Page 1

«Якщо зруйнуються сім’ї – поляжуть міста і поваляться держави» св. Іоанн Златоуст, IV ст.

ГАЗЕТА ДЛЯ БАТЬКІВ ТА ВЧИТЕЛІВ

БАТЬКІВСЬКИЙ КОМІТЕТ 1  (19) січень У КРАЇНИ 2015 N

ПЕРЕДПЛАЧУЙТЕ ГАЗЕТУ! - (українською) – 68790, (російською) – 68789 БУДЬТЕ З НАМИ! Запрошуємо до участі в по­ ширенні газети у своїх регіо­ нах. При замовленні від 10 штук і більше газета надається за редакційною ціною. Нагадуємо, що здійснити пе­ редплату можна з будь-якого місяця. Вартість на 10 міс. – 33 грн.

Як допомогти дитині

Ідеальна

Одна із найбільших проблем для дітей під час навчання — це органі­ зація свого часу. Режим дня і графік виконання домашніх завдань, скла­ дений дитиною разом з батьками, допоможе їй стати не лише більш зі­ браною і зосередженою, а й зможе реально допомогти у навчанні...

МАМА Перша дитина, дуже часто жертва помилок, незнання й упертості батьків, навіть якщо її бажали, довго чекали і гаряче люблять. Під час

і після моєї першої вагітності я ще нічого не знала про дітей і всього боялася, і, як зрозуміла пізніше, ми з чоловіком припустилися усіх по-

5.

стор

стор.

9

милок, яких лише можна було припуститися. Я відчула, що таке бути матір’ю, лише коли народилася наша друга дочка...

Вікно Овертона

3.

стор

Американський соціолог Джозеф Овертон описав технологію того, як можна змінити ставлення суспільства до речей, які раніше вважали геть неприйнятними. Як зброя для зни­ щення людських громад така техно­ логія може бути ефективнішою, ніж термоядерна.

Подаруйте дітям радість! Різдвяний ляльковий вертеп – старовинна традиція, що існує у багатьох країнах. В Україні з вертепом колись ходили по селах семінаристи з бурси і Київської Духовної Академії. У цій статті ми розповімо, як зробити домашній театр власноруч на прикладі Різдвяного вертепу. Для дітей його створення разом з батьками буде одним із найцікавіших заходів у світі.

Хтось, можливо, скаже, що створення такого лялькового театру – це неабияка праця. Так, це праця, але вона приносить дорослим і дітям велику радість! У такому театрі можна зіграти будь-яку казку, будь-яку сценку. Один раз зробивши такий театр, можна ставити з дітьми найрізноманітніші постановки, які діти із захватом показуватимуть бабусям, сусідам і стор. своїм друзям.

7

Цінність життя

Зимова пригода

Привіт, друже!

Якщо обстеження вагітної на УЗД показало, що дитина хвора, то часто у гонитві за примарним щастям матір намагається пере­ рвати нове життя. Але хто знає? Можливо, у житті вона виявить­ ся з цієї дитиною значно щас­ ливішою, ніж з іншою, в якої буде залізне здоров’я, але так само залізне, холодне серце... стор.

Після новорічних свят, коли всі веселощі поступово згасають, можна продовжити дітям зимо­ ву радість. Для цього потрібно не так багато: сніг за вікном, сніго­ вик, вирізані з паперу сніжинки, кольорові олівці, ваше бажання, замішане з невеликою кількістю фантазії, а все інше додасться під час дійства… стор.

Ось уже понад половину свого життя Маттео Вальх щоліта від­ почиває у австрійських Альпах, аби насолодитися місцевими краєвидами і спілкуванням з добрими друзями, які прийняли його до своєї зграї. Історія не­ звичайної дружби австрійського хлопчика з альпійськи­ ми бабаками розпоча­ лася 2008 року... стор.

10

6

Хто головніший?

11

Якщо людина спіткнулася, хто у цьому винен: голова чи нога? Зрозуміло, що голова. У неї є очі, які повинні дивитися під ноги на дорогу; у неї є розум, який повинен обирати безпечні­ ший шлях; є вуха, які слухають, чи не їде поряд автомобіль. Ось чоловік і повинен бути такою головою і відпо­ відати за все... стор.

4


2

стор.

БАТЬКІВСЬКИЙ КО М І Т Е Т У К РА Ї Н И

СТРІЧКА НОВИН

Підтримайте міжнародні петиції! «Подарунок» від ЮНІСЕФ Дитячий Фонд ООН ЮНІСЕФ підніс дітям усього світу дуже своєрідний «подарунок». Він закликав усі країни світу законодавчо визнати одностатеві пари й одностатеве «батьківство». Цей заклик міститься у нещодавно опублікованому офіційному позиційному документі ЮНІСЕФ під назвою «Викорінення дискримінації дітей і батьків за ознакою сексуальної орієнтації та/або гендерної ідентичності» (http:// www.unicef.org/media/files/Position_Paper_Sexual_Identification_and_Gender_ Identity_12_Nov_2014(2).pdf ). ЮНІСЕФ просуває у ньому таке поняття, як «сексуальна орієнтація», якого немає в жодній всесвітній міжнародній угоді. Ба більше – багато країн прямо заявили протест проти його використання у міжнародному праві! Також ЮНІСЕФ закликає у ньому відмінити закони, що обмежують пропаганду гомосексуалізму серед дітей. Фактично це означає, що ЮНІСЕФ заявляє – існує право пропагувати гомосексуалізм дітям або право дітей ставати об’єктами такої пропаганди. Згідно зі своїм мандатом, ЮНІСЕФ повинен піклуватися про те, щоби нужденні діти могли отримати продукти харчування, медичний догляд і початкову освіту, а не підтримувати запровадження одностатевого «батьківства». Адже з міжнародних норм випливає, що у дітей є право на маму і тата, а не на виховання гомосексуальною парою. Інакше кажучи, ЮНІСЕФ не захищає права дітей, а закликає до їх порушення! Збір підписів: http://www.citizengo.org/ru/15085-children-dont-need-same-sex-parents Підписуючи це звернення, Ви: – вимагаєте у ЮНІСЕФ припинити зловживання його міжнародними ресурсами і статусом, негайно відкликавши згаданий позиційний документ; – просите уряди держав – членів ООН, включно зі своїм урядом, вимагати у ЮНІСЕФ відозви цього позиційного документу, припинивши будь-яку фінансову підтримку ЮНІСЕФ до такої відозви.

Проблема вилучення дітей ювенальною юстицією стосується кожного У всьому світі закони про захист дітей ґрунтуються на Конвенції про права дитини (КПД). Ця Конвенція є міжнародною угодою, яка вважається пріоритетною над місцевим законодавством у випадку її ратифікації. Хоча Конституція або будь-який інший законодавчий акт такого типу всередині вашої країни повинні мати переважне право над міжнародними угодами, зокрема такими як КПД. У період з 12 по 30 січня 2015 року 18 членів Комітету з прав дитини перебувають у Женеві, де займаються аналізом виконання країнами положень КПД. Крім того, Комітет щорічно робить запит на кошти з бюджету країнучасниць Конвенції, які спрямовують на впровадження КПД у Конституцію. Деякі країни вже це здійснили! Законодавча, виконавча і юридична влада країн перебувають під постійним впливом рішень Комітету з прав дитини. Рішення цього Комітету запроваджують за посередництва міністерства закордонних справ країн, тим самим оминаючи експертну оцінку з боку політиків або громадян. Будь-які правові процедури, які б давали змогу зробити Комітет підзвітними якомусь органові влади тієї чи іншої країни, відсутні. Конвенція про права дитини створила зокрема передумови й нормативноправову платформу для міжнародного всиновлення, що багатьма правозахисниками вважається завуальованою торгівлею дітьми. Батьки, ви зобов’язані зупинити процес позбавлення батьківських прав, викрадення дітей, примусового поміщення дітей у дитячі будинки або всиновлення, медичного викрадення і незаконного поміщення дитини у різноманітні державні заклади! Ця кричуще нахабна діяльність проти людства, нав’язана окремими індивідуумами, неурядовими організаціями та урядовими органами, може бути зупинена шляхом спільних зусиль громадян у всьому світі. Вимагайте, щоби президент вашої країни, прем’єр-міністр і міністр закордонних справ на підставі статті 52 КПД призупинили участь вашої країни в цій драконівській Конвенції. Пишіть, телефонуйте, направляйте факси, мобілізуйте свої зусилля на те, щоб очільники держав та міністри закордонних справ несли правову відповідальність за свої рішення. Розсилайте цю петицію на всі адреси. Їм потрібні ваші голоси, а вам потрібна ваша дитина! Збір підписів: https://www.change.org/p/un-recognize-parental-alienation-as-violence-andabuse-againstchildren/u/9274126

29 вересня 2014 року газета «newsweek.com» опублікувала статтю про те, що практично всі країни Європи сьогодні розвиваються у напрямі нового тренду – гендерного розбещення людини і заміни природної статі на безліч гендерів (58 у США, понад 70 в Англії). Основна гендер-атака спрямована на дітей у дитсадках і школах.

Європа офіційно переходить на «воно»? Видання повідомляє, що в Європі нині фактично прижилося нове гендерно-нейтральне звертання у дитсадку і в школі до будь-якої дитини – «воно» (hen). Цей займенник покликаний витіснити, на думку соціальних інженерів, застарілі займенники «він» і «вона» практично з усіх європейських мов. У цій статті також повідомляють, що сьогодні «hen» (займенник, який раніше використовували лише як розмовний для самоідентифікації гомосексуалістів) ВПЕРШЕ увійшов до офіційних лінгвістичних словників і наукових видань у Швеції. За швидкістю поширення нового гендер-тренду зараз Швецію значно обігнали такі країни Європи, як Ісландія, Фінляндія і Данія.

Звернення «воно» до людини вже використовують навіть у державному документообігу деяких країни Європи. Щоденно в ЄС близько 15 засобів масової інформації (газет) уже використовують займенник «воно» щодо дітей і дорослих.

http://www.newsweek.com/2014/10/03/ three-letter-word-driving-genderrevolution-272654.html

до теми...

Гендерна ідеологія руйнує Німеччину Відома у Німеччині журналістка, публіцист, письменниця і матір чотирьох дітей Біргіт Келле (Birgit Kelle) розповідає про загрози гендерної ідеології, яка прямує з Норвегії і стрімко поширюється у Європі. За її словами, гендерна ідеологія, яку також просуває ООН, руйнує європейське суспільство. Ця ідеологія йде згори і поступово паралізує всі громадські інститути, оскільки відміняє подвійність статей. Гендерна ідеологія починається з чистки мови (з лінгвістичної чистки), тому що вона вимагає відмінити чоловічий і жіночий роди у мовах, замінивши їх на середній. До чого це призводить? Це призвело до

парадоксу. У деяких країнах відмінили слова «матір» і «батько» як застарілі гендерні стереотипи. Гендерна ідеологія стверджує, що потрібно зламати «рольову поведінку», зламати ролі чоловіка і жінки. Когось традиційні ролі дратують…

https://www.youtube.com/watch?v=uOVp Q0N9brM&index=2&list=UU4SuEgRSjs_6Rp7 IY4MU8fg

ЛИШЕ 60 ПОЛІТИКІВ СВІТУ - ЗА СІМ’Ю? 3 грудня 2014 року на сайті колумбійських батьків, які захищають традиційну сім’ю, було опубліковано статтю з переліком 60-ти політиків, які сьогодні виступають за збереження інституту сім’ї в Європі, Латинській Америці й Африці. Ці політики вважають, що зміцнення сім’ї – запорука сталого розвитку людства. www.redfamiliacolombia.org/actualidad/colombia-entre-los-60-lideres-politicos-queapoyan-la-familia-en-la-onu/

ФІНЛЯНДІЯ: держзмагання з викрадення дітей між районами

Згідно з офіційно опублікованою інформацією на сайті Центрального статистичного бюро Фінляндії, у 2010 році в індустрії відчуження і перерозподілу дітей, що здійснюється фінськими органами опіки (Ластенсуоелу), перебувало 78588 дітей (віком від 0 до 20 років). Причому від 2010 року, зазначено у статистиці, агенти ювенальної поліції почали відбирати більше дітей віком 17-20 років. Відсоток цієї вікової групи з-поміж усіх вилучених системою опіки Фінляндії «клієнтів» значно зріс.

Звернено особливу увагу на те, що у Фінляндії навіть оголошено держзмагання між містами і селами з кількості «вкрадених» у біологічних батьків дітей. Якщо 1991 року надзвичайно (без суду і попередження батьків, тобто на вулиці, в садку, в школі, «раптово») вилучали близько 500 дітей, то 2008-го кількість екстремальних вилучень дітей сягнула 3500. За даними Центрального статистичного бюро Фінляндії, 2010 року лідером із «захоплення ювенальних заручників» була провінція Південна Карелія. Центральна Фінляндія за результатами 2008 року вийшла лише на третє місце. Змагання триває.

http://www.stakes.fi/tilastot/ tilastotiedotteet/2009/Tr19_09.pdf


N

1 (19) січень 2015

АНТИСІМЕЙНІ ТЕХНОЛОГІЇ

Згідно з Вікном Овертона, для кожАмериканський соціо­ ної ідеї або проблеми у суспільстві існує так зване Вікно можливостей. У межах лог Джозеф Овертон опи­ цього вікна ідею можуть чи не можуть сав технологію того, як широко обговорювати, відкрито підможна змінити ставлення тримувати, пропагувати, намагатися суспільства до речей, які закріпити законодавчо. Вікно рухають, змінюючи тим самим картину можлираніше вважали геть не­ востей, від стадії «немислиме», тобто прийнятними. Як зброя геть чуже суспільній моралі, повністю для знищення людських заперечуване, до стадії «актуальна погромад така технологія літика», тобто вже широко обговорене, може бути ефективніша прийняте масовою свідомістю і закріплене у законах. за термоядерний заряд. Це не промивання мізків як таке, а технології більш тонкі. Ефективними їх робить послідовне, системне застосування і непомітність для суспільства-жертви самого факту впливу. Наведемо приклад, як крок за кроком суспільство починає спершу обговорювати дещо неприйнятне, потім вважати це за доречне і врешті-решт змиряється з новим законом, що закріплює і захищає колись немислиме. Візьмемо до прикладу щось геть неприродне для нашої країни. Припустімо, педофілію. Усім очевидно, що прямо зараз (2015 р.) немає можливості розгорнути пропаганду педофілії – суспільство стане на диби. Така ситуація означає, нує для обговорення, скажімо, в акадещо проблема легалізації педофілії зна- мічних колах цю геть табуйовану тему. 2-й крок. Від радикального ходиться у нульовій стадії вікна можлидо прийнятного. востей. Ця стадія, згідно з теорією ОверПаралельно з обговоренням виникає тона, називається «Немислиме». Змоделюймо тепер, як це немисливе або дає про себе знати Партія педофілів буде реалізовано, пройшовши усі стадії (як це насправді відбувалося в ГолланВікна можливостей. Тобто, запропонуй- дії). Й ось уже ЗМІ тиражують цю номо таку послідовність дій, які призве- вину у своїх виданнях. Табу знято. При цьому педофілів починають порівнюдуть до бажаного результату. 1-й крок. Від немислимого до радикального. Немислиме Радикально Прийнятно Тема педофілії поки ще огидна і геть неприпустима у суспільстві. Розмірковувати на цю тему небажа- вати з іншими радикалами, наприклад но ні в пресі, ані, тим паче, у пристойній неонацистами. Виникає градація сірого. Педофікомпанії. Поки це – немислиме, абсурдне, заборонене явище. Відповідно, пер- ли страшні, але вже стали реальністю. ший рух Вікна Овертона – перевести Вони вже частина суспільства. Головне тему педофілії з ділянки немислимого на цьому етапі – евфемізм. Потрібно ввести в обіг новий політкоректний теру ділянку радикального. Адже у нас є свобода слова. Певна лю- мін. Не содоміти, а «геї», не людоїди, а дина, група осіб або організація пропо- «антропофаги», не педофіли, а «дітолю-

3

стор.

той-то письменник / музикант / відомий громадський діяч був педофілом? Потрібно приймати людину такою, якою вона є. Адже вам подобаються їхні твори?». 5-й крок. Від популярного до політики / норми. «Слухайте, так багато відомих людей виявилися “дітолюбами”! В Норвегії – це взагалі частина культури. Навіщо позбавляти людей права бути щасливими? Легалізуймо ці стосунки, закріпивши їх законодавчо!». Моторошно? Але пригадайте: адже саме за допомогою такої технології західний світ ішов до легалізації одностатевих шлюбів. Від неприпустимого до законодавчої норми. І цей шлях продовжився бодай тому, що в Голландії справді існує, вже на напівлегальному положенні, Партія педофілів, а деякі психіатри зі США спробували визнати педофілію нормою. Втім, і це ще не кінець. Є ще й 6-й крок. Це – крок від норми до диктатури. Всіх незгодних зможуть спочатку штрафувати, потім саджати до в’язниць. Достатньо пригадати, що у деяких країнах за критику гомосексуалізму вже зараз призначають великі штрафи. би». На цій стадії продовжуємо цитувати Будь-хто може бути оштрафований або «вчених». Адже не можна ж відвертати- навіть опинитися за ґратами. Описане Овертоном Вікно можся від знань? Будь-хто, хто відмовиться це обговорювати, повинен бути затав- ливостей найлегше просувається у толерантному суспільстві. У тому сусрований як ханжа і лицемір. пільстві, у якого немає ідеалів, і, як на3-й крок. Від прийнятного слідок, немає чіткого поділу добра і зла. до розумного. Ця технологія спирається на Піднімається тема любові. «Адже ви любите своїх дітей, чому інші не мо- вседозволеність. Немає табу. жуть любити ваших дітей? А якщо ця Немає нічого святого. Немає сакральних понять, Розумно Популярно Політ. Норма саме обговорення яких заборонено, а їхнє брудне мусоління любов взаємна? Люди повинні мати одразу припиняють. Усього цього неправо на щастя. Чи розумно їм бороти- має. А що є? Існує так звана «свобода слова», песя за свої права? Звісно, так!». Одночасно деякі американські вчені ретворена на свободу знелюднення. На наших очах одну за одною знімають визнають педофілію нормою. рамки, що відмежовували суспільство 4-й крок. Від розумного від безодні самознищення. Тепер шлях до популярного. Інтерв’ю, одкровення, ток-шоу на туди відкрито. Ілля ПОСТОЛОВ тему педофілії. «А чи знаєте ви, що

«ВІКНО МОЖЛИВОСТЕЙ» ОВЕРТОНА і легалізація гріха

Як легалізувати будь-який злочин – від евтаназії до інцесту

Як протистояти технології «Вікно Овертона» НОРМАЛЬНІСТЬ Насамперед протистояти можна, відмовившись від спроби завжди і всюди бути «нормальним». Тієї миті, коли «індивідуальне» змінюється «нормальним», ми автоматично передаємо власний контроль у чужі руки. У кращому випадку ми прагнемо бути зручними для оточення, а в гіршому потрапляємо під цілеспрямовані маніпуляції. Саме культура, мораль, звичаї та традиції предків допомагають знайти свою індивідуальність. Я не закликаю до обов’язкового вивчення народних танців, але потрібно пам’ятати, берегти і поважати моральні закони – життєво необхідно для виживання нації.

ТОЛЕРАНТНІСТЬ

Для захисту власної культури від деградації під поняттям «толерантність» необхідно розуміти «терпимість». Слід розуміти, що, наприклад, у медицині толерантним називають організм, що втратив здатність відрізняти власні тіла від чужорідних. Що толерантність вища, то організм менше здатний протистояти зовнішній загрозі. Абсолютно толерантний організм – мертвий організм, труп.

ПІДМІНА ПОНЯТЬ З евфемізмами і підміною понять найкраще боротися, виокремлюючи істинний смисл інформації. Якщо це «картинка» з телевізора, то спробуйте повторити те саме, але називаючи все своїми іменами. Якщо це людина, яка з вами сперечається, то перефразуйте її слова, не вживаючи евфемізмів. Дуже витверезує навіть найупертішого співрозмовника. Наприклад, заголовок статті про те, що кулінар з релігійних переконань відмовився випекти весільний торт парі

гомосексуалістів і за це поплатився величезним штрафом: «Права людини захищено – молодятам виплатили моральну шкоду». У перекладі нормальною мовою він повинен був би звучати так: «Кулінара позбавили права на свободу совісті – його оштрафували за релігійні переконання». Або інший поширений приклад. У більшості країн, в яких узаконено аборти, досягнули це під лозунгом «Право жінки розпоряджатися своїм тілом». Водночас, якщо поглянути під іншим кутом, виходить, що права жінки вищі, ніж права дитини, яку вона носить у своєму тілі. Тобто, у випадку з абортом жінка отримала право на вбивство своєї ще не народженої дитини. Хоча якщо ця дитина все-таки народиться, бодай недоношеною, то вона це право вже втрачає.

ПРИНАЛЕЖНІСТЬ ДО ЗГРАЇ

З приналежністю до зграї важко боротися, та й не потрібно. Важливо

пам’ятати, де справді «моя зграя», і розділяти її за допомогою меж або рамок. Наприклад, фразу «Наше суспільство не настільки демократичне, щоби дозволяти одностатеві шлюби» спробуйте перебудувати з урахуванням своїх інтересів – «Одностатеві шлюби не настільки підходять нашому суспільству, щоби стати частиною нашої культури, оскільки дозвіл на них не відповідає волі народу, а демократія – це і є волевиявлення народу».

АВТОРИТЕТ

Авторитетна думка у більшості випадків розсіюється на попіл, щойно ми ставимо собі запитання: «А хто ж такий, цей авторитет, і чи заслуговує він на довіру без соціальних регалій?». Я спробував описати протистояння технології «Вікно Овертона» для кожної окремої людини. Увесь смисл цієї статті зосереджено у фразі Джозефа П. Овертона, якою він завершив опис своєї технології: «Але особисто ти повинен залишатися людиною». А людина здатна знайти вирішення будь-якої проблеми. І що не зможе один – зроблять люди, об’єднані спільною ідеєю.

Євген ХАВРЕНКО

Шукайте нас в інтернеті: www.rodkom.org, facebook.com/pages/Родительский-комитет-Украины/179039148927094, vk.com/id177478232, odnoklassniki.ru/profile/540220841118


4

стор.

БАТЬКІВСЬКИЙ КО М І Т Е Т У К РА Ї Н И

ШКОЛА БЕСІДА 5

Хто голова сім’ї? Сьогодні я хочу поговорити з вами про роль у сім’ї чоловіка і жінки. У тому традиційному уявленні, яке сформувалося у нашого народу впродовж тривалих століть. Але спочатку обговорімо різницю між чоловіком і жінкою. У тому, що чоловік відрізняється своєю тілесною (фізіологічною) будовою від жінки, сумнівів ні в кого немає. Нагадаю, що жіночий організм значно складніший, ніж чоловічий. Я навів би таке порівняння: чоловічий організм схожий на друкарську машинку, а жіночий – на комп’ютер з принтером. Машинка не залежить від електрики, її можна справляти за допомогою викрутки і молотка. Але можливості комп’ютера значно більші, хоч він значно ніжніший. Зазначу дуже важливий аспект: усі анатомічні відмінності чоловіка і жінки пов’язані з дітонародженням. Особливості жіночого організму дано їй Богом для народження дітей. І особливості чоловічого тіла також пов’язані з сім’єю. Коли жінка вагітна або годує груддю, вона стає беззахисною. Захист повинен забезпечити чоловік, якому Господь дав для цього фізичну міць. Говорити, що жінка щодо тілесної будови нижче, ніж чоловік, безглуздо. Вони (чоловік і жінка) різні, але ніхто ані вищий, ані нижчий за іншого. Навіть дві руки однієї людини різні. Ліва рука не може багато з того, що може робити права, і навпаки. Якщо змагатися у важкій атлетиці, то жінка, звісно, слабша. Якщо змагатися у здатності виношувати і народжувати дітей, то чоловік тут просто безсилий. Хто розумніший: чоловіки чи жінки? Насправді питання поставлено геть неправильно. Не можна говорити про те, хто розумніший і хто дурніший. Річ у тім, що розум і чоловіка і жінки просто різний. У чоловіків розум більш розсудливий, схильний до суворої логіки. Жіночий розум більш інтуїтивний. Жінка не дурніша від чоловіка, але логіка у жінки інша. Часто жінка своєю інтуїцією може значно швидше розібратися у заплутаній ситуації, особливо у клубку людських стосунків. Наступне питання: у кого більше волі? Вам уже зрозуміло, що питання знову некоректне. Коли кажуть, що у чоловіків більш вольовий характер, насправді це не означає, що у чоловіків є воля, а у жінок її немає. Воля також різна. У чоловіків вона жорстка, яскраво виражена, у жінок більш м’яка і тому непримітна. Особливо це видно у вихованні дітей. Батько скоріше доб’ється від дитини виконання своєї волі прямим примусом, а матір – ласкою, обходячи гострі кути у характері дитини. У жінки може бути дуже сильна воля, але виявляється вона м’яко. Якщо дружина захоче досягнути свого, вона не кричатиме на свого чоловіка: «Ах ти, ледащо! Знову на дивані лежиш! Ану, пішов, ледащо, працювати!». Ні, звісно ж, ні. Вона лагідно підійде до чоловіка і ніжно скаже: «Любий, ти минулого року зробив таку зручну і гарну поличку. Зроби мені ще три такі. Ти ж у мене такий майстер!». Особливо від останньої

ОДИН РАЗ на все життя

БЕСІДИ ЗІ СТАРШОКЛАСНИКАМИ ПРО ШЛЮБ, СІМ’Ю ТА ДІТЕЙ

фрази серце чоловіка остаточно розтане, і він невідкладно почне виконувати прохання своєї коханої дружини. Вияв почуттів також різниться. Чоловік скупо виявляє свої почуття, усі свої відчуття він узгоджує з розумом. Жінка натомість, навпаки, більш схильна до бурхливого вияву своїх емоцій. Жінки завдяки своїй емоційності більш чуйні до чужого болю. Приголубити, пожаліти – це більше притаманне жінці. Відмінності душевної організації спричинені різними ролями, які повинні відігравати чоловік і жінка у сім’ї. Жінка як матір і дружина – це чутливий барометр, який повинен вловити душевний стан кожного члена сім’ї, щоби своєю ласкою та увагою прийти на допомогу чоловікові, правильно спрямувати дітей у процесі виховання. Жінка створює внутрішню атмосферу сім’ї. Їй для цього дано від Бога усі необхідні сили: особлива інтуїція, м’якість характеру та чуйність. Чоловік як батько і чоловік – це голова сім’ї, який повинен уміти приймати рішення і нести відповідальність за всю сім’ю. Чоловік – це зовнішній захист для всієї сім’ї, йому для цього дано від Бога все необхідне: логічний розум, твердість волі, більш стійка психіка. Ці відмінності у контексті сім’ї стають чеснотами. Наприклад, різна чутливість чоловіка і жінки просто необхідні. Вони доповнюють одне одного у сім’ї, одне без одного їм було б важко. Виховуючи дітей без дружини, батько міг би просто не помічати багато з того, що відбувається з дітьми. А матір, виховуючи дітей без чоловіка, робила б безліч помилок через навалу зовнішніх обставин. Відмовлятися від призначеної Богом ролі небезпечно. Наприклад, жінка хоче бути незалежною і мужньою, але для цього їй доводиться ламати свою жіночу м’якість. А коли ця мужня жінка бере шлюб, вона вже не може виконувати призначену їй природою роль у сім’ї. Те саме відбувається і з чолові-

ками, якщо вони втрачають свою мужність. Тут слід трохи зупинитися. Щоби жінки не запідозрили мене у тому, що я хочу їх принизити і підкорити чоловікам, поясню, що означає для мене фраза: «Чоловік – голова сім’ї». Потрібно чітко відокремлювати два поняття – «голова» і «деспот». Чим вони відрізняються? Коротко можна сказати так: голова відповідає за все, що відбувається, і «винен» у всьому. А деспот, навпаки, – ні за що не відповідає, й у нього винні усі навколо. Якщо людина спіткнулася, хто у цьому винен: голова чи нога? Зрозуміло, що голова. У неї є очі, які повинні дивитися під ноги на дорогу; у неї є розум, який повинен обирати безпечнішу дорогу; є вуха, які слухають, чи не їде поряд автомобіль. Ось чоловік і повинен бути такою «головою» і відповідати за все. Хочеться сказати всім жінкам: «Радійте, що чоловік – голова сім’ї! Тепер ви ні в чому не винні. В усьому винні чоловіки!». І хочеться прокричати всім чоловікам, щоби вони почули: «Ридайте: ви в усьому винні! Ви є головою сім’ї, і хай там що, відповідати доведеться вам». Жінка робить аборт. Вона здійснює надзвичайно жорстокий вчинок. Вона втрачає при цьому свою жіночність: її душа черствіє і втрачає чуйність. Вона інтуїтивно розуміє, що цей вчинок жахливий, але приглушує цю думку холодним розрахунком. Але хто винен у цьому? Вона не винна! Винен батько дитини (добре, якщо це чоловік, а не просто співмешканець). Винен, тому що він втратив свою мужність. Він вступив у зв’язок із жінкою, але не захотів нести відповідальність за цей зв’язок. Хіба це чоловік? Жінка з дитиною стає беззахисною, а він не захотів її захистити. У багатьох абортах на 90% винні чоловіки. Вони втрачають свою мужність у тому, що нібито й не штовхають жінку на аборт, але відмовляються приймати рішення про необхідність народження дитини, як повинен чинити справжній чоловік. Жінка не витримує цього на-

вантаження – прийняття рішення – і здійснює непоправний вчинок: убивство своєї дитини. Жінкам доводиться втрачати свою жіночність, здійснюючи грубий, дуже жорстокий, геть нежіночний вчинок, тим самим спотворюючи свою жіночу природу. Але якщо жінка йде на аборт усупереч волі чоловіка, то винна в цьому гріху, звісно, вона сама. Але повернімося до різниці між чоловіками і жінками. У будові тіл вона очевидна, втратити або подолати її доволі важко. В душевних силах відмінності також значні, хоча чоловіки вже можуть втрачати свою мужність і ставати жінкоподібними, а жінки – втрачати свою жіночність, набуваючи непритаманних для них чоловічих рис. Мені дуже хотілося б, щоби всі – і чоловіки, і жінки – поважали свою стать і прагнули стати справжніми чоловіками і жінками. Щоби чоловіки були мужніми, а жінки – жіночними. Сім’я – це живий організм. А в кожному організмі є різні органи, які виконують різні завдання. Наприклад, візьмімо дерево, скажімо, яблуню. У дерева є коріння, яке тримає його міцно у землі і живить його. Є у яблуні і гілки, на них ростуть листочки і достигають плоди. Хто важливіший: коріння чи гілки? Безглузде питання, всі важливі! Але що буде, якщо коріння полізе із землі, щоби на ньому росли яблука, а гілки потягнуться до землі, щоби самим живитися від землі? Що це буде за потворне дерево? Ось це – образ сучасної сім’ї, де чоловіки – жіночні, а жінки – мужні. Дуже потворна картина. Не слід робити з коріння гілки, а з гілок коріння. Можна стверджувати, що жінка розкривається у всій своїй красі тише тоді, коли поряд із нею надійний чоловік, за яким вона як за кам’яною стіною. Інакше її душа починає «кам’яніти». І чоловік, зі свого боку, змінюється, якщо поряд із ним знаходиться лагідна і турботлива жінка. Подружжя, правильно виконуючи свою роль у сім’ї, може реально змінити або виправити одне одного. Чоловік, будучи мужнім, робить дружину жіночною. Дружина, будучи жіночною, може зробити чоловіка головою сім’ї. Але жінка може власноруч вбити у чоловікові мужність, якщо не хоче бути жіночною. У чоловіка і жінки різні дари. Наприклад, у художника особливий дар – тонке зорове чуття, у музиканта свій дар – тонкий слух. Кожен повинен використовувати свій дар. Смішно буде, якщо музикант почне заздрити художникові і братися за пензлі. Краще кожному розвивати свій дар, даний йому Богом. Зараз дуже часто звучить тема рівності чоловіків і жінок, активно діють феміністські організації, які борються за права жінок. Але не слід забувати, що різниця між статями походить з устрою сім’ї, і будь-який удар по цих відмінностях буде ударом по сім’ї. А всі ці організації підтримують деструктивні сили, щоб остаточно зруйнувати сім’ю.

Священик Ілія ШУГАЄВ


N

1 (19) січень 2015

ШКОЛА

О

дна з найбільших проблем, що виникають у дітей під час навчання, – це організація робочого часу і простору. Деякі діти усю другу половину дня намагаються робити уроки і врешті-решт майже нічого не встигають. Вони тиняються з однієї кімнати в іншу, запитують, хто телефонував, їм хочеться пити, їсти, вони те й роблять, що подивляються телевізор, пишуть друзям у соціальних мережах, підводяться з-за письмового столу і знову за нього сідають, але врешті опиняються геть не в змозі зосереджено й ефективно займатися. Навчання – це процес, пов’язаний із такими якостями, як концентрація розуму й уваги і цілеспрямованість. Батьки можуть допомогти з організацією робочого простору і часу. Режим дня і графік виконання домашній завдань, складений разом із дитиною, – це своєрідна її обіцянка стати більш зібраною і зосередженою.

П

овернувшись зі школи, поївши і трохи відпочивши, дитина може сідати за уроки. Заздалегідь батькам і дитині бажано домовитися, що ініціатива буде за нею. Вона не чекатиме нагадувань, оскільки таким чином втрачається будь-який сенс у спробах навчити її самостійності і відповідальності. До того ж, коли ми комусь нагадуємо про його обов’язки, у нього часто пробуджується почуття протиріччя і він несвідомо вдає, ніби не чує, постійно говорить: «Зараз, зараз», що автоматично створює атмосферу неприязні і роздратування. Щоби заняття були результативними, необхідні системний підхід і метод. Важливі допоміжні «інструменти» будьякого школяра – простий олівець, маркер і блокнот або папір для чернеток. Навіть для опанування усних предметів – історії, літератури, географії тощо – недостатньо пробігти сторінку поглядом. Тільки дуже досвідчений старшо-

5

стор.

принаймні учням молодших класів про свій негативний досвід, який довелося свого часу пережити у школі. Непогано було б також уникнути узагальнень і розпливчастих зауважень, наприклад, «третій клас дуже важкий», «математика у п’ятому класі геть не за віком». Такі слова створюють атмосферу неспокою і тривоги. Усі шкільні предмети потребують посидючості і старання.

С

ЯК ДОПОМОГТИ ДИТИНІ організувати навчальний процес

класник або студент може щось вивчити таким чином. А дітям молодшого і середнього шкільного віку краще підкреслювати олівцем ключові фрази, читати текст уголос кілька разів і записувати. Те саме слід робити з іменами, назвами і датами, а також зі словами, виокремленими жирним шрифтом. Після цього, не дивлячись у текст, бажано переказати його своїми словами, використовуючи записи у блокноті. Спершу діти не хочуть застосовувати цей метод, опираються йому. Але якщо переконати їх використовувати його упродовж кількох днів, то діти здивовано виявляють, що це не просте гаяння часу, як їм раніше здавалося. Цей метод допомагає зекономити час і зусилля, до того ж учень почувається упевненіше.

 Багато дітей просять про допомогу дорослих, коли роблять, наприклад, математику або фізику, і стверджують, що не знають, як вирішити ту чи ту задачу, ще до того, як прочитали умову. Терпляче спробуймо переконати дитину прочитати умову і виписати усі дані на окремому аркуші паперу, щоби зрозуміти, що дано і що необхідно. А потім попросимо її подумати, який закон, формулу або теорему необхідно, на її думку, застосувати у цьому випадку. Тоді і задача видасться їй легшою.  Бажано привчити дитину до читання книжок вголос, а потім обговорювати з нею прочитане. Таким чином вона поступово набуде навичок виразного читання. Людина, як розуміє смисл тексту, у змозі прочитати його виразно. Монотонне, невиразне й емоційно не забарвлене читання виявляє поверховий, неглибокий підхід до тексту.  Якщо ми хочемо допомогти дитину добре знати орфографію, можна грати з нею разом у слова. Обираємо які-небудь випадкові слова з книжок, журналів або словника і запитуємо, що слід писати: и чи і, о чи а, с чи з. Потім дитина обирає слова і запитує нас. Іще дуже корисно запам’ятовувати слова і потім писати їх з пам’яті, можна навіть влаштувати змагання – хто швидше і краще запам’ятає написання тих чи тих слів. При цьому, звісно, краще обирати слова складніші.  Уже з першого класу дітям корисно мати енциклопедію, відповідно до їхнього віку. Звісно, ми завжди повинні бути готові разом пошукати інформацію, яка необхідна нашій дитині, пояснити їй простими словами те, що вона не розуміє, і, якщо це необхідно, зробити короткий переказ прочитаного матеріалу. Словник та енциклопедія найневимушенішим і природним чином допомагають дитині потоваришувати з навчанням, почати власне дослідження світу і відкрити радість пізнання. Звісно, чималу роль у цьому процесі відіграє те, наскільки доступно вчитель пояснює матеріал. Є вчителі, які викладають свій предмет так, що він стає цікавим і зрозумілим чи не кожному.

Поясніть дитині, що навчання – складний процес, який стає ефективнішим, якщо у запам’ятовуванні матеріалу беруть участь якомога більше органів чуття. Розкажіть, що існує три типи пам’яті: акустична, механічна і зорова. Є люди, які добре запам’ятовують акустично-зоровим шляхом, інші – зорово-механічним, треті – акустично-механічним способом. Тому корисно для запам’ятовування прочитати вголос текст, щоби очі побачили і вуха почули, а потім виписати назву й основні думки, що активує механічну пам’ять.

Д

о закінчення початкової школи дитині важко виокремлювати основні думки. З вашою допомогою їй буде легше звикнути підкреслювати імена, назви, правила, текст, виокремлений жирним шрифтом, а також слова, смисл яких вона не розуміє. Одне із завдань батьків – поступово привчити маленького школяра користуватися тлумачним словником. Словник стане учневі помічником, який пояснюватиме йому складні слова і поняття. Можливо, спершу дитині здасться, що користування словником – це даремна втрата часу. Але можна разом із ним пограти у гру – гортаючи словник, знаходити смішні або дивні за звучанням слова, і дитина незабаром почне це робити сама і потоваришує зі словником. «Готові» знання часто в одне вухо залітають, а з другого вилітають, діти погано запам’ятовують їх, а якщо навіть вони ненадовго затримуються у пам’яті, то не викликають практично жодного інтересу. А знання, які дитина отримує і здобуває самостійно, набувають особливої цінності і значно краще закріплюються у пам’яті. Найскладніше – переконати дитину почати власне дослідження.

М

атематика і рідна мова – найважливіші предмети у початкових класах. Але іноді, з різних причин, дитина може відчути до них страх або антипатію. Якщо батьки і вчителі вчасно не помітять цього і не відреагують правильно, вони, найімовірніше, закріпляться і перетворяться на справжню проблему. За певний час дитина розчарується й остаточно занедбає ці предмети. Наше власне ставлення до навчання й особливо до основних предметів повинно бути позитивним і з підтримкою. Краще не розповідати дітям чи

ьогодні вже зрозуміло, що школа – це не просто будівля, дидактичні матеріали і шкільне приладдя. Адже всі ці предмети бездушні, а без натхнення і таланту викладача геть марні. Школа – це гарний вчитель, який по-справжньому любить свою роботу і тих, кого він навчає, який здатен буквально поліпшити дітей, змінивши їхній життєвий шлях і перетворивши їх із байдужих, неуважних і недбалих хлопчаків і дівчат на гарних учнів, охочих не тільки покращити успішність і поведінку, а й насамперед стати сильними і добрими людьми.

 «До нашого гірського села у шістдесяті роки приїхав за розподілом один чудовий учитель. Він вселив нам таку сильну любов до літератури і загалом до письмового слова, що коли мій батько приносив додому рибу, загорнуту у газетні аркуші, я акуратно очищував їх і, незважаючи на рибний запах, прочитував із трепетом і хвилюванням». Харілаос, 58 років Звертаючись до попереднього прикладу, задумайтесь, якими матеріальними засобами й обладнанням міг володіти вчитель гірського села? Абсолютно жодними. Але в нього були майже безмежні особисті можливості: внутрішній вогонь, натхнення, любов до своїх учнів і бажання передати їм радість навчання. Джерелом сили, яка збурила дітей цього села, була непересічна особистість і глибока зацікавленість учителя. Багато з нас згадують розчулено і з любов’ю якогось вчителя, який з інтере­ сом та увагою до нас ставився, завжди був готовий допомогти у будь-яких складних ситуаціях і надихав на подвиги і зусилля.

 «У дев’ятому класі я була відмінницею з гуманітарних предметів, а з рештою практично не могла дати раду. У червні я провалилася з математики і фізики. Мені не хотілося перескладати їх у вересні, і я вирішила піти зі школи. Тоді мені зателефонував наш філолог. Він сказав, що дуже поважає мене і вірить у мої сили. Наприкінці розмови він попросив пообіцяти йому, що у вересні я перескладу все, що потрібно, і продовжу навчатися у школі. Ця розмова так сильно мене схвилювала, а його слова були настільки мені приємні, що я займалася усе літо, й у вересні мені поставили “4” з математики і “5” з фізики. Я продовжила навчатися у школі і стала круглою відмінницею». Іоанна, 39 років К.Д. ЛІМБЕРОПУЛУ, грецький педагог і організатор «Школи батьків»

Шукайте нас в інтернеті: www.rodkom.org, facebook.com/pages/Родительский-комитет-Украины/179039148927094, vk.com/id177478232, odnoklassniki.ru/profile/540220841118


6

стор.

БАТЬКІВСЬКИЙ КО М І Т Е Т У К РА Ї Н И

ДОЗВІЛЛЯ

Зимова пригода

До листа було додано завдання – пофарбувати вкладений чистий аркуш паперу блакитною фарбою (я заздалегідь написала на цьому листі свічкою «ЛИСТ У ДІДА МОРОЗА»). Після фарбування напис проявився, і діти побігли дивитися під ялинку, де стояв Дід Моісля новорічних свят усі весело- роз. У нього також був лист, із загадкою. Лист від Діда Мороза: щі потроху стихли, але я виріши«Ллється річка – лежимо, річка в кризі ла продовжити для дітей зимову – біжимо. Що це?». радість... (Відповідь: ковзани) Одного чудового зимового ранку я зі У дітей є ковзани, і вони здогадалися, своїми дітьми (4 і 7 років) вирушила кататися на санчатах. Повернувшись додо- де шукати наступне послання. У ковзанах була записка: му, ми дістали із поштової скриньки не«Зі снігу зростаю, ніс морквяний маю». звичайний конверт, адресований дітям Сніговиків у нас вдома було багато, (я підклала його туди заздалегідь). довелося пошукати... А потрібний знайЛист від Зими: шовся на балконі. Цей сніговик був з картону і висів на стіні, а в руках тримав лист. ися л а к е ч о Лист від Сніговика: і д и и! Осьішила зробинтіг, іт д , «Дітки, намалюйте сніговиків і нас р ю «Віта. І ось я вио ви любитеанчае с дішліть їх мені на адресу: Сніговий ліс, щ ви менюрприз. Як татися на с а к м Галявина номер 3, Сніговику. ва ! вас! юбите якщо лтоді це для ди і сюрпризи . Якщо мені сподобаються ваші маЗима тах, приго ь т ю а люнки, надішлю вам підказку до почек ід Мо- шуків скарбу». На вас Д ь т му магат»и . Діти одразу заходилися малюі допоіж и н к е н и М P.S. іговик і Сн вати сніговиків, склали у конверт Сн

роз,

У вас немає хисту Мікеланджело і ваша дитина навряд чи стане великим художником? Але ж малювати хочуть майже всі діти! Особливо разом із батьками. Є хитрощі, які допоможуть малювати навіть позбавленим творчих здібностей людям. Виявляється, не все так складно, як може здатися на перший погляд. І для цього зовсім не обов’язково брати уроки у фахівця або вступати до художньої школи. Просто потрібно поставити перед собою правильне завдання. Придивіться до цих картинок: як просто можна зобразити найрізноманітніших тварин! Лише декілька штрихів, і повноцінний малюнок готовий. Помалюйте такі картинки разом із дитиною, вона буде у захваті! Не женіться за фотографічною точністю. Для перших кроків у мистецтві малювання достатньо навчитися зображувати спрощені контури тварин або предметів, а виконувати деталі можна буде після того, як дитина опанує перший ступінь.

і… надіслали (поштова скринька у нас поряд). І ось для дітей почалося тривале очікування... Спочатку мені хотілося розтягнути весь цей задум на декілька днів. Але потім мені і самій захотілося веселитися з дітьми далі, та й часу в нас було достатньо. Непомітно підклала до поштової скриньки лист від Сніговика. І наш тато, повертаючись з роботи, приніс його. Радощів було!.. Другий лист від Сніговика: «За ваші малюнки даю вам підказку, яку шукайте у Сніжинок!». Сніжинок у нас було море – і на вікнах, і на дзеркалах, і на люстрах-лампах (там і знайшли маленьку записку). Лист від Сніжинок: «Любиш їхати – люби й .... возити». У санчатах діти і знайшли незвичайну карту (аркуш паперу, згорнений знизу догори і всередину кілька разів), на якій був напис: «Розгортати по одній смужці!» . На першій розгорнутій смужці – напис: «Дійти до пісочниці». Оскільки надворі починало сутеніти, я запропонувала дітям продовжити пошуки наступного дня. Та де там!.. Вони взяли з собою ліхтарики, хутко одягнулися, і ми разом із бабусею (яка зайшла провідати нас) вирушили на пошуки скарбу. Дійшовши до пісочниці, потрібно було відкрити наступну смужку.

Наступний напис: «Автостоянка». Дійшли до стоянки. «Зупинка автобусів». І так далі: «Велика колода», «Криве дерево», «Пеньок», «Маленька ялиночка». Й останнє: «Шукай скарб». Почали копати сніг біля ялинки, і знайшли «скарб»! Це була загорнута у пакет (щоб не змокла) новорічна картонна скринька з цукерками і маленькими подаруночками (поклала її туди також заздалегідь, хоч і переживала, що собаки можуть знайти). Маршрут обрала такий, щоби можна було легко зрозуміти, куди йти: туди, де ми з дітьми часто гуляємо, говоримо про це (приклад – криве дерево), відпочиваємо на прогулянці (пеньок). У нас неподалік є лісопарк, тому я й обрала такий маршрут, до того ж, у засніженому лісі ну дуже гарно! Я не розраховувала, що ми підемо затемна, але сяяв місяць, і було доволі світло, та й ліхтарики у нас були. Було так усе цікаво і захоплююче (місяць, сніг навколо, тиша, мороз і неймовірне почуття радості) – діти залишилися дуже задоволені.

Малюємо разом з дитиною

Юлія МІНІХ


N

1 (19) січень 2015

У Греції, на території якої виникло мистецтво, яке зараз називається Віфлеємською скринькою, ще в античні часи вигадали зобразити наш світ у вигляді скрині, прибравши спереду стінку і перегородивши її навпіл на два поверхи. Цей «театр» вперше спробував своєрідно розповісти людям про світобудову, про існування «неба» і «землі», про «божественне» і «земне». Пізніше, з приходом християнства у ньому почали розігрувати євангельську розповідь про народження Христа, про поклоніння йому пастухів і волхвів, які принесли дари Божественному немовляті, а також про жорстокого царя Ірода, який наказав убити всіх немовлят віком до двох років, вважаючи, що з-поміж них міг бути народжений Христос. Найдавніші серед збережених вертепних скриньок відносять до XVII століття. Вертеп за всі століття свого існування залишився майже незмінним: той самий сюжет і ті самі дійові особи, освячені Священним Писанням і Священним Переданням. Та сама багатоярусна конструкція сцени. Та сама техніка гри і водіння ляльок. Той самий текст, який без змін промовляють уже триста років і до якого увійшли слова й інтонації всіх мов, по землях яких прокотився вертеп. Український вертеп мав білоруський аналог під назвою «батлейка» від міста Вифлеєм (Bethlehem) і польську «шопку», що означає шалаш.

Як створити вертепний театр Слово «вертеп» — старослов’янське й означає «печера», тобто місце, де здійснилося народження Немовляти-Христа. Вертепом стали називати й скриньку, в якій відбувалася вистава. У горизонтальних дошках робили прорізи. В них пронизували стержні з фігурками, щоби ними керувати. Складалося враження, що фігурки самі рухаються полем. Розмір фігур — до 20-30 см, їх розфарбовували або одягали у паперовий або тканевий одяг. Той бік скриньки, який був обернений до глядачів, завішували матерією або закривали, як вікно ставнями.

Схема конструкції вертепної скриньки: А, В – верхня і нижня сцени; Б, Г – простір для руки ляльковода.

Верхній поверх було призначено для зображення Святого сімейства і сцени поклоніння волхвів і пастухів, для благовіщення ангела. Нижній поверх зображує покої царя Ірода, і на ньому грають основні за тривалістю і фабульним змістом сцени вертепу: діалоги Ірода з іншими персонажами. На малюнку показано принципову схему вертепу, що складається з двох ярусів, кожен з яких у свою чергу складається з двох відсіків: коробки сцени й вузького простору для руху руки ляльковода. Позначено щілини у підлозі сцени, по яких

ДОЗВІЛЛЯ

7

стор.

Подаруйте дітям радість Ляльковий вертеп власноруч

Одним із найбільш захоплюючих занять для дитини може стати створення домашнього театру! І не простого театру, а найгарнішого, найтаємничішого і найдавнішого – лялького вертепу. Діти завжди грають у маленькі вистави своїми ляльками – то вони їх кладуть спати, то розігрують сценки на різні теми. Тому створення власноруч лялькового театру разом з батьками буде одним із найцікавіших заходів у їхньому житті. У цій статті ми розповімо, як створити домашній театр власноруч на прикладі Різдвяного вертепу – старовинної народної традиції. Якщо ви зацікавитеся ляльковим вертепом, сміливо беріться до справи, шукайте, пробуйте різноманітні матеріали, вигадуйте, ну а текст п’єси можна знайти в Інтернеті. Запевняємо вас, що це заняття подарує вам, вашим домашнім або друзям чимало радісних і щасливих митей. рухаються ляльки, яких веде рука, що переміщується під підлогою. Вертеп можна зробити одноповерховим або двоповерховим, використовуючи для цього велику картонну коробку (наприклад упаковку від телевізора або якоїсь побутової техніки). Ляльки у цьому вертепі будуть невеликі, й виготовити їх нескладно. Як ми вже сказали, з боку глядачів, де немає стінки, можна зробити ставні, що відкриваються, або навісити ширму. Двоповерховий вертеп роблять схожим на церкву або палац, на обох поверхах вішають занавіски. У підлозі 1-го і 2-го поверхів роблять прорізи, щоби водити ляльок. Слід продумати маршрут ляльок і відповідно до нього робити прорізи. Як у справжньому театрі, потрібно зробити «задник» — декорацію і куліси. Задник сцени може бути будь-яким, важливо, щоби фігурки на його тлі було видно чітко, аби вони не «розпливалися». Що малювати на заднику: пейзаж, картинку або просто обклеїти кольоровим папером, тканиною або шпалерами — вирішуйте самі. Ляльки з’являтимуться з рухомих дверей або просто отворів. Двері повинні легко відчинятися, або можна повісити на дверні отвори легку тканину. В бокових стінах скриньки можна також зробити дверцята, куди лялька йтиме, ніби за лаштунки.

склеюванням слід вставити між деталями дротик. Об’ємні ляльки можна виготовити з будь-якого матеріалу: паперу, тканини, ниток, використовуючи викидний матеріал (коробочки, різноманітні нескляні флакони, в які легко можна вплавити або вкрутити стержень). Тут є де розгулятися найбурхливішій фантазії: багряна парча, золочений жорсткий папір для лат воїна, шматочки золотої тканини для одягу Ангела, льон або вовняна пряжа для волосся, пір’я для крил. Голови можна зробити із пап'є-маше, солоного тіста або просто набивши тканину ватою і намалювавши обличчя.

Переміщення ляльок Закон театру полягає в тому, що будьяке переміщення по сцені повинно бути мотивоване. Тому вам необхідно заздалегідь, перш ніж ви заходитеся пропилювати щілини у підлозі сцени, продумати всі переміщення ляльок і діалоги. Тим паче якщо врахувати, що вибудовані у лінію персонажі спілкуватися можуть лише з сусідами.

Ляльки-персонажі Ляльки вертепу мають дуже просту конструкцію: тіло ляльки насаджують на стержень-держак, тримаючи яку лялькар проводить ляльку по щілині вертепу. Персонажі вертепного театру можуть бути пласкими або об’ємними. Для пласкої ляльки потрібно намалювати 2 деталі, потім склеїти їх, ретельно об’єднавши і відрізавши зайве. Перед

Варіант конструкції щілин для пересування ляльок.

«Механістична» конструкція вертепу дуже статична. Щілина, випиляна дугою, частково знімає одноманітність руху ляльки, яка проходить ніби по всій площі сцени. Дві дуги, як робили в деяких старовинних вертепах, дають змогу ляльці про-

йти по дуже складних траєкторіях і навіть стати одна за одною, як на великій сцені. У деяких скриньках дугу доповнюють відводами до кутків і до центру, збільшуючи свободу дії ляльок. Але конструюючи вертепну скриньку, пам’ятайте, що щілини не можуть іти по замкненій лінії, і що більша їх загальна протяжність, то слабша підлога сцени. Ширина щілин та їх конфігурація повинні дозволяти вільний і плавний рух ляльок. Але водночас можна приховати щілину від глядацьких очей якоюсь хитрістю. Наприклад, оббити підлогу сцени на кшталт старовинних вертепників заячим хутром, від чого плавне ковзання ляльок стає воістину чарівним. Лялькар, маніпулюючи ляльками під підлогою сцени, спостерігає за ними, впритул наблизивши обличчя до задньої стінки вертепу з таємним отвором для його очей. Хтось, можливо, скаже, що створення такого лялькового театру – це велика праця. Так, це праця, але вона принесе дорослим і дітям велику радість! У такому театрі можна зіграти будь-яку казку, будь-яку сценку. Один раз зробивши такий театр, можна ставити з дітьми найрізноманітніші постановки, які діти із захватом показуватимуть бабусям, сусідам і своїм друзям. І, звісно ж, ви зможете поступово підготуватися до наступного Різдва, приготувавши Різдвяний вертеп – дійство, яке живе уже сотні років.

Грали його на свята від Різдва Христового до Водохреща у всьому християнському світі. Вертеп грали для себе і сусідів, переходячи з дому в дім, повторюючи гру з піснями і колядками. І дійство завжди віднаходило живий відгук як у дорослих, так і у дітей: уявіть собі, що ми зазираємо у віконце маленької хатинки – в глибині сцени люлька, схилені над нею Пресвята Богородиця і Святий Йосип, віслючок і віл зігрівають немовля диханням... Плавно, ніби за допомогою чарів, на авансцену випливає ангел і проголошує Радісну Звістку!.. Пастухи і волхви вклоняються Немовляті... Вогник свічки, що тремтить від завмерлого дихання глядачів; у нерівній тіні простенькі ляльки оживають – і стається диво! Ніхто вже не скаже, що це казка. Так було, саме так усе й було! Усе це тисячі і тисячі разів зображували, описували, оспівували усі християнські народи! Та все ж немає можливості втриматися і не почати будувати власноруч цю дивовижну картинку з відомими усім змалечку персонажами! Диво Різдвяного вертепу у безкінечному повторі і варіаціях одного і того ж знайомого і важливого дійства.

Добірка матеріалів Денис ПАВЛЕНКО

Приклад Різдвяного спектаклю, відео – http://rodkom.org/2015/6556.html

Шукайте нас в інтернеті: www.rodkom.org, facebook.com/pages/Родительский-комитет-Украины/179039148927094, vk.com/id177478232, odnoklassniki.ru/profile/540220841118


8

стор.

ДОМІВКА.

Сімейні читання

К

оли я був маленьким, у моєї сім’ї був телефон – один із перших в окрузі. Я добре пам’ятаю поліровану дубову скриню, прикріплену до стіни поряд зі сходами. Збоку від неї висіла блискуча слухавка. Я навіть пам’ятаю наш номер – 105. Я був замалий, щоби дістати до телефону, але часто зачаровано слухав, як говорила з ним мама. Якось вона навіть припідняла мене, щоби я поговорив з татом, який завжди був у від’їзді у справах. Чари! З часом я відкрив, що десь усередині чудового пристрою мешкала дивовижна істота – її звали «Довідкова Будьласка», і не було на світі такої речі, якої б вона не знала. Моя мама могла довідатися від неї який завгодно телефонний номер, а якщо наш годинник зупинявся, «Довідкова Будьласка» повідомляла нам точний час.

М

БАТЬКІВСЬКИЙ КО М І Т Е Т У К РА Ї Н И

ій перший особистий досвід спілкування з цим «джином зі слухавки» відбувся одного дня, коли мама пішла у гості до сусідів. Досліджуючи верстак у підвалі, я випадково вдарив по пальцю молотком. Біль був страшенний, але плакати не було чого, оскільки вдома все одно не було нікого, хто міг би мене пожаліти. Я ходив по дому, засунувши пульсуючий палець до рота, і нарешті опинився біля сходів. Телефон! Я хутко збігав до вітальні по маленьку табуретку і притягнув її на сходовий майданчик. Вилізши нагору, я зняв слухавку і притиснув її до вуха. – «Довідкову Будьласка», – сказав я у ріжок, який знаходився над моєю головою. Почулося одне чи два клацання, і тонкий чистий голос заговорив мені у вухо: – Довідкова. – Я вдарив па-алець... – завив я у телефон. Сльози тепер закрапали без зусиль, оскільки в мене з’явився слухач. – А хіба твоєї мами немає вдома? – прозвучало запитання. – Нікого немає вдома, тільки я, – я заревів. – У тебе тече кров? – Ні, – відповів я. – Я вдарив палець молотком, і він дуже болить. – Ти можеш відкрити ваш лідник? – запитала вона. Я відповів, що можу. – Тоді відколи маленький шматочок льоду і приклади його до свого пальця. Це вгамує біль. Лише обережно з ножем для колення льоду, – попередила вона мене. – І не плач, усе буде добре. Після цього випадку я телефонував «Довідковій Будьласка» з усіляких приводів. Я просив її допомогти мені з географією, і вона відповідала, де знаходиться Філадельфія і де Ориноко – таємнича річка, яку я збирався досліджувати, коли стану великий. Вона допомагала мені робити математику і сказала, що бурундук, якого я спіймав напередодні у парку, їстиме фрукти і горіхи. Потім померла Піті, наша канарка. Я зателефонував «Довідковій Будьласка» і повідомив їй цю трагічну звістку. Вона вислухала мене і сказала щось із того, що дорослі зазвичай кажуть, щоби заспокоїти дитину. Але я не втішився. Невже пташки так гарно співають і приносять радість у дім лише для того, щоби закінчити свої дні, як грудка пір’я на дні клітки? Вона, вочевидь, відчула мою глибоку тривогу і тому тихо сказала: – Поле, завжди пам’ятай, що існують також інші світи, в яких потрібно співати. Якимось чином мені стало краще.

І

ншим разом я знову зателефонував: – «Довідкову Будьласка!» – Довідкова, – відповів уже знайомий голос. – Як пишеться слово «фікус»? – запитав я. І якраз цієї миті моя сестра, яка якось нечестиво раділа від того, що всіляко мене лякала, стрибнула на мене зі сходів з диким криком баньші: «Йя-а-а-а-а-а-а-а!». Я впав з табуретки, вирвавши з телефонного апарата слухавку з корінням. Ми обоє неабияк перелякалися через те, що трапилося, – «Довідкова Будьласка» більше не озивалася, і я не був певен, що не завдав їй шкоди, поламавши телефон.

Реальна історія А за кілька хвилин по тому у наші двері постукав якийсь чоловік. – Я телефонний майстер, – сказав він нам із сестрою. – Я працював на вашій вулиці, коли оператор повідомила мені, що за цим номером можуть бути якісь проблеми. Тут він помітив телефонну слухавку у мене в руках. – Що трапилося? Я розповів йому усе. – Ну нічого, ми полагодимо це за кілька хвилин. Він розкрив корпус телефона, явивши світові мішанину з проводів і котушок, і трохи пововтузився зі шнуром від слухавки, прикручуючи його викруткою. Потім він кілька разів посмикав за важіль і заговорив у слухавку: – Привіт, це Піт. На 105 номері усе гаразд. Хлопчака налякала сестричка, і він висмикнув шнур з коробки. Він поклав слухавку, усміхнувся, потиснув мені руку і вийшов за двері.

У

се це відбувалося у маленькому містечку у північно-західній частині Тихоокеанського узбережжя. Пізніше, коли мені минуло дев’ять років, ми переїхали до Бостона – через всю країну. Я дуже сумував за своїм другом. Але «Довідкова Будьласка» належала тій старій дерев’яній скрині у моєму колишньому домі, і мені чомусь ніколи не спадало на думку спробувати зателефонувати їй за допомогою високого блискучого телефона, який стояв на столику в холі. Тим часом я виріс і став підлітком, але спогади про ті дитячі розмови ніколи не залишали мене. Часто у моменти сумнівів або нерозуміння я викликав у собі те відчуття безтурботного спокою, яке у мене було тоді, коли

я знав, що будь-якої миті можу зателефонувати «Довідковій Будьласка» й отримати правильну відповідь. Тепер я оцінив, наскільки доброю, терплячою і чуйною вона повинна була бути, щоби витрачати свій час на маленького хлопчика. Кілька років по тому я вирушив на Захід у коледж і мій літак дорогою зупинився у Сіетлі. У мене було близько півгодини між рейсами. Хвилин п’ятнадцять я проговорив телефоном із сестрою, яка мешкала тепер у цьому місті й помітно пом’якшилась завдяки заміжжю і материнству. А потім машинально, не задумуючись, що це я таке роблю, я набрав номер оператора в моєму рідному місті й попросив: – Довідкову, будь ласка. Надзвичайно, але я почув тонкий чистий голос, який так добре знав: – Довідкова.

Я не планував нічого такого, але раптом запитав: – Як пишеться слово «фікус»? Настала тривала мовчанка, а потім пролунала м’яка відповідь: – Я гадаю, твій палець уже зовсім загоївся? Я засміявся. – То це справді ви? – сказав я. – Якби ви тільки знали, як багато ви важили для мене увесь цей час! – А чи знаєш ти, – запитала вона у відповідь, – як багато твої дзвінки важили для мене? Я дуже чекала їх, адже у мене ніколи не було власних дітей. Так по-дурному, чи не так? Мені це зовсім не здалося дурним, але я чомусь нічого їй не відповів. Замість цього я розповів, як часто я думав про неї усі ці роки, і запитав, чи можу я зателефонувати їй знову, коли приїду в гості до сестри, закінчивши семестр. – Звісно, телефонуй, – сказала вона. – Просто попроси покликати Саллі. – До побачення, Саллі! – (Мені було так дивно, що у «Довідкової Будьласка» є ім’я…) – Якщо я знайду ще якогось бурундука, то неодмінно скажу йому, щоби він їв фрукти і горіхи… – Так, звісно, – відповіла вона. – І я досі чекаю, коли ти поїдеш досліджувати Ориноко… Щасливої дороги! Лише три місяці потому я знову потрапив у Сіетл. Інший голос відповів: – Довідкова. Я попросив Саллі. – Ви її друг? – запитали мене. – Так, дуже старий друг, – запевнив я дівчину. – Мені дуже шкода говорити вам це, – сказала вона. – Останні кілька років Саллі працювала на півставки, оскільки була хвора. Вона померла п’ять тижнів тому. Я вже збирався покласти слухавку, але вона раптом запитала: – Зачекайте, ви часом не Пол? – Так. – Ви знаєте, Саллі залишила вам повідомлення – записку, на той випадок, якщо ви зателефонуєте. Я зараз вам її зачитаю. Я вже майже знав, що почую. У записці було: «Скажіть йому, що я досі впевнена – існують й інші світи, в яких потрібно співати. Він зрозуміє, що я мала на увазі». Я подякував дівчині і поклав слухавку. Я знав, що мала на увазі Саллі.

Пол ВІЛЛАРД Переклала з англійської Ліка ЛУНЕВА Малюнки Ю. Кондратьєва


N

Сімейні історії. СВІТ СІМ’Ї

1 (19) січень 2015

«Я – погана матір, – ревіла мені у слухавку знайома, яка років сім намагалася завагітніти і, нарешті, народила довгоочікуваного сина. – Я думала, що візьму його на руки – і розтану від любові! Потім покладу в люлечку, і він дивитиметься на мене й усміхатиметься. Поїсть – і спати. Потім – знов усміхатися. Ми з чоловіком милуватимемося ним, а він – нами… А все не так! Все шкереберть! Ми ж стільки прочитали, так добре підготувалися! Все повинно було бути ідеально!.. А він репетує, я не знаю, що з ним робити! Я його боюся!». А от я – так! Я – матір! У мене такі чудові діти! І хоч їх троє, вони спокійні і милі. На фотографіях в інтернеті… І, судячи з фото, у квартирі у мене завжди прибрано. Взагалі, – я все встигаю. І все у мене ідеально.

Ідеальна вагітність Так само, як і моя подруга, я ще до весілля була певна, що все у мене буде радісно і натхненно. Першого ж місяця після вінчання – дві омріяні смужки і незабаром зустріч з лікарем. Сувора жінка у білому халаті назвала мене не «молодою матусею», як я очікувала, а «першонароджуюча старонароджуюча». Мені було 28 років. Вочевидь, вираз мого обличчя їй при цьому не сподобався, тому що мені одразу видали направлення на УЗД: «Ідіть, подивіться, хто там. А то народжують… без рук, без голови… А так – зробите аборт…» Наявність чи відсутність голови у дитини стало моїм головним жахом упродовж усієї вагітності. Потім – загроза викидня і нав’язлива ідея якомога швидше народити, щоби можна було як завгодно падати і з задоволенням розуміти, що тепер нічого страшного вже не трапиться. Далі – токсикоз і постійна нудота. А ще мені казали, що моя дитина недорозвинена, тому що її розміри у животі не відповідають людським нормам. Коли я намагалася звернути увагу світил медицини на мої власні габарити, які не значно перевищують півтора метра у висоту (якщо це взагалі можна назвати висотою), вони пильно дивилися на мене поверх окулярів, чухали потилиці і глибокодумно говорили: «Більше слід було їсти моркву. А дитина ваша все одно недорозвинена. Будемо вирощувати».

Якщо чесно, лікарі і після пологів ще довго не хотіли змиритися з Вариною (а народилась у нас дівчинка Варя) мініатюрністю. Коли їй було два роки, нас направили до ендокринолога – розбиратися зі зростом. Ендокринологом виявилася жінка на півголови нижча, ніж я, що для мене з моїм «півтораметром» – рідкісне щастя (упродовж усього прийому я усміхалася і насолоджувалася можливістю бодай раз у житті поглянути на дорослу людина згори). «Матусю, ви що – не бачите, яка вона у вас маленька! – кричала на мене крихітка-ендокринолог. – У неї ж закрилися чакри зросту! Чакри! Закрилися! Розумієте?! Потрібно відкрити!!! Терміново відкрити чакри!». «Пробачте за нескромне запитання: а у вас як із чакрами зросту справи?» – не витримала я цю маячню. «У мене все чудово!» – гордо закинувши голівку, вимовила ендокринолог.

Від гормонів, які хотіли прописати моїй Варі, я відмовилась, і лікар відправила нас додому, ображена таким легковажним ставленням до чакр. Словом, під час вагітності мені всіляко намагалися розгодувати плід, чимось кололи і при цьому повторювали: «Нормальна дитина повинна народитися більше трьох кіло». Потім міряли мене якимись лінійками для вагітних і циркулями й ухвалили: «Вам більше трьох кіло народжувати не можна. У вас дуже вузький таз». А я сиділа довгими вечорами і все думала: «Як би так постаратися, щоб і більше трьох кіло, і менше». Але ось і народилася наша Варочка. Вага 2460, зріст 48 см. У дев’ять місяців. Після «розгодування». Коли мені поклали її на живіт, мене охопили змішані почуття. Кіно, реклама і картинки в книжках переконали мене, що діти народ-

лікар. Я розповіла їй про те, що у мене немає молока, тому що не б’є фонтан. Вона поглянула поверх окулярів на мої груди п’ятого розміру, які вже пішли «кутами» і «каменями», і наказала: «До стіни!». Я втиснулася в бетон, а педіатр почала зціджувати своїми натрудженими ручищами так, що фонтан забив не тільки у мене з грудей, а й з очей – у вигляді іскор. «Годувати груддю чітко за режимом! Інакше буде розлад травлення! Кожні три години по 10 хвилин!». Варочка кричала цілими днями, а я героїчно трималась, боючись розладу травлення, дивилася на годинник і чекала заповітні три години. Потім десять хвилин – і все! Врешті-решт молоко зникло і ми перейшли на суміш. У Варі почалися закрепи… Раніше я думала, що щастя материнства – це як на картині Боттічеллі

к Я ула б я

ідеальною матір’ю жуються пухкенькими, біленькими і з ніжним свідомим поглядом, зверненим на щасливу матір. Але замість білого з рожевим моя дівчинка переливалась усіма відтінками синього. Рученята в неї були, як вишневі гілочки, а блакитного відтінку ніжки більше нагадували жаб’ячі лапки. У голові в мене крутилося: «В ніч цариця народила…» і т.д. Чоловік був розчулений до сліз, але також не чекав, що довгождані немовлята мають такий вигляд. Мене відвезли в палату і принесли Варю на годування всю в пелюшках – коли я її розгорнула, то волосся у мене на голові заворушилося від жаху. Вуха у моєї дівчинки згорнулися у трубочку. Зайшовши, лікар заспокоїла: «Запеленали неакуратно, підчепили вушка, от вони й згорнулися. Ти не плач, ти їх краще розгладь. Ось так…» І я розгладжувала ці синенькі і тонкі, як крильця метелика, вушка… За два дні мені сказали, що у мене немає молока, тому що у нормальних матерів-годувальниць воно повинно бризкати на метр фонтаном, і сунули Варварі пляшку. Я пробула в пологовому будинку понад тиждень. Мене виписали б значно раніше, але я сама просила відтермінувати страшну дату, боялася опинитися з Варею наодинці. Я була певна, що занапащу нашу маленьку крихітку.

Ідеальні батьки Ми вдома. І я опанувала себе і вирішила, що тепер у нас все буде ідеально! Дякувати Богові, чоловіку дали місяць відпустки...

Перший візит дільничного педіатра. «Чим годуємо?» – суворо запитала

«Мадонна з немовлям». Але виявилося, щастя – коли дитина покакала.

Коліки… Вони починалися завжди о 5 годині вечора… У стіну стукали сусіди, надворі зупинялися перехожі, а я телефонувала чоловікові на роботу і ридала у слухавку, що наша донька вмирає. Перші кілька місяців ми займалися практично лише чотирма справами: ставили Варі клізми і газовідводні трубочки, заколисували і все кип’ятили. Навіть не пригадаю зараз, що ми їли і чи їли взагалі. Ми могли її заколисувати по сорок хвилин, тому що в наших книжках було написано, що саме у цей час дитина повинна спати. І ми з усіх сил трусили Варю, яка кричала. Коли ж вона засинала після тривалого трясіння, за книжкою все наставав час її будити, і я робила це без тіні сумніву. Окрім гойдання і «стовпа» ми її на руки не брали, тому лікар сказала, що це «не педагогічно». Годувала я (з пляшечки) строго за годинами, вказаними у моїй «біблії». Написано, що малюк їсть о 2 ночі – я ставила будильник, а раптом не прокинеться? О 7 ранку – також будильник. Я кип’ятила все, тому що будь-який мікроб міг убити мою крихітку. Пляшки, соски – саме собою. Але ще й ложки, тарілки, іграшки і все, що якимось чином могло до неї торкнутися. Коли Варі минуло місяців сім, дільнична медсестра, дізнавшись про це, сказала, що у мене шизофренія, і запропонувала попити заспокійливого. До пологів я була певна, що стежитиму за собою, і всі милуватимуться нами із Варочкою, коли ми такі гарні виходи-

9

стор.

тимемо на прогулянку. Двічі я забувала одягнути на себе спідницю і помічала це уже в ліфті. Але зате я навчилася спати у будь-якому місці, у будь-який час і в будьякій позі.

Моє неідеальне щастя Під час і після моєї «ідеальної» вагітності я ще нічого не знала і всього боялася, і, як зрозуміла пізніше, ми з чоловіком помилилися всюди, де тільки можна було. Перша дитина, вона – бідолашна, навіть якщо бажана, довгождана й улюблена. Не завжди, звісно (є щасливці, у яких мами – це природжені матері), але часто. Плід любові, він водночас – жертва помилок, незнання й віслючої впертості. І наших фантазій. А завжди виходить по-іншому, і ми лякаємося і не знаємо, що робити. Я вийшла на роботу, коли Варі був рік. Ми тоді переїхали, і я вручила її під нагляд моєї мами. Я думала, що жодна самодостатня жінка не може повністю присвятити себе пелюшкам, каструлям і «сірості» побуту. Це нудно і не гламурно. Я відчула, що таке бути матір’ю, лише коли народилася наша друга дочка, Софійка. Виявляється, материнський інстинкт не завжди народжується разом із первістком. Навіть якщо ми його сильно любимо. Ні, я не стверджую, що я стала ідеальною мамою. Навряд чи це колись станеться. Просто коли я приїхала з пологового будинку з Софійкою і нам назустріч вибігла щаслива Варя, я раптом зрозуміла, що більше мені нічого не потрібно. Ось воно, моє щастя, – все тут! Мої дівчатка, кольки, які мене більше не лякали, і нічні годування, шмарклі, сльози, усмішки – це те, заради чого я хочу жити. І в ту мить я найбільше боялася не народити ще. Адже щастя не буває багато. Пізніше у нас з’явиться ще наша Даринка. Ми вже знали, що складнощі не такі страшні і вони минуть. А залишаться любов, тепло і щастя. І що не потрібно чекати, що буде як у книжці. Так не буде ніколи. І це нормально. Ми не вибудовували жодних схем, а просто отримували задоволення. Звісно, всяке бувало. Було важко. Іноді – дуже важко. Але головне – знати, що всі труднощі тимчасові. Так неодмінно буде і з моєю подругою. Це з усіма трапляється. Їй просто потрібно трохи поспати. Хоча з маленькими дітьми це часто проблематично. Але і це минеться. І ще. Я їй цього не сказала, але, знаєте, я – хитра і підступна!

У нас не ідеально. У нас таке саме божевілля, просто ми до нього вже звикли. Не можна все встигнути, можна на щось не звертати увагу. І я ніколи не викладу фото неприбраної квартири, а в цьому стані вона перебуває майже завжди. А поки я спілкуюся у мережах, у мене може тричі згоріти каша, але я про це також ніколи не напишу. Діти мої спокійні і не заважають лише тому, що ми зараз граємо в облогу фортеці і я зачинилася в кімнаті. І ще десь годину фортеця на капітулює. А потім я вийду, заволаю, розставлю їх по кутках за безлад і почну прибирати. Але про безлад я також ніколи не розповім. Адже я – «ця?-так!-матір!». І взагалі… Троє – це не одна. Із ними значно простіше, ніж з першою. Правда!

Олена КУЧЕРЕНКО

Шукайте нас в інтернеті: www.rodkom.org, facebook.com/pages/Родительский-комитет-Украины/179039148927094, vk.com/id177478232, odnoklassniki.ru/profile/540220841118


10 стор.

БАТЬКІВСЬКИЙ КО М І Т Е Т У К РА Ї Н И

ЛІКАР НЕХВОРІЙКО

– Зараз дуже модно направляти Наприкінці 70-х – на початку 80-х рр. визначити стать дитини під вагітних на УЗД, зокрема на мачас ультразвукового дослідження (УЗД) можна було лише за велилих термінах. На Вашу думку, це ким «блатом». Це здавалося вершиною наукового прогресу: поглянеобхідно? неш на екран – і побачиш своє ще ненароджене немовля. Тепер такі – Я почну трохи здалеку. Певний обстеження стали доступними, однак і тут виявилися свої підводні час в Америці була широко поширена камені. Шведські вчені, наприклад, встановили, що УЗ-сканування практика проведення УЗД вагітних. Але може спричинити пошкодження мозку ненароджених дітей. Крім останнім часом такі огляди суттєво скоцього, дедалі частіше висловлюють думку, що УЗД для вагітних – це ротилися. Тепер в Америці за страхуодин із методів «планування сім’ї»: за підозри на патологію лікарі ванням оплачують лише один візит до рекомендують жінці позбутися дитини. А часом бачать патологію налікаря-ультрасонографіста. Якщо жінка віть там, де її і сліду немає... хоче ще раз пройти УЗД, вона оплачує Про це та про інші проблеми наше інтерв’ю з лікарем-ультрасоноце додатково. Знизився в американців графістом Наталією ДОВГАНСЬКОЮ. й ентузіазм щодо обстежень на ранніх термінах. Якщо досі УЗД в США нерідко проводили саме на ранніх термінах вагітності, то тепер після жвавих суперечок американські медики дійшли згоди у тому, що в кожному конкретному випадку термін повинен визначати лікаргінеколог. Звісно, є випадки, коли УЗД доцільно робити на самому початку вагітності. Наприклад, коли є підозра на позаматкову вагітність. Але вкрай небажано у ранні терміни проводити доплерографію, оскільки при цьому можуть постраждати і зародок, і плацента. – Чому? – За безперервного сканування однієї зони упродовж однієї хвилини температура може підвищитися на 1–5 градусів. А залежно від щільності тканин при нагріванні на понад п’ять градусів, коли доплерографія триває довше однієї хвилини, можуть трапитися незворотні зміни ніжних тканин головного мозку і судин. – Наскільки можна довіряти даним УЗД? Я ...сучасне суспільство по­ знаю декілька випадвин­ но стати більш милосердків, коли УЗД показуним. Не слід ставитися до навало патологію плода, родження потомства, як до а діти, тим не менш, народжувалися цілком вирощування племінних коздорові. рів, які повинні бути однако– Справді, таке часом вого зросту і ваги, давати добуває. Мої колеги навіть брий надій молока або гарне говорять про тенденцію м’ясо”. завищення передбачуваної патології деякими лікарями, які роблять висновки, ґрунту- захисні функції. Так ючись на усереднених параметрах роз- уже він влаштований, мірів плода і не володіють загальною що якщо навіть жінка картиною розвитку. Так, ми далеко не у перші місяці не підзавжди можемо подивитися на батька озрює про свою вагітність і, відповідно, це чимале навантаження на жіночий майбутньої дитини, але ж його генотип не вживає застережних заходів, це не організм, – таким мамам усе одно вдатакож впливає на формування плода. означає, що вона не виносить дитину валося успішно виносити плід. Та й кожний плід розвивається по- або вона обов’язково народиться з па– Виявивши на УЗД якусь паторізному, не обов’язково у повній від- тологією. Хоча, звісно, я раджу кожній логію, лікарі часто рекомендують повідності до стандартних показників. жінці готувати себе до материнства за- жінці зробити аборт. Як Ви до цього Тому лікар повинен володіти великим здалегідь. Краще з дитячих років під- ставитеся? – У моїй практиці був такий випадок. досвідом, інакше своїми передчасними тримувати своє здоров’я на такому рівЖінка перенесла на початку вагітності висновками він може нашкодити жінці. ні, щоби потомство було здоровим. Адже часом жінка виходить з кабінету – Можливо, моє запитання ви- грип, і лікар одразу запропонував їй УЗД в дуже пригніченому стані. Їй, на- дасться Вам дивним, але все-таки я зробити аборт, сказавши, що дитина приклад, сказали, що розвиток плода його поставлю. Наскільки я знаю, Ви може народитися ненормальною або не відповідає терміну. Хоча насправді у людина віруюча. Відповідно, до Вас хворою. Але жінка вирішила все-таки неї потім може народитися цілком нор- потягнулися такі самі пацієнтки. Ві- порадитися з іншими фахівцями. Гінемальна дитина. сті, як кажуть, не лежать на місті. Так колог нашої поліклініки відправив її на – Наскільки я знаю, гінекологи за- ось, чи помічаєте Ви якісь відміннос- УЗД. І справді, під час першого огляду звичай радять перервати вагітність, ті у розвитку плода у віруючих жінок плідне яйце було занадто велике, але якщо жінка перенесла на ранніх тер- і в тих, які в Бога не вірять і не ходять відповідне до розмірів ембріона. Так може бути при завмерлій вагітності, мінах грип або приймала якісь ліки. до церкви? – Почнімо з того, що у віруючих жі- коли плідне яйце росте, а зародок – ні. Як Ви до цього ставитесь? – Так, справді, таке зараз не рідкість. нок, як правило, буває лише один чо- Однак нам із колегами вдалося переМене дивує та легкість, з якою роблять ловік – той, за кого вона вийшла заміж. конати жінку не робити аборт. Адже такі пропозиції. Особливо якщо враху- Це оберігає її від безлічі інфекцій, а якщо захворювання плода на ранньому вати, що аборти, навіть виконані бездо- зародок – від атаки з боку чужорідних терміні таке складне, що плід нежиттєзганно, все одно підривають і без того бактерій. У перші місяці розвитку пло- датний, справа все одно завершиться хитке здоров’я наших жінок. Причому да це особливо важливо. Ну і звісно, ві- абортом. Лише самовільним, тобто виреальних причин наполягати на абор- руюча жінка ніколи не випиватиме під киднем, і їй не потрібно буде брати гріх ті в таких випадках зазвичай немає! Це час вагітності. Ні вона, ані її чоловік не на душу. – А коли дитина без головного мозпросто перестраховування. Ультразву- палять, та й атмосфера в таких сім’ях кові дослідження нерідко показують, частіше значно спокійніша. Мені дово- ку? Такий діагноз також зараз ставщо занепокоєння гінекологів – безпід- дилося обстежувати віруючих жінок, які лять якось підозріло часто. – Плід без головного мозку нежитставні: плід розвивається нормально, виношували сьому чи восьму дитину, і у жіночого організму доволі сильні хоча вагітності були одна за одною – а тєздатний. Якщо діагноз поставили

ДІТИ –

не племінні бички

правильно – станеться викидень. Але я хочу все-таки дорозповісти про ту жінку... Коли вона знову з’явилася у мене в кабінеті через два тижні, у неї всі показники вирівнялися і відповідали термінові вагітності. Дуже ймовірно, що надмірна величина плідного яйця виявилася захисною реакцією організму на перенесену інфекцію, а коли небезпека минула, стан нормалізувався. Взагалі слід зазначити, що багато таких відхилень у розвитку плода, що зустрічаються у першому триместрі вагітності, мають дуже складний захисний характер. А гінекологи не завжди мають терпіння дочекатися нормального, природного розвитку подій і нерідко пропонують жінкам міні-аборти. Причому в багатьох випадках це буває саме через недостовірні дані УЗД! Жінка може бути цілком здорова, жодних патологічних ознак перебігу вагітності у неї немає, а їй пропонують зробити аборт лише тому, що під час ультразвукового дослідження якісь параметри не відповідали нормі. По-моєму, це геть неправильно! Жоден лікар не може дати жінці стовідсоткову гарантію, що її плід несумісний із життям. Розвиток дитини, особливо на ранніх термінах, є великою таємницею. З другого боку, я знаю чимало випадків, коли жінки, у яких справді була патологія плода, все одно наважувалися народжувати дитину з відхиленнями від норми. І такі діти, за сучасних можливостей медицини, не лише виживали, а й приносили у сім’ю радість. У наш час, час технічного прогресу, людина не зазнає таких великих фізичних навантажень, як у минулому, коли вона орала землю плугом або змушена була спокійно, без задишки пройти пішки двадцять верст. Тому сучасне суспільство повинно стати більш милосердним. Не слід ставитися до народження потомства, як до вирощування племінних корів, які повинні бути однакового зросту і ваги, давати добрий надій молока або гарне м’ясо. Жоден лікар не може побачити під час УЗД душевні якості дитини. А може, саме ця, не зовсім здорова дитина стане для батьків відрадою і втіхою? Практика показує, що багато хворих дітей, оточених змалечку любов’ю і турботою дорослих, бувають цілком життєздатні, виростають добрими, гарними людьми і відданими, законослухняними громадянами. Тим паче, що часом аномалії, за яких жінці можуть порадити зробити аборт, вельми незначні і цілком можуть бути усунені після народження дитини. – Наприклад? – Наприклад, заяча губа, вовча паща або усілякі аномалії розвитку і будови сечостатевої, серцево-судинної та інших систем та органів. Такі аномалії цілком успішно оперують лікарі-фахівці. Але навіть якщо у дитини є каліцтва, які не усуваються шляхом операції, скажімо, відсутність фаланг пальців... Невже через це її потрібно вбити? Мені здається, ми не повинні забувати про те, що мета життя людини на Землі – це спасіння душі. І люди, які хочуть спастися, не повинні здійснювати душогубства. Адже Бог для чогось дарував хворій дитині життя, а ми в гонитві за примарним щастям намагаємося його забрати, не хочемо понести свій хрест. Але хто знає? Може, матір виявиться з такою дитиною значно щасливішою, ніж з іншою, в якої буде залізне здоров’я, але так само залізне, холодне серце.

Бесіду вела Тетяна ШИШОВА


N

1 (19) січень 2015

КАЛЕЙДОСКОП

11

стор.

Шестеро дітей

і жодної машини

Емілі Фінч проїжджає на велосипеді близько 32 км на день по всьому місту, щоби відвезти своїх шістьох дітей до школи і в дитячий садок. Здійснення мрії про сімейний велосипед, яка реалізувалася у своєрідну ранкову зарядку, коштувало їй у перший тиждень втрати 12 кілограмів ваги. Адже загальне навантаження її веломобіля становить 254 кг. Незважаючи на це і попри неоднозначне ставлення людей довкола, Емілі почувається щасливою після щоденної прогулянки зі своїми дітьми ось уже впродовж не одного року. Щоправда, останнім часом їй дедалі більше допомагає син, який має власні педалі на сімейному транспорті. Цікаво, що Емілі обрала такий спосіб життя не з фінансових причин. Її чоловік – невролог у місцевій лікарні і заробляє достатньо коштів для утримання сім’ї.

За матеріалами сайту http://www.stiridecluj.ro/ Фото Jonathan Maus

Британський студент створив надувний інкубатор для новонароджених Кувези для недоношених дітей допомагають лікарям виходжувати малюків, які зазвичай дуже кволі, однак ціна таких «інкубаторів» доволі висока. А студент одного з університетів Англії створив бюджетний варіант кувеза для країн, що розвиваються. Сучасний кувез для догляду за недоношеними немовлятами – це технічно доволі складний апарат, оскільки він повинен безвідмовно виконувати одразу декілька функцій: підтримувати задану температуру повітря і його вологість всередині камери для новонародженого, мати здатність моніторити стан дитини і можливість сигналізації про порушення стану і збої у системі тощо. А випускник університету в англійському місті Лафборо зміг самотужки розробити свій варіант такого кувеза, який від промислових моделей відрізняється лише ціною. Юний винахідник Джеймс Робертс стверджує, що ціна його моделі інкуба-

тора майже у 100 разів менша, ніж ціна кувезів, якими оснащено всі сучасні пологові будинки. Його модель складається з надувних частин, які без повітря перетворюються на плоскі деталі, що полегшує їхнє транспортування. Під час збирання такого інкубатора не потрібен насос – усі частини можна легко надути. Керування здійснюється в автоматичному режимі за допомогою простого комп’ютера Ардуїно, причому передбачено можливість електропостачання інкубатора від автомобільного акумулятора упродовж понад 24 годин.

Це відбувалося на початку 70-х. Професор психології і права Стенфордського університету Девід Росенхан (David Rosenhan) провів цікавий експеримент. Він дібрав вісьмох цілком нормальних за всіма параметрами осіб: трьох психологів, психіатра, педіатра, художника, домогосподиню й аспіранта. Всі вони звернулися до психіатричної клініки як люди, яких «непокоїть їхнє психічне здоров’я». Усіх їх лікарі визнали душевнохворими. Всі вони були направлені до клінік. Одразу після госпіталізації вони казали лікарям, що почуваються чудово і жодних голосів більше не чують. Вони перебували на лікуванні від 7 до 52 днів і поводилися, як нормальні люди. За результатами лікування сімом було поставлено діагноз «шизофренія», одному — «маніакально-депресивний психоз». Після виписки з клініки їхній стан було описано лікарями як «поліпшений», «у стадії ремісії»,

http://www.health-ua.org/news/18625.html

а б ж у р д а н ж и Д и во в

хлопчика з альпійськими бабаками Історія незвичайної дружби австрійського хлопчика Маттео Вальха (Matteo Walch) з альпійськими бабаками розпочалася 2008 року, коли чотирирічний малюк разом зі своєю сім’єю вперше відвідав район найвищої гори Австрії, Гросглоккнер, що у Національному парку «Високий Таверн». Альпійські бабаки – доволі великі тварини, довжина яких становить близько 50 см, а вага коливається від 8 кг у зимовий період до 3 кг у весняні місяці. Бабаки за своєю природою схильні до лякливості й уникають контактів з людьми, але зустрівши Маттео, вони зробили виняток – група тварин прийняла його зі щирим серцем, виявляючи до нього лише довіру і ніжну дружбу. Матір хлопчика, вчителька математики і фотограф-аматор з Інсбрука, розповідає, що у найпершу ж зустріч чотири кумедні альпійські гризуни без страху наблизилися до Маттео і заходилися виявляти свою приязнь, стрибаючи на нього і радіючи йому, ніби старому другові. Малюк також радів і голосно сміявся. Сам Маттео ніколи не шукає зустрічі зі своїми маленькими товаришами. Йому достатньо вийти на просторі альпійські луки національного парку «Високий Таверн», і за хвилинку місцеві бабаки збираються біля його ніг. Він з легкістю грається, гладить і годує з рук пухнастих друзів, що зібралися довкола нього. Він навіть вітає їх ніс у ніс і дозволяє залізти собі на коліна. За словами мами Маттео, Мікаели, він любить цих тварин і відчуває, як саме слід поводитися з кожним із них. Альпійські бабаки у свою чергу знають, що маленька людина приходить до них з добром і в жодному разі не нашкодить їм, і відповідають йому найтеплішим ставленням. Мікаела Вальх від самого початку фотографує унікальну дружбу між Маттео і бабаками. Вона годинами може спостерігати за їхнім спілкуванням, насолоджуючись природною поведінкою звірят і людини у гармонії з навколишнім середовищем. На її роботах видно, що Маттео та його приятелям дуже затишно у компанії разом.

http://news.nur.kz/246383.html

Химери психології але жоден із лікарів не вважав, що вони одужали. Ніхто з лікарів не здогадався, що вони цілком здорові. Після опублікування результатів експерименту всі психіатричні клініки піддали їх сумніву, заявивши, що такі грубі помилки неможливі. Професор Росенхан запропонував повторити експеримент, заявивши, що направить до них іще певну кількість вдаваних хворих. Клініки дуже ретельно діагностували наступних 193 пацієнтів і 41 з них поставили діагноз «псевдохворий». Насправді професор НЕ ВІДПРАВЛЯВ ДО КЛІНІК ЖОДНОЇ ЛЮДИНИ!

http://votkak.net

Шукайте нас в інтернеті: www.rodkom.org, facebook.com/pages/Родительский-комитет-Украины/179039148927094, vk.com/id177478232, odnoklassniki.ru/profile/540220841118


12

стор.

БАТЬКІВСЬКИЙ КО М І Т Е Т У К РА Ї Н И

ЗІ СВІТУ ПО НИТЦІ

У

Мендельсона, видатного, усім відомого німецького композитора, був дідусь – Мозес Мендельсон. Мозес Мендельсон був, м’яко кажучи, непривабливим. Ба більше, він був невеликий на зріст, а на спині височів потворний горб. Якось Мозес Мендельсон приїхав у гості до купця, а у купця була чарівна дочка Фрумтьє. Юний Мозес був зачарований. Але дівчина на нього навіть не могла дивитися, поспішала залишити кімнату, щойно він заходив, настільки він був їй огидний. Він не зміг із нею заговорити упродовж усього вечора. Настав час від’їжджати. Мозес розумів, що його серце назавжди належить тільки їй. Біль розлуки додав йому хоробрості, і Мозес зайшов до неї в кімнату, аби сказати бодай кілька слів на прощання. Вихованість і сором’язливість дівчини не дозволили їй вигнати непроханого гостя. Але розмовляти з ним вона відмовлялася, вона навіть не могла підвести на нього свої прекрасні очі, настільки він був потворний і неприємний. Врешті-решт, практично втративши надію на відпо-

відь, Мозес запитав: «Мила Фрумтьє, чи вірите ви, що шлюби освячують на Небесах?». – Вірю, – зізналася Фрумтьє не дивлячись на нього. – А ви? – Звісно, вірю, – відповів Мозес. – Чи знаєте ви, що бувають такі випадки, коли хлопчикові показують, із якою дівчинкою йому належить одружитися? Мені також показали мою майбутню наречену, а Господь виніс вирок: «Знай, що твоя дружина буде горбатою». Тоді я вигукнув: «Благаю, Господи, ні!!! Горбата жінка – це так тяжко для неї! Прошу Тебе, Боже, віддай горб мені, нехай я буду горбатий і потворний, а вона нехай буде красунею!». Фрумтьє вперше підвела на нього свої прекрасні очі, і десь у глибині її душі сколихнувся туманний спомин. Вона протягнула Мозесові руку, а пізніше стала йому люблячою і вірною дружиною. Хочете – вірте, хочете – ні!

Мал. Ксенії Лебедєвої

и м а В ус твл яти не мо

Альберт Ейнштейн якось влаштував велике лекційне турне Сполученими Штатами. Його водій під час усіх лекцій мав звичку сидіти у кінці зали. Трохи згодом водій сказав Ейн­ штейнові, що чув його лекцію вже стільки разів, що сам зміг би прочитати її.

Сестричці 2 роки, мені – 15. Відпросилася надвір, по калюжах побігати. Я дозволив, лише, кажу, чобітки резинові взуй. За якийсь час пішов її перевірити й отетерів – вона по пояс у воді йде по величезній калюжі. Я, звісно, в крик, а вона відповідає: «Але ж я в чобітках!». Я одразу ж сваритися припинив, адже сам їй дозволив, а глибину, на яку заходити можна, не уточнив. Дівчинка роздивляється вагітну жінку. – Що це у вас? – вказує пальчиком на живіт. – Це моя дитинка! – усміхається майбутня мама. – А ви її любите? – Звісно, дуже люблю! – Тоді навіщо ж ви її з’їли?! Дочка, 2 роки з хвостиком, впустила блюдце. Воно розбилося. Дівчинка засмутилася, сидить і плаче. Приходить тато: – Донечко, чому ти плачеш? – Б’юце бах. – Та як же так трапилося? – співчутливо запитує тато. – Та, ось так, – дочка бере друге блюдце і впускає його на підлогу. – Розкажи про своє дитинство. – Ну, спочатку дитячий садок, потім до школи пішов, у футбол грав, по літніх таборах їздив… – А потім? – А потім..., а потім мені купили комп’ютер.

М іж Щоб газета завжди була цікавою! Запрошуємо вас, наші любі читачі, до співпраці! – Які теми для вас – батьків і педагогів – сьогодні актуальні; – які проблеми необхідно, на вашу думку, розглянути на сторінках нашої батьківської газети. Ставте свої запитання, ми попросимо спеціалістів дати на них компетентні відповіді. Надсилайте свої статті, найцікавіші з них буде нагороджено призами. Постійні автори зможуть отримати посвідчення кореспондента газети «Батьківський комітет України». Надсилайте ваші листи на електронну або поштову адресу редакції.

Сказав – зробив. На наступній лекції Ейнштейн і водій помінялися місцями: водій у професорському костюмі пішов до кафедри, а Ейнштейн в уніформі водія сів у кінець зали. Лекція пройшла чудово. Але після неї хтось зі слухачів поставив дуже складне запитання... Лектор-водій негайно відреагував: «Відповідь на це запитання така проста, що її знає навіть мій водій, який сидить у кінці цієї зали», – і передав слово Ейнштейнові.

БАТЬКИ ДЛЯ БАТЬКІВ ВГО «Батьківський комітет України» пропонує всім охочим взяти участь у вирішенні проблем, що піднімаються на сторінках нашої газети. Ви можете приєднатися до нашої громадської діяльності – для цього надішліть листа на e-mail rodkom@ukr.net про своє бажання співпрацювати чи вступити до «Батьківського комітету України».  добровільна пожертва для допомоги сім’ям, що постраждали від ювенальної юстиції;  на юридичний супровід законопроектів;  на матеріали на захист сімейних цінностей;  на освітні програми. Розрахунковий рахунок: БФ «Батьківський комітет України», ЄДРПОУ 38716004, рахунок 26007445160400 в ПАТ «УкрСиббанк», МФО 351005. Призначення коштів: «Добровільна пожертва на...» (вкажіть на що).

Засновник та видавець БФ «Батьківський комітет України». Юридична адреса: 03065, м. Київ, проспект Космонавта Комарова, будинок 42. Свідоцтво про державну реєстрацію: Серія КВ № 20216-10016ПР від 06.08.2013 №1 (19) Січень, 2015. Друкарня: ТОВ «Полі­прінт», 04074, м. Київ, вул. Лугова 1а, т/ Головний редактор: Ковтунов А.А. факс: 044 501-90-95. Загальний тираж 20 000 прим. Підписано до друку 16.01.2015 р. Редколегія: Керестінь І.З., Максимова М.Б., Павлов Д.В. Рекомендована ціна - 3,2 грн. Адреса для листування: Україна, м. Київ, А/С 7, індекс 04086 ВГО «Батьківський Редакція схвалює передрук з посиланням на наше видання. Редакція має право скорокомітет України». E-mail: rodkom@ukr.net Веб-сайт: www.rodkom.org чувати і редагувати надіслані матеріали. Відповідальність за достовірність інформації Тел. (096) 510-47-13. несуть автори публікацій.

2015-01.gazeta-bku  

Газета “Батьківський комітет України” (сiчень 2015)

Read more
Read more
Similar to
Popular now
Just for you