Page 1

2013-2(15), 1 вересня

У НОМЕРІ:

• Фестиваль «Ту Стань!» – 2013 • Ікона “Покрова Тустані” • Стратегія діяльності Заповідника • Інсталяція “Вітер” • ДТЕК на Тустані

Ікону «Покрова Тустані» освятили на фестивалі

Фестиваль“Ту Стань!” сім тисяч

Цього року, під час фестивалю «Ту Стань!», в селі Урич освятили ікону пресвятої Богородиці.

повернув у серед­ньовіччя

відвідувачів Ц

Д

Н

звоном мечів та ритмами давньої музики відгримів на початку серпня восьмий фестиваль “Ту Стань! – 2013″, що відбувався у селі Урич, Сколівського району, Львівської області. Цього року фестиваль “Ту Стань!” та чарівна атмосфера давнього карпатського заповідника привабили до себе більше семи тисяч відвідувачів із цілої України та з-за кордону. Василь Рожко: “Загалом, все, що ми запланували, вдалося. Така підготовка – це для нас постійний процес. З кожним роком ми набуваємо все більше і більше інструментів, якими можемо і далі наповнювати фестиваль, користуватися ними, декорувати територію Тустані, використовувати у програмі”. Олексій, гість фестивалю з Москви, поділився своїми враженнями від фестивальної атмофери: „Дізнався в інтернеті про середньовічний фестиваль “Ту Стань”, вирішив приїхати із сім’єю адже мене дуже цікавить ця тема. Одночасно відвідав і Львів, атмосфера цього міста дуже вдало доповнилася тим, що побачив у Тустані. Я в захваті та хочу повернутися ще”. На вході на територію заповідника всіх запрошували відвідати Музей історії Тустані – тут можна було побачити зброю, якою билися в Тустані, частини дерев’яних стін та даху фортеці на скелях, реконструйовану гридницю тустанського воєводи та інші цікаві артефакти.

асичена фестивальна програма була розрахована на відвідувачів різного віку та зацікавлень. Однією з найбільш популярних локацій стали тенти литовських реконструкторів – вони відтворювали давні ремесла за технологією раннього середньовіччя. Литовський коваль Максімас Міцкевічус розповідає про специфіку своєї діяльності на фестивалі: “Головний акцент – ми намагаємось показати, як все відбувалося насправді. Ми працюємо, показуємо і пояснюємо. Наш клуб найбільший в Прибалтиці, можливо і в східній Європі. Нас більше 60-ти, усі ремісники – від кам’яного віку і до середньовіччя. Більшість із нас – професійні археологи, працівники музеїв, я є вчителем історії в школі – тому підхід до справи у нас дуже серйозний.” Окремо відбувалася серія тематичних майстер-класів та конкурсів для дітей – тож поки наймолодші розважалися, дорослі спілкувалися із реконструкторами історії, вивчали древні танці та приміряли на себе справжні обладунки воїнів. Традиційний подіум на фестивальній галявині, який замінив сучасну сцену, був місцем для виступу скоморох та музичних колективів, танцювальних майстеркласів та історичних боїв у форматі 1х1. У суботу ввечері тут виступив львівський гурт Йорий Клоц, що грає рідкісні народні співанки у власній інтерпретації, та білоруський гурт “Ірдорат”.

“Високий Замок”, Олена Гутик: “Їхати на “Ту Стань!” прийнято сім’ями — для дітей діють спеціальні майданчики, де малюків вчать ліпити з глини, малювати фарбами, танцювати середньовічні танці. “На ура” малеча сприймала вистави веселих скоморохів, що за допомогою кольорових ляльок переповідали легенди про мудрого коваля і злого змія, відважного князя та зачаровану красуню. А такого єднання поколінь, як у наметовому містечку “Ту Стані!”, не побачиш на жодному іншому фестивалі — з туристичними ранцями сюди прийшли і бабусі з дідусями, і школярі. Позитивну роль відіграв платний вхід: за фестивальний день потрібно було розорити сімейний бюджет на 40 гривень, зате жодних п’яних бійок, розвалених туалетів чи куп сміття на території заповідника не було.” “Поки фестивальники брали участь у конкурсах, слухали гру музик та намагались станцювати щось на кшталт середньовічної польки, на основній сцені тривали запеклі бої воїнів, що змагалися за право участі у нічному штурмі фортеці. Бої проводились серед аматорів. Програміст Мирослав зі Львова меч взяв до рук уперше. У двобої хлопець про-

грав фізику-аспіранту Павлові з Дрогобича. Обидва лицарі зізнаються, що битись тяжко: шолом важить чотири кілограми, тож коли у нього влучає меч супротивника — у голові паморочиться. Після того, як судді обрали переможців, розпочалися змагання з метання колоди та кінні бої. Глядачів біля сцени назбиралось чимало, адже чотири відважні лицарі, гарцюючи на конях, рубали капустяні голови “супостатів” та намагались скинути один одного з сідла.” “20 хвилин”, Юлія Касько: Ніна Головенко, щоб відвідати фес­ти­ валь «Ту Стань!», подолала чимало кілометрів з Дніпропетровська. Дівчина не пошкодувала, що згаяла час, адже повернулася додому з багажем емоцій. Пані Ніна не може дочекатися уже наступного року, аби знов відвідати «Ту Стань!». – Я була вперше на цьому фестивалі і скажу одразу, що сподобалось усе. Особливо потішила цікава програма, зокрема залишилася у захваті від штурму фортеці. Ще виступало багато музикантів. Фортеця Тустань справила на мене класне враження, однак важко було підніматися вгору, – зазначила Ніна Головенко.

Державний історико - культурний заповідник “Тустань” Львівська обласна громадська організація “Тустань”

ього року організатори подарували змогу всім чоловікам, охочим до екстремальних відчуттів, взяти участь у середньовічних боях у категорії 1х1. Також із добровольців серед глядачів було створено справжній полк із тридцяти воїнів, який брав участь у штурмі тустанської фортеці. Додамо, що вперше за вісім років проведення фестивалю “Ту Стань!” глядачі отримали змогу безпосередньо на собі перевірити всю яскравість та емоції середньовічного бою. У вечірньому штурмі фортеці, який став апогеєм фестивалю “Ту Стань!”, взяло участь 80 воїнів-реконструкторів, 50 з них – професійні реконструктори та, як зазначалось вище, 30 глядачів, що пройшли попереднє тренування. У штурмі фортеці, окрім мечів та сокир, використовувались факели, катапульта, таран, вогняні стріли. “Ту Стань!” завершило справжнє середньовічне весілля – організатора історичної частини фестивалю Яреми Іванціва та його коханої Марічки Іванців (Скоп). У новозбудованому форті для гостей накрили столи, а молодята були вбрані у середньовічну святкову одіж. Всіх гостей фестивалю скоморохи частували солодащами. Організатори висловлюють особливу подяку голові Львівської обласної державної адміністрації Віктору Вікторовичу Шемчуку, який допоміг провести цьогорічний фестиваль на високому рівні. Прес-служба фестивалю. Фото з фестивалю: агентство LUFA.

“Ратуша”, Ірина Юзик: “Перчинка, гордість свята — лицарі в обладунках. Товариства історичних реконструкцій збирають свій реманент, гуртують найкращих бійців, коней і відряджають на фест захищати честь клубу. Учасники облаштовують на території наметові містечка, де якомога правдивіше відтворюють побут часів Київської Русі — автентично одягаються, готують стародавні страви на відкритому вогні. І намети їхні — не від сучасних спортивних брендів, а просто середньовічні шатра! Цьогорічний фестиваль в Уричі приймав воїв не лише з України — на свято завітали лицарі аж із Литви. У воїнів-іноземців були три справжні історичні, а не викувані на замовлення, шоломи. Як оголосив глашатай, тобто ведучий заходу, литовці відтворюють раннє Середньовіччя — VIII — XIX століття, наші ж “русичі” відображають трохи пізніший період — X — XIII століття. Лицарі “Тустані” зустрічаються в бугуртах — масових боях, так би мовити, стінка на стінку, загін на загін. Головне — звалити супротивника з ніг, хто впав — символічно “мертвий”. Також воїни змага-

У неділю вранці, за традицією, відбулась святкова Служба Божа, яку відправили отець Микола із села Підгородці та отець Юрій із села Довге. На дерев’яному помості, окрім священнослужителів та хору, була розміщена ікона Покрови Тустані – Богородиці, яку спеціально до фестивалю написав львівський художник Іван Климочко. На іконі зображено Діву Марію із українським вишитим рушником у руках, по ліву руку якої під покровом намальована церква та уричани, по праву – скелі та воїни-оборонці, а у підніжжі – давньоруська дерев’яна фортеця. Під час богослужіння ікону освятили, і надалі вона буде розміщена у храмі святого Миколая села Урич, що входить до екскурсійного маршруту Заповідника. Ірина Білан ються в поєдинках один на один — тут уже рахують кількість незахищених мечем чи щитом ударів за виділений період часу. Бити нижче коліна — не можна, бо це — не закрита металевими пластинами частина тіла. Коли для війни треба було більше людей, воїни збирали собі загони зі селян — мельників, пекарів, ковалів. Простолюдці проходили військову муштру, їх формували в маленький щільний загін: перший ряд — найміцніші хлопці зі щитами, починаючи з другого ряду — слабші учасники з довгими дерев’яними списами — піками. У третьому-четвертому рядах могли бути й жінки. До такого загону також був прикріплений кашовар і лікар. Очолював усе це, зрозуміло, лицар в обладунках, а називалася така військова одиниця — спис. Саме такий загін із глядачів сформували лицарі цьогорічної “Тустані!”. Глядачі спершу відбули військову муштру, а далі провели показовий військовий маневр — пройшли коло щільним загоном, закрившись щитами й “наїжачившись” піками. При цьому “спис” ні разу не розпався. Того, хто не побажав зупинитися на селянському загоні, запросили до лицарських тренувань в обладунках й виявили честь — взяти участь у нічному штурмі фортеці зі смолоскипами.” “Теплий, запашний, солодкий карпатський чай на травах на “Тустані!” наливали всім, безкоштовно і без обмежень. Такі дрібнички завжди приємно дивують. А середньовічну їжу готували на вогні у казанках просто на очах у замовника. Наші предки не знали, що таке картопля і помідори, зате не відмовлялись від сала і доброго алкоголю. Й услід за ними їхні нащадки — гості “Тустані!” — смакували куліш зі шкварками, гречку з бобами, зупу зі щавлем, хліб зі салом, натертим часником, овочі, запечені в тісті, й усе це — під вишневу настоянку...” Василь Рожко, директор ДІКЗ «Тустань»: “Фестиваль “Ту Стань! - 2013» відвідало близько семи тисяч людей з різних міст України. Ми вибрали власну нішу фестивалю – прив’язаність до фортеці – унікальної пам’ятки. Вся тематика – це обігрування Середньовіччя. Відповідно, оця чіткість, стилістичність, режисура, прив’язаність і сформувала протягом років унікальне обличчя тустанського фестивалю. Люди, які приїжджають сюди, хочуть побачити не певних зірок, не якусь окрему програму, а прагнуть відчути українське Середньовіччя і долучитися до нього.”


“Вітер” об’єднав мистецтво і природу на Тустані

Ц

ьогоріч формат восьмого фестивалю “Ту Стань! – 2013” був спрямованим більше на інтерактивне залучення відвідувачів у святкове дійство – участь не лише у майстер-класах, але й у стройовій підготовці та нічному штурмі фортеці. Мистецька частина фестивалю, окрім зовнішнього оформлення території, була виражена дитячою творчістю – у п’ятницю малеча розмальовувала різнобарвними орнаментами бойові щити, якими в суботу захищались новобранці середньовічного легіону. У суботу та неділю дітям доручили створення фестивального прапора, який наступного року стане однією із складових головної сцени-помосту. Для дорослих гостей «Ту Стані!» на території біля скель Урича молоді львівські дизайнери –  Маріанна Дубова  та  Ірина Дут-

ко представили мистецьку інсталяцію «Вітер». Виконана у стилі лендарт, композиція створена із використанням агроволокна, тканини, сіна та дерев’яних палиць. Показуючи різні шляхи і коня на одному із них, автори проводять паралель із життєвою дорогою людини, демонструючи щосекундний рух, зміни під впливом “вітру” – суспільства, історії та обставин, в яких живемо. Подібний проект в Тустані реалізовується вперше і у багатьох людей може викликати численні запитання, тож ми вирішили детальніше розповісти про інсталяцію у розмові із самими авторами – Маріанною та Іриною. Що вас надихнуло на ідею створення інсталяції в стилі лендарт? Маріанна:  Ми часто говорили і думали про створення лендарт об’єкту та інсталяції в ландшафті. І, як часто трапляється, думки втілюються – нам випала нагода попрацювати в межах дуже цікавого та особливого фестивалю – “Ту Стань!”. Ірина: Ми неодноразово відвідували фестиваль, а також були його учасниками. На першому фестивалі в 2005 році я була волонтером, а на одному з наступних – проводила мистецький майстер-клас. Щоб краще відчути простір, який також частково продиктував свої умови, перед створенням проекту ми виїжджали на місце. «Вітер», а саме так називається наша інсталяція, має досить філософський зміст, в нього можна закласти багато різних значень і різного розуміння, одне з яких ми пропонуємо в нашій концепції, але все ж залишаємо місце для роздумів, адже кожен відчуває вітер по-різному, і по-різному він на нього

впливає. Яке основне завдання ви ставили перед собою, що саме хотіли донести до глядача? Ірина: Основною метою було передати дух і відгомін середньовіччя, який має безпосередній вплив на наше сьогодення, на нашу історію. Асоціації з вітром з’явились не дарма, адже ми відчуваємо дію і вплив вітру, хоча й не бачимо його. Саме таким чином на нас впливають і події минулих літ, які доходять до нас через століття розвитку, доносять до нас силу і дух предків. Колір червоний символізує хоробрість, мужність, любов, а також кров, пролиту в боротьбі. Колір білий – символ чистоти, духу, світла. Колір янголів, святих, праведників. Кінь, який повертається без свого господаря, воїна, який загинув, несе звістку рідним

та cимволізує тих воїнів, які полягли на полі бою. Кінь – сакральна тварина, тому ми його візуалізовуємо, а воїна як такого ми не показуємо, маємо лише безліч списів і вітер, який доносить до нас спогади... Все, що ми намагались передати – це інтерпретація середньовіччя, його духу, образу через обрані символи. Людина, яка перебуває всередині інсталяції, поміж “вітром” і списами, які його стримують, може пережити відчуття присутності серед тих воїнів, яких вже немає поруч з нами, є лише їх дух. Якщо зупинитись, вдивитись і вдуматись, можна домалювати образи, відчуття і ті переживання, які мали місце тут! На тих самих схилах, але в інший час, багато століть тому… Скільки часу було витрачено на підготовчий етап та реалізацію проекту? Ірина: Важко окреслити часовими рамками візуалізацію самої ідеї та її остаточне погодження, це відбувалось в різний час, в різних місцях. Сам процес підготовки матеріалів і монтажу забрав більше тижня. Особливо приємним був етап встановлення інсталяції на пагорбах в Тустані. Робота тривала з раннього ранку до пізнього вечора. Позитивний заряд енергії на наступний день отримували під час відпочинку біля ватри під зоряним небом. Здійснення проекту стало реальним завдяки допомозі друзів, тож до нашої з Маріанною команди долучились Сашко Страшевський, Павло Кульпа та Ігор Дудик. Чи планується продовження даної роботи – в іншому місці, в іншому часі? Ірина: Конкретних планів, які можна було б анонсувати в певних подія і датах наразі немає, проте є певні ідеї для інсталяції даного проекту

Державний історико - культурний заповідник “Тустань” Львівська обласна громадська організація “Тустань”

в інших просторах, можливо з частковою адаптацією до нового середовища. Однак основна суть, основний меседж, який закладено у нашій концепції, мав би залишитись незмінним. Що можете сказати про Тустань, як майданчик для реалізації проекту? Маріанна: «Ту Стань!» має своє обличчя, він особливий, з характером. А середовище, з його полонинками, гірськими хребтами та звичайно скелі, надихають на створення цікавих проектів. Ірина: Тустань і як фестиваль, і як заповідник, є дуже цікавими для реалізації будь-яких мистецьких проектів, основне – не втрачати зв’язок з його багатим історичними минулим. Поділіться, будь ласка, власним досвідом побачених мистецьких інсталяцій – можливо котрась особливо вплинула на ваше бачення і майбутню діяльність? Ірина: Наше бачення, яке відображається в нашій діяльності, формується щодня, на нього певною мірою впливає середовище і люди, які нас оточують, кожен новий день дає нам новий досвід. Найбільша подія, яка вплинула на моє бачення і майбутню діяльність – це Венеційські бієнале, які я мала нагоду відвідати, де представляють неймовірну кількість проектів з усього світу, це своєрідний “брейнстормінг”, після якого важко заснути і хочеться щось творити. Розмовляла: Ірина Білан. Фото: Ірина Дутко. Біографія Маріанна Дубова народилася в 1981 ро­ ці у Львові. У 2004 р. закінчила Національний університет «Львівська політехніка» Інститут Архітектури, спеціальність «Дизайн». 3 2005 р. викладач кафедри «Дизайну та основ архітектури» Інституту Архітектури, Національного університету «Львівська політехніка». Працює а галузі графічного дизайну та ілюстрації. Ірина Дутко народилась 1983 року у Львові. У 2001 р. закінчила Львівський державний коледж декоративного і ужиткового мистецтва ім. І.Труша. У 2006 р. закінчила Національний університет «Львівська політехніка», інститут Архітектури, спеціальність: дизайн. З 2007 – викладач кафедри «Дизайну та основ архітектури» Інституту Архітектури Національного університету «Львівська політехніка». Працює в галузі дизайну інтер’єру, фотографії, живопису, інсталяції. Довідка Термін  лендарт  походить з англійської мови (land art) і буквально означає «мистецтво землі». Іноді лендартом називають спосіб співіснування природи і мистецтва. Основним місцем дії митця є простір природи, не обмежений стінами, проте доповнений автором відповідно до того, про що він хоче сказати. Вперше такий вид мистецтва появився у 1960-их роках і пов’язаний із рухом хіпі у США, коли люди втомилися від надмірно швидких темпів глобалізації та стали протестувати проти забруднення природи. В Україні першим мистецьким твором можна вважати інсталяцію «Колиска для ненародженої дитини» художника Олександра Бабака та його колеги Олександра Бородая, створену у 1989-му році у селі Великий Перевіз, Полтавської області. Основу цієї композиції склали знайдені на горищі старі речі та елементи емалі. Під час ще одного проекту Олександр Бабак з допомогою плуга намалював на полі пентаграми, а з допомогою Олексія Литвиненка на фоні білої гори вибудував дзеркала таким чином, що сонячні зайчики формували обрис птаха.

Відбулась сесія по стратегічному плануванню діяльності Заповідника

Прогрес охопив усі сфери життя сучасної людини, в тому числі і музейної справи. Середовище, в якому ми живемо, змінюється швидкими темпами. Заповідник теж має відповідати викликам сучасності та коригувати свою діяльність відповідно до змін у суспільстві. Стратегічне планування є інструментом для визначення напрямку і послідовних кроків роботи організації. Стратегія – це дороговказ, який дає відчуття спільного руху для всієї команди працівників.

На даний момент триває планування подальшої роботи Заповідника, а також розвитку організації та регіону в цілому. З цією метою в кінці червня було організовано виїзну сесію працівників Заповідника для обговорення та формулювання місії ДІКЗ “Тустань”. Це лише перший крок на шляху до формування кінцевої стратегії. Редколегія

Енергетична компанія ДТЕК відзначила 10-річний ювілей на Тустані

Сьогодні село Урич з фортецею Тустань є місцем, яке обирають для культурного відпочинку все більше людей з України та з-за кордону. Нам важливо бути гостинними господарями, щоб відвідувачі поверталися знову і знову та запрошували друзів. На початку липня у Тустані свій ювілей відсвяткувала компанія ДТЕК. До Урича приїхали більше тисячі її працівників з різних куточків України. Впродовж усього вечора відбувались регулярні екскурсії на скелі, а до музичної концертної програми ввійшли найкращі українські пісні. Усі гості були дуже задоволені від організованого дійства, зокрема від місця проведення - тустанських скель та навколишніх краєвидів, які мали змогу побачити як з вершини скельної групи “Камінь”, так і з повітряної кулі. Варто зазначити, що територія Заповідника була повністю прибрана від сміття та відходів впродовж наступного дня. Готуючись до святкування, Державний історико-культурний заповідник “Тустань”, спільно з організаторами та жителями Урича, підсипали сім кілометрів дороги зі Східниці до Урича, відремонтували дерев’яний вхідний міст та здійснили потрібне облаштування території для проведення заходу. Значну частину робіт виконали місцеві мешканці, які були залучені до підготовки на тимчасовий період. Дерево з частоколу, який спорудили до святкування, згодом використали для будівництва середньовічних укріплень в рамках підготовки до “Ту Стані! – 2013”. Даний захід на реальному прикладі продемонстрував як туристичну привабливість регіону, з однієї сторони, так і можливість продуктивної співпраці громади села, історико-культурного Заповідника та комерційних організацій, з іншої. Ірина Білан

Засновники: ДІКЗ «Тустань», ЛОГО «Тустань» (79005 м. Львів, вул. Чайковського, 17, 3 пов.); Музей історії Тустані (82612 с.Урич, Сколівський р-н, Львівська обл.), тел.: (032) 261 37 80, www.tustan.ua e-mail: pr@tustan.ua Редакційна колегія: Ірина Білан (головний редактор), Стефанишин Оксана, Андрій Котлярчук, Тетяна Бей Відповідальний за випуск: Василь Рожко. Наклад: 1000 примірників. Видавництво ТзОВ “Колір ПРО”

Вісник "Тустань" (15)  

Вісник "Тустань" 2013-1(15), 1 вересня 2013

Read more
Read more
Similar to
Popular now
Just for you