Дмитро Донцов. Дереворит невідомого автора
і політичною маячнею». До полеміки втрутився навіть Ленін, випаливши кілька газетних стрілів у бік ка$ детської і всієї лібераль$ ної преси за те, що вона не визнавала права націй на самовизначення. Що$ правда, сам «вождь проле$ таріату» трактував це право дуже своєрідно, в істинно більшовицькому дусі: «са$ моапрєдєлєніє без атдє$ лєнія». Того ж таки 1913 року в Києві Донцов видає пра$ цю «Модерне москвофільство» — гострий протест проти «національного гермафродитства» української інтеліґенції, її рабського схиляння перед російською культурою. «Взірцем сепаратизму» назвав цю брошуру лідер партії кадетів П.Мілюков. Наступного року в праці «З приводу одної ереси» Донцов доводить, що український рух відтепер набуває міжнародного значення. Це й підтвердила незабаром перша світова війна. 1915 року Донцов видає в Берліні німецькою мовою книжку «Українська державна ідея і війна з Росією», де знову розви$ ває ідеологію «мазепинства» та розгортає цілу програму відірвання України од Росії, наголошуючи, що подібні ідеї висував свого часу «залізний канцлер» князь Бісмарк. Розуміючи актуальність проблеми побудови української держави, Донцов 1917 року друкує у Вінниці «Історію роз$ витку української державної ідеї», а наступного року — текст своєї лекції «Міжнародне положення України і Росія», брошуру «Енгельс, Маркс і Лассаль про неісторичні нації». 1918 року вийшла у світ його праця «Мазепа і мазепинство», де автор 323