Issuu on Google+

Оксана ГАЙДУК

Дмитро Стус: Ми — єдина європейська країна, яка не зробила доступною свою класику

Про стратегію роботи з популяризації спадщини Т.Г. Шевченка напередодні відзначення 200-літнього ювілею поета та про конкретні кроки в реалізації планів і задумів Національного музею Тараса Шевченка «Українська культура» розпитала його директора Дмитра Стуса Національний музей Тараса Шевченка

УК. Які із запланованих Міністерством культури України заходів до відзначення 200-річчя Великого Кобзаря належать Національному музею Тараса Шевченка і на якій стадії реалізації вони зараз? Розкажіть про «музейну» стратегію відзначення ювілею. Мені здається, що не зовсім коректно в контексті ювілею Тараса Шевченка говорити про заходи. Радше слід вести мову про можливість перегляду стратегії роботи з популяризації спадщини національного генія. Відтак Міністерство просто приречено спиратися на роботу не лише нашого, а й усіх музеїв Шевченка, а на результат, маю надію, позитивний, повинні працювати й усі інші державні установи. Тому мені легше говорити про наші плани, які в разі їх успішної реалізації будуть успіхами й Міністерства, а в разі невдачі — нашими провалами. Із 2012 року музей поступово здійснює програму трансформації в культурно-просвітницький центр, головним завданням якого є збереження, наукова робота та популяризація спадщини Тараса Шевченка.

88

Відповідно, за цими трьома напрямами й будувалася наша робота. Головним завданням, безперечно, було проведення ремонтно-реставраційних робіт в Головному корпусі музею (бульвар Шевченка, 12) та його філіях — меморіальних будиночках на Козиному болоті та на Пріорці. Грибок, замокання стін, відсутність вентиляції, неможливість підтримувати температурно-вологісний режим у приміщеннях фондів та виставкових залах створювали загрозливу ситуацію щодо збереження колекції музею. У ході роботи над проектом стало зрозуміло, що лише реставрацією та ремонтом не обійтися, аби вирішити проблему, треба провести повномасштабну реконструкцію інженерних мереж музею. Зараз, завдяки безпосередньому втручанню Президента України, першого віцепрем’єра С.Г. Арбузова, міністра культури Л.М. Новохатька, голови Київської міської державної адміністрації О.П. Попова та титанічній роботі архітектурної майстерні Л.П. Скорик, працівники якої понад півроку безкоштовно працювали над проектом, ситуацію вдалося зрушити з місця, і роботи розпочалися.

Другий напрям нашої діяльності — науковий. Зусиллями Н.І. Орлової та її колективу Музеєм уперше підготовлено та розміщено на сайті найповнішу на сьогодні мистецтвознавчу бібліографію, написано кількасот статей до Шевченківської енциклопедії та значну кількість приміток до наукового видання мистецьких творів Тараса Шевченка. Зараз колектив музею активно працює над підготовкою ювілейних видань із Київським університетом та багатьма видавництвами, активно займається розробкою концепції та тематико-експозиційних планів для нової експозиції (якщо на неї будуть виділені кошти) та нових екскурсій. Із невдач — гальмування в оцифровці колекції та створення електронного страхового фонду. На це грошей ніхто не виділив, а ті десятки тисяч гривень, які вдалося знайти через недержавні гранти, жодним чином не вирішать проблеми. Третій напрям — популяризація. Тут вдалося чимало. Маємо відчутний приріст відвідувачів, які переважно ходять на розроблені останнім часом екскурсії та виставки: передусім це стосується інтерактивної екскурсії-гри для школярів


Oksana GAYDUK

Dmytro Stus: We are the only European country which has not made its classics available On the strategy of promoting Shevchenko's heritage before the celebration of poet’s 200th anniversary, and on the specific steps in the implementation of plans and projects of the National Museum of Taras Shevchenko, Ukrainian Culture questioned its director Dmytro Stus

ИC. Which events planed by the Min-

istry of Culture of Ukraine to the celebration of the 200th anniversary of the Great Poet belong to the National Museum of Taras Shevchenko, and how do they develop? Tell us about the «museum» strategy in the anniversary celebration. I think it’s not very correct to speak of events in the context of Taras Shevchenko’s anniversary. We should rather talk about the possibility of revision the strategy of promoting national genius’ heritage. Therefore, the Ministry is just doomed to rely on our and all the others Shevchenko’s museums, and the result, I hope the positive, should be worked by all the government agencies. Therefore, I find it easier to talk about our plans, which in the case of successful implementation will be successful for the Ministry, and in the case of failure will be our failures. Since 2012, we’ve been working on the program of transformation our museum into a cultural and educational center, whose main task is to preserve, promote and develope scientific work with Taras Shevchenko’s heritage.

Accordingly, our job is being built in these three areas. Of course, the main was to conduct repair-restoration works in the main building of the museum (Shevchenko Boulevard, 12) and in its subsidiaries such as Historic houses on Kozyne swamp and at the Priorka. The fungus, soaked walls, lack of ventilation, inability to maintain temperature and humidity at the funds and showrooms threatened the preservation of the museum's collection. Working on the project it became clear that the restoration and repair were not enough to solve the problem, we had to do a fullscale reconstruction of museum’s utilities. Now, thanks to the direct intervention of the President of Ukraine, First Deputy Prime Minister S.G. Arbuzov, Minister of Culture L.M. Novohatko, Head of Kyiv City State Administration O.P. Popov and titanic work of L.P. Skoryk’s architectural studio, whose employees donated the project more than six months, the situation was to budge, and the work began. The second area of our work is scientific. Thanks to efforts of N.I. Orlova and her colleagues the museum prepared and posted on the website the most complete

art bibliography, wrote several hundreds of articles for the Shevchenko Encyclopedia and numerous notes for scientific publication of artistic works of Taras Shevchenko. Now, the museum staff with Kyiv University and many publishers actively work on a commemorative editions, it actively engaged in developing the concept and thematic-exhibition plans for the new exposition (if we get money) and new tours. Among the failures are slow work in making digital collection and creation of electronic insurance fund. No money were allocated for these, and the money we’ve managed to find through the grants, do not solve the problem. The third area is promotion and popularization. We’ve achieved a lot there. We have a significant increase in visitors, who mainly go to the recently developed tours and exhibitions. First of all it’s about the interactive tours-games for junior and senior classes, as well as the changing exhibitions that we increasingly enter into the life of the museum. You see, the countries with well-developed tradition of museums change their exhibition several times a year, that allows them not only to acquaint visitors with abundant funds, but also to

89


молодших і старших класів, а також змінних виставок, що ми дедалі активніше вводимо в життя музею. Бачите, у країнах із розвиненою музейною традицією експозиції змінюються кілька разів на рік, що дозволяє не лише познайомити відвідувачів із багатими фондами, а й постійно знаходитися в інформаційному просторі. Звісно, ні технічно, ні ментально ми ще до цього не готові. Але проводити зміни в окремих залах експозиції ми почали, і це відразу привернуло увагу громадськості. Відсотків 5–7 — протестувало, відсотків 50 — дякувало. Проте в музей пішла молодь та російськомовний відвідувач, що для мене надзвичайно показово.

20 років ми говорили про що завгодно, з культурою та духовністю включно, але так і не спромоглися робити якісний культурний продукт. Більше того, саме це поняття дратувало й дратує чимало можновладців. От і вийшло, що в світі, де головна конкуренція відбувається між високотехнологічними культурними продуктами, ми, по суті, не представлені, або представлені поодинокими явищами. Відтак українська культура маловідома або й невідома навіть своїм сусідам. На мою думку, це погано. Тепер щодо коштів. 27,2 млн гривень, виділених на реконструкцію, ремонт і реставрацію музею — це добре. Але на музей Шопена в переддень юві-

Інтер’єр музею

УК. Уряд спрямував на ремонтно-рес-

тавраційні роботи Національного музею Тараса Шевченка та його філій 27,2 мільйона гривень. В Україні вже складається традиція виділяти кошти на пам’ятки культурної спадщини, на вшанування пам’яті лише з нагоди гучних ювілеїв, у той час, коли багато років поспіль музеї лише одним своїм виглядом кожен день нагадували відвідувачам про потребу в ремонті. Чому виникає така ситуація і як вберегти безцінну пам'ять про геніальних людей української землі? Мені здається, що це проблеми росту нашої держави. Ми наразі єдина європейська країна, яка не зробила доступною свою класику — літературну, музичну, аудіо та візуальну. Понад

90

лею поляки витратили понад 100 млн. євро. От і порівнюйте. Проте справа навіть не в коштах. Підготовку до святкування ювілею наші західні сусіди почали за 5 років до нього. Спершу вони напрацювали відповідну законодавчу базу, потім провели конкурс, потім створили оргкомітет, який займався координацією всіх заходів, аби вони дали максимальний результат. Як наслідок, на рік Шопена в Польщу приїхало більше туристів, ніж на Євро–2012. Звісно, й у фінансовому плані рік Шопена був значно вигіднішим за футбол. У нас же всі роки незалежності культура, на жаль, не розглядається в якості основоположного елемента державного іміджу, фінансується за залишковим принципом, а про стратегію культурного розвитку годі й говорити. Звідси всі наслідки.

Попри все я не є песимістом. Як рік Шопена та його музей змусив більшість польських музеїв перебудовуватися і змінювати форми роботи, так і в нас — якщо вдасться бодай частково реалізувати задумане — багато культурних закладів будуть змушені переформатовувати свою роботу з відвідувачами, структуру музеїв, запроваджувати інтерактив, активніше заявляти про себе в мережі iнтернет. УК. Вашого батька Василя Стуса час то порівнюють із Тарасом Шевченком. Адже обидва вони прожили по 47 років, обидва були ув’язнені. Як і Тарас Шевченко, Василь Стус викликав величезну хвилю відродження національного духу українців. Як до таких паралелей ставиться син відомого поета? Чи варто співставляти Стуса із Шевченком? Років 15–20 тому, коли я лише починав працювати зі спадщиною Василя Стуса, то ставився до таких паралелей критично. Зараз розумію, що Шевченко заклав в українській культурі своєрідний біографічний чин, за яким справжній поет має не лише писати вірші, але й служити народові та його інтересам. Саме так жили і творили Іван Франко й Леся Українка, Максим Рильський і Василь Симоненко, Олександр Довженко і Василь Стус. Це вже зовсім інша справа, що сотні малознаних імен так само декларують своє служіння. Їм не вірять, як вірять названим мною постатям. І в цьому служінні вся суть. УК. Всенародна шана славетного українця переросла в культ, а Шевченко став міфом, легендою. Як майбутнім поколінням надалі відкривати Кобзаря по-новому, як мислителя, художника, поета? Не думаю, що варто боятися Шевченкового міфу. На певному етапі розвитку, а саме наприкінці 19– на початку 20 ст., саме міф Шевченка-поета допоміг остаточно сформуватися модерній українській нації. Його чин був прикладом для багатьох тисяч людей, що піднімало національну гідність народу. Так, це породило чимало епігонів, наслідувачів, але з’явилося багато людей, які творчо розвивали його ідеї і як митця, і як постаті національної культури. Поступово постать Шевченка стала культовою, була «очищена» шевченкознавцями від усіх людських слабостей, а його біографія стала майже агіографією, тобто біографією святого.


reside in the current information space. Of course, we are still not ready for this neither technically nor mentally. But we started to make changes in separate exhibit halls, and it immediately caught the attention of the public. 5–7 percent protested, but 50 percent thanked. However, the youth and Russian speaking visitors went to the museum, that is extremely significant for me. ИC. The government has allocated 27,2

mln UAH for repair and restoration work of the National Museum of Taras Shevchenko and its affiliates. In Ukraine, there is a tradition to allocate

fact. Therefore Ukrainian is culture little known or even unknown even to its neighbors. In my opinion, it is bad. Now for the money. It’s good that 27,2 million Hryvnas were allocated for reconstruction, repair and restoration of the museum. But Poles spent over 100 million Euros on the eve of Chopin’s anniversary to the Museum of his name. You can compare. But it's not in the money. Our Western neighbors have started to prepare for the celebration of the anniversary 5 years before the date. At first, they’ve worked out an appropriate legislative framework, then they’ve held a contest, then they’ve created a committee for the coordination of all the activities to get the best results. As a result, the Chopin Year in Poland has got more tourists than the Euro 2012. Of course, in the financial terms the Chopin Year was much more profitable than football. Our culture has not been seen as a fundamental element of public image since the Independence, and unfortunately, it’s still funded by a residual, there’s also nothing to talk about the strategy of cultural development. Hence all the consequences. Despite everything I am not a pessimist. As the Chopin Year and its museum forced the majority of Polish museums to rebuild and to modify the forms of work, we can implement our plans, at least partially, and many cultural institutions will be forced to change the formate of their work with visitors, of the structure of museums, and implement interactive, and increasingly assert themselves in internet. ИC. Your father Vasyl Stus is often com-

Інтер’єр музею

funds for cultural monuments and to commemorate at the occasions of big anniversaries, when the museums’ look have remind visitors about the need for repair for many years. Why is there such a situation and how to protect a priceless memory of Ukrainian genius? I think this is a problem of our country’s growth. Today, we are the only European country which has not made its classics available, literature, music, audio and visual. Over 20 years, we’ve been talking about everything, inclusive culture and spirituality, but we haven’t managed to do a quality cultural product. Moreover, the very notion annoys many of those in power. So it happened that in a world where the main competition is between the high-cultural products, we are not present or represented by single events, in

pared with Taras Shevchenko. They both lived to 47 years, they were imprisoned, Vasyl Stus ,as Taras Shevchenko, caused a huge wave of revival of Ukrainian national spirit. How does famous poet’s son treat such parallels? Should Stus be correlated with Shevchenko? 15–20 years ago, when I just started working with a legacy of Vasyl Stus, I treated these parallels critically. Now I understand that Shevchenko founded in Ukrainian culture a kind of biographical stamp, in which the true poet must not only write poetry, but also serve the nation and its interests. That's how Ivan Franko and Lesya Ukrainian, Maksym Rylsky and Vasyl Symonenko, Olexander Dovzhenko and Vasyl Stus lived and worked. It's another matter that hundreds of little known names declare their service. They are not believed as the aforementioned figures are. And the whole point is in this service.

ИC. Nationwide honor of the famous

Ukrainian turned into a cult, and Shevchenko turned into a myth, a legend. How can the future generations discover the poet in a new way, as a thinker, an artist, a poet? I do not think it is necessary to be afraid of Shevchenko’s myth. In the late 19th — early 20th century, Shevchenkopoet’s myth helped to form the modern Ukrainian nation. His figure was an example for many thousands of people, and it raised the national pride of the people. Yes, it created many epigones, imitators, but there also appeared many people who develop his ideas as an artist and as a figure of national culture. Gradually, Shevchenko’s figure became a cult and Shevchenko expert «cleared» it from all the human weaknesses, and his biography almost turned to hagiography, ie biography of the saint. Of course, many people have begun to deal with the cult, and it is natural for a live culture. Thus, in the early 20th century, the Futurists fought with him, then the Modernists did, and in the end of the century the struggle was continued by pseudo historians. For me, these symptoms show we should to-date Shevchenko as a man. We should find the ways to say that the greatness of each individual is not in its infallible, it is when one can get up after the failure and defeat, make conclusions, pay for his mistakes. I think such alive Shevchenko will be much more interesting to our young people, rather than the default image of the infallible poet, remote from human by the over-size pedestal. ИC. What does the 200th anniversary of

Taras Shevchenko birth mean for you personally? For me, as for the whole team is firstly a work, work and work again. The museum has a lot of changes now, and I hope that the work of our team, and our common project with the Junior Academy of Science, the Portal of Taras Shevchenko, will promote not only the artist, but the entire Ukrainian culture. ИC. The youth don’t think it’s cool to

visit the museums. So the museum workers try to combine classics and modern in their work. How does the National Museum of Taras Shevchenko encourage the visitors? How may a Great Kobzar be interesting to modern Ukrainians? Fashion is not a right term. Obviously, many people are not very interested in our museums. Although, in Poland or

91


Звісно, це призвело до того, що чимало людей почали боротися з таким культом, і це природно для живої культури. Так, на початку 20 ст. з ним боролися футуристи, згодом — модерністи, наприкінці століття доклалися псевдоісторики. Як на мене, це симптоми того, що нині слід осучаснювати образ Шевченка-людини. Шукати способи говорити й про те, що велич кожної особистості виявляється не в тому, що вона непомильна, а в тому, що вміє підніматися після невдач і поразок, робити висновки, платити за власні помилки. Я думаю, такий живий Шевченко буде значно цікавішим нашій молоді, аніж усталений образ непогрішимого Поета, віддалений від людини надмірною величиною п’єдесталу. УК. Особисто для Вас 200річчя від дня народження Тараса Григоровича Шевченка — це..? Для мене, як і для всього колективу, — це передусім робота, робота і ще раз робота. У музеї нині відбувається чимало змін, і я маю надію, що й робота колективу, і наш спільний з Малою академією наук проект — портал Тараса Шевченка — сприятиме популяризації не лише митця, а й усієї української культури.

Тараса Шевченка, але й дасть широку інформацію про атмосферу 19 ст., про добу, її настрої та інтереси. Окремо працюємо над концепцією дитячої кімнати, шукаємо спонсорів на її облаштування. Зараз саме закінчили конкурс «Мій Шевченко», в якому взяли участь понад 2000 дітей зі всієї України. Проводимо активну роботу на сайті. Інша річ, що всі ці заходи потребують коштів. Пробуємо подаватися на гранти, шукати партнерів. Проте лише спонсорськими програмами проблему широкого представлення Шевченкової спадщини в Інтернеті ми не вирішимо: у провідних країнах світу на оцифровку контенту щороку витрачають десятки мільйонів євро, ми ж знаходимо в сотні разів менше.

б‘є себе в груди, а просто робить свою справу й наражається на нерозуміння багатьох сучасників. Із точки зору здорового глузду цього не поясниш і не збагнеш. І саме тому я завжди захоплювався вірою Шевченка в правильність обраного шляху і його мужністю йти всупереч усьому світові.

УК. Шевченківська ідея покликана єднати націю, утверджувати в ній почуття ідентичності. Невже для її реалізації нам потрібно було чекати цієї великої дати, коли відзначатимемо 200-річчя Кобзаря? Знаєте, я думаю, що регіони з різними історичними досвідами, звичками, різноманітними історичними травмами об’єднала не так ідея Шевченка, як, власне, його постать і слово — його чин. ДУЖЕ ХОТІЛОСЯ Б ВІРИТИ, ЩО Після Шевченка в нашій культурі вже було і класичне БОДАЙ ЮВІЛЕЙ КОБЗАРЯ ЗМУСИТЬ малярство, і висока поезія. ОБ‘ЄДНАТИСЯ РІЗНІ СУСПІЛЬНІ Проте головне — він посіяв у душах народу ідею рівності й СИЛИ, АБИ РАЗОМ ПРАЦЮВАТИ НА національної гідності, чого КОРИСТЬ КУЛЬТУРИ Й ЛЮДЕЙ, А НЕ виразно бракувало як до ОДИН ПРОТИ ОДНОГО. БО ОТЕ нього, так і після. Що ж до нас, то мені б дуже хотілося «ПРОТИ» БАГАТО РАЗІВ ВИЛАЗИЛО вірити, що бодай ювілей БОКОМ У НАШІЙ ІСТОРІЇ, Кобзаря змусить об’єднатися різні суспільні сили, І ВИЛАЗИЛО ТАК, ЩО ДОВОДИЛОСЯ аби разом працювати на СЛУЖИТИ ЧУЖИНЦЯМ користь культури й людей, а не один проти одного. Бо оте «проти» багато разів вилазило боком у нашій історії, і вилазило так, що доводилося служити чужинцям.

УК. Серед сучасної молоді існує думка, що ходити до музеїв не модно. Сьогодні музейники намагаються поєднати класичне та сучасне. Як заохочує відвідувачів Національний музей Тараса Шевченка? Чим Великий Кобзар може бути цікавий сучасним українцям? Мода — не те, напевно, слово. Очевидно, що багатьом не дуже цікаво в наших Дмитро Стус і Надзвичайний та Повноважний посол музеях. Хоча, приміром, в Литовської Республіки в Україні Пятрас Вайтекунас Польщі чи Німеччині, в музеях кожного дня чимало відвідувачів. Щодо Національного музею Тараса УК. Які грані постаті Шевченка осоШевченка, то ми проводили концерти, бисто для Вас залишаються непізнавистави, інтерактивні екскурсії, лекції, ними? Найбільша загадка — це завжди зарізні квести, маємо волонтерську програму тощо. Зараз розробляємо нову гадка любові. Чому людина, що може науково-освітню програму, що має на бути надуспішною у своїй професії, рапметі допомогти шкільним викладачам тово жертвує всім в ім’я ідеалів, народу, не лише глибше подати матеріал про своєї землі. Не говорить гучних слів, не

УК. На Вашу думку, чи спри-

яє святкування ювілею Шевченка до зміцнення зв’язку із діаспорами й українцями, які перебувають за кордоном? Маю надію, що портал, який ми спільно з Малою академією наук готуємо, дозволить усім українцям за кордоном отримати доступ не лише до спадщини Тараса Шевченка, а й до класичної української культури загалом. Коли ж говорити ширше, то особисто мені дуже б хотілося, аби ми думали не лише про діаспори, а почали заявляти і розкривати багатства нашої культури Європі та світові. А для цього постать Тараса Григоровича Шевченка видається оптимальною. УК.

92


Germany, museums host many visitors every day. The National Museum of Taras Shevchenko holds concerts, performances, interactive tours, lectures, various quests, has volunteer program and more. Now, we develop a new scientific and educational program that aims to help school teachers to submit material of Taras Shevchenko deeper, and also to give some extensive information about the atmosphere of the 19th century, the mood and interests of those days. Separately, we are working on the concept of a child's room, looking for sponsors for its improvement. We’ve just finished the contest My Shevchenko, which was attended by over 2,000 children from all over Ukraine. All of these activities require funding. We try to apply for grants, seek partners. However, the sponsors are not enough to solve the problem of wide representation of Shevchenko's heritage on the Internet. The leading countries spend tens of millions Euros for the digitization of content each year, but we have a hundred times smaller. ИC. What faces of Shevchenko’s figure remain unidentified for you personaly? The greatest mystery is always the mystery of love. Why does a person who can

I WOULD REALLY LIKE TO BELIEVE THAT KOBZAR’S ANNIVERSARY WILL MAKE US TO UNITE VARIOUS SOCIAL FORCES TO WORK TOGETHER FOR THE BENEFIT OF CULTURE AND PEOPLE, AND NOT AGAINST EACH OTHER. AS THOSE «AGAINST» HAS HURT OUR HISTORY A LOT, AND IT HAS MADE US TO SERVE FOREIGNERS get a complete success in his profession suddenly donate everything in the name of ideals, of the people, of his land? He doesn’t say big words, does not beat his breast, he just does his job and takes on a misunderstanding of many contemporaries. It can’t be understood from the point of view of common sense and can’t be explained. And that is why I have always admired Shevchenko’s faith in the correctness of the chosen path and his courage to go against the whole world. ИC. Shevchenko’s idea aims to unite the

nation, to maintain the sense of identity. Should we had have to wait for this great date of celebrating poet’s 200th anniversary to implement it? You know, I think that the regions with different historical experiences, habits, various historical traumas were not united by Shevchenko’s idea, but his figure and his word; his rank indeed. After Shevchenko, our culture has had classical painting and high poetry. But the main

thing he did was to sown the idea of equality and national dignity in people’s hearts, and we’ve been lack of it before and after him. As for us, I would really like to believe that Kobzar’s anniversary will make us to unite various social forces to work together for the benefit of culture and people, and not against each other. As those «against» has hurt our history a lot, and it has made us to serve foreigners. ИC. Do you think the celebration of

Shevchenko’s anniversary will enhance the communication with diasporas and Ukrainians abroad? I hope that the portal we prepare with the Junior Academy of Sciences let all Ukrainians abroad to gain access not only to the legacy of Taras Shevchenko, but to the classic Ukrainian culture in general. To speak wider, I really would like us to think not only about the diaspora, we should declare and disclose the wealth of our culture for Europe and the world. And the figure of Taras Shevchenko seems optimal for this. ИC. 93


Stus