Page 1

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ ІНСТИТУТ ІННОВАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ І ЗМІСТУ ОСВІТИ НАУКОВО-МЕТОДИЧНИЙ ЦЕНТР ПРОФЕСІЙНО-ТЕХНІЧНОЇ ОСВІТИ ТА ПІДВИЩЕННЯ КВАЛІФІКАЦІЇ ІНЖЕНЕРНО-ПЕДАГОГІЧНИХ ПРАЦІВНИКІВ У ХМЕЛЬНИЦЬКІЙ ОБЛАСТІ

П Р О Ф Е С І Й Н А  №1–2(38–39)/2012

ОСВІТА НАУКОВО-МЕТОДИЧНИЙ ВІСНИК

1


ВИДАННЯ Науково-методичного центру професійно-технічної освіти та підвищення кваліфікації інженерно-педагогічних працівників у Хмельницькій області ЗАСНОВНИК Науково-методичний центр професійно-технічної освіти та підвищення кваліфікації інженерно-педагогічних працівників у Хмельницькій області Головний редактор

Л.І. Шевчук – директор Науково-методичного центру професійно-технічної освіти та підвищення кваліфікації інженерно-педагогічних працівників у Хмельницькій області, кандидат педагогічних наук, доцент. Редакційна колегія

Т.І. Боднарук – завідувач відділу інформаційно-видавничої діяльності та передового педагогічного досвіду НМЦ ПТО ПК у Хмельницькій області, заступник головного редактора В.Д. Гаврішко – перший заступник голови Хмельницької облдержадміністрації О.О. Гаврилюк – директор ВПУ №25 м. Хмельницького, кандидат педагогічних наук Р.С. Гуревич – доктор педагогічних наук, професор, ректор Інституту перспективних технологій, економіки і фундаментальних наук Вінницького державного педагогічного університету імені Михайла Коцюбинського Л.К. Джус – заступник директора НМЦ ПТО ПК у Хмельницькій області з методичної роботи І.І. Дунець – директор ВАТ «АДВІС» В.І. Очеретянко – начальник управління освіти і науки Хмельницької облдержадміністрації, кандидат історичних наук І.Є. Каньковський – завідувач кафедри теорії і методики трудового і професійного навчання Хмельницького національного університету, кандидат технічних наук, доцент Н.М. Каспрік – завідувач відділу підвищення кваліфікації та дослідно-експериментальної роботи НМЦ ПТО ПК у Хмельницькій області С.Б. Коломійчук – завідувач відділу науково-методичного забезпечення управлінської діяльності в ПТНЗ НМЦ ПТО ПК у Хмельницькій області Л.Б. Лук’янова – завідувач відділу андрагогіки Інституту педагогічної освіти і освіти дорослих НАПН України, доктор педагогічних наук, старший науковий співробітник Н.Г. Ничкало – дійсний член НАПН України, академік-секретар Відділення педагогіки і психології професійно-технічної освіти НАПН України, доктор педагогічних наук, професор В.В. Олійник – ректор Університету менеджменту освіти, член-кореспондент НАПН України, доктор педагогічних наук, професор В.В. Паржницький - начальник відділення змісту професійно-технічної освіти Інституту інноваційних технологій та змісту освіти О.В. Петров – завідувач лабораторії забезпечення якості професійно-технічної освіти НМЦ ПТО ПК у Хмельницькій області В.О. Радкевич – директор Інституту професійно-технічної освіти НАПН України, старший науковий співробітник, член-кореспондент НАПН України, доктор педагогічних наук В.В. Рибалка – доктор психологічних наук, професор, провідний науковий співробітник відділу педагогічної психології і психології праці Інституту педагогічної освіти і освіти дорослих НАПН України Т.М. Сидоренко – завідувач відділу загальноосвітньої підготовки НМЦ ПТО ПК у Хмельницькій області Я.О. Ситніков – директор ДПТНЗ «Яготинський ЦПТО», кандидат історичних наук В.В. Супрун – директор Департаменту професійно-технічної освіти Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України, кандидат економічних наук, доцент О.В. Тертична – завідувач сектора науково-методичного забезпечення методики професійного навчання НМЦ ПТО ПК у Хмельницькій області О.А. Удод – директор Інституту інноваційних технологій та змісту освіти, доктор історичних наук, професор А.М. Харчук – заступник начальника управління освіти і науки Хмельницької облдержадміністрації, начальник відділу ПТНЗ і ВНЗ О.Л. Шамралюк – заступник директора НМЦ ПТО ПК у Хмельницькій області з навчальнометодичної роботи О.В. Шевчук – завідувач відділу виховної роботи НМЦ ПТО ПК у Хмельницькій області О.І. Щербак – директор Київського професійно-педагогічного коледжу ім. А.Макаренка, керівник Українського аналітичного центру професійної освіти «Національна обсерваторія», член-кореспондент НАПН України, кандидат педагогічних наук, доцент.

2


Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р.

СТОРІНКА РЕДАКТОРА Людмила ШЕВЧУК головний редактор науково-методичного вісника «Професійна освіта» Директор НМЦ ПТО ПК у Хмельницькій області, кандидат педагогічних наук, доцент

Шановні читачі! У ваших руках – черговий випуск добре знайомого вам науковометодичного вісника «Професійна освіта». Редакція журналу вирішила дещо змінити підходи до його видання і в першу чергу – налагодити тісніші контакти з вами, з тими, хто творить цей популярний у професійнотехнічній освіті журнал. Звісно, що основна тема нашої розмови – професійно-технічна освіта, яка для більшості з нас є величезною частиною нашого життя зі своїми радощами та прикрощами, з успіхами й негараздами, зі злетами й падіннями, але завжди – з відчуттям гордості за причетність до величної справи формування особистості справжнього трудівника, професіонала, за яким майбутнє. Адже педагог професійно-технічної освіти як зв’язна ланка між поколіннями, як носій суспільно-історичного досвіду, виховуючи затребуваних суспільством фахівців, людей з глибокими знаннями, які вміють адаптуватися в реальному світі, здатні самостійно пізнавати й творити його, свідомих, активних громадян, патріотів країни, намагається зробити освіту більш прагматичною, націленою на кінцевий результат. А оскільки навчання – це не односторонній процес, а взаємонав-

чання (і педагог має чому повчитися в учня), то методист професійної школи покликаний науково й методично забезпечити такий стан, коли, за висловлюванням Конфуція, «учитель і учень ростуть разом». Усі великі починалися з того часу, коли поруч з’являвся мудрий Учитель, який умів помітити й підтримати ту перлину в душі маленької людини, яка зробить її великою. Учитель – це творець. Він творить людину власним прикладом – не стільки уроком, не стільки словом, як живим прикладом. Якщо педагог розуміє силу самонавчання і самовдосконалення, то це зрозуміє й учень. Ідея про те, що вчитель – не для школи, а для життя, хоч не нова, але досить актуальна і в наш «реактивний» вік. Навчати життю – це вчити докладати трудових зусиль в обстановці внутрішньої свободи, насолоджуватися від того, що зробив. Спрямувати молодь саме на цю стезю – завдання не з легких. Справжній педагог має пам’ятати, що його обов’язок – не вкласти в учня масу інформації, а спроектувати особистість як на сьогоднішній, так і на завтрашній день. Тільки педагога, який добився цього, можна назвати майстром своєї справи. А оскільки методист – учитель 3


Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р. учителів, то він покликаний сформувати з педагогів таких майстрів. Науково-методичний вісник «Професійна освіта» об’єднує навколо себе авторів і читачів, які є відданими освіті, професійній школі, є небайдужими педагогами й фахівцями, які діляться секретами своєї майстерності на сторінках вісника, пізнають досвід інших і збагачують його власним, які випробовують на практиці кращі навчальні та виробничі технології, виробляють свою методику, а то й технологічну систему підготовки до життя молодого робітника чи спеціаліста. Педагог професійної школи – це особливий педагог. Адже, крім тонкощів психолого-педагогічної науки, він повинен ще досконало знати й застосовувати в роботі особливості тих професій, яких навчають у професійно-технічному навчальному закладі. А ще педагог професійної школи має перебувати на вістрі сучасних тенденцій як освітніх, так і виробничих. А ще він повинен уміти науково правильно організувати свою працю і в першу чергу – своє робоче місце, чому приділяв особливу увагу патріарх професійної педагогіки Сергій Якович Батишев. При цьому робоче місце педагога професійної школи не є чимсь сталим, а має змінюватися знову ж таки відповідно до змін, що відбуваються в суспільстві, освіті, науці, на виробництві. Повинен відбуватися процес взаємодії освіти, науки, виробництва. За С.Я. Батишевим, «професійна педагогіка – не ізольована система знань, вона має відобразити цей процес, осмислити його і вплинути на нього». А для цього необхідно знати як закони виробництва, так і закони педагогіки». Тому положення цього відомого вченого від профтехосвіти щодо прогностичної орієнтації професійної освіти є надзвичайно цінними. Академік писав: «За допомогою прогнозування слід визначити, які зміни в

перспективі відбудуться на виробництві; які професії будуть необхідні для обслуговування виробництва; яким рівнем знань, навичок та умінь мають володіти робітники, щоб кваліфіковано виконувати свою роботу; як під впливом науково-технічного прогресу зміняться умови праці робітників; які нові машини з’являться; які у зв’язку з цим виникають нові вимоги до підготовки робітників і як ці завдання будуть розв’язуватися в майбутньому; які заходи необхідно здійснити, щоб з випередженням готувати навчально-матеріальну базу, підручники, посібники; як і коли здійснювати перепідготовку інженерно-педагогічних кадрів. Якщо кожний викладач і майстер бачить перспективи, чітко уявляє мету і завдання, то і сам навчальний процес набуває прогностичної спрямованості, позбавляє від проведення непотрібних заходів, орієнтує на відображення в навчальній практиці вимог виробництва». Цей висновок, зроблений ще наприкінці 90-років минулого століття, є дуже актуальним і сьогодні. Адже в Україні поки що не розроблений науково обґрунтований прогноз у розвитку ринку праці з урахуванням тенденцій розвитку економіки. Звідси й проблеми у формуванні трудових ресурсів держави, їх професійній підготовці. Саме на передбачуваність завдань професійної школи ставить акцент обласна методична служба професійно-технічної освіти. Тому за матеріалами, які розміщуються на сторінках журналу, має проглядатися перспектива в розвитку навчальних закладів, ринку праці, моделі випускника, у співпраці з соціальними партнерами, у напрямах наукових розвідок. Цінними є матеріали, які пропонують практичні шляхи втілення в життя кращих педагогічних ідей, демонструють досвід педагогів області з удосконалення навчально-вироб4


Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р. ничого процесу, впровадження затребуваних на ринку праці професій, організації професійного навчання за новими державними стандартами, дають конкретні приклади співпраці ПТНЗ й окремих педагогів з роботодавцями, розвитку дидактичного інформаційного простору, перебудови змісту та форм педагогічної праці відповідно до сучасних вимог. Редакція вважає за необхідне й корисне розміщувати на сторінках журналу останні нормативнорегулюючі документи, які допомагають обґрунтовано та цілеспрямовано будувати роботу в колективах закладів профтехосвіти. Методичні матеріали, запропоновані виданням, сприяють формуванню ефективної системи методичної та управлінської роботи, допомагають враховувати в роботі сучасні тенденції в розвитку професійно-технічної освіти. На часі є питання реформування системи освіти на регіональному рівні, налагодження тісної співпраці з роботодавцями. Не секрет, що дане питання – досить проблематичне. Але замовчування проблем ще більше посилює їх. Тому ми маємо вести мову як про позитивний досвід у цьому напрямку, так і про негативні моменти, а то й тенденції, що заважають прогресу. Завдяки такій позиції профтехосвіта відчуває сьогодні зміни на краще у ставленні до себе. Так, якщо вчора ми тільки говорили про необхідність інноваційного розвитку освіти, економіки, суспільства, то сьогодні це вже реалії. І якщо в регіоні влада вживає заходів щодо інформатизації навчальних закладів, оновлення навчально-матеріальної бази ПТНЗ, стимулювання та підтримки взаємодії навчальних закладів системи профтехосвіти із замовниками кадрів, то це, безперечно, сприяє підготовці професійно-технічними навчальними закладами професійно компетентних робітників і спеціалістів, яких так потребують підприємства,

що відроджують своє виробництво або застосовують сучасні технології та методи виробництва. Хоч на адресу профтехосвіти й надходять від роботодавців нарікання на низький рівень кваліфікації випускників, але ці нарікання можна переадресувати як до вищих органів влади, котрі так і не виробили на сьогодні механізму взаємодії між ринком освітніх послуг та ринком праці, механізму взаємовідносин між соціальними партнерами, науково обґрунтованого прогнозу розвитку ринку праці з урахуванням тенденцій розвитку економіки, так і до тих роботодавців, котрі не бажають брати участі в підготовці робітників для своїх же підприємств. Саме тому надзвичайно актуальною на сьогодні є необхідність підготовки такого законопроекту, який би не фрагментарно, а системно, з урахуванням реалій ринкової економіки врегульовував взаємовідносини підприємств з навчальними закладами. Професійно-технічна освіта надзвичайно тісно інтегрована в економіку і найбільше пов’язана з матеріальним виробництвом. Випускники професійно-технічних навчальних закладів з перших трудових кроків беруть участь у виробничих відносинах. Тому чим більше висококваліфікованих, якісно підготовлених робітників матиме Україна, тим швидше розвиватиметься її економіка. Але, на жаль, такого розуміння сьогодні дещо бракує. Проблеми профтехосвіти часто вважають тільки освітніми. Вихід у цій ситуації – один: соціальні партнери мають навчитися вести соціальний діалог, на якому базується і процес регіоналізації професійного навчання. Адже регіоналізація передбачає розмежування компетентності центральних, регіональних органів управління ПТНЗ, соціальних партнерів і навчальних закладів у питаннях визначення змісту професійно-технічної освіти, залу5


Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р. чення широкого кола зацікавлених сторін до його формування. За такої умови на практичному рівні в регіонах відбувається виявлення актуальних проблем професійно-технічної освіти, модернізація навчальнопізнавального змісту, впровадження регіонально скерованих програм і навчальних планів професійнотехнічної освіти та навчальнометодичного забезпечення (методик виявлення регіональних освітніх потреб, інноваційних методик навчання окремим дисциплінам, зокрема на основі інформаційно-телекомунікаційних технологій, посібників, підручників тощо), їх апробація. Ефективне соціальне партнерство здійснює позитивний вплив на діяльність професійно-технічних навчальних закладів, сприяє випереджувальному розвитку професійно-технічної освіти. Тому науково-методичний вісник готовий надавати свої сторінки для такого соціального діалогу, при якому його сторони розмовлятимуть на рівних і який дасть дієвий посил на позитивні зміни. Тож, запрошуємо до творення журналу всіх, кому не байдужа доля професійно-технічної освіти: колишніх і нинішніх працівників системи ПТО, випускників ПТНЗ, які набули трудового досвіду і

тепер мають що сказати читачам, керівникам, які вміють працювати на перспективу, соціальним партнерам, які беруть участь у розвитку професійно-технічної освіти в регіоні. Якщо, шановні читачі, у вас уже виникло бажання звернутися до науково-методичного вісника зі своїм науковим доробком чи публіцистичною статтею, матеріалами з досвіду роботи чи педагогічними роздумами, пропозиціями чи розповіддю про цікавого колегу або учня, представника виробництва або організації (установи), то не відкладайте своє бажання на завтра, а надсилайте листи на електронну поштову скриньку журналу: profosvita-nmc@yandex.ru Всі Ваші матеріали будуть опубліковані на веб-сторінці вісника Інформаційного порталу Науковометодичного центру професійнотехнічної освіти та підвищення кваліфікації інженерно-педагогічних працівників у Хмельницькій області «Профтехосвіта Хмельниччини» http://profosvitakm.at.ua. Відібрані редколегією матеріали сформують наступний випуск науково-методичного вісника. Бажаю вам творчої наснаги, а всім нам – плідної співпраці!

6


Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р.

ТЕНДЕНЦІЇ ТА ПРІОРИТЕТНІ НАПРЯМИ РОЗВИТКУ СИСТЕМИ ПРОФТЕХОСВІТИ

УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ № 583/2012 Про присудження Державних премій України в галузі освіти 2012 року (Витяг) На підставі подання Комітету з Державної премії України в галузі освіти Постановляю: 1. Присудити Державні премії України в галузі освіти 2012 року: – у номінації «професійно-технічна освіта» за цикл робіт

«Форми і зміст курсового підвищення кваліфікації керівних і педагогічних працівників закладів професійно-технічної освіти»: ДЖУС Людмилі Костянтинівні – заступникові директора з методичної роботи Науково-методичного центру професійно-технічної освіти та підвищення кваліфікації інженерно-педагогічних працівників у Хмельницькій області КАСПРІК Наталії Миколаївні – завідувачеві відділу Науковометодичного центру професійно-технічної освіти та підвищення кваліфікації інженерно-педагогічних працівників у Хмельницькій області ТЕРТИЧНІЙ Олександрі Валентинівні – завідувачеві лабораторії Науково-методичного центру професійно-технічної освіти та підвищення кваліфікації інженерно-педагогічних працівників у Хмельницькій області СУПРУНУ В'ячеславу Васильовичу – директорові департаменту професійно-технічної освіти Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України, кандидатові економічних наук, доцентові ШАМРАЛЮК Олені Леонідівні – заступникові директора з навчальнометодичної роботи Науково-методичного центру професійно-технічної освіти та підвищення кваліфікації інженерно-педагогічних працівників у Хмельницькій області ШЕВЧУК Людмилі Іванівні – директорові Науково-методичного центру професійно-технічної освіти та підвищення кваліфікації інженерно-педагогічних працівників у Хмельницькій області, кандидатові педагогічних наук, доцентові.

Президент України Віктор ЯНУКОВИЧ 6 жовтня 2012 року 7


Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р.

Колективом авторів висвітлено концептуальні основи неперервного професійного зростання педагогічних працівників, теоретично обґрунтовано та експериментально перевірено інноваційні форми і зміст підвищення кваліфікації з психолого-педагогічної підготовки різних категорій педагогічних працівників системи професійно-технічної освіти відповідно до сучасних потреб економічного та соціального розвитку України, особистісних запитів педагогів та програмних цілей навчальних закладів.Розроблено положення про курсове підвищення кваліфікації за різними формами: очною (стаціонарною), очно-заочною, індивідуальною, кореспондентсько-очною, кореспондентською; навчально-тематичні плани і програми курсового підвищення кваліфікації різних категорій педагогічних працівників професійно-технічних навчальних закладів; визначено шляхи поєднання різних форм курсового підвищення кваліфікації та професійно-педагогічної компетентності педагогів у цілісну систему для задоволення їхніх потреб у підвищенні професійно-педагогічної компетентності з психолого-педагогічної, методичної підготовок та набуття нових компетенцій із сучасних виробничих технологій відповідно до державних стандартів професійно-технічної освіти; розроблено та впроваджено методику діагностики професійної компетентності педагогічних працівників закладів професійно-технічної освіти. Представлено зміст курсового підвищення кваліфікації для різних категорій педагогічних працівників професійно-технічних навчальних закладів, що ґрунтується на принципах діагностичності, диференціації, індивідуалізації, поєднання індивідуальних інтересів педагогів з програмною метою навчального закладу, взаємозв'язку курсового підвищення кваліфікації з внутрішньо училищною методичною роботою, самоосвітою, регіональними формами методичної роботи, неперервності розвитку професійно-педагогічної компетентності педагогів. Опубліковано 3 збірники; 8 посібників; 8 методичних рекомендацій; 65 наукових статей, захищено 1 дисертацію.

Редакція науково-методичного вісника «Професійна освіта» вітає лауреатів Державної премії в галузі освіти 2012 року в номінації «Професійно-технічна освіта» з цією значимою перемогою, яка є віховою подією не тільки для профтехосвітян Хмельниччини, а й для всієї української професійно-технічної освіти. 8


Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р.

В.В. СУПРУН, директор департаменту професійно-технічної освіти Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України, доцент, кандидат економічних наук

ПОТЕНЦІАЛ ПРОФЕСІЙНО-ТЕХНІЧНОЇ ОСВІТИ ПОТРІБНО ЗМІЦНЮВАТИ Сучасний стан професійнотехнічної освіти відображає суспільні реалії. Не секрет, що за останні 20 років життєві пріоритети значно змістилися. Закриття заводів і фабрик спричинило негативний тиск на заклади освіти. Деякі зачинилися, частина – змінила профіль. Твердо стоять на ногах ті, що готують кадри для галузей, які не занепадають, а розвиваються. І потенціал таких навчальних закладів за сприяння влади й роботодавців може забезпечити державу висококваліфікованими кадрами. Головне завдання, яке стоїть сьогодні перед професійно-технічними навчальними закладами – якість професійної підготовки. Результати анкетувань 26 тисяч підприємств, проведених у регіонах країни, свідчать про значне зростання професійної кваліфікації молодих робітників. 73 відсотки опитаних роботодавців вважають, що цьому сприяли поступове удосконалення змісту професійної освіти з урахуванням потреб технологій виробництва, безпосередня їхня участь у формуванні навчальних планів і програм. Але існує чимала проблема, яка знижує показник якості освіти, – це матеріально-технічне забезпечення професійної підготовки. Підготувати сучасного робітника на вчорашньому устаткуванні складно. Впродовж 20 років, крім комп'ютеризації, процес відтворення головних фондів було фактично призупинено. Припинило-

ся також будівництво об'єктів профтехосвіти. Обладнання та навчальна техніка на 80 відсотків морально й фізично застаріли або взагалі вийшли з ладу. Причина – нестача коштів. Тому важливою є роль роботодавців у забезпеченні професійно-практичної підготовки, стажуванні на виробництві, у створенні сучасної навчально-матеріальної бази. У Франції, наприклад, підприємства відраховують на ці цілі 17,96% суми своїх доходів, в Австралії – 22,26%, у Німеччині функціонує система двоканального фінансування (55,1% витрат із державного фінансування та 44,9% приватних витрат від загального фінансування професійної освіти і навчання). В Україні для комплексного розв'язання проблем підготовки робітничих кадрів (вперше за роки незалежності) Урядом затверджено Державну цільову програму розвитку професійно-технічної освіти на 20112015 роки, якою передбачено фінансування в розмірі майже 3,5 млрд. грн. Наразі триває її реалізація, що дасть змогу, зокрема, створити необхідні умови для отримання якісної освіти, модернізувати матеріальнотехнічну базу ПТНЗ, активно впроваджувати в навчальний процес інформаційно-комунікаційні й інноваційні технології навчання та виробництва, нові сучасні професії. Існує ще така проблема, як недосконалість прогнозу розвитку праці, що не дає змоги виробити перспе9


Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р. ктивні плани підготовки кваліфікованих робітників. Оскільки попит на робочу силу залежить від параметрів зростання економіки, довготривалу потребу держави в певних фахівцях, перш за все, має розробляти Міністерство економічного розвитку і торгівлі. Тому разом з іншими відомствами було підготовлено законопроект про порядок формування держзамовлення на підготовку, зокрема, й робітничих кадрів. Вимагає серйозних підходів і питання працевлаштування випускників професійно-технічних навчальних закладів. Проведене анкетування серед випускників та роботодавців показало, що без робочого місця залишаються близько 8% фахівців, але практично через півроку після працевлаштування за направленнями, роботу покидають 25%, а впродовж трьох років на першому робочому місці залишається лише третина робітників. Основні причини – невисокий рівень оплати праці, відсутність можливості підвищення кваліфікації та кар'єрного зростання, а інколи й розчарування в отриманій професії. Щоб поліпшити ситуацію, у 2010 році було затверджено Порядок працевлаштування випускників ПТНЗ, яким передбачено укладання договорів між навчальними закладами та роботодавцями. Це нововведення дає можливість залучати роботодавців до участі в навчальному процесі, стимулювати учнів і викладачів доплатами до стипендій чи зарплат. Учні можуть проходити виробничу практику та виробниче навчання на майбутніх робочих місцях. Хоч молодь сьогодні здебільшого зорієнтована на здобуття вищої освіти, профорієнтаційна робота в загальноосвітніх навчальних закладах активно здійснюється і має здійснюватися надалі. Профтехосвіта разом з Державною службою зайнятості проводять всеукраїнські профорієнтаційні заходи, дні відкритих

дверей, ярмарки професій, екскурсії на підприємства, презентації, «уроки реального трудового життя» тощо. Потужний новий ресурс – «Профорієнтаційний термінал», встановлений уже в 7,7 тис. навчальних закладів. Він допомагає учням зорієнтуватися у світі професій, обрати свою – таку, що є популярною на ринку праці. Професійна освіта має чималий потенціал. Так, у 2012 році в Україні працює 991 навчальний заклад ПТО. За партами – 400 тисяч осіб. Із них 170 тисяч – першокурсники. Дві третини учнів одночасно з професією здобувають повну загальну середню освіту. Кожен другий за період навчання отримає дві і більше професій, що підвищить їхню мобільність на ринку праці. Найбільшим попитом серед вступників користуються професії, затребувані у всіх галузях економіки (28 тисяч осіб), професії електротехнічного виробництва (25 тисяч), будівельних, монтажних і ремонтнобудівельних робіт (28 тисяч), автомобільного (14 тисяч), залізничного (3,6) тисячі), водного (1,3) транспорту, швейного виробництва (10 тисяч осіб). Багато вступників бажає працювати на ниві громадського харчування (29 тисяч) і сфери обслуговування (12 тисяч), а також у сільському господарстві (15 тисяч). Система ПТО невпинно поліпшується. У 2012 році, завдяки особистій позиції міністра освіти і науки, молоді та спорту України Дмитра Табачника, вперше для ПТНЗ сформовано держзамовлення на підготовку робітників високого рівня кваліфікації з технологічно складних і наукоємних професій і спеціальностей з отриманням освітньо-кваліфікаційного рівня молодшого спеціаліста – всього на 4600 осіб. Адже сучасному вітчизняному виробництву потрібен саме висококваліфікований робітник – як такий, що виконує вузькопро10


Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р. фільні функції, так і такий, що володіє кількома професіями. Для профтехосвіти надзвичайно важливою є системна робота з упровадження Національної рамки кваліфікацій, зміна підходів до розроблення державних стандартів ПТО, що впливатимуть не на процес, а на результати навчання. Для ефективнішого керування системою ПТО здійснюється оновлення нормативноправової бази, розроблено проект Закону «Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення управління професійнотехнічною освітою». Такий документ – дуже важливий етап розвитку галузі. Наказом МОНмолодьспорту затверджено Положення про навчально-практичний центр (за галузевим спрямуванням) ПТНЗ. Завдяки цьому краще реалізовуватимуться завдання з упровадження в навчальновиробничий процес сучасних методик навчання, технологій, використання кращого обладнання, інструментів і матеріалів, відчутного поліпшення якості професійної підготовки учнів закладів профтехосвіти, ефективності виробничого навчання. Одним із основних показників якості підготовки кадрів є їхнє працевлаштування. Чим більший відсоток працевлаштованих випускників – тим вища якість освіти в ПТНЗ. Роботодавці здебільшого позитивно оцінюють рівень готовності молодих робітників до реалій щоденної роботи. Про престижність праці в закладах ПТО свідчить факт, що в ПТНЗ майже немає вакансій майстрів виробничого навчання (кілька років тому вони становили 10-15 відсотків). Це вказує на високу якість умов праці в навчальних закладах. Підвищенню престижності робітничих професій і формуванню показників якості підготовки випускників сприяє також проведення конкурсів фахової майстерності серед учнів і

педпрацівників ПТНЗ. У 2012 році проведено п’ять конкурсів серед учнів з професій: продавець продовольчих товарів, агент з організації туризму, слюсар з ремонту автомобілів, пекар, монтажник гіпсокартонних конструкцій. Тридцять переможців і призерів отримали стипендії Президента України й цінні подарунки. Проведено ще три всеукраїнських конкурси серед майстрів виробничого навчання. Планується провести всеукраїнське інтернет-опитування учнів ПТНЗ щодо поточного стану й розвитку системи профтехосвіти, а також анкетування серед випускників 2012 року. Важливим на сьогодні є питання оптимізації освітньої системи регіонів. Мережа ПТНЗ постійно модернізується. При цьому враховуються перспективні потреби економіки, демографічна ситуація, потреби ринку праці. Зазвичай удосконалення мережі ПТНЗ здійснюється шляхом їх укрупнення. А 5 вересня 2012 року Кабінет Міністрів ухвалив розпорядження про затвердження методичних рекомендацій щодо формування регіональних планів створення освітніх округів і модернізації мережі ПТНЗ і ЗНЗ, зокрема, і шкілінтернатів. Створення освітніх округів, навчально-, науково-виробничих комплексів, входження ПТНЗ до структури ВНЗ як відокремленого підрозділу позитивно впливає на обидві мережі. Об’єднання частин цих мереж забезпечує наступність, ступеневість освіти. Це означає, що кращі випускники училищ зможуть продовжувати навчання в ВНЗ. Ректори таких закладів часто відзначають, що випускники системи профтехосвіти дуже добре навчаються. Вони мають певний практичний досвід, потребують лише поглиблення теоретичних знань. Спільна робота різних ланок освіти дає можливість ефективніше 11


Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р. використовувати матеріальнотехнічну базу навчальних закладів. Практика залучення кращих науково-педагогічних працівників до викладання як у ВНЗ, так і в ПТНЗ, дуже позитивна. Нині 46 ПТНЗ є структурними підрозділами вищих навчальних закладів. В таких умовах інтегруються навчальні плани, що дає змогу скоротити загальний термін підготовки без зниження її якості. Проте існують і питання, що вимагають негайного чи подальшого вирішення. Це, знову ж таки, оновлення нормативно-правової бази; здійснення модернізації змісту професійної освіти шляхом розроблення сучасних стандартів з професій широких кваліфікацій та приведення матеріально-ресурсної бази ПТНЗ до вимог ринку праці; забезпечення підтримки у створенні інноваційних навчально-практичних центрів ПТО на регіональному рівні; заміна механізму державного замовлення на підготовку кваліфікованих робітничих кадрів соціальним замовленням відповідно до регіональних потреб (у зв’язку з відсутністю організаційноекономічної системи визначення потреби ринку праці); створення та забезпечення функціонування Національного агентства кваліфікації та інституцій з незалежного оцінювання якості знань, умінь, навичок та компетенцій випускників ПТНЗ; розроблення та прийняття нормативноправових актів щодо надання пільг суб’єктам господарювання, які співпрацюють з ПТНЗ та інвестують у розвиток системи професійної освіти і навчання, забезпечивши економічну мотивацію їх діяльності; створення і запровадження механізму постійного моніторингу ринку праці та ринку освітніх послуг, запровадження методики вивчення кваліфікаційних вимог роботодавців відповідно до якості підготовки робітничих кадрів; підняття соціального статусу праців-

ників ПТО, створення механізмів матеріального стимулювання та надання державою соціальних пільг і гарантій; створення Фонду розвитку професійно-технічної освіти шляхом запровадження механізму розподілу відрахувань роботодавців до Державного Фонду зайнятості за принципом «50х50»: 50% - Центру зайнятості, 50% - ПТО. Одночасно з розробленням та впровадженням нових державних стандартів підготовки кваліфікованих робітників відповідно до пріоритетних напрямів розвитку ринкової економіки, оновленням науковометодичного забезпечення, застосуванням сучасних методів оцінювання якості знань учнів, удосконаленням матеріально-технічної бази ПТНЗ важливим є впровадження інформаційно-комунікаційних технологій і автоматизованих систем проектування та діагностування в процес підготовки кваліфікованих робітників відповідно до потреб і тенденцій розвитку національної економіки, оскільки більшість робітничих професій сьогодні втрачає свою актуальність на ринку праці, а укрупнені професії потребують сформованих функціональних знань, умінь і компетенцій, пов'язаних з якісним виконанням проектних робіт в автоматизованому середовищі. В експериментальних навчальних закладах структури ПТО апробуються нові освітні технології, запроваджуються в навчальновиробничий процес інноваційні продукти, перевіряються результативність і можливості застосування варіативної складової змісту освіти, систем організації навчально-виховного процесу, методів навчання й виховання. Для стимулювання підвищення якості системи ПТО у 2012 році проводиться апробація системи рейтингового оцінювання діяльності ПТНЗ. 12


Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р. Багато роботодавців, які зацікавлені у випускниках ПТНЗ, здатних якісно виконувати свою роботу відразу після навчання, включаються у процес підготовки кадрів робітників та молодших спеціалістів. Така співпраця дає можливість активно використовувати виробничі потужності підприємств, організовувати виробничу практику, запроваджувати нові технології навчання. Є й такі потенційні роботодавці, які залучаються до придбання чи оновлення обладнання для майстерень. У такий спосіб значно поліпшується якість підготовки молодих робітників. Налагодження взаємовигідного, конструктивного партнерства між навчальними закладами, роботодавцями й органами влади дає змогу не тільки залучати додаткові ресурси для розвитку системи професійної освіти, а й робити її більш відкритою, ефективною, вчасно реагувати на виклики сьогодення. Конкурентоспроможність сучасного робітника передусім залежить від того, чи володіє він прогресивними виробничими технологіями, чи вміє виконувати роботи з використанням новітніх матеріалів, інструментів, обладнання. Для того, аби все це не стало «новиною» для учня на майбутньому робочому місці, в галузі ПТО працює мережа навчальнопрактичних центрів. Нині діє 75 таких центрів, п’ять із них створено у 2012 році. Для подальшого врегулювання роботи центрів затверджено Положення про навчальнопрактичні центри (за галузевим спрямуванням) професійно-технічного навчального закладу. Знаковою подією в освітньому процесі став перший Всеукраїнський

форум майстрів виробничого навчання професійно-технічних навчальних закладів. Адже підготовка сучасного кваліфікованого робітника, який би відповідав потребам ринку праці, значною мірою залежить від майстра. Під час занять формується професійна самостійність учнів, розкривається потенціал кожного. Важливим напрямом у діяльності професійно-технічних навчальних закладів і основним завданням періоду переходу суспільства до інформаційної епохи є формування основ інформаційної культури майбутнього працівника. Потрібно робити суттєві кроки до інформатизації навчального закладу, професійної підготовки, впроваджувати сучасні інформаційнокомунікаційні технології у навчальновиробничий процес ПТНЗ, які забезпечать доступ до мережі високоякісних баз даних, розширюватимуть можливість учнів до сприйняття складної інформації. Керівники мають подбати, щоб у навчальному закладі був створений такий центр, де має акумулюватися й вироблятися інформація, де кожен член колективу зможе скористатися його послугами й навчиться користуватися всіма засобами інформації, братиме уроки медіаосвіти, і який стане частиною дидактичного простору та частиною єдиного інформаційного простору. Враховуючи сучасні тенденції в розвитку суспільства, економіки та освіти, зокрема, потрібно планувати перспективний розвиток навчальних закладів так, щоб закладати фундамент для зміцнення та збільшення наявного потенціалу професійнотехнічної освіти, від якої значною мірою залежить економічна могутність країни.

13


Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р.

В.С. ЯДУХА, голова Хмельницької обласної державної адміністрації

ПОТУЖНЕ РЕГІОНАЛЬНЕ ВИРОБНИЦТВО – ОСНОВА ВІДРОДЖЕННЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ ЕКОНОМІКИ Усе, що робиш, треба робити добре. Ф.Бекон З метою забезпечення динаміки економічних перетворень, сталого економічного зростання Хмельниччини на підставі Закону України «Про стимулювання розвитку регіонів», з урахуванням Державної стратегії регіонального розвитку України робочою групою розроблено Стратегію регіонального розвитку Хмельницької області на 20112020 рр. Усвідомлення того, що потужне регіональне виробництво може й повинно стати основою відродження національної економіки сприяло прийняттю на загальнодержавному рівні Концепції державної регіональної політики України, яку спрямовано на прискорення регіонального соціально-економічного розвитку шляхом більш повного й ефективного залучення в господарський обіг ресурсного потенціалу регіонів, використання переваг територіального поділу та кооперації праці на основі розширення повноважень і підвищення відповідальності регіональних та місцевих органів влади й управління щодо вирішення поточних і перспективних проблем територій. За основу взято концепцію економічної самостійності регіонів. Являючи собою систему

заходів, які здійснюються органами державної влади з метою забезпечення політичним, економічним і соціальним розвитком регіонів, ця політика має перш за все сприяти саморозвитку регіонів через створення найбільш сприятливого соціально-економічного простору функціонування продуктивних сил територій. Повинен здійснюватися територіальний розподіл праці й відповідної спеціалізації регіонів на випуску товарної продукції і послуг, конкурентоспроможних як на регіональному, так і на національному й міжнародному ринках. Регіоналізація об’єктивно орієнтована на все більше врахування регіональних інтересів та підвищення ролі регіональних складових у сукупності потреб виробництва і споживання. Як процеси глобалізації, так і процеси регіоналізації, є проявами об’єктивного економічного закону комплексного розвитку продуктивних сил, співробітництва суб’єктів господарювання сторін у галузі промисловості і науки, малого підприємництва, агропромислового комплексу, житлово-комунального господарства, культури, а також у галузі освіти. 14


Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р. Обласна влада спрямовує зусилля саме на консолідацію дій, здатних вивести життєдіяльність хмельничан на траєкторію стабільного розвитку та розквіту. Впровадження різних проектів, відродження підприємств та агропромислової галузі – далеко не повний спектр проблем, які на часі вирішувати, долати в ім’я майбутнього. І в основі роботи влади, безперечно, є людина. Особлива увага звертається на розвиток соціального партнерства. Сьогодні в області розвивається і втілюється в життя близько трьох десятків проектів у галузі тваринництва, охорони здоров’я та соціального захисту населення, в галузі екології, інформаційного забезпечення, а також у галузі освіти. На Хмельниччині підписано Меморандум між представниками науки, влади, промислових підприємств, енергозберігаючих та енергогенеруючих компаній щодо створення першого в Україні енергетичного кластеру, який потребуватиме висококваліфікованих фахівців і робітників. Хмельниччина впевнено долає рубіж за рубежем. Саме такий висновок зроблено урядом України після візиту до подільського краю прем’єр-міністра М.Я. Азарова, який переконався, що, наприклад, продукція (особливо молочна та м’ясна), вироблена на території області, має високу якість. Прем’єрміністр під час візиту на виробництво пересвідчився, що на Хмельниччині підприємства працюють не з якоюсь дешевою продукцією чи її замінниками, а з натуральною. Хмельниччина активно розвиває швейне виробництво. Товарами власного виробництва насичується наш ринок, поступово витісняючи китайську продукцію. Маємо приклади, коли продукція подільського виробника користується попитом на ринках зарубіжжя. Так, швейне підприємство Полонного, яке займа-

ється пошиттям джинсів, експортує всю продукцію до Німеччини. Це підприємство сьогодні кооперується й чітко працює з Понінківським професійним ліцеєм, де близько ста учнів здобувають професію швачки. Вони проходять на підприємстві практику, тут для них підготовлені робочі місця. Це серйозна кооперація, серйозна перспектива, яка й приведе до того, що швейники Хмельниччини зможуть витіснити з ринків китайський «ширпотреб» чи вироби інших держав. На цьому прикладі видно, як у регіоні намагаємось вирішити загальноукраїнську проблему, пов’язану з нестачею на підприємствах кваліфікованих робітників і спеціалістів, адже окремі галузі економіки України відчувають дефіцит робочої сили, й особливо кваліфікованої, що є наслідком процесів міждержавного переміщення робочої сили. Сьогодні на всіх рівнях маємо усвідомити, що професійно-технічні навчальні заклади є джерелом трудового потенціалу, яким закладається фундамент економічної могутності країни. Та щоб це джерело було невичерпним, а трудовий потенціал справді могутнім, системі профтехосвіти потрібна підтримка і на рівні держави, і на місцях. Проте ця аксіома поки що нелегко дається окремим керівникам підприємств різних форм власності, які прагнуть отримати висококваліфікованого фахівця, не витративши кошти на його підготовку. Сьогодні, на жаль, ще маємо прикрі факти, коли керівники підприємств, організацій не погоджуються приймати на виробничу практику учнів ПТНЗ, а якщо приймають, то не доручають виконувати роботу відповідно до програми практики, не оплачують її, не надають належного значення створенню системи наставництва на підприємстві. Такою ж непривабливою виглядає і картина 15


Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р. працевлаштування випускників ПТНЗ. Тому ці питання повинні вирішуватися в першу чергу в регіонах, враховуватися спеціалізація в регіоні, профілі професійної підготовки. Дуже багато залежить, безперечно, й від керівників навчальних закладів, які мають навчитися працювати по-новому, стати хорошими менеджерами й дипломатами, вміти домовлятися, налагоджувати тісні контакти з виробництвом на взаємовигідних умовах, бачити перспективу навчального закладу та його місця в системі розвитку регіону. З моїх міркувань, керівник ПТНЗ разом з колективом має визначитися в першу чергу з галузевою спеціалізацією навчального закладу. Практика відкриття в одному навчальному закладі професій з різних галузей не виправдовує себе, оскільки в цьому випадку важко знайти надійних «базовиків». Крім того, галузева спеціалізація сприяє удосконаленню, розширенню, збагаченню, оновленню навчальноматеріальної бази, підвищенню майстерності та компетентності інженерно-педагогічних кадрів у визначеному напрямі, зростанню авторитету професії та навчального закладу, який популяризує її. Соціальне партнерство в даному випадку є реальним, фактичним, надійним, оскільки існують спільні інтереси навчального закладу та виробництва. А регіональні галузеві програми, які приймаються з метою розвитку галузі, торкаються тоді й навчальних закладів професійно-технічної освіти, які готують для неї трудові кадри. Підприємства галузі будуть зацікавлені вкладати матеріальні та фінансові ресурси у формування свого трудового резерву. Адже профінансувати достатньо професійну освіту з одного лише державного чи обласного бюджету поки що нереально. Проте обласна влада докладає зусиль, аби допомогти профосвіті

оновити навчальну базу до рівня, якого потребує сучасне виробництво. Так, у минулому році на Хмельниччині вперше за роки незалежності виділено з обласного бюджету 2,5 млн. гривень на розвиток профтехосвіти. 22 ПТНЗ отримали допомогу у придбанні необхідного обладнання для формування та розвитку в учнів практичних професійних навичок та умінь. У 2012 році спрямовано 1,2 млн. гривень на розвиток профтехосвіти області. Поступово починаємо відроджувати кооперацію навчальних закладів з базовими підприємствами. Саме така кооперація й означає відновлення економіки краю. А без кооперації в сільськогосподарському виробництві досягти суттєвого поступу теж нереально. Сьогодні агроформування Хмельниччини показують високі результати праці. Взяти хоча б такий показник: агроформуваннями намолочено в цьому році понад 2 млн 600 тисяч тонн зерна при середній урожайності 48 ц/га (цей показник урожайності є найвищим в Україні). Досягнення стабільного регіонального розвитку напряму пов’язано з ефективним розвитком сільських територій. Першочерговими завданнями влади всіх рівнів є забезпечення гарантій сільському населенню, створення нових робочих місць, стимулювання молодих спеціалістів до участі в розбудові рідних сіл. Найближчим часом буде розроблена Концепція розвитку сільських територій. Від результатів роботи селян вирішальною мірою залежить соціально-економічне становище як України в цілому, так і нашої області. Запорукою високих врожаїв є впровадження у виробництво прогресивних технологій вирощування сільгоспкультур, сортова агротехніка, використання сучасних високоврожайних сортів, досягнень науки та передового досвіду. 16


Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р. Переконаний, що основне багатство Хмельниччини – люди, сильні духом, справжні патріоти своєї землі, які щоденною кропіткою працею розбудовують рідний край. Саме таку молодь має підготувати і виховати профтехосвіта області. Треба сказати, що більшість ПТНЗ сільськогосподарського профілю це добре розуміє. Укладаються договори про співпрацю з приватними аграрними підприємствами, фермерськими господарствами. Обласна влада всіляко підтримує таку співпрацю, яка позитивно впливає на розвиток аграрного сектора економіки. Останні досягнення аграріїв Хмельниччини, які стали агролідерами в Україні, є тому підтвердженням. А вибір Вищого професійного училища №36 с. Балин Дунаєвецького району Хмельницької області базою проведення у 2013 році Всеукраїнського конкурсу фахової майстерності серед учнів ПТНЗ з професії «тракторист-машиніст сільськогосподарського виробництва» є визнанням не тільки авторитету подільських аграріїв, а й авторитету закладів професійної освіти, які готують молоді кадри до роботи в сільському господарстві. Одначе ми розуміємо, що без залучення внутрішніх і зовнішніх інвестицій дати серйозний, миттєвий поштовх розвиткові економіки краю практично неможливо. Щоб показати світу наш потенціал, ми розробили інвестиційний паспорт, в який винесли наші можливості, дали поштовх тому, що через Міністерство закордонних справ України з інвестиційним потенціалом Хмельницької області за 2011 р. ознайомилися більше 50 країн Європи і світу. Розроблена Стратегія економічного розвитку Хмельницької області націлена в основному на промисловий та аграрний сектори і включає також туристичну галузь, яка є інвестиційно привабливою. На сьогодні в

нас діють фінські інвестиції, вкладені в підприємство "Славутський комбінат "Будфарфор". Підписана угода про співпрацю між Хмельницькою ОДА та Московською областю, що дозволило нам збільшити експорт продукції в Московську область на 30% (електрокотли, будівельні матеріали). Внутрішні інвестиції вкладаються переважно в сільське господарство. Серйозно працюють у нас австрійські, ірландські інвестиції. Завдяки інвестиціям можна говорити про відродження малих ГЕС, про нові технології в галузі тваринництва, переробній галузі. Цілий ряд підприємств переходить на нові технології, вкладаючи кошти в подальшу модернізацію виробництва. У нас добре налагоджені стосунки з Білорусією, Хорватією, Угорщиною, Польщею. Загалом, Хмельниччина співпрацює з 94 країнами Європи і світу. Таким чином, ми маємо можливість розвивати і втілювати в життя близько трьох десятків проектів у галузі тваринництва. Питання розвитку галузі тваринництва сьогодні актуальне. Тому всі господарства, які мають тисячу і більше гектарів землі в обробітку, повинні розвивати цей напрямок. В умовах світової продовольчої кризи Україна може завоювати ринок збуту сільськогосподарської продукції. Глибоко переконаний, що сьогодні господарства мають бути багатогалузевими. Потужні господарства, які займаються розвитком галузі тваринництва, обов’язково матимуть підтримку обласної влади. Звичайно, що відродження економіки краю не може здійснюватися без участі навчальних закладів професійної освіти, які готують трудові кадри для підприємств промислового та аграрного секторів, сфери побуту, харчової промисловості. Враховуючи тенденції регіонально17


Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р. го розвитку, вони мають вибудовувати свою перспективу. Державна цільова програма розвитку професійно-технічної освіти дає орієнтири на перспективні напрями розвитку. Опираючись на накреслені державою перспективи, ми розробляємо наразі регіональну програму розвитку професійно-технічної освіти, яка повинна стати дороговказом для кожного ПТНЗ Хмельниччини. Із твердженням, що діти – наше майбутнє, погодиться кожен. Але яке майбутнє? Тому тут ще треба додати: якісна освіта сьогодні – успішна держава завтра. До такого майбутнього маємо йти. З такими думками розроблялася й Програма економічних реформ на 2010-2014 роки «Заможне суспільство, конкурентоспроможна економіка, ефективна держава». Програма не оминула й завдань з реформування освіти. Нам треба працювати над вирішенням проблем: підвищення якості освіти, створення умов для доступу до якісної освіти всіх категорій населення; удосконалення механізмів фінансового забезпечення якісної освіти; ліквідація диспропорцій між підготовкою фахівців і попитом на ринку праці; створення єдиного освітнього простору, зокрема, в регіоні, налагодження соціального партнерства освіти і виробництва. Ми бачимо подальший розвиток системи профтехосвіти у напрямі реалізації цілого ряду стратегічних завдань, серед яких головними є: виконання положень Національної стратегії розвитку освіти в Україні на 2012-2021 роки; безумовна реалізація положень Державної цільової програми розвитку професійно-технічної освіти на 2011-2015 роки; розроблення та впровадження державних стандартів професійнотехнічної освіти нового покоління на професії, що користуються попитом на сучасному ринку праці; створення індустрії засобів навчання,

забезпечення інформатизації та комп’ютеризації навчальних закладів, видання сучасних підручників та навчальних посібників; впровадження пільгового оподаткування навчальних закладів та звільнення від сплати деяких видів податку навчальними закладами державної та комунальної форми власності; надання професійно-технічним навчальним закладам аграрного спрямування та аграрним вищим навчальним закладам, які мають у своїй структурі навчально-дослідні господарства, статусу сільськогосподарського товаровиробника; встановлення пільгового оподаткування, кредитування та інших форм стимулювання діяльності роботодавців, які забезпечують зайнятість молоді; налагодження на державному рівні порядку працевлаштування випускників навчальних закладів, формування державного замовлення на підготовку кадрів та запровадження системного механізму прогнозування ринку праці для збалансованого державного замовлення за конкретними професіями та спеціальностями; забезпечення ефективної роботи з професійної орієнтації молоді та підвищення престижності робітничих професій, професійної адаптації молодих працівників, формування кадрового резерву, відновлення інституту наставництва та кар’єрного зростання; сприяння проведенню конкурсів професійної майстерності серед учнівської та студентської молоді, конкурсів професійної майстерності на виробництві. Для ефективної реалізації цих завдань велике значення має взаємодія з роботодавцями та професійними спільнотами, зокрема, з регіональною Міжгалузевою радою з питань ПТО, галузевими професійними асоціаціями, наглядовими, консультативними та фаховими радами ПТНЗ, методичними комісіями закладів ПТО. Вибудовування конс18


Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р. труктивної співпраці з працедавцями принесе позитивний результат у підготовці тих робітничих кадрів, які необхідні економіці регіону. Для роботодавців витрати на професійну освіту мають стати інвестицією в майбутнє, в підвищення конкурентоспроможності власного бізнесу, але, з іншого боку, роботодавець повинен мати можливість контролювати та впливати на ефективність використання власних інвестицій. Лише спільними зусиллями ми зможемо досягти стану, коли професійний розвиток трудового потенціалу нашої держави буде адекватним потребам економіки і вимогам, які ставить перед ним суспільство. Тільки в такій взаємодії ми знайдемо правильні шляхи вирішення кардинальних проблем розвитку освіти і виробництва. В кінцевому підсумку це призведе до того, що в освітній системі Хмельниччини провідними стануть ПТНЗ нового типу, де навчається компетентна, цілеспрямована й конкурентоспроможна на ринку праці молодь, здатна забезпечити прогресивний поступ економіки регіону та країни загалом. Адже від якості людських ресурсів залежить рівень розвитку країни та її глобальної економічної конкурентоспроможності. Маємо спільно з системою профтехосвіти приводити зміст підготовки кваліфікованих робітників у відповідність з потребами ринку праці в регіоні. Для цього повинна змінюватися й система програмнометодичного забезпечення дидактичного процесу ПТНЗ. При цьому централізація має остаточно передати «булаву» регіоналізації, аби професійно-технічні навчальні заклади гнучко реагувати на попит в освітніх послугах у регіоні. Профтехосвітяни Хмельниччини перебувають сьогодні в авангарді розбудовників професійно-технічної освіти. Як керівнику обласної влади,

яка теж докладає зусиль до розвитку професійно-технічної освіти, мені надзвичайно приємно усвідомлювати, що профтехосвітяни нашого краю своєю працею завоювали не тільки шану подолян, а й визнання їхніх досягнень державою. Остання значуща подія – вручення авторському колективу працівників НМЦ ПТО ПК у Хмельницькій області Державної премії в галузі освіти 2012 року за цикл робіт «Форми і зміст курсового підвищення кваліфікації керівних і педагогічних працівників закладів професійнотехнічної освіти» - є тому підтвердженням. Державна премія України в галузі освіти започаткована у 2010 році для відзначення видатних досягнень науково-педагогічних працівників. І якщо в минулому році лауреатами премії стали 19 освітян, то в цьому році – 23 (шість з них – профтехосвітяни, п’ять – представники Хмельниччини, працівники Науково-методичного центру професійно-технічної освіти та підвищення кваліфікації інженернопедагогічних працівників у Хмельницькій області: Л. І. Шевчук, Л.К. Джус, О.Л. Шамралюк, Н.М. Каспрік, О.В. Тертична). Протягом чотирьох місяців тривало громадське обговорення надісланих робіт у друкованих та електронних засобах масової інформації, здійснювалася експертна оцінка їх науково-практичної значущості. Як зауважив під час вручення премії Міністр освіти і науки, молоді та спорту України Дмитро Табачник, Хмельниччина може пишатися своїми профтехосвітянами, адже перемога здобута в нелегкій борні. В усіх етапах обговорення взяли участь сотні й тисячі небайдужих до цього працівників різних ланок освіти, 4 етапи таємного голосування пройшли всі учасники змагання, й вінцем усього стала найвища оцінка – оцінка Глави Держави. За ре19


Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р. зультатами громадського обговорення і експертизи матеріалів, на засіданнях 5 спеціалізованих секцій визначено найкращі роботи. Знаковим є і той факт, що за творчий колектив профтехосвітян Хмельниччини вболівала вся профтехосвіта України. Отже, це перемога всієї професійно-технічної освіти, яка отримала визнання і матиме надалі серйозну підтримку як держави, так і в регіонах. Так, сьогодні існує ще достатньо проблем і на Хмельниччині. Але

той факт, що за два останні роки Хмельницька область піднялася в рейтингу за результатами роботи з 21-го на 2-місце, говорить про величезне прагнення наших подолян творити краще життя на своїй малій батьківщині. Добре, що цим же переймаються і профтехосвітяни, й сьогоднішні учні професійнотехнічних навчальних закладів, а завтрашні кваліфіковані робітники, яким піднімати економіку регіону, України.

СИН ЗЕМЛІ ПОДІЛЬСЬКОЇ Есе про очільника краю Красою України назвала Поділля Леся Українка. Але не тільки земля красива в цьому благодатному краї, а й люди. Один з таких красивих людей, що турботливо опікується сьогоденням і завтрашнім днем Поділля, - очільник краю, голова Хмельницької обласної державної адміністрації

ВАСИЛЬ СТЕПАНОВИЧ ЯДУХА За два роки він вивів аграрну Хмельниччину на передові позиції в багатьох сферах народного господарства, у лідери – в галузі сільського господарства. За особистий вклад у розбудову краю та активну громадську діяльність Василь Степанович Ядуха нагороджений медалями: «За сприяння Збройним силам України», «За сприяння в охороні Державного кордону України; орденами «Чорнобильський хрест: Мужність. Честь. Гуманність», «За заслуги» ІІІ ступеня; нагрудним знаком «За сприяння митним органам України», є заслуженим працівником сільського господарства України. Народився Василь Степанович Ядуха 25 січня 1964 року на Ярмолинеччині Хмельницької області, в селі Вербка-Мурована у сімї колгоспників. Для нього змалечку звичною є сільська праця: скопати город, накосити сіна, випасти худобу. Односельці згадують, що поки стадо паслося, хлопець не випускав з рук книжки. Тож закінчив школу з відзнакою, здобув кваліфікацію агронома в Кам’янець-Подільському сільськогосподарському інституті. Разом з дружиною Наталією Миколаївною

виховали доньку Світлану та сина Олександра. Майже весь трудовий шлях Василя Ядухи пов'язаний із Хмельниччиною. Студент – головний агроном – голова колгоспу – начальник управління сільського господарства – голова райдержадміністрації – голова облдержадміністрації. Василь Степанович представляв інтереси народу як депутат у сільській, районній, обласній радах, був обраний народним депутатом Верховної Ради України 5-го скликання. Працював у Комітеті з питань аграрної політики 20


Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р. та земельних відносин. За ці роки він отримав вишкіл справжнього керівника. Хоч би де не був, про нього завжди кажуть: «За що не береться – все доводить до логічного завершення». Як посадовець веде активну роботу з консолідації громади на шляху зміцнення добробуту краян. Соратники свідчать, що в його житті поряд з простотою у спілкуванні, вимогливістю та почуттям справедливості присутні лідерські якості, закарбовані у словах: знання, характер, бажання. Щира, глибока та проста філософія його життя: перемагає той, хто йде вперед. Керуючись такими принципами, Василь Степанович сформував та веде за собою потужну команду однодумців і патріотів рідної Хмельниччини. «З людьми й заради людей!» - життєве кредо голови облдержадміністрації. Зусилля своєї команди спрямовує на те, щоб об’єднати людей у вирішенні питань в ім’я майбутнього рідного краю. Так його виховали учителі, які сьогодні можуть гордитися Василем Степановичем, оскільки вчительське щастя – в талановитому шляху його учнів. Адже бути хорошим, справжнім керівником – це неабиякий талант. Працювати на благо людей – ця життєва установка, закладена школою у його свідомості й душі, діє на сто відсотків. Талановитий життєвий і трудовий шлях Василя Степановича тішить його наставників. Та й він сам у своїй сфері вже теж наставник, який має учнів у справі державотворення. І якщо вони перевершать його, то це теж буде його щастям.

Усвідомлюючи роль УЧИТЕЛЯ в житті кожної людини і проникаючись проблемами освіти, Василь Степанович уміло організовує роботу обласної влади на вирішення освітніх проблем. В області розроблено та реалізовуються регіональні програми розвитку освіти. А розуміння керівником області значення професійно-технічної освіти у формуванні трудового потенціалу краю зумовлює надання значної підтримки в модернізації системи професійнотехнічної освіти Хмельниччини. Під час розробки обласних заходів соціальної політики, спрямованих на регулювання ринку праці та процесів реформування ПТО, закладаються умови, які нададуть той могутній імпульс розвитку економіки, першоджерелом якого є лише людський фактор. Вірний син землі подільської, Василь Степанович Ядуха, найбільшою цінністю Хмельниччини вважає його працьовитих, чуйних, мудрих і добрих людей, які своєю щоденною наполегливою працею забезпечують стабільний розвиток і розквіт краю. «Наша родюча Подільська земля має багатий промисловий, науковий, освітній та культурний потенціал, - каже Василь Степанович. - Новітні технології активно впроваджуються в усіх галузях економіки. Ми відкриті до тісної взаємовигідної співпраці з діловими партнерами України та всього світу». І при цьому гостинно запрошує на Хмельниччину, де люди в праці і красі творять пісню життя.

Л.І. ШЕВЧУК, директор НМЦ ПТО ПК у Хмельницькій області

21


Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р.

В.Д. ГАВРІШКО, перший заступник голови Хмельницької обласної державної адміністрації

ЗМІЦНЕННЯ ЗДОРОВ’Я ТА ФІЗИЧНИЙ РОЗВИТОК УЧНІВ – ВАЖЛИВЕ ЗАВДАННЯ ЗАКЛАДІВ ПРОФТЕХОСВІТИ Серед життєвих цінностей сучасної людини перше місце посідає життя і здоров’я. Останніми десятиліттями світова наука зараховує проблему здоров’я, в широкому розумінні цього поняття, до кола глобальних проблем, розв’язання яких зумовлює характеристики майбутнього розвитку людства. З метою вирішення завдань щодо підтримки та розвитку здоров’я дітей і молоді Президентом України Віктором Януковичем 2012 рік оголошено Роком спорту та здорового способу життя. Здоров’я дітей – головна мета суспільства, бо саме вони визначають майбутнє благополуччя країни, подальший економічний і духовний розвиток, рівень життя, культури, науки. Здоров’я є елементом індивідуальної культури життєдіяльності людини. Ця культура визначається рівнем розвитку вмінь і навичок, що сприяють збереженню, зміцненню і відновленню здоров’я людини, реалізації внутрішніх резервів її організму. Культура здоров’я відбивається у специфічних формах і способах життєдіяльності особистості, які виробляються, починаючи з раннього дитинства, і реалізуються протягом усього життя. Низький рівень здоров’я молоді має низку конкретних причин. Серед усіх чинників, які так чи інакше впливають на стан і фізичного, і психічного здоров’я населення, й зокрема, молоді, найважливішою є

поведінка. Цей показник перевершує вплив спадковості, навколишнього середовища та якості медичної допомоги. Найважчі хвороби в сучасних розвинутих країнах пов’язані з індивідуальними звичками, особливо постійними, які в сукупності часто називають способом життя. Поведінка людини дуже важлива для здоров’я, впливає на нього безпосередньо, через спосіб життя, або опосередковано – через економічні чи соціально-економічні умови, і є основною детермінантою здоров’я. Щоб уплинути на поведінку людини, необхідні зусилля як її самої, так і сім’ї і суспільства. Важливе значення для вирішення означеної проблеми є навчання молоді відповідального ставлення до свого здоров’я та здоров’я людей, що їх оточують як до найвищих індивідуальних і суспільних цінностей, формування через освіту здорового способу життя. Погіршення умов життя та зниження стабільності у суспільстві обумовлюють зростання стресових станів у підлітковій популяції більше, ніж в інших, що призводить до зростання захворюваності у цій віко22


Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р. вій групі. Реалізація генетичної схильності до патологічних відхилень також найчастіше виникає в цьому періоді. Окрім того, прагнення до скорішого дорослішання часто супроводжується засвоєнням шкідливих звичок, негативно впливаючих на здоров'я. За основними показниками захворюваності, здоров'я підлітків в Україні погіршується. У структурі захворюваності дітей віком перші місця займають хвороби органів дихання, інфекційні та паразитарні хвороби, хвороби шкіри та підшкірної клітковини, хвороби органів травлення. Епідемічна ситуація щодо поширення в Україні ВІЛ/СНІД в останні роки ускладнилася. З офіційно встановленим діагнозом ”ВІЛінфекція” налічується 2879 дітей. Майже всі вони інфіковані своїми матерями, які найчастіше мають молодіжний вік. Слід відзначити, що насправді становище щодо захворювань ВІЛ/СНІД незрівнянно гірше, ніж його представляють дані офіційної статистики. В Україні за оцінками національних і міжнародних (ЮНЕЙДС, ВООЗ) експертів, кількість ВІЛ-інфікованих громадян визначається у межах 370-530 тис. чол., тобто не менше як 1 % дорослого населення. Захворюваність підлітків хворобами, що передаються статевим шляхом є досить високою. Також потребує особливої уваги захворювання підлітків на туберкульоз – протягом останніх 10 років в Україні спостерігається неухильне зростання захворюваності на туберкульоз цієї вікової групи. Отже, маємо констатувати, що за основними показниками захворюваності здоров'я підлітків та молоді в Україні погіршується і складає значну соціальну проблему. Отже, 2012 рік повинен стати переломним у зміні ставлення українців до занять фізичною культурою і

спортом, сприянні подоланню байдужості серед населення, особливо молоді до власного здоров’я. На державному рівні розроблено проект Загальнодержавної цільової соціальної програми розвитку фізичної культури та спорту на 20122016 роки, головними завданнями якої є, насамперед, впровадження ідеології пріоритетності в суспільній свідомості здорового способу життя, занять фізичною культурою та спортом як основних засад здоров’я і довголіття, проект Концепції «Загальнодержавної цільової соціальної програми Формування здорового способу життя молоді України на 20132017 роки», а також у рамках планування оздоровчих заходів розроблена Конституція здорової людини. Важливо відзначити, що в усіх закладах профтехосвіти Хмельницької області впроваджується програми МОН України «Сприяння просвітницькій роботі «рівний-рівному» серед молоді України щодо здорового способу життя», «Діалог», «Захисти себе від ВІЛ». За програмою «Захисти себе від ВІЛ» працює два пілотних професійно-технічних навчальних заклади – Вищих професійних училищ №25 м. Хмельницького №36 с. Балин, на базі державного навчального закладу «Лісоводський професійний аграрний ліцей» створюється школа сприяння здоров’ю. У 2012 році відбулась низка великих спортивних подій, передусім, це – Євро-2012, участь наших спортсменів у літній Олімпіаді та Параолімпіаді в м. Лондон. Приємно відзначити те, що учениця Кам’янець-Подільського художнього ліцею Ганна Гончар стала абсолютною чемпіонкою України з пауерліфтингу, а згодом стала чемпіонкою світу, виконавши норматив майстра спорту міжнародного класу. Також хочеться відмітити збірну команду Хмельницької області, яка на ІІІ Всеукраїнській Спартакіаді учнів професійно23


Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р. технічних навчальних закладів 2012 року зайняла друге місце. У збірну команду були включені учні Вищого професійного училища №25 міста Хмельницького, Понінківського та Хмельницького професійних ліцеїв, Полонського та Деражнянського професійних аграрних ліцеїв та державного навчального закладу «Хмельницький центр професійнотехнічної освіти торгівлі та харчових технологій». Всеукраїнській Спартакіаді передувало проведення обласної Спартакіади серед учнів ПТНЗ. Таким чином, фізичне виховання учнів професійно-технічних навчальних закладів стає складовою частиною системи виховання і освіти, що спрямована на зміцнення здоров’я, розвиток фізичних, моральновольових та інтелектуальних здібностей людини та реалізує мету - всебічний розвиток фізичних і духовних сил майбутніх робітників, підготовки їх до трудової діяльності. Можна констатувати, що педагогічні колективи професійно-технічних навчальних закладів ознайомлені з Законами України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обмеження споживання і продажу пива та слабоалкогольних напоїв», «Про затвердження Загальнодержавної програми забезпечення профілактики ВІЛ-інфекції, лікування, догляду та підтримки ВІЛ-інфікованих і хворих на СНІД на 2009-2013 роки», Постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Державної цільової соціальної програми зменшення шкідливого впливу тютюну на здоров'я населення на період до 2012 року», проте, потрібно докладати більш дієвих зусиль по їх впровадженню в реальну практику життєдіяльності навчальних закладів. Відповідно до законодавчих актів України заклади охорони здоров'я разом з органами управління освітою повинні щорічно забезпечу-

вати безоплатний медичний огляд учнів, моніторинг і корекцію стану їх здоров'я, проведення лікувальнопрофілактичних заходів у професійно-технічних навчальних закладах незалежно від підпорядкування, типів і форм власності. Обов'язкові медичні профілактичні огляди учнів навчальних закладів мають проводитися щороку медичними працівниками у присутності батьків або осіб, які їх замінюють, безпосередньо у ПТНЗ або у лікувально-профілактичних закладах. Важливим є те, що об’єктивні медичні обстеження стають підставою розподілу учнів для занять у основній, підготовчій або спеціальній медичній групі на уроках фізичної культури. Статистика свідчить, що у 30 професійно-технічних закладах області за станом здоров’я кількість учнів, які займаються в спецмедгрупі складає 3-8% від загального контингенту навчального закладу. Директорам ПТНЗ слід звернути увагу на якісний і своєчасний медогляд учнів, закріплення за кожним навчальним закладом медичного працівника. Важливо узагальнену інформацію про результати медичних профілактичних оглядів та загальний стан здоров'я учнів навчального закладу обов’язково доводити до відома всього педагогічного колективу. Статистика констатує, що у 20 ПТНЗ області на 12 спеціальностях навчаються 130 дітей-інвалідів та дітей з обмеженими можливостями (це 0,98% від загального контингенту). Діти з особливими потребами мають бути залучені і на уроках фізкультури. Вони можуть виконувати посильні вправи і брати участь у різних іграх разом з одногрупниками. Це допоможе їм не відокремлюватися від однолітків і виконувати навчальну програму у більш повному обсязі. 24


Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р. Аналіз засвідчує, що робота спецмедгруп у деяких ПТНЗ проводиться формально. Необхідно розгорнути реальну організацію роботи спеціальних медичних груп, аби посприяти зміцненню здоров’я учнів, їх професійній адаптації. У зв’язку з цим, важливо, щоб у перший місяць навчання з метою адаптації учнів до навантажень на уроках фізичної культури прийом навчальних нормативів не здійснювався, а заняття мали рекреаційно-оздоровчий характер з помірними навантаженнями. Водночас варто відзначити, що в ПТНЗ Хмельницької області з метою фізичного загартування учнів, зміцнення їхнього здоров’я проводиться роз’яснювальна робота щодо ролі фізичної культури та спорту в житті людини; бесіди про значення фізкультури та спорту для фізичного здоров‘я людини, про роль здорового способу життя; підвищується якість уроків фізвиховання, контролюється їхнє відвідування учнями; організована робота спортивних секцій, груп загальної фізпідготовки; проводяться Дні здоров’я, змагання з різних видів спорту (районні, міські, обласні); розроблені та затверджені керівництвом закладів плани спортивних заходів та змагань на поточний навчальний рік; для фізичного загартування учнів проводяться екскурсії, походи рідним краєм. Важливо дотримуватися вимог навчальних програм щодо розвитку на уроках фізичної культури спеціальних фізичних якостей, які притаманні конкретним професіям. Це завдання вирішує професійноприкладна фізична підготовка учнів ПТНЗ. Разом з тим, необхідно посилити контроль за проведенням занять з фізичної культури та фізичного виховання у професійно-технічних навчальних закладах; підвищити їх якість, забезпечити пріоритетність

технологій та методик, які оберігають, підтримують і розвивають здоров’я дітей; забезпечити безумовне виконання викладачами правил і вимог щодо безпеки проведення занять з фізичного виховання, позаурочних спортивно-масових заходів. Також провести інвентаризацію спортивної бази навчальних закладів і спланувати роботу щодо її ремонту та реконструкції відповідно до діючих нормативів, вжити заходів щодо забезпечення навчальних закладів спортивним інвентарем та обладнанням. Директорам ПТНЗ необхідно звернути увагу на роботу спортивних секцій і гуртків, покращити якість проведення занять, провести роз’яснювальну роботу серед батьків щодо необхідності контролю за реальним станом здоров’я учнів та інформування про це адміністрації навчального закладу. Шкода, що деякі ПТНЗ області не мають власного спортивного залу (Ярмолинецький професійний ліцей) або спортивна база потребує капітального ремонту (Говорський, Новоселицький та Голосківський професійні аграрні ліцеї), але адміністрація цих навчальних закладів виходить з ситуації та укладає угоди з іншими установами щодо використання спортивної бази учнями ПТНЗ в осінньо-зимовий період. Протягом року вивчається досвід роботи викладачів фізичного виховання області щодо викладання предмета «Фізична культура», проведення фізкультурно - оздоровчих і спортивних заходів і ведення ділової документації керівника фізичного виховання. З метою пошуку і підтримки творчо працюючих педагогів області, активізації роботи з поширення кращого педагогічного досвіду та педагогічних інновацій у 2012 році проводиться конкурс «Викладач року 2012» в номінації «Викладач фізичного виховання». Наприкінці року 25


Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р. має відбутися фінал цього конкурсу, де визначиться переможець та п’ять лауреатів. Підвищення кваліфікації, яке проходять викладачі та керівники фізичного виховання при Науковометодичному центрі професійнотехнічної освіти інженернопедагогічних працівників у Хмельницькій області, спрямоване на послідовне удосконалення професійних знань, умінь і навичок, зростання майстерності, професії. Систематично проводяться засідання фахової секції викладачів фізвиховання, навчальні семінари та семінари-практикуми керівників фізичного виховання професійнотехнічних закладів Хмельницької області спільно з обласним управлінням фізичного виховання та спорту Комітету ФВС Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України та Хмельницьким інститутом післядипломної освіти педагогічних працівників з питань фізкультурнооздоровчої та спортивно-масової роботи в закладах профтехосвіти, організації роботи з учнями, віднесеними за станом здоров’я до спеціальної медичної групи; методики проведення уроків з фізичної культури різних розділів програми предмета «Фізична культура». Особлива увага звертається на безпеку життєдіяльності учнів, проведення інструктажів та попередження травматизму. Щорічно видаються методичні рекомендації щодо викладання предметів «Фізична культура» та «Захист Вітчизни» у навчальному році. Як висновок, треба підкреслити, що мета фізичного виховання витікає з основного завдання виховання, яке полягає в необхідності підготувати всебічно розвинутих, активних та здорових членів суспільства, які органічно поєднують у собі гуманістичні і загальнолюдські позитивні риси особистості, гармонію фізичного та психічного розвитку.

Тому завдання фізичного виховання можна розглядати, як оздоровчі завдання, що полягають у зміцнюванні опорно-рухового апарату, формуванні правильної постави, нормалізації розвитку внутрішніх органів, у покращенні діяльності центральної нервової системи, загартовуванні організму; освітні завдання, що полягають у формуванні і удосконаленні рухових умінь та навичок, у придбанні знань в області теорії, методики і організації фізичної культури і спорту; виховні завдання, що полягають в удосконаленні рухових якостей (сили, швидкості, витривалості, спритності), у зміцненні вольових якостей (волі до перемоги, сміливості, наполегливості, мужності), у покращенні психічних здібностей (уваги, пам'яті), у вихованні позитивних моральних рис, прищепленні правильних естетичних смаків. Державою визначено ряд завдань щодо реалізації права кожної дитини на повноцінний відпочинок та оздоровлення, забезпечення зайнятості дітей та підлітків, профілактики асоціальних явищ у молодіжному середовищі, задоволення інтересів і духовних запитів відповідно до індивідуальних потреб учнівської молоді. Прийнята концепція Державної цільової соціальної програми оздоровлення та відпочинку дітей на період до 2015 року. З метою реалізації даної програми в регіоні розроблена Програма оздоровлення та відпочинку дітей Хмельницької області на період до 2013 року (затверджена рішенням двадцять першої сесії обласної ради від 29.04.20009 року № 9-21/2009). Оздоровча кампанія проводиться щороку відповідно до Закону України «Про оздоровлення та відпочинок дітей». Так, у 2012 році охоплено оздоровленням та відпочинком 1138 учнів закладів ПТО Хмельницької області, з них – 77 дітей пільгових категорій. 26


Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р. Слід підкреслити, що реалізація вказаних вище оздоровчих, освітніх і виховних завдань фізичного виховання повинна здійснюватись у певному взаємозв'язку, що потребує

їх комплексного вирішення безпосередньо у навчальних закладах професійно-технічної освіти, на що мають бути спрямовані зусилля керівників ПТНЗ.

В.І. ОЧЕРЕТЯНКО начальник управління освіти і науки Хмельницької обласної державної адміністрації

ВИЗНАЧАЛЬНОЮ РИСОЮ УКРАЇНСЬКОГО ПАТРІОТИЗМУ МАЄ БУТИ ЙОГО ДІЄВІСТЬ Проблеми соціально-економічного становища українського суспільства на сучасному етапі, зниження рівня життя більшості населення, його розшарування, знецінення традиційних моральних норм і цінностей, пропаганда жорстокості, бездуховності, насильства, невизначеність в оцінці подій історичного минулого українського народу негативно вплинули на моральні цінності підростаючого покоління. Дані соціологічних досліджень засвідчують, що рівень патріотизму українських громадян є недостатньо високим. Тому патріотичне виховання сучасної молоді є найголовнішим завданням усіх ланок освіти. На жаль, останнім часом дуже поширеним явищем є відсутність або неповнота джерел патріотичного виховання. Спостерігаючи за молоддю, маємо визнати, що її погляди на поняття «патріот» та «патріотизм» дуже сильно різняться, а в деяких молодих людей розуміння цих понять зовсім відсутнє. У цих умовах постає необхідність розв’язання на державному рівні найгостріших проблем, пов’язаних з вихованням патріотизму та

формування національної свідомості населення України як основи консолідації суспільства і зміцнення держави. Патріотичне виховання молоді сьогодні є одним із найголовніших пріоритетів гуманітарної політики в Україні, важливою складовою національної безпеки України. Метою національно-патріотичного виховання є формування у молодого покоління високої патріотичної свідомості, почуття любові до України, пошани до видатних вітчизняних історичних діячів, готовності до виконання громадянських і конституційних обов'язків. Патріотичне виховання включає в себе соціальні, цільові, функціональні, організаційні та інші аспекти. Головною складовою патріотичного виховання є формування в молоді любові до рідної країни, що здійснюється в першу чергу через сім’ю, безпосереднє соціальне оточення, через передавання певних культурних традицій, звичаїв, обрядів, вірувань. Значну увагу патріотичному вихованню молоді приділяють органи державної влади, які здійс27


Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р. нюють його переважно через формування готовності до захисту Вітчизни, поваги до чинного законодавства та засад демократичної, правової держави, поваги до української історії, видатних пам’яток культури. Виховання молоді на кращих прикладах життя борців за становлення української державності є одним із найбільш важливих шляхів формування історичної пам’яті. Організовуючи виховну роботу з патріотичного виховання, потрібно враховувати, що в Україні історично склався широкий спектр регіонально-політичних та регіональнокультурних відмінностей, існує неоднозначне ставлення населення до багатьох подій минулого та сучасності. Cаме патріотизм, громадянськість повинні об’єднувати українців, зберегти те, що протягом століть було нашою метою, – незалежну державу. Питання патріотичного виховання української молоді декларуються у відповідних правових актах Верховної Ради України, зокрема у Постанові ВРУ N 865-IV «Про заходи Кабінету Міністрів України щодо захисту національних інтересів держави у сферах національно свідомого і патріотичного виховання молодого покоління та забезпечення умов його розвитку» від 22.05. 2003 та Законі України «Про загальнодержавну програму підтримки молоді на 20042008 роки» (№1281-ІV від 18.11.2003р.). Але через відсутність конкретних механізмів її реалізації та неналежний контроль за її виконанням, програма не була реалізована повною мірою. Кабінет Міністрів України змушений був для активізації Загальнодержавної програми підтримки молоді видати розпорядження №933-р від 9.07.2008р «Заходи щодо виконання у 2008 році Загальнодержавної програми підтримки молоді на 2004-2008 роки». Завдання вдосконалення системи патріотично-

го виховання молоді також ставилося у розпорядженні. Кабінету Міністрів України N 1237-р від 17. 09. 2008 р «Про схвалення Концепції Державної цільової національно-культурної програми розвитку Українського козацтва на 2009-2011 роки» одним із завдань якої є удосконаленню системи виховання молоді на національних традиціях. У Державних національних програмах “Освіта” (“Україна ХХ1 століття”), “Діти України”, “Національній програмі патріотичного виховання громадян, розвитку духовності”, Законах України “Про освіту”, “Про загальну середню освіту”, «Про професійно-технічну освіту», Національній доктрині розвитку освіти України як стратегічні визначаються завдання виховання в особистості любові до Батьківщини, усвідомлення нею свого громадянського обов’язку на основі національних і загальнолюдських духовних цінностей, утвердження якостей громадянина-патріота України як світоглядного чинника. Основними державними інституціями, що забезпечують питання формування і реалізації державної політики у сфері патріотичного виховання молоді є Міністерство освіти та науки, Міністерство у справах сім’ї, молоді та спорту, РНБО України, Міністерство оборони, Інститут проблем виховання Академії педагогічних наук України та інші. Значну роботу з реалізації патріотичного виховання молоді проводить Міністерство освіти та науки. В Національній доктрині розвитку освіти (затверджена Указом Президента №347 від 17.04.2002) зазначається, що національне виховання є одним із головних пріоритетів, органічною складовою освіти. Його основна мета - виховання свідомого громадянина, патріота, набуття молоддю соціального досвіду, високої культури міжнаціональних взаємовідносин. 28


Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р. Одним із шляхів забезпечення патріотичного виховання в навчальному закладі є створення відповідних навчальних програм з предметів гуманітарного циклу (Історія, Людина і світ), які б відображали основні етапи становлення української державності та висвітлювали життя та діяльність видатних українських діячів. Особлива увага приділяється викладанню історичних дисциплін, оскільки саме через них здійснюється оновлення поглядів на минуле України та звільнення його від стереотипів та міфів радянсько-імперської доби. В Державному стандарті базової і середньої освіти, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України N 24 від 14 січня 2004 р., зазначається: «Викладання історичних дисциплін спрямоване на виховання в особистості рис патріота України, активного компетентного громадянина, людини з гуманістичними і демократичними цінностями». Патріотизм покликаний дати новий імпульс духовному оздоровленню народу, формуванню в Україні громадянського суспільства, яке передбачає трансформацію громадянської свідомості, моральної, правової культури особистості, розквіту національної самосвідомості і ґрунтується на визнанні пріоритету прав людини. Суспільство, яке функціонує на засадах гуманізму, свободи, верховенства закону, соціальної справедливості, гарантує умови для зростання добробуту народу. Патріотизм на даний час є нагальною потребою і держави, якій необхідно, щоб усі діти виросли національно свідомими громадянами – патріотами, здатними забезпечити країні гідне місце в цивілізованому світі, й особистості, яка своєю діяльнісною любов’ю до Батьківщини прагне досягти взаємності з метою створення умов для вільного саморозвитку та збереження індивідуальності; і суспільства, яке зацікавлене в тому, щоб

саморозвиток особистості, становлення її патріотичної самосвідомості здійснювався на моральній основі. Мети патріотичного виховання можна досягти шляхом реалізації таких виховних завдань: утвердження в почуттях особистості патріотичних цінностей, поваги до культурного та історичного минулого України; виховання поваги до Конституції України, Законів України, державної символіки; підвищення престижу військової служби як виду державної служби, культивування ставлення до солдата як до державного службовця; визнання й забезпечення в реальному житті прав дитини як найвищої цінності держави і суспільства; усвідомлення взаємозв’язку між індивідуальною свободою, правами людини та її патріотичною відповідальністю; формування етнічної та національної самосвідомості, любові до рідної землі, держави, родини, народу; визнання духовної єдності населення усіх регіонів України, спільності культурної спадщини та майбутнього; формування толерантного ставлення до інших народів, культур і традицій; формування мовної культури, оволодіння і вживання української мови як духовного коду нації. Зміст героїко-патріотичного виховання передбачає глибоке розуміння природи учнів, їх індивідуальних рис і можливостей, повагу до особистості учня, турботу про її гармонійний розвиток, встановлення взаємин співробітництва в навчально-виховному процесі. Патріотичне виховання молоді здійснюється за такими напрямами: державний – базується на забезпеченні державою системи героїкопатріотичного та патріотичного виховання; соціальний – ґрунтується на вивченні норм моралі, їх дотриманні, орієнтований на усвідомлення пріоритету загальнолюдських цінностей та інтересів, виховання шанобливого ставлення до культури, історії, мови, 29


Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р. звичаїв і традицій українського народу; військовий – передбачає вивчення військової історії України, переможних битв Радянської Армії, основних зразків техніки та озброєння Збройних Сил України, набуття початкових навичок користування ними, підвищення фізичної загартованості в інтересах підготовки до захисту Вітчизни; психологопедагогічний – ґрунтується на вивченні психологічних особливостей молоді, урахуванні їх у процесі підготовки юнаків до військової служби, проведенні методичної роботи з узагальнення та поширення передового досвіду героїко-патріотичного виховання, вдосконаленні форм і напрямів цієї діяльності; правовий — передбачає формування глибоких правових знань, прищеплення високої правової культури. Складний процес героїкопатріотичного виховання здійснюється за допомогою різноманітних форм роботи, вибір яких залежить від змісту та завдань виховної роботи, вікових особливостей вихованців з урахуванням основних напрямів діяльності учнів. Основними формами патріотичного виховання в навчальному закладі є: інформаційномасові (дискусії, диспути, конференції, “філософський стіл”, “відкрита кафедра”, інтелектуальні аукціони, ринги, вікторини, вечори, подорожі до джерел рідної культури, історії держави і права, “жива газета”, створення книг, альманахів); діяльніснопрактичні (творчі групи, осередки, екскурсії, свята, театр-експромт, ігри-драматизації, огляди-конкурси, олімпіади); інтегративні (шкільні клуби, фестивалі, асамблеї, гуртки); діалогічні (бесіда, міжрольове спілкування); індивідуальні (доручення, творчі завдання, звіти, індивідуальна робота тощо); наочні (шкільні музеї, кімнати, зали, галереї, виставки дитячої творчості, книжкові виставки, тематичні стенди тощо).

У процесі організації патріотичного виховання рекомендується дотримуватись таких принципів:  національної спрямованості – передбачає формування національної самосвідомості, виховання любові до рідної землі, свого народу, шанобливе ставлення до його культури;  гуманізації виховного процесу – вихователь зосереджує увагу на учневі як вищій цінності, враховує його вікові та індивідуальні особливості й можливості, не форсує його розвиток, а спонукає до самостійності, задовольняє базові потреби учня, виробляє індивідуальну програму його розвитку, стимулює свідоме ставлення до своєї поведінки, діяльності, патріотичних цінностей;  самоактивності й саморегуляції – сприяє розвитку у вихованця суб’єктних характеристик; формує здатність до критичності й самокритичності, до прийняття самостійних рішень; поступово виробляє громадянську позицію особистості, почуття відповідальності за її реалізацію в діях та вчинках;  культуровідповідності – передбачає єдність патріотичного виховання з історією та культурою народу, його мовою, народними традиціями та звичаями, які забезпечують духовну єдність, наступність і спадкоємність поколінь;  полікультурності – інтегрованість української культури у європейський та світовий простір, створення для цього необхідних передумов: формування в учнівської молоді відкритості, толерантного ставлення до культури, мистецтва, вірування інших народів; здатності диференціювати спільне й відмінне в різних культурах, сприймати українську культуру як невід’ємну складову культури загальнолюдської;  соціальної відповідності – обумовлює необхідність узгодженості змісту та методів патріотичного виховання реальній соціальній ситу30


Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р. ації, в якій організовується виховний процес. За напрямом патріотичного виховання на державному рівні розробляються й реалізуються програми та заходи, як наприклад: програма проведення комплексних навчальнотематичних екскурсій з учнівською та студентською молоддю «Моя країна – Україна»; Всеукраїнська філософська історико-краєзнавча конференція учнівської молоді «Пізнай себе, свій рід, свій нарід»; програма «Формування духовності як складової національного виховання учнів»; круглий стіл на тему: «Від єдиної державної концепції – до державної політики патріотичного виховання українських громадян», результатом якого стало створення Всеукраїнського центру патріотичного виховання молоді; Державна цільова соціальна програма «Молодь України» на 2009-2015 роки; Концепція національно-патріотичного виховання молоді та ін.. Концепція національно-патріотичного виховання молоді реалізується за напрямами: 1. Удосконалення нормативно-правової бази патріотичного виховання молоді. 2. Активізація діяльності органів державної влади у сфері патріотичного виховання молодого покоління. 3. Інформаційно-пропагандистське забезпечення національнопатріотичного виховання молоді. 4. Співпраця органів державної влади та органів місцевого самоврядування з громадськими об'єднаннями. 5. Посилення ролі сім'ї у процесі патріотичного виховання молоді. 6. Формування науково-теоретичних і методичних засад національно-патріотичного виховання молоді.

У професійно-технічних закладах Хмельницької області під умілим організаційно-методичним керівництвом обласної методичної служби активно здійснюється патріотичне виховання учнівської молоді шляхом використання традиційних і нетрадиційних форм роботи, залучення учнів до реальної пошукової та дослідницької діяльності. Важливим при цьому є військово-патріотичне виховання. Реалізація даного напряму виховання здійснюється на заняттях з предметів «Історія України», «Захист Вітчизни», виховних годинах, на яких учні вивчають питання становлення Української державності, українського козацтва, героїки визвольного руху, формують у собі повагу до Конституції України, Законів України, державної символіки – Герба, Прапора, Гімну України та історичних святинь відповідно до положень Концепції національно-патріотичного виховання молоді. Патріотичні почуття в молоді виховуються також через організацію роботи музеїв бойової і трудової слави періоду Великої Вітчизняної війни та бойових дій на території інших держав при навчальних закладах. Науково-методичним центром професійно-технічної освіти та підвищення кваліфікації інженернопедагогічних працівників у Хмельницькій області розроблено й запропоновано ПТНЗ методичні рекомендації щодо організації роботи музеїв, зразки документів для реєстрації музеїв при навчальних закладах (уніфікований паспорт музею, акт обстеження музею), рекомендації до порядку заповнення уніфікованого паспорта музею, матеріали обласного державного архіву «Хмельниччина в роки світової війни», «Зведена відомість про злодіяння, вчинені німецько-фашистськими окупантами на території Кам’янець-Подільської області». Було організовано проведення 31


Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р. м. Хмельницького від німецькофашистських загарбників». У Хмельницькому професійному ліцеї електроніки пошукову роботу провели учні: - Гуменюк Андрій за темою: «Доля моїх рідних у роки Другої світової війни» (пошукова робота, яка висвітлює життя і долю рідних в роки Великої Вітчизняної війни); - Грабовський Владислав за темою «Пошук, що триває більше як півстоліття» (пошукова робота про бабусю, яку під час Великої Вітчизняної війни вивезли до Німеччини; робота базується на архівних матеріалах України, Польщі, Німеччини і відзначена Почесною грамотою Ради ветеранів);

огляду-конкурсу музеїв при навчальних закладах області. Науйкращими визнано музеї Балинського ВПУ №36, ДПТНЗ «Лісоводський професійний аграрний ліцей», Волочиського професійного ліцею. Лабораторією виховної роботи НМЦ ПТО ПК розроблено заходи щодо відзначення Дня скорботи і вшанування пам’яті жертв війни в Україні та 70-ї річниці початку Великої Вітчизняної війни, про підготовку та проведення заходів до 70-х роковин трагедії Бабиного Яру, про відзначення 70-х роковин початку насильного вивезення мирного населення з території окупованої України на примусові роботи в роки Великої Вітчизняної війни, про відзначення у 2012 році в області Дня партизанської слави. На виконання розпорядження Кабінету Міністрів України від 27.04.2011 №361-р «Про затвердження плану заходів з відзначення у 2011 році Дня скорботи і вшанування пам’яті жертв війни в Україні та 70-ї річниці початку Великої Вітчизняної війни 1941-1945 років» в закладах профтехосвіти Хмельницької області здійснюється пошукова робота з метою встановлення осіб, які загинули або пропали безвісти під час Великої Вітчизняної війни 1941-1945 років. Так, у ДНЗ "Хмельницький центр професійно-технічної освіти торгівлі та харчових технологій" створена пошукова група, яка провела дослідницьку роботу на тему: «Звільнення мікрорайону Гречани

- Савченко Артем, який створив відеофільм «Відгук минулого» (розповідь про те, як під час перегляду телефільму «Штрафбат» у документальній німецькій хроніці рідні учня впізнали батька, діда, на якого отримали похоронку; робота відзначена Почесною грамотою обласної Ради ветеранів). У Вищому професійному училищі №36 с. Балин відновлено майже 150 імен балинчан, яких було забуто (це учасники Першої світової, Великої Вітчизняної воїн, учасників війни з Фінляндією, Японією та інші). Окремі фрагменти пошукової роботи: - з 1985 року знайдено 60 прізвищ односельчан, які загинули в роки Великої Вітчизняної війни (таким чином, нині відомі 270 імен і пошуки продовжуються); 32


Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р. - знайдено прізвища 7 балинських дітей, які загинули у воєнні та післявоєнні роки від необережного поводження з боєприпасами, залишеними в ході бойових дій; - ведеться пошук інформації про односельчан-євреїв, розстріляних у Балині 2.09.1942 р. (встановлено імена 69 осіб, які проживали в Балині до початку війни); - ведеться пошук балинчаностарбайтерів, які загинули в Німеччині (виявлено 6 осіб); - розпочато пошук репресованих односельчан. Учні ДПТНЗ «Красилівський професійний ліцей» в результаті проведеної пошукової роботи сформували список загиблих та зниклих безвісті у роки війни. У Старокостянтинівському професійному ліцеї створено й постійно діє пошуковий клуб «Пошук», який тісно співпрацює з районною організацією ветеранів та учасників Великої Вітчизняної війни. Продовжується пошук могил героїв-розвідників, які загинули в с. Зеленці Старокостянтинівського району. У Вищому професійному училищі №38 смт. Гриців знайдено поховання таких осіб: Мисика Афона Давидовича (жителя смт. Гриців, Шепетівський р-н ); Дьоміна Івана Севастьяновича (жителя с. Драчі, Старокостянтинівський р-н). Пошукова робота велася за допомогою Інтернет-мережі та за запитами в архівах. Понінківський професійний ліцей спільно з селищною радою впорядкували список загиблих воїнів та зниклих безвісті і встановили, що під час Великої Вітчизняної війни з числа мешканців смт. Понінка загинуло на фронті 178 осіб, зникли безвісті 300 осіб, загинули в полоні 2 особи, загинули в партизанському загоні – 1 особа.

На території селищної ради знаходяться 4 захоронення: - братська могила с. Лодзянівка, захоронено 43 особи; - братська могила смт. Понінка, кладовище, захоронено 12 осіб; - індивідуальна могила, с. Скидовисько; - братська могила євреїв у лісі смт. Понінка, захоронено 2400 осіб.

Організаційно-педагогічні засади патріотичного виховання учнівської молоді в ПТНЗ є важливим питанням для обговорення на обласних семінарах, курсах підвищення кваліфікації заступників директорів з виховної роботи, вихователів, викладачів, які проводить НМЦ ПТО ПК. Розроблено та поширено в навчальних закладах методичні рекомендації щодо формування патріотичної свідомості учнів закладів профтехосвіти, проведено виставки матеріалів краєзнавчо-пошукової роботи, на яких були представлені навчальні посібники з історії рідного краю, методичні рекомендації щодо здійснення краєзнавчої роботи, програми краєзнавчих гуртків, матеріали, що висвітлюють досвід організації краєзнавчої та пошуково-дослідницької роботи учнів. Аналіз поданих на виставку матеріалів свідчить про системність та змістовність краєзнавчо-пошукової роботи в більшості ПТНЗ області, використання її результатів у навчально-виховному процесі, залучення широкого кола учнів до краєзнавчопошукової роботи у різноманітних 33


Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р. формах. Це сприяє формуванню пізнавальної активності учнів, поглибленню знань з історії рідного краю, забезпеченню зв’язку теорії з практикою і, безперечно, вихованню патріотичних почуттів як у юного, так і в старших поколінь. Проте для сьогоднішнього дня характерний дещо низький рівень інформаційно-пропагандистського забезпечення патріотичного виховання молоді. У ЗМІ досить мало матеріалів, які б висвітлювали герої-

чні сторінки української історії, на яких молодь могла би вчитися. Мало є фільмів вітчизняного виробництва, які б виховували молодь на кращих зразках української історії. Для подолання цих проблем потрібно здійснити ряд суттєвих кроків як на рівні держави, так і на місцях. Адже визначальною рисою українського патріотизму має бути його дієвість. Саме вона спроможна перетворювати почуття в конкретні справи і вчинки на користь Батьківщини і держави.

А.М. ХАРЧУК, заступник начальника управління освіти і науки Хмельницької облдержадміністрації

СОЦІАЛЬНЕ ПАРТНЕРСТВО В РЕГІОНІ – ЗАПОРУКА ЯКІСНОЇ ПІДГОТОВКИ КВАЛІФІКОВАНИХ РОБІТНИКІВ За останні роки ситуація на ринку праці України кардинально змінилася. Посилення євроінтеграційних процесів вимагає від професійнотехнічної освіти своєчасного реагування на зміни вимог роботодавців до кваліфікації робітничого персоналу. Тому одним із головних напрямів побудови вітчизняної конкурентоспроможної економіки є оптимізація взаємовідносин та взаємозв’язків професійно-технічної освіти з ринком праці через впровадження професійних стандартів, орієнтованих на світ праці. У зв’язку з посиленням вимог регіонального ринку праці до якості підготовки робітничих кадрів, оновлення змісту, розробки стандартів нового покоління, що ґрунтуються на компетенціях, створення умов для якісного проходження виробничого навчання та виробничої практики учнями, стажування інженернопедагогічних працівників, опанування новітніх виробничих технологій постала велика необхідність деталь-

но знати та оперувати інформацією про регіональний ринок праці, який на сьогодні є дуже динамічним. Соціальне партнерство у сфері професійно-технічної освіти – відносно нова категорія, яка з’явилась у зв’язку зі зміною форм власності у нашій державі, мета якого полягає в особливому типі взаємодії професійно-технічних навчальних закладів з центральними та місцевими органами виконавчої влади, об’єднаннями 34


Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р. роботодавців, профспілок, підприємствами різних форм власності та підпорядкування, органами служби зайнятості, іншими зацікавленими партнерами, спрямованої на максимальне узгодження інтересів всіх учасників цього процесу. В сучасних умовах професійно-технічні навчальні заклади не в змозі повною мірою задовольнити запити економічних секторів країни. Причин багато, серед яких: незадовільне ресурсне та фінансове забезпечення реформування профтехосвіти; відставання рівня професійної компетентності педагогічних працівників ПТНЗ від зростаючих вимог до якості підготовки робітничих кадрів; невідповідність застарілої, морально та фізично зношеної матеріально-технічної бази ПТНЗ вимогам інформаційно-технологічного розвитку; відсутність інформації про перспективи розвитку галузей економіки; неспрогнозованість потреб нових видів робіт у професійній підготовці кваліфікованих робітників відповідно до змісту праці галузі тощо. Зміцнення зв'язків між управлінням освіти і науки, НМЦ ПТО ПК, навчальними закладами, підприємствами, центром зайнятості, іншими суб'єктами соціального партнерства: спрощує доступ до інформації про стан попиту на ринку праці, робітничі професії, з яких здійснюєтья підготовка; дає змогу роботодавцям вносити пропозиції під час коригування навчальних програм, впливати на якість навчання, розширювати можливості в організації практики учнів, організації стажування майстрів виробничого навчання та ознайомленні з новими типами обладнання й технологічними процесами. Сьогодні перед професійнотехнічною освітою Хмельниччини стоїть завдання – забезпечення всіх галузей економіки висококваліфікованими робітниками, які б могли працювати на сучасній техніці, само-

стійно діяти та приймати правильні рішення в динамічних нестандартних умовах, володіти новітніми технологіями виробництва. Налагодження партнерських взаємовідносин між підприємством – замовником кадрів та ПТНЗ є пріоритетним напрямом в організації та здійсненні підготовки кваліфікованих робітників, яких сьогодні максимально потребує виробництво. Роботодавці зацікавлені в такій співпраці не менше, ніж ПТНЗ. Адже кваліфікований робітник зведе до мінімуму адаптаційні затрати на робочому місці випускника навчального закладу профтехосвіти, а нестача кваліфікованих кадрів (як за професійною структурою, так і за рівнем професійних навичок) означає втрати в продуктивності праці, конкурентоспроможності, прибутковості, зростання власних витрат на перекваліфікацію робочої сили. Інертність процесу професійної освіти збільшує ризики втрат, пов'язаних з невідповідністю якості підготовки учнів ПТНЗ та вимог ринку. Партнерство роботодавців з професійно-технічними навчальними закладами дає змогу максимально швидко наблизити стандарти навчання до швидкозмінних потреб бізнесу та розділити з державою витрати на підготовку робітничих кадрів. Так, з метою ефективного і якісного навчання учнів між Голосківським професійним аграрним ліцеєм та агрофірмою «Обрій» (село Голосків Летичівського району) укладено договір, за яким майбутні трактористи-машиністи сільськогосподарського виробництва проходять виробниче навчання й виробничу практику на сучасній техніці агрофірми. Заслуговує на увагу співпраця Грицівського вищого професійного училища №38 з корпорацією «Сварог», яка на сьогодні є потужним агропромисловим підприємством, і ВАТ «Шепетівський цукрокомбінат» 35


Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р. з метою вивчення нових технологій виробництва та сучасної сільськогосподарської техніки. Належним чином налагоджено співробітництво: між колективним швейним підприємством м. Кам’янця-Подільського, яке працює за новими виробничими технологіями, та Державним професійно-технічним навчальним закладом «Кам’янець-Подільське вище професійне училище»; ВАТ «Гіпсовик» і фірмою «Полірем» та ДПТНЗ «Кам’янець-Подільський професійний будівельний ліцей»; ВАТ «Шепетівський ДОК» і Шепетівським професійним ліцеєм; ВАТ «Хмельниччина-Авто» і Хмельницькою філією «Приватбанк» та Вищим професійним училищем №11 м. Хмельницького. Велику роль у забезпеченні регіонального ринку праці кваліфікованими робітничими кадрами відіграє ефективність взаємодії з регіональною Міжгалузевою радою з питань ПТО, галузевими професійними асоціаціями, наглядовими, консультативними та фаховими радами ПТНЗ. На сьогодні налагоджено конструктивну співпрацю з Союзом промисловців та Об’єднанням роботодавців Хмельницької області, проведено розширену нараду за участю керівників активно діючих підприємств (ВАТ «АК АДВІС», ВАТ «ТЕМП», ДП «Новатор») і професійно-технічних навчальних закладів області, на якій обговорено шляхи взаємодії з питань якісної підготовки робітничих кадрів. Це сприяє реальному формуванню регіонального замовлення на підготовку робітничих кадрів, залученню інвестицій, дає змогу створити належні умови для виробничого навчання та виробничої практики учнів професійнотехнічних навчальних закладів, залучити роботодавців до удосконалення навчальних програм з підготовки кваліфікованих робітників, а також

організації стажування майстрів виробничого навчання, викладачів спецдисциплін на новітніх виробничих технологіях. 19 квітня 2012 року на базі ВАТ «Темп» м. Хмельницького в рамках спільного розширеного засідання правління Союзу промисловців і підприємців Хмельницької області та Організації роботодавців Хмельницької області за участі народних депутатів України відбулося урочисте відкриття навчальновиробничої дільниці Державного навчального закладу «Вище професійне училище № 11 м. Хмельницького». За домовленістю між ДНЗ «ВПУ №11 м. Хмельницького» та ВАТ «Темп» на заводі створено навчально-виробничу дільницю площею 420 кв.м. та навчальний кабінет площею 36кв.м., в яких спільними зусиллями проведено ремонт. У навчальному кабінеті для покращення якості викладання матеріалу та засвоєння його учнями встановлено мультимедійні пристрої (екран та проектор). На навчально-виробничій дільниці встановлено чотири токарно-гвинторізні верстати 1 ИС 6118, два вертикально-фрезерні верстати, організовано три робочих місця електрозварювальників для роботи на напівавтоматичних зварювальних апаратах промислового типу. Навчальні приміщення оснащено інформаційними стендами “Робота на фрезерному верстаті”, “Робота на токарному верстаті”, “Вимоги до зварювальних швів”, “Класифікація та параметри зварювальних швів”, “Охорона праці та техніка безпеки”. Обладнано кабінет для майстра виробничого навчання та приміщення для переодягання учнів. Проведення виробничого навчання на базах підприємства сприяє: швидкій адаптації учнів до умов виробництва; підвищенню рівня яко36


Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р. сті знань учнів; вирішенню проблеми працевлаштування. Сьогодення вимагає знайти відповіді на низку питань: як створити механізми для інтеграції закладів профтехосвіти різних рівнів у ринок праці та підвищити їх внесок у розвиток регіону, що необхідно зробити для активізації освітнього, наукового та культурного потенціалу закладів профтехосвіти в інтересах держави та області, як підвищити ефективність взаємодії закладів профтехосвіти з роботодавцями, яким чином активізувати потенціал учнів як майбутніх «двигунів» розвитку нашої області зокрема, а також що і як розвивати в системі профтехосвіти області. Зрозуміло, пошуки у розв`язанні цих проблем потребують реального соціального партнерства освітньої та виробничої сфер, органів державного управління, громадськості. Варто зазначити, що на базі Хмельницького професійного ліцею електроніки, Понінківського професійного ліцею та державного навчального закладу «Лісоводський професійний аграрний ліцей» створено навчально-виробничі відділення безпеки життєдіяльності, основним завданням яких є проектування, монтаж, технічне обслуговування засобів протипожежного захисту, виконання просочувальних робіт для закладів освіти Хмельницької області. Створення відділень дасть можливість здешевити перерахований комплекс робіт на 30-60% порівняно з послугами спеціалізованих приватних організацій. Відповідно до листа МОН України від 18.06.10. №1/9-441 та з метою виявлення дієвих форм співробітництва ПТНЗ області з виробництвом як важливого чинника модернізації професійно-технічної освіти, управлінням освіти і науки Хмельницької обласної державної адмі-

ністрації та Науково-методичним центром професійно-технічної освіти та підвищення кваліфікації інженерно-педагогічних працівників у Хмельницькій області у 2011 році проведено огляд-конкурс «Співпраця професійно-технічних навчальних закладів з виробництвом». Аналіз поданих на оглядконкурс матеріалів свідчить про налагодження дієвої співпраці професійно-технічних навчальних закладів з виробництвом, що сприяє: залученню роботодавців до оновлення та поповнення матеріально-технічної бази ПТНЗ сучасним обладнанням, технікою, устаткуванням; наданню робочих місць для проходження учнями виробничого навчання та виробничої практики на сучасному обладнанні за новими технологіями; забезпеченню участі фахівціввиробничників у роботі творчих груп з удосконалення програм навчання; стажуванню педагогічних працівників на сучасному обладнанні за новітніми технологіями та підвищенню їх робітничої кваліфікації; залученню коштів працедавців до забезпечення ПТНЗ сучасною комп’ютерною технікою, впровадження інформаційно-комунікативних та інноваційних технологій у навчально-виробничий процес; створенню гнучкої системи планування, прогнозування потреб у кваліфікованих робітничих кадрах для підприємств, установ, організацій області. Ще одним напрямом соціального партнерства є участь роботодавців в організації та проведенні конкурсів фахової майстерності. У 2012 році проведено п’ять обласних конкурсів фахової майстерності серед учнів ПТНЗ з професій: "Продавець продовольчих товарів", "Слюсар з ремонту автомобілів", «Пекар», «Електрозварник ручного зварювання», «Перукар». До роботи журі цих конкурсів залучались керівники та працівники 37


Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р. підприємств: І.М. Праворський (голова правління ВАТ «Темп»), С.Б. Солоха (директор магазину "Фуршет"), О.С. Сапрун (заступник директора з персоналу магазину "Фуршет"); В.В. Багрій (директор сервісного цеху головного підприємства ПАТ "Хмельниччина-Авто"), В.Я. Залуська (завідувач лабораторії ТОВ «СТІОМІ-Холдінг»), Н.В. Мудра (директор ДП «Проскурів-Хліб»), Н.Л. Бондар (інженер-організатор зварювального виробництва ПАТ «Хмельницькгаз»), О. О. Абрамов (кандидат технічних наук, доцент кафедри зносостійкості і надійності машин Хмельницького національного університету, член Спілки зварників України), Л.Й.Перець (керівник підрозділу приватного підприємства «Антисептик»); Т.М. Бойко (директор салону-перукарні "Шер-Анет"), І.А. Луцюк (виконавчий директор перукарні "Імідж"). Переможців та учасників конкурсу фахової майстерності з професії "Перукар" серед учнів ПТНЗ області директор фірми "Золингер Маркет" С.Г. Рубан нагородив цінними подарунками, сертифікатами на одержання продукції фірми та на право участі в семінарських заняттях, які проводитиме фірма. Два роки поспіль з ініціативи середньої професійної школи та німецького зварювального союзу DVS в м. Фрідек-Містек (Чехія) проводяться міжнародні конкурси молодих зварників «Huisman Welding Cup». Україну на цих конкурсах представляли також учні закладів профтехосвіти Хмельниччини. В 2011 році команда України посіла п’яте місце в конкурсі, а учень Ярмолинецького професійного ліцею в особистих змаганнях показав третій результат. У 2012 році хмельничани тримали середину в рейтингових таблицях. Для визначення переможців відбору працювала комісія, до складу якої входили кандидат технічних на-

ук, доцент кафедри зносостійкості і надійності машин Хмельницького національного університету, член спілки зварників України О.О. Абрамов та начальник дільниці тепловодопостачання і каналізації ВАТ "УБ Хмельницька АЕС" А.В. Бондарчук. Позитивним є те, що практичні тури конкурсів фахової майстерності почали проводити на виробничій базі підприємств. Так, практичні завдання учасники обласного конкурсу фахової майстерності серед учнів ПТНЗ з професії "Продавець продовольчих товарів" виконували на базі торговельного підприємства "Фуршет", яке є базовим в організації практики учнів. 15 травня 2012 року проведено ІІ (обласний) етап Всеукраїнського конкурсу фахової майстерності з професії "Кухар" серед майстрів виробничого навчання ПТНЗ області. Роботи конкурсантів оцінювало авторитетне журі, до складу якого ввійшли: завідувач їдальнею ПАТ "Укрелектроапарат" Н.Я. Довганюк, директор ресторану "Софія" С.П. Гура, шеф-кухар бару-ресторану "Лотос" О.М. Гордовська. 20 вересня 2012 року управлінням освіти і науки спільно з Головним управлінням промисловості та інфраструктури на базі ВПУ №11 м.Хмельницького організовано конкурс фахової майстерності з професії «Токар» серед кращих працівників промислових підприємств та майстрів виробничого навчання ПТНЗ області. В рамках конкурсу професійної майстерності проведено круглий стіл "Співпраця ПТНЗ та роботодавців: інноваційні шляхи соціального партнерства". В його роботі взяли участь представники Хмельницької ОДА, керівники підприємств Хмельницької області, керівники ПТНЗ, обласного та міського центрів зайнятості, представники Науково38


Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р. методичного центру професійнотехнічної освіти та підвищення кваліфікації інженерно-педагогічних працівників у Хмельницькій області. Маємо в області цікавий досвід партнерства з громадськими організаціями. Так, завдяки співпраці Грицівського вищого професійного училища №38 та громадської організації – асоціації «Відродження Грицева», було розроблено та втілено в життя два проекти: «Спортивне містечко будуємо разом» і «Стежина здоров’я». В результаті реалізації проекту «Спортивне містечко будуємо разом» при фінансовій підтримці фонду Стефана Баторія (у розмірі 12,5 тис. грн..) створено спортивне містечко, виготовлені та встановлені баскетбольні щити, підготовлений майданчик для гри в баскетбол, що відповідає спортивним стандартам. Поруч зі спортивним містечком знаходиться обладнаний спортивний зал училища, тренажерний зал. Тобто, створені оптимальні умови для проведення спортивних свят, змагань, спартакіад, конкурсів, туристичних походів, які сприятимуть формуванню здорового способу життя дітей, молоді та дорослого населення. Запропонована модель є альтернативою для молоді, яка бажає розвиватися фізично. Головна проблема, на яку був спрямований проект «Стежина здоров’я» – це пропаганда здорового способу життя серед учнів та молоді, організація дозвілля з мешканцями Грицева, популяризація здорового способу життя як необхідної умови гармонійного розвитку особистості, відкриття відділення ДЮСШ «Колос» з баскетболу. Упродовж останніх років діяльність управління освіти і науки, НМЦ ПТО ПК та ПТНЗ Хмельницької області була спрямована в першу чергу на поглиблення співпраці з підприємствами-замовниками робітни-

чих кадрів, налагодження партнерських зв’язків, які б враховували інтереси кожної сторони. На часі – необхідність якісних змін у взаємодії центральних і місцевих органів виконавчої влади та місцевого самоврядування, підприємств, організацій, об’єднань роботодавців та профспілок, наукових установ з метою створення в державі соціальноекономічних умов, за яких відбудеться формування єдиної концептуально узгодженої та науково обґрунтованої державної політики розвитку професійно-технічної освіти, трансформування її в цілісну відкриту систему професійної освіти і навчання людських ресурсів на основі принципів неперервності, доступності, індивідуалізації й диференціації, гнучкості, інноваційності та компетентнісного підходу. Важливими напрямами діяльності системи профтехосвіти Хмельниччини з питань соціального партнерства на перспективу є такі: - впровадження нових форм співробітництва ПТНЗ, промисловості, бізнесу та профспілок з питань підготовки кваліфікованих робітничих кадрів для підприємств області, зокрема, створення фахових рад за галузевим спрямуванням; - залучення роботодавців до оновлення та поповнення матеріально-технічної бази ПТНЗ сучасним обладнанням, технікою, устаткуванням; - надання робочих місць для проходження учнями виробничого навчання та виробничої практики на сучасному обладнанні й технологіях, впровадження гнучких технологій навчання (зокрема, блочномодульного), а також заснованих на компетенціях; - забезпечення участі фахівців підприємств, установ, організацій у роботі творчих груп з удосконалення програм навчання, розробки, апроба39


Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р. ції та впровадження державних стандартів професійно-технічної освіти; - надання робочих місць на промислових підприємствах, у сфері бізнесу для організації стажування педагогічних працівників на новітній техніці й технологіях, підвищення їх робітничої кваліфікації; - об'єднання фахівців за галузевим спрямуванням, науковців, педагогічних працівників ПТНЗ у творчі групи зі створення підручників, навчальних посібників, інструкційно-технологічної документації нового покоління для ресурсного забезпечення навчального процесу з підготовки кваліфікованих робітників; - залучення коштів роботодавців до забезпечення ПТНЗ сучасною комп’ютерною технікою, впровадження інформаційнокомунікативних та інноваційних технологій у навчально-виробничий процес; - створення гнучкої системи планування, прогнозування потреб у кваліфікованих робітничих кадрах для підприємств, установ, організацій області та участь роботодавців у

визначенні обсягів державного замовлення на підготовку робітничих кадрів; - налагодження системи роботи ПТНЗ і роботодавців з питань інформування та оновлення законодавчої бази ПТО. Для ефективної реалізації вищезазначених завдань велике значення має взаємодія з роботодавцями та професійними спільнотами, зокрема з регіональною Міжгалузевою радою з питань ПТО, галузевими професійними асоціаціями, наглядовими, консультативними та фаховими радами ПТНЗ, методичними комісіями закладів ПТО. Вибудовування конструктивної співпраці з працедавцями принесе позитивний результат у підготовці тих робітничих кадрів, які необхідні економіці регіону. В кінцевому підсумку це призведе до того, що в освітній системі Хмельниччини фігуруватимуть ПТНЗ нового типу, в яких навчатиметься цілеспрямована й конкурентоспроможна на ринку праці молодь, здатна забезпечити прогресивний поступ економіки регіону та країни загалом.

ЗАТВЕРДЖЕНО Наказ Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України 22.11.2011 № 1336 Зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 7 грудня 2011 року за № 1413/20151

КРИТЕРІЇ СИСТЕМИ РЕЙТИНГОВОГО ОЦІНЮВАННЯ ДІЯЛЬНОСТІ ПРОФЕСІЙНО-ТЕХНІЧНИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ I. Ефективність навчання і працевлаштування 1.1. Відсоток випускників, які успішно закінчили навчання (отримали дипломи). Розраховується із загальної кількості випускників та випускників, які успішно закінчили навчання (отримали дипломи). Додат-

ково за цим критерієм розраховується відсоток жінок, сиріт та інвалідів. 1.2. Відсоток випускників, які отримали дипломи з відзнакою. Розраховується із загальної кількості випускників, які успішно закінчили 40


Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р. навчання (отримали дипломи) та випускників, які отримали дипломи з відзнакою. Додатково за цим критерієм розраховується відсоток жінок, сиріт та інвалідів. 1.3. Відсоток випускників, працевлаштованих за отриманою професією. Розраховується із загальної кількості працевлаштованих осіб і випускників, працевлаштованих за отриманою професією. Додатково за цим критерієм розраховується відсоток жінок, сиріт та інвалідів. 1.4. Відсоток випускників, які працевлаштовані за отриманою професією після року роботи. Розраховується із загальної кількості працевлаштованих і випускників, які працевлаштовані за отриманою професією після року роботи (через один рік після завершення навчання працюють за отриманою в навчальному закладі професією впродовж останніх щонайменше 6 місяців). Додатково за цим критерієм розраховується відсоток жінок, сиріт та інвалідів. 1.5. Відсоток випускників, які звернулися до служби зайнятості. Розраховується із загальної кількості випускників поточного навчального року та випускників поточного на-

вчального року, які звернулися до служби зайнятості. 1.6. Відсоток випускників, які отримали інтегровану професію. Розраховується із кількості випускників, які успішно закінчили навчання (отримали дипломи) та отримали інтегровану професію. 1.7. Відсоток випускників, які отримали розряди нижче встановлених за вимогами державних стандартів з конкретних професій (у тому числі такі, що отримали свідоцтва про присвоєння робітничої кваліфікації в результаті дострокового випуску). Розраховується із кількості випускників, які успішно закінчили навчання (отримали дипломи), та випускників, які отримали робітничі розряди нижче встановлених за вимогами державних стандартів з конкретної професії (у тому числі такі, що отримали свідоцтва про присвоєння робітничої кваліфікації в результаті дострокового випуску). 1.8. Відсоток роботодавців, які вважають достатнім рівень професійної підготовки випускників. Розраховується із загальної кількості опитаних роботодавців та роботодавців, які вважають достатнім рівень професійної підготовки випускників.

II. Зміст навчання і навчально-методичне забезпечення 2.1. Відсоток навчальних планів і програм з окремих професій, розроблених за участі роботодавців. Розраховується із загальної кількості навчальних планів і програм за конкретними та інтегрованими професіями та видами підготовки і кількості навчальних планів і програм, безпосередню участь у розробці яких брали представники роботодавців. 2.2. Відсоток предметів професійно-теоретичної підготовки (спецпредмети), що викладаються з використанням сучасного технологічного обладнання, інформаційно-комп’ютерних технологій та ліцензованих (авторських) педагогічних програм-

них засобів навчання. Розраховується із загальної кількості предметів професійно-теоретичної підготовки та предметів професійно-теоретичної підготовки, що викладаються з використанням сучасного технологічного обладнання, інформаційно-комп’ютерних технологій та ліцензованих (авторських) педагогічних програмних засобів навчання. 2.3. Відсоток занять професійно-практичної підготовки (виробниче навчання і виробнича практика), що проводяться з використанням сучасного технологічного обладнання, матеріалів. Розраховується із загальної кількості годин професійно41


Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р. практичної підготовки та занять професійно-технічної підготовки, що проводять з використанням сучасного технічного обладнання, матеріалів, новітніх технологій виробництва тощо. 2.4. Відсоток забезпечення предметів професійно-теоретичної

підготовки сучасними підручниками (виданими за останні 5 років). Розраховується із загальної кількості предметів професійно-технічної підготовки та предметів професійнотехнічної підготовки, що забезпечені сучасними підручниками, виданими за останні 5 років.

ІІІ. Педагогічні працівники 3.1. Відсоток викладачів та майстрів виробничого навчання, які є авторами навчально-методичної літератури, програмних засобів навчання, що мають гриф Міністерства освіти і науки, молоді та спорту або мають дозвіл методичних комісій на обласному рівні. Розраховується із загальної кількості викладачів і майстрів виробничого навчання та кількості викладачів і майстрів виробничого навчання, які є авторами навчальнометодичної літератури, програмних засобів навчання, що мають гриф МОНмолодьспорту України. Додатково за цим індикатором розраховується відсоток жінок. 3.2. Відсоток переможців Всеукраїнських конкурсів фахової майстерності, які навчаються у професій-

но-технічних навчальних закладах регіону, від загальної кількості всіх переможців . Розраховується із загальної кількості переможців Всеукраїнських конкурсів фахової майстерності та переможців, які навчаються у професійно-технічних навчальних закладах конкретного регіону. 3.3. Відсоток педагогічних працівників, які мають педагогічні звання (старші викладачі, викладачіметодисти, майстри виробничого навчання 1 та 2 категорій). Розраховується із загальної кількості педагогічних працівників та педагогічних працівників, які мають педагогічні звання (старші викладачі, викладачіметодисти, майстри виробничого навчання 1 та 2 категорій). Додатково за цим критерієм розраховується відсоток жінок.

VI. Фінансування та матеріально-технічна база 4.1. Відсоток фінансування професійно-технічних навчальних закладів за рахунок програм регіонального розвитку, роботодавців, інших джерел. Розраховується із загальної суми фінансування професійнотехнічного навчального закладу та суми фінансування професійнотехнічних навчальних закладів за рахунок програм регіонального розвитку, роботодавців, інших джерел. 4.2. Відсоток фінансування професійно-технічних навчальних закладів за рахунок спеціальних коштів. Розраховується із загальної суми фінансування професійнотехнічного навчального закладу та суми фінансування професійно-

технічних навчальних закладів за рахунок спеціальних коштів. 4.3. Відсоток вартості технологічного обладнання, що відповідає вимогам сучасного виробництва та було придбане за останні 7 років. Розраховується із загальної вартості технологічного обладнання та вартості технологічного обладнання, що було придбане за останні 7 років. 4.4. Відсоток виконання плану перспективного розвитку професійно-технічного навчального закладу (у частині матеріальнотехнічного забезпечення). Розраховується із загальної суми коштів, передбачених планом перспективного розвитку на відповідний рік для пок42


Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р. ращення матеріально-технічної бази

закладу та освоєних коштів.

V. Доступність професійно-технічної освіти та впровадження ґендерної рівності та соціальної справедливості 5.1. Відсоток осіб, які проходять підготовку, перепідготовку та підвищують кваліфікацію з числа незайнятого та працюючого населення. Розраховується із загальної кількості учнів, слухачів та кількості осіб, які проходять підготовку, перепідготовку та підвищують кваліфікацію з числа незайнятого населення. Додатково за цим критерієм розраховується відсоток жінок, сиріт та інвалідів. 5.2. Відсоток приміщень, доступних для учнів з особливими потребами. Розраховується із загальної кількості приміщень (навчальних та адміністративних кабінетів, лабораторій, майстерень) та приміщень, до яких можливий доступ для учнів з особливими потребами (у тому числі – на візку). 5.3. Наявність практичного психолога. Наявність у професійнотехнічному навчальному закладі не вакантної посади практичного психолога. 5.4. Наявність соціального педагога. Наявність у професійно-технічному навчальному закладі не вакантної посади соціального педагога. 5.5. Наявність власного вебсайту. Наявність у навчального за-

кладу власного веб-сайту, інформація на якому оновлюється не рідше одного разу на 6 місяців. 5.6. Відсоток учнів, задіяних у гуртках та спортивних секціях. Розраховується із загальної кількості учнів (окрім слухачів та осіб, які проходять підготовку, перепідготовку та підвищують кваліфікацію з числа незайнятого та працюючого населення) та кількості учнів, задіяних у гуртковій роботі та спортивних секціях. Додатково за цим критерієм розраховується відсоток жінок, сиріт та інвалідів. 5.7. Відсоток правопорушень серед учнів. Розраховується від загальної кількості впродовж року правопорушень серед учнів, слухачів та осіб, які проходять перепідготовку та підвищують кваліфікацію з числа незайнятого та працюючого населення. 5.8. Відсоток втрати контингенту учнів від загальної кількості. Розраховується із загальної кількості учнів (окрім слухачів та осіб, які проходять перепідготовку та підвищують кваліфікацію з числа незайнятого та працюючого населення) та кількості учнів, які є втраченим контингентом.

Директор департаменту професійно-технічної освіти

В.В. Супрун

43


Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р. ЗАТВЕРДЖЕНО Наказ Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України 14.06.2012 № 694 Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 4 липня 2012 р. за № 1109/21421

ПОЛОЖЕННЯ про навчально-практичний центр (за галузевим спрямуванням) професійно-технічного навчального закладу I.

ня 2006 року за № 711/12585, іншими нормативно-правовими актами Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України та цим Положенням. 1.4. НПЦ створюється наказом директора професійно-технічного навчального закладу відповідно до наказу Міністерства освіти і науки, молоді та спорту Автономної Республіки Крим, управлінь освіти і науки обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій про утворення НПЦ за погодженням з Міністерством освіти і науки, молоді та спорту України.

Загальні положення

1.1. Навчально-практичний центр (далі - НПЦ) є структурним підрозділом державного професійнотехнічного навчального закладу Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України (далі - професійнотехнічний навчальний заклад). 1.2. Головною метою діяльності НПЦ є реалізація завдань щодо вдосконалення практичної підготовки учнів, слухачів професійно-технічних навчальних закладів, студентів вищих навчальних закладів, підвищення кваліфікації фахівців підприємств, організацій, установ (далі - слухачі), впровадження у навчальний процес новітніх виробничих технологій із застосуванням сучасного обладнання, інструментів і матеріалів, здійснення шляхом співробітництва і взаємодії постійного зв'язку між підприємствами та іншими професійно-технічними навчальними закладами з метою поширення інноваційних педагогічних та виробничих технологій, інформації щодо новітніх матеріалів, інструментів, обладнання тощо. 1.3. НПЦ у своїй діяльності керується Конституцією України, Законами України «Про освіту», «Про професійно-технічну освіту», Положенням про організацію навчальновиробничого процесу у професійнотехнічних навчальних закладах, затвердженим наказом Міністерства освіти і науки України від 30 травня 2006 року № 419, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 15 черв-

ІІ. Напрями діяльності НПЦ 2.1. Співробітництво з виробничими підприємствами, організаціями, установами (далі - підприємства), навчальними закладами, місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, державними і громадськими організаціями, іншими заінтересованими органами щодо впровадження інноваційних підходів до здійснення системного комплексного, орієнтованого на практику освітнього процесу в системі професійно-технічної освіти. 2.2. Реалізація завдань щодо впровадження у навчально-виробничий процес сучасних методик професійного навчання із застосуванням новітніх педагогічних та виробничих технологій, техніки, обладнання, інструментів і матеріалів. 2.3. Створення цілісної системи новітніх методик професійного на44


Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р. вчання на основі вивчення кращого досвіду та його впровадження в інших навчальних закладах і установах. 2.4. Інформатизація і комп'ютеризація процесу професійного навчання.

3.8. Організація та проведення семінарів-практикумів, конференцій, засідань методичних секцій та інших заходів з питань впровадження новітніх технологій і матеріалів у процес підготовки робітничих кадрів у професійно-технічних навчальних закладах.

ІІІ. Функції НПЦ

ІV. Управління діяльністю НПЦ

3.1. Сприяння підвищенню якості професійної підготовки слухачів закладу, перепідготовка незайнятого населення, підвищення кваліфікації, стажування робітників підприємств із використанням технологічних і виробничих інновацій. 3.2. Організація стажування майстрів виробничого навчання, викладачів професійно-теоретичної підготовки навчальних закладів на базі НПЦ. 3.3. Формування пропозицій щодо вдосконалення робочих навчальних програм із предметів професійно-теоретичної підготовки і виробничого навчання, спрямованих на вивчення та оволодіння слухачами новітніми матеріалами і технологіями. 3.4. Надання тренінгових, маркетингових, інформаційних, виробничих послуг з метою вирішення поточних і програмних завдань, що стоять перед навчальним закладом. 3.5. Надання навчальним закладам консультативної, інформаційної та посередницької допомоги з питань використання інноваційних матеріалів і технологій підприємствами. 3.6. Надання практичної та методичної допомоги професійнотехнічним навчальним закладам з питань впровадження у навчальновиробничий процес новітніх технологій і матеріалів. 3.7. Розроблення інформаційнометодичного супроводу, спрямованого на підвищення якості професійної підготовки, а саме: підручників, навчальних посібників, методичних рекомендацій, педагогічних програмних засобів, дидактичних матеріалів та інше.

4.1. Керівництво НПЦ здійснює директор професійно-технічного навчального закладу. 4.2. Координацію науковометодичної роботи НПЦ здійснюють Інститут інноваційних технологій і змісту освіти Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України, навчально (науково)-методичні центри (кабінети) професійно- технічної освіти Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій. 4.3. Річні плани та звіти про діяльність НПЦ узагальнюються Міністерством освіти і науки, молоді та спорту Автономної Республіки Крим, управліннями освіти і науки обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій та надсилаються до Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України.

V. Кадрове забезпечення діяльності НПЦ 5.1. Керівник професійнотехнічного навчального закладу затверджує штатний розпис і штат НПЦ за рахунок коштів спеціального фонду. 5.2. При затвердженні штатного розпису слід керуватись штатними нормативами, схемами посадових окладів та умовами оплати праці аналогічних категорій працівників відповідних галузей економіки. 5.3. До роботи в НПЦ можуть залучатися штатні працівники професійно-технічного навчального закладу. 5.4. На працівників НПЦ поширюються усі права та обов'язки пра45


Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р. цівників професійно-технічного навчального закладу.

виділених на його діяльність, а також за участю підприємств, які є соціальними партнерами професійнотехнічного навчального закладу, на засадах, визначених договорами між цими підприємствами та навчальним закладом.

VI. Забезпечення діяльності НПЦ Забезпечення діяльності НПЦ здійснюється професійно-технічним навчальним закладом в межах коштів, Директор департаменту професійно-технічної освіти

В.В. Супрун

ЗАКОН УКРАЇНИ Про професійний розвиток працівників Цей Закон визначає правові, організаційні та фінансові засади функціонування системи професійного розвитку працівників Розділ I ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ фізичної особи, яка відповідно до заСтаття 1. Визначення основконодавства використовує найману них термінів 1. У цьому Законі наведені нижче працю; терміни вживаються в такому знапрофесійне навчання працівників ченні: - процес цілеспрямованого формуатестація працівників - процедура вання у працівників спеціальних оцінки професійного рівня працівнизнань, розвиток необхідних навичок ків кваліфікаційним вимогам і посата вмінь, що дають змогу підвищувадовим обов’язкам, проведення оцінти продуктивність праці, максимальки їх професійного рівня; но якісно виконувати функціональні неформальне професійне навчанобов'язки, освоювати нові види проня працівників - набуття працівнифесійної діяльності, що включає перками професійних знань, умінь і навинну професійну підготовку, перевичок, не регламентоване місцем напідготовку і підвищення кваліфікації буття, строком та формою навчання; працівників відповідно до потреб випідтвердження кваліфікації праробництва; цівників - процедура визначення відроботодавець - власник підприємповідності професійних знань, умінь ства, установи, організації незалежно і навичок працівників установленим від форми власності та виду діяльнозаконодавством вимогам і посадовим сті або уповноважений ним орган чи обов’язкам, проведення оцінки їх фізична особа, яка відповідно до запрофесійного рівня шляхом атестаконодавства використовує найману ції; працю; працівник - фізична особа, яка формальне професійне навчання працює за трудовим договором (конпрацівників - набуття працівниками трактом) на підприємстві, в установі професійних знань, умінь і навичок у та організації незалежно від форми навчальному закладі або безпосередвласності та виду діяльності або у ньо у роботодавця відповідно до ви46


Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р. мог державних стандартів освіти, за результатами якого видається документ про освіту встановленого зразка. Стаття 2. Державна політика у сфері професійного розвитку працівників 1. Метою державної політики у сфері професійного розвитку працівників є підвищення їх конкурентоспроможності відповідно до суспільних потреб шляхом сприяння роботодавцю в ефективному використанні праці та забезпеченні досягнення належного професійного рівня працівниками. 2. Державна політика у сфері професійного розвитку працівників формується за принципами: доступності професійного розвитку працівникам; вільного вибору роботодавцем форм і методів забезпечення професійного розвитку працівників з урахуванням специфіки їх роботи; додержання інтересів роботодавця та працівника; безперервності процесу професійного розвитку працівників. Стаття 3. Управління у сфері професійного розвитку працівників 1. Державне управління у сфері професійного розвитку працівників здійснюється центральним органом виконавчої влади у сфері соціальної політики, центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки, молоді та спорту, іншими центральними та місцевими органами виконавчої влади відповідно до їх повноважень. 2. Безпосереднє управління у сфері професійного розвитку працівників здійснюють роботодавці шляхом організації професійного навчання працівників, їх атестації. Стаття 4. Діяльність роботодавців у сфері професійного розвитку працівників

1. Основними напрямами діяльності роботодавців у сфері професійного розвитку працівників є: розроблення поточних та перспективних планів професійного навчання працівників; визначення видів, форм і методів професійного навчання працівників; розроблення та виконання робочих навчальних планів і програм професійного навчання працівників; організація професійного навчання працівників; добір педагогічних кадрів та фахівців для проведення професійного навчання працівників безпосередньо у роботодавця; ведення первинного та статистичного обліку кількості працівників, зокрема тих, які пройшли професійне навчання; стимулювання професійного зростання працівників; забезпечення підвищення кваліфікації працівників безпосередньо у роботодавця або в навчальних закладах, як правило, не рідше ніж один раз на п’ять років; визначення періодичності атестації працівників та організація її проведення; проведення аналізу результатів атестації та здійснення заходів щодо підвищення професійного рівня працівників. Стаття 5. Участь професійних спілок, організацій роботодавців, їх об’єднань у забезпеченні професійного розвитку працівників 1. Професійні спілки та їх об’єднання, організації роботодавців та їх об’єднання: беруть участь у формуванні та реалізації державної політики у сфері професійного розвитку працівників, здійсненні заходів, передбачених колективними договорами і угодами; здійснюють громадський контроль за дотриманням вимог нормативно-правових актів у сфері професійного розвитку працівників; 47


Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р. спільно з органами державної влади беруть участь у моніторингу ринку праці та прогнозуванні його

розвитку, формуванні державного замовлення на підготовку фахівців.

Розділ II ПРОФЕСІЙНЕ НАВЧАННЯ ПРАЦІВНИКІВ заціях, а працівників, які за класифіСтаття 6. Організація профекацією професій належать до категосійного навчання працівників 1. Організація професійного нарій керівників, професіоналів і фахівчання працівників здійснюється ровців, - перепідготовку, стажування, ботодавцями з урахуванням потреб спеціалізацію та підвищення квалівласної господарської або іншої діяфікації і може організовуватися на льності відповідно до вимог законодоговірних умовах у вищих навчальдавства. них закладах. 2. Професійне навчання працівЗа результатами формального ників здійснюється безпосередньо у професійного навчання працівникові роботодавця та на договірній основі видається документ про освіту встау професійно-технічних та вищих новленого зразка. навчальних закладах, на підприємст7. Неформальне професійне навах, в установах або організаціях. вчання працівників здійснюється за 3. Роботодавець може утворити їх згодою безпосередньо у роботодаокремий підрозділ з питань профевця згідно з рішенням роботодавця за сійного навчання працівників або рахунок його коштів з урахуванням покласти функції з організації такого потреб власної господарської чи іннавчання на відповідних фахівців. шої діяльності. 4. Професійне навчання працівСтаття 7. Форми професійного ників організовується в порядку, винавчання працівників значеному центральним органом ви1. Професійне навчання працівконавчої влади у сфері соціальної ників здійснюється за денною, вечірполітики за погодженням з центраньою (змінною), очно-заочною, дисльним органом виконавчої влади у танційною, екстернатною формою, з сфері освіти і науки, молоді та спорвідривом і без відриву від виробницту, іншими заінтересованими тва та за індивідуальними навчальцентральними органами виконавчої ними планами. влади, всеукраїнськими об’єднання2. Професійне навчання працівми професійних спілок, всеукраїнсьників за робітничими професіями закими об’єднаннями організацій робезпечується шляхом: ботодавців. курсового навчання, що перед5. Роботодавці можуть здійснюбачає формування навчальних груп і вати формальне і неформальне проздійснюється в навчальних класах фесійне навчання працівників. (лабораторіях); 6. Формальне професійне наіндивідуального навчання, що вчання працівників робітничим пропередбачає навчання на робочому фесіям включає первинну професіймісці під керівництвом кваліфіковану підготовку, перепідготовку та піних робітників - інструкторів виробдвищення кваліфікації робітників і ничого навчання. може здійснюватися безпосередньо у Стаття 8. Навчальні плани і роботодавця або організовуватися на програми професійного навчання договірних умовах у професійнопрацівників 1. Професійне навчання працівтехнічних навчальних закладах, на ників робітничим професіям здійспідприємствах, в установах, органі48


Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р. нюється за навчальними планами і програмами, розробленими професійно-технічними навчальними закладами або підприємствами, установами, організаціями на підставі типових навчальних планів і програм. 2. У разі підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації працівників для виконання робіт з підвищеною небезпекою кількість годин для вивчення предмета "Охорона праці" визначається з урахуванням специфіки професії, умов праці та строку навчання, але не менш як кількість, що передбачена типовим положенням про порядок проведення навчання і перевірки знань з питань охорони праці, затвердженим центральним органом виконавчої влади з нагляду за охороною праці. Стаття 9. Кадрове забезпечення професійного навчання працівників безпосередньо у роботодавця 1. Професійне навчання працівників безпосередньо у роботодавця здійснюють викладачі, майстри виробничого навчання, інструктори виробничого навчання, які залучаються на умовах договору з надання освітніх послуг. 2. Викладачі, які залучаються до здійснення професійного навчання безпосередньо у роботодавця, повинні мати повну вищу освіту за відповідним напрямом і стаж роботи за

відповідною спеціальністю не менш як три роки. Майстри виробничого навчання повинні мати вищу освіту та стаж роботи за відповідною спеціальністю не менш як три роки. Інструктори виробничого навчання із складу кваліфікованих робітників повинні мати стаж роботи за професією не менш як три роки та рівень кваліфікації (розряд, клас, категорію) не нижчий, ніж передбачено навчальними планами і програмами, за якими здійснюється навчання робітників. Стаття 10. Оплата праці осіб, які здійснюють професійне навчання працівників 1. Розмір оплати праці осіб, які залучаються до здійснення професійного навчання працівників, визначається у договорі про надання освітніх послуг і не може бути меншим, ніж розмір ставок погодинної оплати праці працівників усіх галузей економіки за проведення навчальних занять. 2. Інструктори виробничого навчання можуть бути звільнені від виконання основної роботи із збереженням за ними середньої заробітної плати та місця роботи (посади) у разі проведення занять з робітникамиучнями у групах у складі п’яти і більше осіб.

Розділ III АТЕСТАЦІЯ ПРАЦІВНИКІВ дженням з виборним органом перСтаття 11. Атестація праціввинної профспілкової організації. ників 1. Роботодавці можуть проводи3. Атестація працівників провоти атестацію працівників. диться не частіше, ніж один раз на 2. Категорії працівників, які підтри роки. лягають атестації, та періодичність її 4. Атестація проводиться за ріпроведення визначаються колектившенням роботодавця, яким затверним договором. джуються положення про проведенНа підприємствах, в установах ня атестації, склад атестаційної коміта організаціях, у яких не укладаютьсії, графік проведення атестації. Інся колективні договори, категорії формація про проведення атестації працівників, які підлягають атестації, доводиться до відома працівників не строки та графік її проведення випізніше ніж за два місяці до її провезначаються роботодавцем за погодення. 49


Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р. 5. Атестаційна комісія формується з висококваліфікованих фахівців та представника виборного органу первинної профспілкової організації. 6. Безпосередній керівник працівника, який підлягає атестації, не може бути членом атестаційної комісії. 7. Атестація працівника проводиться тільки в його присутності. 8. На кожного працівника, який підлягає атестації, безпосередній керівник складає характеристику, що подається атестаційній комісії після ознайомлення з нею працівника, але не пізніше ніж за тиждень до атестації. 9. Не допускається проведення оцінки професійного рівня та кваліфікації працівника за ознаками, що безпосередньо не пов’язані з виконуваною роботою. 10. Рішення атестаційної комісії приймається відкритим голосуванням простою більшістю голосів присутніх на засіданні членів комісії. 11. Засідання атестаційної комісії вважається правоможним, якщо на ньому присутні не менш як дві третини її складу. 12. Рішення атестаційної комісії доводиться до відома працівника та роботодавця протягом трьох днів після його прийняття. Стаття 12. Категорії працівників, які не підлягають атестації 1. Атестації не підлягають: працівники, які відпрацювали на відповідній посаді менше одного року; вагітні жінки; особи, які здійснюють догляд за дитиною віком до трьох років або дитиною-інвалідом, інвалідом дитинства; одинокі матері або одинокі батьки, які мають дітей віком до чотирнадцяти років; неповнолітні; особи, які працюють за сумісництвом. Законом чи колективним договором можуть установлюватися інші

категорії працівників, які не підлягають атестації. Стаття 13. Результати атестації 1. Атестаційна комісія приймає рішення про відповідність або невідповідність працівника займаній посаді або виконуваній роботі. 2. У разі прийняття рішення про відповідність працівника займаній посаді або виконуваній роботі комісія може рекомендувати роботодавцеві зарахувати його до кадрового резерву, присвоїти чергову категорію, встановити надбавку до заробітної плати або збільшити її розмір, організувати стажування на більш високій посаді або направити на підвищення кваліфікації з метою просування по роботі. 3. У разі прийняття рішення про невідповідність працівника займаній посаді або виконуваній роботі комісія може рекомендувати роботодавцеві перевести працівника за його згодою на іншу посаду чи роботу, що відповідає його професійному рівню, або направити на навчання з подальшою (не пізніше ніж через рік) повторною атестацією. Рекомендації комісії з відповідним обґрунтуванням доводяться до відома працівника у письмовій формі. У разі відмови працівника від переведення на іншу посаду чи роботу, що відповідає його кваліфікаційному рівню, або від професійного навчання за рахунок коштів роботодавця роботодавець за результатами атестації має право звільнити працівника відповідно до Кодексу законів про працю України. 4. Результати атестації можуть бути оскаржені працівником у порядку, встановленому законодавством. Стаття 14. Організація підтвердження результатів неформального професійного навчання працівників 50


Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р. 1. Для організації підтвердження результатів неформального професійного навчання працівників у складі державної служби зайнятості створюються центри визнання результатів неформального професійного навчання. 2. Центри визнання результатів неформального професійного навчання забезпечують організацію підтвердження професійної кваліфікації працівника за результатами неформального професійного навчання. Для цього центри визнання результатів неформального професійного навчання залучають навчальні заклади державної служби зайнятості, інші професійно-технічні навчальні заклади, підприємства, організації, установи, які мають ліцензію на право здійснення освітньої діяльності за

визначеними професіями. Результати неформального професійного навчання підтверджуються документом встановленого зразка про присвоєння або підвищення робітничої кваліфікації. 3. Центри визнання результатів неформального професійного навчання мають право у разі необхідності отримувати від заінтересованих юридичних та фізичних осіб відомості про професійний досвід працівників. 4. Порядок підтвердження результатів неформального професійного навчання працівників визначається центральним органом виконавчої влади у сфері соціальної політики за погодженням із центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки, молоді та спорту.

Розділ IV ФІНАНСУВАННЯ ЗАХОДІВ ІЗ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПРОФЕСІЙНОГО РОЗВИТКУ ПРАЦІВНИКІВ 2. Професійне навчання праСтаття 15. Фінансування зацівника може здійснюватися за його ходів із забезпечення професійного бажанням за рахунок власних коштів розвитку працівників 1. Фінансування професійного або коштів інших фізичних чи юрирозвитку працівників здійснюється дичних осіб. роботодавцем за рахунок власних коштів та інших не заборонених законодавством джерел. Розділ V ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ 1. Цей Закон набирає чинності привести свої нормативноз дня, наступного за днем його опубправові акти у відповідність із цим лікування. Законом; 2. Кабінету Міністрів України забезпечити приведення мінісу тримісячний строк після набрання терствами та іншими центральними чинності цим Законом: органами виконавчої влади своїх ноподати на розгляд Верховної рмативно-правових актів у відповідРади України пропозиції щодо приність із цим Законом. ведення законодавчих актів України у відповідність із цим Законом; Президент України

В. ЯНУКОВИЧ

м. Київ 12 січня 2012 року № 4312-V

51


Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р.

УПРАВЛІННЯ ТА КОНТРОЛЬ У ЗАКЛАДАХ ПТО ЗАТВЕРДЖЕНО Наказ Державної інспекції навчальних закладів України «04» липня 2012 р. № 27-а

ТИПОВА ПРОГРАМА комплексної перевірки професійно-технічного навчального закладу, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності та підпорядкування, що надає освітні послуги в галузі професійно-технічної освіти ЗМІСТ Передмова

3

Розділ І. Загальна характеристика та організаційно-правові засади діяльності суб’єкта професійно-технічної освіти

4

Розділ ІІ. Дотримання суб’єктом пто вимог державних стандартів

5

Розділ ІІІ. Формування контингенту учнів (слухачів)

5

Розділ ІV. Ефективність використання суб’єктом пто педагогічного та науково-педагогічного потенціалу

6

Розділ V. Забезпечення розвитку та ефективність використання матеріально-технічної бази і обєктів соціальної сфери

7

Розділ VІ. Організація навчально-виховного методичної і наукової роботи

8

процесу, навчально-

Розділ VІІ. Визначення якості підготовки учнів, слухачів

12

Розділ VІІІ. Управління суб’єктом пто

13

ПЕРЕДМОВА Державний нагляд (контроль) – діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, органів місцевого самоврядування, інших органів у межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб’єктами господарюван-

ня та забезпечення інтересів суспільства (стаття 1 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності»). Відповідно до Порядку державного інспектування навчальних закладів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 52


Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р. травня 2012 р. № 353, формами державного нагляду (контролю) є державна атестація та інспектування. Інспектування здійснюється шляхом проведення комплексної або вибіркової перевірки, що може бути плановою або позаплановою. Інспектування професійнотехнічних навчальних закладів, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності та підпорядкування, що надають освітні послуги в галузі професійно-технічної освіти (далі – суб'єкти ПТО), здійснюється за такими напрямами: - виконання суб’єктом положень Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів з питань професійно-технічної освіти; - дотримання суб’єктом вимог державних стандартів освіти; - якості підготовки суб’єктом учнів, слухачів; організації навчальновиховної, навчально-методичної та наукової роботи;

- ефективності використання суб’єктом педагогічного та науковопедагогічного потенціалу; - забезпечення розвитку та ефективність використання суб’єктом матеріально-технічної бази і об’єктів соціальної сфери. До Типової програми комплексної перевірки професійно-технічного навчального закладу, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності та підпорядкування, що надає освітні послуги у галузі професійно-технічної освіти (далі – Типова програма), включено вищезазначені напрями інспектування та питання, визначені Законом України «Про професійно-технічну освіту», Положенням про професійно-технічний навчальний заклад, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 05 серпня 1998 р. № 1240, та іншими нормативними актами в галузі освіти. На основі Типової програми розробляються відповідні робочі програми та програми перевірок за напрямом (напрямами).

СТРУКТУРА І ЗМІСТ ПРОГРАМИ Питання Документи та інші перевір- джерела інформації, що підляРекомендації членам комісії ки гають аналізу І. Загальна характеристика та організаційно-правові засади діяльності суб’єкта професійно-технічної освіти 1.1 Загальна Установчі документи. Свідо- З’ясувати: характери- цтво про державну реєстрацію. – час створення, юридичну та фастика та Довідка про включення до ктичну адресу, форму власності, вівідповідЄдиного державного реєстру домчу приналежність; ність діяпідприємств, установ та орга– правові підстави створення льності нізацій України (виписка з суб’єкта ПТО, його філій, навчальних навчально- ЄДРПОУ). Довідка про іден- підрозділів, комплексів тощо; го закладу тифікаційний номер. Довідка – стан нормативно-правового забез(навчаль- про погодження надання печення; ного підосвітньої послуги з органами – загальний стан приміщень: типова розділу) державної виконавчої влади забудова (комплекс), окремі, пристосостатуту, (для приватних професійно- вані (власні, орендовані) приміщення, заявленому технічних навчальних закла- їх санітарно-технічній стан, загальну та статусу дів, підприємств, установ та навчальну площу приміщень; організацій). Статут навчаль– фактичний контингент учнів (слуного закладу (положення про хачів); навчальний підрозділ). Ліце– кількість професій, за якими здійс-

№ з/п

53


Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р. нзія (-ї) на здійснення освітніх нюється підготовка кваліфікованих ропослуг. Матеріали ліцензій- бітників, види освітніх послуг; ної експертизи. Свідоцтво про – основні підприємства-замовники атестацію. Акт атестаційної робітничих кадрів, джерела фінансуекспертизи. Санітарно-техніч- вання, правомірність передачі приний паспорт. Технічні паспо- міщень в оренду. рти лабораторій та майсте- Зробити висновок щодо: рень. Державний акт на право – стану дотримання вимог нормативпостійного користування зе- но-правових актів на право суб’єкта мельною ділянкою. Приписи ПТО здійснювати освітню діяльність; органів охорони праці, по– відповідності діяльності жежної охорони, санітарно- суб’єкта ПТО заявленому статусу на епідеміологічної служби. рівні вимог Державних стандартів Угоди на оренду приміщень професійно-технічної освіти ІІ. Дотримання суб’єктом ПТО вимог державних стандартів 2.1 Відповідність організації навчального процесу ви-могам Держа--вного стандарту загальної середньої освіти 2.2 Відповідність зміту професійнотехнічної освіти державним стандартам

Державний стандарт загальної середньої освіти. Типові навчальні плани. Типові навчальні програми. Робочі навчальні плани та робочі програми навчальних предметів

З’ясувати: – відповідність переліку предметів, кількості навчальних годин робочих навчальних планів Типовим; – стан виконання інваріантної складової робочого навчального плану та навчальних програм. Зробити висновок щодо стану дотримання суб’єктом ПТО вимог Держстандарту загальної середньої освіти

Державні стандарти на ліцензовані професії (освітньокваліфікаційні характеристики випускника, кваліфікаційні характеристики професій), типові навчальні плани, типові навчальні програми. Типова базисна структура навчальних планів підготовки кваліфікованих робітників. Робочі навчальні плани та робочі навчальні програми. Критерії кваліфікаційної атестації випускника

З’ясувати:  стан забезпеченості суб’єкта ПТО основними навчально-методичними документами з планування, пакетами навчально-програм-ної документації (освітньо-кваліфікаційни-ми характеристиками, робочими навчальними планами, робочими навчальними програмами);  наявність робочих навчальних програм з професійної підготовки (з урахуванням регіонального компоненту);  своєчасність розробки, погодження та затвердження робочих навчальних планів і програм. Зробити висновок щодо відповідності основних навчально-методичних документів з організації навчальновиховного процесу Типовій базисній структурі, Типовим навчальним планам та вимогам державних стандартів професійно-технічної освіти

54


Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р. ІІІ. Формування контингенту учнів (слухачів) 3.1 Порядок План прийому учнів (слухачів) З’ясувати: формуза державним замовленням, – динаміку формування контингенту вання договорами з юридичними і учнів (слухачів); континфізичними особами. Правила – стан виконання держзамовлення; генту прийому учнів (слухачів). – відсоток підготовки кваліфікованих учнів Накази про організацію проф- робітників за договорами з фізичними (слухачів) орієнтаційної роботи, ство- і юридичними особами (за три роки); рення та ро-боти приймальної  стан профорієнтаційної роботи та її комісії. Книги реєстрації до- результативність; кументів абітурієнтів. Прото-  стан дотримання нормативних виколи приймальної комісії. мог до створення, організації роботи Накази про зарахування приймальної комісії, конкурсного відучнів (слухачів) бору абітурієнтів, документування. Зробити висновок щодо відповідності правил прийому учнів (слухачів) до навчального закладу Типовим, ефективності профорієнтаційної роботи та стану виконання планів набору і підготовки кваліфікованих робітників 3.2 Склад кон- Книги наказів щодо контин- З’ясувати: тингенту генту учнів (слухачів). Поі-  фактичний контингент учнів (слуучнів (слу- менні книги обліку особового хачів) за професіями, курсами і форхачів) складу учнів (слухачів). Ста- мами навчання; тистична звітність із даного  стан виконання ліцензійних обсягів питання. Особові справи учнів прийому учнів (слухачів); (слухачів).  плинність учнівського контингенту Книги реєстрації видачі дип- за три роки, причини відрахувань; ломів, свідоцтв, довідок. Ма-  результативність заходів щодо збетеріали щодо працевлашту- реження контингенту учнів (слухачів); вання випускників  динаміку працевлаштування випускників, у т. ч. за робітничими професіями (за три останні роки);  стан ведення та зберігання книг наказів про контингент учнів (слухачів), Поіменних книг обліку особового складу учнів (слухачів), особових справ учнів (слухачів), книг реєстрації видачі дипломів, свідоцтв, довідок. Зробити висновок щодо: – ефективності роботи суб’єкта ПТО стосовно формування якісного складу контингенту учнів (слухачів); – результативності роботи з врахування потреб ринку праці при формуванні контингенту учнів (слухачів) та працевлаштуванні випускників; – відповідності назв робітничих професій назвам професій Національного класифікатора України; – стану ведення суб’єктом ПТО ділової документації з прийому на навчання, руху учнівського контингенту

55


Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р. ІV. Ефективність використання суб’єктом ПТО педагогічного та науковопедагогічного потенціалу 4.1 Стан за- Штатний розпис. Тари- З’ясувати: безпефікаційна відомість.  забезпеченість суб’єкта ПТО педагогіччення Особові справи, посадо- ними працівниками, у т. ч. із відповідною суб’єкта ві інструкції керівних базовою та фаховою освітою; ПТО пе- кадрів і педагогічних  якісний склад педагогічного колективу та дагогічпрацівників. Книга на- динаміку щодо його змін; ними казів з особового складу – наявність плану підвищення кваліфікації і працівпрацівників. Перспекти- стажування педагогічних працівників та никами вний план підвищення його виконання; та обслу- кваліфікації, стажування  роль методичних комісій у підвищенні говуюпедагогічних працівни- кваліфікації педагогічних працівників; чим пер- ків. Матеріали щодо  рівень організаційної роботи щодо підсоналом атестації педагогічних вищення педагогічної майстерності молопрацівників (план робо- дих спеціалістів; ти атестаційної комісії,  наявність та ефективність системи стимуграфік атестації, рішен- лювання роботи педагогічних працівників; ня комісії, атестаційні  рівень об’єктивності та гласності в роботі листи, накази, заходи за атестаційної комісії; результатами атестації)  рівень володіння керівниками та педагогічними працівниками державною мовою, уміння користуватися комп’ютерною технікою і застосовувати її в практичній діяльності;  стан ведення особових справ педагогічних працівників. Зробити висновок щодо: – стану дотримання вимог законодавства стосовно добору та розстановки керівних і педагогічних працівників;  здатності персоналу забезпечувати підготовку учнів (слухачів) на рівні вимог державних стандартів;  відповідності змісту посадових інструкцій вимогам кваліфікаційних характеристик;  відповідності педагогічного навантаження нормативним вимогам V. Забезпечення розвитку та ефективність використання матеріально-технічної бази та об’єктів соціальної сфери 5.1 Стан ма- Санітарно-технічний пас- З’ясувати: теріально- порт. Технічні паспорти  відповідність будівель та споруд будіветехнічної лабораторій та майсте- льним нормам та санітарно-технічним вибази та рень. Комплекти навча- могам; навчално- льно-програмової доку-  відповідність наявних лабораторій, кабіметодичментації. Паспорти ком- нетів, майстерень, полігонів, спортивних ного за- плексно-методичного залів та їх оснащення вимогам робочих навбезпечен- забезпечення предметів і чальних планів і програм із кожної професії ня професій. Розділ плану та предмета (у % від потреби); роботи педагогічного  наявність у плані роботи педагогічного колективу щодо розвитку колективу заходів, спрямованих на зберематеріально-технічної ження та розвиток матеріально-технічної бази та навчально- бази і навчально-методичного забезпечення; методичного забезпечен-  рівень комп’ютерного, аудіо, відео за-

56


Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р. ня. Накази з основної діяльності. Переліки основних обов’язкових засобів навчання. Акти інвентаризації

безпечення навчально-виховного процесу, динаміку його оновлення, створення комп’ютерної мережі та підключення комп’ютерної техніки до мережі Інтернет. Зробити висновок щодо: – стану забезпеченості фактичного контингенту учнів (слухачів) площами, у т. ч. навчальними, відповідно до діючих нормативів;  відповідності наявних кабінетів, лабораторій, майстерень, полігонів та їх оснащення вимогам робочих навчальних планів і програм; – динаміки розвитку матеріально-технічної бази VІ. Організація навчально-виховного процесу, навчально-методичної і наукової роботи 6.1 Стан орга- Перспективний та річ- Встановити: нізації ний плани роботи – відповідність змісту перспективного та навчально- суб’єкта ПТО. Навчаль- річного планів роботи педагогічного колеквиробнино-методичні документи тиву Положенню про організацію навчальчої діяль- з планування навчально- но-виробничого процесу; ності виробничої діяльності. – стан забезпечення основними навчальноГрафік та матеріали методичними документами з планування внутрішнього контролю навчально-виробничої діяльності; з навчально-виробничої – відповідність поурочно-тематичних пладіяльності. Накази з нів, місячних планів виробничого навчання, організації навчально- квартальних планів навчально-виробничої виробничої діяльності. діяльності, переліків навчально-виробничих Переліки підприємств- робіт на півріччя вимогам робочих навчальзамовників робітничих них планів і програм; кадрів. Договори щодо – відповідність розкладу занять робочим проходження учнями навчальним планам та санітарно-гігієнічним (слухачами) навчально- вимогам; виробничої практики. – обґрунтованість проведення замін уроків Журнали обліку теоре- та стан їх обліку; тичного навчання та – стан організації та проведення теоретичпрофесійно-практичної ного навчання, фізичної підготовки, лаборапідготовки. Щоденники торно-практичних робіт, виробничого наобліку виконання навча- вчання в навчально-виробничих майстернях льно-виробничих робіт. і на виробництві, виробничої та передвипуПротоколи засідань пе- скної (переддипломної) практики на підпридагогічної ради. Мате- ємствах; ріали державної квалі- – стан забезпеченості учнів (слухачів) робофікаційної атестації чими місцями в навчально-виробничих майстернях, лабораторіях, на підприємствах, установах і організаціях; – якість і своєчасність ведення журналів обліку навчальної роботи, повноту виконання робочих навчальних планів та програм; – відповідність мовного режиму вимогам законодавства України; – планомірність та актуальність розгляду педагогічною радою питань організації навчально-виробничої діяльності;

57


Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р.

6.2

Стан організації виховної роботи

Річний план виховної роботи суб’єкта ПТО. План роботи класних керівників, бібліотеки, гуртків, спортивних секцій, клубів, об’єднань, медичного пункту. Накази, розпорядження, заходи з організації виховної роботи. Журнали обліку проведення занять гуртків, спортивних секцій, клубів, об’єднань. Протоколи засідань педагогічної ради з питань навчально-виховної діяльності. Матеріали внутрішнього контролю з навчальновиховної діяльності. Матеріали результатів участі учнів (слухачів) у міжнародних, всеукраїнських та регіональних олімпіадах, конкурсах, спортивних змаганнях тощо. Матеріали щодо громадського та учнівського самоврядування

– плановість і системність внутрішнього контролю керівництвом суб’єкта ПТО за рівнем навчальних досягнень учнів (слухачів), повнотою та якістю виконання робочих навчальних планів, робочих навчальних програм, навчально-виробничою діяльністю та роботою викладачів і майстрів виробничого навчання. Зробити висновок щодо:  стану забезпечення суб’єкта ПТО нормативно-правовими актами з питань організації навчально-виробничої діяльності;  стану планування навчально-виробничої діяльності та його відповідності вимогам нормативно-правових актів; – плановості та актуальності прийняття розпорядчих документів із питань організації навчально-виробничої діяльності; – ефективності системи внутрішнього контролю за організацією навчально-виробничої діяльності З’ясувати: – стан планування та організації виховної роботи; – роль методичних комісій, класних керівників, майстрів виробничого навчання у формуванні та розвитку особистісних якостей учнів (слухачів), пропаганди здорового способу життя;  спрямованість виховних заходів на патріотичне виховання учнів, фізичний розвиток та підвищення рівня культури, профілактику СНІДу, тютюнопаління, вживання алкоголю;  стан організації громадського та учнівського самоврядування;  організацію роботи клубів, гуртків, спортивних секцій, об’єднань за інтересами, стан охоплення ними учнів, слухачів (у % від відповідного контингенту);  форми морального стимулювання та матеріального заохочення учнів (слухачів), педагогічних працівників;  стан роботи щодо профілактики та попередження правопорушень;  динаміку пропусків учнями (слухачами) занять, скоєння ними порушень дисципліни та правопорушень. Зробити висновок щодо:  стану планування та організації навчально-виховної діяльності (системність, наступність, комплексність, обґрунтованість, узгодженість);  ролі методичних комісій, класних керівників у формуванні та розвитку особистості

58


Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р.

6.3 Стан організації роботи щодо соціального захисту учнів (слухачів)

Накази, розпорядження, заходи з організації соціального захисту учнів (слухачів)

6.4 Стан організації навчально-методичної діяльності

Комплекти навчальнопрограмної документації. Плани роботи і протоколи засідань педагогічної ради, методичних комісій. Плани роботи методичного кабінету. Відомості щодо забезпечення учнів (слухачів) підручниками, посібниками, довідниками, інструктивно-методичними матеріалами тощо. Паспорти комплексного методичного забезпечення предметів і професій. Накази, розпорядження щодо організації навчально-методичної роботи

учнів (слухачів);  рівня творчої активності та вихованості учнів (слухачів) З’ясувати:  стан забезпечення соціально-правових гарантій та захисту прав учнів (слухачів), у т. ч. дітей-сиріт та дітей, які залишилися без батьківського піклування;  стан забезпечення учнів харчуванням та місцями у гуртожитках. Зробити висновок щодо стану розвитку соціально-побутової сфери, житловопобутових умов та соціального захисту учнів (слухачів) З’ясувати:  узгодженість планів роботи педагогічної ради, методичних комісій з планом роботи педагогічного колективу суб’єкта ПТО;  рівень навчально-методичного та дидактичного забезпечення навчальних предметів;  рівень забезпечення учнів (слухачів) підручниками, посібниками, методичними матеріалами, з них українською мовою, комп’ютерними прикладними програмами (у % від потреби);  системність та результативність роботи методичних комісій, методичного кабінету щодо навчально-методичного, дидактичного забезпечення навчально-виховного процесу;  стан роботи з вивчення, узагальнення, поширення передового педагогічного і виробничого досвіду та впровадження в навчально-виховний процес інноваційних педагогічних технологій, сучасних форм та методів навчання;  роль бібліотеки в забезпеченні педагогів літературою з проблем педагогіки, психології,  досягнень науки і техніки. Зробити висновок щодо:  результативності роботи методичної служби, педагогічної ради і методичних комісій у методичному та дидактичному забезпеченні навчально-виховного процесу;  стану забезпечення суб’єкта ПТО підручниками, посібниками, довідковою літературою і методичними рекомендаціями стосовно викладання навчальних предметів та організації практичної підготовки учнів (слухачів);  рівня інформатизації навчального процесу, запровадження сучасних технологій у теоретичне та практичне навчання учнів (слухачів)

59


Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р. Стан роботи зі створення безпечних умов для життєдіяльності учасників навчально-виховного процесу

Накази, розпорядження з організації охорони праці. Колективний договір. Програми (інструкції) щодо проведення інструктажів. Інструкції з охорони праці. Посадові інструкції. Журнали обліку проведення інструктажів, реєстрації нещасних випадків. Програми навчання та протоколи перевірки знань з охорони праці. Матеріали атестації робочих місць. Акти готовності закладу до роботи в навчальному році. Заходи щодо удосконалення діяльності суб’єкта ПТО, розроблених на виконання приписів органів охорони праці, пожежної охорони, санепідеміологічної служби

З’ясувати:  стан забезпеченості суб’єкта ПТО нормативно-правовими актами з охорони праці та пожежної безпеки;  наявність служби охорони праці чи відповідальної особи;  повноту врахування питань охорони праці у колективному договорі та посадових інструкціях;  відповідність організації проведення інструктажів, навчання та перевірки знань з охорони праці учнів (слухачів), працівників та їх облік відповідно до вимог законодавства з охорони праці;  рівень забезпечення учнів (слухачів), працівників навчального закладу засобами індивідуального захисту відповідно до діючих нормативів;  стан дотримання вимог охорони праці, пожежної безпеки учасниками навчальновиховного процесу;  наявність випадків та причини травматизму учнів (вихованців) та працівників навчального закладу;  санітарно-технічний стан будівель і споруд, відповідність навчальних кабінетів, лабораторій, майстерень, навчальних і робочих місць, автотракторної, сільськогосподарської техніки, верстатів та обладнання вимогам охорони праці та пожежної безпеки. Зробити висновок щодо рівня організації роботи стосовно створення безпечних умов праці та навчання учасників навчальновиховного процесу, виконання приписів органів державного нагляду (контролю)

6.6 Рівень організації фінансовогосподарської та виробничокомерційної діяльності

Штатний розпис. Кошторис. Кошторис вартості навчання учня (слухача). Угоди з юридичними, фізичними особами про підготовку робітничих кадрів. Договори про оренду навчальних і виробничих площ, соціально-побутових споруд, будівель, помешкань. Звіти про виконання планів навчально-виробничої діяльності. Накази з організації виробничо-практичної підготовки та фінансово-господарської діяльності. Заходи щодо

З’ясувати:  джерела фінансування та стан виконання кошторису;  відповідність використання позабюджетних надходжень статутній діяльності навчального закладу;  наявність (відсутність) заборгованості за надання освітніх послуг та зданих в оренду приміщень;  наявність заходів щодо скорочення витрат за рахунок економії тепло-, водо -, енергоресурсів та впровадження енергозберігаючих технологій;  своєчасність виплати заробітної плати, стипендії;  наявність (відсутність) заборгованості за комунальні послуги, виплату заробітної плати, стипендії;  своєчасність усунення фінансових по-

6.5

60


Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р. усунення порушень та недоліків, зазначених в актах перевірок контрольно-ревізійних органів

рушень та недоліків, встановлених контрольно-ревізійними службами. Зробити висновок щодо стану бюджетного фінансування та раціонального використання фінансових ресурсів, ефективність роботи навчального закладу стосовно залучення позабюджетних коштів та їх раціонального використання, дієвість заходів, направлених на скорочення витрат на комунальні послуги, недопущення кредиторської і дебіторської заборгованості, своєчасність усунення фінансових порушень та недоліків, встановлених за результатами перевірок контрольно-ревізійних органів

VІІ. Визначення якості підготовки учнів, слухачів 7.1 Рівень навчальних досягнень учнів із загальноосвітньої підготовки

Матеріали внутрішнього контролю за рівнем навчальних досягнень учнів із предметів інваріантної частини робочого навчального плану. Журнали обліку теоретичного навчання. Протоколи державної підсумкової атестації за три попередні роки. Протоколи засідань педагогічної ради, методичних комісій, проведених олімпіад

7.2 Рівень навчальних досягнень учнів (слухачів) з профсійно-теоретичної та професійно-практичної підготовки

Матеріали самоаналізу освітньої діяльності. Зведені відомості навчальних досягнень учнів (слухачів). Журнали обліку теоретичного навчання та професійнопрактичної підготовки. Щоденники обліку виробничих завдань. Наряди на виконання кваліфікаційних пробних робіт. Протоколи державної кваліфікаційної атестації за три останні навчальні (календарні) роки

З’ясувати:  динаміку навчальних досягнень учнів за три останні роки;  розбіжність між результатами контрольних робіт, проведених під час перевірки суб’єкта ПТО, з результатами семестрового чи річного оцінювання навчальних досягнень учнів;  типові помилки у знаннях та уміннях учнів із предметів природничоматематичної та гуманітарної підготовки (за результатами проведених у закладі контрольних робіт). Зробити висновок щодо відповідності знань, умінь та навичок учнів вимогам Державного стандарту загальної середньої освіти, динаміки змін рівня навчальних досягнень учнів за три останні роки З’ясувати:  динаміку навчальних досягнень учнів (слухачів) із професійної підготовки за три останні роки;  розбіжність між показниками навчальних досягнень учнів (слухачів) за результатами семестрового чи річного контролю суб’єктом ПТО з показниками комплексних кваліфікаційних завдань, наданих під час перевірки;  типові помилки у знаннях і уміннях учнів (слухачів) із загально-професійної, професійно-теоретичної та професійнопрактичної підготовки випускників із кожної професії. Зробити висновок щодо:  рівня та якості знань, умінь і навичок учнів (слухачів) із професійної підготовки;  відповідності професійної підготовки вимогам освітньо-кваліфікаційних характеристик випускника та потребам ринку праці

61


Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р. 8.1 Планвання діяльності суб’єкта ПТО. Концепція його розвитку

8.2 Інформацій-не забезпечення діяльності суб’єкта ПТО

8.3 Впровадження інформаційнокомп’ютерних технологій в управліньську діяльність

8.4 Організація внутрішнього

VІІІ. Управління суб’єктом ПТО Концепція розвитку на- З’ясувати: вча-льного закладу, річ- – динаміку розвитку суб’єкта ПТО та дієвість ний план роботи, інші заходів, спрямованих на його розвиток; плани роботи, матеріали – відповідність перспективного, річного плазагальних зборів (конфе- нів та статуту напрямкам державної політики ренції), ради закладу, в галузі професійно-технічної освіти, меті та педагогічної та піклува- завданням навчального закладу; льної рад, батьківського – рівень організаційної роботи керівництва комітету. Матеріали суб’єкта ПТО та скоординованість дій струкперевірок суб’єкта ПТО турних підрозділів щодо виконання запланоорганами управління ваних заходів; освітою, державного – практику підготовки й видання наказів і контролю, плани заходів розпоряджень, їх своєчасність та дієвість; щодо усунення виявле- – структуру управління суб’єктом ПТО, розних порушень і недоліків поділ функціональних обов’язків між його керівниками. Зробити висновок щодо стану планування роботи навчального закладу та організації контролю за виконанням запланованих заходів Нормативно-правові до- З’ясувати: кументи в галузі профе- – рівень забезпечення навчального закладу сійно-технічної освіти. нормативно-правовими документами та інМатеріали інформацій- формаційно-методичними матеріалами у ганого та методи-чного лузі ПТО, порядок їх обліку; забезпечення діяльності – стан ознайомлення керівників і педагогічнавчального закладу них працівників із нормативно-правовими (інформаційно-методич- актами та інформаційно-методичними матені листи, методичні роз- ріалами; робки тощо). Книги об- – порядок доведення до виконання працівліку вхідного та вихід- никам положень та вимог нормативноного листування правових актів у галузі ПТО. Зробити висновок щодо стану нормативноправового та інформаційно-методичного забезпечення керівників і працівників навчального закладу Матеріали стосовно за- З’ясувати: безпечення суб’єкта – кількість комп’ютерної та оргтехніки, що ПТО комп’ютерною та використовується в управлінській діяльності, орг-технікою, що вико- у т. ч. сучасної (до 5 років експлуатації); ристовується в управ- – кількість комп’ютерів, що підключені до лінській діяльності (ін- мережі Інтернет; вентаризаційні докумен- – наявність сертифікатів з ліцензованого ти, паспорти на ПК, орг- програмного забезпечення; техніку, сертифікати з – наявність у керівників сертифікатів (довіліцензійного програмно- док), що підтверджують проходження ними го забезпечення тощо). навчання та рівень володіння інформаційноСертифікати (довідки) комп’ютерними технологіями. про проходження на- Зробити висновок щодо стану впровадженвчання щодо володіння ня інформаційно-комп’ютерних технологій в інформаційно-комп’юуправлінську діяльність суб’єктом ПТО терними технологіями Матеріали з організації З’ясувати: внутрішнього контролю – стан організації системи контролю за якісза навчально-виховним тю надання освітніх послуг, діяльністю педа-

62


Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р. контролю процесом. Правила внутрішнього трудового розпорядку, результати моніторингу освітньої діяльності, книги записів наслідків внутрішнього контролю, журнал обліку пропущених і заміщених навчальних та практичних занять, посадові та функціональні обов’язки працівників суб’єкта ПТО. Колективний договір. Ділова документація суб’єкта ПТО (згідно з переліком, рекомендованим МОНмолодьспортом)

8.5 Взаємодія з місцевими органами державної виконавчої влади, самоврядування та громадськими організаціями

Плани роботи суб’єкта ПТО, ради навчального закладу, піклувальної ради, батьківського та учнівського комітетів. Накази та заходи щодо розвитку навчального закладу. Матеріали щорічного звітування керівника суб’єкта ПТО на загальних зборах (конференції) навчального закладу

8.6 Ефективність упралінських рішень

Накази щодо основних напрямків роботи навчального закладу, розпорядження, протоколи засідань педагогічної та методичної рад

гогічних працівників; – стан виконавчої дисципліни, системність в організації внутрішнього контролю та його дієвість; – наслідки внутрішнього контролю та прийнятих управлінських рішень;  стан реалізації умов колективного договору;  дотримання учасниками навчальновиховного процесу правил внутрішнього розпорядку; – наявність та дієвість заходів щодо заохочення учасників навчально-виховного процесу в досягненні високих результатів у освітній діяльності; – стан ведення ділової документації. Зробити висновок щодо ефективності здійснення керівництвом суб’єкта ПТО внутрішнього контролю за навчально-виховним процесом З’ясувати: – стан координації та результати спільної роботи суб’єкта ПТО з місцевими органами державної виконавчої влади, місцевого самоврядування, громадськими організаціями; – стан координації діяльності підрозділів суб’єкта ПТО з налагодження співпраці між учнями, батьками та педагогічними працівниками щодо розвитку навчального закладу; – форми спільної роботи з батьками та громадськістю; – стан роботи батьківських комітетів; – стан сформованості учнівського самоврядування; – форми та результати співпраці керівництва навчального закладу з місцевими органами державної виконавчої влади, самоврядування та громадськими організаціями; – наявність матеріалів загальних зборів (конференції) суб’єкта ПТО щодо оцінки управлінської діяльності керівника навчального закладу. Зробити висновок щодо ефективності співпраці керівництва навчального закладу з місцевими органами державної виконавчої влади, самоврядування та громадськими організаціями З’ясувати: – відповідність управлінських рішень вимогам законодавства; – вплив управлінських рішень на підвищення якості навчально-виховного процесу; – стан реалізації завдань, визначених планами роботи та концепцією розвитку навчального закладу.

63


Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р. Зробити висновок щодо: – рівня управлінської діяльності керівництва суб’єкта ПТО стосовно забезпечення виконання основних освітніх завдань у системі ПТО, планів роботи та концепції розвитку навчального закладу; – дієвості прийнятих управлінських рішень; – ефективності контролю за навчальновиховним процесом За результатами комплексної перевірки зробити висновок щодо рівня реалізації суб’єктом ПТО завдань і функцій, визначених чинним законодавством про освіту

Л.І. ШЕВЧУК, директор НМЦ ПТО ПК у Хмельницькій області Л.К. ДЖУС, заступник директора з методичної роботи НМЦ ПТО ПК у Хмельницькій області С.Б. КОЛОМІЙЧУК, завідувач лабораторії управлінської діяльності НМЦ ПТО ПК у Хмельницькій області

ПЛАНУВАННЯ НАВЧАЛЬНО-ВИРОБНИЧОГО ПРОЦЕСУ В ПТНЗ Навчально-виробничий процес у професійно-технічному навчальному закладі – це система організаційнопедагогічних, методичних і технічних заходів, спрямованих на реалізацію змісту і завдань ступеневої професійно-технічної освіти відповідно до державних стандартів. Навчально-виробничий процес у ПТНЗ ґрунтується на принципах гуманістичної особистісно орієнтованої педагогіки, демократизму, незалежності від політичних, громадських, релігійних об'єднань, спільній діяльності педагогічних працівників, учнів, слухачів, батьків, колективів підприємств, установ та організацій, може включати природничо-математичну, гуманітарну, фізичну, загальнопрофесійну, професійно-теоретичну, професійно-практичну підготовку, а

також виховну роботу з учнями, слухачами. Планування навчально-виробничого процесу забезпечує умови для його раціональної організації, своєчасного та повного виконання навчальних планів і програм, завчасної та ретельної підготовки педагогічних працівників до кожного заняття. Завдяки плануванню забезпечується раціональне використання приміщень навчального закладу, обладнання навчальних кабінетів, майстерень і лабораторій, зв'язок теоретичного та виробничого навчання. Основними навчально-методичними документами з питань планування навчально-виробничого процесу в професійно-технічному навчальному закладі відповідно до п 2.2 Положення про організацію навчаль64


Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р. но-виробничого процесу у професійно-технічних навчальних закладах є: робочі навчальні плани за професіями для певного ступеня професійнотехнічної освіти; робочі навчальні програми навчальних предметів і професійно-практичної підготовки, що передбачені робочими навчальними планами; поурочно-тематичні плани навчальних предметів; перелік навчально-виробничих робіт з професії на семестр чи курс навчання; плани виробничого навчання навчальних груп на місяць; плани навчальновиробничої діяльності на півріччя; плани занять (уроків); розклад занять. Робочі навчальні плани за професіями для певного ступеня професійно-технічної освіти – це документи, розроблені у відповідності з типовими навчальними планами підготовки кваліфікованих робітників з кожної професії , що містять код і назву професії згідно з державним переліком професій з підготовки кваліфікованих робітників у ПТНЗ, код і назву професії, спеціальності (спеціалізації) за державним класифікатором професій ДК 003: 2010, освітній рівень вступника до ПТНЗ, обмеження щодо їх віку і статі, медичних показників, термін і ціль навчання, графік навчально-виробни-чого процесу, зведені дані загального фонду навчального часу в тижнях, перелік обов'язкових навчальних предметів, видів навчальних робіт, кількість годин відведених на них, послідовність їх вивчення, обсяг навчального часу на обов'язкову компоненту змісту професійно-технічної освіти, загальний фонд навчального часу, форми, періодичність, терміни контролю знань, умінь і навичок учнів, слухачів, критерії їх кваліфікаційної атестації, перелік навчальних кабінетів, лабораторій, майстерень, полігонів, вимоги до основних обов'язкових засобів навчання та планований рівень професійної кваліфікації випускника.

Обсяг навчального часу на обов'язковий компонент змісту професійно-технічної освіти не може перевищувати 80 відсотків загального фонду навчального часу. ПТНЗ на основі типових навчальних планів, а також вимог державних стандартів, розробляють робочі навчальні плани, в яких відображають зміни у відповідній галузі виробництва чи сфері послуг, і погоджують їх з основними замовниками робітничих кадрів. Робочі навчальні плани за професіями третього ступеня професійно-технічної освіти затверджуються спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері професійно-технічної освіти, робочі навчальні плани за професіями першого та другого ступенів професійно-технічної освіти – Міністерством освіти і науки Автономної Республіки Крим, управліннями освіти ї науки обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій. Робоча навчальна програма навчального предмета – це документ, що визначає зміст і обсяг знань та умінь учнів, слухачів. ПТНЗ на основі типових навчальних програм навчальних предметів розробляють робочі навчальні програми з уведенням регіонального компоненту в ті навчальні предмети, які формують професію в обсязі 20% загального часу, відведеного на предмет. Регіональний компонент дозволяє вносити зміни відповідно до нововведень у техніці, технології та організації праці на регіональному рівні з урахуванням пропозицій замовників кадрів. Всі зміни, що вносяться, повинні бути розглянуті на засіданнях відповідних методичних комісій і занесені до протоколу. Робочі навчальні програми предметів загальноосвітньої підготовки розробляються на основі типових навчальних програм для загальноосвітніх навчальних закладів з ураху65


Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р. ванням специфіки професії та регіонального компонента. Робоча навчальна програма з професійно-практичної підготовки – це документ, що визначає зміст і обсяг професійних знань, умінь, навичок учнів, слухачів та способи і методи їх формування, включає завдання особистісно орієнтованого навчання. ПТНЗ на основі типових навчальних програм розробляють робочі навчальні програми, в яких відображаються зміни, притаманні відповідній галузі виробництва чи сфері послуг, на підставі пропозицій замовників кадрів у обсязі 20% загального часу, відведеного на виробниче навчання (регіональний компонент). Робочі навчальні програми з тих навчальних предметів, що формують відповідні професії, та виробничого навчання розглядаються на засіданнях відповідних методичних комісій, погоджуються із замовниками кадрів і затверджуються заступником директора з навчально-виробничої роботи. - Організація діяльності педагогічного колективу щодо забезпечення навчально-виробничого процесу здійснюється відповідно до плану роботи ПТНЗ на навчальний рік. План роботи на навчальний рік є первинним документом, що визначає основні напрями діяльності ПТНЗ і проблеми, над якими працюватиме колектив у поточному навчальному році. У розділі «Теоретична підготовка» плануються заходи щодо вдосконалення організації та методики викладання теоретичних навчальних предметів, пошуків найбільш ефективних і оптимальних методів навчання, розробки дидактичних матеріалів для комплексного методичного забезпечення занять (уроків). У розділі «Професійно-практична підготовка» плануються заходи щодо забезпечення і вдосконалення організації виробничого на-

вчання та виробничої практики, розробки відповідних планів, дидактичних матеріалів для комплексного методичного забезпечення занять (уроків), підбір навчально-виробничих робіт тощо. Поурочно-тематичні плани з навчальних предметів складаються викладачами відповідно до робочих навчальних програм, розглядаються і схвалюються на засіданні методичної комісії і затверджуються заступником керівника з навчально-виробничої (навчальної) роботи за напрямом змісту навчального предмета та є документом багаторазового використання. Перелік навчально-виробничих робіт з професії визначає завдання, які виконують учні, слухачі з метою оволодіння професійними знаннями, уміннями та навичками, що передбачені робочою навчальною програмою професійно-практичної підготовки. Перелік навчально-виробничих робіт з професії складається на семестр, курс підготовки майстром виробничого навчання та погоджується зі старшим майстром, розглядається і схвалюється на засіданні методичної комісії та затверджується заступником керівника з навчальновиробничої роботи ПТНЗ. Для всіх навчально-виробничих робіт, унесених до переліку, додається технологічна та технічна документація, що розробляється відповідними методичними комісіями ПТНЗ на основі державних стандартів. Під час проведення виробничого навчання безпосередньо на виробництві чи у сфері послуг у переліку навчально-виробничих робіт зазначається загальна характеристика робочих місць або найменування робіт, які учні, слухачі повинні виконувати з кожної теми чи розділу робочої навчальної програми практичної підготовки.

66


Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р. ПОГОДЖЕНО Старший майстер _____________ПІБ ____________201__

Плани виробничого навчання навчальних груп визначають конкретний зміст навчально-виробничих завдань, послідовність та організацію їх виконання в навчальних майстернях ПТНЗ та виробничого навчання (виробничої практики) на підприємстві чи у сфері послуг. Плани виробничого навчання складаються на місяць майстрами виробничого навчання у відповідності з робочими навчальними планами та робочими навчальними програмами професійно-практичної підготовки й переліками навчально-виробничих робіт для навчальних груп і погоджуються зі старшим майстром та затверджуються заступником керівника з навчально-виробничої роботи. За відсутності умов для фронтального навчання учнів, слухачів окремим видам робіт, окрім плану виробничого навчання навчальної групи, складаються графіки переміщення їх по робочих місцях. У графіку переміщення вказуються прізвища учнів, слухачів, теми програми, назви робочих місць, дільниць чи найменування навчально-виробничих завдань, тривалість роботи на кожному робочому місці.

67


Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р.

Майстер виробничого навчання

__________________

Графік переміщення учнів по робочих місцях Дні занять № з/п

1

Прізвище учнів

Години занять 1

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14

2

3

4

2

3

Години занять

Години занять

5

1 1 1 1 1 2 2 2 2 2 3 3 3

15

3 3

1,2,3 – робочі місця Майстер виробничого навчання

_____________________ПІБ

Під час навчання професіям, для яких передбачені лабораторнопрактичні і практичні заняття з водіння тракторів, дорожньо-будівельних машин та інших транспортних засобів, майстрами виробничого навчання й викладачами розробляються плани проходження учнями, слухачами практичних і лабораторнопрактичних занять та графіки індивідуального навчання водінню для кожної навчальної групи. У ПТНЗ сільськогосподарського профілю план виробничого навчання навчальної групи передбачає таку послідовність і строки проведення робіт на машинах, що відповідають періодам виконання сільськогосподарських робіт і коригуються з урахуванням природних умов.

У дні, коли в закріпленій навчальній групі не проводиться професійно-практична підготовка, майстри виробничого навчання працюють за індивідуальними планами роботи, погодженими зі старшим майстром. Під час виробничої практики учнів, слухачів майстер виробничого навчання розробляє план роботи на кожний робочий день. План навчально-виробничої діяльності ПТНЗ розробляється старшим майстром на півріччя (при професійно-технічному навчанні – на термін навчання) на основі робочих програм професійно-практичної підготовки, переліку навчальновиробничих робіт відповідного тарифно-кваліфікаційного розряду, фонду навчального часу, передбаче68


Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р. ного на виконання навчальновиробничих завдань, погоджується із заступником керівника з навчальновиробничої роботи й затверджується керівником ПТНЗ. Фонд навчального часу на виконання навчально-виробничих завдань визначається таким шляхом: із загального фонду часу, відведеного на професійно-практичну підготовку робочим навчальним планом, вираховують час на проведення вступних і заключних інструктажів та час на виконання тренувальних вправ. ТВД = ( ТВН – Т1 – ТТ )* N , де ТВД - - фонд навчального часу на виконання навчально-виробничих завдань; ТВН -- загальний фонд часу, відведений на професійно-практичну підготовку; Т1 -- час на проведення вступних і заключних інструктажів; ТТ -- час для тренувальних вправ; N – кількість учнів в групі. Розрахунок обсягів навчально-виробничої діяльності здійснюється на основі фонду відведеного часу, що відображає поправки з

огляду на рівноцінний час з точки зору продуктивності праці в усі періоди навчання. Фонд відведеного часу розраховується шляхом ділення фонду навчального часу для виконання навчально-виробничих завдань на відповідний перевідний коефіцієнт між встановленими нормами часу на виконання виробничого завдання (одиниці продукції) для працівників підприємств та учнів ПТНЗ. Фонд відведеного часу на виробничу діяльність визначається таким чином: ФВД = ТВД / К , де ТВД - фонд навчального часу на виконання навчально-виробничих завдань; К - перевідний коефіцієнт між встановленими нормами часу на виконання виробничого завдання (одиниці продукції) для працівників підприємств та учнів ПТНЗ. Рекомендуємо при розрахунку перевідних коефіцієнтів користуватися таблицями перевідних коефіцієнтів (Скакун В.А. Преподавание курса «Организация и методика производственного обучения». – М.: Высшая школа, 1990. – С. 88).

Таблиця перевідних коефіцієнтів Для професій машинної і машинно-ручної праці (відділення з 3-річним терміном навчання) Місяць І курс ІІ ІІІ навчання курс курс Складність робіт 2-й 2-й 3-й розряд розряд розряд Вересень 2,5 2,0 Жовтень 4,0 2,0 1,6 Листопад 4,0 2,0 1,6 Грудень 4,0 2,0 1,6 Січень 3,5 1,5 1,4 Лютий 3,5 1,5 1,4 Березень 3,5 1,5 1,4 Квітень 3,0 1,2 1,2 Травень 3,0 1,2 1,2 Червень 3,0 1,2 1,0 Липень 2,5 1,0 1,0

Для професій ручної праці (відділення з 3-річним терміном навчання) Місяць навчання

І курс

ІІ ІІІ курс курс Складність робіт

2-й 2-й 3-й 4-й розряд розряд розряд розряд

Вересень Жовтень Листопад Грудень Січень Лютий Березень Квітень Травень Червень Липень

69

5,0 5,0 4,5 4,0 4,0 3,5 3,5 3,5 3,5

3,0 2,5 2,5 2,5 2,0 2,0 2,0 1,5 1,5 1,5 1,0

2,0 1,9 1,8 1,7 1,6 1,5 1,4 1,2 1,0 1,0 1,0

3,0 2,8 2,6 2,4 2,2 2,0 1,6 1,2 1,0 1,0 1,0


Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р. При цьому необхідно керуватися тим, що на кожний рівень підготовки (розряд, клас, категорія) упродовж останнього тижня виробничої практики учень повинен виконувати робочу норму. Оскільки термін навчання для опанування рівнів підготовки різний, то розрахунок перевідних коефіцієнтів буде залежати не від курсу навчання, а терміну підготовки на певний рівень. Таблицю перевідних коефіцієнтів необхідно розробити для кожної

професії (за рівнями підготовки), обговорити на засіданнях відповідних методичних комісій. Таблиця затверджується заступником директора з навчально-виробничої роботи. На основі фонду відведеного часу, погодинної тарифної ставки визначається норма виробітку, заробітна плата одного учня, слухача. Загальні обсяги навчальновиробничої діяльності визначаються з урахуванням усіх учнів, слухачів за кожною професією.

Майстер виробничого навчання ______________________________________________ Старший майстер __________________________________________________________

РОЗРАХУНОК ПЛАНУ ВИРОБНИЧОЇ ДІЯЛЬНОСТІ НА ГРУПУ (ПІДГРУПУ)

Майстер виробничого навчання ________________________________________ Старший майстер _____________________________________________________

70


Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р. Для обрахунку робочої норми часу на виконання окремих операцій (виробу в цілому) та тарифної вартості роботи за виконання певної операції (виробу) на кожний рівень підготовки необхідно користуватися нормами, які діють у відповідних галузях

виробництва та на базових підприємствах. Для розрахунку плану виробничої діяльності з професій, заробітна плата з яких визначається за тарифно-погодинною оплатою необхідно здійснити розрахунок відведеного часу для учнів.

Для розрахунку тарифнопогодинного розміру оплати необхідно користуватися нормами, які діють у відповідних галузях виробництва та на базових підприємствах.

вчання, початок і кінець кожного уроку, тривалість перерв між уроками. Розклад занять складається під керівництвом заступника керівника з навчально-виробничої роботи, затверджується керівником ПТНЗ й вивішується за три дні до початку навчання на дошці розкладу занять. Перевірні роботи з виробничого навчання проводяться майстром виробничого навчання за відповідними графіком і переліками в кожній навчальній групі під керівництвом старшого майстра відповідно до робочої навчальної програми з професійно-практичної підготовки. Перевірні роботи проводяться після завершення виробничого навчання на кожний рівень підготовки перед направленням учнів на виробничу практику.

Розклад занять теоретичного та виробничого навчання – це документ, що розробляється відповідно до робочого навчального плану з дотриманням педагогічних і санітарногігієнічних вимог. Він включає теоретичну та професійно-практичну підготовку в навчальних групах на кожний робочий день тижня. В розкладі визначаються час, місце та прізвища педагогічних працівників, які проводять заняття. Розклад занять установлює загальний режим на71


Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р. Графік і переліки перевірних робіт з виробничого навчання розробляються старшим майстром спільно з майстрами виробничого навчання, розглядаються та схвалюються відповідною методичною комісією, затверджуються заступником керівника з навчально-виробничої роботи ПТНЗ. При оцінюванні результатів перевірних робіт враховується якість роботи, продуктивність праці, дотримання технологічної дисципліни та охорони праці, правильність виконання виробничих прийомів, уміння користуватись обладнанням, інструментами, пристроями, ефективними методами організації праці. Форма організації виробничого навчання обирається ПТНЗ залежно від особливостей професії чи спеціальності за умови повного виконання робочих навчальних планів і робочих навчальних програм та проводиться в навчальних групах чисельністю не менше 12 осіб (для професій художніх промислів та ремесел – не менше 6), а на третьому ступені професійно-технічної освіти – не менше 6 осіб. Виробнича практика учнів, слухачів проводиться безпосередньо на робочих місцях на підприємстві чи у сфері послуг, які мають сучасну техніку, високий рівень організації праці, застосовують прогресивні технології, з метою удосконалення набутих знань, умінь і практичних навичок, необхідних для досягнення відповідного рівня кваліфікації, встановленого державними стандартами, а також з метою забезпечення соціальної, психологічної і професійної адаптації учнів (слухачів) у трудових колективах. Навчально-методичні документи, необхідні для організації виробничої практики учнів на підприємстві 1. Переліки підприємств (бази практик).

2. Договори про надання робочих місць або навчально-виробничих дільниць для проходження учнями, слухачами виробничої практики (зазначити кількість учнів за професіями, терміни, умови і порядок проведення виробничої практики). 3. Акт обстеження робочих місць на підприємстві. 4. Детальна програма виробничої практики. 5. Списки учнів, слухачів із зазначенням прізвищ майстрів в/н навчальних груп, які направляються на підприємство. 6. Наказ по ПТНЗ про направлення учнів на виробничу практику. 7. Витяг з наказу підприємства про персональний розподіл учнів, слухачів ПТНЗ на робочі місця чи навчально-виробничі дільниці з призначенням відповідальних за проведення виробничої практики з числа інженерно-технічних працівників та висококваліфікованих робітників підприємства. 8. Інструктаж учнів з охорони праці в ПТНЗ перед виходом на виробничу практику. 9. Інструктажі з охорони праці на підприємстві (вступний і на робочих місцях). 10. Перелік кваліфікаційних пробних робіт. 11. Наряди (завдання) на виконання кваліфікаційних пробних робіт. 12. Заключення про виконання кваліфікаційних пробних робіт. 13. Графік контролю за проходженням учнями виробничої практики. 14. Щоденники виробничої практики учнів. 15. Виробничі характеристики на учнів. Умови та особливості проходження виробничого навчання та виробничої практики учнями (слухачами) професійно-технічних навчальних закладів встановлено Законом 72


Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р. України «Про професійно-технічну освіту» від 10 лютого 1998 року № 103/98-ВР та Порядком надання робочих місць для проходження учнями, слухачами професійно-технічних навчальних закладів виробничого навчання та виробничої практики, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 7 червня 1999 року № 992, із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ N 770 від 27.08.2010. Розподіляють учнів (слухачів) за базами практики ПТНЗ згідно зі сформованими та затвердженими місцевими органами влади переліками баз практики. Формуючи ці переліки, ПТНЗ враховують пропозиції підприємств – замовників підготовки кваліфікованих робітників, роботодавців, місцевих органів виконавчої влади. Перелік підприємств, які надають учням (слухачам) робочі місця або навчально-виробничі дільниці для проходження виробничої практики, затверджується в УОН Хмельницької ОДА. Перелік повинен містити: - назву підприємства; - кількість робочих місць або назву навчально-виробничої дільниці, яку має виділити підприємство протягом певного періоду; - назву та місце розташування ПТНЗ; - квоту робочих місць для учнів, слухачів навчального закладу. Професійно-технічний навчальний заклад та підприємство, що надає робочі місця або навчальновиробничі дільниці, не пізніше двох тижнів до початку виробничого навчання та виробничої практики зобов'язані укласти договори про надання робочих місць або навчаль-

но-виробничих дільниць для проходження учнями (слухачами) виробничої практики. У договорі має бути зазначено : - кількість учнів за професіями; - терміни; - умови та порядок проведення виробничого навчання (практики ); - взаємні зобов’язання сторін; - термін дії договору. Укладаючи договір з підприємствами, ПТНЗ повинні обумовлювати: - вимоги щодо проведення виробничої практики або виробничого навчання лише на тих робочих місцях, які атестовані відповідно до Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1 серпня 1992 року № 442, і відповідають нормативноправовим актам з охорони праці; - додаткові вимоги щодо навчання професій, пов’язаних з роботами зі шкідливими, важкими умовами праці та з роботами підвищеної небезпеки, які потребують спеціального навчання та щорічної перевірки знань з питань охорони праці. Якщо в договорі про підготовку кваліфікованих робітників, укладеному між ПТНЗ та підприємствомзамовником підготовки кадрів, обумовлено умови та порядок проходження учнем (слухачем) виробничого навчання та виробничої практики – окремий договір можна й не укладати. Професійно-технічні навчальні заклади зобов’язані не пізніше, ніж за тиждень до початку виробничої практики, подавати підприємствам списки учнів із зазначенням прізвищ майстрів виробничого навчання та програми виробничої практики.

73


Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р. СПИСОК учнів, направлених для проходження виробничої практики Група №_______ Професія ______________________________________ № з/п

Прізвище, імя, по батькові учня

Назва підприємства

Адреса підприємства

Керівник практики від підприємства

Примітка

 призначення з-поміж інженерно-технічних працівників та кваліфікованих робітників підприємства відповідальних за проведення виробничого навчання та виробничої практики (тобто керівників практики від бази практики);  заходи щодо забезпечення умов і безпеки праці на рівні нормативних вимог;  систему оплати праці учнів (слухачів)-практикантів. Перед направленням учнів на підприємства для проходження виробничого навчання та виробничої практики в ПТНЗ проводиться інструктаж з охорони паці та безпеки життєдіяльності. Вступний інструктаж з охорони праці та інструктаж на робочому місці учні мають також обов’язково пройти безпосередньо на підприємстві. ПТНЗ зобов’язаний здійснювати контроль за проходженням учнями виробничої практики.

Одна з основних вимог до організації виробничої практики полягає у відповідності робочих місць програмі професійно-практичної підготовки та виробничої практики на підприємстві. Тому робочі місця для учнів підбираються заздалегідь, а їх відповідність навчальній програмі оформляють актом відповідності робочих місць програмі практики. Витяг з наказу по підприємству про зарахування учнів на виробничу практику має містити інформацію про:  персональний розподіл учнів (слухачів) ПТНЗ на робочі місця або навчально-виробничі дільниці виробничих підрозділів  створення учнівських самостійних навчально-виробничих підрозділів;  визначені конкретні види робіт для учнів (слухачів)практикантів, які повинні відповідати змісту навчальних програм;

74


Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р. На останньому тижні проходження виробничої практики учні мають виконати кваліфікаційну пробну роботу. Перелік і зміст кваліфікаційних пробних робіт має визначатися майстром виробничого навчання під керівництвом старшо-

го майстра, погоджуватися з керівниками відповідних підрозділів підприємств, розглядатись методичними комісіями та затверджуватись заступником директора з навчально-виробничої роботи ПТНЗ.

Кваліфікаційні пробні роботи Приклади робіт: 1. Амперметри та вольтметри елект5. Випрямлячі селенові - перевірка ромагнітної та магнітоелектричної та ремонт. систем – перевірка у спеціальних 6. Воронки, кінцеві муфти – розбиумовах. рання і монтаж на кабелі. 2. Апарати гальмівні й кінцеві ви7. Гірлянди з електроламп – виготомикачі – ремонт і встановлення. влення з паралельним і послідовним 3. Апаратура пускова магнітних включенням. станцій прокатних станів – розби8. Деталі складної конфігурації для рання, ремонт і складання. електроапаратури: фіксатори руби4. Апаратура пускорегулювальна: льники, пальці та ящики опору – виреостати, магнітні пускачі, пускові готовлення. ящики тощо – розбирання, ремонт і складання із зачищенням підгорілих контактів, щіток або заміна їх. НАРЯД на виконання кваліфікаційної пробної роботи Назва організації ____________________ Розряд роботи ______________ ________________________________________________________ (прізвище, ім’я, по батькові учня)

75


Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р. Під час виробничої практики на підприємстві чи у сфері послуг учні, слухачі ведуть щоденник виробничої практики, у якому її керівник оцінює виконання навчально-

виробничих робіт, та по її закінченню робить загальний висновок про результати виробничої практики.

Після закінчення виробничої практики підприємство надає виробничу характеристику на кожного учня, слухача. ВИРОБНИЧА ХАРАКТЕРИСТИКА Учня _________________________________________________________(Назва ПТНЗ) Група № ______ професія ___________________________________________________ Учень ________________________________________________________________________ під час проходження ним виробничого навчання (виробничої практики) фактично працював з _______________ до __________________ виконував роботи ____________________________ на робочих місцях цеху №_________ ___________________________________________________________________________ ___________________________________________________________________________ Якість виконання роботи ________________________________________________________________________ (відгук) ___________________________________________________________________________ 2. Виконання норм за період з _____________201___ по ______________201___ ___________________________________________________________________________ (виробничі показники) 3. За останній тиждень практики ___________________________________________________________________________ 4. Знання технологічного процесу, вміння користуватися інструментом, облананням_______________________________________________________________________ ___________________________________________________________________________ (детальний відгук )

1. Трудова дисципліна ____________________________________________________ (зауваження, оцінка)

Учень ___________________________________________________________________ заслуговує присвоєння ___________________________________________ (розряду, класу, категорії)

з професії ________________________________________________________________ М.П.

Керівник підприємства _______________ Керівник практики ___________________

76


Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р. фікаційної пробної роботи та виконання ККЗ з предметів професійнотеоретичної підготовки. Перелік і зміст кваліфікаційних пробних робіт має визначатися майстром виробничого навчання під керівництвом старшого майстра, погоджуватися з керівниками відповідних підрозділів підприємств, розглядатись методичними комісіями та затверджуватись заступником директора з навчально-виробничої роботи ПТНЗ. В деяких стандартах дається перелік пробних кваліфікаційних робіт. Проте його необхідно доопрацювати в ПТНЗ, внести в нього зміни з врахуванням регіонального компонента. Для проведення пробних кваліфікаційних робіт мають підбиратися характерні для даної професії і підприємства, організації, установи на яких проходить виробнича практика, роботи і вироби, які відповідають рівню кваліфікації передбаченої кваліфікаційною характеристикою і змісту програми виробничого навчання для даного рівня кваліфікації. Контроль навчальної роботи педагогічних працівників у ПТНЗ здійснюють керівник, його заступники, старший майстер і методист, які вивчають стан і якість виконання робочих навчальних планів, робочих навчальних програм, науковометодичний рівень та ефективність комплексно-методичного забезпечення викладання навчальних предметів і проведення професійнопрактичної підготовки, організацію індивідуальної роботи з учнями, слухачами, впровадження передового педагогічного та виробничого досвіду тощо. Забезпечення контролю за навчально-виробничим процесом ПТНЗ здійснюється за графіком, що складається під керівництвом заступника керівника з навчально-

Державна кваліфікаційна атестація учнів (слухачів) базується на вимогах державних стандартів професійно-технічної освіти та документів, що регламентують організацію навчально-виробничого процесу в професійно-технічних навчальних закладах. У разі відсутності державного стандарту професійнотехнічної освіти з певної робітничої професії вихідний і проміжний контроль здійснюються відповідно до робочого навчального плану професійно-технічного навчального закладу, погодженого з регіональним органом управління освіти і науки. Форми та періодичність проміжного і вихідного контролів визначаються робочими навчальними планами, дотримання яких є обов’язковими. Державна кваліфікаційна атестація учнів здійснюється професійно-технічним навчальним закладом з участю представників підприємств, установ, організацій-замовників підготовки робітничих кадрів після кожного ступеня навчання та по закінченню повного курсу навчання. Державна кваліфікаційна атестація включає: - кваліфікаційну пробну роботу, що відповідає вимогам освітньо-кваліфікаційної характеристики випускника; - захист письмової екзаменаційної роботи, проекту чи творчої роботи, що її замінює. Кваліфікаційна атестація має на меті встановити готовність осіб, що здобувають професійно-технічну освіту, самостійно виконувати комплекс робіт чи певну роботу з обраної професії відповідного розряду (класу, категорії). Незалежно від того, на якому етапі навчання проводиться кваліфікаційна атестація (на проміжному чи завершальному), важливою умовою при її проведенні є врахування результатів виконання учнями квалі77


Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р. виробничої роботи на семестри й затверджується керівником ПТНЗ. Графіком визначаються терміни проведення перевірних робіт з метою виявлення рівня навчальних досягнень учнів, слухачів з окремих тем робочої навчальної програми. Вивчення досвіду роботи ПТНЗ дозволяє виявити ряд питань, які підлягають контролю керівниками ПТНЗ на протязі року. До них слід віднести такі питання: - стан навчальних кабінетів, лабораторій, майстерень та матеріально-технічне забезпечення теоретичного і виробничого навчання; - створення безпечних умов праці, санітарно-гігієнічних та естетичних умов, організація режиму праці й відпочинку учнів; - планування теоретичного навчання; - організація, зміст і методика проведення уроків теоретичного навчання; - планування та нормування виробничого навчання й виробничої діяльності учнів; - організація, зміст і методика проведення вступних, поточних і заключних інструктажів; - якість навчання і система роботи окремих педагогічних працівників; - виконання навчальних планів і програм; - виконання індивідуальних планів майстрів виробничого навчання; - стан ведення журналів теоретичного і виробничого навчання; - якість знань, умінь і навичок учнів; - виконання графіка перевірних робіт з виробничого навчання; - здійснення зв’язку виробничого навчання з теоретичним; - наявність і використання на уроках теоретичного і виробничого навчання технічних засобів навчання;

- відображення досягнень сучасної техніки, технології і наукової організації праці на уроках теоретичного і виробничого навчання; - навчання учнів прийомам і методам праці передовиків і новаторів виробництва; - навчання учнів навикам самоконтролю і взаємоконтролю, виховання професійної самостійності; - робота педагогічних працівників із учнями, які не встигають у навчанні; - аналіз перевірних робіт; - організація проведення виробничої практики; - підготовка та проведення ДПА; - підготовка до поетапної атестації та ДКА; - стан плануючої і звітнооблікової документації з теоретичного та виробничого навчання; - успішність учнів і відвідування занять; - виховання учнів у процесі теоретичного і виробничого навчання; - дотримання викладачами та майстрами єдиних педагогічних вимог тощо. Завдання для планових перевірних робіт, що організовують керівники ПТНЗ, розробляються педагогічними працівниками, розглядаються і схвалюються методичними комісіями та затверджуються заступниками керівників ПТНЗ відповідного напряму роботи. Професійно-практична підготовка учнів (слухачів) ПТНЗ здійснюється в поєднанні з виробленням продукції, наданням послуг, що оплачуються відповідно до законодавства. При наданні платних послуг ПТНЗ використовується наступна нормативно-правова база: - Постанова Кабінету Міністрів України від 27 серпня 2010 року №796 «Про затвердження переліку платних послуг, які можуть надава78


Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р. тися навчальними закладами, іншими установами та закладами системи освіти, що належать до державної і комунальної форми власності», - Наказ Міністерства освіти і науки, Міністерства економіки, Міністерства фінансів України від 23.07.2010 року №736/902/758 «Про затвердження порядків надання послуг державними та комунальними навчальними закладами», - Наказ Міністерства освіти і науки України №1051 від 03.11.2010 року «Деякі питання виконання посПЕРЕЛІК має мати такий вигляд: Назва послуги

Термін (час)

Місце

Спосіб

танови Кабінету Міністрів України від 27 серпня 2010 року №796», - Постанова Кабінету Міністрів України від 17 травня 2002 року №659 «Про затвердження переліку груп власних надходжень бюджетних установ, вимог щодо їх утворення та напрямів використання». На підставі даних документів навчальним закладам потрібно розробити та затвердити перелік платних послуг, які може надавати даний навчальний заклад.

Порядок

Вартість*

Відповідальна особа**

*вказати загальну вартість послуги та розрахунок **вказати прізвище, ім’я, по-батькові, посаду та номер телефону відповідальної особи

Платні освітні послуги можуть надаватись тільки при наявності ліцензії на певну професію та вид професійної підготовки (курсова, підвищення кваліфікації). Навчальний заклад зобов`язаний безкоштовно надати замовнику повну, доступну та достовірну інформацію щодо порядку та умов надання конкретної платної освітньої та іншої послуги, її вартість, порядок та строк оплати, а вартість інших платних освітніх послуг – не пізніше, ніж за 15 календарних днів до початку її надання. Платні послуги надаються на підставі письмової заяви (договору, контракту). На підставі договору (контракту) надаються платні освітні послуги відповідно до пунктів 1-4, 9-11 розділу 1 Переліку, всі інші послуги надаються на підставі письмової заяви, що складається замовником у довільній формі. При порушенні замовником умов договору (контракту, заяви) кошти, отримані навчальним закладом, залишаються згідно з умовами

договору (контракту, заяви) в розпорядженні навчального закладу для виконання його статутних завдань згідно з чинним законодавством. Кошти, отримані навчальним закладом від надання платних освітніх послуг, зараховуються на відповідні рахунки, відкриті в органах Державного казначейства України, та використовуються згідно із затвердженим кошторисом навчального закладу з урахуванням вимог законодавства (спецкошти). Для надання інших платних послуг обов’язково потрібні дозволи (оренда, перевезення, паркування автомобілів). Складовими вартості витрат є: - витрати на оплату праці працівників; - нарахування на оплату праці відповідно до законодавства; - безпосередні витрати та оплата послуг інших організацій; - капітальні витрати; - індексація заробітної плати, інші витрати відповідно до чинного законодавства; - комунальні витрати. 79


Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р. ПЕРЕЛІК нормативних документів з розробки навчально-плануючої документації 1. Закон України «Про професійно-технічну освіту». (Статті 34, 35) 2. Положення про організацію навчально-виробничого процесу в ПТНЗ (наказ МОН України від 30.05.2006 р. №419) зі змінами, внесеними згідно з Наказом МОН Украъни від 05.08.2008 р. №731. 3. Положення про ступеневу професійно-технічну освіту, затверджене Постановою Кабінету Міністрів України від 03.06.1999 №956. 4. Державний перелік професій з підготовки кваліфікованих робітників у ПТНЗ (Постанова КМУ від 11.09.2007р. №1117). 5. Класифікатор професій ДК 003: 2010. 6. Типова базисна структура навчальних планів для підготовки кваліфікованих робітників у професійно-технічних навчальних закладах (Наказ МОНУ від 13.10.2010 р. №947) 7. Методичні рекомендації НМЦ ПТО ПК з проблеми проведення поетапної (ступеневої) та державної кваліфікаційної атестації учнів, слухачів ПТНЗ (розроблено творчою групою у складі Л.І.Шевчук, Л.К.Джус, А.М.Харчук та рекомендовано до впровадження в закладах ПТО рішенням науково-методичної ради НМЦ ПТО. Протокол №1 від 8.03.2004). 8. Державні стандарти професійно-технічної освіти з конкретних професій. 9. Кваліфікаційна характеристика випускника 10. Методичні рекомендації Міністерства освіти і науки України щодо розробки робочих навчальних планів підготовки кваліфікованих робітників у професійно-технічних навчальних закладах ІІ та ІІІ атестаційних рівнів з урахуванням змісту

державних стандартів ПТО з конкретних професій, затверджені першим заступником Міністра освіти і науки України 17.07.2006 р. 11. Про розробку робочих навчальних планів з інтегрованих професій (лист МОН України від 28.08.2006 р. №1/9-543). 12. Методичні рекомендації щодо розробки інтегрованих навчальних планів підготовки кваліфікованих робітників та молодших спеціалістів у ВПУ і центрах ПТО (лист Міністерства освіти і науки України від 13.04.2004 №1/9-192). 13. Про формування контингенту учнів професійно-технічних навчальних закладів за ступеневою професійно-технічною освітою» (лист МОН України від 20.11.2009 №1/9801). 14. Про раціональний розподіл часу на консультації в ПТНЗ (Інструктивно-методичний лист НМЦ ПТО ПК №115 від 12.09.2008). 15. Про підготовку робітників за інтегрованими професіями (лист МОН України від 07. 12. 2009 № 1/9858). 16. Про навчальні плани професійно-технічних навчальних закладів на 2010-2011 навчальний рік (лист МОН України від 13. 08. 2010 № 1/9558). 17. Методичні рекомендації щодо складання розкладу занять для підготовки робітників у ПТНЗ ІІ та ІІІ атестаційних рівнів. (Професійна освіта /науково-методичний вісник №1-2 (32-33)/2009). У досягненні високого рівня якості підготовки майбутніх кваліфікованих робітників винятково важливе значення має чітке та конкретне планування навчально-виробничого процесу в ПТНЗ. Оскільки воно забезпечує цілеспрямованість у роботі всіх підрозділів, створює умови 80


Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р. для організованої роботи педагогічного й учнівського колективів, раціонального використання часу та інших ресурсів. Управління навчально-виробничим процесом ПТНЗ забезпечується організаційною досконалістю управлінської структури ПТНЗ, чітким визначенням загальних і часткових завдань, змісту та перспектив діяльності педагогічного й учнівсь-

кого колективів, детальним визначенням посадових обов’язків та ділових якостей кожного працівника, ефективною координацією управлінських дій адміністрації, встановленням ступенів і ланок управління, їх залежності й підпорядкованості, налагодженням істотних ділових зв’язків з працедавцями, іншими організаціями та закладами професійно-технічної освіти.

Ю.В. ВОРОНА, завідувач лабораторії НМЦ ПТО ПК у Хмельницькій області

УЗАГАЛЬНЕНІ МАТЕРІАЛИ ІІ ЕТАПУ МОНІТОРИНГОВОГО ДОСЛІДЖЕННЯ В рамках системи професійно-технічної освіти освітнє сьогодення потребує інформації, яка віддзеркалює якість професійно-технічної освіти, сприяє прийняттю рішень щодо оптимізації регіональної системи ПТО, дає змогу відстежити експериментальні процеси, що відбуваються в системі, проаналізувати результативність партнерської взаємодії та потреби ринку праці, робити демографічні припущення очікуваного контингенту, здійснювати аналіз відповідності видів та обсягів підготовки професійнокваліфікаційній структурі, якої потребують роботодавці. Відсутність актуальної інформації не дає змоги об’єктивно оцінити й цілісно проаналізувати стан системи ПТО, що впливає на результативність загальної стратегії розвитку, гальмує процеси модернізації підготовки фахівців. На виконання наказу Міністерства освіти і науки України від 31.01.2011. № 61 Інститутом інноваційних технологій і змісту освіти спільно з департаментом професійнотехнічної освіти Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України було розпочато моніторингове дослідження стану і розвитку професійно-технічної освіти. Метою моніторингу професійно-технічної освіти є: виявлення і впровадження інноваційних технологій у закладах професійно-технічної освіти; формування організаційних, ресурсних, методичних умов та кадрового потенціалу, що забезпечують успішну діяльність професійно-

технічних навчальних закладів; забезпечення органів управління освітою України актуальною, повною, достовірною та регулярно оновлюваною інформацією про стан системи професійно-технічної освіти. Завдання моніторингу: вивчити ступінь задоволеності освітніми послугами в галузях: промисловій, будівельній, торговій, сільськогосподарській, транспортній та у сфері зв’язку; з’ясувати організаційні, ресурсні, методичні умови та кадровий потенціал, що забезпечують успішну діяльність ПТНЗ; визначити рівень управлінської культури керівників ПТНЗ; дослідити ефективність управління персоналом ПТНЗ; вивчи81


Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р. ти стан науково-методичного забезпечення навчально-виховного процесу; вивчити стан використання ІКТ у професійно-технічних навчальних закладах; дослідити стан роботи із забезпечення професійної підготовки. Передбачено проведення чотирьох етапів моніторингового дослідження протягом 2011-2014 років. У 2011 році під час І етапу здійснено опитування керівників ПТНЗ, викладачів професійно-теоретичної підготовки, учнів ПТНЗ (І курс), батьків. Коло респондентів на ІІ етапі значно розширилося. До опитування були залучені учні ІІ курсу, випускники, викладачі професійнотеоретичної підготовки, викладачі фізичного виховання, майстри виробничого навчання, керівники професійно-технічних навчальних закладів, роботодавці (детально ознайомитися з результатами опитування можна на сайті НМЦ ПТО ПК). Загалом, за вибірковою сукупністю, у Хмельницькій області дослідженням було охоплено 242 респонденти. В умовах різкого старіння робітничих кадрів, зниження кількості робітників високого рівня кваліфікації (в економіці України таких, за різними джерелами, близько 10%, тоді як у європейських — майже 50%) більшість ПТНЗ продовжують готувати випускників за професіями, що не мають попиту в суб’єктів господарювання. Тому дві третини роботодавців вважають якість підготовки та рівень кваліфікації випускників низьким і таким, що не відповідає потребам виробництва. Як свідчать статистичні дані, через півроку після працевлаштування за направленням спостерігається постійна тенденція зменшення працевлаштованих випускників ПТНЗ до 62-72%, а протягом п’яти років цей показник скорочується до 25-30%.

Тому в 2012 році до опитування були залучені й роботодавці. Причому, їх опитування здійснювалося не через навчальні заклади, а безпосередньо Науково-методичним центром професійно-технічної освіти та підвищення кваліфікації спільно з Об’єднанням організацій роботодавців Хмельницької області (голова І.І. Дунець), що сприяло більш об’єктивному дослідженню. Анкети опитування розсилалися керівникам найбільш потужних підприємств Хмельницької області різних галузей : Балтіка, ПП; Хмельницька маслосирбаза, ЗАТ; Державне підприємство "Новатор"; Акціонерне товариство "Подільський цемент"; Закрите акціонерне товариство "Хмельницька трикотажна фабрика"; Закрите акціонерне товариство "фірма "Бакалія"; Акціонерна компанія ”АДВІС”; Кам'янець-Подільський електромеханічний завод; ХКП «Електротранс»; Красилівський агрегатний завод; Укрелектроапарат, ВАТ; Відкрите акціонерне товариство "Взутекс"; Строммашина, хмельницький завод, ВАТ; Хмельницький обласний пивзавод, ВАТ; Малий Микола Васильович (приватний підприємець); Номінал, ВАТ; ВАТ "Хмельницький завод ковальсько-пресового устаткування "Пригма-Прес"; Волочиський машинобудівний завод ПАТ "Мотор Січ"; Кам’янець-Подільське колективне швейне підприємство; Публічне акціонерне товариство "Гіпсовик"; Темп, ВАТ; Хмельницьктранс, ВАТ; Товариство з обмеженою відповідальністю «Нейл Лтд»; Відкрите акціонерне товариство "Термопластавтомат"; Красилівський машинобудівний завод, ВАТ; Публічне акціонерне товариство "Хмельницькобленерго"; ПАТ «Хмельницькгаз»; Деражнянський молочний завод, ЗАТ. Анкета опитування роботодавців містила 17 запитань. 82


Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р. Узагальнення анкет опитування роботодавців дало можливість з’ясувати, що більшість із них стикається з проблемою дефіциту кадрів. На це вказали 16 респондентів з 23. Серед найбільш затребуваних робітничих професій роботодавці назвали такі: токар, фрезерувальник, електрозварник, машиніст гірничої техніки, складальник електричних машин, намотувальник котушок трансформаторів, водій тролейбуса, кондуктор. Оцінюючи рівень професійних знань та вмінь випускників ПТНЗ, більшість роботодавців визначила його як середній. Вказано також на необхідність додаткового навчання прибулих випускників (термін – близько місяця). Значна частина опитаних роботодавців співпрацює з ПТНЗ, а саме: організовує стажування, практику на підприємстві, укладає прямі договори на підготовку робітників. Серед пропозицій роботодавців щодо покращання взаємодії між підприємствами та професійнотехнічними навчальними закладами можна виділити такі: готувати більш кваліфіковані кадри; визначитись з умовами оплати праці учнів; активізувати роботу служби маркетингу ПТНЗ з метою вивчення потреби ринку праці в кадрах, вимог роботодавців до змісту та якості підготовки робітників; запровадити практику обов’язкового страхування педагогів на провідних вітчизняних підприємствах; здійснювати моніторинг працевлаштування випускників, вивчати оцінку професійного рівня роботодавцями. На думку роботодавців, з метою підвищення ефективності системи професійно-технічної освіти її потрібно привести у відповідність до потреб ринку праці, а саме: формувати в учнів необхідні практичні навички, більш енергійно відстоювати права ПТНЗ, розробити дієвий механізм взаємодії навчальних закладів та під-

приємств з питань забезпечення підготовки кадрів. Анкета опитування керівників ПТНЗ складається з 28 питань, які дають можливість з’ясувати стан використання у навчальних закладах комп’ютерної техніки, можливість використання її учнями та педагогами, умови співпраці з роботодавцями, проблеми працевлаштування учнів та інші. Аналіз відповідей керівників засвідчив, що лише в половині ПТНЗ педагогічні кабінети обладнані комп’ютерами. В половині ПТНЗ є один проекційний пристрій. Водночас, третина викладачів і майстрів, відповідаючи на запитання анкети, зазначали, що не можуть застосовувати мультимедійне обладнання, оскільки воно знаходиться стаціонарно в одному кабінеті. В абсолютній більшості майстерень мультимедійне обладнання відсутнє. Керівники навчальних закладів стверджують, що найкращі можливості працевлаштування мають випускники таких спеціальностей: кухаркондитер, автослюсар, електорозварювальник, кравець, електромонтер, токар, живописець, слюсар з ремонту автомобілів, токар, рихтувальник кузовів, столяр, тракторист, водій автотранспортних засобів, перукар, штукатур, маляр. Найважче працевлаштуватися випускникам, які здобули професії: столяр-будівельний, слюсар контрольно-вимірювальних приладів, оператор комп’ютерного набору, касир у банку, конторський службовець, перукар, радіомеханік з обслуговування та ремонту РТА, плодоовочівник, кранівник. Анкета опитування викладачів професійно-теоретичної підготовки складалася з 38 запитань. У їх числі й такі: що заважає Вам займатися науково-методичною діяльністю; чи використовуєте Ви у своїй роботі електронні засоби навчального призна83


Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р. чення (ЕЗНП); чи маєте вільний доступ до користування відеотекою, ЕЗНП, які знаходяться в бібліотеці навчального закладу; як навчальний заклад заохочує викладачів до роботи з талановитими учнями; як навчальний заклад заохочує учнів до участі в дослідницькій роботі, олімпіадах, різних конкурсах тощо; чи проводився моніторинг ефективності впливу впроваджених інновацій. Питання щодо вибору форми проходження курсів підвищення кваліфікації більшість викладачів віддали перевагу очно-заочній, стаціонарній та дистанційній. Свою готовність до використання інформаційнокомунікаційних технологій у професійній діяльності значна частина респондентів оцінила як достатню. Переважна більшість викладачів використовує ІКТ у своїй діяльності, удосконалює форми та методи такої роботи і бажає підвищити рівень компетентності у використанні ІКТ в навчальному процесі. Проте незначною є частка опитуваних, які мають персональний сайт і розміщують авторські матеріали на Web-ресурсах. Майстри виробничого навчання відповідали на 37 запитань. Пропонувалося: оцінити свою готовність до використання інформаційнокомунікаційних технологій (ІКТ) у професійній діяльності; вказати на доцільні терміни проходження курсів підвищення кваліфікації (стажування). Важливими для вивчення та аналізу є питання про: участь навчального закладу у конкурсах фахової майстерності; науково-методичну діяльність майстрів в/н; наявність вільного доступу кожного педагога навчального закладу до мережі Інтернет; забезпеченість майстерні мультимедійним обладнанням; використання в роботі майстра в/н електронні засоби навчального призначення (ЕЗНП); співпрацює навчального закладу з роботодавцями та ін..

Проаналізувавши відповіді респондентів на питання стажування, робимо висновок, протягом останніх трьох років пройшли стажування на виробництві або на базі кращих ПТНЗ України лише дві третини майстрів. Завдяки аналізу виявлено потребу у стимулюванні праці майстрів виробничого навчання, що виражається в розмірі заробітної плати, соціальних пільгах та гарантіях, умовах праці, моральному заохоченні. Позитивним у роботі майстри вважають творчість, можливість спілкування з молоддю, тривалу відпустку. За питанням про науковометодичну діяльність майстрів виробничого навчання зроблено висновок, що більшість із них займається індивідуальними та колективними проектами, але мало співпрацює з науководослідними інститутами, працює над індивідуальними винаходами та конструкторськими розробками. Під індивідуальними та колективними проектами респонденти розуміють розробку навчально-методичної літератури, навчально-методичних комплексів. Крім того, поширеними формами методичної роботи майстрів в/н є участь у роботі методичних комісій та творчих груп, публікації в пресі. Підсумовуючи відповіді, можна зробити висновок, що головною проблемою у здійсненні наукової роботи, в участі у наукових конференціях є відсутність коштів на оплату цієї роботи. В «іншому» респонденти зазначають такі причини, як брак вільного часу, складні соціально-побутові умови, недостатньо досвіду, немає бажання. Серед багатьох факторів які впливають на успішність професійної діяльності педагогів та навчальної діяльності учнів є фізичне здоров’я. Викладачі фізкультури, відповідаючи на 24 запитання анкети, зазначали, що в більшості випадків учні роз84


Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р. поділяються за медичними групами, оскільки є значна частина дітей зі слабким здоров’ям. Респонденти вказують на часткову сформованість навичок самостійної організації рухової активності протягом дня. Водночас відповіді викладачів показали, що батьки учнів не цікавляться питаннями самооцінки рівня фізичного здоров’я учнів, безпеки учнів на уроці фізичної культури, якості проведення уроків фізичної культури, матеріально-технічним забезпеченням предмета. Матеріально-технічне забезпечення предмета більшість респондентів оцінює як посереднє. Проте здійснюється воно переважно за рахунок спонсорів, громадських організацій, а то й самих педагогів. На думку більшості респондентів, головну відповідальність за формування здоров’я учнів мають нести відповідальність батьки. Серед чинників, які можуть вплинути на поліпшення фізкультурно-оздоровчої роботи з учнями в позаурочний час, респонденти виділяють бажання дітей та їхніх батьків щодо покращення матеріальнотехнічних умов, додаткової оплати роботи викладача, підтримку адміністрації навчального закладу. Учням ІІ курсу пропонувався найбільш широкий спектр запитань (45), що дало можливість визначити рівень їхньої задоволеності навчанням у ПТНЗ, обраною професією, їхні плани на майбутнє, ставлення до власного здоров’я, вміння самоорганізовувати дозвілля та ін. З’ясовано, що при підготовці до занять учні мають можливість працювати в мережі Інтернет. Певна частина учнів узагалі не користується навчальною літературою, тобто, фактично не готується до занять за рекомендованою літературою. Проте є частина учнів, які вивчають додаткову літературу, а отже усвідомлюють

необхідність набутих знань для майбутньої діяльності. Опитування учнів показало, що в навчальних закладах застосовуються майже всі види позанавчальної діяльності, серед яких популярні: виставки, професійні конкурси, гуртки художньої самодіяльності, спортивно-оздоровчі заняття, предметні гуртки. В результаті навчання учнів очікують: отримання престижної, високооплачуваної професії та практичних навичок, які допоможуть легко адаптуватися на реальному виробництві. Разом з тим, існує значна частина учнів, які мають на меті лише отримання документа про освіту. З обраною професією пов’язує своє майбутнє лише половина опитаних. Організацію та проведення уроків і виробничої практики учні оцінюють переважно позитивно. Однією з головних проблем сучасного суспільства є зневіра молоді у власні сили. Існування цієї проблеми в учнівському середовищі ПТНЗ підтверджують і результати опитування. Так, на думку респондентів, на досягнення успіху в житті найбільший вплив мають матеріальна забезпеченість та «зв’язки» батьків. Лише четверта частина учнів пов’язує свій успіх з високим рівнем професіоналізму, вірою в себе, усвідомленням цілей. Тривожним сигналом є й те, що частина учнів готова «грати без правил», використовуючи всі засоби для досягнення особистого успіху. Ринок праці ставить сьогодні високі вимоги до кваліфікації, психологічної витривалості, інтелектуальної активності та фізичного здоров’я робітника чи спеціаліста. Як уже зазначалося, з фізичним здоров’ям сучасна молодь має серйозні проблеми, які часто стають на заваді реалізації професійних планів. Для посилення рухового режиму учням заважають недосипання, втома протягом дня. Багато часу вони 85


Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р. проводять біля телевізора або за монітором комп’ютера (2-3 години на день), займаються справами, не пов’язаними з активними рухами. У вихідні дні багато з них лягають спати після 24 години, що свідчить про відсутність режиму дня учнів та навичок самоорганізації, про невмотивованість здоров'язбереження та відсутність контролю з боку батьків. Анкета опитування випускників ПТНЗ містить 35 питань, серед яких і такі: за якими критеріями обрано саме цей навчальний заклад; ставлення до навчального закладу; література, якою, зазвичай, користуєтесь для підготовки до занять; що важливо отримати в результаті навчання; чи плануєте працювати за обраною професією після закінчення ПТНЗ; що найбільш важливим є у майбутній роботі; чи володієте інформацією про місцевий ринок праці та попит обраної професії на місцевому ринку праці; які з наведених чинників справляють найбільший вплив на досягнення успіху в житті. Обираючи майбутню професію, випускники найбільше дослухалися до думки батьків, порад друзів та родичів. Половина учнів зазначила, що на їх вибір вплинула профорієнтаційна робота ПТНЗ. Значна частина учнів обирала професію за власним бажанням. Змушує замислитись і висновок про те, що на вибір професії, за твердженням учнів, не вплинуло телебачення, профілізація школи та служба зайнятості. Більшість учнів обирала навчальний заклад, зважаючи на близьке його розташування, безкоштовне навчання, або за рекомендацією друзів, які там навчаються чи навчалися. Такі критерії, як «висококваліфікований педагогічний колектив», «престиж навчального закладу», «якісна підготовка до подальшого вступу до ВНЗ» не бралися до уваги. Це свідчить про те, що учні не вмотивовані на отримання якісної освіти ще до початку

навчання в ПТНЗ. Подібного висновку можна дійти, аналізуючи відповіді на питання «Що для Вас важливо отримати в результаті навчання у даному навчальному закладі?» , за якими лише незначна частина учнів обрала варіант «високий рівень знань». Тривогу викликає і зізнання половини опитаних, що до занять з більшості предметів вони практично не готуються. Водночас, багато учнів залюбки відвідують уроки виробничого навчання і бажали б мати їх більше у розкладі уроків. Це дозволяє зробити висновок, що під час навчання в ПТНЗ в учнів виникає все ж мотивація та інтерес до отримання практичних навичок, які можна використовувати в майбутній роботі. За результатами дослідження було отримано регіональні дані про можливості та умови працевлаштування випускників ПТНЗ, визначено рейтинг спеціальностей, які мають попит на ринку праці. До основних проблемних питань кадрового забезпечення та підвищення кваліфікації педагогічних працівників професійно-технічних навчальних закладів відносяться малооплачуваність та непрестижність професії. Крім цього, більшість викладачів не мають можливості користуватися Інтернетом, працювати за комп’ютером. Опитування щодо доступності навчання для учнів професійнотехнічних закладів показало, що доступ до якісної середньої освіти має більшість учнів. Але як педагогічні працівники, так і батьки, особливу увагу звертають на необхідність поліпшення матеріально-технічного забезпечення навчального закладу. Результати ІI етапу моніторингового дослідження дали також можливість опосередковано зробити висновок про: рівень задоволеності учнів проведенням уроків виробничого на86


Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р. вчання й організацією виробничої практики; планування майбутньої професійної діяльності та можливі шляхи працевлаштування з погляду учніввипускників; позитивну динаміку змін у володінні учнями персональним комп’ютером та можливості вільного доступу до роботи за ним (безпосередньо в навчальному закладі) з використанням мережі «Internet»; зміни в підході до процесу підготовки кваліфікованих робітників (використання ІКТ); потребу в удосконаленні професійної компетентності педагогічних працівників через різні форми проходження курсів підвищення кваліфікації та стажування на основі сучасних виробничих технологій (з ви-

значенням найоптимальнішого терміну для їх проведення в сучасних економічних умовах); динаміку змін у кількісному складі психологів, соціальних педагогів навчальних закладів та оцінки ефективності їх роботи (за результатами аналізу анкет різних груп респондентів); потребу в підготовці за новими професіями (за результатами аналізу анкет роботодавців). Отже, моніторингові дослідження допомагають виявити не тільки позитивні показники в діяльності профтехосвітян, а й проблемні питання, за якими потрібно планувати подальшу роботу, знаходити шляхи їх вирішення, розробляти стратегію розвитку навчального закладу.

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ щодо розробки робочих навчальних планів для підготовки кваліфікованих робітників у професійно-технічних навчальних закладах Розроблено творчою групою у складі: Джус Л.К., Солєнцової Г.М., Шевчук Л.І. Рекомендовано до впровадження Науково-методичною радою НМЦ ПТО ПК У Хмельницькій області (протокол №4 від 14.08.2012 р.)

Формування трудового потенціалу т а перспективи його розвитку є визначальними для подальшої долі економіки України та створення умов для її переходу на інноваційну модель. Водночас рівень і якість трудового потенціалу відіграють провідну роль у забезпеченні стабільності та конкурентоспроможності економіки країни, а також є основою життєзабезпечення й стабільності в суспільстві. В економіці країни гостро відчуваються протиріччя між потребами ринку праці у висококваліфікованих, професійно мобільних робітниках та недостатнім рівнем якості професійної підготовки. Сучасне виробництво і сфера послуг відчу-

вають нагальну потребу у фахівцях, які можуть ефективно використовувати набуті знання, навички й компетенції у своїй професійній діяльності, а також професійно зростати відповідно до оновленої техніки та технології. Процес підготовки висококваліфікованих робітників вимагає науково обґрунтованої системи їх підготовки, яка ґрунтується на відповідному навчально-методичному забезпеченні, основою якого є робочий навчальний план. Запропоновані методичні рекомендації щодо розробки робочих навчальних планів базуються на нормативно-правових та організаційно87


Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р. розпорядчих документах, які діють у системі професійно-технічної освіти: 1. Закон України «Про професійно-технічну освіту» (Стаття 13 «Ступеневість професійно-технічної освіти», стаття 15 «Освітньокваліфікаційні рівні професійнотехнічної освіти», стаття 27 «Навчальний та канікулярний час учня, слухача», стаття 31 «Державний перелік професій з підготовки кваліфікованих робітників у професійнотехнічних навчальних закладах», стаття 32 «Державні стандарти професійно-технічної освіти», стаття 34 «Навчальний план, навчальна програма», стаття 35 «Оновлення змісту професійно-технічної освіти»). 2. Державний стандарт професійно-технічної освіти. 3. Положення про ступеневу професійно-технічну освіту, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 03.06.1999р. № 956. 4. Положення про організацію навчально-виробничого процесу у професійно-технічних навчальних закладах, затверджене наказом МОН України від 30.05.2006 р. № 419 зі змінами, внесеними згідно з наказами Міністерства освіти і науки України «731 від 05.08.2008р. і №1119 від 10.11.2008 р. (розд.2 «Планування навчально-виробничого процесу», розд. 3. «Організація навчальновиробничого процесу», розд. 4 «Контроль за навчально-виробничим процесом»). 5. Положення про вище професійне училище та центр професійнотехнічної освіти, затверджене наказом МОН України від 20.06.2000р. № 225. 6. Положення про порядок кваліфікаційної атестації та присвоєння кваліфікації особам, які здобувають професійно-технічну освіту, затверджене наказом Міністерства праці та соціальної політики України та Міністерства освіти України від 31.12.98 N 201/469 та зареєстровано-

го в Міністерстві юстиції України 01.03.99 за N 124/3417. 7. Державний перелік професій з підготовки кваліфікованих робітників у професійно-технічних навчальних закладах, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 11.09.2007р. № 1117 «Про затвердження Державного переліку професій з підготовки кваліфікованих робітників у професійнотехнічних навчальних закладах». 8. Наказ Міністерства освіти і науки України від 13.10.2010 № 947 «Про затвердження Типової базисної структури навчальних планів для підготовки кваліфікованих робітників у ПТНЗ». 9. Методичні рекомендації щодо розробки робочих навчальних планів підготовки кваліфікованих робітників ПТНЗ другого та третього атестаційних рівнів з урахуванням змісту державних стандартів ПТО з конкретних професій, затверджені МОН України 01.07.2006 р. 10. Класифікатор професій ДК 003:2010. 11. Методичні рекомендації щодо розробки інтегрованих навчальних планів підготовки кваліфікованих робітників та молодших спеціалістів у ВПУ і центрах ПТО (лист Міністерства освіти і науки України від 13.04.2004 №1/9-192). 12. Лист Міністерства освіти і науки України від 07.12.2009 р. №1/9-858 «Про підготовку робітників за інтегрованими професіями». 1. Навчальний план підготовки кваліфікованого робітника це документ, що визначає освітній рівень вступника, цілі навчання, перелік обов'язкових навчальних предметів, механізм міжпредметних зв'язків, форми, періодичність, терміни контролю знань, умінь і навичок учнів, їх кваліфікаційної атестації, вимоги до основних обов'язкових засобів навчання та плановий рівень кваліфікації випускника. 88


Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р. Робочі навчальні плани за професіями для певного ступеня професійно-технічної освіти (далі – робочі навчальні плани) – це документи, розроблені відповідно до типових навчальних планів підготовки кваліфікованих робітників з кожної професії (далі – типові навчальні плани). Професійно-технічні навчальні заклади розробляють та затверджують робочі навчальні плани, в яких відображаються зміни у галузі виробництва чи сфери послуг, і погоджують їх із замовниками робітничих кадрів. Робочі навчальні плани містять код і назву професії, спеціальності (спеціалізації) згідно з Державним переліком професій з підготовки кваліфікованих робітників у ПТНЗ та Державним класифікатором професій ДК 003: 2010, освітній рівень вступника до ПТНЗ, обмеження щодо їх віку і статі, медичних показників, термін і мету навчання, графік навчально-виробничого процесу, зведені дані загального фонду навчального часу в тижнях, перелік обов'язкових навчальних предметів, видів навчальних робіт, кількість годин, відведених на них, послідовність їх вивчення, обсяг навчального часу на обов'язкову компоненту змісту професійно-технічної освіти, загальний фонд навчального часу, форми, періодичність, терміни контролю знань, умінь і навичок учнів, слухачів, критерії їх кваліфікаційної атестації, перелік навчальних кабінетів, лабораторій, майстерень, полігонів, вимоги до основних обов'язкових засобів навчання та планований рівень професійної кваліфікації випускника (Положення про організацію навчально-виробничого процесу у професійно-технічних навчальних закладах, затверджене наказом МОН України від 30.05.2006р. № 419 зі змінами, внесеними згідно з наказами Міністерства освіти і науки Укра-

їни «731 від 05.08.2008р. і №1119 від 10.11.2008 р.). Робочий навчальний план розробляється на весь період реалізації відповідної освітньо-професійної програми підготовки кваліфікованого робітника згідно з вимогами Державного стандарту професійнотехнічної освіти (ДС ПТО), Державного стандарту загальної середньої освіти та Типової базисної структури навчальних планів для підготовки кваліфікованих робітників у професійно-технічних навчальних закладах (наказ Міністерства освіти і науки України від 13.10.2010 № 947). Робочий навчальний план підписується керівником навчального закладу, погоджується з підприємствамизамовниками робітничих кадрів та Науково-методичним центром професійно-технічної освіти та підвищення кваліфікації інженернопедагогічних працівників у Хмельницькій області, затверджується заступником начальника управління освіти і науки Хмельницької обласної державної адміністрації. Усі підписи скріплюються печаткою, ставиться дата підпису. Робочий навчальний план друкується на одному аркуші паперу формату А-3 з двох сторін, має титульну частину й складається з таких розділів: титульна частина, графік навчального процесу, зведені дані за бюджетом часу, план навчального процесу, рівні кваліфікацій та форма державної атестації на кожному ступені, перелік навчальних кабінетів, лабораторій, майстерень, а також пояснювальна записка до навчального плану, яка підписується директором навчального закладу. (Рекомендована форма бланку робочого навчального плану наведена в додатку 1.) 1. У титульній частині навчального плану зазначаються: - назва навчального закладу; 89


Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р. - рівень загальної середньої освіти (базова чи повна), на базі якої здійснюється підготовка кваліфікованого робітника; - код і назва професій з підготовки кваліфікованого робітника; - плановий рівень кваліфікації з кожної професії; - ступінь навчання; - термін навчання, який має відповідати Компонентам 1-4 Типової базисної структури навчальних планів з підготовки кваліфікованих робітників у ПТНЗ (наказ Міністерства освіти і науки України від 13.10.2010 № 947); - грифи: «Затверджено» (заступником начальника управління освіти і науки, начальником відділу професійно-технічної і вищої освіти), «Погоджено» (підприємствамизамовниками робітничих кадрів та Науково-методичним центром професійно-технічної освіти та підвищення кваліфікації інженернопедагогічних працівників у Хмельницькій області). Термін навчання та кваліфікація визначаються відповідними освітньо-кваліфікаційними характеристиками робітничих професій і типовим навчальним планом підготовки кваліфікованого робітника. 2. Графік навчального процесу (І розділ) встановлює строки початку та завершення навчальних занять на кожному ступені навчання, курсі, визначає терміни канікул та виробничої практики, завершального етапу фахової підготовки на кожному ступені (поетапна атестація), державної підсумкової та кваліфікаційної атестації (дипломне проектування, захист дипломного проекту (роботи), державні іспити тощо). При складанні графіка навчального процесу необхідно враховувати наступне: - початок навчального року планується, як правило, з 1 вересня, закінчення навчання залежить від

терміну навчання з певної професії відповідно до ДС ПТО та Типової базисної структури; - з професій, пов’язаних із сезонним характером робіт, початок та завершення навчального року можуть бути перенесені на інші строки за погодженням з управлінням освіти і науки Хмельницької ОДА; - сумарна тривалість канікул протягом навчального курсу, окрім останнього, повинна становити не менше 11 тижнів; - сумарна кількість тижнів, враховуючи канікули (крім останнього курсу), повинна становити 52 тижні; - святковий тиждень не враховується і зазначається в графіку як теоретичне чи виробниче навчання (Т, В, ТВ) або виробнича практика (П) – тобто той тип підготовки, який передбачається графіком навчального процесу на даний період; - тривалість виробничої практики планується відповідно до ДС ПТО та рекомендацій Типової базисної структури; Державна кваліфікаційна атестація включає: кваліфікаційну пробну роботу, що відповідає певним вимогам освітньо-кваліфікаційної характеристики випускника ПТНЗ з відповідного атестаційного рівня; захист дипломної роботи, проекту чи творчої роботи, що їх замінює. 3. У розділі II "Зведені дані за бюджетом часу" вказується ступінь навчання, курс, тривалість теоретичного та виробничого навчання, проходження виробничої практики (в тижнях і годинах), державної кваліфікаційної атестації та інших форм проміжного контролю (рекомендовано використовувати по 7 годин на кожний рівень проміжної поетапної та державної кваліфікаційної атестації). На державну підсумкову атестацію передбачено до 105 годин. Канікули по курсах і на весь період навчання плануються в повних тижнях. 90


Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р. У графі «Всього тижнів» зазначається сумарна кількість тижнів з урахуванням усіх канікул, що дорівнюватиме 52 тижням на навчальний рік при продовженні навчання. 4. Розділ ІІІ. «План навчального процесу». План навчального процесу розробляється на весь період навчання учнів. Тривалість професійної підготовки встановлюється залежно від складності, інтеграції професій та планових рівнів кваліфікацій, яких набуває учень, відповідно до термінів, визначених типовими навчальними планами Державних стандартів ПТО та нормативних термінів навчання, передбачених Типовою базисною структурою. Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Державного переліку професій з підготовки кваліфікованих робітників у ПТНЗ» від 11.09.2007 № 1117, листа Міністерства освіти і науки України «Про навчальні плани професійно-технічних навчальних закладів на 2010-2011 навчальний рік» від 13.08.2010 № 1/9-558 та наказу Міністерства освіти і науки України «Про затвердження Типової базисної структури навчальних планів для підготовки кваліфікованих робітників у професійнотехнічних навчальних закладах» від 13.10.2010 № 947 нормативні строки навчання не повинні перевищувати: - на першому ступені професійно-технічної освіти – 1 рік; - на другому ступені професійно-технічної освіти: ▪ для осіб, які мають повну загальну середню освіту, – до 1,5 року; ▪ для осіб, які мають базову загальну середню освіту і здобувають повну загальну середню освіту, - до 4 років; ▪ для осіб, які мають базову загальну середню освіту або, як виняток, не мають її і на даний час не здобувають повної загальної середньої освіти, - до 2 років;

- на третьому ступені професійно-технічної освіти – до 2 років. Відповідно до Закону України «Про професійно-технічну освіту» тривалість навчального року не повинна перевищувати 40 навчальних тижнів без урахування одного тижня на святкові дні. Для навчання терміном 0,5 р., 1,5 р., 3,5 р. на останньому році навчання навчальний час складає 24 тижні без урахування 1 тижня на святкові дні та без встановлення канікул на останньому році навчання. Тривалість навчального тижня не перевищує 36 академічних годин, при денному навантаженні учня – не більше 8 академічних годин теоретичного навчання та 6 академічних годин виробничого навчання. Проте, треба звернути увагу на те, що: - при тижневому навантаженні учня з виробничого навчання по 6, 12 академічних години тривалість навчального тижня не повинна перевищувати 36 академічних годин; - при тижневому навантаженні учня з виробничого навчання по 18 академічних годин тривалість навчального тижня не повинна перевищувати 34 академічних годин; - при тижневому навантаженні учня з виробничого навчання по 24 академічні години тривалість навчального тижня не повинна перевищувати 32 академічних годин; - при проведенні виробничого навчання на виробництві тривалість навчального тижня має бути 30 годин (відповідно до ст. 51 «Кодексу законів про працю України»). Під час проходження виробничої практики навчальний (робочий) час учня встановлюється залежно від режиму роботи підприємства, установи, організації згідно із законодавством, але навантаження учнів не повинно перевищувати 35 годин на тиждень, а при досягненні ними 18-річного віку можливе до 40 годин на тиждень. 91


Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р. Професійна підготовка учнів здійснюється в декілька етапів. Кількість етапів визначається кількістю рівнів кваліфікації (розрядів, класів, категорій) та термінами навчання. Кожен етап забезпечує отримання робітничої професії відповідного рівня кваліфікації, завершується поетапною кваліфікаційною атестацією при продовженні навчання, а при повному завершенні навчання – державною кваліфікаційною атестацією (кваліфікаційна пробна робота, захист дипломного проекту (роботи) чи творчої роботи, що її замінює. Звертаємо увагу на те, що при складанні інтегрованого робочого навчального плану необхідно забезпечити оптимальний вибір суміщених робітничих професій. Одна з професій повинна стати базовою, інша (інші) – суміщеною (суміщеними). При виборі суміщених робітничих професій слід керуватися розподілом кваліфікаційних розрядів (класів, категорій, груп) за атестаційними рівнями ПТНЗ відповідно до Державного переліку професій з підготовки кваліфікованих робітників у професійно-технічних навчальних закладах. Базова та суміщена професії повинні бути спорідненими, близькими за технологічним процесом і засобами навчання. Крім того, інтегровані професії повинні належати до одного виду економічної діяльності. Структура робочого навчального плану залежно від терміну навчання складається з розділів (порядок їх є обов’язковим), зазначених у Типовій базисній структурі навчальних планів для підготовки кваліфікованих робітників у ПТНЗ, зокрема: - з отриманням повної загальної середньої освіти (компоненти 1,5); - без отримання повної загальної середньої освіти (компонент 2);

- на базі повної загальної середньої освіти (компонент 3); - на базі повної загальної середньої освіти з отриманням високого рівня кваліфікації (ІІІ ступінь навчання, компонент 4). У професійно-технічних навчальних закладах розподіл навчального часу із загальноосвітньої підготовки, яка складається з природничо-математичних і суспільногуманітарних дисциплін, здійснюється на рівні стандарту Типових навчальних планів загальноосвітніх закладів ІІІ ступеня, затверджених наказом Міністерства освіти і науки України від 27.08.2010 № 834 (програми розміщені на сайті МОН України – www.mon.gov.ua і на вебпорталі «Професійно-технічна освіта України» - www.proftekosvita.org.ua) та згідно з листом МОН України від 13.08.2010 № 1/9-558 (компонент 5, додаток 2). Термін здобуття повної загальної середньої освіти учнями, які мають базову загальну середню освіту, не може становити менше 2,5 років. При розробленні робочих навчальних планів необхідно дотримуватись визначеної послідовності у вивченні предметів, здійснити розподіл навантаження з предметів без переривання процесу їх вивчення, з урахуванням міжпредметних зв’язків та, не допускаючи перевантаження учнів одним із предметів. Розподіл годин у частині загальноосвітньої підготовки передбачає: - суспільно-гуманітарну підготовку в обсязі 770 годин; - природничо-математичну підготовку – 752 години; - Захист Вітчизни – 70 годин. Враховуючи особливості професійної підготовки при плануванні вивчення дисциплін, які входять до загальноосвітньої підготовки, може допускатися перенесення годин (10, 11-й клас) з курсу на курс, а навча92


Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р. льні програми окремих навчальних предметів можуть інтегруватися у зміст навчальних програм професійно-теоретичної підготовки. При цьому кількість годин із предметів, програми яких інтегровані, вилучаються із загальноосвітньої підготовки, що призводить до зменшення кількості годин з відповідного напряму (технології, інформатика, художня культура, екологія). Вивільнені години можуть бути спрямовані на вивчення предметів професійно-теоретичної підготовки або на професійнопрактичну підготовку. В результаті цього обсяг загальноосвітньої підготовки в робочих навчальних планах може змінюватися. Разом з тим, можлива інтеграція предметів загальнопрофесійної підготовки, зокрема: «Основи правових знань», «Основи галузевої економіки і підприємництва» з предметами загальноосвітньої підготовки «Правознавство», «Економіка» за рахунок вилучення дубльованих тем з предметів загальнопрофесійної підготовки. При здобутті учнями одночасно з професійною підготовкою загальної середньої освіти предмет «Основи правових знань» вилучається із загальнопрофесійної підготовки, а викладається лише в розділі суспільно-гуманітарної підготовки (предмет «Правознавство»). Всі обґрунтування щодо змін в організації навчального процесу необхідно надати в поясненні до робочого навчального плану. Для забезпечення рівномірного навантаження з предметів загальноосвітньої підготовки варто враховувати наступне: - предмет «Астрономія вивчати після вивчення курсу «Фізика». - предмет «Інформатика» вивчати на першому курсі для ефективного засвоєння предмета «Інформаційні технології»; - предмет «Технології» належить до загальноосвітньої складової

базисної структури навчальних планів і при розробці робочих навчальних планів має бути передбачено його викладання на ІІІ курсі. З кожної професії має бути розроблена навчальна програма, обговорена на засіданні відповідної методичної комісії на рівні ПТНЗ, затверджена заступником директора професійнотехнічного навчального закладу та погоджена з Науково-методичним центром професійно-технічної освіти та підвищення кваліфікації інженерно-педагогічних працівників у Хмельницькій області; - предмет «Захист Вітчизни» - можна спланувати його вивчення на ІІ і ІІІ курсах навчання для груп з терміном навчання 3 роки з отриманням повної загальної середньої освіти (компонент 1 Базисної структури навчальних планів для підготовки кваліфікованих робітників на другому ступені навчання); - предмет «Фізична культура» є обов’язковим у кількості 2-х годин на тиждень під час теоретичного навчання (кількість годин на предмет залежить від кількості тижнів на теоретичне навчання). Державна підсумкова атестація (ДПА) за освітнім рівнем повної загальної середньої освіти проводиться в терміни, передбачені робочими навчальними планами після завершення вивчення всіх предметів загальноосвітньої підготовки (на ІІІ курсі). Складовими професійної підготовки учнів у ПТНЗ є загальнопрофесійна, професійно-теоретична та професійно-практична підготовки. При розробці робочих навчальних планів розподіл годин окремо на кожну складову здійснюється в межах загальної кількості годин з урахуванням вимог освітньокваліфікаційних характеристик з конкретних професій та Державних стандартів ПТО. 93


Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р. Визначення часу на вивчення окремих предметів залежить від обсягу знань, необхідних робітникам конкретної професії, відповідного кваліфікаційного рівня: - для професій, для яких затверджені або проходять апробацію Державні стандарти ПТО, – в обсязі відповідно до цих стандартів; - для професій, Державні стандарти ПТО з яких не затверджені, у Типовій базовій структурі передбачено загальну кількість годин на загальнопрофесійну (до 10% від загального обсягу годин), професійнотеоретичну (до 20-30%) та на професійно-практичну підготовку (до 6070%). Предмети загальнопрофесійної підготовки: «Основи правових знань» («Основи трудового законодавства»), «Основи галузевої економіки і підприємництва», «Інформаційні технології», «Правила дорожнього руху» «Техніка пошуку роботи» та ін.. Професійно-теоретична підготовка передбачає вивчення спеціальних предметів, які є основним джерелом навчальної інформації для оволодіння певною професією. Час на вивчення спеціальних предметів визначається відповідно до типових навчальних планів Держстандартів ПТО з конкретних професій. У цьому розділі вивчається також предмет «Охорона праці» в обсязі не менше 30 годин. Професійно-практична підготовка передбачає: - виробниче навчання у навчальних майстернях, лабораторіях, навчально-виробничих дільницях, навчальних господарствах, полігонах та безпосередньо на робочих місцях підприємств; - виробничу практику на робочих місцях на виробництві чи сфері послуг. Професійно-практична підготовка здійснюється протягом усього

терміну навчання, починаючи з першого курсу, паралельно з іншими видами підготовки та вивченням предметів, які надають повну загальну середню освіту. Час, відведений на урок виробничого навчання, не повинен перевищувати 6 академічних годин на день. Для практичного закріплення знань, умінь і навичок, отриманих у процесі теоретичного і виробничого навчання, проводиться виробнича практика, денне навантаження якої не повинно перевищувати 7 годин, або 8 годин для учнів, котрі досягли 18-річного віку. Враховуючи специфіку професійно-практичної підготовки та пропозиції замовників робітничих кадрів, навчальний заклад в окремих випадках може об’єднувати терміни проходження виробничої практики з розрядів, що відносяться до першого атестаційного рівня ПТНЗ (відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 11 вересня 2007 р. № 1117 «Про затвердження Державного переліку професій з підготовки кваліфікованих робітників у професійно-технічних навчальних закладах»). На предмети, що вільно обираються, відводиться від 25 до 45 годин один раз за повний курс залежно від тривалості терміну навчання. Предмети за вибором визначаються навчальним закладом у межах гранично допустимого навчального навантаження з урахуванням інтересів та потреб учнів, рівня навчальнометодичного та кадрового забезпечення, а також з урахуванням профілю професій, за якими у професійнотехнічному навчальному закладі здійснюється підготовка. Професійно-технічний навчальний заклад самостійно визначає порядок реалізації типової базисної структури шляхом розподілу навчального часу між семестрами. За пропозиціями замовників робітничих кадрів, відповідно до 94


Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р. змін у техніці, технологіях, організації праці на виробництві та у сфері послуг, навчальний заклад має право розробляти варіативний компонент змісту професійно-технічної освіти, що може являти собою (див. пункт 2 Положення про ступеневу професійно-технічну освіту, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 3 червня 1999 р. № 956) перелік додаткових навчальних предметів, визначених робочими навчальними планами, а також додаткових навчальних тем, визначених робочими навчальними програмами. При цьому, згідно з пунктом 15 Державного стандарту професійно-технічної освіти, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17 серпня 2002 р. № 1135, обсяг навчального часу на обов’язковий компонент змісту професійно-технічної освіти не може перевищувати 80 відсотків загального фонду навчального часу. Зміст варіативного компоненту повинен розглядатися на засіданнях відповідних методичних комісій, погоджуватися із замовниками робітничих кадрів, затверджуватися директором професійно-технічного навчального закладу з обов’язковим обґрунтуванням у поясненні до робочого навчального плану. Порядок реалізації робочих навчальних планів вирішує навчальний заклад самостійно шляхом перерозподілу годин між семестрами та курсами, не порушуючи при цьому етапність підготовки на кожному рівні кваліфікації. Як виняток, порушення етапності можливе тільки з професій, пов’язаних із сезонними роботами за умови погодження цих змін відповідними структурами. При складанні робочих навчальних планів за суміжними (інтегрованими) професіями необхідно врахувати наступне: - предмет «Охорона праці» вноситься до робочого навчального

плану в обсязі не менше 30 годин (для професій з підвищеною небезпекою – в необхідному обсязі, але не більше, ніж передбачено ДС ПТО), не пізніше початку періоду виробничого навчання з першої професії; залишок годин, що утворюється внаслідок передбачення цього предмета в навчальному плані кожного наступного рівня кваліфікації або кожної наступної професії, при необхідності розподіляється на інші предмети професійної підготовки («Методичні рекомендації щодо розробки робочих навчальних планів відповідно до ДС ПТО» Інституту інноваційних технологій і змісту освіти, затверджених МОН України від 27.09.2006 р.). - предмети загальнопрофесійної підготовки вносяться в робочий навчальний план тільки за базовою професією; - предмет «Правила дорожнього руху» є обов’язковим для вивчення з першого тижня навчання; - з метою запобігання дублювання змісту навчання при інтеграції суміжних професій слід вилучити з типових навчальних планів відповідну кількість годин, а з типових навчальних програм – відповідний обсяг матеріалу (зміни розглядаються та погоджуються на засіданнях методичних комісій, затверджуються заступником директора з навчальновиробничої роботи навчального закладу); - врахувати роз’яснення Міністерства освіти і науки України щодо можливості навчального закладу самостійно роз’єднувати за складовими інтегровані професії з яких є ліцензія (лист МОН України від 07.12.09 №1/9 – 858 «Про підготовку робітників за інтегрованими професіями»); - резерв часу за призначенням треба використовувати тільки один раз і лише за базовою професією, в інших випадках – перерозподілити при потребі години між предметами 95


Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р. професійно-теоретичної та професійно-практичної підготовки. Варто звернути увагу на рівномірний розподіл годин предметів загальноосвітньої, загальнопрофесійної, професійно-теоретичної та професійно-практичної підготовок з урахуванням послідовності вивчення матеріалу відповідно до змісту затверджених програм без переривання їх вивчення та, не допускаючи перевантаження учнів одним із предметів. При складанні плану навчального процесу має бути витримана точність у назві предметів за циклами навчального плану. Скорочення в назвах предметів не допускається. Видами оцінювання навчальних досягнень учнів є поточний, тематичний, проміжний і вихідний контроль. Форми й періодичність проміжного та вихідного контролю визначаються робочими навчальними планами. Розподіл годин на консультації з учнями визначається та затверджується наказом директора навчального закладу відповідно до складності й обсягу навчального предмета. Години на консультування з виконання дипломних (чи творчих) робіт, дипломних проектів тощо виділяються із загального обсягу годин, відведених на консультації. Державна кваліфікаційна атестація проводиться в терміни, зазначені в робочих навчальних планах, за рахунок годин, передбачених Державними стандартами професійнотехнічної освіти. Для професій, робочі навчальні плани яких розроблені відповідно до типових навчальних планів, на державну кваліфікаційну атестацію та інші форми контролю передбачено від 35 до 70 годин, в тому числі до 7 годин на державну кваліфікаційну атестацію.

5. Розділ IV. «Перелік необхідних лабораторій, майстерень, кабінетів» У цьому розділі вказуються лабораторії, майстерні, кабінети, необхідні в навчальному закладі для організації підготовки кваліфікованих робітників відповідно до Державних стандартів ПТО. При заповненні даного розділу треба пам’ятати, що: назви майстерень, лабораторій, кабінетів повинні відповідати назвам, визначеним у відповідних документах; назви майстерень, лабораторій, кабінетів записуються в родовому відмінку; для проведення занять зі споріднених дисциплін навчальні кабінети можна суміщати. У Пояснювальній записці (за необхідності) треба вказати назви лабораторій, майстерень, кабінетів, які є сумісними (спочатку вказується навчальна аудиторія, яка є в навчальному закладі, а потім – відсутня). Наприклад, для підготовки робітників з професії «оператор комп’ютерного набору» відповідно до ДС ПТО необхідні кабінети: «Технологія комп’ютерної обробки інформації», «Основ галузевої економіки та підприємництва», «Інформаційних технологій», «Охорони праці та ПДР» та лабораторія «Технологія комп’ютерної обробки інформації»; якщо в навчальному закладі відсутній кабінет «Технології комп’ютерної обробки інформації», то зазначається: кабінет «Інформаційних технологій» сумісний з кабінетом «Технології комп’ютерної обробки інформації». 6. У розділі V «Поетапна атестація» вказуються рівні кваліфікації, які учень отримує після кожного етапу навчання з відповідної професії. Загальні правила оформлення робочих навчальних планів При оформленні робочих навчальних планів необхідно керуватися єдиною формою та єдиними умо96


Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р. вними позначеннями, а також наступними загальними вимогами: тексти в робочих навчальних планах повинні бути державною мовою; робочі навчальні плани друкуються за допомогою комп’ютера чорним кольором на двох сторінках аркушу білого паперу формату А-3; заголовки розділів плану друкуються великими літерами, жирним шрифтом, симетрично до тексту. Крапка в кінці заголовка не ставиться; розділи навчального плану розташовують на двох сторінках аркуша; розділів здійснюється римськими цифрами без знака №, після номера ставиться крапка; пояснення значень умовних позначок подається безпосередньо під таблицею в тій послідовності, в якій вони наведені у таблиці. «Пояснювальна записка до навчального плану» складається з метою обґрунтування організації навчального процесу в конкретному навчальному закладі з конкретної професії. Розробка пояснювальної записки до робочого навчального плану підготовки кваліфікованих робітників розпочинається з обґрунтування видів підготовок, їхнього значення для підготовки кваліфікованих робітників з відповідної професії, визначення та послідовність вивчення навчальних дисциплін, доцільність проведення поетапної кваліфікаційної атестації, за наслідками якої присвоюється до-

сягнутий рівень кваліфікації (розряд, категорія), а також визначення переліку предметів професійного спрямування, що вільно обираються учнями. Якщо в робочому навчальному плані Стандарт ПТО інтегрується зі Стандартом повної загальної середньої освіти, вказується загальний обсяг годин на вивчення загальноосвітніх дисциплін, подається обґрунтування щодо визначення часу на вивчення навчальних дисциплін природничоматематичної та суспільно-гуманітарної підготовки з урахуванням профілю підготовки кваліфікованих робітників. Далі подається інформація щодо організації навчального процесу, в тому числі: максимальне тижневе навантаження; денне навантаження теоретичного та виробничого навчання; послідовності чергування теоретичного і виробничого навчання тощо. У пояснювальній записці також подаються роз'яснення з тих позицій, елементів навчального плану, які можуть бути незрозумілі користувачу (обґрунтування внесення регіонального компоненту). Наприкінці подається пояснення щодо організації та здійснення проміжного і вихідного контролю знань, умінь і навичок учнів; поетапної кваліфікаційної атестації; державної кваліфікаційної атестації та час на їх проведення. Зразок пояснювальної записки подається нижче.

ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА до робочого навчального плану підготовки кваліфікованих робітників

Робочий навчальний план підготовки кваліфікованих робітників за професією (код, назва) на основі базової загальної середньої освіти з отриманням (без отримання) повної загальної середньої освіти, або на базі повної загальної середньої освіти

Робочий навчальний план розрахований на термін навчання (роки, місяці), розроблений відповідно до Типового навчального плану Державного стандарту ПТО з професії (назва, код) та Типо-

вої базисної структури навчальних планів для підготовки кваліфікованих робітників. Професійна освіта складається із загальнопрофесійної, професійно-теоре-

97


Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р. тичної та професійно-практичної підгоПланом навчального процесу передбачетовок. Обсяги кожної підготовки визнано ____ годин, що складає ___ % від чаються освітньо-кваліфікаційною харазагальної кількості навчального часу. ктеристикою та складністю запропоноЗгідно ________________ напряваної професії, очікуваним кваліфікаціймом, до якого належить запропонована ним рівнем випускника та терміном напрофесія, визначено час на вивчення вчання. З метою визначення досягнутих навчальних дисциплін з природничорівнів професійної кваліфікації учнів математичної підготовки ______ годин /слухачів передбачається послідовне (відповідно до базисної структури навивчення навчальних предметів профевчальних планів для підготовки кваліфісійно-теоретичної та професійнокованих робітників для ПТНЗ та Держапрактичної підготовок з професії (кожвного стандарту загальної середньої ної з інтегрованих професій) з поетапосвіти). На вивчення навчальних дисциною кваліфікаційною атестацією, за насплін суспільно-гуманітарної підготовки лідками якої присвоюється відповідний передбачено _____ годин (визначається розряд (клас, категорія). згідно зі стандартами). Для вивчення навчальних дисципУ плані навчального процесу пелін професійно-теоретичної підготовки редбачено ____ годин для вивчення дисвідводиться ____ годин, що складає циплін, які вільно обираються учнями ___% від загальної кількості навчальних (вказати перелік дисциплін). годин. У робочому навчальному плані Для професійно-практичної підгозазначаються дисципліни професійного товки відводиться ____ годин, що скласпрямування, з яких здійснюється продає ____ % від загального фонду навчаміжна атестація, форми проведення льного часу. проміжної (поетапної) кваліфікаційної Виробнича практика на робочих атестації, Державної кваліфікаційної місцях на виробництві чи в сфері послуг атестації, а також терміни їхнього проздійснюється протягом _____ навчальведення (по семестрах). Державна підних годин, що складає ____ % від фонду сумкова атестація із загальноосвітніх навчального часу професійно-практичної дисциплін проводиться з української підготовки. мови, математики (або історії України) і Згідно з вимогами реалізації міжпрофесійно спрямованої дисципліни – предметних зв'язків, ступеневості навідповідно до профілю професії вчання при максимальному тижневому ___________________________________ навантаженні учнів/слухачів не більше ____ (назва дисципліни). Серед дисцип36 годин та денному навантаженні не лін професійної підготовки до обов'язкобільше 8 академічних годин теоретичнової атестації належать дисципліни зі го навчання і 6 годин виробничого наспеціальної технології робіт. Складність вчання визначено чергування теоретичкваліфікаційної пробної роботи з кожної ного й виробничого навчання, що відопрофесії повинна відповідати рівню, бражено у графіку навчального процесу. зазначеному в освітньо-кваліфікаційній Навчальні дисципліни з професійхарактеристиці відповідно до ступеня но-теоретичної підготовки вивчаються за професійно-технічної освіти. робочими навчальними програмами, Семестрові та річні підсумкові зарозробленими на основі типових навчаліки, підсумкові контрольні роботи з льних програм, у яких відображаються певних навчальних дисциплін провозміни, притаманні відповідній галузі дяться за рахунок навчального часу, відвиробництва чи сфері послуг, підприємведеного на вивчення цих дисциплін. ству-замовнику кадрів. (Виписати зміни, Державна кваліфікаційна атеставнесені до навчальних планів і програм з ція здійснюється за рахунок навчального предметів чи виробничого навчання, з часу, відведеного на професійнообґрунтуванням їх доцільності). практичну підготовку і складає 7 годин. Для вивчення загальноосвітніх навчальних дисциплін (при потребі) У пояснювальній записці обов’язково вказуються суміщені навчальні кабінети. На консультації відведено: _______ годин

98


Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р.

ПОГОДЖЕНО Директор Науковометодичного центру професійно-технічної освіти та підвищення кваліфікації ІПП у Хмельницькій області ___________Л.І. Шевчук «____» __________ 20__ р.

Додаток ЗАТВЕРДЖЕНО Заступник начальника управління освіти і науки облдержадміністрації ____________А.М. Харчук «____» ____________ 20__ р

ПОГОДЖЕНО (замовник кадрів) _____________ «____» ____________ 20__ р

РОБОЧИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ПЛАН Назва навчального закладу (в родовому відмінку) для підготовки кваліфікованих робітників на другому ступені навчання (з отриманням повної загальної середньої освіти) з числа осіб, які мають базову загальну середню освіту, з професії: код, назва професії (з українською мовою навчання) Другий ступінь навчання Кваліфікація Термін навчання 3 роки І. ГРАФІК НАВЧАЛЬНОГО ПРОЦЕСУ

П

ДПА

21

22

23

24

25

26

27

28

29

Т В Т В

Т В Т В

Т В Т В

Т В Т В

Т В Т В

Т Т В В Т Т В В

Т В

Т Т В В

Т В

Т В

Т Т В В

Т В

Т В

Т Т В В

К К

К

К

К

К

К

К К

К К

К

К

К

К

К

К К

ПКА

ДКА

52

серпень

51

липень

К

Виробниче навчання – В, теоретичне навчання – Т, виробнича практика – П, державна підсумкова атестація – ДПА, поетапна кваліфікаційна атестація – ПКА, державна кваліфікаційна атестація – ДКА, канікули – К

99

30

20

19

18

17

Т В Т В

50

Т Т В В

К

Т Т В В Т Т В В

49

Т В

П Т Т П ТВ П П П П П П В В К А П Т П ТВ ТВ В В П П П П В К А П Д Д Т Д ТВ П П В В П П П В К А А А

К

лютий

Т В Т В

48

ІІІ

16

Т В

К

47

Т Т В В

15

Т В

Т К В Т К В П Т П П П П П П П К В А травень червень

січень

46

Т В

36

Т В

14

Т В

квітень 35

ІІ

34

32

Т Т В В

Т

33

31 Т В

Т В Т В

Т В

березень

І

Т Т В В Т Т В В

грудень

45

Т Т В В

Т В Т В

44

Т Т В В

13

Т В

12

ІІІ

Т В Т В

43

Т Т В В

11

Т Т В В

Т В Т В

Т В Т В

42

Т В

Т В Т В

Т В Т В

41

ІІ

9

Т

40

Т

листопад

Т В Т В

8

Т

39

Т

38

Т

7

6

Т

37

3

5

2

4

1 І

жовтень 10

вересень

курс


Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р.

1.1 1.2 1.3 1.4 1.5 1.6 1.7 1.8 1.9 1.10

2.1 2.2 2.3 2.4 2.5 2.6 2.7 2.8 2.9

Природничо-математична підготовка Математика Астрономія Біологія Екологія Географія Фізика Хімія Технології Інформатика

3

Захист вітчизни

4

Фізична підготовка: Фізична культура Загально-професійна підготовка

2

5 5.1 5.2

Професійно-теоретична підготовка /Оператор комп’ютерного набору ІІ категорії/

6.1 6.2 6.3 Професійно – практична підготовка /Оператор комп’ютерного набору ІІ категорії/ Виробниче навчання 7.1 7.1.1 В майстерні 7.1.2 На виробництві Виробнича практика 7.2 7

8

Всього

Всього

Обліковець з реєстрації бухгалтерських данних

Оператор компютерного набору І категорії

6

Оператор компютерного набору І категорі

ЛПЗ

Оператор компютерного набору ІІ категорі

Теорети-чних

Всього

Суспільно-гуманітарна підготовка Українська мова Українська література Іноземна мова Світова література Історія України Всесвітня історія Правознавство Економіка Людина і світ Художня культура

Оператор компютерного набору ІІ категорії

1

Навчальні предмети за видами підготовки

Розподіл екзаменів

№ з/п

ІІІ. ПЛАН НАВЧАЛЬНОГО ПРОЦЕСУ Розподіл пл. курсах і семестрах Кіль(кількість годин на тиждень) кість го1 курс 2 курс 3 курс дин СемеСеместри Семестри стри 1 2 3 4 5 6

Професійно-теоретична підготовка /Оператор комп’ютерного набору І категорії/

8.1 8.2

100


Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р.

9 9.1

Професійно-практична підготовка /Оператор комп’ютерного набору І категорії/ Виробниче навчання

9.1.1 В майстерні 9.1.2 На виробництві 9.2 10

Виробнича практика Професійно-теоретична підготовка /Обліковець з реєстрації бухгалтерських даних/

10.1 10.2 10.3 11

11.1

Професійно – практична підготовка /Обліковець з реєстрації бухгалтерських даних/ Виробниче навчання

11.1. В майстерні 1 11.1. На виробництві 2 11.2 Виробнича практика 12

Вільно обраний предмет

13 14

Державна кваліфікаційна атестація, поетапна атестація Державна підсумкова атестація

15

Консультації

16

Загальний обсяг навчального часу (без п.15) Розглянуто на засіданні педагогічної ради Протокол №____ від ________________ 2012 р. Директор

Всього навчального часу тижні

1 11 1 11 1 2

52 52 43

І ІІ ІІІ

101

год.

тиж.

год.

тиж.

год.

Виробнича пракВиробниче натика на робочих вчання на вимісцях на виробробництві чи ництві чи у сфері послуг у сфері послуг тиж.

год.

год.

Канікули

ІІ

тиж.

Ступінь навчання

Курс

Виробниче навчання в навчальному закладі

тиж.

Професійнотеоретична підготовка

тижні

Професійно-практична підготовка

Святкові дні

Державна підсумкова атестація

тижні

ІІ. ЗВЕДЕНІ ВІДОМОСТІ ЗА БЮДЖЕТОМ ЧАСУ


Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р. ІV. ПЕРЕЛІК ОСНОВНИХ МАЙСТЕРЕНЬ, ЛАБОРАТОРІЙ, КАБІНЕТІВ Майстерні

Кабінети природничо-математичної, гуманітарної та загальнопрофесійної підготовки

Лабораторії

Кабінети професійнотеоретичної підготовки

Примітка: V. ПЛАНОВИЙ РІВЕНЬ КВАЛІФІКАЦІЇ Ступінь навчання

Курс

ІІ

І ІІ ІІІ

Код

Професія

Кваліфікація

Таблиця 1 КОМПОНЕНТ 1 Базисна структура навчальних планів для підготовки кваліфікованих робітників на другому ступені навчання (з отриманням повної загальної середньої освіти) з числа осіб, які мають базову загальну середню освіту (Нормативний термін навчання визначається Державними стандартами професійнотехнічної освіти, але не повинен перевищувати 4 роки) № з/п 1. 2. 4. 3. 4. 5.

6. 7. 8. 9.

10.

Зміст освіти Суспільно-гуманітарна підготовка Природничо-математична підготовка Захист Вітчизни Фізична підготовка: Фізична культура* Загальнопрофесійна підготовка Професійно-теоретична підготовка Охорона праці** Всього п.4, п.5*** Професійно-практична підготовка*** Предмети, то вільно обираються Державна підсумкова атестація Державна кваліфікаційна атестація або кваліфікаційна атестація (для професій, на які затверджені або проходять апробацію державні стандарти ПТО) Державна кваліфікаційна атестацій та інші форми контролю (для професій, державні стандарти ПТО з яких не затверджено) Консультації Загальний обсяг навчального часу (без п.10)

2,5 роки 770 752 70 2

Термін навчання (роки/години) до 3 років до 3,5 років до 4 років 770 770 770 752 752 752 70 70 70 2 2 2

30 до 710 до 1420 45 105 за ДСПТО

30 до 870 до 1765 45 105 за ДСПТО

30 до 1190 до 2228 45 105 за ДСПТО

30 до 1505 до 2683 45 105 за ДСПТО

70

70

70

70

250 до 3744

до 300 до 4320

до 300 до 5184

до 350 до 5760

Примітки: * Предмет «Фізична культура» є обов'язковим у кількості 2 годин на тиждень під час теоретичного навчання. Кількість годин, відведених на предмет, залежить від кількості тижнів теоретичного навчання. ** Предмет «Охорона праці» вивчається в розділі «Професійно-теоретична підготовка» в обсязі не менше 30 годин. *** Рекомендована кількість годин поширюється на професії, з яких не затверджені Державні стандарти професійно-технічної освіти.

102


Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р. Таблиця 2 КОМПОНЕНТ 2 Базисна структура навчальних планів для підготовки кваліфікованих робітників на другому ступені навчання (без отримання повної загальної середньої освіти) з числа осіб, які мають базову загальну середню освіту (Нормативний термін навчання визначається Державними стандартами професійнотехнічної освіти, але не повинен перевищувати 2 роки) № з/п 1. 2. 3. 4. 5.

6. 9 9.

11.

Зміст освіти Суспільно-гуманітарна підготовка Захист Вітчизни Фізична підготовка: Фізична культура* Загальнопрофесійна підготовка Професійно-теоретична підготовка Охорона праці** Всього п.4, п.5*** Професійно-практична підготовка*** Предмети, то вільно обираються Державна кваліфікаційна атестація або кваліфікаційна атестація (для професій, на які затверджені або проходять апробацію державні стандарти ПТО) Державна кваліфікаційна атестацій та інші форми контролю (для професій, державні стандарти ПТО з яких не затверджено) Консультації Загальний обсяг навчального часу (без п.11)

Термін навчання (роки/години) до 1 року до 1,5 року до 2 років 38 38 38 70 70 70 2 2 2

30 до 515 до 745 45 за ДСПТО

30 до 825 до 1195 45 за ДСПТО

30 до 1195 до 1655 45 за ДСПТО

35

70

70

до 70 до 1440

до 100 до 2304

до 150 до 2880

Примітки: * Предмет «Фізична культура» є обов'язковим у кількості 2 годин на тиждень під час теоретичного навчання. Кількість годин, відведених на предмет, залежить від кількості тижнів теоретичного навчання. ** Предмет «Охорона праці» вивчається в розділі «Професійно-теоретична підготовка» в обсязі не менше 30 годин. *** Рекомендована кількість годин поширюється на професії, з яких не затверджені Державні стандарти професійно-технічної освіти. Таблиця 3 КОМПОНЕНТ 3 Базисна структура навчальних планів для підготовки кваліфікованих робітників на другому ступені навчання з числа осіб, які мають повну загальну середню освіту (Нормативний термін навчання визначається Державними стандартами професійно-технічної освіти, але не повинен перевищувати 1,5 року) № з/п 1. 2. 3. 4. 5.

6.

7. 8.

Зміст освіти Фізична підготовка: Фізична культура* Загальнопрофесійна підготовка Професійно-теоретична підготовка Охорона праці** Всього п.4, п.5*** Професійно-практична підготовка*** Предмети, то вільно обираються Державна кваліфікаційна атестація або кваліфікаційна атестація (для професій, на які затверджені або проходять апробацію державні стандарти ПТО) Державна кваліфікаційна атестацій та інші форми контролю (для професій, державні стандарти ПТО з яких не затверджено) Консультації Загальний обсяг навчального часу (без п.7)

103

Термін навчання (роки/години) до 0,5 року до 1 року до 1,5 року 2 2 2

30 до 340 до 490 45 за ДСПТО

30 до 590 до 855 45 за ДСПТО

30 до 885 до 1280 45 за ДСПТО

35

35

70

до 40 до 864

до 70 до 1440

до 150 до 2304


Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р. Примітки: * Предмет «Фізична культура» є обов'язковим у кількості 2 годин на тиждень під час теоретичного навчання. Кількість годин, відведених на предмет, залежить від кількості тижнів теоретичного навчання. ** Предмет «Охорона праці» вивчається в розділі «Професійно-теоретична підготовка» в обсязі не менше 30 годин. *** Рекомендована кількість годин поширюється на професії, з яких не затверджені Державні стандарти професійно-технічної освіти. Таблиця 4 КОМПОНЕНТ 4 Базисна структура навчальних планів для підготовки кваліфікованих робітників на третьому ступені навчання (без отримання кваліфікації молодшого спеціаліста) з числа осіб, які мають повну загальну середню освіту (Нормативний термін навчання визначається Державними стандартами професійно-технічної освіти, але не повинен перевищувати 2 років) № з/п 1. 2. 3.

4. 5. 6.

7. 8.

Зміст освіти Фізична підготовка: Фізична культура* Загальнопрофесійна підготовка Професійно-теоретична підготовка: Охорона праці** Всього п.4, п.5*** Професійно-практична підготовка*** Предмети, то вільно обираються Державна кваліфікаційна атестація або кваліфікаційна атестація (для професій, на які затверджені або проходять апробацію державні стандарти ПТО) Державна кваліфікаційна атестація та інші форми контролю (для професій, державні стандарти ПТО з яких не затверджено) Консультації Загальний обсяг навчального часу (без п.7)

Термін навчання (роки/години) до 0,5 до 1 до 1,5 до 2 років року років років 2 2 2 2

30 до 340 до 490 25 за ДСПТО

30 до 590 до 855 45 за ДСПТО

30 до 885 до 1280 45 за ДСПТО

30 до 1200 до 1725 45 за ДСПТО

35

35

70

70

до 40 до 864

до 70 до 1440

до 100 до 2304

до 150 до 2880

Примітки: * Предмет «Фізична культура» є обов'язковим у кількості 2 годин на тиждень під час теоретичного навчання. Кількість годин, відведених на предмет, залежить від кількості тижнів теоретичного навчання. ** Предмет «Охорона праці» вивчається в розділі «Професійно-теоретична підготовка» в обсязі не менше 30 годин. *** Рекомендована кількість годин поширюється на професії, з яких не затверджені Державні стандарти професійно-технічної освіти.

104


Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р. Таблиця 5 ЗАГАЛЬНООСВІТНЯ СКЛАДОВА базисної структури навчальних планів для підготовки кваліфікованих робітників (з отриманням повної загальної середньої освіти) з числа осіб, які мають базову загальну середню освіту (до компоненту 1) № з/п

Зміст

Кількість годин

1. Суспільно-гуманітарна підготовка 1.1 1.2 1.3 1.4 1.5 1.6 1.7 1.8 1.9 1.10

Українська мова Українська література Іноземна мова Світова література Історія України Всесвітня історія Правознавство Економіка Людина і світ Художня культура Всього за п.1

2. 2.1 2.2 2.3 2.4 2.5 2.6 2.7 2.8 2.9

70 140 210 70 88 70 35 35 17 35 770

3.

Природничо-математична підготовка Математика Астрономія Біологія Географія Фізика Хімія Технології Екологія Інформатика Всього за п.2 Захист Вітчизни Разом п.1, п.2, п.3

Кількість годин 210 17 105 53 140 7070 17 70 752 70 1592

С.Б. КОЛОМІЙЧУК, завідувач лабораторії управлінської діяльності НМЦ ПТО ПК у Хмельницькій області

ПРОФЕСІОНАЛІЗМ КЕРІВНИКІВ ПТНЗ – ВАЖЛИВА ПЕРЕДУМОВА ЕФЕКТИВНОСТІ МОДЕРНІЗАЦІЇ ПТО Одним із ключових факторів забезпечення ефективності реформування освітньої сфери є професіоналізація управління освітою. Становлення системи управління освітою та її професіоналізація тісно пов’язані з процесами соціально-політичного та економічного розвитку нашої держави та еволюцією теорії і практики соціального управління. Професіоналізація управління освітою – важливий пріоритет державної політики, актуальність якого констатується в Державній національній програмі «Освіта» («Україна ХХІ століття»), Національній доктрині розвитку освіти, Указі Президента України № 926/2010 «Про заходи щодо забезпечення пріоритетного розвитку освіти в Україні» та інших нормативноправових актах. Незаперечним є те, що в Україні відбуваються економічні та соціа-

льні реформи, формуються нові підходи до управління всіма галузями господарства й соціально-культурної сфери, що потребує наукового аналізу й об'єктивного, адекватного відображення причинно-наслідкових процесів у сучасній системі керівництва закладами освіти. Сучасний етап розвитку суспільства характеризується високим динамізмом, якісними змінами в усіх царинах життя. Однією з умов становлення України як самостійної, економічно незалежної держави є створення якісно нової системи підготовки кваліфікованих робітників. Професійно-технічна освіта, як ринок освітніх послуг з професійної підготовки робітничих кадрів, має гнучко реагувати на вимоги сучасного ринку праці. Відповідно до нових соціальних завдань зростають вимоги до змісту й характеру управлінської дія105


Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р. льності керівників ПТНЗ, якості та ефективності навчально-виробничого та виховного процесів. У зв'язку з цим удосконалення системи управління професійнотехнічними навчальними закладами нерозривно пов'язане з оволодінням усіма керівниками демократичним стилем керівництва, виявленні того, які форми та методи управління найбільш ефективні, а які застарілі, не відповідають сучасним вимогам. Це вимагає розвинутої здатності до педагогічного аналізу, об'єктивності в оцінці досягнутих результатів, уміння творчо підходити до вироблення й прийняття необхідних рішень. Науковці та практики докладають значних зусиль для розв’язання цього завдання. Аналіз вітчизняної і зарубіжної літератури, дисертаційних досліджень та освітньої практики доводить, що увага до управління в освітній галузі постійно зростає. Це знайшло відображення у працях В.Г. Афанасьєва, Є.С. Березняка, В.І. Бондаря, Л.І. Даниленко, Г.А. Дмитренка, Г.В. Єльникової, В.І. Звєрєвої, Л.М. Калініної, Л.М. Карамушки, Н.Л. Коломенського, Ю.К. Конаржевського, В.І. Лугового, А.С. Макаренка, В.І. Маслова, В.С. Пікельної, М.М. Поташника, В.О. Сухомлинського щодо питань з теорії управління освітніми системами; Ю.К. Бабанського, Н.В. Гузій, І.А. Зязюна, В.А. КанКаліка, Н.В. Кузьминої, Ю.М. Кулюткіна, В.А. Семиченко, В.О. Сластьоніна, М.І. Сметанського – з питань теорії педагогічної діяльності; І.Є. Булах, В.П. Безпалька, С.І. Болтівця, С.У. Гончаренка, О.І. Ляшенка, Т.О. Лукіної, А.І. Підласого – з питань теоретичних засад оцінювання професійної компетентності педагогічних працівників. Науково-теоретичні та організаційно-педагогічні основи управління в системі ПТО детально висвітлені у працях С.Ф. Артюха, С.Я. Батишева, А.І. Дьоміна, В.В. Олійника, Л.М.

Сергеєвої, О.І. Щербак, М.Д. Ярмаченка інших. Водночас із оновленням системи професійно-технічної освіти оновлюється управлінська діяльність. Щоб забезпечувати належний рівень модернізації освіти, оновлення управління має випереджати процеси розвитку сучасного навчального закладу. Нова парадигма управління сучасними навчальними закладами не є суто педагогічною, вона виходить навіть за межі наук, на засадах яких традиційно ґрунтується педагогіка. І потрібно сприймати цю нову теорію і практику управління як важливий крок до освіти майбутнього. Модернізація освіти зумовлює більш високий рівень вимог до професіоналізму керівників навчальних закладів. По-перше, професійнотехнічні навчальні заклади як соціальні системи стають більш відкритими. Суспільно-державна модель управління передбачає залучення до управлінських процесів широкого загалу педагогічної громадськості,батьків, соціальних партнерів: роботодавців, регіональні органи виконавчої влади та місцевого самоврядування, центри зайнятості, громадські організації тощо. Отже, перший напрямок оновлення управлінської діяльності – це набуття знань та умінь управління соціальними системами. Керівник у такому вимірі є соціальним лідером. По-друге, навчальні заклади існують в умовах ринкових відносин. До педагогічного обігу ввійшли такі поняття, як освітні послуги, якість освіти, конкуренція між ПТНЗ. Керівник навчального закладу має володіти технологіями менеджменту та маркетингу в освіті, щоб не залишитися осторонь реалій сучасного життя. Сучасний керівник ПТНЗ – менеджер, який управляє педагогічною системою закладу, її розвитком, пла106


Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р. нує роботу ПТНЗ в ринкових умовах, організовує і стимулює професійну діяльність підлеглих, сприяє формуванню культури організації, вивчає попит на освітні послуги, забезпечує їхню якість, аналізує ефективність роботи. По-третє, перехід на нову структуру та зміст професійно-технічної освіти потребує створення принципово нових моделей науковометодичної роботи в ПТНЗ. Якщо раніше педагогічний колектив обирав проблему, за якою працював заклад, то в нових умовах доцільно опрацьовувати цілісну концепцію освітньої практики, яка би враховувала особливості та можливості саме цього навчального закладу. Таку творчу діяльність педагогічного колективу спрямовує творчий керівник, який є досвідченим педагогом. Професіоналізм управлінської діяльності – це «...сукупність соціокультурних, загальнотеоретичних, спеціальних управлінських і психологічних знань, умінь та навичок, якими повинен володіти керівник для ефективного здійснення та корекції своєї діяльності. Професіоналізм керівника характеризується певним рівнем готовності реалізувати зазначену діяльність. Тому, з одного боку, професіоналізм це інтегральна якість, властивість особистості, котра формується в діяльності та спілкуванні, а з другого – процес і результат останніх». Найбільш значущими, на думку В. Маслова, є такі якості керівника навчального закладу: стійка соціально значуща мотивація, зацікавленість у праці, здатність до організації колективу на вирішення завдань, що стоять перед навчальним закладом; схильність до аналітично-творчого мислення, абстрагування та моделювання шляхів розвитку педагогічних процесів; оперативність мислення, його конструктивність; комунікативність, відкритість, здатність до емпатії; інтелектуальна та психологічна готов-

ність до прийняття нестандартних рішень, уміння раціонально організовувати свою діяльність та діяльність інших; схильність до лідерства. Зміст і структура професіоналізму діяльності керівників ПТНЗ може бути визначена за аналогією до структури професіоналізму педагогічної діяльності (за дослідженнями Н. Кузьміної). Так, до структури професіоналізму діяльності керівника ПТНЗ можуть бути внесені такі компоненти: гностичний, проектувальний, конструктивний, комунікативний, організаторський. Розглянемо характеристику основних компонентів, які визначають зміст професіоналізму діяльності керівників ПТНЗ, з урахуванням соціально-економічних змін, зростаючих вимог до якості підготовки кваліфікованих робітників, особливостей управління в умовах ринкових відносин, спрямованості на розвиток ПТНЗ як педагогічної системи, опанування педагогічних та виробничих інновацій. Гностичний компонент лежить в основі всіх інших компонентів. Він передбачає наявність у керівника знань щодо: - ознак навчального закладу як об'єкта соціального управління: відкритості, нестабільності, місця в ієрархії державного управління, взаємозв'язків з соціальними партнерами тощо; - наукових основ управління навчальним закладом, а саме процесу управління, його принципів, закономірностей, функцій, критеріїв ефективності; - основ менеджменту та маркетингу в освіті; - інновацій та інноваційної діяльністі; - знання нових педагогічних технологій, узагальненого педагогічного досвіду. Проектувальний компонент управлінської діяльності потребує 107


Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р. вміння прогнозувати розвиток ПТНЗ як відкритої системи в умовах конкретного соціуму, тобто співвідносити мету освіти, яка об'єктивно зумовлена рівнем соціального розвитку держави, з перспективою розвитку навчального закладу, визначати конкретну мету та завдання діяльності ПТНЗ, вивчати освітні запити й потреби учасників навчально-виробничого та навчально-виховного процесів, визначати стратегію розвитку педагогічної системи ПТНЗ з урахуванням динаміки чисельності учнівського контингенту, потребу в педагогічних кадрах, можливості оновлення матеріальної бази. Проектувальний компонент управління ПТНЗ в умовах ринкових відносин передбачає вміння визначати цілі різного рівня, конкретизувати результати, спрямовувати управлінський вплив не на процес, а на результат, аналізувати діяльність за чітко визначеними критеріями, вивчати попит на освітні послуги, науково обґрунтувати інноваційну або експериментальну діяльність. Конструктивний компонент представлений уміннями, які спрямовані: - на забезпечення взаємодії ПТНЗ з органами влади, роботодавцями, громадськими організаціями, культурно-просвітницькими закладами, іншими об'єктами соціального оточення; - здійснення таких функцій управління, як планування роботи, організація діяльності виконавців, контроль та аналіз результатів; - уміння створювати ринок якісних освітніх послуг, формувати культуру організації; - планування діяльності ПТНЗ в режимі розвитку або експерименту. Уміння, які належать до комунікативного компоненту в контексті управління ПТНЗ як соціальною системою, дозволяють сформувати позитивну громадську думку щодо діяльності навчального закладу, створити

імідж ПТНЗ. Керівники, в яких сформовані ці вміння, багато спілкуються з батьками учнів, охоче співпрацюють із засобами масової інформації, приділяють увагу залученню громадськості до проведення масових заходів, висвітлюють досягнення колективу та окремих учнів. Комунікативний компонент потребує вміння налагоджувати педагогічну взаємодію, роз'яснювати завдання учасникам педагогічного процесу, мотивувати діяльність виконавців, роз'яснювати сутність нововведень учасникам навчально-виховного процесу, здійснювати зворотний зв'язок, проводити апробацію досвіду ПТНЗ за участю науковців, компетентних фахівців, громадськості. Організаторський компонент виявляється у прагненні керівника реалізувати суспільно-державну модель управління ПТНЗ. Відтак він ініціює створення структур, які її забезпечують, а також безпосередньо відпрацьовує механізм їх впливу на процес управління. Мається на увазі діяльність консультативної та фахової рад, батьківського комітету, органів учнівського самоврядування. Організаторський компонент виявляється в умінні: відтворити весь управлінський цикл; забезпечити відповідну розстановку педагогічних кадрів; делегувати повноваження в управлінні, що є важливою передумовою налагодження суб'єктсуб'єктної взаємодії; створити сукупність умов для функціонування навчального закладу, особистісного розвитку учасників педагогічного процесу; забезпечити умови для опанування інновацій; аналізувати основні показники діяльності ПТНЗ та здійснювати за ними моніторинг. Сукупність традиційних і нових керівних функцій є особливістю сучасної управлінської діяльності. До нових функцій управління відноситься, в першу чергу, оновлення змісту навчання, завдяки впровадженню 108


Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р. ефективних механізмів взаємодії ринку праці та ринку освітніх послуг, зокрема системи професійної підготовки кваліфікованих робітників. Необхідним є впровадження нових державних стандартів профтехосвіти, удосконалення форм і методів навчання та контролю його результатів, введення нових технологій, авторських курсів тощо. Потреби ж функціонування ПТНЗ як відкритої соціальної системи зумовлюють перехід до концепції управління змінами в його діяльності. Управління змінами – це рішення та дії, спрямовані на визначення і впровадження стратегії, що сприяє такій взаємодії між організацією та зовнішнім середовищем, за якої організація стає конкурентоспроможною. Під концепцією управління змінами розуміють систему поглядів, ідей, положень, уявлень, що зумовлюють мету і завдання постійного розвитку професійно-технічного навчального закладу, його функціонування в режимі змін, зміни характеру відносин усередині навчального закладу, урахування факторів впливу середовища на його розвиток. Розширення взаємодії ПТНЗ з громадськими організаціями, залучення до управління навчальним закладом роботодавців, батьків, органів учнівського самоврядування дає позитивні результати у створенні та розвитку інноваційних освітніх ресурсів, а саме: розширення навчальновиробничої бази закладу, розроблення оновленого змісту підготовки кваліфікованих робітників. Також створюється можливість корегування змісту навчальних дисциплін відповідно до особливостей регіонального розвитку господарства. Така співпраця, спрямована на впровадження інноваційних методик і технологій навчання й удосконалення управління якістю професійної освіти, значно скорочує термін професійної адаптації випускника ПТНЗ в умовах конкретного виробництва.

Професіоналізм керівників навчальних закладів є важливою передумовою модернізації професійно-технічної освіти. Складність впровадження нововведень, економічні обмеження, старі стереотипи керівництва та інші чинники з особливою гостротою обумовлюють неможливість реалізації новітніх програм без змін у методології, стратегії і тактиці керівництва професійнотехнічними навчальними закладами. Удосконалення роботи з управлінськими кадрами є важливим компонентом у запровадженні системних реформ у професійно-технічній освіті, які мають вивести її на якісно новий рівень, що забезпечить ефективне використання головної функції професійно-технічної освіти – підготовку висококваліфікованих фахівців широкого профілю, соціально адаптованих, здатних задовольнити вимоги економічних структур, самостійно здобувати й оновлювати упродовж усього життя знання та вміння, необхідні для повноцінної трудової діяльності. Управління навчальними закладами ПТО Хмельницької області здійснюють 34 директори, 31 заступник директора з навчальновиробничої роботи, 35 старших майстрів виробничого навчання. Аналіз якісного складу керівників навчальних закладів свідчить, що 24 % директорів та 22 % заступників директорів з навчально-виробничої роботи працюють на займаних посадах понад 20 років. Поряд з тим, кожен третій директор ПТНЗ та заступник з навчально-виробничої роботи і 46 % старших майстрів мають стаж роботи на посаді до 5 років. Це свідчить про те, що керівникам з великим досвідом роботи необхідно у своїй діяльності переорієнтуватися на нові вимоги щодо управлінських функцій, а саме: менеджерської, інформаційної, консультативної, прогностичної, представвницької тощо, а початкуючим 109


Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р. керівникам у процесі роботи та спеціально організованого навчання – набувати таких знань і навичок управлінської діяльності, які орієнтують навчальний заклад на інноваційний розвиток. Для удосконалення ефективних форм і методів сучасного управління ПТНЗ, оволодіння новими компетенціями, досягнення високого рівня розвитку професіоналізму керівників, Науково-методичний центр професійно-технічної освіти та підвищення кваліфікації інженернопедагогічних працівників у Хмельницькій області спільно з управлінням освіти і науки обласної державної адміністрації у 2011 році підготував і провів 11 навчальних і проблемних семінарів з керівниками ПТНЗ, а саме: два семінари з директорами ПТНЗ з питань: «Організація роботи в ПТНЗ щодо підготовки та проведення педагогічних рад» та «Система роботи директора ПТНЗ з керівниками та педагогічними працівниками щодо підвищення їх професійної кваліфікації»; - п’ять семінарів із заступниками директорів ПТНЗ з навчальновиробничої роботи з проблем: «Організація виробничого навчання в умовах виробництва та виробничої практики», «Моніторинг якості професійної підготовки учнів ПТНЗ», «Планування навчально-виробничого процесу в ПТНЗ». Система контролю за навчально-виробничим процесом у ПТНЗ.», «Організація та проведення поетапної та державної кваліфікаційної атестації учнів», «Шляхи впровадження новітніх виробничих і педагогічних технологій та інформаційне забезпечення навчально-виробничого процесу».; - чотири семінари зі старшими майстрами виробничого навчання: «Організація роботи в навчальних майстернях з виготовлення корисної продукції та надання платних послуг

населенню», «Організація виробничого навчання в умовах виробництва та виробничої практики», «Планування навчально-виробничого процесу в ПТНЗ. Система контролю за навчально-виробничим процесом у ПТНЗ.», «Роль старшого майстра щодо організації роботи навчальних господарств». У 2012 році ми продовжили практику проведення навчальних і проблемних семінарів для керівного складу ПТНЗ. Зокрема, у першому півріччі проведено: проблемні семінари з директорами ПТНЗ на теми: «Планування та аналіз розвитку професіоналізму педагогів ПТНЗ як складова забезпечення якості навчального процесу» і «Підсумки навчально-виховної діяльності ПТНЗ та пріоритетні напрями діяльності в новому навчальному році. Організація роботи приймальних комісій»; навчальний семінар із заступниками директорів ПТНЗ з навчально-виробничої роботи з питання «Розробка та оновлення змісту професійного навчання»; навчальний семінар зі старшими майстрами виробничого навчання «Перспективне та поточне планування роботи старшого майстра виробничого навчання». Цінним є те, що під час семінарів висвітлюються й опрацьовуються питання сучасних підходів до управління професійно-технічними навчальними закладами, інноваційної спрямованості розвитку ПТНЗ в умовах децентралізації управління професійно-технічною освітою, ролі керівників ПТНЗ у формуванні інформаційного навчального середовища, підготовки та підвищення кваліфікації робітничих кадрів і перепідготовки незайнятого населення, можливих шляхів покращення співпраці з усіма учасниками процесу підготовки трудових ресурсів у регіоні, визначення механізмів підвищення якості професійної підготовки робітничих кадрів, налагодження соціального 110


Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р. партнерства між роботодавцями та навчальними закладами тощо. Це дає змогу вирішити проблеми організаційного, змістового, методичного та нормативно-правового забезпечення професійної підготовки управлінських кадрів ПТНЗ. Під час проведення семінарів Науково-методичним центром професійно-технічної освіти та підвищення кваліфікації інженерно педагогічних працівників у Хмельницькій області надавалась учасникам семінарів інформація з розглянутих питань на електронних носіях (законодавчі вимоги до організації навчальновиробничого процесу, переліки документів з питань організації виробничого навчання та виробничої практики, методичні рекомендації щодо ведення документації майстрами виробничого навчання тощо). На думку учасників проведені семінари сприяли їх особистісному та професійному зростанню, розвитку професіоналізму, самореалізації, успіху в професійній діяльності, сприяють вирішенню управлінських питань. Інформація про проведені семінари висвітлювалась у ЗМІ, на вебпорталі «Профтехосвіта» Міністерства освіти і наукиЮ молоді та спорту України, сайтах Хмельницької обласної державної адміністрації та Науково-методичного центру професійнотехнічної освіти та підвищення кваліфікації інженерно-педагогічних працівників у Хмельницькій області. Зміст та практична значущість опрацьованих під час семінарів питань позитивно впливає на професіоналізм керівників навчальних закладів. Відділ науково-методичного забезпечення управлінської діяльності та виховної роботи в професійнотехнічних закладах НМЦ ПТО ПК у Хмельницькій області в подальшому спрямовуватиме свою роботу на вирішення таких завдань:

- оновлення змісту професійного навчання; - аналіз стану навчальновиробничої, навчально-виховної роботи в професійно-технічних навчальних закладах області, підготовка пропозицій щодо їх удосконалення, надання конкретної методичної допомоги керівникам ПТНЗ; - впровадження інформаційнокомунікаційних та інноваційних технологій у навчально-виробничий процес; - вдосконалення інформаційнометодичного супроводу управлінської діяльності; - сприяння в підвищенні педагогічної та професійної компетентності керівників ПТНЗ; - надання інформаційних матеріалів про передовий управлінський, педагогічний та виробничий досвід професійно-технічним навчальним закладам області; - організація та координація роботи фахових секцій керівників ПТНЗ. Таким чином, нові економічні умови, розвиток ринкових відносин усе більше впливають на різні сфери суспільного життя, в тому числі й на діяльність освітніх закладів. Знання закономірностей і принципів економічного розвитку є необхідною передумовою науково обґрунтованого управління ПТНЗ, що дозволяє керівникам впевнено приймати управлінські рішення, визначати стратегію й тактику розвитку педагогічної системи навчального закладу, раціонально використовувати матеріальні, фінансові та людські ресурси. Зміст і структура професіоналізму діяльності керівників ПТНЗ можуть бути представлені як основні компетентності, тобто сукупність умінь, які в узагальненому вигляді утворюються інтеграцією змісту компонентів управлінської діяльності. Комплекс знань та умінь з теорії управління в ринкових умовах, опа111


Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р. нування інновацій є значимими для керівників навчальних закладів, якщо він сприяє діяльності щодо оновлення освітньої практики ПТНЗ. Керівники ПТНЗ у практичній діяльності мають спрямовувати зусилля на створення

оригінальної освітньої практики свого навчального закладу, завдання з усіх напрямів управлінської діяльності підпорядковувати єдиній меті й за результатами досягнень оцінювати власну діяльність.

Т.М. СИДОРЕНКО, завідувач відділу загальноосвітньої підготовки НМЦ ПТО ПК у Хмельницькій області С.І. ДРИГУЛА, заступник директора з навчальної роботи ДНЗ «Вище професійне училище №11 м. Хмельницького

МЕТОДИЧНИЙ СУПРОВІД ЕФЕКТИВНОГО ПЛАНУВАННЯ РОБОТИ ЗАСТУПНИКА З НАВЧАЛЬНОЇ РОБОТИ В ПТНЗ Два людських винаходи можна вважати найскладнішими: мистецтво управляти й мистецтво виховувати. І. Кант ного управління навчальним закладом. Управління як предмет пізнання відоме з давніх часів. Китайський мудрець Конфуцій, коли прибував у будь-яке царство, обов’язково дізнавався, як воно управляється та постійно доводив необхідність «мудрих правителів»: «Спочатку народ необхідно зробити багатим, а потім виховувати». Проблему управління ретельно досліджували й давньогрецькі філософи, які дали поштовх для роздуму філософам усіх наступних століть. Так, Демокріт висував такі вимоги до правителя: «Будь не надто солодким, щоб тебе не проковтнули. І не надто гірким, щоб тебе не виплюнули». Поступово у філософії закріплюються два поняття «правління» і «управління». Перше – це керівництво, а друге – технологічний процес.

Навчальні заклади професійнотехнічної освіти були й залишаються демократичними закладами, навчаючи професії усіх, хто бажає її набути. Проте сьогодні ПТНЗ стали більш самостійними, а значить – і більш соціально відповідальними. Виконуючи освітні послуги, навчальні заклади професійнотехнічної освіти існують перш за все для учнів, мають своє обличчя, свою поведінку, свою манеру реагування на зовнішні «подразники», неповторну індивідуальність, можливості, здібності, уміння, компетентність й утверджують у регіонах свою конкурентоспроможність. Професійно-технічні навчальні заклади розвиваються за особливими, притаманними тільки їм, внутрішніми закономірностями, які обов’язково треба враховувати у процесі ефектив112


Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р. Управління – це процес планування, організації, мотивації, контролю діяльності, необхідний для того, щоб сформулювати цілі педагогічного колективу та досягти їх. Добре продумане планування навчального закладу є найважливішою умовою якісного та ефективного управління, раціональної організації роботи й цілеспрямованої діяльності педагогічного колективу навчального закладу. Відповідно до визначених напрямків діяльності, заступник директора з навчальної роботи ПТНЗ разом з іншими членами адміністрації спрямовують свою роботу на вдосконалення управління навчальним закладом, визначення стратегії його розвитку, реалізацію концептуальних завдань, виконання статуту, оптимальної організації навчальновиховного процесу та здійснення внутрішньоучилищного контролю. Основними напрямами управлінської діяльності заступника директора з навчальної роботи ПТНЗ є: організація, управління і контроль за навчально-виховним процесом у ПТНЗ та об’єктивністю оцінки результатів освітньо-професійної підготовки учнів; організація перспективного й поточного планування діяльності педагогічного та учнівського колективів; координація роботи викладачів, майстрів виробничого навчання, керівника фізвиховання, завідувачів відділень та інших педпрацівників з виконання навчальних планів і програм. При здійсненні внутрішньоучилищного контролю за організацією навчально-виховного процесу в ПТНЗ варто враовувати управлінську циклограму систематичного контролю, яка дозволяє проаналізувати: на що був витрачений час; який був результат. Використання циклограми допомагає побачити внутрішні сили для ефективної діяльності навчального закладу та є потужним ресурсом по-

зитивних змін і перетворень у професійно-технічних навчальних закладах, допомогає послідовно й ефективно вести хронометраж усіх своїх справ. Циклограма систематичного контролю заступника директора з навчальної роботи ПТНЗ включає такі основні питання: - запровадження та виконання державних стандартів освіти галузей знань; - формування навчальних планів з відповідним програмнометодичним супроводженням; - планування діяльності педагогічного колективу; - інформаційне забезпечення; - налагодження системи моніторингу; - своєчасне складання розкладу навчальних занять, контрольних робіт, лабораторних, практичних робіт, тематичного оцінювання; - навчально-виховний процес у ПТНЗ: режим роботи, виконання навчальних планів, навчальних програм, результативність навчання, відвідування учнями навчальних занять, вжиття заходів з регулювання освітнього процесу; - робота з календарнотематичного планування; - розробка викладачами навчально-методичних матеріалів згідно з освітніми програмами, які реалізуються; - оформлення та ведення навчальної документації (журналів теоретичного навчання, зошитів учнів тощо); - допомога в опануванні та впровадженні інноваційних технологій навчання; - узагальнення результатів інноваційної роботи, поширення досвіду через проведення семінарів, конференцій, відкритих уроків, педагогічних рад та інших внутрішньоучилищних заходів;

113


Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р. - підвищення кваліфікації і атестація педагогічних працівників ПТНЗ; - організацію роботи з дотримання в навчальному процесі норм і правил охорони праці; - підбор та розстановка педагогічних кадрів; - підвищення кваліфікації та атестація педагогічних працівників ПТНЗ; - організація наукової роботи викладачів з підготовки учнів у роботі МАН; - організація індивідуальної роботи викладачів з учнями з підготов-

СЕРПЕНЬ

1. Коригування педагогічного навантаження. 2. Складання розкладу уроків, графіку роботи навчальних груп. 3. Індивідуальні консультації для молодих і малодосвідчених педагогічних працівників. 4. Проведення заняття школи молодого викладача «Співдружність» за темою «Основа навчання – допомога». 5. Участь у проведенні батьківських зборів для батьків новоприбулого контингенту. 6. Уточнення контингенту учнів по групах. 7. Інструктаж педагогічних працівників щодо єдиних вимог оформлення ділової документації. 8. Огляд готовності навчальних кабінетів до нового навчального року. 9. Контроль за складанням поурочно-тематичних планів і програм з предметів на навчальний рік. 10. Складання графіку відвідування та взаємовідвідування уроків педагогічних працівників на новий навчальний рік. 11. Складання графіку внутрішньоучилищного контролю, розгляд на нараді викладачів.

ВЕРЕСЕНЬ

Зміст роботи

1. Затвердження поурочно-тематичного планування. 2. Завершення оформлення журналів теоретичного навчання. 3. Складання тарифікації педагогічних працівників. 4. Організація курсової перепідготовки педагогів. 5. Збір заяв педагогічних працівників на атестацію в новому навчальному році. 6. Підготовка журналів реєстрації інструктажів учнів на робочому місці в кабінетах підвищеної безпеки. 7. Планування предметної позаурочної роботи з учнями. 8. Контроль знання положень Статуту ПТНЗ та правил внутрішньоучилищного розпорядку. 9. Участь у плануванні заходів з охорони праці та життєдіяльності. Аналіз виконання вимог з охорони праці в кабінетах. 10. Підготовка до проведення конкурсу «Викладач року». 11. Проведення інструктивно-методичних нарад. 12. Здійснення контролю відповідно до графіку внутрішньоучилищного контролю. 13. Підготовка до обласних та міжнародних конкурсів, конференцій.

ЖОВТЕНЬ

Місяць

ки до олімпіад, конкурсів, семінарів тощо; - проведення роз’яснювальної роботи щодо участі учнів у ЗНО, надання допомоги в реєстрації на ЗНО; - зміцнення та збереження матеріально-технічної бази, забезпечення навчальних кабінетів сучасним обладнанням, наочними посібниками й ТЗН; - координацію роботи викладачів з батьками. Для оптимальної реалізації запропонованих заходів пропонується циклограма річної роботи заступника директора ПТНЗ з навчальної роботи.

1. Перевірка правильності ведення навчально-облікової документації (журналів). 2. Затвердження графіку атестації, доведення його до відома тих, хто атестується. 3. Коригування банку індивідуальних програм роботи з обдарованими дітьми. 4. Організація науково-дослідних робіт з обдарованими учнями (підготовка до олімпіад). 5. Організація конкурсів «Кращий учень року», «Краща група року». 6. Організація роботи з підготовки учнів до ЗНО. 7. Проведення інструктивно-методичних нарад. 8. Участь у засіданні школи передового досвіду. 9. Здійснення контролю відповідно до графіку внутрішньоучилищного контролю.

114


ЛИСТОПАД

1. Участь у проведенні засідання педагогічної ради. 2. Участь у підготовці тематичних годин до Дня української писемності та мови. 3. Проведення педагогічних консиліумів щодо визначення реальних навчальних можливостей учнів, організація роботи з учнями, які мають прогалини в навчанні та обдарованими дітьми. 4. Проведення олімпіад I етапу із загальноосвітніх дисциплін . 5. Організація підготовки учасників II етапу всеукраїнських олімпіад з основ наук (за результатами проведення училищних олімпіад), всеукраїнських конкурсів іменні П. Яцика, Т. Г. Шевченка. 6. Перевірка роботи предметних гуртків. 7. Складання пограм та організація предметних тижнів. 8. Проведення інструктивно-методичних нарад. 9. Вивчення роботи викладачів, які атестуються. 10. Відвідування відкритих уроків викладачів, які атестуються. 11. Здійснення контролю відповідно до графіку внутрішньоучилищного контролю. 12. Підготовка документації до ДПА випускних груп.

ГРУДЕНЬ

1. Попередній аналіз підсумків успішності за I семестр. 2. Підготовка розпоряджень про закінчення I семестру та проведення методичної роботи під час канікул. 3. Перевірка діяльності училищних методичних комісій. 4. Перевірка правильності ведення навчально-облікової документації (журналів). 5. Проведення інструктивно-методичних нарад. 6. Проведення ДПА у випускних групах. Перевірка та аналіз якості знань за результатами ДПА. 7. Робота з учнями випускних груп з підготовки до ЗНО. 8. Оформлення документації учням, які закінчують навчання на диплом з відзнакою. 9. Перевірка роботи завідуючих навчальними кабінетами відповідно до їх планів роботи за I семестр. 10. Здійснення контролю відповідно до графіку внутрішньоучилищного контролю. 11. Оформлення документації учнів, які закінчують навчання на диплом з відзнакою. 12. Контроль за оформленням відомостей навченості учнів за I семестр.

СІЧЕНЬ

1. Підведення підсумків перевірки групових журналів щодо виконання навчальних планів і програм, зокрема практичних, лабораторних, творчих робіт за I семестр. 2. Складання розкладу уроків, графіка контрольних, практичних, лабораторних, творчих робіт на II семестр. 3. Перевірка поурочно-тематичного планування на II семестр. 4. Коригування плану роботи закладу на II семестр. 5. Участь у батьківських зборах з питань учнівських досягнень за I семестр. 6. Аналіз стану виконання навчальних планів і програм. 7. Оформлення учнівського моніторингу. 8. Проведення інструктивно-методичних нарад. 9. Здійснення контролю відповідно до графіку внутрішньоучилищного контролю.

ЛЮТИЙ

1. Допомога у зборі даних про випускників для заповнення документів про освіту. 2. Перевірка стану виконання навчальних програм і організація повторення навчального матеріалу. 3. Відвідування відкритих уроків викладачів, які атестуються. 4. Визначення рейтингу викладачів, що проходять атестацію. Участь у роботі атестаційної комісії. 5. Перевірка готовності матеріалів для ДПА. 6. Проведення інструктивно-методичних нарад. 7. Здійснення контролю відповідно до графіку внутрішньоучилищного контролю.

БЕРЕЗЕНЬ

1. Проведення заходів з питань підготовки до державної підсумкової атестації. 2. Ознайомлення викладачів з інструкцією щодо проведення державної підсумкової атестації. 3. Створення робочої групи для складання плану реалізації педагогічних проблем ПТНЗ на наступний навчальний рік. 4. Перевірка журналів теоретичного навчання. 5. Оформлення атестаційних матеріалів для викладачів, які атестуються. 6. Проведення інструктивно-методичних нарад. 7. Здійснення контролю відповідно до графіка внутрішньоучилищного контролю.

КВІТЕНЬ

Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р.

1. Підготовка до державної підсумкової атестації. Складання розкладу державної підсумкової атестації. 2. Перевірка документації з проведення ДПА. Організація проведення ДПА. 3. Проведення підсумків конкурсу «Кращий викладач року». 4. Здійснення аналізу виконання навчальних планів і програм у ПТНЗ, внесення змін до розкладу теоретичного навчання. 5. Перевірка та аналіз якості знань за результатами ДПА. 6. Проведення інструктивно-методичних нарад. 7. Здійснення контролю відповідно до графіку внутрішньоучилищного контролю. 8. Аналіз участі учнів та педагогів в обласних, всеукраїнських конкурсах за 2011-2012 навчальний рік. 9. Оформлення документації учнів, які закінчують навчання з дипломом з відзнакою.

115


ТРАВЕНЬ

Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р. 1. Моніторинг навченості учнів за рік. 2. Узагальнення заходів ПТНЗ щодо підготовки до початку нового навчального року та осінньозимового періоду. 3. Перевірка журналів теоретичного навчання щодо виконання навчальних планів і програм, дотримання єдиних вимог до ведення ділової документації. 4. Контроль за станом підготовки навчально-матеріальної бази та комплексно-методичного забезпечення предметів і професій до нового навчального року. 5. Участь у розподілі педагогічного навантаження на новий навчальний рік. 6. Проведення інструктивно-методичних нарад. 7. Підготовка звітів за навчальний рік. 8. Моніторинг педагогічної діяльності викладачів. 9. Здійснення контролю відповідно до графіку внутрішньоучилищного контролю. 10. Участь у підсумковій педагогічній раді. 11. Контроль за оформленням відомостей навченості за 2011-2012 навчальний рік.

На ефективність управлінської діяльності впливають також особистісні якості керівника (заступника директора) – такі як: спостережливість, критичність, відповідальність, самостійність, креативність, компетентність, вимогливість, громадська активність, психологічний такт. Варто оцінювати і такий показник ефективності управлінської діяльності керівника, як його здатність до самоосвіти. Характерним для самоосвіти є те, що результатом такої роботи виступає ефект розвитку педагогів, а не тільки самовдосконалення в особистісному та професійному напрямах.

До складових самоосвіти можна віднести: самоусвідомлення та прийняття рішення щодо здійснення процесу самовдосконалення; планування та вироблення програми самовдосконалення; безпосередня практична діяльність з реалізації поставлених завдань, пов’язаних з роботою над самим собою; самоконтроль та самокорекція цієї діяльності. Яким би компетентним, досвідченим не був керівник, він не має права зупинятися у своєму розвитку, оскільки це матиме наслідком не лише його неадекватність діловій ситуації, а й зниження конкурентоспроможності навчального закладу.

116


Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р.

НАУКОВО-МЕТОДИЧНА РОБОТА В ПТНЗ Т.І. БОДНАРУК, завідувач відділу інформаційно-видавничої діяльності та перередового педагогічного досвіду НМЦ ПТО ПК у Хмельницькій області

СИСТЕМА МЕТОДИЧНОЇ РОБОТИ В ПТНЗ У СВІТЛІ СУЧАСНИХ ВИМОГ Хто стоїть на місці – той відстає Народна мудрість Народ мудрий. Упродовж віків він переконався, що стояти на місці не можна – інакше залишишся у хвості. Отже, хто не бажає такої долі, має рухатися вперед, не зупинятися, досягши якоїсь вершини, а долати інші. У цьому й полягає основна місія сучасного педагога. Від цього має відштовхуватися кожен, хто причетний до формування системи методичної роботи в навчальному закладі. Сьогодні вже мало для педагога бути на уроці та поза ним актором, режисером, діловодом, диригентом, дипломатом, психологом, новатором і компетентним фахівцем. Модель сучасного педагога передбачає готовність до застосування нових освітніх ідей, здатність постійно навчатися, бути в постійному творчому пошуку. Ці якості формуються в щоденний педагогічній праці. Сучасна методика управління навчальним закладом пропонує керівникам розробляти «Програми розвитку компетентності педагога», аби націлювати кожного й колектив у цілому на перспективу. Але в цьому питанні не досить лише поширених форм методичної роботи. Головне – розгледіти, а іноді – й відчути здатність до творчості, вчасно дати по-

штовх до активних дій, до кроків уперед. І якщо досвідчений керівник, методист зуміють розпізнати цей паросток, докладуть зусиль для його розвитку, результат перейде очікування. Загалом, методична робота в навчальному закладі – це цілісна система, заснована на досягненнях науки й передового педагогічного досвіду, на конкретному аналізі навчально-виховного процесу, це система взаємопов’язаних дій і заходів, спрямованих на всебічне підвищення кваліфікації та професійної майстерності кожного педагога (включаючи й заходи щодо управління професійною освітою, самовихованням, самовдосконаленням педагогів), на розвиток і підвищення творчого потенціалу педагогічного колективу в цілому, а в кінцевому результаті – на вдосконалення навчально-виховного процесу, формування такої особистості випускника, яка не розгубиться на трудовому чи життєвому шляху через брак знань, досвіду, а вчасно знайде шляхи, способи та засоби самовдосконалення, аби бути затребуваним при будь-яких змінах – суспільних, економічних і т.д. 117


Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р. Але перш за все ми маємо вияснити для себе, хто займається методичною роботою в ПТНЗ. Відповідь однозначна – кожен педагог. Відповідно до Положення про методичну роботу в ПТНЗ загальну організацію методичної роботи в професійно-технічному навчальному закладі здійснює директор. Безпосереднім організатором методичної роботи є методист (або заступник директора, в обов'язки якого входить організація даної роботи з педагогічними працівниками). Конкретну методичну роботу з різними категоріями педагогічних працівників відповідно до специфіки їх діяльності здійснюють заступники директора та старший майстер у межах своїх функцій.

до цілісної системи, оптимальність якої залежить передусім від єдності цілей, завдань, змісту, форм і методів роботи з педагогами, від спрямованості на високі кінцеві результати. Цей принцип дуже добре реалізується через систему роботи над єдиною методичною темою. Принцип комплексності передбачає єдність і взаємозв’язок усіх сторін і напрямів підвищення компетентності педагогів з питань: власних методик, дидактики, теорії виховання, психології, педагогічної етики та розвитку загальної культури. Принцип систематичності, послідовності, наступності, безперервності передбачає охоплення педагогів різними формами методичної роботи протягом усього навчального року, перетворення методичної роботи в частину системи безперервної освіти. Принцип творчої активізації передбачає не тільки творчий характер самої методичної роботи, але й створення в навчальному закладі такої системи роботи з педагогами, яка б забезпечувала дієве стимулювання творчих пошуків педагогів. Принцип конкретності – облік особливостей конкретного навчального закладу, педагога, диференційований підхід до педагогів. Принцип спрямованості на виділення головного, суттєвого в підвищенні кваліфікації педагогів. Даний принцип витікає з ідеї виділення провідної ланки в будь-якій діяльності для кожного моменту часу й націлює організаторів методичної роботи на постійний пошук найважливіших пріоритетних проблем і напрямків розвитку компетентності та форм роботи з педагогами. Принцип єдності теорії і практики. При всій практичній спрямованості методичної роботи цей принцип виступає одночасно проти двох небажаних крайностей: недооцінки ролі і значення теорії та надмі-

Принципи, зміст і форми організації методичної роботи в ПТНЗ За якими ж принципами будується методична робота в навчальному закладі? Принцип актуальності, зв’язку з життям, з практичною реалізацією завдань розвитку навчального закладу. Дана група принципів орієнтує організаторів методичної роботи на повний і точний облік сучасного соціального замовлення суспільства. Принцип вимагає обліку не тільки глобальних проблем сучасності, але й проблем даного колективу педагогів. Принцип науковості методичної роботи націлює керівників на досягнення відповідності системи підвищення кваліфікації педагогів сучасним науковим досягненням у різних областях. Реалізація його включає глибокий аналіз конкретного стану справ у навчальному закладі, вивчення важливих сторін особистості й діяльності педагогів. Принцип системності вимагає підходу до методичної роботи як 118


Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р. рної теоретичності методичної роботи, проти розриву між теорією і проблемами практики навчальновиховної роботи. Принцип оперативності, гнучкості, мобільності. Творча суть методичної роботи в умовах динамічного розвитку учнівського життя, постійна зміна обстановки, ускладнення проблем вимагає уміння оперативно та гнучко реагувати на всі зміни, перебудовувати при необхідності систему методичної роботи. Принцип колективності. Реалізується при умові розумного поєднання загальноучилищних, групових та індивідуальних, формальних і неформальних, обов’язкових і добровільних форм і видів методичної роботи та самоосвіти педагогів. Принцип створення сприятливих умов для ефективної методичної роботи, творчих пошуків педагогів. Функції методичної роботи розрізняють відносно:  загальнодержавної системи освіти, педагогічної науки та передового досвіду;  педагогічного колективу навчального закладу;  конкретного педагога. До першої групи функцій методичної роботи належать:  осмислення соціального замовлення, найважливіших вимог суспільства й держави до навчального закладу, конкретних програмнометодичних вимог, наказів, інструкцій вищестоящих органів освіти, їх сучасне і правильне доведення до кожного працівника;  впровадження досягнень передового педагогічного досвіду, досвіду педагогів-новаторів;  впровадження та використання досягнень і рекомендацій психолого-педагогічної науки;  поширення за рамки навчального закладу його кращого досвіду.

До другої групи функцій методичної роботи належать:  згуртування педагогічного колективу, перетворення його в колектив однодумців;  вироблення єдиних педагогічних правил, загальних цінностей, традицій, ритуалів і т.п.;  аналіз конкретного навчально-виховного процесу та його результатів на рівні змін знань, умінь, навичок, вихованості учнів;  попередження й подолання недоліків і труднощів у діяльності педагогів, виявлення, узагальнення та поширення внутрішнього передового досвіду, обмін цінними педагогічними знахідками;  попередження й подолання формалізму та перевантаження в педагогічній діяльності;  стимулювання масової педагогічної творчості й ініціативи педагогів;  залучення колективу до науково-дослідницької, дослідноекспериментальної роботи з актуальних проблем навчального закладу, до участі в цілеспрямованому створенні нового досвіду діяльності. До третьої групи функцій методичної роботи відносяться:  удосконалення, збагачення знань педагогів, розвиток світогляду, професійно-ціннісних орієнтацій, переконань, які відповідають завданням перебудови суспільства та освіти в умовах модернізації;  розвиток мотивів творчої діяльності;  розвиток стійких моральних якостей особистості;  розвиток сучасного, діалектичного стилю педагогічного мислення, таких його рис, як системність, конкретність, гнучкість, економічність, почуття міри і т.д.;  розвиток професійних навичок, педагогічної техніки, виконавської майстерності; 119


Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р.  розвиток культури емоцій і вольових проявів педагога, саморегуляції у професійній діяльності (управління власними психологічними й фізіологічними станами);  формування готовності до професійної самоосвіти, самовдосконалення. Всі ці функції-завдання досвідчені, творчо працюючі керівники враховують при проектуванні методичної роботи. Зміст методичної роботи формується на основі різних джерел. Серед них:  закони, нормативні документи, інструкції, накази Міністерства освіти і науки, обласних органів освіти, які визначають завдання всієї методичної роботи;  програма розвитку навчального закладу, стандарти й базисний навчальний план, авторські альтернативні програми, підручники та навчальні посібники, які дозволяють розширити, обновити традиційний зміст методичної роботи;  нові психолого-педагогічні, психолого-фізіологічні й методичні дослідження, що підвищують науковий рівень методичної роботи;  інновації, нововведення, які по-новому розкривають зміст методичної роботи;  діагностика й прогнозування стану навчально-виховного процесу, рівня навченості, вихованості й роз-

витку учнів, які допомагають визначити методичну тему, основні завдання, проблеми методичної роботи та самоосвіти;  масовий і передовий досвід методичної роботи в навчальних закладах області, який допомагає уникнути помилок;  максимально творчий підхід до вибору змісту й організації методичної роботи. Можна виділити такі напрями підготовки педагогів до професійної діяльності:  світоглядний і методологічний;  індивідуально-методичний;  дидактичний;  виховний;  психолого-фізіологічний;  етичний;  технічний. За цими напрямками (з урахуванням їх взаємопроникнення) визначається і зміст методичної роботи. Мета, завдання та зміст методичної роботи у свою чергу визначають її форми. Форми організації методичної роботи в навчальному закладі. Форма визначається як внутрішня структура, будова та спосіб взаємодії елементів явищ. Керівництво навчальним закладом має прагнути до створення такої системи форм, яка позитивно впливає на формування взаємовідносин усередині колективу.

Структура методичної роботи Методична робота

Педагогічна рада

Методична рада

120

Методичний кабінет


Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р.

Форми методичної роботи Колективні Робота над проблемою Інновації та експеримент Педагогічна рада Методична рада Нарада при директорові Наради: оперативні; інформаційні;звітні та ін.; групові консультації Методичні об’єднання: циклові; тимчасові; обласні Семінари: - теоретичні (проблемноцільові та ін.); - семінари-практикуми; - з обміну досвідом Школи: передового педагогічного досвіду; педагогічної майстерності Клуби: “творчої педагогіки”; “творчих роздумів”

Індивідуальні Інструктування Рекомендації Співбесіда з учителем Цілеспрямоване відвідування і взаємовідвідування уроків Наставництво Індивідуальні методичні заняття Керування самоосвітою Робота зі стажистами, які: - отримали рекомендації за результатами атестації; - потребують методичної підтримки; - не мають вищої освіти (з метою підготовки до вступу до вузу) Робота з педагогами, які: - навчаються заочно в педвузах; - навчаються в магістратурі Робота з педагогами, чий досвід формується, вивчається й узагальнюється

Форми занять Традиційні Лекції Семінарські заняття Семінари-практикуми Конференції Диспути, дискусії Обмін досвідом Співбесіди Педагогічні консиліуми Консультації Відвідування та аналіз уроків і позакласних заходів з наступним аналізом та самоаналізом

Нетрадиційні Семінари-співбесіди Методичний діалог Школи педагогічної майстерності Місячники ініціативи і творчості молодих педагогів Дискусії Педагогічні ринги Методичні мости Мозковий штурм Динамічні творчі групи Соціально-педагогічні тренінги Огляд-конкурс “Нестандартний урок” Фестивалі педагогічних ідей Педагогічні КВК Ділова (рольова) гра Аналізи конкретних педагогічних ситуацій Тренінги Методичні посиденьки Захист позицій (планів, ідей тощо) Панорама досвіду (уроку) Методичний фестиваль Бесіда за круглим столом

121


Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р. Самоосвіта

Підвищення культури

За фахом Психолого-педагогічна

Формування моделі роботи над єдиною методичною темою Хоч навчальні заклади вже мають чималий досвід організації своєї діяльності з орієнтацією на загальну методичну проблему, але чіткої і стандартної моделі організації такої роботи не існує. Визначити педагогічну проблему складно. Для цього необхідно, поперше, досконало володіти станом справ у навчально-виховному закладі, по-друге, порівнювати його з потребами практики, розвитком психологопедагогічної науки, аналізуючи результати діагностування педагогічного колективу, виявити запити, потреби та можливості педагогічного й учнівського колективів. Щоб домогтися істотних результатів під час роботи над науково-методичною проблемою, необхідно забезпечити виконання ряду умов:  обрана проблема має бути актуальною на даний момент часу, саме для даного навчального закладу, відповідати її особливостям;  проблема має бути співзвучною сучасним педагогічним ідеям;  проблема має бути комплексною, охоплювати як навчальну, так і виховну роботу;  програму роботи над проблемою має складати колегіально весь педагогічний колектив, усі педагоги мають взяти участь у її реалізації;  має бути діалектичний зв’язок єдиної загальноучилищної науково-методичної проблеми з про-

блемами, над вирішенням яких працюють педагогічні колективи області;  проблема має пронизувати всі ділянки внутріучилищної методичної роботи;  однією з умов ефективного вирішення проблеми є тематична самоосвіта педагогів;  у навчальному закладі потрібно виробити систему традицій, технологій, спрямованих на вирішення проблеми;  у ході роботи над проблемою треба постійно здійснювати аналіз проміжних результатів роботи. З урахуванням складності науково-методичної проблеми та рівня готовності педагогічного колективу навчального закладу до її реалізації, складають перспективний план роботи педагогічного колективу (орієнтовно на 3-5 років) над визначеною проблемою. У плані має бути передбачене поетапне вирішення намічених питань. Заплановані заходи вносять у перспективний і річні плани роботи закладу. Зміст роботи над проблемою може включати:  фіксацію нормативних, знаннєвих, ціннісних та інших утруднень у педагогів, учнів, керівництва закладом, які призводять до виникнення проблеми;  вивчення різноманітних джерел, літератури, їх науковий аналіз, що дозволяє визначити науковопрактичне обґрунтування вирішення подібних проблем; 122


Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р.  вивчення існуючого досвіду роботи над аналогічними проблемами;  типологізацію засобів вирішення проблеми;  навчання педагогічного колективу управлінській рефлексії, техніці корекції суб’єктивного стану в проблемній ситуації;  побудову моделі нового виду діяльності, яка дозволяє знімати протиріччя і призводить до вирішення проблеми;  розробку необхідних дидактичних, психолого-педагогічних та інших засобів;  апробацію нової моделі діяльності;  вироблення методичних рекомендацій для всіх учасників освітнього процесу, спрямованих на вирішення проблеми та утворення нової якості. Результатами роботи над науково-методичною проблемою мають стати такі показники:  підвищення педагогічної майстерності, творчого потенціалу педагогів;  використання набутого більшістю педагогів навчального закладу;  вдосконалення змісту, форм і методів внутріучилищної методичної роботи;  високий рівень навчальних досягнень, вихованості, розвитку учнів;  сприятливий педагогічний клімат у колективі. Крім того, при плануванні методичної роботи за єдиною методичною темою, треба мати на увазі, що ця діяльність прирівнюється до науково-дослідницької, а тому має спонукати педагогів до творчого пошуку нових педагогічних технологій. Тому особливостями такої роботи є: - створення цілісної системи підвищення науково-теоретичного та

загальнокультурного рівнів педагога, його психолого-педагогічної підготовки, вдосконалення професійної майстерності, формування навичок самоосвіти; - цілеспрямована та систематична самостійна робота, у плануванні якої педагог, керуючись власними потребами, сам визначає мету, напрям, обсяг і зміст, сприяє підвищенню професійного рівня; - у ході дослідження певної науково-методичної проблеми педагог опановує навички та прийоми дослідницької діяльності шляхом вивчення різних поглядів на її розв’язання, визначає власну позицію; співпраця педагога та учня забезпечує інтенсивний розвиток інтелектуальних і творчих здібностей як педагога, так і учня, закладає фундамент для майбутньої діяльності учня, створює основи його безперервної освіти. Аналіз результатів роботи над науково-методичною проблемою здійснюється на основі: - аналізу шляхів реалізації науково-методичної проблеми; - визначення конкретних досягнень у роботі над колективною проблемою та розкриття факторів, які цьому сприяли; - виявлення упущень та аналіз їхніх причин; - узагальнення результатів вивчення стану викладання навчальних дисциплін; - розкриття зв’язку між підсумками роботи над колективною науково-методичною проблемою та якісним складом педагогічних кадрів; - аналізу використаних форм і методів науково-методичної роботи, їхньої придатності для розв’язання проблеми закладу; - аналізу остаточних результатів методичної роботи в навчальному закладі; - конкретності розроблених за наслідками роботи рекомендацій; ви123


Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р. значеності завдань роботи на перспективу. Вироблення алгоритму вирішення методичної проблеми Методичною службою навчального закладу розробляється алгоритм вирішення науково-методичної проблеми, який обговорюється на засіданнях методичних комісій. Первинна структура роботи над проблемою виглядає так: 1. Проведення діагностування членів педагогічного колективу. 2. Аналіз результатів діагностування, результатів організації навчально-виховного процесу, теоретичне обґрунтування вибору науковометодичної проблеми. 3. Фронтальне відвідування уроків адміністрацією з метою виявлення практичного рівня вирішення проблеми. 4. Планування роботи над науково-практичною проблемою. 5. Підготовка та проведення засідання педагогічної ради (“старт” роботи над проблемою). 6. Створення творчих груп з числа найбільш підготовлених педагогів з метою організації роботи над окремими аспектами проблеми. 7. Вивчення наявної науковометодичної літератури з проблеми. 8. Обговорення науковометодичної проблеми на зборах колективу навчального закладу. 9. Організація самоосвіти педагогічних працівників над визначеною проблемою. 10. Створення в методичному кабінеті закладу науково-методичного комплексу на допомогу педагогам (оформлення методичних папок з питань проблеми; вдосконалення схеми внутрішньоучилищного контролю; випуск методичних бюлетенів з питань науково-методичної проблеми; створення картотеки педагогічної, науково-методичної літератури з окремих питань роботи над пробле-

мою; підготовка поурочних папок з окремих предметів тощо). 11. Вдосконалення форм і змісту внутрішньоучилищної методичної роботи з урахуванням запитів педагогів під час роботи над проблемою. 12. Планування та проведення серії науково-методичних нарад з тематики проблеми. 13. Організація роботи навчальних семінарів для педагогів. 14. Організація і проведення серії відкритих уроків педагогів, які розробляють окремі аспекти проблеми (членів творчих груп). 15. Планування та проведення серії лекцій для педагогів з окремих аспектів проблеми. 16. Проведення читацьких конференцій з педагогами за літературою, в якій висвітлюються окремі аспекти проблеми. 17. Колективне обговорення статей періодики, у яких висвітлюються певні питання проблеми. 18. Виконання окремими членами педагогічного колективу науково-дослідних завдань з аспектів проблеми. 19. Організація роботи школи передового педагогічного досвіду. 20. Організація наставництва, індивідуальних та колективних консультацій для молодих педагогів та узагальнення досвіду педагогів, які досягли певних успіхів у роботі над проблемою. 21. Організація творчих звітів окремих педагогів з роботи над проблемою. 22. Вдосконалення методики аналізу відвідуваних уроків членами адміністрації з урахуванням результатів роботи над проблемою. 23. Постійне здійснення моніторингу навчальних досягнень учнів, організації внутрішньоучилищної методичної роботи, професійних досягнень педагогів тощо з окремих аспектів проблеми. Вирішення питання про стан реалізації проблеми. 124


Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р. 24. Проведення підсумкової науково-методичної конференції (педагогічних читань, засідання педагогічної ради) з проблеми. Підготовка методичних посібників з питань проблеми. 25. Підбиття підсумків роботи, формування нових традицій навчального закладу. Усвідомивши широту та глибину змісту проблемної методичної теми, творча група з розробки перспективного плану роботи над проблемою, робить висновок, якого терміну потребує вирішення проблеми. Так спільними зусиллями розробляється перспективний план роботи над єдиною науково-методичною темою навчального закладу. Відштовхуючись від перспективного плану роботи над методичною проблемою та враховуючи тенденції й особливості кожного навчального року, беручи до уваги зміни, що відбулися й відбуваються в освіті, в профтехосвіті та в навчальному закладі, розробляються плани роботи на кожен навчальний рік і відповідно структура управління процесом роботи над проблемою. Щоб чіткіше проглядалися планові завдання, добре розробити до плану структурну таблицю шляхів реалізації проблемного питання – роботи з педагогами, учнями та батьками. Методичні комісії теж обирають тему, яка виходить із загальної, планують за нею свою роботу. А кожен педагог працює за індивідуальною методичною темою, що вирішує певні завдання чи аспекти загальної. Етапи роботи над єдиною методичною проблемою. Згідно з перспективним планом роботи за єдиною методичною проблемою перший етап – діагностичний. Оскільки в ПТНЗ ведуться діагностичні карти, які педагоги заповнюють за всіма параметрами, здійснюється самодіагностика професійного рівня педагогів, зокрема тих, які атестуються, то

стан справ з поставленої перед колективом проблеми має бути й так зрозумілим. Однак проведене анкетування педагогів може значно доповнити результати попереднього моніторингу. Таке відстеження змушує кожного педагога шукати слабкі місця у своїй роботі та шляхи їх усунення. Завдяки анкетуванню виявляється ступінь підготовки педагогічного колективу до вирішення даної проблеми. На другому етапі роботи над проблемою, як правило, здійснюється теоретичне обґрунтування науково-методичної проблеми. Педагоги працюють над літературою, яка допомагає їм подолати труднощі та упущення, виявлені під час діагностування. Методичною службою готується інформаційна методична папка, проводяться навчальні семінари за даною темою. Вивчається стан організації виробничого навчання та виховної роботи, аналізується системність у цій роботі. Дійшовши висновку про необхідність удосконалення системи роботи, методична служба вивчає теоретичні матеріали, які допоможуть надати системності в роботі підрозділів навчального закладу. Наступний етап – практичне дослідження проблеми. Зрозуміло, що це етап, який потребує найбільших зусиль і, можливо, тривалішого періоду роботи. Тому етап практичного дослідження проблеми може мати два і більше рівнів, займати два чи більше років. Останній етап – підсумковий. Наприкінці кожного етапу роботи над єдиною методичною проблемою обов’язково здійснюється аналіз роботи, накреслюються перспективи подальшої роботи й узагальнюються результати. У підсумку узагальнений результат відповідно оформляється. Він має бути відчутний, наочний і рекомендований до поширення. 125


Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р. Вибір теми. Обґрунтування вибору. Виділення підтем, організація творчих груп

Морально-психологічна підготовка колективу до роботи за темою Планування роботи над темою Організація теоретичного навчання, вивчення наукових публікацій, передового педагогічного досвіду

Теоретичні семінари, інші форми теоретичного навчання

Самостійне вивчення першоджерел

Завдання творчих груп і методоб’єднань

Групові та індивідуальні консультації

Оформлення наочної інформації з проблеми

Організація практичної роботи з використання наукових рекомендацій та передового досвіду, апробація в навчально-виховному процесі. Спостереження та аналіз нововведень у своїй практиці

Робота творчих груп

Групові та індивідуальні консультації

Відкриті уроки та інші навчальні заняття

Відкриті виховні заходи

Організація семінарівпрактикумів

Обговорення ходу роботи, аналіз її проміжних результатів, ознайомлення з крупинками досвіду, що формується

Відкриті збори учнів

Педради, наради при директорові

Виробничі наради

Засідання методоб’єднань, взаємовідвідування

уроків

Творчі звіти педагогів

Науковопрактичні конференції, пед-

читання

Внесення корективів у плани, зміст, форми навчання і роботи колективу та окремих педагогів, творчих груп. Виявлення нового досвіду, що сформувався. Вибір об’єкта і предмета (питань) для вивчення та узагальнення. Підведення підсумків роботи над темою. Оцінювання результатів. Визначення нових перспектив колективного пошуку.

126


Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р. бути звітом педагога про перший етап роботи над темою. Другим етапом роботи над науково-методичною або науководослідницькою проблемою є розробка нового досвіду з урахуванням досягнень психолого-педагогічної науки і власної педагогічної практики. Результати дослідження та власні досягнення ретельно описуються, апробовуються. Завершується робота над педагогічною проблемою оформленням її у вигляді реферату, методичної розробки, посібника тощо. Працюючи над індивідуальною науково-методичною темою (проблемою) педагог поглиблено й цілеспрямовано аналізує всі джерела науковометодичної інформації, особливо отриманої в ході курсової підготовки, участі в роботі семінарів, у процесі консультацій, шляхом читання психолого-педагогічної літератури з проблеми, ознайомлення з передовим педагогічним досвідом. При цьому він набуває навичок аналізу змісту публікацій та педагогічної практики, навчається прийомам науководослідницької діяльності, вчиться оформляти й подавати результати індивідуальної роботи над темою (проблемою). Підвищенню професійної компетентності педагогів особливо сприяють заняття у школах молодого педагога, педагогічної майстерності та ін.. Постійне самовдосконалення педагогів шляхом постановки перед собою методичної проблеми (в рамках загальної) враховується при атестації педагогічного працівника, в узагальненні досвіду його роботи.

Робота педагогів над індивідуальними методичними темами. Методична робота над проблемною темою зорієнтована на особистість як педагога, так і учня, на методичну підтримку педагогічної діяльності, зростання професійної компетентності всіх учасників навчальновиховного процесу. Вибір педагогом індивідуальної теми повинен ґрунтуватися на потребі вдосконалення чи розробки ним методики навчання та виховання, теоретичного узагальнення досвіду, ліквідації прорахунків у педагогічній діяльності. Тема науково-методичної, науково-дослідницької роботи педагога розглядається й затверджується на засіданні методичного об’єднання педагогів, методичною радою навчального закладу. Якщо робота виконується спільно з науковцями ВНЗ, з яким училище працює в комплексі, то тема затверджується на засіданні його кафедри. Розпочинаючи дослідження з обраних тем, педагоги ознайомлюються з літературою з даної теми, щоб з’ясувати стан опрацювання досліджуваного питання, складають картотеку літературних джерел. Така пошукова діяльність дає змогу порівняти власний педагогічний досвід з описаним у науковій, психологопедагогічній літературі, допомагає визначити відоме та принципово нове у практичній діяльності, резерви самовдосконалення. Не варто обмежуватися лише методичним аспектом теми, важливим є також вивчення актуальних питань самого наукового предмета. Укладена картотека наукової та методичної літератури може

127


Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р.

Педагогічна рада  На основі загальноучилищного плану намічаються тема та строки проведення педради.  За 1-2 місяці призначається відповідальний за доповідь, який спільно з адміністрацією розробляє основний зміст виступу – теоретичну основу, методи нагромадження конкретного матеріалу.  Адміністрація складає план відвідання заходів, уроків, нарад.  Намічаються педагоги, здатні виступити зі співдоповідями чи представити цікавий матеріал. Алгоритм підготовки педради:  визначення цілей і завдань;  формування малої творчої групи;  відбір літератури з даного питання та підготовка первинного матеріалу силами малої творчої групи;  обговорення первинного матеріалу розширеною творчою групою, коректування цілей, завдань (заступники директора, психологічна, методична служби та ін.);  складання плану підготовки й проведення педради;  розробка анкет і проведення анкетування учнів (при необхідності – педагогів, батьків);  інформування педагогічного колективу про план і хід підготовки (всі питання педради, план проведення, література, графіки анкетування учнів, батьків, графіки відкритих уроків вивішуються заздалегідь – на початку семестру);  відвідання уроків заступниками, здійснення аналізу за певною схемою, з врахуванням поставлених цілей і завдань (4 тижні);  обговорення, обробка цифрового матеріалу силами малої творчої групи;  систематизація та підготовка остаточних матеріалів педради силами великої творчої групи;

Педагогічна рада – це постійно діючий колегіальний орган самоуправління педагогічних працівників. Її засідання проводяться з метою розгляду та вирішення основних питань навчально-виховної роботи навчального закладу. Головою педагогічної ради навчального закладу є директор (на окремих засіданнях може обиратися змінний голова). Головна мета педради – обєднати зусилля колективу у підвищенні рівня навчально-виховної роботи, використанні в практиці досягнень педагогічної науки і передового досвіду. Педрада – це консиліум педагогів-професіоналів з питань навчально-виховного процесу. Це спільне вирішення специфічних питань і педагогічних завдань, які виникають у повсякденному житті навчального закладу. Конкретна проблема, що постає перед навчальним закладом, розкривається, трансформується в порядок денний педради. Питання порядку денного:  висвітлення теорії обговорюваних питань, кращого досвіду в цій області;  стан практики навчального закладу (результати діагностики, аналіз анкет, приклади уроків і т.д.);  огляд навчально-методичного забезпечення;  рекомендації з обговорюваних питань. В технології роботи педради можна виділити чотири етапи: 1-й етап – розробка сценарію і планування; 2-й етап – підготовка до засідання; 3-й етап – засідання; 4-й етап – виконання та контроль рішень і рекомендацій педради. Етап підготовки до педради 128


Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р.  проведення відкритих уроків відповідно до цілей і завдань педради;  обговорення питань педради на засіданнях методичного об’єднання;  підготовка питань для роботи (обговорення) в малих групах до засідання педради й під час його;  програвання ходу обговорення з керівниками малих творчих груп двічі (попереднє, підсумкове);  підготовка залу і всіх необхідних матеріалів та засобів для проведення педради;  включення в роботу психологічної служби для опитування учнів, батьків; підготовка малих творчих груп, ведучого педради;  підготовка проекту рішення педради. Після проведення педради необхідно:  заохотити педагогів, творчі групи, враховуючи вклад кожного в роботу;  сформулювати дальші цілі й завдання, що вимагають рішення. Етап проведення Початок засідання повинен бути чітким і своєчасним. Його веде директор. Тривалість педради – не більше 1-1,5 години (проте залежно від цілей і форми може бути й тривалішою). Вимоги до учасників педради:  вміти слухати, не переривати оратора;  думка кожного має бути почутою, врахованою, прийнятою до уваги;  чужа думка повинна поважатися, але при цьому треба висловити і свою;  думки та речення потрібно формулювати чітко й коротко, висловлюватися по суті питання;  доводити свою точку зору, опираючись на аналіз ситуації в навчальному закладі, факти і висновки не тільки педагогіки, але й психоло-

гії, фізіології, дефектології та інших наук;  вносити конкретні пропозиції, точно їх адресувати;  критикувати по-діловому, принципово;  не допускати емоційних сплесків, пам’ятати, що надмірні емоції різко знижують результативність обміну думками. Голова педради створює діловий, бадьорий настрій, сприятливий клімат. Він повинен бути тактовним, поважати думку кожного, володіти собою, бути кмітливим, добре розуміти зміст проблеми. Процедура прийняття рішення. Проект рішення готується заздалегідь робочою президією і ставиться на голосування. Перед голосуванням треба оголосити обговорення проекту рішення. Після голосування (відкритого) відбувається облік пропозицій про поправки, уточнення, редакції прийнятого рішення і, на кінець, проводиться голосування остаточного варіанта рішення. Недоліки традиційних педрад (“на основі доповіді”):  авторитарний стиль, перетворення педради в “інструктаж”;  поверхове обговорення питань;  слабкий зв’язок теорії з практикою, абстрактність доповідей;  майже повна відсутність самостійної діяльності учнів;  доповіді “штатних” виступаючих;  низька результативність. Пам’ятка організаторам педрад:  підготуйте письмовий порядок денний; переконайтесь, що кожен член педради отримав її напередодні;  перевірте чи готове приміщення для проведення педради; зробіть усе можливе, щоб у ньому було комфортно: зручні стільці, хороше освітлення, нормальна температура, вентиляція; 129


Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р.  приготуйте всі необхідні матеріали для проведення педради; при необхідності розкладіть їх на стільцях чи столах, аби потім не витрачати час на їх роздачу;  попередньо розгляньте порядок денний з робочою групою; уявіть собі бажаний результат по кожному пункту порядку денного; розподіліть час за ступенем значимості кожного пункту;  починайте вчасно, заохотьте тих, хто не запізнився;  не допускайте відступи від порядку денного;

 всіх уважно слухайте; ви – єдиний, кому необхідно це зробити;  слідкуйте за невербальним спілкуванням; постарайтесь зрозуміти причини пасивності членів педради;  ведіть записи, які допоможуть аналізувати рішення проблеми;  контролюйте конфліктну ситуацію, не давайте їй перерости у ворожість;  створіть дружну атмосферу, щоб усі могли спілкуватися відкрито;  підведіть підсумки педради разом з робочою групою і розробляйте наступні кроки.

Методична рада В освітніх закладах створюються методичні ради, які організують методичну роботу педагогічного колективу. Методична рада координує всю методичну роботу, що проводиться в навчальному закладі, акумулює нові, передові ідеї і перетворює їх у життя. До методичної ради входять кращі, найбільш досвідчені педагоги, які досягли високих показників у навчанні та вихованні учнів, педагогимайстри, керівники методоб’єднань, керівники шкіл передового досвіду, кращі класні керівники. Очолює раду й несе відповідальність за її роботу заступник директора з навчально (науково)-методичної роботи (методист). Контролює роботу методичної ради директор навчального закладу. Методична рада навчального закладу реалізує завдання методичної роботи, визначені на поточний рік, бере участь у плануванні методичної роботи, спрямовує роботу предметних методичних об’єднань педагогів та шкіл передового досвіду, очолює роботу з підготовки та проведення внутрішньоучилищних педагогічних

читань і методичних конференцій, визначає та розробляє тематику доповідей на них, виходячи з місцевих умов і потреб навчального закладу, разом з бібліотекарем складає бібліографічні списки за обраними темами. Підготовлені доповіді ретельно вивчаються й рецензуються членами ради, визначаються ступінь і якість їх готовності. На основі цих доповідей рада розробляє проект рекомендацій, узагальнює та поширює передовий педагогічний досвід. Методична рада визначає проблематику та розробляє програму семінарів, практикумів з педагогами з окремих питань, визначає тематику та методичні цілі відкритих уроків, їх систему, координує терміни проведення. Засідання методичної ради проводяться двічі на семестр. Методична рада координує всю методичну роботу. Це творча лабораторія навчального закладу, яка акумулює нові, передові ідеї і перетворює їх у життя.

130


Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р.

Відкриті уроки

Бюро педагогічної інформації

Методичні об’єднання

Наставництво

Методична рада навчального закладу

Науково-практичні конференції

Виробничі наради

Всеобуч батьків Педагогічні читання

Педагогічні ради

Функції методичної ради              

Обовязки членів методичної ради

підкоряється директору; розробляє актуальні педагогічні проблеми, над якими працює весь колектив; реалізує завдання методичної роботи на поточний рік; бере участь у плануванні методичної роботи; спрямовує і контролює роботу методобєднань і шкіл передового досвіду; очолює роботу з підготовки методичних конференцій і педчитань; визначає і розробляє тематику доповідей; спільно з бібліотекарем складає біблографічні списки за обраною темою; готує і розробляє проекти рекомендацій; узагальнює і поширює передовий досвід; визначає проблему і розробляє програму семінарів, практикумів; визначає тематику й методичні цілі відкритих уроків як системи, координує строки їх проведення; розробляє стратегію вивчення і впровадження досягнень науки й передового досвіду; реалізує і втілює в життя рішення педагогічної ради

   

  

131

випуск методичного бюлетеня; оперативне інформування педагогів про новини педагогічної літератури та передовий досвід; спільне ведення училищної картотеки передового педагогічного досвіду; консультування молодих педагогів з питань навчально-виховного процесу; спостереження за роботою молодих педагогів (спільно із заступниками); регулярні виступи на засіданнях методоб’єднань, творчих груп з оглядами новинок психолого-педагогічної, методичної і спеціальної літератури; оснащення методкабінету; накопичення в ньому дидактичних та методичних матеріалів; комплектування бібліотеки педагога; консультування педагогів; повсякденна методична (групова та індивідуальна) робота; допомога педагогам у самоосвіті


Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р. нов, науковий керівник навчального закладу. Науково-методична рада готує і планує педагогічні ради, навчальновиховні, загальноучилищні заходи, організує роботу над загальною методичною проблемою, керує вивченням, узагальненням і поширенням передового педагогічного досвіду, координує роботу кафедр і методичних об’єднань, проблемних груп, методичного кабінету та ін..

Методична рада не підмінює роботу педагогічної ради, а реалізує і втілює в життя її рішення. У багатьох навчальних закладах створені науково-методичні ради (з включенням наукових працівників), які є колективними розробниками програм розвитку, “мозковим центром” навчального закладу. До складу науково-методичної ради входять: адміністрація закладу, керівники кафедр і методоб’єднань, працівники ВНЗ та науково-дослідних уста-

Координація і розподіл функцій ради навчального закладу, педагогічної ради і науково-методичної (методичної) ради Орган Самоуправління Співуправління управління Вирішення господарсько-економічних питань. З педагогічною раРада навчального Затвердження пропозицій педагогічної ради про дою зміни в навчальних планах, про профілі трудо- З педагогічною і назакладу вої підготовки учнів, про поглиблення вивчення уково-методичною окремих предметів. радою Затвердження плану роботи навчального закладу на рік Педагогічна Визначення шляхів розвитку навчально- З науково-методичвиховного процесу. Оцінка кращого досвіду ною радою, з оргарада роботи педагогів навчального закладу, резуль- нами учнівського татів впровадження в практику досягнень педа- самоврядування гогічної науки і кращого досвіду педагогів Планування педагогічних рад, загальноучили- З педагогічною раНауковощних заходів, розгляд підсумків діагностування дою, з органами учметодична (методична) різних сторін діяльності педагогів, класних ке- нівського самоупрарівників, планування і проведення педагогічних вління рада тижнів, класно-узагальнюючого контролю, громадських оглядів знань, конкурсів і т.д.

Функції педагогічної ради Управлінські Законодавчі

Інформаційні

Індивідуально-формуючі

Дорадчі

Узагальнюючоаналітичні Розвиваючі

Колективно-утворюючі

Соціальнопедагогічні Комунікативні Інтегруючі

Мотиваційно-цільові

Координуючі

Дидактичні

Світоглядно-ідеологічні

Захисні

Активізуючі

Організаційно-виховні

Узагальнюючодіагностичні Плановопрогностичні Експертноконтролюючі Коректуючі

Методичні

Виховні

132


Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р.

Типи і форми педагогічних рад З методики підготовки і проведення За формою (традиційні)

За формою (нетрадиційні)

За складом учасників

За місцем і роллю в навчально-виховному процесі

Традиційні класичні Традиційні інтенсифіковані Нетрадиційні Доповідь з обговоренням На основі роботи проблемних груп Семінар-практикум Серія узагальнень Доповідь зі співдоповіддю Методичний день Педагогічний консиліум Творчий звіт Диспут, дискусія Ділова гра Презентація Круглий стіл Конкурс Аукціон Постійний Об’єднаний Розширений Малий Тактичний, стратегічний Стартовий, поточний, ігровий, робочий Четвертний, піврічний, річний Позачерговий За підсумками перевірок оглядів і т.п.

Орієнтовна тематика педагогічних рад Модулі ЗУНи

Рівні І Стандарти, програми, спадкоємність

ІІ

ІІІ

ІV

V

Форми і методи контролю ЗУНів (навченості)

Діагностика і попередження відставання

Формування загальнонавчальних ЗУНів

Відслідковування розумового розвитку (научуваності)

Технології на Сучасні Диференціа- Технологія освітні ція, індивіду- реконструкції комунікативнавчального ній основі техно- алізація матеріалу логії

Професійне навчання

Комплексне методичне забезпечення професій

Роль інструкційної картки у навчальному процесі

Впровадження нових виробничих технологій у навчальний процес

133

Технології Розвивальне удосконален- навчання ня управління засвоєнням навчального матеріалу Застосування інформаційнокомунікаційних технологій у формуванні й розвитку навичок та умінь

Виробнича практика – тест на готовність учня до роботи в реальних умовах виробництва


Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р. Урок

Вимоги до сучасного уроку

Інтегровані уроки

Нетрадиційні форми уроків

Урок у розвивальному навчанні

Неурочні форми навчання

Виховання

Позаурочні форми роботи

Виховання у процесі навчання

Цілі і зміст виховання

Соціалізація в умовах навчального закладу

Виховна система навчального закладу

Класний керівник

Планування виховної роботи

Методика колективної творчої діяльності

Робота з “групою ризику”

Учнівське самоуправління

Формування учнівського колективу

Розвиток навчального закладу

Розробка програми розвитку

Освоєння сучасних освітніх технологій

Робота школи в режимі розвитку

Оптимізація навчальновиховного процесу

Школа майбутнього

Учень

Захист від педагогічних крайнощів

Особистісний підхід

Здоров'я учня

Права учня

Соціалізація учня

Педагог

Педагогічне співробітництво

Навчання без примусу

Особистість педагога

Авторські методики

Педагогічна майстерність

Батьки

Робота навчального закладу з батьками

Соціальний захист учня

Сімейне виховання

Інтеграція виховних зусиль

Соціальна педагогіка

Методичний кабінет В методичному кабінеті навчального закладу зосереджуються матеріали на допомогу педагогам: документи Міністерства освіти і науки України, матеріали щодо реалізації основних напрямів модернізації загальноосвітньої і професійної школи, матеріали на допомогу класному керівнику, педагогу з проблем самоосвіти, матеріали педагогічного досвіду, рекомендованого до впровадження, методичний бюлетень. Ці матеріали зберігаються і в базі даних ЕОМ. Окремо представлені новинки педа-

гогічної літератури, систематизована за темами та розділами картотека. При оформленні методичного кабінету, визначенні розділів, які мають бути висвітлені в ньому, підборі матеріалів до них треба думати над тим, яку допомогу нададуть ці матеріали педагогам. Адже методичний кабінет – не місце для нагромадження різноманітних матеріалів, а центр оперативної допомоги педагогу в удосконаленні його професійної майстерності.

134


Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р. Завдання: - ознайомлення з досягненнями науки, впровадження їх у практику педагогів; - сприяння і впровадження наукової організації праці; - пропаганда наукової організації праці; - допомога педагогам у самоосвіті; - допомога у підготовці уроків

Оснащення: - столи для роботи педагогів; шафи для книг; грифельна дошка; - кінопроектор, магнітофон, відеотехніка, комп’ютерна техніка; - бібліотека, методичні матеріали; - картотека періодичних видань, літератури з передового досвіду; розробок, папок, документів

Методичний кабінет

Вимоги: - накопичення програм, рекомендацій; - інформування про наукову літературу і передовий досвід; - створення умов для самоосвіти, підготовки до занять; - систематизація наявних матеріалів; - естетичне оформлення кабінету; - заохочення всіх педагогів до методичної роботи

Форми і методи роботи: - ознайомлення педагогів з картотекою; - індивідуальна робота педагога з книгою; - наставництво, стажування, обмін досвідом; - засідання методоб’єднань педагогів; - аналіз уроків і позаурочних заходів; - проведення загальних заходів

Оформлення:

- портрети і висловлювання видатних педагогів; - куточки молодого спеціаліста, класного керівника, з атестації, з самоосвіти; - наочність з модернізації освіти; - інформаційний стенд з матеріалами про роботу над проблемою, методичними рекомендаціями з планування, циклограми; - тематичні виставки

Методичні наради Методичні наради – одна з найпоширеніших форм методичної роботи. Залежно від змісту питань, які виносяться на наради, в них можуть брати участь усі педагогічні працівники освітнього закладу або частина колективу. Наради проводяться директором та його заступниками. На методичних нарадах можуть розглядатися питання, пов’язані з різними сторонами навчально-виховного процесу. Проте методичні наради не підмінюють педагогічної ради. За своїм характером наради можуть бути інформаційними, інструктивними, звітними і т.д. Як окремий вид методичних нарад можна виділити методичні

оперативні наради. На них керівники освітнього закладу інформують педагогів про нормативні документи щодо діяльності навчального закладу, про найновішу педагогічну літературу, актуальні публікації в пресі, про окремі питання роботи колективу, які вимагають прийняття невідкладних рішень. Педагогічний консиліум. Це нарада педагогів, які працюють з даним учнівським колективом, з метою виявлення причин стану, який виник у колективі, ліквідації недоліків, що призвели до такого стану, та вироблення єдиних вимог і підходів до них у діяльності педагогів. 135


Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р.

Семінари та семінари-практикуми Теоретичні семінари є форма занять для ознайомлення педагогів з новими досягненнями науки і передового досвіду. Доповіді та виступи науковців (кураторів кафедр) мають бути доступними. До доповідей і виступів мають долучатися і висококваліфіковані педагоги. Такі семінари проводяться 2-3 рази протягом навчального року, аби не допустити перевантажень педагогів. Семінари психологопедагогічного спрямування. Учасники семінару ознайомлюються з новими досягненнями психології та педагогіки, передовим педагогічним досвідом, заявляють про свої позиції. На таких семінарах важлива атмосфера творчості, неформального спілкування, що позитивно впливає на загальну педагогічну культуру. Семінари-практикуми вимагають більш серйозної підготовки. В центрі уваги – не тільки теоретичні питання, а й практичні уміння та навички, що є важливим для підвищення професійної майстерності педагогів. Практичні заняття (практикуми). В ході таких занять розвиваються уміння застосовувати теоретичні положення до конкретних педаго-

гічних ситуацій і процесів. Практикуми можуть бути тренувального і творчого характеру, постійно діючими або разовими. Підхід до їх організації такий же, як і до семінарів. Проводяться як для всього педагогічного колективу, так і для його частини з конкретної теми, що вимагає реалізації. На основі діагностики та співбесіди, аналізу діяльності педагогів практикуми можуть бути організовані за такими темами:  відбір, систематизація і методика застосування дидактичного матеріалу;  підвищення ролі навчальних кабінетів у методичному забезпеченні навчального процесу;  підвищення якості уроку;  оволодіння технічними засобами і методика їх використання;  аналіз та розробка конкретних планів і розділів;  аналіз та розробка конкретних педагогічних ситуацій;  уміння узагальнювати свій досвід, ін. Практикуми проводяться у формі ділової (рольової) гри, педагогічного КВК, тренінгу, ін.

Методичний тиждень Проводиться тоді, коли накопичилось достатньо досягнень і педагоги проявляють бажання продемонструвати їх своїм колегам (демонструється діяльність, процес, методи, прийоми, знахідки, результат). Тиждень проводять: адміністрація, педагоги, учні та їхні батьки. Створюються: оргкомітет, творчі групи, прес-група, лабораторія форм і методів навчання, мікрогрупи педагогів для підготовки інтегрованих уроків, позаурочних заходів, групи пла-

нування, консультування, підтримки, оцінювання і стимулювання. Методичний тиждень включає різні форми методичного навчання і може проводитися на початку навчального року з метою спрямування педагогічного колективу на вирішення якоїсь важливої проблеми або в другому півріччі з метою підведення підсумків, узагальнення напрацьованого досвіду. В заздалегідь визначений тиждень проводяться заняття методичних об’єднань, творчих груп, організу136


Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р. ються відвідування, аналіз та самоаналіз уроків, педагогічні виставки, проводяться семінари, практикуми, творчі звіти про самоосвіту, “круглі столи”, дискусії, представляється “на ділі” передовий досвід, випускаються методичні бюлетені, розробляються рекомендації щодо удосконалення

навчально-виховного процесу. Доцільно використати й допомогу методичних центрів, працівники яких можуть провести консультації з питань методики, дидактики, психології, провести психологічні практикуми, виступити як консультанти, експерти та ін.

ПОЛОЖЕННЯ про методичне об’єднання (циклову комісію) професійнотехнічного навчального закладу 4. Допомога адміністрації у вивченні стану викладання та рівня навчальних досягнень учнів з предметів циклу за семестр та за рік. 5. Створення творчих груп, динамічних груп педагогів. 6. Організація та проведення відкритих уроків, позаурочних заходів, взаємовідвідування занять. 7. Обговорення новинок науково-методичної, психолого-педагогічної літератури, актуальних питань методики викладання предмета та проведення виховного заходу. 8. Обговорення та затвердження тематики науково-пошукової роботи, проблемного питання кожного педагога. 9. Підготовка методичних розробок, рекомендацій, посібників, наукових статей звітів. 10. Розробка та затвердження тематики творчих завдань, науководослідницьких робіт ліцеїстів. 11. Участь в організації І етапу всеукраїнських олімпіад. Розробка та затвердження олімпіадних завдань і звітів. 12. Заслуховування результатів самоаналізу педагогів щодо роботи над методичною проблемою та творчих звітів. 13. Розробка та затвердження плану проведення предметних тижнів. 14. Перевірка дотримання єдиних вимог до усного і писемного мовлення.

Загальні положення Методичне об’єднання педагогів створюється для організації первинної навчальної, науково-дослідної та виховної роботи, спрямованої на підвищення фахової підготовки педагога. Одним із завдань науковометодичної роботи в професійнотехнічному навчальному закладі є широке залучення педагогів до вирішення проблем демократизації внутрішнього управління, насамперед до ефективної організації та здійснення навчально-виховного процесу й детального аналізу результатів цієї діяльності. Ефективність діяльності педагогів може бути високою, якщо виконувати її в рамках науковометодичного об’єднання.

Завдання методичного об’єднання 1. Внесення пропозицій щодо розподілу педагогічного навантаження, підбору класних керівників, вихователів, керівників гуртків, спортивних секцій, розробки проектів варіативної частини річного навчального плану навчального закладу. 2. Розробка завдань тематичного оцінювання, додатків до білетів державної підсумкової атестації, фахових завдань, перевірочних робіт. 3. Розробка завдань для контрольних робіт з окремих розділів предметів, навчальної програми загалом. 137


Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р. Дата: ____________________________________ Виконавці:

15. Підготовка атестаційних матеріалів і внесення пропозицій педраді, атестаційній комісії щодо присвоєння кваліфікації педагогу та його моральне заохочення.

________________________________ і т. д. (всього 6 засідань протягом навчального року) 3.2. Вивчення, узагальнення та впровадження перспективного педагогічного досвіду. 3.2.1. Огляд науково-методичної, психолого-педагогічної літератури, складання каталогу. 3.2.2. Взаємовідвідування уроків (конкретно). 3.2.3. Участь у роботі постійно діючих обласних семінарів-практикумів (конкретно). 3.2.4. Відкриті уроки (конкретно). 3.2.5. Участь у роботі психологопедагогічних семінарів, конференцій (конкретно). 3.2.6. Вивчення досвіду педагогів, які атестуються (конкретно). 3.2.7. Представлення науковометодичних робіт педагогів на конкурс, виставку (конкретно). 4. Контроль за рівнем засвоєння учнями програмного матеріалу (з вказівкою: де, коли, як). 5. Допомога молодим педагогам (з вказівкою: яка, де, коли). 6. Практична реалізація науковометодичних рекомендацій. 7. Перелік проблемних тем педагогів. Методичне забезпечення навчального предмета, професії 1. Основна навчально-методична документація: 1.1. Програма курсу (предмета, виробничого навчання). 1.2. Календарний план. 1.3. Поурочні плани. 1.4. Дидактичний матеріал. Матеріал для здійснення контролю знань. 1.5. Тексти варіантів контрольних робіт. 1.6. Інструкції до лабораторних, практичних і контрольних робіт. 1.7. Матеріали тренувальних вправ, прикладів і завдань до екзаменів та перевірочних робіт.

Права та обов’язки керівника методичного об’єднання 1. Складає план роботи і проводить засідання НМО педагогів. 2. Організовує первинну науково-методичну роботу в НМО. 3. Несе відповідальність за своєчасне проведення контрольних робіт учнів за графіком. 4. Вносить пропозиції до методичної ради про доцільність друкування науково-методичних розробок педагога в періодичних виданнях та окремим посібником, брошурою. 5. Відповідає за індивідуальну роботу з педагогами щодо пошуку шляхів подолання певних проблем. 6. Забезпечує заповнення педагогами індивідуальних карток, за якими протягом року діагностується результативність їх педагогічної діяльності. 7. Робить висновки про діяльність педагогів, звітує перед адміністрацією та методичною чи педагогічною радою в кінці навчального року. Структура плану роботи методичного об’єднання педагогів 1. Короткий зміст роботи педагогів у минулому навчальному році, напрацювання та недоліки. 2. Проблемне питання МО, завдання на новий навчальний рік (конкретно). 3. Організаційно-педагогічні заходи: 3.1. Перше засідання Тема:___________________________ Дата: ____________________________________ Виконавці: ____________________________________

Друге засідання Тема:___________________________ 138


Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р. 1.8. Екзаменаційні білети, тести. 1.9. Матеріали для підготовки до вступу на навчання на вищому ступені (у вищому навчальному закладі відповідного профілю). 1.10. Перелік таблиць, моделей, ТЗН та матеріалів, підготовлених з їх допомогою 1.11. Матеріали перспективного педагогічного досвіду. 1.12. Методичні рекомендації до вивчення предмета. 1.13. Методичні розробки педагогів. 1.14. Норми оцінювання навчальних досягнень учнів. Вимоги щодо дотримання єдиного орфографічного режиму. 2. Матеріали позанавчальної роботи: 2.1. Графіки проведення консультацій, гуртків, факультативів, курсів за вибором. 2.2. Графіки проведення занять з учнями, які беруть участь у науководослідницькій роботі. 2.3. Плани проведення гуртка з предмета чи професії. 2.4. Матеріали проведення вечорів, диспутів, конкурсів, зустрічей, екскурсій тощо. 2.5. Матеріали проведення олімпіад з предмета. 2.6. Рекомендована тематика рефератів, курсових робіт, доповідей. 2.7. Курсові та дипломні роботи учнів. 3. Документація предметного кабінету: 3.1. Плани роботи кабінету. 3.2. Книга обліку обладнання і навчальних посібників. 3.3. Положення про огляд-конкурс кабінету. 3.4. Звіт про роботу кабінету. 3.5. Копії заявок про виконання робіт у кабінеті. 3.6. Копії заявок на придбання ТЗН та інших необхідних матеріалів для кабінету. 3.7. Список літератури, наявної в кабінеті.

3.8. Положення про навчальний кабінет. 3.9. Правила техніки безпеки. 3.10. Перелік технічних засобів навчання та інших допоміжних засобів. 3.11. Інвентаризаційна книга кабінету. Методичне забезпечення науковометодичного об’єднання 1. Методичне забезпечення навчальних предметів і професій. 2. План роботи методичного об’єднання. 3. План роботи кабінетів, майстерень та лабораторій. 4. Матеріали відкритих заходів методоб’єднання. 5. Журнал взаємовідвідування уроків та позаурочних заходів. 6. Результативність контролю за навчальним процесом. 7. Результати контрольних робіт (з аналізом). 8. Результати олімпіад і конкурсівзахистів творчих робіт учнів, курсових та дипломних робіт (з аналізом). 9. Перелік рекомендованих для виготовлення наочних посібників, стендів, плакатів, макетів тощо. Звіт про роботу педагога над методичною проблемою 1. Прізвище, ім’я, по батькові. 2. Предмет. 3. Категорія. 4. Звання. 5. Тема проблемного питання, над вирішенням якого працює педагог. 6. Система заходів і механізм реалізації проблемного питання. 6.1. Написання науково-методичного реферату, методичних рекомендацій, науково-методичних статей, інших індивідуальних завдань з основ науки, з професії (повна назва). 6.2. Виготовлення методичного чи наочного посібника (повна назва). 6.3. Методичні розробки уроків (тема, курс, мета). 6.4. Відкриті уроки (тема, мета, курс, термін виконання). 139


Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р. 6.5. Олімпіади, конкурси-захисти творчих робіт (курс, етап). 6.6. Факультативи (назва, курс, рік впровадження, ким впроваджений), спецкурси. 6.7. Позаурочна робота (назва заходу, курс, термін проведення). 6.8. Відвідування уроків колег (курс, предмет, дата). 6.9. Вивчення перспективного педагогічного досвіду (проблема, прізвище педагога). 6.10. Вивчення літератури з певної педагогічної проблеми (конкретно). 6.11. Доповідь на науковометодичному, психологопедагогічному семінарі (назва, дата). 6.12. Доповідь на підсумковій науково-практичній конференції училища, області (назва, дата). 6.13. Представлення методичного матеріалу на виставку творчих робіт педагогів (назва, термін виконання). 6.14. Очікувані педагогічні здобутки. 6.15. Активна участь у роботі методоб’єднання училища та області. 7. Інші види роботи (назва, мета, термін).

8. Допомога, якої потребує педагог. Критерії оцінки робочого місця педагога в навчальному кабінеті 1. Кабінет повністю забезпечений відповідно до вимог програми:  навчальною, методичною та довідковою літературою;  підручниками;  роздатковим матеріалом, наочними посібниками;  діючими технічними засобами навчання;  фонотекою та відеотекою. 2. Оформлена тематична картотека (повністю, частково). 3. Впорядковані наочні посібники та роздатковий матеріал відповідно до розділів програми. 4. Стан зберігання меблів (зразковий, добрий, задовільний, незадовільний). 5. Методичний кабінет педагога обладнаний і впорядкований. 6. На робочому місці педагога підтримується належний порядок. 7. Педагогом забезпечується дотримання належних санітарногігієнічних вимог.

Методичний супровід формування та розвитку компетентності педагога шляхом самоосвіти ному напрямку; педагоги з позитивним досвідом роботи. В індивідуальній методичній роботі використовуються такі форми роботи, як індивідуальні рекомендації, консультації, інструктування, бесіди за підсумками спостережень за роботою педагога. Можуть використовуватися індивідуальні методичні завдання, які передбачають розробку педагогом реферату, доповіді, планівконспектів уроку з певної теми програми, прочитання певної літератури тощо. Індивідуальна робота визначається на основі аналізу діяльності кожного педагога.

Індивідуальна методична робота Педагоги відрізняються один від одного рівнями теоретичної і практичної підготовки, досвідом роботи. Тому їх потреби у підвищенні своєї кваліфікації не однакові. Колективні форми роботи не в змозі врахувати інтереси кожного. Тому в навчальному закладі є обов’язковою індивідуальна робота з педагогами. При цьому можна виділити ряд категорій педагогів, робота з якими має подібну специфіку: молоді педагоги; педагоги, які отримали рекомендації за результатами атестації; педагоги, які навчаються заочно; педагоги, які потребують методичної допомоги в од140


Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р. Робота над індивідуальною методичною, педагогічною, психологічною темою витікає з професійного інтересу педагога. Практично вся робота педагога передбачає постійне самовдосконалення, а значить, і постійне оновлення свого методичного арсеналу. Різнопланова робота педагога стимулює його інтерес до різних проблем, різних напрямків роботи, до пошуків, експериментів, досліджень. Самоосвіта педагогів У процесі колективної та індивідуальної методичної роботи здійснюється керівництво самоосвітою педагогів. Модернізація освіти вимагає створення для педагога необхідних умов для постійної самоосвіти і вдосконалення. З чого починати роботу? Початок роботи потребує чіткого визначення:  на якому рівні професійної компетентності перебуває конкретний педагог у даний час;  наскільки він здатен до зростання;  чи здатний до самоосвітньої діяльності;  якої саме методичної допомоги він потребує тощо. Некомпетентність професійна є значним недоліком у будь-якій професії, оскільки вона є причиною претензій і нарікань, тож почнемо з визначення цього терміну. Враховуючи дуже схоже трактування понять "компетенція", "компетентний", та "компетентність" у Тлумачному словнику, вважаємо найбільш точним таке трактування "Компетентність – міра відповідності знань, умінь і досвіду осіб певного соціальнофахового статусу реальному рівню складності виконуваних ними завдань і розв`язуваних проблем. На відміну від терміну "кваліфікація", включає, крім суто професійних знань і умінь, що характеризують кваліфікацію, такі якості, як ініціатива, співробітництво, здатність до ро-

боти в групі, комунікативні здібності, уміння вчитися, оцінювати, логічно мислити, відбирати й використовувати інформацію". Оскільки урок – це головний простір для педагога й аналітичної роботи адміністрації навчального закладу, то на училищному етапі діагностики звичайний для кожного адміністратора внутрішній контроль уже є видом діагностики професійної компетентності педагогічних працівників. Адже, за словами В.О.Сухомлинського, "учитель повинен більше працювати не на уроці, а готуючись до нього". Спостереження та вивчення документації, бесіди й анкетування та їх правильний аналіз допоможуть визначити рівень майстерності педагога. Щоб проаналізувати отримані дані й визначити рівень майстерності педагога, доцільно використати критерії якісних результатів діяльності, за якими здійснити своєрідний моніторинг творчих зусиль педагога. Наступний крок – визначення утруднень педагога в навчальновиховному процесі (компетентність не означає відсутності утруднень). Труднощі найчастіше викликають зовнішні чинники, які залежать від рівня його компетентності, а значить, освітньої та моральної підготовленості до педагогічної роботи, від ставлення педагога до обраної справи, ступеня покликання та професійної придатності. Одним із найбільш ефективних засобів підвищення професійної компетентності педагога є його самоосвітня діяльність. "Самоосвіта педагога – це свідома діяльність з удосконалення своєї особистості як фахівця: адаптування індивідуальних неповторних якостей до вимог педагогічної діяльності, постійне підвищення професійної компетентності та неперервне вдосконалення якостей своєї особистості". А оскільки навчити самого себе значно складніше, ніж ко141


Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р. гось, вона передбачає методичний супровід, який має бути багаторівневим та обов’язково – поступовим. На підготовчому етапі волику роль відіграє готовність до постійного зростання, до творчості. До усвідомлення необхідності постійної самоосвіти часто спонукає позитивна оцінка його діяльності. Головним етапом підготовки педагога до самоосвітньої діяльності вважається діагностичний. Сучасна педагогіка дає широкий спектр форм і методів діагностики рівня педагогічної майстерності (анкети, опитувальники, тести, програми), які допоможуть визначити рівень методичної підготовки педагога, педагогічної майстерності. Але самоосвітня діяльність матиме результативність тоді, коли правильно спланована (можна щодня гортати сторінки науковометодичної преси чи спеціальних сайтів Інтернету і залишатися на низькому рівні). Саме тому виключного значення надаємо програмам самоосвітньої діяльності педагога. Правильно розроблені програми, плани дадуть змогу педагогові відчути свої можливості, а, значить, зробити ще один крок далі. Часом доводиться спостерігати ситуації, коли після проведення науково-методичного семінару, педагог (навіть "вищої" категорії) висловлює думку, що захід був "аж надто науковим", що в робочому навчальновиховному процесі закладу, застосовувати пропоновані форми нереально. А педагог, який уже був обізнаний з проблемою, щиро дякував, зауважуючи, що він саме до цього етапу підійшов, і пропоновані шляхи вирішення йому допоможуть у роботі, сприятимуть самостійному творчому пошуку. За словами Сухомлинського "...немає людей більш допитливих, невгамовних, більш одержимих думками про творчість, як учителі".

Оскільки творчість – "це діяльність, результатом якої є щось якісно нове, неповторне, оригінальне й навіть суспільно унікальне", то кожного керівника закладу чи методиста має турбувати питання: як сформувати здібність до творчої роботи, і як підтримувати іскорку творчості, щоб вона якомога довше не загасала і давала плоди. Як кажуть, натхнення приходить у роботі. Тож, устремлінню до творчого зростання педагога знову ж таки сприяє постійна самоосвітня діяльність у поєднанні зі стимулюючими факторами. Психологи доводять, що кожна особистість потребує досягнень. Більше того, прагнення до успіху – це процес керований, а до самовдосконалення – природний, даний нам від народження. Стимулювання діяльності творчого педагога є однією з функцій адміністрації навчального закладу. Причому можна виділити зовнішні стимули, які сприяють розвитку творчої активності і є ведучими. Для педагога особливо велике значення мають такі стимули, як: повага батьків, учнів, колег, співпраця з учнями та колегами, доброзичливі стосунки з адміністрацією, підвищення кваліфікації, творча атмосфера в колективі, використання досвіду інформаційної діяльності тощо. Не останню роль серед умов, що впливають на розвиток творчої особистості відіграють моральнопсихологічні умови в навчальному закладі – відсутність конфліктів, атмосфера взаємоповаги один до одного, пошани й гордості за свою професію. Педагог завжди цінує керівника, який зуміє розгледіти його творчі здібності, підтримати і спрямувати діяльність у потрібному напрямку. Навчання педагога не може мати зупинок, перерв, як і не може закінчуватися. К.Ушинський зазначав "Учитель живе до тих пір, доки вчиться. Як тільки він перестає вчитися, в ньому вмирає вчитель". 142


Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р. Самовдосконалення як соціальний процес базується на вимогах суспільства та професії до особистості фахівця. Причому вимоги, що пред’являються спеціалісту, повинні бути навіть вищими, ніж можливості людини, аби був простір для росту. Ще однією важливою передумовою процесу самовдосконалення є ставлення самого фахівця до вимог, що висуваються. Звісно, якщо він байдуже ставиться до них, про розвиток особистості не йдеться. Необхідно формувати самосвідомість людини як творчого професіонала. Зміст такої підготовки ґрунтується перш за все на гуманістичному уявленні про завдання професійної діяльності, бажаних якостях людини, зокрема її фахової свідомості та мислення, творчих активних дій у рамках відведеної компетенції. Структура процесу самовдосконалення складається з 4-ох етапів:  самоусвідомлення та прийняття рішення здійснювати процес самовдосконалення;  планування та вироблення програми самовдосконалення;  безпосередня практична діяльність з реалізації поставлених завдань, пов’язаних із роботою над самим собою;  самоконтроль та самокорекція цієї діяльності. Професійне самовдосконалення педагога здійснюється через самоосвіту, активну участь у різноманітних методичних заходах, що проводяться в навчальному закладі чи в регіоні та через самовиховання. Самоосвіта педагога – це провідна форма вдосконалення професійної компетентності, що полягає в засвоєнні, оновленні, поширенні та поглибленні знань, узагальненні досвіду шляхом цілеспрямованої, системної самоосвітньої роботи, спрямованої на саморозвиток і самовдосконалення особистості, задоволення

власних інтересів та об’єктивних потреб освітнього закладу. Самоосвіта не повинна зводитися до відновлення знань, якими він оволодів у вузі, мова йде про ознайомлення з новітніми педагогічними та психологічними дослідженнями, пошук нових напрямів у методиці та організації навчально-виховного процесу, розгляд на високому науковому рівні педагогічних проблем, що викликають, труднощі в практичній роботі. Як же раціонально спланувати самоосвітню діяльність, щоб мати справді ефективний результат? Проблема самоосвіти педагога в контексті його професійної самосвідомості має поступальний рух. Діяльність з самоосвіти починається з діагностики власних утруднень, проблем. Проведення зовнішнього діагностування з педагогічної, методичної, психологічної підготовки педагога та спонукання до самооцінки й самоаналізу власних можливостей, якостей, результатів професійної діяльності – основна умова ефективної самоосвіти. Розглянемо, що являє собою самоосвітній процес. Загальна його характеристика має такий вигляд. З одного боку, він є керованим адміністрацією навчального закладу, з іншого – самокерованим з боку особистості. Сьогодні педагоги повинні розуміти: бути професіоналом означає бути в постійному пошуку, зростанні, розвитку. Труд педагога відрізняється високою мобільністю, надзвичайною складністю, вимагає від нього глибоких та різнобічних наукових, професійних знань, умінь, навичок, що становлять основу професійної компетентності. Підвищення професійної компетентності педагога – запорука успішного реформування системи освіти в цілому. Методика та техніка самоосвіти безпосередньо пов’язані з рів143


Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р.  Творчий етап  Аналітико-узагальнюючий

нем сформованості в педагогів системи основних педагогічних умінь:  вивчати необхідну літературу та передовий педагогічний досвід;  виокремлювати з літератури, що вивчається, та передового педагогічного досвіду основні актуальні положення, факти, явища, які піднімають теоретичний і методичний рівень педагога;  відбирати з прочитаного та побаченого педагогом думки та методичні знахідки для апробації у власній педагогічній діяльності;  систематизувати й розробляти науково-методичні узагальнення;  впроваджувати досягнення психолого-педагогічної науки та педагогічної практики у власний досвід роботи з учнями. В чому полягає сутність самоосвіти? Перш за все, педагог здобуває знання з різноманітних джерел, використовує ці знання в професійній діяльності, розвитку особистості та власній життєдіяльності. Метою роботи над темами самоосвіти є систематичне підвищення педагогами свого професійного рівня. Основні завдання:  вдосконалення теоретичних знань, професійної компетентності педагога;  оволодівання новими формами, методами, прийомами навчання і виховання учнів;  вивчення та впровадження в практику перспективного педагогічного досвіду, новітніх досягнень педагогічної та психологічної наук, нових педагогічних технологій;  розвиток інноваційних процесів у закладі. Тема самоосвіти визначається, виходячи з методичної теми навчального закладу, утруднень самого педагога, специфіки його індивідуальних інтересів. Отже, алгоритм роботи педагога із самоосвіти є таким:  Підготовчий етап

етап. На результати самоосвіти позитивно впливає науково обґрунтоване планування. Пропонується кожному педагогу складати індивідуальний план самоосвіти. Якими джерелами має він користуватися? В сучасному світі існує багато різноманітних можливостей отримання знань:  книжки (наукова, науковометодична, методична, публіцистична, художня та інші літератури);  фахова періодика (газети, журнали);  Інтернет;  телебачення;  відео, аудіоінформація;  семінари, круглі столи, конференції;  майстер-класи;  курси підвищення кваліфікації;  екскурсії, театри, виставки, музеї, концерти;  заходи з обміну досвідом;  різноманітні курси, тренінги;  подорожі тощо. Форми самоосвіти: індивідуальна та колективна. Ініціатором є сам педагог, але на його самоосвіту часто впливають інші: керівники методичних об`єднань, курсів підвищення кваліфікації, які ініціюють та стимулюють діяльність педагога. Групові форми у вигляді діяльності методичного об`єднання, семінарів, практикумів тощо організуються адміністрацією. Результат самоосвіти може подаватися у формі:  доповіді, виступу на семінарі, педагогічній раді, методичному об`єднанні;  реферату;  програми;  методичного посібника;  статті до фахового видання;  дидактичного матеріалу;  науково-методичної розробки; 144


Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р.  проекту;  методичного чи діагностичного

готовка за фахом, практичне удосконалення методів навчання та виховання учнів, вивчення результатів психологічного впливу на учнів); - постійне ускладнення змісту та форми самоосвіти; - комплексний підхід у доборі змісту й організації обраної теми із самоосвіти (крім методичних знань, вивчати інші галузі науки: педагогіку, психологію, фізіологію, культурологію, соціологію, дидактику); проявляється також у виборі форм і методів самоосвіти, в орієнтації на самостійність і активність педагога; - індивідуальний характер самоосвіти як найбільш гнучкої форми одержання знань (індивідуальний характер самоосвіти не виключає і колективних форм роботи); - гласність і наочність результатів самоосвітньої роботи в педагогічному колективі, регіоні (цим створюються умови, можливості для об’єктивного аналізу досягнень і недоліків у навчально-виховній роботі закладу); - створення в навчальному закладі певних умов-стимулів звернення педагогів до нових наукових досягнень і фактів передового педагогічного досвіду (цьому сприяє відвідування й аналіз відкритих уроків, демонстрація позакласної роботи з учнями, напрацювання етичних бесід; - завершеність самоосвітньої роботи на кожному її етапі (участь у семінарах, інформація на засіданні м/к, складання доповіді чи реферату, участь у педагогічних читаннях, науково-практичних конференціях). Ознаки здійснення самоосвіти педагогом:  самоосвіта як процес пізнання передбачає не просте закріплення професійних знань і засвоєння уже відомої наукової інформації, а має на меті одержання нових наукових, методичних знань, практичних навичок;  самоосвіта повинна бути безперервною, поповнення нових знань

кейсу тощо. З появою в роботі педагога комп’ютера та Інтернету значно підвищуються можливості педагогічної самоосвіти. Відповідно з`являються нові теми, цікаві завдання та способи їх розв’язання, нові способи самореалізації, до яких спонукають нові засоби самоосвіти:  розробка електронних уроків, посібників тощо;  розробка пакету тестового матеріалу в електронному вигляді;  розробка пакету стандартного поурочного планування з теми чи групи тем;  комплект дидактичного матеріалу з предмета: самоосвітні, практичні, контрольні роботи;  розробка комплекту роздаткового матеріалу з предмета;  створення термінологічного словника з предметної теми, розділу;  кабінет інформаційних технологій;  розробка тематичних класних годин, батьківських зборів чи позакласних заходів;  розробка навчальних проектів;  розробка пакету олімпіадного матеріалу для підготовки учнів;  проект особистої методичної веб-сторінки;  база даних питань і задач з предмета;  створення електронної бібліотеки творів художньої літератури за програмою;  зв'язок самоосвіти з практичною діяльністю педагога (результатом самоосвіти має стати підвищення якості навчально-виховного процесу). Умови ефективності самоосвіти: - систематичність і послідовність самоосвіти; - безперервний характер роботи (принцип безперервності виявляється в трьох напрямках: теоретична під145


Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р.  освоєння технічних засобів навчання, сучасних засобів комунікації, засобів створення дидактичного інформаційного простору та ін. В області методики треба приділяти особливу увагу прийомам диференційованого навчання, мисленнєвої діяльності учнів, розвитку їх самостійності, практичних навичок і встановленню зв’язків урочних і позаурочних занять з предмета. Методичною радою визначаються форми підвищення професійної майстерності педагога. Ними можуть бути:  самоосвіта;  вивчення документів і матеріалів, які представляють професійний інтерес;  рефлексія та аналіз власної діяльності;  накопичення інформації з педагогіки, психології, методики, предметного змісту;  створення власної бази кращих сценаріїв уроків, цікавих прийомів і знахідок на уроці;  розробка власних засобів наочності;  самостійне проведення досліджень;  постійна робота над методичною темою, яка представляє для педагогів професійний інтерес;  розробка діагностичних процедур, завдань, тестів і проведення моніторингових замірів у режимі самоконтролю за процесом і результатом навчання;  підготовка програмної доповіді на початку навчального року і річного звіту про досягнуте – в кінці;  відвідування уроків і позаурочних заходів у колег;  персональні консультації;  співбесіда з адміністрацією;  індивідуальна робота з наставником;  виконання індивідуальних завдань під контролем і при підтримці керівника методоб’єднання;

може здійснюватися на основі попередньої підготовки педагогів;  самоосвіта повинна сприти оволодінню педагогом навичками застосування професійних знань у його практичній діяльності. Самоосвіта педагога буде продуктивною за таких умов:  у процесі самоосвіти реалізується потреба особистості у власному розвитку;  педагог уміє визначити свої сильні та слабкі сторони, володіє способами самопізнання та самоаналізу, є відкритим до змін;  володіє розвинутою здатністю до рефлексії (діяльності особистості, що спрямована на усвідомлення власних дій, почуттів, аналіз цієї діяльності та формулювання висновків);  програма професійного саморозвитку, самоосвіти містить у собі можливості дослідницької, пошукової, творчої діяльності;  педагог є готовим до творчості;  існує зв'язок особистісного та професійного розвитку й саморозвитку. Керівництво самоосвітою здійснюється на основі аналізу діяльності всього педагогічного колективу в цілому і кожного педагога зокрема. Важливим напрямом у самоосвіті педагогів є підвищення кваліфікації, переосмислення змісту і методів роботи в умовах особистісно орієнтованого навчання, інформатизації освітнього процесу, вимог педагогічної і психологічної науки. Важливими напрямами самоосвітньої роботи з предмета можуть бути:  вивчення нових програм і підручників, усвідомлення їх особливостей і вимог;  вивчення додаткового наукового матеріалу;  проведення самостійної роботи з розв’язування задач, організації лабораторних і практичних робіт, дослідів, вправ; 146


Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р.  розробка власної програми самоосвіти;  розробка авторського курсу і навчального посібника. Педагогічна самоосвіта здійснюється різними засобами і передбачає систематичне вивчення новинок педагогічної і психологічної, художньої літератури. Багато педагогів мають спеціальні картотеки, які допомагають знаходити необхідний матеріал. Самоосвіта дає позитивні результати тоді, коли здійснюється цілеспрямовано, планомірно й систематично. Корисно складати індивідуальний план самоосвіти. Орієнтовна схема плану самоосвітньої роботи педагога Індивідуальний план самоосвіти на ______рік Викладача (класного керівника, майстра виробничого навчання, вихователя) ПТНЗ Прізвище, ім’я, по батькові Освіта Останнє курсове підвищення кваліфікації Яку літературу вивчає протягом року Де і коли виступав за темою: Самоосвітня робота над темою: Загальна методична тема Індивідуальна тема самоосвіти Коли почато роботу над темою Коли передбачається завершити роботу над темою Цілі і завдання самоосвіти за темою Основні питання, намічені для вивчення. Етапи вивчення матеріалу Література за темою, за роками Чий досвід планується вивчити з даної теми Творча співпраця за темою самоосвіти Практичні виходи (доповіді, реферати) Вивчення передового досвіду Коли і де виступав з власним досвідом Висновки по закінченні роботи

На засіданнях методичного об’єднання обговорюються теми із самоосвіти, даються рекомендації по роботі над даною темою. Контроль за роботою – колективні виступи на педрадах, засіданнях методичного об’єднання, практичних конференціях, творчі звіти, проведення відкритих уроків і позаурочних занять з учнями з наступним самоаналізом та аналізом адміністрації навчального закладу. Виставки і звіти із самоосвіти педагогів вимагають наочної демонстрації продуктів їхньої праці (доповіді, реферати, розробки уроків, авторські програми, тести-анкети, дидактичні посібники і т.д.) та учнів (виставки учнівських зошитів, творів, дослідницьких праць, курсових та дипломних робіт, малюнків, виробів тощо). Орієнтація методичної служби на самоосвіту, саморозвиток, самовдосконалення вкрай необхідна, оскільки розширення культурного кругозору, розвиток рефлексії, здатність до самокритики – це запорука успішного розвитку професіоналізму і творчого потенціалу особистості педагога та учня. Адміністрація навчального закладу дає експертну оцінку діяльності педагога з метою стимуляції, але при цьому не повинна заважати ходу навчального процесу. Адміністрація має пам’ятати заповідь Гіппократа: “Не зашкодь!”, а педагог – слова К.Д. Ушинського: “Вчитель живе до тих пір, поки вчиться; як тільки він перестає навчатися – в ньому вмирає вчитель”. В системі внутрішньоучилищного контролю самоосвітньою діяльністю передбачаються три основні види контролю адміністрацією: Попередній контроль. Здійснюється на початку навчального року, коли педагоги готуються до нового навчального року й складають плани самоосвіти. Своєчасні поради 147


Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р. та рекомендації адміністрації допоможуть педагогу реально відібрати питання для самостійного опрацювання, зосередити увагу на головних напрямах свого самовдосконалення. Провідний метод контролю – співбесіди з окремими педагогами та керівниками м/к. Поточний контроль. Протягом навчального року аналізуються відвідані уроки, проведені виховні заходи, контрольні роботи тощо. Вивчається творча лабораторія педагога. Адміністрація допомагає осмислити та обґрунтувати вдалі моменти в роботі, а разом з тим – виявити недоліки, певні труднощі, проаналізувати причини їх появи. В.О. Сухомлинський писав: «На уроці я бачу перш за все, чим

живе вчитель, що він читає, яке місце в його духовному житті займає книга, як він слідкує за досягненням культури». Отже, кваліфікована допомога, надана на підставі аналізу роботи педагога, надихає його на цілеспрямовану творчу самоосвітню діяльність. Підсумковий контроль. Здійснюється наприкінці семестру чи навчального року. Частіше за все відбувається у формі бесіди з педагогами. Адже, як говорив В. Сухомлинський, "Далеко не кожен стане вченим, письменником, артистом, далеко не кожному судилося винайти порох або велосипед, але майстром своєї справи має стати кожен".

Творчий звіт  складання графіка відкритих урочних і позаурочних занять на базі кабінету даного педагога з вказівкою теми, методичних цілей, строків;  доведення інформації про намічені заходи до відома членів колективу за місяць до звіту;  підготовка й оформлення виставки про роботу педагога. 2. Оформлення матеріалів для педагогічної виставки:  опис досвіду роботи педагога, підготовлений керівництвом закладу;  план чи конспект уроку педагога з коротким поясненням керівника закладу про те, чим цінні методи і прийоми педагога на уроці або уроки в цілому;  анотована документація педагога, наприклад, тематичний план роботи предметного гуртка, виховної роботи та інші документи, що представляють інтерес;  роботи учнів, у яких відображені система чи особливість роботи педагога, творчі, гурткові роботи учнів, реферати, доповіді, графічні роботи;

Творчий звіт педагога має виглядати як честь, надана педагогу, знак уваги до його праці та особистості, і разом з тим – це форма узагальнення і поширення передового педагогічного досвіду. Педагог, який виступає з творчим звітом, користується повагою в колективі, систематично досягає високих результатів у навчальній та виховній роботі, – носій передового досвіду. Проведення творчих звітів має знайти відображення в перспективному і річному планах роботи навчального закладу. До творчого звіту треба готуватися всьому педагогічному колективу. Складається план підготовки і проведення творчого звіту, призначається відповідальна особа з керівного складу, визначаються види роботи. Творчий звіт відбувається в кілька етапів. 1. Підготовчий етап. Організація ознайомлення колег з досвідом роботи педагога, узагальнення його досвіду: 148


Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р.  набори дидактичних матеріалів, які характеризують методи і зміст роботи педагога (картки для індивідуальної роботи, варіанти диференційованих завдань, тексти для роботи з перфокартами, роздатковий, матеріал, ігри, лото тощо);  креслення, копії оригінальних наочних посібників, приладів, технічних пристроїв для навчального процесу, виготовлених самим педагогом або учнями під його керівництвом;  опис окремих вдалих заходів педагога, виконаний ним самим або кимсь із керівників (екскурсії, диспути, виховні години, вечори, збори і т. ін.);  педагогічний щоденник педагога, щоденники роботи методоб’єднань;  доповідь педагога про досвід своєї роботи з рецензією на неї;  систематизовані й розміщені на стенді матеріали з досвіду роботи педагога з текстом-поясненням і висновками;  рукописні журнали типу “Наш досвід”, які видаються в навчальних закладах або журнали методичного центру, інші періодичні видання з матеріалами педагога або про нього;  аудіо- та відеозаписи уроків чи позаурочних заходів педагога;  тематика чи матеріали педагогічних читань, конференцій з обміну досвідом, семінарів, практикумів, у яких педагог брав участь;  аналіз уроку або системи уроків педагога, виконаний керівниками навчального закладу (короткий протокол уроку, письмовий аналіз);  журнал спостережень та аналізу уроків керівниками закладу з узагальненням системи уроків даного педагога;  скарбничка передового досвіду в навчальному закладі (короткі записи про раціональні прийоми в роботі педагога та його педагогічні

знахідки, виконані керівниками навчального закладу, методоб’єднання в спеціальному журналі або на картках);  стенд з рекомендаціями профспілкового комітету (у плані: чому можна навчитися в даного педагога), виконані у вигляді плаката і складаються на основі аналізу результатів роботи педагога);  стенд “Зверніть увагу – це добре!” (з кишеньками, куди вкладаються картки з дуже коротким описом того чи іншого прийому педагога, який, на думку керівництва, може бути корисним і цікавим для всіх; записи виконуються за результатами аналізу відвіданих уроків і систематично поновлюються);  матеріали, що характеризують роботу і громадську діяльність випускників. 3. Оформлення матеріалів про передовий досвід педагога:  заголовок “З досвіду роботи __________(П.І.П. педагога);  коротка біографічна довідка, фото педагога, його учнів, спільні фото;  нагороди та інші заохочення;  відгук керівника навчального закладу про педагога;  статті самого педагога про його досвід (найбільш характерні моменти);  підсумки участі учнів в олімпіадах, конкурсах фахової майстерності;  творчі роботи учнів з короткою анотацією;  тематичні й поурочні плани педагога з власними коментарями;  доповіді, розробки бесід та інших заходів, виконані педагогом;  оригінальні наочні посібники, виконані самим педагогом або учнями, з його анотацією;  загальні результати роботи педагога: знання і вихованість учнів. 149


Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р. 4. Підготовка виступу педагога в рамках творчого звіту:  заголовок роботи (має бути лаконічним і виражати зміст доповіді);  недоліки у знаннях учнів і причини недоліків – це вступна частина, логічний підхід до головного, мотивування доповіді;  досвід педагога щодо поліпшення прийомів і методів навчання і виховання, використання навчального предмета у виховних цілях (уроки, позакласна робота, домашнє завдання) – центральна частина, в якій наводяться факти, їх аналіз, логіка системи роботи педагога;  досягнення й недоліки – важливий не прийом, а його результати; переконливо і самокритично аналізується, що добре виходить, а що не вирішено, які є сумніви;  висновки і пропозиції (формулюються закономірності, педагогічні тлумачення, рекомендації, визначаються перспективи роботи);  попередні виступи з доповіддю на засіданнях методичного об’єднання, педагогічної, методичної рад; під час обговорення доповіді виясняються прорахунки, які треба усунути надалі; доповідь не повинна бути безликою – особистість автора має відчуватися у всій системі викладу. 5. Узагальнюючий етап (підведення підсумків):  слово про педагога (директор навчального закладу або його заступник, представник громадськості);  виступ педагога;  виступи колег, учнів, батьків;  знаки уваги до педагога. Хід творчого звіту треба продумати в деталях, щоб він не виявився складним, нудним, тяжким або розвагою. План проведення звіту треба

розписати по хвилинах, кожну його частину зробити вагомою, переконливою і повчальною. Готуючись до творчого звіту, маєте пам’ятати, що це свято думки і творчості, свято праці. Орієнтовна схема тематичного творчого звіту педагога  У зв’язку з чим виникла думка про роботу над даною темою?  Яка кінцева мета була поставлена перед початком роботи над темою?  Скільки років і в яких учнівських групах апробується дана тема?  Скільки учнів беруть участь в апробації?  В чому проявилась принципова відмінність у Вашій підготовці до уроків і в підготовці учнів?  Як удосконалювалась ваша підготовка до уроків (з врахуванням економії часу)?  Які форми і прийоми роботи з учнями на уроках змінилися? Як?  Які методи роботи з учнями переважно обирались Вами? Оцініть їх.  Чи підвищився рівень самостійності учнів на уроках? Як?  Покажіть роботу, яка проводиться, на конкретних прикладах (тематичний план, система уроків з теми, окремі уроки, роботи учнів, зошити, журнал групи, журнал самооцінки діяльності учнів певної групи, матеріали громадського огляду знань учнів тощо).  Ваша думка про ефективність роботи.  Яку літературу використали?  Які завдання ще не вирішені?  Як рекомендуєте своїм колегам впроваджувати в практику ідеї свого досвіду?

Творча група Творчі групи – це групова форма методичної роботи. Створюються

вони з найбільш досвідчених, творчо працюючих педагогів, захоплених 150


Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р. однією педагогічною ідеєю. Основою формування групи є добровільність, психологічна сумісність, взаємні симпатії, особиста дружба. Роль творчої групи в тому, щоб глибоко усвідомити суть методичних ідей у власному досвіді, здійснити експериментальну перевірку розроблених проектів, моделей і проаналізувати результати. Потім члени групи стають свого роду експертами, методистами з проблеми. На першому етапі педагоги вивчають теорію питання, літературу, передовий досвід, розробляють проекти дослідно-експериментальної роботи. На другому – напрацьовують досвід: відвідують уроки один одного, коректують і колективно обговорюють на засіданнях творчих груп напрацьований матеріал. На заключному етапі аналізують отриманий результат, обробляють зібрану інформацію, виступають з творчими звітами і методичними рекомендаціями перед колективом. Плани роботи творчих груп оформляються наочно. В них відображені дані про педагогів, результа-

ти діагностування, тема творчої роботи, дати проведення відкритих уроків. Результати роботи творчих груп демонструють значне зростання педагогічної майстерності і творчого завзяття педагогів. Робота творчих груп може здійснюватися як на рівні вивчення передового педагогічного досвіду, вдалої модифікації основних його ідей, так і на рівні створення нових педагогічних цінностей, відкриттів. Творчі групи можуть брати участь у наукових експериментах, керованих ученими-педагогами. Строго регламентувати діяльність творчих груп не рекомендується, оскільки це часто заважає творчим пошукам учасників. Однак надавати методичну і практичну допомогу і сприяти дослідженням адміністрація закладу та методичні служби повинні. Творчі групи – тимчасові об’єднання, а тому їх діяльність припиняється, коли досліджувана проблема вирішена. Творчі групи створюються також для підготовки і проведення педагогічних рад, конференцій, масових заходів, свят, конкурсів.

Школи передового педагогічного досвіду Школа вищої педагогічної майстерності. Об’єднує кращих педагогів з творчим ставленням до справи навчання і виховання. Робота виконується в такій послідовності: нова ідея – відкритий урок – його самоаналіз – творчий розвиток ідеї. Школа удосконалення майстерності. Працює за схемою: семінар – аналіз труднощів, вичленення і постановка проблеми – самоосвіта – практичні заняття – педагогічна діяльність зі створення творчого досвіду – аналіз. Школа становлення молодого педагога. Спрямована на вивчення технології сучасного уроку.

Школа передового педагогічного досвіду. Це складова частина методичного об’єднання педагогів, більш мобільна й оперативна. Дана форма методичної роботи використовується при наявності одного чи кількох учителів – майстрів педагогічної праці, носіїв передового досвіду і служить для передачі цього досвіду, його освоєння іншими педагогами. Учасники школи знайомляться з уроками й позаурочними заходами свого наставника, з планами його роботи та іншими методичними документами, запрошують наставника на свої уроки, спільно з ним і за його консультативною участю планують чергові уроки, виховні години тощо. Наста151


Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р.  вивчення і впровадження передового педагогічного досвіду;  практичне оволодіння прийомами і методами навчання і виховання. Щоб сформований в освітньому закладі досвід став нормою роботи кожного, потрібно результати виконаної роботи виносити на педраду, обговорювати, після чого педрадою виноситься рішення, виконання якого є обов’язковим для всіх. Окремим педагогам надається допомога у формі взаємовідвідання уроків, уроків-показів, роботи в парах (педагог, який володіє досвідом і недосвідчений). Кожний педагог, який переймає досвід, вносить у роботу щось своє. Тому протягом року можуть бути підготовлені “книжки-розгортки”, випущені методичні бюлетені, брошури, розроблені методичні рекомендації, написана стаття до методичного журналу (всі ці матеріали збираються в електронну скарбничку. Доречною є допомога з боку адміністрації закладу, методиста обласного методичного центру. Таким чином у навчальному закладі складається система методичної роботи з формування, узагальнення і використання педагогічного досвіду.

вництво треба розглядати як дуже важливий напрям роботи досвідчених педагогів, який вимагає відповідного морального стимулювання з боку колективу закладу та громадських організацій. Школа передового досвіду – це оперативна форма практичного поширення і впровадження передового досвіду, методів праці. Вона дозволяє більш конкретно, диференційовано і своєчасно попереджувати недоліки в роботі педагогів, надавати повсякденну систематичну допомогу. Школи ППД забезпечують безперервність процесу навчання, становлення молодого педагога. Форми роботи школи ППД:  спостереження уроків;  взаємовідвідування уроків;  семінари-практикуми;  консультації керівників школи;  інструктаж;  самостійна робота педагога відповідно до плану самоосвіти і за рекомендаціями керівників школи;  ознайомлення з творчою лабораторією керівників школи ППД. Напрями роботи школи ППД:  вивчення сучасних досягнень педагогіки і психології навчання;  озброєння педагога методами педагогічних досліджень;

Здійснення методичної роботи з використанням інформаційно-комунікаційних технологій Розробка і впровадження у виробництво та навчальний процес сучасного обладнання, широке застосування комп’ютерної техніки та нових інформаційних технологій зумовили розробку нової парадигми організації навчального процесу. Сучасні тенденції реформування освіти в Україні пов’язані із введенням ступеневого навчання. Вони вимагають суттєвого підвищення ви-

мог до професійної підготовки майбутніх фахівців, робітників. Відомо, що значного підвищення ефективності навчального процесу, як на стадії подання нового матеріалу, так і на стадії контролю якості його засвоєння, можна досягти за допомогою таких нетрадиційних методів, як застосування технічних засобів навчання, телевізійної апаратури, наочних посібників, ППЗ тощо. 152


Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р. Організація та здійснення колективної та індивідуальної методичної роботи сьогодні здійснюється з використанням інформаційних технологій. Навчальні заклади мають зовнішню мережу Internet і локальну мережу, комп’ютерні класи і т.д. Це дає можливість забезпечити якісний навчальний процес, здійснювати якісне управління закладом, навчальновиховним процесом, удосконалювати наявну систему методичної роботи ПТНЗ, поєднувати традиційний підхід до організації цієї роботи з впровадженням інформаційних технологій. Аналіз використання комп’ютерних класів у навчальному закладі Інформатизація освіти спонукає до: - удосконалення механізмів управління системою професійної освіти на основі використання автоматизованих банків даних науковопедагогічної інформації, інформаційно-методичних матеріалів, комунікаційних мереж; - удосконалення методології та стратегії відбору змісту, методів і форм навчання та виховання; - створення методичних систем професійного навчання, орієнтованих на розвиток інтернаціонального потенціалу учня; - формування вмінь самостійно набувати знання, підбирати, обробляти, передавати, зберігати інформаційні ресурси, демонструвати інформацію. Методична рада має розробляти і впроваджувати інтегровані навчальні системи, що реалізують можливості мультимедіа як найбільш популярної технології інформаційної навчальної взаємодії. Перспективним напрямком у підготовці конкурентоспроможних робітників і спеціалістів можна вважати розробку і використання web-технологій, що забезпечує реа-

лізацію інформаційної взаємодії учасників процесу в різних режимах роботи Всесвітньої інформаційної мережі. При цьому стає можливим використання інформаційного середовища науки (баз даних, обробка інформації і розповсюдження наукової інформації на основі Інтернеттехнологій) і культури (електронні бібліотеки, віртуальні музеї, художні презентації та виставки). Різноманітні педагогічні технології в професійній освіті народжують різні дидактичні концепції, відмінність індивідуально-особистісних стилів викладання та різноманітність змісту професійної освіти. Інформаційні та комунікаційні технології розглядають повний цикл навчання: починаючи зі вступу й наступної обробки освітньої інформації до її засвоєння та отримання кінцевого результату і, врешті, до корекції набутих знань та умінь. Вказана педагогічна технологія постійно вдосконалюється, розраховує на єдність змісту, форм і методів професійного навчання, що забезпечує гарантоване досягнення бажаних результатів. Віртуальний інформаційноконсультативний центр (бібліотека) – як фактор інтенсифікації навчального процесу Бурхливий розвиток новітніх інформаційних систем (ІС) і комп’ютерних технологій (КТ) призвів до істотних змін у сучасному суспільстві. Якість навчання визначає інтелектуальний потенціал суспільства, можна з упевненістю стверджувати, що без використання ІС та КТ в навчальному процесі, результати його будуть нижчими необхідного рівня. Тому сьогодні стоїть завдання формування сучасного довідковоінформаційного середовища на базі бібліотек на принципах мережевих комунікацій. В структурі віртуального інформаційно-консультативного бібліотечного центру можна створити декіль153


Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р. ка рівнів побудови інформаційного простору серед суб’єктів інформатизації. Так, на суб’єктному рівні (першому) інформація зорієнтовується на різних користувачів, інформаційних споживачів: учнів ПТНЗ, педагогічних працівників, адміністративно-управлінського персоналу, соціальних партнерів, вищі навчальні заклади, інші ПТНЗ регіону. Другий рівень – міжсуб’єктний. Інформаційний матеріал зосереджується в бібліотечному центрі і спрямовується на побудову комунікації між різними суб’єктами інформатизації, забезпечує інформаційними ресурсами різні структурні об’єднання навчального закладу. На третьому, груповому рівні, відбувається формування інформаційної взаємодії між структурними об’єднаннями як усередині навчального закладу, так і з різними спілками поза закладом: працівниками органів управління, науковими установами Академії педагогічних наук, профільними інститутами, Департаментом професійно-технічної освіти, представниками соціальних партнерів навчального закладу, батьками, профспілками та ін. При проектуванні та розробці віртуального інформаційноконсультативного центру акцент має переноситися на необмежений механізм доступу до ресурсів бібліотек (основної (в навчальному закладі), спеціалізованих та фахових при кабінетах, майстернях і лабораторіях, віртуальних бібліотек світу). В ідеалі апаратні засоби виділеного серверу повинні забезпечувати цілодобовий безперебійний доступ до даних з боку користувачів. Централізований підхід до розробки довідково-інформаційного середовища дозволяє оптимально організувати управління освітніми процесами та попит учасників цього процесу. В локальній мережі об’єднуються всі комп’ютери, які

використовуються для доступу учнів і педагогів до ресурсів бібліотечного центру. Цими ресурсами є: екзаменаційні матеріали; завдання для проведення державних іспитів; завдання для поточного та підсумкового контролю знань учнів; методичні матеріали з дисциплін; електронні публікації; внутрішній та зовнішній сайт бібліотечного центру (або сторінка на сайті навчального закладу); оголошення; нормативні документи; внутрішня та зовнішня електронна пошта; глобальна мережа Internet. Систему автоматизації бібліотеки можна використовувати для пошуку: - Книг бібліотеки навчального закладу - Законодавчих і нормативних документів - Матеріалів періодичних видань. Бібліотечна інформаційна система виконує такі функції: - Адміністрування - Робота з каталогами - Автоматизація книговидачі - Автоматизація комплектації. Для забезпечення учнів інноваційними, дидактичними, професійно спеціалізованими матеріалами в віртуальному інформаційноконсультаційному бібліотечному центрі розміщується мережа Intranet центру: комп’ютерні варіанти навчальних програм, вимоги до лабораторних і курсових робіт та їх зразки, програмно-педагогічні засоби, власні електронні підручники та відео-уроки. Таким чином, віртуальний інформаційно-консультативний центр при бібліотеці має забезпечувати: - вивчення лекційного і практичного матеріалу учнями безпосередньо в комп’ютерних класах, майстернях, лабораторіях у процесі практичних занять та самопідготовки за допомогою інформаційних систем, пакетів прикладних програм, систем управ154


Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р. ління базами даних, графічних систем тощо; - викладачів можливістю підвищення кваліфікаційного рівня за допомогою мультимедійних систем; - пошук інформації за допомогою різних пошукових систем. Схема інформаційного забезпечення методичної служби  Створення та діяльність служби інформації із забезпечення та задоволення інформаційного попиту педагогічних кадрів  Аналіз інформаційного попиту педагогічних кадрів  Анкетне опитування  Інтерв’ювання  Вільний діалог  Бліц-опитування  Бліц-тестування  Інформаційні дні, збір відгуків та пропозицій  Використання послуг Інтернету: - книги, методична література, газети, журнали в електронному вигляді; - навчальні комп’ютерно-педагогічні програми; - електронні бібліотеки, бази даних, інформаційні системи; - навчальні та електронні підручники, довідникові файли, довідники.  Використання інтерактивних послуг: електронна пошта, електронні телеконференції, та ін.  Використання пошукових послуг: каталоги, пошукові системи  Дистанційне підвищення кваліфікації педагогічних кадрів. Участь у мережевих методичних об’єднаннях  Виконання замовлень: пошук, збір, обробка, зберігання, оперативний відбір інформації  Консультування: пошук інформації в комп’ютерних мережах для вирішення творчих завдань педагогічних працівників  Інформування: про стан освітнього простору в навчальному закладі, про рівні навченості учнів та про-

фесійно-педагогічної кваліфікації педагогів  Створення банків даних педагогічної інформації. Модель інформаційного забезпеченняметодичної служби на основі ІКТ Орієнтовна структура електронного методичного кабінету Атестація Бібліотека Виставкові заходи Вихідна інформація Відеотека Внутрішній контроль Вхідна документація Діагностика Досягнення Єдина методична тема Інновації, нововведення Інформаційно-видавнича діяльність Інформаційна служба Конкурси Консультації Конференції Концепція розвитку навчального закладу Методична рада Методичний паспорт Методкомісії Навчальні технології Наради Наставництво Науково-дослідна робота Нетрадиційні форми методичної роботи Нормативна база Олімпіади Педагогічні читання Педагоги Педрада Періодика Портфоліо методиста ППД Програма розвитку інформатизації закладу Проекти Професії Сайт Семінари 155


Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р.  Організація вивчення документів уряду, Міністерства освіти і науки, обласного управління освіти  Діагностика інформаційних потреб педагогічних працівників  Створення та систематичне поповнення довідково-пошукового апарату (каталоги, картотеки)  Організація інформаційної роботи бібліотеки, педкабінету, методкабінету  Індивідуальне інформування  Виставка нових надходжень методичної літератури  Тематична виставка  Огляд джерел інформації  День інформації  Система вибіркового поширення інформації  Вивчення реального рівня професійної компетентності педагогів (діагностування, спостереження, анкетування, бесіди, експертна оцінка, аналіз результатів діяльності)  Розробка індивідуальних планів професійного вдосконалення педагогів  Колективні форми методичної роботи  Індивідуальні форми методичної роботи  Самоосвітня робота  Впровадження передового педагогічного досвіду  Впровадження педагогічних інновацій, нових методик, систем навчання  Розробка нових технологій навчання, їх експериментальна перевірка  Розробка особистих методик навчання  Апробація та створення нових програм, підручників і посібників  Організація роботи творчих колективів педагогів  Організація роботи творчих груп педагогів  Атестація педагогічних працівників  Атестація навчального закладу

Творчі групи Творчі звіти педагогів Тижні предметів, професій Уроки Фото Школи Методична робота закладу зі створенням методичної служби, яка складається з педагогічних працівників високої інформаційної культури, дає змогу забезпечити професійну та інформаційну мобільність педагогічних працівників, успішний перехід на навчання за новими програмами та підручниками, використання широкого інформаційного поля в навчальній та виховній праці, а також в управлінсько-координуючій діяльності. Структура інформаційнометодичної роботи в ПТНЗ  Організаційно-методичне забезпечення програм розвитку ПТНЗ  Реалізація нового змісту професійно-технічної освіти  Інформаційне забезпечення педагогічних працівників  Підвищення професіоналізму педагогічних працівників  Експериментально-дослідна робота  Атестація  Прогнозування перспектив розвитку ПТНЗ стосовно нових напрямів підготовки робітників, нових технологій навчання  Осмислення теоретичного та методичного фундаменту педагогічної діяльності  Розробка конкретних програм, впровадження визначених проблем  Осмислення соціального замовлення на підготовку робітничих кадрів  Розробка змісту професійної освіти, програм предметів, виробничого навчання, практики, переліку навчально-виробничих робіт тощо  Розробка навчальних посібників, КМЗ, методичних розробок  Використання нових технологій навчання 156


Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р. Веб-сайт навчального закладу Завдання і функції сайту: представлення навчального закладу; спілкування та обмін досвідом з колегами інших освітніх закладів; поповнення бібліотеки педагогічною інформацією; створенння відеотеки (загальноосвітніх та професійної підготовки); удосконалення навчального процесу; підготовка учнів та педагогів до активного входження в єдиний інформаційний простір та до роботи в ньому; розвиток медіакомпетентності педагогів та учнів. Оцінювання сайту: СТРУКТУРА Функціональність: електронне завантаження, працездатність; можливість вибору мови Програмна реалізація: сайт створений програмним забезпеченням (HTML, PHP, FrontPage, Dreamweaver ,ін..); створений по шаблону на Web-сервісах; створений за допомогою студій розробки Web-сайтів Зручність інтерфейсу: кнопки, панель, посилання НАПОВНЕННЯ (зміст) наявність чітко виділеного заголовку наявність емблеми ПТНЗ та інших атрибутів (гімн та ін.) грамотність оновлення інформації інформація про училище: коротка історія закладу; колектив училища; досягнення абітурієнту: чітка інформація та фото про професії; документи для вступу навчально-матеріальна база: навчальні кабінети і майстерні (фото, підписи); інші приміщення училища навчально-виробнича робота: виробниче навчання і практика; роботи учнів науково-методична робота: сучасні педтехнології, проекти та інше; на допомогу учням та викладачам контроль навчання учнів (атестація) олімпіади конкурси професійної майстерності

Програмні продукти, рекомендовані до використання МОН України (Інформаційний збірник Міністерства освіти і науки України, 26–27, вересень 2007). «Річний план роботи загальноосвітнього навчального закладу» Включає такі режими робити: огляд та друк заходів (групування заходів за напрямками, датами, відповідальними, підсумками); контроль за виконанням заходів (завдання критеріїв відбору, друк результатів контролю за виконанням алгоритмів); оцінка ефективності управління (занесення експертних оцінок, формування звіту за конкретний період); робота з довідниками (додавання відповідальних, підсумків).

Спеціалізована програма – автоматизований розклад уроків «Автор-Школа» Призначена для автоматизованого створення розкладу занять, дозволяє оперативно змінювати розклад, знаходити потрібну заміну. В цю систему вбудовано блок контролю якості кінцевого результату. Програмний комплекс «UNIS School» Дозволяє здійснювати автоматизований облік та обробку інформації, удосконалити систему ведення 157


Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р. документації; забезпечити інформаційну взаємодію між відповідними рівнями системи з використанням електронних засобів зв’язку; зменшити паперові інформаційні потоки з нижньої управлінської ланки до верхньої за рахунок збільшення електронних потоків інформації; зберегти цілісність інформації на всіх етапах її обробки. Програмний комплекс «Net Школа Україна» Допомагає розв’язувати завдання менеджменту сучасного навчального закладу; дає можливість автоматизувати функції кожного з учасників навчально-виховного процесу: керівників, педагогів, учнів, батьків. Діагностично-проектуючий комп’ютерний комплекс «Універсал» Здійснює організацію та управління навчально-виховним процесом у системі проектування особистісного розвитку учнів загальноосвітніх навчальних закладів різного типу. Передбачає діагностику всіх учасників навчально-виховного процесу (учнів, педагогів, батьків) за 53 критеріями; комплексний аналіз особистісного розвитку учнів (прогнозування, конструювання завдань та задач особистісного розвитку); проектування особистісно розвивального навчаль-

но-виховного змісту (програми, проекти, плани, сценарії тощо). Діагностично-аналітична комп’ютерна програма «ПЕРСОНАЛ» Створена для психологічної діагностики та аналізу (психометрії) особистісного розвитку кадрового складу освітніх організацій, а також для індивідуальних та групових психологічних консультацій. Для сучасної методичної служби важливо: - забезпечити інформаційну компетентність працівників (знання комп’ютерних програм, робота з інформацією в електронному вигляді, знання та вміння використовувати найефективніші методи пошуку та зберігання інформації, уміння працювати із зовнішнім інформаційним середовищем, уміння оптимально використовувати архіви інформації та ін.). - для якісного процесу управління навчальним закладом створити інформаційне середовище, яке б відповідало певним потребам: бази даних системи мають включати інформацію про всі елементи навчального процесу; у систему має бути закладений обмін інформацією між користувачами; повинна бути можливість взаємообміну інформацією з органами управління освітою.

Впровадження медіаосвіти в навчальний процес ПТНЗ Постановою Президії Національної академії педагогічних наук України 20 травня 2010 року (протокол №1-7/6-150) схвалено Концепцію впровадження медіаосвіти в Україні, якою визначено етапи її впровадження: • Формування громадської ду1. Експериментальний (2010мки щодо необхідності впровадження 2013 рр.) • Всеукраїнський експеримент медіаосвіти як підготовки дитини до з упровадження медіаосвіти – курсу ефективної взаємодії зі світом. медіакультури для старших класів. 2. Укорінення медіаосвіти і • Розробка навчальних програм стандартизація вимог (2014-2016 та організація експерименту з підгорр.) • Широке громадське обговотовки медіапедагогів та медіапсихологів. рення результатів експерименту • Координація зусиль науковвпровадження медіаосвіти в педагогічну практику. ців та педагогів-ініціаторів. 158


Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р. • Розроблення та затвердження державних стандартів фахової підготовки медіапедагогів. • Масова підготовка медіапедагогів у вищих навчальних закладах та закладах післядипломної освіти. • Підготовка інформаційнометодичних матеріалів програмного інформаційно-комунікаційного забезпечення, відеотек, фонотек, інформаційних баз бібліотек навчальних закладів. • Сучасні вимоги до особистості бібліотекаря. • Запровадження медіаосвітніх курсів. • Активізація медіаосвітніх студій різного профілю. • Розробка та апробація варіантів курсу медіакультури з урахуванням профілів навчання. • Організація систематичного підвищення кваліфікації педагогів з медіакультури. 3. Дальшого розвитку медіаосвіти та завершення її масового впровадження (2017-2020 рр.) • Науково-методичне та організаційне забезпечення масового впровадження медіаосвіти в дошкільних закладах, ЗНЗ, ПТНЗ, здійснення відповідного психологопедагогічного супроводу. • Уведення медіаосвітньої складової в навчальні програми вищої школи з гуманітарної підготовки фахівців усіх профілів. • Розвиток матеріальнотехнічної бази всіх ланок медіаосвіти, оснащення медіапедагогів передовими інформаційно-комунікаційними технологіями. • Активізація співпраці освітян з медіавиробниками для подальшого розширення практики медіаосвіти. • Розроблення прикладних науково-дослідних тем з питань підвищення ефективності медіаосвіти для забезпечення супроводу її впровадження.

Сьогодні перед навчальними закладами стоять завдання: • Введення медіаосвітніх елементів у навчальні програми предметів. • Розробка факультативних медіаосвітніх програм для підлітків. • Впровадження курсу медіакультури з урахуванням профільного навчання. • Активізація гурткової роботи (фото, відео, анімаційні студії, учнівські газети). • Розробка спеціалізованих навчальних курсів для підготовки і перепідготовки фахівців медіаосвітнього профілю. • Батьківська педагогіка з медіаосвіти. • Створення дитячих творчих студій. Проведення фестивалів, конкурсів, проектів (у напрямку медіаосвіти). • Налагодження живого діалогу суспільства з медіа. Виходячи з цих завдань, пропонуються такі форми медіаосвіти: 1. Медіадидактика в межах існуючих предметів. 2. Створення дидактичного інформаційного простору. 3. Спеціальні навчальні курси, гуртки, студії. 4. Перетворення бібліотек навчальних закладів у сучасні компютерні центри, в яких концентрується інформаційно-пошукова діяльність учнів. 5. Організація волонтерського (громадського) медіаосвітнього руху. 6. Курс сімейної медіаосвіти, що сприяє соціалізації дитини. 7. Медіаосвіта дорослих (безперервна) – вирівнювання досвіду поколінь. 8. Цілеспрямована освіта засобами медіа: навчальні програми; інформаційно-аналітичні програми; медіапроекти.

159


Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р. Важливою є взаємодія служб та підрозділів ПТНЗ в інформаційнометодичному забезпеченні навчання та виховання учнів. Схематично її можна зобразити так:

Та незаперечним залишається той факт, що успішне вирішення завдань з навчання, виховання і розвитку майбутніх кваліфікованих робітників і спеціалістів у професійнотехнічних навчальних закладах значною мірою залежить від компетентності педагогічних працівників: і загальної, і професійної, і методичної, і особистісної, та від його особистіснопрофесійної позиції.

Як висловився у свій час Антон Макаренко, «… Ви можете бути з учнями сухими до останнього ступеню, вимогливими до крайності, можете навіть не помічати їх, коли вони у вас під рукою, можете байдуже ставитись до їх симпатій, але якщо ви вихлюпуєтесь роботою, знаннями, вдачею, то навіть не оглядайтеся: всі вони на вашому боці й ніколи вас не зрадять».

Додаток 1

Орієнтовна схема опису досвіду роботи педагога співвідношення. Робота щодо виконання навчального плану і програми. 7. Накопичення дидактичних засобів і їх використання. Забезпеченість уроків дидактичними засобами, їх якість, прийоми і методи використання. 8. Стан конспектів учнів (як ведуться, чи зможуть надати допомогу учням при підготовці до екзаменів, кількість самостійних робіт, перевірка викладачем). Загальний висновок. ІІ. Дані аналізу уроків 1. Кількість відвіданих уроків. 2. З яких тем проведені уроки. 3. Які прийоми і методи ведення уроків краще всього вдаються ви-

1. Загальні відомості 1. Прізвище, ім'я, по батькові, рік народження. 2. Освіта, стаж роботи, категорія за підсумками атестації. 3. Рівень знань учнів (бажано протягом кількох років у різних групах). 4. Стосунки педагога з учнями (із спостережень, бесід з іншими викладачами, анкет учнів). 5. Зацікавленість учнів предметом, висновки про рівень зацікавленості предметом, який веде педагог. 6. Стан навчальної документації, зміст і особливості поурочних планів, накопичуваність оцінок, їх 160


Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р. кладачу, якими засобами досягається успіх. 4. Загальний висновок про позитивний досвід проведення уроку. ІІІ. Узагальнення про самоосвіту педагога, його систему роботи за методичною темою

ІV. Висновки про стан роботи викладача V. Що з досвіду роботи можна порекомендувати для використання іншими викладачами.

Додаток 2

ПЛАН розвитку професійної компетентності ______________________________________ ( прізвище, ім’я, по батькові педагога)

№ з/п 1

Проблеми (зміст роботи) 2

Форми роз-витку проф. компетентності 3

Результат, Термін форма виконання узагальнення 4 5

Відмітка про виконання 6

План може складатися за такими основними напрямами: І. Робота з нормативними, інструктивно-методичними матеріалами. ІІ. Розвиток психолого-педагогічної культури. ІІІ. Робота з підвищення фахової компетентності. IV. Вивчення досягнень науково-технічного прогресу. V. Розвиток загальної культури. Аналіз виконання плану № з\п 1

Не виконані заходи 2

Причини 3

Додаток 3

Анкета „Моя самоосвітня діяльність” 1. Оцініть особистий рівень готовності навчитися самостійно здобувати нові знання (підкресліть): високий, середньо-високий, середній, низький (незадовільний). 2. Чи здійснюєте Ви самоосвітню діяльність? (Так. Ні.) 3. Які методи самоосвіти Ви використовуєте в першу чергу?__________________________________________________________________ ________________________________________________ 4. Як Ви здійснюєте самоосвіту (підкресліть)? (Цілеспрямовано в системі. Систематично. Епізодично. Не можу дати відповідь.) 5. Над якою проблемною темою чи питанням Ви працювали останнім часом? _____________________________________________________________________ __________________ 6. Яку літературу опрацювали при цьому? 161


Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р. ___________________________________________________________________ ______________________________________________________________ 7. Виділіть основне чи ідеї одного з опрацьованих джерел ___________________________________________________________________ ___________________________________________________________________ ______________________________________________________________ 8. Які зміни відбулися при цьому у Вашій професійній компетентності? (вказати конкретно)___________________________________________________ Що із вивченого вже намагаєтесь використовувати в діяльності? ___________________________________________________________________ ___________________________________________________________________ _____________________________________________________________ 9. Які зміни (якщо вони є) спостерігаються у Вашій професійній діяльності? ___________________________________________________________________ __________________________________________________________________ 10. Чого найсуттєвішого, на Ваш погляд, не вистачає Вам для здійснення повноцінної самоосвітньої діяльності?______________________________________ _____________________________________________________________________ 11. Від кого можете одержати науково-методичну допомогу в самоосвіті? _____________________________________________________________________ _____________________________________________________________________ 12. Чи спрогнозували Ви особисте професійне зростання на 2-3 роки? Основні напрями, норми _____________________________________________________________________ _____________________________________________________________________ _____________________________________________________________________ 13. Ваша оцінка стану та результативності самоосвіти на день заповнення анкети (вибір від 1 до 10 балів): 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10. Прізвище, ініціали та дата заповнення _________________________________

Додаток 4

Алгоритм роботи щодо створення умов для професійного зростання педагогів  організація зустрічі з професійно відомими людьми;  курси підвищення кваліфікації;  залучення педагогів до управлінської діяльності;  науково-методичні та психолого-педагогічні семінари, тренінги;  робота бібліотеки, виставка нових бібліотечних надходжень;  допомога у видавничій діяльності;  вивчення й узагальнення досвіду роботи педагога;

І. Створення умов для розкриття потенційних можливостей:  розклад уроків згідно з науковими рекомендаціями;  тарифікаційне навантаження з урахуванням побажань та професійної компетентності педагога;  самоосвіта, надання методичного дня;  методичні об’єднання педагогів, творчі групи;

162


Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р.  організація творчих звітів;  методична допомога;  організація спільно з науковцями науково-практичних конференцій;  спільна робота з колегами в рамках комплексу “училище – ВНЗ”;  моральне та матеріальне стимулювання. ІІ. Результативність педагогічної компетентності:

 забезпечення загальної середньої та професійної освіти відповідно до здібностей та індивідуальних можливостей учнів;  формування творчої особистості учня;  самодіагностування у правильному виборі трудового процесу;  співпраця – активне включення у процес навчання;  співроздуми педагога та учня в процесі навчання;  емоційне співчуття;  контроль навчального процесу.

 самоосвіта педагога та учня;  саморозвиток всіх учасників навчально-виховного процесу;

Додаток 5

Етапи роботи над єдиною методичною темою І. Діагностичний етап Іий№етапФорма роботи з/п

Зміст роботи

Термін, відповідальний

Мета роботи

1. ІІ. Теоретичне обґрунтування науково-методичної проблеми 2. ІІІ. Практичне дослідження проблеми (1 рівень) 3. IV. Практичне дослідження проблеми (2 рівень) 4. V. Підсумки роботи над проблемою 5.

Додаток 6

163

Засідання методкомісій

Проблемний семінар

Серпень Вересень

Теми мікро досліджень

Психолого-педагогічна підготовка Психологічні тренінги, семінари

Теми науковометодичних нарад

Теми педрад

Термін прове-дення

Управління процесом роботи над методичною проблемою


Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р.

Додаток 7

Шляхи реалізації єдиної методичної теми (на кожен навч. рік) Єдина методична тема:

20… -20… навчальний рік. Головний аспект проблеми: Робота з учнями

Робота з педагогами

Робота з батьками

Додаток 8

ЗВІТ педагога про роботу над методичною проблемою 1. Прізвище, ім’я, по батькові. 2. Предмет.  Категорія.  Звання.  Тема проблемного питання, над вирішенням якого працює педагог.  Система заходів і механізм реалізації проблемного питання. 3. Написання науково-методичного реферату, методичних рекомендацій, науково-методичних статей, інших індивідуальних завдань з основ науки, з професії (повна назва). 4. Виготовлення методичного чи наочного посібника (повна назва). 5. Методичні розробки уроків (тема, курс, мета).

6. Відкриті уроки (тема, мета, курс, термін виконання). 7. Олімпіади, конкурси-захисти творчих робіт (курс, етап). 8. Факультативи (назва, курс, рік впровадження, ким впроваджений), спецкурси. 9. Позаурочна робота (назва заходу, курс, термін проведення). 10. Відвідування уроків колег (курс, предмет, дата). 11. Вивчення перспективного педагогічного досвіду (проблема, прізвище педагога). 12. Вивчення літератури з певної педагогічної проблеми (конкретно). 164


Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р. 13. Доповідь на науковометодичному, психологопедагогічному семінарі (назва, дата). 14. Доповідь на підсумковій науковопрактичній конференції училища, області (назва, дата). 15. Представлення методичного матеріалу на виставку творчих робіт педагогів (назва, термін виконання).

16. Очікувані педагогічні здобутки. 17. Активна участь у роботі методоб’єднання училища та області.  Інші види роботи (назва, мета, термін).  Допомога, якої потребує педагог.

Додаток 9

Схема опису досвіду педагога 1. Чітке визначення назви досвіду, адреси та автора його. Вже в самій назві матеріалу повинна бути чітко дана основна характеристика досвіду, галузь застосування, характер розв`язуваної проблеми (управлінська, методична, навчальновиховна). 2. Обгрунтування актуальності досвіду, його практичної значимості для підвищення якості навчальновиховного процесу в навчальному закладі. Таке обгрунтування повинно витікати з двох основних позицій: а) якою мірою даний досвід допомагає розв`язанню завдань, що стоять перед закладом на сучасному етапі; б) які типові загальні недоліки в педагогічній діяльності педагогічних працівників допомагає перебороти даний досвід. 1. Теоретична база досвіду (сучасні теоретичні ідеї і положення, які служать обгрунтуванням наукової достовірності досвіду). 2. Технологія досвіду (система конкретних педагогічних дій, організацій, зміст, форми, прийоми, методи виховання і навчання): а) постановка цілей і завдань даної педагогічної діяльності (проведення уроків, системи навчальної роботи, виховного заходу, виховної роботи в цілому і т.д.) – для того щоб, правильно визначити ефективність навчальної, виховної роботи педагога, важливо вияснити, які завдання він ста-

вить, вибираючи ті чи інші форми, методи, прийоми; б) зміст навчальної і виховної роботи (характер доказів, фактів, прикладів, що сприяють глибокому засвоєнню учнями тих чи інших світоглядних та наукових ідей) – відповідність змісту поставленим цілям і завданням; часто досвід, який вартий наслідування, являє собою не тільки знаходження якихось нових форм, методів, а й такий підбір навчальновиховного матеріалу (фактів, аргументів), який дозволяє найбільш переконливо донести до учнів потрібну ідею, положення; в) форми і методи навчальновиховної роботи, їх оптимальний вибір у відповідність з поставленими цілями і завданнями, технологія їх застосування, способи діяльності педагогів та учнів – передовий досвід навчально-виховного процесу являє собою також вдалий вибір відомих форм і методів (або вироблення нових), що дозволяє найоптимальнішим шляхом досягти мети; завдання методиста – дати оцінку педагогу, його вмінню це робити; дуже важливо описати процедуру, послідовність виділених способів педагогічної діяльності; якщо, наприклад, стосується досвід формування інтересу учнів до вивчення математики, то необхідно чітко виділити, як це досягається розкриттям боротьби наукових ідей у математиці, показом ролі математики в сучасному виробництві і т.д.; 165


Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р. г) організація навчально-виховного процесу, способи включення учнів у навчальну, суспільнокорисну, трудову діяльність – відповідність організації поставленим цілям і завданням; глибокий аналіз навчально-виховного процесу неможливий без глибокого проникнення в організацію діяльності учнів, яка значною мірою визначає ефективність застосованих форм, методів, прийомів роботи; яку позицію займають учні в навчальній, трудовій суспільно-корисній діяльності; хто вони: прості виконавці волі дорослих чи організатори, хазяїни своїх прав; це дуже важливо знати, розкриваючи досвід навчальної чи виховної роботи; д) зв`язок одержаних результатів з поставленими цілями, завданнями і способами діяльності педагогів та учнів: необхідно довести, що результати навчально-виховного процесу в даному навчальному закладі, в даного педагога чи групи педагогів безпосередньо залежать від того досвіду, який пропагується, – наводяться певні порівняльні дані вихованості, якості знань учнів тощо. 5. Провідна педагогічна ідея: центральна, головна думка, що витікає з досвіду і передбачає варіативність форм її застосування, Це виді-

лення головного, найсуттєвішого в діяльності автора досвіду, Як відомо, сліпе копіювання досвіду, яким би результативним він не був, нічого не дає, якщо послідовники не засвоять його головну ідею. Точне застосування іншими працівниками, в інших умовах дій авторів може привести до провалу, дискредитації найкращого досвіду. Розкрити провідну ідею досвіду – найважливіше завдання методиста, який береться за його узагальнення. 6. Результативність, умови і можливості застосування даного досвіду. В результаті узагальнення будь-якого досвіду необхідно зробити висновок про результати даних педагогічних дій, якими вони відрізняються від результатів інших у тих же умовах. При цьому необхідно дати оцінку оптимальності часу, затраченого на досягнення даних результатів, тобто дати оцінку досвіду на основі “критерію мінімуму часу». Узагальнений матеріал, природно, завершується формулюванням висновків і рекомендацій, ілюструється необхідними додатками, які підтверджують оцінку і висновок автора. Запропонована схема є орієнтовною. Не виключений більш глибокий опис окремих елементів системи навчання та виховання.

Пам`ятка педагогу, який узагальнює власний досвід 1. Уважно стежте за новинками науково-методичної літератури, ведіть бібліографію літератури, що вас цікавить. 2. Збирайте і накопичуйте матеріали, що відображають досвід вашої роботи: плани, конспекти, дидактичні посібники, учнівські твори, їхні запитання, відповіді, свої спостереження за духовним розвитком учня. Зазначайте при цьому свої сумніви і невдачі. 3. Обираючи тему для узагальнення досвіду, намагайтесь врахувати

успіхи й недоліки у вашій роботі, роботі ваших колег. Бажано взяти тему, яку ви вважаєте найбільш важливою і необхідною. Постарайтесь сформулювати її чітко й конкретно. 4. Визначте форму узагальнення. Це може бути доповідь, стаття, буклет тощо. Обов`язково систематизуйте методичні матеріали (плани, картки, схеми, види учнівських самоосвітніх вправ), супроводжуючи їх картками-поясненнями. 5. Складіть короткий план теми, напишіть за темою тези. Згадайте і 166


Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р. поясніть факти, які будуть використані як основа для ваших висновків. Конкретизуйте план: у ньому має бути вже ідея досвіду та логічний виклад теми. 6. Доповідь. Спочатку чернетка. Дуже стислий виступ без загальних фраз. Літературу використовуйте не для повторення вже описаного, а для поглиблення та систематизації своїх спостережень і висновків. 7. Оцінюйте критичний досвід. Розповідаючи про успіхи, не забудьте сказати про недоліки, труднощі, помилки. Головний критерій хорошого досвіду – результативність. Розкриття досвіду не цікаве, якщо в ньому не показаний ріст і розвиток учнів.

8. Матеріал намагайтесь викласти коротко, просто, логічно, уникаючи повторень. 9. Працюючи над темою, радьтесь з колективом, зі своїми колегами. Так можуть з`явитися цінні думки, необхідні факти. 10. Підберіть і оформіть додатки (схеми, картки, таблиці, роботи учнів, списки літератури тощо). 11. Пам`ятайте, що узагальнюючи педагогічний досвід, ви виконуєте важливу державну справу, сприяєте дальшому поліпшенню справи навчання і виховання, професійного становлення учнів.

Джерела 1. Закон України «Про професійно-технічну освіту». 2. Положення про організацію навчально-виробничого процесу в ПТНЗ. 3. Положення про методичну роботу в професійно-технічному навчальному закладі, затверджене наказом Міністерства освіти і науки України від 12 грудня 2000 р. № 582. 4. Концепція розвитку професійної освіти і навчання в Україні (20102020 роки). 5. Державна цільова програма розвитку професійно-технічної освіти на 2011-2015 роки. 6. Стратегія державної кадрової політики на 2012-2020 роки. 7. Національна стратегія розвитку освіти в Україні на 2011-2021 роки. 8. Концепція гуманітарного розвитку України на період до 2012 року. 9. Концепція впровадження медіаосвіти в Україні. 10. Ковганич. Робота педколективу над науково-методичною проблемою // Завуч. - №19 (241), липень, 2005. – С. 19-22. 11. Г. Мізюліна, Є. Степанов, Н. Лебедєва та ін. Освітня програма „Школа самовираження особистості учня”// Підручник для директора. - № 11-12, 2005. – С. 15-34. 13. Є.М. Павлютенков, В.В. Крижко. Організація методичної роботи. – Харків: Видавнича група „Основа”, 2005. – 79 с. 14. Єрмаков І. Проектний підхід у школі життєвої компетентності // Підручник для директора. - № 9-10, 2005. – С. 34-35. 15.І.П. Нікітіна, Ю.О. Нікітін, В.В. Шліхова. Шкільне методичне обєднання. – Харків: видавнича група „Основа”, 2005. – 159 с. 16.Маслов В.І. та ін. Система інформації та комп’ютерні технології в управлінні школою. – К.: ІЗМН, 1996. – 80 с. 17.Н. Гончарова. Програма розвитку колективу, суть і функції її планування // Підручник для директора. - № 11-12, 2004. – С. 97- 104. 18.Н. Кононенко. Робота над науково-методичною проблемою // Завуч. - №3 (225), січень, 2005. – С. 12-14. 167


Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р. 19.Освітній менеджмент: Навчальний посібник / За ред. Л. Даниленко, Л. Карамушки. – К.: Шкільний світ, 2003. – 400 с. 20.Педагогічна діагностика // Завуч. - №10 (232), квітень, 2005. – С. 16-17. 21.Робота педагогічного колективу над науково-методичною проблемою // Завуч. - №19 (241), липень 2005. – С. 19-21. 22.Сушенцева Л.Л. Традиційні і нетрадиційні форми організації методичної роботи в професійно-технічному училищі: Методичні рекомендації. – Кривий Ріг, 1998. – 46 с. 23.Форми методичної роботи // Завуч. - №8 (230), березень, 2005. – С. 2-20.

РЕКОМЕНДАЦІЇ ДО ПІДГОТОВКИ ТА ВИДАННЯ НАВЧАЛЬНОЇ ЛІТЕРАТУРИ Навчально-методичний посібник – навчальне видання з методики викладання навчальної дисципліни, яке, крім викладу навчального матеріалу, містить методичні вказівки та рекомендації щодо викладання дисципліни або організації самостійної роботи учнів, розвитку та виховання особистості. Хрестоматія – навчальне видання літературно-художніх, історичних, наукових, мистецьких чи інших творів або їх частин, які є об'єктом вивчення певної навчальної дисципліни або виховання особистості відповідно до офіційно затвердженої навчальної програми (різновид – книга для читання). Словник для учнів – довідкове видання упорядкованого переліку мовних одиниць (слова, словосполучення, фрази, терміни, поняття, знаки, імена тощо), доповнених відповідними довідковими даними. Енциклопедія – навчальне видання довідкового характеру, яке містить упорядкований перелік відомостей, сукупність наукових знань з широкого кола питань. Популярність викладу, розрахована на широке коло читачів, має поєднуватися з науковою чіткістю та логікою викладення матеріалу, без авторського тлумачення. Неприпустиме недбале, наближене, однобічне висвітлення

Визначення навчально-методичної літератури Всі види навчально-мето-дичної літератури мають відповідати затвердженому навчальному плану навчального закладу, теми повинні текстологічно й за змістом збігатися з робочою навчальною програмою. Джерела оформляються відповідно до ДСТУ ГОСТ 7.1:2006 «Система стандартів з інформації, бібліотечної та видавничої справи. Бібліографічний запис. Бібліографічний опис». Загальні джерела виносяться у кінець навчального видання, розділені на основні та додаткові. Підручник – основне навчальне видання із систематизованим викладом дисципліни, що відповідає офіційно затвердженій навчальній програмі. Навчальний посібник – навчальне видання, яке доповнює або частково замінює підручник у викладі навчального матеріалу з певного предмета, курсу, дисципліни або окремого його підрозділу. Навчально-наочний посібник – навчальне образотворче видання матеріалів, які містять ілюстративнонаочні матеріали, що сприяють вивченню і викладанню дисципліни, засвоєнню її змісту. 168


Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р. явищ і фактів. Цим енциклопедії відрізняються від інших видів наукових видань, у яких такі матеріали можуть наводитися в авторській концепції. Мові енциклопедії властиві стислість, чіткість, лаконічність формулювань, уникнення вузькофахових термінів, професійних жаргонізмів, розмовних і просторічних слів, вставних слів та зворотів, емоційно забарвлених оцінок, надмірної кількості скорочень. Довідник – навчальне видання довідкового характеру, яке містить упорядкований предметний матеріал, узагальнені, стислі відомості з певних галузей науки, професій тощо. Практикум – навчальне видання практичних завдань і вправ, що сприяють засвоєнню набутих знань, умінь і навичок, їх систематизації та узагальненню, перевірці якості їх засвоєння (різновиди – збірник задач і вправ, тестові завдання, збірники текстів диктантів і переказів, інструкції до лабораторних і практичних робіт, робочі зошити, дидактичні матеріали). Методичні рекомендації – навчальне видання для учнів з методики засвоєння навчальної дисципліни. Тексти лекцій – навчальне видання, яке містить повний виклад лекційного матеріалу до затвердженої навчальної дисципліни (всіх лекцій або змістового блоку). Альбом – книжкове або комплектне аркушеве образотворче видання. Атлас – альбом зображень різних об’єктів (карти, креслення, малюнки та ін.), що пропонується з метою навчання або практичного виконання. Педагогічний програмний засіб – програмна продукція, яка використовується у комп’ютеризованих системах освіти як засіб навчання чи виховання учнів. Навчально-методичний комплекс – навчальне видання на допомогу учням у навчанні з викладом

основного змісту та завдань лекційних і практичних занять. Робоча навчальна програма – нормативний документ навчального закладу, що містить виклад конкретного змісту навчальної дисципліни, послідовність, організаційні форми її вивчення та їх обсяг, визначає форми і засоби поточного та підсумкового контролю. Навчальна програма – навчальне видання, яке визначає зміст, обсяг і вимоги до вивчення певного навчального предмета, курсу, дисципліни, розвитку і виховання особистості відповідно до вимог державних стандартів освіти та навчальних планів.

Вимоги до структури навчально-методичних видань Підручник Структура ЗМІСТ (назви розділів у точній відповідності до затвердженої навчальної програми). Заголовки змісту повинні точно повторювати заголовки в тексті, без скорочень. Позначення ступенів рубрикації («частина», «розділ») пишуться в один рядок з відповідними заголовками й відділяються від них крапкою. Всі заголовки у змісті починаються з прописної літери без крапки на кінці. ВСТУП (передмова):  роль і значення дисципліни (виду занять) у підготовці фахівця,  місце даного курсу (його частин) серед інших дисциплін,  формулювання основних завдань, що стоять перед учнем при вивченні навчальної дисципліни. ОСНОВНИЙ ТЕКСТ – дидактично та методично оброблений і систематизований автором навчальний матеріал. Викладення матеріалу в навчальній книзі повинно відрізнятися об’єктивністю, науковістю та чіткою логічною послідовністю. 169


Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р. Композиція підручника, подання термінів, прийоми введення до тексту нових понять, використання засобів наочності повинні бути спрямовані на те, щоб передати учневі певну інформацію, навчити його самостійно користуватися книгою, захопити його, викликати інтерес до предмета, що вивчається. ПИТАННЯ, тести для самоконтролю та контролю засвоєння знань:  розміщуються наприкінці кожної структурної частини (глави, параграфа),  сприяють формуванню практичних прийомів і навичок логічного мислення. У ході виконання контрольних завдань бажано передбачити використання обчислювальної техніки, аудіовізуальних засобів навчання, забезпечити умови обов’язкового використання нормативної та довідкової літератури. ОБОВ’ЯЗКОВІ ТА ДОДАТКОВІ ЗАВДАННЯ (для самоперевірки), ПРИКЛАДИ Під час написання навчальних книг необхідно орієнтувати учня на активну пізнавальну діяльність, самостійну творчу працю та вміння розв’язувати задачі, виконувати завдання. У кожному підручнику, посібнику мають бути приклади, питання, задачі, завдання. Вибір виду ілюстрацій залежить від мети, яку ставить перед собою автор. Можна сформулювати такі загальні рекомендації авторам щодо ілюстрування навчальних книг: - ілюстрації мають використовуватися тільки в тих випадках, коли вони розкривають, пояснюють або доповнюють інформацію, що міститься в книзі (наявність їх дозволяє авторам передати більш чітко, точно та образно програмні матеріали); - вигляд ілюстрацій має відповідати ступеню підготовленості учнів (для учнів молодших курсів ілюстра-

ції мають відрізнятися більшою образністю, ніж ілюстрації для учнів старших курсів); - під час підготовки ілюстрацій потрібно враховувати можливості відтворення їх типографією й інші фактори (на цьому етапі важливою є спільна робота автора та редактора; автор має чітко уявляти, як виглядатиме майбутнє видання); - ілюстрації у вигляді схем не повинні повторювати матеріалу основного тексту або містити зайву інформацію, що відволікає читача від засвоєння теми; - подані в підручниках та посібниках технічні креслення, що пояснюють будову та принципи роботи машин, їх механізмів і вузлів, не повинні містити малозначущих подробиць; - однотипні ілюстрації в підручнику мають бути виконані однією технікою; - при поданні статистичних даних доцільно використовувати графіки й діаграми, які є ефективним засобом передачі інформації між величинами та явищами, що вивчаються; - доцільно використовувати кольорові ілюстрації, які не тільки збагачують інформацію, а й акцентують увагу читачів на основних ідеях ілюстрованого матеріалу. ДОВІДКОВО-ІНФОРМАЦІЙНІ ДАНІ для розв’язання задач (таблиці, схеми тощо) АПАРАТ для орієнтації в матеріалах книги (покажчики, списки) Покажчики є обов’язковим структурним елементом підручників і навчальних посібників. Вони полегшують користування книгою. До предметного покажчика необхідно включати основні терміни та поняття, що зустрічаються в книзі, а до іменного – прізвища та ініціали тих осіб, відомості про яких можна знайти у виданні. Поруч з терміном у предметному покажчику (або прі170


Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р. звищем в іменному) через кому проставляються номери сторінок, на яких цей термін або прізвище зустрічаються. Терміни у предметному покажчику (та прізвища в іменному) пишуться в один стовпчик і розташовуються строго в алфавітному порядку. Групу термінів або прізвищ, які починаються з однієї літери, відділяють від наступної групи пробілом. СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ У підручниках (навчальних посібниках) мають бути наведені джерела, з яких отримано фактичний матеріал, що вказуються у відповідних посиланнях та бібліографічному списку. В підручниках (посібниках) необхідно використовувати лише дані, допущені до опублікування у відкритому друці. В розділі бібліографії (підручника, посібника) необхідно вказати основну використану та рекомендовану літературу для поглибленого вивчення курсу. Бібліографічні посилання даються на останнє видання даного твору або зібрання творів. ДОДАТКИ є важливим засобом збагачення змісту навчальної книги. У вигляді додатків доцільно давати різні матеріали, що доповнюють або ілюструють основний текст. Додатки за своїм характером та змістом повинні стосуватися всієї книги в цілому або її окремих частин, а не окремих часткових питань. Не допускається включати додатки, що не мають безпосереднього відношення до теми книги. Посібники Структура ЗМІСТ (назви розділів у точній відповідності до затвердженої навчальної програми). ВСТУП (передмова) – яку частину навчальної дисципліни розкриває посібник, які теми повністю, які – частково. ОСНОВНИЙ ТЕКСТ

ПИТАННЯ, ТЕСТИ для самоконтролю Обов’язкові та додаткові ЗАДАЧІ, ПРИКЛАДИ ДОВІДКОВО-ІНФОРМАЦІЙНІ ДАНІ для розв’язання задач (таблиці, схеми тощо) АПАРАТ ДЛЯ ОРІЄНТАЦІЇ В МАТЕРІАЛАХ КНИГИ (покажчики, списки) СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ Методичні рекомендації і практикуми Структура Навчально-тематичний ПЛАН ДИСЦИПЛІНИ (теми, підтеми, кількість годин відповідно до навчального плану). ВСТУП (1-2 сторінки) – місце курсу в навчальному процесі, мета, предмет вивчення, роль у підготовці фахівця, місце дисципліни серед інших предметів, попередні знання, що є основою для вивчення курсу, особливості, основні завдання, що стоять перед учнем при вивченні дисципліни, особливості дисципліни, використані технічні засоби. ОСНОВНИЙ ТЕКСТ – назва теми, методи опрацювання лекційного матеріалу та літератури, інструкції щодо виконання індивідуальних і самостійних завдань, підготовки до практичних занять. ПИТАННЯ, ТЕСТИ для самоконтролю ОБОВ’ЯЗКОВІ ТА ДОДАТКОВІ ЗАДАЧІ, ПРИКЛАДИ ДОВІДКОВО-ІНФОРМАЦІЙНІ ДАНІ для розв’язання задач (таблиці, схеми тощо) СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ (номер, сторінка в загальному списку літератури) Обсяг усіх тем дисципліни має бути однаковим. Структура викладення матеріалу – ідентичною. Тексти лекцій Структура НАВЧАЛЬНО-ТЕМАТИЧНИЙ ПЛАН (теми, підтеми, кількість го171


Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р. дин відповідно до навчального плану) НАЗВА ЛЕКЦІЇ ПЛАН ЛЕКЦІЇ ТЕКСТ ЛЕКЦІЙ – повний виклад матеріалу лекції з прикладами. СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ ДОДАТКИ Обсяг Розділи, що відповідають темам дисципліни, мають бути однаковими за обсягом. Навчально-методичний комплекс Структура НАВЧАЛЬНО-ТЕМАТИЧНИЙ ПЛАН ВСТУП (місце курсу в навчальному процесі, місце дисципліни серед інших предметів, попередні знання, що є основою для вивчення курсу, особливості, основні завдання, що стоять перед студентом при вивченні дисципліни) ОСНОВНІ ТЕРМІНИ ТА ПОНЯТТЯ МОДУЛЬНО-РЕЙТИНГОВА СХЕМА (пояснення значення балів і правил складання заліку чи екзамену) ОСНОВНИЙ ЗМІСТ (назва теми, план теми, короткий зміст, на що звернути увагу) КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ І ЗАВДАННЯ ЛІТЕРАТУРА ДО ТЕМИ (номери і сторінки відповідно до загального списку літератури) ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ ТЕМИ ІНДИВІДУАЛЬНОЇ РОБОТИ ПИТАННЯ НА ІСПИТ (залік) РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА

в тексті. Скорочувати заголовки у змісті або давати їх в іншій редакції (порівняно із заголовками в тексті) не можна. До змісту, як правило, включаються всі заголовки рукопису, за винятком підзаголовків, розташованих у підбір до тексту. Позначення ступенів прийнятої рубрикації («частина», «розділ», «параграф» та їхні порядкові номери) пишуться в один рядок з відповідними заголовками й відділяються від них крапкою. Всі заголовки у змісті починаються з прописної літери без крапки в кінці. Останнє слово кожного заголовка з’єднують крапками з відповідним номером сторінки у правому стовпчику змісту. Номери сторінок у змісті рекомендується проставляти простим олівцем. Вступ (передмова) Вступ (передмова) в навчальній книзі має відповідати таким основним вимогам: характеризувати роль і значення дисципліни (виду занять) у підготовці фахівця, показувати місце даного курсу (його частин) серед інших дисциплін, містити формулювання основних завдань, що стоять перед учнем для вивчення навчальної дисципліни. Обсяг передмови – 0,1–0,2 авт.арк. 1.3. Основний текст Основний текст підручника (навчального посібника) – це дидактично та методично оброблений і систематизований автором навчальний матеріал. Викладання матеріалу в навчальній книзі повинно відрізнятися об’єктивністю, науковістю та чіткою логічною послідовністю. Композиція підручника, подання термінів, прийоми введення до тексту нових понять, використання засобів наочності треба спрямувати на те, щоб передати учневі певну інформацію, навчити його самостійно користуватися кни-

Вимоги до структури книги Зміст Зміст – це перелік заголовків рубрик у книзі. Заголовки змісту повинні точно повторювати заголовки 172


Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р. гою, захопити його, викликати інтерес до предмета, що вивчається. 1.4. Питання, тести, задачі, завдання Питання і завдання (для самоперевірки та контролю засвоєння знань) у навчальній книзі дозволяють забезпечити більш ефективне опрацювання учнем навчального матеріалу у процесі самостійної роботи. Такі контрольні питання і завдання, що розміщуються наприкінці кожної структурної частини книги (глави, параграфа), мають сприяти формуванню практичних прийомів і навичок логічного мислення. Необхідно пам’ятати, що методично правильно поставлені запитання і завдання є запорукою того, що процес засвоєння знань у ході самостійної роботи з книгою призведе до їх практичного застосування. У ході виконання контрольних завдань бажано передбачити використання обчислювальної техніки, аудіовізуальних засобів навчання, забезпечити умови обов’язкового використання нормативної та довідкової літератури. У процесі написання навчальних книг необхідно орієнтувати учня на активну пізнавальну діяльність, самостійну творчу працю та вміння розв’язувати задачі, виконувати завдання. В кожному підручнику, посібнику мають бути приклади, питання, задачі. 1.5. Ілюстрації в навчальній книзі Вибір виду ілюстрацій залежить від мети, яку ставить перед собою автор. Можна сформулювати такі загальні рекомендації авторам з ілюстрування навчальних книг: - ілюстрації мають використовуватися тільки у тих випадках, коли вони розкривають, пояснюють або доповнюють інформацію, що міститься в книзі. Наявність їх дозволяє авторам передати більш чітко, точно

та образно програмні матеріали, що викладаються; - вигляд ілюстрацій має відповідати ступеню підготовленості учнів. Так, у підручниках для учнів молодших курсів ілюстрації повинні відрізнятися більшою образністю, ніж ілюстрації для учнів старших курсів, які можуть вільно читати креслення чи складні схеми; - під час підготовки ілюстрацій слід враховувати можливості відтворення їх типографією та інші фактори. Ось чому на цьому етапі важливою є спільна робота автора та редактора. Автор повинен чітко уявляти, як буде виглядати майбутнє видання; - ілюстрації у вигляді схем не повинні повторювати матеріал основного тексту або містити зайву інформацію, що відволікає читача від засвоєння теми; - подані в підручниках та посібниках технічні креслення, що пояснюють устрій та принципи роботи машин, їх механізмів і вузлів, не повинні містити малозначущих подробиць; - однотипні ілюстрації в підручнику мають бути виконані однією технікою; - у разі подання статистичних даних доцільно використовувати графіки та діаграми, які є ефективним засобом передачі інформації між величинами і явищами, що вивчаються; - доцільно використовувати кольорові ілюстрації, які не тільки збагачують інформацію, а й акцентують увагу читачів на основних ідеях ілюстрованого матеріалу. 1.6. Бібліографічний опис У підручниках (навчальних посібниках) мають бути наведені джерела, з яких отримано фактичний матеріал, що вказуються у відповідних посиланнях та в бібліографічному списку. В підручниках (посібниках) необхідно використовувати лише 173


Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р. дані, допущені до опублікування у відкритому друці. В розділі «Бібліографічний список» підручника (посібника) необхідно вказати основну використану та рекомендовану літературу для поглибленого вивчення курсу. Основними елементами бібліографічного опису є прізвище автора, назва твору, місце видання, назва видавництва, рік видання, кількість сторінок. Бібліографічні посилання необхідно давати на останнє видання даного твору або зібрання творів. 1.7. Покажчики Покажчики мають стати обов’язковим структурним елементом підручників та навчальних посібників. Вони полегшують користування книгою. До предметного покажчика потрібно включати основні терміни та поняття, що зустрічаються в книзі, а до іменного – прізвища та ініціали тих осіб, відомості про яких можна знайти в книзі. Поруч із терміном у предметному покажчику або прізвищем в іменному покажчику через кому проставляються номери сторінок, на яких цей термін або прізвище зустрічаються. Терміни у предметному покажчику та прізвища в іменному покажчику пишуться в один стовпчик та розташовуються строго в алфавітному порядку. Групу термінів або прізвищ, що починаються з однієї літери, відділяють від наступної групи пробілом. 1.8. Додатки Додатки є важливим засобом збагачення змісту навчальної книги. В додатках доцільно давати матеріали, що доповнюють або ілюструють основний текст. Додатки за своїм характером та змістом стосуються всієї книги в цілому або її окремих частин, а не окремих часткових питань.

Методика підготовки та створення електронного посібника Електронний посібник – це програмно-методичний комплекс, призначений забезпечити можливість тим, хто навчається, самостійно або з допомогою викладача засвоїти навчальний курс чи його розділ. Такий продукт створюється з вбудованою структурою, словниками, можливістю пошуку. Електронний посібник може використовуватися для самостійного вивчення навчального матеріалу з певного предмета або поглибленого вивчення предмета. Він має ряд принципових відмінностей від посібника, виготовленого типографським способом: можливість мультимедіа; забезпечення віртуальної реальності; високий ступінь інтерактивності; можливість індивідуального підходу до учня. Включення в структуру електронного посібника елементів мультимедіа дозволяє здійснювати одночасну передачу різноманітних видів інформації. Як правило, це означає співвідношення тексту, графіки, анімації і відео. Багато процесів та об’єктів в електронному посібнику може бути подано в динаміці їх розвитку, а також у вигляді двох- або трьохмірних моделей, що викликає в користувача ілюзію реальності зображуваних об’єктів. Інтерактивність дозволяє встановити зворотній зв’язок користувача інформацією з її джерелом (викладачем). Для інтерактивної взаємодії характерна оперативна відповідь та візуально підтверджена реакція на дію, повідомлення. Електронний посібник має певні переваги перед традиційними видами посібників: вивчення матеріалу може бути не пов’язане з часовими рамками (аудиторними заняттями); дозволяє розвивати навички самостійної роботи учнів; структура посібника допомагає встановлювати 174


Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р. контроль над вивченням відповідних блоків тем. Електронні посібники можуть мати додаткові можливості в порівнянні з паперовим варіантом. Однією з таких можливостей є використання гіперпосилань, за допомогою яких можливий швидкий перехід від однієї частини посібника до іншої. Створення електронного посібника – це творчий процес педагога і програміста. При цьому необхідно також дотримуватися відповідних методичних вимог. Основні вимоги до методики створення електронного посібника: 1. Навчальний матеріал повинен бути розбитий на окремі змістові блоки. 2. Кожен блок містить детальні ілюстрації. 3. Ілюстрації підбираються таким чином, щоб більш детально й доступно пояснити матеріал, який важко сприймається учнями. 4. Основний матеріал блоку має об’єднуватися в одне ціле за допомогою гіперпосилань. Гіперпосилання можуть зв’язувати й окремі блоки електронного посібника. 5. Доцільно доповнити матеріал посібника підказками. За функціональною значимістю матеріал електронного посібника повинен складатися з: презентаційної частини, основного матеріалу з вправами, задачами, контрольними питаннями, проміжними тестами, які дозволяють оцінити отримані знання й відкрити доступ до наступного рівня навчання (інших більш складних блоків навчального матеріалу). При складанні проміжних та підсумкових тестів, що проводяться в рамках конкретного електронного посібника, рекомендується брати за основу педагогічні вимірювальні матеріали, які використовуються в системі дистанційного навчання.

Презентаційна частина електронного посібника – це аналог вступу друкованого посібника. В цьому розділі наводиться коротка характеристика змісту електронного посібника, надаються рекомендації з використання даного програмного продукту, назва освітньої установи, назва предмета, інформація про авторів і т.д. Основний зміст електронного посібника розбивається на окремі блоки або модулі. Блок аналогічний розділу у звичайному посібнику. Він повинен складатися з одного або декількох файлів (об’єм кожного – не більше 100 Кб). Перехід з одного блоку або модуля можливий двома шляхами: при проходженні проміжного тестування, після закінчення вивчення попереднього блока або через меню. Якщо блок складається з великої кількості файлів, то доцільно розробити його внутрішнє меню. Дуже важливо забезпечити доступ до довідників, словників термінів з кожної сторінки посібника. Для цього потрібна навігаційна система. Навігаційна система відображається на так званих навігаційних панелях. Для зручної навігації по електронному посібнику в текст вставляються гіперпосилання. Гіперпосилання – це слово або фраза, підкреслені або виділені яскравим кольором, при натисканні на які здійснюється швидкий перехід до потрібних фрагментів тексту. Наприклад: в абзаці тексту введено визначення певного поняття. Тоді в подальшому, при згадуванні цього поняття, його можна вказати, як гіперпосилання, тобто при натисканні на слово, буде здійснюватися швидкий перехід на той абзац, у якому наведено його визначення. Всі гіперпосилання розставляються за вказівкою автора посібника.

Вимоги до оформлення електронного посібника 175


Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р. ші елементи. Решта нетекстових елементів оформляються у вигляді картинок. Оформлення графіки. Кольорові рисунки повинні додаватися окремо у вигляді графічних файлів з розширенням jpg, bmp, gif. При цьому підпис і номер рисунка у вихідному файлі повинні відповідати назві файлу з рисунком. Чорно-білі рисунки можуть бути вставлені в текст вихідного файлу і не повинні виходити за межі полів сторінки. Графічні елементи, що складаються з декількох компонентів, мають бути згруповані. Всі підписи всередині графічних елементів виконуються елементом напис, згруповані разом з іншими елементами, розміщені по лівому краю сторінки. Підписи під рисунками друкуються звичайним текстом. Оформлення таблиць. Розмір таблиці може бути довільним, але не повинен виходити за межі полів сторінки. Таблиця має розміщуватися по лівому краю сторінки. Не допускається поворот таблиць. Оформлення елементів Equation. Кожний елемент Equation оформляється з нового рядка. Безперервна послідовність елементів Equation повинна набиратися як один елемент, включно зі знаками пунктуації, що стоять у кінці формул. Опис структури посібника повинен бути наданий автором у друкованому вигляді разом з основним матеріалом. Підготовка тестових завдань і контрольних питань. В електронному посібнику існує можливість включення контрольних завдань і тестів. Для розміщення контрольних завдань у посібнику автору необхідно надати в електронному вигляді тестові завдання, що складаються з питань, варіантів їх відповідей (з поміткою однієї правильної відповіді).

Вимоги до паперового варіанту. Паперовим варіантом можуть бути видані типографським способом матеріали посібника або роздрукований на принтері, підготовлений до типографського друку, електронний варіант. Паперовий варіант посібника необхідний для того, щоб розробник мав уявлення про те, яким повинен бути кінцевий варіант електронного посібника. Для реалізації гіперпосилань в електронному посібнику необхідно виділити в паперовому варіанті (наприклад, підкреслити, виділити маркером) частину тексту-посилання та вказати абзац тексту (сторінку паперового носія, номер абзацу, а також виділити перше слово цього абзацу), на який буде здійснюватися перехід посиланням. Вимоги до електронного варіанту. Текст електронного варіанту навчального ресурсу повинен бути набраним або збереженим у форматі текстового редактора Word for Windows і відповідати таким вимогам: 1. Формат сторінки А5. 2. Поля : верхнє – 2 см, нижнє – 2 см, ліве – 2 см, праве – 2 см. 3. Шрифт тексту – Times New Roman. 4. Розмір шрифту – 10-11. 5. Початок абзацу – відступ з нового рядка. 6. Міжрядковий інтервал – одинарний, вирівнювання по ширині. При оформленні заголовків документа повинні використовуватися відповідні стилі. Так, якщо заголовок розділу має стиль «Заголовок 1», то заголовок підрозділу (або частини) повинен мати стиль «Заголовок 2». Заголовки не повинні бути набрані стилем «Обычный». Основний текст – стиль «Основний текст». Крім тексту, електронний варіант посібника може містити графіку, таблиці та ін-

176


Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р.

ПОРЯДОК подання навчально-методичних видань на розгляд науково-методичної ради НМЦ ПТО ПК 1. Науково-методична рада НМЦ ПТО ПК у Хмельницькій області рекомендує до видання з грифом Міністерства освіти і науки України навчально-методичні видання, перелічені в наказі № 588 від 27. 06.2008 р. 2. Інші види навчальнометодичної літератури можуть видаватися та поширюватися за рекомендацією науково-методичної ради НМЦ ПТО ПК. 3. До того, як подати заяву до науково-методичної ради НМЦ ПТО ПК про розгляд розробленого педагогом підручника (посібника), видання має пройти: - апробацію в навчальному процесі закладу, що повинно підтвердитися експертним висновком; - обговорення на засіданні методичної комісії й отримати певні рекомендації, зауваження, висновки про відповідність чи не відповідність навчальним плану і програмі; - отримати ухвалу педагогічної (або методичної) ради навчального закладу про подання на науковометодичну раду НМЦ ПТО ПК (після доопрацювання за рекомендаціям методкомісії); - отримати рекомендації та рецензію методиста відповідного профілю НМЦ ПТО ПК, а при необхідності – висновки фахової ради (фахова рада може рекомендувати пройти апробацію в іншому навчальному закладі). 4. Для отримання рекомендації науково-методичної ради автор має подати до науково-методичної ради НМЦ ПТО ПК у Хмельницькій області (голова – Л.І. Шевчук, секретар – О.В. Тертична): 4.1. Заяву з проханням про розгляд видання 4.2. Роздрукований текст навчально-методичного видання та його

електронну версію 4.3. Витяг з протоколу засідання методичної комісії ПТНЗ з експертними висновками 4.4. Витяг з протоколу засідання педагогічної (або методичної) ради навчального закладу з ухвалою 4.5. Дві рецензії фахівців (одна з них – методиста профільного напряму НМЦ ПТО ПК) 4.6. У випадку розгляду на обласній фаховій раді – експертні висновки фахової ради. 4.7. Науково-методичну карту навчального посібника (зразок – у додатку) 5. Науково-методична рада НМЦ ПТО ПК має право додатково залучати фахівців для рецензування навчальної літератури. У випадку відповідності навчального видання вимогам МОН України науковометодична рада може рекомендувати видання до друку та поширення або для використання в навчальному процесі закладу. 6. Науково-методична картка навчального посібника (підручника) повинна відповідати таким вимогам: містити повне і чітке обґрунтування доцільності видання посібника, обґрунтування типу навчального посібника, перелік умінь і навичок, на формування яких спрямовано посібник, термінологічну карту дисципліни, статистичні дані. 7. На основі розгляду матеріалів науково-методична рада може виносити рішення про клопотання перед відповідними органами та посадовими особами щодо доцільності видання навчальної літератури з грифом МОНмолодьспорту України. 8. Підручник, посібник, який отримав рекомендацію науковометодичної ради НМЦ ПТО ПК до видання, подається у відділ інформа177


Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р. ційно-видавничої діяльності та передового педагогічного досвіду, де вирішується питання подачі до друку (при необхідності підписується видавничий договір). За наказом МОН № 588 від 27.06.2008 з урахуванням змін, затверджених Наказом МОН № 11 від 10.01.2009 р. існує 2 види грифів:

методичної ради Міністерства освіти і науки України. Для отримання грифу МОНмолодьспорту України автор має додатково подати до науково-методичної ради МОН:  3 зовнішні рецензії;  обґрунтування доцільності видання (місце в навчальному процесі, кількість годин, мета, актуальність, перелічити існуючі навчальнометодичні розробки з даного напряму за останні 5 років з позначенням кількості сторінок); До Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України подаються:  супровідний лист на ім’я міністра закладу, установи, чиї співробітники створили підручник (посібник);  довідку про авторів;  витяг із засідання науковометодичної ради НМЦ ПТО ПК щодо необхідності публікації;  три зовнішні рецензії, підписані, з печатками тих установ, де працюють рецензенти;  відповіді на зауваження рецензентів (якщо у рецензентів були зауваження);  обґрунтування видання твору за підписом авторів із зазначенням необхідності та новизни їхнього твору порівняно з тими аналогами, які видані за останні 3 роки з цієї тематики;  робочу програму (затверджену, підписану, з печаткою) дисципліни, для якої пропонується видання;  навчальний план (таблиця), затверджений і підписаний. Наступні кроки здійснюються у МОНмолодьспорту України.

«Затверджено Міністерством освіти і науки України» – надають за результатами експертизи підручникам з базових предметів, курсів, дисциплін, які попередньо були видані як навчальні посібники й отримали схвальні відгуки фахівців (пройшли апробацію навчальної літератури, що затверджується МОН, і за її результатами визнані як усталені для використання в навчальновиховному, навчально-виробничому процесі). «Рекомендовано Міністерством освіти і науки України» надається навчальній і навчально-методичній літературі:  новоствореним підручникам;  навчальним посібникам, які підлягають апробації;  навчально-наочним посібникам;  навчально-методичним посібникам;  хрестоматіям;  словникам, енциклопедіям і довідникам. Рішення про надання грифів «Затверджено» і «Рекомендовано» ухвалює Міністр на підставі висновків відповідних комісій Науково-

ПРИМІТКА: Рекомендується видання, які плануються до друку, виконувати на форматі А5, шрифт: Times New Roman, розмір:10; інтервал: одинарний, поля: 2х2х2х2. Отримати консультацію щодо технічного оформлення (вибір шрифта, подання ілюстрацій), форматування, структурування посібника можна 178


Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р.

у відділі інформаційно-видавничої діяльності та передового педагогічного досвіду НМЦ ПТО ПК у Хмельницькій області. Додаток Форма оформлення науково-методичної карти посібника Науково-методична картка навчального посібника (підручника) Категорія Автор Назва Тип Потреба у грифові

Зміст ПІБ Назва посібника (підручника), вихідні дані Підручник, посібник, тексти лекцій тощо Претендує чи не претендує. Якщо претендує, то на який: «Затверджено» чи «Рекомендовано»

Якому курсу (предмету, напряму) відповідає Обґрунтування доцільності видання Обґрунтування типу навчального посібника Перелік знань, умінь навичок, якостей, на формування яких спрямовано посібник Основні терміни, ключові поняття посібника (підручника)

Статистична інформація

На яку (які) категорію (категорії спрямоване видання Які етапи пройдені (від створення) Експертні висновки

Які посібники та підручники є, чим пропонований відрізняється, яку якісно нову інформацію містить, у чому доцільність видання посібника (підручника) Коротко вказати, чому саме такий тип навчальної літератури обрано автором, доцільність вибору цього типу Чітко вказати на формування яких знань, умінь, навичок і якостей спрямовано посібник, окреслити засоби, якими це завдання буде реалізовано Перелік термінів та ключових понять за розділами. Відсоток навчальної програми, який охоплює посібник (конкретно назва програми і перелік тем) Кількість годин у навчальному плані – аудиторні + години для самостійної роботи (відповідно до плану) Кількість сторінок (вказати формат, розмір шрифту, інтервал. Вказати призначення посібника (підручника) Апробація (де, який період, з якою категорією, які результати). Методична комісія (№ протоколу, дата засідання). Педагогічна (методична) рада (№ протоколу, дата засідання). Дата подання до науково-методичної ради НМЦ ПТО ПК. Вказати, ким і які зроблено висновки

179


Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р.

А.І. СМАЛЮК, методист відділу інформаційно-видавничої діяльності та перередового педагогічного досвіду НМЦ ПТО ПК у Хмельницькій області

ОРГАНІЗАЦІЯ РОБОТИ В ПТНЗ З ВИЯВЛЕННЯ, ВИВЧЕННЯ ТА УЗАГАЛЬНЕННЯ ПЕРЕДОВОГО ПЕДАГОГІЧНОГО ДОСВІДУ Передовий досвід не має термінів служби: він зберігає значимість, поки корисний. Досвідом треба вміти розпорядитися. Його можна омертвити, ігнорувати, однак можна і змусити працювати, розвиватися, збагачувати практику.  цілеспрямованість,  системність,  діагностичність,  перспективність. До передового досвіду, який підлягає вивченню, узагальненню та впровадженню, відносяться також методи та прийоми праці педагогівноваторів, форми роботи педагогічних колективів, методи управління освітньою діяльністю. Ці форми та методи нової організації набувають соціальної значимості тільки в тому випадку, якщо буде забезпечена можливість їх застосування в аналогічних умовах. Метою виявлення, вивчення, узагальнення та поширення передового педагогічного досвіду є теоретичне осмислення, використання на практиці та популяризація передової педагогічної ідеї. Основні завдання виявлення, вивчення, узагальнення та поширення передового педагогічного досвіду полягають у стимулюванні творчих пошуків педагогів, сприянні розвитку педагогічної майстерності, педагогічних здібностей, розвитку педагогічної науки. Основними принципами виявлення, вивчення, узагальнення та поширення передового педагогічного

Реформування сучасної професійно-технічної освіти, а саме створення умов для здобуття належної якості професійно-технічної освіти – одне із завдань Державної цільової програми розвитку професійно-технічної освіти на 2011-2015 роки, яке багато в чому залежить від професіоналізму фахівців, що працюють у даній системі. Демократизація навчального закладу розкриває потенційні можливості кожного педагогічного працівника, заохочує ініціативу. Під поняттям "передовий досвід" треба розуміти нові чи поліпшені прийоми і методи роботи, форми діяльності, прогресивні нововведення, раціоналізаторські ініціативи, що дають високий результат і відповідають сучасним вимогам, спрямовані на удосконалювання навчальновиховного процесу. Сьогодні найбільш актуальне завдання – об'єктивна оцінка інноваційних процесів у розвитку освітніх і виховних систем навчальних закладів, експертна оцінка авторських методик, педагогічного досвіду, кваліфікації професійної майстерності педагога. У вирішенні даного завдання основними є такі характеристики педагогічного досвіду: 180


Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р. досвіду є законність, науковість, гласність, толерантність, комплексність, нормативність, безперервність. В узагальненні ППД виділяють декілька етапів: виявлення, вивчення, узагальнення і поширення. Виявлення передового педагогічного досвіду – дуже непросте завдання, оскільки педагогічний досвід вирізняється відносністю:  передовий досвід учорашнього дня – завтра може застаріти;  для одних – передовий досвід, а для інших – пройдений етап;  в одних умовах – передове, в інших – не має особливої цінності. Тому передовий досвід потребує експертизи: вивчення, аналізу, оцінки, тривалої перевірки, оцінки з погляду досягнень сучасної науки і практики. Головними критеріями передового педагогічного досвіду є: o актуальність – відповідність досвіду найважливішим проблемам навчання і виховання на певному етапі; o новизна – наявність у теорії та практиці раніше не відомих знань, форм і методів діяльності (властива не тільки науковим відкриттям, а й раціоналізації окремих аспектів педагогічної діяльності); o результативність – підвищення рівня розвитку учнів у процесі застосування конкретного досвіду, оптимальне використання педагогом (вихователем) та учнями сил і часу для досягнення результату; o раціональність – досягнення високих результатів за розумної інтенсифікації зусиль, засобів і використання часу; o стабільність – використання досвіду в діяльності інших педагогів протягом тривалого часу; o перспективність – можливість творчого наслідування досвіду іншими педагогами. Вивчення ППД. При вивченні та діагностиці (аналізі, оцінці) пере-

дового досвіду (змісту, методів, прийомів роботи педагога) використовуються методи: - спостереження, відвідування навчальних занять і позаурочних заходів (цілеспрямоване сприйняття педагогічного процесу) з використанням сучасних аудіо- та відеозасобів; - методи опитувальної діагностики:  бесіди з педагогом,  анкетування,  контрольні роботи для учнів,  педагогічне тестування,  соціометричні методики,  метод експертних оцінок,  вивчення творчої лабораторії педагога, - вивчення думки оточуючих, колег; - вивчення та аналіз документації НВП:  наказів і протоколів,  планів,  конспектів уроків і заходів,  звітів, доповідей, повідомлень,  методичних розробок,  дидактичних матеріалів,  продуктів діяльності учнів, - вивчення та оцінка особистісних якостей, ставлення педагога до педагогічної діяльності, - вивчення результатів діяльності педагога та учнів. Вивчається: суть досвіду, його прояв, зміст, методи, форми, прийоми і засоби навчання, діяльність педагога та учнів, конкретні умови виникнення й розвитку досвіду, особистість автора досвіду, тривалість у часі існування досвіду. Узагальнення та опис ППД. Спочатку збирають позитивні факти, далі знаходять їх спільну причину, основу. Досвіду дається назва, коротко формулюється його суть, розкривається оригінальність у методиці навчально-виховної роботи та її системи. Опис системи роботи педагога, 181


Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р. його авторської технології охоплює не одну якусь сторону навчальновиховного процесу, а різні сторони досвіду, що відображають його специфічні особливості: - підготовка педагога до нового навчального року, до вивчення теми, до окремого уроку; - викладання нового матеріалу, забезпечення його зв'язку з життям та діяльністю учнів; - організація самостійної роботи учнів на уроці з урахуванням індивідуального підходу; - перевірка й оцінювання знань, умінь і навичок учнів, позитивні зміни в їхньому розвитку; - визначення домашніх завдань, їх перевірка та виконання; - проведення позакласної роботи. Під час узагальнення передового досвіду на перший план виносяться його технологічні якості: відтворюваність, тиражування. Важлива сторона узагальнення досвіду – його теоретичне осмислення та обґрунтування. Необхідно ідентифікувати досвід, який узагальнюється з усіма позиціями класифікаційної схеми освітніх технологій. Значно важче й складніше завдання – це монографічний опис досвіду навчального закладу в цілому. Тут ідеться про узагальнення та опис практики викладання різних навчальних предметів, роботи майстрів виробничого навчання, керівників ПТНЗ, методичних комісій і т.ін. Упровадження та поширення ППД. Поширення досвіду відбувається в різних формах: усна або друкована пропаганда, практичний показ (відкритий урок, позакласний захід). Друкована форма дозволяє популяризувати передовий досвід далеко за межами того закладу, в якому він виник. У структурі передового педагогічного досвіду виділяють:

- елементи досвіду, обумовлені індивідуальною своєрідністю особистості педагога; - прийоми і способи діяльності, характерні тільки для даної загальноосвітньої галузі; - найбільш загальні прийоми та способи діяльності, які можуть бути використані в інших галузях. Результати узагальнення передового досвіду можна представити у вигляді методичних рекомендацій, розробок, дидактичних матеріалів, творчої роботи, статті, навчальнометодичного посібника. Цінними формами популяризації та поширення передового досвіду є конференції, наради, педагогічні читання. Поряд із традиційними (текстовими) формами узагальнення передового досвіду використовують інформаційні носії – текстові та електронні, а також можливості комунікаційної загальноосвітньої мережі для анотації оглядів матеріалів і каталогів ППД. Таким чином, аналіз та узагальнення передового педагогічного досвіду можуть відбуватися на різному науковому рівні, починаючи від простих емпіричних узагальнень без точного обліку всіх його умов та результатів, і, завершуючи строгим експериментом відповідно до правил наукового доведення, які дозволяють розкрити внутрішній механізм взаємозв’язку педагогічних явищ. Кожному педагогу, який займається аналізом та узагальненням свого чи чужого досвіду, потрібно постійно підвищувати науковий рівень цієї роботи. Поширення передового педагогічного досвіду – це діяльність, спрямована на ознайомлення працівників освітніх закладів із суттю досвіду, обґрунтування доцільності його впровадження, популяризацію передової педагогічної ідеї. При цьому використовуються різні види та форми роботи: 182


Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р. - обласні школи передового педагогічного досвіду; - виступи авторів передового педагогічного досвіду на науковопрактичних конференціях, семінарах, педагогічних читаннях, «круглих столах», засіданнях методичних комісій, курсах підвищення кваліфікації; - проведення відкритих уроків, занять, виховних заходів, семінарів тощо; - публікації у фахових періодичних виданнях, на веб-сайтах системи ПТО та фахових видань; - індивідуальна робота педагогів з матеріалами електронної бібліотеки ППД; - виставки та експозиції на районних (міських) конференціях. Удосконалення передового досвіду. Передовий педагогічний досвід характеризується перспективністю свого розвитку, а тому після його впровадження, він удосконалюється і в практиці роботи педагога, який створив його, і в роботі педагогів, які взяли досвід на озброєння. Інформаційне забезпечення передового педагогічного досвіду. Результати вивчення та узагальнення ППД оформлюються у паперовому та електронному вигляді. У паперовому й електронному вигляді оформляються: - титульний лист; - інформація про автора ППД з його фото; - картка обліку ППД; - витяг з протоколу засідання педагогічної ради навчального закладу. Додатки можуть бути оформлені в електронному вигляді (мультимедійні презентації, відео, фото), а за бажанням автора – у паперовому, та включати: - конспекти уроків, занять, виховних заходів; - сценарії змагань, свят, концертів, розваг;

- фрагменти уроків, занять, виховних заходів, розваг, свят, концертів тощо; - дидактичний матеріал; - список публікацій у періодичних виданнях. ПАМ′ЯТКА фахівцеві, який описує передовий педагогічний досвід  Чітко визначити назву, адресу та автора досвіду (у назві матеріалу дати основну характеристику досвіду, визначити галузь застосування, характер розв`язуваної проблеми: управлінська, методична, навчальновиховна).  Обгрунтувати актуальність досвіду, його практичну значущість для підвищення якості навчальновиховного процесу в ПТНЗ: якою мірою цей досвід сприяє розв`язанню завдань, що стоять перед професійнотехнічним навчальним закладом на сучасному етапі; які типові недоліки в педагогічній діяльності допомагає побороти досвід.  Подати теоретичну базу досвіду: сучасні теоретичні ідеї, положення, які служать обґрунтуванням наукової достовірності досвіду.  Описати технологію досвіду (систему конкретних педагогічних та організаційних дій, зміст, форми, прийоми, методи виховання й навчання): а) постановку цілей і завдань педагогічної діяльності (проведення уроків, системи навчальної роботи, виховного заходу, виховної роботи в цілому і т.д.); б) ефективність навчальної, виховної роботи педагога, зіставити її з результатами; з′ясувати правильність визначених завдань, вибраних форм, методів, прийомів у навчанні та вихованні учнів; в) зміст навчальної та виховної роботи (характер доказів, фактів, прикладів, що сприяють глибокому 183


Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р. засвоєнню учнями тих чи інших світоглядних і наукових ідей). Відповідність змісту поставленим цілям і завданням. Досвід, який вартий наслідування, полягає і в знаходженні нових форм, методів, доборі навчальновиховного матеріалу (фактів, аргументів), який дозволяє найбільш переконливо донести до учнів певну ідею, положення; г) форми та методи навчальновиховної роботи, їх оптимальний вибір і відповідність поставленим цілям, завданням, технологію їхнього застосування, способи діяльності педагогів та учнів. Передовий досвід навчально-виховного процесу являє собою вдалий вибір відомих форм і методів (або вироблення нових), що дозволяє найоптимальнішим шляхом досягти мети. Важливо описати процедуру, послідовність способів педагогічної діяльності. Якщо, наприклад, досвід стосується формування інтересу учнів до вивчення математики, то необхідно розкрити наукові засади стимулювання мотивації в певному віковому періоді, показати роль математики у становленні особистості; д) організацію навчальновиховного процесу, способи включення учнів у навчальну, суспільно корисну, трудову діяльність; відповідність організації поставленим цілям і завданням; показати ефективність діяльності учнів із застосуванням різноманітних форм, методів, прийо-

мів роботи, їх позицію: простих виконавців волі дорослих чи організаторів, господарів своїх прав; ж) показати зв`язок одержаних результатів із поставленими цілями, завданнями, способами діяльності педагогів та учнів, довести, що результати навчально-виховного процесу в освітньому закладі, в педагога чи групи педагогів залежать від досвіду, який пропагується; наводяться певні порівняльні дані вихованості, якості знань учнів тощо;  розкрити провідну педагогічну ідею, що випливає з досвіду й передбачає варіативність форм її застосування, виділити головне, найсуттєвіше в діяльності автора досвіду;  охарактеризувати результативність умов і можливостей застосування описаного досвіду та відтворюваності у практиці роботи іншими педагогами; у результаті узагальнення досвіду показати, чим відрізняються описані педагогічні ідеї від результатів інших у тих же умовах;  дати оцінку оптимальності часу, витраченого на досягнення результатів, на основі критеріїв мінімуму часу за Ю.К. Бабанським;  до узагальненого матеріалу сформулювати висновки та рекомендації, проілюструвати додатками.

Додаток 1

Інформація про автора (колектив авторів) передового педагогічного досвіду 1. Прізвище, ім′я, по батькові ________________________________________________________________ 2. Освіта ____________________________________________________________________ 3. Повна назва вищого начального закладу, який закінчив, рік закінчення ____________________________________________________________________________ _____________________________________________________________ 4. Спеціальність за дипломом ________________________________________________________________

184


Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р. 5. Місце роботи, адреса, контактний телефон ________________________________________________________________ 6. Посада____________________________________________________________ 7. Педагогічний стаж__________________________________________________ 8. Кваліфікаційна категорія_____________________________________________ 9. Звання (педагогічне, вчене), науковий ступінь___________________________ 10. Нагороди__________________________________________________________ 11. Проблема, над якою працює автор____________________________________ 12. Наявність друкованих робіт (перелічити) ____________________________________________________________________________ Примітка. Якщо узагальнюється передовий педагогічний досвід колективу авторів (2 і більше), то інформацію потрібно подати про кожного автора

Додаток 2. Зразок

Картка вивчення досвіду Навчальний заклад (повна назва) ________________________________________________________________ Автор досвіду (прізвище, ім’я, по батькові педагога) ________________________________________________________________ Стаж роботи_____________________________________________________ Тема досвіду________________________________________________________ Зміст досвіду Провідна ідея________________________________________________________ Мета________________________________________________________________ Новизна_____________________________________________________________ Актуальність__________________________________________________________ Суть_____________________________________________________________ Практична значущість______________________________________________ Результативність_____________________________________________________ Рівень творчої самостійності ___________________________________________ Терміни вивчення та узагальнення ____________________________________________________________________________ _________________________________________________________ Хто вивчає та узагальнює (прізвище, ім’я, по батькові і посада) ___________________________________________________________________ Методи вивчення _____________________________________________________________________ Форми узагальнення (опис, буклет, альбом, стенд, відеофільм, посібник тощо)_________________________________________________________________________ Ким схвалений досвід (методичною радою, педрадою, науково-методичною радою НМЦ ПТО ПК у Хмельницькій області) ____________________________________________________________________ Де зберігаються матеріали узагальнення досвіду ________________________________________________________________ Заходи із впровадження досвіду (організовано творчу групу, школу передового досвіду, створено відеофільм, проведено семінари, вироблено методичні рекомендації, видано посібник, здійснено наставництво тощо) _____________________________________________________________________ Висновки (рівень готовності до поширення, можливі форми подальшого впровадження, можливий рівень використання тощо) ________________________________________________________________ Дата « »_____________________________________________ Керівник навчального закладу

(підпис)

185

(П.І.Б.)


Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р. Додаток 3. Зразок

ВИТЯГ з протоколу засідання педагогічної ради навчального закладу від _____________ №  диференційований підхід до навчання, використовує завдання різного ступеня складності;  нестандартні форми проведення уроків. На уроках особлива увага приділяється творчому застосуванню знань на практиці: випуск листівок, захист проектів тощо. Аналіз контрольних робіт свідчить про те, що учні добре засвоїли програмний матеріал, у них сформовані предметні вміння і навички. Досвід роботи з проблеми (тема) пропонується вивчити та узагальнити. Ухвалили: 1). Вивчити та узагальнити досвід роботи педагога (П.І.Б.) з проблеми ... 2). Створити творчу групу педагогів (експертну комісію) для всебічного вивчення та узагальнення досвіду роботи педагога.

Слухали: методиста (заступника директора) начального закладу (П.І.Б.) про вивчення та узагальнення досвіду роботи педагога (П.І.Б.) з проблеми (тема). Педагог має глибокі теоретичні знання з предмета, володіє методикою викладання. Розвиток пізнавального інтересу учнів здійснює різноманітними методами стимулювання та мотивації навчально-пізнавальної діяльності (пізнавальні, дидактичні, ситуаційні ігри тощо). Чільне місце посідають такі методи навчання: (перелік). Значну увагу педагог приділяє формуванню логічного мислення, використовуючи методи аналізу, синтезу, порівняння та узагальнення. Враховує індивідуальні особливості мислення учнів, націлює їхню діяльність на самостійний пошук розв’язання проблеми. Крім того, педагог впроваджує: Голова педради Секретар педради

(підпис) (підпис)

(П.І.Б.) (П.І.Б.)

Додаток 4

ОПИС передового педагогічного досвіду (педагогом) Опис передового педагогічного досвіду являє собою подання інформації, яку було зібрано в процесі вивчення досвіду, у вигляді тексту. В описі чітко визначається педагогічна проблема та формулюється тема досвіду. Назва повинна відображати сутність досвіду, провідну ідею описуваної методичної системи, містити ключові слова з основних її положень. 1. Структура опису: титульний аркуш; фото; персоналія; зміст; вступ;

основна частина (опис досвіду); висновок; список використаної літератури; додатки (за необхідності). 2. Вимоги до змісту опису (подані вище). 3. Титульний аркуш містить: найменування навчального закладу, де узагальнювався досвід; назву роботи; прізвище, ім′я, по батькові автора (колективу авторів), посада; місто і рік

186


Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р.

Орієнтовна схема опису досвіду роботи педагога ням при підготовці до екзаменів, кількість самостійних робіт, перевірка педагогом). Загальний висновок. 9. Уміння педагога працювати в інформаційному середовищі. Застосування інформаційно-комунікативних технологій. ІІ. Дані аналізу уроків 1. Кількість відвіданих уроків. 2. З яких тем проведені уроки. 3. Які прийоми і методи ведення уроків краще всього вдаються викладачу, якими засобами досягається успіх. 4. Загальний висновок про позитивний досвід проведення уроку. ІІІ. Узагальнення про самоосвіту педагога, його систему роботи за методичною темою. ІV. Загальні висновки про роботу педагога. V. Що з досвіду роботи можна порекомендувати для використання іншими педагогами.

1. Загальні відомості 1. ПІБ, рік народження. 2. Освіта, стаж роботи, категорія за підсумками атестації. 3. Рівень знань учнів (бажано протягом кількох років у різних групах). 4. Стосунки педагога з учнями (зі спостережень, бесід з іншими викладачами, анкет учнів). 5. Зацікавленість учнів предметом, висновки про рівень зацікавленості предметом, який веде педагог. 6. Стан навчальної документації, зміст і особливості поурочних планів, накопичуваність оцінок, їх співвідношення. Робота щодо виконання навчального плану і програми. 7. Накопичення дидактичних засобів та їх використання. Забезпеченість уроків дидактичними засобами, їх якість, прийоми та методи використання. 8. Стан конспектів учнів (як ведуться, чи зможуть надати допомогу уч-

О.О. МЕРГУТ завідувач лабораторії НМЦ ПТО ПК у Хмельницькій області

МИСТЕЦТВО ПЕДАГОГІКИ. ТВОРЧІСТЬ ЯК ПЕДАГОГІЧНА КАТЕГОРІЯ “Усяка практична діяльність, що прагне задовольнити вищі моральні і взагалі духовні потреби людини… - це вже мистецтво. В цьому розумінні і педагогіка буде, звичайно, вищим з мистецтв, бо вона прагне задовольнити найбільшу з потреб людини і людства – їхнє прагнення… до удосконалення самої природи людини – її душі і тіла, а вічно передуючий ідеал цього мистецтва є довершена людина”. К.Д. Ушинський

Постановка проблеми в загальному вигляді та її зв’язок із важливими науковими чи практичними завданнями… Духовне і національне відродження освіти, вирішення завдання щодо формування соціально активної особистості та створення

сприятливих умов для розвитку творчих можливостей учня залежать від рівня освіти та загальної культури педагога, його професійної компетентності, здатності до креативної діяльності, його професійних та особистіс-

187


Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р. них якостей, соціальної активності та громадської позиції. Характерними рисами сучасного педагога є глибокі знання своєї спеціальності в поєднанні з методичною майстерністю, розуміння особливостей розвитку учнів різновікових категорій, їх внутрішнього світу, мотивів поведінки; любов до дітей, бажання й уміння спілкуватися з ними, сучасне науково-педагогічне мислення, готовність до постійної самоосвіти, впровадження інновацій, поглиблення й поповнення знань у різних галузях науки, мистецтва й культури тощо. У сучасних умовах професійна праця педагога набуває якісних відмінностей, зумовлених такими факторами: - соціальною орієнтацією сучасних освітніх закладів на розвиток творчих здібностей учнівської молоді, їх талантів і обдарованості; - демократизацією та гуманізацією педагогічної професії; - появою мережі альтернативних систем освіти, авторських методик навчання; - протиріччями між соціальною потребою у творчій професійній праці педагога і відсутністю скоординованої підготовки до неї педагога. На сучасному етапі розвитку освіти і науки виникла потреба виокремлення педагогіки творчості в окрему галузь загальної педагогіки, що зумовлено об'єктивними процесами демократизації та гуманізації освіти, результатом яких є особистісно орієнтована спрямованість суб'єктсуб'єктної взаємодії в процесі навчання й виховання. В умовах демократизації та гуманізації освіти педагогіка творчості набуває рис самостійної наукової дисципліни. Аналіз останніх досліджень і публікацій, в яких започатковано розв’язання даної проблеми… Проблемі творчості як педагогічній кате-

горії надають увагу окремі дослідники. Так, Я.О.Пономарьов, опираючись на висновки С.О. Грузенберга, розглядає у своїх працях різні спроби створення теорії творчості: філософські, психологічні, інтуїтивні. Він робить висновок, що, незважаючи на різноманітність уявлень про творчість, усі дослідники вважають дану проблему комплексною. Ним було здійснено ґрунтовний аналіз численних виявів творчості на основі вивчення вітчизняних і зарубіжних досліджень, встановлено зв’язки творчості з психологічними якостями особистості, а також проаналізовано структуру психологічного механізму творчості й визначено творчість як “механізм розвитку”. В.О. Лісовська, В.А. Крутецький, М.М. Поташник, Л.А. Степанко надають увагу дослідженню співвідношення поняття педагогічної творчості із супровідними ознаками, властивостями, якостями особистості. Є.А. Климов, В.С. Мерлін, Н.І. Петров, Я.О. Пономарьов, Г.М. Філонов розглядають індивідуальний стиль діяльності особистості як найважливішу ознаку її творчого характеру. В.І. Загвязинський, І.А. Зязюн, Н.М. Тарасович наголошують на з’ясуванні механізму взаємозв’язку творчого мислення і педагогічної майстерності. Д.Б. Богоявленська розглядає проблему цілепокладання у творчій діяльності. Ю.К. Чабанський, В.О. Сластьонін, Г.І. Щукіна надають увагу розвитку науково-педагогічного стилю мислення як першооснови становлення творчої особистості педагога. Досліджують суб'єктивні аспекти педагогічної творчості, види і механізми педагогічної імпровізації І.А. Зязюн, М.Д. Нікандров та інші науковці. 188


Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р. В.І. Андрєєв, О.О. Бодальов, Н.В. Кичук, М.В. Демінчук, Л.М. Лузіна, О.Г.Мороз, В.В. Рибалко вивчають педагогічні умови, шляхи і засоби формування творчої позиції особистості. Створенню методик виявлення і розвитку творчих якостей особистості, вивченню обдарованості зосереджують увагу В.О. Моляко, П.С. Перепелиця, М.Л.Смульсон, М.О. Холодна. Значний внесок у розвиток теорії творчості зробив вчений Е.П. Торренс, який, вивчаючи протягом двадцяти років розвиток творчих здібностей дітей у США, відзначає наявність як успіхів, так і невдач, пов’язаних з тим, що офіційна педагогіка не надто зосереджується на проблемах навчання творчості. В наукових працях Л.Л. Гурова, А.Ф. Єсаулова, О.М. Матюшкіна, В.О.Моляко, П.І. Просецького і В.А. Семиченка, В.В.Рибалка досліджуються методи активізації інформаційного пошуку, засоби активізації творчої діяльності, методика розв’язання творчих задач, конструювання взаємовідносин у дослідницькому колективі тощо. За словами В.О. Сухомлинського, “робота педагога – це творчість, а не буденне заштовхування в дітей знань”. Він підкреслював, що справжній учитель-майстер не може жити без творчості, повторюючи одне й те саме все своє життя. Тільки творчий педагог спроможний розвинути творчі здібності в учнів. Формулювання мети статті… Метою даного дослідження є виявлення значеннєвості категорій творчості для педагогічної науки; розкриття змісту та основних аспектів педагогіки творчості; опис характерних особливостей діяльності педагога в процесі формування творчих здібностей учнів через творче самовдосконалення.

Виклад основного матеріалу дослідження… Проблема творчості в процесі педагогічної діяльності, творчого навчання та виховання не досліджена належним чином і не достатньо впроваджена в практику. Тому з’ясуємо окремі аспекти педагогіки творчості. Педагогіка творчості – це галузь загальної педагогіки, котра вивчає закони й закономірності: формування творчої особистості, розвитку та саморозвитку її творчих можливостей у процесі освіти та навчання; створення психолого-педагогічних умов для прояву творчого потенціалу особистості в суспільно корисних і індивідуально значущих для неї видах життєдіяльності [4, 83]. Педагогіці творчості, з точки зору розуміння її як фундаментальної науки, притаманна єдність абстрактного й конкретного. У такому контексті можна говорити про емпіричну й фундаментальну фази теорії педагогіки творчості, які відповідно відображають конкретні й абстрактні знання. Дана наука безпосередньо пов’язана з практикою, тому вона є конкретною, і водночас її можна розглядати як синтез абстрактних знань. Головним і найбільш складним явищем, яке вивчає педагогіка творчості, є формування творчої особистості учня в його навчально-виховній взаємодії з педагогом. У цьому процесі власні можливості як учня, так і педагога, розвиваються й набувають об’єктивного характеру, втілюючись у конкретних якостях та особливостях їх особистостей. Саме тому процес формування творчої особистості учня неможливо відокремити від творчого розвитку того, хто його навчає й виховує. Цей процес є не тільки сукупністю послідовних і взаємопов’язаних дій педагога та учнів, спрямованих на свідоме й міцне засвоєння системи знань, умінь, навичок, формування світогляду учнів, культури поведінки тощо, а й сукуп189


Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р. ністю послідовних і взаємопов’язаних “перетворень” у їх творчому розвитку: мотивації, характерологічних особливостях, творчих уміннях, психічних процесах, що сприяють успіху людини у творчій діяльності. Саме цей процес відображає сутність педагогічної творчості. Таким чином, поняття “педагогіка творчості” містить у собі поняття “педагогічна творчість” [4, 83]. Відомо, що елементи творчості притаманні будь-якому виду діяльності. Творчість має неоціненне значення для навчання й особистісного розвитку людини і є запорукою емоційного здоров’я. Саме тому включення до педагогіки проблем наукової, художньої, технічної творчості не тільки наближує навчання та виховання до науки, техніки, мистецтва, а також сприяє формуванню людини як творчої особистості. Включення психології творчості як абстрактної науки до складу педагогіки творчості як конкретної науки – необхідна умова розвитку дієвоперетворюючих знань про творчу діяльність [4,84]. Кожна наука керується певними законами. Законами педагогіки творчості є: - закон педагогічної розвиваючої взаємодії, який зумовлює реалізацію концепції особистісно орієнтованого навчання, реальну демократизацію та гуманізацію будь-якого навчально-виховного процесу; - закон фасилітаційного режиму педагогічного впливу, що відображає об’єктивну реальність, притаманну процесу формування творчої особистості, яка полягає в тому, що розвиток і саморозвиток творчої особистості може відбуватися за певних психолого-педагогічних умов, які сприяють творчій діяльності особистості, стимулюють її творчу активність, полегшують долання психологічних бар’єрів творчості; Г.О.Балл відстоює думку про те, що не можна

обмежувати діяльність освітніх установ функціями підготовки, адже дитина живе сьогодні, а не тільки готується до життя; - закон взаємозумовленості розвитку суб'єктів педагогічного процесу (у творчості людина виступає не тільки як суб'єкт пізнання, а й водночас як творець самої себе, своєї творчої сутності; наслідком творчості є творення, формування людини тощо); - закон неперервної творчої реалізації та самореалізації особистості, який відбиває концепцію життєтворчості людини (творчі можливості особистості реалізуються в самому процесі її життя, самореалізації, самовираження й саморозвитку). Саме тому першорядним завданням педагогіки творчості є вироблення психолого-педагогічних концепцій самовдосконалення та залучення особистості до творчого процесу особистісного саморозвитку. Рушійною силою навчання у творчості є принципи педагогіки творчості, а саме: - принцип взаємозумовленості освіти і творчого розвитку особистості, (Л.С. Виготський, Г.С. Костюк); - принцип самоорганізації (Є.М. Князєва); - узгодження розвитку учнів з власними тенденціями розвитку (ініціювання творчої активності, при непомітному управлінні). Педагогічна діяльність педагога буде визначена творчою, коли їй будуть притаманні властивості творчого процесу. Творчі можливості педагога розкриваються саме в процесі творчої професійної діяльності, коли відбувається їх реалізація та розвиток, а творча педагогічна діяльність вважається дослідницькою. Педагог, який працює творчо, спирається на досягнення педагогічної науки, сам збагачує педагогічну теорію, розкриває закономірності педагогічного процесу, визначає шляхи його удосконалення, 190


Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р. прогнозує результати своєї діяльності. Творчий педагог – це креативна особистість з високим ступенем розвиненості мотивів, характерологічних особливостей і творчих умінь, що сприяють успішній творчій педагогічній діяльності, і яка внаслідок спеціальної професійної підготовки та постійного самовдосконалення набуває знань, умінь і навичок педагогічної праці, оволодіває уміннями формування творчої особистості учня у навчально-виховному процесі. Здатність творчого педагога до педагогічної творчості характеризується не тільки високим рівнем педагогічної креативності, а, відповідно до сучасних вимог, рівнем володіння предметом, який викладається, а й набутими психолого-педагогічними знаннями, уміннями та навичками, які забезпечують ефективність його взаємодії з учнями щодо розвитку творчих можливостей учнів у навчально-виховному процесі [4, 97]. Наведемо деякі критерії творчої педагогічної діяльності педагога, які за своєю сутністю є індивідуальнотворчими і характеризують творчу діяльність педагога як творчий процес: - розробка принципово нових підходів до навчання, виховання і розвитку учнів; - раціоналізація та модернізація змісту, форм, методів та засобів навчально-виховного процесу в умовах реформування освіти, зокрема з метою розвитку творчих можливостей учнів, їх талантів та обдарованості; - комплексне і варіантне використання у професійній діяльності всієї сукупності теоретичних знань і практичних навичок; - бачення нової проблеми у зовнішньо знайомій ситуації, знаходження варіантних шляхів її вирішення;

- застосування науково доказового вибору дій у конкретній педагогічній ситуації; - проведення систематичного самоаналізу професійної діяльності, науково-дослідницької роботи з творчого узагальнення власного досвіду та досвіду своїх колег, володіння формами і методами управління творчою навчальною діяльністю учнів з метою розвитку їх творчих можливостей; - реалізація на практиці принципів педагогіки співробітництва, прояв гнучкості при виборі оптимального управлінського рішення у нестандартних (особливо конфліктних) ситуаціях; оригінальне конструювання навчально-виховного процесу [4, 100]. Творчість педагога в різних видах професійної діяльності проявляється по-різному. Наведемо п’ять підсистем творчої педагогічної діяльності педагога, в кожній з яких опосередковано присутня методична підсистема. 1. Дидактична (ступінь володіння педагогом змістом навчального матеріалу, формами, методами, засобами ефективної організації творчої навчальної діяльності учнів; творча педагогічна діяльність педагога з планування навчально-виховного процесу, реалізація плану й мети, самоаналіз і коригування своєї діяльності з розвитку творчих можливостей учнів, формування їх пізнавальних інтересів і мотивів творчої діяльності, озброєння учнів знаннями, вміннями та навичками в процесі уроків і позаурочних заходів). 2. Виховна (творча педагогічна діяльність педагога із забезпечення психолого-педагогічних умов для формування кожного учня як творчої особистості через активну життєву діяльність вихованців; діяльність педагога з творчого розвитку учнів, самореалізації їх потенційних можливостей у різних видах творчої діяль191


Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р. ності в процесі спеціально організованих форм виховної роботи). 3. Організаційно-управлінська (творча педагогічна діяльність педагога з розвитку в учнів здатності до самоуправління та комунікації. 4. Ступінь оволодіння педагогом формами, методами, засобами педагогічного управління творчою діяльністю учнів з метою розвитку їх потенційних творчих можливостей. 5. Самовдосконалення (творча професійна діяльність педагога з підвищення своєї професійної та загальної культури, із самовиховання й саморозвитку професійно значущих якостей, педагогічної креативності, діяльність педагога зі створення власної творчої лабораторії. 6. Громадсько-педагогічна (професійний, громадський та особистісний рейтинг педагога; ефективність взаємодії педагога з батьками, колегами, громадськістю, іншими соціальними інститутами виховання, творчими спілками тощо). Дослідниками виокремлено чотири рівні творчої діяльності педагога: 1. Репродуктивний, який передбачає, що педагог, працюючи на основі вироблених до нього методик, рекомендацій, досвіду, відбирає ті, які найбільше відповідають конкретним умовам його праці, індивідуально-психологічним особливостям учнів. 2. Раціоналізаторський, який передбачає, що педагог на основі аналізу свого досвіду, конкретних умов педагогічної діяльності вносить корективи у свою роботу, вдосконалює, модернізує деякі елементи існуючих рекомендацій, методик, досвіду відповідно до нових завдань. 3. Конструкторський, який характеризує діяльність педагога, коли на основі свого досвіду, самоаналізу своєї діяльності і знань психологопедагогічних особливостей учнівського колективу педагог, використо-

вуючи існуючі методики, рекомендації, передовий досвід, конструює свій варіант вирішення педагогічної проблеми. 4. Новаторський, за яким вирішуються педагогічні проблеми на принципово нових засадах, які відрізняються оригінальністю та високою результативністю. Акцентуємо увагу на останньому рівні, коли шляхи, засоби, методи виховної діяльності педагога становлять цілісну систему роботи, яка забезпечує сприятливі психологопедагогічні умови для активної життєдіяльності вихованців, розвитку їх творчих можливостей, формування кожного учня як особистості; створена система відрізняється новизною, оригінальністю та високою результативністю. Загалом, впровадження інновацій у систему освіти відбувається за трьома напрямами: - вдосконалення традиційного освітнього процесу, тобто модернізація, модифікація, раціоналізація того, що прийнято; - трансформація традиційного процесу, тобто його радикальні перетворення; - комплексність (комбінаторність) видозмін, які складаються з елементів як модернізації, модифікації та раціоналізації традиційної системи, так і її трансформації [3, 253]. Важливим питанням, особливо у професійно-технічній освіті є питання педагогічної творчості в поєднанні з педагогічною майстерністю. Педагогічна майстерність розглядається як досконале, творче виконання педагогом професійних функцій на рівні мистецтва, результатом чого є створення оптимальних соціально-психологічних умов для становлення особистості кожного учня, забезпечення високого рівня інтелектуального розвитку, виховання кращих 192


Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р. моральних якостей, їх духовного збагачення. Як наголошував К.Д. Ушинський, “педагог, який прагне до майстерності, має здійснювати навчальновиховну роботу на рівні мистецтва, тобто вміло, вправно, оскільки вона скерована на формування особистості вихованця ”. Творчість є обов'язковою умовою майстерності. Тільки через творчу активність, пошуковоперетворюючу діяльність в навчально-виховному процесі формується та удосконалюється педагогічна майстерність педагога. Головною особливістю педагогічної творчості є те, що об’єктом творчості є дитина (учень, студент), яка постійно змінюється. Тому й специфіка педагогічної творчості зумовлена тим, що об'єктом і результатом її є творення людини, а не образу, як у мистецтві, не механізму чи конструкції, як у техніці. Як правило, перед педагогом постає велика кількість важкопрогнозованих, та часто непередбачуваних факторів, які впливають на його діяльність з формування творчої особистості дитини. Справжня педагогічна праця нетворчою не буває. Спрямованість на формування творчої особистості учня передбачає не випадкове, стихійне розкриття його потенцій, а вибір такого змісту, форм, методів, засобів, створення таких умов навчання і виховання, за яких творчий потенціал особистості розкриється якомога раніше й буде розвиватися [8, 23].

Висновки з даного дослідження і перспективи подальших розвідок з цього напряму… Творчість – це завжди cтворення чогось нового на основі перетворення пізнаного. Педагогічну діяльність здавна кваліфікували як творчу. Особливістю педагогічної творчості є те, що це завжди співтворчість. Вона тісно пов’язана, злита з творчістю всього колективу педагогів, кожного учня або студента. Поняття “педагогічна творчість” грунтується на визначенні сутності такого феномена, як творчість. За сприятливих конкретних умов педагогічної праці найвища результативність педагогічної творчості виявляється в позитивній динаміці сформованості творчої особистості учня та зростанні рівня творчої педагогічної діяльності педагога. Ефективною творчість педагога буде за умови забезпечення позитивної динаміки формування творчої особистості учня і підвищення рівня творчої педагогічної діяльності самого педагога, які визначатимуться в результаті порівняння досягнутого з вихідним значенням. Якщо стимулюватимуться дослідницькі пошуки педагогів, а практичним досягненням надаватиметься теоретико-науковий зміст, то це приведе до підвищення рівня наукової, теоретичної і методичної підготовки педагогів, їх творчої практичної діяльності, що реалізується у творчих проявах учнів, майбутніх кваліфікованих фахівців, які можуть стати винахідниками, раціоналізаторами, котрих так потребує наука і практика.

Джерела 1. Козленко В.Н. Проблема креативности личности /КозленкоВ.Н.// Психология творчества: общая, дифференциальная, прикладная / Отв. ред. Я.А. Пономарев. – М.: Наука, 1990. – 224. – С.131–148. 2. Педагогіка вищої школи: навч. посібник / [З. Н. Курлянд, Р. І. Хмелюк, А.В. Семенова та ін.], за ред. З. Н. Курлянд. – [2-ге вид., перероб. і доп.]. – К.: Знання, 2005. – 399 с. 3. Пономарев Я. А. Фазы творческого процесса / Исследование проблем психологии творчества / Пономарев Я. А./ – М.: Педагогика, 1983. – С. 3-26. 193


Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р. 4. Сисоєва С.О. Основи педагогічної творчості /Сисоєва С.О./: Підручник. – К.: Міленіум, 2006. – 344 с. 5. Сухомлинский В.А. Избранные педагогические сочинения /Сухомлинский В.А. / – В 3 т. – М.: Педагогика, 1981. – Т.3. – 640 с. 6. Тюріна Т.Г. Феномен інтуїції. / Тюріна Т.Г. / Вид. друге. Книга для педагогів, психологів, філософів. – Львів: СПОЛОМ, 2005. – 120 с. 7. Ушинський К.Д. Вибрані педагогічні твори. / Ушинський К.Д. / – В 2 т. / Ред.кол.: В.Н. Столєтов та ін., К.: Рад. школа, 1983. – Т.1. – 488 с. 8. Cz. Kupisiewicz Podstawy dydaktyki ogólnej. – Warszawa; Polska Oficyna Wydawnicza „BGW”, 1996. – 237 с. 9. Fromm E. The creative attitude / Fromm E /. – New York: Harper & Row, 1959. – 641с.

М. Я. ПЕТРОВА, методист Вищого професійного училища №36 с. Балин

СУЧАСНЕ ДИДАКТИЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПІДГОТОВКИ КВАЛІФІКОВАНИХ РОБІТНИКІВ В АГРАРНИХ ПТНЗ Сучасне дидактичне забезпечення має зацікавлювати учнів, викликати бажання в них бачити практичну мету вивчення дисциплін і забезпечувати їх вивчення, тобто сприяти виконання принципу педагогіки М. Монтесорі «Я хочу знати, для чого це потрібно і де це може знадобитися». Впровадження державного стандарту професійної освіти аграрного профілю, а саме – з підготовки фахівців інтегрованої професії: слюсар з ремонту сільськогосподарської техніки та устаткування, тракторист – машиніст сільськогосподарського виробництва категорії «А», «В», водій автотранспортних засобів категорії «С» - потребує розробки дидактичного забезпечення, спрямованого на вдосконалення комплексно-методичного забезпечення, створення навчальних комплексів спецдисциплін. Основою використання будь-якої методики при вивченні спецдисциплін є комплексне методичне забезпечення навчального процесу. Кожен викладач працює над створенням навчально-методичного забезпечення своєї дисципліни: планування, розробки та створення оптимальної системи (комплексу) навчально-методичної документації і засобів навчання, необхідних для забезпечення повного і якісного процесу навчання учнів професіям у межах змісту й часу, що визначаються навчальними планами і програмами.

194


Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р.

Незалежно від змісту предмета професії всі засоби навчання кваліфікують відповідно до шляху подачі інформації, функціонального призначення і методів організації навчально-пізнавальної діяльності учнів. Залежно від шляху подачі інформації система засобів навчання поділяється на групи: - друковані (підручни