Page 1

Допуск підрядників на територію

Профілактика падінь на виробництві

НАУКОВО-ВИРОБНИЧИЙ ЖУРНАЛ

№ 12/2014

ОХОРОНА ПРАЦІ індекс 74377

ДЕРЕВО ЦІЛЕЙ виробничої безпеки www.ohoronapraci.kiev.ua ci.kiev.ua


Шановні читачі! ік, що добігає кінця, без перебільшення можна назвати переломним як в історії України, так і в історії всього людства. Несподівано для себе наша Батьківщина стала місцем зіткнення геополітичних інтересів впливових країн світу, розмінною монетою в чужих політичних іграх. Ми перетворилися на експериментальну площадку для військових тренувань, випробування зброї та ведення інформаційних воєн. Але найдраматичнішою для нас виявилася «правда», що раптово відкрилася, про те, хто ж для України є другом, а хто – ворогом. Воєнні дії та насичені політичні процеси в державі негативно вплинули на динаміку промислового виробництва, що відобразилось і на сфері охорони праці. Увага більшості роботодавців зараз навряд чи сфокусована на питаннях безпеки працівників. Актуальнішим є інше: як вижити та зберегти свій бізнес. Позначилися на охороні праці обмеження державного нагляду та реорганізація наглядових органів. Остання вельми небезпечно затягується, і це розхолоджує не дуже законослухняних господарників, за якими тепер вже не стежить державне всевидяще око. Зовсім не хочеться, щоб формування Державної служби України з питань праці прискорювалось у зв’язку з промисловою аварією та значними людськими жертвами на виробництві. Адже той арсенал зношеного устатковання, який сьогодні продовжують експлуатувати на більшості підприємств, є бомбою уповільненої дії, і вона може вибухнути будь-якої миті… Редакція журналу разом зі своїми прихильниками-читачами залишається вірною своїй місії – берегти життя та здоров’я людей. Ми невтомно привертаємо увагу роботодавців, влади та всього суспільства до цих питань. Шукаємо та пропагуємо нові цікаві рішення, що сприяють зниженню ризику травмування на робочих місцях, пропонуємо читачам досвід колег – спеціалістів з охорони праці у побудові ефективної СУОП. У 2015 році журнал виступить організатором чергової конференції, присвяченої питанням упровадження на вітчизняних підприємствах сучасних, випробуваних у світі методик з оцінки ризиків. Будемо раді бачити вас серед її учасників, адже це унікальна нагода не тільки отримати нові знання, але й поспілкуватися з колегами, знайти однодумців та подискутувати з опонентами. Окрім цього, журнал «Охорона праці» взяв під свою опіку започаткований Держгірпромнаглядом ще у 2010 році конкурс дитячого малюнку «Охорона праці очима дітей». Ми вважаємо, що цей творчий проект є дуже важливим для суспільства та майбутнього України. Адже його мета – виховання у завтрашніх роботодавців і працівників культури безпечної поведінки на виробництві та в побуті. А значить, цей проект сприяє формуванню здорової та сильної нації. Приєднуйтеся до наших ініціатив. Будемо раді співпрацювати з вами у 2015 році, безумовно, складному та напруженому для України і кожного з нас. Утім, криза є шансом для сильних та цілеспрямованих людей кардинально змінити своє життя. Тож будьмо сильними й цілеспрямованими, і нехай усім щастить у новому 2015 році!

Р

Дмитро Матвійчук, головний редактор журналу «Охорона праці»


Новини

Культура безпеки на АЕС априкінці листопада в Києві пройшла VII Міжнародна науково-практична конференція з культури безпеки на атомних електростанціях, організована ДП НАЕК «Енергоатом». Такі конференції компанія проводить з 2002 року. Керівники та фахівці України і закордонних країн, які опікуються питаннями забезпечення безпеки й розвитку культури безпеки на атомних станціях, збираються на конференцію один раз на два роки. Мета заходу – обмін досвідом впровадження культури безпеки під час експлуатації атомних електростанцій, оцінювання її поточного рівня, а також підбиття підсумків роботи в даному напрямі за 2013–2014 рр. Відкриваючи конференцію, генеральний інспектор, директор з безпеки ДП НАЕК «Енергоатом» Данко Білей повідомив, що за результатами 10 місяців поточного року частка компанії в структурі енергоринку України становить 50%, тоді як за аналогічний період минулого року цей показник перебував на рівні 44%. «Дійсно, в окремі дні

Н

наша частка досягала 60%, що пов’язано зі зростанням споживання електроенергії. Зараз на українських АЕС працюють 13 енергоблоків, а 2 – у плановому ремонті. До кінця зими ДП НАЕК «Енергоатом» планує утримувати таке саме співвідношення, тобто одночасно у плановому ремонті буде не більше 2–3 блоків. Це дасть змогу постійно підтримувати високий рівень безпеки експлуатації енергоблоків», – зазначив Данко Васильович. На початку листопада відбулося засідання координаційного комітету з підготовки конференції, на якому кращою атомною електростанцією в питаннях культури безпеки в період між двома конференціями було визначено Запорізьку АЕС. А кращими енергоблоками стали: на Запорізькій АЕС – енергоблок № 5, Рівненській – № 4, Південно-Українській – № 1, Хмельницькій – № 2. В. Безсонов

Промислова безпека-2014 11 по 13 листопада 2014 року у Львові проходив ІІ Міжнародний форум «Промислова безпека. Найкращі практики-2014. Сучасні системи управління охороною праці. Впровадження міжнародних та європейських стандартів у цій сфері на основі кращого світового досвіду», організований Міненерговугілля за підтримкою ПАТ «Львівобленерго», ДП «Науково-дослідний інститут метрології вимірювальних і управляючих систем» (Львів) та Мінекономрозвитку. У заході брали участь керівники підприємств і служб охорони праці паливно-енергетичного комплексу, експерти та науковці. На форумі обговорювалися практики побудови й функціонування СУОП, розвитку культури безпеки виробництва національних компаній ДП НАЕК «Енергоатом», ДТЕК (Україна), ПАТ «Укргідроенерго»,

З

www.ohoronapraci.kiev.ua

«Центренерго», представництв провідних іноземних компаній в Україні «Метінвест» і Shell. Дискусію викликало питання управління безпекою підрядних організацій. Особливо аудиторію зацікавила практика діяльності провідної німецької компанії у сфері управління ризиками Issa Mining – шляхи досягнення нульового травматизму на виробництві. А також практика компанії UVEX (Німеччина) – сучасні розробки засобів індивідуального захисту органів зору і слуху. Справжньою «бомбою» назвали учасники форуму і виступ експерта-консультанта з управління ризиками Сергія Рябова про особливості оцінювання та управління ризиками великих підприємств. У рамках форуму проходили засідання галузевих секцій і круглий стіл на тему: «Навчання та перевірка знань з питань охорони праці». Присутніх ознайомили з досвідом створення Академії ДТЕК та особливостями організації на її базі підготовки висококваліфікованого персоналу підприємств. Також обговорювалися проблемні питання щодо навчання керівників компаній, спе ціа лістів з охорони праці та членів центральних комісій з перевірки знань з питань охоро-

ни праці і шляхи їх ви рішення. У зв’язку з цим учасники висловилися щодо необхідності невідкладного перегляду Типового положення про порядок проведення навчання і перевірки знань з питань охорони праці (редакція 2005 р.). Окреме засідання було присвячено сучасному стану медицини праці. За участю провідних науковців-медиків були розглянуті проблеми функціонування медицини праці в ПЕК, перспективи її відновлення, профілактики профзахворювань і смертності на робочих місцях. Не залишилися поза увагою також і питання організації і здійснення психофізіологічного контролю на підприємствах ПЕК. У виступах спеціалістів ТОВ «НДІ профілактичної медицини» (Харків) було розглянуто тему різновидів методів психофізіологічних обстежень, особливості їх проведення та оформлення висновків про профпридатність. За участю представників ПАТ «Львівобленерго» та «Харківобленерго» провели і практичні заняття із застосуванням сучасних апаратно-програмних комплексів для психофізіологічного обстеження. На форумі також презентували остан ні розробки ЗІЗ, після чого відбувся показ анімаційних і відеофільмів – переможців Першого всеукраїнського фестивалю «Безпечна праця-2014», що проходив у березні в Києві. І. Парфенюк

3


Зміст

Управління охороною праці Ольга Богданова Постановка цілей у сфері виробничої безпеки

6

Про теоретичні підходи та практичні поради, як формувати цілі у сфері виробничої безпеки з метою підвищення результативності СУОП

Вадим Кобець Карти контролю «Керамейї»

12

Запровадження міжнародних стандартів у сфері управління якістю в ТОВ «Керамейя»

Світлана Гончар Нормативний арсенал

14

Про документи з організації навчання й перевірки знань з питань охорони праці на підприємстві

Олександр Лисенко OHSAS 18001: крок за кроком 12

16

У продовженні циклу статей читайте про те, як правильно розробити процедури управління за всіма істотними ризиками на всіх етапах процесу життєдіяльності підприємства

Олександр Фандєєв Вибір консультантів

18

Дослідження журналу щодо того, кому на вітчизняному ринку консультаційних і сертифікаційних послуг можна довіряти та які тенденції й перспективи його розвитку

Олеся Цибульська По-новому про відоме, або Читаючи Закон…

22

Цикл статей дасть змогу комплексно оцінити Закон України «Про охорону праці» та розглянути його взаємозв’язок з іншими актуальними на сьогодні НПАОП

Микола Радіонов Як виховати в собі потребу в безпеці 53

№ 12 (246)/2014

Анатолій Романчук Філософія безпеки

ОХОРОНА ПРАЦІ Науково(виробничий щомісячний журнал

Видається з липня 1994 р. Перереєстрований 19.06.95 р. Свідоцтво КВ № 1496 Засновники: Державний комітет України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду; трудовий колектив редакції журналу «Охорона праці» На першій сторінці обкладинки колаж Олександра Антоненка

Редакційна колегія ɆɚɬɜɿɣɱɭɤȾɦɢɬɪɨɅɚɜɪɟɧɬɿɣɨɜɢɱ± головний редактор журналу «Охорона праці» Акопян Валерій Григорович – директор виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Больман Георгій Олександрович – заступник виконавчого директора Асоціації незалежних експертів України «Укрексперт» Дєньгін Анатолій Петрович – директор ННДІПБОП, канд. техн. наук

4

26

Про людський фактор на виробництві й у повсякденному житті та про формування навичок безпечної поведінки

28

Про закономірності травмонебезпечних ситуацій та вплив людського фактора на ефективність охорони праці

Володимир Терещенко Скасувати не можна виконати. Де поставимо кому?

32

Колізії навколо наказу «Про організацію та вдосконалення навчання з питань охорони праці, безпеки життєдіяльності та цивільного захисту у вищих навчальних закладах України»

Зіміна Олена Спиридонівна – Державна інспекція ядерного регулювання України

Українець Сергій Якович – заступник Голови ФПУ

Костриця Василь Іванович – Національний координатор (06.1996–02.2013) МОП в Україні

Цопа Віталій Андрійович – докт. техн. наук, професор, міжнародний експерт і аудитор систем менеджменту ISO 9001, 14001, 50001 і OHSAS 18001

Лисюк Микола Олександрович – заступник директора з наукової роботи ННДІПБОП, канд. техн. наук Мірошниченко Олексій Валентинович – виконавчий віце-президент Конфедерації роботодавців України Савчук Сергій Петрович – національний координатор Міжнародної організації праці в Україні

Чернюк Володимир Іванович – заступник директора з наукової роботи Інституту медицини праці АМН України, докт. мед. наук Шайтан Віктор Анатолійович – перший заступник Голови Держгірпромнагляду (з 2011 по 2014 р.)

ОХОРОНА ПРАЦІ 12/2014


Олег Моісеєнко Професіонал у своїй справі

34

Про одного з кращих працівників Держгірпромнагляду за підсумками роботи в 2013 р. Миколу Бучика

Ірина Даньшева Про що забувають роботодавці

35

Думка фахівця щодо відповідальності роботодавця за створення безпечних і здорових умов праці

Медицина праці Денис Варивончик Протидія туберкульозу на робочому місці

60

Огляд ситуації щодо захворюваності на туберкульоз та поради фахівця стосовно шляхів запобігання цій хворобі

Володимир Абракітов Поінформований – значить убезпечений

63

Про радіоактивність та заходи щодо зменшення її шкідливого впливу на людину

Безпека праці Ігор Пантелєєв Головне – не втратити важелі впливу

40

Про тактику наглядових органів в умовах законодавчих обмежень на проведення перевірок

Юрій Сагань Важке вугілля Донбасу

Олена Зіміна Коли радіація на користь

42

Безпека життєдіяльності

Ситуація з вуглевидобувними підприємствами Донбасу, розташованими в зоні проведення АТО

Наталія Логвиненко Плутоній + торій = революція в ядерній енергетиці

Микола Федоренко Підрядники та охорона праці

44

Про розвиток атомної енергетики, зокрема з використанням торію, як один зі шляхів подолання енергетичної кризи

48

Травматизм на виробництві в Україні: національний профіль за 2009–2013 роки

Про допуск підрядника на територію суб’єкта господарювання та виділення йому робочої зони

Микола Федоренко Заземлювання чи заземлення

66

У статті розкриті питання безпеки персоналу, що працює з джерелами іонізуючого випромінювання

68

На допомогу спеціалісту з охорони праці

Про терміни, що використовуються в електротехнічній сфері

Анатолій Севрук Київський КПК: курс на модернізацію

49

Реконструкція системи знезараження стічних вод на каналізаційних очисних спорудах ПАТ «ККПК»

Микола Марфін Особливості розслідування електротравм

50

Досвід розслідування нещасних випадків, пов’язаних з експлуатацією електроустановок

Сергій Колесник Ішов, упав… Опритомнів – гіпс

53

Про особисту необережність як причину падіння людини та привід для роботодавця не заглиблюватися в обставини нещасного випадку

66

Соціальний захист

Читайте в наступному номері:

Сергій Колесник Непростий простій

58

Про вирішення деяких питань соціального захисту працівників під час призупинення виробництва

Редакція журналу

Приймальня 558-74-11 02100, КиївR100, вул. Попудренка, 10/1. ДП «Редакція журналу «Охорона праці» Теличко Костянтин Едуардович 296-05-69 перший заступник головного редактора, канд. техн. наук Солодчук Людмила Миколаївна 558-74-18 заступник головного редактора Дизайн Борецька Ганна, Турчанова Алла, Антоненко Олександр. Реклама 296R05R65, 296R82R56 Відділ реалізації та маркетингу 559R19R51 Поліграфічні послуги 559R62R79 mail@ohoronapraci.kiev.ua www.ohoronapraci.kiev.ua Власні кореспонденти: Сумська, Харківська та Чернігівська обл. – Кобець Вадим Володимирович (057) 397R16R77

www.ohoronapraci.kiev.ua

Особливості розслідування ДТП Безпека праці на будівельних майданчиках

Автономна Республіка Крим, Миколаївська, Кіровоградська, Одеська та Херсонська обл. – Колесник Сергій Анатолійович (051) 632R23R29 Дніпропетровська та Запорізька обл. – Моісеєнко Олег Васильович (097) 694-01-21 Волинська, Закарпатська, Івано(Франківська, Львівська, Тернопільська та Чернівецька обл. – Парфенюк Ігор Юрійович (098) 498R66R72 Донецька та Луганська обл. – Сагань Юрій Павлович (050) 220-60-16 Житомирська, Київська та м. Київ, Полтавська та Черкаська обл. – Терещенко Володимир Вікторович (044) 559-97-32 Вінницька, Рівненська та Хмельницька обл. – Фандєєв Олександр Іванович (044) 296-01-73

Точка зору редакції не завжди збігається з думкою авторів матеріалів. Відповідальність за достовірність фактів, цитат, власних імен, географічних назв та інших відомостей несуть автори публікацій. Рукописи не рецензуються. За достовірність реклами несе відповідальність рекламодавець. Підписано до друку 10.12.2014. Формат 60х84/8. Папір – крейдований глянсовий. Друк – офсетний. Ум. друк. арк. – 14,02. Наклад 7064. Зам. № 715 Надруковано в друкарні ТОВ «Інтерекспресдрук». 03680, Київ, вул. Сім’ї Сосніних, 3. Журнал видається українською та російською мовами. Загальний наклад – 12 488 прим. Редакція журналу «Охорона праці» – колективний член Європейської асоціації з безпеки.

© ОХОРОНА ПРАЦІ

Передплатний індекс 74377 Передплатна ціна – 57 грн 85 коп.

5


Управління охороною праці

Керівнику на замітку

ПОСТАНОВКА ЦІЛЕЙ у сфері виробничої безпеки Б Е З П Е КА

Ольга Богданова, менеджер з виробничої безпеки праці та охорони довкілля

Постановка цілей у системі управління виробничою безпекою – надзвичайно потужний інструмент для досягнення основної мети – зниження рівня травматизму на виробництві. Однак слід визнати, що використовують його не всі спеціалісти з охорони праці. Отже, про теоретичні підходи та практичні поради, як формувати цілі у сфері виробничої безпеки, щоб їх досягнення підвищувало результативність СУОП на підприємстві, – читайте у статті. чому полягає суть цілей, філософи намагалися пізнати ще з давньогрецьких часів, але безпосередньо у виробничій сфері поняття «цілепокладання» (тобто формування цілей) стали використовувати з XX ст. Перші емпіричні дослідження цілепокладання провів британський філософ і психолог Сесіл Алек Мейс у 1935 р. Він спростував думку про те, що гроші є основним мотивуючим чинником, який спонукає до роботи, та заявив, що людям притаманне бажання працювати. Американський психолог Едвін А. Лок вивчав цілепокладання із середини 1960-х протягом 30 років. У своїх працях він спирався на припущення Аристотеля, що мета може спонукати до дії, а також досліджував, яким чином

У

6

вона впливає на діяльність. У 1968 р. у роботі «Про теорію мотивування та стимулювання цілями» Лок заклав основу для теорії формування цілей і вказав на позитивний зв’язок між чітко визначеними цілями та продуктивністю. Він стверджував, що саме шляхом окреслення конкретних завдань, які мають бути виконані, можна досягти підвищення продуктивності праці на 50%. Два найважливіших висновки з цієї теорії полягають у тому, що встановлення конкретних цілей (наприклад, я хочу заробляти за місяць на $500 більше) призводить до вищого рівня продуктивності, ніж просто постановка цілі (я хочу заробляти більше грошей), і що цілі, яких важко досягти, позитивно впливають на продуктивність. Тобто чим складнішою є мета, тим наполегливіше людина працюватиме, щоб її досягти. При цьому важливими чинниками, що впливають на продуктивність, є зворотний зв’язок та сприйняття мети особистістю. Класичним став експеримент, що проводився з 1979 по 1989 р. у Гарвардському університеті, де працював Лок. Групу студентів з одного потоку попросили відповісти на запитання: «Чи ставили ви цілі на майбутнє, чи записували їх і чи складали план для їх досягнення?». Відповіді виявилися такими:

Ÿ 3% студентів ставили та записували свої цілі, а також складали план для їх досягнення; Ÿ12% – ставили цілі в усній формі; Ÿ 85% – не ставили жодних цілей. Через 10 років провели повторне опитування тих самих студентів. Виявилося, що 12%, хто ставив, але не записував цілей, заробляли в середньому вдвічі більше порівняно з тими, хто цілей не ставив (85%), а 3%, хто записав свої цілі, заробляли у 10 разів більше. Отже, цілеспрямованість, безумовно, є важливим інструментом для досягнення мети, але відкритим залишається питання, як правильно його використовувати у сфері виробничої безпеки?

ОХОРОНА ПРАЦІ 12/2014


Управління охороною праці ЦІЛЕПОКЛАДАННЯ ТА ЙОГО СКЛАДОВІ Що нам відомо про цілі в розрізі системи управління виробничою безпекою? Насправді, не так вже й багато. Цілепокладання є вимогою стандарту OHSAS 18001:2007 «Системи менеджменту професійної безпеки і здоров’я», у п. 4.3.3 якого зазначено, що організація повинна встановити, запровадити та підтримувати документовані цілі у сфері професійної безпеки і здоров’я для відповідних функціональних структур і рівнів управління організації. Цілі мають бути вимірними, де це можливо, та узгодженими з політикою у сфері професійної безпеки і здоров’я. При постановці цілей організація має враховувати законодавчі вимоги, ризики, технологічні можливості, думки зацікавлених сторін тощо. Також вона повинна встановити, запровадити та підтримувати програму для досягнення своїх цілей, у якій має бути визначена відповідальність, повноваження, засоби та строки для досягнення цих цілей. Програма повинна регулярно аналізуватися та коригуватися. Цілепокладання є частиною циклу безперервного вдосконалення Демінга – Шухарта PDCA (від англ. Plan – Do – Check – Act, тобто плануй – виконуй – перевіряй – дій) на початковому його етапі («Плануй»). Цілі повинні відповідати п’яти критеріям, перші літери слів для позначення яких утворюють абревіатуру SMART (з англ. Smart – розумний). Це такі характеристики, як Specific, Measurable, Attainable, Relevant, Timebound, що в перекладі українською означає: конкретність, вимірність, досяжність, актуальність, обмеженість у часі. Ця абревіатура вперше була застосована американським фахівцем у сфері менеджменту, мотивації, лідерства Полом Мейєром у 1965 р.

ŸSpecific – конкретність. При визначенні цілей необхідно з’ясувати, яку мету поставлено перед підприємством: збільшити прибуток, придбати нове устатковання, досягти конкретних показників у зниженні рівня травматизму, провести певний курс навчання для працівників тощо. Ÿ Measurable – вимірність. Формулюючи цілі, слід визначити, у чому вимірюватиметься результат – у кількісних чи якісних показниках. Також слід відповісти на такі запитання: як дізнатися, чи досягнуто потрібного результату? Як повинен проявити себе проміжний результат? Ÿ Attainable – досяжність. Цей критерій пояснює, за рахунок чого будуть досягнуті цілі. Чи володіє підприємство потрібними ресурсами (внутрішніми та зовнішніми) для досягнення бажаного результату? Якщо ні – наскільки складно та чи можливе забезпечення ними? Ÿ Relevant – актуальність. При постановці цілей потрібно з’ясувати, що дасть підприємству досягнення даної мети? Чи справді це необхідно? Чи актуальні способи, за допомогою яких планується отримати певний результат? ŸTime-bound – обмеженість у часі. Визначте проміжок часу, на який би ви хотіли поставити цілі. Найчастіше підприємства відводять для цього рік, але деякі віддають перевагу щомісячному плануванню або комбінуванню різних періодів. Згаданими критеріями вимоги до цілей не обмежуються, оскільки в доповнення до класичного формулювання (SMART) використовується абревіатура SMARTER, що в перекладі з англійської означає розумніший та утворюється додаванням наприкінці двох перших літер слів Evaluate та Review:

www.ohoronapraci.kiev.ua

Evaluate – оцінювання. Важливо періодично оцінювати поставлені цілі, адже може статися так, що вони втратять свою актуальність або не вистачить ресурсів для їх досягнення тощо. Review – перегляд. Цей критерій безпосередньо пов’язаний з оцінюванням цілей. Отже, якщо є необхідність їх переглянути, зволікати не варто, оскільки цілі ведуть за собою виконавців. Що стосується двох останніх літер абревіатури SMARTER, то їх можна розшифровувати по-різному, наприклад, від слів Еthical – етичний та Rewarding – корисний. Адже незважаючи ні на що мета має досягатися з дотриманням моральних норм та без шкоди для інших людей. А той, хто бере участь у цьому процесі, має отримати не лише задоволення, а й винагороду. Такий підхід спонукає до праці не з примусу, а з власної волі. До того ж у збереженні життя та здоров’я працівників зацікавлені всі – і роботодавці, і працівники, і користь від цього очевидна.

МЕТА Ціль

Ц Ціль

Задачаа З Задача

Задача

Завдання З ня

Завдання З няя

7


Управління охороною праці ДЕЯКІ ПОНЯТТЯ ТА ЇХ ВИЗНАЧЕННЯ Для позначення того, до чого ми прагнемо, чого хочемо досягти, в українській мові вживаються слова «мета» та «ціль». Яка ж між ними різниця? І як оперувати англійськими термінами, що використовуються в системі цілепокладання, якщо в ній застосовуються чотири різних слова (Objective, Aim, Target, Goal), що перекладаються українською майже однаково? Спробуємо підібрати до них українські відповідники та розташувати їх у порядку цілепокладання:

її «спиця»), слід поставити позначку навпроти тієї цифри, яка відповідає вашій оцінці цього напряму в даний час. Після з’єднання позначок аналізуємо отримані результати. Отже, ближче до центру кола опинилися ті напрями, яким потрібно приділити увагу в першу чергу. Не слід вважати, що не всі напрями однаково важливі – низька оцінка одного з них обов’язково негативно позначиться на всіх інших. Щоб колесо котилося, всі «спиці» повинні бути однакової довжини і закінчуватися на максимальних оцінках. Тобто необхідно скласти план досягнення позитивного результату насамперед для напрямів з низькими оцінками, адже саме вони не дають змоги «колесу цілей» бути круглим і рухатися вперед.

ŸМета (Objective) – те, чого сподіваємося досягти. Ÿ Ціль (Aim) – результат, який необхідно отримати для досягнення мети. Ÿ Задача (Target) – показник, наскільки успішно ціль сприяє досягненню мети. ŸЗавдання (Goal) – індикатор на шляху до досягнення мети.

«Дерево цілей» Ця техніка також має хороший візуальний ефект і дає змогу порівняти різні дії, а також розділити мету на проміжні цілі, задачі – на невеликі дії, завдання одного дня.

Мета

Приклад «дерева цілей» взято з книги одного з провідних ф фахівців нейро-лінгвістичного програмування у сфері бізнесу, у управління та навчання персоналу доктора Херрі Алдера «НЛП: с сучасні психотехнології». Отже, суть побудови «дерева цілей» за Х Алдером: Х. Ÿ Цілі низького рівня підпорядковані цілям більш високого рівня. Ÿ На верхівці – стратегічна мета, внизу – конкретне завдання д її реалізації. для Ÿ Кожна мікроціль чи завдання сприяє реалізації більшої цілі, а та, в свою чергу, – реалізації мети, вищої за ієрархією. Ÿ Низькорівневі – це вже не цілі, а, по суті, завдання – конкретні сплановані дії. к Ÿ Високі цілі, мета – менш відчутні у повсякденному житті. Ÿ Цілі, пов’язані з роботою, і особисті цілі (у нашому випадку – ц цілі роботодавця і робітника) пропонується поєднувати так, щоб це не виникало конфліктів і протиріч між ними, що на практиці здійснити досить важко.

Зберегти життя та здоров’я працівників

Ціль Запровадити систему управління виробничою безпекою на підприємстві ві

Задача Пройти сертифікацію на відповідність стандарту OHSAS S 18001 протягом одного року

Завдання Розробити політику Провести оцінку ризику ємства тощо Сформувати цілі підприємства

Об’єднує ці поняття процес цілепокладання. При цьому слід пам’ятати, що, як правило, від реалізації найнижчих рівнів (завдань) можна отримати лише два результати – виконано чи не виконано. Вищий же рівень (мета) має своєрідну шкалу, подібну, наприклад, до мішені у стрільбі з лука. Тобто можна влучити в мішень, але отримати різні бали залежно від точності. ФОРМУЄМО ЦІЛІ: ДОСВІД ПСИХОЛОГІЇ Запозичимо теоретичне підґрунтя для цілепокладання із психології, де найпоширенішими є два методи, які часто використовуються для постановки цілей у житті та бізнесі, – це «Колесо цілей» та «Дерево цілей». Але ми застосуємо їх для цілепокладання у сфері виробничої безпеки. «Колесо цілей» Розділіть коло на 8 секторів (їх може бути більше або менше). Вкажіть напрями роботи, які плануєте вдосконалювати (вони можуть бути різними, залежно від потреб вашого підприємства). Цифри від 1 до 10 означатимуть ступінь вашого задоволення якістю виконання роботи в тому чи іншому напрямі, де 1 – абсолютно незадоволений і 10 – повністю задоволений. На кожній лінії, що сполучає центр кола і певний напрям (назвемо

8

Етапи побудови «дерева цілей» ☑ Формулювання головної мети. Це верхівка «дерева», де бажано визначити стратегічну мету, тобто напрям розвитку, і глобальну мету, яку на відміну від стратегічної

Приклад «Колеса цілей» за напрямами роботи

Навички та досвід

Технологія, стан устатковання

10 9 8 7 6 5 4 3 2 1

Навчання Засоби захисту

Залучення керівництва

Організація робочих місць

Травматизм

Законодавство

Поточні оцінки

ОХОРОНА ПРАЦІ 12/2014


Управління охороною праці можна досягти в кінцевому результаті (наприклад, стратегічна мета – зниження рівня травматизму, глобальна – зниження рівня травматизму порівняно з минулим роком; стратегічна – запровадження на підприємстві кращих світових практик з питань виробничої безпеки, глобальна – запровадження на підприємстві системи управління професійною безпекою і здоров’ям відповідно до стандарту OHSAS 18001:2007). Ця мета відповідає на запитання: що організація хоче отримати або отримувати після закінчення певного строку? Чого хоче досягти або досягати? Відповідь слід записати на верхівці «дерева». ☑ Записуємо цілі, що сприяють досягненню глобальної мети, відповідаючи на запитання: за яких умов можлива реалізація поставленої мети? Яких цілей необхідно досягти, щоб мета № 1 була втілена в життя? ☑ Розділяємо цілі, які залежать безпосередньо від організації та її працівників або піддаються їх непрямому впливу, та цілі, що абсолютно від нас не залежать, хоч і впливають на досягнення основної мети (наприклад, зміни в законодавстві, воєнні дії тощо). Зазвичай їх вказують як внутрішні та зовнішні умови досягнення мети. Проте це не означає, що не слід ставити завдань щодо зовнішніх умов. Навпаки, реалізація пропозицій щодо зміни законодавства або зміцнення системи оборони підприємства, якщо воно розташоване в зоні воєнного конфлікту, можуть бути важливими поточними завданнями. ☑ Цілі розбиваємо на задачі, а задачі – на завдання. Необхідно вибудувати послідовну ієрархічну систему, у якій би всі цілі були розділені на конкретні дрібні завдання – чи то разові, чи то повторювані. Загальні рекомендації щодо побудови «дерева цілей»

ŸРозділяти цілі потрібно послідовно, не порушуючи їх

підпорядкованості одна одній. Ÿ Важливо пам’ятати, що рідко коли існує лише один шлях досягнення мети, найчастіше є декілька варіантів її досягнення. Ÿ Найдрібніші завдання повинні бути максимально простими, адже їх реалізація має сприяти втіленню в життя більш високої мети. Ÿ В ідеалі необхідно дійти до автоматизму при побудові «дерева цілей». Навіть якщо при цьому буде допущено помилку, сприймайте це як необхідну умову успішного навчання.

Мета (конкретність)

Підвищити рівень безпеки виробничого устатковання за рахунок удосконалення захисних пристроїв

www.ohoronapraci.kiev.ua

Ціль

Мета (стратегічна та глобальна) Ціль

Ціль

Ціль

(внутрішні умови)

(внутрішні умови)

(зовнішні умови)

Задача Завдання

Задача Завдання

Завдання

Задача

Завдання

Завдання

Зв’язок «дерева цілей» та критеріїв SMART Насправді, правильна побудова «дерева цілей» – це поетапне розділення мети за критеріями SMART. Отже: ☑ Конкретність характеризує головну мету – те, чого ми прагнемо досягти в підсумку. ☑ Вимірність є основною властивістю цілей, іншими словами – це показник досягнення мети. ☑ Досяжність. Задачі, як правило, описують засоби, ресурси для просування на вищі рівні. ☑ Актуальність та обмеженість у часі – характеризують конкретні завдання, розплановані за часом. РЕЗУЛЬТАТИВНІСТЬ ПОСТАНОВКИ ЦІЛЕЙ У СФЕРІ ВИРОБНИЧОЇ БЕЗПЕКИ Згідно зі стандартом OHSAS 18001:2007 цілі у сфері виробничої безпеки та охорони здоров’я – це цілі стосовно результативності, якої організація має намір досягти. У свою чергу результативність – це вимірні результати управління ризиками, яке здійснює організація у сфері виробничої безпеки та охорони здоров’я. Слід також зауважити, що у вимогах до системи управління виробничою безпекою не йдеться про ефективність (співвідношення корисного ефекту та витрат для його отримання). І хоча існує багато досліджень, що прораховують фінансовий результат від збереження робочої сили при ненастанні нещасних випадків, однак під час розробки вимог до системи управління виробничою безпекою було вирішено не оперувати ефективністю як показником, адже неможливо порівняти витрати часу і ресурсів на забезпечення безпеки із врятованими людськими життями.

Задача

(вимірність)

(досяжність)

Модернізація захисних пристроїв (50% основного фонду устатковання)

Проектні роботи з модернізації захисних пристроїв

Оцінка ризику нових захисних пристроїв Навчання з розвитку безпечної поведінки для 100% персоналу

Задача

Організація навчальних днів та складання програми навчання

Завдання (актуальність та обмеженість у часі) Договір з проектною організацією Монтаж/заміна захисних пристроїв Створення робочої групи для оцінки ризику Підбір викладацького складу

9


Управління охороною праці Показники результативності системи управління виробничою безпекою

Провідні (Leading indicators) Застосовуються для оцінки активних заходів, здійснення яких запобігає нещасним випадкам

Приклад: кількість перевірок робочих місць на предмет оцінки стану охорони праці за певний період

Керовані (Lagging indicators) Реактивні показники, що констатують факт певних подій у системі виробничої безпеки, статистика

Приклад: кількість випадків травмування, що сталися за певний період

Провідні показники

Керовані показники

Проведення навчання з питань безпеки

Кількість випадків загального травматизму

Відхилення від ергономічних показників

Кількість випадків травмування із тимчасовою втратою працездатності

Зниження факторів ризику

Коефіцієнт важкості травматизму

Результати спостереження та контролю за діями працівників

Кількість днів, втрачених через нещасні випадки

Кількість проведених аудитів з безпеки порівняно із запланованими

Компенсаційні витрати на одного працівника

Кількість заходів, проведених за результатами аудитів з безпеки

Частота потенційно небезпечних випадків1

Швидкість плинності кадрів

Частота нещасних випадків із втратою працездатності та без втрати працездатності

Кількість отриманих сертифікатів з безпеки

Результати перевірок контролюючими органами

Результати тестування співробітників з питань безпеки

Результати атестації робочих місць

Частота внутрішніх перевірок стану безпеки робочих місць порівняно із запланованою

Суми компенсацій у зв’язку з отриманням травми

Кількість вирішених питань за зверненнями працівників

Понаднормова праця та праця у шкідливих умовах

Швидкість реагування на відхилення в системі управління охороною праці2

Зареєстровані дані медичного пункту підприємства

Якість проведення розслідувань та оцінювання результатів

Кількість аварійних ситуацій

Провідні та керовані показники Як і в багатьох інших системах показники результативності системи управління виробничою безпекою поділяються на провідні (Leading indicators) та керовані (Lagging indicators). Така класифікація була запозичена зі сфери економіки. Поєднання провідних та керованих показників (індикаторів) для вимірювання результатів сприятиме підвищенню культури безпеки на підприємстві та результативності системи управління виробничою безпекою в цілому. Саме вимірювання результатів є важливою частиною будь-якого процесу управління та формує основу для цілепокладання. Керовані показники є мірилом прогресу в системі безпеки. Проте вони не можуть відобразити, наскільки правильно діє підприємство для того щоб запобігти нещасним випадкам. Наприклад, коли на виробництві фіксується низький рівень травматизму, менеджери виключають питання безпеки зі списку першочергових справ (адже все в порядку!), у той час як фактори ризику можуть зростати. Провідні показники орієнтовані на подальше виконання вимог безпеки і постійне їх удосконалення. Вони позначають превентивні дії та дають змогу отримати інформацію про те, які заходи систематично здійснюються співробітниками для запобігання травмуванню. Значна кількість європейських компаній перейшли на такий тип вимірювання результатів: провідні показники демонструють, як ми рухалися, керовані свідчать про те, куди ми дісталися.

1 Досі точаться палкі дискусії з приводу того, чи є виявлення потенційно небезпечних випадків (Near Misses) провідним чи керованим показником. Що стосується реального травматизму – це нібито провідний показник, адже виявлення потенційної небезпеки запобігає реальним травмам, якщо керуватися логікою піраміди травматизму. Але випадок стався, отже, це все ж таки констатація факту, тобто керований показник (наприклад, падіння вантажу з вил навантажувача – ніхто не постраждав, але потенційно таке могло статися). А от виявлення потенційно небезпечних факторів, а точніше проведення оцінки ризику (Risk assessment) – це провідний і дуже важливий показник.

Кілька порад провідних експертів з виробничої безпеки щодо використання цих показників:

2 Цей показник дуже чітко характеризує стан системи управління охороною праці. Інша його назва – проміжок часу, протягом якого зберігається невідповідність у сфері безпеки.

Ÿ Потрібно відстежувати підвищення продуктивності у сфері виробничої безпеки, вимірювати позитивні зрушення. Наприклад, вимірювати діяльність порівняно з бездіяльністю. Ÿ Важливо, щоб показники (особливо провідні) відображали рівень впливу здійснюваних заходів на працівників. Тому необхідно вводити показники постійного зворотного зв’язку від усіх зацікавлених сторін, використовуючи тестування, опитування, інформування з питань виробничої безпеки. Наприклад, не тільки відслідковувати кількість та відвідуваність занять чи тренінгів з питань безпеки, а й вимірювати вплив навчання на працівників. Приміром, визначати кількість слухачів, які успішно пройшли тестування з питань охорони праці, виконавши поставлені перед ними завдання (це може бути виявлення та усунення кількох небезпечних чинників протягом певного періоду).

10

Приклади провідних та керованих показників

Проведення оцінки ризику, виявлення потенційно небезпечних факторів % використання засобів індивідуального захисту Правильність реагування на надзвичайну ситуацію

Ÿ Працівники мають бути добре обізнаними із значеннями провідних показників та критеріями оцінювання. Для цього варто використовувати показники прикладного характеру: наприклад, кількість технічних удосконалень виробничого устатковання для забезпечення безпеки праці. ŸВажливо застосовувати прогностичну складову, тобто за всіма провідними показниками ми повинні мати можливість вибудувати шкалу оцінювання та запланувати результати, яких хочемо досягти. А потім відслідковувати роботу згідно з планом. Для наочності можна використовувати «світлофор»: наприклад, кольором позначати кількість відсотків вирішених питань з охорони праці за зверненнями працівників (червоним – 0–50%, жовтим – 51–75%, зеленим – 76–100%).

ОХОРОНА ПРАЦІ 12/2014


Управління охороною праці Більшість показників, наведених у статті, є лише прикладом, оскільки ідеальних показників не існує, і кожне підприємство має розробляти їх зважаючи на власну діяльність та рівень виробничої безпеки. Наприклад, компанія Caterpillar успішно використовує провідні показники для підвищення рівня культури безпеки. Менеджери компанії у статті «Caterpillar: використання провідних показників для створення світового класу безпеки», опублікованій у журналі EHS Today, зазначають: «Традиційні вимірювання травматизму показують компаніям, так би мовити, рахунок наприкінці гри, але вони не допомагають роботодавцеві зрозуміти сильні та слабкі сторони своїх зусиль щодо забезпечення безпеки і не можуть допомогти менеджерам прогнозувати майбутні досягнення». Використовуючи процес стратегічного підвищення рівня безпеки, що грунтується на провідних показниках, компанії вдалося досягти зниження рівня травматизму на 85%, а також зекономити 450 млн доларів. Зв’язок провідних та керованих показників із «деревом цілей» Провідні показники в основному стоять на початку ланцюга формування цілей і відображають напрями розвитку, у той час як керовані показники переважно займають місце наприкінці і показують результати діяльності, заходів, рішень, дій тощо. Часто під час планування керівництво компанії помилково зосереджує увагу на керованих показниках, оскільки їх легше конкретизувати, а також через свою заінтересованість саме в кінцевих результатах. У той час як дійсно значущими є рушійні провідні показники, адже вони характеризують якість процесу. Прикладом такого планування є ціль «Нуль нещасних випадків». Так, це бажаний результат, але якщо компанію не цікавить, яким чином його досягти, то існує ризик, що нещасні випадки з незначним ступенем тяжкості будуть приховуватися, щоб не псувати очікуваних результатів, тим більше якщо це пов’язано ще і з системою грошових заохочень. Це може означати і приховування потенційно небезпечних випадків, оскільки працівник остерігатиметься покарання за неправильні дії. Згадане свідчитиме, що система управління виробничою безпекою будується на залякуванні та прикрашанні реальної картини, а отже, результат «Нуль нещасних випадків» протримається недовго. І вже перший нещасний випадок може мати тяжкі, якщо не фатальні наслідки, а під час його розслідування буде виявлено численні порушення вимог виробничої безпеки. На жаль, таких прикладів у світовій практиці чимало. ЩО СЛІД ПАМ’ЯТАТИ ПРИ ЦІЛЕПОКЛАДАННІ Формула досягнення мети Досягнення складної мети потребує зосередження, старанності та зусиль, відмови від виправдань і відмовок, стовідсоткового залучення керівництва та персоналу. Іншими словами, успіх потребує певної зрілості культури безпеки на підприємстві. Існує така формула досягнення мети: Д = Т . М,

www.ohoronapraci.kiev.ua

Характеристики провідних та керованих показників, представлені в роботі експерта з менеджменту С. Шуновера «Найкращі практики управління цілями» Провідні показники

Керовані показники

Проактивні

Реактивні

Планують дії на майбутнє

Оцінюють минуле

Орієнтовані на процес

Орієнтовані на результат

Більше стратегічні

Більше тактичні

Довгострокова перспектива

Фокус на нетривалих періодах

Якісний

Кількісний

Легше додати критерії SMART

Складніше додати критерії SMART

де Д – досягнення, Т – тямущість, М – мотивація. У нашому випадку Т означає не лише тямущість, а й розуміння питань безпеки, що грунтується на отриманих знаннях з питань охорони праці, навичках та безпечній поведінці. Якщо мотивація дорівнює нулю, то й досягнення завжди дорівнюватимуть нулю, незважаючи на рівень тямущості. Те саме стосується і тямущості: якщо вона нульова, досягнення також будуть нульовими. Отже, чим вища комбінація тямущості та мотивації, тим вищими є досягнення. Закон Мерфі Один із законів Мерфі зазначає, що кожна справа потребує більше часу (як свідчить практика, у середньому на 25%), ніж відводиться для неї до її початку. Слід пам’ятати про це при розподілі часу на реалізацію програми досягнення цілей. Чи можна передбачити рівень травматизму? Якщо ви збираєте статистичні дані та оцінюєте їх за допомогою керованих показників, а реалізацію поточних програм відслідковуєте за допомогою провідних, то так, передбачити рівень травматизму можливо. Крім того, постійне вдосконалення шляхом постановки правильних цілей допоможе забезпечити відхід від реактивної системи безпеки, коли активні дії на підприємстві починаються лише після настання нещасного випадку. Американський експерт M. Нордер наводить приклад відслідковування проходження тренінгів з питань охорони праці на одному з виробничих підприємств. Як тільки знижується частота проходження тренінгів, через невеликий проміжок часу зростає рівень травматизму як без втрати, так і з втратою працездатності. Тому поєднання провідних та керованих показників для прогнозування рівня травматизму цілком виправдане. На завершення хотілося б зауважити, що тему цілепокладання неможливо розкрити в одному матеріалі. У статті ми спробували до англійських термінів, що використовуться в системі цілепокладання, підібрати українські відповідники та продемонструвати, як психологічні та економічні інструменти для постановки цілей та вимірювання результативності можна застосовувати в системі управління виробничою безпекою. Автор звертається до читачів з проханням поділитися власним досвідом упровадження системи цілепокладання на своїх підприємствах.

11


Управління охороною праці

Є такий досвід

Карти контролю «Керамейї» Вадим Кобець, власкор

ТОВ «Керамейя» запровадило на виробництві міжнародні стандарти у сфері управління якістю. Під їх впливом зазнала змін і традиційна СУОП. Серед новацій – нарахування зарплати працівникам залежно від інтегрального показника надійності виробництва. ерша вагонетка з виготовленою продукцією вийшла з території тільки-но побудованого підприємства «Керамейя» 12 травня 2008 р. Відтоді в колективі, який налічує понад 700 осіб, було зареєстровано лише один нещасний випадок, що стався з працівником дільниці масозаготовки. За всіма параметрами це непоганий показник, враховуючи специфіку виробництва будівельних матеріалів. Таких результатів можна було досягти, лише маючи під собою міцний фундамент. А в тому, що він міцний, автор переконався особисто, відвідавши «Керамейю» і поспілкувавшись з її працівниками. Іноземний інвестор ще на етапі становлення підприємства запровадив жорсткі ефективні критерії систем управління якістю, охороною праці та виробничою санітарією. Сертифікат міжнародного зразка про відповідність системи управління якістю компанії стандарту ІSО 9001:2008 підприємство одержало ще до виготовлення перших партій продукції. А коли почалося масове виробництво, ТОВ «Керамейя» отримало й сертифікат на систему контролю виробництва, який відповідає директивам Європейського Союзу щодо будівельних матеріалів. Нині на підприємстві виготовляють близько 120 найменувань продукції, більшу частину якої відправляють за кордон. Водночас з налагодженням виробництва почала функціонувати й наглядова комісія у складі головного інженера, головного механіка, головного технолога, начальника служби охорони праці та екології, менеджера з управління якістю. Її основне завдання – здійснення контролю за роботою структурних підрозділів щодо додержання ними норм Закону «Про охорону праці». Комісія планомірно й цілеспрямовано працює під керівництвом генерального директора Івана Телющенка (на знімку). Також члени комісії оформляють карту контролю, в якій виставля-

ють бали за дотримання вимог системи управління якістю, системи управління охороною праці та виробничою санітарією. На підставі цієї оцінки за спеціальною формулою визначається інтегральний показник надійності виробництва. Наприкінці місяця карти контролю оформляються за всіма дільницями і структурними підрозділами. Отримані інтегральні показники затверджує генеральний директор, а потім їх передають у бухгалтерію, яка коригує заробітну плату начальників виробничих дільниць і керівників структурних підрозділів. Звісно, найбільшу частину роботи виконує служба охорони праці та екології підприємства, яку очолює Сергій Зленко. Стан функціонування системи управління якістю оцінюється за п’ятьма показниками, а системи управління охороною праці та оцінювання санітарного стану структурних підрозділів і дільниць (зовнішньої і внутрішньої території) – за дев’ятьма.

П

12

Екскурсію для дітей проводить С. Зленко

Щодо оцінювання стану функціонування системи управління охороною праці в карті контролю є такі пункти: Ÿ несвоєчасне проведення первинного, повторного, позапланового інструктажів і стажування працівників; Ÿ допуск до роботи не оформлених згідно з порядком працівників; Ÿ невиконання у встановлені строки наказів, приписів з охорони праці; Ÿ незастосування працівниками передбаченого для даного виду робіт спецодягу, спецвзуття та інших ЗІЗ; Ÿ використання в роботі інструментів та пристосувань, що не відповідають нормативам з охорони праці; Ÿ відсутність, недбале ведення змінної документації або ж ведення її з порушенням вимог охорони праці; Ÿ застосування та експлуатація несправних інструментів (електроінструменту), механізмів і обладнання або їх застосування без випробувань; Ÿ перебування працівників на робочих місцях у стані алкогольного чи наркотичного сп’яніння.

Не менш наочним є й оцінювання зовнішньої і внутрішньої територій щодо додержання санітарних норм у структурних підрозділах, на дільницях і робочих місцях. Його проводять за низкою показників.

ОХОРОНА ПРАЦІ 12/2014


Управління охороною праці

інші недоліки на робочих місцях, у роботі устатковання. Що цікаво, всі записи роблять не перевіряючі, а працівники, які помітили неполадки. Когось, наприклад, не влаштовує щось у технології, а когось – її недотримання. Комусь не подобається, що в кутку стоїть невідомо чия відкрита банка фарби. Хтось звернув увагу на оголені ділянки Внутрішня територія: електропроводки тощо. Відомості про виявлені недоліки Ÿ сміття, просипи глини, сторонні предмети на території дільниці; працівники заносять до журналу в будь-який час. ЗвичайŸ підтікання масла; но, туди записують і більш важливі пропозиції. Приміром, Ÿ безлад на стелажах і майданчиках; про необхідність усунення якихось проблемних і небезпечŸ непроведення вологого прибирання підлоги приміщень них виробничих факторів на робочому місці, дільниці. (один раз на добу), шаф керування агрегатами, самих агреУсі відомості завжди перебувають у полі зору першого гатів, сходів, огороджень; керівника підприємства. Щопонеділка записи розглядаються Ÿ неохайність спеціального одягу працівників. на виробничій нараді, після чого пропонуються шляхи вирішення проблем. І це закономірно, оскільки на «Керамейї» Під час заходів контролю свої підписи ставлять не тільки мають твердий намір зберігати лідерські позиції у виготовперевіряючі, а й ті посадові особи, зона відповідальності ленні міцної клінкерної будівельної продукції, а також бути яких перевіряється. лідером у створенні безпечних і сприятливих умов праці сеВ окремих випадках за недбале ставлення до виконання ред підприємств галузі. Молодому трудовому колективу підприємства є що скапосадових обов’язків керівники середньої ланки, інші управлінці, які не забезпечили дотримання вимог норма- зати і про свої досягнення в питаннях соціального захисту тивно-правових актів з охорони праці у своїх підрозділах працюючих. ТОВ «Керамейя» за свій рахунок застрахувало і на дільницях, можуть втратити від третини до половини працівників у компанії «Універсальна». Пластикова картка заробітної плати. від страхової компанії дає змогу Крім цих досить жорстких підходів безоплатно лікуватися в стаціонаПерша вагонетка з виготовленою до забезпечення вимог законодавства рах медичних закладів протягом продукцією вийшла з ТОВ про охорону праці, у ТОВ «Керамейя» 10 днів, проводити амбулаторне «Керамейя» 12 травня 2008 року. проводиться планомірна превентивна лікування у стоматолога тощо. робота, зокрема з навчання та перевірДля працівників облаштовані Відтоді в колективі, ки знань з питань охорони праці. Адже сучасні побутові приміщення: розякий налічує понад 700 осіб, перш ніж спитати з працівника та подягальні, душові, кімнати для відбуло зареєстровано лише карати його за порушення вимог охопочинку. Окремо слід сказати про один нещасний випадок рони праці, його потрібно навчити. забезпечення персоналу спецодяОдночасно із заходами, передбачегом, спецвзуттям та іншими ЗІЗ. Їх ними відповідним положенням про порядок проведення на- тут у разі потреби видають усім. А дехто через специфіку вчання, на підприємстві проводяться різноманітні тренінги виробництва рукавиці одержує ледь не кожен день (наприз безпечної поведінки працівників на виробництві та в по- клад, садчики, які пакують готові вироби вручну). Причому буті. С. Зленко зауважив, що це дає свої позитивні резуль- це не дешеві вітчизняні вироби, а дуже якісний імпортний тати, тому що яка різниця, де травмована людина: на роботі товар вартістю до 50 грн за пару, бо всі інші ЗІЗ стають чи вдома? Адже в результаті він потім довго не зможе вико- непридатними ще до кінця повної зміни. нувати свої обов’язки, а це збитки для підприємства. Тому На підприємстві є їдальня. Працівники з важкими умодуже важливо під час тренінгів дати якомога більше нових вами праці забезпечені безплатним спецхарчуванням. знань, донести цікаву інформацію і прищепити навички безУ «Керамейї» з відпочинком та оздоровленням теж все печної поведінки. Це, безумовно, теж є важливою складо- гаразд. Працівники отримують пільгові путівки до санавою роботи служби охорони праці підприємства. торіїв, а їхні діти можуть відпочити в обласних дитячих таЩо стосується інших нетрадиційних заходів профілак- борах. До речі, фасади адміністративних будівель та інших тики виробничого травматизму, підвищення рівня безпеки споруд на території більшості цих оздоровчих закладів зропраці на конкретних робочих місцях, то тут не можна не блені з естетично привабливої та якісної продукції згадати про журнали збору інформації, які ведуть у струк- «Керамейї». турних підрозділах. До них заносять вичерпні дані про ті чи Фото автора та з сайту www.kerameya.com.ua Зовнішня територія: Ÿ сміття, захаращення території сторонніми предметами; Ÿ просипи глини; Ÿ не підтримуються в належному стані газони, що межують із закріпленими будівлями.

www.ohoronapraci.kiev.ua

13


Управління охороною праці

Школа охорони праці

Нормативний арсенал Світлана Гончар, начальник навчальнометодичного центру ДП «Кіровоградський ЕТЦ»

Інформація про перелік документів, що регламентують організацію навчання й перевірку знань з питань охорони праці та мають бути наявними в службах охорони праці підприємств усіх форм власності. роведення навчання з питань охорони праці на підприємстві регламентує Закон «Про охорону праці», у ст. 18 якого сказано: «Працівники під час прийняття на роботу і в процесі роботи повинні проходити за рахунок роботодавця інструктаж, навчання з питань охорони праці, з надання першої медичної допомоги потерпілим від нещасних випадків і правил поведінки у разі виникнення аварії. Працівники, зайняті на роботах з підвищеною небезпекою або там, де є потреба у професійному

П

14

доборі, повинні щороку проходити за рахунок роботодавця спеціальне навчання і перевірку знань відповідних нормативно-правових актів з охорони праці». Основним нормативним документом, який встановлює вимоги щодо організації та проведення навчання з питань охорони праці, є Типове положення про порядок проведення навчання і перевірки знань з питань охорони праці, затверджене наказом Держнагляд охоронпраці від 26.01.2005 № 15 (далі – Типове положення). Наводимо приблизний перелік документів щодо організації навчання й перевірки знань з питань охорони праці на підприємстві: Ÿ Положення про порядок проведення навчання і перевірку знань з питань охорони праці підприємства (п. 3.2 Типового положення); Ÿ тематичні плани та програми навчання з питань охорони праці (п. 3.4 Типового положення); Ÿ план-графік навчання працівників з питань охорони праці на 20__ рік (п. 3.2 Типового положення); Ÿ Перелік робіт з підвищеною небезпекою, затверджений наказом Держнаглядохоронпраці від 26.01.2005 № 15, та Перелік робіт, де є потреба у професійному доборі, затверджений МОЗ та Держнаглядохоронпраці від 23.09.1994 № 263/121); Ÿ перелік професій працівників, які виконують роботи з підвищеною небезпекою та повинні проходити спеціальне навчання з питань охорони праці (п. 4.1 Типового положення); Ÿ перелік посадових осіб, зайнятих на роботах з підвищеною небезпекою, які повинні проходити спеціальне навчання з питань охорони праці (п. 4.1 Типового положення); Ÿ перелік професій та посад працівників, навчання і перевірка знань з питань охорони праці яких проводиться на підприємстві (пп. 3.1, 5.1 Типового положення); Ÿ перелік посадових осіб, навчання з  питань охорони праці яких проводиться у  навчальних закладах (пп. 5.2, 5.3 та 5.4 Типового положення);

Ÿ наказ

про створення комісії з перевірки знань з питань охорони праці (п. 3.10 Типового положення); Ÿ перелік питань для перевірки знань з охорони праці працівників (п. 3.12 Типового положення); Ÿ екзаменаційні білети для перевірки знань з питань охорони праці (п. 3.13 Типового положення); Ÿ протокол засідання комісії з перевірки знань з питань охорони праці (п. 3.14, додаток 1 Типового положення); Ÿ посвідчення про перевірку знань з питань охорони праці (п. 3.14, додаток 2 Типового положення) видається кожному працівнику на руки; Ÿ журнал протоколів перевірки знань з електробезпеки (п. 2.1.4 Правил безпечної експлуатації електроустановок споживачів, затверджених наказом Держнаглядохоронпраці від 09.01.1998 № 4); Ÿ програма вступного інструктажу з питань охорони праці (п. 6.3 Типового положення); Ÿ перелік питань вступного інструктажу з охорони праці (п. 6.3 Типового положення); Ÿ журнал реєстрації вступного інструктажу з питань охорони праці (п. 6.3, додаток 5 Типового положення); Ÿ перелік питань первинного інструктажу на робочому місці (п. 6.9 Типового положення); Ÿ журнал реєстрації інструктажів з питань охорони праці на робочому місці (п. 6.10, додаток 6 Типового положення); Ÿ перелік професій та посад працівників, які звільняються від повторного інструктажу з питань охорони праці (п. 6.11 Типового положення); Ÿ перелік посад і професій працівників, які повинні проходити стажування (дублювання) (п. 7.4 Типового положення); Ÿ наказ про допуск до стажування (дублювання) (п. 7.3 Типового положення); Ÿ наказ (розпорядження) керівника підприємства (або керівника структурного підрозділу) про допуск працівника до самостійної роботи після проходження стажування (дублювання) (п. 7.9 Типового положення).

Навчальна документація – наказ про початок навчання, наказ про організацію перевірки знань з питань

ОХОРОНА ПРАЦІ 12/2014


Управління охороною праці охорони праці, наказ про випуск групи, журнал обліку теоретичного навчання – оформляється згідно з вимогами чинного законодавства (п. 3.4 Типового положення). Форми документів з навчання та порядок їх ведення нормативно-правовими актами з питань охорони праці не встановлено, тому роботодавець має право обрати їх самостійно з урахуванням загальноприйнятих форм, визначених МОН та Мінсоцполітики України. Перелік документів щодо розробки інструкцій з охорони праці на підприємстві: Ÿ перелік інструкцій з охорони праці, що діють на підприємстві, затверджений роботодавцем (п. 4.3.2 Положення про розробку інструкцій з охорони праці, затвердженого наказом Держнаглядохоронпраці 29.01.1998 № 9) (далі – Положення); Ÿ наказ роботодавця про затвердження інструкцій з охорони праці (п. 4.3.8 Положення); Ÿ журнал реєстрації інструкцій з охорони праці (п. 5.1, додаток 6 Положення); Ÿ журнал обліку видачі інструкцій (п. 5.3, додаток 7 Положення).

Ÿ у разі зміни законодавства України про працю та охорону праці; Ÿ у разі набуття чинності новими або переглянутими державними нормативними актами з охорони праці;

Ÿ за вказівкою директивних органів, вищестоящих організацій, органів державного управління і нагляду за охороною праці; Ÿ у разі аварійної ситуації або нещасного випадку, що викликали необхідність перегляду (зміни) інструкції; Ÿ при впровадженні нових технологій, зміні технологічного процесу або умов праці, а також при впровадженні нових видів обладнання, машин, механізмів, матеріалів, апаратури, пристроїв та інструментів, видів енергії тощо. В останньому випадку перегляд інструкції проводиться до зазначених впроваджень чи змін. Фото з Інтернету

Реклама

Перегляд інструкцій з охорони праці, що діють на підприємстві, про-

водиться в терміни, передбачені державними нормативними актами з охорони праці, на підставі яких вони опрацьовані, але не рідше одного разу на 5 років, а для професій або видів робіт з підвищеною небезпекою – не рідше одного разу на 3 роки (п. 6.1 Положення). Відповідно до вимог п. 6.2 Положення інструкції з охорони праці переглядаються до раніше зазначеного терміну:

www.ohoronapraci.kiev.ua

15


Управління охороною праці

Школа охорони праці

OHSAS 18001: крок за кроком

Олександр Лисенко, провідний експерт НААУ, провідний викладач IRCA, провідний аудитор «Бюро Верітас», технічний директор навчально-наукового центру «Ощадливе виробництво»

У попередньому матеріалі цього циклу статей ішлося про найпоширеніші у світі методи оцінки ризиків. Тепер ви довідаєтеся про те, як правильно розробити процедури управління за всіма істотними ризиками на всіх етапах процесу життєдіяльності підприємства.

ŸКРОК 7 УПРАВЛІННЯ ОПЕРАЦІЯМИ Основна функція системи управління – установити всебічний контроль над істотними ризиками, властивими конкретному підприємству, і забезпечити умови для його діяльності в заданих параметрах. Без ефективної системи управління контроль над ризиками, власне діяльність підприємства і її поліпшення матимуть спонтанний характер. OHSAS 18001 висуває базові вимоги до видів діяльності, пов’язаних зі значними ризиками: необхідно планувати їх, забезпечуючи виконання в заданих (тобто керованих) умовах. Для контролю над ризиками потрібно розробити процедури управління операціями та, в окремих випадках, локальні інструкції щодо значних ризиків. У процедурах і інструкціях слід описати, як виконувати відповідні види робіт, операцій, переходів. За необхідності – включати в них робочі критерії, наприклад припустимі рівні шуму або викидів. Процедури, крім того, повинні зазначати, які дії слід вчинити в разі перевищення таких критеріїв. Важливо розробляти систему з урахуванням офіційно встановлених вимог (відповідність офіційно встановленим нормам – вимоги п. 4.3.2 стандарту OHSAS), тому робочі критерії (їх числові значення) рекомендується встановлювати трохи нижче офіційно допустимих рівнів. У цьому разі, якщо виникне перевищення допустимого рівня, у компанії залишиться можливість виконати дії щодо підтримки офіційно встановленої відповідності. Якщо ж робочі критерії збігаються з офіційно встановленими, компанія порушить офіційно встановлену відповідність ще до початку будьяких дій. Крім робочих критеріїв, необхідно також підтримувати основні параметри безпеки й постійно ними управляти. Основні параметри безпеки – це параметри, перевищення рівня яких паралізує роботу моделі системи безпеки. Організація повинна розробити й упровадити процедури управління за всіма істотними ризиками на всіх 16

Продовження. Початок у № 8–11/2014

етапах процесу: під час запуску й зупинки, за нормальних умов роботи, при введенні в дію й обслуговуванні. При цьому особлива увага приділяється нестандартним діям і передачі за змінами. OHSAS 18001 не зазначає конкретно, які етапи процесів підлягають розгляду, проте передбачається, що аналіз ризику, виконаний компанією, включатиме всі необхідні робочі стани. А це, у свою чергу, знайде відображення в обсязі вжитих заходів щодо управління операціями. Слід зазначити, що хоча в процесі обслуговування можуть виникнути істотні ризики, обслуговування само собою є формою управління й процедури управління мають містити посилання на перевірку обслуговування. Нижче наведені приклади елементів, які можуть бути включені в процедури управління операціями для зниження ризиків: Ÿзменшення контакту з небезпечними матеріалами – системи екстрагування, процедури поводження з матеріалами та їх зберігання, індивідуальне захисне обладнання тощо; Ÿ захист від ураження електричним струмом – перевірка стану струмоведучих частин обладнання й електричної арматури, перевірка відсутності короткого замикання, установлення вимикачів, правильне заземлення, ізоляція обладнання, попереджувальні знаки тощо; Ÿзахист від об’єктів, що падають, – захисні сітки, шоломи, ідентифікація небезпечних зон тощо; Ÿ запобігання падінням – проектування робочого місця, попереджувальні знаки, огорожі, нековзне покриття підлог тощо; Ÿзахист від опромінення – герметичне зберігання матеріалів, спеціальні процедури поводження, індивідуальне захисне обладнання, попереджувальні знаки тощо; Ÿ захист від високих температур – ізоляція джерела, попереджувальні знаки, запобіжні пристрої, індивідуальне захисне обладнання тощо; Ÿ зниження шумового впливу – ізоляція обладнання, глушіння, навушники, попереджувальні знаки тощо; Ÿзменшення контакту з біологічно небезпечними речовинами – ізоляція джерела, дезінфекція, фільтрація, безпечна утилізація, автоклавная обробка тощо; Ÿзапобігання травмам – запобіжні пристрої, блокування, техобслуговування інструменту й обладнання, процедури безпечного виконання робіт, захисні огорожі тощо; Ÿ запобігання пожежі/вибуху – інструктаж, робота з безпечними матеріалами, ізоляція джерела, системи виявлення й пожежогасіння – вогнегасники тощо.

ОХОРОНА ПРАЦІ 12/2014


Управління охороною праці

Очевидно, що до одного виду діяльності можна застосувати кілька різних видів управління. Наприклад, при роботі на токарному верстаті можуть знадобитися процедури запобігання травмам, зниження ризику ураження електричним струмом і управління контактом з емульсійним маслом і пилом, прибирання робочого місця. Крім управління процесами, керівництво організації повинно здійснювати управління ідентифікованими істотними ризиками, пов’язаними з товарами й послугами, які використовує організація. OHSAS 18001 вимагає повідомляти постачальників і підрядників про відповідні процедури управління операціями, наприклад: Ÿ необхідно здійснювати оцінку постачальників і підрядників на предмет їх здатності виконувати погоджені вимоги у сфері промислової безпеки та здоров’я; Ÿпроводити консультації з підрядниками щодо змін, які впливають на гігієну й безпеку праці; Ÿдокументувати й розсилати постачальникам вимоги у сфері промислової безпеки та здоров’я до закупівель.

який вимагає підтримувати в актуальному стані результати оцінки ризику та впливу відповідних елементів управління, а також у п. 4.6. Формальний підхід має більше переваг, забезпечуючи виявлення впливів на систему при впровадженні організаційних змін (наприклад, при реструктуризації управління). OHSAS 18001 (пункт про ідентифікацію й оцінку ризиків 4.3.1(j) містить додаткову вимогу встановити процедури, які враховують конструктивне рішення робочих дільниць, процесів, установок, машин/обладнання, операційних процедур і організації праці, включаючи їх адаптацію до людських можливостей. Керівництво має враховувати вимоги гігієни й безпеки виконання робіт при облаштуванні робочого місця для персоналу, який, наприклад, переміщається з місця на місце (автомобілем, літаком, кораблем або поїздом), працює в приміщенні клієнта (замовника) або вдома. Це можна розглядати як варіант виключення ризиків у системі, властивих матеріалам і технічним засобам, що використовуються в організації й прийняті в роботі. Подібне управління на етапі проектування може розглядатися як відповідний засіб поліпшення СМПБіЗ. Під час аудиту перевіряючий повинен переконатися в ефективності управління істотними ризиками, пов’язаними з постачальниками й підрядниками. Для цього потрібна не лише перевірка впровадження документованих процедур, але й перевірка управління. Необхідно також одержати підтвердження оцінки й зміни елементів управління при внесенні змін до процесу й виникненні нових небезпек і ризиків. Далі буде

Реклама

OHSAS 18001 лише має на увазі необхідність вжиття таких заходів, але не пояснює, як це зробити. Для ефективного управління також потрібен добре підготовлений персонал, що виконує перевірку й моніторинг відповідно до робочих критеріїв. Зрозуміло, якщо діяльність організації або які-небудь аспекти змінюються, відповідно повинні змінюватися й пов’язані з ними елементи управління операціями. OHSAS 18001 не передбачає формальної процедури аналізу управління при організаційних змінах, однак про необхідність розгляду таких випадків побічно говориться в п. 4.3.1,

www.ohoronapraci.kiev.ua

17


Управління охороною праці

Школа охорони праці

Вибір консультантів Олександр Фандєєв, спецкор

Упровадження міжнародних стандартів для поліпшення управління виробництвом або ж його сертифікації та подальшого виходу підприємства на міжнародні ринки – це вибір роботодавця. Журнал провів власне дослідження: яким гравцям на вітчизняному ринку консультаційних і сертифікаційних послуг можна довіряти і які тенденції й перспективи його розвитку. Цей матеріал продовжує тему впровадження вітчизняними підприємствами міжнародних стандартів у сфері охорони праці (статті провідних спеціалістів у цій галузі Є. Годнєва, № 7; М. Левицького, № 8; О. Лисенка, № 8, 9; Н. Данько, № 10 (усі – 2014 р.) та ін.). ЇХ КОНТРОЛЮЄ РИНОК За оцінками експертів, український ринок консультаційних і сертифікаційних послуг у сфері впровадження міжнародних стандартів якості, безпеки, гігієни праці та екології освоєний приблизно на 3%. Причина – поки ще низький попит і слабка поінформованість про такі послуги з боку потенційних клієнтів. За даними Європейської федерації консультантів з управління, достатнім вважається

18

рівень обсягу консультаційних послуг, коли вони становлять близько 1% ВВП країни. Таких показників досягли Австрія, Швеція, Німеччина. В Україні – лише 0,3%. На жаль, ділової, а не рекламної інформації про реалії вітчизняного ринку як консалтингових, так і сертифікаційних послуг в Україні дуже мало. Приміром, останнє відоме журналу дослідження ринку консультаційних послуг, проведене інвестиційно-консультаційною групою «Астарта-Таніт», було оприлюднено Групою підтримки малого бізнесу Європейського банку реконструкції та розвитку (ЄБРР) у 2010 р. За результатами цього дослідження фахівці дійшли висновку, що розвиток ринку консультаційних послуг обмежується через низку причин. Серед них – слабка поінформованість підприємств про те, що таке консалтинг; недовіра до нього, зумовлена, зокрема, не завжди достатнім рівнем професіоналізму консультантів; складнощі в одержанні об’єктивної інформації; не-

високий рівень інтеграції українських консультаційних компаній у міжнародні консультаційні структури й об’єднання; низька активність професійних об’єднань на консультаційному ринку. Світові лідери у сфері консультування займають, залежно від сегмента, від 25 до 40% українського ринку. У таких компаній більше співробітників, вони працюють, як правило, з великими підприємствами або іноземними представництвами в Україні. Замовники вітчизняних консультантів – це в основному невеликі підприємства малого й середнього бізнесу. Перевага вітчизняних консультантів – невисока порівняно з іноземними компаніями вартість послуг. Чисельність більшості консалтингових компаній – не більше 10 співробітників. При цьому 80% ринку консультаційних послуг зосереджено в Києві. До послуг консультантів удаються лише 28% опитаних підприємств. Не користуються ними 72% малих і середніх підприємств. При-

ОХОРОНА ПРАЦІ 12/2014


Управління охороною праці близно 50% керівників пояснили низький рівень звернення до консалтингових компаній тим, що їхні підприємства не мають потреби в консультаційних послугах. Ще 19,7% і раді б, але важка економічна ситуація не дозволяє. Тим часом невеликі вітчизняні підприємства могли б скористатися послугами консультантів на прийнятних умовах, якби звернулися до проекту Групи підтримки малого бізнесу ЄБРР, який спеціально створено для того, щоб малі й середні підприємства мали можливість найняти висококваліфікованих консультантів для якісного поліпшення бізнесу. Механізм нескладний: ЄБРР надає гранти (безоплатну фінансову допомогу) з метою часткової (до 75%) компенсації оплати послуг консультантів. Основні критерії для учасників: це повинен бути приватний життєздатний бізнес, в якому понад 50% капіталу належить громадянам України, який успішно працює на ринку більше двох років; кількість співробітників – максимум 250. Докладна інформація – на сайті www.ebrd.com/ sbs/ukraine/ukraine. До участі в проекті ЄБРР, як розповіла менеджер національної програми Групи підтримки малого бізнесу ЄБРР Катерина Ригг, допускаються тільки перевірені консалтингові компанії, чий досвід реалізації проектів, компетентність і професіоналізм консультантів не викликають сумнівів. Таким чином, ЄБРР виступає гарантом якісних консалтингових послуг, які надаються підприємству. У свою чергу для консалтингової компанії участь у проекті ЄБРР означає високу оцінку її професійної діяльності. Сьогодні в базі даних проекту близько 20 консалтингових компаній, що працюють із системами менеджменту на основі міжнародних стандартів ISO. За словами Катерини Ригг, в останні кілька років спостерігається тенденція до збільшення кількості звернень представників малого й середнього бізнесу до послуг зовнішніх консультантів з метою прискорення свого зростання й підтримки конкурентоспроможності. Підприємства намагаються впроваджувати інтегровані системи менеджменту відповідно до стандартів якості, безпеки й гігієни праці, екології та ін. Збільшується також кількість підприємств, які впроваджують системи менеджменту і сертифікують їх не тільки заради іміджу, а й з метою конкретного підвищення якості продукції та безпеки праці. Дуже важливо також, відзначила представник ЄБРР, щоб, занурившись

www.ohoronapraci.kiev.ua

КОМЕНТАР СПЕЦІАЛІСТА Основні принципи стандарту:

Євген Годнєв, сертифікований консультант з управління, директор ТОВ «Хелікс» озвіл на консультаційну діяльність у сфері впровадження систем менеджменту професійної безпеки та здоров’я (стандарт BS OHSAS 18001:2007) і на відкриття консалтингової компанії у вигляді ТОВ здійснюється на загальних підставах. Яких-небудь додаткових вимог немає. Також консультант може працювати як фізична особа – підприємець. Для ведення консультаційної діяльності потрібні такі ж дозвільні документи, як і для реєстрації ТОВ: статут, посвідчення про реєстрацію, довідка зі статуправління; також обирається зручна форма оподатковування. При укладанні договору клієнти, як правило, запитують документи про реєстрацію ТОВ. Інших, спеціальних юридичних і законодавчих вимог, які повинна виконати консалтингова компанія, щоб одержати право на свою діяльність, немає. Але є ринок консалтингових послуг, є вимоги ринку, і їм повинні відповідати консалтингова компанія і консультант. При виборі консультанта можна використовувати стандарт ISO 10019:2005 «Настанови щодо вибору консультантів з систем управління якістю та використання їхніх послуг». Для просування й розвитку єдиного ринку послуг з управлінського консультування Європейським комітетом зі стандартизації (CEN) (Технічний комітет CEN/TC 381) розроблено стандарт обслуговування EN 16114 «Послуги з управлінського консультування». Його метою є досягнення прозорості та порозуміння між клієнтами і постачальниками послуг з управлінського консультування (консультанти, консалтингові компанії). Це повинно призвести до поліпшення результатів консультаційних проектів і скорочення бар’єрів у сфері послуг з управлінського консультування. Успішне впровадження стандарту дасть можливість надавати клієнтам послуги кращої якості і скоротить ризики при наданні управлінських консультацій. Стандарт EN 16114 заснований на передовому досвіді управлінського консультування. До нього входять рекомендації щодо вдосконалення специфікації, надання і приймання послуг з управлінського консультування. Постачальники послуг отримують свободу у виборі засобів і підходів.

Д

Ÿа) розроблений у вигляді інструкції; Ÿб) не має потреби в сертифікації; Ÿв) націлений на постачальників послуг, а не на клієнтів;

Ÿг) націлений на постачальників послуг, а не на окремі внутрішні ресурси;

Ÿ д) стосується всіх постачальників послуг;

Ÿе) заснований на результатах, частина яких може бути вимогами;

Ÿж) забезпечує інновацію й диференціацію; підкреслює важливість розуміння потреб клієнтів; Ÿи) доступно викладений.

Ÿ з)

Поряд з EN 16114 «Послуги з управлінського консультування» існує стандарт The Common Body of Knowledge («Загальна сукупність знань»), який використовується ICMCI (Міжнародною радою асоціацій консультантів з управління). Всеукраїнська асоціація консультантів з управління «IMC Україна» є членом ICMCI і представляє в ньому Україну. Сертифікований консультант з управління (СМС) відповідає суворим сертифікаційним вимогам ICMCI. СМС означає, що кваліфікація консультанта відповідає світовому рівню стандартів компетенції, етики та незалежності і дає йому право на визнання його кваліфікації у всіх національних асоціаціях – членах ICMCI (52 країни світу). У світі менше 1% консультантів з управління досягли цього рівня кваліфікації. В Україні – 25 осіб, існує група консультантів, які пройшли відповідне навчання і є асесорами з оцінки компетенції керівників і консультантів. Діяльність консультаційних компаній контролюється ринком. Таку функцію також виконує Всеукраїнська асоціація консультантів з управління «IMC Україна». Робота членів асоціації моніториться. Є етичний кодекс консультанта, Етичний комітет. Припинення (призупинення) діяльності консалтингової компанії – прерогатива ринку. Це може статися як через незатребуваність її послуг, так і у зв’язку з тим, що за компанією тягнеться шлейф негативних відгуків клієнтів. Робота українських компаній, які входять до складу закордонних, контролюється материнськими компаніями. Більше нічим їх діяльність не відрізняється від роботи національних організацій. Те ж  правове поле, та ж реакція ринку, ті ж  можливості підвищення кваліфікації персоналу й доступу до інформації за умови володіння іноземною мовою.

19


Управління охороною праці у роботу, консалтингові компанії не забували, що вони теж представники бізнесу і повинні застосовувати до себе ті ж високі стандарти, маркетингові інструменти, бізнес-процеси і т. д., які вони рекомендують своїм клієнтам, для успішного розвитку власного бізнесу. КОНСУЛЬТАЦІЯ ОКРЕМО, СЕРТИФІКАЦІЯ ОКРЕМО Право на проведення робіт із сертифікації систем менеджменту надає національний орган з акредитації. В Україні це Національне агентство з акредитації України (НААУ). У ньому нашій редакції пояснили, що згідно зі ст. 1 Закону України «Про акредитацію органів з оцінки відповідності» НААУ виконує роботи з акредитації органів з оцінки відповідності (ООВ). Іншими словами – засвідчує, що ООВ відповідає вимогам національних стандартів, гармонізованих з відповідними міжнародними і європейськими стандартами, а також, у разі потреби, – іншим додатковим вимогам. При цьому, згідно зі ст. 5 цього Закону, основним принципом діяльності з акредитації є її добровільність. Повний перелік акредитованих НААУ органів із сертифікації систем менеджменту на відповідність вимогам ISO/ IEC 17021:2011 «Оцінка відповідності. Вимоги до органів, що забезпечують аудит і сертифікацію систем менеджменту» розміщений на сайті агентства (www.naau.org.ua). У цьому переліку на момент написання матеріалу налічувалося 39 компаній з чинними атестатами акредитації. За словами провідного експерта НААУ Олександра Лисенка, один орган із сертифікації може мати кілька десятків акредитацій від агентств різних країн, що дає їм можливість вида-

      ɇɚɪɢɧɤɭɡɪɨɤɭ

Реклама

ɉɿɞɝɨɬɨɜɤɚ ɬɚ ɫɟɪɬɢɮɿɤɚɰɿɹ: 9 ɋɢɫɬɟɦɢ ɭɩɪɚɜɥɿɧɧɹ ɹɤɿɫɬɸ ȾɋɌɍ ISO 9001:2009 9 ɋɢɫɬɟɦɢ ɟɤɨɥɨɝɿɱɧɨɝɨ ɤɟɪɭɜɚɧɧɹ ȾɋɌɍ ISO 14001:2006 9 ɋɢɫɬɟɦɢ ɦɟɧɟɞɠɦɟɧɬɭ ɨɯɨɪɨɧɢ ɡɞɨɪɨɜ'ɹ ɬɚ ɛɟɡɩɟɤɢ ɩɪɚɰɿ OHSAS 18001:2007 9 ɋɢɫɬɟɦɢ ɭɩɪɚɜɥɿɧɧɹ ɛɟɡɩɟɱɧɿɫɬɸ ɯɚɪɱɨɜɢɯ ɩɪɨɞɭɤɬɿɜ ȾɋɌɍ ISO22000:2007, FSSC 22000:2010, IFS, BRS

20

Ɍɟɥ.: (044) 361 94 37, ɦɨɛ. (050) 357 81 24

ДУМКА ЕКСПЕРТА Олександр Лисенко, технічний директор навчально-наукового центру «Ощадливе виробництво» провідний експерт НААУ кщо підприємство вирішило звернутися до послуг консультантів або органу із сертифікації, насамперед потрібно уважно вивчити ринок консалтингових або сертифікаційних послуг. При цьому слід звернути увагу на досвід роботи компанії, її репутацію, рівень кваліфікації співробітників, обов’язково зустрітися з представниками компанії. Акредитація організації бажана, але вона, як показує досвід, не завжди гарантує високу якість робіт. Краще орієнтуватися на компетентність консультанта (аудитора), з’ясувати яку можна за допомогою запитань: «Де можна оцінити результати вашої роботи?», «Чи є у вас досвід роботи в галузі, до якої належить наше підприємство?»

Я

вати сертифікати відповідності від імені інших держав. Наприклад, у «Бюро Верітас» 36 акредитацій. Дозвільним документом для органу із сертифікації є сертифікат на право проведення робіт із сертифікації систем менеджменту від одного або кількох національних органів з акредитації. Діяльність органів із сертифікації регламентує міжнародний стандарт ISO/IEC 17021:2011 «Оцінка відповідності. Вимоги до органів, що забезпечують аудит і сертифікацію систем менеджменту». Цей же стандарт уста-

Наведіть довідки про компанію і співробітників на підприємствах, де вони працювали. Несумлінних співробітників виявити нескладно. Задоволений замовник поділиться своєю удачею з трьома– чотирма потенційними замовниками. А от незадоволений більш говіркий і  розповість двадцятьом. Висновок: імідж важко заробляється, зате втрачається у п’ять разів швидше. Чого чекати від змін стандарту OHSAS 18001 і чи вплине це на стан виробничої безпеки в Україні? У чистому виді стандарт OHSAS 18001 застосовується рідко. Як правило, у парі з  ISO  14001 або ISO 9001, тобто у вигляді інтегрованої системи менеджменту. Думаю, що з розробкою нової версії стандарту ISO 9001:2015 OHSAS 18001 буде частково ним поглинутий, однак інтеграція систем менеджменту стане простішою. Що стосується прогнозів розвитку ринку консалтингових і сертифікаційних послуг у найближчій перспективі, то, за нашою оцінкою, за останні 15 років його освоєно на 2–3%. Отже, є куди розвиватися, і в цьому плані підписання угоди про асоціацію з Євросоюзом обнадіює.

новлює чіткі й однозначні вимоги в частині розмежування сертифікаційних і консультаційних послуг (менеджмент неупередженості). Так, орган із сертифікації і будь-який підрозділ тієї ж юридичної особи не мають права консультувати по системі менеджменту, пропонувати внутрішні аудити своїм сертифікованим клієнтам і т. д. Діяльність акредитованих органів із сертифікації та якість їхніх послуг з установленою періодичністю контролює національний орган з акредитації. Він же має право призупинити роботу

 Ɍɨɜɚɪɢɫɬɜɨɡɨɛɦɟɠɟɧɨɸ ɜɿɞɩɨɜɿɞɚɥɶɧɿɫɬɸ©ɏȿɅȱɄɋª

ɇɚɜɱɚɧɧɹ: 9 ɚɭɞɢɬ ɩɨɫɬɚɱɚɥɶɧɢɤɚ 9 ɩɪɨɰɟɫɢ, ɜɢɡɧɚɱɟɧɧɹ, ɞɨɤɭɦɟɧɬɭɜɚɧɧɹ, ɜɢɦɿɪɸɜɚɧɧɹ 9 ɦɟɬɨɞɢ ɜɞɨɫɤɨɧɚɥɟɧɧɹ ɞɿɹɥɶɧɨɫɬɿ

E-mail: godnev@helix.com.ua www.godnev.com.ua

ɋɜɿɞ. ɩɪɨ ɪɟɽɫɬɪɚɰɿɸ ʋ 1 072 102 0000 003008 ɜɿɞ 19.04.2005

ОХОРОНА ПРАЦІ 12/2014


Управління охороною праці цію на відповідність стандарту, має бути компетентним і неупередженим. Інше завдання IAF – укладення багатосторонніх угод про визнання (Multilate Recognition Arrangement – MLA) між своїми членами. Мета цих угод – забезпечувати взаємне визнання сертифікатів, виданих акредитованими органами, між сторонами, що підписали MLA. Один сертифікат може бути визнаний в усьому світі, що зменшує вартість сертифікації і знижує ризики неприйняття продукції або послуг міжнародними торговельними партнерами. Станом на 2012 р. у світі налічувалося 40 органів з акредитації, які пов’язані угодою про єдині правила діяльності, вироблені IAF. Таким чином, сертифікати відповідності вимогам стандарту ISO 9001:2008, OHSAS 18001:2007, ISO 14001:2004 тощо, видані будь-якою організацією з цієї групи, що сертифікує, визнаються у всіх країнах світу. ХТО Ж КРАЩИЙ? Експерти ринку, з якими поспілкувався автор, були досить обережними у визначенні найбільш авторитетних і надійних консалтингових компаній

і органів із сертифікації. Одні говорили про те, що це некоректно і може спричинити конфронтацію між компаніями, інші – про суб’єктивізм суджень. Хоча й визнавали, що можна виділити лідерів у тій чи іншій галузі, виходячи з таких критеріїв, як обсяг ринку, що його займає компанія, перелік і якість послуг, рівень кваліфікації кадрів, цінова політика і т. д. Але щоб одержати об’єктивну картину, потрібно проводити серйозні маркетингові дослідження. А для складання рейтингу зробити незалежну оцінку діяльності учасників ринку на підставі опитування не менше 1000 організацій – користувачів послуг. Під час вибору консалтингової компанії або органа із сертифікації варто прислухатися до думки експертів, що працюють у цій сфері. Фото з Інтернету

Реклама

або позбавити права діяльності орган із сертифікації за порушення. У той же час орган із сертифікації може добровільно відмовитися від раніше отриманої акредитації. Діяльність органів із сертифікації, незалежно від того, українські вони чи представляють закордонні компанії, на території нашої країни регулюється законами України. Органи із сертифікації, що працюють у складі провідних іноземних компаній, відрізняються тим, що їхні сертифікати користуються міжнародним визнанням і мають акредитації від органів, які входять до всесвітньої асоціації органів з акредитації IAF (Міжнародний акредитаційний форум). IAF – це глобальна асоціація органів з акредитації та інших органів з оцінки відповідності в різних галузях, включаючи системи менеджменту, продукцію, послуги, персонал і т. д. Основне завдання IAF – розвиток єдиної всесвітньої програми оцінки відповідності, що дає змогу зменшити ризики для бізнесу і споживачів, гарантуючи надійність сертифікатів, виданих акредитованими органами. Акредитація підтверджує, що орган з оцінки відповідності, що виконує сертифіка-

www.ohoronapraci.kiev.ua

21


Управління охороною праці

Школа охорони праці

ПО-НОВОМУ ПРО ВІДОМЕ,

або Читаючи Закон… Олеся Цибульська, завідувач науково-дослідної лабораторії аналізу систем управління охороною праці ДУ «ННДІПБОП»

Новий цикл статей під загальною назвою «По-новому про відоме…» допоможе фахівцям з охорони праці не лише комплексно оцінити Закон України «Про охорону праці», а й розглянути його взаємозв’язок з іншими актуальними на сьогодні нормативноправовими актами в цій сфері. акон України «Про охорону праці» (далі – Закон) був прийнятий Верховною Радою України 14 жовтня 1992 р. та набув чинності з 24 листопада того ж року.

З

Він визначає основні положення щодо реалізації конституційного права працівників на охорону їх життя та здоров’я у процесі трудової діяльності, на належні, безпечні та здорові умови праці (ст. 3, 24, 43–46, 49, 57, 60, 121 Конституції України), регулює за участю відповідних органів державної влади відносини між роботодавцем і працівником з питань безпеки, гігієни праці та виробничого середовища і встановлює єдиний порядок організації охорони праці в Україні. У Законі враховано основні вимоги конвенцій і рекомендацій Міжнародної організації праці (МОП) щодо безпеки, гігієни праці та виробничого середовища, правове регулювання відносин у сфері охорони праці в передових промислово розвинених країнах та досвід з охорони праці в Україні за попередні роки. Від дня набуття чинності Закон нараховує 20 редакцій, остання з яких є чинною на сьогодні. Під час опрацювання нової редакції Закону в 2002 р. було враховано вимоги Конституції України від 28.06.1996 № 254к/96ВР та вимоги директив Європейського

СТАТТЯ 1. ВИЗНАЧЕННЯ ПОНЯТЬ І ТЕРМІНІВ

ǵȄȑ ȩ

ȑȒ ȖȄȔ

-ȇȩȇȩȧȑȩțȑȩ ȆȄȏ

ȠȑȒ-ȓȔȒȘȩȏȄȎȖȌțȑȩ

ǯȩȎȗ

ȑȒ-Ȗȉșȑȩțȑȩ ȋȄȚȩȍ Ȅȑ ȩ

dzȔȄ Ȇ

Ȓ Ȇȩ

țȑ ȎȒȑȒȐȩ ȩ

DzȔȇ

Ȓ-ȉ

ǵȒȚȩȄȏȠ ȑ

Охорона праці – це система...

Мал. Ю. Судака

22

...заходів та засобів, спрямованих на збереження життя, здоров’я і працездатності людини у процесі трудової діяльності.

ДОВІДКА За даними офіційного веб-порталу Верховної Ради України станом на 01.12.2014 р., із Законом України «Про охорону праці» пов’язано близько 1200 нормативно-правових актів (НПА), з яких 73 – прямого зв’язку (Закон або став причиною їх прийняття, або відсилає до них), а 1127 – зворотного (Закон або змінюється ними, або вводиться в дію, або має відсилання з них). Слід відзначити, що це загальна кількість документів, без урахування їх чинності на даний момент. Сьогодні цей інтернет-ресурс надає вільний доступ до 529 НПА, з яких 48 – прямого зв’язку, а 481 – зворотного.

Союзу1. У результаті цього 49 статей згаданого Закону було трансформовано у 44 та Прикінцеві положення. РОЗДІЛ І. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ Стаття 1. Визначення понять і термінів У першій редакції Закону ця стаття мала назву «Поняття охорони праці» і містила визначення лише поняття «охорона праці». Для нього відповідно до ДСТУ 2293-99 «Охорона праці. Терміни та визначення основних понять» було встановлено один стандартизований термін, який був незмінним до 2002 р. У 2002 р. Закон було приведено у відповідність до вимог чинного законодавства України, у результаті чого вийшла його четверта редакція, що набула чинності з 27.12.2002 р. Завдяки цим змінам стаття 1 отримала нинішню назву та згідно з Кон1 На той час в Україні активно велася робота з адаптації національного законодавства в частині безпечного виконання робіт до законодавства ЄС. Ще в 1994 р. Президентом України було визначено курс на Європу, і охорона праці була в переліку пріоритетних напрямів.

ОХОРОНА ПРАЦІ 12/2014


Управління охороною праці ституцією України поповнилася ще двома дефініціями у сфері трудового законодавства: «роботодавець» та «працівник». Вони не є новими для вітчизняного законодавства, оскільки характеризують правові інститути, напрацьовані законодавцем та практикою правозастосування за багато років. Однак після введення в Україні інституту власників, які мали можливість використовувати найману працю, але де-факто перебували за кордоном та практично зняли з себе відповідальність за все, що відбувається на підприємстві, необхідно було визначити рівень відповідальності та права обох сторін трудових правовідносин саме на законодавчому рівні. Отже, із 2002 р. саме той, хто приймає на роботу та має право затвердження наказів і підпису фінансових документів (роботодавець), несе відповідальність за створення безпечних умов праці. Визначення поняття «охорона праці» майже не змінилося, за винятком останніх слів: «у процесі праці» замінили на «у процесі трудової діяльності», що відповідає незмінній преамбулі до Закону та виключає подвійне трактування. Отже, охорона праці як інститут трудового права – це система відносно відокремлених від інших і пов’язаних між собою норм трудового права, що регулюють п’ять видів заходів і засобів, спрямованих на збереження життя, здоров’я та працездатності людини у процесі трудової діяльності. Розглянемо їх детальніше. Правові заходи – законодавство України про охорону праці, яке включає закони України, що визначають основні положення з охорони праці, та прийняті відповідно до них нормативно-правові акти, а саме: міжгалузеві та галузеві НПАОП (державні стандарти системи стандартів безпеки праці, державні будівельні норми, державні санітарні норми та правила, правила, положення, регламенти, інструкції тощо)2. Соціально-економічні заходи передбачають економічні методи управління охороною праці: ______________________ 2

Детальніше про правові заходи читайте в коментарі до ст. 3 Закону України «Про охорону праці», який буде опубліковано в наступній статті циклу.

www.ohoronapraci.kiev.ua

СТАТТЯ 1. ВИЗНАЧЕННЯ ПОНЯТЬ І ТЕРМІНІВ

ǴȒ ȅ

ȒȖȒȈȄȆȉȚȠ

Роботодавець – власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган, незалежно від форм власності, виду діяльності, господарювання, і фізична особа, яка використовує найману працю.

dzȔȄȚȩȆȑȌȎȌ

Працівник – особа, яка працює на підприємстві, в організації, установі та виконує обов’язки або функції згідно з трудовим договором (контрактом). Мал. Ю. Судака

Ÿ створення Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України (далі – Фонд), який є правонаступником державного, галузевих та регіональних фондів охорони праці, передбачених ст. 21 першої редакції Закону; Ÿзагальнообов’язкове державне соціальне страхування усіх працівників від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності (ст. 5 Закону); Ÿ збереження середнього заробітку за працівником за період простою з причин, що виникли не з його вини (якщо створилася виробнича ситуація, небезпечна для його життя чи здоров’я або для людей, які його оточують, або для виробничого середовища чи довкілля) (ст. 6 Закону); Ÿ виплата вихідної допомоги при розірванні трудового договору за власним бажанням, якщо роботодавець не виконує вимог законодавства або умов ДОВІДКА З набуттям незалежності Україна однією з перших серед республік колишнього СРСР прийняла адекватний світовій практиці Закон України «Про охорону праці». Сьогодні, через 22 роки, наша країна знову перебуває на порозі серйозних змін. Низка реформ, спрямованих на забезпечення євроінтеграції України, зокрема реформа контролюючих органів, що передбачає реструктуризацію центральних органів виконавчої влади та перебуває на стартовій стадії, напряму вплине на нормативно-правову базу з охорони праці.

колективного договору з охорони праці (ст. 6 Закону); Ÿбезоплатне забезпечення лікувально-профілактичним харчуванням та інші пільги й компенсації працівникам, зайнятим на роботах з важкими та шкідливими умовами праці (ст. 7 Закону); Ÿ безоплатне забезпечення працівників спецодягом, іншими засобами індивідуального захисту, мийними та знешкоджувальними засобами на роботах із шкідливими і небезпечними умовами праці, а також роботах, пов’язаних із забрудненням або несприятливими метеорологічними умовами (ст. 8 Закону); Ÿ відшкодування Фондом та роботодавцем (за колективним чи трудовим договором) шкоди, заподіяної працівникові внаслідок ушкодження його здоров’я або в разі його смерті (ст. 9 Закону). Уперше в законодавче регулювання охорони праці цей Закон (редакція від 1992 р.) увів поняття «моральна шкода» та встановив обов’язок власника або уповноваженого ним органу відшкодувати моральну шкоду потерпілому, якщо небезпечні або шкідливі умови праці призвели до порушення його нормальних життєвих зв’язків і вимагають додаткових зусиль для організації його життя. У 2002 р. статтю щодо відшкодування працівникам моральної шкоди було вилучено із Закону. Тепер зазначені правовідносини регламентуються Цивільним кодексом України від 16.01.2003 р. № 435-IV (ст. 1167– 1168 і ст. 1171–1172 §1 та §2 глави 82).

23


Управління охороною праці Організаційно-технічні заходи та засоби покликані забезпечити такий рівень організації праці на підприємстві та такі технічні (інженерні) рішення з охорони праці для всього технологічного процесу, окремого устатковання та інструментів, які б виключали вплив на працівників небезпечних виробничих чинників, а також унеможливлювали або зменшували до допустимих нормативних значень вплив на працівників шкідливих виробничих чинників (ГОСТ 12.0.003-74 ССБТ «Опасные и вредные производственные факторы. Классификация»). До основних організаційних заходів необхідно віднести такі: Ÿ створення відповідних служб і призначення посадових осіб, які забезпечують вирішення конкретних питань з охорони праці та встановлення їх обов’язків з питань охорони праці; Ÿрозробка і затвердження положень, інструкцій, інших актів з охорони праці, що діють у межах підприємства, та встановлення правил виконання робіт і поведінки працівників на території підприємства, у виробничих приміщеннях, на будівельних майданчиках, робочих місцях відповідно до нормативно-правових актів з охорони праці; Ÿ організація навчання з питань охорони праці, пропаганди безпечних методів праці та співробітництво з працівниками у сфері охорони праці; Ÿ розробка та реалізація комплексних заходів для досягнення встановлених нормативів, підвищення існуючого рівня охорони праці та забезпечення виконання необхідних профілактичних заходів відповідно до обставин, що змінюються; Ÿ забезпечення контролю за додержанням працівником технологічних процесів, правил поводження з машинами, механізмами, устаткованням та іншими засобами виробництва, використанням засобів колективного та індивідуального захисту, виконанням робіт відповідно до вимог з охорони праці. До основних технічних заходів можна віднести такі: Ÿ забезпечення належного утримання будівель і споруд, виробничого устатковання, моніторинг їх технічного стану; Ÿ організація лабораторних досліджень умов праці; Ÿ оцінка технічного стану виробничого устатковання;

24

Термін «охорона праці» вперше з’явився в 1821 р. у Великій Британії та означав на той час захист працівників від надмірної їх експлуатації з боку роботодавців. В Україні у цей термін було вкладено більш широкий понятійний апарат і більш складний зміст. Наразі триває дискусія з приводу вживання терміна «безпека та гігієна праці» замість «охорона праці». Хтось пояснює таку позицію потребою у відповідності українських термінів тим, що використовуються в країнах Євросоюзу (найчастіше такий підхід пов’язаний з упровадженням міжнародних стандартів із систем менеджменту гігієни та безпеки праці). Хтось обґрунтовує свою думку з цього питання, посилаючись на понятійний апарат та розкладаючи звичне «охорона праці» на складові.

Згідно з ДСТУ 2293-99 «Охорона праці. Терміни та визначення основних понять»: • безпечні умови праці; безпека праці – це стан умов праці, за якого вплив на працівника небезпечних і шкідливих виробничих чинників усунуто, або вплив шкідливих виробничих чинників не перевищує гранично допустимих значень; • гігієна праці – це галузь практичної й наукової діяльності, що вивчає стан здоров’я працівників у його обумовленості умовами праці та на цій основі обґрунтовує заходи і засоби щодо збереження й зміцнення здоров’я працівників, профілактики несприятливого впливу умов праці.

У ДСТУ OHSAS 18001:2010 «Системи управління гігієною та безпекою праці» вказано, що гігієна та безпека праці – це умови та чинники, що впливають або здатні впливати на здоров’я та безпеку працівників, тимчасових працівників, персоналу підрядника, відвідувачів та будь-яких інших осіб на робочому місці*. *В організації можуть бути застосовані правові вимоги щодо гігієни та безпеки праці щодо осіб, які не перебувають безпосередньо на робочому місці, або тих осіб, на яких впливають дії, що виконуються на робочому місці.

З навчальної програми МНЦ МОП «Розбудова сучасних і ефективних систем інспекції праці» (модуль 8 «Безпека та гігієна праці»): «Безпека та гігієна праці (БГП) є поєднанням багатьох дисциплін, спрямованих на прогнозування і запобігання нещасним випадкам на виробництві та професійним захворюванням. Проте БГП – це не лише робота із запобігання виробничому травматизму, це також активне заохочення безпеки та здоров’я на робочому місці. <…> Таким чином, БГП означає: • запобігання шкоді й негативним наслідкам для здоров’я працівників через умови їх праці, незалежно від сектору їх зайнятості та статусу зайнятості, статі, раси або етнічного походження; • адаптацію виробничого середовища для працівників із тим, щоб воно якнайкраще відповідало їхнім фізичним і розумовим потребам; • наявність належних служб безпеки та гігієни праці для заохочення та підтримання добробуту працівників; • ефективне управління безпекою та гігієною праці з наданням їм пріоритету нарівні з іншими бізнесовими вимогами». Є також прихильники терміна «охорона здоров’я працівників на виробництві» замість «охорона праці» у вузькому розумінні (створення для працівників здорових та безпечних умов праці), оскільки фактично метою заходів, зазначених у ст. 1 Закону України «Про охорону праці», є саме охорона здоров’я працівника, збереження його працездатності на виробництві під час виконання трудових обов’язків.

Ÿ атестація робочих місць на відповідність нормативно-правовим актам з охорони праці в порядку і строки, що визначаються законодавством, та вжиття за її підсумками заходів щодо усунення небезпечних і шкідливих для здоров’я виробничих чинників. Санітарно-гігієнічні заходи передбачають дослідження впливу виробничих чинників на працівника та встановлення їх допустимих значень на робочих місцях, визначен-

ня фактичних значень конкретних параметрів виробничих чинників на робочих місцях, а також визначення відповідності умов на робочих місцях вимогам нормативних документів. З цією метою в Національній програмі поліпшення стану безпеки, гігієни праці та виробничого середовища на 2001–2005 роки, затвердженій постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1320, було передбачено розроблення методики проведення гігієнічних

ОХОРОНА ПРАЦІ 12/2014


Управління охороною праці досліджень і оцінки умов праці, методики дослідження важкості та напруженості трудового процесу для впровадження гігієнічної класифікації праці за показниками шкідливості та небезпечності факторів виробничого середовища, важкості та напруженості трудового процесу. Результатом проведеної роботи став наказ Міністерства охорони здоров’я від 27.12.2001 № 528 «Про затвердження Гігієнічної класифікації праці за показниками шкідливості та небезпечності факторів виробничого середовища, важкості та напруженості трудового процесу». Одразу звертаємо вашу увагу на те, що зазначений документ втратив чинність відповідно до наказу МОЗ України від 12.05.2014 № 320 і на зміну йому згідно з наказом МОЗ від 08.04.2014 № 248 було затверджено Державні санітарні норми та правила з аналогічною назвою. Лікувально-профілактичні заходи передбачають попередній та періодичні медичні огляди працівників, переведення їх на легшу роботу за станом здоров’я, безоплатне забезпечення лікувально-профілактичним харчуванням працівників на роботах з важкими та шкідливими умовами праці, особливі вимоги до охорони праці жінок, неповнолітніх та інвалідів. Стаття 2. Сфера дії Закону Беручи до уваги преамбулу Закону, його дія поширюється на всіх юридичних (незалежно від форм власності та видів діяльності) та фізичних осіб, які відповідно до законодавства використовують найману працю, та на всіх працюючих. Громадянин України вважається працюючим, якщо він перебуває в трудових правовідносинах з підприємством, установою, організацією чи фізичною особою (ст. 21 Кодексу законів про працю України). Закон поширюється також на іноземних громадян та осіб без громадянства, які працюють на підприємствах, в установах і організаціях, розташованих на території України. Вони мають такі ж права на охорону праці, як і громадяни України (ст. 5 Закону в першій редакції). У 2002 р. зазначену статтю було вилучено з тексту Закону, проте відповідно до ст. 26 Конституції України та ст. 3 Закону України «Про правовий статус іноземців

www.ohoronapraci.kiev.ua

СТАТТЯ 2. СФЕРА ДІЇ ЗАКОНУ ǯȈȒȖȕ

ǻȒȘȈ

ȮȕȐ©Ƿ

ȘȖȖȝ

ȖȘȖȕț

ȗȘȈȞ

Сª

Дія цього Закону поширюється на всіх юридичних та фізичних осіб, які відповідно до законодавства використовують найману працю, та на всіх працюючих. Мал. Ю. Судака

та осіб без громадянства» від 22.09.2011 № 3773-VI іноземці та особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також мають такі самі обов’язки, як і громадяни України, за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України (наприклад, іноземці не можуть призначатися на окремі посади або займатися певною трудовою діяльністю). Отже, на іноземців поширюються норми трудового законодавства щодо укладення, зміни та припинення трудового договору, робочого часу та часу відпочинку, заробітної плати, гарантій та компенсацій, охорони праці, праці жінок, неповнолітніх, а також щодо вирішення трудових спорів. Іноземні працівники мають право на відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, професійним захворюванням або іншим ушкодженням здоров’я, пов’язаним із виконанням ними трудових обов’язків, а також на медичне обслуговування. Даний Закон поширюється також на громадян України та іноземних громадян, які входять до складу екіпажів, бригад на морських та річкових суднах, літаках, засобах залізничного та автомобільного транспорту, що перебувають за кордоном (порти, доки, станції, корабельні заводи, майстерні тощо). Дія Закону України «Про охорону праці» не поширюється на правовідносини між Замовником і Виконавцем за цивільно-правовими договорами (договір підряду, договір на надання послуг), оскільки вони спрямовані на отримання конкретного результату,

а вся відповідальність за організацію праці при цьому, як правило, лежить на самому Виконавцеві. І хоча такі правовідносини перебувають у сфері дії Цивільного кодексу України, всетаки слід зазначити, що система управління охороною праці міжнародного зразка передбачає тісну взаємодію між Замовником і Виконавцем (підрядником) у сфері безпеки та гігієни праці. Також дія Закону не поширюється на військовослужбовців Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Державної прикордонної служби України, Національної гвардії України. Проте нещасні випадки, що сталися з особами, які відповідно до законодавства про працю працюють за трудовим договором (контрактом) у військових частинах (підрозділах) або на підприємствах, в установах та організаціях, що належать до сфери управління Міноборони, МВС, Держспецтрансслужби, СБУ, Служби зовнішньої розвідки, Адміністрації Держприкордонслужби, Державної пенітенціарної служби, Державної служби з надзвичайних ситуацій, Держспецзв’язку, розслідуються та беруться на облік за правилами, встановленими Порядком проведення розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30.11.2011 № 1232 на виконання Закону України «Про охорону праці». Далі буде

25


Управління охороною праці

Прошу слова

Як виховати в собі ПОТРЕБУ В БЕЗПЕЦІ Причини нещасних випадків зі смертельними наслідками

Микола Радіонов, начальник управління організації державного нагляду Держгірпромнагляду

організаційні технічні психофізіологічні 12%

Про «людський фактор» на виробництві та в повсякденному житті, або як сформувати в собі навички безпечної поведінки. вернемося до всесвітньо відомої катастрофи «Титаніка». Нагадаємо, що, незважаючи на високу вірогідність зіткнення судна з айсбергом, капітан вибрав більш високу швидкість, ніж потрібно було для безпечного плавання. До цього фактора ризику додалися й інші: відсутність біноклів у команди корабля, темний час доби, погані погодні умови та ще багато чого. Але, на мою думку, головна причина загибелі «Титаніка» – це стовідсоткова упевненість екіпажу в непотоплюваності корабля. Наведу приклад з особистого досвіду. Більш як 10 років тому я очолював комісію зі спеціального розслідування нещасного випадку

З

23% 65%

з тяжкими наслідками на одному з дерево обробних підприємств Луганської області. Потерпілому під час роботи циркулярною пилкою відрізало більшу частину правої руки. Відповідаючи на запитання членів комісії, він вразив усіх, коли сказав, що був абсолютно впевнений: з ним ніколи нічого подібного не станеться завдяки багаторічному стажу роботи. Тоді я дійшов висновку: через зайву самовпевненість у своїй безпеці в людини притупляється почуття страху за своє життя і нівелюється інстинкт самозбереження, закладений природою. Людина відсуває від себе всі бар’єри безпеки, які мають зберігати їй життя і здоров’я.

На мою думку, і в цьому, і у переважній більшості інших нещасних випадків, які забрали людські життя або спричинили інвалідність потерпілих на виробництві, мають місце: • неправильне мислення, що призводить до банальних помилок; •необережні або недбалі дії (не лише потерпілого, але й опосередковано або безпосередньо пов’язаних з ним людей: через продукцію, що випускається ними, з якою згодом стикаються інші, або через виконання певних дій, що завдають шкоди людині). Розглянемо приклад. Якщо людина, яка піднімається сходами, раптом падає з них, тримаючи в руках поручень, що відірвався, то особами, дії ДОВІДКА

000 о с і б ! 4щороку гинуть на дорогах України в ДТП

40 000 о с і б

одержують внаслідок автокатастроф травми різного ступеня тяжкості

129 і н ц и д е н т і в

сталося минулого року, з яких 5 – серйозних. Крім того, у сфері залізничних перевезень зареєстровано 20 ДТП, в яких 14 осіб було травмовано

26

За 10 місяців 2014 року: Ÿ на підприємствах України зафіксовано 1110 нещасних випадків зі смертельними наслідками, з них 417 пов’язані з виробництвом; Ÿ 4891 особа одержала травми різного ступеня тяжкості, що спричинило майже 115 тис. людино-днів втрати працездатності. А кількість невідпрацьованих минулого року людино-днів внаслідок нещасних випадків становить більш як 220 тис. – колосальний економічний збиток для країни; Ÿвнаслідок ведення бойових дій на Донбасі загинуло 47 працівників підприємств, які виконували роботи в інтересах своїх роботодавців.

ОХОРОНА ПРАЦІ 12/2014


Управління охороною праці або бездіяльність яких призвели до нещасного випадку, є насамперед зварювальник, що неякісно приварив поручень до поверхні металу, або особа, відповідальна за огляд і випробовування металевих сходів на підприємстві, ну і, безумовно, сам потерпілий, який недостатньо потурбувався про особисту безпеку та не переконався в надійності використовуваних засобів підмощування. З усього сказаного напрошується висновок, що першопричиною практично кожного нещасного випадку стає небезпечна діяльність людини. Проте джерелом небезпеки для людини є не лише її дії, а й думки, які згодом призводять до трагічних наслідків. Візьмемо, наприклад, дорожньо-транспортну пригоду. Тут причини нещасних випадків є очевидними: незнання Правил дорожнього руху України або їх усвідомлене невиконання, а також ігнорування елементарних заходів безпеки. Далеко не кожен з потерпілих у ДТП учасників дорожнього руху постійно думав про свою безпеку і здоров’я оточуючих. М’яко кажучи, залишає бажати кращого швидкісний режим автомобілів і їх маневрування на вулицях міст, автошляхах України, а також виконання Правил дорожнього руху. Хочу закликати кожного: почніть із себе, сформуйте власну психологію безпеки. Для одного вона починається з пристібання ременя безпеки, переходу дороги в спеціально відведеному місці на зелене світло. Для іншого може означати кардинальний перегляд життєвих принципів: відмову від небезпечних і шкідливих звичок, осмислення та аналіз життєвих пріоритетів («пити чи не пити» на роботі та в побуті), формування нових способів безпечної життєдіяльності. Адже «безпека завжди повинна залишатися безпечною». І якщо громадянин України ризикує на виробництві і травмується або гине, то хто від цього виграє? Та ніхто! Зате програють усі: і сім’я, що залишилася без годувальника, і роботодавець, і країна, що витратила кошти на навчання та виховання громадянина, на фінансові компенсації утриманцям. Програв і сам потерпілий, який втратив працездатність, а то й життя. Повертаюся до теми дорожньо-транспортних пригод. Нікого вже не здивує автомобіль, що рухається дорогою зі швидкістю 150 і більше кілометрів за годину, наприклад, автомагістраллю Київ – Бориспіль, де максимально дозволена швидкість

www.ohoronapraci.kiev.ua

130 км/год. Раптом в одну мить мозок людини, що керує автомобілем на такій дорозі, установлює для себе «поріг безпеки» не 90, а 130 км/год. Отже, реакція водія на події на дорозі має бути швидшою. Цей тимчасово встановлений самою ж людиною «поріг безпеки» не більше, ніж самонавіяння, причому дуже небезпечне. Адже водієві вже досить-таки проблематично повернутися до звичайного швидкісного режиму. Я думаю, кожен, хто їхав зі швидкістю 130 км/год після перетину межі населеного пункту і різко її знижував до встановленого нормативу, звертав увагу на відчуття, що автомобіль немовби стоїть на місці. І людині автоматично та неусвідомлено хочеться повернутися до колишнього швидкісного режиму. Так от, це бажання і є нашим «внутрішнім супротивником», якого треба перемогти.

Для того щоб у людини сформувалися світогляд і навички безпечної поведінки (необхідність враховувати всі ризики в навколишньому світі), їй потрібно: Ÿ1) перед виконанням будь-яких дій незмінно пам’ятати, до яких наслідків може призвести необережне поводження з вогнем, перехід дороги в невизначеному місці або невикористання засобів захисту тощо; Ÿ 2) виробити чітке розуміння, що краще безпечніше, ніж швидше; Ÿ 3) постійно вчитися на помилках інших людей (потерпілих, травмованих, загиблих); Ÿ4) зрозуміти, що після впливу на організм людини шкідливих і небезпечних факторів вороття до здорового та повноцінного способу життя вже може і не бути; Ÿ5) розвивати інстинкт самозбереження як природний спосіб уникнути небезпеки під час виникнення екстремальних ситуацій.

27


Управління охороною праці

Думка спеціаліста

Філософія безпеки Анатолій Романчук, спеціаліст з охорони праці

Коли в американців запитали, чого вони в житті найбільше бояться, більшість з опитаних відповіли: втратити здоров’я. У нас в Україні в результаті виробничого травматизму щорічно втрачають не тільки здоров’я, але й життя сотні людей.

гідно зі статистикою, абсолютна кількість нещасних випадків поступово зменшується, хоча і відбувається це вкрай повільно, до того ж залишається високим ступінь тяжкості травм. І це незважаючи на те, що потреба в безпеці, за теорією А. Маслоу (автор відомої піраміди потреб – піраміди Маслоу. – Авт.), стоїть на другому місці після фізіологічних потреб, що свідчить про досить високу мотиваційну значущість цієї категорії життєдіяльності. Високий рівень травматизму пов’язаний з наявністю серйозних проблем у працеохоронній діяльності як на підприємствах, у галузях (в об’єднаннях), так і в цілому в країні. Причин

З

Мал. Ю. Судака

такого стану багато. Не ставлячи завдання відповісти на всі запитання, хотілося б зупинитися на деяких аспектах, пов’язаних з людським фактором, роллю персоналу в охороні праці. Ключовими в охороні праці є запитання: які вихідні передумови високого рівня травматизму і чи пов’язано це з об’єктивно існуючими обставинами або є наслідком інших причин? Наскільки передбачуваними і керованими є процеси формування травмонебезпечних подій і виникнення нещасних випадків? Чи є вони фатально неминучими або закономірно зумовленими? Що необхідно зробити (робити), щоб звести до мінімуму ризик травмування? Як вибудовувати політику, орієнтовану на вирішення цільових завдань, що забезпечують збереження життя і здоров’я людей у процесі трудової діяльності? Щоб відповісти на поставлені запитання, коротко розглянемо вихідні

передумови, що формують травмонебезпечні процеси (події, інциденти). Цілеспрямовану політику в будь-якій галузі, у тому числі і в охороні праці, можна вибудовувати тільки на основі певних аксіоматичних тверджень і закономірностей, якщо вони є. До таких тверджень, які можуть служити базою для визначення алгоритму профілактичних (попереджувальних) дій щодо підвищення промислової і професійної безпеки, належать дві аксіоми, сформульовані російським ученим Ф. Клебановим у рамках нового напряму науки про безпеку – адейлогії.

1 2

Перша аксіома безпеки вказує: немає й не може бути абсолютної безпеки, або інакше: небезпека ніколи не дорівнює нулю, а безпека – одиниці. У другій аксіомі йдеться про те, що будь-яка небезпека реалізується у два етапи: виникає небезпечна ситуація (попередній етап) і відбувається небезпечна подія.

Тобто небезпечні події перебувають у причинно-наслідковому зв’язку з небезпечними ситуаціями, які можуть бути результатом наявності як об’єктивних, так і суб’єктивних факторів. На основі цієї теорії Ф. Клебановим були сформульовані ще декілька важливих висновків: цільове завдання охорони праці, яке полягає у зменшенні частоти (імовірності) небезпечних ситуацій (наприклад, порушень установлених норм і правил), здатних перерости в небезпечні події, і цільове завдання безпеки, яке полягає у зменшенні частоти (ризику) здійснення небезпечних подій, тобто

28

ОХОРОНА ПРАЦІ 12/2014


Управління охороною праці зменшення частоти збігу небезпечних ситуацій у часі. Однак ці аксіоми не дають відповіді на запитання, чому виникають травмонебезпечні ситуації, що переростають потім у небезпечні події, і як їм можна запобігти. НЕБЕЗПЕЧНА ЛАНКА Людина в системі охорони праці є багатофункціональною ланкою. Крім того що це найбільш численна, найменш надійна й передбачувана, а значить, найнебезпечніша складова, вона є ще суб’єктом і об’єктом управління, фактором і об’єктом ризику. Саме людина залежно від різних обставин своїми неадекватними діями, які полягають у порушенні встановлених норм і правил, або бездіяльністю створює ризик травмування себе й оточуючих. Уся попередня практика і наявна статистика свідчать про прямий зв’язок порушень установлених регламентів, учинених людиною, і наступних нещасних випадків, наслідком яких є травмування працівників. За численними даними, від 30 до 80– 90% травм стається через навмисні небезпечні дії або ненавмисні помилки персоналу. Аксіома, назвемо її третьою, відкрита ще одним російським ученим А. Фроловим, підтверджує тезу про те, що саме людина є найнебезпечнішою ланкою в системі «охорона праці», тому що значна частина небезпек і ризиків перебуває всередині її самої. Вона не тільки «носить» у собі індивідуальний ризик, але й програмує його. Враховуючи ці обставини, деякі автори стверджують, що на основі системи моніторингу, діагностики і корекції фізіологічного стану трудових ресурсів підприємства значення ймовірності небезпечної події для кожного індивідуума може бути точно прораховане. Тому з погляду мінімізації негативного впливу цього ризик-фактора на загальну надійність функціонування системи охорони праці в цілому всі запобіжні дії повинні бути спрямовані на людину, на персонал. Цей висновок дає можливість перейти до питання про випадковість і закономірність нещасних випадків та заходи щодо їх запобігання.

www.ohoronapraci.kiev.ua

ВИПАДКОВІСТЬ ЧИ ЗАКОНОМІРНІСТЬ? Запитання далеко не пусте: від відповіді на нього залежить, наскільки прогнозованим (передбачуваним) і керованим є процес формування травмонебезпечних ситуацій і виникнення

Зона травмонебезпечної ситуації

Поле небезпеки (умови праці)

Поле порушень правил і норм

виробництв не існує, завжди є наявним певний ризик травмування, який іде від самої людини, від її неправильних (небезпечних) дій, а також від різних джерел, що мають певний енергетичний потенціал. При цьому чим більше енергетична потужність джерела, тим небезпечнішим воно буде для людей, які його оточують або взаємодіють з ним. З іншого боку, дослідження обставин і причин нещасних випадків свідчать, що в більшості з них наявний так званий людський фактор, що проявляється у здійсненні персоналом неправильних, помилкових, навмисних або ненавмисних небезпечних дій чи проявів небезпечної бездіяльності, кожна з яких може завершитися, але, на щастя, не завершується нещасним випадком. Разом з тим наявність небезпечного виробничого фактора (джерела) або здійснення працюючим небезпечної дії (порушення встановлених регламентів) самі собою можуть і не призвести до травми. Якщо ж такі порушення набувають систематично-

травмонебезпечних подій, чи є нещасні випадки фатально неминучими, чи існує певна залежність від яких-небудь факторів і подій. Словосполучення «нещасний випадок» (або інакше – випадкове нещастя), очевидно, слід розуміти як «випадкова подія». Якщо розглядати нещасний випадок як одиничну подію в її За численними даними, тимчасовому прояві, то він дійвід 30 до 80–90% травм сно має випадковий характер, стається через навмисні його не можна передбачити. небезпечні дії або Однак якщо подивитися на нього у зв’язку з іншиненавмисні помилки ми випадками з поперсоналу зиції певної спільності, однорідного характеру в умовах об’єктивно ісго масиву подій, які нуючої небезпеки, то за законами передували травмонестатистики вони в певний непередбабезпечному аварійночений момент з травмонебезпечної му інциденту або неситуації можуть перерости в травмощасному випадку, то монебезпечну подію. Це видно з малюнже бути встановлена певна ка: у місці перетину поля небезпеки закономірність обставин, дій (умов праці) з полем порушень норм і подій, що призвели до негаі правил формується зона травмонетивних наслідків. Інакше безпечної ситуації з різним ступенем кажучи, сам факт нещасноімовірності її реалізації. го випадку як випадкової події за часом, як правило, є за своєю природою далеко не випадковим, а цілком закоНЕ ЗАКОН, номірним наслідком попередніх взаєА ЗАКОНОМІРНІСТЬ ХЕНРІХА мо- або причинно-зумовлених подій, Статистика підтверджує цю тезу. Доякі можна з певним ступенем вірогідслідження показують, що одному ності не передбачити, але прогнозувасмертельному нещасному випадку пети. Наявність закономірності підредують 10–30 тяжких травм, близько тверджується повторюваністю обста100–300 легких (із втратою працевин, причин і наслідків. здатності на один день і більше), приУ чому ж полягає закономірність? близно від однієї до трьох тисяч мікПроцеси, пов’язані з небезпекою ротравм або 10–30 тисяч небезпек, для людини при здійсненні трудової які є на виробництві. До цього ж діападіяльності, зароджуються і стаються зону, очевидно, можуть належати й пона робочому місці. Сьогодні однозначрушення встановлених правил. но визнано, що абсолютно безпечних

29


Управління охороною праці а лише той або інший ступінь імовірності прояву. У разі статистичного прояву найбільш уживаним є поняття закономірності. Тобто ми доходимо остаточного висновку, що нещасні випадки є випадковими за часом прояву, але закономірно пов’язаними з умовами праці (виробничим ризиком) і дотриманням (або порушенням) працюючими заходів безпеки. Вони не можуть бути передбачені, але можуть бути спрогнозировані з певною ймовірністю на основі статистичних законів. Звідси випливає можливість і необхідність прогнозувати на основі статистичних залежностей частоту й періодичність небезпечних ситуацій і небезпечних подій, а також планувати заходи щодо поліпшення умов праці і зменшення кількості порушень. Зважаючи на те, що найбільший ризик іде від людини, усі запобіжні (протидіючі небезпекам) заходи повинні бути спрямовані на персонал підприємства.

Таким чином, викладене дає можливість зробити висновок, що:

Ÿрозуміння й використання в практичній діяльності закономірностей, властивих соціальним системам, дають змогу оцінити вплив особистісних факторів на надійність функціонування складної соціально-виробничої (ергатичної) системи, якою є охорона праці; Ÿ закономірний (детермінований) характер виникнення травмонебезпечних ситуацій і наявність причинно-наслідкової залежності між величиною виробничого ризику та неадекватністю дій персоналу, що брав участь у технологічних процесах, дають змогу прогнозувати ці події й проводити цілеспрямовану роботу щодо їх запобігання; Ÿ під час розслідування обставин та аналізу причин нещасних випадків слід розглядати їх не як одиничні незалежні події, а як частину цілого, що належить певній спільноті, для чого потрібно використовувати такі методи дослідження, як аналіз і синтез.

Реклама

Інші аналогічні співвідношення наведені в статті О. Богданової «Крах піраміди Хенріха» («Охорона праці», № 3, 2014 р.). Разом з тим я не можу погодитися з трактуванням подібного співвідношення як закону Хенріха. Звідси випливає закономірний характер взаємозалежності ймовірності травмування людини від наявності (характеру і кількості) зроблених нею порушень регламентованих правил безпеки. Отже, основний висновок буде таким: там, де є небезпечні виробничі фактори й порушення правил безпеки, завжди присутня імовірність нещасного випадку. Чим небезпечнішими є умови праці і чим частіше порушуються установлені регламенти, тим вище ризик і ступінь тяжкості травм. Очевидно, цей висновок не може бути зведений у ранг закону, тому що у філософії закон визначається як єдиний, стійкий, регулярний і необхідний тип зв’язку між явищами. На відміну від закону закономірність відображає не жорстко детермінований характер об’єктивної необхідності,

30

ОХОРОНА ПРАЦІ 12/2014


Реклама

Управління охороною праці

www.ohoronapraci.kiev.ua

31


Управління охороною праці

Актуально

СКАСУВАТИ НЕ МОЖНА ВИКОНАТИ.

ǐDZǻǺǽǾǬǮǴǸǺǶǺǸǿ" Володимир Терещенко, власкор

Поки країна готувалася до війни, в уряді вирішували, чи потрібні студентам глибокі знання з питань цивільного захисту, безпеки життєдіяльності та охорони праці. Як виявилося – не потрібні. ереді мною – роздрукований стандартний аркуш формату А4 з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30.05.2014 № 590-р. Його суть – скасувати спільний наказ Міністерства освіти і науки, Міністерства з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи, Державного комітету з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду «Про організацію та вдосконалення навчання з питань охорони праці, безпеки життєдіяльності та цивільного захисту у вищих навчальних закладах України». Цей документ у п’ять рядків розбурхав усе вишівське середовище: хтось задоволено потирав руки, хтось хапався за голову, а дехто хрестився з полегшенням. У чому причина такого неоднозначного сприйняття документа професорськовикладацьким складом і студентами? Давайте розбиратися.

П

ПІД ШУМОК І ГУРКІТ КАНОНАДИ Спільний наказ трьох центральних органів виконавчої влади було підписано в жовтні 2010 р. Всі, з ким мені довелося спілкуватися, а це більшість членів навчально-методичної комісії цивільного захисту Навчально-методичної ради Міністерства освіти та нау-

32

ки України, говорили, що цей наказ був своєрідним узагальненням законів і нормативних документів, які були чинними станом на 2010 р. у зазначених сферах. Він установлював кількість годин для вивчення студентами вишів нормативних навчальних дисциплін «Безпека життєдіяльності», «Основи охорони праці», «Охорона праці в галузі» та «Цивільний захист». Приміром, предмет «Основи охорони праці» вивчався молодшими спеціалістами на 2-му або 3-му курсі, а бакалаврами – на 4-му. На все про все було виділено 54 академічні години. За рік після видання спільного наказу чиновники МОН почали розглядати можливість його скасування. Мовляв, не потрібно вивчати питання охорони праці студентам гуманітарних вишів. Ну не для них це! І тим більше не потрібно включати цілий розділ про охорону праці до дипломної роботи. Де творчість Лесі Українки, а де охорона праці на робочому місці. Стосовно дипломних робіт гуманітаріїв… Цілком очевидно, що тема охорони праці в них – явний перебір. Чого не скажеш про інші обов’язкові вимоги, викладені в зазначеному наказі. Минув іще рік. Перша та друга спроби скасувати закон знову нічим не закінчилися, тож було підключено «важку артилерію». Питання про доцільність вивчення охорони праці та безпеки життєдіяльності почали порушувати деякі депутати Верховної Ради. І, як то кажуть, процес зруши в. Адже просували його заінтересовані особи Міністерства освіти та науки, які точно знали, коли й до якого кабінету занести потрібний «папірець». І ось 30 травня 2014 р. зусилля противників наказу увінчалися успіхом. На засіданні Кабінету Міністрів України (!) було ухвалено рішення: спільний наказ скасувати. Зверніть увагу на дату. Уже два місяці йшли воєнні дії на південному сході України!!! Своєчасний документ, чи не так?

Багато ректорів вишів сприйняли скасування наказу як пряме керівництво до дії – скоротили години навчання, кількість педагогів, ліквідували цілі кафедри. Але йдеться навіть не про сирітську долю охорони праці, яка завжди була нелюбимою пасербицею в держави. Найбільше здивувало ставлення до питань цивільної безпеки людей. Країна прискореними темпами з мирного життя поринала у воєнний стан. При цьому вітчизняна система

Цілком очевидно, що тема охорони праці в дипломних роботах гуманітаріїв – явний перебір. Чого не скажеш про інші обов’язкові вимоги, викладені в зазначеному наказі освіти визнала непотрібними найважливіші знання: як поводитись у надзвичайних ситуаціях, як надати першу допомогу потерпілим, як зберегти своє життя і життя своїх близьких. Дійсно, сьогодні набагато актуальніше (читай – прибутковіше) перерозподілити відібрані в цих чотирьох дисциплін навчальні години для отримання знань у галузі юриспруденції, економіки, управління... Безумовно, це дуже важливо, якщо, звичайно, випускники вишів зможуть вижити у пеклі бойових дій. ЩО РОБИТИ? Так або майже так постало питання на засіданні навчально-методичної комісії з цивільного захисту Навчально-методичної ради Міністерства освіти і науки України (далі – НМК), яке відбулося 29 жовтня поточного року. Досвідчені керівники кафедр і викладачі, що ввійшли до складу комісії, вирішували, як зберегти арсенал знань і досвіду, напрацьований роками, як не дати остаточно загубити навчання нинішніх студентів і завтрашніх потенційних керівників підприємств, інженерно-технічних працівників з питань охорони праці, безпеки життєдіяльності та цивільного захисту.

ОХОРОНА ПРАЦІ 12/2014


Управління охороною праці Пропозиції були різні, адже це надзвичайно актуальне питання. Проте голова комісії Олександр Запорожець спрямував розмову в трохи інше русло. – Так, на сьогодні відмінено спільний тристоронній наказ. Але що це міняє? Розпорядженням Кабінету Міністрів його скасовано, однак залишаються чинними закони та інші нормативні документи, на яких наказ базувався! Це Закон України «Про охорону праці», Закон України «Про правові принципи цивільного захисту» та інші. Наше головне завдання, яким я його бачу, – не дати ректорам вишів наламати дров, роз’яснити, що нормативні дисципліни ніхто не скасовував. Значить, як і раніше, типові програми роботи необхідно виконувати: Положення про організацію навчального процесу у вищих навчальних закладах, затверджене Міністерством освіти України 02.06.1993 № 161, теж ніхто не скасовував. Члени комісії довго сперечалися, як довести до відома ректоратів позицію НМК і чий підпис має бути на документі, що роз’яснює таку «політику». На жаль, поки тривають кадрові перестановки в уряді, розраховувати на підпис міністра освіти не доводиться. Та й чиновники міністерства, які виступили ініціаторами скасування наказу, будуть на всі лади гальмувати процес… РОЗСТАВИМО ВСІ КРАПКИ На кілька питань мені люб’язно відповів голова НМК Олександр Запорожець. – Олександре Івановичу, роз’ясніть, будь ласка, для чого гуманітарієві вивчати питання охорони праці? – У нас немає нормативних документів, які закріплюють положення про те, що керівником підприємства може бути спеціаліст з технічною освітою. Навпаки, сьогоднішня тенденція така, що керівники все частіше мають гуманітарну освіту. Уявіть собі, що вони не вивчали у виші питання охорони праці. Тоді яка користь від такого керівника, чому він навчить, як запитає з підлеглих, якщо сам «не в темі»? До речі, ми проводили моніторинг стану охорони праці на окремих підприємствах України. І з’яcувалося, що там, де останніми роками суттєво зріс рівень травматизму, керівники переважно мають дипломи гуманітарних вишів. – Чому так багато було противників у спільного наказу: чиновники міністерства, народні депутати?

www.ohoronapraci.kiev.ua

У віданні редакції опинився такий документ (наводимо мовою оригіналу). Ректорам вищих навчальних закладів України Копія: Раді національної безпеки і оборони України Шановні ректори вищих навчальних закладів України! Науково-методична комісія з цивільної безпеки Науково-методичної ради МОН України (НМК) розглянула лист Ради національної безпеки і оборони України від 2 жовтня 2014 року № 1626/226 щодо стану готовності єдиної державної системи цивільного захисту до роботи в умовах особливого періоду і вважає розглянуту проблему надзвичайно актуальною в сучасних умовах. У зв’язку зі скасуванням наказу Міністерства освіти і науки, Міністерства з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи, Державного комітету з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду від 21 жовтня 2010 р. № 969/922/216 «Про організацію та вдосконалення навчання з питань охорони праці, безпеки життєдіяльності та цивільного захисту у вищих навчальних закладах України» (Розпорядження КМУ від 30.05.2014 р. № 590-р) НМК звертає увагу керівників на необхідність виконання у вищих навчальних закладах вимог чинних Закону України «Про охорону праці» (21.11.2002 № 229-ІV), ст. 18, та нормативних актів України: Кодекс цивільного захисту України (№ 5403-VІ від 02.10.2012 р.), ст. 39, 41; Постанова КМУ від 26.06.2013 р. № 444 «Про затвердження Порядку здійснення навчання населення діям у надзвичайних ситуаціях», пп. 5, 19, 20; Постанова КМУ від 09.01.2014 № 11 «Про затвердження Положення про єдину державну систему цивільного захисту», п. 7 та додаток 1 – в частині щодо створення і діяльності в МОН функціональної підсистеми навчання дітей дошкільного віку, учнів і студентів діям у надзвичайних ситуаціях (з питань безпеки життєдіяльності); а також нормативно-правовим актам з охорони праці НПАОП 0.00-4.12-05 «Типове положення про порядок проведення навчання і перевірки знань з питань охорони праці», п. 2; Положення про порядок проведення навчання і перевірки знань з питань охорони праці в закладах, установах, організаціях, підприємствах, підпорядкованих Міністерству освіти і науки України (наказ МОН від 18.04.2006 № 304). Відповідальність за їх виконання покладається на керівників вищих навчальних закладів. Усі зазначені статті та пункти законодавчо-нормативних актів спрямовані на формування культури безпеки життєдіяльності населення України через обов’язкове вивчення у навчальних закладах нормативних дисциплін циклу безпеки: «Безпека життєдіяльності» (БЖД), «Основи охорони праці» (ООП), «Охорона праці в галузі» (ОПГ) та «Цивільний захист» (ЦЗ). Ліквідація одного з наказів МОН (№ 969/922/216) стосовно упорядкування навчального процесу з цих дисциплін не означає вилучення зазначених дисциплін як таких. Нормативні навчальні дисципліни визначаються стандартом вищої освіти для кожної спеціальності, їх необхідність у навчанні є невідворотною і обов’язковою. Навчальний процес має організовуватися в усіх вищих навчальних закладах відповідно до Типових навчальних програм цих нормативних дисциплін, затверджених в установленому порядку Міністерством освіти і науки України (18.03.2011 р. (ООП, ОПГ) та 31.03.2011 р. (БЖД, ЦЗ). Також повідомляємо, що відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 26.06.2013 р. № 444 «Про затвердження Порядку здійснення навчання населення діям у надзвичайних ситуаціях» підготовка студентів вищих навчальних закладів до дій у надзвичайних ситуаціях здійснюється за нормативними навчальними дисциплінами «Безпека життєдіяльності» – при підготовці бакалаврів та «Цивільний захист» – при підготовці спеціалістів та магістрів. На основі викладеного НМК рекомендує не допускати виключення із навчальних планів підготовки бакалаврів і магістрів або об’єднання нормативних дисциплін: «Безпека життєдіяльності» (БЖД), «Основи охорони праці» (ООП), «Охорона праці в галузі» (ОПГ) та «Цивільний захист» (ЦЗ). З повагою, голова НМК з цивільної безпеки, д. т. н., професор – На це питання важко відповісти. Ми в спільному наказі не вигадали нічого нового. Просто узагальнили вже наявні законодавчо-нормативні документи. А про що думають чиновники від освіти – це загадка. В 2011 році ми перевірили, як виконуються вимоги наказу у вишах. Із 37 університетів повністю дотримувалися всіх вимог тільки в одному! Наша комісія намагається виступати помічником міністерства у про-

О. І. Запорожець фільних питаннях, але вже котрий рік поспіль ми не можемо відшукати там прихильників. Такий факт: на два моїх листи міністру як голові НМК я не одержав жодної відповіді. – Що плануєте робити найближчим часом? – Головне – не опускати руки. Минулий наказ готували і узгоджували кілька років, тепер будемо готувати новий. Це наша робота як членів УМК.

33


Управління охороною праці

Людина та її справа

ПРОФЕСІОНАЛ у своїй справі

Про кращого працівника Держгірпромнагляду – 2013, головного державного інспектора державної інспекції нагляду в АПК, СКС, на транспорті та у зв’язку теруправління Держгірпромнагляду у Запорізькій області Миколу Бучика. икола Васильович Бучик народився в білоруському селі. Мати працювала в полеводстві й тваринництві, а батько – механізатором, потім – бригадиром машинно-тракторної бригади. Для маленького Миколи він був прикладом для наслідування. Завдяки йому сформувалася дитяча мрія сільського хлопчини – стати механіком сільськогосподарської техніки. Своїй мрії Микола Бучик не зрадив і вступив до Мар’їногорського сільськогосподарського технікуму на факультет «Механізація сільського господарства» (Пуховицький район, Мінська область), який успішно закінчив у 1973 р., отримавши спеціальність «технік-механік». За розподілом поїхав у радгосп «Калинівка» Любанського району Мінської області, де став працювати інженером з механізації тваринницьких ферм. Молодий інженер-механік старався з усіх сил, відповідально ставився до своєї справи. Тому механізми та устатковання в нього завжди працювали надійно і стабільно, що належним чином оцінювали сільські трудівники. Пізніше була служба в лавах Радянської армії, а після її завершення – перше робоче місце в Україні на посаді інженера з охорони праці радгоспу «Дніпровський» Кам’янсько-Дніпровського району Запорізької області. Завдяки здобутій освіті й досвіду роботи механіком М. Бучик уже мав певні знання та навички вирішення питань охорони праці. Але на новій посаді цього було недостатньо. Довелося серйозно взятися за підвищення рівня своїх знань і придбання нових – спеціаліста служби охорони праці. Як кажуть, дорогу здолає той, хто йде. Було б бажання, прийдуть і знання. Заочне навчання на факультеті загальнотехнічних дисциплін Бердянського педагогічного інституту імені П. Д. Осипенка Микола Бучик закінчив у

М

34

1982 р. за фахом «викладач загальнотехнічних дисциплін». Незважаючи на зміну місць роботи, прихильність і інтерес до охорони праці збереглися. Коли працював провідним спеціалістом з охорони праці Бердянської дорожньо-експлуатаційної дільниці Запорізького «Облавтодору», теруправління Держгірпромнагляду у Запорізькій області проводило комплексну перевірку підприємства. Комісію тоді очолював начальник державної інспекції у машинобудуванні, будівництві, транспорті та у зв’язку теруправління. Він і запропонував Миколі Васильовичу взяти участь у конкурсі на посаду державного інспектора. М. Бучик подумав і погодився. Це був свідомий вибір. З одного боку, він продовжував опікуватися питаннями охорони праці, а з іншого – вони вже були іншими, більш складними, і потребували нових знань. Перші враження від нової служби запам’яталися постійним пошуком нових методичних напрацювань для поліпшення якості нагляду. Ще одна характерна риса нової служби – постійні контакти, спілкування з людьми, причому не лише з колегами по інспекції, управлінню, але й з керівниками, фахівцями піднаглядних підприємств. Усе це вимагало уміння слухати й чути співрозмовника, аргументовано відповідати на багато запитань, обстоювати свою позицію, роз’яснювати політику держави у сфері забезпечення безпеки виробництва, а також досконало знати нормативно-правову базу охорони праці. Не можна було стояти на місці, треба було розвиватися, творчо підходити до вирішення професійних питань. У сьогоднішній своїй роботі Микола Васильович насамперед виділяє профілактичну складову. Йому подобається надавати роботодавцеві кваліфіковану допомогу у вигляді консультацій щодо створення безпечних

умов праці на конкретному підприємстві, забезпечення збереження життя і здоров’я його персоналу. Подобається бачити й відчувати значущість і необхідність своєї роботи для трудових колективів підприємств, а також знати, що завжди є простір для пошуку нових методик здійснення нагляду й нових підходів до організації охорони праці в умовах реального виробництва. Досягнення позитивних результатів у наглядовій діяльності значною мірою обумовлено наявністю сучасної законодавчої та нормативно-правової бази. Шкода, що її перегляд відстає від потреб виробництва – впровадження на ньому нового імпортного устатковання. Крім того, М. Бучик вважає, що сьогодні оформлення результатів кожної перевірки підприємства дуже ускладнене. Замість реальної справи інспектори змушені витрачати значну частину робочого часу на оформлення «оберемка» різних документів по кожній перевірці, а вистачило б, на його думку, «одного припису, і не більше того». Він переконаний, що підвищенню якості нагляду сприяло б і закріплення підприємства лише за однією інспекцією Держгірпромнагляду відповідно до коду його економічної діяльності. За роки роботи в інспекції у Миколи Васильовича з’явилися досвід, напрацювання, прийоми здійснення наглядової діяльності, наприклад, щодо проведення семінарів з питань охорони праці на піднаглядних підприємствах або свій алгоритм проведення спеціального розслідування, методики оформлення окремих документів у матеріалах тощо. Кілька слів про сім’ю Миколи Бучика. Його дружина понад 40 років пропрацювала вихователем у дитячому садку, зараз – на заслуженому відпочинку. Одна донька пішла по стопах матері – вона також вихователь, друга працює бухгалтером. Вільний час Микола Васильович присвячує роботі в саду і на городі, риболовлі, спортивним іграм і прогулянкам з улюбленими онуками. Крім того, він продовжує опікуватися проблемами тієї самої охорони праці: готує семінари й матеріали для засобів масової інформації з профілактики травматизму на виробництві. Отже і в години дозвілля він вірний своїй основній мрії – якомога довше приносити людям користь, бути потрібним і затребуваним! Олег Моісеєнко, власкор

ОХОРОНА ПРАЦІ 12/2014


Управління охороною праці

Прошу слова

ПРО ЩО ЗАБУВАЮТЬ РОБОТОДАВЦІ

Роботодавцю не слід забувати, що відповідно до Закону України «Про охорону праці» саме він несе відповідальність за створення безпечних і здорових умов праці на підприємстві.

Ірина Даньшева головний спеціаліст відділу політики охорони праці Держгірпромнагляду

публіковані в Додатку до журналу «Охорона праці» № 6, 2014 р. («Бизнес-процессы. Обучение») матеріали начальника відділу охорони праці компанії PepsiCo Ірини Шевчук про бізнес-процеси в системі охорони праці є досить гнучкими в застосуванні для створення системи управління охороною праці на будь-якому підприємстві. Роботодавець має бути вдячним автору статті за досвід, який можна використати під час навчання з цієї теми. Проте слід звернути увагу на конкретне питання, висвітлене в частині п’ятій «Ответственность» розділу «Бизнес-процессы. Обучение». Респондент розподіляє «ответственность» за відповідними категоріями спеціалістів або структурними підрозділами компанії. Зокрема: «Сотрудник несет ответственность за:

О

Ÿ несвоевременное прохождение инструктажей по ОТ и ПБ (вступительного (правильно – вводного. – Ред.), первичного, повторного, внепланового и целевого); Ÿнесвоевременное прохождение обучения по ОТ, ПБ и ППРПО; Ÿ хранение оригиналов удостоверений и копий протоколов о прохождении обучения».

Аналіз матеріалів показує, що поняття «співробітник» розглядається як «працівник підприємства, який безпосередньо залучений до будь-якого виробничого процесу і, відповідно до специфіки виробництва, має в установленому законодавством порядку проходити на вчання та перевірку знань з питань охорони праці». Питання про відповідальність посадових осіб і працівників за порушен-

www.ohoronapraci.kiev.ua

ня законодавства про охорону праці регулюється відповідними нормативно-правовими актами. Ст. 13 Закону України «Про охорону праці» встановлено обов’язок роботодавця створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці згідно з нормативно-правовими актами, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. З цією метою роботодавець забезпечує функціонування системи управління охороною праці. Складовими зазначеної системи є визначені Законом зобов’язання щодо створення роботодавцем на підприємстві служби охорони праці (Типове положення про службу охорони праці, затверджене наказом Держнаглядохоронпраці від 15.11.2004 № 255), до функціональних обов’язків якої належить організація навчання з питань охорони праці. Обов’язковість проходження навчання з питань охорони праці працівниками під час прийняття на роботу і в процесі роботи передбачена ст. 18 Закону «Про охорону праці», згідно з вимогами якої навчання працівників з питань охорони праці, з надання першої медичної допомоги потерпілим від нещасних випадків і правил поведінки у разі виникнення аварії здійснюється за рахунок роботодавця. Організація проведення такого навчання визначена Типовим положенням про порядок проведення навчання і перевірки знань з питань охорони праці, затвердженим наказом Держнаглядохоронпраці від 26.01.2005 № 15 (далі – Типове положення). Порядок навчання та перевірки знань з питань охорони праці на підприємстві визначено в розділі 3 Типового положення. Цю функцію здійснюють працівники служби кадрів або інші спеціалісти, яким роботодавець доручив організацію цієї роботи. Перевірка знань працівників з питань охорони праці здійснюється

комісією з перевірки знань з питань охорони праці підприємства, склад якої затверджується наказом керівника. У пункті 3.2 Типового положення зазначено, що на підприємствах на основі Типового положення з урахуванням специфіки виробництва та вимог нормативно-правових актів з охорони праці розробляються і затверджуються відповідні положення, формуються плани-графіки проведення навчання та перевірки знань з питань охорони праці. У розділі 6 Типового положення визначено порядок проведення інструктажів з питань охорони праці. За характером і часом проведення інструктажі поділяються на вступний, первинний, повторний, позаплановий та цільовий. Вступний інструктаж проводиться спеціалістом служби охорони праці або іншим фахівцем відповідно до наказу (розпорядження) по підприємству. Програма та тривалість інструктажу затверджуються керівником підприємства. Первинний, повторний, позаплановий та цільовий інструктажі проводить безпосередній керівник робіт (начальник структурного підрозділу, майстер) або фізична особа, яка використовує найману працю. Процедура та порядок проведення інструктажів працівників передбачають внесення відповідного запису до журналів реєстрації всіх видів інструктажів на робочому місці. Сказане свідчить про те, що законодавством України відповідальність за організацію проведення інструктажів, навчання та перевірки знань працівників з питань охорони праці покладається саме на роботодавця. Тож чи повинен працівник (співробітник) підприємства нести відповідальність за несвоєчасну організацію навчання з питань охорони праці, непроведення чи проведення із запізненням відповідальними посадовими особами підприємства інструктажів з питань охорони праці?

35


Управління охороною праці

5 1 0 2

Рік Синьої Дерев’яної Кози (Вівці)

36

ОХОРОНА ПРАЦІ 12/2014


Управління охороною праці

Квітень Пн 6 Вт 7 Ср 1 8 Чт 2 9 Пт 3 10 Сб 4 11 Нд 5 12 Липень Пн 6 Вт 7 Ср 1 8 Чт 2 9 Пт 3 10 Сб 4 11 Нд 5 12

12 13 14 15 16 17 18 13 14 15 16 17 18 19 13 14 15 16 17 18 19

Жовтень Пн 5 12 Вт 6 13 Ср 7 14 Чт 1 8 15 Пт 2 9 16 Сб 3 10 17 Нд 4 11 18

19 20 21 22 23 24 25 20 21 22 23 24 25 26 20 21 22 23 24 25 26 19 20 21 22 23 24 25

26 27 28 29 30 31

27 28 29 30

27 28 29 30 31

26 27 28 29 30 31

Лютий Пн 2 Вт 3 Ср 4 Чт 5 Пт 6 Сб 7 Нд 1 8 Травень Пн 4 Вт 5 Ср 6 Чт 7 Пт 1 8 Сб 2 9 Нд 3 10 Серпень Пн 3 Вт 4 Ср 5 Чт 6 Пт 7 Сб 1 8 Нд 2 9

9 10 11 12 13 14 15 11 12 13 14 15 16 17 10 11 12 13 14 15 16

Листопад Пн 2 9 Вт 3 10 Ср 4 11 Чт 5 12 Пт 6 13 Сб 7 14 Нд 1 8 15

02100, Київ, вул. Попудренка, 10/1 Тел./Факс: (044) 559-19-51, (044) 558-74-11 www.ohoronapraci.kiev.ua

16 17 18 19 20 21 22 18 19 20 21 22 23 24 17 18 19 20 21 22 23 16 17 18 19 20 21 22

БУ

БЛ

Ж

ДЕР Ж О

Д

Січень Пн 5 Вт 6 Ср 7 Чт 1 8 Пт 2 9 Сб 3 10 Нд 4 11

ЗА

«Охорона праці» – 74377; «Охрана труда» – 74378

НАУКОВО-ВИРОБНИЧИЙ ЖУРНАЛ

ПРОМНА ГІР

ЯД ГЛ

Передплатні індекси журналу:

ЕСНУ СЛ

У

ОХОРОНА ПРАЦІ

Березень Пн 2 9 Вт 3 10 Ср 4 11 Чт 5 12 Пт 6 13 Сб 7 14 Нд 1 8 15

16 17 18 19 20 21 22

25 26 27 28 29 30 31

Червень Пн 1 8 Вт 2 9 Ср 3 10 Чт 4 11 Пт 5 12 Сб 6 13 Нд 7 14

15 16 17 18 19 20 21

22 29 23 30 24 25 26 27 28

24 31 25 26 27 28 29 30

Вересень Пн 7 14 Вт 1 8 15 Ср 2 9 16 Чт 3 10 17 Пт 4 11 18 Сб 5 12 19 Нд 6 13 20

21 28 22 29 23 30 24 25 26 27

23 30 24 25 26 27 28 29

Грудень Пн 7 Вт 1 8 Ср 2 9 Чт 3 10 Пт 4 11 Сб 5 12 Нд 6 13

21 22 23 24 25 26 27

23 24 25 26 27 28

14 15 16 17 18 19 20

23 30 24 31 25 26 27 28 29

28 29 30 31

http://ohoronapraci.kiev.ua E-mail: mail@ohoronapraci.kiev.ua 37


Безпека праці Новини

«Ні» травматизму в будівництві!

еруправління Держгірпромнагляду у Київській області та м. Києві провело нараду, де обговорювалися особливості експлуатації вантажопідіймальних кранів і стан травматизму в будівництві. У ній брали участь: начальник управління нагляду в металургії, машинобудуванні, енергетиці, будівництві та котлонагляду Держгірпромнагляду Олег Назаренко, представники понад 210 будівельних і експертних організацій Київщини та представники профспілок будівельної галузі тощо. Актуальність проведення наради обумовлена тим, що цьогоріч на будівельних майданчиках Київщини загинуло 33 працівники. За словами Олега Назаренка, такий сплеск травматизму зі смертельними наслідками спостерігався у 2006–2007 рр., коли одночасно зводилося майже 200 ба га топоверхівок. На сьогодні обсяги будівництва значно скоротилися і зводиться не більше 50 багатоквартирних будинків. Тож

Т

високий рівень травматизму свідчить про безвідповідальне ставлення роботодавців, а також суб’єктів господарювання до питань створення безпечних умов праці в будівництві. Наразі почастішали аварії, пов’язані з експлуатацією вантажопідіймальних баштових кранів. З початку року сталося чотири аварії, в результаті яких 11 осіб травмовано, з них 7 – смертельно. А в попередні роки більше одного випадку падіння кранів на рік не фіксувалося. Усі аварії сталися з технічних причин, тому увагу учасників було зосереджено на необхідності підвищити якість експертизи та технічних оглядів кранів. Також на нараді наголошувалося, що поблизу багатьох будівельних майданчиків столиці, де будівництво ведеться в умовах ущільненої забудови, від переміщення вантажів кранами створюються небезпечні зони, що становить загрозу життю і здоров’ю людей. Заступник начальника теруправління Наталія Ємельянова, яка проводила

нараду, зазначила, що на сьогодні болючим питанням є невиконання роботодавцем вимог нормативно-правових актів щодо влаштування захисних екранних огороджень з метою запобігання травматичній дії небезпечних виробничих факторів від переміщення вантажів, коли воно відбувається за межами будівельних майданчиків. Присутніх поінформували, що згідно з матеріалами перевірок, проведених за зверненням суб’єктів господарювання, кожен другий проект виконання робіт, який визначає організацію безпечного переміщення вантажів кранами, потребує доопрацювання, що свідчить про низьку якість експертизи й розробки проектів. Під час заходу зазначалося, що основною причиною відсутності огороджень на будівельних площадках є ігнорування роботодавцями вимог НПАОП. Водночас зараз, як повідомив О. Назаренко, є багато нових цікавих технічних рішень щодо організації безпечної праці. І витрати на застосування цих технологій значно менші за компенсаційні виплати на постраждалих та ліквідацію наслідків нещасних випадків. Не залишилися поза увагою й нові технічні рішення з проектування, виготовлення, монтажу та обслуговування захисних суцільних екранних огороджень, які з’явилися на вітчизняному будівельному ринку. О. Касьян

Превентивні заходи в дії априкінці листопада в Харкові за ініціативою місцевого теруправління Держгірпромнагляду було проведено черговий, уже четвертий семінар з циклу «Школа керівника служби охорони праці». Цього разу керівників служб підприємств регіону приймало ТОВ «Техноком», що входить до групи компаній Nestle. Захід було присвячено актуальному питанню охорони праці, від якого залежать показники виробничого травматизму. Висвітлення позитивного досвіду з організації безпечного виконання робіт підрядниками стало черговим кроком у новій формі співпраці наглядового органу та промисловців. Представники понад 60 підприємств змогли одержати докладну інформацію про стандарти з безпеки праці, яких дотримуються на підприємствах Nestle у разі залучення до виконання робіт підрядних організацій. Усі учасники семінару отримали як презент повну електронну версію документа, який регламентує порядок виконання зазначених робіт. «Кожного разу гостей семінару запрошувало те підприємство регіону, що має надійну службу охорони праці, спеціалісти якої можуть і хочуть поділитися цікавим досвідом роботи. А завдання наглядового органу – підтримати загальний напрям дискусії в межах обраної тематики. Саме

Н

38

такий підхід дає змогу вільно висловлювати думку, отримуючи при цьому необхідну інформацію від колег по роботі та представників наглядового органу», – підсумував завершальне в цьому році зібрання керівників служб охорони праці начальник відділу організації державного нагляду та управління охороною праці теруправління Держгірпромнагляду в Харківській області Олександр Одаренко. В. Кобець

ОХОРОНА ПРАЦІ 12/2014


Безпека праці

Анонс

НА ДОПОМОГУ СПЕЦІАЛІСТУ З ОХОРОНИ ПРАЦІ

додатку до цього номера журналу опубліковано інформаційно-аналітичний огляд «Травматизм на виробництві в Україні: національний профіль за 2009 – 2013 роки»*, автором якого є головний спеціаліст – довірений лікар відділу охорони здоров’я департаменту охорони праці Федерації профспілок України, канд. мед. наук Анатолій Стовбун. Це перша робота такого масштабу, проведена за роки незалежності України. Її цінність полягає в тому, що вона ґрунтується на даних державної статистики з виробничого травматизму. На жаль, держстатистика не охоплює 4,8 млн осіб, які працюють без оформлення трудових договорів у так званій тіньовій економіці. Проте саме в цій сфері відбувається приховування нещасних випадків від розсліду-

У

у додатку до журналу вання та обліку, і ця проблема вимагає вирішення. Унікальність проведеної роботи полягає в тому, що в даному огляді вперше зроблено порівняльний аналіз причин настання подій і нещасних випадків, що призводять до травмування та загибелі працівників під час виконання ними трудових обов’язків. Такий аналіз покликаний допомогти роботодавцям сконцентрувати сили та ресурси на найбільш важливих напрямах, що формують загальну картину травматизму, з метою запобігання нещасним випадкам на виробництві. Що стосується зіставлення відповідних статистичних даних за період до 2013 р. з показниками за 2014-й і подальші роки, то проведення в майбутньому такого аналізу буде трохи ускладнено з цілої низки причин. По-перше, у 2013 р. відбулися зміни в національному класифікаторі «Класифікація видів економічної діяльності» (КВЕД), що створює певні труднощі у проведенні порівняльного аналізу. По-друге, дотепер незрозуміло, як правильно класифікувати випадки виробничого травматизму та загибелі людей у зоні АТО. По-третє, на сьогоднішній день згідно з останніми змінами у законодавстві (закон від 05.04.2007 № 877-V,

закон від 22.07.2014 № 1600-VII, закон від 31.07.2014 № 1622-VII та постанова КМУ від 13.08.2014 № 408) значно обмежено наглядову діяльність контролюючих органів, зокрема у сфері охорони праці. І четверте: у зв’язку з реорганізацією Держгірпромнагляду та створенням нової Державної служби України з питань праці в системі державного нагляду за охороною праці можуть відбутися докорінні зміни. На жаль, як засвідчив аналіз, говорити про зниження рівнів виробничого травматизму не доводиться: протягом останніх років ці показники в Україні залишаються стабільно високими, значно перевищуючи показники європейських країн. Тому хочеться сподіватися, що цей інформаційно-аналітичний огляд розкриє очі новій владі на стан виробничого травматизму в країні та змусить серйозно взятися за сферу охорони праці. Безумовно, це матиме позитивний вплив на діяльність роботодавців, органів виконавчої влади, інших заінтересованих сторін, спрямовану на збереження життя і здоров’я працюючого населення, та стане рішучим кроком на шляху розвитку трудового потенціалу України. Редакція журналу

Реклама

* До відома читачів: огляд не містить аналізу статистичних даних за 2014 р., оскільки їх буде оприлюднено лише у 2015 р.

Читайте

www.ohoronapraci.kiev.ua

39


Безпека праці

Проблеми та міркування

Головне – не втратити ВАЖЕЛІ ВПЛИВУ Ігор Пантелєєв, начальник теруправління Держгірпромнагляду у Харківській області

ротягом останнього часу уряд зробив величезні кроки назустріч роботодавцям. Мова йде про істотне зменшення кількості видів робіт і устатковання, які потребували проходження різних дозвільних процедур. А починаючи з другого півріччя 2014 р. практично до нуля скорочено проведення планових і позапланових перевірок. Природно, ми як представники наглядового органу розраховували на зустрічну позитивну реакцію з боку роботодавців, але цього не сталося. Слід зазначити, що й до введення в дію обмежень на перевірки держава мала мінімальний набір важелів впливу на недбалих роботодавців, ефективність яких була недостатньою. За порушення нормативно-правових актів з охорони праці на посадових осіб підприємств накладалися штрафи. Іншими словами, інспектор карав порушника, переважно керівника середньої ланки підприємства, звичайного громадянина – найманого працівника.

П

ІНФОРМАЦІЯ У 2014 р. представники Об’єднання організацій роботодавців Харківської області «Граніт», що входять до складу колегії теруправління, брали активну участь у її роботі. Зокрема, було проведено три спільних засідання, на яких розглядалися результати всебічних перевірок семи підприємств регіону. Причиною послужили випадки смертельного травмування працівників на робочих місцях. Проведена робота виявилася дієвою. Нещасні випадки зі смертельними наслідками на підприємствах, керівництво яких запрошували на засідання колегії, не повторюються.

40

«Режим очікування» у роботі наглядових органів став мимовільною передумовою зростання рівня смертельного травматизму в окремих регіонах. Як не втратити важелі впливу на ситуацію? Перші особи, а тим більш власники підприємств, залишалися осторонь. Тим часом проведений аналіз свідчить, що від 7 до 9% порушень чинного законодавства про охорону праці допускають безпосередньо роботодавці, для яких адміністративний штраф – не більше як комариний укус. Зупинки ж (заборона на виконання робіт або експлуатацію устатковання) здійснюються сьогодні, як відомо, за рішенням суду, яке раніше ніж через місяць-півтора одержати на руки не виходить. Увесь цей час устатковання використовується, найчастіше несучи пряму загрозу життю й здоров’ю працюючих. За 9 місяців 2014 р. на підприємствах Харківської області загинуло 30 осіб (минулого року – 17), тобто практично спостерігається зростання вдвічі. І той факт, що 70% інспекторського складу теруправління до кінця року відправлено у відпустку без збереження заробітної плати і перевірок проводити ніхто не буде, не додає оптимизму. Збільшення кількості загиблих на виробництві, що почалося з вересня в деяких областях України, а в нашій області більше, ніж в інших, позначило сьогодні тривожну тенденцію, яка при подальшому збереженні нинішнього становища може тільки погіршуватися!.. Зростання показників виробничого травматизму зафіксовано в найбільш насичених промисловістю адміністративних одиницях регіону: у м. Харкові, Харківському районі (зростання в 4 рази порівняно з аналогічним періодом минулого року), у Балаклійському районі і в м. Лозовій. Аналіз показників за галузями

промисловості свідчить, що певне зростання травматизму спостерігається у виробництві електромашин і генераторів (+13 нещасних випадків), виробництві машин і устатковання для сільського господарства (+12 випадків), на транспорті (+9 випадків). Якщо минулими роками в області безперечне «лідерство» з виробничого травматизму впевнено утримувала машинобудівна галузь, то сьогодні рівень травматизму тут майже збігається з рівнем травматизму в організаціях і установах соціально-культурної сфери. Наприклад, якщо за 9 місяців 2014 р. на підприємствах машинобудування було зареєстровано 55 нещасних випадків, то в СКС – 51 (за підсумками 2013 р. у машинобудуванні – 67, у СКС – 41). У СКС на виробництві загинуло 16 працівників (за аналогічний період минулого року – 3). Що можна сказати більш детально з цього приводу? Ус і м , н а п е в н о , доб ре запам’ятався трагічний випадок, що стався на самому початку 2014 р.: пожежа на ювелірній фабриці в Харкові. Вісім (!) загиб лих харків’ян, які працювали на відносно невеликому підприємстві. Усі вони виявилися співробітниками аутсорсингових компаній, що за кодами своєї діяльності належать до соціально-культурної сфери. Аутсорсинг – це коли два роботодавці укладають договір про надання один одному працівника в «оренду», а ось хто в цьому випадку відповідає за навчання, процедуру допуску до робіт підвищеної небезпеки, організацію робочого місця, інструктажі – розібратися дуже складно.

ОХОРОНА ПРАЦІ 12/2014


Безпека праці У чинних нормативних документах з охорони праці така ситуація взагалі не передбачена. Більше того, технологічні операції на таких підприємствах розподіляються між різними юридичними особами. В остаточному підсумку виходить, що інспектор перевіряв основне підприємство, а підприємст ва-підрядники, які користуються послугами аутсорсингових компаній, з перевірки практично випадають. Саме ця ситуація й мала місце на ювелірній фабриці. Не скажу нічого нового, стверджуючи, що 70–80% нещасних випадків сталися з організаційних причин. Це й недоліки в навчанні персоналу, і незадовільна організація безпечного виконання робіт, і забезпечення необхідними інструкціями, технологічними картами та багато чого іншого. Отож саме на цьому необхідно зосередитися роботодавцям у період, коли органи

державного нагляду, по суті, переведені в режим очікування. Торік коштом Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та профзахворювань пройшли навчання близько 700 профспілкових працівників. Кожний з них одержав необхідний первинний обсяг знань, який може служити базою для проведення громадського контролю за станом охорони праці. Це досить велика сила. Об’єднавши зусилля роботодавців, їх технічних служб, служб охорони праці, профспілок, можна поставити потужний заслін недбалості працівників і бездіяльності посадових осіб підприємств. Але ця робота дасть результат тільки при бажанні та за

безпосередньою участю роботодавців. На період обмеження перевірок можна створити інститут чергових з охорони праці, патрулів промислової безпеки тощо. Інспектори Держгірпромнагляду можуть взяти посильну участь у щорічному навчанні з питань охорони праці, яке проводиться на тому чи іншому підприємстві, в організації або установі. Перелік подібних кроків назустріч один одному можна продовжити. Було б, як кажуть, бажання роботодавців. Працівники Держгірпромнагляду завжди готові відгукнутися на кожну пропозицію про співробітництво, в основу якої покладене забезпечення безпеки працюючих.

ОПЕРАТИВНІ ДАНІ ПРО СТАН ВИРОБНИЧОГО ТРАВМАТИЗМУ ЗІ СМЕРТЕЛЬНИМИ НАСЛІДКАМИ за 10 місяців 2014 р. порівняно з аналогічним періодом 2013 р. (без урахування нещасних випадків зі смертельними наслідками, що сталися внаслідок ведення бойових дій) По регіонах, П і травмовано осіб іб Адміністративна одиниця

За напрямами нагляду, травмовано осіб

2014

2013

+ / –

Україна

422

434

–12

АР Крим*

3

12

–9

м. Севастополь*

0

2

Вінницька область

15

Волинська область Дніпропетровська область

2014

2013

+ / –

Вугільна промисловість

85

80

5

8

18

–10

–2

Гірничорудна та нерудна промисловість

11

4

Нафтогазовидобування та геологорозвідка

2

0

2

7

5

2

41

41

0

Енергетика

18

18

0

Донецька область

81

105

–24

Будівництво

41

44

–3

Житомирська область

13

7

6

Закарпатська область

8

2

6

Котлонагляд, підіймальні споруди

6

7

–1

Запорізька область

11

10

1

Машинобудування

20

26

–6

Івано-Франківська область

10

6

4

Київська область

21

19

2

Металургійна промисловість

11

18

–7

м. Київ

30

34

–4

Кіровоградська область

3

8

–5

Хімічна промисловість

14

17

–3

Луганська область**

31

37

–6

Транспорт

55

56

–1

Львівська область

22

19

3

Миколаївська область

5

10

–5

Зв’язок

7

3

4

Газова промисловість

6

4

2

Житлокомунгосп

5

23

–18

Агропромисловий комплекс

69

67

2

Деревообробна промисловість

6

3

3

Легка та текстильна промисловість

0

2

–2

Соціально-культурна сфера та торгівля

69

48

21

422

434

–12

Одеська область

12

18

–6

Полтавська область

14

16

–2

Рівненська область

5

5

0

Сумська область

7

10

–3

Тернопільська область

11

4

7

Харківська область

31

18

13

Херсонська область

8

7

1

Хмельницька область

10

9

1

Черкаська область

9

11

–2

Чернівецька область

5

3

2

Чернігівська область

9

5

4

* Інформацію по АР Крим та м. Севастополю узагальнено за 1-й квартал 2014 р. ** Інформацію по Луганській області узагальнено за 7 місяців 2014 р. Під час виконання робочих обов’язків унаслідок ведення бойових дій загинуло 54 особи, це працівники підприємств: Дніпропетровської області  –  3  особи; Донецької – 37; Київської – 2; Луганської області – 12 осіб.

www.ohoronapraci.kiev.ua

Напрями нагляду

Усього

Під час виконання робочих обов’язків унаслідок ведення бойових дій загинуло 54 особи, це працівники підприємств: вугільної промисловості – 10 осіб; енергетики – 2; будівництва – 1; машинобудування – 2; металургійної промисловості – 10; транспорту – 7; зв’язку – 1; житлокомунгоспу – 3; агропромислового комплексу – 6; соціально-культурної сфери – 12 осіб.

41


Безпека праці

Вісті з регіонів

ВАЖКЕ вугілля Донбасу Юрій Сагань, власкор

Станом на листопад 2014 р. тільки на 14 шахтах із 93, підконтрольних Донецькому гірничому округу, продовжують видобувати вугілля. Інші підприємства працюють у режимі підтримання життєзабезпечення або перебувають в аварійному стані. ШАХТИ-ПРИМАРИ У ВП «Шахта «Жовтневий рудник» ДП «Донецька вугільна енергетична компанія» автор востаннє побував навесні 2014 р. Колектив тоді жив надіями: шахта пропрацювала лише 40 років, і оскільки вугілля видобувалося в менших обсягах, ніж це передбачалося проектом, його запасів було достатньо для роботи підприємства ще протягом щонайменше років 60-ти. Усі надії були втрачені під час чергового артобстрілу… Спочатку, коли бойові дії поблизу підприємства тільки починалися, шахтарі трималися,

42

ніби намагаючись довести, що вони можуть жити й працювати всім смертям назло. Але коли під вибухами снарядів завалився копер і повністю був зруйнований поверхово-технологічний комплекс шахти, стало зрозуміло, що її вже не відновити, у всякому разі в найближчому майбутньому. У даний час тут не тільки не видобувається вугілля, а й не провітрюються підземні виробки та не відкачуються шахтні води. Навіть перебування на території цього підприємства вважається небезпечним для життя. От так і перетворилося воно на шахту-примару… Та обставина, що вуглевидобувні підприємства Донбасу опинилися в зоні бойових дій, позначилася як на рівні життя гірників, так і на виробничих показниках, які в даний час зведені майже до нуля. Робота на більшості таких шахт була зупинена з різних причин: через неможливість повернути в робочий стан устатковання, що вийшло з ладу, внаслідок затоплення гірничих виробок, через нестачу вибухівки для їх проходження або неможливість відновити електромережу… Наприклад, на ДП «Орджонікідзевугілля», незважаючи на значні промислові запаси вугілля на шахтах цього підприємства, на сьогоднішній день у повному обсязі не функціонує жодна з них. Зокрема, роботу у ВП «Шахта імені Карла Маркса» і «Шахта «Ольховатська» зупинено, оскільки вони опинилися в буквальному значенні слова на лінії фронту. ВП «Шахта «Вуглегірська» зупинено

через підтоплення одного з горизонтів. У ВП «Шахта «Єнакіївська» та «Шахта «Полтавська» не тільки не видобувається вугілля, а й не провітрюються гірничі виробки, не відкачуються підземні води через порушення системи енергопостачання. Майже зупинено роботу на державних підприємствах «Дзержинськвугілля» та «Артемвугілля». Через підтоплення не функціонують ВП «Шахта «Прогрес» ДП «Торезантрацит» і шахта «Іловайська» ДП «Шахтарськантрацит». Але незважаючи на складну ситуацію, деяким шахтам все-таки вдається працювати високопродуктивно. Наприклад, на шахті імені О. Ф. Засядька видобувають по 1500 т вугілля за добу, а на Щегловській-Глибокій – 1800 т. Таких обсягів вуглевидобутку навіть у благополучні часи досягав далеко не кожний колектив. І це з урахуванням того, що обидва підприємства розташовані на території, найбільш наближеній до Донецького аеропорту, та постійно обстрілюються. Видобувають вугілля також на шахті «Зоря» ДП «Сніжнеантрацит» і у ВП «Шахта імені Л. І. Лутугіна» ДП «Торезантрацит». Зауважимо, що остання піднімає на-гора вугілля ось уже 83 роки, і незважаючи на це її колектив планує й далі працювати. Що стосується «Зорі», то в умінні налагодити технологічний процес вуглевидобутку її колектив навряд чи знайде собі рівних навіть серед молодших та перспективніших. Навіть перебуваючи в зоні постійних арти-

ОХОРОНА ПРАЦІ 12/2014


Безпека праці лерійських обстрілів гірники продовжують працювати, дотримуючись вимог безпеки праці. У всякому разі в 2014 р. аварій, що призвели б до тяжких наслідків, на цих підприємствах зафіксовано не було. ЗОНА АТО На підконтрольній силам АТО території розташовані ДП «Добропіллявугілля», «Красноармійськвугілля» і «Селидіввугілля», на яких видобуток вугілля не припинявся навіть незважаючи на початок бойових дій. А такі підприємства, як шахта імені О. Г Стаханова ДП «Красноармійськвугілля», ВП «Шахта «Новодонецька» ДП «Добропіллявугілля» і ДП «Вугільна компанія «Краснолиманська», щодоби піднімають на-гора від 1500 до 2000 т. Проте й тут функціонують не всі підприємства (наприклад, шахта «Білицька» у Добропіллі). Деякі шахти працюють не на повну потужність, видобуваючи по 100–200 т вугілля за добу (шахта «Білозірська» у тому ж Добропіллі або шахта «Родинська» ДП «Красноармійськвугілля»). Однак причини низьких обсягів вуглевидобутку тут дещо інші, ніж у зоні, підконтрольній бойовикам, і пов’язані вони в основному з кризовими явищами, а також з тим, що деякі шахти просто не спроможні вижити без державної підтримки й рано чи пізно будуть реорганізовані або ліквідовані. Проте навіть у такій ситуації жодна з цих шахт не залишається без уваги: на них організовано провітрювання гірничих виробок, відкачування шахтних вод тощо. Навіть незважаючи на те, що щодобовий видобуток вугілля скоротився порівняно з початком 2014 р. утричі, а обсяги реалізації продукції знизилися наполовину, налагодити повноцінний виробничий процес на згаданих вуглевидобувних підприємствах цілком можливо. Прикладом може стати ДП «Орджонікідзевугілля», кілька шахт якого під час Другої світової війни були затоплені – у гірничих виробках тоді зібралося близько 20 млн т води. І хоча часи також були складні, шахти вдалося не лише відновити, а й побудувати нові. Тому хотілося б сподіватися, що після настання миру подібні плани знову вдасться втілити в життя. СКОРОЧЕННЯ НА ТЛІ РОЗВАЛУ Підсумки роботи колективу теруправління Держгірпромнагляду у Донецькій області за 9 місяців 2014 р. підбито. Вони свідчать, що тенденція до зниження рівня виробничого травматизму в регіоні зберігається. Кількість потерпілих зменшилася порівняно

www.ohoronapraci.kiev.ua

з аналогічним періодом 2013 р. на 513 осіб. З одного боку, це свідчить, що в трудових колективах відповідально ставляться до питань охорони праці. З іншого, не слід забувати про зменшення кількості працюючих на підприємствах регіону, а це майже на 200 тис. осіб менше порівняно з 2013 р. Згадане пояснюється зниженням обсягів виробництва, повною або частковою зупинкою підприємств у результаті артобстрілів, руйнуванням транспортної інфраструктури та частковим розірванням економічних зв’язків. Багато шахт простоюють, унаслідок чого кількість працюючих гірників зменшилася більш як на 7 тис. осіб. Зазначимо, що чисельність працівників скорочується у всіх галузях промисловості регіону: у металургії, машинобудуванні, енергетиці, хімічному виробництві, у сфері житлово-комунального господарства. Те саме стосується й будівельного комплексу, оскільки роботи на об’єктах, розташованих у зоні проведення АТО, припинено на невизначений період. Донецьку область умовно можна розділити на дві частини: одна – це територія, контрольована українськими воєнізованими формуваннями

тут в основному в дистанційному режимі. Розслідування нещасних випадків найчастіше проводиться із затримками, з продовженням строку через неможливість отримати результати технічних або судово-медичних експертиз. Щодо наглядової діяльності теруправління, то за 9 місяців 2014 р. кількість піднаглядних підприємств зменшилася більш як на 800 і в даний час становить 48,5 тис., а число піднаглядних виробничих об’єктів скоротилося на більш як 98 тис. За цей час було проведено перевірок суб’єктів господарювання на 548 менше порівняно з аналогічним періодом 2013 р., у тому числі позапланових на 170 менше. Пояснюється це насамперед неможливістю здійснювати перевірки на територіях, які постійно обстрілюються. Зменшилася також кількість випадків призупинення роботи підприємств і окремих виробництв, а також кількість звернень інспекторів з позовними заявами до суду. Виявлено менше порушень вимог законодавчих та інших нормативно-правових актів з охорони праці: якщо в 2013 р. їх було зафіксовано понад 345 тис., то в 2014-му – близь-

(Маріуполь, Селидове, Добропілля, Красноармійськ, Слов’янськ, Краматорськ, Костянтинівка…). Тут артилерійські залпи лунають хіба що на навчальних полігонах. Люди займаються буденними справами, уцілілі підприємства працюють у штатному режимі. Дещо інша картина спостерігається на території, підконтрольній бойовикам самопроголошеної ДНР. Тут люди змушені жити під постійними артобстрілами. Підприємці практично залишили такі міста, як Донецьк, Макіївка, Торез та інші. Багато промислових підприємств, у тому числі й вуглевидобувні, з різних причин призупинили свою роботу. Що стосується теруправління, то його структурні підрозділи працюють

ко 251 тис. Раніше такий показник став би підтвердженням як результативності роботи наглядових органів, так і ефективного функціонування системи управління охороною праці, однак сьогодні зменшення кількості порушень свідчить зовсім про інше… На завершення слід зазначити, що навіть за таких складних умов керівництву теруправління Держгірпромнагляду у Донецькій області вдалося зберегти колектив та управлінську вертикаль. Незважаючи на ситуацію, що склалася в регіоні, інспектори продовжують виконувати свої обов’язки, розуміючи та приймаючи всю міру відповідальності, покладену на них у такий непростий період економічних і соціальних потрясінь.

43


Безпека праці

Школа інженера з охорони праці

ПІДРЯДНИКИ та охорона праці Микола Федоренко, головний державний інспектор теруправління Держгірпромнагляду у Київській області та м. Києві

Все, що необхідно знати про допуск підрядника на територію суб’єкта господарювання та виділення йому робочої зони в умовах діючого підприємства, включаючи відомості про відповідальність за стан охорони праці та особливості розслідування нещасних випадків.

ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ Відповідно до ст. 67 Господарського кодексу України від 16.01.2003 № 436-IV взаємостосунки підприємств з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів, при цьому підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов’язань, інших умов господарських взаємостосунків, що не суперечать законодавству України. Сторонами будь-якого договору є замовник та підрядник. У розділі 4 Національного класифікатора України ДК 009:2010 «Класифікація видів економічної діяльності», затвердженого наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 29.11.2010 № 530, визначено: «замовник – це суб’єкт, який вступає в договірні відносини з іншим суб’єктом (підрядником), що передбачають виконання підрядником певних завдань, зокрема частини виробничого процесу або повного виробничого процесу, надання послуг щодо підбору персоналу, допоміжних функцій»; «підрядник (субпідрядник) – це

44

суб’єкт, що виконує певні завдання, зокрема частину виробничого процесу або повний виробничий процес, надання послуг щодо підбору персоналу, допоміжні функції». Одним із першорядних питань є отримання підрядником допуску на територію суб’єкта господарювання та виділення йому території в умовах діючого підприємства. Порядок укладання договору (контракту) регулюється законодавством залежно від умов проведення та видів робіт (послуг), наприклад, у сфері будівництва – Загальними умовами укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві, затвердженими постановою КМУ від 01.08.2005 № 668. У разі проведення робіт підрядником на підставі договору із замовником їх координація покладається на замовника, якщо інше не визначено договором (наприклад, координація робіт може бути покладена на генерального підрядника). В якості підрядників можуть виступати як організації (юридичні особи), так і окремі громадяни (фізичні особи). Кількість підрядників чинним законодавством не обмежена.

ГЕНЕРАЛЬНИЙ ПІДРЯДНИК – підрядник, який залучає до виконання робіт третіх осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результати їх роботи (п. 3 Загальних умов укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві, затверджених постановою КМУ від 01.08.2005 № 668).

Залучення підрядника передбачає розробку заходів щодо забезпечення безпеки праці (охорони праці, пожежної безпеки, виробничої санітарії, екологічної безпеки). Заходи, що стосуються охорони праці на об’єктах будівництва, містяться в п. 4.13 ДБН А.3.2-2-2009 «Система стандартів безпеки праці. Охорона праці та промислова безпека у будівництві. Основні положення» (НПАОП 45.2-7.02-12), п. 1.10 ДБН А.3.1-5:2009 «Управління, організація і технологія. Організація будівельного виробництва», п. 4.18 Правил безпеки під час реконструкції будівель і споруд промислових підприємств (НПАОП 45.2-1.12-01), у п. 6.1.2 Правил охорони праці при будівництві та ремонті об’єктів житлово-комунального господарства (НПАОП 45.2-1.02-90). Відповідно до Типового положення про порядок проведення навчання і перевірки знань з питань охорони праці (НПАОП 0.00-4.12-05), з працівниками підрядника, які прибули на підприємство і беруть безпосередню участь у виробничому процесі на його території, повинні проводитися вступний та первинний інструктажі з питань охорони праці. У разі виділення підряднику окремої ділянки на території діючого підприємства інструктаж з його працівниками може не проводитися. Також не потрібен інструктаж тим працівникам підрядника, які перебувають на території підприємства у справах, не пов’язаних із безпосереднім здійсненням виробничого процесу (наприклад, вирішення організаційних питань, участь у нарадах, громадських, спортивних та інших заходах, що проводяться на території підприємства). Пунктом 26 Порядку проведення розслідування та ведення обліку не-

ОХОРОНА ПРАЦІ 12/2014


Безпека праці щасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві (далі – Порядок), затвердженого постановою КМУ від 30.11.2011 № 1232, визначено: «Нещасний випадок, що стався з працівником під час виконання роботи під керівництвом посадових осіб підприємства, на якому він працює, на виділеній території, об’єкті, дільниці іншого підприємства, розслідується і береться на облік підприємством, працівником якого є потерпілий, а в розслідуванні такого випадку бере участь представник підприємства, на якому стався нещасний випадок». Відповідно до п. 25 Порядку «нещасний випадок, що стався з працівником, який тимчасово переведений в установленому порядку на інше підприємство або виконував роботу за сумісництвом, розслідується і береться на облік підприємством, на яке працівника переведено або на якому він виконував роботу за сумісництвом».

ВИДІЛЕННЯ ТЕРИТОРІЇ ПІДРЯДНИКУ Залежно від умов проведення робіт можуть використовуватися різні форми документів, що надають право на ведення робіт на території діючого підприємства, посилання на які наведені в таблиці. У документі, що регламентує порядок допуску підрядника на територію діючого підприємства (акті, акті-допуску, дозволі, ордері), повинна вказуватися конкретна відповідальна особа – представник діючого підприємства та міститися організаційнотехнічні заходи, виконання яких є обов’язковим для залучених підрядником осіб. До низки цих заходів належать, наприклад, такі: дотримання режиму роботи діючого підприємства; інформування про небезпечні та шкідливі виробничі чинники у прилеглих до місця виконання робіт зонах, а також про гранично допустимі концентрації шкідливих речовин у повітрі та рівні

шуму під час проведення робіт; ознайомлення з додатковими вимогами щодо професійного добору залучених підрядником осіб (з урахуванням специфіки діючого підприємства); вжиття заходів та застосування засобів захисту від пошкоджень прилеглих до робочої зони будівель і споруд; організація руху залучених підрядником транспортних засобів та осіб; встановлення додаткових вимог щодо експлуатації засобів виробництва, зберігання матеріалів та використання енергоресурсів, інженерних комунікацій, приміщень або місць загального користування на території діючого підприємства; визначення видів робіт, які необхідно узгоджувати з відповідальною особою діючого підприємства, власниками інженерних комунікацій або відомчими (державними) органами. Участь відповідальної особи діючого підприємства в узгодженні цих заходів обумовлена насамперед тим, що лише його представник має

Форми документів, що надають право на ведення робіт на території діючого підприємства № з/п

Форма документа, що надає право на допуск підрядника на територію суб’єкта господарювання (залежно від видів робіт)

Нормативне посилання

АКТ (ДОПУСК)

1 1.1

Акт (передачі підряднику об’єкта будівництва або фронту робіт)

Пункт 69 Загальних умов укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві, затверджених постановою КМУ від 01.08.2005 № 668

1.2

Акт-допуск на виконання будівельно-монтажних робіт на території діючого підприємства (цеху, дільниці)

Додаток Д до ДБН А.3.2-2-2009 «Система стандартів безпеки праці. Охорона праці та промислова безпека у будівництві. Основні положення» (НПАОП 45.2-7.02-09)

1.3

Допуск на проведення гасіння пожежі (біля проводів контактної мережі електрифікованих ліній залізниць)

Додаток 2 до Правил безпеки для працівників залізничного транспорту на електрифікованих лініях (НПАОП 60.1-1.48-00)

1.4

Акт здавання об’єкта в капітальний ремонт (для підприємств чорної металургії)

Пункт 5.9 Положення про капітальний ремонт основних промислововиробничих фондів підприємств системи Міністерства чорної металургії СРСР (НПАОП 27.0-4.02-90)

1.5

Акт-допуск на виконання робіт по ремонту портальних кранів

Додаток 11 (аркуш 4) до Положення про планово-попереджувальні ремонти портових кранів морських портів, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв’язку України від 17.06.2005 № 317

ДОЗВІЛ

2 2.1

Дозвіл на виконання будівельних робіт

Стаття 24 Закону України «Про планування і забудову територій» від 20.04.2000 № 1699-ІІІ

2.2

Дозвіл на роботу в зоні контактних мереж та повітряних ліній, що перебувають під напругою, електрифікованих ліній залізниць

Додаток 1 до Правил безпеки для працівників залізничного транспорту на електрифікованих лініях (НПАОП 60.1-1.48-00)

2.3

Дозвіл на виконання (земляних) робіт в охоронній зоні кабельної (повітряної) лінії електропередачі

Додаток до Правил охорони електричних мереж, затверджених постановою КМУ від 04.03.1997 № 209: «Умови проведення робіт у межах охоронних зон електричних мереж» (додатки 1, 2)

2.4

Дозвіл на роботи на опорах при сумісному підвішуванні проводів

Додаток 11 до Правил безпеки під час робіт на повітряних лініях зв’язку і проводового мовлення (НПАОП 64.2-1.06-98)

2.5

Дозвіл на будівельні, ремонтні та земляні роботи на відстані менше ніж 15 м від діючого газопроводу

Пункти 4.3.40, 4.9.30 Правил безпеки систем газопостачання України (НПАОП 0.00-1.20-98)

ОРДЕР

3 3.1

Ордер або дозвіл (роботи на кабельних лініях у межах червоних ліній вулиць і смуг відчуження автодоріг)

Пункт 12 Правил охорони електричних мереж, затверджених постановою КМУ від 04.03.1997 № 209

3.2

Ордер на роботи на автомобільних дорогах, вулицях та залізничних переїздах

Пункт 6.1.99 Правил безпечної експлуатації електроустановок споживачів (НПАОП 40.1-1.21-98); ст. 26 Закону України «Про дорожній рух» від 30.06.1993 № 3353-ХІІ

www.ohoronapraci.kiev.ua

45


Безпека праці достовірну інформацію про специфіку експлуатації інженерних комунікацій, будівель, споруд та інших об’єктів на території підприємства. Нормативні документи не вимагають наявності журналу з обліку документів, що регламентують допуск підрядника на територію діючого підприємства. Під час первинного допуску працівників підрядника відповідальна особа діючого підприємства (допускач) повинна проводити інструктаж з питань охорони праці. На жаль, нормативні документи не містять однозначної вказівки щодо виду інструктажу та назви журналу, де повинен реєструватися цей вид інструктажу. Але в разі проведення підрядником робіт за нарядом-допуском допускач повинен провести інструктаж працівників підрядника з реєстрацією в наряді-допуску підрядника, тому такий інструктаж є цільовим. Наряд-допуск не належить до таких документів, що виділяють підряднику територію в межах підприємства. За відсутності документа, що дозволяє ведення робіт на виділеній території (наприклад, акту-допуску), підрядник не має права допуску на територію діючого підприємства. Відповідальність за оформлення допуску підрядника на територію діючого підприємства несе допускач, а в разі, якщо таку особу не визначено, – особа, яка уклала з підрядником договір. На промислових підприємствах металургійної та енергетичної галузей під час суміщення основної діяльності з проведенням ремонту (реконструкції) або якщо через зону робіт підрядника проходять діючі струмо-, газо-, тепло-, розчино-, кислотопроводи та інші комунікації, а також працюють технологічні вантажопідіймальні крани, ця робоча зона не може бути виділена підряднику та, відповідно, не може бути оформлений акт-допуск (п. 1.10 Положення про застосування нарядів-допусків при провадженні робіт підвищеної небезпеки на підприємствах і в організаціях Міністерства металургії СРСР (НПАОП 27.0-4.0290); глава 8 розділу V Правил охорони праці під час експлуатації тепломеханічного обладнання електростанцій, теплових мереж і тепловикористовувальних установок, затверджених наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 02.12.2013 № 892. У таких випадках наряд-допуск на проведення робіт на території діючого підприємства повинен оформлюватися відповідальною особою діючого підприємства.

46

ТИПОВИЙ РОЗПОДІЛ ОБОВ’ЯЗКІВ У СФЕРІ ОХОРОНИ ПРАЦІ МІЖ ЗАМОВНИКОМ ТА ПІДРЯДНИКОМ ПІД ЧАС ПРОВЕДЕННЯ РОБІТ НА ТЕРИТОРІЇ ДІЮЧОГО ПІДПРИЄМСТВА ОБОВ’ЯЗКИ ЗАМОВНИКА 1. Замовник контролює наявність у підрядника пакета передбачених чинним законодавством установчих документів (свідоцтво про реєстрацію, ліцензія, документи дозвільного характеру тощо), наявність робочої сили, досвіду та кваліфікації для виконання передбачених договором робіт. Замовник має право вимагати надання інформації (наприклад, у  формі наказу) про призначення відповідальних осіб на об’єкті підрядника. 2. Замовник виділяє підряднику робочу зону (територію) в межах діючого підприємства для виконання передбачених договором робіт з оформленням документа, що надає право на ведення робіт на території діючого підприємства (наприклад, акту-допуску). У разі проведення робіт у стиснених умовах замовник організовує моніторинг (контроль) прилеглих до робочої зони будівель, споруд і території. 3. Замовник може надавати підряднику за актом необхідну для виконання робіт організаційно-технологічну (проект виконання робіт, технологічні карти тощо) та експлуатаційну документацію, за необхідності – засоби виробництва. 4. Замовник розробляє Правила внутрішньооб’єктового режиму, які поширюються на всіх осіб, залучених підрядником на територію об’єкта. Замовник організовує пожежносторожову охорону прилеглої до об’єкта підрядника території (у межах підприємства), забезпечує реєстрацію допущених на територію діючого підприємства залучених підрядником осіб. На замовника покладається відповідальність за утримання території загального користування (шляхів руху, інформаційних покажчиків тощо). За умовами договору така відповідальність може бути покладена на певного підрядника. 5. Замовник розробляє та доводить під розпис до відповідальної особи підрядника план заходів з  безпеки праці, які повинні поширюватися на всіх осіб, залучених підрядником на територію діючого підприємства. 6. У разі використання підрядником енергоресурсів (окрім підрядників,

які мають роздільний облік витрати енергоресурсів) уповноважена особа замовника оформлює так званий Акт розмежування експлуатаційної відповідальності сторін із визначенням допустимих обсягів споживання енергоресурсів. У разі відсутності у  замовника енергоресурсів він надає уповноваженій особі підрядника документи, що передбачені нормативними вимогами (наприклад, Правилами користування електричною енергією, затвердженими постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики від 31.07.1996 № 28 (у  редакції постанови НКРЕ від 17.10.2005 № 910); Правилами користування тепловою енергією, затвердженими постановою КМУ від 03.10.2007 № 1198). 7. У разі залучення декількох підрядників до роботи з  використанням одного й того самого засобу виробництва підвищеної небезпеки (наприклад, енергоустановки) уповноваженою особою замовника розробляється суміщений графік робіт та додаткові заходи для забезпечення безпеки праці. 8. Уповноважені особи замовника на всіх етапах виробництва мають право контролювати (у межах своєї компетенції) хід та якість робіт, що здійснює підрядник, не втручаючись у процес їх виконання, а також дотримання вимог з  безпеки праці та Правил внутрішньооб’єктового режиму. Замовник несе відповідальність перед підрядником за невиконання або неналежне виконання своїх зобов’язань за договором. ОБОВ’ЯЗКИ ПІДРЯДНИКА 1. Підрядник виконує тільки ті роботи, що передбачені договором, у тому числі може визначати порядок забезпечення матеріально-технічними ресурсами та вибору постачальників. 2. Підрядник погоджує з уповноваженою особою замовника залучення на територію об’єкта третіх (юридичних або фізичних) осіб. Залучати до виконання робіт таких осіб підрядник повинен у  порядку, визначеному чинним законодавством про охорону праці (що передбачає проходження медоглядів, навчання, інструктажів з питань охорони праці, стажування тощо). 3. Підрядник повинен дотримуватися Правил внутрішньооб’єктового режиму та вимог працівників пожеж-

ОХОРОНА ПРАЦІ 12/2014


Безпека праці но-сторожової охорони замовника. Перебування працівників підрядника на території об’єкта поза робочим часом діючого підприємства та вивезення підрядником засобів виробництва або матеріалів з території об’єкта є  можливим за  дозволом уповноваженого представника замовника. Підрядник не повинен допускати проживання підконтрольних йому осіб на території об’єкта. 4. Підрядник організовує виконання робіт відповідно до вимог нормативних документів з  безпеки праці, у тому числі визначає осіб на об’єкті, відповідальних за організацію безпечної експлуатації засобів виробництва підвищеної небезпеки, що використовуються (електроустановок, вантажопідіймальних механізмів, посудин, що працюють під тиском, тощо). Підрядник надає на вимогу уповноваженого представника замовника копію наказу про призначення своїх відповідальних осіб на об’єкті. Відповідальність за технічний стан та безпечну експлуатацію засобів виробництва підвищеної небезпеки, виконання суміщеного графіка робіт та заходів з безпеки праці покладається на відповідальних осіб підрядника. 5. Підрядник утримує виділену робочу зону в  належному стані, не допускаючи її захаращення, сприяє збереженню матеріальних цінностей та економії енергоресурсів. Підрядник забезпечує моніторинг технічного стану засобів виробництва, що використовуються на об’єкті, та контроль за їх експлуатацією. 6. Підрядник погоджує з уповноваженим представником замовника від-

хилення від проектних рішень. Підрядник отримує від уповноваженого представника замовника дозвіл «на виконання» спеціальних видів робіт, що проводяться ним на об’єкті (наприклад, випробувальні роботи). Підрядник погоджує із замовником необхідність тимчасового демонтажу засобів захисту, улаштованих замовником, при цьому відповідальність за утримання місць із демонтованими засобами захисту покладається на підрядника, їх відновлення здійснюється також за рахунок підрядника. У  разі проведення робіт за нарядом-допуском цей документ повинен бути узгоджений з  уповноваженою особою діючого підприємства. 7. Підрядник несе відповідальність перед замовником за невиконання або неналежне виконання своїх зобов’язань за договором.

8. Підрядник повинен інформувати уповноваженого представника замовника про аварію, нещасний випадок, випадки крадіжок та інші надзвичайні ситуації, що сталися на території діючого підприємства.

ЗВОРОТНИЙ ЗВ’ЯЗОК «У журналі № 10 за 2014 р. на с. 51 наведено таблицю устатковання підвищеної небезпеки, що підлягає реєстрації в  органах Держгірпромнагляду. У  п.  1.4 таблиці, де містяться посудини, що працюють під тиском, для яких реєстрація є обов’язковою, необхідно конкретизувати виключення з цього переліку – тобто перелічити посудини, що працюють під тиском, які не підлягають реєстрації. Такі посудини вказано в п. 6.2.2 Правил будови та безпечної експлуатації посудин, що працюють під тиском. Щоб уникнути непорозумінь при визначенні власниками посудин необхідності їх реєстрації, прошу надати відповідне уточнення в найближчих номерах журналу». Енергетик котлонагляду ПАТ «МК «АЗОВСТАЛЬ» А. В. Сташевський У відповідь на прохання, викладене в листі, наводимо перелік устатковання підвищеної небезпеки (згідно з п. 6.2.2 Правил будови та безпечної експлуатації посудин, що працюють під тиском), яке не підлягає реєстрації в органах Держгірпромнагляду: 1) посудини 1-ї групи, що працюють при температурі не вище 200 °С, в яких добуток тиску в МПа (кгс/см2) на місткість в м3 (літрах) не перевищує 0,05 (500), а також посудини 2, 3 і 4-ї груп, що працюють при зазначеній вище температурі, в яких добуток тиску в МПа (кгс/см2) на місткість в м3 (літрах) не перевищує 1 (10 000); 2) апарати повітророздільних установок і розподілу газів, розташованих в середині теплоізоляційного кожуха (регенератори, колони, теплообмінники, конденсатори, адсорбери, відокремлювачі, випарники, фільтри, пароохолодники, підігрівники); 3) посудини холодильних установок і холодильних блоків у складі технологічних установок; 4) резервуари повітряних електричних вимикачів;

www.ohoronapraci.kiev.ua

Чи повинен замовник вимагати розслідування нещасного випадку, що стався з особою, залученою до виконання робіт у робочій зоні підрядника? Це питання може вирішуватися в межах укладеного договору та погоджених між замовником і підрядником заходів з безпеки праці. Але очевидно, що замовник є стороною, заінтересованою у розслідуванні нещасного випадку, оскільки зазначені в акті розслідування обставини та причини нещасного випадку можуть стати основною версією події, а матеріали розслідування можуть бути оперативно надані на запит слідчих або контролюючих органів. Інше питання, наскільки ця версія буде переконливою. Тут усе залежить від об’єктивності проведеного розслідування. Відсутність узгоджених між замовником і підрядником заходів щодо забезпечення безпеки праці розподіляє відповідальність за настання надзвичайної ситуації (нещасного випадку, аварії) на всіх причетних до події учасників виробництва. Взаємодія замовника та підрядника передбачає сприяння з боку замовника у вирішенні питань безпеки праці. Але це не звільняє підрядника від обов’язку дотримуватися вимог нормативних документів. Невиконання заходів з безпеки праці підрядником або третіми особами, які ним залучаються, вважається порушенням умов договору та може бути підставою для вжиття замовником санкцій, передбачених умовами договору, Господарським кодексом України та іншими законодавчими актами.

5) посудини, що входять до системи регулювання, мащення та ущільнення турбін, генераторів і насосів; 6) бочки для перевезення зріджених газів, балони місткістю до 100 л включно, які встановлені стаціонарно, а також які призначені для транспортування і (або) зберігання стиснутих, зріджених і розчинених газів; 7) генератори (реактори) для отримання водню, які використовуються гідрометеорологічною службою; 8) посудини, які включені в закриту систему видобування нафти (від свердловини до магістрального трубопроводу); 9) посудини для зберігання або транспортування зріджених газів, рідинних і сипких тіл, що перебувають під тиском періодично при їх випорожнюванні; 10) посудини із стиснутим і зрідженим газами, призначені для забезпечення паливом двигунів транспортних засобів, на яких вони встановлені; 11) посудини, які встановлені в підземних гірничих виробках; 12) вісцинові та інші фільтри, які встановлені на газорозподільних станціях і пунктах; 13) сушильні, сукносушильні, холодильні циліндри папіровиготовлювальних, картоновиготовлювальних і сушильних машин. У подальшій редакції Правил будови та безпечної експлуатації посудин, що працюють під тиском (НПАОП 0.00-1.07-94) «сушильні, сукносушильні, холодильні циліндри папіровиготовлювальних, картоновиготовлювальних і сушильних машин» було виключено з переліку. У свою чергу його було доповнено такими пунктами: 1) конденсатозбірники на лінійній частині магістральних газопроводів; 2) пристрої (метанольниці) для введення інгібітору гідратоутворення в газопроводах; 3) пневмогідроприводи механізмів управління запірної арматури; 4) вхідні буферні посудини, буферні посудини на виході всіх ступенів масловологовіддільників компресорних установок, автомобільних газонаповнювальних компресорних станцій, які змонтовані на спільному з компресорними установками фундаменті та не мають відключаючої запірної арматури.

47


Безпека праці

Термінологічна абетка

Заземлювання чи заземлення Микола Федоренко, головний державний інспектор теруправління Держгірпромнагляду у Київській області та м. Києві

осійську електротехнічну термінологію визначають «Правила устройства электроустановок» (далі – ПУЕ) у редакції 1986 р., де використовуються терміни «заземление», «заземляющее устройство», «заземлитель», «заземляющий проводник». Українську електротехнічну термінологію визначає ДСТУ 3429-96 «Електрична частина електростанції та електричної мережі. Терміни та визначення», згідно з яким: заземлення (рос. заземление; англ. grounding, earth connection) – це дія, що полягає у встановленні «електричного з’єднання будь-якої частини електроустановки із заземлювальним пристроєм»; заземлювач (рос. заземлитель; англ. ground electrode) – «провідник (електрод) чи сукупність електрично з’єднаних між собою провідників, що перебувають у надійному контакті із землею»; заземлювальний провідник (рос. заземляющий проводник; англ. earthing conductor; USA – grounding conductor) – «провідник, що з’єднує заземлювані частини із заземлювачем»; заземлювальний пристрій (рос. заземляющее устройство; англ. earthing device) – «сукупність електрично з’єднаних заземлювача та заземлювальних провідників».

Р

В українській мові для позначення відповідної дії є два дієслова: заземлювати (незавершений процес) та заземлити (завершений процес). Від них утворено три віддієслівних іменника: заземлювання – дія за значенням заземлювати; заземлення – дія та стан за значенням заземлити; заземлювач – будь-який металевий провідник для заземлення. У п. Г.5.1.1 ДСТУ 3966-2009 «Термінологія. Засади і правила розроблення стандартів на терміни та визначення понять» наголошено: «українська мова, на відміну від російської, має властивість не тільки в дієсловах, але й у віддієслівних іменниках розрізняти назви незавершеного та завершеного процесів, а також їх наслідків». Відповідно до п. Г.5.1.2 ДСТУ 3966-2009 віддієслівні іменники на «-ння», що позначають незавершений процес, потрібно вживати тільки в однині (наприклад, заходи заземлювання), проте іменники, що позначають завершений процес, вживають у множині, якщо обсяг виконуваних операцій певним чином визначено (наприклад, група заземлень). Деякими сучасними словниками було запропоновано заміну термінів з префіксом за- на у- (Російсько-український науково-технічний словник / Уклад.: В. Перхач, Б. Кінаш; Наук. ред. В. Перхач. – Львів, 1997. – 456 с.; Новий російсько-український політехнічний словник / Укладач М. Зубков. – Х.: Гриф, 2005. – 952 с.). У них вживаються відповідні віддієслівні іменники «уземлюван-

48

Виходячи з вимог ДСТУ 3966-2009, відповідні електротехнічні терміни слід вживати таким чином: для визначення завершеного процесу навмисного електричного з’єднування електроустановки або її частини із заземлювальним пристроєм – заземлення; для визначення незавершеного процесу  – заземлювання; відповідні пристрої – заземлювач, заземлювальний пристрій; дієприкметник доконаного виду / завершеного процесу – заземлений (рос. відповідник заземленный); дієприкметник недоконаного виду  /  незавершеного процесу  – заземлюваний (рос. відповідник заземляемый). Примітка. У нормативних документах також поширений термін «заземлюючий пристрій» (наприклад, ДБН В.2.5-23:2010 «Інженерне обладнання будинків і споруд. Проектування електрообладнання об’єктів цивільного призначення». Але він не відповідає нормам українського словотворення, тому вживати його не рекомендується.

ня», «уземлення», «уземлювач». Так, термін «уземлення» використаний у ДСТУ IEC 60745-1:2010 «Інструмент ручний електромеханічний. Безпека. Частина 1. Загальні вимоги». Процитую п. 3.7 цього документа: «Інструмент ІІ класу – інструмент, у якому захист від ураження електричним струмом забезпечує не тільки основна ізоляція, але й додаткові застережливі заходи безпеки, зокрема подвійна чи посилена ізоляція, у цьому разі захисне уземлення відсутнє, а умови встановлення не забезпечують додаткової гарантії». Сьогодні базові нормативні документи, що визначають вимоги щодо експлуатації електротехнічних пристроїв, використовують терміни «заземлення», «заземлювальний пристрій», «заземлювач». Зокрема, йдеться про Правила безпечної експлуатації електроустановок споживачів (НПАОП 40.1-1.21-98); ДСТУ Б В.2.5-38:2008 «Інженерне обладнання будинків і споруд. Улаштування блискавкозахисту будівель і споруд»; «Правила будови електроустановок. Електрообладнання спеціальних установок» (НПАОП 40.1-1.32-01); Правила технічної експлуатації електроустановок споживачів, затверджені наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 13.02.2012 № 91; ПУЕ «Заземлення і захисні заходи від ураження електричним струмом» (глава 1.7), затверджені наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 31.03.2011 № 36.

ОХОРОНА ПРАЦІ 12/2014


Б езпека праці праці Безпека

Техніка й технологія

Київський КПК: курс на модернізацію Після завершення реконструкції системи знезараження стічних вод на каналізаційних очисних спорудах ПАТ «Київський картоннопаперовий комбінат» цей комплекс було виключено з Державного реєстру об’єктів підвищеної небезпеки. Якою є ціна питання безпеки цілого міста? озташоване в мальовничому місті Обухові, що на Київщині, ПАТ «Київський картонно-паперовий комбінат» (ККПК) випускає третину всієї картонно-паперової продукції в Україні. Як промисловий гігант, підприємство велику увагу приділяє питанням екологічної безпеки виробництва. Основним природоохоронним об’єктом ККПК є загальновузлові каналізаційні очисні споруди потужністю 69 тис. м3, куди надходять для очищення стоки не лише самого комбінату, але й підприємств Трипільського промислового вузла та міста Обухова. Для обслуговування системи очисних споруд було введено в експлуатацію цех водопостачання та очищення промислово-побутових стоків (далі – ВОПС).

Р

ОЧИЩЕННЯ ХЛОРОМ – УЧОРАШНІЙ ДЕНЬ Тривалий час на ККПК застосовувалася технологія хлорування очищених стічних вод газоподібним хлором. До комплексу очисних споруд входила хлораторна, зареєстрована як об’єкт підвищеної небезпеки I класу, зі складом для зберігання контейнерів із хлором. Хлораторна працювала цілодобово 365 днів на рік у чотири зміни по 6 год. Виходячи з продуктивності хлораторів і добової потреби у хлорі (160 кг), необхідна кількість цієї речовини на 15 діб з урахуванням оперативного запасу становила 3 т. Тому на складі завжди зберігалося чотири контейнери з хлором масою 1 т кожний. Один із них був робочим, з якого здійснювався поточний відбір хімікату для знезаражування стоків. На випадок аварії (розгерметизації контейнера з хлором) для ізолювання аварійного контейнера у приміщенні складу було встановлено пенал-автоклав, а також посудини з кальцинованою содою та тіосульфатом натрію. Було розроблено план локалізації та ліквідації аварійних ситуацій і аварій.

РЕАЛІЇ У ніч на 12 січня 2012 р. в китайській провінції Аньхой сталося ДТП, внаслідок якого з вантажного автомобіля, що перевозив рідкий хлор, стався витік більш ніж 24 т токсичної речовини. З метою забезпечення безпеки близько 1000  мешканців найближчого від місця аварії населеного пункту були евакуйовані.

www.ohoronapraci.kiev.ua

Фото А. Севрука

Анатолій Севрук, головний інженер з охорони праці – начальник відділу охорони праці ПАТ «Київський картонно-паперовий комбінат»

Згідно з проведеними розрахунками, у разі можливої аварії на хлораторній з викидом 986 кг хлору радіус поширення токсичної хвилі становив до 2640 м. У такій ситуації, в умовах неефективної роботи водяних завіс, існувала ймовірність травмування (інтоксикації) великої кількості людей як серед персоналу сторонніх підприємств і організацій, так і серед жителів міст Обухова та Українки. Число потерпілих могло досягати 454 осіб серед населення, у тому числі 160 – зі смертельними наслідками, та 16 осіб серед персоналу сторонніх організацій, у тому числі 5 – зі смертельними наслідками. До цього слід додати ризики, що існували під час транспортування автомобілем з Дніпропетровщини до Обухова небезпечного вантажу – чотирьох контейнерів із хлором. РЕКОНСТРУКЦІЯ В ДІЇ Роботи із заміни обладнання системи знезараження стічних вод каналізаційних очисних споруд цеху ВОПС було завершено у квітні 2012 р. Результатом реконструкції став перехід від технології знезараження стоків хлором на технологію із застосуванням 12-відсоткового розчину гіпохлориту натрію марки «Б», що виробляє ПАТ «ДніпроАзот» (Дніпропетровська область). Продукція сертифікована та допущена МОЗ і СЕС для застосування під час знезаражування очищених стічних вод. Розчин гіпохлориту натрію подається насосами-дозаторами з трьох робочих резервуарів об’ємом 1 м3 кожний до діючого трубопроводу очищених стічних вод. У свою чергу наповнення цих резервуарів здійснюється самопливом із трьох запасних цистерн об’ємом 10 м3 кожна, що розташовані вище на помості. З метою забезпечення гарантованого знезараження стічних вод у разі аварійного відключення електроенергії встановлено джерело безперебійного електроживлення для насосів-дозаторів. Для знезараження 1000 м3 очищених стоків необхідно в середньому 38 л 12-відсоткового розчину гіпохлориту натрію. Один раз на 10 – 14 днів завозиться чергова партія розчину масою від 10 до 12 т. Доставку здійснює перевізник, що має відповідний дозвіл на перевезення небезпечних вантажів. Загальна вартість робіт із реконструкції хлораторної склала 655 тис. грн. Внаслідок переходу на нову технологію вдалося вирішити проблему виділення газоподібного хлору до навколишнього середовища. Завдяки модернізації обладнання значно поліпшилися умови та безпека праці робочого персоналу цеху ВОПС, а також екологічна ситуація не лише в межах каналізаційних очисних споруд, але й на території підприємств, що розташовані поблизу та безпосередньо в міській смузі Обухова й Українки.

49


Безпека праці

Є такий досвід

Особливості розслідування ЕЛЕКТРОТРАВМ Микола Марфін, канд. техн. наук (Полтава)

Автор як судово-технічний експерт неодноразово брав участь у розслідуванні нещасних випадків, пов’язаних з експлуатацією електроустановок, і хоче поділитися своїм досвідом з читачами журналу.

цій статті мова піде про розслідування нещасних випадків, які сталися під час експлуатації електроустановок. Згідно з офіційними статистичними даними кількість пов’язаних з дією електричного струму нещасних випадків з летальним кінцем, що припадають на 1 млн жителів, у світі становить від 4 до 10 на рік. У Росії, зокрема в Сибіру, на підприємствах і в організаціях за рік з виробничим персоналом стається від 7 до 100 випадків електротравматизму зі смертельними наслідками. При цьому на електротехнічний персонал з групою ІІ і вище з електробезпеки припадає 47–51% нещасних випадків, а на неелектричний персонал – 49–53%, трохи більше (через непрофесійність потерпілих), але приблизно порівну.

У

50

У ФРН за період з 1978 по 1993 рр. випадки електротравматизму становили 1% від загальної кількості нещасних випадків на виробництві. Проте кількість нещасних випадків зі смертельними наслідками від електротравматизму дорівнювала 45% від загальної кількості загиблих на виробництві. Динаміка смертельного травматизму, пов’язаного з експлуатацією електроустановок, в Україні в період з 2007 по 2011 рр. характеризується такими показниками. Показники, % від загальної кількості загиблих на виробництві Роки

2007

2008

2009

2010 2011

Електрики

8

6,9

5,3

6,2

3,9

Електрозварники

4

4,6

1,8

2,5

3,3

Загалом

12

11,5

7,1

8,7

7,2

Наведені дані свідчать про те, що професія електрика (електромонтажника, електромеханіка, електрослюсаря тощо) – одна з найнебезпечніших. Відомо також, що приблизно 83% потерпілих гинуть під час експлуатації електроустановок напругою до 1000 В (найбільш поширених), а 17% – понад 1000 В. Головними причинами ураження людини під час експлуатації електроустановок є: ненадійна ізоляція струмовідних частин і сполучних проводів (механічне пошкодження проводів під час їх доставки до місця роботи та

прокладання, особливо в місцях вигинів і проходів через стіни приміщень; природне старіння ізоляції в процесі тривалої експлуатації; світлове старіння ізоляції під впливом ультрафіолетового спектру сонячного випромінювання; вплив на ізоляцію агресивного середовища (запиленість, загазованість); порушення ізоляції біля входу в штепсельні розетки і прилади, а також порушення ізоляції сполучних проводів, особливо це стосується переносних електроприладів і електроінструментів; недосконалість системи заземлень електроустановок і навіть відсутність заземлень (восени 2007 р. у Полтаві під час гри на ігровому автоматі загинув парубок. Він стояв на струмопровідній підлозі, торкаючись одночасно однією рукою клавіш автомата, а  другою  – розташованих поблизу заземлених металоконструкцій); робота в приміщеннях з підвищеною небезпекою (наявність великої кількості струмопровідного пилу за умовами виробництва, який, осідаючи на проводах, проникаючи всередину електричних машин і апаратів, руйнує їх ізоляцію). Під час роботи в таких умовах не виключена ймовірність одночасного дотику людини до корпусів електроустатковання, апаратів і проводів з пошкодженою ізоляцією і до металоконструкцій будівель, технологічних апаратів тощо, які мають з’єднання із землею; робота в особливо небезпечних приміщеннях з відносною вологістю повітря майже 100% (стеля, стіни, підлога, що вкрита вологою),

ОХОРОНА ПРАЦІ 12/2014


Безпека праці які характеризуються хімічним або органічним середовищем, що має руйнівну дію на ізоляцію і струмовідні частини електроустатковання (у Полтавській області у тваринницькому комплексі загинули 50 дійних корів внаслідок незадовільної роботи захисного відключення та системи вирівнювання потенціалів, а  також загазованості приміщення та високої провідності підлог через їх вологість); випадки помилкового або самочинного ввімкнення приводів роз’єднувачів, віддільників і вимикачів навантаження (в електроустановках з напругою понад 1000 В) і контакторів або інших комутаційних апаратів з автоматичним приводом і дистанційним керуванням (в установках з напругою до 1000 В); робота з автокранами поблизу або під ЛЕП тощо. Розслідування обставин і причин електротравм проводиться відповідно до чинного Порядку проведення розслідування і ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів від 30.11.2011 № 1232. Під час виявлення причин виникнення електротравм має бути зібрано й систематизовано значну кількість матеріалів, які б достовірно відображали картину події. Кожна дрібниця в таких випадках сприяє розкриттю причини електротравми. Обсяг досліджень залежить від тяжкості електротравми: ☑ електричний удар, тобто електротравма, що не супроводжується втратою працездатності; ☑ електротравма, яка не призвела до летального кінця, але спричинила втрату працездатності; ☑ електротравма зі смертельним наслідком. Очевидно, щоб оцінити характер електротравми та ступінь її тяжкості, необхідно досконально вивчити умови, в яких опинився потерпілий. Оцінка характеру електротравми дасть змогу виявити механізм ураження. Як відомо, відповідно до Правил безпечної експлуатації електроустановок споживачів (НПАОП 0.00-1.21-98) для підготовки робочого місця під час робо-

www.ohoronapraci.kiev.ua

ти, яка вимагає зняття напруги, необхідно виконати низку технічних заходів, які забезпечують безпеку робіт. 1 Відключити електроустановку і вжити заходів, що перешкоджають подачі напруги до місця роботи внаслідок її помилкового ввімкнення або ввімкнення сторонніми особами. 2 На приводах ручного і на ключах дистанційного керування комутаційної апаратури вивісити плакати, що забороняють подачу напруги на відключену електроустановку, і за необхідності захистити робоче місце від сусіднього електроустатковання, що перебуває під напругою. 3 Приєднати до «землі» переносні заземлення та переконатися у відсутності напруги (за допомогою покажчиків напруги) на токовідних частинах, на які мають бути накладені заземлення. 4 Накласти переносні заземлення (чи ввімкнути заземлювальні ножі) на токовідні частини електроустановки. Досвід експлуатації електроустановок, розслідування та аналіз причин нещасних випадків показують, що вірогідність їх виникнення значно зростає, якщо персонал не виконує хоча б один з вищенаведених технічних заходів. Прикладів можна навести безліч. Так, 10.12.2007 на підстанції «Новомакіївка – 110 кВ» Донецьких електричних мереж електрослюсар під час виконання роботи перебував поблизу неогороджених токовідних частин високовольтної установки і був уражений електричним струмом. Причина – порушення п. 2 наведених вище заходів. 16.12.2007 в агломераційному цеху Дніпропетровського металургійного комбінату під час усунення неполадок на екскаваторі без відключення напруги машиніст екскаватора був уражений електричним струмом. Причина – порушення п. 1 заходів. Відомий випадок, коли диспетчер допустив лінійну бригаду до роботи із заміни ізолятора на одній з фаз ПЛ35 кВ, не відключивши лінію від напруги (порушення п. 1), а один з членів бригади, верхолаз, перебуваючи в кошику автовишки, торкнувся проводу

ПЛ, не перевіривши покажчиком відсутність напруги (порушення п. 3). Внаслідок цих грубих порушень верхолаз загинув. Він забув, а може, і знехтував тим, що й після відключення лінії на ній, за великої її ємності, може зберегтися заряд, небезпечний для життя людини, і що убезпечити лінію після перевірки відсутності напруги може тільки її надійне заземлення. Говорячи про невиконання технічних заходів у наведених вище прикладах, не можна не зазначити, що вони стали наслідком порушень організаційних заходів, які забезпечують правильну підготовку робочого місця. У першому випадку відповідальний керівник робіт допустив до роботи електрослюсаря за нарядом, в якому не було передбачено огородження токовідних частин, а спостерігач, у свою чергу, повинен був забезпечити належний нагляд за роботою електрослюсаря, що унеможливило б його наближення до токовідних частин. У другому випадку машиніст екскаватора, перебуваючи одночасно в ролі керівника робіт (допускача) і спостерігача, порушив цілу низку вимог організаційних заходів, виконання яких могло б гарантувати його безпеку. Щось подібне можна сказати і про порушення організаційних заходів, допущених у третьому випадку. Це передусім допуск диспетчером лінійної бригади до роботи із заміни ізолятора на одній з фаз ПЛ-35 кВ без відключення лінії від напруги, а також дотик одного з членів бригади (верхолаза) до проводу без попередньої перевірки напруги в ЛЕП. Розслідування нещасного випадку, що стався під час експлуатації електроустановки, починається з вивчення ситуації, що передувала нещасному випадку, і детального опису його обставин. Для цього проводиться пошук точного місця входу електричного струму в організм потерпілого. Слід виходити з того, що в більшості випадків це кінцівки людини: в першу чергу руки – внаслідок доторкання до токовідних частин електроустановки, і ноги – під час дії крокової напруги. Нерідко потерпілий торкається токовідних частин відкритою шиєю, як правило, завжди нічим не захищеною. За місцем входу струму, так званою міткою (за її зовнішнім виглядом – величиною, кольором шкіри, станом,

51


Безпека праці зокрема, рваною тканиною, глибиною рани, опіком електричною дугою тощо), можна визначити, які життєво важливі органи людини постраждали найбільше. Пошук мітки зазвичай здійснюють два експерти (спеціалісти) – технічний та медичний. Завдання лікаря – визначити місце ураження конкретної частини (бажано точки) тіла і виявити ступінь небезпеки для життя потерпілого, а також за необхідності надати йому першу допомогу, особливо в перші хвилини після електротравми. Практика розслідування нещасних випадків під час експлуатації електроустановок показує, що на підприємствах, де є медичні пункти, це цілком можливо. Порятунок людини з електротравмою в більшості випадків залежить від швидкості усунення дії струму, а також від оперативності та правильності надання першої допомоги. Зволікання може спричинити загибель потерпілого. Проте трапляється, що кваліфіковану медичну допомогу, особливо на підприємствах, де відсутні медпункти, надати вчасно немає можливості, а на виклик лікаря та його приїзд до місця події витрачається багато часу, через що потерпілі гинуть. У медичній практиці не виключені випадки недостатнього досвіду з реанімації потерпілих і навіть відсутності його в медпрацівників. Часто симптоми передсмертної агонії (схлипування, тремтіння тіла, спроби вимовити якісь слова тощо) помилково сприймаються за ознаки оживлення організму, а медперсонал, навіть знаючи безперспективність своїх дій у цих конкретних умовах, робить укол у ділянку серця і відвозить потерпілого, практично небіжчика, у лікарню. Не можна також забувати і про те, що кваліфікований медичний висновок про характер і ступінь небезпеки електротравми для здоров’я потерпілого дасть змогу згодом (і за необхідності) правильно встановити йому групу інвалідності. Завдання технічного експерта – за характером зовнішнього малюнка мітки та її розташуванням на тілі потерпілого (долоня, тильна сторона долоні, пальці, між пальцями, найчастіше – між великим і вказівним пальцями руки, відкрита частина шиї тощо) визначити точне місце контакту тіла людини з поверхнею електроустановки, що перебувала під небезпечною напругою.

52

Відомий випадок ураження електричним струмом хлопця, який при вході в тролейбус доторкнувся правою рукою до дверей. Це було встановлено за міткою між великим і вказівним пальцями його руки і відповідним малюнком, який залишився на дверях. Після проведення необхідних у таких випадках технічних досліджень з’ясувалося, що причиною появи напруги в контактній мережі 600 В на корпусі (на кузові) тролейбуса був пробій обмотки якоря тягового двигуна постійного струму, що має металевий зв’язок з корпусом тролейбуса. На підприємстві (незалежно від форми власності), де був зафіксований нещасний випадок, технічний експерт повинен провести перевірку стану електроустановки і особливо тих вузлів і місць, несправність яких його спричинила. Передусім це заземлюючі пристрої: можливий обрив заземлюючих провідників, тобто проводиться перевірка наявності ланцюга між контуром заземлення та елементами електроустановки, що заземлюються. Перевіряється також наявність останніх документальних даних про вимірювання опору заземлюючого контуру, а за необхідності здійснюється інструментальна перевірка його реальної величини. Важливою є також перевірка стану ізоляції електропроводів, зокрема силових і освітлювальних мереж. Особлива увага приділяється технічному стану апаратів напругою до 1000 В, під час експлуатації яких також стаються нещасні випадки. Зокрема, перевіряється наявність актів про вимірювання опору ізоляції катушок контакторів, магнітних пускачів, розподільних пристроїв, електрощитів і струмопроводів. За необхідності технічний експерт проводить лабораторні дослідження технічного стану зазначених апаратів і обов’язково тих, через які стався нещасний випадок. Вимірюється також величина напруги дотику і крокової напруги. Не можна при цьому нехтувати напругою 65, 36, 12 В. Відомо, що ураження нею людини може призвести до летального наслідку лише в разі виникнення електричного ланцюга через уразливі місця тіла людини (тильна сторона долоні, шия тощо) за раптової дії струму. Електротравми, пов’язані з дією малих напруг, не завжди закінчуються

смертю або втратою працездатності. Проте їх обов’язково слід реєструвати. Це дасть змогу своєчасно виявляти уразливі місця в електромережі: зношення її ізоляції; дефекти в роботі засобів електрозахисту; високу провідність підлог на робочих місцях, особливо в приміщеннях, де найчастіше застосовуються електромережі зі зниженою напругою (побутові та виробничі підвали, овочесховища, оглядові канави автогаражів тощо) і вживати відповідних заходів щодо усунення несправності. До переліку досліджень, здійснюваних технічним експертом, належить також обстеження приміщень за ступенем їх електричної небезпеки: вимірюється температура, вологість навколишнього середовища, загазованість і запиленість. Не варто забувати при цьому про струмопровідність підлоги приміщень і обов’язкове вивчення стану одягу та особливо взуття потерпілого (вологість, забрудненість, зношеність, провідність тощо). Акцентує увагу технічний експерт також на вивченні організації праці потерпілого (і членів бригади) цього робочого дня, зокрема на технічних і організаційних заходах, що забезпечують безпеку робіт з частковим або повним зняттям напруги, та на самому процесі виконання цих заходів. Цілком зрозумілий та обґрунтований інтерес у таких випадках викликає й особа потерпілого: стан його здоров’я, рівень кваліфікації, ставлення до правил безпеки і трудової дисципліни, до вживання спиртних напоїв, схильність до бравади та показової безстрашності, властива деяким верхолазам під час роботи на висоті (що нерідко призводить до їх падіння). Зазвичай про психологічну врівноваженість і морально-етичні принципи будь-якого члена бригади добре знають як самі її члени, так і їх керівники. Варто до цього додати, що останніми роками в організації праці та безпосередньо у виконанні трудових операцій важливу роль відіграють особливості так званого людського фактора, притаманні як окремій особі, у тому числі особі потерпілого, так і колективу, в якому він перебував. Усе це дасть змогу комісії з розслідування нещасного випадку виявити характерні, а може, навіть повторювані закономірності причин електротравм, розробити цілеспрямовані профілактичні заходи, що запобігають виникненню подібних нещасних випадків. ОХОРОНА ПРАЦІ 12/2014


Безпека праці

Профілактика травматизму

Ішов, упав... ОПРИТОМНІВ – ГІПС нещасних випадків, перше місце посідає падіння потерпілих під час пересування.

Сергій Колесник, власкор

Особиста необережність як причина падіння людини – хороший привід для роботодавця не занурюватися в обставини нещасного випадку, щоб не карати керівників. А також не облаштовувати робочі місця й територію підприємства, щоб запобігти падінню інших працівників. асто банальні падіння практично на рівному місці стають причиною серйозних травм. Значна кількість нещасних випадків на виробництві трапляється саме в результаті падіння. Однак прості й порівняно недорогі, але ефективні заходи допоможуть захистити персонал підприємств від травмування. Аналіз нещасних випадків на виробництві в Україні свідчить, що серед основних подій, що призвели до

Ч

www.ohoronapraci.kiev.ua

☑ ☑ ☑ ☑ ☑

2010 р. – 24,4 % (3010 осіб) 2011 р. – 21,4 % (2154 особи) 2012 р. – 19,5 % (2109 осіб) 2013 р. – 20,5 % (1889 осіб) I півріччя 2014 р. – 21,0 % (792 особи)

ється. Статистика також показує, що пік падінь спостерігається в осінньо-зимовий період. Такі часті події регулярно призводять до серйозних травм, що потребують невідкладної медичної допомоги, тривалої госпіталізації та значних виплат на відшкодування шкоди й лікування потерпілих. Характер і анатомічна локалізація травм від таких нещасних випадків – переломи, струси головного мозку, ушкодження опорно-рухового апаК рату. Крім можливих ускладнень, падіння дуже дорого коштують і потерпілом і підприємству, і суспільству пілому, ціло в цілому. Ви Вищенаведена статистика змушує абсолютно інакше подивитися на такі банальні з погляду повсякдденного використання речі, як п поверхня, якою ми пересуваємосся, геометрія робочого простору (розміщення устатковання, шляхи проходження та ін.) і взуття. 28.03.2014 р. лікар-ендокринолог Миколаївської обласної лікарні в робочий час проходила коридором відділення у взутті на високих підборах, підвернула ногу й упала, відчувши при цьому сильний біль у ділянці стегна. У травматологічному відділенні Миколаївської міської лікарні, куди її привезли, поставили діагноз – перелом шийки правого стегна зі зсувом. Комісія з розслідування запропонувала захід щодо усунення причин нещасного випадку: удосконалити інструкцію з охорони праці, де зазначити необхідність використання зручного та безпечного взуття, тому що це не було передбачено у відповідній інструкції.

Ще більше травм у результаті падіння фіксується в невиробничій сфері (45–50%). У країнах Євросоюзу, згідно зі статистикою, виробничі й по- 450 Графік нещасних випадків на виробництві, 420 бутові травми, пов’язапов’язаних з падінням, по Миколаївській області за період з 2002 по 2013 рр. ні з падінням на рівно- 400 му місці, є причиною 353 нещасних випадків, 350 у тому числі зі смертельними наслідками, 300 283 у масштабі, практично 270 258 ідентичному дорож234 ньо-транспортним по- 250 діям. Крива нещасних ви- 200 177 падків на виробництві, 150 144 134 пов’язаних з падінням, 121 по Миколаївській об100 92 100 88 ласті за період з 2002 66 66 64 62 по 2013 рр., як видно 49 43 50 39 з графіка, знижується, 29 27 25 23 але менш інтенсивно, 0 ніж крива загальної 2002 2003 2004 2005 2006 2007 2008 2009 2010 2011 2012 2013 кількості нещасних виКількість НВ на виробництві. падків на виробництві. Кількість НВ на виробництві внаслідок падіння А це значить, що кільпід час пересування. кість падінь не зменшу-

53


Безпека праці

Досить часто ми бачимо в багатьох установах гарні блискучі плиткові підлогові покриття, підлоги з мармуру, кам’яної плитки, кераміки, граніту, фаянсу та інших слизьких матеріалів, на яких щодня «розстеляються» працівники та відвідувачі сучасних маркетів, салонів, банків, офісів, інших установ та організацій. Класифікатор видів подій, які призвели до нещасного випадку (додаток 4 до Порядку проведення розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві (далі – Порядок), визначає три види падінь потерпі лого: під час пересування, з висоти і в колодязь, резервуар, яму тощо. Переважна кількість падінь стається під час пересування. Їх також можна розділити на два підвиди: падіння на однорівневій поверхні переміщення та з одного рівня на інший. Перші частіше мають місце при спотиканні об нерівність поверхні або геометрію проходів, а також при проковзуванні підошви взуття в результаті недостатнього зчеплення з поверхнею. Другі стаються на сходових маршах, ґанках, пандусах, за наявності перепадів підлогових покриттів, естакад та інших підвищень. Тому такі об’єкти, як сходові прольоти, сходи й платформи, естакади, містки, – усі є об’єктами потенційної небезпеки. Результати розслідування нещасних випадків, пов’язаних з падінням під час пересування, свідчать, що значна їх кількість стається через психофізіологічні причини, а саме – через особисту необережність потерпілого. Потім ідуть організаційні причини (порушення трудової та виробничої дисципліни, у тому числі невиконання вимог інструкції з охорони праці). Куди менша кількість падінь обумовлена технічними при-

54

чинами, здебільшого незадовільним технічним станом виробничих об’єктів, будівель, споруд, інженерних комунікацій, території. Характерно, що до 2012 р. (початку дії Порядку) причини переважної кількості падінь відносили до організаційних. Це пояснюється тим, що в Класифікаторі причин настання нещасних випадків Порядку з’явився п. 32 – особиста необережність потерпілого. У попередньому Порядку, що діяв з 2004 по 2012 р., такого пункту не було. З одного боку, дійсно, факт особис тої необережності при падінні був присутній завжди. Але встановлення організаційної й тим більше технічної причини нещасного випадку вимагає вжиття певних заходів, які потребують фінансування, а також пошуку відповідальних за допущені порушення. А при розслідуванні падіння через необережність потерпілого до переліку заходів щодо усунення причин настання нещасного випадку відносять в основному тільки два пункти: провести позаплановий інструктаж з потерпілим і поінформувати всіх працівників про нещасний випадок. На жаль, особливо останнім часом при цьому упускаються інші причини настання нещасних випадків, що знімає відповідальність за неналежний стан території та будівель, неякісне проведення інструктажів тощо, тим самим збільшуючи ризик повторного травмування. 11.01.2014 фельдшер станції швидкої медичної допомоги м. Миколаєва, виходячи з будинку для поїздки за викликом до хворого, оступилася на ґанку й упала, ударившись спиною об нижню сходинку. У  лікарні швидкої медичної допомоги, куди її доставили, діагностували «компресійний перелом тіла хребця І–ІІ ступеня». Причиною нещасного випадку комісія з розслідування назвала невиконання інструкції з охорони праці (в інструкції прописано, що фельдшер зобов’язаний дивитися уважно під ноги, бути обережним під час посадки й висадки з машини тощо). Але про те, чи був ґанок слизьким, чи його покриття й конструкція відповідали вимогам безпеки, – ані слова. У заходах щодо усунення причин нещасного випадку передбачили тільки два пункти: довести інформацію про нещасний випадок до відома всіх працівників і  провести позаплановий інструктаж з потерпілою. Але ж найпростіші заходи здатні ефективно знизити виробничі ризики. Приміром, посипання взимку слизьких доріжок піском, установлення поручнів на ґанках та інші дії, які не по-

требують особливих витрат. Тому основним завданням інженерів з охорони праці повинен стати пошук способів зниження ймовірності ковзання по поверхні, оптимізація геометрії проходів, попередження про різницю в рівнях, пошкодження щаблів і поверхні проходів та інші небезпеки, які можуть призвести до падіння. І тільки після того, як такі заходи будуть виконані, можна з чистою совістю звинувачувати потерпілого в його особистій необережності. 24.05.2014 апаратниця ТОВ «Миколаївський глиноземний завод», виявивши витік біля насосного агрегата, викликала за допомогою селекторного зв’язку механіка й залишилася його очікувати, щоб попередити про можливі інциденти. При цьому апаратниця була одягнена в спецодяг, спецвзуття, мала каску й окуляри. Однак ідучи назустріч механікові, що наближався, оступилася, упала й отримала травму. Заводською машиною швидкої допомоги її доставили в Жовтневу районну лікарню, де госпіталізували з діагнозом «перелом-вивих правого гомілковостопного суглоба зі зсувом відламків». Ніяких пошкоджень поверхні, елементів, що виступають, стирчать, заважають вільному й безпечному пересуванню, комісія не виявила, а причиною нещасного випадку було названо невиконання інструкції з охорони праці, де чітко передбачено, що апаратниця зобов’язана бути гранично уважною й обережною. СУОП, яка функціонувала на цьому підприємстві, передбачає виконання заходів щодо усунення ризиків падіння під час пересування. Приміром, небезпечні ділянки, які можуть стати причиною падіння, обов’язково позначаються нанесенням відповідного фарбування, установленням попереджувальних знаків або табличок. Про виявлені пошкодження на шляхах пересування всі працівники зобов’язані негайно доповісти відповідальному за охорону праці працівникові. Така участь у профілактиці травматизму на підприємстві заохочується. Серед основних моментів, на які слід звертати увагу, щоб уникнути падіння, можна виділити такі: стан взуття працівників. Воно повинно бути міцним, зручним і на неслизькій підошві. Навіть якщо поверхня буде слизька, збільшення тертя між нею й підошвою взуття значно знизить ризик ковзання; освітленість проходів, проїздів, доріжок, перехресть, залізничних переїздів. Освітлен-

ОХОРОНА ПРАЦІ 12/2014


Безпека праці ня має бути достатнім і не сліпучим, що також може стати причиною падіння. Різкий перепад світлових режимів окремих зон також призводить до збільшення ризику падіння через поступове звикання очей до іншого рівня освітленості; вільна прохідність шляхів руху. Усі проходи, коридори, доріжки повинні бути не тільки відповідної ширини, але й не заставлені, не захаращені різними предметами, які змінюють геометрію встановленого і звичного маршруту, що є частою причиною зіткнень працівників і їх падіння; перенесення вантажів. Вантажі, що переносяться, і спосіб їх переміщення не повинні обмежувати оглядовість, бути занадто важкими, що може призводити до зсуву центру ваги і, відповідно, до падіння; залишкова вологість поверхні. Цей фактор є найнебезпечнішим при пересуванні, тому що волога поверхня часто не може бути ідентифікована візуально і створює дуже слизьку поверхню. Тому всі розлиті рідини, мокрі поверхні підлогових покриттів і доріжок потрібно негайно прибрати. За неможливості це зробити поверхню доріжок, вкриту талою кригою, пролиті в  гаражах мастила, що важко змиваються, слід посипати піском для поліпшення зчеплення; шляхи руху до предметів, що розміщені на висоті. Шляхи руху і площадка перед стелажами, полицями та іншими підвищеннями, де містяться предмети, які потрібно прибрати й перенести, не повинні бути з ухилом і недостатнім зчепленням. Застосовувана за необхідності стрем’янка має бути справною й  безпечною. При цьому не можна використовувати стільці, столи, інші випадкові предмети.

Звичайно ж, на кожному підприємстві є й інші ризики, на які слід звертати увагу. За допомогою організаційних і технічних заходів їх можна усунути або ж мінімізувати. І хоча падіння складно передбачити, їм цілком можна запобігти. Фото з Інтернету Відповіді на кросворд «Штрих-код» По горизонталі: 2. Валюта. 4. Віброізоляція. 8. Вступ. 9. Хронометраж. 11. Ліспромгосп. 12. Тестування. 13. Бульдозер. 15. Побережжя. 18. Денонсація. 20. Вантажник. 22. Навушники. 23. Оргскло. 24. Логістика. 26. Штрихкод. 27. Облігація. 28. Термоелектрика. По вертикалі: 1. Новосілля. 3. Ампер. 5. Багаж. 6. Охорона. 7. Ясновидіння. 10. Теплотраса. 12. Твердість. 14. Спідниця. 16. Банкомат. 17. Рудник. 19. Економіка. 21. Довідка. 25. Акт.

www.ohoronapraci.kiev.ua

Гірка статистика

ЦЬОГО

МОГЛО НЕ СТАТИСЯ За оперативними даними, у листопаді 2014 р. в Україні на виробництві загинуло 22 особи – на 28 менше, ніж за аналогічний період минулого року; внаслідок ведення бойових дій – 2 особи, а всього з початку року – 58 осіб; сталося 14 групових нещасних випадків, у результаті яких травмовано 42 особи, у тому числі 7 – смертельно. Основними видами подій, під час яких сталися нещасні випадки зі смертельними наслідками, пов’язані з  виробництвом, були такі: • ДТП, наїзд транспортних засобів  – 21% від загальної кількості загиблих; • дія предметів і  деталей, що рухаються та обертаються,  – 18%; • падіння потерпілих – 16%; • дія шкідливих і токсичних речовин – 16%. Коротко – про обставин деяких нещасних випадків. 03.11. Запорізька область Тракторист ТОВ «Агрофірма «Злагода» (с.  Уральське Вільнянського району) під час роботи залишив кабіну трактора, не вимкнувши вал відбору потужності. Втративши пильність, потерпілий потрапив у небезпечну зону працюючого трактора, внаслідок чого отримав численні переломи кісток з  ушкодженнями внутрішніх органів, несумісними із життям. 07.11. Донецька область Увечері 6 листопада 2014 р. маломірне судно СМБ-40 «Генічанин», що належить КП «Генічеський рибколгосп «Ревхвиля», стало на якір поблизу о.  Бірючий в Азовському морі. Вранці наступного дня рибалки сусіднього судна виявили в  кубрику «Генічанина» його екіпаж у  складі трьох осіб без ознак життя. Ймовірна причина загибелі людей  – отруєння чадним газом від самовільно встановленої пічкибуржуйки.

10.11. Одеська область Електромонтер Ізмаїльської районної спілки споживчих товариств (с. Броска Ізмаїльського району), перебуваючи на даху будівлі універсальної бази райспоживспілки в м. Ізмаїл, втратив рівновагу і впав на землю. Від травм, отриманих внаслідок падіння, потерпілий помер на місті події. 11.11. Дніпропетровськ Слюсар ПАТ «Євраз – ДМЗ ім. Петровського» під час виконання ремонтних робіт у  киснево-конверторному цеху піднявся на підкранову галерею та, щоб дістатися до балки ходу сталерозливального стенду, переліз через перильне огородження. Потерпілого зажало між посадковим майданчиком крану та  посадковою галереєю, внаслідок чого він загинув на місці події. 14.11. Донецька область Під час артилерійського обстрілу центрального проммайданчика ПАТ «ДТЕК Шахта «Комсомолець Донбасу» (м. Кіровське) було зруйновано будівлю центральної вакуум-насосної станції. Троє працівників, які виконували роботи на даху будівлі, отримали травми, один із них – несумісні із життям. 19.11. Херсон У ТОВ «Механічний завод» на прибиральницю виробничих приміщень, яка здійснювала прибирання центрального прольоту в металургійному цеху, наїхав автонавантажувач. Від отриманих травм потерпіла померла на місці події.

Підготувала головний спеціаліст Держгірпромнагляду Галина Мельник

55


Релаксація

56

Мал. Ю.Судака

МЕГАПРОЕКТИ СУЧАСНОСТІ

До 2030 року енергетичні потреби людства зростуть на 50– 60%. Щоб забезпечити таке зростання та не згубити при цьому екосистему планети, необхідно шукати нові методи отримання енергії. У Франції ведеться будівництво експериментального термоядерного реактора ITER (що на латині означає «шлях»), за допомогою якого можна позбутися шкідливих викидів від теплових електростанцій і забезпечити енергією зростаюче населення Землі. Докорінна відмінність ITER від звичайних ядерних реакторів полягає в тому, що тут протікає процес злиття атомних ядер водню, а не їх розщеплення. Порівняно з ланцюговою ядерною реакцією, яка використовується на традиційних АЕС і у водневих бомбах, такий процес вважається набагато більш керованим. У природі термоядерний синтез відбувається на Сонці й інших зірках. Саме він, по суті, дав нашій планеті все, що вона має. Будівництво планується закінчити у 2023 році. Проект потребує інвестицій у розмірі 13 млрд євро та дасть можливість створити 3000 робочих місць. *** Одним із головних чудес індустріального світу є знаменитий міст Мійо, що пролягає через долину ріки Тарн у Франції. Віадук Мійо, який відкрито 14 грудня 2004 року, вважається конструктивно найвищою транспортною спорудою на планеті. Висота деяких опор моста становить 343 м, що на 19 м вище за Ейфелеву вежу. До речі, у створенні гіганта були задіяні майстерні Густава Ейфеля. Дорожнє полотно має форму переверненого крила літака, завдяки чому менше зазнає впливу вітру. Усі складові частини моста – опори, полотно тощо – оснащені великою кількістю датчиків для відстежування найменших змін у стані віадука та оцінювання його стійкості.

ЦВЯХИ В ПАРКАНІ (притча про гнів) ив-був дуже запальний парубок. Якось батько дав йому мішечок із цвяхами та наказав щоразу, коли він не зможе стримати свій гнів, забивати одного цвяха у стовп паркану. Першого дня в паркані з’явилося кількадесят цвяхів. За тиждень парубок уже намагався стримувати себе, і з кожним днем число цвяхів, які він забивав у стовп, стало зменшуватися. Юнак зрозумів, що контролювати свою гарячність легше, ніж забивати цвяхи. Нарешті настав день, коли він жодного разу не втратив самовладання. Парубок розповів про це своєму батькові, і той дозволив синові щоразу, коли йому вдасться стриматися, витягати зі стовпа по одному цвяху. Минав час, і нарешті юнак повідомив про те, що у стовпі не залишилося жодного цвяха. Тоді батько взяв сина за руку та підвів до паркану: «Ти непогано впорався, але бачиш, скільки у стовпі залишилося дірок? І він уже ніколи не буде таким, як раніше. Так само і з людиною: коли ти кажеш їй щось зле, у неї в душі залишаються такі ж шрами, як ці дірки. І навіть якщо ти згодом вибачишся – все одно ці шрами залишаться назавжди».

Ж

Підготував Олег Моісеєнко

НЕСКУЧНІ ДУМКИ ПРО РОБОТУ Праця викорінює вади, спричинені неробством. *** Якщо справа у твоїх руках – не опускай руки. *** Найкорисніша для здоров’я робота – це перераховування грошей: знімає біль у суглобах, нормалізує тиск, повністю позбавляє від зубного та головного болю, поліпшує зір, апетит, зовнішній вигляд, гардероб і житлові умови. *** Той, хто не поважає чужу працю, найчастіше нею користується. *** Якщо йдеться про те, щоб більше отримувати та менше працювати, то всі ми – члени однієї профспілки. *** Продуктивність сизифової праці збільшиться, якщо її механізувати та автоматизувати. *** Якщо ніхто не знає, що ви робите, ніхто не здогадається, що ви робите це неправильно.

ОХОРОНА ПРАЦІ 1 2 /2014


Релаксація СМІШИНКИ ПРОФЕСІЯ ВИСОКОЇ НАПРУГИ Коротка молитва електрика: «Господи! Спаси і заземли». *** «Почну життя з нуля», – сказав електрик, встромляючи викрутку в щиток. *** Нема з’єднання більш постійного, ніж тимчасова скрутка. *** «Не підведу!» – сказав прораб народу. І не підвів: ані електрику, ані воду. *** – Степанич, тут на табличці написано: «Обережно! Не копати – кабель зв’язку». – А що буде? – А буде те, що у разі пошкодження кабелю: прийде монтер і вступить із тобою у зв’язок. Надіслав інспектор Микола Повар

АНЕКДОТИ На презентації: – А це, панове, наша остання модель. Заміняє працю п’яти осіб. Її обслуговують шестеро фахівців середньої ланки та двоє керівників проекту. *** – Про що це наш начальник понад годину говорив у цеху? – Про економію робочого часу.

КРОСВОРД «ШТРИХ-КОД» «ПОВІТРООБМІН»

Журнал «Охорона праці» продовжує конкурс

УВАГА! КОНКУРС!

«ОБ’ЄКТИВНИЙ ФОТООБ’ЄКТИВ»

Я не я, коли пити хочу!

Умови конкурсу такі: протягом року в кожному номері журналу розміщується кумедна або незвичайна фотографія, до якої треба придумати цікавий підпис. Особливо цінуються гумор, актуальність, лаконічність. Результати конкурсу будуть опубліковані в №1, 2015 р.

ДЕМОТИВАТОР МІСЯЦЯ

ПЕРЕМОЖЦІ ОДЕРЖАТЬ ПРИЗИ: I місце – смартфон; II – мобільний телефон; III – річна передплата на журнал «Охорона праці». Надсилайте на електронну пошту редакції свій варіант підпису до фото з позначкою в темі листа: КОНКУРС. Обов’язково вказуйте П.І.Б., точну адресу місця проживання, рід занять, контактний телефон або свою електронну пошту. Редакція також готова розміщувати авторські знімки та історії від наших читачів, пов’язані з охороною праці. Надсилайте їх на електронну пошту журналу, вказуючи в темі листа: СМІХ І СЛЬОЗИ. Роздільна здатність фотографій повинна бути не менше ніж 2500×2500 пікселів. Надіслані тексти можуть редагуватися.

*** – Де ти був так пізно? – Люба, я затримався на роботі. – Не бреши! – Добре, не буду брехати. Вередлива, я затримався на роботі. *** Директор, зайшовши до відділу: – У чому справа? Третій день до вас неможливо додзвонитися – постійно

зайнято! Я прийшов особисто, щоб припинити це неподобство! – Розумієте, до нашого традиційно чоловічого відділу три дні тому взяли жінку... *** Найшкідливіша їжа – це чай. До нього завжди знайдуться пряники, тістечка та бутерброд із ковбасою.

ЦИТАТА ДНЯ:

Якщо проблему можна розв’язати за гроші – це вже не проблема, а витрати. Єврейська мудрість По горизонталі: 2. Грошові знаки іноземних держав. 4. Захист споруд, машин, приладів і людей від шкідливого впливу вібрації. 8. Початкова частина статті, доповіді тощо. 9. Вимірювання робочого часу, що витрачається на виконання виробничих елементів операцій. 11. Підприємство, що займається заготівлею, обробкою та транспортуванням деревини (скороч.). 12. Проведення дослідження за допомогою тестів. 13. Землерийна машина, що складається з трактора, механізму керування і робочого знаряддя для різання і розрівнювання ґрунту. 15. Земля, місцевість уздовж моря. 18. Заява будь-якої держави про припинення дії міжнародної угоди. 20. Робітник, що виконує вантажно-розвантажувальні роботи. 22. ЗІЗ для органів слуху. 23. Листовий прозорий пластик. 24. Наука про управління процесами руху матеріальних, енергетичних, трудових потоків. 26. Комбінація вертикальних смуг і цифр на товарі. 27. Цінний папір, що дає його власникові прибуток у вигляді процентів або виграшу. 28. Безпосереднє перетворення теплової енергії на електричну в ланцюзі з різнорідних провідників.

Відповіді на с. 55

www.ohoronapraci.kiev.ua

По вертикалі: 1. Святкування з нагоди переселення в нове житло. 3. Одиниця вимірювання сили електричного струму. 5. Необхідний запас знань і досвіду в будьякого робітника. 6. Турбота про здоров’я та життя працівників – це … праці. 7. Чудодійна здатність передбачати явища, недоступні для сприйняття звичайною людиною. 10. Магістральний трубопровід, що прокладений від джерела вироблення тепла до кінцевого споживача. 12. Здатність тіла чинити опір змінюванню форми та розміру. 14. Жіночий одяг від талії і нижче. 16. Автомат для отримання готівки. 17. Система підземних споруд для видобування корисних копалин.19. Народне господарство будь-якої країни. 21. Документ з короткими відомостями про кого-небудь або що-небудь. 25. Документ, що складається комісією з проведення розслідування нещасного випадку на виробництві.

57


Соціальний захист

Безпека праці в зоні АТО

Непростий ПРОСТІЙ Сергій Колесник, власкор

Як вирішуються деякі питання соціального захисту працівників під час призупинення виробництва і що повинні врахувати служби охорони праці при поновленні діяльності підприємства. пам’яті людей ще свіжі спогади про лихі 90-ті, коли не працювали підприємства й роками не виплачувалася зарплата. Нинішня ситуація в країні не настільки страшна, як тоді, але через воєнні дії, дефіцит палива, скорочення замовлень та інші фактори деякі підприємства змушені тимчасово припиняти роботу. Потрібно зазначити, що законодавством України не передбачено поняття «тимчасове припинення діяльності підприємства». Є термін «простій», який трактується як призупинення роботи, спричинене відсутністю організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи, невідворотною силою або іншими обставинами. За характером причин виникнення простої діляться на: економічні (відсутність обігових коштів, замовлень та покупців, невиконання зобов’язань між постачальниками тощо); технічні (поломка устатковання та ін.); технологічні (модернізація, реконструкція і т. д.); вимушені (воєнні дії, стихійні лиха, епідемії тощо).

У

Простій може виникати планово, з вини керівників або окремих працівників, або з незалежних від них причин. Виходячи з обставин, простій може бути на певний або невизначений період. Незважаючи на наявний величезний досвід, у трудовому законодавстві України не передбачено чітких кроків і вимог до документального оформлення простоїв. Різними установами й ор-

58

ганізаціями рекомендується складати три документи: акт простою, у якому фіксуються причини, що зумовили призупинення роботи, і ПІБ тимчасово не працюючих осіб; наказ власника або уповноваженого ним органа про оголошення простою та листок обаказом ліку простою. З наказом ропро оголошення простою необхідно оз-найомити всіх працюючих під розпис. У чинному законодавстві також не обумовлено, дее ати повинні перебувати працівники під час простою: на робочих місцях або за межами підприємства. Це питання може бути відображено у наказі про оголошення простою або в правилах внутрішнього трудового розпорядку. Важливо, щоб керівники підприємства та структурних підрозділів подбали про працівників і забезпечили їм можливість стати до ладу після налагодження виробництва. Як показує практика, під час простою ризик отримати виробничі травми не зменшується, а подекуди навіть збільшується. Це пояснюється тим, що, залишившися на робочих місцях, робітники без діла вештаються підприємством, використовують засоби виробництва й інструменти не за призначенням. У цей час зазвичай відключені системи вентиляції, очисні споруди та інші засоби колективного захисту. Легше, коли відома дата закінчення простою. Тоді можна спланувати порядок перебування працівників на підприємстві або їхні відпустки на да-

ний період. Гірше, коли це складно передбачити. У 1990-ті роботодавці, посилаючись на ч. 2 ст. 26 Закону України «Про відпустки» від 15 листопада 1996 р. №504/96, надавали працівникам безстрокові відпустки без р р збереження заробітної плати. Однак це суперечило ст. 21, 113 141 КЗпП у ча113, ст стині забезпечення роботодавцем умов праці, правильної її організації та оплати часу простоїв, я сталися з незаякі леж лежних від працівнипр ків причин. У цих випадках за ними повинен був зберігатися середній заробіток. У нинішніх умовах згідно ч. 1 ст. 113 чинного КЗпП час простою не з вини працівників оплачується з розрахунку не нижче 2/3 тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу). Відповідно до Закону «Про відпустки», мінімальний строк оплачуваної відпустки має становити 24 календарних дні. Окремим категоріям працівників установлено більший період такої відпустки. Без збереження заробітної плати, згідно до ст. 25 цього Закону, відпустка тривалістю до 30 календарних днів надається інвалідам ІІІ групи, до 60 днів – І й ІІ груп, до 14 днів – самотнім батькам. За сімейними та іншими обставинами відпустка за власний рахунок до 15 календарних днів може надаватися будь-якому працівникові. Однак, якщо підприємство тривалий період часу не функціонує, заборгованість із заробітної плати та інших виплат буде накопичуватися,

ОХОРОНА ПРАЦІ 12/2014


Соціальний захист що зрештою може призвести до його банкрутства. Вирішення цієї проблеми також законодавством не врегульоване. Приміром, для виходу із ситуації, яка склалася в Донецькій і Луганській областях, Мінсоцполітики своїм листом рекомендувало підприємствам, розташованим у зоні проведення АТО, оформляти працівникам відпустки, як оплачувані, так і без збереження заробітної плати за згодою сторін, на невизначений період, хоча це й суперечить чинному законодавству. Також у листі зазначено, що працівники, які залишили територію АТО, не можуть бути звільнені за п. 4 ч.1 ст. 40 КЗпП як за прогул.

Простій може виникати планово, з вини керівників або окремих працівників, або з незалежних від них причин. Виходячи з обставин, простій може бути на певний або невизначений період На даний час підприємства різних форм власності в умовах обмеженого фінансування, скорочення лімітів споживання газу та електроенергії по-різному вирішують питання оплати праці й режиму роботи. На одних працівники звільняються у зв’язку зі скороченням штатів, на інших йдуть за власним бажанням за умов подальшого відновлення на посаді, деяким установлюється неповний робочий день або робочий тиждень або виплачується певний відсоток від ставки. Застосовуються й інші засоби збереження колективу спеціалістів, що мають досвід і необхідну кваліфікацію. За словами співробітників ДП «Миколаївський ЕТЦ», з якими спілкувався автор статті, не менш складним є процес відновлення виробничої діяльності підприємства, і тут велику роль відіграє служба охорони праці. На підставі наказу роботодавця про закінчення простою вона повинна негайно скласти перелік заходів щодо забезпечення безпеки роботи персоналу. І перше, на чому слід сфокусувати увагу, – це перегляд усієї дозвільної документації, а саме строків дії дозволів на виконання робіт і експлуатацію машин і устатковання підвищеної небезпеки. Далі слід перевірити строки дії й перегляду інструкцій, наказів, положень та іншої документації, яка стосується навчання й перевірки знань

www.ohoronapraci.kiev.ua

з питань охорони праці. Також потрібно проаналізувати й при необхідності відкоригувати перелік осіб, що підлягають періодичним медичним оглядам, накази про призначення відповідальних осіб за охорону праці, паспорти та іншу технічну документацію на устатковання підвищеної небезпеки, будівлі та споруди. У всіх цих документах зазначено певні строки їх дії та періоди перегляду. Приміром, медогляди працівників, що виконують роботи підвищеної небезпеки, у шкідливих і небезпечних умовах праці, а також осіб молодше 21 року й інвалідів проводяться щорічно. Для решти працівників ці строки, у відповідності до списків, що погоджені з органами санепіднагляду, інші. Тому варто перевірити й уточнити графіки медоглядів, при необхідності визначити коло осіб, яким потрібно пройти періодичний медогляд, підготувати відповідний наказ. Списки цих працівників передати до медустанови для проходження медоглядів і тільки після отримання заключного акту медустанови із зауваженнями та рекомендаціями щодо кожного працівника вони можуть стати до роботи. Згідно з НПАОП 0.00-4.15-98 строки перегляду інструкцій з охорони праці також різні, на роботи підвищеної небезпеки це один раз на 3 роки, для інших видів робіт –1 раз на 5 років. Важливо знати, що у Типовому положенні про порядок проведення рки знань навчання й перевірки з питань охорони праці дзазначено, що у випадку простою підпри-ємства або відсутності з різних причин окремих працівниківв она робочому місці поктаж заплановий інструктаж ерер а треба проводити, якщоо перерва у виконанні робіт з підвищеною небезпекою становить більше 30 днів, а робіт, що не пов’язані з підвищеною небезпекою, – більше 60 днів. Також якщо внаслідок простою змінився склад працівників, новачків слід допускати до виконання обов’язків тільки після навчання, перевірки знань, інструктажу з питань охорони праці, медогляду та стажування. Якщо підприємство простоювало більше року, усі посадові особи, а також особи, зайняті на роботах з підвищеною небезпекою або там, де є потреба в профдоборі, повинні пройти спеціальне навчання, перевірку знань з питань охорони праці й пожежної безпеки. Також потрібно уточнити

строки навчання посадових осіб, членів комісій підприємства з перевірки знань з охорони праці. Усі перераховані вище дії оформлюються наказом по організації. Важливо також знати, що у разі заміни особи, яка згадана в раніше виданому наказі, цей наказ необхідно перезатвердити та внести відповідні зміни. Разом зі службою охорони праці повинна працювати й служби нагляду підприємства за безпечною експлуатацією устатковання, будівель та споруд. При цьому потрібно переглянути технічну документацію і паспорти на устатковання підвищеної небезпеки, де зазначені строки дії дозволів на їх експлуатацію, проведення повних і часткових технічних оглядів, у тому числі й після простою. Приміром, газове обладнання підлягає щорічним перевіркам. Це стосується й обстеження будівель і споруд. Особливо уважно необхідно вирішувати дане питання при поновленні роботи підприємства, що потрапило під обстріли, або простоювало через аварії та стихійні лиха. У кожному разі повинен бути виданий наказ про створення комісії з огляду будівель і споруд. Складені акти оглядів конструктивних елементів і розроблені заходи щодо забезпечення безпеки їх експлуатації. Усі об’єкти при цьому повинні бути паспортизовані. Необхідно також пам’ятати: якщо на виробництві під час простою стався не ст нещасний випадок, він повинен ві п бути розсслідуваний і взятий сл н на облік. Звичайно ж, роб бота служби охорон ни праці при поновле ленні діяльності підприє приємства не обмежується вищесказаним. Не менш важливі й інші питання, що пов’язані з атестацією робочих місць за умовами праці, забезпеченням працюючих засобами колективного та індивідуального захисту, переглядом колективного договору тощо, і їх не можна відкладати надовго. Тому керівництво підприємства повинне завчасно, до запуску виробничого процесу, подбати про те, щоб служба охорони праці визначила та розробила заходи щодо вирішення питань, які пов’язані із забезпеченням належного функціонування СУОП на підприємстві. І звичайно ж, по можливості не відправляти її працівників у відпустку без утримання, бо у них є невідкладні справи під час простою.

59


Медицина праці

Актуально

Протидія туберкульозу

НА РОБОЧОМУ МІСЦІ ДОВІДКА

В умовах недостатнього фінансування протитуберкульозних заходів з боку держави роботодавці можуть докласти зусиль, щоб врятувати своїх працівників від небезпечної хвороби. І при цьому зекономити кошти. Денис Варивончик, зав. кафедри медицини праці, психофізіології та медичної екології Національної медичної академії післядипломної освіти імені П. Л. Шупика

а критеріями ВООЗ, епідемія ТБ в Україні розпочалася в 1995 р., що проявилося в підвищенні рівня первинної захворюваності, поширенні цієї патології та зростанні показників смертності від неї. За оціночними даними МОЗ України, щогодини в країні реєструється чотири нових випадки захворювання на ТБ та один випадок смерті від цієї хвороби. Щороку реєструється 30–50 тис. хворих, із них 6–8 тис. стають інвалідами, 6,5–10 тис. осіб помирають. Така ситуація зумовлена соціально-еко-

З

60

номічними та медичними факторами, зокрема зниженням рівня життя населення та наявністю великої кількості хворих, які перебувають у місцях позбавлення волі, недостатнім фінансуванням протитуберкульозних заходів, нестачею кваліфікованих медичних працівників, поширенням хіміорезистентного ТБ та ВІЛ-інфекції. Основними факторами епідемії ТБ в Україні є значна кількість давнішніх форм серед вперше виявлених хворих, поширення полікавернозних процесів, велика кількість бактеріовиділення, що призводить до зниження якості лікування, підвищення рівня хіміорезистентності збудника захворювання, зростання смертності від нього. Кожний хворий, в якого розвивається найбільш небезпечна для оточуючих форма цього захворювання, за своє життя може заразити приблизно 20 осіб. Донедавна за велику кількість національних програм протидії захворюванню (реалізація заходів щодо ТБ – діагностування та лікування) здебільшого відповідали державні служби охорони здоров’я. Проте, щоб зробити дієві заходи доступними для всіх, кому вони потрібні, необхідно працювати з тими, хто надає лікувально-профілактичні послуги, та із

Туберкульоз (ТБ) – соціально небезпечна хронічна інфекційна хвороба людини, яка спричиняється патогенними мікобактеріями туберкульозу. У світі ТБ є другою за значущістю причиною смерті від інфекційних захворювань, поступаючись лише ВІЛ-інфекції/СНІДу. За оцінками ВООЗ, лише у 2012 р. 8,6 млн осіб захворіли на ТБ і 1,43 млн – померли від цієї хвороби (16,6%). Понад 95% випадків смерті від ТБ фіксуються в країнах з низьким і середнім рівнем доходу. Ця хвороба є однією з трьох основних причин смерті жінок віком від 15 до 44 років.

заінтересованими сторонами – у тому числі з державними лікувально-профілактичними закладами, неурядовими організаціями, приватними практикуючими лікарями, релігійними організаціями, громадськими групами, роботодавцями. Часто виникає запитання: чому роботодавці повинні бути заінтересовані в питаннях профілактики та лікування хворих на ТБ, і особливо у вжитті заходів, спрямованих на допомогу в боротьбі із цим захворюванням? По-перше, ТБ – це зниження економічної продуктивності в державі, значні витрати підприємств. Це захворювання вражає переважно осіб віком від 15 до 54 років, тобто в розквіті сил. Воно не тільки призводить до страждань і втрати доходів працівників, а й руйнує трудовий процес, знижує продуктивність праці, підвищує як прямі витрати, пов’язані з доглядом і лікуванням, так і непрямі, такі, наприклад, як витрати на заміну та перепідготовку кадрів. Підраховано, що кожний випа-

ОХОРОНА ПРАЦІ 1 2 /2014


Медицина праці док захворювання на ТБ серед некваліфікованих працівників обходиться підприємству в 410 доларів через втрачений робочий час. Без ефективного лікування працівники, хворі на ТБ, часто відсутні на роботі протягом кількох місяців (в Україні найчастіше від 6 до 9 місяців). Якщо забезпечити ефективне лікування, то більшість із них зможуть благополучно стати до ладу за коротший період (через 3 місяці). По-друге, якщо роботодавці вживають заходів щодо сприяння боротьбі з туберкульозом, вони захищають економічну продуктивність, отримують вигоду від наявності здорової та дієздатної робочої сили, а також від свого внеску в соціальне забезпечення в рамках своєї корпоративної відповідальності, від більш здорового та заможного суспільства. При цьому більшість роботодавців можуть сприяти реалізації основних заходів з протидії захворюванню: •виявлення робітників з підозрою на ТБ; •направлення робітників з підозрою на захворювання на діагностику; • надання хворим допомоги в проходженні лікування. Нарешті, макроекономічний вплив ТБ слід розглядати не лише з точки зору ймовірних негативних наслідків для валового національного продукту країни, а й того, як це захворювання позначається на людському капіталі й доходах суспільства в цілому. Безумовно, хвора робоча сила ослаблює економіку. На глобальному рівні захворювання на ТБ призводить до падіння продуктивності праці, яке виражається сумою в 12 млрд доларів за рік. Дослідження дають підставу вважати, що в середньому втрачається 3–4 місяці робочого часу на одного хворого працівника, що призводить до потенційної втрати 20–30% щорічного доходу господарств. Крім того, має місце подальше зниження доходів господарств приблизно протягом наступних 15 років як наслідок передчасної смерті хворих на ТБ. ПРОФЕСІЙНИЙ РИЗИК ЗАХВОРЮВАННЯ НА ТБ Підвищений ризик зараження ТБ може бути результатом проживання працівників у тісних приміщеннях, де санітарний стан не відповідає санітарним нормам, а також дії особливих факторів ризику, притаманних певним виробництвам. Є низка галузей, в яких виробниче середовище та/або вид виконуваної роботи спричинюють підвищений ризик захворювання на ТБ. У деяких

www.ohoronapraci.kiev.ua

галузях, які практикують вахтовий або сезонний режим роботи (наприклад, у нафтогазовій, добувній промисловості, електро енергетичних компаніях, охороні здоров’я та сільському господарстві), люди можуть тимчасово проживати в тісних приміщеннях і працювати в поганих санітарних умовах. У добувній промисловості працівники часто стикаються з дією кремнезему (кристалічного силіцію діоксиду), що спричинює силікоз, який є фактором високого ризику захворювання на ТБ. Дослідження підтвердили, що дія кремнеземного пилу підвищує ризик розвитку ТБ навіть за відсутності силікозу. Останні дослідження свідчать про дуже високу та швидкозростаючу частоту виникнення комбінації силікозу, раку легенів і ТБ у гірників, вуглекопів, працівників, зайнятих на підземних роботах, працівників металургійної промисловості, виробників фарфору та кераміки, робітників каменоломень. До професійних груп із підвищеним ризиком захворювання на ТБ в Україні належать працівники: •лікувальних закладів, клінічних (бактеріологічних і патолого-анатомічних) лабораторій; •ритуальних служб; •служб порятунку, правоохоронних органів і виправних установ; •соціальних служб, закладів освіти, комунальних послуг, державного управління; •пасажирського транспорту; • сільського, лісового та мисливського господарств, зоопарків і ветеринарної служби; •добувної галузі (гірничодобувна та нафтогазова промисловість), де робітники зазнають впливу кристалічного силіцію діоксиду (SiO 2), оксиду заліза (Fe2О3); •мігранти; •сфери громадського харчування; •військовослужбовці. ПРОГРАМА ПРОТИДІЇ ЗАХВОРЮВАННЮ НА ТБ НА ПІДПРИЄМСТВІ Будь-який роботодавець може надавати деякі або всі наведені нижче послуги, які включають заходи протидії захворюванню на ТБ: •просвіта та підвищення рівня обізнаності працівників стосовно ТБ

у рамках заходів щодо загальної чи професійної освіти в галузі охорони здоров’я; •пропагандистська робота щодо протидії захворюванню; • направлення працівників із симптомами ТБ до найближчого медичного закладу на предмет діагностики та лікування; •підтримка хворих під час лікування, зокрема безпосереднє спостереження за їхнім лікуванням. Якщо на підприємствах є медико-санітарні частини, роботодавці можуть забезпечувати проведення курсу лікування від ТБ під медичним контролем безпосередньо на робочому місці. Вони можуть також залучити волонтерів для надання хворим на ТБ підтримки під час лікування. Крім цього, роботодавці можуть укладати угоду про аутсорсинг, наприклад із місцевими практикуючими лікарями, на предмет направлення осіб із підозрою на ТБ на діагностику та лікування, а також надавати працівникам програму медичного страхування. У цьому разі треба, щоб вона охоплювала діагностику та лікування ТБ. У країні, де загальний рівень захворюваності на туберкульоз становить 300 випадків на 100 тис. населення, серед робочої сили чисельністю 20 тис. осіб можна очікувати 60 випадків на рік. Роботодавець із такою кількістю робочої сили міг би організувати програму лікування ТБ на підприємстві у співробітництві з лікувальним закладом. Роботодавці повинні також забезпечувати сталість заходів протидії захворюванню (для того, щоб знизити ризик розвитку хіміорезистентного ТБ) шляхом: •сприяння спроможності громади до співробітництва з відповідальними медичними установами; •розробки планів делегування відповідальності за заходи протидії захворюванню на випадок припинення роботодавцем своєї діяльності; •взяття на себе зобов’язання щодо збереження відповідальності за заходи протидії захворюванню на ТБ. СТВОРЕННЯ БЕЗПЕЧНОГО ВИРОБНИЧОГО СЕРЕДОВИЩА Для успішної боротьби із захворюванням на ТБ на виробництві роботодавець повинен забезпечити контроль за станом навколишнього середовища шляхом реалізації заходів втручання екологічного характеру з метою запобігання або зменшення зараження туберкульозом через повітря від працюючих, що хворі на ТБ (які не підозрюють про наявність

61


Медицина праці у них захворювання або в яких діагностовано ТБ), здорових працівників. Більшість випадків ТБ є результатом передачі інфекції повітряно-крапельним чи повітряно-пиловим шляхом. Екологічними факторами, які посилюють передачу, є: •невеликі замкнені приміщення (простори); •дільниці, де немає достатньої вентиляції для очищення повітря шляхом розбавлення або видалення інфекційних крапельок; •вентиляційні системи з рециркуляцією повітря. Отже, загальною метою економічно ефективних заходів з профілактики захворювання на робочому місці повинен бути контроль за поширенням ТБ шляхом мінімізації концентрації інфекційних крапель, що містять збудник туберкульозу, у повітрі. Досягнення цієї мети вимагає наявності систем, які забезпечують інтенсивний приплив свіжого повітря у виробниче середовище: •встановлення вентиляції з направленим потоком повітря, системи централізованого кондиціювання повітря або опалення; •встановлення пристроїв дезінфекції повітря (ультрафіолетових бактерицидних випромінювачів); •встановлення систем фільтрації повітря (HEPA-фільтрів) в існуючих системах опалення, кондиціювання повітря; • використання працівниками захисних респіраторів з HEPA-фільтрами (під час тривалої роботи з великою кількістю людей); •прибирання приміщень з використанням дезінфекційних засобів; •встановлення захисних екранів (під час тривалої роботи з великою кількістю людей); •відчинення вікон і дверей для сприяння циркуляції повітря (провітрювання). ВИЯВЛЕННЯ ЗАХВОРЮВАННЯ НА ТБ НА РОБОЧОМУ МІСЦІ Хворі на легеневий ТБ є джерелом зараження. Тому пріоритетним завданням повинно стати негайне виявлення захворювання: чим раніше це буде зроблено, тим швидше хворі зможуть почати лікування. У країнах з високим рівнем захворюваності на туберкульоз найекономічніший ефективний підхід до його виявлення полягає в діагностуванні захворювання серед осіб, які звертаються з відповідними симптомами до медичних установ. Діагностування захворювання потребує двох кроків: виявлення осіб із підозрою на ТБ і підтвердження правильності попереднього діагнозу.

62

СИМПТОМИ ТБ

стійкий кашель протягом трьох і більше тижнів

нічне потіння

нездужання (загальна втома і слабкість), зниження працездатності

втрата апетиту, ваги

підвищення температури

Виявлення осіб із підозрою на туберкульоз передбачає опитування пацієнтів медичних закладів про наявність у них відповідних симптомів. Найбільш поширені ознаки легеневого ТБ: •стійкий кашель протягом трьох і більше тижнів; •мокротиння, особливо з плямами крові; •біль у грудній клітці та задишка; •нездужання (загальна втома і слабкість), зниження працездатності; •втрата апетиту, ваги; •підвищення температури вночі, нічне потіння. ПРОФІЛАКТИЧНА ОСВІТА Освіта має вирішальне значення в тому, щоб особи з підозрою на ТБ усвідомили важливість симптомів і необхідність звернутися за медичною допомогою. Для того щоб поставити діагноз «туберкульоз» людям, визначеним як особи з підозрою на ТБ, треба направити їх на діагностичний тест. Первинним діагностичним тестом для підтвердження найбільш заразної форми легеневого ТБ є мікроскопія мазка мокротиння. Важливе значення має також флюорографія грудної клітки, яка в більшості випадків показує наявність легеневого ТБ. Роботодавці можуть мати власні медичні засоби для діагностування ТБ або укладати угоди зі сторонніми організаціями про направлення осіб з підозрою на ТБ на діагностування. Там, де програми боротьби з ТБ досягають помітних результатів у лікуванні, корисно інтенсифікувати виявлення захворювання, зосередивши зусилля на групах підвищеного ризику. Зокрема, на ВІЛ-інфікованих людях і працівниках, зайнятих на роботах з високим рівнем ризику захворювання ТБ. Заходи протидії захворюванню ТБ на робочому місці дозволяють одночасно досягти двох цілей. По-перше, підприємство отримує можливість зробити ці заходи зручними та доступними для інфікованих працівників. По-друге, працівники мають право діяти в середовищі, яке не створює надмірних ризиків для здоров’я, а роботодавці несуть відповідальність за впровадження заходів, які знижують професійний ризик захворювання ТБ. Ці заходи охоп люють контроль за станом навколишнього середовища та кроки щодо визначення й забезпечення лікування працівників, хворих на ТБ.

ОХОРОНА ПРАЦІ 1 2 /2014


Медицина праці

Небезпеки та «шкідливості»

ПОІНФОРМОВАНИЙ – значить убезпечений

Одним з небезпечних і шкідливих виробничих факторів (згідно з ГОСТ 12.0.003–74*) є підвищений рівень іонізуючих випромінювань у робочій зоні. Вплив цього фактора на організм працюючих зростає у зв’язку з розвитком ядерної енергетики, використанням джерел іонізуючих випромінювань у різних галузях науки, техніки та виробництва. Отже, що таке радіоактивність і як зменшити її шкідливий вплив на людину?

Володимир Абракітов, канд. техн. наук, доцент кафедри безпеки життєдіяльності Харківської національної академії міського господарства імені професора Олексія Бекетова

1896 р. Антуан Анрі Беккерель випадково відкрив радіоактивність, досліджуючи фосфоресценцію в солях урану. Пізніше на це явище звернули увагу П’єр і Марія Кюрі, які провели більш глибоке дослідження. За це відкриття в 1903 р. Шведська королівська академія наук присудила подружжю Кюрі та професору Анрі Беккерелю Нобелівську премію з фізики. Це подружжя науковців і стало першою жертвою свого відкриття. П’єр Кюрі носив зразок радію в кишені плаща, щоб показувати його всім бажаючим, а його дружина тримала солі радію на столику в головах ліжка, щоб милуватися їхнім сяйвом у темряві. За кілька років роботи з радіоактивними речовинами від опромінення на руках у жінки-дослідниці утворилися виразки, тому вона змушена була носити чорні рукавички. Померла Марія від лейкемії, спричиненої радіацією. Фізик Вільгельм Рентген, винахідник діагностичного пристрою, названого на його честь, також помер від раку. Запатентовані ним рентгенівські кабінети не були ізольованими, а хворих під час медичних досліджень не накривали свинцевими фартухами. Поступово за рахунок таких (та багатьох інших) жертв почало складатися припущення про небезпеку радіоактивного випромінювання. Першим забив на сполох угорський хімік Дьєрдь де Гевеғші. Саме він звернув

У

www.ohoronapraci.kiev.ua

увагу на те, що радіація згубно впливає на живі клітини. Учені провели спеціальні дослідження шкоди, яку завдає опромінювання. І з’ясувалося, що вони мали рацію! Перше визначення явища радіоактивності більш ніж століття тому дав Ю. Залькінд, російський радянський хімік-органік: «Радіоактивність є властивість безперервно й без видимого джерела зовнішньої енергії випускати у вигляді променів матеріальні частинки…». Пізніше, в «Технической энциклопедии» 1932 р. видання, у статті «Радіоактивність» наводиться вже таке визначення: «Дія радіоелементів на живий організм позначається у вигляді місцевих та загальних явищ і сильно залежить від дози. Дія радіоактивних випромінювань проявляється в загальному стомленні організму, зміні складу крові (зменшення кількості білих кров’яних кульок тощо). При місцевому впливі β-променів великої кількості радіоелементів може виникнути опік, що важко піддається лікуванню. Молоді клітини найбільш чутливі до дії випромінювань. Уведення всередину організму великої кількості радіоелементів спричиняє смерть». Таким чином, уже в 1932 р. радіація вважалася смертоносною. Але повномасштабні наукові та практичні відомості, необхідні для створення повної уяви про страшну шкоду,

ДОВІДКА У біосфері Землі існує понад 60 природних джерел іонізуючого випромінювання. Радіоактивні ізотопи (калій-230, уран-238, торій-232 тощо) містяться в гірських породах, які широко використовуються в будівництві та інших галузях господарства. Окрім цього, є штучні джерела іонізуючого випромінювання, які широко застосовуються в різних сферах діяльності людини.

63


Медицина праці

Дозиметричний контроль –

система заходів контролю за дотриманням норм радіаційної безпеки і основних санітарних правил роботи з джерелами іонізуючого випромінювання яку завдає радіація живим організмам, здобувалися повільно, ціною великих жертв, непоправної шкоди здоров’ю, у тому числі значної кількості загублених людських життів. Це зараз ми знаємо про шляхи проникнення іонізуючого випромінювання в організм: можна, наприклад, і не ковтати радіоактивну їжу, але одержати так звану наведену радіоактивність – при опромінюванні звичайних, нерадіоактивних речовин іонізуючим випромінюванням. Внаслідок відповідних перетворень ці речовини також стають радіоактивними. Сама людина, що хворіє на променеву хворобу, становить велику небезпеку для оточуючих. Наприклад, під час її транспортування в лікувальний заклад або в процесі надання медичної допомоги. І навіть після смерті, якщо поховання відбулося без додержання вимог радіаційної безпеки… По закінченні Великої Вітчизняної війни у Сибіру розгорнулося секретне будівництво. За директивою Й. Сталіна та під особистим контролем Л. Берії зводили хімкомбінат «Маяк» (м. Озерськ). Це науково-виробниче об’єднання було першим в СРСР комплексом з виробництва плутонію для атомної бомби. Розповідають, що капсулу з першими грамами смертоносного елемента І. Курчатов виніс із реактора у власних долонях! Адже про наслідки опромінення тоді було маловідомо. Працювали з радіоактивними речовинами насамперед ув’язнені, які масово гинули, не тільки не маючи жодних засобів захисту, але й нічого не знаючи про причину, від якої помирають. І тільки тоді, коли заговорили про втрати серед охоронців з НКВС, учених і спеціалістів, розпочалися детальні дослідження явища радіоактивності. Шкода, заподіяна радіацією, є багатогранною. Так, до середини XX століття у побуті використовували радіоактивні фарби, що світилися (наприклад, для стрілок годинників). Тож рак ротової порожнини був професійним захворюванням жінок, які працювали на підприємствах з виробництва годинників. Не будемо тут згадувати про наслідки Чорнобильської катастрофи, проте зауважимо, що чи не найбільшої шкоди людям завдав режим секретності щодо подій на атомній станції. Ні 26-го, ні 27 квітня 1986 р. жителів прилеглих до Чорнобильської АЕС населених пунктів ніхто не попередив про небезпеку. Не було надано жодних ре-

64

комендацій про те, як треба поводитися, щоб зменшити вплив радіоактивного випромінювання. Перше офіційне повідомлення було зроблене по телебаченню лише 28 квітня під тиском обставин та міжнародної спільноти, але й воно містило дуже мало інформації про те, що сталося. І створювалося враження, що загроза локалізована, хоча насправді це було не так. Звичайно, гіркі уроки Чорнобиля та інших трагедій не пропали марно. Сьогодні в Україні існує заборона на обмеження доступу до інформації про небезпеки. Так, відповідно до ст. 6 Закону «Про доступ до публічної інформації» і ст. 21 Закону «Про інформацію» не можуть бути віднесені до інформації з обмеженим доступом дані про: •стан довкілля, якість харчових продуктів і предметів побуту; •аварії, катастрофи, небезпечні природні явища та інші надзвичайні ситуації, що сталися або можуть статися й загрожують безпеці людей; •стан здоров’я населення тощо. Це означає, що навмисне приховування даних або перекручування відомостей про екологічний стан або захворюваність населення, у тому числі про небезпеку іонізуючого випромінювання, карається за ст. 238 Кримінального кодексу України. А ст. 237 вимагає покарання в разі невжиття заходів щодо ліквідації наслідків екологічного забруднення. Таким чином, виникає потреба в системі заходів для контролю радіоактивного опромінення населення та визначення ступеня радіоактивного забруднення техніки, виробничого устатковання, продовольства, води тощо. ДОЗИМЕТРИЧНИЙ КОНТРОЛЬ «Вікіпедія» дає таке тлумачення поняття дозиметричного контролю: «Система заходів із контролю за дотриманням норм радіаційної безпеки і основних санітарних правил роботи з джерелами іонізуючого випромінювання». Дозиметрія – це галузь прикладної фізики, в якій вивчаються фізичні величини, що характеризують дію іонізуючих випромінювань на об’єкти живої та неживої природи, зокрема, дози опромінень, а також методи та прилади для вимірювання цих величин. Дозиметричний контроль включає контроль опромінення та контроль радіоактивного забруднення. Контроль опромінення проводиться з метою своєчасного одержання інформації про поглинені дози випромінювання. За даними контролю встановлюється факт зовнішнього впливу іонізуючих випромінювань, оцінюється працездатність людей і визначається наявність радіаційного ураження, що дозволяє вирішити питання щодо необхідності їх лікування в медичних закладах. Контроль опромінення підрозділяється на груповий та індивідуальний. Індивідуальний контроль проводиться, щоб одержати дані про дози опромінення кожної людини (за допомогою індивідуального дозиметра), визначити ступінь внутрішнього радіоактивного забруднення. Для цього кожному видається індивідуальний дозиметр. Груповий контроль дозволяє отримати дані про середні дози опромінення груп населення, які перебувають в однакових умовах, і визначити їхні категорії працездатності. 1–2 дозиметри видаються на групу з 14– 20 осіб. Залежно від отриманої дози і тривалості опромінення встановлюються такі категорії працездатності: повна, збережена, обмежена й суттєво обмежена. Облік отриманих доз ведеться в індивідуальній картці обліку доз опромінення та в журналі контролю опромінення (дози записуються наростаючим підсумком).

ОХОРОНА ПРАЦІ 1 2 /2014


Медицина праці НОРМУВАННЯ ІОНІЗУЮЧОГО ВИПРОМІНЮВАННЯ Основними документами, якими регламентується радіаційна безпека в Україні, є Норми радіаційної безпеки України (НРБУ-97). Нижче наведені деякі пояснення щодо принципів нормування, передбачені цим нормативним актом. Пошкодження, викликані в живих організмах опроміненням, є тим істотнішими, чим більше енергії передано їхнім тканинам. Кількість такої енергії називається дозою. Дозу іонізуючого випромінювання людина може одержати від будь-якого радіонукліда або їх суміші незалежно від того, містяться вони поза організмом чи всередині його. Кількісний вираз енергії випромінювання, отриманої одиницею маси опроміненого тіла (складової екосистеми, тканини організму тощо), називають поглиненою дозою, яка в системі СІ вимірюється в греях (1 Гр = 1 Дж енергії, поглиненому масою 1 кг). До 50-х років ХХ ст. для вимірювання рівня радіації широко використовували інші позасистемні одиниці поглиненої дози – рентген (Р) і рад. Один рентген відповідає ефекту дії одного грама радію протягом години на відстані одного метра, що визначається за ступенем почервоніння шкіри. Один рад дорівнює 0,01 Гр. Якщо кількість поглиненої енергії γ- або рентгенівського випромінювання розглядати не для речовини, а для повітря, то слід ввести поняття його іонізації. Причому для атмосфери існує спеціальна одиниця, яка співвідносить заряд іонів кожного знаку в 1 см3 сухого повітря, що виникло в процесі його іонізації, з дозою цього випромінювання. Загальний обсяг випромінювання, що викликає іонізацію, називають експозиційною дозою, яка в системі СІ вимірюється в кулонах на кілограм (Кл/кг). Поряд існує позасистемна одиниця вимірювання – рентген (1 Р = 2,58 х 10–4 Кл/кг). Значну роль в дії випромінювання відіграє не лише кількість іонізуючого випромінювання, поглиненого тілом, а й його якість. Якісна характеристика випромінювання визначається показником лінійної щільності іонізуючого потоку. Вважається, що щільність β-, γі рентгенівського випромінювання є однаковою, умовно вона приймається за одиницю. Тоді показник щільності повільних нейтронів дорівнює 5, звичайних нейтронів – 10, а α-частинок та надшвидких нейтронів – 20. Перераховану в такий спосіб дозу опромінення називають еквівалентною дозою. Її в сис темі СІ вимірюють у зівертах (Зв). Відома й позасис темна одиниця еквівалентної дози – бер (1 бер = 0,01 Зв). Водночас важливо врахувати й те, що не всі частини тіла людини (органи, тканини) чи інших організмів мають однакову чутливість. Наприклад, при однаковій еквівалентній дозі опромінення виникнення в людини раку легенів більш вірогідне, ніж щитовидної залози. Саме тому дози опромінення для різних органів і тканин необхідно перераховувати за різними коефіцієнтами. Підсумувавши ці коефіцієнти по всіх тканинах людини, отримують ефективну еквівалентну дозу. Найменш чутливою до опромінення є шкіра і поверхня кісток людини, а найбільш – яєчники та сім’яники. У НРБУ-97 виділяють три категорії осіб щодо ризику іонізуючого опромінення: • категорія А – персонал, який безпосередньо працює з радіоактивними речовинами; • категорія Б – персонал, що безпосередньо не працює з радіоактивними речовинами, але за умови розміщення їх на робочих місцях або місцях проживання може потрапити під дію опромінення; • категорія В – усе населення країни.

www.ohoronapraci.kiev.ua

Для осіб категорій А і Б НРБУ-97 встановлюють ліміти ефективної та еквівалентної доз за календарний рік. Обмеження опромінення категорії В (населення) здійснюється шляхом введення лімітів річної ефективної та еквівалентної доз для критичних груп осіб категорії Б. Остання означає, що значення річної дози опромінення осіб, які входять до критичної групи, не повинно перевищувати ліміту дози, встановленого для категорії В (табл. 1). Таблиця 1 ЛІМІТИ ДОЗ СУМАРНОГО ВНУТРІШНЬОГО ТА ЗОВНІШНЬОГО ОПРОМІНЕННЯ Ліміти доз, мЗ за рік-1

Категорія опромінюваних осіб А

Б

В

20

2

1

– кришталика ока

150

15

15

– шкіри

500

50

50

– кистей і стоп

500

50

Ліміт ефективної дози Ліміти еквівалентної дози для:

Усе це характеризує лише індивідуальні дози іонізуючого випромінювання. Підсумувавши індивідуальні ефективні еквівалентні дози, отримані певною групою людей, ми визначаємо колективну ефективну еквівалентну дозу, вимірювану в людино-зівертах (люд-Зв). Більшість відомих радіонуклідів розпадаються надзвичайно повільно, відтак вони залишаться радіоактивними надовго. Колективну ефективну еквівалентну дозу, яку одержать багато поколінь людей від будь-якого радіаційного джерела за весь час його подальшого існування, називають очікуваною (повною) колективною ефективною еквівалентною дозою. З метою прогнозування інтенсивності радіоактивного впливу на довкілля і людину введено поняття потужності дози. Відповідні потужності поглиненої, експозиційної чи еквівалентної доз дорівнюють кількості енергії, що отримана будь-якою речовиною за одиницю часу від джерела радіації. Наприклад, дозиметр показує потужність еквівалентної дози гранітних сходів – 0,8 мкЗв/год. За умов, якщо людина просидить на цих сходах 5 год, вона отримає дозу радіаційного опромінення: 0,8 мкЗв/год х 5 год = 4 мкЗв (400 мкбер), що у 25–50 разів вище дози, отриманої нею від сонячної радіації за аналогічний період часу. Крім лімітів ефективної та еквівалентної річних доз, НРБУ-97 встановлюють допустимі рівні потрапляння радіонуклідів в організм людини за календарний рік, потужності еквівалентної дози, концентрації радіонуклідів у повітрі, питній воді та їжі, також щільності потоку частинок, забруднення шкіри, спецодягу, робочих поверхонь тощо. Значення окремого допустимого рівня розраховується за умови, що створена ним річна доза не повинна перевищувати ліміту відповідної дози. При багатократному радіаційному опроміненні допустимі рівні визначаються за умови, що річна сумарна доза від усіх джерел випромінювання не перевищуватиме відповідного ліміту дози. Таким чином, радіаційна безпека вимагає чіткого додержання існуючих норм. Зробити так, щоб не сталося перебільшення доз опромінення людей, техніки та довкілля, – важлива мета, що полягає в реалізації конституційного права на життя та здоров’я людини в Україні.

65


Медицина праці

Небезпеки та «шкідливості»

Коли радіація

НА КОРИСТЬ

Використання ядерної енергії в сучасному світі спрямовано в основному на підвищення якості життя людини. Де застосовується штучна радіація? Хто та яким чином контролює питання безпеки персоналу підприємств, що працюють із джерелами іонізуючого випромінювання (ДІВ), та населення як споживача товарів і послуг, отриманих із використанням ДІВ?

Олена Зіміна, помічник голови з питань охорони праці Державної інспекції ядерного регулювання України

дерна енергія використовується у всіх сферах життєдіяльності людини: у побуті – для забезпечення потреби в електро- й теплопостачанні, у промисловості – для виробництва високоякісної продукції, у науці – для проведення досліджень, у медицині – для діагностування та лікування тяжких захворювань. Зрештою, енергія атомних електростанцій має безпосереднє відношення до виробництва продуктів харчування. В Україні використовувати ДІВ та радіаційні технології почали ще у 30-х рр. минулого сторіччя. З того часу було винайдено безліч нових видів і типів радіонуклідних джерел та генеруючих пристроїв, що все ширше застосовуються в житті людини. У наші часи устатковання з ДІВ використовується в геологорозвідці нафти та газу, у промисловому виробництві – для контролю якості технологічних процесів, виявлення та визначення розмірів дефектів у металевих виробах, будівельних конструкціях, для проведення дефектоскопії трубопроводів, технологічного обладнання, якості зварних швів тощо. На тютюнових фабриках ДІВ використовуються для контролю якості сировини та готової продукції (вимірювання вмісту смол у кожній цигарці).

Я

66

Радіація (лат. radiatio) – це процес, під час якого випромінюється енергія, що переноситься у просторі електромагнітними хвилями або нескінченно малими частками. Радіація буває природною або штучною. Радіаційна безпека – дотримання допустимих меж радіаційного впливу на персонал, населення і навколишнє природне середовище, встановлених нормами, правилами і стандартами з безпеки (згідно із Законом України «Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку»).

У харчовій промисловості за допомогою ДІВ контролюють масу та якість фасованих продуктів (молока, кефіру, йогурту тощо). При цьому дуже важливо, щоб під час оброблення продуктів іонізуючим випромінюванням не допускалося появи в них радіації – цей процес має контролюватися безпосередньо виробником (ліцензіатом), а перевірятися – Державною інспекцією ядерного регулювання України (Держатомрегулювання). ЛІЦЕНЗУВАННЯ ТА КОНТРОЛЬ Будь-яка діяльність, пов’язана з використанням й обслуговуванням ДІВ, підлягає обов’язковому ліцензуванню в Держатомрегулювання. Кожний роботодавець перед початком роботи з ДІВ повинен ознайомитися з основними принципами забезпечення радіаційної безпеки, мірою відповідальності, яка лягає на нього у разі невиконання встановлених вимог, та отримати відповідну ліцензію в Держатомрегулювання (згідно із Законом «Про дозвільну діяльність у сфері використання ядерної енергії» від 11.01.2000 № 1370-XIV). ОСНОВНІ ПРИНЦИПИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ РАДІАЦІЙНОЇ БЕЗПЕКИ: принцип виправданості передбачає заборону тих видів діяльності з використанням ДІВ, коли отримана користь не перевищує ризику можливої шкоди для людини та суспільства, що може бути заподіяна випромінюванням; принцип оптимізації встановлює, що дози опромінення певної людини, кількість осіб, які зазнають опромінювання, та ймовірність їх опромінення мають бути на максимально низькому рівні з урахуванням обмежувальних соціальних й економічних чинників;

ОХОРОНА ПРАЦІ 1 2 /2014


Медицина праці принцип нормування наголошує на неприпустимості перевищення меж індивідуальних доз опромінення, встановлених діючими нормами радіаційної безпеки. Даним принципом повинні керуватися всі організації та особи, від яких залежить рівень опромінення людей. Керівники та фахівці підприємства, від знань та кваліфікації яких залежить рівень радіаційного захисту персоналу, повинні пройти навчання з питань радіаційної безпеки та мати відповідний сертифікат ще до подання суб’єктом господарювання документів на отримання ліцензії на провадження певного виду діяльності, пов’язаної з використанням ДІВ. Перелік ліцензова них організацій розміщено на сайті Держ атомрегулювання. Державні інспектори Держатомрегулювання проводять предліцензійне обстеження, а потім контролюють діяльність ліцензіата (організації, установи, підприємства) згідно з Порядком здійснення державного нагляду за дотриманням вимог ядерної та радіаційної безпеки, затвердженим постановою КМУ від 13.11.2013 № 824. Виробники, які застосовують у процесі виготовлення продукції устатковання та технології, пов’язані з іонізуючим випромінюванням, несуть персональну відповідальність за дотримання правил, норм і стандартів щодо використання ДІВ, визначених чинним законодавством. Держатомрегулювання реалізує державну політику у сфері використання ядерної енергії відповідно до Положення про Державну інспекцію ядерного регулювання України, затвердженого постановою КМУ від 20.08.2014 № 363. До системи Держатомрегулювання входять вісім регіональних інспекцій з ядерної та радіаційної безпеки і п’ять інспекцій з ядерної безпеки на майданчиках АЕС, головною функцією яких є інспектування об’єктів щодо безпеки використання ядерної енергії та забезпечення радіаційної безпеки. Протягом І – ІІІ кварталів 2014 р. було проведено 703 предліцензійних та інспекційних обстеження таких об’єктів. Зокрема, центральним апаратом – 21, державними інспекціями на майданчиках – 57 і регіональними – 625 обстежень (відповідно до наказу Держатомрегулювання від 01.12.2005 № 137 «Про затвердження нової редакції Положення про планування та звітність»). ДІВ У МЕДИЦИНІ Сьогодні в Україні понад 3000 медичних закладів (без урахування стоматологічних кабінетів) здійснюють свою діяльність із застосуванням ДІВ. Зокрема, новітні радіаційні технології дають можливість проводити як діагностику захворювань на ранніх стадіях, так і склад-

ДОВІДКА Норми радіаційної безпеки України (що мають також спеціалізовану назву ДНАОП 00.3-3.24-97) встановлюють два принципово відмінні підходи до забезпечення протирадіаційного захисту. Перший розрахований на всі види практичної діяльності в умовах нормальної експлуатації індустріальних і медичних джерел іонізуючого випромінювання. До таких видів діяльності належать: виробництво джерел випромінювання; використання джерел випромінювання та радіоактивних речовин у медицині, дослідженнях, промисловості, сільському господарстві, освіті, виробництві ядерної енергії, включаючи всі елементи паливно-енергетичного циклу; зберігання і  транспортування джерел іонізуючого випромінювання; поводження з  радіоактивними відходами. Другий підхід застосовується при втручанні, що пов’язане з  опромінюванням населення в  умовах аварійного опромінення, а також при хронічному опромінюванні за рахунок техногенно-підсилених джерел природного походження.

ні операції з видалення ракових пухлин (за допомогою гама-ножа) тощо. У зв’язку з цим відвідувачі та пацієнти медичних закладів повинні знати, що мають повне право затребувати в адміністрації документ (ліцензію), який підтверджує, що діяльність цієї медичної установи відповідає всім вимогам, правилам і нормам щодо використання ядерної енергії та забезпечення радіаційної безпеки. Якщо вам відмовлено в наданні такого документа, необхідно звернутися із заявою до Держатомрегулювання або записатися на прийом до керівництва (за тел. +380 44 254-33-47). У міжнародній медичній практиці сформована певна культура обслуговування населення з використанням ДІВ. Скажімо, якщо для уточнення діагнозу пацієнту необхідно зробити рентген певної частини тіла (органу), то спочатку його направляють до медичного фізика, який визначає для нього індивідуальну дозу опромінення, враховуючи стать, вік і масу тіла. Після завершення діагностичної процедури пацієнту видають квиток про отримане опромінення у двох примірниках: перший підшивається до медичної карти, другий залишається у нього на руках. Таким чином, контролюється сумарне опромінення, яке людина отримує протягом кожного року життя, з тим щоб уникнути перевищення допустимої дози. Нині в Україні, яка стала на шлях реформ і прагне до світових стандартів, зокрема у сфері медичного обслуговування, триває робота над удосконаленням нормативно-правової бази. І вже зараз за сприяння Держатомрегулювання медичні працівники, які відповідають за стан радіаційної безпеки в установах охорони здоров’я, проходять відповідне навчання за кордоном, беруть участь у семінарах, нарадах щодо вивчення передового міжнародного досвіду. Адже в будь-якій країні головна цінність – це здоров’я людини.

УВАГА: НЕБЕЗПЕЧНО! Ніколи не торкайтесь і не беріть у  руки металеві предмети, якщо не знаєте, що це таке. Будь-яке устатковання, що виглядає як таке, що має певну цінність, може нести смертельну небезпеку, якщо воно містить ДІВ. У разі виявлення підозрілих предметів, що мають ознаки радіаційної небезпеки, не розбирати їх і  негайно повідомити про це правоохоронні органи, Державну інспекцію з ядерної та радіаційної безпеки, місцеву

www.ohoronapraci.kiev.ua

СЕС та місцевий орган виконавчої влади. При появі опіків шкіри незрозумілого походження необхідно терміново звернутися до медичної установи. Державна інспекція ядерного регулювання України і Державна інспекція з  ядерної та радіаційної безпеки за потреби надають консультації громадянам, які звернулися до цих органів, щодо розшифрування попереджувальних знаків, етикеток і маркувань на підозрілих предметах.

Цей знак наноситься на контейнери або обладнання, що містять радіоактивні матеріали

67


Безпека життєдіяльності

15 грудня – День ушанування учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС

ПЛУТОНІЙ + ТОРІЙ = революція в ядерній енергетиці Наталія Логвиненко, старший науковий співробітник ДУ «НДІПБОП»

На тлі дефіциту й дорожнечі традиційних енергоресурсів розвиток альтернативних джерел енергії стає для України пріоритетним завданням. Але, на думку експертів, у найближчі 20–30 років їх потужності не вистачить для задоволення потреб усієї країни. Розвиток атомної енергетики, зокрема з використанням торію, – один зі шляхів подолання енергетичної кризи. орій було винайдено в 1828 р. шведським хіміком Берцеліусом і названо на честь скандинавського бога війни Тора. За поширенням у земній корі він посідає 35-те місце. Геологи вважають, що запаси торію в надрах у рази перевищують запаси урану. Основним промисловим джерелом видобутку торію є морські й континентальні монацитові розсипища. Відомо 12 власних мінералів торію. Його успішно застосовують у металургії, надаючи сплавам жароміцності й ме-

Т

ханічної міцності. Оксид торію має найвищу з усіх оксидів температуру плавлення (3350 К) і використовується, наприклад, в авіапромисловості й інших галузях народного господарства. Торій і його сполуки широко застосовують у складі каталізаторів в органічному синтезі й крекінгу нафти, а також при одержанні рідкого палива з вугілля. Здатність перетворення торію-232 на уран-233 відкриває більш ніж серйозні перспективи для атомної енергетики (уран-торієвий паливний цикл, реактори на швидких нейтронах). Карбід, оксид і фторид торію застосовують у високотемпературних рідкосольових (MSR) реакторах, хоча вони й не набули масового поширення (попри величезні запаси сировини й невеликий обсяг відходів) через те, що торій не використовувався як сировина для виробництва ядерної зброї. Механічні й фізичні властивості торію визначаються переважно його чистотою, тому його твердість і межа міцності варіюються в значному діапазоні. Торій малотоксичний, проте як радіоактивний елемент робить свій внесок у природне опромінення організмів. Тому при проведенні робіт з використанням торію слід додержуватися правил радіаційної безпеки. Торій настільки поширений, що розглядається як побічний продукт видобутку рідкісноземельних металів. Проблема лише в тому, що при-

ДОВІДКА Торій (лат. Thorium) – радіоактивний хімічний елемент, сріблясто-білий пластичний метал, атомний номер 90. Чистий металевий торій був отриманий лише в 1882 р. шведським хіміком Ларсом Фредеріком Нільсоном. У 1898 р. одночасно Марія Склодовська-Кюрі й німецький учений Герберт Шмідт виявили, що торій є радіоактивним.

68

родний торій не містить достатньої кількості розщеплюваного ізотопу – торію-231 – для підтримки критичної маси. І ось тут у схемі нового виду палива з’являється плутоній, який є побічним продуктом використовуваних у сучасних реакторах урану-235 і урану-238. Щороку кількість відходів ядерного палива, наявного у ТВЕЛах, для реактора електричною потужністю 1 ГВт становить: 25 тонн для водо-водяного енергетичного реактора и 47 тонн для реактора великої потужності канального. Рідкосольовий уран-торієвий реактор скоротить обсяги радіоактивних відходів у тисячі разів. Саме з цієї причини норвезькі вчені почали досліджувати цю сферу. Вони знайшли оптимальне співвідношення керамічного оксиду торію (ThО 2) і оксиду плутонію (тобто радіоактивних відходів) 90:10 і одержали торієве МОКС-паливо. Оксид торію в цьому випадку виступає як матриця, що утримує плутоній на належному місці. Ця технологія здатна здійснити революцію в ядерній енергетиці. Торієве МОКС-паливо може бути перетворене на енергетичні стрижні й використовуватися в ядерних реакторах поточного (другого) покоління з мінімальними доробками. Керамічний торій має більш високу теплопровідність і точку плавлення, ніж уран, а це означає, що він може працювати при більш низькій і безпечній внутрішній температурі гранул з меншим шансом розплавлення, меншим викидом газів і більш тривалими паливними циклами. І що ще більш важливо, торій не перетворюється на плутоній – фактично, все відбувається зовсім навпаки. У цьому технологічному процесі плутоній знищується. Зрозуміло, система розщеплення торію утворює власні відходи, але радіоактивний торій не окиснюється й залишається більш стабільним протягом усього періоду свого розпаду.

ОХОРОНА ПРАЦІ 12/2014


Безпека життєдіяльності НОРВЕГІЯ на початку квітня 2007 р. оголосила про плани будівництва двох торієвих АЕС. Вони мають бути і введені в експлуатацію в 2017 р. Представляючи плани з будівництва АЕС, президент норвезької компанії Thor Energi Алф Бжоерсет повідомив, що в реакторах, що працюють на торії, ніколи не відбудеться аварія з розплавленням активної зони. Такий реактор виробляє мінімальну кількість ядерних відходів і не може бути використаний для створення ядерної зброї. До речі, Норвегія володіє сьогодні найбільшими запасами торію у світі. Алф Бжоерсет зазначив, що частка двох торієвих АЕС становитиме в енергопостачанні країни 15%. Російський учений Л. Максимов розробив проект модернізації АЕС з викорисі замість урану. Це знімає танням торію з порядку денного питання небезпеки радіоактивного забруднення при можливих аваріях реакторів. Одночасно вирішується найглобальніша екологічна проблема – утилізація відпрацьованого ядерного палива. Максимов стверджує, що модернізація однієї АЕС для роботи на новій елементній базі оцінюється приблизно в 100 млн доларів, але потужність станції при цьому збільшується як мінімум удвічі. Будівництво АЕС із нуля зазвичай коштує 2–3 млрд доларів. На думку вченого, торієвий цикл здійснить революцію в атомній енергетиці і зробить АЕС цілком безпечними. ІНДІЯ теж має намір почати будівництво вдосконаленого торієвого реактора (AHWR 300 Модель розроблена ін(AHWR-300). дійськими вченими з Центру ядерних

AHWR-300

досліджень Бхабха. Голова Комісії з ядерної енергетики Аніл Какодкар заявив, що будівництво реактора потужністю 300 МВт завершиться протягом п’яти років. За його словами, AHWR-300 буде першим у світі реактором на торієвому паливі, строк роботи якого становитиме 100 років. КОНГРЕС США виділив мільярди доларів на прискорене проведення робіт і з торієвого ядерного циклу. У листопаді 2003 р. Джордж Буш підписав закон про державну програму розвитку торієвої енергетичної технології. КИТАЙ наприкінці січня 2011 р., лише за півтора місяці до землетрусу в Японії, оголосив про запуск нової програми розвитку торієвої ядерної енергетики. До 2016 р. було заплановано створення робочого прототипу, який міг би генерувати енергію вартістю не більше ніж 6,8 цента за 1 квт·г, а до 2030 р. передбачається введення в експлуатацію першої торієвої АЕС. Після аварії на «Фукусімі» про торій заговорили й багато фахівців галузі. Важливою перевагою реактора LFTR (від англ. liquid fluoride thorium reactor, тип ядерних реакторів, що використовують торий і уран-233 як паливо) є можливість створення устано-

ЗАПАСИ ТОРІЮ Індія 24,9 %

США 14,6 %

Австралія 25%

Інші 14,6 % Бразилія 1%

www.ohoronapraci.kiev.ua

Норвегія 14,6 %

Канада 9%

Південна Африка 3%

вок малої потужності – аж до одиниць мегаватів. Такі невеликі реактори, розміщені під землею, можна використовувати як міські або районні електростанції, здатні працювати роками за мінімального догляду. Вартість 1-мегаватного реактора становитиме близько 250 000 доларів, а для його роботи вистачить лише 20 кг торію на рік. ІНТЕРЕС ДО ТОРІЮ ПОЯСНЮЄТЬСЯ ТИМ, ЩО: торієві реактори типу LFTR значно безпечніші, ніж традиційні уранові. Їм не загрожують розриви трубопроводів високого тиску охолоджувальних систем через відсутність таких. Вони дають змогу взагалі уникнути використання води, яка може розкластися на кисень і вибухонебезпечний водень. Вони дають менше радіоактивних відходів. Нарешті, торієвий реактор, на відміну від уранового, не може «піти врозліт»; торію у світі набагато більше, ніж урану. Саме небезпека вичерпання резервів останнього є потужним стимулом до розвитку торієвої енергетики в Китаї й Індії, де в найближчі чверть століття планується побудувати по кілька десятків ядерних реакторів; потенційне використання торію може дати світові дешеву енергію.

Цілковита відмова від ядерної енергії людству поки не загрожує, але використання торію може зробити її більш дешевою й безпечною. А що ж у нас в Україні? Про торієву енергетику в Загальнодержавній програмі розвитку мінерально-сировинної бази України на період до 2030 р., затвердженій Законом України від 21.04.2011 № 3268-VI, немає жодного слова, незважаючи на багате родовище монацитовых пісків (монацит – найпоширеніший мінерал торію, що містить до 10% металу): це титано-цирконієві розсипища на півдні Донецької області. Україні з її науковим потенціалом, що скоротився за останні 20 років, нині навряд чи під силу самостійні дослідження в галузі торієвої енергетики, хоча база для них існує. Однак є й інші можливості: завдяки Будапештському меморандуму 1994 р. Україна сьогодні – єдина держава, що добровільно відмовилася від ядерної зброї. Цей статус дає країні право вимагати участі в ядерному клубі й програмах з освоєння торієвих реакторів, а також говорити про спеціальні фінансові програми допомоги. Нарешті, він дозволяє Україні очолити рух за відмову від ядерної зброї в усьому світі. Питання лише в тому, чи скористається цими можливостями Україна.

69


Учбовий центр

ǙǚǎnjǞǚǜ Організовує навчання в м. Києві та регіонах України за бажанням замовника без відриву від виробництва

Ліцензія № 285936 від 23.01.2014, Ліцензія №041277 від 26.06.2012, Свідоцтво № 80.1-1.16-045.09 від 22.04.2009

03148, Україна, м. Київ, вул. Тимофія Строкача, 7, офіс 144 e-mail: novator_n@ukr.net www.ucnovator.kiev.ua Навчання з питань охорони праці Навчання з питань пожежної безпеки Навчання з електробезпеки ( II, III, IV, V група допуску) Навчання посадових осіб та спеціалістів за Правилами (понад 100 видів НПАОП) Спеціальне навчання з питань охорони праці робітників Професійно-технічне навчання робітничим професіям

Дистанційне навчання www.do.ucnovator.kiev.ua Лабораторія з атестації робочих місць за умовами праці

Бухгалтерія +38(044) 407-10-17 +38(067) 500-97-12 novator_n@ukr.net

Вимірювальна електротехнічна лабораторія

Відділ маркетингу (продажів) + 38(044) 403-83-55 + 38(044) 407-04-57 + 38(044) 403-83-56

Випробувальна механічна лабораторія

Лабораторія зварювання + 38(044) 407-00-91 + 38(097) 019-64-37

Лабораторія зварювання (атестація зварників)

Відділ комп’ютерного навчання +38(044) 403-84-27 + 38(095) 807-47-21

Реклама

ТРЕНІНГИ • Надання першої долікарської допомоги потерпілим у разі нещасного випадку з НАВЧАННЯ використанням тренажерів «Фантом-П», • 3 охорони праці під час виконання робіт «Гоша-06», «Гаврюша» та автоматичних на висоті (висотно-верхолазні роботи) зовнішніх дефібриляторів (АЗД) • За законодавчими і державними • Гасіння осередку пожежі первинними нормативними актами та галузевими засобами пожежогасіння інструкціями з технічної та безпечної • Організація евакуації людей при експлуатації конструкцій, будівель і споруд виникненні надзвичайної ситуації • 3 антикригової обробки повітряних • Надзвичайний стан: допоможи собі суден сам Послуги з підготовки необхідної документації для одержання дозволів Держгірпромнагляду на роботи підвищеної небезпеки та свідоцтв про атестацію вимірювальних електротехнічних лабораторій 70

Методичний відділ + 38(044) 407-11-00 + 38(044) 407-11-09 + 38(067) 231-79-13 + 38(050) 409-55-10 novator_metod@ukr.net

Вимірювальна електротехнічна лабораторія +38 (044) 407-10-17 + 38 (067) 767-51-65 Випробувальна механічна лабораторія + 38 (044) 592-53-01 + 38 (099) 257-00-79 Лабораторія з атестації робочих місць +38(044) 466-91-62 Інтернет-магазин індивідуальних страхувальних засобів (ІСЗ) для висотників і верхолазів www.vysotnyk.com.ua Філіал у м. Харків + 38(067) 504-30-74 + 38(050) 409-54-05 novator_sv@ukr.net Філіал у м. Донецьк +38(067) 504-28-85 + 38(050) 409-55-75 novator_donetsk@ukr.net

ОХОРОНА ПРАЦІ 1 2 /2014


Реклама

www.ohoronapraci.kiev.ua

71


Реклама

ΦΧΥΦΥΤΪΒΣΥίΟΧΥΡΟΠ΋ΟΊΔΧ ΣΉΤΎΡΎΤΔ΋ΩΧΎΤΉΝΎΧΔ΋΍΢ζ ιϜλχψηώϖιηυυϗχψπρφτϜιυηληυυϗχμψϐφϝλφχφτφκπ χφψϗϊϋυςϋ ϊψηυωχφψϊϋιηυυϗχφϊμψχϜσπύϋυηλοιπϏηρυπύωπϊϋηώϜϗύ όφψτϋιηυυϗυηιπϏφςχψπιπϊϗκηυυϜχφϊμψχϜσπύϜοοηιησϜι οψϋρυφιηυπύθϋλϜιμσϔοηλπτσμυπύχψπτϜϑμυϔ οηθμοχμϏμυυϗχψφύϜλυφωϊϜλπύησϔυπύϐσϗύϜιχψφιμλμυυϗ ωμψώμιφσμκμυμιφϝψμηυϜτηώϜϝθηοφιφϝχϜλϊψπτςπξπϊϊϗ ΉϊηςφξτϋσϗξϜψηυϜϊψηιτλσϗυηιϏηυυϗιϋϏθφιπύ ώμυϊψηύϜψϗϊϋιησϔυπύωσϋξθηύ

oΥΤΔΡΥ} ΪςψηϝυητΡπϝι ιϋσ΋φσφωϔςη ϊμσόηςω    PRGHOV#RQLNRXD ZZZRQLNRXD

72

ОХОРОНА ПРАЦІ 1 2 /2014


НАУКОВО-ВИРОБНИЧИЙ ЖУРНАЛ

ОХОРОНА ПРАЦІ

№ 1 2 /2014

НА ДОПОМОГУ СПЕЦІАЛІСТУ З ОХОРОНИ ПРАЦІ

Ɍɪɚɜɦɚɬɢɡɦɧɚɜɢɪɨɛɧɢɰɬɜɿɜɍɤɪɚʀɧɿ ɧɚɰɿɨɧɚɥɶɧɢɣɩɪɨɮɿɥɶɡɚɪɨɤɢ

www.ohoronapraci.kiev.ua


ЗМІСТ Олександр Назаренко

Новини законодавства

2

Анатолій Стовбун

ТРАВМАТИЗМ НА ВИРОБНИЦТВІ В УКРАЇНІ: НАЦІОНАЛЬНИЙ ПРОФІЛЬ ЗА 2009-2013 РОКИ Вступ Розділ 1. Загальна характеристика травматизму на виробництві Розділ 2. Нещасні випадки на виробництві та проблеми, що виникають під час їх розслідування 2.1. Динаміка загальної кількості нещасних випадків 2.2. Проблеми, що виникають під час розслідування нещасних випадків на виробництві 2.3. Про групові нещасні випадки Розділ 3. Основні види подій, що призводять до травмування і загибелі працівників 3.1. Розподіл потерпілих від нещасних випадків, пов’язаних з виробництвом, за основними видами подій, які призводять до травмування працівників 3.2. Розподіл загиблих від нещасних випадків, пов’язаних з виробництвом, зі смертельними наслідками за основними видами подій, які призводять до загибелі працівників 3.3. Порівняльна роль подій у травмуванні і загибелі працівників при настанні нещасних випадків, пов’язаних з виробництвом, у 2013 році Розділ 4. Причини настання нещасних випадків, пов’язаних з виробництвом 4.1. Розподіл потерпілих від нещасних випадків, пов’язаних з виробництвом, за основними причинами травмування працівників 4.2. Розподіл загиблих від нещасних випадків, пов’язаних з виробництвом, зі смертельними наслідками за основними причинами загибелі працівників 4.3. Порівняльна роль причин у травмуванні та загибелі працівників при настанні нещасних випадків, пов’язаних з виробництвом, у 2013 році Розділ 5. Показники частоти і тяжкості травмування працівників та соціально-економічні наслідки виробничого травматизму в Україні 5.1. Показник частоти травмування працівників 5.2. Показник частоти смертельного травмування (загибелі) працівників 5.3. Показник тяжкості травмування працівників 5.4. Про соціально-економічні наслідки виробничого травматизму в Україні Розділ 6. Стан виробничого травматизму серед працівників підприємств окремих видів економічної діяльності у 2009–2013 роках 6.1. Про нещасні випадки, пов’язані з виробництвом, виявлені серед працівників підприємств різних видів економічної діяльності 6.2. Про віднесення нещасних випадків без смертельних наслідків, виявлених у різних галузях, до таких, що пов’язані з виробництвом 6.3. Про віднесення нещасних випадків зі смертельними наслідками до таких, що пов’язані з виробництвом 6.4. Про співвідношення нещасних випадків зі смертельними наслідками до загальної кількості нещасних випадків 6.5. Про роль окремих видів подій у травмуванні і загибелі працівників різних галузей у 2013 році 6.6. Порівняльний розподіл кількості потерпілих та загиблих від нещасних випадків, пов’язаних з виробництвом, за причинами їх настання 6.7. Про рівні частоти та тяжкості травмування працівників підприємств різних видів економічної діяльності у 2009–2013 роках Висновки та пропозиції НАУКОВО-ВИРОБНИЧИЙ ЖУРНА Л

ОХОРОНА ПРАЦІ НА ДОПОМОГУ СПЕЦІАЛІСТУ З ОХОРОНИ ПРАЦІ № 12 /2014 Адреса редакції 02100, Київ-100, вул. Попудренка, 10/1 Тел./факс (044) 558-74-11 E-mail: mail@ohoronapraci.kiev.ua www.ohoronapraci.kiev.ua

© ОХО РОНА ПРАЦІ НА ДОПОМОГУ СПЕЦІАЛІСТУ З ОХОРОНИ ПРАЦІ 12/2014

Головний редактор Дмитро МАТВІЙЧУК Тел. 558-74-11 Комп’ютерна верстка Олександр Антоненко

4 4 5 8 8 12 16 17 17 19 21 22 22 26 29 31 31 36 37 39 40 40 43 43 44 44 54 58 62

Реклама Тел.: 296-05-65, 296-82-56 Відділ реалізації та маркетингу Тел.: 559-19-51, 558-74-27 Поліграфічні послуги Тел. 559-62-79

Друкується мовою оригіналу Точка зору редакції не завжди збігається з думкою авторів матеріалів. Відповідальність за достовірність фактів, цитат, власних імен, географічних назв та інших відомостей несуть автори публікацій. Рукописи не рецензуються. За достовірність реклами несе відповідальність рекламодавець Надруковано в друкарні ДП «Редакція журналу «Охорона праці». 1 02100, Київ-100, вул. Попудренка, 10/1


БЕЗПЕКА ПРАЦІ

До Постанови КМУ № 532 «матеріальне забезпечення та соціальні послуги надаються за умови подання документів, що підтверджують право застрахованих осіб на їх надання, а у разі відсутності таких документів – на підставі відомостей Державного реєстру загальнообов’язкового державного соціального страхування»

Проект протипожежного захисту шахт коригується та погоджується з підрозділами державної аварійно-рятувальної служби (Державної воєнізованої гірничорятувальної служби Мінвуглепрому) двічі на рік спільно з планом ліквідації аварій (п.1 підрозділу 2 розділу IX Правил безпеки у вугільних шахтах)

2

ВЕРХОВНА РАДА УКРАЇНИ z Закон України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 2 вересня 2014 р. № 1669-VII. Згідно зі ст. 3 Закону органам і посадовим особам, уповноваженим законами здійснювати державний нагляд (контроль) у сфері господарської діяльності, у період та на території проведення антитерористичної операції тимчасово забороняється проведення планових та позапланових перевірок суб’єктів господарювання, що здійснюють діяльність у зоні проведення антитерористичної операції, крім позапланових перевірок суб’єктів господарювання, що відповідно до затверджених Кабінетом Міністрів України критеріїв оцінки ступеня ризику від провадження господарської діяльності віднесені до суб’єктів господарювання з високим ступенем ризику. Стаття 5 Закону визначає, що ліцензії та документи дозвільного характеру, видані суб’єктам господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, строк дії яких закінчився у період її проведення, вважаються такими, що продовжили свою дію на період проведення антитерористичної операції. КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ Постанова від 1 жовтня 2014 р. № 531 «Про особливості реалізації прав деяких категорій осіб на загальнообов’язкове державне соціальне страхування». Постанова визначає порядок надання матеріального забезпечення та соціальних послуг застрахованим особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території і районів проведення антитерористичної операції. z Постанова від 16 жовтня 2014 р. № 543 «Про затвердження критеріїв, за якими оцінюється ступінь ризику від провадження господарської діяльності з медичної практики і визначається періодичність здійснення планових заходів державного нагляду (контролю) Міністерством охорони здоров’я». z Постанова від 22 жовтня 2014 р. № 562 «Про внесення зміни до пункту 3 Порядку обчислення стажу державної служби». Відповідно до внесених змін до стажу державної служби включається також час проходження військовослужбовцями військової служби, протягом якого особа брала участь в антитерористичній операції в особливий період, у трикратному розмірі. z Постанова від 30 жовтня 2014 р. № 575 «Про затвердження критеріїв, за якими оцінюється ступінь ризику від провадження господарської діяльності у сфері створення, формування, ведення та використання страхового фонду документації і визначається періодичність здійснення планових заходів державного контролю Державною архівною службою». z Постанова від 30 жовтня 2014 р. № 580 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 4 лютого 1999 р. № 140». Внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 4 лютого 1999 р. № 140 «Про затвердження Порядку фінансування робіт із запобігання та ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій». z Постанова від 5 листопада 2014 р. № 593 «Про затвердження критеріїв, за якими оцінюється ступінь ризику від провадження господарської діяльності у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр і визначається періодичність здійснення планових заходів державного контролю Державною службою геології та надр». z

МІНІСТЕРСТВО ЕНЕРГЕТИКИ ТА ВУГІЛЬНОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ УКРАЇНИ Наказ від 24.09.2014 № 661 «Про внесення змін до Правил безпеки у вугільних шахтах». Внесено зміни до розділів IV «Загальні вимоги безпеки», VI «Рудникова аерологія», VII «Шахтний транспорт і підйом», VIII «Електротехнічне господарство» та IX «Протипожежний захист і пожежна безпека». Розділ ІІ «Визначення термінів» Правил доповнено двома новими термінами: «єдина система моніторингу» та «автоматизована система протиаварійного захисту». z

НА ДОПОМОГУ СПЕЦІАЛІСТУ З ОХОРОНИ ПРАЦІ 12/2014


БЕЗПЕКА ПРАЦІ МІНІСТЕРСТВО РЕГІОНАЛЬНОГО РОЗВИТКУ, БУДІВНИЦТВА ТА ЖИТЛОВО-КОМУНАЛЬНОГО ГОСПОДАРСТВА УКРАЇНИ z Наказ від 27.08.2014 № 232 «Про внесення змін до Ліцензійних умов провадження господарської діяльності у будівництві, пов’язаної із створенням об’єктів архітектури». Ліцензійні умови доповнено новими додатками 2–7, якими затверджено форми заяви про видачу ліцензії; відомостей про виробничо-технічну базу, склад працівників за професійним та кваліфікаційним рівнем, технологію виробництва, інформаційно-правове, нормативно-технічне забезпечення, про наявну систему контролю якості виконання робіт, про виконані заявником будівельно-монтажні роботи; заяв про переоформлення ліцензії, про видачу дубліката ліцензії, про анулювання ліцензії, про внесення змін до переліку робіт провадження господарської діяльності. МІНІСТЕРСТВО ІНФРАСТРУКТУРИ УКРАЇНИ Наказ від 15.09.2014 № 444 «Про затвердження Положення про робочий час і час відпочинку водіїв трамвая та тролейбуса». Положення встановлює особливості регулювання робочого часу і часу відпочинку водіїв трамвая та тролейбуса на підприємствах міського електричного транспорту. Вимоги цього Положення є обов’язковими під час складання розкладу руху та графіків роботи (змінності) водіїв. z

МІНІСТЕРСТВО ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ Наказ від 04.09.2014 № 905 «Про затвердження Вимог до переліку та змісту документів для надання експертного висновку про рівень надзвичайної ситуації». z Наказ від 11.09.2014 № 934 «Про затвердження Порядку організації та проведення спеціальних об’єктових навчань і тренувань з питань цивільного захисту». z Наказ від 11.09.2014 № 935 «Про Порядок затвердження програм навчання посадових осіб з питань пожежної безпеки, організації та контролю їх виконання». Порядок розроблений відповідно до Порядку здійснення навчання населення діям у надзвичайних ситуаціях, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 червня 2013 р. № 444, та встановлює базові вимоги до структури і змісту програм навчання посадових осіб з пожежної безпеки, процедуру затвердження та контроль їх виконання. z Наказ від 29.09.2014 № 1005 «Про визнання таким, що втратив чинність, наказу МНС України від 29 вересня 2003 року № 368». Визнано таким, що втратив чинність, наказ Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи від 29 вересня 2003 р. № 368 «Про затвердження Переліку посад, при призначенні на які особи зобов’язані проходити навчання і перевірку знань з питань пожежної безпеки, та порядку їх організації і Типового положення про інструктажі, спеціальне навчання та перевірку знань з питань пожежної безпеки на підприємствах, в установах та організаціях України». z

Хоча втратив чинність наказ МНС України від 29.09.2003 № 368, але є чинною частина 5 статті 40 Кодексу Цивільного захисту України, а саме: «особи, яких приймають на роботу, пов’язану з підвищеною пожежною небезпекою, мають попередньо пройти спеціальне навчання (пожежно-технічний мінімум), а працівники, зайняті на роботах з підвищеною пожежною небезпекою, один раз на рік проходять перевірку знань відповідних нормативних актів з пожежної безпеки, а посадові особи до початку виконання своїх обов’язків і періодично (один раз на три роки) проходять навчання та перевірку знань з питань пожежної безпеки»

МІНІСТЕРСТВО СОЦІАЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ Наказ від 16.09.2014 № 660 «Про внесення змін до наказу Міністерства праці та соціальної політики України від 8 червня 2001 року № 260». Внесено зміни до Порядку реєстрації трудового договору між працівником і фізичною особою, яка використовує найману працю, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 8 червня 2001 р. № 260, та до Форми трудового договору між працівником і фізичною особою, яка використовує найману працю. Зміни внесені з метою спрощення порядку зняття з реєстрації трудового договору між працівником і фізичною особою, яка використовує найману працю. z

Підготував Олександр Назаренко, юрисконсульт ДП «Редакція журналу «Охорона праці»

1 січня 7 січня 22 січня 27 січня

ВІДЗНАЧАЄМО У СІЧНІ

– Новий рік – Різдво Христове – День соборності України – День пам’яті жертв Голокосту

НА ДОПОМОГУ СПЕЦІАЛІСТУ З ОХОРОНИ ПРАЦІ 12/2014

3


ТРАВМАТИЗМ НА ВИРОБНИЦТВІ

ТРАВМАТИЗМ НА ВИРОБНИЦТВІ В УКРАЇНІ: НАЦІОНАЛЬНИЙ ПРОФІЛЬ ЗА 2009–2013 РОКИ Інформаційно-аналітичний огляд

Існує три види брехні: брехня, відверта брехня і статистика. Марк Твен Статистика – це все одно що купальник-бікіні. Те, що вона показує, дуже привабливо, але куди цікавіше те, що вона приховує.

Анатолій Стовбун, головний спеціаліст – довірений лікар відділу охорони здоров’я департаменту охорони праці ФПУ, канд. мед. наук

Народна мудрість

ВСТУП Огляд підготовлено у департаменті охорони праці апарату ФПУ з використанням інформації членських профспілкових організацій та офіційних джерел державної статистики з виробничого травматизму. Рівень виробничого травматизму і професійної захворюваності є основним показником стану охорони праці в тій чи іншій сфері економічної діяльності, регіоні та в державі у цілому. Нинішній його стан у країні профспілки оцінюють як критичний. Незважаючи на щорічну оптимістичну динаміку зниження кількості нещасних випадків, виявлених серед працівників підприємств різного виду економічної діяльності, за даними Державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки України (далі – Держгірпромнагляд) і Державної служби статистики України (далі – Держстат), рівень травматизму на виробництві в Україні залишається високим. Серед багатьох причин, які зумовлюють такий стан речей, можна виділити основні: 1. Незадовільні умови праці, що не відповідають санітарно-гігієнічним нормам. Станом на 31.12.2013 в Україні в таких умовах працювало 1 млн 186,7 тис. працівників, або 29,5% від штатної кількості працівників, охоплених державним статистичним спостереженням щодо умов праці. Важливо зауважити, що на роботах із важкими та шкідливими умовами праці у 2013 році працювало 252,6 тис. жінок. Це негативно позначається на стані їхнього здоров’я, викликає порушення перебігу вагітності, вади розвитку плоду та патологію серед новонароджених, що в цілому призводить до погіршення демографічної ситуації в Україні. Дані відповідних статистичних спостережень за останні 9 років засвідчують, що при зменшенні майже на 420 тис. штатних працівників на підприємствах, де проводяться ці спостереження, питома вага працівників, які працюють в умовах, що не відповідають санітарно-гігієнічним нормам, стабільно зростає – з 27,4% (2005 р.) до 29,5% (2013 р.), або на 7,7%. У 2013 році кількість працівників, зайнятих в умовах, що не відповідали санітарно-гігієнічним нормам, становила: у добувній промисловості – 71,3% від штатної кількості працюючих; на виробництві коксу та продуктів нафтопереробки – 59,0%; готових металевих виробів, окрім машин і устатковання – 52,8%; на виробництві хімічних речовин і хімічної продукції – 41,9%; у промисловості – 35,8%; у постачанні електроенергії, газу, пару та кондиційованого повітря – 33,0%. 4

НА ДОПОМОГУ СПЕЦІАЛІСТУ З ОХОРОНИ ПРАЦІ 12/2014


ТРАВМАТИЗМ НА ВИРОБНИЦТВІ Украй незадовільна ситуація із забезпеченням належних умов праці спостерігається на підприємствах приватної форми власності, малого і середнього бізнесу та індивідуальної зайнятості, більшість з яких не охоплені державним статистичним спостереженням щодо умов праці. Там, де працівники працюють у незадовільних умовах праці, часто фіксуються істотні недоліки у проведенні атестації робочих місць за умовами праці. Це виявили представники членських організацій Федерації професійних спілок України (ФПУ) під час проведення у 2010–2012 роках Всеукраїнської профспілкової акції «Атестацію робочих місць – під контроль профспілок». Ці недоліки призводять до грубих порушень соціальних прав працівників, особливо у питанні надання їм пільг і компенсацій, передбачених статтею 7 Закону України «Про охорону праці», статтею 7 Закону України «Про відпустки» та статтею 168 Кодексу законів про працю України. Недотримання роботодавцями Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, термінів і методики, зокрема, хронометражу робочого часу зайнятості у важких і шкідливих умовах праці та здійсненні санітарно-гігієнічних досліджень небезпечних і шкідливих виробничих факторів, украй негативно впливає на встановлення працівникам розміру надбавок і доплат, тривалості додаткової оплачуваної відпустки та підтвердження працівникам права на пенсійне забезпечення за віком на пільгових умовах. 2. Надзвичайно великі обсяги тіньової зайнятості. В Україні близько 4,8 млн працівників працюють без офіційного оформлення трудових відносин із роботодавцем. Це сектор, який не охоплений ані державним наглядом у сфері праці та охорони праці, ані державним статистичним спостереженням щодо умов праці та виробничого травматизму. Саме тут спостерігається масове приховування нещасних випадків на виробництві, у результаті чого Україна має чи не найгірше у світі співвідношення кількості загиблих на виробництві до загальної кількості потерпілих від нещасних випадків на виробництві (у середньому за останні роки 1 ÷ 10), тоді як у країнах Євросоюзу цей показник коливається в межах 1 ÷ 150 – 1 ÷ 1000 і більше. Це означає, що понад 4 млн працівників не захищені системою охорони праці, тисячі потерпілих і членів їхніх сімей (у разі смерті працівника внаслідок травми чи професійного захворювання) не отримують належного відшкодування заподіяної шкоди від Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України (далі – Фонд), а про справжній стан виробничого травматизму не знає ніхто. За оцінками представників Світового банку, які здійснювали в Україні відповідні дослідження, рівень травматизму на українських підприємствах вищий від офіційних статистичних даних у десятки разів. 3. Наявність значних недоліків: – під час реалізації державної політики та дотримання вимог законодавства з охорони праці органами виконавчої влади і суб’єктами господарювання; – під час формування державної системи управління охороною праці як в окремих галузях, так в адміністративно-територіальних одиницях України (далі – місцевості України); – при запровадженні економічних методів стимулювання роботодавців щодо запобігання нещасним випадкам на виробництві; – під час виконання центральними органами виконавчої влади і роботодавцями вимог законодавства щодо фінансування заходів і засобів з охорони праці, перелік яких передбачений постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2003 № 994 «Про затвердження переліку заходів та засобів з охорони праці, витрати на здійснення та придбання яких включаються до витрат». Події на шахтах Донецької і Луганської областей у 2011 році, аварія у ПАТ «Концерн «Стирол» у м. Горлівці у 2013 році показали, що для запобігання виникненню нещасних випадків на виробництві та зниження рівня виробничого травматизму потрібно вживати більш дієві, спеціальні цілеспрямовані заходи, що мають спиратися на ретельний аналіз рівнів травматизму, видів подій, що призводять до травмування і загибелі працівників, а також причин настання нещасних випадків на виробництві. В інформаційно-аналітичному огляді, який є результатом цього аналізу, наведені дані про національну ситуацію (профіль) одного з найважливіших показників стану охорони праці – травматизму на виробництві в Україні за 2009–2013 роки. РОЗДІЛ 1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ТРАВМАТИЗМУ НА ВИРОБНИЦТВІ Загальну характеристику травматизму на виробництві наведено у табл. 1. Її матеріали свідчать, що в Україні впродовж зазначених років у середньому щороку на виробництві реєструвалося 12,7 тис. нещасних випадків, у яких травмувалося 13,0 тис. працівників. НА ДОПОМОГУ СПЕЦІАЛІСТУ З ОХОРОНИ ПРАЦІ 12/2014

5


ТРАВМАТИЗМ НА ВИРОБНИЦТВІ Таблиця 1 Загальна характеристика виробничого травматизму в Україні впродовж 2009–2013 років № з/п

Характеристики виробничого травматизму

1

2

Роки

У середньому*

2009

2010

2011

2012

2013

3

4

5

6

7

8

1

Кількість нещасних випадків

14 633

14 180

12 792

11 723

10 185

12 703

2

Кількість потерпілих, осіб

15 028

14 481

13 009

12 077

10 405

13 000

3

Кількість нещасних випадків зі смертельними наслідками

1311

1323

1299

1287

1125

1269

4

Кількість загиблих, осіб

1352

1364

1337

1327

1163

1309

5

Питома вага нещасних випадків зі смертельними наслідками у загальній кількості нещасних випадків,%

9,0

9,3

10,2

11,0

11,0

10,1

Питома вага загиблих у загальному числі потерпілих від нещасних випадків на виробництві,%

9,0

9,4

10,2

11,0

11,2

10,2

Питома вага нещасних випадків, пов’язаних з виробництвом, у загальній кількості зареєстрованих нещасних випадків,%

84,5

84,2

77,6

83,0

81,8

83,6

Питома вага нещасних випадків зі смертельними наслідками, пов’язаних з виробництвом у загальній кількості зареєстрованих нещасних випадків зі смертельними наслідками,%

42,3

40,4

43,2

42,6

38,9

41,5

1 ÷ 11,2

1 ÷ 10,7

1 ÷ 9,8

1 ÷ 9,1

1 ÷ 9,2

1 ÷ 10,0

Кількість групових нещасних випадків (коли потерпіло або загинуло 2 і більше працівників)

194

189

207

219

151

192

Кількість працівників, які потерпіли в результаті настання групових нещасних випадків

592

492

425

577

374

492

Кількість групових нещасних випадків зі смертельними наслідками

47

53

79

76

52

61

Кількість працівників, які загинули в результаті настання групових нещасних випадків зі смертельними наслідками

88

94

117

116

90

101

1,4

1,4

1,3

1,2

1,1

1,3

12,5

13,1

13,0

12,8

12,3

12,7

6

7

8

9

10

11

12

13

14

15

Відношення числа нещасних випадків зі смертельними наслідками до загального числа нещасних випадків

Частота травмування працівників на 1000 працюючих, Кч Частота смертельного травмування (загибелі) працівників на 100 000 працюючих, Кчс

6

НА ДОПОМОГУ СПЕЦІАЛІСТУ З ОХОРОНИ ПРАЦІ 12/2014


ТРАВМАТИЗМ НА ВИРОБНИЦТВІ 1

2

3

4

5

6

7

8

1 ÷ 11,1

1 ÷ 10,6

1 ÷ 9,7

1 ÷ 9,1

1 ÷ 9,0

1 ÷ 9,9

16

Відношення числа загиблих до числа травмованих

17

Кількість людино-днів тимчасової непрацездатності, зумовленої травмуванням в результаті настання нещасного випадку на виробництві, тис.

547,3

529,2

482,0

451,6

393,0

480,6

18

Коефіцієнт тяжккості травмування, Кт

33,7

36,5

37,1

37,4

37,8

36,5

19

Установлена інвалідність, усього осіб, у т.ч.:

–*

–*

–*

995

916

І групи

–*

–*

–*

48 (5%)*

49 (5%)

II групи

–*

–*

–*

224 (22%)

213 (23%)

III групи

–*

–*

–*

723 (73%)

654 (72%)

а) відшкодування потерпілим, членам сімей та утриманцям померлих:

21,3

21,1

22,8

22,4

22,1

21,9

– у тому числі за перші 5 днів тимчасової непрацездатності, що оформлені листком непрацездатності

10,3

11,5

12,7

12,7

12,0

11,8

– інші виплати потерпілим, членам сімей та утриманцям померлих, здійснені за рахунок коштів підприємства

11,0

9,6

10,1

9,6

10,0

10,1

б) вартість зіпсованого устаткування, зруйновнаних будівель, споруд (нараховано)

15,0

4,3

5,5

6,5

5,1

7,3

в) сума штрафів за настання з вини підприємства нещасних випадків на виробництві або їх приховування (нараховано)

0,2

0,2

0,1

0,3

0.2

0,2

20

Окремі матеріальні наслідки нещасних випадків на виробництві (виплачено протягом звітного року), млн грн:

Примітки. У середньому * – із заокругленням (до цілих чисел або до першого знаку після коми); –* – дані відсутні, тому середні показники не розраховувались; 5%*– у відсотках до загальної кількості інвалідів (із заокругленням до цілого числа).

Майже кожний десятий нещасний випадок на виробництві закінчувався смертельним наслідком, причому питома вага таких випадків у загальній кількості нещасних випадків на виробництві протягом зазначених років постійно зростала: з 9,0% (2009 р.) до 11,0% (2013 р.). Аналогічно зростала і питома вага загиблих у загальній кількості потерпілих від цих нещасних випадків: від 9,0% (2009 р.) до 11,2% (2013 р.). Визнавалися такими, що пов’язані з виробництвом, від 77,6% (2011 р.) до 84,5% (2009 р.), у середньому 82,2% нещасних випадків на виробництві без смертельних наслідків. Натомість такий показник для нещасних випадків на виробництві зі смертельними наслідками становив лише від 40,4% (2010 р.) або 43,2% (2011 р.). У 2013 р. сталося різке його зменшення до 38,9% – на 9,5% порівняно з показником 2012 р. Це призвело до того, що середнє значення цього показника за період 2009–2013 років становив лише 41,5%.

НА ДОПОМОГУ СПЕЦІАЛІСТУ З ОХОРОНИ ПРАЦІ 12/2014

7


ТРАВМАТИЗМ НА ВИРОБНИЦТВІ Співвідношення нещасних випадків зі смертельними наслідками до загальної кількості зареєстрованих нещасних випадків на виробництві постійно погіршувалося: з 1 ÷ 11,2 (2009 р.) до 1 ÷ 9,1 (2012 р.). В Україні щорічно реєструвалося від 151 (2013 р.) до 219 (2012 р.), у середньому 192 групових нещасних випадки, у тому числі від 47 (2009 р.) до 79 (2011 р.), у середньому 61 – зі смертельними наслідками. У групових нещасних випадках потерпіло від 425 (2011 р.) до 592 (2013 р.) працівників, у середньому 492, майже п’ята частина з яких – загинула. Протягом зазначеного періоду показники частоти травмування працівників в Україні становили: а) коефіцієнт частоти травмування на 1000 працюючих (Кч) – від 1,1 (2013 р.) до 1,4 (2009 р.), у середньому 1,3; б) коефіцієнт частоти смертельного травмування на 100 000 працюючих (Кчс) – від 12,3 (2013 р.) до 13,1 (2010 р.), у середньому– 12,7; в) коефіцієнт тяжкості травмування – середня тривалість тимчасової непрацездатності в людино-днях, зумовленої травмуванням одного потерпілого внаслідок настання нещасного випадку на виробництві (Кт), який постійно збільшувався: з 33,7 (2009 р.) до 37,8 (2013 р.), що становило в середньому 36,5. У 2012 р. після травмування внаслідок настання нещасних випадків на виробництві залишилися інвалідами 995 працівників (8,5% від загальної кількості травмованих); із них інвалідами І групи стали 48 працівників, II групи – 224, III групи – 723 працівники. У 2013 р. аналогічні цифри становили відповідно 916, 49, 213 і 654 особи, а питома вага інвалідів різних груп у загальній їх кількості практично не змінилася. Щорічні загальні витрати на відшкодування потерпілим унаслідок нещасних випадків на виробництві становили (млн грн): – від 21,1 (2010 р.) до 22,8 (2011 р.), у середньому – 21,9, з яких понад половину було спрямовано на оплату перших п’яти днів тимчасової непрацездатності (оформлених листком непрацездатності), яка зумовлена травмуванням працівника; – від 9,6 (2010 і 2012 рр.) до 11,0 (2009 р.), у середньому 10,1 – сума інших виплат потерпілим, членам сімей та утриманцям померлих, здійснених за рахунок коштів підприємства; – від 0,1 (2011 р.) до 0,3 (2012 р.), у середньому 0,2 – сума нарахованих штрафів за настання з вини підприємства нещасних випадків на виробництві або їх приховування. Слід зазначити, що в Україні протягом 2009–2013 років спостерігається постійне зменшення кількості працівників, охоплених державним статистичним спостереженням щодо травматизму на виробництві – з 10,8 млн (2009 р.) до 9,4 млн осіб (2013 р.). Цим певною мірою можна пояснити зменшення показників виробничого травматизму у 2013 році (оскільки зменшилася кількість працівників, які мають ризик травмування внаслідок нещасного випадку на виробництві), а також хибність проведення аналізу виробничого травматизму за абсолютними цифрами кількості нещасних випадків, які зареєстровані в окремих адміністративно-територіальних одиницях України або серед працівників підприємств певних видів економічної діяльності. Для такого порівняльного аналізу потрібно застосовувати відносні показники (коефіцієнти). РОЗДІЛ 2. НЕЩАСНІ ВИПАДКИ НА ВИРОБНИЦТВІ ТА ПРОБЛЕМИ, ЩО ВИНИКАЮТЬ ПІД ЧАС ЇХ РОЗСЛІДУВАННЯ Ми проаналізували матеріали щодо кількості нещасних випадків, зареєстрованих в окремих місцевостях України, аби вказати на недоліки, які виявили під час розслідування (спеціального розслідування). Ми також намагалися підтвердити наявність таких недоліків матеріалами державного статистичного спостереження щодо виробничого травматизму, зокрема – показниками визнання нещасних випадків такими, що пов’язані з виробництвом (для нещасних випадків без смертельних наслідків та нещасних випадків зі смертельними наслідками), а також показником співвідношення кількості нещасних випадків зі смертельними наслідками до загальної кількості нещасних випадків. Одночасно ми намагалися також пояснити – за оцінкою профспілок – причини настання та існування цих недоліків і певну роль у цьому державних наглядових та інших органів. 2.1. Динаміка загальної кількості нещасних випадків Дані про нещасні випадки на виробництві, зареєстровані в окремих областях та містах України протягом 2009–2013 років, наведено у табл. 2,1.

8

НА ДОПОМОГУ СПЕЦІАЛІСТУ З ОХОРОНИ ПРАЦІ 12/2014


ТРАВМАТИЗМ НА ВИРОБНИЦТВІ Таблиця 2,1 Нещасні випадки в окремих місцевостях України Кількість нещасних випадків № з/п

Місцевість України (республіка, область, місто)

1 1

2 АР Крим

2

Вінницька

3

Волинська

4

Дніпропетровська

5

Донецька

6

Житомирська

7

Закарпатська

Роки усього

3 2009 2010 2011 2012 2013* С** 2009 2010 2011 2012 2013* С** 2009 2010 2011 2012 2013* С** 2009 2010 2011 2012 2013* С** 2009 2010 2011 2012 2013* С** 2009 2010 2011 2012 2013* С** 2009 2010 2011 2012 2013* С**

4 391 363 309 353 271 337 359 299 329 334 263 317 329 273 234 173 167 235 1140 1081 952 1019 938 1026 4714 4646 4104 3700 3119 4050 228 256 220 202 198 221 104 76 81 69 33 73

НА ДОПОМОГУ СПЕЦІАЛІСТУ З ОХОРОНИ ПРАЦІ 12/2014

Кількість нещасних випадків зі смертельними наслідками

у т.ч. пов’язаних з виробництвом: усього абс. ч. – % до загального числа 5 292 – 74,7 254 – 70,0 223 – 72,2 265 – 75,1 196 – 72,3 246 – 73,0 298 – 89,7 259 – 86,6 245 – 74,5 247 – 74,0 194 – 73,8 249 –78,6 295 – 89,7 238 – 87,2 206 – 88,0 152 – 87,9 152 – 91,0 209 –89,0 1010 – 88,6 933 – 86,3 819 – 86,0 858 – 84,2 777 – 82,8 879 – 85,7 4352 – 92,3 4271 – 91,9 3746 – 91,3 3337 – 90,2 2817 – 90,3 3704 –91,3 208 – 91,2 234 – 91,4 197 – 89,5 170 – 84,2 164 – 82,8 195 – 88,2 62 – 59,6 56 – 73,7 49 – 60,5 56 – 81,2 23 – 69,7 49 – 67,1

6 60 82 59 31 35 53 49 23 43 47 24 37 18 23 26 15 10 18 115 131 105 117 113 116 160 181 179 170 159 170 21 29 17 27 34 26 18 23 26 13 7 17

Відношення нещасних випадків зі смертельними у т.ч. пов’язаних наслідками з виробництвом: до загальної абс. ч. – % до кількості загального числа нещасних випадків 7 21 – 35,0 21 – 25,6 13 – 33,3 12 – 38,7 10 – 28,6 15 – 28,3 10 – 20,4 9 – 39,1 20 – 46,5 21 – 44,7 10 – 41,7 14 – 37,8 13 – 72,2 10 – 43,5 10 – 38,5 11 – 73,3 6 – 60,0 10 – 55,6 44 - 38,3 54 – 41,2 44 –41,9 47 – 40,2 42 – 37,2 46 – 39,7 110 – 68,8 111 – 61,3 110 – 61,4 104 – 61,2 99 – 62,3 107 – 62,9 15 – 71,4 16 – 55,2 10 – 58,8 13 – 48,2 10 – 29,4 13 – 50,0 7 – 38,9 11 – 47,8 13 – 50,0 8 – 61,5 2 – 28.6 8 – 47,1

8 1 ÷ 4,9 1 ÷ 4,4 1 ÷ 5,2 1 ÷ 11,4 1 ÷ 7,7 1 ÷ 6,4 1 ÷ 7,3 1 ÷ 13,0 1 ÷ 7,6 1 ÷ 7,1 1 ÷ 11,0 1 ÷ 8,6 1 ÷ 18,3 1 ÷ 11,9 1 ÷ 9,0 1 ÷ 11,5 1 ÷ 16,7 1 ÷ 13,1 1 ÷ 9,9 1 ÷ 8,2 1 ÷ 9,1 1 ÷ 9,4 1 ÷ 8,3 1 ÷ 8,8 1 ÷ 29,5 1 ÷ 25,7 1 ÷ 22,9 1 ÷ 21,8 1 ÷ 19,6 1 ÷ 23,8 1 ÷ 10,9 1 ÷ 8,8 1 ÷ 12,9 1 ÷ 7,5 1 ÷ 5,8 1 ÷ 8,5 1 ÷ 5,8 1 ÷ 3,3 1 ÷ 3,1 1 ÷ 5,3 1 ÷ 4,7 1 ÷ 4,3

9


ТРАВМАТИЗМ НА ВИРОБНИЦТВІ 1 8

2 Запорізька

9

ІваноФранківська

10

Київська

11

Кіровоградська

12

Луганська

13

Львівська

14

Миколаївська

15

Одеська

16

Полтавська

10

3 2009 2010 2011 2012 2013* С** 2009 2010 2011 2012 2013* С** 2009 2010 2011 2012 2013* С** 2009 2010 2011 2012 2013* С** 2009 2010 2011 2012 2013* С** 2009 2010 2011 2012 2013*

4 489 476 483 471 417 467 140 130 139 132 116 131 256 271 276 294 233 266 240 224 199 140 94 179 1912 1814 1804 1309 1211 1610 437 453 337 357 314

5 388 – 79,3 405 – 85,1 401 – 83,0 372 – 79,0 322 – 72,2 378 –80,9 95 – 67,9 97 – 74,6 94 – 67,6 106 – 80,3 90 – 77,6 96 – 73,3 192 – 75,0 223 – 82,3 237 – 85,9 244 – 83,0 193 – 82,8 218 –82,0 217 – 90,4 193 – 86,2 165 – 82,9 124 – 88,6 82 – 87,2 156 – 87,2 1771 – 92,6 1701 – 93,8 1615 – 89,5 1214 – 92,7 1112 – 91,8 1483 – 92,1 377 – 86,3 392 – 86,5 289 – 85,8 296 – 82,9 248 – 79,0

6 65 58 55 63 51 58 44 31 42 26 28 34 45 31 32 42 38 38 31 21 26 20 18 23 100 94 117 96 80 97 50 52 40 53 57

7 18 – 27,7 20 – 34,5 18 – 32,7 27 – 42,9 13 – 25,5 19 – 32,8 15 – 34,1 7 – 22,6 13 – 31,0 10 – 38,5 10 – 38,5 11 – 32,4 20 – 44,4 12 – 38,7 15 – 46,9 20 – 47,6 18 – 47,4 17 – 44,7 20 – 64,5 6 – 28,6 10 – 38,5 10 – 50,0 10 – 55,6 11 – 47,8 50 – 50,0 57 – 60,6 80 – 68,4 60 – 62.5 46 – 57,5 59 – 60,8 15 – 30,0 30 – 57,7 14 – 35,0 17 – 32,1 18 – 31,6

8 1 ÷ 7,5 1 ÷ 8,2 1 ÷ 8,8 1 ÷ 7,5 1 ÷ 8,2 1 ÷ 8,0 1 ÷ 3,2 1 ÷ 4,2 1 ÷ 3,3 1 ÷ 5,1 1 ÷ 4,1 1 ÷ 3,8 1 ÷ 5,7 1 ÷ 8,7 1 ÷ 8,6 1 ÷ 7,0 1 ÷ 6,1 1 ÷ 7,0 1 ÷ 7,7 1 ÷ 10,7 1 ÷ 7,6 1 ÷ 7,0 1 ÷ 5,2 1 ÷ 7,8 1 ÷ 19,1 1 ÷ 19,3 1 ÷ 15,4 1 ÷ 13,6 1 ÷ 15,1 1 ÷ 16,6 1 ÷ 8,7 1 ÷ 8,7 1 ÷ 8,4 1 ÷ 3,8 1 ÷ 5,5

С*

380

320 –84,2

50

19 – 38,0

1 ÷ 7,6

2009 2010 2011 2012 2013* С** 2009 2010 2011

185 175 160 130 116 153 385 356 311

143 – 77,3 138 – 78,9 122 – 76,2 95 – 73,1 87 – 75,0 117 – 76,5 248 – 64,4 227 – 63,8 218 – 70,1

28 30 37 34 32 32 91 77 55

4 – 14,3 9 – 30,0 12 – 32,4 9 – 26,5 7 – 21,9 8 – 25,0 23 – 25,3 18 – 23,4 19 – 34,5

1 ÷ 6,6 1 ÷ 5,8 1 ÷ 4,3 1 ÷ 3,8 1 ÷ 3,6 1 ÷ 4,8 1 ÷ 4,2 1 ÷ 4,6 1 ÷ 5,7

2012

322

211 – 65,5

83

20 – 24,1

1 ÷ 3,9

2013* С** 2009 2010 2011 2012 2013* С**

266 328 302 326 287 296 241 291

175 – 65.8 216 – 65.8 248 - 82,1 276 – 84,7 236 – 82,2 236 – 79,7 190 – 78,8 237 –81,4

64 74 40 46 43 52 30 42

18 – 28,1 20 – 27,0 14 – 35,0 21 – 45,6 18 – 41,9 15 – 28,8 10 – 33,3 16 – 38,1

1 ÷ 4,2 1 ÷ 4,4 1 ÷ 7,6 1 ÷ 7,1 1 ÷ 6,7 1 ÷ 5,7 1 ÷ 8,0 1 ÷ 6,9

НА ДОПОМОГУ СПЕЦІАЛІСТУ З ОХОРОНИ ПРАЦІ 12/2014


ТРАВМАТИЗМ НА ВИРОБНИЦТВІ 1 17

2 Рівненська

18

Сумська

19

Тернопільська

20

Харківська

21

Херсонська

22

Хмельницька

23

Черкаська

24

Чернівецька

25

Чернігівська

3 2009 2010 2011 2012 2013* С** 2009 2010 2011 2012 2013* С** 2009 2010 2011 2012 2013* С** 2009 2010 2011 2012 2013* С** 2009 2010 2011 2012 2013* С** 2009 2010 2011 2012 2013* С** 2009 2010 2011 2012 2013* С** 2009 2010 2011 2012 2013* С** 2009 2010 2011 2012 2013* С**

4 180 181 158 130 153 160 355 292 205 238 194 257 145 150 87 82 132 119 537 584 481 400 385 477 334 300 258 219 165 255 258 204 181 197 170 202 213 227 169 149 179 187 72 80 66 61 53 66 172 177 191 167 146 171

НА ДОПОМОГУ СПЕЦІАЛІСТУ З ОХОРОНИ ПРАЦІ 12/2014

5 145 – 80,6 134 – 74,0 129 – 81,6 116 – 89,2 114 – 74,5 128 –80,0 300 – 84,5 225 – 77,3 154 – 75,1 178 – 74,8 146 – 75,3 201 –78,2 78 – 53,8 72 – 48,0 65 – 74,7 60 – 73,2 83 – 62,9 72 –60,5 390 – 72,6 402 – 68,8 348 – 72,3 297 – 87,1 284 – 73,8 344 –72,1 125 – 37,4 126 – 42,0 122 – 47,3 94 –42,9 75 – 45,4 108 – 42,3 215 – 83,3 166 – 81,4 139 – 76,8 157 – 79,7 140 – 82,4 163 – 80,7 157 – 73,7 178 – 78,4 140 – 82,8 114 – 76,5 116 – 64,8 141 – 75,4 67 – 93,1 64 – 80,0 54 – 81,8 52 – 85,2 32 – 60,4 54 – 81,8 141 – 82,0 139 – 78,5 149 – 78,0 134 – 80,2 113 – 77,4 135 – 79,0

6 25 19 27 23 21 23 36 34 29 34 34 33 13 19 20 15 5 14 60 75 84 77 81 75 23 37 40 33 32 33 42 35 43 35 31 37 39 30 25 31 47 34 8 10 13 13 9 11 17 28 15 15 14 18

7 14 – 56,0 8 – 42,1 9 – 33,3 14 – 60,9 5 – 23,8 10 –43,5 16 – 44,4 12 – 35,3 5 –17,2 12 – 35,3 10 – 29,4 11 – 33,3 7 – 53,8 11 – 57,9 13 – 65,0 9 – 60,0 4 – 80,0 9 – 64,3 24 – 34,8 16 – 21,3 23 – 27,4 21 – 27,3 19 – 23,5 21 –28,0 9 – 39,1 9 – 24,3 8 – 20,0 9 – 27,3 7 – 21,9 8 – 24,2 20 – 47,6 16 – 45,7 16 –37,2 14 – 40,0 11 – 35,5 12 – 32,4 12 – 30,8 6 – 20,0 15 –60,0 10 – 32,3 9 – 19,2 10 – 29,4 6 – 75,0 5 – 50,0 7 –53,8 8 – 61,5 3 – 33,3 6 – 54,6 4 – 23,5 8 – 28,6 9 – 60,0 5 – 33,3 7 – 50,0 7 – 38,9

8 1 ÷ 7,2 1 ÷ 9,5 1 ÷ 5,8 1 ÷ 5,6 1 ÷ 7,3 1 ÷ 7,0 1 ÷ 9,9 1 ÷ 8,6 1 ÷ 7,1 1 ÷ 7,0 1 ÷ 5,7 1 ÷ 7,8 1 ÷ 11,2 1 ÷ 7,8 1 ÷ 4,3 1 ÷ 5,5 1 ÷ 26.4 1 ÷ 8,5 1 ÷ 9,0 1 ÷ 7,8 1 ÷ 5,7 1 ÷ 5,2 1 ÷ 4,8 1 ÷ 6,4 1 ÷ 14,5 1 ÷ 8,1 1 ÷ 6,4 1 ÷ 6,6 1 ÷ 5,2 1 ÷ 7,7 1 ÷ 6,1 1 ÷ 5,8 1 ÷ 4,2 1 ÷ 5,6 1 ÷ 5,5 1 ÷ 5,5 1 ÷ 5,5 1 ÷ 7,6 1 ÷ 6,8 1 ÷ 4,8 1 ÷ 3,8 1 ÷ 5,5 1 ÷ 9,0 1 ÷ 8,0 1 ÷ 5,1 1 ÷ 4,5 1 ÷ 5,9 1 ÷ 6,0 1 ÷ 10,1 1 ÷ 6,3 1 ÷ 12,7 1 ÷ 11,3 1 ÷ 10,4 1 ÷ 9,5

11


ТРАВМАТИЗМ НА ВИРОБНИЦТВІ 1 26

2 м. Київ

27

м. Севастополь

Всього в Україні

Примітки.

3 2009 2010 2011 2012 2013* С** 2009 2010 2011 2012 2013* С** 2009 2010 2011 2012 2013* С**

4 689 692 670 701 544 659 67 74 101 78 67 77 14 633 14 180 12 792 11 723 10 185 12 703

5 509 – 73,9 492 – 66,8 479 – 71,5 494 – 70,5 357 – 65,6 466 – 70,7 49 – 73,1 52 – 70,3 64 – 63,4 53 – 68,0 48 – 71,6 53 – 68,8 12 372 – 84,5 11 947 – 84,2 10 705 – 77,6 9732 – 83,0 8330 – 81,8 10 617 – 83,6

6 100 92 91 105 75 93 13 12 10 17 5 11 1311 1323 1299 1287 1125 1269

7 44 – 44,0 35 – 38,0 32 – 35,2 38 – 36,2 33 – 44,0 36 – 38,7 0 – 0,0 5 – 41,7 5 – 50,0 4 – 23,5 1 – 20,0 3 – 27,3 555 – 42,3 534 – 40,4 561 – 43,2 548 – 42,6 438 – 38,9 527 – 41,5

8 1 ÷ 6,9 1 ÷ 7,5 1 ÷ 7,4 1 ÷ 6,7 1 ÷ 7,2 1 ÷ 7.1 1 ÷ 5,2 1 ÷ 6,2 1 ÷ 10,1 1 ÷ 4,6 1 ÷ 13, 4 1 ÷ 7,0 1 ÷ 11,2 1 ÷ 10,7 1 ÷ 9,8 1 ÷ 9,1 1 ÷ 9,0 1 ÷ 10,0

2013* – включено дані про нещасні випадки за місцем реєстрації підприємств, що викликано зміною статистичного обліку нещасних випадків за звітами юридичних осіб; С** – середнє значення протягом 2009–2013 років (із заокругленням до цілого числа або до першої цифри за комою).

Дані табл. 2,1 свідчать про те; що протягом зазначеного періоду в окремих місцевостях України на виробництві було зареєстровано від 33 (Закарпатська обл., 2013 р.) до 4714 (Донецька обл., 2009 р.) нещасних випадків (пов’язаних і не пов’язаних з виробництвом), а також від 2 (Закарпатська обл., 2013 р.) до 181 (Донецька обл., 2010 р.) – нещасних випадків зі смертельними наслідками. У 2013 р. порівняно з 2012 р. збільшилась кількість нещасних випадків на виробництві тільки у Рівненській (на 17,7%) і Тернопільській (у 1,6 разу) областях. В інших регіонах України щороку реєструвалася різна кількість нещасних випадків на виробництві. Це пояснюється наявністю та неоднорідністю на підприємствах, що розміщені у них, факторів виробництва, які істотно впливають на вірогідність виникнення нещасних випадків і ризик травмування або загибелі при цьому працівників, а саме: – неоднаковою кількістю у підприємств певного виду економічної діяльності; – відмінностями у чисельності, статевому та віковому складі працівників цих підприємств; – різними ризиками травмування залежно від застосування різноманітних видів виробничої технології, сировини, виконання окремих видів робіт, особливо робіт підвищеної небезпеки, а також різним технічним станом виробничого обладнання, у т. ч. обладнання підвищеної небезпеки; – неоднаковими умовами праці, які істотно впливають на види подій, що призводять до травмування або загибелі працівників, та причини настання нещасних випадків. Саме тому давати оцінку рівню виробничого травматизму, а тим більше порівнювати окремі області України та окремі галузі за такою характеристикою виробничого травматизму, як кількість нещасних випадків, що їх зареєстровано (як роблять, наприклад, на засіданнях щоквартальних колегій Держгірпромнагляду) – неправильно, а з точки зору статистики – неправомірно. Для порівняльного аналізу стану виробничого травматизму в окремих місцевостях і серед працівників підприємств окремих видів економічної діяльності слід використовувати тільки відносні показники (коефіцієнти) травматизму на виробництві, матеріали про які наводяться у третьому та інших розділах цього інформаційно-аналітичного огляду. 2.2. Проблеми, що виникають під час розслідування нещасних випадків на виробництві Порівняльний аналіз опрацьованих матеріалів державного статистичного спостереження підтверджує наявність в Україні істотних недоліків під час проведення розслідувань нещасних випадків на виробництві, про що свідчать нижче подані матеріали. 2.2.1. Про показник віднесення нещасних випадків без смертельних наслідків до таких, що пов’язані з виробництвом У середньому по Україні цей показник становив 83,6%, а в окремих областях протягом 2009– 2013 років – від 37,4% (Херсонська, 2009 р.) до 93,8% (Луганська, 2010 р.), відмінність у цих 12

НА ДОПОМОГУ СПЕЦІАЛІСТУ З ОХОРОНИ ПРАЦІ 12/2014


ТРАВМАТИЗМ НА ВИРОБНИЦТВІ показниках становить 2,5 разу. Оскільки різниця середніх показників в Україні протягом зазначених років є статистично недостовірною (t < 2), можна говорити не тільки про стабілізацію цього показника в середньому по Україні, а й про недостатню ефективність заходів наглядових органів країни щодо поліпшення розслідування нещасних випадків у цей період. Необхідно зазначити, що менші за середній показник по Україні фіксувалися щорічно аналогічні показники у 13–18 місцевостях України, а найгірші– у Закарпатській, Одеській, Тернопільській, Херсонській областях та у м. Севастополі. Протягом 2009–2013 років відбувалося постійне погіршення цього показника тільки у двох областях: Вінницькій – із 89,7% (2009 р.) до 73,8% (2013 р.), або на 21,5%, та Дніпропетровській – із 88,6% (2009 р.) до 82,8% (2013 р), або на 7,0%. За період з 2011 по 2013 рр. найбільше погіршився цей показник у Запорізькій – із 83,0% до 72,2% – на 15,0%; Тернопільській – із 74,7% до 62,9% – на 18,8% і Черкаській областях – із 82,9% до 64,8% – на 27,9% та у м. Києві – з 71,5% до 65,6% – на 9,0%. У ці ж роки показник віднесення нещасних випадків до таких, що пов’язані з виробництвом, покращився у Луганській – із 89,5% до 91,8% – на 2,3% та Хмельницькій областях – із 76,8% до 82,4% – на7,3%. 2.2.2. Про показник віднесення до таких, що пов’язані з виробництвом, нещасних випадків зі смертельними наслідками Набагато гіршим протягом періоду, що аналізується, виглядає в Україні показник віднесення до таких, що пов’язані з виробництвом, нещасних випадків зі смертельними наслідками. У цілому по Україні цей показник становив від 40,4% (2010 р.) до 43,2% (2011 р.), а у 2013 р. сталося його зменшення до 38,9% (на 9,5% порівняно з показником 2012 р.), коли він уперше протягом періоду спостереження знизився менш як на 40,0%. Це зумовило те, що у середньому протягом п’яти років цей показник становив лише 41,5%, тобто з 10 українських сімей, що втратили годувальника внаслідок нещасного випадку зі смертельним наслідком на виробництві, тільки 4 сім‘ї можуть отримати у повному обсязі виплати, що передбачені для них державним соціальним страхуванням від нещасного випадку на виробництві та мають бути забезпечені Фондом. Оскільки відмінності між цими показниками у зазначені роки є статистично недостовірними (t< 2), можна говорити про стабілізацію на низькому рівні показника віднесення до таких, що пов’язані з виробництвом, нещасних випадків на виробництві, які закінчилися смертельними наслідками. Причому стабілізація цього показника переконливо свідчить про відсутність будь-якого прогресу у питаннях поліпшення проведення спеціального розслідування таких нещасних випадків. В окремих областях України зазначений показник становив від 14,3% (Миколаївська, 2009 р.) до 80,0% (Тернопільська, 2013 р.) – відмінність у цих показниках становить 5,6 разу. Необхідно зазначити, що менші (гірші) за середні по Україні показники відмічалися щороку у 14–16 місцевостях України, а найгірші – зареєстровані в АР Крим, Івано-Франківській, Львівській, Миколаївській, Одеській, Полтавській, Сумській, Харківській, Херсонській, Хмельницькій, Черкаській, Чернігівській областях, а також у містах Києві та Севастополі. Протягом 2011–2013 років цей показник щороку погіршувався у восьми областях України, а найбільше – у Житомирській – із 58,8% до 29,4% (у 2,0 разу), Миколаївській – із 32,4% до 21,9% (у 1,5 разу), Черкаській – із 60,0% до 19,2% (у 3,1 разу) областях та у м. Севастополі – з 50,0% до 20,0% (у 2,5 разу). У ці ж роки збільшення (покращення) показника віднесення нещасних випадків зі смертельними наслідками до таких, що пов’язані з виробництвом, сталося тільки у двох місцевостях України: у Кіровоградській обл. – із 38,5% до 55,6% (у 1,4 разу) та у м. Києві – з 35,2% до 44,0% (на 25,0%). Низькі показники віднесення нещасних випадків зі смертельними наслідками до таких, що пов’язані з виробництвом, розкривають доволі небезпечну для України тенденцію, у разі збереження якої вона може перетворитися чи не в єдину у світі країну, в якій на виробництві реєструються тільки нещасні випадки зі смертельними наслідками. Крім того, віднесення нещасних випадків зі смертельними наслідками до таких, що не пов’язані з виробництвом, залишає без належного матеріального відшкодування Фондом тисячі сімей загиблих, які із втратою годувальника фактично залишаються без засобів для існування. 2.2.3. Про показник співвідношення нещасних випадків зі смертельними наслідками до загальної кількості нещасних випадків на виробництві Співвідношення кількості нещасних випадків зі смертельними наслідками до загальної кількості нещасних випадків на виробництві (коефіцієнт відношення Кв) є важливою характеристикою стану НА ДОПОМОГУ СПЕЦІАЛІСТУ З ОХОРОНИ ПРАЦІ 12/2014

13


ТРАВМАТИЗМ НА ВИРОБНИЦТВІ виробничого травматизму, що свідчить про повноту обліку нещасних випадків, зокрема нещасних випадків, під час яких працівники отримують легкі травми і травми середньої тяжкості. За даними Міжнародної організації праці, це співвідношення в середньому у світі становить 1 ÷ 730 (і це при тому, що у більшості країн статистичні спостереження враховують нещасні випадки з втратою працездатності три доби і більше). У країнах Європи відповідний показник становить: у Німеччині – 1 ÷ 1280, Словаччині – 1 ÷ 280, Польщі – 1 ÷ 140. Проте відношення кількості нещасних випадків зі смертельними наслідками до загальної кількості нещасних випадків на виробництві в Україні протягом 2009–2013 рр. (див. табл. 2.1) щороку погіршувалося – з 1 ÷ 11,2 у 2009 р. до 1 ÷ 9,0 у 2013 р. і становило в середньому 1 ÷ 10,0. В окремих областяхУкраїни протягом зазначеного періоду цей показник становив від 1 ÷ 3,1 (Закарпатська, 2011 р.) до 1 ÷ 29,5 (Донецька, 2009 р.), відмінність у цих показниках становить 9,5 разу. Гірші за середній показник по Україні щороку фіксувалися показники у 20–22 місцевостях України, а найгірші – в АР Крим, Закарпатській, Івано-Франківській, Миколаївській, Тернопільській, Одеській, Хмельницькій та Черкаській областях. Ці показники свідчать про те, що на більшості території України до сфери державного статистичного спостереження протягом 2009–2013 років не потрапляли численні випадки легкого травмування і пошкодження середнього ступеня тяжкості в результаті настання нещасних випадків на виробництві. Тому в 14 областях України коефіцієнти співвідношення кількості нещасних випадків на виробництві зі смертельними наслідками до загальної кількості нещасних випадків були щороку гіршими, ніж середні по Україні. Тільки у Донецькій та Луганській областях у зазначений період показник співвідношення нещасних випадків зі смертельними наслідками до загальної кількості нещасних випадків був щороку кращий за середній показник по Україні, хоча у Донецькій області показник Кв знизився з 1 ÷ 29,5 до 1 ÷ 19,6, або у 1,5 разу. У 2011–2013 роках відбувалося динамічне погіршення цього показника у 9 областях України, причому найбільше у Житомирській – з 1 ÷ 12,9 до 1 ÷ 5,8 – у 2,2 разу, Кіровоградській – з 1 ÷ 7,6 до 1 ÷ 5,2, або у 1,5 разу, та Черкаській областях – з 1 ÷ 6,8 до 1 ÷ 3,8, або у 1,8 разу. Поліпшення зазначеного співвідношення відбулося за цей період тільки у Волинській – із 1 ÷ 9,0 до 1 ÷ 16,7 – у 1,9 разу та Тернопільській областях – із 1 ÷ 4,3 до 1 ÷ 26,4 – у 6,1 разу. Про незадовільний стан обліку легких випадків травмування працівників на виробництві свідчать і матеріали про співвідношення кількості загиблих до кількості травмованих, яке в Україні протягом періоду, що аналізується, постійно погіршувалося – від 1 ÷ 11,1 (2009 р.) до 1 ÷ 9,0 (2013 р.). 2.2.4. Основні недоліки у розслідуванні нещасних випадків на виробництві Показники віднесення нещасних випадків на виробництві до таких, що пов’язані з виробництвом, дають змогу констатувати, що в Україні спостерігаються численні випадки упередженого розслідування нещасних випадків на виробництві, особливо комісіями зі спеціального розслідування. Саме низькі показники питомої ваги нещасних випадків зі смертельними наслідками, пов’язаних з виробництвом, мають бути у центрі уваги та прискіпливого аналізу керівників територіальних управлінь Держгірпромнагляду, оскільки їхні працівники, що беруть участь у роботі комісії зі спеціального розслідування, пояснюють низькі показники віднесення нещасних випадків зі смертельними наслідками до таких, що пов’язані з виробництвом, тим, що більшість таких випадків викликана природною смертю працівника. Проте в матеріалах спеціального розслідування цих нещасних випадків відсутні дані, які б дали відповідь на такі запитання: – Чому саме працівник помер на своєму робочому місці? Чому він не помер у цей день по дорозі на роботу або з роботи, або вдома? – Чи все зробив роботодавець для того, щоб запобігти смерті працівника? – Чи були виконані медичні рекомендації Заключного акта? Чи було проведене додаткове позапланове медичне обстеження працівника або його огляд за ініціативи роботодавця? – Чому у разі смерті працівника, що викликана загостренням хвороби або різким погіршенням здоров’я, роботодавець не висуває до закладу охорони здоров’я, який обслуговує працівників, законні вимоги щодо поліпшення якості медичних оглядів з метою запобігання випадкам смерті працівників на робочому місці? Таким чином, випадки природної смерті працівника на робочому місці повинні, на нашу думку, розглядатися насамперед як бездіяльність роботодавця щодо запобігання таким випадкам, отже, цей випадок потрібно пов’язати з виробництвом через наявність організаційної причини його настання. 14

НА ДОПОМОГУ СПЕЦІАЛІСТУ З ОХОРОНИ ПРАЦІ 12/2014


ТРАВМАТИЗМ НА ВИРОБНИЦТВІ Про наявність серйозних недоліків у розслідуванні (спеціальному розслідуванні) нещасних випадків на виробництві свідчать також і численні скарги потерпілих та членів сімей загиблих до профспілок щодо: а) надання потерпілими комісіям з розслідування неправдивих свідчень та пояснень про те, що цей нещасний випадок трапився не на виробництві, а у невиробничій сфері (побуті, на дозвіллі тощо). Такі неправдиві свідчення зумовлені тиском на потерпілих з боку роботодавців і посадових осіб підприємства, які входять до складу комісії, щодо можливості їхньої подальшої роботи на підприємстві. В умовах існуючого в Україні безробіття – понад 1,5 млн осіб – потерпілі вимушені погоджуватися з цим тиском і давати неправдиві свідчення. Про ці факти свідчать, зокрема,спеціальні публікації у журналі «Охорона праці», а також матеріали скарг, які надсилають до Федерації професійних спілок України члени галузевих профспілок. У цих матеріалах звертається увага на те, що проведення розслідувань (спеціальних розслідувань) нещасних випадків на виробництві відбувається з грубими порушеннями положень Порядку проведення розслідування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.11.2011 № 1232 «Деякі питання розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві», із змінами у 2012 і 2013 роках (далі – Постанова КМУ № 1232). Під час спеціального розслідування нещасних випадків, що закінчилися смертельними наслідками, такі неправдиві свідчення дають посадові особи підприємства і свідки нещасного випадку – працівники того ж підприємства (через той самий тиск на виробництві), підтверджуючи позицію керівників або посадових осіб підприємства щодо причин настання нещасного випадку та обставин, які призвели до загибелі працівника. Тому на підставі формального, а у деяких випадках упередженого розслідування комісіями, а також на підставі неправдивих свідчень під час спеціальних розслідувань не встановлюються дійсні види подій, що призвели до травмування або загибелі працівника, а також причини настання нещасних випадків на виробництві. Саме через ці недоліки нещасні випадки на виробництві не визнаються такими, що пов’язані з виробництвом, або взагалі не відображаються у державній статистиці виробничого травматизму. Це негативне явище профспілки України викрили ще у 2007 році під час проведення Всеукраїнської профспілкової акції «Рік боротьби з прихованим травматизмом». Під час акції технічні інспектори праці галузевих профспілок і територіальних профспілкових об’єднань виявили майже 700 прихованих від розслідування та обліку нещасних випадків на виробництві, у тому числі 6 – нещасних випадків зі смертельними наслідками; б) прийняття упередженої позиції при розслідуванні нещасних випадків, особливо тих, що закінчилися смертельними наслідками, представниками Фонду. Вишукуючи різноманітні причини (перебування потерпілого у стані алкогольного сп’яніння, визнання, що у настанні нещасного випадку винен сам потерпілий тощо), вони намагаються не визнати нещасний випадок страховим, не пов’язати його з виробництвом, максимально зменшити страхові виплати відшкодувань потерпілим на виробництві та сім’ям загиблих або взагалі уникнути таких виплат. Про який соціальний захист працівників і членів сімей загиблих з боку Фонду при цьому може йтися? Підтверджує цей негативний висновок майже цілковита відсутність окремої думки представників Фонду в актах спеціального розслідування нещасних випадків за формою Н-5, де б вони висловлювали незгоду з рішенням комісії про визнання нещасного випадку таким, що не пов’язаний з виробництвом. Позицію представників територіальних відділень Держгірпромнагляду, які очолюють комісії із спеціального розслідування нещасного випадку зі смертельним наслідком, та представників територіальних виконавчих дирекцій Фонду, які беруть участь у роботі комісій, можна пояснити тим, що кількість зареєстрованих нещасних випадків зі смертельними наслідками, пов’язаних з виробництвом, серед працівників підприємств, які перебувають під їхнім наглядом, є одним з основних показників у оцінці їхньої діяльності. Підтверджує ці дані абсолютна відсутність у актах за формою Н-5 із розслідування (спеціального розслідування) нещасних випадків, які не пов’язані з виробництвом, окремої думки представників Держгірпромнагляду щодо визнання нещасного випадку таким, що пов’язаний з виробництвом. Показники віднесення нещасних випадків до таких, що пов’язані з виробництвом, особливо щодо нещасних випадків зі смертельними наслідками, свідчать про те, що комісії з розслідування (спеціального розслідування) нещасного випадку: – навмисно спотворюють дійсну ситуацію з віднесенням нещасних випадків до таких, що пов’язані з виробництвом; – неправильно встановлюють види подій, що призводять до травмування і загибелі працівників, а також дійсні причини настання нещасних випадків на виробництві; НА ДОПОМОГУ СПЕЦІАЛІСТУ З ОХОРОНИ ПРАЦІ 12/2014

15


ТРАВМАТИЗМ НА ВИРОБНИЦТВІ – розробляють хибні та неефективні заходи щодо запобігання аналогічним нещасним випадкам на виробництві не тільки серед працівників підприємства, де стався нещасний випадок, а й серед працівників інших підконтрольних підприємств. Неповні дані та хибні висновки щодо причин настання нещасного випадку та видів події, що призвели до травмування та загибелі працівників, стають головними чинниками того, що за результатами таких помилок при розслідуваннях складаються неповні (або навіть формальні) переліки заходів щодо запобігання нещасним випадкам на виробництві. До речі, висновки комісій зі спеціального розслідування рідко доводяться до центральних і місцевих органів виконавчої влади, широкого загалу спеціалістів з охорони праці інших підприємств, що призводить до виникнення майже аналогічних нещасних випадків на підприємствах України. Недостатньо інформується про нещасні випадки на виробництві через засоби масової інформації і громадськість. 2.3. Про групові нещасні випадки Про незадовільний стан виробничого травматизму та неефективність заходів роботодавців щодо запобігання нещасним випадкам на виробництві свідчить і те, що в Україні протягом 2009–2013 років на виробництві щороку реєструвалися групові нещасні випадки. Аналітичні матеріали про групові нещасні випадки наведено у табл. 2,3. Таблиця 2,3 Групові нещасні випадки в Україні протягом 2009–2013 років Роки

№ з/п 1 2 3 4

5

6 7

8

9

Показники Кількість групових нещасних випадків Питома вага групових нещасних випадків у загальній кількості нещасних випадків, % Кількість потерпілих під час настання групових нещасних випадків Питома вага потерпілих під час групових нещасних випадків у загальній кількості потерпілих від нещасних випадків, % Кількість групових нещасних випадків зі смертельними наслідками Питома вага групових нещасних випадків зі смертельними наслідками у загальній кількості групових нещасних випадків, % Кількість працівників, що загинули під час настання групових нещасних випадків зі смертельними наслідками, абс. чис. Питома вага загиблих під час групових нещасних випадків у загальній кількості потерпілих від групових нещасних випадків, % Питома вага загиблих при настанні негрупових нещасних випадків у загальній кількості потерпілих від нещасних випадків,%

2009

2010

2011

2012

2013

У середньому

194

189

207

219

151

192

1,3

1,3

1,6

1,9

1,4

1,5

592

492

425

577

374

492

3,9

3,4

3,3

4,8

3,6

3,8

47

53

79

76

52

61

24,2

28,0

38,2

34,7

34,4

31,9

88

94

117

116

90

101

14,9

19,1

27,5

20,1

24,1

21,1

9,0

9,1

10,3

11,0

11,2

10,1

Матеріали табл. 2.3 свідчать про те, що у зазначений період в Україні щороку реєструвалося від 151 (2013 р.) до 219 (2012 р.), у середньому 192 групових нещасних випадки. Під час таких випадків потерпіло від 374 (2013 р.) до 592 (2009 р.), у середньому – 492 працівники, загинуло – від 88 (2009 р.) до 117 (2011 р.), у середньому – 101 працівник. Питома вага групових нещасних випадків у загальній кількості нещасних випадків становила від 1,3% (у відсотках до загальної кількості нещасних випадків) у 2009 і 2010 рр. до 1,9% (2012 р.), у середньому 1,5%, групових нещасних випадків зі смертельними наслідками у загальній кількості групових нещасних випадків – від 24,2% (2009 р.) до 38,2% (2011 р.), у середньому – 31,9%. Питома вага загиблих у результаті настання групових нещасних випадків зі смертельними наслідками у загальній кількості потерпілих від групових нещасних випадків становила від 14,9% (2009 р.) до 27,5% (2011 р.), у середньому – 21,1%. 16

НА ДОПОМОГУ СПЕЦІАЛІСТУ З ОХОРОНИ ПРАЦІ 12/2014


ТРАВМАТИЗМ НА ВИРОБНИЦТВІ Звертає на себе увагу факт, що питома вага працівників, які загинули під час групових нещасних випадків, протягом усіх п’яти років постійно перевищувала аналогічний показник при настанні негрупових нещасних випадків (у 2009 р. – в 1,7 разу, в 2010 р. – в 2,1, у 2011р. – у 2,7, у 2012 р. – в 1,8, у 2013р. – у 2,2 разу). Це можна пояснити тим, що групові нещасні випадки стаються, як правило, за наявності на підприємствах більш грубих порушень вимог безпеки праці, що призводить до травмування або загибелі одночасно більшої кількості працівників. Наведені у другому розділі матеріали свідчать про наявність в Україні серйозних недоліків в обліку та розслідуванні нещасних випадків на виробництві, віднесенні їх до таких, що пов’язані з виробництвом, а також низьку (практично нульову) ефективність діяльності територіальних органів Держгірпромнагляду щодо запобігання нещасним випадкам на виробництві, що призводить до постійної реєстрації групових нещасних випадків, у тому числі групових нещасних випадків зі смертельними наслідками. Підтвердженням цього є, наприклад, істотні розбіжності між даними про кількість потерпілих та загиблих від нещасних випадків на виробництві Держстату (матеріали роботодавців), Держгірпромнагляду (матеріали територіальних управлінь) та Міністерства охорони здоров’я України (матеріали статистичного обліку закладів охорони здоров’я, до яких за допомогою звернулися потерпілі від нещасних випадків), а також Фонду державного соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань. В окремі роки протягом періоду, що аналізується, ці розбіжності сягали більше ніж кілька тисяч випадків. На нашу думку, саме ці розбіжності мають бути предметом підвищеної уваги працівників територіальних управлінь Держгірпромнагляду, які повинні з’ясувати: а) причини різних даних про травмованих на виробництві на певній адміністративній території або серед працівників підприємства, які перебувають під їхнім наглядом; б) наявність фактів приховування нещасних випадків від обліку та розслідування; в) причини відмінностей показників частоти травмування працівників порівняно з показниками по Україні або на сусідніх територіях, чи на підприємствах аналогічного виду економічної діяльності. У разі виявлення порушень нормативних актів щодо розслідування та обліку нещасних випадків на виробництві потрібно частіше застосовувати до винних заходи адміністративного впливу. Ці матеріали підтверджують також нагальну необхідність створення єдиного Національного державного реєстру потерпілих і загиблих на виробництві з метою їх повного обліку та належного соціального захисту. РОЗДІЛ 3. ОСНОВНІ ВИДИ ПОДІЙ, ЩО ПРИЗВОДЯТЬ ДО ТРАВМУВАННЯ І ЗАГИБЕЛІ ПРАЦІВНИКІВ Важливим для аналізу стану виробничого травматизму та розроблення заходів щодо запобігання нещасним випадкам на виробництві є встановлення під час проведення розслідування нещасного випадку виду події, яка призвела до травмування працівників. Роль окремих видів подій у травмуванні працівників ми оцінили на підставі аналізу даних про питому вагу потерпілих від кожного виду події при настанні нещасних випадків, пов’язаних з виробництвом. 3.1. Розподіл потерпілих від нещасних випадків, пов’язаних з виробництвом, за основними видами подій, які призводять до травмування працівників Дані про питому вагу потерпілих від нещасних випадків, пов’язаних з виробництвом, за основними видами подій, які призвели до травмування працівників, та її динаміку протягом 2009–2013 років наведені у табл. 3,1. Протягом зазначених років найбільшу питому вагу серед потерпілих від нещасних випадків, пов’язаних з виробництвом, мали працівники, які травмувалися через такі види подій, як: а) падіння потерпілого: від 21,4% (2011 р.) до 24,1% (2010 р.), у середньому – 23,1% працівників, що за даними розслідування таких нещасних випадків зумовлено в основному власною необережністю потерпілих, незадовільним утриманням та освітленістю переходів і сходових маршів, території підприємств, установ і організацій, особливо у зимовий період. Необхідно зазначити, що ця подія у 2012 і 2013 роках призводила до травмування майже четвертої частини всіх потерпілих при настанні нещасних випадків, пов’язаних з виробництвом; б) падіння, обрушення, обвалення предметів, матеріалів, породи, ґрунту: від 18,8% (2012 р.) до 21,9% (2009 р.), у середньому – 20,7% працівників (кожний п’ятий). Це зумовлено порушенням на підприємствах вимог нормативних актів з безпеки праці при проведенні земляних і будівельних робіт, а також робіт у добувній промисловості. У 2013 р. порівняно з 2012 р. питома вага потерпілих від цієї події збільшилась на 11,2%; НА ДОПОМОГУ СПЕЦІАЛІСТУ З ОХОРОНИ ПРАЦІ 12/2014

17


ТРАВМАТИЗМ НА ВИРОБНИЦТВІ в ) дія предметів, що розлітаються: від 15,2% (2010 р.) до 16,0% (2011 р.), у середньому – 15,5% працівників (майже кожний шостий). Це пояснюється порушенням роботодавцями вимог міждержавних стандартів безпеки праці, а також державних стандартів і нормативно-правових актів з охорони праці України щодо утримання виробничого обладнання, зокрема, метало-, деревообробних та абразивних верстатів. Сприяє травмуванню неналежне дотримання працівниками підприємств нормативних актів з охорони праці при виконанні виробничих завдань на цьому обладнанні; Таблиця 3,1 Питома вага потерпілих від нещасних випадків, пов’язаних з виробництвом, за основними видами подій, що призвели до травмування працівників, та її динаміка протягом 2009–2013 років № з/п

Події, що призвели до настання нещасного випадку

1 1 2

Питома вага потерпілих від зазначеної події у відсотках до загальної кількості травмованих за відповідні роки 2009 2010 2011 2012 2013 3 4 5 6 7 21,9 24,1 21,4 24,0 24,0

У середньому

3

2 Падіння потерпілого Падіння, обрушення, обвалення, предметів, матеріалів, породи, грунту тощо Дія предметів, що розлітаються

4

Дорожньо-транспортні пригоди

6,9

6,2

6,3

9,3

8,7

7,5

5

Падіння потерпілого з висоти

6,4

6,2

6,6

6,3

6,2

6,3

6

Навмисна травма, заподіяна іншою особою

2,7

2,4

2,6

2,3

3,2

2,6

7

Дія підвищених температур (крім пожеж)

1,4

1,8

1,6

1,5

1,2

1,5

8

Ураження електричним струмом

1,3

1,1

1,4

1,4

1,2

1,3

9

1,2

1,3

1,3

1,4

1,1

1,3

10

Ушкодження внаслідок контакту з тваринами, комахами, іншими представниками фауни, флори Дія шкідливих і токсичних речовин

1,1

1,0

0,9

1,5

1,3

1,2

11

Вибух

0,7

0,4

0,7

1,0

0,1

0,6

12

Пожежа

0,5

0,5

0,4

0,5

0,3

0,4

13

Показники важкості праці

0,1

0,1

0,0

0,1

0,0

0,1

14

Показники наруженості праці

0,1

0,1

0,1

0,1

0,0

0,1

15

Асфіксія

0,1

0,1

0,1

0,1

0,1

0,1

16

Утоплення

0,1

0,1

0,1

0,1

0,0

0,1

17

Стихійне лихо

0,1

0,0

0,1

0,1

0,0

0,1

18

Інші види подій

18,0

18,6

19,5

16,0

15,0

17,4

100,0

100,0

100,0

99,1*

98,7*

99,9*

Усі події

8 23,1

21,9

20,8

20,9

18,8

20,9

20,7

15,5

15,2

16,0

15,3

15,4

15,5

Примітка. * – за 2012 і 2013 роки не включено кілька поодиноких випадків, які спричинила подія, що не внесена у таблицю (наприклад, газодинамічне явище).

г) дорожньо-транспортні пригоди, які призвели до травмування від 6,2% (2010 р.) до 9,3% (2012 р.), у середньому – 7,5% працівників. Це свідчить про недоліки у дотриманні вимог правил безпеки праці на автотранспортних підприємствах та в автотранспортних підрозділах підприємств, а також недостатністю заходів роботодавців із дотримання правил дорожнього руху як водіями, так і працівниками підприємств. Проте в 2013 р. порівняно з 2012 р. питома вага потерпілих від цієї події дещо зменшилася (на 6,9%); д) падіння потерпілого з висоти спричинило травмування від 6,2% (2010 і 2013 рр.) до 6,6% (2011 р.), у середньому – 6,3% працівників. Ці показники підтверджують наявність на підприємствах порушень нормативних актів з безпеки праці при виконанні робіт на висоті, а також недостатнє забезпечення працівників, зайнятих на таких роботах, і застосуванням ними колективних та індивіду18

НА ДОПОМОГУ СПЕЦІАЛІСТУ З ОХОРОНИ ПРАЦІ 12/2014


ТРАВМАТИЗМ НА ВИРОБНИЦТВІ альних засобів захисту (поясу запобіжного) від падіння з висоти. Слід зазначити, що у 2012 і 2013 рр. показник питомої ваги потерпілих від цієї події практично стабілізувався. Варто зауважити, що тільки ці п’ять зазначених подій викликали щороку травмування від нещасних випадків, пов’язаних з виробництвом, майже 3/4 потерпілих, а саме: 72,6% – у 2009 р., 72,5% – у 2010, 71,2% – в 2011, 73,7% – у 2012 і 75,2% – у 2013 р., у середньому – 73,1%. Дещо меншу питому вагу у загальній кількості мали працівники, які травмувалися внаслідок таких подій, як: – навмисна травма, заподіяна іншою особою – від 2,3% (2012 р.) до 3,2% (2013 р.), у середньому – 2,6% працівників. Це зумовлено переважно тим, що працівники під час робочої зміни грубо порушували вимоги трудової дисципліни і правил внутрішнього трудового розпорядку. Спровокувало таке травмування вживання алкогольних напоїв під час робочої зміни, психологічна несумісність працюючих тощо. Певну роль відіграють напади родичів хворих на працівників служби швидкої допомоги, які надають медичну допомогу у помешканнях. Слід зазначити, що у 2013 р.порівняно з 2012 р. питома вага потерпілих від цієї події збільшилася на 39,1%; – дія підвищених температур (крім пожеж) – від 1,2% (2013 р.) до 1,8% (2010 р.), у середньому – 1,5% працівників. Це зумовлено порушенням вимог стандартів безпеки праці та нормативно-правових актів з охорони праці на металургійних підприємствах, у паливноенергетичній галузі, при проведенні вогневих робіт. Необхідно відзначити, що питома вага потерпілих від цієї події має тенденцію до зниження протягом 2010–2013 рр. (показник зменшився у 1,5 разу); – ураження електричним струмом – від 1,1% (2010 р.) до 1,4% (2011 і 2012 рр.), у середньому – 1,3% працівників, що зумовлено грубими порушеннями на підприємствах Правил безпечної експлуатації енергоустановок споживачів, а також невиконанням працівниками вимог безпеки праці під час здійснення ремонтних електротехнічних робіт, при роботі на електрообладнанні та з електроінструментом; – ушкодження внаслідок контакту з тваринами, комахами, іншими представниками флори і фауни – від 1,1% (2013 р.) до 1,4% (2012 р.), у середньому – 1,3%. Ця подія спричиняє травмування працівників при неналежному нагляді роботодавцем за станом утримання території підприємств, унаслідок чого на ній трапляються місця виплоду шкідливих комах (оси, шершні та ін.), а також членистоногих (павуки, кліщі, скорпіони тощо), плазунів (гадюки); перебувають бродячі собаки; проростають шкідливі та отруйні рослини; – дія шкідливих і токсичних речовин – від 0,9% (2011 р.) до 1,5% (2012р.), у середньому–1,2% працівників. Це пов’язано з порушенням вимог безпеки праці на хімічних підприємствах, при роботі з хімічними речовинами, під час виконання ремонтних робіт у закритих ємностях. Сприяє травмуванню працівників недостатня забезпеченість засобами індивідуального захисту і рятувальними засобами, а також неправильне користування ними. Інші події, що наведені у табл. 3,1, спричинили травмування менше ніж 1,0% працівників. Значна питома вага інших (невизначених) видів подій у травмуванні працівників – від 15,0% (2013 р.) до 19,5% (2011 р.), у середньому – 17,4%, підтверджує недоліки у роботі комісій з розслідування нещасних випадків на виробництві, хоча у Класифікаторі видів подій, що призвели до травмування працівників під час настання нещасного випадку на виробництві (додаток 3 до Постанови №1232), їх нараховується 23. Необхідно зазначити, що у 2013 році з 18 видів подій, внесених до табл. 3,1, порівняно з 2012 роком збільшилася питома вага тільки двох видів подій: падіння, обрушення, обвалення, предметів, матеріалів, породи, грунту тощо (на 11,2%) та навмисна травма, заподіяна іншою особою (на 39,1%). Оскільки інші показники динаміки питомої ваги потерпілих від певних видів подій протягом 2009–2013 рр. відрізняються меншою мірою (різниця між цими показниками є статистично недостовірною (t < 2), можна зробити висновок про стабілізацію питомої ваги працівників, які травмуються від зазначених видів подій. Це зайвий раз підтверджує відсутність або низьку ефективність цілеспрямованих заходів роботодавців щодо усунення можливості настання на підприємствах зазначених видів подій для запобігання виникненню нещасних випадків на виробництві. 3.2. Розподіл загиблих від нещасних випадків, пов’язаних з виробництвом, зі смертельними наслідками за основними видами подій, які призводять до загибелі працівників Зовсім іншим був розподіл загиблих за основними видами подій при настанні нещасних випадків, пов’язаних з виробництвом, зі смертельними наслідками. Дані про цей розподіл та його динаміку протягом 2009–2013 років наведено у табл. 3,2. НА ДОПОМОГУ СПЕЦІАЛІСТУ З ОХОРОНИ ПРАЦІ 12/2014

19


ТРАВМАТИЗМ НА ВИРОБНИЦТВІ Таблиця 3,2 Питома вага загиблих від нещасних випадків, пов’язаних з виробництвом, за основними видами подій, що призвели до загибелі працівників, протягом 2009–2013 років № з/п

Події, що призвели до настання нещасного випадку

1 2 3

Дорожньо-транспортні пригоди Падіння, обрушення, обвалення предметів, матеріалів, породи, грунту тощо Дія предметів, що розлітаються

4

Падіння потерпілого з висоти

5

Питома вага загиблих від зазначеної події у відсотках до загальної кількості загиблих у відповідні роки 2009 2010 2011 2012 2013 19,8 20,9 15,2 25,5 24,1

У середньому 21,1

17,1

16,2

19,6

12,6

16,7

16,4

11,9

11,6

11,2

11,1

11,0

11,4

10,4

10,5

10,6

9,4

12,9

10,8

Ураження електричним струмом

6,7

7,8

8,2

9,2

6,5

7,7

6

Падіння потерпілого

5,4

4,7

3,5

5,1

3,1

4,4

7

3,4

1,2

2,0

1,7

3,0

2,3

8

Навмисне вбивство або травма, заподіяна іншою особою Пожежа

2,4

2,4

1,5

1,9

1,5

1,9

9

Вибух

2,0

2,6

5,0

3,6

2,1

3,1

10

Асфіксія

1,8

1,9

1,8

1,0

2,3

1,8

11

Дія шкідливих і токсичних речовин

1,5

2,4

2,0

4,9

3,4

2,8

12

1,0

0,2

0,7

0,2

0,2

0,5

13

Загибель внаслідок контакту з тваринами, комахами, іншими представниками фауни, флори Утоплення

0,8

1,7

0,8

1,5

0,6

1,1

14

Дія підвищених температур (крім пожеж)

0,7

1,0

1,3

0,7

0,6

0,9

15

Стихійне лихо

0,5

0,2

0,7

0,0

0,0

0,3

16

Показники напруженості праці

0,0

0,0

0,3

0,0

0,0

0,1

17

Інші види подій

14,6

14,7

15,6

9,0

6,3

12,0

100,0

100,0

100,0

97,4*

94,3*

98,6*

Усі події

Примітка. * – у 2012–2013 рр. внаслідок інших встановлених подій, не внесених у таблицю, загинуло: газодинамічне явище – 1,5%, погіршення стану здоров’я – 4,0% працівників.

Протягом зазначених років найбільшу питому вагу мали працівники, що загинули внаслідок таких видів подій, як: а) дорожньо-транспортні пригоди, які призвели до загибелі від 15,2% (2011 р.) до 25,5% (2012 р.), у середньому – 21,1% працівників (кожний п’ятий). У 2013 р. порівняно з 2012 р. цей показник знизився на 5,8%; б) падіння, обрушення, обвалення предметів, матеріалів, породи, грунту тощо: від 12,6% (2012 р.) до 19,6% (2011 р.) , у середньому – 16,4% працівників (кожний шостий). Потрібно звернути увагу, що у 2013 р. порівняно з 2012 р. цей показник збільшився на 32,5%; в) дія предметів, що розлітаються: від 11,0% (2013 р) до 11,9% (2009 р.), у середньому – 11,4%. Протягом років статистичного спостереження фіксується стійка тенденція щодо зниження питомої ваги цієї події у загибелі працівників (показник 2013 р. менший, ніж 2009 р., на 8,1%); г) падіння потерпілого з висоти: від 9,4% (2012 р.) до 12,9% (2013 р.), у середньому – 10,8% (кожний десятий). У 2013 р. порівняно з 2012 р. цей показник збільшився на 37,2%; д) ураження електричним струмом: від 6,5% (2013 р.) до 9,2% (2012 р.), у середньому – 7,7%. У 2013 р. порівняно з 2012 р. цей показник зменшився в 1,4 разу. Слід зазначити, що тільки ці п’ять видів подій спричиняли щороку загибель від нещасних випадків, пов’язаних з виробництвом, зі смертельними наслідками близько двох третин працівників, а саме: 66,8% – у 2009 р., 67,0% – у 2010 р., 64,8% – у 2011 р., 67,8% – у 2012 р. і 71,2% – у 2013 р. (у середньому – 67,4% працівників). Необхідно наголосити, що протягом останніх трьох років (2011– 2013 рр.) питома вага цих подій у загибелі працівників збільшилася на 9,9%. 20

НА ДОПОМОГУ СПЕЦІАЛІСТУ З ОХОРОНИ ПРАЦІ 12/2014


ТРАВМАТИЗМ НА ВИРОБНИЦТВІ Меншу питому вагу мали працівники, що загинули внаслідок таких подій, як падіння потерпілого – від 3,1% (2011 р.) до 5,4% (2009 р.), у середньому – 4,4%; вибух – від 2,0% (2009 р.) до 5,0% (2011 р.) , у середньому– 3,1%. Протягом 2011–2013 рр. спостерігається стійка тенденція до зменшення питомої ваги цієї події у загибелі працівників у 2,4 разу; дія шкідливих і токсичних речовин – від 1,5% (2009 р.) до 4,9% (2012 р.), у середньому – 2,8%. У 2013 р. порівняно з 2012 р. цей показник зменшився в 1,4 разу; навмисне вбивство або травма, заподіяна іншою особою, – від 1,2% (2012 р.) до 3,4% (2009 р.), у середньому – 2,3%; пожежа – від 1,5% (2012 і 2013 рр.) до 2,4% (2009 і 2010 рр.) , у середньому – 1,9%; асфіксія – від 1,0% (2012 р.) до 2,3% (2013 р.), у середньому – 1,8% (у 2013 р. порівняно з 2012 р. цей показник збільшився у 2,3 разу); утоплення – від 0,6% (2013 р.) до 1,7% (2010 р.), у середньому – 1,1%. Решта подій, внесених до табл. 3.2, спричинили загибель менше 1,0% працівників. Значна питома вага інших (невизначених) видів подій у загибелі працівників – від 6,3% (2013 р.) до 15,6% (2011 р.), у середньому – 12,0%, підтверджує недоліки у роботі комісій зі спеціального розслідування нещасних випадків, пов’язаних з виробництвом, зі смертельними наслідками щодо встановлення конкретного виду події, яка викликала загибель працівника, з 23, зазначених у додатку 3 до Постанови № 1232. Необхідно зауважити, що у 2013 р. з 17 видів подій, які викликали загибель працівників та внесені у табл. 3,2, порівняно з 2012 р. збільшилася питома вага таких чотирьох подій, як падіння, обрушення, обвалення предметів, матеріалів, породи, ґрунту тощо (на 11,2%), падіння потерпілого з висоти (на 37,2%), навмисна травма, заподіяна іншою особою (у 1,8 разу), та афіксія (у 2,3 разу). Матеріали статистичних бюлетенів свідчать, що в різних адміністративно-територіальних одиницях України спостерігаються доволі істотні відмінності щодо ролі зазначених видів подій у загибелі працівників. 3.3. Порівняльна роль подій у травмуванні та загибелі працівників при настанні нещасних випадків, пов’язаних з виробництвом, у 2013 році Нашу увагу привернули дані про відмінності у питомій вазі потерпілих працівників при виникненні нещасних випадків на виробництві та загиблих при настанні нещасних випадків, пов’язаних з виробництвом, зі смертельними наслідками через одну і ту саму подію. Матеріали про ці відмінності за даними про нещасні випадки, які були виявлені у 2013 році та визнані такими, що пов’язані з виробництвом, наведено у табл. 3,3. Таблиця 3,3 Порівняльна роль основних видів подій у травмуванні та загиблих працівників при настанні нещасних випадків, пов’язаних з виробництвом, у 2013 році

№ з/п

Найменування події, що призвела до травмування або загибелі працівника при настанні нещасних випадків, пов’язаних з виробництвом

1 1

2

2

Падіння потерпілого

3

Падіння, обрушення, обвалення предметів, матеріалів, породи, грунту тощо Дія предметів, що розлітаються

4

Дорожньо-транспортні пригоди

5

Падіння потерпілого з висоти

6

Навмисне вбивство або травма, заподіяна іншою особою Дія підвищених температур (крім пожеж)

7

НА ДОПОМОГУ СПЕЦІАЛІСТУ З ОХОРОНИ ПРАЦІ 12/2014

Питова вага потерпілих або загиблих від зазначеної події настання нещасного випадку у відсотках до загальної кількості потерпілих або загиблих при травпри загибелі муванні 3 4 24,0

3,1

20,9

16,7

15,4

11,0

8,7

24,1

6,2

12,9

3,2

3,0

1,2

0,6

Відмінності у показниках питомої ваги працівників, які травмувалися або загинули: більше, менше, разів, відсотків 5 Менше у 7,7 разу Менше на 25,1% Менше у 1,4 разу Більше у 2,8 разу Більше у 2,1 разу Менше на 6,7% Менше у 2,0 разу

21


ТРАВМАТИЗМ НА ВИРОБНИЦТВІ 1 8

2 Ураження електричним струмом

9

Ушкодження внаслідок контакту з тваринами, комахами, іншими представниками фауни, флори

10

Дія шкідливих і токсичних речовин

11

Вибух

12

Пожежа

13

Асфіксія

14 15

Утоплення Інші види подій

Усі події

3

4

1,2

6,5

1,1

0,2

1,3

3,4

0,1

2,1

0,3

1,5

0,1

2,3

0,0

0,6

15,0

6,3

100,0

100,0

5 Більше у 5,4 разу Менше у 5,5 разу Більше у 2,6 разу Більше у 21,0 разу Більше у 5,0 разу більше у 23,0 разу – Менше у 2,4 разу –

Матеріали табл. 3,3 свідчать, що питома вага працівників, які загинули від певних видів подій, порівняно з питомою вагою потерпілих від тих самих подій, була більшою при дорожньо-транспортних пригодах – у 2,8 разу, падінні потерпілого з висоти – у 2,1 разу, ураженні електричним струмом – у 5,4 разу, дії шкідливих і токсичних речовин – у 2,6 разу, вибуху – у 21,0 разу, пожежі – у 5,0 разу, асфіксії – у 23,0 (!) разу. Статистичний аналіз матеріалів табл. 3,3 дав змогу вперше в Україні встановити наявність прямого кореляційного зв’язку високого ступеня між травмуванням і загибеллю працівників від видів подій під час настання нещасних випадків, пов’язаних з виробництвом, – коефіцієнт кореляції, визначений методом рангів, дорівнює 0,7. Не можна виключити, що одним із чинників, який зумовлює таку відмінність у питомій вазі між травмованими і загиблими при дії однакової події під час настання нещасних випадків на виробництві, є відсутність на підприємствах закладів охорони здоров’я, працівники яких змогли б надати травмованому кваліфіковану медичну допомогу для запобігання ускладненню травмування, що надалі призводить до загибелі працівника. Певну негативну роль відіграє і недостатня підготовка під час навчання з питань охорони праці працівників підприємств про їхні дії щодо порядку надання потерпілим домедичної допомоги. До речі, на самих підприємствах немає спеціалістів необхідної кваліфікації, які змогли б навчити працівників цим діям. Зазначені особливості питомої ваги різних видів подій при травмуванні та загибелі працівників потрібно обов’язково брати до уваги роботодавцям при плануванні та здійсненні заходів щодо усунення можливості настання цих подій при виникненні нещасних випадків на виробництві. З огляду на ризик настання цих подій під час здійснення технологічних процесів на виробництві, використання працівниками виробничого обладнання та виконання робіт, особливо робіт підвищеної небезпеки, повинні здійснюватися більшість профілактичних заходів. РОЗДІЛ 4. ПРИЧИНИ НАСТАННЯ НЕЩАСНИХ ВИПАДКІВ, ПОВ’ЯЗАНИХ З ВИРОБНИЦТВОМ Для визначення та оцінки причин настання нещасних випадків на виробництві були використані матеріали статистичних бюлетенів про розподіл кількості потерпілих (загиблих) від певного виду причин при настанні нещасних випадків, пов’язаних з виробництвом, у тому числі нещасні випадки, пов’язані з виробництвом, зі смертельними наслідками. 4.1. Розподіл потерпілих від нещасних випадків, пов’язаних з виробництвом, за основними причинами травмування працівників Дані про розподіл потерпілих (у відсотках до загальної кількості травмованих) за основними видами причин настання зазначених нещасних випадків та його динаміка протягом 2009–2013 років наведено у табл. 4,1. X Матеріали табл. 4,1 свідчать, що під час настання нещасних випадків, пов’язаних з виробництвом, через організаційні причини, усунення яких не потребує значних матеріальних витрат з боку роботодавців, в Україні наставало травмування більше двох третин працівників, зокрема: 22

НА ДОПОМОГУ СПЕЦІАЛІСТУ З ОХОРОНИ ПРАЦІ 12/2014


ТРАВМАТИЗМ НА ВИРОБНИЦТВІ Таблиця 4,1 Питома вага потерпілих від нещасних випадків, пов’язаних з виробництвом, за основними видами причин їхнього травмування

№ з/п

Причини настання нещасного випадку

1 1

2 Порушення трудової та виробничої дисципліни 2 Порушення вимог безпеки під час експлуатації обладнання, устатковання, машин, механізмів 3 Порушення технологічного процессу 4 Порушення правил дорожнього руху 5 Недоліки під час навчання безпечних прийомів праці 6 Невикористання засобів індивідуального захисту через незабезпеченність ними 7 Порушення режиму праці та відпочинку 8 Відсутність або неякісне проведення медичного обстеження (профдобору) 9 Інші організаційні причини Усього через організаційні причини 10 Конструктивні недоліки, недосконалість, недостатня надійність засобів виробництва 11 Недосконалість технологічного процесу, його невідповідність вимогам безпеки праці 12 Незадовільний технічний стан виробничих об’єктів, будинків, споруд, території, засобів виробництва, транспортних засобів 13 Інші технічні причини Усього через технічні причини 14 Алкогольне, наркотичне сп’яніння, токсикологічне отруєння 15 Інші психофізіологічні причини Усього через психофізіологічні причини 16 Інші причини (без урахування організаційних, технічних і психофізіологічних) Усі причини

Питома вага потерпілих від зазначеної причини у відсотках до загальної кількості травмованих у відповідні роки

У середньому

2009

2010

2011

2012

2013

3

4

5

6

7

8

17,3

18,7

18,8

19,0

20,0

18,8

15,0

13,4

13,7

12,9

11,9

13,4

10,2 4,5

9,3 4,3

9,1 4,1

7,0 5,1

6,0 3,8

8,3 4,4

2,1

1,8

2,0

1,6

1,5

1,8

2,1

1,7

1,7

1,2

1,6

1,7

0,6

0,4

0,6

0,5

0,8

0,6

0,1

0,1

0,2

0,1

0,3

0,2

18,0 72,0

19,4 69,1

21,5 71,7

20,4 67,8

19,2 65,1

19,7 69,2

2,1

1,6

1,9

1,9

1,8

1,9

1,7

2,0

1,6

1,7

1,5

1,7

5,9

6,9

6,1

5,7

6,9

6,3

3,2 12,9

3,6 14,1

3,0 12,6

2,5 11,8

2,4 12,6

2,9 12,8

0,7 2,7 3,4

0,7 2,5 3,2

0,8 2,5 3,3

0,5 7,6 8,1

0,7 9,8 10,5

0,7 5,0 5,7

13,8

13,6

12,4

12,3

11,8

12,8

100,0

100,0

100,0

100,0

100,0

100,0

72,0% – у 2009 р., 69,1% – у 2010, 71,7% – в 2011, 67,8% – у 2012 та 65,1% – у 2013 р., у середньому – 69,2%. Причому з 2011 по 2013 рр. сталося зниження питомої ваги цих причин у травмуванні працівників – на 10,1%, що можна пояснити першими результатами масової підготовки працівників і профактиву підприємств з питань охорони праці. Серед організаційних причин найбільше травмування працівників траплялося при порушенні ними трудової і виробничої дисципліни, роль якої в останні три роки постійно зростала: з 18,8% (2011 р.) до 20,0% (2013 р.) – на 6,4%, у середньому – 16,9% працівників. Ці дані ще раз підтверджують відсутність належного контролю за дотриманням працівниками вимог нормативних актів з безпеки та охорони праці, а також трудового законодавства під час виконання виробничих завдань з боку керівників первинної ланки та посадових осіб виробничих підрозділів підприємств, зокрема бригадирів, майстрів, начальників цехів, завідувачів відділів та ін. Очевидно, що вимоги посадових інструкцій з охорони праці, положення правил внутрішнього трудового розпорядку та розділу «Охорона праці» колективного договору підприємства, установи або організації не доводяться до працівників, залишаючись надбанням папірців, на яких вони викладені. НА ДОПОМОГУ СПЕЦІАЛІСТУ З ОХОРОНИ ПРАЦІ 12/2014

23


ТРАВМАТИЗМ НА ВИРОБНИЦТВІ Слід зазначити, що під час масової приватизації підприємств на більшості з них були ліквідовані профспілкові організації, не прийняті колективні договори, не виконані приватизаційні зобов’язання та положення приватизаційних договорів. Це свідчить про наявність значних недоліків у діяльності державної інспекції праці, працівники якої мають здійснювати належний нагляд за виконанням роботодавцями положень приватизаційних договорів і вимог трудового законодавства. Поширення в останні три роки принципу дерегуляції бізнесу, ослаблення державного нагляду за станом безпеки праці як з боку Держгірпромнагляду, так і Державної санітарно-гігієнічної служби (далі – Держсанепідслужба) також сприяло порушенню як роботодавцями, так і працівниками приватизованих, середніх і малих підприємств, а також підприємств приватної форми власності вимог трудового законодавства та нормативно-правових актів з безпеки праці. На другому місці серед організаційних причин настання нещасних випадків можна назвати порушення вимог безпеки праці під час експлуатації обладнання, устатковання, машин, механізмів, у результаті чого травмувалося від 11,9% (2012 р.) до 15,0% (2009 р.), у середньому – 13,4% працівників. І хоча спостерігається позитивна тенденція зменшення питомої ваги цієї причини в останні три роки (2011–2013) на 15,1%, висока її роль у травмуванні працівників може свідчити про незадовільне виконання роботодавцями вимог стандартів безпеки праці щодо утримання виробничого обладнання, особливо обладнання підвищеної небезпеки. Третє місце серед організаційних причин належить порушенням технологічного процесу, які були причиною травмування від 6,0% (2013 р.) до 10,2% (2009 р.), у середньому – 9,5% працівників. Це також може свідчити про недостатній контроль з боку посадових осіб за виконанням працівниками під час здійснення виробничих завдань вимог посадових інструкцій з охорони праці та безпечного виконання працівниками технологічного процесу за розробленими технологічними регламентами підприємств. Необхідно зауважити, що під час складання інструкцій не повною мірою використовуються положення міждержавних стандартів безпеки праці (ГОСТів), правил безпеки праці під час виконання певного виду робіт, особливо робіт підвищеної небезпеки, та інших нормативних актів колишнього Союзу РСР, дія яких продовжена на території України постановою Верховної Ради України від 12.09.1991 № 1545 «Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу РСР». Дещо меншою була питома вага працівників, які травмувалися внаслідок таких причин настання нещасних випадків на виробництві, як порушення правил дорожнього руху, в результаті чого травмувалося від 3,8% (2013 р.) до 5,1% (2012 р.), у середньому – 4,8% працівників; недоліки під час навчання безпечних прийомів праці, які призвели до травмування від 1,5% (2013 р.) до 2,1% (2009 р.), у середньому – 1,8% працівників; невикористання засобів індивідуального захисту через незабезпеченість ними спричинило травмування від 1,2% (2012 р.) до 2,1% (2009 р.), у середньому 1,7% працівників (необхідно звернути увагу, що цей показник 2013 р. перевищує аналогічний 2012 р. на 33,3%); порушення режиму праці та відпочинку призводило до травмування від 0,4% (2010 р.) до 0,8% (2013 р.), у середньому – 0,6% працівників, а відсутність або неякісне проведення медичного обстеження – від 0,1% (2009,2010 і 2012 рр.) до 0,3% (2013 р.), у середньому – 0,2% працівників, що підтверджує наявність недоліків з боку роботодавця і медичних працівників під час організації та проведення попередніх при прийнятті на роботу і періодичних профілактичних медичних оглядів. Протягом 2011–2013 років зменшилась на 12,0% роль інших організаційних причин травмування працівників. Це також можна пояснити першими результатами масової підготовки працівників і профспілкового активу підприємств із питань охорони праці, що її розпочали профспілки в Україні за підтримки Фонду. X Через технічні причини настання нещасних випадків на виробництві у 2009 р. травмувалося 12,9% працівників, 2010 – 14,1%, 2011 – 12,6%, 2012 – 11,8%, у 2013 р. – 12,6%, у середньому – 12,8%. Так, найбільше травмується працівників через незадовільний технічний стан виробничих об’єктів, будинків, споруд, території, засобів виробництва, виробничого обладнання та транспортних засобів підприємств, установ і організацій: від 5,7% (2012 р.) до 6,9% (2010 р.), у середньому – 6,3%. Це є наслідком порушення роботодавцями вимог відповідних міждержавних стандартів безпеки праці (ГОСТів) на виробниче обладнання і види робіт, державних та галузевих стандартів України і нормативно-правових актів з безпеки праці (НПАОП). Зростання цього показника у 2013 р. порівняно з 2012 р. (на 21,0%) можна пояснити недостатнім наглядом роботодавців за станом виробничих будівель і споруд, а також зношеністю та застарілістю виробничого обладнання, у тому числі обладнання підвищеної небезпеки, на якому працюють робітники. Сприяє такому стану справ різке послаблення у ці роки державного санітарного нагляду та нагляду з боку територіальних управлінь Держгірпромнагляду за промисловими та іншими підприємствами, 24

НА ДОПОМОГУ СПЕЦІАЛІСТУ З ОХОРОНИ ПРАЦІ 12/2014


ТРАВМАТИЗМ НА ВИРОБНИЦТВІ що викликане прийняттям Верховною Радою поправок до Закону України від 05.04.2001 № 877-V «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності». Відповідно до положень цього Закону, прийнятого на догоду роботодавцям, зупинення виробництва та виконання робіт, які, за висновком органу з нагляду за охороною праці, створюють безпосередню загрозу життю та здоров’ю людей, можна здійснювати лише за постановою адміністративного суду, ухваленою за результатами розгляду позову зазначеного органу. Потрібно відразу наголосити, що у 2013 р., за даними Держгірпромнагляду, з 861 такого позову було прийнято відповідне рішення лише по 233 позовах (27,1%). Про незадовільний у цілому технічний стан виробничого обладнання на підприємствах України переконливо засвідчили й узагальнені матеріали відповідної щорічної галузевої статистичної звітності за формою № 1-УБ «Умови і безпека праці». На жаль, цю звітну форму за «наполегливими пропозиціями» представників роботодавців і центральних органів виконавчої влади у 2013 р. було скасовано. Зумовлюють травмування працівників також і відсутність на виробничому обладнанні захисних, гальмівних, блокувальних та огороджувальних пристроїв, захисного фарбування механізмів, що рухаються, порушення термінів проведення поточних і капітальних ремонтів виробничого обладнання та передбачених нормативно-правовими актами з безпеки праці випробовувань і опосвідчень. На підприємствах України надзвичайно повільними темпами здійснюється заміна виробничих машин і механізмів, що використовуються при технологічних процесах. Поволі впроваджуються в економічну діяльність підприємств передові, зокрема енергозберігаючі та екологічно чисті технології, не повною мірою здійснюється автоматизація та механізація трудових процесів. X Психофізіологічні причини призвели до травмування 3,4% працівників у 2009 р.; 3,2% – у 2010, 3,3% – в 2011, 8,1% – у 2012 та 10,5% – у 2013 р., у середньому – 5,7%. Слід наголосити, що протягом 2009–2013 рр. унаслідок цієї причини працівники травмувалися більше у 3,1 разу. Украй негативну роль у травмуванні відіграє перебування працівників у стані алкогольного, наркотичного сп’яніння та токсикологічного отруєння. У 2009–2013 роках цей показник практично не змінювався (різниця у 2011 і 2012 рр. статистично недостовірна (t < 2) і становив у середньому 0,7%. Це зайвий раз підтверджує неналежний контроль керівників виробничих підрозділів підприємств, установ та організацій за: а) виконанням працівниками положень правил внутрішнього трудового розпорядку підприємств та колективних договорів щодо дотримання трудової дисципліни (прибуття на роботу у нетверезому стані, вживання алкогольних напоїв протягом робочої зміни); б) допуском підлеглих до виконання виробничих завдань, включаючи виконання робіт підвищеної небезпеки у стані алкогольного сп’яніння; в) своєчасним відсторонення від роботи працівників, які перебувають у стані алкогольного сп’яніння, та направленням їх на експертизу для підтвердження цього стану. Сприяє травмуванню працівників через психофізіологічні причини поширення серед працюючого населення хронічного алкоголізму, наркоманії та інших захворювань центральної нервової системи, що супроводжуються розладами психіки і поведінки (за даними медичних оглядів Інституту медицини праці АМН України, кількість осіб з такою патологією становить близько 1,3 млн). Негативно впливають на збільшення питомої ваги психофізіологічних причин у травмуванні працівників такі чинники: а) реформа охорони здоров’я, під час якої була практично знищена цехова медицина і профпатологічна служба, а також медико-санітарні частини та інші заклади охорони здоров’я на підприємствах, які здійснювали оперативний нагляд за станом здоров’я працівників; б) значні недоліки у проведенні періодичних профілактичних медичних оглядів і особливо психофізіологічної експертизи, яка здебільшого проводиться поза закладами охорони здоров’я, які, практично, самоусунулися від цього виду медичних оглядів. Тільки в умовах України існує надзвичайне явище, коли оцінка стану психічного здоров’я працівника та функціонального стану його вищої нервової діяльності здійснюється здебільшого в експертно-технічних центрах Держгірпромнагляду; в) формальне проведення попереднього медогляду під час прийняття на роботу і проведення періодичних медичних оглядів у психіатра і нарколога відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 27.09.2000 № 1465 «Про затвердження Порядку проведення обов’язкових попередніх та періодичних психіатричних оглядів і переліку медичних психіатричних протипоказань щодо виконання окремих видів діяльності (робіт, професій, служби), що можуть становити безпосередню небезпеку для особи, яка провадить цю діяльність, або оточуючих» та постанови Кабінету Міністрів України від 6.11.1997 № 1238 «Про обов’язковий профілактичний наркологічний огляд і порядок його проведення». НА ДОПОМОГУ СПЕЦІАЛІСТУ З ОХОРОНИ ПРАЦІ 12/2014

25


ТРАВМАТИЗМ НА ВИРОБНИЦТВІ X Висока питома вага працівників, які потерпіли від інших причин настання нещасних випадків, пов’язаних із виробництвом: 13,8% у 2009 р., 13,6% – у 2010, 12,4% – у 2011, 12,3% – у 2012 і 11,8% – у 2013 р., у середньому – 12,8%, свідчить швидше про наявність певних недоліків у розслідуванні нещасних випадків на виробництві, коли члени комісії підприємства з розслідування не можуть (або не хочуть) визначити конкретну причину настання нещасного випадку і травмування працівника. І це незважаючи на наявність у Класифікаторі 31 виду причин настання нещасного випадку (додаток 3 до Порядку розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.08.2004 № 1112, яка діяла протягом 2009–2011 років (далі – Постанова № 1112), та постанови Кабінету Міністрів України від 30.11.2011 № 1232 «Деякі питання розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві» (далі – Постанова № 1232). Стабілізація більшості показників питомої ваги потерпілих від нещасних випадків, пов’язаних з виробництвом, за причинами їх настання укотре переконливо свідчить про низьку ефективність заходів, які вживають роботодавці, зокрема організаційних, щодо запобігання нещасним випадкам на виробництві. Ці матеріали, крім того, підтверджують практичну відсутність протягом періоду статистичного спостереження впливу діяльності працівників територіальних відділень Держгірпромнагляду на роль окремих причин у травмуванні працівників підприємств. Ця діяльність не спрямована на усунення зазначених вище причин настання нещасних випадків на виробництві та на зміну питомої ваги працівників, які травмувалися при цьому внаслідок кожної з них.

4.2. Розподіл загиблих від нещасних випадків, пов’язаних з виробництвом, зі смертельними наслідками за основними причинами загибелі працівників Дещо іншим виглядає розподіл працівників, які загинули під час настання нещасних випадків, пов’язаних з виробництвом, зі смертельними наслідками за причинами їх настання, а також його динаміка у 2009–2013 роках. Відповідні аналітичні матеріали наведено у табл. 4,2. X Дані табл. 4,2 свідчать, що серед нещасних випадків, пов’язаних з виробництвом, зі смертельними наслідками унаслідок організаційних причин загинуло 58,6% працівників у 2009 р., 61,2% – у 2010, 56,6% – у 2011, 62,9% – у 2012 і 52,9% – у 2013 р., що в середньому за роки статистичного спостереження становить 58,4%, або більше половини. Серед організаційних причин найбільша кількість працівників загинула внаслідок порушення вимог безпеки під час експлуатації обладнання, устатковання, машин і механізмів. Питома вага працівників, які загинули внаслідок цієї причини, становила від 13,1% (2009 р.) до 15,9% (2010 і 2012 р.), у середньому – 14,7% (кожний сьомий). Це зайвий раз засвідчує наявність недоліків в утриманні виробничого обладнання, хоча показник 2013 р. порівняно з 2012 р. зменшився лише на 7,4%. Таблиця 4,2 Питома вага загиблих від нещасних випадків, пов’язаних з виробництвом, зі смертельними наслідками за основними видами причин, що призвели до загибелі працівників № з/п 1 1

2 3 4 5 6 7 8

Причини настання нещасного випадку зі смертельним наслідком 2 Порушення вимог безпеки під час експлуатації обладнання, устатковання, машин, механізмів тощо Порушення правил дорожнього руху Порушення технологічного процессу Порушення трудової і виробничої дисципліни Невикористання засобів індивідуального захисту через незабезпеченність ними Порушення режиму праці та відпочинку Недоліки під час навчання безпечних прийомів праці Відсутність або неякісне проведення медичного обстеження (профдобору) 26

Питома вага загиблих від зазначеної причини у відсотках до загальної кількості загиблих за відповідні роки 2009 2010 2011 2012 2013 3 4 5 6 7

У середньому 8

13,1

15,9

13,6

15,9

14,8

14,7

12,1

11,6

8,5

12,9

10,5

11,1

11,3

8,3

5,7

7,5

6,5

7,9

10,6

13,3

11,4

12,3

11,8

11,9

1,8

0,5

1,3

1,5

1,1

1,2

1,2

1,4

0,2

1,4

0,2

0,9

0,8

1,0

0,5

0,9

0,6

0,8

0,3

1,4

0,7

0,3

0,4

0,6

НА ДОПОМОГУ СПЕЦІАЛІСТУ З ОХОРОНИ ПРАЦІ 12/2014


ТРАВМАТИЗМ НА ВИРОБНИЦТВІ 1 9

2 Інші організаційні причини

Усього через організаційні причини 10

11 12 13

Незадовільний технічний стан виробничих об’єктів, будинків, споруд, території; засобів виробництва; транспортних засобів Недосконалість технологічного процесу, його невідповідність вимогам безпеки праці Конструктивні недоліки, недосконалість, недостатня надійність засобів виробництва Інші технічні причини

Усього через технічні причини 14 15

Алкогольне, наркотичне сп’яніння, токсикологічне отруєння Інші психофізіологічні причини

Усього через психофізіологічні причини 16

Інші причини (без урахування організаційних, технічних і психофізіологічних)

Усі причини

3 7,4

4 7,8

58,6

61,2

4,5

5 14,6

6 10,2

7 7,0

8 9,4

56,5

62,9

52,9

58,5

9,3

7,9

6,8

9,1

7,5

3,4

3,6

5,0

4,3

4,6

4,2

1,7

2,9

3,2

1,5

2,5

2,4

5,7

3,4

3,9

4,4

5,7

4,6

15,3

19,2

19,1

17,0

21,9

18,5

5,9

5,0

5,9

3,9

3,2

4,8

3,5

2,9

2,4

3,6

7,0

3,9

9,4

7,9

8,3

7,5

10,2

8,7

16,7

11,7

15,2

12,6

15,0

14,3

100,0

100,0

100,0

100,0

100,0

100,0

Друге місце серед причин загибелі працівників займають порушення трудової і виробничої дисципліни, що стало наслідком загибелі від 10,6% працівників (2009 р.) до 13,3% (2010 р.) – у середньому 11,9% (кожний восьмий). У 2013 р. спостерігається недостовірне зменшення цього показника на 4,2% проти рівня 2012 р. Проте значна питома вага працівників, які загинули від цієї причини, підтверджує недостатність контролю з боку роботодавців та керівників виробничих підрозділів підприємств за дотриманням працівниками вимог нормативних актів з безпеки та охорони праці, а також трудового законодавства під час виконання виробничих завдань. Іншими словами, на більшості підприємств практично не діє триступінчастий контроль з охорони праці. На третьому місці серед організаційних причин загибелі працівників при настанні нещасних випадків, пов’язаних з виробництвом, зі смертельними наслідками – порушення правил дорожнього руху, які спричинили загибель від 8,5% (2011 р.) до 12,9% (2012 р.), у середньому – 11,1% працівників (кожний дев’ятий), що можна пояснити не тільки недоліками в дотриманні вимог нормативних актів для автотранспортних підприємств та відповідних підрозділів підприємств, установ і організацій, а й загальною незадовільною ситуацією з дорожнім травматизмом в Україні. Необхідно наголосити, що у 2013 р. порівняно з 2012 р. сталося зменшення цього показника на 22,9%. Порушення технологічного процесу спричинило загибель від 5,7% (2011 р.) до 11,3% (2009 р.), у середньому – 7,9% працівників. Це також може свідчити про недостатній контроль з боку посадових осіб підприємств за виконанням працівниками при здійсненні виробничих завдань вимог посадових інструкцій з охорони праці та міждержавних стандартів безпеки праці, а також безпечного здійснення працівниками технологічного процесу за розробленими технологічними регламентами підприємств. У 2013 р. цей показник порівняно з 2012 р. зменшився на 15,4%. У результаті невикористання працівниками засобів індивідуального захисту через незабезпеченість ними загинуло від 0,5% (2010 р.) до 1,8% (2009 р.) працівників, у середньому – 1,2% працівників. Це є одним із проявів недостатнього фінансування роботодавцями заходів і засобів з охорони праці відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 27.06.2003 № 994 «Про затвердження переліку заходів та засобів з охорони праці, витрати на здійснення яких включаються до витрат» (далі – Постанова № 994) щодо придбання засобів індивідуального захисту. За даними технічної інспекції праці членських організацій Федерації професійних спілок України, вкрай негативно позначилося на забезпеченні працівників засобами індивідуального захисту прийняття у 2011 р. Верховною Радою України змін до статті 19 Закону України «Про охорону праці» щодо встановлення мінімальних витрат роботодавців на охорону праці – Закон України «Про внесення змін до статей 19 та 43 Закону України «Про охорону праці» від 2.06.2011 № 3458-VІ (далі – Закон № 3458-VІ). НА ДОПОМОГУ СПЕЦІАЛІСТУ З ОХОРОНИ ПРАЦІ 12/2014

27


ТРАВМАТИЗМ НА ВИРОБНИЦТВІ Прийняття цього Закону зменшило виділення роботодавцями коштів на охорону праці, включаючи придбання спеціального одягу, спеціального взуття та засобів індивідуального захисту, в кілька разів, особливо на підприємствах металургії, металообробки та добувної промисловості, рівень виробничого травматизму на яких найбільший в Україні. Слід зазначити, що порівняно з 2002 роком, коли був прийнятий у новій редакції базовий Закон України «Про охорону праці», роздрібні ціни на спеціальний одяг, спеціальне взуття та інші засоби індивідуального захисту зросли у кілька разів. Тому визначення Законом № 3458-VІ мінімального розміру витрат на охорону праці не дозволяє на підприємствах виконувати у повному обсязі вимоги Постанови № 994. До речі, факти, що підтверджують такий стан справ із забезпеченням працівників переліченими засобами індивідуального захисту, були отримані ФПУ під час проведення у 2010–2012 рр. Всеукраїнської профспілкової акції «Атестацію робочих місць – під контроль профспілок» (далі – Акція). Під час Акції членські організації ФПУ також встановили, що на багатьох підприємствах України роботодавці систематично порушують вимоги Типових галузевих норм забезпечення працівників підприємств різного виду економічної діяльності засобами індивідуального захисту, особливо органів дихання, слуху, зору, а також шкіри. Надто незадовільно забезпечуються працівники спеціальними засобами індивідуального захисту та рятувальними засобами під час роботи у закритих ємностях, на висоті та в агресивних і небезпечних за газовим складом повітря середовищах. Критичний стан забезпечення працівників зазначеними захисними засобами разом із незадовільним їх застосуванням негативно впливає не тільки на травмування і загибель працівників при виникненні нещасних випадків на виробництві, а й на розвиток у працівників професійних захворювань. Необхідно наголосити, що тільки п’ять зазначених вище організаційних причин спричинили загибель протягом періоду статистичного спостереження (2009–2013 роки) від 40,5% (2011 р.) до 50,1% (2012 р.), у середньому – 46,7% працівників. Окремо слід наголосити, що однією із причин загибелі працівників стали виявлені недоліки під час навчання безпечних прийомів праці, в результаті чого загинуло від 0,5% працівників (2011 р.) до 1,0% (2010 р.), у середньому – 0,8%. Це переконливо свідчить про наявність серйозних недоліків у проведенні навчання з охорони праці працівників підприємств, особливо роботодавців, керівників і посадових осіб та керівників служб і виробничих підрозділів підприємств. Можна припустити, що для запобігання нещасним випадкам зі смертельними наслідками на виробництві на підприємствах неналежним чином проводяться вступні, попередні, періодичні і особливо цільові інструктажі з охорони праці. Здебільшого вони проводяться формально, за застарілими інструкціями з охорони праці, без практичного закріплення працівниками здобутих під час навчання теоретичних знань. Украй рідко використовуються під час проведення навчання та інструктажів системи автоматичної підготовки та контролю знань з охорони праці за комп’ютерними програмами, наприклад, розробленими у ТОВ «Протек». У разі виникнення на підприємствах певного виду економічної діяльності нещасного випадку зі смертельним наслідком на інших підприємствах галузі для запобігання таким нещасним випадкам позапланові та цільові інструктажі проводяться час від часу. X Через технічні причини настання нещасних випадків на виробництві у 2009 р. загинуло від 9,2% до 21,9% у 2010 р., у середньому – 18,5% працівників. Найбільше загинуло працівників через незадовільний технічний стан виробничих об’єктів, будинків, споруд, території, засобів виробництва, виробничого обладнання і транспортних засобів підприємств, установ і організацій: від 4,5% (2009 р.) до 9,3% (2012 р.), у середньому – 7,5% працівників. Причини такого стану речей розкриті нами при поясненні ролі цієї причини у травмуванні працівників. Потрібно звернути увагу на негативну тенденцію зростання в останні роки (2011–2013) у 1,5 разу інших технічних причин загибелі працівників. X Психофізіологічні причини призводили до загибелі від 7,5% (2012 р.) до 10,2% (2013 р.), у середньому – 8,9% працівників. Необхідно зазначити, що у 2013 р. цей показник збільшився порівняно з 2012 р. у 1,4 разу. Алкогольне, наркотичне сп’яніння, токсикологічне отруєння спричинило загибель від 3,2% працівників (2013 р.) до 5,9% (2009 і 2011 рр.), у середньому – 4,8%. Слід зауважити, що питома вага працівників, які загинули у стані алкогольного, наркотичного сп’яніння, зменшилася з 5,9% у 2011 році до 3,2% у 2013 році, тобто у 1,8 разу. Аналіз стану виробничого травматизму в Україні 28

НА ДОПОМОГУ СПЕЦІАЛІСТУ З ОХОРОНИ ПРАЦІ 12/2014


ТРАВМАТИЗМ НА ВИРОБНИЦТВІ протягом 2011–2013 років, а саме матеріали про нещасні випадки, не пов’язані з виробництвом, дає змогу припустити, що у разі виявлення у крові загиблого алкоголю комісії із спецрозслідування приймають здебільшого рішення про те, що цей нещасний випадок зі смертельним наслідком не пов’язаний з виробництвом. Тому відповідні показники щодо нещасних випадків, пов’язаних з виробництвом, слід сприймати критично. Щодо оцінки ролі психофізіологічних причин у загибелі працівників, то слід зазначити, що у цьому разі не можна не враховувати поширеність серед працюючого населення хронічного алкоголізму, наркоманії, а також формальне проведення медичних оглядів у психіатра та нарколога. В результаті цього такі працівники допускаються навіть до виконання робіт підвищеної небезпеки, що нерідко є основною причиною виникнення на підприємствах аварій. Світовий досвід показує, що у 80,0% аварій головним чинником є людський фактор. X Висока питома вага працівників, які загинули від інших причин настання нещасних випадків, пов’язаних з виробництвом, а саме: від 11,7% (2011 р.) до 16,7% (2009 р.), у середньому – 14,3%, свідчить також про певні недоліки під час проведення спеціальних розслідувань таких випадків, коли комісії не докладають усіх можливих зусиль і засобів для встановлення дійсної причини загибелі працівника при настанні нещасного випадку, пов’язаного з виробництвом. Стабілізація більшості показників питомої ваги загиблих від нещасних випадків, пов’язаних з виробництвом, за причинами їх настання переконливо свідчить про необхідність вжиття роботодавцями більш дієвих, цілеспрямованих заходів для усунення зазначених причин травмування і загибелі працівників. 4.3. Порівняльна роль причин у травмуванні та загибелі працівників при настанні нещасних випадків, пов’язаних з виробництвом, у 2013 році Звертає увагу різна питома вага працівників, які травмуються або гинуть на виробництві від однієї і тієї самої причини настання нещасного випадку. Матеріали про цю відмінність, які ґрунтуються на аналізі даних статистичного бюлетеня «Травматизм на виробництві» за 2013 рік, наведено у табл. 4,3. Дані таблиці свідчать, що у 2013 році в результаті дії всіх організаційних причин питома вага працівників, які загинули, була на 23,1% менше питомої ваги працівників, які травмувалися. Проте серед організаційних причин настання нещасних випадків питома вага загиблих перевищувала питому вагу травмованих у результаті: порушення правил дорожнього руху – у 2,8 разу; відсутності або неякісного проведення медичного обстеження (профдобору) – на 33,3%; порушення вимог безпеки під час експлуатації обладнання, устаткування, машин, механізмів тощо – на 24,4% та порушення технологічного процесу – на 8,3%. Першим незаперечним підсумком проведення протягом 2012 і 2013 рр. масового навчання представників і профактиву підприємств, у якому активну участь брали профспілки, став позитивний вплив цього навчання на зменшення питомої ваги працівників, які загинули від організаційних причин у результаті настання нещасних випадків на виробництві, порівняно з травмуванням працівників. Так, питома вага працівників, які загинули, була меншою, ніж питома вага працівників, які травмувалися: через порушення режиму праці і відпочинку – у 4,0 разу; у результаті недоліків під час навчання безпечних прийомів праці – у 2,5 разу; через порушення трудової і виробничої дисципліни – у 1,7 разу; у результаті невикористання засобів індивідуального захисту через незабезпеченість ними – у 1,4 разу; дії інших організаційних причин – у 2,7 разу. Натомість технічні причини, на які меншою мірою впливає навчання з охорони праці, відіграють значно більшу роль у загибелі працівників, ніж у травмуванні, оскільки питома вага працівників, які загинули через усі технічні причини, була більшою, ніж травмованих, у 1,7 разу, в результаті недосконалості технологічного процесу, його невідповідності вимогам безпеки – у 3,1 разу; дії інших технічних причин – у 2,4 разу; конструктивних недоліків, недосконалості, недостатньої надійності засобів виробництва – на 38,9%, незадовільного технічного стану виробничих об’єктів, будинків, споруд, території, засобів виробництва, транспортних засобів – на 31,9%. Щодо психофізіологічних причин настання нещасних випадків, пов’язаних із виробництвом, слід наголосити, що питома вага працівників, які загинули, перебуваючи у стані алкогольного, наркотичного сп’яніння, токсикологічного отруєння, перевищувала питому вагу працівників, які травмувалися у такому стані, у 4,6 разу. Це можна пояснити неправильною оцінкою працівником, який перебуває у стані алкогольного сп’яніння, виробничої ситуації, нехтуванням вимогами нормативних актів з охорони праці, недооцінкою ступеня ризику настання нещасного випадку. НА ДОПОМОГУ СПЕЦІАЛІСТУ З ОХОРОНИ ПРАЦІ 12/2014

29


ТРАВМАТИЗМ НА ВИРОБНИЦТВІ Таблиця 4,3 Порівняльний аналіз питомої ваги потерпілих і загиблих від нещасних випадків, пов’язаних із виробництвом, за причинами їх настання у 2013 році

№ з/п

Причини настання нещасних випадків, пов’язаних з виробництвом, у т.ч. нещасних випадків зі смертельними наслідками

1 1

2 Порушення трудової і виробничої дисципліни

2 3

Порушення вимог безпеки під час експлуатації обладнання, устатковання, машин, механізмів тощо Порушення технологічного процессу

4

Порушення правил дорожнього руху

5

Недоліки під час навчання безпечних прийомів праці

6

Невикористання засобів індивідуального захисту через незабезпеченність ними Порушення режиму праці та відпочинку

7 8 9

Відсутність або неякісне проведення медичного обстеження (профдобору) Інші організаційні причини

Усього через організаційні причини 10

11 12 13

Незадовільний технічний стан виробничих об’єктів, будинків, споруд, території; засобів виробництва; транспортних засобів Конструктивні недоліки, недосконалість, недостатня надійність засобів виробництва Недосконалість технологічного процесу, його невідповідність вимогам безпеки Інші технічні причини

Усього через технічні причини 14 15

Алкогольне, наркотичне сп’яніння, токсикологічне отруєння Інші психофізіологічні причини

Усього через психофізіологічні причини 16

Інші причини (без урахування організаційних, технічних і психофізіологічних)

Усі причини

Питова вага потерпілих та загиблих від зазначеної причини настання нещасного випадку у відсотках до загальної кількості потерпілих або загиблих

Відмінності у показниках питомої ваги працівників, які травмувалися, та які загинули: більше, менше, разів, відсотків

при травмуванні

при загибелі

3

4

5

20,0

11,8

Менше у 1,7 разу

11,9

14,8

6,0

6,5

3,8

10,5

1,5

0,6

1,6

1,1

0,8

0,2

0,3

0,4

19,2

7,0

65,1

52,9

Менше на 23,1%

6,9

9,1

Більше на 31,9%

1,8

2,5

1,5

4,6

2,4

5,7

12,6

21,9

0,7

3,2

9,8

7,0

10,5

10,2

11,8

15,0

Більше на 27,1%

100,0

100,0

Більше на 24,4% Більше на 8,3% Більше у 2,8 разу Менше у 2,5 разу Менше у 1,4 разу Менше у 4,0 разу Більше на 33,3% Менше у 2,7 разу

Більше на 38,9% Більше у 3,1 разу Більше у 2,4 разу Більше у 1,7 разу Більше у 4,6 разу Менше у 1,4 разу Менша на 2,9%

Статистичний аналіз матеріалів табл. 4,3 дає змогу встановити наявність у 2013 році прямого кореляційного зв’язку високого ступеня між травмуванням і загибеллю працівників від причин настання нещасних випадків, пов’язаних з виробництвом: коефіцієнт кореляції, визначений методом рангів, дорівнює 0,97. 30

НА ДОПОМОГУ СПЕЦІАЛІСТУ З ОХОРОНИ ПРАЦІ 12/2014


ТРАВМАТИЗМ НА ВИРОБНИЦТВІ Зазначені матеріали про основні причини настання нещасних випадків, пов’язаних із виробництвом, підкреслюють нагальну необхідність урахування особливостей травмування і загибелі працівників від окремих причин настання цих випадків, що потрібно обов’язково враховувати під час розроблення та здійснення заходів із запобігання виникненню нещасних випадків на виробництві. До того ж усунення організаційних причин, які спричинили загибель майже 2/3 працівників під час настання нещасних випадків, пов’язаних з виробництвом, не потребувало від роботодавців виділення значних коштів на усунення цих причин, швидше проблема лежить у площині дотримання працівниками вимог елементарної виробничої дисципліни та відповідальності керівників усіх рівнів. РОЗДІЛ 5. ПОКАЗНИКИ ЧАСТОТИ І ТЯЖКОСТІ ТРАВМУВАННЯ ПРАЦІВНИКІВ ТА СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНІ НАСЛІДКИ ВИРОБНИЧОГО ТРАВМАТИЗМУ В УКРАЇНІ У першому розділі наголошувалося, що давати оцінку стану виробничого травматизму, а тим паче порівнювати його рівень у різних областях України та на підприємствах різного виду економічної діяльності за кількістю зареєстрованих нещасних випадків – неправильно, а з точки зору статистики – неправомірно. Оскільки структура виробництва і статево-віковий склад працівників підприємств в окремих регіонах України далеко не однакові, то для порівняльного аналізу рівнів і тяжкості виробничого травматизму, включаючи травматизм зі смертельним наслідком, були систематизовані та проаналізовані відповідні дані статистичних бюлетенів Держстату «Травматизм на виробництві» за 2009–2013роки. Із матеріалів бюлетенів були вибрані та статистично опрацьовані дані про відносні показники, які характеризують частоту травмування і загибелі працівників на виробництві в Україні, а також показники тяжкості перебігу травм, отриманих працівниками в результаті настання нещасних випадків на виробництві, зокрема: – частоти травмування працівників на виробництві – за коефіцієнтом частоти травматизму на 1000 працюючих (Кч); – частоти травмування працівників зі смертельним наслідком (частоти загибелі працівників) – за коефіцієнтом частоти смертельного травматизму на 100 000 працюючих (Кчс); – тяжкості травмування – за середнім коефіцієнтом тяжкості (Кт) у людино-днях тимчасової непрацездатності на одного потерпілого (включно з померлими), непрацездатність яких закінчилася у звітному році. Рівні зазначених показників виробничого травматизму в окремих адміністративно-територіальних одиницях України протягом 2009–2013 років наведено у табл. 5,1. 5.1. Показник частоти травмування працівників Матеріали табл. 5.1 свідчать, що в цілому по Україні коефіцієнт частоти травмування працівників (Кч)становив 1,4 (2009 і 2010 рр.), 1,3 (2011р.), 1,2 (2012 р.) та 1,1 (2013 р.), що у середньому протягом періоду статистичного спостереження становить 1,3. Оскільки щорічні відмінності значень цього показника є статистично недостовірними, можна дійти висновку, що рівень виробничого травматизму в Україні протягом 2009–2013років стабілізувався на високих цифрах, які значно перевищують аналогічні показники країн СНД та Європейської співдружності. Таблиця 5,1 Рівні частоти і тяжкості травмування працівників в окремих місцевостях України за 2009–2013 роки № з/п

Місцевість України (республіка, область, місто)

1

2

1

АР Крим

НА ДОПОМОГУ СПЕЦІАЛІСТУ З ОХОРОНИ ПРАЦІ 12/2014

Роки 3 2009 2010 2011 2012 2013 С*

Кч 4 0,9 0,9 0,8 0,9 0,9 0,9

Рівні травматизму Кчс 5 14,1 20,2 15,3 8,0 11,0 13,7

Кт 6 36,7 30,5 31,6 31,7 37,0 33,5

31


ТРАВМАТИЗМ НА ВИРОБНИЦТВІ 1

2

2

Вінницька

3

Волинська

4

Дніпропетровська

5

Донецька

6

Житомирська

7

Закарпатська

8

Запорізька

9

ІваноФранківська

Київська 10

32

3 2009 2010 2011 2012 2013 С* 2009 2010 2011 2012 2013 С* 2009 2010 2011 2012 2013 С* 2009 2010 2011 2012 2013 С* 2009 2010 2011 2012 2013 С* 2009 2010 2011 2012 2013 С* 2009 2010 2011 2012 2013 С* 2009 2010 2011 2012 2013 С* 2009 2010 2011 2012 2013 С*

4 1,1 1,0 1,2 1,1 1,1 1,1 1,6 1,4 1,3 1,0 1,0 1,3 1,2 1,1 1,0 1,1 1,0 1,1 4,2 4,2 3,8 3,6 3,1 3,8 0,9 1,0 0,9 0,8 1,1 0,9 0,9 1,0 0,9 0,4 0,3 0,7 1,0 1,0 1,1 1,1 1,1 1,1 0,6 0,6 0,7 0,6 0,6 0,6 0,7 0,8 0,8 0,8 0,6 0,7

5 14,8 7,1 14,8 15,3 9,5 12,3 8,7 12,6 13,3 8,0 6,0 9,7 11,5 13,8 10,7 11,9 12,3 12,0 15,8 17,1 17,8 17,3 16,6 16,9 8,4 11,0 6,5 10,9 19,8 11,3 8,4 11,0 6,5 6,4 5,9 7,6 13,1 12,1 11,8 15,1 13,3 13,1 18,5 13,7 20,1 11,9 14,8 15,8 13,5 9,2 8,9 11,2 9,8 10,5

6 42,8 41,2 45,1 42,2 51,1 44,5 29,1 27,8 34,4 44,6 46,8 36,5 34,8 39,0 40,6 38,9 39,7 38,6 38,2 37,1 37,9 38,6 35,6 37,5 39,1 37,0 38,6 40,2 42,7 39,5 39,1 37,0 38,6 32,1 62,2 41,8 30,6 33,0 35,5 29,9 30,3 31,9 37,7 31,5 32,4 42,4 41,0 37,0 32,7 37,5 36,2 34,5 34,4 35,1

НА ДОПОМОГУ СПЕЦІАЛІСТУ З ОХОРОНИ ПРАЦІ 12/2014


ТРАВМАТИЗМ НА ВИРОБНИЦТВІ 1

2

11

Кіровоградська

12

Луганська

13

Львівська

14

Миколаївська

15

Одеська

16

Полтавська

17

Рівненська

18

Сумська

19

Тернопільська

НА ДОПОМОГУ СПЕЦІАЛІСТУ З ОХОРОНИ ПРАЦІ 12/2014

3 2009 2010 2011 2012 2013 С* 2009 2010 2011 2012 2013 С* 2009 2010 2011 2012 2013 С* 2009 2010 2011 2012 2013 С* 2009 2010 2011 2012 2013 С* 2009 2010 2011 2012 2013 С* 2009 2010 2011 2012 2013 С* 2009 2010 2011 2012 2013 С* 2009 2010 2011 2012 2013 С*

4 1,1 1,0 1,0 0,7 0,7 0,9 3,5 3,6 3,5 2,6 2,8 3,2 0,8 0,9 0,7 0,8 0,7 0,8 0,7 0,7 0,7 0,6 0,6 0,7 0,7 0,7 0,6 0,6 0,6 0,6 0,8 0,9 0,8 0,8 0,8 0,8 0,9 0,9 0,8 0,7 1,0 0,9 1,4 1,3 0,9 1,1 1,0 1,1 0,8 0,8 0,5 0,5 0,9 0,7

5 18,5 9,9 12,5 10,7 13,9 13,1 18,5 19,8 22,7 19,6 18,4 19,8 9,0 9,8 7,8 10,6 11,7 9,8 16,9 11,9 14,6 13,7 15,9 14,6 10,6 14,1 10,1 15,3 13,8 12,8 12,8 12,7 12,2 14,3 9,8 12,4 14,5 9,1 13,4 11,9 13,0 12,4 7,4 14,2 12,7 15,5 16,3 13,2 9,8 11,0 12,7 8,3 3,2 9,0

6 33,2 34,3 37,4 38,2 47,1 38,0 32,5 34,8 36,0 38,4 32,4 34,8 41,9 38,5 40,4 39,8 37,5 39,6 43,8 46,2 36,3 38,8 39,6 39,6 30,8 37,7 35,0 36,8 33,2 34,7 44,7 38,5 39,9 34,8 48,0 44,3 44,3 38,5 41,8 40,7 56,3 44,3 29,6 33,7 32,3 34,6 35,1 33,1 43,8 36,6 30,3 43,8 41,3 39,2

33


ТРАВМАТИЗМ НА ВИРОБНИЦТВІ 1

2

20

Харківська

21

Херсонська

22

Хмельницька

23

Черкаська

24

Чернівецька

25

Чернігівська

26

м. Київ

27

м. Севастополь

У середньому по Україні

3 2009 2010 2011 2012 2013 С* 2009 2010 2011 2012 2013 С* 2009 2010 2011 2012 2013 С* 2009 2010 2011 2012 2013 С* 2009 2010 2011 2012 2013 С* 2009 2010 2011 2012 2013 С* 2009 2010 2011 2012 2013 С* 2009 2010 2011 2012 2013 С* 2009 2010 2011 2012 2013 С*

4 0,9 1,0 0,8 0,7 0,7 0,8 1,7 1,7 1,4 1,2 1,1 1,4 1,1 0,9 0,8 0,9 0,9 0,9 0,8 0,9 0,7 0,6 0,9 0,8 0,5 0,6 0,5 0,5 0,5 0,5 0,7 0,8 0,9 0,7 0,8 0,8 0,6 0,7 0,7 0,6 0,4 0,6 1,0 1,2 1,6 1,2 1,1 1,2 1,4 1,4 1,3 1,2 1,1 1,3

5 11,6 12,5 13,8 13,4 14,3 13,1 17,2 21,3 22,5 17,4 20,6 19,8 14,3 14,7 19,4 15,6 16,4 16,1 14,3 12,5 10,5 12,1 22,6 14,4 5,9 6,8 9,9 9,2 8,3 8,0 6,9 13,4 6,5 6.6 8,3 8,3 9,2 9,2 8,9 9,3 5,6 8,4 19,6 18,7 16,1 25,9 8,0 17,7 12,5 13,1 13,0 12,8 12,3 12,7

6 36,5 32,5 34,2 30,0 37,8 34,2 27,3 27,7 23,8 23,1 26,0 25,6 46,6 50,6 47,3 49,9 53,7 49,6 39,0 40,7 44,1 35,0 36,6 39,1 55,7 43,3 32,4 40,1 71,2 48,5 34,5 37,9 32,1 38,5 37,9 36,2 34,5 34,8 37,5 34,3 41,4 36,5 31,3 58,0 33,7 49,6 35,3 41,6 36,4 36,5 37,1 37,4 37,8 37,0

Примітка. С*– середні показники за п’ять років із заокругленням до першого знаку після коми. 34

НА ДОПОМОГУ СПЕЦІАЛІСТУ З ОХОРОНИ ПРАЦІ 12/2014


ТРАВМАТИЗМ НА ВИРОБНИЦТВІ В окремих місцевостях України протягом зазначеного періоду цей показник становив від 0,3 (Закарпатська обл., 2013 р.) до 4,2 (Донецька обл., 2009, 2010 рр.), відмінність у цих показниках становить 14,0 разу! В інших місцевостях України протягом 2009–2013 років зафіксовано різні коефіцієнти частоти травмування працівників на виробництві (Кч), відмінності у рівнях яких – статистично недостовірні (t < 2). Необхідно зазначити, що протягом 2009–2013 років щорічне перевищення цього коефіцієнта порівняно із середніми по Україні спостерігалося тільки у таких областях: Донецька – у 3,0 разу (2009, 2010 і 2012 рр.), у 2,9 разу (2011 р.) та у 2,8 разу (2013 р.); Луганська – у 2,5 разу (2009 і 2013 рр.), у 2,6 разу (2010 р.), у 2,7 разу (2011 р.), у 2,2 разу (2012 р.) і Херсонська – на 21,4% (2009 і 2010 рр.), на 16,7% (2011 р.). Серед інших областей перевищення середнього по Україні показника фіксувалося тільки у Волинській області – на 14,3% (2009 р.). Протягом 2011–2013 років спостерігається постійне зменшення показника Кч у п’яти місцевостях України, у тому числі найбільше – у Закарпатській області (з 0,9 до 0,3 – у 3,0 разу), у м. Києві (з 0,7 до 0,4 – у 1,8 разу) та у м. Севастополі (з 1,6 до 1,1 – у 1,5 разу). Стабілізація показника Кч протягом цих років спостерігається у Запорізькій (на рівні 1,1), Житомирській (0,6), Одеській (0,6), Полтавській (0,8) і Чернігівській (0,5) областях. Середні рівні показника частоти травмування працівників на виробництві протягом зазначеного періоду в окремих місцевостях України наведені на рис.1, а їх ранги за цим показником – на рис. 2.

Волинська Рівненська Кч – 0,9 Кч – 1,3

Чернігівська Кч – 0,8

Житомирська м. Київ Кч – 0,6 Кч – 0,9

Сумська Кч – 1,1

Україна Кч – 1,3

Львівська Київська Хмельницька Кч – 0,8 Кч – 0,7 Полтавська Кч – 0,9 Харківська Тернопільська Кч – 0,8 Луганська Кч – 0,8 Кч – 0,7 Черкаська Кч – 3,2 ІваноКч – 0,8 Вінницька Франківська Закарпатська Кч – 1,1 Кч – 0,6 Кч – 0,7 Дніпропетровська Кіровоградська Чернівецька Кч – 1,1 Донецька Кч – 0,9 Кч – 0,5 Кч – 3,8 Легенда Миколаївська Показник Кч – більше 1,4 Запорізька Одеська Кч – 0,7 Кч – 1,1 Показник Кч – від 1,0 до 1,4 Кч – 0,6 Показник Кч – менше 1,0 Херсонська Кч – 1,4 Кч – показник загиблих на 100000 працюючих (коефіцієнт частоти травмованих працівників)

м. Севастополь Кч – 1,2

АР Крим Кч – 0,9

Рис. 1. Картограма середніх показників частоти травмування працівників на виробництві (Кч) на підприємствах у різних місцевостях України протягом 2009–2013 років (за даними Держстату)

Рис. 2. Ранжування адміністративно-територіальних одиниць України за середнім значенням Кч протягом 2009–2013 років

Як видно з рис. 2, перевищення середнього показника Кч спостерігається лише у чотирьох областях України. НА ДОПОМОГУ СПЕЦІАЛІСТУ З ОХОРОНИ ПРАЦІ 12/2014

35


ТРАВМАТИЗМ НА ВИРОБНИЦТВІ 5.2. Показник частоти смертельного травмування (загибелі) працівників Набагато гіршими виглядають протягом зазначеного періоду в Україні показники частоти смертельного травмування (загибелі) працівників на виробництві (Кчс), тобто рівня виробничого травматизму зі смертельним наслідком (див. табл. 5.1). У цілому по Україні у 2009 р. цей показник становив 12,5, у 2010 –збільшився до 13,1 (на 4,8%), у 2011 – склав 13,0 (недостовірне зменшення на 0,7%), у 2012 – 12,8 (аналогічне зменшення на 1,5%), а у 2013 р. – 12,3 (також недостовірне зменшення на 4,1%), складаючи в середньому за 5 років – 12,7. Щорічне зменшення цього показника з 2010 р. до 2013 р. (з 13,1 до 12,3 – на 6,5%) є також статистично недостовірним (t < 2). Тому знову потрібно зробити висновок, що рівень виробничого травматизму зі смертельним наслідком в Україні протягом останніх років стабілізувався на високому рівні. В окремих місцевостях України протягом 2009–2013 років зазначений показник складав від 3,2 (Тернопільська обл., 2013 р.) до 25,9 (м. Севастополь, 2012 р.), відмінність між цими показниками становить 8,1 разу. Перевищення середнього по Україні показника смертельного травматизму щороку спостерігалось у 12–15 місцевостях, найбільше – в АР Крим, Житомирській, Івано-Франківській, Кіровоградській, Луганській, Херсонській, Хмельницькій, Черкаській областях та у м. Севастополі. Щорічне перевищення цього коефіцієнта в порівнянні із середнім по Україні протягом усього періоду статистичного спостереження відбувалось тільки в Донецькій, Луганській та Херсонській областях. При цьому постійне зменшення цього показника спостерігалось у Донецькій (з 3,8 до 3,1 – на 22,6%), Закарпатській (з 0,9 до 0,3 – у 3,0 разу), Херсонській (з 1,4 до 1,1 – на 27,3%) областях та у м. Києві (з 0,7 до 0,4 – у 1,8 разу). У 2011–2013 роках територія, на якій показник смертельного травматизму (Кчс) перевищує середній по Україні, розширилась із 11 до 13 місцевостей. Протягом 2011–2013 років відбувалось постійне зменшення (поліпшення) цього показника в шести областях, зокрема: Волинській (з 13,3 до 6,0 – у 2,2 разу), Донецькій (з 17,8 до 16,6 – на 7,2%), Закарпатській (з 6,5 до 5,9 – на 10,2%), Луганській (з 22,7 до 18,4 – на 23,4%), Тернопільській (з 12,7 до 3,2 – у 4,0 разу) та Чернігівській (з 9,9 до 8,3 – на 19,3%). Щорічне збільшення (погіршення) показника Кчс спостерігалось у п’яти областях: Дніпропетровській (з 10,7 до 12,3 – на 15,0%), Житомирській (з 6,5 до 19,8 – у 3,0 разу), Львівській (з 7,8 до 11,7 – у 1,5 разу), Сумській (з 12,7 до 16,3 – на 28,3%), Черкаській (з 10,5 до 22,6 – у 2,2 разу) та Чернігівській (з 6,5 до 8,3 – на 27,7%). Середні рівні показника частоти смертельного травмування працівників на виробництві протягом зазначеного періоду в окремих місцевостях України наведені на рис. 3, а їх ранги за цим показником – на рис. 4.

Волинська Рівненська Кчс – 9,7 Кчс – 12,4 Житомирська м. Київ Кчс – 11,3 Кчс – 8,4

Чернігівська Кчс – 8,3

Сумська Кчс – 13,2

Україна Кчс – 12,7

Львівська Київська Хмельницька Кчс – 9,8 Кчс – 10,5 Полтавська Кчс – 16,1 Харківська Тернопільська Кчс – 12,4 Луганська Кчс – 13,1 Кчс – 6,2 Черкаська Кчс – 19,8 ІваноКчс – 14,4 Вінницька Закарпатська Франківська Кчс – 12,3 Кчс – 15,8 Кчс – 7,6 Дніпропетровська Кіровоградська Чернівецька Кчс – 12,0 Донецька Кчс – 13,1 Кчс – 8,0 Кчс – 16,9 Легенда Миколаївська Показник Кчс – більше 12,7 Запорізька Одеська Кчс – 14,6 Кчс – 13,1 Показник Кчс – від 10,0 до 12,6 Кчс – 12,8 Показник Кчс – менше 10,0 Херсонська Кчс – 21,3 Кчс – показник загиблих на 100000 працюючих (коефіцієнт частоти смертельного травмування працівників) АР Крим Кчс – 13,7 м. Севастополь Кчс – 17,7

Рис.3. Картограма середніх показників частоти травмування зі смертельними наслідками на виробництві (Кчс) на підприємствах в різних місцевостях України протягом 2009–2013 років (за даними Держстату) 36

НА ДОПОМОГУ СПЕЦІАЛІСТУ З ОХОРОНИ ПРАЦІ 12/2014


ТРАВМАТИЗМ НА ВИРОБНИЦТВІ

Рис. 4. Ранжування адміністративно-територіальних одиниць України за середнім значенням Кчс протягом 2009–2013 років

На рис. 4 видно, що перевищення середнього по Україні показника Кчс зареєстровано – на відміну від показника Кч – вже у 14 місцевостях України (більше половини її території). Звертають на себе увагу факти перевищення середнього по Україні показника частоти смертельного травмування (Кчс) у тих областях, де показники частоти травмування (Кч) працівників не перевищують середні по Україні, що підтверджує наявність недоліків у обліку і розслідуванні нещасних випадків на виробництві із смертельними наслідками. Наприклад, у 2009 р. Кч у Київській області становив 0,7 (у 2,0 разу менше, ніж у середньому по Україні), а Кчс – 13,5 (на 8,0% більше, ніж середній в Україні); у 2010 р. у Чернігівській області Кч становив 0,8 (у 1,8 разу менше, ніж середній в Україні), а Кчс – 13,4 (на 2,3% більше). На зазначені вище недоліки в обліку працівників, які потерпіли і загинули внаслідок настання нещасних випадків на виробництві, а також наявність в Україні фактів приховування нещасних випадків від розслідування й обліку вказує показник співвідношення кількості працівників, які загинули на виробництві, до загальної кількості травмованих на виробництві (див. табл. 2.1). Необхідно підкреслити, що в Україні протягом 2009–2013 років цей показник погіршився з 1:11,2 (2009 р.) до 1:9,0 (2013 р.) або на 24,4%, складаючи у середньому 1:10,0. 5.3. Показник тяжкості травмування працівників Підтверджують наші невтішні висновки щодо наявності серйозних недоліків у обліку та розслідуванні нещасних випадків на виробництві також матеріали аналізу такого показника, як коефіцієнт тяжкості травмування (Кт) (див. табл. 5.1). Матеріали табл. 5.1 переконливо свідчать, що протягом зазначеного періоду цей показник в цілому по Україні щорічно збільшувався і становив: 36,4 людино-дня (2009 р.), 35,5 (2010 р.), 37,1 (2011 р.), 37,4 (2012 р.) і 37,8 (2013 р.), складаючи у середньому 37,0 людино-дня. Зважаючи на те, що відмінності у рівнях цих показників статистично недостовірні (t < 2), потрібно також зробити висновок, що показник тяжкості травмування працівників в Україні протягом 2009–2013 рр. стабілізувався на високому рівні. В окремих місцевостях України протягом цих років величина цього показника становила від 23,1 (Херсонська обл., 2012 р.) до 71,2 людино-дня (Чернівецька обл., 2013 р.), відмінність між цими показниками становить 3,1 разу. Перевищення середнього по Україні показника щорічно спостерігалося у 11–17 місцевостях, найбільше у Вінницькій, Волинській, Закарпатській, Миколаївській, Полтавській, Рівненській, Хмельницькій, Черкаській, Чернівецькій областях та у м. Севастополі, а перевищення цього коефіцієнта в порівнянні із середнім по Україні протягом всіх років – у чотирьох областях: Вінницькій, Львівській, Рівненській та Хмельницькій. У 2011–2013 роках відбувалося постійне зростання коефіцієнта тяжкості травмування у восьми областях України, найбільше у Волинській – з 34,4 до 46,8 (в 1,4 разу), Кіровоградській з 37,4 до 47,1 (на 25,9%) та Чернівецькій з 32,4 до 71,2 (у 2,2 разу). Зменшення (поліпшення) цього показника спостерігалося у Київській з 36,2 до 34,4 (на 5,2%) та Львівській з 40,4 до 37,5 (на 7,7%) областях. НА ДОПОМОГУ СПЕЦІАЛІСТУ З ОХОРОНИ ПРАЦІ 12/2014

37


ТРАВМАТИЗМ НА ВИРОБНИЦТВІ Середні значення цього показника в окремих місцевостях України наведені на рис. 5, а їх ранги за цим показником – на рис. 6.

Волинська Рівненська Кт – 44,3 Кт – 36,5

Чернігівська Кт – 36,2

Житомирська м. Київ Кт – 39,5 Кт – 36,5

Сумська Кт – 33,1

Україна Кт – 36,5

Львівська Київська Хмельницька Кт – 39,6 Кт – 35,1 Полтавська Кт – 49,6 Харківська Тернопільська Кт – 44,3 Луганська Кт – 34,2 Черкаська Кт – 39,2 Кт – 34,8 ІваноКт – 39,1 Вінницька Закарпатська Франківська Кт – 44,5 Кт – 41,0 Дніпропетровська Кт – 37,0 Кіровоградська Чернівецька Кт – 38,6 Донецька Кт – 38,0 Кт – 48,5 Кт – 37,5 Легенда Миколаївська Показник Кт – більше 40,0 Запорізька Одеська Кт – 39,6 Кт – 31,9 Показник Кт – від 36,5 до 40,0 Кт – 34,7 Херсонська Показник Кт – менше 36,5 Кт – 25,6 Кт – показник загиблих на 100000 працюючих (коефіцієнт тяжкості травмування на виробництві)

м. Севастополь Кт – 41,6

АР Крим Кт – 33,5

Рис. 5. Картограма середніх показників тяжкості травмування на виробництві (Кт) на підприємствах в різних місцевостях України протягом 2009–2013 років (за даними Держстату)

Рис.6. Ранжування адміністративно-територіальних одиниць України за середнім значенням Кт протягом 2009-2013 років

На рис. 6 видно, що перевищення середнього по Україні показника тяжкості травмування працівників спостерігається вже у 18 місцевостях або 2/3 її території. Високі коефіцієнти тяжкості травмування разом з його зростанням в цілому по Україні, перевищення середніх по Україні показників на більшості її території переконливо вказують на те, що до офіційної державної статистики щодо травматизму на виробництві потрапляють, в основному, потерпілі з тяжкими видами пошкоджень, що зумовлює тривалу непрацездатність. Сотні тисяч так званих легких травм не обліковуються, що в свою чергу призводить не тільки до високого показника тяжкості виробничого травматизму, а й до одного з найгірших у світі співвідношень кількості нещасних випадків зі смертельними наслідками (кількості загиблих) до загальної кількості випадків виробничого травмування (кількості травмованих). Тривала непрацездатність травмованих разом з незадовільною в цілому їх медичною та професійною реабілітацією призводять до того, що частина з них стають інвалідами. Так, у 2012 р. в Україні через отримані пошкодження внаслідок нещасних випадків на виробництві стали інвалідами праці 995 осіб, з яких 48 – І групи, 224 – ІІ, 723 – ІІІ групи; а у 2013 р. аналогічні цифри становили відповідно: 916, 49, 213 і 654. 38

НА ДОПОМОГУ СПЕЦІАЛІСТУ З ОХОРОНИ ПРАЦІ 12/2014


ТРАВМАТИЗМ НА ВИРОБНИЦТВІ Травмування і загибель працівників на виробництві супроводжуються такими негативними наслідками, як втрата підприємствами кваліфікованих працівників, кадрового потенціалу країни в цілому й натомість отримання членів суспільства, які потребують значного соціального забезпечення з боку держави. Сприяє такому становищу практична ліквідація на підприємствах, в установах та організаціях під час реформи охорони здоров’я в Україні закладів охорони здоров’я (фельдшерських пунктів, амбулаторій сімейної медицини, медико-санітарних частин та ін.), працівники яких надавали першу медичну допомогу травмованим при настанні нещасних випадків на виробництві. Ця допомога зменшувала кількість ускладнень у травмованих, що в свою чергу скорочувало період непрацездатності внаслідок травмування працівника при настанні нещасного випадку. 5.4. Про соціально-економічні наслідки виробничого травматизму в Україні Необхідно наголосити, що травматизм на виробництві в Україні протягом 2009–2013 років призводив до вкрий негативних соціально-економічних наслідків: а) для держави – у вигляді: – безповоротного вибуття через інвалідність або загибель економічно активних, кваліфікованих працівників (наприклад, протягом тільки 2012–2013 років – 4411 осіб); – втрат невідпрацьованого часу через тимчасову непрацездатність (всього за вказаний період 2 млн 408 тис. робочих людино-днів, у середньому – 481,6 тис. щорічно) та невироблених і нереалізованих у зв’язку з цим продукції і послуг; – великих обсягів виплат відшкодувань потерпілим, а також членам сімей та утриманцям померлих, які склали 109,7 млн грн, у середньому щорічно 21,9 млн грн). З Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України на компенсації та щомісячні виплати потерпілим щороку витрачається понад 6,0 млрд грн; б) для роботодавців – у вигляді: – відчутних витрат на ліквідацію наслідків нещасних випадків та аварій, які, за даними офіційної статистики, сягнули 36,4 млн грн, у середньому щорічно – 7,3 млн грн, що, на нашу думку, є дуже заниженою цифрою; – погіршення інвестиційної складової економіки країни, виробничого іміджу українських підприємств та їх продукції; в) для потерпілих працівників і членів сімей загиблих – у вигляді: – втрати заробітку і засобів до існування у вигляді матеріального відшкодування заподіяної шкоди здоров’ю або у зв’язку із втратою годувальника (у разі невизнання комісією з розслідування нещасного випадку таким, що пов’язаний з виробництвом, або в результаті приховування менеджментом підприємства самого факту такого випадку, що, як видно з матеріалів огляду, є надзвичайно поширеними явищами в Україні); – фізичних і моральних страждань від часткової чи повної втрати працездатності, соціальної несправедливості, обмеження власних фізичних і матеріальних можливостей. Втрати роботодавців через виробничий травматизм майже у десятки разів перевищують вартість профілактичних заходів, які дають можливість істотно знизити його рівень та попередити негативні наслідки, проте більшість роботодавців у гонитві за надприбутками ігнорують проведення дієвих заходів щодо запобігання виникненню нещасних випадків на виробництві. Наведені дані про кількість осіб, що загинули від нещасних випадків на виробництві, тривала непрацездатність травмованих, значні витрати роботодавців на оплату листків непрацездатності травмованих, а також виплату відшкодувань травмованим і сім’ям загиблих переконливо свідчать про надзвичайно велику соціальну значущість виробничого травматизму в Україні та його вкрай негативний вплив на збереження трудового потенціалу країни. Ми переконані, що при нинішньому рівні охоплення виробничої сфери державним статистичним спостереженням щодо виробничого травматизму, величезних обсягах тіньової зайнятості, наведених у огляді недоліках у розслідуванні та обліку нещасних випадків на виробництві, вказані негативні наслідки і втрати є набагато більшими. Стабілізація в Україні протягом 2009–2013 років показників частоти і тяжкості травмування працівників унаслідок настання нещасних випадків, пов’язаних з виробництвом, дає змогу висунути серйозні претензії до керівників управлінь Держгірпромнагляду в АР Крим, областях та містах України щодо цілеспрямованої роботи з їх зменшення. НА ДОПОМОГУ СПЕЦІАЛІСТУ З ОХОРОНИ ПРАЦІ 12/2014

39


ТРАВМАТИЗМ НА ВИРОБНИЦТВІ Стає очевидним, що кількість нещасних випадків зі смертельними наслідками, зареєстрованих на підприємствах у місцевостях, які перебувають під їхнім наглядом, не може бути головним показником в оцінці їх діяльності. У сучасних умовах потрібно переходити до цілеспрямованих заходів запобігання виникненню нещасних випадків на виробництві, що грунтуються на підставі оцінки ризику травмування працівників, детального аналізу видів подій, що призводять до травмування і загибелі працівників, а також причин виникнення нещасних випадків на виробництві. РОЗДІЛ 6. СТАН ВИРОБНИЧОГО ТРАВМАТИЗМУ СЕРЕД ПРАЦІВНИКІВ ПІДПРИЄМСТВ ОКРЕМИХ ВИДІВ ЕКОНОМІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ У 2009–2013 РОКАХ Матеріали Держстату «Травматизм на виробництві» за 2009–2013 роки привернули до себе увагу особливостями виробничого травматизму серед працівників підприємств окремих видів економічної діяльності. Серед працівників, зайнятих у таких галузях, як діяльність домашніх господарств, екстериторіальних організацій та об’єктів, які на момент обробки звітності не мали коду Класифікації видів економічної діяльності (КВЕД), згідно з даними Держстату, нещасних випадків не виявлено і не зареєстровано. Тому в усі таблиці аналізу стану виробничого травматизму серед працівників підприємств окремих видів економічної діяльності України за 2009–2013 роки внесені тільки 15 з 18 видів такої діяльності, включених до офіційного державного спостереження щодо травматизму на виробництві. Необхідно зазначити, що статистичний бюлетень «Травматизм на виробництві» за 2013 рік було складено з урахуванням нової Класифікації видів економічної діяльності (КВЕД 009:2010), затвердженої наказом Держстату від 23.12.2011 № 396 (далі – Наказ № 396) і введеної в дію з 2013 року. Тому для можливості порівняння багаторічних даних нами проведено вибірку статистичних даних за 2013 рік у відповідних секціях та розділах оновленого КВЕДу. Відмінності показників виробничого травматизму серед працівників підприємств окремих видів економічної діяльності проаналізовані також за основними показниками травматизму на виробництві в цілому по Україні, зокрема такими, як: а) кількість зареєстрованих нещасних випадків на виробництві, включаючи нещасні випадки зі смертельними наслідками, та віднесення їх до таких, що пов’язані з виробництвом; б) питома вага працівників, які травмувалися або загинули від окремих видів подій та з різних причин настання нещасних випадків (за матеріалами 2013 року); в) рівні частоти травмування, загибелі та тяжкості травмування працівників. При проведенні аналізу стану виробничого травматизму серед працівників підприємств окремих видів економічної діяльності галузеві показники порівнювалися з відповідними середніми показниками по Україні. 6.1. Про нещасні випадки, пов’язані з виробництвом, виявлені серед працівників підприємств різних видів економічної діяльності Дані про кількість нещасних випадків, зареєстрованих у різних галузях України в 2009– 2013 роках, питому вагу нещасних випадків, пов’язаних з виробництвом, а також питому вагу нещасних випадків зі смертельними наслідками, та співвідношення нещасних випадків зі смертельними наслідками до загальної кількості зареєстрованих нещасних випадків наведено у табл. 6,1. Матеріали табл. 6,1 свідчать, що серед працівників підприємств різних видів економічної діяльності у цей період зареєстровано від 8 – рибальство та рибництво (2013 р.) до 5464 – добувна промисловість (2009 р.) нещасних випадків на виробництві, в тому числі від 2 – рибальство, рибництво (2009 р.) до 309 – переробна промисловість (2010 р.) нещасних випадків зі смертельними наслідками. Необхідно зазначити, що із загальної кількості зареєстрованих в Україні нещасних випадків у 2009 році в п’яти галузях: сільське господарство, мисливство; добувна промисловість; переробна промисловість; будівництво; діяльність транспорту та зв’язку було зареєстровано 11 258 (77,1% від загальної кількості виявлених нещасних випадків); у 2010 р. в цих же галузях було виявлено 10 738 (75,7%), 2011 р. – 9686 (75,7%), 2012 р. – 8688 (68,3%), а у 2013 р. – 7132 (70,0%), що складає в середньому протягом цих років 73,3%, або майже 3/4 всіх нещасних випадків. Ці дані показують, серед яких галузей потрібно в першу чергу проводити роботу щодо запобігання травматизму на виробництві.

40

НА ДОПОМОГУ СПЕЦІАЛІСТУ З ОХОРОНИ ПРАЦІ 12/2014


ТРАВМАТИЗМ НА ВИРОБНИЦТВІ Таблиця 6, 1 Кількість нещасних випадків, виявлених серед працівників підприємств різних видів економічної діяльності Кількість нещасних випадків

№ з/п

Види економічної діяльності підприємств України Роки

усього

у т.ч. пов’язаних з виробництвом: абс. ч. – % до загального числа

Кількість нещасних випадків зі смертельними наслідками у т.ч. пов’язаних з виробусього ництвом: абс. ч. – % до загального числа 6 7

Співвідношення нещасних випадків зі смертельними наслідками до загальної кількості нещасних випадків

1

2

3

4

5

1

Сільське господарство, мисливство, лісове господарство

2009

962

733 – 76,2

143

72 – 50,3

1 ÷ 6,7

2010

893

670 –75,0

146

69 – 47,3

1 ÷ 6,1

2011

832

625 – 75,1

162

84 – 51,8

1 ÷ 5,1

2012

750

584 – 77,9

135

75 – 55,6

1 ÷ 5,6

2013

616

427 – 69,3

150

55 – 36,7

1 ÷ 4,1

С*

809

608 –75,2

147

71 – 48,3

1 ÷ 5,5

2009

18

14 – 77,8

4

2 – 50,0

1 ÷ 4,5

2010

14

9 – 64,3

6

2 – 33,3

1 ÷ 6,1

2011

15

10 – 66,7

8

3 – 37,5

1 ÷ 1,9

2012

10

4 – 40,0

2

1 – 50,0

1 ÷ 5,0

2013

8

3 – 37,5

6

1 – 16,7

1 ÷ 1,3

2

3

4

5

6

7

Рибальство, рибництво

Добувна промисловість

Переробна промисловість

Виробництво та розподілення електроенергії газу та води

Будівництво

Торгівля, ремонт автомобілів, побутових виробів та предметів особистого вжитку

8

С*

13

8 – 61,5

5

2 – 40,0

1 ÷ 2,6

2009

5464

5217 – 95,5

204

143 – 70,1

1 ÷ 26,8

2010

5118

4889 – 95,5

168

121 – 72,0

1 ÷ 30,5

2011

4601

4306 – 93,6

210

146 – 69,5

1 ÷ 21,9

2012

3853

3613 – 93,8

164

117 – 71,3

1 ÷ 23,5

2013

3534

3319 – 93,9

150

106 – 70,7

1 ÷ 23,6

С*

4514

4269 – 94,6

179

127 – 71,0

1 ÷ 25,2

2009

3147

2623 – 83,3

268

86 – 32,1

1 ÷ 11,7

2010

3209

2684 – 83,6

309

115 – 37,2

1 ÷ 10,4

2011

2840

2406 – 84,7

260

84 – 32,3

1 ÷ 10,9

2012

2729

2283 – 87,7

300

103 – 34,3

1 ÷ 9,1

2013

2166

1776 – 82,0

207

76 – 36,7

1 ÷ 10,5

С*

2818

2354 – 83,5

269

93 – 34,6

1 ÷ 10,5

2009

560

377 – 67,3

104

27 – 26,0

1 ÷ 5,4

2010

580

386 – 66,6

114

27 – 23,7

1 ÷ 5,1

2011

449

302 – 67,3

87

28 –32,2

1 ÷ 5,2

2012

449

301 – 67,0

101

30 –29,7

1 ÷ 4,4

2013*

352

246 – 70,0

78

17 – 21,8

1 ÷ 4,5

С*

478

322 – 67,4

97

26 – 26,8

1 ÷ 4.9

2009

828

650 – 78,5

130

72 – 55,4

1 ÷ 6,4

2010

667

525 – 78,7

129

71 – 55,0

1 ÷ 5,2

2011

653

547 – 83,8

115

69 – 60,0

1 ÷ 5,7

2012

581

468 – 80,6

120

68 – 56,7

1 ÷ 4,8

2013

402

320 – 79,6

69

35 – 50,7

1 ÷ 5,8

С*

626

502 – 80,2

113

63 – 55,8

1 ÷ 5,5

2009

397

329 – 82,9

59

36 – 61,0

1 ÷ 6,8

2010

387

329 – 85,0

50

29 – 58,0

1 ÷ 7,7

2011

374

316 – 84,5

52

35 – 67,3

1 ÷ 7,2

2012

392

315 – 80,4

50

32 – 64,0

1 ÷ 7,8

2013

309

249 – 80,6

42

23 – 54,8

1 ÷ 7,4

С*

372

308 – 82,8

51

31 – 60,8

1 ÷ 7,3

НА ДОПОМОГУ СПЕЦІАЛІСТУ З ОХОРОНИ ПРАЦІ 12/2014

41


ТРАВМАТИЗМ НА ВИРОБНИЦТВІ 1

2

8

Діяльність готелів та ресторанів

9

Діяльність транспорту та зв’язку

10

Фінансова діяльність

11

Операції з нерухомим майном, оренда, інжиніринг та надання послуг підприємцям

12

Державне управління

13

Освіта

14

Охорона здоров’я та надання соціальної допомоги

15

Надання комунальних та індивідуальних послуг; діяльність у сфері культури і спорту

Всього по Україні

3 2009 2010 2011 2012 2013 С* 2009 2010 2011 2012 2013 С* 2009 2010 2011 2012 2013 С* 2009 2010 2011 2012 2013* С* 2009 2010 2011 2012 2013 С* 2009 2010 2011 2012 2013 С* 2009 2010 2011 2012 2013 С* 2009 2010 2011 2012 2013* С* 2009 2010 2011 2012* 2013* С*

4 40 50 54 78 56 56 857 851 760 775 714 791 76 64 56 47 50 59 437 452 405 426 130 370 669 609 639 559 524 600 405 467 396 366 326 392 544 574 466 489 513 517 229 245 252 215 99 208 14633 14180 12792 11723 10185 12703

5 33 – 82,5 34 – 68,0 47 – 88,7 45 –57,7 47 – 83,9 41 – 73,2 606 – 70,7 587 – 69,0 531 – 69,9 570 – 73,5 513 – 71,8 561 – 70,9 59 – 77,6 57 – 89,0 46 – 82,1 35 – 74,5 42 – 84,0 48 – 81,4 316 – 72,3 324 – 71,7 302 – 74,6 282 – 66,2 79 – 60,8 261 – 70,5 544 – 81,3 490 – 80,4 448 – 70,1 391 – 70,0 364 – 69,5 447 – 74,5 289 – 71,4 307 – 65,7 288 –72,7 264 –72,1 208 – 63,8 271 – 69,1 431 – 79,2 485 – 84,5 364 – 78,1 409 – 83,6 404 – 78,8 419 – 81,0 151 – 69,9 171–69,8 167 – 66,3 165 – 76,7 64 – 64,6 144 – 69,2 12372 - 86,1 11947 - 84,2 10705 - 83,7 9732 – 83,0 8330 – 81,8 10617 - 83,6

6 4 5 3 3 5 4 159 166 160 168 169 164 9 7 4 6 3 6 77 59 64 80 21 62 47 53 55 56 54 53 45 51 51 41 51 48 31 38 37 35 58 40 27 22 31 25 13 24 1311 1323 1299 1287 1125 1269

7 2 – 50,0 2 – 40,0 0 – 0,0 1 –33,3 2 – 40,0 1 – 25,0 46 – 28,9 51 – 30,7 48 – 30,0 55 – 32,7 62 – 36,7 52 – 31,7 4 – 44,4 4 – 57,1 2 –50,0 3 – 50,0 2 – 66,7 3 – 50,0 23 – 29,9 14 – 23,7 24 – 37,5 19 – 23,8 6 – 28,6 17 – 27,4 19 – 40,4 15 – 28,3 12 – 21,8 15 – 26,8 10 – 18,5 14 – 26,4 12 – 26,7 7 – 13,7 12 –23,5 4 – 9,8 5 – 9,8 8 – 16,7 7 – 22,6 10 – 26,3 5 –13,5 9 –25,7 11 – 19,0 8 – 20,0 4 – 14,8 6 – 27,3 9 –29,0 16 – 64,0 4 – 30,8 8 – 33,3 555 – 42,3 543 – 41,0 561 – 43,2 548 – 42,6 438 – 38,9 529 –41,7

8 1 ÷ 10,0 1 ÷ 10,0 1 ÷ 18,0 1 ÷ 26,0 1 ÷ 11,2 1 ÷ 14 1 ÷ 5,2 1 ÷ 5,1 1 ÷ 4,8 1 ÷ 4,6 1 ÷ 4,2 1 ÷ 4,8 1 ÷ 19,0 1 ÷ 9,1 1 ÷ 14,0 1 ÷ 7,8 1 ÷ 15,7 1 ÷ 9,8 1 ÷ 5,7 1 ÷ 7,7 1 ÷ 6,3 1 ÷ 5,3 1 ÷ 6,2 1 ÷ 6,0 1 ÷ 14,2 1 ÷ 11,5 1 ÷ 11,6 1 ÷ 10,0 1 ÷ 9,7 1 ÷ 11,3 1 ÷ 6,4 1 ÷ 9,2 1 ÷ 7,8 1 ÷ 8,9 1 ÷ 6,4 1 ÷ 8,2 1 ÷ 13,9 1 ÷ 15,1 1 ÷ 12,6 1 ÷ 14,0 1 ÷ 8,8 1 ÷ 12,9 1 ÷ 8,5 1 ÷ 11,5 1 ÷ 8,1 1 ÷ 8,6 1 ÷ 7,6 1 ÷ 8,7 1 ÷ 11,2 1 ÷ 10,7 1 ÷ 9,8 1 ÷ 9,1 1 ÷ 9,0 1 ÷ 10,0

Примітки. 2012* – у цьому році зареєстровано чотири нещасних випадки, з яких один зі смертельним наслідком, серед працівників підприємств, що на момент обробки звітності не мали коду КВЕД; три нещасні випадки були пов’язані з виробництвом; 2013* – дані про нещаснівипадки наведені з урахуванням нової класифікації видів економічної діяльності.

42

НА ДОПОМОГУ СПЕЦІАЛІСТУ З ОХОРОНИ ПРАЦІ 12/2014


ТРАВМАТИЗМ НА ВИРОБНИЦТВІ Водночас ці особливості практично не враховуються при розробці заходів щодо запобігання травматизму на виробництві в рамках Загальнодержавної соціальної програми поліпшення стану безпеки, гігієни праці та виробничого середовища на 2014–2018 роки, а також при розробці проектів щорічних витрат Фонду на профілактичну роботу, зокрема щодо запобігання нещасним випадкам серед працівників підприємств цих п’яти зазначених видів економічної діяльності. Встановлені особливості також свідчать про вочевидь недостатню роботу центральних органів виконавчої влади, зокрема профільних міністерств України (Мінагропрому, Міненерго, Мінрегіонбуду, Мінтранспорту, Міністерства освіти та науки, Міністерства охорони здоров’я та ін.) щодо виконання державної політики у сфері запобігання нещасним випадкам на виробництві та поліпшення стану охорони праці на піднаглядних підприємствах відповідно до вимог статті 33 Закону України «Про охорону праці» та інших чинних в Україні законодавчих і нормативно-правових актів з охорони праці. На нашу думку, недостатню увагу проблемам запобігання нещасним випадкам на виробництві та соціального захисту потерпілих працівників приділяють Федерація роботодавців України, Федерація незалежних профспілок України, Комітет Верховної Ради України з питань підприємництва, Комітет Верховної Ради України з питань праці та соціальної політики та інші організації, що опікуються питаннями діяльності підприємств, зокрема середнього та малого бізнесу і приватної форми власності. 6.2. Про віднесення нещасних випадків без смертельних наслідків, виявлених у різних галузях, до таких, що пов’язані з виробництвом Із числа зареєстрованих у різних галузях нещасних випадків без смертельних наслідків з виробництвом було пов’язано від 37,5%, рибальство і рибництво (2013 р.) до 95,5% – добувна промисловість (2009 і 2010 рр.), відмінність у цих показниках становить 2,5 разу. Нижчі (гірші) за середні по Україні показники щорічно спостерігались серед працівників 11–14 галузей. Необхідно зазначити, що на підприємствах таких восьми видів економічної діяльності, як: сільське господарство, мисливство, лісове господарство; рибальство та рибництво; виробництво та розподілення електроенергії, газу та води; діяльність транспорту та зв’язку; операції з нерухомим майном, оренда, інжиніринг та надання послуг підприємцям; державне управління; освіта; надання комунальних та індивідуальних послуг, діяльність у сфері культури і спорту протягом 2009–2013 рр. показники віднесення нещасних випадків до таких, що пов’язані з виробництвом, були меншими (гіршими), ніж у середньому по Україні. Саме на підприємствах цих видів економічної діяльності необхідно кардинально поліпшити стан розслідування нещасних випадків. У 2011–2013 рр. негативна тенденція до зменшення кількості нещасних випадків, які віднесені до таких, що пов’язані з виробництвом, спостерігається в п’яти галузях, зокрема: рибальство і рибництво (з 66,7% до 37,5 – у 1,8 разу), будівництво (з 83,8% до 79,6% –на 5,3%); операції з нерухомим майном, оренда, інжиніринг та надання послуг підприємцям (з 74,6% до 60,8% – на 22,7%); державне управління (з 70,1% до 69,5% – на 0,9%) та освіта (з 72,7% до 63,8% – на 13,9%). Практична стабілізація питомої ваги нещасних випадків без смертельних наслідків, які визнані такими, що пов’язані з виробництвом, сталася тільки в добувній промисловості (з 93,6% до 93,9% – більше на 0,3%), що підтверджує належний стан розслідування нещасних випадків на виробництві комісіями підприємств у цій галузі. 6.3. Про віднесення нещасних випадків зі смертельними наслідками до таких, що пов’язані з виробництвом Набагато гіршими на підприємствах різних видів економічної діяльності були показники віднесення до таких, що пов’язані з виробництвом, нещасних випадків, які закінчилися смертельними наслідками. Цей показник протягом 2009–2013 рр. становив від 9,8% – освіта (2012 і 2013 рр.) до 72,0% – добувна промисловість (2010 р.); відмінність у цих показниках становить 7,3 разу. Протягом усього періоду статистичного спостереження (2009–2013 рр.) цей показник був меншим (гіршим) за середній по Україні серед працівників таких семи видів економічної діяльності, як: переробна промисловість; виробництво та розподілення електроенергії газу та води; діяльність транспорту та зв’язку; операції з нерухомим майном, оренда, інжиніринг та надання послуг підприємцям; державне управління; освіта; охорона здоров’я та надання соціальної допомоги. Навпаки, в таких п’яти видах економічної діяльності, як: добувна промисловість; будівництво; торгівля, ремонт автомобілів, побутових приладів та предметів особистого вжитку; фінансова діяльність показники віднесення нещасних випадків зі смертельними наслідками до таких, що пов’язані з виробництвом, були протягом зазначених років вищими (кращими), ніж у середньому по Україні. НА ДОПОМОГУ СПЕЦІАЛІСТУ З ОХОРОНИ ПРАЦІ 12/2014

43


ТРАВМАТИЗМ НА ВИРОБНИЦТВІ Протягом 2011–2013 років сталолося зменшення (погіршення) цього показника в таких галузях, як: виробництво та розподілення електроенергії, газу та води (з 32,2% до 21,8% – у 1,5 разу), будівництво (з 60,0% до 50,7% – на 18,3%), торгівля, ремонт автомобілів, побутових приладів та предметів особистого вжитку (з 67,3% до 50,7% – на 32,7%), натомість його збільшення (поліпшення) у такій сфері, як діяльність транспорту та зв’язку – з 30,0% до 36,7% – на 22,3%. Матеріали цього підрозділу свідчать про наявність серйозних недоліків у проведенні спеціальних розслідувань нещасних випадків на виробництві, що сталися з працівниками зазначених галузей. 6.4. Про співвідношення нещасних випадків зі смертельними наслідками до загальної кількості нещасних випадків Зазначені недоліки у визнанні нещасних випадків такими, що пов’язані з виробництвом, особливо щодо нещасних випадків зі смертельними наслідками, а також в обліку нещасних випадків підтверджують матеріали про відношення кількості нещасних випадків зі смертельними наслідками до загальної кількості нещасних випадків, зареєстрованих серед працівників підприємств окремих видів економічної діяльності. Цей показник протягом 2009–2013 рр. (див. табл. 6,1) в окремих галузях становив від 1:1,3 – рибальство та рибництво (2013 р.) до 1:30,5 – добувна промисловість (2010 р.), тож відмінність між цими показниками становить 23,5 разу! Менші (гірші) за середні по Україні показники щорічно спостерігаються в 9–10 галузях, а найгірші – серед працівників семи видів економічної діяльності, таких як: сільське господарство, мисливство, лісове господарство; рибальство, рибництво; виробництво та розподіл електроенергії, газу і води; будівництво; діяльність транспорту і зв’язку; операції з нерухомим майном, оренда, інжиніринг; надання послуг підприємцям. Протягом 2009–2013 рр. зазначений показник був нижчим (гіршим) за середній по Україні у восьми таких галузях, як: сільське господарство, мисливство, лісове господарство; рибальство, рибництво; виробництво та розподіл електроенергії, газу і води; будівництво; торгівля, ремонт автомобілів, побутових приладів та предметів особистого вжитку; діяльність транспорту і зв’язку; операції з нерухомим майном, оренда, інжиніринг; надання послуг підприємцям; освіта. У 2011–2013 рр. спостерігалася негативна тенденція зменшення (погіршення) цього показника в таких галузях, як: діяльність транспорту і зв’язку (з 1:4,8 до 1:4,2 – на 14,3%) та державне управління (з 1:11,6 до 1:9,7 – на 19,6%); натомість поліпшення (зростання) – у добувній промисловості (з 1:21,9 до 1:23,6 – на 7,8%). Зазначені відмінності у віднесенні нещасних випадків зі смертельними наслідками до таких, що пов’язані з виробництвом, та у співвідношенні кількості нещасних випадків зі смертельними наслідками до загальної кількості нещасних випадків серед працівників підприємств окремих видів економічної діяльності переконливо свідчать про наявність серйозних недоліків у обліку нещасних випадків на виробництві, їх масове приховування від розслідування, в результаті чого члени сімей загиблих працівників зазначених галузей та їх утриманці залишаються без належного соціального захисту та відшкодувань з боку Фонду соціального страхування. 6.5. Про роль окремих видів подій у травмуванні і загибелі працівників різних галузей у 2013 році Роль окремих видів подій у травмуванні або загибелі працівників підприємств різних видів економічної діяльності при настанні нещасних випадків, пов’язаних з виробництвом, оцінювалась на підставі аналізу матеріалів статистичного бюлетеня «Травматизм на виробництві» за 2013 рік щодо розподілу (питомої ваги) травмованих і загиблих за видами подій. Слід зазначити, що при цьому порівняльному аналізі застосовувались оновлені види економічної діяльності, затверджені Наказом № 396. Систематизовані дані цього аналізу наведено у табл. 6,5. 6.5.1. Пригоди (події) на транспорті були подією, що призвела до травмування в середньому по Україні 8,7% працівників, а в окремих галузях економіки – від 2,7% (добувна промисловість) до 45,1% (фінансова діяльність). Відмінність між цими показниками становить 16,6 разу! Перевищення середнього показника по Україні спостерігається серед працівників 12 галузей. Особливо високі показники зареєстровані серед працівників підприємств таких галузей, як: оптова та роздрібна торгівля, ремонт автотранспортних засобів і мотоциклів – 23,7% (більше у 2,7 разу), інформація та телекомунікації – 31,4% (у 3,6 разу), фінансова та страхова діяльність – 45,1% (у 5,2 разу). Не було зареєстровано потерпілих від цієї події на підприємствах тимчасового розміщування й організації харчування. 44

НА ДОПОМОГУ СПЕЦІАЛІСТУ З ОХОРОНИ ПРАЦІ 12/2014


ТРАВМАТИЗМ НА ВИРОБНИЦТВІ Натомість ця подія призвела до загибелі в середньому по Україні 24,1% працівників, а в окремих галузях – від 9,9% (добувна промисловість) до 58,3% (охорона здоров’я та надання соціальних послуг) – відмінність між цими показниками складає 5,9 разу! Перевищення середнього показника по Україні спостерігається серед працівників 11 галузей. Особливо високі показники зареєстровані серед працівників підприємств таких галузей, як: транспорт, складське господарство, поштова та кур’єрська діяльність – 40,6% (у 1,7 разу), мистецтво, спорт, розваги та відпочинок – 50,0% (у 2,1 разу), охорона здоров’я та надання соціальної допомоги – 58,3% (у 2,4 разу). Натомість серед працівників підприємств тимчасового розміщування й організації харчування не зареєстровано загиблих унаслідок пригоди (події) на транспорті. Високі показники питомої ваги пригоди (події) на транспорті (у попередні роки ця подія називалася порушенням правил дорожнього руху) у травмуванні та загибелі працівників різних галузей економіки України можуть свідчити про серйозні недоліки у виконанні на підприємствах зазначених видів економічної діяльності вимог нормативних актів щодо безпеки праці на автотранспортних підприємствах (дільницях, цехах тощо). Ці показники підтверджують низьку ефективність профілактичної роботи в трудових колективах підприємств, установ та організацій представників відповідних органів виконавчої влади щодо запобігання дорожньо-транспортному травматизму. Значне перевищення цього показника серед працівників такої галузі, як охорона здоров’я та надання соціальних послуг, підтверджує загальний незадовільний стан дорожнього травматизму в Україні, зокрема дотримання дисципліни руху водіями. Таблиця 6,5 Розподіл травмованих та загиблих за основними видами подій в результаті настання нещасних випадків, пов’язаних з виробництвом, у 2013 році

№ з/п

1 1

Вид економічної діяльності

2 Сільське господарство, лісове господарство та рибне господарство

2

Добувна промисловість і розроблення кар’єрів

4

Переробна промисловість

5

Постачання електроенергії, газу, пари та кондиційованого повітря

6

Водопостачання, каналізація, поводження з відходами

Вид нещасного випадку

3

Розподіл кількості травмованих та загиблих за видами подій, що призвели до травмування або загибелі працівників (у % до загальної кількості потерпілих або загиблих) падіння, обрушення, обвападіння дія ураження пригоди падіння лення на транпотерпілого предметів, електричпотерпіпредметів, спорті з висоти що розліним лого матеріалів, таються струмом породи, грунту тощо 4 5 6 7 8 9

НВ*

17,2

14,7

9,9

13,5

17,8

0,7

НВс*

31,3

7,0

12,3

21,1

8,8

3,5

НВ НВс НВ НВс

2,7 9,9 5,6 17,3

20,6 1,7 18,5 2,4

2,4 6,6 6,6 12,2

37,4 29,6 13,4 15,9

12,0 16,5 32,9 14,6

0,5 1,7 2,0 7,3

НВ

11,2

25,1

9,1

6,4

5,3

8,6

НВс

15,5

0,0

15,4

15,4

7,7

46,1

НВ

15,0

23,5

8,7

11.8

15,7

0,8

НВс

35,9

0,0

0,0

7,1

7,1

0,0

7

Будівництво

НВ НВс

8,2 15,4

13,8 2,5

23,6 38,5

24,8 12,8

15,1 7,7

2,1 7,7

8

Оптова та роздрібна торгівля, ремонт автотранспортних засобів і мотоциклів Транспорт, складське господарство, поштова та кур’єрська діяльність

НВ

22,4

23,4

7,1

9,0

11,8

0,4

НВс

41,6

4,2

12,5

8,3

12,5

4,2

НВ

23,7

21,6

11,2

7,6

2,2

3,1

НВс

40,6

13,2

10,9

10,9

7,8

12,5

9

НА ДОПОМОГУ СПЕЦІАЛІСТУ З ОХОРОНИ ПРАЦІ 12/2014

45


ТРАВМАТИЗМ НА ВИРОБНИЦТВІ 1

2

3

4

5

6

7

8

9

10

Тимчасове розміщування й організація харчування

НВ

0.0

55,3

0,0

4,1

2,0

20,4

11

Інформація та телекомунікації

12

Фінансова та страхова діяльність

13

Операції з нерухомим майном

14

Професійна, наукова та технічна діяльність

НВс НВ НВс НВ НВс НВ НВс НВ НВс

0,0 31,4 33,3 45,1 33,3 7,3 20,0 23,6 40,0

0,0 37,0 0,9 35,3 0,0 36,4 60,0 32,6 20,0

0,0 8,6 33,3 2,0 0,0 21.8 0,0 4,5 0,0

0,0 5,7 0,0 7,8 0,0 3,6 0,0 5,6 0,0

0,0 0,0 0,0 2,0 0,0 5,5 0,0 6,7 20,0

50,0 0,0 0,0 0,0 0,0 1,8 0,0 1,1 0,0

15

Діяльність у сфері адміністративного та допоміжного обслуговування

НВ

19,6

30,7

5,5

1,8

7,4

0,6

НВс

36,3

0,0

9,1

0,0

0,0

0,0

НВ

12,3

44,9

7,6

3,3

3,3

0,5

НВс

30,0

0,0

10,0

0,0

0,0

0,0

16

Державне управління й оборона, обов’язкове соціальне страхування

17

Освіта

НВ НВс

5,7 20,0

54,0 0,0

12,0 20,0

5,3 0,0

6,2 20,0

0,5 20,0

18

Охорона здоров’я та надання соціальної допомоги

НВ

18,1

43,6

4,3

1,2

1,0

0,5

НВс

58,3

8,4

8,3

0,0

0,0

8,3

НВ НВс НВ НВс НВ

9,8 50,0 8,3 0,0 8,7

31,3 0,0 41,7 0,0 24,0

9,8 25.0 6,7 0,0 6,2

9,8 25,0 8,3 0,0 20,9

5,9 0,0 8,3 0,0 15,4

0,0 0,0 0,0 0,0 1,2

НВс

24,1

3,1

12,9

16,7

11,0

6,5

19

Мистецтво, спорт, розваги та відпочинок

20

Надання інших видів послуг

У середньому по Україні

Примітка. НВ* – нещасний випадок, пов’язаний з виробництвом, без смертельного наслідку; НВс* – нещасний випадок, пов’язаний з виробництвом, зі смертельним наслідком.

6.5.2. Падіння потерпілого було подією, що призводила до травмування у середньому по Україні 24,0% працівників, а в окремих галузях – від 13,8% (будівництво) до 51,4% (освіта), відмінність у показниках становить 3,7 разу. Перевищення середнього показника по Україні спостерігається серед працівників 12 галузей, особливо таких, як: державне управління й оборона, обов’язкове соціальне страхування – 44,9% (більше в 1,9 разу), освіта – 54,0% (у 2,2 разу) та будівництво – 55,3% (у 2,3 разу). Водночас ця подія призвела до загибелі в середньому по Україні 3,1% працівників, а в окремих галузях – від 1,7% (добувна промисловість) до 60,0% (операції з нерухомим майном), відмінність між цими показниками становить 36,3 разу! Перевищення середнього показника по Україні спостерігається серед працівників восьми галузей. Особливо високі показники зареєстровані в таких галузях, як: транспорт, складське господарство, поштова та кур’єрська діяльність – 13,2% (у 4,3 разу), професійна, наукова та технічна діяльність – 20,0% (у 6,4 разу) та операції з нерухомим майном – 60,0% (у 19,4 разу). Натомість серед працівників підприємств дев’яти видів економічної діяльності не зареєстровано працівників, які загинули внаслідок падіння потерпілого. Значна питома вага потерпілих і загиблих від падіння може свідчити про певні недоліки в утриманні роботодавцями в належному стані території підприємств (особливо в зимовий період), підлоги виробничих цехів та приміщень, а також недостатню освітленість переходів між виробничими цехами та дільницями, допоміжних приміщень. У травмуванні або загибелі від падіння значна роль належить особистій необережності працівників підприємств при пересуванні в цехах і на території підприємств, особливо в стані алкогольного сп’яніння. 6.5.3. Падіння потерпілого з висоти було подією, під час якої травмувалися в середньому по Україні 6,2% працівників, а в окремих галузях – від 2,0% (фінансова та страхова діяльність) до 23,6% (будівництво), відмінність між цими показниками становить 11,8 разу, що зумовлено різною вірогідністю настання цієї події під час виконання виробничих завдань. 46

НА ДОПОМОГУ СПЕЦІАЛІСТУ З ОХОРОНИ ПРАЦІ 12/2014


ТРАВМАТИЗМ НА ВИРОБНИЦТВІ Перевищення середнього по Україні показника спостерігалося серед працівників 13 галузей (більше половини), особливо в таких, як: освіта – 12,0% (більше за середній показник у 1,9 разу), операції з нерухомим майном – 21,8% (у 3,5 разу), будівництво – 23,6% (у 3,8 разу). Не зареєстровано травмованих унаслідок падіння з висоти серед працівників такої галузі, як тимчасове розміщування й організація харчування. Одночасно падіння з висоти призвело до загибелі в середньому по Україні 12,9% працівників (кожного восьмого), а серед працівників окремих галузей – від 6,6% (добувна промисловість і розроблення кар’єрів) до 38,5% (будівництво), відмінність між цими показниками становить 5,8 разу. Перевищення середнього по Україні показника спостерігається серед працівників п’яти галузей, особливо таких, як: мистецтво, спорт, розваги та відпочинок – 25,0% (більше у 1,9 разу), інформація та телекомунікації – 33,3% (у 2,6 разу) та будівництво – 38,5% (у 3,0 разу). Серед працівників п’яти галузей не було зареєстровано працівників, які загинули внаслідок цієї події. Незважаючи на різний ризик настання цієї події у працівників підприємств зазначених видів економічної діяльності, наведені показники можуть свідчити про явно недостатнє забезпечення їх: – колективними та індивідуальними захисними засобами від падіння з висоти; – табельними риштованнями, підмостками та драбинами для виконання ремонтних робіт на висоті (наприклад, у працівників закладів освіти та охорони здоров’я). Певну роль у травмуванні та загибелі працівників зазначених галузей відіграє їх недостатнє забеспечення при виконанні робіт на висоті захисними засобами голови. 6.5.4. Падіння, обрушення, обвалення предметів, матеріалів, породи, ґрунту були подіями, що призвели до травмування в середньому по Україні 20,9% працівників (кожний п’ятий), а в окремих галузях – від 1,2% (охорона здоров’я та надання соціальних послуг) – до 37,4% (добувна промисловість і розроблення кар’єрів), відмінність між цими показниками становить 28,9 разу! Перевищення середнього по Україні показника спостерігалось тільки серед працівників будівництва – 24,8% (на 18,7%) та добувної промисловості і розроблення кар’єрів – 37,4% (у 1,8 разу), що пояснюється особливостями технологічних процесів у них. Натомість ці події призвели до загибелі в середньому по Україні 16,7% працівників (кожного шостого), а в окремих галузях цей показник становив від 7,1% (водопостачання, каналізація, поводження з відходами) до 29,6% (добувна промисловість і розроблення кар’єрів), відмінність між цими показниками становить 4,2 разу. Перевищення середнього по Україні показника було характерним для працівників чотирьох галузей, особливо таких, як: сільське, лісове та рибне господарство – 21,1% (більше на 26,3%), мистецтво, спорт, розваги та відпочинок – 25,0% (у 1,5 разу), добувна промисловість і розроблення кар’єрів – 29,62% (у 1, 8 разу). Серед працівників 10 галузей не було зареєстровано таких, що загинули внаслідок зазначених подій. Незважаючи на різний ризик настання цих подій у працівників підприємств зазначених видів економічної діяльності, високі значення цього показника можуть свідчити про порушення правил та стандартів безпеки праці при проведенні гірничих, земляних робіт у будівництві, а також сільськогосподарських та лісозаготівельних робіт. Травмуванню та загибелі працівників при настанні цієї події на виробництві сприяє також недостатнє забезпечення працівників цих галузей колективними та індивідуальними засобами захисту голови, а також рятувальними засобами (лямками, поясами та ін.). Певну негативну роль у загибелі працівників внаслідок цих подій відіграє недостатня їх обізнаність щодо особливостей проведення рятувальний дій при настанні нещасного випадку та надання домедичної допомоги травмованому. 6.5.5. Дія предметів та деталей, що рухаються, розлітаються та обертаються була подією, що призвела до травмування в середньому по Україні 15,4% працівників, а в окремих галузях – від 1,0% (охорона здоров’я та надання соціальної допомоги) до 32,9% (переробна промисловість), відмінність між цими показниками становить 32,9 разу! Перевищення середнього по Україні показника спостерігалося серед працівників таких галузей, як: сільське, лісове та рибне господарство – 17,8% (більше на 15,6%), водопостачання, каналізація, поводження з відходами – 15,7% (на 2,0%) та переробна промисловість – 32,9% (у 2,1 разу). Натомість питома вага загиблих від цієї події становила в середньому по Україні 11, 0%, а в окремих галузях – від 7,1% (водопостачання, каналізація, поводження з відходами) до 20,0% (професійна, наукова та технічна діяльність, а також освіта), відмінність між цими показниками становить 2,8 разу. НА ДОПОМОГУ СПЕЦІАЛІСТУ З ОХОРОНИ ПРАЦІ 12/2014

47


ТРАВМАТИЗМ НА ВИРОБНИЦТВІ Серед працівників п’яти галузей зазначений показник перевищував середній по Україні, особливо в переробній промисловості – 14,6% (більше на 32,7%), добувній промисловості і розробленні кар’єрів – 16,5% (більше у 1,5 разу), професійній, науковій та технічній діяльності, а також освіті – по 20,0% (у 1,8 разу). Серед працівників дев’яти видів економічної діяльності не зареєстровано загиблих унаслідок настання цієї події. Значна питома вага травмованих і загиблих від дії предметів, що розлітаються, може свідчити про порушення роботодавцями підприємств зазначених видів економічної діяльності нормативно-правових актів з безпеки праці, особливо міждержавних стандартів, щодо: – безпечного утримання та використання виробничого обладнання, машин і механізмів, особливо ручного пневматичного та електричного інструменту, порушення термінів його випробовування, поточних і капітальних ремонтів; – наявності на виробничому обладнанні захисних засобів, гальмівних та блокувальних пристроїв; – належного забезпечення працівників і використання ними колективних та індивідуальних захисних засобів (для голови, очей та рук). 6.5.6. Ураження електричним струмом було подією, що призвела до травмування в середньому по Україні 1,2% працівників, а в окремих галузях – від 0,5% (добувна промисловість і розроблення кар’єрів) до 20,4% (тимчасове розміщення й харчування), відмінність між цими показниками становить 40,8 разу! Зазначений показник перевищував середній по Україні серед працівників шести галузей, особливо транспорту, складського господарства, поштової та кур’єрської діяльності – 3,1% (більше в 2,6 разу), постачання електроенергії, газу, пари та кондиційованого повітря – 8,6% (у 7,2 разу), тимчасового розміщення й організації харчування – 20,4% (у 17,0 разу). Серед працівників чотирьох галузей ця подія не призводила до травмування працівників. Значно вищими були показники питомої ваги працівників, які загинули внаслідок ураження електричним струмом. В середньому по Україні ця подія спричинила загибель 6,5% працівників, а в окремих галузях – від 1,7% (добувна промисловість і розроблення кар’єрів) до 50,0% (тимчасове розміщування й організація харчування), відмінність між цими показниками становить 29,4 разу! Перевищення середнього по Україні показника спостерігалось у працівників семи галузей, особливо таких, як: освіта – 20,0% (більше в 13,1 разу), постачання електроенергії, газу, пари та кондиційованого повітря – 46,1% (у 7,1 разу), тимчасове розміщування й організація харчування – 50,0% (у 7,7 разу). Серед працівників семи галузей ця подія не призводила до загибелі працівників. Значна роль ураження електричним струмом у травмуванні та загибелі працівників окремих галузей економіки України переконливо свідчить про наявність істотних недоліків у: – підготовці працівників зазначених галузей з питань електробезпеки під час навчання з охорони праці, хоча ця дисципліна є однією із складових програми навчання з охорони праці. Далеко не всі навчальні центри та курсові комбінати України після закінчення навчання з охорони праці присвоюють слухачам відповідну групу допуску з електробезпеки; – забезпеченні працівників, особливо електротехнічного персоналу підприємств, колективними й індивідуальними захисними засобами від ураження електричним струмом, зокрема діелектричними засобами захисту, хоча цей показник був одним з головних у звітній формі підприємства з умов та безпеки праці за формою № 1-УБ «Звіт з безпеки та умов праці», яку було відмінено за пропозицією роботодавців; – проведенні періодичних профілактичних медичних оглядів, зокрема огляду у психофізіолога, та професійного добору електротехнічного персоналу підприємств, установ та організацій; – дотриманні вимог з електробезпеки при проведенні електротехнічних ремонтних робіт на системах електропостачання підприємств, електричному обладнанні, особливо при здійсненні робіт підвищеної небезпеки; – навчанні працівників правил та прийомів надання першої допомоги при ураженні електричним струмом, зокрема проведенню реанімаційних заходів з відновлення дихання та діяльності серця. Необхідно зазначити, що тільки шість наведених вище видів подій, за яких настали нещасні випадки, пов’язані з виробництвом, у 2013 р., були подіями, що призвели до травмування 70,8% (більше 2/3) та загибелі – 74,3% (майже 3/4) працівників. Матеріали про роль інших подій у травмуванні та загибелі працівників підприємств різних видів економічної діяльності при настанні нещасних випадків, пов’язаних з виробництвом, у 2013 р. наводяться у продовженні табл. 6,5. Вони свідчать про таке: 48

НА ДОПОМОГУ СПЕЦІАЛІСТУ З ОХОРОНИ ПРАЦІ 12/2014


ТРАВМАТИЗМ НА ВИРОБНИЦТВІ Продовження табл. 6,5

№ з/п

1 1

2

3

4

5

6

7

8

9

10

11

12

13

Вид економічної діяльності

2 Сільське господарство, лісове господарство та рибне господарство Добувна промисловість і розроблення кар’єрів Переробна промисловість Постачання електроенергії, газу, пари та кондиційованого повітря

Розподіл кількості травмованих та загиблих за видами подій, що призвели до травмування або загибелі працівників (у % до загальної кількості потерпілих або загиблих) навмисне Вид не- дія внаслідок погірвбивство дія щасного підвипожежа/ контакту інші шення або щених шкідливих випадку вибух асфікз тваривиди стану травма, темпе- і токсичсія нами здоподій заподіяна ратур них (рослинаров’я іншою (крім речовин ми) особою пожеж) 3 10 11 12 13 14 15/16 17 18 НВ*

0,5

2,0

8,1

0,2

4,1

0,5/1,1

0,0

9,7

НВс*

0,0

0,0

1,8

1,8

1,5

1,8/1,8

0,0

5,3

НВ

0,2

2,0

0,0

0,1

0,2

0,1/0,8

0,5

22,1

НВс

0,0

0,0

0,0

2,5

0,0

0,0/5,0

9,1

12,4

НВ

3,7

4,1

0,4

0,1

0,3

0,8/0,4

0,3

10,9

НВс

2,4

12,2

0,0

2,4

0,0

1,2/2,4

2,4

3,7

НВ

8,0

1,1

7,5

0,0

9,6

1,6/1,1

0,0

5,4

НВс

0,0

0,0

0,0

0,0

0,0

0,0/0,0

0,0

0,0

Водопостачання, каналізація, поводження з відходами

НВ

1,6

7,1

1,6

0,0

6,3

0,0/0,8

0,8

5,5

НВс

0,0

35,7

0,0

0,0

0,0

0,0/0,0

0,0

7,1

Будівництво

НВ

0,9

0,6

0,3

0,6

0,0

0,0/0,6

0,6

8,8

НВс

2,6

0,0

0,0

5,1

0,0

0,0/0,0

2,6

5,1

НВ

1,2

0,8

0,0

0,4

9,4

1,2/0,0

0,0

12,9

НВс

0,0

0,0

0,0

4,2

4,2

8,3/0,0

0,0

0,0

НВ

0,6

0,2

2,5

0,2

5,7

1,0/0,2

0,2

10,0

НВс

0,0

0,0

0,0

1,6

3,1

3,1/0,0

0,0

6,3

НВ

20,4

0,0

0,0

0,0

6,1

2,0/0,0

2,0

2,0

НВс

0,0

0,0

0,0

0,0

0,0

0,0/0,0

33,3

0,0

НВ

0,0

2,9

0,0

0,0

0,0

0,0/0,0

2,9

8,6

НВс

0,0

0,0

0,0

0,0

0,0

0,0

0,0

0,0

НВ

0,0

0,0

0,0

0,0

7,8

1,8/0,0

0,0

0,0

НВс

0,0

0,0

0,0

0,9

66,7

0,0/0,0

0,0

0,0

НВ

3,6

0,0

0,0

0,0

10,9

1,8/0,0

0,0

7,3

НВс

0,0

0,0

0,0

0,0

0,0

20,0/0,0

0,0

0,0

НВ

4,5

0,0

3,4

0,0

2,3

0,0/1,1

1,1

13,5

НВс

0,0

0,0

0,0

0,0

0,0

0,0/20,0

0,0

0,0

НВ

0,6

0,6

3,1

0,6

0,0

0,0/0,0

0,6

17,2

НВс

0,0

9,1

0,0

9,1

18,2

0,0/0,0

9,1

9,1

НВ

0,3

0,5

0,5

0,0

7,4

0,3/0,3

0,5

17,7

НВс

0,0

0,0

0,0

0,0

20,0

0,0/0,0

0,0

10,0

Оптова та роздрібна торгівля, ремонт атотранспортних засобів і мотоциклів Транспорт, складське господарство, поштова та кур’єрська діяльність Тимчасове розміщування й організація харчування Інформація та телекомунікації Фінансова та страхова діяльність Операції з нерухомим майном Професійна, наукова та технічна діяльність

14

Діяльність у сфері адміністративного та допоміжного обслуговування

15

Державне управління й оборона, обов’язкове соціальне страхування

НА ДОПОМОГУ СПЕЦІАЛІСТУ З ОХОРОНИ ПРАЦІ 12/2014

49


ТРАВМАТИЗМ НА ВИРОБНИЦТВІ 1 16

17

2 Освіта

Охорона здоров’я та надання соціальної дпомоги

18

Мистецтво, спорт, розваги та відпочинок

19

Надання інших видів послуг

3

10

11

12

13

14

15/16

17

18

НВ

1,9

0,0

0,0

0,0

5,7

0,0/1,0

0,0

7,7

НВс

0,0

0,0

0,0

0,0

20,0

0,0/0,0

0,0

0,0

НВ

0,5

0,5

2,1

0,0

20,2

0,0/0,0

0,0

7,6

НВс

0,0

0,0

0,0

0,0

16,7

0,0/0,0

0,0

0,0

НВ

0,0

0,0

3,9

0,0

9,8

0,0/0,0

0,0

17,7

НВс

0,0

0,0

0,0

0,0

0,0

0,0/0,0

0,0

0,0

НВ

0,0

0,0

0,0

0,0

16,7

0,0/0,0

0,0

0,0

НВс

0,0

0,0

0,0

0,0

0,0

0,0/0,0

0,0

0,0

НВ

1,5

1,3

1,1

0,1

3,2

0,3/0,6

0,4

15,0

НВс

0,6

3,4

0,2

2,3

3,0

1,5/2,1

4,0

6,3

У середньому по Україні

Примітка. НВ* – нещасний випадок без смертельного наслідку; НВc*– нещасний випадок зі смертельним наслідком.

6.5.7. Дія підвищених температур (крім пожеж) у середньому по Україні призвела до травмування 1,5% працівників, а в окремих галузях – від 0,2% (добувна промисловість і розроблення кар’єрів) до 20,4% (тимчасове розміщування й організація харчування), відмінність між цими показниками становить 102,0 разу! Більші за середній по Україні показники спостерігаються серед працівників семи галузей, а найбільше у: професійна, наукова та технічна діяльність – 4,5% (у 3,0 разу), постачання електроенергії, газу, пари та кондиційованого повітря – 8,0% (у 5,3 разу) і тимчасове розміщування й організація харчування – 20,4% (у 13,6 разу). Серед працівників чотирьох галузей не було зареєстровано працівників, які б травмувались від цієї події. Дія підвищених температур (крім пожеж) призвела до загибелі в середньому по Україні 0,6% працівників, більші показники спостерігаються лише в двох галузях, таких як переробна промисловість – 2,4% (більше у 4,0 разу) та будівництво – 2,6% (у 4,3 разу). Серед працівників чотирьох галузей не було зареєстровано працівників, які б травмувались від цієї події. Це зумовлено порушенням вимог правил безпеки праці при виконанні технологічних робіт на металургійних комбінатах, вогневих робіт у будівництві, а також отриманням опіків у закладах харчування. На нашу думку, в загибелі працівників від цієї події певну роль відіграють також недоліки в наданні домедичної допомоги тим, хто отримав опіки. Це є ознакою недоліків у навчанні з охорони праці, зокрема щодо особливостей надання домедичної допомоги таким потерпілим. Серед працівників підприємств інших 17 видів економічної діяльності не було загиблих від цієї події. 6.5.8. Дія шкідливих і токсичних речовин була подією, внаслідок якої в Україні травмувалися у середньому 1,3% працівників, а в окремих галузях – від 0,2% (транспорт, складське господарство, поштова та кур’єрська діяльність) до 7,1% (водопостачання, каналізація, поводження з відходами), відмінність між цими показниками становить 35,5 разу! У п’яти галузях спостерігались більші за середні по Україні показники, зокрема найбільше у: інформація та телекомунікації – 2,9% (більше в 2,2 разу), переробна промисловість – 4,1% (у 3,2 разу), водопостачання, каналізація, поводження з відходами – 7,1% (у 5,5 разу). Серед працівників семи галузей не було виявлено працівників, які травмувались внаслідок цієї події. У той же час дія шкідливих і токсичних речовин призвела до загибелі в середньому по Україні 3,4% працівників, а в окремих галузях – від 9,1% (діяльність у сфері адміністративного та допоміжного обслуговування) до 35,7% (водопостачання, каналізація, поводження з відходами), відмінність між цими показниками становить 3,8 разу. Перевищення середнього по Україні показника сталося тільки в трьох галузях, таких як: діяльність у сфері адміністративного та допоміжного обслуговування – 9,1% (більше у 2,7 разу), переробна промисловість – 12,2% (у 3,6 разу) та водопостачання, каналізація, поводження з відходами – 35,7% (у 10,5 разу). Серед працівників інших 16 галузей не було загиблих від цієї події. 50

НА ДОПОМОГУ СПЕЦІАЛІСТУ З ОХОРОНИ ПРАЦІ 12/2014


ТРАВМАТИЗМ НА ВИРОБНИЦТВІ Зазначені показники травмування та загибелі працівників від дії шкідливих і токсичних речовин свідчать про: – низьку ефективність заходів роботодавців щодо поліпшення стану гігієни праці та виробничого середовища через облаштування надійних систем припливно-витяжної вентиляції та запобігання викидам шкідливих хімічних речовин у повітря робочої зони; – недостатню забезпеченість працівників підприємств зазначених видів економічної діяльності та застосування ними засобів індивідуального захисту органів дихання, зокрема ізолювальних (шлангових протигазів) або автономних засобів. До них, наприклад, належать: апарат дихальний на стисненому повітрі АСП-2, апарат дихальний для рятувальних служб хімічних підприємств АПХ, апарат повітряний ізолювальний для пожежників АІР-317, респіратори з хімічно зв’язаним киснем РХ-4П або РХ-4Е, респіратор ізолювальний регенеративний Р-30, саморятівник шахтний малогабаритний ШСМ-30, саморятівники шахтні ізолювальні ШСР-1П, ШСР-1Н або ШСР-ІVта ін.; – вочевидь недостатню забезпеченість працівників та застосування ними при проведенні робіт у колодязях або закритих ємностях з наявністю у їх повітрі шкідливих і токсичних речовин таких рятувальних засобів, як лямкові пояси різних модифікацій (ПЛ, 1ПЛ-К, 2ПЛ-К, фали рятувальні стрічкові та ін.); – порушення працівниками вимог безпеки й охорони праці при застосуванні хімічних і токсичних речовин та проведенні ремонтних робіт, особливо під час виконання виробничих завдань у колодязях та замкнутих ємностях із шкідливим складом повітряного середовища, недостатнє відображення у нарядах-допусках на ці роботи питань безпеки праці, а також неповне або нечітке виконання ремонтниками приписів нарядів-допусків; – недостатню обізнаність працівників щодо правил та методики надання домедичної допомоги потерпілим унаслідок ураження шкідливими і токсичними речовинами, що свідчить про недоліки у вивченні зазначеної теми під час навчання з охорони праці. 6.5.9. Внаслідок контакту з тваринами, комахами, іншими представниками фауни, а також флори отримали ушкодження в середньому по Україні 1,1% працівників, а в окремих галузях – від 0,3% (будівництво) до 8,1% (сільське, лісове та рибне господарство), відмінність у цих показниках становить 7,4 разу. Перевищення середнього по Україні показника спостерігалось серед працівників восьми галузей, особливо у таких як: мистецтво, спорт, розваги та відпочинок – 3,9% (більше у 3,5 разу), постачання електроенергії, газу, пари та кондиційованого повітря – 7,5% (у 6,8 разу), сільське, лісове та рибне господарство – 8,1% (у 7,4 разу). Серед працівників восьми галузей не було потерпілих від настання цієї події. Зазначена подія призвела до загибелі в середньому по Україні 0,2% працівників, а у такій галузі, як сільське, лісове та рибне господарство – 1,8 %. Серед працівників інших 18 галузей не було загиблих від цієї події. Зазначена подія спричиняє травмування або загибель працівників найчастіше через присутність безпритульних собак на території підприємств, будівельних майданчиків і населених пунктів, а також невиконання вимог правил безпеки праці при догляді за сільськогосподарськими тваринами. Певним чином на настання цієї події впливає неналежний нагляд за санітарним станом території підприємств з боку роботодавців і представників Держсанепідслужби, недостатнє знищення роботодавцями місць виплоду та життя шкідливих членистоногих (оси, шершні, павуки, скорпіони тощо) та плазунів (змії), проростання на території підприємств отруйних та небезпечних рослин. 6.5.10. Асфіксія була подією, що призвела до травмування в середньому по Україні 0,1% працівників, а в окремих галузях – від 0,1% (добувна промисловість і розроблення кар’єрів, переробна промисловість) до 0,6% (будівництво, діяльність у сфері адміністративного та допоміжного обслуговування), відмінність у цих показниках становить 6,0 разу. Перевищення середнього показника по Україні відмічено в п’яти галузях, таких як: сільське, лісове та рибне господарство; транспорт, складське господарство, поштова та кур’єрська діяльність – по 0,2% (більше у 2,0 разу); оптова та роздрібна торгівля, ремонт автотранспортних засобів і мотоциклів – 0,4% (у 4,0 разу), будівництво, діяльність у сфері адміністративнрго та допоміжного обслуговування – по 0,6% (у 6,0 разу). Серед працівників 12 галузей не було зареєстровано травмованих унаслідок цієї події. . Асфіксія була подією, що призвела до загибелі в середньому по Україні 2,3% працівників, а в окремих галузях – від 1,6% (транспорт, складське господарство, поштова та кур’єрська діяльність) – до 9,1% (діяльність у сфері адміністративного та допоміжного обслуговування), відмінність у цих показниках становить 5,7 разу. НА ДОПОМОГУ СПЕЦІАЛІСТУ З ОХОРОНИ ПРАЦІ 12/2014

51


ТРАВМАТИЗМ НА ВИРОБНИЦТВІ Перевищення середнього показника по Україні спостерігалось у чотирьох галузях, а найбільше у: оптова та роздрібна торгівля, ремонт автотранспортних засобів і мотоциклів – 4,2 (більше у 1,8 разу), будівництво – 5,1% (у 2,2 разу) та діяльність у сфері адміністративного та допоміжного обслуговування – 9,1% (у 4,0 разу). Серед 11 галузей не було зареєстровано працівників, які загинули внаслідок цієї події. З наведених показників зрозуміло, що головним чинником у загибелі працівників від асфіксії є порушення трудової дисципліни, збільшення серед працюючого населення осіб з порушеннями діяльності центральної нервової системи, таких, що зловживають алкогольними напоями та наркотичними речовинами, а також недоліки у наданні таким працівникам домедичної допомоги. 6.5.11. Травма, заподіяна іншою особою, призвела до травмування в середньому по Україні 3,2% працівників, а серед працівників окремих галузей – від 0,2% (добувна промисловість і розроблення кар’єрів) до 20,2% (охорона здоров’я та надання соціальних послуг), відмінність між цими показниками становить 101,0 разу! Перевищення середнього по Україні показника спостерігалося серед працівників 13 галузей, особливо таких, як: операції з нерухомим майном – 10,9% (більше у 3,4 разу), надання інших послуг – 16,7% (у 5,2 разу), охорона здоров’я та надання соціальних послуг – 20,2% (у 6,3 разу). Серед працівників двох галузей не було осіб, які травмувалися внаслідок цієї події. Натомість навмисне вбивство, заподіяне іншою особою, було подією, що призвела до загибелі в середньому по Україні 3,0% працівників, а серед працівників окремих галузей – від 1,5% (сільське, лісове та рибне господарство) до 66,7% (фінансова та страхова діяльність), відмінність між цими показниками становить 44,5 разу. Перевищення середнього по Україні показника мало місце серед працівників 11 галузей, особливо таких, як діяльність у сфері адміністративного та допоміжного обслуговування – 18,2% (більше у 6,1 разу); освіта, а також державне управління й оборона, обов’язкове соціальне страхування – по 20,0% (у 6,7% разу), фінансова та страхова діяльність – 66,7% (у 22,2 разу). Серед працівників 11 галузей не було загиблих від навмисного вбивства або травми, заподіяних іншою особою. Травмування та загибель працівників від цієї події відбувається внаслідок: – порушення ними або особами, які вчинили зазначені протиправні дії по відношенню до потерпілих, правил внутрішнього трудового розпорядку, правил поведінки та трудової дисципліни, в тому числі через зловживання алкогольними напоями; – нападів громадян чи їх родичів на медичних працівників бригад швидкої допомоги при наданні медичної допомоги, а також протиправних дій іншими особами на працівників фінансових органів та установ; – психологічної несумісності працівників, особливо серед будівельників, транспортників, та працівників сільського господарства; – недоліків у проведенні періодичних профілактичних медичних оглядів, зокрема огляду психофізіолога та психіатра. 6.5.12. Пожежа була подією, що призвела до травмування в середньому по Україні 0,3% працівників, а в окремих галузях цей показник становив від 0,1% (добувна промисловість і розроблення кар’єрів) до 2,0% (тимчасове розміщування й організація харчування), відмінність між показниками становить 20,0 разу! Перевищення середнього по Україні показника мало місце серед семи галузей, особливо таких, як: постачання електроенергії, газу, пари та кондиційованого повітря – 1,6% (більше у 5,3 разу), фінансова та страхова діяльність, а також операції з нерухомим майном – по 1,8% (у 6,0 разу), тимчасове розміщування й організація харчування – 2,0% (у 6,7 разу). Серед працівників дев’яти галузей не було зареєстровано потерпілих від цієї події. Водночас пожежа була подією, що призвела до загибелі в середньому по Україні 1,5% працівників, а в окремих галузях – від 1,2% (переробна промисловість) до 20,0% (операції з нерухомим майном), відмінність між цими показниками становить 16,7 разу. Перевищення середнього показника по Україні постерігалося серед працівників п’яти галузей, особливо таких, як: транспорт, складське господарство, поштова та кур’єрська діяльність – 3,1% (більше у 2,1 разу), оптова та роздрібна торгівля, ремонт автотранспортних засобів і мотоциклів – 8,3% (у 5,5 разу), операції з нерухомим майном – 20,0% (у 13,3 разу). Серед працівників 14 галузей не зареєстровано загиблих від цієї події. Травмування і загибель працівників унаслідок пожежі свідчить про наявність на підприємствах порушень вимог нормативних актів з пожежної безпеки щодо: 52

НА ДОПОМОГУ СПЕЦІАЛІСТУ З ОХОРОНИ ПРАЦІ 12/2014


ТРАВМАТИЗМ НА ВИРОБНИЦТВІ – утримання, експлуатації, застосування роботодавцями та працівниками підприємств засобів пожежогасіння, включаючи централізовані та первинні, залежно від виду економічної діяльності підприємства та типу виробничих приміщень щодо пожежобезпеки, видів вогневих робіт, класу пожежі тощо; – проведення засобами пожежогасіння випробувань, опосвідчень та своєчасної їх заміни; – експлуатації електрообладнання при проведенні фарбувальних, газозварювальних та інших вогневих робіт, а також при роботі з легкозаймистими речовинами під час виконання виробничих завдань; – підготовки персоналу з пожежної безпеки, формування добровільних пожежних дружин, розробки планів дій персоналу підприємства під час виникнення пожежі (інформація, евакуація, первинні протипожежні заходи тощо), а також з ліквідації пожежі; – дотримання працівниками, особливо особами охорони, вимог протипожежної безпеки під час нічних чергувань, що також супроводжуються вживанням алкогольних напоїв. 6.5.13. Вибух спричинив травмування в середньому по Україні 0,6% працівників, в окремих галузях – від 0,2% (транспорт, складське господарство, поштова та кур’єрська діяльність) до 1,1% (сільське, лісове та рибне господарство; постачання електроенергії, газу, пари та кондиційованого повітря; професійна наукова та технічна діяльність), відмінність між цими показниками становить 5,5 разу. Вищі за середній по Україні показники зареєстровані в п’яти галузях, найвищі – у зазначених галузях, де вони перевищували середній по Україні у 5,5 разу, а також в освіті – 1,0% (у 5,0 разу). У дев’яти галузях не було працівників, які травмувалися під час вибуху. В середньому по Україні від вибуху загинули 2,1% працівників, а в окремих галузях – від 1,8% (сільське, лісове та рибне господарство) до 20,0% (професійна наукова та технічна діяльність), відмінність між цими показниками становить 11,1 разу. Перевищення середнього показника по Україні відмічено серед працівників трьох таких галузей, як: переробна промисловість – 2,4% (більше на 14,3%), добувна промисловість і розроблення кар’єрів – 5,0% (більше у 2,4 разу) і професійна наукова та технічна діяльність – 20,0% (у 9,5 разу). Травмування і загибель працівників унаслідок вибуху переконливо підтверджують наявність на підприємствах грубих порушень вимог нормативних актів з безпеки й охорони праці (міждержавних стандартів з безпеки праці, державних стандартів України, нормативно-правових актів з охорони праці та ін.) щодо: – утримання, експлуатації, застосування роботодавцями та працівниками підприємств посудин, що працюють під тиском (газових балонів, балонів з киснем та компресорного обладнання); – проведення на газозварювальному обладнанні, компресорних установках та іншому обладнанні, де застосовується збільшений тиск, випробувань, опосвідчень та різних видів ремонту; – проведення робіт підвищеної небезпеки, зокрема фарбувальних, газо- та електрозварювальних, вибухових та гірничих, а також застосування вибухових матеріалів. 6.5.14. Погіршення стану здоров’я було подією, що призвела до травмування в середньому по Україні 0,4% працівників, а в окремих галузях – від 0,2% (транспорт, складське господарство, поштова та кур’єрська діяльність) до 2,9% (інформація та телекомунікації), відмінність між цими показниками становить 14,5 разу. Перевищення середнього показника по Україні мало місце у восьми галузях, особливо таких, як: професійна наукова і технічна діяльність – 1,1% (більше у 2,8 разу), тимчасове розміщування й організація харчування – 2,0% (у 5,0 разу), інформація та телекомунікації – 2,9% (у 7,0 разу). Серед працівників дев’яти галузей не зареєстровано травмованих унаслідок погіршення стану здоров’я. Необхідно зазначити, що погіршення стану здоров’я було подією, що спричинила загибель у середньому по Україні 4,0% працівників. Причому в окремих галузях цей показник становив від 2,4% (переробна промисловість) до 33,3% (тимчасове розміщення й організація харчування), відмінність між цими показниками становить 13,9 разу. Перевищення середнього по Україні показника мало місце серед працівників трьох галузей: добувна промисловість і розроблення кар’єрів; діяльність у сфері адміністративного та допоміжного обслуговування – по 9,1% (більше у 2,3 разу) та тимчасове розміщування й організація харчування – 33,3% (у 8,3 разу). Серед працівників 13 галузей не було загиблих унаслідок цієї події. Значна роль погіршення стану здоров’я у травмуванні і загибелі працівників зумовлена: а) зростанням захворюваності серед працюючого населення, поширенням соціально небезпечних хвороб; НА ДОПОМОГУ СПЕЦІАЛІСТУ З ОХОРОНИ ПРАЦІ 12/2014

53


ТРАВМАТИЗМ НА ВИРОБНИЦТВІ б) негативними наслідками реформи охорони здоров’я, що призвели до практичної ліквідації не тільки закладів охорони здоров’я на підприємствах, а й цехової медицини та профпатологічної служби; в) наявністю істотних недоліків у проведенні працівникам попередніх при прийомі на роботу та періодичних профілактичних медичних оглядів, основними з яких є: – недооцінка стану здоров’я майбутнього працівника та негативного впливу на нього небезпечних і шкідливих виробничих факторів; – недостатнє врахування виду шкідливих і небезпечних виробничих факторів, які впливають на працівника під час виконання ним виробничих завдань, що призводить до скорочення програми проведення медичного огляду; – неналежне виконання роботодавцями медичних пропозицій Заключних актів медогляду щодо амбулаторного та стаціонарного лікування працівників, їх працевлаштування за станом здоров’я, проведення працівникам, які мають захворювання, диспансерного нагляду, реабілітації та санаторно-курортного лікування; – згортання мережі відомчих санаторіїв-профілакторіїв, які забезпечували регулярне профілактичне оздоровлення працівників; – непроведення працівникам у разі погіршення здоров’я позачергових медичних оглядів за ініціативою роботодавця для запобігання виникненню у працівників загострень і ускладнень наявних захворювань; – ліквідація більшості закладів промислової (цехової) медицини, які давали можливість оперативно виявляти у працівників захворювання на ранніх стадіях. 6.5.15. Інші (крім зазначених) види подій спричинили травмування в середньому по Україні 15,0% працівників, а в окремих галузях – від 2,0% (тимчасове розміщування й організація харчування) до 22,1% (добувна промисловість і розроблення кар’єрів), відмінність між цими показниками становить 11,0 разу. Перевищення середнього показника по Україні мало місце серед працівників п’яти галузей, особливо таких, як: діяльність у сфері адміністративного та допоміжного обслуговування – 17,2% (більше на 14,7%), мистецтво, спорт, розваги та відпочинок – по 17,7% (на 18,0%), добувна промисловість і розроблення кар’єрів – 22,1% (у 1,5 разу). Тільки серед працівників такої галузі, як надання інших послуг, не було травмованих унаслідок інших подій. Інші види подій призвели до загибелі в середньому по Україні 6,3%, а в окремих галузях – від 3,7% (переробна промисловість) до 12,2% (добувна промисловість і розроблення кар’єрів), відмінність між показниками становить 3,3 разу. Перевищення середнього показника по Україні спостерігалося серед працівників чотирьох галузей, особливо таких, як: діяльність у сфері адміністративного та допоміжного обслуговування – 9,1% (більше у 1,4 разу), державне управління й оборона, обов’язкове соціальне страхування – 10,0% (у 1,6 разу) та добувна промисловість і розроблення кар’єрів – 12,4% (у 2,0 разу). Значна питома вага працівників, які травмувалися і загинули внаслідок інших видів подій, свідчить про наявність серйозних недоліків у проведенні розслідувань та спеціальних розслідувань нещасних випадків, що сталися на підприємствах цих галузей. Необхідно зазначити, що в Україні спостерігаються також поодинокі випадки травмування та загибелі працівників (питома вага цих подій не перевищує 0,1% в цілому по Україні та в деяких галузях) у зв’язку з настанням таких подій, як: дія іонізуючого випромінювання, показники напруженості праці, утоплення, стихійне лихо та ін. 6.6. Порівняльний розподіл кількості потерпілих та загиблих від нещасних випадків, пов’язаних з виробництвом, за причинами їх настання Порівняльний розподіл потерпілих та загиблих за видами причин, що призвели до настання нещасних випадків, пов’язаних з виробництвом, у різних галузях України в 2013 р., наведено в табл. 6,6. 6.6.1. Про роль окремих причин у травмуванні працівників при настанні нещасних випадків, пов’язаних з виробництвом, без смертельних наслідків У 2013 р. при настанні нещасних випадків, пов’язаних з виробництвом, без смертельних наслідків показник питомої ваги працівників, які потерпіли внаслідок організаційних причин, у середньому по Україні складав – 65,1%, а в окремих галузях – від 20,4% (тимчасове розміщування й організація харчування) – до 74,8% (добувна промисловість і розроблення кар’єрів), відмінність між цими показниками становить 3,7 разу. 54

НА ДОПОМОГУ СПЕЦІАЛІСТУ З ОХОРОНИ ПРАЦІ 12/2014


ТРАВМАТИЗМ НА ВИРОБНИЦТВІ Таблиця 6,6 Розподіл потерпілих та загиблих від нещасних випадків, пов’язаних з виробництвом, за причинами травмування і загибелі працівників підприємств різних видів економічної діяльності у 2013 році

№ з/п

Вид економічної діяльності

Вид нещасного випадку

1 1

2 Сільське, лісове та рибне господарство

2

Добувна промисловість і розроблення кар’єрів Переробна промисловість

НВ

74,0

12,7

7,5

5,8

НВс

61,0

25,6

6,1

7,3

Постачання електроенергії, газу, пари та кондиційованого повітря

НВ

49,0

14,9

20,6

15,5

НВс

61,5

30,8

0,0

7,7

Водопостачання; каналізація, поводження з відходами

НВ

60,5

10,3

16,6

12,6

НВс

57,3

21,3

7,1

14,3

6

Будівництво

НВ

72,0

11,7

7,2

9,1

НВс

58,9

18,0

10,3

12,8

7

Оптова та роздрібна торгівля, ремонт автотранспортних засобів і мотоциклів

НВ

62,7

7,5

9,0

20,8

НВс

50,0

16,7

0,0

33,3

НВ

60,3

11,8

15,3

12,6

НВс

56,2

18,8

12,5

12,5

НВ

20,4

4,1

14,3

61,2

НВс

50,0

3 4 5

3 НВ*

Розподіл кількості потерпілих* та загиблих** за причинами настання нещасних випадків (у % до загальної кількості потерпілих або загиблих) психофізіоорганізаційні технічні інші причини логічні 4 5 6 7 61,0 15,7 7,0 16,3

НВс*

47,3

21,1

15,8

НВ

74,8

14,3

7,8

15,8 3,1

НВс

48,8

31,5

9,8

9,9

8

Транспорт, складське господарство, поштова та кур’єрська діяльність

9

Тимчасове розміщування й організація харчування

50,0

0,0

0,0

10

Інформація та телекомунікації

НВ

28,6

17,1

11,4

42,9

НВс

33,3

33,4

0,0

33,3

Фінансова та страхова діяльність

НВ

49,0

15,7

23,5

11,8

НВс

33,3

0,0

66,7

0,0

11 12 13

Операції з нерухомим майном

НВ

56,4

7,3

14,5

21,8

НВс

80,0

0,0

0,0

20,0

Професійна, наукова та технічна діяльність

НВ

50,5

13,5

13,5

22,5

НВс

80,0

20,0

0,0

0.0

НВ

52,1

4,3

12,3

1,3

НВс

72,7

0,0

16,2

9,1

НВ

32,7

8,5

16,1

42,7

НВс

10,0

0,0

20,0

70,0

14

Діяльність у сфері адміністративного та допоміжного обслуговування

15

Державне управління й оборона, обов’язкове соціальне страхування

16

Освіта

17 18 19

НВ

35,8

11,5

21,1

31,6

НВс

20,0

20,0

20,0

40,0

Охорона здоров’я та надання соціальної допомоги

НВ

31,6

7,6

23,8

37,0

НВс

58,3

0,0

0,0

41,7

Мистецтво, спорт, розваги та відпочинок

НВ

39,2

7,8

27,5

25,5

НВс

0,0

0,0

50,0

50,0

Надання інших видів послуг

НВ

25,0

33,4

8,3

33,3

Усього по Україні

НВс

0,0

0,0

0,0

0,0

НВ

65,1

12,6

10,5

11,8

НВс

53,0

21,9

10,1

15,0

Примітки. НВ* – нещасний випадок, пов’язаний з виробництвом, без смертельного наслідку; НВс* – нещасний випадок, пов’язаний з виробництвом, зі смертельним наслідком; потерпілі*– від нещасних випадків, пов’язаних з виробництвом, без смертельних наслідків; загиблі ** – від нещасних випадків, пов’язаних з виробництвом.

НА ДОПОМОГУ СПЕЦІАЛІСТУ З ОХОРОНИ ПРАЦІ 12/2014

55


ТРАВМАТИЗМ НА ВИРОБНИЦТВІ Перевищення середнього показника по Україні (65,1%) мало місце серед працівників трьох галузей: будівництво – 72,0% (більше на 10,6%), переробна промисловість – 74,0% (на 13,7%) та добувна промисловість і розроблення кар’єрів – 74,8% (на 14,9%). Найменші показники питомої ваги працівників, які травмувалися з організаційних причин, спостерігалися у таких галузях, як: тимчасове розміщування й організація харчування – 20,4% (менше у 3,2 разу), надання інших послуг – 25,0% (у 2,6 разу), інформація та телекомунікації – 28,6% (у 2,3 разу). Технічні причини у 2013 році призвели до травмування в середньому по Україні 12,6% працівників, а в окремих галузях – від 4,1% (тимчасове розміщування й організація харчування) до 33,4% (надання інших послуг), відмінність між цими показниками становить 8,1 разу. Перевищення середнього показника по Україні мало місце серед працівників дев’яти галузей, особливо таких, як: постачання електроенергії, пари та кондиційованого повітря – 14,9% (більше на 18,2%), сільське господарство, лісове господарство, рибне господарство, а також фінансова та страхова діяльність – по 15,7% (на 24,6%) та надання інших послуг – 33,4% (у 2,6 разу). Психофізіологічні причини зумовили травмування в середньому по Україні 10,5% працівників, а в окремих галузях – від 8,3% (надання інших послуг) до 27,5% (мистецтво, спорт, розваги та відпочинок), відмінність між цими показниками становить 3,3 разу. Перевищення середнього показника по Україні мало місце серед працівників 13 галузей, особливо таких, як: фінансова та страхова діяльність – 23,5% (більше у 2,3 разу), охорона здоров’я та надання соціальної допомоги – 23,8% (у 2,3 разу), мистецтво, спорт, розваги та відпочинок – 27,5% (у 2,6 разу). Менші за середній по Україні показники спостерігалися серед працівників п’яти видів економічної діяльності. Інші причини (без урахування організаційних, технічних і психофізіологічних) зумовили травмування в середньому по Україні 11,8% працівників, а в окремих галузях – від 1,3% (діяльність у сфері адміністративного та допоміжного обслуговування) до 61,2 % (тимчасове розміщування й організація харчування), відмінність між цими показниками становить 47,1 разу! Перевищення середнього показника по Україні спостерігалося серед працівників 14 галузей, особливо таких, як: державне управління й оборона, обов’язкове соціальне страхування – 42,7% (більше у 3,6 разу), інформація та телекомунікації – 42,9% (у 3,6 раза), тимчасове розміщування й організація харчування – 61,2% (у 5,2 разу). 6.6.2. Про роль окремих причин у загибелі працівників при настанні нещасних випадків, пов’язаних з виробництвом, зі смертельними наслідками Дещо іншим було розподілення загиблих за видом причин при настанні нещасних випадків, пов’язаних з виробництвом, зі смертельними наслідками. Питома вага працівників, які загинули внаслідок організаційних причин, у середньому по Україні складала 52,9%, а в окремих галузях – від 10,0% (державне управління й оборона, обов’язкове соціальне страхування) до 80,0% (операції з нерухомим майном, а також професійна наукова та технічна діяльність), відмінність між цими показниками становить 8,0 разу. Перевищення середнього показника по Україні відмічено серед працівників дев’яти галузей, особливо таких, як: постачання електроенергії, пари та кондиційованого повітря – 61,5% (більше на 16,2%), діяльність у сфері адміністративного та допоміжного обслуговування – 72,7% (у 37,4 разу), операції з нерухомим майном; професійна наукова та технічна діяльність – по 80,0% (у 1,5 разу). Менші за середній по Україні показники мали місце у восьми галузях. Серед працівників таких галузей, як мистецтво, спорт, розваги та відпочинок; надання інших послуг не зареєстровано загиблих внаслідок організаційних причин. Висока питома вага працівників, що травмувалися та загинули на виробництві внаслідок організаційних причин, також свідчить про наявність на підприємствах істотних недоліків у здійсненні роботодавцями заходів у сфері охорони та безпеки праці, зокрема: а) відсутність служб охорони праці (особливо на малих і середніх підприємствах та підприємствах приватної форми господарювання) або незадовільне функціонування системи управління охороною праці на цих же підприємствах; б) недоліки під час навчання безпечних прийомів праці (відсутність або формальне чи неякісне проведення різного виду інструктажів з охорони праці, особливо перед виконанням робіт підвищеної небезпеки) та допуск працівників до їх виконання без навчання і перевірки знань з охорони праці та без наряду-допуску; 56

НА ДОПОМОГУ СПЕЦІАЛІСТУ З ОХОРОНИ ПРАЦІ 12/2014


ТРАВМАТИЗМ НА ВИРОБНИЦТВІ в) відсутність або неякісне розроблення посадових інструкцій та інструкцій з охорони праці, в яких недостатньо враховані та визначені: – функціональні обов’язки працівника, виходячи з Довідника кваліфікаційних характеристик професій, стандартів безпеки праці на виробниче обладнання та види робіт, які він буде виконувати за своєю професією; – особливості технологічного процесу, небезпечні та шкідливі фактори виробництва, ризики виникнення нещасних випадків; – особливості надання домедичної допомоги при травмуванні працівників; – вимоги нормативно-правових актів з охорони праці (міждержавних стандартів з безпеки праці, державних стандартів України, правил охорони праці при виконанні різного виду робіт, особливо підвищеної небезпеки); г) недостатнє забезпечення та застосування працівниками колективних засобів захисту (захисних ширм та екранів, систем блокування, сигналізації, вентиляції, опалення, освітлення тощо) та засобів індивідуального захисту, особливо голови, очей, органів дихання, від падіння з висоти, діелектричних, а також рятувальних засобів (поясів, лямок, шлангових протигазів, ізолюючих протигазів та ін.), при виконанні робіт підвищеної небезпеки в ємкостях, колодязях, ямах, колекторах, у повітрі яких містяться токсичні або отруйні речовини; д) порушення трудової, виробничої та технологічної дисципліни, режимів праці та відпочинку, залучення працівників до виконання надурочних робіт та робіт не за спеціальністю або всупереч роботам, передбаченим за його спеціальністю згідно з Довідником кваліфікаційних характеристик професій працівників; е) порушення технологічного процесу та вимог безпеки праці при виконанні виробничих завдань, експлуатації виробничого обладнання, особливо підвищеної небезпеки, чому сприяє незадовільний або формальний триступінчастий контроль за станом охорони праці у виробничих підрозділах з боку посадових осіб підприємств, зокрема початкової ланки (бригадирів, начальників цехів та виробничих дільниць, начальників служб та ін.). Технічні причини у 2013 році зумовили загибель в середньому по Україні 21,9% працівників, а в окремих галузях – від 16,7% (оптова і роздрібна торгівля; ремонт автотранспортних засобів і мотоциклів) до 31,5% (добувна промисловість й розроблення кар’єрів), відмінність між цими показниками становить 1,9 разу. Перевищення середнього показника по Україні мало місце серед працівників тільки двох галузей: постачання електроенергії, газу, пари та кондиційованого повітря – 30,8% (більше у 1,4 разу) та добувна промисловість і розроблення кар’єрів – 31,5% (у 1,4 разу). Серед працівників восьми галузей не було загиблих від технічних причин. Значна роль технічних причин у настанні нещасних випадків на виробництві, що призводять до травмування та загибелі працівників, зумовлена: – недоліками в безпечному утриманні роботодавцями виробничих будівель та території підприємств; – незадовільним у цілому технічним станом, недостатньою надійністю та незадовільним утриманням засобів виробництва (виробничого обладнання), систематичними порушеннями термінів проведення поточних і капітальних ремонтів, випробувань та опосвідчень обладнання; – умовами праці, які не відповідають санітарно-гігієнічним нормам, що зумовлено недоліками в застосуванні колективних засобів захисту та вкрай негативно впливає на працездатність, стан здоров’я працівників, запобігання нещасним випадкам на виробництві та виникнення у них професійних захворювань; – масовими порушеннями роботодавцями порядку, термінів та методики проведення атестації робочих місць за умовами праці, що вкрай негативно впливає на соціальний захист працівників, зайнятих на роботах з важкими та шкідливими умовами праці, зокрема надання їм передбачених законодавством пільг і компенсацій. Наприклад, усього в умовах праці, що не відповідають санітарно-гігієнічним нормам, станом на 31.12.2013 працювало 1 млн 186,7 тис. працівників (29,5% штатної кількості працівників, охоплених державним статистичним спостереженням щодо умов праці), а доплати до заробітної плати отримували тільки 17,5% працівників, що суперечить чинному нормативно-правовому акту з цього питання. 0,6% працівників отримують лікувально-профілактичне харчування, хоча значно більша їх кількість працюють в особливо шкідливих та особливо важких умовах праці. Зазначені недоліки в проведенні атестації були висвітлені членськими організаціями під час проведення у 2010–2012 рр. Всеукраїнської акції профспілок «Атестацію робочих місць – під контроль профспілок», підсумки першого етапу якої були підбиті на засіданні Президії ФПУ 14 березня 2012 р. (Постанова № П-11-8). НА ДОПОМОГУ СПЕЦІАЛІСТУ З ОХОРОНИ ПРАЦІ 12/2014

57


ТРАВМАТИЗМ НА ВИРОБНИЦТВІ Незадовільні умови праці супроводжуються також масовою ліквідацією на більшості приватизованих підприємств закладів соціально-побутової сфери (їдалень, оздоровчих центрів, санітарно-побутових приміщень, магазинів, дитячих дошкільних установ, оздоровчих закладів (баз вихідного дня, санаторіїв-профілакторіїв тощо) та закладів охорони здоров’я (медико-санітарних частин, оздоровпунктів, медичних амбулаторій та ін.), що вкрай негативно впливає на збереження здоров’я і працездатність працівників та їх оздоровлення. Такий стан зумовлений невиконанням або недостатнім виконанням роботодавцями на більшості підприємств приватизаційного договору та приватизаційних зобов’язань, а також недостатнім контролем за їх виконанням з боку відповідних державних наглядових органів, зокрема Держпраці, Держсанепідслужби та Держгірпромнагляду. Психофізіологічні причини зумовили загибель у середньому по Україні 10,2% працівників, а в окремих галузях – від 6,1% (переробна промисловість) до 66,7% (фінансова та страхова діяльність), відмінність між цими показниками становить 10,9 разу. Перевищення середнього показника по Україні мало місце серед працівників дев’яти галузей, особливо таких, як: державне управління й оборона, обов’язкове соціальне страхування, а також освіта – по 20,0% (більше в 2,0 разу), мистецтво, спорт, розваги та відпочинок – 50,0% (у 4,9 разу) і фінансова та страхова діяльність – 66,7% (у 6,5 разу). Серед працівників семи галузей не було загиблих від психофізіологічних причин. Менші за середній по Україні показники спостерігалися серед працівників трьох видів економічної діяльності: переробна промисловість – 6,1% (у 1,7 разу), водопостачання електроенергії, газу, пари та кондиційованого повітря – 7,1% (у 1,4 разу) та добувна промисловість й розроблення кар’єрів – 9,8% (на 4,1%). Роль у травмуванні та загибелі працівників психофізіологічних причин підтверджує наявність серйозних недоліків у організації та проведенні попередніх при працевлаштуванні і періодичних профілактичних медичних оглядів працівників підприємств зазначених видів економічної діяльності. Особливо формально здійснюються медогляди у нарколога, психіатра, психофізіологічна експертиза. Неповністю виконуються програми медогляду відповідно до шкідливих факторів виробництва, що впливають на працівника. Роботодавцями рідко виконуються повною мірою медичні рекомендації Заключних актів медичного огляду. Інші причини зумовили загибель в середньому по Україні 15,0% працівників, а в окремих галузях – від 9,1% (діяльність у сфері адміністративного та допоміжного обслуговування) до 70,0% (державне управління й оборона, обов’язкове соціальне страхування), відмінність між цими показниками становить 7,7 разу. Перевищення середнього по Україні показника мало місце серед працівників 10 галузей, особливо таких, як: охорона здоров’я та надання соціальних послуг – 41,7% (більше в 2,8 разу), тимчасове розміщування й організація харчування, а також мистецтво, спорт, розваги та відпочинок – по 50,0% (у 3,3 разу) та державне управління й оборона, обов’язкове соціальне страхування – 70,0% (у 4,7 разу). Менші за середній по Україні значення цього показника спостерігалися серед працівників шести видів економічної діяльності. Натомість серед працівників трьох видів економічної діяльності: фінансова та страхова діяльність; професійна наукова та технічна діяльність; надання інших видів послуг не було загиблих унаслідок інших причин настання нещасних випадків, пов’язаних з виробництвом, зі смертельними наслідками. Висока питома вага інших причин у травмуванні та загибелі працівників укотре свідчить про наявність істотних недоліків у роботі комісій з розслідування (спеціального розслідування) нещасних випадків на підприємствах таких галузей, як: діяльність готелів та ресторанів, рибальство та рибництво, державне управління. 6.7. Про рівні частоти та тяжкості травмування працівників підприємств різних видів економічної діяльності у 2009–2013 роках Зазначені показники для працівників підприємств 15 видів економічної діяльності України наведено в табл. 6,7. Для визначення відповідних показників частоти і тяжкості травмування працівників окремих галузей у 2013 році використано відповідні дані по секціях та розділах оновлених видів економічної діяльності.

58

НА ДОПОМОГУ СПЕЦІАЛІСТУ З ОХОРОНИ ПРАЦІ 12/2014


ТРАВМАТИЗМ НА ВИРОБНИЦТВІ Таблиця 6,7 Рівні частоти і тяжкості травмування працівників окремих галузей України за 2009 – 2013 роки Показники травматизму на виробництві

№ з/п

Вид економічної діяльності

Роки

К ч

1

2

3

4

5

6

2009 2010 2011 2012 2013 С* 2009 2010 2011 2012 2013 С* 2009 2010 2011 2012 2013 С* 2009 2010 2011 2012 2013 С* 2009 2010 2011 2012 2013 С* 2009 2010 2011 2012 2013 С* 2009 2010 2011 2012 2013 С* 2009 2010 2011 2012 2013 С* 2009 2010 2011 2012 2013 С*

1,3 1,3 1,3 1,2 1,2 1,3 1,6 1,8 2,1 1,4 1,5 1,7 11,7 11,0 10,0 8,7 7,8 8,3 1,7 1,8 1,6 1,6 1,3 1,6 1,1 1,1 0,9 0,9 0,8 1,0 2,1 2,0 2,0 1,9 1,5 1,9 0,5 0,5 0,5 0,5 0,4 0,5 0,5 0,6 0,7 0,9 0,6 0,7 0,9 1,0 0,8 0,9 0,7 0,9

19,4 21,6 24,2 21,2 29,3 23,1 35,0 73,0 121,7 28,2 115,6 74,1 47,6 37,2 47,9 38,4 36,1 41,4 14,1 17,0 14,5 17,3 12,8 15,1 19,6 21,9 16,9 19,2 17,8 18,9 32,4 37,7 36,3 39.3 27,2 34,6 6,7 6,5 6,7 6,0 5,1 6,2 4,5 5,8 3,6 3,3 5,1 4,5 17,3 18,8 17,5 19,1 22,0 18,9

40,2 42,0 38,4 37,3 40,9 39,8 22,2 11,5 22,5 16,6 10,9 16,7 34,0 33,8 35,2 35,9 32,7 34,3 37,1 38,8 39,7 38,6 42,3 39,3 39,7 34,6 33,6 33,9 30,6 34,5 41,4 34,9 46,2 53,5 53,3 45,9 41,1 35,8 37,8 46,0 39,6 49,2 39,6 26,5 19,9 21,9 19,0 25,4 36,5 40,8 37,4 37,5 41,5 38,7

1

Сільське господарство, мисливство, лісове господарство

2

Рибальство, рибництво

3

Добувна промисловість

4

Переробна промисловість

5

Виробництво та розподілення електроенергії, газу та води

6

Будівництво

7

Торгівля, ремонт автомобілів, побутових виробів та предметів особистого вжитку

8

Діяльність готелів та ресторанів

9

Діяльність транспорту та зв’язку

НА ДОПОМОГУ СПЕЦІАЛІСТУ З ОХОРОНИ ПРАЦІ 12/2014

К

К

чс

59

т


ТРАВМАТИЗМ НА ВИРОБНИЦТВІ 1

2

10

Фінансова діяльність

11

Операції з нерухомим майном, оренда, інжиніринг та надання послуг підприємцям

12

Державне управління

13

Освіта

14 Охорона здоров’я та надання соціальної допомоги

15

Надання комунальних та індивідуальних послуг; діяльність у сфері культури та спорту

Усього по Україні

3 2009 2010 2011 2012 2013 С* 2009 2010 2011 2012 2013 С* 2009 2010 2011 2012 2013 С* 2009 2010 2011 2012 2013 С* 2009 2010 2011 2012 2013 С* 2009 2010 2011 2012 2013 С* 2009 2010 2011 2012 2013 С*

4 0,4 0,3 0,3 0,2 0,3 0,3 0,7 0,7 0,7 0,7 0,7 0,7 0,5 0,5 0,5 0,5 0,4 0,5 0,4 0,4 0,4 0,3 0,4 0,4 0,5 0,5 0,4 0,5 0,5 0,5 0,5 1,0 1,0 0,9 0,8 0,8 1,4 1,4 1,3 1,2 1,1 1,3

5 4,8 3,6 1,8 2,5 1,8 2,9 12,3 10,0 10,5 12,7 11,0 11,3 3,7 4,3 4,5 4,4 3,9 4,2 4,1 4,4 4,7 3,6 3,9 4,1 2,6 3,8 3,2 3,1 5,3 3,6 10,3 9,1 12,2 11,1 10,1 10,6 12,5 13,1 13,0 12,8 12,3 12,7

6 31,2 28,8 27,7 29,8 42,9 32,1 33,6 39,1 36,7 37,0 37,0 37,0 36,4 38,5 32,2 31,7 38,9 36,6 41,8 32,2 35,5 35,7 40,2 37,1 36,8 37,8 40,1 32,7 33,0 36,1 33,8 41,8 32,3 34,8 38,2 36,2 37,4 36,5 37,1 37,4 37,8 37,2

Примітка. С* – середнє значення показника за період 2009–2013 рр.

6.7.1. Показник частоти травмування Матеріали табл. 6,7 свідчать, що показник частоти травмування працівників на виробництві (Кч) становив у середньому по Україні 1,3, а серед працівників окремих галузей – від 0,2 (фінансова діяльність, 2012 р.) до 11,7 (добувна промисловість, 2009 р.), відмінність між цими показниками становить 58,5 разу! Необхідно зазначити, що протягом 2009–2013 років щорічне перевищення середнього коефіцієнта порівняно із середнім по Україні спостерігалось тільки у чотирьох галузях: рибальство, рибництво; добувна промисловість; переробна промисловість, будівництво. Саме тому на підприємствах цих галузей необхідно в першу чергу проводити цільові та ефективні заходи щодо запобігання виникненню нещасних випадків на виробництві. Серед працівників підприємств інших видів економічної діяльності України протягом 2009– 2013 років зареєстровані різні коефіцієнти частоти травмування, відмінності в яких статистично недостовірні (t < 2). Протягом 2011–2013 років відбувалася позитивна тенденція щорічного зменшення частоти травмування працівників добувної промисловості (з 10,0 до 7,8 – на 28,2%), будівництва (з 2,0 до 1,5 – на 33,3%) і сфери надання комунальних та індивідуальних послуг; культури та спорту (з 1,0 до 0,8 – на 25,9%). Ранг різних галузей за середнім коефіцієнтом частоти травмування (Кч) їх працівників протягом 2009–2013 років наведено на рис. 7, з якого видно, що перевищення середнього показника по Україні відмічається у п’яти галузях. 60

НА ДОПОМОГУ СПЕЦІАЛІСТУ З ОХОРОНИ ПРАЦІ 12/2014


ТРАВМАТИЗМ НА ВИРОБНИЦТВІ

Рис. 7. Ранжування галузей України за середнім показником частоти травмування (Кч) працівників протягом 2009–2013 років

6.7.2. Показник частоти смертельного травмування Серед працівників окремих галузей виробничої діяльності набагато гіршим був показник частоти смертельного травматизму (Кчс), тобто частоти їх загибелі. Матеріали табл. 6,7 свідчать, що показник частоти смертельного травмування працівників на виробництві (Кчс) становив у середньому по Україні 12,7, а серед працівників окремих галузей – від 1,8 (фінансова діяльність, 2012 р.) до 121,7 (рибальство, рибництво, 2011 р.), відмінність між цими показниками становить 67,6 разу! Необхідно зазначити, що протягом 2009–2013 років щорічне перевищення цього коефіцієнта порівняно із середнім по Україні спостерігалось серед працівників підприємств семи таких видів економічної діяльності, як: сільське господарство, мисливство, лісове господарство; рибальство, рибництво; добувна промисловість; переробна промисловість, виробництво та розподілення електроенергії,газу і води; будівництво, діяльність транспорту та зв’язку. Серед працівників підприємств інших галузей України протягом 2009–2013 років зареєстровані різні коефіцієнти частоти смертельного травмування (Кчс), відмінності яких статистично недостовірні (t < 2). Протягом 2011–2013 років спостерігалася позитивна тенденція щорічного зменшення частоти смертельного травмування працівників добувної промисловості (з 47,9 до 36,1 – на 32,7%); сфери надання комунальних та індивідуальних послуг; культури та спорту (з 12,2 до 10,1– на 20,8%). Збільшення коефіцієнта смертельного травмування протягом цього періоду відбулося тільки серед працівників такої галузі, як діяльність транспорту і зв’язку (з 17,5 до 22,0 – на 25,7%). Ранг різних галузей за середнім коефіцієнтом частоти смертельного травмування працівників протягом 2009–2013 років наведено на рис. 8, з якого видно, що перевищення середнього показника по Україні відмічено у семи галузях.

Рис. 8. Ранжування галузей України за середнім показником частоти травмування зі смертельним наслідком (Кчс) працівників протягом 2009–2013 років НА ДОПОМОГУ СПЕЦІАЛІСТУ З ОХОРОНИ ПРАЦІ 12/2014

61


ТРАВМАТИЗМ НА ВИРОБНИЦТВІ 6.7.3. Показник тяжкості травмування Цей показник становив у середньому по Україні 37,2, а серед працівників окремих галузей – від 10,9 (рибальство, рибництво, 2013 р.) до 53,5 (будівництво, 2012 р.), відмінність між цими показниками становить 4,9 разу. Щорічно перевищення середнього показника по Україні протягом 2009–2013 років мало місце у 6–8 галузях. Необхідно зазначити, що протягом 2011–2013 років відбувалося щорічне збільшення цього коефіцієнта серед працівників підприємств чотирьох галузей: діяльність транспорту та зв’язку (з 37,4 до 41,5 – на 11,0%), фінансова діяльність (з 27,7 до 42,7 – у 1,5 разу), освіта (з 35,5 до 40,2 – на 13,2%) та надання комунальних та індивідуальних послуг (з 32,3 до 38,2 – на 18,3%). У цей же період спостерігалося зменшення цього показника в галузі рибальство, рибництво (з 22,5 до 10,9 – у 2,1 разу). Серед працівників підприємств інших видів економічної діяльності України протягом 2009–2013 років спостерігалися різні коефіцієнти тяжкості травмування, динаміка яких статистично недостовірна (t < 2). Ранг різних галузей за середнім коефіцієнтом тяжкості травмування їх працівників наведено на рис. 9, з якого видно, що перевищення середнього показника по Україні відмічено у п’яти галузях.

Рис. 9. Ранжування галузей України за середнім показником тяжкості травмування (К ) працівників протягом 2009–2013 років т

ВИСНОВКИ ТА ПРОПОЗИЦІЇ 1. Протягом 2009–2013 років в Україні, згідно з офіційними даними державного статистичного спостереження щодо травматизму на виробництві, зареєстровано 63 513 нещасних випадків на виробництві (щорічно в середньому 12,7 тис.). Під час настання зазначених нещасних випадків травмувалися 65,0 тис. працівників (щорічно в середньому 13,0 тис). 6461 нещасний випадок закінчився смертельним наслідком (щорічно в середньому 1269), під час настання цих випадків загинуло 7706 працівників (щорічно в середньому – 1309). 2. Питома вага нещасних випадків на виробництві, зареєстрованих серед працівників підприємств таких п’яти видів економічної діяльності, як: сільське господарство, мисливство, лісове господарство; добувна промисловість, переробна промисловість; будівництво; діяльність транспорту та зв’язку щорічно становить у середньому 76,2% від загальної кількості. 3. З виробництвом протягом зазначеного періоду статистичного спостереження було пов’язано в середньому 83,6% нещасних випадків без смертельних наслідків і лише 41,5% нещасних випадків зі смертельними наслідками, що вкрай негативно впливає на проблеми соціального захисту травмованих та членів сімей загиблих на виробництві. 4. Показник частоти травмування на виробництві на 1000 працівників (Кч) протягом 2009–2013 років в середньому по Україні становить 1,3; в окремих адміністративно-територіальних одиницях України – від 0,3 (Закарпатська обл., 2013 р.) до 4,2 (Донецька обл., 2009, 2010 рр.); а серед працівників підприємств певних видів економічної діяльності – від 0,2 (фінансова діяльність, 2012 р.) до 11,7 (добувна промисловість, 2009 р.). 62

НА ДОПОМОГУ СПЕЦІАЛІСТУ З ОХОРОНИ ПРАЦІ 12/2014


ТРАВМАТИЗМ НА ВИРОБНИЦТВІ 5. Показник частоти смертельного травмування на виробництві на 100 000 працюючих (Кчс) протягом зазначеного періоду в середньому по Україні становить 12,7; в окремих адміністративно-територіальних одиницях – від 3,2 (Закарпатська обл., 2013 р.) до 25,9 (м. Севастополь, 2012 р.), а серед працівників окремих галузей – від 1,8 (фінансова діяльність, 2012 р.) до 121,7 (рибальство, рибництво, 2011 р.). 6. Показник тяжкості травмування працівників (Кт) – кількість людино-днів непрацездатності у розрахунку на одного потерпілого з утратою працездатності на 1 робочий день і більше (включно з померлими), непрацездатність яких закінчилася у звітному році – протягом 2009–2013 років в середньому по Україні становить 37,0 людино-дня; в окремих адміністративно-територіальних одиницях – від 23,1 (Херсонська обл., 2012 р.) до 71,2 (Чернівецька обл., 2013 р.); а серед працівників певних галузей – від 10,9 (рибальство, рибництво, 2013 р.) до 53,5 (будівництво, 2012 р.). 7. Протягом 2009–2013 років зазначені показники виробничого травматизму в Україні практично стабілізувались на високих рівнях, що значно перевищують аналогічні показники інших європейських країн. 8. Основними подіями, що призвели до травмування і загибелі працівників унаслідок настання нещасних випадків, були: падіння потерпілого; падіння, обрушення, обвалення предметів, матеріалів, породи, ґрунту; дія предметів, що розлітаються; дорожньо-транспортні пригоди (порушення правил руху), падіння потерпілого з висоти. При настанні нещасних випадків, пов’язаних з виробництвом, ці п’ять видів подій викликали травмування майже 3/4 працівників (72,2%), а загибель – майже 2/3 (62,8%). 9. Основними причинами настання нещасних випадків в Україні були: організаційні, що в середньому призвели до травмування 70,9% працівників і до загибелі – 58,8; технічні – відповідно 13,2% і 17,9%; психофізіологічні, що викликали травмування 3,3% працівників, а загибель – 8,5% та інші (невстановлені) причини, що призвели до травмування 13,2%, а загибелі – 14,5% працівників. 10. Показники рівнів виробничого травматизму серед працівників підприємств різних видів економічної діяльності; розподілу працівників за основними видами подій, що призводять до травмування і загибелі працівників; ролі окремих видів причин у настанні в галузях нещасних випадків на виробництві різняться між собою у кілька разів (а за окремими показниками – в десятки разів), що не співпадає з ризиками травмування працівників на виробництві, виникнення подій та причин. Ці показники в деяких галузях значно перевищують середні по Україні, що потребує власного детального вивчення й аналізу, особливо працівниками Держгірпромнагляду. 11. Виробничий травматизм в Україні має значні негативні соціально-економічні наслідки: а) для держави (вибуття економічно активних, кваліфікованих працівників; втрати невідпрацьованого часу через тимчасову непрацездатність і нереалізовані у зв’язку з цим продукцію та послуги; великі обсяги виплат відшкодувань потерпілим, а також членам сімей та утриманцям померлих); б) для роботодавців (відчутні витрати на ліквідацію наслідків нещасних випадків та аварій; погіршення інвестиційної складової економіки країни, виробничого іміджу українських підприємств та їх продукції); в) для потерпілих працівників і членів сімей загиблих (втрата заробітку і засобів до існування у вигляді матеріального відшкодування заподіяної шкоди здоров’ю або у зв’язку з втратою годувальника; фізичні і моральні страждання від часткової чи повної втрати працездатності, соціальної несправедливості, обмеження власних фізичних і матеріальних можливостей). 12. У зв’язку із зазначеними соціально-економічними наслідками виробничого травматизму виникає нагальна потреба активізації та об’єднання зусиль сторін соціального діалогу на всіх рівнях його ведення, спрямованих насамперед на реалізацію запланованих профілактичних заходів, передбачених, зокрема, у: – Загальнодержавній соціальній програмі поліпшення стану безпеки, гігієни праці та виробничого середовища на 2014–2018 роки; – діючих Генеральній і галузевих угодах, колективних договорах, відповідних регіональних програмах. Виникає нагальна потреба врахування наведених у цьому інформативно-аналітичному огляді показників травматизму на виробництві, видів подій, що призводять до травмування або загибелі НА ДОПОМОГУ СПЕЦІАЛІСТУ З ОХОРОНИ ПРАЦІ 12/2014

63


ТРАВМАТИЗМ НА ВИРОБНИЦТВІ працівників та причин настання нещасних випадків, а також їх наслідків як при поточному виробничому плануванні відповідних заходів, так і при формуванні відповідних розділів нових програм, колективних угод і договорів. 13. Стану виробничого травматизму та охорони праці, реалізації конкретних профілактичних заходів необхідно приділяти постійну увагу на засіданнях колегій і громадських рад центральних та місцевих органів виконавчої влади, виборних органів членських організацій ФПУ за участю представників сторін соціального діалогу, зосереджуючи увагу на галузях і навіть окремих підприємствах з високим рівнем виробничого травматизму. 14. Рекомендуємо використовувати матеріали аналітичного огляду при складанні на підприємствах комплексних заходів поліпшення стану безпеки, гігієни праці та виробничого середовища, планування і здійснення атестації робочих місць за умовами праці, здійснення громадського контролю за охороною праці на підприємствах, проведення навчання з охорони праці працівників і профактиву. 15. На нашу думку, потребують значного коригування напрями витрат на профілактику нещасних випадків на виробництві з боку Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України з урахуванням кількості нещасних випадків, рівнів травматизму, видів причин, що призводять до настання нещасних випадків, та видів подій, що призводять до травмування і загибелі працівників підприємств окремих видів економічної діяльності, ґрунтуючись на матеріалах статистичного аналізу травматизму. 16. Статутна захисна функція профспілок у сфері безпеки праці та запобігання нещасним випадкам передбачає не тільки забезпечення належного рівня громадського контролю за дотриманням роботодавцями законодавства у галузі охорони праці, а й проведення консультативно-дорадчої і навчальної роботи серед членів профспілок, безпосередню участь у підготовці та реалізації відповідних заходів державних (Загальнодержавної соціальної програми поліпшення стану безпеки, гігієни праці та виробничого середовища на 2014–2018 роки) і регіональних програм, колективних угод і договорів, здійснення експертних оцінок проектів актів законодавства, захист працівників від порушень роботодавцем їхніх прав, у тому числі у судах. Необхідно підбирати, навчати і забезпечувати роботу штатних відповідних фахівців – технічних і правових інспекторів праці; забезпечити виконання постанови Ради ФПУ з цих питань від 12.12.2012 № Р-6-3 «Про завдання профспілкових організацій щодо забезпечення громадського контролю за дотриманням трудового законодавства». Профспілкам потрібно постійно привертати увагу до проблем травматизму на виробництві та необхідності їх вирішення не тільки представників центральних та місцевих органів влади, роботодавців, органів державного нагляду, а й широкої громадськості шляхом використання можливостей засобів масової інформації.

Шановні читачі! Просимо надсилати запитання до редакції у зручний для вас спосіб за вказаною нижче адресою. Ваші запитання будуть розглянуті компетентними фахівцями, а їхні відповіді опубліковані на сторінках додатка. Адреса для письмової кореспонденції: ДП «Редакція журналу «Охорона праці», вул. Попудренка, 10/1, м. Київ, 02100. Електронна пошта: mail@ohoronapraci.kiev.ua

64

НА ДОПОМОГУ СПЕЦІАЛІСТУ З ОХОРОНИ ПРАЦІ 12/2014


Пан АБО ПРОПАВ...


12-2014-ukr  
12-2014-ukr  
Advertisement