Page 4

12

04 РОЗСІДУВАННЯ

13 вересня 2012 року 37 (686)

Остап Бендер нервово курить, Як головний борець із корупцією Ігор Починок абоотримав землю за фальшивими документами l Іван Сидоренко

«Г

азеті» стало відомо про одну з найфантастичніших земельних афер у нашій області. Зорієнтуватися у десятках документів, постанов та ухвал було доволі складно, особливо якщо врахувати, що чимало з них суперечать одні одним, але врешті картина вишуканого шахрайства вималювалася. Сьогодні ми можемо напевно стверджувати: право на гектар з чвертю в урочищі Вишенька, що в селі Шоломинь, головний редактор газети «Експрес» Ігор Починок отримав незаконно. Про історію із сосновими лісами в урочищі Вишенька та клопоти місцевих селян, які виникли внаслідок заселення там медіа-олігарха Ігоря Починка, «Газета» писала багато. Однак нині ми майже не згадуватимемо про двометрові паркани, якими Ігор Починок відгородив своє обійстя від селян, його невиконані обіцянки громаді чи про віртуальний «Центр рекреації для журналістів». Це все лірика, яка нині, на жаль, мало кого здатна зворушити. Сьогодні ми, так би мовити, зазирнемо в корінь: а яким таким чудом Ігор Починок став власником добрячої площі лісу? Усе почалося з простого звернення головреда «Експресу» до голови Звенигородської сільської ради. Річ у тім, що Починок Ігор Петрович має повноцінне право власності на земельну ділянку площею 1,75 га — Державний акт про право власності серія ЯА №736820, виданий на підставі розпорядження голови Пустомитівської РДА від 28.12.2006 року №906. Цю ділянку йому видали для ведення особистого селянського господарства, яким І. Починок, певна річ, не займається. І збудувати на ній він мав право господарські споруди, необхідні для ведення сільськогосподарських робіт, що у плани головреда аж ніяк не входило. Замість стаєнь, гаражів для тракторів та інших подібних споруд, які він мав право звести згідно із законодавством, Ігор Починок збудував справжній палац, який для окозамилювання назвав «Центром рекреації для журналістів». До речі, жодного дозволу на цей будинок він не має і понині.

Фото: Гал-ТБ

Окрилений новозбудованим фешенебельним котеджем, який постав на чималій земельній ділянці, головред накинув оком на сосновий ліс поблизу своєї землі і звернувся до голови Звенигородської сільської ради із заявою про надання йому частини цього лісу площею 1,2715 га, розташовану в урочищі Вишенька (с. Шоломинь), терміном на 49 років. Що цікаво: теж для особистого сільського господарства, яким, як ми уже писали, насправді Ігор Починок не займається. Коли саме це відбулося, достеменно не відомо: заява не містить дати написання, не видно її і на відтиску штампу вхідної документації, натомість чітко видно, на яку її було виправлено, — 11.11.2006 року. Крім того, у книзі документації датою подання заяви Починка І.П. зазначено 16.10.2006 року. Але це — канцелярські нюанси. 28.11.2006 року в залі урочистих подій у приміщенні Звенигородської сільради відбулося засідання 6-ї сесії Звенигородської сільської ради 5-го скликання. І саме тоді, поряд з іншими важливими для звенигородців питаннями, розглядали і питання «Про надання дозволу на розробку відведення земельної ділянки лісового фонду та передачі її в оренду для ведення особистого селянського господарства Ігорю Починкові». Усе було так, як книжка пише: голова сільради Смілянець І.Я. зачитала уже згадувану заяву Починка І.П., після цього виступали присутні. Пан Починок, вочевидь, саме

цього дня не мав змоги навідатися на засідання сесії, тож від його імені виступала Єжижанська О.І., на той час заступник генерального директора ТОВ «Видавнича група «Експрес». До речі, саме пані Єжижанська наобіцяла селянам купу всього взамін за ділянку свого шефа: здати під ключ дитячий садочок, взяти шефство над школою, долучитися до святкування Дня Звенигорода та багато іншого. До слова, майже нічого з обіцяного не виконано і до сьогодні, хоча все, що відбувається на сесії, протокольовано й завірено підписами та печатками. Після того слово взяв землевпорядник сільської ради, який зазначив, що земельна ділянка, яку Починок І.П. бажає узяти в оренду, розташована за межами населеного пункту села Шоломинь, а тому її можна надати в оренду лише після розроблення проекту відведення, при цьому винятково за розпорядженням голови Пустомитівської РДА. Тобто сільська рада повноважень виділити цю землю не має, оскільки вона їй просто не належить. Депутати послухали вагомі аргументи, й ухвалили рішення №60, в якому було два пункти. Перший: «Дати дозвіл на розробку проекту відведення земельної ділянки лісового фонду та передати її в оренду терміном на 49 років для ведення особистого селянського господарства у сфері зеленого туризму в с. Шоломинь урочище Вишенька, за рахунок земель запасу сільської ради — Починку І.П. —

площею 1,2715 га». А другим пунктом депутати вирішили «запропонувати Починку І.П. звернутися до Пустомитівської РДА для отримання дозволу на розробку проекту відведення земельної ділянки». Якщо простіше: депутати не заперечували проти передачі землі в оренду, але лише якщо на це буде згода Пустомитівської РДА. Саме тут починається чудо, про яке ми вже згадували. Як з’ясувалося: існує ще одне рішення Звенигородської сільської ради №60 від 28.11.2006 року, і в ньому нема жодних згадок про Пустомитівську РДА. А є рішення «надати в оренду тимчасово-довгостроково (терміном на 49 років) площу 1,2715 га із земель лісового запасу сільської ради в с. Шоломинь в урочищі Вишенька Починку І.П., сільському голові Смілянець І.Я. укласти договір оренди земельної лісової ділянки». Обидва (!) зазначені рішення підписала голова ради Смілянець І.Я, їх скріплено печаткою ради. І саме на підставі другого рішення з Починком І.П. укладено договір оренди від 14.06.2007 року. Якщо хтось назве це по-іншому, ніж підробка документів, то злукавить. От і прокуратура не злукавила: після відповідної перевірки 31.01.2008 року стосовно голови Звенигородської сільської ради Смілянець І.Я. було порушено кримінальну справу за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 365, ч. 2 ст. 366 КК України, і висунуто відповідне звинувачення. У процесі слідства допитали секретаря Зве-

нигородської сільської ради, яка повідомила, що на засіданні 28.11.2006 року ухвалювали лише одне рішення №60 — те, яке у нашій статті йде першим. Секретар наголосила, що особисто здійснювала виготовлення рішення, оскільки це входить до її обов’язків. Як і підготовка протоколу засідання, в якому відображено і виступи, і голосування. Звідки взялося друге рішення під №60, секретар не знає. Аналогічні свідчення надали присутні на цьому засіданні депутати. Єдина, хто виявилася у своїх свідченнях оригінальною і відстоювала рішення за номером два, — пані Єжижанська. А от сам І. Починок свого слова так і не сказав. Його викликали на допит, він прийшов. Однак відмовився відповідати на поставлені запитання. Ба більше, очевидці стверджують, що він нагрубіянив слідчому, вів себе зухвало й зверхньо, а потім покинув кабінет. І тут чудеса: правоохоронці не роблять нічого, аби допитати головного свідка справи, тобто безпосереднього її фігуранта, немає жодних примусових доставок його до залу суду — нічого! Схоже, про нього просто забули. Тим часом події розгортаються. 28 листопада 2007 року Ігор Починок звертається у Звенигородську сільську раду із заявою, у якій просить скасувати славнозвісне рішення №60 та розірвати укладений договір оренди. Натомість — встановити право сервітутного користування земельною ділянкою з метою об-

слуговування сусідньої земельної ділянки, яка належить Починкові на праві власності. Звенигородська сільська рада чемно голосує за всі пункти поданої заяви, тим самим допомагаючи замести сліди й підчистити неоковирні попередні рішення, і пан Починок стає гордим сервітутовласником частини лісу. До речі, про сервітутне користування. Це дуже цікава норма Земельного кодексу, яка передбачає доволі обмежене право користування землею. Перш за все сервітут не дає права власності — згідно із законодавством, це право користуватися чужою земельною ділянкою, у цьому випадку — ділянкою Пустомитівського району. Сервітут дає право проходу чи проїзду, прокладання через ділянку ліній комунікації, труб, зокрема здійснювати водовідведення, право поїти та проганяти через цю територію свою худобу, поскладати там свої інструменти тощо. Складно сказати, як саме використовує пан Починок свою сервітутну землю: поїть там худобу чи справляє нужду, оскільки територію загороджено височенним парканом, що насправді суперечить законодавству. Але це, знову ж таки, окрема тема. А тим часом триває суд. 12 серпня 2009 року в кримінальній справі проти голови сільради пані Смілянець складено обвинувальний висновок. І в ньому чорним по білому написано, що пані Смілянець І.Я. винна у злочинах, причому діяла вона в інтересах Починка І.П. Але чудеса на цьому світі часто трапляються: 30.06.2011 року прокуратурою ухвалено постанову про зміну обвинувачення в суді та кваліфіковано дії Смілянець І.Я. за ч. 1 ст. 366 КК України. Нескладно здогадатися, що прізвища пана Починка там уже нема. Проте Пустомитівський районний суд визнав Смілянець І.Я винною у злочинах. Було подано апеляцію, й Апеляційний суд Львівської області скерував справу на новий розгляд. Основна причина — не було допитано Ігоря Починка. Отже, справу аж ніяк не можна вважати закритою — медіа-магната чекає нове розслідування, і, схоже, цього разу йому не вдасться так легко відмахнутися від допиту.

Lvivska_gazeta_N37_for_issuu  

Lvivska_gazeta_N37_for_issuu

Lvivska_gazeta_N37_for_issuu  

Lvivska_gazeta_N37_for_issuu

Advertisement