Issuu on Google+

№ 2 (31) БЕРЕЗЕНЬ– КВІТЕНЬ 2011 ЖУРНАЛ ДЛЯ ПРАЦІВНИКІВ АГРОПРОМИСЛОВОГО КОМПЛЕКСУ

4 14

Оптимістічний ювілей Національна акціонерна компания «Украгролізинг» вІдсвяткувала десятиріччя від дня заснування

Альтернатива природним вуглеводням Увагу науковців та фахівців прикуто до використання біопалива

38

Огляд галузі Ринок сільгосптехніки в Україні


ТОВ «Кепітал Лізинг Менеджмент» Ваш надійний партнер Проектування та будівництво тваринницьких комплексів

Ми проектуємо та реконструюємо тваринницькі комплекси Свинокомплекси Комплекси для ВРХ (корівники) Птахофабрики Комплекси для кіз

Компанія «Кепітал Лізинг Менеджмент» отримала від держави найвищу нагороду, ставши «Підприємством року-2010»

ТОВ «Кепітал Лізинг Менеджмент», м. Київ, вул. Фрунзе, 104, e-mail: info@clm.com.ua тел.: 229-16-83, факс: 229-16-76


МЕХАНІЗАЦІЯ СІЛЬСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА Всеукраїнський журнал

c. 4

З УКРАЇНИ – ПО у номері: ЗЕРНИНІ

c. 10

c. 48 УКРАГРОЛІЗИНГ: ІСТОРІЯ І СЬОГОДЕННЯ

Свідоцтво про реєстрацію КВ № 7089 від 20.03.2003 року Виходить раз на два місяці Мова видання – українська

Оптимістичний ювілей...........................................................4

Засновник і видавець Національна акціонерна компанія «Украгролізинг»

ПАРТНЕРСТВО

НОВИНИ...............................................................................8

Бізнес на біомасі: корисно та вигідно................................... 10 ПЕРСПЕКТИВА

Журнал виходить за інформаційного сприяння Української асоціації аграрних інженерів

Альтернатива природним вуглеводням............................... 14

Передплатний індекс 90787

АЛЬТЕРНАТИВА

Шеф-редактор Микола Шпак

До нових джерел енергії...................................................... 19

Керівник проекту/головний редактор Ірина Садова Дизайн та макетування Денис Харченко Над номером працювали: Олена Рудько, Наталя Усенко, Зиновій Ружило За зміст і достовірність інформації у рекламних публікаціях відповідає рекламодавець згідно із Законом України «Про рекламу». Редакція не завжди поділяє позицію авторів публікацій. Листування з читачами лише на сторінках журналу. При використанні наших публікацій посилання на журнал «Механізація сільського господарства» обов’язкове.

ДУМКА НАУКОВЦЯ Час вимагає інновацій......................................................... 22 «УКРАГРОЛІЗИНГ» ПРОПОНУЄ Сільськогосподарська техніка, яку можна придбати на умовах фінансового лізингу, та ціни на неї....... 24 НОВИНИ ............................................................................ 31 ТЕХОГЛЯД Належним чином перевірити технічний стан сільгосптехніки ............................................ 32

Підписано до друку 20.05.2011 р.

Актуально: Кадри

Адреса редакції: 01023, м. Київ, вул. Мечникова, 16 а тел./факс: (044) 545-74-48, 254-09-50 referent@ukragroleasing.com.ua www.ukragroleasing.com.ua

Підготувати сучасного агроінженера................................... 34 ОГЛЯД ГАЛУЗІ Ринок сільгосптехніки в Україні............................................ 38

Тираж 2 000 примірників

НОВИНИ ............................................................................ 47

Друк ФОП Пачковська Н.П. м. Львів, вул. Лисенка, 37

НА ДОЗВІЛЛІ «Не відмовляйте собі у задоволенні

© «Механізація сільського господарства», 2011 р.

вдягнути те, що вам подобається!» ..................................... 48

3

Журнал для працівників АПК МЕХАНІЗАЦІЯ СІЛЬСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА 2/2011 4/2010


«УКРАгРОЛІЗИНГ»: ІСТОРІЯ ТА СЬОГОДЕННЯ

Оптимістичний ювілей Національна акціонерна компанія «Украгролізинг» відсвяткувала десятиріччя від дня заснування

Певна річ, це добра нагода зустрітися, згадати про здобутки Компанії, про людей, завдяки зусиллям і праці яких «Украгролізинг» успішно стартував, розвивався та одержав перспективи на майбутнє. — Така подія сприймається справді по-святковому, коли усвідомлюєш її значущість і коли не з книжок знаєш про кожен етап становлення рідного підприємства, — звернувся до колег та гостей голова правління НАК «Украгролізинг» Микола ШПАК під час урочистостей, які відбулися 11 квітня. Вирішальним, безперечно, стало те, що вибір засновників компанії свого часу, ще наприкінці 90‑х років тепер уже минулого століття, було зроблено на користь абсолютно нового для України механізму фінансового лізингу. Це мало допомогти вивести агрогалузь із хаосу перехідного періоду, коли змінювалася не тільки держава, але й суспільний лад. Тоді селяни в десять разів зменшили обсяги закупівель техніки. Підприємства сільськогосподарського машинобудування, не маючи збуту, зупинялися. Треба було терміново шукати вихід.

Журнал для працівників АПК МЕХАНІЗАЦІЯ СІЛЬСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА 2/2011

4

У вересні 1997 року ініціативна група, очолювана Василем Федоровичем Шпаком, який тоді обіймав посаду заступника міністра агропромислового комплексу України та досконально був обізнаний із потребою аграріїв у сільськогосподарській техніці, розробила та запропонувала селянам абсолютно новий для них спосіб придбання сільськогосподарської техніки — фінансовий лізинг. Для технічного переоснащення сільського господарства відповідно до постанови Кабінету міністрів від 18 вересня 1997 року № 1031 було створено Державний лізинговий фонд. При цьому розвиток ринку лізингових послуг в Україні почався лише після прийняття Закону України «Про фінансовий лізинг» 16 грудня цього ж року, тобто через три місяці після створення Державного лізингового фонду. Налагоджувати лізинговий механізм доводилося, як-то кажуть, із нуля. Перші документи, що регламентували розвиток фінансового лізингу, ґрунтувалися саме на практичному досвіді фахівців Державного лізингового фонду.


«УКРАГРОЛІЗИНГ»: ІСТОРІЯ І СЬОГОДЕННЯ

Уже тоді до українських фахівців приїздили колеги з Росії, щоб учитися застосовувати успішні лізингові схеми та згодом запровадити відповідні структури в себе. Розпорядником коштів Державного лізингового фонду було призначено дирекцію цього фонду. До складу її ввійшли два заступники міністра агропромислового комплексу та заступники міністра фінансів, міністра економіки й міністра промислової політики. Керував дирекцією Василь Федорович Шпак. 75 мільйонів гривень — такою була сума, завдяки якій селяни отримали в лізинг перші дві тисячі одиниць техніки. Передаванням техніки в лізинг тоді займалися 15 працівників Головного управління технічної політики Міністерства агропромислового комплексу, що розміщувалося на четвертому поверсі будівлі, в якій зараз розташовано нашу Компанію. Двоє з цих фахівців працюють у Компанії й сьогодні — це Людмила Степанівна Дергалюк та Ігор Богданович Кур’ян. Перші договори з лізингоодержувачами про надання та повернення лізингових коштів особисто підписано Василем Федоровичем Шпаком. Для стабільної роботи з коштами, одержаними на поворотній основі, потрібна була окрема структура, яка мала б статус юридичної особи (ДЛФ такого статусу не мав). Тому постановою Кабінету міністрів України від 19 лютого 1999 року № 225 було утворено державне лізингове підприємство «Украгролізинг», визначене правона­ ступником дирекції Державного лізингового фонду, а 26 липня 1999 року прийнято постанову Кабінету міністрів № 1352 «Про заходи щодо забезпечення діяльності державного лізингового підприємства «Украгролізинг». Перший штатний розклад державного лізингового підприємства «Украгролізинг» затвердили у травні 1999 року. До нього входили лишень 35 штатних одиниць, серед яких були й Людмила Степанівна Дергалюк, Тарас Леонідович Семикопний, Ігор Богданович Кур’ян, Наталія Петрівна Сухомлин, Катерина Василівна Шелест, Тетяна Анатоліївна Слободська. Із березня 2000 року до квітня 2001 року Державне лізингове підприємство «Украгролізинг» очолював Василь Федорович Шпак. Першими постачальниками техніки аграріям через механізм фінансового лізингу були такі вітчизняні виробники техніки для села, як Південний машинобудівний завод ім. О. М. Макарова, Харківський тракторний завод, ВАТ «Борекс», кіровоградський завод «Червона зірка», ВАТ «Одесасільмаш», ВАТ «Білоцерківсільмаш», Дніпропетровський комбайновий завод, Краснянське СП «Агромаш», ВАТ «Львівагромашпроект», Могилів‑Подільський машзавод, київський завод «Агромаш», ВАТ «АК «Адвіс», Херсонський комбайновий завод. Відсвяткувати разом із партнерами ювілей »Украг­ ролізингу» спеціально приїхав комерційний директор із продажу ВАТ «ХТЗ» Сергій Миколайович Каравило.

5

Журнал для працівників АПК МЕХАНІЗАЦІЯ СІЛЬСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА 2/2011


«УКРАГРОЛІЗИНГ»: ІСТОРІЯ І СЬОГОДЕННЯ

Щоб утворився міцний та надійний лізинговий ланцюжок від лізингодавця до лізингоодержувача, потрібні були представництва в регіонах. Саме тому Василь Федорович Шпак ініціював формування обласних філій Компанії. Першим регіональним підрозділом стало дочірнє підприємство «Кримагролізинг», створене 3 липня 2000 року. Перша філія — Запорізька — почала діяти 6 липня 2000 року. Завершено цей процес 29 травня 2001 року відкриттям Київської філії НАК «Украгролізинг». До речі, обласні філії гідно відзначили свої ювілеї, підсумовуючи зроблене за ці роки. На виконання указу Президента України від 23 лютого 2001 року № 111 «Про додаткові заходи щодо дальшого розвитку лізингу в аграрному секторі економіки» на базі державного лізингового підприємства «Украгролізинг» на підставі постанови Кабінету міністрів України від 11 квітня 2001 ��оку № 354 створено Національну акціонерну компанію «Украгролізинг». Василя Федоровича Шпака було призначено головою правління Компанії. Цією ж постановою було призначено спостережну раду та затверджено статут Компанії, в якому зазначено, що сто відсотків акцій закріплюється у державній власності. Статутний фонд НАК «Украгролізинг» тоді становив 4,3 млн грн. Упродовж десяти років він виріс більш ніж на два порядки, сягнувши за 440 млн грн, а найближчим часом має збільшитися практично вдвічі — приблизно до 830 млн грн. — Можемо впевнено сказати, що етапи розвитку нашої Компанії — це історія, яка рухає сільськогосподарське виробництво України,  — підкреслив Микола ШПАК. ­— Починаючи з 1998 року Компанія передала у фінансовий лізинг майже 22 тисячі одиниць сільськогосподарської техніки на 2,2 мільярди гривень. Це означає, що дрібні та середні агрогосподарства отримали до 6 тисяч 800 тракторів, 875 комбайнів, майже 9 тисяч одиниць ґрунтообробної й посівної техніки, понад 500 комплектів обладнання для тваринництва та птахівництва. У руки активному українському господареві ми дали новий фінансовий інструмент, який прижився на селі. І досі ніхто не може запропонувати селянинові при-

Журнал для працівників АПК МЕХАНІЗАЦІЯ СІЛЬСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА 2/2011

6

дбання сучасної техніки на вигідніших, аніж у лізинг, умовах — із помірним першим внеском, найнижчим річним відсотком, гнучким графіком повернення кош­ тів. Окрім того, ціна на техніку не змінюється протягом усього терміну лізингу й не прив’язана до курсу долара, не враховується індекс інфляції. Кращих умов прос­то не існує. Фінансовий лізинг виявився надзвичайно вигідним і для вітчизняних заводів — виробників сільськогосподарської техніки. Лізинг не просто забезпечує виробництво актуальної продукції, але й виконує важливу соціальну функцію. Адже завдяки лізинговому механізму створюються додаткові робочі місця на підприємствах, а держава одержує відповідні відрахування до бюджету. Із лютого 2009 року розпочався ще один етап розвитку Компанії — в неї прийшла працювати нова команда. Цю команду вже перевірено та згуртовано двома роками злагодженої роботи. Результативність дій нинішнього колективу легко визначається як за кількісними, так і за якісними змінами. Спільними зусиллями вдалося вийти на високий рівень повернення лізингових коштів, охопити системною претензійнопозовною роботою майже всіх боржників. Кардинально змінився асортимент техніки, пропонованої в лізинг, — від простих одноопераційних машин до складних осучаснених комплексів. Що передавалося під час перших лізингових операцій? Плуги, сівалки, культиватори, трактори — фактично на грунтообробці пропозиція й зупинялася. Зате сьогодні ми вже говоримо про складні багатоопераційні машини, які забезпечують новітні енерго-, ресурсозберігаючі технології та цілісні виробничі комплекси, а також про новітнє обладнання для тваринницьких комплексів, зберігання й переробки зерна. Лізинг сьогодні є, так би мовити, законодавцем моди стосовно передових технологій. Маркетингова служба Компанії постійно моніторить ринок техніки, що допомагає визначати конкретне завдання для заводів відповідно до того, які саме машини потрібні сучасному агровиробникові. Завдяки лізингові навіть під час найжорсткішої кризи на заводи все одно надходили гроші за лізинговими


«УКРАГРОЛІЗИНГ»: ІСТОРІЯ І СЬОГОДЕННЯ

проектами. Не секрет, що для деяких підприємств це були єдині кошти для існування. Логічним видається регулярне збільшення фінансування Компанії, забезпечене відповідними статтями державного бюджету. Дякуємо за це нашому міцному «лобі», очолюваному Василем Федоровичем Шпаком у парламенті та Володимиром Геннадійовичем Сиротіним в уряді країни. Достатньо згадати лише про річні 75, 55, а то й 30 мільйонів гривень, які виділялися на лізингові проекти у 1998‑му, 2000‑му, 2002‑му й навіть у 2006 роках. Нам удалося надати вагомі підстави для постійного збільшення державних лізингових інвестицій. В останні два роки фінансування фактично подвоїлося — з 196 мільйонів у 2009 році до 414 — у 2010‑му. У 2010 році НАК «Украгролізинг» отримав та закріпив за собою статус головного розпорядника державних лізингових коштів. Принципово важливо, що лізинг оптимально вико­ рис­товує кошти держави в оборотному режимі. Завдяки «Украгролізингу» гроші вчасно повертаються від лізингоодержувачів і знову спрямовуються на придбання сучасної техніки новими та новими активними сільгосптоваровиробниками. Попит на техніку від «Украгролізингу» постійно зростає. На відміну від комерційних структур, які не витримали випробування кризою, Компанія вистояла й нині має репутацію надійного та доступного партнера. Є також відчутна різниця між умовами лізингу, пропонованими нашою Компанією, та умовами, на яких надають свої послуги банки. Адже відсотки за банківські кредити залишаються поки що непідйомними для багатьох аграріїв, та й клопоту з оформленням цих кредитів чимало. — На підтвердження цього скажу, що сільгоспвиробники через НАК «Украгролізинг» на 2011 рік замовили майже 7 тисяч одиниць техніки та обладнання на суму близько 1,1 мільярда гривень, — відзначив Микола Шпак. Сьогодні НАК »Украгролізинг» — це потужна сучасна системна Компанія, представлена в усіх регіонах України. Ми не лише стимулюємо внутрішнє виробництво, а ще й сприяємо завезенню в Україну кращих

зразків імпортної техніки, в тому числі з виробництвом їх на території України. Нинішній колектив Компанії зумів поєднати досвід старшого покоління й сучасні знання, енергійність молоді та професійність усієї команди. Середній вік працівників виконавчого апарату Компанії становить 38,5 року, 45 відсотків працівників мають вік до 35 років. Завдяки системі успішної реалізації лізингових проектів у Компанії навчилися добирати кваліфіковані кадри та організовувати їхню роботу для одержання оптимального й ефективного результату. — Ми дуже чітко бачимо орієнтири майбутнього розвитку своєї компанії, — переконаний голова правління Микола Шпак. — Упродовж 2011–2012 років маємо закріпити за «Украгролізингом» статус компанії європейського рівня. Для цього активно впроваджуємо нові стандарти корпоративного управління. Вони передбачають зростання ефективності всіх операцій, оптимізацію й автоматизацію виробничих процесів, перехід кожного регіонального підрозділу на цілковиту самоокупність. Упевнений, що невдовзі НАК «Украгролізинг» зможе заявити про себе й на міжнародних ринках, у цьому напрямі саме зараз ми активно працюємо. Власна інформація

7

Журнал для працівників АПК МЕХАНІЗАЦІЯ СІЛЬСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА 2/2011


НОВИНИ

МінАП офіційно став Мінагропродом 4 травня набув чинності указ Президента України «Про Міністерство аграрної політики і продовольства України» № 500/2011 від 23 квітня 2011 року. Указ установлює, що Міністерство аграрної політики і продовольства України (Мінагропрод) є правонаступником Міністерства аграрної політики України. Згідно з указом, Мінагропрод є головним органом у системі цент­ ральних органів виконавчої влади з питань формування й забезпечення реалізації державної аграрної політики, політики у сфері сільського господарства та з питань продовольчої безпеки держави, державної політики в галузі рибного господарства та рибної промисловості, охорони, використання й відтворення водних живих ресурсів, регулювання

рибальства та безпеки мореплавання суден флоту рибного господарства, ветеринарної медицини, безпеки харчових продуктів, у сферах карантину й захисту рослин, охорони прав на сорти рослин, земельних відносин та геодезичної й картографічної діяльності, лісового та мисливського господарства, нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі. Гранична чисельність державних службовців і працівників Мінагропроду затверджується Кабінетом міністрів. Структуру апарату Мінагропроду затверджує міністр. Штатний розклад апарату, кошторис Мінагропроду затверджує заступник міністра — керівник апарату за погодженням із Міністерством фінансів.

робники задля створення садів, виноградників і холодильників із технологією РГС (регульованого газового середовища), у розмірі до 100% підприємствам усіх форм власності. Також Мінагропрод роз­ робляє стимулювальні заходи для збільшення виробництва плодово‑ягідних культур. Із наступного року в бюджетній програмі обіцяють передбачити компенсацію за зберігання сільськогосподарської продукції на сертифікованих складах. Як повідомляє пресслужба Мінагрополітики, ще одним способом знизити залежність ринку від імпортних овочів і фруктів має стати компенсації виробникам сільгосппродукції. «Ми домовилися з прем’єр-міністром, що з наступного року в бюджетній програмі ми передбачимо певну компенсацію за зберігання сільськогосподарської продукції на сертифікованих складах»,  — додав М. Присяжнюк. Паралельно міністерство стимулюватиме будівництво складів для зберігання овочів.

Керівництво Державної продовольчо-зернової корпорації України (ДПЗКУ) розглядає можливість закупівлі на внутрішньому ринку зерна вівса для переробки на крупу та пластівці. Також досягнуто домовленостей щодо постачання вівса й вівсяної крупи із сусідніх країн. Як повідомили в ДПЗКУ, сьогодні здійс­ нюються планові заходи стосовно внутрішнього переміщення вівса, що зберігається на підприємствах ДПЗКУ, на Новоукраїнський комбінат хлібопродуктів (КХП), який увіходить до складу корпорації. Також розглядається питання про можливу закупівлю на внутрішньому ринку зерна вівса для подальшої його переробки на крупу й пластівці на Новоукраїнському КХП. Разом із тим на завершальному етапі перебувають переговори про постачання у травні-червні 500 т вівса з Казахстану й 150 т вівсяної крупи з Росії. Окрім того, досягнуто домовленості про переробку 1000 т вівса польського походження та постачання 350 т вівсяної крупи з Білорусі. За допомогою зазначених заходів ДПЗКУ має намір завантажити виробничі потужності Новоукраїнського КХП й забезпечити безперервність поставок його продукції в регіони України. Нагадаймо, що в лютому-березні 2011 року роздрібні ціни на вівсяну крупу, а особливо вівсяні пластівці, на внутрішньому ринку України істотно збільшилися. Експерти аграрного ринку пояснюють це зростання цін обмеженими запасами вівса в Україні в 2010/2011 маркетинговому році.

«Дело»

«Економічна правда»

«Економічна правда»

Виробництво плодово-ягідної продукції збільшиться В Україні виробництво плодово‑ягідних культур до 2025 року збільшиться майже у вісім разів порівняно з 2010 роком — до 2,257 млн т. Як повідомили у прес-службі Міністерства аграрної політики й продовольства України, про це заявив його міністр Микола Присяжнюк під час робочої поїздки до Криму. Він також повідомив, що в 2010 році вітчизняним аграріям удалося збільшити виробництво плодово‑ягідної продукції на 33% порівняно з 2009 роком — до 286,8 тис. т. За даними Мінагропроду, до 2015 року планується збільшити цю продукцію в Україні в 1,5 раза (до 436,6 тис. т), до 2020 року — в 4 рази (до 1118,7 тис. т), а вже в 2025 році очікується виробництво плодово‑ягідних культур обсягом 2257 тис. т. Наголошено, що такий рівень виробництва плодово‑ягідної продукції можна забезпечити завдяки реалізації Державної програми фінансової компенсації витрат на садівництво, розрахованій до 2025 року. Ця програма передбачає компенсацію витрат, яких зазнали ви-

Україна закупить вівсяну крупу в сусідів

Журнал для працівників АПК МЕХАНІЗАЦІЯ СІЛЬСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА 2/2011

8


НОВИНИ

Повертаємося до системи споживчої кооперації Україна має повернутися до системи споживчої кооперації, щоб забезпечити продовольчу безпеку держави. Як повідомила прес-служба Міністерства аграрної політики й продовольства України, про це заявив міністр аграрної політики Микола Присяжнюк під час робочої поїздки до Криму. «Система заготівлі повинна стати до ладу й виконувати свої функції. На сьогодні в Україні велика кількість овочів, фруктів, молока та м’яса виробляється у приватному секторі», — підкреслив він. У зв’язку з цим, гадає міністр, потрібна відлагоджена система заготівлі продукції від виробника до доставки її споживачеві. Також Микола Присяжнюк вважає, що вітчизняні виробники мають посісти ключове місце на світових продовольчих ринках, адже в усьому світі існує великий попит на продукти харчування та на сільськогосподарську продукцію. «Попереду великий попит на продукти харчування, про це свідчать заяви світових організацій та дослідження. Завдання міністерства якраз і полягатиме в тому, щоб наша країна не втратила цього шансу», — підкреслив міністр, відповідаючи на запитання журналістів. «Я переконаний, що світ усе одно знайде, як подолати нинішній дефіцит продуктів, і, якщо ми гадаємо, що це буде постійно, та не робитимемо кроків, щоб наростити обсяги, залучити нові технології й посісти належне місце на світових ринках, ми чергового разу втратимо шанс», — сказав міністр. УНІАН

Аграріям потрібні кредити

П

отреба аграріїв у кредитах становить 7,2 млрд грн — про це повідомили у Міністерстві аграрної політики й продовольства України, інформуючи про стан проведення в е с н я н о -п о л ь о вих робіт і матеріа льно-технічне забезпечення їх. У Мін­ агропроді зазначають, що фактично одержано 4,5 млрд грн кредитів, із них 3,6 млрд грн — банківські кредити й 923 млн грн — товарні кредити. Згідно з повідомленням, на 1 га ріллі залучено 164 гривні кредитів, відсоткові ставки 13,4–25%. Зазначається також, що рівень прострочених кредитів — 12,9%. УНІАН

Фермери, тримайтеся! При запровадженні відкритого ринку сільськогосподарських земель малі фермерські підприємства буде позбавлено змоги придбати землю у власність через відчутність коштів. Таку думку висловила голова ВАТ «Гладківщинське хлібоприймальне підприємство» (м. Черкаси) Л. Рубченко під час публічних дебатів на тему «Вільний ринок землі — загроза українському селу», організованих та проведених 26 квітня 2011 року в Києві фондом «Ефективне управління» разом із британською компанією «Intelligence Squared». За її словами, сьогодні вартість оренди земель, які обробляє підприємство, становить 5,5% від вартості землі (20 млн грн). «Існує тенденція, що її вдвічі збільшать. Сорок мільйонів гривень для нашого господарства, яке має оборот у 13–14 мільйонів гривень на рік, є непідйомними, тому що в нас залишається тільки 1–1,8 мільйонів гривень прибутку, якщо ми добре продамо свою продукцію. Це двадцять років треба лише платити за оренду. А вкладати? У нас нема таких грошей», — сказала Л. Рубченко. На думку президента Української аграрної конфедерації (УАК) Леоніда Козаченка, великотоварні виробництва, які використовують сучасні технології, можуть капіталізувати свої активи шляхом розміщення акцій на фондових біржах. Наприклад, якщо прибуток від виробництва на 10 тис. га землі становить $5 млн, 50% капіталізова-

ної суми достатньо, щоб придбати цю землю у власність. Однак мале фермерське підприємство не має змоги якимось чином капіталізувати свій бізнес. «Я гадаю, що в цих умовах треба використати механізми державної підтримки», — додав Л. Козаченко. Він вважає, що потрібно два-три роки для підготування середовища, щоб сформувати відкритий ринок продажу сільськогосподарських земель. При цьому слід прийняти не тільки три закони, яких бракує (про ринок земель, про державний земельний кадастр, про земельний іпотечний банк), але й навчити користуватися законами «літніх людей на селі». «Якщо торпедувати питання переходу до ринку землі, можна створити в державі величезні проблеми», — сказав Леонід Козаченко. Поміж цих проблем — соціальна проблема, а також неможливість під заставу землі залучити значні ресурси. За оцінками УАК, сьогодні вартість землі сільськогосподарського призначення становить близько $500 за гектар. «Якби умови були інші, то ми рахували б від трьох тисяч доларів, а якщо економічно розвиватися, то реальна вартість землі становила б вісім-дев’ять тисяч за гектар. Сьогодні майже  мільярдів доларів теоретично можна залучити під цей актив. А в інших умовах це буде 70–80 мільярдів доларів», — вважає експерт. УНІАН

9

Журнал для працівників АПК МЕХАНІЗАЦІЯ СІЛЬСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА 2/2011


ПАРТНЕРСТВО

Бізнес на біомасі: корисно та вигідно Де та як можна вирощувати енергетичні рослини для утворення біомаси на землях, які не використовуються в сільському господарстві? Таке питання поставили перед собою учасники спільного голландсько-українського проекту, фінансованого урядом Нідерландів. Нещодавно його практичними результатами зацікавилося й наше профільне міністерство.

Інвестиції в біомасу За грантом, наданим Міністерством економіки Нідерландів, голландські та українські фахівці працюють із 2008 року. Досі проект реалізовувався лише на території Полтавської області. І от нещодавно він потрапив у зону уваги українського уряду. Кілька днів тому другий етап програми «Sustainable

Biomass Import Program» під назвою «Pellets for Power» було презентовано у Міністерстві аграрної політики та продовольства України. Представляли проект голова програми «Pellets for Power», експерт із біоенергетичних культур Вольтер Ельберсен та координатор цієї програми, експерт із біоенергетики й сертифікації біомаси Рональд Поппенс. В обговоренні

Журнал для працівників АПК МЕХАНІЗАЦІЯ СІЛЬСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА 2/2011

10

взяли участь директор департаменту інженерно-технічного забезпечення Міністерства АПК С. Лобас, зас­тупник директора департаменту інженерно-технічного забезпечення П. Гринько, головний спеціаліст департаменту інженерно-технічного забезпечення В. Тимощук, фахівці департаментів розвитку сільських територій, рослинництва, аграрної освіти, науки та дорадництва.


ПАРТНЕРСТВО

Першими результатами й своїми висновками щодо реалізації нововведення поділився й учасник програми, директор ТОВ «Фітоф’юелз Інвестментз» Петро Крайсвітній. Суть запропонованої програми полягає у вивченні умов для вирощування в Україні на так званих поганих, неродючих ґрунтах певних сортів багаторіч��их трав. Їх планують переробляти на біомасу й надалі оптимально та вигідно використовувати, перетворивши зокрема на цінне джерело енергії для опалення різноманітних об’єктів, а також постачати за кордон, у тому числі й до Голландії. Загальна мета проекту полягає у задоволенні чимраз більшої потреби в екологічно сталому виробництві енергії, яка відповідала б міжнародним та європейським стандартам екологічно сталого розвитку. Наголошувалося також, що численні експерименти довели: ґрунти під відповідними культурами не тільки не погіршуються, але й помітно збагачуються. — Європі потрібні мільйони тонн біомаси, — впевнений у важливості та перспективності результатів проекту пан Вольтер Ельберсен. — Але Європейський Союз занепокоєний тим, щоб не завдати шкоди родючим, якісним землям. Скажімо, аби нікому не спало на думку для якоїсь скороминущої вигоди, наприклад, вирубати віковічні ліси, щоб посадити прибуткову культуру. Ми хочемо знайти відповідну нішу для багаторічних культур, щоб чітко визначити, СКІЛЬКИ є таких земель і ДЕ саме їх можна використовувати з вигодою для навколишнього середовища та місцевої громади. Наша програма, що має на меті отримати екологічно сталу біомасу, працює за вісьмома проектами у світі й за двома — в Україні, де аналізується потенціал біомаси. Усі партнери переконані, що в цього бізнесу є майбутнє.

Перспективи для підприємців і для соціального розвитку Закордонні фахівці підкреслюють, що лише передають досвід,

консультуючись також і з експертами в Україні,  — збирають дані, аналізують їх, створюють моделі, визначають результати своїх досліджень і роблять прогнози. А вже українці як господарі повинні вирішити, як саме вчинити — втілити проект чи відхилити його. І таке рішення видається справді стратегічним, тому багато в чому залежить від політичної волі держави. Власне, презентація програми саме в аграрному міністерстві за участі його провідних спеціалістів уже свідчить про серйозність намірів України. Отож розробники проекту пропонують поєднати солому, очерет та світчграс як джерела біомаси. Пояснюють таке поєднання знач­ ним енергетичним потенціалом цих рослин, щоправда, за умови правильного використання їх. Лише в Україні можна заготовляти мільйони тонн соломи щорічно, не погіршуючи при цьому родючість ґрунту в довгостроковій перспективі. В Україні очерет росте у природних умовах на площі понад 300 000 га. Нині в більшості випадків солому та очерет не використовують, їх прос­ то спалюють або залишають гнити. Тести щодо вирощування світчграсу (й у менших масштабах міскантусу та сорго) передбачено якраз другим етапом комплексного проекту. Ці культури дають чистішу біомасу та вищі показники врожайності. Більше того, крім екологічних переваг, використання соломи, очере-

11

ту й світчграсу дає також переваги й для бізнесу. Солому заготовляють наприкінці літа після збирання зернових. Очерет заготовляють узимку на болотах, коли з’являється лід, або на суходолі. Світчграс збирають навесні. Це означає, що біомасу можна одержувати протягом усього року. Таким чином, за рахунок використання різних джерел біомаси гранулятори не стоятимуть без роботи і бізнесові ризики зменшуються. Другий етап голландського проекту стосується саме експериментів стосовно вирощування, переробки та реалізації світчграсу. Найперше, на чому акцентують автори проекту, — це типи ґрунтів, на яких можна вирощувати ці культури, одержуючи непогані результати. Ідеться тут саме про непридатні для агровиробництва землі, тобто планується використовувати землі, уражені ерозією, сланці, схили й т. ін. Визначати величину площі подібних ґрунтів саме й мають учасники програми. Після цього буде надано рекомендації та прораховано можливі результати ефективного використання непридатних для традиційних культур ґрунтів, в тому числі й для вирощування в Україні світчграсу як економічно сталої та прибуткової енергетичної культури. З української сторони учасником проекту «Pellets for Power: Sustainable Biomass Import from Ukraine» в межах голландсько-

Журнал для працівників АПК МЕХАНІЗАЦІЯ СІЛЬСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА 2/2011


ПАРТНЕРСТВО

Очерет

Солома

Світчграс Вирощування

Збирання врожаю

Тюкування

Транспорт

Транспорт

Ринок ЄС

Зберігання

ГРАНУЛЯТОР Рис. 1. Схема постачання. Ланцюг постачання біомаси включатиме всі ланки від надходження сировини з поля на виробничу лінію до надходження з виробничої лінії до європейського споживача

го гранту виступає спільне україно-бельгійське підприємство ТОВ «Фітоф’юелз Інвестментз». Директор підприємства Петро Край­світній розповів про перші реальні результати проекту. Зрештою зацікавлені фахівці й аналітики мали змогу під час поїздки на Полтавщину побачити перші підсумки виконання програми. До речі, дослідження здійснюються в тісній співпраці з Полтавською державною аграрною академією, яка має багатий досвід подібних робіт. Мова йде також про залучення науковців Харківського інституту рослинництва. Отримані результати допоможуть одержати інформацію про українську модель ведення екологічно сталого бізнесу щодо виробництва гранул з енергетичних рослин. Партнери заявляють, що вірять у прогресивність раціоналізаторських ідей, закладених у проекті, оскільки саме це допоможе визначити важливі критерії еко-

логічно сталого розвитку на майбутнє, зокрема стосовно проектів, пов’язаних із виробниц­твом біомаси в Україні. Окрім того, що програма є дуже актуальною через наростання дефіциту палива й до того ж досить сприятливою екологічно, вона також покликана вирішити низку соціальних проблем. Адже проект фактично підказує місцевим дрібним підприємцям і фермерам, на чому можна побудувати бізнес, що матиме величезні перспективи в майбутньому. Невеличкі господарства, в яких є занедбані чи непридатні для ведення сільського господарства землі, тепер одержують шанс заробити на них із користю й для себе, й для суспільства. Отриману біомасу можна сміливо використовувати для потреб ферм та опалення місцевих об’єктів, перетворюючи, власне, свій регіон на енергетично незалежний.

Журнал для працівників АПК МЕХАНІЗАЦІЯ СІЛЬСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА 2/2011

12

Іншу частину переробленої на брикети біомаси планується продавати як на внутрішньому, так і на зов­нішньому ринку. Щодо великого попиту на таку продукцію автори проекту не сумніваються. «Європа готова добре платити за таку сировину. Хіба наш уряд витрачав би гроші на грант, якби сумнівався у його доцільності та економічній перспективності?» — резюмував пан Вольтер Ельберсен. Дрібні виробники мають змогу постачати біомасу до невеличкого цеху для виробництва гранул. Будівництво таких цехів на нових територіях (зі значними запасами біомаси, що мінімізує транспортні витрати) здійснюється відносно просто. Це може бути перспективним як для віддалених територій, де немає ліній електропередач і традиційного постачання палива, проте є значні запаси біомаси, частина яких може використовуватися для опалення громадських будівель та


ПАРТНЕРСТВО

як паливо на заводі з гранулювання. Залучення багатьох дрібних постачальників дає додаткову перевагу щодо підвищення екологічної сталості, адже збільшуються обсяги постачання разом із поліпшенням його якості. Зрозуміло, що подібна програма передбачає збільшення кількості робочих місць у регіонах, де запроваджуватиметься, й може суттєво впливати на розвиток місцевої економіки.

Світчграс іще покаже себе! Презентація другого етапу програми викликала жваву дискусію. Представники голландської сторони охоче й докладно відповідали на запитання українських фахівців. Зокрема вточнили, що для процесу виготовлення біомаси не потрібні якісь спеціальні машини чи унікальні механізми — цілком годяться ті,

що використовують для соломи. Виник­ло також питання про те, чи впливають на вирощування того ж таки світчграсу відмінності різних кліматичних зон України. Розробники проекту відповіли, що в Україні провадять експерименти з дев’ятьма сортами світчграсу саме з огляду на зональне різноманіття нашої території. Ефективність цієї культури багато в чому залежить від правильно підібраного сорту. Зазвичай фахівці радять скористатися сортом, виведеним південніше від місця висівання. І тоді рослина не тільки дає потрібний ефект, але й не заражає культури на сусідніх ділянках. Енергоємність світчграсу зале­ жить від кількості сонячних днів у році. Коли холодно, він росте повільніше, та коли теплішає,  швидко надолужує втрачене. Має довгий корінь — до 2 метрів, вузлувате масивне кореневище, тому накопичує корисні речовини та воду, щоб ви-

тримати посуху. Води потребує набагато менше від інших культур. Як бур’ян, активно «працює» на своє виживання, тому вистоїть і в морози, хоча дасть при цьому меншу врожайність. У світі давно вже ефективно використовують світчграс у боротьбі з ерозією ґрунтів, для виготовлення пелет, етанолу, при виробництві паперу тощо. Підсумовуючи кількагодинне об­ го­во­рення, представники Мініс­ тер­ства аграрної політики та про­ до­ вольства України висловили зацікавленість щодо реалізації проекту, презентованого в рамках програми технічної допомоги Україні «Від уряду до уряду». Сторони домовилися про тіснішу співпрацю в плані його реалізації. Планується прийняти протокол за результатами обговорення та скласти календарний план реалізації проекту за графіком. Інна Поліщук

Три мільярди доларів інвестицій Український уряд збирається вкласти майже $3 млрд інвестицій у розвиток поновлюваних джерел енергії. «У найближчі три-чотири роки в розвиток цієї галузі планується залучити близько трьох мільярдів доларів приватних інвестицій»,  — повідомляє урядова прес-служба з посиланням на першого віцепрем’єр-міністра — міністра економічного розвитку й торгівлі Андрія Клюєва. Таку думку Клюєв висловив на зустрічі з главою Глобального екологічного фонду Монік Барбю. За його словами, чимало міжнародних інвесторів виявили активну зацікавленість розвитком відповідних проектів саме в Україні. Перший віце-прем’єр також зазначив важливість для України вирішення чорнобильських про-

блем. Він повідомив, що керівництво країни покладає великі надії на міжнародну конференцію країн-донорів. «Ми повинні якнайшвидше добудувати новий конфайнмент над зруйнованим двадцять п’ять років тому блоком ЧАЕС», — сказав Андрій Клюєв. За словами Монік Барбю, в найближчі три роки Глобальний екологічний фонд планує виділити серію грантів для розвитку конкретних проектів в Україні на загальну суму понад $30 млн. В Україні 2011 року стартують два проекти, які фінансуються Глобальним екологічним фондом,  — стимулювання переробки біомаси та інших відходів аграрного сектора на енергоносії ($5,2 млн на пілотні проекти) та впровадження енергозбережних освітлювальних приладів

13

($6,6 млн на розроблення стандартів і пілотні проекти). «Економічна правда»

Журнал для працівників АПК МЕХАНІЗАЦІЯ СІЛЬСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА 2/2011


Запаси природних вуглеводнів у надрах землі буде вичерпано вже протягом найближчих 40–50 років — так вважають спеціалісти нафтогазової галузі. Тому в багатьох країнах світу приділяють велику увагу пошукові та використанню інших джерел енергії, які змогли б замінити нафту й газ. Увагу науковців та фахівців енергетичної галузі прикуто саме до використання біопалива, що зараз є п’ятим різновидом палива у світі після природного газу, нафти, вугілля та ядерного палива.


ПЕРСПЕКТИВА

АЛЬТЕРНАТИВА ПРИРОДНИМ ВУГЛЕВОДНЯМ В

Європі виробництво енергії з біомаси давно вже має підтримку на державному рівні. У більшості країн ЄС відсоток альтернативних джерел енергії в загальному паливно-енергетичному балансі країни досить значний, зокрема в Австрії це 24,1 %, у Швеції — 24,0 %, у Фінляндії — 19,3 %, в Німеччині — 12,0 %. В енергетичному балансі України частка поновлюваних джерел енергії незначна. Вона становить 2,7 %, із яких 1,9 % припадає на гідроенергію, а 0,8 % — на біопаливо, енергію вітру й сонця. Очевидним є те, що подальше збільшення використання поновлюваних джерел енергії за рахунок зростання частки гідроенергії практично неможливе. Резервом підвищення відсотка таких джерел енергії в енергетичному балансі України може бути біопаливо, а також енергії вітру й сонця. Україна має великі запаси біопаливної сировини, придатної як для прямого спалювання, так і для гранулювання чи брикетування. Запаси цієї сировини досить значні, але поки що їм приділяється недостатньо уваги. Головними напрямами використання біопалива нині є: • виробництво брикетів, тюків, гра­ нул, пелет тощо; • спалювання біологічної сирови­ни у котлах; • виробництво біогазу.

Паливні пелети та брикети Паливні пелети — це пресовані циліндри діаметром 4–10 мм і зав­ довжки 10–60 мм, які виготовляють із висушеної та подрібненої рослинної сировини. Пелети є аль-

тернативою передусім кам’яному вугіллю. Питома теплота згоряння пелет і вугілля практично однакова, але в екологічному плані пелети набагато кращі. Зокрема при спалюванні пелет у котлах викид вуглекислого газу зменшується у 10–50 разів, якщо порівняти зі спалюванням вугілля, а золи утворюється у 15–20 разів менше. За показниками якості пелети поділяють на класи. Пелетами найвищої якості — першого класу — вважають ті, які виготовляють без використання клейких речовин та кори дерев. Їх застосовують для камінів, у печах і котлах потужністю до 1 МВт. Пелети нижчої якості називають промисловими гранулами. Вони можуть містити до 10 % кори та клейких речовин. Їх застосовують у котлах потужністю понад 1 МВт, а також у системах комбінованого виробництва тепла та електроенергії. Теплотворна здатність паливних пелет становить 4,3–4,5 кВт/кг. За питомою теплоємністю одна тонна деревних пелет відповідає 500 л дизельного палива, 1600 кг деревини, 970 кг вугілля, 480 м 3 газу, 700 л мазуту. Порівняно з деревиною пелети ефективніші та згоряють повніше. Пелети й паливні брикети, які одержують із рослинних відходів, мають низку переваг. Ось головні з них: • можливість використання у котлах будь-якої потужності — від призначених для опалювання приватних будинків до великих ТЕЦ; • пелети та брикети зручніше подавати в топки порівняно з небрикетованими відходами; • при згорянні пелет та брикетів кількість золи не перевищує 0,5– 1,0 % від загального об’єму вико-

15

ристаного палива, а зольність деяких сортів вугілля сягає 30–40 %; • відносно невисока собівартість виробництва брикетів; • завдяки тому, що пелети та брикети виготовляють без хімічних добавок і клейких речовин, спалювання їх справляє мінімальний негативний вплив на довкілля; • у пелетах і брикетах рослинна маса ущільнюється у 3–10 разів, унаслідок чого зменшуються витрати на транспортування брикетів та площа приміщень для зберігання їх; • пелети та брикети добре розгоряються й рівномірно горять тривалий час. Багато європейських країн уже давно налагодили виробництво пелет, паливних брикетів із відходів деревини, глиці, соломи тощо. У бюджеті Євросоюзу на розвиток біоенергетики передбачено в 2007– 2013 роках 2 млрд євро. За даними аналітиків, застосування біопалива для виробництва енергії в Європі постійно зростає й до 2020 року становитиме 21 млн тонн. Такі країни, як Німеччина, Швеція, Данія, вироб­ляють відповідно 100, 650, 500 тис. тонн брикетів та гранул щорічно. Наукові дослідження свідчать, що теплотворна здатність пелет і рослинних брикетів становить до 3900 ккал/кг за вологості 10–16 %. Очікується, що при додатковому висушуванні й пресуванні теп­ лотворна здатність може зрости до 4000 ккал/кг і вище, але експериментально це не доведено, бо пелети та брикети з вологістю меншою за 10 % ще не виготовляли. Встановлено, що при спалюванні 1000 кг брикетів із рослинних відходів виділяється стільки ж тепла, скільки при

Журнал для працівників АПК МЕХАНІЗАЦІЯ СІЛЬСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА 2/2011


ПЕРСПЕКТИВА

Біогазова установка німецької фірми «EnviTec Biogas», яка має потужність 525 кВт та працює у Німеччині, федеральна земля Північний Рейн-Вестфалія

спалюванні 1000 кг кам’яного вугілля, 1600 кг деревини, 478 м 3 природного газу, 500 л дизельного палива. Одного кілограма пелет або рослинних брикетів достатньо, щоб обігрівати протягом години будинок площею до 50 м 2. Таку високу теплотворну здатність брикетів зумовлено технологією виробництва їх, що передбачає подрібнення сировини аж до утворення частинок розміром менш як 1 см і висушування, а потім нагрівання до 300 C під великим тиском без застосування якихось добавок і клейких речовин.

Спалювання рулонів і тюків соломи Про перспективність використання соломи злакових як промислової сировини нині говорять дедалі частіше. При цьому перш за все йдеться про спалювання тюків і рулонів соломи у спеціальних топках, що давно вже роблять у країнах Європи. Серед європейських країн лідером щодо використання соломи з енергетичною метою є Данія. Там прий­ нято енергетичну програму, за якою до 2030 року енергоспоживання за рахунок поновлюваної енергії перевищить 50‑відсотковий рівень. Зокрема передбачено збільшення

використання соломи на ТЕЦ, а також переобладнання блочних опалювальних установок потужністю понад 250 кВт у сільських районах для переведення їх із нафтового та газоподібного палива на поновлюване. У більшості країн Європи, зорієнтованих на використання біомаси, зокрема соломи, для обігрівання невеликих адміністративно-господарських та житлових приміщень використовують котли потужністю від 20 до 100 кВт. Солома зернових злакових культур — це вельми енергоємна біомаса. Найпридатнішими для спалювання є сильно спресовані, важкі та жорсткі тюки й рулони соломи, які добре зберігають форму. Тепло­ енергетики визначили, що спалювання 3 тонн соломи у теплогенерувальних установках дає змогу заощадити до 1000 м 3 природного газу. У 2,4 кг соломи та в 1 л дизельного палива міститься однакова кількість енергії. Один рулон соломи діаметром 1,8 м замінює, як мінімум, 140 л дизельного палива. Вартість 1 ГДж тепла, одержаного із соломи, вдвічі менша за вартість такої самої кількості теп­ ла, отриманого при спалюванні дизельного палива. Обсяг побічної продукції рослинництва в Україні щороку становить

Журнал для працівників АПК МЕХАНІЗАЦІЯ СІЛЬСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА 2/2011

16

Відходи деревообробки — сировина для виготовлення паливних пелет

понад 80 млн тонн, а в урожайні роки навіть перевищує 100 млн тонн. Близько 30 % цієї продукції дає солома зернових і зернобобових культур. За різними оцінками, надлишок соломи злакових культур в Україні оцінюють приблизно у 5,6 млн тонн. За розрахунками, загальний потенціал соломи як палива дає змогу створити 13 тисяч малих теплогенерувальних установок (100–1000 кВт тепла) та 700 теплогенерувальних установок для систем централізованого теплопостачання, потужність кожної з яких становитиме 1,0–10,0 МВт тепла. У негазифікованих районах України мають викликати ін­ те­ рес технології спалювання соломи з метою отримання теплової енергії. В умовах нашої країни для теплопостачання соціальних та адміністративних об’єктів у сільській місцевості найдоцільнішим видається спалювання рулонів і тюків соломи в котлах. Залежно від різних виробничих та агробіологічних факторів після жнив із кожного гектара зернових одержують як побічний продукт від 3 до 6 тонн соломи. Солома здебільшого не є товарним продуктом, який має певну ціну. Кожне господарство на власний розсуд розпоряджається побічною продукцією,


ПЕРСПЕКТИВА

Досить часто у котлах використовують дрова

тобто соломою. Проте вартість однієї тонни соломи, за різними розрахунками, з урахуванням доставки становить 100–200 грн. Це значно дешевше, аніж природний газ. Теплові станції, на яких тюки соломи спалюють за методом сигарного згоряння, діють так. Цілі тюки або рулони соломи підхоплюють підйомним краном і переміщують у систему подавання сировини. Звідти гідравлічний поршень періодично штовхає їх до котла. Брикети згоряють з одного кінця в міру просування до топки, що забезпечує постійність фронту горіння, через який брикети переміщуються й згоряють. Горіння соломи триває кілька годин залежно від розміру та кількості завантажених тюків. За цей час тепло, що виділяється, акумулюється у водяному баку. Через проміжний теплообмінник воно з контуру котла передається в теп­ лову мережу. Температура в бакуакумуляторі поступово знижується, й через певний час треба знову подавати тюки до топки.

Використання дров та відходів деревини Стосовно виробництва теплової енергії однією з альтернатив при-

Паливні пелети, завантажені у мішки й готові для відправки покупцеві

родному газу є деревина та її відходи. За еквівалентною теплотворною здатністю 4,0 м 3 деревної біомаси замінюють 1000 м 3 природного газу. Загальні ресурси енергетичної деревної біомаси, яку може бути отримано в процесі щорічних лісозаготівель за участі всіх лісокористувачів та переробки заготовленої деревини, в Україні становлять майже 10,2 млн м 3. Приблизно 3,5–4,0 млн м 3 деревної біомаси вже сьогодні використовують для енергетичних потреб — для опалення індивідуальних житлових будинків та комунальних котелень соціальних об’єктів у сільській місцевості. Майже 2,5–3,0 млн м 3 енергетичної деревної біомаси щорічно експортується у вигляді деревних брикетів, гранул, паливної тріски, деревного вугілля, круглих та колотих паливних дров і технологічних дров, які за кордоном використовують як паливо. Тенденції розвитку ринку альтернативного палива свідчать про різке збільшення в майбутньому експорту паливних гранул. Адже в експлуатацію найближчим часом буде введено понад 110 підприємств для виробництва деревних паливних гранул, а ринок споживання їх в Україні не сформовано. Раціональна державна політика в питанні

17

Паливні пелети, виготовлені з відходів деревообробки

енергозбереження та використання деревного біопалива може дати майже 4,0 млн м 3 енергетичної деревної біомаси додатково до тієї, яку вже сьогодні використовують для енергетичних потреб. Що стосується ресурсних можливостей, то запас деревини в лісах України оцінюють у межах 1,8 млрд м 3. Щороку в Україні заготовляють до 15 млн м 3. Окрім того, у процесі лісозаготівель утворюється майже 2 млн м 3 лісосічних залишків, які поки що не використовуються, а спалюються чи згнивають на зрубах. Саме ці лісосічні залишки, які за сумарною теплотворною здатністю можуть замінити майже півмільярда кубометрів природного газу, є одним із резервів енергетичної деревини в середньостроковій перспективі. Приблизно 5,2–5,3 млн м 3 заготовлюваної в Україні деревини за своїми якісними характеристиками можуть бути придатними для розпилювання. Якщо всю цю деревину розпиляти в Україні, не експортуючи кругляк, і врахувати всі відходи, утворені в процесі її глибокої переробки при виробництві меблів, столярно-будівельних або інших виробів, то ресурсний потенціал відходів деревини оцінюватиметься у 2,8–3 млн м 3 на рік.

Журнал для працівників АПК МЕХАНІЗАЦІЯ СІЛЬСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА 2/2011


ПЕРСПЕКТИВА НОВИНИ

Окрім цього, до останнього часу не знайшли збу­ту в Україні 0,8–1 млн м 3 паливних дров. До них можна додати ще 1–1,2 млн м 3 технологічної сировини, яку не задіяно для виробництва деревних плит та яка сьогодні експортується. Таким чином, потенційні ресурси енергетичної деревної біомаси в Україні за умови її повного використання може бути оцінено в 6,5–7 млн куб. м 3.

Використання біогазових установок В основу біогазових технологій покладено складні природні процеси біологічного розкладання органічної речовини в анаеробних умовах під дією групи бактерій. Процес утворення біогазу відбувається у спеціальних біореакторах — ферментаторах. Розкладання органічних компонентів здійснюється завдяки бактеріям певного виду. Дослідження свідчать, що для нормального процесу метанового бродіння гною та рослинних решток треба забезпечити відповідні умови. Зок­ рема бродильна камера має бути герметичною, захищеною від проникнення світла й повітря; реакція середовища — слабколужною (рівень рН у межах 7,0–7,8); вміст летких жирних кислот — не більш ніж 2000 мг/л. Для розмноження метанових бактерій оптимальною є температура в межах 34–40 °C. Із гною однієї корови можна отримати за добу до 4,2 м 3 біогазу. Енергія, яка міститься в 1 м 3 біогазу, еквівалентна енергії 0,6 м 3 природного газу, 0,74 л нафти, 0,65 л дизельного палива, 0,48 л бензину. Біогаз — природний продукт розпаду, який виникає в результаті бродіння органічних речовин без доступу повітря. Біогаз приблизно на 55–70 % складається з метану (CH4), на 28–43 % — з вуглекислого газу (CO2). У незначній кількості до складу біогазу входять також інші гази, наприклад сірководень (Н2S). Виробництво енергії з біогазу нешкідливе для навколишнього середовища, У зв’язку з тим,

що біогаз значною мірою сприяє зниженню викидів СО2, його виробництво у багатьох країнах світу заохочується на державному рівні. На відміну від енергії вітру та сонячної енергії, біогаз можна отримувати незалежно від кліматичних і погодних умов. Вогонь від біогазу такий самий, як від природного газу. Цей газ можна використовувати, як і звичайний природний газ, для опалення та виробництва електроенергії. Його можна накопичувати, перекачувати, заправляти ним автомобілі або продавати. Різноманітні види органічної сировини в результаті анаеробного бродіння дають різний вихід біогазу. Найефективнішим із цього погляду є кукурудзяно-соняшниковий силос. Використання біогазової установки та переробка відходів дають, окрім біогазу, одночасно й електроенергію та тепло у великій кількості. Зокрема з 1 м 3 біогазу в генераторі можна одержати 2 кВт електроенергії. Біогазова установка дає змогу отримувати електроенергію за найнижчою ціною. Тепло від охолодження генератора або від згоряння біогазу можна використовувати для опалення ферм, будинків, сушіння насіння та дров, отримання гарячої води, а поряд із біогазовими установками розвивати тепличне господарство. Можна одержувати тепло завдяки спалюванню газу, а також використовувати тепло, отримане при охолодженні електрогенератора. При застосуванні біогазової установки теплиця матиме вищу рентабельність порівняно з тими, які вдаються до традиційних енергоносіїв. В Україні є чимало можливостей для того, щоб зменшити споживання й скоротити імпорт природного газу шляхом його заміщення біопаливом при виробництві теплової та електричної енергії для забезпечення теплом індивідуальних будинків, закладів соціальної сфери й інших підприємств та установ.

Журнал для працівників АПК МЕХАНІЗАЦІЯ СІЛЬСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА 2/2011

Зиновій Ружило, Віктор Васильченко

18

Біопаливо – конкурент традиційному

пальному?

Фахівці Міжнародного енер­ гетичного агентства (IEA) прог­ нозують, що до 2050 року частка біопалива у світовому споживан­ ні транспортного пального може підвищитися до 27%. Це станеть­ ся в разі вдосконалення виробни­ чих технологій та залучення знач­ них інвестицій для проведення дослідницької роботи й комерці­ алізації продукції. Важливу роль стосовно залучення інвестицій у галузь відіграватиме державна підтримка. На поточний момент частка біопалива становить ли­ шень близько 2%.

Біопаливо на основі цукру, крохмалю та олійних культур може замінити значні обсяги дизель­ ного й реактивного пального, а також гасу. Його застосування дасть змогу зменшити щорічні ви­ киди вуглекислого газу на 2,1 гі­ гатонни. Для досягнення зазна­ чених вище 27% під «енергетичні» культури має бути використано близько 100 млн га угідь. Експер­ ти розцінюють це як проблему у зв’язку з високою конкуренцією щодо посівних площ і сировини через зростання попиту на продо­ вольство. Очікується, що розвиток технологій спричинить те, що вже до 2030 року біопаливо зможе конкурувати з традиційним паль­ ним із погляду його вартості та ви­ робничих витрат. Інформаційна компанія «ПроАгро»


АЛЬТЕРНАТИВА

До нових джерел енергії Вирощування високоенергетичних культур як шлях до вирішення проблем палива для сільської місцевості Сьогодні біомаса — четверте за значенням сировинне паливо у світі, яке дає 2 млрд т умовного палива на рік, що становить 14% загального споживання первинних енергоносіїв у світі, а в країнах, які розвиваються, — понад 30%, іноді до 50–80%. В Європі частка біомаси в загальному споживанні первинних енергоносіїв у середньому більша за 3%. Окремі країни значно перевищують цей показник: світовим лідером є Фінляндія, яка має 23%, у Швеції це 18%, в Австрії — 12%, Данії — 8%, Німеччині — 2,6%.

У

ряди тих країн ЄС, в яких вартість мінерального палива й газу має тенденцію до зростання, розробляють та успішно впроваджують програми регіонального виробницт­ва й використання альтернативних різновидів палива. Так, у Польщі в кожному воєводстві існують програми планового нарощування виробництва твердих різновидів палива, за яки-

ми збільшують площу деревних насаджень, зокрема верби прутовидної, тополі тощо. Відходи біомаси (без частки, яку використовують інші сектори економіки) можуть забезпечити понад 10% загальної потреби України в первинній енергії. Наприклад, розрахунки щодо об’єктів Долинського району Івано-Франківської області за опа-

19

лювальний сезон 2010/2011 років свідчать, що витрати на обігрівання сільських шкіл загальною площею 2500 м2 при використанні дров із бука (190 грн/м3) та гранул (850 грн/т) у співвідношенні 50:50 становили 37  900 грн, при використанні вугілля (650 грн/т) — 65 000 грн, а при застосуванні природного газу (3120 грн/1000 м3) — 96 000 грн.

Журнал для працівників АПК МЕХАНІЗАЦІЯ СІЛЬСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА 2/2011


АЛЬТЕРНАТИВА

Отож якщо взяти за 100% витрати деревної продукції (гранул та брикетів), то витрати вугілля становитимуть 171,5%, а газу – 259,5%. Заготівлю такої сировини слід здійснювати відразу після збирання зернових колосових, льону або сіна з використанням механізованих тюкоутворювачів. Великі округлі тюки соломи або сіна завважки до 300 кг здебільшого широко використовують для роботи теплогенераторів. Так, підраховано, що, встановлюючи теплогенератори вітчизняного виробництва, можна вдвічі зменшити витрати, пов’язані з доведенням зерна до відповідних кондицій щодо показника вологості. Перспективним є використання пресованої соломи для обігрівання теплиць із вирощування овочів, ягід і квітів. Слід зазначити високу ефективність обігрівання великих (площею понад 200 м3) складських приміщень для зберігання зернової продукції та продуктів її переробки саме за допомогою пресованої соломи, а не природного газу з урахуванням періодичного підвищення цін на таке паливо для населення. В останні роки дедалі більшу роль відіграє одержання біомаси за допомогою промислових технологій. Так, у країнах ЄС із метою забезпечення дешевим біопаливом садять дерева та багаторічні трав’янисті рослини. Однією з перспективних культур є верба прутовидна, особ­ ливо поширена в країнах

Міскантус гігантеус на Житомирщині

Скандинавії. Витрати на її вирощування мінімальні та компенсуються в десятикратному розмірі. Особливо успішно провадять селекційну роботу щодо виведення сортів із широким спектром корисних властивостей учені Швеції та Данії, а в останні роки й Польщі. Окрім того, нині вже існує велика кількість сортів, стійких до зниженої температури повітря, шкідників, захворювань та з низькою потребою в мінеральних добривах. Верба прутовидна є надзвичайно ефективною з ряду причин: • низьких загальних витрат як на садіння, так і на обслуговування; • мінімального внесення гербіцидів восени та рано навесні перед садінням саджанців; • немає потреби вносити інсектициди й фунгіциди для боротьби зі шкідниками та збудниками хвороб; • немає потреби вносити нема­то­­циди. Усе це створює добрий екологічний та економічний баланс, оскільки одиниця внесених мінеральних добрив дає 10–15‑разовий приріст біомаси. Уряд Швеції активно підтримує та заохочує

Журнал для працівників АПК МЕХАНІЗАЦІЯ СІЛЬСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА 2/2011

20

ширше використання біомаси для виробництва як теп­ло-, так і електроенергії. Окрім того, за рахунок цього виробництво електроенергії значно зросло. Одним із проектів у межах цієї програми є відкриття першого заводу з переробки верби прутовидної для виробництва деревних гранул. Розгляньмо деякі види рослин, із якими, на наш погляд, пов’язано реальні перспективи розвитку альтернативних джерел палива в Україні. По-перше, це верба прутовидна. Вихід сухої маси такого дерева після трьох і чотирьох років вирощування становить 18 та 24 т/га. Гілки верби, а також і тополі збирають за допомогою спеціальних пристроїв, що навішуються як на кормозбиральні комбайни, так і на трактори з приводом від валу відбору потужності. Комбайни типу «Ягуар» із відповідними насадками можуть збирати гілля, охоплюючи одразу два рядки деревних насаджень заввишки до 5 м. Зрізання та одночасне подрібнення біомаси відбувається переважно взимку, адже в цей час деревина має мінімальну вологість. Наступна культура — це сильфій пронизолистий, який може


АЛЬТЕРНАТИВА

Міскантус узимку

Сида гермафродитна на Київщині

рости на одному місці до тридцяти років. Урожайність його сухої маси становить 10–12 т/га. Рослина здатна розмножуватися за рахунок самосіву та опалого насіння. Вона має високу пластичність і cтійка до враження як збудниками хвороб, так і шкідниками. Коефіцієнт енергетичної ефективності становить 8–9. Енергетична цінність отриманої біо­маси оціню-

ється в 175–210 ГДж/га, що еквівалентно 4,0–4,8 т дизпалива. Міскантус гігантеус (його ще називають слоновою травою) теж успішно вирощують в умовах нашої кліматичної зони. Вимоги міскантусу до якості ґрунту не є великими. З огляду на розгалужену кореневу систему рослину можна вирощувати на середньозв’язаних ґрунтах, утво-

21

рених із пісків, із низьким рівнем ґрунтових вод. Ґрунти з відрегульованим водним режимом та більшим вмістом гумусу дають урожаї на 20– 30% вищі. Плантацію може бути закладено й на ґрунтах, які не придатні для інших сільськогосподарських культур. Висаджування можна здійснювати як вручну, так і механізовано. Захист міскантусу від хвороб та шкідників не передбачається тому, що на сьогоднішній день в умовах Європи їхнього впливу на посадки міскантусу не виявлено. Збирають урожай у період спокою рослин після відтоку пластичних речовин у кореневу систему та опадання листя, коли вологість стеблостою мінімальна, — в лютому-березні. Подрібнену спресовану масу транспортують до місця зберігання для подальшої переробки на пелети. Іще одна багаторічна культура, яка має високу енергетічну цінність (234, 8 Гдж або 5,4 т/га), — це сида гермафродитна. На рік вона дає 12,9 т/га сухої біомаси. Сьогодні в Україні всі різновиди твердого альтернативного біопалива: деревина, тирса, пілети, брикети, солома — використовуються з урахуванням господарських можливостей та витрат і наявних місцевих ресурсів. З огляду на те, що вартість непоновлюваних джерел і надалі щорічно зростатиме, виникає потреба у стабільному забезпеченні дешевим паливом як державних установ, так і приватних будинків у сільській місцевості. Це є перспективним для розвитку малих та середніх підприємств відповідного профілю. Станіслав Кліщенко, кандидат сільськогосподарських наук, Національний університет біоресурсів і природокористування України, Володимир Зінченко, кандидат сільськогосподарських наук, Житомирський агроекологічний університет

Журнал для працівників АПК МЕХАНІЗАЦІЯ СІЛЬСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА 2/2011


Думка науковця

Час вимагає інновацій Однією з багатьох проблем, які потребують невідкладного вирішення в аграрній сфері, є інноваційне техніко-технологічне забезпечення виробництва сільськогосподарської продукції. Це означає, що матеріально-технічна база аграрного сектора має відповідати його організаційній структурі, вимогам новітніх технологій, забезпечувати механізоване виробництво з низькою енергоємністю конкурентоспроможної сільгосп­ продукції та збереження довкілля, а також розвиватися з урахуванням досягнень науково‑технічного прогресу стосовно машинобудування та паливно-енергетичного комплексу.

Євген Бузовський

У

сучасних умовах аграрникам України потрібна не просто нова техніка, а така матеріально-технічна база, яка дасть змогу в кілька разів підвищити продуктивність праці. Формування цієї бази можливе лише на основі технічних засобів нового покоління, параметри яких було б орієнтовано на досягнення вищих показників виробництва сільськогосподарської продукції за мінімальних затрат живої та вречевленої праці на її одиницю. Передову аграрну науку зосереджено на розробленні машинних технологій нового покоління, які дають змогу зберегти біологічну й екологічну рівновагу в природі. Біологізація та ресурсозбереження як усвідомлено запроваджувані, а не вимушені напрями у виробниц­ тві екологічно чистої сільськогосподарської продукції з мінімальним застосуванням антропогенних засобів інтенсивного впливу на агроекологічні системи передбачають не спрощення технологій, а обґрунтоване використання й регулювання природних умов, раціональне застосування тієї чи іншої системи обробітку ґрунту, удобрення, захисту рослин та інших агротехнічних заходів, що забезпечують найменші витрати матеріально-технічних

засобів і праці та екологічну безпеку. Така стратегія має на меті створення всіх передумов для організації стабільного високорентабельного сільськогосподарського виробництва. Конкурентоспроможність сільсь­ когосподарської продукції на світовому ринку в сучасних умовах визначається рівнем застосування передових інноваційних енерго-, ресурсо- й трудозбережних технологій, що відповідають високим екологічним та енергономічним вимогам. Саме такі технології з використанням високопродуктивної техніки зумовлюють прогресивний розвиток рослинництва, а саме: • заощадження ресурсів (паливно-мастильних матеріалів, доб­ рив, праці, часу й амортизаційних відрахувань); • збереження та відновлення родючості ґрунту (поліпшення його хімічних, фізичних та біологічних властивостей, підвищення вмісту органічної речовини); • зменшення або усунення ерозії ґрунтів (немає потреби витрачати додаткові кошти на вирішення цієї проблеми); • поліпшення водного режиму ґрунту (за рахунок якіснішого нагромадження й утримання вологи);

Журнал для працівників АПК МЕХАНІЗАЦІЯ СІЛЬСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА 2/2011

22

• створення сприятливих умов для екологічного управління бур’янами у посівах; • зменшення залежності врожаю від погодних умов; • зростання врожайності сільськогосподарських культур; • поліпшення якості продукції (вироблення екологічно чистої продукції); • піднесення загальної агрокультури на принципово новий рівень (за рахунок створення особливої культури взаємодії з навколишнім середовищем). У загальній структурі стратегіч­ них пріоритетів суспільного роз­ вит­ ку в абсолютній більшості країн одним із першочергових визначено науково‑технічний прогрес, а в аграрному секторі — сталий розвиток агропромислового виробництва на основі прискореного освоєння досягнень науки й техніки. Шлях до сталого розширення внутрішнього й зовнішнього ринку продукції сільського господарства та продовольства лежить через технічне й технологічне оновлення техносфери сільськогосподарських підприємств, адаптування всього ланцюжка інноваційного процесу до ринкових відносин, нових підходів у державній науково‑технічній політиці стосовно аграрної сфери.


Думка науковця

Саме інноваційна спроможність сьогодні відіграє домінуючу, а можливо, й вирішальну роль у визначенні кола учасників конкуренції в майбутньому, адже інновації дають змогу створити стратегічні переваги в найбільш конкурентних галузях. Здатність ефективно використовувати інновації є найдієвішим інструментом для досягнення цілей продовольчої безпеки, захисту нав­ колишнього середовища, підвищення продуктивності праці, залучення іноземних інвестицій, а також ключем до постійного поліпшення рівня та якості життя громадян. Перехід господарських систем на інноваційний тип розвитку обумовлено об’єктивними причинами: • переповненістю товарами й послугами світового ринку, знайти місце в якому можна, лише сформувавши власну ринкову нішу якісно нового товару; • здатністю інноваційного товару створювати конкурентні переваги, що є складником конкурентоспроможності та економічної сталості суб’єкта господарювання в умовах невизначеного й мінливого ринкового середовища; • світовою тенденцією індивідуалізації потреб, а значить споживчих характеристик товару; • прагненням транснаціональних корпорацій монополізувати ринки, що вимагає від дрібніших товаровиробників інноваційної стратегії поведінки на ринку для забезпечення сталості свого існування. Процес розвитку економіки країни та окремих підприємств на інно­ ваційній основі характеризується динамікою показника наукоємності виробництва. Висока наукоємність продукції є ознакою її конкурентоспроможності. Нині в розвинених країнах більшу частину ресурсів спрямовано у сферу нарощування й передавання знань, а не нарощування традиційного капіталу. Про це свідчать зокрема зусилля провідних країн світу щодо «збирання умів» і зростання кількості вчених та інженерів, які працюють у науково‑технічній сфері цих країн. Однак не будь-які знання мають прак-

тичну цінність та є імпульсом для перетворень. Це можливо лише за умов, коли знання набувають форми інновацій, здатних оновлювати виробничі сили, створювати передумови для технологічних і виробничих змін. Для цього потрібні організаційно-управлінські зусилля, спрямовані на перетворення

ріпакової олії, тому що з шести основ­ них олійних культур найбільший вихід олії з одного гектара дає ріпак. Добрих результатів при розроб­ ленні технології виробництва та використання біодизелю з ріпаку досягл­и фахівці ННЦ «Інститут механізації та електрифікації сільського господарства». Вони розробили

При впровадженні інноваційних нововведень слід обов’язково брати до уваги «людський фактор», а  саме психологію землероба, який звик до традиційних, відпрацьованих упродовж десятиліть систем ведення господарства. знань на інновації та використання інновацій для досягнення цілей виробничо-господарської системи. При впровадженні інноваційних нововведень слід обов’язково брати до уваги «людський фактор», а саме психологію землероба, який звик до традиційних, відпрацьованих упродовж десятиліть систем ведення господарства. Окрім того, економічної віддачі від застосування нових ґрунтозахисних технологій з елементами біологізації вдасться досягти не одразу, а через кілька років. Тобто термін окупності фінансових вкладень об’єктивно подовжиться на невизначений час, що збільшуватиме ризики й стримуватиме інвестиційний процес. Це потребує організації навчання та перепідготовки фахівців різних рівнів управління. Треба враховувати специфіку різних регіонів країни, оскільки велике різноманіття ґрунтів, кліматичних зон та інших особливостей території України не доз­ воляють підходити до них з однакових позицій. Спеціалісти кожного господарства мають ураховувати місцеві умови, самі обирати найприйнятніші та менш витратні технологічні рішення — чи то новітні іноземні розробки, чи випробувані роками вітчизняні методики. В умовах постійного підвищення цін на нафтопродукти зростає роль альтернативних джерел енергії, зок­ рема дизельного палива, що виробляється з олії. Для України найдоцільніше вироб­ ляти так званий біодизель на основі

23

технологічну лінію, яку практично в кожному селі можна змонтувати та використати для виробництва ріпаково‑метилового біопалива або його сумішей із нафтовим дизпаливом. За розрахунками спеціалістів зазначеного вище інституту, при врожайності 20 ц/га виробництво біопалива (з урахуванням вартості сирої ріпакової олії, шроту та ріпакової соломи) стає рентабельним, а вже при 28 ц/га вартість біопалива буде меншою, аніж вартість дизпалива, яке отримують із нафти. Сьогодні постало завдання доведення врожайності ріпаку до рівня європейських країн — 25–28 ц/га та збільшення посівів ріпаку до 400 тис. га. За умови досягнення цих показників більш ніж половина господарств України зможе використовувати замість традиційного пального біодизель або суміш на основі 25 % біодизелю та 75 % нафтового дизпалива, а щорічний економічний ефект від цього в нашій державі становитиме близько 95 млн грн. Загалом належне інноваційне забезпечення аграрного виробниц­ тва сприятиме підвищенню його ефективності, вирішенню проблеми продовольчої безпеки, поліпшенню екології. Євген Бузовський, професор кафедри інноваційної діяльності в АПК Навчально-наукового інституту післядипломної освіти Національного університету біоресурсів і природокористування України

Журнал для працівників АПК МЕХАНІЗАЦІЯ СІЛЬСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА 2/2011


«УКРАГРОЛІЗИНГ» ПРОПОНУЄ

Перелік документів та умови надання техніки у фінансовий лізинг

В

ідповідно до Порядку використання коштів Державного бюджету України, що спрямовуються на придбання вітчизняної техніки і обладнання для агропромислового комплексу на умов��х фінансового лізингу та заходи з операцій фінансового лізингу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.12.2003 № 1904, у лізинг може бути передана техніка тільки вітчизняного виробництва після проведення лізингоодержувачем (сільськогосподарським підприємством усіх форм власності та господарювання або іншим суб’єктом підприємницької діяльності агропромислового комплексу) попередньої оплати в розмірі 17 % її вартості та укладaння договору страхування предметa лізингу для забезпечення виконання умов договору.

Компанія залишає за собою право вимагати й інші документи, що містять інформацію про Лізингоодержувача. На підставі поданих документів директор філії (до­ чір­ нього підприємства) НАК «Украгролізинг» надає Клопотання та висновок про доцільність укладaння лізингового договору. НАК «Украгролізинг» може вимагати й інші документи, що впливають на розгляд питання щодо надання техніки в лізинг. Строк лізингу сягає від 3 до 7 років. Лізингові платежі повертають поквартально. За користування лізинговою технікою Лізингоодержувач сплачує щорічну винагороду Лізингодавцю у розмірі 7 % невідшкодованої вартості цієї техніки.

Звертаємо увагу, що наказом НАК «Украгролізинг» від 9 лютого 2011 року № 30 «Про внесення змін та доповнень до Положення про надання лізингових послуг НАК «Украгролізинг» змінено перелік документів, які повинен надати потенційний лізингоодержувач до філії компанії свого регіону для укладання договору фінансового лізингу.

5) нотаріально посвідчені копії установчих документів; 6) копія свідоцтва про державну реєстрацію, завірена печаткою та підписом керівника або головного бухгалтера підприємства із зазначенням дати; 7) копія довідки з органу державної статистики про включення суб’єкта підприємницької діяльності до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України з датою внесення останніх змін, завірена печаткою та підписом керівника або головного бухгалтера підприємства із зазначенням дати; 8) витяг із Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців (надається державним реєстратором відповідно до вимог Закону України «Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб — підприємців»); 9) копія довідки про взяття на облік платника податків (4‑ОПП), завірена печаткою та підписом керівника або головного бухгалтера підприємства із зазначенням дати; 10) копія свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість (ПДВ) чи копія про сплату єдиного податку (якщо юридична особа перебуває на спрощеній системі оподаткування), завірена печаткою та підписом керівника або головного бухгалтера підприємства із зазначенням дати; 11) довідка банку про помісячний рух грошових коштів на банківських рахунках потенційного лізинго­ одержувача за 12 останніх місяців, які передують місяцю подання листа-замовлення на укладання договору; 12) оригінал довідки з органу державної податкової служби за місцем реєстрації про наявність боргів перед державним бюджетом; 13) оригінал довідки про відсутність заборгованості щодо сплати єдиного соціального внеску;

Перелік документів для акціонерних товариств (АТ), товариств з обмеженою відповідальністю (ТОВ), товариств із додатковою відповідальністю (ТДВ), приватних підприємств (ПП), дочірніх підприємств (ДП), фермерських господарств (ФГ) та державних підприємств:

1) лист-замовлення (з обов’яз­ ко­ вим визначенням постачальника та переліком техніки, обладнання) на укладання договору за підписом першої особи; 2) завірена контрагентом копія довіреності на впов­ новажену особу для підписання договору (в разі потреби); 3) доказ правового статусу керівника, головного бухгалтера та/або вповноважених представників підприємства — потенційного лізингоодержувача на підписання документів, договорів (наказ про призначення з обов’язковим підписом особи, яку призначили на посаду, на копії документа в ознайомленні з наказом), протокол про вибори, контракт, довіреність; рішення засновників (акціонерів, учасників органу управління) про укладання договорів лізингу, завірені печаткою підприємства або засновника; 4) копії паспортів і довідок про присвоєння ідентифікаційного коду керівника підприємства, головного бухгалтера (перших 4‑х сторінок та сторінок із зазначенням місця реєстрації), завірені печаткою та підписом керівника або головного бухгалтера підприємства із зазначенням дати;

Журнал для працівників АПК МЕХАНІЗАЦІЯ СІЛЬСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА 2/2011

24


«УКРАГРОЛІЗИНГ» ПРОПОНУЄ

14) витяг із Державного реєстру обтяжень рухомого майна, передбачений Законом України «Про забезпечення вимог кредиторів»; 15) витяг із Державного реєстру іпотек; 16) форма № 1 «Баланс» контрагента із розшифруван­ ням статей та форма № 2 «Звіт про фінансові ре­ зуль­ тати», форма № 3 «Звіт про рух грошових кош­­тів», форма № 4 «Звіт про власний капітал», фор­ма № 5 «Примітки до річної фінансової звітності». Госпо­дарства, які відповідають статусу малих під­приємств (із середньообліковою чисельністю працівників за звітний період від 10 до 50 осіб та обсягом виручки від реалізації від 500 тис. грн до 2,5 млн грн) відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 25 «Фінансовий звіт суб’єкта малого підприємництва», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 25.02.2000 р. № 39, подають фінансовий звіт суб’єкта малого підприємництва у складі балансу (форма № 1‑м) і звіту про фінансові результати (форма № 2‑м) за останні два роки (період звітності) та звітність на останню звітну дату з обов’язковою відміткою відповідного органу про прийняття звітності (органу статистики); 17) оригінал банківської довідки про наявність кредитів та відсутність прострочених кредитних зобов’язань і копія кредитної угоди (при наявності кредитних зобов’язань); 18) договори застави, іпотеки, поруки або іншого виду забезпечення, що укладені для забезпечення виконання зобов’язань за договором фінансового лізингу (в разі якщо їх було укладено); 19) техніко-економічне обґрунтування (бізнес-план) ведення господарської діяльності з використанням майна, що замовляється, з розбивкою за роками на термін дії договору лізингу, завірене контрагентом, за умови, якщо лізингоодержувачу передаються предмети лізингу, загальна вартість яких перевищує 500 000,00 грн; 20) копія державного акта на право власності на земельну ділянку або укладання договору оренди землі чи копія довідки органу місцевого самоврядування або іншого компетентного органу про користування земельною ділянкою із зазначенням площі ділянки, завірена підписом та печаткою керівника або головного бухгалтера підприємства.

У разі якщо потенційний лізингоодержувач здійснює підприємницьку діяльність у формі фермерського господарства (ФГ), то замість до-

кументів, визначених у пункті 16, він надає для розгляду такі документи: форма № 2 (ферм) «Основні показники господарської діяльності фермерського господарства»; баланс селянського (фермерського) господарства — форма № 1‑м (скорочена) із розшифруванням статей балансу за останні два роки (період звітності) з обов’язковою відміткою відповідного органу (органу статистики) про прийняття звітності або звіт, що подається до відповідного органу.

Якщо потенційний лізингоодержувач є фізичною особою — підприємцем, то він подає на роз-

гляд компанії документи, передбачені пунктами 1, 2, 8, 11–15, 17, 18 і 20 та додатково надає такі документи: 1) доказ правового статусу керівника, головного бухгалтера, завірені печаткою та підписом фізичної особи — підприємця із зазначенням дати; 2) копію паспорта та довідки про присвоєння ідентифікаційного номера фізичної особи — підприємця та його/її дружини/чоловіка, головного бухгалтера (якщо перебуває в трудових відносинах) (перших 4‑х сторінок та сторінок із зазначенням місця реєстрації), довідку про присвоєння ідентифікаційного номера, завірену печаткою та підписом фізичної особи — підприємця із зазначенням дати; 3) копію свідоцтва про шлюб/розлучення, завірену печаткою та підписом фізичної особи — підприємця з зазначенням дати, та згоду другого із подружжя на укладання договору фінансового лізингу; 4) копію свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи — підприємця, завірену печаткою та підписом фізичної особи — підприємця із зазначенням дати; 5) копію довідки з органу державної статистики про включення суб’єкта підприємницької діяльності до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України з датою внесення останніх змін, завірену печаткою та підписом фізичної особи — підприємця із зазначенням дати; 6) копію довідки про взяття на облік платника подат­ків (4‑ОПП) або інший документ, який підтверджує взяття на податковий облік, завірену печаткою та підписом фізичної особи — підприємця із зазначенням дати; 7) копії свідоцтва про сплату єдиного податку, патенту про сплату фіксованого розміру податку залежно від виду оподаткування, завірені печаткою та підписом фізичної особи — підприємця із зазначенням дати, копію свідо��тва про реєстрацію платника податку на додану вартість (ПДВ) (якщо фізична особа — підприємець зареєстрований як платник податку на додану вартість), завірену печаткою та підписом фізичної особи — підприємця із зазначенням дати; 8) копії декларацій про доходи за останні 6 кварталів, звіт суб’єкта малого підприємництва — платника єдиного податку за останні два роки (період звітності) та звітність на останню звітну дату з відміткою ДПІ або іншу документацію, що визначає фінансовий стан фізичної особи — підприємця, завірену печаткою та підписом фізичної особи — підприємця із зазначенням дати; 9) техніко-економічне обґрунтування (бізнес-план) ведення господарської діяльності з використанням майна, що замовляється, з розбивкою за роками на термін дії договору лізингу, завірене контрагентом, за умови, якщо лізингоодержувачу передаються предмети лізингу, загальна вартість яких перевищує 100 000,00 грн. Окрім перелічених вище документів, компанія залишає за собою право вимагати й інші документи, що містять інформацію про лізингоодержувача.

25

Журнал для працівників АПК МЕХАНІЗАЦІЯ СІЛЬСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА 2/2011


«УКРАГРОЛІЗИНГ» пропонує

Сільськогосподарська техніка, яку можна придбати на умовах фінансового лізингу, та ціни на неї Назва підприємства / Продукція

Ціна, грн

ТОВ «НВП «Херсонський машинобудівний завод» Зернозбиральні комбайни КЗС-9-1 «Славутич» Кукурудзозбиральні машини КМС-6 Кукурудзозбиральні машини КМС-6-03 Кукурудзозбиральні машини КМС-6-17 Кукурудзозбиральні машини КМС-8 Кукурудзозбиральні машини КМС-8-03 Кукурудзозбиральні машини КМС-8-12 Кукурудзозбиральні машини КМС-8-15 Пристосування для збирання соняшнику ПЗС-8-03 Пристосування для збирання соняшнику ПЗС-8-12 Пристосування для збирання соняшнику ПЗС-8-16 Пристосування для збирання ріпаку ПЗР-6 Пристосування для збирання ріпаку ПЗР-6-03 Пристосування для збирання ріпаку ПЗР-6-07 ТОВ «СУРВП «Дон-Лан» Зернозбиральні комбайни «Дон-Лан-Акрос» із двигуном «ЯМЗ» Зернозбиральні комбайни «Дон-Лан-Вектор» Зернозбиральні комбайни «Дон-Лан-Акрос» із двигуном «Каммінс» ТОВ «ВТК «Білоцерківський комбайно-тракторний завод» Зернозбиральні комбайни «Єнісей КЗС-950» ТОВ «Торговельний дім «Донснаб» Зернозбиральні комбайни «ДОНЕЦ-1500» ВАТ «КБ «Бердянськсільмаш» Жниварки валкові причіпні: ЖВП-4,9 з кривошипно-шатунним приводом ножа ЖВП-4,9 з кривошипно-шатунним приводом ножа й зі штамп/зварювальними пальцями ЖВП-4,9 з планетарним приводом ножа (типу «Шумахер») ЖВП-4,9 з планетарним приводом ножа (типу «Шумахер») і зі штамп/зварювальними пальцями ЖВП-6,4 з приводом ножа за допомогою механізму коливальної шайби ЖВП-6,4 з приводом ножа за допомогою механізму коливальної шайби й зі штамп/зварювальними пальцями ЖВП-6,4 з планетарним приводом ножа (типу «Шумахер») ЖВП-6,4 з планетарним приводом ножа (типу «Шумахер») і зі штамп/зварювальними пальцями Жниварки валкові навісні: ЖВН-6М із кривошипно-шатунним приводом ножа й зі штамп/зварювальними пальцями ЖВН-6М із планетарним приводом ножа (типу «Шумахер») ЖВН-6М із планетарним приводом ножа (типу «Шумахер») і зі штамп/зварювальними пальцями Платформи-підбирачі: КЗС-9-1-20.000, КЗС-9-1-20.000-02 ППП-3,4 ППЛ-3,4, ППО-3,4, ППБ-3,4 (всіх модифікацій), ПДЕ-3,4 (всіх модифікацій), ПДФ-3,4 (всіх модифікацій), ППД-3,4, ППЕ-3,4 (всіх модифікацій), ППК-3,4, ППМ-3,4 (всіх модифікацій), ПНХ-3,4 (всіх модифікацій), ППС-3,4 Пристрої для скошування ріпаку: ПР-3,6 (всіх модифікацій) ПР-3,7 ПР-4 ПР-4-03 ПР-4,2-01 ПР-4,3 ПР-4,5 (всіх модифікацій) ПР-4,8 (всіх модифікацій) ПР-5 (всіх модифікацій)

Журнал для працівників АПК МЕХАНІЗАЦІЯ СІЛЬСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА 2/2011

26

1 148 384,00 109 050,00 104 100,00 126 000,00 145 500,00 133 500,00 144 600,00 146 400,00 78 600,00 82 200,00 78 600,00 44 100,00 39 870,00 44 100,00 1 496 100,00 1 294 260,00 1 595 100,00 923 212,00 1 065 881,00

40 260,00 42 240,00 45 540,00 46 530,00 51 150,00 52 404,00 58 080,00 59 334,00 31 020,00 35 310,00 35 970,00 38 940,00 38 940,00 36 894,00 18 546,00 19 074,00 19 470,00 19 800,00 20 790,00 21 285,00 21 780,00 22 275,00 23 100,00


«УКРАГРОЛІЗИНГ» пропонує

Назва підприємства / Продукція

Ціна, грн

ПР-5,1 ПР-5,18 (всіх модифікацій) ПР-5,4 (всіх модифікацій) ПР-5,56 (всіх модифікацій) ПР-5,8 ПР-6 (всіх модифікацій) ПР-6,1 (всіх модифікацій) ПР-6,3 (всіх модифікацій) ПР-6,6 ПР-6,6-01 ПР-6,7 (всіх модифікацій) ПР-7 (всіх модифікацій), ПР-7,1 ПР-7,3 ПР-7,6 (всіх модифікацій) Пристрої для збирання соняшнику ПС-2,3 ПС-4 (модифікації 01, 02) ПС-4-03 ПС-4,2 (всіх модифікацій) ПС-4,4 ПС-4,5 (всіх модифікацій), ПС-4,8, ПС-4,9, ПС-5 (модифікації 01…06) ПС-5-07 ПС-5-16, ПС-5,18 ПС-5,4, ПС-5,4-01, ПС-5,5, ПС-5,56, ПС-5,56-01 ПС-5,8 ПС-6 ПС-6 (модифікації 01…10) ПС-6,1 (всіх модифікацій) ПС-6,16, ПС-6,16-01 ПС-6,3 (всіх модифікацій) ПС-6,6 (всіх модифікацій) ПС-6,7 (всіх модифікацій) ПС-7, ПС-7-01 ПС-7,1 ПС-7,3 ПС-7,5, ПС-7,6 (всіх модифікацій) ПС-7,9 ПС-9,1, ПС-9,1-01 ДП Бердянський завод сільгосптехніки ВАТ «Бердянський Агротехсервіс» Жниварки валкові причіпні ЖВП-4,9У Жниварки валкові швидкісні ЖВШ-6,4 Жниварки валкові навісні ЖВН-6У Пристрої для збирання ріпаку ПЗР (модифікації) Пристрої для збирання соняшнику ПС (А) (модифікації) ВАТ «АК Адвіс» Жниварки очісувальні навісні ЖОН-4 ТОВ НВП “БілоцерківМАЗ Зернозбиральні комбайни КЗС-812СХ Зернозбиральні комбайни «КЗС-1218 СХ» ТОВ «ХК Інноваційні технології» Зернозбиральні комбайни КЗС-15 «Сварог» (CSX 7080) ВАТ «Вібросепаратор» Сепаратори вібровідцентрові зернові: А1-БЦСМ-100 Р8-БЦСМ-25 Р8-БЦСМ-25-01 Р8-БЦСМ-25.00.000

27

23 760,00 23 760,00 24 024,00 24 156,00 24 288,00 24 420,00 25 080,00 25 740,00 23 400,00 25 740,00 26 180,00 26 730,00 27 918,00 29 040,00 8 640,00 9 867,00 10 890,00 11 418,00 14 190,00 11 418,00 12 540,00 12 936,00 13 596,00 13 860,00 12 639,00 14 124,00 14 256,00 14 322,00 14 520,00 15 081,00 15 312,00 13 728,00 15 378,00 16 203,00 16 698,00 17 325,00 19 800,00 43 450,00 61 380,00 33 550,00 32 550,00 15 015,00 47 160,00 1 115 168,00 1 536 728,00 2 050 000,00

314 557,00 89 746,00 106 863,00 76 578,00

Журнал для працівників АПК МЕХАНІЗАЦІЯ СІЛЬСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА 2/2011


«УКРАГРОЛІЗИНГ» пропонує

Назва підприємства / Продукція

Ціна, грн

Р8-БЦСМ-50 159 846,00 Р8-БЦСМ-50-01 187 447,00 Р8-БЦСМ-50.00.000 141 127,00 Сепаратори-ворохоочисники самопересувні СВС-25 162 772,00 Елеватори ковшові зернові: ЕКЗ-25-01 40 761,00 ЕКЗ-25-2 29 894,00 ЕКЗ-25/2-01 68 940,00 ЕКЗ-25/2-02 51 131,00 ЕКЗ-50-01 52 850,00 ЕКЗ-50-02 40 706,00 Комплекси зерноочисні: КЗ-50 526 762,00 Скальператори барабанні А1-БЗ2-0-01 27 086,00 Зернокидачі самопересувні ЗМ-90М 72 814,00 Зернокидачі самопересувні ЗМ-110 79 089,00 ПАТ «Харківський тракторний завод ім. С. Орджонікідзе» Трактори ХТЗ-150К-09 колісні (двигун ЯМЗ-236Д-3) з модулем диспетчеризації «Дрозд К-1» і з комплектом ЗІП 454 696,00 Трактори ХТЗ-17221-09-31 колісні (двигун ЯМЗ-236Д-3) з каркасною кабіною, модулем диспетчеризації «Дрозд К-1» і комплектом ЗІП 514 541,00 Трактори ХТЗ-17221-31 колісні (двигун ЯМЗ-236Д-3) із каркасною кабіною, модулем диспетчеризації «Дрозд К-1» і комплектом ЗІП 481 874,00 Трактори ХТЗ-17021-31 колісні (двигун «Дойтц») із каркасною кабіною з модулем диспетчеризації «Дрозд К-1» і комплектом ЗІП 555 944,00 Трактори ХТЗ-17221-19-31 колісні (двигун Д-260.4S2.551) з каркасною кабіною, модулем диспетчеризації «Дрозд К-1» і комплектом ЗІП 510 676,00 ТОВ «Украгрокомсільмаш» (ВАТ «Сімферопольський ремонтно-механічний завод») Трактори ТЯ-200-02 з модулем диспетчеризації «Дрозд К-1» 658 504,00 Трактори ТЯ-200-02.01 з модулем диспетчеризації «Дрозд К-1» 709 923,00 Трактори ТЯ-200-05 з модулем диспетчеризації «Дрозд К-1» 608 426,00 ТОВ «Слобожанська промислова компанія» Трактори ХТА-200-10 444 600,00 Трактори ХТА-220-10 451 548,00 Трактори ХТА-250-10 510 180,00 Трактори ХТА-250-20 540 450,00 Трактори ХТА-200-10 із пристроєм диспетчеризації «Дрозд-К-1» 448 600,00 Трактори ХТА-220-10 із пристроєм диспетчеризації «Дрозд-К-1» 455 548,00 Трактори ХТА-250-10 із пристроєм диспетчеризації «Дрозд-К-1» 514 180,00 Трактори ХТА-250-20 із пристроєм диспетчеризації «Дрозд-К-1» 544 450,00 ТОВ «ВП «Агро-Союз» Сівалки «Horsch–Агро-Союз» ATD 9.35 1 231 429,00 Сівалки «Horsch–Агро-Союз» ATD 11.35 1 379 610,00 Сівалки «Horsch–Агро-Союз» ATD 18.35 2 288 572,00 Культиватори «Horsch–Агро-Союз» FG 18.30 871 770,00 Культиватори «Horsch–Агро-Союз» FG 12.30 559 332,00 Сівалки «Агро-Союз» «Turbosem II 19-60» 1 253 432,00 ВАТ «Червона зірка» Зерновий комплекс «Сіріус-10» 636 876,00 ТОВ «Донецькспецагромаш» Агрегати посівні комбіновані АПК-5,7 «Гарант» 189 600,00 ПП «Українська аграрна техніка» Агрегати ґрунтообробні комбіновані АПК-7,5 «Партнер» 414 506,00 ВАТ «Брацлав» Вартість одного умовного місця Доїльні установки УДЕ-16 33 082,55 Обладнання для безприв’язного утримування корів СС 4026,00 Обладнання для утримування дійного стада ОДС 34183,00 Установки індивідуального доїння УІД-10 5 931,00 Стійлове обладнання для корів ОСК-25 37 613,00 Доїльні установки з молокопроводом УДМ-200 241 133,00 Доїльні установки для доїння в бідон УДБ-100 46 378,00 Кормозмішувачі для роздачі кормів:

Журнал для працівників АПК МЕХАНІЗАЦІЯ СІЛЬСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА 2/2011

28


«УКРАГРОЛІЗИНГ» пропонує

Назва підприємства / Продукція

Ціна, грн

КПС-8 180 000,00 КПС-9 187 260,00 КПС-12 208 770,00 ВАТ «Чечельницьке РП «Агромаш» КОПС-1 для утримування холостих і супоросних свиноматок 1 322,31 КОПС-2 для утримування: кнурів-плідників 3 817,20 кнурів-пробників 5 381,70 КОПС-3 для утримування лактуючих свиноматок із поросятами 3 242,06 КОПС-4 для утримування груп свиней для дорощування 5 350,80 КОПС-5 для огорожі кормового столу 7 377,90 КОПС-6 для утримування груп свиней при відгодівлі 5 711,12 КОПС-7 — огорожа для відбору сімені у кнурів 4 609,54 КОПС-8 — станок для відбору сімені у кнурів 2 386,40 Комплекси обладнання для утримування свиней на базі обладнання КОПС 3 402,72 ТОВ «ВО «Техна» Вартість одного умовного місця Комплекти обладнання для утримування маткового поголів'я свиней типу СТС (запліднення) 5 185,11 Комплекти обладнання для утримування маткового поголів'я свиней типу СТС (очікування) 3 839,90 Комплекти обладнання для утримування підсосних свиноматок із поросятами типу СТМ 14 361,36 Комплекти обладнання для дорощування свиней типу СТО 575,12 Комплекти обладнання для відгодівлі свиней типу СТО 1 028,15 ТОВ «Біг-Дачмен» Вартість одного умовного місця Комплекти обладнання для утримування маткового поголів’я свиней в індивідуальних станках ОМС-І 6 125,00 Комплекти обладнання для утримування маткового поголів’я свиней у групових станках ОМС-Г 3 954,00 Комплекти обладнання для утримування підсосних свиноматок із поросятами ОПСП 14 814,00 Комплекти обладнання для дорощування свиней ОДВС-1 585,00 Комплекти обладнання для відгодівлі свиней ОДВС-2 1 050,00 Комплекти обладнання для утримування маткового поголів’я свиней в індивідуальних станках ОМС-І 6 125,00 ВАТ «Ніжинсільмаш» Вартість одного умовного місця Обладнання для годівлі свиней типу ОГС-Г (групове утримування) 183,00 Обладнання для годівлі свиней типу ОГС-І (індивідуальне утримування) 3 460,00 ТОВ «Фабрика «Варіант» Станки для опоросу типу № 1 2 057,54 Станки для опоросу типу № 7 1 710,77 Станки для опоросу типу № 16 2 068,12 Станки для утримування свиней типу № 15, висота 1000 мм – 10,5 погонних метрів, 3 622,81 вартість одного погонного метра 345,03 Станки для утримування свиней типу № 15, висота 1500 мм – 10,5 погонних метрів, 4 831,32 вартість одного погонного метра 460,13 Станки для запліднення типу № 2 з однією боковиною 1271,60 Станки для запліднення типу № 8 з однією боковиною 1275,06 Станки для запліднення типу № 17 з однією боковиною 1247,80 Комплекти обладнання для опоросу типу № 1 (станок для опоросу № 7, бокс h500 типу № 14, смуга сталева оцинкована, комплект кріплення до бетонної решітки, тепловий навіс, пластмасові решітки), вартість одного умовного місця 5429,47 Комплекти обладнання для опоросу типу № 1 (станок для опоросу № 7, бокс h600 типу № 14, смуга сталева оцинкована, комплект кріплення до бетонної решітки, тепловий навіс, пластмасові решітки), вартість одного умовного місця 6112,36 ТОВ «Агрікон-Київ» Вартість одного умовного місця Станки для опоросу в розібраному стані в комплекті СДО 8 167,51 Станки для дорощування в розібраному стані в комплекті СДП 559,73 Станки для маток групові в розібраному стані в комплекті СДСГ 725,77 Станки для маток індивідуальні в розібраному стані в комплекті СДФС 2 289,70 Станки для відгодівлі в розібраному стані в комплекті СДВ 478,40 ТОВ «Лока» Обладнання для телят ДІТ-1 у складі: будиночок для телят (1200×1400×2000) 2 280,00 будиночок для телят (1200×1250×1500) 1 560,00 загорожа для будиночка 900,00 ЗАТ «Тесмо-М» Ванни для охолодження молока ОВМ-2000 82 880,00

29

Журнал для працівників АПК МЕХАНІЗАЦІЯ СІЛЬСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА 2/2011


ДОВІДКА

Філії НАК «Украгролізинг» ДП «Кримагролізинг»

«Київобллізинг»

Сумська

вул. Л. Чайкіної, 1, оф. 211, м. Сімферополь, АР Крим, 95050 тел. (0652) 22-02-09

вул. Мечникова, 16 а, м. Київ, 01601 тел. (044) 545-68-31

вул. Незалежності, 3, м. Суми, 40022 тел. (0542) 679-908, 679-376

Вінницька

Кіровоградська

Тернопільська

вул. Соборна, 15 а, м. Вінниця, 21050 тел. (0432) 67-01-00

вул. Тимірязeва, 84, оф. 118, м. Кіровоград, 25050 тел. (0522) 22-99-13, 32-23-52

вул. Князя Острозького, 14, оф. 601, м. Тернопіль, 46000, тел. (0352) 52-32-78

Волинська

Луганська

вул. Дубнівська, 18 а, м. Луцьк, 43010 тел. (0332) 24-91-04, 24-21-25

вул. Перша Слов’янська, 1 в, м. Луганськ, 91055 тел. (0642) 50-52-44

вул. Заводська, 49 а, смт Солоницівка, Дергачівський р-н, Харківська обл., 62370 тел. (057) 783-76-90

Дніпропетровська

Львівська

Херсонська

пр-т Воронцова, 73, оф. 704, м. Дніпропетровськ, 49081 тел. (056) 375-27-47

пр-т В. Чорновола, 67, оф. 414, м. Львів, 79008 тел. (0322) 72-18-20

вул. 21 січня, 37, оф. 322, м. Херсон, 73000 тел. (0552) 49-43-95

Донецька

Миколаївська

Хмельницька

пр-т Театральний, 21, м. Донецьк, 83055 тел. (062) 335-83-76

пр-т Героїв Сталінграда, 91 б, м. Миколаїв, 54025 тел. (0512) 42-67-35, 42-69-96

вул. Свободи, 3/1, оф. 3, м. Хмельницький, 29000 тел. (0382) 70-34-83

Житомирська

Одеська

Черкаська

вул. Котовського, 100, м. Житомир, 10001 тел. (0412) 36-04-68

вул. Фонтанська дорога, 11, оф. 50, м. Одеса, 65009 тел. (048) 728-95-91

вул. Б. Вишневецького, 47, оф. 413, м. Черкаси, 18000 тел. (0472) 54-43-04

Закарпатська вул. Чехова, 1, смт Кольчине, Мукачівський р-н, Закарпатська обл., 89636, тел. (03131) 2-30-24

Харківська

Полтавська

Чернівецька

вул. Ватутіна, 4, м. Полтава, 36039 тел. (0532) 60-21-62

вул. Кишинівська, 2 а, м. Чернівці, 58003 тел. (0372) 58-33-26

Запорізька

Рівненська

Чернігівська

пр-т Леніна, 152 в, оф. 211, м. Запоріжжя, 69600 тел. (061) 787-54-18

вул. Словацького, 4/6, м. Рівне, 33028 тел. (0362) 22-11-24, 63-35-11

вул. Боженка, 106, оф. 10, м. Чернігів, 14005 тел. (0462) 93-60-24

Івано-Франківська вул. Незалежності, 46, м. Івано-Франківськ, 76000, тел. (0342) 50-46-06

Журнал для працівників АПК МЕХАНІЗАЦІЯ СІЛЬСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА 2/2011

30


НОВИНИ

Уряд закупить цукор, сухе молоко та вершкове масло Аграрний фонд у червні проведе відкриті торги щодо закупівлі цук­ ру, сухого молока та вершкового масла. Про це повідомив виконувач обов’язків гендиректора АФ Сергій Хорошайлов, передає УНІАН. За його словами, відповідний тендер оприлюднено наприкінці квітня у «Віснику держзакупівель». «Аграрний фонд розпочне відкриті торги в червні й зніматиме з ринку надлишок обсягу саме тієї продукції, яка в цей сезон найбільше падає в ціні, та продаватиме це вже до нового року», — сказав він. Сергій Хорошайлов пояснив, що торги буде проведено в червні, оскільки процедура здійснення таких закупівель із моменту оголошення тендеру триває 60 днів. «Тобто Аграрний фонд почне торги після цієї процедури та розгляду заявок», — зазначив він. За даними С.  Хорошайлова, Аграрний фонд цього року одержить 7,2 млрд грн на здійснення своєї діяльності, а саме 5 млрд грн на форвардні закупівлі й 2,2 млрд грн на здійснення роботи щодо закупівлі та продажу необхідної продукції, зокрема це стосується сухого молока, масла. Кабінет міністрів 26 січня 2011 року постановою № 66 затвердив обсяги формування державного інтервенційного фонду у 2011/2012 маркетинговому році. Згідно з документом, мінімальні обсяги формування запасу становлять: пшениці твердої та м’якої, суміші пшениці й жита (месліну) — 1,05 млн т, жита озимого та ярового — 90 тис. т, ячменю — 40 тис. т, цукру-піску (бурякового) — 247,6 тис. т, кукурудзи — 30 тис. т, молока сухого — 6 тис. т, масла вершкового — 18 тис. т і гречки — 35,28 тис. т. «Економічна правда»

Податкові канікули на п’ять років

Д

ля підприємств агро­ промислового комплексу пропонується запровадити податкові канікули. Про це йдеться в законопроекті «Про основи продовольчої безпеки України» № 8370, внесеному на розгляд до Верховної Ради, повідомляє агентство «ЛІГАБізнесІнформ». Так, одним із пунктів законопроекту ініціюється запровадження податкових канікул для підприємств АПК терміном на п’ять років і мораторію на банкрутство сільськогосподарських підприємств. Зокрема проектом передбачається визначити правові, економічні та організаційні основи діяльності держави, спрямовані на захист національних інтересів і гарантування в Україні продовольчої безпеки особи, суспільства та держави від зовнішніх і внутрішніх загроз та встановити відповідальність держави за належний рівень харчування населення. Чинність зазначеного закону має поширюватися на галузі, що забезпечують виробництво продукції сільського та рибного господарства, її заготівлю, зберігання, переробку й реалізацію, розвиток аграрної науки та освіти, вирішення продовольчих і соціальних проблем. Для підвищення рівня гарантування продовольчої безпеки законопроект пропонує: • відновити дотації сільському господарству з коштів, що виділяються за програмою продовольчої безпеки;

• запровадити мінімальні гарантовані закупівельні ціни, які передбачають для товаровиробників високу рентабельність виробництва та його розширення й нормативні торгові націнки для підприємств оптової, роздрібної торгівлі щодо реалізації продуктів першої потреби; • запровадити торговий або дилерський кредит (погашення якого здійснювалось би після закінчення збирання врожаю) й т. ін. Документ пропонує також створити контрактне фермерство, яке передбачало б: • надання державою кредитів у вигляді засобів виробництва, а в кінці року фермер, продавши продукцію, зможе повернути кредит; • створення великих об’єднань із дрібних колективних селянських господарств у межах райовів, областей, регіонов і т. д.; • запровадження мораторію на ім­ порт продовольства, яке в достатній кількості виробляється в Україні; • відродження системи щорічної обов’язкової державної закупівлі за твердими цінами продукції сільського господарства. На своєму засіданні керівництво Комітету Верховної Ради з питань промислової та регуляторної політики й підприємництва заявило, що підтримує проект закону. «Економічна правда»

«АвтоКрАЗ» за чотири місяці збільшив складання автомобілів на 8% Холдингова компанія «АвтоКрАЗ» (м. Кременчук Полтавської обл.), єдиний в Україні виробник великовантажних автомобілів, у січні-квіт-

ні 2011 року склала 301 автомобіль, що на 8% більше, ніж у січні-квітні 2010 року, йдеться в повідомленні холдингу.

31

У квітні «АвтоКрАЗ» випустив 82 авто­ мобілі, що на 15,4%, або 15 одиниць менше, аніж у березні.

Журнал для працівників АПК МЕХАНІЗАЦІ�� СІЛЬСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА 2/2011


ТЕХОГЛЯД

НАЛЕЖНИМ ЧИНОМ

ТЕХНІЧНИЙ СТАН Ви одержали агротехніку в лізинг та успішно експлуату­ єте її. Але, за умовами фінансового лізингу, придбана вами техніка до остаточної сплати всіх платежів за неї лишається власністю лізингодавця, зокрема й у тому разі, якщо ви придбали обладнання через НАК «Укр­ агролізинг». За умовами договорів, таку техніку слід утримувати в належному технічному стані.

О

днак практика свідчить, що не всі лізингоодержувачі виконують умови щодо експлуатації машинно-тракторного парку. Трапляється, що обладнання навіть виходить із ладу до завершення розрахунку з лізингодавцем. З огляду на це та відповідно до постанови Кабінету міністрів України від 28 квітня 2009 року № 403 «Про затвердження Порядку проведення державного технічного огляду тракторів, самохідних шасі, самохідних сільськогосподарських, дорожньо-будівельних і меліоративних машин, сільськогосподарської техніки та інших механізмів» компанія «Украгролізинг» ініціювала створення господарюючого суб’єкта, вповноваженого здійснювати перевірку технічного стану зазначеної техніки. 9 грудня 2009 року було зареєстровано товариство з обмеженою відповідальністю «Агростандартсервіс», у структурі якого перед­ бачено створення інспекційного органу (ІО), на котрий покладено функції організації державного технічного огляду тракторів, самохідних шасі, самохідних сільськогосподарських, дорожньо-будівельних і меліоративних машин, сільськогосподарської техніки та інших механізмів, що отримано на умовах фінансового лізингу та є власністю фермера або іншого суб’єкта, який господарює. ТОВ «Агростандартсервіс» має атестат акредитації інспекційного органу від Наці-

Журнал для працівників АПК МЕХАНІЗАЦІЯ СІЛЬСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА 2/2011

32

онального агентства з акредитації України. Отриманню цього документа передували такі заходи товариства: • проведено нараду з керівниками філій стосовно добору фахівців, які мають дос­ від роботи щодо експлуатації зазначеної техніки та її технічного сервісу; • розроблено необхідні документи системи якості — «Настанову з якості», відповідні «Процедури» та «Методику проведення інспектування машин»; • розроблено «Інструкцію з охорони праці під час інспектування машин» та відповідні посадові інструкції; • забезпечено необхідний пакет нормативних актів щодо діяльності інспекційного органу (Закони України, постанови КМУ, накази Мінагропродполітики, ГОСТи та ДСТУ); • на базі Національного університету біоресурсів і природокористування України організовано курси навчання за 24‑годинною програмою підготовки технічних експертів (інспекторів) із державного технічного огляду тракторів, самохідних шасі, самохідних сільськогосподарських, дорожньо-будівельних і меліоративних машин, сільськогосподарської техніки та інших механізмів і видано відповідні сертифікати (20 осіб); • до Національного агентства з акредитації України подано заявку з переліком


ТЕХОГЛЯД

ПЕРЕВІРИТИ

СІЛЬГОСПТЕХНІКИ документів щодо акредитації на відповідність вимогам ДСТУ ISO/IEC17020–2001; • разом із фахівцями Національного агентства з акредитації України опрацьовано перелік поданих документів та здійснено відповідні корегувальні дії; • фахівцями Національного агентства з акредитації України з виїздом на місця вивчено матеріальну базу підрозділів для організації державного технічного огляду та перевірено персонал стосовно професійного здійснення такого огляду. Національне агентство з акредитації України засвідчило компетентність інспекційного органу ТОВ «Агростандартсервіс» відповідно до вимог ДСТУ ISO/IEC17021–2001 стосовно інспектування тракторів, самохідних шасі, самохідних сільськогосподарських, дорожньо-будівельних і меліоративних машин, сільськогосподарської техніки та інших механізмів і видало атестат акредитації № 7С069 від 30 грудня 2010 року. Дежтехнаглядом України в січні 2011 року внесено інспекційний орган ТОВ «Агростандартсервіс» до реєстру суб’єктів господарю-

вання, яким надано право здійснювати державний технічний огляд зазначеної техніки. Упродовж лютого-березня 2011 року підрозділами інспекційного органу ТОВ «Агростандартсервіс» проведено державний технічний огляд 454 одиниць самохідної та причіпної техніки. Системно цю роботу налагоджено в підрозділах № 1 (Київська область) та № 4 (Запорізька область). Непогано розпочали працювати й у підрозділах № 2 (Волинська область) та № 3 (Запорізька область). Зазначені підрозділи ефективно співпрацюють з інспекціями Дежтехнагляду України в регіонах щодо складання графіків та здійснення державного технічного огляду машин. Незабаром має розпочати роботу акредитований підрозділ № 5 в Одеській області. Зараз керівництво ТОВ «Агростандартсервіс» працює над розширенням території діяльності інспекційного органу.

Володимир Мурашко, заступник начальника інспекційного органу, керівник із питань якості ТОВ «Агростандартсервіс»

По інформацію та в питаннях консультацій щодо створення підрозділів в областях і здійснення технічних оглядів сільськогосподарської техніки звертайтеся на адресу:

м. Київ, вул. Мечникова, 16 а, тел./факс (044) 255-15-96 Запрошуємо до співпраці!

33

Журнал для працівників АПК МЕХАНІЗАЦІЯ СІЛЬСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА 2/2011


Актуально: Кадри

Підготувати

сучасного агроінженера

Мало хто з агровиробників не скаржиться нині на брак хороших кадрів. Адже сільськогосподарський ринок реформується дуже швидко, стрімко змінюються технології й відповідна техніка. За таких умов без добрих фахівців-агроінженерів не встигатимеш за прогресом. А їх сьогодні, як-то кажуть, удень із вогнем не знайти…

Питання кадрів для села ми обговорюємо з Дмитром Григоровичем ВОЙТЮКОМ, якого добре знають практично всі провідні фахівці аграрної галузі в Україні, тому що він їх учив і виводив у люди. Дмитро Войтюк тривалий час керував факультетом механізації сільського господарства, а з 2001 року став директором навчально-наукового технічного інституту Національного аграрного університету. Він очолив новий науковий напрям і вперше в Україні створив на кафед­рі сільськогосподарських машин проблемну лабораторію «Система точного землеробства».

Енергійності цього чоловіка та широті його поглядів по-доброму заздриш. Він тонко відчуває, як швидко змінюються вимоги до інженерних кадрів у сучасному селі, й до того ж знайомий із тенденціями галузі у світовому масштабі. Розробляє навчальні плани й освітянські програми ступеневої освіти з огляду на плани та програми провідних університетів розвинених країн світу, часто їздить у профільні закордонні відрядження. Українська асоціація аграрних інженерів (УААІ), віце-президентом якої є Дмитро Григорович, не прос­ то занепокоєна критичною ситуа-

Журнал для працівників АПК МЕХАНІЗАЦІЯ СІЛЬСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА 2/2011

34

цією з інженерними кадрами. Ця фахова громадська організація взялася практично допомогти у підготовці й адаптації їх до реальних умов виробництва, що, до речі, гаряче обговорювалося на черговому засіданні правління УААІ.  Які саме проблеми, пов’язані з підготовкою агроінженерів, вас найбільше непокоять? — запитуємо у Дмитра Григоровича. —  Зараз потрібен високопрофесіональний та соціально мобільний універсал із глибокими знаннями. Він має прагнути самовдосконалення, має бути готовим


Актуально: Кадри

до роботи при різних формах організації праці й виробництва, до того ж іще й в умовах жорсткої конкуренції, — каже Дмитро Войтюк. — Щоб відповідати потребам часу, Україна в 2008 році приєдналася до Болонського процесу. Сьогодні в нас організовано ступеневу освіту. Після чотирьох років навчання наші студенти отримують ступінь бакалавра. І тут виникає питання: а куди їм потім подітися? Де влаш­туватися на роботу? У них фактично є освіта, проте нема належної інженерної кваліфікації. На ринку праці людина без такої кваліфікації роботи не знайде. Нещодавно говорили про цю ситуацію з польськими колегами на спільній конференції. У них студенти теж чотири роки вчаться й стають бакалаврами, але при цьому одержують кваліфікацію інженера. А в нас як лишень не мудрували! Певний час навіть писали в дипломах «бакалавр із механізації». Та хіба ж на ринку праці є відповідні пропозиції? Там таких фахівців навіть не замовляють. От і виходить нонсенс: учимо-учимо, однак не даємо кваліфікації. Великі компанії беруть на роботу до себе бакалаврів, але беруть наче сировину — для того, щоб доучувати вже власними силами. Воно й зрозуміло, адже бакалавр — це молода людина, яка має певне уявлення про техніку, однак її знання треба пристосувати до техніки та обладнання конкретної фірми. А в цієї фірми є свої особ­ливості, ба навіть свої секрети. Вона вкладає кошти в конкретного фахівця для того, щоб він працював саме на неї. Ось тільки далеко не кожна фірма має змогу готувати власних фахівців. Потрібні ж бо здебільшого вже готові професіонали, ще й із досвідом роботи. Наші 14 вищих навчальних закладів третього й четвертого рівня акредитації, які готують аграрних інженерів, поки що полишають своїх випускників напризволяще. Хтось виживає й стає на ноги. Ось нещодавно приїздили мої випуск­ ники, які відкрили власне підприємство — млин у Рівному. Задоволені, кажуть: усе йде добре. Зерно, щоправда, подорожчало, але вони впевнені: «Ви-

крутимося!» Проте відомо, що багато хто зупиняється, скажімо, на торгівлі цигарками чи шкарпетками — які вже там із них аграрні інженери! Це їхній вибір, їхня доля — якщо обрали, хай так і буде. У такому разі просто бакалаврами й зостаються.  Як же зробити так, щоб більшість випускників таки прийшли у галузь, що так їх потребує, та працювали там ефективно? —  По-перше, офіційно кваліфікувати їх як інженерів із відповідним записом у дипломі. А подруге, встановити чіткий порядок підтвердження ними своєї кваліфікації, скажімо, через три роки. Тоді авторитетна кваліфікаційна комісія перевірятиме молодих фахівців за допомогою спеціальних тестів на наявність відповідних знань. Окрім того, вони мають представити у фаховому плані підприємство, де працюють, свою посаду й функції. Отоді це справді будуть аграрні інженери. Поки що випускники рятуються тим, що масово йдуть учитися далі — на магістрів. Не тому, що хочуть, а тому, що мусять. Для порівняння: за кордоном залишаються у магістратурі 15–20% студентів. Проте в магістратури інше призначення. Магістр — це вузький фахівець, і його завданням є швидше дослідницька, наукова, аналітична робота. Щодо магістратури нам удалося навести лад, чітко визначивши

35

її напрями. Скажімо, фахова магістратура готує спеціалістів в окремій галузі, дослідницька — учених, які переходять потім в аспірантуру, педа­гогічна  — викладачів для аграрних коледжів, управлінська — галузевих керівників. Оскільки дуже актуальною нині стає проблема якості життя, то організували ще й експертну магістратуру, що готує фахівців для оцінювання продукції та техніки.   Виникає закономірне питання: а як підготовка вчорашнього студента співвідноситься з тим, чого потребують господарства? — У цьому плані в нас лихо з усіма вищими навчальними закладами. Раніше з практичною підготовкою було значно легше: всюди однакові колгоспи, один тип господарства. Свого часу я студентів на практику на цілину посилав. Там у конкретних господарствах вони приймали комбайн чи трактор, працювали на ньому впродовж сезону, потім ремонтували, щоб поставити на зберігання, а інакше практику не зараховували й розрахунку не давали. Ото була школа. А чи схоче сьогоднішній фермер мати зайвий головний біль, узявши до себе в господарство практиканта? Ну, хіба що родича. Про техніку та обладнання у навчальних закладах нема чого казати — давно й фізично, й морально застаріли.

Журнал для працівників АПК МЕХАНІЗАЦІЯ СІЛЬСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА 2/2011


Актуально: Кадри

На економічному форумі я познайомився з президентом університету Північної Дакоти у США. Клімат у них, до речі, практично такий самий, як у нас. Ми спілкувалися й далі, він приїздив в Україну на виставку. Привіз із собою й ректора тамтешнього аграрного коледжу. Той виступав перед колегами, показував, на якій техніці вони вчать своїх студентів. Звісно, ми заздрили й дивувалися: де ж вони дістають таке унікальне обладнання? «Ні-ні, я таким не переймаюся, — відказав ректор. — Моя справа — навчальні плани скласти. Це власники, керівники довколишніх господарств, які хочуть мати нових фахівців, надають коледжеві обладнання, що використовується в їхніх господарствах». Запитаймо тих наших господарів, які нарікають на брак обізнаних із сучасною технікою кадрів: чи багатьом вишам або коледжам ви своє обладнання для практики надали? Отожбо! Ми викручуємося, як можемо: то під час передвиборної кампанії у кандидатів випросимо хоч якусь техніку, то сякого-такого благодійника відшукаємо… То на чому ж учити потрібних нам спеціалістів? Наведу показовий приклад. За однією з міжнародних програм Дрезденський технічний університет попросив надіслати на навчання до Німеччини на спеціальність «Сільгосподарське машинобудування» наших студентів аграрної академії після другого курсу. Тоді у Німеччині, як і в нас, у моді були юридичні й економічні спеціальності, а от аграріїв бракувало. Ми ретельно добирали студентів на конкурсній основі. Їм довелося вчитися за спеціально розробленою програмою: у нас в Україні складати іспити екстерном під час канікул за індивідуальним графіком, а в Німеччині навчатися на стаціонарі. Результати не забарилися: наші студенти показали себе щонайкраще. Починалося те все із семи осіб, а впродовж десяти років підготовку пройшли вже понад тридцять студентів. Вони закінчили магістратуру, докторантуру, стали прекрасними фахівцями. Поміж них є й доктори наук. Працюють у солідних фірмах як учені-дослідники, як

керівники проектів. Коли приїздять на фахові конференції, переконуємося, що вони блискуче володіють матеріалом і демонструють оригінальний підхід до вирішення актуальних проблем сьогодення. Аж завидки беруть, що працюють не вдома!  Що ж саме допомагає досягати таких успіхів за кордоном? Нібито тепер за однією й тією ж самою системою вчимо студентів… —  Інше обладнання, на якому навчаються й практикуються, інші умови та вимоги. Нашим студентам дуже часто доводиться паралельно з навчанням заробляти собі на життя. Зрозуміло, менше уваги, часу та сил вони віддають своїй освіті. А в сусідів усе зосереджено на здобутті основного фаху. Кожен випускник знає, що його в майбутньому чекає фахова атестація, без якої ані хорошого місця роботи, ані гідної зарплати не отримаєш. І це дуже жорстка перевірка — там гарні очі або татків гаманець нічого не важать. Усю систему тестів автоматизовано: ніхто не знає, кому саме складає іспит та хто в кого його приймає. Результати одразу заносять у відомість. Об’єктивність оцінки ніхто не ставить під сумнів. Часом чую від декого з великих роботодавців: мовляв, наші випуск­ ники нікуди не годяться, купуватиму собі фахівця за кордоном. У нас же хочуть узяти вже готовенького фахівця й задарма. Чому б агрохолдингам не об’єднатися, щоб профінансувати підготовку кадрів для своїх господарств, фірм та компаній? Ось вам і заміна держзамовленню. Конкретні умови підготовки спеціаліста такі: плати — отримаєш. Як молодь нині каже, «шари» тепер ніде немає. Прикладів того, як роботодавці організовують кадрові школи, достатньо. Скажімо, та сама компанія «Клаас» має власну мобільну навчально-виробничу академію, її представники по всьому світу їздять, розробляють новітні методики вивчення техніки, пропагують їх. Оце у травні на базі нашого університету організовують семінар для викладачів вищої школи — не просто теоре-

Журнал для працівників АПК МЕХАНІЗАЦІЯ СІЛЬСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА 2/2011

36

тичний, а й практичний із застосуванням реальної нової техніки. Дрібніші агровиробники могли б організовувати, скажімо, регіональні бази фахового навчання. Збирались би кілька фірм, господарств, використовували би приміщення, площі вищих аграрних навчальних закладів, коледжів. Ми допомагали б у методичному плані.  Як на Ваш погляд, чи дає запровадження Болонської системи підготовки кадрів позитивні результати в Україні? —  Підписання Україною Болонської угоди, безсумнівно, було прогресивним кроком. Світ став іншим, основна його риса нині — динамічність, відбуваються процеси обміну в різних сферах. І хоча в кожного навчального закладу є свої особливості, але скрізь мають бути певні стандарти, які допомагали б наближатися до прийнятої в усьому світі системи. Якщо ми колись із гордістю казали, що готуємо інженерів широкого профілю, то сьогодні це вже не є актуальним. Кожна галузь має свої особливості, які треба враховувати. Спеціаліст повинен бути готовий до нюансів і водночас знати глобальні тенденції, зважати й на закони економіки, й на екологічні проблеми тощо. Якщо вже ти, наприклад, спеціалізуєшся на механізації тваринництва, то маєш знати світовий досвід, світові тенденції розвитку цього напряму. Болонська система передбачає базову вищу освіту, коли студент одержує добрі й міцні знання з фундаментальних наук. А далі треба його, так би мовити, приземляти, спрямовуючи до чогось конкретного — до тракторобудування, приміром, або до виробництва обладнання для тваринництва чи ґрунтообробної техніки, щоб орієнтувався стосовно різних виробників, досконально знав їхню продукцію й те, як її використовувати.  Яку роль у підготовці сучасних фахівців може відіграти асоціація аграрних інженерів? — Сподіваємося, величезну. До речі, значення фахових організацій


Актуально: Кадри

Більшість українських студентів не можуть самі себе забезпечити

Чи цікавить студентів суспільно-політичне життя

Б

ільшість українських, та й не лишень українських студентів поки що не можуть самостійно заробити стільки грошей, щоб покрити всі свої витрати. Про це свідчать дані четвертого річного соціологічного звіту Інституту Горшеніна, який містить результати міжнародного дослідження студентської мол��ді різних країн світу. На першому місці серед джерел студентських фінансів в Україні, Росії, Казахстані та Польщі стоїть допомога батьків. В Україні вона формує основну частину щомісячного доходу у 81,5% студентів, а найбільше студентів, які розраховують переважно на батьківську допомогу, в Росії — 83,6%. На другому місці за значущістю для студентського гаманця опинилася стипендія. На неї найбільше розраховують українці — для 60,6% студентів‑респондентів вона є другим основним джерелом місячного доходу. Лише для польських студентів її значущість менша, аніж значущість особистого заробітку. А в українських, російських і казахських студентів особистий заробіток вище від третього місця у структурі щомісячного доходу не піднявся. Проте за кількістю тут лідирують росіяни — 36,8% студентів поставили «кревні зароблені» на третє місце. У тих самих поляків зазначену статтю доходу на третьому місці зазначили 36,1% опитаних. Частина студентів заявила, що в них доходу… зовсім немає. Найбільше таких виявилося у Казахстані — 7,5%. А дехто зі студентів відмовився відповідати на поставлене запитання. Найбільше їх було в Казахстані та Польщі — по 5,7%.

Відповіді студентів України, Росії, Казахстану та Польщі на запитання «З яких джерел формується ваш дохід за місяць?» Допомога батьків Стипендія

81,5

83,6

60,6

43,9

72,5

57,5

74,5

35,6 13,2

Особистий заробіток

34,4

36,8

Доходи від власності (надання квартири в оренду, депозит у банку й т. ін.)

4,4 3,8 4,3 3,3

Доходу немає

0,7 1,2 7,5 1,6

Відмова відповідати

2,6 4,6 5,7 5,7

35,6

у світі важко переоцінити. Без їхньої підтримки та оцінки не приймаються ключові рішення на рівні не тільки галузі, але й держави. Правління УААІ вирішило зок­рема звернутися до Міністерства аграрної політики та продовольства з проханням створити акредитаційну раду, до складу якої мають увійти й представники асоціації. Така рада, як пропонують ректори технічних вишів МОН України, присвоювала б кваліфікацію «Дипломований аграрний інженер» магіст­рам наук після

Україна Росія Казахстан Польща

Понад 60% студентів в Україні, Росії, Польщі й Казахстані цікавить суспільно-політичне життя у своїй країні. Як повідомили УНІАН в Інституті Горшеніна — незалежному неприбутковому аналітико-дослідницькому центрі, націленому на вивчення суспільних і політичних процесів в  Україні та світі, про це свідчать результати річної програми міжнародних соціологічних досліджень «Студенти — образ майбутнього». Найбільш політично свідомою молоддю виявилися казахи (76,5%), слідом за  ними йдуть поляки (70,3%), далі — українці (67,2%) й росіяни (64,6%). Не дуже цікавляться суспільно-політичною ситуацією у  своїй державі близько третини молодих людей Росії (30,2%), понад чверть студентської молоді України  (27,2%), менш від чверті молодих поляків (24,3%). У Казахстані ж не виявляють інтересу до суспільно-політичного життя країни тільки 18,1% студентів. Коментуючи результати дослідження, президент Республіки Польща в  1995–2005  роки Олександр Квасневський зазначив, що сучасна молодь здатна активно обстоювати основоположні державні цінності. «Спостерігаючи за подіями, що відбуваються в Північній Африці та на Близькому Сході, відразу бачиш, що молоде покоління вимагає не тільки нових можливостей для власного розвитку, але бореться за основоположні цінності, такі як свобода, демократія, дотримання громадянських прав, свобода слова, верховенство права й соціальна справедливість. Молоді, освічені, відкриті світу та готові до діалогу люди висловлюють свою думку, беруть участь у демонстраціях і ризикують не тільки від імені свого покоління, а й від імені мільйонів людей», — сказав О. Квасневський. При цьому польський політик нагадав про молодих і рішучих людей польської «Солідарності» в  1981  році та учасників Помаранчевої революції в  Україні 2004  року. «Історія нації змінюється. Бувають моменти слави й драматичні моменти, проте молодь завдяки освіті, наполег­ ливості та відкритому серцю неминуче створює краще майбутнє свого суспільства й держави. Не  здавайтеся, не  ламайтеся, а  будуйте та шукайте союзників у  цьому творенні!» — закликав Олександр Квасневський молодь усіх країн. Міжнародне соціологічне дослідження «Студенти  — образ майбутнього» було здійснено Інститутом Горшеніна із жовтня 2010  року до  березня 2011  року. Усього згідно з випадковою вибіркою опитано 5  тисяч 155  студентів у  22  вищих навчальних закладах чотирьох країн  — України, Росії, Польщі, Казахстану. У повному обсязі зазначене дослідження можна знайти на офіційному сайті Інституту Горшеніна.

їхньої практичної роботи протягом не менш ніж двох років із врученням відповідного сертифікату на основі відпрацьованого й затвердженого Міністерством положення. Зрозуміло, у молодих фахівців має бути стимул, матеріальне заохочення до одержання такого сертифікату. Тому Українська асоціація аграрних інженерів звертається до Кабінету міністрів України з проханням запровадити відповідний документ, який зобов’язував би роботодавців платити сертифікова-

37

ним інженерам більшу, як мінімум, на 20–25% заробітну плату. УААІ також підготує та подасть на розгляд до Верховної Ради проект закону про престижність сільської праці, в якому окремо буде визначено престижність професії аграрного інженера. Дмитро Войтюк, перший віце-президент УААІ, кандидат технічних наук, професор, член-кореспондент УААН

Журнал для працівників АПК МЕХАНІЗАЦІЯ СІЛЬСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА 2/2011


ОГЛЯД ГАЛУЗІ

РИНОК СІЛЬГОСПТЕХНІКИ

В УКРАЇНІ

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РИНКУ За даними Міністерства аграрної політики і продовольства України, українська сільгосптехніка потребує масштабного відновлення. Парк тракторів і комбайнів на 70% складається з техніки, що відробила свій ресурс. Однак фермерські господарства поки що не можуть розпочати закупівлю нової техніки без доступних умов кредитування. У зв’язку з цим у Мінагропроді планують залучати на ринок тих виробників, які прийдуть із власним доступним кредитуванням. А український ринок агротехніки — це близько 55 тис. комбайнів і майже 14 тис. тракторів щорічно. Це дані без урахування дрібних фермерських господарств, які працюють із малогабаритною технікою. У Міністерстві промислової політики повідомили, що виробничі потужності вітчизняних сільгоспмашинобудівних підприємств прак-

тично повністю можуть задовольнити потреби сільгоспвиробників щодо технічних засобів для рослинництва, тваринництва, птахівництва й переробки отриманої сировини. «Підприємства спроможні виробити майже чотири тисячі най­ менувань машин та обладнання для АПК, що дає змогу механізувати 82% технологічних процесів у сільському господарстві», — зазначили у відомстві. Окрім того, у рамках підготовки національного проекту «Зерно України» Міністерство агрополітики і продовольства почало пошук компанії для реалізації інвестпроекту щодо забезпечення аграріїв зернозбиральною технікою. Зокрема розглядаються пропозиції провідних виробників зернозбиральних комбайнів у пакеті з кредитно-фінансовими умовами поставки в Україну 5000 зернозбиральних комбайнів протягом п’яти років. Щорічний обсяг поставок — 1000 комбайнів.

Журнал для працівників АПК МЕХАНІЗАЦІЯ СІЛЬСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА 2/2011

38

За підсумками розгляду пропозицій на конкурентних принципах буде здійснено відбір компанії, з якої міністерство розпочне розроб­ лення інвестиційного проекту під державні гарантії. Стосовно законодавства щодо сільгосптехніки сьогодні в Україні чинні такі нормативні документи: • розпорядження Кабінету міністрів України від 23 грудня 2009 року № 1651‑р «Про затвердження переліку нової сільськогосподарської техніки та обладнання іноземного виробництва, аналоги яких не виробляються в Україні та які придбаваються сільськогосподарськими підприємствами у 2009–2010 роках через механізм здешевлення середньострокових та довгострокових кредитів»; • розпорядження КМУ від 11 лютого 2010 року № 365‑р «Про виділення коштів Стабілізаційного фонду для здешевлення кредитів та підтримки окремих проектів в агропромисловому комплексі». Від-


ОГЛЯД ГАЛУЗІ

повідно до документа, в 2010 році Міністерству аграрної політики виділяється 1,63 млрд грн, із них 1,32 млрд  грн — на безповоротній основі. Із цієї суми на поворотній основі Кабмін виділив 303,2 млн  грн на підтримку окремих проектів в агропромисловому комплексі, в тому числі на надання кредитів фермерським господарствам (129,7 млн грн) і на фінансування заходів щодо операцій фінансового лізингу вітчизняної сільгосптехніки (173,5 млн грн); • розпорядження КМУ від 2 червня 2010 року № 1165 «Про затвердження складу Міжвідомчої експертної ради з питань визначення пріоритетів у виробництві нової техніки та обладнання для сільськогосподарських товаровиробників»; • постанова КМУ від 2 березня 2010 р. № 256, відповідно до якої було доповнено абзац другий п. 4 Порядку проведення державного технічного огляду тракторів, самохідних шасі, самохід­них сільськогосподарських, дорожньо-будівельних і меліоративних машин, сільськогосподарсько�� техніки, інших механізмів. Українські сільгоспмашинобудівники, які забезпечували аграріїв сівалками, тракторами, комбайнами та іншим необхідним обладнанням упродовж 2010 року, незважаючи на посилення конкуренції з боку імпортної техніки, успішно демонстрували стабільне зростання виробництва. Слід зазначити, що з 2000 року імпорт техніки зріс у 15 разів, а власне виробництво — лише в 4 рази, причому сільгоспвиробники для цього використовували надані їм державні преференції. За оцінкою аналітичного центру «Украгроконсалт», обсяг реалізації самохідної сільгосптехніки в 2010 році становив близько 4,4– 4,6 млрд грн (2009 р. — 1,1 млрд грн, 2008 р. — 4,3 млрд грн). При цьому уряд ухвалив постанову, якою заборонено використання сільгоспвиробниками державних преференцій на придбання імпортної техніки. У результаті об-

сяги імпортованої техніки зменшилися в чотири рази. Але, незважаючи на таке значне зменшення імпорту та з огляду на обсяги експорту вітчизняної техніки, частка імпортної сільгосптехніки на внут­ рішньому ринку України й сьогодні становить майже 80%. На нинішній момент виробницт­ во сільськогосподарської техніки в Україні перебуває на низькому рівні. У зв’язку з цим імпорт тракторів і комбайнів у найближчі кілька років буде високим через такі причини: • низьке внутрішнє виробництво; • зношеність парку сільськогосподарської техніки • вищий технологічний рівень імпортних тракторів і комбайнів порівняно з випущеними в Україні. КОМБАЙНИ Попри статус аграрної країни та прагнення стати в майбутньому мало не житницею всієї Європи Україна досі не налагодила виробництва комбайнів усередині країни. Виходом для агрогосподарств, із-поміж яких тільки 20% працюють на новій техніці через дефіцит сільгоспобладнання, стає імпорт. У найближчі вісім років простори українських ланів знову борознитимуть комбайни компаній «Джон Дір», «Клаас», «Кейз Нью Голланд» та інших. Наприкінці вересня 2010 року міністр аграрної політики Микола Присяжнюк під час свого візиту до США досяг попередньої домовленості про купівлю американської техніки на суму $250 млн. Кредит на закупівлю сучасної техніки строком на вісім років надасть американський «Eximbank» під 4% річних. Нині частка імпортної техніки на українському ринку становить 80% — ситуація не змінилася навіть після зменшення обсягів імпорту майже в чотири рази в 2009 році. Практично щороку українські фермери закуповують техніки на суму близько 14–15 млрд грн, із них на імпорт припадає близько 10 млрд грн. У 2008 році (до кризи) Україна імпортувала сільгосптехніки на $2,5 млрд. Купівля імпортної тех-

39

ніки негативно впливає на середній та дрібний бізнес, адже комплектуючі до неї на кілька порядків дорожчі, аніж на комплектуючі до вітчизняної техніки. Виробники сільгоспобладнання, яких в Україні лишилося зовсім небагато, намагаються налагодити власне виробництво. Навесні 2010 року спроби в цьому напрямі почало зокрема ТОВ «Херсонський машинобудівний завод». Використовуючи запчастини білоруського «Гомсельмашу», завод виготовив перші зразки зернозбиральних комбайнів «Скіф‑290», «Скіф‑330» та КЗС‑80. Однак із боку уряду жодної підтримки надано не було. Поки що ж без імпортних комбайнів українському фермерові не обійтися. Але дуже велика ймовірність того, що, як і минулого разу, ефекту від американської техніки ніхто не відчує, а держава знов муситиме шукати кошти з бюджету, щоб розплатитися з іноземним виробником. Звісно ж, бажано налагодити спільне виробництво комбайнів за участі України й США. Але в сучасних умовах як тимчасовий захід можна організувати поставки в кредит. Однак треба дбайливіше ставитися до забезпечення, що надаватимуть українські компанії, які одержують техніку під ці кредити. Досвід минулих років свідчить про те, що до 80–85% кредитів, одержаних під поставку сільськогосподарської техніки, практично не було повернуто. Тільки одна чи дві українські компанії змогли розрахуватися за це обладнання. Виробництво комбайнів в Україні Виробництво зернозбиральних комбайнів в Україні у зв’язку з початком кризи в 2008 році істотно знизилося. У 2009 році порівняно з 2008 воно зменшилося більш ніж у 10 разів. У 2010 році виробництво почало відновлюватися, й ми гадаємо, що ця тенденція збережеться. Лідером щодо виробництва зернозбиральних комбайнів залиша-

Журнал для працівників АПК МЕХАНІЗАЦІЯ СІЛЬСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА 2/2011


ОГЛЯД ГАЛУЗІ Виробництво зернозбиральних комбайнів в Україні Назва Павлоградський механічний завод

2006 р.

2007 р.

шт.

%

шт.

%

2008 р. шт.

%

2009 р. шт.

%

2010 р. %

шт.

103

63

100

53

5

2

0

0

0

0

ТОВ «Донтехсервис»

0

0

0

0

0

0

3

11

8

11

ТОВ «Донснаб»

0

0

0

0

0

0

0

4

5

Херсонський машинобудівний завод

60

37

88

47

280

94

21

55

75

75

Завод ім. В.О. Малишева

0

0

0

0

0

0

0

0

0

0

Лозівський комбайновий завод

0

0

0

0

14

4

4

14

7

9

163

100

188

100

299

100

28

100

74

100

УСЬОГО

Динаміка виробництва зернозбиральних комбайнів в Україні, шт. 300 270

ється Херсонський машинобудівний завод (75% від усього виробництва зернозбиральних комбайнів). Продажі комбайнів Обсяги продажів зернозбиральних комбайнів на українському ринку в 2009 році знизилися, однак це пов’язано з кризовим періодом, і в 2010 році продажі почали зростати. За оцінкою аналітичного центру «Украгроконсалт», в 2010 році в Україні комбайнів було продано на суму понад 2 млрд грн. Ми гадаємо, що обсяги продажів зернозбиральних комбайнів у найближчі кілька років зростатимуть у зв’язку з розвитком лізингових програм, спрощенням процедури одержання кредитів, а також допомоги аграріям із боку уряду України.

240 210 180 150 120 90 60 30 0

2006 р.

2007 р.

2008 р.

2009 р.

2010 р.

Розподіл часток ринку зернозбиральних комбайнів за виробниками Херсонський машинобудівний завод

Імпорт зернозбиральних комбайнів Імпорт комбайнів у 2010 році порівняно з попереднім роком практично не змінився. За оцінкою «Украгроконсалту», у 2010 році комбайнів, які були в користуванні, завезено вдвічі більше, аніж нової техніки,  — 1100 штук (2009 р. — 1050 шт.), нових комбайнів — 520 шт. (2009 р. — 510 шт.). Найбільшу кількість комбайнів завозять із Німеччини (46% від загальної кількості техніки) та США (14,7%).

Журнал для працівників АПК МЕХАНІЗАЦІЯ СІЛЬСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА 2/2011

Лозівський комбайновий завод ТОВ «Донтехсервис»

40


ОГЛЯД ГАЛУЗІ Обсяги продажів зернозбиральних комбайнів в Україні 2006 р.

2007 р.

2008 р.

2009 р.

2010 р.

Кількість, шт.

1372

1410

1590

1280

1330

Вартість, млн грн

959

1132

1350

1770

2045

Обсяги продажів зернозбиральних комбайнів в Україні, млн грн 2100 1950 1650 1500 1350 1200 1050 900 750 600 450 300 150

2006 р.

2007 р.

2008 р.

2009 р.

2010 р.

Обсяги продажів зернозбиральних комбайнів в Україні, шт. 1600 1500 1400 1300 1200 1100 1000 900 800 700 600 500 400 300 200 100 0

Ціни на зернозбиральні комбайни в 2010 році порівняно з 2009‑м в Україні практично не змінилися. Ціни на вітчизняні комбайни й комбайни виробництва Росії та Білорусі, як і раніше, істотно нижчі від цін на іноземні аналоги. Однак українські фермери й далі віддають перевагу комбайнам, що вже були у користуванні, виробництва США й Німеччини. Це здебільшого пов’язано з їхнім вищим технологічним рівнем попри дорожчі запчастини. Основні тенденції

1800

0

Ціни на зернозбиральні комбайни

2006 р.

2007 р.

2008 р.

2009 р.

2010 р.

41

Уряд України у 2011 році має намір розпочати докорінну модернізацію українського агропромислового комплексу. Ми гадаємо, що для прискорення відновлення сільгосптехніки держава повинна активізувати лізингові схеми та відновити форвардні закупівлі зерна, що дасть аграріям змогу одержати «живі» гроші. Учасники ринку вважають також, що розвиток сільгоспмашинобудування багато в чому залежить від підтримки сільгоспвиробників із боку держави за рахунок лізингу та компенсації вартості складної сільгосптехніки. У 2010 році доступ до банківських кредитів для аграріїв полегшився, але незначно. Умови кредитування й відсоткові ставки залишаються малодоступними для більшої частини аграріїв. Деякі банки сьогодні не тільки фінансують програми поповнення оборотних коштів для аграріїв, але й практикують інвестиційне фінансування, зок­рема закупівлю сільгосптехніки та обладнання. Готові виділяти гроші аграріям для купівлі сільськогосподарської техніки й іноземні банки. Окрім того, сільськогосподарські підприємства мають можливість одержати сільгосптехніку на умовах лізингу через компанію «Украг­ролізинг».

Журнал для працівників АПК МЕХАНІЗАЦІЯ СІЛЬСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА 2/2011


ОГЛЯД ГАЛУЗІ

У країні треба збільшити обсяги державної підтримки сільськогосподарських товаровиробників щодо закупівлі сільгосптехніки на умовах лізингу. Окрім того, для подальшого розвитку сільськогосподарського машинобудування слід відновити механізм 30‑відсоткової компенсації аграріям вартості складної техніки, а також збільшити фінансування НАК «Украгролізинг» із загального фонду держбюджету. Треба також «реанімувати» роботу комерційних банків у сфері кредитування (на прийнятних умовах) підприємств вітчизняного машинобудування для АПК для поповнення оборотних коштів і технічного переоснащення.

Структура продажів зернозбиральних комбайнів в Україні (2010 р.) Вартість, млн грн

Частка, %

«Claas»

655

32

«John Deer»

580

28

«Case»

290

14

«New Holland»

270

13

«Massey Ferguson»

205

10,8

«Ростсельмаш»

10

0,5

«Fendt»

5

0,2

«Laverda»

10

0,5

Інші

20

1

2045

100

Виробник

Усього

Імпорт зернозбиральних комбайнів за країнами за 2009 та 2010 роки, шт. 2009 р.

2010 р.

Усього

Країна Нові

Ті, що були в користуванні

Нові

Ті, що були в користуванні

Нові

Ті, що були в користуванні

Австрія

1

1

2

1

3

Англія

2

41

2

2

43

Білорусь

177

1

41

178

41

Бельгія

61

18

126

23

187

41

Голландія

1

1

Данія

129

634

180

554

309

1188

Італія

2

3

5

Канада

2

45

5

55

7

100

Німеччина

1

6

2

10

3

16

Польща

1

1

Росія

33

7

29

12

62

19

США

14

5

10

5

24

Угорщина

95

113

141

93

236

206

Фінляндія

1

12

7

5

8

17

Франція

1

53

1

53

2

106

Чехія

1

1

2

Швейцарія

9

9

Швеція

74

63

137

Японія

1

1

Інші

3

7

23

137

26

143

515

1030

520

1065

1035

2094

Усього

Журнал для працівників АПК МЕХАНІЗАЦІЯ СІЛЬСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА 2/2011

42


ОГЛЯД ГАЛУЗІ Імпорт зернозбиральних комбайнів в Україну за марками, шт. Виробник

2007 р.

2008 р.

2009 р.

2010 р.

«John Deer»

176

644

293

379

«Case»

140

428

149

171

«Massey Ferguson»

84

245

148

133

«New Holland»

122

296

118

192

«Claas»

351

611

392

482

«Fendt»

20

27

0

5

«Laverda»

10

11

2

6

«Forshritt»

11

0

0

0

«Ростсельмаш»

339

36

14

15

Інші

67

965

429

202

1320

3227

1545

1585

УСЬОГО

Імпорт зернозбиральних комбайнів за виробниками, шт. 600

2009 р. 2010 р.

500

400

300

200

100

0

«Claas»

«John Deer»

«Case»

«Massey Ferguson»

«New Holland»

«Ростсель­ маш»

Середні ціни реалізації нових зернозбиральних комбайнів Виробник

Марка

«John Deere»

Вартість, $ 2009 р.

2010 р.

W 650

200000

205000

«New Holland»

CX 8080

165000

200000

«New Holland»

CSX 7080

175000

«Case»

AFX 8010w

230000

225000

7274 CEREA

190000

«Laverda»

28.60 LXE

137000

«Ростсельмаш»

Acros-530

98000

98000

«Massey Ferguson»

Прим. Ціни зазначено на комбайни в базовій комплектації на основі даних операторів

43

ТРАКТОРИ На ринку тракторів, як і на ринку комбайнів, сільськогосподарські виробники прагнуть використовувати іноземну сільгосптехніку. Українські заводи з виробництва тракторів не можуть скласти конкуренцію іноземним виробникам через ціну. За технічним рівнем українські трактори не поступаються своєму головному конкурентові — машинам виробництва Білорусі, однак ціна на українську техніку вища. Без державної підтримки тут не обійтися, однак уряд не робить конкретних кроків, щоб захистити вітчизняного виробника. Мабуть, проблеми українських сільгоспмашинобудівників справді могла б вирішити програма держпідтримки, що передбачає 30‑відсоткову компенсацію фермерові при купівлі техніки вітчизняного виробництва. Щоправда, у минулі роки навіть така компенсація не змогла переконати українських фермерів віддати перевагу тракторам, виробленим в Україні. Проте річ була не в якості, а в тому, що багато аграріїв із недовірою поставилися до обіцянки держави повернути їм гроші. Оператори ринку вважають: якщо програма 30‑відсоткової компенсації справді діятиме, фермери не купуватимуть закордонну техніку. Учасники ринку впевнені: замість домовленостей про купівлю готової продукції за кордоном уряду варто було б вести переговори про створення виробництва в Україні. У цьому разі кошти українських аграріїв залишались би в Україні й ціни на такі трактори швидше за все були б нижчі, аніж на іноземні аналоги. Утім, погіршення інвестиційного клімату в 2010 році в Україні поки що не дуже сприяє створенню такого виробництва. Виробництво тракторів в Україні У 2010 році виробництво тракторів суттєво зросло, перевищивши показники 2009 року більш ніж утричі. Ми гадаємо, що така тенденція збережеться й у 2011 році.

Журнал для працівників АПК МЕХАНІЗАЦІЯ СІЛЬСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА 2/2011


ОГЛЯД ГАЛУЗІ Виробництво тракторів в Україні Назва

2006 р.

2007 р.

2008 р.

2009 р.

2010 р.

шт.

%

шт.

%

шт.

%

шт.

%

шт.

%

ВО «Південний машинобудівний завод»

765

18

1034

20

645

11

167

12

92

2

ТД «ТОВ «МТЗ-Білорусь-Україна»

0

0

0

0

0

0

664

50

2538

54

ВАТ «Харківський тракторний завод ім. С. Орджонікідзе»

2000

46

2110

41

2540

43

341

25

849

18

ТОВ «Укравтозапчастина»

1599

37

2000

39

2716

46

167

13

1265

26

УСЬОГО

4364

100

5144

100

5901

100

1339

100

4744

100

На думку операторів ринку, зростання виробництва тракторів у 2011 році становитиме не менш ніж 15%. Лідерську позицію щодо виробництва тракторів 2010 року в Україні посів ТД «ТОВ «МТЗ-БілорусьУкраїна». Воднораз ВО «Південний машинобудівний завод» знизило виробництво навіть порівняно з кризовим 2009 роком. Продаж тракторів У 2010 році обсяги продажів тракторів в Україні зросли й становили, за оцінками операторів ринку, близько 5 тис. штук або 1,5 млрд грн.

Динаміка виробництва тракторів в Україні, шт. 6000 5500 5000 4500 4000 3500 3000 2500 2000 1500 1000 500 0

2006

2007

2008

2009

2010

Імпорт тракторів За оцінкою «Украгроконсалту», за 2010 рік імпорт тракторів перевищив аналогічний показник 2009 року більш ніж утричі. Імпорт тракторів за 2010 рік становив 8700 штук (2009 р. — 2700 шт.). Білоруські трактори залишаються лідерами — їх завезено 7900 штук (2009 – 2300 шт.), що становить 91% від загальної кількості завезених тракторів. У жовтні-грудні 2010 року спостерігалося збільшення імпорту тракторів в Україну порівняно з попередніми місяцями (понад 1000 штук на місяць). У 2010 році лідером щодо імпорту тракторів залишався Мінський тракторний завод. Імпорт тракторів інших марок у 2010 році збільшився, однак не досяг рівня 2008 року.

Розподіл часток ринку за виробниками тракторів, % 2500

2009 р.

2250

2010 р.

2000 1750 1500 1250 1000 750 500 250 0

Журнал для працівників АПК МЕХАНІЗАЦІЯ СІЛЬСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА 2/2011

ВО «Південний машинобудівний завод»

44

ТД «ТОВ «МТЗ-БілорусьУкраїна»

ВАТ «Харківський тракторний завод ім. С. Орджонікідзе»

ТОВ «Укравтозапчастина»


ОГЛЯД ГАЛУЗІ Обсяги продажів тракторів в Україні (понад 50 к. с.)

Кількість, шт.

2005 р.

2006 р.

2007 р.

2008 р.

2009 р.

2010 р.

Після білоруських тракторів марками, які найбільше ввозяться, залишаються «Case» і «John Deere».

6290

6398

5706

6205

3460

5000

Основні тенденції

Обсяги продажів нових тракторів в Україні, шт. 10 000 9 000 8 000 7 000 6 000 5 000 4 000 3 000 2 000 1 000 0

2006 р.

2007 р.

2008 р.

2009 р.

2010 р.

Українські сільгоспмашинобудівники прагнуть будь-якими шляхами збільшувати власне виробництво та конкурентоспроможність. Ми гадаємо, що кількість спільних проектів закордонних представників з українськими виробниками тракторів найближчим часом збільшуватиметься. Особливої підтримки з боку уряду України поки що не відчувається. Однак ми вважаємо, що інвестиційний клімат в Україні в 2011 році поліпшуватиметься й це дасть українським заводам змогу модернізувати власне виробництво та нарощувати потужності. На нинішній момент обсяги виробництва й реалізації вітчизняних тракторів та комбайнів недостатні для задоволення технологічних потреб агропромислового комплексу. Збільшення технологічної залежності українського сільського

Структура продажів тракторів в Україні (2010 р.)

МТЗ Інші «Caterpillar» «Fendt» «Claas» «Massey Ferguson» «New Holland» «John Deere» «Case» ХТЗ

45

Журнал для працівників АПК МЕХАНІЗАЦІЯ СІЛЬСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА 2/2011


ОГЛЯД ГАЛУЗІ Структура продажів тракторів в Україні (2010 р.)

Імпорт тракторів, шт

Вартість, млн грн

Частка, %

Мінський тракторний завод

900

60

1

Харківський тракторний завод

95

6

2

10

«Case»

145

10

5

10

15

Китай

35

46

81

«John Deere»

120

8

Німеччина

26

136

162

«New Holland»

95

6

Росія

22

22

Словаччина

1

2

3

«Massey Ferguson»

10

0,7

«Сlaas»

15

1

«Fendt»

70

5,9

«Caterpillar»

2

0,1

Інші

35

2,3

1487

100

Виробник

2009 р.

2010 р.

Усього

Австрія

3

3

Англія

3

6

9

Білорусь

2268

7906

10174

Голландія

1

Італія

8

Канада

Словенія

6

6

137

439

576

Угорщина

4

4

США Франція

19

41

60

Японія

2

2

Інші

52

74

126

2578

8676

11254

Усього

господарства від іноземних поставок істотно стримує розвиток національних машинобудівних компаній. ВИСНОВКИ Для прискорення відновлення сільгосптехніки, на думку експертів, держава має активізувати лізингові схеми й відновити форвардні закупівлі зерна, що дасть аграріям змогу одержати «живі» гроші. Учасники ринку вважають також, що розвиток сільгоспмашинобудування багато в чому залежить від підтримки аграріїв із боку держави за рахунок лізингу та компенсації вартості складної сільгосптехніки. У 2010 році банки охочіше почали кредитувати агросектор, однак умови кредитування залишаються поки що малопривабливими. Деякі банки сьогодні не тільки фінансують програми поповнення оборотних коштів для аграріїв, але й практикують інвестиційне фінансування, зокрема закупівлю сільгосптехніки й обладнання. Імпорт сільськогосподарської техніки в найближчі кілька років залишатиметься високим, тому що для розвитку власного машинобудування треба буде, як мінімум, три-п’ять років за активної підтримки держави. Ми вважаємо, що при підвищенні технологічного рівня вітчизняних тракторів і комбайнів за збереження конкурентоспроможної ціни українські аграрії охоче переорієнтовуватимуться на вітчизняного виробника.

Журнал для працівників АПК МЕХАНІЗАЦІЯ СІЛЬСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА 2/2011

Виробник

Усього

Імпорт тракторів в Україну, шт Виробник

2009 р.

2010 р.

2009 р.

2010 р.

МТЗ

4819

7824

2268

7906

«Case»

523

361

59

232

«John Deere»

486

352

84

185

«New Holland»

168

223

70

158

«Massey Ferguson»

89

26

14

15

«Сlaas»

46

83

9

22

«Fendt»

42

88

7

91

«Caterpillar»

19

7

0

2

«LKT»

12

0

1

0

Інші

42

413

66

65

6341

9396

2578

8676

Усього

Середні ціни реалізації тракторів Виробник

Марка

Вартість, $ 2009 р.

2010 р.

930 Vario

135000

6499

90000

«Claas»

Atles 946

125000

100000

«Case»

MX 310

135000

110000

«New Holland»

T 8040

130000

100000

ХТЗ

17021

54000

50000

МТЗ

1221

49000

45000

«Fendt» «Massey Ferguson»

Прим. Ціни зазначено на трактори в базовій комплектації за даними операторів

46


НОВИНИ

Мінагропрод підвищив граничні ціни на жито 10 травня набув чинності наказ Міністерства аграрної політики і продовольства № 139 від 15 квітня 2011 року «Про внесення змін до наказу Міністерства аграрної політики і продовольства № 17 від 10 лютого 2011 року», зареєстрований у Міністерстві юстиції 28 квітня 2011 року під № 523/19261. Цей документ передбачає підвищення мінімальних і максимальних інтервенційних цін на жито як на об’єкт державного цінового регулювання у 2011/2012 маркетинговому роціперіоді. Зокрема наказ передбачає підвищення мінімальної інтервенційної ціни на жито: • першого класу — з 1582 грн за тонну до 1725 грн за тонну, максимальної — з 1962 грн за тонну до 2139 грн за тонну; • другого класу — з 1513 грн за тонну до 1643 грн за тонну, максимальної — з 1876 грн за тонну до 2037 грн за тонну; • третього класу — з 1447 грн за тонну до 1565 грн за тонну, максимальної — з 1794 грн за тонну до 1941 грн за тонну. Мінімальні й максимальні інтервенційні ціни на інші об’єкти державного цінового регулювання в 2011/2012 маркетинговому роціперіоді залишилися незмінними. «Економічна правда»

Зернові та зернобобові посіяно

В

Україні за станом на 10 травня 2011 року ярові зернові та зернобобові культури було посіяно на площі 6,5 млн га, що становить 86% від прогнозу (7,6 млн га) та майже відповідає рівневі аналогічного періоду минулого року. Про це повідомили в Міністерстві аграрної політики й продовольства України, передає УНІАН. Згідно з повідомленням, нині триває сівба пізніх ярових культур. За інформацією міністерства, дощі в першій декаді травня дещо збільшили запаси вологи у посівному шарі ґрунту, що поліпшує умови для проведення сівби. У господарствах Миколаївської, Одеської, Київської, Тернопільської, Волинської, Чернівецької та Рівненської областей засіяно 93–99% прогнозованих площ. Більш низькими темпами йде (провадиться) сівба ярових зернових у господарствах Донецької, Полтавської, Сумської та Івано-Франківської областей, де засіяно 71–80% прогнозованих площ. Зазначено, що кукурудзу на зерно посіяно на площі 2,7 млн га (84%), гречку — на 100 тис. га (32%), просо — на 66 тис. га (50% прогнозу). Із технічних культур цукровий буряк посіяно на площі 540 тис. га (98% прогнозу), що на 60 тис. га більше, аніж на відповідну дату минулого року. Завершено сівбу в Полтавській (110%), Житомирській (108%), Львівській (115%), Сумській (103%), Вінницькій, Хмельницькій, Волинській та Чернігівській (по 100% прогнозованих площ) областях. У допустимі строки не досівають прогнозовані площі цукрового буряку

господарства у Черкаській (73%) і Харківській (89%) областях. Соняшник посіяно на площі 2,8 млн га, а сою — на площі 733 тис. га (відповідно 78% і 65% прогнозу). Окрім того, нині з огляду на фітосанітарну ситуацію в кожному регіоні здійснюється комплекс заходів щодо захисту посівів сільськогосподарських культур від бур’янів, хвороб і шкідників. Озимі зернові культури після зимівлі та відновлення весняної вегетації збереглися на площі 8 млн га (загинуло близько 100 тис. га або 1,5% посівів). Озимі зернові культури підживлено на 100% площ. Стан їхніх посівів переважно добрий і задовільний. Інформаційна компанія «ПроАгро»

47

Журнал для працівників АПК МЕХАНІЗАЦІЯ СІЛЬСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА 2/2011


НА ДОЗВІЛЛІ

«Не відмовляйте собі у задоволенні вдягнути те, що вам подобається!»

Особливий шарм цієї жінки помічаєш одразу. Чим же несхожа вона на більшість із нас? Насправді секрет Вікторії Макарченко простий – увесь одяг собі вона й моделює, й шиє тільки власноруч. Мабуть, саме це робить стриманого, навіть трохи суворого керівника юридичного департаменту компанії «Украгролізинг» стильною та оригінальною жінкою.

—  «Навчитися шити — це надто важко, й ти такого не здолаєш!» — відрізала у відповідь на мої зацікавлені розпитування кравчиня, яка шила сукні моїй мамі,— згадує Вікторія Віталіївна. Тоді дівчинка ще й із принципу вирішила майструвати одяг: «А чому це я не зможу навчитися?!» І вже у сьомому класі ходила влітку в костюмчиках, пошитих власноруч. Навіть пам’ятає, як її вміння оцінила вся школа. Учителька праці дала підсумкове зав­дання дівчаткам: придумати модель та пошити відповідно до неї собі

вбрання. Вікторія зробила блузон сміливого фасону із лляної тканини. Вийшло надзвичайно модно та гарно. А найкращі роботи учениць показали на шкільній виставці. — Зрештою я одержала не тільки п’ятірку з праці аж до кінця року, а ще й визнання всієї школи, — всміхається пані Вікторія. — І учні, й навіть учителі роздивлялися мій витвір та розпитували, хто ж його пошив. Це був справжній успіх. Однак усе одно вдома захоп­лення Вікторії ніхто серйозно не сприймав. Щоправ-

Журнал для працівників АПК МЕХАНІЗАЦІЯ СІЛЬСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА 2/2011

48

да, й не стримували її фантазій, не зупиняли. — Найбільше я любила кроїти, — каже Вікторія Віталіївна. — Для мене це й досі якась магія: розкладаєш на столі тканину, а вона поки що є лишень клаптем і більш нічим. І тільки я знаю, ЩО з неї вийде. Це моє власне таїнство… І починаю різати! Бувало, що й псувала, а як-бо ж без цього! Про існування якихось там викрійок навіть і не думала — все робила «на око», інтуїтивно здогадуючись, що рукав вийде, якщо вирізати отак, а для горловини треба заокруглити інакше.


НА ДОЗВІЛЛІ

Гадає, що, мабуть, допомагало їй добре просторове мислення й відчуття об’єму. Та й на геометрії розумілася непогано. Навмання, однак наполегливо шукала, як виправити вади, що виявлялися у готовому виробі. Уроки праці дали теоретичні знання про крій одягу, сприйняла це як корисний здобуток для себе. До найменших дрібниць роздивлялася нові мамині речі, пошиті кравчинею. Виявилося, що найважче обробляти деталі — шви, кишені, петлі, а без цього одяг видається неохайним і недосконалим. — Для мене це набагато важчий процес, аніж кроєння,  — признається пані Вікторія. — Тут замало інтуїції та фантазії — потрібні знання, вміння, розуміння технології, нарешті ще й спеціальні пристрої, яких на моїй старенькій швейній машинці не було, доводилося багато чого робити вручну. Процес шиття потребує неабиякого терпіння, але водночас і заспокоює. Отримую масу задоволення від

кожного рівненько прокладеного шва. Не терплю неохайності. Можу скрупульозно переробляти по кілька разів, щоб домогтися досконалості. Вважаю: якщо вже взявся за щось, то нема сенсу робити це абияк. Інакше результат нікому не принесе втіхи, в першу чергу — тобі самому. Потихеньку зазирала у дефіцитні на той час модні журнали. Уже й на себе приміряла сміливі фасони. Натомість професійна кравчиня продовжувала тиснути авторитетом: «Облиш, тобі таке не личитиме!». Найобразливіше, що й мама прислухалася до цих категоричних заперечень. — Та коли мені не подобалася хоча б невеличка деталь нової речі, ніхто не міг змусити мене те вдягнути. Так і висіло десь у глибині шафи. Хіба що я наважувалася такі речі кардинально перешивати. Мама зі мною боролася, аж поки…

49

не почала нарешті й сама замовляти мені сукні для себе. Тепер і чоловікові шию: замахнулася навіть на зимове пальто для нього — сподобалося, носить. Часом у Вікторії Віталіївни запитують, чому не обрала таке своє хобі за ремесло, на що жінка лише з подивом знизує плечима: — Якось і не хотілося ніколи заробляти шиттям. Мені прос­ тіше зробити людині щось задарма, в подарунок. Чомусь завжди було соромно називати ціну за пошиту річ. Коли роблю для себе, то аж душа радіє від самого процесу. Коли це перетворюється на обов’язок, магія щезає. А вже якщо той фасон, на якому наполягає замовник, мені не подобається, — все, пиши пропало. Хоча подруга, якій я придумала кілька мо-

Журнал для працівників АПК МЕХАНІЗАЦІЯ СІЛЬСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА 2/2011


НА ДОЗВІЛЛІ

Кілька порад від Вікторії Макарченко Не бійтеся бути оригінальними, вирізнятися з на  товпу. Здається, моду на типовість, застій і містечкову сірість, коли всі боялися виділятися, ми вже, слава Богу, залишили позаду. Коли надто категоричні люди твердять, що сти  лі, деталі, напрями не  поєднуються, спробуйте з ними не погодитися й сміливіше експериментуйте. У мене це виходило. Мода нині дуже демократична. Немає суворих об  межень: дозволено як довге, так і коротке, як вузьке, так і широке. Що казати, коли генії хутро оздоб­люють мереживом! Жодних правил — тепер це тенденція й у моді. Немає причин, через які жінка повинна відмовля  ти собі в задоволенні носити те, що їй найбільше до вподоби. Модні деталі у  вбранні можна зробити виграшними для будь-якого віку та фігури. Модно — це коли дуже комфортно, зручно й жінка  сама собі подобається.

І пам’ятайте головну настанову: жінок, старших від 25 років, не буває!

Журнал для працівників АПК МЕХАНІЗАЦІЯ СІЛЬСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА 2/2011

50

делей, завжди повторює, що жодні інші речі з таким задоволенням не носить, як мої. Зате вона давала мені цілковиту свободу щодо вибору фасонів, не втручалася зовсім — визнала в мені майстра та дозволила ��кспериментувати. Трапляється, що пані Вікторія таки вирішує придбати щось готове у крамниці. — І ношу це лишень доти, доки не побачу подібну річ на комусь іншому, — ділиться Вікторія Віталіївна. — Якщо ж побачила, то все: знімаю й забуваю про її існування. Це на робочому місці у Вік­торії Макарченко кодекси, статути й збірники законів. А от на дозвіллі вона — шанувальниця модних показів, фешн-телеканалів та улюбленої «Бурди», яку вважає найкращим і найдоступнішим виданням для таких аматорів, як вона. Ірина Садова


З УКРАЇНИ – ПО ЗЕРНИНІ

Твій журнал «МСГ» — це добрий порадник, авторитетний фахівець, цікавий співрозмовник Журнал приходитиме до тебе що два місяці й розповідатиме про: •

новини аграрного ринку (що нового у галузі, які проблеми «заїли» сільського господаря, чи допомагає йому влада, як дають собі раду господарі в інших країнах;

досвід успішних господарств (чому інші вже отримують гідні прибутки, а ти й досі — ні);

новітні технології (в ногу з часом: вести господарства по-старому — собі на збиток, сусідам на сміх);

технологічні комплекси (немає користі від окремих машин та обладнання, майбутнє — за сучасними комплексами);

ефективні фінансові інструменти (коли гроші не витрачаються, а працюють).

А також: • • • •

надасть погодні та астрологічні прогнози; подбає про ваше добре здоров'я; простежить за народним календарем; розповість про ваші таланти та захоплення.

індекс Передплатний

90787

Ціна

на півріччя

62

79

грн

Передплатити журнал успішного господаря «Механізація сільського господарства» можна у будь-якому поштовому відділенні

Передплачуй

господарюй

заощаджуй 51

ставай успішним!

Журнал для працівників АПК МЕХАНІЗАЦІЯ СІЛЬСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА 2/2011



№2 (31) БЕРЕЗЕНЬ-КВІТЕНЬ 2011