Issuu on Google+

справді туди шубовснув, хоч те В}lНО водою розвів би, що' занадто багато ВИПИВ! Тоді всі сусіди й сусідки почали шпетити чоловіка, що він сам винуватий, а ва жінку певю волочить; побігла та чутка од двору до двору, поки не дійшла аж до жін­ чиних родичів. Прибігли вони туди, розпитались у лю­ дей, в чім річ, та доброго дали Тофанові духопела - так боки полатали, що ну. Тоді ввійшли в його дім, забра­ ли до себе монну Гіту з усім її добром, а ЧОJJOвіІ<Ові по­ грожували, нехай начувається, бо ще й не те буде. Трфано душе любнв жінку; побачивши, як він через свої ревпощі вклопався, помирився горопаха через посе­ редництво друзів своїх із 'ІОнною Гітою і привів її додо­ му, пообіцявши, що вже ніколи не буде ревнувати: не­

хай собі робить що хотя, аби він того не бачив. Отак же й помирився: прости мене, моя мила, що ти мене била. Хай живе любов, хай западеться війна і все її кодло!

ОПОВІДКА П'ЯТА

Ревнивий чоловіn, nеребравшися 8а священиnа, сповідав жінnу, а вона йому признається, буцімто любиться а свя­ щенunом, nотрuй приходить до неї щоночі. Попи ревни­ вець вартує поло две рей, жінnа впроваджує до себе коханЦЯ через горище і втішається з ним

Як Лауретта докінчала свою оновідку і' всі похвалили щінку, що добре провчила свого мужа-поганця, король, щоб не гаяти дарма часу, звернувся приязно до Ф'ямметти, наказавши ЇЙ заступити чергу; вона почала таними сло-· вами:

-

Благороднії дами! Передуща історія нагадала мені

ще одну пригоду з ревнивцем, яку я й хочу вам розповіс­

ТИ, вважаючи, що добре ЧИНяТЬ ті жінки, що їх ОШУКУЮТЬ, особливо тоді, ІЮЛИ чоловіки починають ревиувати без нричини. Якби те розуміли ЗRIюнодавці, вони в такому ви­ падку МУСИШІ б призначати жінкам таку кару, яка нале­ жить ЛЮДЯМ, що завдали шкоди іншому, обороняючись, бо ревнивці на жінок своїх повсякчас, ніби на ворога, чи­ гаЮТІ. і на він їхній ненастанно зазіхають. СИДЯТЬ' ті без~ талаlluиці n них цілий тиждень під замком, родинних та

400


господарських справ пильнуючи, а як прийде свято·і їМ ХО\ІЄТЬСЯ

ЯН. дІОДИМ, одпочинути, розважитись трохи 1 110-

веселити~ь: адже тан роблять і пахарі в селах, і ремісни­

ки в містах, і урН;10вці в судах, так зробив і господь, опо­ ЧИНУВШИ па СЬО:ЧИЙ день ПО трудах СВОЇХ, так належиться всім по закону божому й людському, що на хвалу всевиш­

ньому і всім людям на пожнток робочі дні од святкових одрізняють. Але ревнивці не хочуть того знати: навнаки, в святкові дні, коли людські жінки гуляють і веселяться, во­ ни тримають сво їх у ще більшій неволі й тісноті, сму­ тячи й нудячи їх нонад усяку міру; яка то мука для жі­ нок, тіль:ки ті знають, що самі ії витерпіли. ТИМ-ТО я й кажу, що не засуджувати треба, а схвалювати жінчииі ви­ творки, коли чоловік ревнув її без причини. Так от, жив у місті Аріміно один купець, багатий на· гроші й мавтки, і мав він уродливу жінку, котру ревнував до всіх страшенно без жодної на те підстави: просто він любив її дуже, вважав за велику красуню і бачив, що воиа старавться нодобатись йому, то й думав, що кожний її любить і за вродливу мав, що й вона старається снодоба­ тись кожному (сі міркування ясно. показують, який ли­ хий і дурний був той чоловік). 3 тих ревнощів та заздро­ щів він так пильно стеріг її і в такій тримав тісноті, ЩО, мабуть, і стратенців у тюрмі ніколи під такою острою вартою не держали. Не то на весілля, чи на храм, чи до церкви, чи так на вулицю не пускав її ніколи, а й ди­ ВИТЬСЯ, було, щоб коло пік на не стояла, НЇRУДИ не вигля­ дала. Терпіла бідна ту лиху недолю, та й терпцю вже "О ставало: адже вини за собою ие знала вона жодної. Побачивши, як несправедливо кривдить її муж, вона вирішила зпайти собі, коли зможе, якусь розвагу, щоб уже як терпіти ті ревнощі, то принаймпі недурно. Не ма­ ючи змоги красуватись край вікна, щоб звернути на се­ бе ЧИЮСЬ увагу і одповісти ПОГЛЯДОМ на ПОГЛЯД, і знаючи, що в сусідньому домі живе хороший та вродливий юнак, Вона вирішила пошунати, чи пемає D мурі, що будинки

їхні розділяє, якої щілини, щоб того юнака побачити й порозумітися з НИ~1 полюбовно, :коли вів не від того, і, ЯК тільки буде монша, сходитись із' НИМ іноді, щоб не нуди­ ТИ світом через тую чоповіRОВУ болячи.у. І давай вона, ЯК чоловіка дома не було, туди-сюди ни­ шпорити, ТОЙ мур огдядаючи, аж ГУЛЬБ - і справді в од­ ному аакутн.У щілина знайшлася; пильно вона в тую щі­

лину зазирала й побачила (хоч і не багато що бу ло видно),

401


що по ті" боці якась кімната. ,От,- ду"ав вона собі,­ якбн то була Філіппова (молодого б то сусіди) кім­ ната, то півділа, вважай, уже зроблено!. А так. поду­ мавши, веліла покоївці своїй, що паниному лихові спочу­ вала, розвідати нишком, щО і як, і справді виявилось, щО в тій кімнаті спав той юнак сам-один. Жінка часто під­

ходила до тої щілини і, коли чула, що Філіппо був дома;

кидала крізь ту дірочку камінці та трісочки і добилась того, що юнак звернув на те увагу. Як він підійшов з то­ ГО боку, щоб подивитись, у чому річ, жінка тихенько по­ кликала його. Він упізнав її голос і ОДГУІШУВСЯj вона Ж, користаючп з нагодн, одкрила йому небагатьма словами свою душу. Зраділий юнак розколупав мур із свого боку ширше, але так, щоб воно було не дуже й помітно: тут вони частенько розмовляли вдвох і подавали собі руки крізь ту відтулину, але далі, через пильний доглнд ревнн­ вого чоловіка, годі було щось зробити. Тим часом надійшло різдво, і жінка сказала чоловіко­ ві, що хотіла б (коли він дозволить) сходити в перший день свята до церкви посповідатись і причаститись, RK то годиться всякій душі християнській. А ревнивець і питав в веі:

А які ж у тебе • гріхи, що тн хочеш сповідатись? Як то? - заперечила жінка.- Невже ти думаєщ щО ІІК держвш мене під замком, то я вже й свята? Ба ні, і в меве • гріхи, як У всякої живої людини, та перед тобою сповідатись я не думаю, бо ти ж таки не піп. Сії слова збудили в серці ревнивого підозру; поклавши дізнатись, які гріхи скоїла жінка, він прибрав уже на те у думці спосіб і сказав, що доаволяв ЇЙ іти на сповідь, тіль­ ки не в яку церкву, а в їхню каплнцю, і щоб сповідалась

-

воnа або н самого капелана, або в того священика, ЯКОГО вів сам призначить; нехай же сходить завтра раненько та

зразу іі додому вертається. Жінка почала вже догадува­ тись про ЙОГО підступ, але нічого, сказала, що так і 3pGбить. "у перший день СВ яток жінка схопилась рано-вранці, уб­ ралась і пішла до тої каплиці, що сказав чоловік. Ревни­ вець устав іще раніше за неї і був уже в каплиці; домо­ вивШИСЬ із капеланом, що він мав робити, накинув па ce~ бе швидепько довгу попівську рясу 3 відлогоlO, що затуляв обличчя (наші священики часом такі носять), заШУШІ<ав­ ся в ней та й сів на криласі. Тим часом прийшла до церк­ ви жінка й покликала капелана; той вийшов і, почувши,

402


що вона хоче спав іда тись, сказав, що не 3MOil~O ЇЇ вислу­ хати, але пришле їй зараз іншого душпастиря, і справді прислав їй того ревнивця, йому ж на лихо. }r в іЙШО8 той новоявлений душпастир урочисто; та хоч було ще не до­ сить світло і він насунув каптура на самі очі, щоб краще заличкуватись, жінка таки впізнала його і сказала собі· подумки: ,Хвала богові, що мій ревнивець у попи постриг­ ся, розкажу ж я йому і луччоі, й гіршої - нехай має, ЧО-­ го шукав~. А сама підійшла до нього, мов і не вона, і при­ клякнула біля його ніг. А ревний наш ревнивець, щоб. жінка його з мови не впізнала, ще й каЬІінців у рота взяв, бо з виду, як йому здавалось, він так переміннвся, що годі його вгадати. Як почала жіика свою висповідь, то сказала спершу, за ким вона замужем, а потім, між іНШИ~f, призналась, що Koxa~

ється з одним священиком, котрий щовечора приходить до неі ночувати. Як почув те ревнивець, то мов хто йому но­ жа в серце дав; якби не кортіло йому вивідати геТЬ-'IJIСтО все, то кинув би сповідь та й пішов. - Як то? - спитав він у жінки, погамувавши себе.­ Хіба муж не спить із вами? - Ба ні, панотче, спить, - одказала жінка. - То як же,- спитав ревнивець,- може спати з вами священик? - Панотче,- одказала жівка,- мабуть, він знає якесь характерство, що аби тільки до клямки торкнувся, будь­ які двері перед ним розчиняются. Він сам мені говорить, що як підійде до дверей мові кімнати, то спершу каже за­ мову, щоб чоловік заснув, а ЯК чоловік засне, тоді одчиняв двері й лягав до мене в ліжко; такого ще не було, щоб ее йому не вдалось. - Се не гаразд, добродіЙ80,- рече тоді ревнивець.­

Треба вам ее діло покинути. - Як же мені його, панотче, покинути,- каже жівка,­ Коли Я ЙОГО страх як люблю?

~ Коли тан,- нате ревнивець,- то я не даю вам роз~ rРlшенпя.

-

Дуже меві ШІЮД8,- одповідає жінка,- я прийшла

сюди не для того, щоб брехати; Rкби могла од сього діла

одстати, я б вам так і сназала.

-

І мені вас жаль,- рече сповідник,- бо бачу я, доб­

родійко, що ви СВОЮ душу марно загубите. Та я вже про

вас подбаю - буду чнтати особлпві молитви про спасін­ ня душі ваш<!ї, може, ГОС110,!1;Ь порятує пас. Час до часу

403


посилатнму я до вас свого служку, щоб дізнатись,чи ті мо­ литви вам помагають, як помагатимуть, то буду ще моли­ тись і ·ще.

-

Не робіть сього, павотченьку,- сказала жівка,- не

присилайте до мене в дім нікого, бо муж у мене такий рев­ вивий, що вб'є собі в голову, ніби той посланець прихо­ дить до мене у якійсь лихій справі, і я тоді цілий рік од нього промвтої годиви ве матвму. - Не бійтеся, добродійКО,- ОДІ(азав ревнивець,- я ��ак усе влаштую, що ви про те од вього й слова ніколи не по­ чуєте.

Ну, КОЛИ тан,- каже жівка,- то нехай, про мене. Висповідавшвсь і діставши, нарешті, розгрішення, жін­ ка встала й пішла слухати службу. А ревнивець у преве­

-

JJИКОМУ горі скинув із себе, сопучи, рясу і повеРIlУВСЯ до дому, думаючи про те, як би застукати свящевика з жін­ кою та дати Їм обом по добрій повній. Як прийшла жінка " церкви, зараз постерегла по виду чоловіковому, що вона йому добрі святки справила, а чоловік силкувався якомо­ ra приховати од неї те,· що він зробив і що він, яК йому здавалось, узнав. 3адумавши провартувати иаступиу віч біля дверей дому, підстерігаючи, поки прийде свящеиик, вів сказав жівці: - Я піду сьогодні вечеряти в одяе місце і там, мабуть,

започую; тож замкви дебре ті двері, що од улиці, ва схо­ дах і в своїй кімнаті та й лягай собі спати, КОЛИ захочеш. - Чи так, то й так,- одказала жінна. А сама, вигодивши хвильку, підійшла до тої відтуливи В

м урі й подала умовлений знак; коли Філіппо ЙОГО почув, підійшов зразу до щілки. Вона розповіла йому, що зробила вранці і що сказав їй чоловік в обід, а тоді сказала: - Я певна, що нікудв він ве піде, а буде вартувати надворі біля входу; тим постарайся прийти до меве через дах на горище, то й побуде мо собі вдвох. - Мадопво,- одповів урадувавий ювак,- все зроблю ян слід. Коли настала ніч, ревнивий чоловік сховався нишком із зброєю в придомну, що стояв У дворі, а ;ніпка веліла доб­ ре позамикати всі двері, особливо ті, що на сходах, щоб чоловін не зміг дістатись нагору. МОЛОДИЇ! сусіда вельми зручно пронрався в дім, ЯК ДОМОВЛЯВСЯ З господинею, і ліг із нею па постелі на превелику оБОllідьпу радість і втіху; перед світом він повернувся потас,ше до себе. А невтіш­ НОЇІ ревнивець СТОЯВ усю піч Щі холоді, по ЇВШИ, не спав ..

404


!пи, біля входу та чекав того священика із зброєю n руках. Перед світом його ПОЧilЛО хилити па сон, і він пішоn спа­ ти в той ПРIІДОМОl\.• Кодо дев'ятої години він устав - вхід­ ІІі двері дому були вже відімкнені,- увійшов до себе в ді .. , нібито з гостей вернувся, і носнідав. Через деякий час прислав до жіики хлопчика (нібито служку того ду­ хівнинд, D ЯНОfQ вона СІІовідалась), щоб спитав, ЧИ прихо­ див до неї той, що вона знає. Жінка дуже добре знала, чий 1'0 посланець, і сказала, що сеї ночі віп до неї не прихо­ ДИВ, додавши, щО як і далі тан: діло піде, то вона, може, й

забуде його, хоч їй те й не зовсім до мислі. Що ж ·ваМ сказати далі? Не одну ніч і не дві проварту­ пав ревнивець під дверима, щоб того священика-характер­ пищ\ застукати, а жінка тим часом із коханцем утішалась. Нарешті чоловік не міг уже далі терпіти й спитав у жін­ ки, поглядаючи на неї "грізна, що вона говорила ДУШІІа­ стиреві, коли була в нього на сповіді. Жінка одповіла, що не скаже, бо не годиться. Тоді ревнивець промовив: - Я добре знаю, окаянна, що ти йому говорила! Ану ж, призвавайся мені зараз, ЯК звати того попа, що ти з НИМ

JlIобишсн і що приходить до тебе щоночі ночувати, бо та­ ке СЛОВО знає, а не признаєшся, то жили тобі переріжуt Жінка сказала, що то неправда, ніби вона з ЯКИМОСЬ ПОfiОМ кохається.

- Як же! - каже ревнивець.- А хіба ти не казала спо­ вjднииові отаи і йтак? - Чи пів тобі все розказав,- каже жінка,- чи ти сам чув усе од слова до слова? НУ, казала йому, так що?

- То говори іН мені зараз,- каже ревпивець,- що то за священИІ,? ус .. іхнулась тоді жінка та й каже: - Любо мені дивитись, яи жівка~простачка водить за НІС свого муЗ.рого ЧОЛОВЇlіа, ЯІ\ от барана ведуть за роги в різниці. Правда, ти пе такий у мене й мудрий, відколи з доброго ДІІ ва впустив у своє серце злого духа ревнощів, а 1ш. чоло він дурнуватий, то;з;і й жінці менше ОД того сла~ ВИ. Невже ти, чоловіче, гадаєш, що я сліпа на очі, ЯК ти па розум ТЮІНИЇІ? Ба ні, СпОР0 Я на того сповідиика гляну­ ла, зразу впїзпала, ЩО ТО ти, і втелющила тобі те, чого ти

шукав. Яl,би ж ти був таки" розумним, як сам про себе· думаєш, то не став би вивідувати таRИМ чипом ума в своєї

доброї друїНИНИ і не ЖИDlШ би даремних підозріш~, а до­ І'адався б, що воиа тобі правду каже і що в тім нема жод­ носо гріха. Я сказала тобі, що люблю священика, а хіба ж

405


ти, якого я здуру люблю, не був у ту хвилю священиком? сказала тобі, що жодних дверей мого дому не можна замкнути, як він хоче спати зі мною, а хіба ж перед то­ бою зачинялись коли двері нашого дому, як ТИ хотів до

11

.. ене

вступити? Я сказала, що священнк ночує зі мною що­ ночі, а коли те було, щоб ти зі мною не ночував? Скільки разів ти посилав до мене свого служку, стільки ночей, як тобі відомо, ти зі мною не був, тим я й одказува.1а, що священик не приходив. Який же дурень, окрім тебе, що з ревнощів зовсім сліпий став, не зрозумів бн таких прос­ тих речеіі? Я ж знаю, що ти вартував ті ночі ,коло входу; а ще казав мені, що йдеш КУДИСЬ у гості. Схаменися ж ти, нарешті, стань ізнов людиною, як і перше, не будь посмі­ ховищем дЛЯ ТИХ, ХТО, ЯК і 1:1, зває твою натуру, і не стере­ жи мене більше так пильно, бо присягаю тобі на ймення боже, якби я хотіла наставити тобі ріжки, то таки й на­ ставила б любісінько, та так, що ти й не встерігся б, ко­ лн б навіть сто очей у лобі мав, а не двоє! Бідолашний ревнивець, якому здавалось, що він он як хитро вивірив ума у жінки, дуже засоромився, почувши

сії слова. Він нічого не сказав жінці і з того часу мав її за чесну й розсудливу: поки не треба було, то ревнував ЇЇ, а тепер, як уже було за що, закаявсяl А розумна жінка,

діставши майже повну свободу, стала водити до себе по­ любовника не через дах, як то роблять кішки, а вже че­ рез двері і, діючи дуже обачно, багато разів з ним потім цілувалась та милувалась.

ОПОВІДКА ШОСТА

ДО МОI<lШ Ізабетти, що прийжала еа ..,е Лео"етта, приї­ жджає за"оха"ий у "еї Ламбертуччо; ,>оли вертається чо­

дОві", во"а "аже вибігти ЛaJ<бертуччові з "и"джа.лом у руці, а чолові" потім проводжає додому Лео"етта ф'ямметтина оповідка надзвичайно сподобалась усьому товариству; дами й кавалери заявили в однн голос, що добре зробнла жінка, провчивши таким чином чоловіка-не­

долюдка. Після того король велів заступити чергу Пампі­ неї, і та почала:

- Єсть такі люди, що кажуть, міркуючи по-простацьки, нібито любов зводить чоловіка з розуму, а хто закохається, 406


той у",е ніби не при собі. Ся думка здається мені неро­ зумною, і розказані тут історії потверджують мій погляд; хочу я іще одну подібну до них долучити. у нашому місті, багатому на всяку всячину, жила ко­ лись молода і вродлива шляхетна пані, що була заміжжю за одним хоробрим і достойним лицарем. T~ як воно часто в житті трапляється, та сама їжа набридає людям донесхо­ ЧУ, і вони шукають якоїсь переміни: так і елл пані, не задовольняючись мужем своїм, закохалася в гарного й чем~ вого молодця на ймення Леонетто, хоч і був він зовсім про­ стого роду. Леонетто теж полюбив ту панію, а ви вже зває­ те, що ::Іе двоє того самого бажають, там рідко коли діло не зробиться; минуло небагато часу, і закохані довели свою любов до жаданого скутку. А що пані була дуже гарна й принадна, то в веї зако­ хався одночасно ще один лицар, на ймення мессер Лам­

бертуччо, та вона ЙОГО не хотіла ані на оч, такий він був їй противний та осоружний. Проте він уперто до неї за­ лицявся, посилаючи листи й людей, а коли ее не помогло,

вів, чоловік при силі й власті, почав загрожувати їй, що оганьбить ва ввесь світ, якщо вона не пристане на його

бажання. Пані злякалась (бо знала, що ее за людина) і мусила вволити ЙОГО волю.

Тая пані (звали її мадова Ізабетта)' жила влітку, як у нас заведено, ва селі, в прегарному своєму маєтку. Од­ вого ранку, коли чоловік її виїхав із дому кудись У гості, де мав пробути кілька двів, вона переказала Леоиеттові, щоб той прийшов до неї; врадуваний юнак з'явився ве гаючись ва виклик. Та якось і мессер Ламбертуччо дізнав­ ся, що чоловіка нема дома; він сів ва КОНЯ і теж майнув до неї сам-один: стук-стук у ворота! Побачила його пани­ на служниця та до пані (а та була в своїй Ki~fНaTi з Лео­ неттом) : - Пані,- гукнула,- тут унизу мессер Ламбертуччо, caM-ОДИІ!.

Почувши сев, мадонна lзабетта так і по холола на місці: що тут діяти, бідна голівонько? Давай вона просити юва­ ка, щоб зах\>вався 3 ласки своєї за заслоною ліжка, ПОКИ ве піде мессер Ламбертуччо. Леонетто, що боявся СЬОГО гостя пе менше, піж ГОСПОДИНЯ, сховався, а вона веліла служниці піти одчинити мессерові Ламбертуччу. Та пішла впустила його; вів прив'язаll ІЮПЯ дО копов'язї, а сам по­

браnсn нагору. Пані вніішла Ї10"У пазустріч 3 привітпи"

407


видом і спитала його ШШElїІприязпіше, що його СЮДИ при­ вело. Jlицар обійияв її, поцілував та й каже: - Jlюбонько моя, почув Я, що мужа вашого дома немав, та й приїхав отсе погостювати в вас трохи.

По сій мові пішли вони в кімнату, заМlШУЛИСЬ ізсереди­ ни, і мессер Ламбертуччо почав із нею бавитись. Аж тут неждано-негадано чоловік вернувся; як постерегла служ­ ниця, що він уже коло воріт, зараз побігла до господині: - Паві,- закричалз,- ваш пан повернувся, уже, зда­

ється, і в двір заїхав! Як зачула теє пані - ну, думає, пропала: в домі зраау аж два коханці, притому лицаря жодним способом уже не сховаєщ бо кінь ЙОГО в дворі стоїть. Проте воиа скочила миттю з постелі і, знайшовши вихід, скаЗ'ала мессерові Jlамбертуччу: - Мосьпаие, якщо ви ХОЧ трохи мене любите і бажає­ те порятувати од смерті, зробіть так, як я вам зараз ска­ жу: Dихопіть із піхов кииджала й біжіть униз по сходах' із грізним та гнівним видом, гукаючи: .На бога, я знайду тебе в іншому місці!. Коли мій му'" буде вас затримувати ЧИ про щось питати, нічого йому, нрім ТИХ слів, ве ка­ жіть, сідайте на копя та й гайда звідси. Мессер Jlамбертуччо сказав, що так і зробить: вихопив ИИНДШ8ла й побіг упиз, ян його просила пані; лице йому пашіло - раз, що в постелі розгарячився, а вдруге­ сердито, що муж вернувся. А господар ізсів уже з коня і хотів іти нагору, чудуючись, звідки б тут іще одному вер­

шни"у бути; як побачив мессера Ламбертучча, що агори біг, здивувався з ЙОГО вигляду й речей і спитав: - Що се значить, мосьпане? Мессер Jlамбертуччо вступив у стремено, скочив на ко­ ня, ще раз гукнув: .Клянуся богом, Я знайду тебе в іншо­ му місці!»

-

та й посканав.

Підійпявшнсь нагору, господар зустрів на сходах дру­ жину свою - на"якану, розгублену - і -спитав її: - Що тут таке діGТЬСЯ? Кому то погро",ує мессер Лам­ бертуччо і чому він такий сердитий? іНів"а, приступивши ближче :\0 кімнати, щоб Леонетто міг 1ї почу~и, одповіла: - Зроду ще, мій пане, не було мені такого страху, як оце тепер. Дивлюсь - біжитr, ДО нас юнак ЯJШЙСЯ, я його пе зпаю, а ва ним 1RепеТl,СJI Ламбертуччо 3 нивджалом у руці. Двері до сієї кімнати буди якраз одчинені; той юнаК

ДО м.еве, труситься весь та просить: «Рятуйте мене, пані, 408


ро:m бога, бо тут я па ваших руках і Сlюнаю!» Я встала ;J ЛІ ісцл і хотіла його розпитати, хто він і ЩО, аж тут над­

Gil' мсссср Ламбертуччо, гукаючи:

.Де ти, негіднику? Н заступила йому вхід ДО кімнати .ї не впустила його; вів ;НО був пастільки порядний, що не стап більше добува­

тись проти :моєї волі, вакричзн, правда, ВСЯЧИllИ, й: побіг

униз, яи ти сам здоровий бачив.

_ Добре єси зробила, жіпко,- каже тоді чоловік,- бо то була б велика ганьба, якби тут когось убито; а мессер Ламбертуччо негаразд учинив, що аж до нашого маєтку

за тим утікачем увігнався, А де ж той юнак? - Не ·знаю, паве,- одказує жіНRа,- не знаю, куди пів схопаnсп.

Тоді лицар гукнув:

- Де ти? Вилазь, не біЙся.!, Леонетто чув усе те і доброrо набрався за сей час стра­ ху, тож не треба йому було прикидатись наляканим. Те­ пер він виліз із своєї криївки. - Що там у тебе 3 мессеро" Ламбертуччо,,? - спитав у нього лицар.

-

Мосьпане,- одповів ювак,- я сном-духом нічого не

знаю: або він божевільний, або, може, ВЗЯВ мене 31:\, ногось

інпіого. Я йшов собі по дорозі недалеко од вашого палацу,

а віп, ян побачив мене, зараз СХОПИВСЯ З8 кинджал і крИК­ нув: ,Смерть тобі, зраднику!» Я не питав у нього нічого, а скоріш давай тікати; тут я й порятувався, дякуючи бого­ ві та сій ОТ папі. - Не бійся ж тепер нічого,- м(]Вив лицар,- я допро­ ваджу тебе додому живого-здорового, а ти вже потім із ним якось пороаумієшся.

Повечерявши разом з юнаком, лицар дав йому ІЮНЯ під верх і провів його в Флоренцію до са"ого До"у. А юнак, навчений своєю коханкою, ще того вечора розмовився по­ таємне • мессером Ламбертуччо,,: таи улаштував із ним справу, що лицар ніколи не дізнався (хоч про те й ходили

скрізь поголоски), яку штуку встругнула йому жіНІ<а.

,

409


ОПОВІДКА СЬОМА "

Лодовіко освідчується в коханні мдаоннї Беатріче; вона посилав С80го :мужа Егаnа 8 С80ЄМУ о{Jяаі 8 сад, а са:ма алягавться а ЛодО8іКО:М, котрий, уставши, іде 8 сад і ЛУ'ІЦЮЄ Егана

Усе товариство дивувалось кмітливості мадонни Ізабет­ ти, про яку розказала Пампінея, але Філомена, котрій ко­ роль велів оповідати далі, сказала:

- Любіїмої подруги, зараз я розкажу вам історшку про одну жінку, котра, гадаю, була не менш од тієї кміт­ лива й спритна. То знайте ж, що жив колись у Парижі один флорентій­ ський шляхтич, котрий, зубожівши, укинувся В купецтво, і так йому в торгівлі погодила фортуна, що незабаром він тяжко розбагатів. Був той шляхтич жонатий і мав сина­ одинака, якого він назвав Лодовіком. А щоб хлопця од свого купецтва знову до шляхетства повернутн, не хотів батько його до котроїсь своєї крамниці дати, а послав на службу до французького короля, щоб він там між іншнми родо­ витими юнаками лицарської науки та звичаю набирався. Як був він там на королівській службі, сталося якось, що в розмову юнаків, між котрими був і Лодовіко, встряло кілька лицарів, що повернулись якраз од гробу господньо­ го. Річ зайшла про найславніших красунь Франції, Англії та інших країв; тоді ОДИИ із тих лицарів сказав, ЩО, скіль­ ки вів пройшов світу, піде й ніколи не бачив жіпки такої вродливої, як мадонна Беатріче, дружина Егана де Галуц­ ці з Болоньї. Решта його товаришів, що теж були з ним У Болоньї і бачили ту жінку, ПОlОДИЛИСЬ із його думкою. Коли почув теє Лодовіко, який досі не був ні в кого зако­ ханий, так йому закортіло ту красуню побачити, що він уже ні про що інше й думати не міг. Твердо вирішив юнак поїхати до Болоньї, щоб на неї подивитись, а коли б вона йому сподобалась, то й ва ДОВШИЙ час там лиши­ тись. От сказав він батькові, що хоче поїхати до гробу господнього, і з великою бідою дістав у нього на те дозвіл. Юпак подався до Болоньї під прибраним іменням Ані­

кіно, і так йому повелося, що вже другого дпя по' приїзді

в місто він побачив ту даму па врочистому святі. Вона здалась йому ще нращою, ніж він собі уявляв, і ві,П таК

UU.!JHO II пеї ЗаІшхаnся, що поклав не ВИЇЗДИТИ 3 Болоньї,

410


поки не доб'ється її любові. От і став він розкидати ДУМ­ хою, ях би йому того досхочити; перебравши всяхі спосо­ би, вирішив юнак, що найкраще буде стати на службу до її чоловіка (а він тримав багато челяді); тоді, може, віи зумів би яхось свого досягти. От продав він свої коні, влаштував якнайкраще своіх

людей, наказавши, проте, щоб вони ДО нього ве признава­ лись, а сам зійшовся ближче з господарем заїзду і сказав ііОМУ одпого дп я, що охоче став би на службу до якогоеь папа, якби трапився підходящиЙ. На те сказав йому гос­ подар:

-

Ти якраз підійшов би одпому тутешпьому шляхтиче­

ві па ймеппя Егапо. Віп тримає багато слуг і любить, я знаю, таких виховапих, як ти. Л поговорю З НИМ про ~.

Як же сказав, так і зробив: пішов до Егана і поєдпав Їlому Анікіна на превелику радість юпакові. Живучи в Егановому домі, Анікіно мав змогу часто ба­ чити ЙОГО дружину і став служити своєму панові так щи­

ро й ревне, що той дуже полюбив його і нічого не робив без його ради, оддавши йому під заряд усі свої справи. Раз якось поїхав пав па пташині лови, а Анікіно зостався дома. Мадонпа Беатріче, яка хоч і не догадувалась про . ііого кохання, та вподобала слугу за хороші манери й по­ ведінку, сіла грати 3 ним у шахи. Анікіно, бажаючи при­ подобитись дамі, навмисне програвав їй, і робив се так непомітно, що пані мала з того велику втіху. Покоївки па­ ниві, побачивши, що вопа грає, порозходились одпа по одній, і Анікіно, JІИШПВШИСЬ із мадонпою Беатріче ва са­ моті, Тяженько зітхнув. Пані подивилась на нього і спи­ тала:

-

Що тобі, Анікіно? Досадно, що я виграю? Мадовво,- О;ДК8З8В Авікіно,- причина моїх зітхань

зпачно більша.

Тоді пані й каже: - То скажи ж мені яка, НОЛИ ти мене любиш. Як почув Ані кіно, що кохана просить його оДкритись, «коли. вів її Л1Обить», то зітхнув іще тяжче, а мадовна

БеаТРlче почала ~e дужче наполягати, щоб він їй при­ знався, чому так ЗІтхає.

- Мадовво,- сказав АПікіно,- боюсь н, що вам, мо-­ ~e, прикро буде те почути; та ще, боропь боже, комусь Іскажете.

-

Не біliся,- одм'овила пані,-прикроменіпебуде, і вір,

що зроду нікому того не скажу, хіба що сам побажаєш.

411


-

Ну, раз БИ вже так мені прирікаєте,- сказав Анікі­

НО,- то я признаюсь вам 1/0 щирій правді.

Та й розн.ЗЗ8В їй, мало не плачучи, хто віп'їсправді Ta~ RИ'Й, щО чув про неї, де і як у неї закохався і чого став на службу до її чоловіка, а поті" почав благати її покірно, щоб вона зглянулась на нього, коли моте, щоб У80лнла ЙОГО палке потаємне бажання, а ІЮЛИ ІІі, то нехай хоч ДO~ 8ВОЛИТЬ йому залишитись у себе на службі ї любити її 8далеllУ.

О, болонська ирове, ниа ж ти ніжиа й тендітна! Як же тебе не хвалити в такій притузі! Зроду не любила ти сліз і зітхання, завше здавалась на щирі прохання, завше ко­ рилася владі кохання! Слів не стає, щоб уславить тебе по заслузі!

Поки Анікіно говорив, пані дивилась на нього пильпо. Вона дала повну віру ЙОГО словам, і в її душі такий зу­ стрічний пломінь загорівся, що вона теж зітхнула не раз та й не два, а зітхнувши, промовила: - Анікіно мій любий! Май певну надіюl Знай же, що ні дарунки, пі обіцянки, пі лестощі різних лицарів та синьйорів, що залицялись і залицяються до мене, ніколи ще не розворушували в моїм серці кохання, а ти З8 сей короткий час так поробив своїми словами, що я вже біль­ ше тобі, аніж самій собі на.'1ешу. Гадаю НІ щО ТИ і геть-то заслужив моєї любові, і n тобі її прирікаю: ти потішишся пею ще сісїночі. А для сього от що треба зробити: при­ ходь ДО моєї кімнати опівночі, двері будуть незамкнені; ти зпаєш, 3 якого БОІ\У я СПЛЮ, ТОЖ як прийдеш, торкни мепе, якщо я спатиму, і розбуди - тоді дістанеш нагоро­ ду за ніншу любов, що віддавпа голубиш у своїм серці. А щоб ти мені дужче повірив, н дам тобі в завдаток поці­ JІУПОК.

По сій мові пригорнула ііого до себе й поцілувала ніш­ по, а вів її. Поговоривши отак іа дa~lOIOI АпіІ\іно розстався з вею і піШО8 робити свої спрапи, з радісною ветерпливістю чена~

ючи Н1?чі. ТИМ часом Егано повернувся втомлений із по·_ JlюваlІПЯ, повечерnв і зразу ж нішов спати; незабаром лягла· іі шіІІ~ОI зоставивши, ЛІ, обіцяла, двері везаМНlIени~ ми. U призшічену годину приіішоn Анікіна; тихенько BCTY~ пивши В кімнату. він зю.ШІІУВ двері зсередини й підійшов до ліжка з того бону, ;з.е лежала папі; поклав їй РУКУ на ГРУДИ - аж попа ІЮ спить. Як почула папі, що піп ТУТ, схопила його обіруч з. PYllY і, міцно тримаючи її, ДОТ"

412


вертілась у ліжну, доки ле розбудила муша, а розбудипши, СЮ1.Jа.1а йому; _ Увечері л не хоті.1В гопорити тобі нічого, бо мені зда­

."ОСЬ, що ти був дуже стомлений, а тепер снажи мені, Ега­ НО,- щас,ти тобі БОіl\е! - ного ти ,маєш за найкращого й найпірнішого слугу свого, ного ти наЙбі.1ьше любиш з усієї че.l1fIді? - Нащо ти питаєш, жінко? - одназав ЇЙ Егано.- Хіба ТИ сама того не знаєш? Зроду не БУ.10 в мене такого вірно­ го слуги, НІ( Анікіно, зроду Я нікого з челяді так не любив, пк його. Та проти чого се ти питаєш? Почувши, що нан нрокинувся і що річ зайшла нро ньо­ ГО, Анікіно кількома нанадами намагався випручатись із паllИНИХ рук, боячись од неї зради, та вона так міцно ЙОГО тримала, що годі було звільнитись. А мужеві одновіла так: - Зараз усе тобі з'ясую. Я теж, бач, думала, що так воно і 6, що він - твій найвірніший слуга, але сьогодні мусила змінити ту свою думку. Як поїхав ти на влови, а nін ЛИШIlВСЯ дома, ТО дО таної дійшов безсоромпості, ЩО, ВИГОДИВШИ ХВИЛЮ, почав мене на гріх підмовляти; а л, щоб не довелось тобі довго доводити, щоб ти сам міг на Dласні очі у всьому пересвідчитись, одказала йому, що згод­

на, і обіцяла вийти ДО нього опівночі u садок під лівію. Звичайно, у мене й ДУМRИ таної ве було, щоб ВИХОДИТИ, але як ти .хочеш дізнатись, як вірно вів тобі служить, ТО однгни на себе нкусь мою сук ню, нахопи на голову покри­ вало та 1':'1 сходи ПОДИВИСЬ, ЧИ вів справді прийшов; я пев­ на, що він таки нриЙде.

Сеє почувши, Егано сказав:

- Авжеж, треба йти нодивитись! Тоді встав, одягнув слк-так поночі шіпчину су~вю, на­ кинув на голову нокривало, пішов у сад і став під пінією чекати Апікіна. Як почула пані, що він вийшов з кімва• ТИ, зараз устала й замкнула двері зсередипи. Анікіно на­

брався за сі хвилини нревеликого страху: даремно силку­ вався він вирватись із ланиних рук, проклішаючи в думці

і ЇЇ, і любов свою, і себе самого, і СВОЮ дурну Д8віру. По­ бачивши ш тепер, ДО чоrо ВОНО йдеться, він зрадів неска­

занно. Коли пані знову лягла, він РО3ДЯГНУВСj по ЇЇ слову і вемалу часину розношував із пеlО навзаєм.

Коли пані здалося, що бїш,ше йому тут залишатись не :можна, вопа веліла йому встати і вбратисл знову. - Милуванвячко МОЄ,- снззала пона ЙОМУ,- тепер іди в сад, візьми доброrо кийна і так принипься, піби ти хотів

413


у мене ума вивірити. Вилай же мене (себто Егана) на всі бо!іИ і дай ііому доброї хлости; ти побачищ що пам од сього буде багато радості і втіхв. Анікіно пішов у сад, захопивши з собою замашного вер­

бового кийка; нк він доходив до пінії, Егано підвівся іі рушив ііому назустріч, буцімто хотів його дюбо прнвітати. Як КРВІше ж тоді пп пього Анікіно:

- Ах ти ж, ледащице невірна, ти таки прийшла. дума­ па, що й справді я піду на те, щоб ошукувати свого пана! А бодай же тобі все зле-лихе"! Та як замахнеться кийком, як одважить йому і раз, і ВАруге! Почувши сії мова і скуштувавши кия, Егано рвонув IЮвчки навтікача, а муга за ним, вигукуючи: - Біжи, иепотребнице, иа зламану голову! Я завтра все шнові розкажу І Егано, набравшися добре і в спину, і в боки, побіг чим­ дуж до жінки в кімнату. Як спитала вона його, чи прихо­ див у садок Анікіно, він одказав: - Бодай би був краще не приходив! Він подумав, що то тн, і так мене одлупцював, що всі кості боЛЯТЬ, а вже що ааяв, то, мабуть, такого й помідвя лайдаЧRа ніколи не чу­ ІІа! Мені й справді БУІІО дивно, що він тебе на гріх підмов­ аяв, щоб мені немаву вчиннти; аж то він внвірити тебе хотів, бачачи, що ти в меие така весела да жартівлива. Тоді мадонна Беатріче сказала: - Дякувати богові, що віи вивірив мене словами, а те­ бе ділами; тепер він може, думаю, сказатн, що я терпливі­ ше зношу слова, аніж ти дії. Та вже як він тобі такий вір­ иий, то годиться. вам його любити й шанувати. - Правда твоя, жінко,- сказав Егано. Отак вів, мовляв, упевнився, що такої чесної жінки і такого вірного слуги, як У нього, не мав ізроду жодев шш.хтич ва світі, хоч та чесна жінка й той вірннй слуга

не раз потім сміJIJIИСЬ із тоі ПРНГОДи. Тепер мадонна Беат­ річе й Анікіно дістали більшу свободу (якої інакше, мо­ же, й не·добилися б) утішатись обопільнимн ласкамн і за­ живали тих розкошів увесь час, поки юнак залишався в Болоньї на службі в мессера Егана.

414


ОПОВІДКА ВОСЬМА

Чолові" починав ревнувати жін"у; вона nрив' язує вl/ОЧ! собі до пальця nовороз"у, щоб знати, "олu npuafJe І<оха­

nець. Чолові" те nостеріг і переслідує І<оханця, а жіl/"а TlLМ часом кладе замість себе в .ліжко свою с.ttуж1tlщю, "отру ревнивець б' 6 і стрuже, а потім приводить у свій дш жіНчинUх братів, .яхі .лають його, бо виходить та", ЩО він ї... набрехав

"Усі казали, що мадонва Беатріче вельми хитро й мудро ошукала .cBoro чоловіка, і вважаJIИ, крім ТОГО, щО Аві кіно мусив вабратись превеликого страху, коли дама тримала його за руку, розповідаючи мужеві про його зальоти. По­

бачивши коро.чь, що Філомева замовкла, звернувся зразу до Неїфіли: - Кажіть тепер ви. Осміхнувшись куточками уст, вона почала:

- Нелегка пипала мені пов ИН вість, хорошії моі подру­ ги: маю оповісти вам щось цікаве, щоб задовольнити вас так, ЛК попередні оповідачі; та все-таин я сподіваюсь, що з божою поміччю ее меві вдасться. То звайте ж, що ЖИВ колись у нашому місті один ку­ пець, багатий-пребагатий; звали його Аррігуччо Бер.чівгів­ рі, і надумав вів із дурвого розуму (як то й тепер часто-' густо роблять купці) облагородитись, узявши за себе шляхтянку. Та і взяв же собі ва голову мовву Сізмовду. Купецьким звичасм вів часто ходив торгом у чужі міста і мало бував дома; от жівка й закохалась у одвого ювака ва ймеввя Руберто, що довго до веї залицявся. ПОЧ8.1а во­ на

а НИМ ВОДИТИСЬ,

да

так тим RQХ8ВПЯМ

захопилась,

що

діяла ве зовсjм обачно, і чоловік якимось чином l1рознав про тії жарти та й став такий ревнивий, що вже іі торгом

нікуди ве ходив і всі справи сво і занехаяв, про одне ті:ІЬ­ :ки дбаючи - як би жінки допильнувати; і не засне, було, зроду, попіль жінка ве обляжеться. Вова журилася з того

вепомаnу, бо ніяким світом не могла зійтися з CBoї~I Ру­ бертом.

Думала вона, думала, як би тому лихові зарадити (ще ж іРуберто хтозва-як просився!), та й прибрала варешті ось ЯКОГО способу: кімната її ВИХОДИJJа вікнами па вулицю, а чоловік, ЯК вона не раз пом:ічала, хоч і не зразу засинав, та заснувши, спав

уже

твердо,

415

ОТ

і домовилась вона

з


Рубертом, щоб він приходив опівночі до дверей дому

-

вона ному ОДЧИНЯТИ!.lС Й жартуватиме 3 ним янусь часинку,

поки Аррігуччо твердо спить. Щоб же самій чути, коли прийде Іюханець, а ніхто іпшпй про те не догадався, вона спустила 3 вікпа своєї кімнати мадо ве до самої земді roHKY поворозку, другий кінець нкої йшов по підлозі до постелі, схованиі; під прости ралом. "Уночі жінка прпв'я8)'Іш!а другий кінець поворозки собі до великого пальця ва нозі, а Руберто мав, прийшовши під вікно, сіпнути за

ТОЙ край, що надворі. Як Аррігуччо спав, вона пускала поворозку і йшла одчипяти кохапцеві, а як пе спав - тяг­ ла поворозку до себе, щоб Руберто ие чекав даремне.

Рубертові та штука дуже сподобалась; він частенько ходив до своєї коханки: часом їм удавалось зійтись, а ча­

СОМ і ні. Та чоловік випадково розкрив ті хитрощі: одної ночі монна Сізмовда вже заснула, а він простягнув ногу на постелі та й черкнувся об ту поворозку; СХОПИВ її ру­ кою - аж вона до жінчиного пальця прив'язана. «Еге­ подумав він собі,- тут щось воно неспроста!. Побачивши, що поворозка тяглась аж за вік по, він ще більше впевнив­ Ся в своїй підозрі. От одрізав він потихепьку ту поворозку ОД жінчиної НОГИ, прив'язав до своєї та й почав ждати, що ж воно далі буде. Через деякий час прийшов Руберто і смикнув, як заве­ ІІ.ЄUО, за поворозочку, Аррігуччо те почув, а що віи ПРИ­

в'язав ту ПОВОРОЗОЧІ<У наОСJlаб, вона сховзнула з пальц", і Руберто зрозумів, що йому СJlід почекати; от стоїть він, нще. Аррігуччо Схопився хутенько, вз"в зброю Й побіг до двереїІ, щоб подивитись, хто там є і дати йому доброго од­ коша, а що купець був ЗДОРОВИЙ і дужий, він одчинив две­ рі ве так ТИХО, Ш{ О;J.чиняла )l{іпка, і Руберто, здогадав­ шись, щО замість гqсподині його стрічав господар, кинувся навтіки, а Аррігуччо за ПИ~І. Той тікає, а той усе женеть­ ся, не одстає: тоді Руберто, що теж не ходив без зброї, до­ був шпагу 3 піхов і став до бою: один нападав, а другий оборонявся. Монна Сізмонда прокинулась у ту мить, нк Аррігуччо одмикав двері; побачивши, що поворозку з паЛЬЦІІ обріза­ но, вона зразу догадалась, що хитрощі її на нв виЙпши.

Схопилась вона з ліЖRа ї, зміркувавши, ЧИМ їй се загро­ жує, ПОКЛИІ<аJl8 мерщій служпицю, котра

знала про па­

нині любощі, і впрохала її лягти замісто себе в постіль і не одкриватись, хто вона тана, ХОЧ ЯК ЇЇ, може, битиме Аррі­ ГУЧЧОj за ее вона, МОВЛЯВ, таку пагороду дістане, що не

416


пожалкує. Тоді паві погасила світло, що в кімнаті горіло, а сама сховалася У світлиці й стала ждати, що буде далі. Як завелися битись Руберто з Аррігуччом, усі сусіди, що на тій вvлиці жили, повставали і почали Їх лаяти; тоді

Аррігучч~о, боячuсп, щоб ЙОГО не впізнали, одчепився од юнака, так нічог�� йому й не зробивши і навіть не ДOBiдaB~ !ПИСІ.), щО то за один, і подався додому, сердитий ян. віж. ~rвііішонши В кімнату, вів гримнув розлючепо:

- Ах ти ж негіднице така, ще й світло погасила. Ду­ маєш, ЩО я тебе нз знайду? ПОМИЛЯЄШСЯ! Та до постелі, та до служки (бо думав, що то жінка), та як почав гамселити її куди попадя куланами й

BocaRa

w

МИ, то CTOВl\ біДОJ1ашву геть-чисто, ще ЇІ 1\ОСИ ЇЙ обрізав, та nсе лаяв її наіілихішими словами, як посліДlIЮ шльоху. Служниця тільки хлипала (та й було чого!) та зойкала ча­ сом: «Ой-ай-ой, не бийте! .. Пробі! .. Буде ви,е!» - але голос її так од плачу змінився і Аррігуччо був таrшіі лютий, що не впізнав підміни. От пабив пів її, пк хотів, остриг, а тодін каже: - Оттепер уже бу;:с з тебе, непотребшще! Піду зараз до браТів твоїх та розкажу ЇМ, ЯІ~ ти СІ.Ірапусшся, нехай вони забирають тебе і те з тобою роб.1ЯТЬ, ЩО ЇМ честь ве­ лить, а в сьому домі тобі вже більше пе жити! По сій мові вийшов із :кімнати, замнпуп її знадвору і подався геть із доііу. Монна Сізмонда вес те '1)'.1 а; пере­

свідчивmись, що муж вийшов із дому: попа віді:r.шнула

кімнату, засвітила світло, потіuшла, як могла, спою служ­ НИЦЮ, що гірко планала з велукого болю, O:1Bc.тra її в I\ОМір­ чину, дала їй чимало грошви 3 чолопін.ОВОЇ скарбони і ве­ ліла доглядати її та лікувати як слід; служниця була 3 того цілком за~оволева. }lпоравшись таRИМ чипом із служ­ ницею, паці прибрала н заслала до ладу постіль у своїй кімнаті, ніби там сеї ночі ніхто й не спав, :засвітила знов свічку, а сама о·дяглась, прибралась так, буцімто ще й 110 .'ІЛга.ла, засвітила ліхтаря, взяла біЛИ::lНУ й сіла нагорі ко­ ло сходів за шиття, чекаючи, що буде потім.

Аррігуччо побіг тим часом до того дому, де шили жіпчи­ ні брати" і доти ГРЮІ\ЗП у двері, ДОІ'Л йому не одчинено. Як почули ПJ)'ряки (а їх було аж троє) і теща, ЩО то при­ ЙШОВ зять, зараз повставали всї, засмітили світло і вийшли до пього, питаю;::t.и, чого ее пів до вих прибився такої порп.

Аргігуччо розповів ЇМ усе, почипаючи 3 поворозки, що прп­ в'язувала собі до пальця монна СЇ3МОНД8, і кінчаючи тим, щО він зробив із зрадницею, на доказ чого дав їм у РУІШ

14

Дю:. ВОlшаччо

417


волосся. що одрізав (ян віп гадав) з її голови, а в кіпці до­ даn, нехай ідуть і заберуть її та іі роблять із пею, що зпа­ ЮТІ., бо віп такої пегідпиці ие думає в своїм домі тримати. Жіпчипим братам було вельми пеприємпо слухати такі речі; повіривши у всьому зятеві, вони розізлились па се­ стру і, западивши смолоскипи, піпши разом з А ррігуччом до ііого дому, щоб добре провчити певірпу. Мати Сізмои­ дина поз.аласн слі;:{О~1 за ними; попа плакала і просила си­ пів не вірити отан знічев'я тим словам, не розібравши ян: слід усієї справи, бо чоловік, може, розсердився па пеї за щось інше і побив її, а тепер, щоб себе витородити, nерпе

ва неї вслчииу; і ще казала, що ДИВНО ій, як таке 'могло статись, бо вопа добре зпає свою дочку, сама її змалку рос­ тила й кохала,- багато дечого говорила. От увійшли вопи до Аррігучча в дім і стали братиси вгору по сходах. Почувши, що вопи йдуть, моппа Сізмопда спитала:

- Хто там? А одип брат їй і "аже: - Зараз побачиш, окалннице, ХТО. Тоді вопа безневинно: - Боже правий! - каже.- Що ее значить? }'стала з місця і приuіталась: - Здорові були, братики мої! Чого ее ви в тану незвич­ ву пору до меве навідались?

Як побачили брати; що вова сидить собі спокій по й швв і пе видно, щоб бвта була, хоч Аррігуччо сказав, що всю її ПОТОВК, вони здивувались трохи і, стри:мавши свій гнів, спитали її, ян було діло, бо. Аррігуччо, мовляв, па неї жа­ лівся, пехай же призвається ї" у всьому по правді, бо гір­ ше буде,

~ Не зпаю,- одказала мовна Сїзмоида,- що мені вам

казати і за що міг ва мещі жалітись Аррігуччо.

Аса" Аррігуччо дивився яа пеї, мов тороплеuпй, Що за чудасія? Адже він її тисячу, може, разів у лице вдарив, подряпав її ВСЮ, РОЗМОТJ10ШИВ, а вона сидить собі, мовби й нічого. Брати розназали їй норотенько все, про що говорив Аррігуччо,- про ту поворозку, про бійку тощо, Тоді ,вона звернулась до чоловіка з такими словами:

- Де видано таке говорити, "ужу мій? Навіщо ее ти, собі ж па неславу, мене за грішницю даремне вистаВЛЯЄDI, а себе за злюку та мучителя, хоч ти насправді не таниїі? 418


Та хіба ;к ти був сю ніч дома, хіба ти спав 80 мною? А ко­ ли се тн "епе бllВ? Щось ІІ такого пе пригадую. _ Я" то, меРЗОТНllце! - впав ЇЙ у річ Аррігуччо.- Хі­ ба ж не разом ми lІолягаJIВ спати? Хіба я не вернувся сю­ ДИ, ноли прогнав TBO~O Dолюбовпика, хіба не вабив тебе ІІК слід, не остриг тоБІ волосся? .

_ Та тн іі Ra.- А.,е про

не ночував сю НіЧ дома,- заперечила ;кш­

се я зараз мовчатиму, бо не маю на те до­ казів, опріч моїх правдивих слів. А ОТ ти кажещ нібито побив меІІе і остриг. Ні, ти меве ве бив, нехай подивлять­ ся добре всі, що тут в, і сам придввися гаразд, чи в де ва моїм тілі хоч ЯRИЙ звак од того бвтти? Та й ве раджу то­

бі здіймати ва меве руки, бо, їй ;ке богу святому, як осмі­

лишси коли, то я очі тобі вовидряпую! І волосся ти меві пе остригав, скільки я знаю, хіба, може, так одрізав, що я іі не помітила? Ану ж гляну сама, ЧИ не одрізані в мене ПОСИ? ПО сШ мові звяла з голови покривало і показала всім, що волосся ва вій цілісівьке. Як брати її все те почулв й побачи;ш, вопи обізвались до зятя: - Що тв ва сев ска;кещ Аррігуччо? Ти вам ваговорив, Що ТаІ-\ і отак зробив, а де ж воно? А ЯК ти доведет, що решта твоїх слів правдива?

Аррїl'УЧЧО СТОЛВ пі в сих ні в ТИХ, і хотїв би щось сказа­

ТИ, та не міг -

бачив, що все проти нього обертається.

А манна Сізмовда уже ДО братів сноїх 3 речами вnадася: - Бачу НІ браТl1li:И. що мушу через пього те зробити, Чого досі піяким світом ве хотіла, мушу розназати пам, ЯН

він lІаl\О мною авущається іі ковер"ує. Я добре ,знаю: "ін пе вига;т,аn того, що отсе розповів вам, вопо й cnpaBJ,Ї бу­ ЛО, тілЬІ,И ось ЯК. Сей добрий, мовляли, чоловік, з ЯКИМ П!І :мені сnі.т зав'язали, сеіі статечний нунець. що :М.ав би бути святішиіі за ченця і честивіший за дівчипу, рідно в шш іі_

вечір не напивається в l\орчмі та нс водиться ТО 3 однією, то 3 друrою хльорnоІО, а л, безталанна, мушу виг;rШ,JДТI!

іІого до піпночі, а часом то й до світа, ян ви й самі СЬ()­ г~дв:i побачили. Л певна, що так воно й буд~: вчора ввече­

РІ ВІВ упився та й пішов спати до юroїсь своєї фіПДЮРІШ; , прочумав:'!шсь уночі, вів знайшов у неї па позі ту попо­ РОЗR~ та IJ почав ото витворяти все те, що вам розказуваR, а TO~I вервувсн до ~eї, ваБИll її добре, обстриг та, по прииmОБШИ ще ян слІД до тями, уявив собі (та й досі ще,

м.абуть, уивлиє), що піп то зі мвою таке зробив. ПРИД"­ Вlться ДО пього добре, він іще й тепер нетверезий. Та ВіІ\О

14*

419


що піп там па мепе не набалакав поп'япу, я йому прощаю, та простіть же йому й ви. Сеє почувши, її мати зняла цілий гармидер:

Е, иі, дочко, тут прощати не го;:щться! Убити б йо­ го треба, прости господи, сього противного несвідомого пса, що негоден житн з такою жінкою, як ти. Чи ти ба! Він

-

так тобою попевіряє, мовби з грязі тебе взяв! А нехай він тричі западеться! Дожилися, що мусимо слухати дурного верзякання

якогось

задрипаного

купчини,

щО

ВИJІУПИВСЯ

десь на хуторі в свинячому хліві, ходив у сіряку та в шта­

иях, як дзвівиця, ще й перо ззаду, а ЯК васкріб уже тро­ ХИ грошенят, ТО давай йому жінку-шляхтянку, та ще іі неабияку, уже він герб собі заводить та чвавиться: «Я ро­

ду таного й перетакого, мої предки те й перетє зробили!. Не послухали мене сини, ве оддали тебе за того сватача з графського роду Гвідів (а можна було б зробити се почес­ но і 3 ве8еnИl\ИМ віном), а випхпули З8 сев золото, що пас­ кудить тебе, найкращу й вайчесвішу жінку в Флоренції, пuтягухою тебе, пе соромлячись, узиває, пібито МИ не ЗН8ЄМ, яна ти єсть! Як па мене, то, клянуся богом, я такого б дала йому чосу, що довіку пе забув би! І, обернувшись до синів, вела далі: . - Казала ж я вам, СИНИ мої, що таного не може бу-ти. А ви чули, як сей милий зятьок вашу сестру шанує? Кра­ .. ар, салогуб пещасний! Та бувши вами, щоб він оце та"е сказав і зробив, я доти б не заспокоїлась, ДОІ<И б його в порох не стерла! Та щоб була я мужчиною, я зроду б Сього не попустила! А, бий тебе божа сила, п'явюго капос­ вий, безстидпику нікчемний! Як сини її все те побачили й поч)'ли, заходилися на всі заставки лаяти Аррігучча, мов послідущого лайдака, а вн.інці сказали йому: - Ну добре, па сей раз "и тобі прощаємо, бо ти поп'я­ пу таке зробив. Але гляди: вк іще коли щось таке почує­ мо, то за все зразу оддячимо. Шануйся ж, коли хочеш жи­ ти ва світі! Сев сказавши, пішли собі додому. Аррігуччо довго ще стояв, мов очманілий, не зиаючи, 'ІВ то справді таке було, чи ТО йому приснилось, і більше вже не чіплявся до жінки, не говорив їй ні слова. А вона 38В­ ДЛКИ своїй кмітливості не тіЛЬRИ 3 тої халепи ВИКРУТ8Л8СЬ, • ще й забезпечила собі можлнвість і далі робити все по своїй волі, не боячися чоловіка.

420


ОПОВІДКА ДЕВ'ЯТА

Лідія

Ніl<остратова дружина, кохав Пірра і, щоб переко­

пати його в сьому, 6u1'tOnY6 три його схотіnхи, а поті."', уті­ шається а nим у nрuсутиоегі Нікострата, запевняючи мужа, ЩО ТО йому 88ижається

Та" усім сподобалась Неїфілива оповідка, що дами ве могли втриматис[) од сміху і додали до неї чимало уваг, хоч

король ве раз за"Лlшав їх до спокою ї вже ваказав Павфі­

лові оповідати да.lі. Ноли всі замовкли, Папфіл почав >Т8НИМИ словами:

-

я не думаю, шановнії мої дами, що 6 на СВІТІ така ТРУДИ" й пеосзпсqпа річ, ва яку ве підвялась би пристра­ спо 3ІОюхапа ЛЮдIlпа, ��оч се вже було доведево багатьма історіями, я прп точу до вих для певвішого доказу ще од­

пу - розповім вам про жівку, якій У житті більше допо­ магала зичлива фортува, авіж бистрий ум, Тим я. ве ра­ див би піJЮМУ 3 вас ва її стежку спадати, бо не зав~ди доля усміхається ЛЮДЯМ і не всі чоловіки однаково сліпу­ ють.

n Аргосі,

старо вив вому ахе'ЙСЬКОМУ городі, хоч і вевеЛІІ­

І\ОМУ, але славному своїми давніми володарями, ЖИВ 1\0Jшсь родовитий чоловік ва ймеввн Нікострат , якому доля

па порозі старощів дарувала за дружвву благородву жів­ ку, пе менш сміливу, як уродлвву, ва ймеввя Лідію, Був­ ШИ ЧОЛОВІКОМ значним і багатим, він держав багато че­ ляді, хортів і МИСЛИВСЬКИХ птахів (бо вельми кохався в полюваПНі), Серед івшвх його слуг був одив ювак - гар­ пий із себе, приємний і хороший, здатний до всякого діла; авал!! його Пірром, і був вів у свого нава улюбле!!цем і найпершим вірвиком, От у сього Пірра й заl\Охалась Лі­

ція, та таи же сильне, що вдень і вночі тілы\и до НЬОГО думною uоривнлась, а він того :кохання чи то не помічав,

чи то не прагнув -

зовсім, бачилось, не звертав на неі

уваги. Се СПОDнюпало її серце нестерпучою мукою; нава­

живши<>ь за вся"у ціну одкрити йому свою душу. вова по­ клика,ла одвог? ДНЯ свою служебку Луску, котрій у всьо­ му ЗВІрялась, І тни ЇЙ сназала:

Луско, Я, зробила тобі Нe?trало добра і сподіваюсь, що ТИ буде.m меНІ, завн\Ди вірною і послухнявою; ГЛЯДИ ж, по І~ажи Баюли НІКОМУ, того, що зараз од мене ПОЧУЄШ,- тіш.­

ни ТОМУ, БОМ У Я т061 звелю. Бачиш, ЛУСКО, я жінка молода

421


й здорова, маю повно всього, чого лише душа бажав, і пічого було б мені на долю паріІ,ат!!, якби не одпо: АІуЖ 1.1 ій,

ЯК дО мене рівняти, занадто багато :має років і не мо­ же задовольняти мене тим, ОД чого молоді жінки найбіль­ шої зазнають утіхи. А мені ж хочеться того, щО й іншим, тим і наважилась я давно, раз уже доля покарала мепе старим мужем, не бути самій собі ворого}! і пошукати десь щастя і втіхп, і, щоб нічого пе бракувало мепі дЛЯ ПОВНОТИ блажепстnа,

надумала я зпа.ііти його в обіймах

такого гідного ЮНaJ,а, яІ' наш Пірр. Я так його люблю, що тоді лишень добре маюся, коли бачу МПЛОГО або ду­ маю про нього; ЯR МИ 3 НИМ не зійде:\IОСЬ певдовзі, то Л,

папевне, загину 8 ТОГО жалю. Отож, ІЮЛИ тобі. дороге мов

життя, однрий йому мов коханяя яки .. хочеш способом і попрохай його од мого імені, щоб він із лаСRИ своеї при­ ЙШОВ ДО мене.

Служебка СRазала, що зробить те 3 дорогою душею, і, спобігши якось Пірра на самоті, переказала ЙОМУ, як умі­ ла, те, що хотіла папі. Почувши такі речі, Пірр дивувався великим ДИВОМ, бо досі того ніколи не помічав; йому спа­ ло на ДУМКУ, що папі хоче просто вивірити його. Тим він одказав служеБІlі швидко й гостро:

-

Луско, я не йму віри, щоб пані таке говорила, тож

увюкай на те, що ТІІ J(ажеш. Якщо ж і справді вона такс

говорила, то ие думаю, щоб то було од щирого серця. Та якби навіть се було од щирого серця, то мій пан і так ша­ нув мене більше, ніж я того заслуговую, і я зроду-звіку не наваЖУСІ. учинити йому такого безчестя. Гляди ж мені, не говори більше иіколи про такі діла.

Не збеитежившись од його суворих слів, Луска промо­ вила:

- Ти роби собі, як знаєш, Пірре, а мені що папі ска­ же, те я тобі й перекажу, чи раз, ЧИ СТО раз, хоч буде BO~ по тобі до смаку, хоч ні. Та бачу п, що ти великий дурень! Хоча їй було трохи досадно, що так сталось, вона по­ в~рнулась до папі й передала ЇЙ Піррову відповідь. Та мало не вмерла, вислухавши тії речі, але через кілька

днів вона знову звернулась до служеБІШ:

- ЛУСКО,- каже,- ти знаєш, що од першого замаху дуб не падає. Сходила б ти ще раз до того, хто, мені на лихо, удавсп

таки)!

дивовижно

вірпим!

Вигоди слушну

хвилину і розкажи йому про мою велику жагу, поста рай­

ся якомога, щоб л змогла її заспокоїти, бо коли сього не


стапеться, то я помру, ~ віп гадатиме, що то були сміш­ ки, і з прагпенпя лю~в, пос~ане. oд~a ненависть.

.

.

Слуn:еGБа заСПОБОlJlа па!.І1Ю и Пlшла шукати п.рра,

знайшовши ііого веселого и задоволеного, вона сказала йому та1\::

_ Пірре, я вше говорила тобі кілька день тому, якою жагою загорілась ДО тебе моя ЇІ твоя пані, а тепер знов кажу: ІІІ' ти ї[ далі будеш таким суворим та невблагаи­ ви М., то знай, що недовго ЇЙ ва світі ШИТИ. Прошу ж тебе

по-доброму, ВВOJIИ її ВОЛlО, пе будь такий упертий, як хо­ чеш, щоб Я тебе мала, як і рапіше, за мудрого ХЛОПЦЯ, а

ие за йолопа. Ти ж розумієш, ЯБа ее ДЛЯ тебе честь, що таБа веЛЬ!lОжна папі, така падзвичайна красупа любить тебе ПОl!ад усе па світі? Ти ж бачиш, як тобі сприяв щас­ лива доля, посплаючи таку втіху бажанням твоїм молоде­ '111М, заДОВОЛЬНЯЮЧІ! всі твої потреби? Як будеш розумниіі, ТО купатимешся в таких розкошах, ЩОфЙ ве сНИЛИСЬ това­

ришам твоїм; ян оддаси ЇЙ свою любов, то матимеш зброї і конеіі, вбрання і грошей скілька твоя душа забажав. Прахила ж вухо ДО слів моїх, забудь свої примхи: пам'я­ тай, що фортупа ОД!!ІІ лиш раз усміхається пам на віку, один лиш раз рознриває нам СВОЄ щ~дре ЛОВ0, і ХТО ве ско­ ристається а її дарів, пехай тоді в ЗЛІІДНЯХ і бі:\ності на себе, а не па неї парікає. Ще ж і на те зваж - чи МОЖе бути :міа;. павом і слугою та]{з вірп.ість, як :мі:а\ д'Рузя:ми або родичами? Слуги повинні ПО спромозі так ДО панів ста­ nИТИС-Ь, ЯН пани ДО ПИХ. НеВїне ти думаєш, що якби в те­ бе була гарна жіпн.а, чи мати, чи дочка, чи' сестра і вопа сподобао1ася б Нікостратові, то в;п так дбав би про вір­ ність до тебе, яи ти оце тепер дбасш про неї, що не зай­ маєш його дружини? НКЩО ти так гадаєш, то дурень єс": будь певен, що, пе добившись свого ласкою чи просьбою, nін узяв би силою, а ти собі як хоч. І ми повиппі так із Ними і з добром їхнім поводитись, як ВОНИ ПОВОДЯТЬСЯ 3 lIаии і добром нашим. Тож скористай із дарів ФОРТУНІ', ве жени її од себе, а йди ЇЙ навпереїtМИ, бо як ти сьоm

ве зро~иru, то не тіЛЬЮl пані наша помре з жалю, а ЇІ сам ти ПОТіМ каятимешся і смерті с.обі ба~l>атимеm!

Пірр не ра.з думав над першою розмовою і вирішив, ~O, но~ш па.Ні ~HOB пришле до нього Луску, вів дасть їй ІНШУ DlДПОШДЬ 1 ЗГОДВТf.ся ВЧИНИТИ її ВОЛЮ, коли переко­ пається, що тут нема облуди. Тенер він одказав:

- Бачиш, Луско, мені здається, що всі твої слова спра ... ~едлиnі, але я знаю, що мій пан дуже мудрий і хитрий; 423


він звірив мені всі свої справи, і я боюся, що Лідія, мо­ ше, робить те все з його відома й наказу, щоб тільки ума I1 мене вивірити. Я упевнюся в її любові лише тоді, як пона DПИОП8Є три мої схотінки; тоді і я чинитиму у всьо-

1.іУ її волю. А- схотінки мої ось які: нехай, по-перше, в

Нікостратовій присутності уб'є його наїшращого яструба,. по-друге, дасть мені пелех із мушевої бороди і, по-тре­ Т6,- зуб його, та ще й здоровий. Нелегкою річчю здалися CJlушебці сі три завдання, а панії - то й поготів. Проте Амур, наїшіпший розрадник і порадник, казав ЇЙ на те діло одважlIТИСЬ, і Лідія дала знати Піррові, що не забариться викопати повністю всі його вимоги, і пообіцяла йому, крім того, ЩО, хоч вів і ввашає Нікострата за мудрого чоловік~, вона зуміє в му­ жевій присутності злягтися з ним, Пірром, а потім запев­ вити :МУШВ, що то йому привиділось.

Діставши таку звістку, Пірр

почав шдати, що роби­

тиме пані.

Через кілька день Нікострат спорядив велику учту (він частенько так робив), на яку закликав своїх родовитих друзів; коЛи в>ке прибраЛJl зі столів, впйшла з своєї кім­ нати Лідія, убрана в зелені оксамити і прикрашеиа до­ рогими клеїІПО;lами; уступивши до гостеіі у світлицю, 80на - так, щоб бачив Пірр і всі присутні - підійшла до шертки, на якііі сидів улюблений Нікостратів яструб, од­

в'язала ЙОГО, нібито хотіла взяти його на РУКУ, а потім схопила за ланцюшок, ударила птахом об стіну і вбила ііого. - Гай-гай, шінко! - гримнув на неї Нікострат.- Що ти паробила! Вона нічого йому не відповіла, а, звернувшись до гоо­ тек, так сказала: - Панове, щоб мене образив король, я б і йому пом­ tтилась, ТО :мала б я ПОЛУСn:8ТИ яструбові! Знайте ж, лІО­ бії гості, що сей яструб довго заБJlрав у мене той час, що чоловіки мають присвячувати >кіпкам на розраду; СКОРО, бу .'10, світ свіне, як Нінострат уже встає, сідав а . своїм яструбом на коня та й гайда в чпсте поле, любува­ тись, ЯК пін літає, 8' :мені, молодій та хорошій, ні з ким у білШ посте.,і розмовляти. Не ра" уже спадало мені на 'nYMKY вчинити те, що я допіру вчинила, і лиш одно стримувало мене - я хотіла зробити ее в присутності людей, що могли б справеддиво розсуцити мою скаргу, а JI Сllодіваюсь, що ВИ саме такі люди і ЄСТЬ. "

424


Вислухавши гості її мову і гадаю,!и, що .вона справді Tan сильне любить свого мужа, засмІЯЛИСЬ 1 почали вго­ воряти роздосадуваного Нікострата:

_

Добре,- h8З8ЛИ,- ТВОЯ

господиня

вчинила,

що

яст-

руба за таку кривду смертю ска'рала! . Лідія Dернулась до себе в KlMHaTY, а ГОСТІ тим часом жартами та смішками погамували розгніваного Нікостра­ та. Сев побачивши, Пірр сказав собі подумки: .НемалиЙ дона з своєї любові дала мені пані для почину; дай, бо­ же й далі так!»

Мивуло два чи три дві по тому, як Лідія вбила ястру­

ба,. НОЛИ зайшов якось до неї в кімнату Нінострат; во.ва почала голубити його, жартуючи з вим веселевько. Як па те, чоловін С~ШІ\НУВ її шутко1t;fа за ВОЛОССЯ, подавши їй добру вагоду викоиати другу Піррову вимогу: в()на схопила ііого, сміючися, З8 бороду, сіп! - і вирвала з неї 'пелех. Нікострат почав нарікати, а вопа йому: - Чого ее ти насупивсн, чоловіче? Невже сердишся, що я тобі шестірко волос��нок із бороди висмикнула? Як ти мене допіру за волосся потягнув, то мені ще й не так боліло! Отак жа ртуючи з ним _та словами придобрюючись, Лі­ дія заховала обережне нько те пасмо, що вирвала йому з

бороди, і того самого дня послала його своєму милодану. Над третьою вимогою Лідії довел()Сь помізкувати дов­ ше, та що вона й так була розумпа, а Амур ще більше умудрив її, то і тут прибрала способу. У Нік()Страта в домі було ва послугах двоє підлітнів з хорошого роду:

батьки оддали їх, щоб вони там доброго звичаю набира­ лись; один краяв господареві м'ясиво З8 столом, Друтий подавав йому пити. От ПОlшикала Лідія до себе тих хлоп'­ пт та й сказала, що В них, МОВЛЯВ, із рота тхне, тож не­ ),ай, прислужуючи Нікостратові, одвертаються якомога далі од нього та й не кажуть нікому, чому вони так роб­

JІЯТЬ. Хлоп'ята повірили їй і стали робити тан, ЯК BOЦJl навчила. Тоді вона й питає в Нікострата: - Чи ти помітив, ЯК тримаються ті хлоп'ята, НОЛИ тобі служать? .

-: Авжеж,

помітив,- одказує

Нін.остра",-

XQTIB був у них спитати, чому вони так роблять.

-

11

навіть

Не питай,- каже жінна,- я сама тобі скажу. Дов­

ГО я_ ~po ~e м<>;вчала, щоб тебе ве смутити, та бачу вже, що и .IНШІ ~ОМlчають, тож нема чого од

тебе приховува­

ти. РІЧ У тІМ, що В тебе страшевпо смердить із рота425


хто зна, звідни ВОВО ваЛ.10СЬ, бо перше того не бувало,­ а ее дуже пеприємна штука, бо тобі доводиться бувати в благороднім товаристві; треба б знайти на се якісь ліки.

-

Що ж воно за знак?

ше, в мене

n

-

каже НіІюстрат.- Хіба, мо­

роті зуб який загнився?

Моше, ЇІ таІI,- ОДІlаза:ш Лідія. Повела його до вікна, веліла роззявити рота, подиви­

-

лась туди-сюди та й каже:

- ОЇІ, Ні"""трате! І як ти міг так довго терпіти? У те­ бе оп там одип зуб не то надпсований, а зовсім YH~e гнилий пеНЬОБ; як його там зоставити, то він і сусідні здо ... рові зуби позаражав. Треба його мерщій висмикнути, щоб сього не сталось. - Як ти так гадаєш,- каже Нікострат,- то щО Ж, 11 згоден; ВИКЛИЧ зубного майстра, нехай його вирве. - Боронь боже! - одказує шінка.- Нащо нам той майстер. 3:І1.lПСЯ? Зуб так стирчить, що Я й сама його nюбісіпьно. витягну. Ти ж знаєш, які ті майстри немило ... сердпі, мені страшно навіть подумати, не то що побачи-­ ти, як ТИ їм у руки попадешся. Далебі, я зроблю все са­ ма; припаіі)!ні як тобі дуже болітиме, то я й не рвати­

му, а маіістер тебе не пожалів! Тоді веліла принести потрібне зпаряддя, внслала всіх 1з кімнатн, окрім Луски, замкнула двері, сказала Ніко­ стратові лягтн ва стіл, всувула йоиу в рота обценьки і захопила вими один зуб. Бідаха криком кричав із бо­

лю, та Луска міцно тримала його, а шінка тии часом зо всієї сили смшшула обценЬІІН й вирвала зуба. Тоді схо­ вала того зуба, а чоловікові, що мало не зомлів і все зоЙ", кав, показа.lа случай:

-

другого,

гнилого, що

ваготовила

про сей

От баЧІІш,"': каже,- яку ти погавь дершав так довго

в ротіІ Чоловік тому ЇІ повірив; хоч і дуже йому боліло і віи усе біДБався, та думав, що тепер, коли зуба вирвано, вже З.l0ровиіі буде. Лідія заспокоювала його так і сяк, біль трохи пщух, і Нікострат вийшов із кімнати. Тоді вона ве гаЮЧИСІ, послала того зуба до Пірра, а той, упевнившись

у її

RoxaHBi, заявив, ЩО готовий у всьому чивити її

волю.

Та пані хотіла подати йому ще певпіший доказ свого кохання, а що вона ждала не діждалась тієї години, KO~ пи З ним зійдеться, і ЇЙ хотілось справдити свою обіцян­ ку, то пршшнулась, ніби заяедушала; ио обіді до неї при-

426


йшов Нікос трат; попа Ж, лоба ЧИВІПИ, щО З ним нема ні­ НОГО, окрім Пірра, :попрохала їх обох провести її в сад, може б, їй полегшало. От Нікострат узяв її з одного бо­ ку, Пірр із другого, понесли її в сад та й посадили на тролі під гіллястою грушею. Посиділа вона трохи, а то­ ді й каже Піррові (а вона вже наперед із ВИМ домови­ лась, що віи має робити): - Пірре, так мені чогось грушок забажалось; ПО.'Іізь па дерево та струси якиіі деСЯТОlt. Пірр видряпався швиденько на дерево, почав трусити груші, а трусячи, приказував:

-

Гей, пане, що ви там робите? А ви, пані, як вам не

соромно отаке при мені витворяти? Хіба я осліп, чи що? Бач, каже, нездужає, а ее вже зразу здорова стала, як похитатись захотіла! Як уже вам так приспічило теє-то ян його, то йшли б собі до поноїв - У вас же їх багато!­ та там би й жартували собі любенько, вово було б прп­ стоіініше, ніж ото при мені таке І\оJтиl Тоді жівка обервулась до чоловіка та й каже: - Що той Пірр верзе? Чи вів ве з гарячки ото слова­ ми блудить? - Яка там гарячка, ваві,- одказує Пірр,- ви думає­ те, явічого ве бачу? Вельми здивувався тому НїІ<острат. - Пірре,- озвався віп і с06і,- мабуть, то тобі вадрі­ пається.

- Та де там уадрівзється,- наше Пірр,- Я іН не сплю, та іі ви, пане, не спите, а 'ГЗR увихаєтесь, що якби ся груша так трусилась, то на ній іІ\ОДНОЇ ГРУШRИ не зоста­ лося б. Тоді жівка ї! J;аже: Що за чудасія? А може. йому й справді те вви­ жається, про що він ото говорить? Щоб я була здорова,

-

то, їй~богу, вилізла б сама

па

дерево

та подивилась на

ту ДИвовижу.

А Пірр сидить ІІа груші та все ті ДУРВЮlі провадить. Тоді Нікострат йому й к"же:

- Ну, злізай уже. Той ізліз. -

-

РО:JКазуй, що ти там бачив , - господар йому. Та що ж. пане,- одвітує Пірр,- хоч ви іі думаєте,

що я божевільний ЧИ сновида, а бачив в, що ви, шаву­ вавши слухи наші, на панію злізли; а ян я вже дододу злазив, то дивлюсь

-

ви повставали і посідали рядком.

427


-

Ти,. мабуть, і справді в глузду з'їхав,- одказав йо­

му Нікострат,- бо віДflOЛИ ти поліз на дерево, ми з міс­ ця не вставаЛи; ЯК сиділи, так і сидимо. - Би собі своє кажіть, пане,- промовпв Пірр,- а R

добре бачив, що ви таки теє ... Нікострат дивувався чимраз дужче

і сказав нарешті: Ану ж, ПОДИВЛЮСR сам; чи не зачарована часом ся груша, що тому, хто на неї злізе, всякі дива увижаю­ ться? Та й поліз па грушу, а ЛідіR тоді давай із Пірром нав­ справжни жартувати. Як побачив те Нікострат, то за­

-

кричав ізразу'

- Ах ти, невіршще, що тн ноїш? А ти, Пірре! Я ж так на тебе у всьому впевпявся!. Сев сказавши, ну злізати з груші. А вони, як побачиЛИ, то сказали:

Та ми ж сидимо на місцї! І справді, посідали, так як і перше. 3ліз Нікострат, дивиться - сидять

-

вони,

як сиділи,

.

проте не перестав їх лаRТИ.

- Пане,- І,аже' тоді йому Пірр,- тепер я й сам добре бачу, що то все мені ввижалось, коли я на груші сидів, '8 ви казали, що то :мені верзсться; не по чім же я се і взнав, як по. тому, що вам отсе тепер уздрілося. А що я кажу правду, ви й самі легко можете зміркувати: ву, на­ віщо б ото вашій панії, чесній і розумній жінці, якби во­ на захотіла вас зпеславити,- навіщо, кажу, ЇЙ робити се при ваших очах? Про себе я вже мовчу, бо радше дав­ ся б четвертувати, аніж про таке подумати, а не то що творити у вашій присутності. Отож, мабуть, ся груша та­ ку ману на очі пускав, що зроду б я нікому не повірив, ніби ви не жирува~1И отут із папею вочеВИДЬRИ, якби ве почув од вас, що і вам здало"ся, ніби я таке ВИТВОРЯВ, а ВОНО мені й не СНИ.1JОСЬ, не то що! А Лідія й собі встала і сказала з серцем: - А нехай тобі все зле~лихе, КОЛИ ти вважаєш, що я така дуриа, що стала б творити при твоїх очах такі ка­ пості, в яких ти "еие винуватиш! Будь певен, що, Rкби мені того захотілось, то R пе йшла б у садок, а зуміла б у домі знайти затишний І'УТОЧОК, ТаІ', що ТИ зроду про те не догадався б! Нікостратові здалося, що й жінка, й слуга правду ка­ )I~YTЬ обо&,- чого ЇМ, МОВЛЯВ, робити ОТ81,е в пього пе­ ред очима,- і -годі вже бурчати та докоряти; дивувався

428


тільки

що воно за мара того облуджув, хто на дерево

злазив: Але жінка не. МОГЛА вгамуватись, що чоловід, бач, ва неі таке подумав, 1 СRаз~~а:

_

.

Не діжде ж сл груша б!льше .пшого морочити, не вве­

де вже ні мепе в пеславу, аНІ кого ІПшого,- не я буду! ЗБІ­

гай, Пірре, бор"'Ш по сокиру та зруба~ ее кляте дерево, оддлч і за мепе, й за себе, хоч кра!де. оуло б пустит.и ту сокиру па Нікостратову голову, бо ВІП 13дуру так заслшив­ СЯ, щО повірив тій мані, яка його очам увижалась, а мав би й па хвпльку такої думки не прппускати! Пірр сходив не гаючись по сокиру і зрубав ту грушу; як побачила Ліділ, що дерево впало, вона сказала Нікостратові: ' - Ну ОТ, як упав сей ворог моєї честі, то й гнів мій минувся.

Сев СН8заВШll, лаСRаво простила чоловіІ<Ові, що дуже її перепрошував. тільки веліла йому ніколи більше не мати призри на ту, ЩО любить ЙОГО, МОВЛЯВ, ЯК СВОЮ ду­ шу. Так бідннй обдуреннй чоловік повернувся з нею і 3 її коханцем до палацу, де вони згодом не раз веселились і втіmались навзаєм, ЧОГО дай боже і пам.

ОПОВІДКА ДЕСЯТА

Двоє сітців дюб.лять одnу жіnnу, ЩО одному з nих довоftu-' ..І·ась

nУJtою; "'ум помирає і, яn було дОМОВАЄНО, являється своєму товаришеві і розповідає ЙОJtу, S\N ведеться па ТОМУ світі

Зосталось уже розповідати одному тільки королю; поба­ чивши, що дilМИ заспокоїлись (вони бідкались, бач, що грушу безневиино зрубано), він почав та)(ими словами:

- Очевидпа то річ, панство мов, що ВСІШИЙ справедли­ вий к.ороль мусить свято дотримуватись даних ним самим закОВlВ, а коои він їх ламає, T~ не за короля його слід ува­

жати, а за pa~a неключимого, і от сталось так, ЩО н, ваш

король, мимохІТЬ мушу стати порушником закону і стяг­

ти на себ~ огуду. І справді, як установляв я вчора закони

для наШОІ. СЬОГоднішньої бесіди, то казав, що не буду ко­ ристатись ІЗ даного мені

раніше

привілею, а ГОВОРИТИІІУ

сього разу про те, що й усі; але попередні оповідачі стіJІЬКИ

429


ці"нпого па задапу матерію порозказували, щО, ЯК я ио папрушував СВОЮ пам'ять, не міг впдобути з неї нічого ТОІЮГ0, щО могло б Із тими історіями зрівпятись. Змушений таким ЧИНОМ ухилитись ОД З8J\ОПУ, що л сам же й положив, і свідомий своєї провини, я озпаймую вам усім, що готовиіі прийняти за те належну кару і повертаюсь усе-таки до свого привілею. Скажу вам, що Елізина оповідка про кума іі куму та всім відома педоумкуватість сівнців нагадали мені одну історію, і н, любі мої папі, литивwи на боці ті ІЮПИRИ, що ВИ1\идають хитрі жіІIRИ своїм дурним чо:rові ... кам, розповім вам притчу про двох кумів; може, в пій буде чимало пеїІмовірного, проте все-тани }1арто вам ЇЇ послухати.

.

Так от, жило колись у Сівні двов молодиків з простого .1юду: одного звали Тінгоччо Міні, а другого Меуччо ді Тура; мешкали вони коло Салайської брами, зпалися, зда­ ється, тільки один з одним і більше ні з ким, і були, ба­ читься, віРНИ>fИ й ЩИРИ>fИ товаришами. Вони ходили, як і всі люди, до церкви, слухали проповіді і часто чули про вічне блажеиство та вічні >fyRИ, ЩО ждуть померші душі

па тім світі залежно ОД ТОГО, ЯК вопи ва землі справува­ лись. Бажаючи довідатись про те докладпіше і пе знайшов­ ши іншого способу, ВОНИ ДОМОВИЛИСЬ між wбою, що котрий із них )'мре рапіше, той постарається по спромозі павістп­ ти ЖИВОГО і розказати йому, як ведеться па тім світі, і сю свою угоду скріпили присягою.

От домовились вопи отак про те, живуть собі, товари~

шують, аж тут Тіпгоччо покумався з одним чоловіКО>f па й"епня Амброджо Апсельміні із І\амно-Реджі, бо в його жінки мопни Міти знзuшовся якраз СИН. Тінгоччо заходив часом удвох із Меуччом до своєї куми, хорошої та вродли­ вої :МОЛО,1l,иці, та ІЇ закохався в неї, ве зважаючи ва свов пу:мівство, і Меуччо теж у неї влюбився, бо вельми вона ііому до па тури припала, та й товариш похваляв її пепо­

малу. І те своє закохапня таїли вже вони одип від одного, хоч і з різних причип. Тінгоччо пе п-ризнавався Меуччові тим, щО негоже ЯІЮСЬ ніби З кумою :кохатись, соромно, ПК хтось про те дїзпається, а Меуччо ТИ,м свої почуття приховував, що помітив товаришеву любов. Віп так собі думав: (іЯН Я ЙОМУ признаюсь, то він ревнуватиме і так()го CBOЇЇI І\умі про мене наговорить (він же, бач, коли хоче, може 3 нею розмовляти), що вона мене зненавидить і я не амо" жу піяк запобігти в неї ласки».

430

_ .


Отак .Тlюбили ВОІШ її УДВОХ, ян уже було сказано, і Тін­

rO

J1JO

T

ЯlЮМУ легше бу.1'ІО освідчитись своїй коханій, ДОТИ

заііМ~В її словом ідіпом, ДОЮі добився од неї, чого прагнув. Меуччо зразу те ПО:\lітив,. та ~ пе показ~вав ВПДУ, .. щоб

товариш не мав H~ llboro ЩRКОl призри

1 H~

став ~OM'y

па перешкоді, бо ~ln. сам усе-таки не втрачав Іще па~l1 ПІ­

дійти тій МОЛОДИЦІ ШД лаСRУ. А поки щО, ян бачите, ТІПГОЧ­ чо И СВОЄМУ ноханпі був щаелившпй за свого товариша: віп таli щиро заходився обробляти пухкеньку кумину грядоч­ ку, що з тих трудів аж занедужав і, прохворівши кілька девь, визівнув, як то кажуть, духа. На третій день після смерті (раніше, мабуть, ніяк ве міг) з'ввився він, ЯК обіцяв, упочі до свого товариша, що твердо спав у своєму

лjжну, іі поклинзв його. Меуччо прокинувся іспитан:' - Хто ти єси? А тоіі йому й каже:

- Та ее я, Тінгоч'!о. Прийшов до тебе, щоб розповісти, як :ми ДОМОВЛЯЛИСЬ, про той світ. Меуччо спершу ніби аж злякавсн, побачивши його, та швидко оговтався й сказав:

Радий тебе бачити, братику! А тоді спитав у гостя з ТОГО світу, 'Іи уникнути згуби.

-

- .Що

згублено,- одказав

вдалось

Тінгоч'ІО,- того

й<>му

вже

не

знайдеш; а як би я до тебе прийшов, якби був згуБJІений?

- Та ні l я ве про те,- каже йому Меуччо,- я питаю тебе, чи не потрапив ти між грішні душі в геєну огненну? . - Та в геєну не п<>трапив,- одказує Тівго'ІЧО,- а муки ТЯ;Rкі за гріхи мої доводиться все одно приймати. Тоді Меуччо почав його розпитувати докладно, за які гріхи ЯRі муки там накидаються, і Тінго'І'ІО розказав йому -про все. Потім Меуччо спитав у товариша, 'Іи не міг би він Н"а сім світі зробити чогось ДЛЯ нього. Тіпroччо одповів, що може,- вехай СJІУЖИТЬ по иьому служби, проказує мо­ ЛИТВи й подає МИЛОСТИНЮ, бо ее вельми помагає тогосвітнім душам. Меуччо сказав, що зробllТЬ се з дорогою душею, а КОЛИ Тінгоч"о збирався вже одходити,

Меуччо згадав

про нуму і, підвівmи голову, спитав:

-

Ага, Тівгоччо, добре, що я згадав! Яка там тобі "ара

за КУМУ, що ти з нею спав ва сім світі?

- Брате,- ОДН8З8В йому Тіпгоччо - як опинився я на тому С,ВіТі, був Ta1l~ XTOC~ такий, що вс'і моі гріхи, бачитьсп, вапам ять знав. BlB веЛІВ мені йти в таке :місце! де я сеJWд тЯжких мук мав оплаRувати всі переступи мої. Там зустрів

431


я багатьох ,'оварВШіВ, засудшених до таких самих мук, ЯК і я; стоячи між ними, я згадував про той гріх, що тво­ рив колись із кумою, і чекав за нього ще страшнішої кари,

ніш та, якої мені завдавали: горю в огні, а сам увесь аж трушуся. Один якиіісь грішник, що був норуч зо Мllб1О, побачив те іі питає: "Що ж такого ти зробив, чим ти біль­ ше согрішив проти нас усіх, що і в огні стоя тремтиш?­ <,Гай-гай, мій друже,- кажу я йому,- тим Я тремчу, що жду нової кари за претююшй гріх, що сотворив я на зе,,­

лі •. - "ПкИІЇ же то гріх?» - питає він. А я й кажу: «Такий гріх, що з RУМОЮ спав да так із нею шнруnав, що до смер­ ті дожируnаnся •. А він тоді ночав із мене глузувати. "Тю, дУрний! Не біїІся, тут куми не йдуть у рахубу!» Пк я тії слова ночув, то зразу заспокоївся.

Розказує nін йому все оте, а тут уже й світ от-{)т близь1\0.

-

Прощай, Меуччо, вже мспі пора,- промовив Тівго'І­

'10 і здимів. Як почув Меуччо, що куми ва тім світі не йдуть у раху­

бу, то почав глузувати з себе, що який-то він був дурвий, що не займав кум, хоч і не раз йому така нагода трапля­

лась, Відтоді він порозумнішав і діяв уше сміливіше. Та й сам брат Рівальдо, якби був сес звав, зміг би бу" під~!О­ ВИТИ СВОЮ куму без заіівих мудрацій. 'Уже CT~Xц' поnіяв легіт, ,бо сонце па спадень ХИЛИЛОСЬ~ коли король сківчив свою опопіДRУ; ТИ>І щО далі не було вже ному говорити, вів інияв вінець із своєї голови й пок· лав ЙОГО ва голову Лауретті з такими словами: - Мадонно, я вів чаю вас лавром (се ім'я спорідпене з вашим!) ва l;оролеву вацюго товариства, тож відвині судіть і рядіть, ЯКО володарка, всім, що

моше

привести

нам радість і втіху.

Сев сказавши, він ізнову сів. Лауретта, пок.пикавши н.аmтеляпа, наназала йому накрити столи D тій прегарній доливі трохи ранішс, ніж звичаїІНО, щоб усі могди по"ср­ Jryтись до палацу, НС пос.пішаючи; поті:\{ дада йому загаль· оі РQзпорядшеввя па весь час свого королюпаввя. Потім того обернулась до товари отв а з ТalШМИ РС'Іами: - Діонеї. зашадав учора, щоб ми оповідали сьогодні про хитрі штуки, якими жінки r.юрочать своїх чоловіків,

і щоб я не боялася сдави помстивої ЗЛЮRИ-RУСЮКИ, то за­ гадала б на завтра говорнти про всnкі каверзи, що витво­ РIl!ОТЬ жіпкам чоловіки. Але я того пе хочу: нехай краще

432


· кожне з вас приготувться оповід.ати про рі~Иі штуки, ~Ki щодня люди ЛЮДЯМ строять - .ЖІВ~И ЧОЛОВПШМ, ЧОЛОВІКИ жіннам:

8 хОЧ і ЧОЛОВlR ЧОЛОВІКОВІ; Я думаю,

що

про се

можна буде розказати багато ці«авих історій, не меише,

ніж сьогодні. По сШ мові пона встала і розпустила товариство до самої печері. Дами.Й RаDалер~ .. таR?Ж по.вставали: одні пішли "роди

m басоНІ'" У прозорш ВОДІ,

ДРУГІ-ГУЛЯТИ по зеленому

пугу 'Ііж гіикими «учерявими Деревами. Діоней і ф'яммет­ та ДОНГа виспівували разом про Архіта й Палемоиа; отак, розваш:аюqись ХТО чим ХОТЯ, попи прогуляли до вечері. В призначепу годи пу nсі посідали за стіл пад самим озе­ ром і любомирио повечеряли,- та чом би й не та«, «оли наПRОЛО виспівувало птаство, 3 пагорків повіваn лагідний вітерець, і IІЮДl10Ї ніде l1е було до«учливої мухи. }'ОJlИ прибрали з столів, вони ще трохи походили по тій урочііі долин; і l1а даниіі од «оролеви зпа« подались тихою XD,'l,OIO ДО свого тимчасового мешкаеня, бо сонце стояло вже

па вечірньому прузі; жартуючи й розмовляючи про різлі речі - і про ті, що сьогодні говорилось, і про іцші,- ВОНИ діі1шли до свого пишного палацу вже присмер«ом. Тут во­ ии покріпились по сііі педовгій мапдрівці холодиим вином та солодощами і одразу ж почали таицювати навколо чудо­ вого водограю під 3ВУІШ Тіндарової«озиці та іпшої музи­

ки. Нарешті «оралева звеліла Філомепі прос.півати І,апцо­ пу, і попа завела: о боже, я нещасна!

НСІОне того не зможу ПОВОРНУТИ, ЩО ДОЛn одняла мені lІзпаснз?

Не знаю л. що діється зо МНОЮ, Та серце б'ється знову

В поредчутті блаженства незеьшого ... О раю мій, єдиний )rій ПОІЮЮ, с,,;:ш.и мені ХОЧ слоnо-

Не жду я втіхи більше ві ОД НОГО, 0д. тебе лиш ОДНОГО ••• Jlпше з тобою МОЖУ я забути іl\'урбу J,fСЮ, СJ,орботу ПОВСЯ!,Ч8СllУ. Янась нова, незнана ще одрада Мені бептсншть ДУШУ.

Ллючи бальзам на давню в серці раIlУ.

іІ{агп НОПОЇ пепоБОРП8 влада,

Се ВП3П8ТИ я МУШУ. Меl10 вже охопила полум'я НО й триnoжить ненастанно-

433


Незмога і впочі мені заснути Од страсті, що палає непогаСliО. СІШЖІІ Ж. ноли моя здійспиться мрія, СШНl\И мені, мій МИJШll, Ноли з'єдпає пас паm,с І~ОХ(нІПЯ? Я вірю - не зведе щше lIадія, Та ждать ве маІО СИЛП: Нехай І;ораТJШ:М буде час 1.jекавня

І вічним

3

-

раювання!

тобою в парі хочу

11

відчути,

Яне ЖИТТЯ чудове і прекрасве1

П риіїди ж, нахапні. у :мої обіЙ1:ІИ

-

В любовній тій розкоші

Я без вагань і без жалю потону. ПаЛКИ:W ціЛУНRО:М: душу 3 мене _ПМИ, О любий мій, хороший! А я тебе, КJlЯRУСЯ, вже дО СНОНУ Не випущу а ПОЛОНУ! Ян я люблю, повинен ти збагнути­

Проте моя канцона Rаже ЯСНО.

Ся канцона дала всьому товариству па догад, що якесь нове, радісне ноханпя оволоділо ФіJJOменинии серцем; Їз слів пісні ВИХОДШЮ, що вона свого любого вже не ТШКИ очима спізвала, і всі вважали її щас..1:ШВОЮ~ а дехто навіть заздрив їй непомалу. Та як пісня сківчилась, KopoJreHa згадала, що завтра буде п'ятниця, і звернулась до всіх ласкавим голосом:

- Ви знаєте, шляхетні дами іі Rавалери, що завтра в пас день, присвячений пам'яті хресних мук господа нашого; як ви пригадуєте, ще за королювання Неїфї.JIИ ми одсвятку­ вали його побожно, утримавшись од веселих оповідань, так само ЯІ< і наступну суботу. Бажаючи ити за спасенним прикладом Неїфіли, я гадаю, щО ПРИСТОЙНО буде нам зав­ тра й позаВТрЬО>lУ не вдаватись у нотіт.ві бесіди, як ми те зробили й на тім тижні, а спогадати благочестиво, що в сії дні для рятунку душ наших сподіялося.

"Усім сподобаJІ8СЬ ппбож.на мова нової КОРОJIеви; коли вона розпустила їх, ішлося вн,е до півночі, і всі пішли на спочинок.

Нінсць СЬОМОМУ дпю

434


ДЕНЬ ВОСЬМИЙ

Зачинається восьмий день, У яnий під проводом Лауретти говориться про різні штуnи, ЩО ~o раз !І раз дІОди дюдМt строять: жіnnu чоловl",a..u7 Ч~д.О8:"U Жt","l1:М або чолови; ЧОЛО8znовl

Уже нроміння сходового світила заблисло в иеділю раио па верхогір'ї, розігнавши темно_щі і розвидШl1!?Ш все ва­ вколо, ЯК королева встала 3, .~BOIM T()~ap~CTBOM 1, поrу~~ ши Я!ІУСЬ часинну по росянш травиц!, ПІшли десь о дев я­

тій до сусідньої церковці слухати служби божої; повернув­ шись додому і пообідавши весело й любо, поспіВ8JlИ трохи й потанцюва.'1И, а тоді а королевиного призволіНВJI ХТО хотів міг піти одпочити. як же сонце звернуло на тре­ тій пруг, всі посідали коло того прегариого водограю ДЛJl

ЗВИЧНОl бесіди, як веліла королева, і а її наказу НеїфLaа розпочала так.

ОПОВІДКА пЕРША

Гудьфард позичає в ГасnаРРУOJ!а гроші і, дOJltовившись і8 його жінltою, ЩО переночує а нею за таnу са.му СУМУ, оддав Їй ті гроші і nаже Гасnарруодові при ній, що ві" вернув nоаичnу, а та nрисвідчує, що ее правда

Як уже так од бога судилось, щоб сей день моєю розпо­ чався оповідкою, то я ее радо зроблю. Чимало вже в нас,

любії мої подруги, ГОВОРИЛОСЬ тут про каверзи, що жіm<1' чоловікам витворяють, а я хочу розказати вам про одну штуку, яку мужчииа устругнув жінці,- не ДЛЯ того, щоб

ЙОМУ за сей учинок догаиу дати, а її пожаліти, а, навпаки, щоб ЙОГО похвалити, а їй докоритн та ще показати, як :~ові.ки можуть ошукувати тих, що їм вірять, дарма щІ) І ІХ ТІ обдурюють, кому вони довіряють. Правда, те, про що я зараз рознові", 'годилося б назвати не омаиою, а рад­

ше од~латою, бо відомо, що жінка повинна оберігати често свою І цноту .паче життя свого і ХОРОИИТИСЬ од усякої С1QJерви, хоч 1 н.елегко буває, задля слабості нашої, поnпі~ СТ!> уникати ВСІХ СПОh-УС; але, па МОЮ думку, та, котра ГРІШИТЬ. заради гро.шеЙ, заслуговує на спалення, а котра

а люБОВІ (ми ж УСІ зиаємо її велику силу), тій можна 435


і простити, як не надто суворо судити - прикладом тому може бути монна Філіппа із Прато, що про неї говорив нам Філострат кілька день тому. Так от, жив колись у Мілані один німецький найманець

на ім'я Гул"фард, чоловік хоробрий і вельми вірний тим, до кого вступав на службу, що з німцями траПЛЯЄТЬСR негусто, і гроші він як було в кого позичав, то завжди справно платив, тим купці охоче боргували йому під не­ великий процент які завгодно суми. Живучи в Мілані, закохався той Гульфард в одну дуже вродливу жінку на ймення Амбруоджію, дружину багато­ го купця Гаспарруола Кагастрачча, доброго свого знайом­ ця і приятеля: він зумів ту свою любов так обачно потаїти, що ані чоловік, ані хто інший про неї ніколи не догаду­ вавсь. 'Одного дня він попрохав ту даму через довіреного посланця, щоб вопа вводила йоrо волю, а він, мовляв, за те готовий зробити для неї все, що вона скаже. Після довгих перемовин купчиха вирішила задовольнити його жадання, але з свого боку поставила перед Гульфардuм дві вимоги: по-перше, щоб вія проте иіколи иікому не говорив, по­ друге, щоб як чодовіl( багатий дав ЇЙ двісті золотях, по­ трібних їй для якоїсь нужди,- тоді, мовляв, вона завжди буде до його послуг. Почувши про таку її жадобу і обурившись підлотою тієї, котру мав раніш за жінку статечну, Гульфард змінив своє палке кохання майже в ненависть і надумав піддурити її. Він переказав їй, що охоче приймає ті дві умови і зро­ бить усе МО>І<лпве, щоб ЇЙ догодити, тож нехай тільки по­ відомить, коли ііому до неї ПРИЙТИ, і вів принесе їй те, що вопа просить, причому ніхто про те не зиатиме, крім одиого товариша й спідьиика, якому він у всьому звіряєть­ ся. Та дама, чи, вірніше, лайдачка, вельми тому зраділа і переказала Гульфардові, що муж її, Гаспарруоло, через кільна днів має їхаТI' у своїх справах до Генуї, і тоді воиа дасть ііО>ІУ знаш й пришле по нього. Гульфард вибрав догідну хвилю, зайшов до Гаспарруола і сказав йому: - оу мене тут накльовується одно діло, для якого я по­ требую двісті червіпців. Чи не позичив би ти мені Їх під такий самий процент, ЯН завжди позичав? Гаспарруоло одповів, що залюбки, і тут жо одлічив йому потрібну суму. 3а кілька ):\пів віп і справді, як казала жін­

ка, вибрався до Ге пуї, і вопа прислала до Гульфарда зві­ стку, щоб TOЇl прийшов до неї і приніс двісті червінців. Гульфард узяв із собою товариша й подався ~дo монВИ

436


Амб

оджії яка вже чекала ва нього. Перше, що вів зро­

бив, ру уруч~в їй прв товаришеві ті двісті червівців з таквми словами: lvIадоппО, ОСЬ

_

...

ГРОШІ;

одцаите

оо • • ІХ вашому ЧОЛОВІКОВІ,

КоЛИ вів повернеться.

Жі пна узяла їх, ве догадуючись, ДО чого ті Гульфар­ дов і слова. Думала, що він просто не хотів виявляти перед топарише>!, ЩО то вів їй за щось пл~тить. .

_

Добре, оддам,- одказала вопа,- ТІЛькп перешчу спо-

чати у, скільни їх '!ут ЄСТЬ,.

.

...

Висппала Н8 СТІЛ, переЛІчила

- аж 1 спраВДі ДВІСТі; за­ хоnала їх, рада та весела, і, вервувшись до Гульфарда, повела ЙОГО в СВОЮ .кімнату. І' не тільки тої ночі, а по раз і ПОТО).ІУ, ПОНИ чоловік не вернувся 3 Генуї, попа приймала свого коханцп. Як Таспарруоло повернувся, Гульфард. Вllбравши такий час, коли той був разом із жіп­ кою, прийшов до нього'і сказав при мопні Амбруоджії: ,- Гаспарруоло, ті двісті черві"ців, ЩО ти мепі недавно ПОЗИЧИВ, виявились непотрібними, 60 те діло в мене 118 ВИ~IІШlO. Я .їх тоді ш ізразу повернув твоїй жінці, то ска· суп ше мою розписну.

Гаспарруоло, обернувшись до жінки, спитав у неї, чи вопа ті гроші одержала. Побачивши, що Гульфард привів

із собою свідка, вона не змогла того заперечити і сказала: - Так, н Їх одержала, просто забула тобі сказати. - Гаразд, Гульфарде,- сказав тоді купець,- іди спокійно з богом, я ту розписку скасую. . Гульфард пішов, а обдурена жінка одцала чоловікові ганебну плату за СВОіо зраду. Так хитрий закоханець по­ ласував на дурничку своєю грошолюбною дамою.

ОПОВІДКА ДРУГА

Парох із Варлупго спить ів ЖОННОЮ Вєль"ольорє і вали~а.

в неї в заставу свою nерею; тоді nозuчав в неї nовгаnnу

й одсилас н,Qзад, nРОСЯI~U nоверnутu заставлену херє1О; вОНа її оддає а колючими nриМО8Хамu

Кавалери й дами - всі похвалили зарівно Гульфарда, що так хитро одурив ",адпючу міланку; т<!ді королева, звернувшись з усмішкою до Папфіла, веліла йому засту: ПИТИ чергу, і він почав: ..

437


- Красні мої пані, розкажу н вам дещо про тих, котрі пас раз у раз кривдять, а :ми не можемо ЇМ ТИМ самим од .. ДЯЧИТП: маю ва увазі священиків, що оголосили хресто­ ВI1Й 110Хід па жінок паших і, підверпупши котрусь під себе, гадають, що такого прощенин й розгрішеннн заробнли, піби 3 Олекса,ндрії в Авіньйон зв'нзаного султана прнвез­ ли. А ми, вещас.ні миряни, за те ім рівною монетоІО одпла­ ТИТи неспроможні, хіба на їхніх матерях, сестрах, прия­ тельках та дочках OCI~OMY зганяємо, ЯК вови на жіImах наших. Тим 'f{ й хочу розповісти вам про (}диу сільську любовну пригоду, хо'! недовгу, так зате смішиу па при­ копеччі, з нкої, крім того, буде вам одна добра наука: не завжди вірте і свнщеникам. Тан от, недалеко од нашОІ'О міста, ЯК усі ви зпаєте ЧИ, може, чули, в село Варлупго, а в тому селі був колись парохом здоровий та бугайкуватий панотець. 'у письмі він не вельми був очитавий, зате в неділю десь під В'ЛЗ0М па­ ставлнв на добрий розум парафінп своїх святими сnове­ са,ми, а ЯК ВОНИ, бувало, з дому кудись одвихались, то вчащав до жінок їхніх щиріше, ніж попередні панотці, приносячи ЇМ денні гостинці - води свяченої та воскові

недогарlШ - і даючн їм своє благословенство.

Багато парафіннок подобалось панотцеві, та найдужче впала йому в око така wбі монна Бслькодюре, жінка се­ лянина Бентівевья дель Маццо; то була молодичка гарна, справді гожого кольору обли'!чя, а себе чорннва й тугень­ ка ї, як то кажуть, замашна. Крім того, вопа вміла краще 8а nсіх грати на цимбалах і співати .Тече вода у яругу» і ловко танцювала вистунцн або дрібушечки, впхаючи ме­ режаною хустиною, що куди там іншим сусідкам. Так у неї панотець закохався, що неначе ошалів, і ХОДИВ, було, цілий день по селу, аби тілы\и її десь побачити. А в неді­ лю рано, як знав, що вона в церкві, то так уже

завзято

виспівував «Господи помилуй» та (~ВЯТ-СВЯТ-СВЯТ)?, мов ТОЙ осел репетував, а коли її ве було, то не вельми над­ саджувавсл. Та, зрештою, діяв ТЮ, обачно, що ні Бепті­ вепьл дель Маццо, апі хто інший нічого Таі,ОГО не помічав. Щоб же ДО МQJlО;'l,ИЧRИ легше піДСИIl3ТИСЬ, папотець по­ силав їй деколи ГОСТJш��ииа: то пучок Сl1іжого часничку із сnого городу, то nінок дрібної та кріпкої цибулі,- а ча­ сом, ЯК ніхто ве бачив, то й ПОДИВИТІ,СЯ па неї скоса чи словом яням займе, а монна БеЛЬRольоре ніби й не туди пройде собі МИМО чин чином, наче Уй до павотця: бай ... дУже.


о;щого дн", D са'.є зна~обідд", блукав панотчик по СМУ і зустрів ненарОI<ОМ GеUТІвенья дель Маццо, що ГHa~ ку­ дись uав'юченого ВСЯlШ>! добро>! о~ла. Панотець nP~ВІтав­ ся до нього і спитав, куди со вІН прямув. БеВТІвенья одповів:

_

. , .

Та йду, ЄГОМОСТІІКУ, пще правди ДІТИ, ДО МІста, спра

..

ва в. Везу тут дещицю панові Бонаккоррі да Джінестре­ то, щоб пособив мені, бо пан судія вже приснлав до мене БОЗНОГО, а я не знаю, за що і про ЩО. Зраділий парох сказав селянинові:

- Гаразд, сину мій, даю тобі свов благословення: Іди та боржій вертайся. А як побачиш, буває, Лапучча або Нальдіна, то скажи, щоб не забули принести мені ремевю для ціпових капиць.

Беитівевья сказав, що так і зробить, 8 єгомость вирішив, що, поки хлоп до Флоренції сходить, треба б у його жівки щастя спробувати. От і почимчикува.в вів 110 її хати, В8 спивяючись віде по дорозі, увійшов у двері та й каже:

- Мир сьому дому, а хто є в ньому? А господиня була саме на горищі; почувши його слова, вова обізвалась: - Заходьте, єгомостику, гостем будете. А чого се В8 по такій жароті вештаєтесь? -

Та,

богові

слава,- одказав парох,- побачив,

що

твій чоловік у місто подався, та й зайшов отсе до тебе ва часинку.

Жінка ЗJlіз.,а з горища і заходилась перебирати капу­ Стяне насіння, що чоловік недавно 3 ВИСSДНЇВ намолотив. - Ну як, Белькольоре,- озвався до веі панотець,­ ти ще довго будеш Me!fB мучити?

А шо я вам роблю? - засміялась молодиця. Та ти нічого не робиш,- одказав панотець,- але it мені того не даєш робити, що я хочу і що сам бог велів. - Що се ви, панотченьку,- молодиця йому,- хіба >11

-

священики таке роблять?

-

Ще й як,- одповів панотець,- краще за інших муж­

чин, а як хочеш знати чому, ТО скажу тобі: ваш млин ТИК

добре меле, що в нас у спустах завжди води багацько, аж напирає. Ось мовчи краще, та давай тев, то сама побачиш. . - А що мені з того буде? - спитала Белькольоре.­ Я ж знаю, що всі ви скупучі, як нечиста сила. - А я знаю? - каже панотець.- Що хочеш, те й ма­ тимеш: .. ХОЧ черевички, хоч стрічку, хоч сунна шмат­ вибираи сама.

439


- Ну, добре,- каже Белькольоре,- я все те маю, та ЯН ви мене так любите, то вчивіте мені одву ласку І а я вже ВВОЛЮ вашу волю.

-

Кажи, що тобі треба,- мовив павотець,- я все зроб­

лю.

Тоді жівка й каже: - Ме ві треба в суботу до міста, вовну здати, що вапря­ ла, та прядку полагодити; як дасте ме ві п'ять лір (я зваю, що у вас єсть), ТО никуплю З застави темво-червову, ще дівоцьку, суквю та пояс святковий, бо і в церкву чи так куди ві .в чому вже пітв. А тоді вже зроблю все, що ви хочете.

- Дай, боже, чого м(;яі треба,- каже парох,- та в ме­ ве при собі таких грошей вемає. Але нічого, до суботи я тобі дістану. - Егє,- одповідає молодицл,-·R8З8В пан, кожух дам, та СЛОБО його тепле. Може, думаєте, і мене обіцяннами~ цяцянками спокусите, як ту бідву Білюццу, що після того всім батьк.ам вевісткою стала? Е, ві, сього ве буде! Як ве маєте при собі грошей, то сходіть принесіть. - Ет,- каже павотець,- не посилаїІ меве зараз додо­ МУ, тут саме така оказія трапилась, що вікого немає, а по­ ни Я вернусь - принесе, :може, ногось лиха година, і В8){ переб'ють, а тоді жди знову слушного часу. - Ну щО Ж,- каже МО.тІОДИЦЯ,- I\О.чи хочете, то йдіть, а ні, то сидіть та па мене дивіться. Бачить павотець, що жін"а своє править: «Гроші на

бочну, і аз вам дам», а <<на упованіє твоє» не хоче, та й каже:

- Ну, як ти ве вірищ що я принесу тобі гроші, 'то от тобі моя блакитна керел n заставу. -

Керея, "ажете?

-

підвела голо·ву молодичка.- А чо­

го вова варта? - Як то, чого варта? - каже панотець.- Вова ж у ме­ не не селянського сукна, а мілансьного, а дехто дума, що

й голлавдського. На позаминулому тижві я дав за веї тавди;викові Лотту цілісіВЬКIІХ сім лір, та й то Бульєтто каже (а він на сук пах добре знається), що по правді я му­ сив би заплатити на п'ять сольдів більше.

-

Хіба? - здивувалась

Белькольоре.- Ій-богу, ЯКОСЬ

аж не віриться. НУ, та сількісь, давайте мені її сюди. А в паНОТЧИRа вже й жила напрути.llась; ізняв він мер­

щій із себе керею та іі оддав молодиці; вона та й каже:

440'

сховала

ЇЇ


-

Ходімо в хижку, панотче, туди ніхто не загляне. 6ГОМОСТЬ довгенько ВоВТузиВся••••ТаМ

Так же і зробили;

із молодицею та цмокався ласо, поки 8 паном богом 11 ~~ посвоЯЧИВ

а зробивши своє, вернувся

ДО цеРІ\ВП в самш

сутапі, мо'в де па nСС,іЛЛі побував. А верпу~шись, ПОЧ~В

думати-гадати, Щ? СЮЛ,ЬКИ не позбирає ,за plK н:Догаркш од свічок, то на пять лtр не стягветься, 1 шкода ному ста­

ло тієї иереї. Давай тоді мізкувати, як би викупити її за так грошей, та й виміокував-таки на другий день, бо був сuбі, нівроку, хитруватий. А в той день та було саме свято; ОТ він і послав сусідського хлопчина до МОННИ Б~лькольо­ ре, щоб· вона поапчпла 'йому н:овгаНЮl, бо ДО папотця, моВ­ ляв, прийдуть У гості Бігуччо даль Поджо і Нуто Бульєт­ то, так треба буде ЧИМОСЬ страву затовкти. Молодиця дала В обі;щ панотеІІЬ, знаючи, коли сідає до столу Бентівенья дель l\lаццо з .своєю жіпною, покликав свого

Ronr8HnY.

млірина та іі І}аmе:

-

На отсю конганну, однеси її мовні

Бе.'lькольоре й

скажи: «Панотець дян ув за позичку і просить .оддати Ae~ рею, що хлопчик ЛИШИВ у заставу».

Клірик пішов із ковганкою до молодиці, що й справді сіла янраз обідати з ЧО.'10віRОМ. Поставив він l\овгаПRУ й переказав, щu йому велів священик. Почувши, що паНQ­ тець вимагає ксрею, вона вw:e хотіла ІЩОСЬ сна за ти, ЯК чо . . ловік сердито перебив їй річ: - Ті! що, заставу береш у єгомостя? Ой, ДИВІ!СЬ мені,

бо ОШИЇШИR3 схопиш! Зараз же оддай ту "ерею, сто копа­ нон чортів тобі в пельку! Та гляди, як панотець іще чогось попросить, чи осла, то й осла, то щоб без одмови дала!

Белькольоре встала сердито з~за столу, вийняла з СКРІІні нерею. оддала її клірикові і сказала: . - Перекажи ж своєму панотцеві, що не дін;де він біль­ ше в моїй l\овганочці сала товкти, як він такий!

Клі рик у,зяв Rерею, одніс її священику й переказав

жінчині Слова. Панотець промовив сміючись:

-: С:кажи ж: і ти їй, як побачиш, щО як не даваТИllе - не діжде од мене тов­

меНІ новганни, то нехай вибача мача.

Бентів~н~!: думав, що жінка сказала ті слова 3 сеРЦ:І,

тим щО ВІН 11 налаяв, і не звернув па них уваги, але МОНІї;}

Белькольоре довго ще сварилась із папотце>! і сердилась

па нього до самого винобрання; та коли єгомость нагро­ зився, що запроторить її в пащу до Люципера, вона з ве­ JiИКОГО страху запила з ним змирщину молодим вивом

441


і заіла гарячими каштанами, і вони ще не раз потім уті. шалися павзаєм. А замість тих п'яти лір панотець дав до шшрапи її цимбалн і казав прнробити до них дзвіночоR, ТО вонn іі тому була рада.

.

ОПОВІДКА ТРЕТЯ

liалаnдріltО, Бруно та Буффальмаn"о йдуть шу"ати па берег ЛІ уltьйоna /(а.1Jenя-геліотроnа; liалаnдріnо вважав, що зnайшов його, й повертається дOдrмty а повпою пеле· пою "а.міuн.я; жіиnа лає його, а він б'є її спересердя і оnа.

відає товариш/Ш те, що воnи зltOють "раще за nьом Як Панфіл доказав свою історію, з якої дами сшялись так, що іі ~oci, може, пе перестали, королева веліла опові­

дати далі Елізі; та почала, ще ве пересміявIIlИСЬ:

- Не зп аю, любії мої подруги, чи моя правдива й по­ тішиа оповiд.Rа зможе вас так розвеселити, як Панфіл0:ва, та я вже Яl"ось постараюсь.

у нашо"у місті, багатому на ВСЯІІі чудасії та на різних ДlIВaKiB, ЖИВ не з-так давно один маляр на ймення Ка­ ландріно, чо.,овіll дурноверхий і химерний, що водив ком­ панію найбільше з іншими двома малнрами - Бруном та БуффаЛИlакком; то були люди жартівливі, хоч і цілко,. розумні та розсудлнві, а з Калащріном длн того тілыІи пристава:ш, щоб із ЙОГО дурощів та Х8,.ер посміятись. Під тоіі самнй час жив у Флоренції також один моло­ дий штукар на йменнн Мазо дель СаДЖ0, хитрий і до всьо­

го дотепниіі, що аж любо; прочувши про того диваІІа Ка­ лапдріпа, піп надумав пожартувати собі з ним, УllЄВШIВШИ ЙОГО В яніїІсь нісенітниці. От побачив він його якось у

свнтого Іоанна - маляр уважпо розглядав обраЗІ<Н й різьбу па повій папрестольній скинії; жартун зміркував собі, що отут якраз і добре буре гачка на нього "акннути. От змонипся пів із О,J.lIИl\f своїм товаришем, підійшов із ВИМ дО ві "тарл, де стояв Каландріно і більше не було ніко­ го, та й завели мову про всяке незвичайне каміння, ніби й по помітили маляра, причо"у Мазо говорив так упевнено, паче був першорядним каменезнавцем і ювелі­ ром. І~алаllдріно почав до тії розмови прислухатись і, пе­ ресвідчившись, що вона ие секретна, підійшов до них

neplIBi

442


ближче. Мазо вельми тому 8p~дiB і провадив С.БОЮ бесі.ДУ далі; І\О.lИ КаландрШо с~и:.ав НОГО, де T~Ke черlВІІС каМ1И­

ня ВО~І!ТЬСЯ, Мазо О;:(ПОВІВ иому, що зде.бlJlьmо~ в 30Л?ТИХ Козах, там, де жив~ть, баски, в облаСТІ НаверБIГРУШIl, де

пиноградні лози можна :купити

ШДП ЯЗ~ЮТЬСЯ :ковбасками,

rYCl\Y

ще и гусевя

n

за

шеляга

;:1;одачу; там є гора всл

j.1 струганого паРМСЗ8НСЬКОГО сиру; ЛЮДИ, що на ній жи­ путь, тіЛЬRИ те іі ,:>ОUПЯТЬ, що ріжу.ть лок~пу? варсшпш, варять те

все у ЮШЦl З-ПІД каnЛYВlD

ліплять

1 кидають

;ХОДО:ІУ - хто спільни впіймав, стШьНП й :мав; а попід горою тече рі:Ш8 3 сутого солодкого вива, що в вім і :краплі води нема,- 'такого питва більше піде в світі не бува. _ Ех! - аж "ри"нув Кзландріво.- Оце ТЮ; "раїва! А снати Ж мепі, ��е діваються ті каплуни, що з ВПХ юшка виварюється? Баски з'їдають,- одказує Мазо. А ТИ там був коли? - питав І\а.1аидріво. - Не питай! - І<аже Мазо.- Не раз і ве сто раз! - А скільки ж туди миль? - допитується Ка..'Іавдріио. - Та, мабуть, не менше ОД тисячі, ян іти nO-ЛИСЯЧИ,каже Мазо. - Тю, се десь аж аа Абруццами? - каже Калаядрlво. - АR;r,еж,- І<аже Мазо,- аа Абруццаии і за Дуруццами! ПРlІдуркуватий І\адандріВО, бачачи, що Маго ГОВОРИТЬ усі ті речі (І поважною міною, без смішків, повjрив, щО ТО все щира правда, і сказав:

- То для мене ве блиаы<йй світ, а якби було ближче, то й я пішов би ноли-небудь із тобою, хоч побачив би, як ту ЛОНШИНУ роблять, та наївся б досхочу. Але скажи мені, спа­

сибі тобі. чи немає якого дорогого ка"іння в ваших краях? - Аю{же,- одповів Мазо,- в і в вас два види камінвя, що веЛИl<У силу мають: одив

-

то граніт у горах 'Сеттінья­

Во та Мовтіші; І\ОЛИ 3 НЬОГО зробити жорна, то можна до­

бувати муку а аерна (недаром краяяи кажуть, що жорва

3 Монтіші в бога найсвятіші); у вас їх стіЛЬRИ багато, що nови ВіП~ч?му, як у Навербігрушії ізмарагди: а них там ~TO~TЬ Ц~Лl гори, такі увишки, як наша тора MopЄJIJlO, ОПlВНОЧ: ,так СВіТЯТІ.ся, що крий мати божа. Ти знавUІ,

1

якби таю жорва nЗяти в оправу, ще ЯІ< діРІ,а в вих ве

npос~ерltлена, та повезти до султана, то він би дав за вих, щ~. ТlЛhКИ душа вабажає. Є у вас і другий намінь чудодій­ НО} СИ~И, ЩО ми звемо геліотропом: ХТО йОГО при собі »8'6,

того I1lXTO ~e бачи:ь у тому місці, де його нема.

443


- Ото справді веЛИІ(а сила,- каже І~аландріно.- А де іН вів 6, той другий камінь? - у річці Муньйоні,- одказує Мазо. - А якиїl він завбільшки,- питає Каландріно,- і якого кольору? - Завбільшки бувають УСlІкі,- каже Мазо,- котрІ більші, котрі менші, а па колір усі чорні наголо. Каландріно все те добре затямив і попрощався з Ма­ зам - мав пібито якусь там справу; вів вирішив податися на розшукп того І<аменя, але хотів порадитись уперед із Бруно>! та Буффальмаююм, яких він дуже любив. От пі­ шов вів ЇХ шукати, щоб уСТИf!ГУТИ па річку раніше од усіх; ДОВГО ходпи туди-сюл.и і вже аж D обіди згадав, ЩО ВОНИ працюють у фаеНГИRСЬКОМУ дівочому мовастирі. Хоч бу;1О вже й жарко, мало не бігом побіг віп туди, покинув­

!ІІІ! всі свої справи. Побачивши парешті товаришів, так дО них обізвався: - Товариство, ЯК ВИ послухаєте моєї ради, ТО ми MO~ жемо стати пвйбагаТШl!МИ людьми ІІа всю Флоренцію.

Чув я од певпого і віри годного чоловіка, що в Муньйопі вашому трапляється такиіі каміпь, що хто його при собі носить, той стає невидимиІЇ. Ходімо

ж

пошукаймо ЙОГО, щО ми його знайдемо, бо л знаю, якиіі вів в; а. ян знайдемо, тоді вже ясно, щО маємо робити: покладемо в НИШ8НЮ та й гайда ПОКИ ХТОСЬ іпший не пааирить. А н певен,

до мівяіілів, ЩО В вих ва столах завше повно золота й сріб­ ла; СІ{ільни захочемо, стільки й візьмемо собі грошей. І піхто пас не прбачить, і розбагатіємо ми за короткий Ч:\С - пе треба вже буде вам день у девь, як тим слима­ J;<lM, стїПІІ розмальовувати. Як почули тїї речі Бруно й Буффальмаюю, то осміхну­ лась про себе, перезирвулись і почали вдавати, що се ~ix ду",е здивувало, та хвалити Rаландріноnу раду, а Буф­ фальмаи:но спитав, ЯК той камінь називається. 1'а Каландрі~ вові, що був зроду нетямущий, назва вилетіла вже з го­ ЛОВИ.

ЩО пам по назві,- сказав вів,- коли ми зваємо ЙОГО силу? Ходімо зараз ШУІ<ати, чого ми будемо час гаЯти?

- Ну, добре,- каже тоді Бруно,- а який той камінь па вигляд? - Уся"і бувають,- одказує Rалап,дріно,- та всі на ,,"лір чорпі; тим треба пам, я гадаю, збирати всі чорні 1іаміпцї, які побачимо, пони ва той патрапимо. Ходімо Ж, годі монятися.

444


-

Постривай,- наж~ йому Бруно, а тоді вже до .Буф­

фадьмакка:

-

RаланДрlВО, здаєт.?ся, правду к.аже, ТІЛЬJ<Н

пора тепер недогідпа: сонце СТОІТЬ ?НСОКО, СВІТИТЬ прям~ на берег і, певне, ВИСУШШІО все ка~lННЯ, так _ЩО К~ЖНИll кзміпець білим видається,

а враНЦІ,

поки

висушить, там бувають і чорні. До того

ж

сонце

ІХ

не

сьо;одні

H~

Муньііоні багато вСЯКОГО H~POДY вештається, тон те, ТОН

те робить, бо день. буденнии; як нас побачать, то зразу з:~огадаються, щО МИ робимо, та й собі кинуться шукати, а ЯК вони те диво знайдуть, то наш поспіх обернеться D посміх. На мою думку (я гадаю, що й ви на неї приста­ нете) , се треба зробити вранці, коли легше буде чорний «амінь од білого розпізнати, і в святковий день, щ'об ніхто нас там не поба ЧИВ.

Буффальмакко .схвалив Брунову раду, погоднвся з ннм

і І\алавдріво, та ІЇ вирішили ВОНИ втрьох піти шукати ТОТО "аменя в педілю рано, причому Rаландріно просив своїх

товаришів, щоб вови ніному В світі того не казали, бо й сам він дізнався про те під велИJШМ Cel>peToM. Потім він розповів їм' іще й ті небилиці, що чув про Навербігрушію, а клявся-божипсн, що то щира правда. Як Rаландріно пішов од них, Бруно й Буффальмакко домовились між собою, як їм спільно діяти. Rаландріно хтозна-як внглядав тії неділі; як діждався uарешті, устав на зорі, зайшов до своїх товаришів, і вони всі втрьох пода­ лися через браму святаго Галла до Муньї!Она. Там вони

почалн ходити по берегу туди-сюди, шукаючи того намс­ ня. Каландріно, нк найзавзятіший шукач, ішоп попереду, стрибав із місця на місце і пильно придивлявся до кож­ ного камінчика: де тільки побачить чорного, зразу підніме

й Пою!аде собі за JIазуху . .А товариші йшлн трохи позаду, ~piдKa й собі якийсь намінчик підбираЮчн. Небагато про11 щов І\аландріно, як уже в нього була повна пазуха; тоді

нін підняв поли своєї хламиди, шнтої не по-фламавдсьио­ му, а по-наському, підвернув кінці під реміНШІІ'і пояс і на­

брав таким ЧИНОМ повну пелену. наміння; мало того, зро­ бпв таний мішок ще і з плаща, l. той насипав ущерть.

Як по~ачили Бруно й Буффадьмакко, як нап'ючнвся l\аландрlВО (а ціло було вже під обіди), Бруно обізвався до Буффальмакка, як було між ними домовлепо: - А де ж се Rалавдріно? . Буфф~льмакко, хоч і бачив, що Rаландріво стоїть ІtсподаЛ1К од нього, подивився сюди-туди та й наже:

-

Не знаю, ще недавно він був тут, трохи попереду. 445


- Мо;<,е, й. був педаг.по ТУТ,- ка,,'е Брун.о,- та тепер, мабуть, рке дома обідає, а ми тут, я" дурні, шукаємо па береаі чорні каміпці. - Ти б.а, який хитрий! - каже Буффальмакко.- ПОШИВ пас у дурпі та й по](Инув ТУТ, а ми ЙОМУ й повірилп. НУ, слухай, JU<ий же йолоп, онрім пас, повір!ІВ би, що в Мувь­ ііоні Є наяіння такої чуд.одійної сили? Почувши Їхню розмову, Каландріво подумав, що тоі "вківь і справді поuаnся до пього, бо товариші його пе бачать, хоч nін і тут. Надзвичайпо задоволений із сієї уда­ чі, вів не сна зав ЇМ ні слова і ВИР~ИВ іти ДОДОМУ; Іювер" иувся та іі пішов. Як товариші те побачили, Буффальмап­ ко сказав Брупові: - А пам що' тут робити? Ходімо іі собі додому!

-

Ходімо,- сказав Бруво,- але богом божуся, що Ка-

лапдріно більш мепе ніколи не одурить. Ух, якби отсе віп

був передо мною, вк увесь сьогодвішвій равок, в тю, би вчесаn ЙОГО сіє:ю каменюкою по литках, що дав би ІІа мі ... сяць пам'лТІІОВОГО! як сказав, так у той же мевт розмахвувся й поцілив KaMeHe~! ,!\алапдріпові в вогу. Бідолаха аж засичав із болю, підпяв вагу, та змовчав і нішов далі. Тоді Буффаль­ "акко взяв одии із І<амівців, що відібрав був' ва березі, та й каже: ' - Бач, яквй гарвий І<аміпець; я"би ОІаБПМ та !{а.lапд­ ріпові в сппну! Та швиргиць його - і таІ<И влучив у самісіНЬІ<У спиву.

дОВГО вони· кидали на пього камінням, ПІНПJОВЛЯЮЧИ :вся:ку

всячиву, аж поl<И не дійшли по берегу до міської брами. Тут вони ПОЮІДалн до:!олу те "аміI!ПЯ, що набрали були, D.риетоялп трохи, поговорили 3 МИТПЮіами і розказали jи

про ту ШГУІ<У; МИТИИ"И дуже сміruшсь і теж удали, ніби не помітили Каландріна, ТО й не займали йоrо, як віп проходив. А віп дочва~lа8~ не СllИПЯЮЧПСЬ, до СВОГО дому, ЩО СТОЯВ па Жорновому перехресті, і ТЮ" ЯКОСЬ склалося, І! іби навмисне, ЩО, НК ішов він по берегу, а потім і по ву­

лиці, піхто до нього не озвався (праВ::Іа, мадо хто ііому ПО дорозі і траплявся, бо маііже всі сиділи дома, обіДали). От уступив Калаидріпо 3 тим вантажем ::10 свого дому; дружина ЙОТО :мовnа Тессз, жінка вро;щива і статечпз, зустріла ііого наверху сходів. Розсер;щвшись "а те, що ЙОГО ДОПГО не було, В01lа почала йому ВИ~ЮВЛЯТИ:

-

Де тебе носить лиха годииа? Люди давно вже пообі­

дали, а ти ТІЛЬІ\И додому йдеш!


І

Ян почув ее І\а.1ап~ріпО і змірнував, що йоГО побачили, з нелпкої досади rp!BfUYB: . . . _ Де ти тут уЗn:lас", негщнице?.т и все меНІ зшсувала! Стривай же, будеuт ТП. в мене з~ати. Зайшовши в СІ;ОЮ юмнату, ВlП зсипав у купу принесене

каыпнJі,' а сам п~бjl·l. ЛЮТИ~., дО ~іНКИ та з.а КОСП ЇЇ, та додолу, та й: даван ~(~СИТИ 11 ~~ ЧіМ попало кулю.амн та поС8ИЗJ,fП -

ЖИВОГО МІСЦЯ на ВІИ ве З0ставив, ХОЧ ЯК вона

просилася, схрестивши руки

.

.вуффальмакко Ї! Бруно, иореготавшис" з сторожею коло

брами, пішли собі по,,~леньку назирцем за Ка:Іандріном. ПідійшовШИ ДО порога НОГО дому, почули, ИНОГО чосу давав

він жінці; удаючи, ніби тільки оце пр~йmли, вони оклик­ нули господар". Той підійшов до вікна, червоннй, упрілий ізадихапий 3 натугп, і попрохав їх піднятися нагору. Бо­ ПИ й подалися ТУДИ, ХОЧ нібито й Ве хотіли: бачать­ у ніМП8ті насипано силу каміння, В одному кутку Х.іІипав побита, ІІотовчена, розн:удлава, аш синя на ВИДУ, жівна, а в другому сидить Каландріпо, розхристаний і розпере­ заний, та тілЬНИ СОНС, ЯК після тяжної роботи. От подиви­ ЛИСЬ вони ва те все та й нажуть:

- Що се таке, Калапдріпо? Чи будувати щось зібравс", що в тебе стільки каменю? А що сталось із мо!шою Тес­ сою, побив ти ЇЇ, чи що? Чудасі,,! Каландріпо, виснажений ваготою камінп" і тою люттю, З яКою він лупцював жіпку, змучепий .тим, що втратив, JЩ йо"у здавалось, своє щаст", пегодеп був і двох слів Дf)­ купи зв '"зати, щоб дати икусь відповідь товариmall.

Тоді Буффаль"акко знов сказав, перечасувавши: - l\а.чандріно, хоч ти може, і був на пас за віщось сердитий, та не треба було з нас 1)так зпущатися, "к ти

зробив: повів нас на розшуки того чудодійного камен", а сам, пе СН8запши ні «прощайте», ві «вибачайте), ШМИГ­ JlYB кудись, ми ж, як дурні, на березі лишились. 3а віщо

ся кривда? Та се вже буде останній раз, що ти нас обмо-

. Сев почувши, l\а.чапдріпо спромігс" на мову і сказав: - Не ГПівайтесь, товариші мої, діло було Пе тан, як вИ гадаєте. Я - ЛИХО моє тяжкеl _ зпаЙшов·таки тоіі камінь рочив!

ій-богу, правда: ЯК ви питали ОДИН одного, де я дівся, T~

я був ОД вас ступпів, може, за десять; тоді я здогадався,

що ви мене пе бачите, випередив вас і йшов увесь 'Іас тро­ ХИ попереду.

447


Так, з одного краю поча'вши, він переказав їм усе, що вони робили й говорпли, показав їм спину й литки, де були знаки од їхніх камінців, а тоді провадив далі: - Вірите, як увіходив я до бра;~и 3 усім отим камінням за пазухою і в пелені, ТО вартові й слова мені не СК8З8Ли,

а ви ж знавте, які вон'! прискіпливі та набридливі

-

до

всього доднвляються; потім стрічав " на вулиці кумів своїх і друзів, що завжди, було, ДО мене озиваються й ва чарку запрошують, а тут ніхто ні слова, ні півслова - ви­ хо;\ить, nонп мепе пе бачили, А от уже як додому прийшов, де

взндась па

МОЮ

I'О.тІОВУ СЯ чортиця,

ся

проклята

деда­

щиця - і побачила MUHe! Ви ж знаєте, що бісова жінота кошпііі речі силу однімає ... Мав я стати вайщасдивішим чоловіком у Флоренції, а зробився паЙнещасливішим. Тим­ то і дубасив я її, ПОІШ РУІ<И не заболіли; дивно мені, як я. її не зарізав! Хай проклята буде та година, І(оЛI! я її поба­ чив, TOIЇ день, коли вона ВСТУПИ.ТІа дО :МОГО до;ну! Знову З8Rипішпи гнівом, вів поривався встати і ще їй ,додати. Буффаль>!а"БО і Бруно, слухаючи ііого мови, вда­ вано дивувались, а самі ледве стримувались, щоб не рего­ таТІІ, Побачившп, що він знов із серця збирається лупцю­ вати жінку, вони пасилу вгамували ЙОГО, сказавши, що не жінка в тому винна, а вів сам: адже він знав, що жінки Rожнііі речі силу одбирають, то мусив би попередити її,

щоб у той день не потрапляла йому на очі. Отож бог не дав йому тієї обачності - ЧИ така вже ЙОГО недоля, чи за те, що вів хотів товаришів одурити, бо ян найшов камінь, треба було .одразу признатись. Багато ще всячини вони

говорили, поТ\іль ііого з жівкою помирили, та й пішли собі додому, а І\алапдріно довго ще над тнм Rамінням сидів та біДIlапся.

ОПОВІДКА ЧЕТВЕРТА

Настоятель ф'сзолаllського собору закоху"ться без вза"),­ "ості в од"у вдовицю і, уявляючи, що "очує 3 nеlO, стlТЬ ів її служ"ицею, а вдови"і брати в' сей час приводять у ту Кїмnату єпископа

Vже Е..1іза дон:інчи.тrа свою історію, яку товариство слу­ хало· з великою цїкаnістю, коли королева звернулась до

Емілії, щоб вона заступила чергу і оповLqа Емілія, не гаючись, почала такими словами:

448

щось

своє.

'


..:.. те,

Шапоnпії мої подруги,. уж? не раз '!ут говорилось про

Сllященини та ІНШІ ДУХОВНІ особи U8магаЮТI,яl\" 'І"llці t.: І •

СЯ ВnО,.1ИТИ нас у СПОl\УСУ, але СКІЛЬЮf про те не ГOBOP~ТlI,

[ее О.1ПО всього и(' перекажеш,,, ТИМ

fl

И хочу. РОЗПОВlСТИ

нам ЩЮ о:tIiОГО настоятеля, ЯКИ~ притьмо:м XOT~B добитись любu!!j

певної JНl;\.fИ, чи ПО BOJ!l, ЧИ

по

невоЛІ; та

ВОН..},

СУПIlIl1 ро"ум ПОЮ, убрала його по заслуаі. в добрі шори, Усі ВИ, певне, знаєте, що стародавне МіСТО Ф єаоле, І(ОТ­ ре стоїть он на тій горі, було . RОЛП~Ь . велике й славне, хоч тепер і занепало; правда, ще И ДОСІ Є В HЬO~IY ЄПИСКОП, ЯК

llовелось іа минулих часів. НеподаліІ\ ОД ф'єзоланського собору шила l\ОЛИСЬ одна вдова, із значного роду, ва ймен~

ня "он на Пінарда; там була в неї садиба і домок певелич­ кий, там пона й мешкала майже цілий рін разом з двома

браТЮflJ своїми, МОДОДИМИ й шляхетними кавалерами, бо доста тон у них був абиякий. 'Удова та, жінка ще молода й хороша на вроду, частенько ходила до собору, і настоя­ тель ТОI'О собору закохався в неї напропале. Через деякий час він тан осмілів, що освідчився тій дамі в коханпі і 00llрОСИU ЇЇ, щоб вона полюбила його так, як він її любить. А сеіі отець-настоятель був хоч на ,літа і старий, та на вдачу ярий, до того ще й гордуватий та пихатий і бе. краю зарозумілий - так високо нісся, що ну, і всім уві­ рився своїми "Гонористими манерами; ніхто його не любив,

і "'''с !ЮМУ-КОМУ, а тій удові не подобався він авітрохи, такий був їй осоружний ЯК трясця. Як жіпка розсудлива, пона так йому одказала:

- Панотче, мені, звичайно, пр'иємно, що ви мене лю­ бите, мушу любити вас і я, та таки й любитиму, але і в МОЇЙ, і в вашій любові не повинно бути нічого нечестивого.

Ви - священик, мій духовний отець і чоловік уже далеlЮ

ве "олодиІЇ; ее все зобов'язув вас бути чистим

і чесним.

3:заште ІЇ ПП те, що я не дівчина, до ЯІtoї можна було б іще залицятись, а вдова; ви самі добре знаєте, якої цнот­ ливості llимагають од нашого стану_ Через те, не у. гнів вам, таl\ОIО люБОll'Ю, про яку ви кая{ете, я зроду пас не

полюблю і нс хочу, щоб ви мене тан любили.

Не домігшись ~Сllіху аа першим разом, отець-настоятель

~e розгубив,СЯ: ВІІІ "устив у хід усю свою вастійливість 1 аастирлиВlСТІ>\ пишучи до неї листи посилаючи ІІослап­

~іи і пристаючи

;(0

неї! як заходила' вона до церкви. Ті

иого зальот_и були "дОВI неПРИGмиі й прикрі, і вона наду­ мала дати иому доброго одкоша, Яl\Ого він і заслуговував, 15

Дж. Бщщаччо

449


одначе вирішила не робити нічого, ве порадившись зазца­ легідь із братами. Розповівши Їм про настоятелеві замахи і одкрипши свій намір, вона дістала од них дозвіл діяти на спій розсуд. Через кілька день пішла вдова своїм звичаєм до церкви; СКОРО настоятель заба.чив її, підійшuв до неї і завів мову, ЯК із своєю. Вова прийняла його а ПРИЯ3ВОЮ посмішкою і одвела осторонь; вислухавши його лестивих словес, зіт~­ нула зглибока і промовила: - Панотче, не раз я: чувала, що немає такої фортеці, якої не можна ра по ЧИ пізно добути, щодня її штурмуючи; отак же стадось і зо мною. Ви так мене підходили то со­ лодними речами, то однією ласкою, то ДРУГОЮ, щО мусила я свій намір перемінити. Коли вже я так вам сподобалась, то треба мепі вашою стати. ~'радуваний настоятель сказав: - Мадонно, велике вам спасибі; правду иажучи, мепі аж ДИВНО було, що ви так ДОВГО не давались на підмову, бо досі uроти меие жодна не встояла; у мене навіть при­ мовиа була така: ,Якби жінки були із срібла, то монети з них не виб'єш - молота бояться». Та годі вже про с", скажіть краще, коли і де ми можемо зійтися? - Любий мій панотченьку,- одказала вдова,- ви пи­ таєте коли? Коли вам буде аавгодно, бо в мене немає мужа, щоб йому аа свої ночі авіт давати. А от де? Тут уже я ве знаю, що придумати.

-

Як не знаєте?

-

спитав настоятель.- А в

вашому

домі?

- lІавотче,- одказала ВДОМ8,- вам відомо, що я маю двох братів-кавалерів, у яких гості не переводяться вдень і вночі, а дім у мене ве дуже великий, так що навряд чи можливо нам буде вдома зійтися - хіба що будемо мовча­ ти при тому, як німі - аві пари з уст, та пробуватиме мо повочі, ЯК CJlini; коли б ви ва те ПОГОДИЛИСЬ, тоді можна б і в моїй кімнат;' бо брати туди не заглядають; алс їхні кімнати так близько

од моєї, що хоч

і

пошепки

слово

скажеш, то в них буде чутно.

-

Мадонво,- сказав настоятель,- то нічого, нехай аку

ніч чи дві й так переночувмо, поки я: десь нідшукаю до­ гідніше місце. - В тім уже ваша голова, павотче,- сказала ВДОВ8,­ про одно ще TЇJlЬКВ попрошу вас - щоб се лишилось у тай­ ві, нікому ві CJlOB8.

450


-

Мадопво,- C-\аЗ8П насто~тел. .~,- про. . ее не турбу~­

'1'есь, З, IiО.:tИ ваша .1аСЮl, так ІЗРОQlП., щоu МИ вже сю ВlЧ

могли зійтися. _ 3года,- одповіJ1а дама і, розназавши йому, l\О.1И і

f"K

дО неї приііти, 110UРОЩЗJІ8СЬ із ним та іі пішла додому. А в тої дами та буда собі СЛУЖПИЦН, немолода юне і ду­ же брпдка та нечуuаJ?на.: ..ніс ПР~НЛ~СlIУТИЙ,. рот ~Ріfвиіі, губи товстющі, зуби рlДЮ и велюн, ОЧ! каправ}, ще 11 зиао ...

ДИВЛЯТЬСЯ, а з лиця жовтява, так паче не у ф'єзо.lе жила,

а десь у Сівігалії; до того ще була і\ !{ульгава - праву вогу MaJIa норотшу за ліву. Звали її Чута, та маНже всі назали на неї Чутяна, бо була бридка, мов чортяка. Але ся бридуля була собі не без хитрості. ПРИЙШОВШИ з церкви, папі ПОRликала її і сказала: Чутяко, ЯК ти меві вслужиш добре сієї иочі, то я подарую тобі иону гарпевьку сорочку. Як почула Чутяка про сорочку, зразу одказала: - Папі, як дасте мені сорочку, то я і в о:roВЬ піду, не

-

то що.

- Добре,- сназала 118ні,- я хочу, щоб ти сю піч пере­ спала в моїй постелі з мужчиною і приголубила його яR слід, та Г.1Я;Щ і слоном не озивайся, щоб брати мої не по­ чули: тн іН знаєш, що вони сплять постіllЬ. А я ПО,lарую тобі сорочку. }\О.:1И треба,- сказала ЧУТЯliа,- то не із шістьома пересплю.

тоді

вже

то з О;lНИМ,

КО:ІВ настав вечір, пастояте.1Ь прийшов, як ііому було l1елево, а Dдоnипі брати, ДОМОВИВШИСЯ з нею наперед, си­

ді.1И В своїй :кімнаті і подавали час від часу голос; Т·ИМ-ТО панотець уступив нищечком у панпну опочивальню і до­

брався ПОБочі до ліжка, а Чутяка, ЯКУ папі навчила, що робити, пішла туди з другого боку. Гадаючи, що то його

дам., отець-настоятель обійняв ЧУТЯ!ІУ і став її цілувати, не ка;кучи ві слова, а Чутяка його, так само МОВЧКИ, а то­

ді й інші жарти завели - панотеЦJ~ уступив у володіння ТИМ добро>!, якого віддавна прагнув.

Улаштувавши всі ці речі, вдова сказала братам СПОЇМ зробити решту, як було в вих домовлено. Тихо вийшопши

3 ДОМУ, ~ОНИ пода_1ИСЬ

ва майдан, і доля якнайліпше сприяла lХВЬО:МУ наміру: вови хотіли знайти десь вписко­ ~a.: а вписко!! сам ~x уже шукав _ погода стояла жарка, ! ио~у за.хотlЛОСЬ Шти до них ВИпити чого-небудь. Зустрів­ ши ІХ, ВІВ сказав про те свов башаввя і вови повели

ЙОГО до себе в прохолодний двір, де гopi~{) чимало свічок; l~*

451


цорковций достойник а великим задоволенням скуштував ЇХНЬОГО доброго вина. Коли він ВИПИВ, юнаки сказали; - Велебний (}тче, тим що ви зробили нам велику ласку. одвідавши нашу скромну господу, КУДИ ми самі бажали нас запросити, пам хотілося б, щоб DИ SВОЛИЛИ ПОДИВИТИСЬ па одне невидальце, котре МИ вам маємо показати.

ЄПИСКОП одповів, що з дорогою душею; тоді одип із бра-' тів узяв у руки посвітач і пішов уперед, а за ним ЄПИСКОП і решта людей, а ввів вів ЇХ до тої :кімнати, де отець­

настоятедь спав із Чутякою. Панотчик ію гаяв марно "асу і одмахав верхи уже, либонь, три милі; втомившись па трудах праведних, він спочивав, тримаючи ЧУТЯl(У в обій­ мах, незважаючи па духоту.

Коли юнак із посвітачем у руці ВСТУПИВ У кімнату, а-З8 НИИ єпископ та інші ЛЮДИ, всі побачили. отця-настоятеля У тих гріховних обіймах. Тут ПрОІ<ИНУВСН й сам паноТ'IНК: побачивши світло й людей, він так злякався й засоромив­ ся, що аж голову ~ІУСИВ нід пакривало сховати. Єписком добре виганьбив ЙОГО і велів йому підвести голову та по­ ДИВИТИСЬ, із :ким піп с·пав. Як дізнався отец~-пастоптеЛЬt що дама його ошукала, то так йому тяжко на душі стало, що господи, а тут іще ся ганьба й. неслава! Одягнувся бідаха з наказу 6ПИСlюпа, та й повели його під вартою додому, ПОl(УТУ велнку за той гріх одбувати. Тоді ЕПИСКОП почав розпитувати, ЯК се сталось, що віп прийшов ночувати до Чутяки. Вдовині брати розповіли йому все по ряду. Вислухавши їхньої мовн, єпископ вель­ ми похвалив даму, а також і юнаків за те, що, не бажаючи каляти рук своїх священичою кровію, вони ПРО8ЧИ.rlИ ЙОГО

по заслузі. 3а сей гріх єпископ накинув настоятелеві сорок днів понути, але піп не одбув її і за п'ятдесят днів - так ШІакався з ганьби своєї та обдуреної любові. Довго ще потім соромно було йому й

на вулицю ввткнутись: як вийде, було, зараз хлопчаки показують на пього пальцями й гукають: ((Гля, ГЛЯ, се той, що з Чутякою почував!.

3 великої досади отець-настоятель мало не збожеволів. От",-то статечпа пані зднхалась нахабного душпасти­ ря, а Чутпка здобула соро"ку - і коханця па одну ніч.

452


ОПОВІДІ\А П'ЯТА

Троє .!олодuх флоренТllIщів стягают.ь ШТ~"U у судді-про­ вінціала, коли баі, сидячи в урядL, розоuрає справи

Емілія ДО!,8зала свою іСТОРї.Ю, і все товарист~о вельма

похваЛИ.10 розумну вдову; ТОДІ, глянувши ва ФІЛострата, королева промовила:

_

Тепер твоя черга.

Той одповів. що готовий, і почав такими словами:

_ Любії мої папії! Я хотів був розказати вам про зовсі>! іншу пригоду, та Еліза згадала тут нещодавно нро одного жарту па - пам'ятаєте, про МаЗ8 дель СаДіІ\О, то й мені за­ манулось рощавісти історійку про нього та його товари­ шів; вона буде цілком пристойна (ХОЧ і трапиться в ній :кілы\a едів, які ВИ соромитесь вимовляти) і, гадаю, ДОСИТЬ смішна.

Ви, мабуть, чували не раз, що в вашому місті інколи бували управителями виходці 3 провінції, люди здебіль­ шого нікчемні і ЗJІидспні,- все, що вони робили, ВИХОДИ~ ло в них якось нібн гпидяво; через ту свою природну ску­ ність та скнарість НРИВОДИЛИ ВОНИ з собою ТаІШХ судців та нотарів, ЩО, здавалось, ЇХ не з правничої ШКОЛИ ва уряд узято, а од плуга ЧИ од шила й дратви. Як був у нас одип такий провінціа.а подестою, привів він з собою мі)l(

іншими і одного суддю, що називав себе НїJ<ола да Сан­ Лепідіо і був СХОЖИЙ радше на шмаровоза, ніж па урядов­ ЦЯ,- а Їtorо ж настановлено судити кримінальні справи.

Нерідко буває, що й нічого чоловікові в суді робити, а віи туди заходить; забрів одного ранку в судову палату

і Мазо дель СаДЖ0 -

шукав, бачите, якогось свого ПРИЯ­

теля. Як нобачив він 'raM MeCCJJpa Нікола, що сидів за Своїм столом, то став дивитись па сю прояву, немовби па рарога. Берет па ньо"у був засмальцьовавий, "аламар коло пояса заляпаниїl, спідня хламида визирала з-під мантії усе не так, ян повинно бути в чоловіка звичайного і ста­

течвоге; :а найкумедніші буш~ в нього штани: матня в вих тел~палась аж до колін, і се було видно всякому, бо з~вадто ТІСна Ma~Ti!l розходилась унизу, як пап судія си­ ДІВ ва своєму МІСЦІ. !lобачивши таку дивовижу, Мазо

забув ПJ~О того, ког? ВІВ тут шукав, і КИНУВСЯ ДО ДВОХ ін­ ШИХ СВОІХ товаРИШіВ, таних самих штукарів як і він сам'

одного звали Рібі, а другого Маттеуццо.' 453

.


-

Будьте друзями, хдопці,- сказав він їм,- ходімо 80

мпою в суд,

Я покажу вам

таку

прояву,

що ви зроду

ве

бачили.

От ніШJIИ вови разом у суд, і Мазо показав їм судію, які в вього штави. Хлопці дуже реготалися ще здалеку, а як підступили ближче, то побачили, що під той стіл, за яким вів сидів, можна леГRО пролізти; крім ТОГО, вони помітили, що дощані підмостки, на виих стояли судцеві воги, були діряві - крізь таку дірку вільно 'можва було просувути руку.

- А ЩО, хлопцї,- каже Мазо.- як ми з НЬОГО зовсім штани стягяемо? Се не трудна штука! Хлопці швидко зметикували, як за те діло взятись: до­ мовившись, ЩО кому робити й говорити, вови прийшли наступного ранку в судову палату, де

вже

було

ПОВIlО

народу. Маттеуццо проліз нишком, так що ніхто й не по­ стеріг, під ті підмостки, а Мазо й Рібі підійшли тим часом до пана судії: одив схопив його за одну полу, другий за другу.

- Пробі, паночку! - заволав Мазо.- Поки сей злодюж­ ка ве втїи, скажіть йому, нехай оддасть мені чоботи, що в мене вкрав, хоч він і одбріхується; а я сам бачив, ще й місяця лема, ЯК вів давав їх шевцеві підшивати. А Рібі й собі кричав: - Не вірте йому, пан~, .він шахрай! 3нає, що я прийшов позивати його за валізу, що віи у меве вкрав, та й плете про ті чоботи, а ВОНИ в мене вже давно; як не вірите, м(}о­ жете поспитати в моєї сусідки-перепічайки, у тітки Глад­ кої, що хляками торгув, і того діда, що в Покрівській церкві сміття підмітав; ВОНИ бачили, яи вів ішов із хутора. Мазо ввесь час перебивав Рібі, поки той говорив, а Рібі намагався його перекричати. Суддя встав, щоб краще їх вислухати, а Маттеуццо ТИМ часом 8ИГОДИВ ХВИЛЬКУ, про­ сувув руку В дірку, схопив за матню і потягвув суддівські штави, а що мессер Нікола був собі худий і безкдубий, штави зразу з'їхали ввиз. Суддя те почутив і, ве зваючи,

із чім річ, хотів захрист·ати мантію, щоб закритись і сісти, але Мазо й Рібі вчепились у нього з обох боків, гала­ суючи:

- Так ве годиться, паве, що ви ве хочете мене розсу­ дити, а тікаєте кудвсь. 3а такі мар ви ці в вас тут не роз­ водять писавини.

Багато ще всячиви торочили вони йому, тримаючи 3 обох боків за поли, поки всі присутпі не побачили, що


з папа су;:\ЇЇ спустили ш,:ани. Маттеуцц? потрим.~в їх іще ТРОХИ, а потім пустив 1 непомІТНО виліЗ

13

СВОЄі схо­

вавки та іі вийшов із суду. Рібї, побачивши, що діло вже

"

зроблено, сказав:

_

Коли так, то

от вам хрест святин, поснар,нуся в ма-

гістрат!

А Мазо й собі випустив полу 3 рук, говорячи:

_

А я таки приііду сюди ще раз і ще раз, може, пи

будете ноЛИСЬ ПОВОРОТ,~іші! ,!ІЄ ТаІ<!, як ~:oroДHi. Сев

сказавши,

шваи-шваи,

та

и

РОЗlИШЛИСЯ

ХТО

куди.

Пап судія привселюдно натягнув штани, иіби щойио 8 постеЛІ встав; аж тепер догадався він, як то могло ста­ тись, і став допитуватись, де ті ЛЮДИ, що за чоботи й ва­ лізу позивались. Не розшукавши їх, віп заприсяг на бон,і тельбухи, що він їх таки знайде і дізнаєтьея, чи є в Фло­ ренції такий звичай

-

стягати штани у судді в урядовому

місці. Лк почув про те подеста, то Tenl збив велику бучу, але ііого приятелі СІlазали йому, що та штука зроблена була навмисне, аби показати, що флорентинці знають, чому замість урядовців він привів із собою дурнолобців,­ бо вони дешевші. Тим подеста вирішив не роздмухувати сівї справи; ва тому все і скінчилось.

ОПОВІДКА ШОСТА

Бруnо і Буффальма~ко крадуть у Каландріна 1<абnnа, а потіА. ворожать па імбuрови:r: nігУЛ1<ах та білОJ'У виНі, ХТО 8лодій; вони дають йому дві собачі nігУЛ1<и 8 алое, І вихо­

дить, що 1<абаnа в1<рав він C!МI; тоді беруть 8 нього ви1<Уn

80

те, що nе С1<ажуть жіlЩl

Скоро снівчилась Філостратова смішна оповідка, ІІОРО­ лева ве.ттіла заступити чергу ФiJIомеві, і та почала:

- Милії мої подруги! Лк Філостратові згадка про жар­ тува Маза піддала оповідку, котру ми щойно слухали, T~K і меві ймения Каландріна привело на думку одву істо­ РІЮ, що припаде вам, сподіваюсь до смаку.

Хто такі були Каландріно, Вруна й Вуффальмакко­

нема чого вам пояснювати, бо ви про вих педаВl1О всі чули; тим, приступаючв одразу до речі, скажу, що у Ка­

ландрів. на хуторі під Флоренцією був двір, що він узяв

455


ва жіпкою; з того двора він мав деякі прибутки і щороку проти різдва їадив туди разом із нею колоти кабана иа GОJIОПИНУ. ОДНОГО року сталося тан, ЩО пін мусив їхати туди сам, бо жінка нездужала. Як почули Бурно іі Буф­ фальмакко, що вів їде без шінки, і собі подалися ва той хутір у гості до свящеВИltа, свого ве.~ИІ<ОГО приятеля і Калапдрінового сусіда. В той день, як вопи приїхали, Ка­ ландріво зарізав уже зранку кабана і, побачивши Їх із священин:ом, сказав:

-

I3ітаю нас, друзі. Заходьте до мопе, подивитесь, який

із мене госпо��ар. Повів їх до сnого дому і ПО!lазав зар~,апого кабана, яко­

го гадав засолити про домашню потребу. Кабан був і справді напрочуд. - Ну й ДУJ'ний же ти! - каже йому Бруно.- Краще продай його, а гроші прогулявмо. А жінці скажеш, що ка­ б"на вкрадепо. - Ні,- одказує Каландріпо,- вова не повірить і про­ жепе мене з дому; і не думайте, ЗРОДУ на те не приставу. Як уше вони його не вговоряли, а він усе ні та й ні. Каландріно аапросив їх на вечерю, але а такою кислою міною, що товариші не захотіли лишатись - попрощались із ним та й пішли. - А ЩО,- J<аже тоді Брупо ДО Буффальмакка,- як ми вкрадемо вночі того кабаиа?

-

Та як? - питав Буффальмакно. Я вше зпаю як,- одказує Брупо,- аби тільки віц

його не переніс кудись інде.

-

То іі добре,- каше Буффали!В!шо,- чом

пе

вкра­

сти? А тоді гульнемо добре разом із панотцем. Пакотець сназав, що 3 дорогою душею. - От що,- промовив тоді Бруно.- Нам треба nзятись ва хитрощі. Ти знаєш, Буффальмаюю, що Каландріно скупепький і любить випити на дурничку. Поведімо ш йо­ ГО дО корчми, а там панотець, нібито пас усіх пригощає, ве дасть йому платити; вів набереться добре, і нам се буде якраз на руку, бо він удома сам. Як же Бруно С!lа"ав, так і зробили. Каландріно, поба­ чивши, що за все заплатить свящепик, щиро прикладався

до чар!ш і, хоч йому багато й ие треба було, палився пов­ НИЇІ. Пізньої ночі пішов вів 3 корчми лодому, не захотів­ ШИ й вечеряти, і ліг одразу спати, дверей пе замкнувши (хо. і думав, що замкнув). Буффальма!шо й Бруно пішли вечеГЛТJІ до священика; повечерявши, ВЗЯЛИ денний стру..

456

.


щоб пробратись до І\аландрінового дому в те місце,

~це:~'ОМіТИВ Бруно, та й піш~и туди ПО::,І1ХСНМ(У. Та по:а~

'Іноmи, що двері не зам.кнеНl, ВОни У8lИШЛll, 3~ЯЛИ ка а­ па, однесли ДО панотцевого дому, заховали и полягаЛJl

.

спати.

и

.

Прочумався рано-враНЦІ п.аландрlН~ після 8IШИВКJ~., встав ДИВИТЬСЯ - :кабана нема, а двеРІ одчинеНІ;' даван

'Того Й СІ.ОІ'О питати, чи не знають, хто І(абана брав, і, ВО

jlОІІитавшись, страшенний підняв галас, що у нього, бід~ НОГО нещасного, !іабана вкрали. Бруно й Буффальмакко,

НК ~OBCTaBaJJlI, зараз пішли до Каландріна, що вів каза­ тиме. ·Побачивши

товаришів,

він ОI\ЛШШУR ЇХ і СИ8зав,

мало не llJ18ЧУЧИ:

Біда, друзі! Вкрадено мого кабапа!

_

А Бруно підійшов до нього та й каше потихеньку:

Молодець! Хоч раз розумне діло зробив!

-

Та дс!

- ОДІ<азув І\аландріно.- ІіІ же богу, правду

нажу.

- Ота!( і говори,- провадить своє Бруно,- та гукаіі голосніше і шалібніше, щоб усі повіРНЛlI. А І\аландріно забідкався ще дужче: - Божусь і прнсягаюсь, що хтось украв у мене І,абанаl Бруно ж йому знов: - Отак, отан, !(РИЧИ, ще дужче, щоб усі люди почули; тоді подумають, що так ноно і в! - Та нехай мене враг візьме,-гукнув І\аландріно,­ коли брешу! Л кашу, а ти мені· не віриш! Щоб мене пові­ СИJJИ,- таки внрадепо!

- Лк же те МОГЛО статись?- питає тоді Бруно.- Л ш учора бачив його тут. І\аши кому другому, а не мені! А от т.ак і сталось, - одказує І\аландріно. Та невше? - нібито не вірить Бруно. - От тобі й «невше»,- каже І\аландріно. - Л вше­ лиха моя година! - не знаю, ик і додому вернусь: шінка мені не повірить, а хоч і повірить, то все одно цілий рік злагоди між нами не буде .

Туди к бісу! - каше тоді Бруно.- І\оли так і справ­

.-

ДІ, то погане діло! Але ж 11 сам навчив тебе вчора, щоб ти

.так зробив, то бреши вже жінці своїй, а не нам!

l\аландр.іНО зпов залементував і забідкавси: .-: Ви що, хочете, щоб 11 прокляв бога, святих і все на сВіТІ? І\ашу ш Ва.... що сю ніч украли в мене кабана! _. ОТ ЩО,- обlЗI!СТІ,СИ тоді. БуффальмаКRО,- ІШЛИ воно

так

1

в, то треба вам Лl\Ось ізнайти крадіжку.

457


- Та ЯЮ'" же чином'її знайдеш? - питав Каландріно. - Дуа;е "РОСТО,- каже Буффаіlьмакко.- Вже ж не а Індії прийшов до тебе злодій, ее був, напевне, хтось із ТIЮЇХ суеіц; якби ти їх поскликав усіх, то я поворожив би на хлібі й сирі і дознався б УВОЧГВIІДИШ, хто ее зробив. - Еге,- каже Бруио,- так і виворожиш хлібом та си­ ром, так і прийдуть ті любі сусіди (я певеи, що то Їхве діло!): вони здогадаються, в чім річ, і не .. хочуть. - То що ж робити? - питав Буффаль .. аюю. - А от що,- каже Бруно.- Поворожімо ва імбирових пігулках та ва білому виві; вови не здогадаються і прий­ дуть випити, а ті пігулки можна замовити так само, ИИ хліб і сир. - Правда твоя,- каше Буффальмакко.- То як, Калав­

дріво, поворожи"о? - Прошу вас, ради

60га,- каже Каландріво.- Мені

аби rj.'ILKIJ н.lнати, ХТО вкрав, то й то б на душі полегшало. НОШІ тан,- наше Бруно,- то давай гроші, а я вже для тебе сходжу і в Флореlщію ПО те диво. у l\алапдріпа було сольдів із сорок tроmей, і він оддав їх усі Бруноні. Той пішон У Флоревцію до одного зва~о­ мого апте!:.ря і взяв у HbOl'O цілий фувт імбироаих пігу­ ЛОН, а n додачу замовнв іще дві собачі lljГУЛRИ з ripKoro алое, велів потрусити їх цукром, як 'Ї і1lШЇ, а щоб не сплу­ тати з імбировими, снааав позначити їХ ЯКИМОСЬ особяи .. ' вим: знаtш.ом; тоді RУПИН бутель доброго білоrо вива й вер .. нувся на хутір до Каландріна. 110О;ЛIlЧ "'Є тспер,- !:аЖе йому,- завтра вравці до себе в rостину ТИХ, на l\oro ТІІ думаєш; ВОВИ охоче при­ йдуть ВІІШПЯ (сказано - святки! ), а а з БуффальмаККОІІ заDОРО>І;У Dвочі ті пігулки, приаесу їх до ТВОГО дому і сам, заради тебе, роздам іх усім і скажу, ян;що й до чого. Каландріво так і зробив. Коли наступвого ранку коло церНВіІ піл в'язом зібралось чимало людей - сеЛЯВ і ф~1()­ реВТlWців, що сюди приїх~лн, прийщлн Бруно Й Буффаль­ макко з пігулками 8 коробці і бутлем ввна. Поставивши всіх кружка, Бруно ска.ав: - Паноае, R мушу поновити ва .., для чого ВИ тут зіб­ рались, щоб 8И потім на мене не жалкув8JШ, ЯК станеться

вам яке лихо. У Кад&Вдріва, бачите, вкрадено тої но'Й доброго кабана, і вів ае "оже дошукатвев ЗJlодін; ме ТИМ, щО кабана не міг уаати віхто, опріч когось із присутвіХ, віп, щоб діаватисlІ, хто t& зробив, просить усіх вас іззісти по пігулці j запити ВИНОМ. Знайте ж. що тоі, хто вкрав

458


·

бана

не

зможе

проковтнути

пігулки:

вонз ЗДaavJI

~~MY г;р~ішою від отрути, і він її ."nлюне. Щоб же кїх!?

з вас привселюдно не. осоромився, "ра ще буде, нк З.1ЮДlп JJризнається панотцеВІ, а я ВОРОЖ~!l не будУ.. . І3сі ПРИСУТlll СIШЗ8ЛИ, щО ЗfОДНl спробуиати тих шry­ лок: тоді, поставивши їх усіх у РЯД, а між вими і самого j,а:Іаядріна, Бруно почав роздавати всім пп чер3і по пі­ гv.щі; дійшовши до Каландріна, він типьнув ЙОllУ в РYJlУ ОДНУ собачу пігу'шу. К8Л8ндріно взяв її В рот і почав жу- .

BaТl'I, та як тільки на ЯЗИК попало алое, він не витерпів тої гіРl\ОТИ і виплюпув ЇЇ. 'Усі uідозренпі ПОГ.ТJН;ЩЛИ ОДИН на ОДНОГО, чи не ВИllлюве хто своєї; не ВСТИГ іще Бруно всіх обділити, ПрИКllllУВШИСЬ, що нічого нн..пО~lіТllВ, ЯК рантом почув чийсь голос: - Ге, Rаландріно! Що се воно значить? Обернувшись і побачивши, що КаЛ8ПДРіпо внплюну_ пігулку, Бруно скааав; ПОЖДИ, може, то він так чого виплюнув; па тобі, 110лоn;че. другу! Та й поклав йому другу собачу пігулку n рота, а іншим роздав решту імбирових. Якщо перша пігулка ЗДaJIась J:\аландрінові гіркою, то друга ще й падто, але _ін соро­ мився виплюнути її і ще якусь хвилю тримав у роті, рФа­ ЖОВУЮЧИ,- аж сльози в бідахи а очей покотились, у roріх завбільшки. Нарепггі він таки не витримав - виплюнув і

сю. БуффаЛЬМ81ШО іІ Бруно частували всіх випом, і всі с!,ззали, що тан ВОНО і є - l\алавдріпо внрав на6ава ~Ю( у себе; дехто й лаяв Його.аа ее на всю губу. ІІ" усі пішлu

і з !\аландрівом лишились тільки його товариші, Буф­ фаЛЬМ8ККО так йому сказав:

-

Я зразу зпав, що ти сам його вкрав, а нас дурив, ІЦО6

не Dгощати вас за гроші, які ти за нього ВЗЯВ.

J:\алаНДРіно, якому ще страшенно roреНИJIО в роті ві.1

алое, почав божитись і присягатись, що то не він. А Буф­

фальмакко своє: - Призвавайся,- :кажє,- брате, скіЛЬRИ ВЗЯВ ва ньо­ го? ЧерВінців шість?

J:\аландріпо !JYB такий лихий, що аж ие ТЯl\ШВСIІ.

-

С,:ухай, J:\алавцріно,- каже тоді Бруио,- О)І,ИВ іа

тих сусІД, НОГО МИ отсе частували, сказав вам, що 11 тебе в тут якась діВН8 і ти даєш їі, що зможеш утаїти; иапев­ пе, ти оддав ЇЙ і сього кабана. ти добре IІмієш людей )(0рочити: то повів пас па річку чорні камінці збирати, ли­ ІОНи пас там, ЯК дурнів, 8 потім брехав, що знайшов тоі: -1!19


камінь, а се знов нродав або оддав комусь кабана, а наl( божишся, що вкрали. Та ми вже твої витіВIШ знаємо, нас не обдуриш: давай же нам но парі канлунів, бо ми бага­ то з тою ворqжбою поморочились, а ні - все монні Тессі розкажемо.

Побачив Каландріно, що не ймуть йому віри; і так, ду­ має, горя багато, а тут іще од жіНІШ може попасти - і дав уже їм но парі канлунів. А вони посолили кабана й новезли його до Флоренції: отак пошили в дурні Калан­ дріна.

ОПОВІДКА «;ЬОМА

Ба~аляр любить удову, та вона ~оха6ТЬСЯ з іншим, айorо жорозить цілу ніч на снігу; пізніше, в.літnу, з його "ажави вона простоює цілий день па вишці гола під палючим сонцем, годуючи мух та гедзів

Чимало сміялися паl!ії з біДОJlахи Каландріна; сміяли­ ся б, може, й ще більше, якби не шкода було, що ті, котрі в нього кабанавкраЛIІ, ще й каплунів собі видурили. Коли та історія скінчиJtась, lюролеВ8 веліл'8. Пампінеї розповіс­ ти свою. Та почала, не гаючись, Т81{ИМИ словами:

-

Нерідко в світі так ведеться, любії мої подруrи, що

один хитрує, а другий, іще хитріший, його перехитр... · вує,- тим і не годитьсн нам з інших глузувати. Ми смія­ лися досхочу з різних каверз, про які тут оповідалось, та

ще ні разу не говорилось про те, як за ті каверзи хто од­ дячував. От і хочу л, щоб ви почули, може, навіть, не без жалю, про справедливу одплату, якої зазнала одна наша зеМЛЯЧІ<а, я��а до того на свою голову доковерзувалась, що

мало сама не пропала. Вам не зашкодить послухати сю історію: може, ви паберетесь із неї більше розуму і сте­ l'erIиметесь глузувати з інших.

Небагато минуло з того часу років, як жила в Флореп­ ції одна молода жінна, хороша на вроду і гордовита на вдачу, шляхетського стану і неабнякого достатку; звали її Елена. Зоставшнсь удовою по своєму чоловікові, не хо­

тіла вона ВИХОДИТИ вдруге заміж, бо З81ЮХ8Л8СЬ із своєї вольної волі В ОДНОГО гарного й милого молодика; ЛИШИВ"

ши на боці всі турботи, вона а допомогою своєї служниці-

460


вірниці СХОДІІлась із пим частенько і втішалась тан дО ЛІО­ бої вподоби. Саме в ту пору веРПУВСІІ до Флоренції 3 ПарИ/ка одвп юнак, ФдореПТШ-lСМ,ИЙ-ТЗІПI шляхтич, на ймення Рівьєрі, що ДОВГО 'Г'д~[ УЧIIВСЯ,- не ДЛЯ того, щоб потім наукою своєю пrюз;(rіб торгувати, ЯК то робить дехто, а ДЛЯ того, щоб спізнаТJI СУТІ) і природу всіх речей, пк ГОДИТЬСЯ БЛ8-: город 11 ій люЛ,пні; вернувся та й: жив собі в городі, оточе-, ний загальною шанобою за рід св ііі і за свої знання. Та буває й тан, що люди, яні одзначаються ГЛПООl\UМ розу­ МІПНЯМ речей, легно потрапляють у любовні тенета; ТЮ, сталось і з наШІ1М юнаком. Раз ЯКОСЬ ГУЛЯВ він на одвому святі, і впала ЙО>lУ n око та красуня Елепа в чорному удо­ вицькому вбранпі: вопа здалась йому такою вродливою і принадною, що ріВIШХ ЇЙ він ніколи доти не бачив; бла­ жепний той, думав віл, ному СУДИЛОСЯ 3 божої ласки таку нрасу в своїх обіймах любо пестити. Глянув він ва цеї lIотай раз, удруге і, розуміючи, що без труда не добудеш нічого великого й дорогого, вирішив донласти всієї сили своєї і снаги, щоб підійти вродливиці під ласку і завлада­ ти її любов'ю. Молода вдовичка не любила вриватись O'lllма в чорпу землю; знавши соЩ ціну (а може, й перебіль­ mуючи її), вона водила НИМИ жваво паВІ\РУГИ, помічаючи, хто дивиться на пеї з уподобою; постерегла вопа й тепер сього Ріньєрі і подумала собі, осміхаючись: «Недурно ж я сьогодні сюди прийшла: бач, яного се.'Іезня впіймала!. Давай тоді й собі па нього скоса поглядати, щоб показати, пібп іі вона ним зацікавилась: думала, бачите, що чим бію,ше мужчин до себе привабить і принадить, тим вище в ціні буде її краса, особливо в очах того, кому вона одда­ ла її разом із своїм ноханням. Учепиі.і бакаляр, закинувши всі свої філософсші .дум­ ки, оддався їй цілою душею; сподіваючися, що зможе їй сподобатuсь, він дізнався, де вона шиве, і почав на ту вулнцю ходити, пібито мав там якісь іпші справи. Папі тим пишалась непомалу (а чого, ми вже сказали) і вдава­ ла, що ЇЙ дуже любо його бачити; тоді він знайшов спосіб поговорити 3 її служницею, сиазав ЇЙ про своє занохання і просив, щоб вона допо~югла йому засягти папиної ласки. Служниця наобіцяла йому того й сього і розповіла все папії, а та, вислухаnши ЇЇ, зареготалась і с}(азала: _ Ти бачиш, який? У Парижі розуму набрався, а тут

його стратив. Ну гаразд

- він матиме, чого домагається.

НІ( іще раз із тобою заговорить, то скажи йому, що я

46\


люблю його ще дужче, піж він мене, але мушу ПИЛЬНУва­ ти своєї доброї слави, щоб не ХИJШТИ низько голови серед

;ншого жіноцтва: якщо він і справді таІШЙ мудрий, як ка­ жуть, то ще більше мене цінуватиме! Бідна ж її голівоньна! Не знала !Юна, мої любії, щО то значить - із qана.тІЯраМlI заВОДllТИСЬ ... І,оли СJlУЖНИЦЯ побачила його ЗНОВУ, зробила все так, ЯК пані веліла. Зраділий ба".ляр почав просити ще пиль­ ніше, ана:і, листи писав до неї T~ гостинці слав: усе те прий~rалось, а відповіді були такі - ні TYдu., ні сюди; ДОВ.. го вона так його надіями манила. Розкаа.ала про те й ко.. xaН1~eBi своєму, той аж сеРДИ:ТIlСЬ уже почав і ревнувати потроху; тоді вона, щоб показати Й(НІУ, що підозри йоГО даремні, послала до бю{аляра, який настійливо свого до­ :мarавсл, служницю свою, щоб Tal,e йому ОД її імені ска­ зала: пані, мовляв, давно вже впеяпилась, що він її щиро

любить, ·та досі не мала змоги нічпм його потішити, але сподівається зійтися з ним на різдвяні <.вятки (недовго ЧN;атu!), нехай же, коли хоче, приходить на другий

BiRO

денІ;. свята ввечері до неї в двір, а вона вийде до нього, Н(\ тіЛJ>НИ :ПlOіке.

Бакаллрові тут і евіт угору піднявся; Яl( настав призна­ чениіі час, віп пішов до двору своєї коханої; служвица впустила його і за.мкну.па в дворі, а він став чен.ати вдо­

вичку. Вопа Ж на той сампй вечір запросила до себе по­ люБОВІшка свого: повечеряла 3 вим всселевько і РО3l\аза­ ла йо"у, яку вона ШТУІ<У затіяла. - Поuачиш,- l(.аже,- ни. я люб:по й кохаю того баиа­ ля ра, щО ТІІ "ене до пього таl( ПО-ДУРНОМУ ревиуєш.

Коханець вислухав тої :мови з llеликою втіхою; Й:О~fУ дуже кортіло побачити на ділі Т6, на що вона словами па­ тякнула.

Як на те, у святвечір випав веЛИІПІЙ сніг - усе I{P)TO~I завіяв; JIостопвmи янусь часинку в дворі, баналяр добря­ 'Че-Т8.JШ змерз, але терпів той холод, сподіваючись любої нагороди. Через деякий час Елена сказала СВОЄМУ "охан­ цеві: - Ходімо в нашу кімнату і подивнмось у вікно, що там робить твій, нк ти гадаєш, супернИІ< і що він казатиме СJlужв.ці,- 11 послала її на переговори. От підійшли Вови до віковця,- ЇХ із двору не видно буно, а В(}ии все бачили ЇІ чунн. - Ріиьврі,- озвалась до бакалара СЛУЖИИЦl<" вШвв Іншої кімнати,- паві моя у превеликій досаді: сьоrодві


.

ввечерІ

до неї завітав один з її братів;" вів.ДОВГО з нею _.

рО3МОDЛп

,

потім зостанен вечеряти та И ДОСі ще СИДИ:о.v,

Але, здаєтьсЯ, він піде вже сноро додому. могла

до тео'" е

т

...n в

им паПІ

е

вийти; та тепер уже недовго ждати. Вона

.

ПРОСІІТЬ тебе ле гшваТIJСЬ за те, що ~ОВОДИ:ЬСЯ ченати. Ба.каляр думав. що і3се те правда, 1 ОДПОВіВ таи~

_ СI{8іНИ моій дамі, нехай про мене не турБУ'GТЬСЯ, ЯК­ ЩО ЇЙ .зараз незручно вийти; а ЯК буде змога, тоо нехай

пе баРИТhСЯ.. . СПУilШllЦЯ вернулась 1 лягла спати, а паКl скаЗН:Іа ево-

єму коханцеві: _ Ну, що тепер СІ<ажеш? Якби я його любила, то хіба б я морознла його отак У дворі? По сій мові повела заспокоєного кохаиця до ліЖІІ3 І довгенько з ним там любо втішалаСR, жартуючи іі глузу­ ючи з бідолашного бакаляра. Ріпьєрі ходив туди-сюди ПО двору, рухався, щоб хоч трохи зітрітися, та не мав де сіс­ ти, ве мав де голову в затИШRУ притуш,ти; вів проклинав паниного брата, що так ДОВГО в гостях затримався; кілька разів йому вчувалось, що двері рипнули, що зараз йому

одчивять - та марні були всі вадії. Набувшися досхочу з своім коханцем (а вже зверпуло 3 полупочі), Елена ска­ зала йому:

-

Ну, як тобі, моє серце, подобається сей бакаляр? Як

по-твоєму, що більше: його розум чи >101.. любов до иьоro?

А той холод, що я ва нього вагвала,- хіба пе погасить ВОгию ревності, що запав тобі в душу од моїх жартів?

- Серце моє коханеє,- одказав юнак,- тепер я твій навіки, бо ти моє добро, мій спокій, утіха моя й вадія. - То поцілуй же мене тисячу разїв,- сказала в)\Ови­ ЦЯ,- щоб я побачила, чи правду ти меІІі кажеш.

Коханець міцно обійняв її й поцілував, мабуть, не ти­

сячу, а десять тисяч разів. По сій любій розмові пав і 1:ка­ зала:

- Ану, встаньмо ва хвильку, ПОДИВИМОСЬ, 'Чи не П-Qгас­ ЛО T~ ~олум'я, що палало в ,цущі мого нового зальотника, як вlП писав мені про те раз у раз?

~ови встали, підійшли вдвох до вїпна і вигливули В ДВlp. БаRаляр стрибав і витавцьовував по спігу, • велlfКO­

. го

холоду придзвопюючв до того танцю зубами; такого шпаРIІОГО танцю вови ще зроду ве мчили.

-: Що ти ва се скажеш, мій любчяку? - сказала

паВl.- Бач, як у меве мужчини без козиці й без ДУДКИ танцюють?

.


Gачу, бачу, втіхо моя!

-

-

одновідав коханець, смію­

ЧlfСЯ.

- А тепер ходімо до дверей,- сказала йому вона,- ТИ мовчи, а я з НИМ поговорю, почуємо, що він нам скаже, то, може, ще й ве так посміємося. ВИЙШЛИ

вони

потихеньку

з

кімнати і спустились до

вхідних дверей; ве одмикаючи їх,_ пані півголосом онлик . .

пула бю;аляра крізь щілочку. Почувши, що його гукаюТІ>, бакаляр оддав ДЯІ<У богові, бо думав, що ·зараз його впус­ тять; підійшовши до Дверей, він сказав:

-

Я тут, мадопно! О;l.ЧИIlїТІ}, ва бога, бо я зопсім за­

мерзаю! - Бачу,- нате Елена,- що тобі ТаІШ холодно; мороз, мабуть, великий, бо снігу вииало иебагато; та в Парижі, и чула, ще й не такі зими бувають. Я ще не можу тобі од­ чинити, бо капосний брат як прийшов уч~ра звечора в гос­ ті, то й досі ве йде; та скоро вже, либовь, піде, і тоді я тобі зразу одчиию. Наtилу оце я од нього одвихиулась, щоб тебе трохи втішити, щоб не так досадио було ждатн. - Благаю вас, мадонво,-'- сназав ізнову баналяр,- од­ чиніть :м~ші, нехай я трохи в затишку постою, бо сніг п()с валив такий, що страх, і не перестає; я тут почекаю вас, СІ,ільки буде треба. - Любчику мій,- одмовила иані,- я не можу сього зробити, бо двері В меис такі рииливі, що як я одчиню, то брат зразу почує. Та я вже иіду иоирошу його, щоб заби~ рапся додому,- тільки тоді зможу тебе впустити. - То йдіть же сиоріше,- СІшзав бакаляр,- та веліть розпалити добрий огоВІ., щоб я міг обігрітися. бо таи увесь 3аІюцюбпув, що й себе яе чую. - Сього не може бути,- заперечила паяі,- ІЮЛИ прав­ да

те,

що

ти

ДО

мепе

писав,- ти

Ж,

казав,

паласІО

до

:мене любов'ю; ее ти, мабуть, жартуєш зо MIIOIO.Jfy, я вже йду, а ти жди, потеРПIІ ще трохи.

RохаПСЦJ, lІанип чув усю ту розмову; дуже з того задо­ волепий, лів знов ліг із нею в постіль, та мало вопи тої ночі Сllали - все жартували любо вдвох та з бакаляра пасміхаЛIІСЬ. А бідний бакалнр уже тіль(И зубами илацав,

мов чорногуз; догадаВШIІСН, нарешті, що вдова з НЬОГО глу­ зує, він кілыаa разів нор"вавс�� одчинити двері або знайти ЛJшйсь інший вихід із двору. Метався павкруги, нк роз­ лючений лев, проклинаючи і негоду, і лукаву жїнну, і дов­ гу піч. і заразо" свою дурну довірливість; • тої велиної досади щира й паЛl;а любов, що він так довго до пеї в

464


своїм серці голубив, обернулась у стра~пу, ШОРСТОІ'У воІ" він уже почав думати на ВС) ЛilДU про помсту, О ШІІСЧУ ІН t . . , • ПОЮ нкої прагнув тепер дужче, внп ~OCl 3УСТРРIl З KOX~ . р

ДОШ'О ще він ждан там у ДВОРІ, llОІШ ШЧ, нареШТі, .~ш­ нуда іі почало світати; СЛУ~Ш~'ЩН. павч(>н~,.. своєю .па~IЄЮ, зійшла вннз, одіМНJJула дшр

1,

вдаЮЧl1, ПlОИ шаЛІЄ llОГО,

ска:Jал:а:

_

І принесла ш диха година того ГОСТЯ ДО нас учора

ПВС1lсрі!

Всю ніч ми ТРUВОifШ.'1l1СЬ,

а

1'11

тут мерз через

нього. Та вічого, ве іКУІШС!): ЩО сієї ночі не вийшло, те вийде другим разом. Я добрс ЗП81О, СI,іІІЬ1Ш горя завдала

ся пригода моїй ГОСПОДl;lні. Бакаляр лютував у душі,

.

aJlC,

..

НІ' ЧОЛОВlI' мудрии, розу­

мів, що погроз~ - то зброя ддя ТОІ'О, KOl\·ry погрожують: піп ПОl'8мував у собі досаду, ЩО так і рпалася назовні, 1 тихим ГОЛОСОМ, начебто зовсім не сердився, сказав:

- По правді, се була найгірша піч у моєму житті, та я добре бачу, що пані тому зовсім не привинив: вона іІ\ сама, жаліючи мене й хотячи втішити, приходила сюди на

перепросиви; та й ти добре кашсш, чого сю піч вс було, буде іпшої ЯIЮЇсь вочі. УІ<ЛОІШСЯ '" од мепе своїй павіїj йди собі з богом. Задубівшп од холоду, баl<аляр ледве-пе-ледве добрався ДОДШIУ. Змучений і невиспаниїІ, він ліг як убитий у пос­ тіль, а ЯК прокипувся, то пе чув ні рук, ві ніг, тош послав одразу 110. лікаря і, розказапши йому, якого холоду прий­ ияв, п росив дати якогосьрятувку. Лікарі заходились од­ ходжувати його найпевнішими і найпомічпіmими ліками

і Т8ІШ одходили, ХОЧ і не сплоха -

ушкодН\ені сухожилля

зпову стали прушиими; щоб не був він ТаІШЙ молодий і падворі не потепліло, ТО довго довелось би йому ще попо­ мучитись.

Одушавши ЇІ підбадьорившись, бакаляр затаїв у душі свою нснависть і вдавав, що любить ту вдову ще сильні· ше, піш доти. Через деякий час доля послала йому добру нагоду номститися. Удови в кохавець захопився ЯІЮЮСЬ

іншою жінкою, а од першої любни одкипувся, зневажив­ Ши її почуття; не хотів уже з пею не то зустрічатись, а й· говорити,

і

вона

вдалася в

нревелику шурбу да тугу.

Слушниці стадо її шкода; не знаючи, як утішити свою ~осподиню, що милий її покинув, і бачачи, що баналлр, ЯК 1 раніше, ходить на ту, вули.цю, вона взяла собі в голову

нерозумну думку - чи не мошна того невірного коханця ШШ'IJJСЬ чарами знову до панії привернути (адше бакаляр


чоловік учеппй і всі ті чари мусить зпати),- і сказала про те Елепі. Та послухала - і пе подумала, дУрна, що якби бакаляр зиав ті чари, то віп повернув би їх па свою корпсть! - і зразу ж веліла служяиці розпитати в бакаля­ ра, чи він на те ггоДиться, і1 вова' вже З8 ее всяку його волю готова уволити. СЛУЖНИЦЯ, не гаючи:сь, переказала те все бакалярові. Як п()чув про те баl{алнр, то сказав собі JIОДУМНП: «Хвала тобі, боже, ЩО ти даєш мені змогу ПО~ каратп сю негідницю за ту паругу, яку вона мені вчини­ ла, З8 той глум, яного Я дознав З8 щире МОЄ кохання».

А служшщі так одповів: - Снажн моїй пані, щоб про се не турбувалась, а я вжо тан зроблю, що той невірний, хоч би і в Іпдії був, зараз верпеться до неї і проситиме ПОЩlЛування за свою

провину. А ЯR те зробити, я скажу їй' самій, де іі коли вона забажає. Отак і передай своїй госнодині, заспокой її од мого імені. Служниця переказала ту відповідь, і вони домовились зустрітися в церкві святої Лючії. Щшйшовши туди на по­ баченвя, Елена зовсім забула, що мало ве довела Ріньєрі до смерті: вона одперто розповіла бакалярові геть-чисто все і прохала його, щоб вів норяту"ав її своїми чарами. На те бакаляр одказав: - Мадонно, нравду кажучи, в Парижі я вивчав усякі науки, в тому числі й чорну магію, і знаю, в чому її сила;

та се богопротивна наука, і я занрисяг ніколи до неї не вдаватись ні для себе, ні для будь-кого іншого. Але любов, що я маю до вас у серці, така велика, що я не МОЖУ від­ моnити, ЧОГО б ви не нопросили: тим я готов усе по вашій уподобі зробити, хоч би й мав за те до диявола в пенлО потраппти. Тільки скажу вам зразу, що се справа багато важча, ніж ви, напевне, думаете, особливо коли жінка хоче причарувати до себе чоловіка або чоловік жінку: тут повинна діяти сама заЦЇRавлена особа, причому вночі, в пустельному місці, без нікого; иа се треба неабиякої смі­ ливості, і я не знаю, чи ви на таку річ спроможні: Закохана пані, більше на почуття багата, ніж на розум, одказала:

-

Любов мене так мордує, що я на

все готова, аби

привернути KoxaHoro, що без жодпої вини мене покинув. Скажи '" мені, коли твоя ласка, якої од мене п()трібио сміливості. Еа1\'і'IЛЯР, ЯКИЙ давно вже лихе намислив, сказав їй: Мадонно, 11 виллю З ц"ни фігурку того, що вп хоче-

466


те прИВОРОШIІТН; ЛІ' я дам вам ту Фігур!;~, В.Н підет~ 3 вею сама-одна до РІЧЮІ 1 СІМ раз lсиупа~ Ч 1· па МОЛОДІШУ ....,. . льцем У БН1\УЧІИ ВОДІ, а ПОТІМ, не одягаючись, 3Лl6тес Я го .б··

вво

аете ва дерево чи на хату-пустку І, о ернув!"ись у ПlВПlч-

ну сторону 3 фігур"ОЮ в РУЦІ, ~РО'lОвпте СІМ раз заш!Ят­ ТЯ, щО я ваМ UЗПllШУt ЯІ( ви .:1 слова про~ажете, д.о вас

прийдуть ДВОЄ дівчат небачеНОl вроди, tПРИВІта~тьс.я 1 спи­ тають ласкаво, чого ви бажаєте. Ви 3 ясуєте ІМ докладно reTb-ЧllСТО все, та глядіть, пе назвіть ханого IЮГОСЬ іншого! Ноли снзжете, 1·0ді злізете, однгпстесь і підете собі чите ве мине іі ПОJlORИ1Іа другої почі,

замість вашого ко­ вопи щезнуть, а ви додому. І от поба­ як ваш милий при­

біжи'ть до вас, плачучи, і буде просити у вас, щоб ви його

пожаліли й простшш, а 3 того часу вже зроду ОД вас не

однипетьсл й ДО іншої пе пристане. Як удова вислухала сі єї мови, всьому зразу повірила і вже уявила собі, що lюханець ДО неї вернувся; зрадівши пеПО~Iя.лу. вопа Сі\аза:1~l баизлярові: - Не бійся, я все "1І0блю достемевво так, flK тн кажеш; мені ее буде душе з руки, бо в меве є за містом Вад берегом Арво IJ(>веЛІJlша садиба; тепер у пас ~1iC5!ЦЬ червець, і ску­ патися в річці буl\е вельми приємно. Як ва те, веподалі!< ОД ріЧІ\И стоїть баШТОЧІ{а, в ниШ Hi:~TO не Жllве, часом тілиш пастухи злазять на вишну ПО наштановій драбині, щоб ПОГЛЯВУТИ наВIiРУГ, Іюли де С!іС rипа заблудиться. Ку-.

ТОЧОІ; сеіі безлюдний, тихий; піду " ТУДІ! і зробшо собі

любісїl!l>І,Q все те, ЩО ти мені СІШШСШ. Бш..:а.'шр дуже добре зшш і садаuу ту, і виmи.у; зздово­ леUllй TB~i, що вгонорпв ЇЇ, віп

Cfi:aaag:

Мадонно, Jl віко.ш не бував у тих кралх і ве зпаю ні саднбп вашої, ні башти, але Яl<ЩО й справді все тан, НІ' ви Наіl\СТС, то догіднішого місця й бути не може. ТОЖ ЯК прийде слушний час, я приШJ1ІО вам і фігурку ту, і замо­ ву; та душе прошу вас, ш(що ваше башаНВJl здіііспиться

-

і ви побачите, що я добре вам уелуаШ8, ве забудьте ш про ~IeHe і дотримайте П::lШОГ6 слова.

. Вдо"а одказала, що притьмом не 1faбуде, попрощалась 13 1111>1 і 1ІіlШ!а ,u;одому. Бакаляр ізрадів, що задум його починає справднсуваТlIСЯ, і ВЗЯВСЯ за с.вої химороди: ВИ­

лив із цини ФіГУРІ(У Й иабазграв нкусь иісеиітпицю, ніби­ то аамову пр!!воротиу, та й послав усе те через кілька

двів удові, переказавщи їй, щоб уже паступвоі ночі 80П~ зроБUJIа, не гаючись, усе те, що він їй говорив, а сам ПІШОВ НИШКОМ разом із слуг~ІО до одного свого приятеля, 467


ЩО аши п('далР.но од тої DlIППШ, щоб довершити те, ЩО 3il:IY~HlВ.

llапі й собі вирядилась у дорогу з своєю служницею до тої садиби; fШ lJастсша ніч, вона вдала, що вже лягає спа ...

ти, одіслала й СЛУЖНИЦЮ ІІа спочщюн, а сама ТJJхепь:ко вийшла з дому і попрямувала до тсії вишки иа березі Ар110. Озирну.'Н1СЬ нругом - пе ВІІДНО й не ЧУТІІ пікого; тоді

роздяглась, поклала одежу під "ущем, скуппулась сім рнзів з тою фігу ркою в рун:ах і пішла з нею дО ПIIШІ\ll ЯК була тола. Бсша .1ЛР іще звечора причаївел з своїм слугою від вербами 1\0.10 тої ВИШКИ і песь час стежив за нею. Як побачив віп, що вопа ПРОХОДІІТЬ повз нього гол:им~голісіПL­ на, нічну темряву білим своїм тілом перемагаючи, ЯК по­ дивився на її нерса та інші розкішні принади й нодумав, що з ними станеться незабаром, то ащ і"Н8;ЛКО і10МУ зроби­ лося; та ще й жага така в нім раптом загоріJlась, що бі­ да - що дрімало, враз устало; хотів уже він виСІЮЧИТ!! 3 НРИЇВRИ своєї, схопити її і жадання своє ВВОЛИТИ. Н]{БLI

ще трохи, то й піддався був би або жалоща", або хоті

своїй Ш'агучій; та згадавши, хто віп і хто вона, здумаВIlIИ,

якої наруги довелось ііо"у од неї заЗН81И, він знов заки­ пів лютим гнівом і геть одігпав і жалі свої, й поваби ті .. ЛССПЇ; надумавши довести свій замір до нраю, піп так і не заііняв її, дав пройти.

Внлізши на ПI!ШНУ і оберпувнrись Лl!цем до півночі, вдо­ ва стала промовляти закляття, що навчив її башшяр, а він ТИ}! часом піднрався туди RищеЧІЮМ і зняв драбину, по fшій на ВИШНУ діставалось, та й почав ДИВИТІІСЬ, що пона далі казатиме й робитиме. Прочитавши сім разів ту за'10ІІУ, пані стала ш;~атu ТИХ двох дівчат і доти шдала, доки й на зорю почало заі.і~tаТlIСЛ,- аж ізмерзла бідолаха, того 11С сподіваючись. 3аС'"lучеП:l тим, що бсш:а~"tярові чари не діють, 80па сназнла собі ПОДУМКИ: «Боюсь, що той вражий баюшяр хотів мепі таку саму всеПОШlIУ справити, як 11 йому; та ЩО то за помста, ІШЛИ піч па третипу норотшз, та й холод пе НЮІЙ\Не бажаючи СИДіТИ па тій вишці до білого дня, вопа Іlу,,"ла злізти; дивиться - аш драбинн пемає. ТЛК усе на uій і ОХОЛОЛО, мов вона крізь землю от-от провалиться; не витримала, бідна, і впала на кам'яний поміс�� вишки.

~ібрапшися трохи на силі, почала плакати ШПJIібпо й па­ рікати; догадялася вже ['І8певпе, що то бзкалярова робо­ та, і юшлася ревпе, ЩО таК із ЧOJIовіна поглумилась, а по ..

ті" здуру довірилась тому, кого новинна була ввашати за ~68


св

О го' ворога.

Довго вона отак бідкалась, потім стала шу-

наТИ способу, як

б

11

ЗНО8 поqала рюмати

..

Д~Долу 3ЛІЗТИ;б~llqого не придумавши. 1 думала

СО 1

сму.тно

та невесело:

,Бідиа >!оя голіВОНЬ~О, що Сliажуть брати >!ої, родичі й су­ сіди, всі флореIlТИIl~l. r оли ДlЗН~ЮТЬСЯt що мене тут голою

застали? Мов чеспе н,-І·Я, щО СКрlЗЬ було славне, ВКРИ6ТЬСЯ .ганьбою· ЯI{би й наДУlllала НІ 81\ із сївї халепи вибрехатись,

ТО той вражиЙ бакаляр, що всі мої справи знав, виведе па

чнсту воду. Ох, нещасна я, безталанна я! Воднораз і не­ вірного lюханця, і честь свою утратила!» І так уже горю­ вала та побивалась, ЩО мало з ВИШКИ 'Вниз

не

кинулась.

От уже ЇІ сонце вгору підбилось; підійшла вона до краю ПОМ осту і давай ДИВИТИСЬ, чи не. йде там ЯКИЙСЬ хлопець­ паСТУlllОК, щоб послати його по служницю. Гульк - аж там

бака:,яр, що задрімав був у верболозі; вона його побачила,

а піп її.

- Доброго рапку, >!адонно! lІу, ІШ, приходили ті д,іВ'Іата?

-

обізвався

він до неї.­

Почувши ті його с,\ова, папі знову гірко заплакала й

нопрохала його підійти ближче до башти, щоб вона >!огла з ВиМ поговорити; бакаляр охоче ВВОДИВ ЇЇ волю. Тоді во­ на лягла долі черева на помості, тілЬКИ голоnу з ВИШКИ ви~ стромила, і сказала йому крізь .с.льози:

- Доправдп, Ріньєрі, якщо я тобі справила тоді лиху ніч, то ти тепер добре на >!ені по>!стився: хоч у нас на­ дворі й літо, та я тут уночі трохи не задубіла, бо гола ж. Я вте так жаЛliувала на ту кривду, що я тобі вчинила, та

на свою дурну довірливість,

так

плакала, що

>!ало

очей пе виплакала. Прошу ж тебе - не з любові до мене (бо ти >!ене любити вже не >!ожеш), а з поваги до са>!ого себе' (бо ти чоловік благородпий),- нехай уже на сьому твоя помста за наругу й ререстане; кажи принести сюди

мою одежу, не однімай у мене того, що вже не міг би новеРПУТІІ, янби й хотів - мого чесного імені; ту піч я пе впустила тебе до мого до>!у, та тепер, аби ти тільки того зажадав, Я одда>! тобі багато ночей за ту одну. 3адо­ DОЛЬІІИСЯ 1Н ТИМ, ЩО ти вже зробив: ти й так, як чоловік

ІЮ~УМНИЙ, добре ОДДЯЧИВ за кривду й провчив >!ене ЯК сшд; пе поиазуй більше своєї СИJlИ проти жінки

-

яка

то слава орлові, що він голубку пере>!іг? 3глянься ж наді

:мпою, ради бога святого і власної честі.

.

Бак~яр, згадуючи спогорда ту наругу, якої од неї ді­

знав,

1 слухаючи

тепер її плач та слізві благання, відчу~

вав одночасно зловтіху і жалощі в душі своїй:' утішався

469


ТИМ, що помстивCJI, ЯК того прагнув, 8. жалів нещасну, бо

так ВЄJlіАа людяність. Та людпві~,.ь так і не змогла перu­ могти в ньому жорстокості; тому вів СR8зав:

- Мадонно Елено! Якби мої прохапня (я, правда, Ее твоєї вдачі і не розводив їх ні CJIїзками, ані леСТRами), якби, кажу, мої прохаllНЯ подіяли БУJlИ на тебе тоді, я!( я замерзав уночі на снігу в твоєму дворі, і щоб ти вnyста-' па :мене хоч ва хвильну l10грітись, ТО, :може, R тепер ІЮ .. СJlухав би твоїх благань; та яR ти Й ипні дбаєш передусі)( за СВОЮ честь і не хочеш тут зоставатись ГOJIОЮ, то звер­

тай свої благання до того, в чwх оБШlfах ти не соромилась утішатись тої пам'ятної ночі, RОЛlI чула, як П, дзвонячи зубами, ТУПЦІІВСЯ по снігу в твоїм дворі; нехай він поможи тобі, хай припесе твій одяг, хай ириставить драбину, щоб ти могла злізти; нехай пінлується про твою честь, що нею ти не вагалась ризи ну вати заради НЬОГО ні тепер, ні в тисячі інших випадків. Чого ж ти не кличеш, щоб він по­ рятував тебе? Кому се більше й пристало, ЯR не йому? Ти йому належиш, то иехай же він тебе шанув й РЯТУG. ПОRJlИЧ його, пеобачна, та й шщивися, ЧИ твоя любов до нього і ваші великі розуми, складені докупи, порнтують тебе од мого недоумства; адже ти питала в нього, глузу­ ючи з мене, що, на його думку, біJlьше: чн моя дурість, 'ІІІ твоя до HLOro любоВ? І не вакидайся мені з тим, чого я вже не хочу; s апа.ш, що якби я тепер TOfQ забажав, то ти б не могла мені одмовити. Бережи свої ночі для того люБЧИRа,

якщо тобі вдастьсн ВИХОПИТИСJl звідси з душею: пехай ТО будуть твої і його ночі, а .з меие буде досить тієї одної, коли ВИ вдвох глузували з мене. Тепер ти хитромовпо хва­ лиш мене, лестками підходиш, узиваєш мене б.11аroрод­ ним і мудрим чо"овіком і хочеш непомітно того добитись, щоб я 3 вeJtИROдУшиості своєї не довершив Rари за твою влорадність~ 8ле твої облесні речі не отуманя:ть roлови моєї, як ·КOJlись твої підступні обіцянки; Н себе добре

8наю. Як учився я в Парижі, то за всі ті рони не співпав себе таІІ, НІІ за ту одву піч, що ти мені влаштувала; спа­ сибі ж тобі за науку! Якби я справді був велИRодушнlПІ, то не того ти десятка, що З8CJ1УГОВУЄ велИRОдуІПносrі: кін­ цем покути й покари для таких ДИКИХ звірю", як ти, може бути тiJIЬRИ смерть; а для людей було б і сього довоЮ. Хоч я і не орел, та й ти ж не ГOJ!убка, а отруйна гадюка, і я буду переслідувати тебе "юто і нещадно, як свого од­ вічного ворога. Власие кажучи, те, що я " тобою роблю, слід назвати не помстою, а карою, бо помста повинна пе-

470

'


ревеРШIІТИ МОЧИВ, а кара з вим ве зріВ,вявтьс!.1; якби 11 захотів одомСТИТИ тобі за те, що ти меЦІ ~аКОlЛа, то ва св ае стало б і ТВОГО ЖБИТТЯ, та щО твого - ~ ЖИТТ~ сотень 'j"аl(ИХ, ЯК ти! Я убив и всього~~а-ВСБЬ?ГО ПІДлу, В(lКче~~ну й ледачу бабу, ЧИМ ТИ, спраВДІ, в

І,СВ кращ,,:

лиml~О

иа боці ТВ06 енне-тане ЛИЧКО, яке за !.'ш.ька ?OK~B з~аРН!6

j зів'яне)

,-

чим ТІІ н'раща од пеРШОІ-ЛІПШОl YO~ГOl

Ha~­

мичкн? А через тебе мало не помер благородвии ЧОЛОВІК (1И сама мене так допіру вазвала), ЯКИй, живучи ва світі,

в один день моше дати людст~у ,корИСТі більш~, Bi~ сто 1"I!СЯЧ таких істот, Я}\ ТИ, за ВСІ 8ІНИ! Отсе ж я И ВИРіШИВ l1атн тобі пам'яткового, щоб звала, !lК знущаТUСfl з муд­ рого, ЯК глумитися

3 rченого; ян живою ~оставеmся, ТО

й десятому тої ДУРНИЦl закажеш! Якщо тоБІ так дуже хо­ четься додолу дістатись, то чому б тобі не кинутися сторч головою? Скрутиш собі n'язи.,. дасть бог, то й тобі полегmає, бо ТІІ, кажеш, Тііl;У мун:у терпиш, і мені на душі веселіше

стапе. Більше пе хочу 3 тобою и говорити: я зумів заГнам ТІІ тебе на вишку, зу~ій же тепер із неї злізти, бо ти ж була ТalШ розумна, 1,OJIll з мене еміялаеьr ПОКИ бакаляр ВШD.10шував свою рацію, бідва вдова макада беа угаву, а день пе стояв, сонце підбивалось чимраз вище. НІ\ ві Н замовк, попа так почаЛа говорити: - О ЖОРСТОКІІЙ, lIеМlІЛосердвий чоловіче! Як тобі вже так допенла та ПРОІ\Ллта ніч, ли 11 вже, по-твоєму, така велина грішUllЦЯ, щО ТIІ не хочеш їЗг.1ЯНУТИСЯ на красу

:МОЮ молоду, иа сльози ~IOЇ гіри.і, па бпагання мої покірні, то нехаіі твою пеПОХИТlIУ суворість хоч те пом'якmить, що я Довірплась тобі, одщшвmи всі свої таЄ~Івиці, і дала там ким ЧППОl.l змогу 0.:.\U.1ЗТИТИ за мій переступ, бо, якби я тобі пе призналася, ти ие знайшов 6(1 іпшого способу задо­ ВОЛЬІШТU свою жадобу ПОМСТИ. Перест,tнь же гніваТIІСЬ і даруЇІ ~[eBi на сей риз; як ти мене простиш і допоможеш зіЙТll додолу, Я понпну назавжди свого невірного lюханця і MaTll;\IY тебе ОДІIOГО 3(1 пана мого любого й володаря, хоч ти й гудиш красу мою, нзжучи, що вопа маловартна й He~ довговічна. Яка вще вона не є, моя жіноча врода, а тни

ціпу має, що дав радість, розкіш і втіху юнакам, а тв ж і

сам ще не с.тариЙ. ХОЧ ЯК ЖОРСТОI\О ти поводишся ЗО мною, я не можу повірити, щоб тобі було приємно, якби я кину­ лась на одчай душі з сівї ВИШКИ й померла ганебною смер­

ТІО перед твоїми очима, ЯКИМ

КОЛfIСЬ Н так подобалась

(якщо ТИ й тоді не був таким брехуном, вкнм тепер

став), Пожалій же мене, пробі. будь милосердним -

471

сонце


починає дуже припікати; вночі я

на

холоді

потсрпаnз,

а тепер спека он ЯК ДОШІ\УЛЯЄ.

БакаJlЯР, якому любо було ве«ти таку розмову, одказав їй:

- Мадонно, тlІ довірилась мені, як на те пішло, ве то­ [о, що мене JПобпла, а того, що хотіла вернути любов іншо­ го, і ее лише побільшує твою БІШУ; даремио ти думаєш, ніби ее була для мене єдина можливість помститися. Л мев нрииаїrмні тисячу інших способів:· удаючи, ніби я тебе шоблю, Я понаставляв ІШЛО ніг ТВОЇХ безліч силець; янбц сього не сталось, ти неминуче потрапила б через малу часину в якусь іншу пастку, і кожна з нях завдала б тобі ще бі.qьшого болю їr сорому; а сей спосіб я вибрав не для того, щоб тобі пільгу дати, а щоб самому І<раще посміятися. Та якби навіть жодна із моїх пасток не поді­ н.. а, в мене було ще в запасі перо; я б таl<ОГО про тебе понаписував, що, якби ти про' те дізналась (а ти б таки напевне дізналась), то прокляла б ту годину, коли на світ народилась. Перо має таку вешlКУ силу, яка й не СНllлась тим, що на собі її не зазнали. Клянуся богом святим (хай пошле він моїй помсті таиий самий щасливий кінець, як початокІ), я таке про тебе написав би, що ти не тільки людей, а й сама себе' соромилась би і, щоб не бачити тієї осоруги, сама собі очі повидирала б. Не дорікай же морю, що вода в нім із малої річечки прпбула. До твого коханнн, до того, щоб ти моєю стала, як я вже сказав, мені баііду­ же. Чия була, того й будь, КОЛll зможеш; я иолись його пепаВllдів, а тепер люблю, що віп тобі таке зробив. О, ви ласі ДО молодеllых,' любите їх і прагпе1е ЇХНЬОЇ любові, бо в них лиця рум'яніші і вуса чорніші, бо вопп гарпо ко­ ло вас ТУПЦЮЮ1 ь, весело з вами

танцюють

і гарцюють.

А хто трохи стзрпшІЇ, той усе те вміє робити несогірше, а дечого ще й МО.'Іодших наВtfИТЬ. Ви гадаєте, що· ЯК МО:lОд­ ШИ��, то вже й краще верхи їздить, більше миль УПО 1 Jі од­ махає. Ну що 'ж, то правда, що вони хвацько чухрають вовну, та хто трохи старший і має більше досвіду, той краще зпає, де блохи водяться. Ліпше менше, аби смачні­ ше. Прудка їзда стомлює і надломлює, хоч би й молодо­ го; а тихшим ходом хоч і пізніше додому доїдеш, зате певніше. О, тварюки несмисленні! Вам· і не в догад, скіль­ ки тої скверни криється за мізерпою вродою! Молоді од­ ІІОЮ не вдоволяютьсл, НОТРУ набачать - та вже і ЇХНЯ, тан вопо, думають, і ГОДИТЬСJI,- ТИМ любов 'у них хистка, ти се па самій собі досвід:чила. Бони гадаю:rь, що Rожпа

472


". ПОНИJ-ша бавити й пестити; і все, знай, ЧВаІНІТЬСЯ, ЩО "б . (ІН' Й ота моя. ула; через те вже 1!е .. одна ВО:IlЛ? 3 qеН~Л1ІИ

:l1ІгаТlIс.я, бо ТІ ХОЧ мовчать про СВО! люБОЩІ. Хоч ТИ и кп­ щеШ що про твоє кохання ніхто не знає, OKpi~I твоєї СЛУ)і~­

пиці' та мене, не тзн: ВОНО ЄСТЬ, і даремне ти в СЮ .8игадку

віриш (а може, й не віРIIШ?): иа його вулиці іі иа тво! 'І тілыш й МОВИ, ЩО про ваші зальоти; то вже інша річ, що ноговори іноді В останню черг~ ДО тих ДОХОДЯТЬ, хто є їх IJредметом. Не нажу вже про те, що молодші вас грабу­ юТЬ, а старші, ІІввпани, вам УС!ІКУ всячину дарують. Ну щО Ш, Я!< ти не зуміла зробити слушного вибору, то люби­ ("11 й Д3JІЇ з тим, кому оддалась, а мепе, :котрим ти згорду­

вала, оБЛИll1 іншій, бо я знайшов собі любку, багато ира­ щу аа тебе, і таку, що добре мепе розуміє. А щоб ти, з сьогО світу на той переселяючись, повірила своїм оча:м: біЛl.­ ше, ніж моїм речам, стрибай мерщій униз, і душа твои, вже тепер дияволові запродана, побачить, засмутяться чи 1Іе засмутяться мої очі на вид твого карколомного uадіпвл. Та я певен, що ти мене такою штун:ою не порадуєш, і ось

що тобі скажу: коли сонце починає тебе жаром діймати, згадай той холод, якого л через тебе натерпівся, зміший той холод із жаром, і тобі буде до міри тепло. Нещасна пані, побачивши 3 бакаларових слів, до якої ilЮРСТОКОЇ мети віп прямує, заплаІ\ала знову й сказала:

- І\оли ніщо пе може СПОНУI<атИ- тебе до Мllлосердп, то ЗюшинаІО тебе іменем тієї, котра, як ти Н.8ШСШ, за мепе разумніШ8 й покохала тебе,- прости мені заради веї, ПРИ­ неси МСllі одяг, щоб л :могла вбратись, і ДОПОМОЖИ :меиі зліз­ ТІІ ."\ОДОJlУ.

Баналяр засміявся і, побачивши, що вже піШJI8 десята ГОДШІа І одповів їй:

-

Ну, як ти вже благаєш мене іменем такої достойної

дами, л не можу тобі одмовити. Скажи, де твоя одеіНа, я ":соджу по неї і допоможу тобі зліати 3 вишки.

110nіРИВШll його словам, папі трохи заспокоїлась і ска­

за.,'Іа йому 1 в яиому місці склала одежу. БанаJIЯР вийшов

Ш\ б.а~ТИI велів слузі .своєму чатувати поблизу й пїн:огg. д? Тl&1 вишии не підпускати, пони вів ве вернеться, а сам ПJ шов до свого принтеля, попоїв усмак та й ліг собі спа­ Тll,- мав на те час.

Удова Ж, З3ЛИШИВШИСЯ ва башті, хоч і" потішилзсь ТРО­ ~:II дурпою падісІО, та все·таки була певесела; сіла, ПРП­ . ХИЛlIВШИСЬ ДО стіни, де було трошии затінну, і стала че­ "аТІ!, думаючи гіркі свої ДУМИ. 3 однієї гадки до другої

473


l1'ереХОДflЧИ, ТО сподінаЮЧJlСЬ на прихід Ріньєрі, ТО зневї­ рюючись у ньому, СТО~JЛена горем і безсонною ніччю, во­

'І' задрі"ала. Сонце, стQячи на полуденному прузі, пря­ като не>Пlлосердно: ііого палюче проміння спадало пря­ )-,овисно на її тендітне, пещене тіло, на П простоволосу голову З такою силою, що спекло яа ній усю шкіру до роз­ тріску; од того нестерпного сквару вона пробудилась, хоч

була вже твердо заснула. Почувши, як її смалить, вова nоворушилась, і їй здалось, що вся ШІ\іра па піп тріска­ ється і ЛУСК~ЄТЬСЯ, :мов спалений пергамеп, коли ЙОГО по­ тагнути. А голова Т3К боліла, що туж-туж, здавалось, ва

частини розломиться - та вово й ве диво. Баштовий по­ міст розпінся, мов черінь у печі,- ні погою стати, ні ру­ J<ОЮ ТОРКНУТНСЬ; бідна вдова, плачучи, перескакувала з J<амевя ва камінь. Як на те, вітру не було ані сліду, і туди вазліталася СИJlа силенна мух та гедзів: вони сідали їй на порепане тіло і тнули, МОВ гострими голками шпи­

гали, хоч лк вона іх обганяла, розмахуючи руками та про­ К.Іинаю'l!! без угаву са"а себе, свого коханця й бакаляра. Отак :МОРДОD.~па й І\итона.на сонячним сиваром, мухами та ГСДЗЯl\Ill, ЗМУ'Іепа ГО.'ІО,'1,ом і надто згагою, засмучена ти­ сячнимп ду~шаМИt пі;щслась вона іі стала роздивлятись, чи не поб,lЧПТЬ де ного, ЧИ не почує поблизу душі живої,

паваЖИ6UШСЬ будь-що-будь покликати когось і попроси­ ш рятуш,у. A.~e й тут доля була до неї неПРИХИJlьпа: се­ ляни пішд·и всі 3 поля через тую спеІ\У і там нікого не було, всі молотили ЖІІТО В себе :коло xa~; вОна чула тільн.и, ЯІt сюрчa.r.ш цикаДи та ЯК дзюрчали

хвилі

в річці, ще

ду",че її спрагу розтроюд"'уючи; баЧllла тут і та)( гаї,

ХОЛОДНІІ й хатн, що :МУЧlIЛИ ЇЇ, манячи до себе. Що можна ще сказати про безталаняицю? Згори сонце, знизу розhечений камінь, з усіх боків кусючі мухи й гедзі ТаІЮГО дали ЇЙ гарту, що те білев тіло, яке недавно темря­ ву ночі розсвічуваJlО, стало червоним, як у спе~9НОГО ра­

ка, і заюшеяим кров'ю, що бридко й глянути, не то що.

Ота" каралась вона на тій вишці без жодвої ради й на­ дії, нічого, окрім смерті, ве сподіваючись. Десь перед тре­ тьою годиною бакаляр устав і, згадавши про вдовицю, пі­ шов до башти подивнтись, що вова там робить, а слугу свого, що був іще голодний, послав попоїсти. Як почула Едена, що вів прийшов, ДОТJП'лась, знеможена й знесилена, до краю помосту, сіла, обернувшись ГОJlОВОЮ до отвору, і промовила крізь плач:

474


-

Ріпьєрі, ти помстився наді мпою через крап: я про­

трима.'Іа тебе 3~MOBO.Ї lЮЧ~ В ~BOЇM дворі, ~. . ти ПРИ~ІУСИВ ме­ не СМIJіІШТИСЬ 1 ГОРІТИ

ЦlЛИИ день па

СІВ

ВИШЦі,

морячи

ДО того ж голодом і спрагою;" благаю ж тебе іменем свя­ того бога, вилізь СЮДИ і вбий уене, бо я не маю зваги сама себе вбити, а чим терпіти таку муку, то краще }Ієні вмер­ ТІІ. НИ ТИ не зробиш мені сієї ласки, то подай мені хоч СI,.1Яll}\У ВОДИ - смааші уста ПРОМОЧІІТИ, бо сліз У мене на те не стає, так усе всередині ГOPllTI> і пече. БаJ<МЯР добре пізнав по її голосу, як вона ОС:чаuла, і по­ бачпв, як її всю спекло; йому трохи ніби аж жалко її ста­ ло, що таn вона ЙОГО просить і благає; проте віп одказав: - Ні, :Іукава жінко, од моєї руки Т!! не по"реш, уми­ рай l\ращс ОД своєї, коли маєш тану охоту; а води од :ме­ пе, щоб спрагу вгамувати, стільки достанеш, снільки ТИ дала мєні вогню, щоб я од холоду порятувався. !\Іені од­ ного ШННС шкода, що :мою застуду лікували теплом смер­ дпчого ГНОЮ, а твої опіки гоїтимуть ХОJlодощам:и аро)'(ат­ ної рожевої води, що я мзло не вмер, рукп й ног!! ПОМО­ рознвши, а ти, як злущиш із себе опечену шкуру, ЗНОВ :красивою станеш, як гадюка, СКИНУВШІІ линовище.

- Ой лелечко! - сказала вдова.- Бодай такої краси усім ворогам моїм і зловмисникам! Десь ти, НeJIІОде, бога в животі ве маєш, що теРЗ8ЄШ мене гірше од хижого зві­

ра. Тан:ого я ні од тебе, ві од кого іншого не чекала, икби навіть вигубила була без жалю ввесь твій рід і плід. Не' знаю, ЧИ можна придумати тяжчу кару зрадш!Кові, що ви­

дав ворогові ціле місто на погубу І ніж так, як :мене, на соиці його обпалити і мушві на поталу дати!. Ти не хочеш :мені ба й склянки ВОДИ подати, тоді ЯК навіть стратевцям­ душогубам дають напитися вина перец смертю, аби тіЛЬJ<И попросили. Ну що ж, я бачу, що жорстоr,ість твоя певбла­ ганна, що баЙДУ>j<е тобі до моіх страждаиь; прийму смерть иокірно й теряляче, нехай змилується господь над душею моєlO. МолlO його, щоб споглянув праведним оком своїм ва те, що ти коїш.

По сій мові 'на превеЛИJ<У силу посунулась до середин]! ПОМОСТУ, піде не зпаходячи рятунку од пекельної спеки

і відчуваючи, що от-от зомлів од безвіддя, КОТАе ДOJUlГало

ій гірше од усіх болещів. Плакала, бідяа, бе.';ерестанку, ремствуючи на лиху свою долю.

Як почало вечоріти, бакалярові здалось, що буде вже 8 неі й того; він узяв її одежу, загорнув у плащ свого слу­ ги й подався до панпного дому; там він побачив служницю,

475


що сумпа та певесела сиділа ва

порозі,

ве

зваючи, що

Їlі діяти. - Де твоя паві, молодице?

- спитав вів у веї. Не зв аю, павочку,- одказа~а вова,- вравці думала я побачити її в постеді, бо вова вчора ввечері лпгла, зда­ ється, спати, але піде її не знайшла, не знаю, що 3 нею сталось і де вова ділась, горе мов великеє! Може, ви, па1І0ЧКУ, щось про веї зпаєте? - Добре було б, - одказав їй бакаляр, - якби й ти по­ палась разом із пею, щоб і тебе за твою ВІІВУ lІокарати, як я покарав твою ГОСІІОДИВЮ за її злочин. Та й ти од ме­ це, я знаю, ве втечеш, я за все тобі оддячу! Такого дам паМ:'ЯТl\ОВОГО, що назавжди тобі відхочеться 3 чоловіків глузуваТIІ! По сііі мові звернувся до свого слуги: - Од:з.аіі,- наже,- їй сю одежу, нехай іде ПО неї,· ко .. -

ли хоче.

Слуга внконав його наказ; служниця, взявши ту одежу, Вllізпада її; почувши грізну бакадярову мову, вова дуже алякалась, бо гадала, що пані вбито, і ледве стрималась,

щоб пе закричати. Як бакаляр пішов, вова щодуху побіг­ ла з одежею до вишки.

Як ва те, в одпого ваймита пави ного забігло в той день "удись двоє свивей; шукаючи їх, вів прибрів до вишки }Jкраз у той час, пк бакаляр пішов звідти. От ходить він, РОЗДИnЛЯGТЬСЯ, колп чує - щось віби плаче ва вишці, та так жалібно. От вів туди:

-

А хто там пагорі плаче? - гуквув щосили.

Папі впізнала свого наймита по голосу, кликнула, ЯІ( уже там його звали, і давай просити: - Сходи, будь ласкав, по мою служницю, скажи їй, пе­ хай сюди йде.

Наймит теж її впізвав і забідкався: Ой, наяі моя люба, як вас туди занесло? Ваша служ­

-

ниця бігала цілий день, вас шукаючи, та хто міг бп по­

думати, що ви аж онде! Тоді взяв драбнву, приставив її до вишки й заходився прив'язувати ликом поиереЧIШ, що були пооднадали. Тим часом вастигла і слушвиця,- вбігла в ту башту, сплес­ пула руками й загодосила:

-

Ой лишепько моє! Де ви, папіііко моя люба?

Як почула її пані, зразу голоспо одгукнулась:

- Тут я, пагорі, моя голубонько! Не плач-бо, а давай мені сюди мерщій одежу! 476


ПочувШ1l її голос, служшщя трохи заспокоїлась і по­

л iJJНl вгору по драбині, Я~У наймит уже сяк-тзн. полю'о­ днн; побачивши на ПОМОСТІ С~ОЮ ГОСПОДИНЮ, що лежала ге,­ ла, :-Jllсможеllа, всл спечена

ну

1 скусаП8,

СХОіІ\а не на люди­

а ІІа обгорілу -НОЛОДУ , вопа затужила над нею, ян пад

мсрТНОIO, дряпаючи в розпачі собі обличчя. Але пані по­

прuхала її :замовн~ути і ДO~OMOГ~II їй О~ЯГНУТИСЬ. Дізвап­ llШСЬ

ОД СЛУЖНИЦІ,

ЩО,

КріМ

наИМllта

1

ТИХ, ХТО

передав

Ні одеа\у, ніхто не знає, де вона була, папі трохи заСП0},оїл:аСI. і попросила ЇХ, щоб пробі ніколи иіі\ОМУ того не Юlаа:ш.

Після довгих балачок наймит узяв невладущу пані собі

па плечі і обережно виніс її з башти. Бідолашпа 'служпн­ ЦН, що полізла слідом З~ ними по драбині, лliОСЬ поскоп­ "lІулась, упала і зламала собі стегенну кістку; од того бо.1Ю вона ревом заревла. Посадивши панію па моріжну, иаймит IJішов ПОДИВИТИСЯ, що сталося служниці; побачивши, що попа переламала ногу, він і її переніс і поклав поряд із панією. Коли вдова .побачила, що й служницю, од якої BUJIa найбільш чекала допомоги, тане несподіване лихо СІЮСТШ'ЛО, то знов із велиного жалю почала тан. ревае плв­

нати, що наіімит, не змігши її вгамувати, і собі з горя

заплаиав.

СОlще було вже надвечори і, щоб ніч не облягла Їх се­ ред ЧlJСТОГО поля, папі послала наймита ДО хати; він при­

вів із собою ще ДВОХ братів та л,інку СВОЮ, і, ПОl\ла:nши llі1 дощані воші панію і СЛУЖНИЦЮ, ПОНИ гуртом однес.1ІИ

їх додюtу; понріпивши папію холодною водою та лагіДНll­ МН С.'lОвами, наймит знов узяв її па плечі й поніс до її нЕшаТIl. Най:митова жінка нагодувала її потапцями, а по­

'І'ім роздягла й понлаяа в ліжко; впочі ж і господиню й. с.чуашицlO перевезли до Флоренції.

ПаПі, вигадлива на різні брехеньки, снлала вже поряд­ ну наЗОЧRУ, зовсім не схожу на те, що справді було, і за­ певНила братів своїх, сестер і всіх інших, що її і слуаши­

цю обмарила нечиста сила. До веї покликано лікарів, і

вони заходились лінувати її од пропасниці та іпш.йх llQдуг, пе раз зідравши їй шкіру простиралами (як те їй бо­ ЛІЛО, вже не питайте!); служницю теж постарались поста­

В!ІТИ якнаЙШВидше па поги. Одужавши, папі забула про свог? кохапцл і відтоді стереглася заводити з будь-ким Лlо·

БОЩl та ;ка~ти, а баналяр, дізпа:вшися, що й служниця зламала соБІ погу, змірнував, ЩО помста звершилася ДО

477


І<інця; задовольнившись тим, що зроблепо, він поставив ва всьому хрест.

Оттако-то ПРИЮlЮЧllЛОСЬ нерозумній удовиці, яка наду­ мала потузувати з баІ,аляра, мовби 3 простого чоловіка, ве відаючи, що майже всі вони знають, де раки зимують. Тк .. -то, любії мої подруги, стережіться таких жартів, особ­ пава ж із ученими ЛЮі\ЬМИ.

ОПОВІДКА ВОСЬМА

Двоє сіЄIЩів товаришують між с060ю; перший злягається

• жіunою другого; другий, теє nостерігши, н.а.;човollЯЄ свою жіunу сховати першого 8 сnриuю, а сам иа тій сnрииІ 6а-

виться 8 його жіn"о1О

І любо й сумно було СJ'ухати да .. а .. про ЕлеНlIні приго­ ди; ХОЧ той бакаляр здався ім западто ВІКе СУВОРИ", ба вавіть пелюдськи ЖОРСТОІ\IIМ, та за В;І.овицею жалкували БОПП не вельми, бо внашали, що почасти вона того іі за­

робила. Як Пампінея довела до кіllЦЯ свою історію, 1<0ролева вєділа оповідпти далі Ф'ямметті, яна з готовістю почала:

- МІІлії мої ПОДРУГІІ! Ви, бачиться, трохи ніби аж за­ С"УТИЛИСЯ з надмірної жорстокості оБРЮІ,епого бакаляра, і мепі хоті.'ІОСЯ б заСllОІШЇтп ваші збентежені душі ЧИМОСЬ nеселіШI1М; тим надумала я розповісти вам Іюротепьку історій,,>, про одного чоловіка, ЯКІІЙ прийняв уразу з не­ злобиви],f духом і помстився за неї ДОСИТЬ по:міРI\Овапо. Наука з моєї оповідки буде така, що доволі одгукнутися тан:, Яl{ тобі гукають, і зовсім не треба ЧО.тювіRові помща.­ ТИСЯ за свою кривду з паддачею.

То знайте ж, щО вСієні - так мені розказувано - жило колись ДВОЄ чоловіків молодого ще ніку, обидва замошні, 8 доброго міщанського роду; одного звали. Снінеллоччо Танева, а другого Цеппа ді Міно. ЖИЛІ! вони по сусід­ ству в І\аммоліі, доми іхпі СТОЯЛИ СУСllіль, і так вови вдвох товарппrували, що водою не розіллєш - сказав би, рідні брати, якщо не більше. ОБИДRa буди жонаті: і ТОЙ і тоil мав гарну ,ківку, Спінеллоччо бував дуже часто в домі У Цеппи і при ньому, й без нього. і так ЯКОСЬ сталося, ЩО 8ів близько

478


·U"ПІОБСЯ З товаришевою жінкою; довгєньно вона ЙОГО ПРll-

Ю

• О іімала так, що про те НІХТО не. здогадувався. ДІЮГО ра.зу

СuінедлоЧЧо зайШОВ ДО вих у ДlМ покликати Цеппу, а ЖІН­ "а с/шзала, що ііого немає дома (бо й сама так ду"ала); тоді. Спінелло'lЧО пішов нагору і, побачивши cyciДl\Y C81tY В свіТ:lиці, обняв ЇЇ й поцілував, а вона його. Цеппа ж був дома і все те бачив, та не ск~зав a~i піВCJlова, а вирішив )!IН1сТ{'регти, що ~ тих жартlВ даЛі б.у~е; ДИВИТЬСЯ - аж (JОНП:ШСП

nОШI, шшлн дО ОПОЧИВНJIЬШ 1 там ЗUll1l\НУЛllСЯ. Цеипu розгніВІІВСЛ пепомалу, Т8, зміркувавши, що галас

j сnарЮ:1 його НРНnДІІ не вменшить, а гапьбу побільшить,

стан думати й гадати, ЯК би ііого так помститися, щоб ;j .тІюдей про те не знав, а він сам душу СВОЮ вдо­ liО.1ЬUИll. Думав-думав, та таки й додумався нарешті, і пе

lIjXTO

JШХОДІШ із своєї І,РИЇШШ, поки Спінеллоччо жартував там 8 його j-l\іюшю. Як товариш пішов, Цеппа встушш У Ri:.!вату до жінки, а та ще ае встигла

й

намітки

на голові

юшравити, що СrІінеллочtІО, 3 нею ЖИРУЮЧИ, розтріпав. Що ТІ! робиш, жілко? - питає Цеипа. - Або т!! не бачиш? - одказує жінка. - Авжеж, бачу,- каже Цеппа,- бачив я й щось тане, що бодай ііого не бачитиl Та іі ;щвай її лаяти да шпетити; вона довго одмагалась, та МУСШІа врешті зо страхом признатись (бо иікуди було діватись) 1 що ЖWIа 3 Спіаеллоччом, і просила, плачучи, щоб він простив її. - Бачиш, жінко,- каже їй Цеппа,- пе гаразд ти вчи­

иила; та як хочеш, щоб я тебе простив, мусиш зробити

все, що я тобі скажу. Ось яке буде діло: скажи СпіпеЛЛО'I­ чопі, щоб завтра десь о дев'ятій уранці він якось одкарас­ нався од мене і прийшов до тебе сюди; як же віл прийде, я вернусь додому, а ти, скоро мепв зачуєш, зараз скажи

:йому влізти в сІО скриню і азинпм його там, а потім я павчу тебе, що маєш далі робити. Не бійся пічого, бо

я обіцяю тобі, що не вчиню йому ніякого лиха.

Жінка, щоб ДОГОДl!Тl! йому, сказала, що так і зробить,

та таки й зробила. Другого дня зраl!КУ Цеппа й Спінеллоч­

чо були дес? в одному :місці; так ЯК перед дев'ятою Спінм­ лоччо, 1!00~ЩЯВШИ сусідці, що буде в неі в ту пору, сказав товаришеВІ:

- Сьогодні л домовився пообідати в одного зuайомоro і не хочу його заТРlІмувати; тож бувай здоров! . - Та воно ж іще ніби й рано обідати,- зауважив

Цепп •.

479


- Ніtюго, ЩО рано,- ОДI,азав Спіпеллоччо,- я маю по.. говорити з вим про одну справу, то треба загоди прийти. От попрощалися вони, й Спінеллоччо подався позавгорід_ 110 ДО Цеппиної жіНl\И, а той за цим пазирцем; тіЛЬІ,И то­ вариш УВіІЇШОВ з господинею до опочивальиі, аж тут і j'осподар прийшов. ЯІ< почула те жінка, вдала, піби дуже злякалась, і сказала коханцеві залізти в скрипю; замкнуn~

ти ЙОГО Ta~!, вона вийшла з І<імиати. Цеппа піднявся ДО пеі нагору й спитав: А що, ;,;іНlЮ, чи не пора обідати? - Вараз, зараз,- сказала тіНИ.а. - ОТ ЩО,- каже тоді чоловік,- Спінеллоччо пішов· сьогодні обідати до одного знайомого, а шіпка сама дома СИДИТЬ: ходи лишень до вікпа та гукни ЇЇ, нехай іде до нас обідатн.

Жі!ша, боячись розсердити чоловіка, СЛУХНЯНО викона­ ла його наназ і тани впрохала Спінеллоччову жінку при­ йти до- них - та погодилась, дізнавшись, що муж її не прийде додому на обід. Як вона прийшла, Ценна зустрів її дуже приязно і взяв по-свійсьни за руку; жінці ска­

зав НИШКОМ, щоб ішла на КУХИЮ, а сусідку повів до нім­ нати, а привівши ТУДИ, зразу замкнув двері на !шюч. Як побачила те гостя, то сполошилась непомалу. - Цеппо,- наже,- що-бо ее ти робиш? Так от для ЧОГО ти менс сюди позвав! Дак отак ти любиш Спінеллочча, ота\{ий ти йому вірпий товариш?

А Цеппа, не випускаючи її руни, підвіr>.Л до скрині, в яній був схований Співеллоччо, і сказав їй: - Не гпівайсн, сусідко, а слухай сюди, що л тобі ска­ жу: я любив і люблю Сиінеллочча, мов рідного брата, а вчора !Іристеріг (хоч він того й пе помітив), що, надужи­ наючп моєю довірою, віп сходиться з моєю жінкою, як би з тобою. ТИМ, щО .а його все-таки люблю, не ХОЧУ я іпшої помсти, як йому тан за так заплатпти: nін з моєю тіни.ОІО жартував, а я хочу пошартуваТІІ з тобою. Коли ТІІ иа се пе згодпа, то я йому тої ЩJllВДИ плаЗ0М пе пущу - таке йому вкою, що ні піп сам, ні ти раді не будете! Почувши ТУЮ "ОВУ і повіривши сусідові (бо вів іще чимало слів до того приточив ), Співеллоччова шіпка СI<а­ аала:

-

Ну що ж, Цеппоньку, 'як ти вже хочеш, щоб помста

па :мені ОІюшплась, то нехай; ароби тільки так, щоб З8 се діло ТВОЯ жінка па мене пе ворогувала, бо хоч вона ме· 4НО


ві іі педобре вчипила, та я б по хотіла з пею розкума­ тпся.

_

3а се пе іНУРllСЬ,- ОДІШ3UЙ Цеппа,- я. все вдаштуІО,

а "рі"

Toro,

дам тобі

rapHY

цяцю, що ти такої зроду ве

бачила.

Сес сказаВШ11, обійняв ЇЇ й поцілупав, а потім поклав [НІ скриню,' в ян:ій сидів її чоловін, та й почав утішатися з вею до люб��ї Dпо::\оби. Сидячи в СI,рипі, Співеллоччо с.lухап усю ЇХНЮ розмов~·, чув і ЇХІ16 повтузіппя, ОД ЯКОГО nіl\О ХО,10РОМ ХОДІІЛО, і мало не розсівся 3 шалю й досади; ЛІ,би був ве боявся Цепви, то добре вибешrував би жінку

3 своєї сХQВаІШИ. Але потім подумав, що вів же перший С"l)]IВ:\IШ CBoro товариша і Цепи а мав рацію так учипити ще іі обііішовся а ним по-людськи, як приятель. Гаразд, СI{flЗі1В вів собі, якщо тільки Цеппа ТОГО захоче, я бу;J.У ЇfO~IY ще ліпшим товаришем, ніж досі.

Набувшися досхочу а сусідкою, Деппа зліз із скриві, а АІ{ вона спитала, де та цяцька, що він їй обіцяв, вів одім­ ""ув двері й ПОlшикав свою жінку. Та сказала їй, ос­ міх пу lШШСЬ:

- Ну, сусідонько, ти оддала >lені печеним· за варвпв. т о:\і Цеппа й ка"'е жіпці: - А відімкни лишевь СКРИНЮ. 1І\іш;а відімкнула, і Ценпа показав сусідці чоловіка. Доnга б то була річ - розказувати, хто з них дужче засо­ РО.\ПІВСП: ЧИ Спінеллоччо, як він побачив Цеппу, КОТРИЙ, nllХО~ИТЬ, знав ЙОГО ВИНУ, ЧИ ЇІого жінка, ЯК побачила чо­ ловіl\Н І котрий, ян вона ЩОЙНО дізналась, чув усе, щО РО­ билось пад його головою. - Отсе тобі та цяця, що я казав,- промовив Цепна до сусіДЕІІ.

СпіІІСЛЛОЧЧО виліз із снрипі і,

не заходячи

в ЖОДПУ

снарну І сназав:

-

Ну, Цеппо, тенер ми з тобою СКВlІтувались. Ти го­

nОРПВ "опіру моїй жінці, що найкраще будв лишитись нам ДРУJЯ~Ш, -а ТИМ, щО в вас нема нічого окремого, опріч жі· nOn, то неХай і ВОНИ будуть у нас спільними.

Цеппа па те пристав, і вони всі вчотирьох сіли любо­

"I!PH~ Обі~аТI!. 3 того часу у_кожної сусідки було по два Ч?ЛОНlБИ, 1 в коіНПОГО сусіда по дві жін"и, і ніколи в сві­ ТІ ВОШІ за те не СfН1ралнсь і не сперечались.

16

Дж, ВОl\l\аччо

481


ОПОВІДКА ДF..Б'ЯТА

Маестро Ci.ltoHe, .ліnар, хоче вступити в братство nO.l!обро_ дів; Вруно й ВуФФа.льжаl<І<О ве.лять йому прийти вночІ в одне місце і спидають його в ЯJ'У з .лайном

Дами ще пожартували деякий час із двох ciЄHцjB, що жінок своїх усуспільпнли; тоді королева, акНі випадало говорити передостанній, щоб не порушити Діонеєвого пра­ ва, почала такими словами:

- Любії мої подруги, Спінеллоччо цілком заслужив тої штуки, що встругнув йому Цеппа; я гадаю (та й Пам­ пінея допіру на те вкааала), що не годиться судити 'ва­ надто строго, коли хто одурить по заслузі дурисвіта або

пад тим ПОГЛУМІ!ТЬСЯ, хто сам на глум наривається. Ми вже чули про те, як декого по ааслуаі одуреио, а зараз я вам роакажу про одного телепня, що сам себе на глум подав; ТИХ, хто над вим наглумився, не ганити слід, а

хвалити. На сей раз потерпілим був лікар, що приїхав до Флоренції з БQЛОНЬЇ в білячій шапці на баранячій голові. М'І часто бачимо, Яl< наші краяни повертаються з Бо­ лопьї додому хто суддею, хто лікарем, хто иотарем у дов­ гих та ШИрОІШХ хламидах, у шарлаті та білячих хутрах,­ усе пишні та роа!(ішиі, а я!( до діла дійдеться, то ні!(удиш­

ні. Серед тих, що недавно приїхали, був такий собі маест­ ро Сімоне да Вілла, багатий не стільки па звання, скільки на спадки батьківські, хоч і величався донтором медицини та пишався пурпуровою мантією; поселився він

на вули­

ці, що Тепер зветься 'Гарбузовою. у сього новоприбулого меДІІка була чудернацька авич­ ка (і не тільки ся одва): хоч кого було побачить, що по пулиці пройде, зараз розпитує людей, хто воно й ЩО, і так уже до всіх придивляється і принюхується, віби зб,,­ рається по їхвій ході та рухах ліки прописувати. Звервув вів своє допитливе 01(0 і ва двох малярів, про яких уже сьогодні аж двічі говорено - на Бруна й Буффальмакка, що завжди тримались разом і мешкали 3 иим по сусід­ ству. Найбільше те його вдаРІІЛО, ЩО жили вони надто весело й безтурботно; став він про вих У того й ТОГО роз­ питувати і дізнався, щО ТО- маляри, ЛЮДИ невеликого, :ИОВ­

ляв, достатку. Дивно йому стало, ЩО такі бідаки і раптом іНИВУТЬ так весело; а ТИМ, щО їх уважали З8 веЛИRИХ ХИ~ трунів, маестро вбив собі в голову, ЩО вонн побирають

482


зві,1Кілясь немалі зиски, про які ніХТО не знав. От і вирі­ llПfП пін запізнатися ближче, якщо не з обома малярами, то припайм:иі з ОДНИМ, і се йому вдалося

-

він зійшовся

3 Брупо>!.

Після І\ількох зустрічей із лікарем Бруно переконався, ЩО йОГО новий зпайомець - заплішениіі дурень, і почав собі з нього н.єпкувати та сміШRИ строїти, яІ( тіЛЬRИ хотів; лікар же й собі знаходив у його товаристві велику втіху. Він :кіль:ка разів запросив його до себе па обід і вважав, що се дав йому право говорити з пим по-свійсь:кому; от віи і спитав У нього одпого дпа - що то за дивина, що він j БуффальмаІіко, люди, бачиться, незаможні, живуть так

весело? Як то воно в них ТаІ( виходить? Почувши лікаре­ ве питання, Бруно аж засміявся - таким дурним воно йому проти інших дурощів здалося,- і вирішив одповісти, ЯІ( і належало сьому вчепому та неДРlOкованому:

- Маестро,- с:казав він,- небагато є таких людей, :ко­ му б я ее міг розказати, але од вас не потаю нічого, бо знаю, що ви мій ПРIJятель і не будете про те ніде дзвопи­ ТП. ТО правда, що ми з моїм товаришем живемо хороше іі чесело, ба навіть :краще й веселіше, ніж вам зда­ ється. Янби ми жили тільки з ремесла нашого та з тої не­ величкої нерухомості, яку МИ маємо, то нам не вистачи­

ло б, запевне, і ва воду, що МИ п'ємо. Та не подумайте, що ми ХОijИМО красти - крий боже! Ми просто колобродимо ночами і таким ЧИllОМ добуваємо, ве шкодячи іпшим, усе, що пам треба на пожито~ і втіху,- от через що ми й іІШ­ вемо та l\ весело.

Почув те лікар і, хоч не дуже-то розумів, що вопо тане, повірив Брунові не без великого здивування; закортіло

йому дізнатись, як то

ВОНИ

колобродять~

і став він

у маляра прохати ревне, щоб розказав, обіцяючи нікому НРО те ПС гапорити.

-

Гай-гай, маестро!

-

СБазав Бруно.- Чого ее ви у ме­

ве просите! Ви хочете, щоб я одкрив Ba~l велику таїну; та ЯН хто про те довідається, то не жити мені па білому

.c~iTi - ХО'! ізразу лізь У пащу до Люципера, що то в церк­ Ві святого Галла на:мальовапиЙ. Ні, ні, не можу я. вам Cboro сказатп.

-

.

Повір, Бруно,- каже йо:му лінар,- хоч що б ти мені

одкрив, про те ні сич, ці сова не знатиме зроду, тіЛЬЮI тк да я.

Після довгих умовлянь Бруно с!(азав нарешті:

16*

483


-

Ну, гар-азд, маестро! Л так любmо ваше патептовапе

підгородпє плосколобіє і так на вас звіряюся, що пе можу вам пі в чому' одмовити. Зараз усе вам скажу, тілЬКИ при­ сягніть на монтезонський хрест, що ви про T~ віІ<ОМУ ві парп з уст, як ВІІ вже обіцяли. Маестро присягн-ув, що пові!{-ві!{у не скаже. - То слухайте іН СІОДП, мііі nеЛИJ\отовчепий друше,- ПО~ чав Бруно.- Не та" давно жив у нашому місті одип пре­ мудрий некромапт і чорнокнижник, на йменпя Майкл Скотт, шотландець родо>! ; паші імениті люди, 8 якпх уже мало ХТО ЖИВИЙ зостався, у великій мали ЙОГО шанобі; перед тим, як од вас поїхати, вів ЛИШПВ тут па їхпє CJІіз­ ве прохання двох своїх знаючих учеників і наказав тим ),IІєппнам безод~roВlІО ВИJ\онувати всі бажання тих ШJIЯХ~ тичів, ііого шанувальників, і вопи не раз помагали ЇМ у .1Іобопних та іиших справах. Уподобавши згодом паше міс­ то і звичаї городян наших, ті вченики вирішили зосташ­ ся тут назавжди і заприязнилися з денними нашими кра.­ янами - шляхтичами й міщанами, багатими й бідвими, аби їм під натуру підходили. Щоб же сим своїм друзям краще догодити, завели вони таке товариство чи братство, куди ввійшло чоловік двадцять п'ять; усі братчш,и ма­ lOть збиратися принай",ІЇ раз на місяць у тому місці, до СІ(ажуrь їм чарівшщи: кошеи говорить там про своє ба­ шания, і тої ;к ночі воно здійснюється. Мп з Буффальмак­ І<ОМ теш потоваришували з чарівниками навсправжки, і вопи ввели пас у те братство. Ех, скажу я вам, як збере­ мося ми ото всі гуртом, то иодивились би ви, які там І(и­ лими на стінах у бепкетній залі, нкі столд, ио-царському uаІ<риті, nкі гарні та гожі слуги і служuиці, що за КОlІШИМ братчиком ХОДЯТЬ, яні пляшки, чарки, ковші, ПОЛУМllСКИ ЇМО і П'ЄМО все iR то 3 щирого срібла-злота, а що вже Н8їщш, ТО ЯКИХ тіЛЬІШ немає: все те подається, ХТО коли й чого забаЖIlЄ. А ЛІ,я там музина милозвучна грає, які співи мелодійні лунають - ТОГО і в назці не сназати; а скільки свічок на тих учтах згоряє, а які там лагоминки ЇДЯТЬСЯ, . 3 яні вина коштовні п'ються! Та й не думай же, голово МОН мзноцвітва, щоб ми там сиділи одягнені оттан, ЯІ( бачите: паfiпослідущий із нас там за імператора здавться, такі на пас пишні шат!! та оздобп дорогоцінні. Але най­ більша пам утіха - то жіШШ-І(расуні, що па наше бажан­ ня з усього світу туди перепосяться: там ви можете по­

бачити принцесу ДЗlOІІД3ІО Волохату, царицю ЗОЛОТОІ(озії, султаншу в3ВЇДОІІСЬКУ, ханшу у'з6еЦЬJiУ, князівну лапОП-

484


су,"у, І<ородівпу ilс~БОГРУСLl'У і na~ny ВеРТ"ГУЗI'У. Та що усіх ие пеРС;llЧllШ - туди ЗЛlтаються ВСІ володаРlШ світ'у' буває тю! навіть сама Гергепа попа Івапа. Спухай­ те ж,' що далі. Поп'~О':Ь ОТО BC~I ПОЇДЯТЬ, потавцюють тро­ там

ХИ

а тоді ті 1~расуш ЩУТЬ у НІмнату

-

-ЮШllа дО ТОГО, па

ІІН; хотіНШІ вона тудп прилетіла. А :кімнаТIІ ж там які -

не lШіЮІ ТН раіісы\і,' такі воздобuі, а в них пахощі всякі тан і П;НШ.'ІЮТЬ, .яК У вас в аптеці, l\DЛlI Т?tШJI па ліІtи тре­

те, а посте,11і тані, що :куди тобі пєпеційсЬІЮМУ дожеві­ гоСПО;ЦІ, як РО31\ішпо в пих спочивається! А які вови всі ТJ\злі завзнті, ш, шпарко вогами в підвіШRИ совають тз .'ШДОЮ пр"гупують, щоб кріпше тн ад ось - ВИ того й дум1<010 ЗДУ'ІаТИ не мо>нете! 3 усіх братчинів найкраще, ЛИ­ бонь, ашветься мені та БуффВJJьмаккові, бо він здебіль­ шого ВШШ!lкає французьку королеву, а я англійську, а то ж найбільші �� світі ВРОДЛИВ!lці, і нас вони так люблять, що ні на ного інщого й Д!lВИТИСЬ не хочуть. Не дивина, що ми можемо гараздувати й веселитись наче всіх інших

людей, іШЛИ пас тані кралі кохають; я вже не кажу про те, що варто нам побажати ЛIiУ тисячу або й дві червінців, то зразу й дістанемо - в обидві шмепі. Отсе /І{ ми й нааи· вавмо «1\олоБРОДlIТЮ>, тан ЛІ, ото норсари ПО морю гуляють, тільки тії, НІ< кого пограбують, то nше добра тому не вер­ тають, а :ми ПОl\ОРИСТУЄМОСЬ НИМ та іі вертаємо. Тепер о_ :щаєте, вель:мишеЛьмований маестро, ЩО то значить коло­

ПРОДІІТИ; та глядіп.. ще, lIіІ\ОМУ про те ніЧIІЧИРН; я й Ті\К УГі\е Оаl"(.I.ТО РО3Іізаав пам, а GіJlьше- не розкажу, і не про­ сіть.

Маестро, що його науна не сягала, мабуть, далі ТОГО, НІ\ ,'l,ітям ШОЛУ,.1,і впводити, llовірш.і тій Бруповііі баєчці, ш\ !цирій правді, і закортіло йому ДО смерті ЇІ самому дО ТОГО

братстм lЮі!обродів

пристати.

Він С"азав

БРУПОВі, що

спраВ,1,і пе::шн: дива в тому, що ВОllП ЖИВУТЬ так весело, і :Іедва стрш.ншся, щоб зараз ,І\е не попросити маляра BBec~ ТН ЙОГО 11 те братство. МеДllК в.uріШllВ спо ІІа тку ще бїш)­

Ші! [,руна пришанупати, а тоді ВіКе 'ї!ого про те діло про­ хати. Він lЮ,.].lIDСН З НІНІ унесь час, ::іанрошував ЙОГО до себе на обі;з; і на вечерю - ТЮ, у/не пере;( ШНІ розпадався, так йо­ го, мовляв, :Іюбив, ЩО, здається, й'дихнути без нього не міг.

Бруно плавав, НІ" nарешш. у маслі, і, щоб оддяtlИТИ ГОСТИU­

ному г.осподареві, llаМUJlював йому в залі картину Вели·

:КОГО По~та, пад дверима до спальні - божого баранця, а з ~УЛИЦl коло ВХО;\У I\PB~

Toro,

УРИЛЬНlfl\, на признан У пацієнтам;

ВЧІ1СТlШ у галереї ще іі lЮТОМllшодраківку

485

-

СЯ


"артина лікареві ду,,,е подобалась. lm,олп вранці Бруно казав лікареві, як папередодні в нього не вечеряв:

- Сю ніч я знов ходив колобродити; аІІГлійсь"а короле­ ла вже трохи мені набридла, то л ВlIIіЛш;ав собі Самодаі­ І;У Великого Псиногавка. - А що воно за СамодаЙІ;а? - питав маестро.- Я та­ НИХ імен не знаю. - Воно Й не дивно, маестро,- одказував Бруно,- 60 про них, наскільки мені відомо, не писав ні Ціпокрад, ні Абецина, ні жодна інша медицина. - Тн хочеш сказати Гіппократ і Авіценна? - попра­ вляв лікар.

- Може, й таІ;,- погоджувався Бруно,- л ваших імен не тямлю так само, Яlt ВИ МОЇХ, «самодайкю> по-псиногав­ сьному значить ніби цісарівна. То така жоноха, що нуди тобі; якби ви її побачили, то зразу б забули про всі свої Ішістирі та пластирі!

Такі розмови провадив із ним Бруно час від часу, щоб іще дужче його підохотити. Одного вечора, ІЮЛИ маляр домальовував ту J;отомншодраківку, а лікар

давав йону

присвітки, господар, уважаючи, що вже здобувся в гостн хтозна-якої прихидьності, вирішив нарешті одкрити ЙQИУ свою душу; як на те, з ними нікого більше ие будо.

- Бруно,- обізвався лікар до художника,- свідчуся богом святнм, що для тебе я даден що завгодно на світі зробити; хочеш - сКаЖи мені ніти звідси до Перетоли, і то ніду; не ЗДИВУЙ же, як я нонрошу В тебе одної речі но­ свійськи, по-дружньому. Коли ти мені розновів отсе недав­ но про иоведенцію вашого веседого братства кодобродів, ТО мені хтозна-як заІ\ортіло в нього вступити - як пїкми й иікому. І то ие без нричини; ти сам нобачиш, як тільки мені нощастить до вас залучитись, то не я буду, коли не ВІ!КЛИЧУ туди taKY кралю, що ти зроду не бачив; се дів­ чина, котру я зуснів торік У Задрипанцях і дуже полюбив. ІІрисягаюсь тідом Христовим, я давав їй десять болон­

С.ЬКИХ талярів, аби вона ВОЛЮ МОЮ ВВОЛИЛ8, ТО Й то не за .. хотіла. Тим я дуже тебе прошу, як в та!;а змога, навчи ",ене, як у те братство дістатися, допоможи мені туди вступити: я вам буду у всьому вірним і щирим товари­ шем. Ти ж бо сам здоров бачиш, що з себе я гарний, ногц.

до тулуба мов удиті, личко як яблучко, а ще до того й доктор медицини, а такого, я певен, у вашому товаристві )Іема. Я знаю силу всяких мудрих речей, умію чимало

гарних пісень; хочеш, заспіваю тобі котроїсь?

486.


Сеє сказавшп, почав ві сіло ві впало співати, аж Бру­ вові регітно стало, та вів усе-таки стримався. Доспівав .маестро пісню та іі питає: _ А що, гарна? _ Авжеж,- нюне Бруно,- ви 11 так лепсько вивели, що інший і па аІ.. ацієвому пищику не втне! _ Нн:би тп сам не ЧУВ,- каже лікар,- ТО, певне. був бп не повірив. _ Правда ваша,- погодпвся Бруно. _ Я ще іі не такої вмію,- каже звов лікар,- та річ

ве в тім. БаЧllш, який я єсть чоловік! Батько мій шляхет­ ського роду, хоч і в селі жив, а мати з фамілії Валеккіів. Книги в мене, ти сам зваєш, кращі, вlж у всіх флорев­ тійсы{хx медиків, і одяг такий, що ні в ного більш вем:ав. Деякі штучки є дуже дорогі - кожву З них колись я за

три огляди кунував.· Тим я й прошу тебе - влаштуй мо­ не, будь ласкав, у .те товариство, а я вже, присяй-богу, з тебе за моє ремесло ні шеляга ве братиму; хворій собі, скільки влізе.

Слухав його Бруво, слухав

-

ну, думає, то дурний був,

а то ще дурніший став.

-

Маестро,- сказав він,- посвітіть мені трохи сюди-о,

я мишам хвости подомальовую, а тоді вже й відповідь вам дам.

Понамальовувавши хвости, Бруно скривився так, віби лікареве прохаввя завдало йому великого клопоту, і ска­ вав:

....

Маестро, я зваю, що ви для мене зробили б багато

дечого; але те, щО ВИ в мене просите, хоч вона, може, ва­

шому великому розуму здається дрібвицею, мені уявля­

вться річчю вельми складною. Навряд чи я коли зробив

би таке ДЛЯ когось іншого, опріч вас, якби тільки зміг, бо люблю вас і поважаю, а ваші мудрі слова таку мають силу, що й преподобницю до тавцю піднімуть, ве то що

мій намір можуть захитати; чим більше я вас знаю, тим 88 розумнішого вас маю. Та якби в мене навіть не було

інших прич.ин бути ДО вас прихильни:м, вистачило б уже

од!ого того, ЩО ви заnохались у таку кралю, що то про веІ ви говорили. Мушу, ОДНаІ" сказати, що ся справа 118 ОД мене самого залежить і сам собою я не можу вас туди влаштувати; але ЯКЩО ви пообіцяєте мені твердим і не­

похибним словом тримати сІО річ У тайні, то я скажу вам,

як ви маєте чипитu, щоб туди доступитись,. і гадаю, ЩО

487


се вам удастьсл, бо ви іН маєте СИЛУ гарних J\ппа:он і вся­ них інших речеіі, про-яні меиі І{азали.

ІІа се маестро одповів: Та нааш-Gо, не бійся, тн ще не знаєш, ЛІ\. я МОїНУ зберігати таємпиці. Коли мессер Гаспарруоло з Салічето був суддею у подест!! горо;\з Форлімпополі, то він, було, про вмну судову справу сміло мені говорив, бо зпав, що я дзвонити не люблю. Не віриш? Коли хочеш, то він пер­ ШОМУ мені сказав, що ;{У),lає ОДРУіІ\ИТПСЯ з Бергаміпою. От що, а не то що! - Ну, гарнзд,- ІіНіІ,е Бруно,- коли вже пан судія вам

-

Довірявсн, то мошу довіритись і я. Ви зробите таним чи­ ном: у нашому братстві завжди Є отаман і два раднини, БОВИ переобпрзються щопіnроку. 3 першого чпсла отама-' 110М, напевне, стане Буффальма""о, а я буду ОДНВМ із рад­ ників; се вже вирішена справа. А отаман має право ВВО· ДИТИ чи прийматп в товарпство кого завгодно; ТИМ-ТО, мені здається, треба вам із Буффальмаю~ом заприязпитись і заиросити ЇІого до себе J<ільна разі в у гості. Се такий чо­ ловім, ЩО, СІ\ОРО спізнає вашу :мудрість, ПOJпобить вас на­ віки; безперечно, вн зумісте прихилити ДО себе його серце і розумом В3ІШВІ, і паі добром, що ви маєте; ян ви йоro lJ.обрены\o попросите, він не зможе вам відмовити. Я вже говорив йому про вас, Ї, :здається, він вам си:мпатизує. Зро­ біть же, ЯІ\ я Н.3і1\У, а решту плаштую л сам. - Ти говориш, мов у дзвони ДЗ80НIIШ,- каїне лінар.­ Якщо твій друг і справді шанує вчеНI!Х мужів, то пехай тільки раз зо мио» розмовиться, і вше од мене не одстане, (,0 в мене стілыш розуму, що роздам усьому місту, ще й собі ось ПОНИ залишиться. Ноли вони отак удвох ДОМОВИЛlJСJ>, Бруно розповів геть­ чисто все БуффальмаRкові, і той уже не міг діждатися ДНЯ, НОЛИ йому вдасться зробити те, чого домагався ма­ естро Лопух. А лікареві так кортіло швидше, вписатися в братство колобродів, що він, не гаючись, завів знайомство з БуффаЛЬМaJШО",- .се ііому повелося досить легко. Він почав пригощзш ЇІого (і Бруна заразом) розкіШНI!МИ обі­

дами та вечерл),ш: а друзі-ХУДОIlШШШ годували його за

те обіцлпкамн; зпаючи, де моаша ВНПИТИ ва дурничку до .. брого вина і поласувати наплупами та іншими делікате­ сами, ВОНИ вчащали до лікаря, хоч він Їх запрошував, хоч ні, і казали пссь час, що Д.ТІЛ ного іншого вони б того зро­ ду ие зробили. Маестро ж, вибраВНI\! слушну годину, звер­ НУВСЯ нарешті з своїм проханням, лк перше до Бруна, ТО-

488


пер у",е до БуффаЛЬМnIша. Той удав, ніби дуже розсер-

;1,1ШСЯ. і почав гримати H~ Бруна:

.

Приспгаю всевпшшм богом пuзІньяІІсыrм,' зраДПІІ~ ну ти П\lШЇf, ,1<18, бп тобі оце по ма~Мllзі тан, щоб :и й п'яПМП ВКРИDСЯ, Тl."IЬ1'!! 'І есть па с.обl нладу. Хто Mlr розпо-

_

" .'Маестро

.

')

вістп все те ~HleCTpOВl, ЯК не ти.

па,rагапся ВИГОРОДИТИ Бруна і НЛЯВСЯ та бо­

жився, ЩО він дізнався про те од інших; наговоривши си­

лу мудрих речей, віu ташr заспоноїв ЙОГО. Тоді Буффаль­ МШ\l':() iiO~IY ІЇ наше: _ ~laeCTpo, воно й видно, що ви побували в Болоньї і

ШІВЧН:ШСЬ там тримати лзин З8 зубами, а рахувати вчп­ л ись пе па сливах, як то роблять деякі йолопи, D па И8баЧf\ах, бо ВОВИ довші; lЮЛИ я не помиляюсь, то хрестив

ваС тумануватий піп. Бруно казав меці, щО ВИ вивчали там медиципу, та мені здасться, що ви приRCЗЛИ звідти вміння ПРJfворожувати людей; що то в вас за голова, ЩО за розум - ДРУГОГО такого десь і в світі иемає! ЛіК8Р упап йому в річ і, звернувшись до Бруна, промо­ вив:

- От що значить говорити й спілкуватися з розумни­ ми людьми! Хто б так швидко збагнув всі особливості мо­ "0 ума, як сей ДОСТОЙНИЙ чоловік? Навіть ти зразу не догадався, чого я вартий; а скажи-но йому, що я тобі сказав, як почув од тебе, що Буффальмакко любить муд­ рих людей. Хіба не правда моя? - Авжеж, що правда,- каже Бруно.- Ти зразу ска­ зав, що так буде.

Тоді маестро звернувся знов до Буффальмакка:

- Ти ще Й не те сказав би, янби побачив мене в Бо­ лоньї: там і старе й мале, і доктори 'й шнолярі - всі мене любили понад усе на світі, всім я припав до серця розу­ мом своїм і речами. Та що там! Скажу, було, слово, то всі яразу сміються

-

так я ЇМ подобався. А лк

виїжджав л

звідти, то всі планали-ридали, благали, щоб л заЛИШИВСН t щоб викладав ме,цицину сам-один геть усім школярам, що там навчались; та я не хотів, бо приїхав СЮДИ обійняти

uатьнівсьиий спадои, і то немалий; наш рід багатий здам впа.

Тоді Бруно й каше БуффальмаККОВі: Чуєш? А ти, бач, не вірив мені, як я тобі на зав. Клл­

-

пус,ь опангел.rtю СПЯТОЮ, у пас у городі пем~ такого ліка­

ря, щоб тан, ЛИ сей, розбирав, де ослячі СЦИКЛИllИ, а де -18!)


які; та що тамІ Пройди хоч і до Паризької брами, то дру­ гого такого ве звайдешl

-

Правду каже Бруво,- вставив слівце nікар,'-: та ме­

ве ще тут маП0 звають; що ви хочете - грубий варод. А побачми б ви мене серед докторів, у звичвій компавії! .- Воістиву, маестро,- сказав Буффаnьмакко,- ви зва­ єте всього стільки, що мені й не снилось; ТИМ-ТО, говоря· чи а вами з,акапдзюбисто (нк і годиться говорити з таки­ ми мудрими ЛЮДЬМИ), скажу вам, що веодміняо того доб'юся, щоб вас прийияли до иашого братства. Почувши таку обіцявку, лікар іще реввіше став часту­ вати ДВОХ малярів, а ВОНИ все показували йому кози в золоті та інші дурниці, говорили, що є в них для нього чу_' дова кохавка - герцогівва ді Гівва, що хоч ЯКОГО, мовляли, короля 3 коня зсадить. Маестро спитав, яка та герцогівва. - Голова моя капустяна,- одказав Буффальманко,­ ее велика можповлаДвиця, і мало в таких домів ва світі, шо ве підлягають її закону: навіть брати-мінорити пла­ тять ЇЙ давипу під ляскіт кастаньєт. Де вова проходить УСIП(е зразу почує, хоч найчастіше вона сидить узаперті; ведавно вона проїздма мимо вашого дому - їхала до річки ноги ПОМИТИ та свіжим повітрям подихати, але по· CTilЇHe місце її перебуваввн - то ЛаЙваццо. Ви, певно, бачили її служителів - вони ходнть із мітлами й протич­ ками, що Знаменують її владу. Є в веї чимало васалів -

барон І\упиа, мариіз І\овелии, пан Дрисля і пан Балабуш­ ка;

ЇХ

усіх,

напевне, знаєте, просто не пригадуєте

зараз. Забудьте ж вашу кралю з Задрипанець, ми вас спро­ вадимо в заласні обійми до сієї герцогів ни, яищо надія нас ле зведе.

Народившись і вирісши в Болоньї, ліRар ве розумів наздогад буряків і вельми тішився, що матиме таку гарну нохавну. Через Rільна днів маляри принесли йому звістку, що 'його прийнято до братства. Ян настав той день, що виочі вони мали йти Rолобро­ ДИТІІ, маестро запросив обох друзів до себе ва обід і спи­ тав иісля частувания, що йому слід робити, щоб товарист­ во добре прийняло його. На те Буффальмакко СRазав: - Бачите, маестро, вам доведеться появити пеабияк~ с,мїливість у сій справі, 60 ЯН. ізллкаєтесь, ТО й собі па­ ШІ-юдите, і нам; а чому ви повинні бути мужніми, зараз СІ<ажу. Сьогодні ввечері, в раниі лягови, вам треба прийти на Новопречистенський цвинтар і сісти на ОДИН із ВИСQw

КИХ гробівців, що там недавно поставлені; та вдягніть 490


своє найкраще вбрання, щоб на п~рший раа ошатно пере~ усім братством понаааТllСЬ, тим БІЛьше, що герцопвпа ~l l'івна

ЛИ нам переиззуваЛIІ, хоче висвятити вас у лицарl,

СІоупа'вmи в своїіі купелі. Оттам і чекайте нашого послан~

H~, а щоб ви його впізнали, то слухайте, ЯКИЙ він буде: "рийде чорва рогата тварюка, 3 себе не дуже веЛIJК3, вопа прискаче до вас через майдан, фукаючи та вибри­ I:УЮЧИ; ЯН: же побачить, що ви її не боїтесь, підійде до нас потиху, а ви тоді сміло злазьте з гробівця і, не помн­ наючи імені бога та святих його, ОRульбачте ту звірюну; сядете на неї, схрестіть руки на грудях і не чіпайте вже ЇЇ;· тоді вона рушить поволеньки і привезе вас до ко­ ,юбродів. Але мушу вам сказати, що як ви пом'янете бога чи свяТИХ або злякаєтесь, та звірюка :може скинути вас

11"

в одне не вельми пахуче місце; тож дивіться, як у вас,

J,(оже, не стане ва те мужності, краще не приходьте, бо й собі шкоди наробите, і нас підведете. - Еге,- сказав лікар,- ви ще мене не знаєте. Не ди­ віться, що я ношу рукавички й довгу хламиду; якби ви звали, що я витворяв у Болоньї, ЯН ходив· із товаришами до дівчат, то великим дивом дивувалися б. Раз якось уно-­ чі - от їй же богу, що не брешу! - одна дівчина, невір­ пеньна TaJ{a курдупелька, не хотіла 3 нами гуляти, так я її набив добре, а тоді схопив на оберем та й проніс не багато не мало - як із лука дострелити, що мусила таки 3 нами ніти. А то раз ішов я сам-один (тільки служка був 30

мною), як до вечерні дзвонено, повз цвинтар братів-мінори­ тів, де ~oгo дня одну жінку поховано, і зовсім-зовсім не боявся. Нехай же вас те не турбує, бо я ду",е смL,ий і хо­ робрий. А ще вам скажу - щоб гідно ввійти в товариство, я вдягну пурпурову мантію, ту саму, в яній мене в доктори

поставлено; от побачите, як мені всі зрадіють, а там згодом

і аа от!'мана оберуть. Я покажу вам, па що здатний, аби

мені тільки туди потрапити; от герцогівна ще й не бачи­ ла мене, а вже так закохалася, що хоче лицарську купіль

з~отовити. Не знаю, чи те лицарство до мене пристане, чи

ВІ; мабуть, таки пристане! Та вже ж даіІте мені тільки змо­ ГУ, самі побачите!

-

Би дуже добре кажете,- упав йому в річ Буффаль­

м:анко,- але глядіть же, не підведіть вас

а то

може ще

й не прийдете або вас не знайде ваш по~анец'ь. Л проти того ее кажу І ~o ниві в вас холодно, а ви, панове лінарі, ду",е того остеРІгаєтесь!

491


- Боропь бож&! - заперечив ліl(ар.- Я не мерзляк, ХОЛО:lУ пе боюсь; як уночі, буває, треба надвір вийти, то поверх камізелши накину ще ко;r'ушанку, та й усе. Приііі\У, напевне прийду!

.

Товариші пішли додому, а маестро знайшов перед жін1:010 янусь виьювку, ВЗЯВ ПllШКО:М СВОЄ парадпе вбрання, одягнув його Ї, ян настав слушний час, подався ва ЦВИН­ тар, куди йому велено прийти; сів там на один мармуро­ вий гробовець, зіrнувся (бо холодно було) й почав вигля­ дати того звіра. Буффальмакко, ЗДОРОВИЙ і ВИСОІШЙ, роз­

добув собі маШliару (КОЛИСЬ ПОНІІ вживались у ВСЯlШХ іграх, Я1ШХ теиер нема) і нап'яв на себе вивернутий КQ­ жух - ведмідь, та й годі, тільки машкара була чортяча, з рогами. У ТаІИМУ перевдязі він подався иа Новопречис­ теиський майдан, а Бруно за ним назирцем - нодивитись, '11( вопо все буде. Побачивши, що маестро вже иа цвинтарі, Буффальмакко иочав стрибати й гасати по майдану, фу­ каючп й гукаючи, иемов скажеиюка. Як лікар те побачив і почув, ВQЛОССЯ йому стало дуба і тіло все затрусилось, бо неБОР"І<а був за жінку БОЯЗRіший; так йому зробилось ..оторошно, що краще, думав, дома сидів би! Та вже як прийшов СЮДИ, ТО НРЇПИСЬ, наберись одваги, коли хочеться на ті чудеса подивитись!

Помордувався ОТО БуффаЛь>rаюю ЯНУСЬ часину та й ні­ бито "тихомирився: підійшов до гробівця, де сидів лікар, та й зушшився. Бідолашнпіі маестро не знав Їа переляиу, ІІа ЯНУ ступити; тоді, поду:мавши, що звір учинить йому якусь каверзу, яR він на пього не сяде, побив страх стра­ хом і спустився з гробівця; промовивши потихеньку: .Го­ споди, сохраНІІ й пронеси!}} - він сів верхи па звіра, вмо­ стився добре і с!шав руки хрестом па грудях, як було сказано, Тоді Буффальмакко рушив помалу з місця до По­ крови і довіз його рачки аж до дівочого монастиря Ріпо~ лі. А за ним та буди ями, куди навколишні селяни ЗВОЗІІ­ ли всіх предстаВІІинів роду ді Гівна, щоб було чи .. поля

угноювати. Буффальмакко підійшов до краю одної Я·"'ІІ,

схопив зненаЦЬRа ліІ<аря за ногу і скинув ЙОГО з себе В1ШЗ коміть ГОЛОRОІО, а сам із. ДИКИМ вереском і репетом

подався наВІІстриба до Покрови й далі до лугу Всіх Свя­ тих, куди вже раніше втіи Бруно, не мігши погамувати сміху. 3 великою втіхою стали ВОВИ ДИВИТИСЬ зоддалік, що буде робити закаляиий лікар. Пан медик, ОDИНИВШИСЯ в тій паскудній ямі, намагався а усіх сил вигребтися з иеІ і вробився з голови до иіг у

492


лайВО бо Rїльиа разів зривався; довелося навіть ковтнути

тої п~гапі. Нарешті виліз-таКD з тяжкою бідою, загубив­ ши в Я~lі Rаптурз, і стояв ЯНУСЬ хвилю як непишnиИ. To~ ді обтруспвся, обчистився ~УІ\ами, як міг, та й почвалав сердега ДО;rJ;О:\fУ; до-:и в дверІ грюнав, ДОНИ ОДЧИ.ПИ~П.

}\о:ш ввійшов ВlП

до

себе, весь прос:мердшии, то по

встпгЛП 3ft ПИ~І і дверей замннути, як падійшли Бруно й Буффаль~taННО - хотіли дізнатись, як привітав його жіп~ Ей. Сталп за дверима та й прислухаються, аж жінка пав чоловіка, ян посліднього лаЙдаиа. _ А, ДОХОДІІВСЯ,- гука6,- так тобі й треба! Уже десь J!i1іішов· собі якусь помийницю, пішов хизуватись до веі С"061О червоною м",нтією. ТаІI мене вже тобі мало? Та 11 не то що тебе, ледацюго, ціЛDЙ город можу вгоноБDТD! ЧОМ IJОПИ тебе не ВТОПИЛD, кудв ВКDИУЛD?.1 Нічого сказаТD, хо­ роший лікар - од рідиої жіпки вночі ио чужих жіннах бігає. Тьху на тебе! ПОКD медика обскрібаЛD та обмивали од неЧDСТОТ, жіниа не переставала його гризти такими словами, па­

я.чася до самої полуночf. Другого ДИЯ враиці Бруио й Буффа;Jьмакко розмаЛIО­ ваЛІ! собі тіло иід одежею, бу.цім їх Dобито Й СИИЯІШ иО­ зоставались, і пішли до лікаря; вопи застали ЙОГО вже

яа ногах. Увійшли до нього та' й носом закрутили, бо як йuго не чистили, а ще смерділо. Почувши лікар, що ма­ ляри прийшли, ВИЙШОВ їм йазустріч і побажав у боже ім'я доброго раину. На те Бруно й Буффальмакко од­ повіли йому (як домовились раніше між собою) з серди­ ТНМ видом:

-

А ми вам здоров' Я не зичимо, навпаки, благаємо

бога, щоб послав вам усякого· лиха, щоб ска ра в злою

смертю такого невірника і зрадника! Бажаючи услужи­ ТІ! вам по-чеськи, ми трохи ие ЗГИНУШf по-песьни. Через ВІШУ зраду ми такого минулої ночі в боки дістали, що тими ударами осла до Рима догнати можна, і махо ІНІС пе вигнали з того товариства, куди ми хотіли вас

увести. Як валиl

не вірите,

то подивіться, як

нас

ушаву·

Розхристались та й ноnазали свої розмальовані гру­ ДИ,

а ПОТІМ швиденыю анов захристаЛlIСЬ

(а Б німнаті

ЩР гаразд не .було видно). ЛіІ<ар. хотів був перепроси­ тIlсл и РОЗПОВlсти про свої

3JП1Годні,

нуди

і

вюшуто. Та Буффальмаюю неребив йому річ: 493

як

його


- Краще б,- каже,- він кинув вас із мосту в воду! Навіщо ото ви поминали бога і свнтих? Хіба ми вам ве казали? - Ій-богу,- каже лікар,- н ве помивав. - Еге, ве ПОАfииав, - зиов йому Буффальмакко,помииав, та ще й як. Наш послаиець казав, що ви трем­ тіли, МОВ осиковий ЛИСТ, і не знали, ЩО 3 вами діється.

Ну, добре ж ви вас підвели, та, будьте певні, що більше нас віхто ве обдуриrь! А вам }/И оддамо ту шану, нкої' ви заробили. Лікар почав просити пробачення і благав, щоб вони ве ганьбили його; вів пустив У хід усе свов красномов­ ство, аби якось їх угамувати. Боячися, щоб вови його не

ославили

перед

людьми,

маестро

став

ще

дужче

за­

побігати їхвьої ласки, запрошуючи їх до себе В гості частіше, ніж досі, і годячи їм У всьому. • Оттак у вас у Флоревції вставляють ума тим, хто В Болоньї його не КУПИ1l.

ОПОВІДКА ДЕСЯТА

Одна СЩlJника хитро видgрює в флорентинськоzо купця все, що він привіз до Па.леРJtо; він ізнов приїздить туди, удавши, що .чає 8 собою ще більше товару, поаичає в неі гроші, а їй аа те лишає воду й кострицю І не питайте, як сміялися дами, слухаючи королеви­ ної оповіДІШ; од того реготу у всіх навіть сльози ва очі вс раз та й не два вавеРТjІЛИСЬ. Як вона скінчила, Діо­ ней, зпаючи, що прийшла його черга, почав таRИМИ сло­ вами:

./

ВіДО/Jа річ, любії 'ІОЇ пані, що ті хнтрощі найбіль­ ше подобаються, якими велиних хитрунів перехптрову­ ють. ХОЧ T)fr уже оповідалнсь про се вельми ціІ(аві шту­ ІШ, н хочу розказати одну історію, пка сподобається вам не мепше од попередніх, бо в ній ошукують не абнкого, а найдосвідченішу ошукаНІ(У. у всіх узбереЖПIІХ містах, де в прнстані, був колись

-

(а може, й тепер є) такий звичай, що всі купці, які прп­ туди 3 товаром, складають ЙОГО, ВlIвантажив­

бувають ши,

в

одну

велику

комору,

494

що

зветься

подекуди

МИТ-


НИЦ

ею ,.

коморою тією відає громада або державець того

'й СВІ товар по . ... списну і на все ціву ПОRаже, а ВОВИ Т?Д1 дають II~MY JЮмору, де він ііого на ключ замикає, 1 заво~ть ТІ спис­

. а МІСТ.

Здасть

купець

митникам

увесь

ІОІ дО митпого реєстру, а згодом побирають ІЗ 1<УПЦЯ ми­ ТО ЧИ то за весь І,рам, чи за ту частину, щО B~H

дасть.

3

випро­

ТОГ0 митн~го .peЄCT~y фактори часто Дlзнаютьс~

про те, який де товар 1 СКlЛЬНИ НОГО привезено, а таком, ХТО ТІ

НVПЦЇ, а тоді вже, коли що кому запотребиться, ведуть і; тими !,упцнми пертрактації про міньбу, куплю та продаж. Тан

ВОНО

велося,

...

МІЖ

ІНШИМ,

І

В

сІцІлІисы\муy

..

МІСТІ

Палермо, де було, та й виві Є, чимало красувь, що ве відзначаються че.стивістю; там T8Ri, щО ЯR гляве на них

хто не зває, то подумає, що то якісь пристойні да~(и, ба навіть вельможні пані. А ті пані ОДНО знають

-

обголю­

вати добре мужчив, а то й шкуру З вих здирати: ЯК по­ бачать, що

купець якийсь приїхав,

зараз дізиаютьсн

з

,штвого реєстру, нкий у вього товар і ва ЯНУ суму, а

тоді примилюються до ВИХ і иідлещуюТ!оСЯ, аби в любов­ ні тенета їх привадити. Не ОДНОГО веобачиого там вони оплутали у 1<ОГО більшу частину товару видурювали, а в кого і весь, а були й такі, що рішались не тільки "раму СВОГО й корабля, а й ності свої там лишали - так спритно орудують бритвами ті ніжні голяр!ш.

Раз якось (се було не з-так-то й давно) приїхав туди один молодий нупець, иаш-таки флорентинець, ва ймен­

ня Ніколо да Чіньяно, а на прізвисько Салабаетто; тор­ гував він "Не сам од себе, а од хазяїв, всяного

сукняного товару,

nиmився, флоринів так

ва

що

од

і

прнвіз

салернсьного

із

собою

ярмарку

п'ятсот; заплатив мито, здав

товар у комору і, ве поспішаючи з продажем, пішов гу­ ляти по місту.

Із себе був той Салабаетто дуже вродливий і струн­ НИЙ, ЛИЧКО мав біле, волосся світле, ва вдачу веселий; от одна з тих голярон,

що

звала

себе

мадонвою

Явко­

фйоре, пронюхавши, що воно за птах, і накинула на вьо­ ro ОКОМ. Ві.в те помітив і, гадаючи, що то якась вель­ можна па~l, уявив собі, що вова вподобала його за вроду, та и почав думати, як би потаємне засяrти в неі

ласки. Не кажучи про те нікому ні слова, він став про­ ходжуватись перед домом тієї красуні· як вона те по­

бачила, почала йому бісики очима пу~кати, поназуючи 495


ТИМ, як вона його любить, а через Rілька день послала до пього одну стару бабу, що добре вміла сваш"увати. Баба наговорила ЙОМУ всяної всячини і, пустивши слізку, сказала, що вів своєю вродою та ХОРОСТВОМ так причарував її панію, що вона, бідна, вдень і вночі спо­ !(ою пе мав, все думає, ян би з НИМ зійтися потаЙ>ІИРУ десь у лазні абощо. По сій мові баба видобуда з гаман­ ця псрстеПUR і подала йому

-

се, }\.аіКе, од пані гости­

нець. 3радіЛlIіі Салабаетто взяв того персия, ПОМИ.'ував­ ся ни" і падів собі на пальця, а посланниці одr;азав, щО КОЛИ пані його любить, то він її понад усе lюхає і гото­

ВИй будь-коли..піти туди, куди вона йому скаже. Посланниця иереказала ту відповідь своїй пані, і та ие забарилась повідомити купцеві, нехай жде її завтра по вечерні в таній і такій лазні. Нікому про те нічого не сказавшн, Салабаетто подався туди в призначену f<,lдину і дізнався, що пані справді найняла ту лазню. По недовгі" часі тудн прпйшли дві рабині: одна несла на голові ЗДОРОВИЙ бавовняний матрац, а друга - великніі кошик з УСЯRНм добром; поклавши матрац на ліжко в одно"у лазннчому покої,

вони постелили

поверх

шіру

тонких, рублених шовком простирадел, білу кіпрську !ювдру і поклhли дві вишиті подушки. Тоді роздяглись, уві­ іішли в саму лазню, вимили там усе, иоприбирали чистень­ ко. Через деякий час прийшла до лазні мадонна Яико­ фйоре з двома іншими рабинямн; не гаючи даремно часу, вона 3 ВС.'ІИJЮЮ радістю привітала Салабаетта, зітхнула зглибона і, обійнявши його міцно та поцілувавши, ска­ зала:

-

Не знаю, хто б іще, "рім тебе, зміг мене до сього Ти запалив огнем мою _ДУшу, тосканчику-ока-

довести.

янчику!

Тоді воии роздяглись і иіШШІ вдвох голі (так воиа хо­

тіла) до 'купелі, а з ними дві рабииі. Паиі сама, не дaB~ !пи нікому до нього торннутись, вимила Са.лабаетта геть усього муmкатни:м та ГВОЗДИI\ОВИМ МИЛОМ, а потім рабині її вще скупали Й добре розтерли. Тоді рабині принесли двоє тонких білих простирадел, так напахче­ них трояндами, що той дух навкруги розходився: одна вгориула Салабаетта, друга - панію, завдали їх собі на плечі й понесли до постеленого ліжка. Коли піт із ВИХ :JійmОD, рабипі зняли з пих ті простирадла, і вопи ле­ шали голісіпьні па постільній білизні. Тоді ВИЙНЯЛИ з КОШlша гарпі срібні пудеш<а з духовитими водами-

498


тrояпдОПОЮ. пою

_

rrомарапчевою,

жасминовою

і поБР1l31'і.аЛIІ все навколо

та

лава.вДо­

тими ~ахощам:и, ДІста­

ли СОдодощ1в та добр?го вина, щоб. соБІ душу обавити. Салабаетrо

раював:

ВІН зиркав, зиаи,

і пе міг :\ОЧN\f\ТПСІ) тої :Jможе гі прнголубпти. воНИ піш:ш! з~ссітивши ді мадонна Лшюфйоре nоИИ втішаЛIІСЛ удвііізі

па

даму-красуню

хвилі, ноли рабині ВИЙДУТЬ і вів Ноли папі їх нарешті одіслала, перед ТІІМ у кімнаті світич: то­ обпяда юнака, а він її, і ДОВГО на превелику радість Салабает­

тові, я}\()му 3;J,апалось, що вона аіІ;: умліває· з иохання ДО ПІ.ого.

Як пані здалося, що пора вже вставати, вона ПОКJIИ­

mша рабппь; вопи одяглись, ПОRріПИЛIfСЯ знову солодо­ ща ми та вином, а лице й руки ПОМИЛИ тими пахощами. На прощаннл пані СI,азала купцеві: - Дуже було б мені любо, лкби ти прийшов до меие сьогодні ввечері в гості- повечерлти й переночувати. Салабаетто, уже знаджений її красою та вдаваною люб' лзністю і твердо переконаний, що вона любить йо­ го, /lК свою душу, одказав:

- Мадонно, вслке ваше бажаннл надміру менІ при­ ємне, ТИhl і сьогодиі ввечері ладен л зробити BC~ по ва­ шій уподобі, як завволите. Повернувшись додому, пані веліла прибрати добре в покоях, повиставллти скрізь дорогі речі і вбраНН/І і, замовивши розкішпу вечерю, стала дожидати. ГОСТ/І. ЯК надворі трохи присмерlШО" він так і ВРОДИВС/l. Пані зу­ стріла його з великою радістю, і вони веселенько вдвох повечеряли, услуговували ЇМ ЯRнаЙліпше. Зайшовши

по вечері до її покою, він почув принадний дух алой­ пого дерева й побачив постіль, пишно оздоблену кіп­ рійськими пташками, а на жертках снлу прегарноі оде­

жі. Усе те наводило ЙОГО на думку, що його коханка іменита ї! багата папі. Правда, до його слуху дійшли були лкісь не дуте-то хороші чутки про пеі, та він жод­ НИМ поби'РОМ не хотів ЇМ вірити; . хоч і міг він припус­ тити, щО вона когось там і одурила, та і в голові собі 1Іе покладав, щоб тане могло із ннм статися. Він пере­ почував у неї з преволиною втіхою і закохався в неї ще сильніше. Яи настав ранок, вона підперезала його леп·

ським

срібним

паСIЮМ

з

гарним

гаманцем

при боку І

сказала:

-

Любий мій Салабаетто, не забувай же мене! Знай,

497


я сама і все, що я маю,

-

завжди до твоїх послуг. Для

тебе я на все готова.

Салабаетто обняв

її веселенько й

поцілував;

потІм

вийшов із дому й подався в те місце, де сходилось усе купецтво. Так ходив він до неї іще не раз, не тратячи на те ані шеляга, та все міцніше внлутуючись у тенета. Тим часом він розпродав свої сукна і ·то не на віру, а

за готівку: добрячі узяв гроші. Пані про те зразу й про­ звала - не ОД НЬОГО, звиtІаИПО, а од інших. Раз лиось увечері, коли СалаGаетто прийшов до неї, вопа так з ним любо почала РО3МОВЛЯТІІ та жартувати, так стала до нього пестиТІІСЬ, ніби ГІІнула 3 кохання в його обій­ мах. Хотіла подарувати йому ще двоє срібних кубків, що в неї були, та він їх не В3ЯВ, бо вона й так уже по­ надаровувала йому всячини

флорипів

на

тридцять,

а

сама не прийняла від нього й найменшого гостинця, хоч

він і набивався. Нарешті, коли вона добре розвогнила купця своєю любов'ю та щедрістю, раптом одна рабиня викликала її, ІІК бу ло між нимн домовлено. Пані ви­ йшла з кімнати, а через якусь хвилю новернулася анов ДО ГОСТЯ заплакана Ї, впавши долілиць на ліжко, почала

так жалібно зойкати й стогнати, що страх. Здивованні Салабаетто обійняв її, заплакав і собі та й почав пи­ тати:

- Ох, серце душі моєї, що ее вам сталося? Яка при­ чина вашого жалю, скажіть мені, лебідонько мояl Довго він отак у неї випитував, поки вона спромоJ'o лась на відповідь.

- Ой, горе мені,- сказала,- пане мій любийl Не анаю, що маю казати, що маю діяти. Принес.чи оце меиі листа з Мессіни; пише брат, щоб я прптьмом ПРИСЛ8Jlа йому за тиждень тисячу золотих флориніл, хоч би менІ довелось попродати й позаставляти все свов добро, а ні - то впаде його голова з пліч. Не придумаю, що йо­ го й робити, щоб так швидко ту суму зібрати: ЯІ,би н мала хоч два тижні часу, то роадобула б в одному міс­ ці ще більше грошей або ма'6тність якусь продала б, а так - незмога моя! Воліла б я помертн, аніж таку лиху звістку дістати! Сев сказавши, знову зайшлася ревним плачем - у та­ кій би то була великій тузі. Салабаетто, якому любовне полум'я розтопило мало не до станку добрий розу .. У голові, повірив у щирість тих сліз і слів і сказав: 498


-

Мадонно, я не можу зарятуватн вас тисячею ЗОЛ.?­

тих а П'ЯТСОТ позпчив би, ЯКЩО ви можете повернути ІХ

за два тижні; па ваше ща~тя, я саме вч~ра СУИНО по­ продав, а якби ПС ее, то я и шеляга не ЗМІГ би був вам позичити.

_

Ой лишепько!

-

сплеснула руками

.

паю.- Так

у

тебе не було грошей? Чом ше ти в мене не попросив? Тисячі я при собі пе мала, а могла б тобі дати дві чи три сотю{. А тепер мені' ніби аж ніяково прийняти од тебе сю позичку.

Піддавшись на сі слова, Салабаетто сказав:

_ Мадонно, не хотілось би мені, щоб із сіві причиня ви не прийняли її; якби в мене була така пильна потреба, як нині у вас, то я був би попросив.

_

Оттепер,- сказала

пані,- я

навіч

' побачила,

лю­ бий мій Салабаетто, як вірно й щиро ти мене кохаєш, що самохіть готовий запомогти мене такою сумою, хоч я в тебе й не просила. Я і так була твоя, а відтепер нале­ жатиму тобі нероздільно; ніколи не забуду, ЩО' завдя­ чую тобі рятунок мого рідиого брата. Бачить бог, шкода мені брати в тебе сі гроші, бо ти куиець, а куицеві все потрібеи свіжий гріш; та тим, що іншого виходу в мене немає і 11 невдовзі зможу тобі сю ПОЗИЧНУ новернути, 11 приймаю її, а решту вже ІІНОСЬ добуду - речі своі од­

дам у застав ~ОЩО. ПО сій МОВІ вона знов заиланала і припала личком до

tалабаетта. Той почав ії втішати і, иереночувавши

з нею, приніс назавтра ті п'итсот золотих флоринів, хоч вона й яе нагадувала більше - хотів, бачите, доказати

їй свою щирість і відданість. Паиі ПРИЙНllла ті гроші з сльозами на очах і сміхом у душі, не давши йому вза·

мін нічого, окрім словесної обіцянки.

Ледве пані одержала ті гроші, як усе вже на інший пішло лад: то, було, Салабаетто заходив до неї, коли хо­ тів, а тепер сім раз поткнеться, а ЙОГО тільки раз пус­ тять, усе <:: ЯRась причина; не CTa~'IO ВіБе й тих мплощів

та ~еС:ОЩів, !Іні були перше. Минули не то два тижні,

~a и Мl~ЯЦЬ, 1 два, а грошей не вертають; він править, а ного обlЦЯRнами годують. Схаменувся тоді, необачний, ~o T.~ ледащиця ЙОГО ОШУІ"шла, ЗРО3У~lів! що нічого віп 13 неІ не .справить, ВОна все одно

викрутиться, бо нема в нього ю розписки, ні свіднів. Та й сором було скаржи­ тись, л~дям: адже. його попсред'і\али, що то за одна, то тепер ТIЛЬНи ПОСМІЮТЬСЯ З ЙОГО простацтва, та й уже.

499


ТІІЖКО бідолаха зажурився, що так його підве.ш, а тут іще, ЯН на те, х(\зяї почали писати лист за ЛИСТОМ, щоб він помівяв гроші і прислав їм увесь виторг. Побоявши­ ся, щО ЯН він сього пе зробить, ТО його провинність швидко вийде ва ІІВ, Салабаетто вирішив тіl;ати: маи їхати до Пізи, а HaTO~liCTЬ сів на кораБCJIЬ і поплив до Неаполя. А в Неаполі пробував під той час один наш земляк -~ П'єтро делло Каніджано, СI;арбіВНичпй цісаревої костяп­ ТИНОПОЛЬСЬКОЇ, чоловік тяжко розумний і вигадливий; се був добрий приятель Салабаетта і його рідпі. До ньо­ ГО ж ТО, ЯН ДО чоловіка бувалого, і вдавсп через кільна деиь МОЛОДИЙ купець:

пожалівся па свою лиху пригоду

і прохав у нього ради й допомоги -:- що йому далі в сві­ ті робити, бо в Флоренцію тепер хоч і не вертайся. За­ смучений сією новиною, Каніджано сказав: - Зле ти вчивив, негаразд себе поводив, погано слу­ хався своїх хазяїв, процвипдрив

на лакомство нещасне

стільки грошей! Та вже ІШЛИ так вийшло, треба шукати якоїсь ради. Пішов Каиіджано до голови ПО розум та й надумав, що треба зробити, і розказав Салабаеттові. Тому сподо-. балась дотеппа порада; знайшовши в себе трохи гроше­ пят та припозичltвши дещо в Каніджана, він налашту­ вав ЧИ)lало добрих тюків, І,УПИВ двадцять бочок з-під олію, наповнив їх, а потім повавтаіБИВ се все ва кора... бель і знов поїхав до Палермо. Дав митникам опис то­ ваР,ів, указав ціпу, щоб вони завели до реєстру, а саи склав ті тюки й бочки в 1<o~!Opy і сказав, що, поки не ирийде решта товарів, віп сих займати ие буде. Пк почула про те мадоипа Яшюфйоре, як дізналась, що він прнвіз товару на дві тисячі або й більше, та і ще )lас одержати ТИСЯЧ, може, на три, то адалося їі, ЩО мало вона з нього видоїла; от і надумала тепер повер­

пути йому п'птсот флоринів, щоб видурити п'ять тисяч. Послала вопа ДО нього людей, і він, затаївши хитрощі, прийшов до неї. Пані, вдаючп, ніби не знав, що він при­ віз із собою, зустріла його дуже привітно і спитала: - Ти не гніваєшся па мепе, що я вчасно не поверну~ ла тобі грошей? Салабаетто засміявся і сказав: - Мадонно, мені воно справдІ було трохи прикро, бо щодо мене, то я й серце б собі з грудей вийняв, аби ва>! догодити. То слухайте ж, ІІК Я на вас роагнівався:

500


я так щиро іі вірно вас люблю, що прод~в майж~ всі

свої маєтки і привіз СЮДИ товару БІЛьше, НІЖ на ДВl ти­ снчі флоринів, та ще з заходу прийде всякого краму па три Тllсячі 3 l~aДTOM"; .. ДУ:-'ШЮ ззнласти ту: власну крамну

ІЩМОРУ і ;ЮПИ lI~:Тll1НО, щоб YB~CЬ час OYT~ прп вас, бо

я такий щаСЛllВПlI вашою любан 10, ЩО, маоуть, щаСJlИ8ШОГО над :мене в світі пе~ІаЄ. На ее мадонна flПRофйоре СI,зззла:

_

Бачиш, Са:rабаетто,

ВСШі3 ТВОЯ удача мене радує,

(,0 я люблю тебе, ЯН: СВОЮ душу; мені ~вельми приємно,

що ТИ СЮ;:(ІІ повернувся і ;:(у"аєш

осеЛИТIІСЬ

у

нашому

місті: тепер я частіше милуватимуся 3 тобою. Я хотіла б переПРОСJIТИ тебе, що перед ТИМ, ЯК ТИ звідси їхав, ти часом ба;наn прийти ДО мене й не міг або приходив, а я тебе вітнда не так, як годилось, та ще й боргу тобі своє­ часно не повернула. Знаєш, тоді була я в такому горі, в такій НРІІтузі, що кому ТаІ,е НРИКЛЮЧИТЬСЯ, то ХОЧ би ЯК любив, не будеш доснть нривітни" та уважним до ко­ хапого. Та ще й на те зваж, ЯК важко жінці добути ти­ сячу золотих ф.qоринів: всяке намагається тебе обдури. Тll, обіцяє Й не платить, ОТ мимоволі і сама не дотриму­

єш слова; через те щ, а ве

3

іншої якої ПрИЧИНИ, я й

тобі то;:(і грошей пе заПлаТИJjа. Та ЯІ( ти поїхав, я зразу ді­ ста.ТІа гроші і, янбв знала була, куди їх тобі послати, ТО неодмінно послала б, та, бач, не знада і праберегла їх до твого приїзду.

Велівши прннеети гаманець із тими самими флорина­ МИ, щО він їй дав, вона ПО1\лала його йому в руки й снд­ зала:

-

Апу, перелічи, ЧИ тут усі п'ять сотень.

Са.1а"аетто буя ТІВІ без міри задоволений; піп перелі­

ЧІІВ ті гроші (там було таки

п'ятсот), сховав

ЇХ

і ска­

зав:

-

Мадонно, я вірю ваlПим словам, ви

й так багато

Д.1Я мене зробшlИ. З сієї причини і заради моєї до вас

.rrюбовї, я ладен IlОЗIlЧИТU вам по спромозі будь-яку су­

му, .. ІШЛИ вам, буває, запотребиться. КОЛИ я влаmтую всі СВОІ. справи" ПИ в тому пересвіДЧllтесь па ділі.

ВІДновивши таШІМ Чином про ОНО свою до неї любов, Салабаетто знову почав ЖИТИ з нею весело й любо а во­

ва вже йоrо Т1Ш Rоха.па, так годила йому, що й сказ~ти' не можна. Та Салабаетто надумав о;:(Дячити ЇЙ оманою за

оману; O~.HOГO разу, :К?JІИ вОна запросила ЙОl'О ДО себе вечеряти и почувати, ВІН приЇІшов ДО неї СМУТllий-неве-

501


селий, віби з· хреста зпятиЙ. Явкофйоре, цілуючи його та пеетичн, почала питати, чого ее він так зажуривси. Вів ДОВГО мовчав, а потім СН8З8В їй: - у меве велике вещастя: корабель, що мав привез­ ти сюди мій товар, захопили пірати з Мовако і правлять за вього викупу десять тисяч; ва мііі пай припадає ти­ сяча, а в мене за��аз нема ані шеляга за душею, бо ті п'ятсот флоривів, що ти мепі вернула, я зразу ж послав у Неаполь ва закупівлю полотна; якби став 'я продаваm той товар, що тут маю, довелось б •• збувати його за без­ цінь, бо не та пора, а тут :мене ще ~faЙil\е ніхто не зває, щоб 'просити в .(Огось підпомоги, Я вже не знаю, що тут робити, що почати - Яl< не вишлю зараз грошей, мій товар повезуть у Моиако, тільки я його й бачив. Пані була сією звісткою дуже занепокоєва, бо ее й для веї була неабияка втрата; думала вона, ,дУмала, 'Ш би той товар вирятуватп, щоб його не повезево в Моаа­ но, і сказала:

- Боже, як мені тебе шкода, мій любчику дорогий! Але не вдавайся в тугу. ЯкБIl Н мене були такі гроші, я б тобі їх зразу позичила, та що ж, І<ОЛИ нема. Правда, є тут ОДИН чоловім, я позичала в нього ті П'ЯТСОТ фяо­ ривів, .що мені не вистачало, та вів багато лихви бере аж тридцять віДСОТІ<ів. Я думаю, він міг би дати тобі гроші під добру заставу; я ладна поручитись за тебе псім, що маю, і сама собою, аби тільии тобі допомогти; а чи в тебе є яка зарука?

.

Салабаетто зрозумів, з якої причини воиа хоче зро­ бити йому таку послугу,- догадався, що вопа позича­ тиме йому свої-таки гроші. Вів дуже зрадів і подякував їй нраснень:ко, а потім снаЗ8В, що ВИСОНИЙ процент 10ГО не зупинить, бо пильна припала потреба; далі пояс ... нив,

що

може Дати

в заруну той товар, що

иитниці,- вів перепиmе його на

в

нього на

і~{'я позикодавця, але

ключі од комори при собі зоставить, бо, може, доведеть­ ся кому товар показати, як попит буде, та ще щоб, бу­ ває, нічого там не зайняли, не підмішали й не перем:і­

вили. Папі

одповіла,

що

він добре

справді, хороша запорука. Другого дня

каже

-

ее

буде,

вранці послала

вона по одного фактора , па якого цілком покладалась, і, поговоривши 3 вим про сю справу, дала йому тисячу ЗОЛОТИХ флоринів, які він, не гаючись, позичив Сала­ баеттові, велівши переписати на своє ім' л всі товари, ЩО

502


той мав у митниці. Обмінявшись записниМИ листами

!

все влаштувавши, вони пішли кожен у своїх справах. Салабаетто сів при першій оказії иа корабель і вер­ нувся в Неаполь дО П'ЄТР8, маючи в :кишені півтори ти­

сячі зоЛОТІІХ флоринів. Звідси вів послав своїм хазяям у Флорепцію звіт і повний розрахунок за сукна, що продав ;} ЇХНЬОЇ рУКІІ, а також розплатився з П'втро:м та а іншими своїми віРНПR8;\IИ. Тоді погуляв іще кілька день із П'втро" КОШТОМ обдуреної сіцілійки і, не ба­ жаючи більше купцювати, поїхав до Феррари. Через кілька день кинулась Ннкофйоре - не видно щось Салабаетта в Палермо; се здалось їй дивним і пі­

дозріли". Прождала місяць і другий, а він усе не вер­ тався; тоді веліла вова ТО)ІУ факторові замки в коморі

одбити. Подивились спочатку бочки, що значились ніби з олієм J - аж там ~юрська вода, тільки зверху трохи олію плаває КОЛО чопа, ВСЬОГО, може, з барильце. Тоді

порозв'яаували ТЮКИ, аж тільки в двох була матерія сукняна, а то все - КОСТРIlЦЯ наголо. Побачившн, що її одурили, Ннкофйоре довго плакала, що вернула Сала­ баеттоnі ті п'ятсот флоринів, а ще жальчіше було тієї тисячі, що йо"у нозичила. Часто ноті" вона говорила: «Над тосканця не"ає в світі ошуканцю). Одурена й ос­ міяна, побачила сіцілійка, ЩО не вона одна на світі хитра.

НІ( Діоней СІ<інчив свою історію, а Лауретта нобачи­ ла, що настав ЇЙ час прощатись ІЗ королюваВfIЯМ, вона

нохвалила мудру пораду П'єтра Rаніджана і спритність, з якою Салабаетто її виконав; тоді зняла 3 голови своєї лавровий вінок і увінчала ни" Е~lілію, сказаmпи при то­ му люб'язно:

-

Мадонно, я не знаю, чи наша нова королева буде лас­

пава, але вона, без сумніву, вродлива; нехай же ,ЇЇ па­ нування буде. таке хороше, як її І'раса.

Сев промовивши, вона знову сіла. Емілія ж соромли­

во зашарілась - не так ОД того, ЩО Rоролевою стала, ЯК того, щО її привселюдно за те похвалено, ЧИМ усі жінки найдужче пишаються; Личко її sрум'яніло, паче роже­ вий квіт на зорі. Опустивши додолу очиці, поки той ру­ м'янець із лиця зійде, вова дала розпорядок каштеляно­ ві. що йому треба робити, а потім звернулась до товари­ ства з Т8ИИМИ словами:

503


- Любії мої ПО;jРУГИ, ми не раз бачили, як волів, що пзходилися за деп}, у ярмі, розпрягають і пускають на попае ПО лугах і .чісах, де хотя; ми знаємо та1\ОЖ, ЩО сади, в· ЯКИХ ростуть розмаїті дерева, не гірші, а навіть кращі, ніж гаї, де ростуть самі дубп. Взявши до уваги те, що мп вже ніЛЬІ\а днів говори:ш тут на певні, визна­

чені заЗ;jалегідь те"l!, я гадаю, що нам буде не тільки корисно, а й конче потрібно ПОГУЛЯТИ трохп по волі й набратися свіжих СПЛ, щоб поті" ізнов у ярмо запряг­ тися. Тпм Я ле хочу обмежувати. наших завтраmиіх оповідок одною якоюсь матерією - волію, щоб кожен говорив, .про що йому заманеться; думаю, що така роз-' маїтість і строкатість буде не менше приємна, ніж роз­ мови Н.. один предмет. Янщо ми зробимо так за мого королюваппя, то ТОЙ, ХТО перейме по мені владу, легко може ЗНОВ підхилити всіх пас під ваші звиклі закони. Сеє сказавши, вона розпустила всіх до часу вечері.

Товариство ·похвашlЛО

розважну королеву

за таку її

постанову; всі повставали й почаЛlI забавлятись, хто ЧИМ хотів: дами вили вівочии іі пустували, кавалери за­ вели ігри й співи; тан іШ.10СЯ до са:;'юї вечері. Як В:8став той час, воии попоїли всмак біля нрегарного воДограю, а по­ вечерявши, завели своїм звичаєм співи й танці. Багато хто співав своїх пісень, ЯRІІХ хто хотів, але, щоб не од...

ХИЛЯТИСЬ од заведеного ПОРЯДКУ, королева веліла Пав­ філові заспівати своєї. Той залюбки почав такої: т аІ,е веЛИl~е благо Ти дав мені, Амуре милостивий, Що я горю в твоїм огні, щасливий. По віпця серце радістю налите, РО3І\Ошами п'яшшми І захватом .ТJюбоввпм, .. Мій вид ЯСНПЙ не може ле явити

Усьому світу зримо, Що вслвві чудовпіМ,

В блаженстві невимовнім В впс,ону виrь летять мої пориви

До гордої божественної діви. Та пє снзжу вішшмп словамп І пеВЗЛ('1I1 не ;змалюю, Яке мов !>охаl1ШІ,

Не вазову ім'я тієї лами, Що паЛl{О таІ{ люблю л, Бо 11<'ше раІоnаппл Змінилось би в страждання,

504


Х"Й таємниці G.1ЗГОСllі .ПОІ(РП:ВП

Амур над 1Jами роапростре зичливий. Хто міг бп думать, що в мої обійми Схоплю 1і ту РОЗJ\іmпу, Ту недосяжну мрію? Лн: л СІ.ажу - хто віри мені дійме, lІ{о л ту вроду пишну Вже цілувати смію?

Л радості ве J\РИЮ, Щаслпвпй Л, блашеПJIиіі я правдиво,

Одно втаю

-

хто учинив те ДВВО.

ППllфі.10ва нанцона скінчилась; хоч усі йому потиху пі,'Il'півупз.1І1, НОінве намагалось затямити її слова і роз­ га.1атп. 'ПРО щО ее він співав і яну таємницю хоче од усіх vтаїпr. ВСЯJ\ИЙ думав про се по-різному, та ніхто,

~i;,aCTi,c:т, тан і не додумався гаразд, у чому тут сила. ПОUfJЧНВlшr Іюролева, що канцона доспівана і всім пора

ВіІ\(' іі СПОЧІІТИ, всліла всьому товариству ЙТИ спати. Нінець восьмому ДПІО

ДЕНЬ ДЕВ'ЯТИЙ Зачинається дев'ятий день, у я"ий під .nроводом Емілії "ожне розповідає по' своїй уподобі, ЩО "ому любля Уже світанон, прогнавши сяєвом своїм сутемряву ВО­ чі, перемінпв сивяву восьмого яеба на ніжпий бланит і нвіти па лугах почали підіймати спої голівQиыt,' КОДИ

Еміліп встала й скішнала подруг свqїх, а також кавале­ рів. Пк усі зійшлися, рушиш, тихою ходою слідом аа ко­ ролевою до гаю, що лежав педалеко од палацу; увійшов­

ШИ в нього, побачили там сари, оленів та інших звірят,

ЩО, б~зпеЧnі 0:( мисливців

3 причини пошесті, безбояз­

!.!О ПЩПУСJ<а.'П1

немовби приручені; ІЮЛИ ж

їх

до себе,

1Х, НІби жартуючи, хтось хотів упіймати, ВОВИ бігали й стрибали, що любо було ДІІВИТИСЬ. Коли сонце .ПідБIlЛОСЬ угору, їм здалося, що пора вже вертатись. УСІ ПО3aJшітчупались дубовим ЛИСТЯМ, по­ пари~аЛIІ трав "апахущих та квіток: хто б 'ух зустрів по

ДОРОЗl, сказав бп, що смерТІ) ЇХ не візьме, а ЯК, може, і 505


СКОСИТЬ, ТО веселими. Ідучи отак иога за ногою, вони співали, жартували і розмовляли між собою, аж ПОНИ не дійшли до палацу, де все вже було як слід прибрано ве­ селою й бадьорою челяддю. Одиочивши якусь ч·асинку, товариство перед тим, як сісти до СТОЛУ, засиівало ще шість жартівливих пісеньок; тоді дамам і кавалерам принесено води

-

руки иомити, і каштелян з королеви­

иого наказу посадовив усіх за стіл; тут зразу вродиш! СЯ

смачні їства, і всі в охоту попоїли. Як повставали з-за столу, ще трох!! поспівали й потанцюваJjИ, а' потім ко­ ролева одпустила спати, хто хотів. Та коли иастала го­ дииа збору, всі зійшлися на розмову, як і завжди. По~ гляяувши на Філомену, королева сказала, що сьогодні ЇЙ починати: та осміхнулась і зняла річ такими словами .

ОПОВІДКА ПЕРША

До мадонни Франчески залицяються Рінуччо й Амс­ саидро, обидва їй нежилі; одному воnа 1tаже /tягтu аа мерця в гробовець, другому добути звідти того Нібито мер­ ЦЯ; жодному д них не щастить довести діло до кінця, пані сnеку'ться таким чином обох nелюбих зальотників

t

Дуже мені приємно, мадонно, що я зможу пробігти перші гони по ЧИСТОМУ й широкому полю, куди ваша

нсновельм:ожність зволила пас вивести; якщо

я зроблІО

се добре, то не сумніваюсь, що мої наступники ще кра­ ше того ДОІ<ажуть. Тут не раз уже говорено, любії моі подруги, про могутню й нездоланну силу любові, але. про пеї сказано ще далеко не все, хоч би ми цілий рік' про неї тілы\и й говорили; во"на не лише ввергав зако" ханпх у різні смертельні небезпеки, але іводі ~ ЖИВИХ 8аганяє в доміВI<И мертвих. До тих історій, які вже були тут РО"I,ааані, я хочу додати ще одну; з неї ви дізнає­ тесь не тільки про велику силу кохаиия, а й про те, ЯК одна мудра жіпка зуміла спеl(ат!!ся двох зальотників,

які бу."и ЇЙ не до мислі. , Так от, у місті Пістойї жила І(ОЛИСЬ красуня вдова, У ЯІ'У Зal"охались вапаДком два наші земляки флореитипцї, що ЖИЛІІ там у в!!гнаині; одного звали Рінуччо Пал.р­ міні, а другого Алессандро І\'ярмонтезі. Обидва вони lимага.rшся всіляко запобігти її ласки, хоч ОДВП не звав

506

.


нічого нро любов другого. І Рінуччо, Й Алессандро ва­ стійливо залицялись до сівї благородвої дамп (імеввя її було Фравческа де Ладзарі), нисали їй листи і при­ силали

посланців; вона іН- ЯКОСЬ необачно вислухала була їхві прохання, не зумівши дати ЇМ своєчасної від­ прави, TOIК, щоб мати нарешті спокій од упертих зали­ цяльників, надумала попросити ОД кожного 3 них певної послуги, якої, так вона гадала, вови не зможуть ВИПО­ пати, що дасть їй пристоііний привід припинити 3 ними всяні СТОСУНRИ.

А падумала вона ось що. Якраз того дня помер у Ні­ СТОЙЇ ,ОДИН чоповів дуже лихої слави, хоч і звачного роду,

"

ще до того ТaJШЙ із себе стидкий, бридкий та погаиий,

ЩО, ХТО ЙОГО не знав, той ОДВОГО виду страmИВСЯj по­ ховали його в гробівці при церкві братів-міноритів. :1 сього-то похорону й вирішила скористатись мадонна ФранчеСRа; покликавши служницю, вона сказала їй: - Ти знаєш, як набридають мені своїми зальотами що­ дня-щогодини ті два флореитинські кавалери - Рінуч­ чо та АлессандРО; вонн мені обидва осоружні, і я рада здихатись їх будь-що-будь. От я й надумала завдати їм обом одну річ (бо вони хваляться, що все для мене зроблять), таку, що вони напевне не зможуть виконати, і тоді вже не будуть до мене чіплятись. Слухай же сю­ ди: сьогодні вранці на цвинтарі братів-міноритів похо­ ваио Сканиадіо (так звали того плюгавця), побачивши якого живим, не то що мертвим, лякались найсміліші люди в нашому місті. Тож піди вишком спочатку до

Алессандра і скажи йому ось що: ,«Мадовна Франчесна веліла тобі передати, що настав час, колп ти можеш до­ вести їй СВОЮ любов і дістати ОД неї те, чого ти ДОПО­ минався, а як, так ось ЯК. 3 причини, про яку ти ді­ знаЄШСIІ згодом, один її родич мав принести ЇЙ сю ніч

тіло СН8нвадіо, що сьогодні вранці поховано, а ВОВ8, боlIЧИСЬ такого мерця, того не бажав і иросить од тебе великої послуги,- щоб ти пішов у обляги ва цвинтар, заЛі~ у гробовець до Сканнадіо, одягнув ва себе йоГо оде­ ~y 1 л~~ав там, ніби мертвий, поки ПО тебе ве при­ I!дУТЬ, а як ИРИЙДУТЬ, то дайся взяти без слова й без гуку:

тебе ПОН~СУТЬ до неї в дім, вопа тебе прийме, і ти побудеш 13 нею, ~RіЛЬRИ треба; будь певен, пані про всв иодбав.. Якщо ВІН. скаже - згода, то добре, а як одмо­ ВИТЬСЯ, то скажи иому ОД мого імені, щоб не ліз мені в

507


вічі і вс слав більшо до мене листів та людей, як хоче ва світі жити. Потім пі;(и до Рінучча Палерміні і ска­ аш йому так: «Мадонна ФранчеСRа наше, що ладна ППОЛІІТИ твою ВQ.1Ю, ЯК тв зробиш ій о;(ну велику послу­ гу. Ти повинен піти опівночі на цвинтар, де поховано

Сиаl1надіо, і, не кажучи ні С.'ІОва, хоч би

що побачив і

почув, ВИЙИЯТІ1 потихеньку мерця і принести до неї в дім; там ти дізнаєшся, ч.О~ІУ вона сього забажа:та, і ВВО­ ппш із вею СВОЮ волю; ЯК же ти сьрго не зробиш, то не посилай більше ДО неї ні листів, ні людсЙ~). Служвиця пішла спочатку до одвого, а потім до дру­ гого і переказала і>! те, що веліла паві. Обидва одпові­ ли, що заради веї підуть ве то ва цви'нтар, а і р саме пекло. Служшщя принесла ту відповідь мадонні Фран­ чесці, і та стала чrн:атп, ЧИ справді вони такі шалепці t що все те зробдять.

Як настала ніч і люди обляглися, АлессаП;(ро К'яр"оп­ тезі виїІШОВ із дому в самій нам:їзедьці і попрямував до цвинтаря, щоб лягти в гробовець замість СІ;аннадіо. І напав його по дорозі великий страх .• Куди я, дурний, іду? - нодумав він.- Може, то її родичі, дізнавшись -~ про :мої зальоти, подумали, що вже будо те, чого не­

має, і заманили мене нарочито, щоб там у гробівці уби­ т". Коли ее так, то пропаду я там задар"а, і жива душа про те не знат!!ме, щоб ПОІ<арати душогубів. Може, ее ЯI\ИЙ мій ворог тане надумав, а вона з любові до вього ва те пішла}). Тоді знов подумав: «(А може, се й не так; даймо на те, що її родичі і спраьді хочуть принести Скаппадієве тіло до неї в-дім, але ж певне не для того, щоб його цілувати ІЇ МІІлувати. Моше, сеіі ЧО:ІОвін допік їм чим-небудь, і вони хочуть збагвітуват!! його трун. Бопа каже, щоб н мовчав, хоч би ЩО побачив і почув. А ЩО, ЯК ВОНІІ заходяться очі мені виймати, зуби виби­ вати, руни рубати ЧІІ ще щось тане робаТІІ? НІ\ же мені мовчати? А як я обізвусь, ТО вони мене- впізнають, і ЗНОВ буде лихо; та КО.1Н й не зроблять мені нічого лихого, все одно добра не буде - ВОНІІ Ж не понесуть мене до пеї, а вона Сliаже, що я порушив її наказ, і не вволить моєї волі~). ОТаІ( міркуючи, він мало був додому не повериув, але снла любові гнала його вперед, подаючи паГОМІ ПРОТИ­ лежві докази. Прийшов вів ва цвивтар, одкрив гробовець, валіз усере;(ину, роцягвув мерця,

взяв

йОгО

о;(ежу

на

себе і, закр!!вши знов гробовець, ліг на місце Скаинадіо.

503


Тут пригадав він собі, що то був З8 чоловік, ЗДУМ8В, що

він чув про мерців - не лише ІІа цвинтарі, а й деінде, і волосся йому стало дуба; йому здавалось, що Снаииадіо от-от уставе іі задушить Його. Та палка любов перемог­ ла сі боягуз:шпі думки; Алессандро лежав, ніби мерт­ вий, і чекав, що буде 3 ПІПІ далі. Рінуччо й собі, ян стала блп:пfТИСЬ північ, вийшов із дому. щоб. вин()нати те, ЧОГО вимагала ОД нього дама, і опали його по дорозі Бенні думки та гадви, чи не трапи­ ться 3 ВИМ отаке й тане, ~И не попаде він з трупом Скап­ Шlдіо на плечах у РУЮІ місь:кої варти, чи не засудять йОГО тоді за чаклунство ДQ спалення, а ЯІ{ і ні, то ЧИ не

РGзгпіваються її родичі, як про те довідаються. Такі й інші СУhfвіви спиняли ЙОГО, не ПУСІ\8ЛИ на цвинтар, але тут він подумав: «ЯкІ Невже я можу відмовитясь вико­ нати перше прохання сієї вельможної дами, нотру я Т3І(

mобив і люблю, особливо тепер, -НОЛИ я маю надію аа­

енгти в He~ ласки? Ні, нехай і смерть, а зроблю те,. що їіі приобіцяв». Добрався до цвинтаря, знайшов той гро­ vовець і одсунув потихеньку віко. АJlессавдро злякався непомалу, проте лежав верушиме. Рінуччо, думаючв, що то Скапнадіо, схопив його за ноги, ВИТЯГ із ГРО,бу, зав­

дав собі на плечі й· попрямував до дому мадонни Фрап­ чески; він не душе-то дбав про трупа, що не раз стукав­ СП головою об лавки, які стояли обабіч вулиці, а ніч

була

така

темна,

що

й

не

роздивишся

гаразд,

куди

ііnеш.

Коли Рінуччо доходив уже до самого дому (пані вже стояла з служницею :край вікна й дивилась, чи принесе

одив зальотник другого, готова спеІ(атись їх обох), ЙО­ го почула варта синьйорії, що якраз там улаштувала за­ сідку на одного баніту; один вар~roвик розкрив зненаць­ на Ліхтар, щоб присвітити, і всі забряжчали списами й щитами і крикнули:

-

Хто йде?

Як побачив те Рінуччо, ТО, ПС ДОВГО думавши, кинув

додолу Алессаидра і пустився чимдуж навтікача; Алес­ сандро теж зірвався на рівні ноги і дав тягу, хоч па HLO-

му було довге мертпеЦІ,не ПОRрпвало. При світлі вартів­ вичого ліхтаря паиі добре розгледіла Рінучча з тілом на плечах, а танож Алессандра в Сканнадієвому вбранні і здивувалася, що вони обидва такі хоробрі, проте дуте сміялась, ЯК один :кинув другого і обидва стали тікати.

Вельми зраділа тому мадоина Франческа й подякувала 509


богові, що визволив її од нелюбнх залицяльників. Вона вернулась до себе в кімнату разом із служницею, пого­ дившись із нею на тому, що обидва кавалери, без СУМНі­

ву, люблять її щиро, бо зробили, бачиться, те, що вона ЇМ загадала.

Засмучений Ріпуччо проклипав свою лиху долю, про­ те додому не пішов, а як варта потягла далі, веРНУВСІІ на те місце, де nін скинув спою ношу - мацав-мацав, шукаючи трупа, та таl' і пе знайшов, подумав, що вар­ та забрала. Мусив сердега додому йти, тан і не дотри­ мавши своєї обіцяНІШ. Алессандро теж вернувся до себе додому, засмучений татюю невдачеlO, тан і не впізнавши, хто його ніс.

Назавтра

люди побачили,

що

гробовець

Сканнадіїв

ОДНРИТИЙ, а його самого там нема (бо Алессандро ски­ нув трупа у глиб ку); 1]0 всій Шстойї пішли всяві чутки, простацтво гадало, що то чорти його вкрали. Обидва ж за­ "оханці розповіли мадонні Фрвнчесці, що вони зробили і ЩО потім сталось, чому ~ОНИ не ЗМОГЛИ викопати ПОВ­ ністю її наказу, і обидва жадали од неї приязні й любові. Але пані вдала, що не вірить ні тому, ні тому, і одказа­ ла твердо, щоб нічого од неї не ждали, бо вони не вико­ нали її прохання. Таким чином пощастило їй од них обох одв'язатися.

ОПОВІДКА ДРУГА

Абатиса схоплюється в"очі, щоб заступати чер"ицю з 110дюбовНUlСо:tt, ї, кваплячись, nакидає собі па голову за­ мість ааnunа.лq,. попові -штани; помітивши ту штуку, nро-

вин"иця в"О8УЄ "а "еї, і її одnус"ають до "оха"ця Філомена вже замовила, і всі похвалили розумну дa~IY, що тан хитро спскалась нелюбих зітхальників, а про ша­ лену одвагу ТНХ ДВОХ казали, що то вже не любов, а бо­ жевілля. Тоді норолева, звернувшись до Елізи, промови­ ла привітно: - Тепер нажи ти, Елізо. Та, не гаючись, почала:

- МІШії мої ПОДРУГИ, мадонна Франчесна дуже муд­ ро одв'язалась ОД за:кохапців, ЩО лізли ЇЙ У вічі; я ж 510


хочу розказати про одву червицю, я"а при допомозі фор­

туни доладним словом ,Уникла неминучої біди. Ви з~а6те, що часто дурпим дурНІ ЛЮДІ! заходжуються вчити и иас­

тавляти інших, за що іпн.оли ДОЛЯ карає ЇХ ПО заслузі; так стадось і 3 абатисою, що була начальницею згаданої чер­ пиці.

Так от, щоб ви ввали, є в Ломбардії монастир, славний сВОЄЮ святістю та благочестієм; там серед іпших черниць спасалась одна павявка доброго роду і чудовної краси; "ваЛlI її lзабетта. Раз якось вийшла вона до грат, щоб поговорити 3 ЯКИМОСЬ своїм родичем, та й закохалась в одного юнака, що прийшов туди з ним. Він, побачивши її вроду і спізпавши по очах її бажання, теж запалав до неї любов'ю, і ДОВГИЙ час те ЇХНЄ нохання залишалось, на пре­ велике горе їм обом, бев аюдного скутку. Та що обоє вони того ревне прагвули, ювак добрав вареиггі способу схо­ дитись потаймиру а своєю червицею, і воии втішалнсь од­ не одним ве раз та й ве два. ОТ ХОДИТЬ віп так ДО веї НИШКОМ, аж одна якась черни­ ця тамтешия пристерегла раз увочі, нк вів попрощався

3

Ізабеттою й ВИЙШОВ од неї; ні віп, ні вона тої підглн­

дачки ве помітили. Та червиця сказала про ее іншим і хотіла вже ЩІеС'Х'И в уха старшій матері, яну звалп мадон­

на Узімбальда,--- усі черниці, та і а мирян, хто знав, вва­ жали її за святу й честиву )Кінку. Та потім черниці пора­

дились і вирішили влаштувати так, щоб абатиса змогла застати провинвицю на гарячому вчинку - тоді вже .годі Ні одмагатись. Не кажучи нікому нічого, вони потаємне розподілили між собою години нічвих чувань, щоб при­ сочити ЇЇ. Одної ночі lзабетта, ве знаючи про те вічого

і не остерігаючись; закликала до себе милого, про що зразу ж довідались шепотинвиці. Вони розділились на два гурти: одві чатували коло дверей lзабо!ттиної келії, а другі побігли до абатиси вого покою, постукали в двері і, коли та одгукнулась, засичали: "

-

Вставайте мерщіЙ, паніматко! lзабетта привела до

себе в келію полюбовника!

А в абатиси та ночував саме одип піп (частенько його до неї у скрині носили); почувши за дверми той галас, вона злякалась, щоб часом ревні черниці не вдерлися зо­

палу ДО її покою, тож устала мерщій, одяглася поночі, ЯН могла, а па голову, думаючи, що бере

ло,

що

аветьсл

в

них псалтирею,

511

велике запива­

нахопила 3 поспіху


попові mтаПIJ і миттю впnшла дО НИХ, замивупmи за собою двері.

А де сяя богопротивниця? - гукнула. Разом з іншими черницямu, яні з вешшого бажання впіймати lзабетту па гарячому пе зверта:ш уваги, що в пппіМ8ТКll ва голові, пона пjдuігла ДО нелії молодої ttepПlщі, і вони всі гурто" ПШlЮкнли двері. !\оханці лежа­ ли, обнявшись, у постелі; засн()чепі знеп8цы.а •. вопи роз­ губились і ааСТIІГШІ на міщі, МОВ ТОРОІшені.' Черниці а

-

паказу старшої матері схопшш дівчину ЇІ повели в капі­

тул, а юнак залііШІІВСЛ в келії; він одягнувся і став че­

кати, що буде далі, - поклав собі дати доброго перегону т"м преподоБННЦЮI, я"би вони СКРИВДИЛИ його кохану. а її саму аабрати а собою. Сівши на своє місце в капітулі, оточепа всіма черни­ нями, які вп'яли очі в молоду провинницю і більш нічо­ го не бачили, абатиса почала лаяти її нослідущими СОІО­ В8ИИ, щО вона своїми грішними й ганебними вчиннамu

гплямила святість, і честь, і добру славу монасторя, яll­ би хто дізнапся нро ту соро"оту; за лай,;а"п пішли пре­ страшні погрозн, Засоромлепа їr налякана дівчина, сві­ дома своєї вини, пе знала, що сказати в відповідь, і мов­ чала, еподіваЮЧИС;І), що хтось за нею обстане; коли абатиса почала бештатн її ще гірше, вона ненароком під­

вела очі й побачила В неї на голові штани, а по боках вав'язки теліпаються. Зрозумівши, в чому річ, дівчина осміліла й сказала:

-

Паніматко, боже вам поможи, зав'яжіть спершу за-

пинало, а тоді вже говоріть мені, що завволите.

Абатиса, не

втл~швши,

проти

чого ее вона

.. сказала,

гримнула:

- Яке там ЗJlпннало, непотребнице? Бач, вона ще й жартує! Хто нагрішив, тому не до жартів! Тоді дівчина СІ<8аала вдруге: - Папіматко, я ще раз вас прошу: зав'яжіть запина.1Q, 8 тоді вже мене повчайте. Тоді черниці стали ДНВИТИСЬ старшій матері па голо­ ву, а сама вона лаппула рука,,!! та й догадалась ізраау, проти чого се говорнла lзабетта. Згадавши про спій влас­ НИЙ гріх і побачивши, що вже ЙОГО тепер не втаїш, вона зачала з іншої бочки, зовсім не таної співаючи, ЯК БУЛ і) спвршу, і за.l{інчила свою н:азавь тим, що нема змоги пстерегтися плотеы{її епои:уси, тож нехай кожна розва~

>коється, ПК уміє, але потаі'ширу, !ІІІ і досі було, Одпус-

512


тп:пшИ дівчину, вона вернулась У кімнату, до свого попа,

Ізабетта ж пішла в нелію до свого любчика. і не раз іще водила ЙОГО до себе потому на зло своїм заздрісницям. ROTOpi ж черниці не мали доти полюбовників, намага­

лись согріmп:ти в~шком 3 КИМ бог пошле.

ОПОВІДКА ТРЕТЯ

3 "аАІовu Bpyna, Вуффаль.ltаl<l~а та Нелла АІаестро Сімо­ не ааnевnяє Каландріnа, що ві" аавагіrnів; той дав ї.к на лі~u грошей і каплунів і одУЖУ6", нічого не вродuвшu Як Еліза докінчала свою оповідну і всі оддали хвалу богові за те, що він порятував молоду черницю од злоби її заздрісних сестер, пославши їй несподіване щастя, 1(0po.~eBa веліла заступити чергу Філостратові. ТОЙ, ие че­ І\аЮЧlI іншої спонуки, почав:

- Прекрасні мої дами, той лемехуватий суддя-провіп­ ціал, иро якого я говорив па .. учора, не дав меиі розка­ . зати одиієї історійки про І\аландріна, що вертілася в .. еие па думці, а тим, що B~i його пригоди слухаються завше весело, хоч про нього та товаришів його вже тут чимало оповідано, подам до уваги товариства те, що ду­ мав розказати вчора.

Тут уже досить говорилось, хто таний був І\аландріпо і всі іпші люди, про .ших буде мова, тим ие варто МЄllі ШИРОНО про те розводитись. Так от, у І\аландріна помер­ ла TiТJ,a, лишивши йому в спадом двісті лір мідянами, і віп надумав купити собі маєтність; де, було, побачить ююго фактора, зараз починає землю напитувати, тан не­ Мов у нього в кишені десять ТIIСIІЧ золотих флоринів, та І<оЛИ діло ДОХОДlШО до ціни, вже було Й по торгу. Бруно

й Буффальмаю<о зна.~И про те й "азали І\алавдрінові не раз, що "раще па ті гроші погуляти разом

3

товариша­

ми; пащ? йому та немля, хіба новини 3 неї ліпити? Та

І\алаПДРІНО ве вважав па тії речі і жодного разу ЇХ ве

пригостив. Одного ДНІІ СТОІІЛИ два товариші, на те біДllа­ ІОЧИСЬ, а тут надійшов до них випадком третій, теж ма­

ляр (звалн його Нел:,о); от і надумали вони всі втрьох поживитись ~алапдрlНОВИМ НОШТОМ. Рада в раду, та й домовились МІЖ собою, що і ІІІ{ робити.

17

Дж, BOI<J(8.I{CfO

513


От вийшов Каландріно друтorо дня вранці з дому, а вови вже на нього чигають; небагато ще й пройшов, як уже перестрівав йоге Нелло та й каже: - Добрий день, Каландріно!

- Дай, боже, доброго здоров'я! - одказув КаланДРіно. Тут Нелло зупиннвся раптом і видивився на нього. - Чого се ти так на мене видивляєшся? - питав Каландріно.

А Нелло йому й иаже: - Чи з тобою сю ніч нічого не траиилось? Ти якийсь ніби сам не спій.

- Ой лишеньио, що ж воно таке? - стривожився Ка­ ландріно.- Яи по-твовму, що в мене? - Та хто зиа,- каже Нелло,- ти ніби трохи не той став, а втім, може, ее меві тільки здається.

Отак поговорив із ним та й пішов собі. Іде далі Ка­ ландріно - хоч і не болить йому нічого, а вже на душі ІІКОСЬ маркітпо,- аж тут Буффальмакко, побачившн, що Нелло пішов, приступив до нього, поздоровкався і спи­ тав, чи вів часом не хворий .

. -

Та не знаю,- каже Каландріно,- от і Нелло допі­

ру сказав мені, начебто я змінився, чи ЩО, може, воно й так, а може, й нічого.

-

Еге ж, нічого та ще щось,- каже Буффальмакко,­

мені здається, що ее йе ТИ, а тільки CH~CTЬ ТВОЯ.

Тут Каландріно почутив, що його почала трясти тряс­ пя. Аж ось падійшов Бруно і, не кажучи нічого іншого, зауважив:

-

Каландріно,

що

ТИ якийсь наче тлівний

з

тобою?

На тобі лиця нема, смертенниЙ. Що б ее могло

бути? Почувши, що всі тров водно говорять, Каландріно зов­ сім збентежився і остаточно впевнився, ЩО вів і справді хворнй.

То що ж мені робити? - спитав він у Бруна. А от ЩО,- каже Бруно,- іди лишень додому, лягай та добре вкрийся, та ще пошлн сечі маестрові Сімо­ не: ти ж знаєш, ее чоловік - друзяка, він тобі зразу ска­ же, що маєш робити, а МІІ вже всі тобі поможемо, діста­ немо, як чого буде треба. Тут підійшов до них і Немо, і вони всі разо .. пода­ лись до Каландріна додому. Вступивши в кімнату, зов­ сі" охлялий Каландрwо сказав жінці:

-

,

514


-

Лпу йди сюди та вr;рий мене- гарнепьr;о, щось я за-

.

..

педужав.. от ліг вів у ПОСТIJIЬ, послав служкою сеЧі СВОЄІ дО ма-

естра Сімоне, що держаи .~дi анте"у на Старім Рияку під вивіСІ{ОЮ ДИНІ, а Бруно и l,аже товаришам:

_ Би тут побудьте, а 11 піду до ліваря, що він скал{е, а колИ треба, то й СЮДlІ його приведу. _ Піди, піди, братику,- "аЖе Rаландріно,- розкажи ЙОМУ, щО і ЯН, бо ЩОСЬ таке робиться в моїй вутробі, а lЦО

-

не знаю.

Бруно поспішив до маестра Сімопе, випередивши служ­ ку, що песла ееч, і сказав йому про все. Коли прийшла ("лужка і ліl\ар РОЗДИВИВСЯ сеч, він СJ\азав:

-

Біжи скажи І\алан.цріиові, хай_лежить у теплі, а

11 зараз прийду до Нього й СІ{ажу, Яl{а в нього хвороба і

що треба робити. . СЛУ>lша вернулась і все те переказала, а пезабаром прийшов і лікар із Бруном; він підсів до Каландріна, 110мацав йому жиечик, подумав трохи та й каже при жінці:

- Бачиш, Каландріно, Яl< Сl\aЗ6ТИ тобі по-дружньому, ТО ТИ зовсім і ве хворий, лише вагітний. Як почув теє Каландріно, то заойкав і забідкався: -

Ой, Тессо, це все ти наробила, бо не хочеш бути

насподі, а все щоб ізверху! Я ж тобі казав!

Мопна Тесса, шіпка СІ'ромна й соромлива, ІІОЧУВШИ му­ жеві слова, вся тан і спаленіла; не сказавши й слова, 110нурила голову і вийшла �� "імнати. А Каландріно всо лементував;

,

Ой, горень"о мені. нещасному, що маю робити? Я" мені ту дитину роднти? Та "удою ж воно, біднесень"е, вийде? Ой, пропаду ж я, що жін"а в мене така жагуча, пошли їй, боже, всякого лиха, а мені добра! Щоб був я оце здоровий, то встав би і побив її на канцур'я ... Та й сам, дурний, винен: нащо було її наверх пускати? Ну вже ж, нк ЖИВИЙ зостанусь, ТО більше сього не буде, 'Ве· хай вопа ХОЧ розсядеться од своєї ХО'l'і!

- -

Бруно, Буффаль"акко й Нелло кllшки рвали од сміху,

та намагались усе-таки стриматись, зате м:еДИR-ведмеди:к

р~готаВ(:я тан, щ? хоч усі зуби йому повириваЙ. Нареш­

Ті, ~оли RалаПДРІПО ПОчав слізно благати у лікаря пора­ ДИ и рятунку, маестро Сімоне сназав:

-

H~ жури~я, Rалапдрїпо; дякувати богові, ми вчас­

п? те ДІЛО ПОМІТИЛИ, Я тебе лсгно виліную ва кілька днів,

тIJIы{и доведеться тобі наПШУІ<ОМ бризнути.

17*

515


- Ой, пробі,- каже Rаландріно,- рятуйте мене, ма­ естро. У мене в двісті лір, що за ннх я садибу хотів собі НУПИТИ; ЯН треба, то і всі візьміть, аби тіЛЬRИ мені не довелось родити, бо я не знаю, як би я те витерпів; чув н, ЯК страшенно І\р'ичать жінки, КОЛИ в пологах лежать,

так у них же хоч в кудою родити, а мені якби так болі­ ло, то, напевне, вмер би до того, ЯК розродився.

-

Про се не турбуйся,- каже

лінар,- я

зварю тобі

таноro денокту, доброго ІІа сман: поп'єш ЙОГО три дні і все мов лизень злите, будеш ізиов здоровий як бик. Та гляди ж, не роби більше таних дурниць; ее буде тобі доб­ ра наука. Для сього дeKOI<ТY треба три пари жирних кап­ лунів та ще деяких знадобів лір на п'ять; дай грошей ІЮМУСЬ із товаришів, нехай куплять, що треба, й прине­ суть мені в аптеку, а я, дасть господь милосердний, вже завтра пришлю тобі того декокту, питимеш його вели­ J-ШМИ СRЛЯПRЗМИ.

- Добре, маестро,- Сl<8зав Rаландріно,- як ви 1{а­ жете, так і буде. Давши Брунові п'ять лір та ще грошей на три пари ,шилунів, хворий иросив його, щоб він уже вслужив йому по щпрості. Пішовши од Rаландріна, лікар наготував якогось та" настою і послав йому додому. Rупивши каплунів і ще дечого їсти й ПІІТИ, Брупо добре погуляв із лікарем та з своїми товаришами, а Rаландріно нив три дні підряд той декокт. Тоді лікар ПРИЙШОВ до нього разом з тими маля­ рами, помацав у НЬОГО ЖIIВЧИІ{ і С:К8З8n:

- Ну, Rаландріно, тепер ти вже цілком здоровий, нема чого тобі до"а лешати; йди с"іло, куди тобі треба. Врадуваний Rаландріно встав і пішов, куди треба, в своїх справах, вихваляючи всім, з ним йому довелось го­

ворити, "аес тра Сімоне, що за три дпі вилікував його б~бо"існо од вагітності. А Бруно, Буффальмакко іі Нел­ ло теж були задоволені, що ноживились коштом свого

скупого товариша, хоч мопна Тесса, здогадавшись, .у чому річ, довго ще сварила за те чоловіка.

516


ОПОВІДКА ЧЕТВЕРТА

'1е""о Фортарріго nрогра6 в Буо/!"о/!вenто все, ЩО мав, і гроші '1е"ка АllдЖУЛЬ6рі; в самій сорощі ві" біжить аа НИМ, кричачи, ЩО він його обіправ. затримує його .1 доnо.~tогою селян., а тоді одягав його одежу, сідає па його "оНЯ і йде собі, лишивulU А"дЖУЛЬ6рі в самій сорочці ~'cc

:1

товариство

реготалось

до

упаду,

почувши

слова,

ЯlШ~fП звертався Каландрі но ДО своєї жінки; та В)1(е

Філострат за:\IОRК, і з наказу корошшu почала говорити Неїфіла:

- Дорогії мої подруги, якби людям не було важ.о ПОН8зуваТll іншим свій розум і чесноту, піж свій педо­ МlIсел і ПСЦНОТУ, ТО :можна було б і не старатись трима­ ти ЯЗИК за зубами, се дуже доGре видно 3 uрикладу дур­ ного Rалапдріиа, якому зовсім не треба було, щоб вилі­ "уватись од своєї уявної хвороби, ВИЯВЛЯТИ иеред усіма тасмні втіхн своєї ДРУЖИНИ. СЯ історія нагадала мені ін­ ШУ. ці.:нюм протилежну, ян ОДІІН чоловік злохитрістю своєю ВЗЯВ гору над добрим розумом другого, на преве­ лику ііому ганьбу і шкоду. От про 'се я й хочу вам роз­ пuвісТl1.

Небагато утекло в море води з того часу, як у Сівні ;НИЛ0 ДВОЄ чоловінів, дійшлих Уіке літами; і того й того

звали Ченко - один був син мессера Анджульврі, а дру­ гий - мессера Фортарріго. Хо. були вони собі неоднако­ ві на вдачу, та в одному сходились - ненавиділи обидва батьків своїх; через Т.е вопипотопариmyвалн і часто бу­ пали разом.

Анджульврі був чоловік гарний на вроду й добре ви­ хований; йому здавалось, що в Сіспі на ті гроші, які да­ пав йому батыо,' гаразд не проживеш, і коли він почув, що в Апконську провінцію прибув за папського легата ОДИН н:ардинал, котрий ставився до нього вельми прияз~

но, . то вирішив поїхати до нього пошукати кращої собі

дол •. Сказав про те батькові і випросив у нього за одним заходо~ ті гроші, що мав одержати за шість місяців­

Tpe~a иому було добре вдягтися, прндбати коня й при­ стоине спорядження. Коли став він напитувати собі му­ ги в дорогу, пр~чув про те Фортарріго; він тут же пішо ..

до Анд).к~львРI н п~чав проситись на службу - буду, ка­ же, тоБІ 1 ДЖУРОЮ, 1 слугою, і ЧИМ хочеш, і грошей за те

517


не братнму, тільки кошт ТВІН. Анджульєрі сказав, що не віЗЬ>lе його з собою, не тим, що до служби нездатний, • тим, що в кості грав та ще й напивається часом. Фор­ тарріго клявся й божився, що заречеться і грати й пити, і поти упрохував Анджульєрі, поки той погодився ЙОГО ВЗНТИ.

Так одного ранку вирядились ВОНІ! вдвох У дорогу і прнбули над обіди в БУОВ!lОнвенто. Апджульєрі пообідав у гостиниці і велів послати собі постіль, бо надворі сто­ яла велика спека; з допомогою Фортарріга він роздяг­ нувся й ліг спаТl!, сказавши слузі, щоб той розбудив його, як виб'є третя година. Поки Анджульврі спав, Фор­ тарріго пішов до корчми, смпкнув трохи цівкою та й сів

грати з кимось там у кості. 3а короткий час ті ИОСТИРВ!І­ ки виграли в нього всі гроші, що були при ньому, і всю одежу, що на хребті мав,- пустили його в одній сорочці. Він тоді до гостиниці, бачить - Анджульврі твердо спить, та й вийняв у нього з га~IaНЦЯ все, що там було; вер­ нувся знов до корчми і програв там і сі гроті, так яи свої.

Тим часом пробудився АнджульвРі; він устав, одигнув­ ся Й став илииати Фортарріга, а не докликавшись, поду­ :мав, що той спить уже десь п'ЯНИЙ, як ТО з ВИМ і перше бувало. Тим він вирішив зоставити його тут і велів осід­ лати ионі та прив'ючити валізи; найму собі, думав, дру.• гого слугу в RОРСіньяно. Та иоли перед від'їздом хотів розплатитись із господарем, кинувся - нема грошей. у всій гостиниці зчинився велиlШЙ гармидер і перепо­ лох; Анджульврі гукав, що його обіирадено, погрожував, що всіх тут похапають і в Сівну поведуть,- аж гульк, приходить Фортарріго в самій сорочці: він хотів узяти одежу в Анджульврі, як узяв уже гроші. Побачивши, що Анджульєрі вже збирається рушати, він сказав йому:

-

Що ее значить, Анджульєрі? Хочеш уже їхати? По­

чекай трохи, вараз прийде один чоловік, яиому н заста­

вив каптан за тридцять і вісім сольдів; якщо ми дамо йому гроші зараз, н певен, що він оддасть аам за три­ ДЦЯТЬ п'ять.

Покк він те говорив, прийшов один чоловік і сказав Анджульврі, що то Фортарріго украв у нього гроші, бо таку саме суму він і програв. Анджульєрі розізлився і почав бештати свого слугу на всі боки; якби був не бо­ ЯВСЯ більше людей, ніж бога, то ХТО зна, що вів йому зробив би. 3агрозивши, що повісить його або принаймні

518


прожене під СТI',:хом шибениці 3 Сі~ви, він сів на к?ня. А ФортарріГО, піои т.о ве до нього ~ІЧ, c~oв провадив.

_ Ех, АВДН'УЛЬЄРІ,- каже,- ГОДІ _тоБІ чорзва-що вер­ зякати, тут от що треба: заплатимо иому зараз тридцять

п'ять сольдів і ВИl\УUИМО иаuтав, а Я~\ ,ДО завтрього Д.ОТЯГ • немо то він не менше ЯК тридцять ВІСІМ злупить, СЮЛЬJ\И моні' позичив. Се й Taft він іще мені ласку робить, бо R

ІІоставив ставку 3 його поради. Подумай, се ж вам буде зайвих три сольди! Анджульврі було тим більш досадно слухати ту його балаканину, що всі присутні дивились на нього і думали, очевидно, що то не Фортарріго програв його гроші, а Анджу.чьєрі взяв у нього його власні. - Яке мені діло до твого каптана? - кричав вів йому з серцем.- Мало того, шибенику, що ти меве обікрав і програв мов добро, так ти ще й не давш меві звідси ви­ їхати, глузуєш із мене! Та Фортарріго мов на пню став, усе свов торочив: - Так ти ве хочеш, щоб я зискав сі три сольди, дУ­ ма6ш, що я більше тобі ве позичу? Ну, зроби се ДЛЯ :мене, чого мавмо l\вапитись? 'Устигнемо ще на вечір у ToppeНl.єpil БРЯЗІІВ, брате, калиткою! Бігме, у всій Сіє­ llі не знайдеш :каптана, щоб тан до мене пристав, ЯК сей, а я мав би оддавати його за тридцять вісім сольдів, коли вів добрих сорок варт! Се ж мені буде подвійна втрата. Авджульєрі аж нетямився, що сей пройдисвіт обікрав його та ще й загаюв його своєю балаканиною; вів ве ска­ зав йому більше ві слова, повервув ковя та й рушив ва

ТОРРСНЬ6рі. Та злосопротивний Фортарріго пустився за вим бігом, як був, у самій сорочці - миль 30 дві догавяв його, та все торочив про каптав. Авджульврі гвав ковя швидше, щоб той йому в ушУ ве лнщав, та Фортарріго раптом побачив попереду селян, що працювали ва полі край дороги, і загукав ва все горло:

- Ловіть НОГО, ловіть! . Селяни подумали, що Авджульєрі пограбував того, хто

БІГ З~ НИМ у самій сорочці й «ричав, нипулись йому пав­ переими, ХТО 3 заступом, ХТО 3 МОТИRОЮ, і таки затрима­

пи його. Даремно намагаr.ся він їм пояснити хто вів та­

кий і як було діло насправді. Фортарріго підбіг і люто гримопув ва нього:

-

А вбитв тебе мало, драбуго окаявний! Бач, ограбу­

вав мене і тінає!

Звернувшись потім ДО селян, він сказав:

519


- От бачите, панове-добродійСтво, ��ін програвся до цурки, а потім мене обчистив - оттан і зоставив у гос­ тиниці. Тепер, дякувати богові та й вам, яко гречни.м, я хоч дещо собі повервув. Спасибі ва", добрі люди, він сьо­ ГО не забуду. Анджульєрі- теж говорив своє, та ніхто ііого пе слухав. Фортарріго з допо"огою селЯП стягнув ЙОГО з КОНЯ, роз­ дягнув, а сам убрався в і1:0ГО одежу, сів па ІЮНЯ і, поки­ нувши Анджульєрі голого Іі босого, вернувся сам до Сіє­ ви, розказуючи всім по дорозі, щО «ОПЯ і1: одешу він ви­

грав у Апдшульєрі. А той бідолаха, щО ВИРЯДИВСЯ був їхати до кардппала ян багатий чоловік; повернувся в Буонконвенто голий, ЯК бубон; соро"ився так і в -Сісну вазад їхати. Позичив у ІЮГЬСЬ сяку-таку одешу, сів ва шкапину, на якіі1: раніше їздив Фортарріго, і подався до своіх родичів У КорсіПЬЯНО, де прожив деюшй час, поки батько не прислав йому допо"оги. ОтаІ' Фортаррігова лукавість перешкодила Анджульєрі здійспити свій доб­ рий намір; правда, згодом Анджульєрі знайшов-таю! спо­ сіб оддячити йому за те.

ОПОВІДКА П'ЯТА

J(аландріно закохується в одну дівчину, і Бруно дає йому чари, щоб її привернути; СПОР0 він ти.ми чарами до неї торкається, вОllа йде за ІІИ"', та їх заступу. J(аландрінова жінnа і зчиняє велиnу драчу

Коли Неїфіла доназала свою коротеньку СТОРШRУ, щО не 8инлинала аві заїІвого сміху, ані ДОВГИХ роз,юв, коро­ лева звернулась до ф'ямметти і веліла ЇЙ оповідати далі. Та СН3З8ла nеСС,1І(1ПМЮ, що 3 дорогою душею, і поча.rrа такими словами:

- НОХ8вії мої ПОДРУГИ, ви, мабуть, знаєте, що хоч СRільки б оповідалося про якусь річ, про IІеї завжди можна сказати щось ціІlавого, аби тіЛЬІШ оповідач вибрав для того слушний час і слушне місце. 3ваЖИВШl! на те, для чого МИ тут зібраЛI!СЬ (певне, що для втіхи й розва-· ГИ, 8 не ДЛЯ чогось іншого), я гадаю, що сюди ян раз і підходить все весрле та втішне, RОЛИ лавіт}) тисячу разів

про ту саму річ розказувати, аби доладпо ЇІ

520

nif<aBO.

Хоч


тут уже багато гопорплось про Ка.лапдрінові пр~г~ди, я погоджуюся 3 ФJ:lОстра-:о:м, щО ВСІ ВОНИ н:ум:едш, 1 х~чу ДОI\JlНУТИ ще одну ОПОВІДну про ПЬОГО. Ннби я захот1Л~ розминутися 3 праI3ДОІ~, то могла б щось ПРПДУМ~ТИ 1

. роаrroвістн під іпШПМІІ l:мен~~fИ! 8ле.,~rпм що всяке Вlдхи­ л(,ппя під іСТІІШІ D будь-янlИ IСТОРl1 nмепшує пеПО:М8ЛУ втіху слукачів, л роз~ажу вам усе, ЯН було на.справді, і

ВІ! :\!f'пі признаєте раЦІЮ.

Один наш землян, Ніноло І\орпаНl\іпї, чоловік вельми багатий, володів численними мзєтнами; була в нього са­ дп"а і " Камераті, де віи постаВИR новий гаРНffЙ будинок j пайняв Бруна з Буффальмакком, щоб НОШ! його розма­ лювали; ТИМ щО роботи було багато, :ма.rlНРИ взяли собі па допомогу ще Нелла й Каландріпа та ї! "аходпдпсь пра­ цювати.

у тому домі було вже кіль"а кімнат, цілком УПОРffдже­ НIlХ ДО житла, але жила там тільки одва стара слуашиця,

що стерегла панського добра, іпшої челнді пе було; ти"-·

то господарів син Філіппо, молодий і ще пе одружений, водив туди часом собі на втіху жінок: побуде а нею день чи два та й одішле назад. Раз "'!ось він привів собі одну дівчипу па ЙМЄІІ1Ія Ні.,-' иолозу, що її тримав у себе D домі в КамаЛЬДОJIі один пегідник, на прізвисько Зажера, і позичав добрим ЛЮДЮІ за плату. Вона була з себе гарпа, хорuше вбиралася і, ЯК ла свій стап, вміла себе добре поводити й пепогапо роз­ МОвляти. Одного дня ІШред 06ідом вийшла вона ."'ось із :иімнати в білій спідничипі, ІЮСИ nииладепі віпочно:и, стма в дворі коло І<рипиці та іі умиваєтьсн, а;к тут при­ ЙШОR по воду Каландріно - побачив її, поздоровкався

люU·язпеньио. Вона йому одповіла і задивилась па пьо­ то

-

ле тому І ЩО він ЇЙ спод.обався, атому, що :1дався

НІШ"ОСЬ химерним. Каландріпо те;к задивився па неї, бо Т8!Ш гарна була, і довгенЬІ!О біля І<ришщі барлвся, не Rертаючись 'ДО тоnариmів

3 80;1;010;

та не з-папmн, хто вона

тан:а, ве наважупзвся зайняти її СЛОВОМ. Вопа помітила, ЯЮІ'М оком віл п:) неї зирнзє, і, щоб пожартувати з ньо­ го. сама пвчала ОЧИЦЯМИ стріляти і стиха зітхати. Ка­

лаnдріно тут же в неї Сильпе врізався і тільнл тоді З ДBO~ ру пішов, коли Філіппо гуннув дівчнну до себе.

Каландріно повернувся до роботи і все, знай, зітхав; Бруно теє ностеріг (віп увесь час за ПИМ слідкував, бо

знаходив у пьому завшдu щось смішного)

521

і питає:


-

Що

8а лиха

година

з

тобою, брате Rаландріно?

Чого ес ти тан розсопівся? - Ех, друже,- ОДКАЗУЄ йому Rаландріно,- якби зна­ йшовся хтось, щоб мені поміг, то мені легше стало б. - А що? - питає Бруно.

- От що,- каже Каландріно,- тільки нікому ие нажи. в тут одна дівчина гарна, як русаJIИа, і так у мене "а­ кохалась, що ну. Зараз оце я бачив її, як по воду ходив. - Еге,- каже Бруно,- ГЛ"ДИ, чи не Філіппова то ко­ ханка?

-

Мабуть, що так,- каже ){алаНДРіно,- бо він покли­

нав ЇУ, і вона пішла ДО нього в покої, та то дарма: в сьо­

му діі!і я не то

"

Філіппом, а і

"

самим Ісусом Христом

потягавс" б. Так вона мені, брате, до натури припала,

.

що не говори.

Добре,- каже Бруно,- я вже для тебе, друже, ро­ зізпаю, що і як; хоч вона, може, й живе 3 Філіппом, та я тобі те діло швидко влаштую, бо то моя 3}ІаЙома. ТіЛІ,­ ки ян зробпти; щоб Буффальмакно про те не довідався? Аби я з ВСЮ слово сказав, уже він тут і вродився. - То нехай,- наже Каландріво,- про Буффальмакка мені байдуже, а от Нелла треба стерегтись, бо віи же Тессин родич і може нам на заваді стати. - Правда твоя,- каже Бруно. Бруно таки й справді знав, хто така та Ijілчина, бо ба­ чив, яІ{ вона приїхала, та й Філіппо йому назав. Коли Каландріно одаихнувся од роботи, щоб піти на неї по­ дивитись, Бруно розказав про все Неллові й Буффаль­

-

маю\Ові, і ВОНИ змовились нишком усі гуртом, ЯК ЇМ ПО~

жартувати з того закохання. От Каландріно вернувся, а Бруно й питає ЙОГО потихеньку: Ну як, бачив? - Бачив,- каже Каландріно,- то ж згуба моя! - Ану ж , піду і я на неї ПОДИВЛЮСЬ,- каже Бруно.Коли ее та, що я думаю, то я вже все влаштую, будь певен.

Тоді спустився вниз і, побачивши Нікколозу вкупі З ФіліnтІОМ, розказав їм, хто такий Каландрі но і що він забрав собі в голову, та й умовився з ними, що ному го­ ворит!! Й робити, щоб із закоханого простака поглу"ува­ ти. Повернувшись до Калаидріна, він сназав йому: - То вона і єсть, тільни нам треба діяти обережно, бо

як ді"нається нро те Філіппо, то не обберемося лиха. Що

.22


ііі од тебе переказати, коли меві трапиться цагода гово-

рити з нею? . _ Скажи ЇЙ первим ДІЛОМ,- каже Каландршо,- що я бажаю їй тисячу мірок ріжеввя, що для жівок смачні­ ше ніж пряжевя, а тоді скажи, що я завжди до її пос­

лу;, та ще спитай, чи їй чого ве треба. Зрозумів? . _ Зрозумів,- каже Брув?,:- зроблю ~.~e вк СЛІ~. ЯК настигла година вечеРІ 1 маляри 3lПШЛИ в ДВІР,

де

(іув Філіппо З Нікколозою, ВОВИ затримались там навмис-

1I~ заради Калавдріва. Каландріво так уже ва ту Нікко­ лозу поглядав, так кумедво кивав їй та моргав, що і слі­ ПllїІ би ВТЯМlIВ, що до чого. Дівчива й собі показувала ііому всякі фіглі, щоб його ще дужче до себе прнваДlIТlІ, хоч і потіmалася в душі з ЙОГО химер, зваючи все ОД Бруна. Філіппо, Буффальмакко та івші розмовляли між собою і вдавали, що нічого того ве помічають. Через деякий час ва превелике горе Калавдрівові Фі­ ліппо й Нікколоза пішли; як маляри вертались дО Ф:JО­ ревції, Бруво сказав йому: - Чоловіче, вова з любові до тебе таве, пк свіг на совці .. Якби ти ще взяв із собою сюди цитру та заспівав їй кілька любовних пісевьок, то вова б до тебе і з вікна вискочила.

- А ЇІ правда,- каже Каландріно,- може, взяти її, га? Як ти думаєш? - Авжеж, візьми,- каже Бруво. - От бачиш,- каже :Калавдріво,- а ти меві зразу ве вірив, як В тобі сказав. Я, брате мій, такий: ва котру гляву, то вже й мон. Хто б іще зумів одвим замах,ш та­ ку кралю прилюбити? :Куди там тим молодим жевжи­ кам, що шмиглиють туди-сюди, та за тисячу років і трьох

Жмепь зервяток ве валущаты А ще побачиш, ик я цит­ ру візьму, оттоді що буде! Я ж, бач, іще ве ЯКИй і ста­ РИЇІ, вова те добре постерегла, а ще дужче впеввиться, як візьму її за боки. Побий меве бог, такого дам їй жа­ ру, що бігатиме за мвою, як цуцю,1

- А певно,- каше Бруно,- ти її добре вговобиш: я вже мов бачу, як ти тими зубиськами своїми ЇЙ у рожеві вуст~пька вп'явся та в рум'яні лиця, ще, ГЛЯДИ, отак ціл­ !юм І проковтвеm!

Слухаючи тієї мови, Каландріво вемов переживав усе те наяву і ніг не чув під собою - ішов виспівуючи та

вистрибуючи, раденький., що дуриспьний. ' 523


Другого дня віп узяв з собою цитру і на превелику вті­ ху nСІ.о>ІУ товариству заспівав під тую прпгравку кілька канцон. Незабаром він до того захопився Ніююлозою, що зовсім закинув роботу і тисячу разів за день нідходив ТО дО дверей, то до вінна, то в двір вибігав, аби тільни її побачити, а дівчина, діючи з Врунової намови, всіля­ но ЙОГО дО ТИХ зальотів заохочувала. Бруно СЛУЖИВ між ними носереДНИІЮМ, носив до Нікколози Каландрінові цидушш, а часом і йому приносив од веї лиСти або, «оли її не бу.чо (вона частеньно одвиха.чась), са .. нисав за неї ніжні послання, подаючи великі надії: вині л, МОВЛЯВ, у баТЬІ;іnському домі і не можу з тобою бачитись, ноче­ най трохи.

Бруно й Буффальманко так новертали сю справу, щоб більше носміятися з Каландріна: вони брали в нього, ні­ бито длн нередачі Ніююлозі, то гребінець із слонової кості, то капmучон, то НОЖИК, то ще якиіі дріб' язок і йому часом щось приносили, нібнто ввіддарунок - під­ роблені нонійчані нерстеннки тощо; Каландріно мав із того превелИl<У втіху. Крім того, Каландріно могорнчив іх ве раз ·та й вс два, щоб вони ��ому в сій снраві нідпо­ кагали.

Отак морочили вони ЙОГО місяців зо два, нічого, влас­ ве, на ЙОГО користь не зробивши. Бачить Калавдріво­ робота вже васкіпчу, а ЯК вів тепер нічого ве доб'ється, то нотім шкода й гадати; от і давай вів нвапити Брува, щоб діло робив. Коли НіІшолоаа авов прийшла, Бруво, домовившись заздалегідь із нею та з Філіппом, що кому робити, сказав Каландрінові: - Тут тана штуна, брате: сян дівчива разів, може, зо сто обіцяла мені, щО ВЧИНИТЬ ТВОЮ волю, та, бач, огина­ ється, певно, вона тебе ДУРИТЬ, щО слова не дотримув; та

І\ОЛИ хочеш, то МИ так зробимо, що буде вона твоя ХОЧ по

волі, ХОЧ по неволі.

-

Та

зроби

вже,

будь ласкав,- наже Калавдріно,­

тільни 'Швидше.

- А ве збоїшся ти,- наже Бруно,- торнвутись до неї чара,1В, що я тобі дам? - Та ві,- наже Калаядріно. - Колв тан,- наже Бруно,- принеси меві ШІ<ураток із недоношеного ягняти, ЖИВОГО нажаВ8, три дрібки ла· даву і свічку ярого воску, а я вже все влаштую.

Цілий той вечір Каландріно прополював на кажанів, поки не впіймав-таки одного в пастну, а тоді приніс Бру-

524


нові все, що той нагадав .. Бруно пІшов У H~'lНaTY, нова­ Dllсував на шнуратну ян~сь ~~рантерницью шбllТО зва­ ІШ оддав ті чари КалаНДРШОВІ и сказав:

~ 3наn, Налапдріпо, як ти тільки доторкнешся до веІ СЮ! НРІІВОРОТО", вона 3Р?З~ піде за тобою І аробllтьусе, що ТІІ сх()чеш. НИЩ0 Ф.~л~п~о СЬОГОДНІ КУДись O~B:IXHe..

ТЬСЯ, ти приступи

до

не} 1 ТІЛЬКИ ТОРКП:fСЬ, а ТОД! И~И В

оту lІовіТ1(У 3 соломою - там буде ,!аllнраще, бо ІІІХТО тv'ЛІ не заглядає,- і побачиш, ЩО вона теж ТУДИ прийде,

a~ ~I\ прийде, ТИ вже сам знаєш, що робити.

h8.тtапдріно зрадів тому вевимовно і С1\аЗ8В: _ Ну, брате, про те ве турбуйся! ТІ елло, яного l5алавдріно найдужче остерігався, теж над ІІІШ потішався, тягвучи з YQiMa в одив туж; ІІа Бру­ нове прохапвя вів пішов у Флоренцію до l\алавдрівовоl жїmш і СН8З8В їй: - Тессо, ти пам'ятаєш, ЯК побив теб.е знічев'я І\алав­ дріяо, коли ото прийшов із річки з камінцями? Тепер я думаю, що иастав час йому оддячити:. як ти сього пе аро­

бшп, я тобі більше ие родич і lІе приятель. Вів ,ам сма­ лить ЛИТRИ дО одної тіпни, а вона, падлюка, частеНЬRО 3

ШВІ

заминається,

ОТ і

сьогодні

вови мають

З1ИТIfСЯ.

СХОДИ лишевь туди, сама подивися та вичитай як слід своему невірнику.

Я" почула те жінка, розсердилась ве на жарт

-

схо-

.

ЛН:Н1СЬ із :місця й зарепетувала:

Ах ти ж, латриго вещасвий, так от що ти мені ви­ творисш? Богом святим божуся, я не пущу сього пла­

-

зо,!!

lІаХОПlIла мерщій ва себе вакидку, взяла з собою служ1IJІІ!Ю і почпмчикувала слідом за Неллом туди, де робив "".10Bil<. l\оли Бруно побачив її оддалік, вів сказав Фі­ :Ііппоnі:

А оп іще одна иаша спільницяl Тоді фjліппо зайшов ТУДI!, де працював l\аландріно

-

та інші ~lаЙСТРJI, і сназав:

-

Панове, мені треба зараз у город з'їздити, а ви ж

глядіть, працюйте тут пильно!

.

Пішов од них і сховався в таі(е місце, щоб його пе вид­ по було,- дивитись, що робитиме l\алаl1дріио. Той поче­ кав :rрохи, ПОНИ.' м()~ляв, господар од'їде, а тоді вийшов

у ДВІР, де ЗУСТРІВ НІЮЮЛОЗУ саму; піп розмовився з нею, 8 Bo~a, знаючи добре свою ралю, підійшла до нього ближ­ че 1 була з ВИМ трохи ласнавіШ8, піж звичайпо. Тоді

52'5


Калапдріио ДОТОРКПУВСІІ до неї тими чарами і зразу ж по­ дався до повітки, а НіRколоза слідком за ним; як вона ввійшли, вона захилила двері і, обійнявши Каландріиа, повалила його на солому, що долі лежала, СRочила па иього верхи, поклала йому руки иа плечі, щоб віи до неї

обличчям не дотягнувся', і стала на пього дивитись жа­ гучими очима, мовби гинула по пьому, примовляючи:

- Калапдріпчику мій солодепький, серце моє, душко моя, золото моє, раю мій, покою! Давпо вже· я прагну в тобою любитись і милуватись. Ти лаСRавістю своєю • ума мспе звів, а цитрою душу з мепе вийпяв! Невже я справді тут із тобою? А Каландріно ледве міг поворухпутнсь і просив її: - РиБОНЬRО моя, дай же я тебе поцідую! - Та не Rвапся-бо так,- одповіла дівчина,- дай мені спершу па тебе падивитись, па твоєму гарпому личку очі ПОRолихати! ТИМ часом Бруио й БуффальмаRRО пішли до Філіппа, і всі троє бачили й ЧУЛИ ту нумедію. Вже Каландріно хотів був 'Поцілувати НіRКОЛОЗу, коли надійшов Нелло з мониою Тессою. - Бігме,- каже,- вони вже там удвох. Розлючена жіНRа нинулась до дверей, рвопула їх обі­ руч, вдерлась у повітну й побачила Ніннолозу верхи иа Каландріпові; ледве дівчина її помітила, зараз зіСRочила й побігла до Філіппа. А мопна Тесса впилася пігтями в пику Калапдріпові (білолаха пе встиг павіть устати), роздряпала його геть-чисто, а тоді схопила за чуприиута й почала волочити приговорюючи: . - Ах ти ш, собано пронлятий, паскудо, що ти ао мною робиш? Ах ти ш, луб'я старе, пащо я, дурпа, тебе люби­

ла! Чи тобі нема чого дома робити, що ти до чужих жі­ нок ходиш? Ти ба, яний бадьорий! Чи ти ж тани сам себе не зпаєш? Та з тебе того соку й на підливу не націднш! Тепер уже пе Тесса на тобі верха їздила, не од Тесси ти в тяж зайшов, а од якоїсь ледащиці, побий її божа сила! Певио, й вона добре зілля, ноли таного паснуду, ян ти, полюбllла! Каландріно, ЯІ( тільни побачив жіпку, так і обмер, на­ віть боронитнсь не посмів; роздряпаний, розшарпаиий, розкудланай, він устав нарешті, підпяв свого плаща і

почав покірно просити жіпку, щоб не галасувала, якшо

не хоче, щоб його на ш .. втки порубали, бо а ни", МОВ­ ляв, була ГОСl!одарева дружина.

526


Ну,

-

нехай

уже,-,с"азала

монна Тесса,- дай їй,

бо ше, всякогО зла! оо Бруно й Буффаль,:,а,""О' н~рег~тавшнсь досхо.чу з сlЄl пригоди разом із ФlЛ1Ппо~ 1 НlIШОЛОЗОІ?, приишли ту­ діі

_

почули б то галас

-

І, З тяжкою БІДОЮ заЦlІтькав­

ти монну Тессу, порадили Каландрінові забllратись мер­ щій до Флоренції і не вертатися більше сюди, бо, як діз­ наєтьСЯ про те, крий боже, Філіппо, то буде йому лихо. Так іпобрів паш Каландріно до Флоренції, бідпнй і не­ щасний, обдряпаний і обс"убаний, та вже й не вертався на роботу. Жінка золила його вдень і вночі, не давала промитої ГОДИНИ, і мусив сердега занехаяти те своє пал­ по закохання, насмішивти добре і товаришів своїх, і Фі­ .'1їuпа 3 НіККОЛОЗ0Ю.

ОПОВІДКА ШОСТА

Двоє кавалерів заnочувaJIи в трактирі; одиn лигає спа­ ти д хазяйською дочкою, а з другим помилково лягав ха­ зяйка. Той, що був з дочкою, лягав потім до трактирnи­ "а і, думаючи, що то його товариш, усе йому розповідав; nочиnавться сварка; тоді трактирnиця, схамеnувшись,

іде в постіль до дочки і влаштовує все "ідькома словам ..

Не раз уже сміялося·товариство в Каландріна, посмі­ я .• ось і сей раз; коли дамн обміркували його пригоди і замовкли, королева веліла оповідати далі Панфілові. Той почав такими словами:

- Шановніі мої пані, ім'я Ніннолози, в котру зако­ хався був Каландріно, нагадало мені історію іншої Нік­ "оловн, І я хочу вам роз"авати, я" обачність і бпстроум­ ність. однієї жінкн стали на перешкоді велнному с"ан­

даЛОВІ.

В долині річки Муньйона жив собі не так давно один

ч?ловік, If!.o з,: ~роші годував і напував подорожніх; хоч

?1В був БІДНИИ І мав ие досить простору господу, проте

ІИОдl, як нужда припадала, пускав иочувати до себе як пе всІх, то принаймпі своїх знайомих. У нього була жін­ H~, ~ельми ~родлива МОЛОДIIЦЯ, 3 ЯКОЮ віп СПЛОДИВ ДВОХ

Дlтеи: ДОЧЦІ було років п'ятнадцять чи шістнадцять-

527


гарне й миле дівча, що вше хоч і заміж, а СИНОR іще малиіі, і рону не було, ще його не одлучаЛIІ. Якось на ту трактнрникову дівчину накинув ОКОМ один молодий кавалер із нашого-таки міста, з себе хороший і приємний; часто в тих краях буваючи, він закохався 8 веї палко, а вона, пишаючись тим, що її полюбив такий панич, на~Іагалась привітністю своєю ще дужче його до себе принадити і теж щиро його полюбила. Не раз уже те кохання могло дійти в них до щирця, обоє того праг­ пули, але Пінуччо (так звали кавалера) не хотів уводи­ ти в славу ні дівчини, ні себе самого. Та їхня жага рос­ ла день у день, і Пінуччо поклав будь-що-будь зійтися 8 своєю коханою. Він почав шукати при ключки, як би в ТОМУ трактирі заночувати, бо знав дуже добре розташу­ вання всього дому і сподівався влаштуватись із дівчипою так, щоб ніхто не помітив. Узявши таку думку, він не "абариnся здіііСПI!ТIІ ЇЇ. Одного вечора, уже нерано, піп pa30~1 із своїм віриим товаришем Адріаном, що зпав про його любов, позичив у когось двох коней, приторо­ чив коло сідла валізи, напхаnши їх соломою абощо, ви­ іхали удвох із Флоренції, НаІ<ИНУЛИ круга та й заверпу­ ли проти ночі в долину Муньйона, нібито вони " Рома­ иії верталнсь,- під'їхали до трактиру та й ну в двері грюкати. Трактирник одчипив їм зараз же, бо знав доб­

TaRe

ре обох. От Пінуччо йому Й каже: - Доведеться нам, мабуть, у тебе заночувати; думали мв, що встигпемо добратися до Флоренції зарані, та бач, пк забарились, а доба вже пізня.

-

Ти добре знаєш, Пінуччо,- одказав йому траІІТИР­

ИИК,- щО моя господа не для панської ночівлі, та ноли вже вас тут спостигла ніч і дітись більше иіде, то якось уже вас обох пере ночую. ІОпаки позлізали з }ювей, одвели їх у' стайню, а тоді зайшли до траt<ТИРУ й попоїли разом із господарем­ вечерю ВОНИ маЛІ! з собою. У господаря була одюн! одпа неве.~ИЧIlа кімиата, де вів поставив з ТЯЖIlОЮ ·бідою тр!! ліжt<а - два ири однш стіні і одно прп другій, а :між ними такі тісні СУТОЧКИ, що ледве чоловіrюві пройти. Трактирпик послав гостя" па найкращому лішку й поклав їх спати; трохи згодом, як він думав, щО 80ПП вже позасинали (а вони тільки прикинулись, буці,rто сплять), поклав у друг�� ліжко доч­ ку, а сам із жінкоІО ліг У третє. Жінна поставила коло своєї постелі ще й КОЛИСІ1У З немовлям. Пінуччо розди-

528


пипся гаразд, де і ЩО.' виш:~ав,. l!?БИ всі заснуть, а. тоді встав

ПОТІІхеньну 3 . ЛІжка 1!. ПlДlИШОВШ~ до п?стеЛl ко­

хапої дівчиПИ, ПРИЛІГ до неІ. Вона прииняла вого з ра­ дістю, хоч і не без CT~axy, і Пінуччо зміг нарешті зажи­ ти

3 нею ТJlХ рОЗКОШІВ,

яких

вони

вже

давно

прагнули

обопіЛІ!ПО.

ПOlШ таМ Пінуччо розважався з дівчиною, в трактирі щось упало - кішна перекипула; господиня пробуди­ лась, і, не знаючи, щО ВОВО таке, встала й пішла павпо­ МЩІШ туди, звідки почула грюк. Адріано того нічого па номітив, але встав у той самий час надвір' вийти; колиска заважала ііому ПРОЙТИ, і він присунув її до свого ліжка,

а вернувшись, так уже й не одсунув і 'ліг у постіль. Гос­ подиня

ж

пошукала-пошунала,

ніби нічого страшного;

що

там

перекипулось,­

не хотівши світити світла, вона

ті.%I'" тпрусьпула па кішку іі- верпулась навпомацки в І\їмнату, до того ліжка, де' чолові:к спав,- аж T~M колис м ІШ нема. «От я дурпа,- подумала ?«їнка,- ЧИ бач, мало пе ляг"а n постіль до гостей!,) Пройшла тоді трохи далі, налапала колиску та й лягла в те ліжко, де Адріапо був, думаючи, що то її чоловік. Адріапо ще пе заснув; почу­ Тl1вmи жінну, він прийняв її дуже мило й люб'язно і, не кажучи ні слова, нап'яв парусп та й поплив ПО тому мо­ рю па превелику втіху господипі.

Тпм часом Піпнуччо, нарозкошувавшися з дівчиною і боячись заспути в її ліжку, встав і пішов до свовї посте­ лі; паткнувmись на КОЛИСRУ, він подумав, що то Х8ЗяИ­ ське ліжко, тоЖ пройшов трохи далі і ліг

-

до хазяїпа.

Той зразу прокинувся, нк прийшов Пінуччо, а Піпуччо, вважаючи, що то Адріано, сказав йому:

- Слухай, ну й солодка ж дівчина та НіКRолоза! Ій­ богу, такої РОЗRоmі. як я з нею, ніхто ва світі не за­ знав! Віриш, мн з пею ПРОIЇШо1и шість чи сім ручок, від­ коли я од тебе пішов.

Почувши сії пе дуже милі для пього вісті, господар подумав перш за все: «Де в чорта віп тут узявся?» А по­ тім, спонукуваний бїЛl.ше гпіво~!, апіж розсудливістю, tназав:

-

~інуччо, ти вчинив мерзотне діло, і я не знаю, чого

саме тут, у мене. Та бого)! СВЯТИ1\{ божуся, я тобі за се оддячу~ Піпуччо, юпак пе дуже-то ХИТРПЙ, помітивши, що так уклепався, пе придумав жодної вимовки, щоб викрути­ ТИСЬ, лише сказав:

529


- А ик ти оддячиш? Що ти можеш мепі зробитп? Господиня, дУмаючи, що вопа з чоловіком, сказала Ад­ ріапові:

-

Ой лишепько! Чуєш, паші гості чогось сваряться!

Та

пехай!

-

одиазав,

сміючись,

Адріапо.- Бісо-

вої віри хлопці вчора випили трохи зайвого.

Тепер жінка розібрала, що то сварився її чоловік, а ее сказав їй Адріапо; зрозумівши, де вопа і з !<ИМ, зразу й придумала, як викрутитись: устала пишком 3 постелі, схопила колиску з ДИТИПОЮ і попочі переста вила її до доччипого ліжка та й сама тудп лягла. Тоді, буцімто про­ кипувшись од тієї сварки, озвалась до чоловіка й спи­ тала, за щО ВОНИ завелись.

- Хіба ти не чула,- каше чоловік,- ЯК вів сам ка­ зав, що впочі з Нікколозою теє-то як його? - Та бреше віп у живі очі! - одказує жіпка.- 3 Нік­ колозою вів ве спав, я навмисне перелягла ДО неї, щоб сього не сталось, через те й ааснути не могла, а ти, дур­

НИЙ, віриш! От уже, понапиваються, іроди, звечора, а вно­ чі їм каана-що верзеться - тиняються сюди-туди й самі не знають, що роблять, в'язи б вам поскручувало! Як там опинився той Пінуччо, ЧОГО він не в своїй постелі? Адріано ж, чуючи, ЯК хитро покриває господиня свій гріх і доччин, і собі підпрягся, обізвавшнсь до товариша: - Сто разів уже я казав тобі, Пінуччо: не броди сио­ видою, не верзи всяких нісенітниць;. тобі щось присни­ ться, а ти кажеш, ніби справді було. Ой, гляди, ти ко­ лись таки доверзешся па свою голову! Ходи сюди, нехай тобі абищо! Послухавши жіпчипої і Адріапової мови, господар по­ чав дУмати, що й справді все те лише приверзлоси Пі­ вуччові поп'яву; він схопив його за плечі, давай торса· ти й гукати:

- Піпуччо! Та прочумайся т, іди до себе в постіль! Почувши, як обернулось діло, Пінуччо став нібн ао сну блягузкати ще всяку нісенітницю, аж насмішив господа­ ря. Тоді вдав, піби прокинувся, й гукпув: Чого ти мене будиш, Адріано? Хіба вже день, чи що? Іди лишень сюди,- каже йому Адріано. Піпуччо, прикидаючись сонпим та заспапим, y<;;raB па­ решті а господаревого ліжка й перейшов до Адріаиа. Коли розвиднілось і всі повставали, господар почав сміятися з Піпучча і з ЙОГО сонних мар. Серед тах жар~

530


тів

молоді кавалери осід:nали коней, приторочили свої

валізи ї, випивши ревції

3

трактирником, поїхали верхи до Фло~

задоволені не менше кінцем свовї пригоди, ніж

її по~атком. Пізніше Пінуччо сходився З НЇККОЛО30Ю,

вдавшись ДО .,іВШИ~ СПОСО~~В, а дівчина ВОДНО казала Jt1a~ тері

що то пому 1 спраВДІ прима рилось; тим

господаая,

що ~обре пам'ятала Адріанові пестощі, залащилась при думці, що тої ночі одна вона не спала.

ОПОВІДКА СЬОМА

Тала"ові ді Молеае nрис"uлось, "іби вoв~ порвав його Жі"~у; ві" ~аже їй стерегтись; вО"а "е слухає, і со" збу­ вається

Як дійшла кінця Панфілова оповідка, всі похвалили ви­ гадливість трактирникової жінки; тоді королева веліла заступити чергу Пампінеї. Та почa;rа:

- Любії мої подруги, тут уже говорилось про те, що сни бувають правдиві, хоч дехто а того й сміється; тим хочу я долучити до вже оповіданих ще одну коротеньку історійку: що сталось недавно одній моїй сусідці, яка не пойвяла віри тому, що присвилось її чоловікові. Я не знаю, чи ПО знаку вам той статечний чоловік­ зовуть його Талано ді Молезе. Він увяв собі за дружину дуже І'арну дівчину на ймення Маргарита, тільки хи­ мерна якась була вона в нього, крута на вдачу і вперта: ніколи, було, не послухав нічиєї раДи, і все їй веДОГОДі1.

Нелегко було переносити ті примхи Таланові, та що вді­ єш? Мусив терпітн. Ра. ЯІюсь був Талано а своєю Маргаритою на селі, в одному своему маєтку, і приснився йому вночі сон, бу­

цїм;о ЙОГО j-J\іпн.8 гуляє В прегарному лісі, що ріс непом даЛlR од ЇХНЬОЇ садп5и:; от іде вона собі, аж де взявся 3 гущини здоровенпuй та страшенний ПОВН, схопив її анем вацька за горло, повалив і намагався понести ЇЇ, ХОЧ як вона кричала пробі; коли ж він випустив її 8 свовї паще­

пи, горло й лицо жіпчипе було геть роздерте. От про­ кинувся Талано враНЦі та й наше жінці:

-: Слухай, жінко, хоч ти в мене і вперта дуже і нема

меНі

3

тобою ПРОМИТОЇ ГОДИПИ, та не хотіп би л, щоб тебе 53\


спостигло янесь ЛИХО. Послухай моєї ради, не виходь cьO~ годпі анікуди 8 дому.

НОЛІІ вона спитала, з яної речі, вів розназав ЇЙ ДOK~ ладно, що йому присиилось. Жіш(а ПОlшвала головою та й каже:

- Хто ному зла зичить, про того й сни погані бачпть. Ось ти ніби жалієш меие, а тобі те присиилось, що ти хотів би паяву побачити, та я вже постараюсь, ЩОQ ні сьогодні, ані коли не порадувати тебе моїм нещастям. - Так я і зпав,- кюне Талано,- що ти мені отаке

снажеm; як не чеши парmивого, пе діждешся дяки. Хоч вір мені, хоч ні, а я тобі по-хорошому кажу: сиди сьо­ годні дома або принаймні хоч у ліс не ходи.

-

Ну, нехай уже,- одказала жінка,- ве піду.

Сказала йому так, а сама думає: «Бач, як ХИТРО він до меве взявся, щоб налякати, - не ходи, мовляв, у ліс. Певно, задумав там зійТИСЯ з якою-пебудь хвойдою і бо­ їться, щоб я його пе застунала. Він думає, що мені по­ вилазило! Дурна була б, якби йому повірила: я його доб­ ре знаю! Ні, не діжде він - я тани нристсрежу, хоч і ці­ лий день у лісі нросиджу, lІІ,і фиги-миги буде він там продавати

•.

Сеє подумавши, діждалась, поки чоловік із дому вий­ де, та й собі другою стежкою до лісу нишком побрала­ ся; сховалась там у самій гущині та й стала 1'Ппати, ва

всі боки роззираючись, чи нема де кого. Сидить вона в своїй засідці, иро вовків зовсім не дбаючи, аж тут де

ВЗЯВСЯ' З густого чагаря

величезний,

страmнючпй ВОВНі

не встигла вова й пробі крикнути, ЯН він кр:пувсл на неї, схопив міцно зубами іІ попіс, немов ятницю. Жінка не могла ані І(РИКПУТІІ, бо горло було стиспуте, ані ируча­ тись,1, певне, вовк був пп зnпіс її кудись і задушив, якби не попались йому по ДОРОхі ПDСТУХИ: вони почали тюка­ ТИ на НІ)ОГО, і він мусив упустити ЇЇ. Пастухи впізнали папію і понесли її, бідпу іі пещаспу, до маєтну, де лікарі по довгих стараннях танн вп.лінуnали ЇЇ, хоч і не зовсім: на горлі й иа обличчі лиmилпсь у псї такі потворні шрами, що з колишньої прасупі стала брпдпа й страХОЛlOдпа жін­

па. Соромилась після того сердега й п.а люди поназуватись, і не раз гіРIЮ нарікала на упертість свою, жалкувала, що не пойняла віри віщому сну свого чоловіка,- а що було б послухати!

532


ОПОВІДКА ВОСЬМА

Бйоnдєио nід,м,tJl-lЮ6 Ч аnnа, запросивши його не на той оБЩ а Чаn"о хитро оддячує Бйоnдемові, що той дістав доброго nрочухаnа

Усе веселе товариство було тої ДУА-ШИ, ЩО то Таланові не сон приснився,

а ВИДИВО явилось

-

так воно все справди­

лось достеменно. Коли всі замовили, І\оролева веліла опо­ відати далі Лауретті. Та зразу ж ізняла річ:

- Любії мої розумниці, ті, що поперед мене оповідали, брали собі за предмет щось таке, про що вже й раніше тут мова мовилась: так і жорстока помста бакалярова, про Яl'у говорпла вчора Пампінея, навела мене на ду.шу РОЗl,азати вам про те, ЯК одип чоловік ОДДЯЧl1В другому І ХОЧ, може, й не так суворо, але все-таки вельми дошкульно.

Так от, жив у Флоренції один чоловік, на ймення Чак­ ІЮ, а усього світу хрещеного прожера; щоб напхати ту неситу пельку, ие вистачило б усього його добра. А що був віи собі чоловік ие без розуму, па всякі витівки й вигадни дотепний, ТО.Й став він ПРОМИШЛЯТИ поміж лю­ дьми своїм жартівливим юродством, ход"чи в багаті гос­ поди, де любили добре попоїсти: чи прос"ть його, було,

. чи

ие прос"ть, а віи так і вродиться на обід чи на вече-

рю.

Тоді ж само жив у нашому городі і такий собі Бйои­ делло, маленький чепурненький чоловічок, чистюк над чистюками: убраиий завжди ошатно, иа голові ловка ша­ почка, біляве волосся гладеПЬІ\О причссапе й uрилизаве;

пробавлявся він таким самим чином, як і Чакко. Пішов ото він раз якось у піст па рибпий торг купити дві здо­ ровенні міноги ддя мессера В'єрі де Черкі; тут побачив його Чакко, підійшов ближче і спитав: Що ти тут робиш? - Та бачпш,- каже БЙондел.чо,- вчора ввечері мес­

серу Корсові донаті "ше

n РИС.1аЛIІ

три міноги, кращі за

ЦИХ, та ще осетрини, та й то на гостей не висrачuть, ЩО

на обід прийдуть,

таl'

віп

послав мене ще ПРИІ'УПИТИ.

Ти ж там будеш? - Авжеж, буду,- І,аше ЧaJ<КО,- хіба ти не знаєш? Та, дождавшись обідньої пори, і пішов до мессера Кор­ са; той із своїми сусідами саме лагодивс" сідати до ст6-

лу і спитав його, чого він прийшов. А Чаюю йому й каже:

533


-

Та так, добродіЮ, пообідати з вами і з вашою ком­

панією.

- Милості просимо,- каже йому мессер Корсо,- за­ раз ми й будемо обідати, саме пора. Сіли до столу, аж на обід тільки гороху подали, шин­ ки трохи та ще простої Рllби з Арно - і ПО всьому. Змір­ кував тоді Чаюю, що Бйоиделло його піддурнв, і, роз­ сердившись непомалу, вирішив одплатити йому.

Через кілька днів він зустрів Бйонделла - той уже про свій жарт не з ОДНИМ чоловіном говорив, багаТJ,ОХ вас:м:і ... шив; побачивши Чанна, він поздоровН'ався дО НІ)ОГО і спи­

тав, сміючи:ся, чи добре смакували міноги в мессера Кор­ са. На те Чакко одповів: - Ще на сім тижні дізиаєшся краще за мене. НЕІ., гаючи даремно часу, нк тільки розстався з Бйон­ деллом, Чакко домовився за певну ціну з одним проно­ зою-халамидником, дав йому чималу сулію, повів до га­

лереї

Rавіччолі,

де

здоровенний чолов'яга,

жив мессер Філіппо Ардженті­ кремезний і

нріПRИИ, а

до того

ще дуже гарячий і оприскливий,- показав йому того доб­ родія та й каже: - Піди до нього з сією с.улією в рунах і скажи: «Мес­ сере, мене прислав до вас Бйонделло; він просить, щоб ви всипали йому в пю сулію доброго червоного вина, бо хоче погуляти з своїми комариками». Та гляди, щоб віи тебе не заграбастав, бо й тобі попаде, і моя справа зіп­ сується.

Більше нічого йому не Ilазати?

-

питає халамид-

ПИІ(.

Нічого,- каже Чакко,- іди мерщій, скажи йому отак і тан, і вертайся з сулією назад, тут я тобі й запла­ чу.

Пішов той посланець до мессера Філіппа, переказав, як йому веліли. Мессер Філіппо, зроду гнівлнвий, як ПО­

чув тев, подумав, що то Бйонделло смішки над ним справляв (добре він знав сього юродуІ}, зразу спалахнув, нК порох, і крикнув: - Що значить усипати? Які такі комарики? А, бий вас обох божа силаl Та як скочеть до того посланця! Сягнув рукою, та той був насторожї - рвонувс" і втік, тоці прийшов манівпя­ ми знову до Чакка, нкий усе те бачив, і сказав йому, "к

було діло. 3аДОВОЛСR"Й Чакко заплатив йому гроші і ки-

"534


нувся mуиати Бііопделла; знайшовши його нарешті, він

..

спитаtJ:

_ _ _

.

.

Ти ве був оце зараз коло галере! Rав!ччоЛ1? Не був,- одказав БЙовделло.- А що хіба? Та там тебе шунає мессер Філіппо,- каЖе Чан.RО,­

не знаю навіщо. _ Дuбре,- наже Бйовделло,- в внраз туди ЙДУ, побалакаю 3 НИМ.

Та й пішов, а Чанно за ВИМ назирці - побачити, що далі буде. Мессер Філіппо, не на"Догнавши того халамид­ нин.а, був страшенно лютий, бо гадав, ЩО ТО не інакше, як Бйонделло хотів собі пожартувати над ним із чиєїсь намови. Ще не встиг вів з того гніву охолонути, як на­ дійшов Бйонделло; мессер Філіппо миттю прискочив до нього і заїхав з розгону кулаком у пнку.

Ой, що ее ви, добродію? - зойкнув БЙонделло. А мессер Філіппо, схопивши його за чуприну, подер йому шапку, зірвав і кинув додолу плаща та й ну його

-

нулачити по чому попадя, примовляючи:

- Побачиш зараз, лайдаку, що! Я тобі всиплю, Я тобі покажу иомариків! Що я тобі, маленьиий, що ти з мено глузувати надумав? Сев нажучи, СТОВК його ва гамуз тим своїм залізним нулаччям, не ЛИШИВ ва голові жодної цілої ВОЛОСИНКИ,

ще й виваляв добре в багнюці, розшаРНI!ВШИ' на ньому всю одежу. Бйонделло ж після того першого слова ніяк не міг прийти до другого, щоб спитати, за що він його так лупцює; чув сердега тілы1ш «всиплю» та «комарикю>, а до чого воно, тан і не втямив.

ЛИ мессер Філіппо вже пом'ЯШКУРИВ ЙОГО досхочу, прибігли люди й на превелику силу вирвали з його руи побитого й потовченого БЙоиделла. Вони пояснили йому, за що розгнівався мессер Філіппо, й почали його сварити, навіщо він посилав до нього тан.ого посланця - хіба не авав, що з цим чоловіком ",арти куці? БЙОllделло ввправ­ довувався, плачучи, казав, що не посилав нікого до мес­

сера Філіппа ПО випо; трохи оговтавшись, він пішов до­ дому, смутний та невеселий, здогадавшись, що то Чанно тан його пjдвів.

. . Коли по довгім часі СИНЯКИ в нього вже попроходили і.

~1В почав ?уватв на вулиці, зустрів його ЯКОСЬ Чакко та и питає С'-"НЮЧИСЬ:

А що, Бйовделло, чв добре вино в мессера Філіппа? 535


- Гай-гай,- !;аже Бйонделло,- якби тобі таких доб­ рих міног У мессера Корса! - Отож гляди,- наже Чаюю,- як іще раз УГОСТИШ .. ене таким обідом, як тоді, то я почастую тебе таким вилом:· ян тепер.

.

..

Бйонделло, добре розу~!іЮЧIІ, що не зможе втопити Чакка в ложці води, попроепп його ради бога, щоб біль­ ше ЙОГО ве займав, і сам УіІ\С остерігався відтоді брати його па глум.

ОПОВІДНА ДЕВ'ЯТА

Дооє юна~ів питають ради в СОЛОJtОllа: один - Я~ доби­ тись .любові, а другий - ЯК y~ocь"aTи Heno~ipHY жін~у. Той Itоже одНОА'У: ((Полюби)), а другому: "Йди до Гусячого .~COCTY))

Уже За1ШШПЛОСЬ оповідати ОДПIИ тільни Rоролеві, ЩО, зберіГ8ЮЧИ З8 !\іон ес" його привілей, дала. паніям пере­ сміятися 3 псщаслиnого Бііонделла і веселе.нько почала:

- Коханії мої подруги! Пк подпвитись на весь світо­ ВІІЙ лад та поміркувати розсудливо, то зразу побачимо, що всі, яні ве в, ЖЇнни і ПО природі, і по ~вичаю, й по заІ,ОНУ МУСЛТІ) підлягати чоловікам і коритись ЇМ у всьо­ му; ТИМ-ТО Rожпа жінка, що хоче ЖИТИ а чоловіком тихо,

м If рно Й бе"юіопітпо, поВ!шпа бутп смирною, терплячою й слухпяною і, крім ТОГО, розуміється, честивою, ~ що в найдорожчим і найціннішим с!;арбом УСЯКОЇ мудрої жін­ КИ. Коли тан навчають нас З81ЮПИ, щО скрізь і ВСЮДJІ дбають про загальне добро, ноли ТаІ{ ве.ТJЯТЬ нам звичаї j, як то кажуть, 06П11а1, натрі мають над вами велику силу і владу, то ще nиразпіше впмагає того сама приро­ да, яка дала пам тіло піаш(' й тспдітне, душу боязку й несміливу, падіЛIfла пЯ:с сдабювш тілесними силами, ЛЮ" бllМ голосом і лагідиими рухnш! - псе те свідчить яспо і явно, щО МІІ потребуємо чиііогось керівництва. А хто потребує, щоб ПІШ "ерували і опі"ува.nись, той мусить "еминуче бути С:JУХНЯПlШ, покірливим і шанобливим су­ проти свого володаря. А ХТО ш паші володарі й господа­ рі, ян не чоловіки? OTiRC, всі .ми повинні коритись чоло­ вінам і ве.ушио їх шанувати; потра СЬОГО не робить, та,

536


па мою думну, заслУГОВУЄ ~e лпше суворої дог!пи, .а й

немилосердвої І,ар!!. На таю роздуми (хоч ~ови и дoc~ 1I~ бул І! мепі чу",і) павела. меве ведавня ОПОВІдка ПаМПlВ?1 про вперту Тала~овУ .>ювку, ЛІ,У ~OI,apaB бог, бо. ЧОЛОВІ~ ТОГ0 не зуМІВ зрООIIТІІ, ТИМ, ЯК Я вй~е с~азала, Rа~ТЯЖЧОl, паіісуворjШОЇ чvть

GYTlI

І.. арп

заслуго~ують T~ іІ\IШШ, НОТРІ не хо­

лаСІ\аВlIМИ,

ПРИВІТНИМИ

П СЛУХНЯНИМИ,

ЯК ТОГО

В;I)Іагас природа, звичаї і закони. 3 сісї ж то причиии хочу я розказати вам про одиу Со­ Лn"ОIlОВУ пораду - яким способом лікувати пепокірвиць од їхньої педуги. Котра тих ліків ве потребує, та вехай п(' ДYMaє~ що ее 11:0 неї п'ється, хоча у ЧОЛОВЇнЇв в таке ПРllс:.ів'я: 1'01110 і доброму, й ледачому вотрібuі віжки, а інінпі і хорошій, і поганій - різки. Чи візьмемо ми сії слова а,аРТО?Іа, ТО БОНП справедливі, чи й цілком ПОВ3)Н­

но, ТО ПРОТИ ПJІХ не ЗАперечиш. Справді, всі жіпии 3 ПРИРОДИ слабні й хибні, тому ДЛЯ направи тих, яні У зло­ честивості своїй переходять далено за призначені ім Me~ ті, треба нараючої ріЗІШ ЧИ палиці, а щоб підтримати

чесноту тих, нотрі

3

мел, не виходять, треба рі3l\И ЧИ па~

лиці вже па прнстраШI\У.

Та годі вже І\3зане «ззати, пора до самої оповідки ПРIl~ ступпти. Тзк от, fШ розійшлася по п.ілому, вважай, сві­ ту ве",,"а слава про чудесні мудрощі царя Соломоuа та про ту щедрість пеЗDичаііпу, 3 ЯНОЇ піп наділяє ни:t.ш всякого, хто хоче ЇХ па собі досnілчипт, потяглися до нього люди а рі:нІИХ частин світу :З8 ПОJ)адою в ПУЖ;lі своїй нелиній і прптузі.

Серед тих, що іішли до Соломона па пора:lУ, був.і один 1Онак із міста .Лаяццо, на ім'я Мелkсо, знзчпого роду Й не.1ИКОГО достатку. Ідучи верхи до Єрусалима, віп спіт­ нав по дорозі за Аптіохією другого, теж молоnого ще

маП,lрівни"а,

ва

ім'я

йосиф,

що туди

ж

СЮfO путь

верствв; звпчаєм подорожніх :Ме.1Іісс() :зайшов із ним у роююву: спитаD спершу, хто він і звідн'и, а потім иуди

]де і по що. На те йосиф одповів, що їде засягти ради R

Со:ro~JOНfI, що йому робити :] своею ;ні Iftюто -

там таІіа

уперта й заfiісована, щО ІНІ nсім світі поrпУRатп: ані про­ сьбою, ні лаСRОJO, ІІі ЖОДНПМ іншим СНОС()()ОМ не одучиш її од тої впертості. Тоді fi сам СПИТАВ у Мелjсса зnїДJ-Ш

він j'де, КУДИ й чого. Меліссо одказав:

-

'

я 3 :міста Лаяццо і маю свої плппоти, ЯН ти свої. Я чолові" багатий і трачу багато грошей на почостувок

і пошапіnОI\ своїх співгородяп, та дивно мепі й чудно, що

537


піхто мепе не любить; от і їду н туди, куди й ти, па по­ раду - що мепі робити, щоб доБИТИСі> любові.

Добрались обидва подорожні разом до Єрусалима і через посередництво одвого царсы.гоo вельможі були введені до Соломона. Меліссо розповів йому коротенько про свій клопіт. На те Соломон одповів: "Полюби •. Ско­ ро він сев прорік, Мелісса вивели; тоді йосиф сказав, за чим він прийшов.· Соломон і йому дав коротку відповідь: .Іди до Гусячого мосту». йосифа вивели од царя так само швидко; він побачив Мелісса, що його ждав, і ска­ вав йому, яку дістав пораду. Думали вони, думали, про­ ти чого він ті слова сказав, та так і не збагнули їхвьох.. СИЛИ, не зрозуміли, ЯК ВОНИ можуть їхньому лихові зара~

ДИТИ. Здавалось ЇМ, що їх ва глум узято; так і поїхали, засмучені, назад.

Так їхали вони кілька день і доїхали до річки, на якій був добрий міст, але по тому мосту проходив саме вели­ І\ИЙ нараван нав'ючених мулів та коней, і ЇМ довелось по­ чекати, поки всі вони на той бік не перехоплнться. Май­ жо всі й перейшли вже, аж тут раптом один мул заба­ скаличився (ее з ними часто бував) - став, як уритий, і не хотів іти вперед віяким світом. Тоді погович увяв D а'лицю й почав його поганяти

- спочатну легенько по­ ляскав, так, аби~то; мул смик ТУДИ, СМИК СЮДИ, задки пнеться, а вперед ве хоче; тоді погович розсердився і да­ вай голомшити його з усіх сил по чім попадя - по голо­ ві, по боках, по хребтині, та все даремно. Дивились-ди­ вились на те Меліссо з йосифом та й кажуть: - Що ти робиш, іроде? Убити його хочеш, чи що? Нема, щоб провестн його любо й мирно, як слід, він би й пішов, а то

знаю

Ви

-

зпаєте

бити!

своїх

свого мула;

Jювей,- каже ЇМ поroВИЧ,- а

л

стривайте лишень, я дам йому раду.

Сев сказавши, знов почав дубасити мула справа 1 ВЛІ­

ва, і таки добився свого - мул рушив унеред. Коли наші подорожні мали й собі переправлятись, йосиф спитав У. ОДНОГО чоловіка, ЩО скраю па мосту сидів, як той міст Н8SИВ8GТЬСЯ.

- Добродію,- одказав чоловік;- сей міст називаєть­ ся Гусячий. Як НОЧУВ се йосиф, зараз пригадав Соломонову пора­ ду і СIНlзав Меліссові:

-

Ій-богу, друже, здається мепі, що Соломонова рада

538


Т"І<У слушва і добра: бачу я, n;l0 ве вмів досі жінки бити, ТО погонич ось по:казав меНІ, що Ma~ р~.?и;ги.

Через кілька декь прибули вови. до АВ:IОХIl, І йоснф

запросив Мелісса д? себе на деякии час ВІДпочвти. ЖІН­ ка

прийвяла

чОЛОВІка

дуже

веприязно,

проте

ВІН

зага­

дав ЇЙ зготувати вечерю, яку скаже М~ліссо. Гість, ВИ­ :конУЮЧИ

господарсьну

ВОЛЮ,

сназnв

.юлькома

словами,

чого б вів хотів, та йосифова жівка своїм звичаєм зро­ била ве те, що ЇЙ назано, а вавпаки. йосиф розсердився іі с.n:n:тав ЇЇ: _ Хіба тобі ве сказаво було, що зготувати ва вечерю? іRію,а подивилась на нього спогорда і сказала:

_ Що се звачить? Хочеш вечеряти, то вечеряй. Хоч "епі й не те загадували, а меві так краще. Як тобі в лад, то Їік, а не в лад, то й тан СИДИ. Wlеліссо здивувався з таких господипивих речей і почав їй докоряти. А йосиф, почувши її слова, сназав:

-

ІКінко, ТИ яна була, така й зосталась, але повір,

скоро ти в меве перемівиш воров.

І, повервувшись до Мелісса, вів далі: Зараз ми побачимо, друже, чи добра Соломовова

-

рада, тільки прошу тебе, ве бери близько до серця того, що я робитиму, вва~ай, що то будуть жарти. І ве мішай­ ся в се діло, згадай, ЩО сказав вам погонич, КОЛИ ми ііого мула жаліли.

- Я у тебе тобі перечити.

в

гостях,- каже Меліссо,- і ве думаю

Діставши десь доброго замашного дубця, йосиф усту­ ПIIВ дО кімвати, куди пішла з-за СТОЛУ, буркочучи, сер­ дита жіНRа, схопив її за коси, повалив додолу й почав вемилосердво лупцювати тнм дубцем. Жінка спершу

. кричала,

потім стала погрожувати, а тоді, бачачи, що йо­ сиф ве вгамовується, вся побита й потовчева, почала бла­ гати його ради бога, щоб ве вбивав її, і обіцяла вадто

віколи більше ве йти з вим ва супереки. Та йосиф иа все те ве зважав і лупив її ще лютіше і по боках, і пиж­

че спиви, й по плечах, усі ребра їй перелічив; тільки тоді перестав, коли ВТОМИВСЯ,- і :місця живого ва вій не ли­

шив. Сев зробивши, пішов до Мелісса й каже: - Ну, побачимо завтра, чи помогло вам ходіввя до Гусячого мосту!

Потім одпочив ТРОХИ, Помив руки, повечеряв з Меліс­ сом,. а

як. наствв

час

облягатись, обидва пішли спати.

А БІдна ЖІНН8 ледве-не-ледве 3 доліВRИ підвелась; тоді 539-


лягла, спочила,

як могла, а

па завтра

схопилася

paBeHLlto

і послала спитаТIІ в йосифа, що вів заВВОJIИТЬ ЇСТИ. Ча. лопік посміявся разом із гостем і дав розпорядок; потім

ВОНІІ пішли 3 дОМУ, а вернувшись на обід, побачили, що все зготовлено дуже добре, так, ян він Rазав, і похвали· ли мудру пораду, ЯІЮЇ спочашу були не зрозумі.1И. Побув Меліссо в йосифа три чи' чотири дні, а потім попрощався з ним і подався додому. Там розказав він

одному мудрому чоловіl(ові, яку пораду дав йому Соло­ мон. А ТОЙ ЙО'IУ Й каже: - Певнішої і мудрішої поради він не міг тобі дати: ти сам здоров знаєш, що сам німого не любиш, а як ша­ нуєш ІЮГОСЬ і пригощаєш, то не з любові до інших, а з

пихи своєї великої. Отож полюби, ЩІ сказав Соломон, то й тебе полюблять. Отак була покарана непокірницн, а той юнак, подю­ бивпш, добився любові.

ОПОВІДКА ДЕСЯТА

Отець Джанні на прохання пума П'в1']Jа чаnлує над його

жІнпою, щоб обернути її в "обuлу; "оли ві" дійшов до тога, щоб хвоста їй nриробиrи, "ум П'єтро ,,«же, що не треба, і псує всі чари

Слухаючи королевиної оповідки, дами ремствували по­ троху, а кавалери собі сміялись; коли вови замовкли, Діоней почав такими словами:

. - Любії мої дамн, серед білих голубів чорний ворон випадає гарніше, ніж білокрилий лебідь; так часом і се­ ред мудрих людей чоловік не такий мудрий не тіЛЬКІ! додав краси й сили їхньому блискучому розуму, а ще й уиосить у те середовище розвагу і втіху. Тим що ви всі такі розумні й помірковані, а я, сказати б, трохи ніби благуватий, ви мусите мене пеабияк ціиувати, бо н не затьмарюю ваших чеснот, з, навпаки, своїми вадами сприяю ТОМУ, що вони ще ЛСІ\равіmе виблисиують; отже, я повинен мати повнішу :можливість проявити себе та .. ким, який я єсть, а ви зобов'язані 3 більшою терпливіс­ тю вислухати мене, піж коли б я був розумніший. Я хочу розказати вам коротеньку історійку, а якої ви урозумів-

540


те, як пильпо треба. додержувати всього, що вбимагав ~Д вас чарівник, :кОЛИ ВІН ДЛЯ вас ~apaKTe~CTBYЄ, о тут паuMeвma похибка може звести иаПlвеЦЬ'уСl чари. •

Кілька років тому жив У БарлеТ~1 священик, на имеll­

ня отець ДжанПі ~i Бароло; наР~фl.~ в нього бу'~а :Vбо .. ~ і, щоб мати ~~ащии про~иток, ВІВ 13ДИВ H~ СВ~lИ «оБН.1l. по всій АПУЛIl, купуючи и перепродуючи J;НЗНИll "рам по

ярМарнах. у ТИХ маНдf8Х заприязпивс.я BlH ..3 ОДНИ~ '10-

лові:ком, на ймення П єтро З ТресаНТІ, ЯКИН теж 13ДJlВ ярмаркувати, тільки не На нобилі, а на ослі; па ЗВаК своєї ДО нього любові й приязні панотець називав сього чоловіН8 ·апуліЙСЬКИМ звичаєм

не інаншє, ЯК кумом, і,

щоразу, "олп П'єтро приїздив до Барлетти, він водив його до себе в цер"ву, приймав у себе в домі і частував ііого, чим бог послав. Нум П'єтро і собі, хоч був небагатий (мав у Тресанті

"

малеПЬRИЙ ДОМОК, У якому ледве вміщався він сам, жіlI~

ка ЙОГО, молода й гарна молодичка, та осел), щора~у, коли отець Джанні приїздив до їхнього селища, заиро­ шував ЙОГО до себе й трактував, як міг, щоб якось оддя­ читись йому за гостинність. От тіЛЬКlI з ночівлею було негаразд - у кума П'втра було одним одно невеШlчке ліжко, де вів спав із СВОЄЮ

красунею жінкою, а павот~ ЦЯ ніде було покластн: він мусив сп атп на соломі у по­ вітці коло своєї нобили, що вови ставляли до хазяйсько­

ro

осла.

іRіпна П'втрова, знаючи, як свящепин приймав її чо­ ловіна в Барлеттї, пе раз уже назала , як приїздив до них отець Джанні, що піде ночувати до сусідки своєї 3іти

Нарапрези, дочки Джудіче Леа, щоб гість міг переспати в .тJішну З тосподарем. Вояа говорила те ве тільни чоло­ вінові, а й панотцеві, та той ніяк пе погоджувався і сназав ЇЙ одного разу: . - Нумо Да,еммато, ти за мене не турбуйся, мені та>!

добре, бо я, ІЮЛИ схочу, перевертаю свою кобилу в хоро­ ту дівчину і сплю з нею, а тоді знОВ одвертаю в кобилу; нехай уже я буду з нею.

МОЛОДИЦЯ хоч і здивувалась, та повірила тому, і роз­ казала чоловікові:

:- Слухай,- }-:ажс,- ПП він і справді таиий твій веJIlI­ КИП приятель, ян ти Jіюнеш, то чом він пе навчить тебе

тих чарів, тоб ти міг обертати мепе в І<обилу: ярмарку­ BUB б:! ти і па ослі, JЇ па 1{обиЛі, мац би подвійний зиск, а ПРИlхавmи додому, зfiоп би міг мене в жінку одвертати.

541

.


Кум П'єтро, В якого розу!.fУ бу.чо не гурт, повірив у ту й почав упрохувати, ян тіДЬЮI вмів, ОТЦЯ Джапві, щоб той навчив йоrо, ЯК те діло робити. Отець Джанні намагався розраRТИ його, ал:а ні'іОГО пе помагало. Тоді й каже кумові: - Ну, нехай, колн вже ви того так бажаєте, ми вста­ немо аавтра чуть світ, ЯК і завжди, і я вам покажу, ЯК се робиться. Тут, правда, наіітрудніша ПГТУI{а хвіст при­ робити; сам завтра побачиш. Кум П'єтро Й кума Джеммата не спали майже всю ві,)" дожидаючи того дива; ЯК узяло світати, ВОНИ встали й покл:икали отця Дшанні. Той устав і пішов до них, як був, у самій сорочці. - Не анаю,- 1\8іІ\е,- ІЮМУ б Я ще на світі ПОГОДИВСЯ о.аке зробити, окрім вас. Коли вже ви так того бажаєте, то я вас навчу, але глядіть, робіть усе так, ЯК я казати­ МУ, КОШІ хочете, щоб вийшло все як слід. Ті обоє сказал:и, що згодні робити все по його сл:ову. Тоді отець Джавні взяв сві'шу, ткнув її в руку кумові і нате: дурницю, послухав жінчиної ради

-

Дивися добре, що Я чинитиму, та затям гаразд, що

говоритиму; але г.чяди, Нl{ не хочеш усього нанівець зве . .

сти, ве 1\8ilШ ві слова, ХОЧ би що побачив і почув, та бла­ гай бога, щоб хвіст до ладу нристав. Кум П'єтро взяв свічку й сказав, що зробить так усе достоту. Тоді отець Джанні вел:ів кумі Джемматі р08Дяr­ тись догола й стати рачки, ЯК СТОЯТЬ кобили, і, крий бо­ же, не озиватись, щоб там не роб}ІЛОСЬ, а сам почав ма­ цати її обл:и'іЧЯ Й голову, примовляючи: .Гарна буде ко­ биляча гол:ова!» Тоді повів рукою по волоссю та: .Гарна буде І<оБИЛЯ'іа грива». Тоді торкнувся до рук: .ГаРНі бу­ дуть І\обилячі ноги, 3 копитами!». Тоді помацав їй перса f повні і пругn:і, аж у нього встало щось незване f і промо­

вив:

.Гарні будуть кобилячі грудн». Далі він приroво­

рював так само до спини, до живота, до заду, до стегон і

до ніг. Нарешті, коли зал:ишилось приробити л:ише хвос­ та, він закотив СОРОЧКУ, взявся за тичrqt, щО ТО вею ЛІЬД­ ську розсаду сажають, застромив її хутенько в дучку, ЩО

ДJIЯ того зробл:ена, і СI<азав: .ГарниЙ буде кобилячий. хвіст!» Кум П'єтро, що досі уважно до всього придивл:явся й прислухався, не вельми вподобав сю останню дію і гук­ нув:


-

Панотче, не треба хвоста, не треба хвостаl

Та вже збігло те рідиво, що од НЬОго всяна рость за­ кльову,ться' отець Джаппі висмнннув тичну та й наже:

_ Гвй-гаЙ, нуме, що ее ти наробив? Хіба ж я пс велів

тобі мовчни мовчати, хоч би що ти побачив? І\обllЛа була майже готова, а ти об;звався і все зіпсував, тепер уже сього наново не зробиш.

_

Та все було добре,- наже нум П',тро,- тільни ве

треба було того хвоста. Чом ти мені пе сназав: «Зроби ca~I))? Та й приставляв ТИ ЙОГО занадто низько.

- ТІІМ Я тобі не сназав,- одназув отець Джанні,- щО !/В перший раз ти сього не .зумів би тан зробити, ян я. Почувши

тую

суперечну, молодиця встала і сназала

своєму чоловікові не на сміх, а вспраВЖ1\И: - Дурний же ти, чоловіче, дурний! І меиі, й собі на­ ШІЮДИВ! Де то видано, щоб кобила без хвоста була? Ти і так уже бідний, дай боже, щоб іще бідніший ставІ ТИМ щО нум П'втро своїми словами перебив чари і вже не можна було перенинутн жінRИ в нобилу, JlYMa Джеммвта вдяглася, біднаючись і нарінаючи, а нум П',т­ ро сів на осла й по'їхав разом а паяотцем ярмаркувати в Вітовто, та вже більше ніколи ве просив у B~OГO такої послуги.

Як реготалися дами, слухаючи Сlвl оповідни, яку вони зрозуміли нраще, ніж того хотів Діоней, нехай уявить

собі тана, яній іще самій нолись доведеться порегота­ тись. Та вже оповідування снінчилось і сонце гріло ие так, як перше; побачивши норолева, що настав нрай її володарюваиню, встала, зняла з себе вінон і поклала його на голову Панфілові, яний один досі ще не зазнавав сівї честі.

- Мій повелителю,- сказала вона йому з усміш­ НОЮ,- тобі випав найважчий обов'язок, бо, останнім пе· рейнявши на себе владу, мусиш виправи-htмої помилки

й ПОМИЛКИ всіх твоіх попередників; нехай же сподобить

тебе ГОСПОДЬ велиної ласки своєї, ЯК він сподобив мене пастановити тебе королем.

. Панфіл прийняв з веселим видом свою нову гідиість І промовив:

-

Ваші :eCHOT~i й чесноти всіх інших моїх підданців

Ha~YTЬ .~еПl СПОДіВатись, що і н, подібно ДО всіх аптеце­ сор1В MOIX, заслужу .повного схвалення.

543


Обговоривши за ПРИІшадом попередніх володарів з каш­ Т~JlЯНО" усі господарські справи, він звернувся до дам,' що вже чекали його слова, і сказав:

-

Любії мої пані, завдяки розсудливості Емілії, що

"оролювала над нами сьогодні, ви мали змогу зажити д06рого відпочинку, бо кожен із товариства міг оповіда­

ти, щО вів сам хотів; тепер же, я гадаю, ви набрались нових сил, і МП можемо повернутися ДО давнішого по­ рядку. Тому я бажаю, щоб на завтра всі ви приготува­ лись говорити ось про що: про людей, що вчияили щось доблесне або благородне чи то в любовних, чи в ЯКИХ ін­

ш"" справах. Говорячи про такі діла і творячи їх, ви ще біиьше облагородите душі ваші, і так уже схильиі до д06лесних учинків, і життя наше, що ве ДОВГО може в смерт­ ному тілі тривати, продовжитьсн в нашій добрій славі: сього ПОВИІІен не тіЛЬRИ бажати, а палио прагнути й ді­ ЛОll ДОВОДИТИ ВСЯІШЙ, ХТО, па відміну від звірів, ве лише угробі своїй служить. Така матерія сподобалась веселому товариству; встав­ ши в дозволу нового нороля, всі, ·ян: заведено, почали розважатись - хто в чому lюхався. Так прогуляли ВОIІI( дО самої вечері, потім посідал.и врочисто до столу, де їх 06слу"шли з якнайбіЛЬІІІОЮ дбалістю, а попоївшн, всі иовставали й завели танці та співи. Безліч пісеньок було там просп івано, не таких уже, може, й хороших ва го­ JlОС, зате на слова веселих і жартівливих. Тоді король

наказав Неїфілі проспівати й свою канцону; не гаючись, воиа веселенько завела її чудовим дзвінким голосом: я молода, і в диj ясного маю,

.

Втіmаючись пробудженпяи любові, Я весело і радісно співаю. Гуляю fI зеленими путами,

Де квітнуть білі лілії і рожі, Де розпустились золотупці гожі; Іду іі рівняю з DИШIlИМИ І(віткаМІ1

Того, КОГО люблю я до нестями; Коханому моєму юнакові Я віддана без міри і без нраю. Копи побачу ДО найкращі квіти, На того схожі, що його люблю л, Я їх зриваю й ніншо їх цілую,

Готова душу ЇМ СВОЮ ОДКрlІТИ

І про Rохавпя з ними ГОВОРИТИ, І волосом С'Воім ТОННИМ, mовновим Бінон із тих І{віток перевиваю,

544


ЛюО.11() т;віТI:ІІ за ЇХНЮ Шr.rI.у вдачу,

:3;\ UПIJI!шіі цвіт. за apO~laT духмяний,

Ще бі,1!.ІІf за те, що образ той l\Оханий,

Чоп наяву, В подобі їхній бачу. ~1()Ю :;юбов г.rшБОf\У і гарячу

Не' BHC-1.0ВIfТЬ ніко:ш жодніїІ .мові: тррба слів - про веІ л зітхаю.

11('

Та то не ті гіРІ\і й ТЯіlші Які, бува, терзають серце Жалем його пригнічують Ясні Й легкі, мов вітерця

.Вови

зітхання, горем, суВОРШI: дихання,

долинуть до мого ноханнл

...

ПО меllе прийде лицар мій чудовий, Перш ніж гукну: «Прийди, бо виру 3 відчаю!.

І король, і всі дами вельми похвалили Неїфілину К&ІІ­ цопу; побачивши, що вже геть-то споночіло, король велів іти всім спочивати до самого рана.

Кіп ець дев' ятому дпю

ДЕНЬ ДЕСЯТИй 3ачиnаєrься десятий і остаnnїй деnь ДекамеРО/la, 8 якиrJ під проводом Паnфі.<а говориться про тих, ІСотрl вчинu­ .<и щось доБМСn8 або б.<агородnе чи то 8 .<юбовnux, Чи

8

інших я"uх справах

Ще на заході хмаркн рожевіли, а ва сході вже по кра­ НХ зайнЯJIИСН щнрим золотом од сонячного проміння, що все дужче, ізближаючись, жаріло, коли Панфіл устав і велів покликати дам і товаришів своїх. Ноли всі посходи­ лись І король порадився з ними, куди ЇМ і1'll на прогулив­

ВИ, він тихою ходою рушнв уперед, супроводжуваний Фі­ Jlоменою та ф'ямметтою, а за ними все товариство, РОЗМОІІ-­ пmoчи по дорозі про різні 'речі, міркуючи поміж собо..

як ім бутн далі. ПОГУJIЯВШИ отак якусь часину і зробив­ ши чималу промашку, вони вернулись до палацу, як соп­

це почало вя:е добре пригрівати; тут коло прозорого ВОА<>­ гр~ю ХТО XOTlB напився, сполоснувши склянки, а поті .. до

оБІДУ ходили в .саду по любому холодочку. Поївши й 0"почивувmи C~OlM звичаєм, вони зібрались потім, де CBIt-

зав король; BlH же велів оповідати першій Неіфілі, JlКa веселевько почаnа таи:ими словами,

18

Дж. БОIOal.fAО

545


ОПОВІДКА ПЕрmА

Одиn лицар служить гишnаnсь"ому "ОРОЛЮ за малу, я" ЙО)ІУ здається, nагороду; тоді "ороль довідnе nересвідчуе його, ЩО в тім виnна лиха доля, а не його воля, і гойnо обдаровує лицаря

Мушу Я вважати те за превеЛlШУ лаСІ<У, шановнїї моі пані, що король :мені першій велів про тан.у річ, як бла .. тородство, оповідати, бо як COHЦ~ Є окрасою і оздобою всього неба, так благородство G сяйвом і ореолом усякоі іншої чесноти. Я розиажу вам иро неї одну гарну, яи ме­ ні здається, історійиу, яиу запевне иорисно буде пригада­ ти.

Так от, щоб ви знали, з-поміж багатьох славутних лица­ рів, що жили з давен

у

нашому місті,

найвизначнішим

був, либонь, мессер Руджієрі де Фіджоваяні. Сей багатий чоловік і доблесний муж, придивившись добре до нашого тоскаисьиого иобуту і звичаїв, зміриував собі, що, живу­ ЧИ тут, він не зможе ПQЯВІІТІІ сповна Cllоєї хоробрості, і надумав податися на яииЙсь 'Іас до гишпансьиого !<ОрОЛЯ Альфонса, що в ту добу доблестю своєю був над усіх во­ лодарів славен. Справивши собі добрий обладунок, він ру­ ШИВ із 'Чималим кінним почтом дО Гишпавії, і король прийняв його там ласкаво. У тім краю зажив наш лицар пишно та розкішно і, доконавши дивугідних бойових под­ вигів, невдовзі залучив собі слави хороброго воїна.

От живе він там рік, другий, до короля ПРИДИВЛЯЄТЬСЯ, аж бачить - иороль тому аа мок дає, тому город яиий, ТО­ му баронство - і все ж то піби нерозважпо якось, не по заслузі, а йому, Руджієрі, що аа всіх їх вартніmий,­ вічогісінько, і від того його славі немалий ВИХОДИТЬ ущер­ бnк. Надумав Руджієрі короля покинути.і попрохав у ньо­ го на те дозволіиня. Король йому дав дозвіл і подарував відхідпого - доброго, верхового мула, що яираз годився мессерові Руджієрі в далеку дорогу. Потому король ви­ кликав до себе одпого рукодайного слугу свого і велів йо­ му їхати разом а мессером Руджієрі, тіЛЬІ<И таи, щоб ли­ дар пе догадався, од иого віп посланий; слуга мав уваж­ во слухатв, що той говоритиме иро короля і переllазати слово в слово своєму панові, а на другнй ранои передати мессерові Руджієрі, щоб той вернувся до иороля. Яи по­

бачив той королівський вірник, що лицар виїхав із міста.

546


зараз догпав його й п��їхав разом, нібито йому теж до Італії ПУТЬ лягла.

.

..'

.

От їде мессер РуДЖIЄРI на тому МУЛІ, що король йому

подарував, P03M~}В~~6. З ТИМ, супу.твином про те,.про ее, а годипі так о дев ятш 1 каже. _ Пора вже, мабуть, дати випорожнитись вашим ступанам.

U

. . . .

Подuрояші ззвеЛIf «.овеи ~ M~~a до ста.и~t; В:l КОВІ пи. .

ІІороаШПЛІІСЬ, а МУ,ТІ НІ. ТОДІ ПОlхали даЛІ, 1 тов слуга l{О­ роліВСЬІ\ИЙ пильно

прислухався дО всього, щО :казав ли­

цар. От доїхали вони до річки, стали коней иапувати, аж тут мул ВІІПОРОЖНПВСН В воду. Як побачив тев мессер Руд-

.

жієрі, то гукнув:

А бодай тобі лихо, муляко капосний! У тебе така вдача, ЯІ{ і В того сеньйора, що :мені тебе подарував. Слуга добре затямив "Ці слова і, їдучи з лицарем цілий день, паслухався од НЬОГО ще багато речей про короля, тілыш Ж усе високохвальних. Назавтра рано, ЛІ{ посіда­ ІІИ ВОНИ зиову на коней і лицар хотів верстати далі путь ДО ТОСІ;:ави, слуга передав йому l\ороліПСЬRИЙ наказ, і мес. сер Руджієрі зразу ж повернув назад. КОРОІІЬ довідався вже од слуги, що мессер Руджієрі го­

-

ворив про нього і про мула, і велів покликати лицаря пе­

ред себе; прийнявши' ЙОГО з веселим ВИДОМ, він спитав, чому ее він ·прнрівняв його до мула чи мула до нього. На те мессер Руджієрі одказав одверто:

-

Тому я вас до нього порівняв, мій пане, що ви дає­

те, кому ·не треба, а кому треба

-

не даєте, а мул ваш,

вибачайте, там, де слід, не випорожнився, а зробив ТОі там, де ве слід.

Тоді король йому й каже: дов Руджієрі, якщо я нічим не обдарував вас, об­

-

дарувавши натомість багатьох, що не годні і в слід вам ступити, то се сталось не тому І що Я не ціную вас, ЯКQ славетного лицаря, достойного найвищп~ дарів, а з вив.

вашої лихоІ долі, що не дала :мені оддячити вам ДOBOJIЇ..

Зараз и,"подам вам очевистий доказ, що правду кажу. ~ш паве,- одказав на те мессер Руджієрі,- не то­ ro меНІ жаль, що я ЖОДНИХ дарів од вас не дістав, я ве

прarву~ тим роз?агаТіти, а ТОГО, щО ВИ нічим не одзнаЧl-I­ ~ )lОЄ} доблест}~ проте я вважаю, що ваше поясяеННJI ЦІЛКОМ ДO~TaTBв иповажне і Готовий будь-коли пересві~­ 'DIтись у и()го правдивості, ян ви того бажаєте хоч вір»

вам і без доказів. . .

18*

' 547


Тоді король повів його в велику палату, де вже зазда­ легідь були поставлені з його наказу дві чималі ЗЮlКнені скрині, і сказав йому в присутності багатьох ЛЮ,lей:

- Дои Руд;nієрі, перед вами дві снрииі; n одній моя жорова, берло JюроліВСЬJ;е і яблуко деlJжавве, а ще різиі пояси саджені, застібни н.оштовні, персні та інші н:лепно­ ди, яні тіЛЬRИ в мене 6, а в другій снріІВЇ - глина. Библ­ райте собі, яку -хотя, то іі побачите, хто був винен, що вашу n,облесть упослід;n,mо: моя воля чи ваша ДОJIЯ.

Мессер· Руджієрі, бачивши, що король того хоче, вибрав собі скриню; ЛІ, її 3 lюролівсьиого наказу одімкнепо, ви­ ЯВИЛОСЬ, щО там повно гливи.

-

От бачите, дов Руджієрі,- сказав, усміхаючись, ко­

роль,- правду я вам назав про вашу долю. Але доблесть

ваша Істииио заслуговує того, щоб' я пішов усупереч до­ лі. Я вваю, що вп ие маєте иаміру стати гишпавцем, тии не· подарую вам тут жодного замку чи города, але я ба­ жаю, щоб та скрпня, яної ве погодила вам доля, стала ЇЙ ва &ло вашою: везіть її в свої краї, вехай побачать ваші веuлки, якої ви в меие заслужили шави й одзнаки ва

вашу велику доблесть. Мессер Руджієрі узяв ту скриню, подякував KpacHeHЬRo королю, як і годилось за такиіі гостииець, і радий та во­ СeJI1!lЙ поїхав до Тоскаии.

ОПОВІДКА ДРУГА

Гmо ді Tal/1/0 ааЙ",а. в поло" абата f(лю"ійсы/го,' виліІсо­ ву. його од ШЛУ"1/0воі хвороби й одnУСl/а.; той, nовер"ув­ lUись до pu.мcь"oгo двору, ",ирить його а nіlnОЮ Во"іфаці"ж і робить госnіталь.ро",

Ще всі похваляли короля Альфоиса, що так щедро иад­ городив флоревтинського лицаря, коли король, якому та історія вельми сподобалась, велів заступити чергу Елізі; воиа одразу ж почала:

- Ласкавії :мої подруги, Tq річ, безперечно, велш<а й похвальна, що JЮРОЛЬ ТОЙ був щедрий і щедрість свою на того рбернув, I\'ОТРПЙ йому СЛУЖИВ. А що ж ви сиаже­ те, ЯН я розповім пам про ОДНОГО духовного, який поста­ вився надто велпнодушно до чоловіНfI, на котрого міг. би 548


во

бе, люД'Сьгюго осуду? Р О"'ваТI! . б упа ::есвота,

НО.тІП В ІШРОЛ~ ТО

СГlажете, мабуть, ось що: T~ ~ ДYX~B~OГO -

~

,ПРtJt;ТО

чудо, бо загадо" ДYX~BНl особи ДPl~ Я"ГЮВІШl за ЖІНок, а благ·ородст"а до себе и бди"ько пе шдпускають. І хоч уся­ на :ІЮ,l,ШШ ПРИРОДНО бажає ПОМСТИТИСЬ за свою кривду"тії паноТЧJJ1Ш: що проповідують терпливість і всепрощення, ca~Ii палають ,1,аг01О ПОМСТИ дужче, ніж будь-хто: чернеча .1.'1оба, натУТЬ, до гроба. От я й хочу вам розказати, як і 3-IЮЛlіаі них ВНUНЯВСЯ-ТаІШ один благородний чоловік. Гіно ді ТаІаю, тироно відомиїl жорстокістю СВОЄЮ та РО:JбоН\ш, бувши вигнаним і" CiЄНlI і ворогуючи на графів ді Сапта-Фї!Оре, зірвав у Радікофав! бунт проти римської цеРН:ВІІ і, влаштувавm.и там свій осідок, грабував із своїми гудьтяями всіх проїжджачих. У Римі папував під той час Боніфацій ВОСЬМ!ІЙ, і до .Його двору прнбув lVIюнійськніі абат, один із найбагатших предатів у всьому світі; КOJl'И тут зіпсувався в нього шдунок, дікарі порадидн йому по­

їхати на сієвсьні купелі, де вів вапевне одужав би. В3ЯВ~­ ши на те доз від у папи і не дбаючи про славного в тій околиці розбійпика Гіиа, абат спорядився прер.озкіmио і рушив у дорогу з численними в'ючаками і немалим кіннИlI почтом. Почувши, що він їде, Гіно густо зачатував усі до­ роги і в одній тіснині оточив абата з усім обо"ом і челl\д­ дю. не давши втекти 'Жодному пахолкові; тоді послав до нього одного свого спритного підручника з добрим супров..­ дом і велів од свого імені дуже люб'язно запросити nод..­

рожнього до себе в замок. Як почув про те абат, одпові.. гнівливо, що він того не бажав, байдуже йому до Гіна; поідо собі далі - хто його тут може спинити? Поманець одка­ зав сумирним голосом:

- Панотче, вн потрапили в край, де люди ие БОЯТЬСR нікого, окрім бога самого; усякі там одлучения й анафе­ ми у нас давио анафемовані. Краще буде, коли ви, з лас­ ки вашої, усе-таки завітавте до Гіиа в гостиву,. ПОІШ вони отак перемовлялись, все кругом було оточе· не розбишаками. Бачить тоді абат, що з усім своїм суп­ роводом у полон потрапив; хоч Ян. ве сердився, а мусив.

обозом і людьми за тим посланцем до замку прямувати. Як ізліз він 3 новя, Гіно велів його самого одвести в якус" темну й невигідну l<Омірчиву, зате всіХ'інших улаштува­ ли в замку дуже добре, в "алежності од гідності кожною; коней з усім добром поставили .к строці, ніхто нічого й не

зачепив. Коли все те було зроблене Гіно прийшов до абата та й :каже: '

549


- Панотче, Гіно, до якого ви прибули в гості, прислав МЄ'ІІе до вас спитати, чи ви не будете ласкаві ознаймити ііому, куди ви їхали іі по що.

Абат, як чоловік розумний, скинув із себе пиху і ска­ зав йому про мету своєї подорожі. Вислухавши його, Гі. по вийшов із комірчини; він задумав вплікувати абата

без тих купелей. Поставив біля тієї КО'lірчинн добру сто­ рожу, велів натопити її як слід і не вертався туди ;10 на­ ступного ранку. А вранці пр"ніс йому на білому рушнич­

ку два Оl<райці присмаженого хліба й велику чару білого вина з І\орнільї (з абатових-таки запасів) та іі каже: - Панотче, колп Гіно був молодший, він вивчав меди­ цину і досвідчився, каже, що на шлункову хворобу немав нращих ліків, ніж ті, які він вам оце поси.rraє. Те, що 11 пам приніс, ее тільки ІІочатон. лікування: СПОЖИВАйте iR ІІа здоров'я, покріпляЙтеся . . Абатові було не до жартів, бо він добре-такп виголодап­ ся; хоч і сердито ЙО>lУ було, та він таки той хліб іззів і ВІІНО ВИПИВ, а потім наговорив чимало бундючних слів: питався про те й се, радив одне й друге, та особливо на тому наполягав, щоб ів Гіном lІобаЧНТJ!СЬ .. Гіно уважно його вислухав: на деякі речі, марні на його думку, він зовсім не одповідав, а ва інші одповів дуже ввічливо і. запевнив абата, щО ЯК тільки "Гіно матиме змогу, він його одвідає. По сій мові він залишив його і прийшов лише на друтий ранок, принісши йому знов присмаженого хліба Й вина. Тан: протримав вів ЙОГО кілька день, аж ДОКИ не помітнв, що абат поїв сухого бобу, що віп нишком приніс сюди і ніби забув .ненароком; тоді од імені господаря спи­ тав його, як він себе почуває, - чн покращало в нього із шлунком.

- Я почував би себе цілком добре,- одказав' абат,­ ЛІ,би не був у Гіиових руках. А ще дуже хочеться мені істи,- так добре вилікували мене ЙОГО ліки. Тоді Гіно велів убрати для абата і його челяді прегар­ ну палату (озцобили її знов-таки абаТОВIІМИ речами) і на­ РЯДИТИ розкішний бенкет, ІІа ІІКИЙ мали ирийти і замча­ ни, і абатові люди, а сам иішов у комірчину до абата і СІ,взав йому:

-

Панотче, раз ви цочуваєте себе вже гаразд, час вам

nНЙТИ 3 лікарні. Узяв його за руку й повів у наготовлений для нього ПОhій; :lалишивmп його там 3 ЙОГО ЛЮДЬМИ, сам пішов до­

г.,янути, щоб беНІ<ет був ЯІ<наЙліпшим. Абат розважив-

550


СЯ ТРОХІІ розмовою З своє...ю челяддю,' розпові~, НІ,. йому велося. а люди розиазали ИОМУ, яи чудово приияяв І при­

шав)гuав їх Гіна. Ян настав час УЧТИ, абата і всіх інших

гостей трантовапо' ви~орвІ'[МИ потравами й на~І\раЩИМlІ винаМll але й тепер Гшо не одкрився ще абаТОВІ.

ПРОН;НВ там ~бат. i~e КіЛЬІ~а день; To~i ~iHO веЛі~ с~ла­

сти n о:щіil: за,IН ВСІ ного реЧІ, а наДВОРІ ЗІбрати ВСІХ ного Ііопеіі до останпього хвоста; сам же пішов до абата і спи­ тав йuго, чи добре він мається, ЧИ здужає їздити верхи. На те абат одповів, що він уже почувається добре на си�� лі, ШЛУ"ОІ< його більше не турбує і все було б гаразд, ЛІ!­ би він зміг вирватись із Гінових рук Тоді Гіно повів абата до зали, де було все майно його і служебництво, і, поклинавши його до віина, звідки він міг побачити всіх своїх коней, сказав:

- Велебний отче, знайте, що не злочинна вдача, а чис­ ленні й могутні недруги примусили бідного шляхтичu­ вигнанця Гіна ді Так ко, себто мене, удатись до розбою, щоб захистити життя своє і гідність, і стати ворогом РИМ­ ського двору. Тим що я вважаю вас за благородну люди­ НУ, я вилікував вас од шлункової хвороби і не гадаю ЧИ­ нити вам того, щО вчинив би НОМУСЬ іншому, янби він попався отак мені в руки, - що хотів би, те б у пього і ваяв. Я бажаІ9, щоб ви, зваживши на нужду мою, посту­ ЛИлись мені такою часткою вашого добра, яку самі завво­

лите. Ось воно все чисто перед вами, а коні ваші, 'як ба­ чите, всі у дворі: беріть, як хочете, чи все, чи частину; вільно вам тепер або їхати звідси, або тут лишитись. Здивувався абат, почувши таку благородну мову з уст придорожнього розбишаІ<И, і так вона йому до серця при­ пала, що він змінив гнів свій і обурення на ласку і бла­ говоління; він обійняв Гіна, НІ! свого щирого друга, і сшІ­ зав йому: - Далебі, я ладеи був би зазнати ще більшої HapyГll.

ніж та, ЯКQЇ ти мені, здавалось, завдав, аби тільки пози­ скати дружбу такого чоловіна, яним ти ниві явився очаJII

моім. Нехай буде проклята доля, що прю.усила тебе вки­ вутись У тане ОІ\аннне ремесло!

Одібравши з речей своїх тільии

найпотрібніше в доро­

зі і взя~ши лише нілька ноней, він зоставив решту гос­ подареВІ, а сам повернувся ДО Рима. Папа знав, що він

був у полоні, і, XOq те було йому дуже прикро, спнтав у абата, ЯК побачив його знову, ЧlI помогли йому l\упелі.

551


- Святий отче,- одназав Ному абат,- ве доїхавши дО тих купелей, я знаіішов чудовного лікаря, котрий знаме­ НИТО мене вилїнував. Та й рмповів йому все, ян було, 3 чого паиа непомалу сміявся. Ведучн далі свою мову, абат, зрушеннй ве.ЧИНО­ душвістІО, попросив у папи одної милості; папа чен:ав, що вів попросить чогось іншого, і приобіцяв уволнТІІ ЙОГО жадаввв.

- Святий отче,- сказав тоді абат,- я попрошу в вас одного: щоб ви верпул!! ласку свою моєму зцілителю Гі­ вові ді Такко, бо з-поміж усіх доблеспих і благородних мужів, яких я знаю, він, безперечно, вайвизначніший, і в тому злі, що він творить, я ве його самого, а лиху долю

його винувачу. ЯК ВИ ту долю зміните, давши йому ЗМОГУ жити згідно з

деякий час і ви

його ставом, я

про

вього

не сумніваюсь,

такої

самої

що череа

будете

ДУМКИ,

як Я.

Коли почув се папа (вів сам був мужем великодушвим і J1Юбив людей достойних), то сназав, що охоче так зро­ бить, ЯRЩО той Гіно і справді таний чоловіll, тож нехай приходить до вього без обави. Діставши таку запорYRУ, Гіно приїхав до папського двору ва винлик абата; минуло вебагато часу, і папа переконався, що се справді достойна людина. Він помирився з иим, висвятив його В лицарі ор­ дену госпітальєрів і настановив велиним пріором TOro братства. У тій гідності Гіво перебував до самої CBoв~ смерті, залншаючись другом і слугою святої цернви і аба­ та Клювіііського.

ОПОВІДКА ТРЕТЯ

Мітріда" заздрить Ната"ові, що ві" та"ий щедрий і вели­ -ходушnuй, і хоче його вбити; не 8uаючu його в 06раз, він, зустрічається 8 ним і випитує, яn ее .можна аро,бuтu; аа радою самого Н ата "а ві" з"аходить його в гаю; вnізнавmu,. ХТО ее, Мітрідаn засоромлюється

і стає Ната"ові другом Усім і справді здалося велиним чудом, щоб духовна О<:IJба та проявила тане благородство. Коли розмови про те вщухли, І\ОРОЛЬ велів Філостратові оповідатп далі, і Т?Й, не гаючись, почав:

552


-

Шляхетві мої паиї!" Ве~UI;а була

СЬНОГО маіііl,е ПClОfошрпа гпшпав, ....

щедріСТЬ RОрОЩI

велИJЮДУШВlСТf> . . . . абата

l\.тJювіЙСЬНОГО, та пе ~Іевш ГЦНПИ полив у ТОП ЧОЛОВШ, .КОТ" ЯІ' ВИ зараз почуєте, 3 благородства свого RНрlШИП рип,

'

....

...

.

О;1J1,8ТИ себе І) а,сртну TO~IY, ХТО... В~іН'ИВ ... l-Іа lЮГ? ТІЛО 11 ДУШУ,

тах би НОНО іі ста."'ІОСЬ, яn:би топ шшпп заХОТlD тую жер~ву

.

попііпятп.

"HiJ.oM8 річ (ЯНЩО вірпти спідчеННЯ~f гепуезців та інших

людеіі натрі

n тих І\раях бували), що десь у hитаііщияі іJШП :к~лись ОДИН РОДОВI1ТИЙ і багатий, ян ніхто, чо:іовіrt:. Зпалn: його Натавом, і жии він у CBOB>lY має1иу Rрай до­ роги, по ЯІ\ій :мури в проїхати ІЮЖНИЙ, ХТО мандрував із заходу на схід чи зі сходу иа захід. Будучп ЛЮДИИОЮ щед­

рою й веЛИRОДУШВОЮ і прагвучв просдавптись Сllасевви­ ми ділами, ~iH найняв бага.тьох 'майстрів і за ІЮРОТ]{ИЙ час СПОРУДИВ веЛIlI;ИЙ, гарний і розиіШНllіі падац, що другото такого віде, може, й не було, і обмислив ЙОГО всім по­ трібвим для прнйому Й шанування дорогих гостеіі. Чис­

лениій своїй досвідченій службі віи велів пр·иі!матн й ша­ нувати в тому палаці всіх, хто ио тій дорозі іішов чи їхав, і тан пильно того похваnьпого

звичаю

дотримував, що

певдовзі слава про ·нього розійшлася по всьому СХОДУ, ба донотилась і до заходу. Ноли той Натан уже 'Вбився, як то І{ажуть, у літа, не втомившись, одначе, од своєї щедрості, прочув про НЬОro

один юнан, на ймеиия Мітр.ідан, що живиедаЛFRО од тих країв. Маючи себе за чоловіиа ве меиш багатого, віж На­ тая, він по~чав заздрити його доблесті. й славі і вирішИв ту сдаву загвати під лаву, а щедрість ще більшою щеl\­ рістю затьмарити. Вів танож побудував собі иалац, иодіб­ пий до Натанового, і став гоііпо вітати в "ньому всіх пе­ рехожих і переїжджих; за КОРОТКИЙ час тою своєю ваl\­ звичайною гостинністю вів залучив неаБИЯRОЇ слави . . Одвого разу, коли Мітрідаи був caM-ОД!lИ у дворі ПР. своєму падаці, ЯІ'ась CTap~ ~аба увііішла туди через одну браму і попросила в нього МИЛОСТlIні; він ЇЙ дав; тоді 80на вернулась другим ходом

і дістала мштостипю вдруп;

так ПОВТОРЮВ8.10СЬ дпа надцять

разів. КОШІ баба верну­

лась до нього втринз;щяте, І\Нтрідап СЮ'\З8В їй:

Щось ти, бабо, дуже завзято жебраєшt Почувши сії слова, стара СН8З8ла: о. предивна шедросте Натаиова! У його палац я ВХ()­

-

-

дила тридцятьма і Двома входами, ЯК і тут, і прохаха щоразу :милостині; він удавав, що не впізнавав мене,

553


і подавав щоразу. А тут уже

па трипадцятім разі мепе

впізпапо й осміяно!

Сев Сl(азавши, пішла і більше не верталась. Почувши ті слова старої, Мітрідан, для якого всяке звеличепня Ната­ нової ('дави було великим припиження!tf його гідності, спалахнув ярнм гнівом і гукяув:

- Горе мені, нещасному! ЛІ( я можу досягти Натаяо­ вої щедрості в веЛJШОМУ, не то що перевершнти, як наду­ мав, поли і в такій дрібній справі • ним не годен зріJiНЯ­ тись! Даремні будуть всі мої .усилля, попи я ЙОГО із сві­ ту не згладжу; старість йоГо не бере, то мушу своїх рук до того докласти.

Охоплевий тим раптовим порввом, Мітрідав, нікому не сназавшн про свій намір, сів ва коня і в супроводі нечис­

леппої дружини прибув на третій девь до 'того міста, де

жив Натан. Велівши своїм супутникам не признаватись до иього і оДпустивши ЇХ до дальших" розпоряджень, він сам-один подався надвечір' до Натанового палацу; побли­ 'У від того місця вів зустрів самого господаря, що ви­ йшов прогулятись на самоті в простевькій одежі. Мітрі­ дав не знав ЙОГО в лице і спитав у нього, ЧИ не звав він часом, де живе Натая. Той одповів йому ласкаво: - СІ!НУ мій, ніхто в сьому краю краще за мене пе змо­ же тобі сього ПОІ\8зати; коли хочеш, л поведу тебе туди. Ювак сказав, що се буде йому вельми приємно, тільки йому хотілося б, щоб Натав його не бачнв і не впі,нав. - І ее я можу тобі влаштувати,- сказав Натан. Тоді Мітрідан ізсів з коня Й пішов разом з Натаном до

палацу, любо з вим по дорозі розмовляючи. Тут Натан ве.1ів одному слузі свовму взяти од Мітрідана коня і шеп­ вув йому ва вухо, щоб ніхто • челяді не казав гостеві, шо він і є Натав; слуга негайно передав те всім. Кол;! вони вступили в палац, Натав запровадив ГОСТЯ до прегарної де його ніхто не бачив, крім нарочито пристаn~ л('них ДО нього СЛУГ, а сам дотримував йому компанії, ве­ лівшп трактувати лого якнайліпше. Мітрідан ставився дО НЬОГО шанобливо, ЯН дО батька~ проте спитав у НЬОГО, ХТО він такий. Натан одповів йому на те: - Л собі простпіі слуга у Натана, з самого малку все при ньому, дожив до сивого волосу, а бач, КИМ у Hboro був, ТИМ і зостався, вгору не пішов; ТИМ-ТО, хоч усі ЛЮДИ його й nихпаляють, мені вема а8 що ЙОГО величати. Сі слова подал" Мітріданові певну "адію здійснити свій

.. світлиці,

лихий памір 3 більшою обачністю і безпечністю. Натан

554


lI ввїЧJIИВО спитав у НЬОГО, ХТО вів такий і з ЛRО]О М ЛЬМ б' • метою сюди прибув, о .1Цfo!ючи допо~огти иому, ЯІ!що зм.о-

же словом і ділом. МІтрща.н одпов1В не зразу, але пот'" ав~жи~ся довіритись ЙОМ~ 1, закинувши спершу здалену, БЗЯВ із НЬОГО СЛ?ВО ::eCTl, що мовч~.тJIме, розказав без )'таЙІШ ХТО він 1 що 1 ЧОГО СЮДИ ПРИlхав, ще й попросив

у CTap~гo в тім ділі ради й ДОПОМОГJ!. Почувши сії слова і

довідавшись !ІРО ЙОГО страшний Ba1.~ip, Натан аж здрпг­ НУВСЯ в ДУШІ,

та

не

1!ОН3З3В

виду

І,

не

ДОВГО

думаючп,

MViJ,HbO одказав гостеВІ:

. _ Мітрідане, твій батько був чоловік благородниіі і ти, ЛІ, бачу. не хочеш ізмізерніти духом, ІШЛИ задумав тане вешше діло - бути для всіх щедрим; я вельми похваляю твої заздрощі супроти Натанової доблесті, бо якби на сім ЗЛІІденнім світі таких заздрощів було більше, люди за­ ЖИЛИ б на ньому веселіше. Замір твій, щО ТИ мені однрив, ЛІ безперечно, збережу в тайні, але якоїсь значпої допо­ МаШ D сім ділі я не зможу тобі подати, хіба тіЛЬІШ одну НОРІІСНУ пораду. А порада моя буде ось яна: так ян у пів­ милі звідси в гай (ти, певне, вже бачив його), ІІУДИ На­ тан ходить майже щоранну один на нрогуляння; там тобі буде легно надибати його і ароБИТIІ з ннм те, що ти наду­ мав. Ноли вб'єш його, то, яи .хочеш повернутись додому безперешкодно, іди вже не тим ШЛЯХОМ, ЯКИМ прийшов, а берись із гаю у ліву руку; хоч та дорога ТРОХІІ, може, й незручна, але вона швидше й певніше доведе тебе до­ дому.

Діставши тані відомості, Мітрідап ноченав, ПОЮІ Натан вийде од нього, а потім обережно дав знати своїм супут­ НИl(ам, що теж улаштувались у тому замку, де вони ·мають

ждатн на нього наступного дни. КОЛіІ наствй раПОІI, На­ тан, не шнодуючи поради, що він дав Мітріданові, і не змінюючи задля неї свого звичаю, подався до того гаю, НРИготувавшись прийннти СМеРТЬ. А Мітрідан, уставши, в~яв меча свого й луна, бо іншої зброї при собі не мав, СіВ на нони і теж поїхав до гаю. Ще здалеRУ він помітив

Натана, ЛRИЙ гуляв там сам-один; дай, думає, перш ніж убивати, ХО: ПОДИВЛЮСЬ, який вів є, почую ЙОГО СЛОВО. or прпсночив ВІН дО НЬОГО, схопив за тюрбан на голові й КРП­ ІІНУВ:

-

Тут тобі й смерть, старий!

Ну щО Ж,- тіЛЬRИ Й СRазав Натан,- значить я за..

СЛУЖИВ

її.

. 555


Зачувши той голос і глянувши старому в обличчя, Міт­ ріцан упі"нав одразу, що се той самий чоловік, котрий так гостелюбно прийняв ЙОГО, тан: дружньо ДО нього ста­

вився, ТаІ,У щиру дав йому пораду. Лють ЙОГО зразу де й ділася, гнів обернувся в пеІ,УЧИЙ СОрО>!. ЮНаІ, иинув до­ долу меча, КОТрlНоI був УіКе' замахнувся ва старого, зліз із КОНЯ Ї, плачучи, упав Натанові до ніг. - Батьку мій рідний,~ каже,- оттепер спізнав я до краю вашу веЛІШОJ,ушпість; бачу, 3 ЯНОЮ саможертовніс­

тю ви иринесли мспі СЮД!! свою душу, на яку я так без­ причинно чигав, О:ЩРИВШИ вам свій замір. Але господь, дбаючп про мій обов'язок більше, ніж я сам, у слушну МИТЬ зняв полуду 3 очей моїх духовних, засліплених нік­

чемною заздрістю. Чим більша була в вас готовість іти назустріч моїм жаданням, тим більша лежить ва ме'ві по­ винність СПОІ(утуватн свій гріх. Тож учиніть надо миою таку помсту, якої заслуговує, на вашу думку, мій 3J[0чнн.

Натан підвів Матрідава, ніжно обійняв його, поцілував і сказав:

- Сину мій, за твій злочинний, ЯК ти кажеш, замах не треба ві проситн прощеюjя, ані прощати, бо ти робив так не з ворождн, атому, що хотів, щоб тебе вважали за до­ стоЙнішого. Живи ж і не бійся мене: будь певен, що ніхто ва світі не любить тебе так, як н, за твої високі помис­ ли, ве на те спрямовані, щоб скнаро гроші докупн зби­ рати, а на те, щоб зібрані витрачати. Не соромся того, що ТИ хтів мене вбити, аби самому прославитись, і не думай, що я тому здивувався. Славнозвісні царі й велині иоролі ширнлн царства свої і славу свою нічим іиmим, як тим, що вбивали (та й не одного, jш ТИ хотів, а многе множе­ ство), пусиали пожаром цілі краї та плюидрували міста. ТИМ, хотівши мене вбити,. щоб прославитись, не ВЧИНИВ би ти нічого ані нового, ані дивного, лише цілком звичай­ ну річ. -Не виправдуючи свого ЛУІ<авого иаміру, але похваляю­ чи в душі те почесие виправдання, яке придумав дЛЯ 8ЬО­

оо Натан, Мітрідан спитав його, дивуючись, як міг вів зва­ житись ва те, щоб дати таку раду проти себе самого. На оо Натан ОДІ(азав: - Мітрідаие, не дивуйся з моєї ради і мові зваги, бо відколи л став сам собі паном і надумав чив"ти так, -як думаєш ЧИНИТИ і ТИ, не бу ло ще жодного чоловіка, що за­ вітав до мене в дім і я не вволив його прохання, коли се було можливо. Ти прийшов сюди і зажадав мого життя;

556


.

ДJ::iHaB

шись

n·po

твоє >Нада или, я зразу вирішив О;'l}IДТИ то-

. . . . бі його, щоб ти пе виявився тим СДИПИМ ЧОЛО~lr\().~І, БОf-

рий ВИЙШОВ звіДС1І певдоволсним; щоб же T~I МІГ його ЯТИ я дав норисну длн тебе раду - ЯН ОДІбрати моє

вз . 'пття, ,1-\,

CBoro

не втративши.

Т

"

им наїну то

б'

1 ще

раз

1. про-

ту тебе: ві:н.:ШІ ного, ІЮЛП хочеш, 'уВОЛ(І <:.ВОЮ BOJ1.~O, а я

БІКС ле вПВЮ. чп :\~OiКe бути 3 МОГО ВlI\У ЯЮІИ кращпи ужи­ ТОЕ. Я ВЖ(' вісім ДССЯТRЇВ літ заживав світа 3 усіма його Р[l;1.0ща~flI і ВТіха~и. і знаю, що за

весхибн.им

законом,

дійсним для людеи 1 ДЛЯ всього сущого, меНІ вже небага­ то залишилось жити; тому Я гадаю, що краще буде од­

даТІ! ceJЇ останок віку, як Я завше одда'ав і трат!!в скар­

би мої, ие чекаючи, поки природа сама одніме JЇoгo в мене, всупереч моїй волі. Оддати сто років - і то ие вели­ кий дар, а то й зовсім "арничка - оддаТI! якісь там шість чи сім років, що мені лишились. Бер~ )1\, КОЛП хочеm~ )'{06 ЖИТТЯ все, ЯК єсть, бо відколи я живу, ніхто ще не жа~ дав Й'ого, і не знаю, чи хто ІЮЛИ зажадає, ЯК не візьмеш ти, бо ти ж на нього важив. Та якби й знайшовся згодом таний чоловік, то я знаю, щО ЧИМ довше ЖИТИМУ, тим менш вартне буде МОЄ життя; тож благаю тебе, візьми його в мене, поки воно ще має якусь ціну! Мітрідан, до краю засоромлений, сказав:

-

Боронь боже, щоб я не то одняв коли, а зазіхнув ~IIR

се було иедавно) на такий дорогоцінний СІ,арб, як ваше життя; яиби приміг, я доточив би вам CBf!rO віну, замість вам його вкорочувати.

- Ти'справді хочеш доточити мені віку? - спитав од­ разу Натан.- Ти можеш се зробити. Хочеш, я зроблю 8 тобою так, як іще -ні з ким не робив - візьму в тебе твое, хоч досі ніноли не брав чужого?

Хочу,- сназан, не наДУМУЮЧIlСЬ, Мітрідан. Тоді зробімо ось ЯК,- промовив Натан.- ТІ!, молодий, залишишся в моїм домі і будеш зватись Натаном, а

-

н, старий, піду до твого дому і називатимусь ОДНl!ні Міт­ ріданом.

- Якби я вмів,- наже тоді Мітрідан,- якби я в"ів ро­ бити так добре, ЯК умієте вп, ян. заВЖ,"'(lІ ви робпли, R з дор~гою Ayn:.eIO прийняв би вашу пропозицію; та ЗД"ЄТКІІ меНІ., ЩО MOI ВЧИНКИ могли б применшити Натанову с.Ч.1B~, 1 тому ~ не пава жуюсь погодитись: не хочу псувати ЛІд чужим Імеием того, що незугарен' зробити иід свої", власним.

557


Таl! вонн довго ще ОДИН з одннм любо РОЗМОВJIяли, а то­ д! повернулись разом до Натанового палацу, де господар гостив Мітрідана ще кілька днів, упевнюючи його зиан­ НЯМІІ своїми й досвідом в ЙОГО високих і величних заду­ мах. І\оли Мітрідан із своїми людьми захотів повернутись доДому, Натан ОДІІУСТИВ їх, показавши ділом, що ніхто на спіті не може переважити його щедрістю.

ОПОВІДКА ЧЕТВЕРТА

Мессер Джентіле де Ііарівенді, вертаючись ів Модени, ви­ добуває в гробниці жіНIІУ, що він любив: її поховано, бо

думали, що вмерла. Очунявши, вона сnороджув хлоnчи­ "а, і мессер Джентіле повертав ЇЇ равом ів сином її мужеві, Ш"ІІОЛУЧЧУ liаччаніміllУ Великим дивом дивувало все товариство: як то можна, щоб чоловік самохіть оддавав свов життя другому? Всі казали, що своєю 'великодушністю переважив Натан і ко­ роля гишнанського, ! абата І\люнШського. Багато ще вся­ чини говорено з сього приводу, та король, поглянувши на

Лауретту, дав ЇЙ зрозуміти, що тепер її черга оповідати, і вона, не гаючись, почала такими словами:

-

Юнії мої подруги, тут стільки вже говорено про до-'

блесні і шляхетні вчинки, що нам, діждавшися своєї чер­

ги, не залишається, здається, про що розповідати: У всіх попередніх історіях були показаиі такі високі взірці ве­ лшroдушності, що доведеться нам, мабуть, звернутись до любовних справ, сього невичерпного джерела для розмов про иаіірlзноманlтиlшl речІ. 3 сlвї причини І ще через те, що nОНО більше підходить ДО нашого віку, хочу л роз­ повісти вам про великодymпий учинок ОДНОГО за:кохапого; сей УЧИНОІ\, :коли все зміркувати, здасться вам, напевне, гідним пе меншої хвали, піж ті, про які ви чули: зважмо на те, що заради оволодіиня нредметом своєї любові люди роздаровують снарби, забувають ворожнечу, наражають ва незчисленні веБЄЗПЄІ\И ве лише ЖИТТЯ свов, а й найдо· рожче в свІті - славу свою й честь. Жив колись у Болоньї, найкраснішому місті на всю Ломбардію, один лпцар, шанований усім&' за визначний рід і великі чесноти; звали його мессер ДжеНТlле І\арізен-

558


~i. Він був іще молодий і ваКQхавсл в одну шляхетну па11 і

ва ймевня мадонну Каталіву , що була одружена 3 Нік­ I;ОЛУЧЧОМ Rаччаніміком. Не добившись од тої пані взаєм­ ності, вів удався в везмlРIІИЙ розпач, а коли ЙОГО запро­ СІ!ЛИ в Модену иа уряд подести, віи переїхав ТУДІ! з Бо­ .10ПЬЇ.

Газ якось, l(ОЛИ Нікколучча не було в мІсті, папі його, що була саме при надії, поїхала до свого маєтку, КУДИ з Ео.10ПЬЇ було мпль ЗО три. Там вона раптово аане:1ужала: 7а"і обпяли її млості, що жодпої озпаки життя апі слід110

було. ПокЛикали

лікаря - мертва, каже. Наііб.шжчі

ро;щчі її чули нібито од неї, що завагітніла вона подав­ ІІО, тож, думали, воно ще недоношене; но

дуже про те

дбаючи, вони оплакали ту нібито небіж'!ицю й поховали,

7Ю', як була, в гробівці при сусідній церкві. Один приятель сповістив про те, ие гаючИсь, мессера Дшептіле, і віи, хоч ніколи ие зазнав її любові, був із то­ ro ПОВНМОВНО засмучений.

- Отак,- каже гірко,- померла ти, мадонно І\аталі­ по! Пони жива була, ві разу й глянутп на меНІ!" не хотіла, а тепер неспромога твоя мені противитись: поцілую ж те­ бе хоч мертвуl

Ссв сказавши, сів ва КОВЯ, як ніч настала, і, РО3ПОРЯ* дившись, щоб про його від'їзд ніхто пікому ие говорив, поїхав із своїм слугою, ие зупиняючись, до тої цернви, де її поховаио. 3няв із гробівця віко, вліз туди обережно і 'lіг поруч із своєю коханою, потім припав лицом до її лиця і, гірко плачучи, поцілував її ltiлька равіВ.

Та людські бажання, особливо бажанни закоханих, як 70 ми щодня бачимо, нічим не задовольняються, сягаючи

пее далі й далі. Мессер Джентіле хотів уже з гробіDЦЯ вставати і подумав собі: «Дай хоч тепер до грудей її тор­ RНУСЯ,- ні разу ще не торкавсь і вже не доведеться ніколи». Переможений тим жаданням, він поклав їй ру­ Н-У на груди і, llотримавши її якусь ХВІІЛЮ, ПОЧУТИВ, що серце в неі нібито б'ється - ледве помітно. Оді гнавши геть усякий страх, він почав дошукуватись пильніше і пе­ peKOHaBC~, що в?ва не вмерла, хоч і життя в вііі ледве­ ~_eДBe МРІ.ЛО. ТОДІ 3 допомогою слуru він обережно вийняв 11 з гроБІВЦЯ, поклав на l<ОНЯ поперед таємне до свого дому в Болонью.

себе й привіз по­

Тут жила його мати, жінка розумна й статечна; воиа

розпиталася в сина про все докладно, пожаліла ту вещас­ ву, розвела ВОговь і гарячою купіллю пробудила напів-

559


&Іертnу :10 ЖIlТТЯ. Отямилась мадонна і\аталіна, зітхнула зглиБOl,а і спитала:

-

Ох, де се я? 3аснокоііся,- одказала

їй госнодиня,- ти В хоро-

шому місці.

Оговтавшись трохи, пані почала розглядатись навкру­ ги, не знаючи, І\УДИ потрапила; як побачила перед собою мессера Джентіле, вельми здивувалась і попросила госпо­ диию полснити ЇЙ, ЛІ; вона тут опинилась. Джентіле роа­ новів ііІ ДОJ;ладно все, як було. 3асиучена такою приго­ ДОЮ, пані по ЯІ\Їйсь хвилі подякувала йому 1 як уміла, а нотім попрохала ЙОГО в ім'л .любові, що він колись до неї мав, щоб він не вчинив їй у своїй господі нічого против­

ного її та мужевій честі, 'а лк настане' час, щоб ОдlIYстив

її додому. На теє мессер Джентіле одповів. - Мадонно, нехай там яка вже не була колись МОІІ жага, я не маю наміру ані тепер, ані потім, ані тут, ані в іншому якому місці поводитисл з вами інакше, ніж .ш із. моєю любою сестрою, коли вже господь погодив мені порятувати вас од смерті, чому причиною була моя ко­ пшня до вас любов. Але те добродійство, що я вчинив вам сівї н6чі, вимагав певної нагороди, тим fI хотів би, щоб ви не одмовили мені ласки, лкої л в вас но­ прошу.

Пані одповіла йому лагідно, що готова вволити його проханнл, лкщо тіЛЬJ;И воно В її силах і не противне чес­

ті. Тоді мессер Джентіле сказав: - Мадонно, всі ваші родичі і всі болонці гадають, що ви номерли, і твердо в тому впевнені: дома вас иіхто но чекає. Тим л прошу вас, щоб ви були ласкаві побути тут при моїй матері потаймиру, поки я не приїду з Модени, а ее буде скоро. А чого я вас про те прошу, так ось чого: я хочу в присутності найшановнішнх мешканців нашого міста передати вас вашому мужеві яко дорогий і врочис­ тий подарунок.

Паяі знала вже, що завдячує вона сьому лицареві, і ро­ зуміла, що прохання його честиве; хоч і дуже хотілось їй порадувати швидше родичів своїм воскресіиням, вона все­ таки вирішила вчииити так, як просив мессер Джентіле, і дала йому в тім слово гонору. Ледве встигла вона висло­ вити свою згоду, як ночутила, що надійшла нора злогів, і в скорім часі, при дбайливій дономозі госнодині, повила сина, гарного ХJІОПЧИІ{а, на превелику радість собі і мессе­ рові Джентіле. Той розпорядивс!" щоб породіллю обмис-

560


ли .ла

ВСІ'" поГО треба, іі доглядали її ТЮ,, немовби то І! "ОМ ~Р"ї:І\IIlН', n ca~{ ПОlхав потаин:и: до оДєни . И

и

о' І

~'....

оо

..

~.1.

М

бу-

Пробувши ТЮ,.,lО ю~цн. свого, урндуваНІ\Н І лагоднчись

повернутися ;10 БолонЬІ, ВІН веЛlВ ~.порядити в C~~ЄMY до­ мі на раНОІ, того ;J.H~.' ІЮДИ Ma~ ПРlllхат~, пи~.ІНИИ ний

бенн:ет

;ря

нзнзuаНО;\ШТIШИХ

1 велич­

СВОІХ. СПІВГОрОДЯВ,

до

я"ИХ на.1етав і Нікко.1УЧЧО Наччаніміко. Як же веРНУВСІІ ,'J;() себе, З:lіз із НОНН, ПОЧQЛQмкався 3 усіма своїми і поба~ ЧИВ, щО ма;::J;онпа Каталіна 3;J;оровша й краща, ніж перше була, і сиНОК її в добрім здоров'ї, Незмірно тим урадува­ ~IИЙ, він посадовив своїх гостей ДО столу і почав трактувати

їх найвиборнішими наїдками. Ноли обід уже доходив кін­ ЦЯ, віп, ДОМОВИВШИСЬ наперед із дамою, як вона має трима­ ТИСЬ, обернувся до гостей 3 такими речами: - Панове, чував н колись од людей, що в в Персії ире­

гарний, на мою ЛУМНУ, звичай: КОЛИ хто бажав вшанувn­ ти Нlшайліпше свого друга, то кличе його до себе додому іі показує йому все, що має найдорожчого,- чи то жіllКУ СВОЮ, ЧИ ДРУГIlНЮ, ЧИ ДОЧІ\У, чи ще там що, і каже, ЩІ,) "риміг би, то й серце своє радо пока'ав би; сей-то 'ВИ'l8і хочу завести н і в Болоньї. Ви з лаСІШ вашої вшанували меве тим, що прийшли до меие в гостиву, а н хочу вшв­ Іryвати вас по-персидськи, показавши вам те, що в моне в

(чи може бути) найдорожчого. Та перед ти" н хочу оии­ тати вашої думки про одив иепеввий казус: в одного '10-

ловіка був у домі вірвий і щирий слуга; він тнжко .ахво­ I~B, . і госиодар, ве дочекавши смерті иедужого, велів ви­ ~ести його васеред дороги і вже ие дбав більше иро нього.

Ішов ЧУЖИЙ чоловік і, пожалівmи боляіцого, .ПРИХИСТИ8 його В своїй госиоді; вс шкодуючи сил і заходу, вlи звову поставив ЙОГО ва воги. Якщо вів 'зоставить його в себе на службі, то цікавий я знати, чи перший господар мав JlJ(ВCL право' скаржитись чи гвіваlfИСЬ ва другого, нКЩО вимага­

тиме иовервеввн слуги і той його ие оддасть..

3накомиті гості, иорадившись між собою І дійшовши спільиої думки, доручили передати ту свою відповідь Нш­ К().ІІуччові НаччаиіМіКу, бо він був між ними ЧOJIовш про­

речис:ий .аж иадто. Похваливmи иередовсім персидськиі зввчав, ВіН сказав, що поділяв ДУМКУ всіх інших гостей:

перший госиодар не мав жодиих більше прав на СЛУІ7 ~IIOГO, бо не ТІЛьки заиедбав його при лихій годині, а ще и із дому ирогнав; слуга ж, зазнавши добродійства з бо-, ку другого господа~", належить йому по сиравejЦЛRIIOOТі, ТОМУ, .алишивши иого ири собі, другий госиодар не

561


вчиняє першому ні шкоди, ні насильства, ні образи. Решта гостей, що сиділи за столами, сказали, що теж дотриму­

ютьсн тієї думки. Лицар, дуже задоволений з такої відпо­ віді, а особливо з того, що її передав сам Нікколуччо, за­ явив, щО вів теж із НИМИ згоден, а потім сказав: - А тепер я вшаную вас тим, що обіцяв.

Покликавши двох челядипців своіх, він послав їх до

дами, нотру велів уже вGратп пишно й· рознішно, і нана­ зав передати їіі, щоб вона була тана ласнава й прийшла порадувати присутністю своєю його вельмишановних гос­ тей. Тоді вопа взяла на руки свого хорошого сина, ввійш­ ла в супроводі тих двох челядинців до світлнці і сіла, на господарів знак, біля одного шляхетлого гостя. - Панове,- сказав мессер Джептіле,- от що 6 (і га­ даю буде) в мене найдорожчого; подивіться лишень саьІі й посудіть, чи правду я кажу. Гості привітали її шанобливо, вельми похвалили її кра­ су й запевнили господаря, що недаром він її так високо цінує. Придивляючись до неї, не одному спадало на дум­ ку, що то вона і єсть, але ж усі гадали, що її нема на світі. Найпильніше приглядався до неї Нікколуччо і, ко­ ли господар вийшов кудись на хвильку, він, бажаючи дізнатись, ХТО вона така, не стримався й спитав ЇЇ, чи вона 8 Болоньї, чи не тутешня. Пані, чуючи мужеве пи­ тання, хотіла була озватись до нього, але все-таки змов­ чала, дотримуючи угоди. Хто питав у неї, чи її то дити­ на, хто цікавився, чи не жінка Boga господареві, чи так .родичка яка, але вона нікому не одповідала. Коли мессер Джентіле знову ввійшов до світлиці, один із гостей ска_· зав йому:

-

Добродію, ся жінка й справді чистий скарб, та чи

не німа вона, буває? • - Панове,- сказаl> мессер Джентіле,- те, що вона іі досі не обізвалась, в не малим доказом її чесноти. - То скажіть же нам,- питав далі той гість,- хто во­ ва така? - 3 дорогою душею,- одказав лицар,- але мусите обіцяти мені, що хоч .би що я казав, не рушите з своїх місць, поки не докажу до кінця. Діставши од усіх таку обіцянку, мессер Джентіле сів біля тоі пані, коли поприбирали зі столу, і почав так про­ мовляти:

- Панове, ся жінка і єсть отой щирий і вірний слуга, що я допіру питався в B~C про нього; її родичі, котрим 562


вова була, певве, ве ~opoгa, вИК~ВУЛИ...~ї ва вулицю, ~I1 рІч негодящу й пеПОТРlбн~~. а я ~~~яв 11 І, I,ІОIlлавши ВСІХ зусиль і старань, вирвав ,11 з ;.обlИМlВ смеРТІ; ГОСПОДЬ же, мавши обачеиия на доБРІ 10101 почуття, обервув страхІт­ лИВОГО трупа ва таку урочу красу. Та ~об ви краще ме­

не зрозуміли, РОЗПОВІМ я вам усю ту РІЧ коротенько, але ПО порядку.

- Та

іі почав розказувати

оо

ІМ, з са-мого початку, ЯК ВІВ У

неї закохався і що було далі аж до самого кшця; усі присутні дивували великим дивом, слухаючи тої приго­ ди. Вкінці мессер Джевтіле сказав: _ Отже, коли всі ви, а особливо НіIlRОЛУЧЧО, й досі до­ тримуєтесь ведавнього присуду, то жівка ся, по всій справедливості, моя і віхто ве мав права вимагати од ме­ не її повернення.

Ніхто на те не озвався і словом: усі чекали, що скаже господар далі. Ніююлуччо, всі гості й сама пані плакали з жалощів; тоді Mewep Джевтіле підвівся а місця, нзяв дитиву до себе ва руки, а мадовву l\aTa.. iBY аа руну, пі­ дійшов з вими до Нікколучча і сказав: - у ставь, куме, я ве вертаю тобі твоєї дружи'ви, що ВИІ\ИНУ.ТІИ геть її родичі і твої, ві, я даю тобі сюю пані, МоlO КУМУ, 3 ОТСИМ малим СИВКОМ ЇЇ, ЩО, без усякого сум­ віву, тобою зачатий: я увів йогО в хрест і дав йому вай­ мепия Джевтіле. Прошу ж тебе,. щоб ти любив її ве мен­ ше, ніж перше, хоч І пробула вона в меве в до",і мало пе трн місяці, бо присягаю богом (котрий, може, на те й примусив мепе її полюбити, щоб потім я зміг порятува­ ти її од смерті) і' клявуся тобі, що віколи ве жила вова пі в батька-матері, аві в тебе самого так честиво, ЯН жи­ ла сей час у моїм домі при моїй матері.

См ека,авши, вів обернувся до павії

,

такимв слова­

ми.

- Мадопво, тепер я звільвяю вас од усіх обі­ цявок, що ви меві давали, й передаю вас у руки Нікко­ луччові.

Передавши її з ДИТІІПОЮ В руки Нікколуччові, Mewep

Джентіле вернувся па своє місце й сів. Нікколуччо' при­ йняв дружину свою й сина з невимовною радістю, бо во мав уже жодної надії побачити їх будь-коли, І не міг

здикуватись благородному дицареві, а всі гості планали, розчулившись, і теж вельми похвалили сей УЧИНОК; ХТО про нього не почув, усі казали так само. Мадонну

l\aTa.• i-

ну зустріли дома з падзвичайпою радістю, і болонці довго· 563


ще потім дивились ва пеї, мов ва чудо яке (з мерт­ вих же воскресла!), а мессер Джевті.1е жив у довічвій дружбі з Нікколуччом, ЙОГО родичами та свояками.

Що ж ви ва се скажете, добрії "ої подруги? Невже, по-вашому, король, що оддав свою ІЮРОНУ й берло, чи абат, що помирив бавіту з папою (ее ш иому пічого й не коштувало), ЧИ той стариіі, що са)lОхіть своє горло під ворожий меч підставив, - невше хтось із пнх може зрів­ Ш!ТИся подвигом своїм із мессеро>! Джентіле? Адже вів був молодий, жагучий, віп мав законне право володіти тв)(, що недбалий покинув, а йому пощастило нідняти, вроте ве тільки чесно вга"ував свою пристрасть, а, ді­ ставши в свої руки те, до чого всією душею був поривав­ ся, а своєї доброї волі повернув його іншому. Думаю, 11:\0 жоден із попередніх благородпих учииків ве можва до такого прирівняти.

ОПОВІДКА П'ЯТА

Мадонна Діанора загадує .мессерові Анса.llьду, щоб nOJl/Jа4в fй серед зими r;вітучuй сад; той наймає чорноr;ниж­ нu"a і виnонув її на"аз. Муж дозвмяє їй оддатись .мессе­ /ІОві Анса.llьду, але він, дізnавшись про таnу його eeAU-

"одушність, звІльняв .мадон.н.у Діанор!Г од

даного С.ll084.

а чорноr;нuжниn і собі не бере з .мессера Ансальд4 заплати

веселе товариство внхваляло мессера Джентіле аж веба, коли король наказав заступити чергу Емілії; ,та тілЬКИ того й чекала і смідиво почала:

Vce

110

- Чутливі мої подруги, ніхто не уймає мессерові Джентіле благородства, але невірпо було б говорити, що то' вже верх великодушності; легко довести, що можливі ВЧИВl<и ще благородніші. Про один такий у'!ивок Я Й хо­ "У розповісти вам коротенько. Фріулі

-

край проти нашого холодний, та там є зеле­

ні гори, бистрі ріІШ і чисті потоки; у тім І(раю, в місті

)/ діне,

жила RОЛИСЬ велина Брасуня, шляхтяв'ка, на йме... пя Діанора; муж у веї був чоловік багатий, із себе ври­ ємний і, лагідвий па вдачу; звади його Джільберто. Своі­ МИ визначними ПРИRмстами та пані полонила серце ОДВQ'"

564


. е"итоГО баІЮIІ" - мессера Ансальда Граденсе, ЧОЛQ-

го ІМ

.

..

. віна ВИСOlюпоиаШilОГО 1 славного С.ВОІN:И

б" ОИОВИМ.И подви-

гами та субтеЛЬНiJ~tИ ~laHepaM~. Вш любив 11 B~.~M П8ЛО~ душі своєї і робив усе, ЩО .. мІГ, аби ~обитись 11 любоВІ, безперестапь поси:нш :\0 неІ благаЛЬНІ ЛИСТИ, та все було дapC~1HO.. . . Ма:1:0н н і ДіdlЮРІ надокучили ТІ зальоти; бачачи, що ЛИ, ..

цар вс зважає па її відмови і все ще шле до неї листи JІюБОl3ні і людей, вона ааДУМ8.'Іа здихатись ЙОГО, наказав­ ши ііому зроБИТIf Яf\УСЬ незвичаііну, цілном, ЯК на веі, неможливу річ. От прийшла раз до неї од мессера Аи­ садьда вірниця, а вона їй і каже: - От ти часто запевияла мене, жінко добра; що мессер Апсальдо любить мене попад усе, носила мені од нього дорогі ;lарунки - нехай вони при ньому зостануться, бо я 33 такі речі ніколи його не полюблю і волі не вволю; та якби я могла пересвідчитись, що він і справдІ любить мене так, ЯК ти кажеш, то я напевне полюбила б Його.і покохала. Отже, як доведе він ту свою любов ділом, 'зро­ бить те, що R загадаю, то я готова В~lИнити його воЛЮ. - А що ж ви од нього хочете, мадонно? - питав та жінка. - Я хочу ось чого,- одказує мадонна Діанора.- Не­ хаіі зробить так, щоб у січні місяці коло нашого міста вродився сад, щоб у ньому було повно трави зеленої, кві­

ТОК, дерев густих та майних, ЯК навесні. Коли вів СЬ()ГО не зробить, нехай не шле більше до мене ані тебе, аві кого іншого, а то, хоч я досі все те од мужа мого й рідні

приховувала, пожаліюсь Їм і доб'юсь того, щоб він дав мені Чистий спокій.

Як почув лнцар про таке жадавня своєї дами, то зро­ зумів одразу, що вона хоче позбавити його останньої ва­

ції - таким трудним, майже нездійсненвим здавалось йо­ му те ціло. Проте вів намагався зробитн все можливе, щоб виконати той наказ, і ,став. по· всьому світу шукан такого чоловіка,

ти,

та

й

що

міг би пособити

йому

або

поради­

напитав-таки одного, що поміJШВСЯ за добру

плату зробити ту річ за допомогою чорнокнижного чару­ вавня.

Ансальдо домовився

3

ТИМ чорнокнижником, а060в'lІ­

зав~сь дати йому велику силу грошей, І з радісним не­ терПlНН.ЯМ чекав .призначеного часу. ОТ і діждався його нареШТі - наДВОРІ СТОЯЛИ ХОЛОДИ, кругом сніг, лід, а тоі чорнокнижник так наворожив у ніч проти першого січн.и,

565


що вравці де ВЗяВСя під городом чудовий сад (хro його побачив, то казав, що другого такого віде ве було зроду), а в вім трава зелена, дерева розмаїті, усякий цвіт і мід, Скоро побачив те все мессер АнсаJЬДО, за,раз велів нарватп вайкращпх квіток, які там були, яайліпшого ово­ щу і послав нишком своїй дамі, запрошуючи її прийти ПОДИВИТИСЬ ва ТОЙ' сад, що вона бажаЛ8,- нехай ynев:" нитЬся в його любові і згадає про СВОЮ обіцянку, скрiПJIе­ пу присягою, та ЇІ справдить її потім, ЯJ\ ГОДИТЬСЯ всmcій чесній людиві.

Побачивши ті "віти іі овочі, почувши од багатьох лю­ дей про той чарівний сад, мадонна Діавора почала жал­ кувати, що дала таку обіцянку. Та невважаючи на той жаль, вона хотіла й сама на те диво глянути і пішла в сад разом з багатьма івшими городянками; помилував­ тися його красою, вона

вернулась додому смутва та ве­

весела, дуМаючи про те, яКий обов'язок вакладає ва веі ее чудо. Не могла вова жалю того великого од очей свого мужа приховати; ІШЛИ вів спитав її про причину, вона довго мовчала а сорому, та мусила вкінці розказати іі'оиу геть-чисто все.

Як почув про те Джільберто, спочатку розсердився ТІІЖ­ но, та потім, зваживши ва чесну жінчину СПОНУНУ, пога­ мував свій гнів і так їй сназав:

- Діаноро, не годиться жінці розумній і статечвій ви­ слухувати такі прохання, ве подоба-річ під будь-якою умовою цноту свою комусь обіцяти. Слова, діс,\аючись через вуха до серпя, діють на вього з білвшою силою, літ дехто гадає, а дЛЯ ТОГО, ХТО любить, майже немав ва r віт і речей .пеМОiJ{ЛИВИХ. Ти зле вчинила тим уже, по­ перше, що до слів тих прислухалась, а по-друге, тим, що

!!оставила свої умови. Зваючи твою душевну чистоту, хо­ чу я полегшити твоє становище в зв'язку з тією обіцяв­ кою і дозволю тобі те зробити, що наврид чи дозволив би хтось інший; до сього спонукує мене і страх перед чаро­ дієм - він може накоїти пам великого лиха, якби ти на­

магалась одурити мессера Ансальда. То йди ж' до того Jlицаря Й ностарайся якимось чином, щоб вів звільнив те­ бе од даного слова й зберіг твою честь, а як ве зможеш сього добитись, то оддайся йому вже на сей раз, але тіль­ ки тілом, не душею. Папі, слухаючи мужа, плакала й казала, що не бажав ОД нього такої милості, та хоч ЯК вона одмагалась, ДжілЬ-

566


берто твердо вапо.лягав ва своєму. Наступного дня рано­ враяці мадонна ДIa~opa, одягяу~шнсь_ не вельми ошатно, подалася в СУПРОВОДІ двох слуг І ПОКОlВlШ до дому мессе­

ра Апсальда. Тої!, ПОЧУВШИ, що .Koxa~a з'явилась до иьо­

ro 3!l.ивувався непомалу, встав 1, веЛІВШИ покликати ча­ pi~H~Ka, сказав йому: _ Мені хочеться, щоб ти сам побачив, ЯRОГО блажен­ етна .10СТУПИВСЯ я завдНRИ твоїм чарам. Тоді вийШОВ назустріч дамі ї, не піддаючись якимось бурхлпвим бажанням, прийняв її поштиво й шанобливо, повів упрегарну СDітлицю, де в каміві ясно горів оговь, посадив її і промовив:

- Мадовно, якщо довга моя до вас любов заслуговує хоч ЛІ\оїсь нагороди, прошу вас, скажіть меш, будьте ласкаві, що привело вас до меве такої доби і в такому товарпетві? Засоромлена дама одповіла йому, мало не плачучи: .

-

Mec~epe, сюди привела мене ве любов до вас і "е

обіЦЯНІ\а, що Я вам дала, а наказ мого мужа, ЯRИЙ, зва­ жаючи більше ва ваші неймовірні звершення в ім'я тої непогамовної пристрасті, аніж па МОЮ честь і па свою власну, велів мені прийти ДО вас; па ЙОГО повеління я по­ винна сього разу вволити у всьому вашу волю.

Якщо мессер Ансальдо і спочатку був здивований, то тепер, почувши її слова, здивувався ще більше. Звору­ шений Джільбертовою великодушністю, він зміннв при­ страсть свою жагучу па співчуття і сказав:

- Мадонно, коли так воно і в, як ви кажете, то бо­ ронь боже, щоб я ущербив честь чоловікові, котрий поя­ ВИИ та кс снівчуття до моєї любові. Побудьте ж тут у моїіі господі, скільки самі захочете, так, ніби ви мені були сестрою, і вертайтесь ДОДОМУ, коли завволите, тільки про­ шу вас,

подякуйте

мужеві

своєму, як лише :можете,

за

ту його великодушність, а мене майте віднині за брата свого й слугу.

Почувши такі речі, дама зраділа невимовво і сказала: Хоч і анала я ваші звичаї, та піколи була б пе по­

-

думала, що мов заnітанпя до вас скінчиться так

як воно

сталось; за ее, я буду вдячна вам поки віку. ' ~опро.~а.. шись із лицарем, вова повернулась у суuро­ ВОДІ СВОІХ слуг до мужа й розповіла йому все, як було;

в того часу. між.ДЖільбертом і мессером Ансальдом уставовилась МІЦна" щира дружба.

561

'


Чародій, якому мессер Ансальдо збирався вже дaтn обіцяну вииагороду, побачивши, як благородно ВЧИ1Іив супроти нього ДЖільберто, а він сам супроти дами, сказав

.

лицареві:

Боже мене упаси, щоб 11, бачившн веЛИКОДушність Джільбертову у справах честі і вашу в любові, вИЯВився невеликодушним щодо моєї заслуженипи. Знаючи, що вам

-

сі гроші зпадобляться на щось інше, я їх од вас не цри-

йму. Лицареві стало ніяково, і віп по:ав упрохувати чарів­ mnc:a, щоб ТОЙ узяв гроші, ян не ВСІ, то хоч частину,· але .се було даремно. На третій день чарівник одворожив

свій сад і вирядився в дорогу; мессер Ансальдо попро­

щався з вим любо і, погасивши в серці своїм полум'я чуттєвої любові до тої дами, задовольнився братерською до неї приязню.

Що ви на те скажете, любії. мої подруги? Де було біль­ ше великодушності - чи там, де кохана вже була напів­ .,ертва, а любов маііже охолола з безнадії, чи тут, де за­ коханий горів іще прою пристрастю й тримав у своїх ру­ ках любу здобич, за ЯКОЮ так довго полював і з нКОЇ мав певну надію натішитись? Думається мені, що нерозумною. було б річчю прирівнювати той доблесний учинок до еього.

ОПОВІДКА ШОСТА

Кородь-nере."ожець КаРД0 Старий ааl$охувться в одну дівчину; совістячися свовї безрозсудносТі, ві" видав її по-

-

чесно заміж разом із сестрою

Була б то довга річ переказувати всі суперечки, які

:ВИПИКЛИ між д~мами, хто проявив більше великодушно­ сті в справі 'мадонни Діанори - ДжіJlьберто, мессер Ан­ сальдо чи ворожбит. nороль не зразу припинив ті Їхні розмови, та врешті глянув на ф'ямметту і велів ЇЙ поклас­ ти край ТИМ супереЧК8М, ро;шовівши щось своє. Вова, не гаючись, поча.тr8 такими С.'lОВЮЛJ;

,-'- Пишнії мої пані, я зав",ди була тої думки, що в товаристві, подібні:м ДО нашого, ГОДИТЬСЯ оповідати ШИр0" ко й докладпо, щоб надмірна стислість розповіді не да­ вала приводу до різних тлумачень і суперечок між слу-

568


хачами. Такі диспути підходять більше сnyдеям у шнох аніж пам, що ледве 3 ПрЛДКОЮ та веретеном YMltMO ла., Я б' и датп собі раду. ду"а.,а ула РОЗПОВІсти вам про оди

спірний назус. та, побаЧIIВ~И, Л;\ ви завелись за поперед­ ню історію, об:шПІУ ту .пригоду І розкажу вам не про яко­

гось незначнОГО ЧОЛОВlна, а про доблесвого короля, ва ЯНПЇІ лпцаРСЬJ;иіі учинок вів спромігся, щоб не УРОБИТИ своєї честі, )·.сі ви, ".буть, не раз чувал!! про к@роля Карла Ста­ рого, чи то Перш?го; що завдяки ЙОГО великому ПОЧИВ~

іі славній перемоЗІ над королем Манфредом із ФлореНЦll впгнано гібелінів і знову повернулися до нас гвельфи. Під ту завірюху вибрався з нашого міста з усім родом своїм і добрrН! один лицар; На ймення Нері дельї. Уберті, і по­ давсл не куди, як під опіку самого короля Карла; оселнв­ ШИСЬ у Кастель-а-Маре ді Стабія, він вирішив довікувати тут тихо їr мирно свого віку. Купив собі садибу трохи на одшибі, так ян 3 дука дострелити ДО міських кам'яниць, у гарній містині, порослій оливами, горіхами та кашrаnа­ МИ, поставив там гарний і вигідний будинок, розбив ко­ ло нього чудовий сад, а 1:еред саду, нашим' звичаєм, улаш­ тував сажалку, чистий такий,. прозорий ставок (бо місце було криничувате), і розвів там силу-силенну всякої ри­

ии. Тільки й турботи було в нього

-

як би той сад іще

"ращим зробити.

Раз ЯІ{ОСЬ, у саму жароту, король Карло вирядився в Кастель-а-Маре, щоб там трохи одпочити; почувши роз­ мови про те, який чудовий сад у мессера Нері, він заба­ шав ііого побачити. Дізнавшися, що той лицар був суп­ ротивної колись сторони, він вирішив обійтися з ним як­ найласкавіше і послав йому сказати, що мав намір повечеряТІІ наступного дня в його саду з ним та ще з '!о­ тирма своїми супутниками, не роблячи розголосу. Ся пістна вельми потішила мессера Нері; наготувавши роз­

нішну учту і давши розпорядок своїй челяді, що робити і ян, він прийняв корш:rя так гостинно ..й люб'язно, ЯК тільии міг.

. Оглянувши дім і сад мессера Нері з веЛИRИМ задоію­

ленвям! нороль ПОМив руки, бо коло ставна стояли вже ван РИТІ ~толи! сів за один 3 НИХ і посадив правобіч себе

графа ГBlДa ДІ МонФорте, що його супроводжував, а ліво­ біч мессера Нері. іншим трьом, що з НИМ прийшли, назав

прислуговувати за вечерею, додержуючи порядку, даного

господарем. Ум подали різні виборні потрави, Rоштовні 56.9


смаковиті вива; обслуга була чудова; скрізь тиша і б.1а­ годать,- королю все те сподобалось назвичайно. Сидить король, вечерив веселеиько, затишком любу­ ється, аж тут увіходить у сад дві дівчиви, років так по п'ятвадцять, обидві біливі, _щ віби золотоволосі; кучері спадають ЇМ па самі плечі, а на головах в обох віночки барвінкові, лична білі та рум'яні, істинно янгольської вроди. Одежа па них із полотна тоненька і, мов сніг, бі­ ленька, вгорі вузеНЬН8, а ОД пояса додолу ШИРОRИМИ пона­ ми спадає.

Та, що попереду йшла, иесла иа плечі дві сітки рибо­ ловві, придержуючи їх лівою рукою, а в правій тримала довгиіі бовт; та, ЩО З8 нею ішла, мала ва лівому плечі сковорідку, під пахвою тримала в'изку хмизу, в лівій ру­ ці таганон, а в правій глек 3 опієм і запалений смолоскип.

Побачив Їх король, здивувавси, що вово за звак, і став зацікавлево чекати, що далі буде. Дівчата підійшли зви· чайненько і сором'язливо ВКЛОНИЛИСЬ королю, а ПQтім спустились до' ставка й поскладали додолу все начинви.

у зивши з собою лише сітки Й бовт, вови обидві увійшли в ставок, де вода сягала їм по груди. Одив 3 челидивців мессера Нері розіклав хутеиько багатти, поставив сково­ {ЮДУ на таганок і, наливши туди олію, став чекати, поки

дівчата викивуть йому риби. Одва полохала рибу в тих місцих, де її було найбільше, а друга тримала вапогото­ ні сітки; в ведовгім часі, на превелику втіху королю, що пильно за ними слідкував, вони наловили чимало риби й

покидали кухареві, що клав її мало ве щивцем ва сио­ ворідку. Тоді дівчата, як було їм наказаво, стали виби­ р,.ти вайкращі рибиви Й кидати їх ва стіл перед короли, І'рафа Гвіда та баТЬJ(а. Риби ті вились-танцювали по сто­ "У, що забавляло короля вепомалу; часом вів і собі ха­ пав котрусь рибину і кидав її, щартуючи, вазад дівча­ T8!d. Тан бавиш.tсь вони яиусь хвилю, по:кіль кухар не поемащин ту рибу, що йому дали; тоді мессер Нері вака­ зав подати її королю - ве то, щоб ва другу страву, як Д"лікатес ЯКИЙ, а просто ва перекуску. Бачивши, що риби вще досить васмащево і годі їм ло­ вити, дівчата вийшли 3 води; Їхнє біле тоние одіння по­

прилипало до тіла, ве приховуючи його тендітних ф.орм. Забравши своє начинви, дівчата пройшли сором'язливо "ИМО КОРОЛЯ Й повервулись ДОДОМУ. . Король, граф і ті, що їм за столом прислущували, за­ ДИВИJlИСЬ на ти!' дівчат; усі вови сподобали іх за хорошу

570


вроду і :мплу постать, а ще за люб'язність ,ЇХНЮ та вітли м вість

але найдужче припали вопи до ДУШІ самому коро-

,

.

. !

лЮ. Коли воВИ ІЗ ставка виходили, ВІв так уп явся в вих

очима

до всіх принад додивляючись, шо якби ііого в ту

мить ;тось ШПИl'о~ув, він би того й B~. почу~. Він усе ~­ мав про них, хоч 1 не звав, хто BO~~ И що, ~. почув, що в серці його прокин~лась жага

дО Т161 ПИШНОl краси;

OT~K

іще й: зз:нохаєmся, подумав, як не встережеmся. Проте вш

і сам не знав, котра подоба;Jась йому більше: тані схожі бу;1И ті дівчатка одна ва одпу. 3аRлопотаний тими думка­ МП, J<ОРОЛЬ звернувся до мессера Нері і спитав у НЬОГО, щО то З8 дівчата.

- Найясніmий RОРОЛЮ,- ОДRЗЗ8В на те лицар,- се моі ~очки-близнючки: одну звати Джіневра Хупава, а другу Ізольда Білнва. Король похвалив обох дочок і сказав лицареві, що по­ ра б їх уже й заміж дати, але мессер Нері одмовив, що тепер він не має змоГlf. Коли вечерн була вже наскінчу і залишилось подати лише овочі, знов вийшли 3 дому ті дівчата в гарних саєтових керсетках, з великими срібии­ ми

полумисками

в

руках,

а

в

тих

полумнсках

повно

до­

бірної садовини, яка тільки була в ту пору року. Поста­ вивщи полумиски на стіл перед королем, дівчата одсту­ ПИЛИ трохи й З8вели пісню, що починалася такиМи сЛовами:

Що та любов зі мною наробила, Того меві і розказать несила ...

Співали. вони так любо й мило, ЩО короJ1Ю, який ди­ :зився на ВИХ і мухав з насолодою, здавалось, ніби то хо­ ри янгольські 3 неба на землю злетіли. Доспівавши пісню до кінця, дівчата зробили королю реверанс і по'прохали в нього дозволу піти; хоч і неприємно було йому так ра­ по їх одпускати, проте він дав ЇМ ,той дозвіл З ласкавnм видом.

Коли вечеря скінчилась, король і його супровіДНИRИ попрощались із мессером Нері, посідали па коней і, гомо­

нячи про те, про ее, повернулись до короліВСЬJ<ОГО пала­

ц~. ~оч і приховував же король своє захопленпя, та не

и!г І за важливими державними справами забути при­

надливої вроди Джіневри Хупавої

ПОllюбивmп заради

веі і сестру її, щО так була ва неї 'схожа; віп ·тзк заплу­ тався В лю..бовних тенетах, що ві про що ·інше вже й ВО

думав. 3наишовши якусь при ключку, він, заприязнивmись 571


непома.1У з мессером Нері, став учащати до нього в прегарний сад, аби тільки побачити Джіневру, Не міг­ ши далі 't8рпіти і не бачивши жодного іншого виходу, він иаДУ'lався внкрасти в батька не Оі\НУ і\ОЧКУ, а обох, і роз­

новів про свою любов і про замір свій графові Гвіду, Сей статечний чоловік тю, на те iio~[y одповів: - Найяснішніі королю! Мене вельми здивувала ваша мова, та й як би вона МОГ:Ш не дивувати мене, коли я краще аа всіх знаю всі звичаї ваші 3 самого М8.1ечку і до

СЬОГО ДНЯ. Здається мені, щО З8 молодощів ваших, КОЛИ любов могла швидше запустити пазурі вам у серце, я не, помічав З8 вами ніколи таної пристрасті; ПОЧУТИ, що те­ пер, коли вже вам па старість повернуло, ви захопились коханням

-

ее ДЛЯ :мене велика новина і дивна дивина.

Якби мені годилось вас 'картати, я добре

знаю, якими

словами я ее зробив би; звернув би вашу увагу на те, що ви й дом ще при повніїІ зброї, в недавно завойовано­ му королівстві, серед людей незнайомих, підстунних і

. зрадливих; у вас іще стільки турбот усяких і клопоту, - стільки ще зуси~ь треба покласти, щоб владу свою утвердити, - і ви серед таких важливих справ знаходите .

час ДЛЯ кохання-женихання! Сії речі не про високодум­ НИХ королів, а про легкодумних юнаків, А ще гірше те, що ви иадумали, як кажете, викрасти обох дівчат у того

бідного лицаря, котрий

ушанував

вас у своїй господі

щедріше, иіж то дозволяли його ·засоби, а иа довершения тої шани показав вам дочок своїх трохи не голими, даю­ чи тим розуміти, яка велика його до вас довіра, яка твер­

да упевненість у тому, що ви - король, а не хижнй вовк, Невже так швидко щезло вам з пам'яті, що доступ у сев царство одкрили вам саме гвалтовні вчинки Манфредові шодо тутешніх жінок? Чи є на світі злочин, що заслуго­

вує тяжчої кари, ніж позбавити людину, що вас ушану­

вала, честі, надії і втіхи? Що сказали б про вас люци, якби ви так учинили? Ви, може, думаєте, що могли б виправдатись такою вимівкою: Я, мовляв, через те так учинив, що він' гібелін? Хіба може справедливий король

поводитись так із будь-ким, хто оддався під .Його опіку? Не забувайте, найясніший . пане: велика вам слава, що ви перемогли Манфреда, та нема. вищої слави, як пере­

могти себе самого. Вам належить інших ПОСКРОМЛЯТИ, тож упиніть себе самого, вгамуйте свої жадання і не плямуй­ те негідним учинком славного свого падбання,

572


Сії слова гірко вразили IЮрОЛЯ в саме серце І засмути­ ли йОГО тим біЛ,ьше, що Bi~ уважав ЇХ З8 цілком справед­ ливі. Глибоко ЗІТхнувши,

BlB

·промовив:

Мені адаЄІ,СЯ, графе, що досвідчеНО}IУ воююві лег­ ше перемогти будь-якого сильного ворога, аніж влас·ву

_

хіть

та хОЧ і ве.1ш\:е В- мене горе, хоч од :мене вимагаєть­

ся ~eiiMOBipH~X зусиль, зворушений вашими словами, 11 'повнвеп ПОН8З8ТИ вам на ділі, і то в педовгі:м: часі, щО як л вмів іншпх перемагати, тан ,зумію подолати і себе саМОГО.

.

Через деякиЇІ час після сієї роамови r;ороль повернувся до Неаtrоля,- і 'ДЛЯ того, щоб утриматись от нестатечного

liЧИНКУ, і для того також, щоб нагородити лицаря за пО­ !Панівок, що він мав од нього. Хоч і тяжко йому було оддавати комусь у володіННJI те, чого сам так прагнув, та вирішив він видати заміж обох тих дівчат - не вк до­ чок убогого лицаря, а як своїх рідних. Давши їм на не­ змірну батькову радість пребагате віно, він одружив Джіпевру Хупаву З мессером Маффео да Паліцці, а

}зольду Біляву а мессером ГвіЛЬЄЛЬМО:ll делла. Маньи­

обидва були іменнті лнцарі й великі еарони. Оддавmи дівчат заміж, незмірно засмучений король подався до Апулії і там у ненастанних трудах поборов свою жагу, розірвав міцні любовні пута і ЛИШИВСЯ, поки віку, віяь­ ним од сієї Нjіистрасті.

Дехто, може, скаже, що видати заміж двох дівчат -

то

ЛЛя короля марниця. Я ЗГ<ідна, але то був справжній Be-~ ЛИКИЇІ подВl:'Г, що закоханиіі король одружнв дівчину, иотру любив, не мавши 3 тої любові ні листочка, ві пві­ точки, ні ягідки. Так учинив великодушннй король, щед­ ро нагородивши благородного лицаря, високо вшанував­ ІІІИ J<Oхану дівчину і мужньо перемігши самого себе.

ОПОВІДКА СЬОМА

Король Педро, діанавшись, нп nалnо любить його Heдy~

:неа Ліза, потішає її, видає її агодо.ч заміж аа .молодого шлях.тuча і, nоцілувавшu

її в чоло, зве себе відтоді іЕ

лицарем

Ф'ямметта. доніпчала свою оповідну, і товари.ство велино

похваляло мужній і благородний учннок короля Нарла;

;;73


о;; тих похв8Л утрималась лише одна 3 присутніх там паній, що була гібелінка. То;;і Пампінен на наказ коро­ ЛЯ поча.ТJа такими словами:

-

Шановнії мої подруги, нема такої розсудливої JIЮ­

ДНlШ, котра не ноділяла б вашої думки нро статечного

,;ороля Карла, за ВИЯЯТКОМ однієї особи, що ставиться до нього ненрихильно 3 іншої нричини. Та меиі нрига­ дався

ще

один

ш.чнхетниЙ

учннок, якнй заслуговує

не

меншого схвалення - учинок Карлового супротивника щодо однієї нашої землячки-флорентиики; от нро нього Я іі хочу вам розказати.

у той час, коли французів ирогнаио 3 Сіцілії, жив У Палермо один наш флорентинець-аптекар на ймення Бер­ нардо І!уччіні, чоловік тяжко багатий; мав він од жінки своєї одним одиу дочку-красуню, дівчииу вже на віддан­

ні. Коди островом овододів король Педро Араг"пський, nін улаштував у Палермо з своїми баронами нреславнеє СВЯТО і сам узяв участь, ПО каталонському звичаю, в СВЯТ~ ковомУ турнірі. Як побачила його в тих лицарських іг­

рищах Бернардова дочка Ліза, сидячи край вікиа разом а іншими паніями, то так він їй припав ДО серця, tцo, поглянувши на нього рм і вдруге, вона жагуче в нього аакохалась.

Як те свято скінчилося, вона, в оте'lЬКОМУ домі живу­ ЧИ, ні нро що інше не могла вже й думати, як тільки про кохання СВ06 велике та високе; що найбільшої туги сер­ цю її завдавало, так ее те, що вона була свідома роду свого незначного: де вже ЇЙ було сподіватися щасливого своїй любові кінця! Та не могла й не хотіла бідолашна тої любові до "ороля в серці своїм притлумити, а одкри­ ти її не наважувалась, щоб іще більшої біди од того не сталось. nороль не дбав про те, бо й не помітив нічого, а її сушила журба-неч,!ль невимовна. Отак росла їїлю­ бов усе вгору та вгору, а з любов'ю щодень тнжча журба налягала; не витерпіла тої муки красуня, занедужала 3 горя і вочевидь, мов сніг на соиці, танути почала. Що

вже не робили їй батько-мати, заклонотані її лихою до­ лею, ЯН її ве розраювали, ян: ве лікували - ніщо не по­ маrало: 3 того великого відчаю любовного воліла дівчи­ па 3 білим світом розлучитись. Раз лиось, коли батько питав її, чого їй бажається, і обіцяв учинитн У всьому її волю, Лізу про йняла раптов­

'НЗ думна, як їй перед смертю одкрити королю любов 574


свою і всЮ душу, і вона попрохала батька, щоб в.ін по­ "лпвав до неї Мінучча д'Арец,:\о. На той 'Іас МШУ:ЧО вваї'Еався найкращим СПlВаком

1

музикантом, ЩО наВІТЬ

"ороль Педро радо приймав ЇІого у себе; Бернардо подумав, що Ліза хоче розважитись трохи співом і музикою, тиМ

послав по нього не гаючись, а ТОЙ, бувши ЛІОДІІНОЮ греч­ пою, одразу ж до неї і прийшов. Потішивши її ласкави­ ми словами, вів ніжно заграп їй ва своїй лютні приграn­ ІШ ДО танцю одного й другого, а поті:\1 став 'співати нан­ цони; ду",ш вів тим дівчину заспокоїти, але ще дужче

любовний полумінь у серці роздмухав. 3а нкусь хвилю Ліза сю1.З8ла, що хоче розмовитись із НИМ на самоті; ІЮЛИ всі DlІйШЛlI 3 кімнаТИ t вона звернулась ДО НЬОГО

3

таии­

МИ словами:

-

Міну"'!о, Я обрала тебе .аа вірного хоронителя моєї

тас~шпці, сподіваючись, щО ти не виявиm ЇЇ віному, ОН­ рім ТОГО, ЩО Я скажу; ДУіІ\е прошу тебе, поможи :меnі, fШ:М :можеш. знай же, любий Мівуччо, що в ТОІЇ день, "ОЛІІ наш король Педро спорядив велине свЛто на честь свого воцаріння, я побачила його, як він змагався ва турнірі, і в ту ж мить у душі моїй запалало до яього ко­ хапни, що, бачиш, до чого мене довело. Знаючи, ян мало .тrпчить мені ДО короля мислі зносити, і не маючи сили того Rохання аабути чи притлумити, Я тяжко "аралась і наважилась померти, щоб не терпіти більше сієї гіркої

муки. Правда, не легко мені буде з СИМ світом прощати­ СЯ, ЯК поДУмаю; що віп про те і не знатиме; не маючи ж ним подати йому тую вістну, вирішила я до тебе зверну­ ТИСЬ. Прошу ж тебе, скажи йому про те, а сназавши, прийди до мене з вістною, щоб Я могла померти сноній­ по, звільнившись од своїх страждань.

Міиуччо здивувався величі її душевній і жорстокому наміру, що вона поваяла. Шкода йому стало бідолашної д і I1 ЧИ НИ; подумавши, ІІН найкраще він зміг би ЇЙ услужи­ ти, він сназав:

-

Лізо, клянуся тобі словом честі, що ти :можеш па

мене з певністю покладатись. Я цілном схвалюю твоі

високі п6ривання і те, що ти пригорнулась серцем до та­ к?го доблесного норолн. Л допоможу тобі, ян зумію; спо­ Дlв.аюсь, щq зможу тебе швидко втішити: не мине й Tpl>йX ДНІВ, як я принесу тобі приємні вісті. Щоб же не гаяти Map~o часу, почну діяти сьогодиі Ж.

Лlа~ ще. раз і ~e попросила його, щоб він їй услу­

ЖИВ, 1, оБІЦЯЮЧИ ИОМУ, що заспокоїться, одпустила йоrо 575 .


8 богом. Від неї Мінуччо пішов до Міка з Сієпи, відомого

на той час віршунальника, і 'доти його просив, доки він склав для нього таку канцону:

Лети, Амуре, ДО мойого пава І РОдНЗЖИ йому, ЛІ, я страждuІО,

3

нокання поиираю,-

Терзає серце муна ненастанна. Молю, A~Iype. зжалься надо МНОЮ, Іди ДО пана в ПИШНії палати,

.скажи, якою ярою жагою

Судилося весь вік мені палати: Вдень і вночі 1Іе маю я СПОRОЮ,

3а ту любов не прагнучи одплати. Не можу я боязні подолат&, Приаватись, ЯК люблю його безмірно, І смерті жду покірно...

Снати іІ\ йому -

ОД НЬОГО В серці рана.

18 того ДНЯ, RОЛИ Я полюбила. у кеве в серці тільки страх і с·ором... Ой ЩО ж 11, пеобачuа, наробила,

Куди посміла я сягнути зором?

Таіла я, та вже таїть несила,

То стань же ти перед моім сеВЬЙОРОIІ Із ніжним словом: ласии, не 8 ДОІШpo1l, Нехаіі узває пан мій милостивий, Володар мій зичливий,

Як гину 11, нещасна, безталанна. Прошу тебе, молю, крилатий боже, Я!\ ти не дав мені снаги і змоги МОЄ Rохання виявити гоже,­ ПОЛИRЬ дО мого вnздаря: в 'Чертоги І нагадай,- то й він згадав, м-оже,­ Як па турнірі. мліючи з тривоги, Я ЛИШ йому бажала перемоги, Лицарства в нім побачивши о!\расу, І 11К із того 'ЧВСУ

Жага мене спаляв полум'янв.

До Сlвl пісні Мінуччо тут же підібрав ніжний та жа­ якраз приходився, . і третього ДНЯ пішов до королівського двору, коли король Пецро cllДiв саме ва трапезою. Король попросив Мінучча васИЇ­ вати йому якоїсь пісні, приграючи на лютиі. от і завів віи' ту свою канцону, та так же жалібно в нього струна суруні промовляла, що вразцла та пісня слухачів иеска8апно; всі МОВЧRИ слухали того співу, а найпильніше, мабуть, сам король. Колн МіНУЧЧQ доспівав, король спиJtiбний голос, що до слів

576


тав його, ЩО вонО за піспя ДQВОДИЛОСЯ чути.

- та ної, либонь, йому ще п.

u

• •

flсповеЛЬМОЖШfИ пане,- ОДПОВІВ 1\11НУЧЧО,- ще не· мас й трьох днів, як сю пісню складено і в голос заве-

_

.

дено.

.

Тоді король спитав, про кого вона, 1 МІНУЧЧО одказав:

_

Л не смію ВИЯВИТИ сього нікому, опріч вас.

Ціl\авий

про

те

діз.нат~сь, JЮР?ЛЬ" по обіді закликав

співця ДО свого ПОКОЮ,

1 тои

РОЗПОВІВ иому геть-чисто все.

Королю було дуже приємно теє почути; він похвалив дів­ чину і с"азав, що таку достойну панннку треба пожалі­ ти: неха.Й же він іде до неї, втішить її ОД королівського

імені й скаже, що ввечері король неодміпно буде до неі n гості. Мінуччо, врадуваний тим, що зможе принести дівчи­ ІІі таку щасливу звістку, поспішив до неї, як був, із CBO~

6Ю ЛІОТНЄIQ і розповів їй на самоті усе, ян було діло, а потім заспівав ту канцону, приграючи на лютні. ДіRЧИ' на так утішилась, що зразу повеселіла, ніби аж здоровша раптом стала і з великим нетерпінням чекала, КОЛи вже

.;roii вечір буде·,. коли вона свого володаря побачить; ніх­ то з домашніх про те й гадки не мав. !{ороль же, чоловік добротливий і великодушний, пе· ребирав у думці ще раз і ще все те, що почув од Міну.· ча; добре знаючи ту дівчину і красу її, він іще більшим жалем до неї пройнявся. Сівши надвечір на коня, ніби· то на прогулянку зібрався їхати, він подався на ту вули­ цю, де стонв аптекарів будинок. Попрохавши, щоб його "пустили в прегарний садок, що ріс коло того будинку, Аін ізліз 3 коня і, привітавmисл 3 Бернардом, спитав ЙО~ ГО, ЯК ся мав його дочка і чи не видав він її заміж. - Найяснiшnй пане,- одказав йому аптекар,- вона

І) мене ще незаміжня і все, бідна, хворів; правда, ОД тре­ тьої години ій зразу ЯКОСЬ краще стало, аж дивно.

Король миттю зміркував, чого їй полегшало, і сказав: Далебі, шкода була б велика, якби таке чудове ство­ ріння покинуло сей світ. Ми бажаємо !lавістити ЇЇ.

-

3а ЯКУСЬ хвилю він пішов до Лізиної кімнати в супро­

воді двох своіх прибічників та Бернарда; ПРИСТУПИВШИ до постелі, де дівчина, підвівш.ись трохи, чекала ЙОГО Be~ терпливо, він узяв її за руку іі сказав:

- Мадонно, що се значить? Ви молоді і мали б інших утішати, а лежите натомість у недузі! Ми просимо вас, 19 Дж. Боккаччо

577


щоб ви з любові до нас завволили Нідбадьоритись і неза­ баром одужати.

Дівчина, почутивши, що до її руки доторкнувся той, НОГО вона любила понад усе па світі, хоч і засоромилась т:>охи, але такої зазнала в душі радості, пемовби ЇЙ неба

"рихилили. Вона одповіла королю, як могла: - Пане мій, причиною сієї недуги бу.~о бажання зне­ сти при моїх слабких силах важенний тягар; тепер же

а вашої ласки я скоро буду цілком здорова. Один лише король збагяув потайний зміст Лізиних слів і з тієї хвилі ще вище став цінувати дівчину, проклинаючи в душі долю, що воиа вродилась дочкою такого чолові­ ка. Побувши при ній ще деЯlШЙ час і потішивши її доб­ рим словом, він пішов.

Усі вельми похвалили таку королеву людяність і мали ее за велику честь для аптекаря та його дочки, а вова

І'ідчувала таке щастя, що жодній закоханій зроду не сни­ :ЮСЬ. Оживлена любою надією, вона за нілька днів зов­ сім уздоровилась: то гарна була, а то ще краща стала. Нк дізнався про те король, він порадився з королевою, ок ту дівчипу за таку любов винагородити, а тоді сів в\ ноня і в сунроводі славетних баронів своїх ноїхав до ап­ ТСІ{аря. Увійшовши до нього в сад, він виклilкав туди Бернарда з дочкою; тим часом надійшла й королева а двірськими дамами, що прийняли дівчину в своє товари­ ство і завели веселі розваги. Через деякий час король і королева покликали Лізу перед себе. - Славна паппо,- СRнзав їй :КОРОЛЬ,- та велина лю­ бов, що ви мали до нас у своєму серці, великої заслуго­ вує пошани, і ми бажаємо надгородити вас заради неї; а надгорода для вас, дівчнни на відданні, буде ось яка: ви

візьмете собі за мужа того, КОГО ми вам дамо, причому я

маю намір, па те не зважаючи, завжди зватись вашим лицарем і а тої великої любові зажадаю од вас одного тільки цілунку.

Дівчина спаленіла соромливим рум'янцем і, вбачаючи в волі короля своє щастя, промовила тихим голосом: - Найясніший мій паие, я цілком певна, що якби

люди дізнались про мою до вас любов, усі. вважали б мене за божевільну, нібито я не тямлю, ХТО я і ХТО ви; але господь-серцезнавець відає, що в ту мить, коли я внодобала вас уперше, я ду",е добре усвідомлювала собі, що ви RОРОЛЬ, а я доньна Бернарда-аптеиаря і не гоже "ЩІі на таку височінь очі поривати. Та вам відомо нра-

578


е

ніш мені

що ніхто ніколи ве ааfiОХУЄТЬСЯ а РОЗlJ аж .,.

:';0 вибору, 'лише

а повабу свого і уuо~оGи; всіма Сllла­ -

ми намагалась я опиратись тому ааКОНОВІ, та все дарма

,. ,.

любила вас, люблю і завжди любитиму. Правда, коли відчула себе у владі тої любові, я вирішила зразу, ЩО

В8ша ВОЛЛ буде моїм щастям, тим я не тільки охоче прп: йиу і буду ша~увати

мужа,

ЩО ви

дасте. з ласк.и В&ШОІ

мені на втіху 1 на славу, а якби ви паВІТЬ веЛІЛИ меш

І\ИНУТИСЬ У вогонь, я радо так і вчинила б, знаючи, ЩО се вам буде любо. Мати своїм лицарем короля - нелика для мене честь і слава, про те нема чого й казати, та той СДИНИЙ . цілу нон, ЯlЮГО ви жадаєте од моєї любові, ви ді­ станете лише 3 призвоління ясновельможної :королеви. За те веЛИJ.\е добродійство, якого сподобили мене ви і ваша ясна папі, нехай господь пошле вам милость свою і ва­ І'ОРОДУ n пебі, бо мепі немає чпм вам оддячитись. Ссс ('назавши, Ліза замовила. :Коро.чеві вельми сподо-­ бал ась така віnповідь, і вона погодилась іа lюролем, що дівчина справді дуже розумна. Тоді король велів покли­ кати Лізиних батьків і як ПОЧУВ, що вони не перечать ЙОl'О намірам, наказав привести туди молодого шляхти­ ча доброго роду, але бідного, на ймення Пердіконе; дав­ ти йому дві обручки, він велів йому заручитися 3

.Jliаою, на що той був готовий. Король і королева подару­ ВaJlИ молодій багато коштовних клейнодів, а крім того, король надав молодо"у дві хороші й багаті маєтності­

Чеффалу й Калаl'абелотту. - Се,- наже,- ми даємо тобі в посаг а8 дівчивою, а що ми гадаємо зробити для тебе, згодом побачиш.

Тоді повернувся знов до Лізи: Тепер,- каже,- МИ -бажаємо

-

ваяти

замонний

плід

вашої любові.

Узяв обіруч її голову й поцілував у чоло. Пердіконе, батыоo й мати Лізині і вона сама були дуже раді і справнлн велике та бучне весілля. Кажуть люди, король

дотримав

обіцянки,

що

дав дівчині, і до самої

смерТі звався її лицарем; коли, було, ішов У бій, то ні­ KOH~ не носив іпаншого значка, ян того, щО йому молода пав. посилала.

Оттаки~и~т~ вчиннами прихиллють до себе володарі серця СВОІХ Пlддапців: благодія веде до вічної слави. Та

в Ba~.i часи м.~ло таRИХ володарів або й зовсім немає, що дО ТОІ ВИСОКОІ мети

змагають

бились жорстокими тираиами. НІ*

579

_

здебіЛhШОГО вони поро­


ОПОВІДКА ВОСЬМА

Софроnія, одруживlиися nіби з Егісіnnо,м, насправді став :жіn"ою Тита К вінція Фульва і їде з ни,м до Риму. Туди

прибуває і зубожілий Егісіnn; гадаючи, що Тит nи,м гор­

іі1ІЄ, він бажає в."ерти і "аже на себе, що вбив чолові"а. 11lT упізнає його і, щоб порятувати друга, приймає те вбивство на себе; тоді справжній убивця признається у ЄlЮє,му ЗЛОЧUNі, і О"тавіаn звільняє всіх трьох. Тит од­ ружує Егісіnnа з своє/О сестрою Фульвією і ділиться а 1tu.:~t навпіл YCiAt своїм багатством

Коли Пампінея доказала свою історію і всі похвалили короля Педра, особливо та, що була гібелінкою, король велів заступити чергу Філомені, і та почала такими сло­ вами:

- Благородні мої подруги, хто того не анав, що коро­ пі можуть, аби тільки хіть, будь-яку велику річ учинити, та од них "'е найбільше й вимагається тої великодуш­ иості? Звичайво, ТОй чинить гаразд, хто робить те, що ноже, і те, що йому валежить, але не треба тому так АУже дивуватись і тнн: вихваляти ТОГО чоjювіна; ів ша річ, як те зробить хтось такий, що менше може і од кого мен­ ше вимагається. Хоч ви і прославляєте ШИРОКО",~вно коро­ nівсьні діяння, які здаються вам такими доблесними, та в не сумвіваюсь аніТРОХІІ, що вадто вам сподобають­ ся і заслужать ще більшої похвали вашої учинки людей, нодібвих до нас, коли вони благородством свої,! дорів­ ИЮЮТЬ королівсьюш або й перевершують їх. ТИМ я й хочу розповіСТІ! ва" про доблесиі й благородНі діянвя двох гро"адян, що ДРУЖI!ЛИ між собою. Так от, КОЛІ! Цезар Оитавіан ве називався ще Авгус­ ТОМ, а правив Римською імперією • руки тріумвірату, жив у Римі одив родовитий чоловік на ймеввя Публій Квінцій Фульв; він мав одного сияа, якого звали Тит Квіяцій Фульв, ювака здібного иапрочуд, і послав його в Афіни вивчати Філософію, доручивши опіці свого дав­

нього нрнятеля

Кремета, чоловіка

так само значного

роду.

Кремет узяв Тита до свого дому, і юнак жив там ра80М із його сином Егісіппом; обох їх оддав Кремет у на­ уку до філософа Арістіппа. Живучи разом і спілкуючись постійно між собою, обидва юна ни так зійшлися вдачею,

580

-


що міа; пИМИ DИНИI\ЛО справжнє вешше бр~рстr:п. і друшба, ЯКУ могла порушити тільн.и смерть. оден 13 них не мав ні радості, ні спокою, коли другого з НИМ H~

(іуло.

Разом

р.озпочали

вони свою науку і,. обдароваНІ

обидва неавичаИІІИМ розумом, рІВНИМ І\РОКОМ І З похваль­

ним успіхом сягали все вище й вище до осяйних верхо­

вин філософії.

Ота" жили вони разом три роки, на превелику втіху І\реметові, яюій обох їх зарівно за своїх синів мав, та

піщо на сім світі не вічне - старий Крем ет помер, за­ смутивши непом ал у обох юнаків, що втратили ніби спільного батька: друзі й родичі небіжчикові не знали, IЮТРI1Й із них двох більше нотребував потіхи й розради.

Через "ілька міснців Егісіппові друзі й родичі нрийшли Ш\ОСІ.. дО нього й почали разом із ТИТОМ умовляти його, щоб він оженився; вапитали вже вони йому й дівчину предивної вроди, таки афінянку. 3вали її Софронія. роду була вона значного і мала ледве п'ятнадцять років. Незадовго перед весіллям, що мало бути, Егісіпп попро·· СИБ лн.ось Тита піти разом з ним подивитись ва· нарече­ ну, бо він її ні разу ще не бачив. От прийшли вою, до неї в дім, сіли, а вона між ННМИ посередині; Тит, нібито суддя краси товаришевої нареченої, не зводив із Софро­ нії очей. Все в ній сподобалось йому надзвичайно, і він похва,тшв у душі її привади, ПОКИ, непомітно для інш'их, так у нсї закохався, ЯК ніхто ніиоли.

Побули вони в Софронії якусь часннку й поверну.,ись. додому. Тит, уступивши сам-один до своєї кімнати, по­ чав мимохіть згадувати собі її пишну вроду і що більше про неї думав, то палкішою жагою розгорявся. Схаменув­ шись, вів зітхнув тяжеНЬRО- і так СRазав собі подумки:

«Гай-гай, Тите, до чого ти дожився! Куди зносять тебе мислі, в кім убачаєш ти свою любов і надію? Хіба ти не ро· зумієш, що ради гостелюбності Креметової, ради щирої друшGи твоєї з нареченим її Егісіппом ти повинен шану­ вати сто дівчину, як сестру? То чого ж ти Rохаєш ЇЇ, нуди вганяєшсл за оманливою любов'ю, за зрадливою надією?

Розплющ духовні очі свої, прозирни глибоко в самого себе, н~щасний! Схаменися, будь розумним, погамуй хіть свою ТІЛесну, впини хворобливі бажання, скеруй думки свої в

інший бік! Подолай у собі те любострастя з са .. иго почат­ "у, побори сам себе, поки не пізно: тобі не вільно сього ",адати, ее нечесно. Якби ти навіть був певен (а ти ж сум­

ніваєшся), що ти доб'єшся того, чого прагнеш, ти мусив би 581


:nтікати під нього, - так велять закови дружби, того вима. . гає твій обов'язок. ШО ж маєш діяти, Тите! Тільки одио: З8uедбати сю нечестиву любов, виковати свою повинність». А.lе тут же, згадуючи Софроиію, віи переміняв круто своі д,)'М!ш, заСУДЖУЮЧIІ те, що говорив перше: «3акони любо­ nі 1 - казав нін,- міцніші над усі інші, вонп ламають не Л:Jше за!<Они дружби, а й божеські установи: чи ж то раа бувало, що батько любив дочку, брат - сестру, мачуха паеерба? Ото речі справді страхітливі, а любов до товари­ . /::евої жіюш - таке трапляється раз у раз. Та ще ж JI r:олодий, а молодість завжди законам любові підклоня­ пься. Те, що любо Амурові, повинно бути любим і мені: ч :зстиві діла личать більше людям дозрілим, статечним,

n мені годиться чиннти Амурову ВОЛЮ. Ії краса заслуго­ яує того, щоб її всі любили, і, ЛІ(ЩО л, :молодий, люблю їі, то хто має право мене за те осудити? Я люблю її не ,. НtlY! що вона належить Егісіппові; я люблю її і любив с '1, чпя б вона не була. Винна в сьому дмя, що оддала її моєму другові, а не комусь іншому; якщо ж її слід ЛlО­

f,![ти (а ее безперечно, бо того вимагає її краса), то Егі­ (ЇПП, дівнавшись про те, буде задоволений, що люблю її саме я, ве хтось інший}). Од сих думок він ізнов перехо­ лнв до протилежних, висміюючи себе; так ве один день і не одну ніч думка думку в нього побивала, що не бра­ ла вже ЙОгО ві їжа, ані сон; занедужав, бідолаха, таи, що мусив у постелю злягти.

Егісіпп, що вже иіЛЬ1lа днів бачив друга свого замис­ левим, а тепер і зовсім недужим, зажурився тяжио і ве

о;(ходив од нього ні на мить. Він намагався розnажити його всіляио й підбадьорити, доглядав дбайливо і все роз­ пптував про причииу того суму й думу та тієї недуги. Тит не раз уже вимовлявся різними вигадками, і Егісіпц те помітив; нарешті, побачивши, що несила д~i таїтися, ТИТ промовив, зітхаючи і плачучи:

- Егісіппе, якби була на те воля богів, волів би я вмерти, аніж отак жити, ЯН поДУмаю, що ДОJІЯ постави­ ла на пробу мою чесноту і я, на превелииий мій сором, тої проби не видержав. Не жду я собі за те івшої од­ плати, яи нагальної смерті, що тепер од ЖИТТЯ- мені ми­ J!іша; тяжко мені згадуваТІІ про підлоту свою, та не можу я і не мушу приховувати од тебе нічого, тож одкрию її тобі не без великого стиду. Та й рО3l<азав йому все з самого початку, яка була


п ичина ЙОГО .aДYM~, які дУмки боролись у й~г.о душі. і

я~і .,нли гору, ЯК В1И гине з люБОВІ до Софров!!; РОЗУМІ­ ючи

яка ТО пегожа річ, вирішив він, МОВЛЯВ, споиутува­

ТИ ї'ї своєю смертю і певен, що скоро ТОГО доб'є:гься. НІ(

почув те Егісіпп, ЯК побачив, що друг його П,П8че, З8,J.У­ мався на якусь хвилю, бо і його ваБИJІ8 до себе та моло­ да дівоча краса, хоч і не так сильно, та потім вирішив без вагання, що життя друга повинно йому бути дорожче за Софропію. Сам доведеиий до плачу його плачем, вів ска­ зав йому крізь сльози: _ Тите, якби ти ие потребував нині утіхи, я б поскар­

жився иа тебе тобі ж самому за те, що ти порушив иашу дружбу, так довго приховуючи од меие твою тужливу пристрасть; хоч вона здавалась тобі й нечесною, але ОД

друга не годиться таїти нечесних справ так само, як і чесни!: хто тобі друг, той порадіє разом з тобою чесно­ му, а нечесне намагатиметься вирвати 3 твоєї душі. Та годі поки що про ее, поміркуймо про те, що в сю МИТІ, найголовніше. Я не дивуюсь, що ти так палко любиш Софронію, мою наречену, то було б мені дивно, нкби тн ЇЇ не любив; адже мені відома її краса і велич ТВОГО ду­ ХУ, ЩО тим більше здатний захопитися пристрастю, ЧИМ прекрасніший її предмет. Ти по праву любиш Софронію і цілком несправедливо нарікаєш на долю (хоч ти сього й не кажеш), що вона судила її мені, бо твоя любов ада­ лась би тобі чесною, якби се була не моя, а чиясь наре­ чена; але якщо ти залишивсл таким розважливим, як і

був, то скажи мені, чи був бн ти вдячний долі, нкби вона судила її комусь іншому, а не мені? Якбн вона суднлась комусь іншому, той любив би її більше для себе, аніж для тебе, яка б чесна не була твоя любов, а од мене тобі

нема чого такого побоюватись, якщо· ти вважаєш мене за

справедливого друга; відколи

ми

заприязнились, не па­