олег куліков
у центрі
всіх моїх
світів
Хаос Хаос. Це все, що залишилося. Уламки кольорів, звуків, образів змішалися у єдиний сліпучий потік. Кажуть, є синь. Зелень. Червінь. А тут — біль. Справжня. Справжній. І можна спати. Скільки хочеться, а не скільки дозволять. Уперше за багато літ. Бо де ще спати, як не у в'язниці?
1
земля Колись світ був лише один. Ріс. Дорослішав. Руйнувався. Всі шукали змоги порятувати планету від загибелі. І знайшли. Причиною занепаду всього сущого був хаос — нестримна, руйнівна сила, яку вабило усе живе. Та де отрута, там і ліки. Де занепад, там і творення. Відводити хаотичні потоки і створювати з них нові світи — ось що надумали люди. Це дозволяло нашому прожити довше. Без воєн, бідності і катастроф. Але кому таке під силу?
2
ординатор Ві була ординатором. Так її називали. А насправді вона просто творила світи. Кінчиками пальців. Пошепки. Їй не дякували, адже вона рятувала планету. Їй забороняли багато спати, аби з її сну не вирвалося щось небезпечне. А ще у Ві був ритуал. Щоразу, як вона створювала новий світ, то заплітала кіску. Так щоб назавжди. І те, й інше. І кісок тих було багато. Але яким був її найперший витвір, вона не пам'ятала.
3
залишся «Залишся ще бодай на день». Просила Лексі. Це був гарний світ. Створений саме для неї. Ві любила таке — створювати особливі для особливих. «Залишся». Їй казали це різні люди у різних світах. І Ві хотіла цього. Бути у кожному. Залишитись у кожному. Але не могла. Ві мусила невпинно блукати між вимірами. Бо якщо світ довго не відчуває свого творця, то буде лихо. Усім. «Я повернуся».
4
не той дім Утомлена Ві часто забувала шлях додому. Дім - це там, де їй дозволяли спати. Та щось не те. Тут холодно. Моторошно. І так знайомо. Це не дім. Це лише його подоба. Далеко в минулому. Його відлуння. Потоки струменіли з кожної стіни. І стіни плакали. Біль. А Ві пора було тікати.
5
система Усі світи, що їх створила Ві — система. І якщо забагато хаосу стає в одному з них, то наслідки відчувають усі. Ві гадала, що у її системі все було добре. Та світів виявилося на один більше. Один, створений ненароком. Один, де вона не бувала роками. Один, який аж тріщав від потоків. І що довше Ві зволікала, то гірше ставало світам. «Приходь у гості» Знесилено просила Лексі. Вдесяте. Щоразу тихше. Ві потрібен був час. Багато часу. І знайти його можна було лише в одному місці.
6
7. тут.
всі світи Ві не мала гадки, як вивільнитися з потоку. Але думки її палали іншим. Доки вона тут, світи у безпеці. Лише на день. Але тут, у потоці, це вічність. А ще Ві думала про той забутий світ. Він і був тим найпершим. Творінням геть невмілого ординатора. Бо коли твориш, то лиш нове. Хай часом зі старих цеглин. А то було відлуння її дому. Де можна було сховатися. Де мало бути завжди тепло. Де мало бути добре. І відлуння зараз шкодило справжнім, живим голосам. Як виправити помилку? Думай, Ві. Думай.
8
відлуння Ві повернулася у відлуння. Сподівалася вихопити трохи хаосу. Вгамувати. Та вона запізнилася. На кілька років. Від цього світу мало що зосталося. Лиш оболонка. І ще дехто. Око не встигало за зміною зовнішності цього створіння. Воно зливалося в одне. Біль. «Хто ти?» Питала Ві. «Хто ти?» Відлунювало створіння. І тоді Ві збагнула. Цей світ, що так довго не відчував свого творця, що зробив собі його заміну. Відлуння Ві. Цей світ уже було не врятувати. Бо Хаос просився на волю.
9
руйнування Ві створила багато світів. А відлуння… Навіщо згадувати, як воно з'явилося. Його просто треба звільнити. Бо інакше ніяк. Ві створила багато світів. А зараз вона вперше його знищить. Істота здіймалася до небес і верещала. Потоки розривали рештки сущого. Це боляче. Але вона змогла.
10
хаос «Що ти робиш, Ві?» На кожен створений світ вона заплітала кіску. А зараз прийшла пора її відрізати. Багато Хаосу вивільнилося з відлуння. З нього вийде удосталь світів. Нових. Кращих. Бо коли твориш, то лиш нове. Хай часом зі старих цеглин.
11
Нічого, Лексі. Все добре