Issuu on Google+

Тварини Кіровоградська область


П’явка медична

Природоохоронний статус виду: Вразливий Ареал виду та його поширення в Україні: Зх. та Центральна Європа, Литва. Пн. обл. України Чисельність i причини її зміни: В окремій водоймі популяція може досягати кількох тисяч особин. Причини зміни чисельності: масове виловлювання, забруднення і знищення водойм, меліоративні заходи Особливості біології та наукове значення: Ставки, водойми, що періодично пересихають, заплавні водойми, невеликі озера, річки з повільною течією. Існуванню виду сприяють наявність у водоймі жаб та відвідування його великими ссавцями (великою рогатою худобою та конями); відсутність ворогів - хижої великої псевдокінської п'явки Haemopis sanguisuga; наявність сприятливої для видкладання коконів узбережної смуги; достатнє прогрівання води Морфологічні ознаки: Тіло сплющене, до переду звужується. Поверхя тіла вкрита маленькими сосочками. Забарвлення з характерним малюнком з оранжевих з нерівними краями та темних смужок. Черевна сторона тіла без темних плям. Довжина тіла - 100-150 см, максимальна - до 25 см Режим збереження популяцій та заходи з охорони: Збереження біотопів, штучне відтворення. Занесена до додатку ІІ CITES, додатку ІІІ Бернської конвенції Розмноження та розведення у спеціально створених умовах: Розмножується в неволі в напівпромислових умовах Господарське та комерційне значення: Використовується в медицині: є джерелом цінного препарату - гірудину


Вівсянка чорноголова

Таксономічна належність: Клас — Птахи (Aves), ряд — Горобцеподібні (Passeriformes), родина — Вівсяникові (Emberizidae). Один з 37-ми видів роду; один з 16-ти видів роду у фауні України. Природоохоронний статус виду: Рідкісний. Ареал виду та його поширення в Україні: Від пд. частини Європи до зх. узбережжя Каспію. До 1950 рр. обл. гніздування в Україні простягалася вузькою смугою від пд.-сх. кордонів Луганської та Донецької обл. вздовж Пн. Приазов ’я на зх. до «Асканії-Нова». Спорадично гніздився на пд. сх. Керченського п-ову. Сучасний ареал в Криму охоплює весь Керченський п-в. Спостерігається подальша тенденція просування виду в передгір’я Криму. Окремі пари та територіальні самці відмічені на узбережжі Молочного лиману, на пн. Арабатської стрілки, в ок. м. Таврійська (Херсонська обл.) та в Степовому Криму. Чисельність і причини її зміни: У Європі — близько 2,8 тис. пар, в 1970–1990 рр. спостерігалося значне скорочення. В Україні, до середини 1970 рр. чисельність на Керченському п-ві сягала, можливо, декількох десятків пар, а на початку ХХІ ст. — 150–200 пар. У Пн. Приазов’ї чисельність різко скороти лась до 50–200 пар. У Луганській обл. до початку 1990-х рр. нараховувалось близько 20 пар, нині гніздяться поодинокі пари. Розширенню ареалу та зростанню чисельності виду в Криму сприяє погіршення культури землеробства та зменшення масштабів тваринництва. У Пн. Приазов’ї скорочення чисельності в 1980–1990 рр. пов’язане з розвитком сільського господарства та будівництвом пансіонатів що призвело до знищення природних біотопів. Особливості біології та наукове значення: Трапляється у відкритих сухих степах, на зсувних схилах морських берегів. Тримається серед високої рудеральної рослинності, молодих полезахисних лісосмугах та чагарниках. У місцях гніздування з’являються в квіті–травні. Гнізда розташовуються в кущах та заростях трав’яних рослин. У кладці 2–7, частіше 4–5 яєць. Насиджує самка протягом 14– 16 днів. Пташенята залишають гніздо у віці приблизно 12 діб. Відліт у липні–серпні. Живиться зерном культурних рослих, насінням бур’янів та комахами.


Морфологічні ознаки: Довжина тіла — близько 17 см, маса тіла — 25–33 г. Дорослий самець у шлюбному вбранні: голова чорна; задня частина шиї, спина, малі покривні пера верху крил, поперек і надхвістя каштаново-руді; горло і решта нижньої частини тулуба яскраво-жовті; дзьоб сірий; ноги бурі. Доросла самка зверху бурувато-сіра, на спині рудий відтінок і темні плями, поперек і надхвістя жовтуваті або рудуваті; низ жовтуватий. Молодий птах подібний до самки, але в оперенні переважає вохристий відтінок. режим збереження популяцій та заходи з охорониЗанесено до Бернської конвенції (Додаток ІІ). ЧКУ (1994). Охороняється в Луганському та Опукському ПЗ, РЛП «Меотида». Необхідно запобігати знищенню природних біоценозів, придатних для гніздування виду. Режим збереження популяцій та заходи з охорони: Відомостей немає. Господарське та комерційне значення: Відомостей немає.


Левкоринія білолоба

Природоохоронний статус виду:Зникаючий Ареал виду та його поширення в Україні: Вид має європейсько-сибірський ареал. Раніше достовірно відомі були два пункти, де було виявлено особини цього виду в Україні: Волинська та Київська обл. Нещодавно виявлений у Поліському заповіднику та в Криму (Севастополь, Стрілецька бухта). Чисельність i причини її зміни: Трапляються лише поодинокі особини. Причини зміни чисельності: меліорація та осушення боліт, забруднення водойм, антропогенна евтрофікація. Особливості біології та наукове значення: Типовими місцезнаходженнями личинок виду є оліготрофні водойми переважно в соснових борах. Дорослі особини трапляються біля водойм, іноді на лісових галявинах, вирубках тощо. Вид належить до весняноранньолітнього фенокомплексу. Яйця самки відкладають у борові й біляборові озера з чистою водою. Личинки тримаються неглибоко, в заростях трав. Морфологічні ознаки: Нижня губа посередині чорна, з боків біла. Самці: верхні анальні придатки, за винятком основи, білі, нижній придаток чорний. Самки: анальні придатки білі. Тіло - 37-41, крила - 28-31 мм. Режим збереження популяцій та заходи з охорони: Занесено в ІІ Додаток Бернської конвенції. Заповідання придатних для виду біотопів; запобігання потрапляння забруднювачів та надлишку біогенів у водойми, де розвиваються личинки. Розмноження та розведення у спеціально створених умовах: Відомостей немає.


Господарське та комерційне значення: Відомостей немає. Режим збереження популяції та заходи з охорони: Мешкання на охоронюваних територіях не встановлено. Треба провести більш ретельні пошуки місць перебування, оцінку чисельності та стану популяції виду в Україні та створити заказники в місцях його знаходження. Господарське та комерційне значення: Запилювач бобових рослин. В комерційних цілях вид не використовується.


Махаон

Природоохоронний статус виду: Вразливий

Ареал виду та його поширення в Україні: Пн.-Зх. Африка, Євразія (окрім тропічних регіонів), Пн. Америка. В Україні зустрічається повсюдно.

Чисельність i причини її зміни: На окремих ділянках у декілька га може досягати у пік льоту імаго до 10-20 особин на 1 ділянку, в основному ж не перевищує 0,11 особин на 1 га. Причини зменшення чисельності: погіршення стану біотопів унаслідок господарської діяльності (застосування пестицидів, надмірне випасання худоби, викошування та випалювання трав тощо).

Особливості біології та наукове значення: Дає 2 (на пд. іноді 3) генерації на рік. Літ метеликів - з кінця квітня до вересня. Самка відкладає по 1-2 яйця на кормові рослини. Розвиток яєць триває 5-12 днів. Гусінь живиться на рослинах родини зонтичних. Зимує лялечка.

Морфологічні ознаки: Розмах крил - 69-92 мм. Візерунок крил самця та самки ідентичний: загальний фон забарвлення жовтий. Передні крила з темними плямами та жилками, з широкою чорною облямівкою та жовтими плямами на ній. Задні крила мають чорні хвостики, чорну облямівку з синіми та жовтими плямами та червонувате очко в задньому куті крила.

Режим збереження популяцій та заходи з охорони: Охороняється у всіх заповідниках України. У місцях з високою чисельністю особин виду доцільним є створення ентомологічних заказників, лімітування випасу худоби та сінокосіння, заборона випалювання трав.

Розмноження та розведення у спеціально створених умовах: Відомостей немає.

Господарське та комерційне значення: Відомостей немає.


Жук-олень

Таксономічна належність: Клас — Комахи (Insecta), ряд — Твердокрилі (Coleoptera), родина — Жуки-олені (Lucanidae). Природоохоронний статус виду: Рідкісний. Ареал виду та його поширення в Україні: Пн. Африка, Середня та Пд. Європа, на пн. до пд. Англії, пд. Швеції, Латвії; в європейській частині Росії пн. межа йде від Бєларусі до Смоленська, Тули, Рязані, Мордовії, пд. Татарстану і на сх. досягає передгірь Уралу. В Україні вид поширений майже на всій території, крім пд.-сх. областей. Чисельність і причини її зміни: Зустрічається рідко, але локально у великій кількості. Зменшення кількості жука пов’язане з прийнятою методикою лісогосподарювання, за якою багато дерев не доживають свого природнього віку. Молоді посадки дерев не придатні для харчування та розмноження виду. Особливості біології та наукове значення: П’яти- або шестирічна генерація. Відкладають яйця в дупла, старі пні, стовбури, що впали, головним чином на дубі, іноді інших породах (бук, липа, верба, ясен, тополя, сосна, плодові). Сапрофітофаг, живиться соком, що витікає з дерев. Личинки розвиваються в гнилій деревині. Стаціями цього виду є старі широколистяні ліси різних типів, але частіше дубові. Морфологічні ознаки: Довжина самця сягає 50–80 мм (з рогами), самки — 30–50 мм. У самців голова з величезними рогами (верхні щелепи). Самки позбавлені рогів. Забарвлення самок однотонне чорно-буре, у самців роги та надкрила коричневі а інші частини тіла — чорна.


Режим збереження популяцій та заходи з охорони: Занесений до Червоних книг Бєларусі, Литви, Латвії. Знаходиться під охороною в Болгарії, Польщі, Німеччині, Чехії, Словаччині, Франції, Швейцарії. Додаток ІІІ Бернської конвенції. Розмноження та розведення у спеціально створених умовах: Цілком можливе, але через дуже довгий (в природних умовах до 5–6 років) розвиток в личинковій стадії є дуже кропіткою та дорогою справою. Господарське та комерційне значення: Відомостей немає.


Кошеніль польська

Природоохоронний статус виду: Недостатньо відомий.

Ареал виду та його поширення в Україні: Зх. та Сх. Європа. До середини ХХ ст. зустрічався майже на всій території України, проте з 1960-х рр. зареєстрований не був.

Чисельність i причини її зміни: Даних немає. Можливо, зникаючий вид. Причини зміни чисельності: Нез'ясовані, що, можливо, пов'язано з відсутністю проведення спеціальних досліджень.

Особливості біології та наукове значення: Має 1 генерацію на рік. Зимують личинки в яйцевих мішках. Після пробудження личинки пересуваються в пошуках кормових рослин (суниця, перстач, гусячі лапки, горчак, остудник голий, мучниця, материнка та інші). По їхніх стеблах личинки спускаються до коріння, перетворюються в нерухомі кулясті "цисти" синього чи фіолетового кольору. Розвиток триває до середини липня. Дорослі комахи з'являються в липні - на початку серпня. Самці гинуть після парування. Запліднена самка заривається у ґрунт і протягом кількох діб відкладає 300-700 яєць у яйцевий мішок, після чого гине. Личинки з'являються через місяць

Морфологічні ознаки: Самки широкоовальні, завдовжки 1,5-6,6 мм, червоного або вишнево-фіолетового кольору. Вусики 7-8-членикові, членики короткі та широкі. Очі добре розвинені. Ноги великі, особливо передні, копальні, з великим кігтиком. Тіло вкрите довгими щетинками. Самці завдовжки 2,25-3,5 мм блакитно-фіолетові. Очі великі, груди чорні, тергіти черевця фіолетові. Вусики довгі, 9-10членикові. Передні ноги короткі, задні - довгі, лапки мають кігтик

Режим збереження популяцій та заходи з охорони: Відомостей немає.

Розмноження та розведення у спеціально створених умовах: Відомостей немає.

Господарське та комерційне значення: В минулі століття у зх. і пд. районах України було розвинуте промислове виробництво червоної фарби (карміну) з "цист" кошенілі польської.


Ліксус катрановий

Таксономічна належність: Клас — Комахи (Insecta), ряд — Твердокрилі (Coleoptera), родина — Довгоносики (Curculionidae). Природоохоронний статус виду: Рідкісний. Ареал виду та його поширення в Україні: Пн. частина Румунії, Молдова, Нижнє Поволжя, Пд. Урал. В Україні зареєстрований в лівобережному Степу (ділянки сухого Степу, кам’янисті схили морського узбережжя). Чисельність і причини її зміни: Незначна. Причини зміни чисельності: деградація його місць перебування (численні антропічні фактори), а також збирання населенням кореневищ катрану. Особливості біології та наукове значення: Імаго живиться листям, личинки — стеблами та кореневищами катрану (Crambe maritima). Парування — у травні. Самка відкладає 1–2 яйця у невеликі комірки стебла катрану, які сама і вигризає. Личинки виходять через 5–7 днів; поступово просуваються серединою стебел до кореневищ. Заляльковування — в кінці серпня. В одній рослині розвиваються від 1–2 до 5 жуків. Морфологічні ознаки: 14–19 мм. Верх з густими сірувато-білими волосками, розташованими у вигляді окремих плям. Низ, крім останніх трьох сегментів черевця, з густими білими, глибоко розщепленими лусками. Надкрила без бокових смуг, ширші за передньоспинку, паралельнобокі, їх верхівки загострені та подовжені. Останні сегменти черевця густо вкриті простими волосками, з голими цятками. Головотрубка сильно зігнута, в обох статей товстіша за передні стегна, з тупим кілем, лоб з великою ямкою. Передньоспинка трохи коротша своєї ширини біля основи, конічно звужена до верхівки, з помітно закругленими лопатями та подвійним цяткуванням на диску. Режим збереження популяцій та заходи з охорони: Охороняється, як компонент біоценозу, в «Хомутовському Степу» (Український степовий ПЗ), заказнику загальнодержавного значення «Обіточна коса». Для охорони потрібно виявити і взяти під охорону інші місця його перебування з детальним вивченням особливостей біології виду.


Розмноження та розведення у спеціально створених умовах: Відомостей немає. Господарське та комерційне значення: Відомостей немає.


Мелітта Ванковича

Таксономічна належність: Клас — Комахи (Insecta), ряд — Перетинчастокрилі (Hymenoptera), родина — Меліттіди (Melittidae). Один із 37 видів підроду Cilissa роду Melitta (налічує 44 види), локально по-ширеного у світі (є окремі знахідки пред-ставників цього роду на всіх континентах, за винятком Австралії). Один із 7 видів роду у фауні України. Вид синонімізовано з Melitta melanura (Nylander, 1852), що стало відомо після юридичного закріплення назви в Чер-воній книзі України. Природоохоронний статус: Зникаючий . Ареал виду та його поширення в україні: Дуже рідкісний локально поширений пале-арктичний вид, зареєстрований у Швеції, Австрії, Німеччині, Польщі, Румунії, Туреч-чині, Литві, Бєларусі, Україні, Словаччині, Волгоградській та Воронезькій обл. Росії та Монголії. В Україні знайдений у Донецькій, Харківській, Сумській, Полтавській обл., а та-кож у передгір’ях Карпат. Чисельність і причини її зміни: Є лише поодинокі знахідки виду. Чисель-ність знижується через різке зменшення кількості кормових рослин — дзвоникових (Campanulacea), у тому числі занесених до Червоної книги України. Особливості біології та наукове значення: Літає у червні–серпні. Має одну генерацію на рік. Гніздування не відоме. Інші дослідже-ні види цього роду будують гнізда в землі, де влаштовують сильно нахилені вниз комірки, які облицьовані віскоподібною речовиною. Корм для личинок заготовляється з пилку зі значною домішкою нектару й має кашопо-дібну форму. Антофіл, живиться нектаром та пилком рослин, вузько приурочений до квітків дзвоників (Campanula).


Морфологічні ознаки: Самка: довжина тіла 12–13 мм. Більша частина тіла чорна, лише вершинна частина манди-бул, гомілкових шпор і останні членики лапок жовтувато-коричневого кольору; апікальні краї тергумів коричнюваті, прозорі. Голова опу-шена довгими й відстовбурченими або слабо прилягаючими сірувато-білими волосками; на генальній частині та по внутрішніх краях очей (іноді також на чолі) змішаних із коричнювато-чорними волосками. Мезосома, окрім спини, вкрита довгими сірувато-білими волосками. Щиток на передній частині й по бічних краях із більш короткими жовтувато-білими волос-ками, інша частина щитка з коричнюватими темними волосками. Гомілкова сумка на вер-шинній половині з жовтуватими, а на основній частині — з чорними волосками. 1-й тергум вкритий рідкими довгими сірувато-білими во-лосками; 2–4 — з трохи довшими, сріблясто-білими волосками на бічних частинах і з вузькими перев’язками з білих волосків на апікальних краях. Анальна бахромка з довгих густих коричнювато-чорних волосків. Самець: довжина тіла 10–13 мм. Подібний до самки, але тіло більш витончене, вусики значно дов ші, спинка зверху вкрита більш густими довгими волосками жовтувато-каштанового кольору. Режим збереження популяції та заходи з охорони: Необхідно створити заказники в місцях мешкан-ня виду та охороняти його кормові рослини. Господарське та комерційне значення: Має значення як запилювач різних видів дзвоникових, у тому числі занесених до ЧКУ.


Сфекс рудуватий

Таксономічна належність: Клас — Комахи (Insecta), ряд — Перетинчастокрилі (Hymenoptera), родина — Риючі осисфециди (Sphecidae). Природоохоронний статус: Неоцінений. Ареал виду та його поширення в Україні: Охоплює Пд. Європу, Кавказ, Пд.-Зх. та Середню Азію, Пн. Африку. В Україні — Одеська, Миколаївська, Херсонська, Полтавська, Харківська, Донецька обл. та Крим. Чисельність і причини її зміни: Незначна. Причини зміни чисельності: руйнування сприятливих для існування виду стацій через господарську діяльність людини, надмірне застосуванні пестицидів. Особливості біології та наукове значення: Мешкає на схилах невисоких гір, балок, в долинах річок. Імаго літають з червня до серпня. Антофіли, живляться нектаром квіток (зонтичних, молочайних та ін.). Гніздо роблять у ґрунті, з горизонтальним і вертикальним ходами та 2–3 комірками. Для живлення личинок заготовляє різних саранових. Розвиток яєць триває 3–4 дні, личинок — 10–12. Зимує личинка в коконі. Дає 1 генерацію на рік. Морфологічні ознаки: Основна частина тіла і ноги чорні. Черевце з червоним малюнком. Вершини передніх крил затемнені. Довжина тіла — 16–30 мм. Режим збереження популяцій та заходи з охорони: Не здійснювалися. Необхідно зберігати біотопи, сприятливі для існування виду. Рекомендований до охорони в Карадазькому, Опукському та Казантипському ПЗ. Розмноження та розведення у спеціально створених умовах: Відомостей немає. Господарське та комерційне значення: Корисний ентомофаг. Комерційного значення не має.


Турун бесарабський

Таксономічна належність: Клас — Комахи (Insecta), ряд — Твердокрилі (Coleoptera), родина — Жуки-туруни (Carabidae). В Україні один з 3 видів підроду (в Палеарктиці — один з 8 видів). Природоохоронний статус виду: Вразливий. Ареал виду та його поширення в Україні: Пд. України, Центральна та Пд. Росія, степи Зх. Сибіру та Казахстану. Чисельність і причини її зміни: Рідкісний вид, зареєстровано тільки поодинокі особини. Чисельність різко зменшується внаслідок розорювання цілинних степових ділянок. Особливості біології та наукове значення: Одно- або дворічна генерація. Зимують жуки, рідше личинки старшого віку. Парування і відкладання яєць відбувається навесні. Молоді жуки з’являються в першій половині літа і зустрічаються до початку осені. Заселяє цілинні ділянки степу, байраки, рідше піщаний степ (Херсонська обл.). Зоофаг широкого профілю. Морфологічні ознаки: Завдовжки 19–26 мм. Чорний, помірно блискучий (самці). Надкрила з дуже слабкою зернистістю. Задні кути передньоспинки маленькі і тільки трохи заходять за основу надкрил. Режим збереження популяцій та заходи з охорони: Охороняється в степових заповідниках України в комплексі з іншими безхребетними. Розмноження та розведення у спеціально створених умовах: Розмноження в неволі не проводилось. Господарське та комерційне значення: Корисний ентомофаг.


Харакопіг скіфський

Таксономічна належність: Клас — Комахи (Insecta), ряд — Перетинчастокрилі (Hymenoptera), родина — Пильщики-цефіди (Cephidae). Природоохоронний статус: Зникаючий. Ареал виду та його поширення в Україні: Пд. степ Лівобережної України. Ареал виду простягається на сх. до Оренбурга. Чисельність і причини її зміни: Зустрічається дуже рідко (поодинокі особини). Причини зміни чисельності: повне розорювання цілинного степу, викошування степової рослинності. Особливості біології та наукове значення: Не вивчені. Морфологічні ознаки: Тіло чорне. Жвали, більша частина ніг та вершина черевця мають оранжевий або жовтий малюнок. Довжина тіла — 7,5–8 мм. Режим збереження популяцій та заходи з охорони: Треба вивчити особливості біології виду, створити ентомологічні заказники у місцях його перебування. Вид охороняється у складі степового ентомокомплексу в БЗ «Асканія-Нова». Розмноження та розведення у спеціально створених умовах: Відомостей немає. Господарське та комерційне значення: Відомостей немає.


Кіровоград обл(твар)