Дніпровський район: мій, твій, найкращий!

торговельні зв'язки з іншими державними утвореннями Європи. З тих часів походить і назва «Дарниця». У ІХ – ХІІ століттях на лівому березі Дніпра, навпроти Києва, було місце стоянки зарубіжних посольств, які чекали прийому у Великих князів із дарами. Так, напевно, склалось: щоб потрапити до Великого Києва, треба було йти в Дарницю. Навіть казали: «Без дарів не ходи, без поклонів не приймуть…». Звідси й пішла «Дарниця» – від «дар» і «ниць». Є також версія, що назва походить від річки або озера Дарниця. А ще тому, що ці землі були даровані монастирям. Та жодна з версій не підтверджена документально. Вважається, що перша письмова згадка про Дарницю з’явилась у 1509 році. У стародавніх слов'янських рукописах згадується, що великий литовський князь подарував МикільськоПустиному монастирю ділянку берега на річці Дарниця. Монастир у той час скуповував лівобережні землі, звідси й назва місцевості. З територіями вздовж Дніпра та на Дніпрі, а відтак Дніпровським районом Києва, пов’язані цілком реальні історичні особи. Зокрема: XI ст. - Дочка половецького хана Тугоркана (Тугорхана), вона ж дружина князя Святополка Ізяславовича жила у своїй літній резиденції на сучасному Трухановому острові.

XVI ст. - Кошовий отаман запорозький Остап (Євстафій) Дашкевич володів землями на сучасному Воскресенському масиві.

XVII ст. - Сімеон Олелькович мав тут замок, городище якого називалося Олельковим.

XVIII ст. - Київський губернатор князь Дмитро Голіцин відібрав ці землі у Воскресенській церкві, якій вони тоді належали на користь київських губернаторів. Сьогодні до складу Дніпровського району Києва входить, як мінімум, 22 історичні житлові місцевості. Серед них – Микільська та Передмостова слобідки, земля Євстафієва (Городець), Русанівські сади, Березняки, Труханів острів. Микільська Слобідка Сліди перебування людини на території Микільської Слобідки були виявлені у 1890 р. українським археологом Біляшевським Н. Ф. і датуються кінцем Кам’яного і кінцем Неолітичного періодів (IV – ІІІ тис. до н.е.). На місці неолітичної стоянки були знайдені знаряддя праці, гончарні вироби, наконечники стріл, кремнієві вістря, інструменти для обробки дерева у відкладеннях річкового піску на глибині близько 1 метра. У III – II ст. до н.е. тут проживали люди, які належали до зарубинецької культури. Микільська Слобідка виникла наприкінці ХV століття. Інші назви - Земля Напівкнязівська, Слобода, Микільське, Червоний Двір, Лівобережний. Назва слобідки походить від назви Свято-Микільського монастиря, який знаходився на Печерську і володів цим поселенням. У XVІІІ столітті у селянській частині Микільської Слобідки знаходилась дерев’яна церква з погостом, яка проіснувала до 1880 року. У цій місцині бували Тарас