. Загальна кількість ліжок у регіональному перинатальному центрі – 140, у тому числі 90 акушерських та 30 гінекологічних. УНІАН.

Це питання останніми днями хвилює як пересічних мешканців столиці, так і представників контро­ люючих структур. Нагадаємо: 4, 14, 16 березня один із заводів Житомирської області скинув стоки з формальдегідом та іншими хімікатами в річку Уж. Проблема в тому, що ця річка впадає у Прип’ять, а Прип’ять – у Київське водосховище. За декілька кілометрів розташований водозабір, через який у столичні крани потрапляє вода. Отже, проблема надзвичайно серйозна. Про це повідомив глава асоціації риболовів України Олександр Чистяков. – Вода з річки Уж може потрапити до Києва приблизно за 40 днів. Але ми тримаємо ситуацію під контролем: у разі потреби будуть використані додаткові реагенти для очищення води, – сказала радник глави правління

«Київводоканал» Вікторія Яковлєва. – Екологи підтвердили, що визначена концентрація й кількість хімічних речовин не є загрозою для дніпровського питного водозабору міста Києва, – наголосив начальник Головного управління з надзвичайних ситуацій КМДА Віталій Пшеничний. – Міська санепідемстанція посилила контроль за якістю питної води, вона відповідає всім стандартам. У випадку погіршення ситуації будуть використані ресурси плавучої насосної станції «Роса300», яка зможе забезпечити подачу води на Дніпровські очисні споруди з Десни, – додав він. У Мінекології повідомили, що на сьогодні вода у річці Уж в районі села Вороневе чиста, скидів зі зливного колектора Коростенського заводу МДФ (головного винуватця надзвичайної ситуації) немає. УНІАН.

www.vz.kiev.ua


ВАШЕ

23 березня 2012 року

ЗДОРОВ’Я

◆ ІВАНО-ФРАНКІВЩИНА

◆ Сумщина

З’ЯВИЛАСЯ НАДІЯ

ОБЕРЕЖНО: АСК!

Цього року в Сумському обласному центрі служби крові запрацював єдиний у регіоні апарат «Amicus» (виробництва США), призначений для отримання концентрату тромбоцитів від донорської крові. Цей апарат, вартістю 1,5 млн гривень, украй необхідний онкохворим та пацієнтам із гематологічними захворюваннями, особливо – маленьким пацієнтам гематологічного відділення обласної дитячої клінічної лікарні, де щорічно проводиться 50–60 переливань. – Апарат для отримання концентрату тромбоцитів «Amicus» працює успішно, – повідомив обласний трансфузіолог, головний лікар обласного центру переливання крові Віктор Любчак. – За цей час від донорів здійснено 6 заборів концентрату тромбоцитів. (Від одного донора, залежно від фізичних даних та групи крові, можна отримати від 2-х до 4-х і більше доз тромбоцитів.) Тепер родичам хворих не потрібно їздити по тромбоконцентрат до інших областей України.

Ірина ДРУЖУК

Група вчених Івано-Франківського національного медичного університету довела, що ацетилсаліцилова кислота (АСК), яку приймають в основному люди з серцево-судинними захворюваннями, може погіршити дихання, аж до бронхіальної астми та задухи, повідомляє кореспондент Укрінформу. За словами доктора медичних наук, професора, завідувача кафедри радіології з курсом радіаційної медицини Івано-Франківського національного мед­ університету Валер’яна Рижика, над вивченням порушення метаболізму арахідонової кислоти

при «аспіриновій тріаді» вчені працювали більше чотирьох років. Дослідження проводились на електронному, генетичному та мікроскопічному рівнях. Особливо  медики брали до уваги стан хворих, які приймають АСК. «Є люди, які все життя вживають АСК і ніяких наслідків немає, а є люди чутливі до АСК, у котрих порушується метаболізм арахідонової кислоти, яка починає негативно впливати на обмін речовин, і тоді наступають ці патологічні зміни», – говорить Валер’ян Рижик. Він стверджує, що відкриттям прикарпатських науковців зацікавився увесь світ,

бо це патологія, яку досі не вміють лікувати. Втім, дослідження вчених – це лише перший етап великої роботи. «Нині колектив працює над тим, щоб знайти засіб і можливість ліквідувати «аспіринову тріаду» в людей, що страждають від бронхіальної астми та інших хвороб, які залежать від АСК», – повідомив Валер’ян Рижик. За його словами, це відкриття буде особливо важливим для людей, які страждають від недуг органів дихання. Наразі вчені прагнуть знайти можливість нормалізувати арахідонову кислоту в організмі людини.

◆ Хмельниччина

АВТОМОБІЛЬ ЗДОРОВ'Я Олена Щегельська Хмельницька обласна дитяча лікарня отримала новий реанімобіль (вартістю 900 тисяч грн), оснащений усім необхідним для надання високоспеціалізованої невідкладної медичної допомоги важко хворим дітям. Автівка – подарунок голови облдержадміністрації Василя Ядухи. «Ми проаналізували кількість викликів. На жаль, ця цифра зростає: якщо 2010 року їх було 960, то 2011 – вже близько 1200. Оновлення матеріально-технічної бази, зокрема, автомобілів та реанімобілів, дозволить краще піклуватись про здоров’я дітей», – наголосив він.

◆ КІРОВОГРАДЩИНА

БЕЗ РАДОНУ

ЖИТТЯ КРАЩЕ Олена КОБЕЦЬ

На Кіровоградщині один із найвищих показників онкологічної захворюваності в Україні. Серед причин, за припущеннями експертів, – поклади урану на території регіону та робота уранодобувних підприємств, що негативно впливає на радіаційний фон і якість питної води. Наукового обґрунтування причин високого рівня онкозахворювань тривалий час не було. Саме тому Кіровоградська облдержадміністрація ініціювала проект «Стоп-радон». Щоб прояснити ситуацію, було проведено ряд круглих столів, підписано меморандум про співпрацю

www.vz.kiev.ua

між обласною владою, міжнародним фондом «AICM» і французькою випробувальною лабораторією I’NSERM, Інститутом гігієни та медичної екології ім. О.М. Марзєєва Національної Академії медичних наук України. – Проектом «Стоп-радон» передбачено дослідити рівень радону у школах, дитсадках, лікарнях за допомогою 1950 спеціальних приладів, розроблених фахівцями Інституту гігієни та медичної екології ім. О.М. Марзєєва. Близько шес­тисот перших радонових датчиків уже встановлено, – сказав голова Кіровоград-

ської облдержадміністрації Сергій Ларін. – Прилади вимірюватимуть рівень радону в приміщеннях протягом місяця, а потім їх відправлять на розшифровку до інституту. Закінчити проект планується у травні нинішнього

року. На основі зібраних даних буде визначено рівень негативного впливу радону на здоров’я людей, також спеціалісти інституту спільно із іноземними колегами проведуть у школах та дитячих садках майстер-класи, де на-

вчать дітей та дорослих боротися із радоном. У найближчій перспективі – розробка комплексної протирадонової програми, спрямованої на зменшення рівня онкозахворюваності в Кіровоградській області.

3

НОВИНИ

Обласний центр служби крові


ВАШЕ

23 березня 2012 року

ДИСКУСІЙНИЙ КЛУБ

ЗДОРОВ’Я

Шановні читачі! Відкриваючи «Дискусійний клуб», ми ставили за мету дати кожному лікарю можливість висловитися з приводу наболілого. Тема нашого наступного обговорення «Скільки лікарів потрібно Україні»? Чекаємо ваших листів на адресу: м. Київ, 03179, вул. Уборевича, 19-А, офіс 3, редакція газети «Ваше здоров’я» або на e-mail: vz@vz.kiev.ua

МЕДРЕФОРМА ХТО «ЗА», ХТО «ПРОТИ», ХТО «УТРИМАВСЯ»? «Медична реформа в Україні стартувала» – гасло, яке не сходить зі шпальт преси і лунає з усіх трибун. Реформи набирають обертів – факт, що тішить ініціаторів нововведень і насторожує громадськість. Бо те, в який спосіб це відбувається, подобається далеко не всім, а чим закінчиться експеримент – прогнозувати ніхто не береться. Сьогодні ми спробували вислухати різні точки зору на те, як втілюються реформи в практичну охорону здоров’я.

ЕТАПИ ВЕЛИКОГО ШЛЯХУ Реформування галузі відбувається кількома етапами. Етап перший – створення законодавчої бази для здійснення реформ. У 2011 році було прийнято закони – про внесення змін до Основ законодавства про охорону здоров’я та про порядок проведення реформування системи охорони здоров’я у пілотних регіонах. Проекти ще двох законів – про заклади охорони здоров’я та систему екстреної медичної допомоги повернуто на доопрацювання. Підготовлено усі заплановані на 2011 рік нормативно-правові акти та нормативи для розбудови системи та впровадження реформи. Оптимізовано процедуру ліцензіювання та акредитації ЛЗ, посилено контроль якості і стандартизацію медичної допомоги (впродовж 2011 року прийнято понад 40 протоколів лікування). Етап другий – структурна реорганізація та розвиток первинного рівня медичної допомоги, створення ЦПМСД. У пілотних регіонах уже функціонує мережа таких центрів – станом на початок 2012 року в Україні було створено 160 ЦПМСД (у Він­ ницькій області – 27, Дніпропетровській – 53, Донецькій – 71; м. Києві – 9). Одночасно відбувається пе­­ре­­оснащення та забезпечення автотранспортом лікувально-профілактичних закладів тощо. Крім того, розробляється нова система оплати праці лікарів, які працюють у пілотних регіонах (тарифна ставка плюс доплати за якість і обсяг робіт). У пілотних регіонах активно запроваджують

4

програми місцевих стимулів для медичних працівників. Етап третій – структурна реорганізації екстреної та вторинної медичної допомоги, зокрема, організація госпітальних округів у пілотних регіонах (у 2012 році), а також визначення пунктів тимчасового базування бригад швидкої медичної допомоги. Одночасно зі структурно-організаційною перебудовою змінюватиметься система фінансування охорони здоров’я (первинний рівень фінансуватиметься з бюджету міст і районів, екстрена, вторинна і третинна допомога – з бюджету області). До кінця 2012 року завершиться підготовка територіальних планів створення системи екстреної медичної допомоги в усіх без винятку регіонах. До того ж часу в усіх регіонах буде створено центри ПМСД. Етап четвертий – здійснення реформ у непілотних областях, які з урахуванням пілотного досвіду розпочнуться не раніш 2014 року. Однак уже сьогодні у непілотних областях заклади охорони здоров’я сільської місцевості передано на баланс районних рад. Заплановано, що вже у 2012 році вони (з урахуванням пілотного досвіду) створюватимуть ЦПМСД, займатимуться реорганізацією первинки, а починаючи з 2013 року, роз­ будовуватимуть систему екстреної медичної допомоги. МОЗ проводить моніторинг процесу реформування у пілотних регіонах, щоб уникнути ризиків та оперативно знайти найоптимальніші шляхи виходу зі складних ситуацій.

КОСТЯНТИН НАДУТИЙ:

«ЛІКАРІ НЕ РОЗУМІЮТЬ» Про проблеми й перспективи реформування галузі – наша розмова з начальником відділу профілактики та первинної медичної допомоги Департаменту лікувально-профілактичної допомоги МОЗ України Костянтином НАДУТИМ. – Що конкретно зроблено в напрямку реформування галузі? – Досить багато. Напрацьовано системну законодавчу та нормативно-правову базу для формування в Україні нової моделі первинної медичної допомоги. Це закони, урядові рішення, накази та методичні рекомендації. Частина наказів є юстованими, тобто обов’язковими для дотримання (для пілотів), частина – примірними, їх можна застосовувати по всій Україні, там, де для цього є передумови – готовність місцевих органів влади, керівників і колективів, там, де проведена відповідна підготовча робота з населенням. – Лікарі нарікають, що буква закону не завжди вписується у реалії... – На жаль, розуміння суті реформи, її кроків недостатнє. Ми це спостерігаємо на конкретних прикладах, коли є і нормативно-правова, і методична база, але робиться не зовсім так, або зовсім не так, або не в повному обсязі. Реформа – це не косметичний ремонт. Будь-яка система, яка не розвивається, не змінюється разом з середовищем, руйнується і гине. Потреба в змінах в охороні здоров’я існувала ще за радянських часів. Процес державотворення в Україні повинен був супроводжуватися модифікацією усіх соціальних інститутів, у т.ч. і громадської охорони здоров’я. Проте натомість (якщо не згадувати чисельні і доволі успішні локальні експерименти в рамках ініціатив місцевих громад або міжнародних проектів) щодо цього були здебільшого розмови й благі побажання. Галузь хронічно не

встигала адекватно і вчасно реагувати на суспільно-політичну й економічну динаміку, і поступово відбувалась її деградація (йдеться про кадровий потенціал, технологічну та матеріально-технічну базу). Можна, безумовно, пишатися наявністю певної кількості надсучасних клінік і продовжувати нарощувати їх потенціал, але більшість лікарів працює у звичайних медичних закладах і більшість пацієнтів лікуються також там. У сьогоднішні реалії діяльності закладів охорони здоров’я справді жодна буква закону не вписується. У нашій ситуації краще все ж таки реалії виправляти, а не букву закону під них перекроювати. – У разі якщо лікарні закриваються, куди рухатися? – Ми спостерігаємо певну динаміку кількості закладів. Наприклад, відбувається реорганізація в амбулаторії ФАПів, що обслуговують понад 1000 населення. Це добре й доцільно там, де наявний репродуктивний потенціал прикріпленого населення. Протилежні умови – депопуляція населених пунктів, природно, зумовлює інші рішення. Не потрібно лише рубати з плеча – викидати людей на вулицю. На цьому наполягає керівництво держави. До того ж «безперспективні» медичні заклади можуть бути вельми перспективними як медикосоціальні – вони й сьогодні здебільшого виконують саме цю функцію. Механізми такої трансформації потребують свого вирішення. А лікувати хворих потрібно там, де «кипить» медична практика. Чи ж можна забезпечити дотримання медичних стан-

дартів у дільничній лікарні, якщо навіть не всі районні лікарні у змозі їх дотримати? За цим стоїть не просто ефективність медичної допомоги, а й передусім її безпека для пацієнтів. – А чи реально реформувати систему без фінансових вкладень у цей процес? – Я б не сказав, що реформи не мають матеріальної підтримки. Держава виділила на це близько 700 млн грн, лише первинна ланка в пілотних регіонах отримала 327 млн грн на оснащення у 2012 році. Уже влітку може розпочатися комплектація закладів обладнанням. У 2012 році акцент зроблено на первинці й екстреній допомозі. Утім коштів завжди не вистачатиме, охорона здоров’я – затратна галузь. – Однак, схоже, що ми штурмуємо реформування галузі. – Зроблено лише перший крок – структурне формування первинної медичної допомоги в пілотних регіонах. Попереду впровадження в пілотах нового механізму оплати праці – це дуже складний, але абсолютно необхідний процес. Якщо медики первинки не відчують позитиву від реформи у вигляді покращення оплати праці, то навіщо увесь цей клопіт? Реформування ж вторинного рівня є набагато складнішим. Покращення фінансового й матеріально-технічного забезпечення разом з іншими заходами на первинному рівні створить умови для того, що первинний рівень візьме на себе

www.vz.kiev.ua


ВАШЕ

23 березня 2012 року

ГОЛОВОКРУЖЕНИЕ ОТ «УСПЕХОВ» Юрий Зинчук, заведующий Новозарьевской семейной амбулаторией Старобешевского района Донецкой области Стартовала реформа здра­ воохранения. Хотя на сегодняшний день говорить о системе здравоохранения в полном смысле этого слова я бы не рискнул. Полная раздробленность, отсутствие вертикали управления, резкая нехватка финансовых средств, административный произвол на местах – все это привело к хаосу и неопределенности в медицине. Особенно пострадало сельское звено. Реформы в здравоохранении необходимы и их нужно проводить немедленно. В свое

время при содействии европейских организаций была разработана реформа здравоохранения, которая была апробирована в ряде областей Украины и представлена созданием неприбыльных некоммерческих предприятий, фондодержанием, изменением финансирования, каждая амбулатория должна была получить полную юридическую и хозяйственную самостоятельность. Семейная медицина должна быть экипирована по последнему слову, ставилась задача максимально

ДОГОРИ НОГАМИ Юрій ШЕРЕМЕТА, головний лікар ЦПМСД Вінницького району

Найбільшою помилкою у реформуванні охорони здоров’я є те, що їх проводять не знизу вгору, а навпаки, – в ідеалі первинний рівень повинен формувати вторинний, а потім обидва вони формують третинний. Хоча суть реформи полягає в розмежуванні функцій між рівнями медичної допомоги та пріоритеті амбулаторно-поліклінічної допомоги, уже на першому етапі реформ не проведено розмежування функцій між первинною та вторинною ланкою в питанні надання допомоги вузькими спеціалістами (невролог, хірург, акушер-гінеколог тощо), особливо на рівні госпітального округу, де при лікарні інтенсивного лікування функціонуватиме консультативно-діагностичний центр – або самостійно, або в її складі. Це ускладнює проведення профоглядів, у тому числі дітей, які можливі лише в консультативно-діагностичному центрі, оскільки вузькі спеціалісти та діагностичне обладнання будуть перебувати там, а не в центрі ПМСД. Основне завдання ЦПМСД – профілактика та раннє виявлення хвороб, однак повною мірою центри з цим не впораються: відсутня діагностична апаратура (УЗД, фіброгастроскоп), лабораторна та рентгенологічна служби, (рентген, ФГ); немає вузьких спеціалістів, що надають первинну медико-санітарну допомогу, і виїзних бригад для проведення профілактичних оглядів у ФАПах та амбулаторіях. Пацієнт, який хоче отримати лікування, буде змушений звертатися до сімейного лікаря тричі: для огляду та отримання направлення на обстежен-

ня; отримання направлення на консультацію до вузького спеціаліста; для корекції лікування. Пропоную створити у базовій амбулаторії ЗПСМ відділення діагностики (бажано мобільне) і відділення профілактики та збереження здоров’я сім’ї. Наступною важливою проблемою є те, що кошти на лікування психічно хворих, онкохворих, хворих на ЦД, кардіологічні, ревматологічні, пульмонологічні захворювання не може бути закладено до бюджету ЦПМСД, оскільки ці контингенти хворих перебувають на диспансерному обліку в спеціалістів консультативної поліклініки, а не Центру ПМСД. Пропоную розмежувати районні й обласний бюджети в питанні виділення коштів на безкоштовне амбулаторне лікування та врахувати це під час формування бюджету за програмно-цільовим методом. Оскільки первинний вихід на інвалідність є основним критерієм якості та ефективності профілактичної роботи серед населення, направлення пацієнта на МСЕК повинно бути тільки в компетенції сімейного лікаря, який враховує рекомендації лікарів-консультантів другого рівня, а не навпаки. Також пропоную зберегти посади лікарів-стоматологів при ЦПМСД. Врахування цих аспектів зніме напругу у суспільстві і серед медичних працівників амбулаторно-поліклінічної ланки, а також наблизить спеціалізовану допомогу до пересічного громадянина, який урешті-решт повірить у дієвість та необхідність реформування медицини.

ЗАМОВТЕ СЛОВО Олег МУСІЙ, голова Громадської РадиМОЗ України, президент Всеукраїнського лікарського товариства

На моє переконання, реформування охорони здо­ров’я розпочнеться тільки після підбиття підсумків експерименту в пілотних регіонах. Адже в прийнятих двох законах, на підставі яких проводиться експеримент, навіть не прописано поняття «реформа». Ми ж повинні бути законослухняними громадянами, тобто керувати-

www.vz.kiev.ua

приблизить квалифицированную врачебную помощь к населению, повысить мотивацию медицинских работников. Вроде все шло своим чередом, и вдруг... все, что наработано, дало крен, и понеслась наша «реформа» невесть куда. Специалисты семейной медицины были отстранены от данного действа, на передний план выступили кабинетные чиновники и экономисты, замечания и предложения преднамеренно не берутся во внимание, идет полное разрушение и без того разрушенного здравоохранения. В районе на 50 тысяч населения, где реально работают 2 семейных врача, мы создаем Центры-

ся законодавством, а не мріями про бажане. Тож справжня реформа розпочнеться з 2015 року, нинішній період можна назвати підготовкою до неї. Багато ініціатив і змін, що відбуваються на місцевому рівні, схожі на самодіяльність. Успіху від реалізації реформ можна досягти лише в разі системного підходу до їх впровадження.

Одним із наслідків реформування повинен бути баланс в управлінні системою охорони здоров’я, а це, на жаль, поки що не передбачено. Потрібно, щоб адміністративна функція, яку зараз виконує галузеве міністерство й управління на місцях, була розділена між професійними корпораціями (лікарськими, медсестер

первички, в которых набираем минимум по 20 должностей административного аппарата. Разрушили юридическую самостоятельность амбулаторий, где была нормально налажена работа, заключены договора, а Центры до ума не довели. Теперь по старым печатям рецепты не отпускают, потому что амбулатории не самостоятельные, а вошли в состав Центров. А по новым печатям лекарств не дают, потому что Центры не имеют лицензии на медицинскую практику и наркотические вещества. Кто понесет персональную ответственность за такое издевательство над людьми?

РАЗРУШИМ, А ЗАТЕМ? Владимир ТРУНОВ, главный врач КУ «Запорожская ЦРБ» Несмотря на развернутую в прессе дискуссию по реформированию здравоохранения, по получаемым директивным документам администраций разных уровней можно прийти к выводу, что по поводу предстоящих реформ могут быть только два мнения: мнение «сверху» и ошибочное. Основоположник эко­но­мических реформ в Китае Ден Сяо Пин относительно различных экономических систем говорил: «Не важно, какого цвета кошка, лишь бы она ловила мышей». Такой трудолюбивой «кошкой» в системе сельского здравоохранения являются центральные районные больницы. На них возложены функции, которые большинство ЦРБ успешно выполняют. Система реформирования, предлагаемая сейчас, предусматривает разрушение центральных районных больниц, причем руками местных администраций с участием территориальных органов здравоохранения. Деление центральной районной больницы на 2 юридических лица (стационар и центр первичной медико-санитарной помощи) при создании райздравотделов приведет не к экономии бюджетных средств, а, наоборот, к увеличению расходов. Экономия может быть достигнута только при закрытии коечного фонда центральных районных больниц и создании госпитальных округов. Но при ликвидации стационаров ЦРБ и создании госпитальных округов, расположенных на значительном расстоянии, существенно уменьшится доступность стационарной медицинской помощи жителям села. Или в угоду реформированию ради реформ будем действовать по принципу: «Можно было бы работать, если бы больные не мешали»?

тощо). Їм потрібно делегувати невластиві для міністерства повноваження. Адже будьяка монополізація призводить до того, що з’являються охочі керувати галуззю в ручному режимі – в умовах ринкової економіки й розвиненої демократії це неможливо. Коли в нашій країні буде впроваджено загальнообов’язкове державне медичне страхування, неодмінно постане завдання запровадження такої інституції, як лікарське самоврядування. Всеукраїнське лікарське товариство ініціювало подання такого законопроекту до Верховної Ради України, але наштовхнулося на те, що без

загального реформування системи охорони здоров’я він не буде сприйнятий. Чи не головне питання: хто буде втілювати реформи? А з медичними кадрами у нас колосальна проблема, яка поки що зовсім не розв’язується. Навіть у пілотних регіонах проблема кадрів «відсунута» на другий план, і це є суттєвим недоліком експерименту. Силове впровадження реформ приречене на поразку. Для їх підтримки потрібне професійне самоврядування, яке допоможе в підготовці кадрів, професійному та соціальному захисті медичних працівників. І лише в такому контексті можливий успіх майбутніх реформ.

5

ДИСКУСІЙНИЙ КЛУБ

більший обсяг роботи, що зменшить навантаження на вторинний рівень, екстрену допомогу і, відповідно, створить більш сприятливі умови для подальшого реформування. Прогнози – річ невдячна, але якщо діяти впевнено і послідовно – подержавницькому – на всіх рівнях влади, то з першим етапом можемо впоратися у цьому році, напруження, пов’язане з перебудовою, зменшиться, з’являться перші позитиви. – Що ж найбільше гальмує реформи? – Передусім несприйняття, нерозуміння власних вигод, можливостей і перспектив з боку медиків. До медиків дослухається й населення. Відчутна потреба в збільшенні інтенсивності роз’яснювальної роботи. До МОЗ надходить багато запитань, які стосуються здебільшого елементарних речей і часто свідчать про те, що запитувачі (у т.ч. керівники) недостатньо володіють нормативно-правовою базою реформи. Через це їх уявлення, а відтак, і дії гальмують або навіть спотворюють процес реформування. При цьому не рідкість, коли замість оперативного розв’язання проблем, що виникають під час реорганізації конкретного закладу, його працівники у відповідь на свої запитання і часто цілком обґрунтоване невдоволення чують: «Усі питання і претензії – до Міністерства». Гадаю, слід звернути увагу на кваліфікацію, мотивацію і відповідальність керівного складу первинної ланки. Ми приділили увагу запровадженню нової системи оплати праці лікарів і медсестер, що надають первинну медичну допомогу, надалі обов’язково слід поширити це і на керівників. Потрібні достатньо сильні аргументи й мотивації (як позитивні, так і інші), щоб не тільки ентузіасти та оптимісти, а й кожен пересічний медик і керівник закладу почав працювати ефективно і якісно в інтересах громади і держави.

ЗДОРОВ’Я


ВАШЕ

23 березня 2012 року

ДИСКУСІЙНИЙ КЛУБ

ЗДОРОВ’Я

КРИВЕ ДЗЕРКАЛО АМБУЛАТОРІЙ СІМЕЙНОЇ МЕДИЦИНИ Ех, жаль, що, мабуть, ніхто й ніколи не назве ім’я ініціатора медичної реформи в Україні. Реформи, котра передбачала і таке нове для нас явище, як сімейна медицина і, відповідно, – амбулаторії сімейної медицини. А з’явилися ці амбулаторії вперше у 50-тисячному Комсомольську Полтавської області і зарекомендували себе навіть дуже непогано. Зрозуміло чому: місто невелике, компактне, організоване; оскільки працюють заводи, то робочі колективи відраховують частину коштів на утримання амбулаторій. Мабуть, завдяки такому успіхові, колишній мер цього міста, а нині мер київський Олександр Попов вирішив перенести досвід Комсомольська на столицю із населенням більш як 4 мільйони (із незареєстрованими). Для цього було обрано два експериментальних райони: Дарницький і Дніпровський. З того часу, з дня у день, прес-служба КМДА почала видавати переможні реляції про відкриття у Києві амбулаторій сімейної медицини, причому у всіх районах – Солом’янському, Свя­тошинському... На відкриття однієї амбулаторії із місцевого бюджету виділяється ні багато ні мало – 1 мільйон гривень! А згідно із вказівкою міського очільника, таких кабінетів у Києві до 1 квітня 2012 року мало б відкритися аж сто!

6

Сергій УХАЧЕВСЬКИЙ, власкор «Ваше здоров’я»

ФІНАНСИ Й ЕКОНОМІКА Його звати Микола, і стоїть він з табличкою на шиї «строїтєльні роботи» біля ринку «Юність». Я довго його вмовляв розповісти про те, як він робив ремонт в одній із амбулаторій. Але, посилаючись на «комерційну таємницю», він мовчав. Потім, спокусившись пропозицією гарячого обіду, довго намагався до когось додзвонитися, щоб погодити інтерв’ю, але колишній начальник не захотів із ним розмовляти, тож Микола з чистою совістю поділився: – Наш бригадир купував усе на гуртові – китайські умивальники, плитку, клей – усе, за копійки… Кажеш, мільйон на кабінет? Ну, може, він і мав мільйон, бо їздив на крутій машині. Нам за місяць роботи дали по дві тисячі гривень. Ліпили як могли. Ну, на мої прикидки, ремонт обійшовся у… ну, максимум тисяч сімдесят – це максимум максимумів… Не доларів, а гривень… І ніхто нас офіційно на роботу не влаштовував – працювали на

чесне слово. Як він там закривав кінці, не відаю. – Ремонт хоч більш-менш якісний? – А я знаю? Триматися буде якийсь час… позашивали стіни сайдингом, побілили стелі… Зрозумій: які гроші, такий і ремонт. Я тут не вин­ ний. Але для себе такий ремонт я б не робив. Більше з Миколи я не міг нічого витягнути. Але у мене в голові не складався дебет з кредитом. Була надія, що принаймні кабінети ці оснащені новою апаратурою. Але… Мабуть, я ходив не тими дорогами і не у ті кабінети, в котрі ходить вище начальство. Не пішов я у розрекламовані амбулаторії, як, наприклад, на вулиці Перова, 10, що її нещодавно з помпою відкрили, не пішов у амбулаторії, котрі працюють уже давно – «до реформи»… А пішов, за порадою товариша, куди ноги начальство не заносять. Дарниця. Маленьке холодне приміщення. Три кабінети, одна лавка. У черзі до лікаря, крім «гіпертонічних» бабусь, що голосно одна од-

ній скаржаться на свої болячки, мама з дитинкою. Питаю, як її тут обслуговують. – Прекрасно, – іронізує. – Уявіть, їду сюди за три квартали, щоб отримати направлення на аналізи, потім – у поліклініку, щоб здати аналізи, а через три дні – знову сюди за результатами. І люди… – стишила голос, – півдня треба з цими бабами висидіти, щоб потрапити до лікаря. Ніхто не пропустить. Намагаюся пройти до лікаря, поспілкуватися з ним і зробити фото. Дізнавшись, що я з газети, слізно просить не робити фото і не записувати розмову на диктофон. – Боже, – сплескує руками, – та у мене ж діти! Бовкну щось зайве, мене одразу – з роботи! Ні, я вас прошу, не треба фотографувати!.. Я погоджуюся в обмін на відвертість. – Та яке там у нас обладнання… Ваги, тонометр, самі бачите… Комусь дали, а нам… З поліклінік що було, те й віддали. Ну, а що у наших поліклініках?.. Обладнання старе – перевозити й

то страшно, щоб дорогою не розвалилося. Та тут і ставити ніде! Ой, що там казати… Та й який із мене сімейний лікар? Усе життя терапевтом відпрацювала. А тут – діти. До них потрібно педіатра! А у нас три лікарки і всі терапевти. Не знаю, не вірю я у цю реформу. Вийшовши із амбулаторії, зрозумів, що економічна складова тут провисає. Це нетрі, які розгрібати має КРУ і Рахункова Палата. Тому залишимо це їм. Можливо, кадри, висококваліфіковані лікарі перекривають нестачу апаратури й обладнання? Рухаймося далі.

www.vz.kiev.ua


ВАШЕ

23 березня 2012 року

Показова амбулаторія. Тут справді є що показати: гінекологічне крісло (майже нове, йому років 10), кардіографветеран, здаються новими тільки ремінці й присоски. І молоденька лікарка. Із незрозумілих причин теж не хоче давати інтерв’ю і фотографуватися. Мотивує це так: – Я не так давно в Києві, тут свої порядки, мало що... Може, ви щось не те напишете. Та й що я можу сказати… Закінчила «сімейну медицину», працюю тут півроку. Обіцяють дати житло. Людей у нас небагато – тисячі півтори. Чим тут добре? Подалі від начальства і менше писанини різної. Що не знаємо – посилаємо в поліклініку. Там профільні спеціалісти. А я ще навчуся дивитися жінок на гінекологічному кріслі і

буду приймати як акушергінеколог. Я не знайшовся, що на це сказати і порадів за чоловіків: дівчина не претендує на «уролога». – Знаєте, людям добре, що ми поруч, – продовжила лікарка, – у нас уже із самого ранку приходять жіночки: комусь треба вколоти папаверин, комусь тиск поміряти… Лікарняні відкрити. Район у нас не такий активний – молоді мало, все старички та молоді мами. З дітками складно, я не беруся, ліпше нехай їх подивляться в дитячій поліклініці. Була тут одна мама, нервова така вся. Із Франції приїхала. Щеплення треба було дитині робити. Ходилаходила, щось вимагала. То тільки на третій місяць Манту їй у поліклініці нашій зробили. А так – у нас усе добре. І реформи, які проводяться, мене цілком влаштовують.

ДИСКУСІЙНИЙ КЛУБ

ПРОФАНАЦІЯ, або КАДРИ ВИРІШУЮТЬ ВСЕ

ЗДОРОВ’Я

ДІАГНОЗ ФАХІВЦІВ

РЕАЛІЇ І НАСЛІДКИ Вийшовши із цієї амбулаторії, я навіть дещо порадів, що молодь оптимістично дивиться у майбутнє, але зіштовхнувся із двома охочими до розмови літніми жіночками. Познайомилися, розговорилися. Лариса Петрівна мене ошелешила зізнанням: – Я зараз усе розкажу, а ви пишіть, і хай усі знають, що то я сказала! Ото ходять сюди наші баби тиск міряти і тільки чергу займають. А хто справді хворий, то ще попробуй до якогось лікаря потрапити! Колись вони всі у поліклініці були, а тепер – бігай шукай по району! Я вже й сюди не ходжу – одразу в швидку.

www.vz.kiev.ua

– Тобто лікарів «розкидали» по амбулаторіях... – А я про що?! Якщо треба пройти якесь серйозне обстеження, а ми – люди немолоді, і всі хворіємо, то так: і до кардіолога, і до ендокринолога, і до уролога, і пішло поїхало. Колись було як: узяв талончика, і собі знаєш, коли і до якого лікаря маєш піти у поліклініці. Так, черги були, але ми не ганяли, як ті коні по району! З нашими ж ногами... – Перегіби на мєстах, – резюмувала її подруга Ольга Іванівна. – Скоро по знахарках підемо, – і до мене. – А мене, дитино, то тільки швидка й рятує, спасибі їй. Находжуся по амбулаторіях та поліклініках, прийду додому, а серце – «тьоп-тьоп,

тьоп-тьоп». Ну, все, думаю, відгуляла ти, бабо, своє. Та зберу якось кості до купи, і дзвоню «103». Рятують. Поки. А то чула, що й їх закривати будуть… Дзвінок на «швидку». Цікавлюся, на скільки в районі зменшилася кількість викликів – у зв’язку із відкриттям амбулаторій. Мовчанка довга. Чути розмову диспетчера з кимсь із «компетентних товаришів». До мене долинає його лайливий голос: «Кажи як є, нехай знають, що у нас робиться!» Відповідь: – У процентах не скажу. Порахуйте самі: якщо колись у нас на добу було до ста викликів, то тепер по сто п’ятдесят. Ось таке зменшення… в бік збільшення.

Знову анонімність і недовіра. Схоже, наша медицина перебуває у стані підпільної організації. Говорять тільки «без диктофона». Мій співрозмовник – «завідуючий поліклінікою в одному з районів Києва», так і запишіть, просить він. І відразу ж продовжує думку: – Ці амбулаторії нікому не потрібні! Відмивання грошей! У нас забирають спеціалістів, апаратуру, на яку ми і так не багаті. А потім що? А потім, коли вся ця реформа провалиться, ми вже точно не повернемо своє обладнання. І що головне: ніхто за це не відповідатиме. Чому? Та тому, що реформа не має постаті, яка її проводить і відповідає за неї. Міністри змінюються, тому ніхто не вийде і не скаже: я за це взявся, я це буду продовжувати, я й відповім за все перед суспільством! Нещодавно відбулося засідання, на якому похвалялися підсумками реформування столичної медицини. Виявляється, керівники ГУОЗ задоволені своєю роботою. А чому б ні? У процесі реструктуризації, крім нових амбулаторій сімейної медицини, було створено ще дев’ять центрів первинної медико-санітарної допомоги і п’ять консультативно-діагностичних центрів.

ТЕМА ДЛЯ РОЗДУМІВ Коли верстався номер, надійшла офіційна інформація зі звіту ГУОЗ: дефіцит лікарів у Києві становить 3000 осіб, середнього медперсоналу – 5547 осіб. І мова йде не про лікарів сімейних. Не вистачає спеціа-

А що насправді? Лікарів пересаджували з одного кабінету в інший, іноді поєднуючи прийоми офтальмолога із педіатром. Де логіка?! Ну, а сімейна медицина взагалі, як та посмішка чеширського кота: у нас вона існує за відсутності сімейних лікарів! Підготовлені за півроку навчання у КМАПО сімейні лікарі? А ви б пішли до такого лікуватися? Навіть десант із двохсот сімейних лікаріввипускників якогось медуніверситету Київ не врятує. А знаєте, який бюджет виділено на один візит пацієнта до сімейного лікаря?.. Аж 50 копійок! Тому, як лікар, скажу так: пацієнтка (у нашому випадку реформа) скоріше мертва, ніж жива. Діагноз, котрий поставив мій співрозмовник, звісно, спірний. Між показухою – з одного боку, і недоліками – з іншого, десь посередині стоїть істина. Котра свідчить: реформи потрібно проводити. Але проводити їх, не ріжучи по живому і не у режимі шокової терапії. Бо реформаторів багато, а народу в Україні що не день – то менше. А так хочеться дожити до світлого майбутнього, щоб побачити результати цих реформ не у кривому дзеркалі, і хоча б на рівні амбулаторій сімейної медицини. лістів різних галузей! Насамперед – із лікування хвороб, які посідають провідні місця за рівнем смертності: серцевосудинна патологія, онкологія, алкогольна патологія, особливо у жінок і підлітків. Хіба це саме те, що під силу лікувати у сімейних амбулаторіях???

Зачепила стаття? Не лишайтеся байдужими – можливо, саме ваша думка допоможе змінити ситуацію. Чекаємо ваших листів на адресу: м. Київ-179, вул. Уборевича, 19-А, оф. 3. E-mail: vz@vz.kiev.ua

7


ВАШЕ

23 березня 2012 року

ЗДОРОВ’Я

ОНКОЛОГІЯ

«ПРОФЕСІОНАЛЬНИЙ» РАК Епідеміологічні дослідження підтверджують зростання онкозахворюваності й особливо у великих індустріальних центрах. Як стверджують фахівці, це пов’язано зі збільшенням впливу на населення канцерогенних чинників навколишнього середовища та неналежних умов виробництва. Йдеться про таку патологію як «професіональний» рак. Де його витоки? Які шкідливі чинники сприяють його поширенню, як запобігти захворюваності? Ці та інші питання висвітлює авторитетний учений – директор Інституту медицини праці академік НАН, НАМН України Юрій КУНДІЄВ. – Юрію Іллічу, яка поширеність онкопатології по регіонах України? – Найбільше – у Кіровоградській, Донецькій, Дніпропетровській, Луганській, Запорізькій областях. Якщо розглядати по галузях промисловості, то це гірничодобувна, газова, металургійна, хімічна, нафтопереробна. – Тобто, найбільша онкозагроза – в регіонах із високою екологічною забрудненістю? –  Так. Значна частина онкопатології пов’язана з умовами професіональної діяльності людей, що підтверджено і Міжнародною організацією праці. А ось дані Міжнародного агентства по вивченню раку: не менш як 600 хімічних речовин та їхніх сполук різних виробництв слід розглядати, як потенційно канцерогенні. Це, зокрема, виробництва, де на людину діють миш’як, азбест, кадмій, нікель, хром, бензол і його похідні та ін. За допомогою досліджень встановлено й найбільш типові для виробничих канцерогенів види пухлин та органи-мішені: ангіосаркома печінки (у разі дії на організм вінілхлориду), рак верхніх дихальних шляхів (дія брому), лейкози (дія бензолу) та інші. – Чи має «професіональний» рак якісь притаманні йому особливості? – Річ у тім, що професіонально зумовлені новоутворення не мають якихось особливих клінічних проявів, що й утруднює визначення тактики і стратегії лікування. Отож для встановлення діагнозу лікар має поцікавитися, чи працював робітник на онконебезпечних виробництвах, а якщо так, то з якими канцерогенами, протягом якого часу. Більш повні, достовірні відомості надасть виробнича документація, у якій докладно охарактеризовано умови праці пацієнта, результати атестації його робочого місця, дані динамічного контролю за виробництвом, здійснюваного санепідслужбою. Труднощі встановлення професійно зумовлених захворювань пов’язані ще і з тривалістю періоду їхнього розвитку. Ретроспективний

8

аналіз відповідних даних може допомогти з’ясувати, чи був раніше у робітника контакт із хімічними речовинами. Це дасть змогу лікарям визначити етіологію виникнення пухлини і стратегію адекватного лікування. – Науковці Інституту медицини праці НАМНУ проводять дослідження у цьому напрямку... – Так, і результати підтверджують те, що основою виникнення та розвитку «професіонального» раку є праця на канцерогенно небезпечних виробництвах в умовах тривалого, понад десять років, контакту з певними хімічними агентами високої концентрації. Нерідко на виробництві спостерігається й комбінована, поєднана, дія на організм кількох канцеронебезпечних чинників унаслідок недосконалості технологічних процесів, порушень техніки безпеки. – Юрію Іллічу, що, на Вашу думку, як представника профілактичної медицини, слід робити, аби поставити надійний заслін «професіональному» раку? – Проблема професіональної онкопатології мала б стати потужним імпульсом для удосконалення, модернізації виробництва, поліпшення медичного обслуговування робітників. У такому напрямку діють у багатьох країнах. Потрібно налагодити постійний контроль за наявністю канцерогенних агентів у повітрі робочої зони. Проблема канцерогенів із позиції їх реальної небезпеки на людський організм має соціальну значимість і потребує розробки широких та ефективних заходів. До розв’язання цієї суспільної проблеми потрібно активніше залучати гігієністів і токсикологів. Важливо забезпечити широку гласність, аби робітники були поінформовані про реальну ситуацію, знали, як уникнути шкідливої дії промислових канцерогенів тощо. – Яка нормативно-пра­ вова, наукова база з цих питань існує на сьогодні? – Це передусім «Перелік речовин, продуктів, виробничих процесів, побутових та природних чинників, канце-

рогенних для людини». Його розробили фахівці провідних науково-дослідних установ гігієнічного та онкологічного профілів. Але багато чого ще належить зробити. Потрібно налагодити чіткий облік у зв’язку з поширеністю зазначеного професійного захворювання, чому має передувати санітарно-гігієнічна паспортизація канцерогенних виробництв, визначити робочі місця, які піддаються дії канцерогенних речовин. У ході паспортизації доцільно дотримуватися принципу пріоритетності: ступінь канцерогенної небезпеки наявних шкідливих чинників, рівень забрудненості робочої зони канцерогенами та ін. – Учені допомагають вам у розв’язанні цієї наболілої проблеми? – Гігієністи й токсикологи спільно з ученими-онкологами розробляють сучасні підходи до санітарно-гігієнічної паспортизації промислових підприємств, готують документи, які полегшать визначення професіонального походження онкозахворювання. Україна приєдналася до Базельської, Роттердамської та Стокгольмської конвенцій, які передбачають обмеження використання не­ безпечних для здоров’я речовин. Нам належить провести повну інвентаризацію небезпечних речовин, моніторинг і навколишнього середовища, і здоров’я населення. На промислових підприємствах слід замінити застарілі технології виробничих процесів на нові, сучасні, екологічно безпечні. Саме життя вимагає й перепрофілізації низки промислових підприємств, зокрема тих, що випускають свинцеві акумулятори, конденсатори, які містять шкідливі поліхлоровані біфеніли, ртутовмісні прилади та ін. Нарешті потрібна міжвідомча програма, яка б спрямовувала, координувала об’єднані зусилля гігієністів і екологів, фахівців виробництв і лікарів-практиків, мобілізувала всіх причетних до обговорюваної соціально-медичної проблеми на результативну боротьбу за зниження професіональної онкопатології.

А ЯК «У НИХ»?

Сесія генеральної конференції Міжнародної організації праці, що відбулася у 1974 році, прийняла конвенцію з питань професіональних ракових захворювань, рекомендації «Про боротьбу з небезпекою, спричинюваною канцерогенними речовинами у промислових умовах, та заходи профілактики», де зазначено: особи, котрі на виробництві піддаються дії канцерогенних чинників, мають бути поінформовані про це. Слід уникати контакту з негативними чинниками, а також вжити заходів щодо заміни канцерогенних агентів на безпечніші для здоров’я. Питання охорони праці та здоров’я працівників, боротьби з професіональними захворюваннями, і зокрема онкологічними, є невід’ємною складовою стратегій країн Євросоюзу, США. Цікавим є досвід Великої Британії, Фінляндії та США. ВЕЛИКА БРИТАНІЯ. Проблеми медицини праці розв’язуються за стратегією безпеки здоров’я на робочих місцях. У країні після прийнятих генеральною конференцією Міжнародної організації праці рекомендацій, свого Закону про охорону праці сталися істотні зміни: модернізували систему управління ризиками на виробництві, Комісія з охорони та безпеки праці потурбувалася, аби до кожного працедавця та робітника було доведено відповідну, щодо канцерогенної

безпеки, інформацію, налагодила випуск санітарноосвітніх матеріалів, у яких роз’яснювалися положення Закону про охорону праці. США. Тут підведено підсумки реалізації Стратегії охорони здоров’я та безпеки робочих місць на період 2006-2011років.Міністерство праці розробило нові довготермінові стратегії охорони здоров’я робітників з боку негативних канцерогенних впливів насамперед у гірничодобувній, хімічній промисловості. Разом із жорсткими санкціями за порушення трудового законодавства з охорони праці (багатотисячні штрафи) запроваджено профспілковий облік можливих негативних чинників впливу на здоров’я, спеціальні федеральні програми для потенційно небезпечних секторів промисловості: консультаційні, освітні, тренінгові та інші. ФІНЛЯНДІЯ. Тут діє чітка організація управління охороною здоров’я, визначено механізми впровадження системи контролю професіональних ризиків з допомогою профспілок. На кожному робочому місці ведеться профспілковий облік можливих чинників (фізичних, морально-психологічних), потенційно небезпечних для здоров’я. До процесу виховання у молоді основ управління професіональними ризиками залучають молодіжні організації, профспілки, школи та інші навчальні заклади.

Підготував Василь КАЛИТА, «Ваше здоров’я».

www.vz.kiev.ua


ВАШЕ

23 березня 2012 року

ЗДОРОВ’Я

«ДОНОВІТ-ВС» ПРОТИПУХЛИННА КОМПЛЕМЕНТАРНА ТЕРАПІЯ ОНКОПАТОЛОГІЙ но до програми лікування хворого якомога раніше і тривала вона до повної стабілізації стану здоров’я пацієнта. Починаючи з 2003 року, ми використовуємо препарат «ДоновітВС», який виготовляється на основі кореня борця. За 10 років лікування онкологічних хворих цими пігулками отримано непогані результати. Приймати «Доновіт-ВС» рекомендується у доопераційний та післяопераційний періоди під час реабілітації онкохворих, оскільки він гальмує ділення ракових клітин та їх метастазування, а також як радіопротекторний і засіб, що підтримує імунітет хворого. Препарат «Лідавіт-ВС» застосовується в тих самих випадках, що й «Доновіт-ВС», найбільш доцільно – в разі раку легенів, горла, щитоподібної залози одночасно з «Доновітом-ВС». Дослідження Науково-дослід­ ного інституту експериментальної діагностики і терапії пухлин Російського онкологічного центру ім. М. Блохіна та 5-річні дослідження Інституту експериментальної патології, онкології і радіобіології ім. Р. Кавецького показали затримання росту деяких пухлин до 65– 70%, метастазування – на 93%. Клінічні застосування «ДоновітуВС» в Головному військово-ме­дич­ ному клінічному центрі (протягом 5 років) і в Київському міському онкологічному диспансері продемонстрували стабільно позитивний вплив на хворих, подовживши дея-

ким пацієнтам життя на 3–4 роки. Результати досліджень розміщено на нашому сайті. Позитивні результати лікування «Доновітом-ВС» і «Лідавітом-ВС» підштовхнули мене і моїх колег до пошуку нових форм цих медичних препаратів, унаслідок чого було створено крем «Доновіт-ВС3», який під час проведення променевої терапії злоякісних пухлин значно зменшує місцеві променеві реакції й ушкодження шкіри, а також больовий синдром на цих ділянках, крім того, він справляє протизапальний ефект у разі метастатичного ураження зовнішніх лімфовузлів. Слід зазначити, що препарат «Доновіт-ВС» зміцнює імунітет і таким чином впливає не на окремі органи, а на весь організм: підвищуються працездатність, захисні функції, поліпшується робота головного мозку, міцнішає пам’ять. Особливо доцільно приймати ці препарати людям похилого віку, адже з роками організм старіє, зменшується його опірність різним хворобам, зокрема інфекційним. Корисні препарати і для профілактики різних захворювань, насамперед раку. Протягом місяця, після 1–2-місячної перерви, курс потрібно повторити. Хочу ще раз наголосити, що і «Доновіт-ВС», і «Лідавіт-ВС» виготовлено на рослинній основі, без застосування різних хімічних сполук.

Коментар спеціаліста Начальник відділення променевої терапії Головного військового клінічного госпіталю Міністерства оборони України, лікар вищої категорії Олександр Бутрим. – Клінічні показники препарату «Доновіт-ВС» дуже високі: позитивний результат спостерігається під час обстеження та лікування хворих зі злоякісними пухлинами різної локалізації. До відома. У Парижі з 1 по 5 лютого 2010 року відбувся 21-й Міжнародний конгрес, присвячений питанням боротьби з онкозахворюваннями. Конгрес об’єднав учених та лікарів з усього світу, які поділилися своїми напрацюваннями та новими досягненнями у лікуванні раку. Зокрема, заслужений лікар України, доктор медичних наук В.В. Собецький та начальник відділення променевої терапії Головного військового клінічного госпіталю Міністерства оборони України, лікар вищої категорії О.І. Бутрим тему своєї доповіді присвятили клінічній практиці застосування препарату «Доновіт-ВС» у лікуванні пухлин головного мозку.

ОНКОЛОГІЯ

За даними ВООЗ, Україна посідає в Європі одне з провідних місць як за кількістю хворих на рак, так і за смертністю від нього. Щороку в нашій країні реєструють понад 160 тисяч випадків раку, тобто 470–480 щодня, і кожен рік цей діагноз позбавляє життя майже 90 тисяч наших співвітчизників. Про те, як із цією недугою можна боротися, розповідає керівник відділення Головного військово-медичного клінічного центру Міністерства оборони України, доктор медичних наук, заслужений лікар України Володимир Собецький. В Україні, за інформацією ВООЗ та Національного інституту раку, майже 39 відсотків хворих помирають на першому році лікування (у США 26 відсотків), а виживання протягом 5 років становить лише 41,4 відсотка (у США 64 відсотки). Чому в них ліпші показники? З-поміж багатьох переваг американської медицини варто виділити те, що там широко застосовують комплементарну медицину. Як відомо, класичне лікування пухлин базується на оперативній методиці, променевій і хіміотерапії. Останнім часом активно впрова-

джують комплементарну медицину – додаткову терапію на біологічній основі. Вона зарекомендувала себе як високоефективний і перспективний спосіб лікування практично всіх онкологічних хворих. Базується комплементарна протиракова терапія на застосуванні рослинних препаратів, які мають підвищені антиканцерогенні властивості, ензимів, мікроелементів, певних вітамінів, також гомеопатії та інших методів, що посилюють імунітет, зменшують побічні дії опромінення та хіміотерапії. Одночасно із зазначеними ефектами ці препарати призупиняють ріст ракової пухлини, а також запобігають рецидивам і метастазуванню. Унаслідок комплементарної про­тиракової терапії стабілізується і поліпшується загальний стан і самопочуття хворого, зникають біль, нудота, запаморочення, слабкість, депресія, безсоння, відновлюється апетит. Важливо відзначити, що біологічні методи лікування раку добре комбінуються з класичною терапією і дають змогу уникати застосування потужних знеболювальних засобів, парентерального харчування й інвалідизації пацієнтів, які дотримуються активного способу життя і нормально переносять пов’язану зі стресом і ускладненнями, але вкрай потрібну, променеву чи хіміотерапію. Спираючись на досвід німецьких медиків, слід зазначити, що надзвичайно важливо, аби комплементарну терапію було включе-

З питань придбання «До­но­вітуВС», «Лідавіту-ВС» та крему звертатися на адресу: Київ, проспект Героїв Сталінграда, 6, корпус 4, тел.: 537-78-41. Докладніша інформація на сайті: www.aksomed.kiev.ua

тел./факс: (044) 456-40-70

e-mail: office@kvants.com

456-66-75

www.kvants.com

м. Київ. Ліцензія: ОВ № 010458 від 25.03.2011 р.

Авторизований дилер «Заводу рентгенівського обладнання «КВАНТ», м. Харків Комплекс рентгенівський діагностичний КРД 50 «INDIascop» / «INDIascop -01»

цифрова графія та томографія

Комплекс рентгенівський діагностичний КРД 50 універсальний «INDIagraf»

Комплекс рентгенівський діагностичний КРД 50 «INDIascan-01»

Комплекс рентгенівський діагностичний КРД 50 «INDIascan»

(спеціалізований для флюорографії) цифрова рентгенографія

(спеціалізований для флюорографії) цифрова рентгенографія

Автомобілі з апаратами рентгенофлюорографічними «INDIars-M» на базі автобуса

скопія, графія та томографія

Дентальний рентген RX DC (MyRay, Італія)

Комплекс рентгенівський діагностичний КРД 50 «INDIagraf-01»

Рентгенівські випромінювачі до томографів та рентгенівських апаратів. (GE, Siemens, Philips, Elscint, Picker і т.д.)

цифрова графія

А09202 «Богдан» цифрова рентгенографія

АПАРАТ ПЕРЕСУВНИЙ Комплекс рентгенівський діагностичний КРД 50 «INDIagraf-02»

Обладнання вироблено в Україні

www.vz.kiev.ua

9


ВАШЕ

23 березня 2012 року

НЕЙРОХІРУРГІЯ

ЗДОРОВ’Я

ЯК «ОЖИВИТИ» ТРАВМОВАНІ НЕРВИ Людмила БЕЗВЕРХНЯ, «Ваше здоров’я».

У 30-річного Володимира Орлика було попереду ціле життя. Тільки яке? Уже протягом двох років після травми спинного мозку чоловік був прикутий до ліжка. Крім важких спогадів про сповнене здоров’я, планів і сподівань минуле, що завдавали мук душі, щодня виснажував тіло нестерпний біль, втамувати який допомагали лише різні знеболювальні. Невже це триватиме вічно? – не давало спокою запитання... Щоб полегшити страждання хворого, лікарі прийняли рішення імплантувати в його тіло електростимулятор (один з дієвих методів боротьби з больовим синдромом). Результат був надзвичайним. У хворого не тільки минув біль, а й з’явилися незначні рухи в кінцівках (раніше була лише чутливість). Цей випадок, який стався 2002 року в клініці відновної нейрохірургії Інституту нейрохірургії ім. А.П. Ромоданова АМН України, підштовхнув колектив учених до глибокого дослідження можливостей методу електростимуляції саме за травм спинного мозку та активного його практичного застосовування.

ПОНАД 600 ОПЕРАЦІЙ – На сьогодні вже проведено понад 600 операцій із застосуванням електростимуляції за травм спинного мозку, – розповідає керівник клініки відновної нейрохірургії Віталій Цимбалюк. – Приблизно 10% хворих почали ходити, в інших – значно покращилася якість життя. Наші пацієнти – здебільшого молоді люди, які потрапляють сюди внаслідок ДТП, виробничих, побутових травм тощо. Завдання співробітників клініки – не тільки врятувати їм життя, а й, що найголовніше, – допомогти надалі адаптуватись до суспільних відносин (декого знову вчимо розмовляти, чути, бачити, обслуговувати себе),

щоб людина не залишилась повним інвалідом, подальша доля якої залежатиме від рідних чи близьких. Метод електростимуляції був відкритий ще в 60-х роках минулого століття для стимуляції спинного мозку з метою зняття больових синдромів. Але ми перші у світовій практиці почали використовувати його для лікування наслідків травм спинного мозку. Відвідавши один із закордонних конгресів, присвячених цій темі, я зацікавився розробками і результатами. Підкупило, що технології – малоінвазивні, тобто не потребують глибоких розтинів у разі оперативних втручань. Також – дозволяють пришвидшити відновлення периферійних нервів, які є посередниками між центральною нервовою системою й іншими органами. Тоді виникла ідея – запровадити закордонний досвід в українську практику нейрохірургії.

керівник клініки відновної нейрохірургії Віталій Цимбалюк

люка заглибилась у вивчення методу. З часом до них приєднались кандидат медичних наук, лікар-нейрохірург Юрій Ямінський та кандидат медичних наук, лікар-нейро-

Пошук, довжиною понад 5 років, завершився розробкою інженерамиелектронниками київської лабораторії ВЕЛ електродів і портативних електростимуляторів для боротьби з болем, вартість яких була в 20 разів нижчою, ніж у закордонних!

кандидат медичних наук, лікар-нейрохірург Юрій Ямінський

10

У ПОШУКАХ СВОЇХ КУЛІБІНИХ Та, як це нерідко буває, від ідеї до її втілення минають роки. Група фахівців (доктор медичних наук, лікар-нейрохірург вищої категорії Ігор Третяк, доктор медичних наук, лікар-нейрохірург вищої категорії Микола Сапон) під керівництвом Віталія Цимба-

хірург Юлія Цимбалюк. Головна проблема, з якою довелося стикнутися, – дороговартісні конструкції (за кордоном операція із застосуванням електростимулятора коштує понад 20 000 у.о.). Отже, вихід був єдиний: знайти вітчизняних кулібіних і розробити власну конструкцію, яка була б доступною україн-

ським пацієнтам. Пошук, довжиною понад 5 років, до якого було залучено чимало фахівців, завершився розробкою інженерами-електронниками київської лабораторії ВЕЛ електродів і портативних електростимуляторів для боротьби з болем, вартість яких була в 20 разів нижчою, ніж у закордонних! Тепер, навіть ті хворі, які були приречені залишатись прикутими до ліжка, отримали шанс знову відчути своє тіло. З 2002 року (після випадку з Володимиром Орликом) метод почали застосовувати у лікуванні пацієнтів з невгамовними больовими синдромами, ушкодженнями периферійних нервів, а також у разі травмування спинного мозку. ПРОГРАМА-МАКСИМУМ І МІНІМУМ – За 10 років ми напрацювали певні критерії, що допомогають спрогнозувати результат лікування, який залежить від важкості травми, ділянки травмування (шийний, грудний, поперековий відділи хребта), від стану спинного мозку під час операції, – роз-

www.vz.kiev.ua


ВАШЕ

23 березня 2012 року

ДО КЛІНІКИ ПРИЇЗДЯТЬ ІЗ-ЗА КОРДОНУ Більша частина пацієнтів клініки – українці. Звертаються по допомогу і з-за кордону. Один з останніх хворих – 23-річний мотогонщик зі Швейцарії Бенуа. Два роки тому під час спортивних змагань він отримав травму шийного відділу хребта. Вирок швейцарських лікарів був категоричним: хлопець залишиться прикутим до ліжка на все життя. Але таке майбутнє Бенуа, який звик боротися до кінця, не влаштовувало. Разом з друзями почав шукати вихід. Як відомо, хто шукає, той знаходить. Незабаром він дізнався про українську клініку

відновної нейрохірургії, де виконують унікальні операції. Півроку тому йому імплантували електростимулятор. Минулого місяця він удруге приїжджав в Україну для обстеження. Результат відчутний – запрацювали руки. Хлопець сподівається, що згодом зможе почати ходити. Розробкою вітчизняних учених зацікавилися в Росії. Є фірми, готові працювати за нашими технологіями. Фахівці з Росії вже пройшли навчання в стінах Інституту нейрохірургії. Українські лікарі їздили до ближнього зарубіжжя з лекціями, проводили майстер-класи. МЕТОД ПРОСТИЙ І ДІЄВИЙ – Суть методу полягає у тривалій електростимуляції периферійних нервів та сплетінь, спинного мозку, ділянок головного мозку з метою зняття невропатичних больових синдромів, а також для відновлення функцій ушкоджених структур центральної та периферійної нервових систем (нервів, сплетінь, головного та спинного мозку), –

НЕЙРОХІРУРГІЯ

повідає лікар-нейрохірург Юрій Ямінський. – Електростимуляція дозволяє «оживити» травмовані нерви, ті, які не померли, а лише «заснули», і примусити їх працювати знову. За добу відновлюється лише 1 міліметр нерва. Отже, процес одужання тривалий – 7–10 місяців. Удома хворий паралельно проходить реабілітацію, виконує комплекс спеціальних вправ. Для пацієнтів з ушкодженням спинного мозку ми ставимо таку програму-мінімум: добитись розгинання рук у ліктях, відновити функцію кисті (це дозволяє їм самостійно сідати, переміщатись із ліжка в крісло-качалку, одягатися, роздягатися, користуватися комп’ютером, мобільним телефоном). Також є програма-максимум: нормалізація функцій тазових органів, зокрема сечового міхура, та відновлення чуттєвих та рухових функцій нижніх кінцівок.

ЗДОРОВ’Я

керівник клініки відновної нейрохірургії Віталій Цимбалюк Нейростимулятор

тродами, які безпосередньо вшиваються до ушкодженого нерва. Протипоказань до оперативного втручання не-

Електростимуляція дозволяє «ожи­­ вити» травмовані нерви, ті, які не померли, а лише «заснули», і примусити їх працювати знову.

говорить Віталій Цимбалюк. – Під час операції підшкірно вводиться невеличка антенаприймач розміром як 5-копійкова монета з двома елек-

багато, зокрема: нагноєння в уражених ділянках, індивідуальна непереносність матеріалів конструкції, цукровий діабет у стадії декомпенсації.

Антена-приймач

Відновлення функцій уражених структур відбувається за рахунок багатоканальної вибіркової їх електростимуляції у програмному режимі пучками електричних імпульсів з певними параметрами. Причому робити це потрібно вже вдома: тричі на день по 15 хвилин, прикладаючи до місця з імплантованої «антени» блок генератора імпульсів (з’єднаний із пультом керування). За розміром він подібний до мобільного телефону. Після користування заряджається від електромережі. Отже, метод простий і дієвий. Після курсу лікування, якщо пацієнт задоволений результатом, за його

бажанням антену можна вилучити з тіла, але можна й залишити, ніякої шкоди від цього немає. До речі, за кордоном імплантується весь пристрій, він працює на батарейках, які з часом потрібно замінювати, а це ще одна операція. На досягнутому ми не зупиняємось. Зараз відпрацьовуємо метод електростимуляційного лікування хвороби Паркінсона. Це глибинна мозкова стимуляція, яка здійснюється шляхом імпульсного впливу на ділянку мозку, що відповідає за рухи. Але це окрема сторінка, яку з часом ми обов’язково напишемо.

НАУКА ДАРУЄ ШАНС Cучасна нейрохірургія невпинно рухається вперед, розвиваючи нові напрямки. Один із них – застосування стереотоксичних променевих методів лікування захворювань головного мозку. Його ефективно опановують у відділі нейрорадіології та радіо­ нейрохірургії Інституту нейрохірургії ім. акад. А.П. Ромоданова АМН України під керівництвом доктора медичних наук, старшого наукового співробітника Ольги Чувашової.

Фахівці відділу успішно проводять радіохірургічні операції хворим із різною патологією (кавернозна ангіома, гасерома, неврома, менінгіома, нейрофіброма, метастази, гемангіобластома, аденома гіпофіза, артеріовенозна мальформація тощо), стереотоксичну радіотерапію. Допомагати пацієнтам із судинними та функціональними захворюваннями нервової системи, нейроон-

www.vz.kiev.ua

кології вдається завдяки широкому застосуванню методів інтегрованої нейровізуалізуючої діагностики, іонізівного випромінювання, високопрецизійній системі нейронавігації. Головні науково-практичні напрямки роботи відділу: розробка функціональних МРТ-досліджень за різних видів вогнищевого ураження головного мозку; МРТ-забезпечення при плануванні стереотактичної біопсії і розробці критеріїв вибору цілі і траєкторії проведення біопсії; розробка комплексу методик і специфічних технологічних прийомів для виконання високоефективного комп’ютерного планування локальних втручань з їх екстраполяцією і вводом отриманих даних у навігаційні операційні системи. Застосування нейрорадіології та радіонейрохірургії дає шанс на одужання навіть хворим із важким пухлинним процесом, покращуючи їх якість життя.

11


ВАШЕ

23 березня 2012 року

ЗДОРОВ’Я

ІМУНОЛОГІЯ

дефіцит здоров’я О.І. Волошин, д.мед.н., професор, В.Л. Васюк, к.мед.н., доцент, Л.О. Волошина к.мед.н., доцент Буковинський державний медичний університет

Будь-які патологічні процеси, а також незадовільний стан довкілля, інтенсивний темп життя, психоемоційні стреси, погіршення біологічної цінності їжі, якості питної води уражують імунну систему людини. Існує сумна перспектива зростання частоти, вираженості імунодефіцитних станів (ІС) та появи їх у більш молодших вікових груп населення. Професійно скорегована сімейним та лікарем загальної практики поетапність відновлення захисних сил організму – правильний шлях до здоров’я.

ДІАГНОСТИКА – ПЕРЕДУСІМ Імунодефіцит – це природжений чи набутий дефіцит імунної системи людини, що проявляється в ослабленні або повній відсутності імунітету. За походженням ІС поділяють на первинні (вроджені), які генетично зумовлені, та вторинні (набуті) імунодефіцити (ВІД), що виникають під впливом несприятливих ендо- й екзогенних факторів після народження. У разі підозри на вторинні імунодефіцитні стани необхідно взяти на озброєння такі положення. 1. Повноцінний клінічний ана­ ліз імунодефіциту може бути проведений лише в комплексі з оцінкою клінічної картини захворювання, даних анамнезу пацієнта та загального аналізу крові й імунограми. Робити клінічний висновок на підставі аналізу показників імунограми не можна, тому що одні й ті ж зміни параметрів можуть спостерігатися за принципово різних патологічних станів. 2. Реальну інформацію про зміни імунограми мають лише значні порушення показників у динаміці. 3. Клінічна картина є визначальною в оцінці ВІД, а імунограма відіграє допоміжну роль. Відсутність змін в імунограмі за наявної клініки ВІД вимагає поглибленого вивчення функції окремих ланок імунітету (ІІ, ІІІ рівень). 4. Першочергове значення в оцінці імунограми має співвідношення параметрів імунограми, а не їх абсолютне значення.

Ехінацея

12

5.  Слід враховувати можливість змін показників імунограми після вживання їжі (особливо яєць, м’яса), фізичних навантажень, стресу, залежно від часу доби. 6. Невідповідність показників імунограми важкій клініці захворювання свідчить про несприятливий розвиток патологічного процесу. Саме тому, що значна кількість лікарів недостатньо зорієнтована на діагностику ВІД і їх корекцію, у пацієнтів часто спостерігаються рецидиви хвороб, затяжний, прогресивний перебіг, ускладнення тощо. У всіх подібних випадках хворому доцільно призначити загальний аналіз крові, імунограму та консультацію імунолога.

ВРАХУЙТЕ ВІК І СУПУТНІ ХВОРОБИ Тривалість застосування імунокорегувальних засобів визначається особливостями не тільки основного захворювання чи сукупності хвороб – чинників ВІД, але і віку хворого, його харчування, способу життя (інтенсивні життєві ритми, шкідливі звички, недосипляння, зловживання стимуляторами), а також пори року, маси тіла тощо. Доведено, що імунореабілітація у пацієнтів старших вікових груп (особливо після 60 років), зі зниженою чи надмірною масою тіла, у зимово-весняний період повинна бути тривалішою як мінімум на одну третину з дотриманням добових доз імуномодуляторів. Усі анемічні синдроми є несприятливим фоном для імунореабілітації: що тяжча анемія, то менше

Пеларгонія

шансів на успішну імунореабілітацію. У таких випадках необхідне застосування й антианемічних препаратів. Прискорення регресу проявів ВІД за допомогою імунотропних препаратів можна досягти, вживаючи фруктово-овочеві соки (від 0,5 до 1 літра на добу) чи свіжі фрукти й овочі (300–700 г на добу, залежно від маси тіла), завдяки чому досягається зменшення в організмі проявів «оксидативного стресу» внаслідок хвороб, покращання метаболічних процесів та створення належних умов для пожвавлення розмноження популяції імунних клітин різного рівня, підвищення їх функціональної активності. Важливою є оцінка ступеня імунологічних порушень у пацієнта, що на практиці – досить складна проблема. За нашими спостереженнями, відхилення показників від умовної норми (кожна сучасна імунологічна лабораторія в аналізах наводить референтні значення умовної норми) до 15% не беруться до уваги (можливий вплив різних життєвих чинників на

Елеутерокок

Лікар загальної практики може успішно здійснювати імунореабілітацію, застосовуючи лікарські засоби рослинного походження, переважно настоянки. Арсенал імуномодулювальних рослин за механізмом дії неоднорідний.

Найбільш вираженими імуномодулювальними властивостями володіє лише ехінацея, хоча препаратам із неї певною мірою властиві протизапальні, антиоксидантні, репарантні, антибактеріальні, антивірусні та антимікотичні властивості. Серед рослин-імуномодуляторів є друга група – з домінувальними антимікробними, протизапальними властивостями і лише на другому плані в них проявляються імуномодулювальні ефекти (корінь пеларгонії, кошачий кіготь). Третю групу становлять адаптогениімуномодулятори, у яких знову ж таки імуномодулювальні властивості – на другому місці: елеутерокок, родіола рожева (або золотий корінь), астрагал шерстисто­ квітковий. А такі імуномодулювальні рослини, як омела біла та переступень білий, володіють ще й протипухлинними властивостями. Повторне застосування підтримувальних курсів рослинних імуномодуляторів у разі хронічних захворювань, особливо в період фізіологічного сезонного спаду захисних сил організму, часто є дуже доцільним.

Золотий корінь

омела біла

такі зміни), відхилення від 16 до 33% вважаються ознаками легкого ступеня ВІД; від 34 до 63% – ознаками помірного імунодефіциту, вище 63% – проявами вираженого ВІД. Потрібно пам’ятати, що імунна система відновлюється повільно: у пацієнтів молодого і зрілого віку належних результатів можна досягти на 17–21 день, старших вікових груп – 30–35 день. Однак ефективність імунореабілітації, тривалість цього процесу більше залежить від причини (тобто захворювань), ступеня ВІД, віку хворого. У разі потреби – необхідні повторні курси імунореабілітації. Це залежить від початкового ступеня вираженості ВІД та можливостей належного лікування основного захворювання.

РОСЛИНИ-ПОМІЧНИКИ

www.vz.kiev.ua


ВАШЕ

23 березня 2012 року

ЗДОРОВ’Я

ДОБРИЙ ЛІКАР ПЕДІАТРІЯ

АЙБОЛИТЬ

Людмила БЕЗВЕРХНЯ, «Ваше здоров’я»

ПОКАЗНИК СМЕРТНОСТІ – НАЙНИЖЧИЙ

Дитячі очі, у глибині яких завмерли страх і безпорадність перед хворобою, говорять більше будьяких рядків статистики. У них – безмежна віра в силу й обізнаність лікарів на шляху до здоров’я. Як не зрадити цій вірі, надати кваліфіковану лікувально-діагностичну допомогу, залучивши до спів­ праці батьків, розповіла головний лікар Київської обласної дитячої лікарні, заслужений лікар України Галина Міщерська.

www.vz.kiev.ua

– Заклад, який ви очолюєте понад 20 років, сконцентрував у собі всю допомогу дитячому населенню Київської області. Як відбувався процес становлення? – Наша лікарня була створена 1959-го року на базі старого санаторію. Тоді це були три дерев’яних будиночки на 50 ліжок. Персоналу небагато, працювали всі, як бджілки. З часом побудували новий корпус, розширили сферу діяльності. Тепер щороку понад 12 тисяч маленьких пацієнтів Київщини отримують стаціонарне лікування у 12 відділеннях за 17 профілями, зокрема: ендокринологічним, урологічним, алергологічним, кардіологічним, неврологічним тощо. Працює консультативна поліклініка на 150 відвідувань за зміну – за рік ми оглядаємо близько 70 тисяч діточок! На базі поліклініки створена пересувна медична амбулаторія, яка дістається у найвіддаленіші куточки області. У діагностичному відділенні лікарні сьогодні три кабінети УЗД, ендоскопічний кабінет, кабінети нейрофізіо-

логічних та функціональних досліджень. Завдяки клінікодіагностичній лабораторії, що складається з бактеріологічного, загальноклінічного, серологічного, біохімічного, імунологічного, експрес-відділу, відділу ПЦР-діагностики, ми цілодобово проводимо всі необхідні клініко-діагностичні дослідження нашим малюкам. За результатами рейтингових досліджень, Київщина – регіон, де один з найнижчих показників дитячої смертності (7,2), по Україні він становить 9,1. І в тому, що цей показник у Київській області протягом останніх років стабільно знижується, велику роль відіграють і працівники нашої лікарні.

ТРИ ЦЕНТРИ – НАША ГОРДІСТЬ – Які досягнення вважаєте найвагомішими? – Особливу місію виконує служба виїзної неонатальної бригади, яка опікується новонародженими віддалених районів області. Саме від професійних і людських якостей цих лікарів і медсестер подеколи залежить життя малюків, адже іноді шлях від рідної домівки до лікарні не-

мовлятам вдається подолати лише завдяки штучній вентиляції легень. Новітні технології та програми по виходжуванню дітей дозволяють дарувати життя крихіткам із надзвичайно низькою масою тіла. Але такі малюки через те, що не відбувся природній розвиток плода, в майбутньому можуть мати патології різних систем та органів. Отже, їм, особливо малюкам із хворобами нервової системи, вкрай потрібна тривала медична підтримка. З цією метою у нас створено Центр ранньої реабілітації дітей з органічними ураженнями нервової системи, де використовуються сучасні методики – сенсорна інтеграція, кінезотерапія, біомеханічна стимуляція м’язів, рефлексотерапія, арт-терапія. Також на базі лікарні відкрито Центр порушення ритму серця та Центр дитячої епілепсії. Ці три центри – наша гордість. Завдяки спонсорам ми придбали слідкуючу діагностичну апаратуру для Центру дитячої епілепсії. Тепер ми можемо спостерігати за дітьми з різними формами епілепсії та епілептичних синдромів під час енцефалографії протягом дня і ночі. Це допомагає обрати правильну тактику лікування. Кілька років тому запрацювали школа цукрового діабету та школа бронхіальної астми.

ВЕЛИКА РОДИНА – Весь Ваш трудовий шлях – від медсестри до керівника – пов’язаний із лікарнею. Я бачу, наскільки близько Вашому серцю все, що тут відбувається. Чи наслідує ваш приклад колектив? – Ми – одна велика родина. Чимало фахівців, які приходять сюди, залишаються, бо ми створюємо умови для професійного та кар’єрного росту. Більш досвідчені підтримують і навчають молодих. Наше спільне кредо: здоров’я дітей – передусім. Щоб якнайшвидше перемогти хворобу, шукаємо взаєморозуміння з батьками, пояснюємо, наскільки важливо діяти разом. Наша лікарня є додатковою базою кафедри дитячих та підліткових хвороб НМАПО ім. П.Л. Шупика, кафедри дитячої хірургії НМУ ім. О.О. Богомольця, тобто ми допомагаємо ростити нових лікарів. Наша розмова була теплою як перші весняні дні. Кожне слово керівника – промінчик віри в краще заради здоров’я кожної дитини. Відчувалося, що Галина Дмитрівна, наче добрий лікар Айболить, готова опинитися поруч у найскрутнішу хвилину. Мабуть, це і було тією невидимою силою, що згуртувала навколо неї людей і допомагає плідно виконувати нелегку щоденну працю.

13


ВАШЕ

23 березня 2012 року

ТРАНСПЛАНТОЛОГІЯ

ЗДОРОВ’Я

ДОЗВОЛИТИ А Н Ж О М Е Н ВІДМОВИТИ Сьогодні у світі проживає понад 1 млн людей із пересадженими органами. Трансплантація перетворилася із сенсації у вагомий напрямок практичної охорони здоров’я. Минула і трансплантаційна ейфорія – натомість суспільство почало більше перейматися прагматичними аспектами, зокрема: удосконаленням законодавства в галузі трупного і живого донорства, мінімізацією ризиків зловживань у цій галузі, популяризацією місії милосердя. Україна – піонер трансплантології (ще у 1933 році професор Ю. Вороний зробив перше у світі пересадження нирки від трупного донора), на разі переживає кризу цього перспективного напрямку. Серед причин аутсайдерства називають презумпцію незгоди, закладену в Законі про трансплантацію (стаття 16 передбачає отримання обов’язкової згоди людини стати донором у випадку її смерті, а у разі відсутності такої заяви – згоди родичів померлого), що, на думку багатьох фахівців, створює катастрофічний дефіцит донорських органів. Його відчувають усі країни світу – за деякими даними, лише у Європі щодня через це помирає до 10 людей. Але там, стверджують експерти, використано всі можливості, й основна надія – на вчених, які працюють над новітніми технологіями вирощування тканин і органів. Вітчизняна ж трансплантологія нагадує світ втрачених можливостей. Попри те, що з урахуванням кількості потенційних органів наші фахівці могли здійснювати 4600 трансплантацій щорічно, за останні 10 років в Україні зроблено лише 1002 пересадження органів. Чи в усьому винен закон? Із цим запитанням ми звернулися до експертів у галузі трансплантології і законодавства.

14

РУСЛАН САЛЮТІН:

«ДОНОРА НЕ КУПУЮТЬ» Про стимули і перешкоди органного донорства в Україні наша розмова з директором Координаційного центру трансплантації органів, тканин і клітин МОЗ України, кандидатом медичних наук, старшим науковим співробітником Русланом Салютіним.

– Наскільки чинний Закон про трансплантацію гальмує розвиток вітчизняної трансплантології? – Я вважаю, що проблема не в законі, а в його виконанні та негативному ставленні суспільства до медицини в цілому, і до трансплантології зокрема. Адже подібні закони працюють у 65% країн, де успішно розвивається трансплантологія. З нашим же менталітетом упровадження презумпції згоди ще негативніше сприйматиметься громадськістю, і ще гірше працюватиметься нашим анестезіологам. Їх звинувачуватимуть у тому, що вони не лікували пацієнта, а чекали, доки він помре, щоб потім забрати його органи. Хоча у країнах з презумпцією згоди діють окремі директиви, які рекомендують запитувати дозволу на вилучення органа померлого у його родичів. – Утім в Україні говорять і про необхідність лібералізації законодавства про живе донорство. Що мається на увазі? – Приміром, те, щоб дозволити так зване емоційне донорство, збільшити перелік осіб, які належать до категорії родинного донорства (в Ізраїлі, Нідерландах, Бельгії законом дозволено живе неродинне донорство). Однак судіть самі: що краще – взяти орган від трупного донора чи від живої людини? З точки зору шкоди, заподіяної донору, відповідь зрозуміла. А щодо медичних показників для реципієнта, це не має принципового значення. Для нього головне – наявність органа для пересадження, яке врятує йому життя. Тож, якщо у нас збільшиться кількість випадків трансплантації від трупних донорів, нам не доведеться розвивати «живе» донорство. – Можливо, в епоху прагматизму краще діє політика стимулів – стра-

хові пільги, позачерговість у листі очікування, що і практикують у світі. – Мушу розчарувати українських прагматиків – донорство у цивілізованому світі сприймається виключно як громадянський обов’язок і альтруїзм. Коли американець скаже, що він – донор, це викличе захоплення і повагу оточуючих. Легко уявити «оцінку» пересічному українцю після такої заяви... Стимули ж, про які Ви згадали, – це більше подяка суспільства донору, і вони не є ключовими. До того ж є небезпідставна підозра, що у нашому суспільстві такі стимули перетворяться на об’єкт торгу чи огульних звинувачень у тому, що хтось пропонував «відкупити» органи. Треба до цього підходити дуже обережно, аби ще більше не зашкодити. Інша справа: пропагувати соціальну користь донорства – пояснити, що від біди ніхто не застрахований, тож подумай, кому допомогти сьогодні, щоб завтра не відвернулися від тебе. Не питай, по кому подзвін... Як бачимо, трансплантологія – не лише висока наука, а і складна психологія, і життєва філософія. – Хто повинен виховувати донора? – У світі цим займаються громадські організації. І держава виділяє певні кошти на такі програми. Надзвичайно важливу роль відіграє церква, яка повчає, що Богові потрібна душа, а не тіло. Воно може послужити іншим. У нас церква не робить нічого в цьому напрямку. Вкрай потрібні соціальні заходи, акції, соціальна реклама, яка пояснюватиме суспільству користь трупного донорства. Замість цього маємо потік «страшилок» у пресі про викрадення людей, органів тощо. – До «страшилок» останнім часом додався і реальний факт арешту відомих трансплантологів. Феміда вже рік міркує над тим, у чому вони винні, суспільство розгублене. Погодьтеся, такі події знівелюють усю виховну роботу. – Так, і навіть якщо суд визнає невин­ ність цих людей, трансплантацію в Україні вже заплямовано. На-

справді ж «чорна» трансплантологія у класичному розумінні можлива хіба що у країнах Азійського регіону чи в Африці, де проживають люди, про існування яких влада навіть не знає, а отже, і зникати вони можуть непомітно. Та й чи можна «підпільно» зробити пересадження органа, коли в цьому процесі задіяно до 15 осіб і потрібні аж ніяк не «кустарні» умови. – Які ще перешкоди до повноцінного розвитку трансплантології в Україні Ви вбачаєте? – Почнемо з потреби змінювати систему охорони здоров’я, яка нині не має чіткої вертикалі влади. МОЗ нібито відповідає за все, але не має достатнього впливу, в тому числі і на бази збору органів, які належать до комунальної форми власності, відповідно і фінансуються з місцевих бюджетів – лише на заробітну плату і комунальні послуги. Бажано було б створити два потужних центри трансплантації – на базі Інституту трансплантації і хірургії НАМНУ і в Запоріжжі, забезпечити їх обладнанням, офіційно закріпити за ними бази забору органів (по 5–6 баз) і протягом 5–6 років розвивати їх, напрацьовувати технології тощо. Ці центри певний час зможуть забезпечити потреби України в трансплантації. Потім мережу центрів можна розширити. Потрібен і дієвий контроль за діяльністю трансплантаційної служби – на сьогодні такого поки що не існує. Шлях розв’язання проблеми – створення Державної служби трансплантації та донорства.

www.vz.kiev.ua


ВАШЕ

23 березня 2012 року

Олександр НІКОНЕНКО, головний позаштатний фахівець МОЗ України за спеціальністю «Трансплантологія», ректор ЗМАПО, член-кореспондент НАНУ, доктор медичних наук, професор, лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки

Борис ТОДУРОВ, директор Київського центру серця, член-кореспондент НАМН України, доктор медичних наук Громадяни США дають згоду на органне донорство, яка реєструється у посвідченні особи (це і водійські права) червоною печаткою. У разі якщо ця людина сама потребує пересадження органа, вона отримує його в першу чергу. Якщо громадянин такої згоди не давав – він опиняється в кінці листа очікування – це принцип соціальної справедливості. Такий само принцип можна прописати і в нашому законодавстві, і це буде дієвим заходом для популяризації донорства серед населення. Що стосується медичної громадськості – в Україні потрібно передусім дбати про підготовку спеціалістів. Слід надати майбутнім лікарям можливість вивчати трансплантологію в більш повному

обсязі – нині ж навіть ті лікарі, які багато років пропрацювали в реанімації, мають загальні уявлення про смерть мозку, про те, як її визначати тощо. Свого часу великого розголосу набув указ президента США Білла Клінтона про кримінальну відповідальність керівників клінік за неінформування про наявність органних донорів у їхніх закладах. Ніхто не наполягає на подібних суворих заходах в Україні, але запровадити таку відповідальність бодай на рівні стандартів необхідно. І не потрібно боятися презумпції згоди – сучасне суспільство морально готове її сприйняти, вітчизняна трансплантологія також довела свою дієздатність і ефективність.

✓ У Бельгії громадянин під час отримання паспорта дає згоду чи незгоду бути донором у разі смерті. В Польщі існує презумпція згоди, але кожен поляк має право і можливість відмовитися від неї – для цього створено спеціальний реєстр, де кожен громадянин може вказати, що він не згоден віддати свої органи після смерті. Однак у цьому реєстрі знаходиться лише кілька тисяч людей, хоча населення Польщі (38 млн осіб) добре поінформоване про його існування. ✓ Іспанія – визнаний лідер у галузі трансплантології, де створена найдієвіша система трупного донорства (35 трупних донорів на 1 млн населення), в Австрії – 25, у країнах Євротранспланта – 15, у Південній Кореї – 1, в Японії – 0,05, в Україні – ще менше. Мінімальне використання трупного донорства у країнах Східного регіону зумовлено релігійними мотивами, в Україні – соціальними причинами. ✓ Щорічно 2500 українців потребують трансплантації нирки, 1200 – серця, 500 – печінки. У 2011 році в Україні було пересаджено нирку 86 пацієнтам, печінку – 16, серце – 1 пацієнту. ✓ За даними соціологів, переважна більшість європейців готові стати донорами після своєї смерті. Більшість опитаних заявили також про готовність віддати органи від померлого близького родича, якщо буде прохання медиків. 81% опитаних підтримує впровадження донорської картки.

В большинстве стран Европы на законодательном уровне утверждена презумпция согласия. Например, в Австрии, если человек не зарегистрировал свой отказ стать донором в специальном реестре, он согласен на это «по умолчанию». И даже иностранцы, в случае их гибели на территории этого государства, попадают под действие этого закона – автоматически становятся донорами органов (в случае отсутствия информации о их несогласии). Там, где на забор органов умершего необходимо согласие родственников, большинство граждан развитых стран (особенно в США) дают его, считая это гуманным поступком. Украина также должна сказать: мы – современное цивилизованное общество. Ведь Закон о трансплантации у нас был принят еще в 1999 году. С тех пор изменилась и страна, и возможности медицины. Не изменились только условия работы отечественных трансплантологов. Поэтому за 12 лет наша трансплантология не развивалась надлежащим образом, в том числе и по причинам, обусловленным рамками Закона. Постоянно возникают психологические барьеры между реаниматологами и родственниками потенциальных доноров – в большинстве случаев мы получаем от них отказ на забор органов для пересадки. Три года назад Беларусь решилась на изменение презумпции несогласия на презумпцию согласия. И количество трансплантаций сразу возросло (а судебных разбирательств по этому поводу уменьшилось). Теперь наши граждане едут в Беларусь и делают там пересадку органов, хотя, например, стоимость трансплантации почки в Беларуси (для иностранцев, своим гражданам правитель-

ство покрывает все издержки) – $40 тыс., а в Украине – $5 тыс. Но у нас – катастрофический дефицит донорских органов. К тому же в Беларуси идет надлежащее финансирование высокотехнологичных отраслей медицины, каковой является и трансплантология, в отличие от Украины, где пациент должен покупать все сам. Поэтому нам нужно изменить не только ст. 16 Закона, но и ряд других положений, некоторые статьи устарели, нужно ввести новые. И обеспечить финансирование трансплантаций. Мы ощущаем понимание и под­ держку наших инициатив со стороны вице-премьер-министра–министра здравоохранения Украины Раисы Богатыревой и председателя профильного комитета Верховной Рады Татьяны Бахтеевой, поэтому надеемся на успешную их реализацию. Один из предлагаемых проектов новой редакции ст. 16: «Ткани и органы от умершего человека разрешено использовать для трансплантации, если нет информации о запрете, высказанном человеком, использовать его ткани и органы после смерти и если ближайшие родственники этого человека до начала операции по изъятию органов и тканей в письменном виде не проинформировали лечебное учреждение о прижизненном высказанном запрете использовать его ткани и органы после смерти. Органы и ткани умерших детей запрещено использовать для трансплантации, если это письменно не разрешено одним из родителей или опекунов».

Р.S. Коли верстався номер, стало відомо, що рішенням Президії Національної академії медичних наук України затверджено координаційну групу в складі 12 осіб (співголови – Президент НАМНУ А. Сердюк і головний позаштатний фахівець МОЗ України за спеціальністю «Трансплантологія» О. Ніконенко), яка в найкоротші терміни повинна подати проекти змін до законодавства України в галузі трансплантології та інших нормативних документів. На вересень заплановано парламентські слухання з цього питання.

Кількість трансплантацій органів У країнах СНД У 2011 році Країна

Нирки

Печінка

Серце

Підшлункова залоза

Легені

Україна

86

16

1

Білорусь

175

43

21

2

Росія

1247

296

97

11

2

www.vz.kiev.ua

15

ТРАНСПЛАНТОЛОГІЯ

ЗДОРОВ’Я


ВАШЕ

23 березня 2012 року

ФТИЗІАТРІЯ

ЗДОРОВ’Я

У ПОШУКАХ «ЗОЛОТОГО СТАНДАРТУ» Ольга СТЕЛЬМАХ, директор державного закладу «Всеукраїнський центр контролю за туберкульозом МОЗ України»; Ольга БІЛОГОРЦЕВА, завідувач відділення дитячої фтизіатрії ДУ «Національний інститут фтизіатрії та пульмонології імені Ф.Г. Яновського АМН України» Сумний рекорд поставила наша країна – у Східній Європі вона увійшла в трійку лідерів по захворюваності на туберкульоз. За даними наукових досліджень, в Україні інфіковано понад 70% дітей віком до 14 років.

ПОВТОРЮЄМО КОЛИШНІ ПОМИЛКИ? Особливістю сучасного туберкульозу у дітей є значне збільшення тяжких і поширених форм захворювання, які спостерігалися у складні історичні періоди (після революції, війни). Це свідчить про несвоєчасність обстеження дитячого контингенту в наш час. Так, у кожної третьої дитини підліткового віку з уперше діагностованим туберкульозом мають місце розпад легеневої тканини та бактеріовиділення. У цілому кількість дітей, які щорічно спостерігаються у дитячого фтизіатра, – близько 200 тис. Це насамперед діти із латентною туберкульозною інфекцією. Більшість із них потребують обстеження в динаміці та профілактичного лікування. Значна кількість дітей із вираженою туберкуліновою чутливістю має малі форми локального

туберкульозу, однак доступними методами дослідження не завжди вдається виявити ці форми, а відтак, і провести адекватне лікування. При цьому доведено, що саме ефективний діагностичний та лікувальний процес у дітей дає змогу стримувати прогресування епідемії туберкульозу, оскільки у дорослих захворювання часто розвивається на тлі перенесеного у дитинстві туберкульозу, в тому числі недіагностованого та нелікованого.

НЕ ВІР ОЧАМ СВОЇМ Єдиним методом раннього виявлення зараження туберкульозними бактеріями, який застосовувався дотепер у всьому світі, була туберкулінодіагностика, так звана реакція Манту. Вона застосовується (в групах ризику) у багатьох країнах світу, методика її використання залежить від епідситуації

в країні та особливостей національної системи охорони здоров’я. Система та методологія раннього виявлення туберкульозної інфекції у дітей в Україні – така ж як і у країнах СНД з високим тягарем туберкульозу. Однак реакція Манту має і ряд недоліків, основний з яких – велика кількість хибнопозитивних результатів, пов’язаних насамперед зі щепленням БЦЖ, інфікуванням нетуберкульозними мікобактеріями.

АЛЬТЕРНАТИВА Є! Серед нових методів, які є ефективними щодо ранньої діагностики туберкульозу у дітей і направлені на пошук антигенних детермінант, притаманних тільки Mycobacterium tuberculosis, є діагностичні тести квантиферон та Т-СПОТ. Вони мають високу чутливість та специфічність, але їх недоліками є технічні складнощі

виконання, необхідність забору крові з вени, потреба у дорогому обладнанні, висока вартість досліджень, неможливість використовувати їх під час скринінгових досліджень. Нині російські вчені розробили інноваційний метод діагностики початкових проявів туберкульозу — Діаскінтест (алерген туберкульозний рекомбінантний). Доки не існує готового «золотого стандарту» діагностики латентної туберкульозної інфекції, важко встановити чутливість (так само як і специфічність) тестів під час її діагностики. Найбільш наближені до цього «стандарту» випадки позитивної туберкулінової реакції, яка вперше з’явилася у дітей, котрі мали сімейний контакт із хворими, що виділяють бактерії. Позитивні реакції на алерген туберкульозний рекомбінантний у таких дітей виявлені в 91,7% випадків.

l Щороку у світі на туберкульоз захворює приблизно 9 млн людей і майже 2 млн помирає. Серед захворілих 1 млн (11%) - діти віком до 15 років. У цілому, в різних країнах частка хворих дітей - від 3 до 25% і більше (до 50%) від загальної кількості хворих на туберкульоз. l Смертність від туберкульозу у світі перевищує смертність від усіх інших інфекційних і паразитарних хвороб. l Україна посідає одне з перших місць у Східній Європі щодо поширення туберкульозу - щорічно реєструється 30–38 тисяч нових хворих на туберкульоз, помирає 8–10 тисяч людей. l Діти - найчутливіші до туберкульозної інфекції: якщо щорічний ризик розвитку туберкульозу в інфікованої дорослої людини - 0,4%, то у дітей до 1 року життя – 40%, 1–4 роки – 23%. l Щорічно в Україні реєструється 1,0–1,8 тис. дітей з активним туберкульозом (за період 2007–2011 рр.). l Особливістю нинішнього етапу епідемії туберкульозу є стрімке зростання кількості хворих на резистентні до протитуберкульозних препаратів форми туберкульозу та ВІЛ-інфікованих, хворих на туберкульоз.

16

www.vz.kiev.ua


ВАШЕ

23 березня 2012 року

ЗДОРОВ’Я

Малоінвазивна хірургія Любов Польова-Саханда, «Ваше здоров’я»

Заступник міністра охорони здоров’я України Олександр Толстанов

І

не лише хірургія, а й урологія. Саме про це дбають в універсальній клініці «Оберіг». Створена три роки тому, клініка справді стала закладом, де кожен пацієнт, кожна сім’я можуть отримати медичну допомогу на рівні європейських стандартів. Крім того, успішно впроваджуючи новітні технології в себе в клініці, «Оберіг» є відкритим закладом, який постійно збирає вітчизняних та зарубіжних фахівців на міжнародні конференції і семінари з обміну досвідом. Так, нещодавно в клініці відбулася перша науковопрактична конференція з міжнародною участю на тему «Малоінвазивна хірургія та урологія дитячого віку: сучасні підходи». У заході взяли участь заступник міністра охорони здоров’я України Олександр Толстанов, професор Данило Кривченя, професори з Росії Ігор Поддубний, Сергій Врублевський та Олександр Разумовський, професор із Польщі Даріуш Патковський, фахівці універсальної клініки «Оберіг» та понад 140 дитячих хірургів і урологів з усіх куточків України. Вітаючи учасників конференції, Олександр Толстанов, дитячий хірург за фахом, висловив задоволення з приводу відродження зібрань «із хірургії та дитячої урології, але вже на новому, якісно іншому рівні, на рівні світових досягнень. Я переконаний, що дух безпосереднього контакту й обміну думками та досвідом дасть можливість справді досягти вершин та впроваджувати сучасні методики малоінвазивної дитячої хірургії». Він побажав учасникам конференції здійснення планів і задумів та подякував керівництву клініки, з ініціативи якого ця конференція відбувається. Конференц-зал «Оберігу» не вміщав усіх, хто приїхав на цей лікарський форум, і не дивно, адже на всю Україну – це єдина клініка, яка проводить освітні заходи нового зразка, де можна ознайомитися з новітніми світовими методиками, зокрема і малоінвазивною хірургією, стати учасниками сеансів «живої хірургії», які є обов’язковими складовими науково-

www.vz.kiev.ua

практичних конференцій для хірургів. У клініці також діє єдиний у країні тренінговий навчальний центр для лікарів «Ендофорс», а з вересня минулого року функціонує Центр інноваційних технологій у дитячій хірургії та урології. Особливістю Центру є те, що його операційні забезпечені всім максимально потрібним обладнанням для виконання малоінвазивних хірургічних втручань дітям, зокрема, ендоскопічним, лапароскопічним, торакоскопічним із найтоншою 3-міліметровою оптикою виробництва світового лідера компанії KarlStorz. Хоча наявність найновітнішого обладнання є важливою умовою успіху клініки, проте не головною. Головне – це молодий амбітний і гарно підготовлений колектив хірургів та урологів, які виконують увесь спектр малоінвазивних операцій у дітей. Виступаючи на форумі професор, дитячий хірург і уролог Даріуш Патковський підкреслив значення малоінвазивних технологій у дитячій хірургії, зокрема у новонароджених та дітей молодшої вікової групи. Саме їх застосування дає можливість уникнути великих розрізів, значних травм, тривалого післяопераційного періоду навіть у разі складних вроджених дефектів. Замість великого рубця у дитини залишаються невеличкі сліди від отворів, які за 10–15 років стають практично невидимими. Професор Патковський продемонстрував відеофільм про двох пацієнтів: дівчинку 16 років, якій потрібно робити косметичну операцію через рубець на весь живіт, що утворився внаслідок оперативного втручання, виконаного в ранньому віці відкритим способом. Інший пацієнт – немовля, якому цю саму патологію усунули малоінввазивним методом, увівши прилади (3–5 мм у діаметрі) через три малесенькі отвори. З 2009 року, зазначив Даріуш Патковський, у його клініці прооперовано малоінвазивним методом 175 дітей зі складною патологією. Польські хірурги вважають малоінвазивний метод основним і до відкритої хірургії вдаються тоді, коли на 100% переконані, що не можна її уникнути. Малоінвазивні методи втручання для хірурга – це, звичайно, складніша і тяжча робота, ніж за відкритого класичного методу, проте для маленьких пацієнтів часто є чи не єдиним шансом на ліпшу якість життя після операції. Адже дітки, які народилися зі складними вродженими вадами (атрезія стравоходу, діафрагмальні грижі, атрезія жовчних шляхів або зрощений сечовивідник тощо), – практично приречені. Якщо таких немовлят не прооперувати протягом 1–2 тижнів, вони помирають. Малоінвазивна хірургія та урологія дитячого віку широко впроваджується не тільки в Європі. Навіть у сусідній Росії, за словами професора Олександра Разумовського (Москва), вже 10 років успішно практикують малоінвазивні методи, тому майже 70 відсотків планових і до 95 ургентних операцій у маленьких дітей виконують за допомогою інноваційних технологій: лапароскопії і торакоскопії. Це єдиний вихід врятувати дітей зі складним діагнозом, тим паче, як зазначив профе-

сор, дуже багато з них народжуються з поєднаними патологіями. Під час конференції спеціалісти «Оберігу» і закордонні фахівці провели 7 сеансів «живої лапароскопічної хірургії» в дітей, у тому числі з приводу анорхізму, ахалазікардії, холецистектомії, мискосечоводної пластики (ЛМС-пластики), кісти нирки, діафрагмальних гриж, пахових гриж, у тому числі методом PIRS. У перший день конференції, 2 вересня, професор Патковський лапароскопічно малоінвазивним методом видалив кісту нирки 3-річній Софійці. Цікаво, що саме цього дня і в хірурга, і в його маленької пацієнтки був день народження. А вже наступного дня Софійка бавилася, дивилася мультики, словом, почувалася добре, немов нічого й не було. Вдала операція – подарунок і лікарю, і дівчинці та її мамі, яка спостерігала весь час за процесом. Спочатку з недовірою, а потім із захопленням і безмежною вдячністю лікарям «Оберігу». Після подібної операції, але виконаної відкритим способом, дитина кілька днів перебувала в реанімації, 2 тижні в лікарні, болісним і травматичним для неї був період реабілітації. Усього цього й позбавляє малоінвазивна хірургія – лапароскопія. Усіх дітей, прооперованих під час першого дня конференції, показали учасникам заходу наступного дня, коли відбувався лікарський обхід хворих. Більшість дітей ходили, бігали, весело гралися, дехто вже просився додому. Професор Патковський також виконав операцію з видалення грижі за власним методом PIRS – голкова лапароскопічноасистована корекція пахових гриж. Операція у підготовленого хірурга триває 7–10 хв, грижу видаляють без розрізів. На жаль, в Україні, на відміну від дорослої хірургії, гінекології, малоінвазивні технології, зокрема, лапароскопія, торакоскопія, ендоскопія, в дитячій хірургії та урології розвиваються вкрай повільно. Як пояснив 1-й заступник генерального директора універсальної клініки «Оберіг» Олег Петренко, це пов’язано з двома основними проблемами: відсутністю належної сучасної техніки та інструментарію, а також із людським ресурсом: практично немає підготовлених фахівців, які виконують подібні операції. Так, Центр інноваційних технологій у дитячій хірургії та урології, який діє в клініці «Оберіг», – один з небагатьох центрів в Україні, де спеціалісти володіють практично всіма методиками малоінвазивних втручань, як лапароскопічних, так і торакоскопічних, надаючи допомогу дітям від 1 місяця до 18 років, уникаючи великих розрізів і післяопераційних рубців та шрамів, значно скорочуючи період відновлення маленьких пацієнтів після операції. Завдяки досягненням сучасної медицини оперативні втручання тут перестали бути жахливим стресом для дитини та її батьків. Скільки українських родин збирають кошти, аби зробити своїй дитині операцію з приводу корекції тієї чи тієї вродженої аномалії за кордоном. Інколи це шалені гроші: десятки, іноді сотні, тисячі доларів, тоді як таку саму операцію малоінвазив-

Професор Даріуш Патковський (Польща)

ним методом можна виконати в «Оберігу», але за набагато меншу, розумну плату. «Ми пропонуємо, – говорить Олег Петренко, – повний спектр малоінвазивних оперативних втручань як планових, так і ургентних. Дуже радимо батькам, діткам яких рекомендують операції з тієї чи тієї патології, вивчити можливості її усунення малоінвазивним методом. Варто все ретельно зважити і вибрати той шлях, який завдасть найменшої травми та болю, і при цьому буде максимально ефективним і без косметичного дефекту». Керівництво клініки прагне, аби новітні технології, зокрема й малоінвазивна хірургія та урологія дитячого віку, якими володіють фахівці «Оберігу», стали доступними все більшому колу вітчизняних хірургів, урологів, інших спеціалістів. Водночас медики клініки постійно навчаються й самі. Так, завідувач відділення дитячої хірургії Олег Годік нині перебуває в США на Всесвітньому конгресі дитячих хірургів, який відбувається в Сан-Дієго. Зокрема, там він проходить разом зі своїми колегами зі США цикл навчань із малоінвазивної хірургії дитячого віку. Не применшуючи значення класичних методів відкритої хірургії, як влучно сказав проф. Разумовський, «перегорнімо сторінку, ми живемо в 21-му столітті, технології якого випереджають час». Тож безглуздо втікати від прогресу, потрібно йти в ногу з ним, опановуючи і застосовуючи новітні технології, вивчаючи й обмінюючись передовим досвідом, аби зберегти сотні людських, дитячих життів. Саме за таким принципом і працює, відкрита для всіх, універсальна клініка «Оберіг».

Адреса універсальної клініки «Оберіг»: 03680, Україна, м. Київ, вул. Зоологічна, 3, корпус «B». Телефон: (044) 390-03-03

17

РЕКЛАМА

дитячого віку стає доступною


ВАШЕ

23 березня 2012 року

ФАРМАКОЛОГІЯ

ЗДОРОВ’Я

украинский борщ, бизнес-ланч или фаст-фуд? С.В. Шевченко кандидат медицинских наук «Пусть пища станет твоим лекарством, а лекарство – твоей пищей» Гиппократ Великие ученые древности – Гиппократ, Гален, Авиценна, наверное, крайне удивились бы тому, насколько буквальный смысл обрели их незабвенные пророчества сегодня. Объем потребления фармацевтической продукции в Украине составляет почти 2 миллиарда упаковок ежегодно, что сопоставимо с многими категориями обычных продуктов

Макроэкономика Украины – большие инвестиции в здоровье нации? Ни для кого не секрет, что уровень затрат на охрану здоровья является одним из ключевых показателей социально– экономического состояния государства и напрямую отражает потенциал его стратегического развития. При этом существует порог – 5% от ВВП (данные ВООЗ), ниже которого охрана здоровья как эффективная система функционировать не может. На протяжении многих лет в Украине уровень бюджетных затрат на здравоохранение не превышает 4%. Причем из этого мизера на медикаментозное обеспечение лечебного процесса выделяется порядка 10%! Для сравнения: ВООЗ рекомендует выделять на охрану здоровья 7-10% от ВВП, в государствах Восточной Европы этот показатель колеблется в пределах 6%, Западной Европы – 10%. Не стал исключением для Украины и 2012 год. Так на Министерство охраны здоровья, согласно закону о Государственном бюджете, выделено всего 7 003 796,1 тис. грн. Это на полмиллиарда гривен меньше, чем в 2011 году. По мнению большинства экспертов и аналитиков, такое сокращение финансирования одной из социально значимых сфер никак не способствует повышению уровня здоровья и продолжительности жизни населения Украины.

В Украине затраты населения на лечение – одни из самых низких в Европе Сегодня потребление лекарств на душу населения в год составляет в Украине $63, в России – $94, $154 в Польше, $254 в Словакии и $331 в Чехии. И это не просто голые цифры, это точный и объективный индикатор уровня здоровья нации и перспектив его сохранения/укрепления на ближайшие годы. Пока мы с вами будем в конце списка по данному показателю, все проблемы, связанные со старением населения, сложной демографической ситуацией, омоложением многих патологий, утяжелением течения хронических заболеваний, останутся на уровне разговоров и очередных грандиозных планов по реформированию.

18

питания. При этом 64% рынка составляет именно «съедобная» часть – лекарственные препараты и биологические добавки. Важно, что количество поглощенной фармацевтической пищи из года в год остается практически одинаковым. Это говорит о хорошем аппетите украинцев. Да, мы любим поесть. Вопрос лишь в том, что мы едим, кто готовит и подает нам блюда, кто сервирует стол и следит за качеством питания. И наконец, может быть наш потребитель (пациент) ест не то или вообще недоедает?

Особенности национальной фармацевтической кухни Структура потребления лекар­ ственных средств в Украине, равно как и во всех постсоветских странах, напоминает «Книгу о вкусной и здоровой пище». Этот сборник кулинарных рецептов и советов по приготовлению пищи стал одним из канонических символов советской пропаганды: ассортимент продуктов, описанных в книге, никогда или почти никогда невозможно было купить в магазинах. Однако повышенное слюноотделение у счастливых обладателей издания регулярно стимулировалось великолепными цветными фотографиями изысканных кулинарных натюрмортов. Прошло 73 года с момента выхода бестселлера министерства пище-

вой промышленности СССР, но так ничего принципиально и не изменилось. Изобилие на полки продуктовых супермаркетов пришло, но подавляющее большинство наших соотечественников продолжает питаться «по возможностям». Аналогичная ситуация и с фармацевтической кулинарией. Легендарная настольная книга для многих поколений врачей – справочник Михаила Давыдовича Машковского «Лекарственные средства» – сегодня уже не успевает за темпом развития мировой фармакологии, количеством ежегодно регистрируемых новых молекул и их комбинаций. В 2010 г. увидело свет новое (16-е) издание этой книги, содержащее информацию о 2000 лекарственных средствах (ЛС). Но только в 2011 году в Украине было зарегистрировано более 14 тыс.

фармацевтических позиций, из них 11,5 тыс. в виде готовых к применению лекарственных препаратов под различными торговыми наименованиями. Подавляющее большинство этих препаратов (95%) относится к дженерикам (препаратам, имеющим одинаковое действующее вещество, но продающихся под различными торговыми наименованиями), и только 5% представлено оригинальными брендированными ЛС. В этом плане Украина впереди планеты всей: доля в продажах дженериков составляет 85% в деньгах и 96% – в упаковках.

Таблица 1. Сравнительный анализ наиболее продаваемых препаратов в мире и на развивающихся рынках в 2010 году Наименование

Код АТС

Объем продаж, млн. $

ТОП 10 мировой рынок Lipitor

C Cредства, влияющие на сердечно-сосудистую систему

Plavix

B Средства, влияющие на систему крови и гемопоэз

11 800 9 400

Remicade

L Антинеопластические и иммуномодулирующие средства

8 000

Adavir

R Средства, действующие на респираторную систему

7 960

Enbrel

B Средства, влияющие на систему крови и гемопоэз

7 400

Avastin

L Антинеопластические и иммуномодулирующие средства

6 800

Abilify

N Средства, действующие на нервную систему

6 800

Rituxan

L Антинеопластические и иммуномодулирующие средства

6 700

Humira

L Антинеопластические и иммуномодулирующие средства

6 500

Diovan

N Средства, действующие на нервную систему

6 800

Clexane

B Средства, влияющие на систему крови и гемопоэз

112,7

Accu-chek active G

B Средства, влияющие на систему крови и гемопоэз

69,3

Singulair

R Средства, действующие на респираторную систему

64,7

ТОП 10 рынок Польши

Glivec

L Антинеопластические и иммуномодулирующие средства

54,1

Tritace

C Cредства, влияющие на сердечно-сосудистую систему

48,7

Flixotide

R Средства, действующие на респираторную систему

44,7

Herceptin

L Антинеопластические и иммуномодулирующие средства

41,7

Prestarium

C Cредства, влияющие на сердечно-сосудистую систему

40,5

Zoladex

L Антинеопластические и иммуномодулирующие средства

38,2

Seretide

R Средства, действующие на респираторную систему

37,7 Источник: IMS Health

www.vz.kiev.ua


ВАШЕ

23 березня 2012 року

Принципиальные отличия в портретах наиболее продаваемых препаратов (таблица 1) на стабильных рынках (в частности, США, Западная Европа), развивающихся европейских рынках (в качестве примера взята Польша) и на рынках с переходной экономикой (страны СНГ, в т.ч. Украина) объясняются в первую очередь системой медицинского обслуживания населения, то есть: – наличием или отсутствием страховой медицины; – существованием протоколов лечения для всех типичных заболеваний с четким перечнем всех необходимых для обеспечения эффективного лечебного процесса препаратов; – объемами потребления этих препаратов (прежде всего рецептурных), объективно отражающими структуру заболеваемости населения в отдельных странах. В Украине в условиях отсутствия страховой медицины лидерами по объему потребления в натуральном выражении (упаковках) на протяжении десятилетий остаются давно устаревшие аналгетики, первые поколения нестероидных про­ тиво­ воспалительных средств (НПВС) и антимикробных препаратов. Они не входят ни в один стандарт лечения, к тому же большинство из них запрещены во многих странах мира в связи с наличием опасных побочных эффектов. Почему так происходит? Другая структура заболеваемости и смертности? Нет, в Украине, как и во всем мире, одно из первых мест занимают сердечно-сосудистые заболевания (удельный вес 7,2% от всех заболеваний, ЦМС МОЗ Украины, 2010). Однако по объемам продаж в денежном выражении лидируют безрецептурные препараты для лечения кашля и простуды, а также рецептурные про­тивомикробные ле­ кар­ствен­ные средства для системного применения (таблица 2). Учитывая тот факт, что около 50% всех препаратов на фармацевтическом рынке Украины продаются по рецепту, нивелирование данного несоответствия должно быть одним из основных направлений в оптимизации системы лекарственного обеспечения здравоохранения и ежедневной задачей каждого врача-практика. Что для этого нужно сделать? Прежде всего исключить из назначений врачей и бюджетных закупок «советский» устаревший ассортимент. Это первый самый важный, но крайне болезненный этап для Украины. Почему? Ответ очевиден – фактически 100% этих препаратов является номенклатурой отечественных производителей. При этом одну и ту же молекулу (INN) могут производить десятки украинских фармацевтических компаний, конкурирующих между собой на уровне минимального ценового предложения. Уровень рентабельности данных препаратов крайне низкий (часто они вообще являются убыточными для производителя!). Но это как со старой мебелью – нужно выбросить, но жалко. Времени «на чистку» действительно нет, ведь весь цивилизованный медицинский и фармацевтический мир занят совершенно другими пробле-

www.vz.kiev.ua

мами, в частности стимулированием дженерических замен как одного из основных способов оптимизации затрат на здравоохранение (таблица 3.). Как видим, Украины в этом списке нет. И это не удивительно, ведь только 5% оригинальных препаратов представлено на нашем рынке. Высокая стоимость данной группы ЛС не позволяет компаниям-оригинаторам активно развиваться. И это тенденция не только Украины. Во всем мире сокращается количество новых молекул. компании, ранее исповедующие инновационный путь развития, вынуждены объединяться с производителями дженериков. В итоге – волны слияний/поглощений буквально захлестывают весь мировой фарм-бизнес. Именно поэтому первых горячих блюд (оригинальных препаратовбестселлеров) нам с вами в ближайшие десятилетия не видать. Тем более в украинской национальной кухне. Будем дружно переходить на вторые блюда, холодные закуски и фаст-фуды. Да, это может быть не так вкусно и полезно, зато «дешево и сердито». Это и есть хорошо известный нам принцип «Общепита». Но теперь уже в мировом масштабе и в стиле Макдональдс.

Кто платит за обед? Согласно этикету – обычно тот, кто приглашает. Но в нашем случае фармацевтическое меню (причем не выбранное, а назначенное) оплачивает тот, кто его потребляет, то есть пациент. Украина – единственная страна, где больной на 100% оплачивает амбулаторное лечение из собственного кармана. При этом для Украины, как и для большинства развивающихся

Таблица 3. Модели дженерической замены (по Rychlik R. Erstattungsprozeduren in Europa und USA, 2006) Статус дженерической замены

Страны

Не разрешена

Великобритания, Греция, Ирландия, Кипр, Словакия, Чехия

Разрешена

Бельгия, Испания, Литва, Мальта, Польша, США

Разрешена, если врач ее не исключил

Венгрия, Дания, Латвия, Франция

Обязательна

Италия

Обязательна, если врач ее не исключил

Германия, Португалия, Эстония

Обязательна, если врач и пациент ее не Нидерланды, Финляндия исключают

рынков, характерно лидирующее положение именно брендированных дженериков. Уровень конкуренции на этом этапе опеределяется качеством продукта, имиджем производителя, ценой и силой бренда (зависимой от величины ресурсов на его активное продвижение). В данной ситуации выбор лекарства происходит по принципам выбора любого потребительского товара, особенно если речь идет о безрецептурных препаратах, оказывающих огромное рекламное давление на конечного потребителя. В долгосрочной перспективе, по мере «созревания» системы охраны здоровья, будет происходить переход от брендированных дженериков к небрендированным, продающимся на рынке под INN-наименованиями (международное непатентованное название). Основным стимулом этого перехода должен быть жесткий контроль государства за использованием средств на здравоохранение. Именно такой подход сейчас используется в сфере бюджетных закупок, где препараты отечественного производства пользуются законной преференцией. Но объем государственных

закупок с каждым годом снижается. Будет ли данная система определяющей для всего фармацевтического рынка и как быстро это произойдет в Украине? Ответа не знает никто. Ясно одно – основное бремя затрат на лечение будет продолжать нести пациент. Если, конечно, у него на это «дорогостоящее удовольствие» найдутся деньги. Правильно сказал Фейербах: «Человек есть то, что он ест». Так давайте же вместе готовить современные фармацевтические кулинарные рецепты. Да, наше меню не будет изысканным, но как минимум стандартизированным, качественным и относительно доступным. Пусть это будет хотя бы бизнесланч. Фаст-фуды, к которым мы с вами так привыкли, вызывают расстройства пищеварения. Наверное поэтому мы так активно с ними боремся с экранов телевизоров. А еще не забываем мыть руки перед едой, ведь «чистые руки», равно как и чистое сердце и душа профессионала – неотъемлемые спутники любых перемен. Приятного всем аппетита!

Таблица 2. Сравнительный анализ объемов потребления по АТС-классам (тыс. USD, 2011) АТС класс второго уровня ROS Препараты для лечения кашля и простудных заболеваний J01 Противомикробные для системного применения М01 Противовоспалительные и противоревматические А05 Желчегонные и гепатопротекторы С09 Препараты, влияющие на ренинангиотензиновую систему Y01 Желудочно-кишечный тракт и обмен веществ G04 Препараты для лечения урологических заболеваний С01 Кардиологические препараты R01 Назальные препараты А11 Витамины R02 Препараты для лечения заболеваний горла N05 Психолептики N06 Психоаналептики, исключая препараты для лечения ожирения Z12 Предметы медицинской и хирургической помощи А07 Антидиарейные препараты, средства для лечения инфекционно-воспалительных заболеваний кишечника А02 Антацидные, противоязвенные препараты и средства, уменьшающие газообразование L03 Иммуностимуляторы Х03 Косметические средства для женщин N02 Аналгетики А16 Прочие средства, влияющие на пищеварительную систему и метаболизм

БАД

1

Товары лич. пит. и косметика

Товары Мед. назначения

Grand total

ЛС ОТС

ЛС RX

174886

21685

196571

138345

138345

2 3

16745

84605

101351

4

58084

30405

88489

85764

85764

5 6

83674

83674

7

35715

44908

80623

8 9 10 11 12

18820 73255 57553 69758 47927

61141 6014 19456 4258 19895

79962 79269 77009 74025 67823

13

13922

52799

66721

14

62789

62789

15

51723

7979

59702

16

24105

32489

56593

17 18 19

25263

28578

43970

9074

53841 53174 53045

20

8675

44273

52949

53174

Источник: SMD

19

ФАРМАКОЛОГІЯ

Топ 10 препаратов в мире и в Украине

ЗДОРОВ’Я


ШКОЛА УСПІШНОГО ЛІКАРЯ

ВАШЕ

23 березня 2012 року

ЗДОРОВ’Я

Шановні читачі! Пропонуємо вам унікальну книгу-тренінг «Чему не научат в медицинском ВУЗе». Її автори – Юрій Чертков, директор «Агентства медицинского маркетинга», та Гліб Загорій, генеральний директор ЗАТ «Фармацевтична фірма «Дарниця», своїми порадами допоможуть вам налагодити відносини з пацієнтами, колегами, керівництвом.

Автор правового раздела: СТОРОЖУК Юрий Николаевич, юрист, специализация: гражданское и хозяйственное право

20

К вопросу о врачебной ошибке Зачем врачу знать законы Необходимо ли врачу изучать законы? Нужно ли знание законов автомобилисту, главному бухгалтеру предприятия или сотруднику МВД? Однозначный ответ – да! Деятельность каждого гражданина опре­ де­ лена правовыми актами и, соответственно, «незнание закона не избавляет от ответственности». И в определенный момент жизни мы можем столкнуться со сложной юридической ситуацией, а как мы выйдем из нее – зависит от знания законов. Врач должен четко понимать, что он делает правильно, а что неправильно с точки зрения закона. Это основополагающий принцип, поскольку осознанная позиция врача может предотвратить наступление неблагоприятных последствий. Иллюстрацией может послужить ситуация, недавно возникшая в одной из поликлиник России. Стоматолог городской поликлиники отказал в предо­ ставлении медицинской помощи женщине, ссылаясь на приказ МЗ РФ, согласно которому, женщины перед визитом к стоматологу обязаны посетить гинеколога в смотровом кабинете. Женщина отказалась и обратилась с жалобой к главврачу. Глав­врач и начмед показали пациентке приказ, разработанный с целью раннего выявления онкопатологии. Таким образом, они подтвердили правильность действий стоматолога и отправили пациентку в смотровой кабинет. Казалось бы, конфликт исчерпан, но... Женщина оказалась юристом и обратилась в суд с требованием выплаты возмещения понесенного ущерба. На суде, в свою очередь, выяснилось, что этот приказ МЗ издан, но не зарегистрирован в Министерстве юстиции и является неправомочным. Попытка главврача привлечь в со­ ответчики Минздрав осталась безрезультатной. В результате суд удовлетворил требования истца. Поверьте, историй, сродни

этой, в правовой практике немало. Врач, не осознающий рамок своих полномочий, не интересующийся своими законными правами и обязанностями, рано или поздно может попасть в подобную ситуацию. Кроме того, знание закона также позволяет вам аргументированно отказываться от совершения действий, которые потом будут признаны именно вашей ошибкой! Кто оказался виноватым в расмотренной ситуации? Пациент обвиняет врача в нарушении прав пациента, государственный орган (вышестоящий) обвиняет врача в том, что он «неправильно» понял изданный приказ (оказывается, он имел «рекомендательный характер»). В результате врач обвиняется в превышении собственных полномочий в трактовке приказа. Как в присказке: «Кто виноват? Невестка!»

ки, на которые указывают пациенты при обращении в суд: неправильное сопоставление отломков костей при переломах, ошибочное диагностирование злокачественных заболеваний, повреждение матки при абортах. Все чаще претензии предъявляются к стоматологам и косметологам. Значительно усилилась тенденция к судебным тяжбам между пациентами и медицинскими учрежде­ ни­ ями, врачами или вспо­ могательным персоналом как ответчиками. Характерной чертой стало оказа­ ние правовой поддержки именно пациентам и игнорирование прав врачей. Формирование «коммерческой» медицины привело к дальнейшему витку судебных споров: возникновению исков, направленных исключительно на удовлетворение требований по взысканию причиненного ущерба (мо-

В России, после введения в 1991 году обязательного медицинского страхования, значительно увеличилось количество обращений в суд.

А виноват ли врач? В последнее десятилетие рез­ ко возросло количество судебных разбирательств и жалоб по спорам между пациентами и медицинскими работниками. 90% – жалобы пациентов на действия учреждений охраны труда и врачей. 10% – жалобы врачей на нарушение их прав. Характер жалоб пока­ зы­ вает, что врачи, в частности, хирурги и гинекологи, постоянно находятся под угрозой оказаться под следствием. К терапевтам предъявляются иски по поводу выписанных медикаментозных средств, от которых у пациента наступает ухудшение состояния. Основные врачебные ошиб-

рального вреда, ущерба, нанесенного чести, достоинству) по формальным признакам. Из этого же инструментария возникли так называемые «досудебные» споры: принуждение медицинского учреждения к материальной компенсации под страхом обращения пациента в суд. В России, после введения в 1991 году обязательного медицинского страхования, значительно увеличилось количество обращений в суд. По данным центра судебномедицинской экспертизы Министерства здравоохранения РФ, в 1996–1998 годах в России было проведено 2436 комиссионных экспертиз по «врачебным делам», из них 52,7% (1283

экспертизы) – по уголовным делам. Возрастает количество случаев, когда судебно-медицинская экспертиза назначается не по уголовному делу, а по гражданскому. На первое место выступили не факты «наказания» врача (что можно предположить в случае наступления тяжелых последствий), а возможность заработать путем получения денежной компенсации за нанесенный физический и моральный ущерб. Подобные иски предъявляются не только к медицинским учреждениям, а непосредственно к медицинскому и даже вспомогательному персоналу. В практике украинских судов отсутствуют прецеденты по удовлетворению исков о возмещении морального ущерба на большие суммы. Существующее в Украине законодательство отличается от законодательства США или Европы тем, что «моральный ущерб» воспринимается нашими судами, как некое «умозрительное право», не более. Другое дело – реальный вред, нанесенный здоровью, имуществу или жизни. Подобные основания для нашего суда понятны и существенны. Врач должен уметь защищаться. А для этого необходимо иметь достаточно высокий уровень образования в юрис­ пруденции. Самообразование подойдет? В какой-то степени, да. Оно поможет врачу в «правовой самообороне». Ведь помощи от государства ждать не приходится, государство само не выполняет взятые на себя (согласно Конституции Украины и действующим нормативноправовым актам) обязательства. Вот и получается, что лекарств у поликлиники № 3 нет, а за то, что не вылечил, отвечай ты, врач Петров. На Западе доктора защищает «зубастая» врачебная Ассоциация, где работает когорта опытных юристов, способных отстоять интересы подзащитного. У нас врач – «сам себе беззубая голова». Пример тому

www.vz.kiev.ua


– злободневная тема вакцинации. Представим себе ситуацию, когда пациент подал в суд на врача, требуя возместить материальные убытки, вызванные вакцинацией некачественным препаратом и последующим лечением. Предположим, суд удовлетворил требования пациента и обязал врача выплатить некую сумму возмещения (так как вакцина была действительно некачественной). В этой ситуации врач имеет право подать «регрессивный иск». Данный иск – обратное требование о возврате денежной суммы (иной материальной ценности), которая была уплачена третьему лицу по вине должника. Так вот, регрессивным будет иск, который врач предъявляет вышестоящему органу здравоохранения (администрации собственной больницы и выше) с требованием компенсировать выплаченные деньги, так как вакцина была предоставлена ему для проведения вакцинации администрацией его лечебного заведения! Вам известны такие случаи? Мне – нет. Возможно, подобные прецеденты были. А между тем, врач имеет право на подобные действия. Если не боится остаться без работы. К сожалению, пациент, обвиняя врача, не видит общей картины ситуации или не желает видеть. Примеров тому немало. Некий гражданин обвиняет врача в том, что тот делает прививки некачественной вакциной. При этом упускается из виду, что не врач закупает вакцину; он является лишь исполнителем программы по вакцинации, утвержденной государством. А это уже целая сеть: объявление тендера, закупка (как правило, регламентированная свыше) вакцины, ее распределение и прочее. Не врач выбирает вакцину, которой сделали прививку вашему ребенку, не врач высчитал экономическую целесообразность того или иного препарата для государственного бюджета. гражданин, обвиняя работника аптеки в отказе продать лекарство, действительно необходимое в данный момент его матери, не принимает к сведению тот факт, что фармацевт действует в рамках инструкций. И не его вина, что нужный препарат вчера был внесен соответствующими органами в список лекарственных средств, отпускаемых только по рецепту! У нашего населения сложилось представление, что мед­ работник есть главное лицо, оказывающее помощь пациенту, он является конечным и ответственным

www.vz.kiev.ua

лицом, подлежащим привлечению к ответственности. У закона иная точка зрения! Истинным субъектом оказания медицинской помощи (и, соответственно, субъектом ответственности) в государственном здравоохранении является государство в лице своего медицинского учреждения. Врач является наемным работником, выполняющим свои четко предусмотренные функции. Он может действовать только в пределах данных ему полномочий. Но в реальности ему приходится действовать и в пре­ делах своей квалификации (ответственность в данном случае лежит на нем), и с учетом уровня материальнотехнического обеспечения, условий и места оказания медицинской помощи. Иногда врачу приходится действовать и в силу оказанного на него давления. Например, в одном из городов Украины, по вине государственных или коммунальных органов, происходит массовое химическое отравление людей. Предположим, что государственными каналами дано распоряжение не признавать факт отравления и не ставить соответствующий диагноз. Почему? Чтобы не создать прецедент требования возмещения вреда пострадавшим (вначале одним, а потом и всеми остальными) от государственных (комму­ нальных) органов. Вот конкретный факт. По данным СМИ, врачи больниц, в которые были госпитализированы дети с признаками пищевого отравления, побывавшие на Кремлевской елке в Москве в конце 2009 года, поставили заболевшим разные диагнозы. Так, медики больницы в Казани, куда были госпитализированы снятые с поезда Москва–Свердловск дети, поставили двум мальчи-

ЗДОРОВ’Я

Качество предоставляе­ мых медицинских услуг гарантируется не медицинским работником, а его непосредственным работодателем. Работник должен нести ответственность только в том случае, если в рамках своих полномочий он допустил действие (бездействие), которое причинило вред здоровью (жизни) пациента. Государство, в свою очередь, должно отвечать перед рядовыми гражданами за невыполнение своей прямой обязанности по обеспечению достаточного уровня медицинской помощи. А уже после этого, при наличии в действиях медицинского работника признаков превышения своих рабочих

Если объективно анализировать статистику врачебных ошибок в Украине, то придется признать, что явным предрасполагающим фактором является ненормативная нагрузка медицинского персонала и отсутствие необходимой материально-технической базы

полномочий, халатности при выполнении своих обязанностей, – применять к такому сотруднику необходимые меры: от дисциплинарных и выше. Государство же дистанцировалось от проблемы: деньги налогоплательщиков уходят на другие, более приоритетные функции государства, а рядовые врачи выступают буфером между государством и его гражданами. Вот и активизировались пациенты, предъявляя иски медицинским работникам и обслуживающему персоналу. Основная масса требований в исковых заявлениях на протяжении последних лет каса-

Не следует забывать, что врач – лишь координирующий элемент, лечит он не только массажами и «костоправством», но и лекарственными препаратами, хирургическим вмешательством и прочее.

кам предварительный диагноз «сальмонеллез». Еще нескольким заболевшим детям в Казани, а также в больнице Мурома и в ГКБ №40 Екатеринбурга, по словам особы, сопровождающей группу, поставлен диагноз «дизентерия». Подобное разночтение диагнозов возможно? Весьма сомнительно.

ют необходимого материального обеспечения. Наш врач может воспользоваться исключительно доступными средствами, а не всеми известными медицине. Известен случай, когда у женщины после родов началось кровотечение. Чтобы сделать переливание крови, мужа отправили на станцию переливания крови закупать ее самостоятельно. Он привез кровь, но было поздно, женщина умерла. На суде главный врач родильного дома поясняла, что по сложившейся практике (по ряду обстоятельств) в родильном доме запасы крови не хранятся. Обвинителем был предъявлен приказ Министерства здравоохранения, со-

ется ненадлежащего оказания медицинской помощи. Не следует забывать, что врач – лишь координирующий элемент, лечит он не только массажами и «костоправством», но и лекарственными препаратами, хирургическим вмешательством и прочее. Все эти способы лечения требу-

держащий конкретное описание: какой объем крови, какой группы, в какой форме и где должен храниться. Судом было вынесено решение о подтверждении факта ненадлежащего оказания медицинской помощи. Это – характерный случай. Если объективно анализировать статистику врачебных ошибок в Украине, то придется признать, что явным предрасполагающим фактором является ненормативная нагрузка медицинского персонала и отсутствие необходимой материальнотехнической базы. Но ведь все это – факторы, не зависящие непосредственно от медицинского работника. Их должно обеспечивать государство: посредством выверенной законотворческой деятельности, надлежащего финансирования потребностей медицинских учреждений, а также создания системы норм, стандартов и регламентов (в случае необходимости, пересмотра их с учетом конкретного момента). Не отрицаю факта существования врачебных ошибок по вине медицинского работника. Эта тема отдельного разговора. Сейчас же мы говорим о том, что, вопервых, нельзя сваливать «непреднамеренность» и халатную небрежность в «одну кучу»; во-вторых, при оценке действия врача необходимо исходить из фактических условий, которые ему обеспечило государство и в которых врач вынужден работать.

21

ШКОЛА УСПІШНОГО ЛІКАРЯ

ВАШЕ

23 березня 2012 року


ВАШЕ

23 березня 2012 року

ЮРИДИЧНА КОНСУЛЬТАЦІЯ

ЗДОРОВ’Я

ПРАВА ТА ПІЛЬГИ

ДЛЯ МЕДИЧНИХ ПРАЦІВНИКІВ До редакції надходить чимало листів із проханнями надати роз’яснення стосовно прав та пільг для медичних працівників. Ми попросили відповісти на найтиповіші запитання наших читачів юриста ТОВ «Юридична фірма «Віджіл» Ольгу СИВАНИК

– Куди потрібно звернутися стосовно пільгового житла для медпрацівників? – Для початку слід стати на квартирний облік за місцем роботи або проживання у виконавчому комітеті районної, міської, районної в місті, селищної, сільської Ради народних депутатів. На квартирний облік ставлять громадян, які потребують поліпшення житлових умов, зокрема: l забезпечені жилою площею, яка не відповідає рівню, визначеному виконавчими комітетами обласних, Київської і Севастопольської міських Рад народних депутатів спільно з радами профспілок (приміром, у Києві норма жилої площі, яка визначається такою, що потребує поліпшення житлових умов, становить 7,5 кв. м на кожного члена сім’ї); l які проживають у приміщенні, що не відповідає встановленим санітарним і технічним вимогам; l які хворіють на тяжкі форми деяких хронічних захворювань і через це не можуть проживати в комунальній квартирі або в одній кімнаті з членами своєї сім’ї; l які проживають за договором піднайму жилого приміщення в будинках державного або громадського житлового фонду чи за договором найму жилого примі-

щення в будинках житловобудівельних кооперативів; l які проживають не менш як 5 років за договором найму (оренди) в будинках (квартирах), що належать громадянам на правах приватної власності; l які проживають у гуртожитках; l які проживають в одній кімнаті по дві і більше сім’ї, незалежно від родинних стосунків, або особи різної статі, старші 9 років, крім подружжя (у тому числі якщо займане ними жиле приміщення має більш як одну кімнату). До речі, у Києві забезпечення постійним житлом громадян, які перебувають на квартирному обліку, зокрема і працівників бюджетної сфери (освіти, культури, охорони здоров’я, соціального захисту тощо), передбачено «Програмою будівництва (придбання) доступного житла у м. Києві на 2010–2017 роки», затвердженою рішенням Київської міської ради від 16.09. 2010 р. №30/4842. Одним із основних механізмів цієї програми є надання безповоротних державних субсидій – 30% від нормативної вартості житла. Тобто 70% необхідної суми вносить громадянин, а 30% – сплачує держава.

У Києві забезпечення постійним житлом громадян, які перебувають на квартирному обліку, зокрема і працівників бюджетної сфери, передбачено «Програмою будівництва (придбання) доступного житла у м. Києві на 2010–2017 роки». Одним із основних механізмів цієї програми є надання безповоротних державних субсидій – 30% від нормативної вартості житла. Тобто 70% необхідної суми вносить громадянин, а 30% – сплачує держава.

– Які документи потрібно надати, аби стати на квартирний облік? – Це заява на квартирний облік, довідка з місця проживання про склад сім’ї та прописку, довідки про те, чи перебувають члени сім’ї на квартирному обліку за місцем роботи (у виконавчому органі місцевої ради). В окремих випадках подається медичний висновок, довідка про невідповідність жилого приміщення встановленим

22

санітарним і технічним вимогам, копія договору піднайму жилого приміщення в будинку державного або громадського житлового фонду чи договору найму жилого приміщення в будинку житлово-будівельного кооперативу або в будинку (частині будинку), квартирі, що належить громадянину на правах приватної власності.

– Чи зараховується робота на посаді медичної сестри в санаторії-профілакторії до стажу роботи, за який виплачується надбавка за вислугу років відповідно до постанови КМУ від 29.12.2009 р. №1418? – Згідно з пунктом 4 Порядку виплати надбавки за вислугу років лікарям і фахівцям з базовою та неповною вищою медичною освітою державних та комунальних закладів охорони здоров’я (далі — Порядок), затвердженого постановою Кабміну №1418, до стажу роботи, що дає право на надбавки за вислугу років, зараховується період роботи в державних та комунальних закладах охорони здоров’я України, СРСР і союзних республік СРСР на посадах лікарів і фахівців з базовою та неповною вищою медичною освітою, визначених у пункті 3 Порядку. Це такі категорії, як керівники закладів охорони здоров’я та їхні заступники з числа лікарів, заступники головного лікаря з медсестринства, керівники структурних підрозділів із числа лікарів, лікарі будь-якої лікарської спеціальності; головні медичні сестри, фахівці з базовою та неповною вищою медичною освітою всіх спеціальностей (колишня назва – «середній медичний персонал»), професіонали з вищою

немедичною освітою, які допущені до медичної діяльності в закладах охорони здоров’я (наприклад, біологи та бактеріологи). Постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 №909 затверджено «Перелік закладів і установ освіти, охорони здоров’я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років», зокрема, до них належать: лікувальні заклади, лікувально-профілактичні заклади особливого типу, лікувальнотрудові профілакторії, санаторно-курортні заклади. Тож період роботи на посаді медичної сестри в санаторіїпрофілакторії буде зараховано у стаж роботи, який дає право на надбавку за вислугу років, якщо санаторій-профілакторій належав до державних або комунальних установ, закладів, організацій, фінансування яких здійснювалося з бюджету держави, а оплата праці відбувалась відповідно до умов оплати праці медичних працівників державних і комунальних закладів охорони здоров’я.

www.vz.kiev.ua


ВАШЕ

23 березня 2012 року – Поясніть порядок нарахування розміру заробітної плати головного лікаря амбулаторії ЗПСМ на селі.

– Який розмір зарплати головного лікаря ЗПСМ амбулаторії без категорії і сімейного лікаря? І чи не стягнуть з мене надмірно нараховані кошти?

– Для нарахування розміру заробітної плати головного лікаря амбулаторії ЗПСМ на селі слід керуватися Наказом Міністерства праці та соціальної політики України спільно з Міністерством охорони здоров’я України від 5.10.2005 р. № 308/519, у якому вказано, що оплата праці керівників, фахівців, технічних службовців і робітників закладів охорони здоров'я здійснюється відповідно до умов оплати праці аналогічних категорій працівників відповідних галузей бюджетної сфери. Розміри посадових окладів (тарифних ставок) визначаються за тарифними розрядами Єдиної тарифної сітки, які встановлюються професіоналам, фахівцям залежно від наявної кваліфікаційної категорії, а робітникам – від кваліфікаційного розряду в межах діапазону, визначеного для цих посад (професій) Довідником кваліфікаційних характеристик професій працівників, і відображаються у тарифікаційному списку. Оплата праці працівників здійснюється за фактично відпрацьований

– Щодо розміру заробітної плати головного лікаря (згідно з наданою у листі інформацією), можна сказати, що згідно з Додатком №2 Наказу №308/519 медичний заклад, у якому Ви працюєте, належить до п’ятої групи закладів, та згідно з п. 2.1 того ж Наказу відноситься до чотирнадцятого тарифного розряду, відповідно застосовується коефіцієнт 2,42. Розрахунок розміру заробітної плати вираховується наступним чином: посадові оклади (тарифні ставки) за розрядами Єдиної тарифної сітки визначаються шляхом множення окладу (ставки) працівника 1-го тарифного розряду на відповідний тарифний коефіцієнт. Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів №10 від 11 січня 2012 року – посадові оклади (тарифні ставки) працівників першого тарифного розряду у штатному розписі встановлюються для 1-го тарифного розряду: з 1 січня – 1073 грн, з 1 квітня – 1094 грн, з 1 липня – 1102 грн, з 1 жовтня – 1118 грн, з 1 грудня – 1134 грн. Отже, розрахунок виглядає наступним чином:

час на підставі посадового окладу (тарифної ставки) або залежно від виконання норм виробітку і відрядних розцінок з урахуванням підвищень, доплат та надбавок, передбачених законодавством. Заробітна плата працівника граничними розмірами не обмежується. Конкретні розміри доплат, надбавок та інших виплат визначає керівник закладу, установи за рахунок і в межах фонду заробітної плати. Преміювання керівників закладів, установ та їх заступників, встановлення їм надбавок та доплат до посадових окладів, надання матеріальної допомоги здійснюється за рішенням органу вищого рівня в ме­жах наявних коштів на оплату праці. Визначення розміру заробітної плати відбувається в усіх випадках окремо за основною посадою й у разі роботи за сумісництвом. Отже, стосовно отримання надбавок, слід звернутися до органу вищого рівня, за наявності коштів такі надбавки будуть доплачуватися до посадового окладу.

1073 х 2,42 = 2596 грн 66 к. – посадовий оклад головного лікаря, який працює на повну ставку (даний розрахунок діє до 1 квітня 2012 р.). Стосовно можливої оплати праці, Вам, як лікарю загальної сімейної практики, слід мати інформацію стосовно Вашої кваліфікаційної категорії. Згідно з п. 2.2.5 Наказу Міністерства праці та соціальної політики України спільно з Міністерством охорони здоров’я України від 5 жовтня 2005 року № 308/519, тарифні розряди лікарів загальної практики–сімейних лікарів різняться залежно від кваліфікаційної категорії, а саме: l вищої кваліфікаційної категорії – 14 тарифний розряд (коефіцієнт 2,42); l першої кваліфікаційної категорії – 13 тарифний розряд (коефіцієнт 2,27); l другої кваліфікаційної категорії – 12 тарифний розряд (коефіцієнт 2,12); l без категорії – 11 тарифний розряд (коефіцієнт 1,97). Для прикладу візьмемо посаду лікаря загальної сімейної практики без категорії, який працює на повну ставку, та розрахуємо його заробітну

плату без урахування надбавок: 1073 х 1,97 = 2113 грн 81 к. (даний розрахунок також діє до 1 квітня 2012 р.). Отже, якщо Ви працюєте лікарем амбулаторії загальної практики–сімейної медицини без категорії на повну ставку, Ви повинні отримувати заробітну платню у розмірі 2113 грн 81 к. Відповідаючи на Ваше запитання стосовно стягнення «надмірно отриманої Вами заробітної плати», Ви не несете відповідальності за суму до сплати, яка Вам нараховується відповідно до статті 1215 Цивільного кодексу України «Безпідставно набуте майно, що не підлягає поверненню»: не підлягають поверненню безпідставно набуті: заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплату проведено фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.

Вітаємо з ювілеєм! Анатолій Миколайович Пономаренко народився 17 березня 1957 року на Донеччині. Після закінчення Донецького медичного інституту ім. М. Горького отримав фах лікаря-гігієніста, епідеміолога. Розпочав свою кар’єру в Жданівській (нині – Маріупольська) міській санепідстанції лікарем-керівником групи з вивчення впливів факторів навколишнього середовища на стан здоров’я населення. У подальшому, обіймаючи посаду заступника головного державного санітарного лікаря м. Маріуполя, став одним із фундаторів регіонального соціально-гігієнічного моніторингу, реалізація якого дала змогу істотно поліпшити показники здоров’я населення міста й досягнути значного економічного ефекту. Цей досвід було поширено на установи та заклади санітарно-епідеміологічної служби Донбасу та інших промислових регіонів України. Працюючи з 1989 р. заступником головного лікаря Маріупольської міської лікарні №3, Анатолій Пономаренко сприяв створенню спеціалізованого міського центру медичної статистики та соціально-медичної експертизи. У 1995 р. призначений завідувачем відділу охорони здоров’я Маріупольського міськвиконкому. За його ініціативи відділ реорганізовується в потужне управління охорони здоров’я Маріупольської міської ради і стає одним із кращих у Донецькій області. Протягом 1998–2002 рр. обіймає керівні посади в установах та закладах державної санітарно-епідеміологічної служби Донецької області та м. Києва. З 2004 р. працює в Міністерстві охорони

www.vz.kiev.ua

здоров’я України на посаді заступника директора Департаменту державного санітарно-епідеміологічного нагляду. Згодом – перший заступник головного державного санітарного лікаря України. До призначення Головою Державної санітарно-епідеміологічної служби України, головним державним санітарним лікарем України Анатолій Пономаренко працював в. о. першого заступника МОЗ України, головного державного санітарного лікаря України (2008–2009 рр.) та головним державним санітарним лікарем м. Києва (2009–2011 рр.). А. Пономаренко має дві вищі кваліфікаційні категорії: із загальної гігієни й організації та управління охорони здоров’я. Успішно захистив дисертацію на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук на тему «Вивчення спільного впливу атмосферних забруднень та виробничих шкідливостей металургійних підприємств на захворюваність населення як основа розробки комплексу профілактичних заходів». Є автором 70 друкованих наукових робіт, у т. ч. 7 монографій. Нині плідно працює над завершенням докторської дисертації.

23

ЮРИДИЧНА КОНСУЛЬТАЦІЯ

ЗДОРОВ’Я


КОНФЕРЕНЦІЇ, З’ЇЗДИ, ВИСТАВКИ

ВАШЕ

23 березня 2012 року

ЗДОРОВ’Я НАУКОВО-ПРАКТИЧНІ КОНФЕРЕНЦІЇ 28 березня, м. Львів

Науково-практична конференція з міжнародною участю «Методичне та медичне забезпечення проведення масових заходів. Актуальні питання підготовки до Євро-2012» Країни-учасниці: Україна, Польща, Росія, Білорусь Кількість учасників: 340 Організатор: Львівський національний медичний університет ім. Данила Галицького МОЗ України. 79010, Львів, вул. Пекарська, 69. Тел. (0322)60-30-66. Головне управління охорони здоров’я Львівської обласної державної адміністрації. 79005, Львів, вул. Конопницької, 3. Тел. (0322) 75-60-37

29 березня, м. Київ

Науково-практична конференція «Актуальні питання виявлення, діагностики та лікування туберкульозу в сучасних умовах», присвячена Всесвітньому Дню боротьби з туберкульозом Країни-учасниці: Україна Кількість учасників: 120 Організатор: Державна установа «Національний інститут фтизіатрії і пульмонології ім. Ф.Г. Яновського НАМН України». 03680, Київ, вул. М. Амосова, 10. Тел. (044) 275-05-68, 275-27-33

29-30 березня, м. Івано-Франківськ

Науково-практична конференція з міжнародною участю «Сучасні проблеми медицини і фармації в наукових розробках студентів та молодих вчених» (для молодих вчених та студентів) Країни-учасниці: Україна, Росія, Білорусь, Казахстан Кількість учасників: 300 Організатор: Державний вищий навчальний заклад «Івано-Франківський національний медичний університет» МОЗ України. 76018, Івано-Франківськ, вул. Галицька, 2. Тел. (0342) 52-59-69

29-30 березня, м. Тернопіль

Науково-практична конференція «Актуальні питання акушерства та гінекології» Країни-учасниці: Україна Кількість учасників: 150 Організатор: Державний вищий навчальний заклад «Тернопільський державний медичний університет ім. І.Я. Горбачевського МОЗ України». 46001, Тернопіль, Майдан Волі, 1. Тел. (0352) 43-26-97, 52-38-81

29-30 березня, м. Київ

Науково-практична конференція з міжнародною участю «Сучасні методи діагностики та лікування хворих на злоякісні пухлини» (для молодих вчених) Країни-учасниці: Україна, Росія, Білорусь Кількість учасників: 100 Організатор: Національний інститут раку МОЗ України 03022, Київ, вул. Ломоносова, 33/43. Тел./факс: (044) 259-01-86

29-30 березня, м. Одеса

Науково-практична конференція «Проблеми та перспективи розвитку етапного відновлювального лікування» Країни-учасниці: Україна Кількість учасників: 150 Організатор: Український науково-дослідний інститут медичної реабілітації та курортології МОЗ України. 65014, Одеса, провулок Лермонтовський, 6. Тел. (048) 728-06-53. Медичне управління Адміністрації державної прикордонної служби України. 01025, Київ, вул. Володимирська, 2. Санаторій «Аркадія» Державної прикордонної служби України. 65009, Одеса, Гагаринське плато, 1

29-30 березня, м. Черкаси; 18-19 жовтня, м. Чернівці; 8-9 листопада, м. Суми

Науково-практична конференція «Сучасні стратегії діагностики та лікування серцево-судинних захворювань та їх імплементація в Україні» Країни-учасниці: Україна Кількість учасників: 250

ООО «Квест Ивент Нетворк» рады Вам сообщить, что запланировано проведение маркетингового исследования по антикоагулянтной терапии среди кардиологов и ортопедовтравматологов. Исследование будет проходить 31 марта 2012 года в гостинице «Пальмира Палац» по адресу: Крым, г. Ялта, Алупкинское шоссе, 12а. Специалисты, которые желают принять участие в маркетинговом исследовании, с целью регистрации сообщают об этом по телефону, указанному ниже. Организационное и техническое обеспечение маркетингового исследования обеспечивает ООО «Квест Ивент Нетворк». Телефон организационного комитета: +38 044 228 3880

ВАШЕ

ЗДОРОВ’Я Медична газета України Індекси 60965, 08198 Ціна договірна

24

Адреса редакції: вул. Уборевича, 19-А, оф. 3, м. Київ-03179 Телефони редакції: (044) 423-02-60; 484-60-75; 424-06-83 Виходить один раз на два тижні у п’ятницю

Організатор: Асоціація кардіологів України, Національний науковий центр «Інститут кардіології ім. акад. М.Д. Стражеска» НАМН України. 03680, Київ-151, вул. Народного ополчення, 5. Тел. (044) 249-88-10, 249-70-44

3-4 квітня, м. Київ

Науково-практична конференція з міжнародною участю «Проблеми спадкової та мультифакторіальної патології» Країни-учасниці: Україна, Білорусь, Польща, Росія, Чехія, Швеція Кількість учасників: 200 Організатор: Національна медична академія післядипломної освіти ім. П.Л. Шупика МОЗ України. 04112, Київ, вул. Дорогожицька, 9. Тел. (044) 205-48-13

4-5 квітня, м. Харків

5-6 квітня, м. Харків

Науково-практична конференція з міжнародною участю «Актуальні питання невідкладної хірургії» Країни-учасниці: Україна, Росія, Азербайджан, Узбекистан, Киргизстан, Молдова, Білорусь Кількість учасників: 300 Організатор: Асоціація хірургів України. Державна установа «Інститут загальної та невідкладної хірургії НАМН України». 61103, Харків, в'їзд Балакірєва, 1. Тел. (057) 349-41-39, 349-41-05. Харківський національний медичний університет МОЗ України. 61022, Харків, проспект Леніна, 4. Тел. (057) 372-33-44

5-6 квітня, м. Київ

Науково-практична конференція з міжнародною участю «Наукові засади надання дерматовенерологічної допомоги в сучасних умовах» Країни-учасниці: Україна, Росія, Німеччина Кількість учасників: 300 Організатор: Державна установа «Інститут дерматології та венерології НАМН України». 61057, Харків, вул. Чернишевська, 7/9. Тел. (057) 706-32-00, 706-32-04

Науково-практична конференція з міжнародною участю «XI київський курс з коронарних реваскуляризацій» Країни-учасниці: Україна, Росія, Білорусь, Казахстан, Велика Британія, Франція, Бельгія Кількість учасників: 170 Організатор: Асоціація кардіологів України. Асоціація з інтервенційної кардіології. Національний науковий центр «Інститут кардіології ім. акад. М. Д. Стражеска» НАМН України. 03680, Київ-151, вул. Народного ополчення, 5. Тел. (044) 275-87-44

5 квітня, м. Полтава

5-6 квітня, м. Харків

Науково-практична конференція з міжнародною участю «Інноваційні інформаційні технології у вищій медичній освіті» Країни-учасниці: Україна, Росія Кількість учасників: 90 Організатор: Вищий державний навчальний заклад України «Українська медична стоматологічна академія» МОЗ України. 36024, Полтава-24, вул. Шевченка, 23. Тел. (05322) 7-17-69, 2-56-84

Науково-практична конференція «Стан ендокринологічної служби в регіонах: проблемні питання та шляхи їх вирішення» Країни-учасниці: Україна Кількість учасників: 20 Організатор: Державна установа «Інститут проблем ендокринної патології ім. В. Я. Данилевського НАМН України». 61002, Харків, вул. Артема, 10. Тел./факс (057) 700-45-39, 700-45-38, тел. (057) 700-45-42

5-6 квітня, м. Київ

Науково-практична конференція з міжнародною участю, присвячена Всесвітньому дню здоров’я 2012 року Країни-учасниці: Україна, Білорусь, Болгарія, Данія, Іран, Італія, Казахстан, Китай, Литва, Малайзія, Молдова, Норвегія, Польща, Росія, США, Швеція, Хорватія Кількість учасників: 400 Організатор: Національний медичний університет ім. О.О. Богомольця МОЗ України. 01601, Київ, бульвар Т. Шевченка, 13. Тел. (044) 234-45-25

5-6 квітня, м. Одеса

Науково-практична конференція з міжнародною участю «новітні технології в педіатричній науці, практиці та освіті», присвячена пам’яті академіка НАМН України Б.Я. Резника Країни-учасниці: Україна, Росія, Молдова Кількість учасників: 400 Організатор: Одеський національний медичний університет МОЗ України. 65082, Одеса, Валіховський пров., 2. Тел. (048) 740-52-49, 723-83-33, 716-56-36

5-6 квітня, м. Харків

Науково-практична конференція з міжнародною участю «Інновації у діагностиці та лікуванні ЛОР-хвороб» Країни-учасниці: Україна, Росія Кількість учасників: 100 Організатор: Харківський національний медичний університет МОЗ України. 61022, Харків, проспект Леніна, 4. Тел.(057) 705-67-13. Державна установа «Інститут отоларингології ім. проф. О.С. Коломійченка НАМН України». 01680, Київ, вул. Зоологічна, 3. Тел. (044) 483-22-02

МЕДИЧНІ ВИСТАВКИ 28-30 березня, м. Львів, вул. Коперника, 17. Львівський палац мистецтв

l III спеціалізована виставка «Стоматологічний ярмарок» Стоматологічне обладнання та інструменти. Витратні матеріали та лікувальні препарати. Сучасні технології в стоматології. Організація та оснащення стоматологічних кабінетів та клінік l XVIII медична виставка-ярмарок «ГалМЕД: здоров’я та довголіття» Лікувальне та діагностичне обладнання. Медичні прилади та інструменти. Обладнання для бальнеологічних курортів. Засоби надання невідкладної допомоги. Засоби реабілітації та товари для осіб з обмеженими можливостями. Медичний одяг, засоби санітарії та дезінфекції. Фармацевтичні, гомеопатичні, мінеральні та вітамінні препарати, дієтичні добавки, фітопродукти, дієтичне та дитяче харчування. Народні та нетрадиційні методи діагностики та лікування, медичне страхування. Організатор: ЗАТ «Гал-ЕКСПО». 79008, Львів, вул. Винниченка, 30. Тел. (032) 297-13-69

3-6 квітня, м. Київ, вул. Салютна, 2Б. Виставковий центр «КиївЕкспоПлаза»

LVII міжнародна спеціалізована виставка «МЕДВІН: СтоматСалон» Стоматологічне обладнання, інструменти та матеріали, сучасні технології лікування і профілактики в практичній стоматології Організатор: ПП «МЕДВІН». 04205, Київ, пр-т Героїв Сталінграда, 12Е, оф. «МЕДВІН». Тел./факс (044) 501-03-42, 501-03-44, 501-03-66

5-6 квітня, м. Київ

Науково-практична конференція з міжнародною участю «Променеві методи дослідження як діагностичний та лікувальний супровід в онкології» Країни-учасниці: Україна, Росія, Білорусь Кількість учасників: 450 Організатор: Національний інститут раку МОЗ України. 03022, Київ, вул. Ломоносова, 33/43. Тел/факс (044) 259-03-19, 257-10-61. Харківська медична академія післядипломної освіти МОЗ України. 61176, Харків, вул. Корчагінців, 58. Тел./факс (057) 711-35-56, 711-80-25. Клінічна лікарня «Феофанія» Державного управління справами. 03680, Київ, вул. Академіка Заболотного, 21. Тел./факс (044) 259-67-48

Міністерство охорони здоров’я України Національна медична академія післядипломної освіти імені П.Л. Шупика

оголошує конкурс на заміщення наступних посад: ✓професора кафедри дитячої оториноларингології, аудіології і фоніатрії (1 посада на 1 ст.); ✓доцентів кафедр: вірусології (1 посада на 0,5 ст.), гастроентерології, дієтології та ендоскопії ( 1 посада на 1 ст.), неврології і рефлексотерапії (1 посада на 0,75 ст.), стоматології (1 посада на 0,25 ст.); ✓асистентів кафедр: онкології (1 посада на 0,25 ст.), дерматовенерології (1 посада на 0,25 ст.). Адреса академії: 04112, м. Київ, вул. Дорогожицька, 9. Приймання документів – 30 днів з дня опублікування оголошення. Друк офсетний, Умовний друк. арк., 2. Загальний наклад – 40 000 Замовлення № Віддруковано у ТОВ «Новий друк»: вул. Магнітогорська, 1, м. Київ-02660

Дистрибуція і маркетинг: ТОВ Агентство Медичного Маркетингу: пр-т Паладіна, 32, оф. 411, м. Київ-03680, тел./факс: (044) 452-22-03 http://www.amm.net.ua

Кагарлицька центральна районна лікарня запрошує на постійну роботу лікарів загальної практики–сімейних лікарів (лікарів-терапевтів) для роботи в амбулаторіях району. Житлом забезпечуємо. За довідками звертатись на адресу: 09200, Київська область, м. Кагарлик, вул. Воровського, 10. Контактні телефони – (045) 7351245, (045) 7351137.

КОМУНАЛЬНИЙ ЗАКЛАД ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я «ДВОРІЧАНСЬКА ЦЕНТРАЛЬНА РАЙОННА ЛІКАРНЯ» ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

запрошує на роботу лікарів за такими спеціальностями: лікар-анестезіолог, лікар-отоларинголог, лікарлаборант, лікар-акушер-гінеколог, лікар-педіатр, лікар-невропатолог, лікар-хірург, лікарі загальної практики–сімейні лікарі в амбулаторії загальної практики–сімейної медицини. Надається житло в нових квартирах із належними умовами для проживання. Звертатися на адресу: 62702, смт Дворічна, вул. Радянська, 51, Харківська обл. КЗОЗ «Дворічанська центральна районна лікарня». Тел.: (05750) 7-64-84, 7-63-09, моб.: 066-717-92-26. Редакція не завжди поділяє думку авторів публікацій Редакція не несе відповідальності за зміст рекламних матеріалів Відповідальність за достовірність фактів, цитат, прізвищ та імен, інших даних несуть автори публікацій Листування з читачами ведеться тільки на сторінках газети, рукописи не рецензуються і не повертаються.

www.vz.kiev.ua

VZ10-11  

о врачебной ошибке ДОЗВОЛИТИ ВІДМОВИТИ НЕ МОЖНА СЛОВО РЕДАКТОРА Медична газета України УКРАИНСКИЙ БОРщ, БИЗНЕС-ЛАНч ИЛИ фАСТ-фУД? Стор. 14–1...