Page 1

twitter.com/lvivskagazeta

f

facebook.com/lvivskagazeta

www. gazeta.lviv.ua 07 економіка

17 здоров’я

Де українцям тримати гроші в час економічної кризи?

Їжте сало, воно — панацея, стверджує народний цілитель, академік Євген Товстуха

10 листопада 2011 року

45 (642) Читай своє! Рекомендована ціна — 1.50 грн.

Живемо на пенсію

Розмова з Михайлом кОСТЮКОМ, головою Львівської обласної адміністрації

Д

Динаміка розвитку регіону потребує політичної толерантності

П

осада губернатора Львівщини стає вибухонебезпечною — так жартують політологи останні кілька днів. Зрештою, підстави для цього є — за не­повних два роки президентства Віктора Януковича Львівська обласна державна адміністрація отримала вже третього голову.

ll08 політика

Убити президента? Кому на руку нагнітання пристрастей довкола мілітаризації громадян

ll05 політика

ля багатьох літніх громадян пенсія залишається єдиним джерелом доходів, тому зрозуміло, чому вони так хапаються за будь-яку, навіть незначну, надбавку до неї. І якщо сусід, родич, подруга, знайома, які пропрацювали, здається, стільки ж років й отримували приблизно таку саму зарплату, мають на кілька десятків гривень вищу пенсію, в пенсіонерів закрадається підозра, що їм щось не дорахували. При цьому не кожен може самостійно розібратися в пенсійному законодавстві, зрозуміти, як проводять обрахування пенсії, що впливає на її величину. Тому запитання зависають у повітрі. «Газета» отримала від своїх читачів чимало запитань щодо нарахування пенсій. Ми попросили від-

повісти на них заступника начальника Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області Руслану Іванкову. Нині дуже багато уваги приділяють громадянам, які виходитимуть на пенсію після 1 жовтня 2011 року, і зовсім забули про тих, хто вже перебуває на заслуженому відпочинку. Я на пенсії, але ще працюю. Через два місяці мине два роки моєї праці після виходу на пенсію. Раніше працю­ючий пенсіонер мав право що два роки перераховувати пенсію, а як тепер? Кажуть, що такого перерахунку не проводитимуть. Думаю, що це питання хвилює багатьох. Із повагою Марія Залізко, Сокальський район

ll09 суспільство реклама

партнери

«Львівську газету» розповсюджують на бортах таких авіакомпаній:

Львівські авіалінії LVIV AIRLINES


02 актуально

10 листопада 2011 року 45 (642)

«Три історії Галичини» 17 листопада у Львові презентують документальний фільм «Три історії Галичини». Про це повідомляє УНІАН. Режисерами картини є українка Ольга Онишко та ліванка Сара Фаргат. Після показу відбудеться обговорення актуальних тем стрічки за участю студентів, представників етнічних спільнот, громадських діячів і місцевої влади. «У фільмі йдеться про три людські долі під час Другої світової війни на Галичині: українську, єврейську та польську. Опинившись між Гітлером і Сталіним, кожен із героїв своєї історії, ризикуючи життям, діяв згідно з обставинами, які складалися на той час», — пояснюють творці стрічки.

Кадри змішують усе

У

llІрина Гамрищак вівторок увечері президент Віктор Янукович оприлюднив низку кад­ рових рішень, які стали не лише несподіваними, а й незрозумілими. Насамперед, міністра МВС Анатолія Могильова звільнили із займаної посади та призначили головою Ради міністрів Автономної республіки Крим. Його пост у Кабміні передали Віталієві Захарченку, який досі очолював Державну податкову адміністрацію України. Головою ДПА, своєю чергою, став Олександр Клименко. На думку експертів, згадані кадрові рокіровки зумовлені персональною лояльністю новопризначених до політики гаранта й не мають жодного стосунку до державних інтересів. Насправді всіх, кого призначив президент у вівторок, об’єднує кілька речей. Перша: всі вони — вихідці з Донецького регіо­ ну та характеризуються особливою наближеністю до самого Віктора Федо-

ровича. І друга: ніхто з них раніше не працював у тій сфері, яку тепер очолює. «Безумовно, на поверхні той факт, що на ключові посади в Україні призначають представників Донецького регіону. І це — відвертий недолік кадрової політики, — говорить у коментарі «Газеті» львівський політолог Юрій Шведа. — Цілком погоджуюся, що має бути ротація, але вона повинна відбуватися за результатами і на краще, а нинішні кадрові зміни, на жаль, не такі: не можна ж говорити, що людина у віці 30 років є менеджером державного рівня. Ясна річ, що такий підхід руйнує систему державного управління». На думку експерта, є чимало запитань щодо звільнення Анатолія Могильова, оскільки нове призначення є суттєвим пониженням і в статусі, і в посаді. «Чи це своєрідне покарання? Чи потрібні нові люди, які мають якесь нове бачення політики МВС? Адже те, що демонстрував А. Могильов, — доволі жорстка

політика, спрямована на те, щоби силові структури протидіяли не стільки кримінальним злочинцям, скільки акціям протесту та громадянським виступам. То невже президент не задоволений таким характером і таким використанням МВС? Стосовно цього маю певні сумніви...» Не менше запитань і щодо призначень Захарченка та Клименка. «Чи можна назвати нормальною ситуацію, коли на чільні посади призначають людей, які не працювали в рамках цієї системи, які не є професіоналами? Маю на увазі, коли на посаду міністра МВС пропонують податківця. Це зовсім різні галузі, різні сфери. Міліція, як і податкова, вимагає професійного підходу. Тому мені здається, що рішення, за якими проглядаються свої, лояльні люди, всупереч професіоналізму, всупереч регіональному балансу, навряд буде на користь справи загалом», — каже Ю. Шведа. Й окремим блоком іде майбутня робота А. Моги-

льова прем’єр-міністром Криму, адже він неодноразово конфліктував із кримськими татарами. Чи зможе екс-міністр ліквідувати давню ворожнечу з народом, служити якому його призначили? Експерти в цьому дуже сумніваються. «Через певний етнічний мікс Крим традиційно є конфліктним регіоном. Фактично з 1990-х років напруження на півострові вдавалося нейтралізувати, проводячи збалансовану політику, яка не допускала крайнощів із різних сторін. Однак проблеми, які там існують, на сьогодні не розв’язано, а навпаки. Тому політика в цій ситуації мала би бути особливо зваженою. І в цьому контексті кандидатура пана Могильова є не найкращою, оскільки вона дражлива для кримчан і може навіть стати детонатором конфронтації та напруженості. Думаю, з погляду національних і державних інтересів цей крок не є продуманим», — підсумовує Юрій Шведа.

Прес-служба Львівської залізниці

Від паротяга до надшвидкісного потяга llФотофакт Цього тижня Львівська залізниця відзначила ювілей — 150 років тому 3 листопада до львівського вокзалу вперше прибув залізничний потяг. Ювілей святкували і на пероні львівського вокзалу, і в залі оперного театру, де з цієї нагоди відбулася святочна академія. Привітати залізничників приїхав віце-прем’єр

Борис Колесніков. А на перон головного львівського вокзалу прибув реконструйований паротяг «Ярослав» із кількома вагонами — саме він став першим, який прибув із Відня через Перемишль до Львова. У середині XIX століття в колишній Австро-Угорщині почали розбудовувати залізничну мережу, одна з перших залізничних гілок пролягла з Відня до Перемишля. Навесні 1861 року австрійські інжене-

ри розпочали будівництво залізничної колії від Перемишля до Львова. І хоча на перешкоді став складний рельєф місцевості (робітникам доводилося стояти по пояс у багні), однак уже 3 листопада перші вагони таки прибули до міста Лева. Залізниця спричинила бурхливий економічний і політичний розвиток краю. До 1939-го в Галичині було розбудовано сучасну мережу

колій: після війни залізничники лише вдосконалювали технологію перевезень — із паровозної тяги спочатку перейшли на теплову, а згодом на електричну. Й ось тепер Львівська залізниця починає новий етап свого розвитку — запровадження швидкісного сполучення між Львовом і Києвом — незабаром до столиці України можна буде дістатися лише за 4,5 години.

Думки вголос

Розділяй і владарюй llІгор Гулик

К

ілька подій із плину останніх днів провокують на невеселі думки про те, що в нас відбувається, і про нашу невтішну перспективу. Можна, звісно, знайти сотні причин, аби пояснити кадрові перестановки, що їх здійснює Віктор Янукович, — як завжди, тихо і без зайвого галасу. Втім політологи зроблять це краще за мене, однак скажу про те, що лежить на поверхні. Треба, мабуть, довго міркувати, аби зважитися на призначення екс-очільника МВС прем’єр-міністром Криму. Нехай навіть він із «макіївських», як його поперед­ ник Джарти. На півострові і школяр знає про стосунки міліцейського генерала з автохтонним народом — кримськими татарами. Якщо Анатолій Могильов — червона шмата для меджлісу і тисяч депортованих, які повернулися на рідну землю, то скажіть-но мені, чи не зумовить така кадрова політика конфлікти та протистояння? Хто зацікавлений у неспокої та нестабільності? Нав­ ряд сам гарант Конституції. Принаймні його офіційна риторика сповнена миро­ творчих фраз і прагнення стабільності. Однак політики не завжди артикулюють те, що думають, а їхні фрази підлеглі часто інтерпретують по-своєму. Відтак ми маємо нагоду говорити про «синдром виконавця» — «причину» чи не всіх бід і добру нагоду знайти винуватих. Та кадрові призначення, згідно з ретушованим Основним законом, — компетенція президента, а отже, і його безпосередня відповідальність. Подія друга — річниця жовтневого перевороту у столиці. Звідки взялися преференції «червоним», якщо того дня було заборонено будь-які походи Хрещатиком? Хто вирішив, що комуністи таки варті марширувати головною вулицею Києва, а їхні опоненти зі «Свободи» — нудитися в беркутівському кільці? Кволе пояснення: мовляв, міліція зважила на похилий вік демонстрантів — якось не надто вписується у принцип рівності всіх перед законом. Нагадаю «гуманістам» із київського главку: коли бажання продефілювати центром столиці висловлювали не менш пристаркуваті комбатанти УПА,

віковий чинник не брали до уваги… Отже, симпатики Лєніна-Сталіна зіграли роль червоної шмати для тих, хто вважає їхніх ідолів злочинцями. Прикладів свідомих провокацій, нагнітання пристрастей останнім часом чимало. Причому не тільки з боку влади, але й часто-густо з табору її непримиренних опонентів. Лише обізнаний здатен розібратися з перипетіями протестів чорнобильців та афганців, але той факт, що навіть у Кабміні заговорили про «клонів», говорить багато про що. Складається враження, що Україна повернулася до часів Кучми, коли марші «радикалів» у чорних сорочках режисерували для гарної телевізійної картинки, коли провладні канали крутили ролик із гори Яворина як рекламу, коли аргументом боротьби за президентське крісло стала граната в бік прогресивної соціалістки. Хоча ні, цього разу «технології», схоже, освячують у найвищих кабінетах, їх записано до посадових обов’язків для урядників рангом нижче. Українське політичне середовище виплодило цілий клубок конфліктів інтересів, прагнень, амбіцій, і дехто з поміркованих спостерігачів уже почав говорити про очевидну загрозу втрати державності. Ігрища політиків можуть зайти надто далеко, й у підсумку багато з них стане просто не потрібними, позаяк очевидно, що втілювати свої плани в умовах бездержавності не буде сенсу. Владика Андрей свого часу дійшов висновку, що «не треба Україні інших ворогів, коли самі українці українцям — вороги, що себе взаємно ненавидять і навіть не стидаються тої ненавис­ ти!». Відтоді минуло чимало літ, але жоден із українських провідників, тим паче часів незалежності, не взяв для себе належних уроків із цієї науки.


львівщина 03

10 листопада 2011 року 45 (642)

Для неповносправних дітей області — два шкільні автобуси Наприкінці жовтня ДНУ «Інститут інноваційних технологій і змісту освіти» МОН України уклало угоду із ЗАТ «Бориспільський автозавод» на придбання 14 шкільних автобусів, у яких обладнано місця для дітей з обмеженими фізичними можливостями на інвалідних візках. Вартість одного — 454 тис. грн. Два таких автобуси мають надійти і на Львівщину. Їх отримають Городоцький і Яворівський райони. В салоні автобуса передбачено місця для інвалідних колясок, а також пристрої для їх фіксування. Транспортні засоби мають обладнати пристроями (трап або ліфт) для безперешкодного руху візка.

І

llОльга Шлемкевич

До теми

з 31 жовтня по 6 листопада в Україні проходив Усеукра­ їнський тиждень підтримки грудного вигодовування, мета якого — донести до мо­ лодих матерів важливість вигодовування немовлят грудним молоком. Дослідження свідчать: найкраще, щоб дитинка вперше скуштувала мами­ не молоко через півгодини після появи на світ. Винят­ ково його дитя повинно вживати до шести місяців, а далі жінка може продов­ жувати годувати малюка грудьми до двох років і

Радість материнства довше. Такий нерозривний контакт матері та дитини йде на користь обом: є га­ рантом нормального та гармонійного розвитку не­ мовля та зміцнює здоров’я жінки, сприяє нормально­

про автора

Ольга Шлемкевич, к. м. н., лікар-неонатолог Львівського обласного перинатального центру, керівник регіонального центру підтримки грудного вигодовування

реклама

Фото: Талія Раїник

му перебігу післяполого­ вого періоду, профілактиці мастопатії, появі пухлин молочної залози, матки та яєчників у майбутньому, допомагає запобігти не­ бажаній вагітності після пологів. Грудне молоко — ідеаль­ на їжа для дитини. Вона натуральна, стерильна, теп­ ла, організм дитини її лег­ ко засвоює та повноцінно використовує. Важливою перевагою нині є й те, що материне молоко безкош­

товне. Воно дивовижно пристосоване до всіх осо­ бливостей травлення й об­ міну речовин немовляти, захищає його від різнома­ нітних інфекцій, алергіч­ них реакцій і захворювань, сприяє формуванню влас­ ної імунної системи. Сучасні наукові до­ с л і д ж е н н я д о в од я т ь , що ризик виникнення в май­бутньому ожиріння, атеросклерозу, цукрово­ го діабету, хронічних не­ дуг органів травлення, а

також стоматологічних порушень у дітей, яких вигодовували грудним молоком, значно нижчий, ніж у тих, які споживали дитячі суміш. Останнім часом усе біль­ше жінок годує малю­ ків грудним молоком до одного-двох років і довше. І молодих матерів хвилює питання, чи не пов’язано тривале годування з по­ явою раннього карієсу в дітей. Експерти вважають: псування зубів у малюків

спричиняє не грудне мо­ локо, а інші компоненти раціону, оскільки відомо, що поєднання, наприклад, грудного молока з цукром нищить зуби суттєвіше, ніж сам цукор. Тому дитинці, в якої вже є зуби, треба лише своєчасно їх чистити, не припиняючи при цьому грудного вигодовування. Отож, дорогі матусі, го­ дуйте немовлят грудьми. Це так прекрасно та необхідно для здоров’я, розвитку та задоволення малюків.

На Львівщині маленьких мешканців, на щастя, більшає. Як повідомила «Газету» начальник відділу статистики Головного управління статистики у Львівській області Людмила Івасів, за девʼять місяців цього року в області народилося 21682 немовлятка, що на 196 більше, ніж торік за аналогічний період. Серед інших областей України щодо зростання народжуваності Львівська цьогоріч посідає девʼяте місце: на 10 тисяч осіб у нас народжується 113 малюків. Рейтинг у цьому втішному списку очолює Рівненщина — на таку саму кількість населення там народжується 149 діток, наступні — Закарпаття і Волинь — по 141 немовляті, Чернівецька область — 123, Одеська — 119, Івано-Франківська — 118, Житомирська — 117 і АР Крим — 115. За девʼять місяців 2011 року в нашому регіоні було 255 багатоплідних пологів. За словами головного акушера-гінеколога Львівщини Ігоря Потапова, двійні народилися в 246 родинах. Поява на світ трійні потішила вісім сімей, одне подружжя стало батьками відразу чотирьох малюків. Тішить те, що з кожним роком більшає матусь, які годують діток грудьми: якщо 2006-го малят, які вживали грудне молоко до шести місяців було 23,7%, то нині таких уже 53,22%.


04 львівщина

10 листопада 2011 року 45 (642)

Львів’ян просять іще трохи потерпіти Більшість львівських вулиць обіцяють відкрити вже до кінця листопада. За словами міського голови Андрія Садового, однією з перших відкриють Личаківську — 15 листопада. «Технічно вул. Личаківську можемо відкрити вже сьогодні, але, враховуючи, що останнім часом температурні режими були несприятливими, наші французькі колеги, які здійснюють нагляд, переконують іще почекати», — сказав мер. За словами директора ЛКП «Львівавтодор» Олега Берези, на початку наступного місяця відкриють для транспорту й Городоцьку. На той самий час заплановано й завершення робіт на проспекті Свободи.

Зависла проблема

Вересень. Проїзд Крива Липа. Фото: zaxid.net

У

llМирослава Іваник центрі Львова обвалилася частина балкона. На щас­ тя, обійшлося без жертв. Цього разу йдеться про будинок на розі вулиці Ви­ нниченка та площі Собор­ ної. В управлінні охорони історичного сере­довища Львівської міської ради розводять руками — про можливість обвалу час­ тини цього балкона нічого не свідчило. — Цей балкон не був у поганому стані. Буди­ нок перебуває на балан­ сі області, нещодавно його відремонтували. Наразі складно сказати, чому ця консоль упала. Права, яка на вигляд у такому самому стані, тримається. І це дуже непокоїть. Очевидно, в цьому випадку можемо говорити про поганий ремонт. Імовірно, прор­ жавіла основа, на якій кріпилася консоль, однак під час ремонту на це не звернули уваги. На жаль, такими металевими еле­ ментами часто нехтують, хоча вони в основі всього, — розповіла «Газеті» Лілія Онищенко, начальник управління охорони іс­

Листопад. Ріг вулиці Винниченка та площі Соборної. Фото: архів (2)

торичного середовища ЛМР. Поки що частина бал­ кона, яка впала, лежить на вулиці. В управлінні охорони історичного се­ редовища кажуть, що заберуть її, щойно знай­ дуть відповідний тран­ спорт, адже консоль дуже тяжка. Це вже не перший ви­ падок обвалу елемен­ тів будинку у Львові за останній час. Так, на по­ чатку вересня в проїзді Крива Липа впав фраг­ мент фасаду будинку, по­ шкодивши машину, яка стояла поряд. У жовт­ні з будівлі на вулиці Руській, 3 почав сипатися кар­ низ. Аби вберегти пере­ хожих, комунальники не знайшли іншого спо­ собу, а просто... збили частину декору будинку — пам’ятки архітектури ХІХ ст. А в листопаді у Львові черговий обвал. За словами Л. Онищен­ ко, нині в найгіршому ста­ні балконні елементи, оскільки вони найбіль­ ше виступають і саме на них припадає найбільше навантаження. Торік за міські кошти відрестав­ рували кілька десятків балконів. Цьогоріч, попри

аварійний стан багатьох, не відновили жодного (!). За словами очільниці управління, наразі тіль­ ки виготовили проект­ ну документацію на 40 бал­конів, аби знати, що треба робити і в яку суму обійдеться ремонт кож­ ного. Наступного року планують відреставрува­ ти декілька десятків бал­ конів — за гроші міського бюджету та німецького Бюро технічної співпраці. У ратуші кажуть, що єдиний варіант зберегти пам’ятки архітектури — реставрувати їх. Аби тим­ часово вберегти гостро аварійні елементи від утрати внаслідок падін­ ня, а водночас подбати про безпеку перехожих, можна встановити за­ хисні сітки. За словами пані Онищенко, такі сітки вже незабаром з’являться на будинку на площі Ри­ нок, 10. — Там, де є загроза об­ валу, треба встановлюва­ ти сітки. Перелік таких об’єктів уже передали в ЛКП, — зазначила чинов­ ниця. — Щоправда, про захисні сітки посадовці говорять уже зо три роки, а до реалізації задуму на­ разі так і не дійшло.

Водночас Андрій Са­ люк, президент благодій­ ного фонду «Збереження історико-архітектурної спадщини Львова», пере­ конаний, що допоможе лише комплексний підхід і достатнє фінансування. — Треба засукати ру­ кави та працювати. Вже дуже багато зроблено в цьому напрямі, та роботи ще чимало. Передусім треба провести повну та докладну інвентаризацію, щоби знати, що в якому стані. Відтак необхідно суттєво збільшувати фі­ нансування. Адже турис­ ти їдуть до нас не заради ресторанів (як дехто на­ магається переконати), а найціннішого, що є у Львові, — культурної спад­ щини. Тому необхідно по­ чати вкладати в це кошти, — вважає А. Салюк. До слова, багато ар­ хітектурних елементів, які колись упали, нині зберігають в управлін­ ні охорони історичного середовища. За словами Лілії Онищенко, їх або повернуть на фасади бу­ динків під час реставрації, або ж вони стануть екс­ понатами музею архітек­ тури Львова, якщо такий створять.

Як аеропорт ви назвете... llОлександр Сирцов

Х

вилювання щодо того, чи вдасться вчасно за­ вершити будівництво об’єктів до Євро-2012, здаєть­ ся, вже позаду. Те, що новий стадіон під час церемонії не мав частини даху, до уваги не беремо. Реконструкц ія львів­ ського аеропорту вийшла на завершальний етап і вже через декілька місяців на даху ново­ го терміналу має з’явитися «квітка». Однак тепер на перший план вийшли інші, політично вигідні клопоти. Адже нове летовище мусить мати наз­ ву. Питання з футбольною ареною вже вирішили: після завершення європершості її назву придбає за «грубі гроші» відомий бренд. З аеропортом складніше: він перебуває у власності держави, і назву йому вибиратимуть на засіданні Кабінету Міністрів. Думку громади можуть узяти до уваги, а можуть назвати аеро­порт згідно з естетичними уявленнями прем’єр-міністра чи дбайливими порадами відо­ мого «шанувальника» галичан Д. Табачника. Хоча пристрасті навколо майбутньої назви аеропорту розгорілися у Львові не на жарт, самі авіатори не особ­ ливо переймаються тим, як називатиметься летовище. Принайм­н і екс-директор Львівського аеропорту О. Загрева в коментарі «Газеті» зазначив, що для них голо­ вне, щоби летовище було ко­ рисним і комфортним. Яко­ їсь усталеної міжнародної практики в цій сфері немає. Наприклад, Варшавський аеропорт носить ім’я видат­ ного польського композитора Шопена, головний аеропорт Парижа названо іменем най­ видатнішого французького президента Шарля де Голля.

Активісти «Свободи» запро­ понували назвати аеропорт на честь Степана Бандери. Серед інших пропозицій — імена Василя Стефаника й Івана Франка, уродженця Львова Станіслава Лема. «Було де­ кілька пропозицій щодо назви аеропорту. Наприклад, пропо­ нували назвати його іменем Василя Стефаника, однак це прізвищемайженеперекладне, і його буде дуже складно пред­ ставити гостям міста. Значно простіше це зробити з іменем видатного скульптора Йогана Пінзеля», — зазначив культу­ ролог Т. Возняк. На сайті VisitLviv.net упро­ довж п’яти днів відбувалося голосування щодо найкращої назви аеропорту. За цей час у «плебісциті» взяло участь 12258 користувачів, 3283 із них віддали голоси на користь короля Данила Галицького. Другою стала пропозиція назвати аеропорт на честь С. Бандери — 2197. 1500 юзерів вирішили, що летовище має носити назву міста — «Аеро­ порт Львів». Власне ідею назвати аеро­ порт іменем засновника міста оперативно підхопив міський голова Андрій Садовий, також на її підтримку висловився і віце-прем’єр Б. Колесніков: хоча він і не є членом львів­ ської громади, однак його позиція має помітний вплив на ситуацію в місті. Схоже, і мер, і депутати, більшість яких становлять свободівці, активно апелюватимуть до громадськості й уряду, об­ стоюючи свою пропозицію: А. Садовий — за Данила Га­ лицького, депутати — за Сте­ пана Бандеру. P. S. Коли номер готували до друку, стало відомо про розпорядження Кабінету Міністрів України, згідно з яким львівський аеропорт отримав ім’я короля Данила Галицького.

оголошення

Повідомлення ПАТ «Львівобленерго» 07.11.2011 в електромережах Товариства вимикалися: ll1 кабельна лінія 10кВ у Старосамбірському РЕМ, було знеструмлено 8 трансформаторних підстанцій — 2 населені пункти повністю та 1 частково з 10.20 до 12.32 (заживлено частково) і до 08.11.2011 р. (заживлено повністю) на час ремонтних робіт. Причина: пошкодження кабельної лінії. 08.11.2011 в електромережах Товариства вимикалися:

ll1 повітряна лінія 6кВ у Бориславському РЕМ, було знеструмлено 11 трансформаторних підстанцій — 2 населені пункти частково з 15.14 до 16.03. Причина: пошкодження повітряної лінії. ll1 трансформаторна підстанція 10/0,4кВ у Миколаївському РЕМ, було знеструмлено 1 населений пункт частково з 18.01 до 09.11.2011 р. на час ремонтних робіт. Причина: пошкодження в ТП. Просимо пробачення за тимчасові незручності.


політика 05

10 листопада 2011 року 45 (642)

До суботи відреставрують колону Яна з Дуклі До 12 листопада буде завершено реставрацію колони Яна з Дуклі, розташованої в центрі Львова перед церквою святого Андрія (колишній монастир отців-домініканів). На реставрацію цієї памʼятки з бюджету міста виділено 500 тисяч гривень, половину цих коштів уже переказали підрядникам — повідомили «Газету» в прес-службі Львівської міської ради. Під час реставрації відновили всі втрачені елементи скульптури та чотири декоративні кулі, відреставрували карниз, заповнили тріщини. Реставрацію памʼятки розпочали ще торік.

У

llОлександр Сирцов вересні 2004 року Віктор Янукович пережив один із найбільших стресів у своєму житті: під час передвиборного туру в Івано-Франківську на нього вчинили «замах» — студент одного з місцевих вищих навчальних закладів влучив у кандидата в президенти курячим яйцем. Ролик, на якому Вік­ тор Федорович зомлів від переляку, досі користується популярністю в інтернеті та є приводом до численних кпинів із боку недоброзичливців гаранта Конституції. Й ось через понад сім років після знаменитого «яєчного замаху» В. Янукович під час виступу на розширеному засіданні Кабміну минулого

Убити президента?

тижня висловив стурбованість тим, що непоодинокими є випадки скуповування зброї, яку певні громадяни можуть застосувати для нападів на органи влади. Інакше кажучи, тепер, на думку глави держави, існує неуявна загроза реального тероризму. Утім заявам президента передувало ще декілька подій, які створюють певне тло для неї. Нещодавно в одному з райвідділів Харкова зникла значна кількість зброї. Після цього Міністерство внутрішніх справ терміново організувало перевірку у своїх підрозділах. Скандал розгорівся у Львівському університеті внутрішніх справ — на його складі ревізори недорахувалися цілого арсеналу піс-

толетів, автоматів й іншого смертоносного реманенту. І хоча дещицю викраденого вдалося розшукати, однак частина бойового спорядження досі гуляє країною, і де вона стрельне — невідомо нікому. З іншого боку, Віктор Янукович наразі так і не досягнув обіцяної на виборах стабільності в країні. Понад те, ситуація розвивається в зовсім іншому напрямку. Підтвердженням цьому є, зокрема, масові виступи активістів громадських організацій, які протестують проти урізання їхніх соціальних пільг. У принципі, антиурядові демонстрації не є чимось надзвичайним для України. Однак характер теперішніх протестів виходить за межі

звичного для українців. Одна річ, коли більшість протестувальників становлять пенсіонери або ж студенти, які зраділи нагоді прогуляти пари. Інша — коли в акціях беруть участь ветерани війни в Афганістані та ліквідатори наслідків аварії на Чорнобильській АЕС — порівняно молоді особи, серед яких чимало відставних офіцерів, які свого часу дивилися смерті у вічі. Іще один момент — В. Янукович досі не почувається комфортно на всій території України. Принаймні це засвідчила офіційна церемонія відкриття євростадіону у Львові: Віктор Федорович так і не зважився офіційно бути присутнім на торжествах у галицькій

столиці. І його страхи виявилися небезпідставними — навіть рекламний фільм про роль президента в будівництві спортивної арени освистали. Поза тим, експерти, яких опитала «Газета», висловили сумнів, що викрадену зброю можуть використати проти представників влади. Зокрема, голова Товариства українських офіцерів, підполковник юстиції у відставці Олександр Лобарчук зазначив, що, найімовірніше, викраденими арсеналами можуть скористатися мафіозні угруповання, які періодично з’ясовують стосунки між собою. «Можливо, Янукович насолив якимсь диверсійним групам. Наш народ іще не дійшов до того стану, коли зі зброєю йдуть

на владу. Хоча не відкидаю: якщо ситуація не зміниться, то люди візьмуться за вила», — припустив офіцер. На його думку, силовим структурам просто варто ретельніше виконувати приписи статутів і посадових інструкцій, тоді й зброя не зникатиме зі складів. «Порядок зберігання, видачі та використання зброї описано у Статуті внутрішньої служби, який має силу закону. Крім того, кожен рід військ, корабельна служба, інші силові структури — прикордонні війська, міністерство надзвичайних ситуацій і внутрішніх справ — мають докладні інструкції, які затверджено командувачами відповідних родів військ і профільними міністрами», — розповів О. Лобарчук.

Для «Газети»

Володимир Фесенко, політолог Інформацію про ймовірний замах подають Вікторові Януковичу працівники спецслужб, аби він бачив, що вони реально дбають про безпеку і країни, і президента

та контролюють ситуацію. Це класична тактика спецслужб, які намагаються посилювати свій вплив на главу держави. При цьому вони спекулюють на фобіях Віктора Федоровича. Для цього використовують і можливість прослуховувати провідних політиків

— для отримання особливої інформації про них. Саме в такий спосіб свого часу тримали на гачку й Леоніда Кучму, й Віктора Ющенка. Утім не відкидаю, що можуть знайтися «гарячі голови», які задумують замах на президента. Наприклад,

для того, щоб потрапити в історію. При цьому не перебільшував би роль право- чи ліворадикальних організацій у підготовці таких замахів — здебільшого вони малочисельні та маргінальні. Ну, а якщо серед них і є настрої на вчинення замахів на

МАФи готуються до страйку Розмова з Андрієм Антонищаком, лідером ГО «Я — львів’янин»

У

продовж останніх тижнів довкола півтори тисячі кіосків у Львові розгорілися недитячі пристрасті. — не минає дня, щоби міські чиновники не повідомляли, як в одному чи кількох кіосках виявлено факти несанкціонованої торгівлі алкоголем чи цигарками. Тим часом власники кіосків та яток, зі свого боку, мають чимало запитань до міської влади. Адже йдеться про те, чи існуватиме надалі у Львові такий вид дрібного бізнесу. Про це наша розмова з лідером ГО «Я — львів’янин» Андрієм Антонищаком. — Пане Андрію, нещодавно ви скаржилися, що мерія не підтримує розвитку такого виду діяльності. Чи відтоді щось змінилося? — Нічого, крім того, що почалася серйозна інформаційна війна проти представників малого та середнього бізнесу.

Андрій Садовий почав звинувачувати власників МАФів у торгівлі контрабандними продуктами. Але для цього є міліція. Саме вона повинна з’ясовувати походження товару. І хоча розвитку дрібної торгівлі нині чинять значні перешкоди, люди намагаються розвивати цей бізнес, вкладають по 15-20 тисяч доларів у реконструкцію МАФів. Іще чотири роки тому міські чиновники обіцяли розробити типові проекти МАФів — цього досі не зроблено, тож підприємці замовляють проекти самостійно, не чекаючи на допомогу з боку влади. Понад те, від декого з міських керівників чую, що «ми не проти МАФів, але треба буде подивитися, чи потрібен кіоск у тому чи іншому місці». Як це називається? У нас є закони України, є перспективна схема розміщення МАФів. А як чиновник має визначати — за рівновіддаленістю від кишені чи міського голови? Такі речі мають вирішувати не чиновники, а самі городяни, які краще знають, де

їм вигідніше та комфортніше робити покупки. Ситуація, на жаль, погіршується, тому від багатьох підприємців чую про готовність до страйку. До нього також готові долучитися власники дистриб’юторських компаній, адже в разі закриття малих торгових точок 70% компаній збанкрутують, а це робочі місця дистриб’юторів, торгових агентів, водіїв. Це буде дуже серйозний удар по львівській економіці. Якщо наступного року бракуватиме коштів на охорону здоров’я та освіту, то це через міського голову, який відмовився від 10000 робочих місць. — Однак мер говорить про те, що в МАФах торгують алкоголем і тютюном… — Хіба проблема хабарництва характерна тільки для Львова? Так само і проблема несанкціонованої торгівлі спиртним і цигарками притаманна також і для супермаркетів. У нас є два великі супермаркети, які з 6-ї ранку торгують алкоголем. Є право­ охоронні органи, які не ви-

конують своїх функцій. А от чому чиновники після 22.00 ходять у рейди? Як вони можуть виконувати свої функціональні обов’язки наступного дня після рейду? Чи це є завданням департаменту економічної політики — ходити в рейди по МАФах? Там мають займатися економікою міста. Під час одного з прямих ефірів я запропонував директорові департаменту економічної політики Ірині Кулинич, щоби ми долучилися до тих рейдів. Адже часто винуватим є не стільки підприємець, скільки продавець — спрацьовує людський чинник. 5000 грн. штрафу першого разу, які сплачує підприємець, — це серйозна пересторога для бізнесменів не спокушатися на сумнівні заробітки. Нині чимало власників МАФів, а також невеликих крамничок беруть зі своїх працівників розписки, в яких чітко прописано: якщо доведено, що з 22.00 до 10.00 вони продавали алкоголь, то штраф сплачують із власних кишень. Ми проводили збори ГО «Я — львів’янин», було 280

державних діячів, то це вже справа спецслужб — запобігати таким проявам. А стосовно того, що В. Янукович не наважується брати участь у масових заходах в окремих регіонах країни, передусім на Заході, то, мабуть, йому просто неприємно вислухо-

підприємців, які підтвердили, що роблять так. Головна проб­лема — міська рада, яка не йде на співпрацю. Річ не в дитячому алкоголізмі, з яким начебто бореться мерія, а в перерозподілі ринків збуту. Адже численні МАФи є серйозною конкуренцією для супермаркетів — саме вони виграють від закриття кіосків. Адже для того, щоби товар потрапив на полицю супермаркету, виробник має заплатити за вхід у магазин, сплачувати численні бонуси, заохочувати консультантів для пріоритетної викладки на полицях. — Ви заявили про готовність підприємців до страйку. Коли він можливий? — Буде сесія ЛМР і тоді ми вийдемо зі своїми вимогами. Адже в нас залишається місяць часу для оформлення оренди земельних ділянок. Депутати зверталися до Андрія Івановича, щоб виробити механізм вирішення проблеми. Він запропонував почекати, однак у нас такої можливості немає. Після 15 грудня вже не перебуватимемо в правовому полі. Тоді треба до кінця року отримати патенти та ліцензії. Од-

вувати свист і вигуки на свою адресу. З одного боку, він усе ж мусить відвідувати всі терени України. З іншого — формат цих візитів визначає президент і його адміністрація, тож гору можуть брати певні емоції щодо того чи іншого регіону.

нак підприємець не зможе зробити цього, оскільки не матиме чинного договору оренди землі. Після 15 грудня до нього може прийти «Львів­ обленерго» та вимкнути світло, бо немає договору оренди землі — одне накладається на інше. А це все позначиться на львів’янах, бо коли зменшується конкуренція — зростає ціна. Ймовірно, страйк відбудеться ще в листопаді, наразі ми готуємося до нього. — Скільки МАФів можуть припинити діяльність? — 980 з 1650 МАФів, тобто більш ніж половина. Але впевнений, що наступного року знайдуть причини, щоб закрити решту. Як казав Берія: була б людина, а стаття знайдеться. Наприклад, знайдуть фахівців, які скажуть, що через сальмонельоз не можна торгувати в кіосках хлібом і молочними продуктами. Спочатку цілий місяць крутитимуть ролики, а потім вийде Андрій Садовий і, як месія, скаже, що треба закривати МАФи. Виграють від цього все ті самі супермаркети, а їхніми власниками не є львів’яни. Тож наші гроші у валізах поїдуть бозна-куди. Розмовляв Олександр Сирцов


06 львівщина

10 листопада 2011 року 45 (642)

На проспекті Свободи відреставрують дві кам’яниці Будинки №41 і 43, розташовані на проспекті Свободи, потрапили до міської програми реставрації памʼяток архітектури. Нині завершують реставрацію першого, а наступного року розпочнуть оновлювати другий. Роботи проводять за співфінансування львівської мерії, німецького товариства GIZ, яке надало для цього грант, а також мешканців. Зокрема, оновлять фасади будівель, замінять вікна на деревʼяні, відремонтують сходи. Будинок на проспекті Свободи, 41 перебуває в комунальній власності, натомість у сусідній камʼяниці під №43 створено ОСББ «Спокій».

geolocation.ws

Старий Белз чекає на нове дихання

5 «

llОлександр Сирцов років тому одне з найменших міст України Белз відзначив своє тисячоліття. З цієї нагоди там пройшли урочистості, а головне — уряд виділив для розвитку містечка значні кошти. Щоправда, за словами директора місцевого історикоархітектурного заповідника Івана Калиша, спочатку обіцяли 21 млн. грн., у підсумку містечко отримало 8,5 млн. грн., з яких майже половину коштів витратили на газифікацію. Однак навіть це для міста є великою сумою, яка дозволила вирішити чимало нагальних проблем. Тим паче, що кошти вклали й окремі міністерства та відомства — залізниця відремонтувала станцію «Белз», «Укртелеком» — своє приміщення.

Ми мусимо рухатися вперед крок за кроком. Спочатку нам треба було створити сучасну інженерну мережу, після того можна буде говорити про готелі, інакше ніхто з інвесторів не вкладатиме коштів Ювілей минув, отож тепер цікаво подивитися, а що ж змінилося в містечку за ці роки, чи стало це поштовхом до його розвитку, чи, навпаки, це був просто яскравий спалах, після якого життя повернулося на круги своя. Найкраще до Белза добиратися через Великі Мости — відразу за цим містечком

шахтарів і прикордонників є поворот ліворуч. Щоправда, дорога там перетворилася на справжній танкодром. На превелике здивування, Володимир Муха — міський голова Белза — говорить: порівняно з дорогою Червоноград — Рава-Руська, посередині якої розташоване містечко, дорога на Великі Мости навіть у дуже непоганому стані. Погані автошляхи, втім, не є перешкодою достатньо хорошому транспортному забезпеченню Белза — що 15 хвилин звідси вирушає «маршрутка» чи то до Червонограда, чи до Сокаля, чи до Львова. Белз зустрів нас спокоєм — на вулицях майже немає людей. Життя тут тече спокійно та розмірено, як і годиться одному з найменших міст України. Економічна криза таки вдарила по містечку — майже 15% його мешканців виїхали на заробітки за кордон. На щастя, значна частина з них не лише фінансово підтримує своїх родичів, а й вкладає кошти у зведення нових будинків, тож є надія, що з часом вони повернуться на Батьківщину. Ще частина городян їздить на роботу в сусідній Червоноград працювати на шахтах. Ну а решта знаходить роботу в самому містечку. Передусім у бюджетних установах — школа, лікарня, заповідник, два банківські відділення. Окрім того, в містечку розвивається малий бізнес. Зарплата не така вже й велика, проте доволі стабільна — визнає міський голова. Завдяки хорошій екології в Белзі прагнуть будувати житло й мешканці сусідніх міст, отож на сьогодні тут навіть утворилася черга охочих отримати земельну

ділянку під індивідуальне будівництво. Якщо раніше кількість мешканців постійно зменшувалася, то впродовж останніх років вона залишається стабільною — 2500. Щоправда, напередодні Другої світової війни в Белзі проживало майже 12 тисяч осіб, половину з них становили євреї, решта — українці та поляки. Під час війни більшість тутешніх євреїв, які належали до секти белзьких іудеїв-хасидів, винищили, але частині вдалося врятуватися втечею. Після війни Белз отримав статус прикордонного містечка, а це означало, що тут було заборонене промислове виробництво. Це стало другим кроком до занепаду Белза — його населення з року в рік скорочувалося, а запровадження ринкових стосунків призвело до остаточного занепаду. Щоправда, завдяки цьому тут залишилася недоторканою стара міська забудова. Ювілей містечка став першим поштовхом до поступового його відродження. У місті відремонтовано значну частину інженерних мереж, пам’яток архітектури. Щодо останніх — попри маленькі розміри міста, тут і справді є на що подивитися. Однак серед кількох десятків пам’яток княжого містечка найвизначнішими є дві. Перша з них — копія образа Белзької Божої Матері. За легендою, саме ця ікона врятувала місто від татарської навали — ворожа шабля зачепила обличчя Богоматері, тож на образі видно подвійний шрам на обличчі Діви Марії. 1382 року король Польщі Владислав Опольський вивіз ікону до Ченстохови, після чого вона стала головною християнською святинею

Речі Посполитої. 2006-го польські монахи подарували містечку копію образа. Нині ікону встановлено в капличці святого Валентина. Торік група белзьких прочан узяла участь у загальнопольській 500-кілометровій прощі до Ченстохови — після цього Римсько-Католицька Церква в Польщі не лише надіслала подяку мерії Белзу, а й почала називати головний образ Польщі Белзько-Ченстоховським. Каплиця святого Валентина розташована на східній околиці Белза. Натомість у західній міститься інша знач­на пам’ятка — єврейський цвинтар. Власне тут можна побачити іудейські надгробки — мікви, які вдалося зберегти, попри всі лихоліття, що їх зазнала тутешня єврейська громада. На цьому кладовищі поховано белзьких равинів, які були одними з основних ідеологів хасидизму. Тепер їхні послідовники регулярно приїжджають у містечко з Ізраїлю, США. Поряд з іудейським цвинтарем хасиди звели будинок для прочан — тут вони живуть під час відвідин міста. Пані Ольга, яка доглядає за цією будівлею, каже, що з року в рік кількість хасидів, які відвідують Белз, збільшується. Тут є все, що необхідно для потреб іудеїв-хасидів — кошерна їжа, кухня для її приготування, ритуальні ванни, кімната равина. Хасиди дотримуються ортодоксальних поглядів — жінки харчуються окремо від чоловіків, окрім того, їм заборонено носити штани, одежа повинна бути повністю закритою. Кошерну їжу готують за особливими ритуалами, зокрема, молочні страви не можна готувати в одній кімнаті з м’ясними.

Будинок адвоката. Фото:panoramio.com (3)

Церква св. Миколая

Аріанська вежа. 1606 р.

Хоча будинок призначений для потреб прочанхасидів, місцева влада за потреби може надавати його безкоштовно делегаціям, які відвідують місто. Наприклад, тут зупинялися художники, які приїхали до міста на пленер: «Хасиди намагаються добре жити з місцевою владою», — каже В. Муха. Урядові кошти в реставрацію пам’яток архітектури Белза вкладають через історико-архітектурний заповідник — саме він є розпорядником грошей. Однак упродовж двох останніх років, як говорить директор заповідника Іван Калиш, коштів вистачає лише на оплату комунальних послуг і зарплату працівникам. У цих умовах містечку доводиться самотужки шукати фінансування. Зок­рема, частину коштів Белз залучає за рахунок грантів Євросоюзу. Також певну фінансову допомогу надають хасиди. Однак, попри всі зусилля місцевої влади, Белз так і не став туристичною Меккою. Річ у тім, що в місті досі немає жодного готелю, а також відповідної ресторанної мережі. «Ми мусимо рухатися вперед крок за кроком. Спочатку нам треба було створити сучасну інженерну мережу, після того можна буде говорити про готелі, інакше ніхто з інвесторів не вкладатиме коштів», — говорить пан Муха. У місті завершили будівництво каналізаційної мережі, на черзі — очисні споруди. І вже наступного року тут планують виставити на аукціон земельну ділянку під зведення готелю. Утім є ще один чинник, який стримує розвиток міста. Незважаючи на те, що воно розташоване за півтора кілометра від кордону, все ж є у своєрідному «глухому куті» — лише наступного року поблизу Белза заплановано спорудження пункту пропуску через кордон. Першим кроком до цього стало перенесення в Белз прикордонної застави, потім потрібно збудувати півторакіломет­рову дорогу до кордону. Міський голова В. Муха каже, що містечко дуже вигідно розташоване — на колишньому Варшавському тракті, який найкоротшим шляхом сполучає дві столиці. Щоправда, потрібно капітально відремонтувати 50-кілометрову дорогу до Червонограда. Тоді новий пункт пропуску стане цікавим для подорожуючих. А в самому містечку сподіваються, що це стане черговим поштовхом до його подальшого розвитку.


економіка 07

10 листопада 2011 року 45 (642)

Газовий шантаж Україна погрожує Росії відкликати дану 2008 року згоду на вступ РФ до Світової організації торгівлі (СОТ), якщо ціни на поставки російського газу суттєво не знизять. Про таку форму газового шантажу заявив перший віце-премʼєр, міністр економічного розвитку та торгівлі Андрій Клюєв. «Розглядаємо це питання. І ви знаєте, що такий важіль застосовуємо в переговорному процесі з Москвою щодо зміни умов контракту поставок блакитного палива в Україну», — зазначив він. Нагадаємо, нещодавно Росія заявила, що на її шляху до СОТ знято останні перепони, оскільки вдалося досягнути домовленостей із Грузією, яка раніше була категорично проти її вступу в організацію.

На чорний день... Українці надають перевагу заощадженням у готівці, на карткових рахунках і депозитах та негативно ставляться до інвестування llОльга Галицька

З

аощадження завжди були важливою частиною фі­ нансової культури євро­ пейців, тоді як в Україні чітке ставлення та звички до цього почали формува­ тися під час економічного спаду. За результатами дослі­ дження IMAS International, яке проводили за підтримки Erste Group, 68% українців вважають заощадження необхідними, оцінюючи їх як дуже важливі або доволі важливі. Це не особливо відрізняється від ставлення до заощадження словаків (66%) і чехів (61%). Водно­ час цей показник є менш важливим за ставлення до заощаджень австрійців (75% вважають його дуже важли­ вим або доволі важливим). При цьому найощадливі­ шими виявилися угорці — 83% вважають заощаджен­ ня важливими. Цікаво, що економнішими в Україні є жінки — потрібними вва­ жають заощадження 48% представниць прекрасної статі та лише 37% чоловіків. «Події останніх декількох років засвідчили, що за­ ощадження — це не стільки традиція або звичка, скільки необхідність. Якщо врахо­ вувати вплив фінансової кризи, а також поточну економічну нестабільність, заощадження стають для українців дедалі важли­ вішими. Нині депозитні продукти в гривні можуть

слугувати «подушкою без­ пеки» в разі подальшого негативного розвитку подій на світовому ринку», — роз­ повідає Світлана Черкай, за­ ступниця голови правління АТ «Ерсте Банк». Не зважаючи на сер­ йозне ставлення до заоща­ джень, 38% українців, які економлять, украй неза­ доволені кількістю коштів, що можуть відкладати. При цьому найбільша частка незадоволених своїми за­ ощадженнями серед жінок — 43%, тоді як серед чолові­ ків — 31%. Незадоволеними кількістю відкладених кош­ тів є також 30% словаків і 47% угорців. Найбільше задоволені своїми заоща­ дженнями австрійці (лише 4% із них хотіли б відкла­ дати більше) та чехи (11% опитуваних вважають, що заощаджують недостат­ ньо). 67% українських респон­ дентів заощаджують менш ніж 550 грн. на місяць і лише 6% українців можуть від­ класти понад 1100 грн. За словами Ангара Льохне­ ра, автора дослідження й управляючого директора IMAS International, у серед­ ньому громадянин України може заощаджувати 460 грн. на місяць, що на 48 грн. мен­ ше, ніж за результатами до­ слідження 2010 року. Щодо заощаджень українців у п’ятирічній перспективі, то 33% громадян планують від­ кладати більше, тоді як 45% опитаних мають намір за­ ощаджувати стільки ж. 66%

молодих людей віком від 15 до 29 років планують зао­ щаджувати більше — цілком природно, що з часом очі­ кування щодо заощаджень стають песимістичнішими. Більшість українців (64%), як і інші європейці, відкладають гроші задля фінансового захисту на чор­ ний день, тоді як показник заощадження на старість становить лише 19%, хоча все ж наявна тенденція до зростання порівняно з ми­ нулими роками. «Основні цілі заощаджень — покупки чи ремонт (49%), товари, на які поки що немає коштів (28%), а також відпочинок (27%). При цьому про пен­ сійне забезпечення українці думають усе ще менше по­ рівняно з європейцями — 19% наших співвітчизників заощаджують для пенсії, тоді як в Угорщині, Словач­ чині й Австрії на старість відкладає близько половини населення, а рекордні 68% — у Чехії», — зауважує пан Льохнер. Водночас населення має низку побоювань, які за­ важають заощаджувати більше чи взагалі почати відкладати кошти. Серед них — хвилювання щодо де­ вальвації гривні, зниження купівельної спроможності, а також високого рівня ін­ фляції (75%). Понад те, 38% респондентів побоюються, що не зможуть накопи­ чити достатньо коштів на майбутнє. Щодо інструментів за­ ощадження, то українці

У пошуку професії llМар’яна Пальчевська

Ф

ахівці вважають, що нині охочі працювати за робітничим фахом — це фактично вид, який зни­ кає. За останні два десятиліття шальки попиту та пропозиції похитнулися так, що кількість осіб із професійною технічною освітою скоротилася, а попит на них зріс. Водночас, коли батьки мудрують, куди відда­ ти дитину на навчання, то оби­ рають саме вищу освіту. Щоби

збалансувати різницю, центри зайнятості та «виші» консо­ лідують зусилля та влашто­ вують зустрічі працедавців із потенційними підлеглими, аби ті віч-на-віч поговорили про ймовірну співпрацю. — Один із найвдаліших способів знайти роботу — шукати її під час навчання. Тому влаштовуємо з облас­ ним центром зайнятості Дні професійного самовизна­ чення. Цьогоріч зголосилося 60 фірм, які запропонували 600 вакансій, — розповідає

Олег Логуш, начальник від­ ділу працевлаштування та зв’язків із виробництвом НУ «Львівська політехніка» під час проведення Дня про­ фесійного самовизначення. — Такі зустрічі збільшують шанси на те, що роботодавець і працівник знайдуть одне одного. Ті, хто відвідує захід, ма­ ють змогу не тільки оглянути спектр вакансій, а й озна­ йомитися із пропозиціями додаткового навчання, адже навіть вища освіта не може

надають пере­ вагу готівці (50%), тоді як третина че­ хів, словаків й угорців і лише 4% австрійців мають готівкові заощадження. При цьому наші співгро­ мадяни починають дедалі частіше користуватися банківськими продуктами задля заощадження — 32% опитуваних відкладають на карткові рахунки, 15% користуються депозитом і лише 8% заощаджують на поточних рахунках. Водно­ час ощадкнижки, які ма­ ють погану історію в Укра­ їні, є найпопулярнішим ощадним інструментом в австрійців — ними корис­ туються 86% населення. Словаки надають перевагу ощадним рахункам (48%), чехи — вкладам у буді­ вельні союзи (52%), угорці вкладають у страхування життя та капіталу (30%). З огляду на сьогочасну економічну нестабільність, населення не сприймає ін­ вестиції як інструмент, що може стати для вкладників «подушкою безпеки». Так,

2011 року представники всіх країн менш пози­ тивно оцінюють можли­ вість фінансових інвести­ цій порівняно з минулим роком, але не настільки негативно, як у кризовий період 2009-го. Близько 81% українців нейтрально чи негативно ставляться до інвестицій у фонди, акції, облігації тощо, що все-таки дещо позитив­ ніше, ніж ставлення до інвестування респондентів інших країн. Найбільша зацікавленість у можли­ вості інвестувати помітно серед молодого поколін­ ня — близько 74% моло­ дих українців віком від 15 до 29 років позитивно чи нейтрально ставляться до інвестицій. У рамках дослідження щодо заощаджень 2011 ро­ ку також визначали став­ лення європейців до етич­ них інвестицій. Результати опитувань продемонстру­ вали, що лише 22% укра­ їнців мають уявлення, що це таке, при цьому

переважно представники молоді віком 15-29 років (26%). Тоді як, наприклад, в Австрії показник знань у сфері етичних інвестицій є вдвічі вищим і становить 51%. Більше зацікавлення в таких інвестиціях по­ рівняно зі звичайними фі­ нансовими інвестиціями виявили 69% українців, в Угорщині цей показник становить 76%, в Австрії — 60%, у Чехії — 55%, най­ менше етичні інвестиції цікавлять словаків — 48%. Не зважаючи на високий рівень зацікавленості в етичних інвестиціях, лише 35% українців потенційно погодилися на меншу до­ хідність з інвестицій на користь етичних цілей порівняно зі звичайними фінансовими інвестиці­ ями. Водночас європейці більше, ніж наші співвіт­ чизники, потенційно по­ годжуються на менший рівень доходів з етичних інвестицій — 55% угорців, 59% чехів, 66% австрійців і 70% словаків готові отри­ мувати менше.

70% вакансій, які нині є на ринку праці, — робітничі. Натомість охочих виконувати таку роботу вдвічі менше

автоматично гарантувати робоче місце. — 45% осіб, які звертають­ ся в центр зайнятості, мають неповну або повну вищу освіту. Тільки 34% здобули професійний технічний фах, а 20% не мають жодної про­ фесійної кваліфікації. На­ томість три чверті вакансій, якими оперує служба зайня­ тості, становлять робітничі професії. Ось вам і різниця попиту та пропозиції на рин­ ку праці, — розповідає Василь Бортник, перший заступник

директора Львівського об­ ласного центру зайнятості. — Один зі шляхів вирішення такої проблеми — організація навчання дорослих. Із тим, що методологію під­ готовки кадрів треба змінюва­ ти, погоджується Іван Ривак, голова обласної організації роботодавців. Він вважає, що насамперед має бути прогноз потреби кадрів для економі­ ки. Молода людина мусить мотивувати свій вибір фаху, адже нині є перевиробництво певних галузей праці, як-от

економіки та юриспруденції. Водночас немає відповідної служби, яка озвучувала б, які професії потрібні нині, а які — ні. Ні Міністерство освіти і науки, сім’ї, молоді та спорту, ні Міністерство соціальної по­ літики не мають таких служб. Тож наразі тим, хто шукає міс­ це праці, радять звертатися до Львівського центру професій­ но-технічної освіти держав­ ної служби зайнятості. Там безкоштовно допомагають опанувати найзатребуваніші спеціальності в країні.


08 політика

10 листопада 2011 року 45 (642)

Довідка «Газети» Михайло Костюк народився 22.11. 1961 року на Івано-Франківщині. Закінчив Дніпропетровський інститут інженерів залізничного транспорту. 2008-го cтав кандидатом технічних наук, член-кореспондент Транспортної академії наук України. Із 1983 року працював на Львівській залізниці, спочатку бригадиром Львівської дистанції колії, потім — начальником госпрозрахункової служби колії. У 2000-2005 рр. М. Костюк працював начальником Головного управління колійного господарства «Укрзалізниці», потім — начальником департаменту капітальних вкладень і внутрішніх інвестицій НАК «Нафтогаз України». Із 2006 року був радником першого заступника міністра транспорту та звʼязку України. У лютому 2008-го став заступником гендиректора «Укрзалізниці». Із грудня 2008-го по березень 2011 року обіймав посаду гендиректора «Укрзалізниці».

ри цьому область тради­ ційно вважають складною для центральної влади, відзначають труднощі в налагодженні діалогу з по­ літичним середовищем і суспільством, не омина­ ють також економічного потенціалу та відсутності зростання. Призначення губернато­ ром Михайла Костюка для багатьох стало несподіван­ кою. Однак для Львівщини він людина не нова — Ми­ хайло Дмитрович прожив у Львові понад 20 років, саме тут починав свою кар’єру, тож добре знайомий і з львів’янами, і зі специфікою

тільки в «газеті»

П

Розмова з Михайлом Костюком, головою Львівської обласної адміністрації

Динаміка розвитку регіону потребує політичної толерантності самого регіону. Однак досі вся професійна кар’єра М. Костюка стосувалася реальної економіки — він працював на залізниці, при­ чому значний період часу очолював її. Згодом була робота в НАК «Нафтогаз», у Міністерстві транспорту та зв’язку. Керівництво областю — новий виток у житті Ми­ хайла Костюка, оскільки ця посада є значною мірою політичною та публічною. «Газета» отримала змогу поспілкуватися з новим керівником регіону — наша розмова відбулася через годину після офіційного представлення, коли новий губернатор уперше зайшов у свій новий кабінет.

«

Не знаю, наскільки мені це вдасться, але серйозно проситиму лідерів політичних груп любити свій регіон і дбати про нього. Адже любов не проявляється в скандалах і сварках

— Як чуєтеся у свій перший день? — Добре. Я пройшов не­ погану школу — і життєву, і виробничу, та й учителів мав добрих. Головним своїм наставником вважаю Геор­ гія Миколайовича Кірпу, з яким багато працював і

в якого чимало навчився. Сьогодні, відверто кажучи, навіть не знаю, що мене більше переповнює — хви­ лювання чи відповідаль­ ність. — Коли ви дізналися про призначення? — Три дні тому, за одну ніч оформив документи й зібрався до Львова. А чому саме я? Можливо, через те, що є вихідцем із цього регіону. — За неповних два роки ви — третій львівський губернатор... — Це питання мені вже не раз ставили: і коли 1998 року призначили на­ чальником служби колії, і коли очолив Головне управ­ ління колійного господар­ ства України. На кожній із цих посад мої попередники працювали не більш ніж рік. Я працював роками. Та й на посаді генерального директора «Укрзалізниці» за терміном служби я є дру­ гою людиною після Георгія Кірпи. Відповідаючи на це запитання нині, скажу: якщо ми підтримаємо те позитивне, що зробили по­ передники, і сформуємо ко­ манду, яка працюватиме на розвиток регіону, то працю­ ватиму довго. Мені не треба в області нічого особисто для себе — ні грошей, ані майна. Ми працюватимемо для держави і наших гро­ мадян, втілюючи в життя економічні реформи, які започаткувало керівництво країни.

→Проблемна → політика — Посада губернатора дещо відрізняється від тих посад, які ви обіймали досі. До того ж, це публічна робота. Ви готові саме до цього аспекту своєї діяльності? — Якщо розглядати цю посаду з погляду політич­ ної складової, то серйозно працюватиму. Іншого ви­ ходу немає. Вважаю, що на Львівщині потрібно змінити акцент зі суто політичних платформ діа­ логу між суспільством і владою та спробувати перевести його в реальні виробничі програми, про­ грами реального сектору економіки, створення ро­ бочих місць, повернення заробітчан тощо. Люди повинні працювати і за­ робляти гроші. — Але не все залежить від губернатора. Ваші попередники приходили з такими самими гаслами — «менше політики, більше економіки». Є Рада, в якій політика займає не останню роль, є також суспільство, традиційно політично активне. Як плануєте відволікти їх від політичних питань? — Почну з невелико­ го порівняння: людина курить, робить це якийсь час, але в один момент з’являються певні симп­ томи, які змушують її від­ мовитися від цієї звички.

Ми можемо зробити зріз симптомів, які наочно по­ кажуть, до яких наслідків може привести регіон його надмірна заполітизова­ ність? Очевидно, акцент на суто політичних моментах відверто шкодить розвит­ ку Львівщини. Простий приклад: сьогодні є дуже серйозна увага до регіону з боку центральної влади — через збіг обставин, які спрацювали на нашу ко­ ристь. Тому ми отримуємо фінансування, ремонтують дороги, будують серйозні об’єкти, невдовзі отримає­ мо швидкісний потяг КиївЛьвів. Це — позитив. Отже, хотів би запитати: а чим ми відповідаємо на ці добрі організаційно-промислові кроки з боку центральної влади? Свистом і не тільки... Скажу, можливо, дещо різ­ ко: навіть злодій у своєму селі не краде, він береже спокій на власній території. Якщо ми сильні політики та любимо бавитися в по­ літику, то бавмося в неї поза регіоном, а в рідних теренах створімо спокій і такі умо­ ви, які змогли б привабити інвестора. Політична дис­ кусія повинна бути здо­ ровою та відкритою, і вона не повинна переходити в політичні амбіції. Не знаю, наскільки мені це вдасться, але серйозно проситиму лідерів політичних груп любити свій регіон і дбати про нього. Адже любов не проявляється в скандалах і сварках.

→Перспективна → економіка — Чи була у вас змога ознайомитися з ключовими проблемами нашого регіону? Зокрема, якщо йдеться про економічний розвиток, то які напрями виокремили б як пріоритетні?

«

Посада — це не нагорода. Це — серйозна ноша, яку треба нести і наполегливо прямувати вперед

— Це неправильна практика — починати щось вивчати ще до при­ значення. Ми зробимо все це завтра. Я вмію пра­ цювати, планую труди­ тися на цій посаді довго, тому встигну вивчити все ґрунтовно. Сьогодні можу сказати, що слід вивчати досвід інших міст, інших країн, зокрема Польщі, Угорщини. Нам не потріб­ на гігантоманія, оскільки в нас немає місця для ве­ ликих підприємств. Тому необхідно шукати цікаві енергоощадні, ресурсо­ зберігаючі проекти, які не були б шкідливими для туристичного потенціа­лу й екологічного статусу регіону. Впевнений, що

майбутнє Львівщини за промисловими та сіль­ ськогосподарськими під­ приємствами середньої величини. Також у нас є дуже прикра проблема сміття, яку треба вирі­ шувати негайно. Ми му­ симо навчити себе і всіх мешканців Львівщини, як цивілізовано поводитися з відходами. Мені дуже боляче дивитися, що узбе­ режжя наших річок вкри­ ті непотребом, у водо­ ймах плавають пляшки… А я ще пам’ятаю, як там плавала форель... Тому обов’язково будуватиме­ мо потужний сміттєспа­ лювальний завод. Загалом працюватиму на те, аби ні в кого навіть не виникало негативних думок щодо Львівщини, бо, знаєте, ми дуже час­ то самі собі шкодимо. У нас справді розкішний регіон, дуже ввічливі, гарні та добрі люди. Ми повинні навчитися зна­ ходити компроміс із вла­ дою, бути хитрішими і працювати так, щоби з боку влади була по­ зитивна реакція, у тому числі матеріальна, яка давала б регіону змогу розвиватися. — Чи плануєте серйозні кадрові ротації у вертикалі виконавчої влади? Можливо, вже є претенденти на певні посади, яких могли б назвати? — Знаєте, для людей моєї команди, хто зі мною працює, посада — це не нагорода. Це — серйозна ноша, яку треба нести і наполегливо прямува­ ти вперед. Тому ми не роздаватимемо посади. Також хочу сказати, що швидкі кадрові рішення є одним із наших недоліків — такі питання треба ви­ рішувати, знайомлячись із людьми, щоби мати змогу оцінити потенціал і можливості кожного. Пе­ реконаний, у Львівській адміністрації є багато серйозних фахівців, які хочуть працювати і добре знають свою справу. Але, ймовірно, хтось і піде. Є закон, який зобов’язує працівників із приходом нового голови писати заяви на звільнення, піс­ ля цього ми проведемо співбесіди, думаю, ефек­ тивно попрацюємо і на конкурсних засадах. Коли працював на залізниці, то приймав рішення швид­ ко, тому що знав людей. Сьогодні ж, думаю, все робитимемо без поспіху, виважено, але, поза сум­ нівом, ефективно. Розмовляла Ірина Гамрищак


суспільство 09

10 листопада 2011 року 45 (642)

По відру спирту на кожного українця За рік кожен українець пропиває в середньому 1500 грн. За даними Euromonitor International, торік алкогольний раціон середньостатистичного українця становив 57 л пива, 21 пляшку горілки, 10 — вина й одну — коньяку. Однак ці дані не можна вважати достовірними, бо під час підрахунків не брали до уваги ні самогон, ані підпільну горілку. За інформацією ВООЗ, у світі середнє споживання алкоголю на рік становить 6,1 літра еквівалента чистого спирту. За оцінками організації, українці випивають приблизно в півтора разу більше, тобто приблизно по відру чистого спирту щорічно.

Сонячні діти llГанна Банк

З

а усмішку та щирість дітей із синдромом Дауна ще називають дітьми сонця. Ці широко відкриті для світу очі й щира усмішка не можуть залишити байдужими. У сім’ї З-х донечка Настя є першою і бажаною дитиною. Мама Ольга Іванівна розповіла, що вона з великим нетерпінням очікувала появи дівчинки на світ. Не раз малювала у своїй уяві майбутнє сімейне щастя. Та коли після пологів жінку повідомили, що в дитини синдром Дауна, вона не могла в це повірити, це був шок. Адже всю вагітність майбутня мама була під пильним оком лікарів, жодних відхилень у розвитку дитини не виявляли. Вона також проходила і традиційний «потрійний тест», за допомогою якого

визначають хромосомні порушення, але все було в порядку. — Я сиділа й плакала, світ ніби розсипався на дрібні піщинки, не знала, що робити, куди йти, не знала, чи зможу подолати це випробування, — згадує пані Ольга. Сподіваючись знайти підтримку, розраду та водночас пораду, вона пішла зі своїм болем до лікаря, але його відповідь була ще більшим ударом. — Не тіште себе марними надіями, ваша дитина не зможе нормально розвиватися і вести звичний спосіб життя, — почула у відповідь. — Це інвалід, який постійно потребуватиме опіки. Ви ще дуже молода, приходьте наступного року й народжуйте другу, здорову дитину. Однак такий вирок лікаря не зламав молоду маму, радше навпаки —

volynnews.com

Навчаючись у загальноосвітніх школах, діти із синдромом Дауна не лише самі легше адаптуються до життя, а й роблять оточуючих добрішими й толерантнішими змусив її ще завзятіше боротися за право маленької Насті бути повноцінним членом суспільства. Вихід жінка шукала самотужки. Передусім вона довідалася, що синдром Дауна — не хвороба, а генетична аномалія, спричинена присутністю додаткової хромосоми у 21 парі. Наявність зайвої хромосоми обумовлює появу низки фізіологічних особливостей, унаслідок яких дитина розвиватиметься повільніше, порівняно зі своїми ровесниками. Сучасні дослідження підтверджують: такі діти будуть розмовляти, читати, писати, робитимуть те, що й інші, але їм потрібно трохи більше часу, щоби набути певних навичок. Проте їх обов’язково слід цьому вчити. І мати доклала максимум зусиль для навчання і виховання своєї Насту-

ні. Першим кроком в її адаптації став навчально-реабілітаційний центр «Джерело», де під наглядом фахівців проводили корекцію психічного та фізичного розвитку дитини. Тут дівчинка брала участь у різноманітних іграх, гімнастичних вправах, які допомагали розвиватися розумово та фізично, індивідуально займалася з логопедом і психологом. І результат не забарився — у дівчинки поліпшилася вимова, координація рухів, вона стала уважнішою, активнішою. Нині Настя — учениця львівської загальноосвітньої школи, вона росте і розвивається в колі своїх ровесників. Таку можливість дівчинка отримала завдяки програмі канадсько-українського проекту «Інклюзивна освіта для дітей з особливими потреба-

ми в Україні». Згідно з програмою, Настя займається з додатковим учителем, який на основі відповідної методики допомагатиме засвоїти матеріал. Звичайно, дівчинка не буде професором чи академіком, однак зможе отримати певний рівень знань, здобути практичні навички і брати участь у суспільному житті. Мама Ольга віддає своїй Насті душу. Вона переконана, що діти із «зайвою хромосомою» не є генетичною випадковістю. Адже кожна людина має своє призначення. Можливо, такі малюки приходять у цей світ, щоби змінити його, зробити добрішим та милосерднішим. А весела, непосидюча, завжди відкрита Настя володіє винятковою здатністю любити. Вона не вміє хитрувати та лукавити, однак знає, як цінувати та бути вдячною.

До теми

Синдром Дауна — найпоширеніша генетична аномалія. За даними ВООЗ, із таким порушенням народжується кожне 700 немовля. За офіційною статистикою, в Україні щороку з’являється на світ понад 420 малюків із синдромом Дауна. Такі діти

народжуються з однаковою частотою у всіх країнах світу, незалежно від рівня статку та екології. Поява дитини із синдромом Дауна не залежить від способу життя — в усьому винуваті гени. Усі малюки можуть стати повноцінними членами суспіль-

ства за наявності необхідної психолого-педагогічної та медичної підтримки. У світі вже давно розроблено модель супроводу таких дітей та їхніх сімей. В Україні поки відсутня будь-яка системна модель підтримки та професійної допомоги

Живемо на пенсію llЗакінчення. Поч. — с.1

У

новому пенсійному законодавстві умови перерахунку пенсій працюючим пенсіонерам збережено. Якщо застрахована особа після призначення (попереднього перерахунку) пенсії пропрацювала не менш ніж 24 місяці, то їй проводять перерахунок пенсії незалежно від перерв у роботі. Для пенсіонерів, які продовжують працювати, ось на що варто звернути особливу увагу. Якщо вони звертатимуться по перерахунок пенсії з урахуванням допрацьованого страхового стажу після 1 жовтня 2011року, то розрахунок пенсії проводитимуть по-старому, тобто з нарахуванням доплати за понаднормативний стаж: для жінок — понад 20, для чолові-

ків — понад 25 років. Але під час проведення перерахунку з урахуванням заробітної плати за весь відпрацьований період розрахунок пенсії проводитимуть за новими правилами, тобто нараховуватимуть доплату за понаднормативний стаж: у жінок — 30, у чоловіків — 35 років.

Скажіть, будь ласка, чи зараховують до трудового стажу навчання у вищих нав­ чальних закладах. Кажуть, якщо перед вступом до «вишу» людина працювала, то роки навчання зараховують до стажу. Коли ж вступила від­ разу після закінчення школи, то ні. А що передбачено в ново­ му пенсійному законодавстві? Світлана Стефанович, м. Львів Законодавство щодо зарахування часу навчання в навчальних закладах до

страхового стажу змінилося. У ст. 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» було зазначено, що до стажу роботи зараховують навчання у вищих, середніх спеціальних навчальних закладах, училищах і на курсах із підготовки кадрів, підвищення кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі та клінічній ординатурі. Період навчання підтверджують дипломом, атестатом, свідоцт­ вом, іншим документом, який містить дані про період навчання. Але з 1 січня 2004 року набув чинності Закон України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», в якому студентів не зараховано до застрахованих осіб, тому з цієї дати період навчання не включають до страхового стажу. Втім особи, які навчаються, можуть добровільно сплачува-

людям із синдромом Дауна та їхнім сім’ям. У нас таких дітей зазвичай віддають у спец­школи або інтернати, мовляв, лише там вони отримають необхідну фахову допомогу (педагоги та лікарі, які працюють у спеціальних закладах

ти пенсійні внески, тоді період навчання згодом зарахують до стажу роботи. Для цього їм потрібно укласти договір про добровільне страхування в управлінні Пенсійного фонду за місцем проживання. Роки служби в армії за­ раховують до трудового стажу? Чи ситуація така, як із навчанням у «вишах»: за­ раховують, тільки якщо пра­ цював до служби у війську? Мирон Янівський, Яворівський район Згідно з чинним пенсійним законодавством, військову службу, зокрема строкову, зараховують до страхового стажу для обчислення пенсії. Мій батько 11 років про­ працював на Півночі та мав раніше вийти на пенсію, однак у Пенсійному фонді йому відмовили. Наскільки це правомірно? Софія О., Львів 15 січня 1993 року між урядами України та Російської

мають певні методики та напрацювання щодо роботи з такими учнями). Однак досвід свідчить, що діти з синдромом Дауна, які перебувають в ізоляції від зовнішнього світу, виявляються абсолютно непристосованими до самостійного

Федерації підписано угоду, яка передбачає, що громадяни обох країн, які пропрацювали не менш ніж 15 календарних років у районах Крайньої Півночі або не менш ніж 20 календарних років у місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, незалежно від місця їхнього постійного проживання на території цих держав, мають право на пенсію за віком: чоловіки — досягнувши 55-річного віку та маючи загальний стаж роботи не менш ніж 25 років. Під час призначення такої пенсії враховують лише роботу в зазначених місцевостях, а навчання чи військова служба на цих територіях не дає права на зниження пенсійного віку. Тривалість роботи для права на таку пенсію враховують календарно, тобто без застосування будь-яких пільг. Вашому батькові відмовили в достроковому виході на пенсію, оскільки він пропрацював на Півночі менше часу, ніж передбачено угодою.

життя. Тож соцпрацівники та психологи наголошують: навчання такої дитини у звичайному загальноосвітньому закладі позитивно впливає не лише на неї, а й на оточуючих — вони стають толерантнішими та милосерднішими.

Знаю, що людям, які мають нагороди, до пенсії нарахову­ ють доплату. У мене є диплом і медаль Виставки досягнень народного господарства. За радянських часів це була ви­ сока державна відзнака, але жодної надбавки до пенсії мені не нараховують. Чому? О. Тимків, м. Жовква Статтею 1 Закону України «Про пенсії за особливі заслуги перед Україною» визначено конкретний перелік осіб, відзначених державними нагородами, яким встановлюють надбавку до пенсії. До нього належать, зокрема, громадяни України, нагороджені орденами, відзначені почесними званнями, державними преміями України, колишнього Радянського Союзу та колишньої Української РСР. Громадян, нагороджених медалями Виставки досягнень народного господарства СРСР, немає в цьому списку, тому надбавку до пенсії вам не нараховують. Записала Олександра Баландюх


Надходження до міського бюджету Львова за пар


ркування 4 5 3,5 3,5 3 3 1

5

20

7 5

5 5 4

7 7

10

Донецьк* Київ Одеса Дніпропетровськ Львів Луганськ Харків


12 екологія

10 листопада 2011 року 45 (642)

Земля необітована Метеорологи прогнозують початок на планеті екстремальних зим і періоду погодних аномалій. Про це інформує РБК із посиланням на доповідь Міжурядової групи експертів зі зміни клімату. Згідно з доповіддю, на Землі виникає щоразу більше проблем для проживання людини. За словами кліматолога NASA Гевіна Шмідта, надзвичайні зливи, які раніше бували раз на 20 років, тепер, імовірно, траплятимуться приблизно двічі за одне десятиліття. Клімат на окремих територіях планети зміниться настільки серйозно, що деякі території Землі стануть украй проблематичними для життя людей.

Державні інспектори виявили на Львівщині понад півтори тисячі порушень земельного законодавства, порушники вже сплатили на користь держави понад 130 тисяч гривень

У

продовж дев’яти місяців цього року державні ін­ спектори з контролю за використанням та охо­ роною земель Головного управління Держкомзему у Львівській області виявили понад півтори тисячі по­ рушень дотримання вимог земельного законодавства на площі 27,2 тис. гектарів. Фахівці видали 1553 при­ писи про їх усунення та склали 847 протоколів про адміністративні правопо­ рушення. Керівників під­ приємств — порушників притягнуто до адміністра­ тивної відповідальності, в окремих випадках матері­ али перевірок скеровують до правоохоронних органів для порушення криміналь­ ної справи. Спеціалісти держземінс­ пекції притягнули до відпо­ відальності 722 громадян і посадових осіб, на яких наклали штрафи на суму 162,8 тис. гривень, з яких 130 тисяч гривень уже стягнено на користь держави. Найбільше порушень — понад 1200 на площі 26,2 тис. га — стосується вико­ ристання земельних діля­ нок юридичними особами та громадянами без право­ встановлюючих докумен­ тів. Також 148 порушень на площі 754 га здійснено під час самовільного зайняття земельних ділянок. Окрім того, виявлено 25 випад­ ків зняття родючого шару ґрунту без спеціального дозволу. За цими фактами матеріали передано до пра­ воохоронних органів. Зага­ лом в органи прокуратури скеровано 173 матеріали, з них 61 — щодо самовіль­ ного зайняття земельних ділянок. Найбільше порушень земельного законодавства

Прес-служба Головного управління Держкомзему у Львівській області

виявлено на території Тур­ ківського (129), Жидачів­ ського (111), Пустомитів­ ського (100) районів Львів­ ської області. Також державні інспек­ тори з контролю за вико­ ристанням та охороною земель перевірили дотри­ мання вимог земельного законодавства органами місцевого самоврядування та виконавчої влади з пи­ тань регулювання земель­ них відносин, унаслідок чого виявили 134 рішення, ухвалені з порушенням чинного законодавства. В органи місцевого само­ врядування та виконавчої влади скеровано клопо­ тання щодо скасування та приведення у відповідність неправомірних рішень. Під час проведення пе­ ревірок щодо дотриман­ ня органами місцевого самоврядування та орга­ нами виконавчої влади земельного законодавства встановлено, що найпоши­

ренішими порушеннями є надання земельних діля­ нок із перевищенням своїх повноважень, надання зе­ мельних ділянок на умовах оренди без виготовлення проектів відведення; на­ дання земельних ділянок у власність, незважаючи на категорію земель, без змін цільового призна­ чення відповідно до норм чинного законодавства; вилучення земельних діля­ нок із порушенням вимог ст. 141 Земельного кодексу України; надання земель­ них ділянок у власність громадянам, які викорис­ тали право на безоплатну приватизацію, крім того, неналежне реагування на клопотання інспекторів із контролю за використан­ ням та охороною земель щодо приведення рішень у відповідність до вимог земельного законодавства, зупинення або освоєння земельних ділянок, при­ пинення будівництва й екс­

офіційно

плуатації об’єктів, припи­ нення права користування земельною ділянкою. Державна інспекція з контролю за використан­ ням та охороною земель Головного управління Держкомзему у Львівській області закликає громадян, керівників підприємств не порушувати земельне зако­ нодавство, дотримуватися правил добросусідства, ста­ витися до землі з повагою. Для цього просимо вчасно оформляти правовстанов­ люючі документи на право власності чи користування земельними ділянками в те­ риторіальних управліннях Держкомзему, звертатися до нас для оформлення до­ зволу на зняття родючого шару ґрунту, не займати та не використовувати зе­ мельних ділянок, що вам не належать, адже порушення буде виявлено, накладено штраф, а в деяких випад­ ках (порушення особливо цінних земель, зняття ро­ дючого шару ґрунту без до­ зволу, самовільне зайняття значних площ) матеріали перевірки буде скеровано до прокуратури для притяг­ нення порушника до кри­ мінальної відповідальності. Виявляти такі порушення в найближчому майбут­ ньому стане простіше за­ вдяки ухваленню Закону України «Про державний земельний кадастр», а саме: через наповнення баз даних державного земельного кадастру в електронному вигляді, можливості досту­ пу громадськості за допо­ могою інтернету до даних щодо використання площ із 2013 року. Прес-служба Головного управління Держкомзему у Львівській області

оголошення

Управління Національного банку України у Львівській області оголошує конкурс на заміщення вакантних посад: — економіста 2-ї категорії сектору кошторисного процесу відділу організації бухгалтерського обліку. Основні вимоги: повна вища освіта (магістр, спеціаліст) за спеціальністю «Економіка та підприємництво». Для магістра — без вимог до

стажу роботи, для спеціаліста — стаж роботи за професією економіста з бухгалтерського обліку й аналізу господарської діяльності в банківській системі не менш ніж рік. — спеціаліста 1-ї категорії сектору діловодства адміністративного відділу. Основні вимоги: повна вища освіта (магістр, спеціаліст) за спеціальністю «Економіка та підприємництво». Стаж

роботи на посаді спеціаліста 2-ї категорії в банківській системі: для магістра — не менш ніж рік, для спеціаліста — не менш ніж два роки. Для участі в конкурсі слід надати такі документи: особову картку (Ф.П-2ДС), автобіографію, декларацію про доходи, копію документів про освіту, копію трудової книжки, заяву, додаткові документи, що підтверджують відповідні вимоги.

Документи приймають у місячний термін із моменту розміщення оголошення. Додаткову інформацію про умови конкурсу, оплату праці й основні функціональні обов’язки надає відділ персоналу управління Національного банку України у Львівській області. Адреса: м. Львів, вул. Коперника, 4, тел.: 297-22-76

Колонка Ірини Магдиш

Полтва – сморід чи натхнення?

Н

у от не знаю, як маю ставитися до Полт­ ви. Довкола мене зі­ бралося безліч ентузіастів, які говорять про велику відповідальність перед Полтвою, про те, що ми знищили річку, що вона вартує бути звільненою зі свого підземелля. І такі всякі інші мрії. Для мене — утопічні, для тих, хто вірить, — реальна мета, до якої варто сунути через усі каналізаційні люки. Мені стає незатишно, коли мене звинувачують у знищеннірічки.Нунечуюся я винуватою за те, що у XІХ столітті австрійська влада засклепила Полтву! Мож­ ливо, тепер таке інженерне рішення було б і не най­ оптимальнішим, а навіть небажаним і злочинним, але це сталося тоді — уже давно. Виросло не одне поко­ ління львів’ян, у свідомості яких міської річки немає. І карати сучасних містян че­ рез це — марна справа. Кара за чужі гріхи озлоблює і так наше применшене почуття власної гідності. Наводити приклади Ляйпціга чи ін­ ших міст Європи, де міські річки чи стави занехаяли чи вкопали в землю нещо­ давно, не дуже коректно. Городяни там відновлю­ вали те, що ще бачили на фото своїх батьків чи дідів і бабусь. Для нас же річка — цілковитий міф, і в сучасній ситуації брати на себе майже не підйом­ ний проект ревіталізації, відновлення, відкриття Полтви означає для людей або озлоблення на тлі знач­ но важливіших проблем, або байдужість. Це можна зрозуміти. Однак говорити про Полтву треба. Говорити в контексті того, що ще є і можна порятувати. На­ приклад, її джерела, яких приблизно 40 довкола міс­ та й навіть у середмісті, з яких люди дотепер беруть воду, і які цілком реально упорядкувати, очистити навколишню територію та зробити ті місцини повно­ цінним міським рекреа­ ційним простором. Говорити про Полтву варто в сенсі формування екологічного мислення, якого, на жаль, у нас до­ нині немає. Якщо ця річ­ ка, не така вже й велика, взяла на себе величезний обов’язок з очищення міс­ та і виконує це непросте завдання вже понад сто п’ятдесят років, то чому ми не можемо робити про­ стих речей: роздільно ви­ кидати сміття, прибирати за собою в лісах і парках,

не використовувати наші брами замість туалетів, економити врешті-решт воду, придатної до пиття якої стає все менше. Ря­ тувати варто існуючі ма­ ленькі річечки в кожному селі чи місті, бо це нам до снаги. Це може кожен із нас, якщо тільки не кине пластикову пляшку у воду чи не спустить гноївку в потічок. Це осяжне і зро­ зуміле завдання. Говорити про Полтву можна і як про міський міф. Означувати місця її русла на мапі міста, марку­ вати люки, під якими вона тече. Пильнувати її витоки. І робити це для того, щоб ко­ лись, через якийсь час, ви­ росло покоління людей, які житимуть в іншій Україні та матимуть інші можливості. Раптом саме тоді спрацює міф Полтви і відшукають якісь модерні інженерні рішення, знайдуть кошти, за які можна буде і відкри­ ти річку, і зняти з неї тягар каналізації. Це дуже далека перс­ пектива. Починати говори­ ти про неї агресивно нині означає нарватися на зо­ всім зворотній ефект бай­ дужості. Йти треба довшим, але певнішим шляхом. Полтва чекала сто років. І почекає ще. На відміну від людей, які можуть за дуже нетривалий час знищити значно більше і вже невід­ воротно. Дуже сподіваюся, що цей допис не прочитають прихильники відновлення Полтви вже і тепер. Це хо­ роші люди, кращі за мене. Не хотілося б їх ображати. Але часом цеберце холод­ ної води на голову, а ще краще — води з Полтви, цінне тим, що робить уто­ пічні мрії реальнішими та досяжними. Ми стільки марили про незалежну, сильну, як річка, Україну, що занедбали ма­ ленькі, але вкрай необхідні справи для її розбудови. І маємо те, що маємо. Полтва — сморід наших реалій. А натхнення варто черпати в людях, які жи­ вуть уздовж її русла. І тоді смороду буде менше. Пишіть imagdysh@ gmail.com.


культура 13

10 листопада 2011 року 45 (642)

Іще один унікальний музей У Радомишлі на Житомирщині відкрили унікальний історико-культурний комплекс з єдиним у світі Музеєм української домашньої ікони. Йдеться про збірку образів народних і професійних іконописців з усієї України, багатометрові домашні іконостаси, гуцульські складні та козацькі ковчеги, подорожні образи, ікони, вирізані з дерева, відлиті з металу та намальовані на склі. Зініціювала створення комплексу меценат і лікар Ольга Богомолець. «Замок Радомишль» вражає передовсім тому, що його зведено без рукотворного фундаменту на скелі, яка на кілометри сягає вглиб землі й оточена водою.

«Дорослий» вимір для дитячого театру llЯрина Коваль

У

Художній і талановитий Фото: Ярина Коваль (2)

У Музеї етнографії триває виставка чеського плаката

В

llЯрина Коваль ідкривши в Музеї етногра­ фії та художнього промис­ лу виставку чеського пла­ ката кінця ХІХ — початку ХХ століття із фондів цього музею, Львів укотре під­ твердив: жодне інше місто немає схожої колекції того часу. Зрештою, як і те, що вже не вперше в цьому культурному осередку ма­ ємо нагоду бути свідками експозицій, присвячених зародженню плаката в Європі.

Можна упустити той факт, що відкриття експо­ зиції чеського плаката за присутності генерального консула Давида Павліти присвятили Дню утво­ рення незалежної Чехо­ словацької Республіки. Бо дати минають, а явища залишаються. А те, що ця виставка стала помітним, яскравим явищем на куль­

турно-мистецькій мапі Львова, — незаперечно. І річ навіть не в тому, що чеський плакат із фондів львівського му­ зею охоплює культурний, політичний, економічний і суспільний простори Чехословаччини кінця ХІХ — першої третини ХХ століття, а відтак дає уявлення, як і чим жили чехи й словаки сто років тому. А в тому, що в ті часи мистецтво плаката було художнім мистецтвом. А відтак нашій увазі пред­ ставлено добротні взірці сецесії, конструктивізму, інших стилів і напрямів у царині графічного мис­ тецтва. Як зауважила в роз­ мові з «Газетою» куратор виставки, провідний хра­ нитель фонду плаката та графіки Мар’яна Сеньків, зумисне не включивши в експозицію плакатів авторства Альфонса Мухи (окрему виставку його творчості експонували в цьому музеї рік тому), вона водночас спробува­ ла показати, як активно за допомогою плаката чехи рекламували себе за кордоном. Зокрема, до експозиції увійшли надруковані (переважно у Празі) чеські плакати, які, крім рідної, виходили також польською, україн­ ською, німецькою, фран­ цузькою та англійською мовами. Не менш цікавим є те, що експозицію зі збір­ ки Музею етнографії та художнього промислу

якісно доповнила вистав­ ка чеського кіноплаката 1960-1970 років (що їх вва­ жають золотим часом у його історії) з колекції Мо­ равської галереї у Брно, яку в Україні представ­ лено вперше. За словами приятеля Давида Пав­ літи, директора Альянс Франсез у Львові Жерома Ваннепена (свого часу, побачивши цю виставку в Парижі, він підкинув ідею генеральному консулу організувати приїзд цієї експозиції до Львова), в комуністичній Чехії були дві умови показу зарубіж­ них фільмів: стрічка мала отримати відповідний дозвіл, а також плакат до неї мали створити чеські митці. «Тобто комуністична система, яка хотіла все уніфікувати, — підсумував Жером Ваннепен, — сама того не усвідомлюючи, активно посприяла, аби сьогодні можна було го­ ворити про ці плакати як про яскраві мистецькі фе­ номени доби. Бо говоримо не про витвори дизайну (якими є нинішні плака­ ти), а про творчі художні інтерпретації фільмів (не тільки чеських, а й фран­ цузьких, американських тощо), які роблять мисте­ цтво афіш об’ємнішим і глибшим». До речі, виставка чесь­ кого кіноплаката трива­ тиме в Музеї етнографії та художнього промислу лише до 15 листопада, тоді як фондову можна буде оглядати до кінця року.

чора та позавчора прем’єрою «Пісня про равликів» за мотива­ ми творів Ежена Йонеско (виставу створили «Театр у кошику» й актор театру «Воскресіння» Петро Ми­ китюк) на сцені Першого українського театру для дітей та юнацтва стартував проект «Вечори дорослої сцени». Відтепер «дорослі» вистави на цьому сценіч­ ному майданчику відбува­ тимуться регулярно. Ідея повернутися до традиції вечірніх вистав для дорослих у Першому українському театрі для дітей та юнацтва витає вже не перший рік. Тим паче, така традиція для цього закладу не нова: «дорослі» вистави тут ставили від перших днів його існуван­ ня аж до 1990 років, коли через економічно-куль­ турну кризу все змінилося і в цій площині. Однак по­ трібно було дочекатися збігу багатьох чинників, аби цей задум знову мате­ ріалізувався. «Нині, на жаль, існує пе­ реконання, що театр для дітей та юнацтва — це щось

другорядне, — поділився думками з пресою головний режисер Першого україн­ ського Юрій Мисак. — Цей стереотип доволі складно зруйнувати. Але поставив­ ши на те, що театр має мис­ лити сам, будити думку й емоцію в інших, спонукати до серйознішого діалогу з глядачами, сподіваємося, що саме «дорослим» виста­ вам це вдасться». «Також хочемо запов­ нити цим проектом по­ рожню на сьогодні нішу міжтеатральної співпраці, — говорить керівник літера­ турно-драматичної частини театру Тарас Федорчак. — Переконані, така співпраця сприятиме повнішому роз­ криттю акторів і режисерів, обміну досвідом і наро­ дженню нових форм на стику різних театральних шкіл і методик». Відтак, окрім «Пісні про равликів», «дорослий» ре­ пертуар уже систематично пропонуватиме вистави «Між двох сил» за твором В. Винниченка театру іме­ ні Л. Курбаса й «Оскар» сучасного французького драматурга Еріка-Емма­ нуеля Шмітта (п’єсу, яку разом із театром для дітей та юнацтва зреалізував

«курбасівський» режисер Олексій Кравчук), най­ ближчу грудневу прем’єру за твором американського драматурга Леонарда Гер­ ша «Ці вільні метелики»» (де режисер Першого україн­ ського і водночас режисер Театру опери та балету імені С. Крушельницької Ро­ ман Валько задіяв акторів із різних театрів) і вже зна­ йомі львів’янам спектаклі з «тюгівського» репертуару: «Швейк у Львові» Я. Мель­ ничука, «За двома зайцями» М. Старицького, «Скляний звіринець» Т. Вільямса та «Театр» М. Фрейна. Пропо­ нуватиме й інші постанов­ ки, але про це — згодом. А наразі ще одна дуже важлива для Першого укра­ їнського театру для дітей та юнацтва новина: 7 жовтня міністр культури України підписав наказ про присво­ єння йому статусу акаде­ мічного. Головний режисер Ю. Мисак переконаний, що в такий спосіб нарешті оцінили багаторічну роботу установи. І зауважує, що цей статус передбачає не лише збільшення фінансування, а й вимог. Тому відтепер Пер­ ший український прос­то зобов’язаний бути актив­ нішим.

Мед і вино в «Гарячу пору» llЯрина Коваль

П

опри невблаганне наближення зими, львів’янка Наталія Бартків у галереї «Зелена канапа» саме в день свого народження відкрила четверту персональну ви­ ставку живопису під про­ мовистою назвою «Гаряча пора». Бо переконана: дати в календарі й те, що за вікном, — не важливе. Важливо, що в людини в серці. «Гаряча пора» цієї ху­ дожниці — це 18 картин, більшість яких створено впродовж останніх двох місяців. Як зауважує ди­ ректор «Зеленої канапи» Олеся Домарадзька, тут «розкіш квітів і фруктів, ко­ льорів бордо з присмаком вина, лазурних відтінків із дотиком бризу, медових фарб із запахом теплих зустрічей». Зрештою, те,

Фото: Ярина Коваль (3)

що робить цю цікаву дів­ чину живою. «Маємо до справи стиль життя авторки, який трансформується у стиль малярський, — го­ ворить мистецтвознавець Роман Яців. — Музикант та англійський філолог за освітою, вона почала малювати нещодавно, вибравши стиль примі­ тивізму. Але це її аж ніяк не принижує. Навпаки. Примітивізм як один із різновидів інтерактивно­ го мистецтва саме і має таку природу, що вирос­ тає з життя і постає в малярських візіях». «Я малюю те, що мені подобається і те, що мог­ ло би бути радісним для інших у їхньому повсяк­ денні, — каже Наталія Бартків. — Не думаю про те, щоби комусь сподоба­ тися. Але хочу, аби те, що захоплює мене, захопило й інших…»


14 культура

10 листопада 2011 року 45 (642)

Українського в ефірі поменшає Минулого тижня Верховна Рада ухвалила закон, згідно з яким частка «національного аудіовізуального продукту» в загальному обсязі мовлення має становити тільки 25% (раніше цей показник був 50%). Також до 25% понижено і квоту на присутність вітчизняного продукту в радіо- та телеефірах. За ухвалення ЗУ «Про внесення змін до Закону України «Про телебачення і радіомовлення» проголосували 238 народних депутатів із 414 зареєстрованих у сесійній залі. За словами народного депутата Андрія Шевченка, це може свідчити тільки про початок нової ідеологічної війни та спробу віддати український ринок у руки російському шоу- та медіабізнесу.

До «Х-фактора» я була щасливішою, ніж тепер

С

Розмова з Іриною Борисюк, співачкою, телеведучою ьогодні Ірина Борисюк — пізнавана телеведуча та співачка, а ще вчора була нікому не відомою 33-річною мешканкою Тернополя. Попереднє тернопільське життя жінки було усталеним і спокійним, допоки 11-річна донька не вмовила її взяти учать у кастингу проекту «Х-фактор». Ігор Кондратюк тоді сказав, що ресторанної манери співу Ірина ніколи не позбудеться. Але вона таки підкорила Україну своїм харизматичним і сильним співом. Розмовляємо з Іриною Борисюк про її життя до та після «Х-фактора». — Нині ви живете в Києві. Сумуєте за рідним Тернополем? — А як не сумувати? В Тернополі я народилася та прожила тривалий період. Цього міста, де мені легше дихається, де я значно енергійніша, ніж у столиці, мені дуже-дуже не вистачає.

«

Особливо трепетними для мене є поїздки додому, коли просто пішки йду знайомими з дитинства стежками-дорогами, коли повертаюся в те життя, яке було до «Х-фактора»

— Хто й коли познайомив вас зі світом музики? — У мене дуже музична сім’я. Мама дуже гарно співає, хоч не має музичної освіти. Сестра викладає в музичній школі за класом скрипки. А взагалі світ музики для мене розпочався з українських народних пісень, які завжди лунали вдома. Приблизно в дев’ятому класі вирішила, що займатимуся співом професійно. На музичних інструментах не граю, але співати мені завжди було легко і приємно. — У дитинстві ким мріяли стати?

— Казала, що буду артисткою, хоча навряд розуміла, що криється за цим словом. До речі, в дипломі в мене так і написано «артистка, солістка хору». — Ви вагалися перед кастингом «Х-фактора»? — Так, не дуже хотіла йти. Але донька мене вмовила. — До кастингу ви працювали вчителем співу та співали в ресторані. Вас улаштовувало таке життя? — Усе пізнається в порівнянні. Я була щасливою. Не можу сказати, що тепер нещаслива. Але до «Х-фактора» в моєму житті також були такі моменти щастя та задоволення, які нині не можу собі дозволити. Навіть співати в ресторані було для мене втіхою. До речі, не бачу й ніколи не бачила в цьому нічого поганого. Звичайно, тепер про спів у ресторані не йдеться. Тому навіть складно сказати, коли було краще — тоді чи тепер. Тому особливо трепетними для мене є поїздки додому, коли просто пішки йду знайомими з дитинства стежками-дорогами, коли повертаюся в те життя, яке було до «Х-фактора». — Траплялося під час «Х-фактора» щось, що надихало вас, надавало сили боротися? — Не задумувалася над цим. Коли потрапила туди, була, як заведений механізм, який не може не працювати. Знала, що назад дороги немає, і прос­то хотіла якомога довше протриматися. А ще завжди хотіла піти з проекту гідно, з піднятою головою, щоб не бути найгіршою. — Що відчули, коли все вже було позаду? — Спочатку — якийсь жаль і сум. Саме на свій 33-й день народження їхала з Києва в Тернопіль. У купе я була одна, тому могла подумати про все. Тоді подякувала Богу, що все трапилося саме так. Принаймні поверталася додому Іриною Борисюк — артисткою з певним іменем і перспективами. І хоча приємно, коли тебе впізнають на вулиці, просять автограф, але іноді хочеться побути тією Ірою Борисюк, яка могла просто вийти в магазин чи на базар по овочі. Тепер це вже практично неможливо.

— Розкажіть про вашу доньку. Вона мріє бути, як і матір, співачкою-артисткою. Чи в неї інші мрії? — Рената нині в Тернополі, тому я, звісно, дуже сумую за нею. Щодо її мрій: вона починає займатися плаванням — планує стати плавчинею, пішла в музичну школу — хоче навчитися грати на скрипці. Співає вона дуже гарно. Голос такий сильний, що навіть мікрофона не треба. Тобто Рената всім цікавиться, їй усе подобається.

«

Намагаюся залишатися собою за будь-яких обставин. Не люблю чекати. Я дуже запальна. Ще завжди недооцінюю свої сили. Це шкодить

— Чи маєте певну стратегію у її вихованні? — У нас є золоте правило: завжди говорити одна одній правду. Так легше будувати будь-які стосунки. — Як вам працюється в ролі ведучої? — Нині працюю в проекті «Фермер шукає дружину». Мені подобається професія телеведучої взагалі, й особливо до душі саме ця програма, тому що в ній можу бути максимально справжньою. У «Танцях з зірками» мені доводилося вчитися, трохи грати, перевтілюватися. А в цьому проекті я саме така, якою є. Звичайно, якщо порівнювати роботу телеведучої зі співом, то останнє для мене рідніше. Нині перебуваю в пошуках власне своїх пісень. Таку пісню шукає для мене і продюсерський центр телеканалу СТБ. — Коли в пошуковій стрічці в інтернеті вводити ваше ім’я, то один із варіантів-посилань системи — «таємно вийшла заміж». Яка у вас ситуація з особистим життям? — Я ні таємно, ні офіційно заміж не виходила. Прізвище Борисюк моє дівоче, і я його ніколи не зміню, навіть коли в моєму особистому

житті будуть зміни. Але наразі моє серце вільне. — Яким є ваш звичайний день? — На щодень складаю певний план. І дуже нервую, коли щось не вдається чи не встигаю. Нині, на жаль, не можу похвалитися аж надто здоровим способом життя. Наприклад, проект «Фермер шукає дружину» — це постійні зйомки, переїзди, життя на колесах. На сьогодні вже десятки тисяч кілометрів проїхала по Україні. Тому мрію, коли все завершиться, повернутися додому і хоч якийсь час пожити так, як до «Х-фактора», а саме: я багато ходила пішки, займалася спортом… Тепер прокидаюся о 06.30-07.00, іноді пізніше. Їм легкий сніданок (приміром, вівсянка чи якась інша каша із сиром чи бринзою, обов’язкова філіжанка кави) — і до праці. — Які риси характеру вам у собі подобаються і які, нав­ паки, заважають? — Ціную, що є правдивою (може, навіть дещо прямолінійною) й однолюбом. Намагаюся залишатися собою за будь-яких обставин. А дратує, заважає те, що дуже швидко опускаю руки, не маю терпіння, хочу все й одразу. Не люблю чекати. Я дуже запальна. Ще завжди недооцінюю свої сили. Це шкодить. — Ви колись курили? — Ні. В моїй сім’ї ніхто не курить, тому я не звикла до тютюнового диму та навіть на фізичному рівні його не сприймаю. Можливо, саме тому, якщо якийсь чоловік курить, то в моїх очах уже трохи втрачає. Дуже негативно сприймаю рекламу цигарок. Вважаю, що поблизу навчальних зак­ладів треба не кіоски з пивом і тютюновою рекламою встановлювати, а промовисті біл-борди з пропагандою здорового способу життя. У мене підростає донька, тому намагаюся, щоб вона усвідомила всю шкоду куріння. Переконана: якщо вдома не курять, порозумітися на цю тему значно простіше, ніж коли є курці. Але порозуміння шукати потрібно. А ще — ухвалювати суворі рішення на законодавчому рівні. Розмовляла Ганна Цапик


афіша 15

10 листопада 2011 року 45 (642)

Гороскоп

Театри

14 – 20 листопада

→ Театр опери та балету ім. С. Крушельницької Просп. Свободи, 28; тел.: 272-86-72; 242-11-63

10, четвер Вечір одноактних балетів «Пахіта», «Карменсюїта», «Ніч Вальпургії», 18.00 12, субота «Бал-маскарад» (опера на 3 дії), 18.00 13, неділя «Лілея» (балет на 2 дії), 12.00 «Карміна Бурана», 18.00 → Театр ім. М. Заньковецької Вул. Лесі Українки, 1; тел.: 272-05-83; 272-07-62

11, п’ятниця «Амнезія, або Маленькі подружні злочини», 19.00

→ Перший український театр для дітей і юнацтва

12, субота «Забави для Фауста», 19.00

10, четвер «Гобіт, або Подорож за Імлисті гори», 14.00

13, неділя «Чекаючи на Годо», 19.00

11, п’ятниця «Олівер Твіст», 13.00

Вул. Гнатюка, 11; тел.: 272-68-55, 272-68-41

15, вівторок «Олівер Твіст», 14.00 16, середа «Олівер Твіст», 14.00 → Львівський театр естрадних мініатюр «І люди, і ляльки»

12, субота «Горіхова гілочка», 12.00; 14.00 13, неділя «Веселі ведмежата», 12.00; 14.00

12, субота «Сільва» (І. Кальман), 18.00

Виставки

13, неділя «Неаполь — місто попелюшок» (Н. Ковалик), 18.00

→ Арт-галерея «ОМ» Вул. Шпитальна, 13

15, вівторок «Візит літньої пані» (Ф. Дюрренматт), 18.00

10.11-24.11 Виставка живопису Лідії Темної «У пошуках світла»

16, середа «Мина Мазайло» (М. Куліш), 18.00

→ Кав’ярня «Штука» Вул. Котлярська, 8

1.11-30.11 Виставка-фотоконкурс «Ті, без кого Львів — не Львів»

Камерна сцена 10, четвер «Або-або» (за листами та спогадами О. Теліги), 16.30

Вул. Л. Курбаса, 3; тел.: 72-49-14

13, неділя «Зайчик-хвалько», 12.00; 15.00

Вул. Фредра, 6; тел.: 261-31-25

10, четвер «Дама з камеліями» (А. Дюма-син), 18.00

→ Театр ім. Леся Курбаса

→ Культурно-мистецький центр «Дзиґа» Відповіді на сканворд, опублікований у «Львівській газеті» №44 (641) від 3 листопада 2011 р. По горизонталі: 2. Ложка. 5. Дефіс. 6. Канон. 7. Слимак. 9. Ворона. 12. Лейбл. 13. Акусма. 14. Амофос. 15. Рукав. 18. Тенета. 19. Вакула. 20. «Шкода». 22. Болід. 24. «Алеко». По вертикалі: 1. Северин. 2. Лорі. 3. Айва. 4. Колонок. 7. Сакрамент. 8. Агломерат. 10. Облямівка. 11. Атмосфера. 16. «Снікерс». 17. Купідон. 21. Дача. 23. Осло.

Вул. Вірменська, 35

12.11-29.11 Виставка «Я люблю знимкувати Карпати» → Галерея «Яровіт» Вул. Героїв УПА, 72

79008, Львів, вул. Гуцульська, 7 Тел./факс: 294 95 45; office@gazeta.lviv.ua

Редакція:

Директор і головний редактор

Ігор Гулик (294-95-50)

Комерційний директор:

Олександра Гнатик (294-95-41; факс: 294-95-50); e-mail: oleksandra.gnatik@mail.ru Оксана Кристиняк (reklama.lvivgazeta@gmail.com) 294-95-41 Марія Пінтоха (бухгалтер, 294-95-49) 294-95-47

Ірина Гамрищак Гліб Ваколюк Олександр Сирцов Ярина Коваль Олександра Баландюх Мар’яна Вербовська Мирослава Іваник Наталя Цапик, Андрій Кононов Олена Мишкало, Юлія Тімошина

Відділ реклами: Бухгалтерія: Відділ збуту:

Терези

Приділіть увагу вашим партнерським взаєминам на роботi та вдома. Конфлiкти мусите владнати до кiнця тижня.

Визначайте найвищу мету, вона цього тижня цілком досяжна. Ви можете братися до справ, вас супроводжуватиме успіх. Вам удасться сконцентрувати всi сили та впоратися з будьякими проблемами, провокацiями та спокусами.

Кадр із фільму «Війна богів». Фото: kinopoisk.ru

Велика сцена

11, п’ятниця «Три любові» (А. Дункан, І. Шнейдер), 16.00

Овен

Телець

30.10-26.11 Виставка живопису Соломії Ковтун

Кінотеатри → Кінопалац Вул. Театральна, 22; тел.: 297-50-50

10.11-16.11 Синій зал «Кіт у чоботях» (3D), 10.00; 13.40; 17.20 «Пригоди Тінтіна» (3D), 11.40; 21.00 «Війна богів» (3D), 15.20; 19.00 Червоний зал «Час», 10.30; 13.50; 17.30 «Підстава», 12.10; 15.50; 19.30; 21.10 Арт-зал «Стара добра оргія», 10.00; 13.00; 14.40; 18.00; 19.40; 21.30 «Чужі на районі», 11.40; 16.20 → Кінопалац «Копернік» Вул. Коперника, 9; тел.: 240-37-69 (каса); 297-51-77

10.11-16.11 «Кіт у чоботях» (2D), 10.20; 14.00; 17.30 «Війна богів», 11.50; 15.30; 19.00; 21.00 → Кінопалац ім. О. Довженка

Iнтуїцiя допоможе вам знайти вихiд із найскладніших ситуацiй. Радимо переглянути стосунки в сiм’ї й ухвалити кардинальне рiшення, яке зможе змiнити все ваше подальше життя.

Близнюки

Будьте готовi до змiн, якi пiднесе вам життя. Намагайтеся зцiлити свою душу вiд негативних переживань i образ.

Поруч можуть з’явитися люди, кот­ рі намагатимуться манiпулювати вашими слабкостями. Шукайте пiдтримки у друзiв i близьких.

Стрiлець

Рак

Козерiг

Уникайте матерiальної залежностi вiд будь-кого. Не зловживайте своїм становищем у взаєминах із близькими.

Вас очікують випробування грошима та владою. Крім того, виникатимуть ситуацiї, які вимагають прояву характеру. Пам’ятайте, що честь i гiднiсть завжди цiнували над усе.

Лев Подiї, що вiдбудуться на початку тижня, стануть доленосними для вас i ваших рідних. Зробiть правильний вибiр — й успіх буде з вами.

Просп. Червоної Калини, 81; тел.: 227-39-49; 227-39-39

Дiва

10.11-16.11 Синій зал «Підстава», 11.00; 15.00; 19.00; 21.00 «Головне — не боятися!», 13.00; 17.00 Червоний зал «Кіт у чоботях» (3D), 10.00; 13.40; 17.20 «Пригоди Тінтіна» (3D), 11.40; 21.10 «Війна богів» (3D), 15.20; 19.10

Для представників цього знаку тиждень вiдпочинку, любовi, самоаналiзу, роздумiв про пройдений шлях. Навчiться розсудливо розпоряджатися своїми ресурсами, цiнуйте все, що пiдносить життя.

Передплата на 2011 рік: Індекс 96201 (заступник головного редактора, 294-95-43) («Спорт», 294-95-43) («Львівські новини», 294-95-43) («Культура», 294-95-43) («Соціальні проблеми», 294-95-43) («Екологія», «Освіта», 294-95-43) («Місцеві новини», 294-95-43) (відділ дизайну, 294-95-42) (літературне редагування, 294-95-42)

Скорпiон

Намагайтеся зберегти мир i гармонiю у стосунках із близькими людьми. Подолайте свої надмiрнi бажання.

Водолiй Тиждень принесе бурхливi змiни. Це час емоцiйного пiдйому. Гарний заробiток дасть вам змогу певною мірою проявити доброчинність.

Риби З’являться сили, щоб упоратися з будь-якими клопотами. Не уникайте проблем. Може виникнути криза, яка змiнить ваш свiтогляд.

1 міс. 3 міс. 6 міс. 12 міс. 6,42 18,66 35,67 70,14

Номер підписано до друку о 14.00. Друк: Кольороподіл видавництва «А-прінт». Віддруковано у видавництві «А-прінт» на офсетній машині Solna D30 (Швеція). м. Тернопіль. тел.: (0352) 52 27 37, e-mail: office@a-print.com.ua). Тираж: 53 тис. Номер замовлення: 2609; «Телегазета»: 2610

Газета виходить щочетверга. Свідоцтво про реєстрацію: КВ №13128-2012ПР, видане 07.09.2007 р. Передрук будь-яких текстових чи візуальних матеріалів, надрукованих у цьому числі газети, можливий лише з письмового дозволу редакції. При цитуванні посилання на «Львівську газету Вісник міста» обов’язкове. У разі публікації редакція зберігає за собою право скорочувати і редагувати надіслані матеріали. © Видавець — ТзОВ «Львівська газета Вісник міста»


16 закордон

10 листопада 2011 року 45 (642)

Розпочався конкурс імені Петра Яцика 9 листопада стартував ХІІ Міжнародний конкурс з української мови імені Петра Яцика. В ньому можуть узяти участь учні середніх шкіл, профтехучилищ і студенти «вишів». Для учнів загальноосвітніх навчальних закладів і професійно-технічних училищ конкурс проходитиме в чотири етапи, а для студентів вищих навчальних закладів — у три. Організатори — Міністерство освіти та Ліга українських меценатів. Загальнонаціональний етап конкурсу відбудеться в січні 2012 року. Переможців відзначать дип­ ломами та грошовими преміями.

Наші в Італії показують себе на найвищому рівні Розмова з Маріанною Сороневич, головним редактором «Української газети в Італії» та завідувачем української версії телеканалу «Бабель» сателітарного телебачення SKY

П

опри загальну опінію про те, що наші земляки-заробітчани — найзнедоленіша верства європейських спільнот, є підстави говорити: багато з них доволі успішно вибудовує кар’єру та назагал життя. Все залежить від того, хто і з якою метою в певний момент зібрав валізи та вирушив у зовсім чужі землі. Якщо особі залежало лише на тому, щоби зібрати копійку на нове житло чи навчання дітей, то зрозуміло, що така ціль визначала й лінію поведінки. Якщо ж люди, особливо молоді, прагнули самореалізації та втілення своїх амбіцій (чого, на жаль, в Україні досягти складно), то, звісно, витрачені зусилля і час не пропали марно. Уродженка Дрогобича Маріанна Сороневич — яскравий тому приклад. — Як ви прийшли в журналістику в Італії? — Це сталося завдяки щасливому випадку та моїй наполегливості. Спочатку почала дописувати в українську газету «Міст», відтак отримала змогу стажуватися та працювати в цьому виданні. А коли було оголошено про відкриття «Укра-

їнської газети в Італії», прийшла на співбесіду, маючи досвід роботи, це відіграло вирішальну роль. Працюючи в газеті, дописувала до видань в Україні, низки італійських сайтів. Коли в медійному просторі Італії зародилася ідея відкриття телевізійного каналу, присвяченого імміграції, мене запросили займатися його українською редакцією. — Як з’явилася ідея створення цього каналу? — Телеканал «Бабель» унікальний. Спершу його засновники хотіли перей­ няти досвід інших подіб­ них проектів у світі, але таких не виявилося. Навіть у багатонаціональних Англії чи Сполучених Штатах не існує телевізійного каналу, присвяченого винятково вихідцям з інших країн. За останні 10 років кількість іммігрантів в Італії збільшилася вдесятеро. Тепер їх 5 мільйонів. Іммігранти відіграють важливу роль у різних сферах життя, а традиційні італійські ЗМІ оминають їх увагою або фокусуються на кримінальній хроніці. Мета каналу — показати, наскільки важливими є вихідці з інших держав для суспільства. Продемонструвати позитивний бік імміграції, зокрема української. — Скільки годин на день має вести мовлення українська версія каналу? — Минулого сезону Україні було присвячено один день на тиждень. Цього дня в ефір виходили фільми та програми мовою оригіналу, куплені в Україні, а

також передачі, присвячені життю українців в Італії. Наприк­лад, «Бабель-мегезін» — один з основних продуктів телеканалу. Цього сезону заплановано зміни, зокрема програма буде різноманітнішою та менше зорієнтованою на конкретну етнічну громаду. — Чи співпрацюєте з українськими мас-медіа, щоб і громадяни України дізнавалися про життя своїх співвітчизників за кордоном? — Співпрацюю з українськими ЗМІ — і друкованими, і з телебаченням. Готую статті на еміграційні теми для низки українських видань, часто даю коментарі щодо подій на Апеннінському півострові. До мене нерідко звертаються телевізійні журналісти під час підготовки та пошуку героїв для сюжетів, пов’язаних з Італією й українцями, які там проживають. Часто знімаю сюжети на замовлення низки провідних телеканалів Україні. А взагалі ми відкриті до будь-яких форм співпраці. — Хто фінансує Babel TV? — Це — повністю італійський проект. Експерти маркетингу не можуть ігнорувати кількість іммігрантів в Італії. Це ринок збуту, який іще потрібно підкорювати. Тож каналу не бракує рекламодавців, які вчасно зорієнтувалися в нових умовах. Звичайно, в існуванні такого інформаційного джерела зацікавлені політичні сили, які бачать у «нових італійцях» майбутнє країни.

— Хто став героями ваших програм? — Намагаємося розповіс­ ти про успішних українців в усіх сферах життя суспільства: у спорті, мистецтві, підприємництві, політиці. Нашими героями стали й ті, хто почав кар’єру ще в Україні, й особи, які приїхали в Італію в молодому віці. Зокрема, 100-річний вишивальник, отець Блажейовський, олімпійська чемпіонка Цецилія Стецьків, учасник «Джиро д’Італія» та мій земляк, дрогобичанин Ярослав Попович, скульп­ тор-реставратор од­нієї з найбільших і найважливіших сакральних споруд Рима — базиліки ангелів і мучеників — Микола Швець, авторки книги «За римськими адресами Гоголя» Валентина Виноградова, також висвітлювали діяльність департаменту україністики в римському університеті «Ла Сапієнца» та багато інших. Деякі сюжети розміщено на моєму каналі YouTube. Знайти його нескладно — треба ввести у віконечку пошуку мої ім’я та прізвище. — З якими труднощами в роботі зіштовхуєтеся? — Говорячи про українську еміграцію в Італії, завжди мають на увазі заробітчан, які виконують винятково фізичну роботу. Починаючи працювати над цим проектом, я теж думала, що матиму проб­ леми з пошуком успішних українців, які могли б гідно

оголошення

Шановні акціонери! Відкрите акціонерне товариство «ПРОМПОСТАЧ-ГАЛИЧИНА» повідомляє, що позачергові загальні збори товариства відбудуться 16 грудня 2011 року о 10.00 за адресою: м. Львів, вул. Богданівська, 15-а. Дата складення переліку акціонерів, які мають право на участь у загальних

представити нашу громаду та націю. Та виявилося, що, незважаючи на молодий вік імміграції, наші краяни проявляють себе на найвищому рівні. — Як підсумуєте перший рік існування телеканалу «Бабель»? — Попри 20-річну незалежність України, італійці мало знають про нашу країну. Місцеві ЗМІ обмежувалися висвітленням помаранчевої революції, чорнобильської трагедії, спортивною кар’єрою Андрія Шевченка. Діяльність каналу має два напрями. Насамперед українців представляють італійському суспільству як представни-

ків успішного, талановитого народу, відтак їх перестають сприймати лише як доглядальниць і домашніх працівників. З іншого боку, сподіваюся, що сприяємо формуванню організованої української діаспори з успішними лідерами й елітою. Надіюся, що завдяки нашим сюжетам у когось зміцніло бажання не зупинятися на досягнутому, а активніше будувати своє майбуття. Та головне — протягом цього року вдалося закласти основи для подальшої роботи. Розмовляла Марія Козачок, Рим

оголошення

зборах, — 24.00 12 грудня 2011 року. Перелік питань, які виносять на голосування (порядок денний зборів): 1. Про затвердження порядку розподілу між акціонерами майна ВАТ «ПРОМПОСТАЧГАЛИЧИНА», що залишилося після задоволення вимог кредиторів.

2. Про затвердження звіту ліквідаційної комісії та ліквідаційного балансу ВАТ «ПРОМПОСТАЧ-ГАЛИЧИНА». Реєстрація учасників відбудеться з 09.00 до 09.50 за місцем проведення зборів. Для реєстрації акціонерам при собі необхідно мати паспорт, представникам акціонерів — паспорт і доручення, оформлене згідно з вимогами

чинного законодавства України.

Повідомлення ПАТ «Львівобленерго»

Відповідно до вимог ст. 36 Закону України «Про акціонерні товариства» Товариство надає акціо­нерам змогу ознайомитися з документами, необхідними для ухвалення рішень із питань порядку денного, за місцем розташування Товариства.

22.11.2011 року Личаківський РЕМ-4 проводитиме капітальний ремонт трансформаторної підстанції №1281. У звʼязку з цим 22.11.2011 року з 08.00 до 17.00 буде тимчасово припинено електропостачання споживачів у м. Винники по вул. Яворницького, Космонавтів, Шептицького, 500-річчя Січі.

ВАТ «ПРОМПОСТАЧГАЛИЧИНА»

23.11.2011 року Галицький РЕМ-2 проводитиме капітальний ремонт трансформаторної підстанції №1486. У звʼязку з цим

23.11.2011 року з 08.00 до 17.00 буде тимчасово припинено електропостачання споживачів у Львові по вул. Скрипника, 4, 25-31-а; Драгана, 22-34. 24.11.2011 року Шевченківський РЕМ-3 проводитиме капітальний ремонт трансформаторної підстанції №199. У звʼязку з цим 24.11.2011 року з 08.00 до 17.00 буде тимчасово припинено електропостачання споживачів у Львові по вул. Варшавській, 1-23; Горбковій. Просимо пробачення за тимчасові незручності.


здоров’я 17

10 листопада 2011 року 45 (642)

Дожити до 100 років може кожний У цьому переконаний провідний кардіолог зі США Клайд Янсі. На його думку, щоби стати довгожителем, достатньо дотримуватися всього-на-всього сімох простих правил: більше рухатися, не курити — організм повністю відновиться лише через 15 років, але процеси відновлення розпочинаються вже через кілька годин після останньої викуреної цигарки, контролювати рівень холестерину, повноцінно та різноманітно харчуватися, контролювати тиск, підтримувати нормальну вагу тіла (об’єм талії в жінок не повинен перевищувати 80-85 см, у чоловіків — 95-105 см) і знати рівень цукру в крові.

Довідка

Як вибрати хороше сало

xutir-savky.com.ua

Ліки №1: сало

Р

llОлександра Баландюх

екламодавці нині не скуп­ ляться й широко рекла­ мують в ЗМІ, особливо на телебаченні, противірусні препарати. Мовляв, лише вони можуть підвищити імунітет людини та допо­ могти організму проти­ стояти вірусам, які ата­ кують нас холодної пори року. Втім провідні медики радять витрачати гроші розумно й аж ніяк не на медпрепарати. По-перше, знаний педіатр Євген Ко­ маровський стверджує, що ефективність усіх ніби­ то противірусних засобів (стимуляторів інтерферо­ ноутворення, імунітету й дуже корисні вітаміни) не доведено. По-друге, за сло­ вами відомого дієтолога Бориса Скачка, імунітет не варто стимулювати, бо його можна виснажити. Треба домогтися, щоби ваш імунітет був міцним, тоді він не потребуватиме жодної стимуляції. До­ сягати цього варто при­ родними методами.

«

Якщо людина важить 65 кг, то вдень вона може з’їсти до 65 г сала за умови, що інші жири не потраплятимуть в організм

Імунітет людини знач­ ною мірою залежить від того, як вона харчується. І лікар-натуропат, і дієто­ лог, і гастроентеролог в один голос переконують: кориснішого продукту, який водночас був би і смачним, і лікувальним,

аніж українське сало, годі й шукати. Головне — не їсти його кілограмами. →→Й імунітет

зміцнить, і судини почистить

Біологічна активність сала вп’ятеро вища, ніж олії. Тому холодної пори року сало потрібне для підтримки імунітету та життєвого тонусу. — Сало — це унікальний харчовий продукт, який використовують іще з часів трипільської циві­ лізації, — розповідає на­ родний цілитель, академік Євген Товстуха. — Наші діди-прадіди споживали його та були активними і фізично, і розумово до 80-90 років. Сало містить одну з найцінніших по­ ліненасичених жирних кислот — арахідонову. Лю­ дина не може без неї обі­ йтися. Ця речовина конче потрібна серцевому м’язу, необхідна для гормональ­ них, імунних реакцій, хо­ лестеринового обміну. Арахідонова та лінолева жирні кислоти зв’язують і виводять холестерин, допомагають судинам уникнути закупорювання. Іншими словами, сало варто споживати задля профілактики атеро- та кардіосклерозу. Дієтолог Борис Скачко стверджує, що для під­ вищення імунітету сало потрібно їсти з часником. Обидва продукти містять селен. Отож подвійна кіль­ кість цього мікроелементу чудово зміцнює імунітет. Сало містить понад 40% поліненасичених жирних кислот, які, потрапляючи в організм, виводять із нього

Цей натуральний продукт чудово виводить токсини та не має жодних побічних ефектів

токсини. Цей натуральний продукт добре чистить печінку, є хорошим жов­ чогінним засобом. Окрім того, більшість канцероге­ нів розчиняється в жирах і після цього легко виво­ дяться з організму. Отже, сало варто споживати і задля профілактики онко­ захворювань. — Мій учитель, відомий кардіолог, професор Кате­ рина Амосова призначає сало хворим на п’ятий день після інфаркту, — зазначає Борис Глібович. — Адже відомо, що для лікування атеросклерозу слід боро­ тися з холестерином, а його чудово виводить сало. Я всім своїм пацієнтам раджу розпочинати ранок зі шматочка сала — і по­ снідав, і печінку почистив. До речі, воно швидко дає відчуття ситості та береже фігуру. Тож його спокійно можуть споживати жінки, котрі ретельно стежать за вагою тіла. Доведено також, що сало — один із найпотужніших антиок­ сидантів, навіть виперед­ жає оливкову олію. При цьому організм його добре засвоює, бо це наш спокон­ вічний продукт. Звісно, напрошується запитання: як часто і скіль­ ки можна з’їдати цього цінного продукту, щоби не нашкодити здоров’ю. — Добова потреба лю­ дини в жирах — грам на кілограм ваги тіла, — каже дієтолог. — Якщо людина важить 65 кг, то вдень вона може з’їсти до 65 г сала за умови, що інші жири не потраплятимуть в орга­ нізм. Оскільки уникнути вживання інших жирів практично неможливо, то 30-50 г сала здоровій люди­ ні підуть тільки на користь.

→→Термічна

обробка сала зменшує лікувальні властивості

Щоправда, є декілька «але». За словами дієтолога Б. Скачка, корисне лише свіже сало. Копчене, сма­ жене, варене, вуджене — словом, те, яке зазнало термічної обробки, — не можна назвати природни­ ми ліками, бо воно втрати­ ло лікувальні властивості. І ще одна засторога. На вашому столі повинно бути справжнє домашнє сало. Тобто свинку мають годувати натуральними кормами, без додавання гормонів, антибіотиків, стимуляторів росту. Якщо селяни мають змогу за­ безпечити себе та родину таким продуктом, то місь­ ким жителям доведеться добряче побігати, щоби знайти таке сало. Головний гастроенте­ ролог Львівщини Ольга Ходосевич розділяє думку колег, але водночас за­ стерігає: на жаль, не всім можна їсти цей цінний харчовий продукт. Є не­ дуги, при яких сало проти­ показано: захворювання печінки, жовчного міхура, підшлункової залози. І, звісно, люди, які стражда­ ють на ожиріння, повинні обмежувати споживання висококалорійних продук­ тів. Щодо кількості сала, яке можна вживати від­ носно здоровим особам, то гастроентеролог вважає: чітко визначити її у гра­ мах неможливо. Це суто індивідуально. Звичайно, не можна їсти багато сала, але шматочок на день піде тільки на користь, бо воно значно корисніше, ніж не­ якісні олії та масло.

Вибираючи сало орієнтуйтеся на те, щоб воно було товстим і не мало всередині прожилок. Проведіть без нажиму ножем (чи нігтем) уздовж боку шматка сала. Якщо вдалося зішкребти багато жиру, отже, сало хороше, м’яке, якщо ні — жорстке та під час засолювання стане ще грубішим. Таким салом не посмакуєш. Купуючи сало, зверніть увагу й на те, щоб верхній шар не нагадував целюліт, — його буде погано жувати.

Рецепти приготування сала Закуски кращої немає Складники: сало, сіль, мелений перець, часник, лавровий лист. 1. Щедро посипаємо шматок свіжого (не мороженого) домашнього сала сіллю. І не просто посипаємо, а розтираємо по всьому шматку, щоб краще ввібрало сіль. 2. Повторюємо цю процедуру, але вже з меленим перцем. 3. Дрібно нарізаємо часник і розтираємо його рівномірно по шматку. А тоді робимо невеличкі надрізи і нашпиговуємо ним сало. Часник додасть особливого смаку, запаху та посилить лікувальні властивості натурального продукту. 4. Дрібнимо лавровий листок і посипаємо шматок. Залишаємо на якийсь час, щоб сало добре ввібрало всі складники. І смачно, і корисно 1 кг домашнього сала та 100 г часнику перемолоти на м’ясорубці. Ні солі, ні перцю не додавати, бо змінять смак продукту. Накласти мелене сало в банки та поставити в холодильник, відтак намазувати на канапки. Запаху часнику можна не боятися — він зникає. За бажання можна посолити чи поперчити, хто як любить. Але канапки будуть смачні й без жодних приправ. Найважливіше, що така суміш корисна.

І з діабетом життя повноцінне llОлена Гончарук

А

ле за умови, що це за­ хворювання виявили вчасно і воно не спри­ чинило важких ускладнень. Саме тому 7-18 листопада на Львівщині проходитимуть дні профілактики та раннього виявлення цукрового діабету. В Україні на 1 січня 2011 року зареєстровано понад 1 млн. 200 тис. хворих на цу­ кровий діабет. Проте реальна кількість недужих, яким не діа­ гностовано патологію, переви­ щує цей показник у три-чотири рази. Останніми роками не­ впинно збільшується кількість хворих дітей, особливо віком до п’яти років, які потребують лі­ кування препаратами інсуліну. За даними світової статис­ тики, кількість недужих на цукровий діабет подвоюється що 13-15 років. Аналогічну тенденцію спостерігають і в Україні — показник захворю­ ваності збільшився з 115,6 (1993 рік) до 249,8 (2010 рік) на 100 тис. населення. Переважно це стосується кількості хворих на цукровий діабет II типу. Ситу­ ацію ускладнює також те, що у хворих на цукровий діабет II типу артеріальну гіпертензію діагностують удвічі частіше, ніж у тих, хто не страждає на цю недугу. На 1 жовтня у Львівській об­ ласті налічувалося 57717 осіб, хворих на цукровий діабет. Із них 28 тисяч отримує табле­ товані цукрознижувальні пре­ парати, 8,7 тисячі (зокрема 478 дітей) потребують постійної замісної терапії інсуліном. Очікувана кількість недужих на цукровий діабет до кінця 2013 року — понад 70 тис. осіб. Практика засвідчує, що і з цим захворюванням можна повноцінно жити, але по­ трібно дотримуватися певних правил. Головне ж — вчасно діагностувати недугу та роз­ почати лікування ще до того, як вона спричинила усклад­ нення. Саме тому в області щороку проводять акції з про­ філактики та раннього вияв­ лення цукрового діабету. Торік під час такого заходу було об­ стежено 82076 осіб, серед яких виявили 536 хворих. Отож усі, кому не бай­ дуже власне здоров’я, 7-14 листопада, навіть не маючи скерування лікаря, можуть безкоштовно зробити аналіз крові та сечі на підвищений уміст глюкози в поліклініках за місцем проживання та за потреби отримати фахову консультацію ендокринолога.


18 cтиль

10 листопада 2011 року 45 (642)

Розповідь про генезу оселі Центр міської історії Центрально-Східної Європи

У львівському Центрі міської історії Центрально-Східної Європи відкриють спеціалізовану виставку «Дім: Століття змін», що досліджує історію житла, зокрема його культурні та соціальні аспекти, а також політичні й ідеологічні контексти протягом усього ХХ століття. Про це інформує «Вголос». Формат експозиції поєднує розповідь-опис із різними мультимедійними додатками. Виставковий простір поділено на дві частини, відповідні тексти та зображення допоможуть відвідувачам зрозуміти найважливіші чинники, які змінили наш стиль життя в минулому столітті.

У пошуках брендів llЛія Мельник

В

outique із французької означає «невелика вузькоспеціалізована крамниця». Втім у нашій країні це слово стало невід’ємним атрибутом дорогого та яскравого життя. У свідомості більшості українських модниць міцно укорінилося: придбана дорога річ у брендовому бутику обов’язково має бути оригінальною. Наш кореспондент відвідала кілька модних бутиків Львова, щоб дізнатися, чи справді це так.

→За → що ми переплачуємо Модні крамниці майже завжди порожні. Велике приміщення в центрі міста, королівський інтер’єр, а навкруги — нікого, лише

елегантні продавчині за прилавками. — Відвідувачі заходять, приміряють, проте купують рідко. Самі розумієте — дорого, — розповідає продавець в одній із таких модних крамниць. — Це й не дивно: коли навіть основне — продукти харчування — дорожчають із неймовірною швидкістю, мало хто може дозволити собі кофтинку за 600 грн. Моя співрозмовниця зізнається, що в магазині вдається продати одну-дві речі на тиждень. Подібна ситуація і в багатьох інших таких крамницях. Невже такий бізнес вигідний? Беремо до рук калькулятор і додаємо. Головна стаття видатків — оренда приміщення. Вона становить приблизно 10-15 тис. грн. на місяць — залежно від площі торгового приміщення. Додаємо заробітну плату працівників. Один

найнятий робітник у місяць отримує в середньому 2-2,5 тис. гривень. Плюсуємо податок на зарплату, плату за комунальні послуги й інші платежі. Нескладні математичні розрахунки свідчать: щоб покрити всі видатки, не кажучи вже про отримання прибутку, власникам бутиків потрібно робити націнку в 600%. І це не враховуючи собівартості брендової речі, яка і без «накрутки» висока. Ось і виходить, що платять модниці не за сам товар, а за витрати, яких зазнає власник, продаючи його.

→Чи → справді Made in France? Розібравшись зі специфікою формування ціни на брендові речі в бутиках, ми вирішили перевірити їх справжність. Звичайно, я не є кваліфікованим знавцем

дорогих модних речей від кутюр’є, однак намагалася бути спостережливою. Обійшовши кілька центральних брендових бутиків і переглянувши те, що супроводжує дорогий одяг, виявила, що чи не половину його прикрашають дві речі: магазинний цінник, на якому гордо зазначено, що «країна-виробник — Франція», й етикетка, на якій штрихкоди чомусь не французькі. Адже початкові цифри на них — або 482 (тобто країнавиробник — Україна), або ще гірше — 469 (Китай). Отож не виключено, що такі самі речі можна придбати на чернівецькому, хмельницькому ринках чи одеському «Привозі», щоправда, не за 600, а за 100 грн. Кому вигідно дурити покупця? Власникам самих бутиків! Шестиразова (а то й більша) націнка пов­ ністю виправдовує себе — і

магазин не банкрутує. Покупці платять не за якість й оригінальність речі, а за престиж купувати в такому модному магазині.

→Не → вір очам своїм, або Кому вигідні шалені знижки «Шалений розпродаж, знижки від 50 до 70%». Такі написи на вітринах модних крамниць змушують серця львівських модниць битися швидше. «Ще б пак, ця брендова спідничка ще минулого тижня коштувала 700 грн., а сьогодні я можу її купити за 350 грн. Така економія!» — думають вони. І мало хто з них задумується, що ніхто не торгуватиме собі у збиток. Модні магазини — не місце для благодійності. — Зазвичай розкуповують усе під час розпродажів, — посміхається продавчиня ще одного модного бутика в центрі Львова. — Такі розпродажі нам вигідні. Перш ніж привабити покупців можливістю зекономити на брендових речах, власники крамниць зазвичай роблять триразову націнку .В такий спосібі ще й акцентують на якості та брендовості одежини, а потім під час розпродажу її ціну знижують удвічі. Це один зі шляхів виживання модних бутиків.

→Усесвітні → бренди Упродовж останніх кількох років у нашій державі, як гриби після дощу, почали з’являтися мережі відомих за кордоном брендів. Ціни

в таких магазинах — не для середньостатистичного українця із заробітною платнею 2000 грн. на місяць, оскільки лише одна річ у такій крамниці може коштувати, як середньомісячний заробіток. Отож купують такий товар не дуже часто, оскільки дозволити його собі можуть одиниці. Водночас крамниці не лише не закривають через збитковість, а й постійно відкривають нові. Чому? Адміністратор одного з таких брендових магазинів пояснює: всесвітньо відомі бренди нині працюють на перспективу. Присутність у кожному місті бутика певної торгової марки — це найкраща реклама бренда та шлях підкорення вітчизняного ринку іноземними товаровиробниками. Хоча фінансовий прибуток приносять лише деякі крамниці у великих містах, саме зав­ дяки їм виживає решта. Усі хочуть виглядати модно, вишукано та презентабельно. В наш час це цілком реально. Однак, вибираючись у похід по обновки, маємо пам’ятати: висока ціна — ще не гарантія високої якості, у вартість будь-якої кофтинки чи брюк закладено видатки власника цього магазину. Якщо хочете бути впевненими в тому, що придбали справді брендову річ, спеціалісти радять перед покупкою ознайомитися зі сертифікатом відповідності, який має бути в кожному ліцензованому магазині. Якщо ж лейбли для вас не дуже важливі, то задля економії сімейного бюджету зверніть увагу на менш респектабельні місця продажу. Наприклад, ринки. Не виключено, що там ви знайдете подібні за якістю речі відомих брендів і значно дешевші.

Бути стильною — можливо і потрібно Розмова з Оксаною Мухою, дизайнеркою

Н

априкінці 1980-х випускниця Львівської національної академії мистецтв уночі перед весіллям сама пошила собі сукню. Успіх нареченої став початком її дизайнерської кар’єри. Нині бренд OKSANA MUKHA відомий у 21-й країні світу, а моделі тричі демонстрували на Всесвітньому салоні ве-

сільної моди в Луврі. Нашому кореспондентові вдалося зустрітися та поспілкуватися з відомою дизайнеркою. — Пані Оксано, позаминулого тижня під час Lviv Fashion Week у своїй колекції ви показали певний еталон вишуканості й елегантності. А чи дотримуєтеся цього еталона в повсякденному житті? — Елегантність весільного та вечірнього вбрання інша, ніж діловий стиль одягу на щодень. Але і в буденне вбрання намагаюся

вносити нотки жіночності й елегантності, зокрема люблю невеликі шалі. — А як виглядала Оксана Муха зовсім юною? — Я народилася в Радянському Союзі, де все виробництво було плановим. Багато речей були дефіцитними для народу. З восьмого класу відвідувала гурток крою та шиття, де вчилася власноруч створювати одяг. Так звану «фірму» шила для себе сама. — Що то була за «фірма»?

— «Фірмою» тоді називали закордонний одяг. Купувала в комісійних магазинах великі джинси, батько приносив мені використані парашути, брала різнокольорові нитки — і фантазія буяла. У мене була така «фірма», що ніхто навіть не сумнівався, що ці речі з-за кордону. — Ви шиєте одяг для власної сім’ї? — Бренд OKSANA MUKHA спеціалізується на пошитті весільних і вечірніх суконь, тому для чоловіка й сина не

шию. Є дуже гідні бренди, якими користуються мої чоловіки. Щодо жіночої частини моєї родини, то ми обираємо дизайнера й купуємо повсякденний одяг. — Що порадите тим, хто не може собі дозволити брендові речі? — Нині дуже багато модних журналів. Можна вирізати з них те, що є трендовим, тобто актуальним цього сезону, та, маючи конкретний взірець, шукати такі речі дешевше. Розпродажі — це чудова нагода зекономити.

— Чи можна виглядати стильно й елегантно в речах секонд-хенд? — Мене як українку ображає, що в моїй державі продають уживане вбрання. Я вважаю, що одяг «секондхенд» має бути гуманітарною допомогою для знедолених людей або тих, які пережили стихійне лихо. Якщо купувати речі в магазинах під час сезонних знижок, можна створити для себе стильний образ. Розмовляла Лія Мельник


спорт 19

10 листопада 2011 року 45 (642)

Плотніков битиметься в Харкові 19 листопада Львівський боксер-професіонал Віктор Плотніков стане учасником масштабного турніру в Харкові. З ким саме битиметься галичанин — наразі не відомо. А головною подією цього вечора боксу стане бій за участю місцевого атлета Серія Федченка. Крім Федченка та Плотнікова, в цьому турнірі виступлять й інші українські боксери: Вʼячеслав Узєлков, Валерій Бражник, Валентин Головко та Дмитро Семернін. Нагадаємо, Віктор Плотніков здобув у професіональному рингу 25 перемог, 12 з яких нокаутом, лише одного разу зазнав поразки.

Спокуси в багатьох футболістів убивають бажання прогресувати

М

«

ихайло Соколовський для донецького «Шахтаря» — знакова постать. Він увій­ шов до символічної збірної «гірників» за всі роки існу­ вання команди. Михайло Григорович був одним із тих, хто док­ лався до найгучніших перемог донеччан у чем­ піонатах Радянського Со­ юзу (двічі «Шахтар» здо­ бував «срібло» чемпіонату СРСР, бронзовий комплект нагород і двічі ставав во­ лодарем національного Кубка). М. Соколовський став найкращим бомбар­ диром клубу в історії ви­ ступів у першостях СРСР. У його доробку 87 голів. Відомий у минулому фут­ боліст нині працює селек­ ціонером у донецькому

Якщо футболіст справді хоче чогось досягти, то повинен років на 10 від усього відмовитися «Металургу». Про свою теперішню роботу та про виступи своєї команди Ми­ хайло Григорович розповів ексклюзивно для «Газети». — Багато уваги приді­ ляємо дітям 1995-1997 років народження, — розповідає Михайло Соколовський. — Постійно в роз’їздах, часто до нас також приїздять виконавці віком 14-17 ро­ ків. Прикро, що нині не так багато талантів. Хоча тра­ пляються і приємні неспо­ діванки. Однак насправді в Україні дитячий футбол бідний на таланти. Часто в нас говорять, що маємо багато талановитої молоді. А в дійсності її не так багато. — А чому в нас мало здібної молоді? Занадто багато спокус? — Справді, спокус чима­ ло. Нині створено непогані умови для прогресу юних футболістів. У «Шахтарі» взагалі чудова обстановка. В «Динамо», «Металісті», «Дніпрі» працюють із діть­ ми на хорошому рівні. Про­ те лише чотири міста на 50-мільйонну країну — це трохи мало. Немає такої масовості, яка була раніше. Та й занять у школі недо­ статньо. Пригадую, в мої часи ми щодня ганяли з м’ячем по 6-8 годин. І це не враховуючи тренувань. А тепер діти годину-півтори

shakhtar.com

ДОВІДКА

1975 року донецький «Шахтар» став срібним призером чемпіонату СРСР, що дозволило команді вперше в історії виступити в Кубку УЄФА. А центральний півзахисник «гірників» Михайло Соколовський потрапив до списку 33-х найкращих футболістів країни. 1978-го «гірники» вибороли «бронзу» чемпіонату

побігали на тренуванні — і все. Не вистачає індивіду­ альної роботи, коли юнаки у своє задоволення грають у футбол. — Ви сказали, що в «Шахтарі» дуже хороші умови для дітей, Академію очолює голландець. Чому ж плодів роботи з юними футболістами не видно? У Донецьку підготували небагато класних гравців... — Мені складно про це судити. Навіть не цікавився, хто в Академії «Шахтаря» працює з дітьми. Знаю, що там створено справді каз­ кові умови. Це просто мрія кожного фахівця. Мені та­ кож відомо, що й роботу ведуть на професійному рівні. Там стежать за дітьми з усієї України. Але ж, як і ка­ зав, не так багато в нас тала­ новитої молоді. З’явилися Ракицький, Коноплянка, Степаненко... Це ж одини­ ці, на пальцях однієї руки можна перерахувати тих молодих футболістів, які можуть допомогти збірній. — За кордоном більше перспективної молоді? — Можливо, там більше талановитої молоді з од­ нієї простої причини ― в кожному селі та містечку є ідеальне футбольне поле. Тому й дітей займається більше.

та вийшли у фінал Кубка СРСР. Через рік «Шахтар» здобув «срібло» першості. 1980-го та 1983 року донецька команда вигравала Кубок СРСР. 1987 ро­ку Михайла Григоровича відзначили нагородою «Вірність клубу» ― за найбільшу кількість зіграних ігор серед усіх футболістів команди (400 матчів за «Шахтар»

— У вас, вочевидь, дуже складна робота. Дуже нелегко розгледіти в підлітках, які вирізняються нестабільною психікою, майбутніх «зірок»? — Це точно. Вік справді

«

В Україні дитячий футбол бідний на таланти

нестабільний. Буває, дехто подає надії, йому створю­ ють умови для прогресу, а людина згодом зникає. Дуже важливо, щоб особа була відданою футболу. У сучасному житті є чимало спокус: хороші автомобілі, комп’ютери, дискотеки. В 19-20 років це серйозні принади. Якщо футболіст справді хоче чогось досяг­ ти, то повинен років на 10 від усього відмовитися. На жаль, спокуси в багатьох футболістів убивають ба­ жання прогресувати. — Часто спостерігали, як талановиті юнаки переставали прогресувати? — Інколи буває, що не­ примітний футболіст гарує на тренуваннях і з нього щось виходить. А хто більш талановитий, сам себе гро­ бить. Ось візьміть того ж Костянтина Кравченка.

у вищій лізі). Він тричі потрапляв до списку 33-х найкращих футболістів СРСР (1975 року опинився на третьому рядку, 1982-го та 1983 року — на другому). Михайло Григорович зумів увійти до символічного Клубу ім. Г. Федотова для гравців, які забили понад 100 голів у вищій лізі, Кубку СРСР і єврокубках.

Талановитий футболіст, а його вже давно не помітно, всі забули, хто він і як грає. Напевно, йому потрібно в собі розібратися, зробити висновки. А наразі дуже талановитий Кравченко сидить у «Карпатах», грає за дубль. — Михайле Григоровичу, ваша колишня команда ― донецький «Шахтар» — в останньому матчі Ліги чемпіонів поступилася пітерському «Зєніту». Що можете сказати про цей поєдинок? — Якщо об’єктивно, то «Зєніт» зіграв краще і в До­ нецьку, і в Пітері. У двох протистояннях росіяни ви­ явилися сильнішими. Ніхто цього не заперечує. — У чому саме сильніший «Зєніт» — у класі футболістів, тактичних напрацюваннях? — «Зєніт» — єдина ко­ манда. Підопічні Лучано Спаллеті показують швид­ кісний футбол, особливо добре їм це вдавалося в першій грі в Донецьку. Пі­ терці створювали гольові моменти завдяки швидким командним діям. Окрім того, «Зєніт» узяв на озбро­ єння основу італійського футболу — захист. Росій­ ським футболістам удало­ ся нейтралізувати атаку «Шахтаря». У «гірників» же

практично не було момен­ тів, усі зони було перекрито, суперники застосовували колективний відбір. Тому донеччани не могли «роз­ бігтися». — За «Зєніт» грає дуже багато слов’ян, а в «Шахтарі» основу становлять бразильці. Погодитеся, що невміння латиноамериканців грати у відборі значною мірою спричинилося до невдач «гірників»? — На цей момент «Зєніт» є мобільнішою, «голодною» командою. Росіяни вигля­ дали дуже сильно. Думаю, вони ретельно вивчили кожного гравця «Шахтаря», особливо іноземців. Тому не дозволили опонентам показати свої найкращі якості. Як уже говорив, основою італійського фут­ болу є захист. Головне — убезпечити тил, не дати суперникам «розбігтися», а вже потім самим ство­ рювати гольові моменти поблизу чужих воріт. — Ви так і не оцінили гру бразильців... — Річ не тільки в бра­ зильцях. Усі «гірники» зі­ грали нижче за свої можли­ вості. Особливо в Донецьку. Погоджуюся з Даріо Срною, який після першого двобою сказав, що потрібно більше рухатися, накривати супер­ ників, працювати колектив­ но. А стосовно бразильців, то ми ж не знаємо, яке в них було завдання на матч. «Шахтарю» була потрібна перемога, а тому наставник мав розподілити функції між гравцями: хто більше захищається, а хто — пра­ цює на атаку. Не сказав би, що бразильці не відпрацьо­ вували як захисники. Всі поверталися до власного штрафного майданчика. Ось Вілліан дуже багато працював у захисті, нато­ мість менше брав участь у нападі. У захисті Вілліан утратив чимало сил, тому, мабуть, у нападі був менш помітним. Іще хотів би відзначити те, що в чемпіонаті Укра­ їни «Шахтар» ніколи не потрапляв під тиск. Навіть київське «Динамо» так не пресингує, як це робить «Зєніт». Завдяки хорошій функціональній готовності пітерці не дозволяли «гірни­ кам» показати свою гру. Для підопічних Мірчі Луческу це було новинкою, ніхто у вітчизняному чемпіонаті з

ними так не грає. Байдуже, чи йдеться про поєдинок із «Динамо», чи з будь-якою іншою командою. «Гірни­ ки» завжди зосереджують­ ся на нападі й при цьому не відчувають пресингу. А із «Зєнітом» їм довелося відчути на собі колектив­ ний тиск. — Але навіть без пресингу «Металісту» вдалося перемогти «Шахтар». Отже, в «гірників» і раніше виникали проблеми... — «Металіст» тоді дуже вдало зіграв в атаці. При­ гадайте, як харків’яни за­ бивали голи. Взагалі в ко­ манді Мирона Маркевича погоду роблять іноземці. Напад «Металіста» вважаю другим за силою в Україні. На першому місці — атака «Шахтаря». — А два голи, пропущені від аутсайдера Прем’єрліги «Олександрії», про щось говорять? — Із власного досвіду скажу: як би футболістів не налаштовували на про­ тистояння з аутсайдером чемпіонату, на думці в них буде важливий двобій у Лізі чемпіонів. Гравці впевнені в перемозі над такою коман­ дою, як «Олександрія», тому думатимуть про наступний дуже важливий матч. — Нині «Металіст» називають третьою силою чемпіонату. Чи не здається вам, що ці розмови варто перенести на весну 2012 року? — Погоджуюся з Ми­ роном Маркевичем. Він сказав, що його команда як ніколи близька до того, щоби вибороти місце в Лізі чемпіонів. Думаю, недовго залишилося очікувати того моменту, коли «Металіст» на рівних конкуруватиме з «Динамо». Єдине — харків’яни інколи втрачають очки в таких поєдинках, в яких «Динамо» та «Шахтарю» цього вдається уникнути. Якщо Мирон Богданович усуне цей недолік, його команда гратиме в Лізі чемпіонів. Узагалі «Мета­ ліст» демонструє хороший футбол. Мені подобається його стиль. Після «гірників» харків’яни показують най­ кращий комбінаційний футбол в Україні. Мені на­ віть «Динамо» менше до вподоби. Розмовляв Гліб Ваколюк


12 20 cпорт

10 листопада 2011 року 45 (642)

Мілевському збільшили термін покарання за напад на арбітра Нападник київського «Динамо» Артем Мілевський пропустить наступний матч чемпіонату України проти «Олександрії», який відбудеться 20 листопада. Артем відбуває покарання за емоції в поєдинку 15-го туру проти «Таврії», коли його вилучили з поля за розмови з арбітром зустрічі Віталієм Годуляном. Один двобій гравець уже пропустив — у неділю проти «Металіста». На офіційному сайті Премʼєр-ліги Мілевський — у списку дискваліфікованих футболістів на наступний тур.

Нойштедтер Блохіну вже не потрібен

Г

llРоман Бойко равець менхенгладбахської «Боруссії» Роман Нойштедтер більше не потрібен тренерському штабу збірної України з футболу. Принаймні жодних кроків для залучення талановитого футболіста в лави «синьо-жовтих» українська Федерація не робить. Про це Нойштедтер розповів журналістові «Газети».

«

Заради виступів у збірній України Роман Нойштедтер готовий відмовитися від німецького паспорта Роман Нойштедтер. Фото: torfabrik.de

«На початку осені мені телефонував помічник Олега Блохіна Андрій Баль. Запитував, чи бажаю грати за збірну. Я відповів ствердно. Опісля ніхто більше не телефонував», — заявив Роман Нойштедтер. Натомість Андрій Баль у розмові з журналістом «Газети» зазначив, що в ситуації з гравцем менхенгладбахської «Боруссії» не все просто, оскільки в нього німецький паспорт. «Це питання вивчають юристи. Вони мають визначити, чи реально залучити Нойштедтера під знамена нашої команди, — пояснює Андрій Михайлович. — А на якій стадії перебуває цей процес, не знаю. Я ж займаюся

суто футбольними питаннями». Сам гравець називає цю ситуацію дивною. «Невже юристи за весь цей час не могли мені зателефонувати та поспілкуватися, з’ясувати необхідні нюанси. Таке враження, що я не дуже потрібний збірній», — резюмував Нойштедтер. Нагадаємо, один із найперспективніших молодих німецьких півзахисників народився 1988 року в Дніпропет­ р о в с ь к у. Н а п о ч а т к у 1990-х він переїхав у Німеччину й нині є громадянином цієї країни. Втім заради виступів у збірній України Роман Нойштедтер готовий відмовитися від німецького паспорта.

Стартував продаж квитків на матч збірної у Львові

Найдешевша перепустка коштує 20 гривень, а найдорожча – 800 llРоман Бойко

У

чора, 9 листопада, в продажу з’явилися квитки на перший футбольний поєдинок, який прийме «Арена-Львів». Нагадаємо, 15 листопада на новозбудованому стадіоні відбудеться гра між національними збірними України й Австрії. Уперше реалізацією квитків на протистояння збірної у Львові займатиметься не регіо­нальний осередок Фе-

реклама

Вартість квитків на матч Україна-Австрія Ціна

Кількість місць

800

331

700

100

150

3 461

100

4 542

75

3 935

50

7 770

20

11 375

10 Є 617 Всього

32 131

дерації футболу, а відділ експлуатації «Арени-Львів». Для вболівальників обіцяють виділити 30 тисяч перепусток. Найдешевша коштує 20 гривень. Ідеться про місця за воротами. А тим, хто хоче переглянути матч збірної в центральних секторах, доведеться викласти 150 гривень. Вартість найдорожчих квитків — у віп-зоні — становить 800 грн. ФутбольнийпоєдинокУкраїнаАвстрія розпочнеться о 21.00. Схема: arena.lviv.ua

novayavolna.com

Боксери масово набирають вагу заради бою з Кличками llРоман Бойко

Ч

ерговий напівважковаговик має намір потрапити в суперважкий дивізіон, щоби перервати гегемонію в ньому українських боксерів Віталія та Володимира Кличків. Чемпіон світу за версією WBA в першій важкій вазі панамець Гільєрмо Джонс заявив, що піднімається в елітну вагову категорію. «Хотів би поборотися з Кличками, — каже боксер. — Вони б’ються зі слабкими боксерами першої важкої ваги. А в мене немає проблем із переходом у суперважкий дивізіон. Я завжди виходжу битися та перемагаю. Тигр голодний. Йому потрібно більше м’яса». Нагадаємо, раніше про такий намір заявив німецький чемпіон WBO в першій важкій вазі Марко Хук і чемпіон IBO в першій партнери

важкій вазі, знаменитий 42-річний американець Антоніо Тарвер. Поєдинки напівважкоатлетів не користуються такою популярністю, як суперважковаговиків. Окрім того, показовий і приклад Девіда Хея, який зумів здобути чемпіонський титул у королівській вазі та вийти в ринг проти Володимира Кличка в протистоянні за звання абсолютного чемпіона світу. За цей бій він заробив кілька десятків мільйонів доларів. Нині Кличко-молодший готується до двобою з Жаном-Марком Мормеком, який також свого часу був чемпіоном у напівважкій категорії та перебрався в елітний дивізіон. Кличко-старший готується вийти в ринг наступного року. Поки що не відомо, хто стане його суперником, серед претендентів усе ті ж Хей і Хук.

Lviv Newspaper  

Lvivska_Gazeta_nomer_45

Read more
Read more
Similar to
Popular now
Just for you