Issuu on Google+


Бібліотеl{а української класики «Дніпро»

ІВАН МИКИТЕНКО

~ БРАТИ Повість

ВУРКАГАНИ Повість

ДИКТАТУРА П'('са

киІВ Видавництво художньої літератури «ДНІПРО»

1986


Редакційна нuле ГІ Я .

О. Т. ГОНЧАР, П. А. ЗАГРЕБЕJ1ЬНИЙ. Б. І. ОJ1ІЙНИН,

J1.

М. НОВИЧЕННО,

П. М. ВОРОНЬНО, Ю. М. МУШНЕТИН, О. І. БАНДУРА

Уllорпдкуваuнн, IН'1'упна стаття та примі'г,," OJ1Er А МИНИТЕНН А

Ілюстрації художнина В. А. ЄВДОНИМЕННА

3

Rонсультант художнього оформлення бібліотеки Г.В. ЯRУТОВИЧ

© Упорядкування,

вступна статтп, приміТІШ,

4702590200-066 М М205(04)-86 66.86

художнє оформлення та ілюстрації. Видавництво (,Дніпро», 1986 р.


ТВОРЧІСТЬ ПОJІУМ'ШЮГО СЕРЦЯ

«Н думаю зараз про видатного нашого письменнина і громадсьного діяча І. Мини­ тенна. Ось він, живий, стоїть перед очима

моїми: молодий, рвійний, гарячий. ...Зроб­ лене Іваном Минитенном ніноли не вмре. його ім'я не забуде Унраїна» . Пав.!lО Тичина,

Минуло книгарень

більше лягли

півстоліття перші

його

1967

відтоді,

ЛІ,

на

полиці

ЮІИжки,

а

ІІа

сценах

України й усього Радянського Союзу тріумфально про­ йшли п'єси «Диктатурю), «Світіть нам, зорі!», «Дівчата нашої країнИ», «Соло на флейті», минула ціла історич­ на епоха з часу, відколи перестало битися серце пи­ сьменника, а те покоління, яке за молодих літ зустрі­ лося 3 героями й творами Івана Микитенка, яке росло

й гартувалося в роки перших п'ятирічок, поставило свої підписи на повержених стінах рейхстагу,- і сього­ дні цитує «Братів» і «Гавриїла», пам'ятає окремі реп­

ліки, сцени, образи п'єс, побачених У юні роки, згадує славнозвісних акторів того часу в ролях Дударя і Ма­ лоштана, Нрижня і Ноті, Пронашки і Ярчука. Час перевіряє життєздатність літературних творів,

невблаганно відсіюв полову й ПЛЮСRле зерно від важ­ кого й добірного, визначеного на посів для наступних врожаїв. життям

Твори і

нині.

І.

Микитенка

Вони

і

в

живуть

наш

час

повнокровним

не

залежуються

в книжкових крамницях, п'єси 3 успіхом ідуть в те­ атрах міст,

Москви, в

старій

Ниєва,

Львова,

періодиці

й

Запоріжжя

досі

знаходять

та

інших

невідомі

публікації автора, друкуються переклади його книжок мовами народів СРСР та зарубіжних

країн, доробок

І. Микитенка вивчається у школах та вузах, про нього

пишуться наукові розробки й дисертації. У творчості І. Микитенка, що належав до заснов­

ників нової, соціалістичної української літератури, був, безперечно, той дорогоцінний сплав якостей справж-

5


нього майстра слова, які не могли лишати байдужшш читачів ні тоді, ні тепер і забезпечили його книжкам надійне довголіття: глибока життєва правда, комуні­ стична і

ідейність,

письменницький

сказати:

незламна

любов

талант.

повним

«Письменником

3

мене

до

Батьківщини

правом

зробила

міг

він

пролетарська

революція, без якої я і багато таких, як я, були б приречені поховати свої здібності разом з собою в мо­

гилу». Саме це визначало його обличчя й формувало його творчість.

Через тридцять п'ять років після смерті І. Мики­ тенка

голова

Спілки

письменників

"України

Василь

Козаченко скаже про нього: «Микитенко з когорти тих славних

заспівувачів,

хто

зачинав

нашу

українську

радянську літературу. І був він не просто одним із

зачинателів. Він був організатором і керівником наших літературних сил,

провідником

політики Комуністич­

ної партії в літературі ... Життя його прокреслило слід у літературі й культурі Радянської "України потужним і яскравим метеором. Незгасним метеором, а коли точ­ ніш, то в нашій літературі тенко

є

зіркою

першої

Іван Кіндратович Мики­

величини,

яка

світитиме

на

літературному небосхилі довгі-J1;овгі роки світом незгас­ ним, рівним і яскравим!» І

*** Рідним краєм письменника, що на все життя насна­

жив його скарбами народної поезії, щедро обдарував багатствами рідної мови і водночас наклав на серце перші болючі рубці соціальної неправди, були неозорі степи Кіровоградщини. На

далекій

і

доситr,

звалася хутором Іванці, стилем)

в

СЕ'лянській

І НозачеНlЮ

202.

В.

6

глухій вересня

родині

Головний

околиці

1897

Микитенків

наПРЯМОR.- Н.,

6

Рівного,

що

року (за новим народився

1976.- С. 201-


майбутній письменник.

Іван

був

четвертою дитиною

в сім'ї, змалку допомагав батькам по господарству, ЩО хлопцем ходив на поденщину в поміщицьку економію,

був свідком «стану облоги» та «втихомиренню) револю­ ційних заворушень у селі влітку

1905

року каральним

загоном, що прибув за наказом херсонського губерна­ тора.

Коли

Іван

закінчив

початкову

(земську)

та

«вище-початкову» (міністерську) сільські школи, бать­ ки, за порадою завідувача, що звернув увагу на здіб­ ного учня, вирішують, незважаючи на скруту, ВЧИТИ

хлопця далі. Подолавши разом з батьком пішки

200

кі­

лометрів степового шляху до Херсона, тринадцятиріч­ ний Іван успішно складає іспити в херсонську військо­

во-фельдшерську школу, що давала середню медичну освіту і де навчання й утримання учнів було безкош­ товне.

«Дуже

довгий

шлях

рано

почав

навчання

жити

проходив

самостійно. також

...Весь

самостійно,

без будь-якої матеріальної підтримки з боку батьків»,­ згадуватиме

у

він

згодом 1.

Казармені

військово-фельдшерській

школі

У~ІОви

виразно

життя

змалював

земляк І. Микитенка письменник С. Добровольський,

який скінчив цей учбовий заклад на два роки раніше. Він же згадує про перше прилучення молодого І. Ми­ китенка до

тури рами

-

животворних джерел

української літера­

його захоплення «Кобзарею) Т. Шевченка, тво­ В.

Самійленка,

С.

Руданського,

І.

Тобілевича,

Б. Грінченка, які потай від начальства ходили серед учнів 2. Наприкінці

навчання

зі

1914

званням

р. І. Микитенко закінчує курс

лікарського

помічника,

вдягає

військову шинель і за кілька місяців опиняється на

західному фронті. Імперіалістична війна стала першою суворою жит­

тєвою школою і безжальним випробуванням для май­ бутнього письменника. Більше трьох років провів він

І Микитенко І. Твори: В 4 т.- К, 1983.- Т. 4.- С. 400. 2 Див.: Добровольський С. Спогад про земляка. 11 Сонячні гони. Спогади про Івана Микитенка.- К., 1967; Доброволь­ ський С. Олов'яні солдаТИКl!.- Н., 1961.

7


у

фРОНТОВИХ лазаретах,

СJIУЖИВ

нід Ригою,

побував

у Карпатах, брав участь у Брусиловському прориві, день у день бачив кров і смерть, життям.

сам

не

раз важив

Лютнева революція застас ЙОГО в Галичині;

молодий медик уважно прислухається до голосу біJIЬ­

шовицьких агітаторів, СОJIдати обирають його членом революційного полкового комітету. З осені

1917

року

І. Микитенко служить у Житомирському військовому госпіталі; на цей час припадають і його перші літера­

турні спроби

-

він пише іі читає товаришам свої вірші

українською і російською мовами. Демобілізувавшись

у березні

1918

р., хворий, з помороженими ногами, по­

вертається додому, на РіВнянщину.

Страшні

враження

ТРЬОХ

років

імперіалістичної

війни не могли не відбитися на поглядах і почуттях Микитенка, проте, на відміну від тих молодих людей Заходу, що також пройшли через імперіалістичну бой­

ню і в своїх пацифістських романах 20-х років ство­ рили образ травмованого війною (<втраченого поколін­ НЮ), найяскравішими представниками якого були вони самі, його творча й ідейна еволюція пішла в іншому

напрямі. Як і багатьом сучасникам перу

Вс.

-

і товаришам по

Петру Панчу, А. Головку, Івану Ле, М. Кулішу,

Вишневському, Мате Залці та ін., що вернулися

з фронтів світової війни,- шлях І. Микитенкові осві­ тили ідеї соціалістичної революції. Здійснення їх ста­ ло сенсом усього життя й творчості цих письменників. Формування політичного припадає на

1918-1922

світогляду

І.

Микитенка

роки, проведені на Кіровоград­

щині, де владі Рад доводилося долати запеклий опір

ворогів різних мастей.

І майбутній письменник, що

двадцятирічним юнаком повернувся з фронту на бать­ ківщину, саме тут, у вогні громадянської війни і в пер­ ші мирні роки, твердо й остаточно визначав свою ідей­ ну і світоглядну позицію захисника нового, радянсько­

го

життя.

1918

рік він провів удома, бачив

звірячу

екзекуцію окупантів над місцевим населенням на рів­

нянському цвинтарі (це відбилося згодом у його опо-

8


віданні «Нунию», жадібно слухав розповіді старших товаришів про те, як розгортається в повіті очолена

більшовиками партизансько-повстанська боротьба. Ко­ ли в лютому наступного року повстанці відновлюють

Радянську владу на Рівнянщині, І. Микитенко активно прилучається до культосвітньої роботи, а дізнавшись

про нову грізну небезпеку

висипний тиф, іде працю­

-

вати епідеміологічним лікпомом у лікарню недалекого

села

Ганнів ки.

коли

на

Проте

влітку

Кіровоградщині

дев'ятнадцятого

знову

спалахнули

року,

класові

битви громадянської війни, молодий медик змушений був повернутися до Рівного. На початку наступного року, одразу ж після вигнан­

ня білих, І. Микитенко знову іде на роботу епідеміо­ логічним

лікпомом

-

у

Єлисаветградську

і-у

радян­

ську пародну лікарню, звідки в липні його посилають

завідувачем фельдшерського пункту в за

20

селі Нечаївці

км від Рівного. Там минають два роки, сповнені

й напруженої праці єдиного на кілька населених пунк­

тів медика, і різноманітної громадсько-політичної ро­ боти

-

лектора, пропагандиста, керівника драмгуртка,

організатора збору коштів д��я голодуючих, завідувача позашкільного

підвідділу

Нечаївської

волнаросвіти

тощо. Уже в цей час визначається основна риса бурх­ ливого

й

енергійного

характеру

І.

Микитенка:

його

творча натура не може лишатися байдужою до нав­ колишньої

дійсності,

він

прагне

допомагати

людям,

хоче зробити свій внесок у будівництво нового жит­ тя. В ці роки розгортається і літературна діяльність І. Микитенка. «Саме життя викликало її початок, раз

у раз СПОНУІШЮЧИ шукати дійових засобів агітації» згадував він

згодом.

Для НечаїВСЬКОl'О

',-

драматичного

гуртка (фактично народного театру), з яким він ставив драми М. Кропивницького й І. Карпенка-Карого і сам грав у них, І. Микитенко пише цілий ряд одноактних

п'єс до різних кампаній, складає чимало агітаційних

І МИJ<Итеюю І. Твори:

В !, т.- Т.

9

4.-

С.

425.


віршів та пісепь нового, радянського змісту на мелодії відомих пар(щних пісень. Обдарована артистична осо­ бистість молодого І. Микитенка прагне виявити себе

різними шляхами: він блискучий декламатор і промо­ вець, чудово співає, з успіхом виступає на сцені, добре грає на скрипці. Датованих цими роками віршів зберег­

лося, проте, небагато. Із найраніших одноактних п'єс відомі

антиреШГlИна

одною{тівка

«Перше

травню>;

п'єса на матеріалі громадянської війни «Побратими» (її зміст докладно переповів у своїх спогадах письмен­

ник

Г.

1905

року п'єса «3а краще майбутнє», яку

Григор'єв

віть

поставив

у

1); присвячена 15-річчю революції Єлисаветграді

1920

р. на­

професійний україн­

ський театр Д. А. Гайдамаки; водевіль «Свіже повіт­ РІо>, що порушує питання нової моралі й громадян­ ського шлюбу тощо. Написані ці твори в реалістично­

побутовій манері, властивій дожовтневій українській драматургії, проте цілком зрозуміло, що в них не мог­

ли не відбитися враження бурхливих пореволюційних років, які стали для молодого І. Микитенка не менш

суворою

життєвою

школою,

ніж роки,

проведені на

фронтах імперіалістичної війни. Влітку

1922

й творчості,

року, сповнений жадоби знань, праці

І. Микитенко за путі вкою Нечаївського

комнезаму вирушає до Одеси продовжувати свою осві­

ту. Це був час, коли розгорталася відбудова народного господарства, коли країна нагально потребувала фахів­ ців

-

нової, народної інтелігенції. Не зеленим юнаком,

а свідомою своєї мети, зрілою й енергійною людиною,

яка багато побачила й пережила, зберігши при цьому світле

й

життєрадісне

ставлення

до

дійсності,

при­

їздить І. Микитенко до губернського міста і вступає в Одеський медінститут. Велике портове місто з його європейськими традиціями не приголомшило І. Мики­

тенка, він не розгубився в ньому, на відміну від інших

І Григор'єв

Г.

його зорі

світять.

10

11

Сонячні ГОНII.- С.

206.


літераторів-початківців,

вихідців

із

села,

не

відчув

болючого конфлікту з новим оточенням, з новим по­ бутом, із незвичними ситуаціями. Залишаючись сином полів,

вірно

і

незрадливо

люблячи

своїх

земляків­

селян і село взагалі, він водночас став справжнім дру­

гом міста, співцем міського робітника й інтелігента; це становитиме незабаром одну з провідних рис і його суспільно-політичних поглядів, і його творчості, віді­

б'ється у «Братан,

«Диктатурі»,

«Надрах»

та іНШІІХ

відомих творах.

Якщо роки, прожиті І. Микитенком на селі, були підготовчими В його літературній біографії, то життя в Одесі

(1922-1926)

можна справді вважати першим

періодом творчості письменника, який став пліч-о-пліч 3 іншими молодими творцями української радянської

літератури.

одеського

Уже

восени

робітничого

року

1922

літературного

він

увійшов

гуртка

до

«ПОТОІШ

Октябрю>, де познайомився і заприязнився з Едуардом

Багрицьким; тут, в Одесі, почав співробітничати з ря­ дом газет і журналів, до яких

тьох

авторів

ОДИН З дуже небага­

-

писав українською мовою;

-

лося його знайомство з В. Сосюрою, М.

l\улішем,

п.

Усенком

письменниками.

У

цей

та

час

іншими І.

тут відбу­

І. Дніпровським, українськими

Микитенко

виступає

в різних жанрах: поезії, прозі, драматургії, літератур­

ній

критиці

й

публіцистиці.

активне громадське життя

Навчання

в

інституті,

(наукові гуртки, лекції й

виступи на підшефних підприємствах, боротьба з без­ притульністю, організація

керування

літературних

гуртком вечорів

української тощо)

він

мови,

поєднує

з не менш активним співробітництвом у одеських га­

зетах і журналах. З першої публікації

1922

р. вірша «Сьогодні свято»

7

листопада

(газета «Известия ... »)

починається і триває все його життя тісний зв'язок з пресою.

ТіJІЬЮI

~50

Вl1етунав

разів

(<Известия ... »

них,

та

:1:1 чотири одеські роки він понад у

місцевих

газетах

JІЇтературно-мистецький

і

журнаJIах додаток

до

«IОжньrй селянин», «Червоний стею>, «Одесский

11


рабкор», «Юнацька правдю), «Моряю), «Молодая гвар­ ДИЮ),

«СИЛУ8ТЬІ»,

«Трактор»,

«Шкваю),

«Театральний

тиждень»), у збірниках, що видавалися Одеським губ­ ком ом комсомолу та Одеською губполітосвітою. Крім того, починаючи з

1923

дання, а згодом

п'єси й статті друкуються в цент­

ральних

ський

-

р., окремі його вірші й опові­

(харківських)

пролетар»,

журналах

«Сільськогосподар­

«Профессиональная

жизнь»,

«Все­

світ», «Червоний шлях», «Сільський театр», «Нове ми­ стецтво» та ін. Понад половину виступів у періодиці

за цей час

склали поетичні твори. Як і багато інших українських письменників, основу творчості яких становили проза

або драматургія, почав І. Микитенко з поезії і відда­ вав належне цьому жанрові не один рік. Сам він, прав­ да, пізніше критично оцінював

своє

захоплення вір­

шами, пишучи в автобіографії, що вони «ніколи не бу­ ли

майстерними,

мент» 1.

але,

Людмил

кажуть,

Стоянов,

в

них

був

розповідаючи

зустрічі з Микитенком в Іспанії

1937

темпера­ про

свої

р., пригадує, як

той казав, що «має чимало віршів, але не надає і ні­

коли не надавав їм особливого значення. За його сло­ вами, це були «гріхи молодості» 2. Та, хоча поезія і не стала магістральним творчим шляхом Микитенка, вона

була важливим етапом його письменницької еволюції, позначеним помітними успіхами. Про це може свідчити насамперед

те,

що

принаймні

три

його

пісні

стали

народними й зафіксовані в ряді фольклорних збірни­ ків:

«ОЙ

що ж то за шум

учинився?

Комсомол на

Вкраїні народився», «Ой шли полки червонії та й че­ рез село» і «Розвівайся, прапор Жовтню). Поему І. Ми­

китенка

«Вогні»

сприянням

1925

схвалив

Павло

Тичина,

і

за

його

р. її опублікував журнал «Червоний

шлях», а незабаром вона вийшла окремою книжкою. Вірш «Сай», що змальовував образ визволеного рево-

І МИRитенко І. Твори: В Сонячні ГОНlI.-С. 113.

4

Т.- Т.

2

12

4.-

С.

400.


люцією селянина, викликав захоплення у такого тон­

кого майстра поетичного слова, як Л. Первомайський. На його думиу, автор знайшов і віртуозно використав

тут засоби, «яких не вистачало ні тогочасній, ні тепе­ рішній нашій поезії»,

а сам вірш

«Сай»

з його зри­

мими і яскравими образами (<вартий того, щоб його вміщували не лише у багатотомних збірках, де фіксу­

ються усі надбання нашої поезії, але й у найвибра­ піших антологіях» І.

Хоча віршам

І.

Микитенко й віддав кілька років,

проте ця робота не задовольняла його, не давала твор­ чої розрядки, і він все більше уваги приділяє прозо­

вим

творам.

його

останніми

значними

ноетичними

нублікаціями були по('ма «Епохи», присвячена 65-й ро­ иовині

з

дня

«УРСР»,

смерті

написана

в

Тараса

грудні

І11евченка,

1927

р.

до

та

поема

десятиріччя

проголошення Радянської влади на УІ{раїні.

3

оповіданнями, нарисами та фейлетонами І. Ми­

иитенко також почав виступати на сторінках одеської

періодики.

Центральне

місце

оповідань «Етюди червоні»

Кожне книжки

І.

з

цих

оповідань,

Мииитенка

с('ред

них

посів

цикл

(1923-1925).

«На

що

увійшли

сонячних

до

першої

гонах»

(1926),

відтворювало яскравий епізод революційної боротьби або життя в перші пореволюційні роки: розправу сіль­ ської бідноти з куркулями, що поглумилися З поране­

них

більшовиків

«<Більшовики»),

прозріння

колиш­

нього цериовнослужителя і його прихід у революцію

( «Гордій»), тів

над

еизекуцію

місцевим

німецько-австрійських

населенням

у

Рівному

абирання иоштів для голодуючих Поволжя

окупан­

(<<Нуник» ),

«<3

гаря­

чих днів») тощо. У кожному з них, як і в поемах, від­ чутна присутність письменника; його образ вгадується в деяких персонажах, у авторському «Н», коли опові­

дання пишеться від першої особи; його очима, через

1

СонпчНі ГОНИ.- С.

56.

13


його думки й відчуття подаються факти, ВlIтлумачу­ ється Їхній сенс. Хоча у більшості з них ідеться про події трагічного

звучання,

«Етюдам червоним»,

як і

іншим написаним у ці роки оповіданням та повістям

«Витяг із протоколу»,

«Будні»,

-

«Антонів огонЬ»,- за­

галом властива стверджувальна, оптимістична тональ­

ність,

переконаність

в

історичній

справедливості

й

перспективності змальованого. Раннім оповіданням І.

Микитеш\а з їхнім револю­

ційним :JВучанням та романтичною

піднесеністю вла­

стива була своєрідна манера письма, характерні риси якої

-

динамічність

емоційно

сюжету

наснажених

й

речень,

лаконізм, що

інколи

вживання лишалися

незакінченими, обірваними, даючи можливість читаче­ ві домислити їхнє закінчення. ��втор приділяє значну увагу переживанням і настроям персонажів, психоло­

гічним нюансам, насичує текст яскравими метафорами й порівняннями, будує кольорові й звукові асоціації, приділяє увагу звукопису.

Інколи

це

доповнюється

суто зовнішніми прийомами: деякі абзаци при наборі

втягуються, речення набираються посередині сторінки, іноді

-

будуються «сходинками», як вільний вірш. Ча­

сто на початку або в кінці речення автор вживає три крапки, що створює певне емоційне напруження і вод­ ночас підкреслює внутрішній зміст висловленого.

Це

були елементи імпресіоністичної поетики, яку

свого часу майстерно застосував у

«Intermezzo»

та ін­

ших оповіданнях М. Коцюбинський і до якої у 20-і ро­ ки

нерідко

зверталися

молоді

українські

прозаїки.

Деякі критики навіть вважали, що саме імпресіонізм

найбільше відповідає вимогам революційної літерату­ ри, й висували його як провідний стиль доби. Подо­ лавши

цей

етап

мистецьких

шукань,

І.

Микитенко

в своїх наступних прозових творах, зокрема «Братах»

(1927)

та повістях і оповіданнях, що увійшли до збір­

ки «Вуркагани»

(1928)

й свідчили про прихід в літе­

ратуру вже зрілого майстра слова, відмовляється від

елементів імпресіонізму, його письмо, зберігаючи об-

14


разність і метафоричність, стає простішим, опуклішим, реалістичнішим.

3-під пера І. Микитенка вийшло також чимало го­

стрих

і

дотепних

псевдонімами

фейлетонів, які

«Петро

Бунь»,

він

друкував під

«Незаможник

Андрій

Похмурий) тощо, та нарисів, багато з яких об'єднува­ лися в цикли «Листи з Одесю),

«На оелі), «Сьогодні

на селі). Вони містили колоритні замальовки з натури

та спостереження

соціального

й

етнографічного

ха­

рактеру і стали цінними історико-літературними доку­

ментами тієї доби. В деяких із них були закладені зерна,

що

пізніше

розвинулися

у

повістях

І. Микитенка наступного десятиріччя, як

«Пирихвирію),

завдяки

і

п'єсах

а окремі, такі

яскравості мови,

колорит­

ності образів набули ознак першокласного художнього нарису й не випадково включалися автором пізніше у

;Jбірки оповідань та повістей.

1925 Вся

року

його

І.

Микитенко

діяльність

як

вступає

до лав RП(б)'У.

письменника

і

громадянина

невіддільна від партії Леніна. Образ великого вождя революції, ленінські безсмертні ідеї присутні в усій його творчості, починаючи від статті «Володимир Ле­ нін та національне питанню) й віршів на смерть Лені­

на, написаних у трагічну зиму личкої

інсценівки

1925

р.

«3а

1924

РОІ{У, або неве­

ЛеніниМ),

де

вперше

в українській драматургії виводився на сцені візуаль­ ний образ Ілліча, і кінчаючи останнім твором І. Мики­ тенка

-

Вже

п'єсою «Як сходило сонце). з

першої

половини

20-х

років

виявляється

яскрава риса творчого обличчя І. Микитенка, пов'яза­ на з його незмінним захопленням театром, яке визна­ чило важливі кроки дальшого творчого і громадського

життя

письменника.

пристрасною любов'ю.

«Я

люблю

Великі

театр.

Люблю

його

образи, створені тала­

новитими драматургами, акторами й режисерами, на­

енажують мене. Погані, беззмістовні спектаклі надов­ го

псують

мені

настрій, порушують

душевну

рівно­

вагу й залишають почуття отруєння. Я ніколи не міг

15


ставитись до театру байдуже або сприймати його легяк забавку, як розвагу. Для мене театр завжди

1\0 -

був джерелом глибокої втіхи або таких самих страж­ дань ... » 1

-

говорив він незадовго до

смерті на одній

з театральних нарад вже як керівник Спілки радян­ ських письменників України, але ці ж почуття власти­

ві

були йому й на початку творчого

шляху.

Театр

владно увійшов у його серце ще тоді, коли він органі­ зовував сільські драмгуртки, керував народним теат­ ром

у

Нечаївці,

ставив

там

українську

дожовтневу

класику, сам робив для нього інсценівки на теми нової дійсності. Після переїзду в Одесу він друкує в газеті «ЮЖНЬІй селяниН» восени

1923

р. цикл із шести статей

«Уваги до селянського театру», в яких агітує за роз­

гортання роботи драмгуртків, дає конкретні поради, як організувати й вести самодіяльні мистецькі колективи.

В «Агітзбірниках» Одеської губполітосвіти І. Микитен­ ко

1925

р. публікує кілька своїх одноактних п'єс, а на­

ступного року в харківському журналі «Сільський те­

атр» з

уміщує п'єсу «Іду». Це була вже п'єса на

прологом,

яка

розповідала

про

життя

й

4

дії

боротьбу

сільськогосподарської комуни на півдні України. Ха­

рактерною рисою твору було те, що автор відтворював гострі зіткнення комунарів

(не

лише

селян-незамож­

ників, але й молодої радянської інтелігенції

-

студента

Юхима Загати, вчительки Полі Загірної, робітфаківця Чижика,

агронома

представниками

Радіона

тупого

й

Кручі)

не

з

зажерливого

плакатними куркульства,

а з «хитрим, упертим, розумним, освіченим куркулем ...

філософом і ватажком заможного ХУТОРЯНСТВ8», який, за авторським визначенням, «читає «Правду», знає, що писали Маркс і Ленін», (<Може успішно завойовувати

вплив на селі й боротись за свою роль в історії» 2. Хоча п'єса написана була ще рукою молодого драма­ турга, та змальовані в ній образи будівників нового

4

1 Минитенко І. Твори: В т.2 Микитенко І. 3ібр. творів: У

16

'1'. 4.-

6

С. т.- К,

384.

1965.- Т. 4.- С. 8.


життя

-

ідейно переконаної,

активної сільської

інте­

лігенції і комунарів-незаможників, що займають чітку

громадянську

позицію,

здобувають

політичну

й

мо­

ральну перемогу в драматичному зіткненні з «інтелі­ гентним

в

свої

куркулею),

який

намагається

руки,- недвозначно

взяти

засвідчували

комуну

естетичну

платформу автора й становили нове слово в україн­ ській драматургії того часу, де ця тема інколи вирі­ шувалася в розпачливо-трагічних тонах.

Живучи

в

Одесі,

І.

Микитенко

знайомиться з

її

багатими театральними традиціями і стає одним з най­ палкіших прихильників створення постійного україн­ ського

драматичного

театру

в

місті,

де

українську

сцену представляли в ті роки лише пересувний робіт­

-

ничо-селянський театр і певний час

резіль». У

1924-1925

Всеукраїнської

спілки

письменників «Гарт»

теа-студія «Бе­

рр. він як керівник одеської філії революційних

пролетарських

(першої української літературної

організації в цьому місті) виступає з кількома стаття­ ми, відстоюючи ідею такого театру в Одесі як (шотуж­

ного фактору української культури» І. ТОЖ не дивно,

що, коли на Жовтневі свята

1925

р. п'єсою «Полум'ярі»

А. Луначарського відкрився Одеський державний укра­ їнський драматичний театр (нині Театр імені Жовтне­ вої революції), серед його організаторів і працівників

бачимо й Івана Микитенка. Молодий письменник стає першим завідуючим літературною частиною нового те­ атру, поєднуючи цю працю з навчанням в медінституті,

літературною творчістю та громадськими обов'язками.

Він з ентузіазмом поринає в нову роботу, складає ре­ пертуар театру, перекладає для нього ряд п'єс з ро­ сійської мови, організовує пресу, сам виступає із стат­

тями

й

інформаціями

про

новий

театр.

Саме

там,

в Одеській держ драмі, починається знайомство і щира дружба

І.

Микитенка

українського

І 1І111НІІтеНІ<О

з

видатними

театрального

І.

Т~атральні

мистецтва:

мрії.- К,

17

представниками Марком

1968.-

С.

Тере-

27-28.


щенком

-

художнім керівником Держдрами в перший

рік її роботи, акторами Юрієм Шумським, Наталією Ужвій, Поліною Нятко та багатьма іншими. Літературно-громадська ситуація на Україні середи­

ни 20-х років була досить своєрідною. Єдиної спілки письменників на той час, як відомо, не існувало. Сотні

молодих письменників (у тому числі початківців), чия

творчість

була

розбуджена

Жовтневою

революцією,

і ті, хто розпочав літературну працю ще до революції,

гуртувалися навколо редакцій журналів, об'єднували­ ся в численних літературно-громадських угрупованнях.

1926

Наприкінці

р. в Харкові утворюється літ орг а­

нізація комсомольських письменників «Молодняк» та

починає роботу оргкомітет Всеукраїнської Спілки про­ летарських участь

бере

організації

письменників І.

на

ВУСПп,

-

Микитенко.

установчім

в

«Першим

якій

діяльну

головою

нової

з'їзді обрано Івана Мики­

тенка. Це був цілком підготовлений попередньою лі­ тературною боротьбою на Україні запальний органі­

затор-пропагандист.

Фактом

обрання

Микитенка на

керівника й завершився перший етап у виборюванні молодими літераторами України організації

пролетарських

права

на

письменників ... -

уже в наш час Іван Ле.- Цілком законно

існування згадував

ім'я

проле­

тарського письменника України Івана Микитенка ста­

вало своєрідним імпульсом молодої літератури. Він ніби підхопив червоний стяг, піднятий Сосюриною «Черво­

ною зимою», й упевнено поніс його в авангарді моло­ дої

порослі

пролетарських

письменників

Харкова,

Донбасу, Києва, Одеси. Саме тому нікого не здивува­ ло одностайне обрання Микитенка головою ВУСППу. Обрання, зустрінуте з ентузіазмом, притаманним мо­ лоді цієї орг-анізації» І. З переїздом до Харкова почався новий етап у жит­ ті І. Микитенка, вщерть заповнений літературною пра-

І Ле І. 3гадка про Микитенка.

18

11

Сонячні гони.- С.

92-93.


цею

громадською

діяльністю.

Хронологічними рам­

ками періоду був І з'їзд ВУСППу в січні

1927

р. та

І Всесоюзний з'їзд радянських письме��ників у серпні

1934

р.

Протягом цього часу І. Микитенко палко пропагує і

відстоює

ідейно-естетичні

принципи

пролетарської

літератури, ідею об'єднання письменницьких сил Ра­ дянської України на одній ідеологічній платформі. Нова літературна організація продовжувала й роз­ вивала лінію заснованої В. Блакитним спілки проле­ тарсыхx революційних письменників ремно

у

й

свій

1927-1932

літературний

«Гарт». Не

журнал,

який

да­

виходив

рр. і одним із редакторів якого був І. Ми­

китенко, вусппівці назвали «Гартом», ніби підкреслю­ ючи

спадкоємність щодо

«Гарту»

В.

Блакитного.

На

шляху ствердження ідеологічних принципів пролетар­

ської, або, як ще говорили тоді, жовтневої літератури під керівництвом партії було зроблено чимало важли­ вих і знаменних кроків, які благотворно позначилися на її подальшому розвитку. Так, з метою вивчення життя робітничого класу, зустрічей

з

читачем,

пропаганди

досягнень

молодої

української радянської літератури, утворення на міс­

цях літературних гуртків та літоб'єднань, з починаються

організовані подорожі

1928

р.

письменників на

заводи, фабрики, шахти республіки. І. Микитенко очо­ лював перші групи письменників у складі П. Тичини,

В. Сосюри, Л. Первомайського, Петра Панча, Остапа Вишні та ін., що виїздили на копальні Криворіжжя,

заводи й шахти й

Донбасу,

Дніпропетровщини,

до

до металістів корабелів

Запоріжжя

Миколаєва.

Такі

зв'язки з робітниками триватимуть і в наступні роки.

Учасники цих подорожей відкривали для себе новий світ, нових людей, збагачували себе новими вражен­ нями, які пізніше відбивались у Їхній творчості. У

1927-1930

роках відбувається ряд важливих зу­

стрічей українських письменників з російськими, біло­ руськими,

молдавськими,

грузинськими,

1!)

татарськими


товаришами по

перу у

формі

обміну

письменниць­

ІШМИ делегаціями та участі в загальносоюзних з'їздах. 3начення таких взаємозв'язків української літератури

з представниками братніх літератур народів СРСР, що відбувалися в результаті здійснення ленінської націо­ нальної політики, посилюється тим, що це було зовс:ім

нове явище в історії нашого письменства.

ОсоБJ1ИВО

важливим з цього погляду був Всесоюзний з'їзд про­ летарських письменників у травні

1928

р.

в

Москві.

На з'їзд приїхали літератори тридцяти національно­ стей Радянського Союзу; активну участь у ньому бра­

ла й делегація ВУСППу та «3абою}) на чолі з І. Мики­ тенком. Саме за ініціативою української делегації на

з'їзді було утворено Всесоюзне пролетарських письменників нізацію

письменників

усієї

об'єднання

ВОАПП

-

країни,

-

асоціацій

першу орга­

певною

мірою

прообраз майбутньої Спілки радянських письменників СРСР, проголошеної

обраний

одним

із

1934

р. І. Микитенко тоді ж був

секретарів

об'єднання.

В

лютому

наступного року було проведено знаменитий Перший тиждень української літератури й мистецтва в Москві,

що

розпочав

благородну

традицію

обмінних

тижнів

і декад національних культур, яка плідно розвиваєть­ ся до наших днів. Велика група українських письмен­ ників, очолена І. Микитенком, зустрілася тоді в Москві

з відомими майстрами слова. На цій зустрічі були за­ кладені підмурки міцної братерської дружби і творчо­ го співробітництва з багатьма славнозвісними радян­ ськими письменниками Росії, серед яких ми з гордістю

називаємо О.

імена О.

Фадєєва,

М.

Серафимовича,

Асєєва,

Ф.

В.

Маяковського,

Гладкова,

Л.

Леонова,

Д. Бєдного, О. Форш та інших.

Послідовний однією

з

пролетарський

інтернаціоналізм

найважливіших ідеологічних

засад

був

україн­

ської радянської літератури вже в перші пореволюціЬ-­ ні

десятиріччя.

письменників

не

Всеукраїнська

просто

нолітичний принцип,

а

й

спілка

пролетарських

декларувала

цей важливий

на

20

ділі

здійснювала

його,


об'єднуючи в своїх лавах поряд з українськими також

російських, болгарських, молдавських, грецьких та ін. літераторів,

які

на

той

час

жили

й

працювали

на

Україні, випускаючи не тільки українську «Літератур­ ну газету» журнал

(нашу сучасну «Літературну Україну»)

«Гарт»,

а

й

спеціальні

журнали

та

російською

та єврейською мовами, енергійно розвиваючи зв'язки з літературами братніх народів СРСР. Активні творчі контакти

наприкінці

20-х

років

з

письменниками

інших народів країни збагачували ідейні й тематичні обрії української літератури, розширювали її худож­ ньо-естетичний діапазон, засвідчували її вступ у бага­ тонаціональну

співдружність

радянських

літера тур.

Незабутніми для українських письменників були стрічі

з

Максимом

з Італії приїздив

Горьким,

1928

який після

зу­

повернення

р. до Харкова, а також із фран­

цузьким письменником-гуманістом Анрі Барбюсом, що відвідував Україну в

1927, 1929

і

1932

РОІ{3Х. На І. Ми­

китенка знайомство з Максимом Горьким та А. Барбю·· сом справило особливо глибоке враження й позначило­ ся на всій його громадсько-літературній діяльності. Участь у суспільному житті країни

І. Микитенко

вважав обов'язковою і невід'ємною рисою справжнього письменника.

Паралельно

з

громадською

й

організа­

ційною роботою керівника ВУСППу він працює відпо­ відальним

секретарем

головним

редактором

закінчує

останній

у

журналі

якого

курс

«Червоний

тоді був В.

Харківського

шлях»,

Затонський, медінституту

і багато пише. Першим прозовим твором І. Микитенка, написаним

після переїзду в Харків, була невелика повість «Бра­ тю>, опублікована в першому номері нового журналу «Гарт», що почав виходити з квітня

1927

рідний літературний маніфест спілки письменників, яку очолював

р. Це своє­

пролетарських

І. Микитенко. Як і інші

організації, дав свої теоретичні та публіцистичні де­ кларації і ВУСПп, а життя вимагало підтверджувати їх

літературною

працею.

Одним

21

і,з

найяскравіших,


художньо довершених творів такого типу й стала ця повість,

у

яІОИ

автор,

відмовившись

від

властивих

йому раніше стильових прийомів, виступає в цілком

реалістичній манері,

із

соковитим

письмом,

багатим

на метафори, на використання народної мови, з яскра­

во

окресленою

диференціацією мовних партій, пере­

конливо виписаними психологічними деталями, скульп­ турною виразністю головних постатей, цілісністю ком­

позиції. У цьому творі І. Микитенко втілював ті тео­ ретичні засади, які сам не раз висловлював у своїх

статтях і публічних виступах, зокрема у доповіді на ІІ з'їзді ВУСППу сьменство

Філосо Фії

коли підкреслював, що пи­

(1929),

«мусить

підноситись

сучасності...

вищий

щабель

Голий схематизм,

на

як для

газети, ніяк не підходить для художньої літератури.

Бона не повинна бути голою, одвертою з

неї

стирчать бідняк,

середняк,

агіткою, що

куркуль,

класовий

ворог, іншими методами має здійснювати Їх письмен­ ник: методами художньої літератури. Того самого бід­ няка, середняка, пролетаря треба подати так, щоб він залишився художнім типом аж на ті часи, коли не бу­

де

ні

середняка,

ні

бідняка.

Смішний

і

трагічний

гідальго Сервантеса та його слуга Пансо живуть сто­ ліття,

хоч

виникли

вони

свого

часу

як

злободенні

типю) 1.

Повість «Братю) змальовувала долю селянської ро­

дини,

життєві шляхи трьох

йшлися

сторіччя:

в

грізних

старший

хліборобом,

1905

братів Сахнів, що розі­

соціальних

брат

молодшого

потрясіннях

початку

Никанор лишився на Прохора

після

землі

революції

р. безземелля погнало в місто, де він поповнив

лави пролетаріату, середній Семен десь завіявся «два­ дцятого року,

як

відшуміли

загони».

Старший

брат

Никанор, який брав участь у революції, одержав зем­ .тІЮ від Радянської влади, був навіть ДС.тІсгатом селян-

t МшштеНRО

І.

3ібр.

творів:

22

У

6

т.- Т.

6.-

С.

71.


з'їзду,

Cbl\oro

не

може

подолати

традицlИНОЇ

сеJІЯН­

ської недовіри до міста, а робіТНИl\ів бачить людьми,

ЯI\ИХ потягло (ша леГI\ИЙ хліб». ПисьмеННИI\ приводить НИl\анора до міста в

pil\,

І\ОЛИ вже Сl\інчилась відбу­

дова народного господарства і країна стала на порозі індустріалізації. Знайомство з великим машинобудів­ ним заводом, з тисячами нових плугів, готових до від­

правки на селянсы\ї ниви, із працею робіТНИl\ів, за­ пальні очі:

розмови

«... Сиділи

з

Прохором

допізна.

І

РОЗl\ривають

НИl\анору

в Їхніх розмовах перетина­

лись любов і образи. Кожному горіли очі захланним,

невгасимим огнем, І\ОЖНИЙ бив по столу і сипав іСI\РИ. І в тому огні топилися щирі, завзяті серця, і в тому

білому гарті стремлінь і прагнень

-

землі й заліза­

народжувалась сильна єдина істина ...

-

Ми ж ... брати!»

ДУМІ\И про братерство робіТНИl\ів і сеJIЯН, до ЯI\ОЇ доходить НИl\анор, не може похитнути ІЇ трагічна за­ гибель на заводі Прохорового сина МИШl\а, і він зва­ жується

послати

свого

сина

В

місто

-

вчитись

(<На

механіКа». Таким чином у повісті вперше в Уl\раїн­ сы\йй літературі в ЯСl\равих художніх образах втілю­

валась ідея незламної єдності робітничого І\ласу й се­ лянства,

Яl\а

ціЛI\ОМ

відповідала

і

життєвій правді,

й історичній тенденції розвиТl\У І\раїни. Ніби вирубані з

брили І\аменю, цільні й могутні образи НИl\анора

і Прохора символізували рівнозначні у своїй єдності

соціальні сили Уl\раїнського селянства й робітничого І\ласу

першого

пор еволюційного

десятиріччя,

ЯI\ИМ

доля ��удила разом перетворювати свою БаТЬІ\івщипу й будувати соціалістичне суспільство.

Tal\a віДl\рита соціальність CMal\Y деЯI\ИМ I\РИТИl\ам, і на І.

повісті не припала до МИl\итенка посипались

обвинувачення в натуралізмі, невмотивованості при­ ходу

Прохора

до

міста,

в

«I\УРl\ульській

філософії»

образу НИl\анора. Насправді твір відбивав веЛИI\У істо­ ричну правду і був переl\ОНЛИВИМ взірцем стилю (шро­ летарсы\го

реалізму», ЯI\ИМ хараl\теризувалися твори,

23


ЩО

З

подальшим

розвитком

радянської

літератури

стали визначатися терміном «соціалістичний реалізм».

Після публікації в журналі повість «ВратИ» вийшла окремою книжкою, пізніше багато разів перевидавала­ ся, перекладалась іншими мовами.

3

часом вона стала

хрестоматійною і досі входить у шкільний курс укра­ Їнської

радянської

незламну

літератури

як

твір,

що

втілює

єдність робітничого класу й селянства на

початку побудови соціалізму в нашій країні. Цього

ж

1927

року

в

Харкові

вийшли

окремими

книжками поема І. Микитенка «Вогні» та п'єса (<Іду», про які вже йшла мова, а наступного

-

велика збірка

повістей і оповідань «ВУРlщгани», що одразу ж викли­ кала зацікавлення читачів.

Повість «ВуркаганИ», що дала пазву збірці, присвя­ чена гострій для 20-х років темі безпритульних дітей, викинутих на

вулицю

внаслідок

величезної

міграції

людських мас під час революції та громадянської вій­

ни. Цієї теми, яка була тісно пов'язана з проблемою виховання

нової

людини

взагалі,

торкалося

радянських письменників, серед них с.

чимало

Васильченко,

А. Головко, л. Сейфулліна, о. Невєров та інші. І. Ми­ китенко розв'язує її, показуючи долю хлопця-сироти із степового українського села, що потрапляє в дитя­ чий будинок у великому приморському місті, а звід­ ти

-

на вулицю, де й стає безпритульним, вуркаганом.

Обдарований талантом

скульптора тринадцятирічний

Альоша зустрічається з такими ж, як і сам, знедоле­ ними

підлітками,

зазнає

жорстоких

поневірянь,

але

завдяки вірній дружбі трохи старшого за нього отама­ на безпритульних Матроса, прихильності завідуючого

l\Итбудинком пізнав людське

тепло,

і

в

його

житті

з'являється промінь надії. Через епізодичні образи ви­ хователів, лікарів, комсомольських ватажків, робітни­

ків у повісті відбито гуманізм

Радянської

держави,

яка докладала енергійних зусиль для порятунку «ді­ тей вулиці».

(На початку 30-х років, як відомо, про­

бл<,ма безпритульності була вже розв'язана). Повjсп,

24


завершується

мажорною

лекий від парадності.

нотою,

проте

автор

дуже

Правдиво й реаJІЇСТИЧИО

да­

нирі­

шуючи тему, він тільки натякає на можливе здійснен,

ня мрії юного скульптора про ХУДОЖНЄ училище. На­ справді ж Альоші й Матросу простеляться нелегкі й непрості життєві стежки, і приведуть вони героя не в омріяне художнє училище, а в трудову комуну для малолітніх правопорушників, прийде туди і його вір­

ний друг Матрос. Про це читачі через кіЛЬІ\а РОІ\ів довідалися з великого роману І. Микитенка «Раною>, що продовжив долі кількох персонажів повісті.

Збірка «ВуркаганИ» засвідчувала появу нових прозо­ вих жанрів у творчості І. Микитенка: на зміну раннім «етюдам» приходять психологічне оповідання

з ПРОТОІ\ОЛУ»,

психологічна

«Над морем»,

повість,

що

(<Витяг

«Ношо suш»), соціально­

відтворює

картини

невеликого містечка на початку 20-х років

життя

(<<Антонів

огонь»). Цікавим і несподіваним було звернення пи­ сьменника до гумору. Повість «Гавриїл Кириченко­ школяр»

-

єдиний прозовий твір І. Микитенка, присвя­

чений дореволюційному українському селу.

В ньому

змальована історія гострого на язик та витівки, дотеп­ ного

відчайдуха Гаврилка,

школяра початкової

сіль­

СЬІ\ОЇ школи, ЩО ніЛІ{ не може порозумітися зі своєю

вчителькою, конфліІ{ТУЄ з нею, тично

-

стає «отроком»,

ХЛОПЧИІ\ОМ на побігеНЬІ\ах,

фак­

у поповому домі

і, вигнаний звідти за різні «ШТУКИ», іде, нарешті, до «хторокласного»

сіЛЬСЬІ\ОГО училища. В майстерно на­

писаній повісті застосовано багатющий діапазон при­ йомів

-

сатири

від й

М'ЯІ\ОГО сарказму;

гумору тут

й

іронії

до

викриваються

дошкульної бездушність

царської школи, її класова, антинародна сутність та лицемірство церковнослужителів, тут яскраво показана

дитяча психологія. В. Козаченко зворушено писав про повість: «В цій перлині нашої прози чується відлуння неперевершеного і

зажура,

глиБОІ\О

і

гоголівського

печаль,

замислитись,

що

гумору.

мимоволі

навіть

25

В

ній

примушують

засумувати

сміх, нас

по-нашому,


ПО-УІ\раїНСЬІШ, тан, ніби ие малий ШІЮЛЯРИІ\ Н:иричен­ ко, а ми прощаємося з нелегким і все ж яеним евоїм дитинством» 1. «Гавриїл Н:ириченко

мом

становив

-

частину

школяр» за авторським заду­

більшого

твору

«Дитинство

Гавриїла Н:ириченкю> (фрагменти з нього були надру­ ковані), який, у свою чергу, мав увійти до трилогії, що змальовувала дитинство, отроцтво і юність героя.

Наприкінці І,ін

виїздить

1928 за

РОНУ ряд українсы(хx письменни­

нордон

за

відрядженням

Народного

l\Омісаріату освіти республіІШ з метою ознайомлення з життям зарубіжних країн, зустрічей з прогресивними іноземними письменниками,

нових

творів.

мандрував

по

І.

вивчення матеріалів для

Микитенко

Німеччині

двох

місяців

й Чехословаччині,

близько

побував

також у Польщі й на Західній "Україні. Подорож зба­ гатила

його новими

яскравими враженнями.

Він зу­

етрічався з Й. БехеРОIlI, Ф. Вайскопфом, К. Грюнбер­ гом, Ю. Фучіком, Й. Горою та багатьма іНШИ1l!И німе­ цькими

й

чеськими

майстрами

слова,

брав

участь

у з'їзді Спілки німецьких революційних письменників, у мітингах і демонстраціях берлінського пролетаріату,

познайомився із скарбами відомих музеїв, театрів, біб­ ліотек. Враження від подорожі відбились у зарубіжно­ му репортажі «Голуби миру» ких

творів

такого

жанру

-

в

одному з перших вели­ українській

Важливою рисою репортажу було те, вже тоді, в

1928

літературі.

що автор його

році, зумів помітити в житті Німеч­

чини поряд з піднесенням революційного руху також зловісні паростки найреакційнішого породження імпе­

ріалізму

-

фашизму

миренним ворогом.

-

і на все життя став його непри­

«Голуби миру» друкувалися

1929

року в кількох номерах журналу «Гарт», а незабаром після того були видані окремими книжками україн­ ською, російською та грузинською мовами. Саме в цей час Всеукраїнська епілка пролетарських

І !\озачеНlЮ В. Головний наПРНМОI>.- С. ~OO.

26


письменників ВХОДИТЬ У КОJlтаБТ із Міжнародним бюро революційної літератури

-

(1925-1930),

МБРЛ

й І. Ми­

китенко обирається до складу секретаріату цієї орга­ нізації, що ставила за мету об'єднання письменниць­ І\ИХ сил різних країн на грунті спільної революційно­ пролетарської,

комуністичної

ідеології

та

політики.

Найвидатнішим досягненням МБРЛ було проведення

1930

р. у тодішній столиці "Української РСР Харкові

Міжнародної конференції революційних та пролетар­ ських

письменників;

рішення

і

всесвітній

реЗ0нанс

І\онференції мали вирішальне значення для розвитку зарубіжної прогресивної революційної літератури

30-

40-х рр. І. Микитенко був одним з активних організа­

торів

Харківської конференції.

відкривати

своєю

промовою

Йому було доручено

цей

всесвітній

форум

і

виступати на ньому 3 великою доповіддю про шляхи

розвитку

реВОЛЮЦІИНОГО

УІ\раїнського

письменства.

Тоді ж він був обраний одним із секретарів Міжнарод­ ного об'єднання революційних письменників

-

МОРП

(так на конференції було перейменовано МБРЛ) членом редколегії його центрального органу

-

та

журна­

лу «Литература мировой революции».

Ідея

братнього

єднання

трудящих

різних

країн

і народів була невід'ємною частиною світогляду І. Ми­

китенка протягом усього його творчого життя. Ії він проголошував у літературно-критичних і публіцистич­ них статтях, у численних доповідях і промовах перед

читачами й письменниками, на міжнародних з'їздах

та конгресах. Ії він втілював у художні образи своїх прозових і драматичних творів. В той же час вона була органічно пов'язана тисячами незримих ниток з його пристрасною

любов'ю

до

свого

народу,

до

рідної

"України. «Він був молодий, як і ми всі. революційне

бачення

світу

-

цей

властиве йому було своєрідний

радар,

завдяки якому легко можна було здалеку розпізнати людей нашого покоління від Москви до Гренади і від

Києва до Сан-Франціско.

27


Микитенко був інторнаціоналістом. Але це саме він, і не без гордості, подарувап мен і прекрасно

вишиту

українську

сорочку,

яку

я

беріг

довгі роки і одягав тільки на СВЯТЮ),- згадував про

нього угорський революційний поет Антал Гідаш 1. «Це

він навчив

нас вимовляти

речення, яким ми

кінчали усі свої промови: «Хай живе "Українська Ра­

дянська Республіка!»

2 -

мецький пролетарський

писав про І. Микитенка ні­ письменнин

пригадуючи відвідання України

І\арл

Грюнберг,

р. у складі Пf'Jlо

1929

шої німецької письменницької делегації. «В

Іспанії

Микитенко

задушевно

розповідав

про

"Україну та її ріни й степи, про унраїнські народні піс­ ні, про поезії Тараса Шевченна ... » -

з ним

1937

згадував зустрічі

р. славетний болгарський письменник Люд­

мил Стоянов 3.

Наприкінці 20-х років українська драматургія роз­

ширювала Саме

в

свій

цей

жанровий

час

І.

і

тематичний

Микитенко,

діапазон.

підохочений,

як

він

писав, переважно міркуваннями громадсько-політично­

го характеру, і виступив з соціальною драмою «Дик­

(1929),

татурю)

що стала етапною і в його творчості,

і в усій українській драматургії. Натхнений успіхом

«Диктатурю), «І\адри» нраїню) гостра

пише

п'єси

(1930), «Справа честі» (1931) й «Дівчата (1932), визначальними рисами яних

він

слідом

нашої

публіцистичність,

злободенність

тема тини,

за цим

відверта активне

твором

партійна

були

позиція,

вторгнення в

най­

пенучіші проблеми життя, епізація у зображенні дійс­ ності, масовість дійства, властива революційному теат­ ру тієї епохи,- тобто саме ті новаторсьні для унр аїн­

ської драматургії риси,

яні

театру Микитенка.

І Сонячні ГОНИ.- С. і08. 2 Там ж е.- С. 106. з Там ж е.- С. 112.

28

й снладають

специфіну


І1'єса тему

«Дю\татура)}

взаємин

llillJlIс,ша на близь!(у

робіТlІИЧОГО

І\ласу

й

авторові

селянства,

тему

І\ласової боротьби на селі напередодні І\олективізації. Сюжет роагорта6ТЬСЯ наВІ\ОЛО І\ампанії хлібозаготівлі, для проведення ЯІ\ОЇ в далеІ\е село приїздить індустрі­

альний робітник Григорій Дудар. «Діється на Радян­ ській 1'І\раїні

злободенне

року»,- підкреслювалося в ремарці

1929

звучання п'єси.

«Ми побачили на сцені

не П'6СУ, а живий зліпок наВІ\ОЛИШНЬОГО життя, яне ХВИJlювало нас і до «ДИІ\татури»

не знаходило реалі­

аації в УІ\раїНСЬІ\ій драматургії,- писав Леонід Пер­

вомайський

один з тих, хто бачив перші постанОВІ\И

-

цієї П'ЄСИ.- ПО сцені ходили люди і говорили про речі,

вихоплені з дійсності

ЯІ\і стосувалися І\ОЖНОГО.

Село з його драматичними протиріччями, з оголеними

до І\ривавого м'яса пристрастями, РОЗІ\олоте по соці­ альній вертикалі, так ЩО оживала уся його психоло­

гічна та емоціональна СТРУІ\тура,- це ми бачили впер­ ше,

і це не могло не захоплювати І\ОЖНОГО,

частину

свого

буття

сприймав

тогочасну

хто ЯІ\

бурхливу

дійсність)} 1.

"У драматичному зіТІ\ненні предстаВНИІ\ів ворожих

нласових сил

-

робітника Дударя, незаможнина Мало­

шт ана, селян-трударів Чернеги й РомаШІ\И, з одного

боку,

та

І\УРІ\улів

ідеолога Гусака

інтересів

Чирви,

- 3

Сироватки,

куркульського

іншого, розкривалась ідея єдності

робітничого

класу

і

трудящого

селянства,

ідея диктатури пролетаріату в період побудови соціа­

лізму. Сила ВШІИВУ п'єси досягалась яскраво виписа­ ними характерами, афористичністю мови персонажів, майстерним РОЗВИТІ\ОМ дії. Виразно й переконливо по­ І\азав

письменник

і

класове

прозріння

незаможника

Петра Малоштана, і соціальне нутро куркульства, го­ тового «врости в соціалізм)}.

Великим успіхом драма­

турга було створення першого в унраїнській драматур­

гії образу робітника-комуніста І первомайсыІйй Сонячні гони.- С.

Л.

Із

спогадів

67.

29

-

Григорія Дударя.

про

Івана

МиllитеНllа.

11


П'єсою «Диктатура» відкрили сезоп

1929

року майже

всі провідні театри України. Настуиного року її з ве­ ликим успіхом показували

вже на сценах Москви й

Ленінграда, Архангельська і Свердловська, Баку і Го­ меля, Казані й Уфи, Сімферополя й Махачкали, Таш­

кента й Кутаїсі та багатьох інших міст Радянського Союзу.

Не менш гострими й злободенними стали й наступні. п'єси І. Микитенка, створені в роки першої и'ятирічки. Драма вперше

«Кадри» у

(інша

назва

всій радянській

«Світіть

драматургії

нам,

зорі!»)

змальовувала

народження нової, народної інтелігенції, життя вищої школи в пореволюційні роки, коли оволодіння наукою розглядалось як (<Новий Перекош>. П'єса була присвя­

чена «Пролетарському студентству, що в бурі й натис­ ку зруйнувало задушливі «храми» буржуазної науки й створило огненні кузні пролетарської революційної думкю>, й відтворювала ідейно-емоційну піднесеність, властиву передовій молоді того часу.

П'єса

з

життя

шахтарів

Донбасу

«Справа честі»

художньо переосмислювала иодії доби індустріалізації з її популярним гаслом «Техніка вирішує все» і, знову­ таки виерше в практиці української драматургії, глибо­

ко й переконливо змальовувала і пафос соціалістичного

змагання робітничих бригад, і боротьбу новаторських форм виробництва з традиційними, і героїзм передо­ виків праці. Своїми образами вона художньо стверджу­ вала ідею, закладену в заголовку твору: праця в нашій

країні стала

справою честі й геройства. «Найцінніша

новаторська знахідка драматурга полягала в тому, що

він підмітив

такі

суперечності

дійсності,

які крили

конфлікти незнаного в класичній драмі змісту, нові конфлікти доби, породжені зіткненням нових характе­ рів.

Предметом

стали трудові

його

письменницького

процеси

й

відносини

в

дослідження нашій

країні,

формування людської особистості, пройнятої колекти­ вістськими

иоглядами

і

свідомістю,

формування ра­

дянської людини ... В п'єсі Микитенка «Сирава честі» зо


такий конфлікт ще був першим намацуванням пових вааємовіДJIОСИН, свого роду прообразом психологічних складностей і зрушень у колективній свідомості нової людини (і в чомусь першовідкриттям)

ще задовго до

того, як цей тип колізій був підхоплений у літературі 30-40-х років, а згодом, у 70-х роках, як це ми бачимо на прикладі

сучасної

драми,

набув

нового якісного

звучанню),- так оцінює п'єсу сучасне літературознав­ ство І.

Нас'гупна п'єса І. Микитеш\а, дірична КО~lеl\ія «Дів· чата

нашої

країни»,

присвячена

радянській

молоді,

показує, як зріс її культурний й інтелектуальний рі­ вень, як твориться соціалістична психологія, як із се­ редовища

нашої

мододі

доби.

народжуються

Розповідаючи

про

нові

люди -.герої

героїзм

будівників

Дніпрогесу, п'єса трактувала морально-етичні пробле­ ми

-

вірності

в

коханні

й

дружбі,

товариської

чес­

ності й взаємодопомоги, відданості своїм іде адам. Вод­ ночас у ній гостро ставились питання ідейної чистоти

робітничого кодективу, комсомодьського колективізму, засуджувалися

індивідуалістичні

за рахунок товаришів. П'єса

-

спроби

піднестися

оптимістична і мажор­

на, пройнята радістю життя і трудових перемог

-

на­

снажувала глядача духовною енергією, в ній лунав, за

сдовами І. Микитенка,

«гучний і радісний сміх

п е­

рем о ж Ц і в}). На прикладі l\lОЛОДОЇ героїні праці Ма­ рії Шапіги, закоханого в неї комсомольця Пронашки,

їхніх

друзів

ставленої

їм

«буржуазки»

-

будівників «жінки

з

Дніпрельстану іншого

берега}),

-

та

проти­

войовничої

Лотоцької автор стверджував високі мо­

рально-етичні принципи соціалізму. Образ Марії Ша­ піги був одним з перших повнокровних і реалістичних обрааів жінки нової доби в українській драматургії. Усі чотири п'єси І. Микитенка в буквальному розу­

мінні слова тріумфально пройшли в

1929-1934

роках

11

І Вануленно Д. Т. «Світіть нам, зорі!» Драматургія. Література героїчного діяння. (Новий герой в унраїнсьнііі літературі 1929-1934 рр.).- К, 1978.- С. 279-280.

31


11а сценах сотень театрів України іі усього Радянсько­ го

Союзу,

високо

підносячи

авторитет

YKpaїHCЬ~{OГO

радянського мистецтва. Ух ставили стаціонарні й пе­ ресувні, професійні й самодіяльні театри в

Росії

й

Білорусії, Грузії, Вірменії й Азербайджані, Туркменії й Казахстані, Молдавії й Башкирії, Дагестані Й Якутії, їх перекладали на різні мови, переробляли для потреб життя інших республік (так, наприклад, «Диктатуру» було

пристосовано

до

національних

а «Дівчат нашої країпИ»

нії).

Над

актори,

п'єсами

режисери,

І.

умов

Білорусії,

до умов Грузії й Туркме­

-

Микитенка працювали

художники

й

видатні

композитори

радян­

ського театру.

На

початку

30-х

років

усе

помітнішою

ставала

невідповідність між новими завданнями літератури Й

мистецтва, що їх висувало життя, і формами органі­ заційного об'єднання письменників і митців. Історич­ ною подією стали постанова ЦК ВКП (б) від

1932

23

квітня

р. «Про перебудову літературно-художніх органі­

зацій» і утворення Оргкомітету по підготовці Всесоюз­

ного з'їзду радянських письменників. Крім Всесоюз­ ного комітету, були створені анадогічні республікан­ ські

комітети,

які

також

розгорнули

широку

діяль­

ність, спрямовуючи майстрів слова на дальше творче осягнення принципів народності й партійності. І. Ми­

китенко, паЛІЮ вітаючи, як і переважна більшість ра­ дянських письменників, постанову партії, включився

в цю роботу як член Всесоюзного Й заступник голови українського республіканського оргкомітетів. У

1934

1932-

рр., що передували з'їздові, він бере участь у пле­

нумах Всесоюзного оргкомітету, неодноразово зустрі­

чається з Максимом Горьким, виступає з численними статтями, багато працює над новими прозовими й дра­ матичними творами.

Майже всю зиму, весну і літо

1933

року І. Мики­

тенко провів на Прилуччині, у трудовій комуні для

молодих правопорушників, пишучи роман «Раною> та п'єсу «Бастілія божої матері» про громадянську війну

32


113 УІ'раїні.

Ромзн

«Ранок»

С1·аІl lІОВ1ІМ I\ОСЛГllСІІJlЛМ

письменника на шляху створення

образу сучасника.

Цього разу І. Микитенко постаВJlВ перед собою мету показати вплив праці й колективу на тих, хто пере­ ступив закон,

хто волею соціальних

шляхом злочину й правопорушень.

обставин

пішов

На тлі революції

й громадянської війни, першого пореволюційного деся­ тиріччя письменник змальовує молодих

правопорушників,

цілу галерею

розповідає

про

образів

їхні

жит­

тєві поневіряння, аналізує причини, що штовхнули Їх ІІа злочинний шлях, нарешті, показує складний, повіль­

ний і болючий процес перевиховання в умовах трудо­ вої комуни, благородну роботу колективу вихователів і чекістів, які заново ліплять характери цих молодих

людей, прагнучи виховати з

них чесних

і відданих

будівників соціалізму. Паралельно з розвитком основ­ ної

сюжетної

лінії' твору

письменник

проводить

не

менш важливу лінію історії села Ладош та старовин­ ного

жіночого

монастиря

в

ньому,

де

за

рішенням

уряду була розміщена трудова комуна. Серед багатьох виразних і колоритних образів роману

-

червоних пар­

тизанів часів громадянської війпи і чекістів, сільських Іюмсомольців

і

і безпритульних сті

«Вуркагани»

активістів,

-

монастирських

мешкаНОІ,

епізодично фігурують і герої пові­

Матрос і Альоша.

Написаний ще до

славнозвісної «Педагогічної поеми» А. Макаренка со­

ціально-педагогічний завдяки

своєму

роман

І.

гуманістичному

образів, глибокому розв'язанню

Микитенка змісту,

«Раною)

яскравості

теми духовної пере­

будови колишніх нравопорушників, морального змуж­ ніння радянської людини одразу ж завоював визнання масового читача, про що свідчили різноманітні чита­ цькі конференції та обговорення, сотні листів до пи­

сьменника, численні відгуки в пресі, серед яких був і захоплений відгук п'ятнадцятирічного юнкора Олеся Гончара.

1934

рік увійшов в історію літератури як рік утво­

рення Спілки радянських письменників СРСР. І. Ми-

2

І. МИlштеНІЮ

33


}\ІІТСІІКО брап діяш,пу учас'п, у рuботі, яка пrрrдупала цій події,- в підготовці й проведенні І ВсеукраїІІСЬКО­

го з'їзду радянських письменників у Харкові й Києві, на якому він був обраний відповідальним секретарем СРПУ (за деякий час І. Микитенко став на чолі Спіл­

ки

письменників

України),

та

І

Всесоюзного

з'їзду

письменників у Москві.

На Всесоюзному з'їзді йому випадає честь голову­ вати на першому засіданні.

Восени того ж року, у :1В'ЯЗКУ 3 неренесснням сто­ лиці УРСР, група

з Харкова

письменників,

до

у

І{иєва переїздить

тому

числі

й

І.

велика

Микитенко.

Незабаром глядачі побачили нову його п'єсу «Маруся Шурай), написану за відомою драмою М. Старицького

«Ой не ходи, Грицю, та й на вечорниці) та народними мотивами. Письменник загострив І\онфлікт і послабив мелодраматичне

звучання

особисту драму Марусі, площину,

ПОl\азав

"

п єси-першооснови,

Гриця й Хоми

класо!!у

в

.

переВl!!

соціальну

диференціацію

старого

українського села, ввів нові образи іі епізоди, і п'єса зазвучала

по-новому.

Спеl\таl\лі

«Марусі

Шурай)

в п'ятнадцяти провідних театрах Києва, Харкова, Оде­ си, Дніпропетровська, Запоріжжя, Чернігова, Донецька

та інших міст палко вітала публіка, театральна кри­ тика, письменники.

Наступним значним етапом у творчості письменни­

І{а стала сатирична І{омедія «Соло на флейті). Над цією п'єсою І. Микитенко працював довше, ніж над будь­ яким іншим драматичним твором; вона мала дев'ять аВТОРСЬІ{ИХ редакцій, робота над нею почалася ще вес­ ною

1933

року й остаточно завершилась лише в

1936

році. У ній драматург виступив з наболілим і пеІ{УЧИlll питанням

-

стосуванців,

викриттям

лицемірних

войовничих міщан,

які

кар'єристів, вважали

при­

сенсом

свого існування самозвеличення і просування по ієрар­

хічній драбині. Таких людей авторові особисто дово­ дилось зустрічати, він знав їм серйозну

небезпеІ{У для

ціну і вбачав у НІІХ

соціалістичного

34

суспільст!!а.


Історія НОІ,азала, що nін не НОМШШDСП

n

еnоїх НС'РСД­

баченнях.

Незабаром І. Микитенко дає на суд глядачів п'є.су зовсім

іншого

звучання

ліричну

-

комедію

юності», сповнену молодечого вогню і

радісну

й

веселу.

Вона

присвячена

«Дні

запалу, життє­

молоді

й

ТОРl\а­

ється вічних тем любові й ревнощів, вірності й друж­ би. Цю п'єсу І. МикитеНI\О ставить на сцені I\ИЇвсько­ го

акаДЕ'мічного

театру

ім.

І.

Фрюша,

виступаючи

І! РОJlі не тілы\и автора, але й режисера-ІІ0стаНОВІІИЮJ.

П'єса і спектаl\JІЬ БУJlИ схвально зустрінуті глядачами

й театральною критикою, і «Дні юності» широко піШJlИ в театрах України. Як і раніше, творче життя І. Микитенка в ці роки нерозривно

поєднувалося

з

його

громадською

діяль­

ністю і як члена найвищого органу державної влади

республіl\И

-

всеуl\раїнсы\гоo

центрального

чого комітету (до ВУЦВК він входив з

ВИl\онав­

1931

р.), і Яl\

керівника СпіЛI\И письменників України та редаl\тора ЇЇ

журналу

«Радянська

«Вітчизна»),

література»

(нині

-

журнал

і Яl\ учаСНИl\а ряду І\омітетів, бюро та

І\омісій. Енергія й працездатність І. Микитенка БУJlИ такими

великими,

що

він

завідував на

громадських

засадах ще й літературною частиною київського теат­ ру імені І. Франка, з яким його єднала тісна творча

дружба. Улітку

1935

р.

І.

Микитенко

очолює

українську

делегацію на Міжнародний антифашистсы\йй конгрес письменників на захист культури,

скликаний за іні­

ціативою

Горького,

з

П.

А.

Барбюса

Тичиною,

їздить

й

Петром

до Парижа,

де

Максима Панчем,

О.

і

разом

Корнійчуком

зустрічається

з

ви­

зарубіжними

майстрами СJlова, чимало яких вже БУJlИ знайомі йому з

часів

Харківської

конференції

та

І

Всесоюзного

з'їзду письменників у Москві. У яскравій промові на тему

«Нація і І\ультура», пройнятій гнівним запере­

ченням

філософії

ШевчеНl\З

2*

й

фаШИЗ~ІУ.

ТИЧИНУ.

І.

наво;щчи

3!1

l\ІИl\итенко, приклади

ЦИТУЮЧИ

3

життя


(Їагатьох наро}\ів нашої нраїни, з гордістю розповідав про

історичну долю української

нації,

про

її

відро­

дження після Жовтневої революції, про гідне розв' я­

зання проблеми нації і культури в умовах соціалізму. І. Микитенка обирають до складу бюро Міжнародної асоціації

письменників

на

захист

культури

нової

-

організації, утвореної за рішенням конгресу. Того

Янкою

ж

року

разом

Купалою

та

з

О.

іншими

Толстим,

І.

О.

Фадєєвим,

Микитенко

побував

у ЧеХОСJIоваччині, дружні стосунки з якою тоді JІИШР налагоджуваJIИСЯ,

в складі

першої

великої

делегації

радянських письменників і журналістів. в моїй душі горять лснраво Нраїни вашої вогні. Прощайте, Праго і Остраво, Близьні і рідні ви мені,-

писав

він,

перетинаючи

кордон

Чехословацької

рес­

публіки по дорозі додому. Одним із результатів ЦІЄ! подорожі став переклад І. Микитенком лібретто опери Б. Сметани «Продана нареченю), поставленої на сцені Київського

театру опери

і

балету у

грудні

1936

р.

Палка промова па тему «ПУШJ\ін і "Україню) у Ве­ JIИКОМУ театрі СРСР в лютому вання

1937

р. під час святку­

1О0-річчя з дня смерті великого поета, учасТІ,

у Другому міжнародному антифашистському конгресі письменників,

що

відбувався

влітку

цього

ж

року

в Іспанії на знак солідарності з героїчною боротьбою іспанського народу проти фашистських заколотників,

нарешті, сонце»,

остання

п'єса

присвячена

І.

Микитенка

денінсьному

«Як

розв'язанню

сходило націо­

нального питання на "Україні в роки революції, гідно увінчують

діяльність

ПИСЬМСННИJ\а-інтернаціоналіста.

Над історичною хронікою «Ях сходило сонце» І. Ми­

китенко почав працювати влітку вала

1914-1918

1936

р. П'єса охоплю­

роки, відтворювала наростання рево­

люційної хвилі на "Україні напередодні та під час імпе­

ріалістичної війни,

період Лютневої

революції, події

жовтневих днів. Кульмінаційними сценами історичної

36


хроніки С'l'аJlи приїзд Леніна в Росію, жовтневі дні в Петрограді і Києві, повстання київського Арсеналу в січні

1918

р. та його поразка

(п'єсу було задумано

спершу як трагедію), вступ Червоної Армії до Києва. Образи

більшовика-арсенальця

Богдана

Верховинця

та селянської дівчини Марії Стоколос, яка; подолавши

всі пастки, що наставляли на неї діячі Центральної Ради,

приходить до комуністичної

партії,

символізу­

вали трудовий народ України, несхитність його рево­

люційних прагнень. П'єса вперше в українській дра­ матургії масштабно виводила постать вождя револю­ ції В. І. Леніна в сценах серед солдатів у вагоні, на Фінляндському

вокзалі,

на

конспіративній

напередодні повстання, у штабі повстання

квартирі

Смольно­

-

му. Вперше у п'єсі радянського автора зі сцени з уст вождя мали звучати думки про революцію, національ­

не питання, долю України. І.

Микитенко

сезону

1937-1938

готував

цей

твір

для

театрального

рр. П'єса в основному була закінчена

у квітні, й автор мав намір удосконалювати й шліфу­

вати

4

н,

проте

жовтня

а також

1937

несподівана

загибель

письменника

р. перешкодила йому довершити п'єсу,

здійснити інші творчі задуми, серед них­

драму 3 морально-філософською проблематикою на ма­

теріалі життя медиків і вчених (<<Сліпі й зрячі»), п'єсу про Карла Маркса та ряд інших. Історична

хроніка

(,як

сходило

сонце»

побаЧИJlа

світло рампи уже в повоєнні роки, до 50-річчя Жовт­ невої революції, коли творчість І. Микитенка пережила

друге народження і знову влилась у скарбницю ра­ дянської літератури.

(,Зараз я гортаю шість великих

томів його КІІИГ,- писав уже в наші дні його сучасник і товариш по перу Терень Масенко.- І викликає 110див, вражає і захоплює ків, лише за півтора

колосальна

десятиріччя,

праця:

за

написано

15

ро­

стільки

повістей і оповідань, стільки яскравих і самобутніх п'єс для театру, віршів, статей, доповідей! І це величезній

і

повсякденнrn

37

організаторській

-

при

роботі!


Воістину ТО було горіиня ссрцн, БСЗМСШІІО щедрого і lIс­ стримного у праці для рідиої культури, для великого народу, відродженого до життя, доблесті й честі! Ми­ китенко завжди стояв у вирі того великого, що замис

Jlював і створюваll народ. Нін розумін найбільші :1аll 1\ання доби і ДУМНОЮ, і серцем» І. ВКJПочені до ці6Ї ЮIИЖНИ повісті «Брати» й «Вур­

наганю) та П'6са «Диктатура» вводять читача у світ цього видатного майстра українського слова, але дале­ ко не вичерпують цей світ, вони

-

лише частина твор­

чості письменника-громадянина, патріота й інтернаціо­

наліста, девізом якого було:

«Тільки той, хто справді

до кінця зрозумів, що бути письменником Країни Рад значить бути революціонером у всіх своїх ділах і по­ l'vІИслах, зможе сказати перед лицем СРСР, батьківщини трудящих цілого світу:

-

Я всть, я живу, я дію!» 2 Олег МИКИТЕНКО

'МасеНlЮ С.

24(,-245.

,

'1'.

Як

чисті

Микитенно І. Твори: В

смолоскипи.

4

т.-

'1'. 4.-

1/ С.

Сонячні

281.

гони­


БРАТИ ПОВІСТЬ


Помираючи, старий Сахно казав до своїх синів:

-

Сутуж тепер і на землю, і на гроші. Сутуж,

діти. Оце, що маю, візьміть та приробляЙте. Заче­ пилась земля за панів, доки висмикнеш клаптик хоч на долоню, то й жили з себе вирвеш... Та, живучи

вкупі,

якось

прохарчуєтесь.

У

не лізьте, бо що ремісник, що робітник

ремество

-

легний

народ. Сьогодні був, а завтра загув, і попелу не ли­ шилось. Ну їх, не дивіться на тих, що йдуть на

хвабрики та на цукроварні. Ідуть на легний хліб, та там і здихають. А на хазяйстві, хоч і тяжко­

гірко, та все ж таки є надія в бозі, коли товар на возі. Нагорювався і я за свій вік, і вам велить

бог.

Не цурайтесь землі, хоч яка вона мала та

нещедра.

Три сини стояли перед батьком, як три дуби, та уважно слухали його слова.

Три

сини

Прохоров і

-

-

на

рік

один

вісімнадцять,

дцять, а Никанорові

-

чорний звисає на губу

за

одного

Семенові

-

старший:

дев'ятна­

двадцять. Уже й вус йому

-

так і в батька було ко­

лись.

Стояли, думали кожний про своє. Никанор тоді перехрестив себе тричі й проказав

над батьковою постіллю:

-

Як наші батьки жили, вічна Їм пам'ять, так

і ми будемо жити. Дав Їм бог розуму, то й нам дасть. А земля, хоч і мала, та гляди ЇЇ, то й вона

тебе не забуде. Ми хоч бідні, та чесних батьків. Помирайте, тату, спокійно, як вам бог дає, а я все те зроблю по вашому закону і братів доведу до пуття. Помираїrте спокійно.

Так і помер Сахно. А як помер, залишились сини, пішли своїм трибом, то й слова ті давно

.

,

Пlшли в непам ять.

40


Багато рук в сім'ї, а тут ще оженився Никанор. Став за батька правити, а воно тільки лайка та гріх. На роботу всі гарячі, вхоплять - згорить під руками:

три клапті землі

тієї по

грудочці пере­

беруть, кожну бур'янину вирвуть; на пір'я пере­ б'ють ниву, а прийшла осінь, прийшла зима,­ важ по зернині, олії не купи. Як піст, то вже й

позичай хліба, та ще й на одробіток. Все думав НИІ\анор:

«Нехай. Не ми послідні,- б'ються люди та й на хазяїнів вибиваються. Може, і ми не гірші, при­ робимо». Не раз говорив йому Семен:

-

Пропадем, як мухи восени. Десять тисяч зем­

лі в самого Варуна, а нам на село на п'ятсот дворів

уполовину менш приходиться. Як же ти виб'єшся? Випивати почав.

А Прохор, найменший брат, побув із год прикупі

й почав до економії найматися. Що заробить

-

гурт і віддасть. А воно тоне, як крапля в

морі.

на

Потім ще й Семен оженився. Не дав Никанор ділитися - живи прикупі, бо чим його ділитись? Аби землю кришити? Так і жили. Никанор чорнів, обростав волоссям та все на хазяїнів поглядав. Семен випивав, а Про­ хор почав бунтуватися. Проробив строк у пана,

і одягтися не вистарчить. Яке ж це життя? Та отак цілий вік? І світу не бачити? Коли ж воно по­ кращає?. Вигнався він - иаруБОl\ на славу. Очі сміливі, чуб буйний та чорний, як ніч, а сила в руках стра­ шенна.

Вдарить кулаком по столі

-

хата задвиг­

тить. Та тільки невеселий, все думає, а то ще й книжну янусь дістав та все ховається. Зовсім од­

вернув від себе Никанорове серце. - Шануйся мені,- казав НИRанор. А він тільки гляне на нього, наче вріже брова­ ми. Шануюсь, мовляв.

41


ЧУДНИЙ ЯКИЙСЬ він став. Ішли ЯІ\ОСЬ з роботи; випав ДОЩ, у полі було росяно, а на дорозі І\алюжі. Став він під хрестом

-

закурює. Пальці ПОІШЯКЛИ,

ніяк цигарки не скрутить. А тут автомобіль пан­ ський як налетить, як гаркне та багнюкою з-під ноліс

-

чисто геть і обдав його:

і руки, і лице,

навіть очі заліпив. І полетів далі, аж дим позад

нього синіє. Никанор, на ЩО вже не любить сміху, - всміхнувся собі під вуса.

а й він скривив губу

Що ж ти, мовляв, роззява, не став ік строці. Тре­

ба ж берегтися, їм же ніколи дивитись, коли маши­ на пре, аж свистить. А Прохор пільна хвилин стояв

тю. у баші, навіть не ворухнувшись, тільки випу­ стив з рук цигарну, бо вона РО3І\Исла в грязюці зовсім. Стояв мовчки, СТИСНУВШИ ауби, дививсн вслід тому автомобілеві. Очі йому 1'0ріJlИ дивним, затьмареНlІ1II вогнем. На снронях випнулись м'я­ ЗИ - він ніби хотів нинутися вслід і розтрощиТІ! машину, перепинути Їх самих у багнюку. Та потім витер обличчя і пішов далі, місячи грузьну межу босими брудними ногами. Довго потім не розмовляв він навіть з Никано­

ром, наче той був у чомусь винний. І ось одного разу, коли в селі стояла глупа осінь, по вулицях їздили позаки і не можна було світити світла, він затривожився зовсім. У серце залягла

журба. Ні до ного не говорить. Вийде за ворота, ПОСТОЇть ... Над хмурим обрієм пливуть загрозливі хмари, немов десь страшна пожежа і сірий тяжпий дим розходиться ПО цілому світу.

- Не можу Л, Нинанорс,- сказав він до бра­ та.- ЛІ. собі знаєш, а л не можу. -

Чого ж ти не можеш? Не розбереш тебе. Давить мене. Терзає ... Правду казав той чо-

ловін, ЩО ночував у нас: задавлять народ чисто геть. Утечу л, мабуТl>, світ за очі. Може, знайду десь І.раще.

-

На хвабрину, може, чи иуди?

42

-

СПIlтав тоді


насмішкувато

Никаиор.

Пригадав

йому

батькові

слова.

-

Ех,- відказав Прохор,- не тямиш ти, Нина­

норе. Що ж батько? Лежить у землі. А життя? Воно ж істребує не з батьна, а з нас. Ти он ди­ вишся на хазяїнів, та тJ2i:й здохнеш у злиднях, а

не

станеш

хазяїном.

Швидше

підеш

до

них

у найми. А я не хочу, будь вони пронляті. Краще піду нудись,· де більше світу.

Бо тут пропадеш

ні за пухлу душу. Не знаю, може, і на хвабрину.

Нічого не знаю ... Як були ми ото в городі з хурою, так, знаєш, чудна пригода, ось ти слухай. Лежимо під возом. Коні хропуть, мордами полову з репту­

ха викидають. І так це воно вічно. Ще малим па­

м~ятаю. Да, так ти спиш, а я курю. Саме ранок починається. Туман такий над городом, а за тюр­

мою небо ледь-ледь червоне. Лежу, курю, коли це гудок як загуде. Один, далі другий, далі третій. Гудок за гудком. Знаєш, як ото співає хто, в кого голос здоровий, що аж хата дрижить, наче стелю

хоче зірвати. А тут так небо дрижить од гудків. Хто його зна, що зо мною сталося. Немов навро­

чив хтось. Гуде і досі.

Никанор похмурився, підняв свої широкі плечі. - Гудок, щоб ішли на роботу. І вже. - Та вже ж, на роботу. І от я собі лежу, піджак у

мене

тліє

-

жаринка

впала,

а

я

й

не

чую.

А в нас, думаю собі, півень удосвіта ... Ку-ку-рі­ ку...

Вийде

Собаки

чоловік

заводять.

А

надвір, тут

почухається.

іще,

кажуть,

Темно.

наженуть

Іюзаків·. І в економії життя собаче. Нігде не за­ ховаєшся; хоч сказисл.

-

Ну, та. й далі що?

не можу, гуде, чуєш

-

-

глухо спитав Никанор.

Встав л, підкинув коням. Ніде ні духа. А я

...

Тягне, чи що? Тягне. Та як тлгне? Якби так, просто,- тягне

та й то. А то тягне за живе, наче за серце тебе ссе.

44


Стою, а в нтові І\РОВ бухає. Чудно. Зірвався і гай­ да. Прибіг до заводу, став за корпусом, а вони са­ ме в ворота валять... Валять, як ото вода чорна.

Ні спинить, ні загатити ... Ніяка сила. Темно, ранок

сірий, корпуси чорні, високі. Робітники з ліхтари­ н:ами.

Цигарки

допалюють,

у ворота, в ворота...

топчуть

ногами

та

Тільки ворушаться картузи

та вилається хтось іноді. А очі блись-блись, тисячі очей,

так

землею

-

-

і

проЙмають.

Здається,

пройдуть

над

змісять, залізом закидають.

Кого? Кого?

Тут-то

й штука...

Це

в них спитай.

Мабуть, вони знають кого. Постояв ще, доки про­ йшли. Чую, задвигтів корпус, загарчав. Пенло, та й годі, а відірватись не можу. Підходить стражник:

«Ти,- наже,- чого ний, ян

не

хоч

стовбичиш?

до

Проходь,

кардегардії.

Споною

любез­ за

ва­

МИ,- l{аже,- не маєш». Я наче ото зі сну проки­

нувся.

Іду

городом.

І

тільки-тіЛЬІШ

ПРУЖОІ{ сонця. Дивлюсь

-

партію

виткнувся

арештантів по­

гнали.

- Яке тобі діло? Заробили, то й погнали. Сиди на землі, роби чесно,- ніхто не пожене. - Не пожене, то в землю зажене. Я вже бачу. Ти ось і брат, а душа в тебе черства. Камінна вона в тебе, чи що? Злидар, а шкура товста, ян на дубі. То й роби на них, снільки хочеш. - На кого? На себе роблю. Що зароблю, те й матиму. Знаю, що моє, потом зароблене, не на дурницю.

Тоді вже Прохор lIіЧОl'О не віДllовін. Махнув JlУ­ І(ОЮ і пішов.

Висмикнув

із тину палицю, ПОКJlав у нишеню

шмат хліба та жменю махорни і пішов. Куди пішов, де пішов! Невідомо. Вийшов Никанор ранком до клуні.

-

Прохоре.

Л його немає.

45


«Пішов-таки

на

легний

хліб,- подумав

Ника­

нор.- Ну, йди ж, та не вертайся, пройдисвіте, ко­ ли в мене душа черства. Бач, ЛІ, у мужиках спро­

тивіло бути». Найтяжче було Никанорові, що Прохор подався в город. Нехай би йшов знов у строн, десь би на землі робив, може б, стяглись-тани на зайву деся­ тину. А пішов у город, забув, як пахне земля, ян

сходить жито, то й все забув Загубився

серед

тих

-

і хату, і рідних.

городсьних

панів,

що

тан

і дивляться, де б поживитися, що тільни Й ждуть, дони мужик їм привезе того хліба горьованого ... На завод пішов, дурниці занортіло, наче батьки не землю святу орали,

а десь лизали по трахтирах

тарілни та на дурницю з заводу жили. Що то за

робота? Чи СТУН, чи грюк, а Їсти йому дай. Ненавидів Никанор городсьних людей. Всі для

нього були однакові, всі облудні.

-

пани, повбирані, чужі,

А Прохор тим часом ні слуху ні духу. Тільки

дійшли глухі чутки за нілька ронів, що неперяд­ ки пішли та заколоти.

Погнали десь по тюрмах

не сотню і не дві бунтарів. Десь там ДОСТУІ\ався й Прохор ... Нехай же зносить на здоров'я та зга­ дує батька. А як не прийде, не поверне до двору й після ТОГО,- туди йому й дорога. З того часу Никанор зовсім заріс чорною кущу­

ватою бородою, придбав горба на спину та великі, тверді, як нвасоля, мозолі на руки. У цих руках тримав він і гвинтівку, бив нею з розгону, просто прикладом по вікнах і столах, як розбирали еконо­ мію, бив глухо, з одчаєм і майже зовсім без слів: від глибокого серця. Та потім знову глухо взявся за чепіги, затис Їх мозолями і теж без слів почав орати. Двадцятого ж року, як відшуміли загони,­

десь знин і Семен, згорів на очах буйним полу­ м'ям, десь завів і ІЮНЯ й пропав, нинув і жінку­ невідомо, чи вдова, чи не вдова, а горюй сама на

46


світі,- і як почали люди приходити до пам'яті, Никанорові прирізали землі, що на їдців належало. Є в нього тепер тих їдців. Він працює з рання і пізно лягає спати. Та все такий похмурий.

Наче не вірить, що має силу. Стане говорити­ слухають. На з'їзд на якийсь обрали. Поїхав, теж говорив, і слухали. А не вірить. «Мужики ми,- наже,- та й годі. Душа

в

нас

черства. А в них, бачиш, м'яка». І голос наче над­ ломиться. На город ремствує по-старому. Ненави­ дить і не вірить. Не знає навіть міри своєму тем­

ному, глухому болеві,- просяк ним, як гірн:им по­ том. Одійшла, мовляв, революція, а тепер он як

А що і як, того не може дійти. Тільки ще більш розпалює себе. За Прохора думає, та не наже. І в сім'ї мовчать. Тільни тліє Никанор день і ніч. Не може поми­ ритися.

Так і живе. Ось він приїхав із поля. Стоїть посеред хати, шапку повісив на дерев'яний нілочок у стовпі, що підпирає стару згорблену стелю. Брови йому пада­ ють на очі двома очіпнами, свита стоїть лубом,­ він приїхав з дощу, з холодної негоди.

Дома за божницею лежить давній лист. Никанор погляда на божницю, довго ще стоїть посеред хати, звісивши руни, мов дві тяжні, незграбні люшні.

-

Вечерять,- каже він густим, як земля, голо­

сом.

Сім'я ворушиться біля печі, ГРЮІ,ає рогачами, виймає горщика.

-

Може

б,

руки

помив?

-

каже

Никанориха.

Він мовчни роздягає свиту й сідає до столу.

Вломивши хліба, говорить: Ми не пани. По городсьних трахтирах не вчи­

-

лися.

Та баГНЮІ\1l ж на РУІ,ах. Чи важко помити? Не патян:аЙ. З цієї баГНЮRИ хліб їси.

47


Велика сім'я мовчки, винувато обсідає стіл з усіх

боків. Вечеряють. Маленька дочка не витримує: підводить на тата цікаві чорненькі оченята.

- Тату, а ДЯДЬІЮ Плохол хіба в тлахтилах їдять? А со з вони їдять там, дядько Плохол? Усі поклали ложки краєчками на вінця велИІ{ОЇ рудої миски і зиркнули на Тетянку.

-

Тріскало б мовчки.

У лампі догорів гас. Никанориха чадить

підкручує

темно-червоним

гніт,

рогом.

і

він

Над

задушливо

спорожнілою

мискою востаннє перехиляється відерний горщик

Хлюпає борщ, густо закришений буряком.

-

rжте,

діТІІ,- наже

Нинанориха,- хрестіть

лоби та й спати. З десятьох ТОЧОІ\, через увесь стіл, ложки схо­

дяться колом над мискою, цокають злегка одна об

одну і ворушаться в

мисці,

загрібаючи тривної

гущі. Потому повільно пливуть назад. Ліва рука

підставила шмаТОІ{ хліба, щоб не розхлюпати. За вечерею не годиться ляпати язиком.

Сьорбають мовчки. Потому могуча Никанорова постать підводиться

з покуття, витирає бороду і, глибоко гикнувши, встає з-за столу.

-

... яко

наситив Їси нас ... -

видихує Никанор із

грудей і підіймає перед себе чорну вузлувату пуч­ ну для хреста.

-

Загаси його, нехай мені пе смсрдить,- гово­

РПТЬ він до старшої дочт\и. Вона дмухає в лампу, і з розпеченого, засмаглого скла валить густий гасовий дим, немов із справж­ нього димаря.

Стеля

повагом

осідає

ще

нижче.

Тепер

вона

вгрузає своїм горбом у темряву, що виЇІшла 3 кут­ І\ів і обгорнула Никанорову сім'ю. Сім'я ворушиться, зітхає, 1ІІсitестить соломою.

48


БатЬІ\О скидає чоботи й кидає онучі на піч, у тем­ не провалля.

Старший хлопець, Васька, йде спати до коней. Хата

поволі

замовкає,

тільки

немов

невидимі

ковальські міхи сопуть у темряві. Никанор лежить на полу. Не спить. Ворушить

бровами, дивиться в морок і думає. «Як пішли запальниці, то бач, розбіглись по дво­ рах, хвоста прищулили. Авжеж, не наїсися з за­

пальниць. Пролетарія. І заводи хвалені покидали. На все намахали. До села, та в ноги йому. А від­

пустило зашморга ми й досі сидиш

-

знову на легний хліб ... Тільки

гниємо тут, жуки, вічна черва. А ти

при

ілістричестві

та

газетну

ПОЧIlТУЄШ.

І душа в тебе м'ЯlШ». Никанор перевернувся, нап'яв на себе ножуха. йому тягло І{рижі, мабуть, він застудив їх, бо в обід полежав трохи на вогній ниві. «Хіба в нас є ті години, що відробив, та й пан? Попироску в рот, побрязкуй грошинами ... Ми не маємо

таких

годин.

Одна

в

нас

година

-

ціла

жизнь. Як земля на тебе впаде, аж тоді ти вільний, одпочивай».

Глуха, чорна хвиля підійшла йому від живота в груди, затопила горлянку.

«Ще й балакають. Та ми для вас, та ми до вас - це ж брат селу. Родичі. Тіло

он яні добрі, город

наше їсти, запивати нашою І{рівцею та попироска­

ми занурювати. Аянже! Родичї! .. Рідні брати. У те­

бе

син

на

ілістричестві

прахтинується,

а

МІИ

у ГНОЮ, Яl{ той гробю{, а дівни пеленою метуть та ждуть .лихої години». Він тяжно зітхнув і простяг руку до вінна по махорку. Одірвав шматок цупкої шпалери, пожма­ нав між пальцями і, розправивши на долоні, сип­

нув дрібчастої махорки. 3апаливши, знову лежав з зю,рптимп ОЧllма, а в бороді йому жевріла груба, прпщувата

ГОЛОВІ,а цигарни. Часом вона надміру

49


розгорялася синім вогнином, і від нього тріщала

борода. Глибоні заТЯЖЮІ входили в ГРУДИ ГУСТИМИ хмарами, немов оловом наливаючи легені.

Нарешті

він

пригасив

між

пальців

недонурна

і знову зітхнув, придушений мороном.

«В гості приїзди. Снучив, аж нінуди. Та ось че­

най,

приїду,

побачу,

ян

частуватимеш

мужина

з черствою душею».

Глупої ночі, ноли в темряві одиноний вітер шу­ мів, терзаючи берестни, бився монрим холодним нрилом У вінна, Нинанор, нарешті, заснув намін­ ним сном.

Та ян тільни почало світати і в нут нах завору­

шилась сім'я, він пронинувся. В печі горів уже вогонь. Широні челюстЇ лизав ГНУЧНИЙ солом'яний ДИМ.

Нинанор устав, підійшов до лави і, набравши в

рот

ВОДИ з

старого,

нолись

синього

нухля,

почав

умиватись. Він пирснув на руни і потер ними під

очима і біля носа, де не було бороди. 'Утершись яноюсь шматиною, сів до столу.

- Хведьну, де той лист? - спитав він. Хлопчин, що збирався до шноли, поліз за бож­ ницю, подав Прохорового листа. - Осісьо. Тут уже й бунов не знать. Ян його всяне бере та тіЛЬRИ жманає. Батьно

подержав

листа,

згорнув

знову

роз-

горнув його.

Що він там пише? А я ж читав уже. Геть усе був перечитав,поважно Сl\азав ХJІОПЧИН.- ОН Я В шно.ЛУ спЇ:J­

-

-

нюся.

Нинанор

іще

подержав

МОВЧІШ

листа,

потім

сназав:

Зав'яжи там хлібину. Тату, нуди 3 ви підете? дядьна до Плохола?

_. 1(0

-

ОЙ, і

--

спитала Тетянна.-

ти вже тут уродилася,- гримнула

50

на


неї Никанориха,- ти б краще вмилася та ставай

прокажеш оченашу. Яка цікава! Тетянка надула губи, засопіла:

- А со з? Хіба со? Никанориха мовчки зладнала чоловікові торбу. Він надів і пішов ...

І коли широка баТЬІ\Ова постать перейшла аж вищу дорогу, з подвір'я погнався Васьна; щось гунав проти вітру. Але батьно не обернувся. Біла торба на спині хиталась, набита, ян: горб, і знинла поволі в глухому перебалку. Вітер з дощем і з па­ хом огудини вертав до Васьни його гукання:

-

Тату-у-у! Глядіть же. На меха-а-ні-на... Та­

ту-у-у-у!

Він ще довго стояв згружену

осінню

за ворітьми

дорогу,

що

-

дивився на

простяглася

через

перебалон, ввігнула там свою розтовчену, змішену чобітьми спину і десь аж з-за горба плазує знов, далі, в сивий від мряни, від хмар і дощу безлюд­ ний і холодний степ. Батьно вирнув на горбі, витя­ гає з багнюки чоботи. Ось він зупинився і поволі

обтирає

Їх

об товстий грушевий

ціП0!\'

Рунами

наліг на один нінець, а другий упер у дорогу. По­

тім рушає далі. Тільни торба маячить на спині, набита, як горб. Васьна теж думає повагом, та все ж тани швидше, як іде батьно. І ось йому в уяві постають огні, молочне сяйво над городом,

ноли небо чорне й безнрає навколо, а над самим городом

світла

нов баня

тремтить

за

молочним

серпанком. Батьно підходить до передмістя, стає

на брук і виймає з кишені пожмаканого листа, читає, де саме шукати дядьна Прохора. Потім він

скидає шапку, витирає лоба, що змокрів йому BiТl: ходи, востаннє обчищає чоботи і йде вже під ліх­ тарі, змішується з народом і потопає ...

Скільни

думав

Васька

про

те,

щоб

побач��тп

дядьна й Мишка! Мабуть, тільки вони і втямили б, ш, то хочеться йому на механіІ\іІ. АТl:же вони ТilМ

51


живуть, і робота в них не тана, і все в них, мабуть, інаl\ше. Он приїздили ж торін із города хлопці, тан що ж він проти них? Не Сl\аже й слова, а вони такі сміливі, від них пахне мазутом, а слова

-

так

і рубають. Чого воно так, що навіть підмаЗОl\ біля паРОВИl\а, он у паровому млині, і той не таl\ИЙ, ЯR вони

-

парубl\И,

сільсьиі

хлопці?

Нічого

він

не

боїться, аби машина йшла. Почне говорити, тан ніби та машина його. А тут ... Батьио сердяться, все їм не таи, а яи, то

й самі не сиажуть. Хоч би в артіль записалися, траюор був би ... Яl\ загримить, таи аж поле роз­ лягається. Та все Їм не віриться. Протрахиаються, І{ажуть. А таи не протрахиаємось? КОНЯІ{у щось

напало, гулі поробилися. Ну його и свиням З та­ І\ОЮ роботою! Казав на моханіна, тю, хіба ж вони послухають?

Він похилився на тин і дивився вже в степ бай­ дуже, тупо. З-під шаПІ\И стирчав йому заиошланий

шмат чуба

-

на нього сідала мряиа.

ВаСЬІ\а на­

свистував щось тоснне, тягуче. З хати хтось вийшов, грюкнув сінешніми дверима.

- Чого ж ти стовбичиш, хлопче? голос матері.- Роботи нема, чи що?

почув він худобу

qH

напій. Васька зітхнув і, похнюпившись, пішов до ху­

доби.

*** На передмістя заходить вечlр.

IIporYJIa

на заво­

дах четверта година, ударилися в мури густі пов­

но груді гудки, рвонули баритонами небо і змовкли. Вулиця п'є смеРl\ання; темнішають віlша, гаснуть жовті плями ларків 1 і сині околиші церобl\оопів 2. І Так звалися крамниці комерційного товариства "Ларьок». що організовувало державну роздрІбну торгівлю. реалізува­ продукцію легкої та кустарної промисловості.

,10

'Крамниць

Пентрального

робітничого

52

J<оопераТИl1У.


Цегляні поверхи Сlшадів похмуро тиснуть сусідні

будиночки,

низькі, присадкуваті,

з пощербленою

черепицею. Із шкіряного заводу валить нестерпний

дух, немов там засіли доброхіми І. Прохор Сахно енергійно плюв в той бік, береться за ремінний козирок, нижче насував картуз і пе­ реходить вулицю. Руки, налиті, мов рейки, тяжко погойдуються йому при ході. Висока постать, тро­ хи надломлена в грудях, повагом ступав бруком.

Йому під сорок, але можна вгадувати на п'ятдесят. Щоки перерізали два рівчаки, і в них осіла сажа.

Короткий,

нерівно

підстрижений

вус,

шорсткий

і впертий, кривить йому пів губи, наче перетяга Їх дротом. На скронях міцно прилягла сивизна, а над сірими гострими очима лежать двома валами пух­

кі чорні брови. Вони надають йому ЯІюгось чудно­

го виразу - ніби суворого, а ніби й лагідно-тепло­ го, бо вони пухнаті. - Старий уже нахнюпив брови,- сміялись сьо­ годні в ливарному.- Що ти все думавш? Плюнь, все одно нічого не придумавш.

Він мовчки лив у форми білий чавун. СJIіllучі відблиски горіли йому на обличчі. - Чого ж, може, і придумавм. Завжди перед тим, як увійти до ливарного, вони сідають на залізних брусах під стіною і починають говорити.

-

Чого тобі думать? Це мені ось, як доведеться

здихати, то я отут просто на цих подушках,- сту­

нав один об залізо цигарушюшом.- А тобі чого? В селі родичі в, а ти ще й думавш.

- Да, це ти правильно. Родичі ... - спльовував Прохор між чобіт.- Тільки, якщо вже помирати, то я тобі дам і адресу до них - іди. Всміхались іронічно, мовляв - знавмо. Потому говорили за відрядну плату, потім за те, що в селі І Члени

ДобрОВіЛЬНОГо

Uудівництву.

товарнства

53

СПРНЯІ!НfJ

Хі\lі'1ПОМУ


оце гуляють, мабуть, у «хвильки» або в (шозлю), курять доморослу махорку й плюють на все. Пе­

ребирали в пам'яті хто далекі спогади, хто недавні пригоди, як ходили ще на село міняти хліба. І кож­ ному з'являлась посмішка, коли він згадував, як

дядько діставав совок борошна й сипав йому в тор­ бину, боячись розпилити хоч одну порошинну. По­ тому читали газету і сперечалися. А ян: дійдетьг,н вже й до серця, то завжди хтось звертається до

Прохора:

«Як

твоя

думка?»

Старий,

що

нюхав

доволі пороху, підніме чорні брови, поворухне ву­ сом і скаже кілька слів .

.. .прогула

четверта година. Прохор повісив свій

номер на дошну й пішов. Руки, налиті, мов реЙI\И,

тяжко погойдуються йому при ході. Падає вечір. Діти з нрином перенидають на розі ношина з на­ сінням і мчать у вузьний заулок, а десь за ними летить натхненна лайка старої перекупни:

-

Щоб вам очі повивертало, розбишаки ви

rop-

лові! Яне знайоме це передмістя... Тут НОЖНИЙ мур постріляно кулями. Колись тут захлинались свої і ворожі ваговози, і йшли робітники з пронльона­ ми і з смертю в обіймах - застоювали брами цих чорних норпусів. Прохор посміхнувся на дітей:

-

Ну й отряхи.

Та й

бодай уже з

них душу витряхло!-

кричить перенупна.

-

Чого ти, стара печерице?

Тільни

ж

перекинули,

не

-

каже він до неї.­

розтаснали.

І

за

те

Т(януЙ.

А в голосі невідступно та сама думна. Залягла наменем, му.1JЯЄ череп, ось наче розколе Їloro.

«Чого

він ремствує? Чого вони хочуть і :ш що

нарінають? Писав

-

приїзди, подивись на цей рай,

понюхай Його».

54


Сьогодні знову говорили в ливарному:

«Ну що,

старий, ю{ там братуха? Дсржить змичку?» А він, мабуть, і духом іншим дихає. Все, мабуть, на «ха­ зяїнів» поглядає. Тьху! Блиснули й захитались на вітрі ліхтарі. На мок­ рий брук упали широкі світляні плями, немов трем­

тячі язики багатоголового велетня лизали на ка­ мені слід щоденної праці.

Повз

Прохора

очима,

Зміна

вузлами

Їхала

бігли рук,

додому,

трамваї,

набиті

зашмарованими

важка,

м'язами,

картузами.

натомлена.

На

розі

з трамвая випало нільна постатей і, скулившись,

перерізало вулицю до «Баварії» 1. Трамвай нреснув колесами і задзвонив,- вперед.

- Розвантажуватися, Сьомко?. Сназать бабі, що ти на зборах? - зареготали м'язи услід тим постатям. І знов над широкими RИЛІЩЯМИ осі.ла Їм

сажа і втома. Прохор навмисне пішов

-

не сів у трамвай.

«Чого ж він ремствує? Янби ти раз зрозумів ... А він мовчить. А від мовчання тільки на серці на­ І,ипає. Ну, і носить чоловін ту жужіль У грудях».

Він дійшов до вузла, де роз'їздились трамваї. За камінним золотий

мостом нрізь разок

ліхтарів

темну

-

там

арну сяяв починалось

довгий місто

пишною вулицею з музеями, блиснучими аптена­ ми й театрами. Він увійшов під арну, де не тан

навратливо рвав вітер. Запалив. Над головою про­ стугоніли вагони, і далено засвистів задирнуватий паровозик, немов задавався.

-

Плуги! Плу-ги-и! ..

Це поїзд з заводу. Він одвсзе на товарний вокзал

свій залізний товар і пробіжить назад пустотлива, із свистом і сичанням. - Час-с! ча-с! ча-с! ча-с-с ...

1 Назва

пивного залу

55


Прохор пішов попід насипом, найближчою доро­ гuю до свого спуску. Останній вагон миготів з да­ леких рейок червоним оком і тікав за чорні зало­ ми вокзалу.

Товаришу Сахно!

-

голос, а потім

-

-

раптом почув він чийсь

сміх.

Перед ним виросла мокра шкіряна постать і схо­

пила його за плечі.

Тату, чого ти швендяєш? Чом не поїхав трам­

ваєм?

Прохор чудно якось заворушив лівим усом

-

за­

сміявся.

Це ти! Чого ж ти лякаєш? Ха-ха-ха! Хіба зляпав? А

-

я думав,

що ти

герой.

А ти ж це куди на ніч?

-

Справи.

Прохор ізнову якось тепло, по-товариському за­ сміявся.

Ні, куди? Та на збори. Свято ж скоро. План розробляємо. Клуб ілюмінуємо. Проводку нову робимо. Стук, ГРЮІ\, каюк ... Мені нема часу,- вибачай, хоч ти й старший, побіжу.

-

Ти ж не відпочивав.

-

Та ну? Оце так штука! А я думав, що я оце тільки з ванної виліз та на балабайці пограв. Ну,

йди, не балакай, бо якби ти знав, хто в нас дома ... - Хто? - раптом запитав Прохор і відчув, ЯТ; груди йому стислися. ВгадаЙ.

3

села?

Та ще й з дикого.

Слухай, ти дурня не строй, Мишку. Кажи, правда?

-

Ну,

не

хвилюйся,

тату,- сказав

юнак'­

Справді прийшов із села дядько Никанор. Це ж

гора

-

не ДЯДЬІ\О! От він мені подобається. в нього

56


Іюжне CJIOBO -

пуд землі. А дивиться! СпідлоGа. ей-бо, мені подобається. Мишко зник за насипом, а Прохорове ухо лови­ ло ще його сміх

-

дзвінкий, як цокіт молотка по

малому ковадлу.

На заводі Мишко за меншого помічника електро­ техніка. Але не працює він тільки шість годин на

добу, коли спить.

Решту

-

десь у касарні, десь

у клубі, на зборах, десь пропада й приходить до­ дому пізно, пошарудить три хвилини

-

вечеряє,-­

потім упаде на ліжко й спить, аж хата розляга­ ється

...

Прохор подивився в той бік, де ЗНИrша Мишн:ова постать. Очі йому залляло гарячим, болюче при­ ємним. Але він махнув рукою і знову засміявся. - От гвинтІ Та приходь же, чуєш ти, агітато­ ре,- крикнув він у вогку темряву. Потому підняв

комір, насунув на лоба картуз і швидко пішов до­ дому.

*** Матроський СПУСІ{ угруз головою В нровалля, де

розвалені будинки, Ішміння й гори побитої цегли. Тут рвалися тридюймові набої, а недалеко робіт­ ники в шаленім наступі висадили в повітря цілий артилерійський склад.

Насупроти будинку .м 12 стоїть ОДИНОІШЙ мур, похилившись над бруком у німій роздумі: «Упасти чи не впасти?» На роздертих зіницях віКОIl вору­ шиться нічний птах, готовий зашуміти чорним кри­

лом, коли прийде небезпека. Прохор живе в будинку .м 12. Він підійшов до воріт і смикнув дротяну каблуч­ ну. Вийшов хазяїн і, лаючись, загримів засувом.

-

Спасибі,- сказав Прохор.

Хазяїн посопів, мовчки хряпнув хвіртною, сплю­ нув.

57


-

Живе за пухлу душу, та ще іі відчшшіі йому.

Ох, і люди ж тепер, земля б під вами завалилаСІ,. А.lІе Прохор не чує сьогодні цих слів. Він прши­ на ється і йде камінними східцями попід драби­ ною до свого помешкання. Темно. Намацав двері й зупинився.

З чим прийшов Никанор? Від того часу пройшло життя. Трудне, ЖОРСТОІ\е. Знав же, що брат сидить Дt:>сr.. за гратами ... за неПОРЯДНІІ ... Але мовчав. Ро­ (іIlН, НІ, чорний віл, на своїй ріШJі іі мовчан. Вір­ ний раб землі .

... Наліг

на

нлямку.

ПОСТУІ{ав.

Вийшла

Маша,

чорнява, в зморшнах, у новій н:офточці.

-

Прохоре, а в нас тості.

Він ступив у хату і побачив Нинанора. Той си­

дів біля столу У свиті, як прибув, нероздягнений, і здавалось, що йото чорна постать от-от роздушить на цурки білий чистий стіл. На другому стільці поруч лежала груба, добре зав'язана торба. Розду­ ті боки ЇЇ випинались хлібинами і ще ЯЮІМИСr, вузлами.

Про хор ступив у хату й пішов до НІшанора, СІШ­ даючи :картуза.

- Здрастуй, брате! Ни:канор заворушив бородою, підвівся і, ПРОСТП­ гаючи руну, відповів:

- Здоров, Прохоре. Оце, ЯІ{ бачиш. Маша одвернулась. Потихеньну, краєчном ноф­ ТИ, витерла очі. Брати ж поважно поручкались, потім понлали ліві руки на плече один одному й тричі суворо поцілувалися - мовчки, уважно, по­ вагом.

- Спасибі,- сназав потому Прохор.- я зустрів Мишна, а він мені й сназав. Я ще й не повірив. Ну, спасибі, значить, добре,- говорив Прохор, хви­ МИШІ\а, усміх­ нувся скронями, лобом, всім обличчям.

люючись. Никанор, почувши про

Я й не знав, що маю ТD.Iюго небожа.

5R


А що віи тут? Diп тан:ий, що ...

-

Ні, ПРИЯТНИЙ парубок, а вже що скаже, що

принаже, .. Зразу видно, що ... городське.- І знову

йому борода вступила в обличчя, закриваючи ПО­ сміпшу.

-

Давай води,- Сl\азав Прохuр на Машу,- да­

вай,

будемо

зараз

скребти

себе.

Роздягайся

ж,

що ж це ти так і сидиш, наче на вокзалі? Ну, роз­

перізуйся.

Та

це

ТІ!

пішки?

Невже

такий

світ

пішки?

А

-

що

ж?

Хай

ноні відпочивають.

Нароби-

лися.

-

Посіяв, значить? Та посіяв, що бог дав. Ну,

скидай, скидай

свиту.

Сюди

ЇЇ.

Давай,

Машо, води. Маша налила Їм літепла в велику білу миску. Никанор мовчки засукав рукава і встромив рунп

В ПРИЄМНО теплу воду. По обличчю розлилася чуд­ на, дитяча ніяковість. Довелося взяти ще й мила, бо Маша не відходила і просто всунула його в Ни­ І\апорові руки.

Вони

обидва хлюпались в одній - від землі й від

мисці. Вода стала одразу чорна сажі.

-

Давай ЧИСТОЇ,- командував Прохор.

Потім Никанор розв'язав торбу і, вийнявши хлі­

бину, сказав до Маші:

-

Прийміть, хаЗЯЙI\О, з наших мужицы\хx ру1\.

Живемо ми чорно, а хліб можемо зробити й білий. - Що ж ти, Никаноре, так говориш? - відповів Прохор.- Спасибі тобі, тільки чого ж ти так? .. Брати подивились один на одного. Сильні, за­ смаглі в роботі, грубі м'язи перетягнуті міцними жилами,- вони

наче

вимірювали

один

одного.

В того вус посивілий і голова вкрита зчорнілим

сріблом, а в другого - невилазна борода. Ну, сідай. Розказуй. Як ви там? - Та щО Ж, жизнь наша відома тобі,- сказав

59


НШШRОР,- CeJlO та й уже.

Ну, ваша MaJIO

нам

відома.

-

Мало? Роздивляйся, брате. На все розд,' .... )111-

ся. На завод підеш. Як пустять.

Та чого ж не пустять? у вас же там по часах. Зміни ...

Ну так що, як зміни? Подивишся. Може, в тій зміні ти й годину не вистоїш. Никанор хмуро посміхнувся.

-

Така трудна?

Як на кого. Наш брат ізВlШ.

Замовкли.

Маша

брязкала

склянками

-

буде

чай.

Вип'ємо, брате, чаю, а там ще прийде МИШІЮ,

-

він до свята щось там готується. - Празники, значить? Гульня ...

Да, щось там клуб покаже. А в вас там ЯІ\?

-

Буває щось? Не знаю. Ми до тіятрів не позвикали, не хо­

-

димо. Нам аби дихати ... Кооперація у вас тут диви

яка. Ми й поздихаємо, то в нас таної не буде. Де - піддержка. А в нас за дев'ять

нам. Тут власть

РОІ\ів революції, може, і дев'яти ораторів путніх не було. Так, якісь жевжики прибігали, ще й на

антонобілі. Тільки бензину переводять. Попшика­ ли, попшикали

-

кажуть, шефство. А воно ніІ\УДИ.

Хто ЙОГО послухає? ЯІ\ у нього материне молоко на губах, а воно: <<Товариші, товариші>}. І так нам усе

...

Никанор розговорився.

Він сперся долонями на коліна, похилив голову

і, ніби в землю, ніби в глибоку яму, що перед ним, вивертав із себе слова, жагучі, трудні, напоєні кров'ю. Вони падали на купу, ті жагучі слова, груд­ ки зашкарублої, розпеченої землі, зростали горою, і здавалось, що вони заповнюють уже всю нату.

60

кім­


Прохор

слухав

його,

піДПСРUПі

щоку

великим

чорним І(улаком. Від того засмагла шкіра зійшлась у гармошку і так лежала на пальцях.

Йому пригадалися давні літа. Глупі ночі, півні, завивання собак Никанор сидить край столу, дума про землю, важко зморщивши лоба. Потім перед очима пройшло власне життя

-

в огні, в тривогах

і теж в нестатках. А тепер, коли він із сином за­

робляє разом, урісши в той щоденний спів і грю­ кіт

заліза,

і

радіють іноді

просто

й щиро

-

від

життя, від того кипіння щоденного в розмовах і

сперечаннях, від того, що скидають і обирають завкома, бо все Їм болить, ЯК робиться щось не до ладу, і від того, що в свята грає в клубі музика й горять прапори,- чому й тепер Никанор дивить­

ся так, як тоді?

-

Ех, Никаноре. Дали ж тобі землю. Ти ж за

нею болів. Чом же тепер не радієш? - Дали, та взять ЇЇ нічим. Горбом тільки й бе­ реш. А продаси хліба, то собі нічого за нього не купиш, бо хіба ж тут докупишся? Ти от що скажи, а то - шефство. Вам-то добре говорити. Прохор гірко всміхнувся. - Аякже! Нам добре, в молоці купаємось, ні­ чого не робимо

-

само в рот пливе. Ти ще й тоді

це каЗQВ. Тільки чого ці робітники на смерть ішли,

в І,рові нупалися? Навіщо вони й революцію ро­

били

-

-

хай би й зеМJІЯ була панська, і заводи ...

Я за це не кажу. Що ж ти ... -

Никанор не до­

казав.

«Дони ж ВЮ>,- хотілось нрикнути Прохорові. Та раптом відчинилися двері. "Увійшов МИШІ,О.

Вода стікала з нього, і краплі м'яко падали з ко­ зирка на підлогу. Він струснув із себе росу і ви­ гукнув:

-

Засідаєте?

От

і

я!

Покинув,

прибіг.

Слово

честі, дядьку, ради вас. Дощ, господа, аж пищить. Стало всім ЯІюсь легко, наче Мишко, цей здоро(іl


пиіі і веселий нарубїЙІЮ, lIIir зараДПТIl псе ЛJlХU, міг утішити і дядька, і весь його біJІЬ.

-

Ну, чого ж замовкли?

Доповідач,

здається,

дядько Никанор? Ну-ну, не відпирайтесь, я ж чув, ЯК вп нрили нашого брата

комсомольця.

Ха-ха!

Неправда? Адже І{рилиі'

-

Та крив. Бо вас таки й слід, ви ж, барбоси,

хіба що зробите до

пуття?

-

сказав Прохор тю,

суворо і разом з такою ніжністю, що Мишко зар('­ готав на всі легені.

-

Справедливо!

редок,

Л ж

кажу

-

йди в

наш осе­

ми тебе на секретаря наставим, і давай

порядок.

-

Та одчепись ти. Лобурів не бачив. Ха-ха-ха! Єй-право Ж, батько дума,

що

й

справді ми його на секретаря хочемо. Никанор

осміхався,

дивився

на

Мишна

трохи

недовірливо, збоку.

-

Ти ж і штукар, хлопче, як я бачу,- озвався

він до нього.

-

Іна!\ше, дядьку, гріш нам ціна. Хто носа не

вміє собі втерти, ходить і стогне, той, ДЯДЬ!\У, не люДина. Той тільки псує повітря. Воно ж і самому неприємно, нисне ото, стогне, та ще й інших ви­ клика на сльозу.

-

Це ж воно я!\ виходить? .. Та

та!\ і вихоДить.

Противно виходить.

ЛІ,

і нам так пуститись, то !\раще зразу с!\азати: «По­ ганяй до ямю>.

Гм, он яке. Тебе ще й не розбереш, наПРОТІІ ного це ти стріляєш,- нахмурився Никанор. Не проти вас, ні. Ви маєте право.

Цебто яке? Та от, хоч би клясти нашого брата, жевжи­ І,а,- засміявся Миш!\о.

-

Бо є за що.

Ну, от бачите. Є за що. А ось батько снаже,

чи не І,азав я сто разів: є в дядьна Нпнанора син,

62


а що віп робить? ХвОСТІІ JЮІІЯМ І;РУТІІТЬ. Та це життя? А ДЯДЬІЮ Никанор і не ТУДИ, що Ваську

треба в комсомол. - Туди. Перевів на що. Та що б же йому по­ моглося?

-

А це б ви тоді ЙОГО спитали

-

чи тобі, Вась-

1\0, помоглося хоч трохи?

-

І питати нічого. ХВОСТИ все одно треба буде

];РУТИТІІ.

i-І:изнь

паша

тю;а:

нема

ш,

хлопчр,

ні

];інця, ані І\раю, ЛІ; ота ніч восени. Все одно ];ру­

ТІІВ би хвости ...

-

Але, ДЯДЬІ\У! Ви б подивилися, ЛІ, би віп Їх

потім крутив!

-

Сознательно, чи що? Щоб ви знали! .. А то КРУТИТЬ безсознательно.

Всі засміялись, хоч як Никанор не хотів і пама­

гався зморщити брови. - Ні, дядьку, без сміху:

давайте

вечерять!

А баТЬІ\О, мабуть, для такого випадку ще й ПЛЯШJ;У вина дозволить

-

...

Та чого ж,- одізвався Прохор,- СХОдМ. АЛІ;­

же - треба. Никанорові було дуже приємно, та він не пода­ вав виду. Він навіть сказав:

-

Воно можна й без того. Обійшлося б. Ні-ні, сходи, МИШІ;У,- гукнула з

кухні ма-

ти.- Тут недалеко ларьок Як можна?! Мишко на те відкинув полу тужурки й ПОі\лав пальці

на

шийку

ПЛЯШКИ,

щО

визирала

з

ЮІ­

шені.

-

Ларьок, мамо, ближче, ніж ти гадаєш. Та не штукар?! - щиро вже зареготався Нп-

нанор.

- Ну, тату, значить, виймати? В осередок не заявиш? -

Виймай, виймай, теж аРТІІСТ добрий,- засмі­

явся і Прохор,- ставляй ЇЇ сюди. Чого було й роз­

водить балачки?

63


-

Мусив був узнати вашу дуl\ШУ. Та Gачу, що

думка ваша така, що хоч би й дві, то не було б заперечень. А тому я вношу й другу пропозицію ...

Він одкинув і другу полу і вийняв з тієї кишені ще пляшку.

-

Ах ти ж хуліган, хуліган,- проговорив нрізь

сміх Прохор.

-

Оце так тю,!

Мишко пояснив:

-

На чотирьох робочих людей Дві пляшни вина

все одно, що паровикові одна лопата вугілля. Тан

я собі розрахував. Правда, я не дуже-то п'ю, зна­ чить, вам буде трішн:и більше, ну

-

ти. Але цим же тю,их паровиків, розпалиш

Вони

півтори лопа­ як ви Два, не

...

погодилися.

Мишко

розпечатав

обидві

llJШШКИ.

-

Першу склянку

-

за нашу силу,- Сlшзав він,

здоровкаючись до Никанора. Випили. НИІ{анор відповів:

-

Ваша сила і так

Чия це (шаша»?

-

раптом обернувся до нього

Прохор. Це був перший різкий і непримиримий рух, від якого він не стримався.- Чия це «ваша»,

я тебе питаю?

-

Ваша, значить, не наша. Нема чого іі llИтати.

Мишко всміхнувся й відказав:

-

Крийте їх, експлуататорів! Бо жити не дають.

-

А що ж?

-

Ну що?

Ти цю притику облиш,- відповів НИІшнор.Думаєш, яи мужик, то вже й не розбира? - Хто ж наже, не розбира? Навпаки, ви зразу вгадали. Можна сказать, у саму жилу б'єте ...

-

знову нинув Прохор і вперся в ньо-

го очима.

-

Та те, може, снажеш, нас питають? Ми як

скот. Вдобряй землю та рийся в ній, доки й не пропадеш.

fi4


-

А

твііі

внутрішній

ворог

-

робітпик

-

ТJIM

часом ходить та попльовус на заводі,- зареготався

Мишко.

-

Не знаю, чи попльовує, чи посвистує. Посвисту є, буржуяка! О, ви ще його не знає-

те, дядьку Никаноре. Та нічого, взнаєте!

Добре,

що ви прийшли. Ми ці критики набі1\. А ось як роззнайомимось, так ми тоді 3 вами всю нашу й вашу жизнь і всю влаСТІ, по гвинтиках розгвинти­

мо, перечистимо, знову докупп Сlшадемо і в дєйст­

віє пустимо. Пийте вино! Він розпалився. Голос йому зазвучав сухішим тембром. В очах не стало сміху, натомість снанали інші іскри ...

- Пийте ж вино та говоріть до І\раю! Ану, не ховати жодної ДУМЮІ! Одверто! Бо ви народ креп­ ний, але не бійтесь - робітники багато крепші! ... Сиділи

допізна. І в Їхніх розмовах перетина­

лись любов і образи. Кожному горіли очі захлан­ ним, невгасимим огнем, кожний бив по столу і си­ пав іскри.

І в тому огні топилися щирі, завзяті

серця,

і в

нень

землі

-

тому білому й

заліза

гарті

стремлінь і праг­

народжувалась

-

сильна

єдина істина ... - Ми ж ... брати!

*** На заводі готувалися до Жовтневих свят. Мишко біг до завкому, хапав завкома за блузу, сварив на нього, блискаючи ясною усмішкою:

-

Як тільки ти мені, бюрократе нещасний, не

способствуєш п'ятдесят карбованців додаТІЮВО на

ілюмінацію, то знаєш, що буде? Завком,

заклопотаний,

зелений

виривався й кидав на ходу: Та знаю ж, знаю.

3

Ну, що?

Т. Микитенко

65

від

перевтоми,


не буде ілюміпації.

-

'1'0

-

Справедливо. Не буде ілюмінації, але не буде

й тебе. Закопаю. - Аби не дуже глибоко.

-

Та вже так, що не вириєшся. Отож гляди:

щоб були гроші. По-перше, перед своїми ж сором, як буде обідрано; а по-друге, і з села ж приїдуть. Та я ради одного дядька душу з тебе витрясу. Ради ЯІюго дядька? Та вже

є

таниЙ.

Рідпий

брат

JIlOro батьна.

Ну? Сахно?

Очевидно, Сахно, коли рідний брат. От земля! Без підробки. «У вас там,- каже,- зміни та го­ диню)...

Цебто:

Jlедарі

ви

городські,

сидите

на

нашій шиї.

-

Інтересно.

Інтересно? Ні, брат, не просто інтересно, а пе-

І,учеl Тю, ти ж той, гляди мені!

Потім біг до завклубу, до майстра, до роБІюра ... А в клубі грюкали молотки, свистіли гемблі, кри­ чала бляха. Біля сцени в пахучих стружках тону­ ли розкидані кружала дроту.

Мишко вимірював,

напинав дротину, назав вище прибити гачок. Тут мусить через залу пролетіти аероплан. А тут, де він летітиме, спалахуватимуть зірки.

Одного разу до клубу підійшов Никанор і за­ питав:

Де тут буде МИШІШ Сахно? Мишка Сахно? - гукнув тоЙ.- Та, мабуть, це я буду Мишна Сахно. Як ви гадаєте, хлопці? Робітники засміялися.

-

-

Не знаємо. Заходьте, дядьку, заходьте,- крикнув він до

Никанора. Той стояв на дверях темною масою.­

Заходьте, тільки глядіть, не зачепіться за дріт, бо можна й упасти. Майструємо! Хочете, я вас на завод відпроваджу? - Та хочу. Оце ж я й хочу, щоб пройти.

66


-

Ідем. Н, хлопці, зараз повернуся,- шшув він

~o робітників. Потім він перейшов з Никанором через вулицю і показав:

О! Подобаt:ТI,сні' Такий НЕ'СI:'ЛПЙ, НІ, ВИ.

-

Ото-о? Ні, ото-о буде електростанція, а далі

-

ото

паш.

-

А-а, здоровий.

Нічого собі. Ходім. Я візьму вам перепустну,

а потім ви собі йдіть. Пройдете в ворота, попід аркою,

потім праворуч,

ліворуч,

праворуч,

ліво­

руч. І прийдете в ливарний цех.

Вони

підійшли до

Никанор глянув

заводу,

перед себе

читати, стуляючи в

мі31\У

Мишко десь і став

одну до

ізник.

напівголосно одної

великі

бронзові літери:

ний...

«Дер ... ж ... а-жа...

Держа ... вн ... иЙ...

М ... ма ... ш .. .пно ... буд .. .івн ... иЙ...

Дер-жав-

за-во-д.

Ма-

шинобудівний державний завод». Глянув навколо. Попід муром першого корпусу,

що злітав із бруку вгору і вгору, лежало залізо

-

рудими, чорними розгорнутими копицями. Під'їз­ дили

тяжкі ваговози.

Під ними

двигтіла

земля.

Люди СІшдали залізні стовпи, гнуті іржаві трикут­

ники, десятипудові болваюш; кричали рейки, бряз­

кала бляха, ворушились, ухали люди в сірій заір­ жавленій парусині. Довгі прути витикалися з за­

лізного брухту одбитими пальцями й стирчали сві­ жими ранами, наче благаючи допомоги. Тут перебирали годяще й негодяще, кидали знову на ваговози, і вони гриміли в арку, везли, провалюва­ лись, як у чорну пащу.

-

Бережись,

дядьку,

чого

став?

-

крикнув

чийсь різкий голос.

Никанор одсахнувся і став поодаль, стривоже­ ний, чудний, розгублений. Раптом почув Мишка; той виринув наче з-під землі.

3*

67


-

Що, дяди_у, ГРЮl;ає? Да, тут музи"а весела.

Ось вам переПУСТІ\а, iдiтr, сюди.

Пхнув

його до воріт, а сам метнувся JІіворуч,

і знову його не стало.

Никанор

затиснув

перепустку

й

пройшов

під

той, ЩО стояв на

во-

арку.

-

Куди?

-

запитав його

ротях.

В ливарний. До Сахна.

ПереПУСТІ\а? Є. Проходьте. Там запитаєте. Він вийшов з-під арки на маленький майданчик.

Це дно якоїсь нам'яної нриниці.

3

чотирьох бонів

підіймаються загрозливі мури, а попід ними пра­ воруч, у норидорі між норпусів, свистять махови­ нами трансмісії, шугаючи в вінна ХВИСТІШМИ паса­

ми ... Тут ріжуть шини. Снреготять різці

-

точать

якісь дивовижні шворні. Синя засмальцьована ни­ тайка

прикипає

до

зігнутих

спин.

Над

вузьким

норидором між двох норпусів повиснув на хмарах

диму тяжкий залізний міст.

Підіймаються чорні

руки в шкіряних рунавицях по лінті. Біжать ва­ гонетни, і все дрижить

під

Никанором

-

і небо,

і земля.

Поглянув ліворуч. Що

це?

Непорушна голова,

лите погруддя на високому камені. Дим хитається

над головою, і залізна пур га осіла йому на плечі.

Підійшов ближче. Погруддя Леніна ... Став ... <<І тут! .. Він!! Серед заліза ... І там ... ян: ділили землю ... Він ... »

... Довго стояв. Думав ... - Куди в ливарний? -

запитав робітника,

що

перебіг перед очима.

-

Праворуч.

Пройшов

у коридор між

лишився слюсарний цех.

мурами.

Перед ним

Ліворуч за­

-

токарний.

у рясні шибки, в розчинені віІ\на знов закружляли

68


вали паси

з

-

безліччю

lюліс.

А

від них

хвилювались

до верстатів. І тільки «ж-ж-ж-ж»

-

скрего­

тіння різців, і СТРУЖКІІ біжать спіралями й пада­

ЮТЬ на КУПУ, як ІІuдолані срібні І'НДЮЮІ. Вийшов з І\оридора на вузьниіі: дворик

Пупа готового ПРОДУl\ТУ, одлитого З чавупу, су­

нулась ЙОМУ на груди. Дірчасті де1\И, грубезні пли­ ти, га1\И й грати різних форм поБЛИС1\ували дужи­ ми ребрами, давили на очі, на голову, притягали його своєю холодною, твердою силою.

Хотів підійти ближче,

роздивитись. Але

перед

ОЧІIl\Іа зашумів, засичав розБРИЗ1\аний вогненний хвіст ЯІюгось страшного 1\аЗ1\ОВОГО змія ...

Кинувся вбік і застиг ... То була 1\вадратова діР1\а дверей ливарного цеху. Але самої дірки не було. Вона захрясла вогненним водоспадом. У пекельній зливі сичали, розлітались

іскри, БРИЗ1\И чавуну, біла, червона, жовтогаряча

жужелиця. Вилітала з БО1\У дверей і суцільною стіною закривала вхід. Гоготіння розтоиленої сили,

що, вирвавшись з-під 1\ОКСУ, з-під тисяч градусів білого гарту, С1\а1\ала в шаленім танці, СВЯТl\УЮЧИ дику сваволю і розливаючи наВ1\ОЛО гарячу, незно­ симо-гарячу снагу.

Перед очима пішли жовто-зелені 1\ола.

«Це вхід до пекла!»

... Знову

несподівано виринула МИШ1\ова постать,

що йшла за ним назирці,

сліднуючи за кожним

його рухом, непомітна для нього, шніряна, замас­ І\ована відблисками чавуну й І\риці. МИШІЮ паблп­ зився до Никанора.

-

Гоготить? Саме пішла вагранка. Ну, гайда. Куди?

-

спитав

Нинанор, не одриваючи по-

гляду від дверей.

-

Та сюди ж, у ливарний.

Никанор звів на нього очі: «Що він, сміється чи правда?>}

70


-

ЯІ,? Хіба тут можна ввійти? Огонь... Де ж

двері?

нить.

Е, що там огонь. Це так, вагранка трохи СЛИ­

Ось

бачите, внизу куточок дверей?

Треба

пригнутись, затулити голову і просто туди.

-

А там? Нічого, думаєте, й там огонь? Там тільки тро-

хи диму. Ну, ПРОСІ\аІ\уЙте.

НИІ\анор не рушився. Хіба можна ШІДа'l'IІСЬ у 1\1' пеІ\ЛО? МИШІ\О сміється, «звіряє» ЙОІ'О. Але Мишко зовсім не жартував.

- За мною,- І\РИІ\НУВ він. НИІ\анор побачив, ян: затулив РУІ(ами голову й шугнув під жужелицю в нижчий НУТОІ( дверей, що

нлубився синім димом. Там гасли рідні, стомлені

іСІ\РИ. Тоді й він заІ\ИНУВ на обличчя полу і І\ИНУВ­ СЯ Й собі за МИШІ\ОМ .

... У

нершу хвилину все захиталося жовто-синіми

густими шарами. Десь І\ричали голоси і воруши­

лися постаті

-

-

Бережись!

в чаду, в сич анні.

-

І\РИННУВ чийсь голос.

Сюди, НИІ\аноре,- почув він з другого нінця.

ГУІ\ав Прохор. І знов чийсь ріЗІ\ИЙ голос

-

наl\а­

зує:

-

Стань осторонь! Прийми ліворуч! Стоїш, те ..

Двоє пронесли на залізнім І\оромислі ТЯіІше цеб­ ро і ЗНИНЛИ.

-

МИШІЮ, де ти?

Я нічого

не

бачу,- гуннув

НИІ\анор.

-

Тут!

-

прогула

десь

відповідь

і

потонула

в пісон і в дим.

Неможлива спеІ\а нройшла йому під свиту, на­ лила І\іСТІ\И, м'язи, ввірвалась у жили, потеІ\ла по

обличчю раптовим гарячим потом.

І раптом зБОI\У, від дверей, ударило біле світло. Пах розтопленого чавуну обдав Никанора. Він обернувся. З ВИСОІ\ОЇ ваграНІ\И хлинув пекучою білою малясою чавун і м'яко, нечутно наповнилось

71


ц~бро, ДРУГС', третє ... ЗахптаJШСІ) па прутах, поплив­ .'ІИ 110 І(еху. Він уже бачнТІ> верстати, форми й ро­ бітників,

що

своєму місці

там

чекають

на

піску,

КОЖНИЙ

на

готовий прийняти з цебра свою пор­

цію страшної рідини, влити її в форму й ВИЮІНУТИ потім, тверду і свіжу, у світ

-

на потребу людям.

Іх ні чорні обличчя вмиваються потом; руки зліта­ ють У невловимому ритмі, і дим хвилюється шара­ ми від їхніх рукавиць, від

їхнього РУХУ, напру­

жено точного.

-

А що там, як воно в полі?

-

почув він чийсь

голос.

До нього підійшов низенький :кремезний робіт­ ник з червоним спітнілим обличчям. Посміхаючись, він І\ИНУВ на Никанора дружній погляд, дістав із нишені тютюн і став крутити цигарку.

-

Сходить озимина?

-

провадив він далі.

Та посходила ... вже на чверть од землі,- ні-

яково озвався Никанор.- Коли б снігом при крило,

то добре б ... у цю хвилину пролунав СУХИЙ майстрів наказ:

Дивись льотни:ки! Дивись льотники!! Педо!! Щоб мені не було губки. Давай! Робітник хутко смикнув губами цигарку і відбіг

-

десь на своє місце. Знову чавун. Ллється страшним потоком, гото­

вий перепалити все, що стріне на своїй путі,- ру­ І\У, ногу, людину

-

-

надвоє

...

Це ж смерть,- ПОІ\азує Никанор у той бік Смерть,- кидає

МИШІ\О,- та

чорта

лисого

лізти ЇЙ У зуби. В форми її! Хоча трапляється ... НИІ\анор стояв, оглядаючись навколо. Шукав то­ го, що питав про озимину.

Ці сині задимлені постаті здалися йому такими

незрозумілими, життя

-

навіть

неправдивими.

ЯІ\?

Ціле

залізо й огонь. Краплями сходить на пі­

СОІ\, на чавун сила. Ії не можна повернути. Впала й нема. Пішла гарячим потом ... А м'язи, й І\істки,

72


й

жили

висотуються ...

На

них

сідає іржа.

Буде

час, коли руки впадуть і не можна йти на роботу. Сили тії,

що

була,

немає.

І

хати своєї

немає ...

І двору ... І худоби ... Тільки є невеличка скринька, ЛІ{ у Прохора. А в ній все багатство робітника­ нові штани й чоботи .

... Тіло

стомилося. Очі пливли в тумані, в голові

брязкало. Смертельно зажадалось повітря. - Надвір! Мишко, нуди надвір? Сюди,- засміявся Мишко.- За мною.

-

Ню\анор, хитаючись, дійшов до дверей. Клапоть

хмурого неба,

що, настромившись на

димарі між корпусами, сіяв байдужу мряку, здав­ ся йому тан:им безмежним, чистим простором. Ню.анор озирнувся нав"оло себе, але Мишка не було, хоч він,

здається, вискочив

ізвідти

слідол!

за ним. Тоді він сів на залізний брус і жадібно дихнув,

розправив

СШІНУ

й

плечі,

аж

хруснуло

в суглобах. Перед очима йому постаЛІІ поля і ТОСН­ ний вечір, І\ОЛИ над обрієм залягали хмари, а Про­ хор назав про втечу ... І раптом відчув, ян: здрига­ ється земля від

нленоту

ваговозів

за

ворітьми ...

Відчув цю страшну силу. Підвівся,- хотів ВИЙ:Т][ на

вулицю.

-

Вже йдете?

-

почув він позад себе.

Стояв і осміхався Мишко.

-

Де ти був? Я хочу вийти звідси.

Чого? Я був засночив на хвилинку в маШIlН-

не. Можна й вийти. Але тут ось трохи нижче­

с!шад. Хочете подивитись? Якраз стоїть тисяч ізо дві плугів.

Никанор блиснув ОЧJВІа. Санківсьні?

-

Чого ж саю,іВСЬІ\і?

Наші!

Державні плугп.

Ось ходімте. Він сам провів його до складу. І тут, спершись на

одвіРОІ\, Никанор дивився в глибінь безкрайого га­ ~Іазея, де, задравши чепігп й заривmпсь лемешаМlI

73


в дрібний Ilісш"

стuНJШ бе;нюнечНlШП рндами но­

ві, свіжопофарбовані плуги. І раптом УЯВИJІОСЬ, ян:

ці частки робочого тіла, не висхлі ще від поту, хмурі ще від чорних мурів гамазея, впадуть на сотні й сотні вагонів

і

в

ніч,

назустріч

вітрам

і сльоті, застугонять в далекі поля.

І

знову

постав

перед

очима

ливарний

-

дим

і чад, і знову почулося сичання. Сині постаті в ру­

навицях. Це ж вони ... Це Їхні м'язи ... Про гув гудок.

Зміна,- сказав Мишн:о.- Зараз вийде батьно.

-

Ідіть разом додому, а я ще маю тут справу.

Ринули робітники. Никанор

ступив у

цей

потік

Стискаючи

пле­

чима, бонами, ліктями, вони сунули його до во­ ріт

-

на мокру вечірню вулицю.

*** До свят залишалось нільна день. Никанор оста­ точно вже пообіцяв Мишкові залишитися ще й на ці дні.

- Подивлюсь іще, як ви там приставляєте. Бо там же Васька буде розпитувать. Він у мене теж бойовий ... Та ходу йому нема,- СІ~азав МИШНО.

-

Воно начебто й правда.

Ще не правда! Знаєте шліть до нас. Та й що? - Хай тут побуде. Може, - Та воно там у робфак Він не хотів навіть сказати,

що? Ост, ви ііОI'О "РН-

ми йогО І~УДИСЬ ... пнеться. А не знаю.ЩО мав на думці при­

строїти BacыIyy в них на І\вартирі.

-

Пнеться?

І чудесно.

відповів МИШІЮ.

74

Давайте сюди,- гаряче


-

На

механіІШ, Ішже, хочу.

Таке дурне,

наче

дома нема чого їсти.

-

Невже на механіка? Я ж теж, дядм,у, буду

механіком. Значить, сюди його!

-

Та

я

не

пущу.

Куди

там

воно

ряхається?

Хай робить на землі. - у вас же ще є хлопці?

-

А є. Там один таl\ИЙ отряха. В ШI\ОЛУ ходить.

А другий, той по хазяйству теж. Хвости хай І,РУ­ тять.

-

Дурниці! Ось після свят присилайте. ВИ, Яl\

побудете в нас у І\лубі, то ще й самі, чого доброго, на завод попроситесь.

НИІ,анор ПОI\РУТИВ головою.

-

Це вже ні. Хай уже ваша доля така випала.

Хто його зна, може, й ВаСЬІ,а,- додав він задум­

ливо,- а я вже тут надивився. Чудні ви люди.

-

Чудні? Не такі якісь. Ви й самі наче з заліза, ма-

буть, у вас замість І\рові отой чавун.

- Ого, дядьку І Єй-бо, добре Сl\азали! Це ж, Яl\­ би хто Сl\азав,- не повірили б. А І\ОЛИ ви І\аже­ те,- повірять.

-

Та вже чи повірять, чи не повірять,

ну, я

вже бачу тепер. Хотів іще СІ,азати щось, та тілы\и махнув ру1\010 -

-

не знаходив таl\ОГО слова. Потім додав: Смерть за вами ходить.

МИШI\О засміявся.

-

Вона за І\ОЖНИМ ходить. А найбільше, дядь­

І\У, за ТИМ, хто й не думає. За нами тепер їй не таl\-ТО зручно.

*** Сьогодні буде геноральна проба. Він мусить сам пустити

струм,

мусить

подивитись,

ЯІ\

палатиме

зала, Яl\ буде нрутитись зірка. Хто ж без нього?

75


Ще

вдарить

І\ОГО

струмом.

Не

можна,

треба

йти.

І пішов.

У :клубі зібралися того вечора всі синьоблузни­

:ки І, щО мали робити в день свята виставу. Миш­ :ко глянув на сцену і зразу побачив серед них

одну ... Ії звали, я:к і його матір, Маша. Серце

стислось неможливо

пруг:ко.

Він

:кіль:ка

днів уже не бачив її, :кіль:ка днів вони не розмов­ ляли й не горіли на вітрі, під мурами заводу. Блиснула на нього очима, я:к тіль:ки став на две­ рях.

-

Здорова, шатіє!

ни:ків.- Ану,

-

артисти

:кри:кнув він до синьоблуз­ погорілого

театру,

гетьте

мені зі сцени.

-

Положим,- озвались Але :краще,

ті,- нам

я:к ви позлазите.

і

тут

Бо

добре.

ось зараз

пускатиму струм, а там с:крізь дроти, ще не все

готове. Отож :краще забирайтесь; серйозно :кажу. А то ще дзизне :кого.

Збіг

на

сцену

і

встиг

стиснути

Маші

гарячі

пальці.

-

Здрастуй,- шепнув Їй.

Потому роздяг тужур:ку,

надів

на

шию

мото:к

потім...

Казав

тон:кого дроту.

Їм

-

Оце

перетягну

для

завіси

й

прибийте, не прибили. От народ! І це мушу

робити сам.

Підставив розкладну драбинку й подерся до верхнього порталу прибивати дріт. СиньоБЛУЗНИЮІ сиділи в залі на ослонах, палили, зачіпали дівчат.

Реготалися. Всім було тю, ясно: ідуть Жовтневі свята, буде червоно й гул:ко. Миш:ко висотав один :кінець дроту з мотка, що висів у нього на плечах, і став зачіпати його в :ку­ точку, над дошкою з ізоляторами. І Учасниии робітничої художньої самодіяльності.

ЇВ


Маша стежила за ним, за ІЮЖНИМ його рухом, не одривала очей.

Його сильна, гнучка постать біліла свіжою со­ рочкою в напівтемному квадраті сцени, то небез­ печно перехиляючись через драбину, то напруже­

но застигаючи біля якоїсь труднації. Ось він зіп'явся навшпиньки. Повільно звів руки.

-

Не впади, Мишку,- тихо сказала Маша. Та

він і сам тримався добре. Він тільки засміявся на її попередження, струснув чубом, мовляв - не тур­ буйся. тільки

3

цим уже кінчив, і ось зараз лишається

прикру тити

І\інця, ЩО В залі.

другий

Тоді

кінець

дроту

злучити дріт із

до

того

дошкою,

і все. Погано, немає провода. Казав ДОІ\УПИТИ, не ДОІ\УПИЛИ. Та можна цим, звичайним ...

- Ех, і заграє ж ілюмінація! .. Йому було глибоко приємно відчувати, що тут покладено силу його турбот, праці, фантазії. Маша також

це

відчуває.

Вона

мружить

до нього

очі,

посміхається. А що вже ДЯДЬІ\О НИІ\анор буде зди­ вований! Йому й на великдень у церкві не дово­ дилось бачити стільки вогню, СІ\ільки буде тут. Ну, хлопці,

-

ще

одна хвилина.

Прикручую ...

Та давай швидше! Хвилина.

Біжи

хто

до

механіка,

хай

дає

струм. Поки я тут ... Раптом він похитнувся.

Рука з дротом махнула в повітрі.

Кінець десь зачепився... В залі блиснули сотні вогнів ... І в цю ж секунду один короткий зойк ви­ рвався Мишкові з грудей, і він, як стій, упав на

сцену.

Спочатку

ніхто

нічого

не

міг

зрозуміти.

ТіЛЬІ\И всім одразу, в одну мить, розширились очі

і всі обличчя немов скам'яніли. Потім усі рвону­ лися з ослонів ...

Струм!!! Хто пустив струм??!

ВИМlшіть!!! ВИМІ\ніть струм!!!

77


Мишна підюrнуло пад СЩJНОЮ і вдарило ГОЛОВОЮ

об рампу ... Маша СІ,очила до нього.

Кинулась до іЗ0ЛЯТО­

рів. Немає. Не знаЙде... Рвонула його за РУІ,У­ хотіла

вирвати

3

того

дроту

-

її

жбурнуло

до

стіни. Хтось зю,ричав:

- Монтьора!!! ... Хтось повторив: - Монтьора!!! Хтось ударив шматном рейни в дошку. Відразу погасло все.

Але Мишно вже не бився. Він лежав серед свого інструменту, обрію,ів бляхи і дроту. Страшно тихо.

За нільна хвилин Ішрета негайної допомоги блис­ нула червоним ліхт��рином біля нлубу. Товариші обl\ладали МИШl\ове тіло ХОЛОДНОЮ монрою землею. Та лінареві лишилось тіЛЬІ\И сна­

зати ЇМ:

-

Годі, товариші, облиште ... Сповістіть батьна

й завном ...

*** Мишка

поховали.

Сумне

було

свято.

Жалібно

прогули гудни. Старий Прохор не планав, він тіль­ ки зчорнів на вугіль, наче всередині йому все пе­ ретліло.

Никанор зібрався додому. В маJІенькій німнатці стояла сутінь. Маша ле­ жала на ліжку в німій розпуці. Сухі, впснажені

очі її бездумно блунали по стінах. Нинанор надів торбу. - Прощай, брате,- сназав він прощай і ти, Машо.

до

Прохора,­

І потім, впустивши на грудп голову, немов на своє давнє запитання, відповів:

78


-

Допрахтинувався ... -

І Яl,ОСl> ІЮрОТІЮ

г.лухо,

паче всім тілом, заридав ...

-

А чоловік же яний був ...

Прохор підвівся з сундучна. Три дні він уже не

був на заводі. Голова йому по білішала, а шорсТІ,У, неголену щоку затягли свіжі, глибоні рови.

-

Ходім. Проведу.

Вони вийшли на вулицю й пішли на передмістя. Никанор мовчав,

як і Прохор. А коли доходили

до заводу, Нинанор схопив за руку брата і гаря­ че, всіма грудьми прохрипів йому:

- Ходім на село! Земля не вб'є. Пам'ятаєш баТЬІюві слова? Прохор зупинився. Підвів на брата ваJlШИЙ, на­ литий горем погляд і вперше по смерті сина заго­

ворив,

ТЯЖІЮ

добуваючи

грудей

3

сухі,

пекучі

слова:

На землю? Невже й тепер не розумієш? Та

-

ти подумаЙ ... -

Він похитав головою і глянув на

робітників, що лавою сунули в браму заводу. На зміну.

-

Дивись сюди,- показав на них Прохор,- ди­

вися на них! Не спиниш ... Тебе, як виїздиш ранком у поле, жайворон стрічає, земля тобі пахтить. А тут вона стогне вся, і жили тобі наллються вог­ нем, аж потягне Їх. Отут моє все.

-

Лишаєшся?

-

ніби

запитав,

ніби

ствердив

Никанор.

Прохор нічого не відповів, тіJІЬКИ глянув на бра­ та запалени~tII очима. Потім прихилився до стіни,

аакрив об.личчя й застогнав: - МИШІ,У, хлопче мій... Механіну... Ян же ти не вберігся?. Ти ж пропав задурно ... Никанор

щоб

стояв

розгрузити

мовчазний,

душу.

І

не

знаходячи

раптом ... виплив

слів,

перед

пим напівтемний склад і тисячі заліз, шинованих

у

безконечні

рядн...

Вонн

ще

пахтілн

свіжою

фарбою, наче СХОДlIла на піСОІ, невидима сила

79

-


повітря БУJlО від неї гаряче, насичене потом. МИШ­ кова постать беззвучно стоїть на дверях гамазея,­

простягає до заліз брудну, засмальцьовану руку. «Наші, дядьку Никаноре. Не сакківські».

Никанор заХJlИНУВСЯ повітрям.

Посунувся впе­

ред усім тілом, охопив Прохора, стиснув м'язами, наче

обклав

його

чорною

землею,

іпроговорив

йому, Й заводу, і синім китайкам, що там десь во­ рушились в диму і в гуркоті:

- Прощай, брате ... до смерті не забуду. А ЯКЩО Васька піде,- бережи його ... бог з ним ... Одступив, востаннє глянув на завод, на димарі,

ЩО, мов сторожа велетнів, пихкали в небо, і пішов,

одбиваючи по бруку тяжкі НРОI\И. Коли кінчилась вулиця і перед ним лягла довга,

ПОІ<ручена й грузька дорога безнонеЧНИIll осіннім степом,- Никанор почув, ян раптом у двадцятьох місцях задрижало позад нього передмістя і ПОПJlИВ­ ДО могучими голосами над степом:

-

Гу-у-у-у-у-у-у-у-у-у-у!

Обернувся. Там, позад нього, ваJlИВ густий ди~[ і танув над будинками ... 1927

р.


ВУРКАГАНИ ПОВІСТЬ


І Історія художника Альоші починається від того дня, коли він залишив спустошені маєтки пана Rеліповськоro в порізаних, поділених новими ме­

жами степах і без жодних планів на майбутнє дістався великого міста. Це трапилось на трина­

дцятому році його життя, саме тоді, коли бажання ще можуть рятуватися фантазією, що своїм невга­ симим огнем запін:ає, затамовує біль від нездій­ сненних юних поривів. Саме тоді, коли її невгаси­ мий вогонь переходить в печаль, і та починає сві­

титися в очах того, хто носить її в своєму серці. Тю\ було і з Альошею, хоч ми зовсім не знаємо ні його минулого, ні його батьків, ні Їхньої вдачі,

ні Їхнього життя або знаємо з того дуже мало і то лише саме загальне. Ось ці скупі відомості:

десь, колись була велика земельна фабрика, пишна латифундія ясного пана Rеліповського, що володів п'ятьма тисячами десятин і десятками економій. В тих економіях вічно кректали строкові робітники

з сірим кольором облич, з вузлами замість рук та ніг, з горбами замість спин і з згустками чорної крові, перемішаної з чорноземом у грудях, замість

сердець і душ. Там були й стрункі робітниці, гнуч­ ні в своїх таліях, бистрі на працю й червоні від молодого кохання. Та згодом і вони гасили свій

огонь, що брався попелом і тяжким перегаром від брутаЛЬНIІХ тисків ЖОРСТОJ\ИХ і ненаситних у своїй звірячій силі ПРИІ\ажчиків, роз'їзних і пригінчих. Іноді сміливі мандрівники, багаті на щире слово й вогненні зюшики, з'являлись то там, то там у цих латифундіях, сіючи буйне зерно. Бувало, що вони, рятуючись від панських псів, втікаючи глухої ночі

на нові грунта, заносилп в даЛеІ\Ї губернії гарячі серця тих ВОГНеІ,арих дівчат.

82


в таІ\ій 8ІЮНОМll ДССІ, народився в бур'яні Альо­ ша. Це було в час наЙШIJIьнішої праці, і там, на полі, й залишився він лежати, загорнутий у лопу­ хи, аж ДОНИ його мати, вогненара дівчина, змогла прийти знову й принести йому свої груди, повні

молона й гірності. Ій не тяжно було переховувати свою дитину від чужих очей і негоди. Були там

снирти, стайні, воловні. Альоші було тепло спати й рости.

Від нізянів ішла

гаряча пара,

а

польо­

вий бур'ян гуляв йому в легенях буйними пахо­ щами.

Тю, було, ДОІ\И він виріс і став до роботи. Пото­ му від 8Іюномії залишилось непривітне згарище,

а хутно й воно заросло лободою та густими нала­ чинами. Істи лишились самі лопуцьни та гіркий ІШНИШ у глибоних ровах колишньої економії. В тій дичині й пропадав Альоша.

Тоді один доброзичливий дядько підхопив його одного разу, самітного, посадовив на воза й довіз аж до міста.

-

Оце, хлопче, тут тобі станція,- сназав він до

Альоші.- Приют. Потому він одвів Альошу до нанцелярії й віддав

завідателю будиНІ,У при такому папірці: «При

сем

прилагавмо

як

невозможно

його нам більше содержувать бездомного хлопця з якономії потому що він голодув,

а пам'ять підходяща і рука добра, також умів малювать всяну всячину і ВИJІіплю­ вать штучки, нотрі виходять з глини інте­ ресні на взгляд то може приют його при­ ютить і дасть напрасно образованів пото­ му що мальчИІ, пам'ятливий аж дивно щ() Jщ()стоветJНЄТl,СЯ охвіціальн().

Уповноважений сільради (таnий-то))

83


3авідатель

будинну

посміхнувся,

перечитавши

того папірця, і звернувся до хлопця:

- Нуди ж я тебе візьму? У мене повно. Так не можна. Нуди ж я візьму? -

Візьміть! Хоч кров із носа, візьміть,- сказав

дядько.- Потому що куди ж нам із ним потика­

тися?

Ить воно може пропасти без послєдствія.

Воно ж таке, звиніть, як каченя, утле. А шкода. Пастухів у нас і своїх стільки, що ...

Альоша мовчазно стояв біля дверей. Сумними очима обводив стіни. По обличчю йому пересува­ лася тінь,

немов

у

порцеляні

хтось

скаламутив

прозору воду. Він підняв руку й ніяково застромив

пальці в бронзову куделю, що вперто буяла йому над тихим чолом. Глянув на дядька, одвернувся й зітхнув:

-

Якби в художествене!

Це була його мрія. Очі йому на мить зафосфори­ лися й потухли під віями, що тінню впали на них. 3а дверима вже гуділи й верещали десятки голо­

сів нестримних мешканців того будинку.

-

Норішон, одступись!

-

гукнув чийсь смішно

загрозливий голос.- Одступись, поки не дризнув, дай загляну ...

Одійди! Я сам. Одступись, бо поїду. Ти? А дивіться на нього! Він поїде! І поїду. На кому? Ану, на кому? Може, на мені?

Одступись! Ух, ти ж. Пусти, я його колупну в карточку.

Голоси покотилися клубком, ударилися в двері, змішалися 3 тупотінням і шарканням :купи тіл, що схопилися, певне, в руч:ки.

Що та:ке? Ного?

Ей! Сюди!

84


-

Новий! Привезли нового! Мамалигу!

Дядько труснув бородою

-

впало дві соломинки.

Ич, які охвицери! - обернувся він до дверей. А двері вже відчинилися; допитливі очі побігли

-

павучками по Альоші - від голих потрісканих ніг до чуба, що в ньому нервово борсашісь його прозо­

ра, хоч і брудна рука.

-

Диви! Рудий. Кхе ...

Пс-с. Ти звідки взявся?

Завідувач нахмурив брови, спон:ійно сказав:

-

Ану мені ...

Хлопці заштовхали один одного: Ти не шуми!

-

Чого шумиш?

Не бачив чоловіІ{а?

І засміялися. Тоді завідувач спитав у хлопця:

Нк тебе звуть? Альоша,- відповів той.

Так що ж мені робити з тобою, Альошо? Не знаю. Хм. Ах ти, художник золотоголовий.

АЛЬОІпа підняв рівну стрілчасту брову. -

НІ{ знаєте.

-

Товаришу начальнин:, майте сочуствія,- сн:а-

зав дядько. І тут ударив себе об поли й пішов до двереЙ.- Значить, я поїду собі. Майте сочуствія.

-

Ідьте,- сказав

завідатель.- Ідьте

собі,

дя­

ДЮШІЮ. Нічого не зробиш. Він узяв Альошу за руку.

Так почалося для Альоші нове, небачене і незна­ йоме.

Жадібно, як воду спрагла земля, всмоктує він очима, вухами, всім тілом прсн:расне південне мі­ сто.

Воно

Вулиці,

шумить

повні

чарівним,

гарячої

снаги,

85

незвичним

шумом.

переливаються

Б


сонячнім тремтінні, грають велетеНСЬІ,ИМИ шибамп, киплять у шварканні черевиків, зітхають стомлено під тінню нами,

дерев.

Візники,

закам'яніли

на

підпершись

своїх

батожил­

високих

сидіннях.

Близько будинку пролітають трамваї, виблискуючи райдугами скла в золотих рамцях. Дзвонять дріб­ но, тривожно, часто.

«Дзінь-дзінь! них

Альошине

радістю

Дзінь-дзінь!)} серце,

життя.

Він

-

нал��те

одбігає

од

відгукується

до

вщерть

незнаною

воріт,

кидається

в широкі розгони вулиць і, віддавшись Їхній владі, ходить по місту, мов стуманілиЙ. Все дивує його. Ідуть панелями розкішні жіш{и; від Їхньої одежі віє незрима весна найкращими своїми пахощами.

Яні чудові гаманці на Їхніх білих руках!

Вони

стають іноді на розі, підносять до сяючих своїх очей ті гаманці й відчиняють Їх. Тоді перед Альо­

шею блисиають иазиові люстериа. Жінии виймають легиі,

ЛІ{

вітерець,

хустинии

і

витирають

ними

злегеньиа свої ириваві губи. Але потому вони про­ водять

хутко-хутко,

майже

неспіймано,

якоюсь

золотою свічечиою, і губи Їм ще виразніше нали­ ваються кров'ю. Вони проходять, лишаючи за со­ бою солоди і пахощі велииодня. Бачить Альоша, як струнио хитаються єдвабні спини та горять на сонці блискучі черевичии. Потому він стає перед великим чорним казаном. Казан иипить біля пане­ лі, випусиаючи в вічі пр ОХО жим міцний і в'їдливий дух смоли. Забруднені руки двигають залізними киями, мішаючи в казані чорну смоляну нашу. Ухні плечі парують грізним потом, і жили нади~ маються на сиронях, мов гадюии на воді. перед грозою. Жінии обходять їх, закриваючи від диму обличчя. А йому хочеться схопити цеглину, RMO-

ЧИТП ЇЇ В чорну ЮШЛЯЧІ;У й пустити Їм ус.ттід. Об­ личчя робітнпнів

суворо

посміхаються до нього,

і чийсь твердий ліноть відпихає його вбік

Не швендяй під ногами! Забирайся ...

86


Він одбігас на другий біІ{ і задирає голову на риштовання, що обперізують буру нову

ВПСОІ,і

н:ам'яницю. цегли,

головокрутної височини падає СТУІ{

3

дзвін залізного

ланцюга

людей, що там ворушаться

-

і перегунування

між ребрами ДОЩОІ{

і сволоків. Йому стає тан весело, що хочеться під­ бігти до риштовання й подертися

туди,

хоч будуть лаятися, а може, і снинуть .. . - Та не швендяй, ти! Бісеня. Вб'є ... -

нагору,

нричать

йому знову. І в цю мить його увагу приновує нова зворушли­

ва нартина. Пройшла, далено обминаючи панель, огрядна пані. РазОІ, прозоро-жовтого намиста, ве­ ЛИІюго, ЛІ{ гавині крашанни, тремтить їй на глад­

ній спітнілій шиї. А поруч неї - біленький, сну­ паний у молоці, нудлатий собачна з червоною бин­ дою попід черево. І ось на нього наснанує янийсь

вуличний

пес

чорний

-

брудний

волоцюга.

Він

хоче йому дати тирси, цьому молочному. Підбіг, вишкірив на нього свої велині, ян гвіздни, зуби й показав ВОГІ\ий, нривавий рот. Альоша рвонувся

в захопленні до цього хороброго псюги. Але пані снриннула переЛЯІ\ано і схопила на руки свого

нудлатенького. Той заснавчав ЇЙ ніжно в обличчя. Відтан вони знИІШИ за рогом. А псюга, впустивши похмуру голову на тротуар, став лизати гарячий

асфальт.

Альоша

поклав

па

зуби

дин

пнльці:

дружньо

с,ииснув.

Собака підШшов, сто~шепо підвів на НІ.ОГО МОІ{рі меланхолійні очі.

-

Ковтни!

-

СІ\азав

Альоша.

Він

юшув

йому

шматочок чорної шнуринки.- Ти здорово Їх наля­ нав.- Потім він узяв його вухо, подране в щоден­

ній гризні, і стпснув його між пальцями. Пес, доп­ rюзичливо СІ\РИВИВСЯ і пішов за Альошею.

-

Я не знаю, ЛІ{ на тебе назали до цього часу,­

говорив Альоша,- а я на тебе назатиму ЧОРНИЇІ.

87


Але я не можу тебе взяти в БУДИНОІ\ місця.

Я

сам ще недавно

тут

там немає

-

і ніного не

знаю.

ЯІ\ЩО траплятиметься, я даватиму тобі ШІ\УРИННИ,. іноді в мене бувають. Тепер я шунаю рудої глини. Тут нелегно ЇЇ дістанеш.

Хлопці назали піти на,

скелі, до моря, там десь є. Так, мабуть, я й зроблю. Чорний

ішов

поруч,

звісивши

голову,

й

іноді

тикався мордою до Альошиної нишені.

- Що ти нюхаєш? А, знаю... Там, мабуть, за­ лишилися нрихти! Але Їх зовсім небагато. Він вивернув нишеню, і нільна нрихот упало на

наміння. Чорний одним рухом язина підхопив Їх.

Та що ж, тільки роздратував себе. Вони підійшли до будинку. На розхряпаних вікнах сиділи хлопці й співали.

Іхні голоси, висоні, неодностайні, різали вухо дзвін­ ним і гострим склом.

О! о! Оно-но!

-

-

нрикнули йому назустріч.

Іде. Руда мамалига. Іде! Знайшов глини?

Вони понотилися з реготу. Альоша затиснув гу­

би і раптом став.

-

Пішов,- СІ\азав він глухо до Чорного.- Тут

ще може тобі влетіти по хряпах. Потім увійшов у будинок і ліг на свій матрац. Кров

поволі стінала йому

від

серця.

Він

відчун

у грудях холодний ТИСІ\ і порожнечу.

Чого ВОНИ?

-

Знайшов

глини?

-

питали

його

І\РШ\ОМ,

а один цвіркнув йому слиною в обличчя.

-

Теж хундожник знайшовся. Хундожник,

і-гі-гі-гі,- заіржав другий,

під-

лесливо догоджаючи тому здоровому, що нинув це слово з невимовним презирством.

-

До зава лащиться,- писнув він далі і з ЦИМИ

словами закинув нижчий нінець убогого матраца на Альошину голову.

-

Нєт, брось ці ШТУЧI\И.

88

Раз ти Альоша, тю,


будь ти Альоша, а то що а, ти'?

-

Сl\азав знову

першиЙ.- Це говорю тобі я, Матрос. А що ж я?

-

-

хрипко запитав Альоша.- Ну,

що ж я? А каН6ШНО!

-

Що ж каН6ШНО?

Очі

Альоші

стемніли

стали

гострі,

ЯІ{

дві

шпички.

Що ж каН6ШНО? А те, що брось!

Що ж я бросю? Ну? Що ж я бросю? Обще, брось! Лучче шануйся. Не дуже-то иирпу гни і май в виду, що я виграв у тебе хліб сьогодні й завтра, а иашу позавтра.

-

Ни виграв? Та таи. Виграв

-

от і вже. Пойняв?

Хлопці зареготали і пішли до віина. Вони вже

знали: раз Матрос «виграв», то ираще віддай, бо він не любить жартувати. Ще з порту таиий: луч­ че не сердь його. Альоша глянув на нього і не ви­

тримав його впертого жорстокого погляду. Матрос

стояв, заилавши в иишені руии, незграбний, висо­ ииЙ. В плечах йому почувалася рвучиа сила, хоч

вони трохи ніби звисали. В цілій його постаті було щось таие, що ніби промовляло: «Не таких бачи­ ли». Грудина йому трохи запала; очі ворушилися

під двома горбами надбрівних дуг, мов два тверді жуки з темно-зеленим відблисиом. Пасма кашта­ нового чуба брутально перетинали широие чоло, ніби заиреслюючи якусь заховану думку, що про­

бивалася ирізь них. Губи посміхалися ира6чиами презирливо й гордо. «Що там, мовляв, з тобою роз­ мовляти, мізерний пагіниу економії». Жила-була Рос-сін, веліRан дер-жава ... -

почав хтось із хлопців надзвичайно високо, з само­ відданням і захватом. Відкинув назад голову, уда­

рив у реберця, що тримав Їх між пальцями.

89


Альоша заплющив очі, але гlрна сльоза ВИНОТИ­ ласл на щону й поповзла йому в рот. Він схопивсл

з матраца і, не дивллчись ні на .кого, вибіг надвір. - Аби тіЛЬІ\И місце, де б л тут по.клав глину ... Л по.кажу їм ... л по.кажу,- захлинавсл він пеІ\У­ чими словами.

Подвір'л було заІ\идане старими побитими бал­ цан.ками, ганчір'лм та іншим мотлохом. Альоша обдививсл ножний І'УТОЧОІ{. Нарешті він став білн lIОRИНУТОЇ іржавої «БУРЖУЙІ{Ю>, що, притулившись до муру, стонла на трьох Сlшлічених ніЖRах, нін:о­

му більше не потрібна. - Єсть! - СІ\РИІ\НУВ дощ, ні хто. Зачинив

-

він.- Ще

й

дверці...

Ні

і все.

ВідтаІ\ він підхопив з собою шмат старого лан­ туха, що вже l{іЛЬRа днів lIриховуван його на ГЛII­

ну,

і

а там

Ще

вийшов

-

з

подвір'л

на

глухішу

вулицю,

подавсн до морл.

На Отраду! Кажуть, на Отраді Є. здалеІ\а

шуміло

незнане

й

величне

море,

дихало назустріч Альоші ГОСТРИМII пахощами. Море! Воно притлгало, ЛR .каЗRа; грало фантаСТИЧНИllI гулом у схвильованій душі Альоші.

Він жадібно напружував зір, біг до нього з ВИ­ схлими від огню губами ... Ще одна вулицл, ще один ріг того веЛИІ\ОГО БУДИНІ\У.

І ОТ воно вдарило йому в вічі беЗІ\онечним блис­ lЮМ своєї могутньої спини.

Альоша став і захи­

тавсн від несиодіваНRИ. Праворуч звисали, НІ\ хма­

ри, ТЛЖІ\і головаті СRелі, немов ВИІ\инуті з глибини МОРСЬІЮЇ в повітрл невідомою силою. Від СІ\ель у безвість здіймавсл поораний хвиллми зелений пінлвий горб. То горб на спині морл! .. Тут вілв ШИРОІ\ИЙ вітер. Білі полотна надималисл й гнали ЧОВНИІ\И через рівчаІ\И та проваллл.

-

Море ... -

прошелестів Альоша блідими губа­

ми, на ЛІ\ИХ засохла ТОНІ\а пліВІ\а жаги.- От, море!

90


І він, розвіяппй СОЛОІШМ ВОГl,им вітром, З шма­ тиною,

мов

3

прапором,

у

худій

руці,

підбіг до

С1\елі й задер на неї голову.

-

Ого, ти ІОНІ. RlІСОЮI. А Н на тебе Иlщерусь. Оп

а того боку. Тут G мох, він не слизJ,lШЙ. 3РУ'ІІІО іі ШВIIДІ\О

ПОШІ,рнбався

3

нрипіЧН(1 па

нрипічок, впирався голими І\Олінами, хапав заломи сірого каменю тремтячими пальцями, СІ\Олупував

обвітрені пухирі скелі й пнувся вгору. CepI~e, спов­ нене гордого захвату, натхненно працювало в роз­

христаних грудях, бронзова голова палала сміли­ вою радістю.

-

Я видирався ще

й на вищі

сосни.

На них

смола тю{ живицею до підошви береться, як глей. Ух, вона й пахне! Відтю{ він опинився на горі. Перед ним відкри­

лася широка черінь між скелями, де можна трохи наколупати глини. Хоча ж вона тут і з піском по­

троху. Але він уже знає, що й до чого треба зро­ бити. Лиш те, що її дурницею ще й не ВІ{олупнеш. Ну, та є на те шмат залізного обруча. А там на пісок знайти способу не важко. Отож не треба гаяти часу.

Але яке це море! От! Ну й же ж і сила ... Земля проти нього

-

як кузочка.

Він ще постояв у задумі, вдивляючися в Ішзкові обрії, що зливалися з сталевим відБЛИСІ{ОМ води.

Потому кинувся назад і швидко почав дзюбати й шкрябати жорстку черінь між скелями. І раптом

спалахнула в ньому гірка образа. - Я покажу вам! - простогнав він, затято при­ щулившись до скелі.- Ця глина тюш тверда, не

вколупнеш залізякою. Але хоч би й зубами, то я візьму.

А глини було зовсім мало. Щоб добути її кілька пригорщів, він мусив колупатися до нестями. Гаря­

чий піт обмив йому обличчя; золоте волосся приста­ ло ВОГІ\ИМИ пасмами до лоба. Пальці понабрянали

91


йому,

ят,

граблі;

під

нігтями

горів

дрібншш

жаринками гострий пісOl\о

Альоша забув за будинок. Сонце пройшло над ним в багряних хмарах і впало тяжкою головою на зелені гребені і захи­ талося на них

велике, розколоте на огненні сег­

-

менти.

Тоді він махнув шматтям свого рукава по об­ личчю, розправив спину і радісно СІ\РИКНУВ:

Маємо!

-

Склав кінці шматини навхрест, зав'язав їх, під­ няв вузол.

Тут є на кілька днів.

-

Гордим переможцем уперся в край скелі, напру­

жив м'язи і стрибнув на другий припічок, відтам на третій, на четвертий, легко й безстрашно, наче

жива пружина,. відскакував від каменю і вже був долі. Тут лише помітив Оце

-

так

-

вечір.

так,- промовив

він

здивовано.­

Що ж це я скажу завбудинку? Та що б не ска­ зав

...

І він пустився берега своєї нестримної фанта­ зії, забувши про всі неприємності, що, може, че­ кають на нього.

Він виліпить із цієї глини отого чоловіна, що з своїми синами,

а

Їх

оповили гадюки...

Можна

буде бігати дивитись на бульвар щоразу. Там сто­

Їть ця прекрасна робота. Або нН Навіщо гадюки! Він зліпить чорта. От! Справжнього чорта. Але щоб він був справжній, то який він мусить бути? Шкода, він не бачив ніноли того чорта. Одначе він

знає...

Чорт

стоятиме

на

снелі.

Вітер...

Рве

йому одежу, якусь чорну ряднину на гострих пле­

чах. Тут плесо ... Нібито в нього під ногами. Плесо ... Блищить вода, така густа, чорна, брудна, але бли­ щить. І от стоїть чорт, і вітер роздирає йому оде­ жу. А він стоїть, і отак руки йому. Ні, одна отак. Простяг. А друга ... отан: ліктем випнулась, отан

92


настобурчилась, і підборіддям він пішов У груди; а .110б, НІ. ото скеля, твердий і випнутий. Отак сто­ Їть: аж страшно! От! А що! А вони казали ... Ну? А

ви

ще

й

«хундожник,

хундожнию>.

От

вам.

Чорта ...

Думки, радісні метелики, що живуть лише секун­ ди, схоплювались і в рожевому піднесенні віяли на

Альошине

серце,

та раптом

падали,

діткнув­

шись своїми прозорими нрильцями якогось грубого несподіваного муру. Падали і, зломлені, трепетали

в єдиному пориві до сонця, що десь лягло на обрії, впустило хмурі, тяжкі повіки. Як зовсім смеркло, він підходив до міста.

Місто бризнуло зливою еЛеІПРИКИ; загуло йому назустріч вечірнім гомоном.

Здавалося, що море вийшло з берегів, шугнуло в осяйні канали вулиць і вирує, шумить, б'ється

хвилями об намінне дно, об широкі асфальти. І раптом з глибин прориваються зойки автомо­ білів. Різнуть прожектори, вдарять у вічі, засліплять, десь вихопиться потайна сирена, загарчить у спи­

ну і мчить далі тривожно, захекано.

Альоша зажмурив очі. На першому розі кинувся в чарівну лаву постатей, що сунулись пішоходами. Вони

ритмічно,

невпинно

понесли

його

в

своїх

гарячих хвилях з завулка в завулон. А він, немов

у блаженному трансі, бився в них попід ліктями, чиркав обличчям об ніжний шовк чиєїсь сукні, роздував широкі ніздрі і пробивався далі, від­ штовхуючи головою чиїсь пругні стегна. Строката

шумлива юрба шелестіла, сміялася, зітхала, плям­ кала й вигукувала над його головою, а він, затис­ нувши в закляклих пальцях кінці шматини з гли­

ною, виривався іноді стуманілими очима в хвиле­ ві прориви цієї юрби і швидко, нервово, розгубле­ но шукав знайомі жовто-сірі стіни.

93


-

БудинОІ,!

СІ(РИЮІУВ він рапто~t, поGаЧllВlТШ

-

чuрез ВУJІИЦlО розхряпані вінна, а на них

l,іЛЬІ\ОХ

-

хлопців.- Так і в, це наш будинок. От щасливо н добпвся. Він ШУРХІІУВ із юр(jll,

llU1'uuiL'

ВУJlIЩIО і НЖt> (іун

ІІа lJодвір'ї.

Тихо підійшов до своєї «буржуйки»; заховав до

неї свій СІшрб

ТЮІШО добуту глину. ПРПСJlухався.

-

1,УДИНОІ( спав. Угорі потух ло останнє віlШО пе, прийшла служниця

загаспла.

-

J3iH

-

пев­

пішов до

дверей і раптом зупинився.

На порозі мигтіла червона ЦЯТОЧІ\а завбудинко­ вої цигаРІ\И. - Де ж це ти БЛУІ\аєш,

мій хлопче?

почув

-

Альоша тихі, суворі слова.

Я ... на березі. Ти сьогодні не обідав. Але я ... по глину.

І що ж, приніс? ТаІ\1 Я заховав ЇЇ, а завтра ліпитиму. Іди,- сназав завбудинку, ОДСТУПИВШИ від две­ реЙ.- Іди

лягай

на

свій

матрац

і

спи.

Тільни

не ходи без дозволу так далено і не повертайся тю( пізно. А там побачимо, що ти зліпиш. 3авбудиНl(У простяг до Альоші РУІ(У, провів теп­

лою долонею по обличчю і злегеньна підбив йому щелепи.

-

Може, ти й справді будеш у нас снульптором.

Іди ж і спочивай. Альоша впав на свій матрац. СОЛОДІЙ хвилі вто­

ми пробігли його тілом, надимаючи суглоби вогнем і І\РОВ'Ю. Він засвітився самовідданою вдячністю до зав будинку за його суворі слова і з тим радіс­ ним сяйвом поринув у глибоку тишу ночі ...

Другого дня будинок шумів новиною. Перший вибіг на

двір

Пувичка,

той

веСНЯНІ\уватий

хло­

пець, що закидав йому на голову матрац. Він поба-

94


чив Альошу

n

наitїглухішому НУТl{У подвір'я і ЦОl{­

нув пальцями.

Гля! Мамалига! Що він там колупає?

-

-

Тихо

навшпиньках підкрався до Альоші, зазирнув через

плече і здивувався. Альоша, весь забруднений ру­ дими цятками, місив у руках кавалок глини; об­ личчя

йому

було

таке

напружене

Пувичка не :міг навіть його

й

дивне, що

злякати. Він тіЛЬЮl

засопів Альоші через плече і наСlllіШl\увато спи­ тав:

Ти, що це буде? раптом приліг

-

Альоша

жерстяною

МИСI\ОЮ

з

грудыllи

глиною,

над

побитою

розкинув

руки

і крикнув:

Іди! Чого ти?

Що це буде? - знову запитав Пувичка. Я ж до тебе не лізу,- сн:азав Альоша. Губи йому зблідли, мов креЙда.- Не лізу ж? Не лізь

-

і ти. Моя глина! Сам накопав! - Щастя І Я теж знаю в однім місці,- відповів йому Пувичка й хотів ударити ногою в миску. Але

Альоша підставив плече, і Пувичка мало не пере­ кинувся.

Це був задерикуватий жилавий хлопець. Ласто­ виння так рясно вкривало йому обличчя, що воно здавалося обляпаним гречаною кашею. Тонкі ціано­ тичні губи звивались йому на рідких нерівних зубах двома синюватими п'явками. Вони цілий час єхидно ворушилися. Червоні, з ячмінцями, повіки

швидко Ніс

моргали,

нагадував

відкриваючи

круглу

сірі

свинцеву

гульки

пувичку,

очей. міцно

пришиту посередині обличчя і теж заляпану ка­ шею.

- Ну, ти мені! Хундожник! - кинув він ображено.- Не дуже-то. Бо ось Матрос тобі по­ lшже.

На цім слові він повернувся і пішов у будинок За хвилину Альошу оточили всі хлопці.

95


--

Ти ж ЦІ) чого, зараза, не ПОІ\аЗУСШ?

-

спитав

Матрос.

А нащо? Матрос подумав трохи, бликнув .Ііа Альошу.

-

Хіба не можна? Ну да. Я ще тільки почав.

А тоді покажеш? Тоді покажу.

Матрос знову подумав, нахмурив брови.

-

Гляди ж, шкет! Сьогодні я виграв у тебе І\а­

шу. А не ПОІ>ажеш, то взнаєш ... -

нувся до хлопців і звелів:

-

Потім він повер­

Давай у скраклі!

Подвір'я наповнилось вигуками, цоканням дере­ в'яних ниЙнів. Матрос нидав більше за всіх і НРИ­ чав на Пувичку:

-

Подай! Чого роззявив рота?

Пувична слухняно виконував його накази. Альо­

ша нахилився нижче над глиною. Пальці нервово, швидко вгрузали в навалон. Очі поволі увійшли в роботу. Він знову забув за всіх, і напружена ра­

дість засяла йому на обличчі. День пройшов для нього зовсім непомітно: він працював до пізнього вечора, і, ноли вже всі розі­

йшлися на свої місця, він ще вибігав до своєї «буржуйкю>, обмацував ЇЇ іржаві дверці, немов хо­ тів зробити Їх міцнішими, неприступнішими, щоб

зберегти свою роботу від цікавих хлопчачих рук Вночі він спав тривожно, щось вигунував, стог­ нав, схоплювався на хвилину і знову падав гаря­

чою головою на тверду солом'яну подушку. А лиш тільки вищирилось сонце крайком золотої маківки, Альоша вибіг надвір і знову припав до своєї глини.

3авбудинну підійшов до нього і присів на паль­ цях.

-

Ой,~ сказав завбудинку,- ми зовсім погано

виглядаємо. Очі поховалися он як глибоно В лоб. Так не можна. Каже Феня, що ти цю ніч зовсім погано спав.

9Іі


-

Феня!

тямить. Ось Альоша

-

розсердпвся

Лльоша.- Багато

вона

чорт.

передав

йому

свою

майже

закінчену

роботу і впився в нього очима. Зав будинку неймо­ вірно вдивлявся в його твір: то віддаляв його від себе, то знову підносив до очей, стукав пальцем, усе більше яснів його погляд і підіймалися стисну­ ті брови. Однією рукою він схопив Альошу за пле­ че і, не помічаючи, що хлопець пригнувся від JlIir~­ ного ТИСІ,У його пальців, захоплено вигукнув:

-

Альошко! Це ти зробив? Сам? Ти зробив?

Він перевів на Альошу вогні очі.

-

Де ти взявся? Хто тебе навчив? Та ... так .. потроху сам,- ніяково прошепотів

Альоша і зашарів густою смаглою І1:РОВ'Ю.- Воно ще не готове. Ось бачите, ЯІ,е неОІ\уверне плесо,

та іі ця одежа на плечах. ІДе тут є та й є роботи. Завбудиину захоплено подивився на Альошу, знову стиснув йому плече.

-

Роби, Альошо, роби, кажу тобі.- І, схвильо­

ваний, відійшов до будинну. Прокидалося щоденне життя. Будинон починав І\лекотіти Мешканці

першим його

ранковим

вплітали

сміхом

надвір,

як

і

гомоном.

вітер,

роз­

махуючи драними холошами й шнірячи на сонце

задиркуваті обшrччя. До А,тrьоші ніхто не підходпв з німого наназу Матроса. Того самого дня Альоша кінчив свою працю. Матрос

підійшов

перший,

розштовхуючи хлоп­

чачий натовп.

- Ану, шпана, осаді. Зараз ізробимо І,замент, і янщо вещ підходяща, то вона буде моя. Хлопці засміялися. Альоша зблід і прищулпвся до «БУРЖУЙI,ю>,

-

Поназуй,- сказав Матрос і поворушив рука­

ми в драних кишенях. Альоша відступився, і всі побачили на «буржуйці» сніжно-білий арr,уш папе­ ру, а на ньому

-

А,тrЬОШІІНУ роботу.

98


-

Диви! Яь:е ... -

вилетіло майже 3 усіх грудеіі.

Всі СПИНИЛlIСЯ з радісними, здивованими обличчя­ ми. Очі їм загорілися гострим бажанням придбати цю річ. '- А плесо!

-,

скрюшув

Пувичка.- Дивись,

як

()лшцить!

-

Що ж там дивного?

-

крізь зуби спитав Мат­

рос.- Ну, плесо. Та Й що?

ПУВИЧІШ забігав очима.

-

КанєПІНО,

п.тн'со

lI1алаХО.Тfьне.

ті.тrыш

тю,

Пувичку.

По­

fI

І\аЖУ.

Одначе

ніхто

стать чорта

не

на

міг підтримати

скелі

глибоко

вразила

кожного.

Чорне блискуче плесо під його ногами було особ­ ливо незрозумілою, таємною штукою.

-

А можна помацать? Із чого воно? Га?

До

«буржуйкю)

простягся

живий,

РУХЛИВИЙ,

тремтячий сніп рук Глибока пристрасТJ, захвилю­ вала обличчя. Хотіли вхопити, притиснути, не пус­ кати.

Нікому.

Матрос

розмаХНУВGЯ

і через усіх

поклав пальці на «буржуйку». Поцокав нігтем по роботі. Плесо скляне,- сказав він басом.

-

Як скляне? Як же воно задєлане? Замуровано під скелі, а під сь:лом чорненьке

підкладене, уроді як болото. Слиш, подаруЙ. Альоша подивився на нього. Захланне презир­ ство скривило ЙОМУ губи. Широкий, негарний в звичайні хвилини рот, що лише при схиленому

над роботою обличчі ставав яь:ийсь упертий, суво­ рий, цей рот тепер замкнувся в глухій непривіт­

ності, безгучно презирливо засміявся. - Схочу - подарую, схочу - розіб'ю. Матрос

поворушив

руками

у

драних

Ішшенях

і розиучливо крикнув:

-

Дурак, мені ж на памнять.

На

па~rнять,- ПРОМОВИВ

иамнять?

!l!l

Алr,оша,- иа

ЛІ,У


На харошу, чудак На харошу? Я вже подарував.

Мені?

ШВИДКО

-

сшrтав

Матрос

жадібно

простяг РУКУ.

Чалому подарував.

-

3авєдущому? Брешеш,

СІ\РИННУЛИ хлопці.

-

ти не подарував,- похмуро

нинув

Матрос.- Ти тільни хочеш. А я тобі кажу: пода­ руй

мені.

llойми,

що

мені

треба.- Він

засопів,

груди ШВИДІЮ піднімалися і дихали нерівно, по­ хапцем. час

Настала

тільки

дехто

тиха,

напружена

голосно

ловив

пауза. носом

В

цей

повітря,

решта перебігали тривожними і хитрими очима то на Альошу, то на Матроса. - Та бери,- підштовхнув Матроса Пувична.­ Ще будеш його просити! Але Матрос не рухався, тіЛЬІ\И дивився на Альо­ шу спідлоба й чекав. Альоша загадково підняв брову, немов піднреслив нею свою заховану дум­ І,У. ЦЯ перша робота в будинку була для нього велиним тягарем. Він його виносив у своєму серці, він переміг. Але що дає ця перемога? Матрос йому заздрить до зненависті. А що думають інші хлоп­ ці

-

невідомо. Він СЮШУВ цей тягар, ось він стоїть

тепер на

«буржуйці»

і приновує

Їхні очі.

Чорт

захоплює Їх до тої міри, що вони починають ще

більш вороже дивитися на

ті руни, що зліпили

його.

гадав,

Куди його

діти?

Він

що найнраще

ЙОМУ стояти на столі у завбудинну. 3а цим він

наробить ще багато інших речей, але ця перша

-

тому, хто перший повірив, що Альоша зуміє, а не тому, хто ... Матрос це розуміє, ВИДІЮ по очах. Але

він не відійде. Вони обидва вперті - і він, і Мат­ рос. Та навіщо Матросові чорт? Що він з ним робитиме? Може, розіб'є.

-

Слиш,

АЛЬОШІ\О,

мені

на

памнять,- сказав

Матрос, і якось чудно затремтів йому голос, немов десь наДІ,ОЛОВСЯ. Сам Матрос помітнв це і ніяково

100


озирнувся на товаришів. АЛЬОШl\а раптом глянув на нього і схвильовано промовив:

Всі

Бери, Матросе. Твій чорт.

зітхнули. Пувичка ВИСІ,алився до Альоші:

UЦo, здрефонив? Але Матрос обернувся до ПУВИЧI\И, замахнувся

-

й вдарив його навідліг. З носа в ту ж мить потекла І\РОВ. ПУВИЧl\а остовпів і заморгав очима.

-

За що ж це ти?

Хлопців

таl\ОЖ

вразило

це

до

І\раю.

Пувичка

завжди слухав Матроса і ВИl\онував найменші його

па жання. Чого ж він б'ється? Хоча ж видно, що Альошка

зовсім

не

тому

подарував

Матросові

чорта, що злякався. Не треба було Пувичці цього І\азати.

-

За що?

-

знову запитав Пувичка.

Ти, гад, не питайся, бо ще дам,- відповів Матрос. Потому він несміливо взяв з «БУРЖУЙI\И» чорта і глянув на Альошу:

- І оту бамагу... Альоша йому посміхнувся, подав білий аРI\УШ. Матрос обережно загорнув у нього подарунон: і гордо поніс його поперед себе. ПУВИЧl\а втягнув ЯI\ОСЬ голову В плечі, розмазав ліl\тем І\РОВ по об­ личчю й І\ИНУВ до Альоші:

- Ну, знай тепер.- ЗаСl\реготів зубами, задри­ жав. Ластовиння йому посиніло, обличчя немов припало попелом.- Знай тепер ПУВИЧI\У, начувай­ ся,- прошепотів і відійшов від гурту.

Хлопці говорили цілий день про ці події. Зав­ будинку здивувався, яl{ довідався, що Матрос став власником Альошиної роботи. Пізніш він ПОl{ликав до себе Альошу й запитав його: Ти сам подарував? Сам,- віДl{азав Альоша.

Добре. Ти добре зробив ...

101


І,ОШІ продзвенів остапній спгнал і всі розбрсшт­ ся спати, Альоша довго лежав на своєму матраці,

не міг заснути, Висоь:а обшарпана Матросова по­ стать стояла перед ним, не зводячи з нього очей. Альоша перевертався на другий бі};, стискав пові­

ЮІ, але сон HP іішов. Ножний ШМ<lТОЧUЬ: тіЛ<l горів

У ш>омусь надзвичайному зБУДШt!llні, ЮІДавсн трп­ вошним живчиком.

То раптом виринав Пувичь:а з розбитим носом і починав загрозливо шкірити на нього зуби. Альо­ ша навіть схопився з матраца і крикнув:

-

Чого ти?

В цю мить до нього справді наблизилась чиясь постать.

-

Це я, Альошо,- раптом почув він Матросів

голос.- Це я, Матрос.

-

Матрос?

Нуди

це

ти?

А

Пувичка?

Де

він,

його немає?

-

Це я, Альошо, я так. Ти не бійся, я не дам.

Пашол він! Може, ти думаєш, що я розіб'ю?

-

Ні.

Я ніІЮЛП пе розіб'ю.

Матрос заМОВІ, і ніЯІЮВО стояв перед Альошпнпм: матрацом.

-

А що в тебе за спиною?

-

спптав Лльоша.

Це ... той ... Моше, тобі пп;ода, то я віддам. Ти

скашп по правді. ШJ(ода?

-

Матросе! Розбий, ш\ не віриш.

В блідій пів темряві почувся щасливий Матросів сміх.

-

Навіщо?

-

СІ,азав він.- Я вже знаю, що нс

ШІюда.- І віп нечутно пішов від Альоші, СТИСІШЮ­ чи за спиною загорнутий у папір подарунОІ\. На дверях другої j,іllIнати він нерішуче зупинився і,

повернувши голову набік, вимовив:

Я в тебе вигравав нашу ... Тобі не шкода?

---

Ні, і остільки. Що та паша?

102


ЛІ, хочеш, то п тобі програю свою па СІ.;іЛЬІШ

-

хочеш днів.

Не треба, Матросе. Ми підемо з тобою по глп­

-

ву. Хочеш?

Підемо! Н знаю де.

-

Коридором обережно пройшов завбудивку

Ча­

лий. Він оглядав усі матраци перед тим, як піти спати.

Матрос упав на своє lIIісце і повернувся до сті­

пп. ЗавбудlТlШУ ІшвпrПППЬІ,Ю: ІІРОЙШОВ через ніllI­ нату.

Всі спаЛІІ.

ІІ За І,ілька день Альоша з Матросом, ІІобраВШlIСЬ

РУІ\ами за шиї,

ВИЙШЛІІ

З

подВlР я через

дірку

в задньому паркані і ОПИНПШІСЯ на глухій вулиці.

-

Знаєш ЩО,- Сl\азав Матрос.- Підемо, знаєш

r,уди?

-

А І,УДИ? Підемо сьогодні в порт. Тп ніІЮЛІІ не був?

Та1\! є такі пароплави ...

-

Здорові? НRби ТІІ знав ... ОСЬ ТІІ побаЧІІШ, там чого тіль-

ЮІ немає...

Потім

там

навунів,

Яі',

гною.

МОlfша

буде ВІ'расти. - Не спіймають?

-

Мене?

-

Матрос засміявся, гордо ПОІ,РУТІІВШП

головою.- Молоді ще вони спіймати мене. Ходім.

Сонце

надолужувало

перед

близьким

кінцем

літа. Воно розливалося по бруку гарячою плівкою, немов по великій вибоїстій сковороді. Від порту йшов солодкий ГУСТИЙ дух кавунових шкаралуп, розтопленої смоли і свіжої фарби. На темних водах табуном велетенських пачурів стояли непорушні ОІ,аті пароплаВІІ, І\упаючп свої черева в густій, ЛІ(

103


Дьоготь, воді. В безн:раю синь небес простягли вони стрункі щогли,

а між них, немов між соснового

лісу, чорніли столітніми дубами грубезні, загроз­ ливі в своїй силі димарі. На кінцях канатів обвис­ ло гойдався гарячий, задушливий спокій. Тільки

біля дубків, що ПРИЙШЛИ від щедрого Херсона та від рясних Олешок, хрипко перегукувалися засмаг­

лі люди, що перекидали на берег неймовірні піра­ міди кавунів. Міцні, як дзвін, «туманю>, цнотливі

«рябчикю>, ніжні «монастирі» і довгі білі «астра­ ханю> тисячами летіли з дубків на руки найближ­ чого робітника, відтам знову ПРУШО підскю{ували в повітря, летіли на другі руки, аж доки не падали до своїх товаришів, що горою зростали на березі. Дуже ріДІЮ Яl{ИЙ з НИХ, виприснувши З цієї майже

механічної путі до берега, гупався об дерево га­ вані

і,

креннувши,

немов

від

насолоди,

пускав

густий червоний сік з розбитого боку. Хлопці пройшли між привабливими пірамідами. Жодна РИСОЧІШ на Матросовому обличчі не здриг­ нулася й не виказала його бажання.

-

Не дивись на кавуни,- прошепотів

Матрос,

кидаючи в той бік блискавичний, трясцевий по­

гляд.- Не дивись, Альошко, наче вони тобі без надобності ... Альоша й справді не дивився. Його зір блукав між дивовижною мережею гостроверхих щогл та чорних ВИСОІШХ елеваторів, що стояли над гаванню

грізними примарами 3 роззявленими пащами, зби­ раючись проглинути цих людей, що так легковаж­ но вовтузяться під ними. Раптом між того велично­

го спокою заскреготів,

забрязкав, закричав лан­ цюг. ОДИНОІ{а лебідка страшним залізним павуком із здобиччю на чорному гаку повисла в повітрі над палубою пароплава. Альошка скрикнув і цупко запустив нігті в Мат­ росову руку.

Матросе, Матросе, дивися!

104


-

Цить,- відповів

безгучним

шепотом

Мат­

РОС.- Цить, бо я RОТЮ Еавуна. Не засип. Альоша перевів на нього очі, але Матрос ішов рівно, задерши годову й ні на ЕОГО не звертаючи найменшої уваги.

ТіЛЬRИ

плутав

безтурботно,

злегка

навіть

ногами

байдуже.

та

посвистував

Альоша

БЛИRНУВ

йому під ноги і задрижав із сміху.

-

С-с-с,- зробив Матрос,- тьох-тьох, не диви­

ся під ноги, чудак

Між

драним

лахміттям

слухняно

котився

одна,

друга

то

нруглий

Матросова

його

широких

великий

нога

холош

«тумаю>.

підбивала

То

його

з чудовим хистом. Альоша помирав із сміху, але

мусив був удавати, що він сміється так собі. - Смійся таЕ, наче від хорошої ПОГОДИ, RОЛИ не витримуєш,- напутив його Матрос. Та швидко

вони одійшли від тої баржі, де Матросові сам «піДІЮТИВСЮ> під ноги Еавун. - Тепер наш,- СRазав тут Матрос, підіймаючи на РУЕУ кавуна, до яного пристала в дорозі банла­ жанова плівка, пісон, шмаТОЧОR брудного паперу та інші дрібниці.- Зараз ми його бахнемо. Ходім аж до того човна, там СПОRіЙно. Вони сіли під старою шаландою. Матрос урочи­ сто замахнув Еавуном і вдарив ним об своє гостре шаруБRе коліно. Кавун хруснув і розноловся ЗИГ­ загами на дві рівні ПОЛОВИНRИ.

ЯНУ береш?

-

Та все ОДНО,- СRазав Альоша.

Бери ось цю, вона з бараном.

І вони, ЯR У ПОЛУМИСRИ, втопили свої веселі мор­ ди в повні КРИХRИХ солодких ласощів ШRаралупи. Матрос, надувши губи, стріляв блиснучим Еаву­ новим насінням, наче дробом з рушниці. - Ха! А ти кажеш - піймають,- говорив він. - Я не І,ажу, тільки спитав. Мене раз піп уло-

вив на яблуні.

105


Ну!' А тн тоді ",ш':'

Нічого. А от піп, ТЮ;, мабуть, J;Ю, •..

ЩО ж ти зробив? Трохи йому прищипнув пальця зубами, тан: одразу й випустив.

-

Ха-ха-ха! А прищипнув как? Сурйозно? Хто й зна. Мабуть, сурйозно, бо піп аж ви-

.1Jаявся. А Їм же не можна ТаІ, лаятись.

-

Попам? Як прищипнуть добре, то можна.

Хлопці заіржали з насолоди.

Я колись зроблю цього попа.

-

З глини? Атож. Ще й :кізячн:а підмішаю, воно тоді не

розсихається. Знаєш, Матросе, за що я думаю? А аа що? 3а художественр.

Да, вещ підходяща.

Я думаю за це, знаеш, віДНОЛJl'~ Давно? Ще ЛІ, там у нас був один студент. От малю­ вав! А ліпив! З гіпси, брат. Біла-біла, а заСlIхає враз. Я й грамотний.

А студент сурйозний?

Хіба що? Теж барахло буває. сурйозний. Тільни щО ж, Матросе, не при­ ймуть у цій одежі.

В художествене?

-

Угу.

Да,

робу треба

антілігентну,

щоб ні

одної

діРНІІ, де не 1І0лагається.

- А то що ж? - Альоша розгорнув своє лах­ міття й потрусив ним У повітрі.- Хіба це одежа? Вони замислились. Матрос нахмурив брови й довго

мовчки нолупав пальцем у виїденій шну­

ринці.

Ти щось надумав?

-

-

раптом запитав Альоша.

Надумав.

106


-

Матросе! Ні, чуєш, Матросе?

Та чого ти, чудак? Я надумав, як заробити

грошей на робу. 3а два місяці ти матимеш такі шкари, бобочку, кліфт, кальоса й чепу І, щО й на Матроса плюнеш. Ллr,оша захвилювався і встав.

Смієшся? Тан пішов же ти ... Ну, БРОСІ,! Не можна ПОШУТІ;уваТІ>, ЧИ що':' Так ІШЖИ! Продавать твої ШТУЧІ{И. Дурний! Ти не зна­

єш. Ух купують. Не менш як по п'ятдесят копійок. А янби такого продать, як ото ТИ зробив, то й руб можна править.

Ця ДУМlШ налетіла тан несподівано, що обидва хлопці позснакували з місць, замахали руками

if

засперечалися до КРИІ{У. Альоші здавалось неймо­

вірним добути гроші за свої «ШТУЧI{И». Хто Їх ну­ пуватиме? Де це Матрос тане бачив?

- Ну, так я ж тобі донажу,- затято КрИІшув Матрос.- Ти побачиш. У тебе є глина? Роби ЩОСJ, таке, хоч того попа, хоч знову чорта. Rраще знову чорта, його дорожче продаси, ян попа. Потім МТІ

знову підем по глину. Робп, чуєш, Алr,опшо!

-

Та

я

робитиму.

Мені

ж

самому

праХТІша.

І невже нуплять?

-

Побачиш!

Матрос приховав ще якусь думку. Він щось хо­

тів зробити зараз, не гаючись, прийти і зробити, щоб (<Доказать». Але цього він не сказав Альоші.

Він ішов і посміхався до себе; іноді він говорив сам на свою думку: «Ось побачиш, Матрос не ду­ рить. Матрос одірве від себе, а донаже». Бонп ПОСlIішали до будинку, розпалені GДИНИМ бажанням. Альоша міцно обхопив Матросову шию і почував. яка ГJIибока lIрИЯЗНЬ розквіТJIа в ЙОГО

І Штани,

сорочну, піджан, черевини

107

й нарту а

(жаргон"е),


серці до того, ного ще тю, недавно він мав за свого найлютішого ворога.

Вони проходили через базар. Майдан ворушився густою, забитою нринливими спенулянтами нашею. Сорочки, штани, піджаки, ремінь, залізо

-

тисячі

речей ходили з рук на руни в якомусь шаленому

тумані. Ляпали долоні, гукали нартузники, йшов задьористий дух від гарячих пиріжків, смаженої риби, густого борщу й розпареної пшінки; нричав, реготався грамофон, заливалась гармошка те

зливалося

в

одну

рухливу

стоусту

-

і все

пристрасть.

В сірих мінливих очах тисячної юрби спалахував тривожний вогник зисну. Рундуки, обліплені на­ стирливими жінками, ворушились і дзижчали, мов

осині гнізда в загаті.

-

Rа-а-мушки

для

зажигални!

-

задзвеніло

в Альошині вуха.- Rамушки!

-

йод, бензин, скипідар, нафталін! йод, бензин,

валер'янові краплі! .. -

прокричав другий висон:ий

голос і зник у юрбі із своїм повним лотком.

-

Матросе, де ти? Цей чортів базар ... -

гукнув

Альоша.

-

Держись, Альошко, за мене. Я щось набачив

інтересне,- крикнув до нього Матрос.- Он, он­

бачиш? Он там, де вю{са. Альоша подивився в той бік і затремтів з ра­ дості.

-

Дивись! Продаються!

-

здивувався він.- Бі­

лі! Це з гіпси. Ходім! Ходім, я побачу.

-

Сюди, за цей рундук.

Вони побачили серед ла мп, старих парасольок, люстер он та іншого мотлоху білі статуеТJ\И Вене­ ри. Альоша рвонувся туди і потяг за собою Матро­

са. Пробилися нрізь густий натовп і стали. Альоша

забув за все. Чіткі лінії

Венери заграли перед

його очима.

Раптом Матрос СКРИJ\НУВ не своїм ГОЛОСОМ: - Унрали! АЛЬОШJ\О! Он стоїть ...

108


Де? Що? Он стоїть мій чорт ...

Твій чорт? Обидва здригнулися, немов ударені громом. Се­ ред білих статуеток і справді стояла руда горда постать чорта іпростягала РУІ,У над чорним пле­

сом. Хтось уже торгувався за неї з повною жін­

ІЮЮ, щО стояла біля свого І{раму.

-

Скільни за Мефістофеля, тьотю? Наш чорт,- прошепотів Альоша білими гу-

бами.- Наш ... ЛІ\ це сталося?

-

На обличчі йому

заворушився жах. Матрос озирався навколо й нічо­

го не міг промовити. Раптом він заСІ{реготів зубами і І{рИКНУВ у вухо Альоші:

-

Пувичка! Он! Держи!

Вони в'юнами шугнули в юрбу. Але, виприснув­ ши на

розі, де

Матрос

ясно

бачив

зігнуту

над

«буржуйкою» з пиріжками Пувиччину спину, .вони нікого тепер не побачили. ПУВИЧІ\а як у воду впав.

А може, то був і не він ... - Чого ти думаєш

на

Пувичку?

-

спитав

Альоша.

Матрос нічого йому не відповів. Він заклав у ки­ шені руки і МОВЧRИ пішов дО БУДИНRУ. На обличчі йому виступили синьо-червоні плями. Він ТЯЖRО дихав.

Ну, гад. Рішу!

-

Матросе, що ти хочеш робити? Не питай. Я знаю, що я зроблю 3 Т\ИМ під-

лизою.

Альоша,

похнюпившись,

пішов

за

Матросом.

ТЯЖRа тривога залягла йому в серці від Матросо­ вих слів. Що він хоче зробити? Пувичка й так лютий за те, що Матрос його «оскорбив» при всіх товаришах. Це ж все через кого? Пувичка гуляв

з Матросом, а тепер Матрос гуляє вже не з ним, З Альошею. Хіба це ПУВИЧІ\а подарує? Та ще й «ОСІюрбив», аж иров із носу пішла. ПувиЧ'ка il

109


ніІ\ОЛИ цього не забуде, він не з таІ\ИХ. А тепер, як

знову посваряться, тоді хоч із будинку тіІ\аЙ. Ось тобі й художествене! - Не твоє діло, АЛЬОШІ\О! Це вже моє діло,­ І\ИНУВ Матрос наче І\різь СОН.- Поспішаймо.

-

А ЯІ\ же ТИ взнаєш, що то він УІ\рав чорта? Уже взнаю. Від мене, ШІюндра молдавансь:ка,

не заховається, іІЮНОЮ шльопнутиЙ. Я його взнаю.

-

Чуєш, Матросе,- тихо СІ\азав Альоша,- хай

він згорить, самий ПУВИЧІШ. Хіба я ще не зліплю? - Не маєш права,- ріЗІ\О обірвав Матрос.­ Що ж він, зараза, І\РОВ твою п'є! Я його знаю, сифіліТИІ\а ПРОІ\ЛЯТОГО. Значить, ти роби, а він іІ\сплотірує? В могилу піду, ну я йому дам чорта.

-

Та чого ти та:к за тим чортом?

Матрос зупинився на хвилин:ку.

- Чого? Знай! Це мені на памнять - раз. А два - я б, може, сам продав і гроші тобі на ху­ дожествене. Може, я тан і хотів зробить. Почім ти знаєш? Він стис І\улани і пустив ся бігти. Відтан вони всночили на подвір'я будипну. Матрос влетів у німнату й І\ИНУВСЯ до своєї СІ\РИНЬІ\И. ЦЮ СІ\РИНЬ­ ну він мав ще від дядьна, останнього свого родича. Відпливаючи в дальню путь, дядьно подарував її Матросові з замочном, а сам від того часу не по­ вертався до рідного порту. Власник такого майна,

як дерев'яна фарбована СІ\риньна з заМОЧІ\ОМ, Мат­ був гордий не тіЛЬІ\И з своєї вдачі, але й

рос з

виїМІЮВОГО

замнненим,

у

стану чому

людини, немов

що

володіє

заховано

частну

чимсь його

самого.

Матрос схопився за заМОІ\, але він висів одімкну­

тий, трохи понривлениЙ. Страшна блідість висту­

пила на Матросовім обличчі. Він шарпнув І\РИШ­ ну. Снриньна була порожня, тільки шматки паперу валялись на дні. Альоша затулив руками лице. Він не міг диви-

110


ТІ[СЬ на стражданнн свого друга, що СКРИВИ.ТIQ йому

губи і вступило в його очі.

-

Матросе! Я

йду

ШУІ;ати

Пувичку,- відповів

Матрос

так спокійно, наче нічого не трапилось.- Пацани,

хто бачив Пувичку? Ніхто не знав. Десь, мабуть, пішов із хлопцями. Може,

хапають

гребінці.

Матрос

обернувся

до

вікна.

тися

lде,- ВП.летіло з його

до

дверей.

Альоша

уст.

Він хотів рвону­

загородив

його

собою,

немов збираючись рятувати від лиха.

-

Матросе!

-

крикнув він.- Я тебе просю ...

Той відтрутив Альошу РУІ\ОЮ і став чекати. В цю мить цілий гурт хлопців на ЧОJІЇ з Пувичкою уві­ йшов до німнати. Не сподіваючись, певне, зустріти

Матроса, вони демонстративно ПЛЯl\шали губами, доїдаючи

янісь ласощі, і

весело

при тому рего­

талися.

На дверях вони заспівали: Йшлі два вуркагана з аД6СКОГО кічмана ...

Пувичка труснув головою на l,імнату, щоб під­ тримали.

Хлопці,

гекнувши,

вступили

в

свою

партію:

... з Пувична

адєского нічмана д��мой ...

задоволено

виступив

наперед,

набрав

духу, махнув РУІ\ОЮ. ЛИШ ТОЛЬІЮ уступілі

... -

почав він другий нуплет, занидаючи назад голову, і вся кімната вже злилася в пісні: в адєскую маліну, і тут поразіла їм гроза

...

Товариш мой вєрний, болять мої рани ... Болять мої рани на груді.

111


Одна заживаїть, другая начинаїть А третя отириваїться внутрі

...

...

Хлопці

поволі

зійшлись

на середину кімнати і побрались за шиї. Дехто заплющив очі й вигуку­

вав слова пісні з болючим піднесенням. Всі роз­ гойдувалися в ритмі, надимали жили, стараючись

перекричати один одного. Пісня лящала в вікна: Товариш, друг вврний, зарой мойо твло

...

Зарой мойо твло

на бану ... '

Пусиай малахольні лягавії сміються,

що я бил геровсиій вуриаган

Ех!

-

·крикнув

...

Пувичка

в

якомусь

дикому

І_РИКОМ

злилися

трансі.- Піддерж! Росія, Росія, веліиая держава ... Вона проїграла войну ...

Всі

в

одним

високим

неймовірному

гарячим

пафосі,

не

здаючи

собі

справи

в словах. Вони старанно ви мовляли кожне з цих

слів, але ви мовляли тільки губами, якими воруши­ ли з завзяттям. Думка ж десь була понад словами,

десь билася в хвилях самої пісні: А бєлов знамя в бою потіряла. Тепер ми иімавм 2

на бану

...

Пісня стихла.

Матрос одійшов од стіни, наблизився до гурту

й процідив крізь зуби: - Потіряла? Разві? Пувичка 3блід.

раптом

утяг

,

На воизалі (жаргонне). 2 Спимо (жаргонне).

112

якось

голову

в

плечі.


Матрос?

--

lIочти шо.

Настала НОРОТІ\а тиша. ІІотім хтось НРИl\НУВ: І одскоч. Чого ти?

-

Матрос без слова ударив ЙОГО в здухвину упав.

Хлопці

подались

назад.

Пувичн:а

-

той

зухвало

І\РИННУВ:

-

Ану, ти! Ще й б'ється! Жигун! Не думай, що

ти отаман. 3абудь! Альоша зрозумів все за одну хвилину. Він під­ СНОЧИВ дО Матроса:

-

Вони хотять погубить тебе! Хай спробують. Да, я був, єсть і буду! - крикнув Матрос до

Пувички.- А тебе я рішу на місці, пувиця погана. Пацани!! Совєт дав нам поміщення, а таного по­ рядну л не знаю, щоб ламать заМОІ\ у свого і про­ давать на базарі вещ. - Ян? Чорта? - І\РИІ\НУJIИ одні.

-

ДОJ\аж!

Брехня!

Хай

ДОІ\аіІ\С,- НРШШУЛИ

інші.

-

Снуда ти знаєш? А може, він не І\рав?

ПУВИЧІ\а задоволено всміхнувся:

-

Був НОЛИСЬ отаман, а тепер на брехню пустив­

ся ради мамалиги.

ЩОСЬ

страшне

сталося

СВОЮ снриньну і хряпнув

Матросові.

Він

схопив

І\РИШІ\ОЮ перед очима

всієї компанії. Потому відсунув потайний ПРИСІ\РИ­ НОІ\, і в руці йому блиснула фіНІ\а. Він підсночив до ПУВИЧІ\И.

-

Деньги!!! 3а сн:іЛЬІ\И продав чорта?

Пувичка задрижав усім тілом.

-

Вуйді. Я не брав. 3аве-є-е-є-дущий!

Але в цю мить Матрос схопив його за ГРУДИ і, замахнувшись, ударив ножем.

ПУВИЧІ\а

ОЙІ\НУВ,

схопився

рунами

за

живіт

і впав на підлогу. 3-під сорочни випала паЧІ\а ци­

гаРОІ\ «ЯБЛОЧІ\О». Хтось заІ\ричав не своїм голо .. сом:

114


-

А-а-а-а-а-а-й! Убив! ..

Знявся неймовірний галас. Хлопці кинулися до завідателя. Хтось хотів допомогти Пувичці.

-

Не чіllай,- спинили його. Нехай виходить грязна кров.

Завід атель увійшов блідий. Йому сіпало щоки. - Карету! Хлопці вже подалися в аптеку дзвонити.

Як це трапилось, розбійники ви? Згар ячу. Матрос ... Це Матрос згарячу. Безневинно.

Пувичн:а сам винен. Завідатель юшувся до Пувички. Той лежав, зціпивши зуби й притиснувши пальцями рану. - Болить тобі? - Не очінь... Тільки кров із живота. Держіть Матроса.

-

Де Матрос? Дядя, його вже нєту.

Завідатель подивився на них, не зовсім розумію­ чи цю відповідь.

-

Як це? А де ж він?

ті здвигнули плечима. Хто ж це може знати?

Як немає, то, може, і втік Хіба йому що?

В І\імнату вбігли три хлопці. Вони хвилювалися й розмахували РУІ\ами:

-

Дохтаря приїхали!

Під вікном затрубила тривожна труба. Шофер загальмував машину.

Лікар негайної допомоги і два санітари хутко

ввійшли в кімнату. Хлопці були дуже задоволені з цієї несподіваної розваги. З Пувички зірвали сорочку. Лікар or.ттедів рану й похитав головою.

-

В лікарню! Кладіть на НОСИЛІ\И.

Його нашвидку обмотали бинтами й винесли на посилках у І\арету.

115


... Матроса

ніде не могли знайти. Він знин: у ту

саму хвилину, ІЮЛИ побігли до завідателя. Здаєть­ ся, він перший же його і покликав ... Альоша стояв німий, з невимовною тугою в очах.

ІІІ

По тому випаДІ\У в будиНІ\У настала тиша. Подія вплинула на всіх хлопців так, докладно

висловити ні

своїх

що

ніхто

вражень,

не

ні

міг

також

міркувань про долю Матросову. Про Альошу тим часом ніби зовсім забули. Принаймні його ім'я ніхто не згадував. Та то була тільки притамована ворожість, бо кожний вважав його так чи інакше за причину всіх неприємностей. Сам Альоша І\а­

рався, може, найбільше за всіх, бо думав, що таки й справді

він у всьому

винен.

Забившись десь

у куток подвір'я, він просиджував дні в розпуці

за рудим залізом «БУРЖУЙІ\Ю>. Часом йому хоті­ лося крикнути з неможливого болю, І\ОЛИ в уяві йому

вставала

розлютована

Матросова

постать.

Тоді він упинався гострими нігтями в тіло, зажму­

рював очі і примушував ЇЇ зникнути. Натомість

він переживав незабутні хвилини, як вони вдвох їли в порту кавуна, якого так майстерно добув безстрашний його друг. Чого б тільки не дав Альо­ та, щоб знати, де він зараз перебуває! Може, він сидить десь недалеІЮ голодний, боячись з'явитись поміж людей, що можуть його схопити й замкнути

до тюрми? А може, скалічив себе, втікаІОЧИ вночі, і тепер десь помирає? В серці йому закипала тоді ще глухіша відраза

до Пувички. Якби не він, то Матрос не вчинив би цього

страшного

злочину.

Але

на тому Альошу

обіймав смертельний жах. Бо становище Пувич­ чине було зовсім невідоме. Він лежав у лікарні.

116


Тим часом, ДОНИ приїздили люди з портфелями,

щось писали, випитували

поодинці всіх хлопців

і oRpeMo, найдовше - Альошу, ДОКИ завбудинку їздив RУДИСЬ заклопотаний, стривожений, майже білий і повертав ще смутніший, мовчазний і стом­ лений, всі жили незвичайним трясцевим життям.

Дехто висловлював ДУМRУ, що ПУВИЧRа неодмінно помре, що нібито він зійшов RРОВ'Ю і що тепер лікарі його не врятують, бо в нього

-

запалення

живота. Проте на цю думку не дуже-то зважали

і наче ставились до неї байдуже. Та й, правда, більше було таких, що Rазали противне: - Хто помре? ПУВИЧRа?

- А раньше! Він ще Альошку-художника в гроб зажене. Ось тіЛЬRИ дірRа заросте, тоді побачите,­ додав Васьн:а Глухий.

Альоша

слухав

те,

але

йому

було

байдуже.

Нехай прийде ПУВИЧRа, нехай б'ється, нехай ро­ бить що хоче. Все одно Матроса вже не вернеш. Йому неприємно було дивитися тепер на ці сліди глини, що залишились на «буржуйці». Ян:би не взявся він був ліпити, нічого, може, й не було б. Тепер він, мабуть, нін:оли вже не до­

ТОРRнеться

до

глини,

що

зробила

його

таRИМ

нещасливим. І на цій думці Альошу СТИСRав страш­

ний смуток. Тоді на березі моря, ЯR Матрос при­ TaRoro химерного плана, мрія про ху­

думав був

дожню ШRОЛУ вже була почала розцвітати в Альо­ шинім

серці.

Тепер

від

неї

залишились

тільн:и

побиті грубі стовбури, що тільн:и ранили це обду­ рене серце. Він хотів би Їх вирвати зовсім, із ROренем, затоптати їх, щоб затамувати цей біль. За RіЛЬRа день нова подія ввірвалася в будинок і

заволоділа

думн:ами

всіх

мешн:анuів.

Пізнього

вечора прийшов завбудинн:у і, зібравши всіх хлоп­ ців, проговорив Їм н:ороткі, тихі слова:

-

Розстаємось нарешті. Завтра вже буде у вас

новий ...

117


Він

похилив

голову, хотів

мовчки пішов до

своєї

там, світив до ранку світло свої

книжки.

Хлопці

сказати ще,

кімнати

і,

а далі

замкнувшись

складав до кошиків

-

розійшлися

суворі

й

теж

якісь похнюплені. Чалого вони полюбили, хоч він

і

був

«макуха»

й

ніколи

не

вмів

«стребувати»

з винного або добре ІЮГОСЬ одлупити. За Іlе з нього трохи сміялися, проте ця несподівана звісТІШ кож­ ного з них уразила в саме серце.

Ще

-

якого

пришлють?

Може,

таку лягавку,

що й не вживеш.

-

А я втечу,- хвилювалися деЛІй.

Е, втечеш!

НіІ\УДИ не

втечеш. Він тебе як

запре.

,-

Мене?

-

.

Молодий він.

НІ\ схочу, то іі утечу,

аuи я схотІВ.

А може, буде підходящиЙ.

-

Всі тієї ночі довго шепотілися по І,утках, довго

не спали, малюючи своє майбутнє в найнесподіва­ ніших виглядах.

-

Матросові що? Йому тепер плювать. А от нам,

то вже друге діло,- шепотів хтось у найдальшому кутку.

Він ШТРИІ\НУВ

-

та

й

гайда. А тут неприят­

ності.

ЯІ\ же ти розсуждаєш? А він хотів?

-

А що ж?

-

А те, що, може, він себе тим ножем ІЮЛОВ,

а не Пувичку. З серця людина може хто й зна що

зробити. А от Альошка,

рудий чорт, винуватий.

Нащо довів чоловіІ\а?! Альоша

і

йому

таІ\ОЖ

не

спав,

ставало легше.

слухав

Матроса

не

цю

розмову,

засуджуюТJ"

його виправдують. А за себе йому ціЛІ\ОМ байдуже. На ранок він устав перший і вибіг на глуху ву­ лицю. Жодної живої людини . .\ що, якбп це Ta1ll, з-за муру, з'явилась раптом Матросова постать! Та її не було. Нікого навіть подібного до нього.

118


А.JlI,оша стояв, НРИХJlЛIІВШИСЬ до І\ам'яного паРІ\а­

на, забувши за все.

Зійшло

сонце, почеРВОНИJIО

будинни й затуманилось. Прогриміли перші трам­ ваї

Їхали люди на працю. Трамвай за трамваєм

-

відходив по

ранон,

росяних холодних

рейнах в

а робітники все прибували.

загув сигнал, здійнявся чорний дим. товпилися у вагони. АJIьоші

осіннш

Десь далеко Всі мовчки

згадалася економія.

Там завжди приходив Сидір у чоБОТЯХ-«ДУДI{ах», свистів

і JIаявся,

хоч ян: швидко виходили люди

з казарми. Спали там на нарах, а він

-

у куточку

під нарами. Там був тяжкий дух. Пот��м вони запа­ лили казарму. Далекі заграви спогадів пропливли перед Альошею, і знов упала хмара майбутнього. В ту мить йому почувся гомін за парканом. Він

пішов до будинну і побачив, що завбудинку ВОДИТЬ нову людину,

понаЗУG їй подвір'я. «Новий»,- по­

думав Альоша. Йому впали в вічі насамперед жорсткі задрані догори вуса і великі, ніби камінні, щелепи. Хлопці стояли осторонь купами і, перези­

раючись між собою, висловлювали іноді свої за­ уваження.

От морда!

-

Що морда,- шепотів другий,- а ніс!

Я бачив у шевця такий самий І\ОПИЛ. Він був

теж потиканий шпильками, ЛІ{ цей ніс.- Приска­ ли, затуляючись руками.

Це

був

новий

завбудинку.

Альоші

зробилося

ШІ\ода себе, й Чалого, і всього, що проминуло в цьому будинку. Він одійшов до стіни й принИІ{ до неї лицем. Чалий, обійшовши подвір'я й ПОІ\а­

завши

новому

кожну

дрібницю,

спинився

біля

Альоші.

-

Ах

ти,

ХУДОЖНИІ\

золотоголовий,- СІ\азав

він.- Ну, прощай. Потім кинув до нового кілька слів:

-

Бережіть, ЛІ{що зможете.

А новий відповів:

119


-

Знаємо,

корчити.

що

берегти

і

як

Ми цей бандитизм

Ледаря не

дамо

іСІюрінимо, не тур­

буйтеся. Альоша

глянув

на

поглядом.

Хлопці

ж

Чалого

довгим

поставилися

тужливим

до

ЦІЄІ

заяви

різно, але в більшості Їхні обличчя говорили, що вони ще дуже сумніваються, як саме він це зро­

бить. Огляд будинку швидко скінчено, і Чалий поїхав зовсім. За ним зачинились старі ворота, пірвавши

з глухим скрипінням усі ті живі нитки, що в'яза­

ли його з хлопцями. Це скрипіння боляче відгук­ нулося в Альошинім серці. Він не міг увійти з' TO~

варишами в будинок, щоб слухати, що скаже но­ вий.

Він

залишився

посеред

подвір'я,

а

як

усі

пішли в БУДИНОR, сповнюючи гомоном темний но­ ридор, підштовхуючи один одного та поглядаючи підозріло на нового

«дядю»,

Альоша

вийшов на

вулицю і, впустивши на груди голову, побрів У порт. Може, Матрос переRазав номусь, RУДИ він подівся? Може, хто з Rолишніх Матросових прия­ телів підійде й подасть звіСТRУ ...

Але надії були марні. НаБЛУRавшися поміж рун­ дунів з баRлажанами, сухими ковбасами, насінням та іншими неприступними ласощами, він уже вирі­

шив був повертатися дО БУДИНRУ. Смутний і виснажений, став він підійма тись на гору ВУЗЬRОЮ вулицею, запорошеною Rам'яним ву­ гіллям та закиданою шкуринням із кавунів. В цю мить хтось не чутний підбіг до нього ззаду й діткнувся до його ніг. Альоша хутко обернувся. Перед ним стояв собаRа. Вимахуючи звислим хво­ стом, він дивився на Альошу своїм вогким звору­ шеним поглядом. Подране вухо падало йому одним

шматком на ліве запалене око. Худий живіт, зда­ валося, зовсім йому присох, і натомість була сама страшна

западина.

Одначе

він

бадьорився

при

Альоші й намагався показати всіма своїми рухами,

120


що його справи не тю,і-то вже й безнадійні. На­ самперед він поцікавився, чи немає в Альошиній Ішшені хоч якої шкуринки. Але і не винюхавши її, він не втратив доброго настрою. Альоша в пер­ шу хвилину не знав, що сказати, і тільки скрик­ нув з радості:

- Чорний! Так ти живий! .. Собака махнув у відповідь своїм подраним вухом і стримано заскавчав. Тоді Лльоша схопив його за морду і притис до грудей. Так вони стояли якусь

хвилину. Потому Альоша випустив Чорного з обі­ ймів, і вони пішли разом до будинку. Ішли далекими глухими манівцями.

Альоша

перебирав

худими

пальцями жорстку

поскублену шерсть свого приятеля, розповідаючи йому тим часом про останні події. А Чорний, шкутильгаючи на одну підбиту ногу, сумлінно слу­ хав Альошу, кліпав запаленим оком і зрідка лизав йому руку.

І ось на розі маленького завулка, як саме Альо­ ша говорив гірні слова про Пувичну й Матроса,

сталася безглузда жорстока несподіванна. Невідо­ мо звідки прошумів над Альошиним вухом камінь,

і в ту ж мить Чорний звився собачим надірваним зойном. Той камінь улучив його в худі випнуті ребра і впав до Альошиних ніг. Чорний кинувся від Альоші вбік, наче од ворога, і вишнірив зуби. - Чорний! Це не Я,- НрИННУВ Альоша.- Це не я ... Іди сюди! Собюш спочатну недовірливо гарчав, потім сто­ РОЖІЮ став наближатись. І в ту хвилину Альоша

побачив за рогом будинку Васьну Глухого, Пувич­ чиного товариша. Він стежив за Альошею непри­ миренним поглядом. В руках йому був другий ка­ мінь, яким він знову націлявся.

- Глухий! Що ти робиш? - кинувся до нього Альоша, підхопивши й собі намінь.- Тільки заче­ пи! Буде тобі оцей камінь у зубах. 121


I3іп замахнув. Та ГЛУХПЙ бшп;нув на нього О'JI!­

ма й сховався за БУДІШО". ЗвіДТI! він посварив І,У­ лаком і зник.

-

Рудий хундожник!

-

почув Альоша з-за бу­

динку.- Начувайся! Поклон тобі від Пувички, ма­ маЛИГ0!

Альоша гнівно затиснув зуби і довго дивився в ТОЙ біІ\, де зюш ВаСI,І,а Глухий. Собю,а ліг перед ііого ногами.

lIочинав з

розбпраТIІСН

ВОГlШЇІ

ВНЖlшіі:

вітрр

моря.

IV В будинку тпм часом відбувалпся зборп, коли

можна назвати зборами те, що там було. Новий завбуд (хлопці вже прозвали ЙОГО Тарананом) , по­ кликавши всіх до помешкання, знайомився з свої­

ми майбутніми вихованцями. Розпитавши ІЮЖНО­ го, як ЙОГО звуть і звідки прибув дО БУДИНRУ, віп підносив йому до лиця засмажений тютюном па­ леЦІ, і говорив:

-

Гляди. Сьогодні тут, а завтра фіть! Аж зашу­

миш на ВУЛИЦЮ. Тільки мені спробуй щось зроби­ ти. Бандити!

-

Таракашна,- подавав хтось із гущі. За

Пувицю я найду хто винен!

Це

тю,

не

пройде ...

Тут помітили, що Альоші немає в помешнанні.

Таракан ще більше настовбурчився. Почав гово­ рити про страждання Пувички, що від ножа хала­ мидника й злочинця може невинно СІюнати.

Хлопці ж тіЛЬЮІ підсміхувались. Ніяк це на НИХ не впливало.

В цей час до помешкання увійшов Васька Глу­

хпй і, не помітивши Таракана, ГУІШУВ до хлопців:

122


ІІІпапа! llУВПЧ1Ш ВІІДУЖУЄ. Пустлпша діРЮ1.

-

Оце тільки що був у нього. Хлопці забули й про Таракана

в

одну :\lИТЬ

обступили Глухого, Брр! Як жр трбр пустили?

-

Що

n.:

!іін

!,н;{ав?

-

:lНI\J1ДН.1l11

його

ааПIlтан­

IlЛМll.

-

Кого, мене б не ПУСТІІЛИ?

-

говорив глухий.­

А раньше? Тут підійшов Таранан і розпитав ДОІшадно. Ви­

явилось, що Пувичці було розрізано тільки шкіру, що жодної небезпеки немає і що він незабаром має вернутися в будинок. Таракан покрутив вуса і вийшов. Хлопці ж обступили Ваську ще густіше. Задоволений

із

загальної

уваги,

почав розповідати докладно,

Васька

Глухий

як він прийшов до

лікарні, як говорив з (<ДохтарямИ>} і як його пусти­ ли до Пувички.

-

Приходжу, а вони, гади, в білому всі дохтаря.

Мені, кажу, нада до товариша Пувички. «А ти хто

таюrй?>}

Я,

Завєдущий

говорю,

Васьиа

послав.

«Надягай,- иажуть,- халата,

Глухий

зінтерната.

раз ти з інтєрнаТа>}. Я надягнув і як увійшов до

ПУВИЧІШ,

так

він

аж

Глухий,- каже,- чи

знаю,- каже,- не

не

пізнав

старший

розберу».

мене.

дохтарь

Ну,

тут,

«ВаСЬІ\а

-

не

впо­

канєшно,

поговорили. Я сказав за Матроса. «Передай,- ка­ же,- в

такому разі уилін хундожникові,

я його

рішу, заразу руду>}. А тут, обратно, мені й Альош­ ка на очі. Іду назад, а він з собакою; іде й балака, наче до корішка.

-

Та ну? А ти? Слухаю. Іду ззаду. Потім бачу-Альошиа на-

че несповна розуму. З собакою говорить. Ах, ти, ду­ маю, зануда. Та каменем як свиснув! ..

-

Його? Та не поцілив. Яираз собаиу зацідив. Ух же

й сиавчав, проклятий! ..

123


-

А якби тебе?

спитав хтось Ваську Глухо­

-

ГО.- ТИ б не скавчав? - Пішла, рвана! - відповів Васька крізь зуби.­ Без тебе знаємо, ІЮГО бить. Хочеш, то дам і тобі. Взагалі в його тоні почувалася влада, якої він

ніби набув на побаченні з Пувичкою. Це трохи дивувало хлопців, але потім вони розміркували, що після Матроса Пувичка є перший, хто буде, ма­

буть,

за отамана. Таким чином,

Васька

Глухий,

корішок Пувички, відразу вже не боїться так го­ ворити.

Саме коли вони говорили про це, до помеШІ(ання

увійшов Альоша. Він мовчки нагнувся над своїм місцем, витяг з-під

матраца

шматочок засохлого

хліба й вийшов знову.

- А диви,- сказав глухий.- Це для собюш. Зараз він буде з ним говорити. Дивіться ж. Всі підійшли до вікна. Альоша вийшов до воріт і І\ИНУВ Чорному хліба. Потому махнув на нього рукою і повернувся до будинку.

-

Ні,

щось

не

розмовляє,- ніяково

процідив

Васька.

В цю хвилю Альоша увійшов у кімнату і, проходячи повз Глухого, кинув йому:

Ти мені не жбурляйся І\амінням. Бо взнаєш. Хе! Невже? - зухвало відповів той. От, кажу тобі, не жбурляйся. А хто мені воспрещить?

Тоді побачиш. Коли це тоді?

Якби швидше побачить. Ні,

ви подивіться на нього, який знайшовся. Він мені воспрещить! Альоша стиснув кулаки і, побілівши, підійшов на ступінь до ВаСЬІ\И.

-

Не зачіпай собаки! .. Не зачіпаЙ! .. -

І\РИКНУВ

він майже не своїм голосом.

-

А що? Не Rазав я?

-

зареготався ГлухиЙ.­

Він несповна розуму. Та я маю право бить собаRУ

124


хоч і будлі ЯІЮГО!

-

І він одвернувся від Альоші

до ХJІОпців.- Бачили? Хе! Знайшовся. Альоша замахнувся І,улю,а!\fИ над його головою,

але хлопці стали між ними, і він з придушеним І,РИКОМ відійшов до стіни.

Задзвонили на обід. Усі подались за своїми порціями, переганяючи один одного. Альоша, хитаючись, пішов останній.

В

коридорі

стояв

незвичайний

гамір.

Хлопці

збилися біля дверей і сперечалися про щось, роз­ махуючи залізними мисочками. Альоша став ІЮЛО гурту.

Раптом хтось крикнув:

-

Міліція!

Гомін ущух на хвилинку. Всі побачили, як до Таракана в кімнату пройшли двоє людей у шине­

лях і в червоних картузах. Один ще був і з порт­ фелем під пахвою. Альоша відчув, як раптом йому надломились

коліна.

В

цю

мить

Васька Глухий,

перемагаючи страшенний гомін у норидорі, вигук­ нув:

-

Мабуть, піймали Матроса. Знатиме тепер, жи­

гун паршивий.

Всі стихли. Альоша спитав серед цієї неприєм­ ної тиші:

-

Почім ти знаєш? Може, і не спіймали.

Але

Васька

навіть

не

відповів.

Він

підбіг до

дверей і став наслухати.

-

Канєшно, спіймали,- прошепотів він до хлоп­

ців. Та хлопці не дуже-то поділяли його радість. Навпаки,

вони

вороже

посунулись

до

дверей,

і хтось, почувши уривки розмови Таранана з мілі­ ціонером, сказав:

-

Піймали.

Ха!

Нехай

держать.

ДіДЬІШ

вони

піймають, а не Матроса.

-

Що там чути? Про що вони говорять?

тав Альоша.

125

-

спи­


-

ПРПМGТІІ рОЗП1ІТУЮТЬ. Та Матрос зонсім 1Іе ТН­

ІШЙ. Двері

відчинились.

Хлопці

розступилися

перед

міліцією. 0--

Візьміть І\ОГОСЬ із них

-

вони зразу впізна­

IOTb, -- звернувся один міліціонер до Таракана. Ал!'

хлопці стояли настовбурчившись. Ніхто не виявив

жодної

охоти

їхати кудись

там,

щоб

пізнавати

Матроса. Тоді ВИЙШОВ наперед Наська ГЛУХИЙ.

-

Я

впознаю,- сказав

він

з

презирством.--­

В чом дєло? ТараІ\ан і міліція взяли з собою Ваську й по­ Їхали. Хтось І\РИІ\НУВ услід Глухому:

-

ЛягаВІ\а! Жаба!

Всі похмурені й незадоволені розійшлися по сво­

Їх І\УТІ\ах.

Надворі

починав

падати

дощ;

над

БУДИНІ\ОМ

ТОСІ\НО обпадало кленове листя. Хтось почав тихо, задумано: А в больниці три сестриці, та

все

карноглазки

...

Потому зробив довгу перерву, зітхнув, подумав замість проспівати тихо проказав другу полови­ ну І\уплета:

Одна коле, друга ріже, третя перев'язки.

-

Альоша лежав на своєму матраці й почував, НІ, йому дрижать руки з нестерпучого вогню. Він май­ же непритомнів од думки, що Матроса могли впі­

ймати. Щоб тіЛЬІ\И побачитись з ним, він сам хотів поїхати. Та яrшйсь незрозумілий жах виріс йому в ту хвилину.

ТаІ\ чекали всі до вечора в мовчанні й тривозі.

Невже спіймали? Васька Глухий увійшов у кімнату мовчки, ні на І\ОГО не дивлячись. Пройшло кіЛЬІШ хвилин. Пото­ му хтось спитав вороже:

126


Впізпав?

-

Г.тrухий тож відповів но аразу. Видно було, ЩО йому тяжко сказати. Він тихо захриплим голосом промовив:

Не звісно. Якийсь пацан, не можна впізнати.

-

З-під поїзда витягли. Знову довго мовчали.

1

знову хтось запитав лед­

во ЧУТНО:

Мертвпіі?

-

Л щО Ж, 'ЮIDОГО тобі з-під поїзда?

-

ПОХlllУРО

СІ,азав ГлухиЙ.- ШІ,УРУ зідрало.

Альоша дико СІ{РИН:НУВ і забився головою об під­ логу. Очі йому зю,отилися під лоба. Він заскрего­

тів

зубами,

схопився

скрюченими

пальцями

за

груди.

Альошь:о!

ІЮ!

-

Дивіться, що він робить! Альош­ злякано піДСJЮЧИЛИ хлопці.

У Н!,ого почався ТЯіюшй нервовий напад.

-

Матрос!

-

нрпчав

він

не

своїм

голосом.­

Ой, Матрос ... Держіть ... он він нотить навуна ... ОН

чорт, чорт! Довго нричав ... Всі мовчни з жахом дивилися на нього. В німнаті зовсім смернло.

v І{олп трапився той пещаслпвий випаДОJ\ із Пу­

вичкою, Матрос за одну мить розміРІ\ував, що те­ пер залишатися в будинку йому не можна ні хви­

лини. Він глянув на Альошу, обвів очима німнату, немов просив тим поглядом прощення за свій зло­

чин, і зник за дверима. Добігши до німнати зав­ будинку, він І{рИКНУВ йому, що З ПУВИЧКОJ(;J нега­ разд, і ноли той вискочив на н:рик, то Матрос був уже на вулиці.

«КУДІІ ж тепер?»

-

подумав він, за.тJ:ПШИВШИ по­

зад себе будинОІ;.

'127


Зваживши далі, що зараз у будюшу всі стовПи­ лися коло Пувички і забули про нього, Матрос роз­ міркував, що він має трохи часу подумати не квап­

лячись. Перспективи були не дуже ясні. Уже ранки ставали осінні, за тиждень-два мають прийти дощі,

холод і сльота. Пускатися в далеІ{У подорож було трохи небезпечно. Та й залишатися тут, у цьому

місті, зовсім не краще. За той час, відколи жив

у тому

будинку,

він зовсім

розгубив

колишніх

приятелів і не мав до кого звернутися нині по дружню пораду. Одначе стояти на цій вулиці дов­ ше також немає жодної рації. Він повернув у глу­ хіший завулок і швидко пішов до порту. Тут кож­

ний старий рундук, кожний камінь і кожна вибоїна в мурованих стінах були йому добре знайомі. Тут він міг пересидіти до вечора.

Добігши до старого човна, під яким лише недав­ но вони сиділи з Альошею, Матрос не схотів шуна­ ти кращого місця. Тут він упав на хрумкий пісок

і відтак оддав себе одній думці: «А як же тепер Альошна? - думав він тривожно, гарячково.­ Пувична неодмінно видужає і тоді за мене зжене

свою злість на Альоші. Але нехай він тільки по­

смієl Хіба я не вернуся через якийсь час до цього міста?» Що він мусить звідси втекти негайно, ночі

-

цієї

ж

це рішення склалося уже якось само.

Так він пролежав до того часу, доки в порту лишилися тільки самітні гудки паровозів, що пере­

бігали по рейках між мурів до товарної станції. На небо вийшли золоті зорі, наче далені огні семафорів заблищали на невідомих вонзалах. Тоді Матрос виліз із-під човна. Здається, в цей час му­ сить відходити потяг на північ. І, не вагаючись далі, він насунув на очі свого драного нашнета й пішов до вонзалу.

Яна ж приємна несподіванка ченала на нього там! Він обійшов кам'яниці ВОRзалу й переліз за

128


півверстви від них через холодні реі'ши, щоб потра­ пити між лаю\И вагонів. Раптом під високими плат­ формами з сіном він помітив якусь живу, рухливу

купу.

Обдивившись навколо, чи немає поблизу небезпеки, він сторожко наблизився до купи. Тан і є! Це свої ... Став наслухати

-

свої! .. Юлька хлоп­

ців, мабуть, із порту. Навіть чийсь знайомий го­

лос. Чи не Сенька Черв'як? Зовсім такий голос ... Матрос пам'ятав його ще з тих часів, коли BOНlI разом чистили на пароплавах казани. Черв'як був добрий угара! Перед Матросом метнулися дале:кі спогади. Ось вони вдвох із Сенькою, вилізши з :ка­

зана чорніші за сажу, блис:кають очима й летять по сходах на пристань. Вони пробіжать між юрбою, зачеплять бо:ком не одну білу постать, залишаючи на пахучій одежі свій піт і вугляний порох. По­ стать репетує, :кличе стражника, десь здалека гри­ мить

сюрчо:к,

а

вони

вже

летять

з

високого

молу

в густу фіолетову воду, лишаючи за собою нафтові кола на поверхні. Граючи в воді, вони відпливають аж

до

другого

молу,

накивавши

на

здивовану

юрбу. Іхні чорні спини, мов у дельфінів, блищать на сонці і знов поринають у глибини. Купа заворушилася. Дехто :кинувся врозтіч. Матрос стояв на місці спо:кїЙно й робив Їм знаки. Тоді один пішов до нього назустріч. Ступивши кіль:ка :кро:ків, він раптом зупинився, потім про­ жогом :кинувся до Матроса:

Жигун! .. Матрос:каl .. Матрос.- Чого паніку наводиш? .. А то хто з тобою?

-

Цить,- спинив

Наші. З порту ...

-

Куди направлєніє?

Дум:ка на столицю. Матрос з радості схопив Черв'яка за в'язи.

- Конпанія,- прошепотів він йому схвильопа­ но.- Де наш потяг? Готовий? 5

На первой путє. І. Микитенко

129


-

Лізьмо,- сномандував Матрос.

Черв'як

гурту

-

легенько

цикнув.

Хлопці

ШДШШЛIl

ДО

Їх було дев'ять чоловік з Матросом. Під­

рахували, вийшло якраз на три собачі ящики.

--

Лізьмо до

паровоза,

а там попід вагонами.

Доки перші три не сядуть, решта не совайся, лежи спокійно. Ящики є не під кожним вагоном. Шука­

ти 3 правого боку. Черв'ЯІ\ дістав із Jшшені шматот, зім'ятого дроту й поділив його на три рівні шмаТЮІ.

нив

Залазь у ящик і замикайся зсередини,- пояс­

він

молодшим.- Дірочку

пробити

гвіздком.

Є гвіздни?

-

Є,- озвалися хлопці.

Вони лягли між реЙОІ\ і новзли нечутно, стри­

муючи дух. Паротяг обдав Їх гарячим сичанням, від нього молодшим затремтіли жили, забились серця.

- Ми ліземо з Черв'яком останні,- сказав Мат­ рос.- Вибирайте перші ящини, а ми собі знайдемо. Продзвенів уже перший сигнал. Біля потягу шу­ міли

підошви,

гуркали

провідники,

проходили

з ліхтарями кондуктори. Перші три повзли під ва­

гонами, позираючи з-під коліс на обидва бони. На Їхнє щастя, під третім вагоном знайшовся ящик Пройшло

пільна

хвилин,

тоді

рушили

ще

три.

Матрос, Черв'ЯІ\ і Маслик, що був із ними, просу­ нулися до першого вагона.

-

Тут можна й на ресорах,- прошепотів Мас­

лик- Диви: спочатку на осю, потім на трубу, а по­ тім на палку. Тут можна й спати.

Матрос не відповів, а Сеньна став заперечувати цей план.

-

По-перше, можна впасти, коли спати. А яп

не впадеш, то все одно спіймають. «ЗдрючуйсЯ»,­

скажуть. Ні, треба шупати ящика.- В цю мить об колеса першого вагона задзвенів молоток

Провєрка,- шепнув Черв'я!\.

130


Тихо. Масшш, не ворушися. Я видерусь на осю. Тут мене й НС ВlІД1l:0. Не дерись, сиди смирно.

--

Еге,

не дерись,- зашепотів

МаслИJ\.- А

ян

побачать? Я краще на осю.

-

Кажу, сиди! Він не загляне. Ш-ш ... Ось llід­

ходить. Не дерись ... Але Маслик уже сів на вісь і завмер там, ПРИХІІ­

JШВШИСЬ спиною до колеса. Матрос і Черв'ЛІ\ аа.тІИ­ шилися під вагоном, наче прилипли до землі. Ні

звуку, ні дихання. В цю мить наблизились І\рОЮІ. Видно було тільки чоботи, ліхтарик із зеленим СІ\ЛОМ і молото1\. Ні РУІ\, ні тулуба. Ці речі самі пливли, звисаючи з-за

стіНІ\И вагона.

Матросові

страшенно хотілося підвести голову й поглянути

на Їхнього власника. Він навіТІ. зробив рух, але Черв'ЛІ\ уп'явся йому нігтями в шию і притис до шпали. Ліхтарю, наблизився до ІЮJIеса, МОЛОТОІ\ гойднувся і вдарив. ГJIУХИЙ, нечіТІ\ИЙ ЗВУІ\. Тоді МОЛОТОК б' в вдруге, втретв. Зупинявться на мить, а далі нижче СПУСІ\авться ліхтар, і чорні великі

РУІ\И став ВИДІ\О Матросові і ЧеРВ'ЯІ\ові. - Що за рахуба,- бубонить голос за вагоном. Черв'як ПРИl\ладав губи до Матросового вуха й шепоче:

-

Здавться, засипались. Масшш, чорт, не послу­

хав. Чувш, не той удар ... А ліхтар уже стоїть на землі, поруч нього падав модот, і раптом під вагон нахилявться якась вуса­ та морда. Вона придивлявться коротку мить, потім

вуса їй заворушилися, настовбурчились. - А це що таІ\е? .. - АНУ-І\а, вилізайте, господа пасажири,- І\ажуть ті вуса.

І на доказ того, що

морда не жартув, під вагон простягаються дві жи­ лаві руки в мазуті з І\ЛОЧЧЯМ між пальцями.

-

Дряпай!

-

І\ИНУВ

Матрос.

з ЧеРВ'ЯІ\ОМ з-під вагона

-

І

вони

шугнули

один праворуч, один

ліворуч. Черв'як ПРОСl\ОЧИВ майже між чобітьми

5*

131


вусатої морди; не встигла вона озирнутись, ЛІ, він

уже

зник десь

під другим

вагоном.

Матрос же

про скочив наперед і зважив, що йому найкраще

буде залізти поки що під паротяг. Маслик зали­ шився на осі, тіЛЬІ\И посунув ся ближче на середи­ ну. Вусата голова зникла

вже

згори щось

-

бубоніла

він тільки чув, як вона

на

адресу

його това­

ришів:

-

Пасажири.

Бач, як вони передвіженія зна­

йшли,- бубоніла морда. Потім молот ще раз уда­ рив

об

колесо

і,

задовольнившись

тим

звуком,

поплив із ліхтарем далі. Задзвонив другий сигнал.

Цокіт молотка швидко віддалявся на кінець потяга. Перон відраау аашумів, аашаркав; гомін рвонувся дужче, останні пасажири спішили добитися ва­ гонів.

Щось проповало під Масликом по шпалах.

- спитав Маслик. Я, Матрос. Поліаемо? Не хо ... буду тут. Може, ще й не анайдемо Хто це?

-

ящика.

Матрос поліа далі, а він аалишився. Під третім

вагоном Матрос шкрябнувся головою об ящик. Звідти почулося шамотіння. Він стукнув за умо­ вою три рааи. Відповіли: повно. Поплазував далі. Проминув

уже

кілька

вагонів,

а

ящика

немає.

Здається, недалеко й кінець потяга ... його охопила тривога. Ударив третій давінок... Він підвівся на

лікті і абільшив швидкість, як тільки міг. Мабуть, ящик є під останнім вагоном. А коли немає? Що, коли немає? Тоді він аалишиться між рейками, і, як тільки пройде потяг, його аараа же зелений

Rap-

туа і аабере ... В цю мить пролунав кондукторів сюрчок, а аа ним свиснув паротяг, і цілий потяг адригнув, на­

пружився й клацнув аубами, як страшна тварюка,

що абирається стрибнути на ворога. В голові Мат­ росовій майнула думка: «Ящик відчиняється абоку.

132


ВсІ\ОЧИТИ В нього з-під вагона НІЯК не можна, тІі ще на ходу ... » Він кинувся між колеса й вискочив

на перон. Потяг рушив і пішов, наближаючи до Матроса останній вагон. І тут, прилігши до перону, Матрос побачив благословенний ящик,- його двер­ ці ще не встигли навіть зачинитися за останнім <<пасажиром». Матрос посунув ся з перону, і в ту

мить, як за його спиною почувся дзвін підборів (зелений картуз), він ухопився пальцями за двері ящика й з розгону шугнув туди головою .

... Потяг

набирав

ходи,

прискорюючи

ритм

до

перебоїв, Матросові стукало серце сильно й рідко, немовби разом із колесами на стиках рейок. Під ним хтось ворушився, намагаючись скинути з своїх грудей його живий тягар.

Ти, Сенько?

-

-

запитав Матрос.

Та я ж. Ти мене трохи придушив.

Нічого,

втрусимось,- заспокоїв

він

Черв'я-

ка.- Тут іще хтось? Аж двов. Буде трохи тісно. А Маслик де?

-

Маслик на ресорах. Не схотів лізти.

Чортова морда, розбила компанію,- з жалем проговорив Черв'як. Потяг уже вилетів за межі вокзалу. Степова пу­ стеля шуміла вночі, роздаючись вітром від шале­

ного бігу заліз. В щілину собачого ящика врив а­ лись уривки свисту, наче незримі смоки нагнітали туди морок.

І в ньому густішали стук чотирьох

сердець, давління атмосфер

і нечутне кружіння

вуглевих порошин. Вони підіймалися 3 дна і з сті­

нок ящика, щоб лягти на спраглі уста цих сміли­ вих мандрівників, просмоктатися Їм у легені, в ву­

ха, в ніс, у шкіру, осісти на вогких чубах і вкрити лахміття Їхньої одежі. Жодний кондуктор не зава­ жав хлопцям кашлять і чхати від того повітря, що розпирало це трохи тісне

«купе», в

якому

«годі

возити буржуйсьЮІХ собак»,- так справедлп13О зауважив хтось із чотирьох <<Пасажирів}>. Вони

133


чхали і завзято ІШЛЛП того розумшша, що приду­ мав саме перед Їхньою подорожжю перевозити­ і, мабуть, зайцем

---

Матросе.

- - вугілля

Пу,

а

в цьому ящику.

Масшш?

--

знову

:1апитав

lJерв'як- Дурний, не послухав. Там можна впа­

сти. Га, хлопці? Всі про це думали, та мовчали. Довідатись ніян не можна, бо, вилізши на станції, ризикуєш там

і зостатись. А відбився від гурту

-

пропав. Біда

збирає донупи, вони це добре вивчили з праІ\ТИІ\И. А

самому

-

пропадеш.

Тривога

заІ\ралася

Їм

у серця, ЯІ\ тіЛЬІ\И Матрос СІ\азав, що Маслик за­

лишився на ресорах. І ножний думав про те, ЛІ\ би довідатись? Знайти його і примусити сісти

n

ящит(.

Та що придумаєш?

Потяг летів, ОДСТУІ\УЮЧИ верстви, зупиняючись на І\іЛЬІ\а хвилин, щоб відсапатись, набрати в розпале­ не черево води і знову ринути в чорну просторінь ночі. Дехто з хлопців засинав на І\оротні півгоди­

ни, СІ\РУТИВШИСЬ утроє Й віддавши себе невідомій долі, що може зрадити, а може й довезти щасливо до столиці, де, І\ажуть, є що «хапатю>

і можна

буде СЯІ\-так перезимувати. І ось Матрос, що увесь час не знаходив собі міс­ ця й не давав СПОІ\ОЮ товаришам, раптом заявив,

що він хотів би випити хоч І\ОВТОН БУДЬ-ЯІ\ОЇ води. Але під час (шогрузкю> хлопці трохи не додержали

плану, що його був намітив Черв'як Замість сісти

в цей ящик, де безпечно лежать зараз вони, РОМІШ Свистун сів десь в

інший.

А в

нього

-

пляшна

3 водою. Тепер там у них дві ПЛЯШІ\И, бо другу ман

Метелик, а тут немає навіть чим зю\ропити душу. Матрос заявив, що спрага

починає мучити

його

що далі, то все дужче. Йому вже здавалося, що всередині йому горить свічна, що язичок полум' Я нібито облизує йому горло й раз по раз припікає сильніш. Хутко той вогонь захопив йому всі груди.

-

Не витерп.лю,- хриПІЮ сТ(а:нlВ Матрос.

134


-

А що Я, ти зробиш?

-

сnитали: Його.- ЯІ{ ви­

лізеш, то й упіймають. Ні, вже їдь та1\. l\овтай слину.

-

Еге, їдь. Як і слини нема. Рот сухий, як чобіт.

Ось дай пальця, дай сюди, помацай, який сухий. Я вилізу.

А ми тобі кажемо

-

не вилазь.

Як не можу. Вилізу, хоч би й смерть. То пропадай, як муха, чорт тебе бери,- сердито відказав Черв'юс Матрос не хотів його драту­

-

вати і мовчки доїхав до першої станції. Та, ю{ тільки

потяг

одкрутив

засичав

дротика

і

вестингаузом,

без

слів

він

рішуче

вистрибнув

із

ящииа.

- Два дзвонки! - сирикнув услід йому Чер­ в'як.- Швидше ... Але Матрос не подався на перон шунати води. Він тут же грудкою впав до нолеса і знин під вап)­

ном. Думна про Маслина гризла його. Не можна

було залишати самого на ресорах! Всі винні, а най­ більше - він, Матрос, бо ж він останній розмовляв із Масликом. І він швидко поплазував попід ваго­ нами, зазираючи на кожну «палку)}, як звав Мас­

лик. Та ніде його не було. - Маслик! - шепотів Матрос.- Ти

не

спиш,

Маслик? Де ти? Так доповз він до першого вагона. І тілы\и тут раптом подумав: «А назад? Устигну?» В цю мить майже над головою вдарило:

-

дзе-ены дз-ены Дзень!

Він так і прикипів до землі. Вискочити на перон? Зараз, доки не рушив потяг? А може, тут началь­ ник

станції! Лишитися? Хай пройдуть вагони, а тоді вчепитись за останній! На буфер ... А як по­ тяг розженеться, що й не вчепишся? Матрос шарп­ нувся назад. ПОВЗ ти! Вискочити з другого бону вагона, пробігти до кінця потяга, а там ... Тюфі-іррр-фіррр! (Сюрчои!)

135


Матрос, не здаючи собі справи, хотів СХОПИТИСJ, на ноги. Він зірвався й з розгону вдарився голо­

вою об залізо. Блиснули свічки, голова пішла обер­ том. Але встиг помітити: він під буферами між двох вагонів. Тоді, напруживши м'язи, з останніх

сил схопився руками за буфер; задригав ногами, вперся ліктями в місток, що на буферах. Ще тро­

хи! Ще одне зусилля. Якби хто підсобив, хоч ТОРІ\нув ... І вже був би на містку. Он і драбинка нагору ... На дах! Ще раз замахнув ногами й відчув: «Або зірвусь, або видерусь ... » Здається, кондун:­ тор ... Йому ліхтар наближається ... Ну ж! .. Р-раз! .. Потяг здригнув, і в цю мить Матрос уперся грудь­

ми в місток «Тепер не зірвусь! Дудки! .. » Ще пів­ секунди -і він був на містку біля драбинки. Схо­ пився за щаблі і вмить перебрався на дах. - Поганяй! - зареготався він і впав на холодну жерсть покрівлі.

Шд

картузом проступило

йому

щось тепле. В очах потемніло. Він знепритомнів. А потяг летів, гукав над нічними просторами.

Хлопці надаремно чекали в ящику Матроса. Чер­ в'як лютував, лаявся, кляв Матросову нерозваж­

ність, як і нерозважність МаслИІЮВУ. В розщілини до них почав просмоктуватись холодний світанок В цей час Матрос прокинувся на даху вагона й

здивованим поглядом обвів ясні ліхтарі, людей, що метушилися внизу, і камінні будівлі вокзалу. По­ тяг стояв на великій станції. Приїхали? Матрос довго пригадував собі, що трапилось, потім пома­ цав голову. Картуз десь зсунувся, і його занесло вітром. На маківці ковтун чуба злипся ізашкаруб. Голова трохи боліла, та про неї! Матрос пригадав усе. Маслика немає. І невідомо, де він випав.

Коли за кілька хвилин мандрівники зустрілись на столичному вокзалі і Черв'ян: схопив з радості Матроса за голову, той слабо ойкнув і відтрутив

Черв'яка. Нема Маслика ніде.

136


Хлопці принишкли, забігали очима, ховаючи Їх один від одного. Почулося сопіння й суворе під­ шморгування носами.

- От ... нещастя ... Схотілось йому ... І де він ви­ пав, чудак? І ніхто не міг Їм сказати, що Маслик через свою нерозважність

подорожував

(<На

ресорах»

тільки

що кілька сажнів на вокзалі, коли рушив потяг і

його протягло по землі, доки витримало

старе

лахміття його сорочки, Знівеченого, обдертого його відпроваджено до моргу. Хлопці мовчки, сердито спльовуючи вугіль і про­ тираючи

запорошені

очі,

посунули

в

незнайоме

місто.

VI Альоша

пронинувся

від

нестерпучої

задухи.

Вкритий чимось важким, він заснув після нападу й тепер не міг зрозуміти, де він є. Скинувши з се­

бе лахміття, що не давало йому дихати, він підвів голову й помітив,

що лежить на підлозі

майже

посеред кімнати. Ніби хтось змісив йому тіло під­ борами - так воно йому боліло. Язик розпух і щемів, і коли він поворушив ним, то помітив, що

він прикушений і що в роті є ще солона густа кров. Надаремно він силкувався пригадати собі докладно

те, що з ним трапилось. Події проступали ніби в тумані. Він був стратив притомність, але ж він знає, що довго кричав, лютував, що в нього були якісь думки, а тепер Їх немає. Тепер знову

за Матросом і нічого більше ... у помешканні було тихо і темно

-

-

туга

мабуть, це

вже ніч. Часом непевна смуга лизне край вінна

-

то ліхтар на вулиці, розгойданий вітром, кидає на

будинок клапті світла. Альоша почув чиюсь стриману РОЗМО1lУ.

137


Дивн. Встас ... -

-

шепотів ОДИН.

Справді! А що він робитиме?

-

ЗJІЯШlНU lШ-

тав другий.

Хто ж ЙОГО знає. Божевільні, тю, вони все

-

можуть зробити. Я чув, ЩО один навіть порізати хотів усіх.

Ну? Та й що? Та звісно, не вдалося.

Повтікали?

Ні, чого повтікали? Ножа не було, а він з дрю­ чечком ... «Поріжу»,- кричить ...

-

То це маємо нлопоту ...

Чого? Цей не дуже страшний. Він ще не ді-

йшов до точки.

А як дійде?

-

-

стривожено запитав голос.

Ну, ян: дійде, то звісно. Тоді вже все може.

Альоша слухав цей шепіт і відчував, як йому

холонуть пальці. Здалося, що серце перестало би­ тися.

Це він, як почув про Матроса, тан відразу

бах

-

-

з ума! - продовжував перший. Бо таки страшно було, як ото сназав Глухий. Звісно, як на ного, то й страшно. А я, то вже

не злянаюся.

-

Ну? А ну да. Бо я вже лянаниЙ. Мені наплювать.

Раптом А.льоша все пригадав: Глухий їздив пі­ знавати Матроса, а вони всі чекали на нього, дов­ го, до самого вечора. Потім Глухий повернувся іі

розповів ...

йому стало ХОJІОДНО. 3адріботі.11ІІ зуби, тuекний біль здушив йому голову. Альоша намацав свій матрац і ліг на нього лицем донизу, намагаючись

затулити вуха, щоб не чути таємничого шепоту. Він не міг уже заснути. До ранну йому дзвеніло в вухах і стисналося серце.

Встав він блідий, 3 холодною вогкістю на чолі, з очима запалими й смутними. Товариші уникали

138


3 ним зустріч1:lТИСН. Його ВlIГJlНД шшав їх, і ВОШІ,

зїбравЦІИСЬ десь у кутку, розмовляли тихо, кидаю­ чи в ЙОГО бік швидкі, тривожні рухи. Таракан ПОІіликав його до себе і, ПОДИВИВШИСЬ на нього

-

уважно, холодно, похитав

головою.

Тебе доведеться в лікарню,- сказав він до

АльоІІ.ІЇ.- Я не можу тримати в себе хворих, щО ЛЯІ\аЮТЬ цілий будинок - Я не хворий. Чим же я хворий? Я такий, як і вони. Я ні в чому не винний.

На мене тільки

нападаються. Тепер кажуть, що хворий,- відказав Аль{)ша.

Голос йому звучав

роздратовано,

рі3ІЮ.

Він кидав слова просто в лице Тараканові, стоячи

перед ним близько, на один ступінь. В його рухах помітно було загостреність і недоцільність. Раптом він змахував рукою або швидко повертав голову до дверей, ніби хто кликав його. Потому знову повертався до Таранана, і в очах йому з'являлося не терпіння, наче він не переконався, що його ніхто не кличе. Раптом на півслові уривав розмову, за­

стигаючи поглядом на вікні

aQo

на Тараканових

вусах.

Таракан відпустив його, хитаючи головою, і зве­

лів хлопцям назирати за ним. Та він ніби заспо­ коївся, ніби сховався в самому собі і ні до кого не говорив ні слова.

Щодня перед будинком з'являвся Чорний. Впу­ стивши голову на пішохід, він обходив будинок кілька разів, наче задуманий дозорець, поглядаю­ чи іноді на ворота своїм червоним стомленим оком. Часом звідти летів каміlІЬ. Чорний, не повернувши

голови, відскакував на три ступні вперед чи вбіJ\, потім повертався, нюхав і, переконавmися, що то

ле хліб і не маслак, який би можна було потрима­ ТІ! в зубах, знову відходив і поглядав на ворота. Альоща не барився і, як тільки помічав його, зараз виходив, і вони брели десь на вільні мандри.

139


Іноді Альоші щастило щось приберегти для Чор­ ного з об'їдків. Тоді обидва раділи й довго бродили в доброму настрої. Якби це був ще Матрос, Їх бу­ ло б тоді тров, то й можна б покинути будинок, де так невесело жити

...

Думати про Матроса для Альоші стало постій­ пою мукою. Всі прикмети, що Їх розповів Васька Глухий, ніби не говорили, що загинув саме Матрос. А проте сумніви, страшні, болючі, не давали йому СПОКОЮ.

Так проходили дні. Небо вже переставаЛ0 бути прозоро-синім. Воно обважніло, СПУСТИЛОСЯ нижче пад містом і, ніби вкрите пилом і завіяне сірим туманом, почало пускати на землю непривітну вог­

кість. Ранки стали холодні. На бруку довго не ви­ сихала вода, а часом починав падати різкий дощ, студив холодний морський вітер. В будинку стало холодно спати. Хлопці придумували присовувати

на ніч матраци щільно один до одного й спали, гріючись

матрац

власними

залишався,

спинами.

як

і

Тільки

раніш,

Альошин

одинокий

біля

дверей.

Одного дня Васька Глухий заявив, що сьогодні ВИПИСУЮТЬ Пувичку. Він сам пішов за ним до лі­ карні, і через кілька годин вони повернулись до

будинку вдвох, веселі й горді, бо Пувичка тепер мав що розповідати й чим хвалитися перед това­ ришами. По-перше, йому зашивали живіт кривою голкою, наче лантух, а він потім пальцями пови­

дирав ниточки, бо він не дурень так швидко піти з лікарні. Там він спав, як герой, на справжнім ліжку, у:кривався :ковдрою, Їв добрий суп із білими сухарями, потім різну рибу, молоко й інші пунди­ ни, ЩО й не снилися хлопцям у будинку. Пувич:ка несподівано з'явився на порозі будинку і постояв хвилинну, до:ки на нього звернуть увагу.

-

Ну, ось і МИ,- сказав він, поглядаючи на то­

варишів.

140


- Пу-у-у-вичка! - роздалось у-вичка! Диви, як не репне! ..

по кімнаті.- Пу­

Він стояв тепер, як колись Матрос, заклавши руки

в

Rишені

й

граючи

спокійним

презир-

ством.

-

Пошти,- вимовив він так, як колись вимов­

ляв Матрос.- А які тут у вас новини? Потому він явився до Таракана й вислухав від нього те, що той казав усім хлопцям ще як при­

ймав будинок. Цілий

день

Пувичка

розповідав

хлопцям

про

своє життя в лікарні. Які він там виробляв ШТУRИ! Ніхто б того не зробив.

Наприклад, він завжди збивав собі перев'язку. Через те рана дуже довго не гоїлась. Лікар навіть

загрожував зв'язати йому руки, та Пувичку не зля­ каєш. Потім він брав у хворих хліб, і ніхто не міг його спіймати, взагалі там було багато цікавого. Хлопці слухали його з заздрістю, що одверто горі­

ла Їм в очах. у цей час прийшов Альоша. Пувичка помітив його в дверях і зупинився на півслові. Якусь мить

усі з цікавістю дивилися на них, чекаючи, що буде. Потім Пувичка цвіркнув крізь зуби: - Здоров. Чого дивишся? Не пізнав, може? Альоша нічого не відповів, ніби не чув приві­ тання. Він пройшов у свій куток. Сів на Матросову СRРИНЬКУ. Пувичка зморщив носа.

-

Припадушне ... Ще й мовчить. Зануда.

Альоша дивився в вікно, ніби це не до нього. Rид йому був блідий і надто спокійний. В очах горіла німа рішучість: хай там що, він не скаже ні слова.

Пувичка підійшов, став до нього боком і поди­ вився через плече. Альоша витримав той погляд,

навіть куточки губ рухнулись з презирством. Це сталося несподівано, і всіх дуже вразило. Пувичка

почервонів; щоб заховати ніЯRовість, він І\ИНУВСЯ

141


до свого картуза, дістав звідти неДОКУРОІ{

мив собі в зуби. - В кого є сірники?

-

-

встро­

голосно запитав він.

у мене Є,- сн:азав Васька Глухий. Але Пу-

вичка не чекав, що сірники знайдуться, і не знав

тепер, що робити, бо закурити в кімнаті він бо­ явся.

-

Або ні, хай пізніш, бо я недавно курив,- ска­

зав він, ховаючи недокурн:а.

Посмішка знов пробігла по Альошиних губах. Та Пувичка вже одвернувся, не бачив її. Він про­ бурмотів погрози на адресу свого порога і стис свої тонкі, синюшні губи .

... Таракан

завів моду самому дзвонити на ніч.

В Іюридорі вже чутно було його крон:и. Ось він узяв у руки дзвоника. Залізний язичок ударився

об глуху мідь, затиснуту в його пальцях. УІІ

Проходив час, і вже всі побачили, що Пувичка не може помститися на Альоші так рішуче й смі­

ливо, як з ним самим зробив Матрос. Завбудинку одного разу звів Їх обох у себе в кім­ наті. Що він казав їм, нікому не відомо, але поми­ рити

Альошу зПувичкою

Тараканові

не

поща­

стило.

Альоша не звертав, здавалося, на Пувичку ніякої

уваги, все десь бродив, іноді навіть запізнювався на навчання, що почав заводити в будинку Тара­

нан. За це Альошу не раз Еарано, і це було єдиною втіхою для ПУВИЧЕИ.

Був кінець холодної осені. Перші сніжинки па­ дали на мокрі тротуари, на темний брук і, впавши безсило й кволо, як чиїсь марні надії, розтавали під ногами похмурих горожан. Одлетіла давно зо­

.лота свіжість Jlистопаду, потемніли мури будинків, і вже ВІ\ривалися вночі сивизною голі віти дерев.

142


Море під сильним вітром шуміло збурено й чорно. Вечірні ліхтарі гойдалися на дротах фантастични­ ми більмами, кинутими в слизоту, У вогкість ту­ ману.

Таракана не було в будинну. Нудись він пішов того

вечора,

залишивши

догляд

за

хлопцями

на

стару служницю. Хлопці нудилися, не знаходячи

розваги і не знаючи, куди себе подіти. Тоді Пу­ вичка підійшов до Альоші й сказав, підморгуючи до товаришів:

-

Хундожник, кажуть, що ти вмієш пристав­

лять малахольного. Ану, покажи ...

Альоша бликнув на нього, тривожно змахнувши віями.

-

Покажи, а то я не бачив. Мабуть, дуже інте­

ресно,- продовжував

Пувичка.- Кажуть,

що

ти

аж піну пускаєш. От я так і не вмію. Альоша глянув на хлопців.

Вони дивились на

нього трохи злякано, але разом із ти?J: у Їхніх очах

горіла неприхована цікавість. Якби зараз Пувичці не вдався його намір, вони були б дуже незадо­ волені. Пувичка відчув цю німу підтримку товари­ шів і підійшов ще ближче до Альоші, обдаючи його нахабним, зневажливим ПОГЛЯДО?J:. Він знову, ще раз і, може, востаннє,

ставив на карту свій

авторитет. До цього часу йому не щастило поглу­

митися над своїм ворогом, бо всі його штуки Альо­ ша зустрічав презирливою посмішкою і тим тільки сердив Пувичку.

Хлопці почали вже були навіть поважати Альо­ шу за цей спокій. Та на цей раз Їм було дуже нудно сидіти без розваги. Вони раді були, не втру­ чаючись до справи, побачити ще раз змагання між Пувичкою та художником. Пувичка здвигнув ліктем, зачепивши Альошу по

голові.

-

Ну... Починай ... Пускай слину. Почекайте, він

так із копита не може. Йому треба подумати. Ось

144


він подумає, я!\ краще, а тоді вже напевне впаде

на підлогу й почне гатити головою. О, ся, вже починають сіпатись губи.

01 ..

Дивіть­

Не лізь! - !\ри!\нув Альоша. Губи вже сіпаються... Ніздрі підска!\ують ... Дивіться, дивіться! Які очі! .. Мабуть, зараз вони

-

полопаються, бо вже понапинались, дивіться, Я!\ ... О! Побілів ... Ні, посинів ... Зараз починається при­ ставлєніє ... Розійдись, публіка. Хундожник Альоша Мамалига танцюватиме ... Ги-ги!

Пувичка

сам тремтів з напруження. йому до

муки хотілося, щоб Альоша впав і забився голо­ вою об підлогу. Він кричав, а сам відчував, що може зараз заплакати, як тільки з Альошею нічого

не станеться. Він би вдарив його, вчепився б йому нігтями в очі, але гра мусить іти інакше. Хлопці

не хотять, щоб він ударив його. Треба тільки роз­ дратувати, щоб Альоша впав, щоб валявся на під­ лозі, а він, Пувичка, щоб залишився над ним, від­ штовхнув від себе ногою і пішов би від нього геть.

-

Ну, починай же!

Пувичка.- Починай,

-

крикнув не своїм голосом

падучка

малахольна!

Зараз

починай! .. Альоша

схопився на ноги і, не

тямлячи себе

з гніву, кусаючи губи з образи й зненависті, плю­ нув в обличчя Пувичці шмат слини, забарвленої І{РОВ'Ю.

-

На! Ось! На ... Ворюга ... Вуркаган! ..

Хлопці, що вже горіли, зачаровані вогнем диких пристрастей, здригнули з несподіваного реготу.

-

О-го-го! .. А щоl ..

Пувичка остовпів. Він навіть не витер обличчя: заверещав і кинувся на Альошу.

Вони сплелися голими руками. На них злітало шмаття Їхньої одежі. Жагучим клубком покоти­

лись обоє на підлогу, в хрипінні й корчах удари­

лись об двері, пересунулися в ІЮрИДОр, не випус-

145


ЮІЮЧИ 3 Шl.JIьців І'ОРЛЯНОК і чубів. Юрба хлопців ревла, свистіла з захоплення. Пувичка вдарив пле­

чем у надвірні двері. Вітер і вогкий пронизливий сніг увірвалися в помеШf\ання. ПУВИЧІ\а штовхнув

АJІЬОШУ на вулицю. В ту мить тремтяча постать собаки вирвалася з-під воріт і Ішнулась на Пувич­ ку з голодним гарчанням. Всі зупинилися. Пувичка

з жахом відскочив до будинку. За ним усі шугну­ ли в коридор. Грюкнули двері. Замкнулися. Тоді

Альоша

схопив

якийсь

дрючок

і

почав

з неймовірними зойками бити в двері. Але з кори­ дору

почувся

тіЛЬІШ

тупіт

ніг.

Хлопці

злякано

побігли в помешкання.

Альоша вибіг на вулицю. Зібравши всі сили, став бити у вікна. Скло посипалось йому на руки. Але

він не помічав ні болю, ні нрові. Дрючон несамо­

вито злітав над його головою, ніби цілном заволо­ дівши снрюченими руками, що слухняно рухалися разом із ним. Альоша діставав янусь невимовну, страшну насолоду. Нарешті він махнув востаннє заюшеними руками, заточився, упав під заломом вінна. Сили зрадили його. Він захарчав, рознолу­ пуючи

пальцями

жорстний

вапнян,

заснреготів

зубами й забився головою об тротуар. Тіло йому зводили І\орчі. Очі застигли під лобом, націлив­ шись білими цятками в холодну пустелю ночі. Чорний заскавчав над ним і завив. В таному стані

знайшов його перехожий.

Він

зупинився над незвичайною картиною: хлопець на

тротуарі з мукою безумства на обличчі, і в його екривавлених

lІаJІЬЦЯХ

-

порванс

монре

вухо

со­

бани, що СХИJшла ЙОIllУ на груди евою голову. Перехожий понлинав міліціонера. Пувичка нрин­ нув У вікно, коли зібралась юрба і підійшов мілі­ ціонер, що цей хлопець божевільний, бо ось ЩО він наробив, і що вони боятимуться, ноли він лежа­ тиме тут під вікном. Тоді міліціонер, збентежений та ною

незвичайною

пригодою,

146

взяв

Альошу

на


РУІ\И, заІ\утав його в СВОЮ шинелю і, сівши на віз­

НИІ\а, СІ\аЗав адресу БУДИНІ\У на передмісті. ВіаНИІ\ рушив, перехожі розійшлися, похитуючи

головами, а собака побіг за дрожками, зазираючи на міліціонера.

Пувичка висунув голову в розбиту шиБІ\У. Сте­ жив за міліціонером.

-

Повезли до божевільні,- СІ\азав він хлопцям,

почувши адресу.

-

А що, не І\азав я, що він не при своїх?

Хлопці

погодились

МОВЧІШ,

ВИЦОІ\УЮЧИ

зубами

з жаху та з холоду, що вривався в розбиті вікна. Пройшло довгих дві години. Ніхто не порушив тиші.

Нарешті

повернувся Таракан.

Він увійшов

до

помешкання разом із служницею, що схвильовано

розповідала йому про неприємні події цього вечо­

ра. Став посеред кімнати і ЗЛЯІ\ано обводив очима сірі КУПІ\И хлопців, ЩО, СІ\УЛИВШИСЬ під стіною, мовчки чекали на розправу.

- Що ви наробили? - нарешті запитав він.­ Де Альоша? ПУВИЧІ\О, це ти наробив. Відповідай мені зараз! Пувичка поворухнувся в своєму КУТІ\У. Муркнув: - АЛЬОШІ\а тронувся. Побив вікна. Словом, із ним неблагополушно. Одвезли в лікарню. Хто одвіз? Бандит ти! Міліція. На вулиці схопили й повезли. Куди повезли?

Мабуть, у жовтий дім. Бо туди, на слободу ... Завбудинку схопився за голову. - Нещасний хлопець! Я вже думав віддати його до ШКОЛИ. От нещастя! Затуляйте віІ\на ста­ рими матрацами,- звернувся він до

служниці.­

Завтра поїду в лікарню, хоч довідаюсь, що ЙОМУ сталося. Спати! Щоб мені було тихо! Він

вийшов

у

коридор

і

подзвонив.

Хлопці

з ЯІ\ОЮСЬ полегкістю почали вмощуватися на ніч.

147


УІІІ

Міліціонер привіз Альошу до тихого

БУДИНl\У,

щО стояв У темнім оголенім саду, оточений камін­ ним парканом.

-

Де це ми?

-

спитав нарешті Альоша, опри­

томнівши від холоду. Міліціонер, не випускаючи його, підійшов до воріт і став бити ногою в темне Іюване залізо.

-

Нічого,- говорив він до Альоші,- ти не бій­

ся. Тут буде добре і тепло, і все. Ти чий? - Я з будию,у. Куди ви мене ведете? пустіты Я не знаю, де це я. Пустіть ... Міліціонер похитав головою, притиснув його до

себе й знову загримів у ворота. 3алізо глухо стог­

нало, здригаючи під ударами його чобота. Нарешті вийшов з ліхтарем бородатий чоловік Попихкую­ чи люлькою, він дуже весело запитав:

-

І\ого тут носять чорти в таку пору?

-

і став

одмикати хвіртку.

-

Прийміть

хворого,- коротко

відповів

мілі­

ціонер. Альоша вп'явся йому в шинелю.

-

Не піду!

Я не

хворий!

-

закричав він з одчаєм.- Не піду. Пувичка нарошне дражнить мене.

Але дужі руки чергового санітара вже тримали

його. Незнайоме обличчя схилилось над ним, про­ мовляючи спокійно і байдуже:

-

Ну, годі. Цить! Ходім, ляжеш спати.- І він

повів його між нічних корпусів лікарні. Десь глу­

хо зачинились ворота. 3а ними бився й розпачли­ во гавкав собака: йому не вдалося проскочити в двір.

3алишившись на вулиці, він безпорадно кликав свого приятеля й шкрябався в залізні ворота. В холодних деревах шумів нічний вітер, розгой­ дуючи вогке тяжке гілляччя. СІ\УПИЙ ліхтарик над дальнім корпусом прийомного покою блимав

148

не-


певно й тоскно. Альоша тремтів, намагався заку­ тати

груди

рештками сорочки,

що

звисала

йому

з плечей. Санітар мовчки увів ЙОГО в кімна1'У. Ви­ кликав чергового лікаря. Все попливло перед очи­

ма. Теплінь нечутно полилася в Альошине тіло, сковуючи ЙОГО незримим ланцюгом, приємно тяж­

ким, непоборним. Здавалося, що вона точилася з очей і з бороди лікаря, що підійшов до нього, взяв його за руку і, питаючи про щось санітара, другою рукою скидав з Альоші лахміття. Ще хви­

лина

-

і Альоша відчув, що він зникає в цих тем­

них лікаревих очах, вони втягують його в себе нечутно, Їхня глибінь невблаганно сходиться над його головою, і весь він поринає,

немов у воду.

Він щось намагався відповісти ліна реві. Той шеле­

стів над ним бородою. Але слова не слухали його, спинялися десь у грудях, забиваючи дихання лег­ ним

і теплим попелом. Потому справжня вода зійшлася над ним, він бився об якісь білі гладенькі мури, а цупкі санітарові руки тримали його, нама­

гаючись утопити в тій теплій воді. Далі все зникло.

Його иудись понесли і вкинули в безодню, на дні яиої ворушилась півтемрява, стогнали страхіття. Все зникло.

Нарешті він проиинувся. Дикий регіт падав на нього бухнатим, наче по­ рожнім всередині камінням. Альоша розплющив очі. В загратоване вікно цідився ранок синювато�� блідою піною. Перед очима стояла висона стіна, знизу сіра, а вище біляста. До стіни прихилившись, стояв розіп'ятий. Потрясаючи животом, він рего­ тався до нестями, а його очі непорушно дивились на Альошу. Холодний жах підвів Альошу на ліж­

ку. Він схопився руками за бильця. Тоді розіп'я­ тий відхилився від стіни і,

озираючись навколо,

швидко, злякано перебіг між рядами ліжок і схо­ вався десь у нутну. Альоша хотів простежити за

149


ним, але в цю мить він помітив, що з двох llРОТИ­ лежних кутків на нього дивляться чиїсь стурбо­ вані очі, БЩІскаючи загрозливо й тривожно. Потому підвелися, пішли по кімнаті, заспівали

ще якісь жовті обличчя, з чудними, безглуздими посмішка ми, з хитро примруженими очима й зве­

деними над мокрим лобом бровами. Якийсь печальний дідок підійшов до його ліжка, постояв довго, мовчазний і засмучений, соромливо поворушив пальцями, закриваючи на грудях довге

рудувате волосся, і відійшов, не сказавши ні слова. В куточку він присів, підігнув коліна, став кресли­

ти навколо себе пальцем, намагаючись пеленою сорочки закрити від усіх те, що він робив. Але це не вдалося йому, бо через його плече зазирав ви­ сокий похмурий чоловік і швидко чиркав і собі щось олівцем на папері, що його він добував із ремінної торбинки. Та торбинка висіла йому через плече на

старому вузлуватому мотузочку.

Дідон

раптом підвів голову, помітивши чоловіка, швидко

затер рукою те, що він ніби накреслив перед собою. А чоловін зробив вигляд, ніби йому зовсім байду­ же. Склав у торбинку папери і відійшов у другий бік. Дідок почекав, посидів і знову почав креслити. Чоловік знову почав наближати ... Далі звідкись долинув тужливий крик. Альоша

обернувся. Побачив двері, а за ними кімнати, такі самі довгі й заставлені ліжками. І звідти линуло якесь невиразне голосіння. Помешкання наповни­

лось людьми, ЩО подібних до них він ніколи не ба­ чив. Вони кружляли перед ним, ніби в страшному сні, сповнювали помешкання лементом, тьмарили

його брудом свовї подраної білизни, перекривлени­ МИ рисами облич, сірим ІЮЛЬОРОМ губів, безнадій­ ним БJІиканням очей. Альоша загубив дідки і ЧОJLовіr;а з торбиНlЮЮ. Все злилося в нечуваний ярмарок безумства. За­ сліплений непевними ідеями розум блукав тут

150


страшними маніВЦЯМІІ, сіючи навколо підозріння, самохвальство або жах ВОСІЮВОЇ байдужності. Між того ярмарку яскраво вирізувалась постать огрядного чоловіка з ЗаІюченими по лікті рунава­

ми. Підібравши ПОJIИ довгого халата, він перехо­ див з однієї німнати до другої і з таємничим ви­

глядом сповіщав усіх, що він нарешті має своє підприємство і продає на ньому тисячу пудів м'яса щоденно.

Він підійшов до Альоші. Підперезаний

рушнином

живіт

звисав

йому двома лантухами.

Синя шніра напиналась над вилицями, а в очах

горіло безнадійне саМОВДОВОJIення.

-

Тисячу пудів м'яса, як вам здається?

-

запи­

тав він Альошу.- Не забудьте, самої ЯJIОВИЧИНИ. Сьогодні я одержую партію свіжих сортів. Продаж

буде не менше ян три тисячі пудів ...

Він наХИJIИВ до Альоші своє обличчя й підняв угору тремтячу руну, на яні й ироступили сироти.

Альоша занричав, зісночив із JIіжна, хотів бігти.

-

Куди ти?

-

почув

він

чийсь

спокійний

го­

лос.- Не бійся, він не зачепить ... Перед ним стояв санітар, придивлявся до нього

уважно, гостро. Він узяв АJIЬОШУ за руну. 3легна затримав його.

о десятій ранну в палату УВlИШОВ лікар. Це був не той лікар, що його вчора ніби вві сні бачив Альоша. Цей був у звичайній одежі, не мав на собі бі.1І0ГО халата, шщо мав TOJleHO; з крутого ЧОJIа

:1висаJIО йому двов широких чорних НРИJI. Його ніе, подібний до пташиного, мав на собі Ш;УJIЯРИ, щО нагадуваJIИ

теж пару

І,РИJI;

синюваті,

СКРИВJIені

набін, вони сходилися над носом у чорну випнуту пружину, готові щохвилини розправитися й зама­ хати у повітрі. Крізь них

проступали холодним

супокійним БJIИСКОМ вузеньні сірі очі. 3анлавши

РУІ;И за спину, лінар стояв ІЮJІО дверей, бігаючи по

паJIаті

цими

стаJIевими

151

СІ;ісками

очей.

Він


зупиняв Їх на обличчі кожного хворого на одну ко­

ротку мить, і те обличчя, ніби врізане сталлю, роз­ ходилось від цього погляду в безглузду посмішку або хмурніло ще більше, перетинаючись тінню зненависті. Інші ж залишались непорушні й тихі, Їхні вирази свідчили, що вони не помічають ніко­

го навколо себе, перебуваючи за далекими граня­ ми, в тумані ірреального.

Одну хвилину лікар вдивлявся у ці воскові риси каталептиків,

потім

рвучкими

кроками

пройшов

у другу палату, а за ним, вигукуючи, виробляючи мармизи,

посунуло

кілька

неспокійних

маніяків.

Він приймав від них скарги й вислуховував погро­

зи. Потім він повернувся: сказав санітарові при­

вести Альошу до кабінету. Альоша увійшов у чисту і тиху кімнату, пахучу від цигарок і

озону,

що постійно стояв тут від

електричних розрядів. Дивовижні приладдя пада­

ли йому в очі темним блиском. Із високих шаф виступали тісні колони книг, тяжкі в своїй неймо­ вірній кількості. Лікар сидів біля столу, поклавши на зелене поле бліді непорушні пальці. Санітар підвів до нього Альошу. - 3драстуй,- тихо сказав лікар.- Сідай тут, на стілець. Лк тебе звуть, звідки ти? Альоша назвав своє ім'я, сказав, що він був у будинку.

А чого ж ти тут? Мене привезли.

Хто? Навіщо тебе привезли? Не знаю. Л не хотів. Пувичка допікає мене

за Матроса. Ми з ним побилися, а він викинув мене надвір. Потім мене привезли сюди. 3а воріть­ ми залишився собака... Чорний... Пустіть мене ... Голос йому затремтів. Він відчув, що йому під­ кочується до горла неможливо гарячий }шубок. Пустіть ... Ти хочеш повернутися в будинок?

152


ІІі, я не хочу туди ... Тільки пустіть ... А куди ти підеш?

Не знаю. Я подивлюся. Кудись та піду ... Лікар помовчав, потім запитав раптом:

- Де це ти порізав руки? Перед тим він уже мав розмову з завбудинку. Той розповів йому про обидва напади, що трапи­ лись з Альошею.

Альоша глянув на свої руки, перевів на лікаря здивований погляд. - Це, мабуть, як бився зПувичкою.

А хто бив вікна?

-

Альоша

незрозуміло

відкрив

очі,

намагаючись

щось пригадати. На обличчі йому відбилося гли­ боке, напружене зусилля. До серця підступила невловима туга. Здавалося, що вона густішає, за­

повнює груди, як хмара, і ще хвилинка

-

і вона

впаде, осяде дощем.

Тоді стане відразу легше. Але для цього треба щось пригадати ... Він зсунув брови, кинув на ліка­

ря погляд, в якому була і ніяковість, терпка, бо­ люча, і благання, і мука. - Вікна? Відпустіть мене ... Він