Page 1

Зміст Зміст................................................................................................................................................2 1. Конструктивні особливості, варіанти будови і технологічні можливості машин 2 ПОК – 84. Приведіть потрібні схеми.......................................................................................................3 2. Приведіть кінематичну схему механізму дуктора фарбового апарата машини Офсет 90. Опишіть конструкцію та регулювання........................................................................................7 3. Передавальні циліндри аркушевих ротації. Призначення та конструкція. Приведіть потрібні схеми..............................................................................................................................11 Список використаної літератури................................................................................................17


3

1. Конструктивні особливості, варіанти будови і технологічні можливості машин 2 ПОК – 84. Приведіть потрібні схеми.

Даного виду машини можуть випускати зошити збільшеного обсягу як накладанням двох надрукованих паперових стрічок на лійці, так і підбиранням аркушів на фальцювально-ножовому циліндрі. Тому на таких машинах можна випускати зошити обсягом до 64 сторінок при роботі з двох рулонів або обсягом у 32 сторінки при роботі з одного рулону, завдяки чому полегшуються умови обслуговування машини. У фальцювальному апараті машин

2ПОК-84

співвідношення

діаметрів

формного,

рубального,

фальцювально-ножового, клапанного і другого фальцювально-ножового (малого) циліндрів таке: 2:2:3:2:1.

Рис. 1.1 Схема фальцювального апарата машин 2ПОК-84


4

На лійці 1 стрічка згинається вдвоє, обтискується напрямними валиками 18 і ведеться циліндрами 2. На фальцювально-ножовому циліндрі 17 є три системи графейок 6 і три фальцювальні ножі. На рубальному циліндрі 3 є два рубальних ножі 4, якими здійснюється рубання паперової стрічки. До початку рубання графейки 6 наколюють стрічку і проводять її край до клапанного циліндра 9. При підході фальцювальний ніж 5 вводить відрубаний аркуш під фальцювальний клапан 10 клапанного циліндра 9, утворюючи перший поперечний згин. Після цього зошит беруть захоплювачі 14 малого фальцювального циліндра 15 і фальцніж 16 проштовхує його під відповідний фальцювальний клапан клапанного циліндра 9, утворюючи другий поперечний згин. При подальшому обертанні фальцювальний клапан відкривається, зошит спрямовується у викладувач 8 і подається на вивідний конвеєр 7. З одного аркуша номінального формату виходять два однакові 16сто-рінкові зошити-двійники (лагени), сфальцьовані в 1/32 частку аркуша. Для розрізування лагенів слугують дискові ножі, які встановлюють біля папероведучих циліндрів 2 (Рис.1.1). Для випуску зошитів, сфальцьованих в 1/8 частку аркуша, вимикають захоплювачі 14 і фальцювальний ніж 16 малого фальцювального циліндра 15. Виконавши поздовжній згин на лійці 1 і поперечний згин між фальцювально-ножовим 17 і клапанним 9 циліндрами, зошити, сфальцьовані в 1/8 частку аркуша, викладувачем 8 подають на вивідний конвеєр 7. При випуску зошитів, сфальцьованих в 1/16 частку аркуша, як і при випуску зошитів, сфальцьованих в 1/8 частку аркуша, фальцювання зошитів відбувається при вимкнених захоплювачах 14 і фальцювальному ножі 16, але зошит із двома згинами спрямовується не у викладувач 8, а на тасьмовий конвеєр 13, де ударним механізмом 12 здійснюються третій поздовжній згин зошита та подача його викладувачем 11 на вивідний конвеєр. При випуску зошитів збільшеного обсягу на фальцювально-ножовому циліндрі 17 здійснюється підбирання відрубаних аркушів. Для цього фальцювальні ножі 5 вводять через раз два аркуші під клапани 10, а графейки б відповідно їх


5

відпускають. Ведучи перший аркуш, графейки 6, проходячи біля клапанного циліндра 9, його не відпускають, а проводять до рубального циліндра 3, де приймають

другий

аркуш,

здійснюючи

їх

підбирання.

Подальше

фальцювання зошитів провадиться так, як і при роботі без їх підбирання (Рис.1.1). Кількість сторінок у зошитах і максимальну частоту обертання ФЦ за оптимальних умов експлуатації машин 2ПОК-84 зазначено в табл. 1.3, а технічні дані цих машин наведено в табл. 1.2. Таблиця 1.1 Найменування та розміри друкованої продукції на машинах ПОК-84, 2ПОК-84


6

Таблиця 1.2 Технічні дані машин 2ПОК84 Модифікація 2ПОК84-11Л-01 2ПОК84-11Л-02 2ПОК84-21Б-01 2ПОК84-22Л-02 2ПОК84-42-01

Обслуговуючий

Загальна

Довжина

персонал, осіб 2 2 3 3 4

потужність, кВт 122,0 72,5 178,0 130,0 327,5

машини, м 16,590 9,785 16,875 15,725 30,225

Маса машини, г 64,0 42,5 84,0 65,5 126,0

Таблиця 1.3 Кількість сторінок у зошитах і максимальна частота обертання ФЦ за оптимальних умов експлуатації машин 2ПОК84 Частка аркуша Кількість рулонів, шт. Кількість сторінок у зошиті Кількість зошитів, які виходять за один оберт ФЦ, шт.

1/8 2

1

1/32 2

1

2

8

16

16

32

16

32

32

64

16

32

32

64

2

1

2

1

2

1

2

1

4

2

4

2

Маса 1 м² паперу, г: 40...50 50…60 60…70 70…90 90…120 120…140

1/16

1

Максимальна частота обертання ФЦ, тис. об/год 25 25 25 22 16 12

25 25 25 22 16 -

25 25 25 22 16 -

22 25 25 22 -

18 20 17 15 12 -

18 18 17 15 -

15 18 17 15 -

15 15 15 -

16 16 16 14 12 -

20 20 20 14 -

16 16 16 14 -

20 20 20 -


7

2. Приведіть кінематичну схему механізму дуктора фарбового апарата машини Офсет 90. Опишіть конструкцію та регулювання Фарбовий апарат призначений для стабільного і рівномірного нанесення шару фарби протягом усього часу друкування тиражу на кожний ДЕФ. У високому та офсетному плоскому друці використовуються в'язкі фарби підвищеної інтенсивності, що містять велику кількість пігменту. Товщина фарбового шару, який наноситься на відбиток, може становити від 0,15 до 10 мкм, причому відхилення від необхідної товщини не повинні перевищувати десятих часток мікрометра. Принцип роботи ФА ґрунтується на традиційному відокремленні в початковий момент від загальної маси фарби шару значно більшої товщини, ніж потрібно для нанесення на форму. Потім цей шар розкочується, зменшуючись за товщиною до потрібного значення, після чого накочується на

форму.

Ці

процеси

послідовно

виконуються

живильною

1,

розкочувальною 2 та накочувальною З групами, що входять до складу фарбових апаратів. На рис. показано приклади побудови фарбових апаратів плоскодрукарських (а, г), тигельних (б), аркушевих (в) і рулонних ротаційних машин.

Рис. 2.1. Кінематична схема


8

Усі робочі елементи апаратів — жорсткі циліндри та еластичні валики, які чергуються між собою. У плоскодрукарських машинах використовується також жорстка розкочувальна плита, яка передає фарбу при зворотнопоступальному русі талера від групи подачі фарби до її накочування на ДФ. Циліндри ФА обертаються за допомогою зубчастих передач. Частка фарби, що переходить з ДФ на відбиток, залежить від властивостей фарби та паперу. Групи подачі фарби бувають дукторного і насосного типів. Перші поділяються, у свою чергу, на групи з переривчастою та неперервною подачами фарби.

Рис. 2.2. Схема переривчастої подачі фарби До складу дукторної групи з переривчастою подачею фарби входять: ФС 1 (рис. 2.2), в яку завантажується фарба; фарбовий ніж 2, що обмежує знизу щілину для виходу фарби; ДЦ 5, який періодично або неперервно повільно обертається, обмежуючи зверху щілину для виходу фарби; гвинтові механізми 10, розташовані вздовж ФС 1 з кроком порядку 30 мм; передавальний валик 8, установлений на важелях, що коливаються, який передає порції фарби першому циліндру 9, механізм З, 4, б, 7 для приводу та загального регулювання подачі фарби. На рис. 2.2 не показано пристрої для перемішування фарби (фарбозмішувачі) у скриньці, що часто застосовуються


9

у швидкохідних машинах. Якщо цих пристроїв у машині немає, то друкар періодично

шпателем

перемішує

фарбу

для

запобігання

утворенню

тиксотропних структур, які заважають відокремленню потрібної кількості фарби від загальної маси. Дукторний циліндр 5 може періодично обертатися від кривошипа і храпового механізму. Кути його повороту (див. рис. 2.2) можна регулювати поворотом сектора З храпового механізму 4, 6, 7 або іншими способами. Зміна часу вистоювання передавального валика 8 біля ДЦ здійснюється коноїдними або двома спареними кулачками завдяки повороту одного відносно

іншого.

Поворот

кулачка

здійснюється

безступінчасто

на

працюючій машині планетарним механізмом з ручним керуванням. На рис. 2.3 для прикладу зображено кінематичну схему приводу передавального валика ФА офсетної друкарської машини. Коливальний рух валика 1 забезпечується профілем кулачка 6. Ролик 3 в кулісі 2 виставляється на певний розмір (90±10 мм). Потім під ролик 5 вставляється щуп розміром 8±0,05 мм, а між валиком 1 і ДІД — щуп розміром 18 мм. Якщо процес відокремлення фарби здійснюється нормально, то при обертанні ДЦ фарбовий шар доходить до передавального валика, який періодично наближається або до дукторного, або до розкочувального циліндра. За один цикл роботи машини передавальний валик виносить до розкочувальної системи таку кількість фарби, яка потрібна на один відбиток. Загальну кількість фарби, яка подається на відбиток, можна регулювати або зміною зазору, від якого залежить товщина шару, або зміною кута у. Зазор змінюють переміщенням ФС відносно ДЦ за допомогою двох гвинтових механізмів, установлених по краях машини. Кут повороту ДЦ при сталому куті нахилу важеля 7 із собачкою 6 змінюють поворотом сектора З, який закриває від собачки частину зубців храповика 4, що жорстко зв'язаний з ДЦ 5 (див. рис. 2.2). Відомо й інші механізми регулювання кута повороту ДЦ.


10

Вибір параметра регулювання залежить від в'язкості фарби. Найбільша товщина шару, що виводиться ДЦ, має бути такою, щоб фарба не витікала самовільно. Треба враховувати поступове її розігрівання під час друкування тиражу, яке виникає під дією сил тертя. Недоліками розглянутих ФА є великі моменти сил інерції при коченні передавального валика та неминуче проковзування його поверхні відносно дукторного і розкочувального циліндрів, зумовлене різними їхніми коловими швидкостями, що призводить до нерівномірності передачі фарби.

Рис. 2.3. Кінематична схема приводу передавального валика фарбового апарату офсетної друкарської машини


11

3. Передавальні циліндри аркушевих ротації. Призначення та конструкція. Приведіть потрібні схеми.

Передавальні циліндри застосовують в багатьох моделях сучасних друкарських машин для передачі аркуша з одної секції до іншої. Розміри та кількість циліндрів визначаються залежно від ширини проходу між друкарськими

секціями.

Для

зменшення

кількості

передач

аркуша

використовують передавальні циліндри подвійного або потрійного діаметра з двома чи трьома системами захоплювачів відповідно. Машини для однобічного багатоколірного друку мають непарну кількість циліндрів між секціями, а для двобічного без перевертального пристрою - парну. Передавальні циліндри несуть незначні технологічні навантаження, тому вони мають полегшену конструкцію. На передавальному циліндрі (рис. 3.1, а) встановлюють захоплювачі 1 з індивідуальними пружинами З та гвинтами 2 для фіксації моментів початку затиснення і звільнення захоплювачами аркуша, а також для регулювання зусилля притиснення захоплювача до стояка 8. Коли ролик 5 важеля 4, що закріплений на валу О захоплювачів з торця циліндра, набігає на виїмку кулачка б, захоплювачі від дії пружини З відкриваються. Під час проходження

роликом

ділянки

кулачка

з

максимальним

радіусом

захоплювачі закриті. Пружина 7 слугує для силового замикання кулачкової пари. Щоб запобігти проковзуванню аркушів у захоплювачах, робоча поверхня стояків 8 має насічку, покривається шаром зернистого, стійкого до спрацювання матеріалу (наприклад, алмазного порошку, карбіду вольфраму, танталу, титану), або обробляється фотохімічним способом для утворення шорсткості.


12

Рис. 3.1. Схеми передавального циліндра (а) та механізмів захоплювачів звичайного типу (б, в) Розглянемо схеми механізмів захоплювачів передавальних циліндрів. На рис. 3.1, б і в показано схеми механізмів захоплювачів звичайного типу. Сучасні АРМ мають захоплювачі з додатковим центром обертання (див. рис. 3.1, в). Такий захоплювач має вигляд закріпленого на валу 1 корпуса 5 з віссю

7

й

обмежувальним

упором

4.

Клапан

2,

підпружинений

індивідуальною пружиною б, притискується нею або до упора 4, або до стояка 3. Звичайний захоплювач відрізняється тим, що клапан розміщується разом з корпусом на валу 1 (див. рис. 3.1, б). Принцип дії захоплювачів такий. Коли вони відкриті, під дією пружини 6 клапан 2 притиснутий до упора 4. Під час обертання вала 1 в напрямку до стояків 3 (за ходом стрілки годинника) корпус 5 й елементи захоплювачів рухаються як одне ціле до контакту робочої поверхні клапана 2 з робочою поверхнею стояка 3. При наступному обертанні вала / утворюється зазор між упором 4 і клапаном 2, що забезпечує притиснення клапана до стояка із зусиллям, яке зрівноважується зусиллям пружини б. Під час руху клапана 2 відносно центра 7 (див. рис. 3, в) або вала 1 (див. рис. 3.1, б) утворюється зазор. При обертанні вала 1 у протилежному напрямку захоплювачі відходять від стояка. Передавальні циліндри для полегшення конструкції виготовляють з набору вузьких дисків, закріплених на валу. Іноді їх обтягують тонкими металевими листами, які підтримують відбиток Щоб відбитки не дотикалися


13

до

поверхні

застосовують

передавального

циліндра

протизабруднювальні

засоби:

свіжонадрукованим замість

металевих

боком, листів

ставлять стрижні з нанизаними на них фторопластовими роликами; на поверхню обтягувальних листів натягують переставні дротяні спіралі; обтягують циліндр спеціальним матеріалом, поверхню якого покрито мікроскопічними скляними зернами (близько 8000 шт. на 1 см2). Передавальні циліндри з'єднуються між собою зубчастими колесами. У межах бічного зазору між зубцями в зачепленні можливе відносне зміщення фарб на відбитку. Для зменшення бічних зазорів використовують передачі з підпружиненими зубчастими колесами (рис. 3.2, а). ДЦ 1 і 5 зв'язані з передавальними циліндрами 2...4 зубчастими колесами 6, 9, 10, 12 та 15, жорстко встановленими на валах. На середньому передавальному циліндрі З також жорстко на валу закріплено додаткове зубчасте колесо 11, а на передавальних циліндрах, розміщених біля ДЦ, встановлено по два підпружинених зубчастих колеса 7, 8, 13, 14, кожне з яких пружно зв'язане з передавальним циліндром. Зв'язок коліс 12...14 здійснюється через палець 16, закріплений на шестірні 12 (рис. 3.2, б), штоки 17 і батареї тарілчастих пружин 18, що упираються в торцеві поверхні пазів підпружинених зубчастих коліс 13 та 14. Вибирання бічних зазорів відбувається через зміщення підпружинених зубчастих коліс 13 і 14 під дією пружин, як показано на рис. 3.2, в. У деяких багатофарбових машинах є аркушеперевертальні пристрої. Вони встановлюються на передавальних циліндрах і перевертають відбитки під час транспортування їх з однієї секції до іншої. Це дає змогу використовувати машини секційного типу для багатоколірного друку на одному або обох боках аркуша. Передавальний циліндр аркушеперевертального пристрою має пневматичні присоси та систему спеціальних поворотних захоплювачів.


14

Рис. 3.2. Схема вибирання бічних зазорів у зубчастому приводі передавальних ДЦ


15

4. Амортизаційні вимоги та стабілізатори. По схемах опишіть роботу та конструкцію Розглянемо амортизаційні валики та стабілізатори. У найпростішому випадку амортизатор (рис. 4, а) — це старанно відбалансований порожнистий металевий валик 1, який обертається на підшипниках, що підтримуються пружинами 2. Зміна натягу стрічки 3 спричинює зміщення валика і відповідну деформацію пружини. Конструкція підшипників передбачає можливість невеликого зміщення кожної опори валика окремо. Якщо нехтувати силами тертя, то сила пружини Fпр = Fн (cos α + cos β )

де Fн — сила натягу паперової стрічки.

Рис. 4.1. Схеми амортизаційних валиків Щоб запобігти перекосу валика і зменшити тертя в напрямних, опори розміщують так, щоб кути а та р мало відрізнялися один від одного. Частота збурювальних навантажень від зусилля стрічки при розмотуванні неідеального рулону відповідає кутовій швидкості його обертання і зі зменшенням радіуса збільшується. Власна частота коливань амортизатора має відрізнятися від цієї частоти, щоб запобігти резонансним явищам. Зменшення амплітуди коливань і віддалення від умов резонансу досягають


16

зменшенням маси валика, застосуванням подвоєних пружин (рис. 4.1, б), а в швидкохідних рулонних машинах – також пневматичних (рис. 4.1, в) або гідравлічних (рис. 4.1, г) демпферів (заспокоювачів коливань). Натяг стрічки задається пружинам вантажем і регулюється зміною плеча к. Стабілізатор — звичайний пристрій, що тягне стрічку і встановлений перед першою друкарською секцією. На рис. 4.2 показано схему стабілізатора, що складається з двох привідних сталевих циліндрів 5, 8 і притиснутого до них погумованого валика 7. Колова швидкість циліндрів регулюється. Стабілізатор може бути встановлений у машині між стрічконапрямними валиками 6 і 9, тобто перед першою друкарською секцією. Після проходження

через

стабілізатор

амплітуда

коливань

натягу

стрічки

зменшується приблизно в 10 разів. Стабілізатори встановлюють у сучасних швидкохідних РРМ.

Рис. 4.2. Схема стабілізатора


17

Список використаної літератури

1. Жидецький Ю. Ц., Лазаренко О. В., Поліграфічні матеріали. – Афіша, 2001 г. 2. Матвеева В. Г. Верстка и монтаж печатной формы. – М: 2006, 48 с. 3. Могинов Р. Г, Федосеев А. Ф. Машины и оборудование цехов плоской печати. – Москва, Книга, 1991. 4. Романо Ф. Современные технологии издательско-полиграфической отрасли. - Издательство: ПРИНТ-МЕДИА бизнес, 2006. 5. Хведчин Ю. Й. Брошурувально-палітурне устаткування : підручник. Частина 2. Палітурне устаткування / Ю. Й. Хведчин ; МОН України, Ін-т інновац. технологій та змісту освіти УАД. – Львів : УАД, 2007. – 392 с. 6. Шаблій І. В. Технологія друкарських процесів : навч.посібник / І. В. Шаблій. – Львів : "Оріяна-Нова", 2003. – 208 с. : іл. 7. Чехман Я. И., Сенкусь В.Т., Бирбраер Е.Г. Печатные машины. – Москва, «Книга». 8. Усманова Е. А. Работа на типографских печатных машинах. – Москва, Книга, 1975.

Ставропігійський професійний ліцей м.Львів  

Ставропігійський професійний ліцей м.Львова

Read more
Read more
Similar to
Popular now
Just for you