Page 1

2012-5(13), 1 грудня

У НОМЕРІ:

• ВІД ШИНКІВ ДО «ПРОСВІТИ» • СКОРО «РІЗДВЯНА ТУСТАНЬ» • СІЛЬСЬКИЙ ЗЕЛЕНИЙ ТУРИЗМ • ВПОРЯДКУВАННЯ ТУСТАНІ • ТУСТАНСЬКИЙ ЛЕЛЕКА

Різдво в Тустані !

Від шинків до «Просвіти»

(Етнографічна фреска)

Хор читальні “Просвіти” 1937 рік далекому минулому було злиденним наше село, як і злиденне життя його жителів. Незважаючи на те, що селяни ґарували на неврожайних нивах, виконуючи протягом року біля 200 назв різноманітних робіт, село було безхлібним. Часті пошесті, пожежі та неврожайні літа поглиблювали злиденність. Іван Франко про ці важкі роки писав: «Люд жив кропивою, гірчицею і корою». Злиденним був і побут його жителів, який породжувався тотальною безпросвітністю, безграмотністю і, як наслідок, характеризувався тотальним захопленням шинками. 120 років тому Франко писав про Урич: «Малесенька церковця під липами, убогий дім священика і показні дві корчми - се одинокі сліди «духа часу», провіваючи куди йому хочеться. Школи він ще не завіяв сюди». Згадуючи про «показні дві корчми», Франко засуджує вживання алкоголю: «Жінка мре Із голоду на переднівку. У наймах діти. Тато де? Сидить в шинку і п’є горівку».

ява паростків цивілізованого побуту, носіями якого були священики Колинський, Роман Охримович, вчителька Ізабелла Швед та ще десять жителів села - фундаторів місцевої «Просвіти». Церква, школа, «Просвіта» засівають пробудження, паростки національної самосвідомості, патріотизму, цивілізованого побуту та високої моральності в серцях уричан, а в першу чергу в серцях молоді. Молоді хлопці обминають шинки і створюють молодіжні організації «Січ», «Сокіл», «Луг», стають організаторами та будівничими читальні «Просвіти». Щонеділі в післяполудневий час шинки безлюднювалися, а зал читальні завжди був переповнений

У

Члени Союзу українок 1938 рік сотнею-двома відвідувачів. У читальні діяв гурток по вивченню грамоти, яким керували просвітяни Іван Андрейко й Сидір Івасік. Тут можна було ознайомитися з часописами «Руське слово», «Свобода», «Дзвін», визичити і прочитати твори Франка, Шевченка, Грінченка, Лотоцького. Читальня поширювала серед уричан книжку «Піянство – нещас-

“Луговики” 1931 рік

Театральний гурток читальні 1937 рік

П

еребуваючи в Уричі, Франко записав дві приповідки про соціальнопобутове лихо: «Випивай, Іванку, бляшанку, а за дві плати» (так говорили про п’яниць, з яких євреї – шинкарі здирали більше, ніж ті випили), «Голод і солод (горілка) – два побратими» (це означає, що злидні та нужду люд «топив» у горілці). Сто років тому (1911 році) священик Роман Охримович так говорить про злиденність життя і побуту: «Будинки в селі досить бідні, харч – мізерний. Народ не дуже тверезий». З цим побутовим лихом до боротьби стає церква. З відкриттям однокласної народної школи та «Просвіти» в 1897 р., більше 100 років тому, починається в селі епоха пробудження: поступова відмова від шинків, перехід від темряви і неуцтва до знань, по-

тє народу». На базі читальні започаткували хорове товариство «Сокіл» та дитячий хор «Соколятко». А також, у складі 28 чоловік, діяло товариство аматорів-театралів. Виступи на сцені «Сокола», «Соколятка» і театру виховували в уричан національну свідомість, патріотизм, високу моральність. Поважні люди в читальні обговорювали нагальні громадські та господарські справи.

Фестини 1938 рік

Державний історико - культурний заповідник “Тустань” Львівська обласна громадська організація “Тустань”

П

ід впливом церкви, школи та «Просвіти» за відродження традицій і побуту взялося жіноцтво, яке в 1926р. створило місцеві філії організацій «Союзу українок», «Рідної школи», «Доросту». У селі ожили давні традиції і звичаї: петрування пастушків, ходіння на Новий рік зі солом’яним дідом, Андріївські вечори, вечорниці, маївки, фестини. У 1925р. з ініціативи Григорія Сенишина було створено сільський осередок молодіжної організації «Луг». Його члени щорічно до 1939р. проводили молодіжне лугове свято фестини. Юнаки-луговики носили однострої: напіввійськову форму одягу кольору хакі, мазепинки, вишиті сорочки з жовто-синіми стяжками. Дівчата вдягали народний одяг: спіднички з шаляну, лейбички з вишневого оксамиту, вишивані блузочки і півки (фартушки). На фестинах юнаки з декоративними топірцями, а дівчата – з хустинками, виконували фізкультурні вправи. Там було все: жарти, танці й пісні, фантова лотерея та вправи на силу. На фестинах лунали пісні про відродження української держави. 1914р. на свято Покрови 18 юнаків створили сільську організацію «Сокіл» на чолі з Луцем Сенишином. Щорічно, до 1938р., соколята в читальні проводили «День Сокола». Він починався з виконання маршу: Соколи, соколи, ставаймо в ряди, Нас поклик «Борімось» взиває. В здоровому тілі здорові душі, Де сила, там воля літає. Як славно, бувало, козацькі сили Боролись до смерти – загину. Боротись будемо, соколи, всі ми За Русь-Русь – святу Україну. Лети же, Соколе, далеко в степи, У гори, луги та долини! Прапор наш сокільський високо неси, Під ним най народ вольний стане! Разом же, Соколи. Ставаймо в ряди! У бій за прапором, гей, сміло! До праці для неньки у вічні часи Віддамо всю душу і тіло. Соколята також виконували пісні: «Ой, у лузі червона калина» та «Триста літ минає, як наш брат в тюрмі вмирає». Під керівництвом Шведа Івана Григоровича двадцять вісім юнаків та дівчат сходилися до читальні й робили проби до сценічних вистав («сватання на Гончарівці», «Наталка-Полтавка», «Хазяїн»). Зазвичай збиралися у передвечірній час на свята та по вихідних. Ці дні називали «Днем театрала-аматора». В аматорів було 15 сценічних вистав. На Шевченківські дні (9 березня) щорічно в читальні йшла вистава «Катерина». Сценарій вистави за поемою Шевченка написав пан Швед, який був постановником, сценаристом, візажистом, гримером, костюмером, суфлером, репетитором і музикантом в театрі. Згодом його репресували. Тоді «Дні театрала-аматора» відійшли в історію. Давноминулі традиції, що були зупинені більшовицьким режимом, починають відновлюватися в незалежній Україні. Зокрема діє «Просвіта», в якій беруть участь і молоді, й люди поважного віку. Роман Щур, співробітник Музею історії Тустані

У

Любі читачі вісника «Тустань», щиро вітаємо Вас з Новим Роком та Різдвом Христовим! Відчиняйте двері ясеневі, Бо Різдво ступає на поріг. Знак добра, Господньої любові У світі Вифлиємської зорі! Хай це свято лине в кожну хату, В кожнім серці свій залише слід. Будьте дужі, щирі та багаті, Щастя Вам і довгих многих літ! Христос Рождається! Славімо Його! Під час різдвяних свят ласкаво просимо Вас прийти на фестиваль вертепів «Різдвяна Тустань» в с. Урич. Участь у святкуванні братимуть вертепи сіл Урич, Підгородці, Сопот, учасники ОУМ «Спадщина» зі Львова та інші. Будемо колядувати, віншувати та щедрувати разом! Слідкуйте за анонсами!

Сільський зелений туризм

Гуцульська хата ХІХ ст., пристосована до потреб зеленого туризму. Чернівецька область.Фото Андрія Котлярчука

Цей вид туризму є відносно новим для України видом відпочинку в сільській місцевості, коли приїжджі насолоджуються природою в екологічно чистій зоні, пізнають культуру та історію краю, відпочивають від суєти великих міст. У цьому номері вісник починає друкувати цикл матеріалів, що проілюструють перспективи розвитку сільського туризму в нашій державі. Українське село має багатющу історикоархітектурну спадщину, культуру, самобутній побут, самою природою даровані мальовничі ландшафти, воно наділене багатими лікувально-рекреаційними ресурсами. Багаті села й індивідуальним житловим фондом та добрими і працьовитими людьми. Разом з тим, гострою проблемою для багатьох сіл є брак робочих місць та зростаючий надлишок робочої сили. Враховуючи відсутність потрібних капіталовкладень на створення нових робочих місць, більше уваги варто приділяти галузям, які не потребують для свого розвитку великих коштів. До таких галузей відноситься й сільський зелений туризм, який недавно практикується в Україні. Адже в села, які мають відповідну рекреаційну базу, завжди приїжджає багато міського населення на відпочинок. Найпопулярнішими для відпочинку є гірські села, села біля морів та річок. В Україні на сьогодні існує три види сільського зеленого туризму.  Агротуризм - вид сільського зеленого туризму, як пізнавального, так і відпочинкового характеру, пов’язаний з використанням підсобних господарств населення, або земель сільськогосподарських підприємств, які тимчасово не використовуються в аграрній сфері. Відпочинковий (відпочинок на селі). Базою його розвитку є капітальний житловий фонд - садиби господарів та наявні природні, рекреаційні, історико-архітектурні, культурно-побутові й інші надбання місцевості.  Екотуризм  - науково-пізнавальний вид туризму, характерний для сільських місцевостей, розташованих у межах територій національних парків, заповідників, природних парків тощо, де регламентовано види розважального відпочинку.  Головною фігурою, що уможливлює функціонування цих видів туризму та органі-


ВПОРЯДКУВАННЯ ТУСТАНІ У

правління пам’яткою – складний, комплексний процес, що передбачає системну роботу одночасно в багатьох напрямках. У попередніх випусках Вісника ми розповідали про охорону Тустані, її минулі та сучасні дослідження, реставраційні проблеми, музейну діяльність, популяризацію. Проте насправді чи не найважливішим є пристосування, впорядкування та догляд самої пам’ятки для її безпечного щоденного відвідування туристами. устань сьогодні – це визначне місце, яке щорічно приймає десятки тисяч відвідувачів, і їх кількість поступово зростає. Хоч інтенсивність відвідування пам’ятки змінюється, проте загалом сюди їдуть цілорічно та всепогодньо. Тустань непроста для туристів (наприклад, людей похилого віку чи вагітних жінок) через круті схили, гірський рельєф, великі відстані та перепади висот, наявність прірв, а також через примхливий гірський клімат, густу лісову рослинність, розсипи каміння. Незважаючи на це, враховуючи статус та популярність Тустані, вона повинна бути постійно (щоденно, незалежно від погоди) доступною для публіки, зручною для усіх категорій відвідувачів. У цьому аспекті необхідно також згадати наявність на скелях аварійних ділянок, як еродовані схили під ногами відвідувачів, так і нависле незакріплене каміння над їх головами; нерівність стежки, що грозить падінням та вивихами; слизькість, болото, сніг. Також слід пам’ятати, що Тустань – пам’ятка археології, й потрібно берегти власне ту історію, що є під ногами. Кількість відвідувачів настільки велика, що мимоволі зношується поверхня скель, стираються середньовічні сліди на них, відвалюються каміння, руйнуються грунтові схили та с та р од а в н і вали. В і д р азу після створення Заповідника «Тустань» почато роботу з упорядкування території. До цього відвідувачі піднімалися на Дитинець південним схилом, а спуск алися північним. Стежка була дуже стрімкою, через що літні люди залишалися внизу. А сам схил пос­тупово еродував та усувався під ногами від навантаження, не маючи жодного кріплення. Тому було прийнято рішення пустити маршрут довкола скель, старим шляхом, що піднімається плавно, а також дозволяє оглянути увесь комплекс. Почалося впорядкування маршруту: огорожа, влаштування поручнів, знакування. Для покриття самої стежки спочатку силами молодіжної громадської організації пробували варіант кам’яного мощення. Проте це виявилося надзвичайно затратним, потрібного каменю в потоці вже не було, а в дощ під ногами утворювалося болото. Тому вирішили влаштовувати трапи-настили: на поперечні колоди класти вздовж маршруту дошки із набитими впоперек планками, щоб не ховзатися. Де схил був стрімкішим – влаштовувалися сходи. Окремим питанням була організація руху на Дитинці, головному подвір’ї фортеці Тустань. Спочатку було зроблено сходи для входу через ворота та перекриті частоколом небезпечні місця над

Т

прірвами. Пізніше, щоб зменшити руйнування та стирання самої поверхні скель зі слідами забудови від багатотисячного людського потоку, на Дитинці теж влаштували настил із розширеннями-майданчиками для екскурсійних зупинок туристичних груп. Також, щоб організувати потоки відвідувачів, вирішено розділити вхід та вихід на подвір’я, влаштувавши додаткові сходи у місці колишньої фортечної хвіртки. Усі роботи робилися силами багатьох урицьких майстрів, найперше – Богдана Кирчея, Богдана Ключака, Василя Опацького. Попри зовнішню простоту, приймалися неординарні к о н с т ру к т и в н і рішення; через складність рельєфу, перепад висот, великі прольоти та неправильну геометрію скель неможливо було попередньо виконати креслення і все вирішувалося на місці. равильність нашого під­ходу показав час. Якщо спочатку доводилося боротися з екскурсійними групами, які перелазили огорожу і йшли напряму, то після влаштування настилів, ними користуватися почали усі. Схожий підхід для організації маршруту відвідувачів використано у Rushmore Memorial (США), де у скелі викарбувано рельєфи чотирьох президентів.

П

трібність та важливість. Наведений порядок потрібно щоденно підтримувати, прибираючи сміття, підстригаючи рослинність, що в’ється до стежки, відкидаючи сніг, ремонтуючи пошкоджені дерев’яні конструкції. Врешті, порядок є зовнішнім вираженням внутрішньої культури, демонстрацією нашого ставлення до спадщини минулого та цінностей, які вона уособлює. Порядок відображає нашу (як працівників Заповідника) пошану до пам’ятки, і через порядок ця пошана передається і відвідувачеві. Сьогодні пристосований та впорядкований лише скельний комплекс Камінь та впритул прилегла до нього територія. Частково це пов’язано з обмеженістю людських та матеріальних ресурсів. Проте великою проблемою є те, що Заповідник «Тустань» на сьогодні не є користувачем території

пам’ятки. Влаштування туалетів, сміттєзбірників, вхідного моста, електрифікація та освітлення території потребують виготовлення проектної документації та вкладення коштів у капітальні роботи. А це, відповідно до чинного законодавства, Заповідник як державна установа має право робити виключно на об’єктах, що перебувають в його користуванні. Втім, дбати про пам’ятку не лише потрібно, а й можливо. Краще малими кроками, власними силами робити щось уже сьогодні, пробуючи та здобуваючи досвід, аніж роками планувати, чекати «кращих часів» та допомоги ззовні. Ми живемо сьогодні, і ми відповідаємо за пам’ятку, за те, що робимо, дбаємо чи нищимо; за те, якою побачать Тустань наші нащадки та гості. Василь Рожко, Директор Державного історикокультурного заповідника «Тустань»

Щодо самих урицьких скель на сьогодні розробляється програма реставраційних робіт, що визначить пріоритети, послідовність, терміни та кошторис заходів на пам’ятці. Водночас, щоб сповільнити руйнування вже сьогодні, скелі очищуються від рослинності, що своїм корінням збільшує тріщини у камені. Над мурованою стіною споруджено консерваційний дашок, щоб захистити її від прямих опадів та подальшого руйнівного замерзання-розмерзання вологи. Окрім пристосування маршруту, впорядкована прилегла до скель територія, зокрема очищена від чагарників, бурелому, завалів. Прилегла до скель територія, що презентується як пам’ятка культури, повинна виглядати як впорядкований та доглянутий парк, а не дикі зарослі джунглів. Пристосування та впорядкування території підкреслює пам’ятку, вказує на її по-

Тустанський лелека

Львівський еколого-натуралістичний центр поповнився новим експонатом – «тустанським лелекою». Потрапив він туди на початку листопада завдяки небайдужим і чуйним людям. Уричани помітили цього неочікуваного гостя ще в кінці жовтня, коли землю притрусив перший сніг. Це всіх здивувало, оскільки інші лелеки вже давно відлетіли у вирій. Згодом виявили, що він не може літати, бо має зламане крило. Лелека

Державний історико - культурний заповідник “Тустань” Львівська обласна громадська організація “Тустань”

Сільський зелений туризм (продовження)

зацію відпочинку на селі, виступає сільська родина, яка надає житло, забезпечує харчування і знайомить із особливостями сільської місцевості. Для того, щоб здійснювати це на відповідному рівні, необхідно вчитися. Сьогодні формується розуміння сільського зеленого туризму як специфічної форми відпочинку на селі з широкою можливістю використання природного, матеріального і культурного потенціалу регіону. Сільський зелений туризм у більшості країн розглядається як невід’ємна складова частина комплексного соціально-економічного розвитку села та як один із засобів вирішення багатьох сільських проблем.  Позитивний вплив сільського зеленого туризму на вирішення соціально-економічних проблем села полягає передусім у тому, що він розширює сферу зайнятості сільського населення, особливо жінок, і дає селянам додатковий заробіток; розширює можливості зайнятості сільського господаря не тільки у виробничій сфері, але й у сфері обслуговування. При певному нагромадженні числа туристів з’являється потреба в задоволенні їх різноманітних запитів, а це, в свою чергу, стимулює розвиток сфери послуг: транспорту, зв’язку, торгівлі, служби побуту, відпочинково-розважальних та інших.  Особливо сприятливі умови для розвитку сільського зеленого туризму створюються на територіях національних і ландшафтних парків та історико-культурних заповідників, наприклад Вижницького Національного парку, де існує можливість поєднати повноцінний відпочинок з пізнаванням природничого та історико-культурного потенціалу регіону.  Важливим результатом розвитку сільського зеленого туризму є розширення можливостей реалізації продукції особистого підсобного господарства, причому реалізації її на місці, і не як сільськогосподарської сировини, а як готових продуктів харчування після відповідної обробки і приготування. Досвід показує, що ті сім’ї, які приймають, вдосконалюють структуру посівів на присадибних ділянках з урахуванням потреб гостей, розширюють асортимент овочевих культур, фруктових дерев, ягідників тощо; розвивають і урізноманітнюють присадибне тваринництво, заводять тепличне господарство.  Розвиток сільського зеленого туризму спонукає до покращення благоустрою сільських садиб, вулиць, в цілому сіл; стимулює розвиток соціальної інфраструктури. Звичайно, на перших порах приймання і обслуговування туристів відбувається на базі існуючого житлового фонду з використанням місцевих рекреаційних та інфраструктурних ресурсів. Але з певним надходженням коштів від цієї діяльності, ті, хто нею займається, починають вкладати їх у поліпшення комунального облаштування житла, вулиць, доріг; об’єднаними зусиллями добиваються зміни на краще сфери обслуговування. А це одночасно й вагомий внесок у розвиток села. Прикладом може бути створення місцевих осередків Спілки розвитку сільського зеленого туризму в Чернівецькій області або районних об’єднань громадян, зацікавлених в розвитку інфраструктури для сільського зеленого туризму тощо.  Суттєву роль відіграє розвиток сільського зеленого туризму у підвищенні культурно-освітнього рівня сільського населення. Готуючись приймати і обслуговувати гостей, члени селянських родин мимоволі змушені поповнювати свої знання з ведення домашнього господарства, гігієни та санітарії, приготування їжі тощо. А спілкування з приїжджими розширює їх кругозір, дає змогу зав’язати нові знайомства та контакти, завести друзів в інших населених пунктах. За матеріалами Туристичної бібліотеки www.tourlib.net

одиноко походжав по городах та подвір’ях місцевих жителів, які його підгодовували й думали, як йому допомогти. Частим гостем став він й біля Музею історії Тустані, де його й помітили чуйні туристи, що приїхали сюди на відпочинок. Вони звернулися на «гарячу лінію» телеканалу ZIK з проханням допомогти. Журналісти телеканалу повідомили екологонатуралістичний центр м. Львова і дали знати про це в заповідник «Тустань». Птаха зловила місцева жителька Ольга Кундрик з дочкою та передала його пра-

цівникам Заповідника. Ігор Лавришин домовився з дирекцією центру, куди лелеку забрали вже наступного дня. Його оглянув ветеринар, але, на жаль, нічим не зміг допомогти, бо у лелеки був відкритий перелом зі зміщенням. Через це на волі птах не вижив би. Він міг або замерзнути, або бути загризеним собаками. Найбезпечніше для нього буде залишатись на території еколого-натуралістичного центру, де житиме разом з іншими пораненими лелеками. Наталія Поясник, завідувач Музею історії Тустані. Фото зі сайту http://aves.org.ua (автор Бокотей А)

Засновники: ДІКЗ «Тустань», ЛОГО «Тустань» (79000 м. Львів, вул. Чайковського, 17, 3 пов.); Музей історії Тустані (82612 с.Урич, Сколівський р-н, Львівська обл.), тел.: (032) 261 37 80, www.tustan.com.ua e-mail: pr.tustan@gmail.com Редакційна колегія: Ірина Набитович (головний редактор), Андрій Котлярчук, Тетяна Бей Відповідальний за випуск: Василь Рожко. Наклад: 500 примірників. Видавництво ТзОВ “Колір ПРО”

Вісник "Тустань" (13)  

Вісник "Тустань" 2012-6(13), 1 грудня 2012

Read more
Read more
Similar to
Popular now
Just for you