ТРАВМАТИЗМ НА ВИРОБНИЦТВІ Співвідношення нещасних випадків зі смертельними наслідками до загальної кількості зареєстрованих нещасних випадків на виробництві постійно погіршувалося: з 1 ÷ 11,2 (2009 р.) до 1 ÷ 9,1 (2012 р.). В Україні щорічно реєструвалося від 151 (2013 р.) до 219 (2012 р.), у середньому 192 групових нещасних випадки, у тому числі від 47 (2009 р.) до 79 (2011 р.), у середньому 61 – зі смертельними наслідками. У групових нещасних випадках потерпіло від 425 (2011 р.) до 592 (2013 р.) працівників, у середньому 492, майже п’ята частина з яких – загинула. Протягом зазначеного періоду показники частоти травмування працівників в Україні становили: а) коефіцієнт частоти травмування на 1000 працюючих (Кч) – від 1,1 (2013 р.) до 1,4 (2009 р.), у середньому 1,3; б) коефіцієнт частоти смертельного травмування на 100 000 працюючих (Кчс) – від 12,3 (2013 р.) до 13,1 (2010 р.), у середньому– 12,7; в) коефіцієнт тяжкості травмування – середня тривалість тимчасової непрацездатності в людино-днях, зумовленої травмуванням одного потерпілого внаслідок настання нещасного випадку на виробництві (Кт), який постійно збільшувався: з 33,7 (2009 р.) до 37,8 (2013 р.), що становило в середньому 36,5. У 2012 р. після травмування внаслідок настання нещасних випадків на виробництві залишилися інвалідами 995 працівників (8,5% від загальної кількості травмованих); із них інвалідами І групи стали 48 працівників, II групи – 224, III групи – 723 працівники. У 2013 р. аналогічні цифри становили відповідно 916, 49, 213 і 654 особи, а питома вага інвалідів різних груп у загальній їх кількості практично не змінилася. Щорічні загальні витрати на відшкодування потерпілим унаслідок нещасних випадків на виробництві становили (млн грн): – від 21,1 (2010 р.) до 22,8 (2011 р.), у середньому – 21,9, з яких понад половину було спрямовано на оплату перших п’яти днів тимчасової непрацездатності (оформлених листком непрацездатності), яка зумовлена травмуванням працівника; – від 9,6 (2010 і 2012 рр.) до 11,0 (2009 р.), у середньому 10,1 – сума інших виплат потерпілим, членам сімей та утриманцям померлих, здійснених за рахунок коштів підприємства; – від 0,1 (2011 р.) до 0,3 (2012 р.), у середньому 0,2 – сума нарахованих штрафів за настання з вини підприємства нещасних випадків на виробництві або їх приховування. Слід зазначити, що в Україні протягом 2009–2013 років спостерігається постійне зменшення кількості працівників, охоплених державним статистичним спостереженням щодо травматизму на виробництві – з 10,8 млн (2009 р.) до 9,4 млн осіб (2013 р.). Цим певною мірою можна пояснити зменшення показників виробничого травматизму у 2013 році (оскільки зменшилася кількість працівників, які мають ризик травмування внаслідок нещасного випадку на виробництві), а також хибність проведення аналізу виробничого травматизму за абсолютними цифрами кількості нещасних випадків, які зареєстровані в окремих адміністративно-територіальних одиницях України або серед працівників підприємств певних видів економічної діяльності. Для такого порівняльного аналізу потрібно застосовувати відносні показники (коефіцієнти). РОЗДІЛ 2. НЕЩАСНІ ВИПАДКИ НА ВИРОБНИЦТВІ ТА ПРОБЛЕМИ, ЩО ВИНИКАЮТЬ ПІД ЧАС ЇХ РОЗСЛІДУВАННЯ Ми проаналізували матеріали щодо кількості нещасних випадків, зареєстрованих в окремих місцевостях України, аби вказати на недоліки, які виявили під час розслідування (спеціального розслідування). Ми також намагалися підтвердити наявність таких недоліків матеріалами державного статистичного спостереження щодо виробничого травматизму, зокрема – показниками визнання нещасних випадків такими, що пов’язані з виробництвом (для нещасних випадків без смертельних наслідків та нещасних випадків зі смертельними наслідками), а також показником співвідношення кількості нещасних випадків зі смертельними наслідками до загальної кількості нещасних випадків. Одночасно ми намагалися також пояснити – за оцінкою профспілок – причини настання та існування цих недоліків і певну роль у цьому державних наглядових та інших органів. 2.1. Динаміка загальної кількості нещасних випадків Дані про нещасні випадки на виробництві, зареєстровані в окремих областях та містах України протягом 2009–2013 років, наведено у табл. 2,1.
8
НА ДОПОМОГУ СПЕЦІАЛІСТУ З ОХОРОНИ ПРАЦІ 12/2014