стей, а в тодішнім світогляді і релігійних поглядах він побачив повну терпимість, «пошанування для чужого пе
реконання і чужої віри». «Лиха ДОЛЯ,- каже він,- довгі роки знущалася над нашим народом. Тяжкі удари під копали ilого добробут, нужда зламала його свобідну, не тужну вдачу, і нині тільки неясні давні споминн нага дують правнукам о щасливішім жнтті п.редків ... Казкою видається тепер повість про давні часи і давніх людей. Вірити не хотять нинішні люди, вирослі в нужді і при тиску, в тисячних путах і залежностях. Але нехай собі! Думка поетова летить в ті давні часи ... і в житті їх, хоч і як неподібнім до нашого, догляне не одно таке, що може бути пожадане і для наших «культурних» часів. (стор. 6). Повість тую публіка привітала дуже прихильно. На родовське жю.рі прнсудило їй премію. Український кри тик «Киевской старинЬІ» • не пожалів похвал «для МОлО дого автора, с талантом которого иа Украине совсем 2 еще не знакомь.', і заявив, що «Захар Беркут» різко кон трастує з історичними писаннями всіх інших галицьких письменників, бо «до сих пор нельзя бь,ло побороть В себе чувство тоскн, возбуждаемое чтением их произведе ниil». О. Я. Кониський поставив «Захара Беркута» поміж усіма творами Франковими на найпершому місці з. Проф. Ом. Огоновський в своїй «Історіі літератури руської» каже, що «не можна заперечити творові Франка внсокої стійності літературної» і що «ні в однім іншім писа·нні не проявив автор стільки поетичного вітхнення й теплогn чуття, скільки його добачаємо в «Захарі Беркутові» '. а писав ці слова Огоновський уже 1892 року, коли у Франка була безліч усяких інших творів. В. Шурат 1896 року ставить «Захара Беркута» вище од ліричних Франкових Віршів і од сла,внозвісних дрібних галицьких образків; «не ВОНИ, каже, здобули й()му славу перш()рядного поета
і новеліста, а «Захар Беркут. І
1885,
февр'ль, стор. 369-376. - це велика перес ада,
2 «Совсем»
та
.Панські
особливо
ДЛЯ
жарти. 5 • того
часу
р.), КОЛИ писал ась рецензія. Поміж похвалами рецензентовимн були такі: «це гарна проба історичного роману в галицькій літера·
(1885
турі»; «хоч подіі одбуваються З8 дуже далеких часів, навіть повна жвавого інтересу., с:гарна 8 повісті А мова, яку рідко можна зу·
стрітн у інших галичан: Франкова мова близька до української». jJ «Zarysy гисЬи literackiego rusin6w». «Аtеl1ешn»*. sierpie6, 1885, стор. 350 .
..
«ЗОРЯ»,
Іі «Зоря»,
1892, 1896,
стор.
9.
стор.
36.
527