Н ЕЗАЛЕЖНИЙ
МОНІТОРИНГ ЗДІЙСНЕННЯ ДЕРЖАВНИХ ЗАКУПІВЕЛЬ ПРАКТИЧНІ ТА ТЕОРЕТИКО - МЕТОДОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ
Таким чином, за оцінками українських та зарубіжних експертів в Україні сформовано достатню нормативно-правову базу у сфері боротьби з корупцією. Однак, при цьому, фахівцями акцентується увага на необхідності поліпшення її імплементації. Тим не менш, не можна сподіватися на те, що відповідальність за неналежну реалізацію антикорупційного законодавства може бути покладено тільки на державний сектор та владу, оскільки традиції і культура суспільства відіграють вирішальну роль у цьому процесі, а тому залучення громадян до сприяння належному застосуванню антикорупційного законодавства не слід недооцінювати. Так, окремі норми КПК передбачають участь представників суспільства у процесах запобігання явищам корупції та боротьбі з нею. Крім того, досить ґрунтовну базу для розширення прав і можливостей громадянського суспільства в цій сфері створюють Закони України № 2939-VI від 13 січня 2011 року “Про доступ до публічної інформації” і “Про громадські об’єднання“ № 4572-VI від 22 березня 2012 року. Указом Президента України 32/2010 від 25 січня 2012 року утворено Координаційну раду з питань розвитку громадянського суспільства як допоміжний орган при Президентові України. Стаття 22 Закону “Про громадські об’єднання” визначає засади взаємодії громадських об’єднань з органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування. Стаття 9 ч.2 Закону України “Про здійснення державних закупівель” зобов’язує Уповноважений орган та замовників торгів сприяти залученню громадськості до здійснення контролю у сфері закупівель відповідно до законів України “Про громадські об’єднання”, “Про звернення громадян” і “Про інформацію”. Тобто, можна зробити висновок, що, в цілому, українське законодавство направлене на розширення прав і можливостей представників громадянського суспільства та передбачає можливість їх активної участі у процесах запобігання та боротьби з корупцією. З метою забезпечення економічної ефективності та надійності результатів моніторингу спостерігачам необхідно, в першу чергу, визначитись із процедурами та етапами проведення моніторингу. Зрозуміло, що одним з головних критеріїв відбору спостерігачів є дотримання таких ключових моральних цінностей як правдивість і чесність, сумлінність і відповідальність, служіння суспільному благу та прихильність верховенству права. Кодекс поведінки (професійні стандарти) може бути розроблений власноруч для спостерігачів з метою встановлення детальних норм і правил поведінки в процесі здійснення моніторингу і заходів щодо запобігання відхиленню від встановлених стандартів. Підготовчий етап проведення моніторингу повинен охоплювати принаймні наступні питання: 13