4
7 червня 2013 р.
СОЦІУМ
Доля нещасних ідіотів у країні закінчених дурнів Продовження. Початок у №21(68).
У
країні дурнів тяжко жити всім, окрім самих дурнів. Але ідіотам – особливо тяжко! Про них нема кому потурбуватися – від них відвертаються друзі, їх забувають рідні, стараються не помічати сусіди. А чиновники просто роблять вигляд, що про існування таких людей вони навіть не здогадуються. Розповідати про долю нещасливої теж довго в Світильні не витримав. Батьжінки «Старий центр» почав у № 21 (31 ко, спробувавши взяти на себе обов’язок травня 2013 р.). Тоді ж ми пояснили, приглядати за дочкою, невдовзі втратив що насправді означають слова «ідіот» здатність займатися сільським і домашнім та «дурень», використані в заголовку. господарством через надмірне вживання «Ідіот» у перекладі з древньогрецьгорілки. кої – простий, невчений, тобто інший, – Вона загалом-то тиха, – ледь не повідмінний від освіченого спеціаліста шепки, щоб ніхто, не дай Боже, не почув, (в значенні «божевільрозповідала сумну істоний» це слово стали виНАКОВТАЛАСЬ ТАБЛЕрію своєї колеги по школі користовувати тільки ТОК І ЗАПИСКУ ЗАЛИінша світильнянська ідів ХУІ ст. – авт.).А «дуШИЛА. ЩОСЬ НІБИТО: отка. – Ні на яке насилля рень» – це просто тупа чи «ЦЕ – НЕ ЖИТТЯ, ЦЕ – ГІР- Тамара просто не здатна. нерозумна людина. ШЕ, НІЖ СМЕРТЬ». В побуті веде себе роТому неважко було зумно, а в розмовах на здогадатись, що мова піде про те, сторонні теми… Ох… – зітхає. – На стояк нам, простим людям – і хворим, і ронні теми тут і з нормальними людьми здоровим ідіотам – тяжко існувати в говорити неможливо. Як побачать щось країні, якою керують… дурні. по телевізору чи в газеті прочитають… То починають «чупакабру» всім селом ловити, а то переконують, що за оренІДІОТИЗМ СІЛЬСЬКОГО ЖИТТЯ ду земельного паю їм по 1000 доларів Учительці із Світильні дуже не поплатити будуть! Такий у нас, майже за таланило. Тамара (ім’я я,звісно, поміМарксом, «ідіотизм сільського життя». няв – авт.) не зовсім утратила глузд і Але ж класик мав на увазі не недоумзберегла часткову здатність співіснувакуватість селян, а нашу відособленість ти зі своїм оточенням: ріді майже повну відсутними, колишніми колегами КОЛИ ЇЙ ПЕНСІЮ ЗА ність якихось змін. Так по школі та сусідами. жили п’ятдесят років Однак їй уже тоді стаІНВАЛІДНІСТЮ ПРИ- тому, так і виживаємо. ло зрозуміло, що про осоЖодного прогресу… бисте щастя треба буде НОСИЛИ, ТО ВОНА ПО Тут і душевно здоровій забути! А також доведетьлюдині важко не оскося розлучитися зі школою СВІТИЛЬНІ ХОДИЛА І тинитись! А душевно і дітьми. Що залишиться? хворій як? Нехитре й одиноке без чоПЕРШИМ СТРІЧНИМ – А хтось Тамарі ловічої руки господарство: допомагає? обов’язковий город, оче- ГРОШІ РОЗДАВАЛА… – Так. Минулу зиму видно – випадкова собака вона провела в Глей необхідний проти мишей кіт. васі, в лікарні. А коли повернулась, то Ще буде нудний телевізор. Він покавиручали іноді сусіди та інші сердечже красиве закордонне життя й розпоні люди. Однак, із іншого боку, коли вість, як дуже турбуються про соціально їй пенсію за інвалідністю приносили, незахищених громадян України депутати то вона по Світильні ходила і першим та чиновники, що відпочивають на закорстрічним гроші роздавала… донних, знову ж таки, курортах… – Невже брали? А всю решту вільного часу Тамарі – Іще як брали! І казали: «Вона доведеться проводити або в самотині, ж – дурна! Все одно загубить чи або в психіатричній лікарні! викине». Так сталось. Її покинув чоловік. Рід– І не повертали? ний брат, що зголосився бути опікуном, – А кому? Їй, чи що, віддавати? Офіційно, і всі в селі про це знають, за неї нема кому заступитись. Опікун – рідний її брат – давно повернувся в Прилуки. Батько? Та й він тут більше не живе. – Але ж сільрада? Депутати? Соціальні працівники? Служба сім’ї районної адміністрації? – Їм всім – наплювати! Тамару вмовили виписатись із квартири, де вона була, як сьогодні кажуть, лише «зареєстрована», і тепер Тамара – ніхто. Вона байдужа владі і як особистість, і як громадянка. Адже офіційно її в Світильні нема! Тому держава про Тамару не турбується, мовбито і не зобов’язана: нема папірця – нема людини. Але ж вона не повна дурепа! Вона чудово все це розуміє! Тому, мабуть, востаннє і потрапила до лікарні… Наковталась таблеток і записку залишила. Щось нібито: «Це – не життя, це – гірше, ніж смерть». Далі буде... Валерій Фортуна
Кожен, хто часто їздить по Броварщині, не раз спостерігав сумну картину: поля заростають бур’янами. А там, де колись сіяли пшеницю, тепер будуються дачі. В Михайлівці, Світильні, понад Десною… Всюди! – Коли мені запропонували ділянку на околиці Заворичів прямо за новим цвинтарем, що понад Трубежем… – розповідає одна з дачниць-невдах, – я зраділа. І місце не дуже далеко, та й недорого. Оформлено було все правильно: земля виділена розпорядженням глави Броварської РДА Петром Іваненком (№ 1053 від 23 липня 2012 р.). Одно лише повинне було мене тоді насторожити… Всіма питаннями оформлення документів займався Михайло Хрущенко! – Ну… – протягнув я скептично, – тоді мені зрозуміло, навіщо сьогодні (наша розмова відбувалась 29 травня – авт.) ви всі зібрались біля будівлі райдержадміністрації. Кого на вила підійматмете? Однак того дня група із 30-40 осіб була налаштована досить миролюбно. Люди вимагали тільки, щоб із ними зустрівся п. Іваненко чи хтось іще з керівників району й вислухав їхні претензії.
дачні ділянки – потім. Це в нього в кабінеті на Промзоні, в будівлі старої поліклініки, розподіляли місця, це він рекомендував як землевпорядника фірму «Автотранс ЛЛС» і представив як уповноваженого виконавця робіт Юрія Васильківського… – А гроші ви кому платили і за що? І тут з’ясувалося, що по 7500 грн. наші дачники платили не Хрущенку, а в касу «Автотранс ЛЛС» готівкою. За що? Цитую договір: «Виконати геодезичні роботи, скласти кадастровий план на земельну ділянку площею 0,12 га, розробити проект землевідведення, виготовити державний акт на право власності». – А якої саме ділянки? – питаю невдах. – У договорі не вказані ні геодезичні координати, ні номер ділянки згідно хоч із якимось планом! На що, на яку саме землю ви оформляли документи?! Справді, на тому плані, який мені показали обдурені люди, ділянка, наприклад, № 317 була розташована в одному місці (на підвищенні), а на детальному плані, виконаному фірмою «ЗемЮрКонсалтинг», у зовсім іншому – на березі давним-давно не чищеного дренажного каналу…
Дачники-
невдахи
– Обманули нас! – заявила чиновникам голова броварської громадської організації «Громадський контроль» Галина Худіяш. – Коли ми вибирали ділянки, багатьом із нас запропонували місця на підвищенні, сухі і з гарним видом. А коли завершилось оформлення землевпорядних документів, виявилось, що наші дачі будуть стояти прямо в поймі Трубежа… Та це ж болото! – Мене, коли пропонували ділянки, – поскаржився літній чоловік, – спитали, чи не бентежить мою сім’ю близьке сусідство із цвинтарем? Ні, кажу. А те, що місце – на розі? Ні. Тоді по руках? По руках! А тепер що – я по коліна у воді повинен картоплю садити?! Однак до весняно-польових робіт майбутнім садівникам так само далеко, як до Китаю – пішки. На місці їхнього кооперативу навіть кінь не валявся: пасуться корови, колоситься пшениця і в заболоченому чагарнику вищає сміттєзвалище! – Хто ж заманив вас у таку халепу? – Як хто? – хором. – Михайло Хрущенко! Він очолює броварську громадську організацію і партію «Союз. Чорнобиль. Україна». Це він поставив нам умову: спочатку вступити в його партію і здати по 70 грн. на партквитки та членські внески, а
– І що ви збираєтеся тепер робити? – знову цікавлюсь я. – До Іваненка підемо! Скаржитись будемо! – закликає п. Худіяш своїх товаришів по нещастю. – Петро Петрович пообіцяв розібратись і допомогти. О люди! Скільки років при Радянській владі прожили, але все одно досі в казки вірять. П. Іваненко, звичайно, розібрався. І зрозумів, що райдержадміністрація ні в чому не винна: землю виділила на законних підставах, участі в розподілі ділянок не брала, грошей не збирала, документів на землю не готувала. А п. Хрущенко? Він, звісно, чиновникам відомий – неодноразово клопотався земельними справами, але сугубо неофіційно. А кого обманув, та й чи обманув узагалі, один чи разом із якимись там землевпорядниками? Це питання не виконавчої влади, а міліції, прокуратури й суду! Тому йдіть, люди, йдіть звідси… І пішли наші дачники-невдахи в… Чи на… На своє болото. Їм тепер нема вже ніякої різниці, куди йти. І, напевно, не буде. Валерій Фортуна