Issuu on Google+

Еволюція поглядів на інформацію та її основні властивості Інформація — абстрактне поняття, що має різні значення залежно від контексту. Походить від латинського слова «informatio». Загальне поняття інформації подано у філософії, де під нею розуміють відображення реального світу. Як філософську категорію її розглядають як один з атрибутів матерії, що відбиває її структуру. Погляд на інформацію з точки зору її споживачів окреслює таке поняття: Інформація — це нові відомості, які прийняті, зрозумілі і оцінені її користувачем як корисні; Іншими словами, інформація — це нові знання, які отримує споживач (суб'єкт) у результаті сприйняття і переробки певних відомостей. В залежності від галузі використання термін «інформація» одержав безліч визначень, зокрема: - це відображення заміни дискретного значення енергетичного процесу в контурі керування пристрою керування іншим дискретним значенням, зокрема — тим самим (В. П. Камша). розпізнаний кібернетичною системою сигнал або комплекс сигналів (образ), який зменшує кількість варіантів вибору нею чергової дії (команди); - відомості або повідомлення про щось (побутове); - роз'яснення, виклад; - оригінальність, новизна; - комунікація та зв'язок, в процесі якого усувається невизначеність (інформаційна ентропія) (теорія зв'язку, американський вчений Клод Шеннон); - міра неоднорідності розподілу матерії та енергії у просторі та у часі, міра змін, якими супроводжуються всі процеси, що протікають у світі (український вчений Віктор Михайлович Глушков);


- позначення змісту, отриманого з зовнішнього світу в процесі нашого пристосування до нього і пристосування до нього наших почуттів (американський вчений Норберт Вінер); - заперечення ентропії, міра хаосу в системі (термодинаміка, французький вчений Леон Бріллюен); - передача різноманітності (англійській філософ Вільям Росс Ешбі); - міра складності структур (французький вчений Абраам Моль); - ймовірність вибору (радянські вчені Аківа та Ісаак Яглом); - відображена різноманітність (радянський вчений Аркадій Дмитрович Урсул); - властивості матеріальних об'єктів породжувати та зберігати певний стан, який в різних матеріально-енергетичних формах може передаватись між об'єктами; - фундаментальний законопроцес

генералізаційно-єдиний

автоосциляційного,

безпочатково-нескінченний

резонансно-сотового,

частотно-

квантового та хвильового відношення, взаємодії, взаємоперетворення та взаємозбереження (у просторі та часі) енергії, руху, маси та антимаси на основі матеріалізації та дематеріалізації в мікро- та макроструктурах Всесвіту (інформаціологія, російський вчений Іван Йосипович Юзвішин); - результат

інтелектуальної

(аналітико-синтетичної

чи

еврістичної)

діяльності певної людини щодо подання відомостей, повідомлень, сигналів, кодів, образів тощо (Цимбалюк Віталій Степанович) - універсальна субстанція, що пронизує усі сфери людської діяльності, слугує

провідником

знань

та

думок,

інструментом

спілкування,

взаєморозуміння та співробітництва, утвердження стереотипів мислення та поведінки (ЮНЕСКО); - документовані або публічно оголошені відомості про події та явища, що відбуваються у суспільстві, державі та навколишньому природному середовищі (Закон України «Про інформацію»).[1]


Існують також й інші, переважно несумісні між собою визначення поняття «інформація». Але практично всі чисельні погляди на сутність інформації групуються навколо двох концепцій — атрибутивної та функціональної. Саме слово «informatio» складається з префікса «in-» («в-, на-, при-») і дієслова «form» («надаю форму, створюю»), пов'язаного з іменником «forma» («форма»). В англійській мові слово «information» (в написанні «informacioun») вперше з'явилось у 1387 р. Сучасного написання це слово набуло у XVI ст. У східнослов'янські мови слово «інформація» прийшло із Польщі у XVII ст. З середини ХХ століття «інформація» стала загальнонауковим поняттям, але до цих пір у науковій сфері воно залишається вкрай дискусійним. Загальноприйнятого визначення інформації не існує, і воно використовується головним чином на інтуїтивному рівні. Властивості інформації Найважливішими, з практичної точки зору, властивостями інформації є цінність, достовірність та актуальність. Цінність інформації — визначається користю та здатністю її забезпечити суб’єкта необхідними умовами для досягнення ним поставленої мети. Достовірність — здатність інформації об'єктивно відображати процеси та явища, що відбуваються в навколишньому світу. Як правило достовірною вважається насамперед інформація яка несе у собі безпомилкові та істинні дані. Під безпомилковістю слід розуміти дані які не мають, прихованих або випадкових помилок. Випадкові помилки в даних обумовлені, як правило, неумисними спотвореннями змісту людиною чи збоями технічних засобів при переробці даних в інформаційній системі.Тоді як під істинними слід розуміти дані зміст яких неможливо оскаржити або заперечити. Актуальність — здатність інформації відповідати вимогам сьогодення (поточного часу або певного часового періоду).


Часові властивості Часові властивості визначають здатність даних передавати динаміку зміни ситуації (динамічність). При цьому можна розглядати або час запізнення появи в даних відповідних ознак об'єктів, або розходження реальних ознак об'єкта і тих же ознак, що передаються даними. Відповідно можна виділити: Актуальність — властивість даних, що характеризує поточну ситуацію; Оперативність — властивість даних, яка полягає в тому, що час їхнього збору та переробки відповідає динаміці зміни ситуації; Ідентичність — властивість даних відповідати стану об'єкта. Властивість недоступності При розгляді захищеності даних можна виділити технічні аспекти захисту даних від несанкціонованого доступу та соціально-психологічні аспекти класифікації даних за мірою їхньої конфіденційності та секретності (властивість конфіденційності). Старіння — головною причиною старіння інформації є не сам час, а поява нової інформації, з надходженням якої попередня інформація виявляється невірною. Види інформації Інформацію можна поділити на види за кількома ознаками: За способом сприйняття: Для людини інформація поділяється на види залежно від типу рецепторів, що сприймають її. Візуальна — сприймається органами зору. Ми бачимо все довкола. Аудіальна — сприймається органами слуху. Ми чуємо звуки довкола нас. Тактильна — сприймається тактильними рецепторами. Нюхова — сприймається нюховими рецепторами. Ми відчуваємо аромати довкола. Смакова — сприймається смаковими рецепторами. Ми відчуваємо смак. За формою подання: За формою подання інформація поділяється на такі види:


Текстова — що передається у вигляді символів, призначених позначати лексеми мови; Числова — у вигляді цифр і знаків, що позначають математичні дії; Графічна — у вигляді зображень, подій, предметів, графіків; Звукова — усна або у вигляді запису передачі лексем мови аудіальним шляхом. За призначенням: Масова — містить тривіальні відомості і оперує набором понять, зрозумілим більшій частині соціуму Спеціальна — містить специфічний набір понять, при використанні відбувається передача відомостей, які можуть бути не зрозумілі основній масі соціуму, але необхідні і зрозумілі в рамках вузької соціальної групи, де використовується дана інформація Особиста — набір відомостей про яку-небудь особистість, що визначає соціальний стан і типи соціальних взаємодій всередині популяції. Право на інформацію Змістом права на інформацію є можливість кожного вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб. Основу правового регулювання права на інформацію в Україні складає Конституція України. Конституційні гарантії права на інформацію закріплені у ст. 32, 34, 40 та 50. Це право, як і більшість прав людини, не є абсолютним, тобто у деяких випадках його реалізація може бути обмежена. Перелік цих випадків наводиться у ст. 34 Конституції України.


Основи державної політики щодо створення Інтегрованої інформаційно-аналітичної системи В умовах управління фінансами)

глобалізації економіки наявність ефективної системи

державними має

фінансами

(далі

фундаментальне

стабільності національної бюджетної

-

система

значення

для

системи,

а

управління забезпечення

також

загальної

фінансової безпеки та стійкого економічного зростання кожної країни. Вона займає провідне

місце

в

системі

державного управління.

Принципи і механізми, що лежать в її основі, є, з одного боку, фактором соціально-економічного розвитку

країни,

інструментом державного регулювання.

з іншого, - ефективним Метою Стратегії модернізації

системи управління державними фінансами (далі - Стратегія) є визначення стратегічних принципів і напрямів розвитку цієї системи та підвищення ефективності її функціонування

шляхом

удосконалення

нормативно-

правового забезпечення і створення інтегрованої інформаційно-аналітичної системи

управління

державними

фінансами

(далі

-

інтегрована

інформаційно-аналітична система). Замовником Мінфін

інтегровано��

інформаційно-аналітичної

системи є

разом з Казначейством і Держфінінспекцією, користувачами -

розпорядники та одержувачі бюджетних коштів, органи виконавчої влади, організації та установи, що провадять діяльність, яка повністю або частково пов'язана з управлінням державними коштами. Передумови модернізації систем управління фінансами Існуюча в Україні система управління фінансами сформувалася під впливом структурних змін, які відбулися в усіх сферах суспільного життя,

і

характеризується

недостатнім

спроможності та інтеграції її учасників.

рівнем інституціональної

Недостатність інтеграції окремих

складових системи управління фінансами не дає гармонійний

розвиток

усієї системи

управління

змоги

забезпечити

фінансами

та

бути

ефективним інструментом державного регулювання соціально-економічної


сфери. Недоліками існуючої управління

фінансами

є

інформаційної

інфраструктури

системи

автономне

функціонування інформаційно-

аналітичних відомчих систем, зокрема

відсутність інтегрованої бази

даних державних органів влади,

які мають пряме чи

відношення до планування, використання чи контролю

опосередковане за фінансовими

потоками держави, організаційна розпорошеність наявних інформаційних ресурсів. Принципи модернізації системи управління фінансами Основними принципами фінансами

відповідно

співтовариств є:

до

модернізації

системи

рекомендацій

Комісії

управління Європейських

системність і послідовність політики та дій у сфері

державних фінансів,

що потребує високого рівня організації роботи

державних інституцій, повноти, точності і надійності інформації про стан та розвиток державних фінансів; тому

ефективність управлінських

рішень,

у

числі щодо використання бюджетних коштів, які повинні бути

спрямовані на досягнення стратегічних цілей та базуватися на результатах аналізу поточної ситуації, попередньому досвіді та оцінці майбутнього впливу;

відкритість і

прозорість, що передбачає доступність для

суспільства і засобів масової інформації процедур розгляду та ухвалення рішень щодо використання державних фінансів, обов'язкове оприлюднення виявлених у процесі контролю фактів їх незаконного, нецільового неефективного сектору

та

використання, підзвітність та відповідальність суб'єктів

державного

управління

за прийняття та невиконання

управлінських рішень. Завдання модернізації системи управління фінансами Завданнями модернізації системи управління фінансами є: -

розширення функціональності фінансової системи;

-

удосконалення державного управління бюджетною сферою;

-

забезпечення прозорості

бюджетного

актуальності, повноти фінансової звітності;

процесу,

цілісності,


-

здійснення інформаційної

підтримки

зазначеної

системи

та

задоволення інформаційних потреб державних установ; -

продовження проведення

розпочатих

реформ у сфері державного

внутрішнього фінансового контролю, місцевих бюджетів, податкової системи

та

модернізації

системи

бухгалтерського

обліку

в

державному секторі; - гармонізація нормативно-правового фінансами

з

прийнятими

у

забезпечення державах

системи управління

- членах Європейського

Союзу нормами і правилами. Шляхи модернізації системи управління фінансами Модернізація системи шляхом:

управління

фінансами

проводитиметься

створення інтегрованої інформаційно-аналітичної системи, що

передбачає раціоналізацію та оптимізацію виконання процесів

та

інформаційних

технологічних систем

процедур,

суб'єктів

функціональних

налагодження

сектору

державного

взаємодії управління,

проведення методологічних та інших робіт, спрямованих на ефективне використання інформаційних ресурсів; підвищення

фахового

удосконалення системи навчання,

і кваліфікаційного

рівня спеціалістів у сфері

державних фінансів та інформаційних технологій; нормативно-правового

та

підвищення рівня

методологічного забезпечення процесів,

пов'язаних із змінами у системі управління фінансами. управління фінансами допомогою

фінансами матиме

передбачає,

Розвиток системи

що управління

державними

замкнутий цикл та реалізовуватиметься

за

інтегрованої інформаційно-аналітичної системи.

Цикл управління

державними фінансами,

яке поширюється як на

державний, так і на місцеві бюджети, означає, що інформаційні потоки, які виникають у бюджетному процесі між учасниками системи управління фінансами, зовнішніми системи,

розпорядниками користувачами змінюватимуться

та

одержувачами

бюджетних коштів,

інтегрованої інформаційно-аналітичної шляхом поступового

переходу

від


формування та передачі паперових документів і відповідних електронних файлів до роботи з єдиною інформаційною базою даних інтегрованої інформаційно-аналітичної

системи

використанням веб-технологій. взаємодію

в

інтерактивному

режимі

з

Такий підхід забезпечить ефективну

інтегрованої інформаційно-аналітичної системи з існуючими

системами аналітичної обробки інформації інших учасників управління

фінансами шляхом

створення

відповідного

системи

уніфікованого

механізму доступу і управління інформацією у різнорідних інформаційних середовищах, що дасть змогу виконувати обробку даних, які належать іншим учасникам системи управління фінансами, їх власними засобами, а обмін фінансово-економічними даними порядків

обміну

за

здійснювати

допомогою

телекомунікаційної системи.

на

основі відповідних

інтегрованої інформаційно-

Інтегрована інформаційно-аналітична

система створюватиметься за умови дотримання таких вимог: - модульності, що полягає

в

раціональному

поділі

систем

на

компоненти, які можуть впроваджуватися автономно з дотриманням загальноприйнятого технічного дизайну та єдиної технічної політики; -

розширення, що полягає у можливостях надання додаткових послуг за допомогою системи управління фінансами, збільшення кількості користувачів модифікації

без

порушення

поточних

характеристик;

операцій

її

внутрішнього функціонування,

та

погіршення експлуатаційних

відкритості (відкритих стандартів), що передбачає

раціональне застосування уніфікованих і стандартизованих проектних рішень та технологій, внутрішніх і зовнішніх інтерфейсів та протоколів як основи для модульної побудови компонентів системи та всієї системи у цілому; - адаптації,

що

полягає

у здійсненні

проектування

та

модернізації

забезпеченні

її

гнучкого

користувачів;

взаємопов'язаних

структурних пристосування

складових до

процесів

системи

нових

і

потреб

комплексного захисту інформаційних ресурсів, що


полягає у здійсненні заходів, спрямованих на досягнення належного рівня захищеності інтегрованої інформаційно-аналітичної системи від випадкового та цілеспрямованого впливу природного або штучного характеру. Модернізація системи

управління

фінансами

передбачає

удосконалення законодавчої бази, розроблення методології з наступною реалізацією

та

впровадженням

інформаційно-аналітичної

відповідних

компонентів інтегрованої

системи в органах державної влади,

здійснюють управління та регулювання у сфері

що

державних фінансів.

Упровадження інтегрованої інформаційно-аналітичної системи передбачає затвердження

положення

про

порядок

доступу

та використання

інформації інтегрованої інформаційно-аналітичної системи.


Інформаційна діяльність друкованих засобів ЗМІ Під друкованими засобами масової інформації (пресою) в Україні розуміються періодичні і такі, що продовжуються, видання, які виходять під постійною назвою, з періодичністю один і більше номерів (випусків) протягом року на підставі свідоцтва про державну реєстрацію. Додатки до друкованих засобів масової інформації у вигляді видань газетного та журнального типу є окремими періодичними і такими, що продовжуються, друкованими виданнями і підлягають реєстрації на загальних підставах. Зазначені в частинах першій та другій цієї статті Закону друковані видання можуть включати до свого складу інші носії інформації (платівки, дискети, магнітофонні та відеокасети тощо), розповсюдження яких не заборонено чинним законодавством України. Друкований засіб масової інформації вважається виданим, якщо він підписаний до виходу в світ і надрукований будь-яким тиражем. Сфера розповсюдження друкованого засобу масової інформації не обмежується. Свобода діяльності друкованих засобів масової інформації Свобода слова і вільне вираження у друкованій формі своїх поглядів і переконань гарантуються Конституцією України і відповідно до цього Закону означають право кожного громадянина вільно і незалежно шукати, одержувати, фіксувати, зберігати, використовувати та поширювати будь-яку відкриту за режимом доступу інформацію за допомогою друкованих засобів масової інформації. Друковані засоби масової інформації є вільними. Забороняється створення та фінансування державних органів, установ, організацій або посад для цензури масової інформації. Не допускається вимога попереднього погодження повідомлень і матеріалів, які поширюються друкованими засобами масової інформації, а також заборона поширення повідомлень і матеріалів з боку посадових осіб державних органів, підприємств, установ, організацій або об’єднань


громадян, крім випадків, коли посадова особа є автором поширюваної інформації чи дала інтерв’ю. Держава гарантує економічну самостійність та забезпечує економічну підтримку діяльності друкованих засобів масової інформації, запобігає зловживанню монопольним становищем на ринку з боку видавців і розповсюджувачів друкованої продукції. Заходи, спрямовані на забезпечення економічної підтримки діяльності друкованих засобів масової інформації, та органи державної виконавчої влади, які здійснюють цю підтримку, визначаються Кабінетом Міністрів України. Друковані засоби масової інформації в Україні не можуть бути використані для: - поширення відомостей, розголошення яких забороняється статтею 46 Закону України "Про інформацію"; - закликів до захоплення влади, насильницької зміни конституційного ладу або територіальної цілісності України; - пропаганди війни, насильства та жорстокості; - розпалювання расової, національної, релігійної ворожнечі; - розповсюдження порнографії, а також з метою вчинення терористичних актів та інших кримінально караних діянь. Забороняється використання друкованих засобів масової інформації для: - втручання в особисте життя громадян, посягання на їх честь і гідність; - розголошення будь-якої інформації, яка може призвести до вказання на особу неповнолітнього правопорушника без його згоди і згоди його представника.


Мова друкованих засобів масової інформації Друковані засоби масової інформації в Україні видаються державною мовою, а також іншими мовами. Стиль і лексика друкованих засобів масової інформації мусять відповідати загальновизнаним етично-моральним нормам. Вживання лайливих і брутальних слів не допускається. Законодавство про друковані засоби масової інформації Відносини, пов’язані з діяльністю друкованих засобів масової інформації в Україні, регулюються Конституцією України, Законом України "Про інформацію", цим Законом та іншими законодавчими актами України. Дія цього Закону поширюється на друковані засоби масової інформації, засновані в Україні, а також на друковані засоби масової інформації інших держав, які розповсюджуються в Україні. Організація діяльності друкованих засобів ЗМІ Діяльність друкованих засобів масової інформації - це збирання, творення, редагування, підготовка інформації до друку та видання друкованих засобів масової інформації з метою її поширення серед читачів. Діяльність друкованих засобів масової інформації, спрямована на отримання прибутку, є підприємницькою діяльністю у цій сфері і здійснюється на основі цього Закону, Закону України "Про підприємництво" та інших актів чинного законодавства України. Діяльність

друкованих засобів

масової інформації забезпечується

самостійністю її суб’єктів у всіх видах відносин, пов’язаних із здійсненням їх прав і обов’язків. Втручання в діяльність друкованих засобів масової інформації поза межами, визначеними цим Законом, забороняється. Діяльність друкованих засобів масової інформації у сфері виробництва та розповсюдження реклами здійснюється відповідно до Закону України "Про рекламу". Діяльність

друкованих

засобів

масової

інформації,

пов’язана

з

передвиборною агітацією чи політичною рекламою під час виборчого


процесу або процесу референдуму, провадиться з урахуванням вимог законодавства про вибори та референдуми. Суб’єкти діяльності друкованих засобів масової інформації До суб’єктів діяльності друкованих засобів масової інформації належать засновник (співзасновники) друкованого засобу масової інформації, його редактор (головний редактор), редакційна колегія, редакція, трудовий колектив редакції, журналістський колектив, журналіст, автор, видавець, розповсюджувач. Засновник (співзасновники) може об’єднувати в одній особі редакцію, видавця, розповсюджувача. Редакція має право виступати засновником (співзасновником), видавцем, розповсюджувачем. Право на заснування друкованого засобу масової інформації Право на заснування друкованого засобу масової інформації належить: - громадянам

України,

громадянам

інших

держав

та

особам

без

громадянства, не обмеженим у цивільній правоздатності та цивільній дієздатності; - юридичним особам України та інших держав; - трудовим колективам підприємств, установ і організацій на підставі відповідного рішення загальних зборів (конференції). Особа, яка заснувала друкований засіб масової інформації, є його засновником. Особи, які об’єдналися з метою спільного заснування видання, вважаються його співзасновниками. Гарантії від монополізації друкованих засобів масової інформації Монополізація загальнодержавних і регіональних громадсько-політичних друкованих засобів масової інформації в Україні не допускається. Фізична

або

юридична

особа

не

може

бути

засновником

(співзасновником) чи контролювати більше 5 відсотків таких видань.


Під контролем у цьому Законі розуміється можливість такої особи здійснювати матеріальними чи фінансовими засобами вплив на діяльність друкованого засобу масової інформації. Контроль за додержанням вимог цієї статті покладається на органи державної виконавчої влади, визначені Кабінетом Міністрів України.


Work 1