Issuu on Google+

ЛИСТОПАД, 2012 рік ЛИСТОПАД

адачтая,м Викл ть нас жит

Вони навчаю написання, Вони зразок для ашого буття, Вони частина н пізнання. Вони є джерелом нистий шлях, ер т ь із р к и вш о Пройш ч перешкод, лі ез б и вш о р о еб , Пер рактер мов цвях а х і б со в ли а ув Загарт проти негод. м о м зу о р і м о р б До ворці повчань, Радники наші, т я й в нагоді Ковалі розумінн йвих зітхань за ез б ь ут ж о м о п Тобі до і. естерпній погод н в , ід х ви и т й а Зн и таке звання, Гордість носит ідусюди, Честь і хвала зв м за знання, а ч а д ла к и В , и т Хочу подякува вибився в люди! о щ е т за , ую к я Д

№ 4(15)

Meine lieben Studierenden der Fakultät für Fremdsprachen! Das Arbeitsleben kann man mit dem Durchschwimmen eines Flusses vergleichen: Nur wer einen Strom schwimmend durchquert hat, kennt die Stärke seiner Strömung. Meist wird man an einer ganz anderen Stelle das gegenüberliegende Ufer erreichen, als man es eigentlich vorhatte. Es ist ein überwallendes Gefühl, das stolze Bewusstsein, das mich erhebt, wenn ich in der Ukraine bin: mir ist so frei und lustig zumute, wie einer jubelnden Lerche, die zu dem Flammenmeer aufsteigt und in die wogende Purpurglut ihre Flügel taucht. Aber wenn

ich Abschied nehme, trauert meine Seele. wenn ich dann meine Freunde sehe, die ich zurück lasse, entfahren mir bange Seufzer und ich denke dann schmerzlich: sic transit gloria mundi! Auf Flügeln der Wehmut eile ich dahin, wenn ich Kirowohrad wieder verlasse. Wenn ich in Kirowohrad bin, steigen meine Gedanken auf wie die jubelnde Lerche, und thronen auf dem goldumkränzten Wolken der Ukraine. Wie eine wunderliebliche Sphäre liegt die Stadt mit seinen lieben

Menschen vor mir. Wie gruppieren sich die Tage vor mir bald in jubelvoller Auflösung, bald in düsterer Beleuchtung, wenn der Abschied naht. Das Wichtigste, was ich Ihnen zum Studententag wünsche, ist die Freude an Ihrem Studium und Freude in Ihrem Leben. Lernen ist wie rudern gegen den Strom. Sobald man aufhört treibt man zurück. (Benjamin Britten) Glücklich, wer seinen Beruf erkannt hat. Er verlangt nach keinem anderen Glück. Dr. Prof. an der Universität Ulm/Bayern, Dr. Prof. honoris causa der Pädagogischen Universität Kirowohrad Richard J. Brunner

ДО УВАГИ ЛЮБИТЕЛІВ ХУДОЖНЬОГО ПЕРЕКЛАДУ! 1 грудня 2012 року стартує новий конкурс художнього перекладу від неформального клубу «Dead Writers Society», що, як і минулого року, відбуватиметься у рамках VII Міжнародної науковопрактичної конференції «Мови і світ: дослідження та викладання» (28 – 29.03.2013) під егідою кафедри перекладу і загального мовознавства. Про умови конкурсу та самі завдання ви дізнаєтеся з оголошень, які з’являться на веб-сторінці факультету іноземних мов та на ваших кафедрах, а сьогодні ми хотіли би розповісти вам про одного нашого з вами співвітчизника. На відміну від торішніх змагань цього разу конкурс буде присвячено постаті Петра Спиридоновича Шарандака (1919 – 2003) – нашого співвіт-

чизника, уродженця села Могильне Гайворонського району, перекладача, уже призабутого попри всього лишень 10 років, які збігли з часу його смерті. Петро Шарандак народився в сім’ї сільських учителів, пройшов війну, закінчив філологічний факультет Київський державний університет імені Тараса Шевченка, навчався в аспірантурі, і з часу захисту дисертації постійно займався літературною діяльністю. Побував він на чолі знаного колись видавництва «Радянська Україна». І весь цей час він перекладав… У доробку Петра Спиридоновича переважно амери-

канська література, як її класики, так і менш знані літератори. Саме завдяки Шарандакові українською заговорили персонажі ро-

манів Ґрехама Ґріна «Наш резидент у Гавані» і «Комедіанти», доводилося йому тлумачити й оповідання Марка Твена, Джека Лондона, Джозефа Конрада. Завдяки нашому земляку українському вперше були перекладені романи Арчибальда Кроніна («Літа зелені»), повість Джона Стейнбека «Руденький поні», оповідки австралійця Джеймса Олдріджа «Бранець своєї землі» та «Небезпечна гра», роман про складних підлітків Сіда Чапліна «День сардини», детектив Діка Френсіса «Фаворит», роман іще одного австралійця Дже-

Запрошуємо до співпраці студентів та викладачів!

ка Лндсея «Бунт синів», пригодницький роман Джеймса Кервуда «Ґрізлі», роман Джанет Фрейм «Рейнберди». Трохи осторонь усього цього доробку стоять ще дві роботи, про які хотілось би сказати окремо. Це незрівнянні афро-американські казочки про походеньки всім відомого Братчика Кролика, Братчика Лиса, Братчика Вовка у переказі Джоеля Гарріса. Та четвертий за ліком український переспів «Пісні про Гайявату» Генрі Лонґфелло, високу оцінку якому свого часу дав сам Григорій Кочур.

E-mail: inozemnyk_2008@mail.ru


Кожного року у першу неділю жовтня відзначається День учителя. Це свято не лише педагогів, це свято кожного з нас. Саме вчитель взяв Вас із теплих маминих рук і повів у дивовижну Країну Знань. Саме вчитель навчив Вас читати слово «Батьківщина», саме завдяки вчителеві Ви вперше в житті несміливою дитячою рукою написали слово «мама». Вчитель – це не про-

сто професія, це дар Божий і відповідальність за своїх вихованців. Вчитель ніколи не старішає, бо кожного разу він проживає ще одне дитинство чи юність із своїми учнями. У вчителя найнеймовірніше у світі серце – воно не належить лише йому, бо тільки-но Вчитель обрав свій шлях, він одразу ж присвятив своє серце вихованцям. У цей день хотілося б процитувати поетичні рядки:

Під шелест осені проходять швидко роки, А ти все міриш вереснем одним, Бо починаєш з нього перші кроки, І йдеш у мандри світом чарівним. За павутинням бабиного літа ти, Летиш, куди закриті вже маршрути, пиш, Дорослим у дитинство не потрапиш, Лише якщо Учителем не бути. За золотом осінніх листопадів ей, Ти бачиш золото допитливих очей, Що можуть світлом Знань своїх світити, чей. Хоч сотні й тисячі незлічених ночей. Заради Вчинку, Честі, Думки й Слова, Палких сердець і радісних хвилин, Ти віддаси себе усього, І не помітиш часу плин… Бойко Інеса, факультет іноземних мов, 302 група

Відгук про конкурс Traduttori , traditori? З цієї фрази почався один з найцікавіших етапів у моєму студентському житті – конкурс художнього перекладу, котрий двічі проводився на нашому рідному факультеті іноземних мов. Цей вислів трохи чіпляв «за живе», на додачу біля нього на оголошенні значилось: «Піднімаємо мертвих письменників на ноги, воскрешаємо забуті тексти, відроджуємо минулі епохи». І як тут пройдеш мимо? Природно, що захотілось дізнатись більше. Стримувати себе в бажаннях я не став, тому і постав перед куратором цього проекту Б.В. Стасюком з палким бажанням «підняти когось на ноги» (тобто перекладати). Незабаром у мене на руках опинився текст, котрий, певно, не забудеться ніколи – моторошне оповідання Амброза Бірса «Житель Каркоси». Трохи забувши про пари, почав потихеньку перекладати. Студенти перекладацького відділення мене зрозуміють, як ніхто, оскільки саме вони знають, як це – потроху пробирати-

ся крізь текст, намагаючись «не втекти» від оригіналу і, водночас, зберегти власний стиль. В процесі мені весь час щось не подобалось, бувало, що на одне слово витрачав годину, а то й більше. І, нарешті(!), готовий варіант. Фффухх, наче здав 10 екзаменів чи збудував будинок – відчуття завершеності праці не порівняти ні з чим. Але це ще було не все! Довелося чекати офіційної дати закінчення конкурсу, потім перевірка – і…. Звершилося! Твою працю оцінили, ти недарма згриз, нервуючи, 4 олівці, недарма шукав 12 синонімів до слова «страшний» і ввесь час діставав друзів та близьких, щоб почитали твоє творіння. Зрештою, і «святі» недоспані вранішні години на вихідних окупилися сторицею – шансом опублікувати переклад! До речі, отримати похвалу та грамоту від Богдана Вікторовича та Олександра Миколайовича – це вам теж не абищо! Стоїш, шарієшся… Приємно, що тут казати! Стець Сергій 604 підгрупа

ЩО ПРИХОВУЄТЬСЯ ЗА ТУМАНОМ? Якщо вам хочеться увійти в широкий світ в повному сенсі цього слова, то один з найкращих способів це зробити – потрапити на Міжнародний конкурс ораторського мистецтва, який проводиться міжнародною благодійною організацією «Спілка англійської мови». Незважаючи на те, що під час цього неймовірного заходу можна побачити лише Лондон (хоча, на мою думку, це вже дуже і дуже багато), тут зібрався насправді майже увесь світ – представники 51-ї краставн їни злетілися до В Великобританії, щоб позмагатися у мистецтві красномовства. Вони с стали найкращими щ ораторами у своїх країнах і, окрім блискучого вміння переконувати, вони мають конуват ще безліч інших талантів – недарма один з членів журі назвав їх світовою молодіжною елітою.І хоча це відбулося вже у 31й раз, усе пройшло як уперше. Бо ж молоді покоління з різних куточків світу випробовують свої сили, переконуючи, запитуючи, провокуючи, змушуючи мислити. І за період з 14 по 19 травня 2012 року народилося багато ідей, думок,планів, які обов’язково будуть втілені в життя. Я була однією з небагатьох, хто до цієї поїздки ще жодного разу не подорожував літаком, тому нові враження для мене почалися ще до Лондона. Але тільки-но я вийшла з аеропорту, здивуванню не було меж. Багато що було зовсім іншим, ніж в Україні. Наприклад, я так і не змогла остаточно призвичаїтися до лівостороннього руху. Готелі, де розмістили учасників, знаходилися в центрі міста. До речі, виявилось, що вони дуже популярні серед іноземних туристів, тож в нас була можливість поспілкуватися в ліфті чи їдальні з людьми з різних куточків світу. Щоправда, готель давав нам лише сон та сніданок, а увесь день ми проводили за його межами і, чесно кажучи, жалкували про те, що об 11й вечора

слід було вже знаходитись у своєму номері. За чотири з половиною дні ми, учасники, встигли побачити і зробити з одного боку нібито неймовірно мало, а з іншого – дуже і дуже багато. Вже в день приїзду дружня атмосфера запанувала на конкурсі, під час знайомства з організаторами та іншими учасниками. І коли, нібито, залишалося лише розійтися по кімнатах, ми зібралися на прогулянку вечірнім Лондоном і навіть знайшли достатньо просторе кафе, щоб всі могли повечеряти. Місто та очікування чогось неймовірного зблизили учасників, дозволяючи людям з різних країн, різного віку та вподобань відчути себе частинками якогось особливого світу.

Наступного дня кращі оратори світу відкривали для нас секрети красномовства під час тренінгів у Дартмаут Хаус, штабквартирі Спілки англійської мови. Середа порадувала нас екскурсією до палацу Вестмінстер, туром по найвідоміших місцях Лондона та захоплюючим майстеркласом у знаменитому театрі «Глобус». З дивним відчуттям дивились ми на те, що раніше бачили лише на картинках. І навіть коли розпочався власне конкурс, сюрпризи не закінчилися. На нас ще чекав похід до Королівського театру на виставу “Shrek: the Musical”, яка вразила абсолютно всіх, бо ж неперевершені пісні, захоплююча акторська гра, вражаючі декорації та спецефекти не могли залишити когось байдужим. Хоча до вечора відбулося ще

цікавіше дійство: відбіркові тури конкурсу. Єдиним недоліком можна назвати лише те, що не було можливості послухати промови всіх учасників, бо ж в одній групі було всього 9 осіб, а кожна з 54х промов варта уваги і захоплення – як-неяк, тут зібралися найкращі оратори з усього світу. Нам залишалося лише дивитися на вивішені заголовки і здогадуватись, що саме за ними приховується. Останнього дня, під час фіналу конкурсу, всі присутні були в захваті від палких промов фіналістів. І хоч як не було важко ленам журі визначити переможців, та вони зуміли це зробити. Переможцем Міжнародного конкурсу ораторського мистецтва за 2012 рік стала Марина Тан з Малайзії, друге місце дісталося Джейхао Чен з Китаю. Глядачі теж мали право вибору, і вони віддали свої серця та голоси Стівену Буабенгу з Південно-Африканської республіки. Але найголовнішим, найважливішим на цьому неймовірному дійстві було щире та тепле спілкування з такими ж, як ти сам, молодими, талановитими, креативними та небайдужими. Саме тут ми зрозуміли свою силу і свою відповідальність за те, як ми цю силу направляємо. За нами майбутнє, і це зовсім не перебільшення. Ми здатні зробити так, щоб наші голоси почув увесь світ, щоб наші слова мали реальну вагу і перетворились на вчинки. І це стосується не лише переможців, тому що участь у такому заході – вже неймовірне досягнення. Як говорить давня мудрість: «Правий той, хто дійшов до вершини – бо він дійшов; правий той, хто впав з гори – бо він ішов; правий той, хто йде у гору – бо він іде.» Міжнародний конкурс ораторського мистецтва – достойна вершина для молоді від 16 до 20 років. І нехай переможе лише найсильніший – правим буде кожний, хто намагається довести, що йому є що сказати, і він знає – як. Бо в таких людях – майбутнє і країни, і всього світу. Анна Гаврилюк, 41 група


Робота студради Кіровоградський державний педагогічний університет імені Володимира Винниченка відомий своїми викладачами, випускниками, студентами. Одним з найкращих його факультетів – це факультет іноземних мов. Наша студентська рада виконала великий об’єм роботи. Було організовано велику кількість різних конкурсів, акцій, концертів, походів. Усі святкові заходи були ретельно продумані та проконтрольовані студентською радою нашого факультету. Голова студентської ради Захарова Іриина та склад студентської ради , залучали до активної роботи студентів всього факультету. Був проведений конкурс стінгазет, присвячений святу «День Вчителя». Кожна підгрупа

першого курсу підготувала свою стінгазету на іноземній мові. Усі викладачі та студенти були вражені виконаною роботою. Щорічний концерт під назвою «Вернісаж талантів» допоміг студентампершокурсникам самореалізуватись та проявити свої таланти і здібності. Перший курс 2011-2012 н.р. зміг похизуватись неабияким вокалом, професіональними танцями, та чудовими акторськими здібностями. В кінці концерту декан факультету, Білоус Олександр Миколайович, особисто подякував студентам за гарно виконану та організовану роботу. Конкурс команд КВК був проведений на всеуніверситетському рівні, де команда КВК «С.Будуна» зайняла третє місце. Члени команди проявили не-

абияку винахідливість та акторську майстерність, аби підкорити серця усіх присутніх. «Helloween» - це ще одне свято, якому студентська рада приділила особливу увагу. Було багато конкурсів, лотерей. Був проведений конкурс стінгазет. Студенти усього факультету приймали активну участь в усіх заходах святкової неділі. «День Студента» – один із найочікуваніших свят! Студентською радою було організовано святкові заходи, присвячені цьому визначному дню. Спортивний конкурс «Козацькі розваги» були проведені для всіх факультетів університету. Факультет іноземних мов проявив себе з найкращої

Свято музики, танцю, пісні Всім відомо, що кожна людина талановита. 17 жовтня у актовій залі університету відбувся «Вернісаж талантів», на якому першокурсники факультету іноземних мов показували, до чого мають хист: і таки показали. Номерів було багато, і жоден з них не залишив байдужими глядачів, вражаючи своєю багатогранністю та оригінальністю. Важко виділити найкращі виступи, тому що кожен з них був яскравим та неповторним. Хтось проявив хист до музики, хтось порадував глядачів вокальними номерами. Східні та сучасні танці теж не лишили нікого байдужим. У номері КВН студенти показали почуття гумору та акторську

майстерність. Поезія - торкнулася до кожної душі. А хтось вразив аудиторію східною боротьбою, чого точно ніхто не чекав. Також глядачі отримали естетичну насолоду він презентації фото. Яскравими були і ведучі концерту, які змогли привернути увагу гостей та налаштувати їх на потрібну ноту. Хоча деякі ведучі не лише керувати процесом на сцені, а й підготували власні номери. Вся зала була заповнена глядачами, і гості не пожалкували, що відвідали цей захід, тому що вони отримали можливість забути щоденну рутину і відчути себе у вирі краси та мистецтва.

Але за цим дійством стоїть наполеглива праця як учасників, так і організаторів заходу. За що їм окрема подяка. Можна точно стверджувати, що факультет іноземних мов має свої таланти і достойний називатися талановитим, він – гордість університету. Студентка 104 підгрупи Лобас Олеся

сторони, і змагався на рівні із іншими факультетами. Всеуніверситетський співочий конкурс «Вокальна кузня» був проведений для всіх студентів, які мали співочий талант. Особливу подяку студентська рада оголошує Анастасії Поліщук та Марині Хорош за активну участь в даному конкурсі.

Під час проведення конкурсу «Містер Факультету» перемогу здобув розумний, гарний та вихований хлопець – Дмитро Шалацький. Не можна й не сказати про те, що наш факультет є найспортивнішим, адже команда дівчат здобула перемогу у всеуніверситетських змаганнях з баскетболу. Наші щирі вітання! Підводячи підсумки, можна зазначити, що студентська рада факультету іноземних мов працювала, не покладаючи рук. Всі свята та концерти були ретельно продумані та втілені у життя. Також дякуємо за активну участь у всіх заходах студентів нашого чудового факультету! Голова студентської ради факультету Ірина Захарова

Вернісаж талантів І знову осінь вразила нас своїми талантами. На факультеті іноземних мов 17 жовтня було проведено «Вернісаж талантів». Підготовка до цього свята тривала ще з початку навчального року. І можна сказати, що концерт пройшов на достойному рівні. Здавалося б, першокурсники – зелені,недосвідчені, але побачивши їх зі сцени,

студенти старших факультетів і змогли ближе з ними роззнайомитись, і зрозуміли, що планку старшокурсників буде не так то й просто тримати. Глядачів вражали запальними танцями в різних стилях: циганський народний, контемп, джаз-фанк, східний танок. Були й виступи в незвичайних жанрах: художня гімнастика та бойове мистецтво. Тож можна сміливо ствердити, що факультет іноземних мов з кожним роком знаходить все більше і більше талантів. А якщо людина талановита, то вона талановита у всьому. Тож наші студенти повині бути найкращими у всьому. Чумаченко Ганна, 206 гр


Наше літо!!! Літо для студента- улюблена пора року! З початком осені починаються й сірі будні й важке навчання. Але передивившись літні фото - і на душі стає тепліше. Та розумні люди, як то кажуть, «поєднує корисне з приємним». Так невелка група студентів тепер вже 2го курсу разом з улюбленою викладачкою Беспальченко Лесею Олександрівною проводили своє літо на березі Чорного моря під кримським сонцем, вивчаючи німецьку мову. Щоденно проводилися двохгодинні заняття. Але вони прохо-

Зупинила вибір на Німеччині

дили дуже швидко і цікаво. Також ми познайомилмсь з волонтером з Німеччини Фрідріхом. Дуже швидко знайшли спільну мову і вже не можна було відрізнити Фрідріха від нас або нас від німців. Щовечора відбувалися пізнавальні конкурси, на яких ми дуже багато дізналися про німецьку мову, державу, культуру. А потім була дискотека, на якій лунали німецькі пісні. Одним словом, ми створили маленьЄвропейська культу��а ку частинку нІмеччини в захоплювала мене здавнас, на Україні. Чумаченко Ганна, на, тому саме цього літа я 206 гр. вирішила поблукати її просторами і зупинила свій вибір на Німеччині. Слід зауважити, що це було абсолютно спонтанне рішення, тому я до кінця не розуміла що і як там робитиму, але саме такий стан справ додав незабутніх вражень про перебування в країні. Додавало запалу й сил те, що попереду 2,5 місяці, протягом яких яки можна познайомитися з культурою «із середини», середини не відвідНа факультеті ьтеті іноземних мов вже давно стало доброю уючи звичних туристичних часть у різноманітних благодійних акціях. маршрутів, а просто будутрадицією участь частиною Тож, коли до керівництва та студентської ради звернула- чи її частиною! огою громадська організація матерів дітейПерше, що щ вразило ся за допомогою рце матері», ми відгукнулися без роздумів. мене одразу після приінвалідів «Серце 26 вересня я на центральній площі нашого міста була буття – темп життя. Після проведена благодійна акція на підтримку онкохворих ді- довгого переїзду й незнатей «Надія є!», в якій більше 30 студентів факультету іно- чної втоми здавалось, що земних мов виступили у ролі волонтерів. У програмі за- все просто кипіло навколо. ходу був збір матеріалів та коштів для арттерапії, а також Шалена кількість людей запуск «китайських ліхтариків». За традицією у ці ліхтари- на велосипедах, що наки люди вкладають листочки зі своїми бажаннями, та цьо- здоженають один одного го разу ми посилали в небо ліхтарики, які містили в собі й купа усміхнених облич, листочки з мріями діточок, що перебувають на лікування що йдуть тобі назустріч. у онкологічному відділенні дитячої обласної лікарні. Широкі, чисті вулиці, рівВ наш час, нажаль, так мало приводів для радості, ні дороги, майже стовідособливо у дітей, котрі мають мізерний шанс вижити. Ми соткове дотримання прагорді тим, що долучилися то такої благородної справи і вил дорожнього року та що хоч на декілька годин, але все ж змогли привнести публічний транспорт, що яскраві барви у їхнє життя. повністю пристосований Наша співпраця з організацією «Серце матері» ні в до потреб будь-якої люякому разі не обмежується лише цією акцією, тож ми дини – до існування таких закликаємо всіх студентів факультету іноземних мов не речей у звичайному «побути байдужими, та долучатися до роботи. Все що ми мо- буті» було просто важко жемо зробити – хоча б раз на тиждень відвідувати онко- звикнути. Як і до того, що логічне відділення дитячої обласної лікарні та малювати, німці дуже себе люблять вишивати, ліпити з пластиліну, читати з дітками. Всі, кого і ніколи не відмовляють цікавить така діяльність, можуть звернутися до студент- собі у справжньому відпоської ради факультету. чинку, результатом чого є Ірина Захарова , Голова студентської ради щонедільне «затишшя», колі усі магазини, ринки й більшість закладів, що надають будь-які послуги зачиняють свої двері перед покупцями. Адже неділя – час, який зазвичай розділяють із сім’єю

Надія є!

чи проводять у церкві. Тож тепер, коли хтось питає мене про типового представника німецької нації, я одразу згадую про це, а також про пунктуальність, увічливість, відкритість та, звичайно, повагу до писаних й неписаних норм та правил, які лише можуть існувати. Окрім цього, я так і не змогла звикнути до того, що в Німеччині це нормально - прокидатись о п’ятій ранку в суботу чи неділю й вже о сьомій виходити із супермаркету чи поспішати кудись-інде у власних справах.

Бремені, що знаходить на Північному Заході Німеччини, мені здавалось, що я потрапила в казку. У тамтешніх місцях я відвідала місцевий університет (Leibniz-Universität Hannover), побувала на церковній службі і навіть вдалося побувати на уроках у середній школі. Але найбільші враження залишив саме університет, який тамтешні студенти між собою називають просто «Uni». Величезні читальні зали, цілодобова бібліотека та неймовірна кількість міжнародних студентів.

Майже у кожному місті, де я побувала, навіть повністю забудованому висотками й офісними будівлями, можна знайти невелику зелену місцину, де можна відпочити й відновити сили. Навіть невеликі міста роблять усе можливе для збереження власної історії, тож майже всюди можна знайти окрему історичну частину - «Старе Місто», де одразу натрапляєш на старовинні церкви й будівлі, що захоплюють твій подих. Перебуваючи в одному з таких міст, а саме

Атмосфера в стінах університету - надзвичайна: усюди повних ходом йде навчальний процес, проходять наукові виставки й конференції й здається, що життя тут не зупиняється ні на секунду. Здається, що мету було виконано – зрозуміти, як це жити в Європі й дізнатися трохи про те, що саме цінують європейці. А тепер настали прості українські будні, що повні контрастів до Європи. Поліна Суліма 41 група

РЕДКОЛЕГІЯ: Іваненко Н.В., Леонідов О.С., Стасюк Б.В. НАД ВИПУСКОМ ПРАЦЮВАЛИ: Бойко І., Бондаренко М., Гаврилюк А., Ганоль А., Іващук С., Захарова І., Лахаузова Н., Максименко Л., Остапчук А., Поліщук А. Запрошуємо студентів та викладачів факультету до участі у створенні наступного номера! Слідкуйте за оголошеннями.


inozemnik_N15