Issuu on Google+


Вибране: Ми йдемо до однієї цілі — це створює найкращу атмосферу.

Люблю все институты, поэтому каждый достоин победы...Поверьте, репетиции перед студвесной — это очень тяжело. Младшим обещаю, что закроют сессию и поездку в Жукин, ну а старшим, которые уже знают как все будет на самом деле и не ведутся, обещаю главные роли в первой части и по отдельному номеру во второй. Я хочу поблагодарить наш старший курс: Прозорова Олега, Дмитрия Черноуса и Алексея Малышко, за всё, что они сделали для нас.

Цього року будемо дивувати вокальними номерами, монологами та асинхронними безідейними танцями.

...половина нашей команды первый курс. Но это стоящий первый курс! Такие минуса попадаются раз на 10 лет, и я очень рада, что они в нашей команде! Примечание для минусов ИКИТ: видите, как капитан о вас отзывается? А ну бегом писать материал и репетировать! Удивить можно только неожиданными вещами, поэтому говорить их нельзя. Мы удивлять будем юмором. Это то, что у нас получается лучше всего.

Весна, на старт! На відміну від звичайної, ця «весна» не забарилася. Вже з першого квітня розпочалася серія виступів команд інститутів. Думаю, кожен вже визначився з фаворитами, або хоча б запам’ятав яскраві моменти з «візитівок». Що ж, бажаємо успіхів учасникам, нехай переможуть найталановитіші. А ми пропонуємо читачам дізнатися про деталі цьогорічної підготовки зі слів капітанів команд. Адже саме вони зібрали першокурсників, надихнули бувалих учасників, ночами писали відповіді на ці запитання, підготували все те, чим ми насолоджуємося сидячи на глядацьких місцях. Їх команди «вмикають» наш хороший настрій, змушують забути про безліч невиконаних завдань та об’єднуватися заради підтримки наших інститутів. Кожен з них, безумовно, заслуговує похвали; кожен має свої секрети (точніш секрети команди, які добросовісно береже); кожен виділяється власними методами в проведенні репетицій. І вони залюбки розказали про це все в інтерв’ю, тож читайте та визначайтеся з фаворитами.


Аліна\ГМІ

Цьогорічна студВЕСНА видалась не надто весняною, як ти розігріваєш команду? Хто\Що створює потрібну атмосферу на репетиціях? Розігріваємось репетицією танцю на «візитку». Ми працюємо заради спільної мети, йдемо до однієї цілі — це створює атмосферу.

Елена\ЮИ

Танцуем лезгинку в начале репетиций. Кушаем драники и вареники.

Карина\ИМО

Сначала пробежка вокруг стадиона для разогрева,потом квест по корпусам чтоб подписать служебку, ну и конечно же репетиции то в корпусе, то в общежитии, пока походишь туда-сюда становишься бодреньким, заведенным. Необходимую атмосферу создает Red Bull и багеты за 10грн,иногда за 12.50.

Станислав\ФАП

Студвесна не та. Это доказала погода, поэтому команда согревалась весёлым настроением и интенсивными репетициями.

Максим\ІІДС

Незалежно від погоди, у нас весна розпочалась ще після Нового року. Кожна людина вносить свою атмосферу в команду,важко виділити когось одного.

Богдан\ИАСУ

Ничего страшного в такой погоде нет. Лишь одно, чтобы она не отбила желание у зрителя прийти на концерты. Команду разогревать достаточно изучением нового танца. Атмосфера — это команда, общение между собой и дружба. В принципе для этого и существует понятие «команда»

Ира\ИЕМ

Коли ми думаємо про студентську весну ми не відчуваємо ні холоду, ні снігу, бо ми знаємо,що весна в душі, а особливо коли ти кожного дня викладаєшся на повну на репетиціях, то тобі здається,що навкруги +40.


Кого вважаєш головним суперником? Вже визначив(ла) їх слабкі місця? Аліна\ГМІ

По суті, всі ми суперники. Але займаємось однією справою. Чесно кажучи, часу не вистачає на те, щоб думати про когось! А тим більше шукати слабкі місця.

Елена\ЮИ

Люблю все институты, поэтому каждый достоин победы... Поверьте репетиции перед студвесной, это очень тяжело.

Карина\ИМО

Открою секрет: никогда таким не занимались! СВ — это лотерея и математика, чаще всего все происходит очень неожиданно. Так что вместо того, чтоб разбирать по косточкам и недостаткам чужие команды, делайте упор на качество в своей.

Станислав\ФАП

Соперниками нужно считать всех, все достойны победы, а на счёт слабых мест других команд — мы отправляли шпионов, но они не вернулись в наши ряды!

Максим\ІІДС

Студвесна — це непередбачуваний фестиваль, і кожен інститут, включаючи ІІДС, має слабкі і сильні сторони. І спрогнозувати першість якоїсь команди майже неможливо, ну хіба що за ящик морозива.

Евгения\ИКИТ

Выигрывать СтудВесну нужно не за счет слабых мест других команд, а за счет качественного и интересного собственного концерта. А главным нашим соперником, является, время!

Богдан\ИАСУ

Все соперники. Сейчас уже так сложилось, что нет определенного «Фаворита», все институты равны, каждый в чем-то силен. Я бы ставил на ИКИТ и ИАН. Ну и, естественно, на ИАСУ. А слабые места у всех одинаковые — нехватка времени.


Аліна\ГМІ

Як мотивуєш членів команди? Чим збираєтесь дивувати цього року? Щоб був хороший результат, потрібно добре потрудитись. Тим більше ми цим живемо.

Елена\ЮИ

Даю кушать после репетиций (шутка).

Карина\ИМО

Младшим обещаю, что закроют сессию и поездкой в Жукин, ну а старшим,которые уже знают как все будет на самом деле и не ведутся, обещаю главные роли в первой части и по отдельному номеру во второй. Хотя, откровенно говоря, никого упрашивать не приходиться, все и так любят творчество и СВ.

Станислав\ФАП

Мотивация приходит сама, поскольку все с нетерпением ждут Студвесны и целый год горят этим!

Максим\ІІДС

Богдан\ИАСУ

Ира\ИЕМ

Я нікого не мотивую,кожний розуміє чим він займається і яка відповідальність лежить на кожному. Всіх мотивує 8-ме квітня. Мотивация одна — победа. Не нужно тратить свое ценное для всех время на просто хождение на репетиции и «ничего не деланье». Хочешь выиграть — трудись, работай над собой и над концертом. Относись к этому, не только как к отдыху, но и как к работе. Як капітан команди, я повинна вчасно казати такі слова, які не лише надихали б, а і заставляти щось робити, коли вже немає ні в кого сил! Розуміючи те,що всі в команді дуже різні, і мають свої «тараканчики в голові» я знаю деякі ключики, які відмикають і включають натхнення кожного.


Студенти яких курсів складають більшість твоєї команди? Чи проводились кастинги для прийому в команду? Які були критерії відбору? Аліна\ГМІ

Елена\ЮИ

Карина\ИМО

Станислав\ФАП

Максим\ІІДС

Евгения\ИКИТ

Богдан\ИАСУ

3,2,1 курси. Немає ніяких критеріїв. Приходять всі, хто має бажання брати участь в СВ. Всі, хто вже стояли на сцені, або дуже хочуть цього. Всі, хто талановиті і круті (в хорошому розумінні). Больше 2 и 5 курс. Кастингов не было,у нас все талантливые (тьфу-тьфу) 1,2,3й курс,большинство конечно 1,2! Скорее не официальный, мы как скауты, кого-то приметили на дебюте, кто-то открылся на паростках, были и такие, что проявили себя спустя пару лет, будучи уже на выпускных курсах) а вообще,наверное,главный критерий — это удовольствие от процесса и вера в команду. В этом году пришло много талантливых и способных студентов-первокурсников, и все пошли на весенний фестиваль, и берут активное участие в его организации. А так в команде есть и второкурсники, и студенты 3,4, и 5го курсов. Кастингов, рамок или ограничений, при наборе команды практически нет. Мы помогаем людям раскрыться и стать лучше! Основний склад команди — студенти з 2-4 курс і «мінуса». Найважливішим і самим правильним критерієм відбору було бажання

Все очень коротко: никаких кастингов! Мы рады каждому! Главное — чтоб не разлагали рабочую обстановку. Сейчас идет смена поколений, и половина нашей команды - первый курс. В основном, это 1-2 курсы. Никаких кастингов никогда нет. Нет человека без «таланта». Каждый умеет и может, для этого нужно желание. Критериев нет, есть те, кто выдержали школу от «Дебюта Первокурсника» и паростков, а есть те, кто не смогли осилить себя и свою силу воли. А те, кто проводят «отбор» в команду и берут только лучших в конечном итоге останутся одни.


Непомітні супергерої - Дівчата, а ну вийдіть хтось до кухні! - А нащо? Щось трапилось? - Подивіться, як гарно я кран поремонтував! Отакий «підслуханий» в одному з гуртожитків діалог слюсаря і студенток викликав усмішку і одночасно змусив замислитись. Суперможливості приховувати важко. Важко залишатись в тіні, але їм вдається це робити із дня у день вже багато років. Хто вони? Безперечно, супергерої. Супергерої серед нас. В кожному корпусі. Завжди поряд. Просто ми надто зайняті, що б це помічати, навіть, якщо це очевидно. Роботу прибиральниць, слюсарів, двірників, працівників їдальні можна порівняти з маленькими гвинтиками одного великого механізму — якщо хтось перестане виконувати свою функцію, ми одразу відчуємо погіршення умов нашого життя. Тож чому зневажливе ставлення до обслуговуючого персоналу існує в більшості випадків, як показало опитування? Не рідкістю є нарікання студентів щодо недостаньо прибраних поверхів гуртожитку чи функціонування душових. Але ж відомо, що кожного ранку прибиральниці наводять блискучий порядок. Тож в чому проблема — в недостатньому штаті обслуговуючого персоналу чи в нашому невмінні цей порядок підтримувати? Знову ж таки, ми ніколи не

замислюємося, що для цих людей дуже важливим є розуміння їхнього вкладу в життя університету та гуртожитку. Адже, мабуть, не так часто їм дякують. Що там казати, навіть вітаються студенти не завжди! Багато з тих, хто працює заради нашого комфорту, присвятили чимало років роботі в НАУ і це, не дивлячись на відношення багатьох до «непрестижної» професії. Адже зовсім неважко звертати увагу на тих, хто працює заради гідних умов нашого життя. Персонал університету — це не тільки викадачі, асистенти, секретарі. Не рахуючи нас самих, ті, хто складають університет, — це ще безліч людей, котрі роблять наше перебування на парах кращим. Хто, по-вашому, розносить свіжі булочки по корпусах? А як вам така суперможливіть як випікання піци у восьмому корпусі, ви ж бо давно здогадувались, що тут не обходиться без магії. А люди, котрі прибирають за нами хаос, що ми несемо за собою? Скільки разів кожен з нас розливав каву в коридорі? Сприймати хороше за належне — це наша реальність. Але якщо студенти хоч інколи дозволятимуть собі елементарне «дякую» та намагатимуться підтримувати порядок, це значно полегшить працю обслуговуючого персоналу. Допоможіть супергероям щодня «рятувати» наш університет. Текст: Даша Мигда Анастасія Пивоварчук Ілюстраціі: Donald Soffritti


? о м є а ІТ

Л О П

Щороку, вже традиційно, напередодні Дня космонавтики, на початку квітня в НАУ проходить Міжнародна науковопрактична конференція молодих учених і студентів «Політ. Сучасні проблеми науки». Цьогоріч конференція проходить 3-4 квітня. Чому брати участь в наукових конференціях корисно? -Ти крутий вчений і маєш власні наукові роботи\статті; -В курсі усіх тонкощів у виступах перед поважними викладачами; -Після захисту роботи, не боїшся виступати перед одногрупниками з рефератом; -Показуєш батькам ксерокс збірника тез з своїм прізвищем та серйозною темою дослідження і отримуєш цукерки; -При вступі на магістратуру, радієш високому рейтингу, завдяки додатковим балам за участь; -Отримуєш хорошу оцінку з профільного предмету — адже всі викладачі все знають. :)

Етапи участі: 1.Вибір наукового керівника. 2.Вибір та узгодження теми. 3.Реєстрація. 4.Збір інформації та оформлення доповіді\тез\презентації. 5.Консультації з керівником та підготовка до виступу. 6.Прийшов час дивувати! Показуєш все що напрацював. 7.Якщо хочеш — віддаєш статтю на друк в збірнику. 8.Отримуєш заохочення від викладачів, зберігаєш матеріали для отримання додаткових балів при вступі на «магістратуру». Подібні заходи дають хороший досвід виступу перед аудиторією. Готуючись, студент вчиться аналізувати, систематизувати, опрацьовувати матеріал з наукової точки зору. Цікаво було дізнатися про «Політ» з погляду студента й дізнатись як все сприймається «з середини».


Чому вирішила брати участь? Я ніколи до цього не брала участі у наукових конференціях, але це здавалось дуже почесним заняттям; як я уявляла, там збираються найперспективніші та найерудованіші студенти, хотілось потрапити в таку компанію; до того ж це хороший шанс звернути на себе увагу викладачів, показати, що можеш трохи більше ніж показуєш на парах. Вже потім я дізналась про користь таких виступів для вступу на магістратуру, але це не було основною причиною участі, скоріш інтерес до наукової діяльності (я ж була на першому курсі — тоді все цікаво, і хочеться взяти участь де тільки можливо). Сподобалось? З одного боку, я дійсно проявила себе і перед викладачами, і перед іншими доповідачами, що здебільшого були на кілька років старшими, отримала корисний досвід публічних виступів, оформлення та презентаціі власних думок. З іншого, побачивши ту «серйозну наукову конференцію» зсередини, я зрозуміла що все набагато простіше, ніж уявляється спочатку: майже не відчувається конкуренціі між учасниками, гості та «судді» зовсім не злі, запитують, не намагаючисть поставити тебе в незручне становище, а просто з цікавості чи для того, щоб доповнити, все проходить у форматі бесіди, в одній з аудиторій кафедри, тобто атмосфера досить затишна; тому перестала ставитись до участі надто серйозно, що негативно впливає на якість моїх робіт. Чого навчила тебе участь у конференції? Як я вже говорила, найкориснішим став досвід лаконічного висловлення своіх думок та навичок презентації предмету дослідження. Звичайно, всі виступають перед своїми групами з типовою

інформацією, яку знайшли з перших посилань гугла, але ж тут інакше, треба вміти розказати так, щоб не було образливо бачити сонну аудиторію у відповідь на свою доповідь, над якою ти довго працював. Чи береш участь цього року? Цього року, через кілька інших конкурсів в рамках фестивалю архітектури, не встигла зареєструватися з профільною темою, але з філософії, завдяки нагадуванню викладача, буду виступати з доповіддю. Що порадиш тим , хто бере участь вперше? Не надто перейматись через необхідність захисту своєї роботи - в усіх виходить, і в тебе вийде; частіше консультуватись з науковим керівником — він все знає і до всього підготує; вибирати тему цікаву перш за все собі — захоплює тебе, сподобається і всім іншим. Так було у мене, можливо, у різних інститутах різні правила і традиції. Єдине, що може не сподобатись — надто нудні виступи ваших колег, але від цього ніхто не застрахований. Може, цього року вам пощастить і все буде жваво і цікаво. (На запитання відповідала К., студентка ІАП, 2 курс.) Думаю, що такі конференції — це важлива частина студентського життя, тому теж наважилась взяти участь, сподіваюсь, що це буде хорошим досвідом і я приєднаюсь до тієї третини постійних учасників. Взагалі викладачі раді допомогти всім бажаючим працювати в напрямку наукового розвитку, тому їх підтримка відчутно впливає на активність роботи. Отож, чекаємо на «Політ» і на відмінні результати! Текст: Дарина Луганцева


Чому Я до Студради ?

Я вступив до НАУ. Пишались тато, раділи мама. - Подобається вчитись? - Подобається. - А група хороша? - Хороша. - А дівчата є? - Є. Пройшло півроку і мамині питання змінились, ба навіть змусили задуматись. - А студентські вечори у вас є? - А студентські організації? - А якесь самоврядування?


І по суті воно то все є, але якось без мене. — Чому? Та навіщо воно мені. Прийшов на пари, своє відсидів, модулі склав, сесію закрив і розважаюсь собі поза стінами рідного вузу. Хіба ж одногрупники мені друзі? Це в школі ми здружились ще з малку і на все життя. А сюди я прийшов вже сформованою особистістю. Я ж вчитися прийшов, освіту здобувати. На біса мені проводити в університеті більше часу ніж потрібно?

— Ну як же вони тебе взнають, якщо ти їм не даєш такої можливості? Як стануть тобі друзями якщо не взнають? Спитав, й справді є у нас студрада. А навіщо? Та і звуть туди якось чи надто активно чи взагалі не звуть. А нащо воно мені? Що мені друзів не вистачає, нових знайомих? Турбот, може, мало? Якось без мене існували — існуватимуть далі. Отак провчився пару років. І таке враження ніби студентське життя не те що повз пройшло, але точно поза межами університету. Всі щось розказують про студвесну, про те, як на паростки ходили. Кудись одногрупники після пар на збори бігають. Вони частина чогось, вони щось роблять. А мені що до того?

«Спробуй. Відмовитись завжди встигнеш. Нас 40 на весь інститут. П’ять відділів: інформаційний, спортивний, соціальний, культурний, науковий. Що ми робимо? Ми робимо те, що називають студентством: реалізовуємо амбіції, втілюємо ідеї, організовуємо дозвілля, загалом - розважаємо себе як можемо. Так, ми чудово існуємо без тебе, але і ти існуєш без нас. Чому? Текст: Анастасія Пивоварчук Ілюстраціі: Tolga Tarhan


Темна сторона НАУ

Ми були звичайними студентами, поки не почали шукати коротшу дорогу до аудиторії, так як дуже поспішали на пару. Як і інші НАУвці, ми завжди дуже поспішаємо на пари і не любимо запізнюватись.

Але повернемось до теми. Спочатку прогулянка була не більш ніж жартом ну, знаєте, як це буває — але потім ми знайшли дещо, що повністю змінило наше уявлення про навчання в НАУ, ми вже ніколи не будемо дивитися на студентське життя так, як раніше. Найжахливіше те, що туди може по“Одного разу я спізнився на пару, це трапити кожен! було жахливо, я досі не можу вибачи- Дія відбувалася в усім відомому четти собі” (Н., студент) вертому корпусі.


Збираючи матеріал для цього репортажу, ми стали свідками надприродного явища! У нашому об’єктиві опинився привид замученого студента, який намагався нас про щось попередити!

Біля віддалених бічних стін є непримітні східці, що ведуть у підвал. Але “підвал” — звучить надто просто для того, що там справді знаходиться. Про це нелегко говорити… там керівництво університету довгі роки приховувало від нас численні кімнати тортур для ”поганих” студентів та “мотивуючі” для промивання мізків майбутнім активістам. Так так, а ви думали, що всі добровільно щороку витрачають купу вільного часу на “СтудВесну”, “Політ” та різні там професійні фестивалі? Невже всі насправді вірять у це? Там навіть є невеличка сцена, ймовірно, для перевірки якості «мотивування« майбутніх талановитих студентів, що виступають на концертах в ЦКМі. Танцюй! -Танцює Співай! -Співає Жартуй! - Щось не дуже, ��авай на повторний курс. (Зі слів привида замученого студента) Tож будьте обережними BIG BROTHER NAU не спить!


А що, якби..? Якби в НАУ при вході в корпус давали шоколад, всі студенти були б не тільки щасливими, але й ситими, та більше рухались, адже, щоб набрати побільше шоколадок, ми б мандрували із корпуса в корпус. Усі раділи б ще більше, якби при купівлі однієї піци у «вісімці» давали другу в подарунок, адже заради такого хочеться навчатися в НАУ. А якби в 3 корпусі запрацював ліфт... я думаю що з цією думкою зіткнулося багато студентів, коли піднімалися і бачили навіки завмерлий ліфт, та ще й сірий, покритий столітнім пилом, а ти йдеш поверх за поверхом і мрієш, що зараз він підніметься і забере тебе. Якби зараз усім тим студентам, хто не дивлячись на незвичайну ситуацію в Києві, приїжджає до рідного університету, стяючи в пробках, та перелізаючи через всі замети, а скоро, плаваючи через всі ріки на дорогах, давали додаткові бали, було б добре. А ще, якби в якості заохочення студентів до навчання, відмінникам дарували подарунок, наприклад, зараз були б дуже корисними гумові чоботи, в яких, не зважаючи на всі калюжі, ми щодня ходили б на пари. Текст: Ліза Спіцина Ілюстраціі: Relajaelcoco


Усім ЕКВАТОР! Упродовж багатьох років, щоб не збожеволіти від безперервної наукової діяльності, студенти вигадували різноманітні ритуали, які потім передавалися з покоління в покоління, перетворюючись поступово на традиції. «Посвята в студенти», «випускний», «екватор» і багато інших студентських традицій живі й донині. Університ — гуртожиток – університет, «довгоочікувана» сесія, недоспані ночі, гулянки – так проходять студентські дні «мінусят» та «лижників». Але для брата-третьокурсника не все так банально. Він має пережити традиційне студентське свято «ЕКВАТОР». Це дуже просто — жодних подарунків не треба, головне, щоб здоров’я вистачило. Як не дивно, але багато хто про цю давню традицію не чули, або поки не знають. Деяким відомо лише те, що коли кораблі підходять до земного екватора, моряки стрибають у воду, щоб запам’ятати цей момент. Студентська братія вчиняє простіше — ніхто нікуди не стрибає й запливів

не влаштовує, а коли комусь треба підмокнути, то вперед до найближчого крана, щоб протверезіти. “Екватор” — значить середина, у студентів це середина “п’ятирічного строку”, який “відбувають” вони в стінах свого ВНЗ. Два з половиною роки відкатав — потерпи ще стільки ж. Під час “Екватора” корисно повеселитися на традиційній пиятиці-гульні, де можна підбити підсумки минулих двох із половиною років, посумувати за тими, кого з нами немає через відрахування, одруження, перехід на заочний, попліткувати про шановних і «коханих» викладачів, посміятися з жахіть найпершої й останньої сесій, намагатися пригадати, що вчили й давно забули. «Екватор» — свято, яке дарує неймовірно шалені емоції, що залишаться в пам’яті назавжди. Воно обов’язково має святкуватися всім колективом, тому, ДРУЗІ, не жалійте грошей, часу та печінки….таке буває лише раз в житті! Текст: Зоряна Нартова


http://nau.edu.ua/ http://vk.com/iapnau


Фото: С. Шашкіна Ретуш: А. Друзенко



АероТорти 5/04.2013