Issuu on Google+

Оксана ГАЙДУК

Лев Скоп:

коли я лише беруся до роботи над черговою іконою, зі мною відбувається щось дивне Він запланував черговий творчий експеримент і взявся за написання 365 ликів Богородиці. За мету собі поставив — продати роботи на благодійному аукціоні й купити обладнання для онкохворих дітей. Львівський художник Лев Скоп поділився своїми роздумами над певними проблемами у мистецтві, які сам собі створює, які його мучать і від вирішення котрих страшенно радіє

УК. Ви працюєте над новим проектом — до

кожного дня року створюєте образ Богородиці з іконографічним сюжетом — «Мати Божа молиться за нас». Уже визначилися із часом, коли буде проведений благодійний аукціон, і хто був ініціатором такого мистецького наміру? Задум створити проект «Богородиця молиться за Україну» з’явився невипадково, адже моя співпраця з фондами, котрі допомагають хворим дітям має вже не однорічну традицію. І не один раз мої образи продавалися з аукціонів для таких цілей. Давно хотів зробити щось велике з ґонтами, які я зібрав із дерев'яних церков. І не має значення — групова чи індивідуальна це буде виcтавка. Сама ж ідея малювати виключно погрудне зображення Богородиці, котра молиться, у манері поп-арту з'явилася від того, що мені часом закидали: коли я малюю лики Діви Марії (на ґонті), то вони всі в мене однакові, немов скопійовані. І коли я розклав їх поруч, де зібрав понад сто зразків, — про таке вже не говорить ніхто. Кожний образ, не зважаючи на спільну композицію, відчутно інший за своїм настроєм. Основою проекту «365 образів Богородиці» є те, що Вона молиться за нас кожного дня року. На всіх образах, з іншого боку ґонту, написаний номер, що відповідає певному дню року. І тому на аукціоні кожен може собі купити образ на день народження собі чи близьким. Сама ж акція має відбутися в одній з поважних львівських галерей. Термін закінчення проекту ще не можу вказати, хоча з 365 образів сьогодні вже намальовано 225. Можливо, за два місяці цей про2

ект все-таки буде втілений в життя. Працювати над задуманим фантастично приємно, і тому всі справи, котрі можна зробити пізніше, відкладаю. УК. За допомогою методу формального аналізу

впродовж багатьох років Ви ідентифікували автора мініатюр Пересопницького Євангелія — маляра Федуска. Як спрямували себе взятися за цю багаторічну клопітку працю — адже позитивного результату могло й не бути? Метод формального аналізу, котрим досліджую церковне малярство є поширенний у мистецтвознавстві Західної Європи давно, а у нас чомусь практично не застосовується. Для прикладу, один «відомий» науковець каже шо якась

ОСНОВОЮ ПРОЕКТУ «365 ОБРАЗІВ БОГОРОДИЦІ» Є ТЕ, ЩО ВОНА МОЛИТЬСЯ ЗА НАС КОЖНОГО ДНЯ РОКУ пам'ятка належить до ХІІІ ст., а інший, не менш обвішаний титулами, датує її на сто років ранішою чи пізнішою. Це не нормальне явище, у мистецькому світі такі ляпи недопустимі. Цікаво, що молоді науковці якось відразу сприймають метод формального аналізу і потрохи його використовують. В основі його — той принцип, що ніколи в Україні, як і на Заході, два художники однаково не малювали. Малярство вчителя й учня теж завжди мало вагомі відмінності. І тому є чимало пам'яток давнього сакрального малярства, котрі можна розрізнити за авторськими ознаками.


УК. Сьогодні реставраційна справа в Україні потребує негайної реставрації — така от тавтологія. На жаль, у нас не так багато досвідчених спеціалістів з реставрації творів мистецтва. Свій досвід художника-реставратора передаєте комусь? Незабаром виходить моя книжка — альбом «Українське церковне малярство XV–XVIII ст. Техніка і технологія». В Україні така книга з’явиться вперше, вона належить до серії «Бібліотека Драганівських читань». В основі наступної буде методика датування пам'яток церковного малярства в Україні. При цьому я прагнув зробити книги якомога доступнішими для молодих науковців. Уже понад десять років я — керівник творчого об'єднання «Кактус», яке нараховує більше двадцяти різних проектів. Усі вони присвячені видатним діячам української культури. З останніх втілених задумів можна відзначити «Кактус Бруну Шульцу», відомому галицькому художнику й письменнику та «Кактус Василю Стефанику» (дві різні виставки у Львові та Дрогобичі). У цих проектах молоді художники хотіли по-новому, по-своєму побачити світ згаданих письменників — через призму їхніх творів. Борис Григорович Возницький неодноразово відбирав твори художників об'єднання «Кактус»

для колекції Музею українського мистецтва у Львові. Зараз ми запланували два нових проекти: «Кактус Себастіяну Кльоновичу» — прекрасному українському поету кінця XVI ст., та виставку малярства разом із музичним супроводом «Кактус Чеславу Нємену», польському рокмузиканту, співаку й композитору. УК. Відомий французький скульптор Огюст

Роден, коли відвідав Реймський собор після закінчення його реставрації на початку XX століття був неприємно вражений діями майстрів і назвав усі реставрації не чим іншим, як копіями. За словами митця, копіювання витвору мистецтва заборонено самими настановами мистецтва. Чи зустрі-

чалися на Вашому мистецькому шляху такі сумні випадки неякісної реставрації? Як запобігти такому втручанню? Я би про це дещо по-іншому сказав — Огюст Роден побачив зіпсований живопис. Задача реставратора, насамперед, — аби не було видно цього стороннього вторгнення. Найвищий комплімент для реставратора, коли його питають: «Хіба ці ікони/картини реставровані?». Це означає, що ікона зберегла свою енергетику,свій дух. Наприклад, у Польщі, Чехії, Німеччині, де я побував у готичних костелах, захоплювався тим, як був збережений дух готики, атмосфера. В Україні трагедія полягає в тому, що церкви зараз перейшли у приватну власність і священики дозволяють собі самостійно вирішувати долю тих чи інших ікон. Немає жодної комісії, яка б давала оцінку роботі реставраторів, яких запрошує церква. Пригадалось, як у Львові в радянські часи у багатьох будинках можна було знайти стінопис XVII ст. — під тим брудом ми розкривали бароковий розпис! Ми раділи цьому. Тепер усе збито, знищено — спеціально для розташування ресторанів. Якось зайшов до одного. І коли пригадав, як ми тут досліджували ці стародавні розписи, аж защеміло в серці.

«365 образів Богородиці» Частина проекту

Сьогодні я живу в закритий спосіб — бо для мене усвідомлення того, як неякісно виконується реставраційна робота — це велика внутрішня трагедія. УК. Дерев’яні церкви України нині перебувають у вкрай незадовільному стані. 2, 5 тис. дерев’яних святинь, за оцінками краєзнавців, потребують негайної реставрації. Як нашій державі не втратити свого статусу світового лідера за кількістю дерев’яних храмів? Адже час — суворий, але ще суворішою є наша байдужість. Плачевним є, на жаль, стан пам'яток архітектури та малярства на Галичині . Адже практично всі церкви, які мають статус пам’ятки, 3


УК. На свою справу Ви не шкодуєте часу,

буває й так, що працюєте декілька днів без сну. А чим займаєтеся у вільний від праці час? Робота для мене — це життя, свято. Кожна людина має те, що обрала для себе. Але якщо вона чогось не хоче — то навіщо це їй. Так само моя робота. Я уже конкретно знаю, чого хочу. Ось я встаю дуже рано — можу сісти малювати, реставрувати, писати вірші… І коли я лише беруся до роботи над черговою іконою, зі мною відбувається щось дивне: відчуваю внутрішнє тремтіння і захоплення водночас. Я уявляю, як беру пензлики і підходжу до неї... І ось я її майже закінчую. Цей стан я називаю медитацією перед роботою. Якщо б мені запропонували кудись поїхати — я б ще думав — настільки прив’язався до своєї роботи, що не можу надовго її залишати. Але є мрія поїхати подивитися на культуру Каппадокії — провінції Візантії, про яку мало зараз говорять. Так у світі повелося, що в мистецтві іконопису за зразок звикли брати царгородські ікони в Константинополі, коли в ті часи, у провінції Візантійської імперії, малювали авангард. І він настільки мені близький, що я хочу насититися тією енергетикою ікон. Усі гоняться за технарством, а за ним можна згубити духовність. Феномен мистецтва власне й полягає в образотворенні.

УК. Тридцять сім років тому церкву Святого

дуже пошкоджені сучасними «майстрами». До того ж досить часто все це відбувається під керівництвом неосвіченого духовенства. Я продовжую заявляти: у період незалежності українській культурі було нанесено такої шкоди, якої, напевно, й за останніх чотириста років не було зроблено. Все це через невігластво духовества, а також людей, що відають церковними справами. На жаль, виходу немає, на все воля Божа. Наступні покоління, маю надію, будуть шанувати хоча б те, що дивом залишиться. УК. Леве, Ви уже 27 років реставруєте ікони

стародавніх дерев’яних церков Св. Юра і Воздвиження у Дрогобичі. На якому етапі відновлення зараз, коли завершуєте свою роботу? У реставратора задача не завершити, а зберегти. Паралельно працюю над реставрацією ікон із фондів. Зараз у мене в майстерні знаходиться ікона «Богородиця» XVII ст. дрогобицького художника Стефана Медицького. Для мене важливий такий момент: коли я реставрую ікони, то водночас досліджую життя художника. Як вони мислили, про що думали, що намагалися донести. А кожна картина — це автопортрет художника.

4

«По ту сторону шляху». Полотно, темпера, 2010 р. Найбільше художник любить працювати з іконами

Юра у Дрогобичі було зачинено й відкрито музей «Дрогобиччина». На жаль, сьогодні багатьом музеям доводиться виживати. З якими ризиками й небезпеками живе цей музей? У музеї «Дрогобиччина» працюю художником-реставратором із 1986 року. Веду роботу з різними пам'ятками, зокрема іконами з церков Св. Юра і Воздвиження. Водночас проводжу дослідження цих святинь. Завдяки цьому відкрилося багато цікавих фактів із мистецького життя


давнього Дрогобича , а саме про життя таких талановитих майстрів, як Стефан Попович Медицький (помер у 1689 р.) чи отець Василь Глібкевич(помер у 1770 році).

На території церкви будемо малювати на полотнах, тематика — різноманітна, а згодом будемо ті картини експонувати. Який відбиток накладає роль митця на повсякденне життя Лева Скопа? У мене дуже примітивне, але водночас життєве гасло — не брехати собі!

УК.

УК. Загальновідомий вислів: «Культура почи-

нається з нас самих». Як залучити молодь відвідувати музеї, адже сьогодні це така ж проблема, як і з читанням книг. З одного боку, це закони циклічності — завжди були спади й підйоми, а проти течії не підеш, з іншого — все зло я шукаю в собі. Хочеться своїми вчинками, своєю роботою показати молоді, що в мистецтві, в культурі можна знайти величезне задоволення. Якщо мені вдасться здійснити проект «Мати Божа молиться за нас», то продемонструю цим: я зміг, то зможе й кожен. Потрібно лише захотіти. Я бачу, що молодь тягнеться, їй цікаво. Стає традиційним творчий пленер біля церкви Св. Юра. Цьогоріч уже буде «Плащ Юра №2».

Глосарій «Давня казка». Полотно, темпера, 2012 р.

Ґонт, у, чол., ґонта, и, жін. Покрівельний матеріал у вигляді тонких дощечок. http://sum.in.ua/s/gont УК.


Skop layout 1