« К р а с н ы й ц в е т о к » — популярне в той час серед прогресивної інтелігенції оповідання Гаршина, у якому червона квітка символізує свободу. Відомостей про переклад цього оповідання Лесею Українкою немає. Б у р ж е Поль (1852—1935) — французький письменник. Л е о п а р д і Джакомо (1798—1837) — італійський поет. Під впливом руху карбонаріїв писав патріотичні поезії, у яких оспівував національно-визвольну боротьбу, та сатиричні твори, спрямовані проти духівництва, монархічного устрою. Після поразки карбонаріїв творчість поета набрала песимістичного змісту. Ці дві сторони в творчості Леопарді пізніше відзначала Леся Українка в статті «Два направления в новейшей итальянской литературе». Б о м а р ш е П'єр-Огюст Карон де (1732—1799) — видатний французький просвітитель-драматург і публіцист. Його твори сповнені соціального змісту («Весілля Фігаро», «Севільський цирульник», «Злочинна мати»), П е т р а р к а Фрапческо (1304—1374) — великий італійський поет, один з иайвидатніших представників гуманізму епохи Відродження. ПІ е н ь є Аидре (1762—1794) — французький поет і публіцист часів французької буржуазної революції XVIII ст. Л е к о н т д е Л і л ь Шарль-Марі-Рене (1818—1894) — французький поет, один із головних представників літературної групи «Парнас», попередпиків декадентів. С т а л ь Анна-Луїза-Жермена де (1766—1817) — французька письменниця-романтик. С и р о к о м л я Владислав— під таким псевдонімом виступав Людвіг Кондратович (1823—1862), польський поет демократичного напряму. К о и о п н і ц ь к а Марія (1842—1910) — визначна польська поетеса-демократка. В 1902 р. Леся Українка написала про її творчість статтю для журналу «Мир божий» (не була надрукована) і переклала російською мовою чотири її поезії: «Я тоскую», «Ах зачем!», «Цветы», «В Вероне». Статтю Лесі Українки про творчість М. Конопніцької ще не виявлено. « М и р б о ж и й » — російський щомісячний літературний і науково-популярний журнал. Виходив у Петербурзі 1892—1906 рр: В середині 90-х років вів боротьбу з народництвом з позицій легального марксизму. Основні літературно-художні твори відзначалися реалізмом і демократизмом. Журнал був популярним у середовищі демократичної інтелігенції. Н а де он Семен Якович (1862—1887) — російський поет, у ранніх творах якого відчутний вплив революційно-демократичної поезії М. Некрасова. М о р д о в е ц ь (Мордовцев) Данило Лукич (1830—1905) — український та російський письменник, історик. У деяких творах прагнув затушувати суспільні суперечності. «Н и в а» — російський щотижневий ілюстрований журнал «для сімейного читання». Виходив у 1870—1918 рр. у Петербурзі. Журнал об'єднував письменників різних напрямів; події суспільно-політичного життя висвітлював у «благонамеренному» дусі. Л о с я т и н . с ь к и й Микола Никифорович (1863—?) — учасник революційно-демократичного руху 80—90-х років, член молодіжної
.444