3
с о л ОБ' Ї»
ЦИК Л У «(М оре
ДЕНІ, ДВАДЦЯТЬ ШОСТИЙ
я десять літ не баЧl1В Аю-Дага
*-
І знову стрівся. В лагіднім дшшу
Він воду пив із моря
-
на віl(У
Мільйонний раз. Таl(а ж була одвага Валів зеленнх, і та ж древня сага Шуміла на приморсы(муy піСI(У, Що чув МіЦl(евич, яl( печаль ТОНІ(У
В ньому глушила творчості наснага.
-
І от мені здалося Що десять РОl(ів
-
дивна річl
-
лиш І(оротка ніч,
Що з Аю-Дагом я й не розлучався.
Що то був сон
-
і враз Ведмідь тоді,
УзгІр'ям подарований воді, Горою ВОЛОДИМИРСЬКОЮ здався.
87