Page 1

twitter.com/lvivskagazeta

f

facebook.com/lvivskagazeta

www. gazeta.lviv.ua 17 суспільство

23 спорт

03 свято

Як повернути українця в… Україну? Питання, до якого державні руки досі не дійшли

Анатолій Заяєв категорично не погоджується, що гроші є вирішальними у футболі

«Велика коляда», парад звіздарів, «жива» шопка. Фотомиті святкового Львова

12 січня 2012 року 2 (651) Читай своє!

Рекомендована ціна — 1 грн.

Пограбоване Різдво Із церкви на Львівщині вкрали чотири ікони, що коштують сотні тисяч гривень. Злочину можна було уникнути, якби вчасно встановили сигналізацію за кілька тисяч

ll05 львівщина

партнери

Розмова з Дмитром Гройсманом, правозахисником, координатором Вінницької правозахисної групи

Наше суспільство продукує злочинців

Е

тапування Юлії Ти­ мошенко в Качанів­ ську колонію поро­ дило підвищений інтерес до одного з найогидніших побічних ефектів існуван­ ня будь-якого суспільства — тюрем. Про українські в’язниці знають усе. І ні­ чого… Можна цікавитися тюремним життям, розу­ мітися на тамтешньому сленгу, знати про існування внутрішніх каст і правила їх поведінки, філософію тату чи блатного шансону. Але що таке тюрма насправді та як воно «там», за колючим дротом, краще знати все ж теоретично. ЗМІ рясніють повідомленнями право­ захисників про порушення прав людини у виправних закладах, про зростання рівня смертності серед

«Львівську газету» розповсюджують на бортах таких авіакомпаній:

Львівські авіалінії LVIV AIRLINES

ув’язнених, кількості хво­ рих на СНД і туберкульоз, про неможливість колишніх в’язнів адаптуватися до нор­ мального життя після закін­ чення терміну покарання. Про найбільші проблеми нинішньої виправної сис­ теми «Газета» розмовляла з відомим правозахисником, координатором Вінницької правозахисної групи Дмит­ ром Гройсманом.

ll12-13 тема


02 актуально

12 січня 2012 року 2 (651)

Топ-15 продуктів від Кабміну Міністерство економічного розвитку склало список із 15-ти продуктів, які отримують статус соціально значущих. Це означає, що уряд матиме право регулювати ціни на ці товари, зокрема обмежувати торговельні надбавки, встановлювати нормативи рентабельності та вимагати декларування зміни вартості. Відтепер під пильним оком Кабінету Міністрів опиняться: борошно пшеничне вищого ґатунку, хліб, макаронні вироби, крупи, яловичина та свинина, крім безкісткового мʼяса, курятина, варена ковбаса, молоко й масло, сир кисломолочний, яйця, олія, цукор й овочі — саме ці продукти потрапили в перелік соціально значущих. До речі, Кабмін обіцяє переглядати цей список щороку.

Десятимісячний бюджет Бюджет Львова — 2012: медикам й освітянам не вистачає на зарплати, а з ратуші мають звільнити кожного четвертого

Д

llМирослава Іваник епутати Львівської міської ради затвердили бюджет на 2012 рік. І чиновники, і депутати сходяться в одно­ му: такого складного року не було давно. Обмежува­ тися доведеться у всьому. — Скільки працюю, за видатками такого бюджету ще не бачив. Ми не змогли виділити потрібні кошти на житлове господарство, інші важливі справи. Проб­ лем і потрібного фінансу­ вання у 2,2 разу більше, ніж те, що змогли передбачити в бюджеті, — розповів Олег Іщук, директор департа­ менту фінансової політики ЛМР. За його словами, цьо­ горічний міський бюджет нагадує касу з видачі за­ робітної плати. Однак на­ віть за такої фінансової політики, коштів усе ж не вистачає. Грошей на зарплати бюджетникам, а саме: освітянам і медикам, вистачить рівно до виборів. Аби оплатити працю бю­ джетників за два останні місяці цього року, грошей наразі немає, адже місту бракує приблизно 100 млн. грн. Де взяти таку суму, в

ратуші наразі не знають. Так, за словами О. Іщука, на зарплати освітянам бракує трохи більш ніж 60 млн. грн., на зарплату працівників сфери охоро­ ни здоров’я — понад 30 млн. грн., фізичної культури та спорту — понад мільйон гривень. Загалом обсяг доходів загального фонду бюдже­ ту цьогоріч заплановано на рівні 2 млрд. 424 млн. 462 тисячі гривень. Натомість видатки становитимуть 2 млрд. 501 млн. 408 тисяч гривень. Традиційно, най­ більше витратять на освіту — 632 млн. грн. — й охорону здоров’я — 434 млн. грн. — З огляду на показники бюджету, про роз­ виток чи стабілізацію нині не йдеться. Фактично на­ магатимемося вижити. Ви­ магатимемо у Верховної Ради України перегляну­ ти бюджет на цей рік. Із таким самим прохання звертаються дуже багато міст, — сказав Яромир Самагальський, голова

постійної депутатської комісії з питань фінансів і планування бюджету Львівської міськради. Аби дещо поліпшити ситуацію, в Ратуші виріши­ ли різати по живому: за рі­ шенням міськвиконкому, витрати на утримання апа­ рату скоротять на 12 млн. грн. Олег Іщук пояснив, що на практиці це означати­ ме звільнення майже 200 осіб (!). А під час обгово­ рення бюджетного питан­ ня депутат Руслан Кошу­ линський, лідер фракції «Свобода» в міській раді, запропо­

нував скоротити видат­ ки на апарат ЛМР іще на 12 млн. грн. За підрахун­ ками посадовців, це озна­ чатиме, що доведеться звільнити понад 300 осіб. Нині чисельність чинов­ ників становить 1125 осіб, а отже, скоротять кожного четвертого (!). Іще менш оптимістич­ ним буде бюджет розвитку. За словами депутатів, він радше стане бюджетом не розвитку, а віддавання боргів. «160 млн. повинні повернути як тіло кредитів за облігаціями, ще 40 млн. грн. маємо закласти як гарантії міста під кредити, які брали наші комунальні підприємства. Загалом нам доведеться передбачити в бюджеті розвитку близько 300 млн. грн. на повернен­ ня боргів. На життя міста залишиться дуже мало», — прокоментував Я. Сама­ гальський. Наразі доходи бюджету розвитку затвер­ дили на рівні 204 млн. грн., а видатки — 281 млн. грн. Через місяць його остаточно ухвалять. Тоді й буде видно, чи перед­ бачать щось на капітальні ремонти, поліпшення інф­ раструктури міста тощо. promved.ru

Для «Газети»

Катерина Гороховська, в. о. начальника управління освіти ЛМР Нам бракує коштів на виплату зарплати за два місяці. Але, думаю, після першого кварталу видатки на освіту та медицину переглянуть у бік збільшення. Є ще надія на перегляд бюджету за результатами дев’яти місяців. Нині мусимо дуже виважено проаналізувати всі нарахування

зарплату, медикаменти, харчування й утримання установ. Щодо нестачі коштів на зарплати, то єдина реальна надія — це обіцянка Кабміну: якщо переглянуть ціну на газ, тоді держава збільшить передбачену суму. Велике навантаження ляже й на плечі пацієнтів, зокрема, йдеться про медикаменти, на які цьогоріч виділили менше грошей. Це бюджет виживання.

вчителям. Дуже строго формуватимемо бюджет. Звичайно, доведеться скорочувати штат і проводити перерозподіл навантаження педагогів. Але вихід є. Попросимо всіх заступників директорів і вчителів пенсійного віку поділитися годинами з молодими. Тут має бути виважена, мудра політика та діалог із педагогами, щоб вони вижили в цей складний період. Схожа ситуація була 1996 року,

коли вихователі в садочках працювали на 0,3 ставки, щоб отримувати хоч якусь зарплату.

Лот №1. Нежитлове приміщення загальною площею 510,1 м кв. разом із поліпшенням прилеглої території (бруківка інвентарний №0531 й облаштування газону інвентарний №90532), розташоване за адресою: Львівська обл., м. Львів, вул. Окуневського, 1. Власник — АБ «БРР».

Аукціон відбудеться не раніше, ніж через 10 робочих днів після опублікування, об 11.00 за адресою: м. Київ, просп. А. Глушкова, 1, УУТБ (павільйон №6). Кінцевий термін прийняття заяв для участі в аукціоні — за три дні до початку аукціону, організатор аукціону — УУТБ і БК №12 ПП «МАРВА».

«Актив-Банк» у м. Києві, МФО 300852, код ЄДРПОУ 33778197, ПП «МАРВА».

Гарантійні внески становлять 10% початкової ціни лота, вносити їх на р/р 260083010794 у ПАТ КБ

Із питань ознайомлення з майном і по докладнішу інформацію звертатися за тел.: (044) 596-93-24.

Володимир Зуб, начальник управління охорони здоров’я ЛМР Сума на охорону здоров’я у Львові на цей рік, що її визначив уряд, становить 434 млн. грн., а, за нашими підрахунками, потрібно 475 млн. грн. Це гроші на

оголошення

Ліквідатор Акціонерного банку «Банк регіонального розвитку» повідомляє про продаж на аукціоні активів Банку, а саме: нежитлового приміщення загальною площею 510,1 м кв. разом із поліпшенням прилеглої території (бруківка інвентарний №0531 й облаштування газону інвентарний №90532), розташованого за адресою: Львівська обл., м. Львів, вул. Окуневського, 1.

Початкова ціна нежитлового приміщення разом із поліпшенням прилеглої території — 2833656,00 грн. без урахування ПДВ.

Реєстраційний внесок становить 51,00 грн. із ПДВ, вносити його на рахунок УУТБ р/р 2600700004058 у ПАТ КБ «ПРАВЕКС-БАНК» в м. Києві, МФО 321983, код ЄДРПОУ 16470831.

Думки вголос

Скнари не відступають! llГліб Ваколюк

У

цьому житті за все доводиться платити. Якщо екстраполю­ вати цей вислів на нашу з вами країну, то платити доводиться двічі. Кожен українець у цьому переконується доволі часто, в цьому процесі немає жодної таємниці. Лише огида. Огида до тих осіб, які змушують платити дві­ чі. І до себе — через те, що проявив слабкість і піддався цій ганебній провокації. Пережити це відчуття мав змогу того дня, коли подавав доку­ менти для оформлення закордонного паспорта. ВВІР Личаківського РВ міста Львова. Людей, на моє щастя, небагато. Черга в банку, оплата рахунків, знову черга у ВВІРі. Й ось нарешті, здавалося б, останній пункт цієї процедури — фотографування. Зним­ кують вас тільки у ВВІРі — 35 гривень за фото. При цьому пропонують або повернутися в банк і там здійснити оплату (і чому ж одразу не попередити про це?..), або просто за­ лишити гроші на столі фотографа. Мабуть, не­ складно здогадатися, який варіант обирають охочі отримати закор­ донний паспорт. Я не ви­ няток. Далі ще цікавіше. З’ясовується, що в сусід­ ньому кабінеті (вхід до якого з вулиці) потрібно заповнити анкету для отримання довідки про несудимість. І саме за цю послугу потрібно плати­ ти двічі: спершу — в бан­ ку, а вже потім жіночці, яка безпосередньо видає анкети для заповнення. Без зайвої церемонії вона відразу повідомила: «З вас 10 гривень за довід­ ку». Моє прохання видати мені чек, викликало не­ ймовірний подив. Після кількасекундної паузи працівниця ВВІРу заяви­ ла: «Ну, тоді самі собі ро­ біть цю довідку». У відпо­ відь запитую, чи не можу я цю довідку виписати собі власноруч? Знову пауза. Анкету мені ви­ дали. Але жіночка навіть і не думала відступати. Її

переповнювало цинічне бажання не віддати своє, не втратити свою десят­ ку. Впевнена у своїй без­ карності жінка відразу ж після заповнення мною анкети запропонувала спершу її переписати (через незначну помар­ ку), а потім «перексери­ ти». Усі питання відпали після того, як я поклав у її віконечко десятку. «Я маркером сама поправ­ лю», — пообіцяла вона. Від походу у ВВІР зали­ шилося двояке враження. З одного боку, залагодив справу, про яку давно думав. З іншого — знову поразка у протистоянні зі скнарами (російський переклад цього слова — «крахоборами»). Річ не в десяти гривнях, а в само­ му ставленні до життя. Одні дають, інші беруть. І більшість уважає цей процес закономірним. Тих, кому доводиться да­ вати хабар, зневажають, ненавидять і поза очі обливають брудом. Але коли настає час, одні зно­ ву дають, а інші беруть. Аби це припинити, лише нарікань замало. Потрібно почати із себе і перестати давати. Коли ми це усвідомимо, наста­ нуть зміни. Ці зміни сто­ суватимуться не лише дрібних хабарників, які беруть десять гривень. Вони будуть грандіозні­ шими. Почніть із себе, не піддавайтеся на про­ вокації. Зізнаюся, не раз обіцяв собі протистояти скнарам, але трапляють­ ся проколи. Сподіваюся, відчуття огиди до самого себе в таких ситуаціях у майбутньому спонукає мене бути свідомішим громадянином своєї кра­ їни.


12 січня 2012 року 2 (651)

Львів таки потрапив до Книги рекордів Гіннесса Першого дня Різдва львівські аніматори та кондитери таки зуміли потрапити до Книги рекордів Гіннесса, склавши найбільшу у світі картину з пампухів. Її розмір становить 4 на 10 метрів. Для того, щоб скласти витвір, знадобилося 7040 пончиків. Задля встановлення рекорду протягом 13 годин працювало шестеро кухарів, 10 разів автомобіль доставляв чергові порції смаколиків, аби 16 аніматорів упродовж восьми годин створили зображення. Врешті офіційний представник Книги рекордів Гіннесса Джек Брокбенк, уважно перелічивши пампухи, оголосив результат і вручив організаторам сертифікати. Втім найцікавіше, як оповідають очевидці, відбулося, коли розпочали безкоштовно роздавати пончики з картини.

Львів різдвяний

Фото: Йосип Марухняк (8)

свято 03


04

Львівщина

12 січня 2012 року 2 (651)

Любомир Буняк на вимушених прогулах заробив 90 тисяч 2011 року Львівська міська рада була вимушена за рішенням судів виплатити 90 тисяч гривень компенсації колишньому міському голові Любомирові Буняку. Про це заявила під час засідання Львівського міськвиконкому начальник юридичного управління Гелена Пайонткевич — повідомляє ZIK. Загалом торік на виконання рішень судів мерія виплатила 1 млн. 100 тис. грн. За словами голови бюджетної комісії Яромира Самагальського, значної частини цих видатків можна було уникнути. Нагадаємо, екс-мера Львова Любомира Буняка змусили подати у відставку у вересні 2005 року.

Тихе ухвалення поганого бюджету

П

llОлександр Сирцов ершого тижня нового року депутати Львівської обласної ради ухвалили бюджет області на 2012-й. Цьогоріч доходи загального фонду мають становити 4 млрд. 296 млн. 210 тис. 600 грн., а видатки — 4 млрд. 295 млн. 810 тис. 600 грн., тобто бюджет із невеличким дефіцитом. Хоча майже всі зауважували, що такого поганого бюджету ще не було, все ж проголосували за нього. Водночас депутати звер­нулися до парламенту з вимогою переглянути держбюджет. «За структу­ рою видатків бюджет... зм­ушує спрямувати прак­ тич­но весь ресурс на фінансування винятково захищених статей і галузей соціального характеру. Водночас районні та міські бюджети навіть такої можливості не мають... ...Зростання видатків обласного бюджету насправді не відбу­л ося... Н а т о м і с т ь в і д б ул о с я збіль­шення середньої заробітної плати на 17-20%, зростання цін на енергоносії на 27% і збільшення розмірів соціальних виплат. Водночас видатки на 2012 рік, що припадають на більшість місцевих бюджетів, є навіть меншими від потреби на заробітну плату й енер-

vu.ua

гоносії», — зазначено у зверненні. Зрештою, це добре вид­ но і з основних статей видатків бюджету: на освіту передбачено 766 млн. 691 тис. 600 грн., соціальний захист і соціальне забезпечення — 109 млн. 505 тис. грн., охорону здоров’я — 790 млн. 678 тис. 500 грн., ЖКГ — 500 тис. грн., культуру і мистецтво — 87 млн. 909 тис. 100 грн., будівництво — 7 млн. 512 тис. грн., сільське і лісове господарство, рибне господарство і мисливство

— 5 млн. грн., транспорт, дорожнє господарство, зв’язок, інфраструктуру — 37 млн. 991 тис. 900 грн., охорону навколишнього середовища — 3 млн. 850 тис. грн., у фонді охорони і раціонального використання природних ресурсів — 18 млн. грн. Незадоволені депутати й тим, що область фактично перетворилася на донора національного бюджету, зазначив голова бюджетної комісії Ярослав Качмарик. При цьому в держбюджеті не

знайшли такої важливої статті видатків, як вирішення проблеми грибовицького сміттєзвалища або ж будівництво шкіл у деяких віддалених селах. Натомість передбачено кошти на фінансування деяких комерційних структур — поскаржився Я. Качмарик. Навіть за умови ухвалення майже збалансованого бюджету в багатьох депутатів виникають сумніви щодо реальності його виконання. Зокрема, заступник голови бюджетної комісії Степан Кубів звернув увагу на те, що в нашій області кількість робочих місць не тільки не зростає, а, навпаки, скорочується: «2009 року на Львівщині було 750 тис. робочих місць, 2010-го — 778 тис., 2011-го — 701 тис. Щоб вийти на баланс бюджету, як говорив пан Качмарик, необхідно 120 тис. робочих місць, а ще тих 70 тис., що зникли торік». Це означає, що зібрати кош­ ти за рахунок податку на доходи фізичних осіб буде вельми проблематично. Зрештою, це засвідчує і провал політики, яку декларує чи не кожен український уряд, — подолання безробіття. Критика урядового проекту бюджету, однак, не означає, що керівництво облради забуло про

Для «Газети»

Ярослав Дубневич, депутат Львівської обласної ради Мені вдалося домогтися, щоб у новому бюджеті області заклали мільйон гривень на проведення розмежування земель державної та комунальної власності. Через особливості Закону «Про ринок земель» існує дуже велика небезпека, що в Україні буде створено єдине державне агентство, яке на власний розсуд розпоряджатиметься землями, виключивши з цього процесу місцеві ради. Якщо ситуація розвиватиметься такими самими темпами, як нині, то більшість громад Львівщини втратить контроль за значною часткою земель. Наприклад, торік ми затвердили лише один проект землеустрою однієї сільської ради. Таких сільрад у нашій області є більш ніж 700. Те, що нам удалося виділити додатковий мільйон гривень, ураховуючи принцип співфінансування, дасть змогу розробити ще 40 проектів землеустрою.

себе. Того самого дня депутати проголосували за видатки на утримання апарату обласної ради — майже 7 млн. 300 тисяч гривень. У принципі, не така вже й велика сума, якби не деякі нюанси. За виконання особливо важливої роботи службовцям облради належить надбавка в розмірі не менш ніж 50% та премія за підсумками роботи не менш ніж 40% окладу. Але річ не лише в цих надбавках: зрештою, в обласній раді працюють не лише високопосадовці, а для багатьох пересічних чиновників перспектива премії є все ж важливим стимулом до роботи. Персональні надбавки отримуватиме і голова обласної ради Олег Панькевич. Надбавку за особливий характер роботи й інтенсивність праці для нього встановлено в розмірі 50% посадового окладу з урахуванням доплати за ранг. Також передбачено преміювання голови облради щомісячно в розмірі 60% посадового окладу за фактично відпрацьований час, виплачувати йому щорічно матеріальну допомогу для вирішення соціальнопобутових питань і допомогу на оздоровлення в розмірі середньомісячної заробітної плати. Без коментарів.

Із такої поїздки повертаєшся іншим Розмова з о. Іваном Дмитрівим, священиком

Н

ещодавно священики з Мостищини побували на Святій землі. Цю поїздку їм спонсорував Благодійний фонд братів Дуб­невичів. Священик о. Іван Дмитрів, який править у храмах у Княжому Мості, Вовчищовичах і Дмитровичах, узяв участь у цій мандрівці. Він поділився своїми враженнями з «Газетою». — Неможливо підібрати слова, висловити та пояснити те, що відбувається з людським серцем на Святій

землі. Саме усвідомлення того, що там народився, виріс, жив, навчав і страждав за кожного з нас Ісус Христос, робить перебування в Ізраїлі неповторним. Адже всі ми читаємо, знаємо Євангеліє, проте, коли ступаєш по землі, якою ходив Ісус Христос, бачиш ті історичні місця, то віра стає особливо міцною, бо можеш осягнути життя Спасителя від народження до самої смерті. — Які святині відвідали священики? — Усі місця, які описано в Євангелії, і де ступала нога нашого Господа Ісуса Христа. Відвідали церкву Благовіщення, де Діві Марії явився ангел. Побували в Кані Галілейській,

де Ісус на прохання Матері Божої зробив перше диво — перетворив воду на вино під час весілля. Гора Фавор відома тим, що саме там відбулося Преображення Господнє. Гора Блаженств, де Христос проголосив відому Нагорну проповідь. Побачили Галілейське море, побували біля Йордану, де відбулося Хрещення Господнє та Богоявлення. Незабутньою для нас була поїздка в Єрусалим. Ось Гетсиманський сад, оливкові дерева, яким майже 2000 років і які, мабуть, були свідками молитви Ісуса. Це тут він розмовляв із Богом, молився в останню ніч перед зрадою Юди, страшними катуваннями та розп’яттям. Таке

враження, ніби це відбувалося нещодавно. Відчуття часу стирається. І немає нічого важливішого від того, що ти стоїш там, де був Спаситель усього світу, який постраждав за кожного з нас, аби ми мог­ ли мати вічне життя… В’язниця, де Христос провів останню ніч, болісно відображається в серці. Храм Воскресіння Христового включає три визначні євангельські місця — гору Голгофу, камінь Помазання, Гріб Господній. Плита помазання пахне миром, вона сама виділяє цей аромат час від часу. У Гробі Господньому перебувало тіло Христа, в цьому місці Він воскрес! І тут, у цій печері, ніби усвідомлюєш, що Бог близько.

Він поруч. Завжди з кожним із нас. Просто саме на Святій землі Його присутність відчутно по-особливому. Із цієї поїздки повертаєшся іншим. Мені здається, людина привозить щось таке особливе в собі зі Святої землі. Щось незмінне та дуже важливе, мабуть, це і є вогник Божої любові, милості та благодаті. — Така мандрівка — мрія кожного християнина, та не всі можуть дозволити собі фінансово поїхати на Святу землю... — Тому великою є вдячність депутату облради Ярославові Дубневичу. Є в нас чимало заможних осіб, проте вони не поспішають здійснювати такі пожертви для духовенства,

пересічних громадян. Господь дав їм багатство, але вони повинні вміло розпорядитися ним, бо відповідатимуть за свої вчинки перед Богом. Побільше б таких меценатів, як Я. Дубневич: це його спосіб життя — бути корисним для людей, давати пожертви, підтримувати здійснення хороших справ тим, що нажив своєю нелегкою працею. Переконаний, що настане такий час, коли кожен християнин зможе поїхати на Святу землю, бо цього прагнуть усі віряни, — побувати в краї, де народився, жив і проповідував Христос. Це місце паломництва для всіх християн. Розмовляла Катерина Троян


Львівщина 05

12 січня 2012 року 2 (651)

Чиї ікони викрали з Волиці-Деревлянської Іван Руткович — один із найвідоміших галицьких іконописців кін. XVII — поч. XVIII ст., працював переважно в Жовкві. З творчої спадщини відомі збережені цілісно або частково іконостаси в дерев’яних церквах: у Волиці-Деревлянській, Волі-Висоцькій і в церкві Різдва Христового в Жовкві (1697-1699), що їх нині зберігають у Національному музеї ім. А. Шептицького. Іконостаси І. Рутковича визначили тип західноукраїнського іконостасу кінця XVII та першої половини XVIII ст. із додатковим рядом євангельських сцен, а жовківський іконостас був вершиною розвитку українського класичного іконостасу XVII ст. Саме у творчості художника, одного з перших, з’являється симбіоз здобутків західноєвропейського живопису з традиційним українським іконописом.

llМирослава Іваник

Ч

отири образи кінця XVII ст., що належать пензлю легендарного Івана Рутковича, напередодні Різдва викрали з церкви Вознесіння Господнього, що в селі Волиця-Деревлянська поблизу Буська. Поцуплені шедеври становили намісний (нижній) ряд іконостасу, який датують 1680-1682 роками, і є першою відомою датованою і підписаною роботою ав­тора. — У середу ми востаннє були в церкві. Прибрали та й пішли. Прийшли тільки в суботу і тоді все побачили:

Пограбоване Різдво відчинили двері, а тут замість чотирьох ікон — діри. І то на саме Різдво... То сталось або із середи на четвер, або з четверга на п’ятницю, — крізь сльози розповідає пані Оля, голова церковного комітету. Її розповідь доповнює односельчанин: «Я відкривав церкву вночі перед Різдвяною службою. Побачив і відразу подзвонив, щоб викликали міліцію». Церкву Вознесіння Господнього побудовано у 1651-1667 роках, зовні храм не дуже примітний — невеликий, пофарбований у сіро-блакитні кольори. Однак усередині — справжні скарби. За словами фахівців, завдяки своєму іконостасу церква чи не найцінніша на Львівщині. Особливих труднощів під час викрадення ікон зловмисники не зазнали: попри те, що споруда є пам’яткою національного значення, а про її унікальний іконостас знають далеко за межами України, жодної сигналізації

Фото: Олександр Молодий

— ні охоронної, ні протипожежної — немає. Викрадачі проникли через бічні двері. Не завадило і те, що вони були підперті металевою планкою. Люди кажуть, що спершу злодії намагалися залізти через вікно, про що свідчить переставлена драбина, однак, побачивши ґрати, відмовилися від цієї ідеї і скористалися дверима. Жодних свідків крадіжки немає: церква розташована доволі далеко від хат, а відразу за будівлею — берег річки Буг. Звідки саме під’їхали зловмисники і куди вивезли ікони, встановить слідство. Попри поважний вік, викрадені образи в бездоганному стані — у середині 1990-х років їх реставрували фахівці інституту «Укрзахідпроектреставрація». Пані Оля згадує, що тоді реставрацією керувала художник-реставратор Наталія Сліпченко, а залучено було близько десяти фахівців. Приблизно за два роки реставратори впоралися з робо-

тою. В інституті також добре пам’ятають цю реставрацію. Андрій Скрентович — один із тих, хто працював над відновленням іконостасу. Він згадує, що робота була складною, але дуже цікавою — іконостас був у плачевному стані. Йо­го пошкодили ще під час І Сві­тової війни. Тоді ним зай­малися два реставратори від Іларіона Свінціцького. В церкві зберігався навіть лист Іларіона Свінціцького, надрукований на машинці, в якому йшлося про те, аби мешканці села після реставрації не навішували на іконостас рушники і щоби в жодному разі не обтирали його шматами. А найкраще, щоб пилюку з різьби змітали гусячим пером. Люди тримали той лист у церкві. Ми його ще застали. І селяни чітко дотримувалися вказівок. Вони показали нам, чим обтирали іконостас — то були пучки гусячих пер, які вже зовсім стерлися. Відповідно було стерто позолоту і

левкас у деяких місцях до самого дерева. Ми виконали реставрацію усіх ікон і самого обрамлення. Всі роботи проводили у Львові. Деякі образи, зокрема двох апостолів з Апостольського ряду, було майже знищено. Натомість намісні ікони були в дуже доброму стані. Мистецтвознавці кажуть: утрата цих образів як частини іконостасу безпрецедентна. Адже, за словами колекціонера Олександра Молодого, Іван Руткович для українського іконопису є постаттю, яку можна порівняти з Рембрантом для епохи Відродження. Оцінювати викрадені ікони в грошовому еквіваленті, запевняють фахівці, недоцільно, однак на прохання журналіста «Газети» таки наважуються: «З огляду на те, що річ украдено, можливо, вдасться вторгувати 100 тисяч доларів. Якби це були колекційні твори, то коштували б значно дорожче. Вартість крадених речей не

може бути високою. Жоден нормальний колекціонер не наважиться їх купити. Зрештою, крім морального аспекту, є й інша причина — ці ікони ніколи нікому не зможуть показати», — переконаний О. Молодий. Імовірно, вкрадені образи вже мають свого власника. Можливо, навіть із-за кордону. Схоже, що в церкві працювали професіонали. За словами пані Олі, біля вівтаря правоохоронці знайшли ватні палички з якоюсь рідиною. Мистецтвознавець Андрій Цибко припускає, що це могли бути палички з розчинником. Саме так, за його словами, можна перевірити, чи справді ікона належить до XVII століття, чи є копією. На користь версії про замовну крадіжку свідчить і те, що багато речей у храмі було перекинуто, але, крім чотирьох образів, більше нічого не взяли. Версію замовного викрадення розглядає і міліція.

За фактом крадіжки ікон правоохоронці порушили кримінальну справу. З місця події вилучено низку речових доказів, слідство триває. Трагедії можна було б уникнути, якби в храмі була мінімальна сигналізація. Ціна питання — кілька тисяч гривень. За словами Андрія Салюка, президента фонду «Збереження історико-архітектурної спадщини Львова», стандартна охоронна сигналізація коштує приблизно чотири тисячі гривень. За словами пані Олі, мешканці Волиці-Деревлянської вже не один рік просять районну й обласну владу встановити сигналізацію. Відповідь одна — немає грошей. — У нас немає програми щодо встановлення охоронних сигналізацій, — сказав у коментарі «Газеті» Василь Івановський, начальник управління охорони культурної спадщини Львівської ОДА. — Ми встановлюємо лише протипожежні сигналізації. Передусім робимо це у віддалених селах. Охоронні сигналізації повинні встановлювати громади, адже церкви передали у власність людям. Отож на них лежить обов’язок забезпечити збереження храмів. P. S. Уже коли ми мали повертатися до Львова, пані Оля зізналася: має добре передчуття, що іко­ ностас набуде первісного вигляду. «Будемо всім се­ лом молитися, щоб наші ікони якнайшвидше по­ вернулися», — каже жінка. Готовність хоч якось допо­ могти людям висловлю­ ють і фахівці. За словами А. Скрентовича, ті, хто майже 20 років тому зай­ мався реставрацією, нині готові намалювати копії намісних ікон, аби вони були в церкві, поки не зна­ йдуть оригінали. Львів – Волиця-Деревлянська – Львів

Найгучніші крадіжки мистецьких цінностей із музеїв Львова

Досі схожих крадіжок мистецьких цінностей із львівських церков не було. Зазвичай грабіжники брали гроші та цінні обрядові речі. Тому нинішній злочин доцільніше порівнювати з крадіжками з музеїв. Беззахисний «Арсенал» Перший в історії незалежної України збройний напад на музей стався у травні 1991 року. Тоді пограбували львівський «Арсенал». До

приміщення музею зайшло троє молодиків. Один із них пройшов до каси та, погрожуючи пістолетом, наказав усім, зокрема охоронцеві, лягти на підлогу. В цей час інший злочинець ногою вибив скло у вітрині й укинув до мішка шість старовинних шабель — найдорожчі експонати, інкрустовані кісткою моржа, коралами, бірюзою. Викрадення картин Чи не найгучнішою та

най­брутальнішою стала крадіжка із Львівської кар­ тинної галереї 1992 ро­ку, коли з приміщення винесли роботи Артура Гротгера та Яна Матейка. Тоді, захищаючи цінності, загинуло двоє працівників галереї — Дмитро Шелест та Ярослав Волчек. За словами фахівців, викрадення було замовним. Минули роки, однак викрадачів і вбивць так і не знайшли. Рік тому справу закрили за терміном давності…

Архівна справа Однією з найгучніших серед крадіжок історичних цінностей залишається львівська «архівна справа». У 20022003 роках у Центральному державному історичному архіві Львова було здійснено масове викрадення історичних документів. Фахівці стверджують, що вартість частини вкраденого становить понад шість мільйонів євро. Справа набула широкого розголосу 2004 року, однак так нічим і не закін-

чилась. У гучному скандалі тоді фігурували Дмитро Табачник і його однопартієць Анатолій Толстоухов. Украдені стародруки та кахлі 2004 року працівники Національного музею ім. мит­ рополита А. Шептицького у Львові, розпочавши звірку фондів відділу стародруків і рукописів, недорахувалися п’яти стародруків XVI-XVII ст. Повна звірка, яку зробили 2010-го, шокувала:

у фондах бракувало понад 40 ки­риличних стародруків і рукописів, окремі з яких побачили світ іще наприкінці 1400-х років. Експерти припускали, що вартість украденого становить сотні тисяч, якщо не мільйони доларів. За час існування Національного музею таку масштабну крадіжку скоєно вперше. А вже цьогоріч помітили зникнення з фондів музею 157 одиниць зберігання, зокрема 148 історичних кахлів.


06 Львівщина

12 січня 2012 року 2 (651)

Карантину у Львові не буде, в області — не всюди 11 січня всі львівські школи продовжили навчання у звичному режимі. Як зазначила в. о. начальника управління освіти Катерина Гороховська, школи підійшли до відновлення навчання в прекрасному стані. Незважаючи на ймовірність продовження канікул через карантин, у Львові епідеміологічний поріг не було подолано, тому такої потреби не виникло, повідомили «Газету» в прес-службі Львівської міської ради. «Було лише звернення від управління освіти та науки ЛОДА про можливість продовження канікул за потреби. В нас немає для цього причин», — наголосила К. Гороховська. Поза тим, карантин оголошено у семи районах Львівщини.

З

llОлександр Сирцов більшення державної допомоги при народженні дитини зіграло злий жарт із малюками, які мали нещастя народитися в неблагополучних сім’ях. Горе-батьки впродовж перших місяців отримують допомогу, фактично живуть за кошти немовляти. Коли ж виплати суттєво зменшуються, то клопоти з догляду за дитиною зі спокійною душею перекладають на державу. Спеціальні служби при районних адміністраціях з’ясовують, що в такому-то помешканні живе голод­ на недоглянута дитина й ухвалюють рішення про її вилучення з такої «сім’ї».

Будинок, який дає дітям шанс →→Малюків сюди

привозили навіть загорнутих у штори

Свіжий приклад: нещодавно в комунальний будинок №2, що на вулиці Антоновича, 117, привезли немовля, яке разом із матір’ю жило в робітничому вагончику. В дитини виявили вроджену ваду. Або ж інший випадок: у квартирі, де з меблів було тільки ліжко на пружинах, і на ньому в лахмітті, без догляду дорослих лежало голодне, з обмороженими ніжками дитя. Прикре враження залишилося від стану трьох дітей з однієї родини, яких вилучили працівники міліції в одному із львівських помешкань. Мати зі співмешканцем лежали п’яні та навіть не усвідомлювали, що в них забирають малюків. Оскільки дітлахи були голими, то єдине, що змогли зробити працівники, які прийшли на порятунок, — загорнути їх у штору, відносно чистий шматок матерії в цій оселі. Утім найбільше діток — близько чверті — потрап­ ляє в дитячий будинок із лікарень. Молоді матері відмовляються забирати їх із пологових будинків або підкидають у «вікно життя». Таким немовлятам, так би мовити, щастить найбільше, адже вони фактично відразу потрапляють у руки медиків, у дитячу лікарню на вулиці Пилипа Орлика. Тут їх обстежують, годують, доглядають, після чого скеровують у дитбудинок, розповіла головний лікар будинку дитини Мирослава Павлик.

Фото: Тадеуш Білецький (4)

Іще один випадок, який особливо запам’ятався: кілька років тому в листопаді біля входу в один із корпусів будинку дитини черговий лікар помітила сумку, з якої чувся плач немовляти. Добре, що торбину вчасно зауважили, адже до ранку підкидьок міг не дожити та померти від переохолодження. Утім покинуті малюки — не єдина категорія тих, які потрапляють у притулок на вулиці Антоновича. Сюди привозять дітлахів, батьки яких перебувають в ув’язненні або ж на тривалому лікуванні, переважно в психіатричних стаціонарах. Особливі вихованці — діт­ ки з вродженими вадами, передусім неврологічними. Річ у тім, що в разі важких патологічних відхилень таких немовлят не можуть доглядати навіть у благополучних сім’ях, оскільки вони потребують постійного медичного догляду, який у домашніх умовах не зав­ жди вдається забезпечити. Особливо прикрий факт: якщо раніше майже не було родин, в яких вилучали по дві та більше дитини, то після збільшення виплат при народженні виникли своєрідні династії, коли забирають навіть п’ятеро малюків. Нині в установі на вулиці Антоновича опікуються сімома такими «постійними клієнтами» — фактично їхні батьки поставили народження на комерційну основу. →→Ліберальні закони

проти несумлінних батьків

У багатьох трамваях і тролейбусах можна по-

бачити наліпки зі словами «Мамо, тату, я хочу бути з тобою». У такий спосіб адепти однієї з релігійних сект виступають проти примусового вилучення дітей із сімей. Однак при цьому не цікавляться, чи справді ці батьки дбають про своїх чад. Мирослава Павлик зауважує, що в дитбудинок віддають своїх кровинок три категорії батьків. Перша, дуже нечисленна — ті, які насправді хочуть бути зі своїми дітьми, однак унаслідок певних захворювань не можуть із ними впоратися. Друга категорія — батьки, які добре знають свої права, тож, раз на шість місяців прийшовши у притулок, відразу вимагають видати їм зошит, де розписуються, що вони відвідали сина чи доньку. Відтак упродовж 10-15 хвилин спілкуються з малюком, опісля втрачають до нього інтерес на наступні півроку. Практичної користі для малечі від таких батьків немає, однак позбавляти їх батьківських прав так само не можна: в суді вони наводять тисячу пояснень, чому не могли відвідувати дитину частіше. Ну і третя категорія — це, власне, ті батьки, які повністю переклали турботу про своє чадо на державу: через півроку починається процедура позбавлення їх батьківства. І навіть якщо в таких сім’ях народжується друге-третє немовля, вилучати їх без згоди матері ніхто не має права, оскільки горе-батьки обіцятимуть, що цього разу доглядатимуть дитину сумлінно. Однак ми­нає

кілька місяців, допомо­ га суттєво зменшується, врешті служби вимушені за­брати малюка. Закони в нас надто ліберальні що­ до­таких батьків. Діти по­ трапляють у притулок із численними проблемами: запущені, з гіпотрофією, анемією, неліковані. Як наслідок — серед таких вихованців чимало інвалідів. →→І лікування, й

основи виховання

Спочатку малеча по­ трап­ляє в карантинну групу будинку дитини, адже не всі інфекційні хвороби проявляються відразу. Там дитина перебуває два тижні, протягом цього часу її обстежують, оглядають лікарі — педіатр, невролог, — які є в штаті. Якщо жодних проблем немає, малюк нормально розвивається, то його переводять у загальну групу. Складніше з тими, хто має вроджені патології: їх доводиться лікувати в медичних стаціонарах, за потреби — оперувати. При цьому діток лікують не тільки у Львові. Торік маленького пацієнта возили на лікування в Одесу, де провели операцію з видалення пухлини ока. За останні три місяці у будинку дитини прооперували двох вихованців. В однієї була важка вроджена вада серця, оперував відомий дитячий кардіохірург Микола Коник. Матір цієї дитини в притулку досі не бачили, відомо тільки, що вона з Вінницької області, а де саме мешкає — не знає ніхто. Ще одній дитині, яку

забрали з робітничого вагончика, довелося робити операцію через вроджене незрощення верхньої губи та піднебіння. І професорхірург Іван Готь настільки акуратно провів оперативне втручання — пластику верхньої губи, що шва тепер майже непомітно. Завдяки спонсорам вихованці дитбудинку не відчувають матеріальних негараздів, фактично, вони отримують усе, що необхідно для повноцінного розвитку. Ні з продуктами, ні з одягом проблем немає, єдине — дітлахи не можуть відчути материнської та батьківської любові. Із півторарічного віку діти отримують перші основи виховання — з ними займається вихователь, логопед, музичний керівник. Малюки вчаться самостійно вдягатися, складати свої речі, мити ручки перед їдою, вранці чистити зуби, малювати. Вони розучують віршики та пісеньки — готують ранки до Дня святого Миколая, Різдва Христового, Великодня тощо. Понад те, у трирічному віці ці хлопчики та дівчатка значно самостійніші, ніж домашні. Вихованці дитячого бу­динку перебувають на державному утриманні. Держава забезпечує захищені статті витрат у пов­н ому обсязі, решту статей — частково. Щодо іншого, то доводиться покладатися на допомогу спонсорів і меценатів. Допомагає будинку дитини українсько-французька асоціація «Веселі черевички», Бельгійсько-українське товариство «Дзвін Галичини», Голландська неурядова організація Helping Hauze (щоліта волонтери — голландські підлітки — приїжджають у Львів, аби підсобити притулку, зокрема повністю відремонтували дитячі майданчики). Надають допомогу торгова марка «Майола» (постійно закуповує для потреб будинку підгузки), салон мобільного зв’язку «Менс», підприємство «Арт-енерго», ТзОВ «Логістік груп ЛТД». Завдяки спонсорам у будинку ремонтують приміщення та проводять благоустрій території, придбано легковий автомобіль. Працівники будинку дитини та люди з великим серцем, відкритим для добра та милосердя, намагаються зробити так, щоб життя вихованців притулку було таким, як у батьківській оселі.


Львівщина 07

12 січня 2012 року 2 (651)

На Львівщині оздоровлять тільки частину дітей 2012 року програмою оздоровлення та відпочинку вдасться охопити лише частину дітей: 55% усіх дітлахів шкільного віку, 100% дітей-сиріт, 70% дітей із багатодітних сімей і дітей-інвалідів, а також значну частку активної та творчої молоді. Про такі плани заявив начальник управління з питань сім’ї та молоді Львівської облдержадміністрації Анатолій Ігнатович — повідомили «Газету» у прес-службі ЛОДА. Оскільки в бюджеті коштів на фінансування цієї програми недостатньо, то заступник голови ЛОДА Богдан Матолич звернувся до голів районних адміністрацій і міських голів із проханням передбачити відповідні суми в місцевих бюджетах.

Кожен турист залишає у Львові близько тисячі гривень Розмова з Андрієм Мацелюхом, виконавчим директором Львівської асоціації розвитку туризму

Дослідження на замовлення ЛКНП «Центр розвитку туризму м. Львова» проводила комунальна установа «Інститут міста», аналіз результатів здійснював «Центр розвитку туризму м. Львова». Загалом було опитано 400 в’їзних туристів.

О

станні п’ять років основною подією, до якої готувався Львів, було Євро-2012. Експерти стверджують, що це унікальний шанс для міста заявити про себе. Про те, чи вдасться нам його використати, а також про зміни вподобань туристів та чому вони їдуть до нашого міста «Газеті» розповів Андрій Мацелюх. — Цьогоріч Львів прий­ матиме гостей Євро-2012. Скільки людей приїде до міста під час чемпіонату і наскільки ми готові їх прий­ няти? — Назвати точну кількість туристів, які приїдуть, складно. Це можна підрахувати тільки гіпотетично, знаючи, скільки в нас буде ігор і скільки глядачів уміщає стадіон. Водночас, окрім тих, хто приїде безпосередньо з квитками на матч, прибудуть і фани, котрі захочуть відчути атмосферу свята і вболіватимуть у фан-зонах. Відтак можна говорити про понад сто тисяч туристів, які відвідають місто за час чемпіонату. Таку кількість гостей Львів прийняти зможе, адже мало шанс підготуватися. Збільшилася кількість готелів у місті та довкола нього, є хостели, на час євротурніру також звільнять гуртожитки. Тепер необхідно думати про інше: чим заманити туристів, які приїдуть на Євро, аби вони приїхали до нас іще раз, вже з родинами та друзями. До прикладу, розробляємо окремі програми щодо привабливості малих туристичних міст Львівщини. Адже нині у світовому туризмі спостерігаємо цікаве явище — до міст і їх архітектурної спадщини інтерес меншає. Якщо раніше у Львові могли затримати туриста на п’ять днів, то тепер він готовий провести тільки день, а далі хоче бачити природу, культуру, традиції місцевого населення. Модним

55,3% туристи із середніми доходами

30,6% стає активний туризм. На замовлення Асоціації міст України ми проаналізували сильні та слабкі сторони восьми міст Львівщини: Жовкви, Трускавця, Моршина, Східниці, Золочева, Самбора, Дрогобича, Белза. Саме вони мають дуже сильний потенціал завдяки своїй природі, історії, а також рекреаційним зонам. Ці місця можуть багато запропонувати туристам, однак для цього ще чимало треба зробити. — Зі світового досвіду, чи багато туристів, які при­ їжджають на такі футболь­ ні події, відвідують міста вдруге? — На жаль, цифри дуже різняться і залежить це від багатьох причин. Трап­ ляються випадки, коли туристи не повертаються. Усе залежатиме від того, як спрацюють структури, чи зможуть вони зацікавити гостей міста. Їм треба показати максимум, що вони ще можуть побачити у Львові, в області та в Украї­ ні. Не варто зупинятися на тому, що фанів цікавитиме лише футбол, пиво та розваги. Львів має підготувати збалансовану туристичну пропозицію, яка підійшла б усім. Дуже гарним прикладом удалого використання такої спортивної промоції є італійське місто Турин. До останнього часу про нього знали лише те, що там випускають автомо-

туристи віком від 18 до 25 років

37,4% туристи віком від 26 до 35 років

81,8%

туристів цілеспрямовано приїжджають до Львова

Основна мета приїзду до Львова

55,4% відпочинок 10% — бізнес 34,6% — інше

біль «Фіат». 2006 року в Турині відбулися зимові Олімпійські ігри. І туринці використали цю нагоду: провели в місті конкурс на найкращу мистецьку ілюмінацію вулиць. Спробувати себе могли багато молодих дизайнерів і художників. Фактично після цієї події місто перетворилося на туристичне. Хоча до цього шансів для туризму майже не було. Тому, вочевидь, для Львова Євро-2012 дуже хороший шанс. — Які нові туристичні продукти готують до єв­ ропершості? — Традиційно Львів може запропонувати архітектуру, колорит народних свят, фестивалі, галицьку кухню тощо. Переконаний, що доброю новацією для міста Лева було би зробити його доступнішим для неповносправних, адже це окремий великий туристичний пласт. Однак у Львові, на жаль, біль­ шість місць недоступна для цих людей. Наша асо­ ціація підготувала 70 гідів, які вміють працювати з неповносправними, розробили путівник «Львів доступний для всіх». Півтора року тому розробили спеціальний двогодинний маршрут старою частиною міста. Для його втілення потрібно 360 тисяч гривень, аби обладнати необхідні пониження, пандуси тощо. Однак грошей досі не виділили. Переконаний, буде дуже добре, якщо кошти таки вдасться знайти. — Якою є динаміка збільшення туристів? Опишіть типовий образ туриста у Львові. — За офіційними даними, наше місто торік відвідав мільйон туристів. Думаю, це не остаточна цифра, реальна є дещо більшою. Мабуть, сьогодні 80% гостей міста — поляки. Також чимало туристів приїздять із Франції, Італії, Німеччини й інших країн. При цьому переважають люди середнього віку та середнього достатку. Серед причин, чому сюди приїхали, 98% іноземці вказують архітектурну спадщину. Якщо говорити про рекреаційні зони Львівщини, то

левова частка туристів там — це мешканці країн СНД, а також зі Сходу та Центру України. Очевидним проривом для Львова буде запровадження дешевих авіаліній, адже тоді в нас з’явиться багато молодих туристів. Туризм — це хороший прибуток для міста і серйозний важіль для поліпшення соціально-економічного становища місцевого населення. Адже, за нашими підрахунками, турист з України залишає у Львові в середньому 300-500 грн. за добу, якщо говорити про дітей, то це 100-300 грн., іноземці залишають більше — приблизно 800-1000 грн. Є ще один цікавий ефект: кожен турист, який приїжджає, спонукає до створення в місті щонайменше 14 ро­бочих місць. В економіці це називається ефект мультиплікації. Тому туризм — дуже серйозний і стратегічний напрям. Наведу такий приклад. У туристичному центрі Відня, який і так є дуже розрекламованим і туристичним містом, працює 150 осіб. Щорічно вони витрачають приблизно 100 млн. євро на промоцію. Якщо ми вже стали на шлях промоції, її треба підтримувати постійно. — Що цікавого може за­ пропонувати Львівщина? Куди здебільшого їдуть? — Львівщину мало відвідують організовані групи, регіон радше мають бажання оглянути окремі туристи. Це не стосується «Золотої підкови». Тенденція до індивідуальних мандрівок зростає в усьому світі. Наприклад, у Штатах 2009 року 10 млн. осіб спланували свої поїздки самостійно, без участі туроператорів, а лише завдяки інтернету. У Львові та на Львівщині теж багато таких туристів. На жаль, затримуються там усього на декілька годин. І їдуть туди лише ті, хто вже кілька разів побував у Львові. — У Європі нині справ­ жній бум туристів зі східних країн — Китаю, Японії тощо. Чи працює Львівщина на ці ринки? — Наразі в нас дуже мало туристів зі Сходу. Хоча вони знаходять тут для себе багато цікавого. Туристів з

Японії приваблює наша дерев’яна сакральна архітектура. Цікавими для них була б опера та філармонія, адже вони з дитинства навчені це цінувати. Однак ми не присутні на їхньому ринку: нас немає на їхніх туристичних виставках, у наших національних представництвах мало інформації для туристів. — Уже кілька років у Львові можуть працювати лише гіди, які мають лі­ цензії. Скільки таких є і на­ скільки виправдовує себе така система? — У Львові й області є близько 800 ліцензованих гідів. Більшість із них працює в місті Лева. Аби отримати дозвіл, треба близько півроку провчитися на курсах, які коштують у середньому дві тисячі гривень, після чого скласти іспит. Переконаний, що в нас екскурсоводами мають працювати лише громадяни України, які закінчили відповідні курси й отримали ліцензію. Для мене визначальним є все ж таки те, що саме розказуватимуть туристам про наше місто. Хоча в різних країнах цю проблему вирішили порізному. У Туреччині за незаконну діяльність гіда можуть покарати кількома тисячами євро штрафу, або трьома роками тюрми. В Парижі навіть не можна гуляти невеликою групою з чотирьох осіб і щось розповідати. А у Відні дозволено проводити екскурсії усім. Принцип такий — головне, щоби туристи приїжджали і залишали гроші. — Які напрями туризму є перспективними для міста й області? — Було б добре, якби у Львові був конгресовий туризм. Але, на жаль, ми ще не маємо таких залів. Перспективним напрямом для Львівщини є зелений туризм, а також гірські походи. Нам треба відроджувати традицію мандрівок у гори. Потрібно працювати, адже маємо чимало конкурентів на цьому ринку. Ними є і такі міста, як Перемишль, Краків, Прага, Відень, й українські Чернівці, Кам’янець-Подільський, Київ, Одеса. Розмовляла Мирослава Іваник


08 економіка

12 січня 2012 року 2 (651)

На час Євро-2012 потягів побільшає Приблизно 17 поїздів щодня курсуватимуть між Україною та Польщею під час фінальної частини чемпіонату Європи з футболу. Вони перевозитимуть близько 9 тисяч пасажирів, повідомляє УНН із посиланням на директора Польських залізничних комунікацій (PKP Intercity) Януша Маліновського. «Згідно з планами, під час чемпіонату в Україну щодня прибуватимуть 17 потягів. Більшість із них курсуватиме через пункти пропуску Дорогуськ-Ягодин (Волинська область) і Перемишль-Мостиська (Львівська область). За словами Я. Маліновського, докладний розклад поїздів, імовірно, стане відомо в березні.

Євро-2022 У

llОльга Галицька

середині грудня 2001-го жителі 12 країн ЄС отримали так званий «початковий набір», аби ознайоми­тися з купюрами та монетами, які від 1 січ­н я 2002 року мали стати офіційною готівкою єврозони. Для безготівкових розрахунків поряд із національними валютами євро почали використовувати трохи раніше — 4 січня 1999 року. Курс становив 1 долар і 18 американських центів. Проте згодом політикам та економістам довелося понервувати, коли курс євро почав стрімко падати. У жовтні 2000-го він сягнув рекордно низької позначки — за один євро давали лише 82 американських центи.

«

2012 рік стане відправною точкою розвалу єврозони, а з 20-ти провідних економістів, що їх опитало агентство «Рейтерс», 14 заявили, що у своїй нинішній формі вона не збережеться

Стабільність євровалюти забезпечує Європейський центральний банк, заснований 1998 року у Франкфурті-на-Майні. Його створили за зразком Німецького федерального банку, що було особливо важливо для німців.

Десять років тому політики були переконані, що євро забезпечить стабільність і процвітання державам зони, кількість яких із часом зросла до сімнадцяти із загальною чисельністю населення 332 млн. осіб. Останньою 2011-го приєдналася Естонія. Ще п’ять країн, які не входять до складу ЄС, використовують євро на підставі спеціальної угоди. Іще три роки тому всі вважали євро непереможним. Він допоміг Ірландії уникнути економічного колапсу та захистив держави Європи від банківської кризи 2008 року. Тоді нова валюта мала підтримку в більш ніж 70% населення Євросоюзу. Проте через десять років після появи в кишенях європейців банкнот і монет євро майбутнє єдиної валюти Старого світу під питанням. Тепер німецькі економісти кажуть, що південноєвропейські країни обрали неправильний шлях розвитку. Замість інвестицій у прибуткову галузь вони збільшили соціальні витрати, які лише у Греції зросли з 19 до 25%. Бюджетні труднощі країни швидко перетворилися на структурну кризу заборгованості цілої групи держав єврозони, спричинивши деструктивну динаміку. Як заявив журналістам Тео Вайгель, який у 1990-х, будучи міністром фінансів ФРН, брав участь у перемовинах щодо запровадження євро, Греції «не було місця в економічному і валютному союзі». «Що ми маємо нині? Фінансові проблеми в де­ яких країнах, які зумовила найгірша за останні 80 років криза, а також помилки

самих держав. Але це не проблема валюти», — переконаний він. На думку експерта, хоча країни єврозони мають величезні борги, євро чудово довів свою спроможність як грошова одиниця. Попри це, економісти вважають, що 2012 рік стане відправною точкою розвалу єврозони, а з 20-ти провідних економістів, що їх опитало агентство «Рейтерс», 14 заявили, що у своїй нинішній формі вона не збережеться. Ба більше, фінансова ситуація в зоні євро серйозно погіршиться вже цьогоріч. Із таким прогнозом виступив упливовий британський аналітичний Центр економічних і ділових досліджень (CERB). «Ми на 99% упевнені, що єдина європейська валюта зникне через десять років, — ідеться в документі. — При цьому 2012-й стане ключовим у цьому процесі, коли зону євро покинуть Греція та Італія». Тим часом голова Центрального банку Греції Георгіос Провопулос заявив, що вихід країни з єврозони і повернення національної валюти — драхми — стане «повним фінансовим кошмаром». Чиновник спростував інформацію, що ЦБ нібито розпорядився почати друкувати драхми. «Переконаний, що греки мобілізують усі свої сили, щоб залишитися в зоні євро», — сказав Г. Провопулос.

Десять років тому у дванадцяти країнах Євросоюзу в обіг було запроваджено готівковий євро. Історію єдиної європейської валюти прийнято вважати успіхом, але експерти пророкують єврозоні розпад до 2022 року

Курси національних валют країн-учасниць єврозони на час запровадження євро

Німецька марка — 1,95583

Французький франк — 6,55957

Італійська ліра — 1936,21

Іспанська песета — 166,386

Португальський ескудо — 200,482

Фінська марка — 5,94573

Ірландський фунт — 0,787564

Бельгійський франк — 40,3399

Голландський гульден — 2.20371

Австрійський шилінг — 13,7603

Чи залишиться Греція в єврозоні, мають вирішити в першому кварталі 2012 року. «Або ми залишимося в єврозоні, знизивши рівень життя для кожного, або вийдемо і повернемося на кілька десятиліть назад», — сказав на новорічному заході афінської біржі голова National Bank of Greece Василіс Ра­ панос. Як повідомляли раніше, Греція веде переговори про реалізацію нової кредитної угоди з ЄС, яка включає 130-мільярдний пакет допомоги в обмін на чергові заходи зі скорочення витрат. Критичне значення при цьому ма­ють консультації з приватними інвесто­ рами, яким ЄС наказав «добровільно» списати 50% грецького суверенного боргу. Це дасть змогу скоротити 360-мільярдний борг країни приблизно на 100 мільярдів євро. Після цього Греція повинна отримати приблизно 90-мільярдний стабі­лізаційний пакет на рекапіталізацію банків і фінансування зов­нішнього боргу, а також на закриття «дірок» у бюджеті. Лідери Євросоюзу і найбільших країн єврозони при­грозили, що Грецію можуть вивести зі складу валютного союзу, якщо вона не виконає програми, адже дотепер всі дії не мали успіху.

Водночас голова групи Альянс демократів і лібералів за Європу в Європарламенті та колишній

«

Євро допоміг Ірландії уникнути економічного колапсу та захистив держави Європи від банківської кризи 2008 року. Тоді нова валюта мала підтримку в більш ніж 70% населення Євросоюзу

прем’єр Бельгії Гі Верхофстадт висловив упевненість, що 2012 року євро однозначно виживе, проте держави-члени ЄС повинні бути готові до глибоких ре­форм. «Коли тебе притиснули до стінки, іншого виходу не маєш. Або це, або зникнення євро», — зазначив він. За словами екс-прем’єра, політичні керівники Європейського Союзу будуть змушені провести цьогоріч дуже глибокі реформи заради економічного, податкового та політичного союзу паралельно валютному сою­зу. Зокрема, у грудні 2011 року на саміті ЄС лідери країн єврозони ухвалили рішення доповнити монетарний союз бюджетним і податковим. Однак це не означає, що одна країна або навіть група держав можуть уже цьогоріч залишити єврозону.

Довідка

Євро: падіння і злети 1 січня 1999 року о 00.00 за європейським часом країни європейського Економічного і валютного союзу (ЕВС) ввели єдину валюту — євро (EUR). З 01.01.2002 р. протягом терміну, який кожна країна визначила самостійно (але не більш ніж шість місяців), в обіг було введено банк­ ноти і монети євро, що заміщали банкноти і монети в національних грошових одиницях. Упродовж півроку старі національні банкноти та

монети ще могли бути в обігу одночасно з євро, однак після 01.06.2002 р. євро стало єдиним законним платіжним засобом у країнах єврозони. 1 січня 1999 року під час уведення нової єдиної валюти — євро — її курс відносно долара було встановлено на позначці 1 EUR = 1,1736 USD або 1 USD = 1,6665 DEM. Тепер визнано, що курс долара тоді помилково занизили, а євро — необґрунтовано завищили. Дійсно, дуже скоро долар почав безперервно дорожчати, а євро — знецінюватися.

У березні 1999 року геополітичне напруження, пов’язане з військовими діями в Югославії і небезпекою дестабілізації економічної ситуації в Європі, прискорило процес знецінення євро і наприкінці листопада було досягнуто паритету євро та долара. Протягом 2000 року курс євро/долар іще знизився, що примусило найбільші ЦБ світу перейти до активних дій на валютному ринку. Наприкінці вересня 2000-го ЄЦБ, Казначейство

США, Банк Японії, Банк Англії і низка європейських банків провели спільну інтервенцію на підтримку єдиної європейської валюти, але це не допомогло: вже до жовтня 2000 р. євро досяг свого історичного мінімуму на позначці 0,8230 долара за євро. Після досягнення історичного мінімуму відносно долара європейська валюта протягом 2001 року робила неод­ норазові спроби відновитися, проте не змогла піднятися вище за позначку 0,96 дол.

У січні 2002-го євро було введено в готівковий обіг. Можна сказати, що з цього моменту почалося поступове зміцнення європейської валюти. З квітня 2002 року євро більше ніколи не опускався нижче за 0,87 дол. Від початку 2003 року до кінця травня того ж року курс євро до долара зріс на 13% і наблизився до рівня 1,1736, з якого єдина європейська валюта почала своє офіційне ринкове життя 4 січня 1999-го.

Наступним етапом в історії єдиної європейської валюти стала нова хвиля зростання аж до лютого 2004 р. Серйозні структурні проблеми в економіці США призвели до обвалу американської валюти, і в підсумку 18 лютого 2004-го євро досяг максимальної позначки 1,2930 дол. за всю історію існування валюти. Нині інвестиційні банкіри прогнозують, що до кінця першого кварталу 2012 ро­ ку курс євро/долар знизиться до 1,2.


cвіт 09

12 січня 2012 року 2 (651)

Крадуть не тільки в нас… У понеділок викрали дві картини з найбільшого грецького музею образотворчого мистецтва — Національної галереї в Афінах. РІА «Новости» повідомляє, що близько пʼятої ранку за місцевим часом спрацювала сигналізація закладу. Охоронець побачив чоловіка, який тікав із будівлі. Працівник музею оглянув експозицію та виявив, що бракує двох полотен. Поліція веде розслідування. Викрадено роботи Пабло Пікассо, нідерландця Піта Мондріана та італійського живописця XVII ст. Монкальво. Основу експозиції Національної галереї становлять твори грецьких художників XIX і XX століть. Щойно там завершилася виставка робіт, зокрема відомих європейських митців Рембрандта й Дюрера.

ілорусь для більшості укра­ їнців є прикладом сучас­ ного тоталітарного режи­ му на чолі з деспотичним Аляксандром Лукашенкою. Дізнатися про цю країну щось позитивне з наших ЗМІ практично неможливо. Усі меседжі стосуються утисків демократії, переслідування опозиції та бідування на­ селення через економічну кризу. Та не все так погано в Білорусі, як може здатися на перший погляд. Там є і чимало позитиву. Такий вис­ новок зробив після відвідин цієї країни.

ниці цін у на деякі товари. Найпоширеніший спосіб отримання додаткового за­ робітку — пальне: в сусідній державі воно дешевше, ніж у нас, у середньому на три гривні. «Періодично від­ разу після роботи заправ­ ляю автомобіль дизелем, а потім їду в Україну, — роз­повідає Ніколай, який ме­ш­кає в містечку Кобрин. — Одразу за митницею на ук­­раїнському боці завжди чер­гують перекупники. Їм і зливаю паливо. За одну по­­їздку можу заробити 35 до­ларів. Тепер дизпаливо в нас трохи подорожчало, а ра­ніше міг «наварити» і ­50 доларів».

центральних, а й бічних шляхів. Після нашого без­ доріжжя так і хочеться на­ тиснути на педаль газу. До речі, штрафи за порушення Правил дорожнього руху в Білорусі невисокі. Скажімо, за перевищення швидкості ка­рають штрафом у... 17 гри­вень. За нашими мір­ ками — умовне покарання. Найшвидше перетнути всю Білорусь можна «Олім­ пійською» трасою. Вона платна, проїзд коштує три долари (для білоруських легковиків, висота яких не перевищує 210 см, проїзд безкоштовний). Можна, звісно, знайти й безкош­ товну дорогу, але вона не

відпочинку автомобілістів, де передбачено чимало смітників. Державні мужі навіть дбають, щоби біло­ руси дотримувалися по­ рядку та чистоти у власних подвір’ях. Санепідемстан­ ція регулярно здійснює обхід приватних територій, вказує на недоліки: комусь рекомендує скосити траву, а комусь — дрова поскла­ дати. Якщо через тиждень господар не виконає при­ пису, то буде змушений сплатити штраф. У кожному селі з-поміж інших будівель виділяються ряди однакових новеньких будиночків. Їх зведено спе­ ціально для тих, хто працює

вали по 600 доларів. Зарп­ латня доволі пристойна. Сім’я колгоспника могла дозволити собі два-три ав­ томобілі. Але девальвація національної валюти при­ звела до того, що зарплата селянина зменшилася до позначки 150-200 доларів. На життя в селі вистачає, але зайвої розкоші вже собі не дозволиш. У місті вижити на мі­ німальну зарплату — 150 доларів — значно склад­ ніше. А утримати сім’ю на ці гроші й поготів. Якщо не хочеш щодня ходити на роботу, можеш узяти в опіку дитину зі сиротинця. Опікуна тоді працевлаш­

ковим джерелом прибутку, а в селі навіть основним доходом. У Білорусі досі шанують пам’ять про Радянський Союз. Скажімо, централь­ ний проспект Бреста має назву «Совєтскій», а най­ більшою гордістю цього міста є, звісно, фортеця, на яку влітку 1941 року було вчинено перший удар німецьких військ по СРСР. Чимало білорусів узагалі є аполітичними. Не можна сказати про те, що Аляк­ сандр Лукашенка вже є політичним трупом у цій країні й утримує владу лише завдяки терору. У нього є чимало прихиль­ ників, які не хочуть змін. Хоча, безумовно, в Білорусі гучно заявляти про утиски демократії небезпечно. КҐБ тут працює так само вправно, як і за радянських часів. Іще декілька років тому був твердо переконаний, що чимало з того, що вже побудовано в Білорусі, буде також і в Україні. Наша країна підготується до футбольного Євро-2012, стане чистішою, з’являться «людські» дороги. Словом, наша країна мала б на­ близитися до європейських стандартів. Але порівняння навіть із Білоруссю буде не на користь нашої держави. Білоруси до цивілізованої Європи ближчі, ніж ми. Звісно, йдеться не про за­ сади демократії (хоча і тут

Аби потрапити в Біло­ русь, закордонного паспор­ та не потрібно. Достатньо лише внутрішнього укра­ їнського. Якщо плануєте подорожувати автомобі­ лем, необхідно ще офор­ мити страховку (коротко­ термінова коштує 250 гри­ вень, оформити її можна безпосередньо по­близу митниці). Попри спрощену процедуру пере­­тину кор­ дону, в черзі можна просто­ яти кілька го­дин. Чимало мешканців при­леглих до українсько-білоруського кордону заробляє на різ­

Аби зменшити відтік у чужу країну пального, бі­ лоруський уряд заборонив автомобілістам перетинати кордон спершу частіше, ніж раз на п’ять днів, а віднедав­ на — не частіше одного разу на вісім днів. Перетнувши кордон, про проблеми з дорожнім по­ криттям можна забути. Гли­ боких вибоїн, притаманних нашим автошляхам, там немає. Білоруські дороги в дуже хорошому стані. Розмітки та дорожні знаки теж на пристойному рівні. Це стосується не тільки

буде прямою та ще й з об­ меженням швидкості. По периметру білоруських сіл (принаймні тих, що розта­ шовані обабіч центральних доріг) зведено огорожу. Причому скрізь однакову. Зроблено це за державний кошт. Влада Білорусі дуже переймається чистотою, порядком і зовнішнім виг­ лядом населених пунктів. Тому тут ви не побачи­ те звичного для України сміття. Усюди прибирають, навіть поблизу дороги, що пролягає через ліс. Уздовж траси обладнано місця для

в колгоспах. Напи­сав заяву на прийом на роботу і через певний час отримай у влас­ не ко­ристування будино­ чок. За бажання впродовж 20 ро­ків із твоєї зарплати ви­раховуватимуть гроші, які підуть на викуп дому. Якщо ж не хочеш ставати повноправним власником будинку, користуйся без­ оплатно. Але в такому разі після звільнення з колгоспу з будинку потрібно буде виїхати. Прибутки в кол­ госпників після фінансової кризи знизилися. Ще три роки тому вони отриму­

товують у відділі освіти і призначають оклад — 200 доларів на місяць. Окрім того, щомісяця видають 50 доларів на харчування ди­ тини. Укладають відповід­ ний договір. Щороку його потрібно продовжувати. Якщо спеціальній комісії не сподобаються умови проживання дитини або сирота не захоче жити з такими опікунами, про продовження угоди можна і не мріяти. Ще й кошти можуть зобов’язати по­ вернути. Опіка сироти для когось може стати додат­

нам особливо хизуватися нічим), а про умови життя. Навіть зі спортивною інф­ раструктурою ситуація в Білорусі краща. Скажімо, в такому невеличкому при­ кордонному містечку, як Кобрин (50 тисяч населен­ ня), є аквапарк, льодова арена та спорткомплекс. Мабуть, Україні потрібно провести не один чемпіо­ нат Європи з різних видів спорту, аби мати таку інф­ раструктуру, як у Білорусі. Хоча спортивні турніри тут ні при чім, головне, аби влада була хазяйновитою.

Людське обличчя Білорусі hiblogger.net (4)

llГліб Ваколюк

Б


10 політика

12 січня 2012 року 2 (651)

Прага — єдина надія українських політемігрантів Із 1990-го до 2010 року політичного притулку в Чехії просили 13804 громадян України, отримала 171 особа — про це повідомляє громадська організація «Спільна справа» з посиланням на радіо «Прага». Українська національна меншина в Чехії швидко розростається. За останні п’ять років вона збільшилася на третину. Згідно з інформацією міністерства внутрішніх справ Чехії, якщо 2007 року на території країни перебувало понад 32 тисячі українців, наприкінці листопада 2011-го їх було понад 50 тисяч. Українці видають у Чехії два журнали (на це вони 2010 року отримали від уряду 1,64 мільйона крон), засідають у Раді з національних меншин.

Гостинна Чехія llМарта Нагірна

Ч

оловік Юлії Тимошенко Олександр напередодні Різдва отримав політичний притулок у Чехії. Свій крок він мотивував тим, що в такий спосіб хоче «позбавити режим додаткових важелів тиску» на дружину. Цікаво, що досі майже непублічний та аполітичний Олександр Тимошенко розгорнув у Чехії доволі бурхливу політичну та правозахисну діяльність, спрямовану на боротьбу з режимом Віктора Януковича. За словами міністра внутрішніх справ Чехії Яна Кубіци, прохання про надання політичного притулку Олександр Тимо­шенко подав іще декілька мі­сяців тому, а 6 січня 2012 ро­­ку його задовольнили. Перше, що зробив чоловік експрем’єра України, — закликав світо­вих лідерів визволити Юлію Тимошенко з в’язниці.

реклама

«Закликаю весь світ зрозуміти, що режиму Януковича не потрібна живою Юлія Володимирівна. Звертаюся до лідерів усіх країн світу з проханням захистити мою дружину від фізичного знищення в застінках режиму Януковича», — сказав він, додавши, що в січні 2009-го Ю. Тимошенко рятувала Європу від холодної зими, тож тепер Європа має допомогти врятувати її. О. Тимошенко назвав справу проти дружини сфальсифікованою і закликав країни Європи «запровадити санкції проти керівників нинішньої влади, родини, зокрема синів Януковича, керівників Генеральної прокуратури, СБУ, суддів і слідчих». Він наголосив, що «режим Януковича — це не український народ». «Це купка колишніх бандитів, одягнутих у Brioni, які, маніпулюючи українським законодавством, забезпечили собі абсолютну владу в країні, обманюють і грабують

український народ», — заявив чоловік екс-прем’єрки. Одночасно він спрогнозував, що в Україні наближається нова революція. «Переконаний, що український народ не терпітиме нинішню бездарну, корумповану й авторитарну владу на чолі з Віктором Януковичем. Під час помаранчевої революції 2004 року, українці вже поставили його на місце — незабаром поставлять удруге, вже остаточно», — заявив пан Тимошенко. Одночасно Олександр Тимошенко оголосив про те, що подав документи на реєстрацію у Празі Міжнародної громадської організації «Батьківщина». Основними цілями роботи новоствореного об’єднання має стати аналіз дій нинішньої української влади, висвітлення діяльності Віктора Януковича в закордонних ЗМІ, постійний моніторинг дотримання прав людини і свобод громадян, а також принципів демократії в

radiosvoboda.org

Україні. Почесним президентом МГО планують обрати Євгенію Тимошенко, а до складу її засновників включити відомих громадських діячів.

«Ми боротимемося за демократичну Україну», — запевнив чоловік Юлії Тимошенко. Водночас, як повідом­ ляють ЗМІ, в Олександра Тимошенка в Чехії є власний будинок і бізнес. Як з’ясувала ТСН, 12 років тому він придбав будинок в елітному мікрорайоні під назвою Лідіче, що підтвердили його сусіди. Крім того, згідно з реєстром юридичних осіб Чехії, фірма Олександра Тимошенка International Industrial Projects зареєстрована в одній із квартир будинку в місті Усті над Лабем, що за сто кілометрів від Праги. За документами, компанія займається торговельними операціями, але наразі її двері зачинені. Експерти, своєю чергою, прогнозують значне охолодження стосунків між Україною та Чехією. Зрештою, вже були прецеденти: перша хвиля охо­лодження у стосунках Києва та Праги настала після надання політичного притулку соратникові Ю. Тимошенко Богданові Данилишину. За словами екс-посла Чехії в Україні Павела Маши, рішення чеського

МЗС обов’язково позначиться на українсько-чеських взаєминах, зокрема в економічному плані. «За тієї урядницько-бюрократичної сваволі, яка панує в Україні, чеським підприємцям, які зацікавлені в тих чи інших державних замовленнях, обов’язково встромлятимуть палиці в колеса», — вважає він. Також екс-посол привідкрив деякі внутрішні моменти діяльності чеського МЗС. «За моїми спостереженнями, в міністерстві внутрішніх справ існує два угруповання: так звані «прагматики» й «ідеалісти». Перші, коли йдеться про такі делікатні справи, як політичний притулок, зважають на економічні інтереси, а другі більше дбають про імідж Чехії як традиційної захисниці прав людини. У випадку з Олександром Тимошенком перемогли «ідеалісти», до яких, до речі, належить і міністр Ян Кубіца», — розповів дипломат. На думку ж українських політологів, О. Тимошенко не останній біженець. Уже найближчим часом політичного притулку за кордоном можуть попросити й інші близькі соратники «Леді Ю».


політика 11

12 січня 2012 року 2 (651)

Два небезпечні закони від влади Найближчим часом Верховна Рада має намір розглянути два законопроекти, що їх опозиція назвала небезпечними для українського суверенітету. Як пояснив заступник голови фракції НУ-НС Тарас Стецьків, «перше — це урядовий закон про дозвіл на приватизацію газотранспортної системи і підземних сховищ газу. Друге — ухвалення в другому читанні закону про ринок земель, який дозволяє продати, мабуть, останній після газотранспортної системи український актив». На думку опозиційних депутатів, земельний і газовий законопроекти будуть «другою, після Севастополя, здачею національних інтересів», й обіцяють протидіяти планам більшості.

«В

ненатуральність. Гасло цього сезону — бути на­ туральними, щирими й не намагатися продати людям політтехнологіч­ ну підробку, бо якщо під зовнішнім лоском буде невідповідність вмісту, успіху не досягти», — каже пан Золотарьов.

llІрина Гамрищак и порушили таке питан­ ня, над яким ніколи ніхто не задумувався», — саме так один відомий укра­ їнський політтехнолог відповів на запитання «Газети», що таке полі­ тична мода і що модно нині в політиці. Однак поступово розмова, яка починалася зі суто зов­ нішніх атрибутів того чи іншого політика, пере­ йшла в інше русло, відтак удалося виробити чіткий зв’язок між такими, зда­ валося б, чужими світа­ ми — політикою і модою.

→→Демократія

виходить із моди

→→Коса та мешти зі

страусиної шкіри

Насправді одяг, якому надає перевагу політик, абсолютно не впливає на те, чи буде модною його політика. Радше навпаки — зовнішній вигляд буде прикладом для наслідуван­ ня тільки в тому випадку, якщо популярними ста­ нуть погляди, дії та стиль управління знаної особи. Тому політична мода — це не вишиванка, коса чи меш­­ти зі страусиної шкіри. Це орієнтація на певні тра­ диції, особлива увага до тих чи інших аспектів життя країни та персональний стиль керівництва. Тому можна припустити, що моду на ту чи іншу політи­ ку запроваджують знакові особистості, — тобто ті, хто має змогу впливати на життя держави і спрямову­ вати її в тому чи іншому на­ прямі. Водночас не кожен президент чи прем’єр може стати справді модним — дуже часто мода на нього закінчується разом із тер­ міном його повноважень. Класичний приклад: Вік­тор Ющенко та Юлія Ти­мошенко. Вони — пер­ ші керівники української держави, які були модни­ ми у своїй країні та могли стати модними в усьому світі, при­чому надовго. Саме з їх­ньої легкої ру­ ки помаранче­вий колір став символом свободи, мир­ної революції, форму­ вання громадянського су­спільства та бажання де­­мократичних змін. За ча­сів раннього В. Ющенка модно було вдягатися у ви­шиванку, пишатися тим, що ти — українець, бажати стати частиною Європей­ ського Союзу й орієнтува­ тися на співпрацю з НАТО. Юлія Тимошенко взагалі здійснила фурор у всьо­ му світі: тендітна жінка у стильному костюмі та з ко­ сою на голові. Пригадайте,

wiyaclipart.com

Натурали у фаворі

Що таке політична мода, або Які політики модні в цьому сезоні? як одразу після революції таку саму косу заплітали голлівудські красуні, а мо­ дельєри використовували цю ідею під час тижнів моди. Однак уже через декіль­ ка років із моди вийшли і вишиванки, і коса, а за­ разом і ті ідеї, апологетами яких вважали Ющенка та Тимошенко. На думку політтехнологів, мода на політика безпосередньо залежить від його резуль­ тативності й ефективності. →→Країна — це я «Я не можу назвати «по­ маранчевих» політиків мод­ ними в широкому значенні цього слова. Так, чиновники масово вдягали вишиванки, ходили до церкви та стриба­ ли в ополонку. Але це радше пристосуванство — влада змінилася, вишиванки зня­ ли, а якщо й ходять до церк­ ви, то вже до іншої. Для того, щоб настала мода на того чи іншого політика, він має бути дуже визначною осо­ бистістю у світовій політиці, — вважає політтехнолог Ві­ талій Бала. — Скажімо, моду наавторитарногокерівника чи «залізну» руку запро­ вадив свого часу Пьотр І, продовжив Бісмарк. Була також мода на Ґорбачо­ ва, причому модним був персонально він. Так само Кеннеді, Марґарет Тетчер, Індіра Ганді... Це були дуже сильні особистості, які не

лише замикали на собі практично всі події, що від­ бувалися в їхніх країнах, а й вирішували дуже серйозні завдання. Тобто про якусь моду на державу, стиль поведінки політика та його персону можна говорити тільки тоді, коли він є зна­ чимим, а його дії — ефек­ тивними». У цьому контексті можна пригадати Кемаля Ататюрка, який розпочав процес реформування Туреччини і запровадив «моду» на більш світське життя цієї мусульманської країни. Мода саме на таку політику триває в Туреч­ чині. Уже згадуваний Отто фон Бісмарк запровадив моду не лише на себе, а й виробив стереотипне сприйняття Німеччини як мілітарної держави, яке побутує досі. Мало хто уявляє собі німців поіншому, ніж застебнутими на всі ґудзики вояками. Аналогічно з Черчиллем: високоосвічена людина з багатющим внутрішнім світом — і письменник, і художник, не кажучи вже про блискучого політика, він зумів створити класич­ ний образ англійця, з яким досі асоціюється Британія. →→Пацаняча мода

краю вугільних мільйонів

На превеликий жаль, в Україні настільки мод­

ного політика ще не було — наразі жоден із них не зумів стати ефективним і перетворитися на бренд. Тому відразу після пре­ зидентських виборів по­ літична мода кардинально змінилася. «В українських умо­ вах політична мода дуже швидкоплинна й надто прив’язана до окремих осо­бистостей, — розпові­дає політтехнолог Андрій Зо­ лотарьов. — Після Вік­тора Ющенка та Юлії Ти­мо­ шен­ко прийшла мода на до­нецький специфічний по­літичний стиль, який, на відміну від політичного стилю екс-президента й екс-прем’єрки, є бруталь­ нішим і орієнтованим на досягнення результату. Загалом політичною модою цього сезону можна на­зва­ ти адміністративні ме­тоди та гречку в усіх її проявах. Ба­тіг і медяник — оце, влас­ не, сублімація полі­тич­ного сти­лю донецької політичної моди. Саме то­му зов­нішнім атрибутам при­діляють зна­ чно менше уваги, ніж це було п’ять років тому. Якщо В. Ющен­­ко цьому приділяв дуже ба­гато уваги, так само Ю. Ти­мошенко (думаю, ко­ли затверджували брендбук Блоку Юлії Тимошенко, за цим заняттям провели не одну ніч), то для хлопців із краю вугільних мільйонів це не так важливо. Тому яскраво вираженої сти­ лістики в Партії регіонів і її

партнерів під час цієї кампа­ нії не буде. Ба більше, вони всіляко приховуватимуть свою партійну приналеж­ ність і часто позиціонува­ тимуть себе як незалежних кандидатів». Схожої думки дотриму­ ється Віталій Бала. За його словами, основне завдання для нинішніх політиків по­ лягає в тім, щоби спробу­ вати повернути довіру до себе. «Але довіру можна повернути лише конкрет­ ними діями, які дають пози­ тивний результат. Я сказав би так: нині не треба бути політиком розмов і ток-шоу, натомість варто бути полі­ тиком конкретних учинків. Тоді мажоритарна система може подарувати нам до­ волі приємні сюрпризи», — вважає експерт. Цю думку доповнює Андрій Зо­лотарьов, який запевняє, що люди ску­ чили за цільністю і нату­ раль­ністю, тобто вони по­ требують політика, в яко­ го слова адекватні до його вчинків. До речі, вели­ка вина в цьому ле­жить на Тимо­шенко та Ющенкові, які запровадили моду на соціальний популізм. «На мою думку, нині важливо, аби слово підтверджувало діло. Тобто, щоб політики були максимально нату­ ральними, а не продукта­ ми політичної інженерії, адже навіть дуже далекі від політики люди навчи­ лися чітко розпізнавати

Іще одна мода сього­ дення — інтернет. Полі­ тики, які орієнтуються здебільшого на молодь, мають бути, по-перше, опозиційними, а по-друге, «жити» в інтернеті: вес­ ти блог, працювати в со­ ціальних мережах і ви­ користовувати яскраву рекламу. При цьому ві­ тається політичний стьоб. До речі, ця мода набула широкого поширення 2004 року, першою її жерт­ вою став власне Віктор Янукович, якого букваль­ но «висміяли» з політики. «Політичну моду на вико­ ристання мережевих тех­ нологій і на політичний стьоб удалося запустити тодішній опозиції. І це стало не лише інтернеттемами — пригадайте хоча б «Веселі яйця»: їх сюжети переказували люди дуже далекі від ін­ формаційних технологій, у яких не було інтернету. Тобто це справді пішло в народ і маси підхопили», — нагадує політтехнолог. Якщо ж говорити про те, що може бути модним завтра, то, на жаль, карти­ на невтішна. Діяльність нинішніх політиків та їхніх попередників посту­ пово призводить до того, що демократія та лібера­ лізм виходять із моди. «В Україні зростає мода на радикалізм. Ба більше, з огляду на соціологію, під час виборів 2012 року по­ пит буде і на правий, і на лівий радикалізм. Боюся, що це не найстрашніший наслідок діяльності ни­ нішніх політиків: ми пере­ живемо епоху донецьких, але лікування від їхнього керівництва може від­ буватися зовсім не демо­ кратичними методами. Як приклад можу навести Грузію. Міхаїл Саакашвілі як демократичний лідер, хоч і діє ефективно, проте дуже часто використовує методи, далекі від демо­ кратії. Тому, можливо, і в нашій країні демократич­ ні цінності відійдуть на задній план. Це, на мою думку, найсумніший на­ слідок того, що маємо», — підсумовує Андрій Зо­ лотарьов.


12 12 тема

12 січня 2012 року 2 (651)

Наше суспільство пр l Закінчення. Поч. — с.1 — Після ув’язнення Юлії Тимошенко в суспільстві панує посилена увага до ситуації у виправних колоніях... — У контексті Юлії Володимирівни є кілька нюансів. Річ у тім, що вона перебуває в подвійному правовому статусі. По-перше, вона є ув’язненою — вирок набув чинності, відтак має перебувати в системі державної кримінальної виконавчої служби, де нині і є, тобто в колонії. З іншого боку, Ю. Тимошенко є особою, щодо якої вже за іншою кримінальною справою обрано запобіжний засіб у вигляді утримання під вартою,

рішенням слідчого, за яким її закріплено. Та й перебуває екс-перм’єрка не в так званому загоні для засуджених жінок, а в окремому приміщенні ділянки слідчого ізолятора на території колонії. По суті, вона досі в СІЗО, але на території колонії. Тобто її статус на сьогодні є доволі складним. Це правовий момент. А тепер про проблеми. Проблеми в пані Тимошенко через її перебування в колонії не настільки серйозні, як в інших 160 тисяч засуджених України. Бо якщо те, що ми побачили по телевізору, правда, то умови її камери є просто райськими, порівняно зі середньостатистичними умовами утримання жінки.

— Якими є класичні умови? — Якщо говоримо про виправну колонію, то це — житлове приміщення, розраховане на 25-40 ліжкомісць. У чоловічих колоніях вони двоярусні, в жіночих, як правило, ні. На особу припадає приблизно 2-2,5 метра реальної житлової площі. Санвузол не відділено від кімнати, де проживають ув’язнені. Щодня засуджені відбувають роботи в якихось майстернях. До речі, такі є в колонії, де перебуває Ю. Тимошенко, але поки що вона туди не ходить: коли вже буде засудженою, тоді отримає право на працю та відповідну оплату.

пов’язані з незаконним обігом наркотиків. У чоловіків інша структура злочинності — найчастіше їх засуджують за крадіжки, пограбування тощо. Жінки також більш соціально адаптовані, часто мають сімейні стосунки. Щодо самих проб лем, то вони стосуються і поганих умов утримання, і незаконних дій тюремного персоналу. У жіночих в’язницях поширена трудова експлуатація, коли засуджені працюють багато, а отримують мало, при цьому всі гроші дуже часто дерибанять і потрапляють у кишені керівникам установ. Також трапляються різноманітні побори — за пільги, за умовно-дострокове звільнення тощо.

Структура Державної пен

184 42

установ

колонії середнього рівня безпеки для неодноразово засуджених

44211 осіб

9

колоній мінімального рівня безпеки із загальними умовами для утримання чоловіків

6855 осіб

Структура засуджених

12600 засуджено на термін понад 10 років

1764

а це означає, що її правовий статус одночасно регулює ще й закон про попереднє ув’язнення. Це дуже цікавий феномен, коли статус однієї людини регулюють два різні закони, які значною мірою суперечать один одному. Наприклад, якби вона була простою ув’язненою, то мала би право на короткочасні побачення (до 30 хвилин) фактично без обмежень, тобто вони могли б відбуватися чи не щодня, причому з будьким: родичами, знайомими, колегами. Але оскільки Юлію Володимирівну затримано ще й за кримінальною справою, то має право на побачення лише зі своїм адвокатом. Побачення з кимось іншим може відбуватися тільки за

«

Якщо говоримо про виправну колонію, то це — житлове приміщення, розраховане на 25-40 ліжкомісць. У чоловічих колоніях вони двоярусні, в жіночих, як правило, ні. На особу припадає приблизно 2-2,5 метра реальної житлової площі

довічне

— Лунає багато розмов про те, що в нашій країні не дотримуються прав засуджених. У чому саме? — Їхніх прав справді не дотримуються: у нас зростає смертність, захворюваність на СНІД і туберкульоз. Але говорімо так: у жіночих колоніях ситуація завжди трошки краща, ніж у чоловічих. І здебільшого через те, що контингент жінок, які відбувають покарання, відрізняється від чоловічого. Як правило, жінки — вперше і востаннє засуджені, тобто в жіночих тюрмах мало рецидивістів, менше ув’язнених за важкі злочини, хоча за навмисні вбивства теж трапляються, але переважно за шахрайство та злочини,

— Це фінансові моменти, а існують фізичні? — У нас не було багато скарг на фізичне насильство в жіночих колоніях. Я працюю з колоніями з 1998 року, за все своє життя пригадую дві-три скарги, та й було це років сім тому. В чоловічих колоніях ситуація значно гірша, наприклад, дуже поширеними є катування ув’язнених. — Нещодавно пенітенціарна служба заявила про збільшення площі на одного ув’язненого до 4 квадратних метрів. Наскільки це може вирішити проблеми їх утримання? — На відміну від вагітності, коли живіт збільшується сам по собі, площа на

9

млн.

українців мають тюремний стаж

10 аре


№ № 222 222 (81) (81)

тема 13

12 січня 2012 року 2 (651)

продукує злочинців

нітенціарної служби України

6 33

2889

лікувальних закладів

154111

ви

осіб

143 35

35790

колоній максимального рівня безпеки

4295

осіб

особа

12

колоній для утримання жінок

5991

осіб

9

38156

слідчих ізолятори

114651

виправні колонії

колоній середнього рівня безпеки для вперше засуджених

осіб

23

виправні центри

4932

особи

особа

7

колоній мінімального рівня безпеки з полегшеними умовами утримання

1033

осіб

8

виховних колоній

1304

особи

особи

Криміногенний склад засуджених до позбавлення волі

017 ешт

31000

за розбій, грабіж і вимагання

21800

за злочини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин

17700

за умисне вбивство, вбивство за обтяжуючих обставин

10300 2400 26

за умисне тяжке тілесне ушкодження

74

58

вечірніх шкіл

19

навчальноконсультаційних пунктів

«

Щодо кількості ув’язнених, то впродовж останніх п’яти-семи років вона є сталою, оскільки держава не зацікавлена в зменшенні кількості засуджених: на кожній такій особі корумповані елементи, які керують пенітенціарною системою, заробляють гроші

за зґвалтування за захоплення заручників

Просвітницька діяльність вечірні класи

засуджених збільшується тільки тоді, коли будують і здають в експлуатацію нові приміщення. Мені наразі нічого не відомо про те, чи споруджують будівлі для засуджених. Нещодавно здали новий корпус у Київському СІЗО, але це не для засуджених, а для ув’язнених. Тому в мене наразі немає підстав вважати, що площа збільшиться. Щодо кількості ув’язнених, то впродовж останніх п’яти-семи років вона є сталою, оскільки держава не зацікавлена в зменшенні кількості засуджених: на кожній такій особі корумповані елементи, які керують пенітенціарною системою, заробляють гроші. — Нещодавно було декриміналізовано кілька видів економічних злочинів. Чи може шлях до декриміналізації та перехід на альтернативні види покарання суттєво змінити ситуацію у виправній системі?

151

загальноосвітній навчальний заклад

76

127 88

професійнотехнічних навчальних закладів

культових релігійних споруд

храмів

47

каплиць

4 молитовні будинки

Інфографіка: Наталія Цапик. «Львівська газета. Вісник міста» ©

— Абсолютна більшість тих видів покарань, які нещодавно було декриміналізовано, не призводили до того, що люди потрапляли в колонії. Тобто декриміналізували ті злочини, за якими нікого і так не притягали до відповідальності, а якщо карали, то в тюрму особа не потрапляла. Відповідно, на наповненість тюремної системи це абсолютно не впливає. Не кажу, що декриміналізація — це неправильно. Я підтримую цю ідею, але завдяки їй зменшення кількості ув’язнених не досягнути. Щодо застосування інших видів покарань, не пов’язаних із позбавленням волі, то це схвалюю, але до розумної межі. Звичайно, якщо за зґвалтування каратимуть штрафом, то я — проти, але якщо за хуліганство не запроторюватимуть до в’язниці на п’ять років, то

— за. Треба звертати увагу на структуру злочинності: якщо в нас більшість громадян засуджують за злочини проти власності, наприклад, крадіжки, то я думав би над тим, як пом’якшити покарання за ці види проступків. — В Україні 184 виправні заклади. Це адекватна цифра? — Тюремні установи виконують свою функцію. Якби мене запитали, чи вони роблять це ефективно, то відповів би: ні. Чи треба для цього більше закладів, чи треба менше — це технічне питання, яким мають займатися державні управлінці. Я ж можу сказати лише те, що виправні установи не виконують поставлених перед ними завдань. І це зовсім інша проблема, причому значно складніша, ніж регулювання їх кількості. — Що п от р і б н о д л я того, щоб тюремна система ефективно виконувала свою функцію? — Для цього насамперед необхідна справедлива система судочинства, коли у в’язниці потраплятимуть тільки ті особи, які справді повинні відбувати там покарання, і туди не запроторюватимуть тих, кого не варто. Тому що, коли перші, і другі сидять в одній тюрмі, це повністю знищує такий елемент покарання, як справедливість й усвідомлення справедливої системи судочинства, яка примусово позбавляє тебе свободи. Крім того, на сьогодні тюремне покарання не може бути ефективним, оскільки в громадян поняття свободи пересування не є таким значущим, щоби примусова відмова від нього була б доволі болючою для багатьох. — А що тоді може бути настільки болючим? — Ніщо. Я проти смертної кари та завжди дотримувався такої думки. Насправді не треба робити щось болючіше, змінювати треба не покарання, а суспільство та його цінності, які у нас, на жаль, такі, що не сприяють, зокрема, й ефективній системі кримінальних покарань. Бо наше суспільство спочатку продукує злочинців, відтак не хоче займатися їхньою реабілітацією, а ще вважає, що їх треба ізолювати та серйозно карати замість того, щоб готувати до нормального життя в соціумі. Тобто на нас чимало гріхів, які маємо спокутувати самі, та вже потім очікувати створення такої тюремної системи, яка виправлятиме злочинців, а не куватиме рецидивістів. Розмовляла Ірина Гамрищак


14 екологія

12 січня 2012 року 2 (651)

Зелена Жизель Бундхен У Лондоні вибрали найзеленішу знаменитість. Жизель Бундхен, яку Forbes назвав найбільш високооплачуваною моделлю у світі, визнали найкращою захисницею довкілля серед знаменитостей за підсумками 2011 року. Під час церемонії Міжнародного Green Awards у Лондоні 31-річна манекенниця отримала титул «найзеленішої» знаменитості за активну участь у різноманітних екологічних програмах. Так, наприк­ лад, модель є послом доброї волі програми ООН із захисту навколишнього середовища, а також бере участь в акції проти будівництва дамби на Амазонці, повідомляє Lenta.ru з посиланням на NY Daily News.

Територія великих надій Розмова з Михайлом Біляком, директором Яворівського національного природного парку, заслуженим природоохоронцем України

В

ідразу три українські природоохоронні території опинилися в біосферному резерваті ЮНЕСКО. Після десятиліття паперового листування Яворівський національний природний парк, природний заповідник «Розточчя» і регіональний ландшафтний парк «Равське Розточчя» разом із польськими природо-охороннимитериторіямистали частиноюсвітовогобіосферного резервату. Українські дослідники зауважують: як будь-який інший статус, біосферний резерват не подарує автоматично мішків із грошима, однак це чудовий шанс вийти на новий щабель роботи на теренах. За словами очільників парків і заповідника, відтепер вони мають шанс залучати кошти ЄС, що важливо в ситуації, коли державного фінансування завжди не вистачає. Про шлях до резервату, потенційні проекти та акценти в подальшій роботі — в розмові «Газети» з Михайлом Біляком, директором Яворівського національного природного парку, заслуженим природоохоронцем України. →→Перспективи

у статусі

— Пане Михайле, скіль­ ки тривала робота з уне­ сення території до біосфер­ ного резервату ЮНЕСКО? — Робота тривала близько дев’яти років. За цей час нам довелося написати сот­ні документів. Ініціатива виникла понад десять років тому, коли дізналися, що у світі чудово функціонує така форма об’єднання природних територій на кордоні, як біосферний резерват. Такі території є між Словаччиною, Польщею та Україною — тристоронній біосферний резерват «Східні Бескиди». На Закарпатті — Румунський національний природний парк і Карпатський біосферний заповідник у Рахові, також такі є на кордоні Франції та Німеччини, Італії й Австрії. У світі є

Довідка

Яворівський національний природний парк — природоохоронна територія на Львівщині. Парк створено задля збереження, відтворення та раціонального використання типових й унікальних лісостепових ландшафтів та інших природних комплексів у межах Головного європейського вододілу. Парк створено 4 липня 1998 р. указом президента України №744 на базі Яворівського регіонального ландшафтного парку (існував тут із 1996-го на площі 4190 га) та прилеглих територій Старичівського та Магерівського військових лісгоспів. Загальна площа національного парку становить 7108 га, з яких 2915 га надано парку для постійного користування, а 4193 га ввійшли до його складу без вилучення в землекористувачів. До біосферного резервату «Розточчя», який займає майже 75 тис. га, ввійшов природний заповідник «Розточчя» (площа – 2084,5 га), Яворівський національний парк (7078,6 га), регіональний ландшафт­ ний парк «Равське Розточчя» (19103 га), орнітологічний заказник «Янівські чаплі» (16 га) та заповідне урочище «Немирів» (276 га). Також цей резерват об’єднує не лише природно-заповідні території — ядра, а й транзитні зони, які належать місцевим громадам і не є заповідними.

близько 500 таких об’єктів. З українського боку територія резервату охоплює 75 тисяч гектарів, до якого належить Яворівський національний природний парк, природний заповідник «Розточчя» і регіо­нальний ландшафтний парк «Равське Розточчя», з польського боку — орієнтовно 150 тисяч гектарів Розточанського народового парку та ще три регіональні ландшафтні парки. — Які перспективи дає новий статус? — Перспектив дуже багато. Передусім маємо створити координаційну раду, яка стежила б і фіксувала б усі можливі ініціативи та шляхи їх реалізації. Ця рада повинна функціонувати на громадських засадах, до неї мають увійти представники державного управління екології у Львівській області, управління лісового господарства, представники влади Яворівського та Жовківського районів, національного парку, природного заповідника «Розточчя», регіонального ландшафтного парку «Равське Розточчя», ГО «Асоціація зі створення української частини міжнародного біосферного резервату». Акцентуватимемо на транс­кордонній співпраці та на сталому розвитку території. Зауважу: стале збереження території — це насамперед раціональне використання ресурсів і збереження їх для нащадків. Нині важливо сформувати групу людей, які розроблятимуть хороші проекти. Завдяки вдалим проектам зможемо отримувати кошти з екологічних фондів Європейського Союзу. Передусім ідеться про кошти на розвиток транскордонної співпраці у програмі Україна-Польща-Білорусь. Поки що для нас це проблема, оскільки немає досвіду підготовки потрібних проектів. Але, думаю, це буде пріоритетом. →→Дорогою

до туриста

— Окрім природоохо­ ронної діяльності, планує­ те подбати про тих, хто працюватиме на території резервату? — Так. Окрім залучення коштів на природоохоронну діяльність, необхідно міркувати про те, щоб залучити кошти на розвиток аграрного бізнесу. Є

можливість здобути гранти для аграріїв, які могли би працювати на пільгових умовах. Екологічно чиста продукція нині затребувана, думаю, це буде вдалий хід. Далі в наших планах вирішення дещо банальних, але дуже потрібних питань — житлово-комунальних. Формування мереж доріг, налагодження інфраструктури для організації відпочинку та туристичного бізнесу. Важливим пунктом є також організація фахівців у галузі охорони природи для навчання за кордоном. Розточанський народовий парк у рамках міжнародного біосферного резервату вже створив науковий центр для фахівців. Найближчим часом сподіваємося, що поїдемо до сусідів обмінюватися досвідом. — Ви розповідали, що плануєте розвивати зеле­ ний туризм. Які «ключі» до серця туриста маєте? — Парк цікавий тим, що там унікальний тваринний і рослинний світ. Також маємо незвичні ландшафти. Парк розташований на горбогір’ї, в нас на одному квадратному кілометрі можна побачити гірську місцевість, степ, лісостеп і полісся. На Західній Украї­ ні таких територій дуже мало. На території багато споруд історичної спадщини, зокрема Крехівський монастир. Можна побачити церкви ХVІ століття. За останні три роки екологи знайшли чимало видів рослин із Червоної книги України. Хотів би наголосити, що в рамках резервату ми вже сформували велотуристичний маршрут Головним європейським вододілом «Розточчя», він діє три роки, ним можуть подорожувати всі охочі. Маршрут розпочинається в місті Здвіжець, це в Розточанському народовому парку, через польські міста він пролягає до Гребенова, Магерова, Крехова, Жовкви, Івано-Франкового, Яворівський національний природний парк, доходить до села Лозино і закінчується в Брюховичах. Сезон на маршруті розпочинається 2 травня. Як правило, участь беруть політики, депутати сейму, міністри, бізнесмени. Сподіваюся, з часом охочих тільки більшатиме. Розмовляла Мар’яна Вербовська

Обережно, лавина llМар’яна Вербовська

М

іністерство надзвичайних ситуацій України попереджає про небезпеку сходження снігових лавин на Закарпатті. Про це повідомляє прес-служба МНС. Після 6 січня на високогір’ї Закарпатської області оголошено небезпеку сходження снігової лавини. Раніше МНС повідом­ ляло, що в річках Закарпатської області 5-6 січня очікують підвищення рівня води на 0,5-1,5 м. Негативних наслідків не передбачають. Любителям гірськолижного спорту в Закарпатській області сходження лавин не загрожує. Небезпека бути накритим лавиною залишається для тих туристів, які залишать межі курортів.

novostey.com

«Жоден закарпатський гірськолижний курорт не перебуває в зоні можливого сходження снігових лавин», — зазначив старший інспектор центру пропаганди регіонального управління Міністерства надзвичайних ситуацій Олег Шрамко. Як повідомляє «Інтерфакс», над Європою пронісся руйнівний цик­ лон. Шквальний вітер завдав чималої шкоди, а страхові компанії вже прийняли тисячі заяв від власників розбитих автомобілів. Щодо України, то минулої зими в західних областях теж прогнозували сходження лавин і підвищення рівня води в річках. А 2010 року на Закарпатті під час пошуку туристів лавиною накрило трьох рятувальників.


культура 15

12 січня 2012 року 2 (651)

Англійці за кохання та кулінарію Роман англійського письменника та сценариста Девіда Ніколса «Один день» очолив у Великобританії рейтинг 1000 найпродаваніших книг 2011 року. «Один день» — одночасно сумна і смішна, зворушлива і світла історія про кохання, в якій кожен знайде для себе щось дуже важливе», — йдеться в рецензії до видання. На другому рядку в списку — збірник рецептів кухаря, ресторатора та телеведучого Джеймі Олівера, на третьому — перший роман відомої комедійної актриси Дон Френч. Четверту позицію займає Емма Донох’ю з книгою «Кімната», а замикає першу пʼятірку «Прислуга» Кетрін Стокетт. Рейтинг, що його склала британська газета The Guardian, ґрунтується на лонг-листі з 4838 видань, які побували у верхній частині британських літературних чартів 2011 року.

У Музеї етнографії — динамічна «Оксанина лялька» llЯрина Коваль

Я

кщо Бог справді наділяє людину талантом, то цей хист дає про себе знати в різних площинах. Укотре в цьому переконуєшся, оглядаючи десяту персональну експозицію «Оксанина лялька» відомої львівської мисткині Оксани Смереки-Малик, яку напередодні Різдва відкрили в Музеї етнографії та художнього промислу у Львові. Філолог-романіст за фахом і директор Художнього ліцею при Львівській національній академії мистецтв за посадою О. Смерека-Малик у львівській творчій спільноті — не новачок, попри те, що створенням ляльок почала займатися неповних два роки тому. Авторка кількох поетичних збірок, дипломантка ХІІ конкурсу імені Мирона Утриска, ця жінка завдяки власним внутрішній кипучій енергії, оптимізму, доброзичливості, відкритості давно здобула прихильність і пишучої братії, і тієї, яка творить руками. Тим паче, сама не раз тішила друзів і знайомих авторськими писанками. Коли почала робити ляльки, знайомі якщо й зди-

Залежна від ляльки

Мисткиня Оксана Смерека-Малик та її ляльки. Фото: Ярина Коваль (4)

вувалися, то не особливо — до фонтана Оксаниних ідей назагал є готовими завжди. Інша річ, сама Оксана Смерека-Малик гостро відчула: світ мотаної ляльки — те, що її наразі цікавить найбільше, тільки коли через несподівану травму була вимушена кілька місяців перебувати вдома. Нині «родзинка» авторської мотаної ляльки художниці — каркас, завдяки якому її «Князівни та боярині», «Львів’янки — пані та панянки», «… дівки, ґаздині, молодиці» (та презентанти інших авторських циклів) не лише перебувають у динаміці, а й відображають ті чи інші емоції, психологічні стани людини. Попри те, що, відповідно до традицій української народної ляль-

ки, не мають обличчя. Це не вадить їм промовляти позою, виразом постави, зрештою, створювати уявлення про те, які ситуації авторка намагалася за їхньою допомогою передати. Так, котрась із ляльок про щось замислилась, інша свариться, ще одна готова піти до танцю, котрась пліткує, а котрась — душу нам усім назустріч… Цікаво, що Оксана Смерека-Малик відштовхується у своїй лялькарській творчості від матеріалу: побачить тканину — і вже знає, яка з неї вийде лялька. Як і те, що цикл «Пори року» створила з фрагментів одягу своєї мами. Як зізналася на відкритті експозиції, коли була малою, то мріяла: ось виросте та

вбиратиме мамині сукні, тим паче, та завжди вміла та любила гарно й елегантно вдягатись. Але оскільки ця мрія зосталася в дитинстві, то вбрала у фрагменти маминого одягу своїх героїнь. Художниця нічого не шкодує на строї для своїх ляльок. Скажімо, аж чотири ляльки з циклу «Вечірня ватра» вбрала в костюми, створені з розкішного шалика, спеціально купленого з такою метою. Цікаво й інше: лялькові модниці пані Оксани подекуди можуть капризувати через хустку, очіпок чи інший головний убір, який приміряє на них художниця. Дивна річ, але їм цей убір може не пасувати. А тому художниця перев’язує його чи шукає

потрібний доти, поки маленька лялькова особа не починає почуватися органічно, хоча раз надану ляльці позу авторка не змінює ніколи. «Я стала залежною від своїх ляльок, — ділилася думками Оксана Смерека-Малик. — Коли творю, то не потребую ні їжі, ні сну. Чоловік і син знають: коли роблю ляльку, то мене не можна чіпати. Вже й не заважають. Бо лялька не лише змінила ритм нашого життя, а й стала оберегом. Для мене дуже важливо, що інші вважають її таким оберегом і для себе. Знаю, що творитиму ляльки доти, поки вони будуть комусь до серця. Після всіх життєвих поворотів знаю тепер і те, що нічого в

людському житті не буває даремно». Свого часу в одному з віршів Оксана СмерекаМалик написала: Минає день без перемог і втрат, звичайний день, де просто ми присутні. Десь вгору шлях, а десь там і на спад, Та поміж тим свою шукаєм сутність. 2010 року, відкривши першу персональну виставку в Національному центрі народної культури «Музеї Івана Гончара» (Київ), Оксана Смерека-Малик своїм життям і творчою долею нині засвідчує, що цих пошуків людина не повинна припиняти ніколи…

У Китаї звели Московський Кремль llЯрина Коваль

В

очевидь, відсутність снігу в рідній Україні стимулює цими днями трохи із заздрістю поглядати вбік Китаю, де 5 січня відкрили один із наймасштабніших у світі льодових фестивалів — Харбинський. Вважають, що ідея такого заходу (який офіційно триває 100 днів і відбувається вже 28-й раз) зародилася з характерної для північної частини Китаю давньої традиції творення з льоду ліхтариків, де фіксували свічки. Сьогодні говоримо про дійство, яке щороку збирає талановитих скульп­торів зі всього світу, котрі впродовж двох тижнів на площі кілька десятків гектарів ви-

Фрагмент льодового фестивалю в Харбині. Фото: webochka.com

готовляють із криги вже аж ніяк не скромні ліхтарики, а масштабне льодове місто з відомими героями та копіями пам’яток світової архітектури. Цікаво, що цьогоріч скульптори приурочили свої зусилля не лише творенню копій Біг-Бена, Ейфелевої вежі й інших пам’яток Європи, а й архітектурним набуткам росіян. Так, у рамках фестивалю з льоду постали російський православний храм і Спаська вежа Московського Кремля. А звернулися в рамках заходу до архітектури нашого північного сусіда тому, що цьогорічну подію приурочено Рокам проведення взаємного туризму між Росією та Китаєм.

До речі, спробували витесувати з льоду й у Львові. Скульптори Мирослав Дедишин і Мирослав Гоза у п’яти льодових композиціях представили власне бачення народження футболу. Мінусову температуру для цих скульптур штучно забезпечують у спеціальному шатрі, бо, на жаль, попри дату в календарі, зими на горизонті поки що не видно.


16 культура

12 січня 2012 року 2 (651)

Америка під упливом «Меланхолії» Минулої суботи апокаліптичну драму «Меланхолія» данського режисера Ларса фон Трієра удостоїли звання найкращої стрічки 2011 ро­­ку за версією Національного товариства кінокритиків США. Фільм розповідає про останні дні існування Землі перед зіткненням із вигаданою планетою Меланхолія. Премію за найкращу режисуру віддали Теренсу Маліку за стрічку «Дерево життя». Ця сама картина отримала нагороду за найкращу операторську роботу. Найкращою актрисою визнали Кірстен Данст за одну з головних ролей у «Меланхолії», актором — Бреда Пітта за роботи у фільмах «Людина, яка змінила все» і «Дерево життя».

І

llЯрина Коваль ще років зо п’ять тому відомий львівський журналісткультуролог Олена Лань (нині мешкає у Празі) навіть не підозрювала, що її захоп­ лення міфологією слов’ян загалом та українською культурою і демонологією зокрема переросте в бажання сказати на цю тему щось більше, ніж дозволяє газетна

побачила світ у львівському видавництві «Апріорі». «Бурдебач — це казка, — йдеться в анотації до книги, — про пригоди звичайного маленького хлопчика серед мавок і нявок, чугайстрів і перевертнів, русалок і домовиків, польовиків і блудів… Загалом усіх тих, у кого вірили стародавні слов’яни. І всіх тих, хто досі спокійнісінько живе поруч із нами».

ріанти «диких» і «домашніх» духів, про яких ми й гадки не маємо. Подумала тоді: «Хіба це справедливо?»  Сучасні діти безпомилково дадуть відповідь на запитання, як виглядав грецький сатир, але навряд опишуть блуда, мамуну, нявку  чи польовика.  Ще більше підстав для роздумів на цю тему підкинула мені «Енциклопедія надприродних  істот», завдяки якій «Бурдебач» вийшов за

Захопливий «Бурдебач» Книга про світ, яким його відчували давні українці

стаття. І сказати у формі, яка інтригуватиме не стільки дорослих, скільки її сина Микиту та його ровесників — адже їх, як усіх сучасних дітей, складно зацікавити чимось іншим, аніж комп’ютером і нав’язаними сучасним телебаченням техногенними мультяшними персонажами. Зробивши Микиту голов­ ним героєм своїх вигаданих історій, тестуючи на хлопчикові цікавість і динамічність сюжету, за якийсь час Олена написала захопливу повістьказку «Бурдебач», яка днями

«Я працювала для газети над збіркою статей «Українці: народні вірування, повір’я, демонологія», — повертається О. Лань до основ на сайті книги (https://sites. google.com/site/burdebach/), — і була просто вражена, наскільки мало ми знаємо про те, яким бачили навколишній світ наші предки.  Їхні ліси,  річки, озера, зрештою, власні обійстя повнилися настільки незвичними казковими істотами, що просто дух захоплювало.  Чи не в кожній області були свої ва-

міфологічні межі України, але все ж наразі залишився у слов’янському світі». Цікаво, що Олена Лань невипадково зробила другом Микити в казкових пригодах не когось іншого, а домовика та невипадково назвала його Бурдебачем. Бо саме так чоловік письменниці чех Петр Главачек, коли був малим, називав кожного, хто йому не подобався (саме тому цей казковий герой має запальний характер), і саме домовик зі всіх міфологічних персо-

До Києва їде Кріс Рі

13

лютого 2012 року в Києві в Палаці «Україна» відбудеться виступ знаменитого британського співака та гітариста Кріса Рі (Chris Rea), який зробив вагомий внесок в історію світового блюз-року. Під час концерту прозвучать не лише головні хіти артиста, а й пісні з нового альбому Santo Spirito Blues. Кріс Рі, який подарував світові відомі On the beach, Looking For The Summer, Road To Hell і The Blue Cafe, народився 4 березня 1951 року в англійському містечку Міддлсброу в сім’ї, що володіла невеликим кафе. Після закінчення школи вступив на факультет журналістики, але з навчанням справи не клеїлися, а відтак доволі швидко майбутній музикант покинув коледж і почав допомагати батькові. Одного разу почув американського гітариста Джо

Волша із групи Eagles, і це, за словами співака, зміни­ло його життя. У віці 22 ро­­ків купив першу гітару і, попри те, що він — шульга від природи, почав вчитися грати. Зусилля не були марними — незабаром його взяли до групи Magdalene замість Девіда Ковердейла, який створив Whitesnake. Потім у житті Кріса Рі була група Beautiful Losers, але 1977-го музикант покинув колектив, аби записати свій перший «сольник». Перший сингл Fool (if You Think It’s Over) із його дебютного альбому став хітом у США, посівши 12-те місце у Billboard Hot 100. Композицію номінували як пісню року на «Греммі», але вона поступилася Біллі Джоелу та його Just the Way You Are. Однак на батьківщині Кріса сингл не мав великого успіху. Лише після перевидання

wordpress.com

нажів імпонує Олені Лань найбільше. «Я й справді щиро переконана, що домовики існують, — ділиться з «Газетою» сокровенним авторка. — І з одним навіть «зустрілася» у квартирі, де жили, коли Мік був маленьким. Коли ми туди перебралися, то домовик (а думається, що це був таки він, бо йшлося про помешкання у старому львівському будинку) шарудів у найдальшому куті кухні, напевно, до нас приглядався. Потім почали

Fool ... посів 30-ту позицію у UK Singles Chart. 1985 року Кріс Рі випустив альбом Shamrock Diaries, після якого вийшли On The Beach, Dancing With Strangers і, мабуть, найзнаковіший для артиста Road To Hell. Збірка вийшла 1989-го та посіла перше місце у британських чартах. Відтоді музикант не зупинявся: випустив понад 20 альбомів, що подарували світу безліч відомих пісень, серед яких Josephine та Julia, які співак присвятив своїм донькам. За 30-річну музичну кар’єру Кріс Рі продав понад 30 мільйонів платівок у всьому світі. На початку 2000-х Кріс Рі переніс важку хворобу (видалення підшлункової залози), однак заняття музикою не покинув. Сьогодні вітаємо його на українських теренах удруге — вперше Кріс Рі відвідав Україну два роки тому. За матеріалами «Корреспондент.net»

чути дивні звуки в коридорі, а невдовзі — у своїй кімнаті. Чомусь уявляла цього невидимку малюком, який у підсумку облюбував шафу і щоразу вмощувався на її краєчку просто над моїм письмовим столом, за яким працювала над якоюсь статтею. Не почути дріботіння його кроків міг тільки глухий. Ми з друзями жартували, що домовика приваблює затишне мерехтіння монітора, а може, «культурні цікавинки» зі світу людей. Трапилася ще одна ситуація, яка схилила

мене до думки, що домовики все ж існують. Якось попросила хресного тата Микити посидіти з ним півгодинки, поки я вискочу до магазину. І коли повернулася, то бідний чоловік був зеленкуватої барви: «Чому ти мене не попередила, що у вас живе домовик?!» «Та він же мирний», — намагалася віджартуватися. «Аякже! Тільки ти на вулицю, — в коридорі відразу почулися кроки, а за склом на дверях почала ворушитися тінь, немов би там ходить високий чоловік. Я — в коридор, а там — нікого!» «Напевно, це й справді домовик, який злякався, що з дитиною залишився хтось чужий, — чомусь подумалось, — і подумки я йому подякувала…» Книга, присвячена синові письменниці й адресована дітям середнього шкільного віку, сподобається і малим, і великим. Варте уваги, що, видана за підтримки Петра, Мілоша та Здени Главачеків, оформлена відомим чеським художником Олдріхом Єленем, вона побачила світ у Львові українською (переклад Олени Волосевич) і російською мовами. Також її перекладено чеською. Цікаво і те, що в наступній (до речі, вже закінченій) казці Олена Лань силою уяви перекидає Микиту та Бурдебача у світ цього разу скандинавської міфології, де друзі в динамічніших і жорсткіших умовах набуватимуть і нових приятелів, і нових ворогів.

Не сидімо вдома! llЯрина Коваль

Л

ьвівська філармонія та Органний зал з 11 по 13 січня презентуватимуть музичний проект «Музика Різдва: від бароко до джазу», який охопить феєрію «Йдемо до Вифлеєму» та концерт «Щедрий вечір з добрим джазом».

zaycev.fm

ДоВифлеєму«йтимемо» під різдвяні мелодії бароко, романтизму, класицизму з Іспанії, Франції, Італії, Англії, Австрії, Німеччини й інших європейських країн,

що звучатимуть поряд із джазовими обробками українських і польських колядок і щедрівок у виконанні ансамблю A cappella Leopolis (мистецький керівник Роман Стельмащук) та оркестру Leopolis (концертмейстер Адріан Боднар), де під диригуванням Людмили Капустіної солюватимуть Божена Корчинська, Андрій Наконечний, Андрій Пиріжок, Настуня Сокрута, Анна Іванюшенко, Надія Величко, Дмитро Олійник і як читець — Остап Сливинський. А концерт «Щедрий вечір з добрим джазом» запропонує увазі присутніх виступ гурту ShockolaD, який джазуватиме щедрівки разом із друзями, серед яких — Дана  Винницька (Україна)   і   Karolinа Beimcik (Польща) у проекті Babooshki, а також Bria Blessing зі США.


суспІльство 17

12 січня 2012 року 2 (651)

Трудоголіки — потенційні довгожителі Каліфорнійські вчені вважають, що особи, які багато і напружено працюють, — потенційні щасливі довгожителі. Річ у тім, що така робота змушує людину володіти рисами, які суттєво продовжують життя. Науковці підрахували: амбіційність, організованість, сумлінність, як правило, характерні для трудоголіків, продовжують життя на чотири роки. Зокрема, самодисципліна захищає людину від шкідливих звичок, робить їх (особливо жінок) стійкішими до стресів. Такі особи розсудливіші та скрупульозніші.

Батьківщина їх кличе. Негучно…

У

llОлександр Сирцов

країнського цвіту — по всьому світу, ось тільки повертатися на історичну Батьківщину наші співвітчизники не особливо поспішають. І причина не в тому, що не хочуть, просто в Україні на них не особливо чекають, каже директор Міжнародного інституту освіти, культури та зв’язків із діаспорою НУ «Львівська політехніка» Ірина Ключковська. Наша держава є доволі дивною: попри негативну демографічну ситуацію, урядовці

не усвідомлюють проблеми, відтак не переймаються нею. Уже декілька років поспіль в Україні фіксують поступове зменшення кількості населення. В одному з попередніх номерів «Газета» зазначала, що українців нині менш ніж 46 мільйонів. На жаль, прогнози демографів невтішні: якщо тенденцію не вдасться змінити, то перспективи України доволі сумні — на нас чекають не лише «вимерлі» села, а й напівпорожні вулиці мегаполісів. Натомість значна частина етнічних українців живе за межами нашої країни. Точної цифри

не знає ніхто — на сайті Світового конгресу українців фігурує цифра 20 млн., із них 7 млн. покинули рідні терени в роки незалежності. «Є дві великі групи закордонних українців. Перша — це наші співвітчизники, які міцно вкорінилися у країнах поселення, подекуди це четверте-п’яте покоління. Друга — це заробітчани, які виїхали за кордон відносно нещодавно, значна частина з них залишається громадянами України», — зазначила І. Ключковська. Щодо представників першої групи, то серед них охочих повернутися небагато, хоча навіть серед них є такі, хто таки повернувся на історичну Батьківщину. Наприклад, Оксана Винницька, яка тривалий час працювала почесним консулом Канади у Львові, та її брат Михайло Винницький, віце-президент «Києво-Могилянки», народились у Канаді. Однак це радше виняток, аніж правило. У цьому випадку треба говорити не стільки про повернення етнічних українців, скільки про підтримку українських громад

за кордоном і налагодження співпраці з ними, зокрема, сприяти інвестиціям з їхнього боку в українську економіку. Щодо заробітчан, то ситуація значно складніша. Майже 90% із них кажуть, що мають намір повернутися в Україну, однак майже ніхто не уточнює, коли саме це зробить. Понад те, навіть у розпал економічної кризи та безробіття вони переїжджали з однієї європейської країни в іншу, однак так і не поверталися додому. Річ у тім, що заробітчани чекають на те, що економічна ситуація в Україні стабілізується. Крім того, як не дивно, навіть заробітчани потребують певної адаптації та сприяння з боку держави. Зокрема, йдеться про певні пріоритети у веденні бізнесу, програму забезпечення житлом, дозвіл дитині на загальних підставах вступати до навчальних закладів. Щодо негромадян нашої країни, то їм необхідне сприяння в отриманні українського громадянства — нині цього очікують п’ять років. Понад те, держава створює

проблеми навіть там, де не потрібні кошти. Наприклад, випускників західних «вишів» вважають бездипломниками в Україні, адже їхні документи про вищу освіту та наукові звання в нас не визнають. Найсумніше те, що на відміну від багатьох інших держав, де існують значні демографічні проблеми, в нас немає державної програми повернення співвітчизників на Батьківщину. Ізраїль, Російська Федерація, Казахстан такі програми мають: реемігранти в разі повернення на історичну батьківщину отримують значну підтримку з боку держави. Зауважимо: незважаючи на те, що це різні за своїм характером держави, однак кожна з них відчуває значні демографічні проблеми. У нас натомість таких програм немає в принципі, українські урядовці просто не розуміють, про що йдеться. Єдине, на що спромоглося українське МЗС, — розробити концепцію програми підтримки закордонних

українців до 2015 року. Ще один невеликий прогрес — наші чиновники нарешті помітили проблему повернення заробітчан, однак це так і не переросло в конкретні програми сприяння їх поверненню. Так само не особливо в Україні дбають і про вищу освіту для дітей з української діаспори. Йдеться про можливість таких підлітків вступати на загальних підставах на безкоштовне навчання в українські ВНЗ. Раніше таку квоту було передбачено, нею могли скористатися діти з україн­ ських громад Казахстану, Росії, Грузії, Вірменії. Проте 2011 року її скасували. Можна сперечатися, наскільки доцільно витрачати на це кошти, однак на практиці Україна виграє. Адже частина цих студентів, одружившись, залишається в Україні, інші, які повертаються у свої країни, стають своєрідними лобістами нашої держави. Ну, а поки віт­чизняні урядовці чухають потилиці, українців в Україні стає все менше.

Довідка

Програми повернення співвітчизників у світі Ізраїль. Тільки у 2004-2011 роках до цієї країни повернулися сто тисяч євреїв, 2005-го кількість репатріантів із пострадянських країн уперше становила менш ніж половину загального числа мігрантів. Однак частина репатріантів так і не змогла адаптуватися до нових умов, отож станом на 2006 рік у Росії проживало 50 тисяч громадян Ізраїлю. 2009-го агентство, яке

розглядає анкети потенційних репатріантів перед співбесідою, додало новий пункт — віровизнання. Якщо кандидат вказує будь-яку релігію, крім іудаїзму, то отримує відмову. Якщо вказує, що сповідує іудаїзм, — це треба підтвердити під час співбесіди. До таких кроків удалися, щоб обмежити число іммігрантів, які приїжджають в Ізраїль у пошуках «кращого життя». Російська Федерація. У рамках повернення

колишніх співвітчизників краї­на готова прийняти 20-25 млн. громадян. За словами заступника начальника Федеральної міграційної служби РФ В. Поставніна, насамперед сприятимуть людям, які живуть у країнах із низьким рівнем життя, як-от: Таджикистан, Узбекистан, Казахстан, а також частково — Україна та Молдова. При цьому перевагу надаватимуть колишнім співвітчизникам, які добре розмовляють російською

та раніше проживали на території РФ. Для цього в усіх країнах планують відкрити представництва Федеральної міграційної служби. Під час переселення учасники програми отримують державну підтримку — їм оплачують вартість переїзду, компенсують витрати на сплату державного мита, сплачують одноразову допомогу, розмір якої залежить від того, в який саме регіон переселяється сім’я. На липень 2009 року програмою

скористалися 1811 осіб. Водночас з України 2010-го переселилося лише вісім громадян. Казахстан. 1995 року було ухвалено програму повернення етнічних казахів. Їм надавали безкоштовне житло та 1000 доларів США. 2000-го, коли кількість охочих повернутися суттєво збільшилася, розмір допомоги зменшили. 2008 року затверджено Державну програму «Нурли Кoш» для прийому переселенців

і надання їм допомоги. Відповідно до неї, оралманам (казахам-переселенцям) надають земельні ділянки з комунікаціями (вода, тепло, газ, електрика) і видають пільгові кредити для купівлі будинку чи будівництва. За даними Всесвітньої асоціації казахів, за останні десять років у Казахстан повернулося близько мільйона етнічних казахів. За офіційними даними Комітету з міграції Казахстану, число оралманів становить близько 700 тисяч.

Одноразова допомога пенсіонерам «Газета» дізналася, хто з громадян одночасно з першою пенсією отримає одноразову допомогу в сумі 10 місячних пенсійних виплат

llРуслана Іванкова

Н

а одноразову грошову виплату під час виходу на пенсію можуть розраховувати не всі громадяни, а лише окремі категорії працівників освіти, охорони здоров’я та культури. І лише ті, хто вийшов на заслужений відпочинок після 1 жовтня 2011 року.

Таке право для них передбачено Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи», а порядок обчислення страхового стажу визначено Постановою Кабінету Міністрів України №1191 від 23 листопада 2011 року. Одноразову грошову допомогу виплачують у разі дотримання одночасно таких умов:

— якщо на день досягнення пенсійного віку особа працювала в закладах і установах державної або комунальної форми власності, робота в яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту «е» (працівники установ освіти, охорони здоров’я та соціального захисту), пункту «є» (спортсмени — заслу-

жені майстри спорту, майстри спорту міжнародного класу — члени збірних команд) і пункту «ж» (артисти театрально-концертних та інших видовищних підприємств і колективів); — якщо особа має необхідний страховий стаж (чоловіки — 35 років, жінки — 30 років) на передбачених посадах. Для визначення права на виплату грошової допомоги спортсменам зараховують час їхнього перебування у складі збірних команд Украї-

ни, а також колишньої Української РСР. Страховий стаж для виз­ начення права на грошову допомогу обчислюють календарно. При цьому працівники зазначених категорій можуть підсумовувати страховий стаж. Скажімо, жінка пропрацювала 20 років медсестрою в державній медичній установі та 10 років — у дошкільному освітньому закладі. Тож її загальний страховий стаж 30 років дозволяє їй отримати одноразову грошову виплату.

Цю допомогу виплачують із першою призначеною пенсією в розмірі 10 місячних пенсій станом на день її призначення за кошти державного бюджету. Звісно, в кожного сума буде іншою, бо вона залежить від розміру пенсії. про автора

Руслана Іванкова, заступник начальника Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області


18 освіта

12 січня 2012 року 2 (651)

Китайський подарунок українській школі Допомогу в розмірі 80 млн. юанів (12,3 млн. доларів), що її надав Китай, спрямують на спорудження нових і модернізацію старих українських шкіл. Про це повідомив Надзвичайний і Повноважний Посол КНР в Україні Чжан Сіюнь, повідомляє «Укрінформ». Іще торік уряд КНР вирішив виділити нашій країні 80 млн. юанів. Міжурядову угоду про надання Кабміну допомоги було підписано 20 червня 2011 року в рамках візиту в Україну генерального секретаря ЦК Компартії Китаю Ху Цзиньтао. Сторони досі ведуть переговори щодо узгодження розподілу цих коштів.

Дайте, мамо, гроші на книжки… Попри те, що в державному бюджеті передбачили гроші на закупівлю шкільних видань,учні носять у ранцях лише 75% обіцяного

Г

llМар’яна Вербовська енпрокуратура з’ясовує, як Міністерство освіти, науки, молоді та спорту витрати­ ло гроші, за які планували забезпечити школи книж­ ками. Минулий навчаль­ ний рік багатьом освітянам і школярам запам’ятався тим, що підручники вони отримали в травні. Гризти граніт науки без навчаль­ них видань виявилося не тільки складно, а й неспо­ дівано, позаяк гроші на книжки були, просто не­ відомо, на що їх витратили. →→Шерше ля...

книжку

За інформацією Інсти­ туту інноваційних тех­ нологій і змісту освіти, на 1 вересня 2011 року було видруковано загалом 5085866 примірників під­ ручників, а до обласних книжкових баз доставле­ но 4119426 екземплярів. Чому ще більш ніж міль­ йон книжок вчасно не по­ трапив до шкіл — голово­ ломка, яку має розгадати Генпрокуратура. Віце-спі­ кер Верхов­ної Ради Ми­ кола Томенко повідомив, що скерував до відомства матеріали аудиту щодо ефективності використан­ ня коштів на забезпечення шкіл підручниками. — Другий рік поспіль керівники Міністерства освіти і науки, молоді та спорту цинічно заробля­ ють на школярах і їхніх батьках. 2010 року не ви­ конано державне замов­ лення на друк підручників і навчальних посібників у загальній кількості 171 тис. примірників. Випуск окремих підручників роз­ почали тільки після 1 ве­ ресня 2010-го. Як наслідок,

chastnik.ru chastnik.ru

навчальну літературу для учнів 2-х, 5-х і 10 класів було доставлено зі зна­ чним запізненням, — заявив М. То­менко, зас­тупник го­ лови Верховної Ради. — На жаль, цього нав­чального року ситуація із забезпе­ ченням і друком підруч­ ників також викликає за­ непокоєння. Як повідомили «Газе­ ту» в прес-службі Миколи Томенка, у відповідь на депутатське звернення Генеральна прокуратура України встановила, що Міністерство освіти і науки «не забезпечило належно­ го виконання повноважень відповідно до вимог Закону України «Про освіту» щодо випуску підручників для школярів». Зокрема, у від­ повіді зазначено, що під час формування держза­ мовлення на видання нав­ чальної літератури не вра­ ховано пропозицій закла­ дів освіти щодо реальної потреби регіонів у кількості та переліку необхідних підручників. До прикладу, навчальної літератури для учнів 2-х класів замовле­ но та надруковано тільки 40,5% потреби. Через брак коштів на доставку понад мільйон примірників під­ ручників для учнів 10-х класів так і не потрапив у шкільні бібліотеки. За інформацією Рахункової палати, оскільки шкіль­ ні видання доводилося друкувати терміново, ви­ давництва закуповували

папір за цінами, вищими за ринкові на 30-40%, уна­ слідок чого неефективно використано 6,9 млн. грн. із бюджету. Доставку навчальної лі­ тератури для 11-х класів до обласних управлінь осві­ ти планували заверши­ти до 28 серпня 2011 ро­ку. Це пообіцяв наприкінці серпня міністр освіти і науки Дмитро Табачник. Проте обіцянку не вико­ нав: до першого дзвоника всі необхідні підручники школи так і не отримали. →→Різні підручники У Львові на брак кни­ жок у шкільних бібліоте­ ках не нарікають. Зокре­ ма, працівники чотирьох шкіл, до яких звернулася «Газета», повідомили, що учнів усіх класів забез­ печено навчальними ви­ даннями. Однак що далі від обласного центру, то менше підручників на партах у школярів. Як роз­ повів Ярослав Білинський, директор школи №7 міста Стрий, аби забезпечити дітей навчальною літера­ турою, доводиться вдава­ тися до хитрощів. — Нас забезпечено дер­ жавними підручниками на 70-80%. Решту просимо в інших школах міста, де немає стількох учнів, або вони тимчасово їх не вико­ ристовують. Деколи книги докуповують батьки, — каже Я. Білинський.

Утім брак підручників — це лише один епізод книж­ кової епопеї. Навчальних видань не тільки дали замало, вони ще й різні. До прикладу, один клас може отримати достатньо підручників, але різних авторів і сформованих за різними програмами. Но­ мінально книжки є, але розділи там відрізняються, тому учні та вчителі зму­ шені шукати на уроках «точки дотику», щоб по­ розумітися. До такої схеми роботи вдаються педагоги в Новому Роздолі. Дирек­ тор новороздільської гім­ назії Василь Губаль пояс­ нює «Газеті», що понад 50% підручників з англійської мови доводиться докупо­ вувати, бо ті видання, які є в бібліотеці, не відповідають шкільній програмі. Проб­ лему з іншими навчаль­ ними виданнями вдається вирішити простіше: класи ділять між собою не стіль­ ки книжки, скільки авторів, аби однокласники вчилися за одним підручником. — Клопоти виникають із підручниками з мате­ матики. Ми ділимося з іншими школами, щоб мінімізувати незручності. Поки що така система діє, — розповів В. Губаль. Проблемоюдіалогушкіл і міністерства залишається й те, що освітні заклади по­ дають замовлення лише на кількість книжок, не вказу­ ючи автора, тож дуже часто отримують не те.

→→Коледжі у скруті У звіті аудиторів Рахун­ кової палати, який опри­ люднили на сайті відом­ ства, зазначено, що за умов економного й ефективного використання бюджетних коштів лише у 2010-2011 ро­ ках можна було додатково видати 3,4 млн. підручни­ ків, або майже на чверть більше, ніж виготовлено. І якщо «дірки» в шкільних бібліотеках вдається латати купленими та позиченими навчальними виданнями, то в профтехучилищах і коледжах навіть цим не мо­ жуть зарадити. Літератури там бракує, і коли її отрима­ ють, наразі не відомо. — Негараздів із книжка­ ми в школах нині немає, а от проблему їх відсутності в коледжах та училищах поки що не вирішено. Нас­ тупного навчального року її обіцяють виправити, — зазначив Михайло Бре­ гін, начальник Головного управління освіти ЛОДА. Надію на те, що навчаль­ ні заклади отримають під­ ручники, має не тільки чиновник, а й освітяни. Як розповіли «Газеті» директо­ ри шкіл, улюблена відмовка учнів, які неохоче здобу­ вають знання, у класах, де бракує книг: «Я позичив свій підручник товаришеві». Хто і як відповідатиме за шпаринку для тих, хто не хоче вчитися, і незручність тих, хто цього прагне, має з’ясувати Генпрокуратура.

Студенти проти llМар’яна Вербовська

С

туденти протестують проти реформ у сфері освіти. У вівторок півсот­ ні спудеїв спробували увійти до Верховної Ради, щоб по­ говорити з головою комітету з питань науки та освіти та лідерами фракцій. Молоді люди увійшли до вестибюля парламенту через 9-й під’їзд, який веде до зали погоджу­ вальної ради, але біля рамки металошукача їх заблокува­ ла охорона. Правоохоронці не відчинили дверей, які ведуть до приміщення парламенту. Водночас студенти ви­ гукували в мегафон гасла «Освіта — не товар, «універ» — не базар» і «Маємо право на протест». Опісля правоохоронці спробували виштовхати активістів, але ті вмости­ лися у вестибюлі просто на долівку. Після цього до них вийшов Максим Луцький, голова комітету з питань освіти та науки. Він запев­ нив, що комітет розгляне альтернативні законопро­ екти про вищу освіту, а також запросив окремих учасників акції взяти участь у засіданні. Важливо, що у ВР за­ реєстрували два законо­ проекти про вищу освіту. Перший розробило Мініс­ терство освіти, науки, сім’ї, молоді та спорту, другий — народні депутати Леся Оробець й Арсеній Яценюк. На думку останніх, сучасне освітнє законодавство за­ галом характеризує низка системних недоліків: не­ відповідність Конституції України та принципу верхо­ венства права; внутрішня супереч­л ивість правових норм; неповнота правового регулювання. «Недосконалість законо­ давства створює перешкоди на шляху реформування системи вищої освіти, зок­ рема, з цих та інших причин Україна фактично не виконує своїх зобов’язань як учасник Болонського процесу», — заз­ начили народні обранці в пояснювальній записці. Нардепи обіцяють, що ухвалення законопроекту сприятиме реальному по­ ліпшенню умов та якості освітньої діяльності «вишів», а також наближенню україн­ ської системи вищої освіти до європейської, що дозволить підвищити якість здобутої особами вищої освіти та їхньої конкурентоспроможності на українському, європейському та світовому ринках праці.


Людина

12 січня 2012 року 2 (651)

19

Невже весна? Аномально тепла для січня погода встановилася в Севастополі — температура повітря сягає квітневих показників, розпускаються квіти, з’являються бруньки на деревах і кущах, інформує РІА «Новости». Останні сім днів у кримському місті середня температура повітря становила 10-12 градусів за Цельсієм. Але починаючи з п’ятниці встановилася несподівано безвітряна й тепла погода — незважаючи на відсутність сонця, в деяких районах міста повітря прогрілося до 18 градусів тепла. Оновилася трава, яка набула яскраво смарагдового кольору, що зазвичай буває тільки у квітні. На деякі види квітів уже сідають бджоли.

До дитячого пластичного хірурга везуть діток не лише з різних куточків України, а й із-за кордону, бо він майстерно виправляє те, чого не додала природа

З

llОлександра Баландюх юних років життя постійно посилало Остапові Могиляку випробування. Щоб дістатися вершини, на якій він нині, щоразу доводилося «воювати»: боротися зі стандартними підходами в медицині, дія­ти всупереч традиціям, іти попереду, бути найкращим, ігнорувати встановлені правила і робити по-своєму, якщо впевнений, що зробиш ліпше. У радянські часи через такий спротив можна було й роботу втратити, але це не лякало лікаря. Не можна сказати, що О. Могиляк

відгуки про цього хірурга. До нього везуть хворих дітлахів не лише з різних міст і сіл України, а й Росії, Польщі, Казахстану, Греції та інших країн. Він повертає маленьким пацієнтам здоров’я та красу, а батькам — радість і душевний спокій навіть у так званих безнадійних випадках. →→Через терни

до знань

Остап Іванович народився в родині священика, тож двері Львівського медичного інституту перед юнаком зачинили, не зважаючи на те, що мав хороший атестат, від-

Принцип Могиляка перестав «воювати» й нині. Він може прямо сказати професорам, світилам медицини, що їхні підходи в лікуванні дітей є застарілими, недосконалими. І не просто сказати, а довести це на ділі, чим, знову ж таки, викликати на себе шквал вогню. Але, мабуть, саме ця непримиренність, постійне подолання перешкод, невдоволеність собою, прагнення зробити щось більше і краще допомогли дитячому пластичному хірургу Остапові Могиляку здобути ім’я, яке нині відоме далеко за межами України. Він вив­чив усі новітні підходи коригування вроджених і набутих вад у дітей у провідних клініках Європи, був учнем основоположника дитячої пластичної хірургії у Франції Бернара Паві (останній допомагав створювати дитячу пластичну хірургію як окрему дисципліну в Марокко, Єгипті, Туреччині, Алжирі, В’єтнамі, Лівії, інших країнах і у Львові зокрема). Відтак на основі досвіду та здобутих знань створив львівську школу дитячої пластичної хірургії, рівних якій в Україні немає. Аби переконатися в цьому, достатньо ввести в пошукову систему, скажімо, google. com.ua прізвище фахівця чи зайти на форум, де батьки обговорюють дитячі проблеми, й прочитати

мінні знання. Але він не здався і блискуче склав іспити до Ленінградського медінституту. Тамтешня медична еліта міста на Неві була здивована: як можна було відмовитися від абітурієнта з такими знаннями! Коли повернувся після закінчення «вишу» до Львова в пошуках роботи, знову виникли проблеми. Причиною і цього разу було його походження. Але юнак уже на той час усвідомив, що труднощів йому не уникнути. І що більше таких виникало, то сильнішим було бажання їх долати. Спершу Остап Іванович працював хірургом в ургентній хірургії. Ще тоді, коли країни Європи були за залізною завісою, він частенько заходив у книгарню «Дружба» та скуповував польську медичну літературу, щоби хоч трохи довідатися, що нового в цій чи іншій галузі медицини. Він прагнув більшого. І дуже скоро знання довелося застосувати на практиці. На його чергуванні до лікарні привезли 17-річного спортсмена, який на великій швидкості впав із велосипеда та серйозно травмував селезінку. У таких випадках ушкоджений орган просто видаляли. Але хірург Могиляк не поспішав цього робити, він вирішив зберегти чо-

ловікові орган. Селезінка відповідає за опірність організму, керує імунологічними процесами. Після її видалення людина може померти навіть унаслідок банальної пневмонії. Метод порятунку селезінки в таких випадках Остап Іванович почерпнув із медичної літератури. Зі спеціальної штучної тканини, що адаптується в організмі, хірург зробив гамак і зашив у нього селезінку, тобто в такий спосіб зберіг її для пацієнта. Наступного ранку О. Могиляк був уже «на килимі» в головного лікаря. Громи і блискавки метали в нього за «самоуправство», погрожували навіть звільненням із роботи. Але він почувався щасливим, бо пацієнт швидко видужав, операція пройшла успішно — хірургові вдалося відновити фізичне здоров’я спортсмена. →→Не гірше,

ніж у європейців

У 1990-ті роки, коли в партійних діячів забрали привілейований медичний заклад і на його базі створили Львівську обласну дитячу спеціалізовану лікарню, виникла ініціативна когорта медиків, які прагнули просувати нашу медицину вперед, наблизити її до європейської. До складу цієї групи входив і Остап Могиляк. І тільки-но

замки на кордоні впали, він подався до Європи. Зупинившись на дитячій пластичній хірургії, якої в нас не було, а потреба в такій стояла дуже гостро, хірург об’їздив усі клініки західних країн. Пропадав у них по кілька місяців, півроку. Був у Бельгії, Італії, Голландії, Німеччині, Франції, де знайомився з технікою корекції тих чи інших вад. — Що два роки я кудись їздив, бо жив (і досі живу) своєю справою, — згадує Остап Іванович. — Мене не треба було підштовхувати до таких кроків, я був спраглий пізнати щось нове. Але не просто сліпо копіювати ту чи іншу техніку, а аналізувати, застосовувати свій хист, розум, прораховувати наперед і впроваджувати свою техніку корекції. У нас тоді був дуже хороший головний лікар (нині покійний) Олександр Миндюк, який казав: «Якщо в тій чи іншій клініці ти побачив щось нове, то завжди став перед собою завдання: чи можна це запровадити в Україні». Радий, що і нинішній керівник дотримується такої самої думки. Паралельно дитячий пластичний хірург О. Могиляк ознайомився з роботою в цій галузі медицини американських колег. Провідні дитячі пластичні хірурги зі США, країн Європи

стали частими гостями у Львівській спеціалізованій дитячій лікарні. На основі накопиченого досвіду, знань, додавши до цього вміння аналізувати, прораховувати далеко наперед, Остап Іванович створив львівську школу дитячої пластичної хірургії, яка нині, без перебільшення, є найкращою в Україні, та, за словами корифея світової пластичної хірургії професора Бернара Паві, нічим не поступається європейській. Тому малюкам, які з якихось причин народилися з розщелиною губи («заячою губою»), розщелиною піднебіння («вовчою пащею») чи з двома вадами водночас, із різними вади розвитку обличчя (щілинами повіки, носа, боковими щілинами обличчя), деформацією носа, відсутністю зовнішнього вуха, трьома грудними залозами тощо, а також тим, чиє обличчя або тіло спотворене внаслідок травм, дитячий хірург О. Могиляк повертає фізичне здоров’я і красу. У Західноукраїнському дитячому спеціалізованому медичному центрі хірург Остап Могиляк щодня робить три-п’ять операцій. До нього везуть діток з усієї країни, а також із-за кордону. Річ у тім, що його методика корекції вроджених вад докорінно відрізняється від тієї, яку сповідують вітчизняні дитячі пластичні хірурги, навіть медичні світила. Скажімо, він робить операції з корекції розщелини губи, починаючи вже з трьох тижнів після появи малюка на світ, а розщелину піднебіння — у 4-8 місяців, тоді як його колеги беруться за останню операцію тільки у 4-6 років. Операції з усунення «заячої губи» Остап Іванович проводить на рівні мікрохірургії, тобто вимазаними кров’ю є всього дві-три серветки. Натомість під час таких операцій в інших медцентрах України дітям доводиться вливати кров, бо надто багато її втрачають. Хірург О. Могиляк не боїться казати ко­легам, професорам, що вони відстали від життя, бо медицина пішла далеко вперед, а вони залишилися на місці, працюють постарому. Через свою прямолінійність фахівець має чимало недоброзичливців. Така він людина — не може змовчати, заплющити очі, коли бачить, що можна зробити краще для пацієнта. Свідченням його правоти є пацієнти. Їхні фотографії

після корекції вад хірург показує на конференціях, на деякі запрошує їх самих. Від колишніх вад не залишилося і сліду. А такі факти нічим крити. →→Пластична

хірургія — це не лише шана і гроші

В Остапа Івановича двоє дітей — донька та син. Він дуже сподівався, що хтось із них піде його стопами. Особливі надії покладав на сина, який іще семикласником бував в операційній. Але батько не тиснув на дітей у виборі професії. Він дозволив їм самим обирати свій шлях. Діти визначилися: Юстина стала дизайнером одягу, Северин — економістом, тепер поглиблює свої знання у Нью-Йорку. Батько переконаний, що діти будуть хорошими фахівцями, бо не зупиняються на досягнутому, у професіях, що їх обрали, їм ніхто не прокладав дорогу, всього досягають самі, поглиблюють свої знання, набираються досвіду й упевнено йдуть уперед. Серед студентів-медиків, які цікавляться дитячою пластичною хірургією, тих, хто справді годиться для цієї надскладної роботи, небагато. За словами О. Могиляка, з десяти — один. Є в хірурга нині один інтерн, на якого покладає великі надії. Впорається він чи ні, стане відомо з часом. Відомий хірург жалкує, що в Україні досі не узаконено дитячу пластичну хірургію. Спеціальності дитячий пластичний хірург у медуніверситетах немає, хоча така конче потрібна для здоров’я дітей — і фізичного, і соціального. Узаконення цієї галузі медицини дозволило б, як вважає О. Могиляк, передусім відсіяти тих, хто розглядає пластичну хірургію лише як ділянку роботи, що несе красу, увагу, гроші, бо насправді це дуже важка праця. — Я не допускав би до пластичної хірургії раніше, ніж через 10 років роботи в хірургії загальній, — каже Остап Іванович, — бо не можна з поверхневими базовими інститутськими знаннями братися усувати вроджені чи набуті вади. Тут мають бути глибокі знання, вміння відчувати тканину, знати, як з нею поводитися, розуміти, як усунути ваду з мінімальними наслідками на майбутнє. Адже у твоїх руках — здоров’я дитини, і ти не маєш права схибити.


20 здоров’я

12 січня 2012 року 2 (651)

Учені знайшли захист від раку Єгипетські спеціалісти переконані, що золото допоможе боротися з онкологічними хворобами. І це підтверджують останні дослідження, які вони провели. Доктор Мустафа ас-Сейид із Національного центру наукових досліджень оприлюднив результати успішних випробовувань, під час яких удалося запобігти розвитку злоякісної пухлини за допомогою наночастин золота. Мікроелементи дорогоцінного металу, використовуючи лазер, поміщають у ту частину організму, яку вразило онкологічне захворювання. При цьому здорові тканини не зазнають жодного негативного впливу. Вчені вже отримали позитивний результат у випробовуваннях на тваринах і планують найближчим часом провести їх на добровольцях.

llОлександраБаландюх

Н

е всім землякам удалося відсвяткувати Різдво Христове з відмінним здоров’ям. І причина цього — гострі респіраторні захворювання. Дощова зима за температури повітря +3-6 сприяє поширенню різноманітних вірусів, у тому числі й грипу. Як повідомила «Газету» головний епідеміолог Львівщини Наталія Тімко, за перший тиждень 2012 року з ГРЗ злягло майже 3 тисячі земляків, серед яких понад 1,5 тисячі — діти. Навколо нас — сотні вірусів і інфекцій, уникнути зустрічі з ними не-

Святкуємо і не грипуємо wiyaclipart.com

можливо. Але це аж ніяк не означає, що зіштовх­ нувшись із такими, ми обов’язково захворіємо. Все залежить від імунітету. Якщо він міцний, то імунна система просто знищить вірус чи інфекцію, а ми цієї боротьби навіть не відчуємо. Коли ж слабкий... Як підвищити захисні сили організму? Адже напередодні старого Нового року, Йордану зовсім не хочеться опинитися в ліжку з температурою й закладеним носом, почервонінням горла, кашлем. Обов’язково вдаватися до пігулок чи можна обійтися народними методами профілактики? Що робити, коли вірус таки атакував? З цими запитаннями «Газета» звернулася до директора медичного центру «Здоров-є!» Бориса Скачка. →→Підвищуємо

імунітет

Він, як відомо, на 80% залежить від стану кишківника. Тому дуже важливо правильно харчуватися, чого багато хто не робить. І річ не тільки в наборі продуктів, необхідно знати, коли їх вживати. Скажімо, нині варто налягти на білкові продукти: м’ясо, курятину, рибу, яйця, молоко-

продукти, адже білок потрібний для вироблення інтерферону, який захищає людину від інфекцій і вірусів. Але їсти їх потрібно в першій половині дня, щоби білок міг засвоїтися, а не ввечері, перед сном, як це часто робимо. Чимало людей вважає, що слід споживати більше овочів і фруктів, щоб поповнити організм вітамінами. Та є один важливий нюанс: вони мають засвоїтися. Проте такі продукти часто засвоюються лише наДо теми

Окрім ГРЗ, мешканців області атакує й інфекція кору. Як повідомили в обласній СЕС, торік на кір занедужало 786 осіб, з 1 по 10 січня нового року — 219, серед яких 86 дітей. На сьогодні 224 особи перебуває в лікарні, з них 101 дитина. Загалом захворюваність на кір серед дітей становить 64,8%. Зафіксовано 26 випадків, коли на цю недугу захворіли немовлята, яким не має року. Найстаршому пацієнтові 40 років.

половину, а то й менше, через погану роботу кишківника, печінки. Усі простудні захворювання пов’язані з роботою кишківника, бо кров із нього потрапляє до легень. І якщо цей орган переповнений токсинами, то вони разом із кров’ю потрапляють у легені. Тоді починаються запальні й інші патологічні процеси. Тож необхідно максимально наситити організм не сирими овочами та фруктами, а відвареними, запеченими. Термічна обробка клітковини є тим сорбентом, який всотує токсини з кишківника та підвищує імунітет дихальної системи. Вінегрети, борщі, овочеві супи, запечений гарбуз, гарбузові каші тощо — це ті продукти, які варто включати до щоденного меню. А щоб жовчний міхур скорочувався і скидав у кишківник увесь непотріб, який печінка повитягувала з крові, до їжі слід додавати жири рослинного чи тваринного походження. Усім нам нині конче потрібний вітамін А, бо він стимулює вироблення імуноглобуліну А, який знищує бактерії та віруси, що потрапляють на слизові оболонки. Коли його бракує, організм не здатний знищити вірус чи інфекцію,

й виникає вірусно-інфекційне захворювання. Тому треба вживати в достатній кількості моркву, гарбуз, обліпиху, до салатів додавати обліпихову, шипшинову олії, які багаті на вітамін А. Кращого засобу для зміцнення імунітету, ніж сало з часником, годі шукати. Сало треба порізати разом із часником, додати прянощів і їсти кілька разів на день. Це підсилює лімфовідтік, лімфатичну систему і, що головне, — підвищує імунітет легень. Варто також споживати якомога більше рідини, бо ускладнення органів дихання виникають через недостатню кількість рідини: кров швидко стає в’язкою, пересихає слизь і розвивається пневмонія. Людина, яка мало п’є, ще до захворювання перебуває у стані хронічного водного голоду. І коли підвищується температура, організм не має чим охолоджуватися. Добова потреба в рідині — 4-5% маси тіла, тобто на кожні 20 кг ваги 8001000 мл. Тож слід пити узвари, компоти, соки, їсти борщі, овочеві супи. Пити необхідно впродовж дня, а не під вечір. →→Захворіли?

Прискорюємо одужання

Серед населення побу­тує думка: коли людина занедужала на ГРЗ чи грип, слід уживати багато вітаміну С. Фітотерапевт Борис Скачко стверджує, що цього ка­тегорично не можна робити, бо вітамін С спричиняє подразнення наднирників, викид стресових гормонів і пригнічує імунітет. Тому добова доза вітаміну С — 0,2-0,3 г. Вагітним, матерям, які годують ді­тей грудьми, особам, котрі виконують важку фізичну працю, — 0,3 г вітаміну С. У разі захво­ рювання на грип — щонайбільше 0,5 г. Якщо температура тіла підвищилася, то не можна вживати аспірин, бо він не дає змоги ниркам нормально працювати, також не варто вживати настої з калини, малини, липи тощо. Їх треба пити лише для профілактики. Та коли людина захворіла, від таких ліків слід відмовитися, адже їх уживання по-

рушує процес виведення токсинів через нирки. Всі жарознижувальні препарати і рослини (аспірин, калина, малина, липа) розширюють судини шкіри, відбувається потогінний процес. Але через нирки виводиться токсинів більше, ніж через шкіру. Потогінний ефект знижує температуру тіла, а разом із тим і захисну реакцію організму. Тому аспірин, як усі жарознижувальні, протипоказаний при грипі. Коли підхопили грип чи підвищилася температура тіла, постільний режим обов’язковий: що більше людина лежить, то менше ускладнень отримає. Від їжі варто відмовитися, а ось пити багато: підкислені розчини з лимоном, варенням вишні, смородини. У дорослих температуру не збивати до 39 градусів, бо це захисна реакція організму, у відповідь на яку через п’ять діб він виробить власний інтерферон. Окрім того, при підвищеній температурі віруси гинуть. Якщо її збити, організм потрапляє у складне становище: вірус є, захисту немає, інтерферон не вироблятиметься. Коли температура сягне позначки понад 39 градусів, це свідчить про те, що організму бракує рідини для охолодження, і що є дуже багато токсинів. Існує бліда гіпертермія і червона. Якщо за високої температури шкіра червона, отже, грип протікає більш-менш нормально. Коли ж шкіра бліда і температура підвищується швидко, слід випити половину чи таблетку дібазолу. Він розширить судини шкіри і температура знижуватиметься. Уживати його найкраще в ліжку, щоб можна було відразу лягти. Будь-яке простудне захворювання, як правило, минає впродовж тижня. Організму потрібно п’ять днів, аби виробити захист, і ще день-два, щоби знищити вірус чи інфекцію. І наступного разу під час зустрічі з ними людина вже не захворіє. Коли ж недуга затяглася на дватри тижні, це означає, що організм не може впоратися з інфекцією, імунітету немає ніякого.

Продуктам харчування — європейський контроль llІрина Юрковська

К

абінет Міністрів ухвалив рішення про контроль за продуктами харчування за європейськими зразками. Про це заявив голова Державної ветеринарної та фітосанітарної служби Іван Бісюк. «За прикладом держав Євросоюзу Держветфітослужба України в повному обсязі зможе контролювати якість і безпеку продуктів харчування — від внесення органічних і мінеральних добрив у ґрунт до переробки рослинного та тваринницької сировини», — додав він. Посадовець також розповів, що реформа харчової галузі передбачає створення єдиного компетентного органу на основі Державної ветеринарної та фітосанітарної служби. «Однак це не означає, що відтепер тільки ветеринарні лікарі повинні контролювати продукти рослинного походження або спеціальне дієтичне та дитяче харчування, — зазначив І. Бісюк. — Задля цього у штат державної служби компетентного органу переведуть фахівців з інших структур». За словами чиновника, в новий орган контролю увійдуть фахівці гігієни харчування, фітосанітарного спрямування, карантину та захисту рослин. А доти, поки новостворений компетентний орган не зможе вповні перейняти всі функції, їх виконуватимуть фахівці санітарноепідеміологічної служби.

Фрукт, що знижує тиск llІрина Юрковська

Ф

ахівці стверджують, що дати раду з підвищеним тиском допоможе регулярне споживання ківі. Під час наукової конференції Американської асоціації серця вчені з Норвегії заявили, що споживання цього фрукта тричі на день позитивно впливає на зниження тиску, який є одним із чинників ризику виникнення серцевої недостатності. Упродовж восьми тижнів дослідники вивчали вплив ківі на 118 волонтерів, середній вік яких становив 55 років. Усі вони потерпали від гіпертонії. Одна половина учасників експерименту тричі на день їла цей фрукт, інша — по яблуку. Через вісім тижнів науковці виявили, що тиск у піддослідних із першої групи став приблизно на 3,6 міліметра ртутного стовпчика нижчим, аніж у тих, хто споживав яблука. Позитивний уплив ківі на тиск людини можна пояснити тим, що цей фрукт містить велику кількість лютеїну, який має антиокислювальні властивості.


афіша 21

12 січня 2012 року 2 (651)

Гороскоп

Театри

16-22 січня

→→Театр опери та балету ім. С. Крушельницької Просп. Свободи, 28; тел.: 272-86-72; 242-11-63

12, четвер «Дон Кіхот» (балет на 3 дії), 18.00 13, п’ятниця «Любовний напій» (комічна опера на 3 дії), 18.00 15, неділя «Лебедине озеро» (балет на 3 дії), 12.00 «Богема» (опера на 4 дії), 18.00 →→Театр ім. М. Заньковецької Вул. Лесі Українки, 1; тел.: 272-05-83; 272-07-62

Велика сцена

Кадр із фільму «Про що ще говорять чоловіки». Фото: kinopoisk.ru

→→Перший український театр для дітей і юнацтва Вул. Гнатюка, 11; тел.: 272-68-55

17, вівторок «Попелюшка», 12.00

Виставки →→Фотоклуб «ЧБ 5/5» 11.01-01.02

Фотовиставка А. Боярова «Білий Орел та інші»

→→Кав’ярня «Штука» Вул. Котлярська, 8

2.01-31.01 Виставка «Врятована краса: хронічки реставрацій зі збірки «Студіон»

12, четвер «Ромео і Джульєтта в кінці листопада» (Я. Отченашик), 18.00

27.12-17.01 Виставка робіт О. Були «Незнайомці»

Вул. Коперника, 17

20.12-22.01 Фотовиставка Ігоря Гайдая «Разом UA»

14, субота «Амнезія, або Маленькі подружні злочини», 19.00

15, неділя «Весела корчма» (музична комедія), 18.00

Пл. Ринок, 13

→→Львівський палац мистецтв

Вул. Леся Курбаса, 3; тел.: 272-49-14

14, субота «Весела корчма» (музична комедія), 18.00

→→Арт-центр «Щось цікаве»

19.11-19.01 Виставка живопису Наталі Проданчук «Ангели святкують»

→→Львівський академічний театр ім. Леся Курбаса

Пл. Г. Григоренка, 5

13.01-14.02 Виставка творів Б. Буряка, М. Демцю та В. Ярича

Вул. Театральна, 24

17, вівторок «Небилиці про Івана» (І. Миколайчук), 18.00

→→Львівський академічний театр «Воскресіння»

Вул. Ставова, 7-в

→→Арт-салон «Сливка»

13, п’ятниця «По щучому велінню» (М. Кропивницький), 12.00

15, неділя «Хвала Еросу», 19.00

→→Галерея «Леміш»

→→Палац Потоцьких Вул. Коперника, 15 По горизонталі: 1. Заява до суду. 3. Періодичне друковане видання. 4. Ріка на Закавказзі. 5. Привид. 7. Зовнішній вигляд. 11. Місце, де ріка впадає в море. 12. Гризун із цінним хутром. 13. Солодка картопля. 15. Руський цар. 17. Тропічна кровоссальна комаха. 18. Американський гриф. 19. Азербайджанський барабан. По вертикалі: 1. Псаломник. 2. Густий пушок на поверхні килима. 3. Дворянський титул. 6. Чорний ведмідь. 8. Кімнатний собака. 9. Сорт кави. 10. Історична провінція в Італії. 14. Складова військового мистецтва. 16. Лицьовий бік монети. 17. Нестійка елементарна часточка. Відповіді на сканворд, опублікований у «Львівській газеті» №1 (650) від 5 січня 2011 р. По горизонталі: Колба, чин, ку, ода, «Ту», ню, азу,

олен, Гор, Ола, дракон, Ата, Ус, кубок, Апо, ара, сістр.

По вертикалі: Лучко, Воланд, русак, анданте, кокос, саго, анабас, букет, зола, торт, ура, дракар.

27.12-31.03 Виставка «Золоті скарби зниклих цивілізацій»

Кінотеатри →→Кінопалац Вул. Театральна, 22; тел.: 297-50-50

12.01-18.01 Синій зал «Іван Царевич і Сірий Вовк» (3D), 15.00 «Хранитель часу» (3D), 10.20; 12.40; 16.50; 21.30; «Шерлок Холмс-2», 19.10

79008, Львів, вул. Гуцульська, 7 Тел./факс: 294 95 45; office@gazeta.lviv.ua

Редакція:

Директор і головний редактор

Ігор Гулик (294-95-50)

Комерційний директор:

Олександра Гнатик (294-95-41; факс: 294-95-50); e-mail: oleksandra.gnatik@mail.ru Оксана Кристиняк (reklama.lvivgazeta@gmail.com) 294-95-41 Марія Пінтоха (бухгалтер, 294-95-49) 294-95-47

Ірина Гамрищак Гліб Ваколюк Олександр Сирцов Ярина Коваль Олександра Баландюх Мар’яна Вербовська Мирослава Іваник Наталя Цапик, Андрій Кононов Олена Мишкало, Юлія Тімошина

Відділ реклами: Бухгалтерія: Відділ збуту:

Червоний зал «Місія «Різдвяний порятунок», 12.20 «Шерлок Холмс-2», 10.00; 14.20; 16.40 «Дівчина з тату дракона», 19.00; 21.40 Арт-зал «Голодний кролик атакує», 11.00; 13.00; 15.00; 19.00; 21.00 «Чорні метелики», 17.00 →→ Кінопалац «Копернік» Вул. Коперника, 9; тел.: 240-37-69 (каса); 297-51-77

12.01-18.01 «Про що ще говорять чоловіки», 10.30; 14.10; 17.50; «Моя шалена сімейка», 12.20; 16.00; 19.40; 21.30 →→Кінопалац ім. О. Довженка Просп. Червоної Калини, 81; тел.: 227-39-49; 227-39-39

12.01-18.01 Синій зал «Місія «Різдвяний порятунок» (3D), 11.10; 13.00 «Про що ще говорять чоловіки», 14.50; 16.40 «Дівчина з тату дракона», 18.30; 21.20 Червоний зал «Місія «Різдвяний порятунок» (3D), 10.00 «Елвін і бурундуки-3» (2D), 17.00 «Хранитель часу» (3D), 11.50; 14.10; 18.40; 21.00 «Місто мрії», 09.40; 16.30 (перегляд безкоштовний)

Овен

Терези

У багатьох сферах життя у вас усе буде добре. Ви багато чого можете в­­стигнути зробити. Хоча можливi певні ускладнення у стосунках із родичами.

Не варто чiплятися за звичне тiльки тому, що воно давно знайоме, час рухатися вперед. Наприкiнцi цього періоду можливий переворот у свiтовiдчуттi. Утримайтеся вiд дуже рiзких кроків.

Телець Вам пощастить у справах, у яких потрібно проявити iнiцiативу, наполег­ ливість i рiшучiсть. Спробуйте запобiгти конфлiкту в суперечцi з друзями. У вихiднi ймовірні новi романтичнi знайомства.

Близнюки Ви опинитеся в центрi подiй. На початку цього періоду знайдете вдалий вихiд зi складного становища. Вікенд проведiть із рiдними.

Рак На початку цієї семиденки протипоказанi перевантаження на роботi. Будьте обереж­ нiшими, оскiльки вас під­сте­ рігатимуть різноманітні втрати.

Лев Тиждень може дезорiєнтувати своєю неперед­ бачу­ванiстю. Ви муситимете зосере­ дитися, перш нiж розпочати щось, буде складно виконати будь-які обiцянки.

Дiва Цього тижня особливо яскраво проявляться вашi цiле­ спрямованiсть i самодисциплiна. Проявiть трохи бiльше уваги i доб­ роти до тих, хто вас оточує. У вихiднi отримаєте задоволення вiд фiзичної працi.

Передплата на 2012 рік: Індекс 96201 (заступник головного редактора, 294-95-43) («Спорт», 294-95-43) («Львівські новини», 294-95-43) («Культура», 294-95-43) («Соціальні проблеми», 294-95-43) («Екологія», «Освіта», 294-95-43) («Місцеві новини», 294-95-43) (відділ дизайну, 294-95-42) (літературне редагування, 294-95-42)

Скорпiон Інтуїцiя допоможе вам знайти кориснi зв’язки i зробити серйозний професiйний вибiр. Проте мусите відшукати душевну рiвновагу. Уникайте конфлiктних ситуацiй.

Стрiлець Матимете нагоду закінчити давнiй проект i отримати вiд цього не тiльки моральне, а й матерiальне задоволення. У вікенд зай­ міться домашнiми справами.

Козерiг Сьогохвилиннi проблеми, по сутi, – не бiльше, нiж iлюзiя. Головне для вас – не проґавити справді перспективнi справи. Є чудовий шанс розширити коло корисних знайомств.

Водолiй Намагайтеся не пiддаватися на домовленостi ризикнути. Що тихiше i спокiйнiше ви проведете цей тиждень, то кращим буде ваше найближче майбутнє.

Риби Реалiстично оцiнюйте ситуацiю. Інколи є сенс розпочати все наново. Сподіватися вам доведеться тiльки на власні сили. У вихiднi добре вiдпочиньте.

1 міс. 3 міс. 6 міс. 12 міс. 10,49 31,47 62,94 125,88

Номер підписано до друку о 14.00. Друк: Кольороподіл видавництва «А-прінт». Віддруковано у видавництві «А-прінт» на офсетній машині Solna D30 (Швеція). м. Тернопіль. тел.: (0352) 52 27 37, e-mail: office@a-print.com.ua). Тираж: 53 тис. Номер замовлення: 28; «Телегазета»: 29

Газета виходить щочетверга. Свідоцтво про реєстрацію: КВ №13128-2012ПР, видане 07.09.2007 р. Передрук будь-яких текстових чи візуальних матеріалів, надрукованих у цьому числі газети, можливий лише з письмового дозволу редакції. При цитуванні посилання на «Львівську газету Вісник міста» обов’язкове. У разі публікації редакція зберігає за собою право скорочувати і редагувати надіслані матеріали. © Видавець — ТзОВ «Львівська газета Вісник міста»


22 спорт

12 січня 2012 року 2 (651)

Волокітін виграв 20 тисяч євро й електромотоцикл Львівський гросмейстер Андрій Волокітін став переможцем міжнародного шахового фестивалю на честь відомих турнірів 1911-го та 1912 року, який завершився в іспанському місті Сан-Себастьян. У фіналі львівʼянин обіграв Віктора Лазничку з Чехії (2:0), ставши володарем грошової винагороди 20 тисяч євро й електромотоцикла нового покоління вартістю 5 тисяч євро. Турнір, в якому стартувало більш ніж 90 гравців із 22-х країн світу, проходив за нокаут-системою. В кожному колі відбувалися ігри з двох партій одночасно.

Ф

«

орвард «Барселони» та збірної Аргентини Ліонель Мессі втретє поспіль здобув «Золотий м’яч». У фінальному голосуванні 24-річний футболіст випередив одноклубника Хаві та свого головного конкурента в бомбардирській гонці чемпіонату Іспанії португальця Кріштіану Роналду з «Реалу».

ника «Барселони» Пепа Гвардіолу. Він випередив у своїй номінації Алекса Фергюсона та Жозе Моуріньо. Свою оцінку тріумфаторам престижної номіна-

їхали тому, що наступного дня мав відбутися матч у розіграші Кубка за їхньою участю. Мені це не зрозуміло… Якби хтось з українців так учинив, його дуже жорстко критикували б. — Мессі насправді най­ кращий у «Барселоні»? — Можна, звісно, згадати Хаві, Іньєсту, які також формують гру. Але Мессі — феноменальний футболіст. Він може віддати пас, забити сам — справді є ключовою фігурою своєї команди. Що б не говорили, а Мессі на сьогодні є найкращим у світі. — А ось у складі збірної Аргентини цей гравець не

Раніше тричі поспіль «Золотий м’яч» отримував лише президент УЄФА Мішель Платіні. Крім аргентинця та француза, цю нагороду тричі виборювали голландці Йохан Кройфф і Марко ван Бастен. Зазначимо, Мессі за вісім років футбольної кар’єри зіграв за «Барселону» 296 матчів, в яких забив 211 голів і віддав 86 результативних передач. Найкращим тренером 2011 року названо настав-

ції спеціально для «Газети» дав відомий у минулому футболіст і тренер Йожеф Сабо. — Гвардіола виграв усе, що тільки можна на клубному рівні, — зазначив Йожеф Йожефович. — Все-таки головний показник — це результат. Щиро кажучи, здивований відсутністю на церемонії вручення «Золотого м’яча» Моуріньо та футболістів «Реалу». Мадридці не при-

виглядає таким феноме­ нальним… — Вибачте, але Мессі не може перемогти суперників самотужки. Партнери повинні допомагати. В «Барселоні» зібралися гравці, які насправді є найкращими. Разом вони можуть багато досягти. А якщо їх розвести по різних командах, то не виглядатимуть так класно, як у «Барселоні». У збірній Аргентини Мессі бракує

Розмова з Йожефом Сабо, екс-наставником київського «Динамо» та збірної України

І «Шахтар», і «Динамо» збирає талановитих хлопців зі всієї України, але подивіться, кого вони випускають зі своїх шкіл

підтримки. Він перехопить м’яч, обіграє кількох суперників, віддасть комусь зі своїх партнерів пас, знову відкриється, а йому вже ніхто не віддає м’яч. І так постійно. Він разів 10 відкриється, а м’яча не отримує. — Як га­ даєте, коли український футболіст по­ трапить хоча б у розширений список претендентів на «Золотий м’яч»? — Наразі українців навіть близько не бачу серед претен-

дентів на цю нагороду. В нас немає шкіл, дитячих тренерів, умов і талантів. Як би ми цього не хотіли, але хлопчик повинен бути талановитим, аби з нього виріс футболіст. Ми довго очікувати­ме­мо появи претендента на «Золотий м’яч». І найбільша проблема криється в дитячому фут­­болі. — Тобто того, що роб­ лять у донецькому «Шах­ тарі», де керувати Ака­

Українців навіть близько не бачу серед претендентів на «Золотий м’яч»

ua_football.com

демією кілька років тому запросили голландця, та в ДЮСШ київського «Динамо» недостатньо, щоби виховати супер­ зірку? — Ну, запросили голландця керувати Академією «Шахтаря», і що? У нас свій менталітет, а не голландський. І «Шахтар», і «Динамо» збирає талановитих хлопців зі всієї України, але подивіться, кого вони випус-

кають зі своїх шкіл. Так, у «Динамо» є Гармаш, у «Шахтарі» — Ракицький. Це хороші футболісти, але не видатні. Такі, як Мессі, народжуються раз на багато років. Згадайте, Пеле був великим футболістом, згодом — Марадона, а тепер — Мессі. Були й інші хороші гравці, але їх не можна назвати унікумами. Розмовляв Гліб Ваколюк

«Леви» не виконали завдання на сезон llРоман Бойко

Ч Юлія Остапчук (у синій формі) друга серед жінок. Фото: galsports.com

Гурський та Остапчук — серед найкращих борців України llРоман Бойко

У

десятку рейтингу найкращих атлетів України 2011 року, що його склала національна Асоціація спортивної боротьби, потрапило четверо львів’ян. Перелік найкращих борців очолив харків’янин Ібрагім Алдатов. На другому місці — херсонець Мурадин Кушков, а третім у списку є львів’янин Віталій Гурський.

Торік галичанин успішно виступив на юніорському чемпіонаті світу, де здобув бронзову нагороду. Ще один львів’янин — Юрій Баландюк — замкнув десятку найкращих. Серед жінок рівних не було чемпіонці Європи донеччанці Аліні Махині. Львів’янка Юлія Остапчук друга, а її землячка Тетяна Кіт, яка ще виступає в юнацькій віковій категорії, на дев’ятому місці.

ерез невдачі в останніх іграх Професійної хокейної ліги України львівські «Леви» опустилися в турнірній таблиці на шосте місце. Очковий розрив із конкурентами практично «поховав» сподівання галичан на участь у плей-оф турніру. Від «Харківських акул», які посідають п’яте місце, «Левів» відділяють лише два пункти. А ось від четвертої позиції, яка дає право на участь у плей-оф, — аж 12. Галичан обійшов столичний «Компаньйон». «Лише диво може допомогти нам потрапити в плей-оф, — зізнався в розмові з «Газетою» головний тренер «Левів» Денис Булгаков. — Потрібно робити висновки. Є питання щодо кваліфікації деяких

Дебютний сезон у ПХЛ склався для «Левів» не так, як би їм хотілося. Фото: hc.lviv.ua

виконавців. Але не хочу всю провину за невдачу в сезоні перекладати тільки на підопічних. Головним винуватцем є головний тренер. Не знімаю із себе

відповідальності за провал. Вочевидь, припустився помилок під час комплектації команди та підготовки. В завершальних іграх регулярного чемпіонату ПХЛ

гратимемо для вболівальників». Регулярна першість ПХЛ завершиться наприкінці лютого 2012 року. Новий сезон стартує у вересні.


спорт 23

12 січня 2012 року 2 (651)

Дем’яненко та «Волинь» підписали трирічний контракт Колишній гравець і наставник київського «Динамо» Анатолій Дем’яненко продовжить тренерську кар’єру в луцькій «Волині». Заради повернення в Україну Анатолій Васильович розірвав контракт з узбецьким «Насафом», з яким здобув Кубок АФК (аналог Ліги Європи). «Для мене було дуже важливо повернутися в Україну, — розповів А. Дем’яненко. — Моя мама хвора, хочу бути ближче до неї. Тому погодився на пропозицію «Волині». У цьому сезоні суттєво поліпшити турнірне становище буде складно, а наступного претендуватимемо на місце в зоні єврокубків».

Багатством потрібно правильно розпорядитися Розмова з Анатолієм Заяєвим, заслуженим тренером України з футболу

Х

то більше витрачає кош­ тів на придбання кваліфікованих виконавців, той у підсумку здобуває трофеї. Здавалося б, це прописна істина сучасного спорту, зокрема футболу. Але в такому разі знівельовано роботу тренера, адже все вирішує бюджет клубу і, відповідно, кваліфікація гравців. Що головне — великий бюджет чи талановитий наставник — «Газеті» розповів заслужений тренер України Анатолій Заяєв. — Безумовно, величина бюджету має вагоме значення у футболі. Але без талановитого й харизматичного тренера успіху досягнути неможливо, — каже Анатолій Миколайович. — Згадайте, свого часу в іспанському «Реалі» працював Бернд Шустер — команда стала чемпіоном країни. Попри це, керівництво клубу звільнило Б. Шустера — не подобався малюнок гри. Тому в «Реалі» часто змінювали

«

Категорично не погоджуюся з думкою про те, що гроші є вирішальним чинником у футболі

тренерів, шукали того, хто міг би запровадити таку командну гру, яка подобалася б фанатам. Тепер мадридців тренує Жозе Моуріньо. Він прикипів до колективу, його люблять уболівальники та самі гравці. Наставник іспанської «Барселони» Хосеп Гвардіола успішно працює з каталонцями. Чимало фахівців пророкувало його команді спад. Але «Барса» й надалі демонструє феєричний футбол і здобуває трофеї. У цьому заслуга тренера. Без грошей, звісно, успіху не досягнеш. Але багатством потрібно правильно розпоряджатися.

— Ви згадали Жозе Моуріньо. Але цей фахівець сповідує обережний, захисний футбол, який не є видовищним… — Так, такий футбол не є видовищним, але вболівальникам це до вподоби. Головне, що така тактика дає результат. А фанати пробачають тренерові невидовищність гри. — Чи поділяєте думку: якби в Жозе Моуріньо не було змоги купувати найдорожчих і найкращих у світі футболістів, про його тренерський геній ми нині не говорили б? Зі скромним бюд­жетом наставник проявив себе тільки в «Порту», а в інших клубах не мав проб­лем із трансферними кампаніями… — Категорично не погоджуюся з думкою про те, що гроші є вирішальним чинником у футболі. Навіть зі скромним бюджетом можна перемагати заможніші клуби. До прикладу, дніп­ ропетровський «Дніпро» за часів нині покійного Євгена Кучеревського. У його команді не було жодного іноземця, він набирав доморощених талантів, які не підійшли іншим клубам: когось у київському «Динамо», когось в інших клубах. Виховував добротну команду. Тепер «Дніпро» тренує іспанець Хуанде Рамос. У нього теж немає проблем із придбанням футболістів, купує всіх, кого вважає за потрібне. За час його роботи в «Дніп­рі» з’явилося чимало нових футболістів. Але «дніпряни» не показують тієї гри, яку хочуть бачити вболівальники. Вони не можуть утрутитися в боротьбу за нагороди, програють аутсайдерам. Хіба це не є свідченням, що без хорошого наставника успіху годі домогтися? У Юрія Максимова із «Кривбасу» дуже обмежені трансферні можливості. Але він знайшов потрібні слова для гравців, колектив показує доброт­ний футбол, претендує на участь у Лізі Європи. Тренер у команді — головна фігура, яка визначає майбутнє клубу.

«

investigator.org.ua

Якщо власник не довірятиме тренерові, нічого хорошого з цього не буде

Варто зазначити, що, купуючи футболіста, необхідно дуже добре вивчити його біографію: чим хворів, як його виховували, який має характер. Без такої інформації викладати за гравця великі гроші не можна. Однак українські клуби нехтують цим правилом. Переглянули в запису два-три поєдинки й відразу ухвалюють рішення. Тому і трансфери іноземців часто бувають невдалими. Впевнений, рано чи пізно українські клуби працюватимуть за принципом своїх колег із провідних чемпіонатів Європи. Там дуже прискіпливо ставляться до роботи на трансферному ринку. — Отож у сучасному футболі тренер, окрім теоретичних знань, повинен володіти ще деякими якостями. Наставник має бути хорошим менеджером, який знає, кого з футболістів за які гроші

треба купити, а також зобов’язаний бути хорошим психологом, щоби створити в команді відповідний мікроклімат… — Окрім перелічених вами якостей, наставник команди повинен уміти порозумітися з керівництвом клубу. Власник мусить довіряти тренерові, інакше нічого хорошого з цього не вийде. Свого часу всі чекали, коли Мірча Луческу покине «Шахтар». Фахівці й уболівальники вірили, що румун у Донецьку не затримається. А Рінат Ахметов не звільнив Луческу. І через рік «Шахтар» здобув Кубок УЄФА. Тому тренер повинен мати авторитет у власника клубу. — Окрім «Металіста», інші три провідні клуби України тренують іноземні фахівці. В Україні бракує хороших наставників? — У нас удосталь хороших фахівців. Але багатьом із них заважає нормально працювати страх перед власниками клубів. Деякі президенти футбольних клубів дозволяють собі вказувати наставникові, кого замінити, а кого випустити на поле. Припускаю, така ситуація нещодавно склалася з тренером сімферопольської «Таврії» Сергієм Пучковим. Йому давали вказівку, кого випускати на поле. Звісно, коли в наставника відверто про це запитали, то він усе заперечив. Але підозрюю, в його роботу втручалися. Рінат Ахметов за жодних обставин не піде під час перерви в роздягальню своєї команди. Те саме стосується Ігоря Суркіса й Олександра Ярославського. А є такі президенти клубів, хто втручається в роботу тренера. У такій ситуації наставник, який себе поважає, має подати у відставку. Натомість українські фахівці терплять. Власник клубу повинен довіряти тренерові, а інакше не має сенсу брати його на роботу. Якщо іноземних фахівців власники футбольних клубів поважають, то зі земляками поводяться по-іншому, втручаються в їхню роботу. Розмовляв Гліб Ваколюк

«Карпатівця» «сватають» у «Динамо» llРоман Бойко

І

спанський нападник львівських «Карпат» Лукас Перес може перейти в київське «Динамо». Агент футболіста Род­ріго Фернандес Лобелія не приховує, що все може вирішитися впродовж найближчих кількох днів. «Динамо» готове заплатити за Лукаса три мільйони євро. «Зелено-білі» ж хочуть отримати на два мільйони більше. Торги тривають. У разі успішного їх завершення Лукас Перес може стати першим іспанським футболістом серед «динамівців». Команду «зелено-білих» також можуть покинути ще три іноземці. Тренерський штаб не розраховує на Мартіна Богатінова, Самсона Годвіна й Александера Гурулі. Богатінов не потрібен наставнику «Карпат» Павлові Кучерову через те, що в колективі є доб­ ротні українські воротарі — Андрій Тлумак та Олександр Ільющенков. Також у «Карпати» повернеться з оренди Роман Мисак. Де продовжить кар’єру Богатінов — не відомо. Гурулі та Годвін також не потрібні Павлові Кучерову. Грузинський нападник нині перебуває

на перегляді в польській «Легії» з Гданська. «Хочу показати себе з кращого боку та залишитися тут», — повідомив А. Гурулі офіційному сайту польської команди. Він уже про­йшов медичний огляд в одній із лікарень Гданська. Також гравець склав тести на витривалість. Грузин перебуватиме в Польщі до кінця тижня, після чого тренерський штаб польського клубу вирішуватиме, чи продов­ жить футболіст кар’єру в «Легії». Самсон Годвін перебуває на перегляді в одній із кіпрських команд. На початку цього тиж­ ня в «карпатівців» за­ кінчилася відпустка. До 21 січня команда тренуватиметься у Льво­ві на клубній базі в Брюховичах. 22 січня «Карпати» вирушать на перші закордонні збори до Туреччини, де перебуватимуть до 4 лютого. Після цього футболісти знову проведуть низку занять у Львові, а 12 лютого вирушать до Анталії на другий двотижневий збір. Згодом «зелено-білі» повернуться до Львова, де й готуватимуться вже безпосередньо до першого офіційного матчу 2012 року. У грі 21-го туру Прем’єр-ліги «зелено-білі» в Луганську поміряються силами з місцевою «Зорею». Базовий день туру — 3 березня.

Долю Лукаса визначать найближчим часом. Фото: fckarpaty.com


12 24 реклама

12 січня 2012 року 2 (651)

Марка на честь побратимства

Так виглядає нова марка

llГанна Цапик

Д

о 20-річчя встановлення дипломатичних відносин між Україною та Республікою Польща Надзвичайний і Повноважний Посол України в Республіці

партнери

реклама

партнери

Під час погашення ювілейної марки. Фото: Йосип Марухняк (2)

Польща Маркіян Мальський звернувся до регіонального директора Львівської дирекції «Укр­пошти» з пропози­ цією урочисто відзначити подію шляхом виготовлення та введення в обіг поштової марки. На підставі наказу УДППЗ «Укрпошта» виго-

товлено спеціальний пош­ товий штемпель «20 років встановлення дипломатичних відносин між Україною та Республікою Польща», а працівники Львівської дирекції розробили макет і виготовили ексклюзивну поштову марку за проектом

партнери

«Власна марка», приурочену круглій даті. Урочистості з нагоди погашення нової мар­ки відбулися днями в палаці Бандінеллі — приміщенні найстарішої пошти Східної Європи, звідки започатковано поштову справу на Галичині.

партнери

партнери

Lviv Newspaper  
Lviv Newspaper  

Lvivska_Gazeta_nomer_02_2012

Advertisement