Page 1

12

НАОСТАНОК

7 липня 2011 року

“Володимирецький ВІСНИК”

ТІЛЬКИ РАЗОМ! ТІЛЬКИ ДО УСПІХУ! • Слово до читачів чита чів

№ 28 (7507) ЧЕТВЕР, 7 ЛИПНЯ 2011 РОКУ

103 повідомляє Як повідомили з ЦРЛ, з 30 червня по 7 липня зареєстровано 148 викликів «швидкої допомоги». Госпіталізовано 175 хворих, зокрема в травматологічне відділення 17 – чоловік. За цей же час народилося 22 немовляти (12 хлопчиків і 10 дівчаток).

Думки мудрих Безвихідь відважним додає снаги й звитяги, допомагаючи верх здобути навіть там, де й натяку на перемогу не було. (Олександр Ільченко).

Народний прогностик

Фото 1 ЗАВЕРШИЛАСЯ передплата газет і журналів на друге півріччя 2011 року. За оцінкою поштовиків, далася вона непросто. Майже всі видання втратили частину передплатників. І важко сказати, що цьому причиною: становище в інформаційному просторі краю чи несприятливі зміни в соціальному становищі читачів. Певних втрат зазнали і ми. Свою волю, на жаль, продиктували обставини. Тож не в кожному сімействі знайшлася копійка, щоб продовжити передплату до кінця року. Та й частина підприємців-єдинників, які продавали газету вроздріб, згорнули бізнес у Володимирці. І все ж, наші справжні друзі залишилися з нами, і їх значно більше, ніж було рік тому. Маємо і поштові відділення, які, не піддаючись труднощам, популяризують «ВВ». Це, зокрема, Заболоттівське, Довговільське, Мульчицьке, Великотелковицьке, Кідрівське, Новаківське, Жовкинівське відділення, де навіть наростили передплату, і Каноницьке, Воронківське, Антонівське, Степангородське, Більськовільське, Берестівське та ряд інших, де прагнуть

втриматися на попередньому рубежі і з чийого прикладу видно: все слід робити вміло і з бажанням. Нікому не нав’язуючи послуг, а щиро їх пропонуючи. Остаточні висновки по передплаті на друге півріччя робитимуться

Фото 2 працювати, адже ніхто так вичерпно не розповість про життя-буття місцевого люду, як це робить «ВВ». Воістину, в особі свого часопису маємо друга, що завжди поруч. І з цього щоразу треба виходити, вирішуючи, бути чи не бути разом з нами. Що гріха таїти: інколи ми прикро помиляємося. Внаслідок фінансової скрути не маємо в редакції ні відповідального секретаря, ні коректора, ні фотокореспондента. І все ж, при сприянні співзасновників і читачів поглиблюємо газету інформаційно, дбаємо про якісніший друк (особливо кольоровий) і прихиляємо до співпраці талановиту молодь. Словом, газета активно розвивається. Учасники цього процесу – співзасновники, журналісти, громадські кореспонденти, поштовики, поліграфісти, рекламодавці, спонсори, передплатники, читачі. І спільне наше завдання – покращити газету, домогтися, щоб вона сповна відповідала вимогам часу і потребам краю.

Суховолі, Каноничах, Дубівці, Берестівці, Володимирці, Лозках, Новаках, Заболотті майже кожна друга сім’я одержує «ВВ». За цей славний здобуток районні журналісти щиро вдячні читачам і поштовикам. Гарно попрацювали

Всміхнися, сонце! Землю Даруй нам світло й райдугу

обігрій!

барвисту! І хай нам світить між краси і мрій Найкращий друг – наш щирий, добрий «Вісник»! дещо пізніше. Що ж до першого, то недавно від імені редакції побував у Любахах, Каноничах та Берестівці. Їхав з почуттям приємності, що тутешні поштовики уже вдруге перемагають у змаганні на кращу передплату районки. Першість цього разу вибороли любахівці Людмила Хвалько і Тетяна Годунок (фото 1). Каноничанки Раїса Муравинець, Марія Волочнюк і Руслана Соловей (фото внизу), ледь поступившись лідерам, стали другими. А на третьому місці, майже з таким же результатом, берестівчанки Надія Карпач і Людмила Затірка (фото 2). Що варто відмітити, у Любахах,

з районкою у першому півріччі і листоноші Красносілля, Антонівки, Довговолі, Жовкинь, Хиноч, Старої Рафалівки, Воронок, Озера, Половель, Новосілок, Собіщиць, Білого, Городця, Полиць, Балахович, Рафалівки. Не без їхнього старання «Володимирецький вісник» іде в кожну третю-четверту оселю. Але сьогодні цього, погодьмося, вже не досить. Як на наш погляд, кожна друга сім’я має одержувати районку. І зразки такої праці, як бачимо, є. До того ж, непоодинокі. Зустрічаючись із поштовиками, доводилося чути, що з нашим виданням їм навіть приємно

Олексій ГОРОДНИЙ, головний редактор газети. Фото автора.

Якщо на Самсона (10) дощить – сірість і мряка будуть довго, аж до бабиного літа. Цей день ще називають сіногноєм, оскільки така погода не сприяє сушінню сіна. Коли зозуля перестане співати задовго до Петра і Павла (12), то осінь буде холодною, а як після – теплою. Коли на Петра йтиме дощ, то гнитиме картопля; якщо сльота – буде багато болота; як спека, то на Різдво – мороз. «Зозуля тільки до Петра, а потім галушкою вдавиться». Як на Полупетра (13) один дощ – врожай непоганий, два – добрий, а три – багатий. У цей день вшановують пастухів і тварин.

Прикметі вір, але й перевір Похолодання під час дощу – ознака того, що незабаром погода поліпшиться. Ластівки, літаючи низом, граються – на дощ та вітер, а високо в небі в’ються – утримається ясна погода.

Народ скаже, як зав’яже Щаслива та хата, де худоби багато. Коло худоби походиш, то сам собі вгодиш. Як корова у хліві, то є харч на столі.

Пам’ятаємо! Ще тривала війна, ще солдати піднімались у смертельні атаки, ламаючи відчайдушний опір фашистських убивць, а радянський уряд уже думав про майбутнє. Так, 8 липня 1944 року утверджено звання “Мати-героїня” і водночас із цим впроваджено податок на бездітність. Такого податку, може, ніде у світі не було. Але й таких втрат, яких зазнав СРСР у боротьбі з фашизмом, жодний інший народ не знав. Викинувши ворога зі своєї території, Радянський Союз ставив за мету відновити все, що було втрачене, зокрема і найдорожчі втрати – людські життя. 11 липня 1960 року в Радянському Союзі запущено супутник з двома собаками – Білкою і Стрілкою – на борту. А 13 липня 1920 року створене товариство Червоного Хреста України.

Най-най-най… Найперша у світі публічна бібліотека (загальнодоступна установа, що утримується за рахунок податків) відкрилася в американському місті Бостон у 1854 році. У заяві мерії було сказано: «Майбутнє демократії залежить від освіченості громадян. Освіченість громадян залежить від розвитку публічних бібліотек. Кожен громадянин має право на приналежні суспільству джерела інформації». Це була так звана американська мрія в її оригінальній версії: кожний може домогтися успіху, якщо буде мати необхідні знання.

Цікаво знати Традиція одягати дівчаток в рожеве, а хлопчиків у блакитне досить давня. Дослідники вважають, що історія з блакитним і рожевим походить з указу Павла I від 1797 року. Згідно з цим документом, всі новонароджені члени імператорської родини, великі князі і княжни, ставали кавалерами вищих ступенів російських орденів: дівчатка – Святої великомучениці Катерини, а хлопчики – Святого апостола Андрія Первозванного. До цих нагород додавалися муарові стрічки: рожева з сріблястим оздобленням і блакитна. Аристократія, а потім купці та міщани стали наслідувати найясніших персон, наділяючи своїх новонароджених стрічками імператорських кольорів, хоч, звичайно, і без орденів. Традиція живе й досі. А сучасні психологи з’ясували, що обидва кольори заспокійливо діють на дітей.

Хочете - вірте, хочете - ні Знаменитий письменник Марк Твен народився в 1835 році, у день, коли поруч із Землею пролітала комета Галлея, й помер у 1910 році, в день її наступної появи біля земної орбіти. Письменник передбачав і сам пророкував свою смерть ще в 1909 році: «Я прийшов у цей світ разом з кометою Галлея, і в наступному році покину його разом з нею».

МУЛЬЧИЦЬКА БУДОВА: ШКОЛА ДЛЯ ВСІХ ЧЕСНО кажучи, у запевнення будівельників, що мульчицькі школярі підуть на 1 вересня у нову школу, не вірилось, аж доки знову не побували на будові. Проте кипуча діяльність будівельників, які працюють у дві зміни, розвіяла всі сумніви. Усі роботи там виконуються строго по запланованому графіку. Так, наприкінці травня будівельники з ТОВ «Рівнеагроспецмонтаж» ще тільки закінчували фундамент школи і котельні. А рівно через місяць, 30 червня, під перекриття і дах уже виводився другий поверх. За словами куратора будівництва, головного інженера «Рівнеагроспецмонтажу» Степана Волошина, жодних відставань від планів будівництва першої черги школи немає. На будові працює 160 робітників і 12 одиниць техніки. Уже виконано 60 відсотків запланованих робіт; будівельники приступили до зведення даху на школі і котельні. Вже почали демонтаж покрівлі інтернату (він буде перебудований у друге крило школи); прокладаються технічні комунікації. Отже, можна не сумніватися: на 1 вересня учні підуть в нові класи. Тому, м’яко кажучи, дивна позиція людей, які сьогодні наважуються критикувати будову і людей, які її ініціювали. Скажімо, у програмі «Факти» телеканалу IСTV сюжет про будівництво Мульчицького освітньо-культурного комплексу подали під акцентом «Школа не для всіх». Мовляв, цей навчальний заклад зможе прийняти лише старшокласників, а малюки (майже 150 учнів) і далі тіснитимуться у приміщенні старого інтернату. Отже, взимку школярикам доведеться бігати із старого корпусу до їдальні та спортзалу, – а це, мовляв, неабияка шкода їхньому здоров’ю. Одна

навчалася б під постійною загрозою, що аварійна школа просто завалиться під час занять. Тільки чомусь усі ці моменти журналісти не прояснили у будівельників; певне, вони їхали виконувати чітко поставлене завдання. Сюжет «Фактів» викривлює дійсність і не відповідає критеріям професійної журналістики. Хіба тій матусі було б ліпше, якби її дитина вчилась у старій школі? Чи виграє село, якщо після таких критичних стріл київського телебачення будівництво зупинять?.. Воістину: наших людей хлібом не корми, а дай помітингувати, покритикувати когось. За їхньою логікою, краще нічого не будувати – щоб нічого не критикувати. Хорошу, але нелегку справу для громади не кожен ризикне почати (чи хоча б підтримати). А от встромити палиці в колеса завжди зна-

з матерів навіть сказала, що їй проект нової школи взагалі не подобається. Мовляв, усі батьки хочуть, щоб їхні діти ходили в нову школу, а не стару; а колишній інтернат так і залишиться для малюків. Справді, школярів у Мульчицях майже півтисячі (492, якщо точніше), тут навчаються діти з чотирьох окружних сіл. Корпус, що будується, розрахований на 350 учнів; а власне нова школа після реконструкції і закінчення будівництва другої черги (проект доробляється) зможе прийняти, як мінімум, 528 учнів. То в чому проблема? Просто журналістка чомусь забула уточнити, що інтернат будівельники реконструюють і об’єднають із школою. Власне, їдальня буде не окремо (як подано в сюжеті), а добудується

між інтернатом і новою школою (поки що тут технологічний розрив для руху важкої техніки). Тож в їдальню діти заходитимуть не з вулиці, а з інтернату або зі школи – все це стоятиме під одним дахом. Спортзал буде розміщений у приміщенні нинішньої сільради, що неподалік, через шкільний садок. «Тісних напівтемних вологих холодних кімнат» у школі не буде, адже в інтернаті прокладатимуться ті ж комунікації, що й у новому корпусі. Усі приміщення опалюватиме нова котельня; це передбачено проектом другої черги. А що спортзал метрів за сто від школи (він, до речі, теж опалюватиметься новою котельнею), то фізкультура, власне, й передбачає рух. І в районі, і в області чимало шкіл мають окремі корпуси;

учні, буває, переходять на заняття по кілька разів із корпусу в корпус, і ніхто не створює з цього ніяких проблем. А якби не було цієї будови, дітвора

СЕВІЛЬ-ВОЛОДИМИРЕЦЬ: КОСТЮМИ РЯТУВАЛЬНИКАМ

йдуться охочі. Для таких в народі є поговірка: «Не допомагаєш – то хоч не заважай»… Сергій СКІБЧИК. Фото автора.

Шановні читачі! Передплата на “Володимирецький вісник” не закінчується ніколи! Наш передплатний індекс

61310. До 1

.08 2 вес 011 р на з ь това. зниж к имо р вий -5%, а на -10 %

А ви чули? Мільйонер і кінопродюсер Роджер Доркас весь свій статок, 65 мільйонів доларів, залишив за заповітом у спадок улюбленому псу Максиміліану. Суд визнав таке рішення законним, оскільки за життя мільйонер виробив Максиміліанові абсолютно людські документи. Дружині Доркас залишив 1 цент, але вона, за тими ж собачими документами, вийшла заміж за пса і після його смерті спокійно заволоділа спадком.

Посміхніться! смт Володимирець, критий ринок “Нектар”.

Начальник сварить свого підлеглого за те, що той постійно розмовляє по телефону. – Але це ж по роботі! – виправдовується підлеглий. – У такому разі прошу не називати наших клієнтів зайчиками, кицьками і пупсиками! – порадив начальник.

www.34400.net Районна газета «Володимирецький вісник» ЗАСНОВНИКИ – РАЙОННА РАДА, РАЙОННА ДЕРЖАВНА АДМІНІСТРАЦІЯ ТА ТРУДОВИЙ КОЛЕКТИВ РЕДАКЦІЇ ВИДАВЕЦЬ – РЕДАКЦІЯ ПЕРЕДПЛАТНИЙ ІНДЕКС – 61310 СВІДОЦТВО ПРО РЕЄСТРАЦІЮ РВ № 301 від 18.10.2001 Р.

Інтернет-партнери E-mail: redvv@ukr.net

www.4bloka.com

Головний редактор Олексій ГОРОДНИЙ

АДРЕСА РЕДАКЦІЇ: 34300, смт Володимирець, вул. Шкільна, 19 (2 поверх). ТЕЛЕФОНИ: головного редактора – (0-3634) 2-31-94(ф); компʹютерного центру – 2-40-41; заст. редактора та відділу агропрому – 2-58-65; бухгалтерії, відділу листів та інформації – 2-59-93 (ф).

• За зміст і достовірність викладених фактів та рекламної інформації відповідальність несуть автори та рекламодавці. • Редакція може не поділяти думку автора. • Якість друку забезпечує друкарня, своєчасну доставку – пошта.

Р/р № 260023013290 у Володимирецькому відділенні Ощадбанку, МФО 333368, код 02474995

• Газета виходить у ЧЕТВЕР. • Обсяг номера – 3 друкованих аркуші. • Тираж номера – 4971. 4432. 4551. • Ціна – договірна. • Зверстано у компʹютерному центрі редакції «ВВ». • Надруковано в друкарні ТОВ «Друк Волині», м. Рівне, вул. Поліщука, 1-Г.

(Читайте на 2-ій стор.).

Шановні володимирчани та гості міста! Церква Християн Віри Євангельської запрошує Вас на ВОДНЕ ХРЕЩЕННЯ по вірі, яке відбудеться в районі міського басейну о 12.00 10 липня 2011 року


2

АКЦЕНТИ

7 липня 2011 року

ГРАНІТ ФІЗИЧНОЇ НАУКИ

1 ЛИПНЯ в Україні стартувала вступна кампанія. Біля 200 тисяч абітурієнтів готують нині документи, щоб спробувати щастя і вступити до престижного ВНЗ. А за кілька років, отримавши ту чи іншу професію, знайти своє місце в житті. За законом, кожен може подати документи до 5 вишів, і не більше, ніж на три спеціальності. А далі – чекати своєї долі, стежачи за результатами рейтингового списку, який готує кожен виш. А от дехто вже зараз може бути спокійним за своє майбутнє. У травні на базі Володимирецького районного колегіуму відбулася олімпіада з фізики, запропонована фізичним факультетом Київського Національного університету імені Тараса Шевченка. Співорганізаторами олімпіади виступили віце-президент МГО «Рівненське земляцтво» Василь Яніцький та голова Зарічненського осередку земляцтва, професор КНУ Станіслав Репецький, які домовилися про таку можливість із деканом фізичного факультету КНУ Миколою Макарцем. І ось нещодавно восьмеро наших випускників – Володимир Павлюк,

Катерина Бортнік, Наталія Слободянюк Тетяна Болдишева, Ірина Плішкіна, Максим Дуляницький, Роман Шершень з Володимирця та Володимир Сергійчук із Нової Рафалівки – отримали запрошення і право першочергового зарахування до престижного університету. Ще одну учасницю олімпіади – Катерину Ковалюк із Ромейок – теж раді будуть бачити серед студентів фізичного факультету. – На олімпіаді з фізики, організованій нашим факультетом, Рівненщина показала досить високі результати, – говорить професор університету Станіслав Репецький. – Із 29 робіт, що надійшли на конкурс, 22 були відзначені як переможці. У той же час в інших областях цей показник був приблизно 50 на 50. Але й тих, хто не брав участі в олімпіаді, я запрошую спробувати щастя. – Якщо в людини є потяг до фізики, на нашому факультеті вона може реалізувати його найповніше. Наші студенти працюють по всьому світу, перемагають у найпрестижніших конкурсах, виграють гранти, – зазначив доктор фізико-математичних наук, професор Микола

Макарець. Радий успіхам земляків і Василь Яніцький. – Ми готові підтримати кожного, хто з-під даху батьківської хати вирушить до столиці гризти граніт науки. Я сам двадцять років тому вступив до Київського університету – і не жалкую. Майбутнє – за освіченими й обдарованими людьми, і я вірю, що наші нинішні випускники ще заявлять голосно про себе. Адже ті, хто вчиться зараз, будуватимуть нашу країну завтра, – каже він. Подібні олімпіади земляцтво планує проводити і в майбутньому, щоб діти ще до початку вступної кампанії могли випробувати свої сили і визначитися із майбутнім. А знати наперед, на що ти можеш розраховувати, бути впевненим у майбутньому – це у наш час багато важить. Нинішнім же абітурієнтам хочеться побажати одного – щоб їхні мрії обов’язково стали реальністю. Наталка ПОЗНЯКХОМЕНКО. На фото: Станіслав РЕПЕЦЬКИЙ та Василь ЯНІЦЬКИЙ під час зустрічі з керівництвом фізичного факультету КНУ.

«Володимирецький ВІСНИК»

РОЗПОРЯДЖЕННЯ голови районної ради про скликання сьомої сесії районної ради шостого скликання від 5 липня 2011 року № 35-р. Відповідно до п. 6.1 ст 55 та п. 4 ст 46 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” скликати сьому сесію районної ради шостого скликання 26 липня 2011 року о 10 годині в залі засідань районної ради (смт Володимирець, вул. Грушевського, 56). Заступник голови ради М. МАСТІЙ.

СЕВІЛЬ-ВОЛОДИМИРЕЦЬ: КОСТЮМИ РЯТУВАЛЬНИКАМ (Закінчення. Поч. на 1-ій стор.).

У травні минулого року на Володимиреччину з дружнім візитом завітали гості із Швейцарії. Сталося так, що доля звела докупи нашу землячку-українку Лесю Вознюк і швейцарського працівника митної служби Яна Сюттера. Вони одружилися і вже 5 років живуть на далекій батьківщині чоловіка. Відтоді родини Вознюків і Сюттерів не раз побували одне в одного в гостях. А що свекор Даніель професійний пожежник, зять Ян та його брат Свен – члени добровільної пожежної дружини у селі Севіль району Рапперсвіль Бернського кантону, то не дивно, що гості захотіли ознайомитися з умовами роботи українських колег-рятувальників Володимирецької пожежної частини. У подарунок тоді вони привезли 2 комплекти пожежнозахисних костюмів. Швейцарський бойовий одяг, що не промокає, не змерзається і не горить, у кілька разів кращий за українські брезентові аналоги. Тож Сюттери одразу загорілися ідеєю допомогти українським пожежникам бойовим одягом. Адже він у швейцарських пожежників після закінчення терміну експлуатації просто викидається (хоча здебільшого стан комбінезонів майже як новий). Вони пообіцяли передати україн-

ським рятувальникам 30 повних комплектів. І дотримали слова, зібравши списані костюми по всьому кантону. Після тривалої процедури розмитнення на адресу обласного благодійного фонду «Рятувальник Рівненщини» надійшло 40 повних комплектів бойового одягу (замість обіцяних 30). 30 червня 2011 року 25 костюмів отримали районні «еменесники», 5 – дубровицькі, ще 5 – сарненські рятувальники. А решту 5 комплектів розподілять між сільськими пожежними дружинами у Мульчицях, Кідрах, Городці, Великих Цепцевичах (1 – у резерві). Такою співпрацею володимирецькі пожежники дуже задоволені і підготували теплий лист-подяку у відповідь швейцарським друзям. А Сюттери уже мають на оці ще кілька подібних благодійних програм для поліського регіону. Тож є тверда надія, що швейцарсько-українська дружба Севіля й Володимирця з роками тільки міцнішатиме. Адже у нас ще багато гарних дівчат!.. Сергій СКІБЧИК. На знімку на 1-ій стор.: повноправна представниця Сюттерів, володимирчанка Ольга ВОЗНЮК під час урочистої передачі пожежнозахисних костюмів начальнику Володимирецького районного відділу ГУ МНС Володимиру СИМОНЮКУ. Черговий караул уже приміряв обновки. Коли тільки й встигли…

НАПЕРЕКІР ДОЩАМ ЗБИРАЮТЬСЯ КОРМИ МОТОБОЛ У ВОЛОДИМИРЦІ БУДЕ Приємна звістка для всіх шанувальників цього виду спорту: 19-20 серпня на мотодромі у Володимирці відбудуться ігри між провідними мотобольними клубами України та Білорусі. 23 червня у Рівному на фіналі чемпіонату Європи серед юніорів по спідвею про це було попередньо домовлено з СТК «Восход» (Вознеченськ); наразі ведуться заключні перемовини з білорусами. За словами організаторів, є можливість провести матч і в Кузнецовську – задля популяризації технічних видів спорту в регіоні. Нині ведуться переговори з міською владою та керівництвом РАЕС. Однак задля покриття затрат на проведення ігор організатори змушені будуть просити з глядачів символічні благодійні внески. Зібрані кошти підуть на покриття затрат на паливо-мастильні матеріали клубам, їх проживання і харчування. Запрошуються до співпраці спонсори та рекламодавці! А з 10 по 16 липня у Вознесенську

(Миколаївська область) проходитиме чемпіонат Європи з мотоболу. Для бажаючих є можливість організувати поїздку на 5-6 заключних ігор (в тому числі півфінал та фінал чемпіонату). Тел. оргкомітету: 067-308-34-48, 096-932-85-47. (Вл. інф.).

КРИМІНАЛЬНА ХРОНІКА З 27 ЧЕРВНЯ ПО 4 ЛИПНЯ ЗА ТИЖДЕНЬ до районного відділу внутрішніх справ надійшло 33 заяви та повідомленя про злочини та пригоди. З них повідомлення про смерть (без ознак насильства) – 3, тілесні ушкодження – 1, вчинення фізичного чи психологічного насильства в сім’ях – 4, крадіжки – 9, погроза фізичною розправою – 4, пошкодження майна – 1, самогубство – 1, інші події – 10. Тепер про деякі з них детальніше. 28 червня надійшла заява жителя с. Більська Воля про те, що 27 червня близько 3-ї години ночі біля сільського клубу, що знаходиться в с. Мульчиці, невідомі особи нанесли йому тілесні ушкодження та заволоділи мотоциклом. Як вияснилось пізніше, незаконне заволодіння здійснили жителі села Борове Зарічнянського району – 23-річний Юрій та 24-річний Андрій. Наразі по даному факту порушено кримінальну справу. 28 червня у Володимирецький райвідділ із заявою звернулась мешканка с. Лозки, яка повідомила, що її співмешканець викрав у неї 4 літри чорниць. Як вияснилось пізніше, зазначені особи не могли розділити між собою ягоди, які спільно збирали у лісі, а тому спір закінчився безглуздою крадіжкою. 29 червня надішли матеріали з Кузнецовського МВ УМВС про те, що в Кузнецовську СМСЧ-3 була доставлена 26-річна жителька с. Стара Рафалівка з діагнозом “гостре медикаментозне отруєння”. До такого наслідку призвів звичайний сімейний скандал, після якого жінка вирішила вчинити суїцид, прийнявши велику кількість лікарських препаратів. Марія МЕЛЬНИК, помічник начальника Володимирецького РВ УМВС.

ПІСЛЯ посухи рясні тривалі дощі оживили трави. Весь зелений світ буяє і цвіте. Cпішать косарі, громадять сіно, запасають вдосталь кормів, аби взимку було чим кормити худібку, щоб не мучила совість перед “німим язиком”. Така закономірність і сезонність селянського буття. Тривають зелені жнива. Можна порадіти за кормозаготівельників дослідного господарства “Городецьке”. На 4 липня 2011 року директор Микола Сонько дотримав слова: в обори господарства завезено 422 тонни сіна. Ще 38 тонн роздано людям за роботу на сінокосах та за підтримку і виручку у зимовий період, коли не було чим годувати худобу, а люд зібрав по хатах до радгоспного двору 100 тонн сіна. – Через негоду прискорилася заготівля сіна по всьому району, – коментує стан справ начальник управління

агропромислового розвитку РДА Світлана Ситник. – Всі господарства тваринницького профілю заготовляють корми. 38 тонн сіна мають сьогодні кормозаготівельники СВК «Мульчицький», де керівником Володимир Шмига. 34 тонни сіна припасли райцентрівські тваринники з СВК «Колос», де керує Сергій Купрій. Можна відзначити заготівельників сільгоспкооперативів «Заболоття» (Микола Жук), «Україна» (Петро Янченюк), «Надія» (Надія Примачик), «Чаква» (Микола Губеня) та інші. Не відстають й кормозаготівельники індивідуального сектора. Прикро констатувати, але цього року багато сіножатей вигоріли від посухи. Сільські ради вишукують площі запасу, щоб дати сінокоси тим, хто тримає худобу. Прогнозується, що вартість сіна до осені-зими зросте. Наш район для громадського тварин-

ництва має припасти 2516 тонн сіна, 180 тонн сінажу, 3561 тонну силосу та 1544 тонни грубих кормів (соломи). Заготівля сіна здебільшого ведеться механізовано навіть в приватному секторі. Сіно пресується в рулони і тюки, які звозять на господарські двори. …Повсюди понад дорогами громадяться копички і стоги. Урочище «Різок». Це – земля СВК «Заболоття». І тут понад канавами вивищуються копички сіна. Скрізь, де тільки може ступити косар з косою, пройти трактор з косаркою, полягли трави. Механізатори – головні герої зелених жнив. На них та їх техніку – головна надія і основна відповідальність. Є хороший початок, дасть Бог доброї погоди, – буде сіно. Значить, худоба перезимує ситно. Галина ТЄТЄНЄВА. Фото Сергія Скібчика (Городець).


«Володимирецький вісник»

РІЗНЕ

7 липня 2011 року

3

Її поезія як та жіноча доля,

де радість переспівує печаль…

Чи куштували ви коли-небудь ягідку примерзлої калини, яка так звабливо червоніє з-під снігу? У ній уже немає гіркоти. Вона терпкувато-солодка, хоч і не така соковита, як була восени. Тремтить під холодними зимовими вітрами, і так нагадує молоду дівчину, зраджену коханим. Калина – улюблене дерево Лесі (так її завжди називала мама, хоч офіційно вона Лариса). Садив біля хати дідусь, батько, а потім і вона посадила, з сином. Сподівається, що колись і внуки посадять. Доля її так схожа на калину під снігом. Можливо, тому й збірку свою першу, яка вийшла друком більше десяти років тому, так і назвала. Вже в перших рядках, в кожному слові відчувається, що народжена вона серцем, скрізь проглядається ніжна жіноча душа, яка багато страждала і так довго йшла до своєї мрії. «Як поживаєш, сестрице? – тихо спитаю в калини. – Певно, під снігом білим сняться рожеві мрії?.. Щастя і я виглядала, а привалило снігом…» До щастя, простого земного жіночого, дійсно стелилась терниста дорога, засипана не лише снігами, заметена буревіями, а ще й всипана густо колючками-шипами… лота, холодні полярні дні, які непомітно переходили в ночі… Сашко часто хвоКалина, рів і заради нього вона змушена їхати присипана снігом додому. Якими неймовірно важкими були ці тисячі кілометрів на Україну! Як З РАННЬОГО ДИТИНСТВА тендітна зуміла зберегти свого первістка?.. русява дівчинка з ясними очима і чуй«Спи, мій синочку, хай тобі сниться ним серцем захоплювалась чарівним в чистому полі біла криниця… Спи, мій світом казок, у який вів її дідусь. У п’ять маленький, доленько боса… Спи, мій років читає «Веретенечку» і сумує над ласкавий, люба дитино, хай же до тебе скривдженою матір’ю, яка стала зо- щастя прилине!». зулею. У школі її улюбленою героїнею Чоловік мав приїхати згодом. Постає Мавка Лесі Українки; захоплю- тягнулись довгі дні чекання, які переється творами українських та росій- ростали в невідомість. «Ти все ж не наських класиків. Перші поетичні рядки, писав мені листа, а я щодня у скриньку присвячені рідному Поліссю, написані заглядаю…». саме під враженнями віршів Михайла Він не повернувся… Стельмаха: «Пахнуть сіном покошені Здавалось, що і душа молодої жінки луки, голубіють волошки в житах, я не промерзла наскрізь від болю і розпуки хочу з тобою розлуки – тут мій корінь і та страждання: «Розчахнута, мов яблукрона життя». нева гілка, моя любов, і спомин полиПРОХОДЯТЬ РОКИ… Позаду на- ново-гіркий на серці знов». вчання в Полицькій середній школі, Ще довго сльозами вмивалося збоа згодом – і філологічний факультет лене серце. І не просто було викинути Луцького педагогічного інституту, ди- з пам’яті далекий чужий непривітний плом з відзнакою і перші самостійні край, де обірвався її сонячний сміх, обуроки в рідній школі. пекли-остудили сивим полум’ям душу Здавалося, усе починалося так до- жорстокі слова: «І Заполяр’я обрії чужі бре. Та не так сталося, як гадалося. на серце й досі навівають холод. Не Закрутило-завертіло перше кохання. доля, а падіння й віражі, і не заміжжя, За ним і поїхала Лариса після весілля а болючий спогад». на далеку Північ – аж за полярне коло, БУЛО НЕЙМОВІРНО важко. Та пов Мурманську область, де служив її чо- ряд жила родина, любляча матуся. ловік. Тут і син народився. Вічна мерз- Вона лагідно дивилась на доньку до-

ПІДСУМКИ РОБОТИ РАЕС ЗА ЧЕРВЕНЬ У ЧЕРВНІ цього року Рівненською АЕС було вироблено 1 млрд. 319 млн. кВт/г електроенергії. Виконання плану виробництва електроенергії за місяць склало 104,9 %. З початку року вироблено 7 млрд. 446 млн. кВт/г електроенергії, що складає 103,3%. Коефіцієнт використання встановленої потужності (Кввп) за червень становить 64,6 %. Коефіцієнт готовності (Кг) за місяць – 79,7 %, з початку року – 60,5%. У червні 2011 року працювали чотири енергоблоки (№1, №2, №3 та №4). Виробництво електроенергії ними склало відповідно 285, 159, 274 та 601 млн. кВт/г. 16 червня о 23:25 енергоблок №3 (ВВЕР-1000) після поточного ремонту підключено до енергомережі. Енергоблок №2 (ВВЕР-440) з 17 червня перебував в «гарячому» резерві. 10 червня 2011 року до Дня журналіста та з метою демонстрації високого рівня безпеки і надійності вітчизняних атомних станцій, на Рівненській АЕС відбувся прес-тур регіональних засобів масової інформації на тему: «Підвищення безпеки РАЕС через впровадження нових технологій та модернізацію обладнання». У зустрічі взяли участь представники регіональних і місцевих телекомпаній, інформаційних агентств, друкованих і електронних ЗМІ, громадських організацій Волинської та Рівненської областей. Порушень меж і умов безпечної експлуатації не було. Радіаційний, протипожежний, екологічний стан на РАЕС та прилеглій території не змінювався та знаходився у межах дічих норм. ВІДДІЛ РОБОТИ З ГРОМАДСЬКІСТЮ ТА ЗМІ РІВНЕНСЬКОЇ АЕС.

СИТУАЦІЯ НА РИНКУ За даними Володимирецької районної державної лабораторії ветмедицини, на ринку за період з 1 по 7 липня 2011 року проведено дослідження продукції тваринного і рослинного походження. Зокрема взято 4 проби м’яса яловичини, 6 – м’яса свинини, 12 – м’яса птиці, 14 – молока і молокопродуктів, 16 – риби соленої, копченої і мороженої, 23 – овочів і фруктів, 45 – ковбасних виробів, яєць курячих – 4. Вся перевірена продукція відповідала ветеринарно-санітарним вимогам та була допущена в реалізацію.

брими голубими очима, зігрівала теплом свого серця, відганяла печаль-гіркоту, пестила онука. Як могла, підтримувала і вселяла надію, що буде і на їхній вулиці свято. І були зими, і цвіли вишні. І свята були, і будні нелегкі. І поезія знову оживає в Лесиному серці. Власне, вона лише примерзла трохи, гіркувато-солона, заметена метелицею, щоб ожити весною: «Поезіє, рятуночку Ти мій! Життя кринице, світла і пречиста! Якби не Ти, зими тонкий сувій закрив би світ від мене променистий… У відчаї, у розпачі, у горі врятуй укотре, вбережи від зла!..» Це не просто слова: поезія стала справжнім покликанням Лариси Іванівни Сай. Рядки її віршів, писані серцем, підкупляють особливою відвертістю, чистотою людських почуттів і великою щирою любов’ю. Заради неї варто жити і переборювати всі незгоди, розігнати хмари і дочекатися сонця, пережити студену зиму і помилуватися калиною в цвіту, яка знову простягнула тонкі віти для життя і любові. А ще – отримати від коханого скромний і тим дорогий букетик первоцвітів-анемон.

Устами марила любов… БІЛЬШЕ двадцяти років пише поетеса свої прекрасні вірші. Видала дві збірочки: «Калина під снігом» та «Устами марила любов». Готує третю. Часто друкується в періодичній пресі, має багато шанувальників свого непересічного таланту, наділеного, мабуть, самим Богом. Бо про таких людей кажуть, що мають вони дійсно «Божу іскру». Живе нині в Кузнецовську. Привітна, щира, активна, енергійна, вона відома серед творчої інтелігенції міста не лише як вчитель української мови та літератури місцевої гімназії, а й як голова мистецької асоціації (МАК), яку очолювала більше десяти років (нині є її членом). Хоч поезія її, здавалося б, суто «жіноча», є в ній і громадянські та патріотичні мотиви. Ці рядки Лариса Іванівна присвятила 25-річчю міста енергетиків: «Хіба не схоже місто на село?! Таке ж зелене, тихе і врочисте, до Стиру пригорнулося воно, немов до шиї крапельки намиста… Прекрасне веселковістю будов, величне непохитністю градирень…». З болем пише про афганців, чорні тюльпани яких ніколи не зацвітуть. Якось Лесина мама, Надія Титівна, на одній із презентацій доччиної поезії сказала: «Ніколи не заздрю ні багатству, ні цінностям. Вважаю себе щасливою людиною – у мене є найбільший, найдорожчий скарб – це моя Леся». Кілька років тому мами не стало. І знову тяжкий удар. Ніби небо впало на землю, ніби сонце потемніло для Лариси Іванівни. Та вона продовжува-

ла писати. І знову знаходить відраду саме в поетичному слові. Чимало віршів присвятила дорогій людині. СПАДАЛИ ТИХІ роси над Стиром. Прилітали й відлітали в вирій журавлі. Сипала осінь золотий листопад. І калина знову тремтіла від віхоли, чекаючи тепла і сонця. А серце її прагнуло любові. І вона приходила. «Дозвольте мені думати про вас і мріяти про нашу зустріч нову. Хвилинами душевної розмови загоїть рани, що не згоїв час… ». Знову були зустрічі та розчарування. Хмільна зваба і солодкий трунок. Боляче ятрили серце колючки терну. І лягали на папір трепетно-сумні рядки: «Іду вже стільки незбагнених літ, як ряст топчу і помилки, і втрати, душі моєї неповторний цвіт тобі й тепер, неначе сонцю радий. І на порозі розбиваю знов свої, вже й так скривавлені коліна…».

Зів’ялі анемони ожили І ВСЕ Ж, доля виявилася прихильною до Лариси Іванівни. Вона була зовсім недалечко: її доля-половинка. І ось уже п’ятий рік вони разом з Жаном. «Зів’ялі анемони ожили, улюблені мої весняні квіти. Як хороше, що ми змогли зустрітись, бо й справді розминутися могли». Він і друг, і помічник у всіх питаннях, і порадник у вирішенні проблем. І її кохання: «Знову небо на двох – як у птахів!.. І боюсь я признатись, що Ти мій єдиний – до смерті!..» Пишно-білосніжно відцвіла калина в батька під вікном у рідних її Іванчах. Соком липневого сонця наливаються ледь зачервонілі грона. В таку чудову пору зустріла Лариса Іванівна п’ятдесяте своє красне літо. «Я така задумлива, як плесо… Скільки відлетіло в ірій весен, скільки залишилось ще зоріть?» Нехай небо подарує їх ще багатобагато. І зим, і весен. І днів, сповнених творчістю, новими надіями, планами, віршами. Віриться, що ще багато їх народиться в душі цієї прекрасної жінки. І кожен, хто прочитає ці рядочки, писані серцем, неодмінно задумається над сутністю життя. Адже, як би воно не складалось, після розлуки й страждання неодмінно буде жадана зустріч; після смутку й розчарування – прийде радість і сподівання. «Благослови на щастя й на зорю, ясну і гожу, і святу, і грішну! З Тобою не устами говорю, а серцем тільки. Свідок – сам Всевишній». Хіба можна сказати краще? Пройдено лише частину життєвого шляху. Попереду – серпневі зорепади, і зими з веснами, і її улюблені, скромні і ніжні, проліски-анемони – провісники віри, надії й любові. Попереду – ціле життя. Нехай буде благословен кожен його день. Єва ХУТКА. Володимирець-Кузнецовськ.

РАДІЮ УСПІХАМ КООПЕРАТОРІВ...

ЦЕ БУЛО у квітні 1944 року. Війна покотила на захід, а ми приступили до відбудови народного господарства. Мене викликали у райвиконком і направили на роботу у райспоживспілку. Ще до війни я закінчила 6 класів польської школи у Володимирці, вміла читати і писати українською, польською, німецькою і російською мовами. У Володимирець прийшов вагон солі, і мені доручили виміняти її на зерно в людей (за кілограм – 4 кілограми зерна). Приймала всяке збіжжя, і так ми відроджували кооперацію. Заготовляли яйця і масло для фронту. За здані продукти люди брали мило, нитки, голки, сіль, цукор. А відправити ті яйця треба було аж із Сарненської залізничної станції, тобто довезти, перенести і здати по накладній під розписку. На це могло піти 2-3 дні, бо ж велика була черга. Зі створенням райспоживспілки прийшов до нас «Центросоюз». З Москви прибули членські кооперативні книжки. Селяни не мали радянських паспортів, то ті світло-голубі книжечки викликали велику повагу. Кооперативні марки ми розповсюджували серед селян. Ніхто не відмовлявся. Бо ті, що мали марок на 100 карбованців і більше, позачергово купували матерію, взуття, реманент, велосипеди, мотоцикли... У 1948 році все доросле населення райцентру стало нашими пайовиками, а торгівля була найзначнішою структурою. У селах відкривалися магазини. Кожен прагнув завезти до свого сільмагу щонайбільше краму, і це було подією для всього села. А яке було колись Застир’я? Навесні товар переправлявся туди на човнах. Лише взимку можна було завезти сіль, цукор, муку, крупи. А тепер туди веде добротний сучас-

ний міст. Ми ж розширювали роботу – і по праву гордилися, коли найдефіцитніші товари приходили в район. Споживча кооперація почала ділитися на організації: заготконтору, “общепит”, пекарню, засолочні та ковбасні цехи. Мали й свою автоколону. А з часом з’явилися й сільські споживчі товариства і навіть будівельна бригада райспоживспілки. Масово вводилися нові торгові точки, заготпункти, їдальні, пром- і продмаги. І все це споживча кооперація будувала власним коштом. Кооперативній торгівлі віддала я 36 років. І сьогодні, маючи 90-й рік за плечима, ще читаю. І все пам’ятаю, мовби відбулося вчора, і радію, як за рідних дітей, успіхам наших кооператорів. Хвалять люди в районі Катерину Гальцову, голову Антонівського СТ, й Олену Озеругу, керівника Старорафалівського СТ. У райцентрі всіма закладами громадського харчування вміло відає Марія Сиротюк. Наша кооперація – одна з кращих в області (має 18 обласних відзнак, одержаних напередодні професійного свята). А ще вона – випробувана школа умілих кадрів. Виходець з району Петро Бараш очолює облспоживспілку. А районну кооперативну торгівлю вміло тримає в руках нинішній голова райспоживспілки Володимир Романов. А час – нелегкий. В умовах жорсткої конкуренції треба вистояти. Та так, щоб добробут пайовиків зростав. А для цього треба бути з людьми і трудитися для людей. Ольга ДУЛЯНИЦЬКА, ветеран кооперації, делегат п’ятого всесоюзного з’їзду кооператорів.


4

ДОЗВІЛЛЯ

7 липня 2011 року

САМЕ на 2 червня адміністрація колегіуму запланувала початок триденного походу. Перед цим ми визначилися з багажем, який знадобиться, прослухали неминучі для такого випадку інструктажі, і нам повідомили час відходу. Він виявився дещо раннім для наших аж ніяк не жайворонків-учнів, хоча для багатьох ніч перед походом виявилася безсонною. Напевно, боялися проспати. А я – ще й хвилювалася, щоб нічого не забути, і головне – засіб від комарів. Уже в дорозі панічно спохватилася: чи дійсно поклала його в сумку? Хух… він у мене був. А все інше – зовсім не проблема. Зранку, при зустрічі, було відчуття, що відправляємося мало не на місяць. Учні – зі здоровенними сумками. Заступник директора вболівав за харчування учасників походу. Класний керівник завзято збирав усіх докупи і вкотре перераховував. Така метушня була! Але вона ще більше сповнювала нас радісним передчуттям чогось прекрасного. Нарешті всі зайняли місця у строю і бравим кроком рушили до «кукушки», що була нам по дорозі. Не приховаю: трішки непокоїло, що пішки долатимемо майже непосильну – так здавалося – відстань. Але й піша дорога виявилась хоч куди! Мов учасників справжнього телешоу, нас знімали на камеру, і ми охоче позували й махали ручкою. А які вже теревені розводили! Навіть не думала, що кілька кілометрів з рюкзаком за плечима так надихатимуть. Дуже скоро побачили перед собою залізничну колію. Ура! Дісталися! Тепер – дочекатись «кукушки» і продовжити цікавенну путь. І наша достославна «кукушка» виявилася «дамою» пунктуальною і не змусила довго чекати. З вигуками, сміхом ми наввипередки залітали у вагони! В якийсь момент навіть здалося, що бідний поїздок просто не витримає такого стрімкого потоку юних пасажирів. Але нічого, повсідались, і перше, що спало на думку, – співати. Словом, так було у моєму вагоні, а оскільки він був першим, то в ньому сидів весь екіпаж поїздка. Та залізничникам наші співи не заважали. Вони ще й самі жартома взялися допомагати. Отак «трамвайчик» і доніс нас майже до кінцевої точки нашого маршруту. Лишалося кілька кілометрів, і ми їх долали як заправські відчайдухи. Йшли напористо, аж поки через лісову прозелень не зблиснуло Воронківське озеро – наше пристанище на ці кілька днів. Одразу взялися розгортати палатки, і виявилося це справою не з легких. Спільними зусиллями таки впорались. А коли дах уже був над головою, найбільшим бажанням стало викупатись у таку нещадну спеку. Під тиском жалібних благань Володимир Прокопович зглянувся над нами і, мов каченят, повів випробовувати водичку. А вона, скажу вам, була пречудова! Зразу здалася крижаною. Але палке бажання скупатись уже годі було приглушити, і ми чимдуж почали пірнати. Не хотілося з тої купелі виходити. Вода огортала такими приємними, теплими обіймами, що в пекучу спеку нічого кращого не придумаєш. Усе ж, дві речі вивели нас на берег. По-перше, в дорозі добряче зголодніли, а свіже повітря і вода лише додали апетиту. А по-друге, авторитет Володимира Прокоповича змушував забувати про власні бажання.

«Володимирецький ВІСНИК»

• Те, що пам‘ятатиму завжди

«РАЗОМ СЛАВНО КРОКУВАТЬ…»

Останні навчальні дні… Ну що могло бути прекрасніше для втомлених сумлінною працею учнів, які цілий рік у поті чола гризли граніт науки? І якнайтісніше ці слова стосуються десятикласників. Адже зараз вони мало не єдині, кого не чекають попереду нелегкі тортури у вигляді екзаменів або ЗНО. Та ще більш це стосується десятикласників Володимирецького колегіуму: вже дев’ятий місяць їм марився обіцяний ще на початку року похід на Воронківське озеро. І нарешті! День 2 червня став початком походу не надто тривалого, але який надовго вкарбується у пам’ять.

10-Е!

Мокрі і щасливі, чимдуж кинулися до своїх палаток і взялися накривати «стіл», яким нам служив вдало обраний застелений клейонкою клаптик землі. Спочатку «збували» продукти, що швидко псуються. І як же їх виявилося багато! Здалося, затарились аж ніяк не на три дні! А оскільки представниці жіночої статі планували скинути у поході кілька кілограмів, цей факт не дуже радував. Але дружно махнули на все рукою і, жертвуючи фігурами, активно освоювали все, що бачили. Нащо ж харчам пропадати? І цей девіз, признаюся, супроводжував нас усі три дні. Я вже й не розуміла, звідки береться та їжа! Але водночас це й радувало. Прогнавши голод, слід було кудись подіти спожиті калорії. І про це добряче подбала адміністрація, сотворивши такий розпорядок, сумувати при якому точно не було коли. Особливо це стосується першого дня. Нас чекали безліч цікавих справ, і насамперед – відкриття табору на Воронках. Це дійство скрашувалося різними художніми номерами і зводилося переважно до співів, отож, вже посеред дня, всі весело пританцьовували під запальні композиції. Далі були

Та мені стало цікаво: що ж найбільше з цієї казки запам’яталося моїм друзям? Ось що я почула: Тетяна МОТЬКО: «Відпочинок був чудовий. І впевнена, сподобався всім. Найбільше мені запам’яталося, як цікаво проходили змагання. Дуже незвичайне також харчування. Ми навчилися варити смачні супи і робити бутерброди мало не з усього, що було під рукою. Зворушувало й те, що після дискотеки, вночі, ми шикувалися на лінійку і співали гімн України і гімн колегіуму. У темряві це дійсно щось нове. Водичка в озері була чудова. А в День Нептуна вона лилася мало не звідусюди…» Оксана БАЛЬЧАРОВСЬКА: «Ніч. Холод. Зуби цокотять. Мошкара гризе. Ранок – і вставши о 5-й годині, я пішла грітися до вогнища, яке розпалили такі ж сновиди. Конкурси були цікаві. Наприклад, змагання на найкращий стіл. А ще – дискотека. Запам’яталося, як ти мене вчила танцювати в два кроки. А момент, коли хлопець з паралельного класу ловив жаб і запускав нам у палатки, взагалі не забудеться!» Ігор ІГНАТЮК: «Боляче кусалися комарі!.. Та найбільше запам’ятався гарний наш настрій, чудова атмосфера. Був продуманий режим дня. Адміністрація дійсно гарно все спланувала, не залишивши нам часу на сум». Ірина ІВАНКІВ: «Мокра палатка змушувала поближче горнутися до тих, хто спав поруч. Мошка ввечері гризлася так, що всі намагались зібратися біля багаття, аби захиститися димом. Погода була дуже гарна. Ми часто купалися, засмагали. А якось зранку думала, що з глузду з’їхала, коли проснулась о 4-й – а всі вже танцюють. Здалося, дискотека так рано почалась, а виявилося, люди таким чином від мошок відбивалися!»

спортивні змагання, які захопили й учасників, і всіх, хто за них уболівав. Розгорнулася гаряча боротьба за перемогу. Всяк намагався довести, що саме його клас найспортивніший. А ще пройшов конкурс на звання кращого туриста. Звісно, все це добряче нас виснажило, тому взялися за приготування вечері. Багаття розпалювали напрочуд дружно. З цього теж було видно, що всі добряче зголодніли, і першою нашою гарячою стравою став супчик. Яка ж то була смакота! Запашний запах засмаченого окріпчику так і витав у повітрі. Наш кулінарний витвір оцінила навіть волонтерка-американка, що була з нами. Сказала, що дуже любить український суп. І якби ви знали, якою приємною була ця інтернаціональна похвала. А попереду вже чекав кулінарний конкурс на кращий «стіл». О, тут уже всяка «Пекельна кухня», як мовиться, відпочиває! Такої сервіровки ця місцина, мабуть, ще не бачила, бо чого тільки ми не робили! Викладали різні фігурки з овочів, котлеток, стегенець. Надали нового “обличчя” і нашому супчику. І хоча за результатами спортивних

змагань мій клас був не найспортивнішим, проте вже точно – найбільш творчим і винахідливим, адже у цьому конкурсі переміг саме він. Переводячи подих і приводячи себе до ладу, всі чекали дискотеки. І яким же класним завершенням дня вона стала! Повірте, там дійсно варто було побувати. Адже музика хоч і супроводжувала нас впродовж усього дня, у легких сутінках вона лунала якось по-особливому. Отож не давала залишатися нерухомим (скажу по секрету, їй у цьому, напевно, допомагали друзі-комарики!). Власне, в ту мить комарі були нестрашні. Дівчата так вправно витанцьовували в купальниках, що всіляка комашня, мабуть, їх полякалася. Звучали і пісні на замовлення, і повільні композиції, які, однозначно, стали безцінними для закоханих або ж… стали початком нових «лямурних» стосунків. Бо ж хто зможе протистояти такій романтичній атмосфері? Лунає музика… Горить багаття, якому не дають відпочити… А над усім – неймовірно гарні, мов живі, зорі, які в парі з місяцем так і надихають на закоханість. Ах, хіба це не казка?!.

Андрій СИМОНЮК: «Найбільше запам’ятався День Нептуна, зокрема те, як ми обливали вчителів. Особисто я «освіжив» Володимира Прокоповича. І не тільки його. Уже заради цього варто було побувати в поході!» Катерина КУЗІНА: «Все було класно. Трішки замучила дорога, але ж на те і похід. Зразу по прибутті хотілося покупатись, і нам це вдалося. Постійно лунала музика, створюючи потрібний для відпочинку настрій. Сподобався насичений розпорядок дня, різноманітні конкурси, ігри, забави... Класно було спати у палатці і прокидатися від звуків гітари. Вразила винахідливість учнів, коли ми змагались у конкурсі на найкращий «стіл». Незабутній і День Нептуна. Це дійсно було ЩОСЬ! Під час спекотного літнього дня так приємно, коли на тебе ллється відро води. Неймовірні враження лишила і дискотека. Словом, відпочинок дуже сподобався, адже саме в цей час я знайшла нових друзів і ще більше зблизилася зі старими». Петро ЖАКУН: «Найбільше запам’яталася перша дискотека, коли ми справді розійшлися не на жарт. Незабутніми лишаться життя в палатках, запашні, щойно зняті з вогню шашлики, і дівчата в купальниках, яких навіть підступна мошка не змушувала одягтися». Валентина МЕЛЬНИК: «Особливо пам’ятний День Нептуна, бо в такий спекотний день отримати дозу водички дуже приємно. Ще мені сподобалася дискотека і вогнище, біля якого завжди можна було висушитись або зігрітися. Воронки нас дуже зблизили й додали у нашу фотогалерею багато новинок». Юлія СУПРУНЮК: «Найбільше запам’яталися дискотеки, де ми могли по-справжньому «відірватись». Чудові також ночі, під час яких, звичайно, не спали, а спіл-

Та, на жаль, у кожної казки свій кінець. Так сталось і в нашому випадку. Володимир Прокопович проголосив закінчення дискотеки і звелів усім спати. Тоді ми, як і зранку, вишикувались, проспівали гімн і – гайда до «ліжечок». Після такого емоційного дня спати не хотілось. Усе ж, ми забрались у свою затишну палатку, в якій, як звірята в рукавичці, ледь поміщались, укрилися, чим могли, і нумо правити теревені. Так і засинали, притиснувшись один до одного, з усмішками на обличчях… РАНОК видався дійсно раннім, бо настав для нас десь о 4.30. Будильником послужили хлопцісновиди, які о цій порі вже розпалили багаття і виспівували біля нього під звуки гітари. Чесно скажу: збудило це не всіх. Я, наприклад, чула цей концерт, але він слугував швидше колисковою, ніж будильником. Напрочуд приємно, коли сонячні промінчики доходять до палатки і, зігріваючи її, пробираються крізь найтонші щілинки. Та, все ж, вставати треба було. Просто душа бажала нових вражень, а шлунок – нової порції чогось смачненького. Так і сталося. Добряче поснідавши, знову пішли купатись. А потім засмагали і чекали початку футбольних змагань. У цей вільний час кожен мав право робити, що душа забажає (звісно, у межах розумного). Хтось грав у волейбол. Хтось хазяйнував біля палаток. А ми ніжилися на сонечку, намагаючись засмагнути, про що потім добряче пожалкували. Бо засмагли дійсно на славу. Так, що жартували із себе: мовляв, на нас уже можна готувати омлет, настілки всі підсмажені. А щоб трішки нас остудити, запланували День Нептуна – кілька незабутніх хвилин, впродовж яких ми просто безглуздо обливалися водою. І як же приємно, коли тобі підступно виливають на голову відро води! Перепочивши, взялися за футбол. Хлопці і дівчата задали такої гри, що всякі «Челсі» та «Барселони» й поряд не лежали! Коли ж настав час дискотеки, сил уже було малувато. Але жару всім додали вчителі. Вони так вправно танцювали, взявшись за руки, що й нам було чому в них повчитись. Такими кумедними нам ще не доводилося їх бачити! Тож коли знову настав відбій, засинати було шкода. Всі знали: це вже остання нічка – і завтра треба буде відправлятися додому. Все ж, утома і Володимир Прокопович взяли своє… ЗРАНКУ приготували останню гарячу страву, добряче викупались і взялися до зборів. Шкода було складати палатку. Здавалося, щойно будували цей будиночок – а вже мусимо його руйнувати. Відчувався якийсь приємний смуток, і дуже не хотілося звідси йти. Ці неповторні три дні стали якоюсь особливою часткою життя. Вони подарували безліч нових вражень, з нової сторони відкрили однокласників і змусили по-іншому глянути на вчителів. І саме такими: сонячними, сповненими сміху, тихих і голосних розмов біля багаття, пронизаними запахом свіжозвареного супчику – вони залишаться у моїй пам’яті. ОТАК згадався наш відпочинок, враження від якого не вдалося зіпсувати навіть надокучливим комарикам. Тож на останок від імені усіх учнів дякуємо нашому директору Анатолію Федоровичу Остапенку, його заступнику Володимиру Прокоповичу Слотницькому і всім, хто мав стосунок до організації цих незабутніх трьох днів – воістину незабутніх.

кувалися. Це дуже згуртувало наш клас. Ми всі чудово провели час, і, впевнена, кожен хоче в той час повернутися». Марія КОЗЛЮК: «Ми так багато купались! І стільки провели цікавих конкурсів! Але найбільше сподобався День Нептуна, коли в таку неймовірну спеку всі ми ходили мокрі. А ще – конкурс на кращий «стіл», в якому хоч і не перемогли, проте дуже цього прагнули…» Глянувши на відпочинок очима своїх однолітків, поцікавилася й тим, які моменти закарбувалися в пам’ять учителів. Раїса Петрівна ДЯДЕЧКО, мій класний керівник: «Запам’ятався ранок о 4.30. Мошка мало не виїдала очі, а хлопці з гітарами її розганяли. Ніч видалася безсонною, спалося твердо, але настрій був чудовий. У мене – просто супер-клас. І найкращий помічник – тато моєї учениці Степан Прокопович. Він був єдиним на весь табір. І все ж, Прокоповичів у нас було двоє, і кожний – рідний по-своєму. Смачно снідали, обідали, вечеряли. А заодно – вчили англійську мову, бо з нами була американка міс Кейт. Сподобалося хлюпатись у водичці й обливати своїх учнів на День Нептуна. Але цікаві й конкурси. Навіть дощик у перший день не завадив нашому відпочинку. Навпаки: прикрасив його!» А от Володимир Прокопович СЛОТНИЦЬКИЙ відгукнувся небагатослівно, зате колоритно: «Дуже запам’яталися буйні дискотеки, на яких дівчата танцювали, – незлобливо сміється, – з голими животами. А я ще дивувався: і комарі їх не кусають! Бо мене вони гризли добряче. А ще – довгі ночі біля костра, які й були моїм сном».

Підготувала Мар’яна МОТЬКО, учениця районного колегіуму, член гуртка «Юний журналіст».


8

7 липня 2011 року

ВІТАЄМО!

ВІД ЩИРОЇ ДУШІ Вітаємо своїх колег, депутатів райради КЕДИЧА Костянтина Феодосійовича (5 липня), ТВЕРДУ Галину Сильвестрівну (9 липня) та Сиротюка Петра Миколайовича (11 липня) з черговими Днями народжень! Хай надією серце втішиться. Не збулося що – все хай збудеться. Лиш добро хай в житті залишиться, а тривога нехай забудеться. Все, що праглося, хай зустрінеться і за буднями, і за святами. Нехай втіхою день проміниться і всміхається доля внучатами! Районна рада.

25 років тому теплого літнього дня поєдналися дві долі. І ось цього року, 12 липня, святкують своє срібне весілля Іван Дмитрович та Софія Михайлівна ВАЩЕНІ з села В. Жолудськ. Ми Вас щиро вітаємо та бажаємо Божого благословення на многії літа. Сьогодні усі Вас спішать привітати, бо Ви дочекались знаменної дати – святкуєте радісно срібне весілля, і нам влаштували гостинне застілля. І прагнемо нині у день цей чудовий Вас разом із іншими теж поздоровить. І щирі вітання на честь цього свята ми від душі Вам шлемо, «молодята»! І тішимось справді ми тим, наші любі, що Ваші серця поєднались у шлюбі, бо в злагоді Ви прожили чверть століття, себе залишивши в народжених дітях. І нині удвох на своїм ювілеї Ви квітнете пишно, немов дві лілеї. Вам зичимо долі в добрі проживати і внучків своїх годувати. Хай Бог Ваш сотворить свою щедру ласку, життя Ваше спільне оберне на казку. І вірим, що в чарах любовного зілля діждетеся ще золотого весілля! З повагою – син Сергій з дружиною,

З усмішками на обличчях і радістю в серцях вітаємо свою колегу ОСТАПОВИЧ Тетяну Іванівну з «відмінним» ювілеєм, який вона зустріла 6 липня! У цей гарний день, в це ювілейне свято здоров’я ми хочем Тобі побажати, радості, сонечка і довголіття – так щоби стало на ціле століття. Будь завжди весела, привітна та щира, будь трішечки горда й весняно красива. Візьми собі в подруги чесність і ніжність, чекай в нагороду отримати вірність. Окрасою серця хай буде кохання, здійсняться всі мрії Твої і бажання. Колектив та профком Володимирецької дитячої музичної школи.

Щиро вітаємо свого колегу тракториста КОЗЛЮКА Федора Петровича з 50-річчям! П’ятдесят відлітають у вирій, відпливають, як тала вода. Ми бажаємо щастя і миру, і душа щоб була молода. Не здолають ні біль хай, ні втома на життєвому довгім путі. Хай щастить на роботі і вдома, і хай ладиться все у житті. Хай сонце весняне у день Твого свята несе усю радість до рідної хати. Бажаєм любові і доброго слова, великого щастя, здоров’я міцного. Хай доля удачу на крилах несе, життя Твоє буде легким і красивим. Колектив КП «Аква».

Люблячого чоловіка, татуся САВЧУКА Валентина Григоровича від усієї душі вітаємо із 40-річчям! Бажаємо, рідненький, здоров’я багато, хай щастя та мир залишаються в хаті. Хай горе обходить завжди стороною, а радість приходить і ллється рікою. Хай стелиться довго життєва дорога, май шану в людей, а ласку у Бога. Хай доля сприяє, щоб жити й радіти і соту весну в здоров’ї зустріти. Хай Бог милосердний з високого неба дарує усе, чого Тобі треба, а Матінка Божа, Цариця Свята, дарує щасливі і многі літа. Дружина Тетяна, сини Святослав, Ілля, теща, тесть, Наташа із сім’єю.

Дорогого чоловіка і любого татуся МАМЧИКА Петра Матвійовича сердечно вітаємо з 50-річчям! Наш славний та рідний, найкращий у світі, з Тобою нам завжди затишно і світло, Ти гарний господар і татко чудовий даруєш турботу і море любові. Спасибі за ласку, за руки умілі, що вмієш підтримати словом і ділом, щоб в рідному домі нам було надійно і щиро, живи нам на радість у щасті і мирі. Хай Бог посилає здоров’я і сили, у дружній родині усі ми щасливі. З любов’ю – дружина Галина, доньки Наталія, Юлія, Ірина, зять Євген.

У цю липневу чудову пору зустрічають свій прекрасний ювілей наші колеги НЕЗНАМОВА Галина Василівна та ВАКУЛІК Людмила Сергіївна, з чим ми їх і вітаємо! Хай Ваша доля піснею зліта, розквітне цвіт калиною у лузі, хай будуть щедрими літа на щастя, на здоров’я і на друзів. Людської шани зичимо й тепла, достатку, злагоди, любові у родині, щоб вся незгода в безвість відійшла, а радість залишалася віднині. Профком та колектив Рафалівського НВК.

ВВ” – Привітання у “арунок найкращийпод юдині дорогій л

Щиро вітаємо із 40-річчям начальника організаційно-правового відділу ГРИГОР’ЄВУ Наталію Петрівну, яке вона зустріне 8 липня! Хай Ваша доля піснею зліта, розквітне цвіт-калиною у лузі. Хай будуть щедрими літа на щастя, на здоров’я і на друзів. Людської шани зичимо й тепла, достатку, злагоди, любові у родині, щоб вся незгода в безвість відійшла, а радість залишалася віднині! Виконавчий апарат районної ради.

Сердечно вітаємо своїх однопартійців, депутатів районної ради МАРТИНЮКА Петра Степановича з нагоди 50-річчя та КЕДИЧА Костянтина Феодосійовича з Днем народження! Живіть у щасті до ста літ на радість всій родині. Нехай над Вами небеса завжди сіяють ясно-сині. Хай щастить Вам завжди і усюди, хай і далі шанують Вас люди. Бажаємо щастя, гараздів без ліку, міцного здоров’я та довгого віку! Фракція ВО «Батьківщина» у районній раді.

Сердечні привітання, щирі побажання добра і здоров’я, вміння радіти і дивуватися кожній днині, дарованій нам долею, зичимо з нагоди ювілею дорогій нашій донці, дружині, мамі і бабусі ТЄТЄНЄВІЙ Марині Дмитрівні! Нехай волошками цвітуть літа прекрасні, нехай здійсняться тисячі бажань. Хай доля подарує тільки щастя – ні грама бід, ні крапельки страждань. Життя хай квітне, мов вишневий сад, і кожен день усміхнено радіє, а доля подарує зорепад здоров’я, миру, успіхів, надії. Мама Галина Юхимівна, чоловік Валерій, син Дмитро, донька Ельміра, зять Сергій та внучок Ілля.

10 липня своє 45-ліття стрічає дорога наша ТЄТЄНЄВА Марина Дмитрівна, з чим ми щиро її й вітаємо! Від усього серця завжди бажаємо Тобі міцного здоров’я, безмежного щастя, добробуту, успіхів і здобутків у великих і малих справах, наснаги та натхнення, вірних надійних друзів, довгих років життя, радості. Нехай Твоє життя буде схожим на казку, розфарбовану всіма кольорами веселки! Свати Сакови.

Сердечно вітаємо ТЄТЄНЄВУ Марину Дмитрівну з 45-річчям! З роси й води і довгих років щастя! Нехай жіноче щастя квітне веселково, і хай лунає скрізь привітне слово, хай Бог благословляє Вашу долю і вбереже Вас від розчарування і болю. Достатку, щастя, радості й любові, родині Вашій в доброму здоров’ї. З повагою – Володимир Тєтєнєв зі своєю сім’єю.

Вітаємо з 30-річчям КРИВКО Оксану Володимирівну. І шлемо їй з нагоди свята наші привітання! Хай Вам завжди посміхається доля, несуть тільки радість з собою роки, хай щастя й здоров’я не зрадять ніколи, хай збудуться мрії, бажання й думки. Снаги трудової – без ліку, пошани й добра – від людей, щасливого й довгого віку бажаємо Вам у цей день! З повагою – колектив ПП Бортніка А.А.

5 липня славне 25-ліття зустріла наша кохана дружина, люба матуся та вдячна донька ТАРАСЮК Вікторія Олександрівна. Ми бажаємо їй довгих років щастя та сімейного благополуччя! Прийми від нас сердечні привітання. Бажаєм миру, радості і щастя. Хай збудуться найкращі побажання, й все заповітне хай до них додасться. Хай лихо і смуток Тебе обминуть, зозулі – сто років життя накують. Хай радість стрічається, добре живеться, все вміється, множиться і удається. Хай Бог здоров’я Тобі дає, а Мати Пречиста завжди береже. Чоловік, донечка Катруся, брат Богдан, тато і мама.

7 липня 45-річний ювілей стрічає на своєму порозі наш друг ЯКОВЕЦЬКИЙ Іван Опанасович. Ми щиро вітаємо його з цим святом та шлемо наші привітання. Бажаєм здоров’я, добра, довголіття. Хай вистачить щастя на ціле століття. Хай скрізь буде лад: на роботі, в сім’ї, і спокій на серці, і хліб на столі. Хай радісно буде і в будні, і в свято. Хай завжди веселістю повниться хата. За справи хороші хай люди цінують, і віра й надія хай поруч крокують! Друзі.

З чудовим ювілеєм вітаємо вчителя української мови та літератури Мульчицької ЗОШ ПЕРЧИЦЬ Валентину Іванівну. Зичимо довгих літ радості і щастя! З роси, з води, на добру сотню літ бажаєм щастя, благ земних по вінця. Здоров’я Вам міцного, мов граніт, щоб теплих весен сонячне проміння в душі будило ніжні почуття, щоб не торкалась скронь зими пороша, щоб Ви пройшли через усе життя такі, як є, – привітні і хороші. Члени районного методоб’єднання учителів української мови та літератури.

«Володимирецький ВІСНИК»

Депутат Володимирецької районної ради СЕРГІЙЧУК Галина Федорівна вітає з престольним празником прихожан церкви Свято Різдва Чесного Славного Пророка Предтечі Хрестителя Господнього Іоана села М. Жолудськ і бажає Божих благословінь! Хай сміється сонце, сяють ясні зорі, радістю проміниться кожен день в житті. Щастя хай стрічає і минає горе, і дарує доля барви золоті. Нехай завзяття Вас не покидає із плином часу і життєвих літ, хай іскорка надії не згасає і усміхається Вам цілий світ.

Хорошу жінку, подругу і колегу ДУЛЯНИЦЬКУ Раїсу Михайлівну від усієї душі вітаємо з ювілеєм! Роки летять, як лебеді у вирій, та вічно з щирим серцем доброта. Прийми вітання наші щирі, нехай життя шумує, мов жита. Хай будуть в серці віра та надія, нехай високим буде Твій політ. І хай Господь по милості наділить міцним здоров’ям на багато літ. У день ювілею хай щастя Тобі сяє, що зайвим ніколи в житті не буває. Хай молодість вічно не сходить з обличчя, а роки – ведуть у славне сторіччя! Колеги з лабораторії Володимирецької ЦРЛ.

Щиро вітаємо дорогу дружину, маму і бабусю ДУЛЯНИЦЬКУ Раїсу Михайлівну з ювілеєм! Бажаємо тепла й добра, легкою буде хай дорога. Хай мир, достаток, благодать до Твого стеляться порога. Хай Бог дарує світлу долю і мрія здійсниться свята. І хай міцним здоров’я буде на всі прийдешнії літа. Чоловік, невістка, син, внучки Ірина та Женька.

6 липня свій ювілей зустріла чудова жінка, прекрасна господиня, турботлива дружина, ніжна матуся, любляча бабуся, наша дорога сваха ДУЛЯНИЦЬКА Раїса Михайлівна. А 7 липня черговий День народження прийшов до нашої доні, сестрички і тітоньки ДУЛЯНИЦЬКОЇ Ольги Борисівни. З цієї нагоди зичимо Вам здоров’я, щастя і добра! Свято сімейне відзначаємо: Дні народження Ваші стрічаємо. І сказати Вам поспішаємо, що вітаємо Вас і бажаємо життю радіти й не хворіти, здоров’ю гарному радіти. І завжди щоб щасливі ми були і в серці доброту для нас несли. Мама, сестрички Олена та Олеся зі своїми родинами.

Вічної весни, літньої пори шлемо в день ювілейний нашій дорогій сусідці і подрузі ПЕКАР-ДУЛЯНИЦЬКІЙ Раїсі Михайлівні! У цей святковий світлий день, коли настав Ваш ювілей, ми щиро Вас вітаємо, добра і щастя Вам бажаємо. Хай обминають Вас тривоги, хай Бог дасть щастя на путі, хай світла, радісна дорога щасливо стелиться в житті! Тож не старійте і не знайте в житті ні смутку, ані бід, у серці молодість плекайте, живіть до ста щасливих літ! Бажаємо світлої радості й сили, ласкавої долі, добра і тепла, щоб ласку Вам слало небесне світило, здоров’я наповнила рідна земля! З повагою – Галина ТЄТЄНЄВА з родиною.

Зворушливу життєву дату – 60 річчя від Дня народження – подарував липень місяць нашій дорогій, прекрасній жінці ДУЛЯНИЦЬКІЙ Раїсі Михайлівні. Вітаємо її і шлемо сердечні побажання здоров‘я, добра і щастя! Якби в словах була пророча сила, а в серці полум‘я цвіло, то ми б для Вас усе зробили, щоб дня в житті сумного не було. Всю доброту, яка існує в світі, всю радість, що живе поміж людей, найкращі всі на світі квіти Вам даруємо в цей святковий день. Достатком хай оселя буде повна, нехай скликає внуків і дітей, а Ви – красива, мила і привітна – до сотні літ стрічайте гостей. З повагою – Таня зі своєю сім‘єю з с. Дубівка.

Щиро вітаємо ДУЛЯНИЦЬКУ Ольгу Борисівну з її славним ювілеєм! Прийміть з нагоди Ювілею наш найсердечніший привіт, хай Вам і з Вашою сім’єю лиш радощі дарує світ. Нехай душа ніколи не старіє, на білій скатертині будуть хліб і сіль. Своїм теплом хай сонечко зігріє і щиро привітання линуть звідусіль! Раїса Михайлівна, Сергій Трохимович, Саша, донечки Ірина та Женька.

Сердечно вітаємо своїх колег КІБИШ Галину Вікторівну з 45-річчям та НАКОНЕЧНУ Галину Григорівну з 50-річчям і бажаємо їм всього найкращого! Ми тепло й щиро Вас вітаєм, добра і миру побажаєм, щоб здоров’я мов кремінь було, а щастя сімейне його берегло. Щоб була радість завжди на порозі, а лихо – у вічній далекій дорозі. Колектив ДНЗ «Дзвіночок» с. В.Цепцевичі.

6 липня свою ювілейну дату зустріла завідуюча дитячим відділенням Володимирецької ЦРЛ МАТВЄЄВА Ірина Василівна, з чим ми її щиро й вітаємо! У жінки не питають, скільки літ. Вона завжди і гарна, й молода. Сумлінністю і працею відмічені її прекрасні прожиті літа. Бажаєм радості, бадьорості і щастя. Причин не буде хай тужити. Вам зичимо в квітучому здоров’ї до ювілею нового дожити. Колектив дитячого відділення ЦРЛ.


«Володимирецький ВІСНИК»

РЕКЛАМА

7 липня 2011 року ПРОПОНУЄ

УТЕПЛЕНИЕ ДОМОВ заливным пенопластом (пеноизолом). Заполнение межстеновых пустот, чердаков, полов, крыш, сайдинга. Экономия газа, энергоносителей до 40% Экологически чистый материал. Долговечен, не горюч (заключение санэпидемуправления МОЗ Украины). Не едят грызуны !!! Гарантия качества.

• МЕТАЛОЧЕРЕПИЦЮ; • ЦЕГЛУ ЛИЦЮВАЛЬНУ; • ОНДУЛІН; • БІТУМНУ ЧЕРЕПИЦЮ; • УТЕПЛЮВАЧ (РОКВУЛ),; • ВОДОСТІЧНІ СИСТЕМИ; • МЕТАЛОПЛАСТИКОВІ ВІКНА

teploservice.org.ua Тел. ( 067) 699-55-97, ( 050) 327-51-31. ВІДПОЧИНОК на Чорному морі. Затока, Очаків, Залізний Порт, Саки (Крим). Тел. (050) 983-25-84, (067) 364-53-39.

У ма магазині газині “ПОБУТ”

у відділі одягу широкий асортимент молодіжних ДЖИНСІВ та ФУТБОЛОК, а також весь асортимент одягу для будь-якого віку.

ПРОПОНУЄМО • ПІНОБЛОКИ (Житомир–Бровари); • ЦЕГЛА червона, рядова; • ЦЕГЛА лицювальна; • ЦЕГЛА силікатна; • ЦЕГЛА вогнетривка; • ШИФЕР; • ЦЕМЕНТ (Здолбунів); •СІТКА огорожувальна, понад 16 видів. • ВАПНО негашене.

Тел. 2-65-44, (096) 887-76-63.

(09 7) 18 2-1 6-9 0, -522 . -588-5 7 377-5 (09 9 ) 73

МУЛЬЧИЦЬКА СІЛЬСЬКА РАДА

оголошує конкурс на заміщення вакантної посади головного бухгалтера. Кваліфікаційні вимоги до претендентів: освіта вища (економічна), навички роботи з комп’ютером, стаж роботи за спеціальністю на менше трьох років. На конкурс подаються особова картка (форма П-2ДС) з відповідними додатками: копія документів про освіту, копія паспорта ( 1, 2, 11 ст.), декларація про доходи за минулий рік, 2 фотокартки 4х6. Документи приймаються впродовж 30 календарних днів з дня опублікування оголошення за адресою: село Мульчиці, вул. Центральна, сільська рада, тел. 9-34-40.

ОЗЕРЕЦЬКА СІЛЬСЬКА РАДА

оголошує конкурс на заміщення вакантної посади головного бухгалтера. Кваліфікаційні вимоги до претендентів: освіта вища (економічна), навички роботи з комп’ютером, стаж роботи за спеціальністю на менше трьох років. На конкурс подаються особова картка (форма П-2ДС) з відповідними додатками: копія документів про освіту, копія паспорта ( 1, 2, 11 ст.), декларація про доходи за минулий рік, 2 фотокартки 4х6. Документи приймаються впродовж 30 календарних днів з дня опублікування оголошення за адресою: село Озерці, вул. Соборна, 32, сільська рада, тел. (091) 33951-20.

ПОЛИЦЬКА ВИПРАВНА КОЛОНІЯ №76 управління Департаменту в Рівненській області проводить набір на службу (роботу) чоловіків віком до 34 років на посади: середнього та старшого (офіцери), рядового молодшого начальницького складу (рядовий та сержантський склад). Вимоги до кандидатів: повна загальна середня освіта (11 класів), служба в Збройних Силах України. За додатковою інформацією звертатись: 34375, с. Іванчі Володимирецького району Рівненської області, Полицька виправна колонія №76. Тел. 531-49, 2-53-24.

БІЛЬСЬКОВІЛЬСЬКА СІЛЬСЬКА РАДА

оголошує конкурс на заміщення вакантної посади головного бухгалтера. Кваліфікаційні вимоги до претендентів: освіта вища (економічна), навички роботи з комп’ютером, стаж роботи за спеціальністю на менше трьох років. На конкурс подаються особова картка (форма П-2ДС) з відповідними додатками: копія документів про освіту, копія паспорта ( 1, 2, 11 ст.), декларація про доходи за минулий рік, 2 фотокартки 4х6. Документи приймаються впродовж 30 календарних днів з дня опублікування оголошення за адресою: село Більська Воля, вул. 17 Вересня, 127, сільська рада, тел. 9-51-68.

У номері за 30 червня ц.р. (стор. 1) абзац «Приємно, що наш фестиваль ще не перелаштувався на комерційну хвилю…» з матеріалу «Кукушка» – не єдиний потяг у Володимирці?» помилково переміщено у матеріал «Країна мрій із присмаком чорниці» на цій же сторінці. Працівників, які займалися підготовкою матеріалів до друку, суворо попереджено про недопустимість подібних прорахунків у майбутньому. Редакція просить вибачення у читачів та авторів опублікованих матеріалів.

УТОЧНЕННЯ

ГРАФІК ПРИЙОМУ ГРОМАДЯН ЗА МІСЦЕМ ПРОЖИВАННЯ ПРОКУРОРОМ ВОЛОДИМИРЕЦЬКОГО РАЙОНУ НА ІІ ПІВРІЧЧЯ 2011 РОКУ 14 липня 2011 року – В. Цепцевицька сільська рада; 25 серпня – Б. Вільська сільська рада; 22 вересня – Новаківська сільська рада; 13 жовтня – Заболоттівська сільська рада; 24 листопада – Красносільска сільська рада; 8 грудня – Сопачівська сільська рада. ЗАГУБЛЕНЕ чорнобильське посвідчення третьої категорії серії Б № 249530, видане на ім‘я КОВАЛЯ Олексія Миколайовича, вважати недійсним.

управління департаменту в Рівненській області проводить набір на заміщення вакантної посади інженера-будівельника. Вимоги до кандидатів на посаду: повна, базова неповна вища освіта за середньо-кваліфікаційним рівнем магістра, спеціаліста, бакалавра, молодшого спеціаліста за напрямком підготовки: будівництво, механіка, інженерія, військові науки (тилове забезпечення). За додатковою інформацією звертатись: 34375, с. Іванчі Володимирецького району Рівненської області, Полицька виправна колонія №76. Тел. 5-31-49, 2-53-24.

РАЙСЕС ПОВІДОМЛЯЄ

Продається ПІДПРИЄМСТВО

Тел. (097) 783-83-79, (067) 941-58-45. Реклама у “ВВ” – 2-40-41, 2-59-93.

З А Г У Б Л Е Н Е чорнобильське посвідчення третьої категорії серії Б № 249755, видане на ім‘я АСАУЛЕНКО Раїси Савівни, вважати недійсним. З А Г У Б Л Е Н Е чорнобильське посвідчення третьої категорії серії Б № 191825, видане на ім‘я ТАРАСЮКА Володимира Івановича, вважати недійсним.

БІЛЬСЬКОВІЛЬСЬКА СІЛЬСЬКА РАДА оголошує конкурс зі здачі в оренду приміщення КОТЕЛЬНІ Будинку культури с. Більська Воля. Істотні умови конкурсу: розміщення об‘єкта соціально-культурного призначення; розмір орендної плати. Конкурс відбудеться 8.08.2011 року в приміщенні Більськовільської сільської ради. Довідки за тел. 951-68.

ПОЛИЦЬКА ВИПРАВНА КОЛОНІЯ №76

(колишній “Бурштин”): пилорама, адмінбудівлі, столярний цех, 4 бокси-гаражі. Можливий продаж окремо, оренда.

МО

9

ЗАГУБЛЕНЕ чорнобильське посвідчення третьої категорії серії Б № 455395, видане на ім‘я НАБУХОТНОГО Олександра Івановича, вважати недійсним.

ЗАГУБЛЕНЕ чорнобильське посвідчення третьої категорії серії Б № 063076, видане на ім‘я РИБАЧИКА Василя Федосійовича, вважати недійсним.

Володимирецька районна санітарно-епідеміологічна станція інформує: за період із 29 червня по 6 липня 2011 року для лабораторного дослідження на торговому ринку смт Володимирець відібрано 12 проб овочів. В 11 пробах вміст нітратів і радіонуклідів відповідає вимогам стандартів України. Перевищення вмісту нітратів удвічі виявлено в 1 пробі (буряк столовий). Згідно вимог ДСТУ овочі з перевищеним вмістом нітратів до 2-х раз дозволяються для реалізації на торговому ринку, крім шкіл, ДДЗ, лікувально- профілактичних закладів.


10

7 липня 2011 року

ОГОЛОШЕННЯ +

ПРОПОНУЄМО

БУДМАТЕРІАЛИ • ПІСОК. Тел. (097) 725-33-28. • КАМІНЬ червоний, ЩЕБІНЬ, ПІСОК, ВІДСІВ, ЧОРНОЗЕМ, ТОРФ. Доставка. Тел. (097) 190-99-16. • ШИФЕР, ЦЕМЕНТ, ЦЕГЛУ (червону, білу, лицювальну, вогнетривку), ШЛАКОБЛОКИ, БЛОКИ з відсіву та ракушняку, ПІНОБЛОКИ, ЩЕБІНЬ, КАМІНЬ, червоний КАМІНЬ, ВІДСІВ, ПІСОК, ДОШКИ, БРУС, ОБРІЗКИ. Помірні ціни. Доставка. Тел. 2-46-08, (097) 488-62-18. • БЛОКИ з відсіву, КАМІНЬ, ЩЕБІНЬ, ВІДСІВ з доставкою. Різні будівельні: прості, під розшивку, “рваний” камінь, з фрезою – різнокольорові. Тел. (03655) 3-55-72, (095) 496-7953, (050) 299-40-54, (098) 549-47-43. • КАМІНЬ, ЩЕБІНЬ, ПІСОК, ЧОРНОЗЕМ, ТОРФ, ВІДСІВ та інше. Швидка доставка. МАЗ – 12 тонн. Тел. (067) 139-55-83. • БЛОКИ з відсіву, рвані (для огорожі) та стінові. ПЛИТИ перекриття пустотні, ребристі, блоки ФБС, перетинки залізобетонні нові та б/в. Тел. 2-46-08, (097) 488-62-18. • ЦЕГЛУ керамічну, пустотну марки 100. Машинними нормами. (067) 360-17-18, (095) 241-71-15. • ПІНОБЛОКИ (Житомир, Бровари); ЦЕГЛА червона, рядова, лицювальна, вогнетривка, силікатна; ШИФЕР, ЦЕМЕНТ (Здолбунів), СІТКА огороджувальна – понад 16 видів, ВАПНО негашене. Тел. (096) 887-76-63. • КАМІНЬ, ЩЕБІНЬ, ВІДСІВ. Доставка 3–8 т. Тел. (098) 203-27-08. • КАМІНЬ, ЩЕБІНЬ, ПІСОК, ЦЕМЕНТ, ЦЕГЛА в асортименті, ПІНОБЛОКИ, БЛОКИ з відсіву (вібропресовані), ДОШКИ. Доставка. Тел. (097) 645-58-99.

ТРАНСПОРТ • АВТОМОБІЛЬ “БМВ-320”; МОПЕД “Сузукі Сеніа”. Капіталовкладень не потребує. Тел. (067) 364-45-80. • АВТОМОБІЛЬ “ВАЗ-2107”, 1995 р.в., червоного кольору. Ціна договірна. (097) 837-1670. • Зернозбиральний КОМБАЙН “Вольво S 830” з кабіною. Жатка 2,7 м, в хорошому стані. Ціна договірна. Тел. (097) 586-22-61. • АВТОМОБІЛЬ “Опель-Комбо”, 2006 р.в., чорного кольору, двигун 1,3 турбодизель. Ціна договірна. Тел. (098) 775-55-03. • ТРАКТОР Т-25, 1996 р.в., польську МОЛОТАРКУ. Тел. (097) 821-43-22. • АВТОМОБІЛЬ “ВАЗ-2105”, 1985 р.в. Ціна 1750 у.о. Тел. (096)110-39-45 (Юрій). • Новий АВТОМОБІЛЬ “KIA RIO” від 35 грн. у день. Знижка –15%. Тел. (098) 196-23-48. • АВТОМОБІЛЬ “ВАЗ-21053”, 1999 р.в., білого кольору. Тел. (097) 288-74-98. • БУС “Рено-Мастер”, 2000 р.в., 2,5 дизель. ТРАКТОР “ISEKI-25” японського виробництва, 2000 р.в. Тел. (067) 851-95-20. • КОМБАЙН “Актів-1130”. Тел. (03634) 4-4186, (098) 919-70-26. • КАРТОПЛЕКОПАЧ однорядний на два гумових транспортери. Виробник Білорусь. Ціна договірна. Тел. (096) 165-53-72. • ТРАКТОР саморобний Т-25. Терміново. Недорого. Тел. (096) 648-03-96, (096) 975-76-90. • АВТОМОБІЛЬ “ВАЗ-21093”, 2000 р.в, 1,5 карбюратор, титанові диски, нова гума, сигналізація, в хорошому стані. Тел. (096) 607-10-57. • АВТОМОБІЛЬ “Фольксваген-Пасат”, 1990 р.в., двигун 1,6 дизель; МОТОЦИКЛ “Восход 314-01”, 1991 р.в., у відмінному стані. Тел. (097) 952-73-10. • КОМБАЙН картоплезбиральний “Хасія” однорядний, німецького виробництва, в робочому стані. КОМБАЙН “Грімме”. Тел. (097) 749-30-18, (067) 323-55-21. • Терміново! АВТОМОБІЛЬ “ВАЗ-21063”, в хорошому стані, ціна договірна. Тел. (096) 937-77-02.

ЗАПЧАСТИНИ • АВТОМОБІЛЬ ГАЗ-53; ДВИГУН дизель, по запчастинах. Тел. (067) 437-88-36. • КОМБАЙН “Нива” по запчастинах. Тел. (067) 363-14-50. •Запчастини до КОМБАЙНА “Вольво-830”. Тел. (097) 749-30-18, (067) 323-55-21.

НЕРУХОМІСТЬ • Житловий БУДИНОК по вул. Горького, 19. Тел. 2-33-87. • ЗЕМЕЛЬНУ ДІЛЯНКУ з фундаментом під забудову житлового будинку в напрямку села Довговоля. Тел. (067) 234-03-65. • ЗЕМЕЛЬНУ ДІЛЯНКУ у Володимирці по вул. Кн. Ольги, 33. Тел. (098) 820-46-49. • БУДИНОК у центрі Володимирця по вул. Грушевського, 54, з господарськими будівлями, 8 соток землі, все приватизоване. Ціна договірна. Тел. (095) 383-63-98. • ЗЕМЕЛЬНУ ДІЛЯНКУ, 1,4 га землі, біля с. Довговоля (хутір Бір). Тел. 2-56-79, (050) 68786-02, (067) 995-68-65. • Терміново! ЗЕМЕЛЬНУ ДІЛЯНКУ або БУДИНОК в м. Рівне. Ціна договірна. Тел. (050) 86044-18 (Сергій), (096) 474-84-88. • Двокімнатну КВАРТИРУ у п‘ятиповерхівці. Тел. (096) 855-57-61, (096) 855-57-63. • БУДИНОК в с. Довговоля по вул. Грушевського, 146. Тел. (03342) 2-78-19, (063) 79004-12. • БУДИНОК 120 м2, усі зручності, всі господарські будівлі, гараж, ділянка 0,22 га по вул. Грушевського, 1. Тел. (067) 494-17-60. • Незавершене БУДІВНИЦТВО у Володимирці по вул. Аеродромівській, комерційна вигода, можливо частковий кредит. Тел. (067) 170-73-69. • Двокімнатну КВАРТИРУ в центрі Володимирця. Ціна договірна. Тел. (097) 955-61-82. ЗЕМЕЛЬНУ ДІЛЯНКУ в районі Бурок, приватизовану. Ціна договірна. Тел. (097) 853-47-58.

ІНШЕ • Зимово-літню КОЛЯСКУ “Adbor”, в хорошому стані. Ціна 600 грн. Тел. (050) 662-41-26.

• МОТОЦИКЛИ “Мінськ”, “Ява-350 6-В” з коляскою. Дерев‘яні ВІКНА на будинок, чавунні БАТАРЕЇ, б/в. Тел. (096) 526-47-91. • НОУТБУК, GPS-навігатор. Недорого. Тел. (097) 137-42-30. • Терміново! КОМП‘ЮТЕР, б/в. Тел. (096) 816-27. • КРУПУ кукурудзяну -- 3,65 за 1 кг; ЯЧМІННУ -- 3,70; ПШЕНИЧНУ -- 3,60; ВИСІВКИ пшеничні, 1 мішок (23 кг) -- 1,75 грн. за 1 кг. смт Рафалівка, вул. Миру, 67. Тел. 5-38-53, (097) 193-28-06. • КІННУ вертушку (польського виробництва). Тел. (097) 749-30-18. • ПІСОК, ЩЕБІНЬ, ВІДСІВ. Помірні ціни. ДРОВА рубані (береза, вільха, сосна). Тел. (067) 133-22-68.

ПОСЛУГИ • Пасажирські, вантажно-пасажирські ПЕРЕВЕЗЕННЯ по Україні, ПОЇЗДКИ в Москву, Санкт-Петербург та інші напрямки. Тел. +3 (8067) 341-66-36, +3 (8098) 971-51-99, +7 (965) 26-22-76. • АВТОМОБІЛЬНА ДІАГНОСТИКА. Тeл. (067) 363-62-54, (066) 750-20-91.http.www.kvssezon.com.ua • “Studio-SV”: професійна фотовідеозйомка весіль та урочистих подій; МОНТАЖ вашого відео; оцифровка VHS-касет, м. Кузнецовськ. Тел. (097) 653-52-39 (В‘ячеслав Володимирович). • БУРІННЯ свердловин на воду (діаметром 50–110 мм). Монтаж насосного обладнання. Тел. (096) 434-99-00. • ПЕРЕВЕЗЕННЯ по Україні та СНД. Поїздки в Москву та Санкт-Петербург. Тел. (067) 967-5987, (098) 836-69-01, +7 (905) 782-81-31. •10-денні поїздки на Чорне море автобусом, тури до Болгарії та Туреччини. Тел. (098) 82785-66. Ліцензія АВ № 392900 від 13.06.08 р. • ЧИСТИМО замулені криниці. Викачуємо мул до твердого дна. Без підсобних працівників. Тел. (067) 472-05-61, (050)177-85-16. • Виготовляємо кінні та тракторні БОРОНИ. Тел. (03634) 2-51-59. • Автошкола “Сигнал”. Курси водіїв категорії А, А1, В, С, С1, Д, Д1, Е в смт Рафалівка, вул. Петропавлівська, 13. Тел. 5-34-55, (067) 36240-79.

• МОНТАЖ систем опалення та кондиціонування приміщення. Продаж КОТЛІВ, КОНДИЦІОНЕРІВ та ВОДОНАГРІВАЧІВ. Гарантійне обслуговування. Тел. (098) 90598-36, (050) 167-98-65.

ЖИВНІСТЬ

• СОБАКУ ВІВЧАРКУ, німецької породи (хлопчик), 11 місяців. АЗІАТСЬКУ ВІВЧАРКУ (хлопчик), 9 місяців. Ціна договірна. Тел. (096) 849-71-13. • ТЕЛИЦЮ тільну, доброї породи, в с. Суховоля. Тел. 5-33-91, Савчук Олена Олександрівна. • КОРОВУ, тільну 5-им телям. Тел. (097) 845-10-82. • КОБИЛУ, 2 роки. Тел. (098) 591-89-53. • Відддам хорошим людям КОШЕНЯ (дівчинку), пухнасте, спокійне, дуже миле. Тел. 252-22, (067) 915-35-46. • КОБИЛУ. Тел. (096) 112-09-22.

КУПЛЮ • ВРХ, КОНІ. Постійно. Дорого. Можливий обмін. Кузнецовськ. Тел. (050) 855-68-87, (067) 382-01-72, (03636) 3-11-33. • На м‘ясо ВРХ, КОНІ, ЛОШАТА постійно, дорого, обмін. Тел. (067) 811-14-30, (095) 535-59-08. • КОНІ, ВРХ на м‘ясо, постійно. Дорого. Тел. (096) 755-85-48, (066) 913-65-31. • ВРХ, КОНІ. Дорого. Тел. (067) 914-30-39, (066) 457-66-60. • МАКУЛАТУРУ і ТЕРМОПЛІВКУ. Тел. (097) 327-21-22. • АВТОМОБІЛЬ Таврія, ВАЗ або іномарку в хорошому стані (можливо гнилу, биту, потребуючу ремонту). Тел. (097) 205-74-08, (066) 239-88-01. •Новоград-Волинський консервний завод купує ОГІРКИ свіжі. Ціна договірна. Тел. (04141) 3-73-61, 3-73-64, (067) 412-18-00. • АВТОМОБІЛЬ ВАЗ або іномарку, в хорошому стані, або авто, що потребує ремонту. Тел. (098) 469-20-99.

РОБОТА • На работу в г. Киев и Киевскую обл. требуются рабочие-строители следующих специальностей: фасадчики (мокрий фасад), отделочники (плитка, гипсокартон, ламинат). Тел. (098) 202-00-55, (050) 338-41-31 (Андрей Владимирович). • Кваліфіковані ПРОДАВЦІ в магазин зі стажем роботи (з/п висока, повний соцпакет). Тел. (067) 362-34-18. • Підприємству потрібні на роботу кваліфіковані МУЛЯРИ, ЕЛЕКТРОМОНТАЖНИКИ (монтаж ГП 10/04 кВ, ВРУ, щитові). Тел. (097) 829-7264. • Стань представником AVON і отримай подарунок! Координатор Люда. Тел. (067) 39311-25. • У Володимирецький РВ ГУ МНС (пожежна частина) потрібні на роботу ВОДІЇ категорії С (стаж роботи не менше 3-х років), віком до 27 років. Тел. 2-42-96, (097) 529-97-21.

МІНЯЮ • Однокімнатну КВАРТИРУ на третьому поверсі із сучасним ремонтом у м. Кузнецовську на БУДИНОЧОК у Володимирці. Тел. (067) 17343-07.

НА ПРОКАТ

• Будівельний ЕЛЕКТРОІНСТРУМЕНТ; БЕТОНОЗМІШУВАЧІ; ПЕРФЕРАТОРИ; БОЛГАРКИ; Бензинові ЕЛЕКТРОСТАНЦІЇ і т.д. Тел. (096) 918-09-57.

«Володимирецький ВІСНИК»

Спасибі за людяність Біду не завжди вдається відвернути. Неждана і незвана, вона вихором, бува, вривається в наше життя і багато горя та болю приносить родині!.. Так сталось і з нами. Тяжко обгоріла дорога нам людина Коніщук Марина Яківна. До останнього за неї боролися лікарі реанімаційного і травматологічного відділень Володимирецької ЦРЛ Андрій Георгійович Шкабко та Михайло Михайлович Головенко, медсестри і санітарки обох відділень. На жаль, подолати недугу не вдалося. Люди в білих халатах робили все, що могли і ми дуже їм вдячні за доброту і трудове сумління. Щиро – сім’я КОНІЩУКІВ.

ПОДЯКА Пекучим болем увірвалась до нашої домівки смерть дорогого чоловіка, люблячого татка Бориса Наумовича ЧЕРПАКА. Та, дякуючи Богу, не залишили нас наодинці в скорботі родичі, друзі, сусіди, усі ті, хто знав, любив і поважав Бориса Наумовича. Від усього серця хочемо подякувати Вірі Павлівні Тарасюк, яка щодня впродовж 10-ти місяців була для татка медичною “рятівницею”; працівникам “Райавтодору” за підтримку, матеріальну допомогу та організацію похорону; колективу Володимирецького територіального центру з обслуговування одиноких громадян та інвалідів за матеріальну підтримку під час лікування; хористам Свято-Успенської церкви та отцю Олександру; дорогим нашим сусідам і всім тим, хто провів в останню путь дорогу нам людину. Дякуємо за Ваші небайдужі серця! Хай Господь охороняє Вас від усяких бід та додасть здоров‘я Вам і Вашим родинам. З повагою сім‘я Черпаків.

ПОДЯКА У житті як на довгій ниві: не знаєш, звідки прийде біда. Не чекали її і ми, а ждали нашого дорогого чоловіка, батька, дідуся Сидора Полікарповича ЯРЕМЧУКА з лікарні додому. Та невблаганна смерть миттєво обірвала його ниточку життя. У той страшний час не лишилися байдужими до нашого невимовного горя сусіди, рідні, друзі, свати, куми, знайомі. Хочемо висловити щиру подяку голові правління облспоживспілки П.Ф.Барашу, райспоживспілки – В О. Романову, директору Володимирецького комбінату громадського харчування М.П. Сиротюк, усім працівникам райспоживспілки та комбінату громадського харчування, всім працівникам споживчої кооперації за моральну і матеріальну підтримку. В останню путь нашого дорогого Сидора Полікарповича Яремчука провели хористи Свято-Миколаївського храму на чолі з священником отцем Михайлом (Льодою). Хай Вам Бог усім пошле благословіння за підтримку і доброту. Дружина, діти , онуки.

Два роки світлої пам‘яті 14 липня 2011 року минає два роки, як відійшла у вічність дорога нам людина МАТВІЙЧУКА Анатолія Івановича. Не вистачає слів, щоб передати смуток, який чорним крилом торкнувся наших сердець. Спливає час, але ми не в силі стерти з пам‘яті Твій світлий образ, зменшити біль утрати. Живим Тебе згадати дуже легко, а в смерть Твою повірити не можемо. Ми не в силі Тебе повернути, але кожної миті Ти з нами. Минає 2 роки, як Ти пішов від нас, як Твоє серце перестало битись. Пустує Твоє місце за столом, а нам так тяжко з цим усім змиритись… Усіх, хто знав Анатолія Івановича, щиро просимо пом‘янути добрим словом і тихою молитвою. Сумуюча родина.

СПІВЧУВАЄМО Адміністрація та трудовий колектив Володимирецького територіального центру по обслуговуванню одиноких громадян та інвалідів глибоко сумують і розділяють непоправне горе ЧЕРПАК Марії Андріївни та її родини у зв‘язку з передчасною смертю чоловіка Черпака Бориса Наумовича. Колектив Біленської ЗОШ І-ІІІ ступенів висловлює щирі співчуття і розділяє біль непоправної втрати заступника директора школи з навчально-виховної роботи КОБЦЯ Василя Адамовича і його родини з приводу передчасної смерті брата Віктора Адамовича. Сумуємо і розділяємо велике горе наших кумів Миколи Адамовича і Надії Борисівни КОБЦІВ та всієї родини з приводу передчасної смерті брата Віктора Адамовича. Хай рідна земля буде пухом і у мирі зі Святими спочиває Його душа. У смутку – куми Борисюки. Розділяємо біль тяжкої втрати, гірко сумуємо і щиро співчуваємо Миколі Адамовичу і Надії Борисівні КОБЦЯМ та їх родині у зв‘язку з раптовою смертю дорогої людини – брата Віктора Адамовича. Сім‘я Сад. Педагогічний колектив Хиноцького НВК висловлює глибокі співчуття і розділяє біль невимовного горя вчителя фізкультури БАСЮКА Василя Андрійовича та його родини у зв‘язку з непоправною втратою смертю

дорогої людини – мами. Висловлюємо глибокі і щирі співчуття та розділяємо невимовне горе нашої колеги, молодшої медичної сестри МУМІНОВОЇ Алли Аркадіївни і її родини у зв‘язку з передчасною смертю брата Анатолія Аркадійовича. Хай у мирі зі Святими спочиває Його душа. Колектив Рафалівської швидкої допомоги. Страшна звістка ранила наші серця. Не стало на землі хорошої і порядної людини, надійного товариша і вірного друга – Яремчука Сидора Полікарповича. Думка не може сприйняти втрату, серце не хоче повірити в його раптову смерть. Сумуємо і розділяємо непоправне горе з дружиною Надією Іванівною, доньками Наталією і Тетяною, їх сім‘ями. У смутку – Петро Володимирович і Галина Опанасівна Лакуси. Колектив Половлівської сільської ради висловлює глибокі співчуття сільському голові КАСЮДИК Раїсі Омелянівні та її родині з приводу непоправної втрати смерті дорогої людини – Басюка Омельяна Федоровича. Колектив Великоцепцевицької лікарської амбулаторії висловлює глибокі співчуття і розділяє біль тяжкої втрати старшої медичної сестри амбулаторії НОВАК Алли Петрівни та її родини у зв‘язку зі смертю дорогої людини – батька.


«Володимирецький вісник»

СПОРТ

7 липня 2011 року

11

• VI Всеукраїнський Меморіал пам‘яті Анатолія Родіонова

• Фінал Кубка області з футболу

КУЗНЕЦОВСЬК – ШАШКОВА ОБИТЕЛЬ

ПРОКЛЯТТЯ ПЕНАЛЬТІ НА СТАДІОНІ «АВАНГАРД»

З 23 по 29 червня на базі реабілітаційно-спортивного комплексу Рівненської АЕС та реабілітаційно-оздоровчого комплексу «Біле озеро» проходив традиційний, уже шостий, Меморіал А. Родіонова з шашок-64. Анатолій Родіонов – відомий в області та на Україні популяризатор і теоретик народної гри (на жаль, вже декілька років як відійшов у кращий світ). Та його друзі, однодумці і соратники, передусім в особі завідувача РСК РАЕС Анатолія Михайловича Усаченка, продовжують славні діла свого товариша і колеги, вшановуючи його пам’ять проведенням досить представницького турніру. На цей раз змагання були хоч і не такими масовими, як раніше, але що найбільш рейтинговими, то це точно. Шість майстрів спорту, п’ять кандидатів і один першорозрядник – такій солідній компанії може позаздрити будь-який вид спорту, і не тільки у нашій далекій від столиці провінції. Середній рейтинг учасників – 2413. Таких турнірів не тільки на континенті, а й у світі всього 2-3 на рік. Головний суддя – віце-президент федерації шашок, арбітр міжнародної категорії, людина, що відсудила не один чемпіонат Європи та світу і тет-а-тет стрічалася з такими легендарними в шашковому світі особистостями, як В’ячеслав Щоголєв, Ісер Куперман, Андріс Андрейко, Тоні Сейбрандс, Харм Вірсма, Вадим Вірний. Це чоловік віце-чемпіонки Європи Ольги Балтажи – Костянтин Георгійович Балтажи. Саме він не давав розгорітися пристрастям в ігровому залі і заспокоював незлим тихим словом невдах турніру. А боротьба дійсно велася за кожне очко, особливо серед лідерів. Найбільш вдало провів Меморіал майстер спорту з Києва Юрій Тимофєєв (особистий рейтинг – 2456), який згромадив у 11 зустрічах 18 очок і вперше став переможцем змагань. По 17 балів набрали мс Леонід Іткін (Рівне) та кмс Тарас Турчин з Тернопільщини. Але кращий особистий показник (2500) виявився у нашого земляка, який і допоміг йому посісти друге місце. Переможець та призери отримали красені-кубки, грамоти та пам’ятні медалі з вимпелами, а також грошові премії у розмірі 600, 500 та 400 гривень. Загалом офіційна таблиця Меморіалу має такий вигляд: 1 місце – Юрій Тимофєєв (Київ, мс, 2456) – 18 очок; 2 – Леонід Іткін (Рівне, мс, 2500) – 17; 3 – Тарас Турчин (Тернопіль, кмс, 2374) – 17; 4 – Микола Леонов (Вінниця, мс, 2462) – 15; 5 – Андрій Щербатюк (Вінниця, мс, 2479) – 15; 6 – Олександр Ананьєв (Миколаїв, мс, 2493) – 14; 7 – Анатолій Усаченко (Кузнецовськ, кмс, 2358) – 13; 8 – Володимир Толкачов (Дніпропетровськ, мс, 2504) – 9; 9 – Іван Речун (Кузнецовськ, кмс, 2352) – 5; 10 – Володимир Форманюк (Рівне, 1 розряд, 2250) – 5; 11 – Богдан Гупало (Кузнецовськ, кмс, 2346) – 4; 12 – Віктор Степанов (Миколаїв, кмс, 2381) – 0 очок. Паралельно з Меморіалом був проведений і Відкритий Кубок Рівненщини з шашок-64 за участі 21 спортсмена. Тут тріумфував Микола Леонов з Вінниці, за ним фінішували переможець Меморіалу Юрій Тимофєєв і Леонід Іткін. Троє перших поповнили свої гаманці грошовими преміями в розмірі 350, 300 і 250 гривень, а також їх нагородили кубками і грамотами. Індивідуальні призи також отримали: Валентина Усаченко за кращий результат серед жінок; Кирило Леонов – юна надія українських шашок (син Миколи Леонова, 11-річний хлопець, захищатиме честь України на чемпіонаті світу в естонському Таллінні); Леонід Іткін за кращий результат серед представників Рівненщини; Володимир Толкачов за оригінальну шашкову комбінацію; Олександр Ананьєв за волю до перемоги. Були відзначені й інші шашкісти. Командні кубки здобули збірна Рівненщини (серед областей), збірна РАЕС (серед підприємств Атомпрофспілки). Призи і нагороди забезпечив генеральний спонсор змагань – профком РАЕС. Юрій КОВАЛЕЦЬ.

• VI літні юнацькі спортивні ігри Рвненщини

У ЗМАГАННЯХ з пляжного волейболу серед дівчат 1994 року народження та молодших в залік VІ літніх юнацьких спортивних ігор Рівненщини, що проходили 25-26 червня у Рівному, участь взяли 16 команд. Приємно відзначити, що вихованки тренера Анатолія Приходька з Полиць Вікторія Бабік та Віра Стасюк (на фото) зуміли пробитись до фінальної четвірки. Наші дівчата поступились командам обласного центру та Рівненського району. А у грі за третє місце перемогли костопільчанок. Юрій РИМАРЧУК, начальник відділу

«Енергія» (Володимирець) – «Маяк» (Сарни) – 2:2 (по пенальті – 3:4). Майже 34 роки тому, у серпні 1977 року, володимирецька команда «Юність» вже грала у фіналі Кубка області. На шляху до цієї стадії володимирчани послідовно переграли дубровицьку «Горинь» – 2:0, березнівський «Случ» (на той час найсильнішу команду області) – 1:1 (по пенальті – 4:1) та дубенський «Спартак» – 1:0. У фіналі на наших земляків на обласному стадіоні «Авангард» очікував студентський «Водник». Треба сказати, що практично весь шлях до заключного поєдинку «Юність» пройшла одним складом, бо вибір гравців на заміну був дуже обмежений. У воротах стояв Олексій Сорока (на жаль, уже відійшов у кращий світ), який відмінно захищав свої володіння у ключовому поєдинку в Березно, відбивши три «пеналі»). Захист – Юрій Симонюк (дуже далеко кидав аути, на 35-40 метрів, зараз серйозно хворий і переніс декілька операцій), кузнецовський «легіонер» Геннадій Колчин (майже «непрохідний» ліберо), Володимир Герман (також, на жаль, вже покійний – був дуже самовідданим і стрибучим оборонцем) та Володимир Слотницький (нині працює у місцевому колегіумі – душа захисту, спокійний і врівноважений футболіст). Півзахист – Валерій Кухарчук та Анатолій Шама (на прізвисько «Мюллер») – обидва живуть і працюють в Кузнецовську, як і автор цих рядків, що грав лівого «хава», та Григорій Кремезь (представляв у районній збірній озерський «Старт»). Напад – уродженець села Хиночі Степан Швець (автор єдиного гола дубенчанам у півфіналі) та

…МАЛО пройти аж 34 роки, щоб нове покоління володимирецьких аматорів шкіряного м’яча добилося права грати у фіналі. Тому за декілька днів до заключного поєдинку я мав розмову із провідним голеадором «Енергії» Віталієм Бриксою, в якій нагадав «десятці» володимирчан про той нещасливий для себе і товаришів матч і попросив докласти максимум зусиль, щоб злощасний «пеналь» мені вже не снився. Віталик пообіцяв зробити для виграшу усе можливе і неможливе. І треба сказати, що особисто він слова дотримав. Вже на сьомій секунді (!) енергетики вибухнули дуже несподіваною для суперника «домашньою заготовкою». Олександр Ярута кинув у прорив по лівому флангу атаки Сергія Жданюка; той подав у штрафний майданчик на Бриксу, і Віталій першим дотиком до сфери відкрив рахунок, викликавши бурю захвату на трибунах серед фанів володимирчан. Такий супервдалий початок чомусь заспокоїв підопічних тренерського тандему Волчецький-Ярута, і вони досить швидко дозволили опонентам відігратися – Олексій Бриж ударом у нижній кут «замкнув» комбінацію своїх партнерів, дуже схожу на голеву володимирецьку – 1:1. Взагалі, перший тайм видався, так би мовити, дуже «веселим» і багатим на небезпечні моменти коло обох воріт, хоча голів більше забито не було. У другому таймі перших 15 хвилин глядачі відверто нудьгували, а наставники обох команд вирішили «освіжити» гру серією замін. Так на полі з’явилися вихованці кузнецовського футболу Петро Кислян-

виходець із села Дубівки, нині володимирчанин Микола Андрієвський. Так от, у фіналі у нас була єдина, але дуже серйозна кадрова втрата – вже не пам’ятаю, з яких причин, але не міг грати Володимир Герман – лівий захисник, якого усі називали «Дуду». Замість нього на фінал вийшов Валентин Куц, і «водники» дуже швидко скористались невпевненістю і недосвідченістю новачка і забили нам два голи. До перерви у «юнаків» нічого не виходило, а суперники (серед яких виділявся колоритний хавбек Візельман) впевнено тримали віжки гри у своїх руках. Та у другому таймі володимирчани зуміли перехопити ініціативу. Спочатку Микола Андрієвський (він же «Кора») забив «контактного» гола – 1:2. А потім Валерій Кухарчук прямим ударом з кутового зрівняв рахунок. Та рівненський суддя з незрозумілих причин той «чистий» гол не зарахував. Проте ми не впали духом і продовжували насідати на ворота студентів. І от у середині тайму трапився ключовий момент двобою – у карній зоні суперника хтось із оборонців валить мене з ніг у той момент, коли я вже виходив на побачення з кіпером. Арбітр вказує на «крапку», я підхожу до м’яча (в команді вважався «штатним» пенальтистом і до того забивав усі одинадцятиметрові, в тому числі в Березно) і… шкіряна сфера летить мимо правого кута воріт… Психологічний шок був настільки болісним, що я не пам’ятаю, як дограв той матч (мабуть, усі інші наші хлопці також). Той не забитий пенальті сниться мені й досі…

ка («Енергія») та Ігор Хлібович («Маяк»). Перебіг подій став цікавішим, почастішали «стики» на всіх ділянках поля. Результатом одного з них стала сутичка «стінка на стінку», в якій взяли участь усі, хто був на газоні, і навіть хтось із запасних гравців. Довелося втручатися охоронцям правопорядку. Головний суддя (рівнянин Ярослав Дмитрук) внаслідок цього вилучив з поля капітана «енерджайзерів» Василя Новицького і одного з гравців «Маяка». А по тому помаранчеві вийшли вперед. Хтось із оборонців «Маяка» добряче врізав по ногах Бриксі на підступах до карної зони сарненців, і зі штрафного Жданюк вивів свою команду вперед – 2:1. Тут явно помилився кіпер «Маяка», який спочатку зловив м’яч, а потім випустив його в сітку… Та недовго грала переможна музика на володимирецькій вулиці – прикре непорозуміння воротаря з Кислянкою змусило вже Юрія Федорчука витягати кулю з сітки власних воріт після удару Брижа, який оформив дубль. А хвилин за 10 до закінчення основного часу становище «Енергії» значно погіршилось – другу жовту картку, яка одразу перетворилася на червону, за грубу гру отримав захисник Олександр Марченко, а трохи раніше тренери змушені були міняти Бриксу, котрий після «контактів» із захисниками ледве шкутильгав по полю (замість нього вийшов Віталій Питель). Як не парадоксально, але, залишившись вдев’ятьох, «енергійні» заграли зібрано і відповідально. Принаймні, вони не підпускали опонентів близько до воріт Федорчука, змушуючи останніх вдаватися

до ударів з далекої відстані, котрі «рамку» воріт оминали. За залишок основного і у додатковий час Юра лише раз серйозно напружився, коли у карколомному стрибку «потягнув» удар головою сарненського капітана Анатолія Борейчука. Знекровлені «енерджайзери» тримали попереду тільки одного Жданюка, і той мав свій шанс не доводити поєдинок до «футбольної лотереї». Посередині другого овертайму «сімка» володимирчан обіграв свого опікуна і кинувся до воріт «Маяка». Його збили з ніг одночасно і кіпер, і захисник, але суддя Дмитрук не дав навіть штрафного, не кажучи вже про якусь там картку. Як на мене, то й була кульмінація двобою. No comments… Ну, а в серії одинадцятиметрових щасливий білет витягнули «маяки». Їхній кіпер повністю реабілітувався за «метелик» від «Шеви», відбивши удари Лаврука та Єфімчука, а польові гравці усі свої спроби реалізували. Тож почесний трофей вже вдруге за останні декілька років отримав сарненську прописку. А наші хлопці… Мабуть, ті, хто не забив пенальті, матимуть, як і я, довгу перспективу безсонних ночей… Р.S. «Енергія» зіграла в такому складі: Федорчук – Лаврук, Мартиненко, Марченко, Китун – Кусік, О. Ярута, Єфімчук, Жданюк – Новицький, Брикса. На заміну виходили: Кислянка, Питель, Чупир, Маковецький. Тренери: І. Ярута, І. Волчецький. Також медалі фіналістів кубка області 2011 отримали Андрєєв, Хондока, Кібиш та Манзик. Юрій КОВАЛЕЦЬ. Фото Андрія Проніна.


12

НАОСТАНОК

7 липня 2011 року

“Володимирецький ВІСНИК”

ТІЛЬКИ РАЗОМ! ТІЛЬКИ ДО УСПІХУ! • Слово до читачів чита чів

№ 28 (7507) ЧЕТВЕР, 7 ЛИПНЯ 2011 РОКУ

103 повідомляє Як повідомили з ЦРЛ, з 30 червня по 7 липня зареєстровано 148 викликів «швидкої допомоги». Госпіталізовано 175 хворих, зокрема в травматологічне відділення 17 – чоловік. За цей же час народилося 22 немовляти (12 хлопчиків і 10 дівчаток).

Думки мудрих Безвихідь відважним додає снаги й звитяги, допомагаючи верх здобути навіть там, де й натяку на перемогу не було. (Олександр Ільченко).

Народний прогностик

Фото 1 ЗАВЕРШИЛАСЯ передплата газет і журналів на друге півріччя 2011 року. За оцінкою поштовиків, далася вона непросто. Майже всі видання втратили частину передплатників. І важко сказати, що цьому причиною: становище в інформаційному просторі краю чи несприятливі зміни в соціальному становищі читачів. Певних втрат зазнали і ми. Свою волю, на жаль, продиктували обставини. Тож не в кожному сімействі знайшлася копійка, щоб продовжити передплату до кінця року. Та й частина підприємців-єдинників, які продавали газету вроздріб, згорнули бізнес у Володимирці. І все ж, наші справжні друзі залишилися з нами, і їх значно більше, ніж було рік тому. Маємо і поштові відділення, які, не піддаючись труднощам, популяризують «ВВ». Це, зокрема, Заболоттівське, Довговільське, Мульчицьке, Великотелковицьке, Кідрівське, Новаківське, Жовкинівське відділення, де навіть наростили передплату, і Каноницьке, Воронківське, Антонівське, Степангородське, Більськовільське, Берестівське та ряд інших, де прагнуть

втриматися на попередньому рубежі і з чийого прикладу видно: все слід робити вміло і з бажанням. Нікому не нав’язуючи послуг, а щиро їх пропонуючи. Остаточні висновки по передплаті на друге півріччя робитимуться

Фото 2 працювати, адже ніхто так вичерпно не розповість про життя-буття місцевого люду, як це робить «ВВ». Воістину, в особі свого часопису маємо друга, що завжди поруч. І з цього щоразу треба виходити, вирішуючи, бути чи не бути разом з нами. Що гріха таїти: інколи ми прикро помиляємося. Внаслідок фінансової скрути не маємо в редакції ні відповідального секретаря, ні коректора, ні фотокореспондента. І все ж, при сприянні співзасновників і читачів поглиблюємо газету інформаційно, дбаємо про якісніший друк (особливо кольоровий) і прихиляємо до співпраці талановиту молодь. Словом, газета активно розвивається. Учасники цього процесу – співзасновники, журналісти, громадські кореспонденти, поштовики, поліграфісти, рекламодавці, спонсори, передплатники, читачі. І спільне наше завдання – покращити газету, домогтися, щоб вона сповна відповідала вимогам часу і потребам краю.

Суховолі, Каноничах, Дубівці, Берестівці, Володимирці, Лозках, Новаках, Заболотті майже кожна друга сім’я одержує «ВВ». За цей славний здобуток районні журналісти щиро вдячні читачам і поштовикам. Гарно попрацювали

Всміхнися, сонце! Землю Даруй нам світло й райдугу

обігрій!

барвисту! І хай нам світить між краси і мрій Найкращий друг – наш щирий, добрий «Вісник»! дещо пізніше. Що ж до першого, то недавно від імені редакції побував у Любахах, Каноничах та Берестівці. Їхав з почуттям приємності, що тутешні поштовики уже вдруге перемагають у змаганні на кращу передплату районки. Першість цього разу вибороли любахівці Людмила Хвалько і Тетяна Годунок (фото 1). Каноничанки Раїса Муравинець, Марія Волочнюк і Руслана Соловей (фото внизу), ледь поступившись лідерам, стали другими. А на третьому місці, майже з таким же результатом, берестівчанки Надія Карпач і Людмила Затірка (фото 2). Що варто відмітити, у Любахах,

з районкою у першому півріччі і листоноші Красносілля, Антонівки, Довговолі, Жовкинь, Хиноч, Старої Рафалівки, Воронок, Озера, Половель, Новосілок, Собіщиць, Білого, Городця, Полиць, Балахович, Рафалівки. Не без їхнього старання «Володимирецький вісник» іде в кожну третю-четверту оселю. Але сьогодні цього, погодьмося, вже не досить. Як на наш погляд, кожна друга сім’я має одержувати районку. І зразки такої праці, як бачимо, є. До того ж, непоодинокі. Зустрічаючись із поштовиками, доводилося чути, що з нашим виданням їм навіть приємно

Олексій ГОРОДНИЙ, головний редактор газети. Фото автора.

Якщо на Самсона (10) дощить – сірість і мряка будуть довго, аж до бабиного літа. Цей день ще називають сіногноєм, оскільки така погода не сприяє сушінню сіна. Коли зозуля перестане співати задовго до Петра і Павла (12), то осінь буде холодною, а як після – теплою. Коли на Петра йтиме дощ, то гнитиме картопля; якщо сльота – буде багато болота; як спека, то на Різдво – мороз. «Зозуля тільки до Петра, а потім галушкою вдавиться». Як на Полупетра (13) один дощ – врожай непоганий, два – добрий, а три – багатий. У цей день вшановують пастухів і тварин.

Прикметі вір, але й перевір Похолодання під час дощу – ознака того, що незабаром погода поліпшиться. Ластівки, літаючи низом, граються – на дощ та вітер, а високо в небі в’ються – утримається ясна погода.

Народ скаже, як зав’яже Щаслива та хата, де худоби багато. Коло худоби походиш, то сам собі вгодиш. Як корова у хліві, то є харч на столі.

Пам’ятаємо! Ще тривала війна, ще солдати піднімались у смертельні атаки, ламаючи відчайдушний опір фашистських убивць, а радянський уряд уже думав про майбутнє. Так, 8 липня 1944 року утверджено звання “Мати-героїня” і водночас із цим впроваджено податок на бездітність. Такого податку, може, ніде у світі не було. Але й таких втрат, яких зазнав СРСР у боротьбі з фашизмом, жодний інший народ не знав. Викинувши ворога зі своєї території, Радянський Союз ставив за мету відновити все, що було втрачене, зокрема і найдорожчі втрати – людські життя. 11 липня 1960 року в Радянському Союзі запущено супутник з двома собаками – Білкою і Стрілкою – на борту. А 13 липня 1920 року створене товариство Червоного Хреста України.

Най-най-най… Найперша у світі публічна бібліотека (загальнодоступна установа, що утримується за рахунок податків) відкрилася в американському місті Бостон у 1854 році. У заяві мерії було сказано: «Майбутнє демократії залежить від освіченості громадян. Освіченість громадян залежить від розвитку публічних бібліотек. Кожен громадянин має право на приналежні суспільству джерела інформації». Це була так звана американська мрія в її оригінальній версії: кожний може домогтися успіху, якщо буде мати необхідні знання.

Цікаво знати Традиція одягати дівчаток в рожеве, а хлопчиків у блакитне досить давня. Дослідники вважають, що історія з блакитним і рожевим походить з указу Павла I від 1797 року. Згідно з цим документом, всі новонароджені члени імператорської родини, великі князі і княжни, ставали кавалерами вищих ступенів російських орденів: дівчатка – Святої великомучениці Катерини, а хлопчики – Святого апостола Андрія Первозванного. До цих нагород додавалися муарові стрічки: рожева з сріблястим оздобленням і блакитна. Аристократія, а потім купці та міщани стали наслідувати найясніших персон, наділяючи своїх новонароджених стрічками імператорських кольорів, хоч, звичайно, і без орденів. Традиція живе й досі. А сучасні психологи з’ясували, що обидва кольори заспокійливо діють на дітей.

Хочете - вірте, хочете - ні Знаменитий письменник Марк Твен народився в 1835 році, у день, коли поруч із Землею пролітала комета Галлея, й помер у 1910 році, в день її наступної появи біля земної орбіти. Письменник передбачав і сам пророкував свою смерть ще в 1909 році: «Я прийшов у цей світ разом з кометою Галлея, і в наступному році покину його разом з нею».

МУЛЬЧИЦЬКА БУДОВА: ШКОЛА ДЛЯ ВСІХ ЧЕСНО кажучи, у запевнення будівельників, що мульчицькі школярі підуть на 1 вересня у нову школу, не вірилось, аж доки знову не побували на будові. Проте кипуча діяльність будівельників, які працюють у дві зміни, розвіяла всі сумніви. Усі роботи там виконуються строго по запланованому графіку. Так, наприкінці травня будівельники з ТОВ «Рівнеагроспецмонтаж» ще тільки закінчували фундамент школи і котельні. А рівно через місяць, 30 червня, під перекриття і дах уже виводився другий поверх. За словами куратора будівництва, головного інженера «Рівнеагроспецмонтажу» Степана Волошина, жодних відставань від планів будівництва першої черги школи немає. На будові працює 160 робітників і 12 одиниць техніки. Уже виконано 60 відсотків запланованих робіт; будівельники приступили до зведення даху на школі і котельні. Вже почали демонтаж покрівлі інтернату (він буде перебудований у друге крило школи); прокладаються технічні комунікації. Отже, можна не сумніватися: на 1 вересня учні підуть в нові класи. Тому, м’яко кажучи, дивна позиція людей, які сьогодні наважуються критикувати будову і людей, які її ініціювали. Скажімо, у програмі «Факти» телеканалу IСTV сюжет про будівництво Мульчицького освітньо-культурного комплексу подали під акцентом «Школа не для всіх». Мовляв, цей навчальний заклад зможе прийняти лише старшокласників, а малюки (майже 150 учнів) і далі тіснитимуться у приміщенні старого інтернату. Отже, взимку школярикам доведеться бігати із старого корпусу до їдальні та спортзалу, – а це, мовляв, неабияка шкода їхньому здоров’ю. Одна

навчалася б під постійною загрозою, що аварійна школа просто завалиться під час занять. Тільки чомусь усі ці моменти журналісти не прояснили у будівельників; певне, вони їхали виконувати чітко поставлене завдання. Сюжет «Фактів» викривлює дійсність і не відповідає критеріям професійної журналістики. Хіба тій матусі було б ліпше, якби її дитина вчилась у старій школі? Чи виграє село, якщо після таких критичних стріл київського телебачення будівництво зупинять?.. Воістину: наших людей хлібом не корми, а дай помітингувати, покритикувати когось. За їхньою логікою, краще нічого не будувати – щоб нічого не критикувати. Хорошу, але нелегку справу для громади не кожен ризикне почати (чи хоча б підтримати). А от встромити палиці в колеса завжди зна-

з матерів навіть сказала, що їй проект нової школи взагалі не подобається. Мовляв, усі батьки хочуть, щоб їхні діти ходили в нову школу, а не стару; а колишній інтернат так і залишиться для малюків. Справді, школярів у Мульчицях майже півтисячі (492, якщо точніше), тут навчаються діти з чотирьох окружних сіл. Корпус, що будується, розрахований на 350 учнів; а власне нова школа після реконструкції і закінчення будівництва другої черги (проект доробляється) зможе прийняти, як мінімум, 528 учнів. То в чому проблема? Просто журналістка чомусь забула уточнити, що інтернат будівельники реконструюють і об’єднають із школою. Власне, їдальня буде не окремо (як подано в сюжеті), а добудується

між інтернатом і новою школою (поки що тут технологічний розрив для руху важкої техніки). Тож в їдальню діти заходитимуть не з вулиці, а з інтернату або зі школи – все це стоятиме під одним дахом. Спортзал буде розміщений у приміщенні нинішньої сільради, що неподалік, через шкільний садок. «Тісних напівтемних вологих холодних кімнат» у школі не буде, адже в інтернаті прокладатимуться ті ж комунікації, що й у новому корпусі. Усі приміщення опалюватиме нова котельня; це передбачено проектом другої черги. А що спортзал метрів за сто від школи (він, до речі, теж опалюватиметься новою котельнею), то фізкультура, власне, й передбачає рух. І в районі, і в області чимало шкіл мають окремі корпуси;

учні, буває, переходять на заняття по кілька разів із корпусу в корпус, і ніхто не створює з цього ніяких проблем. А якби не було цієї будови, дітвора

СЕВІЛЬ-ВОЛОДИМИРЕЦЬ: КОСТЮМИ РЯТУВАЛЬНИКАМ

йдуться охочі. Для таких в народі є поговірка: «Не допомагаєш – то хоч не заважай»… Сергій СКІБЧИК. Фото автора.

Шановні читачі! Передплата на “Володимирецький вісник” не закінчується ніколи! Наш передплатний індекс

61310. До 1

.08 2 вес 011 р на з ь това. зниж к имо р вий -5%, а на -10 %

А ви чули? Мільйонер і кінопродюсер Роджер Доркас весь свій статок, 65 мільйонів доларів, залишив за заповітом у спадок улюбленому псу Максиміліану. Суд визнав таке рішення законним, оскільки за життя мільйонер виробив Максиміліанові абсолютно людські документи. Дружині Доркас залишив 1 цент, але вона, за тими ж собачими документами, вийшла заміж за пса і після його смерті спокійно заволоділа спадком.

Посміхніться! смт Володимирець, критий ринок “Нектар”.

Начальник сварить свого підлеглого за те, що той постійно розмовляє по телефону. – Але це ж по роботі! – виправдовується підлеглий. – У такому разі прошу не називати наших клієнтів зайчиками, кицьками і пупсиками! – порадив начальник.

www.34400.net Районна газета «Володимирецький вісник» ЗАСНОВНИКИ – РАЙОННА РАДА, РАЙОННА ДЕРЖАВНА АДМІНІСТРАЦІЯ ТА ТРУДОВИЙ КОЛЕКТИВ РЕДАКЦІЇ ВИДАВЕЦЬ – РЕДАКЦІЯ ПЕРЕДПЛАТНИЙ ІНДЕКС – 61310 СВІДОЦТВО ПРО РЕЄСТРАЦІЮ РВ № 301 від 18.10.2001 Р.

Інтернет-партнери E-mail: redvv@ukr.net

www.4bloka.com

Головний редактор Олексій ГОРОДНИЙ

АДРЕСА РЕДАКЦІЇ: 34300, смт Володимирець, вул. Шкільна, 19 (2 поверх). ТЕЛЕФОНИ: головного редактора – (0-3634) 2-31-94(ф); компʹютерного центру – 2-40-41; заст. редактора та відділу агропрому – 2-58-65; бухгалтерії, відділу листів та інформації – 2-59-93 (ф).

• За зміст і достовірність викладених фактів та рекламної інформації відповідальність несуть автори та рекламодавці. • Редакція може не поділяти думку автора. • Якість друку забезпечує друкарня, своєчасну доставку – пошта.

Р/р № 260023013290 у Володимирецькому відділенні Ощадбанку, МФО 333368, код 02474995

• Газета виходить у ЧЕТВЕР. • Обсяг номера – 3 друкованих аркуші. • Тираж номера – 4971. 4432. 4551. • Ціна – договірна. • Зверстано у компʹютерному центрі редакції «ВВ». • Надруковано в друкарні ТОВ «Друк Волині», м. Рівне, вул. Поліщука, 1-Г.

(Читайте на 2-ій стор.).

Шановні володимирчани та гості міста! Церква Християн Віри Євангельської запрошує Вас на ВОДНЕ ХРЕЩЕННЯ по вірі, яке відбудеться в районі міського басейну о 12.00 10 липня 2011 року

Газета Володимирецький вісник № 28 (7507)  

Газета Володимирецький вісник № 28 (7507)

Advertisement