Issuu on Google+

twitter.com/lvivskagazeta

f

facebook.com/lvivskagazeta

www. gazeta.lviv.ua 04 львівщина

12 суспільство

03 львівщина

Мажоритарії та міноритарії: 31 жовтня минає рік, відколи в Україні відбулися місцеві вибори

82-річна Зеновія Коваль, яка виховала дев’ятеро дітей, упродовж декількох років чекає на звання «Мати-героїня»

«FM Галичину» слухають у всьому ГалицькоВолинському князівстві

13 жовтня 2011 року 41 (638)

Читай своє!

Рекомендована ціна — 1.50 грн. вітання

Розмова з ніною матвієнко, співачкою

Шановні

галичани!

Ніколи не оголошую своїх нагород

Вітаємо вас зі світлим, добрим святом — днем Покрови Пресвятої Богородиці.

«С

півочий символ країни», «берегиня народної пісні», «легенда української сцени» — так характеризують співачку, народну артистку України Ніну Матвієнко. Їй стоячи аплодують не лише на рідній землі, а й у найвіддаленіших куточках за кордоном. Попри світове визнання, винагороди та почесті, Н. Матвієнко доброзичлива, відверта і привітна. Із нею «Газета» поспілкувалася у Комарному, куди відому співачку запросили на виступ.

Вирок Юлію Тимошенко засудили до семи років тюрми

ll14 культура

ll02 актуально

Переконані, у серці кожного українця це свято займає особливе місце. Адже саме Божа Матір — захисниця та покровителька українських козаків, і свої подвиги вони творили під благословенням Покрови. Відтоді кожен, хто святим обов’язком обирав служіння Батьківщині, а метою — здобуття та захист свободи, вважав Матір Божу своєю заступницею та покровителькою. Зовсім не випадково 14 жовтня вважають датою заснування героїчної Української Повстанської Армії. Отож вітаємо всіх краян із цим справжнім святом українського лицарського духу. Нехай у Ваших венах пульсує кров героїв, а Матір Божа благословляє Вас і Ваші родини на щиру працю, успіх і процвітання в рідній країні!

Богдан та Ярослав Дубневичі

вітання

15 жовтня виповнюється 60 років відомому не тільки на теренах Львівщини, а й усієї держави та поза її межами, досвідченому автомобілісту, справжньому професіоналові в галузі організації автотранспортних перевезень, відданому патріоту своєї професії, заслуженому працівникові транспорту України, кандидату технічних наук Ігореві Михайловичу Думі У жовтні купуй і читай «Львівську газету» на

20 сторінках!

Увесь тиждень в одному виданні. Більше кольору, більше життя. «Львівська газета»

Читай своє!

«Львівську газету» розповсюджують на бортах таких авіакомпаній:

Уся трудова діяльність Ігоря Думи пов’язана з автомобільним транспортом. Пройшовши трудовий шлях від слюсаря-автоелектрика до керівника одного з найбільших автопідприємств країни — Львівського АТП-14631, очолюючи ВАТ «Львівавтотранс» і ДП «Львівське обласне автотранспортне управління», працюючи і на інших посадах, Ігор Михайлович завжди проявляв творчу та ділову енергію, організаторські здібності, вміння передбачати та вирішувати перспективні задачі, наполегливість у досягненні поставлених завдань. Із таким самим натхненням він продовжує свою трудову діяльність в автотранспортній сфері.

Колективи АТП-14631, ПП «Гал-Всесвіт», ТзОВ Гал-Діком», ТзОВ «Авто і Світ», ПП «Тур-Авто», ПП «Автошлях» та інших автоперевізників, друзі та колеги по роботі сердечно вітають Ігоря Думу з ювілеєм! Зичимо Вам, Ігоре Михайловичу, міцного, як граніт, здоров’я, справжнього людського щастя, сімейного затишку, добробуту та всіляких гараздів! Нехай поруч із Вами завжди будуть вірні друзі, надійні колеги та партнери, а доля та рідна земля надають Вам сили й енергії на довгі роки для здійснення всіх Ваших задумів і досягнення вагомих здобутків!

Львівські авіалінії LVIV AIRLINES


02 актуально

13 жовтня 2011 року 41 (638)

Як ушанують УПА Завтра у Львові в рамках відзначення 69-х роковин створення УПА відбудеться покладання квітів до Меморіалу невідомому вояку УПА та до пам’ятника Степанові Бандері, а також урочисті збори в сесійній залі обласної ради. На 15 жовтня заплановано святковий концерт на площі біля пам’ятника І. Франкові, а 16 жовтня — Марш слави Української Повстанської Армії та військово-історичне театралізоване дійство «Бій відділів УПА проти підрозділів військ НКВД». 19 жовтня Національному музею-меморіалу пам’яті жертв окупаційних режимів «Тюрма на Лонцького» передадуть віднайдений архів УПА.

Вирок

Думки вголос

Дивні люди llЯрина Коваль

М

Юлію Тимошенко засудили до семи років тюрми

У

llІрина Гамрищак вівторок суддя Печерсько­ го суду Родіон Кірєєв ого­ лосив вирок для колиш­ нього прем’єр-міністра України Юлії Тимошенко. Найвідомішу в усьому світі обвинувачену визнали винуватою в інкримінова­ них злочинах і засудили до семи років ув’язнення. «Леді Ю» також позбавили права обіймати державні посади впродовж трьох років і зобов’язали ком­ пенсувати НАК «Нафтогаз» 1,5 млрд. гривень завданих збитків. 11 жовтня закінчилася судова епопея над одним із найвідоміших політиків в Україні Юлією Тимошен­ ко. Обвинувальний вирок підтвердив усі прогнози — екс-прем’єрку визнали винуватою, попри серйоз­ не лобі всередині країни та за її межами. Євроспіль­ нота навіть удалася до від­ вертого шантажу, заявив­ ши: якщо Ю. Тимошенко запроторять за ґрати, то це поставить під загрозу європейську інтеграцію

України. Однак навіть це не вплинуло на вердикт. Нагадаємо, підста­ вою для порушення кри­ мінальної справи проти «Леді Ю» стали газові угоди 2009 року. Колишнього прем’єр-міністра звинува­ тили в перевищенні влади та службових повнова­ жень, які спричинили тяж­ кі наслідки, що їх оцінили в 1,5 мільярда гривень. Однак вироком Печер­ ського суду історія обви­ нуваченої Ю. Тимошенко не завершується. Можна з упевненістю сказати, що вона лише починається. Насамперед, ідеться про можливість апеляції — впродовж 15 днів. І можна не сумніватися, що адво­ кати ЮВТ цим скориста­ ються. Тим паче, до того часу цілком імовірним є сценарій, коли до другого читання закону про декри­ міналізацію економічних злочинів буде внесено не­ величку поправку. Мова про вилучення з Кримі­ нального кодексу саме тієї статті (365-ї), за якою Юлію Володимирівну за­ судили. До речі, на цьому

Суддя Родіон Кірєєв ухвалив найважливіший у своїй кар’єрі вирок. Фото: va-bank.biz

неодноразово наполягали опозиційні політики, однак досі провладна більшість не хотіла йти на компро­ міс. Та, схоже, після обви­ нувального вироку такий компроміс є більш ніж імовірним, оскільки дає змогу Вікторові Януковичу не надто дратувати Євро­ пу, окремі представники якої відразу після оголо­ шення вироку безапеля­ ційно заявили про те, що переговори щодо асоціації слід припиняти. Тим паче, сценарій, коли Юлію Ти­ мошенко засуджують, але не ув’язнюють, уже пів­ року називають найбільш адекватним до ситуації. Щоправда, при цьому все ще залишається питання економічного характеру, тобто відшкодування зав­ даних збитків. Схоже, цей пункт за будь-яких сценарі­ їв залишиться незмінним.

Водночас, якщо влада не скористається шпа­ ринкою, можна буде з певністю говорити про те, що європейський шлях для Віктора Януковича був лише красивою де­ магогією. Тобто за всіма проєвропейськими обі­ цянками насправді не було серйозних намірів. У такому разі щире обурен­ ня старої доброї Європи політичною ситуацією в Україні дає гарну нагоду президентові перекинути відповідальність за провал євроінтеграції на ЄС, а са­ мому з чистою совістю ки­ нутися в обійми Росії. Хоча, зазначимо, РФ теж не в захопленні від суду над Юлією Володимирівною і в унісон з Європою голосно засуджувала політичне переслідування ініціатора «справедливого» газового контракту.

Хто ж перевіряє ЛГП «Галсільліс»? Звернення Генерального директора ЛГП «Галсільліс» Павла Котика до ЗМІ та правоохоронних органів про необ’єктивні висновки одного із членів депутатської комісії, яка здійснює перевірку господарської діяльності цього підприємства

Ч

ерез повідомлення, які нещодавно прозву­ чали на телевізійних каналах «Ера» та «5 канал» про начебто негативну роботу лісогосподарського підпри­ ємства ЛГП «Галсільліс», і звернення директорів дочір­ ніх підприємств до обласного управління ЛГП «Галсільліс» хочемо повідомити таке. Критику, яку висловлює на телебаченні один із чле­ нів комісії щодо перевірки дочірніх підприємств «Гал­ сільлісу» Роман Дудич, вва­ жаємо такою, що не відпо­ відає фактам, дискредитує господарську роботу праців­ ників лісового господарства в районних підприємствах «Галсільлісу». Прикро, що такі негативні та непрофесій­ ні висловлювання дозволяє собі депутат, заслужений лісівник України.

Окрім того, повідомляємо, що акт за підсумками однієї з перевірок, яку здійснював Р. Дудич у Жидачівському ДЛГП «Галсільліс», було за­ відомо складено як документ з абсолютно неправдивими відомостями, він містить ін­ формацію, що не відповідає об’єктивній оцінці підпри­ ємства, його підписано не у встановлені терміни. Про це свідчать результати перевірки, що її провело на вимогу ди­ ректора Жидачівського ДЛГП «Галсільліс» обласне управлін­ ня спільно з Жидачівським РВ ГУМВС України. Тому на такій підставі ви­ словлюємо сумніви щодо подальших «професійних» висновків Романа Дудича про роботу комунального під­ приємства ЛГП «Галсільліс». Ураховуємо й те, що пан Дудич — працівник лісової сфери,

якого свого часу було звіль­ нено з посади директора Дер­ жавного підприємства «Львів­ ське лісове господарство». Акт Державного спеціалізованого лісозахисного підприємства «Львівлісозахист» від 28 квітня 2010 року засвідчує, що шкода, яку завдав лісовому госпо­ дарству Р. Дудич, становить 1633603,92 грн. — за незаконне вирубування та пошкодження дерев до ступеня припинення росту, а кількість незаконно зрубаної деревини, яку ви­ явили під час перевірки, ста­ новить 965,795 куб. м. Прикро, що людина, яка своєю діяльністю завдала таких масштабних збитків «Львівському лісовому гос­ подарству», взялася переві­ ряти одне з найкращих кому­ нальних лісогосподарських підприємств у Львівській області.

Прес-служба ЛГП «Гал­ сільліс» просить прокуратуру, МВС України, органи місцевої влади та ЗМІ вважати цю інформацію як звернення до них. Адже бачимо, що лі­ согосподарську діяльність Романа Дудича чомусь при­ ховано. Копію документа, що підтверджує саме таку лісогосподарську діяльність Романа Дудича, розміщуємо на офіційному сайті ЛГП «Гал­ сільліс»: http:www.galsillis.com. Працівники Обласного комунального лісогосподар­ ського підприємства «Гал­ сільліс» сподіваються на об’єктивні висновки членів депутатської комісії, експертні оцінки, фахові поради, які мог­ ли б використати для вдоско­ налення роботи підприємства. Генеральний директор ЛГП «Галсільліс» Павло Котик

и з чоловіком ви­ робили для себе гарну традицію — щовихідних, прихопивши зі собою друзів чи родичів, вирушати в мандри якщо не десь далі, то хоча б те­ ренами Західної України, відкриваючи для себе не лише гарні місцини, а й історію рідного краю. Укладаючи напередодні свій черговий маршрут, старанно готуючи тексто­ ве наповнення мандрів, ми навчилися у власній уяві реконструювати руї­ ни, чути гомін минулих століть і навіть оживляти окремих персонажів. При­ наймні, як нам видаєть­ ся, стирати між собою та минулим ті бар’єри, які часто-густо роблять сучасника не тільки глу­ хим, сліпим і німим, а й нечулим. Коли вперше зіштовх­ нулася із нерозумінням такої організації вільно­ го часу сторонніми, то не звернула уваги: хтось любить шляхи-дороги, а хтось віддає перевагу сидінню на канапі. І в кож­ ного — своя правда, за якою (у цій площині) тем­ перамент, внутрішній світ і просто настрій. Зрештою, так, мабуть, і має бути. Досі дивує інше: запитан­ ня «А для чого це вам?» випадає чути значно час­ тіше, ніж слова схвалення чи розуміння. Воно, що­ правда, і неважливо. Але чужа аргументація — і в цьому контексті також — стимулює думати: а куди рухаєшся, Україно? Шукали печери біля районного Миколаєва. У місцевого літнього чоло­ віка цікавимося, чи не під­ каже до них дорогу. «Я все життя тут прожив, а не був там жодного разу, — каже навіть із гордістю. — Та бачив, кудись туди (вказує рукою, — Авт.) люди їхали». (До речі, пункт

призначення виявився за 10 хвилин ходи від того місця, де ми випадково зустрілися). Чекали на провідника для походу у Кришталеву на Терно­ пільщині. Розговорилися з місцевою бабусею. «Дивні ви, люди, — каже. — Чого сунутися під землю? Та ще й за це гроші платити? Скільки живу, ні сама, ні син мій туди не ходили. Навіщо?» «Чого було сюди їхати? — цікавиться нова подруга приятеля-худож­ ника, яких ми прихопили зі собою в чергову манд­ рівку на руїни замку в Старому Селі. — Вам що, львівського каміняччя мало?» Та мало! І є щось жлоб­ ське у твердженнях, що такі мандрівки — гроші на вітер. І неправда, що віт­ чизняні пам’ятки (попри те, що часто занедбані) менш цікаві, ніж світові. Й образливо за нас усіх, що тих, кому це все вну­ трішньо справді не треба, значно більше, ніж інших. В останній книзі блис­ кучого інтелектуала Пе­ тера Вайля, знаходжу: «Я переконаний: людина, яка незадоволена якоюсь міс­ циною, просто не побачи­ ла там чогось. Не змогла побачити». І сотню-другу сторінок раніше: «Ман­ дри — аж ніяк не пошук незнаного. Мандри — це спосіб самопізнання». І ще: «Мандри одомашню­ ють простір, і що більше стає приручених місць, то більше повернень». А, як казав Антуан де Сент-Екзюпері, ми відпо­ відаємо за тих, кого при­ ручили…

оголошення

Повідомлення ПАТ «Львівобленерго» 25.10.2011 року Галицький РЕМ-2 проводитиме капітальний ремонт трансформаторної підстанції №1531. У зв’язку з цим 25.10.2011 року

з 08.00 до 17.00 буде тимчасово припинено електропостачання споживачів у Львові по вул. Лісній, 16; просп. Червоної Калини, 68. Просимо пробачення за тимчасові незручності


львівщина 03

13 жовтня 2011 року 41 (638)

Файне, бо наше «FM Галичина» — найбільша музично-розважальна радіомережа Західної України. Розпочала мовлення наприкінці 2010 року. Передавачі розміщені в 14 містах, зокрема у Львові, Тернополі, Луцьку, Шацьку та Славському. Особливістю радіостанції є яскраво виражений галицький характер, гумор, численні конкурси та присутність в ефірі відомих гостей. Слухацьку аудиторію формують мешканці Західної України віком 30-55 років, їх кількість уже сягнула понад мільйон осіб. Гасло радіостанції: «Файне радіо». У червні «FM Галичина» задекларувала системні зміни, які завершить у жовтні. Нововведення стосуються і програмної, і технічної складових радіостанції.

Новий сезон «FM Галичини»

Г

llМарта Нагірна алицьке — це модне. Саме такий висновок можна зробити, слухаючи радіо «FM Галичина» в оновленому форматі, яке ще в червні заявило про свій галицький характер. Нині задек­ ларовані системні зміни і програмної, і технічної складових радіо тривають: восени «FM Галичина» стає ще кращою. Цьогоріч у червні радіо­ станція презентувала амбітний план — підкорити всю Галичину та частину Волині. Як жартують самі радійники, йдеться про Галицько-Волинське князівство. Нині можна сказати, що план удалося реалізувати майже повністю: передавачі «FM Галичина» розміщені практично по всій території, завдяки чому радіо вже є найбільшою мережею на Західній Україні, а кількість його слухачів постійно зростає. Директор радіостанції Роман Заяць зауважив, що таємниця такого блискавичного успіху — в правильно вибраній стратегії. До речі, досвід «FM Галичини» вкотре підтвердив, що все геніальне — просте.

Запланувавши зміну концепції, радійники пішли найочевиднішим шляхом і запровадили радіо з яскраво вираженим стилем — галицьким характером. У підсумку Галичина отримала продукт, який найбільше пасує її менталітету. «Галицьке — це дуже модне, і наш продукт це підтверджує. «FM Галичину» слухають й у великих містах, і на периферії. Наша радіостанція популярна водночас і серед бізнесменів, які мешкають у Львові, й селян, які зранку виганяють корів на пасовисько. «FM Галичина» — це стильне радіо, бо в ньому кожен знаходить щось своє», — розповідає пан Заяць. До речі, ще одним показником успіху є комерційні здобутки — влітку надходження від реклами зросли в три з половиною разу порівняно з весняним сезоном. Якщо говорити про суть змін, то вони стосуються програмної та технічної складової радіо. «До програмних належать збільшення кількості випусків новин, зміна музичного наповнення й обрамлення ефіру, запровадження нових програм й авторських про-

ектів, а також поява нових ведучих в ефірі. Технічні зміни торкнулися насамперед модифікації ефірної студії та поліпшення звукових характеристик сигналу радіо­ станції», — пояснює Р. Заяць. Поза сумнівом, музика — найважливіша складова будь-якого радіо, оскільки визначає слухацьку аудиторію та її вподобання. У музичному наповненні «FM Галичини» домінує українська музика фольк-етно-ска напряму. Восени її доповнено й адаптовано до осіннього настрою слухачів. Іще одне дуже важливе осіннє нововведення — збільшення кількості випусків новин у вихідні. «Відтепер новини виходитимуть сім днів на тиждень — у новому сезоні ми запровадили недільні новини, які транслюватимуть із 12.00 що дві години. Специфіка наших новин у тому, що покриваємо велику територію та, відповідно, намагаємося інформувати мешканців і Львівщини, і Волині та Тернопільщини, і навіть частини Івано-Франківщини та Рівненщини про місцеві події. Акцент робимо на живих новинах — наші кореспонденти виїжджають на місце

події, спілкуються з очевидцями. Намагаємося робити репортажі максимально наближеними до людей, а також розгалужуємо мережу власних кореспондентів. Звісно, інформуємо і про те, що відбувається в країні, але робимо це стисліше», — розповідає керівник інформаційного відділу Ірина Процик. Потішить радіо також новими програмами. Зок­ рема, в новому сезоні з’явилася передача «Міський клюб», у якій ітиметься про культуру та все найцікавіше, що відбувається в навколокультурному прос­ торі. Послухати світські плітки з Галиною Батюсь можна буде щоп’ятниці о 14.30 та 19.30 з повтором у суботу об 11.30. Іще одна новинка — авторська програма Наталії Кондратенко «П’ять по третій», яка в ефірі щобудня з 15.00 до 17.00. На завершальному етапі також підготовка нової гумористичної програми — спільного проекту зі студією «Магарич» — яка вийде в радіоефір у жовтні. Ну і, звісно, з ефіру не зникнуть ті програми, які вже стали для слухачів улюбленими. Програма ві-

тань «Привітанка від Діанки» — щобудня з 12.00 до 14.00. Ранкова програма під гаслом «Встати! Не спати!» з Ярком і Сашком — щобудня з 07.00 до 10.00. А у вихідні «Файна рандка» з Ерікою та Андрієм Чемесом з 12.00 до 16.00. Ефір як завжди тішитиме великою кількістю подарунків, гумору та присутністю цікавих гостей. Допомагає радіо також господинькам — щобудня о 10.30 та 18.30 ведуча Діанка в кулінарній програмі «Галицька пательня» ділиться

Компромісний Литвин llОлександр Сирцов

11

жовтня Львівський національний університет ім. Івана Франка святкував ювілей — 350 років від дня заснування. З цієї нагоди на плечі пам’ятника Іванові Франку накинули велетенську професорську мантію, а щоб підкреслити статус ювілею, на урочистості запросили відразу двох керівників парламентів — українського Володимира Литвина та польського сейму Гжегоша Схетини. Обидва високі гості взяли участь в урочистій академії у Львівській опері, також мали особисту зустріч у палаці Потоцьких. Решту часу поважні гості проводили кожен за своєю програмою — поки В. Литвин оглядав новий термінал львівського летовища та проводив пресконференцію, його польський колега за давнім звичаєм відвідав Личаківський цвинтар,

tsn.ua

де вшанував пам’ять українських і польських вояків, які загинули під час боїв за Львів 1918 року. Іще однією особливістю цього візиту стали надзвичайні заходи безпеки — людям, які живуть чи працюють на вулиці Коперника, заборонили виглядати з вікон, коли в палаці Потоцьких зустрічалися спікери. Володимир Литвин обурився такою забороною, однак згодом прессекретар спікера пояснила, що такі заходи безпеки вжи-

то на прохання польської сторони. Прес-конференцію В. Литвина було присвячено здебільшого актуальним політичним питанням. Передусім він наголосив, що в справі екс-прем’єра Юлії Тимошенко ще не поставлено остаточної крапки — найімовірніше, будуть апеляції на вирок. Окрім того, є законопроекти щодо декриміналізації економічних злочинів. Також голова ВР висловив своє бачення стосовно ще одного питання, яке особ­ ливо непокоїть мешканців Західної України, — скасування зимового часу. Він не відкидає, що цьогоріч наша країна таки перейде на зимовий час, а навесні наступного року його дію не скасовуватимуть. Ну і не обійшлося без запитання щодо майбутнього виборчого закону: на думку Володимира Литвина, президент України не повинен його подавати, натомість депутати самі мають вирішити, за яким законом балотуватися.

Відновлення палацу

Фото: Мирослава Іваник

llМирослава Іваник

Ц

ьогорічну реставрацію палацу Любомирських планують

закінчити за місяць — до початку листопада. Однак на цьому марафетити пам’ятку не завершать — відновлення фасаду з боку вулиці Руської обіцяють

партнери

найкращими рецептами, зокрема галицької кухні, та натхненно вчить смачно та швидко готувати. Із жовтня розширюється формат виходу «Народної години». Тепер, окрім суботи та неділі, з 19.00 до 20.00 програма виходитиме в ефір в офіційні державні та релігійні свята. Словом, осінь для «файного радіо» та його слухачів принесла багато нововведень й обіцяє стати насиченою, багатою та нат­ хненною.

продовжити наступного року. — Цьогоріч на часткову заміну даху та реставрацію фасаду з міського бюджету виділили 760 тисяч гривень. За ці кошти також частково укріплять балкові перекриття будинку. Завершити всі роботи з відновлення даху та фасаду маємо намір наступного року. Загальна сума, яку на це буде витрачено, — 1,6 млн. грн., — розповів Ігор Фалюта, в. о. начальника управління капітального будівництва ЛМР. За словами І. Фалюти, після реставрації фасад виглядатиме так, як одразу після будівництва, — його зроблять у жовто-сірих тонах. Водночас, за словами Лілії Онищенко, на фасаді з боку площі Ринок планують відновити напис «Будинок просвіти», який тут був за часів існування товариства. Згідно з проектом реставрації, передбачено його відновлення в синьо-жовтих барвах, як було раніше.


04 львівщина

13 жовтня 2011 року 41 (638)

Опалювальний сезон розпочнеться в п’ятницю Раптове похолодання цього тижня змусило владу оголосити про початок опалювального сезону. Міський голова Львова Андрій Садовий заявив, що тепло в домівки львів’ян подадуть уже в п’ятницю, 14 жовтня, однак у разі різкого потепління його початок можуть відкласти. Натомість у медичні й освітні заклади міста тепло вже подали, хоча, за словами в. о. начальника управління освіти ЛМР Катерини Гороховської, освітяни очікують 20 млн. грн. від Кабміну для покриття різниці в тарифах. Проблеми з опаленням можуть виникнути лише в будинках, де є значна заборгованість, зокрема йдеться про оселі у Винниках.

Мажоритарії та міноритарії 31 жовтня виповнюється рік, відколи в Україні відбулися чергові місцеві вибори

Д

llОлександр Сирцов ля Львівщини минула виборча кампанія принесла радикальні зміни політичного середовища: «Наша Україна» та БЮТ, які раніше майже монопольно заправляли в політичному житті, з різних причин фактично зійшли з політичної арени, натомість домінуючою силою стала ВО «Свобода». Радикальні націоналістичні гасла, опозиція до Партії регіонів, а також неучасть у виборах бютівців — ось три скла-

дові успіху послідовників Олега Тягнибока. Минув рік, який запам’ятається п’ятихвилинками української мови від Ірини Фаріон, екскурсіями Олега Панькевича церквами та музеями Львівщини й архірадикальним розпуском виконкому Львівської міської ради, від чого ні його члени не розбіглися, ні тарифи на тепло меншими не стали. А, до речі, коли свободівці йшли на вибори, то обіцяли направду цікаві речі. Чого тільки варта ідея створення муніципального

банку, який акумулював би всі кошти, які обертаються в комунальній сфері Львова. Тепер про створення міської фінансової структури ніхто і не згадує. Як і нереалізованою, бодай на стартовому етапі, залишилась ідея проведення міських і локальних референдумів. Власне, досі не зрозуміло, в який спосіб представники «Свободи» планують її втілити, адже зустріч депутата зі своїми екзальтованими виборцями-пенсіонерами — це не референдум і навіть не плебісцит.

А, можливо, річ у тім, що одна частина свободівців просто не вміє проводити реформи, а іншу, передусім бізнесову складову партії, ситуація в місті цілком улаш­товує. Озброївшись депутатськими мандатами, останні можуть успішно розвивати свій бізнес, перетворюючи його з малого на середній, відкриваючи нові кафе, ресторани та клініки. Наявність мажоритарного пакета голосів дозволяє їм просувати свої інтереси на Львівщині та конвертувати їх у політичні дивіденди — на наступних виборах, і в

економічні — для бізнесової частини партії. Дві інші політичні сили — «Фронт змін» і Партія регіонів — виявилися на Львівщині в ролі таких собі політичних середнячків, перша — як конструктивна опозиція, друга — як провладна партія. Найбільший успіх «фронтовиків» — вони забезпечили більш-менш ефективний медіа-супровід своєї діяльності. Але при цьому так і не стали центром тяжіння національно-патріотичних сил області, альтернативним до «Свободи». Щодо обласної організації «Регіонів», то вона

стала заручником загальноукраїнської політики — зі всіма її плюсами та мінусами. При цьому регіонали примудрилися вляпатися в кілька неприємних особистих скандалів. А решта… Решта так і залишилася політичними статистами, єдиним успіхом «УДАРу» стало вдале розташування офісу міської організації — навпроти входу у Львівську ратушу. Напевне, сама фотографія Віталія Кличка має щоразу навіювати страх на свободівців й Андрія Садового, коли вони виходять із магістрату…

Львів’яни не отримали більше свободи Розмова з Юрієм Шведою, політологом — Пане Юрію, минув рік каденції обласної та міської рад, отож можна підбити перші проміжні підсумки їх діяльності. Оскільки в обох представницьких органах найбільшими є фракції «Свободи», то й почати хочеться з аналізу діяльності цієї політичної сили. На вибори свободівці йшли під радикальними гаслами. А чи такими самими вони були у своїх подальших діях уже при владі? — Перемога «Свободи» стала для багатьох політологів індикатором радикалізації настроїв галичан — виборці орієнтовані на серйозні зміни. Якщо підсумовувати цей рік, то багато хто розчарований подальшими подіями — ні радикальних, ані навіть поміркованих змін я не помітив. Тривала рутинна боротьба за керівні посади, традиційна під час формування нової владної верхівки, лунали політичні заяви, що характерно для цієї політичної сили, незалежно від того, при владі вона чи ні. Перший рік закладає фундамент подальшого перебування свободівців при владі, від загальних підходів й обрання вектора розвитку залежатиме вся наступна діяльність. Радикалізм залишився тільки в

pressclub.lviv.ua

політичних заявах, натомість намітилася тенденція до протистояння з центральною владою. Не кажу, що це погано чи не властиво для представників «Свободи», але водночас я не побачив хоча б підходів до вирішення тих проблем, які хвилюють галичан. — Усе ж таки, якщо говорити про рік, що минув, і дії свободівців — чи поліпшилося життя пересічних львів’ян? — Суспільно-економічна ситуація і в області, й у місті не те що не поліпшилася чи бодай стабілізувалася — вона погіршилася: зросли тарифи на житлово-комунальні пос­ луги, проїзд у громадському транспорті, рівень злочинності. Допускаю, що в представників «Свободи» немає такого серйозного потенціалу, щоби змагатися в розв’язанні цих проблем із виконавчою владою. Однак низка громадських діячів зверталася до цієї політичної сили з пропозиціями вирішення певних труд-

нощів, однак до них ніхто не дослухався. Натомість маємо повну гармонію з виконавчою владою — попередні міські голови більше були під вогнем критики. — Хіба ситуація з розпуском виконкому не свідчить про таку суперечність? Зробивши цей крок — що виграли свободівці? — На мою думку, це не свідчить про протистояння. Більше пов’язую це з початком парламентської кампанії — «Свобода» претендує на представництво в парламенті. Щоб отримати голоси, вона повинна показати в приваб­ ливому світлі свою діяльність на місцевому рівні. А саме тут усе не так добре, як хотілося б, отож довелося шукати ворога, на якого можна списати свої невдачі. За великим рахунком відставка виконкому нічого не вирішує, цього занадто мало, щоби змінити ситуацію. Це буря в склянці води. Львів’ян насправді не дуже хвилює, хто персонально входить до

складу виконкому, свій вибір вони робитимуть на основі поліпшення-погіршення власного життя. — Якщо розглядати пересічних мешканців області — чи здобули вони протягом цього року бодай трохи більше особистої свободи? — Ідеологічні питання після виборів відходять на другий план, натомість превалюють суспільно-економічні. Саме вони визначатимуть, чи вдалося поліпшити ситуацію в місті для конкретного громадянина. Кожна людина оцінюватиме, чи стало їй краще жити, чи отримала вона більше свободи. Переконаний, що львів’яни не отримали більше особистої свободи, якщо вкладати в це поняття соціальноекономічний чинник. — Нині обласну раду очолює представник «Свободи» Олег Панькевич. Якщо порівнювати його з попередниками, наскільки він став успішним й ефективним головою ЛОР, чи так і залишився представником «Свободи» на посаді? — Із-поміж попередніх очільників облради він нічим не вирізняється. Особистої харизми я так само не помітив — серед свободівців в обласній раді є харизматичніші фігури. Для людей дуже важливою є постать лідера. Не зауважив у Панькевича особливих менеджерських і лідерських здібностей. «Свобода» часто проводить паралель із по-

літичними силами в Європі. Там дійсно нині приходять до влади нові праві, однак свободівці забувають, що, крім ідеологічних гасел, вони пропонують радикальну програму економічних змін. Наприклад, Партія свободи в Австрії запропонувала серйозний ліберальний проект у стосунках «влада — громадяни». У нашому випадку «Свобода» переймає тільки зовнішню форму. — Окрім «Свободи», доволі значну фракцію в обласній раді має «Фронт змін». Наскільки успішно «фронтовики» використали потенціал політичної сили? — У міській раді всі сили, крім «Свободи», виконують роль статистів. Щодо обласної ради, то позиція «Фронту змін» мене дивує. Адже це друга за чисельністю мандатів фракція, тож вона могла виступити консолідуючою силою для національно-демократичних сил, щоб конкурувати зі «Свободою». На жаль, тактично свої переваги на старті «фронтовики» віддали свободівцям за якийсь бартер. Свій успіх на виборах перші не конвертували у щось серйозне, вчинили як конформісти, не проявили послідовності та принциповості. — Чи означає це, що на Львівщині формується однопартійна система? — Аж ніяк, понад те — її навіть умовно однопартійною не назвеш, бо немає бодай ідео-

логічної монополії. Річ у тім, що спостерігаємо просування ідеологічно чужої для Галичини сили — Партії регіонів. Із кожним роком представництво регіоналів в органах влади зростає, що свідчить про певні зміни в галицькій політиці. Те, що ПР зібрала знач­ну кількість голосів, означає, що в нас немає ідеологічної монополії. Третій момент — чимало громадян узагалі розчарувалося в нинішніх політиках. Це свідчить, що вони очікують появи нових. — Власне, якщо говорити про партії-статисти, можливо, серед них є ті, хто тихо, непомітно, однак усе ж здобуває симпатії галичан, щоб потім стати найпопулярнішими? — Успіх «Свободи» так само не був моментальним. Тому не відкидаю, що з-поміж політичних сил, помірковано представлених у владі, є ті, які потім за вдалого збігу обставин становитимуть більшість. У політиці нічого не відбувається блискавично. Нині ці партії в меншості, але громадяни стежать за ними, запам’ятовують, хто що пропонував. Так, наразі в цих політсил щось не склалося, але, може, згодом їм варто дати шанс. Поки що не бачу навіть ідеологічного протистояння. Партії регіонів і то не чути. У нашому випадку опозиції просто немає. Розмовляв Олександр Сирцов


львівщина 05

13 жовтня 2011 року 41 (638)

Львову повернуть трамваї Наприкінці жовтня для транспорту відкриють перехрестя вулиць Городоцька — С. Бандери. Тоді ж заплановано відновити рух трамваїв №1, 9, 9-а. За словами Володимира Карпи, директора ЛКП «Львівелектротранс», орієнтовно наприкінці жовтня — на початку листопада також відновлять рух трамвая №2. Щоправда, курсуватиме він спершу з вул. Личаківська до залізничного вокзалу й у зворотному напрямку. Нагадаємо, нині через реконструкцію доріг тимчасово не курсують трамваї №1, 2, 9, 9-а та тролейбуси №7, 11, 12. За зміненими маршрутами їздять трамваї №6, 7 і тролейбус №24.

П

llЮлія Сабодашко арк імені Т. Г. Шевченка в центрі Стрия поволі перетворюється на примару. З кожним роком загроза втратити зелену перлину міста стає реальністю. Адже з часів проголошення незалежності ніхто з місцевих чиновників парком не цікавився. Одноразові санітарні чистки дерев і занедбані клумби з кропивою стали для стриян приводом для роздратування та відчаю. Десяток атракціонів, які колись розважали дітей і дорослих, давно пішли на брухт. На їх місці буяють бур’яни. Альтанки та сцена, де виступали артисти й ансамблі, перетворилися на руїни та тимчасовий прихисток для безхатчен-

Парк ганьби ків й охочих труїти свій організм. Донедавна в парку функціонувала літня дискотека. Щоранку після танців двірники відчували дивну стурбованість і радість за нашу свідому молодь, яка інтенсивно користується контрацептивами під час своїх нічних пригод. До того ж, на стежках і під лавками часто можна було помітити шприци й інші сумнівні речі. Щастям для сусідів парку імені Т. Г. Шевченка стало закриття цього притону. Адже, крім гучної музики до півночі, жахіттям для стриян стали компанії захмелілої молоді, яка не шкодувала голосових зв’язок і лайливих слів після танців. Та, крім закриття дискотеки, нічого не змінилося.

Попри розчарування та ностальгію за колишнім благоустроєм у парку, серед стриян постійно витає відчуття сорому перед гостями через занедбану перлину міста. Ще більше занепокоєння додає запланована на наступний рік подія. У Стрию проживає величезна польська громада, яка неодмінно запросить у гості з нагоди Євро-2012 своїх родичів, знайомих і друзів. Тому «Газета» поцікавилася в чиновників, чи доведеться червоніти городянам перед приїжджими за потворну примару парку в середмісті. Начальник житлово-комунального господарства міста Сергій Пейко розповів, що реконструкцію парку ім. Т. Г. Шевченка заплановано на 2013 рік. «Основні роботи пов’язані з віднов-

ленням пам’ятника Кобзареві, ремонтом доріжок тощо. Проте вже цьогоріч нам доведеться провести інвентаризацію всіх дерев і санітарну чистку парку», — зауважив чиновник. Отож Тарасові Григоровичу доведеться споглядати на чагарники та кропиву під пронизливий крик ворон іще впродовж року. Натомість молоді матері та бабусі, які ходять гуляти в парк,

змушені дотримуватися всіх правил техніки безпеки. Пані Галина розповідає: «Гуляючи з онучкою, ходимо лише центральними алеями. Коли сильні пориви вітру, потрібно враховувати стан дерев і гілок, щоб не впали на дитячий візочок. Іще одна біда — ворони. Колись їх розганяли, а тепер вони в парку постійно. Деколи здіймають такий галас, що дитина довго не може заспокоїтися».

Зорепад на львівській арені llМирослава Іваник

У

же 29 жовтня у Львові відкриватимуть футбольну арену для євротурніру 2012 року. Як удалося з’ясувати «Газеті», гостей розважатимуть Руслана й Анастейша. Загалом у шоу візьмуть участь понад дві тисячі танцівників. За словами Ярослава Федоришина, засновника та керівника Львівського духовного театру «Воскресіння», який працює над програмою

відкриття, учасники дійства відтворять деякі сторінки з історії міста. Не обійдеться і без потужного світла, лазерного шоу та феєрверків. Дискусії стосовно того, хто саме має бути на відкритті нового міського стадіону, тривають декілька тижнів. Столичні владоможці наполягають, що це повинні бути «зірки» світового масштабу, у Львові ж намагаються переконати, що наші нічим не гірші. Минулого тижня міський голова Львова публічно назвав тих, кого

хотів би бачити на відкритті майданчика, — львів’ян Святослава Вакарчука та Руслану. Як розп��віли «Газеті» у прес-службі Руслани, нині зі співачкою ведуть переговори щодо участі в церемонії відкриття. Проте остаточної домовленості немає. Натомість «Океану Ельзи» та Свято­слава Вакарчука на відкритті львівської арени не буде. Як повідомив «Газету» PRменеджер «ОЕ», на цей день, 29 жовтня, група має запланований концерт у Ростові.

Основною ж «зіркою» свята буде американська співачка Анастейша. Її приїзд анонсував віце-прем’єр-міністр України Борис Колесніков. Договір зі співачкою вже нібито підписали. За інформацією «Газети», виступ Анастейші, ймовірно, коштуватиме 200300 тисяч доларів, – все залежить від домовленостей. При цьому гонорари українських «зірок» першої величини, до яких зараховують і Руслану, й «Океан Ельзи», в декілька разів скромніші.

Попередньо свою участь підтвердив президент Украї­ ни Віктор Янукович. На відкритті також будуть присутні члени уряду, які відповідають за підготовку до Євро-2012, представники Федерації футболу та УЄФА й інші. Наразі залишається відкритим питання, за чиї гроші відкриватимуть львівську арену. В міській раді стверджують, що з міської скарбниці на це не дадуть ані гривні. Мовляв, стадіон державний, отож дійство з наго-

Фото: Юлія Сабодашко (3)

Щодо периферії парку, то вона вабить тих, хто прагне тихенько хильнути оковитої. Міліціянти навідуються сюди кілька разів на день, однак серед чагарників і їм складно спіймати правопо­рушників. Хоча варто пе­рейтися витоптаними стежинами та перевірити кілька місць, де трухлявіють зрізані та зламані вітром дерева. Звичайно, крім парку ім. Т. Г. Шевченка, у Стрию існує ще дві зелені оази. Проте й там побачимо схоже. Обидва парки потребують господарської руки. Та влада міста вирішила цю проблему на новий український лад: перекроїла території зелених острівців на власний розсуд і задля вигоди. Відтак тепер в обох парках будують храми. А місцини, призначені для прогулянок, відвідує молодь, щоб викурити цигарку, випити пива та полаяти життя, а також двірники, які вивчають уподобання майбутнього покоління. Стрий

ди відкриття теж її клопіт. На жаль, отримати відповіді від київських структур, скільки коштуватиме львівське шоу та хто за нього платитиме, «Газеті» не вдалося. Іще одним питанням без відповіді залишається розповсюдження квитків на церемонію відкриття. «Газеті» так і не вдалося дізнатися, хто і як саме їх розповсюджуватиме. У всіх інстанціях, куди зверталися журналісти, у тому числі міській раді, Національному агентстві з підготовки до європершості та Дирекції з будівництва стадіону, запевнили, що вони цим питанням не займаються і поки що жодної інформації не мають.


06 політика

13 жовтня 2011 року 41 (638)

Польща обрала новий сейм У минулі вихідні в Польщі відбулися парламентські вибори. Найбільшу кількість голосів здобула правляча партія «Громадянська Платформа» Дональда Туска, яка здобула майже 40% голосів. Цей політик має всі шанси вдруге стати прем’єром. За опозиційних консерваторів із партії «Право і справедливість» Ярослава Качиньскі проголосувало близько 30% виборців. На третьому місці з результатом 10,27% голосів опинився «Рух підтримки Палікота» горілочного барона Януша Палікота, відомого своїми скандальними висловлюваннями за легалізацію марихуани й узаконення одностатевих шлюбів, що для консервативної католицької Польщі є доволі нетиповим.

llІрина Гамрищак

М

абуть, жоден закон не пережив стільки експе­ риментів над собою, як про вибори народних депутатів України. За час незалежності відбулося шість парламентських виборів, і всі — за іншим законодавством. Якщо відкинути нюанси, то двічі вибори проводи­ ли за суто мажоритар­ ною системою, двічі — за змішаною, ще двічі — за пропорційною. Нині знову стоїмо на порозі змін. Одні називають їх удосконаленням, інші, нав­п аки, — способом сфальсифікувати резуль­ тат. «Газета» спробувала знай­ти відповідь, проана­ лізувавши український досвід. Нашими співрозмовни­ ками стали два народні де­ путати України всіх шести скликань Верховної Ради, тобто ті, хто на собі «пере­

системою, тож на відміну від самих виборів, підраху­ нок голосів був далеким від ідеалу. Тільки в мене було 12 чи 13 тисяч зіпсованих бюлетенів. Але навіть та­ кої пакості не вистачило, щоб перешкодити моїй перемозі. Чесними були також вибори 1994 року, які теж відбувалися за мажоритарною сис­ темою. Водночас вони були значно чистішими у плані підбиття підсумків, бо Україна вже мала статус незалежної держави, полі­ тичні партії та громадські організації працювали на повну силу». Однак, попри доволі успішне проведення ви­ борів за мажоритарною системою, напередодні виборів 1998 року ви­ борчу систему змінили на змішану, коли одну половину депутатських місць здобувають у ма­ жоритарних округах, а іншу — за пропорційною системою.

І буде вам щастя new-time.ks.ua

Досвід українських виборів свідчить на користь відмови від пропорційної системи

жив» усі зміни до закону, — Ярослав Кендзьор і Тарас Стецьків, а також відомий український політолог Вік­ тор Небоженко. Розмова з кожним починалася з простих запитань — який закон про вибори був най­ кращим, а яке скликання — найсильнішим. Відпо­ відь була одностайною: найкраща система — ма­ жоритарна, найсильніше скликання — перше, 1990 року. Але відразу після цих слів обов’язково йшло «але»... →→Виборчий екскурс «Вибори 1990 року були суто мажоритарними і, без перебільшення, най­ чеснішими, — розповідає Ярослав Кендзьор. — При­ гадую, як переміг у Сокаль­ ському виборчому окрузі. Моя команда складала­ ся з мене на стареньких шостих «Жигулях» і двох знайомих сокальчан, зав­ дання яких було в тому, щоб приїхати заздалегідь у якесь село, повідоми­ ти голову сільської ради, священика та розвішати кілька оголошень про те, що в село приїде кандидат. Але тоді ще був Радянський Союз зі всією партійною

«Тоді багатьом нам зда­ валося, що в мажоритар­ ній системі є дуже велика вада — на виборчий округ може прийти грошовитий дядько, який роздає гроші, дарує солярку, міндобрива, латає дороги і в такий спо­ сіб буквально купує ман­ дат. Змішана система мала б запобігти таким діям. Окрім того, вона дозволяла посилити роль політичних партій і структурувати українське суспільство», — зазначає Я. Кендзьор. Політики не люблять згадувати, як вони дійшли до думки перейти до суто пропорційної виборчої системи. Однак іще в мо­ мент виникнення ініці­ атива зазнала нищівної критики. Зрештою, як по­ казав час, справедливої — останнє скликання Ради можна назвати найневда­ лішим за всю незалежність України. В першій частині каденції парламент був нездатний ухвалити навіть елементарний закон через мінімальну перевагу про­ владної тоді більшості та її внутрішні суперечки, а з другої колишня більшість у значній своїй частині знову стала більшістю, од­ нак уже під іншими зна­ менами.

→→Закон

не забезпечить совісті

Найсильнішим мож­ на вважати скликання 1990 року, коли понад 200 мандатів здобули члени Компартії, і лише трети­ на місць належала депу­ татам демократичного спрямування, втім Верхов­ на Рада зуміла проголо­ сувати за історичні для України документи, в тому числі проголосити її неза­ лежність. «Мені, як і багатьом іншим, здавалося, що на­ ступні скликання нео­ дмінно будуть більш українськими, більш професійними, а кожна наступна Рада матиме більше можливостей, аніж її попередниці, для утвердження незалежної України. На превеликий жаль, процес покотився у зворотному напрямку: кожне наступне скликан­ ня ставало цинічнішим, корумпованішим та анти­ українським», — вважає Я. Кендзьор. Здавалося б, от і відпо­ відь — досвід свідчить, що найкращою виборчою системою для України є мажоритарка, оскільки

такі вибори відбуваються найчесніше, а обраний парламент працює найе­ фективніше. Однак настав час для вже згадуваного «але». І полягає воно у зміні й самого суспільства, й кандидатів у депутати. «Зі свого багаторіч­ ного досвіду роботи у Верховній Раді бачу, що її робота мало залежить від системи виборів, тому що кожна система має вади, відтак усе залежить від самої людини й того, з якою метою вона при­ ходить у парламент. Де­ путат повинен розуміти, яку місію йому доручили виборці. Але до цього ми прийдемо ще нескоро. От я нині спостерігаю, як за­ метушилися мої колегидепутати, вираховуючи, до кого б то піти в при­ йми. Дехто вже впродовж року працює в округах, задобрюючи громадян із прицілом на мажори­ тарку. Тобто люди вже розпаскуджені. Перші вибори були чесними завдяки тому, що кан­ дидати ще не знали, що можна виграти, даруючи мішечки з гречкою та ма­ йонезом», — підсумовує пан Кендзьор.

Схожої думки Тарас Стецьків, який запевнив, що результативність Вер­ ховної Ради залежить не від виборчої системи, а від стану суспільства та політичної культури осіб, яких обирають. «Якщо не­ має політичної культу­ ри, то незалеж­ но від системи виборів будуть перебіжчики, без­ відповідальність, відсутність дисци­ пліни», — сказав нардеп. При цьому він зазначив, що найкращі, на його дум­ ку, вибори відбувалися за мажоритарною системою, однак нині вона не спра­ цювала б так, як у 1990-х роках. Так само змішана ��истема забезпечить не той результат, що далеко­ го 2002-го. «У зв’язку з тим, що ді­ юча влада не має наміру дотримуватися жод­ них правил, нині для України найкращою системою була б про­ порційна з відкрити­ ми регіональни­ ми списками. Це дасть змогу опо­ зиції виграти вибори. Якщо ж буде повернуто змішану систему, то в те­ перішній ситуації право­ вого нігілізму влада про­ сто купить мажоритарні округи», — переконаний Т. Стецьків. Водночас нардеп не від­ кидає, що купити можна також результат за про­ порційними списками, і не має рецепта, як захис­ тити списки від купівлі депутатів безпосередньо в сесійній залі, як це було нещодавно. →→Нам потрібна

свіжа кров!

Натомість метр укра­ їнської політології Віктор Небоженко абсолютно безапеляційно заявив, що вихід лише в мажоритар­ ній системі. «Думаю, треба повер­ татися до мажоритарки, незважаючи на всі стра­ хи та ризики, пов’язані з купівлею голосів. На жаль, суто пропор­ційний закон дає прерогативи партіям, але партії в нас — лідерського типу або ж проектного, тобто штучні. Відтак у населення не залишається особливого вибору. Погляньте, напри­ клад, на феномен «Силь­ ної України». Зрозуміло, що це була не партія, але вона стала політичним виходом для багатьох лю­ дей, для яких голосування за Тігіпка було спосо­

бом втечі з електораль­ ного ґетто. Тому гадаю, що чиста пропорційка в момент кризи основних партійних машин не веде до розвитку України. На­ віть змішана система є меншим злом, тому що відбувається хоча б якесь оновлення політичної персонології, з’являються хоч якісь нові обличчя. Тоді як нинішній пропо­ рційний закон, особливо в умовах дуже нехоро­ шого політичного стилю управління та ставлення до демократії з боку Пар­ тії регіонів, не дає вибору. Вибори проходять, але не дають жодного якісного результату», — зауважив В. Небоженко. Звісно, мажоритарка має недоліки, які поляга­ ють не лише в тому, що кандидат банально купує виборця. Основна проб­ лема в тім, що виборець ніяк не може впливати на свого кандидата, оскільки не існує механізму його відкликання. Однак по­ зитивів від мажоритарних виборів, на думку політо­ лога, більше. «Насправді в нас з’являється два типи депу­ татів — одні заплатили гро­ ші та спокійно пройшли за виборчим списком, іншим усе ж доводиться кон­ тактувати з населенням: спілкуватися з ним, про­ биватися крізь мінімальні конкурсні умови. Останні трошки інші люди. Вони справді підпорядковува­ тимуться адміністрації президента, але щойно почнеться зниження рей­ тингів В. Януковича, а ад­ міністративна система ослабне, — миттєво про­ являть свою незалежність. І навіть ті мажоритарни­ ки, які підуть від партії влади, будуть змушені підтримувати протестний дискурс. Тому хоча б у цьому сенсі мажоритарка мусить бути. Вже не кажу про те, що завдяки цій системі можуть з’явитися хоча б якісь нові обличчя. Ну, погляньте — люди в парламенті з 1996 року, а деякі навіть із 1991-го! Це ж катастрофа для країни...», — вважає В. Небоженко. І додає: «Україні абсо­ лютно необхідна свіжа кров. А там уже розбе­ ремося. Нехай заходять навіть із найцинічнішими пропозиціями, бо особис­ то я ще пам’ятаю, як у 1990-х 120 депутатів від На­ родної Ради змусили 236 комуністів проголосувати за незалежність. Отож налаштований оптиміс­ тично».


точка зору 07

13 жовтня 2011 року 41 (638)

Нобель за макроекономіку Найпрестижнішу премію в галузі економіки цьогоріч отримали двоє американських учених — Томас Сарджент і Крістофер Сімс. Про це повідомив призовий комітет Королівської шведської академії наук. Науковців нагородили за емпіричні дослідження причин і очікувань у макроекономіці. «Незважаючи на те, що Сарджент і Сімс проводили свої дослідження незалежно, їхні внески (в економічну науку, — «Газета») доповнюють один одного... Нині методи, що їх розробили Сарджент і Сімс, є невід’ємними інструментами макроекономічного аналізу», — йдеться в повідомленні Нобелівського комітету.

Від СНД до Євразійського союзу На початку жовтня топ-новиною для світових ЗМІ стала стаття прем’єр-міністра Російської Федерації про новий інтеграційний проект під назвою Євразійський союз. Її й досі обговорюють зацікавлені експерти, політики, оцінками діляться провідні теле- і газетні журналісти. Проте доволі часто чуємо або ж читаємо інтерпретації сказаного В. Путіним, подекуди щедро присмачені політичними, партійними та й просто світоглядними впливами. Пересічний читач, на жаль, не завжди може сформувати власну думку, базуючись на таких коментарях. Для українців нині дуже важливим є врахування всіх перспектив розвитку держави. Ми вкотре на перехресті: незабаром можуть ухвалити рішення про асоційоване членство України в Європейському Союзі. Москва, своєю чергою, пропонує чимало преференцій від участі Києва в Митному союзі. «Газета» вирішила передрукувати статтю Владіміра Путіна, щоб наші читачі зрозуміли, про що йдеться в його пропозиціях.

llВладімір Путін

1

січня 2012 року стартує важливий інтеграційний проект — Єдиний еконо­ мічний простір Росії, Біло­ русі та Казахстану. Проект, який, без перебільшення, є історичною віхою не тільки для наших трьох країн, а й для всіх держав на пост­ радянському просторі Шлях до цієї віхи був непростим і часами зви­ вистим. Він розпочався двадцять років тому, коли після краху Радянського Союзу створили Співдруж­ ність незалежних держав. За великим рахунком, було знайдено ту модель, яка до­ помогла зберегти міріади цивілізаційних, духовних ланок, що об’єднують наші народи. Зберегти виробничі, економічні й інші зв’язки, без яких неможливо уявити наше життя. Можна по-різному оці­ нювати ефективність СНД, можна безкінечно роздуму­ вати про її внутрішні проб­ леми, про нереалізовані очікування. Та складно за­ перечувати, що Співдруж­ ність і надалі залишається незамінним механізмом, який допомагає наближа­ ти позиції та формувати єдиний погляд на ключові проблеми, що постають перед нашим регіоном, і дає очевидну, конкретну користь усім її учасникам. Ба більше — саме досвід СНД дав нам змогу запус­ тити багаторівневу та різно­ швидкісну інтеграцію на пострадянському просторі, створити такі корисні фор­ мати, як Союзну державу Росії та Білорусі, Організацію договору про колективну безпеку, Євразійську еконо­ мічну спільноту, Митний союз і, врешті, Єдиний еко­ номічний простір.

boicy.ru

Характерно, що в пері­ од світової фінансової кри­ зи, яка змусила держави шукати нові ресурси для економічного зростання, ін­ теграційні процеси отрима­ ли додатковий імпульс. Ми об’єктивно поставилися до потреби модернізації прин­ ципів нашого партнерства — і в СНД, і в інших регіональних об’єднаннях. І сконцентрува­ ли свою увагу насамперед на розвитку торгових і виробни­ чих зв’язків. По суті, мова про пере­ творення інтеграції на зро­ зумілий, привабливий для громадян і бізнесу, стійкий і тривалий проект, який не залежатиме від перепадів

поточної політичної та будьякої іншої кон’юнктури. Зауважу, що саме таке завдання ставили під час створення 2000-го ЄврАзЕС. І в підсумку саме логіка тісної, взаємовигідної співпраці, розуміння спільності стра­ тегічних національних інтер­ есів привели Росію, Білорусь і Казахстан до формування Митного союзу. 1 липня 2011 року на внутрішніх кордонах трьох наших країн ліквідовано контроль за пересуванням товарів. Такий крок — це завершення формування повноцінної єдиної митної території зі зрозумілими перспективами для реаліза­

ції найамбітніших ділових ініціатив. Тепер від Митного союзу ми робимо крок до Єдиного економічного про­ стору. Створюємо колосаль­ ний ринок із понад 165 млн. споживачів, з уніфікованим законодавством, вільним переміщенням капіталів, послуг і робочої сили. Принципово важливо, що ЄЕП базуватиметься на узгоджених діях у ключових інституційних царинах — у макроекономіці, в забез­ печенні правил конкурен­ ції, у сфері техрегламентів і сільськогосподарських суб­ сидій, транспорту, тарифів, природних монополій. А відтак — і на єдиній візовій і міграційній політиці, яка уможливить усунення при­ кордонного контролю на внутрішніх кордонах. Тобто творчо застосувати досвід Шенгенських угод, які стали перевагою не тільки для європейців, а й для всіх, хто приїжджає працювати, на­ вчатися чи відпочивати в країни ЄС. Додам, тепер стане непо­ трібним технічне облашту­ вання 7 тис. км російськоказахстанського кордону. Ба більше, виникають якісно нові умови для нарощування прикордонної співпраці. Для громадян усунення міграційних, прикордонних та інших бар’єрів, так званих «трудових квот», означатиме можливість без усіляких обмежень вибирати, де їм жити, здобувати освіту, пра­ цювати. До слова, в СРСР із його інститутом прописки такої свободи не було. Окрім того, ми суттєво збільшуємо обсяги товарів для особистого споживання, які можна завозити без мит, позбавляючи в такий спосіб людей принизливих переві­ рок на митних постах. Широкі можливості від­ криваються і перед бізнесом. Кажу про нові динамічні ринки, де діятимуть єди­ ні стандарти та вимоги до товарів і послуг, причому здебільшого уніфіковані з європейським��. Це важливо, позаяк нині всі ми переходи­ мо на сучасні техрегламенти, й узгоджена політика дасть нам змогу уникнути техно­ логічних розривів, тривіаль­ ної несумісності продукції. Понад те, кожна з компаній у будь-якій державі — члені ЄЕП фактично користува­ тиметься всіма перевагами вітчизняного виробника, зокрема доступом до держ­ замовлень і контрактів.

Зрозуміло, аби втрима­ тися на такому відкритому ринку, бізнесу доведеться працювати над власною ефективністю, зменшувати витрати, вкладати ресурси в модернізацію. Споживачі від цього тільки виграють.

«

Складно заперечувати, що Співдружність і надалі залишається незамінним механізмом, який допомагає наближати позиції та формувати єдиний погляд на ключові проблеми, що постають перед нашим регіоном, і дає очевидну, конкретну користь усім її учасникам

Водночас можемо говори­ ти і про початок справжньої «конкуренції юрисдикцій», про боротьбу за підприєм­ ця. Адже кожен російський, казахстанський, білоруський бізнесмен матиме право ви­ бирати — у якій із трьох країн йому реєструвати свою фір­ му, де провадити справи, де митно оформляти вантажі. Це серйозний стимул для на­ ціональних бюрократій, аби вони взялися за вдоскона­ лення ринкових інституцій, адміністративних процедур, поліпшення ділового й інвес­ тиційного клімату. Словом, почали усувати ті «вузькі місця» і пробіли, до яких досі не доходили руки, вдо­ сконалювати законодавство згідно з найкращою світовою та європейською практикою. Свого часу європейцям знадобилося 40 років, аби пройти шлях від Європей­ ського об’єднання вугілля та сталі до повноцінного Євро­ союзу. Становлення Митного союзу та ЄЕП відбувається значно динамічніше, оскіль­ ки враховує досвід ЄС та ін­ ших регіональних об’єднань. Ми бачимо їхні сильні та слабкі моменти. І в цьому наша перевага, що дозволяє уникати помилок, не допус­ кати відновлення розмаїтих бюрократичних надбудов.

Ми також постійно кон­ тактуємо із провідними бізнес-асоціаціями трьох країн. Обговорюємо супе­ речливі питання, враховуємо конструктивну критику. Зо­ крема, дуже корисним було обговорення під час Ділового форуму Митного союзу, який відбувся в Москві в липні цього року. Повторюся: для нас дуже важливо, щоби спільнота наших країн, підприємці сприймали інтеграційний проект не як бюрократичні ігрища у верхах, а як аб­ солютно живий організм, добру нагоду для реаліза­ ції ініціатив і досягнення успіху. Так, в інтересах бізнесу вже вирішено розпочати кодифікацію правової бази Митного союзу та ЄЕП, щоб учасникам економіч­ ного життя не доводилося прориватися через «хащі» численних абзаців, статей і посилань. Для роботи їм достатньо лише двох базо­ вих документів — Митного кодексу та Кодифікованого договору з питань Митного союзу та ЄЕП. Із 1 січня 2012 року по­ вноформатно запрацює і суд ­ЄврАзЄС. Звертатися до суду за всіма фактами, пов’язаними з дискриміна­ цією, порушенням правил конкуренції та рівних умов провадження бізнесу, змо­ жуть не лише держави, а й учасники економічного життя. Принципова особливість МС та ЄЕП — це наддержавні структури. Їх уповні стосу­ ється така базова вимога, як мінімізація бюрократичних процедур і спрямованість на реальні інтереси громадян. На наш погляд, мусить зростати роль комісії Митно­ го союзу, яку вже тепер наді­ лено значними повноважен­ нями. Наразі їх близько со­ рока, а згодом — вже в рамках ЄЕП — планують понад сто. Серед них і повноваження на ухвалення низки рішень щодо конкурентної політи­ ки, техрегламентів, субсидій. Виконувати настільки склад­ ні завдання можна тільки через створення повноцінної, постійно діючої структури — компактної, професійної та ефективної. Тому Росія запропонувала створити Колегію КМТ за участю пред­ ставників держав «трійки», які працюватимуть уже як незалежні міжнародні чи­ новники. Закінчення — с. 16


08 екологія

13 жовтня 2011 року 41 (638)

Між метеликами та зміями 8 жовтня у Львівському міському дитячому еколого-натуралістичному центрі відкрили виставку екзотичних комах, земноводних і плазунів. Відвідувачі мають змогу оглянути багату колекцію різних за розміром і забарвленням змій, варанів, хамелеонів, черепах, саламандру, жаб, великих павуків, побачити королівського скорпіона, богомолів. Також представлено колекцію барвистих метеликів. Виставка триватиме з 10.00 до 18.00 до 16 жовтня за адресою: вул. Кубанська, 12. Вхід вільний.

І

міста, що в нас є водний потік. Просто його заховали. Втім організовувати екскурсії в каналізаційному колекторі не поспішає — спочатку потрібно убезпечити охочих від імовірних ризиків. — Звісно, спуститися в каналізацію — цікаво, але все ж небезпечно. Пропоную інший варіант: можна було б на відтинку дороги від Оперного театру до пам’ятника Міцкевичу встановити антивандальні щити, а в Полтві — вебкамери, які транслювали б на ці екрани, що відбувається під землею. Тоді всі охочі могли б побачити, як живе Полтва, — зауважує І. Радковець.

llМар’яна Вербовська ще 150 років тому проспектом Т. Шевченка протікала річка Полтва. Складно повірити, що свого плину вона не припинила, щоправда, тече приховано від людського ока. Воно й не дивно: її води змішали з каналізаційними стоками. Нині річка переживає не найкращі часи, протікає колектором, перетравлює практично всі стоки міста, просто «виштовхуючи» брудну воду за межі Львова. Ба більше, генеральний план міста не фіксує Полтви! Місце, де вона протікає, позначено винятково як... колектор.

Підземні канали Полтви. Фото: Андрій Роюк (4)

Невидима річка →Полтва → жива Коли в місті почали бити на сполох, аби з’ясувати, звідки долинає неприємний запах, найбільше грішили саме на Полтву. Від каналізації справді тхне, але так було завжди, і раніше ніхто цього не помічав. Ті, хто час від часу досліджує лабіринти колектора, підтверджують: запах не змінився. Відтак причини варто шукати деінде. У Полтви ж нині є свої недуги, вона повільно вмирає. — Самої річки залишилося 15%, — розповідає «Газеті» Володимир Васильченко, начальник відділу каналізаційних мереж ЛМКП «Львівводоканал». — Реш­та — каналізаційні стоки... Разом зі стоками річка перетворилася на клондайк мікробів. Навіть щурів тут можна побачити вкрай рідко. Склепіння колектора вкрите слизом, корінням дерев, яке проросло крізь каналізаційні труби. На місцях, де є металеві виступи, намотані ганчірки, які приносить сильна течія під час дощів, висота води тоді досягає стелі колектора, а під час затяжних злив може бити фонтаном із дорожніх люків. Приходити

сюди міські діггери радять тільки вночі: вдень городяни приймають душ, перуть, миють посуд, тому хвиля бруду значно сильніша. А зі смерком плин води вповільнюється і під світлом ліхтариків видно, як сірокоричнева смердюча течія швидко виносить із міста всі нечистоти... — Сюди завжди треба приходити з ліхтариком. Беремо відразу декілька джерел світла. Будьте дуже обережні, швидкість течії така, що падіння у воду може мати летальний наслідок, — попереджає діггер. Найскладніше під землею повірити, що через кілька метрів над головою — центр Львова, де люди вибираються до театру, квапляться на зустрічі чи на роботу. Бо зверху — все те, чим пишаються, до чого прагнуть, а внизу — те, що воліли б забути. Найбільше про історію закриття Полтви можна дізнатися, оглядаючи власне колектор, кожен етап зведення склепіння відрізняється: бетонне — робота австрійців, цегляне — радянське. Дов­жина каналізації: 1870 року — 15 км, 1903-го — 54 км, 1910

року — 2 км, 1939-го — понад 150 км. Дно річки врите бруківкою та практично не розмилося, тільки де-не-де бракує камінців. Загалом робота над накриттям тривала 120 років, останні штрихи додавали ще у 1990-х роках. Тільки завершивши діяльність на об’єкті, люди раптом замислилися: правильно вчинили чи ні? Акурат на початку 90-х років минулого століття вигулькнула ініціатива надати Полтві статус річки, але всіх необхідних атрибутів для цього забракло. Фахівці дійшли висновку, що тут залишилося хіба що джерельце. Так Львів став єдиним обласним центром, де немає річки.

→Мертва → вода У час закриття річки ніхто не сумнівався в правильності вчинку. Нині позиції львів’ян розділилися: хтось прагне відновлення Полтви, хтось наполягає на абсурдності такої думки. — Це нині ми поставили запитання: може, відновити річку? Два століття тому ніхто про це не думав, міські стоки вже тоді зливали у воду. Люди були такі самі, як

вважає, що для міста важливо відродити її власне у своїй свідомості. — Не треба казати, що Полтви вже немає, чи від неї залишився потічок. Річка насправді є, а те, що ми її забруднили, — це вже інше питання, — зазначає О. Дзиндра.

→Поки → що без перспективи Попри дискусії у Львові про відкриття Полтви, наразі майбутнього в неї немає. Утішні приклади, про які розповідають експерти із Дрездена, де нині відновлюють забетоновані береги річки Васеріц, не надихають. Радник міського голови Ми-

Полтва, яка протікає піді Львовом, упродовж найближчих десятиліть не зможе потрапити на очі людям. Зате її бачив репортер «Газети»

тепер: ніхто не любить, коли тхне, тому вирішили прикрити нечистоти, — пояснює В. Васильч��нко. Експерт розтлумачує: для того, щоб розділити річку та каналізацію, треба перебудувати весь центр міста. — Зробити це можна, але навіщо? Підрахуймо: 50 тисяч кубічних метрів води на день може дати Полтва. Це 570 літрів на секунду. Якщо зробити для річки береги завширшки 3 метри, то ширина русла буде... 2 см. З огляду на наш менталітет, це перетвориться на калюжу зі сміттям, — зазначив пан Васильченко. Цікаво, що встановлення водолічильників допомогло Полтві. Впродовж останніх років кількість стоків не збільшується, львів’яни почали платити за воду, відтак ощадливіше її використовують.

→Про → річку не забули Хоча Полтви майже ніхто не бачив, туристи пос­тійно запитують, де саме вона протікає. Спочатку не вірять, що через два метри під їхніми ногами — стрімка течія. Екскурсовод Іван Радковець розповідає «Газеті», що обов’язково пояснює гостям

Полтва — притока Західного Бугу, всі львівські нечистоти пливуть територією Польщі в Балтійське море. Тому наші сусіди проявляють до підземної річки особ­ливий інтерес. Поки Полтву неможливо показати безпечно, у Львові працюють над тим, аби відродити її у сприйнятті самих львів’ян. Олесь Дзиндра, директор «Музею ідей», який курує «LeoПолтвіс» — багаторічний культурологічний проект ревіталізації львівської річки, реклама

кола Одуха невтішно підсумовує: «Відновити річку нині практично неможливо». Ускладнює ситуацію й те, що викреслена з генерального плану міста річка не може туди повернутися, поки стоки не розділять із власне Полтвою. Починати треба саме з розділення, позаяк зливання нечистот у Полтву зі статусом річки загрожує кримінальною відповідальністю за забруднення довкілля. Тож нині місто живе за принципом: очі не бачать — серце не болить.


суспільство

13 жовтня 2011 року 41 (638)

09

«Вітіна» тисяча? Президент України Віктор Янукович доручив уряду розробити найближчим часом механізм повернення громадянам заощаджень Ощадбанку СРСР. «Я дав завдання, щоб до кінця цього року ми разом з урядом, із Національним банком знайшли, врешті-решт, механізм і ввели його системно і почали цей процес», ― зазначив глава держави. Він наголосив, що потрібно відновити облік вкладів, а також пообіцяв, що це питання вирішуватимуть системно та публічно. «Підхід буде таким, щоб він не знищив цю справу, а ми мали можливість дійти до логічного завершення», ― сказав В. Янукович. 

Будівельна афера у Львові Окрім того, влітку 2005-го ― приблизно за півроку до порушення кримінальної справи (!) — ПП «ІМК» пе­ ревіряли ВДСБЕЗ та УБОЗ. Як стверджують підсудні, правоохоронні органи на­ дали висновки про те, що не вбачають порушень у діяльності фірми. А це, своєю чергою, додало впевненості потерпілим, як і підсудним, у тому, що з документами в ПП «ІМК» усе гаразд. Од­ нак чомусь матеріали цих перевірок під час досудового слідства не долучили до справи.

Вкладники п’ять років чекають на квартири, а цапивідбувайли ― на вирок

С

llПетро Горак удовий розгляд криміналь­ ної справи будівельної афери ПП «ІМК» у Львові нагадує відому приповід­ ку: наша пісня гарна, нова ― починаймо її знову. Минуло п’ять років, а жодних зрушень у справі так і не відбулося. 14 ве­ ресня розпочався новий розгляд справи проти ко­ лишнього виконавчого директора та бухгалтеракасира фірми, яких на­ зивають підставними осо­ бами. Таку думку в суді відкрито висловлював не один потерпілий. →→Справу будівельної

афери у Львові розслідували неправильно

ПП «ІМК» у 2004-2006 ро­ках займалося будівни­ цтвом житлових будинків на вул. Б. Хмельницького, 107, вул. Варшавській, 46 та вул. Варшавській-Струмок. Для цього було залучено грошові внески близько 70 пайовиків на суму приблизно 10 млн. грн. Скандал спалахнув на початку 2006-го. Побачивши порушення термінів будів­ ництва, пайовики масово почали звертатися до ПП «ІМК», вимагаючи повер­ нення грошей. Тоді власник фірми, який обіймав посаду заступника директора, а останні кілька місяців і по­ саду директора, громадя­ нин Російської Федерації О. Тихонов, а згодом і засно­ вник фірми Ю. Кавецький, прихопивши гроші ошука­ них вкладників, накивали п’ятами за кордон. За фак­ том шахрайства було по­ рушено кримінальну справу за ч. 4 ст. 190 ККУ, яка перед­ бачає позбавлення волі на термін від 5-ти до 12 років . Досудове слідство ви­ рішило «повішати» вину за скоєння злочину на виконавчого директора І. Борецького та бухгалтеракасира фірми І. Куриляк, яких і запроторили за ґрати у вересні 2006 року. Справу

→→Без вини винуваті

щодо організаторів афери було виділено в окреме про­ вадження. У травні 2007-го Франківський суд розпо­ чав розгляд справи проти І. Борецького й І. Куриляк, під час якого встановлено неправильність, неповноту досудового слідства і навіть фальсифікації з матеріала­ ми справи. Виявилося, що окремі томи було перешито, а на місці деяких документів опинилися абсолютно інші, які не мають жодної цінності для справи. У суді сторона потерпілих наполягає на притягненні до кримінальної відповідаль­ ності й учасників злочинної групи, власників будинку на вул. Варшавській, 46, і власника земельної ділянки на вул. Б. Хмельницького, 107, з якими ПП «ІМК» мало договори про співпрацю. Однак ці документи відсутні в матеріалах справи, відпо­ відно, ці об’єкти виведено з-під відповідальності. Проте у справі містяться відомості про те, що реконструкцію та добудову згаданого будинку та підготовчі роботи на ді­ лянці проводили коштом ПП «ІМК». Та, на жаль, згада­ них осіб правоохоронним органам навіть під приво­ дом не вдалося доправити в суд — не могли встановити місце їхнього перебування. А власник ділянки на вул. Б. Хмельницького, 107 пере­ бував у Львові під зміненим прізвищем, його розшукує

за скоєння злочину Дніпро­ петровське УМВСУ. Як розповів представник інтересів потерпілих у суді Іван Телішевський, будинок по вул. Варшавській, 46 де­ кілька разів перепродували, сьогодні в його квартирах проживають люди. За словами адвоката, об­ мануті вкладники не наполя­ гають на тому, щоб Борецько­ го та Куриляк якнайшвидше засудили за шахрайство, по­ терпілі зацікавлені в повноті й об’єктивності слідства. →→Організаторів

афери прикривали правоохоронці?

Як вказано в матеріа­ лах справи, ще на почат­ ку червня 2005 року один із вкладників звернувся зі скаргою до прокурора Шев­ ченківського району Львова щодо неправомірних дій заступника директора ПП «ІМК» О. Тихонова та просив перевірити законність ре­ конструкції будинку на вул. Варшавській, 46. Власником споруди була фізична особа, а реконструкцію здійсню­ вало ПП «ІМК». «Прокурор відписав потерпілому, що будівництво вели на закон­ них підставах», — зазначив адвокат. Після цього вклад­ ник звернувся зі скаргою на неправомірні дії О. Тихонова до прокурора Львівської області, однак відповіді не отримав.

Провівши 68 судових за­ сідань (!), на п’ятому році розгляду справи Франків­ ський районний суд Львова дійшов висновку про потре­ бу скерування кримінальної справи проти І. Борецького й І. Куриляк на дорозсліду­ вання. Як стверджує адвокат І. Борецького Зіновій Москві­ та, понад п’ять років його підзахисний перебуває під вартою безпідставно. Колишній старший слідчий головного слідчо­ го управління ГУ МВСУ у Львівській області, яке роз­ слідувало справу ПП «ІМК», Богдан Михайлів каже: «Бо­ рецький з’являвся на всі допити, сприяв досудовому слідству. Але це тяжкий зло­ чин, а стаття ККУ передбачає арешт. Я певною мірою не­ покоївся і про його безпеку, щоб обурені пайовики не заподіяли чоловікові фізич­ ної шкоди». Не на диктофон у слідчому управлінні зіз­ наються, що рішення про взяття під варту І. Борецько­ го й І. Куриляк ухвалювали за вказівкою згори. З. Москвіта стверджує, що ні під час досудового слідства, ні в суді не здобуто жодних доказів шахрай­ ських дій його підзахисного. «На час перебування Борець­ кого на посаді директора ПП «ІМК» (з вересня 2004-го до грудня 2005 року) готували проектну документацію і до­ зволи на будівництво. Цими питаннями займався влас­ ник фірми О. Тихонов, який узяв на роботу Борецького: жодної посадової інструкції, переліку обов’язків у ньо­ го не було. Він виконував вказівки свого власника, а саме — підписував угоди з пайовиками, — розповідає адвокат. — Тихонов говорив,

що готує проектну докумен­ тацію — Борецький вірив йому. Підготовчі роботи про­ водили. Побачивши пору­ шення термінів будівництва у грудні 2005 року, Борець­ кий звільнився — задовго до порушення кримінальної справи». До того ж, під час судового розгляду не один потерпілий прямо заявляв, що їхні гроші поцупили не І. Борецький та І. Куриляк, а саме О. Тихонов — власник фірми. «На сьогодні районний і апеляційний суд добре розуміють, що треба змі­ нювати міру запобіжного заходу, бо п’ять років люди перебувають під вартою безпідставно. Але ніхто чомусь не хоче ухвалити законне рішення», — каже З. Москвіта. — Тому підсуд­ ним навряд можна спо­ діватися на об’єктивний вирок, адже вони фактично відбувають покарання. А який суд у такій ситуації насмілиться сказати, що ці люди невинуваті у вчиненні шахрайства, і виправдає їх?!» →→Система змушує

людину зламатися

Друзі й однокурсники І. Борецького — журналісти львівських і київських ЗМІ — вражені тим, що його, людину, яка фактично сама стала жертвою шах­ раїв, п’ять років без вироку

суду тримають під вартою, як небезпечного злочинця. Саме тому й звернули­ ся до апеляційного суду Львівщини з проханням змінити затриманому міру запобіжного заходу. Однак суд закрив очі на грубе порушення прав людини та відмовився випустити І. Борецького на поруки трудового колективу чи особисті поруки групи журналістів. Апеляційний суд Львів­ ської області (колегія суд­ дів під головуванням судді Романюка), частково задо­ вольнивши апеляцію про­ куратури Львівської області, «зарубав» дорозслідування і відправив справу на новий судовий розгляд у тому са­ мому складі суду. Як розповідає адвокат З. Москвіта, його підсудний психологічно зламаний і зневірений, оскільки у справі ПП «ІМК» не видно світла в кінці тунелю — система змушує людину зламатися. Даються взна­ ки й умови утримання в СІЗО, де немає належного медичного забезпечення, дозволено тільки півгодин­ ну прогулянку на день, а в одному закритому примі­ щенні перебуває 10-20 осіб. І це не рік-два, а п’ять. А вдо­ ма без батька ростуть двоє малолітніх синів, з якими в нього не було тривалих побачень.

оголошення

Повідомлення ПАТ «Львівобленерго» 10.10.2011 року в електромережах Товариства вимикалися: • 1 трансформатор 35/6кВ у Бориславському РЕМ, було знеструмлено 7 трансформаторних підстанцій — м. Трускавець частково з 12.42 до 12.50 на час переключення на резервне живлення. Причина: пошкодження на ПС. • 2 кабельні лінії 6кВ у Галицькому РЕМ, було знеструмлено 5 трансформаторних підстанцій у Львові — вул. Рожева, Гостинна з 15.00 до 17.50 і вул. Стрийська з 18.20 до 16.55 11.10.2011 року на час ремонтних робіт. Причина: пошкодження кабельних ліній. 11.10.2011 року в електромережах Товариства вимикалися: • 1 повітряна лінія 35кВ у Бориславському РЕМ, було знеструмлено

69 трансформаторних підстанцій — 15 населених пунктів повністю та в Самбірському РЕМ 28 трансформаторних підстанцій — 6 населених пунктів повністю з 01.22 до 01.27. Причина: пошкодження повітряної лінії. • 1 кабельна лінія 6кВ у Франківському РЕМ, було знеструмлено 7 трансформаторних підстанцій у Львові — вул. Стрийська, Сахарова, Гвардійська з 14.31 до 15.28 на час переключення на резервне живлення. Причина: пошкодження кабельної лінії. • 1 кабельна лінія 6кВ у Личаківському РЕМ, було знеструмлено 4 трансформаторних підстанцій у Львові — вул. Медової Печери, Пасічна, Соколина з 15.25 до 17.12. Причина: пошкодження кабельної лінії. Просимо пробачення за тимчасові незручності.


12 суспільство

13 жовтня 2011 року 41 (638)

Пенсії та допомога при народженні дитини зростуть Однак це станеться не тепер, а наступного року. Принаймні такі обіцянки з трибуни парламенту дав віце-прем’єр-міністр Сергій Тігіпко. За його словами, мінімальна пенсія за віком у грудні 2011 року становитиме 800 грн., а в грудні 2012-го — 884 грн. Розмір державної допомоги при народженні дитини також збільшиться. Для першої дитини суму виплат збільшено до 17952 грн., другої — з 25 тис. грн. до 36720 грн., третьої та наступних — із 50 тис. грн. до 73440 грн.

82-річна Зеновія Коваль із Пустомитівщини, яка народила та виховала дев’ятеро дітей, упродовж декількох років чекає, що їй присвоять звання «Мати-героїня», але високопосадовці не квапляться цього робити

У

Мама та бюрократи

llОлександра Баландюх народі кажуть: якщо людина дочекалася правнуків, то вона щаслива в Господа. Щастя Зеновії Коваль у такому разі варто помножити на дев’ять, адже в неї вже є дев’ять правнуків. Як дасть Бог, каже жінка, то найближчим часом іще будуть. Давно всю родину мати не збирала разом, хоча дуже хотілося б. Якби разом зійшлися всі діти, внуки та правнуки, то, мабуть, і найбільшого стола було б замало, адже в жінки дев’ятеро дітей (додайте невісток, зятів), 20 онуків (деякі вже жонаті й заміжні) та дев’ятеро правнуків. Хоча ця мрія, можливо, і не збудеться: в кожного свої клопоти, робота, тож зірватися всім і приїхати на Львівщину складно. Донька Ганна з родиною мешкає в Донецьку. Наймолодший син Василь із сім’єю живе в далекій Аргентині. Пані Зеновія часто говорить із ним й онуками за допомогою Scype. Довідається, що в нього все гаразд — і серце заспокоюється. Четверо дітей живуть поруч із матір’ю, інші — на Львівщині, тож із ними бачиться частіше.

«

Мати не може когось із дітей любити більше чи менше. Вони всі, як пальці на руці: котрий не вріж — однаково болітиме. Тож, коли в когось проблеми, в мене болить серце, а як усе гаразд, то заспокоюється

→→Людину створено

для праці

Зеновія Степанівна каже, що народилася 1929 року, хоча в паспорті вказано 1930-й. У 82 роки вона не-

Фото: Олександра Баландюх

абияк активна, дай Боже кожному такої старості. Жінка не дозволяє нікому з дітей себе обслуговувати. «А навіщо? — запитує. — Я все ще можу зробити сама. Людина повинна рухатися, працювати, доки може, а не лежати і стогнати. От коли не зможе — це інша річ». Бабу Ковалиху (так називають пані Зеновію односельчани), яка мешкає в селі Зимна Вода Пустомитівського району, знає багато людей. Вона щоранку ходить до церкви. Опісля і до Львова на базар може поїхати, і в Рудне в магазин піти щось

прикупити, а після обіду ще й на грядках біля хати попрацювати. У день нашої зустрічі зібралася варити холодець, страшенно їй його захотілося. Та, може, на вихідні хтось із дітей приїде. Ще два роки тому вона ходила на город, що доволі далеко від хати. Брала велосипед, складала на нього весь городній інвентар і, опираючись на двоколісного друга, прямувала в поле. І не тому, що городина суттєво поліпшувала її матеріальний стан. «Просто я дуже люблю працювати, особливо на

землі, — пояснює Зеновія Степанівна. — Тішуся, коли насіння гарно посходить, зав’язуються плоди. А чого вдома сидіти? Трохи попрацювавши, вночі краще сплю, адже весь день проводжу на свіжому повітрі. Але два роки тому діти сказали: «Годі!» І я послухалася». Пані Зеновії до роботи не звикати, вона все життя трудилася. Народилася та виросла в селі Соколя Мостиського району. А в селі дітей залучали до роботи змалечку: то корову пасти, то в полі працювати, то по господарству поратися. У Соколі й майбутнього чоловіка зустріла. Вони вчилися разом в одному класі, а потім побралися. Коли чоловіка забрали служити в армію, в подружжя вже було двоє дітей. Отож усі турботи про них, дім, господарку (корову, свиню, курей тощо) лягли на її молоді плечі. Та й по дрова до лісу доводилося ходити: назбирала в’язку, зв’язала, жінки завдали на плечі — й потягнула додому. Можна лише уявити, скільки клопотів було в пані Зеновії, коли в родині з’явилося дев’ятеро дітей. Але багатодітна матір жодного разу не сказала, що їй було надзвичайно складно. Вона знала, що, народивши дітей, мусить доглядати їх. Тому сини та доньки зав­жди були ситі, одягнуті, чисті. Якою ціною це давалося жінці, знає, мабуть, лише вона. Зеновія Степанівна разом із чоловіком Іваном намагалася не лише забезпечити дітей харчами, одягом, а й дати освіту, щоб могли в майбутньому заробити на кусень хліба. Подружжя працювало на Львівській залізниці, тож багато дітей пішло їхніми стопами. Закінчи-

ця. 23 серпня 2011 року їй нарешті присвоєно довгоочікуване звання. Вручатимуть матері цю відзнаку, тільки-но надійдуть посвідчення. За словами Євгена Йосиповича, це може статися і через місяць, і через півроку. Отож «Газета» вітає багатодітну матір з отриманням звання «Мати-героїня» та бажає їй міцного здоров’я, довгих років життя та радісних звісток від дітей, онуків і правнуків.

серце, а як усе гаразд, то заспокоюється». →→Володарка

трьох орденів

Баба Ковалиха дістає зі сховку мішечок, з якого витягає три ордени «Материнська слава» І, ІІ і ІІІ ступеня, «Медаль материнства», які отримала ще за часів Радянського Союзу, посвідчення ветерана праці, довідку-підтвердження про те, що дійсно народила та виховала дев’ятеро дітей, яку їй видали вже тепер. Зеновія Степанівна не розуміє, чому їй досі не присвоїли звання «Матигероїня», хоч усі документи вона здала ще декілька років тому. В інстанціях, в яких вона час від часу хоче отримати відповідь на своє запитання, кажуть: «Чекайте, ваші документи надіслано в Київ». «А доки чекати? Невже вони не розуміють, що мені 82 роки, — дивується багатодітна мати. — Не знаю, скільки Бог відвів мені прожити на світі, але хотіла б отримати це звання. Тому не знаю, до кого стукати, хто може вирішити моє питання». реклама

ТзОВ «Енергія — Новий Розділ» повідомляє: Постановою НКРЕ України від 29.09.2011 р. №1716 «Про внесення зміни до постанови НКРЕ від 11.11.2010 №1483» затверджено новий розмір тарифу на виробниц­ тво теплової енергії, яку постачають бюджетним установам та іншим споживачам. Керуючись вищезгаданою постановою та рішеннями виконавчого комітету Новороздільської міської ради від 14 грудня 2007 р. №540 «Про погодження ЗАТ «Енергія — Новий Розділ» тарифів на транспортування теплової енергії», Категорія споживачів

До теми

«Газета» зателефонувала у відділ сім’ї, молоді та спорту Пустомитівської райдержадміністрації, який займається цим питанням. Головний спеціаліст відділу Євген Гладиш повідомив, що доку��енти Зеновії Степанівни Коваль надіслали до Києва ще в червні 2008 року. Чиновник підтвердив, що багатьом багатодітним матерям так і не вдається дочекатися цього звання. Але Зеновія Степанівна таки щасливи-

ли Львівський технікум залізничного транспорту й потім також працювали на залізниці. Одна з доньок — вихователь у дитячому садку, інша — продавець. Словом, усі діти при ділі. Нині в кожного з них уже є свої сім’ї, діти, внуки й вони чудово дають собі раду, хто як може, бо мають перед очима приклад батьків. Щоправда, не наслідують матір лише в одному — у нікого з дітей Зеновії Степанівни немає багатодітної родини. У всіх по двоє, щонайбільше троє нащадків. І хоч сини й доньки вже дорослі, пані Зеновія досі переймається кожним. Заспокоюється тільки тоді, коли всім зателефонує, довідається, як справи. У мене якось само собою вирвалося запитання, кого з дітей вона любить найбільше (можливо, наймолодшого Василя, бо він найдалі від дому?). Зеновія Степанівна задумалася лише на хвилинку: «Мати не може когось любити більше чи менше. Вони всі, як пальці на руці: котрий не вріж — однаково болітиме. Тож, коли в когось проблеми, в мене болить

від 11 жовтня 2006 р. №447 «Про погодження ЗАТ «Енергія — Новий Розділ» тарифів на транспортування та пос­ тачання теплової енергії», від 12 листопада 2008 р. №607 «Про встановлення тарифів на послуги з централізованого водопостачання та водовідведення для населення, бюджетних установ та інших споживачів міста Новий Розділ», товариство проведело розрахунок тарифів на теплову енергію, послуги централізованого опалення та гарячого водопостачання, які набувають чинності з 1 жовтня 2011 року.

Тарифи на теплову енергію, грн./Гкал із ПДВ

Тарифи на послуги цент­ ралізованого опалення 1 м кв. загальної площі за місяць в опалюваль­ ний період, грн./м кв. із ПДВ

Тарифи на послуги гарячого водопоста­ чання, грн./м куб. із ПДВ

Бюджетні організації

816,99

20,42

43,38

Інші споживачі

820,38

20,51

44,66

Докладну інформацію можна отримати за телефоном: (261)2-03-91 Адміністрація ТзОВ «Енергія — Новий Розділ»


культура 13

13 жовтня 2011 року 41 (638)

Нобель для «нового бачення реальності» Цьогорічним лауреатом Нобелівської премії в царині літератури став Томас Транстремер, один із найвидатніших шведських літераторів, автор 12 збірок поезії та прози, якого відзначили за «створені ним концентровані та напівпрозорі образи, що дають нове бачення реальності». Вважають, що Нобелівська премія з літератури — одна з найнепередбачуваніших нагород у світі. Бо за всю історію існування нагороди (а найкращих літераторів ушановують від 1901 року) букмекери вгадали ім’я можливого переможця лише тричі. Нагадаємо, торік «літературного» Нобеля отримав один із провідних авторів Латинської Америки — перуанський письменник Марпіо Варгас Льоса.

Від «Оскара» до «Маленького принца» llЯрина Коваль

І

Шкіра як доказ

Фото: Катерина Сліпченко

У

Розмова з Антоніо Бандерасом, іспанським актором, режисером і продюсером Львові триває прокат нової стрічки блискучого іспанця Педро Альмодовара «Шкіра, в якій я живу» з Антоніо Бандерасом у головній ролі. Суміш футуристичної драми, фільму жахів і трилера вийшла в Альмодовара вишукано-кольоровою. Докладніше про кінокартину наші читачі могли прочитати в минулому числі «Газети», а сьогодні пропонуємо довідатися, що А. Бандерас розповів у Каннах журналістам про себе, свого героя та улюбленого режисера. — Що вас спонукало повернутися до Педро Альмодовара після більш ніж 20-річної перерви? — Усі ці двадцять із гаком років знав, що повернуся. Це було просто питанням часу. Адже ніхто у світі не наважується братися за такі проекти, які втілює Пед­ро. Тому, коли він зателефонував мені, то я зрозумів: «Ну от, час настав». — Сценарій вам сподобався відразу? — Так. Він захопив мене буквально з першого слова. Багато запитань без відповідей, безліч складних моральних конструкцій, непередбачуваний розвиток подій… Було складно, але завжди цікаво, коли є що грати. — Проте ваш акторський арсенал у цій картині був аскетичним. Чия це ідея? — Мені здалося, що саме так буде правильно.

Тобто намагався зобразити вогонь, який усередині. Проте якось не втримався і запропонував Педро, що зіграю такого собі Калігулу. Він відмовився, сказавши: «Запам’ятай: психопати — милі люди». Зізнаюся: лише в Каннах зрозумів його задум і вкотре переконався, що він — геній. За це його і люблю. Фільми Альмодовара дійсно самі по собі жанр. Часом відчуваю себе з ним так, ніби працюю над трагедією Шекспіра, а іноді — ніби знімаюся в мексиканському серіалі, все відразу. Неймовірно! Саме тому вони запам’ятовуються. Щоправда, існувати такі картини можуть лише в Іспанії. — Тобто ви без вагань цілком віддаєте себе під владу Альмодовара? — Йому треба довіритися, бо він уміє бачити в акторові те, чого самі актори і не підозрюють. Ми, актори, ніби волочимо за собою по життю валізу, напхану нашим професійним досвідом. А Педро залишає нас на майданчику «голими» і змушує робити все спочатку. Тобто я ніби сам став об’єктом дослідження. Це і моторошно, і захоплююче водночас. — Отож яким у підсумку є ваш персонаж? — Він — геніальний пластичний хірург і вчений без жодних моральних обмежень. — Ви відчуваєте з ним щось спільне? — Не хочу хвалити сам себе, але, зважаючи на ефект, який наша стрічка справила на публіку в Каннах, домоглися того, чого хотіли. Проте не маю зі своїм героєм нічого спільного. Я не методична людина, а

темпераментний іспанець, почуття якого — як на долоні. — Чи важливою є для вас реакція публіки на вашу роботу? — Це ціна, яку платиш, хочеш того чи ні. Потрібно бути готовим і до того, що тебе не зрозуміють. Цьому теж навчився свого часу в Педро: його б’ють, а він не здається. Недарма кажуть, що в Іспанії, щоб домогтися успіху, потрібно померти. — Чи правда, що колишній хуліган Альмодовар тепер став представником мейнстриму? — Ні. Проте я переконаний: якби Педро захотів зняти щось із мейнстриму, йому це вдалося б. — Чи справді існує прірва між голлівудським та європейським кіно? Ви як ніхто мали б це знати. — Не бачу аж такої прірви. До того ж, необхідно усвідомити: між східним і західним кордоном Європи приблизно така сама відстань як від НьюЙорка до Лос-Анджелеса, але вони говорять однією мовою, а ми — багатьма. Тому американцям удалося колонізувати весь світ у ракурсі попкультури. Коли я приїхав у Нью-Йорк 1984 року, в мене не було відчуття, що потрапив у незнайоме місто. Навпаки, знав його за фільмами. Ми дуже легко сприймаємо стрічки, що їх знімають у США. А після угорського, наприклад, фільму починаєш замислюватися, що відбувається, чому вони говорять так повільно, чому навколо все інше? Але ж річ у знанні культури, мови, системи цінностей. Розмовляла Катерина Сліпченко

з Макіївки, де днями відбувся ІІІ Всеукраїнський фестиваль для дітей та юнацтва за участю дитячо-юнацьких театрів Донецька, Сум, Харкова, Запоріжжя, Севастополя, Одеси та Львова, наші земляки — Перший український драматичний театр для дітей та юнацтва — привезли чотири нагороди, зокрема головну. Львівська вистава «Оскар…» у постановці Олексія Кравчука за п’єсою сучасного французького драматурга Еріка-Еммануеля Шмітта «Оскар і рожева пані» (про поріг між знаним і непізнаним не тільки ззовні, а й у самій людині, про вибір, який кожен змушений робити щосекунди,

про мікросвіти, без яких макросвіт неможливий) здобула основну нагороду — «За найкращу виставу», а також відзнаки «За найкращу режисуру», «За найкращу жіночу роль» (її розділили дві задіяні в постановці актриси Олена Крилова та Леся Шкап’як) і «За найкраще аудіовізуальне рішення» (Володимир Стецькович і Дара Зав’ялова). Про це «Газеті» розповів співкерівник літературно-драматичної частини театру Тарас Федорчак. Розповів також інше: вперше до України на цей захід приїхали керівники Міжнародної асоціації театрів для дітей та юнацтва, членом якої наша держава стала минулоріч. Цікаво, що для «Оскара» їхній візит обернувся ще й запрошен-

ням на тематичний фестиваль до Санкт-Петербурга. До речі, нині Олексій Кравчук як режисер презентуватиме свою чергову постановку «Смерть Тарєлкіна» (яку за СуховоКобиліним утілив на сцені Луганського російського драматичного театру) на театральному фестивалі в Чернігові, який відбудеться 25-26 жовтня. На цьому ж фесті спектакль «Між двох сил» Володимира Кучинського за п’єсою В. Вин­ ниченка презентуватиме і театр імені Леся Курбаса, де О. Кравчук працює директором. А коли вщухнуть фестивальні емоції, на сцені Першого українського театру для дітей та юнацтва пан Кравчук, як зізнався «Газеті», планує попрацювати над постановкою «Маленького принца».

Аристократ Шимчук обуває свого кінця чергова виставка в Національному музеї у Львові, яка презентує інтелектуальний живопис професора кафедри монументально-декоративного живопису Львівської національної академії мистецтв, заслуженого художника України Миколи Шимчука.

бачає акцент не стільки на темі, скільки на образному стані того, що малює художник. Однак так уже заведено: коли живописний твір має більш ніж одиндва плани, коли тяжіє до філософії (а більші��ть презентованих робіт М. Шимчука саме такі), називати його інтелектуальним. Як охарактеризував у коментарі «Газеті» творчість художника проректор

Працювати в царині інтелектуального живопису — справа доволі невдячна: розуміють і сприймають не всі. Хоча й саме поняття інтелектуального живопису відносне, бо сам живопис як вид мистецтва перед-

Львівської національної академії мистецтв Роман Яців, Микола Шимчук дуже добре вплів у своє формальне мислення великий досвід модерністичного мистецтва довоєнного Львова. Дбайливий щодо пам’яті

llЯрина Коваль

Д

Фото: Ярина Коваль

Романа Сельського, який був його вчителем, і Карла Звіринського, він водночас є виразним представником іншого покоління (з іншим світоглядом), дедалі прискіпливішим до власного індивідуального пластичного виразу. «Сьогодні роботи Миколи Шимчука впізнавані, — акцентує Р. Яців, — і характерні його індивідуальним життєвим досвідом. Адаптувавши ідеї європейського модернізму до власної чуттєвої системи, він уміло передає у своїх творах захоплення, іронію, самоіронію, тонкі спостереження за людиною та світом. Можна стверджувати, що цикли його робіт позначені вишуканою аристократичністю автора». А сам учасник міжнародних і всеукраїнських виставок, який персонально виставляє власні роботи не так часто, Микола Шимчук зауважує: «Діалог у сучасному мистецтві сприймаю як монологи, що повторюють і підтверджують здавна відому істину: моє, особистісне, індивідуальне — самопізнання, самовідтворення — це дорога до «нової фігуративності» у творах, що їх об’єднує гасло «Стіл і нав­коло»...


14 культура

13 жовтня 2011 року 41 (638)

Цікава знахідка У долині Коханів Старосинявського району Хмельницької області місцевий житель, пораючись на городі, наштовхнувся на поховання. Під час подальших розкопок археологи під керуванням Володимира Захар’єва виявили під кам’яною плитою скелети семи дорослих людей, залишки кулястої амфори та кістяну пряжку завдовжки 15 см. За словами фахівців, це поховання зроблено приблизно 4,5 тис. років тому. Воно належить до культури кулястих амфор, яка виникла на теренах Польщі, відтак поширилася майже по всій території України. На Хмельниччині схожі знахідки востаннє знаходили перед Другою світовою війною.

Ніколи не оголошую своїх нагород llЗакінчення. Поч. — с.1 — Ви завжди працюєте. Постійно інші місця, інші люди… — Куди б не поїхала, всюди є моя українська родина. Тут, у Комарному, люди також святкують, гуляють, і мені дуже приємно бути учасником цього дійства. Чудово, що в Україні з’являються такі меценати, як Ярослав Дубневич, які запрошують у невеличкі містечка відомих артистів й організовують для людей велике свято, якого в їхньому житті бракує. А взагалі дякую Богові, що живемо без воєн, терактів, хтось нас десь охороняє. Щоразу, коли молюся, то дуже прошу Отця небесного, щоби він захистив увесь наш люд, дітей, які живуть на цій землі. Але найбільше прошу за мою Україноньку, за наш славний слов’янський рід. За нього треба молитися. — Чи можете пригадати найцікавіший випадок, що стався під час ваших концертів? — Пам’ятаю, що якось міліціонери не пускали мене на виступ. Це було на майдані Незалежності, а жила я поруч, на Хрещатику. Я пішки йшла на концерт, тримаючи в руці костюм, а міліція мене не пропускала. Була дуже здивована. Правоохоронці звикли, що артисти приїжджають машинами, попереду йде охорона, а в мене нічого цього немає. Тоді я показала міліціонерам костюм, мовляв, отут і вишиваночка є, і се, і те, кажу: пускайте, бо запізнююся. Вони ж усе морочаться і морочаться. У цей момент підійшов міністр культури, побачив, що відбувається, і звернувся до стражів поряд-

ку: «Хлопці, ви що не знаєте Ніни Матвієнко?» А вони: «Откуда ми знаєм»? Таку-от охорону ще тоді підбирали. — «Усі ми родом з дитинства», — співається у відомій пісеньці. Воно, знаю, було у вас непростим. А чи саме тоді зародилася мрія про кар’єру співачки? — Такого‘ слова «кар’­єра» тоді не було (сміється). Просто хотілося бути артисткою, більш ніким. А як складеться доля — не знала. Але є те сім’я, те зерно, яке тебе годує все життя і веде саме до цього шляху. І як би ти з нього не сходив, як би не викручувався дорогою — скубнеш ту квітку, понюха-

єш іншу, а заповітну шукаєш усе життя. Це Богом дані речі. Із самого дитинства закладається твоя місія на цій святій землі. — Можете сьогодні сказати, що вже знайшли свою заповітну квітку? — А це вже ви, мої шанувальники, можете сказати, бачачи й досі мене на сцені. — Ніно Митрофанівно, співочий талант ви успадкували від матері. Ким вона була для вас? Якою залишилася у вашій пам’яті мамина світлиця? — Коли в сім’ї лад — усе сприймається якось поіншому. Нас виховували в інтернатах, тільки там піз-

нали сум за домом і за мамою. Тільки тоді зрозуміли, що для нас означає ненька, коли «бачили» її на відстані. Мама була для мене другом, хоч її життя в багатодітній сім’ї було непросте. З діть­ ми не говорили, як із діть­ ми, — ми вже з маленького були дорослими. Я не була особливою чи коханою доцею — усі ми були однакові, слова доброго не чули. Тому для мене мати залишалася тим компасом, який скерував у співоче русло, бачачи перспективи мого життя і водночас нічого не пояснюючи, бо не було коли. А головне — мати співала. І цей спів вона повинна була комусь віддати, так як я тепер віддаю своїй доньці. — Як відбулося ваше професійне становлення як співачки, кому насамперед у цьому завдячуєте? — Базисом мого життя була все ж таки мамина пісня, народна. Пізніше я розширила ці межі. Але народна пісня стала основою мого життя. Вона спонукала і до естради, і до камерної музики. — Ви — вроджена солістка, ваш неповторний голос має дивовижну силу й політ. Утім на сцену виходите не лише самі, а й із мистецькими гуртами… — Співпрацюю з багатьма відомими творчими колективами. Наприклад, 1998 року записала диск із львівським «Дудариком». У ньому особливо вирізняється колискова, музику до якої написала ваша землячка Галина Менкуш. Я тривалий час була солісткою хору Г. Верьовки, відтак 1991-го перейшла у Київську камерату (камерний оркестр). Минулоріч завершила свою професійну кар’єру на державному рів-

ні. Ніколи не була в бізнесі. Співала з хором Ревуцького, з тріо «Золоті ключі», з дитячими колективами (хорами хлопчиків), із симфонічним оркестром тощо. — Фольклорний характер вашого співу найбільше імпонує пересічному загалові… — Насправді це не так. Такою мене «зробили». Нині дуже мало показують виступів із моєї професійної діяльності. Одноманітно крутять хіба те, що залишилося зі «старовинного». Мені дуже шкода… — Ваше творче обдарування навдивовижу багатогранне. Ви — співачка, маєте талант і драматичної актриси, і літератора. Тож здобули чимало нагород і титулів: Національну премію ім. Т. Шевченка, премію ім. В. Вернадського, член спілки кінематографістів, жінка України 1991 р., кавалер ордена княгині Ольги, ордена Миколи Чудотворця, заслужена та народна артистка України, Герой України… За цим, звісно, стоїть наполеглива праця в царині становлення української культури та духовності, розвитку співпраці нашої держави з іншими… — Ніколи не оголошую своїх нагород. Бо найцінніші перли для мене — це українська пісня, наша самобутність, мова, Україна. А найвищі нагороди — Національна премія ім. Т. Шевченка, титули народної артистки та Героя України. — Ваша донька Антоніна бере участь у проекті «Голос країни». Вона створює імідж самостійної співачки чи доньки Ніни Матвієнко? — Це вже людям вирішувати, не мені. Думаю, що

Бог кожному дає талант і кожен повинен виконати свою місію на землі. Колись в Україні не було таких співачок, цінували перш за все хоровий спів, хорову культуру славили. А співати як солістка — це була велика місія. Донька має мій тембр голосу, проходить справді мою школу, бо слухає записи народних пісень. Проте тут не можна «тиснути», треба, щоб дитина вибирала сама те, що їй до душі. Гадаю, що вона на правильному шляху, має великий вибір. Її ціль — показати можливість голосу, виконати сучасну композицію і довести, що може співати не лише народні пісні, а й найкращі іноземні хіти. — Хотілося б почути вашу думку стосовно того, чи відбулася Україна, що для вас означає її суверенітет, яке майбутнє чекає на український народ? — Якщо порівняти нинішній час із 1980-ми роками, то, звичайно, Україна відбувається. Частина наших мрій збулася: маємо свій прапор, герб, рідну мову. Зробили багато кроків уперед, але зав­ жди є перспектива. І наша біль не в тому, чого ми досяг­ ли в житті, а в тому, що при владі — не наші діти. Мені здається, що наша держава живе своїм життям, а ми — своїм. Ми якось виживаємо. Думаю, що ні в одній країні немає такого, як у нас. Хочемо іншу державу, таку, яка трошки любила б свій народ. Бо такого блюзнірства над своїм народом, такої зневаги я не знаю. А ми це чомусь терпимо. Надіюся, що так буде недовго. Покладаю великі надії на 2012 рік, сподіваюся, він щось змінить. Розмовляли Галина Чорняк, Руслан Заєць

оголошення

Управління Національного банку України у Львівській області оголошує конкурс на заміщення вакантних посад: →→інкасатора відділу перевез��ння цінностей та організації інкасації — дві посади. Основні вимоги: спеціаліст із повною загальною освітою та придатністю до виконання службових обов’язків за станом здоров’я. Додаткові вимоги: знання нормативно-правових актів щодо інкасації

грошової виручки та перевезення цінностей, правил утримання та застосування вогнепальної зброї. →→головного спеціаліста господарського сектору адміністративного відділу Основні вимоги: спеціаліст із повною вищою освітою (магістр, спеціаліст) за напря-

мами «Електротехніка та електромеханіка», або «Електроніка», або «Радіотехніка, радіоелектронні апарати та зв’язок», або «Автоматика та управління», або «Метрологія, вимірювальна техніка та інформаційно-вимірювальні технології». Стаж роботи за професією провідного спеціаліста з організації експлуатації та ремонту інженерно-забезпечу-

вальних систем не менш ніж три роки. Додаткові вимоги: досвід роботи з організації безперервного забезпечення установи різними видами енергії, розробки технічних завдань на проектування нових і модернізацію діючих енергосистем, V група допуску з електробезпеки (понад 1000 В).

Для участі в конкурсі подають такі документи: особову картку (Ф.П-2ДС), автобіографію, декларацію про доходи, копію документів про освіту, копію трудової книжки, довідку про стан здоров’я, заяву, додаткові документи, що підтверджують відповідні вимоги. Документи приймають у місячний термін із

моменту розміщення оголошення. Додаткову інформацію про умови конкурсу, оплату праці й основні функціональні обов’язки надає відділ персоналу управління Національного банку України у Львівській області. Адреса: м. Львів, вул. Коперника, 4, тел. для довідок: 297-22-76.


афіша 15

13 жовтня 2011 року 41 (638)

Гороскоп

Театри

17-23 жовтня

→→Театр опери та балету ім. С. Крушельницької

Овен

Терези

Кінотеатри

Понедiлок — найгiрший день тижня. Вас нiхто не розумiє. А із середини тижня почнеться перiод високої активностi — самi всiх замучите: хочу на ковзанку, на природу i навiть... на роботу.

Вас турбуватимуть фiнансовi питання. Доведеться неабияк витратитися на власне здоров’я. I лише ваша друга половинка не зажадає коштiв, а може, ще й сама позичить.

→→Кінопалац

Телець

Просп. Свободи, 28; тел.: 272-86-72; 242-11-63

13, четвер «Весела вдова» (оперета на 3 дії), 18.00 14, п’ятниця «Лілея» (балет на 2 дії), 18.00 15, субота «Травіата» (опера на 4 дії), 18.00 16, неділя «Іоланта» (опера на 1 дію), 12.00 «Флорія Тоска» (опера на 3 дії), 18.00 →→Театр ім. М. Заньковецької

Кадр із фільму «Мушкетери». Фото: kinopoisk.ru

→→Театр ім. Леся Курбаса Вул. Л. Курбаса, 3; тел.: 72-49-14

14, п’ятниця «Лісова пісня» (Леся Українка), 19.00 15, субота «Амнезія, або Маленькі подружні злочини», 19.00

16, неділя «Забави для Фауста», 19.00 →→Перший український театр для дітей і юнацтва Вул. Гнатюка, 11; тел.: 272-68-55, 272-68-41

13, четвер «Олівер Твіст», 14.00 14, п’ятниця «Дикі лебеді», 11.00

Вул. Лесі Українки, 1; тел.: 272-05-83; 272-07-62

Велика сцена

18, вівторок «Малюк і Карлсон», 15.00 19, середа «Пеппі Довгапанчоха» →→Львівський театр естрадних мініатюр «І люди, і ляльки»

15, субота «Хрясь рятує друзів», 12.00; 14.00 16, неділя «Теремок», 12.00; 14.00

14, п’ятниця «Невольник» (Т. Шевченко), 18.00 16, неділя «Івасик-Телесик» (О. Огородник), 12.00 «Візит літньої пані» (Ф. Дюрренматт), 18.00

4.10-23.10 Виставка «Тандем»

По горизонталі: 1. Нардек. 3. Кетчуп. 5. Водоверть. 8. Марія. 10. Галоп. 12. Антарес. 13. Барибал. 15. Карта. 16. Спирт. 20. Далекомір. 22. Тарпан. 23. Наркоз. По вертикалі: 1. Нари. 2. Кулон. 3. Ківер. 4. Порт. 6. Орбіта. 7. Торакс. 8. Молоток. 9. Платина. 11. Парапет. 13. Батура. 14. Лопарі. 17. Селен. 18. Гомін. 19. Піст. 21. КрАЗ.

→→Галерея мистецтв Primus Вул. Лесі Українки 16/5

4.10-2.11 Виставка Владислава Шерешевського «Діти»

79008, Львів, вул. Гуцульська, 7 Тел./факс: 294 95 45; office@gazeta.lviv.ua

Редакція:

Директор і головний редактор

Ігор Гулик (294-95-50)

Комерційний директор:

Олександра Гнатик (294-95-41; факс: 294-95-50); e-mail: oleksandra.gnatik@mail.ru Оксана Кристиняк (reklama.lvivgazeta@gmail.com) 294-95-41 Світлана Степанова (бухгалтер, 294-95-49) 294-95-47

Ірина Гамрищак Гліб Ваколюк Олександр Сирцов Ярина Коваль Олександра Баландюх Мар’яна Вербовська Наталя Цапик, Андрій Кононов Олена Мишкало, Юлія Тімошина, Марія Наконечна

Відділ реклами: Бухгалтерія: Відділ збуту:

Червоний зал «Реальна сталь», 09.50; 12.10; 14.30; 16.50; 19.10; 21.30 Арт-зал «Пастка», 11.00; 13.00; 17.00; 21.10 «Джейн Ейр», 19.00 «Життя за один день», 15.00 →→Кінопалац «Копернік»

13.10-19.10 «Я не знаю, як вона це робить», 11.00; 14.20; 19.40; 21.20 «Дім марень», 12.40; 18.00 «Агент Джоні Інгліш-2», 16.00

Вул. Менцинського, 5, код 78

Відповіді на кросворд, опублікований у «Львівській газеті» №40 (637) від 6 жовтня 2011 р.

Синій зал «Мушкетери» (3D), 10.10; 14.20; 16.40; 19.00 «Зараза» (2D), 12.20; 21.10

→→Бекерайкав’ярня «Віденські булочки»

→→Галерея «Коралі»

13, четвер «Картка любові» (Р. Горак), 17.00

13.10-19.10

Виставки

7.10-11.11 Виставка «Затриманий погляд»

Камерна сцена

Вул. Театральна, 22; тел.: 297-50-50

Вул. Коперника, 9; тел.: 240-37-69 (каса); 297-51-77

Пл. Катедральна, 3

18, вівторок «Сватання на Гончарівці» (Г. КвіткаОснов’яненко), 18.00

19, середа «Безіменна зірка» (М. Себастьян), 17.00

16, неділя «Троє поросят», 12.00 «Малюк і Карлсон», 15.00

Вул. Фредра, 6; тел.: 261-31-25

13, четвер «Небилиці про Івана», (І. Миколайчук), 18.00

18, вівторок «Три любові» (А. Дункан, І. Шнейдер), 15.00

15, субота «Дюймовочка+», 14.00

→→Кінопалац ім. О. Довженка Просп. Червоної Калини, 81; тел.: 227-39-49; 227-39-39

Буде порiвну доб­ рого та поганого. На початку цих семи днів ви дуже розсiянi, боязкi та повiльнi. Потiм вiдбудуться позитивнi змiни: вiдкриття нового, примирення з давнiм недругом.

Нове життя. Гарненько вiдпочивши, починаємо активно дiяти. Покажiть себе професiоналом на роботi у п’ятницю — й успiх серед колег вам забезпечено. Вихiднi подаруйте близьким.

Близнюки

Стрiлець

Ваш час наразі не настав. Найвдалiший день тижня — четвер — пов’язаний із нерухомiстю. Iдеальний період для примирення в сiм’ї.

Ви вирiшили зайняти вичiкувальнооборонну позицiю. Тим, хто незадоволений ситуацією на службi, краще поговорити про це з начальником посеред тижня.

Рак Тиждень непоганий, хоч i тривожний, на службi над вашою головою промайне ураган, але ви встоїте завдяки пiдтримці колег i родичiв.

Лев У вас усi думки про те, де б розжитися грошима. Домашнi будуть із вами уважними та доброзичливими, якщо ви не проявлятимете щодо них агресії.

Дiва

13.10-19.10 Синій зал «Реальна сталь», 11.50; 14.10; 16.30; 18.50; 21.10 Червоний зал «Мушкетери» (3D), 11.00; 15.00; 17.00; 21.00 «Зараза», 13.00; 19.00

Переломний перiод. Якщо початок тижня обiцяє успіх, то наприкінці цієї семиденки вiдчуєте змiну ситуацiї до гiршого. Дiтвора буде неслухняною. Ще й родичi можуть нагрянути невчасно.

Передплата на 2011 рік: Індекс 96201 (заступник головного редактора, 294-95-43) («Спорт», 294-95-43) («Львівські новини», 294-95-43) («Культура», 294-95-43) («Соціальні проблеми», 294-95-43) («Екологія», «Освіта», 294-95-43) (відділ дизайну, 294-95-42) (літературне редагування, 294-95-42)

Скорпiон

Козерiг Вам знову не сидиться на мiсцi. Надумали змінити роботу, мiсце проживання. Можуть вiдбутися зміни i в колі друзiв, i в особистому життi.

Водолiй Доволі нудний тиждень. У сiм’ї все гладко, але без «феєрверку», який ви так любите. Ближче до вікенду вас очікуватиме домашнiй клопiт.

Риби На роботi начальство завантажить справами. Однак імовірна романтична зустрiч, яка може перевернути все ваше життя. Близькi не зрозумiють вас, але це не страшно, довiряйте iнтуїцiї.

1 міс. 3 міс. 6 міс. 12 міс. 6,42 18,66 35,67 70,14

Номер підписано до друку о 14.00. Друк: Кольороподіл видавництва «А-прінт». Віддруковано у видавництві «А-прінт» на офсетній машині Solna D30 (Швеція). м. Тернопіль. тел.: (0352) 52 27 37, e-mail: office@a-print.com.ua). Тираж: 53 тис. Номер замовлення: 2319; «Телегазета»: 2320

Газета виходить щочетверга. Свідоцтво про реєстрацію: КВ №13128-2012ПР, видане 07.09.2007 р. Передрук будь-яких текстових чи візуальних матеріалів, надрукованих у цьому числі газети, можливий лише з письмового дозволу редакції. При цитуванні посилання на «Львівську газету Вісник міста» обов’язкове. У разі публікації редакція зберігає за собою право скорочувати і редагувати надіслані матеріали. © Видавець — ТзОВ «Львівська газета Вісник міста»


16 точка зору

13 жовтня 2011 року 41 (638)

Вимагатимуть відставки парламенту Учасники «податкового» майдану мають намір разом з афганцями вимагати відставки Верховної Ради. Голова Всеукраїнського комітету «Наступ» Руслан Секела повідомив, що на 14 жовтня в Києві заплановано Всеукраїнський громадський форум, на якому ухвалять рішення про початок усеукраїнської акції з вимогою про відставку ВР. «Ніяких переговорів. Тільки одна вимога — відставка Верховної Ради. Ми припинимо акцію, коли відбудеться відставка парламенту», — наголосив Р. Секела.

Від СНД до Євразійського союзу llЗакінчення. Поч. — с. 7

М

«

итний союз та Єдиний економічний простір зак­ ладають основу для фор­ мування в перспективі Євразійського економіч­ ного союзу. Одночасно поступово ширшатиме коло учасників МС та ЄЕП за рахунок повноцінного приєднання до роботи Киргизії і Таджикистану. Ми не зупиняємося на цьому і ставимо перед со­ бою амбіційне завдання: вийти на наступний, вищий рівень інтеграції — до Євра­ зійського союзу. Якими ми бачимо пер­ спективи та контури цього проекту? По-перше, не йдеться про те, щоб так чи інакше відтворити СРСР. Наївно на­ магатися реставрувати або копіюва��и те, що залиши­ лося в минулому, але тісна інтеграція на новій цінніс­ ній, політичній, економічній основі — це вимога часу. Ми пропонуємо модель потужного наднаціональ­ ного об’єднання, здатного стати одним із полюсів су­ часного світу і при цьому відігравати роль ефективної «зв’язки» між Європою та динамічним азіатсько-тихо­ океанським регіоном. Серед іншого це означає, що на базі Митного союзу та ЄЕП слід перейти до тіснішої координації економічної та валютної політики, створи­ ти повноцінний економіч­ ний союз.

Ми пропонуємо модель потужного наднаціонального об’єднання, здатного стати одним із полюсів сучасного світу і при цьому відігравати роль ефективної «зв’язки» між Європою та динамічним азіатсько-тихоокеанським регіоном

Об’єднання природних ресурсів, капіталів, сильного людського потенціалу дасть змогу Євразійському со­ юзу бути конкурентоспро­ можним в індустріальних і технологічних перегонах, у змаганні за інвесторів, за створення нових робочих

Засідання глав держав СНД згодом можуть перетворитися на саміти Євразійського союзу. Фото: golos.com.ua

місць і провідних вироб­ ництв. І разом з іншими ключовими гравцями та ре­ гіональними структурами, як-от: ЄС, США, Китай, АТЕС — забезпечувати стійкість глобального розвитку. По-друге, Євразійський союз стане таким собі центром подальших інте­ граційних процесів. Тобто формуватиметься шляхом поступового злиття чинних структур — Митного союзу та Єдиного економічного простору. По-третє, було б помил­ кою протиставляти Євразій­ ський союз і Співдружність незалежних держав. Кожна з цих структур має своє місце та роль на постра­ дянському просторі. Росія спільно з партнерами має намір активно працювати над удосконаленням інсти­ туцій Співдружності, на­ повненням її практичного порядку денного. Зокрема, мова про старт у СНД конкретних, зрозумі­ лих, привабливих ініціатив і спільних програм. Напри­ клад, у сфері енергетики, транспорту, високих техно­ логій, соціального розвитку. Великі перспективи є щодо гуманітарної співпраці: в науці, культурі, освіті; щодо взаємодії в царині регулю­ вання ринків праці, створен­ ні цивілізованого середови­ ща для трудової міграції. Ми отримали від Радянського Союзу велику спадщину

— це й інфраструктура, і виробнича спеціалізація, і спільний мовний, науковокультурний простір. Спільно використовувати цей ре­ сурс для розвитку — в наших інтересах. Окрім того, перекона­ ний: економічною основою Співдружності має стати максимально лібералізо­ ваний торговий режим. З ініціативи Росії — у рамках її головування в СНД 2010го — підготовлено проект нового Договору про зону вільної торгівлі, що базу­ ється, до речі, на принципах Усе­світньої торгової орга­ нізації і спрямований на повномасштабне усунення різноманітних бар’єрів. Роз­ раховуємо на серйозний прогрес в узгодженні пози­ цій щодо Договору під час чергового засідання Ради глав урядів СНД, яке відбу­ деться невдовзі — в жовтні 2011 року. По-четверте, Євразій­ ський союз — це відкритий проект. Ми вітаємо при­ єднання до нього інших партнерів, перш за все країн Співдружності. При цьому не маємо наміру когось квапити чи підштовхувати. Це має бути суверенне рі­ шення держави, продикто­ ване власними тривалими національними інтересами. Тут хотів би торкнути­ ся однієї, на мій погляд, дуже важливої теми. Деякі наші сусіди пояснюють

небажання брати участь у просунутих інтеграційних проектах на пострадян­ ському просторі тим, що це нібито суперечить їхньому європейському вибору. Вважаю, що це непра­ вильна «розвилка». Ми не хочемо ні від кого відме­ жовуватися чи протистоя­ ти. Євразійський союз базу­ ватиметься на універсаль­ них інтеграційних принци­ пах як невід’ємна частина Великої Європи, об’єднаної єдиними цінностями сво­ боди, демократії і ринкових законів. Іще 2003 року Росія і Єв­ ропа домовилися про фор­ мування спільного еконо­ мічного простору, коорди­ націю правил економічної діяльності без створення наднаціональних структур. Для розвитку цієї ідеї ми запропонували європей­ цям разом поміркувати над створенням гармоній­ ної спільноти економік від Лісабона до Владивостока, про зону вільної торгівлі й навіть вищі форми інтегра­ ції. Про формування узго­ дженої політики в царині промисловості, технологій, енергетики, освіти та науки. І насамкінець — про усунен­ ня візових бар’єрів. Ці про­ позиції не зависли в повітрі, їх докладно обговорюють європейські колеги. Тепер учасником діа­ логу з ЄС стане Митний, а згодом і Євразійський союз.

Таким чином, входження у Євразійський союз, попри прямі економічні вигоди, дозволить кожному з його учасників швидше і на силь­ ніших позиціях інтегрувати­ ся в Європу. Окрім того, економічно логічна та збалансована система партнерства Євра­ зійського союзу та ЄС здатна створити реальні умови для зміни геополітичної та гео­ економічної конфігурації всього континенту і мала б, безсумнівно, позитивний глобальний ефект. Нині очевидно, що сві­ това криза, яка вибухнула 2008 року, мала структурний характер. Ми і нині спосте­ рігаємо за її гострими реци­ дивами. Корінь проблем — у нагромаджених глобальних дисбалансах. При цьому дуже складно просувається процес формування пост­ кризових моделей глобаль­ ного розвитку. Наприклад, практично загальмував До­ хійський раунд, є об’єктивні труднощі всередині ВТО, серйозна криза охопила сам принцип свободи торгівлі та відкритості ринків. На наш погляд, виходом може стати формування спільних підходів, так би мовити, «знизу». Спочатку — всередині регіональних структур, що вже скла­ лися — ЄС, НАФТА, АТЕС, АСЕАН та інших, відтак — шляхом діалогу між ними. Саме з таких інтеграційних

«цеглинок» може постати стійкіший характер світової економіки. До прикладу, два най­ більших об’єднання нашого континенту — Євросоюз і майбутній Євразійський союз — базуючи свою взає­ модію на правилах віль­ ної торгівлі та суміснос­ ті систем регулювання, об’єктивно, серед іншого й через відносини з третіми країнами та регіональними структурами, здатні поши­ рити ці принципи на весь простір — від Атлантики до Тихого океану. На простір, який буде гармонійним за своєю природою, але по­ ліцентричним із погляду конкретних механізмів та управлінських рішень. Зго­ дом буде логічним розпо­ чати конструктивний діалог про принципи взаємодії з державами АТР, Північної Америки, інших регіонів. У зв’язку з цим зауважу, що Митний союз Росії, Бі­ лорусі та Казахстану вже розпочав перемовини про створення зони вільної тор­ гівлі з Європейською асо­ ціацією вільної торгівлі. На порядку денному форуму АТЕС, який відбудеться че­ рез рік у Владивостоку, важ­ ливе місце посідатимуть теми лібералізації торгівлі, усунення бар’єрів на шля­ ху економічної співпраці. Причому Росія просуватиме загальну, узгоджену пози­ цію всіх учасників Митного союзу і ЄЕП. У такий спосіб наш інте­ граційний проект виходить на якісно новий рівень, від­ криває широкі перспекти­ ви для економічного роз­ витку, створює додаткові конкурентні переваги. Таке об’єднання зусиль дозво­ лить нам не просто вписати­ ся у глобальну економіку та систему торгівлі, а й реаль­ но долучитися до процесу формування рішень, які визначають правила гри та контури майбутнього. Переконаний, створен­ ня Євразійського союзу, ефективна інтеграція — це той шлях, який допоможе його учасникам посісти гідне місце у складному світі ХХІ століття. Тільки разом наші країни здатні увійти до числа лідерів глобального зростання і цивілізаційного прогресу, досягти успіху та процвітання. Владімір Путін, прем’єр-міністр РФ «Известия в Украине». Переклад із російської


здоров’я 17

13 жовтня 2011 року 41 (638)

Три ківі на день — і лікарі відпочивають Японські вчені стверджують: ківі містять так багато антиоксидантів, що випереджають навіть такі відомі корисні для здоров’я фрукти, як апельсини, грейпфрути, мандарини та яблука. Дослідники встановили, що ківі містять особливі речовини — поліфеноли — антиоксиданти, які мають величезний позитивний вплив на здоров’я людини. Нагадаємо, антиоксиданти борються з окисними процесами, які можуть спричинити такі захворювання, як атеросклероз, серцеву недостатність, рак, хворобу Альцгеймера та Паркінсона, призвести до передчас­ ного старіння. Як засвідчив експеримент, щоб забезпечити організм цими речовинами, достатньо з’їдати три плоди ківі на день.

С

llОлександра Баландюх першу трохи статистики. За кількістю серцево-судинних хвороб Україна посідає перше місце в Європі. Число хворих, які страждають на ці недуги, сягає близько 25 млн. — більш ніж половина населення країни. Щороку від серцевих захворювань помирає майже 500 тисяч українців. Найпоширеніші — інсульт, інфаркт, гіпертонічна хво-

більше уваги. І негайно, бо «потім» може і не настати. — Одразу хочу зазначити: чистити від холестерину можна тільки артерії, — наголошує фітотерапевт Б. Скачко, — у венах він не відкладається, натомість там можуть утворюватися тромби. Капілярами кров проходить під тиском і фізично нічого залишити на їх стінках не може. Найчастіше страждають артерії. На першому етапі знижується їх еластичність, і в

Порятунок для серця

утворення бляшок є змінені токсинами стінки судин. Вивести токсини з організму може лише печінка, яка є головним фільтром. За добу цей орган може «витягнути» з крові до літра бруду, тобто жовчі. У жовчному міхурі більш ніж 200 мл не вміщається. Тож, якщо їсти чотири-п’ять разів на день, печінка нормально очищатиме кров і судини будуть у хорошому стані. Втім дуже важливо щоразу споживати трохи жиру (рослинного,

Аби запобігти серцево-судинним захворюванням, чоловіки повинні подбати про стан судин уже після 30, а жінки — 45 років роба, серцева недостатність. Причини захворюваності, крім спадковості: зайва вага, часте вживання жирної їжі й алкоголю, куріння та відсутність фізичної активності. Саме вони призводять до появи надмірної кількості холестерину, атеросклеротичних бляшок, що зменшують просвіт судин і провокують інфаркти, інсульти, гіпертонічну недугу. Як правило, більшість звертається по медичну допомогу тоді, коли вже виникли проблеми. А відомий фітотерапевт, к. м. н., керівник медичного центру «Здоров-є!» Борис Скачко радить потурбуватися про серце ще тоді, коли воно здорове, та зробити все можливе, щоб усунути перешкоди, які заважають йому нормально працювати. Передусім позбутися зай­вого холестерину, почистити від нього судини. Для цього не потрібні дорогі ліки. Судинам допоможуть і народні методи — прості та доступні. →→Перший дзвіночок

— вегето-судинна дистонія

За словами лікаря, перший симптом, який сигналізує, що із судинами не все гаразд, — зниження працездатності. Якщо раніше ви виконували ту чи іншу роботу спокійно, а тепер під час такого самого навантаження з’являється задуха, пришвидшується серцебиття, це означає, що здоров’ю слід приділити

молодому віці з’являється вегето-судинна дистонія. Це перший сигнал про те, що із судинами негаразди і їм потрібна допомога. Згодом виникає гіпертонічна хвороба: артерії не регулюють обмін речовин у клітинах, порушується їх пропускна здатність, а також проникність капілярів, через що змінюється артеріальний тиск. Борис Скачко розповідає, що спершу артерії страждають від центру організму, тобто аорта, коронарні та мозкові судини. Трохи пізніше — ниркові. Чистити судини треба не тоді, коли вже утворилися атеросклеротичні бляшки, бо судини вже настільки змінилися, що допомогти їм дуже складно. Профілактикою атеросклерозу чоловіки повинні займатися після 30, а жінки — 45 років. →→Жир конче

потрібний організму

Нині доволі часто, щоб позбутися зайвої ваги та холестерину, люди відмовляються від жирів, віддають перевагу фруктам, сухо­ фруктам і сподіваються, що в такий спосіб поповнять організм поживними речовинами. — Проте це неправильно, — переконує фітотерапевт, — за такого харчування печінка не працює. А голов­ ним очищувачем крові є саме вона. Для нормальної роботи судин передусім потрібно поліпшити роботу печінки. Фундаментом для

тваринного — який кому більше подобається), бо він необхідний для нормальної роботи жовчного міхура. Коли немає повноцінного режиму харчування, то і токсичні речовини, і холестерин залишаються в крові. Токсини шкодять судинам, змінюючи їх, і на їх стінках відкладається холестерин. А з часом утворюється склеротична бляшка. Борис Скачко стверджує, що в харчуванні слід віддавати перевагу стравам, які містять термічно оброблену клітковину, бо це сорбент, який можна безпечно вживати постійно. Інші сорбенти — аптечні — потужніші, але через нетривалий час вони починають вимивати з організму вітаміни та мікроелементи, тож їх можна використовувати впродовж тижня-двох, щонайдовше — місяць. Український борщ, вінегрет, овочеві супи, гарбузова каша тощо — це страви, які містять багато клітковини. Вони одночасно й очищають організм, і збагачують його поживними речовинами. →→Народні методи

очищення судин

Для очищення судин іще з давніх-давен успішно використовували настоянку часнику (рецепт було записано на глиняних дошках понад 5000 років тому). Почищені зубчики треба пропустити через часникодавку та змішати у співвідношенні один до одного з горілкою, бо ефірні масла часнику добре

розчиняються у спирті. Настоянка готова. Вживати її потрібно 3-4 рази на добу впродовж трьох-чотирьох місяців за такою схемою: першого дня — одну крап­ лю перед їжею, другого — дві, третього — три і так поступово довести до семи, щонайбільше — десяти крапель. Холестерин заважає потоку крові, але, якщо його різко позбутися, то судина стоншується і може виникнути інфаркт. Що довше тривають процедури з очищення судин, то краще: організму легше адаптуватися. Настоянку з часнику потрібно вживати з жирною рідиною — кефіром, ряжанкою тощо. А найкращий варіант: на чайну ложку гарбузової чи лляної олії, яку можна придбати в аптеці, накрапати настоянки та вживати за 15-20 хвилин до їжі. Але якщо маєте каміння в жовчному міхурі або давно не проходили УЗД і не знаєте про його наявність, чи хворієте на панкреатит, то вживати олію з настоянкою слід безпосередньо перед їдою. — Мене часто запитують, чи не краще просто з’їдати щодня зубчик часнику? — продовжує фітотерапевт. — Їсти його можна, але в такий спосіб не вдасться почистити судини, це нічого не дасть для профілактики атеросклерозу. Необхідно, щоб ефірні олії часнику потрапили в кров, яка доставить їх до аорти. Літнім людям, тим, хто, скажімо, страждає на ішемічну хворобу серця, підвищений артеріальний тиск, надлишкову вагу, такою профілактикою треба зайнятися насамперед. Курс лікування, що його пропонує лікар Б. Скачко, треба повторювати що три-чотири роки. Дуже добре паралельно вживати відвар вівса, який зміцнює серцевий м’яз і активує кровообіг. Рецепт приготування: 5-6 столових ложок неочищеного вівса (або по половині вівса та ячменю) залити літром окропу та тримати на малому вогні від 30 хвилин до години, не закриваючи каструлю кришкою. Опісля процідити в інший посуд, куди покласти жменьку сухо­ фруктів (курага, родзинки, яблука, сливи, груші), та залишити до ранку. Пийте цей відвар упродовж нас­ тупного дня. Його також можна вживати впродовж трьох-чотирьох місяців.

оголошення

Шановні акціонери! АТ «Винниківське управління механізації» повідомляє, що чергові загальні збори акціонерів відбудуться 29 листопада 2011 року о 13.00 за адресою: 79495, м. Львів-Винники, вул. Галицька, 109-а (адміністративний корпус). Дата складання пере­ ліку акціонерів, які мають право на участь у загальних зборах, — станом на 00.00 23 листопада 2011 року. Перелік питань, які виносять на голосування: 1. Звіт Правління АТ «Винниківське управ­ ління механізації» за 2010 рік. 2. Звіт Наглядової ради за 2010 рік. 3. Звіт Ревізійної комісії. 4. Затвердження річних результатів ді­ яльності Товариства за 2010 рік. 5. Про внесення змін до Cтатуту Товари­ ства шляхом викла­ дення його в новій редакції у зв’язку із приведенням діяль­ ності Товариства у відповідність до За­ кону «Про акціонерні товариства». 6. Про проведення випуску іменних акцій Товариства з документарної форми існування в бездокументарну (дематеріалізація випуску) та затвер­ дження рішення про дематеріалізацію:

– обрання депозита­ рію, який обслугову­ ватиме випуск акції; – обрання зберігача, в якого відкриватимуть рахунки власникам акцій; – визначення дати припинення реєстру та визначення дати припинення операцій; – визначення органу, якому нададуть пов­ новаження визначати та змінювати дату закриття реєстру; – про припинення дії договору на ведення реєстру №179-р від 09.02.2010 р., укла­ деного з ТОВ ДКК «Український реє­ стратор»; – визначення способу персонального пові­ домлення акціонерів про дематеріалізацію; 7. Про обрання Нагля­ дової ради Товариства. 8. Про обрання Реві­ зійної комісії. 9. Про продаж і купів­ лю майна та надання повноважень на під­ писання договорів. Початок реєстрації акціонерів (їхніх представників) — об 11.00, закінчення реєстрації — о 12.30. Для реєстрації акціонерам при собі необхідно мати паспорт, представ­ никам акціонерів — паспорт і доручення, оформлене згідно з вимогами чинного за­ конодавства України. З матеріалами щодо порядку денного збо­ рів акціонери можуть ознайомитися за адресою проведення загальних зборів.

Основні показники фінансово-господарської діяльності Товариства за 2009-2010 роки (тис. грн.) Період

Найменування показника

звітний

попередній

Усього активів

18,2

23,3

Основні засоби

18,2

23,3

Довгострокові фінансові інвестиції

-

-

Запаси

-

-

Сумарна дебіторська заборгованість

23,3

38,7

Грошові кошти та їх еквіваленти

66,6

15,6

Нерозподілений прибуток

66,2

62,4

Власний капітал

297,0

293,2

Статутний капітал

230,8

230,8

Довгострокові зобов’язання

-

-

Поточні зобов’язання

-

-

190,4

168,7

Середньорічна кількість акцій (штук)

-

-

Кількість власних акцій, викуплених протягом року

-

-

Загальна сума коштів, витрачених на викуп власних акцій протягом року

-

-

Чисельність працівників на кінець періоду (осіб)

4

4

Чистий прибуток (збиток)

Правління АТ «Винниківське управління механізації»


18 мандри

13 жовтня 2011 року 41 (638)

У Львові створять Туристичний альянс Цю ідею обговорили найбільші гравці туристичного бізнесу. Туристичний альянс — це організація, яка має допомагати в розвитку туристичного бізнесу в місті Лева. «Усі ми зацікавлені у збільшенні потоків туристів до Львова. Тому об’єднання зусиль міської влади та бізнесу дасть змогу зробити новий, якісний стрибок у цьому напрямі», — каже ресторатор Марк Зархін. «Будівництво нового аеропорту та злітнопосадкової смуги дозволить приймати туристів з інших країн. Підготовка до Євро-2012 допомагає в розвитку необхідної інфраструктури та привертає увагу до міста», — зазначив директор департаменту «Євро-2012» Олег Засадний.

Ніжний поцілунок Хорватії

Т

� Олександра Баландюх ак називався тур, з якого я нещодавно повернулася. І відчуття цього поцілунку не покидають мене досі, бо він особливий, чарівний, незабутній. Якщо під час мандрівки до Хорватії все відбувалося, наче прискорена зйомка, бо хотілося якомога більше побачити, почути, відчути, спробувати, то тепер із точністю до навпаки: перед очима виникають картини сповільненої зйомки. То бачу небувалої краси краєвиди річки Крка, то пливу на поромі одним із найбільших Плітвіцьких озер, то слухаю музику морського органа в місті Задар, то купаюся в чистих водах Адріатичного моря. Таких кадрів мандрівної сповільненої зйомки спливає багато і вони додають сил, поліпшують настрій, уселяють надію і мрію, що вдасться побачити всю цю красу ще раз. Цьогоріч уперше відпочивала в так званий оксамитовий сезон, у вересні, й тепер дуже жалкую, що не робила цього раніше. За 11 днів мандрів на небі жодного разу не з’явилися хмари, сонце ще таке лагідне, але вже немає спеки, повітря прогрівається до +28-30оС, температура води в морі — +23-25оС, пляжі не такі переповнені. Словом, благодать.

Біоград на Мору. Фото: horvatia-tour.ru

євидів перехоплює подих. Гори, зарослі чагарниками пагорби, де, здається, немає ні краплі води, несподівано переходять у рівнини зі звивистими річками, озерами. У радіусі 100 км можна побачити все: море, острови, скелі, озера, водоспади, міста. Хорватія — дивовижна країна, як і її народ. Іще 10 років тому на її території тривали воєнні дії, багато населених пунктів, унікальних споруд було зруйновано. Але хорвати дуже люблять свою землю та намагаються якомога швидше все відновити. Те, що їм удалося зробити за це десятиріччя, просто

Фото: Олександра Баландюх

Коли збиралася в Хорватію, знайшла на карті місто, в яке прямувала — Біоград на Мору, в інтернеті — інформацію, яка мене цікавила. Знала, що ця країна — дивовижної, рідкісної краси, але не уявляла, що настільки. Коли в’їжджаєш у Хорватію з боку Угорщини, її краєвиди чимось нагадують наші Карпати. Але що ближче під’їжджаєш до Північної Далмації, то швидше природа змінюється просто на очах, і від тутешніх кра-

вражає: відновлення доріг (ми про такі лише мріємо), облаштування національних парків (їх тут аж вісім), збереження старовинних будівель і храмів тощо. Перебуваючи в Далмації, не можливо не побувати в національних парках «Крка» (заворожує каскадами водоспадів), «Плітвіцькі озера». Побачити це диво природи приїжджають туристи з усього світу. Описати словами тамтешню красу просто нереально. Один із перших дослідників

Плітвіцьких озер, академік Іво Певалек іще 1937 ро­ ку сказав: «Є й інші води, озера, водоспади і ліси, але Плітвіцькі озера тільки одні». І їх треба бачити. 16 озер з’єднані між собою 92 каскадами водоспадів. Цей феномен вважають одним із найдивовижніших у світі. Вода в озерах бірюзового кольору, чиста-чиста. А скільки там форелі! У національних парках для туристів прокладено спеціальні дерев’яні доріжки, місточки. Все продумано до дрібниць — і відвідувачам зручно, і природі завдано якнайменше збитків. Численні приїжджі не витоптують траву, не ламають кущі в пошуках кращого місця для фотота відеозйомок — тут усе передбачено. Про красу, неповторність й особливість міст Хорватії, в яких пощастило побувати — Шибеник, Задар, Спліт, — можна розповідати годинами. Особливим духом проймаєшся тоді, коли бродиш їх звивистими вуличками, милуєшся архітектурою, спілкуєшся з місцевими жителями, смакуєш національні страви, п’єш надзвичайно смачне інжирове вино. До речі, спілкуватися з хорватами дуже легко. Говорите українською, лише наголос у словах переносите на перший склад. Цього достатньо, щоб порозумітися. Хорвати дуже щирі, гостинні, відверті. Якщо, скажімо, попросите показати, як добратися до такого-то готелю чи магазину, вони

не лише докладно пояснять дорогу, а навіть відведуть вас туди. До речі, увечері доволі спокійно можна гуляти вулицями міста: до вас не чіплятимуться, не нав’язуватимуть своє товариство. Основне джерело доходу міст-курортів, як і країни загалом, — туризм, тому до гостей у хорватів особливе ставлення. Грошова одиниця Хорватії — куна. За один долар дають приблизно 5 кун, за одне євро — сім. Обміняти валюту на куни можна будь-де: в банках, на пошті, в обмінних пунктах або просто на рецепції в готелі. У супермаркетах можна розплачуватися євро, а ось у місцевих крамничках, на ринку все-таки просять куни. А як же Адріатичне море, запитаєте, про яке розповідають легенди. Враження про нього приберегла насамкінець, бо реальність перевищила очікування. Курортне місто Біоград на Мору, в якому ми зупинилися, розташоване на півострові, на березі моря. Це казка. Вода в ньому, як і в озерах, також із бірюзовим відтінком і надзвичайно чиста — навіть на глибині 50 м можна побачити дно. Пляжі, як і дно, з дрібної гальки. Навпроти міста — два маленькі острови (в Хорватії їх понад 1000 і лише 66 заселені), тому на морі практично не буває штормів. Воно завжди спокійне, привітне та надзвичайно солоне. В обіймах його хвиль спокійно почуваються навіть невпевнені

плавці, а дітвора з води не вилазить. Щоправда, в морі водяться морські їжаки. Тож, щоб уникнути небажаної зустрічі з ними, варто взувати спеціальні капці. Просто на березі ростуть сосни. Вони дещо відрізняються від наших. Уявляєте,

яке там повітря?! Особливо вранці. Вдихав би його та купався б у морі, здається, безконечно... Однак відпустка має здатність завершуватися. Залишається одне — жити спогадами та мріяти про нову мандрівку в оксамитовий сезон.

партнери

www.mytur.lviv.ua

тел.: 235-20-06

22 жовтня 2011 року в Україні стартує унікальний проект — туристичні путівки можна буде придбати в офісі на колесах

Я

кщо на вулицях Львова 22-28 жовтня ви побачите незвичайну двоповерхову пожежну машину з причепом  і написом «Бамбардір», зупиніться та обов’язково підійдіть, бо нагода вирушити у фантастичну мандрівку з коханими, родиною, компанією за низькими, гнучкими цінами нині випадає дуже рідко. «Агентство Горящих Путівок» вирішило зробити переворот на туристичному ринку країни і в такий незвичайний спосіб наблизитися до

клієнта. Життя і роботу «Бамбардіра» висвітлюватимуть на його сайті та в соціальних мережах.  Отож кожен зможе дізнатися, де перебуває «Бамбардір», куди прямує завтра, де придбати путівку в недорогий і хороший тур. Співавтором цієї неординарної ідеї, яку з радістю підтримав ресторан «Старгород», відомий своїми креа­ тивними вечірками і гостинністю, є директор «Агентства Горящих Путівок» Тарас Антонів. 


спорт 19

13 жовтня 2011 року 41 (638)

Заваров виграв у Рабиновича суд у Лозанні Футбольний клуб «Арсенал» незаконно відсторонив із посади головного тренера Олександра Заварова. Такий вирок Арбітражного суду в Лозанні. Тепер президент киян Вадим Рабинович має заплатити наставникові понад мільйон доларів. «Підтримано апеляцію, що її подав пан Заваров. Призупинення трудового договору з ФК «Арсенал» було неправомірним, — каже сам фахівець. — Упродовж місяця ФК має виплатити панові Заварову більш ніж мільйон доларів. Плюс 5% річних». Нагадаємо, в «Арсеналі» тренера звинувачували в непрофесіоналізмі та навіть алкоголізмі.

Тріумф українського боксу Такого успіху наші спортсмени ще не досягали llРоман Бойко

У

країнські боксери фе­ єрично виступили на чемпіонаті світу в Баку. Вони вибороли чотири зо­ лоті й одну срібну медаль, посівши в загальнокоманд­ ному заліку перше місце. У жодному виді спорту укра­ їнці ніколи не були нас­ тільки домінуючою силою чемпіонату світу. На другій позиції за­ гальнокомандного заліку — збірна Куби (дві золоті та срібна нагорода), на третій — Азербайджану (золота та срібна). Росіяни опинилися на четвертому рядку (одна золота та дві бронзові ме­ далі). У скарбничці нашої збірної — шість ліцензій на участь в Олімпіаді-2012 в Лондоні. «Золото» першості світу вибороли Василь Ломачен­ ко (60 кг), Тарас Шелестюк, Євген Хитров та Олександр Усик (91 кг). Денис Берінчик здобув «срібло». «В українському спорті ще не було такого успіху, — поділився своїми вражен­ нями з «Газетою» старший тренер збірної України з боксу Дмитро Сосновський. — Наші боксери довели всім, що є найкращими у світі». Перед початком чемпіонату світу наставник збірної пообіцяв зголити вуса, якщо хтось із наших боксерів здобуде золоту медаль. Із Баку Дмитро Дмитрович повернувся без­ вусий. Окрім того, він по­ голив голову. «Дотримався своєї обіцянки. Оскільки зо­ лотих нагород у нас чотири, стільки ж разів голитиму голову та про��ягом цього часу не запускатиму вуса», — заявив фахівець.

Під час світової першо­ сті збірна України опи­ нилася в центрі гучного скандалу. В 1/8 фіналу Ва­ силь Ломаченко боксував із бразильцем Робсоном Консейсао. Попри тотальну перевагу українця, суд­ ді віддали перемогу його опонентові. Керівники на­ шої делегації подали на це рішення суддів протест. На спеціально скликаній нараді представники АІВА вирішили, що суддівство в цьому поєдинку справді було необ’єктивним. Отож В. Ломаченко продовжив участь у змаганнях і за­ мінив бразильця у чверть­ фіналі. «Відразу після бою вирішив, що більше не бок­ суватиму в аматорах, — розповів Василь Ломачен­ ко після повернення з Баку. — Не хотів брати участь в ін­ ших ліцензійних турнірах. А навіщо, якщо тут немає справедливості? До чемпі­ онату світу наполегливо готувався не місяць, добре виконав свою роботу, але знаходяться люди, які без­ підставно перекреслюють усі мої старання. На щастя, нашим керівникам удало­ ся домогтися правди». Олександр Усик у роз­ мові з журналістом «Га­ зети» зізнався, що виступ українських боксерів став для всіх несподіванкою. «Коли ми приїхали в Баку, нам не раз натякали, що не варто розраховувати на ме­ далі, там тріумфуватимуть місцеві боксери, — згадує О. Усик. — Мовляв, вони мають багато грошей, тому для них усе буде гаразд. Наші результати стали для всіх справжнім шоком. Як так, українці не мають хо­ рошого фінансування, а на­ стільки добре виступили!»

Василь Ломаченко перейде в професіонали після Олімпіади. Фото: boxnews.com.ua

«Львів» повинен грати не в Добромилі, а у Львові

fclviv.ua

Розмова з Ярославом Грисьом, президентом ФК «Львів»

Ф

утбольний клуб «Львів» на­далі вивчає дно турнірної таб­л иці чем­ п і о н а т у Ук ­ ра­ї­н и серед команд пер­ шої ліги. Через фінансові проблеми «городяни» не змогли укомплектуватися досвідченими футболіста­ ми, що і призвело до таких невтішних наслідків. Упродовж майже трьох тижнів власником «Льво­ ва» є голова Федерації фут­ болу Львівщини Ярослав Грисьо. Клуб йому дістався практично безкоштовно. Але в Ярослава Антоновича немає коштів на утриман­ ня футбольного підпри­ ємства. Саме тому голо­ ва ФФЛ шукає джерела фінансування клубу. Про це пан Грисьо розповів в інтерв’ю «Газеті». — Ярославе Антоновичу, за той час, відколи ви стали власником і президентом «Львова», як просунулася справа пошуку джерел фінансування клубу? — Спершу наголошу, що «президент» чи «власник клубу» стосовно мене ― це надто гучні слова. Перей­ няв функції керівника «Львова» з однією метою ― зберегти команду та знай­т и тих осіб, які за­ хочуть очолити клуб і підтримати його фінан­ сово. Триває робота в цьо­ му напрямі. Маю кілька

«

Просто так гроші ніхто не виділяє, всі, перш ніж прий­ няти рішення, дуже добре його обдумують

робочих контактів, які дають мені надію на те, що вдасться домовитися з бізнесменами про під­ тримку клубу. На сьогодні ФК «Львів» — бренд на­ шого міста, тому потрібно зробити все можливе, щоби зберегти його. А чи вдасться цього досягти — покаже час. — Чому уникаєте формулювання «власник клубу»? Юридично ви — господар «Львова»... — Мені здається, багато осіб може неправильно трактувати це формулю­ вання. Для них статус влас­ ника клубу означає замож­ ність людини, можливість виділяти гроші на утри­ мання команди. Насправ­ ді ситуація інша. В Юрія Івановича Кіндзерського не було змоги підтриму­ вати життєдіяльність клу­ бу. Я як голова Федерації футболу Львівщини не міг залишатися осторонь, повинен був зробити все для того, щоб не допустити розформування колективу. ФК «Львів» має історію, свою школу, його вихован­ ці грають у Прем’єр-лізі. Взагалі клуб має перспек­ тиву та повинен продовжи­ ти життєдіяльність. Усі ж не можуть потрапити у львів­

ські «Карпати»! Повинен бути ще один клуб, який підтримував би наших мо­ лодих виконавців. Щороку львівські футбольні школи випускають близько 80 гравців. Усі юнаки не мо­ жуть працевлаштуватися. Скажімо, 10 найкращих по­ траплять у «Карпати» або стрийську «Скалу». А що робити іншим 70-м? Вони не бачать перспективи й за­ йматимуться іншою спра­ вою. А в цій когорті можуть бути справжні таланти. Не кожен може проявити їх у 17-18 років. Є хороший приклад Дмитра Семоч­ ка. Спершу цей футболіст не підходив командам майстрів, тому виступав на першості області. Там Дмитра запримітили і він

«

Вважаю, ФК «Львів» має бути тим щаб­ лем, завдяки якому юні футболісти дозріють до справжніх майстрів

отримав путівку у великий футбол, виступав в еліт­ них дивізіонах України та Росії. Це вкотре доводить, що футбольну особис­ тість можуть не відразу помітити й дати їй шанс прогресувати. Вважаю, ФК «Львів» має бути тим щаблем, завдяки якому юні футболісти дозріють до справжніх майстрів.

— Ви сказали, що «маєте декілька робочих контактів». Мова про львівських бізнесменів, з інших регіонів чи з іншої країни? — Це насамперед львів­ ські й українські бізнесме­ ни. Вони проявляють інте­ рес і хоча б ідуть на контакт для того, щоби зрозуміти, чи здатні долучитися до цього процесу, збагнути перспективу цього проекту. Просто так гроші ніхто не виділяє, всі, перш ніж при­ йняти рішення, дуже добре його обдумують. Сподіваю­ ся, що знайдуться люди, які підтримають «Львів». — ФК «Львів» нині на дні турнірної таблиці. Що більше поразок зазнають «городяни», то складніше знайти нового спонсора? — Безумовно, це впли­ ває на погляди тих осіб, які хотіли б підтримати «Львів». Тому я активно працюю над тим, щоби ми не спізнилися і команда не втратила прописку в пер­ шій лізі. Все-таки перший і другий дивізіон дуже від­ різняються. — Якби «Львів» грав не в Добромилі, а у Львові, було би простіше знайти спонсорів? — Думаю, всі розуміють: якби команда виступала в рідному місті, цей проект був би привабливішим. Безумовно, футбольний клуб «Львів» повинен грати у Львові. Тому наш клуб і має назву «Львів», а не «Добромиль». Гадаю, піс­ ля введення в експлуата­ цію нового стадіону на Стрийській і спортивної арени університету фізич­ ної культури матимемо підстави сподіватися на повернення в рідне міс­ то. Не знаю, коли саме це станеться. Перше коло дограємо в Добромилі. Там створено всі умови для виступів на добро­ тному стадіоні. А відтак вивчатимемо можливість повернення до Львова. — Плануєте якісь кадрові зміни у «Львові»? — Трансферне вікно за­ крито, тому ми нікого не можемо дозаявити. Хіба що можемо долучити амато­ рів. Однак вони нам навряд допоможуть поліпшити результати. Якщо вдасться знайти фінансування, то взимку зміцнюватимемося. Розмовляв Гліб Ваколюк


12 20 cпорт

13 жовтня 2011 року 41 (638)

Англійський провал коштував 33 мільйони доларів Англійська футбольна асоціація оприлюднила витрати, пов’язані з поданням заявки на проведення ЧС-2018. Англійці витратили 33 мільйони доларів. Безпосередньо Асоціація виділила на цю справу 22 млн. дол., чотири мільйони в бюджет англійської заявки вклали потенційні міста-господарі, а ще сім мільйонів заплатили спонсори. Нагадаємо, ФІФА віддала право прийняти чемпіонат світу 2018 року Росії, а англійська заявка набрала в першому раунді голосування чиновників Міжнародної федерації футбольних асоціацій лише два голоси з 22.

Тимощук збирає ікони, а Іванчук тринькає гроші в казино

Ч

llРоман Бойко имало відомих спортс­ менів не шкодує часу та коштів на свої хобі. Для них це можливість від­ воліктися від тренувань і виступів. А хобі в атлетів бувають цікавими й ори­ гінальними. Гравець національної збірної України та мюн­ хенської «Баварії» Анатолій Тимощук — один із най­ успішніших футболістів. Закономірно, що і при­ бутки в нього великі. Тож Анатолій може дозволити собі дороге хобі ― колекці­ онувати ікони. «Я виріс у Західній Україні, де люди і в радянські часи не переста­ вали вірити в Бога, — каже

«

Він ніколи не грає один за столом, адже тоді круп’є і шахіст неначе міняються місцями і круп’є веде гру. А коли гравців декілька, круп’є немовби проводить сеанс одночасної гри, і шанси гравця на виграш збільшуються

А. Тимощук. — У багатьох будинках висіли ікони. Якось товариш показав роботу старого майстра, вона мені відразу сподо­ балася. Купив її, відтоді пішло-поїхало. Почав чи­ тати спеціальну літературу, цікавитися цією темою». Нині в колекції футболіста близько ста ікон. Найдав­ нішу з них датовано по­ чатком XVI століття. А ось колишній гра­ вець київського «Динамо» реклама

Сергій Ребров економить на міжнародних дзвінках. Фото: komentator.net

Гламурний Каха Каладзе любить прокататися з вітерцем. Фото: «Сегодня»

Василь Іванчук розслабляється в казино. Фото: sports.ru

й італійського «Мілана» Каха Каладзе закоханий в автомобілі. У його колек­ ції – «Феррарі», «Бентлі», ціною до мільйона доларів кожна. Якось у К. Кала­ дзе поцікавилися, скільки авто в його особистому парку, але футболіст так і не зміг відповісти. Інше захоплення Кахи – дорогі рушниці та карабіни. За призначенням футболіст використовує експонати дуже рідко... Тренер київського «Ди­ намо» Сергій Реб­ров — чемпіон не лише Укра­

їни, Туреччини та Росії з футболу, а й світу з ра­ діоспорту. Мікросхеми, транзистори, діоди є еле­ ментар��ою складовою його хобі. Сергій може самотужки зібрати апа­ ратуру, встановити антену та зв’язатися, скажімо, з Каракасом на певній хвилі. Навіть виступаючи в Англії, С. Ребров не за­ кинув свого хобі. Але там у нього виникли проблеми. Радіоприлади українця глушили в районі сигнали телеантен. Отож сусіди викликали поліцію. До

штрафів не дійшло, але Сергієві довелося забути про захоплення. Найкращий шахіст України, львів’янин Ва­ силь Іванчук нічого не колекціонує, а зайві гроші витрачає в казино. Туди його затягнули друзі-су­ перники по турніру в Мо­ нако. Там завжди можна зустріти шаховий бомонд. Саме з колегами В. Іван­ чуку подобається грати в казино. «Є багато нюан­ сів, необхідно обов’язково стежити за круп’є, — ді­ литься власними секре­ тами Василь Михайлович. — Окрім того, ніколи не ставлю на «зеро» і не граю на столах, де є і «зеро», і «дубль зеро». Шанси про­ грати там збільшуються». Василь Іванчук ніколи не грає один за столом, адже тоді круп’є і шахіст не­ наче міняються місцями і круп’є веде гру. А коли гравців декілька, круп’є немовби проводить сеанс одночасної гри, і шанси гравця на виграш збіль­ шуються. Рецепт успіху від пана Василя в рулетці: застосування закономір­ ностей плюс інтуїтивні рішення. Шахіст говорить: хоч і не завжди виграє, але загалом у стабільному плюсі. «Був випадок, коли я, керуючись логікою, про­ грав усі фішки, крім однієї, — згадує гросмейстер. — І тоді просто навмання по­ ставив на число 26. І воно випало! Одним махом від­ бив увесь програш і пішов у плюс. Узагалі я не граю на дуже великі суми». В. Іванчук відвідує казино лише в Монако, атмосфе­ ра гральних закладів цього міста, за його словами, не витримує жодного по­ рівняння з казино рідного Львова або Києва.

Девід Хей не битиметься з Віталієм Кличком. Фото: AFP

Хей пішов із боксу llБогдан Гаврилюк

А

нглійський боксер Девід Хей завер­ шив боксерську кар’єру. Це стало відомо після того, як колишній абсолютний чемпіон у важкій вазі повідомив Британську боксерську контрольну раду, що він не має наміру продовжу­ вати боксерську ліцензію. А без неї він не зможе ви­ йти в ринг. реклама

Таким чином, Хей ви­ рішив не чекати на пропо­ зиції від Віталія Кличка до 13 жовт­ня, коли йому випо­ вниться 31 рік. Причини, яка спонукалаанглійцязаверши­ ти кар’єру, не повідомляють. А на офіційному сайті боксера наразі немає жодних комен­ тарів щодо цього. За дев’ять років кар’єри Д. Хей провів на професіо­ нальному рингу 27 поєдин­ ків, у яких здобув 25 пере­ мог (23 — нокаутом) і зазнав дві поразки.


Львівська газета