Вел на р к відомо, більшість свого часу ми проводимо на роботі. Про що ж, найчастіше, розмовляють люди, що працюють у великому місті? Ну звичайно ж, про поїздки на роботу, або ж з роботи. Нині це стало злободенним питанням для усіх без винятків. Навіть тим щасливчикам, кому випало жи ти поряд з роботою, потрібно у справах їздити містом. Райські часи для автолюбителів невідворотно пішли у минуле. Водії та пасажири найкрутіших авто приречені «демократично» стояти в довжелезній колоні поряд з маршрутками. І люди змушені дихати далеко не найчистішим повітрям, а невблаганний ранковий годинник безжалісно скоро-
Я
сипедом у т о б
чує час, що залишився до початку робочого дня. І так щодня. Комбінований шлях з викорис танням метро додатково додає не найкращих вражень штовханиною та різними супутніми ризиками. З усіма подібними проблемами вже давно стикнулись у великих містах в усьому світі. Як відповідь на такий виклик сучасності народився рух Bike to Work (B2W), або ж «Велосипедом на роботу», разюча подібність якого до повсякдення українських селян одразу впадає в око. Подібно до австралійського бумеранга, таке використання велосипеда долинуло до нас через «Америки й Європи» осучаснене, набуло під час «перельоту» своїх специфічних рис. Серед наших співробітників є декілька представників B2W. Один з них, Юрій Олесь, погодився розповісти про те, як йому спало на думку сісти на велосипеда та як вистачило сміливості користуватись ним в умовах нашого
міста, де рух аж ніяк не назвеш неквапливим. «Після довгих роздумів про вибір нового виду пересування, консультацій з колегами, я вирішив, що велосипед – це моє. На початку року придбав обрану модель і почав її освоювати, підбирати екіпіровку – велошолом, окуляри, рукавички, захист на коліна та лікті. І от 12 квітня 2005 року вперше приїхав на роботу на велосипеді. Перші ж виїзди були успішними, і B2W став щоденним і цілорічним. І не підозрював ні я сам, ні колеги, що для «байктувокера» з кожним поворотом педалей починають відкриватись ворота у «паралельний велосвіт». Спочатку покращилися настрій та здоров'я. Кудись стали пропадати проблеми – ось іще вчора вона була, дошкуляла, а тут раптом ... яка проблема? коли була? Десь загубилось безсоння, заразом із високим тиском.
Юрій Олесь двічі брав участь в Одеському велоралі «Одеська сотка» (без травм і реєстрації). 9 травня 2009 року, напередодні свого 55-річчя у складі групи шосейників пан Олесь проїхав з Києва до Одеси (вклались у 19 годин на дорогу), з’їздив соло на Чернечу гору в Канів (заодно і Канівське водосховище об’їхав), та на Волинь. Зараз Юрій виношує ідею участі у всесвітньо відомому 1200-кілометровому веломарафоні Париж-Брест-Париж 2011 року (Брест тут французький, а не білоруський). Залік на 300 км уже складено.
30