Page 1

редактор


зміст Слово редактора 3 Знайомтесь Видавнича справа та редагування 4 Володимир Різун 7 Забудь усе, чого тебе вчили... 10 Редакторська дієта 13 Цікаві факти про книги 14 «Токшизація» суспільства, або редакторський погляд на реалітішоу 15 Інтерв’ю 16 Типовий редактор 19 recommend 21


Кліпаю очима. Раз кольорове раз, чорно-біле. Думаю заримованістю думок в голові,в ногах В руках скутий,заінтригований Ходжу, бігаю - виявляється просто сплю. Просто колю себе голками сну. Прокидаюсь, встаю,день свій вигадую. Шкарпетки одягаю на ліву руку. Не з тієї ноги встав, не з тією головою ліг. Сьогодні літо, за вікном сніг. Мерзне права рука, навкруги лиш вода. Сьогодні зима, а я в морі, ага. Нічний ліхтар на вулиці сліпить. Одягаю окуляри, виходжу на вулицю – ніч! Знімаю окуляри, Кліпаю очима, Раз кольорове разчорно-біле... Шшш….


“ 3

Знайомтесь, Видавнича справа та редагування

текст : Євгенія Семчук

Одне з найпрестижніших відділень ІЖ. Сюди мріє поступити кожен, хто прагне пов’язати своє майбутнє з журналістикою. Щороку все більше і більше студентів мріють навчатися саме тут. Всі, хто обрали цей фах, обожнюють навчання. Справді, картина досить утопічна і нічого спільного з реальністю немає. На сьогоднішній день спостерігається зовсім зворотна тенденція. З кожним роком кількість студентів на ВСР зменшується. Здається скоро й зовсім переведуться редактори. Цікаво в чому ж проблема? І чи взагалі є конкретна відповідь на це запитання? На думку приходить одне. Люди, віддалені від журналістики, не зовсім адекватно розуміють, хто такий редактор. Та й більшість студентів насправді мало усвідомлюють всю багатогранність цієї професії. Чомусь завжди редактора уявляють в образі такої собі «сірої мишки», чий стіл завалений горою зі словників та енциклопедій, і далі свого кабінету він не виходить. Та й навіщо? Перетасовувати літери та міняти слова місцями найзручніше в тиші, подалі від усієї редакційної метушні.

Сором всім хто так думає! редактор

Редактор відіграє одну з ключових ролей у засобах масової інформації. Без його твердої руки не вийшла б жодна друкована продукція, жодна телепрограма чи радіопередача. Своєю всемогучою головою редактор ліквідовує редакційний хаос і все розставляє на свої місця. Він слідкує за змістом і керує збором матеріалу, представляє редакцію у відносинах з власником видання, видавцем, розповсюджувачами, численними організаціями і підприємствами. Саме редактор відповідає за організацію номера, систему рубрик, розміщення статей та загальний вигляд журналу чи газети, розглядає матеріали,що надійшли до видавництва та приймає обґрунтовані рішення: прийняти їх до друку, відхилити, або ж повернути авторам на доопрацювання. Редактори шукають і залучають до роботи нових авторів. Вони створюють план роботи журналістського колективу і координують роботу інших фахівців, що беруть участь у підготовці видання: розподіляють роботу між коректорами і верстальниками, шукають художників для оформлення творів, розміщують замовлення в друкарнях…


Редактор - наймасовіша професія у видавничій сфері. Такі фахівці працюють у всіх видавництвах, що публікують книги, журнали, газети. Останнім часом їх все частіше залучають і для роботи з солідними інтернет - сайтами. Їхня праця знаходить застосування і в інших засобах масової інформації - так, існують редактори, які беруть участь у підготовці радіоефірів і телепрограм. В коло їхніх обов'язків входить робота над конкретною передачею, пошук матеріалів, складання сценарію, підбір учасників, головних дійових осіб, музичне оформлення. Редактори повинні домогтися того, щоб передача стала максимально цікавою та пізнавальною для глядачів і слухачів, щоб підвищився її рейтинг і популярність.Вельми специфічна діяльність музичних редакторів - працівників, які забезпечують музичний супровід теле - і радіопрограм, деяких масових заходів. Редактору необхідна бездоганна грамотність, володіння мовою в усьому її багатстві, знання специфіки різних жанрів текстів, розуміння специфіки кон'юнктури тієї видавничої сфери, в якій він трудиться, висока загальна ерудованість

Крім широких і глибоких знань, пов'язаних, з тією областю життя суспільства, яку висвітлює його газета, - політикою, економікою, культурою або іншими, особливе значення набувають організаторські якості редактора. Особливо його вміння швидко приймати рішення з будь-якого питання, пов'язаного з діяльністю редакційного колективу. Здатність оцінити зміни в конкретній обстановці, ситуацію, що склалася і оперативно скоректувати колишні плани, завдання тощо. Та найголовніше – це згуртувати всіх співробітників в єдиний колектив - команду, дати можливість кожному проявити своє вміння і талант, взяти від працівника все, що він може дати загальній справі. І нагородити кожного за його заслуги.Якби всі були ознайомлені з цією інформацією, то й непорозумінь було б менше, та й охочих оволодіти цією професією стало б набагато більше. Хіба що, сьогодні перевелися люди, які мають у собі задатки лідера і тому самокритично себе оцінюючи, розуміють, що легше виконувати чиїсь накази ніж розпоряджатися самим.


і

з и

е є ж

в г д

Аб

5

Хай вибачать мене всі інші учасники колективу, але редактор - це основа. Він і матеріал під потрібні рамки піджене, і план роботи складе, і готовий продукт на ринку просуне ітд, ітд. Всього не перерахуєш. Загалом, майстер на всі руки. (Едуард Цимбал, ВСР, 3 курс) Редактор - це той, хто редагує текст перед його опублікуванням; це має бути людина з широким кругозором, творча, уважна, відповідальна, витривала. (Ольга Вихватенко, ВСР, 1 курс)

Лікар у світі літератури. (Анна Ліпятских, ВСР, 4курс) Редактор це ядро видавництва, це людина від якої найбільшою мірою залежить успіх видавництва чи редакції. книга, журнал чи інші видання підчас усіх етапів творення перебувають під контролем редактора. (Інна Вусата, ВСР, 1 курс)

Редактор - це людина, яка формує та розплановує що, коли і як буде опубліковане, яка не лише редагує тексти, а й сама пише їх. ( Наталія Ярмола, журн ., 2 курс)

Головний редактор, окрім того, що вирішує, які матеріали ставити на шпальти газет, а які ні,займається ще й такими нудними питаннями, як-от: вирішує, скільки кому платити, вивчає журнали зі схожою специфікою, займаються організаційною роботою. (Анастасія Сметаніна, журн., 2 курс)


7

«Слава Богу, що є що забути, інша проблема, коли нічого забувати»

Володимир Різун Нещодавно я взяв інтерв’ю в директора Інституту журналістики Володимира Різуна. Бесіда проводилася в кабінеті директора. Простір надихав на продуктивну розмову про роль редактора. Ось що з того вийшло.

редактор


8 Розмовляв Олександр Писарчук

Сучасний редактор повинен багато вміти; не тільки виконувати свої функції суто редакторські,а, можливо, і менеджера, піарника, автора і верстальника. Все залежить від людини, яка хоче стати фахівцем. Не треба перекладати відповідальність на чужі плечі. Тобто, якщо студент хоче бути фахівцем, він знайде спосіб стати ним. Саме студент має ініціювати процес свого становлення, вимагаючи в кафедри більше навчального матеріалу, наприклад. Бо якщо викладач бачить, що студенту не цікаво, що йому байдужа його професія, то врешті-решт, викладач теж людина і він може працювати на повну потужність або не повністю викладаючись.

Навчальний процес був, є і буде завжди діалогічним. Але студентство це вже не школярство, де дітей в школі треба навчити, бо діти є діти. А це вже свідомий вибір професії, вибір своєї громадянської позиції. І тому організація своєї праці, пов’язаної з навчанням, це насамперед інтерес самого студента. Цього, до речі, вимагає Болонський процес. Суть Болонського процесу і полягає в тому, що акцент зміщується в бік студента. Він є активним учасником навчального процесу. Студент ставить завдання, студент вимагає від навчального закладу знань.


9

Чому про кафедру Видавничої справи та редагування так мало знають в Україні? Це питання і я ставлю перед кафедрою. Конкурс на ВСР один з найвищих в нашому університеті, але коли мова доходить до подання оригіналів, то ми не можемо нашкребти тих нещасних 15 штук. Треба провести елементарні дослідження серед молоді. Або зробити опитування серед випускників шкіл, які в цьому році вступають у ВНЗ. Треба проанкетувати їх, що вона знають про ВСР, як вони до цього ставляться, чи цікавить їх це.

І вже виходячи з їх відповідей, планувати профорієнтаційну роботу. Але кафедра повинна це робити разом зі студентами. Можна навіть організувати акцію «Приведи друга». Щоб ми змогли проводити якісь майстер-класи для майбутніх абітурієнтів, пояснити їм важливість нашої професії. Роботи багато для кафедри і для студентів, які тут навчаються в плані популяризації своєї спеціальності. На тему стереотипів Забудьте все, чому вас вчили . Вони дійсно є стереотипами. Який сенс у тому, щоб забути щось з того, чого вас вчили 5 років?


10

ЗАбудь усе,

«Забудь усе, чого тебе вчили, тут усе по-іншому, тут усе це не знадобиться», - ці банальні слова чує майже кожен випускник ВНЗ, коли влаштовується на, можливо, першу справжню роботу.

редактор


Для чого ж тоді вчитися взагалі ?Для «корачкі», яку можна придбати майже у кожному переході метро ?І якщо вже вчитися, то на що можна просто – напросто «забити», а що згодом стане дійсно корисним і важливим Сьогодні, обсяг інформації росте в геометричній прогресії, і поки новітні знання трансформуються в навчальний матеріал, вони вже встигають застаріти. Та і більшість хімічних формул, фізичних законів згодом мало кому знадобляться. Тому може варто послабити акцент на точних науках ще у школі Хоча і це поганий варіант, адже так можна вбити майбутнього Менделєєва чи Ейнштейна. Насправді, великі труднощі є перш за все у системі вищої освіти в Україні. По-перше, сама якість навчання залишає бажати кращого. І не тому, що викладачі чи вчителі погані. А перш за все тому, що У Великобританії, наприклад, на одного студента припадає приблизно два викладачі, а у нас на одного викладача біля двохсот студентів. За таких умов не можна звинувачувати викладача у тому, що він не достатньо якісно подає свій предмет, адже він фізично не здатний приділити належну увагу та відповісти на питання всіх своїх студентів, тим паче запам’ятати їх усіх на ім’я. По-друге, ставлення до освіти зовсім не таке, як треба. Адже варто розуміти, що знання, вміння та навички, здобуті в університеті, прислужаться при вивченні будь-якого предмету і в житті взагалі. Наприклад, такий напрямок як фізична культура – це не той страшний предмет, якого усі бояться і головна його мета – це не виконання нормативів, а перш за все поліпшення здоров’я. Нині навіть роботодавці намагаються запровадити у офісах так звану 5-хвилинку, зарядку для працівників, бо восьмигодинний робочий день сидячи дається взнаки. А от мета логіки – це не зазубрювання історії логіки чи вміння розв’язувати логічні задачки. Ще є такий суперечливий предмет як літературний стиль (у різні періоди навчання: фольклор, давня література), де насправді на прикладі показують у чому полягає власне робота з інформацією. Адже, якщо бути чесним, з тої величезної кількості існуючої на сьогодні критики можна дізнатися про той чи інший твір дуже і дуже багато. Тут можна навчитися грамотно об’єднувати інформацію з різних джерел, вибирати важливе з загального обсягу інформації, робити тези тощо. Особисто я, навчаючись паралельно на юридичному факультеті, зуміла вправно застосовувати здобуті навички.

Тут можна навчитися грамотно об’єднувати інформацію з різних джерел, вибирати важливе з загального обсягу інформації, робити тези тощо. Особисто я, навчаючись паралельно на юридичному факультеті, зуміла вправно застосовувати здобуті навички. І зрозуміла, що з прочитаних двох сторінок можна дізнатися набагато більше, ніж з усієї теми. Головне – глибоко аналізувати прочитане і правильно розкласти отриману інформацію «по поличках».Що ж до таких дисциплін як екологія або безпека життєдіяльності, то це скоріше безглузда трата часу. Бо у такому вигляді, у якому вони є, не приносять багато користі. Увесь матеріал намагаються розтлумачити ще зі школи, на етапі вишу потрібно вже йти далі. Хоча без практики всі ці навички не стануть у пригоді, а з практикою на сьогодні існують деякі проблеми. І, напевно, тут варто взяти до уваги закордонний досвід. Вікторія Рященко, керівниця центру допомоги українським студентам, зауважує : «В Україні більш академічна освіта. Таке наукове обґрунтування. Десь до третього курсу всі вивчають теорію. В країнах Балтії, зокрема в Латвії, з першого курсу практика. Людина з першого курсу має право працювати.» Спеціально для студентів, що мають власну справу, у гуртожитках виділено приміщення з Інтернетом та оргтехнікою. Оренда такого офісу коштує всього тридцять євро на рік. За освіту – приблизно дві тисячі. Тому і не дивно, що з кожним роком все більше українців їдуть навчатися в Латвію. Тут і перспектива розвитку є, і вартість навчання приблизно така ж. І так не тільки в Латвії. Більшість цивілізованих країн ідуть назустріч молоді, адже вивчені на зубок правила і аксіоми ніколи не порівняються зі здобутим власноруч практичними навичками. Тому, варто удосконалювати вітчизняну систему освіти і, перш за все, змінити ставлення до навчання. Тоді і забувати нічого не доведеться. І саме викладачі повинні стати мудрими наставниками у здобутті майбутньої професії. І лише вони можуть допомогти нам навчитися жити самостійно. Адже жити треба так, як хочеться, а не так, як треба, хоч би як важко це не давалося...


текст: Олена Рачинська


13

Редакторька

дієта Про спосіб життя редакторів є багато стереотипів. Професія впливає не лише на її словниковий запас людини чи зовнішність, а й, звісна річ, на спосіб харчування. Дехто думає, що працівники ЗМІ харчуються винятково кавою та цигарками і, задерши ноги на стіл, розміркоЗважаючи на вують над черговим матеріалом. власний досвід, Хтось вважає, що вони «живуть наведемо оскрасиво», і постійно відвідують новні тенденції в раціоні середресторани та елітні кав’ярні. ньостатиЗвичайно, редактор – не журстичного наліст: менше працює в польоредактора: вих умовах, творить статтю вже з готового матеріалу. Проте підступні завтрашні дедлайни і раптових змін в плануванні номера ще ніхто не скасовував. Тож часто «скаче» і розпорядок дня, а разом з ним і час харчування.

текст: Анна Шевченко

- Спустошення холодильника вночі. Саме тоді до багатьох з нас приходить натхненн, або ж відкладати вже нема куди і ми нарешті сідаємо за роботу. Без смачненького не обійтися! - Дивні страви власного приготування і рецептури. Напівфабрикати, багата фантазія та щедрість редакторського холодильника дають про себе знати. - Цукерки та печиво – весь асортимент кіоску на зупинці. А що робити, коли нема часу поїсти нормально? - Ну і звичайно, літри випитої кави та чаю, що допомагають прокинутися зранку, та вдало закінчити трудовий день

Редактори, їжте смачно, а головне – корисно!


14 Сайт korysne.co.ua опублікував цікаві факти про книги. У світі приблизно 130 млн різних наукових, художніх та публіцистичних робіт. Найдавнішим є папірус Прісса, який був створений 3350 року до Р. Х. Автор нарікає на те, що молодь не хоче здобувати знання. А яка ж найдорожча книга на світі? Такою визнано Лестерський кодекс авторства Леонардо да Вінчі! Це трактат, що присвячений «воді, землі та небесним тілам». Власником кодексу є Білл Гейтс. Він придбав книгу за … 24 млн доларів! Британська компанія Teletext 2007 року склала список найнудніших книг світу. До нього увійшли такі літературні твори: «Війна та мир» Льва Толстого, «Злочин і кара» Федора Достоєвського, «Сатанинські вірші» Салмана Рушді, «Алхімік» Паоло Коельо та… «Гаррі Поттер і Кубок Вогню» Джоан Роулінг.

Один з найбільших гонорарів за книгу виплатив римський імператор Марк Аврелій. Поет Оппіан за кожен рядок двох своїх поем про риболовлю та полювання отримав по золотій монеті. Загальна кількість рядків у цих поемах становила двадцять тисяч. Найбільша книга (380 см завдовжки і 350 см заввишки) у світі була представлена на Міжнародній книжковій виставці в Гавані. Це була збірка висловлювань відомих людей. Що стосується найпопулярніших в світі книг – то це Біблія. Її загальний наклад – шість мільярдів примірників. На другому місці – цитатник Мао Цзедуна, а третє місце дісталося «Володарю перснів» Джона Толкіна. текст: Олександра Мігірова

Цікаві факти про книги


15

«Токшизація» суспільства, або редакторський погляд на реаліті-шоу

[ rec] текст: Уляна Рубан

«Міняю жінку», «Діти напрокат», «Сусідські війни», «Вагітна в 16», - ні, це не назви трилерів чи фільмів жаху. Це реаліті-шоу, які транслюються в прайм-тайм на центральних українських каналах. Що ж таке реаліті-шоу? Вперше цей жанр з’явився на телеекранах у США. У 1948 році на телебаченні Штатів з’явилося шоу «Прихована камера». У ньому показували поведінку та реакцію звичайних людей на нетипові ситуації, які створювалися сценаристами. Відтоді реаліті-шоу набули неймовірної популярності. Зацікавлення суспільства до телевізійних шоу пояснюється тим, що люди не байдужі до чужого життя, люблять підглядати, спостерігати за чварами і «приміряти» чуже життя на себе. На думку психологів, захоплення реаліті-шоу, небезпечне, адже примушує людину відірватися від реальності,

забути про нагальні проблеми і поринути в екранне життя. Реаліті-шоу в Україні реаліті-шоу з’явилися відносно нещодавно, щороку їх більшає, а ідеї стають все більш абсурдними. Як тільки не намагаються нас відволікти від реальних проблем сценаристи та продюсери: і жінками міняємося, і дітей беремо напрокат, і народжуємо в 16 років. Реаліті-шоу стає манією. Воно виносить напоказ те, чого виносити не варто. Але безпринципність, аморальність – це головні девізи сучасних телепроектів. Є думка, що цей жанр корисний, бо показує «життя, як воно є». Схаменіться! Реаліті-шоу не відображає реального життя. Висновок простий – якщо вам сумно або нема що робити, прочитайте краще книжку...


ін

На сьогоднішній день майже всіх свідомих майбутніх редакторів цікавить те, що саме потрібно для того, щоб стати хорошим спеціалістом, справжнім професіоналом, знавцем своєї справи. Існують досить-таки невтішні стереотипи, що випускників КНУ ім.Т.Шевченка не хочуть брати не те що на роботу, а й на практику. Чому нас не хочуть? Що ми повинні зробити, щоб змінити таке ставлення до себе? Чи можливо змінити такий стан речей? Я вирішила не думати-гадати над цими питаннями наодинці, а почути відповіді від справжнього шефредактора медіа-таблоїда «Телекритика. Дуся» Людмили Троїцької.

16

-

розмовляла: Юлія Панець


17

тер – Розкажіть, коли і як Ви вирішили стати редактором. Це планувалося, чи рішення прийшло спонтанно? – Я хотіла стати редактором ще років з двох. Можна сказати, що це покликання, до якого довелося прикласти чимало зусиль, щоб стати професіоналом своєї справи. Все розпочалося з мого першого журналістського розслідування в 15 років. Цьому ремеслу необхідно вчитися, але, безсумнівно, це повинно бути в тобі, щоб ти відчував і творив. Ніколи в житті ще не шкодувала, що стала редактором. – Порівняйте журналістику в радянські часи і сучасну, як вона змінилась для Вас особисто. – Тоді в журналістиці все було регламентовано. Теми давав в основному редактор. Ось ще одне підтвердження того, що редактор - невід’ємна частина медійного процесу, а тому редактори повинні мати надзвичайно високу підготовленість (кваліфікацію? Високий рівень підготовки). Ми працювали у кілька разів більше. Нас у відділі було троє, і щодень мусили здати в номер сторінку (газета виходила п’ять разів на тиждень). Тепер журналістика інакша, є більше пошуку, але мало аналітики. Колись було більше публіцистики. А взагалі журналістика дуже важка, але неймовірно цікава справа.

{

– Поділіться секретами редакційної кухні: як Ви досягаєте того, що Ваш медіа-таблоїд настільки популярний у читачів? – Важливо пам’ятати, що основними читачами нашого видання є люди, які цікавляться світським життям, ті, котрим не байдужі, як говориться, «скандали та інтриги». Але головне, що в нас є свій читач, який нам довіряє і не змінює нас на будь-який інший портал новин (я маю на увазі незмінних, постійних читачів). Саме вони вдихають життя не тільки в наш таблоїд, а й у нас самих. Всі матеріали спеціально адаптуються таким чином, щоб вони були цікавими і простими для розуміння, але в той же час інтригували, затягували за собою в глиб – все далі і далі. Головне, для будь-якого видання, навіть для «жовтої преси» - писати про достовірні події, зображувати факти, а не чутки (хоча без чуток теж не можливо обійтись!), адже які б там не існували стереотипи, а жовта преса може бути акісною, більше того, вона просто повинна бути такою. – Видання живе, коли є зворотній зв'язок, коли читачі відгукуються на його матеріали, пишуться листи, коментарі. Чи «живе» Ваше видання по цьому критерію? – Це ще один закон для «Дусі» і, впевнена, інших інтернетвидань також – надати читачеві максимум можливостей для зв’язку з редакцією. Щоб пробудити читачів до спілкування нам не


18

в’ю — Що Ви порадите молодим редакторам-початківцям? — Головне, щоб після закінчення навчання, редактор-початківець міг стати спеціалістом широкого профілю. А нині, коли у нас часом одна людина в редакції робить усе, — це дуже актуально, особливо в умовах кризи. Тож маю пораду для майбутніх студентів: скільки б викладачі не казали, що ваше головне завдання тепер — навчатися, однаково всю теорію треба перевірити на практиці. Тож намагайтеся поєднувати навчання і роботу. Студенти кафедр видавничої справи та редагування не обмежуються посадою редактора у видавництві чи у періодичному виданні. Ще під час проходження практики багато хто обирає для себе роботу на телебаченні, радіо, в друкованих ЗМІ, виконуючи функції коректора, журналіста, випускового, а потім і головного редактора. Як жартують старшокурсники — не кожен журналіст може бути редактором, але кожен редактор — має бути хорошим журналістом.

{

потрібно їх заманювати різноманітними вікторинами, конкурсами (як це буває досить часто), у нас є своя методика. Головне – правильний цікавий інтригуючий заголовок, але він має бути правдивим і ніяк інакше. І стаття не менш захоплива, щоб читач не «здувся» після шикарного заголовка над примітивни матеріалом. Проте, звичайно, буває по-різному, і дуже часто доводиться читати не зовсім приємні речі в свою адресу, але, це вже недоліки професії. – На яку заробітну платню та кар’єрний ріст можуть розраховувати молоді редактори? Різноманіття посад зумовлює й розбіжності в зарплатні: якщо молодий редактор видавництва може розраховувати на 1,5—2,5 тисячі гривень, то його одногрупник-копірайтер може «зі старту» отримати понад 3000 грн. Заробітки редакторівфрілансерів взагалі майже неможливо підрахувати: вартість рерайтингу (переписування інтернет-текстів) починається від 0,5 у.о. за тисячу знаків, а кількість опрацьованих текстів обмежується тільки вправністю та працелюбством. Не можуть не втішати майбутніх редакторів можливості для кар’єрного зростання — від коректора випускник може пройти шлях до головного редактора, директора видавництва або навіть глави медіа-холдингу.


19

текст: Катерина Мосюндзь

Типовий редакт

Перед вами ілюстрація типового представника виробничого процесу у виданні, людину, яку ви можете зустріти у будь-якій пересічній редакції. Читачі не помічають, навіть не задумуються над тим, якими зусиллями створюються те, що вони читають з паперу, книжки, проспектів, моніторів тощо, якою важливою ланкою у процесі створення видавничого продукту є редактор. Отже, перед вами перелік тих рис зовнішності, по яких можна визначити типового редактора, те, яким його бачать наші знайомі, для яких професія редактор стоїть так само далеко, як для нас – економічна кібернетика, наприклад. Знервований, сурьйозний вираз обличчя, постійне напруження і сконцентрованість у зорі. Редактор завжди дуже зібраний. А також знервований, бо постійні дедлайни, непорозуміння з колегами та дрібні проколи насправді зводять з розуму. Окуляри – неодмінний атрибут редактора. Ти не будеш виглядати авторитетно, якщо твій критичний погляд не буде проходити крізь тонкі гострі лінзи окуляр. Вони також підкреслюють начитаність, ерудованість, та загальний високий інтелектуальний рівень редактора..

Купа різноманітного паперу та газет на столі. Хороший редактор має постійно проводити моніторинг видань-конкурентів та робити все, щоб вони заздріли успіху його видання. До того ж, з паперу легше вичитувати потрібну інформацію. Постійна робота у моніторі. Більше за комп’ютером сидять хіба що верстальники, програмісти, та гравці. Хороший редактор повинен мати хороший монітор для якісного сприйняття та обробки інформації. Розриваючийся від напруження постійних вхідних дзвінків телефон. Опціонально – ICQ та інші засоби комунікацій. Редактор завше потрібен всім тоді, коли найбільше зайнятий. Кава і кавомани. Редактор часто має працювати в режимі овер-тайм, плюс вставати на роботу раніше, ніж то передбачають його біоритми. Тому кава є порятунком для всіх постійно стомлених редакторів. DEADLINE! Він висить над редактором як страшний рок, постійно давліє фактом свого існування. Всі живуть в очікуванні дедлайну. Це майже як страшний суд локального масштабу. І горе тому, хто не встигне до нього…

Отакої. Трохи гумору, трохи чорного. А взагалі-то, редактор – це дуже-дуже чудова і необхідна спеціальність. Чесно-чесно. Ми вам це доведемо :)


тор

и у

м


RedactoR R

"Watch The Throne" музична подія планетарного масштабу, про яку будуть говорити ще довго, мільйони відгуків та рецензій, майже всі вони будуть схвальними, будуть нещадно захоплюватися і, повірте, все це буде заслужено. Тим не менш, ми пропонуємо забути про слова і просто послухати всі 16 записів делюкс видання, геніальної платівки, на котрій є і футуристичні боївки, і соул-балади, і абсолютно дика поп-музика, звичайно ж, олдскул хіп- хоп, стрекотлива електроніка, Френк Оушен, Бейонсе, та на ній взагалі все є.

Культові каліфорнійці Red Hot Chili Peppers повертаються після п'ятирічної перерви з платівкою "I'm With You" першим за півтора десятка років альбомом, у записі якого не брав участі гітарист Джон Фрусчанте, його замінив Джош Клінгхоффер. Добре це чи погано, але заміну чути і ні для кого не секрет, що саме Джон створював майже всі мелодії RHCP, але це не означає, що зараз щось не так, альбом ще потрібно почути.


Recommend

Нові пригоди відомого сищика від культового Гая Річі - два роки тому це було круто, «Гра тіней» заявляє, що круто і зараз. Вся знімальна команда, яка була в першій стрічці, залишилася на своїх місцях, тому стиль і атмосфера картини залишилися витриманими і не зазнали змін. Особливо мудрувати не вийде, адже все просто: кому сподобався «Холмс» 2009 року - неодмінно сподобається і ця картина.

Якщо не виходити із загального контексту бойовиків, то четверта частина «нездійсненним місії» з Томом Крузом безсумнівно, крутий і видовищний фільм, який укладає того ж Джеймса Бонда на лопатки своєї народністю і простотою, логічністю. «Протокол Фантом» - всього лише яскрава розвага, динамічний екшн, і якщо не чекати від картини чогось більшого, то вона цілком здатна принести задоволення.

Євгенія Сарнацька Марія Хівріч


р

Pysarshuk design

рр

Redactor  

This journal editors about who they are, why they, and why so smart.

Read more
Read more
Similar to
Popular now
Just for you