Page 1

ЦЕНТРАЛІЗОВАНА БІБЛІОТЕЧНА СИСТЕМА ДНІПРОВСЬКОГО РАЙОНУ БІБЛІОТЕКА ІМ. К. СИМОНОВА

,,Голодомор: літературний реквієм крізь гони літ…’’

Бібліографічний список літератури Художні твори українських письменників про Голодомор в Україні 1932-1933рр.

Київ 2016


Вшановуючи пам'ять померлих та усіх, хто зазнав Голодомору, українська література художнім словом підтверджує свідчення очевидців, що зафіксовані в документах, показує, якими були ці жахливі роки. Адже українські поети і прозаїки стали першими літописцями Голодомору, намагаючись осмислити катастрофу у слові – ще від часів, коли над правдою про Голодомор тяжів «культ мовчання». На теренах України література з максимальним відображенням трагедії голодомору 1932 - 1933 років з'являлася вже в роки перебудови. Оповідання, повісті, що базувалися на автобіографічних спогадах-враженнях, друкувалися насамперед у періодичних виданнях, шокуючи щирою правдою. Твори, написані «за гарячими слідами» Голодомору, часто лишалися в записниках, згодом – у закритих архівах. Пройшло багато літ, перш ніж один із авторів твору на тему Голодомору отримав найвищу нагороду – літературну премію імені Тараса Шевченка – В. Захарченко за книгу «Прибутні люди». Від перших з’яв художнього осмислення Голодомору до недавніх минули гони літ. Велика кількість документально - художніх коротких оповідань про голодні часи розсипана в книгах багатьох авторів, які не визначали собі тему Голодомору головною, але оминути її не змогли. Осмислення найбільшої української трагедії минулого століття триває. Сучасні письменники намагаються не тільки відобразити даленіючий у часі, але незмінно жахітний фактаж тих літ, а й відшукати ключі до нових питань. Ці питання – нові теми вже теперішніх творів про Голодомор. – Про Страх і Совість, Любов і Ненависть, Відчай і Сподівання, Пам’ять і Безпам’ятство – про все, що вміщує людська душа. Саме до Дня пам’яті жертв Голодомору 1932-1933 років бібліотека ім. К. Симонова склала бібліографічний список літератури ,,Голодомор: літературний реквієм крізь гони літ…’’. В ньому подана інформація про художні твори українських письменників про скорботні події тих років. Література розміщена в алфавітному порядку. Список складається з двох частин. В першій частині зібрано відомості про книги, які знаходяться безпосередньо у фонді бібліотеки ім. К. Симонова. Друга частина дає відомості про книги, які можна замовити по МБА (Міжбібліотечному абонементу), тобто література знаходиться в інших бібліотеках міста Києва.(дані з електронного каталогу публічної бібліотеки ім. Лесі Українки). Також подано перелік Інтернет джерел, які використовувались при складанні списку.

… Такі твори треба читати. Їх неможливо переповісти. Енергетика болю, що міститься в них, є тими цілющими ліками, які виліковують душі від байдужості, безпам’ятства і забуття… Цілющими ліками слів. @Бібліотека ім. К. Симонова,2016

2


,,Голодомор: душа горить і тане, мов свіча...’’ ,,Ні труни, ні хрестів... І ні тризни! Прямо в яму. Навіки віків! Чорна сповідь моєї Вітчизни. І її затамований гнів...’’ А.Листопад

84 роки тому по Україні гуляла смерть. Смерть без війни, без посухи чи потопу. Смерть спустошила села й хутори, і живі не встигали хоронити мертвих. Смерть мала ім'я - Голод. Голод 1932-33 років одна з найбільш трагічних сторінок історії українського народу. Мільйони людей, які загинули голодною смертю, не могли безслідно розчинитися у часі. Про них пам'ятають ті, хто вижив, їх діти, онуки... Пам'ять - нескінченна книга, в якій записано все: і життя людини, і життя країни. Багато сторінок написано криваво-чорним кольором. Це було не стихійне лихо, а зумисне підготовлений голодомор. Це був розбій, свідомо спрямований на фізичне винищення селян, українців. Масове голодування почалося в грудні 1931 року і тривало до вересня 1933. 22 місяці народ страждав, мучився, вмирав. Моторошно подумати, але навесні 1933 року, коли настав пік голоду, на Україні щодня вмирало голодною смертю 25 тис. чоловік, щогодини - 1 тисяча, щохвилини 17. Голод забрав протягом 1932-1933 років, за різними підрахунками, від 7 до 10 мільйонів людських життів. Голод – це не тільки смерть, а й духовна руїна, знищення здорової народної моралі, втрата ідеалів, занепад культури, рідної мови, традицій. Законом від 7 08. 1932року заборонялося збирати колоски на полі навіть перед їх заорюванням. За збирання колосків звинувачений «карається не нижче п’ятьох років ув’язнення в далеких таборах з конфіскацією майна, аж до найвищої міри покарання (розстрілу)». 3


З голоду пухли і вмирали діти, чоловіки й жінки працездатного віку, часто - густо вмирали цілими родинами. Малеча бродила і повзала у пошуках чогось їстівного. Найстрашніше те, що голодне лихоліття найбільше вразило дітей. Третина всіх померлих від голоду – діти. Вони виявились найменш захищеними, не брали участь у колгоспному виробництві, а відтак, не отримували рятівних 100-300г хліба на працюючого. Батьки, спасаючи життя своїх дітей, залишали їх на вокзалах, під лікарнями, у містах, надіючись, що діти попадуть в дитячий будинок чи лікарню і таким чином – виживуть. Під кінець 1932 року та на початку 1933 року селянство вже не мало ніяких харчів, а спеціальні загони забирали не лише останнє зерно, але і печений хліб, крупу, квасолю, картоплю, горох, насіння для сівби овочів, навіть насіння квітів. Виймали з печей зварену пісну страву: борщ чи кашу – і розхлюпували по долівці. Селяни ховали торбинки із зерном у колиски немовлят, розсипали на печі, прикривали рядном і садили згори дітей, закопували залишки зерна у землю, затоплювали у криницях. Але все це пошукові загони знаходили. Моторошний парадокс: вмирали на родючих чорноземах, на безмежних ланах і полях, всіяних житом і пшеницею, на дбайливо доглянутих городах з рясним врожаєм. Чому вмирали? Бо в людей забрали все. Все до останнього колоска, до останньої зернини. У селах люди поїли всіх котів, собак, ловили диких птахів, пацюків, пробували їсти порожні качани від кукурудзи, переварений гнилий бур’ян, клей з дерев, але це не рятувало. Люди додавали в їжу тирсу, почали пухнути і вмирали з голоду... Пам'ять про Голодомор має бути вічною, як реквієм, як пересторога всім сущим на Землі. Забути таке неможливо. Мертві не простять… 4


Антоненко – Давидович, Б. Д. Протеже дяди Васи / Б. Д. Антоненко – Давидович // Прочитайте после моей смерти… - Львів : Каменяр, 2002. Розповідь про заслану у сибірський табір українську дівчину Настю Грицай, яка стала глухонімою у 1933 році в результаті пережитого стресу. Барка, В. К. Жовтий князь: роман / В. К. Барка. – Х. : Фоліо, 2008. – 298 с. Ром а н р о з п о в i д а є п р о страшнi, реальні подiї голоду 32-33 рокiв. Цей роман є лiтописом сiмейного життя родини Катранникiв. На очах батьків помирають діти Микола та Оленка. Залишившись без хлiба, село голодувало. У пошуках харчів серед чужих людей гинуть Мирон і Дарія. Вижив лише малий Андрійко, щоб зберегти усе у пам’яті. Автор художньо узагальнив матеріали страшного злочину і через кожну особистість, вчинок, долю відтворив образ цілого народу. Через весь роман проходить символіч5


ний образ Жовтого князя — голоду, який несе людям страждання і смерть. Не хочеться вірити, що таке могли задумати і втілити у життя люди проти людей. Люди не тiльки поїли усiх собак, щурiв, домашнiх тварин, а почали перетворюватись на канiбалiв. Чи може нормальна людина з'їсти своїх дiтей? Нi!...Село вимирає, люди деградують, а партiя заявляє, що народ почав жити краще!. Невже все так погано, невже це кiнець? Нi! У той час народ вижив… Твір звучить як застереження від помилок минулого, від перекручення історичної правди. Він нагадує тим, хто сумує за минулим, прагне ,,твердої руки", що може статися з цілим народом. Василашко, В. Ф. Чи України ти син ?: вірші / В. Ф. Василашко. – К. : Веселка, 2004. – 174 с. У збірці - мандри в наше сьогодні, вчора і завтра. Гуцало, Є. Голодомор: [повість] / Є. Гуцало // Твори в 5-и т. Т. 2 / Є. Гуцало. - К. : Дніпро, 1996. – С. 376-460. За свою страшну роботу Карпо Гнилоквас отримує півфунта хліба. Він звозить у одне місце 6


своїх односельців, померлих від голоду. Часом на грабарку кладе іще напівживих, які до останнього свого місця на цій землі живими не доберуться. Павло Музика, Текля Куйбіда, Марко Груша, Андрій Синиця, Василь Гнойовий... Кожен із них по-своєму переживає голод. Хто стає мародером, хто убивцею, хто полишає цей світ з добром. Автор змальовує картини людських страждань… Дімаров, А. А. [Зелені млинці] : [оповідання] / А. А. Дімаров // На коні і під конем / А. А. Дімаров. Х. : Фоліо, 2009. – С. 23-24. ,,В ту страшну, голодну весну, коли й земля, здавалося, стогнала: «Їсти!», навіть діти не бавилися в свої звичайні ігри, а гралися в їжу. Випікали з чорної, розмоченої дощами землі пишні перепічки та млинці, варили з назбираних камінців галушки та вареники. Потім ходили одне до одного в гості, церемонно припрошуючи покуштувати багатих страв, розпускаючи неіснуючі ремінці на розбухлих від лободи та полови животах’’. 7


Дзюба, І. М. Пастка. Тридцять років зі Сталіним. П'ятдесят років без Сталіна / І. М. Дзюба. – К. : Криниця, 2003. – 144 с. Книга охоплює – 80 років – трагічної історії колишнього СРСР, екстраполюючи її значною мірою на історію України (тоді – Радянської). Захарченко, В. І. Довгі присмерки: роман / В. І. Захарченко. – К. : Акцент, 2002. – 542 с. Художній літопис життя українського села років 1933–1947 склав фабульну основу роману. Виразні ,,малюнки з натури” утворили мозаїку сцен драматичного, жорстокого, трагічного буття селянина-хлібороба на поч. 30-х ХХ ст. Кирій, І. Голодна весна: автобіографічна повість / І. Кирій.– К. : Молодь, 1993. – 255 с. Селян примусили поздавати у колгосп худобу. Уже повигрібали у людей весь до останньої зернини 8


хліб. Діти, як тіні, ледве дочовгують до школи. Насунувся голод, село невідворотно вгрузає в смерть. Не стало навіть птахів, бо їм нічого їсти. Люди збайдужіли до чужого горя, кожен рятується від голоду по-своєму. Дехто втрачає людську подобу. Схожим на нелюда став голова колгоспу Муляренко. Але чимало залишилося справжніх людей. Серед них — голова сільради Павло Іванович Задорожний. Клен, Ю. Україна; Прокляті роки; Попіл імперій: [поезії] / Ю. Клен // Вибране / Ю. Клен. – К. : Дніпро, 1991. – С. 94-102, 109-129, 132-356. Осьмачка, Т. Ротонда душогубців: оповідання / Т. Осьмачка. – К.: Укр. письменник, 2008. – 287 с. В романі зображено глибокий трагізм долі українського народу напередодні великого голодомору 1932–33 років, подано художньо – психологічний аналіз організації цього штучного голодомору правлячою тоді тоталітарно – терористичною сталінською клікою. 9


Самчук, У. Марія: Хроніка одного життя: роман / У. Самчук. – К. : Укр. письменник, 2000. – 189 с. Художній твір про голодомор тридцять третього року і насильницьку колективізацію, про так зване ,,розкуркулення" справжніх господарів землі, про трудівниківхліборобів. Роман, написаний за кордоном по гарячих слідах голодомору, є першим художнім твором в українській і світовій літературі на цю трагічну тему. Помираючи голодною смертю, головна героїня роману Марія пропускає через свою свідомість усе своє страдницьке життя. Письменник малює картини людських страждань, мученицьких смертей, аморальних діянь більшовицьких опричників у ту трагічну пору та аналізує витоки того Апокаліпсису. Сосюра, В. М. Третя рота : роман / В. М. Сосюра, упоряд., авт. післямови, прим. С. Кальченко. - К. : Укр. письменник, 1997. 351 с. 10


У біографічному романі ,,Третя рота" Володимира Сосюри відтворено події 20-50-х років минулого століття. Значна частина книги присвячена голодомору 1932-1933 років, свідком якого був автор. Старів, С. Страта голодом / С. Старів. – К.: Просвіта, 2002. – 272 с. Спогади автора про драматичні події 1932–33 років в одному із сіл на Черкащині — це свідчення очевидця про Великий Голодомор. Стельмах, М. Чотири броди: роман / М. Стельмах. - Х. : Фоліо, 2008. – 572 с. Автор піднімає тему Голодомору 1933 року і репресій 1937-го, тому зрозуміло, що цей твір довго не публікували. Роман Стельмаха — це своєрідний гімн красі і мудрості народу, його відданості рідній землі. Річка Дунай у цьому творі є символом людського життя, в якому письменник виділяє «чотири броди». Це образ з народної пісні, яку співає мати героя роману Данила Бондаренка. Першій брід — голубий, як небо, він символізує 11


дитинство; другий — хмільний, неначе сон, брід кохання; третій — нескінченної роботи, а четвертий — онуків і прощання... Талан, С. Розколоте небо : роман / Світлана Талан. - Харків : Клуб Сімейного Дозвілля, 2015. - 347 с. Україна, 1930-ті роки. Варя виросла в заможній родині, у якій вміли та любили працювати, тому й господарство мали міцне. Але прийшли інші, лихі часи. Почалася колективізація, і все, що люди заробили своїм потом, потрібно було віддати... Хіба ж хто знав, яка страшна біда чекає на ці щедрі землі? Годі було уявити, що голодна смерть спустошить все навколо. Втративши чоловіка, родичів, Варя залишилась сама з маленькими дітьми. Хто зможе їх врятувати? Тимошенко, Б. Самовирок: роман / Б. Тимошенко. - К. : Укр. письменник, 1993. – 266 с. У творі – трагедія України 1932-1933 років, коли мільйонами гинули від голоду не просто господарі землі, а й 12


одвічні творці, носії народної культури, традицій, моралі, рідної мови. Тичина, П. Голод : вірш //Десь на дні мого серця: поезії / Павло Тичина. - К. : Рад. письменник, 1991. - С. 151. Хоч би світало…- Мамо, хліба! Підвівся батько: замовчи! Коло вогню в вагоні збились і мруть голодні втікачі… Томенко М. Трудова книжка Матері: епічно-психологічна драма народного болю у 4-х книгах / Микола Томенко. - К.: Фенікс, 2008. – 308 с. ХХ століття для України позначене печаттю війни, голодомору, геноциду, каторжної селянської праці за мізерні трудодні, репресіями і цілковитим безправ'ям. Але за сухими фактами стоять долі мільйонів українців, і живі свідки тих подій впізнають себе в болючих рядках поезії Миколи Томенка. 13


Хандрос, Б. Н. Смертні листи : докум. повість / Б. Хандрос. — К. : Дніпро, 1993. — 128 с. Організувавши в 1933 році страшний голод на Україні, злочинна тоталітарна система намагалася замести сліди нечуваного геноциду – повсюдно знищувалися ,,Книги записів актів громадянського стану’’, на ,,смертних листах’’ яких реєструвалися померлі також і від голоду. Однак, незважаючи на сталінський терор і нищення, поодинокі документи збереглися. Автор повісті – свідок тих подій, він сам ледве вижив під час лихоліття в рідному селі Озаринцях, розшукав ,,смертні листи’’ Сосонської сільської Ради (на Вінниччині) та інші документи і на їх основі правдиво розповідає про голодомор, дошукується відповіді на запитання – чому він став можливим. Хвильовий, М. Голод : вірш // Твори у двох томах. - Т. 1. / Микола Хвильовий. - К. : Дніпро, 1990. - С. 67. ,,Обгризли дерева за повіткою коні, 14


Гаряче дмуха вітер в степ, Кублиться по шляхах і по оселях стогін – Жах росте… Збентежено дивиться неосяжна блакить, І одлітають блідоволосі дні. За повіткою голодні собаки Доїдають торішній гній’’. Українська художня література про Голодомор 1932-33 років, яку можна замовити з інших бібліотек м. Києва (по МБА) (Інформація з електронного каталогу міської публічної бібліотеки ім. Лесі Українки) Бедзик, Ю. Гіпсова лялька: роман / Ю. Бедзик. — К. : ЮГ, 202004. — 288 с. Розповідається про життя знедолених селян в період голодного 1933 року. З далеких фронтів громадянської війни повертається більшовик Василь Кондратюк додому у 15


рідне село Тонкі Роги, де на людей уже чатує голод. Спочатку колишній бойовий командир ще вірить у «правильну лінію» партії, шукає правди і захисту у тодішній столиці України Харкові. Але вчинки Каржака, Гуровського, Сусола — тупих виконавців зловісної верховної влади — змушують Кондратюка боротися за свою сім’ю, за своїх односельців, за їхніх дітей. У цьому йому допомагають представники сфери культури — поет В. Сосюра, режисер Л. Курбас. Виноградська, Н. Голодомор: поема / Н. Виноградська. — Х. : Оригінал, 2007. — 31 с. У поемі зі слів і свідчень матері авторки М. Є. Манько, яка сама пережила голодомор, відтворено страшні картини геноциду українського народу. Гудима, А. Д. Кара без вини : роман / А. Д. Гудима. - К. : Урожай, 1993. - 282 с. Про жахливі події, що внаслідок безглуздої сталінської тоталітарної політики мали місце в Україні у 1932—1933 роках. Далеко від жвавих 16


шляхів та людних місць розкинулося невелике подільське село Слобода, проте голод безжально пройшовся і по ньому. Гуцало, Є. Сльози божої матері: повісті / Є. Гуцало. – К. : Молодь, 1990. – 261 с. Видання містить повісті ,,Голодомор", ,,Безголов'я", ,,Прокляття", де автор розкриває життя людей у важкі часи української історії. Дімаров, А. В тіні Сталіна : повісті / А. Дімаров. - К. : Дніпро, 1990. - 176 с. Чотири повісті, що увійшли до книги, спіткала складна доля. Написані в пору суспільного застою, вони довго лежали в столі письменника без надії потрапити до свого читача. Талановиті й гострі, твори відкривали пекучу правду про сталінщину та всенародні страждання, заподіяні нею. Дімаров, А. Самосуд / А. Дімаров // Само17


суд. — К., 1999. — С. 74–116. Перед читачем постає образ одного з виконавців волі партії комсомольця Данька Сокала, якого уже в роки війни з фашистами розтерзали односельці, бо не змогли простити душогубу його криваві діяння у роки голодомору. Загребельний, П. Тисячолітній Миколай: роман / П. Загребельний. – Х. : Фоліо, 2001. – 399 с. Це розповідь-спогад людини, яка прожила понад десять століть — від часів князя Володимира до наших днів — не одне життя, щоразу ніби вмираючи та знову народжуючись, і завжди з ім’ям Миколай… У двадцятому столітті Миколай Сміян ще хлопцем пережив голодомор 33-го… Захарченко, В. І. Прибутні люди: романи, повість / В. Захарченко. – К. : Грамота, 2007. – 665 с. Про людей, про їхні маленькі радощі, клопоти, тривоги, про біль їхньої пам’яті, в якій живе відлуння народних трагедій. Братовбивство, голодомор, репресії, війна, немилосердно тяжке пово18


єння… - все це наше, все це ми пережили, втрачаючи мільйони життів. Збанацький, Ю. Кандьор / Ю. Збанацький // Ошукана віра. — К., 1989. — С. 40–59. Розповідь про кандьор, що його щодня варили для дітей однієї із сільських шкіл протягом 1933 року, і як ця «їжа» врятувала дітей від смерті. Збанацький, Ю. О. Ошукана віра: Невигадані оповідання, збережені в пам'яті Каленика Стратоновича Переплигнигопченка, учителя сільської школи / Ю. Збанацький. - К.: Радянський письменник, 1989. - 333 с. Невигадані оповідання, збережені в пам`яті Каленика Стратоновича Переплигнигопченка, учителя сільської школи. Правдиві твори про сумнозвісні чиcтки, голод, репресії та про культ особи Сталіна. Запаренко, П. З. Дума про дитинство: повість / П. З. Запаренко. - К. : Веселка, 1990. - 292 с. 19


З цієї книги постають страхітливі картини жорстокого голодомору 1933 року, організованого насильницькою сталінською колективізацією на Україні. Злигодні й поневіряння, розпука і біль випали на долю хлопчика – сироти Павла Загоренка, але ніщо не вбило у ньому людяності, чуйності, милосердя. Сповідь автора про дитинство – це скорботна дума про беззаконня, які чинилися на нашій землі, це реквієм тим мільйонам людських жахів, які в 1932 -1933 роках було знищено на Україні. Качуровський, І. В. Село в безодні : поема / Ігор Васильович Качуровський ; передм. І. М. Дзюби. - К. : Вид. дім ,,КМ Академія", 2006. - 85 с. У поемі створено узагальнений образ українського села 19201930-х років, до краю зубожілого внаслідок сталінської колективізації й розкуркулення, знекровленого штучним Голодомором, а водночас - це спогад про конкретне село Крути на Чернігівщині, рідне село поетової матері, де під час війни, 20


у короткій перерві поміж двома періодами вигнання - курським та австрійським - автор почув від своїх земляків моторошну розповідь про невинних жертв ,,совєтської’’ влади. Клен, Ю. Прокляті роки // Вибране / Ю. Клен, упоряд., авт. передм. та приміт. Ю. Ковалів. - К. : Дніпро, 1991. - С. 109 - 129. В поемі ,,Прокляті роки" Ю. Клен зобразив жахливу реальність голодомору 1933 року, а саме сваволю каральнорепресивного апарату, жертвами якого стали понад три четверті українських письменників. ,,…(О спогади терпкі і непотрібні Про ті роки жорстокі і безхлібні!)...’’ Козаченко, В. П. Коні воронії: дума про Матір : [роман] / В. П. Козаченко. - К. : Рад. письменник, 1989. - 455 с. У романі правдиво відображено події, що відбувались на Україні, а саме: колективізацію з її позитивними і негативними наслідками, репресії невинних людей, голод і масове вимирання 21


сільського населення. Всі ці та інші події викладаються устами головної героїні твору - сільської трудівниці, мудрої і розсудливої матері Докії Бондар. Окремо в поезії Олександра Коржа стоїть тема голодомору. Проживаючи в Огульцях в 193233 роках, поет зі своїми односельцями пережив усі страхіття штучного голодомору, що вилилося потім в талановиту й гнівну поему ,,Степова доля’’. Це єдиний документ нашої поезії, створений в ті роки в Україні. Написана улюбленою для поета октавою, поема розвінчує соціалістичний лад, викриває всі його пороки й фальші, розповідає про нечувані страждання нашого народу, який зазнав непоправних втрат: ,,Що діялось? Бур’ян, кору, солому Місив слізьми многостраждальний люд На чатах смерть стояла в кожнім домі, Гнили мерці на лавах там і тут. І це вже пісня ,,року перелому”… 22


Коли село на вірну стало путь. Косили люд пухлини безбілкові. О земле, знаю, ти була не в змові’’

Лисенко, Ю. М. Вовчий виродок: повісті, оповідання / Ю. Лисенко. – К. : Рад. Письменник, 1990. – 336с. В оповіданнях, що увійшли до книги, зображується голод 1933 року в Україні. Лисивець, А. Спомини: [Великий голод, Велика війна] / А. Лисивець. – К. : [К.І.С.], 2008. – 128 с. Книжка спогадів про дві українські катастрофи – Великий голод і Велику війну – дивовижним чином поєднує зворушливу простоту і щирість, навіть певну наївність оповіді простої сільської дівчини, на долю якої випали трагічні випробування, і водночас – блискучий письменницький хист, досконале 23


чуття композиції, неймовірно точне й пронизливе відчуття деталі, живої фрази, драматичної ситуації. Твір писала в 70–80-ті роки сільська вчителька «в шухляду», без жодних надій на прижиттєве опублікування, і, ймовірно, це теж додає йому неповторної інтонації й цілковитої переконливості як суто літературного, так і важливого історичного документу. Лисивець, А. Скажи про щасливе життя... : повість / А. Лисивець ; худож. Л. Ільчинська. — К. : Веселка, 1993. — 93 с. В основі збірки — автобіографічні спогади - роздуми жительки села Березань, що на Київщині, Анастасії Лисивець про бачене і пережите у голодні часи 1932–1933 років. З роботящої і дружної сім’ї, де були батьки і четверо дітей, живими залишились лише двоє, у тому числі й героїня книжки. Ті страшні роки навічно закарбувалися у пам’яті Насті. Особливо хвилюючими є її спогади про святкування 7 лис24


топада 1934 року чергової річниці жовтневого перевороту. Тоді з трибуни їй, дванадцятирічній босоногій дівчинці, наказано було говорити про «...наше щасливе життя, про колгоспний лад, що приніс щастя селянам та їхнім дітям, про партію більшовиків, яка зробила це „щастя”». Листопад, А. Біла молитва братика : поезії / А. Листопад ; передм. М. Жулинського ; худож. оформ. З. Васіної. — К. : Веселка, 1993. — 24 с. ,,Спіте міцно, спіте, діти… Янгол божий на порозі. Вже не буде їсти хтітись. І не будуть пухнуть нозі’’.

Мак, О. Каміння під косою: повість / О. Мак. — К. : Лелека, 2004. — 144 с. Андрію Півполі з-під Ахтирки, де голод викосив майже усе село, вдалося дістатися Харкова. Він хоче працювати, бо тут якось можна вижити. Але що він бачить? Сотні трупів прямо на вулицях. Він уже звик до них, як до буденного явища, бо бачив це у селі, у дитячому будинку, під час своєї мандрівки 25


до Харкова. Але як влаштуватися на роботу без документів і прописки? Він — вигнанець на своїй землі. Та світ не без добрих людей... Повість визнано за ,,найкращий" твір для молоді з тематики голодомору. Мельник, М. Є. У диких заростях малини : роман / М. Є. Мельник. - К. : Укр. письменник, 1992. - 384 с. Роман охоплює період від перших років колективізації на Україні до перших неформальних об'єднань молоді у м. Києві та у м. Львові в 60-х роках. Герої роману проходять через тяжкі тортури - голод, розруху, війни. Міщенко, О. В. Безкровна війна : книга свідчень / О. В. Міщенко ; передм. О. Гончара. — К. : Молодь, 1991. — 176 с. Це свідчення тих, кому довелося пережити голод 1933 року. У книзі немає жодного слова вимислу. З тих далеких тридцятих ро26


ків до нас промовляє сам народ, його правда, розіп'ята на хрестах доля... Наніїв, П. І. Лозинова труна: документально – біографічні повісті та оповідання / П. І. Наніїв. - К. : Український письменник, 2001. - 275 с. На прикладі своєї родини Павло Наніїв у документально-біографічній повісті «Лозинова труна» відтворює трагічний час колективізації та її наслідки — найстрашніший в історії України голодомор 1932–1933 років. Сталінські репресії другої половини тридцятих років — продовжує авторів «Чорний ворон». Душевна, моральна трагедія людини, яку тодішній НКВС примусив слугувати собі — розстрілювати «ворогів народу», — основа повісті «Сповідь душогуба». Оповідання «Виплід сатани» — авторове свідчення того, як провидницьки Лев Толстой розпізнав суть більшовизму... Олійник, М. Хрест : роман / М. Олійник. - К. : Укр. письменник, 1994. – 192 с. Спроба художньо відтворити змагання за самостійність українсь27


кої держави в умовах тоталітарного режиму. Осьмачка, Т. С. Старший боярин. План до двору : романи / Тодось Степанович Осьмачка. - К. : Укр. письменник, 1998. - С. 100 - 235. Трагічна проза. Твори глибоко розкривають світ українського села на зламі 20—30-х років: колективізація, голод, нищення всього українського. Твір Т. С. Осьмачки ,,План до двору" є літописом злочинного винищення українства в період примусової колективізації, усіх жахливих жорстокостей НКВС. Руденко, М. Хрест: поема / М. Руденко. – К.: Смолоскип, 1996. – 59 с. Поема була написана у той час, коли про сталінський голодомор 1932–1933 рр. в Україні не дозволялося і заїкатись. Твір, який увібрав у себе страшну фантасмагорію голоду в Україні 1932-1933 років. Твір піднісся до символічного звучання завдяки філо28


софському осмисленню трагедії часу, трагедії народу і врешті-решт самого автора. Повернувшись до свого села, більшовик Мирон бачить, що на сто дворів залишився живим лише він один. Від голоду померли рідні, люба матінка. І Мирон прозріває. Скрипка Л. Бабусина оповідка / Лідія Скрипка. – К. : Сучасний письменник, 2009. – 24 с. Жахливу сторінку лихоліття 1932 – 1933 років повідує внукам свідок тих подій - старенька бабуся. Стаднюк, І. Люди не ангели : роман / І. Стаднюк. - К. : Дніпро, 1981. – 414 с. В романі змальовано життя українського села. Долі і характери людей різних поколінь розкриваються в умовах революційного перетворення села в 30-і роки, в період Великої Вітчизняної війни та повоєнний час.

29


Джерела інформації з мережі Інтернет: Голодомор в українській поезій і прозі реферат / О. Думанська, М. Лисенко [Електронний ресурс] // УкрЛіб : Бібліотека Української Літератури:[сайт]. – Текст. дані. – 20002014. – Режим доступу: http://www.ukrlib.com.ua/ referats/printout.php?id=325(08.09.2016). – Назва з екрану. Письменники і поети про Голодомор – Щоб пам’ятати: історія України [Електронний ресурс] // Державна бібліотека України для юнацтва: [сайт]. – Текст. дані. – 2013-2016. – Режим доступу: http://memorial.4uth.gov.ua/famine-of-193233/writers-and-poets-of-famine (12.10.2016). – Назва з екрану. Голодомор 1932-1933 років у художній літературі [Електронний ресурс] // То був страшний навмисний голод: [розділ рекомендаційного бібліографічного списку]. – Текст. дані. – 2016. – Режим доступу: http://www.chl.kiev.ua/bibliograf/golod%2019321933/04.htm (03.10.2016). – Назва з екрану. Голодомор 1932-1933 [Електронний ресурс] // Міська спеціалізована молодіжна бібліотека «Молода гвардія»: [сайт]. – Текст. дані. – 2007-2016. – Режим доступу: http://msmb.org.ua/actions/exhibition/97/ (10.10.2016). 30


– Назва з екрану. Література про Голодомор / Л. Степула [Електронний ресурс] // Радіо Свобода: [сайт]. – Текст. дані. – 2008-2016. – Режим доступу: http:// www.radiosvoboda.org/a/1353915.html (13.10.2016). – Назва з екрану. Фільми і книги про Голодомор [Електронний ресурс] // Гуртом. Українське гніздечко! : [сайт]. – Текст. дані. – 2000-2014. – Режим доступу: http://www.hurtom.com/portal/449/ фільми-і-книги-про-голодомор-’32-33 (11.10.2016). – Назва з екрану. Літературний реквієм голодомору [Електронний ресурс] // Івано-Франківська обласна універсальна наукова бібліотека ім. І. Франка: [сайт]. – Текст. дані. – 2012-2016. – Режим доступу: http://lib.if.ua/exhib/1227283579.html (10.10.2016). – Назва з екрану.

31


Літературу, яка Вас зацікавила можна отримати з фонду бібліотеки ім. К. Симонова або замовити з інших бібліотек м. Києва по внутрішньосистемному (ВСО) та міжбібліотечному абонементу (МБА) «… То була справді безкровна, нерівна, людоморська війна проти цілого народу, такого працьовитого, мирного й цілком безвинного. Вирішено було голодом виморити його, винищити розбратом, ворожнечею, розруйнувати спільність людську фізично й духовно. Вимирали ж цілі села не будь – як, а за стратегічним диявольським розрахунком, адже треба було підірвати саме коріння нації.» (О. Гончар)

Звертайтесь за адресою: Київ - 125 вул. Курнатовського, 9 тел.: (044)510-88-57 E-mail: simonova9@i.ua http://dniprolib.com.ua Бібліографічний список літератури підготувала провідний бібліограф: Львова А. Л.

32

Голодомор: літературний реквієм крізь гони літ…  
Голодомор: літературний реквієм крізь гони літ…  

Голодомор: літературний реквієм крізь гони літ… : бібліографічний список літератури / Бібліотека ім. К. Симонова. - К.: 2016

Advertisement