Page 1

Кластерний підхід до розвитку об'єднаних територіальних громад Реформа системи місцевого самоврядування передбачає, що об'єднані територіальні громади, отримавши фінансові, майнові та земельні ресурси і повноваження, будуть спроможні вирішувати місцеві питання власними силами. Однак майбутня самодостатність громад залежить, в першу чергу, від позитивної економічної динаміки їхнього розвитку: збільшення обсягів виробництва товарів та послуг, активізації місцевого підприємництва, реалізації інвестиційних та інноваційних проектів. У зв'язку з цим актуальним питанням державної політики на даному етапі реформи є стимулювання економічного зростання об'єднаних громад та активізація їхніх «точок зростання».


Прискорення соціально-економічного розвитку громад, які перші пішли на об'єднання, набуває особливої актуальності на тлі вагань та навіть спротиву більшості територіальних громад України об'єднанню. Успішний розвиток перших об'єднаних громад має стати переконливим аргументом на користь підтримки реформи для тих громад, що мають сумніви та чинять опір. Вважаємо, що перспективним інструментом розвитку економіки об'єднаних громад є локальні кластери, особливо аграрні та туристичні. Кластерна модель розвитку регіональної економіки активно і ефефктивно використовується в ЄС, США, Японії, Сінгапурі та інших країнах. Є успішні приклади функціонування кластерів і в Україні.

ЩО ТАКЕ КЛАСТЕРИ? Професор Гарвардської школи бізнесу Майкл Е. Портер визначає кластер як «групу географічно близьких взаємопов'язаних компаній і асоційованих інститутів у певній сфері діяльності, що характеризуються спільністю та взаємодоповненням один одного». Портер диференціює кластери на національні, регіональні та локальні. Кластерний підхід до розвитку місцевої економіки передбачає координацію використання ресурсів, стимулювання розвитку перспективних галузей, інтеграцію економічних, соціальних, наукових потенціалів кожної громади і регіону у цілому. Спираючись на думку українського економіста І.С. Соколенка, можна виділити такі переваги кластерної моделі виробничих систем, які ґрунтуються на успішному вітчизняному та зарубіжному досвіді: џ кластери спроможні забезпечувати поєднання у виробництві конкуренції з кооперацією, вони уособлюють «колективну ефективність», створюють «гнучку спеціалізацію»; џ кластери будуються на використанні ефекту масштабу; џ кластери – це точки зростання, стимулятори технічного прогресу; џ кластери являють собою механізм підвищення регіональної і національної конкурентоспроможності.


КЛАСТЕРИ ДОЗВОЛЯЮТЬ: џ посилювати процеси спеціалізації і розподіл праці між учасниками; џ ширше приваблювати клієнтуру, створюючи тісну взаємодію виробників та

споживачів послуг; џ знижувати вартість одиниці послуги і продукції, яка виробляється на основі

спільної діяльності; џ посилювати потоки ідей і інформації між учасниками; џ підвищувати інноваційність виробництва послуг; џ створювати нові робочі місця; џ ефективніше використовувати місцеві природні ресурси; џ створювати здоровий соціальний капітал (все здійснюється на взаємній довірі),

забезпечуючи соціальну справедливість; џ забезпечувати баланс ринкової ефективності і соціальної гармонії. џ Умовами успішного функціонування кластерів є џ наявність «критичної маси» підприємств та інших дійових осіб, які можуть увійти

до кластерного утворення (виробничі підприємства продуктів та послуг, наукові установи, фінансові інституції, агенції регіонального розвитку, інститути громадянського суспільства тощо); а органи публічної влади не можуть входити? џ просторова близькість потенційних учасників кластерів; џ близька або взамодоповнююча спеціалізація кластерних акторів; џ виробництво висококонкурентної продукції і послуг; џ цілеспрямована політика державної та регіональної влади щодо підтримки

розвитку кластерів; џ взаємна довіра між учасниками кластеру; џ наявність спільного бачення і спільної стратегії розвитку кластеру всіма

зацікавленими суб'єктами-учасниками; џ дотримання органічного балансу між співпрацею і конкуренцією.


ЧОМУ ДЕРЖАВІ ДОЦІЛЬНО СПРИЯТИ СТВОРЕННЮ КЛАСТЕРІВ В ОБ'ЄДНАНИХ ГРОМАДАХ? В Державній стратегії регіонального розвитку зазначається, що «за умови обмеженості фінансових ресурсів, які Кабінет Міністрів України може спрямувати на розвиток територій, необхідно визначити пріоритети розподілу ресурсів та сконцентрувати їх на тих заходах та територіях, що можуть забезпечити найвищий результат у найкоротший строк та матимуть довготривалий і комплексний вплив на розвиток не лише даної території, але і сусідніх регіонів». Тож об'єднані громади можуть стати саме тими опорними територіями економічного розвитку в регіоні, на підтримці яких державі доцільно сфокусуватись в першу чергу. Вони мають конкурентні переваги, оскільки в їх межах акумулюються земельні та людські ресурси. Ради об'єднаних громад мають функції державного архітектурно-будівельного контролю, отримають можливість розпоряджатись землею поза межами населених пунктів, що дозволить їм вести власну інвестиційну політику та дасть можливість реалізувати ті проекти, які громада хоче бачити на власній території. Слід також зазначити, що громади, які пішли на об'єднання, мають активну позицію та налаштовані на зміни, на впровадження нововведень та інновацій. Їх економічний розвиток матиме мультиплікативний ефект на сусідні громади регіону, а позитивний досвід надаватиме останнім позитивний приклад для наслідування.

ЯК РОЗВИВАЮТЬСЯ КЛАСТЕРИ В УКРАЇНІ? ДЕРЖАВНА ПОЛІТИКА ЩОДО РОЗВИТКУ КЛАСТЕРІВ В першу чергу, варто зазначити, що в українському законодавстві не існує визначення терміну «кластер». Були розроблені проекти нормативно-правових актів, які покликані формувати загальні засади кластерізації економіки, але вони так і не були прийняті. Серед них «Концепція створення кластерів в Україні» (Міністерство економіки України, 2008 р.), «Національна стратегія формування та розвитку транскордонних кластерів» (Міністерство регіонального розвитку та будівництва України, 2009 р.).


Однак в Державній стратегії регіонального розвитку України до 2020 р. без визначення терміну кластер зазначається, що він є ефективним інструментом подолання депресивності територій та розкриття «точок зростання». В більшості регіональних стратегій соціально-економічного розвитку до 2020 року розвиток кластерів є однією із операційних цілей. Так, Всеукраїнською асоціацією сприяння самоорганізації населення було проаналізовано стратегії соціально-економічного розвитку п'яти областей України: Волинської, Дніпропетровської, Луганської, Львівської, Одеської). Усі стратегії вищезазначених регіонів містять кластерний підхід до розвитку окремих галузей регіональної економіки. Наприклад: џ у Волинській області запланований до створення IT-кластер; џ у Дніпропетровській області сприятливими є умови для розвитку транспортнологістичного, машинобудівного, металургійного кластерів; џ у Львівській області планують створювати кластери у сферах легкої промисловості, транспорту та логістики, а також транскордонні кластери; џ в Стратегії розвитку Луганської області зазначено, що конкурентоспроможність регіональної економіки планується підтримувати за допомогою кластерів та інших інноваційних інструментів; џ в Одеській області перспективними для розвитку визнані туристичний, рекреаційний, агропромисловий, морегосподарський та медичний кластери; Закріплення інструменту кластерів в регіональних стратегіях має позитивне значення та може надати поштовх кластерізації місцевої економіки, оскільки проекти, внесені в план дій Стратегій, можуть отримати фінансування Державного фонду регіонального розвитку (ДФРР). Фінансування під такі проекти також можуть отримати громади, які об'єднались та співпрацюють відповідно до Закону «Про співробітництво територіальних громад». На сайті ДФРР станом на травень 2016 року зареєстровано 4 проекти з розвитку кластерів, в тому числі, в сільській місцевості: џ створення

туристичного шляху «Між Мурафою та Ровом» (проект співробітництва територіальних громад с. Северинівка та с. Чернятин, Вінницька обл.)


џ впровадження кластерної моделі розвитку народних художніх промислів на

Прикарпатті (проект до Плану заходів з реалізації стратегії регіонального розвитку, Івано-Франківська обл.); џ діюча мережа сільськогосподарського родинного підприємництва через

організацію регіонального кластеру вівчарства (проект добровільно об'єднаної територіальної громади, Івано-Франківська обл.) џ розробка техніко-економічного обґрунтування використання деревної тріски на

території пілотного Яворівського району (проект до Плану заходів з реалізації стратегії регіонального розвитку, Львівська обл.) Позитивну роль в розвитку кластерів в Україні можуть відіграти регіональні Агенції регіонального розвитку (АРР), які планується створити в регіонах. АРР – це неприбуткова небюджетна установа, яка допомагатиме місцевій владі втілювати регіональну стратегію розвитку і здійснювати заходи, передбачені планом з її реалізації. Метою роботи АРР має стати більш ефективна реалізація державної регіональної політики. Подібні агенції вже успішно функціонують в таких країнах, як Німеччина, Франція, Великобританія, Польща, Австралія, Канада. До завдань АРР в питаннях розвитку кластерів можна віднести: проведення кластерного мапування (аналіз перспектив та можливостей розвитку кластерів на окремих територіях), пошук потенційних учасників кластерів та налагодження комунікації між ними, розвиток державно-приватного партнерства в рамках створення кластерів в громадах. Поштовх до розвитку інноваційних кластерів в регіонах може надати участь України у програмі ЄС «Горизонт 2020». «Горизонт 2020» є рамковою програмою ЄС з досліджень та інновацій із загальним фондом близько 80 млрд євро. Мета програми – розвиток економіки, побудованої на зв'язку між науковими дослідженнями та інноваціями, а також «перенесення наукових ідей з лабораторій до ринку». Серед пріоритетних дослідницьких напрямків – підвищення конкурентоспроможності виробництва, розвиток ІКТ, нано- та біо- технологій, нового матеріалознавства, космічної галузі, а також пошук відповідей на найбільш гострі соціальні виклики у сфері охорони здоров'я, демографії, екології, сільського


господарства та енергетики. Також програма передбачає розвиток інноваційних індустріальних кластерів. Формування сталих зв'язків та взаємодії між підприємцями, владою та інститутами громадянського суспільства є визначальним при організації та розвитку кластерів. Процес побудови консенсусу між зазначеними суб'єктами достатньо складний та довготривалий та потребує максимальних зусиль, пошуку балансу інтересів, відмови від радикальних рішень, в першу чергу, з боку органів державної влади. Основи співпраці влади та бізнесу було закладено у Законі України «Про державно-приватне партнерство». Питання застосування механізмів державноприватного партнерства актуалізується в контексті реалізації масштабних модернізаційних, інноваційних проектів, в тому числі з використанням кластерного підходу.

Довідково: За даними Міністерства економічного розвитку та торгівлі України, станом на кінець 2014 р. на засадах державно-приватного партнерства реалізується 243 проекти (210 договорів концесії, 33 договори про спільну діяльність). Зазначені проекти реалізуються в наступних сферах господарської діяльності: оброблення відходів (116 проектів, що становлять 47,7% від укладених угод); збір, очищення та розподілення води (79 проектів, що становлять 32,5% від укладених угод); будівництво та/або експлуатація автострад, доріг, залізниць, злітно-посадкових смуг на аеродромах, мостів, шляхових естакад, тунелів і метрополітенів, морських і річкових портів та їх інфраструктури (17 проектів, що становлять 7% від укладених угод); виробництво, транспортування і постачання тепла (7 проекти, що становлять 3% від укладених угод); виробництво, розподілення та постачання електричної енергії (5 проектів, що становлять 2,1% від укладених угод); пошук, розвідка родовищ корисних копалин та їх видобування (3 проекти, що становлять 1,2% від укладених угод); управління нерухомістю (2 проекти, що становлять 0,8% від укладених угод); туризм, відпочинок, рекреація, культура та спорт (1 проектів, що становлять 0,4% від укладених угод); забезпечення функціонування зрошувальних і осушувальних систем (1 проект, що становить 0,4% від укладених угод); інші (12 проектів, що становлять 4,9% від укладених угод).


Одну із провідних ролей при формуванні ефективно працюючих закордонних кластерів відігравали університети, науково-дослідницькі установи. В Україні сьогодні спостерігається певне відокремлення наукової спільноти від соціальноекономічних та політичних процесів. Науковці ситуативно долучаються до розробки проектів програм та стратегій розвитку, законів. Однак, забезпечення інноваційності розвитку української економіки без взяття на озброєння новітніх наукових розробок неможливе. Таким чином, інноваційний розвиток української економіки: виникнення кластерів, технопарків можливе лише за умови синергії зусиль органів влади, бізнесу та громадянського суспільства. Інститути громадянського суспільства можуть відігравати роль комунікатора між владою, науковими установами, бізнесом: ініціювати спільні проекти, обговорення, робочі групи.

УСПІШНІ КЛАСТЕРИ В УКРАЇНІ ШВЕЙНИЙ КЛАСТЕР В ХМЕЛЬНИЦЬКІЙ ОБЛАСТІ Вперше кластерний підхід в Україні було використано в Хмельницькій області, який було використано з метою гальмування економічної стагнації та спаду виробництва. «Оскільки регіон не має достатньо розвиненого промислового потенціалу, та й практично відсутні можливості для капіталовкладень, акцент у створенні кластерів було зроблено на об'єднання малих і середніх підприємств різних форм власності з метою розвитку в регіоні виробництва висококонкурентної продукції шляхом підключення до кластерів усіх внутрішніх резервів регіону, при сприянні обласної адміністрації, наукових і навчальних закладів, фінансово-банківських структур» Першим було створено швейний кластер, до якого увійшло 24 швейних та трикотажних підприємства регіону (серед


яких ЗАТ „Хмельницьклегпром”, ВАТ „Спецодяг”, ЗАТ „Хмельницька трикотажна фабрика”, ЗАТ „Аніспром”, Кам'янець-Подільське колективне швейне підприємство, КП „Горинь” (Славута), ВАТ „Волочиська швейна фабрика”, Копищанська трикотажна фабрика (Терноп. обл.), та багато приватних малих підприємств. Сюди ж входять ВАТ „Взутекс” (взуттєве виробництво), ВАТ „Дунаєвецька суконна фабрика”, студентський будинок моделей Технологічного університету Поділля. Загалом швейний кластер на сьогодні є одним з найуспішніших та найефективніших як на Поділлі, так і в Україні. Для розвитку створеного кластеру, 1998 року було створено громадську організація «Поділля Перший», метою якої було об'єднання потенційних учасників кластеру. ЯГІДНИЙ КЛАСТЕР В С. СНІТКІВ ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ Успішним прикладом створення успішного локального кластеру, з ініціативи місцевої влади є ягідний кластер в с. Снітків Вінницької області. Місцевий голова та депутати для активізації місцевого виробництва зробили попередній аналіз виробничого потенціалу громади також було здійснено пошук потенційних для розвитку галузей. Аналіз виявив, що перспективним до розвитку є садівництво та ягідництво. Розвиток вищезазначених галузей став основною стратегічною метою сільської громади. За інформацією сільського голови с. Снітків, «на сьогодні така стратегія для Сніткова перетворилася у 20 млн. грн. залучених інвестицій. Роботи вистачає: 160 га саду, 14 га приватних садів, 20 га малини, 14 га лохини і 10 га полуниці. Створено 200 робочих місць. Посаджено вже на фермерських землях 13 га вишні. А це дає можливість створити ще більше робочих місць». Сільська рада проводить цілеспрямовану політику з розвитку ягідних господарств в громаді. Зокрема, 29 родин зі Сніткова та понад 40 родин із сусіднього села у 2015 р. взяли на посадку саджанці смородини. Для цих господарств сільська рада організувала безкоштовні навчальні курси з основ садівництва.


Сільська рада проводить цілеспрямовану політику з розвитку ягідних господарств в громаді. Зокрема, 29 родин зі Сніткова та понад 40 родин із сусіднього села у 2015 р. взяли на посадку саджанці смородини. Для цих господарств сільська рада організувала безкоштовні навчальні курси з основ садівництва. У м. Вінниця інвестором був збудований холодильний комплекс з системою глибокої заморозки ягід загальною місткість 1,5 тис. тонн. Який дозволяє мінімізувати ризики та гарантує прибутковість ягідного виробництва с. Снітків. Таким чином, маючи два основних ресурси, які можна використати для забезпечення розвитку громади – людський та земельний, місцева влада сприяла створенню кластеру тим самим стимулювала розвиток місцевої економіки. ТУРИСТИЧНІ КЛАСТЕРИ В УКРАЇНІ У 2002–2003 рр. в Хмельницькій області був створений туристичний кластер «Кам'янецький дивокрай» у Кам'янець-Подільському районі та кластер сільського «зеленого» туризму у Шепетівському районі, у 2006 р. – створено громадську організацію «Екокласт «Зелені Товтри» у Кам'янець-Подільському районі. Туристичний кластер «Кам'янець» у м. Кам'янці-Подільському об'єднав туристичні фірми, готелі, ресторани, юридичні фірми, музеї, заповідники. Члени кластера працюють над спільними проектами реконструкції та будівництва готелів, закладів харчування, розробкою нових туристичних маршрутів, розвитком сувенірної промисловості, беруть активну участь у створенні «Золотого кільця» туристичних маршрутів західного регіону України, що об'єднує цікаві історичні і архітектурні пам'ятки у містах Львові, Івано-Франківську, Ужгороді, Чернівцях та Кам'янець-Подільському.

УСПІШНІ ЗАКОРДОННІ КЛАСТЕРИ Кластери активно розвиваються в країнах Європейського Союзу, активна підтримка кластерного розвитку європейської економіки надається Європейською Комісією та Комітетом регіонів ЄС.


На сайті Єврокомісії є розділ, присвячений розвитку кластерів «Європейська обсерваторія кластерів», який містить статистичну інформацію, аналіз та картографування кластерів і кластерної політики в Європі, яка в першу чергу розрахований на європейських, національних, регіональних політичних діячів, а також керівників кластерів, представників малого і середнього бізнесу та посередників. На замовлення Комітету регіонів ЄС був розроблений посібник для місцевих та регіональних політиків з розвитку кластерів, в якому надаються рекомендації з проведення кластерного мапування, організації комунікації між учасниками кластерів, виявлення потенційних до розвитку кластерів тощо. РЕГІОНАЛЬНІ ХАРЧОВІ ХАБИ (FOOD HUB) В США Цікавим та корисним для України є досвід функціонування Регіональних харчових хабів (Food hub) в США. За даними Департаменту сільського господарства США, в країні функціонує близько 168 харчових хабів, які розташовані у 7 регіонах. Регіональний харчовий хаб – це підприємство або організація, яка об'єднує в єдину систему підприємства, що працюють в аграрному секторі: виробників (фермерів), дистриб'юторів харчових продуктів (торгові мережі, ринки, магазини) та організацій, що представляють інтереси споживачів. Функція харчових хабів полягає в наданні фермерам та місцевим виробникам продуктів допомоги у плануванні виробництва, розширенні сезону виробництва, логістиці, сертифікації продукції, у пошуку ринків збуту, зокрема, допомога в укладанні угод між фермерами та бюджетними установами регіону. Показовим є приклад функціонування регіонального хабу Eastern Carolina Organics (ЕСО). Це приватне підприємство з обмеженою відповідальністю, розташоване в м. Піттсборо (Північна Кароліна). Підприємство було створено у 2004 році групою місцевих фермерів, які до цього співпрацювали в рамках неприбуткової організації Carolina Farm Stewardship Association (CFSA). У 2012 році ECO продає та поширює сільськогосподарську продукцію 40 фермерів серед більш ніж 150 клієнтів, в тому числі, продовольчим магазинам, продовольчим кооперативам, ресторанам, школам, університетам.


Поширеною є практика, коли успішні регіональні хаби інвестують власні ресурси у створення необхідної для функціонування системи інфраструктури – склади для сухого та холодного зберігання продуктів, устаткування для маркування, пакування та сортування продуктів, транспорт для доставки фермерських продуктів на ринки тощо. За даними аналітичної служби Міністерства сільського господарства США, в 2008 році кластерами було продано продуктів місцевого виробництва через всі канали збуту на суму 4,8 млрд дол. США, а в 2011 році – вже на суму 7 млрд дол. Харчові хаби відносяться до швидкоокупних підприємств. The Local Food Hub (LFH) в м. Шарлотсвіль, Віргінія відкрився в липні 2009 року та закінчив рік з прибутком 75 тис. дол. США. В 2010 році прибуток підприємства зріс до 365 тис., а в 2011 році – до 675 тис. доларів. Хаби підтримуються органами державної та регіональної влади. Так, в США реалізується близько 40 федеральних програм розвитку хабів (20 з яких – від Департаменту сільського господарства США). Організації можуть отримати за допомогою федеральних грантових програм фінансування на розвиток бізнесу, зареєструвавши проект на урядовому порталі Grants.gov. Таким чином, регіональні харчові хаби використовуються в США як один з ключових механізмів розвитку аграрного сектору на локальному рівні. ТУРИСТИЧНІ КЛАСТЕРИ В ПОЛЬЩІ Заслуговує також на увагу досвід функціонування локальних туристичних кластерів в Польщі, де у 2013 році функціонувало 45 інноваційних кластерів, частина з яких має туристичну спрямованість. Допомогу розвитку туристичним кластерам надають Польські організації регіонального та місцевого туризму, створені Міністерством спорту та туризму. Один з найстаріших місцевих туристичних кластерів в Польщі – кластер Розвитку "Сонце регіону" – створений для того, щоб використовувати сучасні технології в області функціонування сектору туризму та інформаційного розвитку. Він пов'язує підприємства, місцеві органи влади і науково-дослідні центри. Ще один кластер під назвою Via Sudetica працює в південній частині Польщі і спеціалізується на виробництві кераміки (Bolesławiec). Іншим прикладом може бути локальний


туристичний кластер «Землі молока і меду», який спеціалізується на агропромисловому туризмі. В Польщі на регіональному рівні працюють також організації, діяльність яких спрямована на ініціалізацію і зміцнення регіональної і місцевої інноваційності: бізнес-інкубатори, технологічні центри, наукові і технологічні парки, центри підтримки підприємництва, підприємницькі клуби. Польські туристичні кластери також сприяють співробітництву місцевих органів влади і науково-дослідних інститутів, університетів. Співробітництво зосереджено в основному на впровадженні нових технологій і місцевого брендингу туристського продукту. Поширеною є практика, коли успішні регіональні хаби інвестують власні ресурси у створення необхідної для функціонування системи інфраструктури – склади для сухого та холодного зберігання продуктів, устаткування для маркування, пакування та сортування продуктів, транспорт для доставки фермерських продуктів на ринки тощо.

ВИСНОВКИ ТА РЕКОМЕНДАЦІЇ Вивчення українського та закордонного досвіду кластерізації місцевого виробництва засвідчив ефективність такого підходу до розвитку місцевої економіки. Кластери посилюють конкурентоспроможність продукції місцевих виробників та посилюють їх позиції на ринку. Однак, в Україні законодавча база щодо стимуляції розвитку кластерів не достатньо розвинена, хоча в державній та регіональних стратегіях регіонального розвитку кластерний підхід знайшов відображення. Створення обласних агенцій регіонального розвитку та участь України у програмі ЄС «Горизонт 2020» можуть надати позитивний поштовх для розвитку інноваційних кластерів в Україні. Перспективними територіями для розвитку локальних кластерів є об'єднані територіальні громади, які завдяки акумуляції людських та земельних ресурсів можуть створювати нові кластери та сприяти кластерізації місцевих виробництв.


ДЛЯ СТИМУЛЮВАННЯ РОЗВИТКУ КЛАСТЕРІВ НА РІВНІ ОБ'ЄДНАНИХ ГРОМАД ПРОПОНУЄМО: Міністерству регіонального розвитку та будівництва: џ надавати за рахунок ДФРР підтримку проектам від об'єднаних громад, які

направлені на розвиток кластерів; џ надавати методичну та інформаційну допомогу об'єднаним громадам з

проведення кластерного мапування (виявлення умов та потенційних учасників до створення та розвитку кластерів). Міністерству економічного розвитку та торгівлі: џ забезпечити нормативно-правове визначення кластера џ розробити та затвердити відповідною Постановою нову «Концепцію створення

кластерів в Україні». Обласним державним адміністраціям: џ організовувати навчальні семінари для об'єднаних громад з питань розвитку

локальних кластерів. Об'єднаним територіальним громадам: џ створити при органі місцевого самоврядування консультативно-дорадчій

орган, який допоможе виявити потенційні до створення і розвитку кластери на території об'єднаної громади. До його складу доцільно включити, місцевих підприємців, представників громадських організацій, науковців); џ доручити створеному консультативно-дорадчому органи провести кластерне

мапування та виявити потенційні кластери; џ використовувати інструмент співробітництва територіальних громад для

розвитку кластерів в рамках декількох громад; џ подати проекти зі створення кластерів до ДФРР.


ДЛЯ НОТАТОК


Ця аналітична записка підготовлена в рамках Ініціативи з розвитку аналітичних центрів, яку виконує Міжнародний фонд «Відродження» (МФВ) у партнерстві з Фондом розвитку аналітичних центрів (TTF) за фінансової підтримки Посольства Швеції в Україні (SIDA). Думки та позиції, викладені у цьому дослідженні, є позицією авторів та не обов’язково відображають позицію уряду Швеції.

Profile for samoorg

Аналитика6  

Аналитика6  

Profile for 60711
Advertisement