Issuu on Google+

ТРАВЕНЬ, 2009 рік

№4

МІЖНАРОДНА НАУКОВОПРАКТИЧНА КОНФЕРЕНЦІЯ У КДПУ

Весна набирає обертів, за вікном вирує життя, а тим часом на факультеті іноземних мов кипить наукова діяльність: розробляються навчально-методичні матеріали, видаються посібники, проводяться наукові дослідження, а також проходять різноманітні семінари і конференції, присвячені актуальним проблемам мовознавства. 19-20 березня 2009 року у Кіровоградському державному педагогічному університеті імені Володимира Винниченка відбулась третя Міжнародна науковопрактична конференція «Мови і світ: дослідження та викладання», участь у якій взяли участь більше ста п’ятдесяти науковців із різних областей України, а також закордонних гостей, серед яких - відомі лінгвісти та перекладознавці з Німеччини та Оксфордського університету. У перший день відбулося пленарне засідання, на якому із зверненням до науковців виступили ректор університету проф. Клочек Г.Д. та декан факультету іноземних мов доц. Білоус О.М. Були заслухані доповіді провідних науковців України: проф. Кияка Т.Р. (Київський національний університет ім. Т.Г.Шевченка), проф. Черноватого Л.М. (Харківський національний університет ім. В.Н.Каразіна), проф. Науменка А.М. (Миколаївський державний гуманітарний університет ім. Петра Могили); а також гостей з Німеччини та Великобританії: доктора З. Клее (керівник ін-

формаційного центру німецьких академічних обмінів в Україні), проф. Р. Бруннера (Університет м. Ульм, Німеччина), проф. К. Брока (Оксфордський університет, Великобританія). Того ж дня були проведені секційні засідання, присвячені таким питанням: «Мовні системи: проблеми розвитку та функціонування в поліетнічному та полікультурному просторі», «Картини світу в аспекті лінгвокультурології, лінгвокогнітивістики та етнолінгвістики», «Лінгвокультурні, соціокультурні та міжкультурні проблеми перекладу» та «Методичні аспекти фахової підготовки сучасного вчителя іноземних мов та перекладача». 20 березня відбулося заключне пленарне засідання, на якому було підбито підсумки конференції. Після його завершення учасники конференції були запрошені на екскурсію до Державного музею-заповідника „Хутір Надія”. Слід зазначити, що доповіді учасників конференції було видано у 4-х томах «Наукових записок КДПУ». Для нашого університету проведення Міжнародної науковопрактичної конференції стало можливістю не тільки обговорити актуальні проблеми лінгвістики, обмінятися точками зору з провідними фахівцями країни та закордонними мовознавцями, але й підтримати престиж нашого навчального закладу та факультету. Дарина Кирилюк (301 гр.)

Н.В. Іваненко: «Усе, що ми планува на цей рік, планували здійснилося!» Нав Навчальний рік підходить до свол го логічного завершення. Так багато вивчено та зроблено! Є що при пригадати, є за чим посумувати. А о особливо приємно згадувати ті м моменти, які так згуртовували студ студентів нашого факультету та відв відволікали від монотонного навча вчання. Я маю на увазі ті чудові роз розважальні і разом з тим повчальні заходи, які проводилися вча протягом двох семестрів. Напевпр но но, не всі знають, що завдячувати цим ми маємо заступникові декана з навчально-виховної д р роботи Іваненко Надії Вікторівні. Саме вона намагалася зан л лучити всіх нас до активного

Шановні колеги! Шановні студенти! Травень традиційно багатий на свята та хвилюючі миттєвості. тє Дозвольте від щирого серця привітати Вас із 1 Травня та світлим днем великої Перемоги і побажати наТра тхн тхнення та завзяття для подальших звершень у трудовій дія діяльності, безмежного щастя та весняного настрою! Низький уклін Вашим батькам, дідусям та бабусям, які гер героїчно наближали переможний день на фронтових полях, невтомно нев працювали в тилу й пережили жахливі дні окупації. Нехай небо над Вашою головою завжди буде мирним та без безхмарним! Нехай ніколи не повториться біда, яка принесла сльози та страждання у мільйони сімей! Злагоди Вам, добра й удачі! Зі святами! З повагою, деканат факультету

Шановний Дмитре Андрійовичу! Ни Низький Вам уклін та найщиріші вітання за Ваш посильний внесок в та мужність, проявлену в роки Великої Вітчизняної Війни. Подвиг По великого народу складається з героїчних вчинків мільйонів мільй наших громадян. В очах всього факультету Ви є справжнім с ра сп героєм – досвідченим педагогом і науковцем та мужнім м му чоловіком. Здоров’я Вам, щастя й наснаги до подальшої діяльності на викладацькій ниві! да Викладачі та студенти факультету

Enhancing Knowledge of English Philology We are pleased to inform that the students of Groups 301-307 are invited to make their first steps in science and participate in the 2009 Students’ Forum “Enhancing Knowledge of English Philology” that will be held on May 14-15 at the Department of Foreign Languages. Day 1 will be dedicated to a students’ conference enhancing research in the field of English Philology. Two students from each group will get an opportunity to make a presentation on the subject connected with English Philology. The list of subjects is attached. The participants may also choose their own field of research having previously discussed it with their scientific supervisor (instructor of Practical English). To participate in the confer-

ence, the students have to fill in the application form and submit it to the Chair of English Philology (Room 719) or their scientific supervisor by April 28. Knowing the sphere and the subject of their report, the students will have about two weeks to develop the ideas, conduct the research and write a one-page long text of their presentation in English (not more than 3 minutes of speaking). A copy of the presentation should be submitted to the scientific supervisor by May 8. The conference will be held on May 14, 2009. After the conference, the participants will be invited to a coffee break to discuss the results of the conference with their scientific supervisors and the instructors of the Chair of English Philology.

Day 2 will be devoted to competitions between groups. Five students from Groups 301-307 will be invited to demonstrate their knowledge, erudition and special skills in a fair contest. The material prepared for the competition will cover linguistic disciplines studied at the Department of Foreign Languages (Years 1-3), country study information (Great Britain and the USA) and sociocultural knowledge and skills. Winning groups will get special presents. For detailed information, please, contact the organizing committee (your teachers of Practical English or Alexander Leonidov). The Organizing Committee of 2009 Students’ Forum, Department of Foreign Languages

життя факультету, дати поштовх нашим творчим ідеям, відродити старі традиції і започаткувати нові. Цікаво дізнатися її думку, чи задоволена вона виховною роботою, яка проводилась; чи легкі на підйом у цьому плані студенти факультету іноземних мов. Ці та багато інших запитань я й вирішила поставити під час інтерв’ю, аби дізнатися особисту думку Надії Вікторівни.

го факультету, специфіки його роботи. За цей рік багато було зроблено саме на факультеті іноземних мов. Це і річниця факультету, і 10-річчя кафедри перекладу, і конференція. Важливим є те, що студенти були активно залучені до цих заходів. Велике досягнення також, що в цьому році на факультеті з’вилася своя газета. Тож, ніби всі ідеї здійснилися. - Який із заходів, на Вашу думку, найкраще вдався? Викликав найбільше захоплення? - Ну, можливо, найбільше захоплення викликала «Закохана пара», захід, присвячений 25-річчю нашого факультету, та участь наших студенток у конкурсі «Міс університет». Наші студенти гідно виступили, були активні та оригінальні. Плануються ще

«останні дзвінки». Можливо, це викличе ще більше захоплення, адже ці концерти завжди незабутні як для викладачів, так і для студентів, з якими ми, можливо, прощаємося надовго. Щороку з’являється якась ностальгія… Але для мене особисто, найбільшим захопленням була «Закохана пара». - А чи є якісь заходи, які не вдалося здійснити? - Я думаю, все, що ми планували на цей рік, здійснилося. Беручи до уваги, що в цьому році економічна криза і нелегко з фінансами, все рівно ми якось вийшли з цього положення, газета випускалася… Це все за власний кошт і, звичайно, завдяки декану факультету О.М. Білоусу. Він завжди підтримує це. (Закінчення на стор.3)

- Надіє Вікторівно! Закінчується навчальний рік. Скажіть, будь-ласка, як Ви можете охарактеризувати виховну роботу, що проводилася? Чи все задумане було здійснено? - Згідно плану все виконано, а ми не відхиляємося від нього. Є загальноуніверситетські заходи та ті, які стосуються нашо-

Запрошуємо до співпраці студентів та викладачів!

E-mail: inozemnyk_2008@mail.ru


С Т УД Е Н Т С Ь К Е С ВЯ Т О З І СЛЬОЗАМИ НА ОЧАХ

Ось вже й заповнені останні сторінки у заліковій книжці… Відвідані всі пари, надруковані красномовні реферати, прочитані, здавалось би, нескінченні списки з зарубіжної літератури, складене останнє індивідуальне читання… Дуже добре пам’ятаю свою першу статтю в газеті «Університетський меридіан», надруковану в рубриці «Слово першокурсникам». Та стаття була пронизана хвилюванням і водночас несамовитим захопленням, то було захоплення від величезного скупчення надзвичайно талановитих і мудрих людей, як студентів, так і викладачів… То були почуття цікавості й невідомості. Скільки ж усього нам треба було осягнути: невідомі дисципліни, від одної назви яких перехоплювало подих, легендарні й авторитетні викладачі, про яких ми знали все, ще навіть не маючи нагоди з ними працювати. Здається, як мить пролетіли усі п’ять років. Нам так хотілося швидше вийти в самостійне життя, вивільнитись... І ось ми вже не студенти – випускники. Але чомусь зовсім не радісно на душі. Невже більше ніколи не відкриються двері і не пролунає бадьорий голос викладача: «Hello! How is life?» Невже в розкладі занять вже не буде місця для нас, випускників? Нам так не хочеться прощатися з університетом, адже тут пройшли найкращі роки нашого життя. Найкращі знання з майбутнього фаху ми отримали тут, в університеті, і ми з гордістю можемо сказати, що нас навчали найкращі викладачі. Звичайно, найщиріші слова хочеться присвяти тим, хто прагнув дати нам, випускникам-2009, міцні знання, виховати порядними та чесними людьми, хто любив нас і поважав, підтримував та оберігав. Шановні викладачі факультету іноземних мов! Ми завжди дивилися на вас із замилуванням, щирою повагою, очікуванням і надією. Важко навіть уявити собі, скільки душевних сил, енергії, знань, умінь ви докладаєте, щоб виростити і виховати справжніми людьми таких різних, не схожих між собою нас – студентів! За п’ять років навчання ми впевнились, що викладач факультету іноземних мов – це насамперед людина, яка завжди допоможе, піде назустріч, дасть пораду. Вона завжди уміє відчувати наш настрій, побачити в наших очах якусь тривогу чи зажуру – і підтримати, застерегти від необдуманих кроків... Тут працюють люди, слова яких мають прихований філософський зміст. Це інтелігентні, освічені, виховані особистості, які

вказують на помилки лише для того, щоб у подальшому житті ми не припускалися їх. Викладачам притаманна така риса, як проникливість. Вони бачать і коли учень не готовий до пари, і якщо студента щось турбує. Вислухають, дадуть гарну пораду, заспокоять теплим словом і подарують щиру усмішку, що лине з глибини душі. А скільки знань, скільки досвіду накопичилось у скарбницях наших викладачів! Неможливо відірватись, слухаючи лекції і мандруючи світами загадкових мов… Звісно, все те, що здобули, залишиться найдорожчою скарбницею, яку ми будемо примножувати. Навчаючись на факультеті іноземних мов, ми навчились не тільки розуміти іноземну мову, але й придбали величезний досвід спілкування, адже академічна група – це не просто група студентів. Це свого роду духовне братство людей, які стали рідними, для яких чиясь біда – спільна, але й радість – одна на всіх. Так дивовижно складається життя, що сьогодні ми ще разом, а завтра – наші шляхи розійдуться. І можливо, лише тоді ми по-справжньому зрозуміємо, що саме викладачі в університеті найбільше про нас думали, захищали і підтримували, дбали і прагнули лише найкращого. Позаду залишилися п’ять років студентського життя: веселого, щасливого, наповненого радістю відкриттів і незабутніх зустрічей. Не розгубіть спогадів про перші зустрічі з викладачами, виснажливі репетиції і радість від участі у фонетичних змаганнях, сміх та жарти, що лунали під час підготовки концертів. Можливо, саме в цьому і полягає «смак» студентського життя… Що може бути краще цієї молодої пори? Вона дарує нам вірних друзів, вона окриляє нас зухвалими мріями й зміцнює віру в себе. Закінчилось усе: конспекти, іспити, безсонні ночі. Попереду – пора звершень, пора самостійного дорослого життя. Хочеться вірити, що кожен із нас досягне професійного успіху, підкорюватиме нові вершини, здобуде багато славних перемог. Ким би ми не стали, куди б нас життя не розкидало, та завжди від серця до серця тягнуться невидимі нитки спогадів про вчительську справедливу науку, про ваші серця, віддані дітям. Поруч завжди добрі очі викладача та його напутнє слово. Із вдячністю будемо пам’ятати вас, дорогі викладачі. Спасибі за знання, тепло душі, сердець, яке зігріватиме нас упродовж усього життя! Вірте в нас!!! Юлія Коваленко (501 гр.) та студенти 5 курсу

An Unforgettable Encounter Last month we had an excellent opportunity to communicate with our guests from Oxford - Professor Colin Brock and Professor Jenny Thie – and get to know more about many interesting things. Both of our guests come from Oxford University. Mr. Colin’s field of scientific interest is Geography, and he has visited Ukraine four times, while Mrs. Jenny deals with Linguistics, and she has never been to our country. But they have always been impressed by its nature, people and... food. When we met them, we grew confident enough to ask questions; and now it is time to share some of the answers with you. We hope it will be interesting and useful for you to know more. - Mr. Colin, you had a chance to meet Ukrainian students. What impression do they leave? I’ve never known any before. But I can judge about Russian students and Nadia Victorivna Ivanenko who was one of our students. I think Ukrainians have good knowledge of English if to compare with most international students. The educational level they come with is very high. I’m very impressed by their level of English. Students from your country have strong traditions of education. - As an English professor, could you tell us what attracts students to Oxford except its historical past? The University of Oxford is the oldest university in the English-speaking world. It is also regarded as one of the world’s leading academic institutions. Oxford ranks the second or third in the world list. It is situated not far from London. You can get anywhere you want – either to France or Italy. Oxford is a great resource center. Its central research library is the Bodleian, founded by Sir Thomas

Bodley. It contains over 8 million volumes housed on 117 miles of shelving. It is a legal deposit library, which means that it is entitled to request a free copy of every book published in the UK. - Oxford University is a huge institution. How does it work? How are students admitted to studying? There are 38 colleges in Oxford. And you have to belong to one of it. Colleges are real life communities. They have their own clubs and debating clubs. There are also 6 Permanent Private Halls, each with its own internal structure and activities. All students, and most academic staff, are affiliated with a college. The heads of Oxford colleges are known by various titles including warden, provost, principal, president, rector, master or dean. The colleges join together at the Conference of Colleges to discuss policy and to deal with the central University administration. Teaching members of the colleges are collectively and familiarly known as dons. Undergraduate and graduate students may name preferred colleges in their applications. For undergraduate students, an increasing number of departments practice college reallocation to ensure that the ratio between potential students and subject places available at all

colleges are as uniform as possible. Students who named colleges which are over-subscribed are reallocated to under-subscribed colleges for their subjects. - (a question to Jenny) Jenny, you came to Oxford as a foreign student. Did you have to take any special exams? Was it difficult for you to adjust to a new way of studying? I had to pass International English Language Test for students from other countries. It is similar to TOEFL in the USA. After that we had another problem – it wasn’t easy to adjust to a difficult time-table. Studying takes all your time. You need to work really hard. - What languages do you speak? I speak Taiwan, Mandarin, English, and Spanish. A lot of students learning Linguistics have high language learning abilities. One of my fellow students knows 35 languages. We have a rule: if you know 5 languages, it means that you can master as many as you want… - Is it popular to stick to a healthy lifestyle in Great Britain? Yes, students go in for different sports. They play sports games. Smoking and drinking is forbidden in colleges. But some students drink a lot. There is even a special cocktail that every freshman should try. - What advice can you give to our students? They should work hard to have good results. They should not put off till tomorrow what they can do today. These are the main things. - Thank you for a conversation. It was nice to meet you. Good luck and best wishes to all the students of your Department. Thank you for your hospitality. The interview was conducted by Katya Kiblyk, Dasha Bulah, Natasha Kalamurza (Group 102)

Перемога ціною життя Велика Перемога далекого 1945-го року... Що знаємо про неї ми, нащадки героїв, які мужньо чинили опір людоненависницькому фашизму? Чи розуміємо ми відчуття, якими сповнюються серця наших дідусів і бабусь, коли вони чують звуки воєнних пісень? Чи помічаємо, що на очах їх виблискують сльози щоразу, коли по телебаченню вкотре крутять старе кіно про війну? З кожним роком свідків тієї жахливої війни стає все менше. Вони, скуті хворобами й обділені увагою, покидають цей світ, де невблаганно вицвітає стяг Перемоги і в’яне тріумфальна гілка бузку. Світ, де падають додолу монументи Героям, яких ще вчора називали визволителями. Світ, де старенькому ветерану навіть не знаходиться місця в громадському транспорті. Яку ідею і духовність матиме День Перемоги років через десять-двадцять? Чи будуть приходити люди до меморіалів та музеїв Війни? Чи пригадає хтось, де і за що воював його прадід, або як ховалася від нелюдівокупантів його прабабця з маленькими дітками? На ці питання відповість час, але відповідь ця залежить і від нас. Нам вирішувати, якою вона буде і чи зрозуміли б її ті, хто віддав життя, захищаючи наше майбутнє.

Історію, на відміну від майбутнього, не можна змінити. Її треба сприймати як факт, як сторінку Книги життя. На жаль, минуле – це спокуслива тема для різного роду інсинуацій і тлумачень. Виникає надто багато спроб переписати цю Книгу, переповісти її своєю мовою. Проте у нас є шанс зробити власні висновки з першоджерел, статистики і фактів. Давайте пригадаємо деякі факти й цифри, щоб зрозуміти, чим була для нас та війна і яких жертв коштувало наше мирне небо. На відміну від зарубіжної історіографії, де питання про втрати знаходиться в одному ряду з іншими напрямками наукових досліджень, радянські історики вимушені були дотримуватись точки зору партійно-військових верхів. Заангажованість науковців випливала з того, що проблема соціальних втрат у війні в Радянському Союзі мала політичну фабулу. Зусилля науковців упродовж десятиріч спрямовувалися на те, щоб применшити страждання народу від економічних експериментів, репресій, воєн. До середини 80-х років наукових

досліджень питання втрат у Великій Вітчизняній Війні не було. Більше того, точні цифри досі не були названі. Та й як можна знати точне число загиблих, якщо в 1941-42 роках рядові й сержанти не мали червоноармійської книжки, тобто фактично були безіменними. А залізні медальйони, що посвідчували особу солдата, були введені в грудні 1941-го і відмінені в 1942-му році. У 1950му році радянський полковник в еміграції К.Д. Калінов, посилаючись на певні документи, називав такі цифри: 8,5 млн. загинули на полі бою; 2,5 млн. померли від ран; 2,6 млн. померли в полоні. Офіційна цифра радянської статистики без урахування мирного населення – 8 668 400 громадян СРСР. (Закінчення на стор.3)


Про святкування Великодня в Україні Весна традиційно багата на свята. Одним із найбільш важливих є Великдень, який ми мали змогу нещодавно відсвяткувати. Великдень, Пасха, Христове Воскресіння... Так називають свято, що відображає звершення найзаповітнішої мрії людства — подолання смерті. Одна з основних ознак Великодня — писанка, яка в своїй символіці поєднала давнину дохристиянських часів, наше сьогодення і віру у вічність. Тому, готуючись в часі Великого пос��у до гідної зустрічі Пасхи, українці протягом цілої чотиридесятниці (навіть і у святкові дні) пишуть писанки. Тоді ж вони вишивають рушники і серветки, якими згодом покривають великодні кошики. Страсного тижня господині печуть особливий хліб — паску — на згадку про Христові слова: «Я є Хліб життя». Ці паски є найбільшою окрасою й основною поживою великоднього столу. За три дні до свята на Гуцуль-

щині діти ходять «гріти діда», відвідуючи хресних батьків та інші господи, особливо ті, де є старенькі люди. Їх душі малеча зігріває окликами: «Грієм діда. Печіть паски. За три дні Великдень!». Діточок віддячують за добру звістку кукуцами — спеціально спеченими булочками з хрестиками. У Страсну п’ятницю — у день страдницької смерті розп’ятого Христа старі й малі ідуть до церкви, щоб вклонитися Святій Плащаниці. Жодної справи не повинна торкнутися рука в цей день скорботи, жодне зайве слово чи жарт не мають зірватися з язика. Великодня субота — це останній день підготовки до свята і остання нагода висповідатися й прийняти Святі Тайни Тіла і Крові Христа. Без цього не досягнути повноти свята. Не гідно сідати до великоднього столу з неочищеним серцем і устами. Великдень є символом щорічної можливості почати нове життя. За матеріалами інтернетвидань

Н.В. Іваненко: «Усе, що ми планували на цей рік, здійснилося!» (Закінчення. Початок на стор.1) Хотілося б, звісно, щоб студенти були більше зацікавлені в організації поїздок, екскурсій… Але я знаю від кураторів та від студентів, що вони роблять це індивідуально. Збираються підгрупами, групами, їздять і в Одесу на «Юморину», і в Київ, ходять в кіно, театр, філармонію… Найголовнішим є те, що в цьому році було декілька глобальних подій. Визначальним для нашого факультету стало 25-річчя, дуже багато всього було зроблено; концерт вийшов дуже гарний і сподобався глядачам. - Скажіть, будь ласка, а студенти виявляють достатню активність у проведенні цих заходів? Чи їх треба змушувати, щоб вони щось робили? - Ви знаєте, у нас студенти дуже талановиті й активні. Просто треба, щоб був якийсь лідер, за ким вони підуть. У нас є декілька таких студентів на кожному курсі… Інша справа в тому, що вони завантажені роботою. Тому що, дійсно, у студентів факультету іноземних мов менше вільного часу, ніж у студентів історичного чи педагогічного факультетів. Звичайно, всі студенти завантажені навчальною роботою, але наші особливо. Та все ж, вони знаходять час. Є студенти, які і навчаються дуже добре, і беруть активну участь у різних заходах. Наприклад, Даша Кирилюк та Аня Коса допомагали дівчатам виступати на конкурсі «Міс університет», дуже активними є Саша Паріпа і Аня Макаринська. Хтось трошки гірше навчається, але ж не всім бути відмінниками. Але є студенти, які скрізь встигають: Юля Болюк, Настя Калінкіна. Вони взагалі дуже активні, завжди все підтримують, допомагають. У нас дуже багато талановитих студентів, які пишуть в нашу і в університетську газети. Крім того, у нас проводиться багато конкурсів між підгрупами на 1-му, 2-му, 3-му курсах. 5-й та 4-й курси вже більш зайняті: у них курсові та дипломні роботи. Але все рівно вони досить активні,

намагаються брати участь у різних заходах. - А чи плануються ще якісь заходи до кінця року? - Так, звичайно. Будуть «останні дзвінки» для студентів 4-го курсу, а потім свято готуватимуть 5-й курс із магістрами. Якщо плануються університетські концерти до 9-го травня, то наш факультет, звісно, візьме участь. Студенти 3-го курсу у травні проводять «капусник», який ми, можливо, приєднаємо до останнього дзвінка або підготуємо концерт із двох частин, якщо він вийде дуже тривалим. - А тепер щодо газети… Цікаво, кому належить ідея її створення? Вам? - Взагалі-то так. Є газета університету, куди подавали свої статті наші талановиті студенти. Матеріалів виявилось дуже багато, от і виникла думка створити газету факультету. Декан підтримав її, студенти також. Велике спасибі Олександру Сергійовичу Леонідову, який збирає й редагує матеріали; і Богдану Вікторовичу Стасюку, який займається друком газети. Все це відбувається на кошти нашого факультету, за прямої підтримки декана. Ми задіяли і російське відділення. От Ліана Солкарян, наприклад, придумала назву газети. Приємно визнавати, що газета подобається як студентам, так і викладачам. - У Вас зараз є можливість звернутися до студентів через газету. Чи хотіли б Ви їм щось сказати? - Хотілося б, щоб більше студентів брали участь у громадському житті факультету, а тих, хто хоче поспілкуватися з ровесниками через газету, запрошуємо до співпраці! Звертайтеся до мене, до Олександра Сергійовича Леонідова, Юлі Болюк (304), Іри Мєх (303), Даші Кирилюк (301), Ані Коси (302), до всіх, хто бере участь у цьому процесі. Залучайтеся, будемо співпрацювати! Інтерв’ю проводила Ірина Мєх (303 гр.)

Літня сесія: зворотній відлік Важко перерахувати, скільки разів студент за роки свого навчання виходить на поле екзаменаційного бою. Зрозуміло тільки одне: за цей час можна виробити певні правила поведінки, тактичні прийоми та методи психологічного налаштування. Отож, давайте поміркуємо, як краще складати іспит. Заходити в аудиторію краще якщо не в першій п’ятірці, то принаймні не серед останніх. Під кінець процедури іспиту викладач втомлюється й підсвідомо очікує, що залишилися слабші студенти, тому так само підсвідомо може невмотивовано знизити оцінку. І навпаки: перші відповіді мають більше шансів. Погодьтеся, що є стереотип «сильні йдуть першими». Тому якщо серед «сильних» буде «біла ворона», її можуть навіть не впізнати. Правило 1. Якщо тебе не влаштовує оцінка «задовільно», краще не пасти задніх. Якщо у вас хороша зорова пам’ять, сторінки конспекту так і миготять перед очима. Їх можна читати й гортати в своїй уяві, набираючись знань і впевненості. А що робити, якщо ви схвильовані? Починати краще з питань, які ви знаєте досить добре. Готуючи їх, ви підсвідомо будете програмувати себе й на успішну відповідь з інших питань. Або ж принаймні будете мати впевненість, щоб підійти до невідомих питань «креативно». Відповідаючи, краще мати план відповіді і хоча б якісь нотатки. Це створить враження, що ви серйозно ставитесь до процедури іспиту. Правило 2. Якщо ви не знаєте чіткої відповіді, не опускайте руки. Зосередьтесь, заспокойтесь, налаштуйтесь на роботу і уважно прочитайте питання. Якщо для вас іспит без шпаргалки - як обід без борщу, принаймні користуйтеся нею у винятково безвихідній ситуації. Цим ви убезпечите себе від зайвого стресу. Коли ви користуєтесь шпаргалкою, у вас автоматично виключається з роботи мозок. Навіщо думати, якщо можна списати? Так можна наробити ще

більших дурниць. Правило 3. Шпаргалка іноді шкодить. Ви вже знаєте, що казати. Важливо усвідомити також, як це зробити. Слухайте, як відповідають ваші попередники. Дивіться, як реагує екзаменатор. Аналізуйте, робіть висновки. Правило 4. Подивіться на викладача уважно. Що він хоче почути? Яка відповідь йому сподобається? Наскільки тривалою й детальною має бути відповідь? Це, звичайно, залежить від питань, екзаменатора і предмету. Але співвідношення вашої відповіді і коментарів екзаменатора має бути приблизно 80% до 20% (в іншому разі викладач подумає, що це він відповідав на запитання). Інколи корисно навіть задати питання, але лише тоді, коли ви сказали основне і «полізли в нетрі науки». Викладачеві сподобається ваша допитливість. Якщо ж викладач – людина, яка любить перебивати, говоріть швидко, впевнено й уникайте пауз, не давайте шансу «вставити 5 копійок», інакше ви його не зупините! У ситуації, коли таке вже трапилося, можна навіть покивати головою на знак згоди, перебити й самому завершити відповідь. Правило 5. Зважайте на хід думок викладача, уважно слухайте, підтримуйте й розвивайте його коментарі. Але не давайте йому читати лекцію і відповідати на ваше питання! З одного боку, не треба «лити воду», а з іншого – показувати, що ви страждаєте від спраги. Правильно розподіляйте інформацію, дотримуйтесь стратегії вашої відповіді. Правило 6. Ваша відповідь має бути чіткою, послідовною, впевненою, риторично привабливою. Повторюйте ключові положення, дотримуйтесь бажаного рівня інформативності. Користуйтеся цитатами, поясненнями, прикладами й посиланнями. Це надасть вашій відповіді ваги і не дасть змоги заперечити проти окремих думок. Кажіть те, що треба, і не кажіть того, чого не треба або в чому ви не впевнені.

Правило 7. Аргументація та екземпліфікація – корисні помічники на іспиті. Екзамен відбувається за законом контрасту. Підсвідомо відповіді попередника впливають на оцінку наступної відповіді. Придивляйтесь, після кого краще піти на розмову з екзаменатором. Якщо відповідь була млявою, повільною, розмитою, ви маєте цим скористатися і покращити всі ці компоненти. Продемонструвати невпевненість значить вчинити самогубство на іспиті. Правило 8. Вдало використовуйте неписаний «закон контрасту». Прагніть «грати першу скрипку» і встановлювати власний еталон, а не копіювати його. Відповідаючи на іспиті, можете використовувати жести та міміку. Якщо ваша відповідь звучить монотонно, змінюйте темп мовлення і тон голосу. Правило 9. Намагайтесь зацікавити екзаменатора, а не втомити його. Переконуйте його, що ви є гідним претендентом на високу оцінку. На іспиті часто буває так, що фраза «п’ятірки закінчилися» має реальне підґрунтя. Викладач сумнівно поставиться до перспективи виставити десяту «п’ятірку» поспіль, якщо ви даєте підстави тлумачити вашу відповідь неоднозначно. Тому найкраща порада – готуватися дати найкращу відповідь і ставити перед собою якомога вищі цілі; підкріплювати свою мотивацію добрим знанням матеріалу та впевненістю. І тоді, можливо, про деякі з зазначених вище правил та хитрощів можна буде забути. Правило 10. Основне. Вчіть предмет і готуйтеся до іспиту. Глибокі знання – найперша запорука успіху. Сподіваємося, що наші поради та коментарі є правильними. Нехай випробування екзаменами стане для вас легкою прогулянкою, шляхом до омріяного результату і заслуженого визнання й оцінки вашої старанності. Нехай вам щастить на іспитах! Редколегія газети

Про наше національне „я” З часів сивої давнини, що перегукується з нашим тисячоліттям численними археологічними знахідками, живе на східноєвропейських теренах мужній і завзятий народ, що не з переказів, а від щирого серця звемо УКРАЇНСЬКИЙ. Ми з вами є народомгосподарем, тобто автохтонним, що не зазнав, на щастя, поневірянь, шукаючи в світі притулку, а завжди знав, що є Батьківщина. Дійсно, щасливі ті люди, які, милуючись красою природи, роблять це не як кочівники, а як повноправні володарі свого краю, адже, погодьтеся, що і відчуття від цього різні виникають. На початку 1990-х відкрилися нові обрії, нові можливості. Ми, загартовані віками нащадки слов’ян, нарешті, прийшли до заповітного. Лише треба втримати здобуте, надолужити згаяне і прагнути більшого, ніколи не зупиняючись, бо історія не знає зупинок. Тепер не час забувати про мудрість Володимира Великого, Ярослава Мудрого і Данила

Галицького; не можна нехтувати славою гетьманів; закривати вуха, не бажаючи чути голоси Шевченка, Українки, Франка і ще тисяч борців за світле майбутнє, які боронили святе словом палкіше, ніж ділом. Маємо усвідомити, яка величезна відповідальність лежить на наших плечах. Ми співвітчизники тих, хто розумом і силою, витривалістю і наснагою завойовує медалі олімпіад і чемпіонатів і на чию честь лунають хвилюючі акорди гімну. Ми господарі тієї землі, яка славиться своєю родючістю, яка милує око жовтим морем ланів, що завдяки невтомній праці хліборобів годують Вітчизну запашним українським хлібом, якому немає рівного у світі. Як немає більше Карпат, Криму, Галичини і Слобожанщини, як немає інших Києва, Харкова і Львова. Ми діти цього чарівного краю, яким мандрували у Таврію по сіль чумаки, де проливали кров за наше щастя козацькі сотні і полки, де розгорталися найзапекліші бої другої світової, яка була

для нас Великою Вітчизняною. Цей край попри всі негаразди минулого все ще буяє різнотрав’ям і слухає пісні соловейка в низинних ярах. Ми можемо бути щасливі не тому, що маємо те, що маємо, а тому що маємо те, чого не мають інші. Ми унікальні люди на єдиній і неповторній землі, ім’я якій – Україна. Україна, яка чекає від нас поміркованих, перспективних рішень. Україна, яка цілком залежить від нас. Україна, яку ми маємо зберегти для нащадків, увібравши все хороше і зробивши його найкращим, бо інакше не можна, бо ми – українці! А виникають такі думки, бо надто вже ніяково і байдуже ставимося ми до того, якою буде наша доля й майбутнє. А звідси – пасивність, бездіяльність і криза, яка, здається, більшою мірою живе в наших серцях. Тож давайте серця наші звільнимо для чогось більш значущого й світлого! Для щастя, яке давно вже вистраждав український народ. Редколегія газети


Студенти 307 групи. Чекаємо піцу

У фонолабораторії факультету

Група 301. Фотографія на згадку

1 Травня: що святкуємо?

СТУДЕНТСЬКИЙ ГУМОР Студент завалив сесію. Телегра- лектора. ХОР - хотел обмануть фує мамі: «Мамо, вигнали з ін- разоблачили. УД - удалось догоституту, підготуй тата». І отримує вориться. НЕУД - не удалось довідповідь: «Тато готовий, готуйся говориться. сам!» Студент не знає у двох випадках: «Найкращий спосіб заспокоїти або ще не здавав, або вже склав. жінку, коли вона в істериці», - пояснює психіатр на лекції студен- СТУДЕНТ (російською мовою): там, - «це поцілувати її». Питання Сонное Теоретически Умное з аудиторії: «Скажіть, професоре, Дитя, Естественно Нежелающее а як краще довести її до істериТрудиться. ки?» Троє абітурієнтів на екзамені з ісУкраїнський студент пише додому торії. Один вступив по великому батькам: “Вишли сало. Здрастуй, блату, другий - просто по блату, мамо!” а третій - без блату. Питання першому: «Над якою країною вперше Сидять двоє новобранців в окопі була висаджена атомна бомба?» на війні. Один іншому говорить: Питання другому: «Хто викорис“Ходімо над моджахедами пожар- тав атомну бомбу проти Японії у туємо?” А той йому відповідає: 1945 році?» Питання третьому: “Ага, вже над ректором пожарту- «Скільки людей загинуло після вали!” вибуху атомної бомби в Хіросімі?» Відповідь: «Двісті дев’яносто Класифікація оцінок: (російською чотири тисячі» Питання: «Перелімовою): ОТЛ - обманул товарища чіть імена загиблих...»

Що для вас означає початок травня? Кілька вихідних? Виїзд на природу? У 66 країнах світу все набагато складніше! Мільйони людей святкують День праці, відомий як День міжнародної солідарності трудящих. Якщо пригадати історію, то 1 травня 1886 року робітники м. Чикаго організували страйк з вимогою 8-годинного робочого дня, який закінчився кровопролитними сутичками з поліцією. У 1889 році Паризький конгрес II Інтернаціоналу ухвалив рішення про проведення 1 травня щорічних демонстрацій на згадку про події в Чикаго. Перше травня як міжнародне свято було вперше відзначене в 1890 році в АвстроУгорщині, Бельгії, Німеччині, Данії, Іспанії, Швеції, Америці. У дореволюційній Росії першого травня робітники збиралися на так звані маївки. Після революції 1 травня з 1918 року стало державним святом і вихідним днем. У 1992 році

Перемога ціною життя (Закінчення. Початок на стор.2) Інший учений Д.А. Волконогов, оперуючи статистичними даними, доводить загальне число жертв (загиблих військовослужбовців, партизанів, підпільників та мирного населення) до 26,5 млн. Цифри, які останнім часом називаються усе частіше, - 28-29 млн. громадян СРСР. Можна навести ще й такі дані: до червня 1941 року в СРСР проживало 209,3 млн. людей, а станом на 1.01.1946 року – 167 млн. Рівень народжуваності за цей час знизився в середньому в 2,6-3 рази; таким чином, втрати держави за рахунок ненароджених – додаткові 13,8 млн. людей. Між тим, у російських публікаціях відсутня загальна оцінка втрат народу України у війні, хоч і наводяться окремі відомості, наприклад, про цивільне населення, знищене окупантами на території республіки. В одній з праць говориться про понад 5 млн. загиблих громадян республіки. У звіті Академії медичних наук УРСР, опублікованому відразу по війні, наводиться інша цифра – 6 млн. чоловік. У виступі першого секретаря ЦК Компартії України В.В. Щербиць¬кого з нагоди 30 річчя визволення України від гітлерівських загарбників пролунала цифра 6750 тис. чоловік. До цього часу нікому не вдалося мотивовано поставити її під сумнів, хоча протягом кількох останніх років інтерес до цієї проблеми

істотно зріс. Було також підраховано втрати мирного населення за роки війни: 4013439 осіб знищено, 2314895 вивезено до Німеччини. Частка Кіровоградської області в цій сумній статистиці – 71000 та 52000 відповідно. Населення Києва скоротилося з 846 тис. до 330 тис. чоловік, Одеси – з 604 тис. до 300 тис. Дніпропетровська – з 501 тис. до 152 тис. мешканців. У 109 інших містах України, серед яких було проведено обстеження, на 1 січня 1941 р. проживало 8 446 029 чол., а після звільнення – 3 207 754 чол., або 38%, що у 2,6 разів менше. Дедалі більше дослідників роблять загальну оцінку безповоротних втрат українців і громадян України інших національностей колишнього СРСР протягом 1941–1945 рр.: 4,5 млн. чол. цивільного населення окупованих територій (вбитих і зниклих безвісти); близько 4,1 млн. чол. військового персоналу (вбитих, загиблих у полоні, зниклих безвісти, померлих у госпіталях у перші повоєнні роки); 2,4-2,8 млн. чол. вивезених до Німеччини на примусову роботу (велика частина з них загинула). Демографічні втрати України за роки війни насправді були значно більшими. На 1 січня 1941 року в Україні проживало 40,96 млн. чоловік, а на 1 січня

1945 р. – 27,38 млн. Якщо підсумувати загальні військові втрати держав, з якими воював СРСР, то виходить, що в ході бойових дій вони втратили 8 649 500 чоловік. Військові ж втрати України, таким чином, становлять майже половину військових втрат усіх держав гітлерівського альянсу, взятих разом... Ось такою є реальна ціна Перемоги для нашої держави. Ціна того, що над нашими головами мирне й вільне небо. Наше єдине завдання - не знехтувати цими життями й не забути, що ці люди прийняли смерть в ім’я нашого життя. Олександр Леонідов

п’єси М.Гоголя «Ревізор». 1891 - перша маївка в Петербурзі. 1931 - у Нью-Йорку відбулася офіційна церемонія відкриття 102поверхового “Эмпайр Стейт Білдінг”. Будинок був споруджений у розпал Великої депресії усього за 1 рік. 1994 – на трасі в Імолі (СанМарино) трагічно загинув один із найкращих пілотів в історії Формули-1 Айртон Сенна. Більше мільйона бразильців прийшли попрощатися з ним. 2000 - у Гонконгу був виявлений комп’ютерний вірус “І Love You”, який вже до 5 травня завдав збитків на 1,54 млрд. $. 2004 - в Дубліні пройшла офіційна церемонія вступу до Євросоюзу Польщі, Угорщини, Чехії, Словаччини, Словенії, Кіпру, Мальти, Цього дня: 1707 - проголошено Союз Англії і Латвії, Литви і Естонії. Це розширення стало найбільшим в історії Шотландії. 1836 (19.04 за старим стилем) - ЄС. у Петербурзі пройшла прем’єра Болюк Юлія (304 гр.)

Міжнародний день солідарності трудящих перейменовано у свято Весни і Праці. У цей день в Англії відзначають Белтейн – стародавнє кельтське свято вогню й одне з найважливіших свят (шабашів) сучасних відьом і чаклунів; на Гавайських островах – свято гавайських танців; у Казахстані – День єдності народів республіки; у Канаді – День ховраха; а у США – День дитячої охорони здоров’я. 1 травня у Франції вважається Днем конвалії, а у Фінляндії – Днем святого Вальпурга. На переконання середньовічних селян, у Фінляндії опівночі останнього дня квітня не залишалося жодної вершини горба, на якій не товпилися б демони і чаклуни. От таке собі свято!

„ІНОЗЕМНИК”: студенти для студентів Студентство – унікальна верства населення, і в тому не може бути сумнівів. Студентські роки назавжди відображаються в пам’яті, до них повертаєшся подумки не один рік потому. Це час, коли відкриваються необмежені життєві перспективи, коли людина робить вибір, який визначає її майбутнє. Студентське життя – мов веселка. Воно сяє недовго, але коли зникає з обрію чиєїсь долі, стає сумно і порожньо. Розуміє це кожен, але не кожен встигає докласти максимум зусиль, щоб своє студентське життя (або й життя інших) зробити змістовним, цікавим, повноцінним... Користуючись нагодою, хочеться сказати слова подяки саме таким людям. Тим студентам, які брали участь у створенні чотирьох номерів газети „Іноземник”. З їх ініціативи на наш факультет прийшла журналістська діяльність, створено дієвий колектив однодумців. Безумовно, це подає приклад іншим і доводить, що займатися цією справою не лише корисно або пізнавально, але й цікаво. До підготовки матеріалів долучалися студенти всіх курсів без винятку. Студенти першого курсу робили перші спроби написати статтю або вірш (Булах Д., Кіблик К., Каламурза Н., Соловка С.); другий курс намагався не відставати (Гармурар К.). Студенти четвертого курсу (Булат І., Ізовіта А.) дарували читачам власні

вірші. Студентка п’ятого курсу Коваленко Ю. не раз демонструвала наявність журналістських здібностей, надсилаючи авторські статті. Але найактивнішим виявився третій курс факультету: Болюк Ю., Довга В., Кирилюк Д., Коса А., Кузнєцов К., Мєх І., Калінкіна А., Кіфенко О., Омельянчук І., Скородід О., Солкарян Л. Про натхнення, ентузіазм та лідерські здібності кожного з цих студентів годі й говорити! Небагатьом вдається так уміло, плічо-пліч прийти до переможного фінішу. Завдяки їх старанням „Іноземник” був створений і успішно проіснував весь навчальний рік. Не кожен ВНЗ має власну газету, а тим паче факультети! На відміну від багатьох із тих, хто в цьому відношенні забарився, у нас вже є чотири номери, що є непоганим досягненням. Але будь-який результат може бути покращений. Тож на наступний рік треба ставити нові, більш амбітні цілі. Склад редколегії, можливо, оновиться і збагатиться новими обличчями. Це процес, який ми всіляко заохочуємо. Перед закінченням непростого навчального року і напередодні свят хочеться привітати нашу неповторну команду і побажати всім студентам сміливо долати нові сходинки на життєвому шляху, з оптимізмом дивитися у майбутнє і не сумніватися у своїх силах. Олександр Леонідов

РЕДКОЛЕГІЯ: Іваненко Н. В., Леонідов О. С., Стасюк Б. В., Болюк Ю., Булат І., Ізовіта А., Калінкіна А., Кирилюк Д., Коса А., Мєх І., Омельянчук І., Тетьора Ю. Сердечно запрошуємо студентів та викладачів факультету до співпраці над створенням наступного номера! Слідкуйте за оголошеннями.


inozemnik_N04