Page 1

2012-4(11), 1 жовтня

У НОМЕРІ:

• Незабутня ніч на Тустані • Забудовник Тустані • втручається в роботу державного заповідника • Порятунок урицької культури • Народна пам’ять з перших вуст • Створення етнографічного музею • Утилізація батарейок • Оголошення про роботу

Одна ніч на Тустані:

незабутня, романтична, середньовічна

Щ

орічний фестиваль серед­ньо­ вічної культури «Ту Стань!-2012», що відбувся на теренах Сколів­ щини вже всьоме, цьогоріч не збавляв обер­ тів. Навпаки, набув статусу міжнародного, а ще устиг «обрости» при­та­манними лише йому традиціями та неповторним колоритом. Саме тому цей захід ще кілька років тому об­ любували відпочивальники навколишніх ку­ рортів: Трус­кавця, Моршина, Східниці. Звісно, не кажучи про учасників, котрі з’їжджаються на фест з усіх куточків України. Усіх їх прива­ блює автентична середньовічна атмосфера, видовищні поєдинки (бугурти), музика в сти­ лі етно та фольк, цікаві майстерні ремесел, майстер-класи з лицарського бою і середньо­ вічних танців та багато іншого. Зізнаюся, що чула про цей дивовижний захід вже давно. Мої знайомі відвідували його щороку, але мені вперше випало побувати на ньому лише минулоріч. Відтоді серпень у моїй свідомості асоціюється із цією визначною по­ дією. Між іншим, саме цього року, на відміну від минулого, я відвідала цікаві вечірньо-нічні розваги. І, мушу сказати, вразили вони мене не менше, ніж денне різноманіття. Уночі усе, що відбувається на території, набуває диво­

вижних і справді середньовічних рис, незбаг­ ненної сакральності, прихованої за межами полум’я смолоскипів та маківками дивовижних кам’яних скель – залишків давньої фортеці. Уночі істотніше відчувається, що тут майже десять століть тому вирувало життя. І не про­ сто вирувало, емоції тут зашкалювали, бо, судячи з історії, і сама фортеця, і її залишки (дитинець) протягом кожного із сто­літь става­ ли епіцентром повстань, захоплень та інших військових дій. Звісно, через те і не тільки, на­ вколо цієї дивовижної місцини роїлися десят­ ки романтичних легенд, а спогади про штурм фортеці є основною сюжетною складовою тепер вже відомого далеко за межами нашої держави фесту.

Я

к і минулого року глядачів вражає розмаїття костюмів, лицарських об­ ладунків, різноманіття елементів побуту, ба, навіть страви, якими харчувалися мешканці таборів – виключно середньовіч­ ного поход­ження. І якщо до костюмованого життя у стилі середньовіччя долучалися оди­ ниці, то посмакувати стравами і напоями міг кожен. А ще – власноруч викувати підкову чи

глядачів лише ве­село спостерігали за таким народним гулянням, очікуючи на знакові події ночі – реконструкцію захоплення фортеці та театр тіней. І скажу одразу – на них варто було чека­ ти. Видовище неперевершене. Насамперед тому, що саме уночі світло смолоскипів прихо­ вує усе зайве, вихоплюючи з мороку ли­ше об­ риси імітованої фортеці, лицарів у костюмах. Блиск мечів та спалахи від сотень вогняних стріл помножені на героїчні викрики воїнів, які обороняли фортецю, додавали і без того натуралістичній картинці атмосфери присут­ ності у тому надзвичайно далекому від нас тринадцятому столітті. А музичний супровід від «Йорий Клоц» та коментарі ведучого до­ давали дійству потужного драйву та емоцій­ ності. Словом, коли штурм фортеці «монголотатарським загарбникам» вкотре не вдався, усі, хто спостерігав за дійством, зітхнули з по­ легшенням. Тепер увагу глядачів природного амфітеатру було прикуто до сцени, на якій під дивовижне звучання язичницько-рокових композицій від того ж «Йорого Клоца» відбу­ валося не менш дивовижне видовище: театр тіней. На великому полотні згідно із сюжетом композицій метушилися мисливці і олені, ви­ никала і розчинялася у тінях і світлі сакральна символіка наших пращурів-язичників. вже далеко за північ, коли змучені чис­ ленними битвами лицарі та їх прекрас­ ні панянки у довгих сукнях із квітами у волоссі пішли до своїх наметів на відпочинок, у нас попереду було із десяток кілометрів карпатського бездоріжжя. У світлі численних автомобільних фар на деякий час довелося забути про враження та романтичний настрій: відвідувачі на потужних джипах та крутих

І

виліпити глиняного горщика. Вдень чимало цікавого було і для малечі, її вчили розважа­ тися у середньовічному стилі. І хоч більшість забавок були схожі на сучасні, вони усе одно захоплювали юних відвідувачів незважаючи на спеку. А вже надвечір, коли повітря стало більш прохолодним і галявина, на яких від­ бувалося дійство нарешті занурилася у гір­ ську прохолоду, головним епіцентром подій стала сцена. На ній виступали українські та іноземні етно-гурти, а під нею весело витан­ цьовував втішений довгоочікуваною прохоло­ дою натовп. Після численних хореографічних майстер-класів та випитої медовухи та сиву­ хи навіть поважним відвідувачам легко да­ валися замислуваті середньовічні па. Решту

Державний історико - культурний заповідник “Тустань” Львівська обласна громадська організація “Тустань”

авто то голосно сварилися, використовуючи «триповерхові», бо не могли роз’їхатися на вузеньких вуличках Урича, то підрізали одне одного на і без того складних гірських трасахпокручах. Тож останнє, про що подумалося перед тим, як задрімати на задньому сидінні нашої непримхливої дев’ятки: от вони – су­ часні лицарі. Такі не те що фортецю здадуть за милу душу. Для таких ніколи не схочеть­ ся бути романтичною панянкою з квітами у волоссі… Тішить, що наступного дня мені пам’яталося про побачене лише найкраще. Тож до наступного фесту, героїчна Тустань! Яна Липнева, газета «Трускавецькурорт»

Забудовник Тустані втручається в роботу державного заповід­ ника, незважаючи на рішення суду

Львівський апеляційний адміністративний суд 28 серпня 2012  року ухвалив залишити без задоволення апеляційну скаргу дружини забудовника Щур Орисі Іванівни, а Постанову Сколівського районного суду Львівської облас­ ті від 13.09.2011 р. залишити без змін. Таким чином, вступило в дію рішення Сколівського районного суду про визнання незаконними та скасування рішень сільської ради про зміну цільового призначення, до­ зволу на будівництво та державної реє­ страції Державного акту права власності на земельну ділянку під будівництво площею 0,4093 га, що перебуває у власності Щур О.І. Нагадаємо, що у червні 2010  року в підніжжі пам’ятки археології національно­ го значення «Городище літописного міста Тустань» Михайлом Щуром здійснювалося будівництво, яке було зупинено та визнано незаконним рішеннями Сколівського район­ ного суду. Для мирного вирішення кон­ флікту забудовнику надано іншу ділянку, проте він вирішив скористатися обома. У листопаді 2010 року для здійснення своїх планів М. Щур змінив русло потоку, що при­ звело до порушення проти нього криміналь­ ної справи за ст. 298 Кримінального Кодексу України . У діях М.  Щура прослідковуються тен­ денції, що загалом становлять загрозу іс­ торичним пам’яткам України. Так, з метою особистої наживи, забудовник здійснював будівництво, публічно ігноруючи приписи та вимоги зупинитися уповноважених пред­ ставників управління охорони культурної спадщини, міліції, прокуратури, інспекції архітектурно-будівельного контролю; потай­ ки (вночі) та без дозволів перекопав 40 м ма­ терикової породи, щоб таким чином разом зі струмком відсунути від своєї ділянки прибе­ режну захисну смугу; порушив домовленості при спробі мирного врегулювання конфлікту. Забудовника зупинено виключно пра­ вовими методами. Остаточною перемогою стало рішення суду за позовом прокуратури. Проте цьому передувала спільна кропітка праця: дії Державного історико-культурного заповідника «Тустань» доповнювалися зверненнями обласних та народних депута­ тів, громадським контролем, публічністю та активним висвітленням у засобах масової інформації. Сподіваємося, що цей випадок буде прецедентом, прикладом для поши­ рення в Україні. Ми очікували, що скасування незакон­ них рішень та надання забудовнику альтер­ нативної ділянки під будівництво вичерпають конфлікт і Державний історико-культурний заповідник «Тустань» зможе займатися влас­ тивою йому дослідницькою, реставраційною та культурно-просвітницькою діяльністю. Проте забудовник Тустані перешкоджає роботі державного заповідника, незважаючи на рішення суду. Так, сьогодні він намага­ ється зупинити розробку та затвердження проекту Детального плану території Держав­ ного історико-культурного заповідника «Тус­ тань» маніпулюючи «громадською думкою», непублічними домовленостями, викривлен­ ням передбаченого законодавством порядку проведення громадських слухань. Державний історико-культурний запо­ відник «Тустань» має на меті повернути ді­ лянку забудовника зі зведеним фундамен­ том та змінене русло потоку до їх первісного вигляду та унеможливити будь-які незаконні дії щодо унікальної археологічної пам’ятки в майбутньому. Василь Рожко, директор державного історико-культурного заповідника «Тустань»


Порятунок урицької культури

Ч

ого ми варті без роду та племені, власної культури та традицій? Чи цінне прожите нами життя, якщо воно байдуже для нащадків? Чи достатньо добре ми виховуємо наших дітей, коли, по­ при прищеплення їм необхідних навичок ви­ живання, ми забуваємо про їхню духовність? Перехоплює подих, коли слухаєш роз­ повіді тих мешканців села, яким пощастило народитись в той час, коли не було нічого ціннішого за «Бог і Україна». Героїчні вчин­ ки уричан в час ІІ світової війни, товариство «Просвіта», молодіжні рухи, театральні ви­ стави за творами українських письменників, вечорниці, весілля, бойківські фестини - і це все тоді, коли незалежність здавалась дале­ ким маревом. Звичайно, можна традиційно нарікати на молодь, яка «тепер не така, якою були ми», проте хто, як не ми, не зміг запа­ лити в душах нашої молоді іскру любові до культури, традицій, історії рідного краю.

О

дин із вагомих українських симво­ лів - вишиванка, яку так гордо но­ сили мешканці Урича ще в довоєн­ ний час, так швидко опинилася серед ганчір’я спаленого при наведенні нових порядків. Ви­ шиванка була не просто святковим вбранням на противагу щоденному скромному одягу. Вона була ознакою національної ідентичнос­ ті, незламності духу, гордістю духовно бага­ того народу. Головною функцією, яку вона несла, був генетичних код, що з’єднував ба­ гато поколінь, немов нерозривна пуповина. У символах на вишивці закладені закодовані знаки-захисники, в кольорах – чисте відчуття смаку, в тканині – тепло природних матеріа­ лів та працьовитих рук. У тому, що не шану­ ють та занедбують вишиванки, скрині, бам­ бетлі, конов’єта, катрани, палять фотографії та інші бабусині речі, можна шукати багато причин, але висновок один – процес ство­ рення етнографічного музею в селі Урич має стати справою честі для кожного свідомого мешканця села. У час, коли ознаки традиційної культури занепадають, особливо важливого значення набуває ідея створення музею. Етнографічні музеї почали формуватися в українських міс­ тах та селах ще на початку ХХ ст. в основ­ ному за ініціативи місцевої громади та за підтримки української інтелігенції. Сьогодні Державний історико-культурний заповідник «Тустань» став ініціатором створення музею традиційної бойківської культури в с. Урич. Проте формування такого музею має стати спільною справою Заповідника та небайду­ жих мешканців села. Виховання майбутніх поколінь повинно провадитись на основі здо­ бутків минулих. Так, збираючи по дещиці ста­ родавні речі з кожної хати, ми разом формує­ мо міцні підвалини духовного розвитку села.

Народна пам’ять з перших вуст

Урич здавна є багатим на таланти. Стар­ ші люди й досі пам’ятають, як активно біль­ шість односельчан брали участь у громад­ ському житті села. Вони організовували різні вистави, святкові концерти в будинку Про­ світи, брали участь у фестинах. Багато хто з них й досі добре пам’ятає стародавні звичаї, пісні, вірші, колядки, щедрівки, віншування, яких навчили в свій час їхні батьки, бабусі з дідусями, та які передаються з покоління в покоління. Ми хочемо донести все й це до сучасної молоді села, щоб воно не забулось. Тому, починаючи з цього вісника, ми запро­ ваджуємо рубрику «Урич багатий на талан­ ти». У ній ми будемо розповідати про уричан, що хочуть передати свої знання наступним по­ колінням. Шановні уричани! Без вашої допомоги ця рубрика буде порожньою, тому якомога актив­ ніше допомагайте у її створенні.

Для проведення польового етнографіч­ ного дослідження в с. Урич серед працівників Заповідника було сформовано групу фахів­ ців, до складу якої увійшли: Наталя Поясник – завідувач Музею історії Тустані, Тетяна Бей – старший науковий співробітник, музеєзна­ вець, Андрій Котлярчук – старший науковий співробітник, архітектор. З кінця травня по липень дослідники навідувались до кожної хати для того, щоб зібрати предмети побуту до майбутнього етнографічного музею. І що­ разу ми відкривали для себе нові сторінки з життя села, слухали про традиції, героїчні вчинки, щоденну важку працю та любов до України. Проте час невблаганний, в цьому ми щоразу пересвідчувались, коли чули про те, що якісь речі спалено, якісь давно вивез­ ли з села, а когось, хто міг багато розповісти про те, «як то воно колись було», вже немає серед нас. Відтак ми все більше переконува­ лись в тому, що маємо поспішати. Особливий інтерес для всіх нас станов­ лять старовинні фотографії села. Вони є дже­ релом для формування уявлень про життя, традиції, архітектуру Урича. Цінними є світ­ лини із зображенням людей у вишитих стро­ ях, а також панорамні зображення села, що ілюструють вигляд бойківської архітектури. исловлюємо найщирішу подяку всім мешканцям Урича, хто дозволив нам зробити копії з власного фото­ архіву. Просимо всіх, до кого ми ще не всти­ гли завітати, або хто таки знайшов знимки в себе вдома, повідомити нам або занести їх до Музею історії Тустані. Ці зображення стануть цінним доповненням до майбутньої експози­ ції. Маємо також задум в майбутньому видати окремим альбомом світлини Урича. За час проведення дослідження завдя­

В

ки уричанам нам вдалось зібрати понад 100 предметів до музею. Це і маснички, бамбетлі, скрині, лави, мотовила, конов’єта та багато інших предметів побуту. Хоча деякі експонати є в кількох екземплярах, та не всі зможуть по­ трапити до експозиції, проте вони дбайливо зберігатимуться у фондосховищах та експо­ нуватимуться під час тимчасових виставок. На жаль, для того, щоб у повному обся­ зі презентувати традиційне мистецтво села, нам бракує народного одягу. Не вдалось від­ шукати та отримати до музею традиційний стрій Урича: «Не маємо ні катрану, ні спід­ ниці, ні півки, ні сорочки, ні лейбика…є лише одна пара ходаків». Оглядаючи фотографії мешканців села довоєнного часу, ми захо­ плювалися багатством вишивок, проте для майбутніх поколінь уричан та гостей, яким презентуватимемо культуру та побут Урича, традиційний вишиваний стрій залишиться невідомим. Цього разу ми пуб­лі­куємо «Вірш про Україну», якими по­ ділилася з чи­та­чами віс­ни­ка Емі­лія Степанівна Сте­­фанців 1926р.н.. Незважаючи на свій поважний вік, ця жінка й досі має дуже хорошу пам’ять, якій могла б позаздри­ ти навіть молода та завзята людина. Вірш про Україну Господи, хорони Україну від війни! Господи, хорони Україну! Надлетіла ластівка з Далекого Сходу, приносила вістку дивну для народу Щебетала, щебетала, що радянська вже скінчиласьи, Україна настала. Україно, Україно, яка ти нам дорога і свята, Ми тебе чекали, чекали, Україно, многії літа А тепер просім Бога, що радянська безбожна пропала,

Державний історико - культурний заповідник “Тустань” Львівська обласна громадська організація “Тустань”

Хочеться представити в експозиції також і ремесла, якими займалися в селі. Маємо ін­ струменти боднарів для виготовлення бочок, але не маємо інструментів теслярів, кушнірів, ковалів тощо. Бракує основного транспортно­ го засобу в селі – воза. Хотілося б розмістити поруч із музеєм кілька старих вуликів. Маємо надію, що завдяки небайдужості уричан до створення музею, ми зможемо разом зібрати таку колекцію, завдяки якій вповні представи­ мо традиційну культуру та побут бойківського села. Тому звертаємося з великим прохан­ ням до Вас приносити до Музею історії Тус­ тані будь-які старовинні традиційні для Урича речі. Хто зна, можливо на стриху, в коморі чи стодолі знайдуться предмети, котрі вже ви­ йшли з ужитку та можна передати з користю до музею. ідтак висловлюємо найщирішу по­ дяку всім уричанам, що передали цінні етнографічні предмети до му­ зею, а саме: Богенчук Ганна Іванівна Богенчук Іван Дмитрович Богенчук Микола Степанович Зушман Микола Миколайович Кирчей Олександр Михайлович Кирчей Семен Михайлович Ковальська Катерина Миколаївна Кундрик Зеновій Романович Кундрик Ольга Мар’янівна Кундрик Розалія Яківна Липецький Іван Миколайович Лобик Марія Миколаївна Лобик Павло Іванович Лобик Павло Петрович Максимів Галина Миколаївна Поясник Іван Михайлович Проців Володимир Іванович Пилипів Василь Степанович Сенишин Мирослава Юріївна Сенишин Степанія Темофіївна Слуцька Степанія Дмитрівна Стефанців Емілія Степанівна Траулько Марія Петрівна Хомин Василь Юрійович Хомин Володимир Степанович Хомин Емілія Степанівна Хомин Катерина Юріївна Хомин Степан Дмитрович Швед Володимир Іванович Швед Марія Олексіївна Швед Роман Ярославович Ярош Микола Олександрович Ярош Ольга Іванівна Ярош Семен Степанович Якщо Ви передали нам предмети, проте ми не вписали Вашого імені, повідомте нам будь-ласка, завчасно просимо вибачення. На шляху до створення етнографічного музею в с. Урич це лише перші кроки. Далі нас чекає кропітка робота з документами, реставрація предметів, збір фольклору, за­ пис свідчень та спогадів уричан, формування концепції та дизайну майбутньої експозиції, тощо. Проте уклінно просимо Вас, мешканців села, й надалі активно долучатись до спіль­ ної справи збереження нашої історії для на­ щадків. Тетяна Бей, старший науковий співробітник, музеєзнавець

В

22 роки вже як пропала, би сьи ніколи, ніколи на Україну не вертала. Я думала, що як буде радянська пропадати, то буде сі кров проливати А Бог так дав, що радянська пропала, ніхто краплі крові не пролляв. Тому, що Україну Бог нам святий дав. Тож просім Бога щодня: «Боже, охорони Україну від війни!», Бо у війні буває один на полю гине, а другий повертає, а третій десь у мурах терпить в тяжкі неволи, а не один додому не верне вже ніколи. Війна сьи закінчила він повернув додому. Три роки вже минуло.. Став жінці повідати, що з ним в неволі було. Кайдани як давили,залізо як тиснуло, а п’ять разів на диво таке зо мнов чудо було. «Я п’ять разів Службу Божу наїмала, бо вже за неживого Тебе я уважала.» Коли у Божім домі священники співали, тоді мої кайдани на землю все спадали. Кайдани поспадали, які так гризли тіло,

Утилізація батарейок

Щодня ми викидаємо у смітник сотні дрібних предметів, навіть не задумуючись, якої шкоди вони можуть завдавати довкіллю. Використані пластик, лампочки, диски та батарейки, опиняючись на сміттєзвалищі, ніколи не перегнивають, натомість забруднюють грунти та підземні води і ріки токсичними речовинами, що входять до їх складу. Допомогти її вирішити може кожен із нас, якщо відповідально ставитиметься до того, що викидає на смітник, адже часом половину твердих побутових відходів можна переробляти. Перш за все це стосується джерел живлення – батарейок. Після використання їх не варто викидати до загального відра, а зберігати та віддавати на утилізацію. Державний історикокультурний заповідник «Тустань» також приєднується до збору батарейок. У приміщенні Музею історії Тустані та безпосередньо у Заповіднику встановлені спеціальні контейнери, де кожен бажаючий може здати батарейки на утилізацію. Закликаємо вас небайдуже поставитися до проблеми утилізації відходів, адже від цього залежить екологічний стан нашого краю та майбутнє наше та дітей!

Інформація про створення етногра­фічного музею

На базі Державного історико-куль­ турного заповідника «Тустань» буде створено етнографічний музей. Метою його створення є збереження традиційної бойківської культури. З травня до липня цього року працівники заповідника провели етнографічну експедицію в с. Урич. Вони зібрали предмети традиційної культури, які ще збереглись. Нажаль багато матеріалу для музею втрачено. Звертаємося з проханням до мешканців сусідніх з Уричем сіл, зокрема, Підгородці та Сопіт, передати до музею традиційні предмети бойківської культури. Це можуть бути предмети побуту (меблі, одяг, посуд, та ін.), знаряддя праці, транспортні засоби (вози та сани), інструменти традиційних ремесел та промислів (бондарство, ковальство, кушнірство, ткацтво, тощо). Цікавлять нас також і старі фотографії, що ілюструють архітектуру та сторінки з життя села, а також світлини селян у традиційному вбранні. Важливо, що всі експонати не покинуть свого природного місця перебування, а залишаться в музеї в селі Урич у відповідно пристосованому для цього приміщенні державного музею. Зателефонуйте нам і наші працівники оформлять дарчий лист та самі заберуть від Вас предмети до музею. Якщо ж у Вас є цікаві фотографії то ми одразу зробимо копію, не забираючи світлин з Вашого дому. Контактний телефон +38 067 985 48 83 Ігор Лавришин.

Оголошення про роботу Державний історико-культурний запо­ відник “Тустань” запрошує на роботу на по­ саду екскурсовода а я ставав на ноги, нічого не боліло. Молитва сильна, вічна, чудесна є і буде, тому молитись щиро усі повинні люди. І ми християни з Богом працю зачинаймо і у молитві щодня Бога прославляймо. А кому Бог допоможе, той всі труди переможе. Вчімся з Богом всьо ділати і у вечірній молитві Бога прославляти. Пам’ятаймо, що без Бога не дійдемо до порога. Слава Всевишньому! Слава Україні! Слава українському народови! Записала Наталія Поясник, завідувач Музею історії Тустані

Засновники: ДІКЗ «Тустань», ЛОГО «Тустань» (79000 м. Львів, вул. Чайковського, 17, 3 пов.); Музей історії Тустані (82612 с.Урич, Сколівський р-н, Львівська обл.), тел.: (032) 261 37 80, www.tustan.com.ua e-mail: ihor.petriy@gmail.com Редакційна колегія: Ігор Петрій (головний редактор), Тетяна Гощіцька, Роман Миська Відповідальний за випуск: Василь Рожко. Наклад: 500 примірників. Видавництво ТзОВ “Колір ПРО”

Вісник "Тустань" (11)  

Вісник "Тустань" 2012-4(11), 1 жовтня 2012

Read more
Read more
Similar to
Popular now
Just for you