Page 1


Харківський міський центр дозвілля молоді

Інформаційно-довідкове видання

"Молодіжна політика в м. Харкові" Автори-упорядники: Артем Коновалов, Марина Шишкова, Дмитро Таран, Олена Козар Під загальною редакцією Артема Коновалова та Марини Шишкової У виданні надані засади, принципи та шляхи реалізації державної молодіжної політики в м. Харкові, представлені поради для молодих людей у громадській сфері. Розраховано на представників молодіжних громадських організацій, співробітників органів державної влади та місцевого самоврядування, закладів освіти, а також широкі кола учнівської та студентської молоді, якій не байдужі власне соціальне становлення та розвиток.

Харків 2007

2


ЗМІСТ 1. Нормативно-правове регулювання молодіжної політики.......................................................................................... 3 Декларація "Про загальні засади державної молодіжної політики в Україні" від 15 грудня 1992 року № 2859XII (зі змінами)................................................................................................................................................................5 Закон України "Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні" від 5 лютого 1993 року № 2998-XII (зі змінами)........................................................................................................................................ 7 Закон України "Про молодіжні та дитячі громадські організації" від 1 грудня 1998 року № 281-XIV (зі змінами)......................................................................................................................................................................... 15 Закон України "Про соціальну роботу з дітьми та молоддю" від 21 червня 2001 року № 2558-III (зі змінами)19 Закон України "Про Загальнодержавну програму підтримки молоді на 2004-2008 роки" від 18 листопада 2003 року № 1281-IV (зі змінами)........................................................................................................................................26 2. Реалізація державної молодіжної політики на рівні м. Харкова..............................................................................38 3. Громадська та соціальна активність молоді.............................................................................................................. 52 3.1. Створення молодіжної громадської організації................................................................................................. 52 3.2. Зв'язки з громадськістю та ЗМІ, загальне управління та просування молодіжної громадської організації.57 3.2.1. Стратегічне планування................................................................................................................................. 61 3.2.2. Основи PR........................................................................................................................................................62 3.2.3. Роль і місце керуючого.................................................................................................................................. 62 3.2.4. Зовнішнє оцінювання..................................................................................................................................... 65 3.2.5. Волонтерство...................................................................................................................................................66 3.2.6. Ролі в управлінні та діяльності......................................................................................................................69 3.2.7. Процес оцінювання організації..................................................................................................................... 70 3.3. Пошук фінансування та ресурсного забезпечення діяльності.......................................................................... 71 3.3.1. Командний підхід до залучення фінансування............................................................................................72 3.3.2. Пошук партнерів.............................................................................................................................................72 3.3.3. Соціальне підприємництво............................................................................................................................ 73 3.3.4. "Десять кроків" до успішного пошуку фінансування та ресурсів............................................................. 74 3.3.5. Загальні рекомендації щодо написання проекту......................................................................................... 75 3.3.6. Поради щодо написання проекту..................................................................................................................76 3.3.7. Вивчення потреб............................................................................................................................................. 77 3.3.8. Складання заявки (аплікаційної форми)...................................................................................................... 78 3.3.9. Складання бюджету (кошторису)................................................................................................................. 79 Наші видання.................................................................................................................................................................... 80

3


1. НОРМАТИВНО-ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ МОЛОДІЖНОЇ ПОЛІТИКИ Молодь була і є найактивнішою та наймобільнішою у соціальному плані групою населення. Її активність переважно носить прогресивний характер, а реалізація відповідних намірів і ініціатив потребує створення для цього належних умов, і забезпечення рівних можливостей для досягнення визначених цілей. Враховуючи всю специфіку історичного, суспільно-політичного, економічного й інших аспектів розвитку молоді, в Україні на законодавчому рівні проголошено загальні засади державної молодіжної політики, як системної діяльності держави у відносинах з особистістю, молоддю, молодіжним рухом, що здійснюється в законодавчій, виконавчій, судовій сферах і ставить за мету створення соціально-економічних, політичних, організаційних, правових умов та гарантій для життєвого самозабезпечення, інтелектуального, морального, фізичного розвитку молоді, реалізації її творчого потенціалу. Отже, державна політика стосовно молоді має не лише враховувати, а й сприяти створенню відповідних умов для найбільш повної реалізації прав та свобод кожної молодої людини в сфері особистих інтересів. Реалізація державної молодіжної політики в Україні базується на численних законодавчих актах, кожен з яких спрямований на забезпечення прав молодої людини. Слід зазначити такі ключові нормативно-правові акти, як Декларація "Про загальні засади державної молодіжної політики в Україні", Закони України "Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні", "Про молодіжні та дитячі громадські організації", "Про соціальну роботу з дітьми та молоддю", а також цілий ряд Указів Президента України та Постанов Кабінету Міністрів України, спрямованих на підтримку обдарованої молоді, забезпечення працевлаштування, становлення та розвитку студентської сім'ї тощо:  Указ Президента України "Про додаткові заходи щодо державної підтримки обдарованої молоді" від 24 квітня 2000 року № 612/2000;  Указ Президента України "Про додаткові заходи щодо реалізації державної молодіжної політики" від 29 березня 2001 року № 221/2001;  Закон України "Про забезпечення молоді, яка отримала вищу або професійно-технічну освіту, першим робочим місцем з наданням дотації роботодавцю" від 4 листопада 2004 року, № 2150-IV (дію Закону зупинено на 2007 рік, на 2006 рік);  Постанова Кабінету Міністрів України "Про затвердження Державної програми забезпечення молоді житлом на 2002-2012 роки" від 29 липня 2002 року № 1089;  Розпорядження Кабінету Міністрів України "Про затвердження заходів щодо державної підтримки розвитку молодіжного та дитячого туризму" від 12 травня 2004 року № 298-р;  Постанова Кабінету Міністрів України "Про затвердження Програми підготовки та залучення молоді до державної служби та служби в органах місцевого самоврядування, створення умов для її професійного зростання" (зі змінами) від 10 вересня 2003 року № 1444;  Постанова Кабінету Міністрів України "Про затвердження Типового положення про молодіжний трудовий загін" від 3 липня 2006 року № 899;  Розпорядження Президента України "Про заходи щодо дальшого вдосконалення системи патріотичного виховання молоді" від 29 червня 2001 року № 173/2001-рп;  Указ Президента України "Про заходи щодо забезпечення працевлаштування молоді" від 6 жовтня 1999 року № 1285/99;  Розпорядження Кабінету Міністрів України "Про заходи щодо підтримки становлення та розвитку студентської сім'ї" (зі змінами) від 14 березня 2001 року № 92-р;  Указ Президента України "Про Концепцію допризовної підготовки і військовопатріотичного виховання молоді" (зі змінами) від 25 жовтня 2002 року № 948/2002; 4


Указ Президента України "Про першочергові заходи щодо реалізації державної молодіжної політики та підтримки молодіжних громадських організацій" від 6 жовтня 1999 року № 1284/99;  Постанова Кабінету Міністрів України "Про порядок надання пільгових довготермінових кредитів молодим сім'ям та одиноким молодим громадянам на будівництво (реконструкцію) і придбання житла" (зі змінами) від 29 травня 2001 року № 584;  Постанова Верховної Ради України "Про Рекомендації парламентських слухань про становище молоді в Україні "Формування здорового способу життя української молоді: стан, проблеми та перспективи" від 3 лютого 2004 року № 1425-IV;  Розпорядження Президента України "Про сприяння розвитку молодіжного житлового будівництва" від 6 жовтня 1999 року № 244/99-рп;  Постанова Кабінету Міністрів України "Про стан реалізації державної молодіжної політики" від 18 червня 1999 року № 1059;  Розпорядження Кабінету Міністрів України "Про схвалення Концепції Державної програми роботи з обдарованою молоддю на 2006-2010 роки" від 12 квітня 2006 року № 202-р. У відповідності до цих законодавчих актів державна молодіжна політика в Україні є пріоритетним і специфічним напрямком діяльності держави і здійснюється на всіх рівнях територіальної організації влади. Державна молодіжна політика в Україні спрямована на забезпечення прав молодої людини, адже її основними принципами є:  повага до поглядів молоді та її переконань;  надання права і залучення молоді до безпосередньої участі у формуванні й реалізації політики та програм, що стосуються суспільства і молоді зокрема;  правовий та соціальний захист молодих громадян з метою створення необхідних стартових можливостей для їх повноцінного соціального становлення та розвитку;  сприяння ініціативі та активності молоді в усіх сферах життєдіяльності суспільства. Саме ці принципи використовуються для реалізації державної молодіжної політики в м. Харкові відповідними структурними підрозділами органів виконавчої влади місцевого самоврядування. Далі наведені найголовніші нормативно-правові акти, що регулюють державну молодіжну політику як таку. 

5


Декларація "Про загальні засади державної молодіжної політики в Україні" від 15 грудня 1992 року № 2859-XII (зі змінами)

Д Е К Л А Р А Ц І Я Про загальні засади державної молодіжної політики в Україні

( Відомості Верховної Ради (ВВР), 1993, N 16, ст.166 ) { Із змінами, внесеними згідно із Законами N 655-XIV ( 655-14 ) від 13.05.99, ВВР, 1999, N 26, ст.220 N 3421-IV ( 3421-15 ) від 09.02.2006, ВВР, 2006, N 22, ст.199 } I. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ 1. Державна молодіжна політика в Україні є пріоритетним і специфічним напрямом діяльності держави і здійснюється: в інтересах молодої людини, суспільства, держави; з урахуванням можливостей України, її економічного, соціального, історичного, культурного розвитку і світового досвіду державної підтримки молоді. Ця Декларація є основою для подальшого розвитку державної молодіжної політики, її правової бази, практичної діяльності органів державної влади і управління, яка спрямовується на сприяння повноцінного розвитку молодих громадян України. Головним гарантом здійснення державної молодіжної політики є Україна як суверенна держава. II. МЕТА, ЗАВДАННЯ ТА ПРИНЦИПИ ДЕРЖАВНОЇ МОЛОДІЖНОЇ ПОЛІТИКИ 2. Державна молодіжна політика - це системна діяльність держави у відносинах з особистістю, молоддю, молодіжним рухом, що здійснюється в законодавчій, виконавчій, судовій сферах і ставить за мету створення соціально-економічних, політичних, організаційних, правових умов та гарантій для життєвого самовизначення, інтелектуального, морального, фізичного розвитку молоді, реалізації її творчого потенціалу як у власних інтересах, так і в інтересах України. 3. Головними завданнями державної молодіжної політики є: вивчення становища молоді, створення необхідних умов для зміцнення правових та матеріальних гарантій щодо здійснення прав і свобод молодих громадян, діяльності молодіжних організацій для повноцінного соціального становлення та розвитку молоді; допомога молодим людям у реалізації й самореалізації їх творчих можливостей та ініціатив, широке залучення юнаків і дівчат до активної участі у національно-культурному відродженні українського народу, формуванні його свідомості, розвитку традицій та національно-етнічних особливостей; залучення молоді до активної участі в економічному розвитку України; надання державою кожній молодій людині соціальних послуг по навчанню, вихованню, духовному і фізичному розвитку, професійній підготовці; координація зусиль всіх організацій та соціальних інститутів, що працюють з молоддю. 4. Головними принципами державної молодіжної політики є: повага до поглядів молоді та її переконань; надання права і залучення молоді до безпосередньої участі у формуванні й реалізації політики та програм, що стосуються суспільства взагалі і молоді зокрема; правовий та соціальний захист молодих громадян, перш за все осіб, які не досягли 18 років, з метою створення необхідних 6


стартових можливостей для їх повноцінного соціального становлення та розвитку; сприяння ініціативі та активності молоді в усіх сферах життєдіяльності суспільства. 5. Державна молодіжна політика поширюється на громадян України віком від 14 до 28 років незалежно від походження, соціального і майнового стану, расової і національної належності, статі, освіти, мови, ставлення до релігії, роду і характеру занять і здійснюється через органи державної виконавчої влади, установи, соціальні інститути та об'єднання молодих громадян. ( Пункт 5 розділу II із змінами, внесеними згідно із Законом N 655-XIV ( 655-14 ) від 13.05.99 ) III. ГОЛОВНІ НАПРЯМИ ДЕРЖАВНОЇ МОЛОДІЖНОЇ ПОЛІТИКИ 6. Головними напрямами державної молодіжної політики в Україні є: розвиток і захист інтелектуального потенціалу молоді, поліпшення умов і створення гарантій для здобуття молоддю освіти, спеціальної професійної підготовки та перепідготовки; забезпечення зайнятості молоді, її правового захисту з урахуванням економічних інтересів, професійних і соціальних можливостей суспільства; створення умов для оволодіння духовними і культурними цінностями українського народу та для безпосередньої участі молодих людей у їх відродженні і розвитку, в охороні та відтворенні навколишнього природного середовища; формування у молоді почуття національної гордості, патріотизму, готовності захищати суверенітет України; охорона здоров'я молоді, формування у неї глибокої потреби в духовному і фізичному розвитку, вжиття інших заходів, які б забезпечували здоровий генофонд народу України. 7. Державна молодіжна політика в Україні щодо освіти, соціально-політичної, економічної галузей, розвитку духовного, культурного, фізичного потенціалу молоді та функціонування молодіжних організацій визначається законодавством України. IV. МЕХАНІЗМ ФОРМУВАННЯ ТА РЕАЛІЗАЦІЇ ДЕРЖАВНОЇ МОЛОДІЖНОЇ ПОЛІТИКИ В УКРАЇНІ 8. Державна молодіжна політика формується та реалізується шляхом: прийняття законодавчих актів, рішень державних органів, спрямованих на реалізацію державної молодіжної політики; проведення у Верховній Раді України щорічних слухань про становище молоді та підготовки доповіді з цього питання Верховній Раді України, Президенту України; діяльності в органах державної влади та управління всіх рівнів структурних підрозділів, що займаються проблемами молоді; створення соціальних служб для молоді та підготовки соціальних працівників; розробки та реалізації державних цільових програм з питань молодіжної політики; { Абзац шостий пункту 8 розділу IV із змінами, внесеними згідно із Законом N 3421-IV ( 3421-15 ) від 09.02.2006 } виділення у державному та місцевих бюджетах цільових коштів на фінансування державної молодіжної політики, залучення матеріальних і фінансових ресурсів підприємств, установ і організацій, об'єднань громадян, заінтересованих у роботі з молоддю; утворення спеціальних фондів. м. Київ, 15 грудня 1992 року N 2859-XII

7


Закон України "Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні" від 5 лютого 1993 року № 2998-XII (зі змінами)

З А К О Н У К Р А Ї Н И Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні

( Відомості Верховної Ради (ВВР), 1993, N 16, ст.167 ) { Вводиться в дію Постановою ВР N 2999-XII ( 2999-12 ) від 05.02.93, ВВР, 1993, N 16, ст.168 } { Із змінами, внесеними згідно із Законами N 3928-XII ( 3928-12 ) від 04.02.94, ВВР, 1994, N 23, ст.160 N 126/95-ВР від 06.04.95, ВВР, 1995, N 16, ст.111 N 96/96-ВР від 22.03.96, ВВР, 1996, N 16, ст. 71 N 655-XIV ( 655-14 ) від 13.05.99, ВВР, 1999, N 26, ст.220 N 696-XIV ( 696-14 ) від 21.05.99, ВВР, 1999, N 31, ст.247 } { В редакції Закону N 1613-III ( 1613-14 ) від 23.03.2000, ВВР, 2000, N 27, ст.211 } { Із змінами, внесеними згідно із Законами N 3109-III ( 3109-14 ) від 07.03.2002, ВВР, 2002, N 32, ст.232 N 294-IV ( 294-15 ) від 28.11.2002, ВВР, 2003, N 4, ст. 33 N 380-IV ( 380-15 ) від 26.12.2002, ВВР, 2003, N 10-11, ст.86 N 429-IV ( 429-15 ) від 16.01.2003, ВВР, 2003, N 10-11, ст.87 N 581-IV ( 581-15 ) від 20.02.2003, ВВР, 2003, N 24, ст.158 N 1344-IV ( 1344-15 ) від 27.11.2003, ВВР, 2004, N 17-18, ст.250 N 1659-IV ( 1659-15 ) від 23.03.2004, ВВР, 2004, N 29, ст.370 N 2203-IV ( 2203-15 ) від 18.11.2004, ВВР, 2005, N 4, ст.99 N 2353-IV ( 2353-15 ) від 18.01.2005, ВВР, 2005, N 10, ст.191 N 2429-IV ( 2429-15 ) від 01.03.2005, ВВР, 2005, N 13, ст. 233 N 3142-IV ( 3142-15 ) від 29.11.2005, ВВР, 2006, N 8, ст.91 N 3483-IV ( 3483-15 ) від 23.02.2006, ВВР, 2006, N 32, ст.271 N 271-V ( 271-16 ) від 19.10.2006, ВВР, 2006, N 50, ст.501 } Цей Закон визначає загальні засади створення організаційних, соціально-економічних, політико-правових умов соціального становлення та розвитку молодих громадян України в інтересах особистості, суспільства та держави, основні напрями реалізації державної молодіжної політики в Україні щодо соціального становлення та розвитку молоді. Стаття 1. Визначення термінів У цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні: молодь, молоді громадяни - громадяни України віком від 14 до 35 років; ( Абзац другий із змінами, внесеними згідно із Законом N 1659-IV ( 1659-15 ) від 23.03.2004 ) неповнолітні - громадяни віком до 18 років; соціальне становлення молоді - процес різнобічного включення молоді в життєдіяльність суспільства як системи, сприйняття її як елементу цієї системи; перше робоче місце - місце роботи молодих громадян після закінчення будь-якого навчального закладу або припинення навчання в ньому, завершення професійної підготовки і перепідготовки, а також після звільнення зі строкової військової служби або альтернативної (невійськової) служби; молодіжні центри праці - спеціалізовані державні установи, які створюються з метою вирішення питань працевлаштування молоді, забезпечення її зайнятості у вільний від навчання час, сприяння розвитку молодіжних ініціатив у трудовій сфері, перенавчання та підвищення кваліфікації молоді; молода сім'я - подружжя, в якому вік чоловіка та дружини не 8


перевищує 35 років, або неповна сім'я, в якій мати (батько) віком до 35 років; ( Абзац сьомий із змінами, внесеними згідно із Законом N 1659-IV ( 1659-15 ) від 23.03.2004 ) центри соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді спеціальні заклади, що надають соціальні послуги сім'ям, дітям та молоді, які перебувають у складних життєвих обставинах та потребують сторонньої допомоги; ( Абзац восьмий статті 1 в редакції Законів N 3109-III ( 3109-14 ) від 07.03.2002, N 2353-IV ( 2353-15 ) від 18.01.2005 ) молодіжні громадські організації - об'єднання громадян віком від 14 до 35 років, метою яких є здійснення і захист своїх прав і свобод та задоволення політичних, економічних, соціальних, культурних та інших спільних інтересів; { Абзац дев'ятий статті 1 із змінами, внесеними згідно з Законом N 271-V ( 271-16 ) від 19.10.2006 } молодіжні трудові загони - тимчасові формування, створені з метою забезпечення вторинної зайнятості молоді у вільний від навчання час. ( Статтю 1 доповнено абзацом десятим згідно із Законом N 3142-IV ( 3142-15 ) від 29.11.2005 ) Стаття 2. Принципи соціального становлення та розвитку молоді Соціальне становлення та розвиток молоді базуються на таких основних принципах: повага до загальнолюдських цінностей, прав людини і народів, історичних, культурних, національних особливостей України, її природи; безпосередня участь молоді у формуванні та реалізації політики та програм, що стосуються суспільства взагалі та молоді зокрема; врахування потреб молоді, співвіднесення їх реалізації з економічними можливостями держави; доступність для кожного молодого громадянина соціальних послуг і рівність правових гарантій; відповідальність держави за створення умов щодо саморозвитку і самореалізації молоді; єдність зусиль держави, всіх верств суспільства, політичних і громадських організацій, підприємств, установ, організацій та громадян у справі соціального становлення та розвитку молоді; відповідальність кожного молодого громадянина перед суспільством і державою за додержання Конституції України, ( 254к/96-ВР ) законодавства України. Стаття 3. Законодавство про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді Законодавство України про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді базується на Конституції України і складається з цього Закону, Закону України про Загальнодержавну програму підтримки молоді на відповідні роки та інших нормативно-правових актів. ( Частина перша статті 3 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2203-IV ( 2203-15 ) від 18.11.2004 ) Якщо міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені цим Законом, то застосовуються правила міжнародного договору. Стаття 4. Компетенція органів виконавчої влади і органів місцевого самоврядування у сфері соціального становлення та розвитку молоді Координуючу роль щодо проведення державної політики у сфері соціального становлення та розвитку молоді здійснює спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади, який забезпечує її реалізацію та несе відповідальність за її виконання. Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві органи 9


виконавчої влади утворюють у своєму складі відповідні органи з реалізації державної молодіжної політики. Спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади разом з іншими органами виконавчої влади розробляє, а Кабінет Міністрів України затверджує соціальні норми та нормативи щодо соціального становлення та розвитку молоді, додержання і виконання яких є обов'язковими для органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, об'єднань громадян, а також підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності, фізичних осіб, які використовують найману працю. { Частина третя статті 4 із змінами, внесеними згідно із Законом N 3483-IV ( 3483-15 ) від 23.02.2006 } Стаття 5. Фінансування заходів щодо соціального становлення та розвитку молоді Фінансування заходів щодо соціального становлення та розвитку молоді здійснюється за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів, інших джерел, не заборонених законодавством. Верховна Рада України при затвердженні Державного бюджету України передбачає в ньому кошти на соціальне становлення та розвиток молоді. Розпорядником цих коштів є спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади. Органи місцевого самоврядування при затвердженні місцевих бюджетів передбачають видатки на здійснення заходів щодо соціального становлення та розвитку молоді. У державному та місцевих бюджетах згідно з законодавством передбачаються цільові кошти на реалізацію молодіжних і дитячих програм, які сприяють соціальному становленню та розвитку молоді. Стаття 6. Центри соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді З метою підтримки соціального становлення та розвитку молоді утворюються центри соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді та їх спеціалізовані формування. ( Стаття 6 в редакції Законів N 3109-III ( 3109-14 ) від 07.03.2002, N 2353-IV ( 2353-15 ) від 18.01.2005 ) Стаття 7. Праця молоді Держава гарантує працездатній молоді рівне з іншими громадянами право на працю. Особливості праці неповнолітніх встановлюються законодавством. Держава забезпечує працездатній молоді надання першого робочого місця на строк не менше двох років після закінчення або припинення навчання у загальноосвітніх, професійно-технічних і вищих навчальних закладах, завершення професійної підготовки і перепідготовки, а також після звільнення зі строкової військової або альтернативної (невійськової) служби. Дворічний строк першого робочого місця обчислюється з урахуванням часу роботи молодого громадянина до призову на строкову військову або альтернативну (невійськову) службу. Молоді громадяни, які звернулися до державної служби зайнятості в пошуках роботи, одержують безплатну інформацію та професійну консультацію з метою вибору виду діяльності, професії, місця роботи, а також, у разі необхідності, проходять професійну підготовку і перепідготовку. Держава сприяє створенню молодіжних центрів праці, а також молодіжних громадських організацій (агентства, біржі, бюро та інші) для забезпечення працевлаштування молоді, реалізації програм професійного навчання молоді та вдосконалення її професійної майстерності. Типове положення про молодіжні центри праці затверджується Кабінетом Міністрів України. { Частина четверта статті 7 із змінами, внесеними згідно із Законами N 294-IV ( 294-15 ) від 28.11.2002, N 429-IV ( 429-15 ) від 16.01.2003 } Квота робочих місць для працевлаштування молоді визначається 10


місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в межах, встановлених Законом України "Про зайнятість населення" ( 803-12 ). Працевлаштування молоді з інвалідністю здійснюється в межах нормативів робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів, визначених згідно із Законом України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" ( 875-12 ). { Частина п'ята статті 7 в редакції Законів N 2429-IV ( 2429-15 ) від 01.03.2005, N 3483-IV ( 3483-15 ) від 23.02.2006 } У разі відмови в прийомі на роботу молодих громадян у межах встановленої квоти з підприємств, установ та організацій стягується штраф у п'ятдесятикратному розмірі неоподатковуваного мінімуму доходів громадян за кожну таку відмову. Ці кошти спрямовуються до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття і використовуються для надання роботодавцям дотацій на створення додаткових робочих місць для молоді та її професійну підготовку і перепідготовку. { Частина шоста статті 7 із змінами, внесеними згідно із Законом N 429-IV ( 429-15 ) від 16.01.2003 } Державна служба зайнятості разом з органами виконавчої влади, центрами соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді надає учням, студентам та аспірантам денної форми навчання допомогу в працевлаштуванні у позанавчальний час. { Частина сьома статті 7 із змінами, внесеними згідно із Законами N 3109-III ( 3109-14 ) від 07.03.2002, N 2353-IV ( 2353-15 ) від 18.01.2005 } Держава забезпечує умови для вторинної зайнятості молоді. Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування відповідно до законодавства можуть встановлювати додаткові пільги щодо прибуткового податку з громадян студентам та учням, що працюють у складі студентських та учнівських трудових загонів на сільськогосподарських роботах чи на інших видах робіт, на підприємствах державної або комунальної форми власності. Молодіжні центри праці, що діють відповідно до Типового положення, а також громадські молодіжні організації (агентства, біржі, бюро та інші) за наявності в них відповідного дозволу, виданого державною службою зайнятості, сприяють працевлаштуванню молоді, у тому числі учнів, студентів, аспірантів у позанавчальний час, надають послуги, пов'язані з профорієнтацією та підготовкою до роботи за новою професією. Державна служба зайнятості надає місцевим органам виконавчої влади, органам місцевого самоврядування, молодіжним центрам праці, центрам соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад), у тому числі призначених для працевлаштування інвалідів. { Частина десята статті 7 із змінами, внесеними згідно із Законами N 3109-III ( 3109-14 ) від 07.03.2002, N 2353-IV ( 2353-15 ) від 18.01.2005, N 3483-IV ( 3483-15 ) від 23.02.2006 } Держава сприяє діяльності молодіжних трудових загонів. Засновниками молодіжних трудових загонів можуть виступати органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, молодіжні громадські організації, загальноосвітні, професійно-технічні і вищі навчальні заклади, молодіжні центри праці. Типове положення про молодіжні трудові загони затверджується Кабінетом Міністрів України. { Статтю 7 доповнено частиною згідно із Законом N 3142-IV ( 3142-15 ) від 29.11.2005 } Держава гарантує надання роботи за фахом на період не менше трьох років молодим спеціалістам - випускникам державних професійно-технічних та вищих навчальних закладів, потреба в яких була визначена державним замовленням. Стаття 8. Підтримка підприємницької ініціативи та діяльності 11


молоді Держава підтримує і сприяє розвиткові підприємницької ініціативи та діяльності молоді. Держава сприяє створенню молодіжних бізнес-центрів, бізнес-інкубаторів для реалізації програми підготовки молоді до підприємницької діяльності, надання інформаційних та консультативних послуг. З цією метою розробляється та реалізується система заходів підтримки підприємництва молоді, включаючи довгострокове пільгове кредитування, забезпечення виробничими приміщеннями, страхування комерційного ризику тощо. Органи місцевого самоврядування можуть встановлювати за рахунок коштів, що надходять до місцевого бюджету, пільгову плату за реєстрацію підприємств, створених молодими громадянами та молодіжними громадськими організаціями. Стаття 9. Сприяння підвищенню рівня життя молоді Держава, враховуючи вартість прожиткового мінімуму та виходячи з реальних можливостей бюджету, підвищує розміри допомоги сім'ям на неповнолітніх дітей, стипендій та інших видів матеріального забезпечення молоді, яка отримує професійно-технічну, вищу освіту у відповідних навчальних закладах. Для сприяння пріоритетним напрямам розвитку суспільства та з метою заохочення молоді до активної роботи у відповідних галузях держава встановлює заохочувальні стипендії та визначає інші форми підтримки молоді згідно із законодавством. ( Частина друга статті 9 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2203-IV ( 2203-15 ) від 18.11.2004 ) Матеріальне забезпечення, включаючи стипендії учнівської та студентської молоді, яка перебуває на повному державному забезпеченні, встановлюється на рівні прожиткового мінімуму. Порядок виплати надбавок до стипендій за успіхи в навчанні, а також підвищених стипендій для окремих категорій молоді встановлюється Кабінетом Міністрів України. ( Дію частини п'ятої статті 9 зупинено на 2004 рік (крім пільгового проїзду студентів вищих навчальних закладів I-IV рівнів акредитації та учнів професійно-технічних навчальних закладів, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів, у міському пасажирському та залізничному транспорті територією України) згідно із Законом N 1344-IV ( 1344-15 ) від 27.11.2003 ) ( Дію частини п'ятої статті 9 зупинено на 2003 рік (крім пільгового проїзду студентів вищих навчальних закладів I-IV рівнів акредитації та учнів професійно-технічних навчальних закладів, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів, у міському пасажирському та залізничному транспорті територією України) згідно із Законом N 380-IV ( 380-15 ) від 26.12.2002 ) Для учнів і студентів денної форми навчання загальноосвітніх, професійно-технічних та вищих навчальних закладів державою гарантуються протягом року пільги на проїзд по території України залізничним, водним, автомобільним, міським (крім таксі) транспортом. Відповідні кошти передбачаються у Державному бюджеті України окремим рядком. Порядок надання зазначених пільг визначається Кабінетом Міністрів України. Органи місцевого самоврядування відповідно до законодавства можуть встановлювати порядок надання пільг на проїзд учнів і студентів у місцевому пасажирському транспорті і передбачати відповідні видатки з місцевих бюджетів. Стаття 10. Житлові умови молоді Держава забезпечує молодим громадянам рівне з іншими громадянами право на житло, сприяє молодіжному житловому будівництву, створенню молодіжних житлових комплексів тощо. При відведенні земельних ділянок для індивідуального житлового будівництва органи місцевого самоврядування затверджують 12


квоти ділянок, які надаються молодим сім'ям під будівництво житла. Органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування разом з підприємствами, установами та організаціями розробляють та реалізують програми створення сприятливих житлово-побутових умов для молоді, яка проживає в гуртожитках. Молоді сім'ї та молоді громадяни можуть одержувати за рахунок бюджетних коштів пільгові довгострокові державні кредити на будівництво і придбання жилих будинків і квартир, на оплату вступних пайових внесків при вступі до молодіжних житлових комплексів, житлово-будівельних кооперативів, а також на обзаведення домашнім господарством. Молодь, яка переселяється в трудонедостатні сільські населені пункти на постійне місце проживання, а також місцева молодь, зайнята в сільському господарстві, переробних, обслуговуючих галузях агропромислового комплексу, соціальній сфері цих населених пунктів, забезпечується житлом і господарськими будівлями за рахунок Державного бюджету України. Молоді сім'ї, які не мають дітей, сплачують кредит з відсотковою ставкою у розмірі три відсотки річних від суми заборгованості по кредиту. Молоді сім'ї, які мають одну дитину, звільняються від сплати відсотків за користування кредитом; молодим сім'ям, які мають двох дітей, за рахунок бюджетних коштів, крім того, погашається 25 відсотків суми зобов'язань по кредиту, а молодим сім'ям, які мають трьох і більше дітей, - 50 відсотків суми зобов'язань по кредиту. Молодь, яка постійно проживає у сільських населених пунктах і працює у сільськогосподарському виробництві, переробній та обслуговуючих галузях агропромислового комплексу, що функціонують у сільській місцевості, соціальній сфері села та органах місцевого самоврядування на селі, користується також пільгами, передбаченими Законом України "Про пріоритетність соціального розвитку села та агропромислового комплексу в народному господарстві" ( 400-12 ). Порядок надання пільгових довгострокових кредитів молодим сім'ям та їх пільгового погашення встановлюється Кабінетом Міністрів України. При народженні дітей у молодій сім'ї, яка отримала кредит, цій сім'ї може бути надано допомогу для погашення кредиту за рахунок коштів, що залишаються у розпорядженні підприємств, де працює молоде подружжя (мати або батько). Дія цієї статті поширюється на молодих вчених, на подружжя, в якому чоловік або дружина є молодим вченим, та на неповні сім'ї, в яких мати (батько) є молодим вченим, якщо зазначені молоді вчені є громадянами України та працюють на державних підприємствах, у державних науково-дослідних (науково-технічних) установах та організаціях, вищих навчальних закладах та закладах післядипломної освіти III-IV рівнів акредитації на посадах наукових (науково-педагогічних) працівників, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, або навчаються за денною формою навчання в аспірантурі, ад'юнктурі, докторантурі. ( Статтю 10 доповнено частиною одинадцятою згідно із Законом N 581-IV ( 581-15 ) від 20.02.2003 ) Стаття 11. Освіта, культурний розвиток молоді Україна гарантує молодим громадянам рівне з іншими громадянами право на освіту, культурний розвиток, дозвілля і відпочинок. Порядок реалізації права молоді на освіту, державні гарантії її здобуття, визначення прав та обов'язків учасників навчально-виховного процесу регулюються законодавством про освіту. Молоді громадяни можуть одержувати за рахунок коштів державного чи місцевих бюджетів пільгові довгострокові кредити для здобуття освіти у вищих навчальних закладах за різними формами навчання, незалежно від форм власності, що діють на території 13


України. Зазначені кошти передбачаються у відповідних бюджетах окремим рядком. Порядок надання зазначених кредитів визначає Кабінет Міністрів України. Органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування можуть встановлювати разом із заінтересованими міністерствами, науковими товариствами та творчими спілками, молодіжними фондами спеціальні стипендії для найобдарованіших студентів вищих навчальних закладів і передбачати виділення коштів на їх стажування у провідних вітчизняних наукових установах і за кордоном. Органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування разом із підприємствами, організаціями, науковими установами, вищими навчальними закладами, об'єднаннями громадян можуть створювати навчально-виховні заклади, які сприяють поглибленню знань, задоволенню творчих інтересів, розвитку здібностей, організації змістовного дозвілля та відпочинку молоді, а також заклади, що забезпечують пошук, підтримку та розвиток талановитої молоді у різних сферах життя. ( Дію частини шостої статті 11 зупинено на 2004 рік згідно із Законом N 1344-IV ( 1344-15 ) від 27.11.2003 ) ( Дію частини шостої статті 11 зупинено на 2003 рік згідно із Законом N 380-IV ( 380-15 ) від 26.12.2002 ) Учні, студенти, неповнолітні мають право на безплатне та пільгове користування об'єктами культури. Порядок надання цих пільг визначається органами місцевого самоврядування. ( Дію частини сьомої статті 11 зупинено на 2004 рік згідно із Законом N 1344-IV ( 1344-15 ) від 27.11.2003 ) ( Дію частини сьомої статті 11 зупинено на 2003 рік згідно із Законом N 380-IV ( 380-15 ) від 26.12.2002 ) Держава сприяє розвиткові молодіжного туризму, молодіжним міжнародним обмінам. Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування можуть встановлювати для молодіжних та дитячих туристичних груп пільги у користуванні транспортними, готельними, культурними та іншими послугами. Порядок надання зазначених пільг та джерела фінансування встановлюються Кабінетом Міністрів України, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування. Стаття 12. Охорона здоров'я, фізичний розвиток молоді Держава забезпечує молодим громадянам рівне з іншими громадянами право на охорону здоров'я, заняття фізичною культурою і спортом. Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві органи виконавчої влади в галузі охорони здоров'я, заклади охорони здоров'я разом з підприємствами, установами та організаціями забезпечують проведення щорічного медичного обстеження всіх молодих громадян і неповнолітніх. Органи охорони здоров'я забезпечують розвиток мережі закладів охорони здоров'я наркологічного профілю, які надають молоді необхідну безплатну допомогу, розробляють і реалізують програми та заходи щодо профілактики серед молоді соціально небезпечних захворювань, а також популяризації та утвердження здорового способу життя. Підприємства, установи та організації можуть за клопотанням молодих громадян або їх представників повністю або частково оплачувати надання медичної допомоги в найскладніших випадках у платних лікувальних закладах країни або за кордоном. Органи виконавчої влади розробляють і рекомендують, а загальноосвітні, професійно-технічні та вищі навчальні заклади включають до своїх програм курс фізичної культури, а також організують секції для занять окремими видами спорту. ( Дію частини шостої статті 12 зупинено на 2004 рік згідно із Законом N 1344-IV ( 1344-15 ) від 27.11.2003 ) ( Дію частини шостої статті 12 зупинено на 2003 рік згідно із Законом N 380-IV ( 380-15 ) від 26.12.2002 ) Держава запроваджує систему пільг і 14


заохочень для підприємств, що спрямовують частину свого прибутку на розвиток фізичної культури і спорту, будівництво об'єктів фізкультури і спорту, організацію відпочинку, проведення рекреаційних заходів. ( Дію частини сьомої статті 12 зупинено на 2004 рік згідно із Законом N 1344-IV ( 1344-15 ) від 27.11.2003 ) ( Дію частини сьомої статті 11 зупинено на 2003 рік згідно із Законом N 380-IV ( 380-15 ) від 26.12.2002 ) Учні, студенти, неповнолітні мають право на безплатне та пільгове користування об'єктами фізкультури і спорту. Порядок надання цих пільг, компенсації різниці вартості послуг і квитків визначається органами місцевого самоврядування. Стаття 13. Гарантії правового захисту молоді Будь-які прямі або непрямі обмеження прав і свобод молоді залежно від віку, крім передбачених законодавством, є протиправними і тягнуть за собою відповідальність, встановлену законами України. Реалізація молодими громадянами прав і свобод при соціальному становленні та розвитку не повинна завдавати шкоди інтересам суспільства, правам інших громадян. Неправомірні рішення державних або громадських органів, дії або бездіяльність посадових осіб можуть бути у встановленому порядку оскаржені молодими громадянами або їх представниками в суді. Захист прав неповнолітніх громадян здійснюється державою відповідно до закону. Стаття 14. Правовий статус молодіжних громадських організацій Держава забезпечує право молоді на створення молодіжних громадських організацій. Молодіжні громадські організації є неприбутковими організаціями, їх правовий статус визначається законодавством України. Молодіжні громадські організації мають право вносити до органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування пропозиції з питань соціального становлення та розвитку молоді. Стаття 15. Гарантії діяльності молодіжних громадських організацій Органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування мають право здійснювати фінансування програм і проектів молодіжних громадських організацій, що сприяють соціальному становленню та розвитку молоді та реалізації її суспільно корисних ініціатив, надавати дотації і субсидії молодіжним організаціям, надавати у безплатне користування молодіжним громадським організаціям та фондам будинки, споруди, земельні ділянки та інше майно, необхідне для здійснення їх статутної діяльності. Стаття 16. Прикінцеві положення 1. Цей Закон набирає чинності з дня його опублікування. 2. Закони України та інші нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності цим Законом, діють у частині, що не суперечить цьому Закону. 3. Кабінету Міністрів України: привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом; розробити нормативно-правові акти, що випливають із цього Закону; забезпечити перегляд і скасування міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади нормативно-правових актів, що суперечать цьому Закону. Президент України

Л.КРАВЧУК

м. Київ, 5 лютого 1993 року N 2998-XII 15


Закон України "Про молодіжні та дитячі громадські організації" від 1 грудня 1998 року № 281-XIV (зі змінами)

З А К О Н У К Р А Ї Н И Про молодіжні та дитячі громадські організації

( Відомості Верховної Ради (ВВР), 1999, N 1, ст.2 ) ( Щодо визнання неконституційними окремих положень див. Рішення Конституційного Суду N 18-рп/2001 ( v018p710-01 ) від 13.12.2001 ) { Із змінами, внесеними згідно з Законом N 271-V ( 271-16 ) від 19.10.2006, ВВР, 2006, N 50, ст.501 } Цей Закон визначає особливості організаційних і правових засад утворення та діяльності молодіжних і дитячих громадських організацій та державні гарантії забезпечення їх діяльності. Стаття 1.

Законодавство України про молодіжні та дитячі громадські організації Законодавство України про молодіжні та дитячі громадські організації складається з Конституції України ( 254к/96-ВР ), Закону України "Про об'єднання громадян" ( 2460-12 ), цього Закону та інших нормативно-правових актів, прийнятих на їх виконання. Стаття 2. Визначення термінів У цьому Законі терміни вживаються в такому значенні: молодіжні громадські організації - об'єднання громадян віком від 14 до 35 років, метою яких є здійснення діяльності, спрямованої на задоволення та захист своїх законних соціальних, економічних, творчих, духовних та інших спільних інтересів; { Абзац другий статті 2 із змінами, внесеними згідно з Законом N 271-V ( 271-16 ) від 19.10.2006 } дитячі громадські організації - об'єднання громадян віком від 6 до 18 років, метою яких є здійснення діяльності, спрямованої на реалізацію та захист своїх прав і свобод, творчих здібностей, задоволення власних інтересів, які не суперечать законодавству, та соціальне становлення як повноправних членів суспільства; ( Положення абзацу четвертого статті 2 втратили чинність, як такі, що є неконституційними, на підставі Рішення Конституційного Суду N 18-рп/2001 ( v018p710-01 ) від 13.12.2001 ) Український національний комітет молодіжних організацій - спілка, що об'єднує більшість легалізованих всеукраїнських молодіжних та дитячих організацій, а також обласних, Автономної Республіки Крим, київських та севастопольських міських об'єднань молодіжних та дитячих громадських організацій. Стаття 3.

Принципи утворення і діяльності молодіжних та дитячих громадських організацій Молодіжні та дитячі громадські організації утворюються і діють на засадах добровільності, рівноправності їх членів, самоврядування, законності та гласності, зокрема: молодіжні та дитячі громадські організації зобов'язані доводити до відома громадськості відомості про свою діяльність у формах, що не суперечать законодавству; інформація, що міститься у статутах, про склад керівних органів, про джерела матеріальних та інших надходжень, а також пов'язана з діяльністю молодіжних та дитячих громадських організацій, не є конфіденційною або іншою інформацією, яка охороняється законом. Стаття 4. 16

Засновники

молодіжних

та

дитячих

громадських


організацій та їх спілок Засновниками молодіжних та дитячих громадських організацій можуть бути громадяни України, а також іноземці та особи без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, які досягли 15-річного віку. Засновниками спілок молодіжних та дитячих громадських організацій є молодіжні та дитячі громадські організації. Стаття 5.

Членство в молодіжних та дитячих громадських організаціях Членство в молодіжних та дитячих громадських організаціях може бути індивідуальним і колективним. { Статтю 5 доповнено частиною першою згідно з Законом N 271-V ( 271-16 ) від 19.10.2006 } Членство в молодіжних та дитячих громадських організаціях може бути фіксованим і нефіксованим. { Статтю 5 доповнено частиною другою згідно з Законом N 271-V ( 271-16 ) від 19.10.2006 } Індивідуальними членами молодіжних та дитячих громадських організацій можуть бути громадяни України, а також іноземці та особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах. { Частина третя статті 5 із змінами, внесеними згідно з Законом N 271-V ( 271-16 ) від 19.10.2006 } Індивідуальними членами молодіжних громадських організацій можуть бути особи віком від 14 до 35 років, індивідуальними членами дитячих громадських організацій - особи віком від 6 до 18 років. Вступ неповнолітніх віком до 10 років до дитячих громадських організацій здійснюється за письмовою згодою батьків, усиновителів, опікунів або піклувальників. Особи старшого віку можуть бути членами молодіжних та дитячих громадських організацій за умови, якщо їх кількість у цих організаціях не перевищує третину загальної кількості членів; у складі виборних органів молодіжних та дитячих громадських організацій кількість осіб старшого віку не може перевищувати третину членів виборних органів. { Частина четверта статті 5 із змінами, внесеними згідно з Законом N 271-V ( 271-16 ) від 19.10.2006 } Обмеження щодо кількості осіб, вік яких перевищує відповідно 35 та 18 років, у складі виборних органів не поширюється на спілки молодіжних та дитячих громадських організацій. { Частина п'ята статті 5 із змінами, внесеними згідно з Законом N 271-V ( 271-16 ) від 19.10.2006 } Колективними членами молодіжних та дитячих громадських організацій можуть бути колективи інших молодіжних та дитячих громадських організацій. { Статтю 5 доповнено частиною шостою згідно з Законом N 271-V ( 271-16 ) від 19.10.2006 } Колективні члени молодіжних та дитячих організацій можуть брати участь у діяльності таких організацій у випадках, передбачених їх статутами. { Статтю 5 доповнено частиною сьомою згідно з Законом N 271-V ( 271-16 ) від 19.10.2006 } Стаття 6.

Статус молодіжних та дитячих громадських організацій Статус молодіжних та дитячих громадських організацій і їх спілок визначається відповідно до цього Закону та Закону України "Про об'єднання громадян". ( Положення частини другої статті 6 втратили чинність, як такі, що є неконституційними, на підставі Рішення Конституційного Суду N 18-рп/2001 ( v018p710-01 ) від 13.12.2001 ) Молодіжний рух в Україні координується Українським національним комітетом молодіжних організацій, який є незалежною неурядовою організацією і має статус всеукраїнської спілки молодіжних та дитячих громадських організацій. У своїй діяльності Український національний комітет молодіжних організацій керується законодавством України та власним статутом. 17


Вступ Українського національного комітету молодіжних організацій до міжнародних молодіжних організацій (асоціацій, союзів тощо) не є підставою для його реєстрації як міжнародного. Стаття 7. Права молодіжних та дитячих громадських організацій Молодіжні та дитячі громадські організації, їх спілки користуються правами, наданими їм Законом України "Про об'єднання громадян", цим Законом, іншими законодавчими актами. Молодіжні та дитячі громадські організації та їх спілки не можуть утворювати та вступати у виборчі блоки. Молодіжні громадські організації можуть вступати у виборчі коаліції. Членські внески і добровільні пожертвування, отримані від юридичних чи фізичних осіб, що спрямовуються на здійснення статутної діяльності молодіжних та дитячих громадських організацій та їх спілок, не є об'єктом оподаткування. Стаття 8.

Участь молодіжних та дитячих громадських організацій у підготовці та прийнятті рішень з питань державної політики щодо дітей та молоді Молодіжні та дитячі громадські організації залучаються органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування до розроблення і обговорення проектів рішень з питань державної політики щодо дітей та молоді. Стаття 9.

Форми державної підтримки молодіжних та дитячих громадських організацій Державна підтримка молодіжних та дитячих громадських організацій здійснюється в таких формах: надання молодіжним та дитячим громадським організаціям інформації про державну політику щодо дітей та молоді; подання методичної та організаційної допомоги з питань соціального становлення та розвитку молоді і дітей; сприяння створенню підприємств, установ і організацій, які надають послуги молоді та дітям або сприяють зайнятості молоді. Молодіжні та дитячі громадські організації звільняються від сплати за державну реєстрацію та збору за реєстрацію їх символіки. Держава здійснює підтримку і в інших формах, що не суперечать законодавству України. Стаття 10.

Фінансова підтримка діяльності молодіжних та дитячих громадських організацій Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування надають фінансову підтримку діяльності молодіжних та дитячих громадських організацій і їх спілок у межах повноважень, визначених законом. { Частина перша статті 10 в редакції Закону N 271-V ( 271-16 ) від 19.10.2006 } Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування залучають в установленому порядку молодіжні та дитячі громадські організації і їх спілки до виконання замовлень для державних та місцевих потреб. { Частина друга статті 10 в редакції Закону N 271-V ( 271-16 ) від 19.10.2006 } При затвердженні місцевих бюджетів передбачаються видатки на реалізацію програм молодіжних та дитячих громадських організацій. Органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування можуть делегувати молодіжним та дитячим громадським організаціям повноваження щодо реалізації відповідних програм (проектів, заходів). У цьому випадку вони подають молодіжним та дитячим громадським організаціям фінансову та матеріальну допомогу і здійснюють контроль за реалізацією наданих повноважень, у тому числі за цільовим використанням виділених коштів. Молодіжні та дитячі громадські організації, їх спілки, які одержують фінансову або іншу матеріальну підтримку, зобов'язані подавати звіти про цільове використання фінансів і матеріальних 18


цінностей органам, органами.

що їх надавали,

у терміни,

встановлені

цими

Стаття 11. Відповідальність молодіжних та дитячих громадських організацій за порушення законодавства Молодіжні та дитячі громадські організації, їх спілки несуть відповідальність за порушення ними законодавства. За неподання звіту про використання бюджетних коштів, інших матеріальних цінностей, наданих молодіжним, дитячим громадським організаціям та їх спілкам або нецільове використання таких цінностей, отримання їх з порушенням законодавства винні особи несуть відповідальність, передбачену законодавством України. Стаття 12. Прикінцеві положення 1. Цей Закон набирає чинності з дня його опублікування. 2. До приведення законодавства у відповідність із Законом України "Про молодіжні та дитячі громадські організації" нормативно-правові акти України застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону. 3. Кабінету Міністрів України у двомісячний термін: внести до Верховної Ради України пропозиції щодо приведення законодавчих актів у відповідність із Законом України "Про молодіжні та дитячі громадські організації"; привести свої рішення у відповідність із цим Законом; забезпечити перегляд і скасування органами виконавчої влади прийнятих ними нормативно-правових актів, що не відповідають цьому Закону; відповідно до компетенції забезпечити прийняття нормативно-правових актів, передбачених цим Законом. 4. Статутні документи молодіжних і дитячих громадських організацій та їх спілок, зареєстрованих до набрання чинності цим Законом, протягом року після його опублікування мають бути приведені у відповідність із цим Законом. За поданням легалізуючого органу або прокурора діяльність молодіжних і дитячих громадських організацій та їх спілок, статутні документи яких суперечать цьому Закону, може бути заборонена в судовому порядку. Президент України

Л.КУЧМА

м. Київ, 1 грудня 1998 року N 281-XIV

19


Закон України "Про соціальну роботу з дітьми та молоддю" від 21 червня 2001 року № 2558-III (зі змінами)

З А К О Н У К Р А Ї Н И Про соціальну роботу з дітьми та молоддю

( Відомості Верховної Ради (ВВР), 2001, N 42, ст.213 ) ( Із змінами, внесеними згідно із Законами N 2353-IV ( 2353-15 ) від 18.01.2005, ВВР, 2005, N 10, ст.191 N 3167-IV ( 3167-15 ) від 01.12.2005, ВВР, 2006, N 12, ст.104 ) Цей Закон визначає організаційні і правові засади соціальної роботи з дітьми та молоддю. Розділ I ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ Стаття 1. Визначення термінів У цьому Законі наведені нижче терміни вживаються у такому значенні: соціальна робота з дітьми та молоддю діяльність уповноважених органів, підприємств, організацій та установ незалежно від їх підпорядкування і форми власності та окремих громадян, яка спрямована на створення соціальних умов життєдіяльності, гармонійного та різнобічного розвитку дітей та молоді, захист їх конституційних прав, свобод і законних інтересів, задоволення культурних та духовних потреб; соціальне обслуговування - робота, спрямована на задоволення потреб, які виникають у процесі життєдіяльності, що забезпечує гармонійний та різнобічний розвиток дітей та молоді шляхом надання соціальної допомоги і різноманітних соціальних послуг; соціальний супровід робота, спрямована на здійснення соціальних опіки, допомоги та патронажу соціально незахищених категорій дітей та молоді з метою подолання життєвих труднощів, збереження, підвищення їх соціального статусу; соціальна профілактика - робота, спрямована на попередження аморальної, протиправної, іншої асоціальної поведінки дітей та молоді, виявлення будь-якого негативного впливу на життя і здоров'я дітей та молоді та запобігання такому впливу; соціальна реабілітація - робота, спрямована на відновлення морального, психічного та фізичного стану дітей та молоді, їх соціальних функцій, приведення індивідуальної чи колективної поведінки у відповідність із загальновизнаними суспільними правилами і нормами; соціальне інспектування - система заходів, спрямованих на здійснення нагляду, аналізу, експертизи, контролю за здійсненням соціальних програм, проектів, умовами життєдіяльності, моральним, психічним та фізичним станом дітей та молоді, забезпечення захисту їх прав, свобод та законних інтересів; центри соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді спеціальні заклади, що надають соціальні послуги сім'ям, дітям та молоді, які перебувають у складних життєвих обставинах та потребують сторонньої допомоги; ( Абзац восьмий статті 1 в редакції Закону N 2353-IV ( 2353-15 ) від 18.01.2005 ) фахівець із соціальної роботи - особа, яка має спеціальну освіту і здійснює соціальну роботу з різними категоріями дітей та молоді або відповідними соціальними групами на професійних або волонтерських засадах; волонтерський рух - добровільна, доброчинна, неприбуткова та вмотивована діяльність, яка має суспільно корисний характер; соціальний менеджмент управління системою соціальної 20


роботи, спрямоване на реалізацію її завдань та пошук оптимальних шляхів їх вирішення. Стаття 2. Законодавство України про соціальну роботу з дітьми та молоддю Законодавство України про соціальну роботу з дітьми та молоддю базується на Конституції України ( 254к/96-ВР ) і складається з цього Закону та інших нормативно-правових актів. Якщо міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені цим Законом, то застосовуються правила міжнародних договорів. Стаття 3. Суб'єкти соціальної роботи з дітьми та молоддю Суб'єктами соціальної роботи з дітьми та молоддю є: уповноважені органи, які здійснюють соціальну роботу з дітьми та молоддю; фахівці із соціальної роботи. До уповноважених органів належать: органи виконавчої влади; органи місцевого самоврядування; служби у справах неповнолітніх; центри соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді, їх спеціалізовані формування; ( Абзац п'ятий частини другої статті 3 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2353-IV ( 2353-15 ) від 18.01.2005 ) підприємства, установи та організації, незалежно від їх підпорядкування та форми власності. Стаття 4. Об'єкти соціальної роботи з дітьми та молоддю Об'єктами соціальної роботи з дітьми та молоддю є: діти, молодь та члени їх сімей; професійні та інші колективи; соціальні групи, щодо яких здійснюється соціальна робота. Стаття 5. Основні принципи здійснення соціальної роботи з дітьми та молоддю Соціальна робота з дітьми та молоддю ґрунтується на загальновизнаних гуманістичних, демократичних та правових засадах. Основними принципами соціальної роботи з дітьми та молоддю є: законність, додержання і захист прав людини; диференційність, системність, індивідуальний підхід; доступність, конфіденційність у соціальній роботі; відповідальність суб'єктів соціальної роботи за додержання етичних і правових норм, вимог та правил здійснення соціальної роботи; добровільність у прийнятті допомоги. Стаття 6. Сфери та рівні здійснення соціальної роботи з дітьми та молоддю Сферами здійснення соціальної роботи з дітьми та молоддю є: громадська; економічна; освітня; виховна; культурна; оздоровча. Соціальна робота з дітьми та молоддю, державне управління та контроль у цій сфері здійснюються на місцевому, регіональному, державному рівнях. Розділ II ЗДІЙСНЕННЯ СОЦІАЛЬНОЇ РОБОТИ З ДІТЬМИ ТА МОЛОДДЮ 21


Стаття 7. Основні напрями державної політики у сфері соціальної роботи з дітьми та молоддю Основними напрямами державної політики у сфері соціальної роботи з дітьми та молоддю є: визначення правових засад соціальної роботи з дітьми та молоддю; розроблення та реалізація державних, галузевих, регіональних програм соціального становлення і соціальної підтримки дітей та молоді; створення сприятливих умов для гармонійного розвитку дітей та молоді, задоволення потреб у добровільному виборі виду діяльності, не забороненому законодавством, активної участі в творчій, культурологічній, спортивній і оздоровчій діяльності; консультування і надання соціальних послуг, соціально-медичної, психолого-педагогічної, правової, інформаційної та інших видів соціальної допомоги; здійснення соціального менеджменту щодо організації діяльності органів виконавчої влади, громадських організацій, спрямованої на подолання соціальних проблем; здійснення соціально-профілактичної роботи щодо запобігання наслідкам негативних явищ та подолання таких наслідків; розроблення та здійснення комплексу реабілітаційних заходів щодо відновлення соціальних функцій, психологічного та фізичного стану дітей та молоді, які зазнали жорстокості, насильства, потрапили в екстремальні ситуації; сприяння дитячим і молодіжним організаціям, іншим об'єднанням громадян, фізичним особам у реалізації ними власних соціально значущих ініціатив і проектів; забезпечення дотримання соціальних стандартів і нормативів умов життєдіяльності, морального, психологічного та фізичного стану дітей та молоді; здійснення кадрового, науково-методичного, фінансового, матеріально-технічного, інформаційного та інших видів забезпечення соціальної роботи; сприяння розвитку та підтримка волонтерського руху; встановлення та зміцнення зв'язків із соціальними службами для молоді за кордоном, інтеграція в міжнародну систему соціальної роботи з молоддю; здійснення комплексу медико-соціальних та реабілітаційних заходів щодо адаптації в суспільстві дітей з вадами фізичного та розумового розвитку. Стаття 8. Соціальне обслуговування дітей та молоді Соціальне обслуговування дітей та молоді здійснюється у порядку, визначеному законодавством, шляхом надання соціальних послуг: гарантованих державою безкоштовних фізкультурно-оздоровчих послуг; у доборі роботи і працевлаштуванні відповідно до покликання, здібностей, професійної підготовки, освіти, професійної орієнтації та перепідготовки; у сфері освіти, культури, охорони здоров'я, фізичної культури і спорту, спеціального медичного обслуговування, оздоровлення, відпочинку; добродійних послуг для задоволення духовних, культурних, естетичних, виховних, освітніх, оздоровчо-лікувальних, рекреаційних та інших потреб. Стаття 9. Соціальний супровід дітей та молоді Соціальний супровід передбачає здійснення: службами у справах неповнолітніх, центрами соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді системного обліку та догляду дітей і молоді, які опинилися в складних життєвих ситуаціях; ( Абзац другий статті 9 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2353-IV 22


( 2353-15 ) від 18.01.2005 ) систематичних і комплексних заходів, спрямованих на подолання життєвих труднощів, збереження та підвищення соціального статусу дітей та молоді; системи заходів, спрямованих на подолання різних видів залежностей, які завдають шкоди психічному і фізичному здоров'ю дітей та молоді; соціальної опіки щодо дітей з вадами фізичного та розумового розвитку. Стаття 10. Соціальна профілактика серед дітей та молоді Соціальна профілактика серед дітей та молоді передбачає здійснення: системного обліку і догляду за дітьми та молоддю, які виявили схильність до асоціальної поведінки; інформаційно-просвітницької, пропагандистської та агітаційної роботи серед дітей та молоді за місцем проживання, навчання або роботи. Стаття 11. Соціальна реабілітація дітей та молоді Соціальна реабілітація дітей та молоді передбачає здійснення: навчально-виховної реабілітації у загальноосвітніх школах-інтернатах для дітей та молоді, які потребують соціальної допомоги; у спеціальних загальноосвітніх школах (школах-інтернатах) для дітей та молоді, які потребують корекції фізичного та розумового розвитку; у загальноосвітніх санаторних школах (школах-інтернатах) для дітей, які потребують тривалого лікування; соціально-лікувальної та психологічної реабілітації у відповідних закладах охорони здоров'я дітей та молоді, які зазнали жорстокості, насильства, а також які постраждали внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС; фізичної реабілітації дітей та молоді з фізичними, розумовими вадами у спеціалізованих фізкультурно-оздоровчих закладах (клубах, центрах тощо); медико-соціальної реабілітації неповнолітніх, які зловживають алкоголем, наркотиками і які за станом здоров'я не можуть бути направлені до шкіл соціальної реабілітації та професійних училищ соціальної реабілітації; соціально-освітньої реабілітації в школах соціальної реабілітації та професійних училищах соціальної реабілітації неповнолітніх, які скоїли правопорушення. Соціальна реабілітація передбачає також працевлаштування, надання соціально-медичних, психолого-педагогічних, юридичних, інформаційних та інших видів соціальних послуг неповнолітнім, які відбували покарання у виді позбавлення волі на певний строк, та молоді, яка відбувала покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі на певний строк. ( Статтю 11 доповнено частиною другою згідно із Законом N 3167-IV ( 3167-15 ) від 01.12.2005 ) Стаття 12. Соціальне інспектування у сфері соціальної роботи з дітьми та молоддю Соціальне інспектування здійснюється з метою контролю за додержанням вимог законодавства щодо захисту прав і свобод дітей та молоді у сфері соціальної роботи з ними. Соціальне інспектування здійснюється центрами соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді спільно з відповідними органами виконавчої влади, яким законодавством надано право здійснювати інспекторський нагляд. ( Частина друга статті 12 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2353-IV ( 2353-15 ) від 18.01.2005 ) Порядок і умови здійснення соціального інспектування визначаються спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань молодіжної політики. За результатами соціального інспектування центри соціальних 23


служб для сім'ї, дітей та молоді мають право: ( Абзац перший частини четвертої статті 12 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2353-IV ( 2353-15 ) від 18.01.2005 ) звертатися до органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, а також підприємств, установ, організацій усіх форм власності; порушувати перед відповідними органами клопотання про застосування передбачених законодавством санкцій до підприємств, установ та організацій усіх форм власності, громадян, накладання дисциплінарних та адміністративних стягнень на посадових осіб у разі порушення ними законодавства стосовно дітей та молоді. Стаття 13. Центри соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді 1. Здійснення соціальної роботи з сім'ями, дітьми та молоддю покладається на: Державну соціальну службу для сім'ї, дітей та молоді; республіканський (Автономної Республіки Крим), обласні, Київський та Севастопольський міські, районні, міські, районні у містах, селищні та сільські центри соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді; спеціалізовані формування центрів соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді (служба соціальної підтримки сімей, служба роботи з ін'єкційними споживачами наркотиків, центр соціально-психологічної допомоги, центр соціально-психологічної реабілітації дітей та молоді з функціональними обмеженнями, мобільний пункт соціальної роботи в сільській та гірській місцевості, школа волонтерів, студентська соціальна служба, служба "Телефон довіри", інформаційно-ресурсний центр, дружня клініка для молоді, консультаційні пункти в закладах соціального спрямування тощо). Державна соціальна служба для сім'ї, дітей та молоді діє в складі центрального органу виконавчої влади з питань сім'ї, дітей та молоді і йому підпорядковується. Центри соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді утворюються, реорганізуються і ліквідуються органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, належать до сфери їх управління і підпорядковуються відповідно органу виконавчої влади чи виконавчому органу міської, селищної, сільської ради. Державна соціальна служба для сім'ї, дітей та молоді контролює і координує діяльність центрів соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді. Республіканський (Автономної Республіки Крим), обласні, Київський та Севастопольський міські центри соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді контролюють і координують діяльність центрів соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді відповідно районних державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах, селищних та сільських рад, а також надають їм практичну і методичну допомогу. 2. Штатна чисельність працівників республіканського (Автономної Республіки Крим), обласних, Київського та Севастопольського міських, районних, міських, районних у містах, селищних та сільських центрів соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді встановлюється згідно з державними соціальними стандартами і нормативами. 3. Загальне положення про центр соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді затверджує Кабінет Міністрів України. 4. Діяльність центрів соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді фінансується за рахунок коштів, передбачених у місцевих бюджетах за відповідним кодом програмної класифікації видатків, та інших джерел, не заборонених законодавством. 5. Послуги, що надаються центрами соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді, є державними послугами і здійснюються на безоплатній основі. 24


( Стаття 13 18.01.2005 )

в

редакції

Закону

N

2353-IV

(

2353-15

)

від

Стаття 14. Завдання суб'єктів соціальної роботи з дітьми та молоддю Завданнями суб'єктів соціальної роботи з дітьми та молоддю є: надання різноманітних соціальних послуг, соціально-медичної, психолого-педагогічної, правової, інформаційної, матеріальної та інших видів соціальної допомоги, консультування дітей та молоді; розроблення та здійснення системи заходів по створенню умов, достатніх для життєдіяльності різних категорій дітей та молоді; здійснення соціально-профілактичної роботи серед дітей та молоді, проведення системи заходів щодо запобігання негативним явищам та їх подолання; розроблення та здійснення реабілітаційних заходів щодо відновлення соціальних функцій, морального, психічного та фізичного стану дітей та молоді, пристосування їх до безпечних соціальних та інших умов життєдіяльності, а також надання допомоги дітям, молоді, які зазнали жорстокості та насильства, потрапили в екстремальні ситуації; здійснення міжнародного співробітництва, вивчення і поширення передового міжнародного досвіду з питань соціальної роботи з дітьми та молоддю; сприяння молодіжним організаціям і окремим громадянам у їх культурному і фізичному розвитку, участі в трудовій та суспільно корисній діяльності; здійснення інших повноважень у сфері соціальної роботи з дітьми та молоддю. Стаття 15. Права суб'єктів соціальної роботи з дітьми та молоддю Суб'єкти соціальної роботи з дітьми та молоддю мають право: вносити до органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування пропозиції щодо соціальної роботи з дітьми і молоддю, брати участь у їх реалізації; укладати договори з підприємствами, установами і організаціями, в тому числі зарубіжними, на виконання ними робіт, що сприяють підвищенню ефективності соціальної роботи; створювати агентства, спеціалізовані служби, інші установи соціального спрямування, займатися благодійництвом відповідно до законодавства України; одержувати від підприємств, установ та організацій усіх форм власності інформацію з питань соціальної роботи з дітьми та молоддю; проводити на підприємствах, в установах та організаціях соціологічні дослідження з проблем молоді; представляти інтереси окремих молодих людей (молодих сімей) в їх відносинах з підприємствами, установами, організаціями. ( Абзац восьмий статті 15 виключено на підставі Закону N 2353-IV ( 2353-15 ) від 18.01.2005 ) Стаття 16. Права та обов'язки фахівця із соціальної роботи з дітьми та молоддю Права та обов'язки фахівця із соціальної роботи з дітьми та молоддю визначаються та затверджуються спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань молодіжної політики. Стаття 17. Підстави щодо зміни або припинення надання соціальних послуг дітям та молоді Підставами щодо зміни або припинення надання соціальних послуг дітям та молоді визнаються: досягнення повноліття дітьми та віку молодими громадянами, з якого на них не поширюються норми цього Закону; добровільна відмова від отримання відповідного виду 25


соціальних послуг, якщо ця відмова або її наслідки не порушують прав, свобод інших осіб та не несуть в собі загрозу життю особи, яка відмовляється від отримання відповідного виду соціальних послуг; інші обставини, встановлені законом. Розділ III ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ПОРУШЕННЯ У СФЕРІ СОЦІАЛЬНОЇ РОБОТИ З ДІТЬМИ ТА МОЛОДДЮ Стаття 18. Відповідальність за порушення у сфері соціальної роботи з дітьми та молоддю Порушеннями у сфері соціальної роботи з дітьми та молоддю визнаються: порушення принципів здійснення соціальної роботи з дітьми та молоддю; невиконання фахівцями із соціальної роботи своїх обов'язків; порушення порядку здійснення соціальної роботи з дітьми та молоддю; порушення суб'єктами соціальної роботи інших вимог законодавства у сфері соціальної роботи з дітьми та молоддю. За порушення законодавства щодо соціальної роботи з дітьми та молоддю суб'єкти соціальної роботи несуть відповідальність згідно з законами України. Стаття 19. Порядок розгляду спорів, що виникають у сфері соціальної роботи з дітьми та молоддю Спори, що виникають у сфері соціальної роботи з дітьми молоддю, розглядаються відповідно до законодавства України.

та

Розділ IV МІЖНАРОДНЕ СПІВРОБІТНИЦТВО У СФЕРІ СОЦІАЛЬНОЇ РОБОТИ З ДІТЬМИ ТА МОЛОДДЮ Стаття 20. Міжнародне співробітництво у сфері соціальної роботи з дітьми та молоддю Україна бере участь у міжнародному співробітництві у сфері соціальної роботи з дітьми та молоддю на державному, регіональному та місцевому рівнях. З метою розвитку міжнародного співробітництва в цій сфері Україна укладає міжнародні угоди з іншими державами та міжнародними організаціями. Розділ V ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ 1. Цей Закон набирає чинності з дня його опублікування. 2. Кабінету Міністрів України у тримісячний строк: подати до Верховної Ради України пропозиції про приведення законодавчих актів України у відповідність з цим Законом; розробити і затвердити мінімальні стандарти щодо здійснення соціальної роботи з дітьми та молоддю; привести свої нормативно-правові акти у відповідність з цим Законом. Президент України м. Київ, 21 червня 2001 року N 2558-III

26

Л.КУЧМА


З А К О Н

У К Р А Ї Н И

Закон України "Про Загальнодержавну програму підтримки молоді на 2004-2008 роки" від 18 листопада 2003 року № 1281-IV (зі змінами)

Про Загальнодержавну програму підтримки молоді на 2004-2008 роки ( Відомості Верховної Ради (ВВР), 2004, N 11, ст.144 ) ( Із змінами, внесеними згідно із Законом N 2353-IV ( 2353-15 ) від 18.01.2005, ВВР, 2005, N 10, ст.191 ) Верховна Рада України п о с т а н о в л я є: 1. Затвердити Загальнодержавну програму підтримки молоді на 2004-2008 роки (додається). 2. Кабінету Міністрів України: забезпечити виконання Загальнодержавної програми підтримки молоді на 2004-2008 роки; щорічно, під час розроблення проекту Закону про Державний бюджет України на відповідний рік передбачати видатки на фінансування заходів Загальнодержавної програми підтримки молоді на 2004-2008 роки. 3. Цей Закон набирає чинності з дня його опублікування. Президент України

Л.КУЧМА

м. Київ, 18 листопада 2003 року N 1281-IV Затверджено Законом України від 18 листопада 2003 року N 1281-IV ЗАГАЛЬНОДЕРЖАВНА ПРОГРАМА ПІДТРИМКИ МОЛОДІ НА 2004-2008 РОКИ I. Необхідність прийняття Загальнодержавної програми підтримки молоді на 2004-2008 роки В Україні проживає понад 11 млн. молодих громадян, які становлять 22,6 відсотка населення країни. Молодь як соціально-демографічна група характеризується не лише віковими ознаками, але й специфікою соціального становлення, особливим місцем у структурі суспільства. Для України одним із найважливіших завдань є громадянське, національно-патріотичне виховання дітей та молоді, їх залучення до соціально-політичних та економічних перетворень, процесу інтеграції України до світової спільноти. Проте проблеми, пов'язані з бездуховністю, бідністю, безробіттям, насильством, відсутністю змістовного дозвілля, що загострилися в останні роки, справили негативний вплив на молодь. Загрозливого поширення серед молоді набули такі соціально небезпечні хвороби, як туберкульоз, СНІД, наркоманія, хвороби, що передаються статевим шляхом. Порівняно з початком 90-х років скоротилася кількість молоді, що займається фізичною культурою та спортом. Значна частка молодих громадян зайнята в тіньовому секторі економіки. Збільшуються обсяги нелегальної зовнішньої трудової міграції. Рівень злочинності та правопорушень серед 27


молоді зріс у 1,5 рази порівняно з початком 90-х років. Зменшується інтерес молоді до літератури, мистецтва, культурної спадщини, негативно впливають на неї недоброякісні зразки вітчизняної та іноземної масової культури. Тому забезпечення соціального становлення і розвитку молоді, реалізації її конституційних прав та свобод потребує посилення координації зусиль держави і громадськості в цьому напрямі, обумовлює необхідність прийняття Верховною Радою України Загальнодержавної програми підтримки молоді на 2004-2008 роки (далі - Програма), а також щорічного затвердження Кабінетом Міністрів України заходів щодо її виконання. II. Мета та основні завдання Програми Мета Програми - створення сприятливих політичних, соціальних, економічних, законодавчих, фінансових та організаційних передумов для життєвого самовизначення і самореалізації молоді, розв'язання її нагальних проблем. Основними завданнями Програми є: сприяння ініціативі та активності молоді в усіх сферах життєдіяльності суспільства, розширення її участі у формуванні та реалізації державної політики щодо розв'язання соціальних проблем молоді; поліпшення координації зусиль органів державної влади та громадських організацій у сфері реалізації державної молодіжної політики; підвищення ефективності державної молодіжної політики на регіональному рівні; зміцнення матеріально-технічного та фінансового забезпечення установ, закладів, громадських організацій, що працюють з дітьми та молоддю; підтримка молодіжних і дитячих громадських організацій та їх спілок у реалізації програм, спрямованих на вирішення проблем молоді. III. Основні напрями виконання Програми Основними напрямами виконання Програми є: 1) створення умов для доступності якісної освіти, сприяння творчому та інтелектуальному розвитку молоді, що передбачає: оновлення змісту освітніх програм, інформатизацію навчального процесу, повне забезпечення потреб навчальних закладів у комп'ютерній техніці, забезпечення середніх та вищих навчальних закладів доступом до мережі Інтернет, модернізацію форм і методів навчання, запровадження стандартів освіти та поглиблення її демократизації; розробку та впровадження механізму отримання першого робочого місця випускниками вищих навчальних закладів; підтримку професійно-технічних закладів освіти, оновлення їх матеріальної бази, поліпшення забезпечення навчального процесу посібниками, підручниками; удосконалення системи кредитування для здобуття освіти; створення умов для всебічного розвитку особистості, навчання обдарованих дітей та молоді; створення умов для наукової та науково-технічної діяльності учнівської та студентської молоді; формування системи підтримки молодих учених; організацію та підтримку здійснення програм з міжнародного навчання та міжнародного обміну студентами; створення умов для інформування молоді, яка бажає здобути відповідну освіту; запровадження системи цільового забезпечення талановитої студентської молоді працевлаштуванням у наукових установах; підтримку друкованих видань студентської молоді; 28


створення умов для реалізації творчих ініціатив молоді; удосконалення виховної роботи у навчальних закладах, використання українських національних традицій навчання та виховання, посилення соціальної роботи з учнівською та студентською молоддю; удосконалення нормативно-правової бази щодо впровадження у навчальних закладах системи студентського самоврядування; сприяння програмам стажування педагогічних працівників України в країнах розселення української діаспори і педагогічних працівників-українців з цих країн в Україні; підтримку програм, спрямованих на співпрацю навчальних закладів з молодіжними та дитячими громадськими організаціями, їх спілками, органами шкільного та студентського самоврядування; законодавче врегулювання положення, згідно з яким при встановленні органами державної влади, органами місцевого самоврядування спеціальних стипендій останні є додатковими до основної стипендії та звільняються від оподаткування; поліпшення умов проживання учнів та студентів у гуртожитках навчальних закладів; удосконалення системи пільг на проїзд у транспорті для учнів і студентів; розвиток системи знижок, які надаються підприємствами всіх форм власності для придбання учнями та студентами товарів і послуг; участь студентів у громадському контролі за наданням освітніх послуг вищими навчальними закладами; створення умов для інформування молоді про міжнародні навчальні програми; підтримку програм освіти з питань екології та розвитку свідомості молоді у сфері екології; 2) забезпечення зайнятості та розвиток підприємницької діяльності молоді, що передбачає: сприяння гарантованому забезпеченню молоді першим робочим місцем, стимулювання створення роботодавцями додаткових робочих місць для молоді; стимулювання програм підтримки молодіжних центрів праці, бізнес-центрів, бізнес-інкубаторів, створення у вищих навчальних закладах підрозділів з працевлаштування студентів та випускників; створення умов для праці студентської молоді без відриву від навчального процесу; нормативно-правове, фінансове та організаційне забезпечення вторинної зайнятості молоді, діяльності молодіжних трудових загонів; запровадження механізму державної підтримки розвитку молодіжного фермерства та молодіжного підприємництва у сільській місцевості, відповідних програм; розробку та впровадження освітніх проектів для сільської молоді щодо стимулювання підприємницької діяльності; створення умов для професійної орієнтації та професійного навчання молоді; інформаційне та правове забезпечення молоді, яка здійснює трудову міграцію за межі України; підтримку програм молодіжних громадських організацій та їх спілок, спрямованих на вирішення проблем зайнятості молоді та реалізацію її підприємницьких ініціатив; 3) формування здорового способу життя молоді, що передбачає: формування у молоді відповідального ставлення до свого здоров'я та здоров'я оточуючих, усвідомлення життєвої необхідності у здоровому способі життя; підвищення якості проведення щорічного медичного обстеження молоді; поліпшення матеріально-технічної бази спеціалізованих лікувально-профілактичних закладів та установ, що надають медичну допомогу різним категоріям молоді; 29


розвиток мережі центрів ресоціалізації наркозалежної молоді "Твоя перемога", а також таких, які створюються молодіжними громадськими організаціями, підтримку діяльності центрів соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді та їх спеціалізованих формувань, розширення мережі цих закладів; ( Абзац п'ятий пункту 3 розділу III із змінами, внесеними згідно із Законом N 2353-IV ( 2353-15 ) від 18.01.2005 ) підготовку і впровадження в навчальних закладах програм, курсів, навчальних посібників, дидактичних та відеоматеріалів з питань здорового способу життя; забезпечення інформаційними матеріалами профілактичного спрямування педагогічних, медичних, соціальних працівників, учнів, студентів, їх батьків, представників груп ризику, залучення засобів масової інформації до цієї діяльності; підтримку програм, спрямованих на створення та забезпечення діяльності спортивно-оздоровчих центрів молоді; підтримку програм, спрямованих на створення та забезпечення діяльності центрів статевого здоров'я молоді; здійснення пропагандистської діяльності, спрямованої на популяризацію здорового способу життя, запобігання тютюнопалінню та вживанню наркотиків, зниження шкоди від вживання наркотиків, дотримання безпечної сексуальної поведінки; створення умов для сезонного оздоровлення дітей та молоді, підтримку дитячих та молодіжних оздоровчих центрів; забезпечення програм дитячого та молодіжного туризму, відновлення мережі центрів юнацького туризму, туристичних станцій; підтримку заходів, спрямованих на популяризацію любительського спорту, проведення районних, міських, обласних, всеукраїнських змагань з різних видів спорту серед непрофесійних молодіжних команд; реалізацію програм, спрямованих на запобігання захворюванню на ВІЛ/СНІД, підтримку та соціальну інтеграцію інфікованої молоді; підтримку ініціатив міжнародних організацій у галузі охорони здоров'я дітей та молоді, втілення їх у формі "лікарень доброзичливого ставлення до дитини" та "дружніх до молоді клінік"; сприяння діяльності молодіжних та дитячих громадських організацій, їх спілок щодо формування здорового способу життя, залучення дітей, підлітків та молоді до занять фізичною культурою, спортом і туризмом; впровадження нових стандартів міської забудови з метою збільшення кількості спортивних споруд, майданчиків та закладів; запровадження механізмів фінансового, в тому числі і податкового, стимулювання будівництва спортивних споруд, майданчиків та закладів, а також діяльності з надання послуг спортивних споруд, майданчиків та закладів населенню; поступову (до 2006 року) законодавчу заборону рекламування алкогольних напоїв та тютюнових виробів, а також торгових марок цих виробів; законодавчу заборону паління та вживання алкогольних виробів (незалежно від відсоткового вмісту алкоголю) на вулицях та в громадських місцях; законодавче посилення відповідальності за продаж особам, які не досягли повноліття, тютюнових виробів та алкогольних напоїв; законодавче обмеження часу продажу алкогольних напоїв періодом з 11 до 21 години; підтримку та популяризацію спортивного молодіжного руху України за кордоном; 4) підготовка молоді до сімейного життя та підтримка молодих сімей, що передбачає: виховання у молоді почуття відповідальності за виконання шлюбно-сімейних і батьківських обов'язків, подальше зміцнення сім'ї як соціального інституту; створення системи пільг та розширення допомоги молодим сім'ям при народженні дитини; 30


забезпечення розвитку мережі центрів планування сім'ї, центрів підтримки дитинства, зокрема центрів "Родинний дім", соціально-психологічної реабілітації дітей та молоді тощо; розвиток альтернативних форм виховання дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, зокрема створення дитячих будинків сімейного типу, підтримку сімей з прийомними дітьми; подальший розвиток пільгового довгострокового державного кредитування молоді і молодих сімей, які бажають будувати (реконструювати) житло, у тому числі в сільській місцевості; запровадження пільгового довгострокового державного кредитування молодих сімей для придбання товарів тривалого користування; сприяння розв'язанню соціальних проблем студентських сімей, зокрема оздоровлення, працевлаштування в межах одного населеного пункту; інформаційне забезпечення роботи з молодими сім'ями; пропаганду українських традицій подружнього життя, виховання дітей; залучення громадських організацій (у тому числі молодіжних, жіночих, релігійних, благодійних) до проведення заходів щодо підготовки молоді до сімейного життя та соціальної підтримки молодих сімей; поліпшення матеріального становища молодих сімей, поступове підвищення матеріальної допомоги при народженні дитини з метою наближення розміру цієї допомоги до рівня аналогічної допомоги, яка надається в тих країнах світу, де питанню матеріального забезпечення молоді приділяється пріоритетна увага, поступове підвищення розміру матеріальної допомоги по догляду за дитиною; 5) сприяння вихованню патріотизму, розвитку духовності, моральності дітей та молоді, організації їх змістовного дозвілля, що передбачає: сприяння утвердженню у свідомості молодих людей притаманних Українському народові моральних цінностей, засвоєнню кращих зразків вітчизняної та світової культурної спадщини, вихованню любові до Батьківщини; підтримку професійної та самодіяльної художньої творчості, діяльності творчих спілок та об'єднань, військово-патріотичних об'єднань, просвітницьких, спортивних закладів та секцій, технічних станцій для школярів, фізкультурно-оздоровчих клубів, центрів та інших позашкільних навчальних закладів, молодіжних та дитячих клубів за місцем проживання; покращення виховної роботи у лавах Збройних Сил України, оновлення матеріальної бази, залучення до цього представників молодіжних громадських організацій; реформування системи допризовної підготовки і поліпшення військово-патріотичного виховання молоді, залучення до цього представників Збройних Сил України; підтримку та розвиток організацій Товариства сприяння обороні України, оновлення їх матеріальної бази; удосконалення організації та проведення молодіжних культурно-мистецьких, спортивних та дозвіллєвих, туристично-краєзнавчих заходів, спрямованих на розвиток інтелектуальних, творчих і спортивних здібностей молоді; пропаганду культурних цінностей Українського народу, в тому числі мистецтва, кінематографії, книговидання, поширення кращих світових досягнень у цих сферах і поступове збільшення обсягів бюджетних асигнувань та економічного стимулювання відповідної діяльності; законодавчу заборону вживання нецензурних виразів у засобах масової інформації, посилення адміністративної відповідальності за нецензурні висловлювання в громадських місцях; сприяння проведенню державних, народних та традиційних свят із залученням молоді; створення і підтримку центрів дозвілля молоді та інших форм 31


організації змістовного дозвілля молоді; удосконалення проведення заходів, присвячених визначним подіям, ювілейним датам вітчизняної історії; підтримку трудових та волонтерських загонів молодіжних громадських організацій, діяльність яких спрямована на реставрацію та відновлення пам'яток історії, культури та архітектури, меморіальних комплексів, пам'ятників військової та трудової слави, допомогу соціально незахищеним верствам населення; сприяння створенню комп'ютерних ігор з патріотичної тематики; підтримку діяльності молодіжних та дитячих громадських організацій, їх спілок, які сприяють розвитку духовності, патріотизму, організації змістовного дозвілля молоді; підтримку програм молодіжних громадських організацій, спрямованих на встановлення міжконфесійного взаєморозуміння; розвиток та підтримку молодіжного екологічного громадського руху; створення та підтримку діяльності молодіжних центрів, засновниками яких є молодіжні громадські організації; 6) формування у молоді поваги до закону та запобігання негативним явищам у молодіжному середовищі, що передбачає: розробку та підтримку програм, спрямованих на посилення ролі сім'ї, школи, засобів масової інформації, органів виконавчої влади, громадських організацій у процесі формування правової культури, попередження негативних проявів у поведінці молоді; поліпшення умов перебування неповнолітніх у спеціальних установах для неповнолітніх; удосконалення нормативно-правової бази України стосовно молоді, зокрема неповнолітніх, які скоїли злочин і несуть відповідальність згідно із законом; створення умов для соціальної, психологічно-педагогічної, медичної, правової підтримки і реабілітації підлітків та молоді з девіантною поведінкою, зокрема шляхом їх залучення до діяльності у молодіжних громадських організаціях, участі у фізкультурно-спортивних, туристичних, інформаційних, розважальних програмах і заходах, таборах праці та відпочинку, молодіжних трудових загонах; розширення мережі притулків для неповнолітніх служб у справах неповнолітніх, шкіл соціальної реабілітації та професійних училищ соціальної реабілітації органів освіти, центрів медико-соціальної реабілітації неповнолітніх закладів охорони здоров'я, центрів соціально-психологічної реабілітації неповнолітніх служб у справах неповнолітніх, кризових центрів для жертв насильства в сім'ї та членів сім'ї, стосовно яких існує реальна загроза вчинення насильства в сім'ї, центрів медико-соціальної реабілітації жертв насильства в сім'ї, консультаційних центрів безкоштовної правової підтримки молоді із залученням до їх створення та діяльності молодіжних та громадських організацій; залучення молоді до охорони правопорядку на вулицях, у місцях масового перебування та відпочинку громадян; активізацію роботи з функціонально неспроможними сім'ями з метою виявлення дітей та підлітків, які перебувають у складних морально-психологічних умовах; проведення загальнодержавних та регіональних оперативно-профілактичних заходів щодо запобігання негативним проявам у молодіжному середовищі; запровадження спеціальних служб, телефонів соціально-психологічної підтримки для військовослужбовців строкової служби; запровадження спеціальних освітніх програм, проектів для учнівської та студентської молоді щодо їх громадянських прав та обов'язків; підвищення ролі служб і органів у справах неповнолітніх та спеціальних установ для неповнолітніх у попередженні та боротьбі з правопорушеннями у молодіжному середовищі, збільшення чисельності 32


підрозділів кримінальної міліції у справах неповнолітніх, збільшення їх повноважень та рівня фінансування; підтримку програм молодіжних громадських організацій та їх спілок, спрямованих на формування у молоді правової культури, пропаганду соціально безпечної поведінки молоді, співпрацю з органами внутрішніх справ, залучення студентської молоді до надання правової допомоги соціально незахищеним громадянам; запровадження реклами з соціальних питань на загальнонаціональних та місцевих каналах мовлення, у друкованих засобах масової інформації, спрямованої на запобігання негативним проявам серед молоді; 7) розвиток громадянської активності молоді, забезпечення постійної співпраці органів державної влади та органів місцевого самоврядування з молодіжними та дитячими громадськими організаціями, що передбачає: організаційну та фінансову підтримку на конкурсній основі програм, проектів молодіжних і дитячих громадських організацій та їх спілок, що спрямовані на соціальний розвиток молоді; сприяння розвитку волонтерського молодіжного громадського руху; стимулювання розвитку механізму соціального партнерства між органами державної влади та молодіжними і дитячими громадськими організаціями стосовно розробки і реалізації рішень з питань державної політики щодо дітей та молоді; удосконалення практики надання молодіжним і дитячим організаціям у пільгове або безоплатне користування будинків, споруд, іншого майна, необхідних для проведення їх статутної діяльності; створення центрів молодіжних і дитячих громадських організацій, забезпечення діяльності ресурсних, сервісних, інформаційних центрів та програм, спрямованих на підтримку молодіжних і дитячих громадських організацій; організацію навчання лідерів та активістів молодіжних і дитячих громадських організацій, організаторів молодіжного руху; підтримку засобів масової інформації, які діють при молодіжних і дитячих громадських організаціях; сприяння інтеграції українських молодіжних громадських організацій, їх спілок до світових молодіжних структур, підтримку зв'язків між молодіжними громадськими організаціями України та української діаспори, підтримку діяльності міжнародних українських молодіжних організацій; проведення щорічних всеукраїнських та регіональних конкурсів "Лідер молодіжного руху", "Молодіжна та дитяча громадська організація року"; сприяння формуванню всеукраїнських дитячих і молодіжних організацій та кооперації місцевих молодіжних організацій; сприяння удосконаленню програм діяльності волонтерів молодіжних і дитячих громадських організацій та запровадженню експертної оцінки їхньої діяльності; сприяння громадській та політичній активності молоді, підвищенню її ролі у громадському та політичному житті країни через задоволення її інформаційних потреб, створення умов для самореалізації, творчого розвитку, життєвого самовизначення; забезпечення участі молодіжних громадських організацій та їх спілок у розробці і впровадженні державних програм, що стосуються молодіжної проблематики; створення умов для обговорення молодіжним загалом подій і процесів, які відбуваються в суспільно-політичному житті країни; розвиток лідерських якостей молоді; 8) залучення молоді до роботи в органах виконавчої влади та органах місцевого самоврядування, що передбачає: розширення просвіти молоді з питань державного управління, державної служби, необхідність підготовки державних службовців; удосконалення системи добору соціально активної, талановитої 33


молоді для навчання в освітній галузі "Державне управління", стажування в органах виконавчої влади з подальшим залученням до роботи на державній службі та до кадрового резерву цих органів; сприяння діяльності координаційних рад з питань молодіжної політики, які створюються в системі адміністративно-територіального устрою України; підтримку спільних програм молодіжних громадських організацій, їх спілок з органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, спрямованих на стажування, здобуття фахових навичок, залучення молоді до роботи в органах державної влади, виховання суспільних лідерів; сприяння фінансовому та організаційному забезпеченню програм співпраці органів державної влади з всеукраїнськими молодіжними та дитячими громадськими організаціями; впровадження позитивного зарубіжного досвіду роботи з молодими державними службовцями; 9) інтеграція молоді до світової та європейської молодіжної спільноти, що передбачає: ініціювання розроблення проектів міжнародних договорів у сфері молодіжної політики та організацію їх виконання; врегулювання державної політики у сфері зовнішньої трудової міграції з країнами, куди виїжджає на тимчасову роботу молодь України; розширення можливостей для підвищення кваліфікації та стажування талановитої молоді за кордоном за рахунок фінансової підтримки спеціальних міжнародних програм; сприяння міжнародному молодіжному обміну між містами-побратимами, навчальними закладами, молодіжними громадськими організаціями та їх спілками; розширення в Україні обсягів міжнародного молодіжного туризму; організацію і проведення міжнародних творчих виставок, музичних, фольклорних, театральних фестивалів, конкурсів і концертів, а також міжнародних наукових, інформаційно-методичних та інших заходів для молоді; сприяння запровадженню в Україні міжнародних студентських та молодіжних дисконтних карток, які забезпечують надання знижок під час придбання товарів і послуг; розроблення і втілення на державному рівні програми вивчення іноземних мов громадянами України; сприяння вступу всеукраїнських молодіжних та дитячих громадських організацій, їх спілок до світових та європейських молодіжних структур; підтримку міжнародних програм молодіжних і дитячих громадських організацій та їх спілок; сприяння створенню європейських молодіжних центрів; сприяння міжнародному молодіжному співробітництву прикордонних областей; підтримку програм молодіжних і дитячих громадських організацій щодо співпраці молоді України та української діаспори; 10) формування інформаційного простору для реалізації державної молодіжної політики, що передбачає: висвітлення у друкованих та електронних засобах масової інформації, комп'ютерній мережі Інтернет ходу реалізації державної молодіжної політики, створення в мережі Інтернет єдиної інформаційної бази даних про вакансії для молоді, яка шукає роботу, інтернет-порталів для молоді, центру правової допомоги "on-line"; розширення наукових досліджень у країні з питань реалізації державної молодіжної політики, вивчення інтересів, запитів, настроїв та уподобань молоді; підтримку україномовних молодіжних друкованих засобів масової інформації, теле- та радіопрограм, інтернет-центрів; підтримку інформаційних та видавничих проектів дитячих та 34


молодіжних громадських організацій; підтримку молодіжних інформаційних агенцій, інформаційних служб та центрів; підготовку та видання інформаційних продуктів, які сприятимуть інформаційному забезпеченню державної молодіжної політики, у вигляді друкованих видань, електронних носіїв; створення умов і проведення інформаційних кампаній, спрямованих на інформування молоді про події та процеси, які відбуваються у молодіжній галузі, в суспільстві та державі, у міжнародних відносинах; забезпечення отримання інформації про проблеми та життя молоді в Україні; здійснення програм, спрямованих на збір та впорядкування інформації, яка стосується усіх сфер молодіжного життя; розробку методичної та інформаційної продукції, спрямованої на дослідження проблем молоді та її розвиток; впровадження програм, спрямованих на розширення доступу молоді до мережі Інтернет, інших інформаційних баз і мереж; підтримку програм молодіжних організацій, спрямованих на дослідження проблем молоді; 11) забезпечення реалізації прав молоді з особливими потребами, що передбачає: створення і запровадження системи фахової підготовки інвалідів у середніх і вищих навчальних закладах; створення системи дистанційного навчання та інформування про суспільні події молодих інвалідів шляхом доступу до мережі Інтернет; створення умов для професійної самореалізації молодих людей з обмеженими фізичними можливостями; сприяння підприємницькій діяльності молоді з особливими потребами, запровадження її навчання навичкам підприємницької діяльності; забезпечення оздоровлення дітей та молоді з особливими потребами; сприяння організації дозвілля молоді та дітей з особливими потребами; підтримку програм, спрямованих на соціальне відновлення та допомогу молоді, яка перебуває у місцях позбавлення волі; сприяння ресоціалізації, психологічній реабілітації молоді, яка звільнилася з місць позбавлення волі; 12) удосконалення нормативно-правової бази, державної регуляторної політики у молодіжній сфері, що передбачає: розробку пропозицій до проекту Податкового кодексу України щодо: - пільгового оподаткування доходів молоді, яка розпочинає підприємницьку діяльність; - звільнення від оподаткування платних послуг, які надають молодіжні та дитячі громадські організації; удосконалення механізмів економічного стимулювання суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють підтримку молодіжних та дитячих громадських організацій та створюють перші робочі місця для молоді; створення умов для пільгового кредитування підприємницької діяльності молоді; удосконалення нормативно-правової бази державного молодіжного житлового кредитування, механізмів громадського контролю за діяльністю Державного фонду сприяння молодіжному житловому будівництву; нормативно-правове забезпечення міжнародної трудової міграції молоді; розробку законопроектів щодо підтримки засобів масової інформації, які засновані молодіжними та дитячими громадськими організаціями. 35


IV. Механізм виконання та контроль за здійсненням Програми Розроблення і здійснення Програми покладається на Кабінет Міністрів України. Спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері соціального становлення та розвитку молоді за участю інших центральних органів виконавчої влади, а також Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, всеукраїнських молодіжних та дитячих організацій щорічно розробляє заходи щодо реалізації Програми, які затверджуються Кабінетом Міністрів України. Координацію діяльності центральних та місцевих органів виконавчої влади, пов'язаної з виконанням цієї Програми, здійснює спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері соціального становлення та розвитку молоді. Програма здійснюється за участю молодіжних громадських організацій, їх спілок. Контроль за виконанням Програми здійснюють органи державної влади, органи місцевого самоврядування відповідно до їх компетенції. Кабінет Міністрів України щорічно інформує Верховну Раду України про виконання Програми. Інформація про виконання Програми публікується в газетах "Урядовий кур'єр", "Голос України" та інших засобах масової інформації. V. Очікувані результати виконання Програми В результаті виконання Програми очікується: сприяння підвищенню ефективності реалізації державної молодіжної політики в Україні, забезпечення необхідних умов для соціального становлення та розвитку молоді; забезпечення необхідних стартових можливостей для соціального становлення молоді, поглиблення її інноваційної діяльності, створення сприятливих умов для безпосередньої участі у суспільних перетвореннях на засадах соціального партнерства; підвищення заінтересованості молоді в здобутті освіти, створення умов для отримання молоддю якісної освіти, зокрема збільшення кредитування на її здобуття, поліпшення рівня навчальної та виховної роботи, створення більш ефективної системи пошуку, навчання, виховання та самовдосконалення обдарованих дітей та молоді, залучення учнів та студентів до наукової і науково-технічної діяльності, розширення співпраці закладів освіти з молодіжними та дитячими громадськими організаціями щодо реалізації освітньо-виховних програм, удосконалення діяльності органів студентського самоврядування, поліпшення умов проживання студентів у гуртожитках, розв'язання побутових проблем; позитивні зрушення у розв'язанні проблем зайнятості молоді, збільшення кількості робочих місць для неї, забезпечення бажаючих тимчасовою роботою у вільний від навчання час, залучення учнів, студентів та безробітної молоді до громадських робіт, створення умов для підприємницької діяльності молоді, зокрема підтримка її розвитку на селі, посилення контролю, в тому числі громадського, за якістю робочих місць, які бронюються для молоді, заохочення роботодавців, які беруть на роботу випускників навчальних закладів, безробітну молодь, забезпечують студентські та учнівські трудові загони необхідним обсягом робіт, сприяння розвиткові мережі служб працевлаштування молоді; поліпшення соціальної роботи з молоддю, зокрема з молодими сім'ями, молодими інвалідами, сиротами та дітьми, позбавленими батьківського піклування, з особами, що повернулися з місць позбавлення волі, залучення до цієї роботи молодіжних громадських 36


організацій, волонтерів; здійснення заходів щодо задоволення потреб молоді у житлі, вдосконалення механізму та збільшення обсягів надання за рахунок коштів Державного бюджету України пільгових довгострокових державних кредитів на будівництво та придбання житла молодим сім'ям і молодим громадянам; формування у молоді основ гуманістичного світогляду, пріоритетності високих моральних, культурних, загальнолюдських цінностей, утвердження почуття патріотизму та національної самосвідомості; залучення юнаків та дівчат до оволодіння культурними цінностями Українського народу, сприяння розвиткові професійної та самодіяльної художньої творчості, посилення роботи творчих спілок та об'єднань, клубів за інтересами, розвиток сучасної індустрії дозвілля молоді; створення умов для поліпшення здоров'я молоді, усунення перепон, що заважають доступу до медичного обслуговування, посилення профілактичної роботи щодо запобігання наркоманії, захворюванню на ВІЛ/СНІД, охоплення молоді рухом за здоровий спосіб життя, заняттями фізичною культурою та спортом, що позитивно вплине на зменшення захворюваності молоді, формування навичок здорового способу життя; зниження рівня антигромадських, негативних проявів серед молоді, поліпшення правового виховання молодих людей, підвищення ефективності діяльності суб'єктів соціального та правового захисту молоді, молодіжних громадських організацій щодо профілактики правопорушень серед юнаків та дівчат, їх соціальної реабілітації в суспільстві; активізація молодіжного руху, надання йому більшої масовості та авторитетності, створення моделі взаємодії органів державної влади, органів місцевого самоврядування і громадськості у сфері молодіжної політики, зміцнення матеріальної бази та розширення фінансування програм молодіжних громадських організацій, а також загальнодержавних програм і заходів стосовно дітей, молоді, жінок, сім'ї; зміцнення і стабілізація структури органів державної влади, які займаються розв'язанням молодіжних проблем, постійне збільшення обсягів фінансування програм у молодіжній сфері, звернення особливої уваги на проблеми реалізації державної молодіжної політики на регіональному рівні; удосконалення механізму добору та залучення молоді до навчання у вищих закладах освіти, які займаються підготовкою, перепідготовкою та підвищенням кваліфікації державних службовців, створення умов для професійного зростання та просування молоді по службі, поглиблення діяльності громадських організацій, статутним завданням яких є робота з молодими депутатами та молодими державними службовцями; врегулювання проблеми трудової міграції з країнами, куди виїжджає на тимчасову роботу молодь України, розширення масштабу наукового, культурного, туристичного, спортивного молодіжного обміну, поліпшення співпраці українських молодіжних і дитячих громадських організацій України з партнерами за кордоном; розширення обсягів наукових досліджень молодіжних проблем, поліпшення координації їх проведення, створення системи інформаційного забезпечення реалізації молодіжної політики, доступу молодіжних і дитячих громадських організацій до засобів масової інформації, відпрацювання механізму впровадження соціальної реклами у молодіжній сфері. Виконання Програми сприятиме тому, що державна молодіжна політика стане одним із найважливіших напрямів діяльності держави і постійно здійснюватиметься з урахуванням її можливостей на політичному, соціальному, економічному, законодавчому та організаційному рівнях. 37


VI. Фінансування Програми Фінансування Програми здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України та інших джерел фінансування, не заборонених законом. Під час розроблення проектів Закону України про Державний бюджет України на 2004 рік та на наступні роки Кабінет Міністрів України передбачає видатки на підтримку заходів, здійснюваних на виконання Програми спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері соціального становлення та розвитку молоді, всеукраїнськими молодіжними та дитячими громадськими організаціями. Інші центральні та місцеві органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування можуть делегувати молодіжним та дитячим громадським організаціям повноваження щодо реалізації заходів, спрямованих на виконання Програми. У цьому випадку вони надають молодіжним та дитячим організаціям, їх спілкам фінансову та організаційну допомогу, здійснюють контроль за реалізацією наданих повноважень.

38


2. РЕАЛІЗАЦІЯ ДЕРЖАВНОЇ МОЛОДІЖНОЇ ПОЛІТИКИ НА РІВНІ М. ХАРКОВА Соціально-економічний розвиток територіальної громади м. Харкова здійснюється на основі Конституції України, законів і інших нормативно-правових актів, Статуту територіальної громади, рішень органів місцевого самоврядування. Однією з форм планування та прогнозування такого розвитку є міські (галузеві) програми, зокрема, комплексні. Вони спираються на ст. 34 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", в їхню основу покладаються системний аналіз законодавства України, що формує відповідну державну (галузеву) політику, а також досвід роботи органів, закладів і установ міста, що був отриманий у процесі реалізації попередніх міських програм. При розробці міських програм використовуються рішення сесій міської ради, пропозиції постійних депутатських комісій, підрозділів міськвиконкому, райвиконкомів, Харківської обласної державної адміністрації, пропозиції громади та/або громадських організацій міста. Зокрема, такими програмами, що торкаються прямо або побічно молоді, в м. Харкові були й є:  міська Комплексна Програма "Обдарована молодь";  Комплексна програма соціального захисту населення м. Харкова;  програма зайнятості населення м. Харкова;  програма розвитку молодіжного житлового кредитування на будівництво (реконструкцію) житла м. Харкова;  програма взаємодії міської ради з об'єднаннями громадян м. Харкова;  програма соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, м. Харкова;  Комплексна програма протидії злочинності та корупції в м. Харкові;  міська Комплексна програма "Молодь Харкова";  інші. Основним "виконавцем" державної молодіжної політики в місті є управління у справах сім'ї та молоді Харківської міської ради. Воно працює з 1994 року, за цей час його перейменовували, змінювали структуру, але напрямками його роботи завжди залишались наступними:  Сприяння реалізації державної політики з питань сім'ї та молоді в м. Харкові, створення сприятливих умов для фізичного, інтелектуального та духовного розвитку зазначених вище категорій, забезпечення їх рівних прав та можливостей;  Визначення пріоритетних напрямків діяльності в м. Харкові в сфері роботи з сім'ями та молоддю, всебічна підтримка та розвиток таких напрямків. Сприяння забезпеченню збалансованого економічного та соціального розвитку м. Харкова з питань сім'ї та молоді, ефективного використання з цією метою природних, трудових та фінансових ресурсів;  Аналіз стану роботи з сім'ями та молоддю в місті, визначення тенденцій та перспектив розвитку сфери роботи з сім'ями та молоддю в м. Харкові;  Підготовка інформаційно-аналітичних, статистичних матеріалів з реалізації державної політики з питань сім'ї та молоді, організація проведення експертиз, досліджень з різних аспектів стану сім'ї та молоді в економічному, політичному, культурному житті, в сфері демографічного розвитку м. Харкова;  Розробка разом з відповідними структурними підрозділами виконавчих органів районних у м. Харкові рад, громадянами та об'єднаннями громадян заходів та програм щодо покращення положення молоді, жінок та сімей, організація роботи, спрямованої на їх реалізацію, внесення в установленому порядку на розгляд міської ради пропозицій щодо фінансового забезпечення даних заходів та програм;

39


Організація роботи закладів, установ, організацій та підприємств комунальної власності територіальної громади міста, діяльність яких спрямовано на вирішення питань сім'ї та молоді;  Координація та контроль за роботою підвідомчих установ, закладів та організацій, які діють в сфері роботи з сім'ями та молоддю та відносяться до комунальної власності територіальної громади міста;  Забезпечення взаємодії закладів, установ, організацій та підприємств в сфері роботи з сім'ями та молоддю з органами державної влади, профспілками, іншими недержавними та громадськими організаціями;  Сприяння роботі дитячих, молодіжних, жіночих організацій, творчих спілок, національно-культурних товариств, асоціацій, органів студентського самоврядування, інших громадських організацій, які діють в сфері роботи з сім'ями та молоддю;  Створення необхідних умов для виховання дітей, молоді, розвитку їх здібностей; впровадження системи відбору та підтримки обдарованих дітей та молоді;  Сприяння вирішенню питань соціального захисту, освіти, праці, побуту, охорони здоров'я, забезпечення прав та законних інтересів сім'ї та молоді;  Організація роботи з пропагування здорового способу життя, профілактики негативних явищ у молодіжному середовищі;  Сприяння працевлаштуванню випускників шкіл, вузів, незайнятої молоді;  Сприяння розвитку підприємництва в молодіжному середовищі, асоціацій, інших господарських структур, діяльності молодіжних житлових комплексів, наданню довгострокових кредитів молоді, молодим сім'ям на придбання (будівництво) житла, товарів довгострокового користування;  Сприяння правоохоронним органам, підприємствам, закладам та організаціям незалежно від форм власності в проведенні профілактики правопорушень серед дітей та молоді, контроль за проведенням виховної роботи за місцем проживання;  Організація змістовного дозвілля, сприяння здійсненню заходів з військовопатріотичного виховання молоді;  Інші. Саме за вичерпною інформацією з цих питань на рівні міста Ви маєте можливість звертатися до управління в робочий час (із понеділка по п'ятницю з 09:00 до 18:00) за телефонами: 7-157-248, 700-56-67, та за адресою: ст. м. "Університет", "Держпром", вул. Сумська, 64 (Будинок рад), вхід із вул. Іванова, 6-й поверх, к. 206. Офіційний Інтернетсайт управління - h t t p : / / u s s m . f i o . c o m . u a / , контактна електронна поштова скринька - m . a r i s h a @ m a i l . r u . У кожному районі м. Харкова на даний момент діють комітети (управління) у справах молоді. Вони є структурними підрозділами виконкомів районних рад. Кожний такий орган має власні практики роботи з молоддю. Звертатися до них можна за наступними контактами: Дзержинський комітет у справах сім'ї, молоді та спорту Голова - Анікіна Лідія Дмитрівна, тел. 702-11-08 Київське управління у справах сім'ї, молоді та спорту Начальник - Шевченко Любов Миколаївна, тел. 700-76-47 Комінтернівський комітет у справах сім'ї, молоді та спорту Голова - Шебельник Лариса Василівна, тел. 732-74-03 Ленінський комітет у справах сім'ї, молоді та спорту Голова - Макарова Марина Вікторівна, тел. 724-31-61, 712-39-49 Московське управління у справах культури, спорту, сім'ї та молоді Начальник - Маслій Валентин Олексійович, тел. 732-07-26, 731-81-72 Жовтневий комітет у справах сім'ї, молоді та спорту Голова - Сичов Валерій Анатолійович, тел. 712-38-35, 712-34-33 Орджонікідзевський комітет у справах сім'ї, молоді та спорту Голова - Репетя Олена Володимирівна, тел. 94-99-51, факс 937132 

40


Фрунзенський комітет у справах сім'ї, молоді та спорту Голова - Кільпякова Тетяна Вікторівна, тел. 97-61-21 Червонозаводський комітет у справах сім'ї, молоді та спорту Голова - Мірошниченко Юлія Григорівна, тел. 732-61-96 Заради більш ефективної роботи з обдарованою та творчою молоддю в Харкові 2003 року був створений Харківський міський центр дозвілля молоді, що діє з метою:  сприяння створенню соціально-економічних, політичних, організаційних, правових умов та гарантій для життєвого самовизначення, інтелектуального, морального, фізичного розвитку молоді м. Харкова, реалізації її творчого потенціалу як у власних інтересах, так і в інтересах територіальної громади м. Харкова;  забезпечення реалізації державної молодіжної політики, потреб молоді, молодіжних та дитячих громадських організацій м. Харкова в інформаційній, методичній та організаційній підтримці, організації змістовного дозвілля, освітніх та культурологічних заходів;  формування у молоді особистісних рис громадянина України, почуття національної гідності та патріотизму. Для досягнення цих цілей центр здійснює такі основні напрямки діяльності:  широке проведення заходів щодо збереження й розвитку національних духовних надбань, залучення молоді м. Харкова до вітчизняних і загальнолюдських цінностей;  надання правової, інформаційної, методичної та консультативної допомоги дітям, підліткам та молоді, дитячим та молодіжним громадським організаціям, установам по роботі з дітьми, підлітками та молоддю;  сприяння процесам відродження і розвитку української культури та культур інших національностей, які проживають у м. Харкові;  сприяння активізації діяльності молодіжних та дитячих організацій, спілок, об'єднань та встановлення і зміцнення культурних зв'язків з молодіжними установами на території України та за кордоном;  впровадження системи заходів щодо підвищення культурно-освітнього рівня молоді, її духовного самовдосконалення та змістовного дозвілля;  організація й проведення конференцій, з'їздів, ділових зустрічей, семінарів, театральновидовищних заходів, виставок тощо;  організація й проведення культурно-мистецьких заходів (літературно-пісенні свята, театрально-концертні вечори, творчі зустрічі, художні звіти, конкурси, фестивалі, змагання з інтелектуальних ігор тощо);  здійснення міжрегіонального та міжнародного співробітництва з проблем молоді та дітей;  сприяння створенню та розвитку в м. Харкові системи пошуку та відбору талановитих творчо обдарованих дітей, підлітків та молоді, забезпечення умов для їхнього розвитку та підтримки;  сприяння розвитку молодіжного туризму, в тому числі міжнародного;  вивчення та запровадження вітчизняного й зарубіжного досвіду в комплексному розв'язанні соціально-побутових, економічних та житлових проблем молоді;  забезпечення молоді, молодіжних та дитячих організацій інформацією про усі програми, заходи, структури по реалізації молодіжної політики в м. Харкові;  інші. З усіх питань до центру можна звертатися в робочий час (із понеділка по п'ятницю з 09:00 до 18:00) за телефонами 94-34-46, 94-35-54, а також за адресою: ст. м. "Тракторний завод", просп. Орджонікідзе, 6 (ПК "ХТЗ"), 2-й поверх, оф. 53. Офіційний Інтернет-сайт центру - c e n t r m o l o d i . k h a r k o v . c o m . Контактна електронна поштова скринька leonovaa@ua.fm.

41


Для надання соціальних послуг сім'ям, дітям і молоді, які перебувають у складних життєвих обставинах та потребують сторонньої допомоги діє Харківський міський центр соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді "Довіра". Служба підтримки сімей центру опікується дітьми-сиротами, дітьми та молоддю з функціональними обмеженнями, працює з сім'ями, де існує проблема алкогольної та наркозалежності, допомагає молодим сім'ям порозумітися між собою та з оточуючим світом. З 2002 року працює "Телефон Довіри" - соціальна служба, що надає безкоштовну, конфіденційну, екстрену, психологічну, інформаційну та правову допомогу людям, які знаходяться в складних життєвих обставинах. Профілактика негативних явищ у молодіжному середовищі - один із важливих напрямів діяльності центру сьогодні, особливо у зв'язку з проблемами наркоманії та ВІЛ/СНІДу. Програми профілактики розраховані на проведення роботи передусім серед неповнолітніх та молоді, їхніх батьків. Робота з підлітками та молоддю здійснюється через їх безпосередню участь у семінарах, тренінгах, тематичних конкурсах і акціях, де вони відверто можуть задати хвилюючі їх питання та отримати чесні і достовірні відповіді. З усіх питань до центру можна звертатися в робочий час (із понеділка по п'ятницю з 09:00 до 18:00) за телефоном 771-84-41, а також за адресою: ст. м. "Спортивна", "Метробудівників ім. Г.І. Ващенка", просп. Гагаріна, 43-Б. Контактна електронна поштова скринька - d o v i r a 6 3 @ m a i l . r u . У районах міста також діють спеціалізовані соціальні служби для молоді: Жовтневий РЦСССДМ, вул. Червоножовтнева, 3-б, тел. 712-34-33, директор Демьяненко Людмила Анатоліївна Київський РЦСССДМ, вул. Артема, 5, тел. 700-52-85, директор - Сотникова Людмила Петрівна Комінтернівський РЦСССДМ, пров. Плеханівський, 3, тел. 732-67-40, директор Добрускина Вікторія Вікторівна Ленінський РЦСССДМ, вул. К. Маркса, 34, тел. 777-07-33 (приймальня виконкому), 724-36-86, 734-90-62, директор - Щербак Алла Гаврилівна Фрунзенський РЦСССДМ, вул. Танкопія, 11/1, тел. 392-23-02, директор - Богмацер Тетяна Миколаївна Червонозаводський РЦСССДМ, вул. Б. Хмельницького, 8, тел. 732-44-80, директор - Новак Валентина Іванівна Московський РЦСССДМ, вул. Р. Ейдемана, 3, тел. 62-51-35, директор - Зоценко В'ячеслав Володимирович Дзержинський РЦСССДМ, просп. Леніна 17-а, ком. 145, тел.: 702-55-54, 330-33-26, директор - Пустовойтова Олена Юріївна Орджонікідзевський РЦСССДМ, вул. ІІ П'ятирічки, 11, тел. 94-76-33, директор Фоменко Олександр Валерійович Із іншого ж боку самі молодіжні громадські об'єднання, інші організації громадянського суспільства виконують функції молодіжної політики, зокрема, послуги інформаційного забезпечення. З 2003 року в Харкові безперервно діє т.з. "розсилка для молоді". Починаючи з "ручного" розсилання маленьких електронних листів на півсотні адрес молодіжних активістів, наразі Єдиний інформаційній громадський простір для молоді м. Харкова створив дієвий механізм для отримання молоддю актуальних можливостей (у формі запрошень, оголошень, повідомлень тощо). Лишень маючи власний e-mail і час із можливістю перевіряти його періодично користувачі простору отримують електронні листи з "відфільтрованою для безпосереднього використання" інформацією. Для "підписки" на цей безкоштовний і некомерційний сервіс треба: - або надіслати листа на p o l o c k i @ m a i l . r u з проханням підписати; - або надіслати порожнє повідомлення на xstudents_kharkov2005-subscribe@yahoogroups.com; - або зайти в Інтернеті на сторінку 42


http://groups.yahoo.com/group/xstudents_kharkov2005/, та, виконуючи інструкції англійською, приєднатися до групи (маючи або не маючи власного yahoo-профілю). Безперечною перевагою простору є те, що кожний його учасник і учасниця мають можливість не тільки отримувати цікаві повідомлення, але й розповсюджувати ("розсилати") серед усіх інших учасників власні оголошення. Далі наведена діюча на сьогодні міська Комплексна програма "Молодь Харкова" на 2007-2008 рр., що затверджена рішення Х сесії Харківської міської ради V скликання.

Харківська міська Комплексна програма "Молодь Харкова" на 2007-2008 рр. 1. Необхідність прийняття програми У м. Харкові мешкають до 520 тис. людей у віці 14-35 років, тобто більше третини населення міста. Молодь як соціально-демографічна група характеризується не лише віковими ознаками, але й специфікою соціального становлення, особливим місцем у структурі суспільства. Це - найбільш мобільна й соціально-активна частина населення, найбільш відкрита для ідеологічного й політичного впливу, найбільш здатна для вдосконалення, здобуття нових знань та навичок. У молодому віці закладається базова філософія, відношення до Батьківщини, держави, народу, сім'ї, влади, спосіб життя людини. Молодіжна політика в Україні в останні роки стала одним з пріоритетних напрямів діяльності держави. Наголошуючи на поширенні процесу соціалізації молодих громадян в результаті запровадження ряду всеукраїнських програм та заходів можна констатувати загострення проблем бідності, безробіття, насильства, відсутності змістовного дозвілля, поширення захворювань на туберкульоз, СНІД, наркоманію, скорочення кількості молоді, що займається спортом, збільшення обсягів нелегальної зовнішньої трудової міграції, залучення значної частки молоді до тіньової економіки. Відзначається зменшення інтересу молодих людей до літератури, мистецтва, духовної спадщини, негативний вплив іноземної масової культури, пропаганда не властивих нашому народу моральних цінностей. Досвід реалізації молодіжної політики в м. Харкові в останні роки свідчить про доцільність роботи у цьому напрямку в рамках міської Комплексної програми, залучаючи до її виконання не тільки управління міської ради, але й численні громадські організації, науково-дослідні та інші установи з урахуванням обласних, національних та міжнародних програм й заходів. Лише системний підхід до вирішення багатьох молодіжних проблем, який застосовано у Комплексній програмі, сприятиме пошуку нових рішень для реалізації державної молодіжної політики в Харкові. Прийняття Комплексної програми актуалізується тим, що на даний момент розроблено Національну та обласну програми діяльності у напрямку реалізації державної молодіжної політики стосовно сім'ї та молоді, на міському рівні закінчується виконання програми "Молодь Харкова на 2005-2006 рр.", в місті створена структура управління реалізацією молодіжної політики, в молодіжному середовищі активно тривають процеси самоорганізації, інтенсивної участі в культурному та громадському житті. 2. Мета та завдання Програми Метою програми є забезпечення реалізації державної молодіжної політики у м. Харкові, як одного з пріоритетних напрямків діяльності органів місцевого самоврядування, спрямованого на створення сприятливих політичних, соціальних, економічних, законодавчих, фінансових та організаційних умов для життєвого самовизначення, 43


становлення, самореалізації молодих людей, їхнього всебічного розвитку і розв'язання їхніх нагальних проблем. Основними завданнями Програми є: - забезпечення виконання національних, державних, галузевих та місцевих програм стосовно сім'ї та молоді, розвиток та вдосконалення нормативно-правових засад молодіжної політики відповідно до конкретних соціально-економічних реалій; - сприяння ініціативі та активності молоді в усіх сферах життєдіяльності суспільства, розширення її участі у діяльності органів місцевого самоврядування щодо розв'язання соціально значущих проблем суспільства, зокрема сім'ї та молоді; - поліпшення координації зусиль органів місцевого самоврядування та громадських організацій у сфері реалізації державної молодіжної політики, підвищення її ефективності; - зміцнення матеріально-технічного та фінансового забезпечення установ, закладів, організацій, що працюють з сім'єю та молоддю. 3. Основні напрями виконання Програми Основними напрямами виконання Програми є: - сприяння вирішенню проблем в сфері трудової зайнятості молоді, підтримка підприємництва у молодіжному середовищі та сприяння отриманню освіти; - формування правової культури та запобігання негативним явищам у молодіжному середовищі; - формування здорового способу життя молоді та розвиток молодіжного туризму; - розвиток громадянської активності молоді, забезпечення постійної співпраці органів державної влади та органів місцевого самоврядування з молодіжними та дитячими громадськими організаціями; - розвиток духовності, моралі та національно-патріотичне виховання молоді; - сприяння організації змістовного дозвілля, підтримка творчої та обдарованої молоді; - сприяння соціальному захисту молоді, соціальній підтримці окремих категорій підлітків; - підтримка молодих сімей, відстоювання гендерної рівності; - робота по реалізації державної політики в галузі роботи з сім'ями та молоддю за місцем мешкання; - організаційне забезпечення реалізації державної молодіжної політики. 4. Головні принципи здійснення державної молодіжної політики в м. Харкові Реалізація молодіжної політики в м. Харкові побудована на принципах: - правової послідовності, що позначається в тому, що програма спирається на систему раніше прийнятих міських нормативно-правових документів; - ресурсної обґрунтованості, яка передбачає наявність адекватного її цілям кадрового та матеріально-технічного забезпечення та фінансування; - орієнтації на подальше вдосконалення нормативно-правової бази молодіжної політики; - акцентування необхідності вдосконалення системи управління державною молодіжною політикою; - поєднання прав особистості з державними та суспільними інтересами під час формування та реалізації державної молодіжної політики. 5. Основні результати реалізації програми · Підвищення соціальної активності молоді, направленої на участь у соціальноекономічному, політичному та культурному житті міста; · Підготовка молоді до роботи в умовах конкурентного ринку праці; · Створення сприятливих умов для соціального становлення та розвитку молоді; 44


· Сприяння процесу позитивної соціалізації дітей та молоді з особливими потребами (з функціональними обмеженнями, сиріт тощо); · Зниження рівня антигромадських, негативних проявів у молодіжному середовищі, поліпшення правового виховання молодих людей. 6. Фінансування Програми Фінансування Програми здійснюватиметься за рахунок коштів, передбачених в міському бюджеті на 2007-2008 роки, а також за рахунок інших джерел, не заборонених законодавством. 7. Заходи по реалізації основних напрямів виконання Програми 7.1. Сприяння вирішенню проблем в сфері трудової зайнятості молоді, підтримка підприємництва у молодіжному середовищі та сприяння отриманню освіти Зміст заходів Виконавці Сприяти молоді у вирішенні питань вторинної зайнятості, організації роботи молодіжних трудових загонів, а також шкільних таборів праці та відпочинку Сприяти працевлаштуванню на підприємствах, в установах та організаціях молоді, яка закінчила навчання в середніх загальноосвітніх школах, професійних навчально-виховних закладах, звільнилась зі строкової військової служби, дітейсиріт та дітей, які залишились без піклування батьків і яким надається перше робоче місце на заброньовані робочі місця Залучати студентську та учнівську молодь до участі у наукових товариствах, гуртках, міських турнірах, конкурсах-захистах Малої академії наук України. Проводити міські конкурси учнівських, студентських наукових робіт Надавати підтримку студентським науковим товариствам і молодіжним науковим підрозділам, сприяти діяльності міської асоціації молодих вчених та спеціалістів Надавати підтримку проведенню міських, міжвузівських науково-практичних конференцій молодих вчених та спеціалістів. Видавати збірки наукових робіт молодих вчених м. Харкова Сприяти створенню мережі та підвищенню ефективності роботи молодіжних громадських центрів зайнятості, молодіжних центрів праці, центрів кар`єри, консультативних пунктів, кадрових агентств, Інтернет – центрів тощо. Створити сприятливі умови для функціонування у кожному вищому навчальному закладі громадських центрів зайнятості та надавати всебічну допомогу щодо їх організації у професійнонавчальних закладах. Проводити учбово-методичні семінари, круглі столи, конференції, ділові ігри, тренінги з проблем трудової зайнятості молоді, в тому числі для фахівців та керівників громадських центрів зайнятості, створених при ВНЗ Проводити конкурси професійної майстерності учнів профтехучилищ, студентів ВНЗ та молодих спеціалістів Налагодити стажування молоді на підприємствах, в установах та організаціях з подальшим працевлаштуванням Розширити співпрацю із зацікавленими

ХМЦДМ, управління у справах сім'ї та молоді, райвиконкоми разом з центрами зайнятості та радою ректорів ВНЗ

ХМЦДМ, ХМЦСССДМ “Довіра”, райвиконкоми разом з районними центрами зайнятості

Управління у справах сім'ї та молоді разом з радою ректорів ВНЗ

Управління у справах сім'ї та молоді разом з радою ректорів ВНЗ Управління у справах сім'ї та молоді разом з радою ректорів ВНЗ

ХМЦДМ, управління у справах сім'ї та молоді разом з центрами зайнятості та радою ректорів ВНЗ

ХМЦДМ, управління у справах сім'ї та молоді, ХМЦСССДМ “Довіра” разом з центрами зайнятості

Управління у справах сім'ї та молоді, ХМЦДМ Управління у справах сім’ї та молоді, управління з питань підприємництва та інвестицій, ХМЦДМ, обласний центр зайнятості Управління у справах сім'ї та молоді, ХМЦДМ, 45


підприємствами, установами, громадськими організаціями з метою проведення спільних заходів щодо зменшення безробіття серед молоді та розвитку її трудової та творчої активності. Проводити круглі столи, семінари з питань підприємництва, зустрічі підприємців з числа молоді з керівниками органів місцевого самоврядування, провідними підприємцями міста Сприяти розвитку молодіжного підприємництва шляхом організації постійно діючих курсів, тренінгів, проведення конкурсів бізнес-планів серед молоді

ХМЦСССДМ “Довіра”, райвиконкоми Управління у справах сім'ї та молоді, ХМЦДМ, управління з питань підприємництва та інвестицій, райвиконкоми Управління з питань підприємництва, управління у справах сім'ї та молоді, ХМЦДМ, райвиконкоми

7.2. Формування правової культури та запобігання негативним явищам у молодіжному середовищі Зміст заходів Виконавці Забезпечити надання необхідної медичної, психологічної та правової допомоги особам, які постраждали від злочинів, пов’язаних з торгівлею людьми чи іншим насильницькими діями Розширити практику залучання до правоосвітньої роботи громадських організацій та об’єднань, діяльність яких пов’язана з правоосвітньою, правоохоронною та правозахисною роботою Надавати соціальну та виховну допомогу молоді, яка повертається з місць позбавлення волі; засудженим неповнолітнім, до яких застосована відстрочка виконання вироку; засудженим, які знаходяться у місцях позбавлення волі Сприяти створенню та діяльності загонів волонтерів для ведення профілактичної роботи серед неповнолітніх та молоді Запровадити спеціалізовані тренінги, тематичні рольові ігри для формування правової свідомості, запобігання негативним явищам та засвоєння правових норм дітьми та молоддю. Надавати молоді через муніципальні структури (в т.ч. через телефони “Довіри”) та громадські організації безкоштовну соціально-психологічну консультативну, інформаційно-довідкову, правову допомогу Проводити бесіди, “круглі столи”, факультативні заняття, семінари з правових питань. Організувати написання тематичних диктантів, роботу “університетів” правових знань, проведення диспутів, конкурсів плакатів, малюнків, літературних творів та інших видів народної творчості Видавати інформаційно-методичні матеріали з питань прав та обов’язків молоді, досвіду профілактичної роботи з цією категорією населення Проводити роботу щодо підвищення стану інформованості населення, в першу чергу – учнівської, студентської молоді та підлітків щодо норм чинного законодавства Проводити лекції, круглі столи, конференції, семінари, тренінги та профілактичну роботу з питань запобігання торгівлі людьми

Управління охорони здоров’я, ХМЦСССДМ “Довіра”, райвиконкоми Управління у справах сім’ї та молоді, ХМЦСССДМ “Довіра”, відділ по роботі з об’єднаннями громадян, райвиконкоми ХМЦСССДМ “Довіра”, служба у справах неповнолітніх, райвиконкоми Управління у справах сім’ї та молоді, ХМЦДМ, ХМЦСССДМ “Довіра” разом з радою ректорів Управління у справах сім’ї та молоді, ХМЦСССДМ “Довіра” Управління у справах сім’ї та молоді, ХМЦСССДМ “Довіра”, ХМЦДМ, райвиконкоми

Управління у справах сім’ї та молоді, ХМЦСССДМ “Довіра”, управління освіти, райвиконкоми

Управління освіти, ХМЦСССДМ “Довіра”, управління у справах сім’ї та молоді, райвиконкоми ХОУ УМВС України в Харківській області, управління освіти, служба у справах неповнолітніх, ХМЦСССДМ “Довіра”, управління у справах сім’ї та молоді, райвиконкоми Управління освіти, управління у справах сім’ї та молоді, ХМЦСССДМ “Довіра”, райвиконкоми

7.3. Формування здорового способу життя молоді та розвиток молодіжного туризму Зміст заходів Виконавці Розвивати мережу інформаційного забезпечення для реалізації програм відпочинку, оздоровлення та туризму Використовувати методи “соціальної роботи на вулиці” і “рівний-рівному” під час проведення роботи 46

Управління у справах сім’ї та молоді, ХМЦДМ, пресслужба міської ради ХМЦСССДМ “Довіра”, райвиконкоми, обласне управління МВС України в Харківської області,


з питань профілактики наркоманії, ВІЛ/СНІДу і хвороб, що передаються статевим шляхом, серед підлітків і неповнолітніх, безпритульних і бездоглядних дітей (“дітей вулиці”), із груп ризику і “уразливих” груп, їхньої соціальної адаптації та реабілітації, Поширювати соціальне партнерство і взаємодію з недержавними, громадськими, релігійними організаціями і конфесіями, групами взаємодопомоги, що діють у сфері профілактики і боротьби зі шкідливими звичками та асоціальними явищами, пропагують здоровий спосіб життя. Залучати волонтерів з числа студентів-медиків та педагогів, ВІЛ-інфікованих та їх рідних до профілактичної роботи з групами ризику Організовувати виступи ведучих спортсменів, тренерів, фахівців фізичної культури перед широкою молодіжною аудиторією, підтримувати різні напрямки оздоровчої, фізкультурної, спортивної, інтелектуальної, творчої і суспільної діяльності молоді. Проводити регулярні масові акції, місячники і декадники (“Пам’ятати про померлих – турбуватись про живих”, “Молодь проти наркоманії і СНІДу – за здоровий спосіб життя” і т.п.), благодійні культурномистецькі акції і т.п. Проводити тренінги, круглі столи, семінари для різних цільових груп з питань профілактики наркоманії і ВІЛ-інфекції, збереження репродуктивного здоров’я Проводити узгоджені заходи щодо організації відпочинку, оздоровлення дітей, підлітків та студентів, в тому числі пільгового контингенту, збереження мережі дитячих оздоровчих, спортивнооздоровчих таборів для учнівської та студентської молоді Розвивати програми молодіжного туризму по пам’ятних та історичних місцях України

служба у справах неповнолітніх, управління освіти,

Управління у справах сім’ї та молоді, служба у справах неповнолітніх, ХМЦСССДМ “Довіра”, райвиконкоми ХМЦСССДМ “Довіра”, управління у справах сім’ї та молоді

Управління у справах сім’ї та молоді, управління фізичної культури і спорту

Управління у справах сім’ї та молоді, ХМЦСССДМ “Довіра” Управління освіти, управління охорони здоров`я, ХМЦСССДМ “Довіра”, управління у справах сім’ї та молоді, райвиконкоми Управління освіти, управління у справах сім’ї та молоді, з питань фізичної культури, спорту, райвиконкоми спільно з радою ректорів ВНЗ Управління у справах сім’ї та молоді, ХМЦДМ

7.4. Розвиток громадянської активності молоді, забезпечення постійної співпраці органів державної влади та органів місцевого самоврядування з молодіжними та дитячими громадськими організаціями Зміст заходів Виконавці Сприяти створенню та надавати всебічну допомогу в розвитку шкільного та студентського самоврядування, посиленні його впливу на формування гармонійно розвиненого, суспільно активного молодого покоління Надавати організаційну, методичну та правову підтримку в реалізації програм громадських організацій Проводити щорічний конкурс проектів громадських організацій в галузі роботи з сім’ями, дітьми та молоддю, ярмарок соціальних проектів Організовувати системне навчання лідерів дитячих та молодіжних громадських організацій Сприяти обміну молодіжними делегаціями між регіонами України, ближнього та дальнього зарубіжжя Організовувати та проводити зльоти молодіжних громадських об’єднань Проводити святкування Дня молоді, виставки молодіжних та дитячих громадських об’єднань Проводити зустрічі керівників органів місцевого

Управління у справах сім’ї та молоді, відділ по роботі з об’єднаннями громадян, ХМЦДМ Управління у справах сім’ї та молоді Управління у справах сім’ї та молоді, ХМЦСССДМ “Довіра” Управління у справах сім’ї та молоді, ХМЦДМ Управління у справах сім’ї та молоді, відділ міжнародних зв’язків, ХМЦДМ Управління у справах сім’ї та молоді Управління у справах сім’ї та молоді, ХМЦДМ Управління у справах сім’ї та молоді, райвиконкоми 47


самоврядування з молодіжним та студентським активом міста Розширювати контакти та співробітництво між різними групами молоді регіонів України: молодими депутатами, журналістами, представниками громадських та політичних організацій тощо Зараховувати до кадрового резерву службовців місцевого самоврядування найбільш професійно підготовлених молодих осіб, лідерів молодіжних громадських організацій Займатися аналізом кадрового потенціалу, станом підготовки кадрів в сфері молодіжної політики в м. Харкові Налагодити стажування молодих осіб в органах місцевого самоврядування Проводити ділові ігри для лідерів молодіжного руху Проводити заходи по святкуванню Дня студентів, Посвячення у студенти та інших студентських свят Проводити міський конкурс “Волонтер року” Проводити виїзні “Школи волонтерів”, зльоти волонтерів

Управління у справах сім’ї та молоді, ХМЦДМ

Відділ кадрів міської ради, управління у справах сім’ї та молоді, райвиконкоми Управління у справах сім’ї та молоді Відділ кадрів міської ради, управління у справах сім’ї та молоді Управління у справах сім’ї та молоді Управління у справах сім’ї та молоді Управління у справах сім’ї та молоді Управління у справах сім’ї та молоді, ХМЦСССДМ “Довіра”

7.5. Розвиток духовності, моралі та національно-патріотичне виховання молоді Зміст заходів Виконавці Надавати підтримку просвітницьким, патріотичним об`єднанням, програмам та ініціативам громадськості, спрямованим на виховання гармонійно розвиненої, високоморальної особи. Залучати військово-патріотичні клуби, молодіжні та дитячі громадські організації до співпраці з військкоматами, військовими частинами та навчальними закладами Проводити в навчально-виховних закладах міста урочисті зустрічі, присвячені Дню “Захисника Вітчизни” з ветеранами Великої Вітчизняної війни, бойових дій, з особовим складом війкових частин, що розташовані на території районів Провести огляди-конкурси музеїв, кімнат бойової слави навчальних закладів міста, гуртків “Юний друг прикордонника” Організовувати святкові проводи призовної молоді до Збройних Сил України Залучати учнівську та студентську молодь до догляду та впорядкування меморіальних комплексів, могил загиблих воїнів, репресованих діячів національної культури та жертв голодоморів. Організовувати напередодні святкування Дня Перемоги Вахту пам’яті, у рамках якої проводити мітинги-реквієми молоді, покладання квітів до пам’ятників загиблих, зустрічі з учасниками Великої Вітчизняної війни, фестивалі військово-патріотичної пісні Організувати проведення факультативних занять, консультацій для допризовної молоді Сприяти залученню студентської та учнівської молоді до робіт, пов’язаних зі збереженням культурної спадщини, розвитку краєзнавчого руху, усіх видів інтелектуальної творчості Проводити в загальноосвітніх установах конкурси, наукові конференції, стимулювати виконання курсових, дипломних та наукових робіт з історії 48

Управління освіти, управління фізичної культури та спорту, управління у справах сім’ї та молоді, райвиконкоми Управління освіти, управління фізичної культури та спорту, управління у справах сім’ї та молоді, райвиконкоми, Харківський військовий гарнізон Управління освіти, райвиконкоми, міська рада ветеранів ВВВ Управління у справах сім’ї та молоді, управління освіти, райвиконкоми, міська рада ветеранів ВВВ Управління у справах сім’ї та молоді, ХМЦДМ, комітети ветеранів війни, Харківський війковий гарнізон, райвиконкоми Управління освіти, управління культури, управління у справах сім’ї та молоді, райвиконкоми

Управління у справах сім’ї та молоді, управління освіти, райвиконкоми

ХМЦСССДМ “Довіра”, райвиконкоми Управління освіти, райвиконкоми, управління у справах сім’ї та молоді Управління освіти, управління у справах сім’ї та молоді, райвиконкоми


України та Харкова, видатних подій в житті народу Організовувати та проводити заходи, присвячені пам’ятним подіям, знаменним та траурним датам історії країни та м. Харкова Виховувати у молоді любов до рідного міста, проводити міські молодіжні фотоконкурси, фотовиставки Організовувати цільові екскурсії до харківських музеїв, цільові зустрічі з відомими діячами української культури і науки Проводити просвітницько-культурні лекторії для молоді

Управління у справах сім’ї та молоді, управління освіти, управління культури, райвиконкоми Управління у справах сім’ї та молоді, райвиконкоми Управління у справах сім’ї та молоді, управління освіти, управління культури Управління у справах сім’ї та молоді

7.6. Сприяння організації змістовного дозвілля, підтримка творчої та обдарованої молоді Зміст заходів Виконавці Проводити спільні заходи з молодіжними секціями творчих спілок міста Створити та регулярно поповнювати міський інформаційний банк даних “Обдарованість” серед студентської молоді Проводити семінари і круглі столи з проблем творчої діяльності і розвитку обдарованих дітей та молоді Продовжити практику проведення традиційних фестивалів, конкурсів для дітей та молоді, масових культурологічних та дозвільних молодіжних заходів Проводити змагання КВК Проводити міські чемпіонати з інтелектуальних ігор серед школярів, студентів та молоді міста, всеукраїнські та міжнародні турніри з інтелектуальних ігор Проводити міський, районні конкурси «Молода людина року». Проводити міські конкурси молодих літераторів, художників, тощо. Видавати спеціальний журнал для публікацій творчих робіт молодих талантів Сприяти поширенню в гуртожитках клубних форм роботи Надавати організаційну та фінансову підтримку участі обдарованої молоді міста, представників молодіжних рухів у всеукраїнських та міжнародних заходах Надавати організаційну та фінансову підтримку обдарованій молоді м. Харкова

Управління у справах сім’ї та молоді, управління культури, райвиконкоми Управління у справах сім’ї та молоді ХМЦДМ Управління у справах сім’ї та молоді, ХМЦДМ, управління освіти, управління культури ХМЦДМ, управління у справах сім’ї та молоді Управління у справах сім’ї та молоді, управління освіти Управління у справах сім’ї та молоді, райвиконкоми Управління у справах сім’ї та молоді, управління культури, управління освіти, молодіжні секції творчих спілок ХМЦДМ Управління у справах сім’ї та молоді, управління культури, управління освіти, міжнародний відділ, райвиконкоми Управління у справах сім’ї та молоді, управління культури, управління освіти, міжнародний відділ, райвиконкоми

7.7. Сприяння соціальному захисту молоді, соціальній підтримці окремих категорій підлітків Зміст заходів Виконавці Залучати громадські організації до надання консультативних послуг з організації само- та взаємодопомоги, сприяти налагодженню системи інформування з цих питань Активізувати роботу з благодійними організаціями та фондами щодо залучення їх можливостей для надання адресної допомоги дітям із неблагополучних, багатодітних, малозабезпечених сімей та дітям, які залишились за межами сімейного виховання, організації заходів, спрямованих на попередження дитячої бездоглядності, безпритульності, бродяжництва і злочинності Сприяти забезпеченню здійснення контролю за додержанням вимог актів законодавства щодо захисту

Управління у справах сім’ї та молоді, ХМЦСССДМ “Довіра”

Управління у справах сім’ї та молоді, ХМЦСССДМ “Довіра”

Управління у справах сім’ї та молоді, ХМЦСССДМ “Довіра” 49


майнових (житлових) прав неповнолітніх. Здійснювати соціальний супровід і впроваджувати заходи соціальної адаптації дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, у т.ч. в фостерних сім’ях, дитячих будинках сімейного типу. Здійснювати підтримку діяльності клубів спілкування молодих інвалідів Проводити літню школу мистецтв для дітей сиріт та дітей з обмеженими можливостями “Містечко майстрів”, фестивалі мистецтв молодих інвалідів Забезпечити своєчасне виявлення функціонально неспроможних молодих сімей, ведення їх обліку і здійснення систематичних перевірок умов утримання та виховання в них дітей і підлітків, надання їм адресної допомоги Залучати до співпраці з регіональним відділенням Фонду підтримки молодіжного житлового будівництва громадські організації, підприємства та установи усіх форм власності з метою додаткового залучення коштів на житлове кредитування молодих сімей Надавати консультативно-психологічну допомогу конфліктним, багатодітним, неблагополучним сім’ям та сім’ям, що перебувають на стадії розірвання шлюбу Проводити анкетування, соціологічні дослідження, круглі столи з проблем сім’ї, жінок та дітей Проводити заходи, присвячені Міжнародному дню закоханих Проводити семінари, круглі столи, конференції, тренінги для різних цільових груп по розв’язанню актуальних соціальних проблем сім’ї, дітей та молоді Здійснювати підтримку молоді міста в кризових ситуаціях Сприяти створенню та розповсюдженню соціальної реклами з питань пропаганди здорового способу життя, профілактики негативних проявів у молодіжному середовищі, підготовки молоді до сімейного життя Організовувати проведення заходів до міжнародних та державних свят (Дня захисника Вітчизни, Міжнародного жіночого Дня, Пасхи, Дня матері, Дня сім’ї, Дня захисту дітей, Дня незалежності, Дня знань, Новорічних та Різдвяних свят та інших) для дітей пільгових категорій, талановитих та обдарованих дітей Проводити заходи для молоді кризових категорій (перегляд тематичних та мультиплікаційних фільмів, театралізованих вистав), спрямованих на пропаганду здорового способу життя та патріотичне виховання

ХМЦСССДМ “Довіра”, райвиконкоми Управління у справах сім’ї та молоді, ХМЦСССДМ «Довіра», райвиконкоми Управління у справах сім’ї та молоді, ХМЦСССДМ “Довіра” ХМЦСССДМ “Довіра”, райвиконкоми, служба у справах неповнолітніх, управління у справах сім’ї та молоді

Фонд підтримки молодіжного житлового будівництва, управління у справах сім’ї та молоді, райвиконкоми

ХМЦСССДМ “Довіра”, райвиконкоми ХМЦСССДМ “Довіра”, управління у справах сім’ї та молоді, служба у справах неповнолітніх Управління у справах сім’ї та молоді ХМЦСССДМ “Довіра”, управління у справах сім’ї та молоді, служба у справах неповнолітніх, райвиконкоми Управління у справах сім’ї та молоді ХМЦСССДМ “Довіра”, управління у справах сім’ї та молоді

Управління у справах сім’ї та молоді, ХМЦСССДМ “Довіра”

Управління у справах сім’ї та молоді, ХМЦСССДМ “Довіра”

7.8. Підтримка молодих сімей, відстоювання гендерної рівності Зміст заходів Виконавці Сприяти створенню в молодій сім’ї умов для проживання та виховання дітей, які б виключали несприятливе побутове оточення, негативний вплив антигромадських елементів, забезпечували притягнення до відповідальності батьків за неналежне виховання, навчання та розвиток дитини Поширювати серед підлітків та молоді просвітницьку роботу з питань шлюбних відносин, планування сім’ї, виховання здорової дитини. Забезпечити проведення свят та тематичних вечорів 50

Служба у справах неповнолітніх міськради, управління у справах сім’ї та молоді, управління освіти, міське управління МВС України в Харківській області, ХМЦСССДМ “Довіра”, райвиконкоми Управління охорони здоров’я, міський центр здоров’я, управління у справах сім’ї та молоді, ХМЦСССДМ “Довіра”, райвиконкоми ХМЦСССДМ «Довіра», управління у справах сім’ї та


для молодих сімей, міського конкурсу “Молода сім’я року” Розробляти і видавати інформаційні матеріали для молодих сімей з питань планування сім’ї, прав і обов’язків подружжя, відповідальності батьків за виховання дітей, популяризації традицій української родини і моральних цінностей сім’ї, з проблем соціальної роботи, планування сім’ї Координувати діяльність по недопущенню випадків вчинення насильства в сім’ї Розробити та вживати заходи щодо запобігання гендерної нерівності в суспільстві Поширювати просвітницьку роботу з питань національної гендерної політики Готувати тренерів для групової профілактичної роботи з питань сімейних відносин Здійснювати підтримку молодих сімей в кризових ситуаціях

молоді, райвиконкоми

Управління у справах сім’ї та молоді, управління охорони здоров’я, ХМЦСССДМ “Довіра” Управління у справах сім’ї та молоді, ХМЦСССДМ “Довіра”, служба у справах неповнолітніх, райвиконкоми Управління у справах сім’ї та молоді Управління у справах сім’ї та молоді Управління у справах сім’ї та молоді, ХМЦСССДМ “Довіра” Управління у справах сім’ї та молоді

7.9. Робота по реалізації державної політики в галузі роботи з сім'ями та молоддю за місцем мешкання Зміст заходів Виконавці Забезпечити широке залучення підлітків до занять у клубах за місцем мешкання Забезпечити якісне покращення роботи системи клубів за місцем мешкання за рахунок її структурної перебудови, широкого залучення поза бюджетних коштів, співпраці з громадськими організаціями та фондами Створювати в м. Харкові дозвільні майданчики для дітей, підлітків та молоді Залучати ведучих спортсменів, тренерів, фахівців фізичної культури до проведення заходів на базі клубів за місцем мешкання Проводити на базі клубів за місцем мешкання роботу по розширенню мережі гуртків з військовопатріотичної роботи, секцій технічних та прикладних видів спорту серед допризовної молоді, дітей та підлітків Забезпечити активізацію діяльності молодіжних та дитячих організацій на базі клубів за місцем мешкання Проводити атестації, навчання педагогіворганізаторів, керівників гуртків клубів за місцем мешкання, міський огляд-конкурс клубів за місцем мешкання

Управління у справах сім’ї та молоді, управління з питань фізичної культури та спорту, служба у справах неповнолітніх, управління культури, управління освіти, райвиконкоми Управління у справах сім’ї та молоді, райвиконкоми

Управління у справах сім’ї та молоді, райвиконкоми Управління у справах сім’ї та молоді, управління фізичної культури і спорту, райвиконкоми Управління у справах сім’ї та молоді, управління фізичної культури і спорту, райвиконкоми Управління у справах сім’ї та молоді Управління у справах сім’ї та молоді, райвиконкоми

7.10. Організаційне забезпечення реалізації державної молодіжної політики Зміст заходів Виконавці Формувати щорічний план масових заходів у галузі роботи з сім’єю та молоддю, які відбуватимуться в місті за участі органів місцевого самоврядування та недержавних організацій Обмінюватися інформацією з молодіжної тематики з комітетами у справах молоді регіонів України (проведення тематичних конференцій, семінарів, консультацій тощо) Сприяти організації міжрегіональних обмінів спеціалістами по роботі з молоддю Забезпечити створення та розповсюдження інформаційних матеріалів з актуальних питань

Управління у справах сім’ї та молоді

Управління у справах сім’ї та молоді, ХМЦДМ Управління у справах сім’ї та молоді Управління у справах сім’ї та молоді, ХМЦСССДМ “Довіра” 51


політики в галузі роботи з сім’єю та молоддю Надавати методичну та інформаційну допомогу райвиконкомам, громадськості, установам та організаціям міста, області, України з питань роботи з сім’ями та молоддю. Продовжити практику висвітлення у засобах масової інформації найбільш актуальних питань молодіжної політики Забезпечити видання міської молодіжної газети Забезпечити функціонування Харківської молодіжної розсилки в мережі Інтернет Ініціювати відкриття нових спеціальних рубрик, випуски тематичних добірок, присвячених проблемам молоді, в міському періодичному друку Створити відеофільм та видати буклет за тематикою досвіду діяльності молодіжних та дитячих громадських організацій, розвитку молодіжного руху м. Харкова Виготовити продукцію з символікою управління у справах сім’ї та молоді для розповсюдження

52

Управління у справах сім’ї та молоді, ХМЦСССДМ “Довіра” Управління у справах сім’ї та молоді, прес-служба міської ради Управління у справах сім’ї та молоді Управління у справах сім’ї та молоді Управління у справах сім’ї та молоді, прес-служба міської ради Управління у справах сім’ї та молоді Управління у справах сім’ї та молоді


3. ГРОМАДСЬКА ТА СОЦІАЛЬНА АКТИВНІСТЬ МОЛОДІ 3.1. СТВОРЕННЯ МОЛОДІЖНОЇ ГРОМАДСЬКОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ >> За матеріалами видання "Настільної книги для неприбуткових організацій" (за редакцією А. Ткачука) й ін.

Для початку громадської кар'єри у молодіжному русі маємо кілька варіантів вибору: 1) стати членом, а в перспективі керівником уже існуючої громадської організації; 2) утворити нову громадську організацію і таким чином долучитись до тисяч і тисяч уже формально існуючих організацій; Розглянемо переваги та можливості, що відкриваються перед молоддю в кожному з цих випадків. На території м. Харкова діють більше 200 легалізованих або неформалізованих громадських організацій - "молодіжок": кілька організацій дуже активні й відомі, а поряд значна кількість "сплячих" організацій, які, крім реєстраційного свідоцтва й печатки, не мають жодного майна та не ведуть жодної діяльності. В залежності від мети майбутньої громадської діяльності молоді можна спробувати стати членом котроїсь із дуже активних та потужних організацій і не прагнути здобути там лідерство, або віднайти зареєстровану, але не діючу громадську організацію, статутна мета та завдання якої підходять для ваших планів, і через членство й керівництво такою організацією зробити її дієвою та авторитетною. В першому випадку є побоювання, що молоду людину не дуже чекатимуть в успішній організації, якщо вона не масова і нарощування кількості членів не пріоритетне для організації. Крім того, досить часто такі реально працюючі нечисельні щодо членства організації є досить закритими клубами за інтересами з давно розписаними ролями і які не дуже бажають змін, тим паче привнесених із-за меж організації. Якщо йдеться про чисельні організації, то, звісна річ, молоду людину там чекатимуть, так само її з задоволенням приймуть, якщо з таким приходом виникає надія на поліпшення фінансових та інших можливостей організації. В такому випадку ви зможете не просто стати членом організації, а досить скоро опинитись у її керівництві. Проте в будь-якому випадку з успішною організацією кар'єрні амбіції молодою людини сильно залежатимуть не так від неї, як від керівництва та інших членів такої організації. Для того аби швидко розв'язати проблему амбіцій молоді щодо кар'єри у громадському секторі, можна спробувати досить швидко та безболісно для інших це реалізувати через реанімацію якоїсь із "сплячих" громадських організацій. Для цього слід отримати інформацію про громадські організації, які зареєстровані, та контакти їхніх керівників. Як правило, досить значна частина зареєстрованих громадських організацій виявиться недієвою, навіть складно буде відшукати їхніх керівників, але принаймні кілька таких організацій можуть бути для цікаві для молодої людини. Формалізація членства у такій організації буде дуже проста: як правило, членство не фіксоване, жодних документів про членів організації знайти не вдасться, тим паче що певна частка керівників таких недіючих організацій і сама рада була б позбутися цього тягаря, але не знає як це зробити - ліквідувати громадську організацію з мінімальними для себе проблемами. У випадку коли молода людина стає до керма такої організації, бажано дізнатися, чи не має ця організація боргів перед податковою і чи не тягнеться за нею шлейф участі у якійсь сумнівній діяльності. Якщо цих проблем нема, можна досить швидко розгорнути свою діяльність, тим паче що всюди буде фігурувати не просто новостворена організація, а - з певним стажем. Якщо розпочати громадську діяльність у вже створених організаціях молодій людині не до вподоби і хочеться самореалізації "з нуля", якщо мета молоді - широка публічна діяльність, яку помічають, якщо хочеться впливати на владу, мати багато прихильників чи

53


бути основою для майбутньої партії, - не обійтися без громадської організації. В залежності від амбіцій це може бути місцева або всеукраїнська організація. Якщо вирішено, що настав час утворити нову громадську організацію, треба, по-перше, усвідомити що це справді потрібно, це покликання й жодні перепони не спинять, по-друге, ознайомитись із законодавством, що регулює порядок створення та діяльність громадських організацій в Україні, зокрема, молодіжних, аби з'ясувати для себе, якою має бути громадська організація за структурою і чи повинна вона мати статус юридичної особи. Якщо переконання є, що громадська організація, яка створюється, справді необхідна та вистачить сил на це, бажання та грошей для реалізації власного задуму, необхідно виконати такі формальні кроки підготовчого етапу. Найперше з'ясувати, який статус потрібен молодіжній громадській організації: місцевий, всеукраїнський чи міжнародний. Тут слід пам'ятати, що чим вищий статус організації, тим складніше і тим дорожче її утворити. Адже обласні молодіжні громадські організації реєструються Харківським обласним Головним управлінням юстиції, а організації всеукраїнського та міжнародного статусу - Міністерством юстиції України. Сплата за державну реєстрацію молодіжної громадської організації не передбачена (ст. 9 Закону України "Про молодіжні та дитячі громадські організації"). Але варто пам'ятати, що плата за написання статуту організації та його пришвидшену реєстрацію через різні фірми або досвідченими особами також суттєво відрізняються. Крім офіційних витрат на процес реєстрацію, за допомогу у написанні статуту такі фірми чи особи спробують одержати близько $100 для місцевої молодіжної організації та близько $700 для всеукраїнського статусу. Крім суто фінансових аспектів слід також пам'ятати, що чим вищий статус організації, тим складнішою має бути її структурна побудова. А саме для одержання статусу всеукраїнської слід буде створити осередки чи представництва такої організації у більшості областей України, а це не так просто. І завжди може постати питання зняття організації із всеукраїнським статусом із реєстрації у разі коли кількість обласних осередків раптом зменшиться менш ніж до 13. В Україні діють досить багато впливових і багатих організацій з юридично місцевим статусом, діяльність яких поширюється на всю Україну і вплив яких досить значний навіть на державну владу. Проте вони не утримують місцевих осередків і не переймаються такою юридичною невідповідністю, тим паче що жодних санкцій за діяльність такої організації поза межами території, визначеної статусом організації, не існує, а Цивільний кодекс взагалі не передбачає дискримінації юридичних осіб щодо території діяльності. Після того як остаточно закріплена необхідність утворення нової організації, визначається, якими має бути її статус, назва та профіль діяльності. Потім наступають формально необхідні кроки. Підготовка та проведення установчих зборів Оскільки юридичним фактом, що засвідчує утворення організації, є саме установчі збори, які затверджують статутні документи організації та обирають її керівний склад, належній підготовці проведення установчих зборів слід приділити достатньо уваги. До початку зборів треба підготувати проект установчих документів організації - статут, та вирішити деякі організаційні й кадрові питання. Тобто продумати структуру управління організацією, способи її фінансування та визначитись із керівним складом. В принципі написання статуту не є складним процесом, оскільки закон визначає обов'язкові вимоги до цього документу, зі зразком статуту проблем не виникне - прикладів достатньо. Проте слід зауважити, що громадським організаціям досить часто притаманні внутрішні розколи чи конфлікти у керівництві. Відомі випадки, коли зі збільшенням чисельності організації в результаті не достатньо продуманих, але зовні демократичних процедур статуту, до її керівництва приходять люди конфліктні чи не зовсім порядні, що призводить до розколу, ліквідації організації чи до повної зміни її напрямків діяльності. Аби цього не сталося, слід у статуті передбачити досить ускладнені механізми його змін чи змін колегіального керівництва. Не варто у структурі керівних органів організації надавати надто 54


багато повноважень власне керівникові (президенту, голові, директорові). Перевага повинна надаватись колегіальному керівництву. Тобто деякий консерватизм для громадських організацій виправданий. Якщо проект статуту вже підготовлено і його погоджено в основному між потенційними засновниками та обговорено персональний склад майбутніх керівних органів організації, вирішили інші організаційні питання, як, наприклад, місце проведення зборів чи майбутнє розміщення керівного органу (визначилися з юридичною адресою), час приступати до скликання установчих зборів. Оскільки, за українським законодавством, засновниками громадських організацій можуть бути не менш як троє фізичних осіб, пам'ятайте про мінімальний склад учасників установчих зборів - не менше 3 осіб. Проведення зборів відбувається за загальновідомими процедурами. Збори обирають головуючого зборів, секретаря та затверджують порядок денний. В окремих випадках, особливо у разі проведення конференції чи з'їзду, може затверджуватися регламент. До порядку денного включаються питання:  про заснування організації;  про затвердження статуту;  про обрання керівних органів;  інше (наприклад, доручення певним особам із числа засновників доопрацювати прийняті документи і здійснити легалізацію організації). За результатами установчих зборів складається протокол, який підписується головуючим на зборах і секретарем. Протокол обов'язково має містити чітко викладене рішення зборів про створення організації, про затвердження статуту та про обрання керівних органів організації відповідно до статуту. Пам'ятайте, що чіткий протокол із зрозумілими формулюваннями рішень зборів є необхідною умовою реєстрації організації. Оскільки досить часто при реєстрації організації виникає необхідність внести деякі корективи до статуту, які випливають із вимог чиновника, що розглядає документи, і не мають принципового характеру, варто в протоколі зборів записати фразу: "Дозволити (назва органу, наприклад, правлінню) вносити до статуту необхідні редакційні зміни, що випливатимуть у процесі реєстрації і не міняють принципових положень статуту та проінформувати про них на чергових зборах організації". На установчих зборах слід обов'язково оформити ще один дуже важливий для реєстрації документ - відомості про засновників. Ці відомості мають включати: прізвище, ім'я, по-батькові особи, рік її народження, місце постійного проживання, а також дані про ідентифікаційні коди (код ЄДРФО) кожного із засновників. Враховуючи той факт, що засновників може бути досить багато, то такі дані варто отримати хоча б про тих засновників, які ввійшли до складу керівних органів. З моменту проведення установчих зборів та підписання протоколу організація вважається утвореною. Проте приступити до виконання своїх статутних завдань вона зможе лише після її повної легалізації (для юридичних осіб - після її державної реєстрації). Особливості утворення організації із всеукраїнським статусом Організації із всеукраїнським статусом утворюються також через збори або з'їзд чи конференцію засновників, проте процес утворення дещо триваліший. Є два варіанти для утворення всеукраїнської організації. Перший варіант. Спочатку утворюється ініціативна група, яка конституюється через проведення своїх "зборів ініціативної групи з утворення організації". На цих зборах ухвалюється проект статуту та рішення про скликання установчого з'їзду організації та про представництво з областей. Наступний крок - готується з'їзд. Для цього в областях проводять збори місцевих ініціативних груп, які на своїх зборах підтримують рішення про утворення організації і обирають, відповідно до квоти, представників на установчий з'їзд організації. Тобто на установчому з'їзді вже мається всеукраїнська структура та в порядку денному з'їзду

55


зазначається розгляд питання про регіональні осередки організації. І ці осередки визнаються як регіональні. Другий варіант. Коли молода людина має однодумців в різних містах і областях України і не бажає витрачати час на проміжні збори в регіонах до з'їзду, можна провести установчий з'їзд одразу. На ньому ухвалюють рішення про утворення організації, про затвердження статуту та відповідно про регіональні осередки організації. Останнє рішення ухвалюється відповідним органом організації, як визначено в статуті. Це може бути і правління, яке своїм рішенням утворює такі осередки (можна із делегатів з'їзду) та призначає їх керівників (якщо це визначено статутом). Незалежно яким шляхом ітимете, важливо, що у будь-якому випадку на реєстрацію організації у Міністерстві юстиції маєте подати інформацію про утворення регіональних осередків у більшості областей України. Міністерство зазвичай надсилає в обласні управління юстиції листи з проханням перевірити, чи утворені такі осередки. Тому важливо, аби керівні особи регіональних осередків, прізвища яких вказано в поданих до Міністерства документах, могли дійсно підтвердити факт утворення осередку. Реєстрація місцевої молодіжної (дитячої) громадської організації На виконання Законів України "Про об'єднання громадян", "Про молодіжні та дитячі громадські організації" та інших нормативно-правових актів Харківське обласне Головне управління юстиції здійснює легалізацію молодіжних і дитячих громадських організацій. Порядок створення, легалізації та діяльності молодіжних і дитячих громадських організацій регулюється Законами України "Про об'єднання громадян" та "Про молодіжні та дитячі громадські організації", а також Постановами Кабінету Міністрів України "Про затвердження Положення про порядок легалізації об'єднань громадян" від 26 лютого 1993 року № 140, "Про порядок реєстрації символіки об'єднань громадян" від 26 лютого 1993 року № 144 й іншими. Легалізація, тобто офіційне, визнання об'єднань громадян є обов'язковою і здійснюється шляхом реєстрації або повідомлення про заснування. В результаті реєстрації громадські організації набувають статусу юридичної особи. Легалізацію місцевих громадських організацій або відділень всеукраїнських, міжнародних громадських організацій здійснюють територіальні органи юстиції. Обласне управління юстиції здійснює легалізацію громадських організацій, діяльність яких поширюється на територію Харківської області. Чинним законодавством передбачено, що всі зареєстровані об'єднання громадян мають рівні права. Це перш за все право виступати учасником цивільно-правових відносин; представляти і захищати свої законні інтереси та інтереси своїх членів; брати участь у політичній діяльності, проводити масові заходи; одержувати від органів державної влади і управління та органів місцевого самоврядування інформацію, необхідну для реалізації своїх цілей та завдань та вносити ним свої пропозиції. Але в той же час, Закон України "Про молодіжні та дитячі громадські організації" встановлює певні обмеження щодо діяльності молодіжних громадських організацій, а саме: молодіжні громадські організації не можуть утворювати та вступати у виборчі блоки. Порядок легалізації молодіжних та дитячих громадських організацій передбачено постановою Кабінету Міністрів України від 26 лютого 1993 № 140 "Про затвердження Положення про порядок легалізації об'єднань громадян". Відповідно до п. 3 цього Положення для легалізації шляхом реєстрації місцевої молодіжної та дитячої громадської організації до легалізуючого органу надається: 1. Заява, підписана не менш як трьома засновниками об’єднання громадян або їх уповноваженими представниками. Текст заяви переноситься нотаріусом на спеціальний бланк нотаріальних документів та посвідчуються підписи. 2. Статут (положення) в двох примірниках. Відповідно до ст.13 Закону України "Про об'єднання громадян" статутний документ повинен містити такі розділи:

56


Загальні положення, який повинен обов'язково містити назву організації (повну та скорочену) її статус, територію діяльності та юридичну адресу;  Мета та завдання організації;  Членство в організації, в якому встановлюються умови і порядок прийому в члени організації, вибуття із нього, права та обов'язки членів організації;  Центральні статутні органи організації, а саме порядок їх утворення, скликання, діяльності та їх компетенція;  Майно та кошти організації (джерела надходження і порядок використання коштів та іншого майна організації, порядок звітності, контролю, здійснення господарської діяльності, необхідної для виконання статутних завдань);  Зміни та доповнення до статуту, а саме порядок їх внесення;  Припинення діяльності організації (порядок припинення і вирішення майнових питань, пов'язаних з ліквідацією). 3. Протокол установчого з'їзду (конференції) або загальних зборів, які прийняли статут. В протоколі повинні бути розглянуті такі питання: а) про створення організації; б) про прийняття статуту; в) про вибори керівних та контролюючих органів; 4. Відомості про засновників об’єднання громадян (обов'язково представники з Харківської області) за формою; 5. Відомості про склад центральних статутних органів об’єднання громадян за формою: в відомостях про засновників та про склад центральних статутних органів вказується загальна кількість членів організації та кількість з них, які не досягли 35 років для молодіжних та 18 років для дитячих громадських організацій. Кількість осіб до 35 (18) років повинна бути не менше 2/3 від загальної кількості членів організації. Відомості про засновників та відомості про склад центральних статутних органів засвідчуються підписом керівника об’єднання громадян, обраного на установчому з’їзді (конференції) або загальних зборах; 6. Документ, який підтверджує місцезнаходження об'єднання громадян. Якщо приміщення організації надається:  юридичною особою — гарантійний лист від установи про те, що вона надасть приміщення під юридичну адресу;  власником приватизованої квартири — заява від власника та всіх співвласників про те, що вони не заперечують, що за даною адресою буде знаходитись громадська організація та ксерокопія документу, який підтверджує право власності на квартиру;  власником не приватизованої квартири – довідку із ЖЕУ про склад мешканців квартири та заява від них про те, що вони не заперечують, проти того, аби за даною адресою була адреса громадської організації. 7. Ксерокопії паспортів або свідоцтв народження членів організації. Для дитячих громадських організацій, якщо членами організації є неповнолітні віком до 10 років, письмові згоди батьків на членство їх дітей в цій організації. Якщо молодіжна (дитяча) громадська організація має статус відділення Всеукраїнської громадської організації, тоді до зазначених документів додаються: 1. Підтвердження керівним органом Всеукраїнської, міжнародної громадської організації про створення на території Харківської області свого відділення та затвердження його статуту. 2. Копії Статуту та свідоцтва Всеукраїнської, міжнародної громадської організації, посвідчені нотаріально. Відповідно до п. 9 вищезгаданого Положення для легалізації організації шляхом повідомлення про заснування до легалізуючого органу подається заява, підписана не менш як трьома засновниками громадської організації або їх уповноваженими представниками. Текст заяви переноситься нотаріусом на спеціальний бланк нотаріальних документів. До 

57


зави також додаються протокол установчих зборів (конференції) та документ, який підтверджує місцезнаходження громадської організації. В 2005 та 2006 роках до Закону України "Про об'єднання громадян" та до Положення про порядок легалізації об'єднань громадян, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 26.02.93 № 140 були внесені деякі зміни. Відповідно до п.5 ст.15 в редакції від 04.02.05 зміни до статутних документів підлягають обов'язковій державній реєстрації. П.12 Положення передбачає перелік документів, які подаються на реєстрацію змін. Таким чином, про всі зміни, які сталися в статутних документах (зміна керівника, складу центральних статутних органів, внесення змін та доповнень до Статуту або Положення) молодіжні та дитячі організації повинні повідомляти обласне управління юстиції. Неповідомлення про зміни до статутних документів є прямими порушенням чинного законодавства, що в свою чергу дає право легалізуючому органу застосовувати стягнення, передбачені ст.28 Закону України "Про об'єднання громадян". Відповідно до змін від 08.09.05 заява про реєстрацію громадської організації розглядається у 3-денний строк з дня надходження документів (раніше цей термін був набагато довшим – 2 місяці). Рішення про реєстрацію або про відмову в ній заявнику повідомляється письмово не пізніше наступного робочого дня з дня прийняття рішення. 18.01.06 відповідні зміни також внесені до Положення про порядок легалізації об'єднань громадян, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 26.02.93 № 140.

3.2. ЗВ'ЯЗКИ З ГРОМАДСЬКІСТЮ ТА ЗМІ, ЗАГАЛЬНЕ УПРАВЛІННЯ ТА ПРОСУВАННЯ МОЛОДІЖНОЇ ГРОМАДСЬКОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ >> За матеріалами "Практичних порад щодо залучення фінансування" (електронний бюлетень "Ключ до фінансування від ТЦК"), "Путівника для починаючих НПО" (Лабораторія малого бізнесу)

Молодіжні громадські організації мають багато такого, що являє цінність для суспільства — не тільки продукція чи пропоновані послуги, але й ідеї, і технологічні нововведення, що допомагають змінити життя на краще. Але споживачі всього цього не завжди володіють достатньою інформацією. Отже, суспільні об'єднання мають займатися "просуванням на ринку" своїх ідей і продукції не менш планомірно, ніж це роблять комерційні структури. У першу чергу необхідно вирішити, на кого орієнтується організація у своїй діяльності, і визначити, як працювати з клієнтами з найбільшою ефективністю. Незважаючи на те, що маркетинг у некомерційному (громадському) та комерційному секторах мають багато чого спільного, між ними є істотні розходження, що залежать, в основному, від типу та місії некомерційної організації й цінностей, на які вона спирається у своїй діяльності. Використання інструментів і засобів маркетингу (таких як стратегічне планування, реклама і зв'язки з громадськістю, маркетингові дослідження) необхідні громадським об'єднанням, у першу чергу, для зміцнення позицій, як самих громадських об'єднань, так і всього третього сектору. Сфера дії маркетингу останнім часом розширилася, включивши крім пропозиції послуг, маркетинг організацій, маркетинг ідей, маркетинг взаємодій, маркетинг відносин тощо. Без знання прийомів просування неможлива не тільки реалізація поставлених цілей, але і будь-яка діяльність громадської організації в сучасному суспільстві. Будь-який громадський захід, чудова ідея, не підкріплені технологією просування, можуть принести тільки "точковий" (поодинокий) успіх. Зростання чисельності громадських об'єднань; зростаюча конкуренція в боротьбі за ґранти, добровільні пожертвування, соціальні замовлення; насторожене відношення до діяльності громадського сектору з боку широкої громадськості; відсутність кредиту довіри та навичок ведення діалогу між громадськими об'єднаннями, з одного боку, структурами підтримки громадського сектора (державні структури, представники бізнесу, фонди, засоби

58


масової інформації тощо) - з іншої, вимагають від лідерів громадських організацій оволодіння наступними навичками:  уміння чітко визначати позицію організації на своєму специфічному "ринку";  розуміння потреб клієнтів і донорів;  уміння формулювати "запит" свого громадського об'єднання;  здатність поширювати свої переконання та знаходити прихильників тощо. Досвід і практика свідчать, що складові успіху громадської організації можна оцінити в відсотках так:  15-20 % - актуальність проблем, над якими працює громадська організація;  30-35 % - професійний рівень членів організації та функціональна продуктивність організації;  близько 50 % - репутація організації, імідж керівника і членів організації, рівень контактів. Просування організації можна здійснювати через 4 основних канали комунікації: 1. Інформування через засоби масової інформації (ЗМІ): публікації та виступи в газетах, журналах, радіо- і телепрограмах. Це можуть бути як місцеві, так і регіональні чи національні медіа. Якими засобами можна доводити інформацію до цільових аудиторій? Це можуть бути прес-релізи, конференції, інтерв'ю, публікації тощо. Враховуйте людський фактор, коли працюєте зі ЗМІ. Базові правила для того, щоб інформація зацікавила читачів, слухачів, глядачів:  говорите людям те, що вони хочуть відчути;  звертаючись до людей, говорите їм те, у чому хочете їх переконати, їхніми словами. 2. Інформування через мережу Інтернет. Якими засобами можна доводити інформацію до цільових аудиторій? Це можуть бути електронні листи, розсилки, форуми, сайти, "гарячі лінії" тощо. Базові правила для того, щоб інформація дійшла до потрібних цільових груп:  не перевантажуйте інформацію мультимедійними та статичними ілюстраціями;  вчасно відповідайте на листи та запитання у форумах;  перевіряйте правильність інформації, особливо при використанні відкритих джерел інформації в Інтернеті;  реєструйтеся в пошукових системах, включайте в інформацію ключові слова. 3. Лобіювання інтересів громадських організацій в органах влади. Головні завдання лобіювання:  налагодження постійних контактів із владою;  аналіз і оцінка діяльності органів і структур влади в тих сферах, у яких працює громадська організація;  інформаційна допомога влади в сферах діяльності організації;  вплив на ухвалення рішень влади в сферах діяльності організації. Одне з головних правил лобіювання: найкращими для лобіювання є прямі контакти з тими посадовими особами, що безпосередньо працюють над цією проблемою, а не з їхніми вищими керівниками. Якими прийомами можна це робити? Організація і проведення робочих зустрічей із представниками влади; офіційні та неформальні контакти з владою, спрямовані на прийняття рішень в інтересах організації, створення коаліцій; партнерські зв'язки з іншими громадськими організаціями; запрошення органів влади для участі в заходах організації; організація і проведення "круглих столів", "громадських слухань"; делегування своїх представників у місцеві органи влади. Важливо пам'ятати, що місцева влада починає виявляти велику прихильність до громадської організації, якщо вона відчуває її своїм союзником і бачить реальний вплив організації на розв'язання соціальних проблем. 4. Організація власної PR діяльності чи організація зв'язків із громадськістю. Якими засобами можна це робити? Організація та проведення зустрічей із громадськістю, виставок, презентацій, конкурсів, фестивалів, вечорів, нагороджень, урочистих заходів тощо. Вибір засобів комунікації залежить від поставлених цілей і задач, і від бюджету PRкомпанії. 59


Термін "суспільні зв'язки (зв'язки з громадськістю)" - розповсюджений переклад англомовного терміна "Public Relations" - громадські зв'язки чи суспільні відносини. Для зручності в усьому світі прийняте скорочення - "PR". PR - це мистецтво і наука аналізу тенденцій, прогнозування їхніх наслідків, видачі рекомендацій керівництву організацій і здійснення програм дій в інтересах і організацій, і громадськості. Найбільш розповсюджені терміни PR:  Імідж (image) - у дослівному перекладі з англійської - образ. Говорячи про імідж, насамперед мають на увазі зовнішній вигляд людини, організації, товару тощо. Але зовнішній вигляд - це тільки форма, у якій виявляється той чи інший зміст. Наприклад, спортсмен надягає зручний спортивний одяг, товари для малюків мають безпечну форма, фірма, що процвітає, розташовує свій офіс у центрі міста тощо. Оскільки зовнішній вигляд залежить від внутрішнього змісту, іноді говорять про "зовнішній" і "внутрішньому" іміджі.  Пабліситі (publicity) - у перекладі з англійської - публічність, гласність, реклама. Цей термін, як правило, використовують стосовно до організацій. Пабліситі - це такий образ організації, що вже утверджений у громадській свідомості, тобто досить лише згадування назви організації, щоб у будь-якої людини відразу виникло представлення про те, що ця організація з себе представляє - коли створена, чим займається, наскільки надійна, чим відрізняється від інших аналогічних організацій тощо. Пабліситі як би створює ефект присутності організації в житті суспільства взагалі та особи зокрема. Наприклад, пабліситі "Червоного хреста" - це представлення про добродійність на театрі воєнних дій і в зоні стихійних лих, пабліситі "Ґринпіс" ґрунтується на екологічних акціях , що шокують владу, тощо.  Промоушн (promotion) - у перекладі з англійської - просування, висування, сприяння. Промоушн у PR має на увазі виконання деякого плану для досягнення визначеної мети просування. Так, можна говорити про просування товару на ринку, маючи на увазі збільшення попиту на нього (промоушн товару), про просування політичного діяча, коли людина послідовно перемагає на виборах (промоушн політика), тощо. За кожним із названих термінів стоять свої специфічні цілі та свої способи дій (технології). Суспільство є основним носієм представлення про громадське благо. А таке благо лежить в основі діяльності зі зв'язків з громадськістю. Суть PR-діяльності полягає в створенні та підтримці доброзичливих відносин, реалізації інтересів громадськості, досягненні гармонії й взаєморозуміння - все це необхідні умови блага суспільства. З цього випливають основні правила роботи по зв'язках із громадськістю:  принцип чесності, повної інформованості та відкритості;  принцип "не нашкодь". Мета влади (державного сектору) у демократичному розумінні - устрій гармонічного суспільства, у якому реалізовувалися б інтереси всіх його членів. Основними замовниками роботи в цій області виступають політичні діячі, тому ціль PR для влади - підвищення соціально-економічного добробуту та рівня життя жителів. Мета PR у бізнесі полягає в створенні умов для збільшенні прибутку. У громадянському суспільстві ми не можемо відокремити одного будь-якого напрямку діяльності, яким віддавався б безумовний пріоритет, оскільки тут відбувається реалізація різноманітних інтересів усього суспільства: громадські організації здійснюють різну діяльність у різноманітних сферах суспільних інтересів. Принциповим для PR-діяльності в третьому секторі є її некомерційний і неприбутковий характер. Ці фактори визначають і ступінь довіри до громадських організацій та структур, і підтримку їх населенням. Державний, комерційний і громадський сектори знаходяться в тісній взаємозалежності. Задача третього сектору полягає в тому, щоб виявити точки взаємодії, просуваючи суспільні ідеї, інтереси й ініціативи для їхньої підтримки з боку населення, влади та бізнесу. Оскільки представлення про "громадське благо" нерозривно пов'язано з представленням про громадянське суспільство, мета PR для громадського сектору - зробити інтереси суспільства, тобто кожного громадянина, фундаментом 60


громадських відносин. PR-діяльність окремої громадської організації полягає, в основному, у підтримці авторитету організації на всіх рівнях шляхом інформування про корисну для громадян діяльність, просування своїх проектів і пошуку підтримки для їхньої реалізації. Повний цикл заходів щодо такої підтримки містить у собі: 1. Широке інформування про цілі, концепції та плані реалізації проекту; 2. Залучення різноманітних ресурсів, необхідних для його реалізації; 3. Підбор і навчання виконавців; 4. Контроль реалізації проекту й інформування суспільства про проблеми й успіхи; 5. Аналіз результатів і подальше планування. Роботу в області PR можна розділити на 3 етапи - підготовчий, основний і заключний. 1. Підготовчий етап: аналіз суспільної думки та постановка (формулювання) задачі. Наприклад, не взагалі охорона природи, а охорона конкретної річки від забруднення; не взагалі "світле майбутнє", а організація безкоштовних сніданків для дітей у школі тощо. Правильна постановка задачі - вирішальна частина роботи в PR діяльності. Вона і диктує вибір технологій (способів виконання задачі): чи буде це робота з засобами масової інформації, індивідуальна робота з підприємцями чи політиками та представниками влади, проведення рекламних чи прямих масових заходів тощо; 2. Основний етап: розробка, планування та проведення PR-кампанії. Ситуації й інтереси всіх сторін можуть мінятися стрімко та часто в найнесподіваніші моменти. Тому треба бути готовим, як до зміни формулювань своїх визначень (форми), так і до перегляду початкової мети всіх дій (змісту). Така робота вимагає постійного творчого підходу; 3. Заключний етап: оцінка результатів PR-діяльності та розробка нових заходів. Оцінка PR-діяльності залежить від тривалості ефекту цих дій. Що користі від безкоштовних сніданків у школі, якщо вони закінчаться разом із виборчою кампанією?! Такий ефект тільки шкодить репутації організації і, зрештою, може створити негативний імідж. Тому дуже важливо, щоб слова, які сказані с початку, ще на етапі формулювання мети, не розходилися зі справами і через довгий час. У цьому корінна різниця PR від реклами, агітації та пропаганди, що найчастіше є порожніми прокламаціями. Основний інструмент PR-діяльності - це "інформаційний мотив". Наприклад, серйозним інформаційним мотивом може стати порушення законних прав, чи навпаки, умілий захист цих прав. Штучно створені чи помилкові інформаційні мотиви ведуть до дискредитації громадських ініціатив у цілому. PR- діяльність повинна дотримувати принципу: "Змовчи, але не збреши". Специфіка зв'язків із громадськістю полягає в тому, що вони завжди особисто орієнтовані. Зрозуміло, що взаєморозуміння не завжди вдається досягти з першого разу. Тому ще одна важлива специфічна риса зв'язків із громадськістю полягає в їх довготерміновості. Наполегливість і терплячість - запорука успіху в перебуванні взаєморозуміння в найскладніших і суперечливих ситуаціях. Технологія PR - це повторювана послідовність дій, що в однакових умовах завжди приведе до одного і тому ж результату. У кожній сфері діяльності PR виробляє свою технологію чи набір технологій. Класична технологія ґрунтується на соціологічному опитуванні, що виявляє інтереси та потреби різних груп населення, та створенні іміджу, що відповідає цим інтересам і потребам. На першій стадії PR-компанії після соціологічного аналізу проводяться інформаційні заходи. На другій стадії проводиться рекламна кампанія, чи компанія по створенню іміджу. Імідж може створюватися як для керівника громадської організації, так і для самої організації, а також для послуг її, причому в різній послідовності в залежності від цілей. Найпоширеніша (та неприпустима) помилка, коли організація, що провела PR-компанію в пресі, забуває залучити фахівця для відповідей на телефонні запитання або проінструктувати секретаря, як відповідати на дзвоники після цієї компанії. Ще не всі громадські організації цілком усвідомлюють необхідність PR для свого успішного розвитку. Сумніву в цінності PR породжуються складностями оцінки результатів цієї діяльності та відсутністю критеріїв, по яких ці результати можна було б визначити з 61


достатньою точністю. Наприклад, якщо після кампанії по залученню волонтерів до роботи з дітьми в організацію прийшло досить багато людей зі словами допомоги, і кількість затримань бездоглядних дітей міліцією зменшилося, то PR-кампанію можна оцінити як вдалою.

3.2.1. Стратегічне планування Деякі молодіжні громадські організації організації настільки зайняті поточною діяльність, яка необхідна для виживання, що забувають про свою місію. Їхні дійсні призначення і місія стають другорядними, у порівнянні з питанням про отримання фінансування. Відсутність згоди у визначені місії — одна з проблем планування організації. Через те, що організація не має чітко сформульованої місії, часто виникають такі ситуації:  різні програми виявляються неузгодженими і робота заходить в глухий кут;  різні уявлення членів організації про те, задля чого вона існує і, що має робити, викликають конфліктні ситуації;  недовіра до організації через невизначеність її планів на майбутнє;  відсутність розуміння власної місії заважає плануванню і організація не знає, в якому напрямку рухатись далі. Переваги стратегічного планування  Наявність чіткого стратегічного плану полегшує визначення концепції діяльності організації. Це дозволяє підпорядкувати всю діяльність організації визначеній місії.  Стратегічний план допомагає сформувати цілісний погляд на організацію та її цілі — Ми бачимо цілий ліс, а не окремі дерева.  Стратегічний план допомагає визначити пріоритети, впорядкувати цілі та завдання відповідно до їх важливості та черговості, згідно яких вони реалізовуватимуться.  Стратегічний план сприяє раціональному використанню сильних сторін, кваліфікацій та здібностей.  Стратегічний план дозволяє узгодити розвиток організації зі змінами, що відбуваються в зовнішньому оточенні.  Стратегічний план визначає напрямок маршруту. Коли ми знаємо, куди хочемо дійти – нам легше опрацьовувати конкретні відрізки маршруту.  Ми зможемо звертатись до стратегічного плану також у випадках, які вимагають оперативних рішень. З чого починати планування? Єдиний спосіб розробки стратегічного плану – це послідовність кроків. Проте деякі з них можна виконувати одночасно через їхню подібність. Основними етапами планування є такі кроки: 1. Формулювання та корегування місії. Місія - це коротка відповідь на питання "Хто ми є?", "Чому ми існуємо?", "Що ми робимо і для кого?". Місія є тією ланкою, яка об’єднує всі напрямки діяльності організації. Місія – це короткий абзац, як правило з одного речення, який містить головне спрямування, узагальнену ціль організації. 2. Аналіз шляху, який пройдено дозволяє визначити етап розвитку, на якому знаходиться ваша організація. Стає зрозуміло, як організація працює, і які вона має пріоритети. Це дозволяє скласти плани на майбутнє. 3. Створення образу майбутнього. Знання того, що ви зробили, розвіюють ваші сумніви і стимулюють здійснення ваших надій та бажань. Уявіть, якою буде ваша організація через рік, два, п'ять. Якою ви хочете її бачити? 4. Аналіз сильних і слабких сторін організації дозволяє конкретизувати, виявити ваші реальні можливості:

62


Сильні сторони Слабкі сторони Що ви вмієте робити дійсно добре? - Що не вдається зробити? Що ви робити краще, ніж інші? - Яких навичок не вистачає? Які ви маєте ресурси? - Яких ресурсів не вистачає? ... - ... 5. Виявлення проблем та аналіз оточення. Організація може опинитися у важкому становищі, якщо не буде врахувати ті фактори, які впливають на її діяльність та існування. Аналіз зовнішнього середовища є процесом, за допомогою якого розробники стратегічного плану контролюють зовнішні фактори, щоб визначити можливості та загрози для організації. Аналіз оточення має включати дослідження політичних, соціальних, економічних та інших змін, що можуть змінити пріоритети або поведінку. Пам’ятайте, стратегічний план це один з головних інструментів діяльності Вашої організації. Тому він має бути та зрозумілим співробітникам Вашої організації. -

3.2.2. Основи PR Не секрет, що для донора, який обирає проект для фінансування, часто визначальну роль при прийнятті рішення відіграє репутація організації, яка подала проект на розгляд. Тому імідж вашої організації – важлива справа, якій необхідно приділяти постійну увагу. Необхідно планувати час і докладати відповідних зусиль для створення та підтримання позитивного іміджу Вашої організації серед інших "молодіжок" і донорських організацій. Як і будь-який вид діяльності вашої організації, PR-діяльність дасть добрий результат у тому разі, якщо ви її сплануєте належним чином. У сфері "паблік рілейшенз" існують свої принципи планування. Радимо їх дотримуватись й проводити свою PR-діяльність у певній послідовності. Крок перший. Над чим необхідно працювати? Яку саме проблему буде вирішувати PRдіяльність? Чітко сформулюйте проблему (наприклад, "Нашій організації важко співпрацювати з посадовцями міських та обласних владних структур"). Крок другий. Чого ви прагнете досягти? Сформулюйте конкретну мету (наприклад, "Нам необхідно "зламати кригу недовіри" між нашою організацією і владою. Ми хочемо, щоб наша співпраця з владними структурами відбувалася саме у формі ділових взаємин між партнерами, на рівних"). Крок третій. Хто складає цільову аудиторію? Якою є головна мотивація цієї цільової аудиторії? Виявіть потенційних партнерів (наприклад, депутатський корпус обласної та міської рад, керівники міської та обласної держадміністрацій та виконкомів). Крок четвертий. Якими комунікаційними каналами варто скористатися, щоб налагодити PR-зв’язки з цією цільовою групою? Важливо обрати ті канали, які є характерними, звичними для цільової групи, наприклад, застосувати прийоми прямого та непрямого лобіювання; розгорнути в ЗМІ висвітлення нашої діяльності – як інформаційне "тло". Важливо чітко визначити, які саме ЗМІ мають вплив на цю цільову аудиторію. Крок п'ятий. Визначити й здійснити конкретні PR-заходи (публікації, передачі, пресконференції, спеціальні публічні заходи тощо). Крок шостий. Оцінка результатів PR-кампанії. Зазвичай на цьому етапі виявляють допущені помилки й роблять належні висновки на майбутнє. Як і будь-який життєздатний план роботи, ваш PR-план має визначати орієнтовані терміни проведення заходів і вказувати, хто буде відповідальним за їх виконання.

3.2.3. Роль і місце керуючого Не зважаючи на комерційний або некомерційний статус організацій, усі менеджери виконують базове коло обов'язків, які полягають у прийнятті рішень, постановці цілей, створенні дієздатних організаційних структур, наймі та спонуканні працівників, забезпеченні існування своїх організацій у правовому відношенні та формуванні внутрішньої політичної 63


підтримки впровадження програм. Найважливішою відмінністю між комерційною та некомерційною організацією є показник результативності, яка для комерційних організацій здебільшого вимірюється показником "прибутку", що не є прийнятним для організацій неприбуткового сектору. Відповідно, оцінити продуктивність організацій з неприбутковим статусом значно складніше, оскільки робота менеджерів у цих організаціях не піддається випробуванню ринком на максимізацію прибутку. В молодіжних громадських організаціях (і всіх організаціях неприбуткового сектору) фінансовим показником продуктивності виступає "життєздатність" або адекватне забезпечення організації коштами для якомога повнішого виконання місії організації. Цілком зрозуміло, що задля забезпечення "життєздатності" організації менеджер має якісно виконувати увесь спектр ролей, що відповідають посаді менеджера. Генрі Мінцберг наприкінці 60-х років ХХ ст. запропонував категоризаційну схему визначення обов’язків менеджера. Ці обов'язки одержали назву мінцбергівських ролей менеджера. Роль

Характеристика

Характерна діяльність

Міжособистісна Формальний керівник

Лідер

Посередник

64

Символічне керівництво; зобов'язаний виконувати рутинні обов'язки правового або соціального характеру Відповідальний за спонукання та активізацію службовців, наймання та навчання персоналу та супутні справи Підтримує самостійну мережу зовнішніх зв'язків та осіб, які формують сприятливе ставлення до організації

Зустріч відвідувачів, підписання офіційних документів Виконання практично всіх обов'язків щодо службовців Перлюстрація пошти, виконання зовнішніх обов'язків, підтримання стосунків з незалежними особами


Інформаційна

Монітор

Сівач

Речник

Відшуковує і приймає різноманітну спеціальну (переважно поточну) інформацію задля належного розуміння організації та середовища; діє як нервовий центр внутрішньої та зовнішньої інформації про організацію Передає одержану від інших службовців інформацію членам організації; якусь її частину становлять факти, іншу — тлумачення та інтеграція відмінних ціннісних позицій впливових осіб Передає незалежним особам інформацію про плани, політику, діяльність, результати роботи організації тощо; виступає експертом у галузі діяльності організації

Читання періодичних видань і звітів, підтримання особистих контактів

Проведення інформаційних нарад; телефонні контакти з метою обміну інформацією

Проведення засідань ради; надання інформації засобам мас-медіа

Рішеннєва

Підприємець

Відшуковує в організації та за її межами можливі вдосконалення та внесення змін; керує певними проектами Відповідає за виправлення ситуації у випадку надзвичайних подій в організації Відповідає за розподіл різних видів організаційних ресурсів - фактично розробляє або схвалює важливі організаційні рішення

Організація стратегії та регулярних сесій з метою розробки нових програм

Організація стратегії й тактики протидії надзвичайним подіям і кризовим ситуаціям Планування; затвердження рішень нагорі; здійснення Розподілювач ресурсів капіталовкладень та програмування роботи службовців Участь в укладанні угод з Представник на Представляє організацію на профспілками та з переговорах найважливіших переговорах постачальниками При розподілі наведених функцій між менеджерським складом персоналу потрібно враховувати рівень менеджерів в організації (найвищий, середній або нижчий) та розмір самої організації. Дж. Паолілло наводить наступний розподіл "важливостей ролей". Заступник з надзвичайних питань

65


Ролі менеджерів у малих фірмах Речник

Ролі менеджерів у великих фірмах Значна роль Розподілювач ресурсів Зв'язок Підприємець Стеження Провідна фігура Середня роль Заступник з надзвичайних Лідер питань Представник на переговорах Сівач Незначна роль Підприємець Застосування запропонованих теорій є досить індивідуальним для кожної організації, яка складається з унікального складу співробітників, які можуть бути носіями тієї чи іншої управлінської функції.

3.2.4. Зовнішнє оцінювання Аби краще оцінити власний розвиток, молодіжним організаціям час від часу потрібна думка стороннього експерта. Найчастіше таким стороннім експертом для громадської організації виступає "міжнародний донор". Якщо хтось із Вас, коли-небудь подавався на ґранти, а тим паче мав честь отримати міжнародне фінансування, то процеси оцінювання аплікаційної форми та поточної діяльності проекту у формі "моніторингу" мають бути Вам знайомими. На всіх етапах оцінювання - починаючи з відбору Вашої аплікаційної заявки до оцінки кінцевих результатів дії Вашого проекту - донора неодмінно цікавить "життєздатність". Отже, як саме трактується "життєздатність" міжнародним донором та якими є її критерії? Перш за все, розрізняють життєздатність організації (як інституції) та життєздатність виконуваного проекту. Ці поняття взаємно доповнюють одне одного. Розглянемо більш детально поняття життєздатності організації. Хоча "життєздатність" або "сталість" організації забезпечують усі складові організаційної структури, як-то: стратегічне управління, людські ресурси, зовнішні контакти та зв'язки з громадськістю, тощо – в американській та британській культурі оцінювання організаційна "життєздатність" (sustainability) перш за все забезпечується фінансовими показниками. Зокрема, група британських експертів з Дослідницької ради наук в галузі проблем людини (Human Sciences Research Council) через наступні питання визначає рівень фінансової життєздатності організації:  До якої міри Ваша організація обізнана із потенційними донорами, які б надали фінансування на ті види послуг та проекти, що здійснює Ваша організація? (показник обізнаності)  Чи має Ваша організація декілька ресурсів фінансування (тобто не залежить від одного ресурсу, та ефективно залучає фінансові та інші ресурси від державних та інших організацій)? (показник диверсифікованості або різноманітності ресурсів)  Чи організація здатна залучати фінансування у достатній кількості для здійснення своєї діяльності (або чи вміє організація знаходити можливості для фінансування (конкурси, тендери) та здатна брати у них участь та перемагати? (показник конкурентоспроможності) Програма з посилення організацій CARE USA (Institutional Strengthening Programme CARE USA) пропонує наступні показники організаційної життєздатності, які характеризують 5 рівнів зростання організації (1 – найнижчий рівень, 5 – найвищий рівень розвитку організації):

66


1 

 

Не складаються річні бюджети; Немає бізнесплану Великі нестачі у фінансових ресурсах; Наявним є короткотермі нове фінансування – до 6-ти місяців; Кількість співробітникі в статична або зменшується; Не розроблено системи зв'язків з громадськіст ю.

2 3 4 Показник "Організаційна життєздатність"  

Бюджети складаються; Наявні бізнесплани, хоч і недосконалі; Наявні фінансові труднощі; Недостатньо ресурсів, аби здійснювати заплановану діяльність; Повна залежність від донорського фінансування/ ґрантів; Стабільне короткострок ове фінансування – до 1-го року; Кількість персоналу лишається незмінною.

Існує чітке бачення та бізнес-план; Розробляютьс я стратегії залучення коштів; Кількість та різноманіття джерел фінансування зростає; Забезпечено мінімальний строк фінансування – 2-3 роки (20% кошторису); Розмір бюджету щорічно зростає; Кількість персоналу зростає.

Бізнес-план та стратегічне бачення активно застосовують ся та піддаються перегляду; Залучається фінансування своїми силами (через надання послуг, тощо) – 10% річного бюджету; Середній термін забезпеченост і фінансування м – 2-3 роки (30% бюджету); Розмір бюджету щорічно зростає; Кількість персоналу щороку зростає.

5 

Задокументов ано прогрес у виконанні бізнес-плану; Посилюється залучення фінансування власними силами (як мінімум – 20% бюджету); 2-3-річні терміни забезпеченост і фінансування м зберігаються (40% бюджету); Розмір бюджету та кількість персоналу щорічно зростає; Функціонує ефективна система зв'язків з громадськіст ю; Організація має добру репутацію.

Спробуйте зробити самооцінку організації за поданою шкалою. Ця процедура є особливо корисною наприкінці року, коли є слушним підбити підсумки і накреслити подальші шляхи вдосконалення організації.

3.2.5. Волонтерство Сучасний керівник молодіжної громадської організації виконує одночасно декілька функцій і займається безліччю справ. Тобто він є і керівником, і бухгалтером, і виконавцем, така собі універсальна людина. Часто це зумовлено зовсім не надзвичайним талантом універсалізму у керівника, а браком матеріальних ресурсів в організації, щоб залучити необхідних спеціалістів. Цей фактор зумовлює необхідність пошуку альтернативних підходів до організації роботи колективу, одним з яких є залучення волонтерів. Виконуючи важливу роботу і таким чином заощаджуючи гроші громадської організації, волонтери підвищують продуктивність та ефективність її діяльності. У штатних (оплачуваних) працівників звільняється час для виконання завдань, які можуть виконувати тільки вони; це оптимізує використання людських ресурсів і створює можливість надавати послуги максимально ефективно. Якщо доручене волонтеру завдання виконане якісно, це знімає зайву напругу з 67


штатних працівників, а отже, підвищує продуктивність їх роботи, ефективність та ступінь задоволення своєю працею. Волонтери приносять із собою масу життєвого досвіду, знань, навичок і талантів, що значно збагачує і урізноманітнює колектив організації, а отже і розширює її спроможність охопити більшу кількість населення у галузі надання послуг. Крім того, різні люди приносять різні ідеї; це змінює організацію у плані вирішення проблем, стратегічного планування, зв’язків з громадськістю та фандрейзінгу. Наявність волонтерської програми дає організації можливість:  Виконувати свою місію  Чітко уявляти план роботи з волонтерами  Показати волонтерам чим і як вони допомагають організації  Показати персоналу для чого потрібні волонтери  Визначати види робіт і обов’язків, які організація створює для волонтерів  Попереджувати можливі ризики у роботі волонтерів  Виявити наскільки залучення волонтерів є ефективним для організації. Отже, користь від залучення волонтерів надзвичайно велика, проте ця діяльність не може бути спонтанною, вона вимагає попередньої підготовки і системного підходу, тобто розробки відповідної волонтерської програми, яка включатиме всі аспекти роботи з волонтерами. Процес створення та управління волонтерською програмою Деякі з запропонованих складових волонтерської програми:  Мета і завдання волонтерської програми  Сформулюйте мету чітко, щоб вона показувала, для чого залучаються волонтери в організацію, як програма співвідноситься з метою організації. Це дозволяє персоналу та волонтерам бачити свої роль і місце у програмі  Політика організації стосовно волонтерів  Управління волонтерською програмою вимагає створення певних усталених правил і процедур. Після визначення, для чого будуть залучені волонтери, організації необхідно розробити власний перелік правил і процедур, які керуватимуть залученням волонтерів. Тренінг для персоналу по роботі з волонтерами Тренінг для персоналу по роботі з волонтерами може включати отримання навичок волонтерського менеджменту з розглядом конкретних ситуацій, специфіки діяльності. Сюди ж можна віднести презентацію волонтерської програми, інструкції з використання тих чи інших форм, передбачених програмою. Причому тренінг повинні пройти не лише члени персоналу, які безпосередньо будуть працювати з волонтерами, а й усі інші, що так чи інакше будуть з ними контактувати в офісі. Опис робіт Певний час необхідно витратити, щоб детально розглянути, що будуть роботи волонтери, які навички їм потрібні, де вони будуть працювати і ким. Першим кроком буде складання короткого опису завдань, які волонтери можуть виконувати для організації. Форма співбесіди для потенційних волонтерів Перед співбесідою Ви можете попрости волонтера заповнити анкету, з якої Ви отримаєте загальну інформацію про людину і будете говорити більш предметно на інтерв’ю. Випробувальний термін для нових волонтерів Випробувальний термін встановлюєте Ви самі в залежності від характеру робіт, які буде виконувати волонтер, і кількості годин на тиждень, які він буде працювати. Наприклад, це може бути 30 днів Угода з волонтерами Мета – підкреслити серйозність намірів обох сторін – і організації, і волонтера – щодо початку співпраці. Формальна орієнтація і тренінг для волонтерів 68


Перед виконанням своїх обов’язків волонтери проходять підготовку, яка складаєте з двох частин: орієнтації і тренування. Орієнтація проводиться з метою надання достатньої інформації волонтерам про організацію, де вони будуть працювати. Тренування проводиться з метою формування у волонтерів навичок, необхідних для виконання їх роботи. Управління роботою волонтерів Основна частина будь-якого обліку – ведення записів про якість роботи волонтера. Це необхідно для надання щоденної підтримки волонтеру, такої як заохочення, просування по службі, рекомендація для включення його до складу учасників семінарів і курсів. Про кожного волонтера можна збирати необхідну інформацію і систематизувати у вигляді бази даних:  Анкети  Копії описів кожної роботи, яку виконував волонтер  Копії оцінок якості роботи волонтера  Проходження курсів навчання і орієнтації з ким контактувати в надзвичайних випадках  Кількість відпрацьованих годин  Додаткова діяльність (різноманітні акції, заходи тощо)  Винагородження Для впевненості у виконанні завдань і розумінні їх волонтерами часто керівники волонтерських програм практикують використання спеціальних форм описів завдань для волонтерів. Важливим елементом контролювання роботи волонтерів є перевірка прогресу виконання завдань. Це може бути забезпечуватись запровадженням звітів, структуру і форму яких потрібно попередньо узгодити з волонтером. Організаторам праці волонтерів варто попередньо визначити, що необхідно для роботи волонтеру ( робоче місце, комп’ютер, книги тощо). Система обліку часу роботи волонтерів Відпрацьовані волонтерами в організації годин обліковуються шляхом запису їх в календар і підсумовуються щомісячно. Форми і процедури оцінки діяльності волонтерів Оцінювання має здійснюватись регулярно (наприклад раз в 3 місяці) і може проводитись, як в усній так і в письмовій формі. Оптимальним є поєднання цих двох форм у вигляді заповнення волонтером оціночної анкети і проведення після цього зустрічі з наданням зворотного зв’язку. Декілька порад до оцінювання волонтерів:  Не переоцінюйте оцінювальні анкети. Головна мета оцінки – мати відвертий діалог з волонтерами з приводу покращення роботи, а не просто заповнення анкет для перевірки  Точність описів роботи. З’ясуйте, чи дійсно вони описують те, чим займається волонтер  Не забувайте про головне: професійність у роботі, робочі стосунки, порівняння з попереднім переглядом  Слухайте стільки ж, скільки говорите самі. Ви оцінюєте волонтера, волонтер оцінює волонтерську програму в цілому  Пам’ятайте: оцінювання має показати, що необхідно зробити Вам і що потрібно зробити волонтеру  Сприймайте оцінювання не лише як систему вирішення проблем, але й засіб винагороди тих, чия робота є успішною. Види винагородження:  Формальне винагородження (нагороди, сертифікати, медалі, значки, подяки у річних звітах тощо)  Неформальне винагородження (щоденна подяка, рекомендації на більш відповідальну роботу, запрошування на тренінги тощо) 69


Способи оцінки ефективності волонтерської програми Оцінювання волонтерської програми відбувається за допомогою кількісних і якісних показників і проводиться внутрішніми експертами. Кількісні та якісні показники:  Кількість волонтерів, залучених за останній рік  Кількість робочих годин, відпрацьованих волонтерами  Кількість видів робіт, що виконували волонтери  Співвідношення кількості волонтерів та персоналу  Різноманітність волонтерів за віком  Кількість волонтерів, які звільнилися за рік  Кількість волонтерів, які були залучені на короткий проміжок часу. По завершенні програми слід провести фокус-групи з персоналом організації для визначення ефективності роботи з волонтерами та отримати письмовий звіт оцінювачів програми.

3.2.6. Ролі в управлінні та діяльності Перед усіма керівниками зі зростанням організації все більш нагальною стає потреба правильно розподілити повноваження між співробітниками. У попередньому номері ми говорили про ролі менеджера в організації та виявили їхню пріоритетність у малих та великих організаціях. Ідеально, коли керівник організації володіє усіма переліченими функціями однаково добре: має харизматичний характер, який запалює співробітників і надає натхнення до роботи, володіє зразковими комунікаційними навичками і майстерно веде переговори, має підприємницьку жилку і активно веде пошук нових можливостей для успішного розвитку організації. Усі менеджерські ролі рівною мірою необхідні для життєздатного розвитку організації, проте одноосібно виконати ці обов'язки при великих обсягах роботи неможливо. При правильному розподілі обов'язків передусім потрібно мати на увазі організаційну ієрархію, яка визначає вкрай необхідні функції для кожного рівня менеджменту в організації, а також унікальні вроджені здібності кожного із управлінців організації. Розподіл ролей в організаційній ієрархії Функції планування та розподілу робочого Рівень менеджменту часу Планування : стратегічне (2-10 років) Вищий рівень Структура робочого часу: стратегічні завдання (Президент, генеральний директор, (60%), тактичні завдання (25%), оперативні Віце-президент, Директор відділень) завдання (15%). Планування: тактичне або середньострокове Середній рівень планування 0,5 – 2 роки (Функціональні менеджери, Керівники Структура робочого часу: стратегічні завдання відділів) (25%), тактичні завдання (50%), оперативні завдання (25%). Планування: оперативне (1 тиждень – 1 рік) Нижній рівень Структура робочого часу: стратегічні завдання (Керівники окремих ділянок роботи, (10%), тактичні завдання (25%), оперативні малих груп) завдання (65%). Успіх кожної організації залежить від наявності у її складі мотивованих людей, яким надана можливість правильно використати свій вроджений талант. Лише люді, в яких є вроджені здібності та любов до своєї роботи, здатні досягти відмінних результатів, а не просто добрих. Виховуючи лідерів у своїй організації, які б успішно виконували певні менеджерські функції, потрібно зважати саме на унікальні навички людей. Склавши докупи унікальні здібності декількох обдарованих людей, Ви можете пишатись тим, що Ваша організація має ідеального менеджера. Наприклад, здатність будувати бачення та стратегію є 70


ключовою характеристикою менеджера-лідера. Деякі люди мають до цього хист і роблять це природно і постійно. Інші такого хисту не мають. Обидвох можна навчити певним навичкам бачення та стратегічного планування. Відмінність результатів полягатиме у тому, що один стане буде виконувати свою роботу "на відмінно", інший – просто "нормально". Саме такий підхід, який орієнтується на вроджені здібності людей, має використовувати менеджер найвищої ланки, підбираючи високофункціональну команду, яка була б здатна якісно виконувати менеджерські та лідерські функції. Теорія менеджменту пропонує наступну формулу успіху управлінського успіху: SE=A x M x O, де: SE – управлінський успіх і ефективність (managerial success and effectiveness) А – здібності (ability) до систематичного інтегрування теорії та практики М – мотивація (motivation) менеджера до службової кар'єри О – можливості (opportunity) реалізувати свої задуми Підсумовуючи, зазначимо, що сполучаючи правильний розподіл ролей, функцій планування та часу, а також орієнтацію на природні здібності співробітників, Ви створите високоефективну команду, яка забезпечить життєздатність Вашої організації.

3.2.7. Процес оцінювання організації Спроможність та готовність організації замовити оцінку своєї діяльності свідчить про достатньо високий рівень розвитку організації в цілому та рівень розуміння керівників організації щодо корисності та необхідності цієї процедури. Процес оцінки містить декілька етапів. На попередньому етапі оцінювачу необхідно відвідати об'єкт і особисто скласти уявлення про діяльність і можливості організації, а також про обсяг майбутніх витрат праці і часу, при цьому:  ідентифікувати об'єкт оцінки і констатувати мету оцінки;  визначити передбачувані обмеження щодо використання висновків оцінювача;  визначити методи оцінки;  описати замовнику обсяг необхідних оціночних процедур;  узгодити дату, коли буде проходити оцінка;  визначити період часу, необхідний для проведення оцінки;  узгодити суму гонорару оцінювача і порядок його виплати;  викласти обсяг вимог, пропонованих оцінювачем замовнику в плані надання інформаційної і технічної допомоги. Далі відбувається складання договору з відображенням обсягу і порядку відповідальності оцінювача із гранично чітким формулюванням мети і завдань на оцінку, відображенням у тексті всіх умов, що обмежують висновки оцінювача, визначенням можливих наслідків незгоди замовника з висновками оцінювача, врегулювання взаємних претензій сторін і права власності на звіт (права його видання, цитування, передачі третім особам). Оцінювач повинний діяти таким чином, щоб виключити можливість використання звіту з метою, відмінною від узгодженої з замовником для введення в оману третіх осіб. Наявність чи відсутність у Договорі тих чи інших умов не звільняє оцінювача від обов'язку відповідати вимогам професійної етики і, у першу чергу, тим вимогам, що вироблені з метою максимального захисту інтересів клієнта. Оцінка організації складається з наступних кроків: 1. Аналіз завдання на оцінку, уточнення методології 2. Підготовка плану робіт (послідовності необхідних дій) 3. Збір інформаційних матеріалів, необхідних для оцінки, одержання і перевірка вихідних даних для оцінки 4. Аналіз даних, застосування методів оцінки й інтерпретація отриманих результатів 5. Узагальнення результатів і підготовка звіту 71


Аналіз завдання Необхідно за допомогою спеціальної термінології виразити сутність завдання на оцінку (формалізувати вимоги замовника), зокрема:  уточнити складові об'єкту оцінки;  визначити мету, з якою передбачається використовувати експертний висновок;  встановити необхідну форму і терміни подання звіту. Підготовка плану робіт План повинен містити:  перелік робіт і час, необхідний на їх виконання;  перелік необхідної інформації для підготовки кожного з розділів звіту;  графік виконання робіт;  розподіл робіт між виконавцями (якщо оцінювачів більше, ніж один). На підставі плану видаються завдання виконавцям, встановлюються терміни здачі етапів робіт і предмети відповідальності кожного з виконавців. Збір, аналіз і інтерпретація інформації Оцінювач - це професіонал зі збору, аналізу й інтерпретації даних. З метою оптимізації процедур збору інформації оцінювачі часто використовують "Опитувальні листи", що дозволяє уникнути істотних прогалин на стадії збору інформації. Проводячи збір і аналіз інформації, оцінювач повинен прагнути досягти розумного балансу між глибиною дослідження і широтою охоплення аналізованої інформації; між необхідністю застосування найбільш досконалої методології, що в підсумку забезпечує максимальну точність оцінки, і витратами часу, сил і засобів, необхідних для проведення оцінки. Важко рекомендувати для цього якісь тверді правила. Здоровий глузд підказує, що оцінювач повинен ставити себе на місце потенційного покупця об'єкту оцінки.

3.3. ПОШУК ФІНАНСУВАННЯ ТА РЕСУРСНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ДІЯЛЬНОСТІ >> За матеріалами "Практичні поради щодо залучення фінансування" (електронний бюлетень "Ключ до фінансування від ТЦК")

Вам необхідно пам’ятати, що ефективне фінансування "починається" з Вашої організації. Тому розвиваючи свою стратегію, Ви повинні чітко і прямо відповісти на такі питання:  Якою є мета Вашої організації?  На яку аудиторію Ви націлені?  Чи отримує Ваша аудиторія подібні послуги від будь-якої іншої організації?  Яку важливу потребу або потреби Ви плануєте задовольнити? Яку проблему Ви плануєте вирішити?  Чи повністю підтримує рада директорів Ваші ініціативи щодо реагування на ці потреби?  Шукаючи фінансової підтримки, враховуйте, що фінансування – це довготермінові відносини Успішне фінансування часто залежить від встановлення довготривалих відносин між партнерами. Донори, можуть мати багаторічний досвід у Вашій галузі діяльності, або бути зацікавлені в здобутті досвіду у Вашій галузі та у Вашій країні чи регіоні. Майже жоден з донорів не надасть Вам ґрант в обмін на звіт, написаний на півсторінки та ще й на рік пізніше. Співпрацюючи з донором, Ваша організація повинна взяти на себе обов’язки довготермінових відносин. Це передбачає спілкування у формі ефективного та вчасного звітування, як цього вимагає донорська організація, а також постійне інформування донора про значні зміни у письмовій проектній пропозиції.

72


З часом таке спілкування може розвинутись у корисні професійні відносини для обох сторін, коли донорська організація та ґрантист працюють для досягнення спільних конкретних цілей. Тож бажаємо Вам плідної співпраці з донорами заради досягнення спільних конкретних цілей!

3.3.1. Командний підхід до залучення фінансування Для багатьох людей поняття "залучення фінансування" та "прохання про підтримку" є синонімами. В реальності "прохання про підтримку" – це всього один, але дуже важливий крок в усьому процесі фандрейзінгу. Процес виглядає наступним чином:  Визначення потенційних донорів  Привертання уваги  Прохання про підтримку  Вдячність за їх допомогу та побажання для подальшої співпраці Принцип командного підходу Командний підхід до залучення фінансування засновується на принципі, що кожен співробітник організації повинен бути залученим у процес залучення фінансування з метою досягнення спільного успіху. Залучення коштів повинно пересікатися з усіма аспектами діяльності громадської організації. Іншими словами, фандрейзінг повинен стати частиною життя організації. Якщо усі співробітники "молодіжки" бачать себе фандрейзерами та частиною однієї команди, то це завдання є звичайною частиною щоденної роботи кожного. Цінність командного підходу до фандрейзінгу  Залучення коштів в організацію всією командою покращує якість фандрейзінгу та позитивно впливає на особистий розвиток усіх членів команди. Відчуття відповідальності за результат залучення коштів мотивує членів команди покращувати навички, необхідні для виконання завдання, але це в свою чергу веде до особистого розвитку. Люди з досвідом фандрейзінгу користуються успіхом на ринку праці серед громадських організацій, тому при наявності такого досвіду кар’єрний ріст проходить швидше.  Команди, які дотримуються командного підходу у даній галузі, досягають кращих результатів – це стало переконливим фактом діяльності успішних організацій. План фандрейзінгу Коли команда сформована, починайте планувати та складати план залучення фінансування. До плану залучення фінансування входять:  Бачення процесу залучення фінансування та опис повноважень членів команди  Річний план діяльності організації та програмні пріоритети  Цілі та задачі пошуку фінансування протягом року  Робочий план для досягнення цілій та задач  Бюджет процесу залучення фінансування. Пам’ятайте, що сформована команда для пошуку фінансування - це ще не результат. Продуктивність команди, вміння працювати разом, чітко сформульовані цілі – це те, що приносить успіх. Командний підхід до фандрейзінгу допоможе організації більш повно виконувати місію, підвищить продуктивність і в той же час принесе радість спілкування.

3.3.2. Пошук партнерів Будь-яке партнерство представляється унікальним сполученням різних видів компетенції та навичок, носіями яких є окремі організації й окремі особи. Саме таке взаємозбагачення і дозволяє партнерам компенсувати слабкі сторони один одного, спільно досягати поставлених цілей. Крім того, партнерство вимагає постійного розвитку як навколо технічних, так і навколо організаційних моментів. Тому, перед тим як починати шукати нових партнерів, радимо ознайомитись з теорією організації та управління партнерством. 73


Перший крок для залучення можливих партнерів – пошук адрес і телефонів. У світі існує багато довідників некомерційних організацій різних країн. В довідниках Ви зможете знайти не тільки адреси та телефони різноманітних неурядових організацій і благодійних фондів, але й прізвища їх керівників, короткі розповіді про їхню історію, поточні проекти та пріоритети. Другий крок – лист і факс, повідомлення електронною поштою. Не радимо починати з телефонного дзвінка. І дорого, і не завжди результативно. Перший лист – не контакт. Перший лист – це ознайомлення з Вашою організацією і попередня пропозиція співробітництва. Такий лист не повинен бути більше двох сторінок, бажано, щоб він був надрукований на комп’ютері або друкарській машинці. Найкраще, якщо в ньому можна буде знайти:  коротку інформацію про Вашу організацію: назву, ким створена, коли і для чого;  коротку інформацію про місце розташування організації: більшість людей в тій країні, куди Ви звертаєтесь, можуть не знати, де знаходиться Ваше місто, а також проблему, якою Ви займаєтесь;  декілька слів про те, що Ви вже встигли зробити – тільки не треба надсилати детальних звітів;  інформацію про те, хто Вас підтримує та на які кошти Ви існуєте;  декілька слів про те, у чому полягає унікальність Вашої організації, що нового Вона вигадала, чим відрізняється від інших;  загальна пропозиція співробітництва, висловлена в питальній формі, наскільки цікаво організації взагалі працювати з українською організацією;  якщо Ви маєте конкретні пропозиції партнерських проектів, розкажіть про них. Відповідають завжди на листи, які містять конкретні пропозиції. Принципи роботи з партнерами З самого початку необхідно визначити цілі і інтереси кожного учасника проекту, а також результати – не загальний результат, хоча він також важливий, а конкретну користь для організації партнера. Визначте взаємну відповідальність – хто за що буде відповідати в процесі роботи над проектом. Найкраще зробити це в письмовому вигляді, щоб не було причин для конфліктів і взаємних претензій. Оформляйте Ваші відносини юридично! Впорядковуйте фінансові взаємовідносини. Хто скільки грошей буде отримувати, хто за яку частину фінансів відповідатиме. Постійно здійснюйте обмін інформацією і обговорюйте Ваші кроки. Відсутність інформації породжує підозрілість і недовіру, неузгодженість дій часто призводить до краху проекту. Визначте строки закінчення проекту, навіть строки проміжних етапів у випадку, якщо робота пов’язана з довгостроковим співробітництвом.

3.3.3. Соціальне підприємництво Шукаючи фінансової підтримки, "молодіжка" зазвичай іде шляхом отримання ґранту від донора. Цей метод є найбільш розповсюдженим і використовується майже усіма громадськими організаціями. Однак існує й інший спосіб отримання фінансування. Це соціальне підприємництво. Воно являє собою симбіоз діяльності неприбуткової організації та бізнесу і полягає у використанні елементів бізнесу в діяльності громадської організації. Соціальне підприємництво допомагає "молодіжкам" втілювати свою місію, одночасно отримуючи фінансування шляхом ведення бізнесу. Прикладом соціального підприємництва може бути діяльність організації, яка, працюючи у сфері захисту інвалідів, займається продажем товарів, вироблених інвалідами; або організація, що працює у сфері охорони зовнішнього середовища і паралельно організовує продаж фотографій краєвидів. Майже кожна "молодіжка" може займатися соціальним підприємництвом. Проте обов’язково потрібно ознайомитися із законодавством про нього. 74


Для того, щоб використовувати метод соціального підприємництва у своїй організації, необхідно почати з наступних кроків: По-перше, "закласти фундамент", або:  Обрати лідера проекту та команду й визначити, чи цей проект відповідає стратегічному плану організації.  Висвітлити ціль проекту та головні завдання, які необхідно досягти.  Заручитися підтримкою керівництва, розробити план дій та визначити кінцеві терміни їх виконання.  З’ясувати, чи необхідні додаткові ресурси для впровадження проекту в дію.  Вмотивувати команду для подальших дій. Цей крок може зайняти від двох днів до чотирьох тижнів. По-друге, оцінити проект, або:  Визначити рівень спроможності організації виконати проект.  Визначити, що організація спроможна робити найкраще, та на яку цільову аудиторію спрямовувати зусилля.  Передбачити дії головних конкурентів та проаналізувати реакцію партнерів й інших представників зовнішнього середовища на проект. Цей крок може зайняти від трьох днів до шести тижнів. По-третє, провести мозковий штурм і переглянути ідеї проекту, або:  Вирішити, чи потрібна команді проекту консультаційна допомога. Якщо так, то виконавчий директор повинен дати згоду на створення підприємницького комітету, в який можуть входити місцеві підприємці.  Провести мозковий штурм ідей проекту, серед представників підприємницького комітету, враховуючи оцінку проекту.  Визначити максимальну кількість можливих клієнтів та додаткові ринки, на які можна просувати товар чи послугу. Після детального огляду має залишитися три ідеї для подальшого дослідження. Це лише перші кроки на шляху розвитку проекту соціального підприємництва.

3.3.4. "Десять кроків" до успішного пошуку фінансування та ресурсів Відомо, що для того, щоб виконати проект, необхідне фінансування. Але звідки взяти гроші? До кого звернутися, а головне як правильно це зробити? Якщо Вас цікавлять ці питання, то ми підготували на них відповіді. 1. Визначте донорські організації, які відповідають інтересам Вашої громадської діяльності або, якщо Ви приватна особа, здійснюють фінансування приватної діяльності. 2. Зв’яжіться з донором для отримання його довідника та будь-яких інших матеріалів (річні звіти, інформаційні бюлетені, періодичні видання). 3. Прочитайте матеріали, щоб визначити, чи співпадають інтереси донора з діяльністю, яка має фінансуватись. Якщо інтереси не співпадають, зупиніться. Донори завалені недоречними заявками. 4. Деякі донори можуть вимагати попередній лист-запит. Лист-запит – це не просто лист, у якому ви просите про фінансування. Більшість донорів визначають, що повинен містити лист-запит або заявка. Треба чітко дотримуватись цих інструкцій. 5. Якщо донор не дає інструкцій, тоді лист-запит повинен містити 2-3 сторінки і включати, інформацію про організацію та проект. 6. Якщо донор не дає інструкцій, заявка має бути більш детальною, ніж лист-запит 7. Ваша заявка повинна бути написана зрозумілою і правильною англійською, українською або російською мовами. 8. Не надсилайте того, чого не вимагає донор. 9. Зробіть так, щоб Вас і Вашу організацію добре знали у даній галузі, зав’яжіть міцні зв’язки, створіть добру рекламу Вашої роботи. 10. Якщо Ви отримали ґрант, чітко дотримуйтесь вимог щодо звіту або оцінки. 75


Дотримуватись цих простих правил, Ви гарантовано матимете успішну співпрацю з донорами!

3.3.5. Загальні рекомендації щодо написання проекту І. Пишіть чітко й ясно В процесі підготовки проекту не залишайте поза увагою такі основні правила:  використовуйте слова, які означають завершеність (підготувати, розподілити, зменшити, збільшити, організувати, виробити)  користуйтесь критеріями SMART, формулюючи задачі S specific конкретність M measurable обчислювальність A area-specific територіальність R realistic реалістичність T time-bound визначеність у часі  уникайте жаргонних слів  виправте граматичні помилки  дотримуйтесь впевненого та сміливого тону  думки висловлюйте коротко, ясно, цікаво ІІ. Приблизний обсяг окремих розділів проекту  Презентація організації до 1 сторінки  Формулювання проблеми до 1 сторінки  Мета проекту 1 абзац  Задачі проекту від 0.5 до 1 сторінки  План виконання проекту до 1 сторінки  Методи виконання проекту до 1 сторінки  Кошторис до 2 сторінок  Додаткові дані до 10 сторінок ІІІ. Загальні критерії оцінки проекту Будь-який донор зверне особливу увагу на ясність поставлених цілей, задач та можливостей Вашої організації. Донор сподівається побачити чіткий та логічний зв’язок між специфікою діяльності Вашої організації та сформульованою проблемою. Наскільки реалістичною є поставлена мета? Чи приведе виконання проекту до зміни існуючої ситуації? Чи видно, хто скористається результатами виконання проекту? Наскільки чіткі методи та план виконання проекту? Чи ясні методи оцінки результатів виконання проекту? Наскільки реалістичний та достатній для виконання поставлених задач кошторис? Чи показана фінансова та моральна підтримка інших спонсорів? Чи показана компетентність виконавців проекту? ІV. Уроки, одержані в ході підготовки проекту Якщо Ви одержали ґрант за даним проектом - чудово! Якщо ні - не впадайте у відчай. Попросіть від фонду письмові або усні роз’яснення щодо причин Вашої невдачі (якщо донор використовує таку практику), вивчіть та виправте слабкі місця Вашого проекту. Не бійтесь згубити зайвий час зараз, щоб згодом досягти поставленої мети. Вчіться на своїх помилках. Люди, які пишуть чудові проекти, ніколи не втрачали віру в правильність вибору і робили спроби знову і знову. Тільки через тяжку роботу та велике терпіння Ви здобудете перемогу.

76


3.3.6. Поради щодо написання проекту Написання проекту на одержання ґранту - це тривалий процес (особливо для тих, хто займається цим вперше) та можливість по-новому подивитись на Вашу організацію, її цілі та задачі. Процес написання заявки починається з Вивчення власних можливостей Перед написанням заявки Ви повинні поставити собі та знайти відповіді на три запитання:  Хто скористається результатами виконання Вашого проекту?  Чи сприятиме виконання цього проекту подальшому розвитку Вашої організації?  Чи вистачить у Вас сил, часу та бажання на написання та виконання проекту? Якщо після щирих відповідей на поставлені запитання, Ви вирішили продовжити розпочату роботу, то наступним кроком буде пошук фонду, який профінансує Ваш проект. Проведення підготовчої роботи Вміння подати проект в привабливому світлі - важлива та складна справа. Показати його значущість та важливість для суспільства - перший крок в проведенні підготовчої роботи за проектом. Ви повинні зібрати детальну інформацію стосовно деяких елементів, які складають основу будь-якого проекту та можуть вплинути на його успіх: інформацію про існуючі проекти в цьому напрямку, потреби та вподобання населення, іншу інформацію, яка може допомогти Вам визначитись з проектом найкращим чином. В процесі підготовки Вашого проекту корисним буде ознайомлення з критеріями оцінки проектів, які використовуються фондами. Більшість фондів дають перелік інформації, яка повинна бути включена до проекту, а також схему його написання. Ви повинні чітко слідувати вимогам, які ставить фонд з тим, щоб подати конкурентноздатний проект. Написання проекту Якщо Ви визначили проблему та провели підготовчу роботу, можна приступати до написання проекту. Не обов’язково бути великим письменником, щоб написати конкурентноздатний проект. Проект має бути цілісним, ясним, стислим та переконливим. Форма проекту може бути різною, але будь-який проект повинен включати такі пункти: I. Презентація організації  Яку організацію Ви представляєте? Дайте коротку довідку про організацію.  Яка місія Вашої організації?  Які основні цілі та завдання Вашої організації?  Чи має організація достатній досвід та кваліфікований персонал для виконання даного проекту?  С ким співпрацювали та від кого вже отримували фінансування? II. Формулювання проблеми  Стисло охарактеризуйте існуючу ситуацію та опишіть проблему, яку Ви збираєтесь вирішувати.  Визначте коло людей, яких стосується ця проблема, наведіть кількісну та якісну інформацію.  Покажіть відповідність поставленої проблеми цілям та можливостям Вашої організації.  Поясніть, чому саме Ваша організація береться за вирішення цієї проблеми. Формулювання проблеми повинно відображати не внутрішні проблеми Вашої організації, а проблеми в суспільстві, які організація хоче вирішити. III. Визначення мети Мета - це те, заради чого Ви починаєте проект. Це загальні твердження, які важко оцінити кількісно, головне призначення яких - показати тип проблеми , на вирішення якої спрямовано проект.

77


IV. Завдання проекту Завдання проекту - це конкретні кроки, які треба зробити для того, щоб змінити існуючу ситуацію на краще, це кроки для досягнення Вашої мети. Ці зміни повинні відбутись в процесі виконання Вашого проекту. Мета та завдання проекту логічно випливають з поставленої проблеми. V. Робочий план Робочий план Вашого проекту повинен пояснити, як Ви будете виконувати проект для досягнення поставлених завдань.  Хто буде відповідати за виконання поставлених завдань?  Що буде зроблено?  Які ресурси будуть задіяні при виконанні поставлених завдань?  Які терміни виконання завдань? VI. Оцінка виконання проекту Тут Ви повинні пояснити, як Ви збираєтесь оцінити успіх виконання проекту. Включіть конкретні методи оцінки ступеню ефективності проекту. Це необхідно для того, щоб можна було зрозуміти, наскільки вдалось виконати поставлені в проекті задачі. Оцінка може проводитись різними шляхами, використовуючи якісні та кількісні показники. VII. Кошторис проекту Складайте кошторис після того, як напишете проект. Кошторис повинен мати достовірну перевірену фінансову інформацію. Визначить термін кошторису. В дійсності Ви повинні скласти два кошторису. Перший покаже вартість всього проекту в цілому, тоді як мета другого - показати вартість кожного кроку проекту. Внесіть можливі поправки на інфляцію. Покажіть інші джерела фінансування. Якщо Ваша організація використовує власні приміщення або транспорт для виконання проекту, то не забудьте включити їх вартість в кошторис проекту, як внесок Вашої організації. Ці внески мають свою “ціну”, і Ви повинні були б платити за них у випадку їх відсутності. Як правило, кошторис повинен бути складений в умовних одиницях або іншій валюті, відповідно до вимог програми. VIII. Додаткові дані В даний розділ можуть входити такі додаткові матеріали, які підсилять Ваш проект:  листи підтримки проекту  резюме виконавців проекту  статут організації  пояснення до бюджету

3.3.7. Вивчення потреб Більшість фондів, приймаючи рішення про фінансування організації або проекту, звертає увагу на інноваційність ідей, які організація або проект пропонують. Фонди цікавляться рішеннями, які ґрунтуються на сучасних знаннях. Тому перед тим, як писати проект, варто провести вивчення потреб, щоб з’ясувати причини та рівень існуючих проблем, шляхи їх вирішення та як саме Ваш проект допоможе вирішити існуючі проблеми. Вивчення потреб проводиться для виявлення проблем, на вирішення яких буде спрямований проект. Варто зібрати детальну інформацію стосовно певних компонентів зовнішнього середовища, в якому ви плануєте реалізовувати проект, і які складають основу будь-якого проекту та можуть вплинути на його успіх: населення  чисельність, вік, стать; середовище  умови, що впливають на здоров’я, погодні умови; інфраструктура  лікарні, школи, дороги, підприємства, заклади харчування; ресурси  матеріальні та людські ресурси; рівень розвитку громади  культурний, релігійний, політичний, соціальний; економіка  наявність коштів, їх джерела та розподіл; 78


думки, ідеї та вподобання  думка населення щодо потреб та наявних можливостей. Щоб отримати позитивні результати при вивченні потреб, потрібно подолати декілька етапів:  Підготовка: визначення мети дослідження; визначення задач дослідження; визначення переліку організацій та осіб, задіяних у дослідженні.  Збір інформації.  Аналіз інформації та написання звітів. Вивчення потреб можна проводити за допомогою таких методів: інтерв’ю (опитування одного або кількох людей), фокус групи (обмін думками між людьми, яких хвилюють одні й ті самі проблеми), анкетування, спостереження, роботи з документами. Кожен з цих методів має свої переваги та недоліки. Щоб вирішити, який метод все ж таки застосувати, необхідно провести аналіз кожного з методів та спробувати визначити, який метод є найбільш прийнятним для вашої організації на даному етапі. Зверніть увагу на такі фактори кожного з методів як фінансова сторона (кошти на технічні засоби, оплату праці тих, хто буде задіяний у дослідженні), наявність людських ресурсів (кількість людей, які братимуть участь у дослідженні), яким чином ви зможете отримати більше інформації тощо. Варто скласти чіткий список фактів, які вам потрібно отримати, вирішити, як ви збираєтеся їх використовувати. Поступово ви обов’язково досягнете найбільш прийнятного для вас та вашої організації рішення, а після вивчення потреб отримаєте багато ідей для написання нових проектів.

3.3.8. Складання заявки (аплікаційної форми) Інколи трапляється, що чудові за змістом проекти не можуть знайти фінансування. Причина може бути найбанальніша – невміння професійно скласти аплікаційну заявку потенційному донорові. Ви можете представити свою заявку у вигляді короткого листа або солідного документу, який висвітлює проект дуже детально. Ви можете надрукувати брошуру і відіслати її з коротким супровідним листом або просто надіслати запит поштою своїм потенційним донорам. Як би Ви не планували заявити про себе, Ви повинні зробити наступне:  викласти ідею свого проекту у формі, яка приверне увагу;  зазначити можливі джерела фінансування проекту. Також потрібно дізнатись якомога більше про інтереси донора;  подумати, ЧОМУ донор може бути зацікавлений у наданні Вам підтримки. Простої констатації того, ЩО Ви плануєте зробити, не достатньо;  скласти план щодо довготривалих зобов’язань фінансування проекту (як Ви намагаєтесь продовжувати проект після закінчення строку фінансування);  викладати свої думки щодо Вашої підтримки чітко, зрозуміло, переконливо та натхненно;  визначити контактну особу. Це особа, яка буде підписувати лист, відповідати на телефонні дзвінки та вести подальші переговори;  вирішити, яким чином і коли надати заявку. Ви можете домовитись про попередні неформальні переговори перед тим, як надати заповнену заявку. Донор також може мати особливі вимоги щодо подання аплікаційних форм, про які Вам треба знати;  зробити запит, в якому якомога чіткіше визначено, як і в якому розмірі донор може надати Вам фінансову підтримку. Злети та падіння Успіх притягує успіх. Донори прагнуть працювати з переможцями, а не з невдахами. Демонстрація своїх успіхів додасть Вам шансів отримати ґрант. Які, на Вашу думку, успіхи та досягнення за останні 2-3 роки Ви могли б 79


продемонструвати, подаючи заявку?  Успіхи, що стосуються організації в цілому?  Успішні проекти, події, робота?  Приклади власних досягнень?  Успіх у залученні підтримки або спонсорства?  Цілі, яких було досягнуто? Вчиться на помилках! Навіть найуспішніші організації час від часу помиляються. Іноді проект є експериментальним і просто не працює. Можливо, змінилися обставини або потреби. Інколи зменшується сума ґранту або припиняється подальше фінансування. Якими б не були причини Вашої невдачі, акцентуйте увагу на досягненнях. Оголошуйте про свої успіхи, використовуючи усі засоби, але не приховуйте свої помилки. Завжди є уроки, які можна вивчити, пояснення того, чому Ваш проект не пройшов.

3.3.9. Складання бюджету (кошторису) Не секрет, що процес отримання фінансування від донора це складна і кропітка справа. Одним із кроків до заповітного фінансування є складання бюджету. Професійно складений бюджет свідчить про серйозність Ваших намірів. Пишучи бюджет, пам’ятайте про наступні поради. Найчастіше, використовуються наступні категорії у написанні бюджету: 1. Особовий склад (платня)  професійні співробітники,  адміністративні/допоміжні співробітники 2. Граничні пільги (відсоток платні) 3. Консультанти  преміальні виплати/інші видатки  добровольці 4. Відрядження та добові  транспорт  добові 5. Прямі витрати  оренда офісу  офісні поставки  розмноження/друк  зовнішні послуги 6. Устаткування  Комп’ютери  Авто  Факс 7. Субконтракти (субпідряди) 8. Професійна підготовка 9. Непрямі витрати 10. Фіксовані виплати Бюджет має містити вивірену інформацію про вартість послуг. Варто зауважити про можливі затримки та інфляцію, а також зазначити інші джерела фінансування (якщо є) з урахуванням місцевих внесків.

80


НАШІ ВИДАННЯ "Все для тих, хто шукає роботу" Автор-упорядник: В. Садовніченко Зібрано загальні відомості про методи пошуку роботи молоддю та вичерпні поради щодо складання резюме, проведення зустрічей з працедавцями, а також надані вимоги трудового законодавства (трудова угода, випробний термін, робочий час, відпустки, звільнення)

"Управління активістами" Автори-упорядники: А. Коновалов, Д. Таран Видання присвячене загальним питанням роботи з учасниками, активістами та волонтерами молодіжних громадських організацій, окреслює мотивування, пошук і залучення, підготовку й оцінювання молоді, що працює в організації, а також торкається питань трудових відносин

"Робота зі ЗМІ" Автори-упорядники: А. Коновалов, Д. Таран Видання буде в нагоді тим, хто розбудовує відносини молодіжної громадської організації з засобами масової інформації. Найголовніші підходи та технології роботі з медіа: прес-реліз, написання статті, інтерв'ю, прес-конференція…

"Публічні виступи" Автори-упорядники: А. Коновалов, Д. Таран Найважливіші поради молодим людям для розвитку особистісних якостей щодо участі в дискусіях, виступах із промовами на масових і значущих заходах зібрані в виданні

"Можливості для молоді" Автори-упорядники: А. Коновалов, Д. Таран На більше ніж 70 сторінках видання зібрані докладні відомості про такі можливості для молоді, як: ґранти Президента України для обдарованої молоді, для підтримки наукових досліджень молодих учених, Премію Кабінету Міністрів за внесок молоді в розбудову держави, Премії Верховної Ради, всі академічні та соціальні стипендії, конкурси проектів програм молодіжних громадських організацій, стипендію міського голови "Обдарованість", конкурс "Молода людина року" тощо 81


82

Молодіжна політика в м. Харкові  

У виданні надані засади, принципи та шляхи реалізації державної молодіжної політики в м. Харкові, представлені поради для молодих людей у гр...

Advertisement