Page 1

УК РАЇНА В ИК ЛИ КИ К А П І Т А ЛІ ЗМУ П ЛА Т Ф О Р М

, І Н А Д І Н Ь Л А Н ПЕРСО , Ь Т С І Н Й І Ц Н Е КОНФІД Я І Ц А З І Л О П О Н МО І Т Е Н Р Е Т Н І В А Р У З Н Е Ц І 


УК РА ЇН А ВИ К ЛИК И К АП ІТ А Л ІЗ МУ П Л А Т Ф ОР М : ПЕРСО НАЛЬ НІ Д А Н І, КОН Ф ІД Е Н Ц ІЙ Н ІС Т Ь, МОН О ПО ЛІ З АЦ І Я І Ц Е Н З У РА В ІН Т Е РН ЕТ І

Rosa Luxemburg Stiftung в Україні Збірка «Виклики капіталізму платформ: персональні дані, конфіденційність, монополізація і цензура в  Інтернеті» присвячена проблемам, які постають навколо нових моделей розвитку корпоративних онлайн-платформ, що формують обличчя сучасного капіталізму. В збірці також аналізуються проблеми цензури в Інтернеті та концепція «активного стримування» щодо актуальних кібер-загроз. Ця збірка профінансована з коштів Міністерства економічного співробітництва та розвитку ФРН. Публікація та її частини надаються до безкоштовного використання за умови належного посилання на оригінальну публікацію. Зміст публікації може не співпадати з офіційною позицією Rosa-LuxemburgStiftung. Відповідальність за інформацію та погляди, висловлені в цій публікації, несуть автори (ки).


З МІСТ

С О ЦІА Л Ь Н І М Е Д І А ЯК П Р О Д У К Т Ц И Ф Р О В О Г О К А ПІТ А ЛІЗМ У: ПЕР С О Н А ЛІ З А Ц І Я І   Ф І Л Ь Т Р И, ПРО ФА Й Л ИН Г   І   М А Н І П У Л Я Ц ІЇ, ПРО П А Г А Н Д А І   F A K E   N E W S ...................................................... 8 І НТ Е Р Н Е Т Н Е С В О Б О Д А В   У К Р А ЇНІ: ПЕР С П Е КТИВ И 2 0 1 8   Р О К У . .................................................... 16 ДОКТР И Н А П Р Е В Е Н Т И В Н О Ї КІБЕР ВІЙНИ: «ЗА » ТА «ПР О Т И » .. . . . . . . . . . . . . .................................................... 34 КОО П Е Р А ТИ В Н Ы Е ПЛ А Т Ф О РМ Ы КАК   А Л Ь ТЕ Р Н А Т И В А К А П И ТАЛИЗМ У ПЛАТ Ф ОРМ ..................... 44

7


Т К У Д О Р П К Я А І Д Е М І Н СОЦІАЛЬ : У М З І Л А Т І П А К О Г О В ЦИФРО , И Р Т Ь Л І  Ф І Я І Ц А З І Л ПЕРСОНА , Ї І Ц Я Л У П НІ А М   І   Г Н И ПРОФАЙЛ S W E N   E K A F І  А Д Н А Г А П ПРО

ВІТАЛІЙ А ТАНАСОВ


На початку становлення Інтернету його ентузіасти розглядали Мережу як простір, вільний від нерівності, обмежень та несправедливості реального світу. Десятиліття потому утопічні уявлення епохи раннього Інтернету перетворилися у власну протилежність. Ентузіазм, що постав на хвилі «арабської весни», коли мережеві ефекти Facebook і Twitter стали напряму асоціюватися з масовими протестами, повстаннями проти авторитариних режимів та революційними перетвореннями, обернувся скепсисом. Великі Інтернет-платформи стикнулися з обґрунтованими звинуваченнями в  масовому стеженні й маніпуляціях, поширенні дезінформації, ненависті й теорій змови [1].

ЦЕНТР АЛІ ЗА Ц І Я І ЛЮ ЗІ Й

Засновник Фонду електронних рубежів Джон Перрі Барлоу у своєму маніфесті «Декларація незалежності кіберпростору», що вийшов 1996 року, писав про Інтернет як про «глобальний публічний простір, […] за природою своєю незалежний від тираній». Барлоу вважав, що задля поширення думок більше не  доведеться користуватися послугами інформаційної індустрії [2]. Винахідник Всесвітньої мережі Тім Бернерс-Лі вірив, що Інтернет може стати платформою для вирішення таких проблем, як дефіцит енергії, тероризм, зміни клімату та хвороби. Всупереч баченню ранніх ідеологів Інтернету сучасна глобальна мережа монополізована і централізована. Теоретик Герт Ловінк підкреслює цей парадокс, зазначаючи, що «хоча головним мотивом дигіталізації, самою технологічною суттю феномену мереж, було те, що централізація і монополізація в такій мережевій цифровій структурі як Інтернет неможлива, але це таки відбулося» [3]. Ще з часів маніфесту Барлоу Інтернет часто сприймають як щось нематеріальне. Насправді, його підтримує величезна, дорога й енергозатратна інфраструктура, в тому числі великі, небезпечні для навколишнього середовища дата-центри [4]. А ще важливіше те, що сучасний Інтернет все більше підпорядковується корпоративним інтересам. Компанії «великої п’ятірки» — Amazon, Apple, Alphabet Inc. (материнська компанія Google), Facebook і Microsoft — домінують у цифровій сфері, а також є найдорожчими компаніями у світі. Їх загальна капіталізація складає більше 3‑х трильйонів доларів. Разом вони витрачають на лобізм більше, ніж п’ять найбільших банків чи п»ять найбільших нафтових компаній. Все це стало зворотною стороною Інтернету — винаходу, що дав світу обіцянку рівніших можливостей [5].

ВІ Д АНО НІ М Н О С Т І Д О П Е РСОНАЛІЗАЦ ІЇ

Важливим етапом у розвитку Інтернету була друга половина 1990‑х років — епоха «буму доткомів». В той час численні компанії, опираючись на можливості «нової економіки» та постіндустріальних технологій, залучали значні інвестиції. Фірми, що почали використовувати Інтернет для  отримання доходу, активно приваблювали інвесторів, а їхні акції швидко зростали в ціні. Період вибухового росту закінчився, коли з»ясувалося, що більшість розрекламованих бізнес-моделей неефективні, а залучені кошти витрачені. В березні 2000 року, після кількох років безпрецедентного росту, індекс високотехнологічних компаній NASDAQ обвалився, спричинивши хвилю банкрутств. Компанії, що пережили кризу, шукали більш ефективну й прибуткову модель. Вони знайшли її, створивши той персоналізований Інтернет, який ми знаємо сьогодні. Ключовий принцип персоналізації — якнайточніше відповідати інтересам споживача, щоб продавати побільше реклами та рекламованих продуктів. Сьогодні мільйони веб-сайтів визначають, яку інформацію користувач хотів би бачити завдяки знанню про місце його перебування, минулі натиски й переміщення миші, вподобання й історію пошуку.

9


Таргетована (вузькоспрямована) реклама, персоналізований пошук та відстежування поведінки споживачів — все це є частиною бізнес-стратегії персоналізованого Інтернету. І хоча користувачі отримують безкоштовний сервіс  — електронну пошту, соціальну мережу, сервіс потокового аудіо або серіалів — вони навзамін передають Інтернет-компаніям дані про себе. Власне дані про поведінку та вподобання людей приносять технологічним компаніям прибуток і міць. Користувачі більше не можуть залишатися анонімним. Щоб зрозуміти, хто чого хоче, треба знати, як поводить себе людина впродовж тривалого часу. І потрібен метод, щоб це реалізувати. 2004 року компанія Google змусила користувачів реєструватися для  входження в  Мережу. Цим інноваційним продуктом була пошта Gmail, що згодом стала популярною. Пізніше цю модель, що уможливила вивчення інтересів користувачів за допомогою програмних кодів, запозичили інші Інтернет-компанії. «Колись анонімне середовище, де хто завгодно міг бути ким завгодно, де, згідно з популярною карикатурою із The New Yorker, ніхто не знає, що ви собака, тепер стало інструментом нав»язування послуг та аналізу особистих даних, — пише журналіст Елі Парізер. — Новий Інтернет не просто знає, що ви собака, — він знає вашу породу і хоче продати вам миску сухого корму преміум-класу».

СТІНИ Ф І ЛЬ Т Р І В

Персоналізація не обмежується лише рекламою. Такі Інтернет-компанії як Google і Facebook формують для кожного користувача його власну інформаційну картину. Яку статтю ми прочитаємо за сніданком і чим поділимося з друзями, які новини нам покажуть, і що ми дізнаємося про  сьогоднішні події — все це визначають програмні коди, що нас вивчають, і показують лише те, що, на їхню думку, для нас важливо [6]. Персоналізація властива не лише пошуковим системам та соціальним мережам, а й сторінкам багатьох провідних медіа. Згідно з дослідженням Wall Street Journal, 50 провідних американських сайтів, в тому числі СNN, Yahoo i MSN, встановлювали в середньому по 64 ідентифікаційних cookie-файлів, що збирають інформацію, а також персональних веб-маячків. Завдяки цьому сторінки цих медіа можуть підлаштовуватися під інтереси конкретного споживача. Найбільш наочно ефекти персоналізації проявляються в соціальних мережах, які, як висловилася дослідниця Світлана Матвієнко, втілилися в «машинах маніпуляцій». За останні роки виникло багато питань щодо алгоритму роботи стрічки Facebook й того, як він вибирає повідомлення. Автор книжки «За стіною фільтрів» Елі Парізер був одним із перших, хто привернув увагу до цієї проблеми, розробивши поняття інформаційної бульбашки (filter bubble), яке відображає негативні сторони персоналізації. Веб-сайти визначають, що саме користувач хотів би побачити і в результаті показують лише ту інформацію, яка узгоджується з минулими вподобаннями. Все інше зазвичай залишається невидимим. Таким чином, користувачі отримують менше інформації, що суперечить їхнім поглядам, та інтелектуально ізолюються у власних інформаційних бульбашках. Формування інформаційних бульбашок — побічний ефект персоналізованого Інтернету. І це властиво не лише Facebook, хоча найбільш очевидно саме в  цій мережі [7]. Крім цього, інформаційні бульбашки суттєво підривають демократичні механізми, оскільки перешкоджають вільній дискусії та обміну поглядами.

10


FAK E NE W S І П Р О П А Г А Н Д А

Facebook завжди проголошував свою націленість на об»єднання людей. Однак особливості соціальної мережі, включно з її схильністю до утворення bubbles, зробили її зручним простором для маніпуляцій, спрямованих на формування штучного конфлікту. Одним із широко висвітлюваних прикладів стало російське втручання у президентські вибори в США 2016 року. Як писала у своєму репортажі зі слухань в американському Сенаті українська журналістка Наталя Гуменюк, російські компанії використали алгоритми соціальних платформ, зокрема, таргетинг (вузьке визначення цільової групи), намагаючись охопити найбільш різноманітну і водночас конкретну аудиторію  — від неонацистів та антиісламістів до  переконаних християн та членів ЛГБТ-спільноти. При цьому повідомлення не завжди стосувалися прямої агітації за Трампа. Найчастіше їхньою ціллю було сіяння ворожнечі та радикалізація суспільства. Для цього в соціальних мережах спеціально створювали й рекламували сторінки. Деякі з них, на перший погляд, навіть просували ідеї противників Трампа й електорат з іншого табору. Наприклад, підтримку мігрантів чи боротьбу за права афроамериканців. Але важливими тут є дві деталі. По-перше, це робилося під доволі провокаційними гаслами. По-друге, у таких випадках обов’язково рекламували «опозиційну» сторону, яка закликала до спротиву [8]. Іншим прикладом, що демонструє особливості поведінки користувачів, медіа-споживання котрих обмежено інформаційною бульбашкою, стала хвиля fake news (фальшивих новин) про  кандидатів. Незадовго після перемоги Трампа журналісти виявили, що сотні нещодавно створених безіменних веб-сайтів, як правило про-трампівської орієнтації, поширювали абсолютно неправдиві, часто абсурдні новини. Доволі несподіваним було те, що частину з них створили громадяни Македонії, переважно зовсім молоді люди. В інтерв»ю з журналістами вони не приховували, що це для них всього лише заробіток, а неправдиві новини, спрямовані проти Клінтон або на підтримку Трампа, залучають більше трафіку до їхніх сайтів, що дозволяє заробляти на Google-рекламі. Більшість читачів фейкових новин, яких було мільйони, переходили за  посиланнями з Facebook-груп, присвячених американській політиці [9]. Їм просто подобалися новини з підтримкою Трампа, і алгоритм соціальної мережі показував їм ще більше таких новин, незважаючи на їх неправдивість. Македонські підлітки лише скористалися з цієї ситуації, недосконалості дизайну соцмережі, сприятливого для виробництва фейків. Картина доповнюється ще й тим, що широко рекламовані спроби Facebook боротися з фейковими новинами ні до чого не призвели. Інструменти для перевірки фактів, які запропонувала компанія, виявилися неефективними. У грудні 2016 року, після того як соціальну мережу звинуватили в поширенні пропаганди та фейкових новин, Facebook залучив сторонніх фактчекерів, таких як Associated Press, Snopes, ABC News, PolitiFact та FactCheck.org. Ідея полягала в тому, що журналісти допоможуть розпізнати фейкові статті, після чого Facebook буде позначати їх тегом «disputed» (суперечлива). Передбачалося, що ця тактика обмежить поширення неправдивих і пропагандистських матеріалів. Рік потому з»ясувалося, що фактчекінг і позначення фейків спеціальними тегами не дали очікуваних результатів. Постав серйозний конфлікт інтересів: залучені соцмережею фактчекери, робота яких оплачувалася технологічною корпорацією, не  змогли належним чином аналізувати й критикувати роль Facebook в поширенні дезінформації. До того ж, Facebook не надавав їм внутрішню статистику, тому оцінити ефективність роботи залучених журналістів нелегко. Врешті-решт оплачуване партнерство зі сторонніми журналістами фактично змусило замовкнути тих, хто повинен досліджувати те, як платформа сприяє поширенню фейкових новин.

11


Втім, важливішим є інше питання: наскільки серйозно компанія сприймає боротьбу з пропагандою? Навіть після проголошення початку боротьби з фейками в соціальній мережі активно поширювалися різноманітні теорії змови й відверта брехня про два масові розстріли у США. Наприклад, в одній із статей хибно повідомлялося, що у  вбивці були антифашистські погляди, і численні фактчекери її позначили. Однак це не завадило тому, що на Facebook цією неправдивою інформацією поділилися 260 тисяч разів.

ПРО БЛЕ МА — Л О Г І К А Д И ЗАЙНУ АЛГОРИТ М ІВ

Поширення фейків через алгоритми — це не лише проблема Facebook, а й найбільшого у світі стрімінгового сервісу YouTube. Недавні дослідження показали, що рекомендаційний алгоритм YouTube систематично просував конспірологічні ролики про «пласку Землю», масонів та рептилоїдів, що таємно керують цивілізацією. «YouTube — найбліьш недооцінена проблема 2016 року. Його пошукова система й алгоритми рекомендацій самі є двигунами дезінформації»,  — вважає техносоціологиня Зейнеп Туфекці. У світі налічують 1,5 мільярдів користувачів YouTube, що більше за кількість домогосподарств, у яких є телевізор. Те, що вони дивляться, значною мірою формує рекомендаційний алгоритм YouTube. Алгоритм підбирає ролики так, щоб можна було якнайдовше затримати людину біля екрану. Як і всі великі технологічні компанії, YouTube не показує алгоритмів, які так сильно впливають на життя мільйонів людей. Існують докази того, що рекомендаційний алгоритм не оптимізований для показу правдивих і збалансованих роликів. Пріоритетом для  компанії є час переглядів, а  все решта лише відвертає увагу глядача. Незважаючи на критику, YouTube не поспішає міняти принципи роботи алгоритму, зробивши його більш збалансованим. Одне з досліджень показало, що YouTube систематично просуває сенсаціоністські й конспірологічні ролики, а також відео, що розділяють аудиторію на ворожі табори. Під час президентських виборів 2016 року в США рекомендаційний алгоритм YouTube не був нейтральний: він надавав перевагу відео, які насамперед допомагали Трампу й шкодили Клінтон. Трамп переміг з різницею у 80 тис. голосів у трьох штатах. У США нараховують 150 млн. користувачів YouTube. Відео, присвячені передвиборчій тематиці були переглянуті не менше 3‑х млрд. разів. Таким чином, YouTube у шість разів частіше рекомендував відео, корисні для Трампа, ніж ті, що були вигідні для Клінтон. Можливо YouTube ніколи і не програмував свій алгоритм так, щоб він надавав перевагу одному з кандидатів. Але це саме те, що сталося. Зейнеп Туфекці вважає, що рекомендаційний алгоритм YouTube, ймовірно, розглядає ненависницькі відео як більш привабливі: «Це схоже на кафе з автопілотом у школі, яке засвоїло, що дітям подобається солодка, солона, та жирна їжа. Уявіть, що воно постійно пропонує дітям таку їжу, автоматично завантажуючи наступну тарілку, як тільки дитина з»їсть черговий пакет чіпсів або цукерків». [10]

ПРО Ф АЙЛИ Н Г

Персоналізований досвід користувачів був би неможливим без збирання інформації про онлайн-поведінку людей. Ринок персональних даних такого типу перетворився в окрему індустрію, що вимірюється десятками мільярдів доларів. Так звані торговці даними (data brokers) збирають не лише інформацію про онлайн-поведінку користувачів (поведінка на веб-сайтах, введення даних, місцеперебування, кліки, лайки тощо), а й про їхню активність офлайн (медична інформація, кредитна історія, подорожі, проблеми з законом і т. д.).

12


Facebook заявляє, що не торгує даними користувачів. Однак на прикладі соціальної мережі можна зрозуміти, як функціонує профайлинг — потенційно більш небезпечна практика, ніж торгівля даними людей. Facebook, як і багато інших Інтернет-компаній, створює профілі користувачів, куди включені три типи даних: дані, які люди вводять самі про себе, поведінкові дані й дані, які виводяться за допомогою прогностичних алгоритмів. Згідно з дослідженням Privacy International, цей третій тип даних дозволяє робити детальні й точні прогнози про особистість користувача. На противагу інформації, яку користувачі публікують добровільно, більшість із нас навіть не припускають, що такі дані взагалі існують. Йдеться про інформацію, яку користувачі не розкривають і не публікують напряму. Навіть ті користувачі, які турбуються про конфіденційність й налаштування приватності, які, наприклад, ніколи б не розкрили в соціальних медіа свою сексуальну орієнтацію або політичні погляди, так само можуть підлягати профілюванню. Коли Facebook стверджує, що показує людям таргетингову рекламу на основі інформації, яку вони опублікували, це лише частина загальної картини. Таргетинг базується не лише на опублікованій інформації та поведінкових даних — він також вкорінений у прихованих патернах, виявлених шляхом аналізу цих даних прогностичними алгоритмами. І хоча точність цих прогнозів не абсолютна, вони в середньому достатньо точні, щоб отримати доволі детальну інформацію про користувачів. Багато з цих даних фактично є судженнями про особистість та її характер. Така інформація може потенційно бути цікава багатьом організаціям: від роботодавців до банків і страхових компаній. Таким чином, ці дані, згенеровані алгоритмами, також є приватними даними користувачів. І збитки від їх недобросовісного використання можуть бути величезні. Такий профайлинг небезпечний, оскільки зовсім не контролюється користувачами. Він небезпечний, оскільки люди не знають, який саме профайл на них складений — об’єктивний він чи упереджений [11]. Саме завдяки масовому застосуванню профайлингу у  Facebook, можливим став так званий «психографічний таргетинг», який активно обговорювався після того, як політтехнологічна компанія Cambridge Analytica використала детальні психологічні профілі американців для  політичної агітації за Трампа. Фактично, йдеться про техніку маніпуляції людьми, що експлуатує їхні особисті якості. Одне з недавніх досліджень показало, що адаптація рекламних оголошень до характеру людей значно вплинула на їхню поведінку, що вимірюється кліками й покупками. Таким чином, психографічний таргетинг дозволяє впливати на дії великих груп навіть без великих знань про маркетинг. [12]

АЛГО Р ИТМ І Ч Н А П Р О П А Г А НДА

Поширеним видом маніпуляцій, що застосовуються в соціальних мережах, є боти — автоматизовані скрипти (програми), що імітують поведінку реальних користувачів. Дослідники з Oxford Internet Institute називають сукупність таких маніпуляційних технік «алгоритмічною пропагандою» (computational propaganda). [13] Політичні боти маніпулюють громадською думкою в соціальних мережах Facebook, Twitter та ін. Різноманітні політичні гравці — від урядів до політичних партій — використовують ботів, щоб впливати на публічну дискусію, демобілізувати опозицію і створити ілюзію підтримки з боку населення. Україна є однією з країн, де проводяться агресивні інформаційні кампанії з використанням ботів. В дослідженнях зазначається, що за  останні роки такі кампанії проводила не  лише Росія, зацікавлена в дестабілізації ситуації в Україні, а й внутрішні гравці. Як правило, йдеться про уряд, політиків та великих бізнесменів, що фінансують власні армії ботів та інтернет-тролів.

13


У більшості випадків йшлося не про автоматизованих ботів, а про платних коментаторів, які діяли від імені фальшивих акаунтів і отримували детальні інструкції про те, на які події і яким чином реагувати. Вперше такі практики застосовувалися ще в 2000‑х роках, коли платні коментатори імітували покупців та клієнтів різних сервісів, залишаючи позитивні відгуки про ту чи іншу компанію або продукт. В результаті цю техніку адаптували політичні технологи. Боти почали залишати коментарі під статтями і новинами на сайті «Українська правда» й популярному тоді «Живому журналі». Сьогодні основною платформою для такого типу ботів стаи соціальні медіа.

ЩО ТАК Е « К А П І Т А ЛІ ЗМ П ЛАТ Ф ОРМ » ?

Нові технологічні компанії не лише підпорядковують собі Інтернет, а й радикально змінюють ландшафт сучасного капіталізму. Нік Срнічек, автор дослідження про капіталізм платформ, зазначає, що капіталізм двадцять першого століття зосереджений на вилученні й використанні даних в ролі сировини. Прибутковість традиційного виробництва знижується вже давно. Знайти щось нове було необхідно. Цим новим способом стимулювання економічного росту стали дані. І якщо дані стали новою сировиною для капіталізму, то платформи — це машини, що допомагають цю сировину обробляти. В основі бізнес-моделі кожної з платформ — збір великих об’ємів даних. Платформа — це насамперед цифрова інфраструктура, що функціонує як посередниця між різними групами користувачів. В цьому полягає її перевага перед традиційними бізнес-моделями. [14] Як платформа для пошуку Google спирається на велику кількість пошукової активності. як платформа для таксі Uber використовує дані про транспортний трафік та дії водіїв і пасажирів. Як платформа для соціального нетворкінгу Facebook має доступ до численних глибоко особистих соціальних взаємодій. І оскільки більше й більше галузей переносять свою діяльність в  онлайн (наприклад, Uber переводить індустрію таксі в цифрову форму, а виробник агротехніки John Deere створює сільськогосподарські платформи), все більше й більше компаній будуть вдаватися до розвитку за моделлю платформи. Таким чином, платформи — це щось набагато більше, ніж Інтернет-компанії або технологічні компанії, оскільки вони можуть діяти всюди, де відбуваються цифрові взаємодії. При цьому частка технологічного сектору в економіці залишається невеликою. У США технологічні компанії виробляють 7 % ВВП, на них працюють 4 % працівників (станом на 2016 рік). Їхня сила, зазначає Срнічек, в іншому — у всеприсутніх технологіях та ідеології. Сьогодні результати технологічного буму зосереджені в руках небагатьох обраних. В ролі альтернативної моделі деякі автори пропонують так звані «кооперативні платформи» або «платформенний кооперативізм». Автором терміну є професор Нової школи Требор Шольц, який закликає до створення справедливішого Інтернету. Ідея полягає в тому, щоб технологічні компанії, від Uber до Amazon і Airbnb, перебудувалися на основі колективного володіння і колективного управління. Так вони зможуть об»єднати спадок кооперативного руху з технологіями ХХІ століття, вільними від монополізму, експлуатації та загального стеження. Це бачення може здатися утопічним, але зараз як ніколи потрібне нагадування про те, що кращий Інтернет (інший світ) можливий. [15]

14


ПО СИЛА Н Н Я 1. UN: Facebook had a «role» in Rohingya genocide: https://www.aljazeera.com / news / 2018 / 03 / facebook-role-rohingya-Genocide-180313161609822.html 13 Mar 2018 2. Джон Перри Барлоу. Apparat. «Декларация независимости киберпространства»: https://apparat.cc / network / cyberspace-freedom /  3. Герт Ловинк. «Платформы типа Facebook — это трагический момент», 2017: https://www.colta.ru / articles / society / 15900 4, 5 Samuel Earle. Vatican 2.0: https://www.the-tls.co.uk / articles / public / technology-companies-facebook-god-earle /  6. Evgeny Morozov, Your Own Facts, JUNE 10, 2011: https://www.nytimes.com / 2011 / 06 / 12 / books / review / book-review-the-filter-bubble-by-eli-pariser. html?pagewanted=all 7. Эли Паризер. «За стеной фильтров. Что Интернет скрывает от вас», 2011 8. Наталья Гуменюк. «Троянский конь» Кремля: соцсети признали, что их использовали для манипуляций в США, 2017: https://ru.hromadske.ua / posts / troianskyi-kon-kremlia-sotssety-pryznaly-chto-ykh-yspolzovaly-dliamanypuliatsyi-v-ssha 9. Samanth Subramanian. The Macedonian Teens Who Mastered Fake News https://www.wired.com / 2017 / 02 / veles-macedonia-fake-news /  10. Paul Lewis. “Fiction is outperforming reality”: how YouTube’s algorithm distorts truth https://www.theguardian.com / technology / 2018 / feb / 02 / how-youtubes-algorithm-distorts-truth 11. What Zuckerberg Forgot To Mention… Profiling: https://medium.com / @privacyint / what-zuckerberg-forgot-to-mention-profiling-7b7c596b9823 11 April 2018 12. S. C. Matza, M. Kosinskib, G. Navec, and D. J. Stillwelld, Psychological targeting as an effective approach to digital mass persuasion, 2017: http://m.pnas.org / content / pnas / 114 / 48 / 12714.full.pdf 13. Computational Propaganda, Oxford Internet Institute: https://www.oii.ox.ac.uk / research / projects / computational-propaganda /  14. Nick Srnicek. Platform Capitalism, 2016, Polity 15. Trebor Scholz, Nathan Scneider, Ours to Hack and to Own. London, 2016

15


ІНТЕРНЕТ Н ЕСВОБОДА В УКРАЇНІ: ПЕРСПЕКТ ИВИ 2018 РОКУ

НСЬКА НАДІЯ БАБИ


Я не є користувачкою соціальних мереж Вконтакте чи Однокласники, в мене немає пошти на mail.ru, я не користуюсь сервісами Yandex. Однак у квітні 2017 року ці сервіси входили у п»ятірку найбільш відвідуваних сайтів в Україні. [1] Їхні користувачі, в тому числі президент України, спілкувались, обмінювались думками, поглядами, ідеями на  цих майданчиках, створювали і розвивали свій бізнес, організовували громадські кампанії, підтримували людей після російської окупації частини України, збирали гроші, мобілізовувались на соціальні проекти, акції. [2,3,4] З травня 2017 року доступ до цих сайтів в Україні забклокований. [5] Обґрунтування: санкції щодо російського бізнесу, національна безпека з огляду на війну з Російською Федерацією з 2014 року. Рішення української влади блокувати Інтернет лише для  декого стало (як виявилось, публічної та експертної меншості) яскравим прикладом Інтернет-цензури, обмеженням прав людини, свободи слова та вираження думки. Для більшості — необхідним заходом задля зміцнення національної безпеки, покарання російського бізнесу, захисту персональних даних українців від зазіхань російських спецслужб.

СВО БО Д А І Н Т Е Р Н Е Т У — Ц Е ПРАВА ЛЮДИНИ

Всесвітня мережа створювалась як простір для комунікації, реалізації свободи щодо пошуку інформації, поширення думок, поглядів, можливості збиратись, обговорювати важливі і не дуже питання. «Це для всіх». Так охарактеризував своє творіння винахідник всесвітньої мережі (World Wide Web) Тім Бернерс-Лі. Він створив її як «відкриту платформу, що дозволяє будь-кому обмінюватися інформацією, мати доступ до можливостей і співпраці, незважаючи на географічні кордони». [6] За словами Тіма Бернерса-Лі, щоб розкрити увесь свій потенціал, Інтернет повинен залишатись простором, на який не потрібно дозволу, простором для творчості, інновацій та вільного вираження поглядів. [7] Чіткого визначення, що таке інтернет-свобода немає. Дослідження в цій сфері вказують на широке тлумачення цього поняття в залежності від країни (від кого і від чого свобода?). [8] В Декларації свободи Інтернету, яка була розроблена в 2012 році, основними її принципами визначені: самовираження (відсутність цензури Інтернету), доступ (універсальний доступ до швидких та доступних мереж), відкритість (збереження Інтернету відкритою мережею, де кожен може зв»язуватися, спілкуватися, писати, читати, дивитися, говорити, слухати, вивчати, створювати та впроваджувати інновації), інновації (захист створення та впровадження інновацій без спеціальних дозволів), відсутність блокування нових технологій, приватність (захист приватності та можливості користувачів контролювати, як використовується інформація про них). [9] В  довідці від Ініціативи із захисту медіаправа, Media Legal Defense Initiative, йдеться, що Інтернет надає громадянам засоби комунікації, поширення, отримання та пошуку інформації, ідей миттєво, глобально і за відносно низьку ціну. Він надав голос мільярдам людей у всьому світі. Ці фактори посприяли тому, що Інтернет став одним із основних і першочергових засобів для для вираження поглядів громадян. [10] Юристи Ініціативи зазначають, що доступ до Інтернету створює можливості для економічного розвитку шляхом створення онлайн-послуг, підприємств і програм, які одночасно створюють робочі місця, він покращує освіту, адже Інтернет надає платформу для обміну інформацією й навчанням від інших. Він може дати користь і системі охорони здоров»я, адже надає людям, особливо в сільській місцевості, швидкий і прямий доступ для консультацій про базові питання щодо здоров»я. Інтернет також надає переваги для культурного та соціального розвитку. До прикладу, митець має можливість охопити більше людей, а інші люди можуть знайти різноманітну інформацію та ідеї для пізнання та саморозвитку. І, нарешті, доступ до Інтернету може сприяти політичному залученню. Інтернет, особливо соціальні

17


медіа, широко використовуються з інформаційною метою для поширення новин та подій. Вони також використовуються для дебатів, обміну ідеями і думками, організації рухів, політичних реформ по всьому світу (з дозволу Ініціативи авторкою був перекладений повний текст довідки). [11] В  умовах розвитку цифрових технологій Інтернет також є простором для  масових зібрань. «Інтернет став громадським простором XXI століття — міським майданчиком, класною кімнатою, ринком, кав’ярнею та нічним клубом», сказала держсекретарка Хіларі Клінтон в 2011 році. Тому Інтернет став майданчиком для згуртування активістів під час останніх революцій у світі, обміну інформацією та підтримки одне одного. [12, 13] Таким чином Інтернет тісно пов’язаний зі реалізацією свободи слова та вираження поглядів, права на розвиток та свободи мирних зібрань. [14] Для реалізації цих прав потрібне гарантоване право доступу до Інтернету. Верховний Суд Коста-Рики в  2010 році визначив, що «Інтернет став основним інструментом для  реалізації основних прав, демократичної участі, громадського контролю; освіти; свободи думки та вираження поглядів; доступу до  інформації та адміністративних послуг в  Інтернеті; права спілкуватися з урядом в  електронному вигляді й прозорості влади». Про  доступ до  Інтернету як одного з основних прав людини йдеться в рішенні Вищого суду Франції. [15,16] Питання доступу до Інтернету лежить не тільки в законодавчій, а й в технічній площині — телекомунікаційній інфраструктурі. В Україні забезпеченість населення інтернет-послугами у розрахунку на 100 жителів (станом на жовтень 2017 року) становить 30,8 %. [18] Під час Digital talks 30 січня 2017 року перший віце-прем»єр-міністр — міністр економічного розвитку й торгівлі Степан Кубів заявив, що до 2020 року понад 70–80 % території України буде покрито широкосмуговим доступом до Інтернету. [19]

ЦЕНЗ У Р А В І Н Т Е Р Н Е Т І

Інтернет-свобода, як і решта свобод, не є абсолютною. Вона може бути обмежена, і міжнародне законодавство, зокрема Міжнародна конвенція про громадянські та політичні права, чітко визначає виключний перелік критеріїв для  обмеження свободи вираження поглядів, що в  цифрову епоху і є Інтернет свобода. Якщо хоча б один з критеріїв не відповідає дійсності, тоді можна говорити про обмеження. Отож цими критеріями є те, що обмеження, по‑перше, передбачено законом, по‑друге, служить законним інтересами і, по‑третє, є необхідним у демократичному суспільстві. [19] Як йдеться в  спільній заяві представників Організації об»єднаних націй, Організації з безпеки та співпробітництва в Європі, Організації американських держав, «обмеження доступу до Інтернету, його частин, для всього населення чи сегментів населення (припинення роботи в  Інтернеті) ніколи не  може бути виправданим, наприклад, на  підставі громадського порядку або національної безпеки. Обов’язкове блокування цілих веб-сайтів, IP-адрес, портів, мережевих протоколів або інших типів використання Інтернету (наприклад, соціальні мережі) є екстремальним надзвичайним заходом — аналогічним забороні газети або мовлення. Це може бути виправданим лише відповідно до міжнародних стандартів, наприклад, коли існує необхідність для захисту дітей від сексуального насильства». [20] Такі країни як Китай та Росія для своїх політичних цілей, порушуючи міжнародні норми, обмежують доступ до мережі, контролюють інтернет-трафік користувачів, блокують доступ до Facebook, Twitter, Youtube та інших майданчиків. Згідно з даними дослідження Freedom House “Freedom on the Net 2017”, 21 з 65‑ти досліджених країн є невільною з огляду на інтернет-свободу. Україна, Єгипет та Туреччина показали найбільше падіння в рейтингу за 2017 рік. У доповіді йдеться в тому числі про прямі методи цензури, як от блокування веб-сайтів та арешти за інтернет-активність. [21]

18


Загалом, цензура — це заборона, контроль, обмеження, блокування мовлення, публічної комунікації чи іншої інформації на тій підставі, що такий матеріал вважається неприйнятним, шкідливим, чутливим, політично невірним або «незручним». [22] В Україні цензура заборонена статею 15 Конституції. [23] Американський дослідник інтернет-цензури Дерек І. Бембаур вирізняє кілька тенденцій цього явища як в демократичних, так і недемократичних державах. [24] По-перше, держави все частіше перекладають технічний тягар і політичну відповідальність за цензуру на приватних суб’єктів (інтернет-сервіс провайдерів), постачальників програм та користувачів. По-друге, уряди використовують позитивні інформаційні стратегії, які зображають зусилля з обмеження доступу до інформації у хорошому світлі. По-третє, цензура поєднує офіційні обмеження з неформальним тиском на ключових акторів. По-четверте, уряди прагнуть сформулювати цензуру як щось надзвичайно важливе та необхідне для досягнення менш суперечливої цілі. Нарешті, цензура ніколи не змальовується як цензура. Уряди завжди роблять свої зусилля для контролю контенту в Інтернеті під іншою рубрикою. Ситуація з обмеженням свободи Інтернету в Україні відповідає згаданим в дослідженні тенденціям.

КО НФ Л І К Т З Р О С І Є Ю ЯК П ІДСТ АВА ОБ М ЕЖ ЕНЬ І НТЕ Р НЕ Т- С В О Б О Д И В У К РАЇНІ

Соціальні мережі в 2013–2014 роках стали майданчиком для мобілізації та джерелом інформації, обміну новинами та потреб під час Революції Гідності. З початком окупації Криму та військових дій на Сході України навесні 2014 року соціальні мережі стали місцем збору допомоги для військових, поширення інформації про військові дії, допомоги переселенцям. [25] Дані Інтернет асоціації України за листопад 2013 року засвідчують, що мережа Vkontakte мала охоплення більше 73 %, Фейсбук — 31 %. За результатами дослідження «Яндекс», в 2014 році в Україні нараховувалось 27 млн. користувачів Вконтакте, 11 млн. — Однокласники, 3,2 млн. — мережі Фейсбук. [26] У серпні 2014 року Верховна Рада України проголосувала, а президент підписав Закон «Про санкції». [27] В законі було закладено обмеження Інтернету. Там одними з видів санкцій було зазначено заборону користування радіочастотним ресурсом України та обмеження або припинення надання телекомунікаційних послуг і використання телекомунікаційних мереж загального користування. Підстаи та принципи застосування санкцій дуже широкі  — від тих, які створюють реальні та / або потенційні загрози національним інтересам, національній безпеці, суверенітету і територіальній цілісності України, до тих, що є перешкодами «для сталого економічного розвитку». Повноваження «карати» надавались Раді національної безпеки та оборони України. Ще після ухвалення законопроекту в першому читанні низка міжнародних та українських організацій виступила з критикою, вказавши, що він «створює загрозу для діяльності засобів масової інформації та громадських організацій в Україні», його положення «несуть небезпеку для свободи слова та плюралізму і суперечать зобов»язанням перед ОБСЄ зі свободи вираження та свободи слова», що він «дозволить уряду закривати медіа, блокувати веб-сайти задля національної безпеки без рішення суду», «надає Раді національної безпеки та оборони драконівські і невідповідні повноваження щодо закриття та обмеження діяльності медіа та телекомунікаційних мереж на основі невизначених критеріїв та обмеженого нагляду» і «замість санкцій, тобто обмеження діяльності та прав іноземних громадян та бізнесу держави-агресора, прагне обмежити права і свободи громадян України», а  «позасудове

19


обмеження гарантованих Конституцією прав громадян України є нічим іншим, як намаганням узурпації влади». Ці засудження не вплинули на парламентарів, за закон проголосували і він вступив у дію. [28, 29, 30, 31, 32, 33] Починаючи з 2014 року, в Україні розпочалось обмеження діяльності російських ЗМІ, журналістів, ввезення друкованої продукціїї з Російської Федерації, показу кінопродукції. З 2015 року в парламентських комітетах розглядається законопроект «щодо посилення відповідальності за вчинені правопорушення у сфері інформаційної безпеки та боротьби з кіберзлочинністю», згідно з яким Служба безпеки України може безперешкодно отримувати доступ до  інформації, що обробляється в  «державних електронних інформаційних ресурсах, інформаційних, інформаційно-телекомунікаційних, телекомунікаційних системах операторів і провайдерів телекомунікацій, інших суб’єктів, які обробляють інформацію в електронному вигляді, незалежно від форм власності, щодо споживача, отриманих при укладанні договору, наданих телекомунікаційних послуг, у тому числі отриманих послуг, їх тривалості та змісту, маршрутів передавання». [34, 35, 36, 37, 38] В офіційному повідомленні Служби безпеки України, «протягом 2017 року співробітники підрозділів контррозвідувального захисту інтересів держави у сфері інформаційної безпеки СБ України припинили діяльність 388 зловмисників, причетних до  адміністрування та модерування антиукраїнських ресурсів у Інтернеті. [39] За матеріалами спецслужби зареєстровано сорок три кримінальні провадження стосовно агітаторів, які переважно у російських соцмережах поширювали заклики до повалення конституційного ладу та державної влади, проведення масових заворушень та іншу антиукраїнську пропаганду. З початку року суди винесли тридцять шість обвинувальних вироків власникам та адміністраторам антиукраїнських спільнот та сторінок у соціальних мережах, зокрема «ВКонтакте» та «Одноклассники». У 2017 році співробітники Служби припинили використання міжнародними злочинними угрупуваннями двадцяти чотирьох сайтів в українському сегменті Інтернету, через які відбувалась координація терористичної та іншої протиправної діяльності. Припинено також функціонування мережі з десяти інформаційних інтернет-сайтів, яка була створена російськими спецслужбами для поширення неправдивих повідомлень маніпулятивного характеру в рамках гібридної інформаційної агресії проти України». Деталей про те, які саме сайти було закрито, не вказано. Уряд продовжував роботу над підготовкою нормативної бази для кібербезпеки. 13 лютого 2017 року Петро Порошенко ввів у дію рішення Ради національної безпеки та оборони «Про загрози кібербезпеці держави та невідкладні заходи з їх нейтралізації», яким у тримісячний строк (розуміємо до 13 травня) було доручено внести в установленому порядку на розгляд Верховної Ради України законопроект щодо, в тому числі, «запровадження блокування (обмеження) за рішенням суду операторами та провайдерами телекомунікацій визначеного (ідентифікованого) інформаційного ресурсу (інформаційного сервісу)». [40] 25 лютого 2017 року президент затвердив «Доктрину інформаційної безпеки України», одним з пріоритетів якої було: «законодавче врегулювання механізму виявлення, фіксації, блокування та видалення з інформаційного простору держави, зокрема з українського сегмента мережі Інтернет, інформації, яка загрожує життю, здоров»ю громадян України, пропагує війну, національну та релігійну ворожнечу, зміну конституційного ладу насильницьким шляхом або порушення територіальної цілісності України, загрожує державному суверенітету, пропагує комуністичний та / або націонал-соціалістичний (нацистський) тоталітарні режими та їхню символіку». [41] Однак в тримісячний термін і в обхід пріоритетів Доктрини, 15 травня 2017 року президент вводить в  дію інше рішення РНБО «Про  застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)», яке, до речі, приймалось на виконання закону України «Про санкції». [42] В перелік із більш ніж 460‑ти юридичних осіб потрапили «Мэйл. ру груп», ТОВ «Мейл. ру Україна», ТОВ «ВКонтакте» (ООО «ВКонтакте»), ТОВ «В Контакті», ТОВ «Яндекс» і ТОВ «Яндекс. Україна» та інші інтернет та медіа-компанії. На три роки на ці компанії накладено так звані «економічні санкції». Технічну частину «санкцій» мали забезпечити інтернет-провайдери, яким указом за-

20


боронили «надання послуг з доступу користувачам мережі Інтернет до ресурсів сервісів «Mail.ru» (www.mail.ru) та соціально-орієнтованих ресурсів «Вконтакте» (www.vk.com) та «Одноклассники» (www.ok.ru)» та інші. [43] За  невиконання указу президента про  заборону в  Україні російських соціальних мереж і веб-сервісів інтернет-провайдери будуть нести адміністративну відповідальність у вигляді штрафу в розмірі до  двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (до  160 тисяч гривень). Контролювати провайдерів має Національна комісія, яка здійснює державне регулювання у сфері зв’язку та інформатизації. [44] Ось і перше тенденція, згадана вище, коли держава переклала технічний тягар інтернет-цензури на приватні компанії. Цікаво, що Петро Порошенко 15 травня 2017 року, коли якраз підписував Указ про блокування, активно використовував соціальну мережу «Вконтакте». До вересня 2016 року свою сторінку тут вела Служба безпеки України, до заборони тут поширювало інформацію Міністерство закордонних справ та інші державні органи. [45, 46, 47] Варто зауважити, що в лютому 2017 року міністр інформаційної політики Юрій Стець в інтерв»ю зазначив, що закрити доступ до  соцмереж неможливо. «З двох причин. [48] Перше  — це не  врегульовано законодавчо. Друге — якщо ми почнемо це робити, де гарантія, що влада не добере смаку і не  почне закривати все підряд? Соцмедіа — це світ, де люди можуть обмінюватися інформацією. Якщо ти залазиш туди для того, щоб цензурувати (а це чиста цензура), ти цензуруєш не соцмережі, а конкретну людину, яка там поставила свій пост. Це вже наступ на речі, прописані в Конституції», — сказав Юрій Стець. Після вступу в дію Указу про блокування вже держсекретар міністерства Артем Біденко зауважив наступне: «рішення РНБОУ відповідає завданням, які сьогодні стоять перед державою з проблематики територіальної цілісності та соціального захисту. [49] Такі ресурси як «Вконтакте», «Одноклассники», «Яндекс», «Мэйл. РУ ГРУП» давно вже використовуються російськими спецслужбами як інструмент гібридної війни». В червні 2017 року Міністерство оприлюднило перелік з 20 сайтів, які було рекомендовано для блокування. В грудні 2017 року урядовці повідомили, що перелік розширять. [50, 51] Своєю чергою, представник уповноваженого Верховної Ради України з прав людини Михайло Чаплига заявив, що за українським законодавством блокування будь-яких інтернет-ресурсів можливе лише у судовому порядку. [52] Блокування соцмереж викликало обурення і у користувачів. Підлітки, які найбільше користуються мережею «Вконтакте» (85 % дітей з усієї України в 2016 році використовували її щодня), вийшли на акції протесту. Мітинги відбулись в Харкові, Дніпрі, Одесі та Києві. [53, 54, 55, 56, 57] В день оприлюднення Указу про блокування була зареєстрована петиція до президента щодо відміни блокування мережі «Вконтакте», яка за місяць зібрала більше 25 тисяч підписів, необхідних для розгляду. [58] У відповідь президент написав кілька тез для обгрунтування обмежень: ■■ ці російські компанії «широко використовуються російськими спецслужбами для просування російської пропаганди і проведення спеціальних інформаційних операцій проти України та її громадян». ■■ вони «сприяють спецслужбам Росії у збиранні, зберіганні, використанні та поширенні інформації з обмеженим доступом  — персональних даних та особистого листування громадян України» (як аргумент, прихильниками блокування використовується заява Павла Дурова про те, що в грудні 2013 року ФСБ вимагала від «Вконтакте» надати особисті дані організаторів груп Євромайдану, а також результати обшуку в київському та одеському офісах Яндекса в кінці травня 2017 року, де «правоо-

21


хоронці встановили, що менеджмент компанії незаконно збирав, накопичував та передавав до Росії персональні дані українців: особисті дані, інформація про рід занять, спосіб життя, місця перебування, проживання, роботи, дозвілля, джерела та розміри доходів, номери телефонів, електронних адрес та акаунтів у соціальних мережах»); [59, 60] ■■ українські користувачі російських мереж «потрапляють під контроль спецслужб РФ, які спочатку створюють необхідні умови для вербування, а потім використовують їх у власних протиправних цілях (організації каналів збору інформації про пересування, техніки й особовий склад Збройних Сил України)»; ■■ тамтешній контент спрямований на «намагання маніпулювати суспільною свідомістю через поширення недостовірної, неповної та упередженої інформації, сприяння протестному антиукраїнському потенціалу, втягненню його в антинародні акції та масові заворушення, спрямовані на насильницьку зміну конституційного ладу й повалення державної влади, перешкоджання Україні на шляху до європейської спільноти, а тому загрожує інформаційній безпеці держави»; ■■ кібератака на органи влади, критичну інфраструктуру, важливі об’єкти життєдіяльності, що відбулась 27 червня 2017 року (зв»язок хакерських атак з блокуванням президент не пояснив); [61] ■■ російські соціальні мережі стали «розсадником деструктивних груп на кшталт сумнозвісних суїцидних спільнот типу «Синій кит»; ■■ соцмережа «Вконтакте» «вмістилищем «піратського» контенту в світі»; ■■ групами компаній «Mail.ru Group» та «Яндекс» здійснюються активні заходи щодо «блокування діяльності українських рекламних компаній в  мережі Інтернет, монополізації ринку онлайн-сервісів, заволодіння інформаційним простором в цілому, внаслідок чого блокується можливість розвитку та існування на ринку представників українського бізнесу». Тому, вважає Петро Порошенко, санкції на ці компанії є «адекватним законним заходом». Його обґрунтування, яке з»явилось через півтора місяці з моменту введення в дію блокування, підтверджує тенденцію про  те, що інтернет-цензура подається як щось надзвичайно важливе та необхідне для досягнення менш суперечливої цілі. Вже в липні 2017 року у Верховній Раді Україні було зареєстровано два законопроекти щодо «протидії загрозам національній безпеці в інформаційній сфері». З тексту запропонованих змін випливає, що можна тимчасово блокувати Інтернет без рішення суду, оператори телекомунікацій мають забезпечити таке блокування (порядок випише уряд), а також за власні кошти закупити відповідне обладнання, буде створено Єдиний реєстр виконання судових рішень і застосування санкцій у  сфері телекомунікацій, розширених повноважень в  сфері телекомунікацій набудуть державні органи, а  також нові штрафні санкції до операторів. [62, 63] Автори законопроектів в  пояснювальній записці розтлумачили, що реалізація рішення РНБО щодо застосування санкцій в частині забезпечення інформаційної безпеки та кібербезпеки «вимагає розроблення та впровадження механізму блокування інформаційного ресурсу операторами та провайдерами через належні їм телекомунікаційні та інформаційно-телекомунікаційні мережі». [64] Медіа-оргаізації відреагували заявою, де зауважили, що вони ставлять під загрозу вільний розвиток Інтернету в Україні та створюють загрозу позасудового блокування інтернет-ресурсів. Вони закликали відкликати законопроекти. [65] Не забарилась і реакція Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, Української гельсінськї спілки з прав людини та Харківської правозахисної групи, які наголосили, що такі зміни є порушенням Конституції України та Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Відреагувало і професійне середовище інтернет-провайдерів. [66] У заяві Інтернет-асоціації України йдеться, що «деякі з новацій законопроектів наслідують «кращий досвід» КНДР, Ірану, РФ та повністю ігнорують досвід демократичних країн, в тому числі тих, що перебувають

22


в стані війни (наприклад, Ізраїлю), або постійних терористичних атак». Окрім того, в  «інтернет-середовищі не існує технологічної можливості досягнення абсолютного блокування інтернет-ресурсів, про що незаперечно свідчить досвід авторитарних країн, де такі новації впроваджено». [67] Один з майже ідентичних законопроектів таки було відкликано, але інший досі циркулює в парламенті. [68]

РО Б О ТА І Н Т Е Р Н Е Т - П Р О В А ЙДЕРІВ В УМ ОВАХ Б ЛОКУВАННЯ

За інформацією Інтернет-асоціації України, в країні діє близько 6‑ти тисяч інтернет-провайдерів та операторів. Для блокування російських інтернет-ресурсів потрібне встановлення обладнання, що займе як мінімум рік і мільярд доларів. [69] Окрім того, досі не прописана процедура блокування інтернет-ресурсів. У вересні 2017 року Інтернет-асоціація звернулась до  Служби безпеки України з проханням надати правові та технічні пояснення щодо ситуації з вимогою блокування деяких ресурсів мережі Інтернет. [70] Зокрема, запитують про  правові підстави, на  яких оператори телекомунікацій мають здійснювати блокування (згідно з Правилами надання та отримання телекомунікаційних послуг, доступ має бути забезпечений цілодобово сім днів на тиждень), як саме технічно воно має бути реалізовано (за ІР-адресою, за доменним іменем, за допомогою DPI тощо). У відповіді в Службі безпеки України зауважили, що надання юридичних консультацій та роз»яснень із правових питань не відноситься до компетенції СБУ. [71] Восени до інтернет-провайдерів телекомунікацій, за повідомленням Інтернет-асоціації України, почали надходити листи від структурних підрозділів СБУ з рекомендацією «забезпечити обмеження доступу абонентам телекомунікаційних послуг до інформаційних інтернет-ресурсів деструктивного характеру згідно з переліком з 58 сайтів. [72] В листій йдеться, що блокування здійснюється «з метою локалізації та нейтралізації вказаних негативних процесів (а там багато чого, включно з розгортанням панічних настроїв, дестабілізація соціально-економічної та соціально-політичної ситуації), неконтрольований розвиток яких може рівні забезпечення національної безпеки України, рекомендуємо забезпечити обмеження доступу абонентам телекомунікаціних послуг повайдера до вищезазначених інформаційних інтернет-ресурсів деструктивного характеру». В Інтернет асоціації наголошують, що наразі відсутня законодавчо встановлена процедура обмеження доступу до інтернет-контенту операторами, провайдерами телекомунікацій (процедуру мав розробити Кабмін ще влітку 2017 року). [73] А обмеження доступу до інтернет-контенту без блокування також інших ресурсів технічно неможливе. Тому виконання таких рекомендацій може бути складом адміністративного правопорушення. В  січні 2018 року СБУ відповіло на  звернення інтернет-провайдерів і наголосило, що служба має право надавати обов»язкові до  розгляду пропозиції з питань національної безпеки, але «обов»язку операторів провайдерів телекомунікацій виконувати такі пропозиції СБУ чинними законодавстом України не встановлено». [74] Цікаво, що вже зараз СБУ дає правові роз’яснення щодо адміністративної відповідальності операторів у випадку блокування перелічених ресурсів. Це варто зацитувати «за  наявності матеріалів, які  б підтверджували, що діяльність відповідних окремих інтернет-ресурсів несе загрозу національній безпеці та зважаючи на те, що сьогодні її усунення у інший спосіб, ніж обмеження доступу абонентів до таких ресурсів, є неможливим, дії посадових осіб провайдерів телекомунікацій не є адміністративним правопороушенням». Також у відповіді згадується той самий законопроект щодо протидії загрозам національній безпеці в інформаційній сфері, який так і не був відкликаний. В СБУ переконані, що прийняття того законопроекту «дозволить впровадити механізм блокування».

23


В цих діях вбачається ще одна тенденція інтернет-цензури, про яку писав Дерек І. Бембауер, що «цензура поєднує офіційні обмеження з неформальним тиском на ключових акторів».

ПРАВ О З АХ И С Н И Й П А Т Р І О ТИЗМ В УКРАЇНІ

І якщо на відверте бажання влади блокувати інтернет-ресурси без рішення суду та зобов»язати провайдерів встановлювати спецобладнання правозахисники відреагували досить оперативно, то на санкції з блокування російських соцмереж та сервісів все було стримано чи навіть з відвертою підтримкою дій уряду. Варто пам»ятати, що законопроекти щодо блокування розроблялись і подавались в парламент з поясненням, що потрібно унормувати блокування інформаційних систем, що передбачено указом президента і рішенням Ради національної безпеки та оборони. Відповідно до даних Реєстру громадських об»єднань тільки в Києві зареєстровано 49 правозахисних всеукраїнських громадських організацій, більше 60‑ти можна знайти на сайті Мережі активістів правозахисного руху. [75, 76] Однак після введення в дію рішення Ради нацбезпеки і оборони в травні 2017 року від правозахсників можна було почути хіба стримані коментарі. [77] І якщо проаналізувати результати експертного опитування, то зрозуміло, чому. Фонд «Демократичні ініціативи» імені Ілька Кучеріва одразу після блокування 19–23 травня 2017 року провів експертне опитування «Блокування російських соціальних мереж та сервісів: за чи проти?». Дослідники хотіли з»ясувати ставлення експертів до блокування російських ресурсів, його позитивних і негативних наслідків. [78] Усього було опитано 40 експертів. Виявилось, що більшість експертів позитивно оцінили заборону російських соціальних мереж і сервісів. Лише 9 із 40‑а експертів (а це лідери експертних організацій, які впливають на порядок денний в країні) висловилися проти цього рішення. Аргументом на користь блокування було те, що заборонені ресурси були інструментом «гібридної війни» Росії проти України, а це рішення здатне вдарити по російській економіці, що важливо в контексті відмови від російського. Інше опитування було проведене громадською організацією «Інтерньюз-Україна» восени 2017 року (опісля спроби влади протягнути в парламенті законопроекти про блокування). [79] За результатами цього опитування (яке містило досить неоднозначні і, на думку авторки, яка відмовилась брати в ньому участь, маніпулятивні запитання), більшість опитаних експертів (зі 112‑ти) розглядають обмеження доступу до російських інтернет-ресурсів як стратегічно правильне рішення уряду, а 48,3 % позитивно оцінили обмеження. Цікавою була реакція правозахисниці від Харківської правозахисної групи Галини Койнаш, яка англійською мовою видала на сайті організації статтю «Why block VKontakte when it provides evidence of Russian war crimes in Ukraine?» одразу після вступу в дію указу про блокування. Вона зазначає, що сайти, на  які поширюється така заборона, часто є важливими кримінальними свідченнями, наприклад, про російську військову участь на Сході України. Громадська організація «Партнерство цифрового захисту» надала правову оцінку указу президента про блокування соцмереж та інтернет-ресурсів, зауваживши, що він не відповідає «критеріям законності, обґрунтованості і пропорційності при обмеженні свободи інформації». [80] Цілком ймовірно, що тут відображена інша тенденція інтернет-цензури, яка вплинула на правозахисне середовище, коли уряди використовують позитивні інформаційні стратегії, які зображають зусилля з обмеження доступу до інформації у хорошому світлі. З жорсткою критикою цього указу виступили представники міжнародних організацій «Репортери без кордонів», Human Rights Watch, Access Now. Хоча в НАТО прокоментували, що «указ є питанням безпеки, а не свободи слова». [81, 82, 83, 84]

24


Тим часом в деяких міжнародних оцінках щодо свободи Інтернету в  світі Україна зазначається як вільна країна. [85] Спроби авторки дослідження внести інформацію про Україну на Wikipedia в статтю «Internet censorship and surveillance by country» зазнали поразки. [86] Через три години інформацію було відредаговано з обгрунтуванням: «це надто контроверсійна і суб’єктивна думка». При тому, що рейтинг країн грунтується на  даних дослідження свободи Інтернету, який проводиться щорічно Freedom House. Так, згідно з даними дослідження Freedom House «Свобода Інтернету в 2017 році», в Україні спостерігаються негативні тенденції щодо свободи Інтернету і вона вказана як «частково вільна». [87] Під час представлення цього звіту в  стінах парламентських комітетів у  грудні 2017 року, доповідачі та учасники заходу більше часу дискутували навколо питання щодо методології дослідження (включення-виключення окупованого Криму в дослідження), а не про те, що доступ до Інтернету — це, власне, можливість реалізувати свої права на свободу слова та вираження поглядів, а його обмеження — порушення цих прав. На захист інтернет-свободи стали юридичні особи (комерційні компанії, що потрапили під санкції, інтернет-провайдери) та фізичні особи (зокрема, харківський правозахисник, студент). [88, 89] В Єдиному реєстрі судових рішень міститься більше 20 судових ухвал, переважно процесуального характеру, у справі щодо указу. [90] Розгляд як мінімум двох справ ще триває. За однією справою суд постановив «витребувати у Президента України та Ради національної безпеки і оборони України матеріали та матеріальні носії інформації, які стали підставою для прийняття рішення про внесення вказаної юридичної особи до переліку осіб, до яких застосовуються персональні економічні та інші обмежувальні заходи (санкції)». [91] До речі, поки триває розгляд Вищим адмінсудом України за іншими позовами щодо (часткового) скасування указу, одне рішення цей же суд ухвалив ще в липні 2017 року, констатувавши, що «позов … про визнання частково протиправним та часткове скасування Указу Президента України не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства». Мовляв, ідіть в Конституційний Суд. [92]

ЩО Р О Б ИТ И , Щ О Б Н Е В Т Р АТ ИТ И ІНТ ЕРНЕТ , Я КИМ БАЧИ В Й О Г О Б Е Р Н ЕРС- ЛІ

Простих рецептів не буває: або свобода є цінністю, або ні. Презумпція свободи — це вихідна точка, якою мали б керуватись правозахисники чи ті, хто себе так називає. Навіть якщо мова йде про обмеження прав і свобод у суспільстві, яке перебуває у стані війни, конфлікту. Доречною є цитата Бенджаміна Франкліна, що «ті, хто готовий віддати свою свободу, аби придбати недовговічний захист від небезпеки, не заслуговують ні свободи, ні безпеки». То що робити? По-перше, потрібно зрозуміти і визнати, що в Україні є цензура Інтернету. В державі, яка вже четвертий рік перебуває у стані війни з країною, інтернет-ресурси якої блокують, це зробити досить складно. Особливо, коли цього не прагнуть робити ні урядовці, ні правозахисники. По-друге, гуртуватись і формувати спільноту, яка буде захищати інтернет-свободу. Наразі найбільш згуртованими є інтернет сервіс-провайдери в  Інтернет асоціації України. Вони активно реагують на спроби уряду втручатись в їхню роботу. Але, треба розуміти, що це бізнес-спільнота, і вони захищають свої бізнес-інтереси. А захист прав людини, свободи Інтернету — це досі вакантне поле для діяльності. По-третє, уважно відслідковувати та реагувати на  спроби уряду надалі утискати інтернет-свободу. Потрібно знати, хто приймає рішення, формує порядок денний і намагатись тримати руку на пульсі подій. Щоб черговий «указ» не став несподіванкою.

25


По-четверте, оскаржувати в судовому порядку незаконні дії влади, спрямовані на обмеження свободи Інтернету, а також планувати інші акції спротиву. І по‑п’яте, потрібно пояснювати людям (в  тому числі, експертам та правозахисникам), чому інтернет-свобода, цифрові права і їх захист — це важливо. І що буде, якщо держава буде продовжувати обмеження, контроль за Інтернетом.

ЧО ГО ЧЕ К А Т И В 2 0 1 8 Р О Ц І

В 2018 році вірогідно пожвавиться дискусія щодо свободи Інтернету в експертному середовищі, адже міжнародні донори приділяють більше уваги цьому питанню. Відповідно, на це будуть виділятись кошти і під них будуть написані грантові заявки. Зокрема, має розпочатись великий проект DRL від USAID, який спрямований на підтримку та захист свободи вираження поглядів онлайн та оффлайн. [93] Проект з інтернет-врядування та інтернет-свободи веде Counterpart International, яка на 2016–2020 роки визначила Україну однією з країн для реалізації активностей. [94] В Україні експерти, які підтримують (відкрито чи приховано) блокування, будуть й надалі допомагати (свідомо чи несвідомо) владі підтримувати ті «позитивні інформаційні стратегії», які виправдовують обмеження доступу до Інтернету. Зокрема, риторика, з якою його проводили і описували дослідження Медіасапіенс та Детектор Медіа, щодо того, чи надалі присутні українські сайти в мережі «Вконтакте» після заборони, підтверджує цю тезу. Отож, за  результатами дослідження, «серед 34 відібраних ЗМІ сім досі мають активні сторінки у «Вконтакте». [95] Найбільше вигоди від цього отримує «Корреспондент», що приваблює через «Вконтакте» 22 % своїх читачів. Дещо менші показники в  «Уніану», «ТСН» та «Вестей» (14–15 %). «Страна. ua» та «112» мають 6 % та 7 % трафіку із цієї соцмережі відповідно». Дослідники також поставили представникам медіа кілька запитань, одне з яких звучало так: «Вконтакте» фактично недоступна в  Україні через економічні санкції, себто дії, покликані вплинути на  країну-агресора. Чи не вважаєте ви, що, лишаючись у «Вконтакте» і приваблюючи туди аудиторію, ви дієте не в інтересах держави?». Заслуговує уваги відповідь представника одного зі ЗМІ, який зауважив, що «Вконтакте» — це спосіб достукатись до тієї частини читачів, які там «живуть» і, можливо, мають іншу позицію з тих чи інших питань, але готові і хочуть слухати альтернативні думки. Провладний превентивний дискурс (про те, що потрібно дуже добре думати перед тим, як щось поширювати в Інтернеті, про вилучення серверів працівниками СБУ тощо) прослідковується у анімованих роликах, які створені громадською організацією «Інтерньюз Україна». [96] Зокрема, з перших же кадрів його автори кажуть «Війна на Донбасі обмежує нашу свободу пересування, спілкування і користування Інтернетом». Ролики розроблені в тому числі проектом «Свобода Інтернету». В Україні продовжуватимуться кримінальні переслідування щодо дописів в мережі Інтернет. Зважаючи на наближення парламентських та президентських виборів, перелік тем, що загрожують національній безпеці розшириться (якщо зважити, що саме поняття «національна безпека» в українському законодавстві надто широке). [97] Варто очікувати нових точкових заходів органів влади з інтернет-обмежень. Так, 29 грудня 2017 року Міністерство освіти доручило обмежити доступ до доменних зон «.ru» і «.ру» вищим навчальним закладам та іншим установам у своєму підпорядкуванні, аби не допустити завдання «шкоди інтересам України в інформаційній безпеці». [98] В напрямку унормування роботи інтернет-провайдерів (наразі в розрізі роботи з державними органами) працює Державна служба спеціального зв’язку та захисту інформації України. Буде багато заяв від високопосадовців про  те, що потрібно посилити заходи з

26


блокування російських медіа, інтернет-ресурсів, а також заборонити сервіси, які дозволяють обходити блокування (подібні тези вже звучали з вуст начальника департаменту кіберполіції України Сергія Демедюка, який висловився за часткову заборону VPN-сервісів). [99] Служба безпеки України й надалі розсилатиме листи інтернет-провайдерам. 11 січня 2018 року на  адресу Інтернет-асоціації України надійшов лист «Щодо протидії російській пропаганді». [100] Там міститься перелік інформаційних ресурсів щодо яких «встановлені обмеження щодо розповсюдження на території України» і його треба довести до сервіс-провайдерів. Обмеження щодо розповсюдження передбачені рішенням Нацради з питань телебачення та радіомовлення. Як вже згадувалось, у Верховній Раді України досі є законопроект щодо протидії загрозам національній безпеці в інформаційній сфері і що Служба безпеки України очікує його прийняття. [101] Не виключено, що до цього законопроекту повернуться або ж зареєструють подібний новий. Адже одним з пріоритетів Доктрини інформаційної безпеки України є розробка законодавства щодо блокування. Тим часом кількість користувачів анонімізаторів, VPNів буде, як і тепер, високою. «Вконтакте», «Однокласники», «Яндекс», скоріш за все, надалі покращуватимуть свої позиції в Україні (зокрема, збільшення кількості користувачів після стрімкого падіння спостерігалось у вересні 2017 року). [102] А українські медіа, політичні та громадські рухи, які не пішли з «Вконтакте» у травні 2017 року, продовжуватимуть там діяльність, як це роблять Радіо Свобода, Громадське ТБ, «Правий сектор», полк «Азов» та інші. [103, 104, 105, 106] PS. Щоб написати це дослідження авторці довелось користуватись VPN, бо інтернет-провайдер заблокував доступ до російських соцмереж з санкційного списку, а до сайтів з переліку Служби безпеки України — поки ні.

27


ПО СИЛА Н Н Я 1. Данные работы Панели, Апрель 2017. https://inau.ua / sites / default / files / file / 1705 / top-25_saytiv_kviten_2017.pdf 2. https://vk.com / poroshenko.petro 3. https://vk.com / donbasssos 4. https://vk.com / maidan_sos 5. Указ Президента України Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 28 квітня 2017 року «Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій) https://ukurier.gov.ua / media / documents / 2017 / 05 / 16 / 2017_05_17_133upu.pdf 6. Tim Berners-Lee on the future of the web: “The system is failing” https://www.theguardian.com / technology / 2017 / nov / 15 / tim-berners-lee-world-wide-web-net-neutrality 7. Web inventor Sir Tim Berners-Lee responds to US net neutrality threat https://webfoundation.org / 2017 / 04 / sir-tim-berners-lee-responds-to-us-net-neutrality-threat /  8. Defining Internet Freedom http://www.au.af.mil / au / awc / awcgate / state / defining-internet-freedom.pdf 9. https://www.internetdeclaration.org / uk 10. Media Legal Defence Initiative provides legal help for journalists, bloggers and independent media across the world https://www.mediadefence.org /  11. Обмеження свободи інтернету в Україні: що тут не так http://detector.media / withoutsection / article / 130608 / 2017‑10‑05‑obmezhennya-svobodi-internetu-vukraini-shcho-tut-ne-tak /  12. Secretary Clinton Doubles Down on Internet Freedom at the State Department https://www.huffingtonpost.com / alexander-howard / secretary-clinton-doubles_b_823713. html?guccounter=1 13. The Role of Social Media in Accelerating A Revolution https://publicadmin.usc.edu / blog / role-social-media-accelerating-revolution /  14. Right to development https://en.wikipedia.org / wiki / Right_to_development 15. Interpretation of the Concept of the Right to Internet Access from the Perspective of International Law http://www.chinahumanrights.org / html / 2016 / MAGAZINES_0919 / 5655.html 16. Top French Court Declares Internet Access “Basic Human Right” http://www.foxnews.com / story / 2009 / 06 / 12 / top-french-court-declares-internet-access-basic-humanright.html 17. Інтернет та кабельне телебачення https://nkrzi.gov.ua / index.php?r=site / index&pg=150&language=uk 18. Кабмін обіцяє за пару років швидкий інтернет і «цифровізацію» https://www.pravda.com.ua / news / 2018 / 01 / 30 / 7169984 / 

28


19. Article 19: Freedoms of opinion and expression https://www2.ohchr.org / english / bodies / hrc / docs / GC34.pdf 20. JOINT DECLARATION ON FREEDOM OF EXPRESSION AND THE INTERNET https://www.oas.org / en / iachr / expression / showarticle.asp?artID=849 21. Internet censorship and surveillance by country https://en.wikipedia.org / wiki / Internet_censorship_and_surveillance_by_country 22. Цензура https://uk.wikipedia.org / wiki / %D0 %A6 %D0 %B5 %D0 %BD%D0 %B7 %D1 %83 %D1 %80 %D0 %B0 23. КОНСТИТУЦІЯ УКРАЇНИ http://zakon2.rada.gov.ua / laws / show / 254 %D0 %BA / 96-%D0 %B2 %D1 %80 / print 24. Derek E. Bambauer. Censorship V3.1 https://papers.ssrn.com / sol3 / papers.cfm?abstract_id=2144004 25. The Role of Social Media in Accelerating A Revolution https://publicadmin.usc.edu / blog / role-social-media-accelerating-revolution /  26. Огляд соціальних мереж і Твіттера в Україні https://cache-ams04.cdn.yandex.net / download.yandex.ru / company / Yandex_on_UkrainianSMM_ Summer_2014.pdf 27. ЗАКОН УКРАЇНИ Про санкції http://zakon0.rada.gov.ua / laws / show / 1644‑18 28. Заява Інституту Медіа Права щодо урядового законопроекту про санкції http://cedem.org.ua / news / zayava-instytutu-media-prava-shhodo-uryad /  29. Представниця ОБСЄ закликає українську владу відмовитися від законодавчих положень, що ставлять під загрозу свободу слова та вільний потік інформації http://www.chesno.org / news / 1965 /  30. Ukrainian parliament approves very dangerous draft law on first reading https://rsf.org / en / news / ukrainian-parliament-approves-very-dangerous-draft-law-first-reading 31. Ukraine Should Change Proposed Censorship Law https://freedomhouse.org / article / ukraine-should-change-proposed-censorship-law#.U-tLJKPp4bb 32. Мета не виправдовує засобів — заява НСЖУ, НМПУ, КЖЕ http://nsju.org / index.php / article / 4100 33. Лист № 147 від 13.08.2014 р. Голові ВРУ та керівникам депутатських фракцій і парламентський груп щодо проекту Закону України №4453а «Про санкції» https://inau.ua / document / lyst-no-147‑vid-13082014‑r-golovi-vru-ta-kerivnykam-deputatskyh-frakciy-iparlamentskyy 34. Нацрада заборонила ще 15 російських каналів https://www.pravda.com.ua / news / 2016 / 02 / 11 / 7098613 /  35. Опубліковано список представників російських ЗМІ, яким можуть заборонити в»їзд в Україну https://www.unian.ua / society / 956367‑opublikovano-spisok-predstavnikiv-rosiyskih-zmi-yakim-mojutzaboroniti-vjizd-v-ukrajinu.html 36. Про внесення змін до деяких законів України щодо обмеження доступу на український ринок іноземної друкованої продукції антиукраїнського змісту http://zakon3.rada.gov.ua / laws / show / 1780‑viii

29


37. У Держкіно розповіли про нові заборонені російські фільми https://glavcom.ua / country / politics / u-derzhkino-rozpovili-pro-novi-zaboroneni-rosiyski-filmi-472525.html 38. Проект Закону про внесення змін до деяких законів України щодо посилення відповідальності за вчинені правопорушення у сфері інформаційної безпеки та боротьби з кіберзлочинністю http://w1.c1.rada.gov.ua / pls / zweb2 / webproc4_1?id=&pf3511=55668 39. СБУ ефективно протидіє гібридній агресії РФ в інформаційному просторі https://ssu.gov.ua / ua / news / 1 / category / 21 / view / 4245#.KUDF84SU.dpbs 40, 41 УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ №32 / 2017 Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 29 грудня 2016 року «Про загрози кібербезпеці держави та невідкладні заходи з їх нейтралізації» https://www.president.gov.ua / documents / 322017‑21282 42. Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій) http://zakon5.rada.gov.ua / laws / show / n0004525–17 / paran2#n2 43. Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 28 квітня 2017 року «Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)» https://ukurier.gov.ua / media / documents / 2017 / 05 / 16 / 2017_05_17_133upu.pdf 44. https://nkrzi.gov.ua / index.php?r=site / index&pg=99&id=1237&language=uk 45. https://vk.com / poroshenko.petro 46. https://vk.com / ssu_gov_ua 47. https://vk.com / mfa_ukraine 48. Стець проти блокування соцмереж, але за регуляцію в інтернеті https://detector. media / infospace / article / 123330 / 2017‑02‑19‑stets-proti-blokuvannya-sotsmerezh-aleza-regulyatsiyu-v-interneti /  49. Позиція МІП щодо рішення РНБО України про заборону російських соцмереж та Інтернет-ресурсів http://mip.gov.ua / news / 1807.html 50. СТЕЦЬ ОПРИЛЮДНИВ ПЕРЕЛІК ПРОПОНОВАНИХ ДО ЗАКРИТТЯ СЕПАРАТИСТСЬКИХ САЙТІВ, ЯКІ ОМИНУЛО БЛОКУВАННЯ https://tsn.ua / politika / stec-oprilyudniv-perelik-proponovanih-do-zakrittya-separatistskih-saytiv-yakiominulo-blokuvannya-948070. html 51. МІП планує на початку року розширити перелік сайтів, які слід блокувати https://detector. media / infospace / article / 133374 / 2017‑12‑29‑mip-planue-na-pochatku-roku-rozshiritiperelik-saitiv-yaki-slid-blokuvati /  52. В Україні обмежити доступ до сайтів можна лише через суд — офіс омбудсмена https://www.unian.ua / politics / 1925184‑v-ukrajini-obmejiti-dostup-do-saytiv-mojna-lishe-cherez-sud-ofisombudsmena.html 53. Як школярі використовують медіа: соціологічне дослідження «Соцінформ» та MyMedia http://ms.detector.media / mediaprosvita / kids / yak_shkolyari_vikoristovuyut_media_sotsiologichne_ doslidzhennya_sotsinform_ta_mymedia /  54. У Харкові протестували проти блокування російських соцмереж https://www.radiosvoboda.org / a / 28491890.html

30


55. С плакатами и лозунгами: в Днепре митингуют против блокирования Вконтакте и Одноклассников https://dp.vgorode.ua / news / sobytyia / 329627‑s-plakatamy-y-lozunhamy-v-dnepre-mytynhuuit-protyvblokyrovanyia-vkontakte-y-odnoklassnykov 56. В Одессе прошел мини-митинг против блокирования «Вконтакте» и «Одноклассников» http://dumskaya.net / news / odessity-protestovali-protiv-blokirovaniya-rossi-072409 /  57. У Києві біля Адміністрації президента вимагають не блокувати соцмережу «Вконтакте» https://www.radiosvoboda.org / a / news / 28498005.html 58. Отменить блокировку интернет-ресурса Вконтакте https://petition.president.gov.ua / petition / 36543 59. Павел Дуров связал продажу доли «ВКонтакте» с отказом раскрыть данные сторонников Евромайдана http://www.interfax.ru / russia / 372137 60. РЕЗУЛЬТАТИ ОБШУКІВ В ОФІСАХ «ЯНДЕКС»: МЕНЕДЖМЕНТ НЕЗАКОННО ПЕРЕДАВАВ В РФ ПЕРСОНАЛЬНІ ДАНІ УКРАЇНЦІВ https://www.5.ua / suspilstvo / rezultaty-obshukiv-v-ofisakh-yandeks-menedzhment-nezakonnoperedavav-v-rf-personalni-dani-ukraintsiv-video-146618.html 61. Хакерські атаки на Україну (2017) https://uk.wikipedia.org / wiki / %D0 %A5 %D0 %B0 %D0 %BA%D0 %B5 %D1 %80 %D1 %81 %D1 %8C%D0 % BA%D1 %96_%D0 %B0 %D1 %82 %D0 %B0 %D0 %BA%D0 %B8_%D0 %BD%D0 %B0_%D0 %A3 %D0 %BA %D1 %80 %D0 %B0 %D1 %97 %D0 %BD%D1 %83_ (2017) 62. Проект Закону про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії загрозам національній безпеці в інформаційній сфері http://w1.c1.rada.gov.ua / pls / zweb2 / webproc4_1?pf3511=62236 63. Депутати хочуть узаконити досудове блокування інтернет-ресурсів https://detector. media / infospace / article / 127856 / 2017‑07‑12‑deputati-khochut-uzakoniti-dosudoveblokuvannya-internet-resursiv /  64. ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА до Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії загрозам національній безпеці в інформаційній сфері http://w1.c1.rada.gov.ua / pls / zweb2 / webproc34?id=&pf3511=62236&pf35401=429069 65. Законопроекти № 6676 і № 6688 ставлять під загрозу вільний розвиток інтернету в Україні — заява медійних ГО https://detector. media / infospace / article / 127933 / 2017‑07‑13‑zakonoproekti-6676‑i-6688‑stavlyat-pidzagrozu-vilnii-rozvitok-internetu-v-ukraini-zayava-mediinikh-go /  66. Заява Уповноваженого з прав людини, УГСПЛ і ХПГ щодо проекту Закону «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення інформаційної безпеки України» (№ 6688) http://www.ombudsman.gov.ua / ua / all-news / pr / 13717‑oz-zayava-upovnovazhenogo-z-prav-lyudiniugspl-i-xpg-schodo-proektu-zakon /  67. Відкритий лист №128 від 13.07.2017р. ВРУ щодо загроз національній безпеці України, які несуть проекти Закону про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії загрозам національній безпеці в інформаційній сфері https://inau.ua / document / vidkrytyy-lyst-no128‑vid-13072017r-vru-shchodo-zagroz-nacionalniy-bezpeciukrayiny-yaki 68. Проект Закону про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії загрозам національній безпеці в інформаційній сфері http://w1.c1.rada.gov.ua / pls / zweb2 / webproc4_1? id=&pf3511=62236

31


69. Через блокування російських ресурсів в Україні можуть зрости тарифи й зменшиться швидкість мережі — ІНаУ https://www.radiosvoboda.org / a / news / 28493317.html 70. Лист № 165 від 26.09.2017 Заступнику Голови СБУ щодо прохання ТОВ «НетАссіст» надати правові та технічні пояснення щодо ситуації з вимогою блокування деяких ресурсів мережі Інтернет https://inau.ua / document / lyst-no-165‑vid-26092017‑zastupnyku-golovy-sbu-shchodo-prohannya-tovnetassist-nadaty 71. https://inau.ua / sites / default / files / file / 1801 / vhidnyy_no_07_vid_11.01.2018.pdf 72. https://inau.ua / sites / default / files / file / 1711 / vhidnyy_no_243_vid_28.11.2017.pdf 73. https://inau.ua / document / lyst-no-199‑vid-08122017‑golovi-sbu-shchodo-nadannya-informaciyistosovno-pravovyh-pidstav 74. https://inau.ua / sites / default / files / file / 1801 / vhidnyy_no_09_vid_12.01.2018.pdf 75. http://rgo.informjust.ua /  76. Довідник правозахисних організацій http://hr-activists.net / organizations 77. Обмеження свободи інтернету в Україні: що тут не так https://detector. media / withoutsection / article / 130608 / 2017‑10‑05‑obmezhennya-svobodi-internetu-vukraini-shcho-tut-ne-tak /  78. Блокування російських соціальних мереж та сервісів: за чи проти? — думка експертів https://dif.org.ua / article / blokuvannya-rosiyskikh-sotsialnikh-merezh-ta-servisiv-za-chi-proti-dumkaekspertiv 79. Регулювання Інтернету та цифрових прав в Україні. Результати експертного опитування https://netfreedom.org.ua / reguliuvannia-internetu-ta-tsyfrovych-prav-v-ukraini-opytuvannia /  80. Правовий аналіз Указу Президента щодо блокування доступу до ресурсів Інтернету http://moe-pravo.com.ua / pravoviy-analiz-ukazu-prezidenta-shhodo-blokuvannya-dostupu-do-resursivinternetu /  81. Німецький офіс «Репортерів без кордонів» назвав блокування російських інтернет-ресурсів наступом на свободу слова та інформації https://detector. media / infospace / article / 126038 / 2017‑05‑17‑nimetskii-ofis-reporteriv-bez-kordonivnazvav-blokuvannya-rosiiskikh-internet-resursiv-nastupom-na-svobodu-slova-ta-informatsii /  82. Ukraine’s internet ban fights fire with fire: it»s still censorship https://www.accessnow.org / ukraines-internet-ban-fights-fire-fire-still-censorship /  83. Human Rights Watch вимагає від Порошенка відмінити блокування російських сайтів https://detector. media / infospace / article / 126036 / 2017‑05‑17‑human-rights-watch-vimagae-vidporoshenka-vidminiti-blokuvannya-rosiiskikh-saitiv /  84. НАТО про блокування сайтів: це питання безпеки, а не свободи слова https://www.eurointegration.com.ua / news / 2017 / 05 / 17 / 7065807 /  85. Which Countries Censor the Internet Today? https://www.whoishostingthis.com / blog / 2017 / 02 / 27 / internet-censorship /  86. Internet censorship and surveillance by country https://en.wikipedia.org / wiki / Internet_censorship_and_surveillance_by_country

32


87. Ukraine Country Profile https://freedomhouse.org / report / freedom-net / 2017 / ukraine 88. За блокування соцмереж на Порошенка подали в суд https://ukranews.com / ua / news / 497554‑za-blokuvannya-socmerezh-na-poroshenka-podaly-v-sud 89. Студент програв суд проти Порошенка щодо блокування російських соцмереж https://detector. media / infospace / article / 127003 / 2017‑06‑15‑student-prograv-sud-proti-poroshenkashchodo-blokuvannya-rosiiskikh-sotsmerezh /  90. http://reyestr.court.gov.ua /  91. http://reyestr.court.gov.ua / Review / 68094148 92. http://reyestr.court.gov.ua / Review / 67683670 93. Конкурс грантів зі сприяння свободі слова https://gurt.org.ua / news / grants / 41727 /  94. INTERNET GOVERNANCE AND INTERNET FREEDOM https://www.counterpart.org / projects / internet-governance-internet-freedom /  95. Які українські ЗМІ лишаються у «Вконтакте» та користуються популярністю в Росії (інфографіка) http://ms.detector.media / web / social / yaki_ukrainski_zmi_lishayutsya_u_vkontakte_ta_koristuyutsya_ populyarnistyu_v_rosii_infografika /  96. Як уберегтися в Інтернеті в часи конфлікту — запустили анімовані ролики http://netfreedom.org.ua / yak-uberehtysia-v-interneti-v-chasy-konfliktu-zapustyly-animovani-rolyky /  97. Про основи національної безпеки України http://zakon2.rada.gov.ua / laws / show / 964‑15 98. МОН доручило вишам не користуватися сайтами з доменами «.ru» і «.ру» https://life.pravda.com.ua / society / 2017 / 12 / 29 / 228234 /  99. Глава кіберполіції України: Заздрю тому, наскільки швидко ухвалили законопроект про заборону анонімайзерів у Росії https://gordonua.com / ukr / news / society / -glava-kiberpolitsiji-ukrajini-zazdrju-tomu-naskilki-shvidkoprijnjali-zakonoproekt-pro-zaboronu-anonimajzeriv-v-rosiji-203030.html 100. https://inau.ua / sites / default / files / file / 1801 / vhidnyy_no_08_vid_11.01.2018.pdf 101. Проект Закону про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії загрозам національній безпеці в інформаційній сфері http://w1.c1.rada.gov.ua / pls / zweb2 / webproc4_1? pf3511=62236 102. Чи відновлюють російські сайти втрачені позиції? Динаміка Уанету http://netfreedom.org.ua / chy-bidnovliuut-rosijski-sajty-vtracheni-pozytsii /  103. https://vk.com / radiosvobodaua 104. https://vk.com / hromadskeua 105. https://vk.com / ps_ukraine 106. https://vk.com / batalion.azov

33


ДОКТРИНА Ї О Н В И Т Н Е ПРЕВ И: Н Й І В Р Е Б І К » И Т О Р П « А «ЗА» Т

ВАДИМ ГУД ИМА


Останнім часом в українських експертних колах у сфері цифрової безпеки гучнішають голоси за розробку стратегії превентивного удару або ж «активного стримування» проти зовнішнього агресора. Йдеться не про «джавеліни» й танки, а про наступальні операції у так званому п»ятому вимірі ведення бойових дій [1] — кіберпросторі — поряд з традиційними землею, водою та повітрям, а також менш відомому, але не менш важливому космосі. Серед правозахисників та етичних хакерів із Західної Європи та США доктрина «цифрового стримування» переважно критикується як неефективна і небезпечна. Вони нагадують, що легальні інструменти та дипломатичні переговори, на зразок застосованих президентом Обамою для зупинки активного економічного кібер-шпигунства з боку Китаю, або економічні санкції [2] проти Росії у відповідь на  успішні спроби впливу на  американські вибори через хакерські атаки на  американські політичні інститути є ефективними і достатніми [3]. Також вони вказують на ризик ескалації кібератак на об’єкти критичної інфраструктури та потенційне «сповзання» таких атак у «кінетичну» фазу, що є евфемізмом для бойових дій з бомбардуваннями та артилерійськими обстрілами, аж до ядерних ударів [4]. Остання загроза особливо актуальна, враховуючи, що найбільш активні у сфері кібер-шпигунства та кібератак країни — суперники США та їхніх союзників — Росія, Китай та Північна Корея — усі володіють ядерним арсеналом. При  цьому, в  опублікованому звіті американського Міністерства оборони за  2017 рік [5] йдеться про те, що для досягнення паритету між рівнем захисту американської критичної інфраструктури та атакуючими потужностями їхніх потенційних супротивників потрібно щонайменше 5 років. Тобто відповідні атаки по критичній інфраструктурі США, що можуть бути реалізовані компетентним супротивником, приречені на успіх. Утім, не  всі аргументи, актуальні для  США та ЄС, придатні для  дискусії стосовно вибору Україною власної стратегії у теперішньому та майбутніх конфліктах у цифровому вимірі. Ми вже чотири роки перебуваємо у стані активної «кінетичної» війни з Росією та підтримуваними нею сепаратистами у зоні проведення Операцій об»єднаних сил на Донбасі, а Крим лишається окупованим російськими військами. Різниця в економічних потенціалах України та Росії також не дає особливих надій на суверенні економічні санкції, які лишаються, принаймні на сьогодні, скоріше корисним піар-інструментом для будьяких політичних сил, що хочуть позагравати з патріотичною аудиторією, а  не  справді ефективним засобом примусу керівництва Російської Федерації до мирних переговорів. З іншого боку, про загрозу ескалації кібер-ударів на об’єкти критичної інфраструктури та проти цивільного населення говорити, на перший погляд, вже запізно. Українські громадяни, підприємства та державні органи вже кілька років поспіль стають жертвами кібератак з боку Російської Федерації, й інтенсивність таких атак лише зростає. Тому питання того, яким чином зупинити агресивне нарощування кількості та потужності кібер-інцидентів, залишається важливим і відкритим.

НЕІ ЛЮ З О Р Н А ЗА Г Р О ЗА

Для тих, хто слідкує за подіями в українському сегменті Інтернету, а надто задіяних в сфері цифрової безпеки, питання того, чи ведуться проти України бойові дії в кіберпросторі, є не новиною чи питанням для дискусії, а доконаним фактом. Так само практично безсумнівною є атрибуція більшості атак, тобто визначення відповідальних за їх проведення. Настільки, наскільки така атрибуція є взагалі можливою, основним джерелом постійних і агресивних атак у кіберпросторі проти України є Російська Федера-

35


ція — чи то напряму через відповідні відділи їхніх спецслужб, чи через афілійовані до стану нерозрізнення з російськими спецслужбами хакерські кримінальні угруповання та напівкримінальні колективи та компанії. Про  один з варіантів так званих кібероперацій, а  саме «операцій впливу», пропагандистських кампаній та «вкидання» fake news, жителі України постійно чують як від проурядових аналітиків, так і від незалежних журналістів та експертів. Натомість інші атаки є менш відомими або принаймні менш зрозумілими. Утім, вчинена ними шкода наразі обраховується мільярдами доларів, а потенційна загроза не лише матеріальним ресурсам, а й життю людей зростає з кожним днем. Мабуть найвідомішим прикладом кібератаки з боку Росії в українських та світових ЗМІ став вірус-вайпер (від англійського «wipe» — стирати, знищувати) NotPetya — варіант зловмисного програмного забезпечення, функцією якого є безповоротне знищення даних. В розпал епідемії вірусу у червні 2017 року 75 % уражених ним пристроїв було розташовано в Україні, а більшість «жертв» у інших країнах мала мережеві зв»язки з українськими філіями чи контрагентами на території України [6]. За  твердженнями колишнього керівника Microsoft Ukraine та нинішнього заступника голови адміністрації президента України Михайла Шимківа, частка уражених вайпером персональних комп’ютерів (особистих, у бізнесі та в державному секторі) сягнула вражаючих 10 % [7]. До розповсюдження NotPetya проти елементів критичної інфраструктури було здійснено ще дві менш відомі атаки із застосуванням криптолокерів — зловмисних програм, що шифрують дані користувачів — KillDisk та XData [8]. Авторство обох вірусів, так само як і авторство NotPetya з високою ймовірністю приписують так званій APT28 (інші назви —Telebots, Fancy Bears)  — хакерській групі, яку пов»язують з ГРУ ВС РФ [9]. Окрім атак, що дезорганізують економічні процеси в державі й спрямовані насамперед проти бізнесу, спецслужби північного сусіда зовсім не  цураються атак на  цивільну інфраструктуру з потенційними трагічними результатами. Так мабуть найбільш тривожними з точки зору можливих наслідків стали успішні злами контрольних центрів українських енергетичних мереж. Для  проникнення та ушкодження комп’ютерної інфраструктури електричних підстанцій було використано шкідливе програмне забезпечення з родини BlackEnergy, ранні версії якого використовувались проти Грузії під час російсько-грузинської війни 2008 року [10]. Ще з травня 2014 року нова версія шкідливого програмного забезпечення активно розповсюджувалась через так звані фішингові листи на об’єкти критичної інфраструктури — Укрзалізницю, окремі енергетичні компанії та обласні адміністрації. Протягом 2015 року антивірусні компанії та дослідники фіксували спроби проникнення у мережі радіостанцій, телекомунікаційні мережі та продовження спроб (як виявилось пізніше, подекуди успішних) закріпитись у  мережах енергетичних компаній та аеропортів. В  результаті, під час місцевих виборів 25 жовтня 2015 року було атаковано мережі медіахолдингу Starlight Media та пошкоджено відео-архів телеканалу ICTV, також було зламано інші ресурси компанії [11]. В кінці грудня 2015 року відбулась подія, що наробила шуму в світовій безпековій спільноті — причому не лише серед тих, хто займається інформаційною безпекою. Тоді у розпал грудневих морозів було атаковано та тимчасово виведено з ладу автоматизовані системи керування технологічними процесами, а саме зупинено роботу електричних підстанцій на кількох обленерго. Про ураження офіційно повідомили дві компанії — Прикарпаттяобленерго та Київобленерго, хоча є підстави припускати, що

36


кількість постраждалих енергокомпаній була значно більшою. В результаті, без електроенергії в умовах зимових морозів опинились десятки тисяч споживачів [12]. Також відповідне шкідливе програмне забезпечення було виявлено у мережах міжнародного аеропорту Бориспіль та компанії МАУ [13]. Схожа атака повторилася у  грудні 2016 року. При  цьому було знеструмлено розподільчу станцію в Нових Петрівцях під Києвом і внаслідок цього без електроенергії на короткий час залишились жителі північних районів Києва та прилеглих міст [14]. Для атаки використовувалась нова версія багатомодульного шкідливого програмного забезпечення, спеціально розроблена для атак на критичну інфраструктуру, яка може бути застосована як проти електричних мереж, так і проти інших елементів критичної інфраструктури, як от станції очистки води чи теплопостачання [15, 17]. Більшість експертів вважають цю атаку тестуванням шкідливого ПЗ, яке може бути застоcоване по всьому світу [16]. За кілька днів до атаки на енергомережу у грудні 2016 року потужних хакерських атак зазнали також веб-сайти та внутрішні мережі Міністерства фінансів, Державного казначейства та Пенсійного фонду, а також ресурси Укрзалізниці [21]. В результаті атаки та знищення критичних баз даних модифікацією трояну-шифрувальника KillDisk було призупинено проведення обов’язкових платежів на сотні мільйонів гривень [18]. Про те, що активність російських хакерів проти елементів української інфраструктури на цьому не зупинилась, свідчать приклади останніх атак. Так, в Україні виявлено приклади використання шкідливого ПЗ [19], аналогічного до вайпера Olympic Destroyer, використаного під час відкриття зимових Олімпійських ігор у південнокорейському Сеулі, коли за допомогою нього було тимчасово виведено з ладу офіційний веб-сайт Ігор та значну частину мережевої інфраструктури [20]. Останнім відомим прикладом продовження агресивної кампанії проти української інфраструктури є зараження цілої низки IoT пристроїв та мережевого обладнання багатоступеневим шкідливим ПЗ VPNFilter. Виявлений групою Talos (команда кібербезпеки Сisco) [21] та знешкоджений за допомогою ФБР та допущених помилок у коді [22], шкідливий ПЗ активно розповсюджувався якраз перед проведенням у Києві футбольного фіналу Ліги Чемпіонів та публічною кампанією українського уряду з метою переконати іноземних туристів у безпечності столиці. Утім, попри успіх у  знешкодженні першого варіанту VPNFilter є повідомлення про  спроби авторів VPNFilter відновити втрачені позиції з використанням оновленої версії шкідливого ПЗ [23, 24]. У  цих умовах хакерські атаки супроти російської цифрової інфраструктури з метою стратегічного стримування  — нехай і лише урядової та військової, що нібито оминає цивільні об’єкти, як про  це пишуть пропоненти даної тактики —набуває великого сенсу з точки зору чистої протидії російській агресії у цифровій сфері [25]. Поки що такі атаки проводять волонтерські хакерські колективи, нехай і за неформальної підтримки окремих силових служб. Наскільки можна судити з публічних джерел, вони займаються переважно операціями збору інформації та впливу за допомогою афілійованих зі спецслужбами інформаційних ресурсів — простіше кажучи, зламом електронних пошт російських чиновників, урядових баз даних й сепаратистських веб-сайтів з подальшою публікацією компроментуючого їх контенту на українських веб-сайтах. Мабуть найбільш успішною з точки зору отриманої публічності такою операцією була SurkovLeaks — злам і подальша публікація даних з поштової скриньки тодішнього помічника президента РФ Володимира Суркова [26], якими підтверджувалась безпосередня участь офісу російського президента у підготовці проекту так званої «Новоросії» та прямого впливу Кремля на політику сепаратистських утворень на Донбасі [26]. Іншим менш відомим, але дуже показовим випадком є використання українськими волонтерами-хакерами вразливості на  сайті Міноборони РФ для  отримання закритої інформації [27]. Тимчасова зупинка або знищення веб-сайтів та баз даних, згідно з очевидно неповними публічними джерелами, є епізодичними, стосуються лише відверто пропагандистських або військових ресурсів [28] і мають переважно пропагандистський характер.

37


АРГУ МЕ НТ И П Р О Т И

Утім, перехід хакерських атак під офіційне «крило» держави може мати цілу низку негативних та неочікуваних наслідків. По-перше, з впровадженням офіційної «наступальної» кібердоктрини чи її варіацій у вигляді «превентивного удару» Україна втратить перевагу у тому, що називають plausible deniability — «правдоподібне заперечення» — у випадку справжніх деструктивних атак на російську цивільну інфраструктуру. Як ми знаємо з новітньої російської історії, існує велика ймовірністьш, що ці атаки можуть бути здійсненими самими ж російськими спецслужбами проти власних громадян і використані для посилення внутрішньої пропаганди та як привід для ескалації активних військових дій у інших країнах. По-друге, ми втратимо досить корисну медійну позицію як жертви руйнівних атак. Досить важко одночасно просити у  наших міжнародних партнерів гроші на  посилення захисту власної надзвичайно загроженої цифрової інфраструктури і водночас інвестувати людей та ресурси у наступальні цифрові потужності. Україна, попри переконання багатьох патріотів, далеко не Ізраїль, здатний всидіти на двох риторичних стільцях водночас, — ані в плані потужності політичного лобі на Заході, ні в плані медійної грації у публічних кампаніях на власну підтримку. В кого є сумніви, згадайте повний медійний провал у міжнародних, та й українських, ЗМІ доволі успішної, якщо розглядати з оперативної та юридичної сторони, спецоперації з порятунку життя журналіста Аркадія Бабченка та збору доказів проти замовника його вбивства. Наступний аргумент проти запровадження офіційної наступальної цифрової доктрини не унікальний для України. Як свідчить тривала дискусія, розробка, збирання, накопичення та закупівля спецслужбами вразливостей для проведення цифрових атак проти інших країн нічого хорошого для загального росту цифрової та й фізичної безпеки у довгостроковому підсумку не несе — навпаки, лише погіршує наявну ситуацію і ставить під загрозу усіх користувачів [29]. Така практика подає дуже поганий сигнал для ринку: замість розробляти нові способи захисту, вендори і багхантери почнуть збирати і продавати уряду вразливості та робочі інструменти для цифрових атак [30]. Це, своєю чергою, вже стимулює розвиток ринку zero-days — невідомого виробникам програмного забезпечення вразливостей, яке використовують для проникнення на пристрої та у мережі потенційного супротивника, або для прямих атак на його інфраструктуру. З відомих прикладів використання можна згадати вірус Stuxnet, що використовувався проти іранського обладнання зі збагачення урану, чи ланцюжок з вразливостей Apple, що використовувався для зламу смартфонів правозахисників на Близькому Сході [31]. Крім цього, помилково вважати, що ці зеродеї залишаться в руках наших спецслужб [32] — навіть значно ефективніші у своїй роботі та захисті внутрішніх секретів організації, як от американська NSA, втрачали через витоки свої набори вразливостей. Як показав випадок з витоком величезного набору вразливостей [33], які збирались та використовувались у кіберопераціях так званою Equation Group — неформальною назвою відділу TAO (Tailored Access Operations) з NSA, що спеціалізується на кібератаках, — наслідки таких витоків для усього цифрового світу можуть бути катастрофічними [34, 35]. Вразливості, що стали відомими в результаті цього витоку були використані у цілій низці одночасних руйнівних кібератак з боку країн-супротивників США — WannaCry авторства Північної Кореї, NotPetya та BadRabbit, розробку яких приписують російським спецслужбам, а також з боку кримінальних хакерів [36]. Усі ці вразливості досі активно використовуються [37]. Наявність урядової «хакерської» програми непрямо впливає і на  «ринок» блекхетів  — кримінальних хакерів. Замість потенційних проблем з правоохоронцями вони можуть сподіватись на захист та «кришування» в обмін на послуги з проведення цифрових атак проти визначених спецслужбами ці-

38


лей. Дуже показовим є приклад тієї ж Росії, де багато кримінальних хакерів працює під «дахом» ФСБ за умови, що вони утримуються від атак на несанкціоновані цілі всередині Російської Федерації та час від часу виконують «прохання» своїх кураторів. З відомих випадків можна згадати справи Романа Селезньова (nCих, Track2, Bulba, 2Pac) [38], Євгенія Богачова (Zeus) [39] чи Алєксєя Бєлана [40]. При цьому, як зазначають дослідники, навіть російський авторитаризм виявився не здатен адекватно контролювати кримінальний ринок, який вони самі ж підтримували та підживлювали [41,42]. В українській ситуації з хронічно неефективним судочинством у сфері цифрових злочинів дуже важко сподіватись на позитивні результати. За останні три роки менше десятка справ по виробниках та розповсюджувачах шкідливого програмного забезпечення закінчилися обвинувальними вироками [43].. Існують і суттєві операційні аргументи проти розвитку наступальних кібер-операцій у частини офіційної державної політики. По-перше, за ними досить легко втратити контроль. Окремі дослідники вказують, що суттєві помилки та нелогічні помилки у коді згаданого раніше вайпера NotPetya дозволяють припустити, що це була не справжня операція, а тестування, яке вийшло з-під контролю [44, 45]. Попри досить вражаючі результати і датування кібератаки у святкування Дня Конституції України, досі не зрозуміло, чи виконала ця атака своє стратегічне призначення. Лише через кілька місяців базований на коді NotPetya мережевий черв-криптолокер BadRabbit атакував, поряд з київським метро, одеським аеропортом та веб-сайтом Мінінфраструктури, російські проурядові медіа (наприклад, Інтерфакс) та зачепив організації у Туреччині, Німеччині, Болгарії та низці інших країн. Хоча це може бути операцією-прикриттям [46] від авторів шкідливого ПЗ, ймовірним є також вихід цього мережевого черва з-під безпосереднього контролю його розробників [47,48]. До цих операційних побоювань додаються і суто внутрішньополітичні причини. Чи хочемо ми передавати інструменти, здатні успішно атакувати як російську, так і нашу критичну інфраструктуру в руки державним органам та службам, довіра до яких навіть за умов війни залишається досить низькою, чи, тим паче, політикам, про довіру до яких вже взагалі смішно згадувати? Так регулярні атаки на акаунти та веб-сайти журналістів-розслідувачів та правозахисників можуть перейти на  якісно новий рівень, а медійно-комунальні скандали проти окремих мерів можуть легко перетворитись на зупинку роботи комп’ютерів, наприклад, міської водоочисної станції. Враховуючи вищесказане, було  б набагато правильніше і логічніше зосередитись на  активній роботі по  захисту власної критичної інфраструктури, кричущі проблеми якої показала кампанія #FuckResponsibleDisclosure. При цьому, це не означає, що операції з інфільтрації та збору даних, що зараз проводяться волонтерськими зусиллями мають припинятися. Тим паче це не означає, що захист має полягати у відключенні всього, що тільки можна від мережі Інтернет, хоча для значної частини організацій та систем це, можливо, і буде єдиним способом захиститись. Створення honeypots (комп’ютерних систем-пасток для зловмисників) для раннього моніторингу російських кібератак, ґрунтовний аналіз виявленого зловмисного ПЗ та активна робота зі світовими вендорами для вчасного знешкодження виявлених вразливостей можуть стати набагато ефективнішим способом нівелювати наступальні ресурси ворога у  кіберпросторі, аніж використання відомих школярам методів атак на настільки ж вразливу, як і наша, інфраструктуру. І, що важливо, це буде вкладом України у безпечніший цифровий світ майбутнього.

39


ПО СИЛА Н Н Я 1. the gruqg — Cyber, the short version https://medium.com / @thegrugq / cyber-the-short-version-a9973415ff32  Medium — 2018 2. Barack Obama — Executive Order — “Blocking the Property of Certain Persons Engaging in Significant Malicious Cyber-Enabled Activities” https://obamawhitehouse.archives.gov / the-press-office / 2015 / 04 / 01 / executive-order-blocking-propertycertain-persons-engaging-significant-m  The White House — 2015 3. Patricia Zengerle, Doina Chiacu U. S. 2018 elections “under attack” by Russia: U. S. intelligence chief https://ca.reuters.com / article / topNews / idCAKCN1FX1Z8‑OCATP Reuters 2018 4. David E. Sanger — Pentagon Puts Cyberwarriors on the Offensive, Increasing the Risk of Conflict https://www.nytimes.com / 2018 / 06 / 17 / us / politics / cyber-command-trump.html New York Times — 2018 5. Defence Science Board — Task Force on Cyber Deterrence — February 2017 https://www.acq.osd.mil / dsb / reports / 2010s / DSB-CyberDeterrenceReport_02‑28‑17_Final.pdf US Department of Defence — 2017 6. “Petya” Ransomware: What we know now https://www.eset.com / us / about / newsroom / corporate-blog / petya-ransomware-what-we-know-now /  ESET — 2017 7. Хакерська атака вразила до 10 % комп’ютерів в Україні, приватних, урядових і комерційних — https://ukrainian.voanews.com / a / virus-ukraine / 3931019.html Голос Америки — 2017 8. Anton Cherepanov — TeleBots are back: Supply-chain attacks against Ukraine https://www.welivesecurity.com / 2017 / 06 / 30 / telebots-back-supply-chain-attacks-against-ukraine / ESET WeLiveSecurity — 2017 9. APT Groups and Operations http://apt.threattracking.com 2018 10. Joe Stewart — BlackEnergy Version 2 Threat Analysis https://www.secureworks.com / research / blackenergy2 SecureWorks — 2010 11. Anton Cherepanov — BlackEnergy by the SSHBearDoor: attacks against Ukrainian news media and electric industry https://www.welivesecurity.com / 2016 / 01 / 03 / blackenergy-sshbeardoor-details-2015‑attacks-ukrainiannews-media-electric-industry / ESET — WeLiveSecurity — 2016 12. GReAT — BlackEnergy APT Attacks in Ukraine employ spearphishing with Word documents https://securelist.com / blackenergy-apt-attacks-in-ukraine-employ-spearphishing-with-worddocuments / 73440 / SecureList — 2016

40


13. Отдел исследования киберугроз CyS Centrum — Киберугроза BlackEnergy2 / 3. История атак на критическую ИТ инфраструктуру Украины https://cys-centrum.com / ru / news / black_energy_2_3 CyS Centrum — 2016 14. Michael J. Assante, Tim Conway — How do you say Ground Hog Day in Ukrainian? https://ics.sans.org / blog / 2016 / 12 / 20 / how-do-you-say-ground-hog-day-in-ukrainian ISC-SANS — 2017 15. Anton Cherepanov and Robert Lipovsky — Industroyer: Biggest threat to industrial control systems since Stuxnet https://www.welivesecurity.com / 2017 / 06 / 12 / industroyer-biggest-threat-industrial-control-systems-sincestuxnet / WeLiveSecurity — 2017 16. Robert M. Lee — CRASHOVERRIDE: Analyzing the Malware that Attacks Power Grids https://dragos.com / blog / crashoverride / Dragos Blog — 2017 17. Andy Greenberg — «Crash Override»: The Malware That Took Down a Power Grid https://www.wired.com / story / crash-override-malware / Wired — 2017 18. Всеволод Некрасов — Україна програє кібервійну. Хакери атакують державні фінанси https://www.epravda.com.ua / publications / 2016 / 12 / 9 / 613957 / Економічна правда — 2017 19. GReAT — Olympic Destroyer is still alive https://securelist.com / olympic-destroyer-is-still-alive / 86169 / SecureList — 2018 20. Warren Mercer, Paul Rascagneres, Ben Baker and Matthew Molyett — Olympic Destroyer Takes Aim At Winter Olympics https://blog.talosintelligence.com / 2018 / 02 / olympic-destroyer.html Talos — 2018 21. Kim Zetter — The Ukrainian Power Grid Was Hacked Again https://motherboard.vice.com / en_us / article / bmvkn4 / ukrainian-power-station-hacking-december2016‑report Motherboard — 2017 22. Cisco»s Talos Intelligence Group — New VPNFilter malware targets at least 500K networking devices worldwide https://blog.talosintelligence.com / 2018 / 05 / VPNFilter.html Talos Blog — 2018 23. FBI Takes Control of APT28’s VPNFilter Botnet — Catalin Cimpanu https://www.bleepingcomputer.com / news / security / fbi-takes-control-of-apt28s-vpnfilter-botnet / Bleeping Computer — 2018 24. Cisco»s Talos Intelligence Group — VPNFilter Update — VPNFilter exploits endpoints, targets new devices — https://blog.talosintelligence.com / 2018 / 06 / vpnfilter-update. html — Talos Blog — 2018. 25.

41


26. Tom Burridge — Ukraine hackers claim huge Kremlin email breach https://www.bbc.com / news / world-europe-37857658 BBC — 2016 27. SurkovLeaks: 1GB mail cache retrieved by Ukrainian hacktivists https://informnapalm.org / en / surkovleaks / Informnapalm — 2016 28. Roman Burko — For 2 years volunteers used Russian Defense Ministry website to collect classified information https://informnapalm.org / en / 2‑years-volunteers-used-russian-defense-ministry-website-collectclassified-information / InformNapalm — 2018 29. Cyberwar: top operations of Ukrainian Cyber Alliance (UCA) in 2016 https://informnapalm.org / en / cyberwar-top-operations-of-ukrainian-cyber-alliance-uca-in-2016  InformNapalm — 2017 30. Cindy Cohn and Trevor Timm — The NSA is Making Us All Less Safe https://www.eff.org / deeplinks / 2013 / 10 / nsa-making-us-less-safe Electronic Frontier Foundation — 2013 31. Lorenzo Franceschi-Bicchierai — Startup That Sells Zero-Days to Governments Is Offering $ 1 Million For Tor Hacks https://motherboard.vice.com / en_us / article / 7xkp8q / startup-that-sells-zero-days-to-governments-isoffering-dollar1‑million-for-tor-hacks MotherBoard — 2017 32. Lily Hay Newman — A Hacking Group Is Selling iPhone Spyware to Governments https://www.wired.com / 2016 / 08 / hacking-group-selling-ios-vulnerabilities-state-actors  WIRED — 2016 33. David Talbot- Bruce Schneier: NSA Spying Is Making Us Less Safe https://www.technologyreview.com / s / 519336 / bruce-schneier-nsa-spying-is-making-us-less-safe / MIT Technology Review — 2013 34. the grugq — The Great Cyber Game: Commentary (3) https://medium.com / @thegrugq / the-great-cyber-game-commentary-3‑a1ae9a70e399 Medium — 2016 35. Ms. Smith — The Grugq, Hacker House and «Boceffus Cleetus» weigh in on the latest ShadowBroker dump https://www.csoonline.com / article / 3151339 / security / the-grugq-hacker-house-and-boceffus-cleetusweigh-in-on-the-latest-shadowbroker-dump.html CSO Online — 2016 36. Joseph Cox — What We Know About the Exploits Dumped in NSA-Linked Hack https://motherboard.vice.com / en_us / article / bmv55m / what-we-know-about-the-exploits-dumped-in-nsalinked-shadow-brokers-hack Motherboard — 2016 37. Ryan McCombs, Jason Barnes, Karan Sood, and Ian BartonCryptomining: Harmless Nuisance or Disruptive Threat? https://www.crowdstrike.com / blog / cryptomining-harmless-nuisance-disruptive-threat / CrowdStrike — 2018

42


38. Francisco Donoso T305 DanderSpritz How the Equation Groups 2013 tools pwn in 2017 https://www.youtube.com / watch?v=Zqw-T1YQKUQ DerbyCon — 2017 39. Daniil Turovsky — America»s hunt for Russian hackers https://meduza. io / en / feature / 2017 / 09 / 19 / america-s-hunt-for-russian-hackers Meduza — 2017 40. Michael Schwirtz and Joseph Goldstein — Russian Espionage Piggybacks on a Cybercriminal»s Hacking https://www.nytimes.com / 2017 / 03 / 12 / world / europe / russia-hacker-evgeniy-bogachev.html? New York Times — 2017. 41. Tim Mauer — Why the Russian Government Turns a Blind Eye to Cybercriminals https://slate.com / technology / 2018 / 02 / why-the-russian-government-turns-a-blind-eye-tocybercriminals.html The Slate — 2018 42. John Leyden Russia is struggling to keep its cybercrime groups on a tight leash https://www.theregister.co.uk / 2017 / 06 / 06 / russia_cyber_militia_analysis Russia is struggling to keep its cybercrime groups on a tight leash — 2017 43. Ross Rustici and all (CyberReason Intel Team) — Policy versus Happenstance: Russia’s Dedicated Policy of Strategic Ambiguity https://www.cybereason.com / blog / blog-russia-nation-state-hacking-the-countrys-dedicated-policy-ofstrategic-ambiguity Cybereason — 2017 44. Вадим Гудима, Лабораторія цифрової безпеки. 361 стаття — Кого і як судять за «хакерською» статтею в Україні. — Готується до публікації — 2018 рік 45. Anton Cherepanov Analysis of TeleBots» cunning backdoor https://www.welivesecurity.com / 2017 / 07 / 04 / analysis-of-telebots-cunning-backdoor / WeLiveSecurity — 2017 46. NotPetya is Full of Bugs and Questions https://safeandsavvy.f-secure.com / 2017 / 07 / 03 / notpetya-is-full-of-bugs-which-makes-it-hard-tointerpret / F-Secure — 2017 47. Pavel Polityuk, Alessandra Prentice — Exclusive: Ukraine hit by stealthier phishing attacks during BadRabbit strike https://www.reuters.com / article / us-cyber-summit-ukraine-police-exclusive / exclusive-ukraine-hit-bystealthier-phishing-attacks-during-badrabbit-strike-idUSKBN1D2263 Reuters — 2017 48. Chris Bing — Ukraine blames infamous Russian hackers for «BadRabbit» ransomware attack https://www.cyberscoop.com / fancy-bear-bad-rabbit-ransomware-security-service-of-ukraine  CyberScoop — 2017 49. Dell Cameron — «Bad Rabbit» Ransomware Strikes Russia and Ukraine [Update: Vaccine Found] https://gizmodo.com / bad-rabbit-ransomware-strikes-russia-and-ukraine-1819814538 Gizmodo — 2017

43


КООПЕРАТ

ИВНЫЕ

ПЛАТФОРМ

КАК АЛЬТЕ

КАПИТАЛИ

Ы

РНАТИВА

ЗМУ ПЛАТФ ОРМ

ИВАН ПУТИ ЛОВ


Возможен ли более справедливый Интернет? Некоторые исследователи и активисты считают, что несмотря на  повсеместную экспансию таких моделей онлайн-экономики, как  “sharing economy” и  “ondemand economy”, продвигаемых корпоративными интернет-платформами, стоит обратить внимание на давно существующую традицию кооперативного движения. Такие характерные для современной экономики проблемы, как  нарушение трудовых прав и  слежка за  работниками на  рабочем месте, также не являются чем‑то абсолютно новым. Своими корнями они уходят в борьбу, которая велась на  фабриках в  19 столетии. Рассматривая интернет-платформы в  свете кооперативных принципов и практик, можно сформировать более оптимистическое видение будущего труда и жизни людей. [1] Рабочие, организаторы, программисты и социальные предприниматели по всему миру экспериментируют с кооперативными платформами, открывая их возможности и исследуя их ограничения [2].

З ДЕ СЬ И С Е Й Ч А С

Профессор нью-йоркской «Новой школы» Требор Шольц подчеркивает, что все больше видов работ выполняется в рамках так называемой «экономики по требованию» (on-demand economy), а прямые трудовые правоотношения сменяются договоренностями на  внештатной основе, в  том числе заключаемых через цифровые платформы. Фактически не менее четверти американцев признаются, что получали определенный доход, пользуясь такими платформами. Их использование приносит некоторое преимущество — особенно тем, кто временно не имеет постоянной работы, — но возникают здесь и проблемы: страдает, в частности, обеспечение работникам их прав и гарантий, все большее распространение получает такое явление, как «всеобщая коммодификация». Многие бизнес-модели «экономики по требованию» основаны на стратегии обнуления законодательства. Компании попросту игнорируют правила и  трудовое законодательство. Такой подход позволяет им подорвать конкуренцию, а затем, ссылаясь на большую клиентскую базу, требовать законодательных изменений, которые легализуют их сомнительные методы работы. Конфиденциальность также является проблемой для сотрудников и клиентов. Uber анализирует маршруты своих клиентов, а затем увеличивает цену в момент, когда клиенты больше всего полагаются на услугу. Используя правовые серы зоны, компании избегают регулирования и классифицируют своих сотрудников как независимых подрядчиков. Они называют их «водителями-партнерами» или даже «кроликами», но не работниками. Скрываясь за завесой Интернета, интернет-платформы хотят, чтобы люди верили, что они являются технологическими компаниями, а не корпорациями, эксплуатирующими человеческий труд. Журналист и исследователь Натан Шнейдер приводит пример онлайн-платформы Amazon Mechanical Turk — виртуального рынка труда, созданного компанией Amazon в 2005 году. Название «механический турок» происходит от шахматного автомата из 18 века. Машина выглядела как человек, одетый в турецкий костюм, однако была иллюзией — внутри нее сидел живой человек. Используя подобные интернет-платформы, работодатели платят большому числу пользователей за выполнение разнообразных заданий. Как правило, каждое требует нескольких минут для выполнения, а  плата  — невысока. Эти платформы быстро растут: они используют виртуальные толпы, чтобы расставлять теги в  музыкальных плейлистах, видео, изображениях, для  написания, перевода или транскрибирования коротких текстов и исполнения других удаленных задач. Одновременно на них обучаются программы искусственного интеллекта. Такой тип работы — digital microwork или gig work — лишь часть более широкого спектра цифрового труда: от услуг водителей Uber до извлечения данных из пользовательской активности в Facebook, Twitter и Instagram. Зачастую microwork сложно отделить от досуга, поскольку она ничем не напоминает о классической модели эксплуатации фабричного труда. Однако не стоит воспринимать такую работу, как нечто невинное или не требующее усилий, только потому, что она может быть выполнена

45


теми же нажатиями клавиш, которые используются для общения с друзьями в Facebook или скачивания фильма. Вопреки надеждам быстрое развитие интернет-платформ  — распределяющих работу без  заключения контрактов на  долгосрочную занятость  — отнюдь не  привело к  уменьшению бедности. Посредством платформ заказчики привлекают работников в Юго-Восточной Азии и Африке, оплачивая их труд по заниженным ставкам и вынуждая работать без перерывов. Сегодня образ «механического турка» приобретает новое значение, поскольку работники в бедных регионах планеты зачастую вынуждены заниматься монотонным, неквалифицированным трудом, скрытым за  анонимным интерфейсом цифровых платформ. Это «избыточное население» планеты уподоблено машинам. В  любой момент оно может быть использовано компаниями для  подпитки круглосуточного бизнес-цикла, стимулирующего прогресс развитых стран. [4] Исповедуя критический подход, Шнейдер задается вопросом: а  что, если  бы эта платформа, Mechanical Turk, принадлежала самим работникам? Какие правила можно было бы установить в таком случае? Что если бы весь Интернет и платформы принадлежали людям, а не группе богатейших инвесторов и корпораций?

О Б Щ Е СТВ О Ф Р И ЛА Н С Е Р О В

Прежде, чем представить возможные альтернативы, стоит пристальнее присмотреться к существующим моделям. Компании как Uber, Instacart, Upwork и TaskRabbit утверждают, что «освобождают работников», чтобы те могли стать «независимыми предпринимателями» и «CEO своего собственного бизнеса». В реальности эти рабочие являются подрядчиками на временном контракте, у которых нет иного выбора, кроме как наниматься на короткие трудовые позиции (gigs) при низкой заработной плате и без страховки, в то время как компании получают прибыль, отмечает Стивен Хилл [5]. Силиконовая долина меняет устройство и принципы работы самих корпораций. Gig-компания — это не что иное, как веб-сайт и приложение с небольшим количеством менеджеров и штатных сотрудников, которые контролируют армию фрилансеров, временных сотрудников и подрядчиков. В видении техногуру и их либертарианского идеолога Айн Рэнд менеджеры хотят, чтобы рабочая сила в определенный момент просто отключалась, как мы выключаем фильм Netflix после просмотра. Например, Upwork  — это онлайн бизнес-портал, который работает как  eBay для  работы, позволяя каждому работнику вывешивать объявление для  привлечения покупателей своих услуг. Всего восемьсот сотрудников (две трети из которых являются подрядчиками) контролируют армию из десяти миллионов фрилансеров со всего мира. Эти подрядчики конкурируют друг с другом, получая рабочие места на онлайн-аукционе, в котором участники торгов, предлагающие самую низкую заработную плату, обычно выигрывают. На этом аукционе могут найти работу разработчики веб-сайтов и приложений, разработчики программного обеспечения, дизайнеры логотипов и графики, переводчики, архитекторы, инженеры и многие другие. Рабочие из Индии, Таиланда и развивающихся стран конкурируют с трудящимися из развитых стран, снижая заработную плату друг друга. В качестве подрядчиков эти работники не имеют никаких социальных гарантий, поскольку они не являются «работниками» для тех, кто их нанимает. Они также не получают платы, пока ищут следующий gig-контракт. Все чаще подобные онлайн-платформы используются для привлечения рабочей силы. TaskRabbit, CrowdFlower, Work Market, HourlyNerd (для найма внештатных MBA), Thumbtack и Freelancer.com — все эти платформы использовали либо используют систему онлайн-аукциона, и за последние годы существенно расширили свой географический охват и размер пула заявок.

46


Низкие зарплаты, ухудшение качества рабочих мест и снижение защищенности — такова реальность gig-экономики. Компании, крупные и небольшие, постепенно дистанцируются от любых прочных отношений с работниками, которых они нанимают. Все больше и больше людей вынуждены работать в таких условиях, хотят они этого или нет.

UBE RИЗ АЦ И Я Р А Б О Т Ы

Uber — самая известная из этих новых компаний. Это не что иное, как агентство временной занятости, преобладающая работа в  котором  — услуга таксиста. В  некоторых городах компания предоставляет сервисы доставки еды и  других товаров, что  не  меняет дела. Принципиальной чертой Uber является то, что компания не рассматривает водителей в качестве своих наемных работников, но  считает их  внештатными подрядчиками. При  этом большинство водителей, после того как  они вычтут свои затраты на вождение, не зарабатывают больше шоферов такси. Многие водители Uber в Соединенных Штатах жалуются, что они не зарабатывают минимальную заработную плату, а тем более прожиточный минимум. Они не получают никаких преимуществ с точки зрения социальной защищенности и могут быть в любое время отключены на платформе, функционирующей с  помощью приложения. Недавно Uber отключил сотни водителей (и, возможно, более тысячи) в Лос-Анджелесе и Сан-Франциско, потому что они принимали заказы недостаточно дисциплинированно. Водители со стажем выяснили, что, учитывая увеличения трафика (частично из‑за роста числа автомобилей на городских улицах), таксисты часто ничего не зарабатывают на коротких поездках, потому что движение по ним слишком медленное. Поэтому они начали отказываться от коротких поездок, за что Uber уволил их без предупреждения. Тысячи водителей подают в  суд на  Uber, настаивая на  том, что  они действительно являются сотрудниками под непосредственным руководством менеджеров Uber, а не независимыми подрядчиками. Будучи работодателем, Uber должен нести ответственность за выплату пособий по социальному обеспечению и медицинскому страхованию для этих работников, а также по безработице и возмещению водителям расходов на вождение. Это также указывает на серьезную потребность в создании новой платформы для городских поездок, в которой водители имеют больший контроль, либо путем прямой кооперативной собственности на платформу, либо обязательного контракта, согласованного профсоюзной организацией, например, недавно этого удалось добиться в Сиэтле посредством нового законодательства. Согласно собственным цифрам Uber, большинство водителей работают только неполный рабочий день и  уходят через год. Новым водителям нравится гибкость и  возможность работать в  удобное время, но через некоторое время они выгорают, сталкиваясь с частыми сокращениями заработной платы и несправедливым обращением. Многие компании все чаще полагаются на эти виды деятельности как на основную часть своей модели максимизации прибыли. Если эта новая корпоративная модель останется нерегулируемой, она разрушит то, что осталось от системы социальных гарантий и трудовых прав. Что  еще показала экономика онлайн-платформ? Помимо удобства для потребителей и  эффективности в создании краткосрочных прибылей для немногих, она продемонстрировала, как с точки зрения социального благосостояния и экологической устойчивости капитализм оказывается абсолютно неэффективным.

47


А ЛЬ ТЕ Р НАТ И В Н ЫЕ Р Е ШЕ НИЯ

Частично решить эти проблемы может, по мнению Шольца, «платформенный кооперативизм», влияние которого растет прежде всего в  Европе и  Северной Америке. Среди примеров управляемых демократическим путем «платформенных кооперативов»  — Green Taxi Cooperative в  Денвере и  Fairmondo  — зародившийся в  Германии онлайн-рынок товаров и  услуг, которым владеют сами потребители. Одно из преимуществ кооперации состоит в том, что солидарность позволяет добиться успеха там, где традиционные рынки обречены на  провал. И  поскольку технологические корпорации продолжают практики эксплуатации работников и  пользователей, кооперативы могут предложить более позитивные, этические альтернативы. Однако правила господствующей системы противятся такого рода изменениям. Важно, чтобы правительства признали, что кооперативные платформы приведут к более справедливому распределению богатства, оставляя больше ресурсов сообществам. Кооперативные платформы могли бы стать более приемлемой альтернативой таким компаниям как Uber. Однако для этого необходимы изменения в политике и законы, которые способствовали бы созданию и финансированию кооперативных платформ. Необходимо также осмыслить роль основных игроков на рынке интернет-платформ. Такие компании как Facebook, Google и Uber и им подобные — это не просто обычные компании. Их бизнес-модели основаны на том, насколько зависимыми от них являются пользователи. Они вездесущи, что, в свою очередь, делает их необходимыми и полезными. Они становятся своего рода коммунальными службами. Чем меньше у нас выбора в том, что касается их использования, тем больше нам необходима демократия, чтобы изменить это положение дел, считают исследователи. Возможно нам необходимы новые антимонопольные законы, которые позволили бы наметить путь к более демократичным онлайн-платформам? Тридцать лет назад, когда Интернет был еще  только лабораторным экспериментом, социальный критик Теодор Роззак предвидел будущие пути его развития. «Демократия в информационную эпоху, — писал он в книге «Культ информации», — это вопрос не только технологии, но и социальной организации этой технологии». [6]

ДР У ГИЕ ПЛА Т Ф О Р М Ы

Термин «платформа» является отсылкой к месту, пространству, в котором мы общаемся, работаем, думаем и создаем стоимость. «Кооперативизм» предполагает модель собственности для платформ, оперирующих трудом, логистикой или продажами, которая могла бы заменить подобные Uber компании кооперативами, сообществами, городами или профсоюзами. Эти новые структуры используют технологии, чтобы творчески изменить их, внедрить свои ценности, а затем управлять ими для поддержки местных экономик. Почему какой‑нибудь город или деревня, привлекательные для туристов, не могут получать прибыль за счет сдачи жилья, вместо этого обогащая примерно пятьдесят человек в Силиконовой долине? А если они смогут создать свою собственную версию Airbnb? Вместо того, чтобы пытаться стать следующей Силиконовой долиной, получая прибыль для немногих, эти города могут использовать кооперативную платформу, которая могла  бы принести максимальную пользу для местного сообщества. Кооперативные платформы уже существуют. Среди них онлайн-рынок товаров и услуг Fairmondo, которым владеют сами потребители. Фотографы коллективно владеют сайтом стоковых фотографий Stocksy, а массажисты из Сан-Франциско организовали онлайн-рынок услуг Loconomics.

48


Платформенные кооперативы могут быть привлекательными для работников здравоохранения, а также людей с низкими доходами или пенсионеров, которым необходимо иметь дополнительный заработок. И, наконец, онлайн-кооперативы могут быть привлекательными для беженцев, которым зачастую очень трудно найти работу. В этой модели работники могут стать коллективными собственниками. Не стоит питать иллюзий, игнорируя реальные ограничения кооперативов. История кооперативного движения в Соединенных Штатах свидетельствует о том, что они действительно могут предложить более стабильный доход и достойное рабочее место. При этом энтузиазм создателей кооперативов не всегда сочетается со справедливым скепсисом исследователей и ученых, их диалог очень важен. Совместно они, например, могли бы переписать принципы Рочдейла — принципы функционирования кооперативов  — для  потребностей и  условий цифровой экономики. Образование также является важным краеугольным камнем платформенного кооперативизма. Шольц приводит список основных принципов, на  которых должны основываться кооперативные платформы. Первый — совместная собственность на платформы и коммуникационные протоколы. Во-вторых, платформенные кооперативы должны предлагать достаточный уровень доходов и  оплаты для  всех людей, работающих в  кооперативе. И  история показывает, что  кооперативы могут это предложить. Эмилия-Романья, область в Италии, которая поощряет создание потребительских и сельскохозяйственных кооперативов, имеет более низкую безработицу, чем в других регионах Италии. Флагман кооперативов Мондрагон — это сеть кооперативов, в которых задействовано 74 061 человек. В Соединенных Штатах, несмотря на доминирование страны в такой сфере, как производство апельсинового сока, кооперативная модель сталкивается со многими проблемами, включая конкуренцию с мультинациональными корпоративными гигантами, неосведомленность общественности и самоэксплуатацию. Таким образом, важно, чтобы платформенные кооперативы изучали сообщества, которые они хотели бы обслуживать. Системы репутации таких компаний, как  Lyft и  Uber, «дезактивируют водителей», если их  рейтинги опускаются ниже 4,5 звезд. Работники на  платформах должны иметь право знать, над  чем  они работают, вместо того, чтобы вносить вклад в  таинственные проекты, отправленные анонимными отправителями. В противоположность системам, функционирующим по принципу black box (черного ящика), эти платформы должны отличаться прозрачностью. Они должны показывать, где хранятся данные о клиентах и ​​работниках, кому они передаются и с какой целью. Разработка платформ должна быть согласованным и открытым процессом. Люди, которые будут пользоваться платформой, должны быть вовлечены в ее разработку и дизайн с самого начала. Они должны понимать параметры и шаблоны, которые определяют их рабочую среду. Правовая основа не только необходима для гарантирования права на организацию и свободу выражения, но может помочь защитить от использования детского труда на  платформе, присвоения заработной платы, некорректного поведения, судебных разбирательств и чрезмерного контроля над работниками. [7]

49


ССЫ Л К И 1. Trebor Scholz. Platform Cooperativism vs. the Sharing Economy 2. Nathan Schneider. Owning Is the New Sharing 3. International Labour Organization. «Кооперативы — альтернативная модель для будущего сферы труда» http://www.ilo.org / moscow / news / WCMS_561051 / lang--ru / index. htm 4. Miranda Hall. The Ghost of the Mechanical Turk https://www.jacobinmag.com / 2017 / 12 / middle-east-digital-labor-microwork-gaza-refugees-amazon 5, 7. Steven Hill. How the Un-Sharing Economy Threatens Workers 6. Theodore Roszak. The Cult of Information: A Neo-Luddite Treatise on High-Tech, Artificial Intelligence, and the True Art of Thinking

50


Україна. Виклики капіталізму платформ  

Україна. Виклики капіталізму платформ: персональні дані, конфіденційність, монополізація і цензура в Інтернеті

Україна. Виклики капіталізму платформ  

Україна. Виклики капіталізму платформ: персональні дані, конфіденційність, монополізація і цензура в Інтернеті

Advertisement