Page 1

РеферендуМ березень №1

вибір за нами!

«Біла ворона» у Верховній Раді

Олесь Доній – політичний, громадський та культурний діяч. Людина, що присвятила своє життя боротьбі за незалежність. Чоловік з тієї епохи, коли люди були готові йти на великі жертви заради ідеї. (продовження на 2 сторінці)

Михайло Іллєнко: Давайте ми зробимо для нас, про себе Відкритаа ніч – це український фестиваль україномовного кіно, який був заснований у 1997 році. Продовження на сторінці 7.

Банку довіряй, але свій розум май!

Для початку організації бізнесу необхідні ідея, заповзятливість, хороша команда і головне - стартовий капітал. Продовження на сторінці 3

Трагічна доля чотирилапих У Києві хочуть закрити притулок для тварин, в якому на даний момент знаходиться 80 собак і 20 котів. Продовження на сторінці 5

Критична точка «В Україні рівень вбивств в кілька разів більший, ніж в будьякій країні Європи. І це агресія побутова. Зрозуміло, що влада задає приклад такої агресії, Продовження на сторнці 5


2

Малиновий піджак

Малиновий піджак

Повертай борги вчасно!

В які роки Вам жилося краще?

Ще в недалеких 1990-х не було такого поняття як «колектор». Але ця робота була давно вже всім відома. Основні функції роботи колектора залишились такими ж, але за допомогою інших методів. Валентин Ільчук, перший заступник директора Європейської агенції з повернення боргів, розповідає про створення Асоціації колекторського бізнесу України.

Якою метою було створення Асоціації колекторські бізнесу України? Цілей було кілька. Перша - це популяризація образу колектора в суспільстві. Дійсно було багато порушень з боку наших колег і нам потрібно було провести грань між так званими «білими» колекторами, тобто компаніями серйозними, структурованими, системними, які працюють в рамках правового поля. Друга - це захист бізнесу від можливих потенційних нападків. Як показала історія, асоціація була створена вчасно, бо вже в лютому 2009 року Президент України Віктор Ющенко і міністр юстиції Микола Оніщук створили ті нападки, від яких асоціація була покликана бізнес захищати. Як змінилася тенденція за останній рік, по залученню колекторів? Перші колекторські компанії почали з’являтися на початку 2007 року. Спочатку про нас ніхто не знав, потім багато хто боявся співпрацювати з колекторами. Після того як вибухнула банківська криза, банки до останнього сподівалися на те, що свої фінансові проблеми з проблемними боржниками зможуть вирішити самі. Але, тим не менше до 2011 року ми бачимо стабільне зростання цього бізнесу.

ФОТО: АЛІ САЛЯР

На яку суму Ви повернули борги за весь час існування? З моменту реєстрації компанії в 2007 році сума повернення боргів становить 189 млн грнЗа 6 місяців 2011 року це 23 млн. грн. До яких дій ви вдаєтеся, коли боржник не платоспроможний? Все залежить від того, чи цей борг на комісії, чи куплений. Від варіантів відрізняються й наші формальні дії в кінці. Коли у боржника нічого немає, то зробити з ним нічого не можемо. Якщо цей борг наш факторинговий, то для того щоб списати ми йдемо судовими методами. Якщо це наш власний борг, тобто коли наші регіональні фахівці приходять до боржника і розуміють, що там нічого немає, вони просто дають рекомендацію до суду з припискою, що швидше за все це буде не ефективно. Тому такі боржники часто списуються. У другому випадку, якщо ми працюємо на комісію в банк, у нас в договорі прописано про необхідність здійснювати претензійно-позовну роботу, тобто йти з цими боржниками в суди. За рішенням суду призначається державний виконавець, який намагається конфіскувати якесь майно. Якщо у людини цього майна немає, то виконавча служба пише лист про неможливість стягнення. На підставі цього листа банк ці борги може списувати. Були спроби створення профільного законопроекту? Перші спроби були ще на початку 2009 року. З боку асоціації була подана ініціатива, більш того ми написали законопроект, але, на жаль, в міністерстві юстиції сказали: «Ні, хлопці, напевно, ви все таки обійдетеся поправкою в закон про ліцензування». Поправку про ліцензування написали, але почалися

ФОТО: АЛІ САЛЯР

передвиборні кампанії і всім стало не до нас. З якими проблемами Ви стикаєтеся через законодавчу невизначеність, зокрема з поняттям «персональні дані»? Ще два роки тому була проблема передачі банківської таємниці, де-юре вона залишається і до цих пір. На сьогоднішній день ми користуємося листом рекомендації Національного банку, в якому він позначає, що інформація про проблемні боргибанківською таємницею не є і, по суті, вони дозволили банкам працювати з колекторами. Ми перші зацікавлені в тому, щоб це все було регламентовано. Друга проблема, це закон про захист персональної інформації, але це проблема не тільки наша, авсього ринку України. Тому що закон прописаний не враховуючи більшості деталей. Ваш прогноз щодо розвитку колекторської діяльності в Україні та врегулювання законом цієї сфери. Відносно першого, я думаю, буде продовжувати розвиватися. З урахуванням того, що зараз фінансовий сектор, умовно кажучи, починає приходити в себе, починається кредитування, де завжди закладений відсоток неповернення. Враховуючи зростання кредитування, у будь-якому випадку, наші послуги будуть затребувані. Друге, чесно, мені дуже важко коментувати тому, що пріоритети в нашій державі змінюються. Хотілося б, що б профільне законодавство було прийняте якомога швидше, це в наших інтересах. Але суб’єктивно не вірю, що скоро це станеться. . Спілкувався Алі Саляр

Людина на зламі віків

Це історія успіху однієї маленької людини з

провінції, яка сама себе реалізувала, цілеспрямовано крокувала в майбутнє і ніколи не картала долю за поразки – Лосік Олег Сергійович, бізнесмен з міста Дубровиці, що на Рівненщині. Його з сестрою виховувала мама, Любов Олек-

Банку довіряй, але свій розум май!

Там, де нас нема - теж погано

Коли і як Ви починали свою колекторську діяльність? Ідея про створення асоціації народилася практично разом із самим бізнесом. У грудні 2008 року було прийнято рішення про створення асоціації. Ще на початку нашої роботи було зрозуміло, що централізованого і спеціалізованого правового поля ще немає, хоч ми і займаємося легальним бізнесом, ми працюємо виключно в рамках цивільного кодексу, але з правової точки зору у нас є декілька слабких позицій. Тому, п’ять найбільших компаній на той момент зібралися і прийняли рішення про створення асоціації, і вже навесні 2009 року вона була створена.

3

сандрівна, з дитинства звик бути хазяїном в домі, усвідомлюючи, що все в житті доведеться здобувати самому. Школу закінчив на відмінно, після чого вступив у Київський національний університет харчових технологій на Факультет хлібопекарських та кондитерських виробів. 1988 – по 1990

працював на Дубровицькому хлібзаводі. У 1994 успішно закінчив навчання. В 1996 пройшов брокерський курс на Рівненській митниці, потім пішов працювати на Спільно УкраїнськоЧеське підприємство «РСТ Україна» митним брокером. І вже через два роки став директором Дубровицького філіалу. 1990-ті роки згадує з посмішкою, за його словами, це були часи масового бандитизму та безпорядку, бувало навіть й таке, коли зарплатню давали меблями або цукром. Олег Сергійович проходив стажування у Київському науково – дослідному інституті судових експертиз, після чого опанував фах судового експерта товарознавця. У 2006 році заснував ПП «Астра-Захід», на наступний рік створив ще одну фірму ТОВ «Експертиза та оцінка», загальна кількість підлеглих на двох установах до 20 чоловік. Не зважаючи на багато справ, він старається багато часу приділяти родині: люблячій дружині Ользі та двом маленьким діткам, Анастасії й Іллі. Олег є прикладом самореалізації навіть у тяжкі часи. Хист до навчання та життєвий досвід зробив його успішним представником втраченого покоління. Алі Саляр

Комерційні банки закордоном пропонують такі ж умови по кредитах, як і в Україні, стверджує старший аналітик Міжнародного центру перспективи досліджень Олександр Жолудь. Більш того, малий і середній бізнес за кордоном також не стійкий як і в нашій державі. «Це чітка статистика по світу: по світу близько 90% малого та середнього бізнесу закривається протягом трьох років, - стверджує Олександр Жолудь. - Однак, якщо поглянути з боку держави, то малому і середньому бізнесу треба допомагати, тому що вони охоплюють дуже істотну частку ринку зайнятості. У країнах з високим рівнем безробіття, це один з виходів побороти безробіття. Але це рішення роблять не банкіри - воно повинно бути прийнято на державному рівні публічної владою « За словами аналітика, існує практика: на рівні місцевих громад або центральної влади приймаються рішення, які покликані полегшити доступ до кредитів малому бізнесу шляхом часткового погашення відсоткової ставки або навіть повного погашення кредиту, у разі проблем, за рахунок державного бюджету. Таким чином, держава забезпечує зниження ризиків кредиту, що приводить до того, що банкіри знижують його ціну.

Валентина, продавець Особисто мені було краще до 1990-х років. Тому що в мене чоловік з Росії, і нам було набагато простіше приїздити туди до родичів, а їм до нас. У цьому плані було набагато краще. А тепер, коли країна є незалежною,то звичайно теж добре, адже стало легше дихати. Але так як в мене там всі родичі, то й мені в цьому було краще раніше.

Галина, працівниця буфету Звичайно краще було у 90-х! Це ж коли Брежнєв був у нас. Тоді стабільність була, а зараз немає стабільності: сьогодні за100 грн уже не можна і півдня прожити, а тоді такого не було. У нас як отримав зарплатню в 200 карбованців, то можна було і прожити, і погуляти. Можна було тиждень прожити за 3 карбованці. До 1990-х було легше, а потім уже…Самі розумієте. Олексій, водій

Звісно краще зараз. Але це не можна порівнювати. Минуле не може бути кращим за теперішнє. Різними є мої цілі тоді і зараз. Тепер все відносно стабільно. А от 1990-ті запам’яталися скаженою інфляцією, відсутністю грошей в кишенях, розквітом рекету та бандитизму. Тому зараз мені краще. Наталія, менеджер

Особисто мені краще жилося за СРСР, тому що це моє дитинство. На моє 19-ліття припав розвал СРСР. Тому й нас називають загубленим поколінням. 1990-ті – це пора постійних змін: то карбованці, то купони, а то вже гривні . Зараз немає впевненості у завтрашньому дні.

Держава не гарантує

Ключ до початку бізнесу

Для початку організації бізнесу необхідно багато факторів: ідея, заповзятливість, хороша команда і головне - стартовий капітал. Причому останнє, як правило, роздобути найскладніше. Де ж взяти гроші підприємцю? На сьогодні можна знайти чи десяток подібних джерел, і серед них же, звичайно ж, на першому місці завжди були і, мабуть, будуть банки. Ці фінансові установи можуть вам запропонувати ряд спеціальних кредитних програм для кредитування малого бізнесу, можливо, навіть запропонують відкрити кредитну лінію. Однак, як свідчить одна американська приказка: якщо б отримати кредит у банку було так само просто, як стверджує реклама, ніхто б їх не грабував. «За наданий кредит банк вимагав стовідсоткову передоплату» Банки - це бізнес структури, які хочуть заробити. І тому всі кредити надаються під досить великі ставки, з обов’язковою гарантією або заставою, вважає глава Всеукраїнського об’єднання малого і середнього бізнесу «Фортеця» Оксана Продан. «Великі банки мають більш консервативну політику, малі - більш гнучкі, але всі вони, незалежно від походження капіталу, ведуть в Україну аналогічну політику, заявила Оксана Продан. – 22 - 26 відсотків річних у гривні дуже великі для малого бізнесу, а валютні кредити багатьма підприємцями не повернуті ще з 2008 року. Крім цього, додатковим навантаженням на бізнес лягають обов’язкові умови кредитного договору - страхування застави, додаткові послуги. Так що насправді малий бізнес сьогодні не має доступу до засобів для власного розвитку». Розглядаючи інші фінансові установи для можливого отримання кредиту, але

уникаючи застави, можна подивитися у бік кредитних спілок - вони його вимагають не завжди, але їх відсотки в легальному бізнесі абсолютно неможливо заробити

Як захищати гроші Відстояти свої права легше у стосунках з банками, оскільки такі відносини є найбільш абсолютно захищеними на законодавчому рівні, стверджує керуючий партнер юридичної компанії «Алексєєв, Боярчуков і партнери» Сергій Алексєєв. «Законодавство України закріплює ряд вимог, необхідних для здійснення банківської діяльності, та відповідні інструкції, дотримання яких є обов’язковим для банків, - нагадує Сергій Алексєєв. - У законі закріплений порядок укладення договорів з банками, основні істотні умови, права та обов’язки сторін. Крім того, Національний банк України постійно здійснює контроль над дотриманням банками банківського законодавства. Тому банкірам просто невигідно порушувати якісь права, бо наслідки для них можуть бути набагато серйознішими». Щодо стосунків з окремими кредиторами, на думку юриста, такі відносини є менш врегульованими, а отже, і менш захищеними. Крім того, діяльність ломбардів, на відміну від банківських установ, не підлягає такому суворому контролю, як діяльність банків. Тому і порушення прав осіб, які користуються послугами ломбардів, можуть відбуватися набагато частіше. Юрист рекомендує перед підписанням кредитного договору досконало ознайомитися з усіма пунктами і ніколи не підписувати договір «не дивлячись». Особливо уважно слід поставитися до ціни кредиту. Перш за все, це означає, що всі додаткові переплати і комісії повинні бути чітко відображені у тексті договору, і прозоро і зрозуміло для клієнта прописані в окремих пунктах. Клієнту має бути зрозуміло які платежі і в який період він їх платити відповідно до умов договору. Якщо певні пункти договору вас не вла-

штовують, або викликають недовіру, слід звернутися до іншого банку. Оскільки, як правило, зразки банківських договорів по кожному окремому банку закріплені відповідними внутрішніми положеннями, а значить змінювати окремі пункти договору на вимогу клієнта, неможливо. Тому клієнт змушений або погоджуватися з запропонованими умовами, або звертатися до іншої банківської установи.

Початківцям бізнесменам кредит у банку не світить. Якщо хочете починати бізнес - потрібно не кредит брати, а гроші знімати з власних депозитних рахунків і діставати «заначки», вважає президент українського аналітичного центру Олександр Охрименко. «Не можна починати бізнес за рахунок кредиту без божевілля. Тому всі розумні банки ніколи не дають кредит особам, які хочуть розпочати свій бізнес. На кредит може розраховувати бізнесмен, який вже пропрацював 2-3 роки і йому є що дати банку заставу і він позитивний досвід бізнесу»,- заявив Олександр Охріменко. За його словами, на сьогодні українським бізнесменам простіше спілкуватися з банками українських або російських власників. Вони більше розуміють наш ринок і не вимагають від потенційного позичальника зайвого. Охрименко стверджує, що кредитні умови повністю залежать від бізнесмена. На сьогодні реальна ставка кредиту для позичальника коливається на рівні 1736%. Різниці пов’язана зі сферою бізнесу, заставою і кредитною історією підприємства. Багато банків, як правило, погоджуються кредитувати дешевше тільки тих позичальників, які вже брали кредити і своєчасно їх гасили. Якщо бізнесмен не має кредитної історії, то ставки для нього завжди будуть великі.

Стверджувати про існування державних гарантій кредитування розвитку малого та середнього бізнесу немає сенсу, стверджує керуючий партнер юридичної компанії «Алексєєв, Боярчуков і партнери» Сергій Боярчуков. Так само, як і немає сенсу стверджувати про застосування таких гарантій на практиці суб’єктами підприємництва. «Господарська діяльність - це діяльність пов’язана з фінансовими ризиками і коливаннями бізнес процесів, а тому платоспроможність позичальника, в повному обсязі залежить від плану розвитку бізнесу і методів управління», - нагадує Сергій Алексєєв. Існує ряд нормативно-правових актів спрощують розвиток і ведення малого бізнесу, багато хто з таких актів знаходяться в комітетах законодавчого органу. Соціальні та економічні ініціативи влади, знаходять позитивну динаміку росту, однак за словами юриста, практичний аспект застосування та реалізації соціально-економічних благ залишається непорушним.

Порятунок справа рук ...

потопаючих

-

Стара добра фраза, яку на жаль можна застосувати мало не до кожної сфери в нашому житті. Пам’ятайте уроки історії за 30-і роки минулого століття, часи НЕПу в СРСР? Тоді заповзятливі українці за 8 років підняли економіку республіки до небувалих висот. То де ж поділися ті підприємці в крові? Та нікуди вони не поділися, просто останнім часом нам грубо нав’язують думку про те, що ми ні на що не здатні. Придатні лише просити милостиню і красти газ. Причому, це вже перетворилося на стереотип. Хочете дістати гроші на бізнес - так достаньте ж! Безумовно, держава в цьому не найкращий помічник, але це ні для кого не новина, так триває протягом останніх 500 років, пора б звикнути. Дізнавався Алі Саляр


4

Великі Зміни

Суспільники суспільства

«Біла ворона» у Верховній Раді (Продовження стор. 1) — Що спричинило таку Вашу активну громадську позицію? — Я жив і виростав в Києві. Це було російськомовне місто на той час, російськомовна родина,двір та школа, вдома лише російськомовні книжки. А я відчув себе українцем. Це трапилось ще до того, як спромігся вивчити українську мову, десь в середніх класах. А в старших

«все життя я присвячу боротьбі за незалежність».

класах я вже чітко знав, що

явилась недовершеною. Все, що можна було досягти, ми зробили. Але наші старші товариші на той час не розуміли, що потрібно забирати владу у комуністів. І найбільший тиск на нас був не зі сторони комуністів, а з боку союзників, депутатів опозиції. Тому вже за кілька місяців ми отримали від них «ніж у спину»: пропозиції не проводити ніяких перевиборів. Далі почалися політичні заморозки і момент був втрачений. Потім на мене була відкрита кримінальна справа. Але для того, щоб захистити своїх людей, я написав заяву, що я керівник організації. І почалися обшуки та допити. Я не бачив іншого способу вберегти своїх людей, а мене захистити було легше. Почався більший тиск на владу. І справу закрили. — Чим ви займалися після цього? Чому Ви вирішили створити мистецьке об’єднання «Остання Барикада»?

ФОТО: ОЛЕКСАНДР МАЛИК

Але знав, що це буде важко. Готувався до тюрем, обшуків, як це смішно зараз не звучить. Я точно знав, що вступатиму до Київського національного університету імені Тараса Шевченка, тому що за київськими чутками там були залишки підпілля. І там вже хотів вивчити українську мову. Але, на диво, українською тоді ще не викладали, українські історики тоді були заборонені, тобто на історичному факультеті навіть Грушевський був заборонений. І підпілля я там не знайшов, тому довелося підпілля робити самостійно. У 1988 році мене виключали за український буржуазний націоналізм. Хоча буржуїв я не бачив, це ж був ще Радянський Союз. Лише за спробу влаштувати диспут на тему білих плям української історію, зокрема чи був голодомор штучним, мене почали виключати вже на наступний день, хоча я ще не мав жодної трійки. На щастя влада робила багато помилок, зокрема вони надрукували про це в багатотиражці «Київський університет», і завдяки цьому про мене дізналися патріоти з інших факультетів. І ми почали творити спільну першу українську студентську організацію – УСС (Українська студентська спілка). У 1989 році ми провели з’їзд, після якого наш актив відсидів по 5 – 15 діб в камері попереднього ув’язнення. Після цього мене обрали головою організації, і ми почали робити більш масштабні акції. В жовтні 1990-х провели так звану Студентську революцію на граніті. Ми поставили намети на Хрещатику, оголосили голодування. На нашу підтримку перекрили рух транспорту, організовували демонстрації. Зрештою, це закінчилося тим, що застрайкували всі університети, ПТУ, навіть старші класи шкіл в інших містах. Ми оточили Верховну Раду, захопили університет. — А як Вам вдалося все організувати, згуртувати громаду заради однієї мети? — Тоді була така бідність, що телефони в організації мали лише 2-3 людини. І якщо ми вивішували на листівках номер телефону, то в день акцій його вимикали, тому що дзвонили невідомо-хто. Ми випускали на чотирьох сторінках газету «Українські студенти». Але для того, щоб її надрукували, нам доводилося їхати в Литву, тому що всі ксерокси у нас були під наглядом КДБ. А в Литві рух опору був сильніший, тому ми і їздили туди. — Якою була головна ідея Студентської революції на граніті? — Звичайно було важко. Люди були готові йти до кінця: і в табори, і в тюрми, а дехто хотів організувати навіть сухе голодування чи самоспалення. Тобто це був такий час, коли люди були готові йти на великі жертви заради ідеї. Але важко було не так фізично, а суто психологічно. Ми розподілили на кілька днів нашу команду, тому що думали, що ми переповнимо камери попереднього ув’язнення. Але влада злякалась, вона не знала, що робити. Тому нам вдалося розбити намети. Важко стало на день шостий. Ми думали, що нас забиратимуть, але інші студенти будуть збурюватися. Але голодували люди п’ятий, шостий день, приходили підтримувати кияни, проте студенти так і не страйкували. І люди почали розуміти, що пройде ще кілька днів і прийде смерть, а загальної підтримки нема. Тому це було найбільша психологічна проблема. І десь на день сьомий частина вийшла. Але я не буду «кидати у них камінь», тому що вони теж зробили свій внесок. Ще задовго до того я придумав багато акцій, але єдина, яка не була реалізована, це захоплення Верховної Ради. Тому ми почали вдаватися до більш радикальних дій, і воно спрацювало. — А як Ви оцінюєте результати, адже цим ви досягли відставки Масола? — Ні, це найдрібніша вимога, яка засіла в під-

ручниках. Те, що прем’єр-міністр Масол подав у відставку – це правда. Це був єдиний випадок на радянському просторі, коли під тиском студентів прем’єр подав у відставку. Але головною вимогою були перевибори до Верховної Ради на багатопартійних засадах. Ми хотіли, щоб пішла вся комуністична номенклатура, а не один якийсь прем’єр. Для цього були необхідні рівні конкурентні умови. Тому другою вимогою була націоналізація майна КПРС. Третя вимога – відмова від підписання союзного договору, з яким тоді носився Горбачов, а це фактично незалежність України. Ці три вимоги виписував я особисто. Це були вимоги київські. Львів’яни, Львівське студентське братство, приїхали з двома іншими вимогами: щоб українські юнаки служили лише в Україні, а не в гарячих точках, і відставка Масола. Так як ми були дружні організації і досягти успіху можна було лише спільними зусиллями, тому ми

об’єдналися. Так виникло 5 умов. Але найголовнішою були перевибори. Цю вимогу боялися як комуністи, так і не розуміли її наші старші союзники – Народний рух України, хоча вона була найважливішою. Формально ми досягли успіху за всіма вимогами. Але якщо говорити про успіх, то він більше психологічний. По-перше, опозиція досягла успіху, тому що до того моменту всі страйки, демонстрації, мітинги закінчувалися нічим. Це була така перша позитивна акція. Подруге, це була виключна молодіжна акція. Ми і вигадували, і робили все до кінця самі. Цей успіх молоді є надзвичайно важливим, і навіть потім перетворився в певний міф, що також дуже важливо, тому що з міфами важко боротися. І протягом незалежності він підживлював студентські організації. Тому потім решта молодіжних акцій використовували наш досвід. Після того наметове містечко виникає як постійний засіб боротьби. Навіть опозиція постійно користувалася нашими технологіями після того. Але революція ви-

5

— Потім я займався громадсько-політичною діяльністю. Але більше часу я займаюся культурними проектами. Проекти не одразу реалізовуються. В 1991 році я придумав український арт-клуб, але зміг це реалізувати лише через 10 років. Я створив перший україномовний арт-клуб «Остання Барикада», там було дуже багато ноу-хау. Ми першими почали робити виступи літераторів, політиків у кафе. Єдиною вимогою було – розмовляти українською мовою, тобто просування української культури в достатньо активний спосіб. Влада потім це закрила, як лігво опозиції. Потім я відкрив подібний арт-клуб в Харкові. А після того в 2004 році я організував мистецьке об’єднання, і ми почали проводити акції по всій Україні. Поєднання літератури і музики – це теж було наше нововведення, а тепер це є на всіх фестивалях. Ми організовуємо багато фестивалів, наприклад «День Незалежності з Махном», де є принцип, що ми можемо робити те, чого собі не можуть дозво-

лити інші. Це такий розбишацький фестиваль, 4 паралельних сцени, багато перформансів. Більш родинним є фестиваль вертепів «Карпаття», де ми звозимо вертепи зі всієї України, а родзинкою є зірковий вертеп, де ми одягаємо в вертепні костюми провідних політиків, літераторів, журналістів. І ще проводимо багато менших акцій та фестивалів. Кожному з них я намагаюсь вигадати окрему концепцію, якусь родзинку. Також видаємо книжечки, диски. — Як ви оцінюєте теперішню громадську пасивність нашого суспільства?

Критична точка Україна ще й досі не оговталася від подій, які нещодавно трапилися на Миколаївщині. Ситуація з цією 19-ти річною дівчиною, Оксаною Макар, стала поштовхом для багатьох людей. Вони вийшли на вулиці і встали на захист жертви зґвалтування.

ФОТО: АЛІ САЛЯР

завжди така, якою дозволяє їй бути суспільство.» —

«Влада

Якщо люди не хочуть боротися, то це означає, що вони гідні цієї влади. А я постійно проводжу активно життя і намагаюся в будь-якій ситуації не складати руки. Мені прикро, що в моєму рідному Києві руйнують історичні будівлі, а я виходжу як рядовий громадянин на захист, а поруч зі мною лише 100 чоловік. Мені прикро, що в місті, яке нараховує 2,7 млн., решті це нецікаво. Тому і бізнес, і влада можуть собі дозволити все руйнувати. Але це означає, що такий рівень культури у суспільстві. Я все роблю, щоб його підвищити, але це питання не місяці, не року і навіть не кількох років. — Чи досягнули ви того, що хотіли, коли йшли в політику? — Насправді я себе оцінюю з різних видів діяльності: громадська, культурна та політична. Також я як історик видав кілька книжок, як політичний експерт 4 роки був в десятці провідних політологів. Громадську діяльність я оцінюю, як дуже успішну. І не лише тому що за ці 23 роки я провів багато важливих акцій, а тому що ту ціль, яку я поставив собі ще в школі, боротьба за незалежність України, вона була досягнута. Тобто моя діяльність успішна, адже мета досягнута. Культурну діяльність я оцінюю як просто успішну. Тому що я вигадав і провів разом зі своєю командою «Остання Барикада» 20 фестивалів, кількасот літературно-музичних акцій по всій Україні. А політичну діяльність я вважаю неуспішною. Я був депутатом Київради, зараз депутат Верховної Ради. Але такі формальні ознаки має багато-хто в Україні. І якщо мені треба було ставати депутатом, то на початку 1990-х, а не зараз, коли я повністю «біла ворона» в цій Верховній Раді. Але тоді прихід таких молодих активістів, як я, налякав усю номенклатуру, як комуністів, так і рухівців. Тому в період нашої найбільшої популярності і впливу на суспільство, вони прийняли спеціальний закон, за яким ми не мали права бути депутатами ВР, був прийнятий закон про підвищення вікового бар’єру з 21 року до 25. І відповідно наше покоління було усунуте з політичної арени. За цей час політика перетворилася на зовсім інше. Тепер в політиці важать бізнес і гроші, а ми йшли заради ідеї. Тому досягти успіхів в політиці не є можливим, тому що політика не є такою, якою я її собі уявляю, та й суспільство неготове бачити інших політиків. Тобто голосувати за занадто чесних та принципових суспільство поки що не готове. І трагедія України в тому, що всі 4 президенти: Кравчук, Кучма, Ющенко, Янукович не боролися за незалежність України. Це дивина. Незалежна держава, але жоден з президентів не боровся за незалежність, вони були по інший бік барикади або сиділи десь тишкомнишком. Але їх же не скинули, за них же голосували українські громадяни. І не проголосували за тих, хто боровся. Так у 1991 році не проголосували за Чорновола чи Лук’яненка, а проголосували за Кравчука, який був ідеологом компартії. Тобто не цей момент вибір суспільства не є на боці тих, хто мав принципи. Значною мірою тому так і живемо. — А як ви ставитеся до того, що багатохто вважає, що за СРСР жилося краще? — Зрозуміло, що є значний тиск російської пропаганди, яка зацікавлена в навіюванні спільних спогадів про історію. І тому на Першому національному щодня йдуть фільми про війну, навіть за часів СРСР такого не було. Зараз також підтримують позитивний міф про СРСР. Мало того, що тоді нічого не було, не було вибору. Що вже говорити про те, що мене в 9-му класі взяла міліція за те, що я спробував на Великдень пройти в Володимирський собор. А іншого разу взяли за те, що на светрі був напис латиною. Ось такий був СРСР. Ірина Гамбаль

на правах реклами

Компанія «Круїз»

Компанія «Круїз» виготовляє та пропонує для вашого бізнесу корпоративний та рекламний одяг для проведення промоакцій, рекламно-сувенірну продукцію та працює на ринку брендової продукції з фірмовим логотипом замовника. Наша продукція потрібна для тих, хто займається великим та малим бізнесом, хто бажає підвищення ділової репутації своєї компанії, хто розширює ринки збуту, хто заохочує клієнтів та проводить презентації. Ми пропонуємо ручки, набори, годинники, тижневики, візитівки настільні, ножі, брелки, запальнички, фляги, чашки металеві та скляні, термоси, годинники, парасольки, ділові та VIP подарунки, та багато ін. з логотипом вашої компанії.

Наш офіс знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Антонова, 5 оф. 702 тел. 361-64-93, (066) 358-18-70 Маргарита.

фото: Олександр Малик

Зовсім не унікальний для України злочин став подією державного масштабу через те, що в нашому суспільстві накопилося дуже багато проблем різного характеру. Рівень агресії в Україні просто зашкалює. «В Україні рівень вбивств в кілька разів більший, ніж в будь-якій країні Європи. І це агресія побутова. Зрозуміло, що влада задає приклад такої агресії, тобто там від побиття депутатів, до вбивства індивідів міліції. Вона показує, що в нашій країні це дозволено. Але загалом суспільство дуже агресивне. Найбільші проблеми - це заздрість, лінь, безкультур’я і агресія. І будьякі закиди в бік самої Оксани, мені здаються, просто несправедливими і нечесними. Типу, що вона там сама пішла. То що тепер, дівчина немає права відпочити, чи навіть якщо їй сексом захотілось зайнятися. Це не привід її вбивати і підпалювати. І це не поодинокий випадок. Зведення

МВС катастрофічні, вбивства постійні. Це є внутрішня проблема. На жаль, українці думають, що всі проблеми від влади. А говорити про те, що це є внутрішня проблема, політикам просто не хочеться, бо це не подобається українцям. Повинні знайтись якісь люди, нехай не політики, які звернуться до українців з тим, що в нас є потреба самозмінюватися. Кожен вибирає свій шлях широкий. Тому всі зміни починаються з нас», - так прокоментував всю цю ситуацію Олесь Доній – народний депутат Верховної Ради. Та що про це говорити, якщо ж під час створення цієї ж газети, до нас у редакцію вломився п’яний чоловік, який і сам точно не знав, чого він хотів. На прохання залишити приміщення він почав агресивно поводитись. Нам довелося викликати наряд міліції. Тож висновки робіть самі. Олександр Малик

Велика різниця Сьогодні, йдучи по вулиці можна по-

чути, як старі бабусі обговорюють тебе сидячи на лавочці. Не рідко оцінка тебе лунає не лише з позитивної сторони. Багато старших людей вважають, що сучасна молодь дуже лінива і сама не знає, чого хоче. Порівнюючи свою молодість і сучасну молодь, вони часто заявляють, що сучасники не читають книжки, не цікавляться різними подіями та більше того навіть не хочуть йти гуляти на свіже повітря. Старші люди вважають, що принципово важливі й практично незамінні речі підлітка, так званого «тінейджера» є комп’ютерні ігри, інтернет та мобільний телефон . Але тепер настав час, коли книжкою можна розпалювати вогнище, зізнаватися в коханні тримаючи пляшку пива в руці та стати ліпшим другом лише при наявності зайвої цигарки в кишені. Та й більш нічого. А внутрішні якості, розумові здібності – то давно забуті ідеали. Сьогодні молодняк, неначе приклеєний до телевізора та комп’ютера. Молоді люди не уявляють життя без цих чорних коробок, що стали практично сенсом життя, способом і метою існування. Один з американських переконливих телеведучих прокоментував це так: «Люди їдять, як телевізор, одягаються, як телевізор, виховують і народжують дітей, як телевізор, і, нарешті, дихають, як телевізор».

А чи не замислювалися ви, що все це сфабрикована і майстерно завуальована гра всесвітньої влади? Адже їм, державним діячам, без сумніву, вигідно бачити народ безликою, приземленою масою, без чіткої життєвої позиції та певних принципів у житті, щоб відстоювати власні права. І, правду кажучи, люди потрапляють у цю, з першого погляду непомітну пастку, слухняно поглинаючи все, що каже телевізор. Але якщо розглянути всю ситуацію з іншого боку, то можна сказати, що це ще не критична межа. Можливо, старше покоління просто не розуміє, що той самий інтернет - це найкраща в світі бібліотека, в якій можна знайти все, що тільки захочеш. Насправді, сучасна молодь набагато розумніша і кмітливіша за попередні покоління. А щодо внутрішніх якостей людини, то можна сказати, що кожен сам собі обирає пріоритети. Справа в тому, що людина, яка поважає себе, не буде жити серед бруду, фальші та штучної позолоти. В кожного з нас є свій вибір. Тому, напевно, слід замислитися, куди ми йдемо, для чого народжені і що залишимо по собі, будучи аморфною маріонеткою, людиною-гвинтиком у чужих руках. Олександр Малик

Причиною цього став позов до суду одного із сусідів, який скаржився на шум, що створюють собаки. Але за словами керівника притулку Лариси Грінченко, він просто хоче забрати собі частину землі. Справа тягнеться вже більше року і лише нещодавно прийшла постанова, в якій сказано, що протягом 7 днів всі тварини мають бути переселені до Бородянського притулку. - Ларисо, скажіть будь ласка, як ставляться до вашого притулку інші сусіди? Інші сусіди нічого проти не мають. Більше того, онкологічна лікарня, яка знаходиться поряд, нам навіть допомагає. Вони дають нам завжди якісь залишки їжі, а також медикаменти, якщо є можливість. Також з лікарні ми отримали довідку до суду про те, що ми їм допомагаємо, так як забираємо собак в онкохворих людей. І тільки один сусід захотів забрати собі частину землі, так як його ділянка замала для нього. Через незгоду власника землі - Семенюка Володимира Макаровича, сусід кожного дня почав нам вбивати по одній собаці. Це був жах, навіть згадувати важко. - А щодо тих собак, яких він вбивав, як ви вирішили цю проблему? Ми писали заяви на нього в міліцію, але нам сказали, що він не винен, раз не був «спійманим за руку». З часом він перестав це робити і все заспокоїлось. - Тобто він жаліється саме

Доля Чотирилапих У Києві хочуть закрити притулок для тварин, в якому на даний момент знаходиться 80 собак і 20 котів. на шум? Так, він жаліється на шум, але ж дивіться, якщо собаки поїли, то вони сплять до 7 ранку. Чотирилапі шумлять лише, коли хтось заходить, або коли їх хтось турбує. Паркан у нас великий, собаки не виходять. Також він скаржиться на те, що собаки не привиті та не зареєстровані. Але я всім документи показала. - А які саме у вас є документи на тварин? У нас є документи на 35 собак. Ми б зробили на всіх, але самі розумієте, що це доволі дорого. На інших у нас реєстраційне свідоцтво, так як вони простерилізовані майже всі. У мене є на них навіть жетончики. А щодо сусіда, то він тут навіть не живе, до нього ніхто не може підійти, адже його ніколи немає вдома. - А ви казали, що вам допомагають навіть з інших країн? Нам не допомагають, а лише дзвонять. Ну ось правда, з Німеччини мені купили цілу машину дров. Вони нам їх привезли і ми змогли пережити зиму. А так, то все за свої кошти. - А як ви відноситесь до рішення суду, про переселення собак до Бородянського при-

тулку? Ми всі знаємо, що таке Бородянка, там всього 500 місць і весь Київ їде саме туди. Там немає місця, адже там все «забито». Хоч бери і йди на Олімпійський стадіон і показуй всім, що ці собаки нікому в Україні не потрібні. Ми своїх собак не віддамо, будемо боротися до останнього. Я взагалі проти великих притулків – це страшні клітки, в яких завжди чума. Ось в нас, вони тут не хворіють, так як живуть у природньому середовищі. Вони пережили в нас зиму і ніхто не кашляв, а там завжди інфекція. У нас всі собачки мають свої імена, ми їх сортуємо по характерах. А у великих притулках вони просто дичавіють, не бачать людей і не розуміють, що з ними відбувається. Коли в мене була одна собачка, я не уявляла, що буду годувати 80. Але Бог допомагає. Я не можу дати їм м’яса, але якісь кістки з різних цехів ми їм все ж таки привозимо. Також ми варимо їм кашу. Звичайно ж з крупою важко, але все одно ми намагаємося собак нею забезпечити. Було б краще, якби було більше маленьких притулків, ніж один великий. Олександр Малик


6

7 Як Це Було?

Культурщина

Ланцюг минулого об’єднує людей сьогодення! З

Наймасштабніший «живий ланцюг» був організований Народним рухом України у 71 річницю Злуки УНР і ЗУНР 21 січня 1990 року між Львовом та Києвом. Тоді люди трималися за руки між двома містами нерозривно, адже мали єдину мету – засвідчити прагнення українського народу, стати незалежною державою. Більше трьох мільйонів жителів міст і сіл тоді вийшли на вулиці керовані покликом сердець. Події цього дня стали одним з головних і вирішальних кроків до здобуття незалежності України. У той день у Києві на Софійському майдані та Львові

біля пам’ятника Іванові Франкові пройшли також мітинги-молебні. Щоб організувати символіку для «живого ланцюга» українцям довелося тоді скупити майже всю тканину жовтого та блакитного кольору, яка малася у крамницях. Українські прапорці були забороненими в Україні, тому люди шили їх власноруч чи на швейних машинках, щоб наступного дня разом з рідними та близькими вийти на вулиці та дороги України. Найголовнішим було те, що населеннюніхто не платив, усі масово йшливиключно за власним бажанням та головне – безкорисливо. Проводилося розповсюдження агітаційних листівок, також інформація передавалася з уст в уста між школярами, студентами, молоддю, колегами чи просто сусідами. Люди, які стояли уздовж траси, що сполучала Київ та Львів не мали мобільних телефонів для зв’язку з іншими учасниками акції, тому могли тільки здогадуватися чи проходить акція у сусідніх областях та містах. Вони майже півтори години стояли не знаючи ні подій, що розвивалися, ні наскільки масштабною була акція, чи багато людей вийшли на дороги України підтримуючи незалежність Батьківщини. Проте вони залишалися, тому що вірили в те, що робили і в проголошення майбутньої незалежної держави. З 2008 року стало традицією проводити символічні «живі ланцюги» у великих містах Украї-

ФОТО: ЮЛІЯ КОЧЕТОВА

ни. Київ, Львів, Тернопіль, Донецьк, Житомир, Хмельницький, Дніпропетровськ – це далеко не повний перелік міст, у яких 22 січня 2012 року організували «живі ланцюги» як символ єдності української нації. У Києві місцем єднання лівого та правого берегів став міст Патона, на якому 22 січня збирається патріотично налаштована молодь, а також багато небайдужих до долі України людей, які ще були учасниками або свідками першого в історії «живого ланцюга». У 2008 році в Києві учасники акції, які символізували населення правого і лівого берегів Дніпра, прийшли назустріч одні одним з різних сторін мосту, потім символічно побраталися, створили «живий ланцюг» і далі усі разом співали Гімн України. Події 2009-го року відбувалися так само, тільки цього разу учасники акції розфарбували свої обличчя жовто-блакитними кольорами. Рухаючись назустріч вони несли букви, склавши які можна було прочитати «Українська народна республіка» та «Західноукраїнська народна республіка», а також тримали величезний український прапор довжиною 30 метрів і співали Гімн України та патріотичні пісні, утворивши «живий ланцюг». У 2010 році до

учасників акції символічно прилучилися водії, які звуковими сигналами машин підтримували активістів. А після створення «живого ланцюга» учасники роздавали усім перехожим жовто-блакитні стрічки. У 2011 році на мості Патона зібралося більше 1000 патріотів, а організатори свята влаштували конкурс на найоригінальніше розфарбоване обличчя. У 2012 році окрім подій, які відбувалися раніше було організовано символічне об`єднання представників УНР та ЗУНР під бій литаврів. Також було проведено уже традиційний конкурс малюнків, переможців якого обирали самі учасники. Після проведення «живого ланцюга» учасники рушили до Музею Гончара, де відбувся концерт за участі гурту Тарута, Сергія Василюка (гурт «Тінь Сонця») та Олександра «Яреми» Ярмоли (гурт «Гайдамаки»). «Живий ланцюг» став для українців символом єдності Лівобережної та Правобережної України. Тому організатори не планують зупинятися на досягнутому. І наступного року очікується ще більш масштабна подія! Діана Андрусенко

Океан Ельзи - один з тих гуртів, які починали свій творчий шлях у 90-х роках і досі успішно працюють. Вони відомі не лише на вітчизняному просторі, але й закордоном. ОЕ неодноразово здобував звання найкращого рок-гурту та live-гурту Східної Європи та СНД. Критики та публіка завжди прихильно ставилися до ОЕ. Загалом в Україні та Росії продано більше ніж мільйон дисків. Історія цього гурту почалася у 1992 році, коли студент «Львівської політехніки» Денис Глінін (ударник) згуртував друзів у колектив, який вони назвали «Клан тиші». Андрій Голяк був вокалістом, Павло Гудімов – гітаристом, Юрій Хусточка - бас-гітаристом. Гурт починав з виступів у палацах культури. Через два роки вокаліст одружився і пішов з гурту. Навесні 1994 року учасники знайомляться з 19-річним студентом фізичного факультету Святославом Вакарчуком. Влітку він вже починає репетирувати разом з хлопцями і вже у жовтні 1994 року було створено новий гурт — «Океан Ельзи», вокалістом і автором більшості текстів та музики якого став Святослав. Першим серйозним виступом гурту став їхній концерт перед Львівським оперним театром у січні 1995 року. Тоді там зібралося 7 тисяч глядачів. Перший їхній кліп було знято у тому ж році на пісню «Long time ago». Також ОЕ починає проводити концерти закордоном (Польща, Німеччина, Франція), бере участь у Таврійських Іграх, а також виступає на одній сцені з DeepPurple під час Осіннього рок-марафону в Києві. 1997 року відбувся перший значний сольний концерт гурту у Львові. Згодом музиканти переїздять в Київ. У 1998 році ОЕ розпочав роботу з продюсером Віталієм Клімовим і підписав контракт із «Nova Records», а також записав свій дебютний альбом, який вийшов у світ під назвою «Там, де нас нема». Пісні гурту посідали перші місця у чартах. Їхня ліричність, глибокий зміст текстів та цікавий вокал Святослава Вакарчука завоювали прихильність надзвичайно широкого діапазону слухачів. Їх слухають діти, дорослі і навіть люди похилого віку. У 1999 році в паризькому МСМ Café відбувся виступ ОЕ, який транслювався на телеканалі МСМ Іnternatіonal. Також гурт взяв участь у російському фестивалі «Нашествие», а на Таврійських Іграх музиканти отримали нагороди «Прорив року» та «Найкраща пісня» (за композицію «Там де нас нема» з однойменного альбому). Того ж року відбулося перевидання альбому в Росії. ОЕ здобув там велику популярність після виходу в ротацію на MTV кліпів «Там, де нас нема» і «Сосни». Проте, популярність давалася не так легко, як може здатися на перший погляд. Це сьогодні кожен хто захоче, може записати відео, виставити його на YouTube і стати популярним, набравши велику кількість переглядів ролика. Зробити так, щоб про тебе дізналися в еру інформаційних технологій, соціальних мереж і, що найголовніше, стрімкого розвитку всепоглинаючої глобальної мережі, набагато легше, ніж тоді, коли мало хто взагалі знав, що таке Всесвітня павутина. Раніше все потрібно було робити в офлайні: через зв’язки, прохання, наполегливість і характер. До того ж були проблеми з технічним забезпеченням. Без хорошої апаратури та інструментів якісної музики не вийде. Лише за 2 роки після створення групи, ОЕ змогли купити підсилювачі і японські аналоги американських гітар. Та, мабуть, найбільшою проблемою для молодих студентів тоді була банальна відсутність грошей. На щастя, гурт ОЕ зміг справитися з тими труднощами і зараз ми маємо можливість насолоджуватися їхньою прекрасною музикою. Сьогодні в українських школах, окрім уроків про Джузеппе Верді та Петра Чайковського, школярі вивчатимуть історію і композиції таких музичних колективів, як Pink Floyd, The Beatles і Queen, а разам з ними і Океан Ельзи. У музичному доробку ОЕ зараз 9 альбомів, з яких 1 акустичний, а також 2 окремі проекти лідера гурту. ОЕ збирають тисячі на своїх концертах. На сьогодні це один з найуспішніших гуртів нашої країни. Ірина Седень

Всеукраїнський референдум 1991 року крок у майбутнє «Чи підтверджуєте Ви Акт проголошення незалежності України?» - таке питання було задане на Всеукраїнському Референдумі 1 грудня 1991 року. Участь у ньому мали право брати 37 млн 885,6 тис. громадян, з яких з’явилося 31 млн 891,7 тис., тобто 84,2%.

ФОТО: ЮЛІЯ КОЧЕТОВА

24 серпня 1991 року було прийнято Акт проголошення незалежності України. Проте питання про реалізацію права народу України на самовизначення мало вирішуватися на всеукраїнському референдумі, а не Верховною Радою УРСР. Було прийнято рішення провести Референдум 1 грудня 1991 року, який бизасвідчив чи підтримує український народ Акт незалежності, чи ні. Акт проголошення незалежності підтримали 28 млн 804 тис. українців (90,32%), проголосували проти 7,58%, а недійсними визначили 2,1%. Результати Референдуму засвідчили прагнення українців жити у власній, незалежній державі, а також те, що за незалежність голосували не тільки українці за національністю, а й ті, для кого Україна вже стала Батьківщиною. Визнання Акту проголошення незалежності

України засвідчило повноправне входження новоствореної держави до світового співтовариства вільних держав.Першою на міжнародній арені Україну визнала Польща (2 грудня 1991 року), того ж дня прем’єр-міністр Канади також повідомив про визнання України як держави, а наступного – Угорська Республіка, яка встановила в Україні перше посольство. Протягом грудня Україну визнали більше 40 держав світу. Того ж дня в Україні були проведені Президентські вибори, на яких були представлені такі кандидатури: Леонід Кравчук, В’ячеслав Чорновіл, Левко Лук’яненко, Володимир Гриньов, Леопольд Табурянський та Ігор Юхновський. Абсолютну більшість голосів того дня отримав Леонід Кравчук (61,56%). Його передвиборчою програмою була програма п’яти «Д»: Державність, Демократія, Добробут, Духовність, Довіра. Підтримка українцями Акту проголошення незалежності України визначили хід наступних подій в історії України. Ми є творцями власної історії, тому майбутнє за нами! Діана Андрусенко

ФОТО АВТОРА

Михайло Іллєнко: Давайте ми зробимо для нас, про себе

ФОТО: АЛІ САЛЯР

моменту здобуття незалежності та утворення нової держави України пройшло більше двадцяти років. Що змінилося і чи в кращу сторону аналізувати складно, але впевнено можна стверджувати, що і в 90-х роках, і сьогодні є патріоти своєї країни та прихильники її незалежності. Традиційною в Україні вже стала подія, яка символізує об’єднання лівого та правого берегів України. І хоча проходить вона вже не так масово і глобально, як це було 1990 року, проте свідчить про національну свідомість та патріотичну налаштованість.

Океан Ельзи: 18 років успіху

Відкрита ніч – це український фестиваль україномовного кіно, який був заснований у 1997 році. Фестиваль проводиться на Андріївському узвозі з суботи на останню неділю червня. Засновником і постійним організатором є відомий режисер Михайло Герасимович Іллєнко. Він народився 29 червня 1947 року в Москві у родині інженера. Відомий як український кінорежисер, член-кореспондент Академії мистецтв України (2003). Закінчив Всесоюзний державний інститут кінематографії (1970). З 1973 року – режисер Київської кіностудії ім. О. П. Довженка. Член Національної спілки кінематографістів України. Має братів-кінорежисерів Вадима та Юрія Іллєнків, дочку Іванну, яка теж акторкою. Є режисером фільмів: «Там далеко, за річкою» (1975), «Чоботи всмятку» (1978), «Школа» (1980), «Миргород та його мешканці» (1983), «Кожен мисливець бажає знати…» (1985), «Сьомий маршрут» (1997), мультиплікаційну стрічку «Одноразова вічність» (2002), «Той хто пройшов крізь вогонь» (2010-2012). Автор сценаріїв стрічок: «Дама з папугою» (1988), «Княжа регата» (1996), «Шлях до скелі» (1997). Також зіграв роль Георгія у кінокартині Юрія Іллєнка «Білий птах з чорною ознакою» (1971). «Відкрита ніч» є єдиним фестивалем національного кіно в Україні. Цей проект має на меті розкрити і показати українцям усі глибини якісного українського кіно. «Давайте повернемось від фестивалів до глядача», - казав Михайло Іллєнко. Протягом декількох годин проводиться показ приблизно 25-40 короткометражних фільмів тривалістю не більше 20 хвилин. Для участі у фестивалі потрібно надіслати заявку з березня по травень поточного року. Діана Андрусенко

Прорив в українській фешн-індустрії

Ірина

Данилевська, журналіст за фахом, була з 1993 року головним редактором і видавцем передових журналів про моду, таких як «Eva» та «L’Officiel» (Україна). У той же час вона була організатором показів колекцій українських дизайнерів у різних містах України, шукала нові таланти. У 1997 році Ірина Данилевська та Олександр Соколовський – засновники Ukrainian Fashion Week, сприяли проведенню першого модного тижня, який відбувся восени. На теренах СНД і Східної Європи це перший і унікальний проект, який відповідає усім стандартам показів prеt-a-porter. За словами Ірини Данилевської, однією з найуспішніших дизайнерів українського фешн-ринку є Лілія Пустовіт. Вона навчалася в Києві, тоді проходила практику в Бендерах (Молдова). У 1994 році представляє свою колекцію у Франції на конкурсі молодих дизайнерів із Східної Європи. Пустовіт мала блискучий успіх на цьому конкурсі «Easter Wind» і, мабуть, саме після того вона вирішує створити свій власний бренд POUSTOVIT. Сьогодні одяг під її брендом вдало продається у Лондоні, Москві, Петербурзі, Токіо, Суел і звичайно ж Києві. У 2004 році Пустовіт стає Президентом Української Ради Моди (UkrainianFashionCouncil). А з 2008-го року Лілію Пустовіт обрано Головою Експертного Kомітету Української Ради Моди. Декілька днів тому завершився 30-ий

Тиждень Української Моди. У рамках якого було проведено 34 покази 43 дизайнерів, запрошено 21 500 гостей, 200 акредитованих національних та зарубіжних журналістів, а також проведено 8 after-party, які були присвячені не лише моді, а й цікавим та важливим подіям, що відбудуться протягом 2012 року в Україні та Європі. У 2003 році засновники Ukrainian Fashion Week ініціювали проекти «Нові імена» та Fresh Fashion з метою знайти і підтримати молодих талановитих дизайнерів. Дякуючи цим проектам, за Ukrainian Fashion Week закріпилась репутація першовідкривачів молодих талантів, до того ж це забезпечило постійний приплив «свіжих» сил до української фешн-спільноти. Нам вдалося поспілкуватися з безпосередніми учасниками головного фешн-дійства весни. Не дивлячись на те, що моделі завжди дуже виснажені після показів, їхня робота їм дуже подобається. Однозначно це не легка фізична праця, тим більше постійні грими, зачіски, швидкі переодягання, метушня, височезні підбори у дівчат – усі ці аспекти не полегшують роботу молодим моделям. Один з учасників показів Ukrainian Fashion Week, Попель Артем, який преставляв брендиValdi та IDoL поділився з нами: «Мені дуже сподобалось. Покази проходили злагоджено і швидко. Усе було продумано.Це крута робота!». Ольшанська Аліна, студентка Інституту журналістики, теж брала участь у UkrainianFashionWeek. Вона представляла бренд Bobkova і була у захваті від участі в такій події. Ірина Седень


8

Все про Все Гороскоп

Овен (21.03 - 20.04) Цього тижня Вам доведеться багато часу присвятити роботі, можливі також зміни в особистому житті. Намагайтеся не розслаблятися, інакше Ваші плани виявляться не будуть реалізованими. Будьте терплячими і намагайтеся не сперечатися з начальством, але не бійтеся взяти на себе відповідальність, від цього Ви тільки виграєте. Настає сприятливий момент для серйозного життєвого вибору. Ймовірне виникнення ситуації, яка допоможе Вам розібратися в близькому оточенні. Телець (21.04 - 21.05) Вам, можливо, не вистачатиме ідей. Замість того, аби впадати у відчай чи купувати першу ж дорогу річ, яка попаде під руку, поговоріть із своїми друзями. У когось із них може з’явитися гарна ідея для Вас. Тому не гайте часу, а беріть ініціативу в свою руку. Близнюки (22.05 - 21.06) Не втрачайте надію на те, що дехто звертає на Вас увагу. Цей тиждень Вам обіцяє приємні перспективи. Можливо, Ви хотіли, щоб керівництво похвалило Вас за старання, або щоб викладач зазначив, як Ви активно берете участь в загальних обговореннях. Або Ви розмірковували про те, чому ж симпатична Вам людина не звертає на Вас уваги. Зараз у вас є можливість, аби всі ці бажання здійснити.

Рак (22.06 - 23.07) Можливі певні непорозуміння у вашому колективі. Але Ви зможете уникнути сварки, проте тиждень все одно буде досить напруженим. Щоб з цим впоратися, протягом усього часу намагайтеся бути на зв’язку зі своїми друзями, аби у Вас був привід перемкнутися на щось приємне, коли знадобиться відпочинок. Лев (24.07 - 23.08) Ви знову здивуєте оточуючих, постарайтеся тільки, щоб подив їх було захопленим, а не обуреним. У Вас з’явиться шанс підняти свій авторитет і знайти спільну мову з усіма. Як, Ви зможете досягти небувалих висот за цей тиждень. Починати нові справи можна, але не варто чекати, поки Вас до цього підштовхнуть все доведеться робити самому. Діва (24.08 - 23.09) Навіщо тримати в собі свої бурхливі емоції? Продемонструйте оточуючим свою рішучу, бойову сторону! Це призведе до несподіваних результатів. Можливо, люди не звикли бачити Вас в такому амплуа, але це теж частина вашої особистості. Перестаньте її ховати - це допоможе налагодити ситуацію, що склалася. До того ж, якщо навколишні себе не стримують, то чому Ви повинні? Обговоріть усі складні питання і дайте співрозмовникам зрозуміти, що Ви думаєте і що відчуваєте. Терези (24.09 - 23.10) На цьому тижні Вас очікують сприятливі зміни.

Контакти та зустрічі в ці дні заберуть багато часу, але принесуть дохід у майбутньому. Друзям і знайомим краще відмовити у виконанні прохань, якщо розумієте, що не маєте вільного часу чи просто не в силах допомогти. Середина тижня обіцяє Вам хороший настрій. Скорпіон (24.10 - 22.11) Ви будете миттєво реагувати на все, що відбувається. Однак будьте обережні і занадто не поспішайте. Переконайтеся, що дієте тільки в сприятливих для цього ситуаціях. А для того, щоб в цьому переконатися, подумайте ще раз над кожним рішенням, яке приймаєте. Стрілець (23.11 - 21.12) Час, який Ви приділите сім’ї, окупиться цілком. Вона послужить для Вас стимулом і нагадає про те, що навколишній світ - чудове місце, повне таємниць і загадок. З кожним важким життєвим уроком, які Вам доводилося засвоїти, про це ставало все важче згадувати. У Вас є чудова можливість розбудити в собі дитину. Повозитися з малюками і не бійтеся забруднитися. Дитинство назавжди залишається частиною Вашого життя. Козеріг (22.12 - 20.01) Ви отримаєте дуже цікаве запрошення. Але перш ніж його прийняти, почекайте ще декілька днів. Потрібно переконатися, що Ви дійсно можете ним скористатися. Чи достатньо у Вас часу на те, щоб прийняти це запрошення? Чи не створить це проблем у відносинах з кимось?

Задайте собі якомога більше подібних питань і з’ясуйте, який вплив цей вчинок може надати на Ваше життя. Справа зовсім не таке просте, як може здатися. Водолій (21.01 - 19.02) Ваш активний спосіб життя останнім часом приніс відмінні результати, проте через зайнятість у Вас не знайшлося достатньо часу для найближчих і дорогих людей. Постарайтеся організувати зустріч з тими, кого найбільше любите. Запропонуйте вибратися всім разом на пікнік або повечеряти в ресторані. Ви потрібно розслабитися і поділитися один з одним останніми новинами. Риби (20.02 - 20.03) Якщо Вас засмутить поведінка друга чи колеги, скажіть йому про це. Можливо, відбувається щось, про що Ви не знаєте. Є ймовірність того, що трапиться те, що не має до Вас ніякого відношення, але це й не важливо. А що важливо, так це показати, що Ви помітили дивну поведінку співрозмовника, і це Вам не подобається. У цій ситуації знадобиться чимало терпіння, тому що обставини лежать поза зоною чийогось контролю.

Національні анекдоти від Алі Саляра

*** Вирішили якось два кума горілку вигнати. Поставили самогонний апарат, все приєднали ось вже й горілочка капає. Чекають… Тут раз взяли на пробу 20 грам, другий, третій раз. Каже кум Степан: «Пора вже воду міняти». Тут кум Петро пішов з відрами по воду, а Степан лишився сам у хаті, дивиться через вікно, а там міліція йде, той і чкурнув зі своєї домівки. Заходять міліціонери в хату, дивляться самогончик стоїть, сіли поруч та й чекають, хто ж прийде. Як раз, а тут Петро заходить з двома відрами води. Вони його заарештували та й повезли до відділку, оформили акт і змусили писати пояснюючу записку. Тут кум Петро й пише: «Сиджу я дома, бачу в кума хата димить, я взявся за два відра води тай пішов тушить. Як я заходжу, а там два мента горілку женуть!» ***

1. Перший президент України (7 літер) 2. Політичний режим, за якого єдиним легітимним джерелом влади в державі визнається її народ (10 літер). 3.Православна церква, яка має цілковиту самостійність у розв’язанні організаційних і культових питань. (12 слів) 4.Грошова одиниця України до 1996 року (11 літер) 5. Форма державного правління, за якої верховні органи державної влади обираються на певний строк, з окресленими законами повноважень, існує поділ влади на законодавчу, виконавчу, судову (10 літер) 6.Перетворення, що вводиться законодавчим шляхом.(7 літер) 7. Основний закон держави України (11 літер) 8. Футбольна команда, яка виграла Кубок Кубків УЄФА двічі (6 літер) 9. Єдина цілісна держава, територія якої поділяється на адміністративно-територіальні одиниці, що не мають статусу державних утворень і не володіють суверенними правами (8 літер) 10. Яка політична система була запроваджена після прийняття Конституції? (9 літер)

Газета «Референдум» Головний редактор: Ірина Гамбаль Дизайн і верстка: Олександр Писарчук Літературний редактор: Діана Андрусенко Фотографи: Олександр Малик, Саляр Алі Журналісти: Саляр Алі, Ірина Гамбаль, Олександр Малик, Ірина Сендень, Діана Андрусенко Адреса редакції: м. Київ, вул. Єреванська, 14-Д Електронна пошта: gazeta.referendum@gmail.com Телефон: +380972097378 Сайт: referendum.ho.ua

Побрались Іван та Оксана та й подарували їм на весілля свиноматку. За декілька днів Оксана й каже: «Пора свинюку до кнура вести». Іван ледь-ледь погрузив її на воза та й повіз на той край села до кнура. Зранку прокидаються, Оксана й питає: - Ну що, Йване, свині є? - Ні!, - каже Іван. – Немає! Тут на наступний ранок він знову грузить свиноматку на воза та й везе до кнура. І так цілий тиждень. Суботнього ранку прокидаються, а Оксана одразу й питає: - Ну що, Йване, є вже свині? - Та ні,- відповідає Іван. - Нема ще. Але свинюка на воза вже вилізла! *** Одного разу зібралась сільська рада та й роздумують, як поставити пам’ятник Степану Бандері. Один і каже: «Я пропоную, щоб наш Степан стояв такий кремезний он на тій горі!». Другий: «Ага, а щоб у руці була удавка». Третій додає: «Так-так, а щоб в удавці був москаль!». Підтримує громада: «Так! Так!». Четвертий руку тягне: «А я пропоную міняти москаля кожен день, щоб не завонювався!».


Referendum  

about people

Advertisement
Read more
Read more
Similar to
Popular now
Just for you