Issuu on Google+

Творча робота

Виготовлення сувеніру свого краю Підготувала Учениця 10 класу Теплякова А.С. Керівник: Вчитель трудового навчання Теплякова С.М.


Зміст Вступ Еволюція розвитку об'єкта проектування Проектно-технологічна документація Зразки виробів-аналогів Економічне обґрунтування об'єкту проектування Висновки Список використаної літератури


Вступ Усміхнулись синю тихі плеса Таємничим поглядом глибин І встають над світом очі Лесі Голубі та сині, як Волинь. Д. Кулиняк Волинь для Лесі завжди була “найріднішим, рідним куточком”, цілющим, животвоним джерелом, з якого вона черпала наснагу. Тут Леся Українка розпочала свою літературну діяльність, тут написала багато полум’яних поетичних творів, які дорогоцінними перечинами увійшли до скарбниці вітчизняної і світової культури. Вона була великою, дужою і красивою. Великою, бо успадкувала від роду і народу високість духу, велич устремлінь. Дужою, бо любила рідну землю, свою блакитнооку Волинь, повсякчас причащалася її потужною енергією. Красивою, бо творила красу і нею причащала нас. Вона була високою, бо постійно зростала аж до геніальності. Незаперечним і назавжди залишиться той факт, що на поетичному небосхилі саме Волині яскраво засіяла й вічно зорітиме поетична зірка Лесі Українки – геніальної поетеси світового значення, поезія якої стає доконечною потребою всяк часного причастя. Другим покликанням Лариси Петрівни Косач було народне мистецтво, любов до якого вона перейняла від своєї матері Олени Пчілки – відомої української письменниці, культурної діячки, яка невтомно зображала розмаїтті Волинські орнаменти, займалася дослідженнями української народної вишивці. На волинській землі 1876 року вийшла друком її робота під назвою “Український народний орнамент ”. Ця робота витримала ще декілька доповнених видань вже під назвою “Українські узори”. Це видання принесло їй славу першого в Україні знавця цього давнього мистецтва.


Сама Ольга Петрівна теж дуже любила вишивати і навчила цьому ремеслу своїх дітей. Найкраще вишивала Леся. Навчилась вишивати у 6 років. Разом з мамою вони вишивали рушники і завезли в Канів у музей Тараса Шевченка. На все життя полюбила Леся росяні Волинські луки, таємничі лісові озера, предковічні соснові бори. Прозоре джерельце наповнювало кадуб – криничку в Колодяжному. А поруч – квіти… Дівчина дуже любила їх, особливо польові волошки, які прикрашали вишиті неї рушники. У селі Леся щороку скликала до себе селян на свято пам’яті Тараса Шевченка. Сама до цієї події вишила портрет Тараса, прикрасивши його рушником. “Сідала під портретом, брала до рук “Кобзаря” і читала, а очі сяють, сяють, і сама аж палає”, згадувала про неї рідня. У сім’ї Косачів дітей учили любити і шанувати витвори образотворчо - прикладного мистецтва. Діти гралися зі своїми сільськими ровесниками, не виділяючись серед них ні одягом, ні поведінкою. Леся дуже любила носити вишивану сорочку і вінок, що засвідчують численні фотографії. Окрасою музею у Колодяжному є вишита хрестиком й мережана сорочка, в якій Леся Українка часто виїжджала в різні села Волині. Відвідавши с. Запруддя, Камінь Каширського району, вона писала: ” Всюди на Поліссі жінки вишивають з великою любов’ю в різних техніках (низ, личкування, гладь, хрестик, мережання, вирізування) й кожним стіжком уміють надати вишивці чудової пластики. Чіткі коле позиції узорів при вишивці червоними і чорними нитками роблять звичайні жіночі сорочки творами мистецтва”. Ось чому так щиро Леся Українка зізнавалась: “Властивий, найрідніший рідний край для мене – Волинь…” І тільки тепер я усвідомлюю, чому для волинян сім’я Лесі Українки особливо дороге, чому його носять вулиці і площі, школи, бібліотеки, волинський національний університет , чому на Театральній площі в моєму рідному місті Луцьку височить пам’ятник видатній поетесі і майже кожну поліську оселю прикрашає вишитий портрет дочки Прометея, співачки “Досвітніх вогнів”.


Еволюція розвитку об'єкта проектування Мистецтво виготовлення прикрас із бісеру, як і вишивка та інше жіноче рукоділля, прийшло до нас із глибини історії. З покоління у покоління передавалась техніка виготовлення оздоб, узорів та народних орнаментів. Завдяки своїй різноманітності, барвистості, самобутнім народним молитвам, витонченості, селянські бісерні прикраси здобули визнання не тільки на батьківщин, а й за її межами. Вироби сільських майстринь, створені понад 100 років тому, і сьогодні чарують своєю красою, вражають оригінальністю форм та кольорових поєднань: чудово пасують до сучасного одягу. Батьківщина бісеру – Стародавній Єгипет, де з непрозорого скла виготовляли штучні перлини, які арабською мовою називались „бусра”, звідки й пішла його назва. Там він був прикрасою і предметом торгівлі. В Україні бісер був відомий ще за часів Київської Русі. Ним оздоблювали предмети релігійного культу та речі для княжого двору. Сьогодні бісероплетіння найбільш поширене на заході України. Його центр – стародавній Львів. Прикрасами з бісеру оздоблюють головні убори, вплітають в коси, носять їх на грудях, шиї, руках. Носять прикраси по-різному: в одних селах тільки жінки, в інших – і молодиці, і дівчата; ними прикрашають чоловічі капелюхи, дівочі весільні головні убори. Найбільш відповідною технікою роботи з бісером може стати створення художніх полотен з використанням скляних намистинок замість кисті і фарб. Причому підійдуть для цього звичайні класичні схеми для вишивання хрестиком, звичайно, без французьких вузликів і стібків «назад голку». Прикріпляються бісеринки просто - неповними хрестиками за допомогою спеціальної бісерної голки. Вишивати картини краще всього на звичайній канві Aida №14, а підбирати кольори і відтінки користуючись таблицями і ключами для ниток муліне. Просто і цікаво!


Зразки виробів-аналогів

Портрет Тараса Шевченка, вишитий бісером.

Портрет Лесі Українки, вишитий бісером.

Картина вишита бісером, “Храм Великого Вознесіння”.


Вишивка бісером по колу характерна тим, що бісер нашивається не рівними рядами, а по спіралі.


Проектно-технологічна документація Виготовлення панно складається з таких етапів: 1. Вишивка портрету Лесі Українки бісером за схемою:


Технологія вишивання бісером В більшості випадків, література рекомендує вишивати бісером в горизонтальному чи вертикальному напрямку, але оскільки бісер не має чіткої круглої форми, вишивка виходить витягнутою в ту чи іншу сторону. Щоб цього не трапилось, пропонується вишивати по діагоналі клітинки, підбираючи колір бісеру за схемою:

2. Заправлення вишивки у рамку. Оформлення картини.


Економічне обґрунтування об'єкту проектування При виготовленні картини бісером із вишитим зображенням Лесі Українки було використано матеріалів (тканини, бісеру, ниток, деревини) на суму порядку 200 гривень. Але цінність об’єкту творчого проекту, на мою думку, полягає у вдалому підборі зображення Великої поетеси, у настрої автора під час виконання роботи. Саме відчуття патріотизму, національної свідомості, бажання відтворити в роботі образ Видатної людини Волині – Лариси Петрівни Косач, спонукали мене на виконання роботи з насолодою. У даний проект я вклала свою душу і серце, і вважаю, що це є основним в оцінюванні роботи.


Висновки Під час розробки проекту «Прикраса свого краю» було визначено, що запропонований об’єкт буде вдалим доповненням до інтер'єру кожної оселі. При виконанні проекту були освоєні етапи проектування швейного виробу: організаційно-підготовчий; конструкторський; технологічний; заключний. У процесі роботи були використані знання, отримані в результаті вивчення матеріалу наступних розділів навчальних програм: - «Текстильне матеріалознавство»; - «Технологія виготовлення швейних виробів»; - «Художня обробка матеріалів»; - «Креслення». В наші дні професійні дизайнери інтер’єру все частіше звертаються в своїх проектах до предметів ручної роботи – адже такі речі можуть виражати індивідуальність. Унікальними елементами декору служать настінні панно, виконані своїми руками. Декоративне панно виконане своїми руками, один із варіантів прикраси оселі. За основу можна взяти сюжетну композицію, відповідно до інтересів людини, здатну не залишити її байдужою. Вдало підібрану кольорову гамму, легко покращити душевний стан людини. Картини панно несуть у собі тепло, комфорт, спокій. Я, волинянка, горда, що наш край дав світові яскраву вогненну зірку – Лесю Українку. Тож нехай це панно, вишите і оздоблене мною, буде сувеніром до 140-ої річниці з дня народження Лесі Українки. А їй я присвячую такі рядки: Тобі – пшеничний колос спілий ! Тобі – блакитний льону цвіт ! Тобі – мій голос, хоч і не сміливий, Та волинянам зрозумілий. Тобі – творіння рук моїх. Українська національна культура і мистецтво сильні своїм глибоким корінням. І хоч справедливо кажуть, що нове життя нового прагне слова, добрі традиції потрібно берегти, плекати й розвивати. Бережімо їх так, як берегла Леся Українка.


Список використаної літератури 1. Божко Л. – Бісер: Мартин, Москва, 2000 2. Воробйов Є.М. Економіка. Довідник ст��ршокласника та абітурієнта. – Харків: Торсінг ПЛЮС, 2005. – 400ст. 3. Павлюк М.В., Хведчук Л.В., Кратюк В.П., Костюхін В.Є. – Джерела безсмертного слова. Лесині місця на Волині: Історико-краєзнавчі нариси, поезія. – Луцьк: Надстир’я, 1996. – 92с. 4. Симонович И.З., Мичник С.Д. – Как мастерить сувениры. – Київ: Радянська школа, 1978 – 96ст. 5. Словник української мови. – Київ: Наукова думка, 1970. – 11т. 6. Сорокина Л.М., Учись вышивать: Альбом. – К.: Рад. Шк.., 1984 – 79с. 7. Степанишин Б.І., Дивоцвіт України. – Рівне: Рівненський інститут підвищення кваліфікації педагогічних кадрів, 1997. – 176. 8. Хомярчук А.П., Безсмертнюк С.П. – Бісерне диво з дитячих долонь. – Луцьк: Волинська книга, 2007 – 47ст. 9. Щеглова О. – Самоучитель по плетению и вішивке бисером. – Ростов-на-Дону: Феникс, – 2007, 221с.


Мої улюблені роботи



Виготовлення сувеніру свого краю