Issuu on Google+

ББК 81.2УКР-922 Г52

Рекомендовано Міністерством освіти і науки України ( наказ М іністерства освіти і науки України від 26.04.2006 р. Л * 328 на підставі рішення колегії М О Н України від 11.04.2006 р.. протокол № 4/4 19) Видано за р ахун ок дер ж ав н и х кош тів. П родаж забор он ен о

АВТОРИ ПІДРУЧНИКА: і > . сі .пі іря 1.'ІЛ :Ш В Л — кандидат педагогічних наук, завідувач кафедри методики навчання україн ської мови К и їв ського м іського педагогічного університету ім ені Бориса Грінченкв. Упродовж двадцяти років працювала вчителем української мови та літератури в середній ш колі. Автор численних посібників із рідної мови для вчителів і учнів. Головний редактор гизети для вчителів української мови «М етодичні діалоги* - 'і 11 її К Л .іІІК ІЮ К — доктор ф ілологічних наук, член-кореспондент Академії педагогічних наук України. Працював учителем, завідувачем редакції української мови у видавництві «О світа», автор праць «Системний підхід до редагування підручників з української м ови», «Ф ілософ ія підручника», багатьох публікацій із питань мови художнього твору. Головний редактор ж урналу «Українська мова й література в середніх ш колах, ліцеях, гімназіях та колегіум ах*

НАУКОВИЙ РЕДАКТОР: и IIIІ \1 )ІіА (1 КЦ Ії — доктор ф ілологіч н и х наук, член-кореспондент Національної академії наук України, професор, лауреат премій імені Олександра Потебні та імені Івана Франка. Завідувач відділу історії та граматики української мови Ін сти туту україн ської мови Н А Н У країн и , член р ед к о легії і автор ен ц и к лоп ед ії «У к р аїн ськ а м ов а », один із укладачів 11-томного Словника української мови, а також автор науково-популярних книж ок для вчителів і ш колярів « У світі граматики*, «Таїна слова*

ТВОРЧА ГРУПА РОЗРОБНИКІВ: І'

— керівник проекту розробник концепцій: структури, дизайну; - координатор проекту; — заступник керівника проекту, редактор-організатор зображальних, текстових і методичних матеріалів; >мч — розрюбник макета та художнього оформлення; 1 — компю терний дизайн, виготовлення оригінал-макета; <ммо» — організатор виробничого процесу; — економічний супровід проекту: — маркетингові дослідження підручника; — моніторинг апробації підручника Є) В и д а в н и ц т в о 4 П е д а г о г іч н а п р е с а *. У с і п р ав е з а х и щ е н і. Ж о д н а ч а с т и н а , е л е м е н т , ід ея , к о м п о з и ц ій н и й п ід х ід ц ього в и дан ня не м о ж у т ь б у т и ко п ій ов а н и м и чи в ід тв о р ен и м и у б у д ь -я к ій ф ормі і б у д ь -я к и м и за соба м и е ле к т р о н н и м и і ф о т о м ех а н іч н и м и , зок р ем а ч ерез к се р о к о п іш в л а н я , запис чи к о м п 'ю т е р н е а р х ів у в а н н я — б ез п и сьм о в ого д о з в о л у видавця. © О . П . Г лв зов а , Ю . Б. К у зн е ц о в , 2006 © В и дав ни ц тв о «П е д а г о г іч н а п р е с а *, 2006 С Х у д о ж н є о ф о р м лен н я . Іа В К

„ „ у

.

0 о

о

-

В и д ав ни ц тв о • П е д а го гіч н а п р е с а » . 2006 © К о н ц е п ц ії: ст р у к т у р и , д и за й н у . Ю . В. К у зн ец ов , 2006

ББК 81.2УКР-922 Г52

Рекомендовано Міністерством освіти і науки України ( наказ М ініст ерст ва освіти і науки України від 26.04.2006 р. М 328 на підставі рішення колегії М О Н України від 11.04.2006 р„ протокол № 4/4-19) В и дан о за р ахун ок дер ж ав н и х кош тів. П рода ж за б ор о н ен о

АВТОРИ ПЩРУЧНИКА: Олексам іра Г.'І АЗО В А — кандидат педагогічних наук, завідувач кафедри методики навчання україн ської мови К и ївського м іського педагогічного університету ім ен і Бориса Грінченка. Упродовж двадцяти років працювала вчителем української мови та літератури в середній ш колі. Автор численних посібників із рідної мови д ля вчителів і учнів. Головний редактор газети для вчителів української мови «М етодичні діалоги » Юрім К У З ІП Щ О В — доктор ф ілологічни х наук, член-кореспондент Академії педагогічних наук України. Працював учителем, завідувачем редакції української мови у видавництві «О світа*, автор праць «Системний підхід до редагування підручників з української м ови», «Ф ілософ ія підручника», багатьох публікацій із питань мови художнього твору. Головний редактор ж урналу «Українська мова й література в середніх ш колах, ліц еях, гімназіях та колегіум ах»

НАУКОВИЙ РЕДАКТОР: І. :м і; І і Ч О ІіЛ П і: Ц І» — доктор ф іло ло гіч н и х наук, член-кореспондент Національної академії наук України, професор, лауреат премій ім ені Олександра Потебні та імені Івана Франка. Завідувач відділу історії та граматики української мови Ін сти туту укр аїн ськ ої мови Н А Н У к р аїн и , член р ед к о легії і автор ен ц и к лоп ед ії «У к р а їн ськ а м ов а », один із укладачів 11-томного Словника української мови, а також автор науково-популярних книж ок д л я вчителів і ш колярів « У світі граматики», «Таїна слова»

ТВОРЧА ГРУПА РОЗРОБНИКІВ: — керівник проекту, розробник концепцій: структури, дизайну; — координатор проекту; — заступник керівника проекту, редактор-організатор зображальних, текстових і методичних матеріалів; — розробник макета та художнього оформлення; — комп'ютерний дизайн, виготовлення оригінал-макета; — організатор виробничого процесу; — економічний супровід проекту; — маркетингові дослідження підручника; — моніторинг апробації підручника ©

В и д а в н и ц т в о « П е д а г о г іч н а

п р е с а ». У с і

права з а х и щ е н і. Ж о д н а ч а с т и н а , е л е м е н т , ід е я ,

к о м п о з и ц ій н и й п ід х ід ц ь о го в и д ан н я н е м о ж у т ь б у т и к о п ій о в а н и м и чи в ід тв о р ен и м и у б у д ь -я к ій ф орм і і б у д ь -я к и м и за соб а м и е л е к т р о н н и м и і ф о т о м е х а н іч н и м и , зок р ем а ч ер е з к се р о к о п ію в а н н я , за п и с чи к о м п ’ ю тер н е а р х ів у в а н н я — б е з п и сь м о в о го д о з в о л у видавця. © О . П . Г ла зо в а , Ю . Б . К у зн е ц о в , 2006 © В и д а в н и ц т в о «П е д а г о г іч н а п р е с а », 2006 © Х у д о ж н є о ф о р м л ен н я . ТСПЛТ І& Г І І л І У О О

7 Ч 9 П -Й Й -0 і о й ї ) о и ї»

В и д а в н и ц тв о «П е д а г о г іч н а п р е с а » , 200 6 © К о н ц е п ц ії: ст р у к т у р и , д и за й н у . Ю . Б. К у зн е ц о в , 2006

* * * Д е р ж а в н о ю м о в о ю в У к р а їн і є у к р а їн с ь к а м ова. Д е р ж а в а з а б е з п е ч у є в с е б іч н и й р о з в и т о к і ф у н к ц іо н у в а н н я у к р а їн с ь к о ї м о в и

в у с іх с ф е р а х

с у с п іл ь н о г о ж и т т я

н а в с ій

т е р и т о р ії У к р а їн и . В У к р а їн і г а р а н т у є т ь с я

в іл ь н и й

р о зв и то к, ви ко р и стан н я

і

з а х и с т р о с ій с ь к о ї, ін ш и х м о в н а ц іо н а л ь н и х м е н ш и н У к р а їн и . Д е р ж а в а с п р и я є в и в ч е н н ю м о в м іж н а р о д н о г о с п іл к у в а н н я . З а сто сув ан н я

мов

в У к р а їн і

гар ан тується

К о н с т и т у ц іє ю

У к р а їн и т а в и з н а ч а є т ь с я з а к о н о м .

Стаття 10 Конституції України.

Моя мова Все в тобі з’єдналося, злилося Як і помістилося в одній! Шепіт зачарований колосся, Поклик із катами на двобій. Ти даєш поету дужі крила Що підносять правду в вишину, Вченому ти лагідно відкрила Мудрості людської глибину. І тобі рости, не в'януть зроду, Квітувать в поемах і віршах, Бо в тобі - великого народу Ніжна і замріяна душа

Василь СИМОНЕНКО.

Плакат Дарини ЛАСКАВОЇ із проекту «Українська мова -

твого життя основа»

Любий шестикласнику! Я ку 6 проф есію ти не обрав у майбутньому, ким би не довелося тобі стати, люди складатимуть тобі оцінку передовсім за твоїм мовленням. Адже все життя людини — се р ед громади й у родині — минає у спілкуванні. Щ о ж потрібно, щоб правильно спілкуватися? Треба знати мову. Опанувати велику кількість слів, тобто сформувати багатий словниковий запас. Вивчати граматику, щоб грамотно складати речення й тексти. А ще — навчатися правильно будувати монологи й діалоги. О тж е, вивчаючи мову, ти насамперед засвоюєш науку лю дського спілкування й взаєморозуміння. Грамотне, багате, різноманітне мовлення — то не тільки засіб передачі й сприйняття думок і почуттів. Це й вияв поваги до людей, з якими спілкуєшся, до народу, який створив і продовжує творити мову, до своєї держави. Позбавити себе рідної мови - те сам е, що підрізати коріння св о єї д ухо в н о сті. Д ерж авною українською мовою має бездоганно володіти кожен громадянин України. Ми прагнули створити добрий і зрозумілий підручник, який допом іг би тобі навчатися із радістю. Підручник, який не лиш е тлумачив би правила, допомагав виробляти навички правильного письма і говоріння, а й відкривав би вікно у безмежний світ лю дської культури, навчав би бачити й розуміти красу, мріяти й фантазувати. Підручник, який дав би зм огу відчувати с е б е сучасною людиною, привчав би товаришувати зі словниками й комп’ютером. Д о речі, поспілкуватися з авторами підручника або висловити своє враження про нього ти мож еш на сайті нашого видавництва: м лчто'.ресІ-рге5& А .кіеу.ид

Хай

тв о є

спілкування з підручником буде і корисним, і радісним!

А зорієнтуватися у ньому тобі допоможуть такі умовні позначення: В а ж л и в і т е о р е т и ч н і в ід о м о с т і. Ч е р в о н и м в и д іл е н и й м а т е р іа л д л я з а у ч у в а н н я . Т е о р е т и ч н і в ід о м о с т і д л я о з н а й о м л е н н я . Д ом аш ні завдан н я. З а в д а н н я п ід в и щ е н о ї с к л а д н о с т і. За в д ан н я д ля ти х, хто б аж ає ста ти красном овним .

V*

З а в д а н н я д л я т и х , х т о п р а г н е н а в ч и т и с я р о з у м іт и к р а с у . З а в д а н н я д л я т и х , хто хо ч е то в а р и ш ув а ти з ко м п ’ю тер о м .

І

З а в д а н н я д л я т и х , х т о л ю б и т ь ф а н т а з у в а т и т а м р ія т и . П ропуск літер и позначено д в о м а крапкам и ( ..) П ропуск с л о в а — тр ьо м а крапкам и ( ...)

Успішного тобі навчального року!

1

ЗМІСТ ВСТУП Багатство і краса української мови Повторення вивченого про мову і мовлення. Ситуація спілкування

10 14

ПОВТОРЕННЯ, УЗАГАЛЬНЕННЯ ТА ПОГЛИБЛЕННЯ ВИВЧЕНОГО § 1.

§ 2. § 3. § 4.

Словосполучення і речення. Головні та другорядні члени речення. Однорідні члени речення Звертання. Вставні слова та сполучення слів Пряма мова. Д іалог Повторення й поглиблення вивченого про те к с т

20 23 26 31

ЛЕКСИКОЛОГІЯ §5.

Групи слів за походженням: власне українські та запозичені слова § 6. Активна і пасивна лексика. Застарілі слова (архаїзми та історизм и), неологізми §7. Групи слів за вживанням. Загальновживані та стилістично забарвлені слова. Діалектні, професійні слова й терміни §8. Просторічні слова. Ж аргонізми §9. Офіційно-ділова л е к си к а ........................................... Л е к си к о л о гіч н и й р о з б ір

47 60

72 82 85 87

СЛОВОТВІР. ОРФОГРАФІЯ §10. Основні способи словотворення §11. Перехід слів з однієї частини мови в іншу § 12. Зміни приголосних за творення слів §13. Складні слова Словот вірний р о з б ір

95 103 106 115 102

МОРФОЛОГІЯ. ОРФОГРАФІЯ §14.

Загальна характеристика частин мови

126

г

ІМЕННИК § 1 5 . Іменник як частина мови § 1 6 . Рід іменників. Іменники спільного роду § 1 7 . Число іменників. Іменники, що мають форми тільки однини або тільки множини § 18. Відмінки іменників. Значення відмінків § 19. Поділ іменників на відміни. Відмінювання іменників §20. Написання не з іменниками §21. Особливості творення іменників §22. Написання та відмінювання імен по батькові Р о зб ір ім ен ни ка я к частини м о в и М Ш Н Ш Ш ЄЯШ

ПРИКМЕТНИК §23. Прикметник як частина мови § 24. Якісні, відносні, присвійні прикметники, .......................................... їхнє творення та правопис §25. Ступені порівняння прикметників § 26. Повні і короткі форми прикметників § 2 7 . Прикметники твердої і м ’якої груп. Відмінювання прикметників § 28. Творення прикметників §29. Написання не з прикметниками § ЗО. Написання -нн- і -н- у прикметниках § 31. Написання складних прикметників через д еф іс або разом §32. Перехід прикметників в іменники §33. Написання й відмінювання прізвищ Р о з б ір прикметника я к частини м о ви

Ш

129 134

138 140 142 173 175 178 172 182 185 194 200 203 207 213 215 217 220 223 206

ЧИСЛІВНИК § 3 4 . Числівник як частина мови.

ШДШ И ,

Кількісні й порядкові числівники. Числівники прості, складні та складені § 35. Відмінювання кількісних числівників §36. Відмінювання порядкових числівників Р о з б ір ч и сл івн и ка я к частини м о в и

226 232 243 246

ЗАЙМЕННИК § 3 7 . Займенник як частина мови. Розряди займенників за значенням § 3 8 . Особові займенники і зворотний займенник себе § 39. Питальні і відносні займенники §40. Заперечні і неозначені займенники §41. Присвійні займенники §42. Вказівні й означальні займенники ...» Р о з б ір за й м е н н и ка я к частини м о в и

250 252 258 261 265 268 271

ПОВТОРЕННЯ Й УЗАГАЛЬНЕННЯ

ЗВ’ЯЗНЕ МОВЛЕННЯ Офіційно-діловий стиль. Ділові папери О собливості опису приміщення Особливості будови опису природи Особливості будови роздуму

39 54 190 222

ГОВОРІННЯ: складання діалогів (телеф онна розмова) 90 складання діалогів 101, 113, 169, 181, 200 складання діалогів із кількісними числівниками 242 складання діалогів із порядковими числівниками на позначення д а т і часу 246 ЧИТАННЯ Й ГОВОРІННЯ: докладний усний переказ тексту художнього стилю 38 усний переказ тексту 46 усний переказ розповідного тексту з елем ентами опису приміщення 54 складання діалогів 67 усний переказ тексту із творчим завданням 105, 163 усний переказ тексту 119,132 усний вибірковий переказ 190 усний докладний переказ 198 усний докладний переказ розповідного тексту, що містить роздум 222 усний твір-роздум про вчинок людини 239 усний твір-оповідання з а жанровою картиною 256 повідомлення на лінгвістичну тем у 264 читання та складання діалогів із займенниками 267 ЧИТАННЯ Й ПИСЬМО: письмовий твір-опис приміщення в художньому С Т И Л І замітка в газету типу роздуму про вчинок людини ПИСЬМО: складання оголошення письмовий твір-опис приміщення за картиною в художньому стилі складання плану роботи письмовий переказ тексту наукового стилю письмовий твір-опис природи за картиною письмовий переказ розповідного тексту з елем ентами опису природи

69

247 39 79 88 114 210 219

НЕ БІЙТЕСЬ ЗАГЛЯДАТИ У СЛОВНИК... Тлумачний словничок Словничок термінів Довідник «Видатні особистості»

ї

280 285 286

__________________

ВСТУП ад чим ми міркуємо:

Ключові слова:

милозвучність:

граматичне оформлення думки

Це потрібно знати: мова — найцінніший скарб народу р ^

/

Цього необхідно навчатися: використовувати багатство рідної мови у мовленні Це треба запам'ятати: краса мови полягає у можливості висловити думки точно, виразно й образно та в мелодійності мовлення

р ■

Над цим варто замислитися: Буде мова українська, буде й Україна, будемо й ми. Василь З А Х А Р Ч Е ІІК О *

Б А Г А Т С Т В О І К Р А С А У К Р А ЇН С Ь К О Ї МОВИ 1 П рочитай те. Д а й те відповідь на з а п и та н н я : у ч о м у в и я в л я єт ь с я багатство у к р а їн с ь к о ї м о в и ?

Українську мову вважають однією з найбагатших мов світу. Багатство мови виявляється передусім у величезній кількості слів. Виданий у 70-х роках м инулого століття 11-томний тлумачний Словник української мови містить понад 134 тисячі слів. Великий тлумачний словник сучасної української мови 2005 року видання зафіксував 250 тисяч слів . Однак цей словник охоп лю є ли ш е найуживаніші слова. Насправді їх набагато більш е. Н ин і колектив мовознавців готує новий Т лум ачн и й словник української мови. Він складатиметься з 20 томів. В українській мові величезна к ільк ість синонімів, як і дають змогу точно й виразно висловити будь-яку думку. В українській мові існують різноманітні способи словотворення. Українська мова має струнку й гнучку граматичну будову, тобто словозміну й будову речення, у ній обм аль винятків. Отже, українською мовою можна щонайточніше передавати і найскладніш і наукові поняття, і найтонші відтінки переживань лю дської душі. З газети. Шк У я в іт ь , щ о в ам п о тр іб н о в и с ту п и т и н а з а с ід а н н і м о в н о го гу р т к а з д о п о в ід д ю « Б а га т с т в о ук р а їн сь к о ї м о ви ». Про що ви го в о р и ти м е т е ? На о сн о в і т е к с т у в и зн а ч те чо ти р и опорні д у м к и с в о го в и сту п у.

2 . П рочитайте уривок із наукового те к с ту .

Особливості «говоріння», манеру ведення розмови передаємо україн­ ською мовою дуж е різноманітно: говор и т и , р о зм ов л я т и , к аза т и , пр ом овлят и, ба л ака т и , ви сл о в л ю ва т и ся , м ови т и , р е к т и , гла гол и т и , держ ат и р іч , вест и р іч , бесідува т и , б у б он іт и , бурм от ат и, щ ебет ат и, воркуват и, ж ебон іт и , л еп ет а т и , цвенькат и, прост орі­ куват и, белькот іт и, варнякат и, пат якат и, л яп ат и я зи к о м , паст ал а к а т и , верзт и , подей куват и, т арахкот іт и, гугнявит и, мимрити, т ал яп ат и, кидат и слова, м олот и я зи к о м , пл еск а т и я зи к о м , банал ю ки гн у т и , т еревені пра вит и, переливат и з п у ст ого в порож нє, т очи т и л я си , сл а т и я з и к п ід н о ги ...

Цей к ількісн о значний ряд слів і фразеологізмів — своєрідний вияв уваги українців до живого мовлення, а ще — свідчення потреби через слово схарактеризувати мовця, оцінити його поведінку й манеру мовлення, підкреслити особливості інтонування тощо. За О. Сербенською. ♦ В и б е р іть із уривка сло в а або ф р а з е о л о гізм и , які ви вжили б , характери зую чи :

• змістовне, правильне й виш у­ кане мовлення; • недосконале мовлення (із зм іс­ товими, граматичними, орфоепіч­ ними вадами). ♦ С к л а д іть ус н о д в а р е ч е н н я , уж иваю чи:

• подані в тексті синоніми; • подані в тексті фразеологізми. ♦ Чи д о п о м а га ю ть си н о н ім и й ф р а з е о ­ л о гіз м и у в и р а з н и т и д у м к у ? З р о б іт ь

ВИСНОВКИ: ЯКИМ роблЯТЬ МОВЛеННЯ СИНОг, „ . , німи ? Яка р о л ь у м овл ен н і ф р азео л огіз-

г„

•« мйпг\п* ■

Георпи НАРБУГ. І Розмова І

М ІВ ?

3 . П ро ч итай те. Щ о о б ’є д н у є подані в и сл о в и ? В и зн ач те с л о в а , уж иті в п ер ен о сн о м у зн ач ен н і. Н азвіть синонім и й антонім и.

1. Слово наше пребагате і пахуче, ніби м ’ята. (В. К очевськиіі). 2. На вустах розквітає слово і любистково, і барвінково. ( П . О садчук ). 3. Н ехай ж е слово, слово золоте печалиться, см іється і цвіте! (Р . Л у бк івськ и й ). 4. Я к веселонька блискуча, переливна, миготюча, по м оїй країн і м и лій мова дивная дзвенить. ( Г . Ч у п р и н к а ). 5. Солов’ їну, барвінкову, українську рідну мову в дар дали мені батьки. (В . Л у ч у к ). 6. Співучості дж ерельної води не може заздрити моя ласкава мова. ( Н . Ібра каєва). ♦ Які з р е ч е н ь п е р е д а ю ть зо р о в і о б р а ­ з и ? Щ о ви «бачите» (у я в л я є т е ), коли їх ч и таєте або с л у ха єте ? ♦ З м іс т я к и х р ечень ви зм о гл и б п е р е ­ д а т и м а л ю н к о м ? Щ о з о б р а з и л и б на ц ьо м у м а л ю н к у? ♦ О п и ш іть уя в н и й м алю н о к с л о в а м и . У в ід п о в ід і в ж и в а й те я к н а й б іл ь ш е с и н о ­ німів. ♦ Я кі р е ч е н н я п е р е д а ю ть с л у хо в і о б р а ­ з и ? Щ о ви « ч у єте » , читаю чи а б о с л у х а ю ­ чи їх ? Які відчуття викликає у в ас репродукція картини «Тарасова го р а»? Чи Олександр МІКОРА І Тарасова гора І « і

п о д о б аєть ся вам цей п е й заж ? Розкаж іть ПР ° зо б р аж ен е. Н а м а га й те с я п е р е д а ти ^ сло в ам и захо плен ня від краси української природи. Чи р о зум ієте ви значення сло в а репр одукц ія ? П е р е в ір те с е б е з а тлум ач н и м сло в н и ч ко м , п о д ан и м у кінці підручника.

4 . П ерепи ш іть речення. Які сл о в а засв ід ч у ю ть к р асу ук р аїн сь к о ї м о в и ? У чому, на ваш у дум ку, п о л я гає ця к р а с а ?

1. Бринить, співає наша мова, чарує, тіш ить і п ’ янить. ( Олександр Олесь). 2. У мені звучиш ти, мово пісенна, лунаєш шумом рідного гаю! Здаєшся звуком сопілки в полі, шелестом верб, калини, тополі... (І. Кращ ук). 3. Наш а мова калинова і ласкава, і медова, і багата, і не бідна. От що мова наша рідна! ІД. Чередниченко). 4. Відчуваю і усвідомлюю, яка це красива й легка мова. (І. Р є п ін ). ♦ В и зн а ч те с л о в а , уж и ті в п е р е н о сн о м у зн ач е н н і. Н а зв іть е п іте т и . Зн ач ен н я цього с л о в а уто чн іть з а сло вни чко м те р м ін ів , ум іщ е н и м у кінці підр учн и ка. ♦ В и зн а ч те си н о н ім и . У с н о п р о д о в ж іть си но нім іч ні р я д и .

5 . П рочитай те. Я к ви р о зу м ієте вислів кр а са мови ? Чи п о в ’я зан і між собою кр аса мови т а м овне б а га тс тв о ?

Щ о таке краса? Це привабливість, врода, вишуканість. Краса української мови передовсім виявляється у мелодійності мовлення ук ­ раїнців, приємності його звучання. М илозвучності українського мовлення досягають чергуванням голосних і приголосних звуків, уникненням важких д ля вимови чи неприємних д ля с лу х у поєднань звуків. М илозвучність забезпечує природну д ля української мови на­ співність і гармонійність. Красу звучання української мови особливо відзначають іноземці. Звич­ ними стали такі означення нашої мови, як сол ов’їн а і дж ерельна. А л е краса мови виявляється не тіл ь к и у привабливості звучання. Краса п олягає й у м ож ливості висловити думки й почуття точно, виразно, образно. Доречність, різно­ манітність і виш уканість граматич­ ного оформлення думки забезпечує багатство української мови: ї ї слов­ никовий склад, різноманітність гра­ матичних форм слів і синтаксичних Олександр МІКОРА. | конструкцій (речень). Таким чином, краса мови та її багатство нероздільні. З посібника.

а

П о д у м а й т е , зв у ки як о го ін с т р у м е н т а н а га д у є вам зв уч ан н я ук р а їн сь к о ї м о в и . Ч им с а м е ?

6 . П ерепи ш іть речення, уставляю чи пропущ ені л іте р и .

1 . 1 яка чудова, світла і б..гата україн ська мова, мова мами й тата! ( М а р ій ка П ід гір я н к а ). 2. Дбайливе ставлення до багатства рідної

мови має пр..вчити лю дину не ст..рати її барвистості, не обмежувати 1

м ож ливостей. (Б. А н т о н е н к о -Д а в и д о в и ч ). 3. Запаш на, співуча, гнучка, м..лозвучна, сповнена м узики і квіткових пахощів. Такими слуш ними епітетами супроводитеся визнаная ук раїн ської мови. (За Олесем Гончаром ). ♦ В и з н а ч т е у р е ч е н н я х клю чові сл о в а . З н а ч е н н я цього т е р м ін а з ’я с у й т е у сл о в н и ч к у те р м ін ів , п о д ан о м у в кінці п ід р уч н и ка.

7 . П роч итай те. Д а й те відповіді на з а п и т а н н я : д л я ч о г о ук л а д а ю т ь с л о в н и к и ? Я к і с л о в н и к и в а м в ід о м і? Я к и м с л о в н и к о м в и користуєтеся н а й ­ частіше?

На підготовку нового Тлум ачного словника української мови відведено 4 роки. Він матиме дві версії — папе­ рову та електронну. Очевидно, спершу кож ний том буде представлено в Інтернеті, потім — у вигляді лазерного диска, а відтак черга дійде до книж ­ кового багатотомника. Без нього цей благородний проект буде, ясна річ, не завершеним. П р отягом остан н іх десяти років випущ ено понад ЗО різн ом ан ітн и х українських словників. Серед них три видання Орф ограф ічного словника української мови (по 125 тисяч слів у кож ном у), Словник синонімів україн­ с ьк ої мови у 2-х томах (9200 си н он ім ічн и х р яд ів), С ловник ф р азеологізм ів ук р а їн ськ о ї мови (7920 стій к и х сло в о с п о лу к ), словники антонімів, епітетів, географічних назв, інш омовних слів та інші. З газети. ♦ Л е к си ч н і зн ач е н н я в и д іл е н и х с л ів з ’я с у й т е з а тл ум ач н и м сло в н и ч к о м у кінці п ід р уч н и ка. ♦ Р о з к а ж іть про р о л ь сло в н и ків у ж и тті ш к о л я р а . ♦ Я к ви в в а ж а є те , н ав іщ о п о тр іб н і сл о в н и к и д о р о с л и м л ю д я м ? З а д о п о м о го ю в ч и тел я ін ф о р м а ти к и з б е р іт ь в ід о м о с ті про е л е ктр о н н і сл о в н и к и . С п р о б у й те с к о р и с т а т и с ь о д н и м із н и х. Я к и м сл о в н и к о м — п а п е р о в и м чи е л е к тр о н н и м — зр у ч н іш е , на в аш у д ум к у, к о р и с т у в а т и с я ? Ч о м у?

Є

8. С к л ад іть і зап и ш іть висловлю вання на те м у «Н е бійт есь з а г л я д а ­ ти у с л о в н и к !» У творчій роботі в и к о р и ста й те м а те р іал п оперед ніх вправ, а також зн ан н я , отрим ані у п ’я то м у кл асі.

З в ’я з н е м о в л е н н я

П О ВТО РЕН Н Я ВИВЧЕНОГО ПРО М О ВУ І М ОВЛЕН Н Я. С И Т У А Ц ІЯ С П ІЛ К У В А Н Н Я

9 . Ро згляньте таблиц ю . П р и гад ай те, з якими ро зділам и науки про мову ви вже зн ай о м и л и ся у поперед ні роки.

РО ЗД ІЛ И НАУКИ ПРО М ОВУ ЩО ВИВЧАЄ

РОЗДІЛУ І ЕТИКА Ю ік а ЮЕПІЯ )ГРАФІЯ

звуки мови і мовлення знаки письма правила вимови правила написання слів

ССИКОЛОГІЯ

слова, їхнє значення, походження й уживання

ССИКОГРАФІЯ

правила укладання словників

1М0Л0ГІЯ

походження (історію) слів

>АЗЕ0Л0ГІЯ

стійкі словосполучення (фразеологізми), їхнє значення й уживання

<ДОВАСЛОВА

значущі частини слова

ЮВОТВІР

способи творення слів

>АМАТИКА: ЮРФОЛОГІЯ СИНТАКСИС

частини мови словосполучення, речення

ІУ НКТУАЦІЯ

правила вживання розділових знаків

ІІНГВІСТИКА ГЕКСТУ

текст, його зміст і будову

СТИЛІСТИКА

стилі мовлення

»ИТОРИКА

закони красномовства

14

10. П ерепи ш іть п р и сл ів ’я, уставляю чи з а м іс ть крапок п р о п ущ ене с л о ­ во. Прочитавш и п о д ан е нижче прави ло, витлум ачте л ек си ч н е з н а ч е н ­ ня цього с л о в а .

1. Слово до слова — злож иться ... . 2. Рідна ... — не полова, її за вітром не розвієш. 3. Х то своєї ... цурається, той сам себе стидається. 4. Без знання ч уж ої ... сиди собі вічно вдома.

М О В А — це засо б и , які вико р исто вуєм о д ля с п іл к у ­ в ан н я . Серед мовних засобів є такі: •звуки (фонетичні засоби); •слова (лексичні засоби); • форми слів (м о р ф о л о гічн і засоби); •словосполучення і речення (синтаксичні засоби). М О В Л Е Н Н Я — ц е с п іл к у в а н н я з а д о п о м о го ю м о в н и х з а с о б ів ( с л ів , с л о в о с п о л у ч е н ь , р е ч е н ь , текстів), тобто МОВИ.

Мовлення буває усне й писемне, монологічне й діалогічне.

М ОВА І

МОВЛЕННЯ і—

Усне

с

і Писемне

г Монологічне |

1

“і Діалогічне |

1 1 . З а до пом огою сх е м и , п о д ан о ї на н аступ н ій сто р ін ц і, п р и га д а й те , які є види м о в л е н н єв о ї д іял ьн о сті. ♦ П р о ч и та й те мовчки п р и с л ів ’я і п р и к а зк и й п о м ір к у й те , про які ви ди м о в л е н н є в о ї д ія л ь н о с ті й д е т ь с я в кож но м у з ни х.

1. З розум ним розговориться, щ о меду напиться. 2. У м ієш говорити, то вмій слухати. 3. Скажеш — не вернеш, напишеш не зітреш. 4. Написаного сокирою не вирубаєш. 5. Ви мовчіть, а я буду слуха ти . 6. Б ільш е слу ха й , а менше говори. 7. Він свій язик припинати не звик. 8. Написав писака, що не прочитає читака. 15

♦ П р о ч и тай те в го л о с і за п и ш іть т і п р и с л ів ’я , у яки х ід е т ь с я о д н о ч а сн о про д в а в и ди м о в л е н н є в о ї д ія л ь н о с ті. ♦ Д о яки х ви дів м о в л е н н єв о ї д ія л ь н о с ті ви в д а л и с я , виконую чи цю в п р а в у ?

ВИДИ МОВЛЕННЄВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Сприйняття чужого мовлення

1

|

Творення власного мовлення

І

і Аудіювання

Читання

Говоріння

Письмо

12. П рочитайте народну л егенд у. П оясніть, що д а л а чарівна квітка ю на­ кові й чого позбавила його зм ія. Чи можливе мовлення б е з знання м ови?

Знахар Один хлопець у ніч на Івана К уп ала знайшов квітку папороті. Несе к в ітк у додому й чує, щ о всі дерева, птахи й тварини розмовляють м іж собою. Ц е цвіт папороті дав йому чарівну здатність розуміти мову тварин і рослин. З того часу став хлопчина знахарем. Кожна травинка розповідала йому, яку недугу вона може зцілити. А пташок знахар розпитував їхньою мовою, де яка трава росте. Н айбільш е лік ів знала стара й мудра змія, яка ж ила у ск елі. Свої таємниці вона відкривала тільк и молодим зміям. Д ізнався про це молодий знахар і почав учащ ати до ск елі. Сховається серед каміння і слухає розмову м іж зміями. П обачи ла якось стара зм ія х лоп ц я , розгнівалася на нього і вкусила. Від ї ї отрути знахар не вмер, але онімів. Проте мову всього живого він розумів. Х оч не м іг говорити, та м іг слухати. Блукав якось він лісом і почув щебетання двох пташок. К олінц я їхнього щ ебету були як слова. Х лоп ец ь їх розумів. Ч ула, що царівна тяж ко занедужала? — щебече перша пташка. — Ч ула. І знаю, як її вилікувати, — відповідає друга. — А як? А як? — запитує перша. — Завтра вранці випаде така роса, що всі недуги лікуватиме. Наступного ранку німий хлопець змочив росою в роті — і язик відріс. Набрав він чарівної роси, пішов до царського палацу і сказав цареві приготувати для хворої к уп іль. Накрапав у ту к у п іл ь роси. Царівна скупалася й одужала.

І

Вдячний цар хотів видати свою дочку за хлопця заміж. Та той бути царевим зятем не схотів, а залиш ився знахарем. Багатьох лю дей той знахар вилікував, багатьом ж иття подовжив. ♦ Д а й т е в ід п о в ід і на з а п и т а н н я : що таке м о в л е н н я ? Я к п о в ’яза н і між со б о ю

мова і м о в л е н н я ? ♦ Д о яко го в и д у м о в л е н н єв о ї д ія л ь н о с ті ви не в д а в а л и с я , виконую ��и в п р а в у ? ♦ Д о в е д іт ь , щ о т е к с т л е ге н д и м іс т и ть і м о но ло г, і д іало г.

4

Той, кому адресують мовлення, називається а д р е с а т о м . Той, хто висловлюється, —а д р е с а н т о м . Ум ови, за яких відбувається ситуацією спілкування.

спілкування,

називаю ть

13. Р о зд и в іться т а п р о ан ал ізуй те схем у, п ро чи тай те п рави ло. Н азвіть , складни ки с и т у а ц ії спілкування.

СИТУАЦІЯ СПІЛКУВАННЯ

Адресат спілкування

Обставини спілкування

Офіційні

Повідомлення І

Н е о ф іц ій н у

Мета спілкування

З'ясування 1 Спонукання

Готуючись до спілкування, треба обміркувати (спланувати): •тему висловлювання; • головну дум ку висловлювання; • форму висловлювання (монологічну чи діалогічну); •стиль висловлювання. | ^ Г 1 4 ; П ом іркуй те, на щ о потрібно звер н ути увагу, щ об зо р ієн ту в ати ся в с и т у а ц ії спілкування, якщ о д о в ас зв е р н ув ся :

• одн ок ласн и к із проханням позичити йом у т л у м ^ й р й та орфографічний словники для роботи над домашнім завд<ПШ'*ІІ4>\ • керівник ш кільного гуртка ляльковиків із проханням гі&цио^ти сценарій виступу ляльк ового театру на Святі кдйж ки. ♦ С к л а д іт ь і р о з ігр а й те н а уроці з а о с о б а м и 4 іа л 0 г, м р ж л ^ б и й ^ в ^ о ^ и з о к р е с л е н и х в и щ е с и ту а ц ій с п іл к у в а н н я .

!\

ПОВТОРЕННЯ, УЗАГАЛЬНЕННЯ ТА ПОГЛИБЛЕННЯ ВИВЧЕНОГО * § у „ , а <

Над чим ми міркуємо:

ію ч о в і

слова:

Іван СКОЛОЗДРА. В есілля . С кло, олія.

І

Це потрібно знати: види речень за метою висловлювання, за емоційним забарвленням і будовою; стилі й типи мовлення

р

Цього необхідно навчатися: доречно вживати звертання і вставні слова Це треба запам'ятати: правила вживання розділових знаків; ознаки офіційно-ділового стилю

Ш

Над цим варто замислитися: В ся і давніст ь, і обнова — українська мова. Павло

ТИЧИНА

СЛОВОСПОЛУЧЕННЯ І РЕЧЕННЯ. ГОЛОВНІ Т А ДРУГОРЯДН І ЧЛЕНИ РЕЧЕННЯ. ОДНОРІДНІ ЧЛЕНИ РЕЧЕННЯ 15. З поданих парам и сл ів утвор іть слов о сп о л учен н я , зап и ш іть їх . У кожному в и зн ач те головне і зал еж н е сл о в а .

Е32Ш >

|

^

Ц ік а в и й , р озм ова — ц ік а в а розм ова.

У р о к , мова; рідний, слово; навчатися, охоче; зустрітися, товариші, з; новий, підручники; відвідати, бібліотека; слухати, уважно; чудовий, настрій; працювати, наполегливо. ♦ Я к у с т а н о в и т и з м іс то в и й з в ’я з о к між с л о в а м и у с л о в о с п о л у ч е н н і? ♦ Я к и й з в ’я з о к у с т а н о в л ю є т ь с я м іж с л о в а м и у с л о в о с п о л у ч е н н і д о п о м о го ю за кін ч ен н я аб о за кін ч ен н я і п р и й м е н н и к а ?

за

16. П рочитай те. В и зн ач те сло в осп о л учен н я та сполуки с л ів . П оясніть, як ви їх р о зр ізн я єте .

П ідкралася осінь; осінній день; сонячний і теплий; золоте листя; дерева й к ущ і; злива налетіла; дощові краплі; напоїти зем лю ; листя шелестить; вдячно усміхатися. ♦ У кож ном у зі сл о в о с п о л уч е н ь в и зн а ч те го л о в н е і за л е ж н е с л о в а . ♦ 3 д в о м а сл о в о с п о л уч е н н я м и с к л а д іт ь і з а п и ш іть р ечен н я.

1 7 . П р о ч и та й те р е ч е н н я . В и д іл іть із них д в а с л о в о с п о л у ч е н н я , ви значте в кожному головне і з ал еж н е сл о в а .

1. Осінь золотиста ще сміється листям . (В. Ів а с ю к ). 2. Перо жарптиці у траві знайди. (Є. Гуцало). 3. Так свіжо в л іс і і в душі! (В. Зат уливіт ер). 4. Падає листочок з віт уж е сухий. Щ о тобі шепоче вітер золотий? (В. Сосюра). ♦ Чи утв о р ю ю ть сл о в о с п о л уч е н н я п ід м е т і п р и с у д о к ? Ч о м у? ♦ З а п о д ан и м и ниж че та б л и ц я м и с х а р а к т е р и з у й т е кож не р е ч е н н я .

ВИДИ Р ЕЧ ЕН Ь ЗА М ЕТОЮ В И СЛ О В Л Ю В А Н Н Я (ПОВІДНІ

ПИТАЛЬНІ

СПОНУКАЛЬНІ

гять повідомлення

Містять запитання

Містять заклик, наказ, прохання

вк н у т ь т рави 1ЛІ. К. Перелісна.

Х т о т ам , х т о за гл я д а є у вікн о? Л. Силенко.

Н абер и з к р и н и ц і с в іж о ї водиці. Т. Коломієць.

ш

ВИДИ Р ЕЧ Е Н Ь З А ЕМ ОЦІЙНИМ ЗА БА РВ Л ЕН Н ЯМ ОКЛИЧНІ

НЕОКЛИЧНІ

Розповідні, питальні, спонукальні речення, що виражають емоційні переживання і вимовляються з окличною інтонацією

Розповідні, питальні, спонукальні речення, що не виражають особливих переживань і вимовляються спокійним тоном

Вересень зо л о т о си п л е п ід н оги ! Т. Севернюк.

Ж о в т іє на у з л іс с і трава.

П оба ч и м ось коли ?!

Ч и бачив т и о с ін н і луки? Т. Майданович.

Д о р о ж іт ь м и т т ю , сек у н дою ! . Олесь Гончар.

Г. Бойко. Д . Білоус. Д о з в о л ь м ен і ск а за т и слово. Р. Іваничук.

ВИДИ Р ЕЧ Е Н Ь З А БУДО ВО Ю ____________________________ ПРОСТІ

СКЛАДНІ

Мають одну граматичну основу

Мають дві або більше граматичних основ

Л іс о м до ш и к п о бл и к а в. Г. Усач.

|

Л и с т ж овт іє, з неба дощ ик сіє. І- Блажкевич.

1 8 . П ерепи ш іть, п ід кр есл іть грам ати чні основи речень. П ро сти м и чи складни м и є ці речен н я? П ро читай те сп о ч атк у п р о сті речення з дво м а головним и чл енам и (д во скл а д н і), потім — з одним головним членом (о дн о скл а д н і).

1. Так негадано ця осінь закурликала над степом. (Б. О лійник). 2. Йде Панна Осінь золотава з маленьким келихом вогню. (І . Д рач). 3. М етуш ні немає. Тиша. Прохолода. Осінь золотая тихо й ніжно ходить. (К . П ерелісна). 4. По траві іщ е зеленій між дерев в саду ідем. Йдем по листу золотому. (М . П ознанська). 5. Б’ є осінь в бубон золотий холодними вітрами. (В . Сосюра). 6. Сади шумливі і духмяні холодна осінь роздягла. (В. Сосюра). 7. Пахне в’ялим листом. (Я . Кибальчич). ♦ П о я с н іть в и с л ів осінь закурли кала. Чи д о р е ч н о , н а в а ш у д ум к у, с к а з а ти осін ь затьохкала ? Ч о м у? ♦ В и з н а ч т е в р е ч е н н я х с л о в а , уж и ті у п е р е н о с н о м у зн ач е н н і.

/

19. Прочитайте речення, інтонуючи їх відповідно д о розділових знаків. Поясніть уживання розділових знаків. Перепиш іть речення, підкресліть них усі члени речення. Які члени речення називаю ться однорідним и? УНИЗ і .-

1. Сиплеться, осипається листя. П лаче і посміхається крізь сльози осінь. (М . Стельмах). 2. Світить, та не гріє сонце золоте. (Я . Щ огол ів). 3. З пітром зли н ули під хмари сірі гуси і качки. (С. Черкасенко). 4. Від сонця та світла дуби сонні мліють^ (О. Д овгоп ’я т ). 5. На доріж ки й трави падають листочки бурі й золотаві. (К . П ерелісна). 6. Червоняс­ те, золотисте опадає з кленів листя. (/. Блаж кевич). ♦ Чи утв о р ю ю ть о дн о р ід н і член и р ечен н я с л о в о с п о л у ч е н н я ? Ч о м у?

2 0 . П ро читай те речення, ви значте в них грам ати чні о сн о в и . Які з речень є ск л а д н и м и ?

1. Вересень трусить груш і в садочку. 2. Ж овтень гаптує клену сорочку. (Ф . П ет р ов). 3. Х одять хмари в небі синім, тихо вересень прийшов. (Я . Забіла). 4. А верес медом в вересні зацвів, заслав він килимами У країну. (Є. Гуцало). 5. Ви чули , як ш ум лять бори у вересневі вечори? ( А М а ли ш к о). 6. А тихий жовтень мряку розвіє. 7. У лісах, садочках лист пожовтіє. (М а р ій к а П ід гір я н к а ). 8. Вітер плаче, вітер віє, дощ осінній дрібно сіє. (К . П ерелісна). ♦ В и п и ш іть л и ш е с к л а д н і р е ч е н н я , п ід к р е с л іть у ни х у с і член и р е ч е н н я . ♦ В и зн а ч те о р ф о гр а м и у в и д іл е н и х с л о в а х . С к о р и с т а й т е с я п о д ан о ю в кінці підручн ика та б л и ц е ю «П ер елік о с н о в н и х о р ф о гр а м » .

^

2 1 . П ер епи ш іть, р о з с та в те пропущ ені розділові зн аки .

^ 1. Ходить осі н ь по доли ні, і снує свої сіті. Обснувала димами тори заповнила мрякою яри п осун ула туманами по ш л я х а х . П ід її дотиком тихнухЕ го ло с и ,співи та викрики. (В. В и н н и чен к о). 2. Вже листопад підкрався з-за дубів і гай.скидає золоту перуку. (Л. Костснко ). 3. Тече ТХМЙ9 у берегах ріки, течуть в тумані птиці над рікою. ------- (Є. Гуцало). ♦ В и зн ач те речення, ускладн ен і одно­ р ід н и м и ч л е н а м и . О д н о р ід н і чл ен и п ід к р е с л іть . ♦ Н а зв іть с к л а д н і р ечен н я. Я к а в ід м ін ­ н ість між с к л а д н и м ре ч е н н ям і п р о с ти м ? ♦ У в и д іл е н и х с л о в а х в и зн а ч те о р ф о ­ гр а м и . О о

П р и д у м а й те істо р ію , д о я к о ї м ож на б ул о б з а с т о с у в а т и п р и с л ів ’я «Осінь сум н а, та від її щедрості в е с е л о » . Р о з к а ­ ж іть її о д н о к л а сн и к а м .

Микола БІДНЯК.

Дари осені

§ О ЗВЕРТАН Н Я. ** В С Т А В Н І С Л О В А Т А С П О Л У Ч Е Н Н Я СЛ ІВ 2 2 . П рочитай те речення, правильно їх інтоную чи. В и зн а ч те в кожному зв ер тан н я . Щ о н а з и в а єть ся з в е р та н н я м ?

1. Ти справжній лицар, сину!.. Т и вславиш Україну! (/. М а л к о в и ч ). 2. Ми ж, лю ба матінко, козачого роду. ( М а р к о В овчок ). 3. Лю би, дитино, зем лю цю прекрасну! (С. Круліковська). 4. Розкаж и мені, сивий діду, про свої пережиті дні. (Д. З агул). ♦ В и з н а ч т е зв е р та н н я непо ш и р ені і п о ш и р е н і. П о ясн іть в ід м ін н ість між ни м и . ♦ П о я с н іть р о зд іл о в і зн а к и при з в е р та н н і. ♦ Я к и м и ч а с ти н а м и м о ви ви р аж ен і з в е р та н н я в п о д а н и х р е ч е н н я х?

2 3 . П ер еп и ш іть, розставляю чи пропущ ені розділові знаки . 1. Ум ий ли чко перепеличко! {О. Д о в ги й ). 2. Ж уравли к у мій сірий ти вже летиш у вирій? (Т . М а й да н о ви ч ). 3. Куди ви летите м ої високі птиці? ( Б . О л ій н и к ). 4. С іла

пташка на шипшину. Не вколись моя пта­ шино! ( Л . Біленька). 5. Соловейку м алень­ кий У тебе голос тоненький. ( Народна т вор­ чіст ь). 6. Станьте птахи на коліна! Заздріть півневі півні! Він співає солов’ їно голосні свої пісні. (В. Сим оненко).

Соловейко західний І

|

♦ П р о ч и та й те р е ч е н н я , п р а в и льн о їх інтоную чи. ♦ В и з н а ч т е в и д кож ного р ечен н я з а м е то ю в и сл о в л ю в а н н я т а ем о ц ій н и м з а б а р в л е н н я м . Ч о м у н а й ч а с т іш е з в е р т а н н я в ж и в а є м о у п и т а л ь н и х і сп о н у к а л ь н и х р е ч е н н я х?

2 4 . П ер еп и ш іть, став ля чи подані в дуж ках іменники у ф ор м у кличного відм інка. Н азв іть звуки, щ о че р гу ю ться. Яким и л іте р а м и п означаю ть ці звуки на п и сь м і?

1. П оговори зі мною, (д р у г)! (С. Й о в е н к о ). 2. Стій, (к о за к ), постривай, ш л я х у в людей попитай. 3. Не клю й, (птах), ягід із калини. ( Н ародна т ворчіст ь). ♦ О б ґр у н ту й те в ж и ван ня р о зд іл о в и х зн а к ів при з в е р та н н я х . ♦ П ід к р е сл іть ч л ен и р е ч е н н я . Чи є зв е р та н н я член о м р е ч е н н я ? г ;

П р и га д а й т е , які зв е р та н н я н а зи в а ю ть р и то р и ч н и м и / З а н е о б х ід н о с ті з в е р н іт ь с я д о сл о в н и ч к а те р м ін ів , щ о й о го в м іщ ен о в кінці п ід р уч н и ка. В и з н а ч т е р и тори ч ні зв е р та н н я у р е ч е н н я х п о п е р е д н ь о ї в п р а в и . Я к а їхня роль

Щ

у м о в л е н н і? ♦ Щ о вам в ід о м о про так и й р о зд іл науки про м ову, як риторика ? Ч ом у п о тр іб н о її в и в ч а ти ?

23

4

РИТОРИКА — н а у к а красном овства, мистецтво переко­ нувати словом. Р и то р и ка як н а у к а в и н и к л а у С та р о д а в н ій Гр еції. В У к р а їн і н а у к а красномовства пош ирилася із X V I століття.

2 5 . О зн а й о м те с я з таб л и ц ею . У поданих після н е ї реченнях визначте звер тан н я і в став н і сл о в а . П ер еп и ш іть речення, п ід к р е сл іть у них усі члени речення.

С Л О В А , ЯКІ Н Е Є ЧЛЕНАМ И РЕЧЕН Н Я іВЕРТАННЯ

ВСТАВНІ СЛОВА

їлово (словосполучення), ке називає того, до кого звертаються

Слово (сполучення слів), що виражає ставлення мовця до висловлюваного ним

4амо, про щ о т и м овчиш ? Здавалось, папороті цвіт я відшукала. П . Перебийніс. Л . Забашта. і е ст ій , мати, коло х а т и . Я м ислю , отже, існую . А. Малишко. Р.Декарт. Іи вп ізн а єт е мене, лю ди добрі? Я й о го зу ст р іч а в, безперечно. М . Коцюбинський. О. Близько.

1. Вересню мій, веслами весело греби. Ж дуть тебе на березі з коши­ ком гриби. (Б. О лійник). 2. Каж уть, у степу є криниці. (В. Я р и н и ч ). 3. А листопад, на диво, розіслав зелений килим. (С. О хрім енко). 4. Зда­ ється, навіть небо споглядає пишноту саду. (О. Ю щ енко). 5. В розлуці з вами, солов’ї Вкраїни, так ниє серце! (М . Рильський). 6. Горнусь до тебе, Україно. (Л. Гавриленко). ♦ У в и д іл е н и х с л о в а х в и зн а ч те о р ф о г р а м и . З а п о тр е б и с к о р и с т а й т е с я п о д ан и м у кінці під р учн и ка п е р е ліко м о сн о в н и х о р ф о гр а м .

2 6 . П р о а н ал ізуй те таб л и ц ю . П р о ч и тай те р еч ен н я , в и зн а ч те в них в став н і с л о в а . З ’я су й те значення кожного.

В С Т А В Н І С Л О В А (С П О Л У Ч Е Н Н Я С Л ІВ ) М О Ж У Т Ь В И Р А Ж А Т И А БО В К А З У В А Т И НА: 'ПЕВНЕНІСТЬ

З ви ча й н о, д ій сн о , безперечно, без су м н іву , безум овно, певн а р іч

НЕВПЕВНЕНІСТЬ

М о ж е , п е в н о (е ), м ож ли во, зда єт ься , очевидно

ДЖЕРЕЛО ПОВІДОМЛЕННЯ

П о-м оєм у, каж ут ь, на дум ку ..., за с від ч е н н я м ..., я к відом о, я к за зн а ч е н о ...

24

ВСТАВНІ СЛО ВА (СПОЛУЧЕННЯ СЛ ІВ ) МОЖУТЬ ВИРАЖАТИ АБО ВКАЗУВАТИ НА: ЕМОЦІЙНУ ОЦІНКУ ПОВІДОМЛЮВАНОГО

,ПГ

уГ

мАуН

Н а щ аст я, на ж аль, на диво, на сором, ди вн а р іч , я к на вм исне

ІС Т Ь Д ІЇ

П1І1ІЛ1/ ВИРІШ ЕННЯ ОСТОВНОГО

П о-п ерш е, по-друге, от ж е, т аким чином ,

на/ ешті'

насам перед, прот е.

одн ак

УВІЧЛИВІСТЬ ПРИВЕРНЕННЯ УВАГИ

Б удь л а ск а , виба чт е, прош у вас, дозвол ьт е У я в іт ь собі, зрозу м ій т е, зве р н іт ь у вагу, віри т е, власне, м іж нам и каж учи

1 . 1, повірте, щось зі мною скоїлося незбагненне. (Є. Гуцало). 2. То, певне, чари. ( Л еся У країнка ). 3. Будь ласка, будь муж нім і сильним. (О. Слоньовська). 4. Проста, здається, думка, але цінна. (В. Крищ енко). 5. Так м инули прудкобіжно, може, дні, а може, тижні. (Я . Забіла). ♦ В и з н а ч т е о р ф о гр а м и у в и д іл е н и х с л о в а х . П о я с н іть н а п и с а н н я ц и х с л ів . ♦ Д о б е р іть си н о н ім и д о с л ів : мужній, си л ь н и й .

2 7 . П ер еп и ш іть, ро зставляю чи пропущ ені розділові зн а к и . В и зн ач те зв ер тан н я і в став н і сл о в а.

1. Я зараз прийду на твою пісню побратиме і теж заспіваю. (Р . Іван чук). 2. Заходьте щ асливі господарі в хату. (С. О л ій н и к ). 3. Лю ди, сідайте^удь ласк^ш видш е за стіл Великодній. ( В .Д ворецька ). 4. Гар­ ний хлопець з інш ої планети може завтра в гості залетить. («ТІ. К ост ен­ ко). 5. Я знаю юначе що серце козаче тобі від природи дано. (В. Д во рецька). 6. Спасибі предки за духовний спадок. (Л . К ост ен к о). ♦ П о я сн іть , щ о в и р аж аю ть аб о на щ о в к а зу ю ть уж и ті в р е ч е н н ях в с та в н і сл о в а . ♦ З р о б іть ус н и й си н та к с и ч н и й р о зб ір п е р ш о го р е ч е н н я . ♦ Я к ви р о з у м іє т е в и сл ів д ухо в н и й сп а д о к ?

2 8 . Із поданим и сл о в ам и і сло воспо л учен н ям и ск л а д іть і зап и ш іть р е ­ чення, у яких вони ви ступ ал и б то у ролі з в е р та н ь , то у ролі членів речення.

И Л с М !< Ь Л ьв ове, х о ч т р іш к и м ене зр озу м ій. ( В. Симоненко). Н а ж аль, я не бував у Львові. ( І. Ш иш ов).

Київ, місто моє, столиця, українське слово. ♦ Д о в е д іт ь , щ о всі зв е р та н н я у с к л а д е н и х р е ч е н н я х є р и то р и ч н и м и .

2 9 . Із поданим и сл о в ам и ск л а д іть і зап и ш іть речен н я, у яких вони ви ступ ал и б то вставни м и сл о в ам и , то членам и речення.

Н іД Ш »

З д а є т ь с я , часу я не га ю ... (Л . Кост енко). У се н а вк ол о к а зкою з д а єт ь с я . ( Б. Ост апенко).

М ож е, даруйте, правда, на щастя. ЗО. П ер еп и ш іть, р о з с та в те пропущ ені розділові зн аки .

^ І. 1. Зійди сонце;під моє віконце^та засвіти ясно. ( Л еся У к р а їн к а ). 2. Х русн ули гілки .але здавалося заш умів увесь ліс. (В. В инниченко). 3. Та чого ж ти жовтий клене,заж урився? (В. Сосю ра). 4. Звісно, зм алку боровик скидати капелю х не звик. (Д. П а в л и ч к о ). 5. Л іто ,літо почекай не відлітай в далекий край! (М . П озн а н ськ а ). 6. Краю мій^ Л ю блю твої тополі. (А. К а м ін чук). 7. М ож ечнам полинути у вирій? (Д. П а вл и чк о). II. 1 . Лю ди в радості й горі ми так потрібні одне одному! (М . Томенк о). 2. Мабуть^рад усе до загину треба віри лю дині в лю дину. (В. За баш т анський). 3. У ч и сьтлюдино. у зем лі добра святого щедрості й любові. (/. С авич). 4. Я к тебе не любити,Києве мій! (Д. Л у ц е н к о ). 5. Мій любий краютвсі пісні мені лиш е тобою дані. (Л еонід П олт ава). 6. Зда­ ється цілий світ тобою марить^раїно зачарована моя! (В. Раєвський). ♦ У в и д іл е н и х с л о в а х в и зн а ч те о р ф о гр а м и . т

У я в іть , щ о лю д и р ап то м за б у л и всі ім е н а , т о м у в м о влен н і п е р е с та л и в ж и в ати зв е р та н н я . Я к це п о зн а ч и л о ся б на сп іл к у в а н н і? З р о б іть в и с н о ­ вок про р о ль зв е р та н н я у м о в л е н н і. С п р о б у й т е ус н о с к л а с т и к а з к у «Р ан о к б е з з в е р та н ь » . Р о з к а ж іть її с в о їм о д н о к л а с н и к а м .

П Р Я М А М ОВА. Д ІА Л О Г 3 1 . П ро читай те речення, правильно їх інтоную чи. В и зн а ч те пряму м ову і сл о в а ав то р а.

1. Ж уравлі курличуть: «Летим о у вирій!» (Б. Чалий). 2. А я сказав журавлику: «М ене не забувай». (М . Сингаівський). 3. «У ж е осінь!» — верещить вересень. ( Народна творчість). 4. Питала синичка у копанки: « А ти, криничко, не полетиш у теплий край?» (М. Воробйов). ♦ П о я сн іть уж и в ан н я у р е ч е н н ях р о зд іл о в и х зн аків .

3 2 . П р о ч и та й те , в и з н а ч т е п р я м у м о в у і с л о в а а в т о р а . П о я сн іть уживання розд іло в и х знаків. П ерепи ш іть. Н акресліть сх е м и речень.

І. 1. «Козацькому роду нема переводу!» — співають в народі давно. (В. Дворецька). 2. Пита земля мене, питають ріки: «Ч и ти Вкраїні син, чи син навіки?» (Д. Пилипчук). 3. «Т и до землі всім серцем прихились», — V

26

мені шепоче рідна Україна. ( І. Гончар). 4. «Ч и ж буває й калини?» — дивуються наші земляки. (В. Супруненко). II. 1. Х очеться мовити собі й кож ному: «Береж ім о свої таланти!» (А К а м ін чук). 2. «Ч и м багата людина в цьому світі?» — запитують. «С о б о ю », - відповідаю я. (О . Д о в ги й ). 3. П риказка є у народу: «З дру­ гом хорош им см іло іди у вогонь і в од у». (М . П озна нськ а ). ♦ О б го в о р іть у п а р а х д ум к у, щ о в и с л о в л е н а в о с та н н ь о м у реченні.

Р О З Д ІЛ О В І ЗНАКИ В Р ЕЧ Е Н Н Я Х ІЗ ПРЯМ О Ю М ОВОЮ

Слова автора: «Пряма мова! (?)» Са: «Пм!(?)>>

Слова автора: «Пряма мова». і

Са: «Пм».

П і д ’їх а в ю на к на к о н і і с к а за в : « Д а й , дівчино, напитись м ен і!» (В . Сосюра). П и т а ю т ь д р у зі: « Щ о шукаєш т и?» (А . М а ли ш ко). Я прощ аю ся з л іт ом , і вон о м ен і к аж е: « П р о щ а й » . (Л . Кост енко). « Беріть черешні! » — звер н у вся х л о п ч а к

«Пряма мова!(?)» — слова автора. «Пм!(?)» — са.

до Б огда н а . ( М . Стельмах). « К у д и ти йдеш ?» — ж урилась м ат и. (А . Семенюк).

«Пряма мова», — слова автора. «Пм», — са. 33.

« Д о б р и й вечір в а м », — за с п ів а в позаду дів о ч и й гол ос. ( М . Стельмах).

П ерепи ш іть речення, д о д ав ш и вибрані з довідки речення з прямою

мовою . Р о з с т а в т е розділові знаки . 1 . Х о д и т ь г а р б у з п о г о р о д у , п и т а є т ь с я с в о г о р о д у : ... . 2 . О б із в а л а с ь ж о в т а д и н я , г а р б у з о в а г о с п о д и н я : ... . І .М :1 1. І ? 7 ^

У с і ж и в і, всі зд о р о в і т а й родичі га р б у зо в і! О й чи ж и в і, чи

зд о р о в і в сі ро ди ч і га р б у зо в і?

Ескіз ляльок до вистави І

«Барвінок»

Богдана ЧАЛОГО

репи ш іть, р о з с та в те пропущ ені розділові зн аки .

1. А мати кличе нас Дивіться діти он воду із Дніпра веселка позича. (А. М а л и ш к о). 2. Я тобі і небо сину прихилила б каже мати. (М . П озн а н ськ а ). 3. Приїж дж ай М и хай ли ку і книж ку гарну привозь попрохала дівчина. (М . Ст ельм ах). 4. Осінь каже Я все розфарбую. (Н ародна т ворчіст ь). ♦ В и з н а ч т е в р е ч е н н я х зв е р та н н я . П о я с н іть , чом у вони н а й ч а с тіш е т р а ­ п л я ю ть с я в р е ч е н н я х із п р ям о ю м овою . ♦ В и зн а ч те ф р а з е о л о гіз м , п о я сн іть й о го зн ач е н н я. ♦ У в и д іл е н и х с л о в а х в и зн а ч те о р ф о гр а м и .

3 5 . П рочитай те речення. У сн о п е р еб уд уй те їх на речення з прямою е мовою . Н овостворені речення в и м о в те з належною ін тонац ією .

1. Мати каже, що найбільш е див у світі робиться на світанні. (М . Ст ельм ах). 2 . 1 сонечко тихенько запитало, чи тепло у душ і моїй сьогодні. (О . Омельченко). 3. К оли сь лю ди говорили, щ о наша земля наповнена молоком і медом. (І. Захарченко). 4. Із гордістю сина кажу

я про те, що мати мені Україна. (М . Л у к ів ). ♦ Я кі с л о в а вам д о в е л о с я п р о п у с ти т и ?

3 6 . П рочитайте речення. В и зн а ч те ети кетн і ф орм ули («слова в в і ч л и ­ С к л ад іть і зап и ш іть тр и речення з прямою мовою , в ико р ис­ т а й т е в них ф орм ули ети кету. в о с т і »).

1. «Добрий ранок, тітко Ганно!» — гукає М ар’ яна. (М . Ст ельм ах). 2. «Здорові б у л и !» — пробасив Василь. (О. М и р он ю к ). 3. «Доброго здоров’ ячка!» — скоромовкою відповіла молодиця. (М . Ст ельм ах). 4. До косарів знімав шапку і кричав на все поле: «Б о г на поміч вам!» (В. Зем ляк). 5. Встала вона, пирогів напекла, мандрівника до воріт провела... Щ е й уклонилась: «Щ а сти тобі, д о ле!» (Л . К ост ен к о). 6. «Добрий вечір вам!» — проспівав знайомий голос. (М . Ст ельм ах).

7. Ш а п к у узяв і почав ї ї м ’ яти: « Щ о ж , на добраніч, пора вируш ати...» (Л . К ост ен ко). 8. «Х о д и здоровий, ходи здоровий, ходи здоровий!» — тричі сказав садівник. (М . Ст ельм ах). ♦ П о я с н іть л е к си ч н е зн ач е н н я с л о в а етикет. З а п о тр е б и з в е р н іт ь с я ^цо тл ум а ч н о го сл о в н и ч к а . З ’я с у й т е п о хо д ж е н н я цього с л о в а . ♦ Я к и х ф о р м у л е ти к е т у н а й ч а стіш е в ж и в аю ть с уч а с н і ш к о л я р і? З а п и ш іть п ’я т ь із н и х. Я к а р о ль е ти к е т н и х ф о р м у л у м о в л е н н і? ♦ Р о з к р и й те зн а ч е н н я п р и с л ів ’я «К р а сн е сл о в о — золотий ключ».

3 7 . П р о ч и та й те м овчки. В и з н а ч т е , скіл ь ки о с іб б е р е у ч а с т ь у сп іл к у в а н н і. Я к н а з и в а єм о сп іл ку в а н н я д во х аб о б іл ь ш е о с іб ? Як н а з и в а єть ся висловлю вання кожного сп івр о зм о в н и к а?

— Щ о в тебе болить, яблунько? — А ... нічого... Т іль к и ось цей листочок, що не хоче падати. Г . Кирпа.

— Х лоп ч и к у, що ти робиш на де­ реві? — Та одне я блук о впало, і я хочу повісити його на місце. Н ародна творчість. ♦ П о м ір к уй те , чи є д іа л о г р ізн о в и д о м п р я м о ї м о в и . О б ґр у н ту й те св о ю д ум ку. ♦ Ви зн ачте речення, ускладнені зв е р ­ та н н я м и , п о я сн іть у ни х р о зд іл о в і зн а к и . ^ П р и д у м а й те д іа л о г, щ о м іг би відб у^ т и с я між б а б у с е ю т а її о н у к а м и , зо б р а ж е н и м и н а м алю нку.

3 8 . Речення з прямою мовою з а п и ­ ш іть у вигляді д іал о гів .

1. «Ч и м ви, хлопці, вдома втирає­ тесь?» — «Батько — рукавом, мати — подолом, а я на печі так сохну!» 2. «Хтовинен?» — «Невістка». — «Так ЮрійСЕВЕРИН.| її вдома нема!» — «Та он її плахта Онуки| висить!» ( Народна творчість). 3. «Де голки твої розкіш ні?» — запитали їжака. К а ж е той: «С луж у у Вовка на п о с а д і колобка». ( З а Г. Єлишевичем). ♦ З н а й д іт ь у тл ум а ч н о м у сло в н и ч ку л е к с и ч н е зн ач е н н я в и д іл е н о го с л о в а .

3 9 . Д о поданих ети к етн и х ф орм ул д о б е р іть із довідки синонім ічні. С кл ад іть і р о зігр а й те попарно д іа л о г «В універм азі» (або «У поїзді»). В и к о р и ста й те утвор ені синонімічні ряди .

Спасибі, будь ласка, прощавайте, вибачте. Е Е И Е З Ш к Д як ую (д уж е в д я ч н и й ); пр о ш у; б у в а й те (д о п о б ач ен н я, д о зу с тр іч і, на в с е д о б р е , б у в а й те з д о р о в і, х о д іть з д о р о в і, з Б о го м ); п е р е п р о ш ую (п р о ш у в и б а ч и ти , д а р у й т е ).

4 0 . П р о ч и та й те д іа л о г з а о с о б а м и , п р а ­ вильно інтоную чи репліки. У сн о продовж іть д іа л о г д во м а са м о стій н о ск л а д ен и м и р е ­ плікам и. У ж и в ай те в ставні сл о в а.

— З усіх істот лиш е людина вміє сміятися. — А в А в стр алії є птах кокабура, який теж ум іє сміятися. — Навіщ о нам Австралія? У нас в У к р а ї­ ні є сич, він регоче майж е щ он очі. Я розповім вам історію про сича. — М абуть, щ ось моторошне? За П . Загребельним.

Сич хатній

^

4 1 . П ер епи ш іть, р о з с та в те пропущ ені розділові зн аки .

■^~Г7На осінньом у осонні зум котіли оси сонні Д о зіх а є ведмедисько значить вже морози близько! (Г. Х и м и ч ). 2. Вовки в нас ц іл ігВівці ситі! Ведмідь зазначив у річному звіті. (С. Коваль ). 3. З-під куїцика сміється колю чий їж ачок А хто з вас доторкнеться до гострих колючок? ( Н . За біл а). 4 ^ Свиня гов ор и ла'К оли б мені крила то я б полетіла в блакить! (Г. Б ойко). 5. Ми в колективі друж нім ж ить не проти перемовлялись між собою Л Іп р о ти . (С. Коваль). ♦ Л екси ч н і зн а ч е н н я в и д іл е н и х с л ів з ’я с у й т е з а тлум ач н и м сло в н и ч к о м у кінці під р учн и ка. ♦ В и зн а ч те в р е ч е н н я х ем о ц ій но за б а р в л е н і с л о в а . ♦ П ід к р е сл іть с л о в а з о р ф о гр а м о ю «літери е — и, щ о позначають ненаголо-

ш ені го л о сн і звуки».

ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ І ▼

;

1

► ►Щ о називається словосполученням? ► ►Я к визначити у словосполученні головне і залеж не слова? ► ►Ч о м у не утворю ю ть слов осп олуч ен н я підм ет і присудок? Однорідні члени речення? ► ►Щ о називається реченням? ► ►Я кі є речення за метою висловлювання, емоційним забарвленням та будовою? Складіть і заповніть у зошитах таблицю, аналогічну тій, що її подано в підручнику. Приклади видів речень за метою висловлювання доберіть із художньої літератури, за емоційним забарвленням — із газетних текстів, а за будовою — складіть самостійно. ► ►Я к і розділові знаки ставимо в к ін ці речення? Від чого залеж ить вибір розділового знака? ► ►Щ о становить граматичну основу речення? Я к і ч лен и речення називаю ть однорідними? С клаД іть і запишіть к іль к а речень з однорідними членами про ваші враження від л ітн іх кан ік ул. Поясніть розділові знаки в кож ному з них. ► ►Д ля чого в мовленні вживаються вставні слова, а д ля чого — звертання? ► > Складіть монолог про свою улю блену книжку, використовуючи вставні слова. Складіть і розіграйте діалог між однокласниками, які зустрілися після літн іх канікул, використовуючи звертання.

И

П О В ТО РЕН Н Я Й П О ГЛ И БЛ ЕН Н Я ВИВЧЕНОГО ПРО Т Е К С Т Тем а і головна думка тексту. Будова тексту: зачин, основна частина, кінцівка. Стилі і типи мовлення. «Відоме» і «нове» в реченнях тексту Т Е К С Т — ц е г р у п а р е ч е н ь , о б 'є д н а н и х т е м о ю й го л о в н о ю д у м к о ю . ТЕМ А ТЕ К С Т У — ц е й ого зм іст, те, п р о щ о (а б о п р о кого) в н ь о м у йдеться. Г О Л О В Н А Д У М К А Т Е К С Т У — те , д о ч о го він з а к л и к а є , щ о с х в а л ю є , щ о з а п е р е ч у є , в ід ч о го з а ст е р іга є , тобто в и с н о в о к , я к и й в и п л и в а є зі с к а з а н о г о а б о н а п и с а н о г о . Здебільш ого текст має з а г о л о в о к , який вираж ає його тему або головну дум ку. Речення в тексті розташ овані в потрібній для розкриття теми послідовності.

4 2 . П роч итай те. В и зн а ч те те м у т е к с т у т а його головну думку.

Іду вчора центром розпеченого кам’ яного міста. А ж раптом зі скверу — як обвіє мене лагідний польовий вітер! При самому тротуа­ рі у всій своїй сонячній красі підняв угору золоту голову одиноднісінький соняшник. — Де ти тут узявся? — сварю його, дурненького. — Я к де? Виріс. — Т а ж тут місто. Тобі тут шию будь-хто може скрутити. — А хіба ми вибираємо, де рости? Навесні тут ж інка продавала насіння і трохи розсипала. То птахи все видзьобали, а мене під камінчиком не знайш ли, і так я знайшовся. Назавтра йду — стоїть мій соняшник, зеленіє, золотіє. І так на душ і стало радісно! Р. Дідула. ♦ Д о б е р іть д о т е к с т у за го л о в о к . В и з н а ч т е за ч и н (п о ч а то к) т е к с т у і й о го кінцівку. Д о в е д іт ь , щ о в т е к с т і п о є д н а н о м о н о л о г і діало г.

31

♦ В и з н а ч т е с т и л ь т е к с т у . З в ір т е с я з п о д ан о ю нижче т а б л и ц е ю .

С ТИ Л І М О ВЛЕННЯ НАЗВА СТИЛЮ

Д Е ВИКОРИСТОВУЮТЬ ВИСЛОВЛЮВАННЯ

ОСНОВНІ ВИДИ (ЖАНРИ)

р о зм о вн ий РОЗМОВНИИ

узаколі близьких о6ставИн людей’ неофіційних

Бесіда на побутову тему, лист до близької людини

НАУКОВИЙ

У науці, освіті, техніці

Лекція, наукова доповідь, наукова стаття, підручник

х у д о ж н ій

у хуА0ЖНІЙ літеРатУР‘> в усній народній творчості

Вірш, поема, оповідання, повість, роман, п’єса, казка

ПУБЛІЦИСТИЧНИЙ

У суспільному житті

Промова, звернення, виступ на мітингу, газетна чи журнальна стаття про життя суспільства

д

У стосунках між ЗФІЦІЙНО ДІЛОВИЙ ‘

державами (дипломати), юриспруденції (судочинстві), у службових стосунках, справочинстві

Закон, постанова, наказ, статут, заява, розписка, протокол,план роботи, оголошення, угода

ЦЕРКОВНИЙ КОНФЕСІЙНИЙ)

У церкві, релігійній громаді

Молитва, проповідь, богослужбові книги

4 3 . П роч итай те. В и зн а ч те сти л ь кожного висловлю вання.

І. Соняш ник — рослина з родини складноцвітих, основна олійна культура в Україні. Батьківщина соняшнику — південна частина Північної Америки. У Європу насіння соняш нику привезли іспанці в X V I ст. Тоді в рослини були дрібні ч и слен н і кош ики (суц в іття), дрібне насіння і вирощ ували ї ї як декоративну. У результаті відбору було виведено врожайні сорти соняшнику — одностеблові, з великими насінинами в крупних кош иках і з високим вмістом о л ії в насінинах. З енциклопедії.

32

II.

Сонях ви��іс на осонні вільно і розлого. Одягнув чубатий сонях бриля золотого. Вийш ла осінь із діброви — сонях похилився. Бриль за обрій вечоровий сонцем покотився. В. Бойченко.

I II. Соняшник — один із символів У країни. Я ки й гарний він на т л і ясн о-блаки тн ого неба поряд із золотом пш ениць! Я ка розкіш на золота його голова, щ о не стом ­ лю ється радісно кивати сонечку з ранку до вечора! Соняшник — уособ­ лення нестримного потягу українців до сонячного світла й тепла. З журналу. Геннадій ПОЛЬОВИЙ.

IV . — Сусідко! Гей, сусідко! Ч ом у Соняшник із райдугою ви не поставите м іж соняш ників опудала? Горобці ж насіння повипивають! — А нащо опудало? Я й сама ц ілісін ьк и й день на городі. Народна творчість.

V . Р ук а ледача зробить тебе бідним, старанна рука — збагатить. Іди до мурашки, приглянься до ї ї звича­ їв і стань розумним. Нема в неї ні началь­ ства, ні надзирателя, ані вождя, а літом вона х л іб собі готує, у жнива збирає корм свій. Кожна праця приносить користь, пуста ж балаканина — голод. З Біблії.

Яків ГНІЗДОВСЬКИИ. І

СоняшникІ

Ро зди в іться ілю страції, подані в підручнику, ▼ ▼ д о б е р іть інші (репродукції картин, ф о то гр а ­ ф ії, рекламні л и стівки ) й о рган ізуй те в и ста вку на ТЄм у «Соняш ники України».

У сн о ск л а д іть т е к с т у худож ньом у сти л і на те м у «С о н я ш н и к — с о н ц я » . П р о стеж те, щ об у висловлю ванні були зачи н і кінцівка. Ш У я в іть , щ о на в а ш о м у п о д в ір ’ї в и р іс с о н я ш н и к за в в и ш к и з п ’я ти п о в е р хо вий б уд и н о к. Щ о б п о ли ти й о го , щ о дн я п о тр іб н о то н н у в о д и . Я к , на в а ш у д ум к у, п о в е л и с я б м е ш кан ц і в а ш о го д о м у ? Я к вчинили б в и ? Р о з к а ж іть про це о д н о к л а сн и к а м .

33

4 5 . Р о з д и в іть с я сх е м у. П р о ч и та й те висло в лю ван н я, в и з н а ч те , до якого ти п у м овлення належ ить кожне з них. Свою д ум ку о б ґр ун туй те.

I. Збоку від скелі, під к ущ шипшини, вискочив і побіг ховрашок, побіг-побіг, добіг до нірки, став на задні лапки. Він поглянув на небо, де літав яструб, на кущ і, де чатувала його лисиця, і сховався в нірку. За М . Вінграновським.

II. За будовою тіла ховрах дещ о схож ий на б ілк у. Має не більш е 20 см завдовжки. Т у л у б вайлуватий, лапки короткі, хвіст на чверть коротший від довжини тіла. Ховрах сірувато-бурого забарвлення, спина вкрита добре помітними біли м и плямами. В уха майж е н еп ом ітн і, вони б іл ь ш е нагадую ть згортки ш кіри. У ротовій порож нині ховрахів є защ ічні міш ки для кормів. За О. Корнєєвим.

III. Щ об за ля гти у зим ову с п ля ч к у , ховрахи викопують нору. Х ід до неї вони зсередини забивають землею , отже, взимку перебувають в ізольованому к ублі, тому легк о переносять морози. П ід час зимової сплячки усі ж иттєві процеси в організмі ховрахів припиняються, тому що тварини зовсім не їдять. Температура тіла узи м ку падає до 3 градусів. Ось чому під час сп лячки ховрахи майже не втрачають накопичених восени і навесні в організмі запасів речовин. З підручника. Ш У я в іть , щ о б а ть к и п о д а р у в а л и в а м х о в р а ш к а , я к о го ви п о с е л и л и у ^ с к л я н ій б а н ц і. В и я в и л о с я , щ о х о в р а х м о ж е р о з м о в л я т и л ю д с ь к и м го л о с о м . П ро щ о він м іг би вам р о зп о в іс ти і чого п о п р о с и ти ? « В ід тв о р іть » м о н о л о г тв а р и н к и .

г

т

В а ж л и в о ю о з н а к о ю т е к с т у є й ого з в ' я з н і с т ь . В о н а виявляється в то м у , щ о к о ж н е н а сту п н е р е ч е н н я , з о д н о го б о к у , б уд у єть ся н а о сн ові р еч ен н я п о п е р е д н ь о го , вб и раю ч и в се б е й о го ч а сти н у , а з ін ш о го б о к у , м істить н о в у ін ф о р ­ м ац ію . Т а к и м чином , речен ня в тексті ніби поділяється н а дві ч асти н и . Ч асти н а (сло в о , сл о в о сп о л у ч е н н я ), щ о повторю є вж е в ід о м у з п о п е р е д н ь о го р еч ен н я ін ф о р м а ц ію , н а з и ­ вається « в і д о м и м » . Д р у га ч а сти н а речен ня (сло в о , сл о в о ­ сп о л у ч е н н я ), щ о п е р е д а є н о в у ін ф о р м а ц ію , н а зи в а єть ся « н о в и м». Н а й ч а стіш е «відом е» стоїть н а п о ч а тк у р е ч е н н я , «нове» — у к ін ц і. А л е «відом е» й «нове» м о ж уть м інятися м ісцям и.

«ВІДОМЕ» І «НОВЕ»У РЕЧЕННЯХ ТЕКСТУ |

Відоме

Нове

(В)

(Н)

т

У

П оєдн ує речення

Р ухає д ум ку

4 6 . П ер еп и ш іть уривок. У кожному з речень т е к с т у л іте р а м и В і Н п о зн ач те «відоме» і «нове» н ад відповідним и сл о в ам и (у п е р ш о м у р е ч е н н і позначаю т ь тільки « н о в е » ). Н

К ріт живе у зем лі. Д л я ж иття під землею пристосовані його могутні лапи. Вони мають міцні к ігті та вивернуті назад долоні. Д уж ими долоням и кріт прокопує в зем лі галереї. М андруючи ними, тварина поїдає підземних комах. За Ю. Дмишрієвим.

М іж со б о ю р ечен н я в тек сті м о ж уть п о єд н у в а ти ся д во м а ти п а м и зв 'я зк у : п о с л і д о в н и м (ланц ю гови м ) а б о п а р а ­ лельним. З а п о с л і д о в н о г о з в ' я з к у к о ж н е н а сту п н е речення п о в 'я за н е з а зм істом із п о п е р е д н ім . Так и й зв 'я зо к м о ж н а у в и р а зн и ти сх ем о ю :

За паралельного зв'язку два або кілька речень за змістом пов'язані з одним реченням. На схемі це можна показати так:

За п о с л і д о в н о г о з в ' я з к у речення можуть поєдну­ ватися м іж собою з а й м е н н и к а м и , си н о н ім а м и , л е к с и ч н и м и повт орами, с п о л у ч н и к а м и . 4 4 7 . П рочитайте байку давньо грец ького м удреця Е з о п а . Яким и л е к с и ч ­ ними з а со б а м и м іж ф разового з в ’язку — зай м ен н и к ам и , син о нім ам и , повторам и сл ів , спільнокореневи м и сл о в ам и — п о в ’язан і між собою речення, п о єд н ан і послідовни м з в ’я зк о м ? (С л о в а , щ о є з а с о б а м и з в ’я з к у , в и д іл е н о ).

Л ев і Миша Лев спав. По ньому бігала Миша. Звір прокинувся, зловив і хотів з ’ їсти м ален ьк у М иш у. М иш ка п оч ала благати відпустити її. Тварина навіть обіцяла віддячити за подароване ж иття. І тоді засміявся Лев і відпустив тваринку. Невдовзі звіролови спійм али Лева й мотуззям прив’ язали до дерева. Почувш и його стогін, прибігла Миша. Вона перегризла мотузок. Н авіть мала і слабка істота здатна віддячити за добро. і ^ | Складіть к а зк у про п р и го д и к о м п ’ю те р н о ї М и ш ки , як а п о с в а р и л а с я з [ ім і М он іто р о м . ♦ П р о Е з о п а п р о ч и та й те у д о в ід н и ­ ку « В и д а тн і о с о б и с т о с т і» , щ о його в м іщ е н о в кінц і п ід р у ч н и к а . Я к и х у к р а їн с ь к и х і за р уб іж н и х б а й к а р ів ви зн аєте? ♦ П о я с н іть зн ач е н н я в и с л о в у єзо -

пова (езо п ів сь ка ) м ова. У ) С к л а д іт ь і з а п и ш іть к а з к у про ігр а ш к о в у к и ц ьк у, з о б р а ж е н у худо ж н и ко м на підвікон ні м ісь ко го б уд и н ку. С п р о б у й те в и зн а ч и ти «ві­ д о м е » і «нове» у д в о х - т р ь о х р е ч е н ­ н я х з а п и с а н о го в ам и т е к с ту . Самуїл КАП ЛАН.

Казка про іграшкову кицьку

Основні ознаки тексту такі: •пов'язаність речень за змістом (темою); •наявність головної дум ки; •розвиток змісту й головної дум ки; •зв'язок речень між собою за допомогою : за й м е н н и к ів ; си но нім ів; по вто р ів слів; сп іл ь н о к о р е н е в и х слів; сп о луч н и ків.

^ 4 8 . Р о зд и в іть ся ф о т о гр а ф ії. Д о бер іть д о о д н іє ї з них назву, яка ^ могла б с т а т и тем о ю те к с ту , ск л а д е н о го з а зм істо м зо б р аж ен о го . О бм іркувавш и головну дум ку та к о го те к с ту , ск л ад іть і зап и ш іть його.

37

г З в ’я з н е м о в л е н н я

_____

Ч и тан ня « Го в о р ін н я!

Докладний усний переказ тексту художнього стилю

4 9 . П ро читай те т е к с т сп о ч атку м овчки, потім у го л о с з а о со б ам и . Ви зн ачте його те м у й головну думку. З ’я су й те сти л ь те к сту , сво ю думку до ведіть.

Добрий лісоруб Прийшов якось чоловік у л іс по дрова. Вибрав березу, підняв сокиру. Т ут берізка заговорила ж алісно: — Не рубай мене! М ої дітки-паростки плакатимуть, якщ о мене не стане! Підійш ов чоловік до дуба. Почав дуб просити: — Дай м ен і ще пож ити на світі! Ж о луд і мої ще не дозріли й не годяться на насіння. Я к же виростуть дубові ліси? Замислився ч о лов ік : «О т диво! Л іс живе, ліс думає. У кож ного дерева свій розум, у нас із ним одна мова. Кож не дерево знаходить мудрі й переконливі слова. Д ух у не вистачає його скривдити!» Т ут із хащ ів вийшов дідок із довгою зеленою бородою. Л а гід н о гл я н у в на чоловіка й сказав: — Спасибі тобі, що не знищив моїх дітей! Ц е принесе тобі щастя. Віднині все, Олексій МАКАРЕНКО. що потрібно, у тебе буде. Дивися лиш е, Без назви щоб твої бажання не стали надмірними. Попрощався Лісови к і зник. Ж ив той чоловік заможно і щ асливо до кінця своїх днів. І діти його були щ асливі, й онуки, бо н іколи не кривдили нічого живого. Та якось правнукові доброго лісоруба запраглося, щ об сонце спустилося з неба й погріло йому спйну. Розгнівалося сонце на таку його дурість і спалило нахабу промінням. Того нещасливого дня гаряче проміння так налякало дерева, що ті онім іли навіки. З тих пір лю ди не ч ули від них жодного слова.

. > : л

Народна казка. ♦ П о я сн іть зн ач е н н я в и с л о в у втратити сп ільн у м ову. Чи м о ж н а в тр а ти ти с п іл ь н у м о в у з п р и р о д о ю ? У чом у це в и я в л я є т ь с я ? ♦ С к л а д іт ь і з а п и ш іть план т е к с т у к а зк и . Р о з д и в іть с я ілю стр ац ію д о т е к с т у . Щ о н а ній зо б р а ж е н о ? Д о б е р іть д о н е ї н азв у. П ід го т у й т е с я п е р е к а зу в а ти к а зк у у с н о з а с к л а д е н и м вам и п л а н о м .

*

5 0 . С к л ад іть і зап и ш іть висловлю вання в худож ньом у сти л і на те м у « Ш у м лист я — то м о в а м о є ї з е м л і» .

ЗАПИТАННЯ І ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ ► ►Щ о таке текст? ► ►Я к і основні ознаки тексту? ► ►Щ о таке тема тексту і його головна думка? ► ►Щ о забезпечує зв’ язність тексту? ► ►Я к називається та частина речення, що, убираючи частину речення попереднього, повторює викладену в ньому інформацію? ► ►Я к називається та частина речення, яка передає основне повідомлення — нову інформацію? ► ►Яким и засобами поєднуються в тексті речення за послідовного зв’ язку? ► ►Я к і є складники будови тексту? ► ►Я к і типи мовлення вам відомі? Я к практично їх розрізнити? ► ►Я к і є стилі мовлення? У якій сфері ж иття суспільства викорис­ товуємо кожен із них? Доберіть приклади висловлювань наукового і худож нього стилів.

О Ф ІЦ ІЙ Н О-ДІЛ ОВИ Й Д ІЛ О В І П А П Е РИ Письмо Т-

стиль.

Складання оголошення

5 1 . П рочитай те о го ло ш ення, подані на цій і н аступ ній сто р ін к ах . Які з них м ож на, на в аш у дум ку, п о м істи ти на дош ці ін ф о р м а ц ії? Чим зум овлени й ваш вибір? ®

Увага!

®

12 вересня о 14 годині в кабінеті 32 в ідб уд еться за н я ття гур тка юних природолю бів. Запр о ш ую ться учні ш о сти х класів.

І©

Керівник гуртка

" раЦЮвТгиРв ^ е гГ 'в ®Уде

39

®

Оголошення

®

З а губ и л о ся щ еня породи спанієль, сір ої м а сті. На спині м ає дві чорні плям и. На наш ийнику напис «Джек». Того, хто знайш ов со баку, просимо привести його на адресу: вуя. Райдужна, 10, кв. 5.

Родина Петренків

♦ Д е , крім д о ш к и о го л о ш е н ь , р о зта ш о в у ю ть т а к у ін ф о р м ац ію ? ♦ Я к о го з м іс т у о го л о ш е н н я в ам т р а п л я л и с я ? ♦ Які о го л о ш е н н я ви ч и т а є т е у с в о їй ш к о л і? Я ки х подій ш к іл ьн о го (к л а с н о го ) ж и ття вони с т о с у ю т ь с я ?

5 2 . П ро ч итай те. Д а й те відповіді на зап и та н н я : я к а мета о г о л о ш е н н я ? Щ о м а є бути в ід о б р а ж е н о в о г о л о ш е н н і? У я к о м у ст илі пот рібно складат и текст о г о л о ш е н н я ?

Оголошення — діловий папір, який повідомляє, оповіщає про щось. Текст оголош ення має відображати таке: • закличність через заголовок ( О го л о ш е н н я ) або звернення (У в а га ! Д о у ваги ш к о л я р ів! Ш а н о в н і д р у з і!); • визначення адресата повідомлення;

• календарну дату, час і місце проведення заходу; • виклад суті заходу; • підпис: хто склав оголош ення. Текст оголош ення складають в оф іційно-діловому стилі. За М . Стельмаховичем. ♦ Я к ви р о з у м іє т е в и с л о в и : д іл о в е сп ілкування; д іл о в и й папір ?

Ь

О ф і ц і й н о - д і л о в и й с т и л ь м о в л е н н я в ід о б р а ж а є п о тр еб и д іл о в о го сп іл к у в а н н я м іж д е р ж а в а м и , у ста н о в а м и , о р га н іза ц ія м и , ч л ен а м и сусп ільств а. У писем ній ф ор м і д іл о в и й стиль в и ко р и сто вую ть під час о ф о р м л е н н я д іл о в и х п а п е р ів (д о к ум ен тів ). Є ч и м а л о д іл о в и х п а п е р ів , які д о в о д и ть ся с к л а д а т и к о ж н о м у н е один р а з у ж и тті. Це — о го л о ш е н н я , п л а н р о ­ боти, з а я в а , р о зп и с к а , д о р у ч е н н я , протокол. Д іл о в і п ап ер и ск л а д а ю ть від по в ід н о д о в ста н о в л е н о ї д ля к о ж н о го з ни х ф о р м и (ста н д а р ту ). О ф іц ій н о -д іл о в и й стиль ви ко р и стовую ть для п р о то ко л ь ­ ного з а п и с у х о д у зб о р ів , н а р а д , за с ід а н ь .

Д і л о в о м у с т и л ю м о вл ен н я властиві т а к і о з н а к и : • точність, логічність, ясність, стислість у в и к л а д і д у м о к ; • у ж и в а н н я слів тіл ьки в п р ям о м у зн а ч е н н і; • уж ивання спеціальних слів (термінів), зазначення д ат і цифр; • ви кори стання у ста л е н и х м овних зворотів; • від сутність ін д и в ід у а л ь н о ї м а н е р и в и к л а д у та ем о ц ій н о за б а р в л е н и х слів. ♦ Л е к си ч н і зн а ч е н н я сл ів індивідуальний т а ем о ц ій н и й з ’я с у й т е з а т л у м а ч ­ ним сло в н и ч к о м у кінці підручн и ка.

5 3 . Р о зд и в іть ся таблиц ю та з а п а м ’я та й те , яких пом илок потрібно уникати в т е к с т а х оф іційно-ділового сти л ю .

ПРАВИЛЬНО

НЕПРАВИЛЬНО

О го л о ш е н н я П е р е дп л а т а га зе т і ж у р н а л ів Н а д си л а т и на адресу М е ш к а т и за а д р есою В х ід в іл ь н и й

О б ’ява П ід п и с к а на га зе т и й ж урнали Н а д си л а т и за адресом ( по адресу ) М е ш к а т и за адресом ( по адресу ) Запрош ую т ься в сі баж аю чі

♦ З а п и ш іть р е ч е н н я , в и п р а ви в ш и в ни х п о м и л ки .

1. В об’ яві йш лося про те, що підписка на газети триватиме до кінця місяця. 2. Свої пропозиції присилайте за адресом редакції. 3. На виставку запрошуються всі бажаючі. 5 4 . С к л ад іть і зап и ш іть ого ло ш ен н я про очікувану у ваш ій школі подію (відкриття в иставки осінніх квітів, проведення ш ахового турнір у с е р е д учнів 6 - 7 - х кл асів, д е н ь сам о в р я д ув ан н я ).

Ін к о л и /-щ о б за ц ік а в и ти л ю д е й , ск л а д а ю ть ж ар тів л и в і о го л о ш е н н я . О з н а к о ф іц ій н о -д іл о в о го стилю у т а к о м у р азі не д о тр и м у ю ть, пр оте вим бги д о твор ення те к ст у з а л и ш а ­ ються о б о в 'язко в и м и . С к л а д іть ж а р тів л и в і о го л о ш е н н я в ід ім ені к а зк о в и х ге р о їв : • Ів а н а -Ц а р е н к а , який хо ч е куп и ти ш ап к у -н е в и д и м к у; • Д ід а й Б а б и , які хо ч уть п р о д а ти С о л о м ’ян о го бичка; • п р и н ц а, яки й р о з ш у к у є дівчи н у, к о тр а з а гу б и л а с о б о л е в и й ч е р е в и ч о к. С ф о р м у л ю й те т а за п и ш іть н а й ха р а к те р н іш і, на в а ш у д ум к у, о зн а к и р е ­ к л а м н о го о го л о ш е н н я .

ЛЕКСИКОЛОГІЯ

Я і національна культура. Народне житло, його інтер’єр

Ігоетйетошг лексичне та фаматичне значення слова; власне українські та запозичені слова: архаїзми, історизми неологізми діалектизми, професійні слова, терміни

і!

Ш

Це потрібно знати: групи спів за походженням і вживанням Цього необхідно навчатися: користуватися у своєму мовленні лексичним багатством української мови

|^

Це треба запам'ятати: як складати план роботи; особливості опису приміщення

V

Над цим варто замислитися: Р ідна м ово, зелена діброво! Ти квіт уєш пелю ст кам и слова. П ет ро

П Е Р Е Б ИЙНІС

5 5 . П роч итай те. У якій з колонок ум іщ ено речення з о зн акам и науко­ вого сти л ю ? Я к е речення ск л а д ен о в худож ньому с т и л і? Свою дум ку д о в ед іть.

Слова — як крила ластівки, вона їх не почуває, але без них не може злетіти. Ю. М у шкетик.

Слово — найменша самостій­ на одиниця мови, що склада­ ється із граматично оформ­ лен ого ком плексу звуків (р ід ­ ше — з одного звука), з яким по­ в’ язане певне значення і якому властива відтворю ваність у процесі мовлення. З підручника.

♦ В и з н а ч т е ле кси ч н і зн ач е н н я в и д іл е н и х с л ів .

Сл о во м а є л е к с и ч н е

з н а ч е н н я . Це зм іст сл о в а — те ,

щ о воно н а зи в а є. Л е к с и ч н е з н а ч е н н я м а ю ть тіл ь к и с а м о с тій н і ч асти н и м ови.

С у к у п н іс т ь сл ів м о в и , ї ї с л о в н и к о в и й с к л а д н а з и в а ­ ється Л Е К С И К О Ю . З н а н н я л ек си к и тієї чи ін ш о ї м ови у м о ж л и в л ю є сп іл к у ­ в ання.

Р о з д іл н а у к и п р о м о в у , щ о н а зи в а є ть ся Л Е К С И К О Л О Г ІЄ Ю .

вивчає

лексику,

Р о з д іл н а у к и п р о м о в у , я ки й в и в ч а є н а у к о в і осно ви у к л а д а н н я с л о в н и к ів , н а зи в а є т ь ся Л Е К С И К О Г Р А Ф ІЄ Ю . М овні словни ки є о сн о вни м за со б о м зб и р а н н я , о п и су й си сте м а ти за ц ії л е к си к и . 5 6 . П ро ч итай те. В и зн ач те лексичні значення виділених с л ів . Д о якого словника ви з в е р н е те сь у р азі виникнення тр уд н о щ ів ?

Пригадуєш , коли тобі було три-чотири роки, тебе найбільш е цікавило, що і як зветься: — Щ о це за дерево? — Я к зветься ця тварина? — Щ о таке місто (якщ о ти живеш у селі) і що таке село (якщ о живеш у місті)? Так збагачувався твій словн и к. З батьками, товариш ами, знайом им и ти говорив як рівноправний ч лен сусп ільства: ти розумієш , і тебе розуміють. Та на цьому оволодіння словниковим запасом ке закінчилось.

І

Скажімо, ти н іколи не бачив моря, гір, пустелі, джунглів, айсбергів, к р ок од и лів тощ о. А л е к оли тебе спитати, щ о таке к рок од и л, ти відразу відповіси: це величезна Д Щ І зубата ящ ір к а , яка мож е про­ Ж ' ковтнути навіть лю дину. Ц е знання тобі принесла мова. Вона дала тобі слово і пояснила, що воно означає. Д д о п і к Той, хто пояснював, можливо, й сам н іколи не бачив крокодила, але знає про нього від ін ш и х. Б іл ьш іс ть наявних у мові слів утілю ю ть не індивідуальний, а колективний дос­ від, який часто переростає націо­ Ярослав ГОРБАШЕВСЬКИЙ. 1 нальні межі, відтворюючи знання Світ навколо мене 1 всього людства. Ти в школі. С кільки нового пізнав і ще пізнаєш за роки навчання! І все, що стало і стане твоїм знанням, виражене в слові. Приказка «В ік живи — вік уч и сь» поширюється й на мову. Її пізнання не закінчується ніколи. Спробуй читати словник і побачиш , щ о багато с лів ти чув раніш е, але пояснити їх н ьо го лексичного значення не можеш. М ож на, звичайно, на це м ахнути рукою: «Е т, к олись довідаю сь!» А л е краще відразу запитати або прочитати, який зміст укладений у це слово. За В. Русанівським. ♦ О д н о зн ач н и м и чи б а га то зн а ч н и м и є в и д іле н і в т е к с т і с л о в а ? П о я с н іть . ♦ О д н о зн ач н и м чи б а га то зн а ч н и м є сл о в о сл о в н и к ? Я кі й о го л е к си ч н і з н а ­ чення в ам в ід о м і? Д о яко го с л о в н и к а в а р то з в е р н у ти с я , щ о б це п е р е в ір и ти ? ♦ Р о з к а ж іть про б у д о в у тл ум а ч н о го сл о в н и к а .

5 7 . П р о ч и тай те. В и зн ач те лексичні значення виділених сл ів .

1. Багатьом лю дям просто слід навчитися висловлю ватися. Д ля цього необхідно знати слова. Багато слів. Том у, коли мене питають, щ о робити, я відповідаю: «У ч іт ь , хлоп ц і, слова!» (М . Вересень). 2. Нещасна, неправедна людина, щ о добровільно й легк о зрікається рідної мови; щаслива, праведна людина, що в радості й горі будує слово своєї зем лі. (В. Харчук). 3. Дай, Боже, недоріці ті слова, що з недоріки зроблять Цицерона. {В. Баранов). Щ о вам в ідо м о про Ц и ц е р о н а ? П р о ч и тай те про ньо го у д о в ід н и к у « В и д а тн і о с о б и с т о с т і» , п о д а н о м у в кінці п ід р уч н и ка. Чи хо тіл и б ви б ути схо ж и м и н а р и м с ь к о го о р а т о р а ? Чим с а м е ? У п р я м о м у чи п е р е н о с н о м у з н а ­ ченні сл о в о Ц и ц ерон уж и то в реченні*?

♦ В и з н а ч т е л е к си ч н е зн ач е н н я с л о в а слово в кож ном у р ечен н і. У яко м у реченні йо го вж и то в п р я м о м у зн а ч е н н і, у я к и х — у п е р е н о с н о м у ? ♦ В и з н а ч т е гр а м а ти ч н і зн ач е н н я в и д іл е н и х с л ів . Я ки й р о зд іл науки про м о ву в и в ч ає гр а м а ти ч н е зн ач е н н я с л о в а ?

5 8 . П ро читай те вірш сп о ч атку мовчки, потім уго л о с. П оясніть лексичні значення виділених слів. В и зн а ч те їхні грам ати чні зн аченн я.

У слові, сказаному влітк у, наливаються жита. Навесні промовиш слово — ли ст на гілц і вироста. Бо нічого на цім світі не буває просто так. Бо від слів холодн и х може на льо ту замерзнуть птах. О. Ковальова. ♦ В и з н а ч т е го л о в н у д у м к у в ір ш а. ♦ В и з н а ч т е с л о в а , уж и ті в п е р е н о с н о м у зн ач е н н і. ♦ Р о з к а ж іть , яки й в п ли в на л ю д и н у з д ій с н ю є с л о в о . Д о б е р іть і за п и ш іть 2 - 3 нар о дні п р и с л ів ’я , у яки х про це й д е т ь с я . Г ) П р и га д а й те , чи т р а п л я л а с ь у в а ш о м у ж и тті аб о в ж и тті в а ш и х б л и зь к и х * с и т у а ц ія , д о я к о ї м о ж н а б ул о б з а с т о с у в а т и с л о в а : «Хай кр а си в о й го р до на в е сь світ укр а їн ське С л о в о прогримить!». Р о зк а ж іть про н е ї то в а р и ш а м .

З в ’я з н е м о в л е н н я Ч и та н н я • Г о в о р ін н я

І у Сний переказ тексту

5 9 . П ро читай те т е к с т спо чатку мовчки, потім у го л о с з а о со б а м и . В и ­ зн а ч те кілька б агато зн ач н и х сл ів . Укаж іть сл о в а, вжиті в п ер ен о сн о м у значенні.

Підвела М ураш ка голову й бачить: якесь звірятко сидить на стеблі й дивиться на неї. — Ти хто? — запитала Мурашка. — Коник, — відповіло звіря. — Дивно, — подумала М ураш ­ ка. — Невже коні такі малі? Раніш е вона чула, що коні дужедуж е великі, немов гора, і страшен­ но сильні. А цей — зовсім м алень­ кий. Ч и, може, він іщ е не виріс? На ту хви ли н у якраз нагодилося Сонечко. — Ха-ха, — засміялося воно. — К оні ходять по зем лі, а не лазять по стеблинці. — Так і ти ж не сяєш , як справжЄвген ЛЕЩЕНКО. нє сонце, проте звешся Сонечком. Гість

— А л е я таке ж червоне, як і те, щ о світить згори. — А я — зелений, — гордо заявив Коник. — Ото ж бо й воно, щ о зелений. Справжні коні не бувають зеленими. — А справжні сонця? — не здавався Коник. — Х іба вони такі м аленькі, та ще й з цяточками? — Та я ж не сонце, я Сонечко. — А я не кінь, а Коник. Раптом полився дощ . М ураш ка п обігла вздовж струмочка, ш укаю чи в н ьом у броду. С трум ок перерізав їй дорогу. К оник почухав лапкою за вухом, посадив М ураш ку на спину, напружився і — скік через потічок — опинився на тому березі. — Тепер я бачу, що ти справжній Коник-Стрибунець, — гук н уло навздогін Сонечко. За В. Моругою. ♦ Д о я к о го с т и л ю н а л е ж и ть т е к с т ? В и з н а ч т е й о го т е м у й го л о в н у д ум к у. ♦ С к л а д іт ь і з а п и ш іть план т е к с ту . ♦ З а п л ан о м у с н о п е р е ка ж іть т е к с т.

6 0 . У сн о ск л а д іть висловлю вання в худож ньому сти л і з а одним із поданих початків.

• С лухає зелена трава, зелене поле і зелений гай зелену пісеньку зеленого коника. ( А Камінчук). • Обрій подарував сонцю червоні крила, і воно стало сонечком. (С. М удрик).

Я К Г Р У П И СЛ ІВ З А П О Х О Д Ж ЕН Н Я М : ^ и В Л А С Н Е У К Р А ЇН С Ь К І Т А ЗА П О ЗИ Ч ЕН І С Л О В А З а п о х о д ж ен н я м сл о в а у к р а їн с ь к о ї м ови под іляю ть н а дві гр у п и : • к о р і н н у у к р а ї н с ь к у л е к с и к у (незапозиченіслова); • з а п о з и ч е н і сл о в а. С е р е д н е за п о зи ч е н и х слів вирізняю ть: • спільні для б а га ть о х сл о в'янськи х м ов: зем ля, небо, вода, сест ра, брат , говори т и , да вній;

• власти ві тіл ьки у к р а їн с ь к ій м ові ( в л а с н е у к р а ї н ­ с ь к і с л о в а ) : х и с т , га л я ви н а , м рія, к м іт л и в и й , зба гн у т и , л а ш т у ва т и , л и н у т и , за зд а л егід ь , либонь, м абут ь, м ерщ ій.

47

У н а ш ій м ові є сл о в а , за п о зи ч е н і з: • с т а р о с л о в ' я н с ь к о ї м ови (н а й д а в н іш о ї п и се м н о ї м о ви с л о в 'я н , я к а п о ш и р и л а с я в К и їв с ь к ій Р у с і після прийняття хр и сти ян ства): єд и н и й , ю нак, древо, зл а т о, гла ва, прах, в о зд в и гн у т и , бла го, т рудящ ий , грядущ ий, враг, враж ий, сор а т н и к , н а ча л ьн и к;

• польської

м ови : гонор, в ізер у н ок , у р я дн и к , пови дло,

р о зм а їт и й , ґа т у н о к , к р а к о в’я к ;

• н е с л о в ' я н с ь к и х м ов (д а в н ь о гр е ц ь к о ї, л а ти н сь к о ї, н ім е ц ь к о ї, ф р а н ц у з ь к о ї, а н г л ій с ь к о ї, т ю р к с ь к и х т о щ о ): Б іб л ія , ік он а , ангел, дем окра т ія, ком уна, л ек си к а , ф онет ика, клас, л ек ц ія , кон сульт а ц ія , екзам ен, офіцер, м ольберт , арфа, п е й за ж , па льт о, дж ен т л ьм ен , ф ут бол, сп о р т см е н , ф ільм, клоун, базар, наф т а, собака, кавун.

З а п о зи ч е н і сл о в а стан о в л ять п р и б л и зн о д есять відсотків від сл о вн и ко во го с к л а д у у к р а їн с ь к о ї м ови.

6 1 . П р о ч и та й те . С п р о б у й те в и зн а ч и ти с л о в а , з а п о з и ч е н і з і с т а р о ­ с л о в ’я н с ь к о ї м ови (с т а р о с л о в ’ я н із м и ).

1. Возрадуйсь, граде на дніпровій кручі! (Б. Олійник). 2. Київ із гори — мов світ предивний. (П . Тичина). 3. В озсіяли небеса круті, кида сонце зли тки золоті. (М . Адаменко). 4. Гарячий день розлив пекуче злато. (Є. М а л а н ю к ). 5. Д у х прагне істини і благодаті. (С. М алильо). 6. П існя — несмертна, як древо життя! (Б. Олійник). 7. Петра Яцика заслуж ено називають добротворцем. (З газети). ♦ Про П е тр а Я ц и к а п р о ч и та й те в п о д а н о м у в кінці п ід р уч н и ка д о в ід н и к у « В и д а тн і о с о б и с т о с т і» . Щ о ви з н а є т е про М іж народни й к о н ку р с зн ав ц ів у к р а їн сь к о ї м о ви ім ені П е тр а Я ц и к а ? Чи б р а л и в н ьо м у у ч а с т ь ? ♦ П о м ір к уй те, я к о го зв уч ан н я н а д а є м о в ле н н ю в ж и ван ня с т а р о с л о в ’я н ізм ів .

О з н а к и стар о сл о в 'ян ізм ів : • звукосполуки -л а-, -ра-, -ре- ( глас, врата, древо) відповідно д о укр аїнськи х -оло-, -оро-, -ер е-: (голос, ворота, дерево); • п р еф ікси во з-, вос-, со-, п р е -, п р е д -: в о зд а т и , в ознест и, в о ск р е с и т и ; Преображення, предтеча;

• с у ф ік с и -т е л ь , -и н (я ), -з н ь , -ств (о ), -т в ( а ) : у ч и т ел ь, м и с л и т е л ь , б о ги н я , го р д и н я , п р и я зн ь , б о я зн ь , б р а т ст в о , ж ерт ва, би т ва ; • суф ікси -а щ - (- я щ - ), - у щ - ( - ю щ - ) : т рудящ ий, гр я ду щ и й ; • ск л а д н і сл о в а з п е р ш и м к о р е н е м б л а г о - , д о б р о - , з л о - : б л а го д а т ь , б л а го ч е с т и в и й , б л а го с л о в л я т и , д о б р о д у ш н и й , зл о в о н н и й .

6 2 . С к л ад іть і зап и ш іть нев ел и ке висловлю вання на те м у « Л ю б и й К и є в е м ій » (або «М о їх батьків з е м л я м е н і с в я щ е н н а » ). Н а м а га й те ся ви­ ко ри сто вувати с т а р о с л о в ’янізм и. Г р а д , х р а м , с о б о р , гл ав а, д р е в н ій , с в я щ е н н и й , б л а го с л о в е н н и й , в о зд в и гн у ти . ♦ П о я с н іт ь р о л ь с т а р о с л о в ’ я н із м ів у м о в ле н н і. Р о з к а ж іть , щ о зо б р аж е н о на ілюс т р а ц ії, в и к о р и с т о в у ю ч и с т а р о ­ с л о в ’ян ізм и .

6 3 . П ро ч итай те. Подані синонімічні ряди за в е р ш іть дібрани м и з довідки в л а сн е українськи м и сло в ам и .

Забаганка, вигадка, химера, ди­ вацтво, ... . Здібності, обдаровання, та лан т,.... Прикрий, каверзний, гидкий, ... . Д оглядати, стерегти, охороняти, чатувати, пильнувати, ... . Х и ст , капосний, примха, с т е ж и ти . ♦ З і с л о в а м и д в о х си н о н ім іч н и х р я д ів с к л а д іт ь і з а п и ш іть р е ч е н н я .

6 4 . П р о ч и тай те. В и зн а ч те вжиті в реченнях в л а сн е українські сл о в а . П оясніть л екси чн і значення цих с л ів , з а потреби зв е р н ув ш и сь д о тлум ачного словничка.

I . З аглян ула мрія у вічі мені голубим и очима. (С. Л епех). 2. І щось бен теж и ло, прозоро ж ебон іло. (О. М о р о з). 3. Не надивився на д ов кілля — п оглян ь, яка краса кругом! (Д. Білоус). 4. Упав чоловік в травицю долілиць. (І. Драч). 5. Комаха зелена сюрчить на осонні. ( Т . ІЦегельська). 6 . Н е квапся зн ім ать з таїни сповиток! (Б. О л ій н и к ). 7. Оглядаю сь назад мимохіть. ( Л . Воловець). ♦ П о р ів н яй те зн а ч е н н я с л ів : д оліл и ц ь — го р іл и ц ь ; мимохіть — м им охідь. С к л а д іт ь р ечен н я з кож ним із н и х.

6 5 . Ви тлум ач те у вигляді словникових с та т е й лексичні значення по­ дани х сл ів . Скл ад ен і словникові с т а т т і запи ш іть. Х и с т — зд іб н о с т і до чогось, обдар ува нн я, т алант .

І. П аляниця, гривня, яскравий, відволікати. II. Громада, вибалок, чарівний, залиш ити. ♦ З ’я с у й т е з а тл ум а ч н и м с л о в н и к о м ле к си ч н і зн ач е н н я с л ів : обдаровання,

обдарування, обдарованіст ь. С к л а д іт ь із ни м и р ечен н я.

49

6 6 . П р оч и тай те речення. Які з н азв ан и х рослин є си м в о л ам и У країн и ? О з н а й о м те с ь із поясненням походж ення і значення цих н азв . 1. Н у що мені магнолії, агави? Я поцілую м альву у щ оку. (Л. Кос тенко). 2. І так мені гарно на серці стає, немов солов’ ю на калині. (В. Бровченко). 3. М ій милий друже,

любий брате! Я к щедро нам вродив полин... (В. Баранов). 4. Поважно гом онять старі каштани і в небо зводять м іріади свіч. (М . Зеров). 5. Розвивайся, звеселяйся, моя рід­ на мово, у барвінки зодягайся, моє щире слово. (Л. Забашта). Е Ш П ! ^ М альва (л а т. т а / і/ а ) — р ід т р а в ’я н и с ти х р о сли н з в ел и ки м и я ск р а в и м и к в іта м и . Калина (в ід п р а с л о в ’я н с ь к о го к о р е н я , щ о о зн а ч а є «вогка, волога зем ля , болото ») — в о л о го л ю б н а кущ о ва р о сл и н а , щ о м а є білі квіти й червоні гіркі я го д и . Полин (в ід п р а с л о в ’я н сь к о го «палати, горіти»: гірки й по лин о б п а л ю є, якщ о йо го п о к у ш ту в а ти ) — т р а в ’я н и с та р о сл и н а з м іц ни м з а п а х о м , гір к а на см ак. Каштан (л ат. с а з іа п е а ) — д е р е в о

з видовженими листкам и й спрям ованим и угору суц віттям и . Барвінок (л а т. — «обвивати, о б в ’язувати ») — т р а в ’я н и с т а в и тк а р о с л и н а з в іч н о зе л е н и м л и с т я м і б л а к и тн и м и к в іта м и . ♦ З а сл о в н и к о м ін ш о м о в н и х с л ів д із н а й т е с я про п о хо д ж е н н я і л е к си ч н е зн ач е н н я в и д іл е н и х у р е ч е н н я х с л ів . ♦ Чи м о ж н а в в а ж а ти с л о в н и к ін ш о м о в н и х с л ів р ізн о в и д о м тл у м а ч н о го с л о в н и к а ? Щ о між цим и с л о в н и к а м и с п іл ь н е і щ о — в ід м ін н е ?

6 7 . П рочитайте речення, в изначте в них синонім и. Я к е з цих с л ів в л а с ­ не ук р аїн ське, а яке — з а п о з и ч е н е ? З а яким словником можна з ’я с у ­ вати його походж ення і зн ач ен н я ?

У темряві та в винограднім ли сті Таємно плещ е тихий водограй.

К иївські фонтани на майдані, Златоглавий Київ ш ле вітання. О. Кононенко.

Леся Українка. | ,|і,. и ж , :,ЇЇП З Д Ж Д Д Д І Т Г ДГ-Т ЇТТТйІ

6 8 . П ерепи ш іть, уставляю чи пропущ ені л іте р и . У кожному реченні визн ачте сл о в а , зап о зи ч ен і з н е с л о в ’янських мов.

Я

1. Ариф м етика — це наука д ля всіх. (М . Стельмах). 2. Орфо­ гр а ф ія й пунктуац..я в дівчини справді к ульгали , проте вона мала достатній запас слів, лог..ч н о м ислила, добре робила грамат..чнйй ро..бір речень. (ІО. Керекеиі). 3. Із давньоримських часів до нас дійшов чудовий вислів: «Ц езар не вищий за грам ат..ку». (З газет и). ♦ П о зн а ч те у с л о в а х о р ф о гр а м у «літери и — і в інш ом овних словах». ♦ П р и га д а й те й з а п и ш іть 5 - 7 ін ш о м о в н и х с л ів , п о ш и р е н и х у сп іл к ув ан н і ш ко л яр ів . ♦ П о я с н іть р о зд іл о в і зн аки в о с та н н ь о м у р ечен н і.

З а п о зи ч е н і ч уж о м о вні сл о в а по повню ю ть сл овни кови й з а п а с б у д ь -я к о ї м ови . М ова зб а га ч у єть ся , п о -п е р ш е , то м у , щ о т а к і за п о зи ч е н н я зб іл ь ш ую ть кількість н а я в н и х у ній слів, а п о -д р у ге , від за п о зи ч е н и х слів утвор ю ю ться ін ш і сл о ­ в а , н а п р и к л а д : гу м а н іст и ч н и й (від гу м а н із м ), п ер іодични й (від п ер іод) то щ о . С л о в а , щ о в ж и в а ю ть ся в б а г а т ь о х м о в а х в о д н о м у зн а ч е н н і, н а зи в а ю ть І н т е р н а ц і о н а л і з м а м и . Ін те р н а ц іо н а л ізм и стосую ться: • • політики: конст ит уція, парламент, м іт ин г, к ап іт ал ізм ; • н а у к и : алгебра, б іо л о гія , аф ікс, р а д іу с; • т е х н ік и : проект , ра д іо , інж енер , к ваза р; • м и стец тва: арія, т ріо, сон ат а, балет , пейзаж , порт рет . 69.

П р о ч и тай те. В и зн а ч те сл о в а інш ом овного походж ення.

Спокуса моя — телевізор. Руш аю в пригодницькі мандри, Бо маю підписану візу В Торонто, у Рим чи у Анди. Гублю ся у тім розмаїтті: Там — розкіш , престиж, хмародери. Там свято м еталу (не квітів) І всякі безбожні химери. Розваги... Надлюди у ф ільм ах, Там грім... феєрверк... стрілянина. Не очі вже в мене, а більм а, Н е с лу х вже, а рана єдина. О глуш ений світом далеким, Засліплений (днина вже пізня), — Не бачу, щ о звідти лелек и В ернулись і тут мостять гнізда. II.

*Шкраб'юк.

51

Гукаю собі у кафе офіціанта: «Б орщ український, будь ласка, подайте, С клян ку узвару й вареники з м ’ я со м ». «П а н і, ну що ви... Кафе в нас сучасне! Стейк є в нас, гамбургер, чизбургер, піца, (Щ о то він каже? І як воно їсться?) «Ф а н т а », «М ір и н д а », є «С п р ай т», «К ока-кола Пийте «Б о н ак в у». А ось «П е п сі-к о ла ». Щ е є солодощ і — тільк и д ля вас: « К ів і» , «П ік н ік », «П ом ар ан ч », «С н ік ер с», «М а р с »... (М ож е, він лається?) Прош у, сідайте! — «Ой, щось погано... Водички подайте!» (Х т о його знає, чим він нагодує...) Дякую . Вибачте. Завтра зайду я » . За В. Дворецькою. ♦ В и з н а ч т е го л о в н у д у м к у кож ного з вір ш ів . ♦ Д о б е р іть і з а п и ш іть кілька ін ш о м о в н и х с л ів , що в ж и в а ю ть с я , коли й д е т ь с я про те х н ік у , м и с т е ц т в о , к ул ін а р ію . Чи м о ж н а з а м ін и т и їх у к р а їн с ь к и м и в ід п о в ід н и к а м и ?

7 0 . З н ай д іть у довідці українські відповідники д о поданих інш омовних слів. Сл о ва зап и ш іть п ар ам и , уставл яю чи пропущ ені л іте р и .

І. А нестез..я, ін ’ єкц..я, рандеву, с..мптом, компром..с. Контракт, ..лю зія, б..бл..ом ан, л..н гвіст..ка, кал..граф ..я.

II.

Е Ю З Е В ^ І . П о сту п к а , зн е б о л ю в а н н я , з у с тр іч , о з н а к а , уко л. I I. Д о го в ір , м о в о з н а в с тв о , кн и го лю б , о м а н а , к р а с н о п и с (ч и с то п и с а н н я ). ♦ П о зн а ч те в ін ш о м о в н и х с л о в а х ви вчені о р ф о гр а м и , п о я сн іть п р а в о п и с цих с л ів . ^

У я в іть , щ о за хв о р ів ваш З о ш и т (П е н а л , О л ів е ц ь ) і л ік а р Щ о д е н н и к пос т а в и в хв о р о м у «лю д ськи й » д іа г н о з . У с н о с к л а д іт ь к а зк у про т е , як ви його «в и л ікув а л и » . У ж и в ай те інш о м о вні с л о в а .

7 1 . Д о поданих сл ів д о б ер іть із довідки антонім и. З а п и ш іть сло ва пар ам и .

Ф ін іш , авангард, актив, егоїст, фронт. ЕШ П Е^

А л ь тр уїс т, с т а р т , т и л , п а с и в , а р ’є р га р д .

♦ П о зн а ч те в с л о в а х о р ф о гр а м и . П о я с н іть н а п и с а н н я т а л е к си ч н і зн ач е н н я ін ш о м о в н и х с л ів .

7 2 . П р о ч и тай те. В и зн ач те сл о в а , зап о зи ч ен і з н е с л о в ’янських мов. С к о р и ста в ш и сь словником , з ’я су й т е значен ня т а походж ення інш о­ мовних с л ів . Чи до кожного з них можна зн ай ти український відпо­ відник?

1.

Американська компанія «М ісго зо £ і» оголосила про випуск

комп’ ютерної програми, що дає змогу отримати україномовну версію найпоширенішої в світі операційної системи АУіпскгоа. (З журналу). 2. В им кн ули св ітло — запалим о свічку. В им кнули пам’ ять — зоставсь Інтернет. (А. Перерва). 3. Тепер куди не поїдь, скрізь тільк и й почуєш : «Р е в о л ю ц ія , р езолю ц ія, к он сти туц ія, ін т е л іге н ц ія !» (В. Винниченко). 4. Наш зоотехнік кож ній корові дав грамотні та к ультурн і клички: Асам блея, Квитанція, Резолю ція, Організація, Накладна, К ом ісія. (Є. Гуцало). ♦ В и з н а ч т е вж иті в р е ч е н н я х ін те р н а ц іо н а л ізм и . ♦ П о я с н іть уж и в ан н я в е л и ко ї л іте р и у в л а с н и х н а зв а х . ♦ В и п и ш іть інш о м о вні або утв о р ен і в ід н и х с л о в а з о р ф о гр а м о ю «літери

и — і в інш ом овних сл овах» . О б ґр у н ту й ­ т е н а п и са н н я ц и х с л ів .

Є

П о я с н іть л е к с и ч н е зн ач е н н я с л о в а

Інтернет. С п р о б у й т е п р и д у м а т и

д л я с в іт о в о ї ін ф о р м а ц ій н о ї в л а с н е у к р а їн с ь к у назву.

м ереж і

О п и ш іть к о м п ’ю тер н о го півня, в и ко ­ р и сто в ую ч и ін ш о м о вн і с л о в а .

73. П р о ч и тай те. В и зн а ч те сло ва інш ом овного походж ення, витлум а ч те їх н і лексичні значення.

Звичайно, всі мови світу запози­ чую ть одна в одної слова. Скажімо, ан глій ськ а в ї ї ам ериканськом у варіанті за рік «приручає» 200-300 слів (здебільш ого

наукових

термінів). А от українська мова за к ільк а років уж е встигла «п ри хоп и ти » з англійської к ільк а тисяч слів! То вже не взаємозбагачення, а пряме витіснення корінних українських слів американізмами. До чого ж ми допозичаємось? А всім ж е оцим «м е д іа », «бри ф ін гам », «рей ти н гам », «промоуш ин ам », «суперм аркетам », «блокбастерам » в українській мові є свої, нормальні відповідники. За Б. Олійником. ♦ Д а й т е в ід п о в ід ь н а з а п и т а н н я : чи варто захоплю ват ися в ж и ван н ям

за п о зи ч ен и х с л ів ? Ч ом у? ♦ П о м ір к уй те, чи тр а п л я ю ть с я в н а ш о м у ж итті ви п ад ки , коли б е з за п о зи ч е н и х с л ів с п р а в д і не м о ж н а о б ій ти с я . Н а в е д іть п р и к ла д и . ♦ П р о в е д іть д о с л ід ж е н н я н а зв м а га з и н ів , к а в ’я р е н ь , к о м п ’ю те р н и х клубів у н а с е л е н о м у п у н к ті, Д е ви м е ш к а є т е . Чи б а га т о з н а зв ін ш о м о в н і? Р е з у л ь т а т и д о с л ід ж е н н я о б го в о р іть у к л а сі.

Г #

7 4 . П ер еп и ш іть, уставляк?чи пропущ ені л іте р и . В и зн а ч те сло ва інш ом овного походж ення, п ід кр есл іть їх .

53

1.

Ро..гойдає сонце свої качелі, і бдж олині вдарять в..олончелі.

(А. Малишко). 2. Елег..ю бджола на скрипці грає, а сонях гра на кобзі золотій. (М. Гірник). 3. Вже й клевер прозирає крізь зело рожевими очима марс..анина. (І. Муратов). 4. Вітрила в напрузі, ясний краєвид. На пошуки, друзі, нових Атлант..д! (П . Швець). 5. Гортаєш «О ді..сею » й «Іл іа д у », і світ тобі на них зійшовся клином. (В. Герман). 6. Як хочеться ц..трини, в ній, кажуть, в..там..ни! (Ю. М ихайлів). ♦ П о я с н іть ле к си ч н і зн ач е н н я с л ів ін ш о м о в н о го п о хо д ж е н н я. У р а зі п о тр еб и з в ір т е с я із тл ум а ч н и м с л о в н и к о м . ♦ У с л о в а х ін ш о м о в н о го п о хо д ж е н н я в и зн а ч те о р ф о гр а м и . ♦ З н а й д іт ь у р е ч е н н я х ф р а з е о л о гіз м , п о я с н іть й о го зн а ч е н н я . ♦ П о ясн іть уж и в ан н я р о зд іл о в и х зн а к ів . ♦ З р о б іть с и н та к с и ч н и й р о зб ір п е р ш о го р е ч е н н я (усн о ).

7 5 . С к л ад іть і зап и ш іть висловлю вання про ваш ого улю б лено го героя тво ру зар убіж ної л ітер а ту р и . В и к о р и ста й те с л о в а , зап о зи ч ен і з н е ­ сл о в ’янських м ов, п ід кр есл іть їх . (С) 7 6 . П ро читай те висловлю вання. Я к е з них ви в в а ж аєте сл у ш н и м ? > Ч ом у? Свою дум ку обговоріть у к л асі.

Обминайте ч уж и н н і слова кострубаті, що до нашої мови зухвало повзуть.

Пуризм — надмірне прагнен­ ня очистити свою мову від слів інш ом овного походж ення. Не О. Лупій. будьмо ж пуристами! З газети.

Ш

У сн о р о зк р и й те з м іс т д а в н ь о го л а ти н с ь к о го а ф о р и з м у «Істина завж ди

Чг

п о сер ед и н і».

ОСОБЛИ ВОСТІ ОП И СУ ПРИ М ІЩ ЕН Н Я З в ’язне мовлення Ч и та н н я • Г о в о р ін н я

Усний переказ розповідного тексту 3 елементами опису приміщення

7 7 . П роч итай те. Чи даю ть з м о гу подані уривки уяв и ти , у яких ум овах живуть або працю ю ть л ю д и ? І. У маленькій сонячній кімнатці пахло весною. Вздовж двох стін стояли старовинні дерев’ яні ліж к а, низенькі шафочки й етажерочки з книжками. Стіни були пообліплю вані родинними фотографіями

господарів. Н изенькі гли бок і крісла б іл я великого круглого стола обіцяли відпочинок стомленим лю дям. Прекрасні о лій н і пейзажі, розвішані поміж фотографіями, вносили спокій у збурені душ і. За П . Загребельним.

II. Стіни, об к леєн і пластиковими ш палерами, євровікна євродвері, м еблі фірмові, к р ісло на к оліщ атах , к ом п ’ ютер з принтером на сто лі. С т іль к и докладено зуси ль і грош ей до обладнання офісу! Наразі він видавався непривітним і гнітючим. Європакети вікон не пропускали всередину ніяких звуків, і не проходило у вікна сонячне світло. Н е було натхнення, не чулося духу.

і

За А. Морозом. ♦ П р и га д а й те , у я к и х ху д о ж н іх тв о р а х в ам т р а п л я л и с я о п и с и п р и м іщ е н н я. Н ав іщ о , на в а ш у д у м к у , п и сь м е н н и ки в в о д я ть та к і о п и си д о с в о іх тв о р ів ?

*

О п и с п р и м іщ е н н я д о п о м а г а є р о зп о в істи п р о ж и ття л ю д е й , їх н ю п р ац ю т а п о б у т, ін тер еси й з а х о п л е н н я . Ч асто са м е ви гл яд п р и м іщ ен н я д а є зм о гу зр о зум іти в н утр іш н ій світ, х а р а к т е р л ю д и н и . В н утр іш н ій вигляд п р и м іщ енн я н ази в аю ть і н т е р ' є р о м .

Петро ЛЕВЧЕНКО.

У Пашенному

7 8 . П роч итай те. П ом іркуйте: щ о с а м е о п и с а л и авт ори, щ о б відтворити в и г л я д п р и м іщ е н ь ? На я к і м е б л і й р е ч і в о н и з в е р н у л и в а ш у у в а г у ?

І. Перше, щ о вражало в цьому помешканні, була пітьма. А л е не треба було багато світла, щоб роздивитися цю чималу за розміром і досить охайну кімнату.

55

При одній стіні тули лася звичайна розкладачка, у к утк у коло вікна вкляк кухонного типу стіл, застелений зеленим папером. На ньому височіла лампа, стояли в мідній підставці олівц і, блищ ала попільниця. К оло столу приліпився єдиний у хаті стілець. К оло другої стіни, вже зовсім несподівано, розкарячився старовинний важкий комод із опуклими ш ухлядам и й к ругли м будильником зверху. — Вас дивує спартанська простота мого ж и тла? — спитав господар, присуваючи гостеві стілец ь і сам сідаючи на розкладач­ ку. — М ені тут зручно. У повітрі кімнати чувся ледь помітний, чудний запах. У ньому було щось гіркувате й легке, як павутинка на т л і прозорого неба. М ож ливо, то був дух давно розлитих пахощів, дивно поєднаний із запахом ж итла? А може, це були повільні випари давніх тканин чи килимів, замкнених, можливо, в старовинному комоді? За В. Підмогильним.

II. У хатині було дві м аленькі кімнатки і така ж маленька кухня. Стелі дуже низькі — хазяїн м іг легк о дістати їх рукою. Через це, а також через те, що вікна закривали знадвору кущ і й дерева, у хаті, незважаючи на сонячний день, були зелен і сутінки. Та якось і не у я в л я л и с я ці м ален ьк і к ім н атк и св ітли м и й сонячним и, їм , здавалося, личать саме сутінки. І обидві кімнати, і кухня були заставлені вазонами й вазончиками. Вазони стояли на підвіконнях, і на табуретах, і на спеціальних полицях, і просто на підлозі. У вазонах були різноманітні кімнатні квіти: л ілеї, фікуси, примули. А л е найбільш е було кактусів. Х то б подумав, що буває стільки різних кактусів: і маленькі, і к р у гл і — ніби зелені їжаки, і великі, стовбуристі, схожі на якихось доісторичних ящерів. І вкриті густими колючками, і майже зовсім без колючок, і різної-різної форми, і кольорів різних. Були тут дорослі солідні кактуси і зовсім маленькі пухнасті кактусята. Просто якесь казкове царство кактусів. К рім кактусів, у хаті панували ще фотографії. Стіни кімнат геть усі завішені фотографіями у рамочках. А в кутку, де в богомільних людей ікони, — висить чиєсь зображення.

Спершу здавалося, що то таки ікона, бо й рушники вишивані по боках, і рама золотом виблискує. Та як придивитися гарненько, то там дядечко якийсь усміхнений в окулярах-пенсне і з цигаркою. Не ікона. Щ о ж до дядечка з цигаркою — то портрет знаменитого артиста Станіславського, який організував у Москві всесвітньо відомий театр. За В. Нестайком. ♦ П о я с н іть ле к си ч н і зн ач е н н я в и д іл е н и х с л ів . ♦ Чи м е ш к а ю ть в о п и с а н и х к ім н а т а х д іт и ? М о л о д і л ю д и ? Ч о м у ви т а к га д а єте ? ♦ Ким з а ф а х о м , на в а ш у д ум к у, є м е ш кан ц і о б о х о п и с а н и х к ім н а т? Ч о м у ви т а к в и р іш и л и ? ♦ Які ці лю д и з а в д а ч е ю ? Про які їхн і р и с и «р о зп о віли » кім н ати ?

Щ о б о п и сати п р и м іщ ен н я, п о тр іб н о в к а за ти : • я к е во но з а р о зм ір о м і ф о р м о ю , світле чи тем н е ; • н а м ісц е р о зта ш у в а н н я у п р и м іщ ен н і м еб л ів і р еч ей ; • н а зв а ти та о п и сати ці м еб лі й р ечі. О тж е , с к л а д н и к а м и о п и су п р и м іщ ен н я £ о п и с описи

окремих

місця й

предметів.

«Відом им » у р еч ен н і о п и с у м і с ц я € в к а зів к а н а м ісце р о з т а ш у в а н н я п р е д м е та : посереди н і, у кут ку, б іл я с т ін и , л іворуч т о щ о , а «новим » — н а з в а п р е д м е та . Н априклад:

в

н

Н

В

н

П осередині кімнат и — ст іл, стільці. Н а д столом — люстра.

в

н

в

н

М і ж в ік н а м и — ди ван . Б іл я с т ін

шафи.

у р е ч е н н я х о п и с у п р е д м е т і в , щ о містяться у п р и м і­ щ е н н і, «відом им » є н а зв а са м о го п р е д м е та а б о й ого ч асти н , а «новим » — о з н а к и . Н априклад:

В

Н

Н

н

В іт а л ь н я велика, ква дра т н а , світ ла . В

Н

н

Н

Ш аф а новенька, дерев'яна , т ем но-коричнева.

Отж е, речення опису приміщення слід будувати за такою схемою: Д Е?

|~ Щ О ?

| —

[ Я К Е це Щ О ? ]

Н априклад: Н а с т ін а х ви ся т ь аква рельні п е й за ж і у д е р е в 'я н и х р а м а х.

57

7 9 . П ро ч итай те. Д о в ед іть, щ о в уривках о п и сано с а м е прим іщ ення. У кількох реченнях оп и су в и зн ач те «відоме» і «нове».

I. Кімната була простора, десь на сто людей. Стіни були з хм изу й обмазані глиною . Попід стінами стояли леж анки. Посередині на гаку висів чималий казан, з якого йш ла густа пара. П ід казаном горів вогонь. Дим виходив димарем угору. На стінах висіла козацька зброя. У к утк у була ікона Богородиці Покрови, перед нею горіла лампадка. Уздовж куреня стояв довгий стіл, а з обох боків — лави. За А. Чайковським. II. По долівці у світлиці розсипане і зовсім свіже, і прив’ яле духмяне з іл л я . По стінах — прикрашені вишитими рушниками образй. За образами — пишні пучки квітів. На с те лі чорніє за лізн а скаба. Від скаби дон и зу звисають вервечки, а на вервечках висить жовта лозинова колиска. У к оли сц і б іл іє гаптована п одуш ечка, світиться го лу бо ю й червоною барвою вишите ряденце. За Є. Гуцалом. ♦ З н а ч е н н я в и д іл е н и х с л ів з ’я с у й т е з а тл ум ач н и м сло в н и ч к о м . ♦ Щ о р о зп о в ід а ю ть о п и си п р и м іщ е н ь про л ю д е й , які в н и х м е ш к а ю т ь ? Х то ці лю ди? ♦ В и зн а ч те с т и л ь ур и в ків. С в о ю д у м к у д о в е д іт ь .

О п и с пр и м іщ енн я м о ж е б ути ск л а д е н и й у н а у к о в о м у а б о в х у д о ж н ь о м у стилі. У н а у к о в о м у о п и с і п р и м і щ е н н я ін ф о р м а ц ію про й ого р о зм ір , ф о р м у , о св ітл е н н я , к о л ір стін, м еб л і та п р е д ­ м ети , які т а м є, п о д аю ть б езсто р о н н ь о , став л ен н я а в т о р а д о о п и са н о го не ви сло в лен о . М ета та к о го о п и су — точність і ко н кр етн ість. С л о ва вж и ваю ть л и ш е в п р ям о м у з н а ч е н н і. У х у д о ж н ь о м у о п и с і п р и м і щ е н н я створю ю ть о б р а з и п р ед м е тів і р е ч е й , які й о го н а п о в н ю ю ть, п е р е д а ю ть ста в л ен н я д о о п и с а н о го . М е та х у д о ж н ь о го о п и с у — сф о р ­ м у в а ти п е в н е ста в л ен н я д о п р и м іщ ен н я й д о л ю д и н и , як а т а м м е ш к а є а б о п р а ц ю є. У т а к о м у опи сі в и ко р и сто вую ть х у д о ж н і за с о б и : е п іте ти , п о р ів н я н н я , у о с о б л е н н я т о щ о . 8 0 . Прочитайте. Визначте сти ль кожного уривка, свою дум ку доведіть.

І. Внутріш ній кут української хати з одного боку від вхідних дверей завж ди займ ала вели ка піч. По д іа г о н а л і від печі влаш товували парадний к ут (покуть, святий в у г о л ). Т ут розміщ ували ікони, прикрашені тканими або вишйваними руш ни­ ками. П ід іконами вздовж бічної (п р и чілк ової) стіни ставили стіл.

1 Б іля столу попід тильною (задньою) стіною розм іщ ували довгу дерев’ я­ ну лаву. Збоку від с то лу стояла скриня. З довідника.

II. Х ата н евели чка, низенька, зате рівно помазана, гладен ько вибілена. У кутку б іля бож ниці — покритий білою скатертиною стіл. Кругом стін ж овтію ть вйшарувані, наче з воску, лави. Долівка пісочком присипана. Видно, що щирі хазяйські руки ходили коло цього невеличкого гнізда. За Па насом М ирним . ♦ Л екси ч н і зн а ч е н н я в и д іл е н и х с л ів з ’я с у й т е з а тлум ач н и м с л о в н и ч к о м . ♦ У д в о х - т р ь о х р е ч е н н я х ху д о ж н ьо го о п и с у в и зн а ч те «відом е» і «нове». ♦ П о я с н іть , з а д о п о м о го ю як о го р е ч е н н я ав то р о в і в д а л о с я п е р е д а ти с в о є с т а в л е н н я д о о п и с а н о го п р и м іщ е н н я.

8 1 . П р о ч и та й те р е ч е н н я . В и з н а ч т е вж иті в них худ ож ні з а с о б и : порівняння, е п іте ти , уо со б л ен н я . Я ка їхн я роль в о п и са х ?

1.

Хатиночка як чашечка: невеличка, чиста, ясна, весела. ( П а нас М и р н и й ). 2. У світлиц і було як у віночку. (/. Нечуй Л ев и ц ь к и й ). 3. В ха­ ті глух о, як у печері. ( Л . К о ст е нко). 4. Тиш а та спокій гостювали в хаті. ( М . К оцю бин ськ и й). 5. Кімната сміється голубим и вікнами. (Є. Гуцало). ♦ П р и га д а й те в и п а д о к із в л а с н о го ж и т т я , д о як о го м о ж н а б ул о б з а с т о с у в а т и п р и с л ів ’я «Д е р о д и н а гідненька, там хатинка б ілен ька ». Р о з к а ж іть про н ьо го . Р о з д и в іт ь с я р е п р о д у кц ію картини О . М ураш ка. С п р о ­ б уйте уявити д о лю зображ еної на ній р о д и н и . Я к д о п о м іг вам у цьом у худо ж н и к? Розкаж іть про це о днокласникам .

Олександр МУРАШКО.

Селянська родина

8 2 . П рочитайте те к с т . В и зн ач те його т е м у та головну дум ку. Які типи мовлення п о єд н ан о в т е к с т і? У панській світлиці

Гетьман пройш овся панською світлиц ею . Ц ей палац козаки захопили кілька годин тому. Натерта до бли ску підлога сковувала ходу гетьмана. Вікна було запнуто важкими портьєрами, тому в кімнаті стояли сутінки. П ісля довгої їзди хотілося впасти на прикрашену химерними птахами отоманку й бодай хвилину спочити. А б о ж опуститися в глибоке крісло й посидіти хвилину-другу. Гетьман підійш ов до вікна, відсунув портьєру. Яскраве сонячне світло перерізало кімнату навпіл, блискітками заграло на підлозі. Б ли ск ітк и б ули р ізн о к о л ір н і, бо високі вікна б у л и озд облен і вітражами.

З передпокою долинув ж іночий плач і гомін суперечки. Відчинив важкі двері й зазирнув джура. До гетьмана просилася молодиця. Дружина панського наглядача, отого, щ о людей тяж ко мучив. Суд над тим виродком уж е призн ачен о... П росить на чолов ік а зглянутися. Д іти в неї... З невеличкої скриньки на столі гетьман вийняв туго набитий грішми гаман. — Отут, Петре, гроші. Д л я неї й дітей. Віддаси. А помогти не можу. Усе суд вирішить. За В. Кулаковським. ♦ Л екси чн і зн ач е н н я в и д іл е н и х с л ів з ’я с у й т е з а тлум ач н и м с л о в н и ч к о м . ♦ В и зн а ч те с т и л ь т е к с т у , св о ю д у м к у д о в е д іт ь . ♦ С к л а д іть і з а п и ш іть план т е к с ту . ♦ У сн о п е р е к а ж іть т е к с т з а п л ан о м .

£ ^

АК ТИ ВН А І П АСИ ВН А ЛЕКСИ КА. З А С Т А Р ІЛ І С Л О В А (А Р Х А ЇЗ М И Т А ІСТОРИЗМИ), Н ЕОЛОГІЗМ И

8 3 . П ро ч итай те. Чи ко ри стую ться нині у побуті р ечам и , що в и ставл ен і в експо зи ц н м у з е ю ? Чи відом е вам призначення цих р е ч е й ?

К оли Андрій піднявся широкими сходами на другий поверх, то побачив табли чку на відхилених дверях: «Історико-краєзнавчий м у з е й ». Зайшов. У протилеж нім кутку за прядками та ступами хтось розбирав старезне якесь причандалля. Зачувши кроки, чоловік одразу відклав справжнє допотопне мотовило. Х то там? Прош у, заходьте. Оце бережу нашу минувшину,

Андрію ... Випадково на мотовило натрапив у діда Коршака — буде ще один експонат. У нього є й жорна ручні, та поки що не дає... Директор став показувати А н д р і­ єві музей. Б ули тут і давні рибаль­ ські пристрої, і плахти, і запаски, і очіпки, ц іл и й тк ац ьки й верстат звідкілясь притягли... За Олесем Гончаром. ♦ Л екси ч н і зн ач е н н я в и д іл е н и х с/Іів з ’я ­ с у й т е з а тл у м а ч н и м с л о в н и к о м . Щ о о зн а ч а є п о зн ач ка заст.?

Молоді прялі з села Мордва на Черкащині. Фото 19 06 року

У к о ж н ій м ові є л е к си к а а к т и в н а т а п а с и в н а .

4

А к т и в н у л е к с и к у вж и ваю ть у щ о д е н н о м у с п іл к у ­ ван н і в у с іх с ф е р а х ж иття сусп іл ь ств а. Пасивна лексика — це сл о ва, м ало вж и ван і у сп іл к у в а н н і. Д о п а си в н о ї л е к си к и н а л е ж а т ь : • за с т а р іл і сл о в а ; • нові сл о в а (н ео л о гізм и ). З а л е ж н о від пр и чи н, ч е р е з які сл о в а вийш ли з а к ти в н о го вж и тку, за с т а р іл і сл о в а по д іляю ть н а : • і с т о р и з м и — сл о в а , щ о ви йш л и з у ж и т к у , т о м у щ о зн и кл и н а з в а н і ним и п р ед м ети чи поняття: кріпак, смерд, зем ст во, волост ь, зборня, г а к ів н и ц я , ж о в т е н я (синонім ів у суч асн ій м ові історизм и зд е б іл ь ш о го не м аю ть); • а р х а ї з м и (від грецьк. — стародавній ) — це витіснені сино нім ам и назви понять, щ о існую ть і в н а ш час: аз (л ітер а «а»), перст (палец ь), пря (боротьба), т ат ь (злодій), мит ар (збирач м и та), аероплан (літак), скудельник (гончар), драгоман (п ер ек л ад ач ), д зи ґарі (годинник). З а с та р іл и м и м о ж уть б ути т а к о ж і вл асні н а зв и : Борисфен і

(Д ніпро).

8 4 . П роч итай те. В и зн а ч те з а с та р іл і с л о в а . Які з них є істо р и зм ам и , які — ар х а їзм а м и ? Свою дум ку о б ґр ун ту й те .

1. Гей, пістолі, піка гостра, ш абелька кохана! Вам, незвані гості, буде наша шана! (О. Кононенко). 2. Козацький спис називали ще ратище (від давнього слова р а т ь — військо). Спис бував довгий, на п ’ ять аршинів, мальований у два кольори, переважно чорним і червоним. 3. Ч екан, чи келеп, — це бойовий сталевий молоток,

*

61

насаджений на дрючок. Кож ен козак зобов’ язаний був мати з собою в поході п ’ ять фунтів пороху й п ’ ять кіп (300 ш тук) к уль. ( За Ю. Тис Крохмалюком). 4. Свистять ш аблі, гармат гуде яса. (А. Малишко). 5. Я довбиш при церкві, з литаврами в центрі коша. (В. Осадчий). ♦ З н а ч е н н я з а с т а р іл и х с л ів з я с у й т е з а тл ум ач н и м сл о в н и к о м . Я к по зн ач ен о з а с т а р іл і с л о в а у тл ум а ч н о м у с л о в н и к у ?

85. Роздивіться репродукції малюнків, виконаних художниками Миколою С ам о киш ем та С е р гієм Васильківським для альбом у «З української стар ови ни ». Які істо р и зм и ви б ви ко р и стал и , розповідаю чи про зображ ене? Запиш іть ці слова.

Тип запорожця |

Полковник реєстрових українських полків

♦ 3 т р ь о м а - ч о т и р м а з а с т а р іл и м и с л о в а м и с к л а д іт ь р ечен н я. Ш

У я в іть , щ о м а ш и н а ч а с у д о п о м о гл а в ам п е р е н е с ти с я у З а п о р о з ь к у Січ. С к л а д іт ь і з а п и ш іть в и с л о в л ю в а н н я на т е м у «М оя м андрівка в козацьку д авнину». В и к о р и с т а й т е з а с т а р іл і с л о в а , п ід к р е с л іть їх.

86. Д о б е р іть д о кож ного з а с т а р іл о г о с л о в а з д о в ід к и й о го т си н о н ім , щ о в ж и в а єть ся в с у ч а с н ій ук р аїн сь к ій м о в і. С л о ва зап и ш іть п ар ам и . Д о істо р и зм ів чи ар хаїзм ів сл ід зар а х у в а ти ці с л о в а ? А т р а м е н т — чорнило.

*<хсЧаил

Лан іти , рамена, перст, десниця, саквй, каламар, скриптура.

62

Е Ш Ш > - Щ о к и , п л еч і, п а л е ц ь , т о р б и , ч о р н и льн и ц я, зо ш и т, п р а в и ц я.

8 7 . П ерепи ш іть п р и сл ів ’я, на м ісці крапок уставляю чи д ібр ан і з д о ­ відки та п о став л ен і в потрібній ф орм і з а с та р іл і с л о в а . П оясніть, н а л е ­ ж ать вони д о істо р и зм ів чи ар хаїзм ів.

1. Не міряй усіх на свій ... . 2. Н айкращ а хата крита, а ... — шита. 3. М олодом у тепліш е в сорочці, як старому в ... . 4. Причепився, як пан за ... . 5. Р ук и на ... — горобців не рахуй. 6. .;.'5Ана базар, кутя — на покуття. К а п та н , ч е п іги , с в и т а , а р ш и н , п о д у ш н е , у з в а р .

І ' ^ І І З а с т а р іл і сл о в а вж и ваю ть у н а у к о в и х істо р и ч н и х д о ­ сл ід ж е н н я х . У х у д о ж н ій л іт е р а т у р і за с т а р іл і сл о в а в и ко р и сто вую ть в істо р и чни х т в о р а х д ля то ч н іш о го від твор ення м и н у л о го . 8 8 . П ро читай те уривок. Випиш іть з а с та р іл і сл о в а (сло во сп о лучен н я). П оясніть, чим зум о в л ен е їх н є ви ко р и стан н я.

На чисто п об ілен и х стін ах тр ап езн ого покою генерального обозного висіли портрети гетьмана Богдана та козака Мамая. Поряд з ними красувалося к ілька інш их парсун у дорогих позолочених рамах. У здовж стін стояли старовинні липові лави. За давнім звичаєм вони були вкриті червоним сукном та килимами. На стіні — дзиґарі. Довгий, накритий білим обрусом стіл був заставлений стравами й напоями. Б іля стола стояло к ілька фотелів, оббитих голубим адамашком. У високих бронзових к а н д еля б р а х го р іли воскові свічки. В одчинені вікна вливалася чудова прохолода ночі. За М . Старицьким. ♦ Л е к си ч н і зн а ч е н н я в и д іл е н и х с л ів з ’я с у й т е з а тл ум ач н и м с л о в н и ч к о м . ♦ Д о в е д іт ь , щ о ур и в о к є о п и с о м п р и м іщ е н н я. Ш У я в іть , щ о с та р о в и н н и й св іч н и к, яки й з б е р іг а є т ь с я у в аш ій ро ди н і років зі с т о , р а п то м за го в о р и в . З а п и ш іть й о го монолог.

Ш 8 9 . П ід го туй те короткий ви ступ на те м у «Іст орія п р о си т ь ся в с н и * н а щ а д к ів » . А д р е са ти — члени істор ичного гур тк а. М ета в и сту п у — зао х о ти ти д о відвідування істор ичного (кр аєзн ав чо го ) м узею ваш ого м іста (с е л а ). У в и ступ і в и к о р и ста й те 5 - 8 з а с та р іл и х слів . 9 0 . П ро читай те т е к с т . Д а й те відповіді на подані п ісля нього зап и та н н я .

Найперш у «м ехан ічн у лю д и н у» виготовив швейцарець П ’ єр Дро 1770 року. Ц е був-ляльковий кучерявий хлопчик років п ’ яти-ш ести, щ о старанно писав гусячим пером. Надзвичайно складний автомат приводився у рух пружиною, як годинник. П ���єр Дро уславився на весь світ. Ін ш і майстри почали його

63 №

наслідувати. У Ф ран ц ії було створено автоматичного флейтиста, у Н ім еччині — механічного сурмача. Х тось назвав такі автомати андроїдами, що означає «лю ди н оп од ібн і». Проте слово «андроїд» не п р и ж и лося . Зам ість нього з ’ яв и лося інш е слово — «р о б о т ». Вигадала його людина, яка до техніки не мала жодного стосунку, — відомий чеський письменник К арел Чапек. 1920 року Чапек написав п ’ єсу про те, як на далеком у острові було збудовано фабрику, де виготовляли... штучних людей. їх збирали на конвеєрі, як збирають автомобілі, а потім продавали на заводи й фабрики. П ісля прем’ єрної вистави слово «р обот» стало настільки пошире­ ним, що навіть не віриться: невже його колись довелося винаходити? К оли п ’ єса Чапека стала популярною , людиноподібними машина­ ми, тобто роботами, зацікавились інженери. Роботи стали електрич­ ними, потім — елек тр он н и м и . Т о д і пош ирення н абуло слово «к іб о р г» — кібернетичний організм. Н ині у світі понад сто тисяч роботів. З а Г. Черненком.

Роботи - члени суспільства? ♦ Чи м о ж н а сь о го д н і с л о в а робот і к іб о р г вв аж а ти н е о л о гіз м а м и ? Ч о м у? ♦ З а п и ш іть кілька н азв ви дів тр а н сп о р ту , які щ е д о н е д а в н а в в а ж а л и ся н е о л о ­ гізм а м и , а сь о го д н і є вж иваним и в по в сякден н і (за га л ь н о в ж и в а н и м и ) с л о в а м и .

64

3 р о зви тко м су сп іл ь ств а , п р о м и сл овості, н а у к и , к ул ь ту р и о б о в 'я зк о в о ви ни каю ть нові я в и щ а , від б ув аю ться незвичні п о д ії, з'являю ться нові п р ед м ети і поняття. Д ля н ази в а н н я т а к и х пр ед м етів і явищ у м о ві, п р и р о д н о , ви н и каю ть нові с л о в а — н е о л о г і з м и (від грец ьк. п ео з — м о л о д и й , н о в и й ; Іодо5 — с л о в о ) .

С к л а д н ео ло гізм ів п остійно поповню ється з а р а х у н о к слів ін ш о м о в н о го п о х о д ж ен н я (п ер ед у сім н а у к о в и х , політи чни х і е к о н о м іч н и х тер м інів): файл, ком па кт -диск, спікер, бонус. Тр ап л яєть ся, щ о д ея к і за с т а р іл і а б о м а л о в ж и в а н і сл о в а по вертаю ться з п а си в н о ї л е к си к и д о а к ти в н о ї і в ід р о д ж у ­ ю ться д о н о в о го ж и ття: г р и в н я , к н и г о з б і р н я , д о в к і л л я , с віт л и н а , часопис, добродій.

Я к н е о л о гіз м сл о в о іс н у є д о ти , д о к и н е с та є з а г а л ь н о ­ в ж и в а н и м , в л а сти в и м м о в л е н н ю б а г а т ь о х л ю д е й . Т а к , в ід н о с н о н е д а в н о н е о л о гіз м а м и б у л и сл о в а д и с к о т е к а , п р и в а т и з а ц ія , п р е з е н т а ц ія , ф уриіет т о щ о . Т а к с а м о н а п о ч а т к у X X ст. н е о л о гіз м а м и в в а ж а л и с я сл о в а а в т о м об іл ь , телефон, л іф т , ф утбол, чем піон, тренер, прогрес.

Н ові сл о в а , у тв о р ен і п и сь м ен н и ка м и , н ази в аю ть ся а в ­ торськими н е о л о г і з м а м и . С е р е д м а й стр ів а в т о р ­ сь к и х н е о л о гізм ів в у к р а їн с ь к ій л іт е р а ту р і м о ж н а н а зв а ти П. Т и ч и н у, М . Р и л ьсько го , А . М а л и ш к а , М. С те л ь м а х а , М . Вінгр а н о в сь к о го , І. Д р а ч а , В . С ту са . 9 1 . П ро ч итай те. В и зн а ч те с л о в а , які нещ о давно були н е о л о гізм а м и , а нині с та л и загально вж и вани м и .

1. Все сполош илося село: примчало звідкись Н Л О . ( П . Ребро). 2. Вікно закутаймо у ж алю зі! (За О. Гундер). 3. Я витяг з киш еньки мобільник і швидко настукав на ньому номер. (Г. Штонь). 9 2 . П оясніть л ек си ч н е значення поданих інш ом овних сл ів . Чом у не всі ці сл о в а можна зн ай ти у словнику інш ом овних с л ів ?

Н оутбук, супермаркет, гамбургер, хотдог, секондхенд, іміджмейкер, к ліп , хіт, римейк, ремікс, рафаело, фанта, монітор. ♦ В и п и ш іть с л о в а , щ о їх п и ш е м о з а п р а в и ло м « д е в ’я тк и » . С к л а д іт ь із ним и р ечен н я (а б о , з а б а ж а н н я м , — р е кл ам н і т е к с т и ).

9 3 . П ер епи ш іть, уставляю чи пропущ ені л іте р и . В и зн а ч те автор ські н ео ло гізм и .

1.

36..рають світлі золоті м..ди в..селокрилі та прозорі бджоли. ( М . Рильський). 2. Небо р о..п ростори лось в..соко, бд ж оли в квітограєві гудуть. (Д.Луценко). 3. Ненавиджу темне ж..ттєве|болото, я в душ у таємне ловлю сонцезлото. (П . Тичина). 4. А я себе не мож у уявить без тебе, Дніпре, як і без топ олі, що в серці моїм зм алку тополить. (М . Вінграновський). 5. Це жайвористе небо, цей н..бокрилий жайвір! (В. Кордун). ♦ В и з н а ч т е с л о в а , уж и ті в п е р е н о с н о м у зн ач е н н і.

9 4 . П роч итай те. В и зн а ч те сти л ь висловлю вання. Свою д ум к у д о в е ­ д іть.

Н еологізм и бувають загальнонародні й авторські. Загальнонарод­ ні неологізм и, з ’ явившись, набувають поширення серед більш ості носіїв мови ( ваучер, гам бургер). Зі зміною суспільних умов, розвит­ ком науки й техніки неологізм и мож уть перейти в історизми. Свого часу це сталося зі словами на зразок грам оф он, п а т е ф о н , колгосп , р а д го с п , трудодень тощо. Авторські неологізми, як правило, не стають загальновживаними словами, а так і залиш аються у творах письменника. Новостворені слова перестають бути неологізмами з часу, відколи ними починаю ть користуватися ш ирокі к ола носіїв мови. Наприклад, років сто том у такі слова, як с у с п іл ь с т в о , п ром и с­ л о в іст ь , м и с т е ц т в о , б а й д у ж іст ь , з м іс т та багато інш их, що тоді з ’ являли ся в українських видан­ нях, сприйм али як н еологізм и . Дехто навіть презирливо називав їх «кован и м и с ло в а м и ». Тепер вони стали звичними, загально­ вж иваними, без них не можна обійтися. Без неологізм ів розви­ ток мови був би немислимий. За І. Ющуком. ♦ В и з н а ч т е т е м у й го л о в н у д у м к у т е к с ту . ♦ У с н о п е р е к а ж іт ь т е к с т , д о д а в ш и с а м о с т ій н о д іб р а н і п р и к л а д и .

Дмитро ГАРМАШ.

Техноптерикс

9 5 ^ П ер еп и ш іть , уставляю чи пропущ ені л іте р и . В и зн а ч те з а с т а ­ рілі сл о в а й нео ло гізм и .

1. Десь там за .іМманом т.£че ріка в Іл и к ^Б орисфен. (Л . Кост енко). 2. Ти споконвіку н а л б к у т і, хлібе, у нас. (Б. О л ій н и к ). 3. На деревах порозвіш увані були борті. (77. Загребельний). 4. Ситник берднику не товариш. ( Н ародна т ворчіст ь). 5. Гр’Л ^ііли десь козацькії литаври. (Є. М а л а н ю к ) . 6. Т ут моя С іч , к ур и н і та стани, тут булавію ть гетьмани. (За П . Біли водою ). 7. М ісяц ь з с..реж кою в вусі бл.яцить, ніби став комп акт -риском , (За О. Н о ж а к ) . 8. Високе небо творчості, ти повне ластівочості. (Д. П а в л и ч к о ). ♦ В и з н а ч т е н е о л о гізм и з а га л ь н о н а р о д н і й а в то р с ь к і. ♦ П о зн а ч те у с л о в а х вивчені о р ф о гр а м и . ♦ П о я с н іть р о зд іл о в і зн а к и у р е ч е н н я х, у с к л а д н е н и х з в е р та н н я м и . ♦ Д о б е р іть си н о н ім и д о с л ів : сп окон віку , Б о р и сф е н . Д о б е р іть і за п и ш іть 3 - 5 н е о л о гізм ів , п о в ’я з а н и х із в и ко р и с та н н я м к о м п ’ю те р а .

З в ’язн е мовлення Читання • Говоріння

Складання діалогів

9 6 . П р оч и тай те д іал о г з а о со б а м и . Зв е р н іть ув агу на наго л о ш енн виділених с л ів . П оясніть їх н є л ек си ч н е значення.

— К аж уть, у вас нова квартира? — Так. Запрошую тебе на новосілля. — Д якую . З великим задоволенням. А ск ільк и кімнат у вашом помешканні? — Чотири: вітальня, опочивальня, кімната, де житиме бабуся, т дитяча для мого меншого брата. — Кім нати окремі? — Так, усі двері виходять у передпокій. — Є всі вигоди? — Звичайно, є телефон, гаряча вода, газ. — А який поверх? — Д ев’ятий. Звісно, в будинку є ліфт. — Спасибі щ е раз за запрош ення на н ов осілля. Обов’ язков прийду. ♦ В и з н а ч т е вж иті в д іа л о з і інш о м о вні с л о в а . ♦ У ка ж іть уж и ті в д іа л о з і си н о н ім и . ♦ Н а зв іть в и к о р и с та н і е ти к е тн і ф о р м у л и . ♦ Між ким м іг би в ід б у ти с я цей д іа л о г ? Н а зв іть м о ж л и в и х сп ів р о зм о в н и к ів . ♦ В и з н а ч т е в с та в н і с л о в а . Чи д о р е ч н е їх н є в и к о р и с та н н я ?

97. Прочитайте. Використавши подану у висловлюванні інформацію, складіть діалог (телеф онну розмову) між двома однокласницями. Розіграйте цей діалог.

Моя сестра переїхала до нової квар­ тири, і в суботу ми ходили до неї в гості. Квартира двокімнатна, світла й затишна. У ній просторий хол, гарна кухня, сучасна ванна кімната, о б ли ­ цьована зелен и м к а х лем , балконл о д ж ія . Є невелика, але зручна комірчина, місткі антресолі. Нам дуж е сподобалося плануван­ ня квартири, а також висока стеля й паркетна підлога. » Я дуж е рада за свою сестру та її родину.

Місто будується

67

9 8 . В и ко р и став ш и деякі з поданих у рамці сл ів і сло в о сп о л уч ен ь, ск л а д іть і попарно р о зігр а й те д іа л о ги , щ о могли б відб ути ся між: • дівчатами-однокласницями, одна з яких відвідала улю блену вчительку; К а б ін е т , п и с ь м о в и й с т іл , к о м п ’ ю т е р , п р и н т е р , н а с т іл ь н а л а м п а , т о р ш е р , п и с ь м о в е п р и л а д д я , с т е л а ж , с л о в н и к и , д о в ід н и к и , б а г а т о т о м н і в и д а н н я , п о р т р е т и , ф о т о г р а ф ії, г а р д и н и , в а з о н и (к а ш п о ) з к в іт а м и , п у х н а с т и й к и л и м , з а т и ш о к , в и г о д и .

• хлопцями, одному з яких пощастило побувати у гостях в улю б­ леного спортсмена; О д н о к ім н а т н а (д в о к ім н а т н а , т р и к ім н а т н а ) к в а р т и р а , в ік н а в и х о д я т ь н а п ів д е н ь (п ів н іч , с х ід , з а х ід ) , п ’я т и п о в е р х о в и й (ш іс т н а д ц я т и п о в е р х о в и й , д в а д ц я т и п о в е р х о в и й ) б у д и н о к , к о н с ь є р ж , л іф т , к о р и д о р , п е р е д п о к ій , а ф іш а , р е к л а м а , в іт а л ь н я , їд а л ь н я , с п а л ь н я , к у х н я , в а н н а к ім н а т а , т у а л е т , г а р д е р о б , п а р к е т , л ін о л е у м , ш п а л е р и .

• дівчинкою, яка допомагала переїжджати в нове помешкання своїй бабусі, та її сусідкою. М ’які м е б л і, д и в а н , к р іс л а з о к с а м и т о в о ю о б б и в к о ю , к р іс л о - л іж к о , ш и р м а , ш а ф а д л я к н и ж о к , с е р в а н т , к о м о д , т р ю м о , п р о гр а в а ч д л я п л а т ів о к , а л ь б о м и ф о т о к а р т о к , в и ш и ті к а р т и н и , о б ід н ій с т іл , ж урнальний сто л и к, порцеляновий по суд , к р и ш та л е ва в а за , с к а т е р т и н а й с е р в е т к и , в и ш и в а н і п о д у ш к и , о к с а м и т о в і ф ір а н к и .

З в ’язне мовлення Ч и тан н я* Письмо

-----------V----------

Письмовий твір-опис приміщення в художньому стилі

9 9 . П рочитайте мовчки. Чи є це висловлю вання т е к с т о м ? Сво ю думку д о в ед іть.

Іван піднявся східцями. Просунув у вузеньку щ іли н у замка ключ і відімкнув двері. Почав ходити по кімнатах і вмикати світло. М еблева «ст ін к а » у вітальні за туляла всю г л у х у стіну. Вздовж «ст ін к и » ш ість кроків. У середній секц ії стоять книжки. Праця м ільйонів людей, багатьох народів. П ід протилеж ною стіною — зручна канапа. Б іля письмового стола поблискувало лаком велике різьблене крісло. Ц е крісло — єдиний предмет із меблів батьківської квартири, що його придбав сам Іван. Він побачив його серед старого м отлоху в антикварному магазині. К рісло було обдерте й укрите столітнім пилом і брудом. Іван купив його, віддав на реставрацію. Тепер він часто роздивлявся крісло з одного боку, з другого і ніби читав його, як читають старовинну мудру книж ку. Давнє крісло ручної роботи. Ш и рокі бильця просяться під л ік т і і розцвітають розкіш ним орнаментом. У плітаю ться в той орнамент літери В, О, Л , Я , що утворюють тризуб. К ож ного разу, спинивши очі на різьбленні крісла, Іван намагається вгадати, що думав майстер, його ство­ рюючи. А що мають думати ті, хто сидітиме в ньому? Напевне, думки їхні повинні бути красиві, як орнамент на бильцях і на спинці крісла. Те крісло — улю блена Іванова річ. К оли він роздивляється різьблення, то почуває вели ку втіху в душ і, як у м алим речам властиво приносити людині. Роздивившись свою улю блен у к ім ­ нату, Іван сідає за роботу. За А. Морозом. ♦ Л е к с и ч н і з н а ч е н н я в и д іл е н и х з ’я с у й т е з а тл ум а ч н и м сло в н и ч к о м .

с л ів

♦ Я кі ти п и м о в л е н н я п о є д н а н о в т е к с т і? П ро щ о т у т р о з к а з а н о ? Щ о о п и с а н о ? ♦ У с н о о п и ш іть к р іс л о , з о б р а ж е н е на г4' Г .о гр а ф ії.

Кабінет ученого XIX століття ^ у Львівському музеї історії релігії

1 0 0 . П ро читай те уривки. Я к кожен з авторів ста в и ть ся д о о п и суван о го ним ін т е р ’є р у ? З чого с т а є зр о зум іли м їх н є с та в л е н н я ?

I. Над дерев’ яним столом висів портрет Ш евченка. З простенької рами р озгорн уто висів руш ник, наче гаптовані к р и ла якогось дивного білого птаха або величезного метелика. У к утк у стояла охайно підведена червоною глиною біла піч зі старанно м альованим ком ином . Вона, наче огрядна м олодиц я, займала в хаті чимало місця. Світлиця була гарна й затйшна. У се тут було красиве і правильне. За М . Сарма-Соколовським.

II. Хата була мала, стара і по кутках мокра. На покуті стояв заплака­ ний Микола-чудотворець. Руш ник на святому старий, давно не праний. На поколупаній грубі висів портрет Ш евченка. Х азяйка хотіла помазати грубу, та замазала йому кож уха. Х азяїн тоді сварився і наказував не робити, чого не вміє. Ш евченко теж посмутнів і висів такий сумний і зажурений, ніби тільки що виплакався. У хаті непривітно й незатишно. За Г. Косинкою. ♦ Л екси ч н і зн а ч е н н я в и д іл е н и х с л ів з ’я с у й т е з а тл ум ач н и м с л о в н и ч к о м . ♦ В и з н а ч т е вж иті в о п и с а х худо ж н і з а с о б и . ♦ В и д іл іт ь оцінні с л о в а . П о я с н іть їхню р о л ь в о п и с а х .

Ч асто в о п и с а х пр и м іщ ен н я вж иваю ть: • о ц і н н і с л о в а : У к ім н а т а х у нас було г а р н о : в и ч и ­ щено, вилощ ено, покрашено. ( Марко Вовчок). • оцінні р е ч е н н я : В е л и к и й к а б ін е т був я с к р а в о о с в іт л е н и й , з а с т а в л е н и й м 'я к и м и ф от елям и , з а с т е л е н и й к и л и м а м и . Н е й м о в і р н а в и ш у к а н і с т ь ! ( І . Багряний).

Та все ж п о зи ти в н е чи н е га т и в н е ста в л е н н я д о п р и ­ м іщ ен н я н а й ч а стіш е п е р е д а ю ть ч ер ез х у д о ж н і за со б и — е п іте ти , порівняння: С в іт л о було м ’я к и м і з а с п о к і й л и в и м . ( П . Загребельний). У х а т і було чи ст о т а гарно, я к у к в і т н и ч к у . ( М . Коцюбинський). 1 0 1 . П р о ч и та й те . В и з н а ч те вж иті в ур и вках худ ож ні з а с о б и . Чи д о п о м агаю ть вони п ер е д ати с та в л е н н я автора д о пр и м іщ ен н я?

1. Н евеличка кімната. П ід стіною стареньке піаніно. Над ним розпростер на стіні свої крила вишиваний рушник. Н а пюпітрі білий, як вишневий цвіт, аркуш. (А. Пашкевич). 2. У к утк у стояв обірваний диван, мов горбатий старець примостився б іл я стіни спочивати. ( Панас Мирний). 3. Вестибю ль високий і гучний, як склепін н я в храмі. Д овкола все обліп лен о гаслами, плакатами, стендами. З портретів дивились учені різних століть у сюртуках і перуках. (О. Сенчик). 7

♦ Л е к си ч н і зн а ч е н н я в и д іл е н и х с л ів з ’я с у й т е з а тлум ач н и м с л о в н и ч к о м . ♦ У ка ж іть ін ш о м о вн і с л о в а , в и зн а ч те в ни х о р ф о гр а м и .

102. З а поданим планом ск л а д іть у худож ньому сти л і тв ір -о п Ч ь о дного з названи х нижче прим іщ ень. П а м ’ятайте: став л ен н я д о о п и су в а н о го висловлю ю ть і прямо (чер ез оцінні с л о в а ), й о п о сер ед ко в ан о — ч е р е з доб ір відповідних художніх за с о б ів .

ОРІЄНТОВНИЙ ПЛАН ТВОРУ-ОПИСУ ПРИМІЩЕННЯ 1. П р и з н а ч е н н я п р и м іщ е н н я . 2. 3. 4. 5.

Й о го р о з м ір , ф о р м а , о с в іт л е н н я . У я к и х к о л ь о р а х о з д о б л е н о ін т е р ’є р . М е б л і, речі (д е їх розт аш овано і які в о н и ). « Н а с т р ій » п р и м іщ е н н я ( урочист ий, зат иш ний, р о б о ч и й тощо).

• Читальний зал ш к ільн ої бібліотеки. • Н айцікавіш ий у ш колі навчальний кабінет (к лас). • Ш к ільн а майстерня. ♦ З а п о д а н и м п л ан о м н а п и ш іть тв ір -о п и с пр и м іщ е н н я на т е м у «У якій кімнаті

я хотів б и мешкати». Ш

С к л а д іт ь о п и с к ім н а ти , у якій м іг би ж и ти ваш ул ю б л е н и й л іте р а ту р н и й а б о істо р и ч н и й ге р о й . Д о м и с л и в ш и д о о п и с у за ч и н т а кінцівку, н а п и ш іть

твір «Тут міг б и жити...» (князь Святослав, Р усалон ька , Гаррі Поттер...). Р о з д и в іт ь с я б уд и н о к Р а в л и к а і с п р о б у й т е у я в и ти , які к ім н ати « п асую ть» т а к о м у «п о м е ш кан н ю ». С к л а д іт ь і р о зігр а й те д іа л о ги , щ о м о гли б в ід б у ­ т и с я між р ав л и ко в и м и к в а р ти р а н та м и .

Марина ЦИБУЛЯ.

Равлик

§ П Г Р У П И СЛ ІВ З А В Ж И В А Н Н Я М . ^ З А Г А Л Ь Н О В Ж И В А Н І Т А СТИ Л ІСТИ Ч Н О З А Б А Р В Л Е Н І СЛ О В А . Д ІА Л Е К Т Н І, П РО Ф ЕСІЙ Н І С Л О В А Й ТЕРМ ІН И З а вж и ван н я м у сі сл о в а поділяю ть н а з а г а л ь н о в ж и ­ вані і стилістично забарвлені. З а га л ь н о в ж и в а н і сл о в а (їх щ е н а зи в а ю ть с т и л і с т и ч н о н е й т р а л ь н и м и ) ви ко р и сто вую ть у сі л ю д и в у с н о м у й п и се м н о м у м о в л ен н і. Ц е т а к і сл о в а , як м ат и, бат ько, син, д о ч к а . брат, сестра, х л іб , сіль, вода, пш ениця, я б л у н я, виш ня, в іт е р ,

дощ,

будинок,

сорочка,

зелений,

великий,

жити,

дум ат и, т ут , завт ра. Т а к и х слів у м ові більш ість.

Стилістично за б а р в л е н і сл о в а вж иваю ть у т е к с т а х р ізн и х стилів. Д о стилістично з а б а р в л е н и х слів н ал еж и ть : • к н и ж н а л е к с и к а — сл о в а , власти ві п е р е д о в сім пи ­ се м н о м у м о в л ен н ю : держава, мир, р о згл я д, спост ереж ення, намір, м ецена т ст во, п у н к т у а л ь н іст ь, іст и н а , р іш е н н я ;

• р о з м о в н а л е к с и к а — сл о в а , щ о їх у ж и в а ю ть у п о б у то в о м у м о вл ен н і і які в и р а зн о п е р е д а ю ть о ц ін к у осіб, п р ед м етів, явищ і п очуття: доця, плакса, ро зби ш а к а , здоро вань, гуля ка, см а к от а , с п а т о н ь к и , в е ш т а т и ся , ш вендят и, ком и зи т и ся , го рло па ни т и , ш а ст ат и, бай ди к у ва т и , відкараска т и ся , елект ричка (е л е к тр о п о їзд ), б а га т о п о в е р х ів к а (б а га ­ т о п о в е р х о в и й б у д и н о к ), м а р ш р у т к а (м а р ш р у т н е т а к с і), м о б іл к а (м о б іл ь н и й т е л е ф о н ), в е л и к (в е л о с и п е д ), в ід и к

(в ід е о м а гн іто ф о н ). У сл о в н и к а х б іля т а к и х слів р обл ять п о м ітк у «розм .». К н и ж н у л е к си к у вж и ваю ть н е тіл ьки в п и се м н о м у м ов­ л е н н і. У щ о д е н н о м у у с н о м у сп іл к у в а н н і л ю д и ч асто п о р у ­ ш ую ть тем и , які п е р е д б а ч а ю ть у ж и в а н н я к н и ж н и х слів. К н и ж н а л е к си к а поділяється н а т а к і гр уп и : • с у с п і л ь н о - п о л і т и ч н а л е к с и к а — сл о в а , пов'я­ за н і з політичним і гр о м ад ськи м ж иттям суспільства і лю дини в суспільстві: В е р ховна Рада, Р а д а Європи, без'ядерна держава, м іт и н г , вибори, т елеміст, преса, пік е т у ва н н я;

• наукова л е к с и к а — с л о в а , щ о в ж и в аю ть ся в н а у к о в ій л іте р а ту р і т а в м о в л ен н і н а у к о в ц ів : е ксперим ент , аргум ент ,

72

д о с л ід ,

спост ереж ення,

з іс т а в л е н н я ,

преф ікс,

і м е н н и к , в ід м ін ю в а н н я , с л о в о с п о л у ч е н н я , р е ч е н н я , р а д іу с , к л іт и н а , пульсари, м а г н іт н і х в и л і;

• о ф і ц і й н о - д і л о в а л е к с и к а — сл о в а , у ж и в а н і у д іл о в о м у сп іл к у в а н н і, з о к р е м а під час ск л а д а н н я д о к у ­ м е н тів (д іл о в и х п а п е р ів ): н а к а з , з а к о н , з а я в а , р о з п и с к а , р е є с т р а ц ія , і н с т р у к ц ія , прот окол .

п о с в ід ч е н н я , в ід р я д ж е н н я , угода,

1 0 3 . П ро ч итай те. В и зн а ч те р озм овну л ек си ку.

1. Заходить наш скромняга Славко, і всі отетеріли. Поруш ника дисципліни ш петили, а він мовчав. (/. Малишевський). 2. Двометровий здоровило Гр и ц ьк о був, як то каж уть, у гарячому купаний: слово йому скажи — він уж е заводиться. (В. Нестайко). 3. Я ка робота увече­ рі? Іди, синашу, йди. ( Леся Україн­ ка). 4. Зовсім я не ненажера, а томуто на вечерю каш і дай, спечи пампуш ку й не забудь найбільш у грушку. (Є. Гуцало). 5. Я все ніяк доцетрати не міг, що крутиться Земля, мов к уля кругла. (Б. Олійник). 6. Він, може, часом щ ось і не второпав. (Л. Костенко). ♦ Які з уж и ти х у р е ч е н н ях р о зм о в н и х с л ів п е р е д а ю ть п о зи ти в н у оцінку, які — н е га ти в н у ? Д о в е д іт ь , щ о р о зм о в н а л е к ­ с и к а е м о ц ій н о з а б а р в л е н а . ♦ З н а й д іт ь у т е к с т і ф р а з е о л о гіз м , п о я с ­ ніть й о го зн а ч е н н я .

Надя КУРБАТОВА.

Динозавр

О п и ш іть зо б р а ж е н у н а м а лю н ку тв а р и н у , ви ко р и сто в ую ч и р о зм о в н у, е м о ц ій н о з а б а р в л е н у л е к си к у.

1 0 4 ? Подані сл о в а і словоспо л учення зап и ш іть у такій п о сл ід о в н о сті: с у с п іл ь н о -п о л іти ч н а л е к с и к а ; н а у к о в а л е к с и к а ; о ф іц ій н о -д іл о в а л ек си к а.

Орфограма, довідка, аорта, розпорядження, м олекула, генераль­ ний план розви тку держ ави, оголош ен н я, с у сп іл ь н і інтереси, державна власність, звукопис, м алий і середній бізнес, поліс про страхування, прямий кут, приватизація промисловості, договір, дзвінкий приголосний, постанова, політична партія, обмін речовин, рівняння, протокол, присудок.

73

і

Р о зп о д іл л ек си к и м іж стилям и не є засти гл и м і н е п о р у ш ­ ним . С л о в а постійно п е р е х о д я ть з о д н о го стилю в ін ш и й . Т а к , сл о в а елект рика, в іт а м ін , ан т ен а, ат ом , ком п 'ю т ер сьо го дн і вж иваю ться не л и ш е в н а у к о в о м у сти л і, а й у ін ш и х сти л ях м о вл ен ня. 1 0 5 . П ро ч итай те. Як ви д у м а є т е , про одного чи різних птахів ід е ть ся у реченнях?

1. У розфарбовані заходом села л е т я т ь боцю ни. (О. Радушинська). 2. В иглядали бузька ми на плеса бузькі, а до нас здалека прилетів л ел е к а . І тепер той гайстер — ж аб’ ячий гангстер — ходить, як сажотрус... Сказано, чорногуз. ( В. Стор ож у к). 3. Я і сам на бусола схож ий своєю лю б ов ’ ю до отчого краю. (А . М а л и ш к о ).

Ярослав ГОРБАШЕВСЬКИЙ. І

Лелеки І

4

С л о в а , які вж иваю ть л и ш е л ю д и , котрі пр о ж и в аю ть у п е в н ій м ісц е в о с ті, н а з и в а ю ть с я д і а л е к т н и м и : ч іч к а (к в іт к а ), в у й к о (д я д ь к о ), в у й н а (т іт к а ), к о л и б а (ж и тл о ), х у п а в и й (кр аси ви й ), к л а п а н я (зи м ова ш а п к а ), п а сію ва т и (гніватися). Д іа л е к тн і сл о ва н а зи в а ю ть поняття, для п о зн а ч е н н я яки х у л іте р а ту р н ій м ові ви ко р и сто вую ть інш і н а зв и : ковальня (к у з н я ), к о г у т (п ів ен ь ), т р у х а н (ін д и к ), н е ц ь к и (н о чви ), л и л и к (к а ж а н ). У т е к с т а х н а у к о в о г о сти л ю д іа л е к т н і с л о в а в и к о ­ ри стовую ть тільки то д і, ко ли вони є п р ед м е то м вивчення. У х у д о ж н ій л іт е р а т у р і д іа л е к т н і сл о в а вж иваю ться для п р а в д и в о го т а я с к р а в о г о в ід о б р а ж е н н я о со б л и в о сте й

74

м ісц е в о го п о б у т у а б о д л я м о в л е н н є в о ї х а р а к т е р и с т и к и гер о їв тв о р у . З н а ч е н н я д іа л е к т н и х слів м о ж н а з'я су в а ти з а тл у м а ч н и м сл о вн и ко м а б о сл о вн и ко м д іа л е к тн и х слів. П о т р іб н о п а м 'я т а т и , щ о д іа л е к т н і с л о в а н е з р о з у м іл і б іл ь ш о сті л ю д е й , то м у у п о в ся к д е н н о м у м о в л е н н і ними в а р то к о р и стув ати ся о б а ч н о , н е зл о вж и ваю чи . 1 0 6 . Д о кожного з д іал ектн и х сл ів д о б е р іть із довідки відповідник. З а п и ш іть сл о в а п ар ам и . В и д і т и — бачит и.

І. Ф а м іл ія , кош уля, ногавиці, ож іг, коц, фая. II. П орекло, мольфар, ш уф ля, митна, скрегулець, фашега. І- С ім ’я , со р о ч ка , ш та н и , к о ч е р га , к о в д р а , б ур я .

II. П р ізв и сь к о , ч а кл ун , л о п а т а , ган ч ір ка, я с т р у б , в о ло ц ю га. '1 0 7 . П ро читай те пр и сл ів ’я, зам інивш и д іал ек тн і сл о в а д ібр ан и м и з довідки сино нім ам и — загальновж и вани м и сл о в ам и . Чи виграли від цього п р и сл ів ’я ? Чом у?

1. Ч уж и м и руками добре ватри брати. 2. Ф айний, як л я л ь к а з бо­ лота. 3. Так пливе, як тупиця попід воду. 4. Я к повна скриня, то й ми ґаздині. 5. У майстра повна тайстра. Гарни й , с о к и р а ,б а г а т т я , го с п о д и н я , то р б а . ♦ П р и га д а й т е , які д іа л е к т н і с л о в а ви чули в с е л і, д е ж и в у ть в а ш і р о д и ч і. С к л а д іть у с н е в и с л о в л ю в а н н я на т е м у

«Щ о сіл ьц е, тс сл івц е». 1 0 8 . П р о ч и тай те. В и зн а ч те д іал ектн і сл о в а. З якою м ето ю д іал ектн і сло ва вживаю ть у худож ніх тв о р а х ?

Було в Космачі. Дівчина сказала: «О дягнися, як Довбуш! Сфотогра­ фуємось д ля пам’ я ті!» Вбираюся в червоні холош н і, в жовті постоли, в сорочку з оранжевим нагрудником, застібаю ш ирочезний рем інь, що сягає аж понад серце, крисаню натискаю на ч о л о , заглядаю в дзеркало і не впізнаю себе. Невже Олекса? к Д. Павличко.

Микола БІДНЯК. 1

Довбуш 1

75

♦ Щ о вам в ід о м о про О л е к с у Д о в б у ш а ? П р о ч и тай те про ньо го в п о д а н о м у в кінці п ід р уч н и ка д о в ід н и к у « В и д а тн і о с о б и с т о с т і» . Щ о в а с за ц ік а в и л о в цій п о с т а т і? Р о з к а ж іть про ц е.

1 0 9 . П ер епи ш іть, уставляю чи пропущ ені л іте р и . В и зн а ч те д іа ­ лектні с л о в а , поясніть їхню роль у тво рах худож ньої л іте р а ту р и .

1. Крикнув Довбуш по Карпатах: «Л е ґе н і, гу л я й !» (О. Кононенко). 2. П І Д Н . . С У свою молодість яру, як бартку. ( Д . Кремінь). 3. Стою між тихих узб..реж . Промінят-.ся п лаї та ізвори. (/. Гущак). 4. Прозору тиш у прот..нав стук я т еля по дзвін к ій к орі. (Ю. Яновськи й). 5. Стругів викохую ть не в струмовинні, а в чистій, охолодж еній воді. (М . Рильський). ♦ З н а ч е н н я д іа л е к т н и х с л ів з ’я с у й т е з а тл ум ач н и м сло в н и ч ко м у кінці п ід р уч ­ ника. ♦ В и з н а ч т е с л о в а , уж и ті в п е р е н о с н о м у зн ач е н н і. ♦ П о я с н іть р о зд іл о в і зн а к и в р е ч е н н я х, у с к л а д н е н и х о д н о р ід н и м и ч л е н ам и . ♦ П о я с н іть р о зд іл о в і зн а к и в реченні з п р ям о ю м ово ю .

1 1 0 . П ро читай те те к с т , на м ісці крапок вимовляючи дібр ан і з довідки с л о в а . Чи відом е їх н є значення всім л ю д я м ? При потр ебі зв е р н іть ся до тлум ачного сло вника.

У родинах художників діти змалечку стають свідками чуда. Щ одня вони бачать, як батько стоїть за ... , в одній руці в нього — ... , у другій — ... . Полотно спочатку чисте, біле. Та ось художник наносить ... . Д алі бере вугіль, робить рисунок, стирає, знову накреслює. Нарешті митець видав­ лю є з тюбика на ... відразу кілька фарб. Пензлем він торкає одну, другу, третю й починає їх змішувати. П ісля цього торкається ... полотна. З ’ яв­ ляю ться якісь л ін ії, обриси, мазки. Д ень за днем сто їть худож ник б іля ... й пише картину. (Ж и воп и ­ сець ніколи не скаже, що він малює). Поступово тьмяне стає чітким, вже не мазки й не л ін ії, а небо й хмари, простір і повітря, рослини й будівлі, лю дські постаті й обличчя з ’ я в ля ­ ються на полотні. За Н. Соломко. Іван Ф ІРСО В.І

Юний живописець І

Е Ш Е Е ^ Мольберт, пензель, палітра, ґрунт. * »

*

У сн о о п и ш іть м а й с те р н ю ху д о ж н и к а , зо б р а ж е н у на іл ю с тр а ц ії.

П р о ф е с і й н і с л о в а (словосполучення) (від лат. ргоіе55Іо — заняття, спеціальніст ь) уж иваю ть у спілкуванні м іж собою лю ди певної професії, наприклад: • к ів ш , ш т а б а , в а л к и , к л іт ь , п р о д у в а н н я , р о з л и в — м е т а л у р ги ; • с п і д н я к , в е р х н я к , ш п е н и к , п ’я т к а , ж а б к а , в е р е т е н о , в ін ц я — го н ч а р і; • в ерст ка, в и ч и т к а , з в ір к а , ш м уцт ит ул, форзац, м акет , підва л — ви д авц і; • ін с т а л я ц ія , драйвер, ф ормат ування, а р х ів а ц ія , я р л и к — о п е р а то р и ЕОМ . Л ю д я м , які п р ац ю ю ть в ін ш и х га л у з я х , л ек си ч н і зн ач ен н я т а к и х слів зд еб іл ь ш о го н е зр о зу м іл і. У х у д о ж н іх т в о р а х п р о ф есій н і сл о в а вж и ваю ться для то ч н іш о го від твор ення ж и ття, п р а ц і й п о б у ту п р ед ста в н и к ів п е в н и х пр о ф есій . Д е я к і п р о ф есій ні сл о в а стаю ть за га л ь н о в ж и в а н и м и : кок (к у х а р н а к о р а б л і), кам буз (к у х н я н а суд н і), л я п (п о м и л к а у ж у р н а л істів ). Т е р м і н и вж и ваю ть н а у к о в ц і, вій ськ о ві, сп о р тсм е н и , діячі м и стец тв а у своїй пр о ф есій н ій д іял ьності. Ц е сл о в а , щ о н а зи в а ю ть певні поняття: • н а у к и : д іа п а зо н , зв ук, спрощ ення , в ід м ін ю в а н н я , екологія, абст ра кція , вищ а нервова д ія л ь н іст ь, п с и х о а н а л із ; • т е х н ік и : д е т е к т о р , д и н а м ік , процесор, о п е р а ц ій н а сист ем а пр ограм ування; • м и стец тв а : аріозо, інт ерм ецо, амплуа, ін ж е н ю , па-де-де, соло, н о т н и й ст а н.

1 1 1 . П р о ч и тай те. В и зн а ч те тер м іни і п р о ф есійні сл о в а . З якою м етою їх ви ко р и стано в реченнях?

1. Гіган тський зор еліт дрібно дрижав. «Х в и л ь о в і коливання наростають, пане капітане! — доповів вахтовий. — А м п л іт у д а коливань асиметрична! Перевантаження! Загоряння електронної навігаційної систем и!» (С. Красавін). 2. К лю чам и розгвинчую ть блоки, вибивають молотами клиння, і вся споруда корабля, піднята на високому стапелі, утримується вже тільк и двома курками, і трос, що зв’ язує курки, натягуються струною. (Олесь Гончар). 3. Дзвенять якорі. На бакборті трап тихенько скрекоче. І раптом наказ: «П овер ­

77

нути! Вест!» (О. Близько). 4. Залізний л о м іде, і його чекаю ть ряди порож ніх м ульд унизу, і ти маєш управляти своїм магнітно-грейфер­ ним краном. ( Олесь Гончар). 5. Яка боротьба у вас була: уш у, карате, самбо? Я , наприклад, в інституті займався дзюдо і карате-кіокусинкай. (З журналу). С к л а д іть о пис казкового «миш абови ко р и сто в ую ч и п р о ф е с ій н у м о рську лексику.

• Ж та»,

112. Прочитайте. Які терміни (слова і словосполучення) стосую ться науки, які — м и стец тва? Випишіть лиш е ті, що використовує наука про мову.

Е лектрон, кіносценарій, д іл е н ­ ня, прикметник, мізансцена, амп­ л у а , суфікс, тенор, корінь слова, лібрето, множення, м олекула, уп о­ дібнення приголосних, кордебалет, граматична основа, м и н ули й час дієслова, присудок, партитура, сти ­ л і мовлення, прем’єра вистави, сольфеджіо. Чи о д н а к о в е зн ач е н н я те р м ін ів діалог, м о н о л о г у т е а т р а л ь н о м у м и с те ц тв і т а в науці про м о в у?

1 1 3 . П р о ч и та й те. П о ясніть л е к си ч н е зн ачен н я в и д іл ен и х с л ів . Чи можна с к а з а т и , що в поданих реченнях вони є те р м ін а м и ? Відповідь а р гум е н ту й те.

1. Ж и ття — це не минулий, теперішній і майбутній час. Воно — одна-єдина мить, як у людина проживає безліч разів. (Б. Баранов). 2. На арені клум би під куполом неба сьогодні прем’ єра весни. (С. Мудрик). 3. А на ранок новий кліп: все сріблясто-біле. 4. Боятися варто хіба що духовної гіподинам ії та екологічного забруднення душ і. ( Я . Климентовська). ♦ В и з н а ч т е с л о в а , уж и ті в п е р е н о с н о м у зн аченн і. ♦ Я к е з у ж и ти х у р е ч е н н я х с л ів п е р в іс н о є т е р м ін о м : м е д и ц и н и ; кін о ­ м и с т е ц т в а ; т е а тр а л ь н о го м и с т е ц т в а ?

1 1 4 . П р и га д а й те істо р ію з в а ш о го ж и ття, д о я к о ї м ож на б ул о б з а с т о с у в а т и сл о в а Ліни К о стен ко «/ к о ж е н ф ін іш — ц е , п о суті, старт». Розкаж іть її*.

т Іуй»- 1 1 5 . П е р е п и ш іть , уста в л я ю ч и п р о п ущ ен і л іте р и . П ід к р е сл іть І Ц , с т и л іс т и ч н о з а б а р в л е н і с л о в а , н а з в іть с е р е д них д іа л е к т н і, п р о ф есій н і т а тер м іни .

1. У ж е п ід’ їж дж али, коли заск р еготіла коробка пе] ___________ _____ їач, злісно гарикнув двигун і л у с н у л а хрестовина в кардані. (О. Сенчик). 2. К іл ь ­ ка ж інок із порож німи бесагами подалися плаєм, щ о сш.'нався царинками й п ереліскам и до полонини. (Р. Іваничук). 3. Бараболя у мене є, кУіслячок^ теж, і х л іб святий є. (М. Стельмах ). 4. Сьогодні корм д ля худоби здобувається скрізь. Силос, сінаж, кукурудзяна січка, к он ц ен тр ати — все йде у діло. ( Ю . Збанацький). 5. Д озвольте відвідати ваші уроки! Навчіть мене п.^сати конспекти. прав'Жіьно пер.ч'віряти зошити, об’ єднувати а к ту а л іза ц ію , новий м а т е р іа л і опитування. (Ю. Обжелян). 6. Часом скр./паль П ік к оло П аганіні д..вував п у б л .ж у несподіваним піцикато. (З підручника). ♦ У ка ж іть уж и ті в р е ч е н н я х інш о м о вні с л о в а , в и зн а ч те в ни х о р ф о гр а м и . ♦ П о я с н іть р о зд іл о в і зн аки в р е ч е н н я х, у с к л а д н е н и х о д н о р ід н и м и ч л е н а м и .

П исьм о

Письмовий твір-опис приміщення за картиною в художньому стилі

1 1 6 . П ро читай те уривки. Я кий із них є о пи со м п р и м іщ ен н я? У якому й д еть ся про почуття й переж ивання лю дини, ї ї став л е н н я д о прим і­ щ ен н я ?

І. Катерина Б ілокур зайш ла у свою кімнатинку, тихо причини за собою двері. Вдихнула запах рідної оселі, щ о квітувала вишитими подушками, наліж ником, руш никами та пахкими жоржинами в глечику. Ц ей ї ї тихий світ подарував їй стільк и чистих хвилин самотності, злагоди із собою, свята доброти, стільк и натхнення її душ і! Т ут вона вичарувала, в и п лек ала солодку казку своїх картин. Н іде їй не б у л о так святково, як у цих чотирьох стінах під білою стелею. За В. Яворївським.

Катерина БІЛОКУР. |

Глечик із квітами

II. На покуті тем ніли старі образй. Недалечко від ікон висів портрет Тараса Ш евченка. З простесенької його рами розгорнуто звисав рушник. Уздовж стола стояла лава. Н а довгому ослоні, на який падало світло з двох невеликих вікон, леж али тюбики фарб, саморобні пензлики. За п алітру правив шматок скла, що леж ав поруч. На стінах світлиці висіло к ільк а картин, на яких яскравіли квіти. Картини були в неоковирних рамах, а деякі зовсім без рам. За М . Сарма-Соколовським. ♦ П о я с н іть л е к си ч н і зн ач е н н я в и д іл е н и х с л ів . П ро К а т е р и н у Б іл о к ур п р о ч и та й те в д о в ід н и к у « В и д а тн і о с о б и с т о с т і» . О р га н із у й т е у к л а сі в и с та в к у р е п р о д укц ій її к а р ти н . Р о з к а ж іть про к ар ти н у, щ о с п о д о б а л а с я вам н а й б іл ь ш е .

117. Роздивіться репродукції картин Володимира Маковського «Дівичвечір» та Тетяни Яблонської«Колискова». З а поданим на с . 71 планом скла­ діть усний твір — опис приміщення з а однією з картин. ♦ П о ясн іть н а зв и к ар ти н . ♦ З н а й д іт ь ф о т о гр а ф ії, які зо б р а ж ую ть ін те р ’є р и м е м о р іа л ь н и х м у зе їв в и ­ д а т н и х д іячів у к р а їн сь к о ї к ул ь тур и . О п и ш іть о д н е з п р и м іщ е н ь . ♦ С к л а д іт ь і р о з ігр а й те д іа л о г, щ о м іг би в ід б у т и с я між ж у р н а л іс то м т а д и з а й ­ н е р о м , який р о зр о б л я є ін те р ’є р с у ч а с н и х д и тя ч и х кім нат. З н а ч е н н я с л о в а д и за й н е р у то ч н іть з а с л о в н и к о м ін ш о м о в н и х с л ів .

Володимир МАКОВСЬКИЙ.

Дівич-вечір

Тетяна ЯБЛОНСЬКА. І

Колискова І .Ж 1 1 8 . П ро ч итай те. Чи можна вваж ати прочитане оповіданням , у і яко м у н е в и с т а ч а є р о з в ’я з к и ? П ер ек аж іть ур и в о к , д о д а в ш и с а м о с т ій н о п р и д у м а н у р о з в ’я зк у . О б о в ’я зк о в о в в е д іть у т е к с т оповідання о п и с прим іщ ення.

Ж и в у в ели к ом у м істі Х уд ож н и к -ск ульп тор . Був він не геніальний і не бездарний, не багатий і не бідний, не сумний і не веселий. Зате був уважний до всіх, милосердний і справедливий. Набридли Х удож н и ку міська тіснява і міський гамір. Вирішив він переїхати жити до села, де мав будиночок. Був той будиночок не розкіш н и й і не зли ден н и й , а така собі двоповерхова хатка з великими вікнами. Розвісив Худож ник по стінах свої картини, поставив уздовж стін свої скульптури і став жити-поживати. Я кось уночі він почув, що хтось плаче. Вийшов у к ухню й побачив у кутку щ ось маленьке, капловухе й кудлате. Обличчя за бородою не видно, ли ш е зелен і очі блимають. — Т и хто? — здивувався Худож ник. — Домовик я, ось хто! — вигукнуло кудлате й капловухе. — Йду від тебе! А без домовика дім стояти не буде! — Ч им же я тебе розгнівив? — здивувався Худож ник. — Н ащ о статуй заморських понаставляв? Н ащ о на картинах страховисьок понамальовував? У н очі й побалакати нема з ким!.. І виріш ив худож н и к обставити свій дім так, щ об догодиті домовичку... За Г. Вєтровок м і в П р и м іщ е н н я , про як е й д е т ь с я у с к л а д е н о м у в ам и о п о в ід а н н і, н ам алю й т е к о л ьо р о в и м и о л ів ц ям и аб о ф а р б а м и . І Ь У я в іть , щ о ви з у с т р іл и с я з в аш и м д о м о в и ч к о м . Р о з п и т а й т е й о го , щ й о м у п о д о б а є т ь с я у ваш ій о с е л і, а щ о — ні. Д іа л о г р о з ігр а й те в п а р а х .

і

81

П РО СТО РІЧ Н І СЛ О В А . Ж А Р ГО Н ІЗМ И 1 1 9 . П рочитай те. В и зн а ч те л екси чні значення виділених сл ів . Чи є вони, на ваш у думку, те р м ін а м и ?

Іноді дорослі тебе виправляють: необхідно казати не «п ар тер », а «п ар тер », не «к он єш н о», а «зви чай н о» і таке інше. Д ехто від цього відм ахується: чи не однаково? Певно ж , ні. У мові є слова загальнонародні, літературні, а є й діалектні, просторічні, жаргонні слова. Твоє мовлення — свідчення твоєї розвиненості, культури. За В. Русанівським.

С л о в а , щ о в ж и в а ю ть ся л и ш е в у с н о м у п о б у то в о м у м о в л е н н і, н а з и в а ю ть с я п р о с т о р і ч н и м и . У х у д о ж н іх т в о р а х їх в и к о р и сто в у ю ть д ля н а д а н н я з о б р а ж у в а н о м у зн е в а ж л и в о ї, гр у б у в а т о ї х а р а к те р и с ти к и .

Щ

Н априклад: « К о л и щось не т ак, х а й го сп од а р з в и н я » , — з а л із ш и на с т іл , вибачалась Свиня. (С. Коваль). Я к щ о добре п о т р у с и т и ць о го ж е в ж и к а , в и я в и т ь с я , що в і н у с ім нам « з е м л я к » . ( П. Загребельний).

Д о п р о сто р іч н и х слів н а л е ж а т ь т а к о ж і р о с і я н і з м и ( р у с и з м и ) — с л о в а , за п о зи ч е н і з р о сій сь к о ї м о ви , щ о п е р е б у в а ю ть з а м еж а м и у к р а їн с ь к о ї м ови і не за ф ік с о в а н і ї ї сл о в н и к а м и : слідую чи й (зам ість н а с т у п н и й ) , м ір о п р и єм ст в о (зам ість захід). 1 2 0 . П ро ч итай те. В и зн а ч те просторічні сл о в а.

1.

«М ерседес» — прекрасна тачка, а летить — немов на сполох.

(П . Щегельський). 2. Історія стоїть б іля дороги і дивиться, хто їде по соші. (Л. Костенко). 3. Оглядаю ся через плече: мамо рідна, мент. Щ о ж я такого накоїв? (І. Малишевський). 4. Не хватало, щоб я у вікна заглядав. Я вже подіжурю сам. ( М . Вінграновський). 5. І незвісно, кому треба більш е хоробрості: космонавту чи хліборобу? (Б. Олійник).

♦ Які з у ж и ти х у р е ч е н н я х п р о сто р іч н и х с л ів не в а р то , н а в а ш у д ум к у, в ж и в ати в м о в л е н н і? Ч о м у? ♦ 3 якою м е то ю пр о сто р іч ні с л о в а в и к о р и с то в у ю ть у худ о ж н іх т в о р а х ?

1 2 1 . П ро читай те мовчки. Я к х а р а к те р и зу є ін сп екто р а його м овлення? Чому п и сьм енни к, розповідаю чи про н ав м и сн е зр у си ф ік о в ан у урядом ш колу, не п ер ед ав м овлення ін сп екто р а українською чи російською м овою ?

Силкую чись удавати з себе пана, інспектор без ж алю нівечив і українську, і російську мови, нехтую чи першу і не знаючи другої. Х ло п ц і, читать умєєте? — запитався він у ш колярів.

— У м ієм ... — несміливо відповіли деякі. — А щ итать? С кільки буде сємью сєм? — Чотирнадцять! — гук н ули всі відразу. — Н у, дєти, — озвався він до ш колярів, — значить, ви тег получите свідєтельство — коториє екзамен здали... Так от шс теє... Ш к о ла у вас хорошая, і я так долож у у совєт. І арифмети знають. А тепер теє... домой ідіть! г За Б. Грінченкі З м іш у в а н н я у м о в л е н н і у к р а їн с ь к и х т а р о сій сь к и х елі м о в н и х ф о р м н а зи в а ю ть с у р ж и к о м (н а з в а п іш л а в сіл ь сь к о го сп о д а р сь к о го т е р м ін а , щ о о з н а ч а є « су м іш зері р із н и х культ ур »), С у р ж и к о в о м у м о в л е н н ю в л а с т и в і р о сія н ізм и ( с а м о л ь о т , с т р о ї т и , с т о л о в а , д і ж у р н и й ) , п о м и л к о в о п е р е н е се н і в у к р а їн с ь к у м о в у р о сій ські гр м а ти ч н і ф ор м и (г о л о в н а б іл ь — зам ість г о л о в н и й б і л ь ; самі в ід о м и й — зам ість н а й в і д о м і ш и й , н а й б і л ь ш в і д о м и й ) . 1 2 2 . П р о ч и тай те у го л о с. Я ке м овне яви щ е з а с у д ж у є ав то р ?

Я к сп ілк ую ться х л о п ц і, дівчата, діти? «П р ів є т », «кароче «к о н є ш н о », «л а д н о », «у с п о к о й с я », «н е сч и тається», «воопщ е Невже все це створює українську «солов’ їн у » мову? За В. Лизанчуко ♦ Д о кож но го в ж и то го в ур и в к у р о с ія н із м у д о б е р іт ь ук р а їн сь к и й відповідній ♦ П о я с н іть , як т р е б а с т а в и т и с я д о м о в н о го сурж и ку.

Ш Щ

П р о а н а л ізу й те в л а с н е м о в л е н н я і м о в ле н н я с в о їх о д н о к л а с н и к ів . Пр< т я го м к іл ьк о х д н ів з а п и с у й т е т і с л о в а , я к и х би ви хо тіл и п о зб у ти с О б г о в о р іт ь п и т а н н я ч и с т о т и м о в л е н н я з і с в о їм и д р у з я м и . С п р о б у й ! п е р е к о н а ти їх у н е о б х ід н о с ті к о н тр о л ю в а ти п р а в и л ь н іс ть с в о го м о в л е н н я.

В у к р а їн с ь к ій м ові н а я в н і т а к о ж в у л ь г а р и з м и . гр у б і, л ай л и в і сл о в а а б о зв оро ти .

Ц

П о за з а га л ь н о в ж и в а н о ю м овою стоять ж а р г о н і з м (ф р а н ц . пт аш ина м о в а ) — сл о в а а б о в и сл о в и , у ж и в а ї н е в е л и к о ю гр уп о ю л ю д е й . Спіл к ую ч и сь , ці л ю д и д о д аю т д о свого м о вл ення сп ец и ф іч ні ем о ц ій н о з а б а р в л е н і сл о в а. Т а к , д о су ч а сн о го м о л о д іж н о го ж а р го н у н а л е ж а ть слов к л а с н о (д у ж е д о б р е ), т у су в а т и ся (п роводи ти час у к о м п ан д р у зів ), просунут ий (той, х то досяг чогось, зн а є щ ось к р а щ з а ін ш и х ), ч а й н и к (л ю д и н а , н е д о св ід ч ен а в п евній га л у з н о в а ч о к ), прикольний (п о тіш н и й , см іш н и й ), фенечк

(н ам и сто , б р а с л е т зі ш к ір и , б ісе р у а б о б у д ь -я к а п р и кр асс т а ін ш і.

83

^

1 2 3 . П ер епи ш іть, уставляю чи пропущ ені л іте р и . Д а й те відповідь на з а п и т а н н я : я к у р о л ь в ід іг р а є м о в л е н н я в о ц ін ц і л ю д и н и с п ів р о з м о в н и к а м и ? У с а м о о ц ін ц і?

Навчатися гарного, спокійного, інтелігентного мовлення треба довго й наполегливо. Д л я цічого потрібно пр&слухатися, за п а м ’ ято­ вувати, багато ч.чТати. Наше мовлення — найважливіша частина не л.-.ше нашої поведінки, нашої душ і, розуму, а й нашої здатності не піддаватися ш к о д л и в о м у вп ли ву оточення, навіть я к щ о воно затягує. За Д. Лихачовим. ♦ Л е к си ч н е зн а ч е н н я в и д іл е н о го с л о в а з ’я с у й т е з а тл ум ач н и м сло в н и ч к о м . С е р е д р ізн о м а н ітн и х сл о в н и к ів є , як в и я в л я є т ь с я , і сл о в н и к и ж а р го н н о ї л е к с и к и . Н а в іщ о вчені у к л а д а ю т ь т а к і с л о в н и к и ? С п р о б у й т е д а т и т л у м а ч е н н я к іл ьк о м с л о в а м м о л о д іж н о го ж а р го н у. Н а п р и к л а д : кум пол,

зам орочка, п ри ба м б аси , потрясний. Р о з к а ж іть , як ви р о з у м іє те в и с л ів д а в н ь о гр е ц ь к о го ф іл о с о ф а С о к р а та

«Заговори , щ об я тебе п обач и в ». П р о С о к р а та п р о ч и та й те у д о в ід н и к у « В и д а тн і о с о б и с т о с т і» . т

П р и га д а й те в и п ад о к із в л а с н о го ж и ття аб о п р и д у м а й те іс то р ію , д о якої м ож на б ул о б уж и ти о д н е з п р и с л ів ’їв : «С лова — ц е теж вчинки » ,« М удра

голова н е допустить л и хі слова». 1 2 4 . П рочитайте вірш . В и зн а ч те його те м у й головну думку.

Боротьба за рідну мову — це не тільк и боротьба, Ц е викохування слова, добрий вибір і сівба. Щ об від серця і до серця, від душ і і до душ і П отрапляли ці ядерця і приймалися усі. Щ об ярились, квітували ці зерняточка малі І щодня заполоняли простір рідної зем лі. Щ об ніщ о не заважало їм здійматися й цвісти, Щ об будяччя чорне ж ало не вбивало ці ростки. О. Лупій. ♦ Я к ви р о з у м іє т е в и сл ів викохування с л о в а ? ♦ Ч о м у б о р о ть б у з а ч и с т о ту м ови а в то р по р івню є з ви б о р о м з е р н а і його с ів б о ю ? Щ о п о е т м а є на у в а з і, го в о р яч и про будяччя чорне ж ал о ? С п р о б у й те н а п и с а ти вірш про р ід н у мову. В и к о р и с т а й т е с а м о с тій н о д іб р а н і р и м и . Н а п р и к л а д : сл о в о — м ова — чудова — ко л и ско ва. у » 1 Я к ви з н а є т е , св о є р ід н и й к о м п ’ю тер н и й ж ар го н іс н у є і с е р е д ко р и стуи З вачів Е О М . Д о б е р іть і р о зтл у м а ч те п ’я т ь сл ів із ж а р го н н о ї к о м п ’ю тер н о ї л е к си к и .

Б р о д й л к а — к о м п 'ю т е р н а гра, у я к ій треба вик о н у ва т и р із н о м а н іт н і дії, аби з н а й т и вих ід.

§ о

О Ф ІЦ ІЙ Н О -Д ІЛ О В А ^ 57 Л Е К С И К А 1 2 5 . П ро читай те т е к с ти .

I. Оселився якось у цих м ісцях сотник на прізвисько Б ілий. Добре знав я того хвацького козарлю гу. Н іхто його на ш аблі взяти не міг: силач був великий. А до того ж спритний був і одчайдушний. С к ільк и раз піде на ворога — все перемож цем вертає. Г у ля є , бенкетує, аж зем ля трясеться! Незчувся він, як і старість потихеньку підкралась і л я г л а на плечі. Засумував козарлюга, на шаблю схиливш ись. Добра в нього — повні двори. А д ля кого усе те, навіщо? Не дав йому Бог діточок. К ом у все лиш ити? А як старість уж е білим цвітом оповила йому скроні, наказав сотник побудувати високу церкву. Дотепер вона тут стоїть. З журналу. II. ХАРАКТЕРИ СТИ КА економіста планово-економічного відділу Дніпровського відділення Промінвестбанку м. Києва Б іло го В’ ячеслава Івановича, 1970 р. народження, українця, освіта — вища В. Б іли й працює на посаді економіста з 1995 р. 1994 р. закінчив К и ївськи й національний університет народного господарства зі спеціальності «Ф ін ан си і кредит». Має високий професійний рівень з питань планування грошового о б ігу та б ух га лтер ськ о го о б л ік у . С луж бові обов’ язки виконує сумлінно. П ідвищ ує кваліф ікацію . Розпочав освоювати новітні програми бухгалтерського обліку. У колективі планово-економічного відділу має авторитет. Завідувач Дніпровського відділення Промінвестбанку Н ачальник планово-економічного відділу

с - Сірко О. С. Коваленко

10.07. 2006 ♦ 3 якою м е то ю с тв о р е н о кож ен т е к с т ? Х то й о го а д р е с а т и ? ♦ Я ки й з т е к с т ів є д о к у м е н то м (д іл о в и м п а п е р о м )? ♦ В и з н а ч т е с т и л ь кож ного з т е к с т ів , св о ю д у м к у д о в е д іт ь .

85

С л о в а і сл о в о сп о л у к и , щ о за б е зп е ч у ю ть у с н е й пи сем не д іл о в е сп іл к у в а н н я м іж у ста н о в а м и та м іж п р а ц ів н и к а м и й у ст а н о в а м и , н ази в аю ть ся о ф і ц і й н о - д і л о в о ю л е к с и ­ кою. У сн е д іл о в е сп іл к у в а н н я в ід б ув аєть ся н а н а р а д а х , з б о р а х то щ о . П и сем не сп іл к у в а н н я здійсню ю ть з а д о п о м о го ю д о к у ­ м ентів (д іл о ви х п а п ер ів ). Д о о ф іц ій н о -д іл о в о ї л е к си к и н а л е ж а ть сл о в а о д н о зн а ч н і, повністю п о зб а в л е н і е м о ц ій н о го з а б а р в л е н н я : а к т , довідка, у х в а л а , позивач, свід ок, м ай н о, д ом о вл а сн и к, у х в а л и т и , з ат вер д и т и .

З п о гл я д у п о х о д ж е н н я в цій гр у п і слів п е р е в а ж а ю т ь ін ш о м о в н і сл о в а ( п р о т о к ол , поліс, код екс, біографія, алібі, і н с т р у к ц і я ) , хо ч є ч и м а л о п и то м о ї у к р а їн с ь к о ї л е к си к и (оголошення, угода, з ая в а, з в іт , допит). 1 2 6 . П ро ч итай те. З ’я су й те сти л ь висловлю вання, свою д ум ку д о в е ­ д іть . В и зн а ч те оф іційно-ділову л екси ку. Стаття 16.

Ж одна дитина не може бути об’єктом свавільного або незаконного втручання в здійснення її права на особисте та сімейне життя, недоторканність житла, таємницю кореспонденції або незаконного посягання на її честь і гідність. З Конвенції про права дитини. 1 2 7 . П р о ч и та й те . В и з н а ч т е л е к с и к у (сл о в а і с л о в о с п о л у ч е н н я ), х ар актер н у для наукового сти л ю . О ф іц ійно-діло ву л ек си к у випиш іть.

Відкрити збори; кілобайт; геохронологічна таблиця; довести до відома; мутація; ставити на голосування; процесор; заземлення; усунути з посади; детектор; порядок денний; динамік; вхід вільний; план затвердити; діапазон; радіус; діаметр; записати до протоколу. 128. З а п а м ’ятай те вислови, які вживаються в офіційно-діловому мов­ ленні.

ІРАВИЛЬНО 5рат и у ч а с т ь І р о в е с т и з а х ід Лист уват ися

НЕПРАВИЛЬНО П р и й м а т и уч а ст ь П р о в е с т и м ір о п р и єм ст в о Переписуват ися

♦ П ереп иш іть речення, виправивш и пом илки.

1. Ш естикласники поспіш али на ш кільне міроприємство. 2. У конкур­ сі з мови будуть приймати участь всі охочі. 3. Ми хотіли б переписуватися з нашими ровесниками із зарубіж ж я. 1 2 9 . П ро читай те ф р а зе о л о гізм и . П о­ я сн іть їх н є значення.

1. За мене не розпис��йся. 2. Здати до архіву. 3. Останнє слово. 4. Закон не писаний. 5. Чорнильна душа. 6. Оскар­ женню не п ідлягає. 7. П озбавляти права голосу. 8. Очна ставка.

зрократ

♦ Чи м о ж н а с т в е р д ж у в а ти , що к о л и сь ці в и с л о в и н а л е ж а л и д о о ф іц ій н о - д іл о в о го с т и л ю ? З а я к и х о б с т а в и н мі у ж и в а ти ся кож ен в и сл ів д о т о г о , я к с т а в ф р а з е о л о гіз м о м ? ♦ П о я с н іть , чо м у ав то р д а в с в о їй ф о т о г р а ф ії т а к у ж а р тів л и в у н а зв у.

1 3 0 . О з н а й о м те с ь із п о сл ід о вн істю лек си ко ло гічн о го ро зб о р у С Л І Е Усно зр о б іть лекси кологічни й розбір слів, виділених у поданих н наступній сто рінц і реченнях. П О С Л ІД О В Н ІС Т Ь Л Е К С И К О Л О Г ІЧ Н О Г О Р О З Б О Р У • В и з н а ч т е , п о в н о з н а ч н и м чи н е п о в н о з н а ч н и м є с л о в о . • З ’я с у й т е л е к с и ч н е з н а ч е н н я с л о в а ( якщ о в о н о п о в н о з н а ч н е ). • В и з н а ч т е , о д н о з н а ч н е в о н о чи б а г а т о з н а ч н е . • П о м ір к у й т е : у п р я м о м у чи п е р е н о с н о м у зн а ч е н н і в ж и т о с л о в о в р е ч е н н і ( якщ о багат означне). • С к а ж іт ь , чи м а є с л о в о с и н о н ім и , а н т о н ім и ; я к щ о м а є , д о б е р іт ь їх. • З ’я с у й т е , я к е с л о в о з а п о х о д ж е н н я м : н а л е ж и т ь д о ко р ін н о ї у к р а їн с ь к о ї л е к с и к и чи з а п о з и ч е н е . • Я к щ о с л о в о з а п о з и ч е н е , з ’я с у й т е , з я к о ї м о в и ( з а с л о в н и к о м ). • В и з н а ч т е , д о а к т и в н о ї чи п а с и в н о ї л е к с и к и н а л е ж и т ь с л о в о . • Я к щ о д о п а с и в н о ї, т о в о н о з а с т а р іл е ( а р х а їз м а б о іст оризм ) чи н е о л о г із м . • В и з н а ч т е , я к е ц е с л о в о : з а г а л ь н о в ж и в а н е чи с т и л іс т и ч н о забар влене.

-

87

ЗРАЗОК УСНОГО ЛЕКСИКОЛОГІЧНОГО РОЗБОРУ ▼ ---------------------К о в и л а золотиться п р о м ін ц я м и о с о н н я р а н к о в о г о . [Д. Б ілоус). С л о в о о с о н н я — п о в н о з н а ч н е . Н а з и в а є « н е з а т ін е н е м іс ц е , щ о о с в іт л ю є й о б іг р ів а є с о н ц е » . Б а г а т о з н а ч н е ; у ж и т е в п р я м о м у з н а ч е н н і. С и н о н ім и : п ід с о н н я , п р и гр ів , в ід с о н н я ; а н т о н ім : зат інок. Н а л е ж и т ь д о к о р ін н о ї у к р а їн с ь к о ї л е к с и к и . Н а л е ж и т ь д о а к т и в н о ї л е к с и к и . З а г а л ь н о в ж и в а н е .

1. М альви звелись на ґанок, під вербами дж ерело, світлий, мов промінь, ранок, в ім л і легк ій село. ( Т . Мельниченко). 2. Частіше мусим згадувать старе ми, к о л и щ е Борисф еном був Д ніпро. (А. Гризун). 3. П очім тепер граминочка озону? Відрядження візьму в зелену зону. (В. Баранов). 4. Ч айці чапля чемно мовить: «Ч ор н огуз піш ов на лов и . Ч и м ч и кує він до ставу через л о зи к у ч е р я в і». (О. Кононенко).

З в ’я з н е м о в л е н н я П исьм о

Т"

Складання плану роботи

1 3 1 . П оясніть л ек си ч н е значення кожного спільн о ко р ен ево го сл о в а, уж итого у сло воспо л ученнях.

П лановий відділ; незапланований захід; понадпланова робота; позапланове д ослід ж ен н я; п лан ом ір н и й розвиток; продумане планування. 1 3 2 . П ро ч итай те. Наскільки потрібним є такий діловий п ап ір , як план р о б о ти ? Н авіщ о, на ваш у дум ку, його ск л а д а ю ть ?

Складають плани проведення окремих заходів, навчальної або виробничої д ія льн о сті установ чи окрем их працівників, плани розвитку країни. П лан може мати вигляд таблиці, графіка, довільного тексту. П лан и бувають: перспективні (розраховані на к іл ь к а років), річні, піврічні, квартальні, щ ом ісячні, щотижневі та щоденні. Головне у плані — точність, стислість, чіткість формулювань. Обов’яз­ ково потрібно визначити терміни виконання запланованого. Добре продуманий і правильно складений план — запорука успіху справи. • П о ц ік а в те сь у б а ть к ів , як и м и п л а н а м и к о р и с ту ю ть с я вони у с в о їй ро бо ті. Я к ви в в а ж а є те , чи к о р и сн а зв и ч к а с к л а д а т и п л ан р о б о ти на д е н ь , ти ж д е н ь , м іс я ц ь ? Які р и с и х а р а к те р у в и хо в ує зв и ч к а п л а н у в а ти ж и т т я ? С в о ї д у м к и з ц ьо го п р и в о д у о б го в о р іть у к л а с і.

1 3 3 . О з н а й о м т е с я з і з р а з к о м п л а н у п ід го т о в к и ш к іл ь н о го з а х о д у .

П л а н п ід го т о в к и до н о в о р іч н о г о вечора у ч н ів 6-х класів

Н а зв а і з м іс т заходу

В ідм іт к а

Т е р м ін ви к о ­ нання

Відп о від а л ьн і

про виконання

1

Створення сценарію вечора

Д о 05.12

Коваленко С.

2

П ідго т о вка літератур ної композиції

Д о 18.12

Бабенко О.

3

Розучування пісень

Д о 18.12

У часники шкільного вокального ансамблю

4

Визначення конкурсів, ігор

Д о 18.12

Зайченко П., Сторожук 0.

5

М а л ю ва н н я свят кових плакатів

Д о 18.12

Члени гуртка «Ю н и й худож ник»

6

Д о 18.12

Онищ енко Л., Гарбузюк К.

Д о 26.12 Н аписання жарт івливих запрошень

Семенченко Т.

Вигот овлення гірлянд, іграшок для оздоблення залу

7

А & М ІЬ

Т ~ Проведення генеральної репетиції

29.12.

Старости 6-А, 6 Б, 6 В класів

♦ С к л а д іть план підготовки д о ш кільного м а с к а р а д у «Герої ул ю б л ен и х книжок».

Д Г

1 3 4 . С к л ад іть план підготовки д о ш кільної в иставки з а однією із запр о поновани х те м та напи ш іть о голош ення про відкриття цієї ви ставки .

• Я ким я бачу сам себе (виставка автопортретів). • П ропозиції ш к ільн и х кутю р’ є (ескізи одягу для ш колярів). • У ч н і та вчителі ж артують (виставка карикатур на теми ш к іль­ ного ж иття).

і

89

З в ’я з н е м о в л е н н я

Говоріння

ЧГ

Складання діалогів (телефонна розмова)

О со б л и в о ю ф о р м о ю у сн о го сп іл к у в а н н я є т е л е ф о н н а р о з м о в а . В о н а м о ж е б ути н е о ф і ц і й н о ю (п р и в атн о ю , о соби стою ) та о ф і ц і й н о ю (д іл о вою , сл у ж б о в о ю ). З м іст о ф іц ій н о ї те л е ф о н н о ї ро зм ови — д іл о в е п о від о м ­ л е н н я , д о м о в лян н я п р о д іл о в у зустр іч, сл у ж б о в і п е р е м о ­ вини, н а д а н н я к о н су л ь та ц ій то щ о . Т е л е ф о н н а р о зм о ва ск л а д а єть ся з т а к и х ч асти н : • у ста н о в л е н н я зв 'я зк у (п р и вітан н я, о б о в 'я зк о в е в заєм н е п р е д ста в л ен н я ); • в и к л а д сп р ав и ; • за в е р ш е н н я сп іл к у в а н н я (з а в е р ш у є р о зм о в у то й , хто п о те л е ф о н у в а в ). Ви м оги д о м овця, щ о сп ілкується те л е ф о н о м , т а к і: • • • • • • •

дотримання етикету спілкування; спокійний, увічливий тон мовлення; змістовність висловлювання; лаконізм висловлювання; середній темп мовлення; середня сила гучності мовлення; дотримання правил орф о епії.

1 3 5 . С к л ад іть і р о зігр а й те д іа л о г між кл асн им керівником і працівни­ ком Н аціонального м узею Т ар аса Ш евченка про з м іс т і порядок п р о в е­ ден ня е к с к у р с ії для ш ести к л асн и к ів . В и к о р и ста й те подані в рамці с л о в а ,с л о в о сп о л у ч е н н я і речення. Д о б р о г о д н я ! П р о ш у , з а п р о с іт ь д о т е л е ф о н у ... З в а м и г о в о р и т ь ... У м е н е п р о х а н н я ... Ч и н е м о ж н а з а м о в и т и о г л я д о в у е к с к у р с ію ? Б іл ь ш іс т ь уч н ів в ід в ід а є м у з е й у п е р ш е . З а з д а л е г ід ь в и з н а ч и т и з м іс т . Е к с к у р с ія т р и в а т и м е ... О г л я н у т и е к с п о з и ц ію . С т а в и т и з а п и т а н н я . В и в ч а л и т в о р и . З н а ю т ь н а п а м ’я т ь . В и к л и к а є в е л и к е з а ц ік а в л е н н я . Б а ж а н о н а к ін е ц ь т и ж н я . О к о т р ій п о ч а т о к ? У з г о д и т и з р о з к л а д о м у р о к ів . Я к и м т р а н с п о р т о м з р у ч н о д іс т а т и с я ? В д я ч н и й з а р о з м о в у . Д о з у с т р іч і.

1 3 6 . С к л ад іть і р о зігр а й те д іа л о г між батьком ш коляра і кл асн им керів­ ником, який повідом ляє по те л е ф о н у про д а ту проведен н я батьків­ ських зб о р ів. В и к о р и ста й те подані в рамці с л о в а , сло в осп о л учен н я і речення.

Д о б р и й д е н ь ! В и б а ч т е з а т у р б о т у . З а п р о с іт ь , б у д ь л а с к а , д о т е л е ф о н у ... П р о ш у з а ч е к а т и . П е р е д а ю т р у б к у . Я т е л е ф о н у ю у т а к ій с п р а в і... П р о ш у в з я т и у ч а с т ь . П о рядо к д б н н и й . Р о згл я д а ти м е м о п и тан н я. Реж и м ш ко л яр а. Л іт е р а т у р а д л я с а м о с т ій н о г о ч и т а н н я . Р о б о т а з і с л о в н и к а м и . Н е б уд у зл о в ж и в ати ваш и м ч а со м . В дяч н и й з а р о зм о в у.

1 3 7 . С к л а д іть і р о зігр а й те д іа л о г між ш ести к л асн и к о м , який п ри ­ хворів, то м у не з н а є д о м аш н ьо го зав д ан н я , т а його о д но кл асн и ком . В и к о р и ста й те подані в рамці с л о в а , сло в осп о л учен н я і речення. Д о б р и й в е ч ір ! В и б а ч т е , чи м о ж н а з а п р о с и т и ... П р о б а ч , т и з а р а з н е з а й н я т и й ? Я т е л е ф о н у ю в т а к ій с п р а в і... З а в ж д и р а д и й т е б е ч у т и . П р о ш у д о п о м о г т и м е н і... Р о з р а х о в у ю н а в з а є м н у д о п о м о г у . З а з д р ю т в о їй в ід п о в ід а л ь н о с т і. З а п и с и п о т р іб н о р о б и т и в ч а с н о . В д я ч н и й з а ін ф о р м а ц ію . Т е л е ф о н у й , я к щ о б у д е п о т р іб н а д о п о м о г а Р а д и й д о п о м о гти . О то ж д о м о в и л и с ь .

ЗАПИТАННЯ І ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ | ▼ ^ ▼--------► ►Щ о вивчає лекси кологія? ► ►Я к ви розумієте вислів с л о в н и к о в и й с к л а д м о в и ?

► ►Щ о таке лексичне значення слова? Я ке щ е значення, крім л е к ­ сичного, має слово? ► ►Наведіть приклади однозначних і багатозначних слів. ► ►Щ о означають поняття а к т и в н а л ек си к а і п а си вн а л е к с и к а ? ► ►Я ка відм інність м іж архаїзмами й історизмами? С кладіті словничок «З астарілі слова в мовленні м оїх бабусь і д ід усів ». ► ►Я к і слова називаються неологізмами? Я к виникають неологіз ми? Складіть словничок «Н ео ло гізм и нашого ч асу». ► ►Н аведіть приклади термінів. Я ком у стилю мовлення властиве їхн є вживання? ► ►Я к і слова називають діалектними? Наведіть приклади. ► ►Я к і слова називають професійними? Складіть словничок про фесійної лексики сучасного вчителя. ► ►Я к і слова називають жаргонізмами? Вульгаризмами? Ч ом у ні варто їх уж ивати? » ► ►Спілкування у якій сфері ж иття забезпечує офіційно-ділові лексика? Я к і д ілові папери вам відомі?

91

СЛОВОТВІР. ОРФОГРАФІЯ Н ад чим ш :

Я і ми: народ, людство

Еітш М а тш твірне С Л О В О , твірна основа; значущі частини слова; способи словотворення; чергування звуків; складні слова

Це потрібно знати: способи словотворення (префіксальний, суфіксальний, префіксально-суфіксальний, безафіксний, складання основ або слів) №

Цього необхідно навчатися: робити словотвірний розбір слова Це треба запам'ятати: правила чергування звуків при творенні слів; написання складних слів Над цим варто замислитися: С лово формує світ . С пот ворене сл о во — сп от вор ю є його.

1 3 8 . П р о ч и тай те. В и зн ач те л ек си ч н е і гр ам ати чн е зн ачен н я кожного виділеного с л о в а .

1. Ж и ття прожить — не поле перейти... Хтось плуга тягне, хтось бреде за п луго м . (В. Слапчук). 2. А так х о тіл о ся прож ити, як проживає в п олі жито. ( О .Л у п ій ). ♦ В и з н а ч т е ф р а з е о л о гіз м и . Р о з к р и й те їх н є зн ач е н н я. ♦ В и з н а ч т е уж и ті в р е ч е н н ях ф о р м и о д н о го с л о в а т а с п іл ь н о к о р е н е в і с л о в а . П о я сн іть , як ви їх р о зр ізн и л и .

*

Н ео б хід но розрізняти с л о в о з м і н у і с л о в о т в о р е н н я . С Л О В О З М ІН А

— ц е утво р ен н я

р із н и х ф о р м

то го

с а м о г о с л о в а : ш кола, ш коли, ш колі, ш колою , у ш к о л і. Ф ор м и слів різняться м іж со б о ю л и ш е гр ам ати ч н и м зн ач ен н я м . С Л О В О Т В О Р Е Н Н Я — ц е у т в о р е н н я в ід н а я в н и х у м о в і н о в и х с л ів . Н а п р и к л а д : ш кола — ш к іл ь н и й (п о в'язан и й із н а в ч а л ьн и м

п р о ц есо м у ш к о л і а б о н а л е ж н и й ш к о л і); ш кола — ш коляр (учень ш к о л и ); ш коляр — ш колярський (властивий ш к о л я р ам ). Творення н о ви х слів від т и х , які в м ові вж е існую ть, є н а й в а ж л и в іш и м за со б о м зб а га ч е н н я сл о в н и к о в о го с к л а д у м ови . В ід о д н о го сл о в а м о ж н а утв о р и ти ч и м а л о п о х ід н и х слів. Н а п р и к л а д : м удрий — прем удрий, нем удрий, м у др іст ь, мудрець, по-мудром у, м удруват и то щ о .

К о ж н е з у тв о р е н и х слів т а к о ж м о ж е стати о сн о во ю для тво р ен н я ін ш и х слів: м удрува т и — м удрува нн я, м удрован ий . 1 3 9 . П ро ч итай те. В и зн а ч те вжиті в реченнях спільно ко р еневі сл о в а, виділіть у них корінь.

1. Тоді я великий, коли будую світ щастя лю дського, к оли творю. ( Олесь Гончар). 2. Немає у світі нічого страшнішого за нелюдяних лю дей . ( І . Ж иленко). 3. Ч есть лю д и н и п олягає в том у, щоб у

задоволен н і своїх потреб вона за леж ала т іл ь к и від свого працелюбства, своєї поведінки і свого розуму. (Г. Геґель). 4. Горджуся тим, щ о родом я із лю дства, щ о я ж иву, лю дина м іж людей. (П . Перебийніс). 5. Час — тіль к и те, що можна віддати лю дям на щастя і на добро. (Д. Павличко). ♦ Я к а зн а ч у щ а ч а с ти н а с л о в а м іс т и т ь й о го л е к си ч н е зн а ч е н н я ? ♦ В и з н а ч т е вж иті в р е ч е н н я х р ізні ф о р м и о д н о го с л о в а . ♦ Я к а зн а ч у щ а ч а с ти н а с л о в а м іс т и т ь й о го гр а м а ти ч н е з н а ч е н н я ?

140. П ерепиш іть. Визначте спіль'Ць нокореневі сло в а, виділіть у них корінь.

1. Х л іб и н а . 5£лі&ороб. Спервовіку святі слова! (С. Цавленко). 2. Про поширеність Гончарства в У країні свідчать назви с іл: Ґон**ар)і, Г о н чарне, Гбнч'арівка. Т а й прізвища Ґон тар, \Гончаренко, Гон ­ чарук не рідкісні. { Н . Крутенко). ♦ У тв о р іть р ізн і ф о р м и в и д іл е н и х сл ів

(у сн о ).

/

♦ У тв о р іть і з а п и ш іть різні ф о р м и с л о в а

п раця. С п р о б у й т е у тв о р и ти в ід ц ьо го ж с л о в а інш і с л о в а . Я кі зн ачущ і ч а сти н и с л о в а ви в и к о р и с та л и з а та к о го т в о р е н ­ ня?

§10

Яків ГНІЗДОВСЬКИЙ. Сільський хліб

ОСНОВНІ СПОСОБИ СЛ О ВО ТВО РЕН Н Я

1 4 1 . П ро читай те речення. П ом іркуй те: від якого сл о в а утво р ено кожне з виділених с л ів ?

1. Де сніг буде, там хліба прибуде. 2. Грудень рік кінчає, а зиму починає. ( Народна творчість). 3. У п али приморозки ранні на молоду озимину. (Д. Загул). 4. У листопаді зима з осінню бореться. ( Народна творчість).

С л о в а ви н и к а л и й ви н и к аю ть не о д н а к о в о . О со б ли во сті ви ни кнення б а га ть о х слів загу б и л и ся у в ік а х . С л о в а , б у д о в у я к и х н е п о в'я зуєм о сьогодні з ін ш и м и спільн о к о р е н е в и м и с л о в а м и , н а зи в а ю ть с я н е п о х і д н й м и . О сн о в и т а к и х сл ів с к л а д а ю т ь с я л и ш е з к о р е н я : сон ц -е, добр и й , і-т и , з н а т и , т р и .

Б ільш ість слів н а ш о ї м ови п о х о д и ть від ін ш и х сл ів, і спосіб їх н ь о го тво р ен н я м о ж н а п р о стеж и ти . Т а к і сл о в а н а зи в а ю ть похі д н й м и . С п о с о б и т а о с о б л и в о с т і т в о р е н н я п о х ід н и х с л ів в и в ч а є р о з д іл н а у к и п р о м о в у — С Л О В О Т В ІР .

95

1 4 2 . В и зн а ч те , від яких сл ів утвор ено подані с л о в а . З а п и ш іть слова п а р а м и . З а д о п о м о го ю яких зн а ч у щ и х ч а сти н у т в о р е н о с л о в а ? В и діл іть словотворчі п р еф ікси т а суф ік си . П рочит ат и < — ч ит ат и. П р и к о р д о н н и к

Прийти <— ... Записати <- ...

Л існ и к ... Ш ахтар і — ...

кордон.

Підсніж ник <— ... Навуш ник ...

С л о в о , як е повністю «лягає» в о сн о в у п о х ід н о го сл о в а, на зи в а ється т в і р н и м . Наприклад: м о в а —>р о з м о в а ; у ч и т е л ь —» у ч и т е л ь сь к а . П р о те н а й ч а с т іш е но ві сл о в а твор яться н е від сл о в а , у зя то го повністю , а від о с н о в и сл о в а . Наприклад: 'мода —> м о в и т и ;'у ч ііт и —> у ч и т ел ь. О с н о в а , в ід я к о ї у т в о р е н о н о в е с л о в о , н а з и в а є ть с я т в і р н 6 ю . Наприклад: 'сло4о —>с л о в іїш ї. 1 4 3 . П ерепи ш іть. У кожному з похідних слів виділіть твір н е сло во або твірну основу. З а допом огою яких значущ их части н це сл о в о утв о р е н е ?

н ш г » 'Кобза —» кобзар. Дерево —» деревце; славний —> преславний; робити —» зробити; живий —> оживити; межа —> безмеж ний; кімната —> кімнатний; дорога —» придорожній. ♦ П о зн а ч те у сл о в а х о р ф о гр а м и , п о я с н іть н а п и с а н н я в и д іл е н и х с л ів .

1 4 4 . Д о поданих похідних сл ів д о б е р іть сл о в а , від яких їх утво р ено . П р и їх а т и <— їха т и .

Л у го в и й , садочок, розгадати, приказка, безсонний, прибережний, вечірній, голосок.

п р аліс,

назустріч,

♦ З а д о п о м о го ю яки х зн а ч у щ и х ч а с ти н с л о в а у тв о р е н о нові с л о в а ? В и д іл іть у с л о в а х ці ч а с ти н и .

145. Розгляньте таблицю. Назвіть способи словотворення. Розкажіть про кожен с п о с іб , доповнивш и подані в таблиц і приклади сам о стій н о дібраними.

СПОСОБИ СЛОВОТВОРЕННЯ НАЗВА СПОСОБУ СЛОВОТВОРЕННЯ

ЯК УТВОРЕНО СЛОВА

ПРИКЛАДИ

ПРЕФІКСАЛЬНИЙ

За допомогою префіксів

П р и н е ст и

СУФІКСАЛЬНИЙ

За допомогою суфіксів

Зимювий <— !'зиліа

96

'н ест ії

НАЗВА СПОСОБУ СЛОВОТВОРЕННЯ

ЯК УТВОРЕНО СЛОВА

ПРЕФІКСАЛЬНОСУФІКСАЛЬНИЙ

За допомогою префіксів та суфіксів одночасно

БЕЗАФІКСНИЙ

Відкиданням префіксів, суфіксів, закінчень (тобто афіксів)

СКЛАДАННЯ ОСНОВ або СЛІВ

Поєднанням двох або більше основ слів чи їхніх частин

ПРИКЛАДИ

Т ір й п іч о к <— піч

, П е р е к л а д <— перекладат и

С н іго п а д <—'сніг падає

♦ З н а ч е н н я с л о в а аф ікс уто ч н іть з а сл о в н и ч к о м те р м ін ів у кінці п ід р уч н и ка.

1 4 6 . П ер еп и ш іть. У кож ному п о хідн о м у сл о в і в и д іл іть твір н у осн о ву або вкаж іть тв ір н е с л о в о . П о зн ачте зн а ч ущ і ч асти н и , з а до п ом огою я ки х утво р ен о с л о в о . В и зн а ч те с п о сіб його тво р енн я. Бандура - » бандурист; очерет —> очеретяний; небесний —» під­ небесний; сильний —> пресильний; рукав —> нарукавник; Д онецький басейн —» Д онбас; блаки тн и й —> б ла к и ть; зелен и й —> зелен ь; переїздити —» переїзд; запалити —» запал. 1 4 7 . В ід п о д ан и х с л ів усн о у тво р іть по 2 - 3 сл о в а су ф ік са л ь н и м сп о с о ­ бо м . Н азвіть слово тво р чі с у ф ік с и .

ЕШ И >

кл ен ок Клен <^>~кленищ е ^кленовий

Каштан, голуб, вулиця, ріка, сад, дерево, сила. 1 4 8 . П е р еп и ш іть, п ід к р е с л іть сп ільн о ко р ен еві с л о в а , утво р ен і с у ф ік ­ са льн и м сп о со б о м . В и д іл іть словотво р чі с у ф ік с и . 1. Найдорожче в світі слово так звучить у рідній мові: мати, матінка, матуся, мама, мамонька, мамуся! (Б. Гринько). 2. У слові просвічує слово, словечко, слівце, словенятко. (77. Перебийніс). 3. М ій світе, світку, світоньку, світищ е мій! (М . Вінграновський ) . 4. Понад рікою сп и н и ли сь і за в ік ув али там десятки п олтавськ и х м іст, містечок, с іл, селищ , сілець. (/. Сенченко). 1 4 9 . Д о п од ан и х с л ів усн о д о б е р іть анто н ім и з н е - . В и зн а ч те сп о сіб тво ренн я ц и х с л ів . Залеж ність, давній, глибокий, тісно, холодно. 1 5 0 . П е р е п и ш іть, уста в л яю ч и пропущ ені л іт е р и . П ід к р е сл іть у р еч ен ­ нях а н то н ім и . В и зн а ч те , від я ки х сл ів і яки м сп о собо м ці сл о в а у тв о р е ­ ні. В и д іл іть у них п р е ф ік с и .

97

1. Зійде сонце, зайде сонце, а затим настане ніч. (Б. Олійник). 2. У з.'-млі кроти за всякої погоди для себе риють викоди і входи. (Р. Качурівський). 3. Усе ж іЬ е зіц віте і чимдуж ві£рвіте. (II. ІІеребийніс). 1 5 1 . Від поданих сл ів усно утвор іть по 2 - 3 сл о в а преф іксал ьн им сп о со б о м .

М Л с Г .Т Ь - В и со к и й — п р еви сокии , неви соки и , за ви сок и и . Розум ний, веселий, летіти, вірити, казати, вага, рада.

$

1 52. П рочитайте. З а таблиц ею «Способи словотворення» (с. 9 6 - 9 7 ) в и зн ач те сп о сіб творення виділених слів.

1. Збираючись у дорогу, добре вибирай напарника. 2. У дорозі й палиця супутник. 3. З насмішки люди бувають, а в насмішника очі вилазять. 4. Пірнала черепаха, пірнала, та підводником так і не стала. ч

Народна творчість.

1 5 3 . В ід поданих слів п р е ф іксал ьн о -суф іксал ь н и м сп о со б о м утвор іть і зап и ш іть нові сл о в а . П означте в них словотворчі п реф ікси т а Суф ікси.

При кордоні; за греблею; над міру; при березі; під березою; без меж. 1 5 4 ^ 'П ер еп и ш іть , уставл яю ч и про пущ ені л іте р и . В и зн а ч те с л о в а , утвор ені п р еф іксал ьн о -суф іксал ьн и м сп о со б о м . Р о зб е р іть ці сл о в а за будовою .

1. З гадую мамину р у к у на ч о л і, мов гіро^Голода^йд лІД:ток на рані. (Л . Скирда). 2. Стояв свіж и й осінній н а д в £ л ф й Я ^ (/ . Сенченко). 3. П іш ш ски з п о л я гн али ч ф е д у . (Л. Костенко). 4- Д^би. як п о Ь р а т і& ї} обнялися віттям . 5. Мене вітають в їіід н ^ е с ^ п т и ц ір ,-! я їх також п р ^ іт а т и рад. (Є. Гуцало). 6. М ерехкотить шД$арНиЩ м ц] ш лях. (Д. Павличко). 7. Ч ер ем ха зацвітає перед останЦ^м приїлорозкбм^ (Народна творчість). 1 5 5 . П ро ч итай те. У кожному слові в и зн ач те твірну о снову, словотворчі суф ік си т а п р еф ікси . З ’я су й те с п о сіб сло в отво р ен н я.

Читанка, відзнака, зупинка, переміна, підвіконня, щоденник. 7 . \

Гїіі

1 56. П ро ч итай те. В и зн а ч те сл о в а , утвор ені б еза ф ік сн и м сп о со б о м .

1. П іднім али прапор на Вкраїні синьо-жовтий у блакитну вись. (Б. Кулик). 2. П ід н яли ми знамена прадавні — синь небесна, колосся пшениці. ( М . Барчук). 3. Б лакить мою душ у обвіяла. ( I I . Тичина). 4. В полі птиця сива кряче, облітає шир. (А. Малишко). 5. На травах сонця плями, я п ’ ю духм янь ріки. (В. Сосюра). 6. Не має спочиву ріка, бо течія річки стрімка. (О. Ш угай). 7. Очі вбирають безмір. (М . Луків). ♦ В и з н а ч т е у с л о в а х вивчені о р ф о г р а м и . П ри п о тр еб і с к о р и с т а й т е с я п е р е ­ ліко м о сн о в н и х о р ф о гр а м , у м іщ е н и х н а ф б р з а ц і п ід р уч н и ка.

1 5 7 . В ід поданих слів утвор іть нові сл о в а б еза ф ік сн и м сп о со б о м . С л о ва зап и ш іть парам и.

Е 2 2 Ш ^ З а п и с а т и —» запис.

І. Заявити, перелазити, занепадати, юний, зелений, міцний, мазати, обстріляти, перекладати. II. П ереглядати, переходити, відлітати, розкладати, розтинати, запливати, щ еміти, молодий, лютий. 1 5 8 . В и зн а ч те с п о сіб тво рення поданих сл ів . Чому так н азв ан о явищ а й п р е д м е ти ?

Краєвид, н ебосхи л, сух ов ій , х в и л ер із, х ліб о р о б , м олоковоз, зерносховище, землетрус, окомір, всюдихід, багатозначний, двоборство, одинадцять, семиповерховий, салон-перукарня, телефон-автомат, купівля-продаж , фотовиставка, радіопередача, телем іст, астро­ навт, космодром. 1 5 9 . П е р е п и ш іть , на м ісц і крапок уставл яю чи пропущ ені л іте р и . С л о ­ в а, утв о р ен і с п о со б о м с к л а д а н н я , п ід кр есл іть.

1. Засіває поле хлібороб, пр..'пада душею до з..м лі. (Ю. Воропай). 2. Як х л іб дозріває, з. .млероб не гуляє. (Народна творчість). 3. Завжди є в самоствердженні потреба, нехай то пісня, хай танок, хай вірш. (в. Гуца­ л о). 4. К ор ін ь всього л ..х о г о — грошолюбство. (З Біблії). 5. Срібно­ листая осика загадалася, мовчить. (С. Черкасенко). 6. С п л..лось в один З . . Л Є Н И Й дах дубів в..соке в е р х о ­ віття. (Д. Фальківськии).

іШ*

А

Анатолій ГАЙДАМАКА. І Материн сад І

Р о з к а ж іть про зо б р а ж е н е на к ар ти н і « М атер и н с а д » , ви ко р и сто в ую ч и с л о в а , утв о р е н і р ізн и м и с п о с о б а м и .

160. П ерепи ш іть, уставляю чи пропущ ені л іте р и . В и зн а ч те сп о с тво рення виділених сл ів . С л о в а , утвор ені сп о со б о м ск л ад ан н я , під кресліть.

ГІр..родолюби пер..казую ть цікаву німецьку л..генду. К ущ ики чорниці густо вкр..вають зем лю в тих місцях, де ж ..вуть крихітні

гноми й к ар ли к и . Ц і с..вобороді істоти к оли сь марно ш укали надійної схованки для себе і своїх самоцвітів. Лю ди знаходили їх ск р ізь: у п ід в алах, л ь о х а х , ущ ели н а х , л іс а х і я р угах . ї;

99

пер., слід у вали союзники ж адібних до дорогоцінного каміння людей: лопата, кирка й сокира. Н ареш ті над карликам и змилувався буйнолистий чорничний кущ. Він упустив блукальц ів під з..лен е шатро чорничного ліска. У рукотворних п..черах під зел..нню яг..дних кущ ів і Ж . . В Є тепер крихітний хитромудрий народець. З журналу. ♦ Чи є це в и сл о в л ю в а н н я т е к с т о м ? С в о ю д у м к у д о в е д іт ь . ♦ В и з н а ч т е р е ч е н н я з у з а га л ь н ю в а л ь н и м и с л о в а м и при о д н о р ід н и х ч л ен ах. П о я сн іть уж и в ан н я в них р о зд іл о в и х зн а к ів . У я в іть , щ о у з в ’я з к у зі зм ін а м и к л ім а ту в сі л ю д и н а З е м л і на півр о ку м а ю ть с т а в а т и д е с я т и м е т р о в и м и в е л е т н я м и , а на н а с ту п н і півроку п е р е тв о р ю в а ти м у ть с я на п ’я т и с а н ти м е т р о в и х к а р л и к ів . Чи ко р и сн и м д л я л ю д с т в а с т а л и б та к і т и м ч а с о в і п е р е тв о р е н н я ? Ч о м у ? О б го в о р іть це з др узям и .

1 6 1 . Від яких слів чи основ утвор ене кожне з ім ен ? Х то з відомих вам історичних о сіб носив ко тр есь із цих ім ен ? Щ о ви з н а є т е про цих л ю д ей ? П рочитайте про деяких із них у довіднику «Видатні о соб и стості».

Святослав, Володимир, Ярослав, Богдан, Добродія, Мирослава, Славомир, Дзвенислава, Борислав, Лю бомир, Л ю дм ила, В ’ ячеслав. ♦ Я к и х я к о с те й п р а гн у ть н а д а ти д и т и н і, виби р аю чи д л я н е ї ім ’я ? ♦ Чи є с е р е д в а ш и х з н а й о м и х л ю д и , ім е н а яки х утв о р ен і с п о с о б о м с к л а д а н ­ н я ? Я кі це ім е н а ? ♦ Д із н а й т е с я , щ о о зн а ч а є в а ш е ім ’я . Р о з к а ж іть про це о д н о к л а с н и к а м . С к л а д іть у с н е в и сл о в л ю в а н н я на т е м у «Чи виправдовую я с в о є ім ’я».

ВасильЛОПАТА. Володимир Великий

100

С л о в а м ож уть утво р ю вати ся сп о со б о м ск л а д а н н я у п о є д н а н н і з су ф ік сал ь н и м сп о со б о м : в и ш го р о дськ и й — високо, город + суфікс -ськ-; чорноморець — Чорне море + суфікс -ець. 1 6 2 . П р о ч и тай те с л о в а . П о єднанням яких сп о со б ів їх у тв о р е н о ?

Х ліборобськи й , всесвітній, ж итомирянин, чорнобилець, м ило­ сердний, доброчинність. 1 6 3 . В ід п од ани х сл о в о сп о л уч ен ь усн о утвор іть ск л а д н і с л о в а . Які с п о со б и сло вотво р ення вам д о в е л о с я п о є д н а ти ? Середня А з і я — середньоазіатський.

Б іла Церква; Східна Європа; Чорне море; Д алекий Схід. 1 6 4 . П р о ч и тай те. В и зн а ч те сл о в а , утвор ені по єд н ан н я м д в о х сп о собів сло в о тв о р ен н я. Які це с п о со б и ?

1. У см іха ли сь чорнобривці карими очима. (Б. Олійник). 2. Давно ж иття м инуло старосвітське. (М . Рильський). 3. Від зорі хай цвіте до зорі та твоя хліборобська наука. ( Л . Забашта). 4. Ж адоба розкоші жене лю дину на злочинний ш лях. ( І . Захарченко). 5. Самолюбець, як ті граблі, все собі горне. ( Народна творчість). 6. Я п іш ла шукать в бору чародійницю стару. (Я . Забіла). ♦ В и д іл е н і с л о в а ви п и ш іть т а р о зб е р іть з а б уд о во ю .

^СлідородськЩ.І

З в ’я з н е м о в л е н н я Г о в о р ін н я

▼------

Складання діалогів

1 6 5 . С к л ад іть т а р о зігр а й те д іа л о г між то в ар и ш ам и . О дин із них через уч асть у сп о р ти вн и х зм аган н я х не в с т и г а є зу с тр іти на вокзалі бабусю , яка п р и їзд и ть д о м іста в п ер ш е, то м у він п р о си ть зр о б и ти це сво гс то в ар и ш а. Той н епо коїться, чи в п ізн ає б аб усю , яку ніколи не б ачи в. V репліках д іа л о гу в и к о р и ста й те подані в рамці сл о в о сп о л уч ен н я . С и в о в о л о с а ж ін к а , щ и р о с е р д а у с м іш к а , п р а в о м ір н е х в и л ю в а н н я , т р и р іч н а р о з л у к а , о д и н а д ц я т и л іт н ій о н у к , б а г а т о л ю д н і м іс ь к і в у л и ц і, д е с я т и п о в е р х о в и й б у д и н о к .

1 6 6 . С к л ад іть і р о зігр а й те д іа л о г між д во м а ш кол ярам и . Тем а сп іл к у вання — д уш ев н і яко сті лю ди ни, з якою хо тіл о ся б др уж и ти , т а людини.

101

спілкування з якою кращ е уни кати . У репліках д іа л о гу в и к о р и стай те подані в рам ці сл о в а . П р а ц е л ю б , в ід ч а й д у х . Д о б р о з и ч л и в и й , п р а в д о м о в н и й , м и л о с е р д н и й . П у с т о ц в іт , л о б о т р я с , л и ц е м ір , д у р н о с м іх , п р о й д и с в іт , з д ій м и г о л о в а .

1 6 7 . У вказаній по слід о вн о сті зр о б іть словотвірни й розбір виділених у поданих реченнях слів ( у с н о ) . _____________ ПО С Л ІД О В Н ІС Т Ь С Л О В О Т В ІР Н О Г О Р О З Б О Р У ___________ • Д о б е р іт ь с л о в о , в ід я к о го у т в о р е н о п о д а н е {н а й б л и ж ч е д о п о хід н о го з а зн а ч ен н я м і прост іш е з а б у д о в о ю ). Ц е т в ір н е с л о в о . • В и д іл іт ь т в ір н у о с н о в у (с п іл ь н у частину а н а л ізо в а н о го й твірного

с л ів ). • В и з н а ч т е с л о в о т в ір н і п р е ф ік с и , с у ф ік с и , с п о л у ч н и й го л о с н и й

(якщ о є ). • В и з н а ч т е с п о с іб т в о р е н н я .

З о р е п а д . С л о в о у т в о р е н е в ід с л ів з о р я т а падат и. Т в ір н і о с н о в и — з о р - і -п а д — п о є д н а н і с п о л у ч н и м г о л о с н и м [ е ] . С п о с іб т в о р е н н я — скл ад ан н я о сно в.

ЗРАЗОК ПИСЬМОВОГО СЛОВОТВІРНОГО РОЗБОРУ

^

▼------

'З о р е п а д <— з о р я , падат и (с к л а д а н н я о с н о в ) .

1. Буває час, коли потрібніше красномовне мовчання, ніж говір слово. (/. Нечуіі Левицькиіі). 2. Н е х а й тернистий в мови слід , т а українське щире слово почув, збагнув і визнав світ. (Б. Дегтярьов). 3. М ила юнь моя, лю би, вивчай солов’їн у мову! (М. Волощук). 1 6 8 . В и зн а ч те сп о сіб тво рення кожного з п оданих сл ів . Зр о б іть пи сьм овий словотвірни й розбір виділених слів.

К н и гарн я, лю бом удр , вибір, доброд��й, дивоевіт, народний, авторський, перечитати, пережити, повчальний, незрівнянний. ♦ В и д іл е н і с л о в а р о зб е р іть з а б уд о в о ю . П о я с н іть р ізн и ц ю між сл о в о тв ір н и м р о зб о р о м с л о в а і р о зб о р о м с л о в а з а б уд о в о ю . ♦ У в е д іт ь с л о в а д о с а м о с т ій н о «К азк о в и й с в іт книж ок».

скл ад ен о го

висловлю ванн я

на

тем у

С п р о б у й т е с к л а с т и с ц е н а р ій к о м п ’ю те р н о ї гр и , о сн о в н е з а в д а н н я п е р ­ со н аж ів я к о ї б уло б тв о р и ти с л о в а . Х то м іг би с т а т и го ло в н о ю д ій о в о ю о со б о ю в та к ій гр і?

Є

§ 1 1

ПЕРЕХІД СЛІВ

З ОДНІЄЇ Ч А СТИ Н И МОВИ В ІНШ У

Нові сл о в а утвор ю ю ться і ш л яхо м п е р е х о д у о д н і є ї ч а с т и н и м о в и в ін ш у . Т а к , пр и км етн и к м о ж е п ер ейти в ім енни к (набережна, черговий), ім енни к — у прислівник (зимою, кругом).

ПОРІВНЯЙТЕ: Сам с т а р и й Д н і п р о с и н ів унизу. ( П. Куліш ).

С т а р и й у в ій ш о в до х а т и , п ом оли вся до об разів і

А м ат е ри н к а все діт ей гойдає І к о л и с к о в у пісеньку співає. ( Л . Костенко). В е с н о ю з а п а х л о , ве сн о ю , по бруку дзвеня т ь ручаї. « ( В. Сосюра ).

гл я н у в на онучку. ( П. Куліш). С п ів а ла м ат и к о л и с к о в у , в ди т я вчаровувала мову. (Д . Павличко). Х т о в е с н о ю не ледарює, той у зи м к у біди не чує. (Народна творчість).

103

169. Прочитайте. Визначте, якими частинами мови є виділені слова в кожному реченні. 1. Кошовий отаман від ім ен і січового товариства вступав у дипломатичні стосунки з іноземними державами. (З підручника). 2. Од козачої відваги втік паша, як битий лис. Кошовий обняв Н етягу: «Д обре, сину, потрудивсь!» (Б. Олійник). 3. Сніг на верхів’ ї узгір ’ я бли щ и ть так яскраво, щ о здається не раз, мов займаються раптом вогні вартові. ( Леся Українка). 4. Вартовий був балакучий, як перукар або зубний лікар. (Я . Загребельний). 170. Перепишіть. Слова, що з о д нієї частини мови перейшли до іншої, підкресліть. 1.

А к а д ем ік В олодим ир Вернадський — ген іа льн и й учений.

(З журналу). 2. Сучасне завжди по дорозі з минулого в майбутнє. (О. Довженко). 3. Ідуть перехож і невпинним прибоєм. (Б. Сосюра). 4. «П ора м олоду виряджати до м олодого!» — гукає друж ко. ( Панас Мирний). 5. « Я сьогодні чергова!» — хвалиться Маринка. (Я . Забіла). ♦ П ро В о л о д и м и р а В е р н а д с ь к о г о п р о ч и т а й т е у д о в ід н и к у о с о б и с т о с т і» . Я к и х щ е в и д а тн и х у к р а їн с ь к и х уч е н и х ви з н а є т е ?

«В и д а тн і

[Ж. 171. З поданими словами усно складіть речення, щоб слова ^ виступали то прикметниками, то іменниками. Знайомий, військовий, булочна, учительська.

ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ ▼ ▼--------► ►Щ о вивчає словотвір? ► ►Щ о таке т вірне с л о в о ? Щ о таке т вір н а о с н о в а ? ► ►Я к і є способи словотворення? ► ►У чому полягає суф іксальний спосіб? Преф іксальний? П ре­ фіксально-суфіксальний? Безафіксний? Спосіб складання слів та основ? Наведіть приклади слів, утворених цими способами. ► ►Ч и м ож уть способи словотворення поєднуватись? Наведіть приклади. ► ►Наведіть приклади слів, що перейш ли з однієї частини мови в іншу. ► ►П оясніть різницю м іж словотвірним розбором і розбором слова за будовою. ► ►Уявіть, що автори підручника запропонували вам підготувати к ільк а вправ для розділу «С ло в отв ір ». Сформулюйте до таких вправ завдання.

З в ’язне мовлення Ч и т а н н я • о в о р ін н я |

Усний переказ тексту із творчим завданням

1 7 2 . П ро читай те казку. П оясніть, щ о в ід б и в ає заго л о в о к — т е м у чи головну дум ку твору.

Я к Д ан и ло став королем Ж и в собі сирота Данило. Був він не такий, як усі діти, бо все мріяв про хатину, яка літає. А ще мріяв стати королем. За такі м рії мачуха см іялася з хлоп ц я й била його. У т ік Д анило з дому. Піш ов у ліс. А там хата стоїть. Тільки-зайш ов хлопчина до хати, як здійнялася буря, підняла ту хатину й понесла. Опустилася хата в далеком у королівстві. А там якраз помер старий король. Садять на престол м алого королевича. Піш ов Д ан и ло до палацу на королевича подивитися. Сторожа його пропустила. Почав хлоп ец ь королевичу про свої пригоди розповідати. Той слухає, аж рота роззявив. А тоді каже, що хоче Данилове вбрання одягнути й пожити трохи там, де його не знають. П о м ін я ли ся х л о п ц і одеж ею . Д ан и ло в палац і зали ш и вся, а королевич через паркан п ереліз та й подався до міста. Г уля в там, поки не зголоднів. Прийшов додому, а сторожа його не пускає. Визирнув Д анило з вікна, наказав вартовим пропустити, бо то ж справжній король. Зрадів м алий королевич, що Д ан ило його признав. Захотів, щоб обидва вони стали королями. Так і зробили. Обидва королю вали, а лю ди за них ж и ли заможно і щасливо. ♦ С к л а д іт ь і з а п и ш іть план т е к с ту . ♦ С к л а д іт ь о п и с ха ти н и (з с е р е д и н и ), у якій л іт а в Д а н и л о . ♦ У с н о п е р е к а ж іт ь к а з к у з а п л а н о м , у в е д іт ь д о п е р е к а з у с а м о с т ій н о ск л а д е н и й о п и с ін т е р ’є р у ч ар івн о ї х а ти . т

Р о з к а ж іть , щ о зр о б и л и б в и , н а тр а п и в ш и на «летю чу» х а т у (т р а м в а й , т р о л е й б у с , л а в к у у с к в е р і). К уди й н а в іщ о ви б п о л е т іл и ? Щ о і к о го хо тіл и б по б ач и ти на в л а с н і о чі? З ким п о го в о р и ти ? П ро щ о ?

Віктор ВАСНЕЦОВ. Килим-самоліт

06

$ 1 2 А

ЗМ ІНИ П РИ ГО Л О СН И Х З А ТВ О РЕН Н Я СЛ ІВ • Чергування приголосних за творення іменників із суфіксом -ин(а) від прикметників

1 7 3 . П р оч и тай те прикм етники т а утво р ені від них ім енники. Які зміни п ри голосних звуків відбулися з а сл о в о тв о р е н н я ? Н азвіть л іте р и , які позначаю ть звуки , щ о ч ер гую ться.

ш

Ч е р к а с ь к ий — Ч еркащ ина.

Батьківський — Батьківщ ина; львівський — Львівщ ина; прилуцький — П рилуччина; вінницький — Вінниччина. З а тво р ен н я ім ен н и ків із су ф ік со м - и н ( а ) від п р и км етн и к ів зв у к о с п о л у к а [ с 'к ] зм іню ється н а [ш ч ]: у г о р [с ’к ]и й — У г о р [ ш ч ]и н а ; к и ї в [ с 'к ] и й — К и ї в [ ш ч ] и н а ; зв у к о с п о л у к а [ц 'к ] зм іню ється н а [ч :] : т ур е[ц к ]и й — Т у р е [ч :]и н а , н і м е [ц ’к ]и й — Н і м е [ч : ]и н а . Н а письм і зв у к о сп о л у к и п е р е д а єм о в ід п о в ід н о - щ - і -чч-: угорський — У го р щ и н а , к и їв сь к и й — К и їв щ и н а , т урецький — Т уречч ин а. В и н я то к: Г а л и ч и н а . О рф ограм а «л іт е р и щ , чч в ім ен н и к а х із суф іксом - и н ( а ) » 1 74. Утворіть від прикметників іменники із суф іксо м -и н (а ). З ап и ш іть їх. Е П Ш ^

К а га р л и ц ь к и й — К а га р л и ч ч и н а .

І. Канівський, овруцький, м иколаївський, харківський, чиги­ ринський, Хмельницький, дрогобицький, лохвицький. II. Миргородський, житомирський, уманський, німецький, т у ­ рецький, козацький, кріпацький, панський. ♦ В у тв о р е н и х с л о в а х п о зн а ч те о р ф о г р а м у «літери щ , чч в ім ен н и ках із

суф іксо м -и н (а )» . ♦ П о я с н іть уж и в ан н я в е л и к о ї л іте р и .

1 7 5 . П ер епи ш іть. Після вид ілени х іменників зап и ш іть у дуж ках п ри ­ км етник із твірною основою .

е п е е и > Хм ельниччиною з ап ахло. ( П. Куліш ).

( Х м е л ь н и ц ь к и й ) с к р із ь по В к р а їн і

1. Гетьман Сагайдачний не тіль к и давав відсіч нападникам, а й переносив військові д ії на тери торію султа н ськ о ї Т уреччини. (З підручника). 2. Мов той орел, літав Богун по К иївщ ині й Брацлавщ ині. (А. Кащенко). 3. Кож не поселення козацьке у П обуж ж і та Ін гулеч ч и н і ставало серйозною перепоною на ш л я х у татарської кінноти. (А. Дрофань ). 4. В ’ ячеслав Чорновіл родом із Ч еркащ ини, що межує з Кіровоградщ иною . (З довідника). ♦ П о я с н іть ч е р гу в а н н я п р и го л о с н и х, щ о в ід б у л о с я з а тв о р е н н я ім е н н и ків із с у ф ік с о м -ин(а) в ід п р и км е тн и ків . ♦ В и з н а ч т е р е ч е н н я , у с к л а д н е н і о д н о р ід н и м и ч л е н а м и , п о я с н іт ь у ни х р о зд іл о в і зн а к и . ♦ З р о б іть зв у к о в и й з а п и с в и д іл е н и х с л ів . ♦ П ро П е тр а С а га й д а ч н о го , Ів а н а Б о гу н а т а В ’я ч е с л а в а Ч о р н о в о л а прочи­ т а й т е в п о д а н о м у в кінці п ід р уч н и ка д о в ід н и к у « В и д а тн і о с о б и с т о с т і» . Щ о , на в а ш у д ум к у, п о є д н у є ці істо р и чн і п о с т а т і?

/ц б ]£ р е р е п и ш іт ь , на м ісці крапок у с т а в т е пропущ ені л іте р и . 1 1 . Є на У країні ^ е в ^ ^ ^ и л о ї Полтав.^нни, б ^ а т о ї на гарні куточки, чудовий крас’видТ ( Олена Пчілка). 2. З в е н и г о р д ^ н а — співучий куток України. (С. Васильченко). 3. Д он е.лш о моя, моя ти батьківщино! (В. Сосюра). 4. Ц віте Г у ц у л ь ^ ін а квітками. ( Олександр Олесь). 5. Н а весь світ уславилися ткані на Кролеве.'.йні рушники. (З журналу). 6. У моєму селі на Сум."?йні здавна віталися з кожним зустрічним. (О, Ш угай). 7. Головним районом р озселен н я українців у Слова".Ліні є Пряш ів. лана. (З підручника). ♦ В и з н а ч т е с п о с о б и тв о р е н н я в и д іл е н и х с л ів . ♦ О б ґр у н ту й те в ж и ван ня в е л и ко ї л іт е р и . йьіив Р о з д и в іт ь с я л и с т ів к и , на яки х зо б р аж е н і ф о р те ц я в м іс ті Д у б н о , щ о на Р ів н е н щ и н і, за м о к О л е с ь к о (Л ь в ів щ и н а ), куточок п а р ку « О л е кса н д р ія » (К и їв щ и н а ). Я кі п а м ’ятки а р х іте к ту р и на те р и то р ії У кр аїн и ви з н а є т е ? Д е б у в а л и ? Р о з к а ж іть про це на ур о ц і.

ш

• Чергування приголосних за творення * прикметників із буквосполукою - Ч Н - ( - Ш Н - ) 1 7 7 . В ід поданих сл ів усн о утво р іть при км етни ки . Які зм іни п р и го л о с­ них в ід б ул и ся ?

М олоко, місяць, сонце, пшениця, столиця, вулиця, кликати. З а тво р ен н я п р и км е тн и к ів із суф іксо м -н - пр и го ло сн і [ к ] ,

і

[ц], [ц ] зм іню ю ться н а [ч]. З в у к о с п о л у к у [чн] н а письм і п е р е д а єм о б у к в о с п о л у к о ю -чн-: з н а к — з н а ч н и й , з а л із н и ц я — з а л із н и ч н и й . В и н я т к и : р у ш н и к , р у ш н и ц я , м ір о ш н и к , с о н я ш н и к , д в о ­ р у ш н и к , сердеш ний (у зн а ч е н н і н е щ асний), т ор іш н ій .

О рф ограм а «б у к в о с п о л у к а - ч н у п р и км етн и к ах із суф іксом - н - » 1 7 8 . В ід поданих сл ів утвор іть при км етни ки , сл о в а за п и ш іть пар ам и . П о зн ачте в с л о в а х о р ф о гр а м у «буквосполука -чн- у прикметниках із суф іксо м -н-». А п т е к а — ап т ечни й.

Звук, дяка, криниця, вулиця, ш тука, медик, ком ік, математик, електрика, бібліотека, безпека, рука, сонце, серце. 1 7 9 . П ер епи ш іть. У виділених сл о в а х п о зн ач те о р ф о гр ам и .

І. 1. Я хочу пити сонячні настої, пізнать до краю радощі земні! (В. Симоненко). 2. Н аснились мальви, рута-м’ ята і скрип криничний ж уравля. (77. Дворський). 3. П ерелилася на терасу м олочн а піна черемшин. (Л. Костенко). 4. Тумани, неначе пшеничні м линці, в глибокій доли н і парують. (І. Чумак).

II. 1. М ісячн і плям и — як вибухи світла рушничні. (Є. Гуцало). Зі мною розмовля природи голос вічний. (В. Сосюра). 3. І здається, що я володію віковічним секретом краси. (В. Симоненко). 4. Навіщ о нам торіш ні бур ’ яни? У п о лум ’ я цю гнилість, у багаття! (77. Перебийніс). 5. Н е клади яєчної ш каралупи, а кажи пш еничде слово. 2.

( Народна творчість). ♦ П о зн а ч те в с л о в а х о р ф о г р а м у «літери, щ о позначають нен аголош ені голосн і». П о я с н іть н а п и с а н н я с л ів із ц ією о р ф о гр а м о ю .

1 8 0 . П ро читай те с та т тю зі «Словника-довідника з культури ук раїн сько ї мови». С л о в а се р д е ч н и й т а се р д е ш н и й ув ед іть д о с а м о с тій н о ск л а д е н и х речень.

108

С Е Р Д Е Ч Н И Й — С Е Р Д Е Ш Н И Й — С Е РЦ Е В И Й . Розрізняю ться за значенням. С Е Р Д Е Ч Н И Й ужив, у значеннях: 1. П ов’ язаний із почуттями, переж иванням и лю дини. С е р д е ч н а т у га . 2. Д обрий, чулий. Сердечна л ю дин а.

С Е Р Д Е Ш Н И Й уж ив, у значенні «я к и й викликає співчуття, бідолаш н и й ». Д и в л ю с я : п ід т и н о м сердешна д и т и н а , х л о п 'я т к с маленьке — в ся в л а т к а х с в и т и н а . ( Б . Грінченко).

С Е РЦ Е В И Й ужив, у значенні «я к и й стосується серця, пов’ язаний із хворобами серця, призначений д л я лікування сер ц я». Серцев і м ’язи. Серцева д ія л ь н іст ь. Серцеві л ік и . 1 8 1 . П ер еп и ш іть, на м ісці крапок у с т а в т е пропущ ені л іте р и .

1. Я кби ти знав, як много важить слово, одно серде/2не, теплее слівце! (/. Франко ). 2. Зам кнули с е р д е г у дівчину в гарем на плач те ту гу за своєю рідною Україною (С. Воробкевич). 3. Сосновий л і( перебирає струни над берегами в ічн ої ріки. (Л . Костенко). 4. £ ру..ницю почепив на віти, я до бука прив’ язав коня. (М. Рильський).

1 8 2 . П е р е п и ш іть , р о з с та в л я ю ч и п ро п ущ ен і р о зд іл о в і зн аки П о значте в сло в ах о р ф о гр ам у «буквосполука -чн- у прикметниках /: суф іксом -Н-».

1. На осонні соняш ник підроста ^голову до сонечка повер (О. Орач). 2. П о дорозі зупинились у сеЛі щоб попити криничної води (А. Шевченко). 3. К утю готували з пшеничного зерна або з ячменк заправляли макомчмедом та узваром. 4. Символічний зміст к уті нин майже втратився, але в народній к ух н і вона посідає значне місце (З довідника). ♦ З р о б іть п и с ь м о в и й ф о н е ти ч н и й р о зб ір в и д іл е н о го с л о в а . ♦ З р о б іть ус н и й с и н та к с и ч н и й р о зб ір п е р ш о го р е ч е н н я .

• Чергування приголосних за творення прикметників на -цьк (и й ), -зьк (ий), -ськ (и й ] та іменників на -цт в (о), -зтв (о), -ств (о)

1 8 3 . П р о ч и тай те пари сл ів . В и зн а ч те твірні сл о в а або о сн о в и . Як при го ло сні чер гую ться з а творення прикм етників від ім ен н и ків? Яким і л ітер ам и п о зн ач а єм о ці звуки на п и сь м і?

Юнак — юнацький; молодець — молодецький; Дрогобич — дрого бицький. Рига — ризький; Париж — паризький; С ілезія — сілезький. Ч орн ухи (село ) — чорнуський; товариш — товариський; тунгус — тунгуський.

109

184. Д о поданих слів доберіть слова з твірною основою або твірні слова. Запиш іть слова парами. Які приголосні чергуються за творення іменників? К о з а ц т в о <— козак.

І. Юнацтво, боягузтво, птаство. I I . М олодецтво, убозтво, товариство.

З а тв о р ен н я п р и км е тн и к ів з а д о п о м о го ю су ф ік са - с ь к ( и й ) т а ім ен н и ків з а д о п о м о го ю су ф ік са -ств(о) кінц еві пр и го л о с­ ні тв ір н о ї основи чергую ться т а к : • [к]/ [ц'І/ М + -ськ(ий), -ств(о) = -цьк(ий), -цтв(о); • М/ Іж ]/ І 3 І + -ськ(ий), -ств(о) = -зьк(ий), -зтв(о); • [х ], [ш ], [с '] + -ськ(ий), -ств(о) = -ськ(ий), -ств(о).

О рф ограм а «б у к в о с п о лу к и - ц ь к - , -зьк-, ськ-, ■цтв-, -зпгв-, -с т в »

Інш і пр и го ло сн і п е р е д су ф ік сам и - с ь к - та -ств- у вимові м о ж уть зм ін ю вати ся а б о в и п а д а ти , п р о те н а письмі т а к і зм і­ ни н е п о зн а ч а єм о . Н априклад: ст уден т — ст у д ен т сь к и й — с т у д ен т ст во. 1 8 5 . П ер епи ш іть. У виділених сл о в ах по зн ачте о р ф о гр ам и . Прочи­ т а й т е , дотрим ую чи правил о р ф о е п ії.

1.

Козацьку бунтівливу вдачу нам ли ш или предки з давнини.

(В. Симоненко). 2. Я к на конях козацтво л ет іл о навперейми своїм ворогам! ( М . Василенко). 3. По Чорном у морю гуляю ть чайки, на місто турецьке пливуть козаки. (Б. Грінченко). 4. Добре ж твоє,

козаченьку, серденько воліло! Виступаєш з товариством на святеє діло. ( Олена Пчілка). 5. У тебе кінь крилатий, чарівницький. (Леся Українка). 6. Я к д зв ен іли копита ковані за п ор озьк и х козаків! (Л . Забашта). 7. Солодкий вітер віє із Дніпра, і птаство гомонить, як дітвора. (Д. Павличко). 8. У снах безжурного дитинства смак польоту я відчув. (Б. Олійник). ♦ У ка ж іть ім енни к на -ств (о ), з а тв о р е н н я як о го ч е р гу в ан н я п р и го л о с н и х зв у ків не в ід б у л о с я . ♦ В и з н а ч т е р е ч е н н я , у с к л а д н е н е з в е р та н н я м , п о я сн іть у н ь о м у р о зд іл о в і зн а к и .

1 8 6 . В ід поданих слів утво р іть прикм етники з с уф ік со м - с ь к ( и й ) та іменники з а допом огою су ф ік са -ст в(о). Н азвіть п ри го ло сн і звуки, що чергую ться.

П арубок,студент, вояк,брат, кріпак,товариш , пророк.

1 8 7 . В ід ім енників, що нази ваю ть п р ед став н и ків р е м е с е л , утворіть назви цих р е м е с е л . П оясніть л ек си ч н е значення виділених с л ів , при потр ебі зв е р н ув ш и сь д о тлум ачного сло в н и ка. С т е л ь м а х — ст ельм аст во.

Х ліб о р о б , гончар, вівчар, ли в ар н и к , птахівник, б д ж ільн и к , рибалка, мисливець, мірош ник, коваль, золотар, ткач, кравець, чумак, килимар, гутник, столяр. ♦ Я к і з у т в о р е н и х с л ів є з а с та р Г л и м и ? Ч им п о я с н и ти їхн ій п е р е х ід д о п асивної лекси ки ? Г ) П р и га д а й те с л о в а - н е о л о гіз м и , щ о є н а зв а м и п р о ф е с ій . З а п и ш іт ь ці

♦ сло ва. 1 8 8 . Утвор іть прикм етники від гео гр аф іч н и х н азв.

І. Н імеччина, Ч ех ія , Прага, Одеса, Волга, Запоріж ж я, Ладога, Золотоноша, Овруч, Калуш .

II. Буг, Ч ортом лик, Кременчук, Нюрнберг, Норвегія, Ш веці Кавказ, Крим, Ум ань, Вільнюс. 1 8 9 . П ер еп и ш іть, утворю ю чи прикм етники від поданих у дуж ках слів. В утво р ен и х сл о в ах виділіть с у ф ік си .

1. Р іж у т ь хви лі в Чорнім морі весла (м олодець). (А. Рибачок). 2. І котить обрії увись і вшир зем ля (Ч ер к аси ). (О. Софїєнко). 3. Вслухаю сь у гірську гортанну мову і чую відгомін (К авказ) лун. (Г. Ус ач). 4. Водій дав мені свою (Єсентуки) адресу й домашній телеф он. (В. Барапов). 5. Де (г у л ь т я й ) м олодість, там (ж ебрак) старість. ( Народна творчість). 6. Є на світі страшний сколіоз сколіоз (п ідлабузн и к) поз. (А. Матвійчук). ♦ З н а ч е н н я в и д іл е н о го с л о в а з ’я с у й т е з а тл ум а ч н и м сл о в н и ч к о м . У п р ям о м у чи п е р е н о с н о м у зн аченн і вж ито це с л о в о в р еченні?

З а вим ови д е я к и х слів із твір н о ю о сн о во ю н а [д ] , [т] в ід б ув аєть ся у п о д і б н е н н я п р и го л о сн и х зв у к ів : солдат ський [со лдац 'ки й ], л ю д сь к и й [л 'у д з 'к й й ], б р а т ст в о [брацтво], л ю д с т в о [л 'у д з тв о ].

Н а письмі це ф о н ети ч н е я в и щ е не від б и ваєм о . У п р и к м е тн и к а х н а -ськ (ий) та зб ір н и х ім е н н и к а х не -ств ( о ) , у т в о р е н и х в ід ін ш о м о в н и х сл ів , в ід б у в а є ть с ! с п р о щ е н н я (за вим ови в и п а д а є зв у к [т]): с т у д е н т с ь к и і [с ту д е н 'с'к и и ], г іг а н т с ь к и й [г’ іга н 'с'к и й ], а г е н т с т в о [агенство].

С п р о щ е н н я — я в и щ е у с н о го м о в л е н н я . У в и п а д к у й ого р е зу л ь та т н а письм і не п о з н а ч а єм о .

ЦЬОМ }

111

1 9 0 . П р о ч и та й те . В и д іл е н і с л о в а в и м о в те в ід п о в ід н о д о прави л у к р а їн с ь к о ї о р ф о е п ії. П е р е д а й т е ці с л о в а з в у к о п и с о м . Н азв іть при го ло сні звуки , щ о упод ібню ю ться.

0 2 5 3 ^ П ір а т с ь к и й [п ’ір ац 'ки й ], з аво дсь кий [заводз'кйй]. 1. Н ехай лю дські лю бов і шана о си ля т ь всі ш л я х и круті. (В. Крищенко). 2. Солдатські портрети на вишитих крилах пливуть. (Б. Олійник). 3. Дружба й братство цінніш і за багатство. ( Народна творчість). ♦ Я к ви р о з у м іє те в и сл ів вишиті крила ?

С ' 1 9 1 . П ро читай те сл о в а , н азв іть групи п ри голосних звуків, у яких відб уло ся спр о щ ен н я. З іс т а в т е вимову й н ап и сан ня с л ів . В иділені сл о в а п е р е д а й те звуко п и со м . Н азв іть приголосні звуки, які при вимові с п р о щ у єм о (тобто н е в и м о в л я є м о ). С т у д е н т с т в о [студенство].

Туристський, активістський, журналістський, альпіністський, президентство, агентство, шотландський. ГЖ

1 9 2 . П ер епи ш іть, на місці крапок уставляю чи пропущ ені л іте р и .

^ 1. У сіє ю громадою к о за ..ь к е товари ство на раді обирало військову старшину. (З підручника). 2. М и врятуємо Всесвіт од сорому, од бр..хн і, боягу..тва й ганьби. (В. Симоненко). 3. Доводила одна нікчемність, що підлабузництво — це чемність. ( П . Федотюк). 4. Мене так ранили і неу..тво, й бездуш ність. (Л. Забашта). 5. Я к і слова с тр а х ітли в і: д в о ли к ість, двору. .ни..тво, двоєдуш ність! (Л. Костенко). 6. З дв..рей висипало гом інке, б езтур б о тн е сту­ дентство. (М . Стельмах). 7. Справді, найбільш е багатство людей — їхн ій духовний скарб. (Р. Іванченко). ♦ В и д іл е н е сл о в о п е р е д а й те з в у к о п и с о м . Н а зв іть у н ьо м у п р и го л о сн і зв у к и , щ о у п о д іб н ю ю ть с я . ♦ В и з н а ч т е р е ч е н н я , у с к л а д н е н і о д н о р ід н и м и ч л е н ам и т а в с та в н и м с л о в о м . П о я сн іть р о зд іл о в і зн а к и .

1 9 3 . П ерепиш іть, розставляю чи пропущ ені розділові зн ак и . П означте в сло в ах о р ф о гр ам у «буквосполуки -цьк-, -зьк-, -ськ-, -цтв-, -зтв-, -ств-».

І. У X V I I ст. Європа зачи тувалась книж кою ф ранцузького інж енера Боплана «О пис У к р а їн и ». Він перебував на с лу ж б і в ш л я х е т с ь к ій П о л ь щ і , під його керівництвом спор удж увалися фортеці зам ки та палаци. Ф ран ц уз довго жив в У к р а їн і, і про українців він писав з повагою та захопленням. Про козаків у книж ці сказано т а к 'У них немає нічого простацького тільк и одяг. Вони не побиваю ться за багатством .зате л ю б л я т ь св о б о д у-б ез як о ї не уявляю ть життя.

II. Інженер Боплан створив ко­ лективний портрет запорозького козацтва. Розповів про військове мистецтво козак ів, про т е . як вони збираються в морський похід проти Туреччини,як будують чайкй. Р оз­ казав про особливе місце* де розта­ шована Чортомлицька Січ. Не. одна турецька галера тут загинула, коли переслідувала козаків. Книж ка француза — дорогоцінний матеріал про далеке минуле нашого народу. З журналу. ♦ Про інж енер а Г.-Л . Б о п л ан а п р о ч и тай ­ т е у д о в ід н и ку « В и д а тн і о с о б и с то с ті» . Фрагмент карти України, складеної Г.-Л. Бопланом у 1648-1650 рр. З в ’я з н е м о в л е н н я Г о в о р ін н я т -------

Складання діалогів

1 9 4 . С к л ад іть і р о зігр а й те д іа л о г між ш ести к л асн и к о м і керівником ш кільного істор ичного гур тк а. Хлопчик хоче з а п и с а т и с я д о гуртка V о б ґр ун то в ує с в о є ріш ення ти м , щ о зах о п л ю єть ся істо р ією України. V репліках д іа л о гу в и к о р и ста й те подані в рамці сл о в о сп о л уч ен н я . К о з а ц ь к а с л а в а , З а п о р о з ь к а С іч , у к р а їн с ь к а в о л е л ю б н іс т ь , в ід в а ж н е к о з а ц т в о , в ір н е т о в а р и с т в о , т а т а р с ь к і н а б іг и , в о я ц ь к а м у ж н іс т ь , с л а в н е м о л о д е ц т в о .

1 9 5 . С к л ад іть і р о зігр а й те д іа л о г між ш колярем і е к ск ур со в о д о м Д е р ж авного м у зею е тн о гр а ф ії т а нар о дн о го побуту. Хлопчик цікавиться н а з в а м и д а в н іх р е м е с е л і п р е д с т а в н и к ів н а р о д н и х п р о м и сл ів, попитом на їх н і вироби в наш і д н і. Ек ск у р со в о д п о я сн ю є, щ о ц інністі їх н ь о ї тв о р ч о с ті п е р е д о в с ім у то м у , щ о вон а з а с в ід ч у є с м а к са м о б у тн ість народу. У реп л іках д іа л о гу в и к о р и ста й те подані в рам ц сл о в а т а п о яснення.

К о в а л ь ств о , з о л о та р с тв о , го н ч ар ств о , тка ц тв о , г у т н и ц т в о (в и г о т о в л е н н я в и р о б ів з і с к л а ), с т б л ь м а с т в о (в и г о т о в л е н н я в о з ів , к о л іс , с а н е й т а ін .).

--------------------------------------------

113

П исьм о

т -

Письмовий переказ тексту наукового стилю

1 9 6 . П р о ч и тай те. В и зн а ч те те м у й головну дум ку те к с ту . З н ач енн я ви­ д іл е н о го сл о в а з ’я су й те з а тлум ачним словничком . В и к о н ай те подані після т е к с т у зав д ан н я.

Запорозька Січ В іс т о р ії ук раїн ського народу Запорозька Січ відіграла прогресивну роль. Точних даних про час ї ї заснування не збереглося. Та в X V I ст. Січ була вже відома далеко за межами України. Європейські володарі відрядж али сюди своїх послів, запрошували козаків спільно виступати проти Туреччйни. Я к же з ’ явилося українське козацтво на історичній арені? Ч орною годиною був д л я ук раїн ц ів р убіж Х У - Х У І сто літь. У країнські зем лі ш матували загарбники. Міста й села знемагали від грабіж ницьких нападів турецьких і татарських вояків. Тоді народ створив власні збройні сили. Ц е було козацтво. Саме воно взяло на себе захист батьківщини. Д о козацьких лав вступали відважні люди. Це були вчорашні селяни. У перервах між походами вони бралися за п луг, полю вали на звірину, займалися ремеслами. Військові укріплення було зведено в пониззі Дніпра за порогами. Козацька фортеця дістала назву Запорозька Січ. (За О. Апанович). ♦ Чи м о ж н а з а р а х у в а т и д о н а ук о в о ї л е к с и к и у с т а л е н і с л о в о с п о л у ч е н н я :

п р о гр еси вн а р о л ь ; історична а р е н а ; руб іж століть? С в о ю д у м к у д о в е д іт ь . ♦ В и з н а ч т е с т и л ь т е к с т у . С в о ю д у м к у о б ґр у н ту й те .

Василь ЛОПАТА.

Запорозька Січ

114

♦ С к л а д іт ь і з а п и ш іть план те к с ту . ♦ П о я с н іть н а п и с а н н я с л ів : козацький, турецький, грабіж ницький, за п о р о ­ зьки й . В и з н а ч т е в ц и х с л о в а х о р ф о гр а м у . ♦ З а п л ан о м н а п и ш іть п е р е к а з т е к с ту .

§ 1 3

СКЛАДНІ СЛ О В А • Сполучні [о], [е}у складних словах

1 9 7 . П ро ч итай те. В ипиш іть скл а д н і с л о в а , виділіть у них о сн о в и . З а допом огою яких голосних звуків ці основи п о єд н ан о ?

1. Вітер, вітер, вітровій б іг по стежці лісовій. (Г. Чичинадзе). 2. Вологий вітер двоє крил поклав на білий небосхил. (А. Малишко). 3. І духмяний, мов чебрець, життєдайний вітерець. (В. Скомаровський). 4. І хмарини срібнокрилі тануть угорі. У душ і срібляний зорепад. (В. Гужва). ♦ В и д іл е н е с л о в о п е р е д а й те з в у к о п и с о м . Я ки й го л о с н и й з в у к с п о л у ч а є в н ь о м у твір н і о с н о в и ? Я ко ю л іте р о ю п е р е д а є м о цей зв у к на п и с ь м і? ♦ В и з н а ч т е с л о в а , уж иті в п е р е н о с н о м у зн ач е н н і.

4

О сно ви ск л а д н и х слів м о ж у ть з'єд н у в а ти ся з а д о п о м о го ю сп о л у ч н и х зв у ків [о], [е]. Н а письмі ці зв у к и п о з н а ч а єм о л іте р а м и о , е , є. С п о л уч н и й го ло сни й [о] вж ивається у с к л а д н и х сл о в а х , я к щ о п е р ш а ч а с т и н а с к л а д н о г о с л о в а у т в о р е н а від п р и к м е т н и к а і за к ін ч у єть ся н а тв е р д и й пр и го л о сн и й : ч орногуз, я с н о о к и й , р уд о во л о с и й .

Я к щ о о с н о в а п р и к м е т н и к а з а к ін ч у є т ь с я н а м 'я к и й п р и го л о сн и й , то п е р е д л іте р о ю о п и ш е м о ь: с и н ь о о к и й , да вньоруський, середньовіччя, п із н ь о ц в іт .

К о л и п е р ш а о с н о в а с к л а д н о г о с л о в а у т в о р е н а від і м е н н и к а а б о з а й м е н н и к а , то: • п ісл я т в е р д о го п р и го л о с н о го (з о к р е м а ш и п л я ч о го ) вж и ваєм о [о]: самовчитель, крокомір, п іш о х ід , в у ж о п о д іб н и й ; • після м 'я к о го п р и го л о сн о го вж и ваєм о [е]: зем летрус, зорепад, мореплавець, во л е л ю б н и й ; • після [й ] , яким зак ін ч у єть ся п е р ш а о сн о в а , у ж и в а єм о [е] (п о зн а ч а єм о л ітер о ю є): к раєвид, зм іє п о д іб н и й , б о єп рипа си. О рф ограм а «л іт е р и о , е , є у с к ла д н и х с ло в а х »

115 (

1 9 8 . П р о ч и тай те. В и зн а ч те скл а д н і сл о в а , виділіть у них твірні основи, п о ясніть уж ивання сполучного го л о сн о го .

1. Я ке це славне слово — хлібороб! (М . Рильський). 2. А прозорі вітри пшениці буйногриві колиш уть. (Д. Луценко). 3. П ізньоцвіт осінній — лікарська рослина. (З довідника). 4. Дівчинка ходить левадою, рве жовтоцвіт на вінки. (А. Камінчук). 5. Д уб стоїть, як витязь давньоруський у ш олом і, і вартує ш лях. (Є. Гуцало). 6 . На буреломах сходять мухоморчики — театр ляльк овий просто на траві. (Л. Костенко). 7. Я друг волелю бної птиці. (Я . Перебийніс). 1 9 9 . П ер епи ш іть, на місці крапок уставл яю чи пропущ ені л іте р и . По­ з н а ч т е в с л о в а х о р ф о гр а м у «літери о , е , є у с к л а д н и х с л о в а х ». О б ґр ун туй те напи сання скл а д н и х с л ів .

Пар..плав, зем л..м ір, ліс..степ , стал..вар, нафтопровід, піш ..хід, м іс я ц ..х ід , каш ..вар, в е р б ..л із, к ор ..їд , чорн ..зем , п и л..сос, житт.-пис, краєзнавство, бур..вій, гряз..вод..лікарня. 2 0 0 . В ід о сн о в поданих пар ам и с л ів утвор іть нові сл о в а , зап и ш іть їх . П означте в с л о в а х о р ф о гр ам у «літери о, е , є у скл а д н и х сл о в а х» . ш

П р а ц я , л ю б и т и — працелюб.

Рука, писати; чорний, слива; сіно, косити; хви ля, різати; білий, сніг; сірий, очі; чорний, брови; русявий, коси. 2 0 1 . П ер еп и ш іть, уставляю чи пропущ ені л ітер и й утворю ю чи складн і сл о в а від поданих у дуж ках сл ів .

1. Н е ч..рнійте, дні, на (небо, схи л)! ( М . Ткач). 2. Устане ще день (ясні барви). Умиється сонце росою. (А. Малишко). 3. А треба буть таким, як небо, як (вогонь, око) бур..вій. (В. Сосюра). 4. І помчав стежками в гори (ясний, око) б..гатир. (Я. Забіла). 5. У задумі сонній (синій, око) даль. (Д. Фальківський). 6 . Л ..ти ть з дитинства (сизий, перо) птиця. (І. Драч). 7. Кож на стежка, кож ..н камінь снит..ся, (синій, к ри ло) снят..ся вітряки. (В. Сосюра). 8. П ід вікном б..різка (ніж ний, кора) сух..віям виросла на зло. (В. Латанський). ♦ П о я с н іть р о зд іл о в і зн а к и в р ечен н і, у с к л а д н е н о м у з в е р та н н я м .

1^

2 0 2 . П ерепи ш іть речення, уставляю чи пропущ ені л іте р и . Складні сл о в а п ід кр есл іть, по зн ачте в кожному о рф о гр ам и .

1. Добро і зло. М іж ними йде двобій. Нехай дістане кару лиходій. (С. Лазо). 2. М илосердними треба вам буть задля всього ж..вого! (/. Франко). 3. Народом проклято стократ діяння душ ..гу��а. (М .Л у к ів ). 4. О ті двоногі, н..зьколобі пси, що в лапах носять вогн..пальну зброю! (Я р Славутич). 5. Ти с..ньоокий такий, рідний товаришу наш! (В. Сосюра). ♦ В и з н а ч т е р е ч е н н я , у с к л а д н е н і з в е р та н н я м и т а о д н о р ід н и м и ч л е н ам и , п о я сн іть уж и в ан н я в ни х р о зд іл о в и х зн а к ів .

116

• Складні слова, утворені від числівників та дієслів 2 0 3 . О зн ай о м те сь із табл и ц ею . Усно доповніть » сам о стій н о дібраним и прикладам и.

ПРИКЛАДИ

ФОРМУЛА УТВОРЕННЯ СЛОВА: Числівник + основа

П ’я т и р іч н и й , сем иповерховий

Дієслово + основа або слово

Г о р и ц в іт , перекот иполе

2 0 4 . Складні сл о в а, утворені з а ф орм улам и «числівник + основа» т а «діє­ сл о во + основа», зап и ш іть у д в і колонки. З-п о м іж поданих сл ів укаж іть н азви ро сли н. Шестикласник, здіймиголова, Тягнирядно, Переймибіда, Незовибатько, восьминіг, шестизначний, ломикамінь, дев’ ятисил, тризуб, чотирикутник, двоповерховий, двоярусний, болиголов, десятиріччя, нечуйвітер, семимільйонний. ♦ В и д іл е н і с л о в а р о зб е р іть з а б уд о в о ю . ♦ П ом іркуйте: чи є в них звук [и] з ’єдн увальн и м го ло сн и м ? С вою д ум к у д о в едіть.

2 0 5 . Прочитайте. Які людські якості увиразнюю ть подані складні сл о в а? Розберіть кожне з них з а будовою, поясніть спосіб творення та написання. Які слова утворені з а формулою «дієслово + основа або слово»?

Паливода, верховода, здіймиголова, працелю б, дармоїд, переко­ т и п о ле, п устоц віт, добродій, д уш огуб, лю бомудр, пройдисвіт, самодур, горлохват, золотослов, віршомаз, лоботряс, лицедій. ♦ В и з н а ч т е с л о в а , вж иті в п е р е н о с н о м у зн а ч е н н і. Я к е п р я м е л е к си ч н е зн а ч е н н я ц и х с л ів ? ♦ П о я с н іть , чи є сп іл ь н о к о р е н е в и м и в и д іл е н і с л о в а .

4* .

2 0 6 . П ер еп и ш іть, на м ісці крапок уставляю чи пропущ ені л іте р и . Щь С кл ад н і сл о в а п ід кр е сл іть, о б ґр ун туй те їх н є н ап и сан н я .

1. Була та перша кобза п’ ятЦструнна, і в руки брав її козак Мамай. (Б. Сторожук). 2. Хортів на Х ортиці нема, а дуб стоїть семивіковий. (Б. Дегтярьов). 3. Х то зречеться рідної матері, той уж е не буде сином жодної матері, він стане зрадником, перекотДполем, чортополохом. (О. Бердник). 4. Н Ссуть бор..вітри вологу й відлигу. (А. Малишко). 5. « А х , ти ш ибайголова!» — розреготався дядько М икола. (М . Стель­ мах). ♦ П о я с н іть р о зд іл о в і зн а к и у р еченні з п р ям о ю м овою . ♦ П ро к о з а к а М а м а я п р о ч и та й те у д о в ід н и к у « В и д а тн і о с о б и с т о с т і» .

117

• Написання складних слів через дефіс або разом Ч е р е з д е ф і с пиш ем о: • с к л а д н і сл о в а , у тв о р е н і п о єд н ан н я м н е з а л е ж н и х слів: ш к ола інт ер н а т , кім н ат а-м узей , шафа купе, фабрика кухня , д и в а н -л іж к о , к у п івл я продаж, шеф-кухар, ра ке т а н о с ій ; • ім е н а к а з к о в и х п е р со н а ж ів : К а б а н І кл ан, Ів а н -П о б и в а н , В о в ч и к -Б р а т и к ; • н а з в и д е я к и х р о с л и н : є в ш а н - з іл л я , м а т и -й -м а ч у х а , р о з р и в трава, сон трава.

С л о в а з п е р ш о ю ч а сти н о ю ін ш о м о в н о го п о х о д ж е н н я (фото-, кіно-, радіо-, авіа-, а в т о , м о т о то щ о ) п и ш е м о р а з о м : к ін о зір к а , авт оклуб, фотоальбом. О р ф огр ам а

«н ап и сан н я с к ла д н и х с лів через дефіс або р азом »

2 0 7 . П ро ч итай те. В и зн а ч те сл о в а з о р ф о гр ам о ю «нап исан ня склад н и х сл ів ч е р е з д е ф іс а б о р а зо м » . П о ясніть напи сан н я цих слів.

1. М икола скинув плащ -накидку, почепив на вішак, блиснули ордени й м едалі. (М . Вінграновськиіі). 2. « Щ о я тобі скаж у, Зміїку-Братику, — каже Лисичка-Сестричка, — йде на тебе війною Іван-Баштанник, хоче тебе звоювати!» ( Народна творчість). 3. Ми не зір вали п ереліт-траву, розрив-траву ми також не зір вали , без ключ-трави на світі я ж иву... (Є. Гуцало). 4. Рай-дерево бузковий сипле пух. ( М .Д оленго ). 2 0 8 . П ер епи ш іть, знім аю чи р и ски . П означте о р ф о гр ам у «написання скл а д н и х сл ів ч е р е з д е ф іс а б о р а зо м » . А в іа / п о ш т а ,

а е р о /п о р т , г ід р о / м а с а ж , ф о т о / м о д е л ь , т е л е / ш о у ,

диско/тека, авто/стоп, радіо/станція, вело/мото/спорт. ♦ П ід к р е сл іть с л о в а , які п и ш е м о з а п р а в и л о м « д е в ’ятк и » . С к л а д іт ь із ним и р ечен н я.

2 0 9 . З а п и ш іть сл о в а, д о д ав ш и на м ісці крапок д іб р ан у з довідки ч а с ­ ти ну інш ом овного сл о в а . Р о зб ер іть сл о в а з а будовою .

Е І Ш Ї П & - А еронавт . ...скоп, ..!квиток, ....проба, ...запис, ...стоянка, ....сесія, ...дром, ...логія. Е Ш

Е О

А в і а ..., г р а м '..., авто.".. , г е о ... ,'м ікр о .?. , ф о т о . .. , к ін о ... , к о с м о ....

♦ П р и га д а й те і з а п и ш іть я к н а й б іл ь ш е с л ів , щ о за к ін ч у ю ть ся на -ф он, т а с л ів , щ о п о ч и н а ю ть ся з теле-. О б ґр у н ту й те н а п и с а н н я та к и х с л ів .

У н а ш ій м ові ч и м а л о слів з інш о м о в н и м и п р е ф ік са м и . їх п и ш е м о р а з о м . Н априклад: а н т и в о є н н и й , а р х і в а ж л и в и й , і н т е р н а ц іо н а л ь н и й , к о н т р у д а р , у л ь т р а з в у к , п с е в д о н а у к о вий.

Ч е р е з д е ф і с п и ш е м о сл о в а з ін ш о м о в н и м е л е м е н то м м ін і-: м ін і д и к т а н т , м ін і-с п ід н и ц я . 2 1 0 . С л о ва п ер е п и ш іть, ро зб ер іть з а будовою . Із д во м а з них ск л а д іть і зап и ш іть речення. Антивірус, контррозвідка, мегамаркет, ультрамодний. ♦ П о я с н іть , я к о го л е к си ч н о го зн а ч е н н я н а д а є с л о в у кож ен із ін ш о м о в н и х п р е ф ік с ів . ♦ У в и д іл е н и х с л о в а х в и зн а ч те о р ф о гр а м и . ^ 7 1 Д о б е р іть н а з в у д о ф о т о гр а ф ії, в и ко р и сто 1 ^ 1 вую чи с л о в а з ін ш о м о в н и м и п р е ф ік с а м и .

ГЖ

2 1 1 . П е р еп и ш іть , знім аю чи р и ски та вставляю чи пропущ ені л ітер и .

1. Війна — це завжди анти/культура, анти/духовність. (А. Ж и кол). 2. І кіДпів теле/граф од тривог, як казан. Теле/тайп заливавсь к улем ето м . ( Б . Олійник). 3. П р о­ кладаю ть путь сувору м олоді аеро/навти. (М . Рильський). 4. Р озк р аю є небо навпіл блискавки фото/спалах. (7. Лобовик). 5. Е лек тр и ч о к кіно/стрічки ген за гаєм м иготять. (А . Жикол). 6. І к р іп и т ь в квартирі теле/фон: «Щ о у вас там діється, Їй-Б огу?!» (Б. Олійник). ♦ П о я с н іть р о зд іл о в і зн аки в р еченні з п р ям о ю м ово ю .

З в ’язн е мовлення Ч и т а н н я • Г о в о р ін н я

Усний переказ тексту

2 1 2 . П ро ч итай те. В и зн а ч те те м у т а головну дум ку казки . Казка про козака Боровика та чарівну бджолу

К олись давно у М иргороді жив козак на ім ’ я Л ука, на прізвисько Боровик. Я к і його батько, дід і прадід, служ ив Л ук а у Миргородсько­ му козацькому полку. А коли траплялася між військовими походами перерва, козак писав ікони. Тепер худож ників, я к і створюють образй, називають іконописцями, а раніше називали богомазами.

119

Я к о сь під час ж орстокого бою козак Л у к а відбився від своїх. Оточили вороги Л у к у . «Г о сп од и , п ом ож и !» — подумав козак, і вмить усе с ти х ло. Завм ерли вороги, у к л я к л и їх н і коні, навіть пи л під ногами — і той завис. А над вухом у Л ук и задзижчала Божа комашка — бджола. — Будеш урятований, Л у к о , — продзумк отіла вона. — А л е віддаси те, щ о в тебе вдома є, а ти про це ще не знаєш. О ж ило все навкруги. К и н ули ся вороги тікати від Л у к и геть. Повернувся козак з війни й дізнався, що народився в нього син. Зрадів, назвав його Володимиром і поклав у л ю л ь к у бойову ш аблю ку, щ об справжнім козаком виріс. Росте хлоп ч и к — ш ирокоплечий, д у­ жий, але дивний. Х л о п ’ ята у війну бав­ ляться, а малий Володимир посеред гри зупиниться й задивиться — то на яблуню , то на за хід сон ечк а... С тоїть і роздив­ ляється.

Сяде батько ікони писати, а Володимир очей не відводить. Д а л і й собі почав малювати. То рідну хату намалює, то вишневий садок. ✓' Р озгн івався Л у к а Боровик на сина. Н е картинки малювати козацький син має, а ворога бити! П о лк якраз у похід лаштувався. П окликав батько сина, той на коні під’ їхав. — Ось що, сину, — каже йому Л у к а Боровик. — Не смій більш е.. А далі й слова вимовити не може. Онімів. С тихло все наколо. Завмерли коні, вк лякли вершники, жайворонок у небі завис. А над вухом у батька задзум котіла Божа комашка — бджола: — Забув ти, козаче, наш у угоду. У сина твого — Божа іскра, талант вели ки й . Н а роду й ом у написано не козаком бути, а художником. Уславиться рід Боровиків і твоєю ш аблею, і синовим пензлем. Сотні картин написав козацький син, славетний живописець Володимир Боровиковський. Н а все ж иття залишився він чоловіком простим і милосердним. І завжди пам ’ятав рідну хату у вишневому садочку. З а Н . Соломко. ♦ П о я с н іт ь з н а ч е н н я ф р а з е о л о г із м у Б о ж а іс к р а . Щ о ви д у м а є т е про п о хо д ж е н н я ц ьо го в и с л о в у ?

♦ В и з н а ч т е в т е к с т і с к л а д н і с л о в а , п о я с н іть їх н є н а п и с а н н я . ♦ У в и д іл е н и х с л о в а х в и зн а ч те о р ф о гр а м и . О б ґр у н ту й те н а п и с а н н я ц и х с л ів . ♦ С к л а д іт ь і з а п и ш іть план к а зк и . У сн о п е р е к а ж іть її з а п л а н о м . П р о в е д іть у к л а с і в и с та в к у р е п р о д у кц ій к ар ти н В . Б о р о в и к о в с ь к о го . Р о з к а ж іть про т у кар ти н у, щ о с п о д о б а л а с я в ам н а й б іл ь ш е .

• Написання слів'з п ів-9 напів2 1 3 . П р о ч и тай те. Д а й те відповіді на з а п и та н н я : я к і с л о в а п и ш е м о з півч е р е з д е ф іс ? Я к і — р а з о м ?

П ів-Європи, піврічки. Через

п ів св іту,

дефіс

п ів -У к р аїн и ,

півкраїни,

пів-Д ніпра,

із пів- п и ш е м о сл о в а — в л асн і н а зв и :

п ів -Л ь в ов а , пів-О д ещ ин и, п ів -Д у н а ю .

С л о в а — за га л ь н і н а зв и п и ш е м о з п ів- (н а п ів - ) р а з о м : півдерева, півозера, п і в ’яру, н а п ів ім л а . 2 1 4 . П ер еп и ш іть. П о зн ачте в сл о в ах о р ф о гр ам у «нап исан ня скл а д н и х слів ч е р е з д е ф іс а б о р а зо м » .

Півміста, пів-Вінниці, піврайону, пів-Європи, півобласті, півкласу, півогірка, півапельсина, пів-Аф рики, п ів’ яблук а, п ів’ явора, пів’ юрби, пів-Ю рмали, пів-Єгипту, п ів’ їдальні. ♦ П о я с н іть н а п и с а н н я с л ів з а п о с т р о ф о м .

2 1 5 . П е р е п и ш іть , на м ісц і кр ап о к уста в л я ю ч и п р о п ущ ен і л іте р и . П означте у с л о в а х о р ф о гр ам у «н ап исан ня скл а д н и х сл ів ч е р е з д е ф іс або р а зо м » .

1. М о гут н ій дуб. Він п ів ти сяч олітхія стоїть на Х ор ти ц і. (Л. Забашта). 2. У березневі дні б іл я могили Кобзаря збирається пів-^країни. ( Д . Петриненко). 3. Х о ч ти на півпальця збреш еш , а ли ха наробі^ш на весь вік. (7і. Квітка-Основ’яненко). 4. Відцокотів я пів-Європи чавун.іИМ цокотом коліс. (77. Перебийніс). 5. Н а ґвалт збіглося пів-Комиш анки. (Олесь Гончар). 6 . Гарна вйселка півнеба підперла. (В. Самійленко). 7. День такий — ні хмарки, ні півхмарки. (Я . Вольвач). 8. Т ут хмари бродять напівколом. (А. Камінчук). 2 1 6 . П ерепи ш іть, розкриваю чи дуж ки. П означте у сл о в ах о р ф о гр ам у «н аписання ск л а д н и х слів ч е р е з д е ф іс а б о р а зо м » . О б ґр ун туй те н ап и сан ня слів .

(П ів)м айдану, (п ів )в ули ц і, (пів)Борисполя, (пів)вікна, (пів)ягоди, п ів (Я лт и ), (пів)виш ні, (пі^)абрикоси, (пів)вареника, (п ів)яблук а, (п ів )ю р ти , (п ів )х л іб и н и , (п ів )Є в п а тор ії, (п ів )А з ії, (п ів )я л и н и , (пів)Яготина.

121

♦ П о зн а ч те у с л о в а х о р ф о гр а м у «п одвоєн і літери », о б ґр у н ту й те н а п и с а н н я с л ів . ♦ П о я с н іть уж и в ан н я а п о с т р о ф а .

2 1 7 . П е р е п и ш іть п р и с л ів ’я, на м ісц і крапок у с та в и в ш и д іб р ан і з довідки сл о в а з п ів-, напів-.

1. Зранку за д іло — вже .... 2. З лю дьми біда — ... . 3. Знає кума — знає .... 4. Всяке ... — гірш е від невігластва. 5. Знайко розуміє з ... . 6. ... коропів цінніше за пуд сподівань. 7. Там публіка — сім душ на ... . 8. У ледаря закон свій: півзміни сиди, а ... стій. ■„ І .М іІІ.Г У ^

П ів б уб л и ка . Нап'?взнання. П ї^ іу д а . П ів д іл а . П ів б іди . П ів сл о в а .

П ів зм ін и . Півсі’е л а .

[.Ж ; 2 1 8 . П ерепи ш іть речення, знім аю чи риски.

І* 1. А хто від правди ступить на пів/метра, душа у того сіра й напів/мертва. (Л. Костенко). 2. Пів/біди, що взялись звоювать вороги, а біда, коли друзі мовчать. К о з а к ). 3. За останні пів/століття населення планети збільш и лось майже удвічі. (З ж урналу). 4. На сьогодні лю дей на прізвище Я гн и чі пів/Кураївки. ( Олесь Гончар). 5. Забрела у гай пила, загарчала, загула. Дика груш ка від ро..пуки заломила віти-руки: «Т и не руш мене, не руш, на мені пів^Тонни гр у ш ». (О. П а р хом е нк о). ♦ П о я с н іть р о зд іл о в і зн а к и в о с та н н ь о м у р ечен н і.

П ) С к л а д іт ь в и с л о в л ю в а н н я на т е м у «На півш ляху від міста д о се л а » , і в и к о р и с та в ш и слс^ва: півмаш ини, півстежки, п іво зера , п ів'ям и.

• Правопис складноскорочених слів 2 1 9 . П р о чи тай те. Щ о о зн ач ає кожне зі с л ів ? ООН, С Ш А , ЄС, загс, медсестра, спортзал,

Ощ адбанк.

С к л а д н о с к о р о ч е н і сл о в а , у тв о р е н і ч астк о в и м ск о ­ р о ченням слів а б о осн о в, п и ш е м о з м а л о ї л ітер и р азо м : п е д ін с т и т у т , проф спілка.

С к л а д н о с к о р о ч е н і сл о в а ( а б р е в і а т у р и ) , у т в о р е н і з ін іц іа л ь н и х (п о ч а тк о в и х ) б у к в , з а п и с у є м о в е л и к и м и л іте р а м и б е з к р а п о к м іж ни м и : А П Н ( А к а д е м ія п е д а г о гіч н и х н а у к ) , Т Ю Г ( Т е а т р ю ного г л я д а ч а ) .

2 2 0 . Прочитайте складноскорочені с л о в а , за п а м ’я та й те їх н є написання. М А У (Міжнародна асоціація україністів), Ф К «Д инам о», нацбанк, К Н У імені Тараса Шевченка (Київський національний університет імені Тараса Ш евченка), держбюджет, ЗМ І, ТСН, Інтерпол, медуніверсит^т, НЛО , спортбаза, міськрада, Ж ЕК.

2 2 1 . П ерепи ш іть, на місці крапок допи сую чи ч асти н у скл ад н о ск о р о ч еного сл о в а . П оясніть значення і с п о сіб тво рен н я кожного зі слів.

^*ч>^.зал,Х'Л^бори, .'.сад,Н^рада‘Л ?.постачання. і^к. 2 2 2 . П ер епи ш іть, уставл яю чи пропущ ені л іте р и . С к л ад н о ск о р о ФЬ чені сл о в а п ід кр есл іть.

1. Опускаються снів Н Л О на балкони. (Я. Д и б ’як). 2. Рівняю ть ш л я х н іч н і дороговкази, і св ітять фари п ’ я ти то н н і М А З и . (А. Малишко). 3. РоЛ паш ілий завуч стояв серед ш кільного подвір’ я. (М . Стельмах). 4. Голов а к олго сп у? Й о м у аби ді-р ьгосп техн ік а^ добрива, будівельні матеріали! (Я . Загребельний). 5. НП! Пропала людина! ( Олесь Гончар). 6. І до сліз переж ..вали дві русяві меде..«три. . (Д. Луценко). 7. Де коняка не везе, не поможе й Х Т З . ( Народна творчість). Н П — н а д з в и ч а й н а п о д ія . Х Т З — Х а р к ів с ь к и й тр а к то р н и й з а в о д .

2 2 3 . З поданим и склад н о скор о чен и м и сло вам и ск л а д іть і зап и ш іть речення.

ЕОМ, К В К , універсам, К П І, ВНЗ.

ЗАПИТАННЯ І ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ ► ►Я к і слова складних слів.

називаю ться

складн им и?

Н аведіть

приклади

► ►Я ким способом утворено такі слова? ► ►Складіть таблицю написання складних слів разом і через дефіс. ► ►Я к пишемо слова з частиною пів- (н а п ів -)? Наведіть приклади. ► ►Я к і слова називаються склад­ носкороченими? Я к пишемо такі слова? Складіть речення зі складноскороченим словом. ► ►Зробіть словотвірний та л е к ­ си к ологіч н и й розбір слова В с е ­ с віт .

Микола КАСПЕРОВИЧ. Рисунок до фрески «Зодчий Всесвіту '

123

МОРФОЛОГІЯ ОРФОГРАФІЯ ад чим ми міркуємо:

Ключові слова: самостійні та службові частини мови; іменник, прикметник, числівник, заименник; 5*

в ід м ін о к ,

відміна

і

Це потрібно знати:

► визначення самостійних і службових частин мови, їхні морфологічні ознаки та роль у мовленні

Цього необхідно навчатися: розрізняти частини мови; робити морфологічний розбір іменників, прикметників, числівників і займенників

>

Це треба запам'ятати:

особливості відмінювання та правила написання самостійних частин мови Над цим варто замислитися: і Я к намистини, диво калинове — частини мови! Лмитро Б ІЛ О У С

§ 1 А ЗАГАЛ ЬН А ХАРАКТЕРИ СТИ КА ^ Ч А СТИ Н МОВИ 2 2 4 . П р о ч и тай те. В и зн а ч те л ек си ч н е та гр ам ати чн е значен н я в и д іл е ­ них сл ів .

Держава Україна розташована в центрі Європи. Х ви ля ста л ін ія окреслює ї ї зем лі на карті. М огутній Дніпро, мов голуба стрічка в русій косі, плине посеред розкіш них степів і ш ироких ланів. Ясне сонце відбивається у його синій воді. З підручника. ♦ В и з н а ч т е в р е ч е н н я х с л о в а , щ о о зн а ч а ю ть п р е д м е т і в ід п о в ід а ю ть на п и тан н я хто? щ о? Д о яки х ч а сти н м о ви вони н а л е ж а ть ? ♦ В и з н а ч т е с л о в а , щ о о зн а ч а ю ть о зн а ки п р е д м е тів і в ід п о в ід а ю ть на пи тан н я

я к и й ? яка? яке? Д о яки х ч а с ти н м ови вони н а л е ж а ть ? ♦ Я кі с л о в а о зн а ч а ю ть д ію п р е д м е та і в ід п о в ід а ю ть на п и та н н я що робить

предмет? До яки х ч а сти н м ови вони н а л е ж а ть ? ♦ В и з н а ч т е сл у ж б о в і ч а сти н и м о в и .

4

С л о в а як ч а ст и н и м о в и в и в ч а є р о з д іл н а у к и пр о м о в у , я к и й н а зи в а ється М О Р Ф О Л О Г ІЄ Ю . Ч а с т и н и м о в и — це к л а си слів, які х а р а к те р и з у ю ть ся та к и м и спільним и о з н а к а м и : • за га л ь н и м зн ач е н н я м ; • м о р ф о л о гіч н и м и о з н а к а м и (гр ам ати ч н и м зн ач ен н я м ); • си н так си ч н о ю р о л л ю . В у к р а їн с ь к ій м ові д е с я т ь С е р е д н и х:

частин

мови.

• ш ість с а м о с т і й н и х (в ід п о від аю ть н а п и та н н я , м аю ть л ек си ч н е зн а ч е н н я : н а зи в а ю ть п р ед м е ти , о з н а к и , д ії, к іл ь ­ к ість , о б с т а в и н и , м а ю ть г р а м а т и ч н е з н а ч е н н я (то б то м о р ф о л о гіч н і о з н а к и : р ід , ч и сл о , в ід м ін о к т а ін ш і), ви ступ аю ть ч л ен а м и р еч ен н я); • тр и с л у ж б о в и х (не в ід п о в ід а ю ть н а п и та н н я , не м аю ть л ек си ч н о го зн а ч е н н я , са м і сл угую ть гр ам ати ч н и м и з а с о б а м и д ля ви р а ж е н н я зв'язків м іж сл о вам и і р еч ен н ям и , не ви ступ аю ть ч л ен а м и р еч ен н я); • д е ся та ч а сти н а м ови — в и г у к (ой, ох, агов, алло) ні до са м о стій н и х, ні д о сл у ж б о в и х части н м ови не н ал еж и ть . 2 2 5 . Р о зд и в іться схем у. Н азвіть са м о стій н і та служ бові части н и мови. Яка з ч асти н мови не належ ить ні д о сам о с тій н и х , ні д о служ бо в и х?

а

ЧАСТИНИ М О ВИ ІМ ЕННИК

(хто? що?) дівчинка, словник

Ч И СЛІВН И К

(скільки? котрйй?) сім, десятий

ПРИКМ ЕТНИК

(який? чий?) СА М О СТІЙ Н І части н и

розумний, сестрин

Д ІЄ С Л О В О

мови

(що робить? що робив? що робитиме?) вчиться, малював, співатиме ЗАЙ М ЕН Н И К я, себе, твій, цей, весь, який, що, дехто, ніякий

ПРИ СЛІВНИ К

(де? куди? коли? чому? як?) отам, уперед, удень, спересердя, чесно

ПРИИМ ЕННИК на, в, до, перед, через

СЛУЖ БОВІ ЧАСТИНИ М ОВИ

СПО Л УЧНИ К і, й, та. або, щоб, що. мов

ЧАСТКА не, ні, хай, же, б, невже ВИГУК добривечір, агов, ай

127

♦ Речення перепиш іть. Ви значте в них сам остійні частини мови. 1. Нам пісня ш лях показує додому. ( М .Д оленго ). 2. Я к ви натхнен­ но пісню цю співали! (Д. Луценко). 3. Звучала пісня вільно, гордо. (В. Білас). 4. Ш укай не д олі, а волі. ( Народна творчість). ♦ Ви значте в реченнях служ бові частини мови. У чому п о ля гає відмінність між служ бовими і сам о стійним и частинам и мови? ♦ Який розділ науки про мову вивчає частини мови? ♦ П ідкресліть члени речення. Який розділ науки про мову вивчає члени речення?

Д о н а й у ж и в а н іш и х у к о ж н ій м ові слів н а л е ж а т ь і м е н ­ н и к и та д і є с л о в а . Л е к си ч н е зн ач е н н я ім ен н и ків (о зна ча ю т ь н а з в и п р е д м е ­ тів) т а д ієсл ів (о зн а ча ю т ь д і ю ) є ц е н тр о м , н а в к о л о як о го в р е ч е н н я х групую ться інш і части ни м ови. Після ім ен н и ків т а д ієсл ів з а у ж и в а н істю стоять сп о л уч ­ н и к и , п р и й м е н н и к и , п р и сл ів н и к и , з а й м е н н и к и т а ін ш і ч асти ни м ови. ^

2 2 6 . П ер еп и ш іть. У кожному реченні т е к с т у в и зн ач те іменники й д іє с л о в а , п о с та в те д о кожного пи танн я. Щ о о зн ач аю ть ці частини м о в и ? Чому с а м е цих ч асти н мови най більш е в усіх м о в ах ?

Море прокинулося разом із сонцем і заграло дрібною хвилею. Подихнув вітерець, понадимав на чайках вітрила й погнав їх уперед. Х в и ля з кожною миттю більш ала. Та козаки не звертали на це уваги. Вони запалили лю льк й й завели пісню про гетьмана Сагайдач­ ного. Байдак гетьмана йшов посередині. До нього, мов діти до матері, горнулися всі козацькі чайкй. За А. Кащенком. ♦ С кладіть висловлю вання « Улюблена річка українців». Скільки іменників і д іє сл ів ви вжили у своїй роботі? П роаналізуйте мовлення с в о єї родини, однокласників, учителів. Звер ніть увагу на т е , чи є в кого сь із ваш их рідних або знайом их св о ї «улюблені» частини мови. А яку частину мови вж иваєте найчастіш е сам е ви? Спробуйте пояснити, чому.

Олександр СЛАСТЬОН. Запорозькі судна

ІМЕННИК

Іван СКОЛОЗДРА. Кобзар

§ 1 5

ІМ ЕН Н И К Я К Ч А С Т И Н А МОВИ • Іменники — назви істот і неістот • Іменники — загальні та власні назви • Велика літера і лапки у власних назвах

2 2 7 . П р о ч и тай те. В и зн а ч те сл о в а , щ о означаю ть п р е д м е т і в ід п о в ід а­ ють на пи тання хто? або щ о ? Щ о ці сл о в а о зн ач а ю ть ? Я ким и ч асти н ам и мови є ?

Київ називають містом каштанів. Ц е напрочуд привабливе дерево стало його символом. Існ ую ть р ізн і види каш танів. В У к р а їн і пош ирені дерева з кулястим и кронами та схож им на вели кі віяла листям. Чудовими каштанами м илую ться і кияни, і гості столиці. За С. Івченком. ♦ Л е к с и ч н е зн а ч е н н я в и д іл е н о го с л о в а з ’я с у й т е з а тл ум ач н и м сл о в н и ч к о м .

4

ІМ Е Н Н И К — с а м о ст ій н а ч а с т и н а м о в и , щ о н а з и в а є п р е д м е т і в ід п о в ід а є н а п и т а н н я х т о ? щ о ? Ім ен н и к и — н а з в и

і с т о т від п о в ід аю ть н а п и та н н я х т о ?

(лю ди на , школяр, заєць, п т а ш е н я ).

Ім енники — н а з в и н е і с т о т відповідаю ть на питання щ о ? (дерево, трава, будинок, с т іл ).

Ім ен н и к и м о ж у ть п о зн а ч а ти з а га л ь н і та в л асн і н а зв и . З а г а л ь н і н а з в и стосую ться б а га т ь о х о д н а к о в и х п р е д ­ м етів: м іс т о, р іч к а , гора, кінь. В л а с н і н а з в и сто сую ться о к р е м и х п р е д м е тів , щ о б в ід р ізн я ти їх в ід ін ш и х п о д іб н и х : К и їв , Д у н а й , Г о в е р л а , Орлик.

129

ДО ВЛАСНИХ НАЗВ НАЛЕЖАТЬ:

ПРИКЛАДИ

ЛЕНА, ІМЕНА ПО БАТЬКОВІ, РІЗВИЩА, ПСЕВДОНІМИ ЛЮДЕЙ

М и к о л а К о в а л е н к о , Г а л и н а П е т р ів н а , Л е с я У к р а їн к а

ЛИЧКИ ТВАРИН

Ж у к ( с о б а к а ) . С н іж о к ( к і т )

ЛЕНА ПЕРСОНАЖІВ КАЗОК, АЙОК, ЛЕГЕНД, МІФІВ

І в а н П о б и в а н , К о б и л я ч а голова. В о в к та Я г н я , Д а ж б о г , К у п а й л о , Зевс

ЕОГРАФІЧНІ ТА АСТРОНОМІЧНІ АЗВИ

У к р а їн а , Ч е р н ігів , В л т а в а , Чорне море, А л ь п и , с у з і р ’я Ч ум ацький Ш л я х

АЗВИ РЕЛІГІЙНИХ ПОНЯТЬ, ЕРКОВНИХ КНИГ

Б о г, Б о го м а т ір , Б іб л ія , Є ва н ге л іє

АЗВИ УСТАНОВ, ОРГАНІЗАЦІЙ

В е р х о в н а Р а д а , Збройні сили У к р а їн и

АЗВИ ПАМ’ЯТОК ІСТОРІЇ, РАМІВ, ЗАМКІВ

З о л о т і ворота, Соф ійський собор, за м о к Олесько

АЗВИ ІСТОРИЧНИХ ПОДІЙ, СВЯТ

К о л іїв щ и н а , Н о в и й р ік , Р із д в о , Д е н ь уч и т ел я

АЗВИ ВУЛИЦЬ, ПЛОЩ, УЛЬВАРІВ, ПАРКІВ

вули ця Б о г д а н а Х м е л ь н и ц ь к о го , м ай да н Н е з а л е ж н о с т і, парк Тараса Ш е в ч е н к а

АЗВИ МЕХАНІЗМІВ, ЛІТАКІВ, ОРАБЛІВ, МАГАЗИНІВ 1ВИРОБІВ

ком байн « Н и в а » , м о т о ц и к л « Я в а » , л іт а к « Р у с л а н » , цукерки « Р о м а ш к а »

АЗВИ ГАЗЕТ, ЖУРНАЛІВ, УДОЖНІХ 1МУЗИЧНИХ ТВОРІВ

га зе т а « О с в і т а У к р а ї н и » , ж урн ал

1

« С о н я ш н и к » , балет « Л і с о в а п і с н я »

В л а сн і н азв и п и ш е м о з в е л и к о ї л іте р и . Зверніть у в а г у : н а зв и га з е т, ж у р н а л ів , к н и ж о к (крім ц е р к о в н и х ), х у д о ж н іх і м у зи ч н и х тво р ів, у ст а н о в , ви р о б ів б е р е м о в л а п к и . О р ф о гр а м а «в ели к а літера і лапки у власних назвах»

130

2 2 8 . П ро ч итай те. В и зн а ч те ім енники, п о с та в те д о кожного пи тання. Які іменники є назв ам и істо т, які — н е іс т о т ? П оясніть уж ивання вели кої л ітери та лапок. 1 . Х а й знає Європа, шо ми самостійний і гордий народ. (О . Л у п ііі). 2. Н и н і Б іб л ія україн ською мовою стала загальнодоступною . (Є.Сверстюк). 3. Д уш у Тараса Ш евченка і душ у кожного українця не можна р озд іли ти . (З журналу). 4. Читаю , перечитую «К о б з а р ». (Г. Алексєєва). 5. Б іла Кринице — так зветься село. (А. Григорук). А б . Л и ш е зрідка з ’ являється у м орі вітрильник «О р іо н ». ( Олесь ■Гончар). 6. Несе Телесика у човні течія, аж гульк — на березі стоїть Змія! (А. Остролуцька). 7. Змовк Рекс: нема на кого гавкать, ( м . Самій

ленко). 2 2 9 . П ерепи ш іть речення, по значте в сл о в ах о р ф о гр ам у «вели ка літера і лапки у в л а сн и х н а зв а х ».

1. Нехай Мати Божа дає вам і долю добру, і здоров’я! {Ма^ко Вовчок). 2. Добрий день, Україно, тобі на Д н іп р і,н а Д ністрі, на Д ій ц і. (О .Л уп ій ). 3. Зазвучали пісїіі «З ап овіт» і «Д ум и м о ї...» у виконанні і хору. (О. Ющенко). 4. І вже хутір Л елеч и й К^т обіймає пречиста \райдуга. (Д. Іванов). 5. Незабаром я вискочив з кімнати з «Тарасом Б ульбою » в руках. (М . Стельмах). 6. Загубив ведмідь М едолю б свої сап’ янці. (Л. Письменна). 7. К арамелько «Р о ш е н », яка ж ти хороша! ^

(Н. Іхалениченко). ♦ В и з н а ч т е ім е н н и к и , н а зв іть ім е н н и ки — н а зв и іс то т і н а зв и н е істо т. ♦ П о я с н іть н а п и с а н н я в и д іл е н и х с л ів .

2 3 0 . П ер еп и ш іть, уставляю чи пропущ ені букви та добираю чи з дужок велику чи м ал у літеру. Свій вибір о б ґр ун туй те.

1. С п ..к ла мама на (В . в )..ли к д ен ь білен ькі паски. ( Марійка Підгіряніса). 2. П ід (3,,з)олотим и (В, в)оротами мила малеча л..пече. {Б. Олійник). 3. Трамваєм дістанетесь до бульвару, а на бульварі і є кінотеатр « (М , м )и р ». (Л/. Вінграновський). 4. Ж ив на світі цар (Г , г)орох, був у нього хлопчик (О, о)х. ( Є. Гуцало). 5. З ч..реди вже . незабаром наша (С, с)ива прийде. (//. Куліш). Ім е н н и к и н а л е ж а т ь д о п е в н о го р о д у , зм ін ю ю ться з а чи сл ам и т а від м ін к ам и . П о ч а тко в о ю ф о р м о ю д ля ім е н н и к а є ф о р м а н а зи в н о го в ід м ін к а о д н и н и : к о з а к , д у ш а , серце. У р е ч е н н я х ім ен н и к н а й ч а стіш е в и ступ ає п ід м ето м а б о д о д а т к о м :' В и ш и в а л а молоденька мат и в и и ш в а н к і/ . ( Є . Л е щ у к ). А л е м о ж е б ути й п р и су д к о м : С и н для м ат ері відр а д а . (О л е с ь Г о А ч а р ), о зн а ч е н н я м : І .знов у тебе в серці р озцвіт ут ь^П евченка^дум и і п іс н і Т и ч и н и ( М шР и л ь с ь к и й ).

131

2 3 1 . П ер еп и ш іть. В и зн а ч те ім енники, з 'я с у й те рід, чи сло й відм інок кожного, за п и ш іть у дуж ках після с л о в а . У кожному реченні п ід к р е с­ літь члени речення. Яким и членам и речення є ім ен н и ки ? М и бачилм Говерли (ж . р., одн., Зн. в.) кр ізь т у м ш (ч. р.,

одн., Зн. в.). ( М . Рильський). 1. Внизу Д ніпро котитиме блакить, а в Києві ш ум ітим уть кашта­ ни. (Є. Маланюк). 2. А над нашою тихою Волинню лебеді до Світязя летять. (В. Ганулич). 3. Х л о п ’ я у п о лі стежкою прошкує. (Л . Костен­ ко). 4. День — крок життя. ( А Содомора). 5. Давні греки вважали, що конвалії виросли зі сліз Афродіти. (З довідника). ♦ Н а зв іть ім е н н и ки — н а зв и іс т о т і н е істо т. ♦ П о я сн іть уж и в ан н я в е л и к о ї л іт е р и .

Г ^ . 2 3 2 . Перепишіть, уставляючи пропущені літери та , д е потрібно, лапки. 1. Л е т я т ь , л ..т я т ь два дж м елики у А ф р..ку з А м ер ..к и . (М . П е т ­ ренко). 2. П о с уте н іло . М іж Дніпром і Доном Перун переморгнувся з Посейдоном. (Л. Костенко). 3. М и побралися за руки і співали пісню Ц віте тер..н. (М . Вінграновський). 4. Мав пан крук пр..году дивну: він знайшов на ринку гривню. Гривня птаху — зайвий кЛопіт, крук купив на гривню Орбіт. (М . Петренко). 5. Ой л ет іл и л..бедоньки через темний бір, поронили б іле пір’ я та й у батьків двір. (М. Рильський). ♦ О б ґр у н ту й те в ж и ван ня в е л и к о ї л іте р и і л а п о к . ♦ У п е р ш о м у р еченні в и зн а ч те ім е н н и к и , з ’я с у й т е їхн ій р ід, ч и сл о т а відм ін о к. ♦ В о с та н н ь о м у реченні п ід к р е с л іть ус і член и р е ч е н н я . Я к и м и ч л ен ам и р ечен н я є ім е н н и к и ? ^

У я в іть , щ о з а м іс т ь с н ігу в зи м к у з н е б а по чали с и п а т и с я ц уко р і с іл ь . Я к о го в и гл я д у н аб уло б в аш е м іс то (с е л о )? Я к и м и с т а л и б д е р е в а , кущ і, л іс , с а д , б у д и н к и ? Я к би п о с т а в и л и с я д о т а к о ї зм ін и лЮ ди й т в а р и н и ? Р о з ­ к аж іть про цю п р и го д у у т е л е ф о н н ій р о зм о в і с в о є м у з н а й о м о м у (р о з ігр а й те д іа л о г ). \

З в ’язн е мовлення Ч и та н н я

• Г о в о р ін н я | у сний переказ тексту

2 3 3 . П рочитай те т е к с т сп о ч атку м овчки, потім у го л о с з а о со б ам и . Д а й те відповіді на подані після нього зап и та н н я. М ороз

Стояли морози. Лю ди готувалися до свята. Н а покуті лісникової хати — сіно. У сін і — кутя й узвар. К оло куті на лаві діти: хлопчик та дівчинка. Продихаю ть на ш ибках круж еч­ к и , у вікно викликаю ть:

— Морозе, іди до нас кутю з медом їсти, та не поморозь нашої пшениці! А ж ось у сін ях затупотіло, одірвало.примерзлі двері, і на порозі в клубах пари хтось озивається: — Іду, — каж е, — я давно до вас збираюся! Я ж той мороз, що ви гукали кутю з медом їсти! — голос лю дський, привітний. Довга на ньому кирея, під киреєю — жупан синій, чорна шапка, а за поясом блиснув срібний самопал. — Ч и приймете гостя, чи, може, з хати проженете? — К оли добрий чолов ік — приймемо, а ли хого, може, й прожене­ мо, — весело промовляє батько, а сам каганцем присвічує та до гостя приглядається. — То вже самі гадайте, що я за лю дина, — одказує той. — Я , може чули , Мороз. У клонився батько тому Морозові низько: — Прош у бути в мене сьогодні за дорогого гостя! Р и п н ули двері, ув ій ш ла мати, роздягається. Сама червона з морозу, весела: — Н у й мороз, аж до н іг в’язне! Дала мати вечерю, посадовили Мороза за стіл. Повечеряв він, подяку­ вав. Почав навіщось розпитувати, чи приїхав на свято пан до свого двору. Я к прощався, здійняв із себе черес, сійнув, як зорями по столі, щирими червінцями. Так і засяяло в бідній хаті! — Оце вам, діти, на свято! Батько пішов провести його з хати. Д іти — до матері: — Оце такий, мамо, мороз? — Оце такий Мороз. Прийшов батько, повів по дітях очима: — Ц е той розбійник на прізвисько Мороз. Н іком у про це нічичирк! За С. Васильченком. ♦ Про як е с в я т о й д е т ь с я в т е к с т і? З чо го ви зр о б и л и та к и й в и с н о в о к ? ♦ В и з н а ч т е в р е ч е н н я х т е к с т у к іл ьк а ім е н н и к ів , п о с т а в т е д о н и х п и та н н я . Щ о о зн а ч а ю ть ці ім е н н и к и ? ♦ В и з н а ч т е з а с т а р іл і с л о в а . Н авіщ о вж и то їх у т е к с т і? Я к и м и ч а с ти н а м и м ови вони є ? ♦ П р о ч и та й те р е ч е н н я . О б ґ р у н т у й т е в ж и в а н н я в е л и к о ї і м а л о ї л іт е р у в и д іл е н и х ім е н н и к а х.

• Од морозу жорж ини й айстри п ож ухли в саду. (Л. Забашта). • Дід М ороз танцює, грає на соп ілц і. (/. Нехода ).

• Та сп алахн уло й почало буяти Суцвіття пізнє — голубий мороз. (Л. Тендюк). ♦ С к л а д іт ь і з а п и ш іт ь п л ан т е к с т у . У с н о п е р е к а ж іть т е к с т з а п л а н о м .

$ 1 в РІД ІМЕННИКІВ. ^ ІМЕННИКИ СПІЛЬНОГО РОДУ 2 3 4 . В ід га д а й т е з а га д к и . В ід гадки -ім енни ки зап и ш іть , в и зн ач те рід кожного. Що ви з н а є т е про роди ім енни ків?

1. Птах із кулькою в зубах ходить дзьобом по рядках. 2. Чорний Іван, дерев’ яний каптан, де носом поведе, там помітку кладе. 3. Воно належить мені, але інш і вживають його частіше за мене.

Щ

Ім енникові властивий г р а м а т и ч н и й р і д : ч о л о в і ч и й , ж і н о ч и й , с е р е д н і й . У н а з в а х л ю д ей і твар и н за д о п о м о ­ гою р о д у р озр ізняється стать (хл о п е ц ь — д ів ч и н а ; п іве н ь — курка; т и гр — т и гр и ц я ), ін к о л и і вік (орел, орлиця — орля). Існ ує б а га т о н а зв тв а р и н , у яки х р о зр ізн ен н я р о д о в и х ім ен н и ко в и х ф ор м н е м а є : дят ел, зозуля, окунь, щ ука, комар, м уха.

Рід ім ен н и ків , у ж и ти х у м н о ж и н і, в и зн ач аю ть з а п о ч а т­ ко во ю ф о р м о ю : дерева ( дерево) — се р е д н ій рід. Ім ен н и к и , щ о вж иваю ться тіл ьки у м н о ж и н і, за р о д а м и не р озр ізн яю ться: двері, к а н ік у л и . М о р и н ц і . Є ім е н н и к и , щ о н а л е ж а т ь д о чо л о віч о го р о д у , проте м о ж уть п о зн а ч а ти осіб і чо л о вічо ї, і ж ін о ч о ї ста ті: професор, інженер, л ей т е н а н т , біолог. Ім ен н и ки н а з р а з о к професорка, м а т е м а т и ч к а н а л е ж а ть д о просторіччя. Н а о зн а ч е н н я о к р е м и х п р о ф есій існую ть ф о р м и ч ол ові­ чого й ж іно чо го р о дів: у ч ит ел ь — учит ел ька ; пи сь м е н н и к — письм енниця. 2 3 5 . П р о ч и та й те . В и зн а ч те ім енни ки — назви іс т о т , з ’я с у й т е рід кожного.

1. Л елек а з лелечи хою і лелеченятами ж ивуть на старом у в’ я зі. (В. Чухліб). 2. Лев-татусь, левиця-мати левеня ведуть гуля ти . (Л. Біленька). 3. Ти гр гарчить, гарчить тигриця — п р о ле тіла низько птиця. А см угасті тигренята ш к ір я ть гострі зубенята. (В. Гринько). 4. П ід хмарами рідня крилата: орел, орлиця і орлята. (Г. Бойко). 5. Ш пак шпачисі каже гнівно: «Ш ер ш ен ь захопив ш паківню ! Ш видш е ш ибеника гнати, ш паченя обороняти!» (О. Кононенко). ♦ В и з н а ч т е в р е ч е н н ях ім е н н и ки , у яки х н е м а є р о зр ізн е н н я р о д о в и х ф о р м .

134

л

Надя КУРБАТОВА. Лелеки

2 3 6 . Д оберіть д о поданих іменників назви осіб протилеж ної с т а т і. Слова запи ш іть парам и. Р о б іт н и к — р о б іт ни ця .

І. Українець, льв ів ’ янин, герой, селянин, степовик, працівник, балакун. II.

Письменник, поет, худож ник, учитель, вершник, кравець,

пастух. 2 3 7 . П р о ч и та й те . В и зн а ч те ім енни ки , щ о мож уть о зн а ч а ти о сіб і чоловічої, і жіночої с т а т і.

1. Директор ш коли повноправно належ ала до сіячів розумного, доброго, вічного. (//. Загребельний). 2. Не шкодує лікар ум іння й сил, ретельно розставляє він тенета недугам нашим. (К. Барановська). 3. Реж исер підійш ов до кінокамери, узяв мікрофон і наказав усім приготуватися до репетиції. ( М . Вінграновський). ♦ Ч о м у н е в а р то в ж и в ати ім енни ки директ орка, м е н ед ж е р ка , р е ж и се р ш а ,

операторка ? 2 3 8 . П ер епи ш іть, уставляю чи пропущ ені л іте р и . В и зн а ч те ім енники, з ’я с у й т е їх н ій р ід . У каж іть ім ен н и ки , у яких з а д о п о м о го ю роду р о зр ізн я єм о с т а т ь або вік.

1. Забув бик, як т..лятком був. 2. Кож на корова своє т ..л я лиж е. (Народна творчість). 3. Л и с у ли сті заховався, та над листям хвіст зостався. (Є. Гуцало). 4. Он руда л ..ти т ь л..сиця крізь к ущ і, немов жар-птиця. ( М . Гончаров). 5. А ось дочка л..сиччина і«^аленьке лисеня. (Н . Забіла). 6. К./г спить, а м'.Лііей бачить. 7. К/.шці смішки, а миш ці слізки . 8. Сама в хаті не дам ради й к ош ен яті. (Народна творчість). — ♦ В и з н а ч т е ім е н н и к и , у я к и х ро до ві ф о р м и є с п іл ь н о к о р е н е в и м и с л о в а м и .

2 3 9 . П ро ч итай те. В и зн а ч те ім енники. Навіщ о п о е те с а вжила іменники с е р е д н ь о го роду на позначення м а л е ч і? Щ о вона хотіла цим п ід к р е с­ л и ти ? , ■ . ПАР; П рийш ли до річки дві верои З маленьким вербенятком. с&р. Прийш ла ка'інгаа зі своїм М алим калиненятком. * П рийш ла і віЯйса з відьщ ен ям , О Ц р 'ЛС ^Тополя З ТОПОЛЯТКОМ. С;ЛіТа й залиш ились тут усі, Щ об потім гаєм розростись, Зеленим гаєм стати. І • у-ч ЛесяСиленко.

♦ В и з н а ч т е р ід кож но го уж и то гЬ у вір іїл ім е н н и к а.

2 4 0 . Д о кож ного з іменників д о б е р іть вир аж ене прикм етником о з н а ­ ч е н н я . У тв о р е н і с л о в о с п о л у ч е н н я з а п и ш іт ь . Д о я к о го с л о в н и к а потрібно з в е р н у ти ся в р а зі утруднення з визначенням р о д у? Г а р н и й тюль.

Рукопис, туш , собака, степ, ш ампунь, магістраль, Сибір. ♦ Я к е з п о д а н и х с л ів м а є о м о н ім ? Я к о го р о д у ці ім е н н и к и -о м о н ім и ? ♦ Я к и й з ім е н н и ків м о ж н а в и зн а ч и ти як ім е н н и к чо ло вічо го р о д у т а ім енни к ж іночого (я к б іо ло гіч н и й в и д ) р о д у ? У с н о с к л а д іт ь із цим ім е н н и ко м р е ч е н н я .

Д еякі ім ен н и ки м о ж у ть о з н а ч а ти осіб і ч о л о в іч о ї, і ж ін о ­ чо ї ста ті. Ц е ім ен н и ки с п і л ь н о г о р о д у : б ід о л а ха , сирота, с т а р ост а, з а д а в а к а . * Р ід о со б и , н а з в а н о ї ім ен н и к о м сп ільн о го р о д у , в и з н а ч а ­ ю ть з а зм істо м р е ч е н н я чи з а р о д о м п р и к м е тн и к а а б о з а й м е н н и к а , який стосується ім е н н и к а : І д е м олода л и с т о н о ­ ша. ( В. Сосюра ).

Ім ен н и к и — н азв и о сіб з а х а р а к т е р н и м и о з н а к а м и н а -о (ледащ о, н е з н а й к о , забудько, б а з ік а л о ) м о ж у ть о з н а ч а ти осіб

ч о л о вічо го а б о се р е д н ь о го р о д у . Р ід т а к и х ім ен н и ків в и зн а ­ ч а єм о з а зм істом р еч ен н я а б о з а гр а м а ти ч н о ю ф о р м ою ін ш и х части н м ови : О д н е ледащ о сон цю докоряло: « Н і , х о ч би р а з т и до обід проспало...» (В . Симоненко). 2 4 1 . П р о ч и тай те. В и зн а ч те іменники сп ільн о го роду.

1. Щ о за ж иття козакові з такими плаксами! (77. Куліш). 2. А заброди так і не мож уть нас перемогти. (7. Гнатюк). 3. Ой нелегко працювати, юні мої друзі, та не думайте, щ о легш е жити ледацюзі! (В. Литвиненко )., 2 4 2 . С кл ад іть по д в а речення, щ об в одному поданий іменник спільного роду нази вав о с о ­ бу чоловічої с т а т і, у др уго м у — жіночої. Р ечен ­ ня запи ш іть.

Непосида, листонош а, ш ульга, забіяка (задирака). 2 4 3 . П ер еп и ш іть п р и сл ів ’я, на м ісці крапок у с та в л я ю ч и д іб р а н і з д о в ід к и ім ен н и ки спільно го роду.

Єдиний у світі пам'ятник листоноші, установлений на Закарпатті

136

1. ... набалака — і в торбу не збереш. 2. ... й себе раз на рік лю бить. 3. ... гуляв: ні чобіт, ні халяв, а додому прийшов — не знайшов підошов. 4. ... — дармоїд і недоучка. _ _ _ _ _ Л 'Уу В е р е д а . Гу л я ка . Б іл о р у ч к а . Б а з ік а .

2 4 4 . П ер епи ш іть, розставляю чи пропущ ені розділові зн а к и . В и зн а ч те рід уж итих у реченнях іменників.

1. Д ідусь дає лош аті теплий х л іб . Воно радіє } вибиває дріб у барабан розбитого шосе. (Я . Воронько). 2. Тоді суддя в суддівській чорній мантії сказав Ж и ття — це справа без гарантії. \Л. Костенко). 3. Реж исер к ін оф ільм у «Я р ослав М уд р и й » разом із директором картини об хо д и ли п о л е , де щ ойно зн ята б ула битва к и їв ськ о ї дружини з печенігами. (Я І Загребельний). 4. К рім водія в маш ині ще доктор наук у б ри лі й окулярах. '{Олесь Гончар). ♦ Я кі з уж и ти х у р е ч е н н я х ім е н н и ків м о ж у ть н а з и в а т и о сіб і чо ло вічо ї, і ж іночої с т а т і? В и з н а ч т е р ід ц и х ім ен н и ків.

Р ід н е в ід м ін ю в а н и х ім ен н и ків в и зн а ч а єм о т а к . У сі н е в ід м ін ю в а н і ім ен н и ки — н а з в и н е і с т о т — н а л е ­ ж а ть д о се р е д н ь о го р о д у : ат ельє, меню, депо, бюро . У н евід м ін ю вани х ім е н н и к а х — н а з в а х і с т о т рід ви зн а­ чаєм о відповідно д о п о зн а ч ен и х ними осіб п евн о ї статі: • кюре, месьє, К с а в ’є, м аест ро — чоловічого р о д у ; • леді, мадам, фрау, М е р і — ж ін о ч о го . Н е в ід м ін ю в а н і ім е н н и к и — н а зв и т в а р и н п е р е в а ж н о н а л е ж а т ь д о ч о л о вічо го р о д у : какаду, ш им п ан зе, поні, а л е кенгуру — д о чо ловічого і ж ін о ч о го . Р ід н е в ід м ін ю в а н и х ім е н н и к ів — г е о г р а ф іч н и х н а з в , га з е т, ж у р н а л ів в и зн а ч а єм о з а ім ен н и к а м и — за га л ь н и м и н а з в а м и : о с т р і в Б орн ео (чоловічий р ід ), г о р а К іл ім а н д ж а р о (ж ін о ч и й р ід ), м і с т о С а н - Ф р а н ц и с к о (с е р е д н ій р ід ). Р ід ск л а д н о с к о р о ч е н о го сл о в а в и зн а ч а єм о з а р о д о м голо в н о го сл о в а , щ о входи ть д о т а к о го н а й м е н у в а н н я : Н Л О ( н е п із н а ­ ний л іт а ю ч и й о б ’ є к т ) — чоловічи й р ід. 2 4 5 . З дужок виберіть прикметник-означення до незмінюваного іменника. Утворені словосполучення запиш іть. З двом а з них складіть речення.

(Б алакучий, балакуче) какаду; (вертлявий, вертлява) іпимпанзе; (смачний, смачне) капучино; (спортивний, спортивне) кімоно; (бага­ толюдний, багатолюдне) Т окіо; (піщ ана, піщ ане) Гобі; (сонячний, соцяЧне) Душ анбе; (мальовниче, мальовничий) Капрі; (дотепний, дотепне) конферансьє; (змістовний, змістовне) лібрето; (авторитет­ на, авторитетне) ООН; (гостинний, гостинне) ТЮ Г. 2 4 6 . Д о поданих іменників д о б е р іть при км етни ки . У тво р ен і с л о ­ восполучення зап и ш іть. Глибоководна М іс с іс іп і (р іч к а ).

Т б іл іс і, Баку, Онтаріо, Т а їті, ему, кольрабі, Д ж узеппе, Бетті.

137

ЧИСЛО ІМЕННИКІВ. ^ А * ІМЕННИКИ, ЩО МАЮТЬ ФОРМИ ТІЛЬКИ ОДНИНИ АБО ТІЛЬКИ множини 2 4 7 . П ро ч итай те. В и зн а ч те чи сло вид ілени х іменників.

1. К оли мати виряджала сина в далеку дорогу, вона дарувала йому вишитий рушник. (В. Супруненко). 2. Ц іл у є сонце рушники у чистій материній хаті. (Д . Луценко). 3. П існ я любові й дитинства в серці бри­ нить, як струна. (Д. Луценко). 4. Л ю б л ю п існі м ойого краю! (А/. Рильський). Б іл ь ш ість ім е н н и к ів м о ж е в ж и в ати ся в о д н и н і й у м н о ж и н і : а р т и с т — а р т и с т и , кінь — коні, с т іл — столи. Ім е н н и к у ф о р м і о д н и н и вж и вається д л я п о з н а ч е н н я о д н о го п р е д м е т а , ім е н н и к у ф о р м і м н о ж и н и — д ля п о зн а ч ен н я д в о х і б іл ь ш е пр ед м етів. П ро те є ім ен н и ки , щ о м аю ть л и ш е ф о р м у о д н и н и . До т а к и х ім ен н и ків н а л е ж а ть н а зв и : • р еч о ви н : м олоко, м асло, з а л ізо , руда; • по ч уттів: радіст ь, п ідн есенн я , вірн іст ь, к о х а н н я ; • в л асн і н а зв и : В ін н и ц я , Д у н а й , М і с я ц ь , Л е с я У к р а їн к а . Д еякі ім енн и ки м аю ть тіл ьк и ф о р м у м н о ж и н и . Це н азв и : • п а р н и х а б о т а к и х , щ о ск л ад а ю ться з к іл ь к о х части н, п р ед м е тів : нож и ц і, окуляри, двері, сани, меблі, ш а х и ; • р еч о ви н : вершки, д р іж д ж і, консерви, парфуми; • су к у п н о сте й п р ед м е тів : грош і, д ж у н г л і, надра, х а щ і ; • відрізків ч асу, свят, обрядів: канікули, іменини, вечорниці; • по ч уттів, стан ів : ж а л о щ і, гордощі, веселощ і, прикрощ і; • гео гр а ф іч н і н а зв и : Черкаси, А л ьп и , Аф іни. Ім ен н и к и , які п о зн а ч а ю ть сук уп н ість о д н а к о в и х а б о п о ­ д іб н и х п р ед м е тів , щ о сп ри й м аю ться як єд и н е ц іл е , н а з и ­ в а єм о з б і р н и м и : т ов а р и ст в о , колосся, корін ня, молодь. З б ір н і ім енн и ки м аю ть ф о р м у о д н и н и : зо л о т е л и с т я . 2 4 8 . П ро ч итай те. В и зн ач те ім енники, щ о вж иваю ться тільки у формі однини, та ім енники, що вж иваю ться л и ш е у ф ор м і множ ини.

1. Ти за спини інш их не ховайся — слово «совість» завжди в однині. (Л. Бортняк). 2. У кож ного з нас Україна — одна, хоч і скільк и м ільйонів нас буде. (І. Багрійчук). 3. Годі, діброво, тобі сумувати. Г л я н ь , зелен ію ть високі Карпати. (3. Красівський). 4. Скрізь б іля хати пахощ і м ’ яти. (А. Камінчук). 5. За ворітьми долина, в тій долині калина. ( Народна творчість).

138

2 4 9 . Перепиш іть прислів’я, доповню ю чиїх дібраними з довідки збірними іменниками у потрібній формі. З ’я суй те їхній рід. В ста в те пропущені літери.

1. Я ке ... , таке й насіння. 2. К уди віт..р дме, туди ... хилит..ся. 3. Знявши голову, за ... не плачуть. 4. Не носи ... під чуж у хату. 5. 3..м ою бійся вовка, а літом ... . Р‘ И *Н Н ^ ^ В ол осся. Коріння. Гілля. Мушва. Сміття. 2 5 0 . Д о поданих сл ів д о б ер іть спільно ко р ен еві збірні ім енники. С лова зап и ш іть п ар ам и .

В П И >

Т о в а р и ш і — т оварист во.

Колоски, листки, птахи, камені, ворони, жінки, студенти, діти. ♦ Визначте рід збірних іменників. З трьом а іменниками складіть речення. 2 5 1 . П р о ч и та й те . С п р о б у й т е п о я с н и т и , н ав іщ о ф о р м у м нож ини іменників уж ито з а м іс ть ф орм и однини. Зверн іт ь у в а г у : якщ о прізвищ а або гео гр аф ічн і назви вж иваю ться у зневаж ли во м у зн ач ен н і, то вони пи ш уться з м а л о ї л ітер и .

1. Вітчизни є різні на світі, а в мене найкраща — одна. (А. Малишко). 2. Т и х чуж их земель, чуж их америк не ношу в своєму серці я. (А. Малишко). 3. Де ж ви, Богдани, і де ви, Максими й Сірки? (М. Шев ченко). 4. Вівса, пшениці, ячмені — все те зіллялось в одну могутню хвилю. (М. Коцюбинський). 5. Т ут люди щедрі. Т ут річок без ліку. Всілякі руди в надрах залягли. (Л. Костенко). Ім ен н и к и , щ о вж иваю ться л и ш е у ф ор м і о д н и н и , інколи м о ж уть у ж и в а ти ся в м н о ж и н і: • я к щ о вл асні н азв и вж иваю ться з м етою ств о р ен н я у з а ­ га л ь н е н о ї н азв и р яд у о сіб , п р ед м е тів , к р а їн , м іст: В іт е р горді зн а м ен а п ід н о с и т ь , йде с л а в е т н и й кош а р о д о в ід : Б о г у н и , П а л і ї , К р и в о н о с и , Нечаї... ( С. Гаряча) ; • я к щ о за га л ь н і назв и п е р е д а ю ть у за га л ь н е н н я : Заберіть з собою в сі л и х а , всі зла. ( Т. Шевченко) а б о вк а зу ю ть н а с у к у п ­ ність п р ед м етів: Т у т співа л и м ені дуби, ст еп го й да в п ш е н и ц і і вівса. (Д . Луценко);

• я к щ о гео гр а ф іч н і н а зв и вж иті в п е р е н о сн о м у зн ач ен н і (у т а к о м у р а з і їх п и ш е м о з м а л о ї л ітер и ): У с і ми о сягали е в е р е с т и с в іт о в о ї і р і д н о ї л іт ерат ури. ( Л . Пастушенко); • у р о лі тер м ін ів: б о л і й ш у м и у серці (терм ін м ед и ц и н и ); м ін ерал ьн і в о д и (терм ін х а р ч о в о ї п р ом и сл ово сті); в и с о к о я к іс ­ ні с т а л і (терм ін в а ж к о ї пром исловості).

З м ето ю у за га л ь н е н н я ф о р м а од ни ни м о ж е б ути вж ита з а м іс т ь ф о р м и м н о ж и н и : В у сі часи у к р а їн с ь к а ж і н к а дивувал а с во є ю силою й н е зл ам ніст ю . ( З газети ).

139

^

2 5 2 . П ер еп и ш іть, уставляю чи пропущ ені л іте р и . П о ясн іть, з якою м етою з а м іс ть ф орм и множини вжито ф о р м у однини ім енників.

1. Особливо шанували наші предки пер<£літну птицю: ластівок, жайворонків, леб ед ів , ж уравлів, л А л е к . (З довідника). 2. Бука тут росте б/?гато в закарпатському краю. (М . Познанська). 3. У темнім л іс і за горами зібравсь усякий звір. (Л . Глібов). 4. А у воді риба: і щ учки, і л."інки, і краснопер. ( Остап Вишня). ♦ В и з н а ч т е р е ч е н н я , у с к л а д н е н і о д н о р ід н и м и ч л е н а м и , п о я с н іт ь у ни х р о зд іл о в і зн а к и .

&1Й ВІДМІНКИ ІМЕННИКІВ1 ^ ЗНАЧЕННЯ ВІДМІНКІВ ц 1^1

У р еч ен н і ім ен н и ки п о єд н ую ться з інш и м и сл о в а м и . При ц ьо м у вони зм іню ю ть свою ф о р м у , то б то в і д м і н ю ю т ь с я . В у к р а їн с ь к ій м ові сім від м ін ків:

Н А З И В Н И Й (х то ? щ о ?) Р О Д О В И Й (к о го ? ч о го ?) Д А В А Л Ь Н И Й (к о м у ? ч о м у ?) З Н А Х ІД Н И Й (к о го ? щ о ?) О Р У Д Н И Й (к и м ? ч и м ?) М ІС Ц Е В И Й (н а к о м у ? \н а ч о м у ?) К Л И Ч Н И Й (у ж и в а ється п р и з в е р т а н н і). Н ази в н и й від м ін о к о д н и н и — п о ч а тк о в а ф о р м а ім е н н и к а . Н ази в н и й від м ін о к є п р я м и м . Ім ен н и к и в ц ь о м у від м ін­ к у , як і в к л и ч н о м у , уж и в а ю ть ся за в ж д и б е з п р и й м ен н и к ів. Р е ш т а в ід м ін к ів н а зи в а ю ть с я н е п р я м и м и . У ф о р м і м ісц ево го від м ін к а ім ен н и ки вж иваю ться тіл ьк и з п р и й м е н ­ н и к а м и , а в ін ш и х в ід м ін к а х — і з п р и й м е н н и к а м и , і б е з ни х. Н е в і д м і н ю ю т ь с я т а к і ім ен н и ки : • ін ш о м о в н і з к ін ц еви м го ло сни м : ж урі, меню, кіно, р а д іо ; • ж ін о ч і п р ізв и щ а н а п р и го л о с н и й т а н а [о ]: Т е т я н і Кова ль, з О л еною П е т р е н к о , у Л ю д м и л и П а н ч е н к о ; • більш ість ск л а д н о с к о р о ч е н и х слів: в с т у п и т и до В Н З , зб у ду ва т и Г Е С .

Ім е н н и к и , щ о н е в ід м ін ю ю ть ся, н а зи в а ю ть с я н е з м і ­ нюваними.

140

2 5 3 . П р о ч и тай те. В и зн а ч те ім енники, з ’я су й те їхні відмінки.

1. Л ю б лю всім серцем і душею я зем лю прадідів м оїх. (В. Сосюра). 2. Н а­ л лєм о серце наше вщерть до краю рід­ ного лю бов’ ю. (С. Черкасенко). 3. Сто­ яли сосни в б ілім кімоно (Л. Костенко). 4. Осипалося зоряне шоу. ( Р . Скиба). ♦ В и з н а ч т е р ід і ч и сл о кож но го з ім е н ­ ників. ♦ У ка ж іть н е зм ін ю в а н і ім е н н и ки .

Павло ВОЛИК. І С рібна нін І

О п и ш іть зо б р а ж е н і на к ар ти н і «С р іб н а ніч» д е р е в а , в и ко р и сто в ую ч и ім е н н и к и -си н о н ім и у р ізн и х в ід м ін к а х .

2 5 4 . П р о ч и тай те. В и зн а ч те ім енники, ужиті у ф орм і кличного відм інка. Я ка роль цього в ідм інка?

Дивися — в к ли чн ім простім відмінку: «О й не стелися, зелен бар він ку...» Звертання щире, душевне, щедре — Василю , Павле, Іване, Петре. І так сердечно і так ласкаво — Н аталю , Л есю а чи Любаво! До зборів, сходки відкрито й ��адо — Ч и товариство, а чи громадо. А найсвятіше душ і приємне — М оя Вкраїно, кохана земле, Ти , славний Дніпре, і ти, Дунаю ... — М и ліш и х серцю звертань не знаю. Д. Білоус. 2 5 5 . П ерепи ш іть речення. П одані в дуж ках ім енники п о с та в те у ф орм і кличного відм інка.

1. Виростеш ти, (си н ^ви руш и ш в дорогу. (В. Симоненко). 2. Багато в світі є стежок д ля тебе, мій (герой)! (М . Познанська). 3. Ч и не тому в барвінку, (ненька), і взимку ли стя зелененьке, що від зем лі бере тепло? (В. Василаиіко). 4. Ш ипш ина важко віддає плоди. Вона людей хапає за рукава, вона кричить: «(Л ю д и н а ), підожди! Ти підожди, (лю дина), будь ласкава!» (Л. Костенко). ♦ П р о ч и та й те р е ч е н н я , п р а в и л ьн о їх інтоную чи. ♦ П о я сн іть р о зд іл о в і зн а к и при з в е р т а н н я х т а в реченні з п р я м о ю м о во ю . ♦ У п е р ш о м у р еченні п ід к р е с л іть у с і ч л ен и р е ч е н н я . Чи є з в е р т а н н я членом речення?

141

§ І О ПОДІЛ ІМЕННИКІВ НА ВІДМІНИ. ^ ВІДМІНЮВАННЯ ІМЕННИКІВ

4

3 а особли востям и від м іню в ан ня ім ен н и ки п о д іл е н о на ч о ти р и у г р у п о в а н н я , щ о н а з и в а ю ть с я в і д м і н а м и . У п е в н о м у в ід м ін к у ім ен н и ки к о ж н о ї з відм ін м аю ть о д н а к о в і за к ін ч е н н я . Щ об ви значи ти , д о я к о ї відм іни н а л еж и ть ім ен н и к , його п о тр іб н о постави ти у п о ч а тк о в ій ф о р м і, то б то в н а зи в н о м у в ід м ін к у о д н и н и , й ви значи ти в н ь о м у за к ін ч е н н я й о сн о ву. Д о ж о д н о ї відм іни не н а л е ж а т ь : • н е зм ін ю в ан і ім ен н и ки (т абу, бюро, т а к с і, к у т ю р ’є ); • ім е н н и к и , щ о вж и ваю ться тіл ьк и у ф о р м і м н о ж и н и (Гр еб ін ки , двері, ворота, н о ж и ц і, сан и , консерви).

2 5 6 . О з н а й о м те ся з таб л и ц ею . П одані нижче ім енники з гр у п у й те за відм інам и й зап и ш іть у чотири колонки.

ПОДІЛ ІМЕННИКІВ НА ВІДМІНИ ВІЛМІНД А

Ріл А

ЗАКІНЧЕННЯ В ПОЧАТКОВІЙ ФОРМІ

ПРИКЛАДИ

перша) ДМІНА

чоловічий, жіночим, спільний

-а (-я)

Олекса, І л л я . к н и ж к а , вули ця, с т а р ос т а

(друга) ДМІНА

чоловічий, середній

□ (нульове) або -о, -е, -а (на письмі -я)

с т е п О , бат ько, ж и т о , сонце, п о д в ір ’я

(третя) ІДМІНА

жіночии

□ (нульове)

(четверта) ІДМІНА

гог.опиій и

-а (-я) — у словах, що за відмінювання мають суфікси -ат-, -ят-, -єн -

ч е с т ь О , любовГЗ,

а також іменник м ат и | д івч а ( д і в ч а т и ) , і х л о п 'я ( ^ л о п ' я т и ), і м ’я ( і м е н і )

Д оля, хата, рік, душа, борщ, м олоко, дйхання, вчинок, золото, з іл л я , к у л я , м аля, сіль, звістка, різнотрав’ я, гордість, листя, тім ’ я, кисіль, гантель, пт^йіеня, вивчення, пуща, щастя, курча, читання, місяць, к уп іль, каліожа, ягня, тополя, пт'иця, роздоріж жя, каченя, зерно,зерня.

2 5 7 . П роч итай те. В и зн а ч те ім енники, щ о не н ал еж ать д о ж одної з відмін. З ’я с у й т е відміни інш их ім енників. .

1. Я д ілю із, вербою всю ж урбу до краплини, обнімаю тополю і горнусь до кзЬшвііі (/• Шевченко). 2. Виводить соло півень на тину. (М . Сіренко). 3. Він горланить, розчепірює^дзь» а ножицями. ( Григір ґя ходять Тютюнник). 4. С еляа#„всі потроху філософи, бо все сонця. (М . Стельмах). 5. У маляти заболить б іля зем лі, хд'іб, п альчи к, а у м атері — серце. ( Народна творчість). 6. Д о бр о та ' виховується добротою, справедливість — справедливістю. ( Олесь Гончар). ,Х'-\

• Відмінювання іменників першої відміни 2 5 8 . В и зн а ч те , д о якої відміни н ал еж ать подані ім енники. П о с та в те їх у ф орм і родового й орудного відмінків однини. Чи однакові їхні за к ін ­ чення?

Іскра, надія, круча.

4

З а л е ж н о від в ід м ін к о в и х з а к ін ч е н ь ім е н н и к и п е р ш о ї відм іни поділяю ться на гр уп и : т в е р д у, м ' я к у й м і ш а н у . Щ о б в и зн а ч и ти гр у п у , ім е н н и к п о тр іб н о п о с та в и ти в п о ч а т к о в і й ф о р м і ( н а з и в н о м у в і д м і н к у о д н и н и ).

2 5 9 . О з н а й о м т е с ь із т а б л и ц е ю . П о д ан і ім енн и ки р о з п о д іл іт ь за групам и й зап и ш іть у три колонки.

ІМЕННИКИ ПЕРШОЇ ВІДМІНИ ТВЕРДА ГРУПА Іменники чоловічого, жіночого та спільного родів з основою на твердий приголосний та із закінченням -а (крім тих, основа яких закінчується на шиплячий приголосний) Голова, перемога, фабрика, непосида, ст арост а

М’ЯКА ГРУПА 4 Іменники жіночого й спільного родів з основою на м’який приголосний та із закінченням -а (на письмі -я) та іменник чоловічого роду І л л я Земля, кузня, ф а н т а зія , суддя

МІШАНА ГРУПА

у

Іменники жіночого й спільного родів з основою на шиплячий приголосний та із закінченням -а

М е ж а , т и ш а , т еща, в е ж а , к а ш а , площ а, л и ст о н о ш а

Вода, К атерина, м олоди ц я, задача, гущ а, волосина, яблун я, алича, армія, стрічка, іуїарія, М арійка, Маруся, локш ина, юшка, картопля, ти гри ц я, М и кола, л ін ія , суш а, та лія , спйна, круча, кишеня.

ВІДМ ІН Ю ВАН НЯ ІМ ЕН НИ КІВ П Е Р Ш О Ї ВІДМ ІНИ ОДНИНА Тверда група 1. »_ І ін. ір. 1. л.

сест р а сест р и сест рі сест р у сест р о ю ( н а ) сест рі сест ро

М’яка група красуня красуні красуні красуню красунею ( н а ) красуні красуне

Мішана група пло щ а площ і площ і площу п л о щ ею ( н а ) пло щ і площ е

МНОЖИНА

. • н. р■ 1.

с ест р и сест ерО сестрам, сестерП] сест рами ( н а ) с е ст р а х сест р и

красуні красуньО красуням красуньП] красунями (н а ) красунях красуні

площ і площ а площ ам площ і площ ами ( н а ) площ ах площ і

♦ Письмово провідміняйте іменники: веселка, доня, тиша. Виділіть відмін­ кові закінчення. 261. Перепишіть, ставлячи поданий у дужках іменник у потрібній формі. Визначте його відміну та групу. З ’ясуйте відміну, відмінок і число іменників у кожному реченні. 1. Буває таке на (душ а), що піснею тільк и й скажеш . ( Олесь Гончар). 2. І в’ ється щастя над (душ а). ( Олександр Олесь). 3. Душа (душ а) чує, а серце серцю вість подає. ( Народна творчість). 4. З глибин (душ а) моєї промінь лине. 5. Скажи, (душ а), чого тремтять висоти? (Д. Павличко). 6. К ниги наближ аю ть м и н улі події до наших днів і наших (душ а). (Г. Тарасюк).

Іменники перш ої відміни твердої групи в орудном у від­ м ін к у однини м аю ть закін че н н я -о ю : к р а ї н о ю , го л о в о ю ; м 'якої й м іш ано ї групи — закінчення -е ю : п існ е ю , вул иц ею , т и ш е ю ; а після голосного й апострофа пиш ем о -сю : арм ією , с і м ’єю.

а

О рф ограм а «л іт е р и о, е, є в за к ін ч ен н ях орудн ого відм інка однини ім ен н и к ів І в ід м ін и » 262. Визначте групу кожного з поданих іменників. Поставте іменники у формі орудного відмінка однини, запиш іть їх , звіртеся з таблицею відмінювання. Береза, черешня, алича, осика, вишня, груша, ягода, полуниця, каша, буря, жирафа, мрія, левиця, калош а, втеча, шия. СЖ 2 6 3 . П ерепиш іть, уставляю чи пропущ ені л ітер и . іменники перш ої відміни, з ’ясуйте їхні відмінки.

Ви значте

1. Я буду мірятися з д ол..ю і сперечатися з пр..род..ю, та тільки те, що сам подолаю, мені послуж ить нагородою. (С. Голованівський). 2. Щ аслива усм іш ка робить маму просто красун..ю. ( Олесь Гончар). 3. Світить м ені рятівною свіч..ю тополя. (Б. Олійник). 4. В іт..р з вишн..ю танцює. (В. Василашко). 5. Ж ..в у я правд..ю тією , щ о птах не може стать зм і..ю . (Д. Павличко). 6. Ведмедем ро..кинувся бір і л ..ж и ть під гор..ю . (Є. Гуцало). 7. Гора підперезалася залізн и ц ею . (В. Жовнарук). 8. Байрак над круч..ю ш умить. (М . Чернявський). 26 4 . Перепишіть прислів’я, на місці крапок уставляючи дібрані з довідки й поставлені у формі орудного відмінка однини іменники. 1. Сказав, як ... одрубав. 2. ... далеко не зайдеш. 3. Вабить, як кота .... 4. Дуб великий, та ... напханий. Миша. Сокира. Порохня. Брехня.

У д а в а л ь н о м у й м ісцево м у в ід м ін ках о д н ин и перед закінченням -і кінцеві приголосні основи іменників перш ої відміни [ г ] , [ к ] , [х] чергуються із [з'], [ц ']# |с']: нога — нозі, на н о зі; небезпека — небезпеці, у небе зп е ц і; м у х а — мусі, на мусі.

265. Перепиш іть, подані в дужках іменники ставлячи в потрібній формі. Які звуки чергую ться? Вимовте їх. Спиніться на (дорога); не спіткніться на (сходинка); не заблукайте (за в ір ю ха ); п ерекаж іть (Л у к а ); скупайтеся в (р ік а В о лга ); придбайте в (аптека); стисніть у (р ука); не розсипте по (долівка). ♦ Підкресліть літери, які позначають звуки, що чергуються. ♦ Позначте у словах вивчені орфограми.

У

2 6 6 . Подані іменники п о с та в те у ф ор м і м ісц ево го відм інка однини, зап и ш іть їх

Повага, тривога, змога, щ ука, базіка, шапка, балакуха, стріха. 2 6 7 . П ер е п и ш іть, уставл яю чи про пущ ені л іте р и . Ім енники п ер ш о ї відміни п ід кр есл іть. В и зн а ч те відмінки іменників.

1. Затишно дітям в п азу..і казок. (Л. Костенко). 2. Соня..ний зайчик л ..ж и т ь на п ід ло..і, то спалахне, то погасне в тр..во..і. (В. Сосюра). 3. Мед щ ільниковий ми їл и на п асі..і в л ісі. Ч и не за нами заплакала сойка в горісі? (Є. Гуцало). 4. Не м..нути в доро..і т..рнини. (Я. Кузик). Ш - в

Якби вам потрібно б уло н а м а л ю в ати со няч но го за й ч и к а, яким би ви його зо б р а з и л и ? Усно с к л а д іт ь с л о в е с н и й о п и с со н яч н и х за й ч и к а і вовчика.

Ш и п л я ч і п р и го л о с н і [ж], [ч], [ш], [дж] п е р е д с в и стя ч и м и [з], [ з ] , [с ], [ с ] , [ц], [ ц ] , [дз], [дз'1 з м ін ю ю т ь с я у в и м о в і н а в ід п о в ід н і їм св и стя ч і. В н а с л ід о к т а к о г о у п о д іб н е н н я п р и г о ­ л о сн и х ви м о вляєм о: • п о д о в ж е н и й с в и стя ч и й з в у к : дочці [д о ц': і], донечці [ д о н е и ц': і], л и с и ч ц і [л ие с й ц': і]; • д в а сви стяч і з в у к и : подр уж ці [п о д р у з' ц' і], к н и ж ц і [к н й з' ц' і], т ова р иш ц і [т о в а р ие с' ц' і]. Н а п и сь м і т а к і зм ін и у в и м о в і н е п о з н а ч а є м о . Щ о б н е п о м и л и ти сь у н а п и с а н н і, ф о р м у с л �� в а із сум н ів н и м п р и г о л о с н и м п о т р іб н о з м ін и т и а б о д іб р а т и д о н ь о г о с п о р ід н е н е т а к , щ о б п ісл я с у м н ів н о г о з в у к а сто я в го л о с н и й (по д р у ж ц і — по друж енька) а б о п р и г о л о с н и й , щ о н е в п л и в а є н а в и м о в у п о п е р е д н ь о го з в у к а (до н е ч ц і — дон ечка).

О рф ограм а «л іт е р и , щ о позначаю ть п р и голосн і, як і уп о д іб н ю ю ться » 2 6 8 . П ерепи ш іть пр и сл ів ’я, п ер ед ан і звуко п и со м сл о в а відтворю ючи л іте р а м и . П оясніть п р аво пи с цих сл ів , ви зн ачте в них о рф о гр ам и .

1. Голодній [л и 'с й ц ':і] курчатко сниться. 2. При [пш е"нйц ':і] гарній жнива славні. 3. У [к н й з'ц ’ і] кохайся — розуму набирайся. 4. М олодом у тепліш е в [сороц'гі], ніж старому в каптані. 5. Не радий хрін [те"р тус'ц 'і], а проте на кож ній танцює.

2 6 9 . Подані сл о в а п е р е д а й те звуко п и со м .

Е П Ш Е 2 > Л о ж ц і [л о з 'ц 'і] Квіточці, білоч ц і, ніж ці, гармошці, подушці, діж ці, мережці, сестричці, Марічці. ♦ П о зн а ч те в с л о в а х о р ф о гр а м у «літери, щ о позначають п р и го ло сн і, які

уподібнюют ься». 2 7 0 . П ерепи ш іть п р и сл ів ’я, уставляю чи пропущ ені л ітер и .

1. Дайте ли сц і-ли со..ц і киселю у мис,о..ці! 2. Й ого і в л о ..ц і не спіймаєш. 3. У кож ній д і..ц і щось своє налито. 4. Ж упан — соро..ці не пара. 5. Наш ій кіш е..ці миш і хвоста від’ їли . 2 7 1 . Р о зкр и й те значення ф р а зе о л о гізм ів . В и зн а ч те сл о в а з о р ф о гр а ­ мою «літери, щ о позначають п р и голосні, які уподібнюют ься». В и м о в те ці сл о в а відповідно д о правил ук р аїн сько ї о рф о еп ії. П оясніть н ап и сан н я цих слів.

1. На правильній стежці. 2. Утопити в лож ц і води. 3. Х одити по ниточці. 4. Н ародитися в сорочці. 5. П ідносити на та р іло ч ц і. 6. Тримати на мушці. 2 7 2 . Р о зд и в іть ся та п р о а н ал ізуй те таблиц ю .

У ФОРМІ КЛИЧНОГО ВІДМІНКА ІМЕННИКИ ПЕРШОЇ ВІДМІНИ МАЮТЬ ЗАКІНЧЕННЯ: ТВЕРДА ГРУПА:

М’ЯКА І МІШАНА ГРУПИ Після приголосного:

М иколо сестро мамо

Земле круче судде

Після голосного та апострофа: -е (на письмі -є) М а р іє Ю л іє с і м ’є

О рф ограм а «л іт е р и о, е, є у зак ін ч ен н ях к ли ч н о го відм інка однини ім ен н и ків І в ід м ін и » Д е я к і ім е н н и к и з п е с тл и в и м з н а ч е н н я м м а ю т ь з а к ін ч е н н я -ю : м а т у сю , О л ю , Ж е н ю , Г а л ю , М и к о л ь ц ю .

147

♦ П е р е п и ш іть , п о д ан і в д у ж к а х ім е н н и ки с та в л я ч и у ф о р м і кли ч н о го в ідм ін ка. Р о з с т а в т е п р о п ущ ен і р о зд іл о в і зн а к и .

1. (М ова) рідна світи в ріднім домі. ( А.Демиденко ). 2. С вітла (зем ля) моя усм іхнися мені рушниками. (Л . Забашта). 3. А за пісні тобі спасибі рідна (неня). (Т . Нещерет). 4. Лю би (дитина) зем лю цю пре­ красну! (С. Круліковська). 5. Горнусь до тебе (У кр аїн а). (Л. Гавриленко). 6. (М р ія ) не зрадь! ( Леся Українка). 7. Так звідки ж ти (дорога) почалась? (Б. Олійник). ♦ В и з н а ч т е зв е р та н н я н е п о ш и р е н і і п о ш и р е н і. ♦ У п е р ш о м у реченні п ід к р е с л іть ч л ен и р е ч е н н я . ♦ Я кі з у ж и ти х у р е ч е н н я х з в е р т а н ь є р и то р и ч н и м и ? Ч о м у? ♦ С к л а д іт ь і з а п и ш іть л и с т, р о зпо ч и наю ч и й о го с л о в а м и «М оя б а б у сю , стар­ ша м оя м а м о !» . В и к о р и с т а й т е к іл ьк а ім е н н и ків п е р ш о ї в ідм ін и у ф о р м і клич­ н о го в ід м ін к а (н а п р и к л а д : п орад н и ц е, пом ічнице, л ю д и н о ).

"Ш С п р о б уй те розповісти про долю жінки, зображ еної на картині. Про що вам - Ж хо тіло ся б її р о зп и тати ? Щ о розповісти їй ? Як би ви зв е р та л и с я д о неї?

У р о д о в о м у в ід м ін к у м н о ж и н и ім ен н и ки п е р ш о ї відм іни м а ю ть н у л ь о в е за к ін ч е н н я : д о р іг П , м а ш и н О , г у б а (і губів), л е г е н ь О (і легенів), к р у ч П , м е ж О , ш к і л О а б о за к ін ч е н н я -е й , - і в : м и ш е й , с у д д і в , с т а р о с т і в (і с т а р о с т і — з ін ш и м зн ач ен н я м ). В ім е н н и к а х , які в н а зи в н о м у в ід м ін к у о д н и н и п е р е д за к ін ч е н н я м м а ю ть с п о л у к у д в о х п р и го л о сн и х, у р о д о в о м у в ід м ін к у м н о ж и н и м іж ним и з'являється [о] а б о [е]: дочок, м и с о к , ігор, с о с о н (і со сен ), в о єн (і в ій н ), д о м е н , шабель. В ін ш о м о в н и х с л о в а х н а -к (а ) з'являється [о]: м а р к а — м а р о к , а р ка — арок.

У ф о р м і р о д о в о го від м ін к а м нож ини ім ен н и ки ж іночого р о д у н а -я п и ш ем о з м 'яки м зн а к о м : я б л у н ь , зем е л ь, їд а л е н ь . 2 7 3 . Подані іменники п о с та в те у ф орм і родового відмінка множини і зап и ш іть.

Гора, круча, межа, буря, надія, книж ка, к ульк а, будка, по­ верхня, читальня, вітальня, сосна, вишня, маска, каска, легеня. ♦ Я кі з ім е н н и ків у ф о р м і р о д о в о го в ід м ін к а м нож ини м а ю ть п а р а л е л ь н і ф о р м и ? Н а з в іть їх .

2 7 4 . П ер епи ш іть, став ля чи по дані в дуж ках ім енники у форм і р од ового відм інка множини.

1. Вікно схо тіло пити й устами кватирки нахилилось до (долоня) дощу. (С. Мудрик). 2. Вщедряє зем лю сірий дощ, росте ж иття на бруку (п лощ а). ( М . Рильський). 3. Знов лечу я над степами, над смарагдом (нива). ( Олександр Олесь). 4. Розпитаю, як справи у (сосна), у звірів і (п ти ц я). ( Л . Костенко). 5. І всміхнуться сині очі од (пісні) м оїх. (В. Сосюра). 6. Т р а п ля ю ться окрем і кн и ги , варті ц іл и х (книгозбірня). (Г. Тарасюк). ♦ П о зн а ч те в с л о в а х о р ф о г р а м у «м'який знак». ♦ З р о б іть с л о в о тв ір н и й р о зб ір с л о в а книгозбірня. Д із н а й т е с я , які б іб л іо те к и д ію ть у м е реж і Ін те р н е т. С к о р и с т а й т е с я п о с л у га м и о д н іє ї з н и х.

©

З архівів Кіровоградської обласної бібліотеки імені Д. Чижевського

У м ісц е в о м у в ід м ін к у м н о ж и н и ім ен н и ки п е р ш о ї відм іни м а ю ть за к ін ч е н н я : • д л я тв е р д о ї т а м іш а н о ї г р у п а х : у к н и ж к а х , на к р у ­ чах, у м е ж а х ;

• д ля м 'яко ї гр у п и — - а х (н а письм і -я х): на в у л и ц я х , на п о л и ц я х , у с і м ’я х . 2 7 5 . П ер еп и ш іть , уставл яю ч и п р о пущ ен і л іте р и . П одані в дуж ках іменники п о с та в те у ф орм і м ісц ев о го відм інка множ ини, в ид іліть у них закінчення.

1. Бродить ніч по (в ули ц я ) з..м ових, у провулках вітром зав..ва. (В. Сосюра). 2. А книж ки скоять на (п оли ц я ), щ об до них н ахи ляли ся лиця. ( М . Доленго). 3. Лю ди ц іли м и гуртами розходяться по (гора) і по (долина). (М . Коцюбинський).

ї ї

• Відмінювання іменників другої відміни 2 7 6 . О зн а й о м те с я із таб л и ц ею . П одані іменники ро зп о діліть за група ми й зап и ш іть.

ІМЕННИКИ ДРУГОЇ ВІДМІНИ ТВЕРДА ГРУПА

М’ЯКА ГРУПА

| МІШАНА ГРУПА

Іменники чоловічого роду 3 основою на твердий приголосний і нульовим закінченням або закінченням -о

3 основою на м’який приголосний і нульовим закінченням; частина іменників на - -ар, -ир

Д у ба , клена, бука, вихорП, зв ір а , д в ір а , дядько, П е т р о

В елет еньа, кін ец ь а , кр а й а , л ік а р а , пи са ра, козира

3 основою на шиплячий приголосний і нульовим закінченням; деякі іменники на -яр

Товариш а, т кача, к а м е н я р а , п іс н я р а , скляра, школяра

Іменники середнього роду Із закінченням -о

Із закінченнями -е, -а (на письмі -я) (за відмінювання не приймають суфіксів -аг-, -яг-, -єн-)

Село, з а л із о , слово

М о р е , місце, ж и т т я , з д о р о в 'я

Із закінченням -е з основою на шиплячий приголосний П л е ч е , лож е, прізвищ е

Ін ій , плащ , учитель, плесо, літо , експрес, полотнищ е, зуси лля, гараж, початок, л и х о с л ів ’я, каш ель, марш, орденоносець, забудько, орач, острів’ янин, поєднання, п ляж , узбіччя, глядач. ♦ Д о б е р іть інш і н а зв и д о к а р ти н и , в и ко р и сто в ую ч и ім енни ки д р у г о ї в ідм ін и .

Павло ВОЛИК. І Хутірець

150

2 7 7 . О з н а й о м те с ь із табл и ц ею відм іню вання. У яких відм інках ім ен ни ­ ки м аю ть п ар ал е л ьн і ф о р м и ? П о рівняй те відм іню вання ім енників чоловічого і се р е д н ь о го родів. П исьм ово п ро відм іняйте сл о в а : началь­ ник, д о б р о д ій , обличчя.

ВІДМІНЮВАННЯ ІМЕННИКІВ ДРУГОЇ ВІДМІНИ Однина ТВЕРДА ГРУПА

н. р. д. Зн. Ор. М. Кл.

козакО к озак а козакові ( у ) козака козаком ( н а ) коза к о ві ( у ) козаче

М’ЯКА ГРУПА з а п орож ец ь □ з а п о р ож ц я за п о р ож ц е в і ( - ю ) з а п орож ц я з а п о р ож ц е м ( н а ) за п ор ож ц еві ( і ) запорож че

МІШАНА ГРУПА прізвищ е прізвищ а прізвищ у прізвиш,е п р ізв и щ е м ( н а ) п р із в и щ і п різвищ е

Множина Н. Р.

д. Зн. Ор. М. Кл.

к озаки к о з а к ів к о за к а м к о з а к ів козаками ( н а ) козаках к озаки

за п о р ож ц і за п о р о ж ц ів запорож цям з а п о р о ж ц ів запорож цями ( н а ) запорож цях за п о р ож ц і

прізвищ а прізвищ С ] п р із в и щ а м прізвищ а п р із в и щ а м и ( на ) п р із в и щ а х прізвищ а

2 7 8 . П ер еп и ш іть, в и зн ач те іменники д р у го ї відм іни, з ’я су й т е групу, відмінок, чи сло кожного.

1. Скажи мені, Дніпре, які вітровії все к личуть тебе крізь степи та гаї? (М. ВінграновськиІЇ). 2. Взим ку вітер вовком виє, всіх лякає вітровієм. (/. Січовик). 3. Прибоєм д альн іх ш умів одлуню вало місто. (М. БаМсан). 4. Я на тебе дивлюся щовечора, Києве мій, янтарями живими твій килим вечірній розшитий. (Д. Луценко). 5. Вечірнє сонечко гай золотило, Дніпро і поле золотом крило... (Т. Шевченко). ♦ П о я с н іть р о зд іл о в і зн а к и у р е ч е н н я х, у с к л а д н е н и х з в е р та н н я м и .

2 7 9 . З опорою на таблиц ю , подану на н аступній сто рін ц і, в и зн ач те , д о я ко ї групи належ ить кожен ім енник. З а п и ш іть іменники у тр и колонки з а групам и .

Е ліксир, удар, секретар, пивовар, формуляр, л я л ьк а р , гусляр, снігур, командир, скляр', ліхтар, пустир, столяр. ♦ В и д іл е н і с л о в а п е р е д а й те зв у к о п и с о м .

І

---------------------------------------------------------------------------------------------------------М’ЯКА ГРУПА МІШАНА ГРУПА ТВЕРДА ГРУПА

Більшість іменників на -р; усі іменники іншомовного походження на -ер, -/р, -ор, -ур та слова з постійно наголошеними суфіксами -ар (-яр), -ир

Двоскладові і багатоскладові слова із суфіксами -ар, -ир

Назви людей за професією або діяльністю з наголошеним суфіксом -яр

Сир, ж ир, комар, с н ігу р ; майстер, папір, професор,

К о б за р , лицар, бога т и р, друкар, ап т екар, пухир

К а м е ня р, газетяр, ш коля р

абажур; базар, футляр, касир

Іменники твердої групи комар, снігур, з в ір у формі називного відмінка множини мають закінчення -/: комарі, с н ігу р і, звірі. Іменник І г о р належить до м ’якої групи.

• Закінчення родового відмінка однини іменників другої відміни У р о д о в о м у в ід м ін к у о д н и н и ім ен н и ки д р у г о ї відм іни м а ю ть з а к ін ч е н н я - а (-я ), - у (-ю ). У ж и в а н н я з а к ін ч е н ь п о в 'я за н е з л ек си ч н и м зн ач ен н я м ім ен н и ків . ЗАКІНЧЕННЯ -а (-я) МАЮТЬ ІМЕННИКИ, ЯКІ ОЗНАЧАЮТЬ: назви істот (людей, тварин, а також персонажів казок, міфологічних героїв), власні імена та прізвища

І назви населених пунктів

географічні назви з наголосом на закінченні у родовому відмінку

152

ЗАКІНЧЕННЯ -у(-ю ) МАЮТЬ ІМЕННИКИ, ЯКІ ОЗНАЧАЮТЬ:

р о б іт н и к а , учня, батька, вовка, Д і д а М о р о з а , Зевса, Семена, Б о гу н а

назви збірних понять, позначення речовин, маси, матеріалу

л ю ду, л іс у , хору, колект иву (але: гурт ка , т аб уна ), цукру (але: х л іб а ), борщу

К и єва , Лондона, Б о р и сп о л я

географічні назви (крім населених пунктів і деяких річок)

К а в к а з у , Кри м у, Донбасу, Китаю, Дунаю

Д н іп р а , Ір п е н я

назви видів спорту, ігор, танців

ф утболу, х о к ею , вальсу (але: гопака , козачка)

ЗАКІНЧЕННЯ -а (-я) МАЮТЬ ІМЕННИКИ, ЯКІ ОЗНАЧАЮТЬ:

назви мір довжини, ваги, кількості, часу, площі, грошових одиниць

ЗАКІНЧЕННЯ -у (-ю) МАЮТЬ ІМЕННИКИ, ЯКІ ОЗНАЧАЮТЬ:

метра, грама, дн я , т и ж н я , в ід с о т к а

(але: віку, к вар т ал у , р а н к у , р о к у , ч а с у ); долара

назви явищ , природи,рослин

віт р у , дощу, морозу, зе м л е т р у с у , б а р він к у (але: бамбука, банана)

назви місяців, днів тижня

ж о в т н я , с іч н я , пон ед іл ка

назви просторових понять

терміни

ім е н ни к а, трикутника, ат ом а, радіуса

назви абстрактних понять, літературознавчі терміни

назви чітко окреслених предметів, речей

зо ш и т а , ст іл ь ц я (але: т р он у ), дуба, кл ю ча, нож а

назви почуттів і хвороб

болю, ж а л ю , с т р а х у , гр и п у

іменники середнього роду

плеча, озера, в ік н а , ока

назви процесів, станів,' властивостей, установ

авралу, ісп и т у , пи ску, ін с т и т у т у

ст е п у , лугу, м а й да ну миру, прогресу, жаЛру, ж у рн ал у, міфу

К о р и с н а п о р а д а : написання закінчень іменників другої відміни у родовому відмінку однини бажано перевіряти за словником

О рф ограм а «л іт е р и а (я ), у (ю ) в за к ін ч ен н ях родового відм ін ка одними ім ен н и ків I I в ід м ін и »

2 8 0 . П о с та в те іменники у ф орм і р о д о ­ вого відм інка однини. З в ір т е с я з т а б л и ­ цею .

Вітер, Д ід Мороз, цикорій, ромен, кілограм , чай, цукор, пісок, майдан, список, р ояль, Харків, Китай, Дунай, Іран, А м ур , тиждень, жовтень, гопак, коридор, степ, ліс, біль, яр, живопис, вальс, зал. ♦ 3 в и д іл е н и м и ім е н н и к а м и у ф о р м і р о д о в о го в ід м ін к а о дн и ни с к л а д іт ь р е ч е н ­ ня.

2 8 1 . Перепиш іть, ставлячи подані в дуж ­ ках іменники у формі родового відмінка однини.

4

Цикорій звичайний, І

або петрів батіг І 1. Немає у мого (народ) і в дум ці учинити зло. (М . Палієнко). 2. А там — Дніпро, аж ген до (Базавлук). ( Л . Костенко). 3. Щ о за розкіш , що за п р ивілля серед (степ)! ( Панас Мирний). 4. Може, хтось нас із (М арс) розглядає в бін окль? (Л. Костенко). 5. Я відвідав галереї Москви, (П ариж ), (Ваш ингтон), (Р и м ), (Будапеш т), Варшави. (Ю. Збанаць кий). 6. Л е т іл и ластівки із (К ри м ). (Б. Чепурко).

2 8 2 . П ер епи ш іть, вибираю чи з дуж ок закінчення ім енників. П о зн ачте в сл о в ах о р ф о гр ам у «літери а ( я ) , у ( ю ) в закінченнях р о д о в о го відмінка однини ім енників II відм іни ».

1. Ви вранці хочете сад(-а, -у), якогось душевного мир(-а, -у) (Л. Костенко). 2. Вертайсь з бетон(-а, -у) сірих стін у зем лю солов’їну. (А. Ковальчук). 3. В блакитну х устк у дим(-а, -у) пов’язалась хата. (Є. Гуцало). 4. А вітер розносив п’ янкий аромат від синього Дон(-а, -у) до синіх Карпат. (О. Лупій). ГЖГ 2 8 3 . П ерепи ш іть пр и сл ів ’я, на м ісці крапок уставляю чи дібрані з Щ довідки й п о став л ен і в потрібній ф орм і ім енники. П оясніть їхні відмінкові закінчення.

1 .У ... рука довга. 2. Я к .;. не буде, то й очерет не виросте. 3. Батога з ... не сплетеш. 4. Припав, як м уха до ... . 5. Біда докучить, але й І.. научить. 6. Заєць від ... , а жаба від ... тікає. 7. Н і з того ні з сього гості з ... . 8. Смола до ... не пристає. ЕьИ Ш П 23^ П ісо к. К ущ . М е д . Д у б . Р о з у м . З а є ц ь . Д о щ . В о го н ь . Н іж ин. У я в іть , щ о в ам з у с т р іл и с я л іте р и «а», «я», «у», «ю», які ніяк н е м о ж уть р о з іб р а т и с я , у які за кін ч ен н я ім е н н и ків чо ло вічо го р о д у д р у г о ї відм іни у р о д о в о м у в ід м ін к у о дн и н и їм по тр іб н о с т а в а т и . С п р о б у й те с к л а с т и д л я л іте р п а м ’я тк у «Як н е п о м и л и т и с я і з закінченням и р о д о в о го відмінка».

р

а

З а п а м 'я та й те : зм іна за к ін ч ен н я в р о д о в о м у від м інку впли­ ває н а зн ач ення слова! Н априклад:

• д іл о в о го папера, а л е аркуш паперу, • кам ен я (великого), а л е к а м ен ю (м а те р іа л у ); • л и с т о п а д а (місяця), а л е з а в е р ш е н н я л и с т о п а д у (явищ а п р и р о д и ); • блока (м еханізм у), а л е блоку (об 'єд н ан н я л ю д ей , к р аїн ); • д е т е к т и в а (а ге н та ), а л е д е т е к т и в у (твору). З а к ін ч е н н я д е я к и х ім ен н и ків д р у го ї відм іни за л е ж и ть від н а го л о с у : • м о ст а — м ост у ; • с т ола — столу. 2 8 4 . П р о ч и тай те. В и зн а ч те ім енники, які у ф орм і родового відмінка однини можуть м ати інш е закінчення. П оясніть, від чого зал еж и ть вибір відм інкового закінчення.

1. Сидить батько кінець стола, на р уку схилився. (Г . Шевченко). 2. Ііереді мною чистий лист паперу. 3. На нього л я ж уть вогникислова, які запалять п олум ’ я шедевра. (О. Омельченко). 4. Х од ім о в ліс на свято листопаду, який із неба буйно цвітом пада. (Є. Гуцало). ♦ Л е к си ч н е зн а ч е н н я в и д іл е н о го с л о в а з ’я с у й т е з а тл ум ач н и м сло в н и ч к о м .

2 8 5 . П р оч и тай те п р и сл ів ’я. О б ґр ун ту й те закінчення виділених ім е н ­ ників.

1. Ти х знайомих, як гороху: куди не піду, то виженуть. 2. Ц е було за короля Гороха, як було людей трохи. 3. Добрий чоловік надійніший від кам’ яного мосту. 4. Оце пропав, як з моста впав. 5. Праця з каменю вогонь видобуває. 6. З одного каменя мур не зведеш. О 0

2 8 6 . П ер епи ш іть, уставляю чи пропущ ені л іте р и . П о ясн іть, як ви визначили групу іменників на -р.

Сторінки «К о б за р ..»; муж ність Каменяр.. ; відвага богатир.. ; писк ком ар.. ; м іц н ість панцир.. ; підручник Ігор . ; пасіка: бдж оляр.. ; ділян ка єгер.. . ♦ К о го з у к р а їн с ь к и х п и сь м е н н и ків н а з и в а ю т ь К о б зар е м ,/' ко го — К а м е ­ н я р е м ? Чи з н а є т е в и , чо м у?

2 8 7 . П ер еп и ш іть , подані в дуж ках ім енники с та в л я ч и у потрібній ф орм і. З в ір т е с я з орф огр аф ічни м сло внико м .

1. Гаряча дума (К обзар) і у вогні не спопеліє, і м олоток (К аменяр), 1 струни Лисенка ж ивії. (М . Рильський). 2. Л и ш е в добро і вищу правду віра лю дину відрізня від мавпи і від (звігр). (Л. Забашта). 3. Одлинув день за обрії Янтарні, мов зірваний л и с т о к з (календар). (В. С'осюра). 4. (Вівчар) в садочку, в тихом у куточку ж :де дівчина, жде

155

(М . Ю р ій ч у к ). 5. Сію, сію, посі­ ваю, (госп од ар ) ви кли каю : «Д айте масла грудочку снігуру й сн ігур оч ц і». 6. Зима пускає (сн і­ гур) з руки. (Є . Г у ц а л о ). ♦ П о я с н іть , я к ви в и зн а ч а л и гр у п у ім енни ків д р у г о ї відм іни . ♦ П о зн а ч те у с л о в а х вивчені о р ф о ­ гр а м и . ♦ П о я сн іть р о зд іл о в і зн а к и у реченні з п р ям о ю м овою . ♦ В и д іл е н е сл о в о п е р е д а й те з в у к о ­ п и со м .

Онука Миколи Лисенка Рада Лисенко виконує музику свого видатного діда

♦ Про к о м п о зи то р а М и ко лу Л и с е н к а п р о ч и та й те в д о в ід н и к у « В и д а тн і о с о ­ б и с то с ті» .

У д а в а л ь н о м у в ід м ін к у о д н и н и ім ен н и ки д р у го ї відм іни м а ю ть за к ін ч е н н я : • у тв е р д ій гр уп і — о в і , - у : д и р е к т о р о в і ( ди рек т ору ) ; • у м іш а н ій гр уп і т а в м 'я к ій після п р и го л о сн о го — е в і, - у (у м 'я к ій гр у п і н а п и сьм і -ю ): т о в а р и ш е в і ( т о в а р и ш у ), в е л е т н е ві ( в е л е т н ю ) ;

• у м 'я к ій гр уп і після го л о сн о го та а п о с т р о ф а ев і, -у ( н а п и с ь м і - є в і, - ю ) : д о б р о дієві ( д о б р о д ію ) , с о л о в 'є в і ( с о л о в ’ю ). В о р у д н о м у в ід м ін к у о д н и н и ім ен н и ки д р у г о ї відм іни м а ю ть за к ін ч е н н я - о м , - е м і -а м . З а к ін ч е н н я - о м м аю ть у сі ім ен н и ки чо л о віч о го т а се р е д ­ ньо го р о д у тв е р д о ї гр у п и : м а й с т р о м , с ел о м . З а к ін ч е н н я - е м м аю ть ім ен н и ки ч о л овічого й се р е д н ь о го р о д у м іш а н о ї т а м 'я к о ї гр у п (у м 'якій гр у п і після го л о сн о го й а п о стр о ф а н а письм і -єм ): конем , сл у х а ч е м , пл ечем , п р із в и ­ щ е м , с о л о в ’єм, ур о ж а єм .

З а к ін ч е н н я - а м (н а письм і -ям) м аю ть у сі ім ен н и ки се р е д ­ н ь о го р о д у н а -я: ж и т т я м , з м а г а н н я м , з н а н н я м , л и с т я м , щ аст ям .

О рф ограм а «л іт е р и о, е, є в за к ін ч ен н я х дав альн ого й орудн ого від ­ м ін к ів однини ім ен н и ків I I в ід м ін и » '

2 8 8 . П р о ч и тай те п р и сл ів ’я, став л я ч и подані в дуж ках ім енники у ф орм і д а вал ьн о го відм інка однини. Чи існую ть пар ал ельн і ф о р м и ? Н азв іть їх .

1. Ж и тн ій х л іб — пш еничному (к а ла ч ) дід. 2. Найсмачніш а в л іс і груш а дістається (ведмідь). 3. Лю ди дякую ть (дощ ), а подорожній його лає. 4. Н е всякому (к ін ь ) батіг помагає. 5. Цей і хату спалить, так (вогонь) радий. 6. Сопілка — (вівчар) втіха. 7. Добре д іл о — утіха, як вона (д іл о ) не поміха. 8. (Орач) земля — мати, а (лед ар) — мачуха. 2 8 9 . П о с та в те ім енники у ф ор м і д а в а л ь н о го й о руд н о го відмінків однини і з а п и ш іть . П оясніть відмінкові закінчення. Ж у р н а л іс т — ж у р н а л іс т о в і ] ( 0 ) , ж ц р н а л іс т \ом\.

У ч и тель, оповідач, поет, науковець, ж уравель, латиш , помічник, вихователь, виграш, заєць, музей, алю м іній, кущ , плащ , родич, Роман, Денис, М атвій, А н а толій , Корній, Сергій, Петро, поле, плече, розум, день, читач, сторож, Ігор. 2 9 0 . П ерепи ш іть пр и сл ів ’я, став л я ч и подані в дуж ках іменники у ф орм і орудно го відм інка однини. В и діл іть відм інкові закінчення.

1. За царя Панька була зем ля тонка — одним (п алец ь) ткнеш воду п ’ єш. 2. Кращ е загинути (о р ел), ніж жити (заєць). 3. Годуй легені (вітер), а серце — (вогонь). 4. Я к приходить сніг з (д ощ ), до шевця ідем з (п лач ). 5. Зайця (бубон) не встрелиш. 6. З горластим (півень) — не проспиш. 7. Силуваним (к ін ь) не наїздишся. 8. Над (товариш) не смійся, бо над собою заплачеш . 9. М и до них із (серце), а вони до нас із (перець). 10. Упертий, хоч (черепок) вухо ріж. ♦ Р о з к р и й те зн а ч е н н я ф р а з е о л о гіз м ів : хід ко н е м ; відчути н ю хо м ; мазати п ’яти см а л ьц ем . В и з н а ч т е в ни х ім е н н и к и , з ’ я с у й т е їхн і в ід м ін к и , п о я сн іть н а п и с а н н я в ід м ін к о в и х за к ін ч е н ь . С к л а д іт ь із ф р а з е о л о гіз м а м и р ечен н я

(у сн о ). 2 9 1 . П ер еп и ш іть, уставляю чи пропущ ені л іте р и .

^ 1. В ’ ється стежка скрипковим к лю ч ..м . (М . Самійленко). 2. Стежка густим спориш..м від порога біжить до криниці. (І. Вирган). 3. А стежина манить в поле, пахне мед..м, чебрец..м. (Б. Дегтярьов). 4. Х л іб пахне стєп..м, сонц..м у жнива. (Л . Забашта). 5. Пензл..м зорі домальовано ніч. (Є. Гуцало). 6. Лягав мені до ніг покірним барс..м ліс. (Б. Олійник). ♦ П о зн а ч те у с л о в а х вивчені о р ф о гр а м и . ♦ П о я с н іть л е к си ч н і зн а ч е н н я в и д іл е н и х с л ів . З ’я с у й т е їх н є гр а м а ти ч н е зн а ч е н н я .

і

2 9 2 . П е р е п и ш іть , подані в дуж ках ім енники п о с т а в т е в потрібній ф о р м і, в и зн ач те їхні відмінки. Які при го ло сн і звуки ч ер гую ться за тво рення ф орм с л ів ?

Відпочиваю на (бер ег); перебуваю в (р у х ); не розчарую ся у (подруга); у юному (вік ); чекаю на (п оріг); вибираю в (універмаг); опинився на третьому (поверх); сховався у (л ю к ); пилинка в моєму (око); дзвенить у (вухо). ♦ П ід к р е с л іть л іт е р и , які п о зн ач аю ть зв^ ки, щ о ч е р гу ю ть с я . ♦ П о зн а ч те у с л о в а х вивчені о р ф о гр а м и . ♦ Р о з к р и й т е зн а ч е н н я ф р а з е о л о гіз м ів : бути не в дусі; мати на оці. У сн о с к л а д іт ь із н им и р ечен н я.

2 9 3 . П ерепи ш іть пр и сл ів ’я, у с та в т е пропущ ені л ітер и .

1. Я його так лю блю , як с іл ь в о ..і, як к ольк у в бо..і. 2. Хто ошпарився на м оло..і, той на воду дме. 3. Щ о на ум і, те й на язи..і. 4. Тр..май язик на зашмор..і. 5. Ти хо, я м у ву..і. ♦ П о зн а ч те у с л о в а х вивчені о р ф о гр а м и . ♦ Н а зв іть п р и го л о сн і зв у к и , що ч е р гу ю ть с я з а тв о р е н н я ф о р м и м іс ц е в о го в ід м ін к а ім е н н и ків д р у го ї в ід м ін и . Н а з в іть л іт е р и , як и м и ці зв у ки п о зн а ч а є м о на п и сь м і.

У ф о р м і к л и ч н о го в ід м ін к а ім е н н и к и д р у г о ї від м ін и м аю ть за к ін ч е н н я : ТВЕРДА ТА МІШАНА ГРУПИ:

М’ЯКА ГРУПА:

•е,-у

-у (на письмі -ю)

Брате, Петре, бат ьк у, сину, орле, голубе, хлопче, т оваришу

А н д р ію . Сергію, В іт ал ію , краю, гаю

П ри го ло сні осн ови [г], [к], [х] у ф орм і кл и ч н о го від м інка чер гую ться з [ж ], [ч ], [ш ] : друж е, козаче, пташе. Ф о р м а кли чно го в ід м ін к а м н о ж и н и зб ігається з нази в н и м від м інко м м н о ж и н и : Л ю б іт е с я , б р а т и мої, У к р а й н у любіте. ( Т . Шевченко). 2 9 4 . П р о ч и та й те р е ч е н н я , п р а в и л ь н о їх ін то н ую ч и . О б ґр у н ту й те закінчення іменників д р у го ї відміни у ф орм і кличного відм інка.

1. Батьку мій, лебедю білий, сум не пускай на поріг! (М. І'рибенко). 2. Ти з м атір’ ю поговори, погомони, Іване. (А. Малишко). 3. Щ о це ти надумав, Олександре? (В. Бровченко). 4. І що це ти, голубчик у, накоїв? (/. Чумак). 5. Ковалю , я за труд тебе лю блю . (В. Сосюри). 6. Куди, Грицьку, ідеш? (І. Малкович). 7. Ой не ходи, Грицю, та й на вечорниці. ( Народна творчість). ♦ П о я с н іть р о зд іл о в і зн а к и при з в е р та н н я х .

295. П ерепи ш іть. Подані в дуж ках іменники п о с та в те у формі І Щь кличного відм інка. Р о з с т а в т е розділові зн аки . Н азвіть приголосні звуки, що чергую ться.

1. Гарно твоя кобза грає лю бий мій (зем ляк ). (О. Афанасьєв-Ч ужбинськии^ 2. Де ж ти подівся старий (сп ів ак ) заспівай нам про ж иття козаче! (А . М ет лин ський ). 3. Н е треба спіш ити м ій (д р у п бо, хто поспіш ить, — н а с м іш и т ь с я . Осад чук). 4. Н е см ій ся (го р о х ) ти не кращий від квасолі бо розмокнеш і лопнеш . ( Народна творчість). 5. У х! Я кий страшний ти (в о в к ^ Н е дивись на мене довше! ( Олександр Олесь). ♦ П р о ч и т а й т е р е ч е н н я , п р а в и л ь н о їх інтон ую чи .

І

А

Кобзар Остап ВЕРЕСАЙ. І | ’

♦ П о я с н іть р о зд іл о в і зн а к и при з в е р та н н я х . Щ

П ід го т у й т е м а те р іа л д л я в и с ту п у н а з а с ід а н н і л іт е р а ту р н о го гу р тк а на т е м у « В ел и ч н а і трагічна історія україн ськи х кобзарів». В и го л о с ь т е в и сту п п е р е д о д н о к л а сн и к а м и .

Щ

У о р у д н о м у в ід м ін к у м н о ж и н и ім ен н и ки д р у го ї відм іни м аю ть за к ін ч е н н я -а м и , -я м и , -м и . З а к ін ч е н н я -а м и (у тв е р д ій і м іш а н ій гр у п а х ), н а письм і — -ям и (у м 'я к ій групі) м аю ть ім ен н и ки чо ловічого т а с е р е д ­ нього р о д у : т ова риш а м и , п р із в и щ а м и , п о л я м и , б а г а т т я м и . З а к ін ч е н н я -м и (п а р а л е л ь н о з ф о р м а м и н а -а м и , а та к о ж н а п и сьм і -ям и) м аю ть ім ен н и ки чоловічого т а се р е д н ь о го р о д у : к р и л ь м и (й к р и л а м и ) ; к ін ь м и (Й к о н я м и ) , г іс т ь м и (й г о с т я м и ) , к о л ін ь м и ( Й к о л і н а м и ) , ч об іт ь м и ( Й ч о б о т а м и , ч о б о т я м и ).

З а к ін ч е н н я -и м а м а ю ть ім ен н и ки очі ( о ч и м а ) т а плечі ( плечима ). 2 9 6 . П р о ч и тай те. В и зн а ч те відмінки іменників д р у го ї відм іни, поясніть їхні закінчення. Які з них у ф орм і орудн о го відмінка множини можуть м ати пар ал ельні ф о р м и ?

1.

Із панських прихвоснів-рабів ми людьми з прізвищами стали.

(Олександр Олесь). 2. Вітри видзвонюють крильми на злам і осені й зими. ( І. Складаний). 3. Ви чуєте пісню? То знов ж уравлі все небо ключами накрили. ( О .Л у п ій ). 4. Ч у ж і гріхи перед очима, а свої — за плечима. ( Народна творчість). ♦ В и з н а ч т е у с л о в а х вивчені о р ф о гр а м и . ♦ П о я с н іт ь з н а ч е н н я ф р а з е о л о г із м ів : п і д к р и л ь м и (к р и л а м и ) матері; дивит ися т верезими очи м а; залазити з чобітьми ( чоботами) в д уш у; блудити м анівцям и. С к л а д іт ь із ф р а з е о л о гіз м а м и р е ч е н н я , з а п и ш іть їх .

159

• Відмінювання іменників третьої відміни 2 9 7 . П р о ч и тай те, в и зн ач те іменники тр е ть о ї відм іни. З ’я су й т е відм ін­ ки цих іменників.

1. Х іб а не любов усе єднає, як ворожість усе руйнує? ( Г . Сковорода). 2. Скажи до мудрості: «Т и сестра м о я ». (З Біблії). 3. Ч иста совість є великою радістю. (Ф. Прокопович). 4. П ід злістю завжди ховаються невміння, заздрість, лін ощ і. (В. Брюгген). 5. Я в н іж ну душ у не впускаю страшну байдуж ості ірж у. (С. Келар). 6. Немає д о лі без солі. (Народна творчість). 2 9 8 . О зн а й о м те сь із таб л и ц ею відм іню вання. У яких відм інках ім е н ­ ники м аю ть закінчення -/?

ВІДМІНЮВАННЯ ІМЕННИКІВ ТРЕТЬОЇ ВІДМІНИ Іменники третьої відміни на групи не поділяються ОДНИНА

н.

р. Д.

Зн. Ор.

м. Кл.

подорож і подорож і подорож і подорож □ подорожж ю ( у ) по д ор ож і подороже

верф О верфі верфі верф О верф'ю ( н а ) верфі верфе

МНОЖИНА подорож і подорож ей под ор ож а м подорож і по д ор ож а м и ( у ) под ор ож а х подорож і

верфі верфей верфям верфі верф ям и ( н а ) верфях верфі

♦ 3 опо ро ю н а та б л и ц ю п и сь м о в о п р о в ід м ін я й те ім е н н и к и : в ід п о в ід ь , ніч,

вість. 2 9 9 . П ер еп и ш іть, подані в дуж ках іменники став лячи в потрібній ф о р ­ м і. В и зн а ч те їхні відмінки.

1. П и льн уй , мій сину, заповіді батька свого, не відкидай навчання (м ати) твоєї. (З Біблії). 2. Маю я святе синівське право з (м ати) побуть на самоті. (В. Симоненко). 3. На сонці тепло, а б іл я (м ати) добре. 4. (М ати) кож ної дитини ж аль. (Народна творчість). 5. Я к на ті чорнобривці п о гля н у, бачу (м ати ) стареньку. (М . Сингаївський). 6 . У (м ати) немає вихідних, шершавіють, немов коріння, руки. ( М . Малахута). 7. Н е ш кодуй, моя м ила (м ати), щ о я степ рясний залишив. (Микола Хвильовий). 8. Д ивлю сь я на дітей, на (матері). (В. Сосюра). ♦ У сн о п р о в ід м ін я й те ім енни к мати.

160

В о р у д н о м у в і д м і н к у о д н и н и п е р е д за к ін ч е н н я м -ю кін ц еви й пр и го ло сни й осн ови п о д о в ж уєм о (н а письмі п о з н а ч а єм о по д во єн и м и л іте р а м и ): сіл л ю , п іч ч ю , с т а л л ю , галуззю .

Я к щ о у п о ч атк о вій ф ор м і в кінці основи зб ігаю ться д ва різні пр и го ло сн і зв у к и , п о д о в ж ен н я н е м а є (на письм і н е м а є п о д в о єн и х л іте р ): ск а т е р т ю , пов іст ю , р а д іст ю , гордіст ю . Після л іте р б, п, в, м , ф , р п е р е д за к ін ч е н н я м -ю став и м о а п о стр о ф : лю бов’ю, к ро в ’ю , м а т і р ’ю. О рф ограм а «п одв оєн і л іт е р и перед закін ч ен н ям орудн ого відм інка однини ім ен н и ків I I I в ід м ін и »

3 0 0 . П о ста в те іменники у ф орм і орудно го відмінка однини. З а п и ш іть їх у три колонки (з п о д в о є н н я м , б е з п о д в о є н н я та з а п о ст р о ф о м ).

Тін ь, суміш , зустріч, розповідь, піч, північ, к ільк ість, область, п ам ’ ять, височінь, лю бов, б лак и ть, ф альш , нехворощ , кров, Білорусь, Об, матір, кіновар. ♦ Л е к си ч н і зн а ч е н н я в и д іл е н и х с л ів з ’я с у й т е з а тл ум ач н и м с л о в н и ч к о м . ♦ Ті с а м і с л о в а п е р е д а й т е зв у к о п и с о м .

3 0 1 . П ер е п и ш іть , подані в дуж ках ім енники став л я ч и у потрібній ф орм і. П означте у сл о в ах о р ф о гр ам у «подвоєніліт ери п е р е д закінченням ор уд н о го відмінка о д н и ни іменників III відм іни».

1. І як би я людство усе не любив — повторюю з (гордість) сина: «Д л я мене лиш ається дивом із див моя У к р а їн а ». ( М .Л у к ів ) . 2. В іл ь ­ ний дух я ціную украй, але тільк и зі (совість) вкупі. (А. Бортняк). 3. Світ був переповнений сонцем і ніж ною (блакить). (Ю. Збанацькии). 4. Л іс непомітно порідів, поріс високою (папороть). (А. Паїикевич). 5. Н авіть про недруга слід говорити з великою (д елік а тн ість). (Г. Тарасюк). 3 0 2 . П ер епи ш іть, на м ісці крапок уставл яю ч и , д е потрібно, л іте р и .

1. Висока гора відбилася тін..ю у водах Дніпра. (Я . Забіла). 2. І я зли ваю сь вечорами із д а л..ю зір , п е ч а л..ю трав. (7і. М а се н к о ). 3. Кож ен ранок був ніч..ю . Кож на ніч була передоднем. ( Л . Костен­ ко). 4. Пахне молодою свіжрю зелен..ю і медвяним цвітом. (В. Нестайко). 5. Вітри гу л й віолон челлю . (Л. Костенко). 6. Оздобив вікна пам ороз..ю ранок. (7. Качуровський). 7. Доброта виховується добротою, справедливість — справедливіст..ю. (Олесь Гончар).

♦ П о я с н іт ь з н а ч е н н я ф р а з е о л о г із м ів : поворуш ит и пам'яттю; ділит ися хл іб о м -сіл л ю ; з чистою совістю. У сн о с к л а д іт ь із ф р а з е о л о гіз м а м и р ечен н я. Чи зго д н і ви з п р и с л ів ’ям «Кращ е крихта певності, ніж лантух надії»? С в о ю д у м к у о б ґр у н ту й те . П е р е к о н а й те у с в о їй п р а в о ті о д н о к л а сн и к ів . Д о в ід а й т е с я , щ о д у м а ю ть про це д о р б ь л і. щ

Щ

Г-А- 3 0 3 . П ерепи ш іть п р и сл ів ’я, на місці крапок уставл яю чи дібрані з т . довідки й п о став л ен і у потрібній ф орм і іменники.

1. З вітром не змагайся, за ... не ганяйся. 2. Порядком дім стоїть, ... й х лів розвалиться. 3. Дерево міцне корінням, а лю дина — ... . 4. Лю дина бере вмінням, а кінь — ... . 5. Гори й доли здолаєш ... . 6. З ... лю ди не народжуються — рем еслу вчаться. Н е д б а л іс т ь . З а в з я т іс т ь . Т ін ь . Н а п о л е гл и в іс т ь . М а й с т е р н іс т ь . Ш в и д к іс ть .

3 0 4 . П рочитай те. В и зн ач те іменники тр е ть о ї відміни, з ’я су й т е їхній відмінок.

1. На кожен виклик, совісте, іди! (Л. Костенко). 2. Пронеси мене на крилах, радосте моя! (В. Симоненко). 3. Ноче моя, заплету тобі зорі я. (Є. Гуцало). 4. Здрастуй, свіжосте нив! (В. Симоненко). 5. Добрий ра­ нок, моя одинокосте! (Л. Костенко). ♦ Н а зв іть го л о сн і зв у ки , які ч е р гу ю ться з а тв о р е н н я ф о р м и кли чн ого відм інка. ♦ П о я сн іть р о зд іл о & 'зн а к и при з в е р та н н я х .

У к л и ч н о м у в ід м ін к у ім ен н и ки тр е ть о ї відм іни п е р е в а ж ­ но вж иваю ться у п о е з ії: р а д о ст е, ю ност е, лю бове. 3 0 5 . П ерепи ш іть, подані в дуж ках іменники став л я ч и у ф ор м і кличного відм інка.

1. Я лю блю тебе, (м удрість) книг! (За М . Стельмахом). 2. О (м олодість, радість), одваго! (М . Рильський). 3. Верни мені, світла (п ам ’ ять), всіх друзів. (Д. Луценко). 4. (О сінь)! Ти звучиш так печально і світло. (С . Йовенко). ♦ Н а зв іть го л о сн і зв у к и , які ч е р гу ю ть с я з а тв о р е н н я ф о р м и кл и ч н о го в ід м ін к а ім енників т р е т ь о ї відм іни . ^

У я в іть , щ о ви м а є т е з м о гу п о сп ілк у в а т и с я із з а с н о в н и к а м и К и є в а . Р о з к а ж іть їм про с ь о го д е н н я н а ш о ї к р а ї­ н и . В и к о р и с т о в у й т е ф о р м и к л и ч н о го в ід м ін к а. _

;

ш

Василь БОРОДАЙ. ■

Легендарні засновники Києва - Кий, Щ ек. Хорив і сестра їхня Либідь |

З в ’я з н е м о в л е н н я [ Ч и та н н я • г о в о р ін н я |

306.

Усний переказ тексту 3 Т В О р Ч И М завданням

П р о ч и тай те мовчки. Чи може про чи тан е с та т и з а в ’язкою ф а н т а с ­

тичного о по від ан н я?

- Т ін ь Ж ив собі хлопець. І був він таким боягузом, що боявся усього на світі. Я к півень закукурікає, він здригнеться. Я к собака гавкне, затремтить. Я к під вікном яблун я скрипне, зіщ улиться. А уночі за двері й носа не вистромить. Навіть Т ін і своєї той хлопець сахався. І Т ін ь це зрозум іла. Спочатку вона здивувалася, потім о см іліла, а тоді виріш ила узяти над хлопцем гору. П очала хлопцеві наказувати, коли й куди йому йти, коли спинитися, щ о робити. Щ оправда, опівдні у Т ін і ставало менше сили. У н очі вона зовсім зникала. А л е й тоді хлопець не переставав труситися від страху перед Тінню. Одного разу хлопець одержав від Т ін і наказ... За М . Павленко. ♦ З а з д а л е г ід ь о б м ір ку й те т е м у й го л о в н у д у м к у м а й б у тн ь о го о п о в ід а н н я . ♦ У с н о п е р е к а ж іть ур и в о к і п р о д о в ж іть й о го , д о д а в ш и с а м о с т ій н о с к л а д е н і кульм ін ац ію (н ай н а п р у ж е н іш и й м о м е н т) і р о з в ’язку. ♦ У т е к с т і с к л а д е н о го «ам и ф а н т а с т и ч н о го о п о в ід ан н я в ж и в ай те ім енни к

тінь у ф о р м а х н е п р я м и х відм інків.

Відмінювання іменників четвертої відміни 3 0 7 . Д о поданих іменників д о б ер іть спільнокореневі ім енники, щ о о з н а ­ чаю ть назви м ал я т. З а п и ш іть сл о в а пар ам и . Б іл к а — білченя.

Заєць, вовк, лев, слон, жираф, динозавр. 3 0 8 . З-пом іж поданих іменників випи­ ш іть іменники ч е тв е р то ї відміни.

К іш ка, кіш ечка, кош еня, котик; козенятко, козли к, козеня, козлятко, к ізк а; пташ енятко, пташ еня, пташечка, пташинка, птах.

Надя КУРБАТОВА. Слоненя

♦ П р и га д а й те і н а зв іть я к о м о га б іл ь ш е к а зо к , л іт е р а ту р н и х тв о р ів , м ульт ф іл ь м ів , у н а з в а х я к и х в и к о р и с та н о ім е н н и ки ч е тв е р то ї в ід м ін и .

163

3 0 9 . О з н а й о м т е с я з т а б л и ц е ю і т е о р е т и ч н и м и в ід о м о с т я м и .

ВІДМ ІНЮ ВАННЯ ІМ ЕННИКІВ Ч Е Т В Е Р Т О Ї ВІДМІНИ ОДНИНА

лоша лош ат и лош ат і лоша лош ам (н а ) лош ат і лоша

ім ’я ім ені ( ім ’я ) ім ені ім ’я іменем ( ім ’я м ) (в ) імені ім ’я

МНОЖИНА

лош ат а лош ат а лош ат ам лошат\Ш, лош ат а лош ат ам и ( н а ) лош ат ах лош ат а

ім ена ім е н а ім енам імена ім енам и ( в ) ім енах імена

Суфікси -ат-, -я т- з'являються в родовому, д авал ьн о м у та місцевому відм інках іменників четвертої відміни однини: /\ /\ лош ат и, ягн ят і, м алят . Суф ікс -є н - буває в усіх відм інках однини, крім називно­ го, знахід н о го та кли чно го , а тако ж у всіх від м ін ках А . . А множ ини: племені, імен. У знахідном у відм інку м нож ини іменники — назви істот мають пар алельні форми: П о гн а в паст и т елят ( або т ел я ­ т а ), а пригнав гусен ят ( або гу с е н я т а ). ( Народна творчість). Ф орм и іменників — назв неістот у знахідном у відм інку м нож ини збігаються з називним відмінком м нож ини: розма­ люємо горнят а; п ам ’ятаємо імена. ♦ Д а й т е відпо віді на з а п и т а н н я : у яки х відм інках однини і м нож ини ім енники четвертої відміни мають п а рал ел ьн і ф о р м и ? У я ки х відм інках ім енники четвертої відміни мають суф ікси -ат- ( -ят-), - є н -? У яко м у відм інку множ ини вони мають нульо ве закінчен н я?

3 1 0 . П е р е п и ш іть , подані в д у ж к а х ім енники с та в л я ч и в потрібній ф о р м і. В и зн а ч те їх н і відм інки і ч и сл о . 1. Так сонцю добре, неначе (дитя). ( М . Стельмах ). 2. А я сміюсь до незнайомого (дівча). (Д. Павличко). 3. Т і серйозні оченята к р углі, ніби в (мишенята). (М . Рильський). 4. Л іто м ластівка літає, (ластів’ ята) малих навчає: «Н е лінуйтесь, (ластів’ ята), вчіться літечком л іта ти ». (Г. Чубач). 5. П оволі летів ж уравлик на крихких (к р и ля т а ) над прірвою розбурханої в ули ц і. (П . Перебийніс). 6. М оре ласкавим (цуценя) лащ иться до рук й облизує їх язиком хвиль. (С. Мудрик). 7. Щ е перший промінь сонця у гаю не розбудив сонливого (білча). (О. Довгий). я І

64

311. П р о ч и тай те. В и зн а ч те іменники ч е тв е р то ї відм іни, з ’я су й те їхні відмінки та ч и сл о . Укаж іть можливі пар ал ельн і ф о р м и.

1. Підпасич заслухавсь, підпасич забув про ягнята. В тринадцяте літо так легко забуть про ягнят! (Є. Гуцало). 2. З глини ліп и ть він горнята, мисочки і пташенята. ( І . Б л аж кев ич ). 3. Рот занімів, наче там ластівки гніздечко звили й ластовенят висиджують. (Є. Гуцало).

Іван ЇЖАКЕВИЧ. Тарас-пастух

Р о зд и в іть ся репродукцію картини І. Іж акевича. С к л а д іть невеличке висловлю вання про зо б р аж ен е на картині. У ж и в ай те іменники четвер то ї відміни.

312. П р о ч и тай те. П оясніть, у яких відмінкових ф о р м ах іменники ч е тв е р то ї відміни можуть м ати п ар ал ельн і ф о р м и . П ер еп и ш іть, уставляю чи пропущ ені л ітер и .

1. Я гн ят хвалять в..сною, а курчат восени. 2. Ворона проворонила ворон..нята. 3. Упізнає свиня свої поросята. 4. Вовк ягнят від лиса б..реже, аби йому дістались. 5. Н е вчи старого, як гус..нята пасти. (Н арод на т ворчіст ь). ♦ В и з н а ч т е ім е н н и к и у ф р а з е о л о гіз м а х : називати р ечі св о їм и ім ен а м и ; гидке каченя; н е в тім’я битий. З ’я с у й т е в ід м ін у ц и х ім е н н и ків. Р о з к р и й т е зн ач е н н я ф р а з е о л о гіз м ів . У с н о с к л а д іт ь р ечен н я із ф р а з е о л о гіз м а м �� . ♦ П р и га д а й те в и п а д о к із в л а с н о го ж и ття а б о п р и д у м а й те іс то р ію , д о якої м о ж н а б ул о б з а с т о с у в а т и п р и с л ів ’я «Мати д о дитинчат — як ластівка д о ластів'ят». Р о з к а ж іть про цей в и п а д о к аб о цю істо р ію .

• Незмінювані іменники 3 1 3 . П ро ч итай те. В и зн а ч те ім енники, які не зм іню ю ть с в о є ї ф о р м и.

1. Учепився реп’ яшок за ведмежий кож уш ок і кричить, щоб чули всі: « Я катаюсь на таксі!» 2. К ріт кротові говорив: «Вчора я зробив добро: д ля братів-кротів прорив попід річкою м етро». ( І . С іч овик). 3. Т ут начебто приземлилися приш ельці. Вони часто виглядають своє Н Л О , що пролітає над Землею. (/. Перепеляк).

165

Н е з м і н ю в а н і і м е н н и к и з а п о є д н а н н я з ін ш и м и сл о вам и н е зм іню ю ть св о єї ф о р м и , хо ч і від п о в ід аю ть на п и тан н я р ізн и х відм інків. Д о н е зм ін ю в а н и х ім ен н и ків н а л е ж а ть : • ін ш о м о в н і с л о в а н а го л о с н и й з в у к : ї х а т и м е т р о , передат и ж у р і, з а к у т а т и с ь у кашне; • д е я к і а б р е в іа т у р и : н а в ч а т и с я в Н У

(Н а ц іо н а л ь н о м у

у н ів е р с и т е т і);

• ж ін о ч і п р ізв и щ а н а пр и го л о сн и й : п іс н і М а р у с і Ч у р а й та -о : у в и к о н а н н і О к с а н и П е т р у с е н к о . Зверніть увагу: ім енн и к пальт о відм іню єм о: у теплому

п а л ь т і; за к у т а л и с я в т еп лі па л ь т а . 3 1 4 . П е р е п и ш іть , на м ісц і кр ап о к у ста в л я ю ч и д іб р а н і з д о в ід к и ім енники. Д о в ед іть, щ о вони є незм іню ваним и.

1. П о ... знову веснянку співають. (В. Гаптар). 2. І знову д ж м іль розмружить квітку, і л іт о гратиме в ... . (Л. Костенко). 3. Вийди, мишко, із нори, з нами ти поговори! Н у не бійся, не з ’їм о — адже ти не... ! (/. Січовик). 4. М ені б курін ь на острові ... ! (Л. Костенко). 5. Відлітає в ... заморське ж уравлів традиційний клин. (Д. Кононенко). Р а д іо . Б о р н е о . Л о т о . Т у р н е . Е с к ім о . ♦ С к л а д іт ь і з а п и ш іть р е кл ам н і о го л о ш е н н я , уж иваю чи ім е н н и ки капучино, рафаело у ф о р м і н е п р я м и х відм інків.

(С) 3 1 5 . П е р е п и ш іть . З а м іс т ь п о д а н и х у д у ж к ах о п и с ів кольор ів є д о б ер іть із довідки і зап и ш іть відповідний незм іню ваний ім енник.

1. Військова уніформа кольору (брунатно-зеленуватого). 2. Окса­ мит кольору (темно-червоного винограду). 3. П лащ кольору (чорного із сірим відблиском). 4. К уліса кольор у (синього із сірим полиском). 5. П альто кольор у (кави з молоком). М а р е н го . Е л е к т р и к . Б о р д о . Б е ж . Х акі.

3 1 6 . П р о ч и тай те. В и зн а ч те аб р е в іа тур и . Р о зш и ф р уй те їх . На питання яких відмінків відповідаю ть вони у р еченнях?

1. Щ об побудувати ГЕС, баржами брали з кар’ єрів каміння. ( Олесь Гончар). 2. Ускладню ю ться так тепер стосунки Н Т Р з природою! Щ о перша — майстер, друга теж мастак, одна на одну дивляться з погордою . (О. Дробаха). 3. Д ен ь прийняття статуту ВТО б уло оголош ено Днем туризму. (Т. Сокол). 4. Справді, на трофейному БМВ до них п ід’ їж дж ав директор М ТС. (М . Стельмах). 5. Н айбільш е він любив Х П З — Харківський паровозобудівний завод. (І. Сенченко). Е П Ш П 2 ^ В Т О — В с е с в іт н я т у р и с т и ч н а о р га н іза ц ія .

3 1 7 . У сн о провід м іняйте: О л ег Гончаренко, О ксана Гончаренко; С ер гій П оривай, Світлана П оривай. 3 1 8 . П ер еп и ш іть , подані в дуж ках ім енники став л я ч и в потрібній ф орм і. В и зн а ч те відмінки іменників.

П одякувати (Ір и н а Савченко); порадитися з (Ін н а Я гн и ч ); зустріти (Н адія Б алій ); передати (М ирослава Гнатюк); упевнитися в (Галина Я рм олю к ); поступитися (О льга Білонож енко). (~) 3 1 9 . П р о ч и та й те п о е з ію . С к л а д іт ь і з а п и ш іть кіл ька р е ч е н ь , 2 уживаючи в них ім ’я та прізви щ е Ніна Матвієнко у ф о р м ах непрям их відмінків.

К оли співає М атвієнко Ніна У повені пісенної ріки, Встає у тихім чарі Україна, Встає душа народна незглибима І владно озиваються віки. Солодким щемом ллється в душ у пісня, Немає їй ні краю ні кінця. У грудях серцю робиться затісно, Й ом у дарує к ри ла пісня ця. Світ завмирає, як мала дитина, Стихає соромливо соловейко, Мов наречена, розквіта калина, К оли співає Матвієнко Ніна, К оли співає Н іна Матвієнко.

Ніна БО Ж О . І Портрет Ніни Матвієнко

^

Олеся Ковальчук. ♦ П о я с н іть с л о в а п о е та Іван а С к л а д а н о го «Будить д уш у нам сп ів кобзарів,

'їх д о р о д у скпика Матвієнко». ід 3 2 0 . П о с та в те сло восполучення у ф орм і д авал ь н о го відм інка. . ЧЦь. Запи ш іть. С п ів а ч к а Т і н а Кароль — с п ів а ч ц і Т і н і К а р о л ^

П ерем ож н и ц я кон к ур су «С в р оба чен н я» . Р усл а н а Л и ж и ч к о ; актри сі Лариса Х оролець; тележ урналістчАллаМ азур. ♦ Ім е н а з п р ізв и щ а м и у ф о р м і н е п р я м и х відм інків в в е д іть д о с а м о с т ій н о с к л а д е н и х р е ч е н ь . Р е ч е н н я з а п и ш іть . ^ У я в іть , щ о у в а ш о м у к л а сі в ід б у в а ю ть с я ви бо р и с т а р о с т и . С к л а д іть п е р е д в и б о р н і г а с л а , уж иваю чи ім е н а т а п р ізв и щ а в а ш и х о д н о к л а сн и ц ь у н е п р я м и х в ід м ін к ах.

3 2 1 . П ер епи ш іть, ро зставляю чи пропущ ені розділові зн а к и . В и зн а ч те незм іню вані ім енники.

1. Я грав м узи ку великих європейців Верді Бетховена Ш опена Гуно Бізе Чайковського Лисенка. (Я . Загребельний). 2. Чумацька

167

пісня з виразним алегрето залун ала зовсім близько М ені ш л я х у не питать прямо степом мандрувать. (О . Ільченко). 3 . Нам читати Платона й Сенеку і дивитись Моне і Дега. (Т. Севернюк). 4. Від ураніш нього холоду лю ди втягнули голови в пальт/; й куртки і так безголово бігли вулицями. ( Р.Д ід ула ). Г П Т їїГ Т З ^ Д ж у зе п п е В е р д і — в и д а тн и й іта л ій ськ и й к о м п о зи то р , Ш ар л ь Гунб, Ж о р ж С е з а р Б із е — відо м і ф р а н ц узь к і к о м п о зи то р и . П л а то н , С е н е к а — античні ф іл о с о ф и . К л о д М он е, Е д г а р Д е г а — в с е с в ітн ь о відом і ф р ан ц узь к і худо ж н и ки . ♦ Л е к с и ч н е зн ач е н н я в и д іл е н о го с л о в а з ’я с у й т е з а тл ум а ч н и м сло в н и ч к о м . ♦ П о зн а ч те в с л о в а х о р ф о гр а м у «велика літера у в л а сн и х н а зв а х ». Р о з д и в іт ь с я р е п р о д у кц ії кар ти н К л о д а М он е. Чи с п о д о б а л и с я вони ▼ V в а м ? П е р е д а й т е с в о ї в р аж ен н я.

Клод МОНЕ. Краєвиди Темзи у Лондоні

3 2 2 . П ер епи ш іть, на місці крапок уставляю чи в л асн і ім е н а , дібрані з довідки.

Б уд ів лі архітекторів ...; скрипка майстра ...; вірш і велик их поетів ...; фантастичні оповідання письменника ...; картини живописців ...; гравюри графіка ...; фантастичні повісті сучасної письменниці ...; роман про дивовижні пригоди Робінзона К рузо письменника .... Е И З Е Ш ^ Р е й Д у г л а с Б р е д б е р і. А н тб н іо С т р а д ів а р і. Д а н іе л ь Д е ф о . Б а р то л о м е о Р а с т р е л л і т а О л е к с а н д р Б е р е т т і. П аб ло П ік а с с о т а С а л ь в а д о р Д а л і. П о ста в Д о р е . Й оганн В о л ь ф га н г Ґ е т е т а Генріх Гейне. Д ж о ан Роулінг. З б е р іть у м ер еж і Ін те р н е т ін ф о р м ац ію і п ід го ту й те р о зп о в ід ь про тво р ч іс ть о д н о го зі з г а д а н и х у цій вп р аві м и тц ів . Р о з к а ж іть про нього о д н о к л а сн и к а м . 68

З в ’я з н е м о в л е н н я Г о в о р ін н я

▼------

Складання діалогів

3 2 3 . С кл ад іть і р о зігр а й те д іа л о г (тел еф о н н у розм ову) між ш коляркою та працівником Бю ро знахід о к м етр опо літен у. Д івчинка, їд учи в м етр о , заб ул а у вагоні п о р тф ел ь із н о там и . У репліках д іа л о гу в и к о р и ста й те подані в рам ці незм іню вані іменники. Б ю р о , м е т р о , т а к с і, п о р т м о н е , к а ш н е , с о л ь ф е д ж іо , с б л о , п іа н ін о .

3 2 4 . Складіть і р о зігр ай те д іал о г між ж урналістом і тур и сто м -ін о зем цем. Ж ур наліст хоче взяти інтерв’ю про враження від візиту д о України. У реп л іках в и к о р и с та й те д е я к і з п о д ан и х у рам ц і н е зм ін ю в ан и х іменників. Н ед оско н ало знаю чи укр аїн ську мову, ін о зем ец ь інколи п о м и л я єть ся , відміню ю чи такі ім ен н и ки . Я к в и хо в ан а л ю д и н а, ж урналіст не виправляє його, проте с а м у ф орм ах непрям их відмінків уж иває такі іменники правильно. Ін т е р в ’ ю , б ю р о , м е т р о , т а к с і, к а ф е , б іс т р о , х о б і, р а н д е в у ,

3 2 5 . С кл ад іть і р о зігр а й те д іа л о г між працівником Ц ентру побутового о бслуго вування т а відвідувачем , який приніс д о хім чистки за зн а ч е н і в рамці речі. Сл о во сп о лучен н я, подані в рам ц і, в и к о р и ста й те в репліках д іа л о гу в ф о р м і н е п р я м и х в ід м ін ків . Чи всі з-п о м іж уж и ти х у сл о в оспо л ученнях іменників — н езм іню в ан і? Х у т р я н е м а н т о , ш к ір я н е п а л ь т о , п у х о в е б о а , ш о в к о в е к ім о н о , з е л е н е г а л іф е .

3 2 6 . С кл ад іть і р о зігр а й те д іа л о г між відвідувачем к а в ’ярні або б істр о , який робить зам о в л ен н я , та о ф іц іанто м , який пропонує т а ро зхвалю є н айсм ачніш і з-пом іж ук азан и х у м еню с тр а в . У репліки д іа л о гу введіть деякі з поданих у рам ці сло в о сп о л уч ен ь. В о д а б о р ж б м і, к а р т о п л я ф р і, м ’я с о ф р и к а с е , с а л а т о л ів ’ к а в а г л я с е , н а п ій к а п у ч й н о , с ік м а н г о , т іс т е ч к а б е з е , к р е м о в е с у ф л е , м о р о з и в о е с к ім о .

169

• Відмінювання іменників множинної форми 3 2 7 . П ро ч итай те. В и зн а ч те ім енники, що вж иваю ться л и ш е у форм і множини (ім е н н и к и м н о ж и н н о ї ф о р м и ). Я к ви г а д а є т е , чом у вони не м аю ть ф орм и о дни ни ?

1. Став дідусь пісні нам грати, що заслухались Карпати. (М . П о з ­ нанська). 2. Приїж дж ай у П р и лук и мої! (Л. Забашта). 3. П оклацує мороз, немов обценьки. (Б. Чіп). 4. Так у внучки зм ерзли ручки, що аж зашпори з��йш ли. (Я . Забіла). ♦ Чи н а л е ж а ть ці ім енники д о п е в н о ї в ід м ін и ?

3 2 8 . В ід га д а й т е з а га д к и , сл о в а -в ід га д к и зап и ш іть . Щ о сп ільн о го м а ­ ють ці ім енни ки ?

1. Щ о то за віз, що ходить без к оліс? 2. Х одять, ходять, а в хату не заходять. 3. Щ о за верхівець: сам сидить верхи, а ноги за вухами? 4. Л е ж у — одна нога, іду — вже дві, а як на ногах стою, то дві голови. 3 2 9 . О зн а й о м те с я з табл и ц ею і прави лом .

ВІДМІНЮВАННЯ ІМЕННИКІВ, ЩО ВЖИВАЮТЬСЯ ТІЛЬКИ У ФОРМІ м н о ж и н и

н. р. ц. Зн. Ор.

м.

Кл.

лю ди лю дей лю дям лю дей лю д ьм и (н а )л ю д я х лю ди

кан ік ул и к а н ік у л П І кан ікул ам кан ік ул и кан ік ул ам и ( н а ) кан ік ул ах к ан ікул и

гроші грош ей гр о ш а м гроші г р іш м и ( г р о ш и м а ) ( у ) грош ах гроші

Д еякі ім енники м н о ж и нно ї ф орм и в о р у д н о м у від м інку м а ­ ють п а р ал ел ь н і ф орм и: дверми і двер им а ; ворот ами й воріть­ м и ; гр о ш и м а й гр іш м и ; ш т а н ь м и і ш т а н а м и та ш т а н ьм и . Ім е н н и к и ворот а і ш т а н и у ф о р м а х д а в а л ь н о г о та м ісц евого відм інків м аю ть п а р а л е л ь н і ф ор м и : ворот ам — во ро т я м , ( н а ) ворот ах — ( н а ) в о р о т я х; ш т а н а м — ш т а н я м , ( у ) ш т анах — ( у ) ш т анях. ♦ П и сь м о в о п р о в ід м ін я й те ім е н н и к и : схо д и , окуляри, д в е р і. В и д іл іт ь у них за кін ч е н н я . ♦ С к л а д іт ь р ечен н я з ц и м и ім е н н и к ам и у ф о р м а х н е п р я м и х відм ін ків .

3 3 0 . П р о ч и та й те . П одані в д у ж ках ім ен н и ки м н о ж и н н о ї ф о р м и п о с та в те в потрібній ф о р м і, в и зн ач те їхні відмінки.

170

1. Х то бідному дає, той (зли д н і) не зазнає. (З Біблії). 2. Вийш ла з хати мати сива, вийшов батько до (ворота). (Б. Олійник). 3. Я к мама заспіве серед зими, втихає заметіль за (ворота). (Г. Петрук-Попик). 4. На склі стареньких (о к у ля р и ) застигла радісна сльоза. (М . Руденко). 5. Слово ч уле рветься із (груди). У гаю щебече соловей. (А. Камінчук). 6. Зробив (к ур и ) на см іх. 7. М ін яй ло без (ш тани) ходить. ( Народна творчість). 8. Базіка радий (теревені), ш кідливим у ж итті буденнім. (С. Брант). ♦ П о я сн іть н а п и с а н н я в и д іл е н и х с л ів : В и з н а ч т е в ни х о р ф о гр а м и .

3 3 1 . П ерепи ш іть п р и сл ів ’я. На місці крапок зап и ш іть дібр ан і з довідки іменники, по став и в ш и їх у потрібній ф о р м і.

1. Щ астя з бідою на одних ... їздять. 2. За роботою добро ходить, а за ... — зло. 3. М оря ... не перепливеш. 4. Довго ... не проживеш. 5. Немає ... , то розміняй гривню. 6. Поганий танцюрист і в ... заплутається. 7. Восени і курчата ... будуть. 8. Година горя довша, як рік .... 9. Ц е все ... по воді писано, ... скороджено. Л ін о щ і.

Н очви. С а н и . Ш та н и . Х и т р о щ і. К ур и . Гр о ш і. В и л а , гр а б л і.

Р а д о щ і. ♦ В и зн а ч те відмінки множ инних іменників.

3 3 2 .Р о з к р и й те зн ач ен н я ф р а з е о л о г із м ів . В и з н а ч те ім е н н и к и , що вж иваю ться тільки в множині, з ’я су й т е їхні відмінки.

З розкритими обіймами. Бути на побігеньках. Уставати разом із курми. Бути д л я м еблів. Рости як на дріж дж ах. Н е витягнеш обценьками. Обливати помиями. ♦ 3 тр ь о м а ф р а з е о л о гіз м а м и ус н о с к л а д іт ь р е ч е н н я .

3 3 3 . П о став те іменники у формі родового відмінка. Зап и ш іть їх .

Я сла, сіни, кури, хитрощ і, лін о щ і, Л убни, Ромни. 3 3 4 ; Подані ім енники п о ста в те у ф орм і орудного відм інка, зап и ш іть ї х .

Сани, т е р ^ д ж у н г ™ , х а п | ^ ш ц я % ^ е ч о р н и ц і, Чернівці, ЧеркасЦ, Аф іни, П іренеї, А л ь їщ , Ф ерм ош лЬ. ♦ О б ґр у н ту й те в ж и ван ня в е л и к о ї л іт е р и .

Суми,

і У я к и х м іс т а х У кр аїн и ви хо тіл и б п о б у в а ти ? П е р е к о н а й те с в о їх б атьк ів і ї^ д р у з ів у н е о б х ід н о с ті та к о ї е к с к у р с ії.

ПЖГ 3 3 5 . П ер епи ш іть, подані в дуж ках іменники став л я ч и в потрібній І іаь. ф орм і т а вставляю чи пропущ ені л іте р и . В и зн а ч те відмінки цих іменників.

"1". Щ о літ а у (Ч ернівці) проходить Міжнародний конкурс молодих виконавців сучасної естрадної пісні імені Володимира Івасюка. (З газети). 2. Ж и в и серед (лю ди ) і радуйся з (л ю д а ).'| Ії. Рильський). 3. П ід (сан ^)4тріскотить, ніби хтось сипле під полоззя пістони. (С. Васильченко). 4. Я тулю сь до (груди]ст.<Лювих. ( М . Олексенко). 5. Сивий полин п ’янив повітря гиркими (пахоп$£С(За М . Коцюбинським). 6. «Н е по вас, (гуси), йду, а водиці напит&ся», — каже Л.-.сиця. (Народна творчість). ♦ П о я сн іть р о зд іл о в і зн а к и в реченні з прям о ю м овою . Ш

П р и га д а й те в и п ад о к із в л а с н о го ж и ття або п р и д у м а й те іс то р ію , д о яко ї м о ж н а б ул о б з а с т о с у в а т и п р и с л ів ’я «На сл о в а х, я к на цим балах, а на д ілі, я к на балалайці». Р о з к а ж іть про ц е й в и п ад о к аб о цю істо р ію .

3 3 6 . Ро згляньте п о сл ід о вн ість і зр а зк и ро зб ор у ім енни ка. Ро зб ер іть виділені в реченнях іменники як ч а сти н у мови.

П О С Л ІД О В Н ІС Т Ь Р О З Б О Р У ІМ ЕН Н И К А Я К ЧА СТИ Н И М О В И • Ім е н н и к , й о го з а г а л ь н е з н а ч е н н я . Н а я к е п и т а н н я в ід п о в ід а є . • П о ч а тк о в а ф о р м а (н а з и в н и й в ід м ін о к о д н и н и ). • Н а з в а іс т о т и чи н е іс т о т и , з а г а л ь н а чи в л а с н а . • Р ід , ч и с л о , в ід м ін о к . • В ід м ін а , г р у п а (д л я І і II від м ін ). • С и н такси ч н а роль.

С л у х а ю , я к д е р е в о ч а с у р о с т е . (О. Соф ієнко).

Д е р е в о — ім е н н и к , о з н а ч а є п р е д м е т , в ід п о в ід а є н а п и т а н н я щ о ? С т о їт ь у п о ч а т к о в ій ф о р м і. Н а з в а н е іс т о т и , з а г а л ь н а . С е р е д н ій р ід , у ж и ти й у н а з и в н о м у в ід м ін к у о д н и н и . Д р у г а в ід м ін а , т в е р д а гр у п а . У р е ч е н н і є п ід м е т о м .

172

Д е р е в о — ім., о зн ач ає п р е д м ет; поч. ф. — д е р е в о , неіст., заг.; с . р., Н. в., одн.; II відм ., тв. гр.; підмет.

1. Без тебе, мамо, не пізнать науки, як честь і совість треба берегти. (Т . Нещерет). 2. Я йшов буз сумнівів і страху, лиш ень би з честю й гід н істю дій ти . (3. ’Красівський). 3. О гуси , гусенята! П рилиньте нині взяти на крилята земних дітей! (М . Рильський).

§20 НАПИСАННЯЯ£ З ІМ ЕН Н И КАМ И

337.

П р о ч и тай те. Виділені сл о в а випиш іть і ро зб ер іть з а будовою .

1. В еликий тілом , та немовля д ілом . 2. Неук кує — коня псує. 3. Неробство — ковадло, на яком у кую ться усі гріхи. 4. Нетямі руки не туди пришиті. 5. Довша п ’ятниця за неділю. (Народна творчість). ♦ Чи вживаються виділені іменники без не? Н е з ім ен н и к а м и п и ш е м о р й з о м , я к щ о : • сл о в а б е з н е н е вж и ваю ться: неж ит ь, невід, нен авист ь, нероба;

• д о д ав ан н я м н е д о сл о ва утворю ється ім енни к із проти­ л еж ни м лексичним зн аченням (отж е, д о нього м о ж н а д ібр ати синонім ): щ аст я — нещ аст я ( горе) ; воля — неволя ( р а б с т в о ). Н е з ім ен н и к а м и п и ш е м о о к р е м о , я к щ о : • у р еч ен н і є п р о ти ста в л ен н я : не сум, а р а д іс т ь ; не зло, а добро; • н е сто су єть ся ім е н н и к а - п р и с у д к а : К р о в — не вода, а серце — не камінь. ( Народна творчість).

Тільки

разом

п и ш е м о ім енн и ки з п р еф ік со м н е д о -:

не д овір а , недор ід, н е д о л іт , н е д оо ц ін к а .

О рф ограм а « н е з ім ен н и к а м и »

3 3 8 . Д о кожного ім енника д о б ер іть синонім б е з п р е ф ік са н е - . Сл о ва зап и ш іть п ар ам и . П о значте в сл о в ах о р ф о гр ам у «не з ім ен ни кам и ». Н е з р а д л и в іс т ь — вірніст ь.

Н еби ли ц я, неправда, незалеж н ість, неспокій, недруг, нелад, незрячість, неприязнь, неповага. 3 3 9 . З а п и ш іть с л о в а , виділіть у кожному п р е ф ік с. П оясніть н ап и сан н я слів.

Недобір, недоплата, недокрів’ я, недоук, недопалок. ♦ 3 д в о м а ім е н н и к ам и с к л а д іт ь і з а п и ш іть р е ч е н н я .

3 4 0 . П ер епи ш іть, поясніть напи сання іменників з не. П о зн ачте в с л о ­ вах о р ф о гр ам у «не з іменниками».

1. У нас нема зерна неправди за собою. ( Т . Шевченко). 2. М и на чуже не закидали невід. (Б. Олійник). 3. Х то гордує ближнім, той недоумок. (З Біблії). 4. Розриваються кайдани неволі й неслави. (М. Костомаров). 5. Я довгих літ бажаю другу, не лаю недругів за зло. (Я. Засенко). 6. Любов і мудрість будують храми, ненависть їх руйнує. (М. Мащенко). 7. За хліб і сіль, що маєм від народу, віддаймо кров гарячу, а не воду! (Л. Забашта). 8. Ц е не дрібниці, а наше життя. (Я. Загребельний). 3 4 1 . П рочитай те п р и сл ів ’я, на м ісці крапок уставляю чи пропущ ені с л о в а . При п о тр еб і с к о р и с т а й т е с я д о в ід ко ю . П о я сн іть н ап и сан н я іменників з не.

1. Не краса красить, а .... 2. Не пером пишуть, а .... 3. Ш укай не ..., а волі. 4. Доводь не ... , а м удрими словами. 5. Вчи дитя не штурханцями, а . . . . 6. Карай не ... , а слівцем. 7. Вчи лінивого не молотом, а ... . Е И !З И 2 ^ Д о л і. К у л а к а м и . -Е о зум . Д у б ц е м . Голодом .-Ум ом . С л ів ц я м и .

3 4 2 . П ер еп и ш іть, ро зставляю чи пропущ ені розділові зн а к и . Поясніть н ап и сання сл ів з не.

1. Треба вигравати не битви а долю. (Я . Загребельний). 2. Я ж итиму не тілом а душею. (Я . Куліш). 3. М ені здається що к олись давно людина мала крила а не руки. (Я . Перебийніс). 4. Собі я бажаю не сну а життя. ( Леся Українка). 5. М оя душ а — це ніж ність а не криця. ( Є . Гуцало). 6. М удрі люди вчать не словом а душевною добротою. (Г. Тарасюк). 7. Ц е ще не дощ а вранішня роса. Ц е ще не пісня а лиш ї ї початок. ( Г . Костів-Гуска). 8. То не пісня була а правда. (Б. Лепкий). -А

3 4 3 . П ерепи ш іть пр и сл ів ’я, знім аю чи ри ски. П о зн ач те в словах о р ф о гр ам у «не з іменниками».

1. Н е було б щастя, так не/щастя помогло. 2. І золота к літк а для пташ ки — не/воля. 3. На вовка не/слава, а овець їс т ь Сава. 4. Не/сокира теше, а чоловік. 5. Не/місце красить чоловіка, а чоловік місце. 6. Не/ясла до коней ходять, а коні до ясел. 7. Тоді це буде, як дві н��/ділі разом зійдуться. 8. У не/роби завжди не/врожай. 9. Вір не/речам, а своїм очам. ♦ В и з н а ч т е о р ф о гр а м и у в и д іл е н и х с л о в а х .

344. П оясніть значення ф р а зе о л о гізм ів . Із д в о м а -тр ь о м а с к л а д и ь ■ зап и ш іть речення.

1. Н е х л іб о м єдиним ж иве лю дина. 2. Н е ж иття, а казка. 3. Вскочив, як риба у невід. 4. По сім неділь на тиждень справляти. 5. Правдами й неправдами. 6. Потрапити в неласку. ♦ П о я с н іть н а п и с а н н я ім енни ків з не. О

Я к ви р о з у м іє т е с л о в а п о е та М . Д о л е н га «Мабуть, справді перемога — то

♦ не станція, а д о р о га »? Д о якого випадку з ваш ого ж иття можна було б засто сувати ці сло ва?

Я О і

ОСОБЛИ ВОСТІ ТВ О РЕН Н Я ІМ ЕН Н И КІВ

345. П р о ч и тай те. В и зн а ч те с п о сіб , яким утвор ено кожен із виділених іменників.

Н а галявині х лоп ц і позлазили з коней, нарубали ш аблями г іл л я . Незабаром запалало вогнище. Х ло п ц і й не почули, як до них підійшов старий чоловік. Він запросив мандрівників до своєї хатчини. Над столом висів образ Богородиці. Леж ан к а, стіл, лава були зроблені з дощок. Х азяїн поклав на стіл паляницю, вніс із погреба меду. Старий розказував, як ходив на ворога, як побував у неволі, як утік. Подорож ні розпитували про ш лях на Запорожжя. За А. Чайковським. ♦ Я к и й із с п о с о б ів с л о в о тв о р е н н я н а й ч а с тіш е в и к о р и с то в у ю ть з а тв о р е н н я ім е н н и ків?

• Літери е , и , і в суф іксах

-ечк- ( -єчк-) , -ечок ( -єчок ), -ичк-, -ичок, - и н н (я ) , -ін н (я ) , -енн(-єнн) ( я ) , -и в (о ), -ев(о) 3 46 . П р о ч и тай те. В и ділені сл о в а випиш іть, в и зн ач те у цих сло в ах с у ф ік си . П е р е д а й те ці сл о в а звуко п и со м і вим овте їх відповідно д о правил о р ф о еп ії. Які голосні звуки у с у ф ік са х вим овляєм о н ечітко ? Яким и л ітер а м и п о зн ач аєм о ці звуки на п и сь м і?

1. С яяло сонце, яке хотілося назвати сонечком. (В. Чемерис). 2. Рости, рости, житечко, на лану! ( Олександр Олесь). 3. В ’ ється між полям и стежечка крута. (А. Малишко). 4. К оли полину у далекі мандри, візьм у з собою вузличок зем лиці. (Я . Перебийніс). 5. З ів ’ ю я віночок із рутоньки, із м ’ ятон ьки , з хрещ атого барвіночку, із запашного василечку. (Народна творчість). 175

Н е н а го л о ш е н і [и ] т а [е ] в су ф ік с а х -и ч к -, - и ч о к , - е ч к (-єчк-) вим овляєм о н е в и р а з н о : [ в у л и ' н к а ] , [ р у ш н и ’ ч о к], [с т р' і ч еич к а ] , [к о п' і й еич к а ] . С уф ік си - и ч к - , - и ч о к вж иваю ться в ім е н н и к а х , у тв о р е н и х від слів із су ф іксам и -и к , - и ц - : пл ем ін Н ичок (бо п л е м ін н и к ), розум ніґчка (бо р о з у м н а я ) . В ін ш и х ім е н н и к а х у ж и в а ю ть ся ^ су ф ік си ^ -е ч к - (- є ч к - ), - е ч о к ^ ( - є ч о к ) :^ с т р іч е ч к а , ст еж ечка, Олечка, М а р іє ч к а , вершечок, м іш ечок, краєчок.

О рф ограм а «літ ер и и, е ( є ) в суф іксах

-ичк-, -ичок-, -ечк- ( є ч к ) , ■ечок ( є ч о к ) »

3 4 7 . В ід поданих іменників утворіть іменники із суф ік са м и -ичк-, -ичок, -ечк- (-єч к -), -ечок (-єч о к ) із пестли во-здр ібніли м відтінком значення. С л о ва зап и ш іть пар ам и , виділіть у них суф ік си . Р у ш н и к — руш ничок.

/-Вареник, корж ик, світлиця, суниця, кіш ка, стрічка, яйце, край, гаплик, гачок^Гвіник, вулик, телиця, серпик, ж уравлик, усміш ка, намисто, кутик, горщику і ♦ Р о з к р и й те зн ач е н н я ф р а з е о л о гіз м ів : стати на руш ничок; кинути рукавичку. У сн о с к л а д іт ь із ним и р ечення.

3 4 8 . П ро читай те з а га д к и , в ід га д а й те їх . П оясніть н ап и сан н я виділених сл ів . В и зн а ч те в цих сл о в ах о р ф о гр ам и . 1. У синьому мішечку золотих ґудзичків багато. 2. За горами, за лісами золотий кружечок устає. 3. У маленькому горщечку смачна кашка. 4. Іде в поле — як дощечка, а із поля — як бочечка. 5. Діж еч­ ка на діжечці, а зверху китичка.

С уф ік си - и н н ( я ), -ін н (я ), - е н н (-єн н )(я) пи ш уть ся з д во м а л ітер ам и н. Суф ік с -и н н (я ) вж ивається у зб ір н и х ім е н н и к а х сер ед н ь о го р о д у : га р б у з іґн к я , карт оплСінкя. П р о те з б ір н і ім е н н и к и корїнкя, калСінкя, насТнкя пи ш уться з суф іксо м -інн(я). С у ф ік с - і н н ( я ) м а ю ть ім е н н и к и с е р е д н ь о го р о д у , щ о утвор ю ю ться від д ієсл ів із голосни м основи и а б о і: роди/пи — ходґнн'я; горст и — го рін н я . С уф ік си - е н н ( я ) , -єн н (я ) п и ш е м о в ім е н н и к а х , у тв о р е н и х від д іє с л ів : з в іл ь н б н к я ('від з в і л ь н и т и ) , о з б р о є н н я ('від о з б р о їт и ).

Орфограма

«літери и, і, е в суфіксах - и н н ( я ), - і н н (я ), - е н н ( - є н н ) ( я ) »

3 4 9 . П ер епи ш іть, уписую чи пропущ ені л іте р и . О бґр ун туй те вживання суф іксів.

1. З багов..ння, з болотного ш ум ов..ння проросли і зацвіли красиві квіти. (О. Довгий). 2. Н авіть квітка квітує д ля того, щоб зоставити п ісля себе нас..ння, щоб знову відтворити свій квіт у майбутньому. ( Олесь Гончар). 3. Кавуни часом плуталися в огуд..нні, але котилися. (Б. Грінченко). ♦ Виділене сл ово п ер едай те звукописом. 3 5 0 . Утворіть від поданих д ієсл ів іменники, виділіть у них с уф ік си . С лова запиш іть пар ам и . В утворених іменниках позначте м ісце наголосу.

Р о зу м іт и , говорити, творити, тремтіти, солити, тяж іти, палити.

то р охтіти ,

го ли т и ,

свербіти,

3 5 1 . Перепиш іть при слів’я. У віддієслівних іменниках виділіть суф ікси . О бґрунтуйте вживання суф іксів. Зап и ш іть д ієсл о в а .

1. У м ін н я — головне спасіння. 2. З хотіння — хоч крихта, а з сидіння — саме скніння. 3. Де багато говоріння, там мало творіння. 4. Н а всяке хотіння май терпіння. 5. Ж и ття без роботи — то коптіння неба. 3 5 2 . У тво р іть від д іє с л ів іменники з суф ік са м и - е н н (я ), - є н н ( я ) .

Обговорити, запросити, звернутися, подвоїти, збільш ити. С у ф ік с - и в ( о ) в ж и в а єть ся у з б ір н и х ім е н н и к а х , ^цо о зн а ч а ю ть м а т е р іа л а б о п р о д у к т п р а ц і, р еч о в и н у: вариво, добриво, м е л и в о .^ Ім ен н и к марево п и ш е м о із суф іксо м - е в ( о ) . Орфограма

«літери и ,е в суфіксах -и в (о ), -е в (о )»

3 5 3 . П р о ч и тай те. П оясніть напи сання виділених ім енників.

1. Світанок пробивався крізь густе плетиво чорних хмар. (П . Загребельний). 2. П аморозЬ р озкіш н и м мереж ивом п окрила дерева. (М. Стельмах). 3. Я з автомата воду пив, я два морозива купив. (В. Марсюк).

3 5 4 . Д о поданих д іє с л ів д о б ер іть спільно ко р ен еві збірні ім енники, зап и ш іть сл о в а п ар ам и . В утво р ених іменниках виділіть с у ф ік си .

М ісити, пекти, прясти, плести, марити. Г ^ Г 3 5 5 . П ер епи ш іть, у с т а в т е пропущ ені л іте р и . П о зн ачте в сло в ах вивчені орф о гр ам и .

1. ХтО пам’ ята своє корЛння, тому моє благословення. (О. Білаїи). 2. В мар&ві даль волохата мальви й лю бисток хова. (Д. Луценко). 3. Поглядає циган ласо, см ієтеся, буркоче: «Закупив би все печиво — к ..ш ен я не х о ч е ». (Л . Глібов). 4. У півника г о р е ч к о , за б о л іл о горличко. (А. Камінчук ). 5. Ж овті п али чки цвіту тихо гойдались на волосинках уздовж колосків жита. (М . Коцюбинський )

Н А П И С А Н Н Я Т А В ІД М ІН Ю В А Н Н Я ІМ ЕН ПО Б А Т Ь К О В І 3 5 6 . П ро ч итай те. У жіночих і чоловічих ім енах по батькові в изн ачте с у ф ік си .

1. На покуті, як водиться м іж нас, Тарас Григорович і Божа Мати. (Л. Череватенко). 2. Л у к ’ ян Васильович Вишиванюк був вельми показним чоловіком. (Р. Іваничук ). 3. Стежкою від хати поспіш ала Ганна Ю химівна. ( А Паиікевич). 4. Так Марина Дмитрівна пиріжки пече: збоку тіль к и глян ути — слинка потече! (Я . Забіла). Ч оловічі ім е н а п о ^ а ть к о в і^ у тв о р ю ю ть ся з а д о п о м о го ю су ф ік са - о в и ч : Ів а н о в и ч , Сем енович, А н д р ій о в и ч , Іг о р о в и ч . Ж ін о ч і ім е н а по б ать к о в і утво р ю ю ться з а д о п о м о го ю су ф ік с а - ів н ( а ) : І в а н і в н а , а від ім ен н а -й — з а д о п о м о го ю су ф ік са - ів н ( а ) , н а письм і — їв н ( а ) : А н д р іїв н а . І ^

ВІД т а к и х ім ен , як Г риго рій, Іл л я , Л у к а , Кузьм а, М и к о л а , Х о м а , С а ва , Я к і в , ім е н а п о б а т ь к о в і т а к і: Г р и г о р о в и ч , Г р и г о р ів н а ; Іл л і ч , І л л і в н а ; Л у к и ч ( Л у к о в и ч ) , Л у к і в н а ; Кузьм ич ( К у з ь м о в и ч ) , К у з ь м ів н а ; М и к о л а й о в и ч ( р і д к о М и к о л о в и ч ), М и к ол а їв н а (р ід к о М и к о л ів н а ); Х о м и ч (Х о м о в и ч ), Х о м ів н а ; Савич ( С а в о в и ч ) , С а в ів н а ; Я к о в и ч , Я к і в н а .

3 5 7 . Утвор іть і зап и ш іть від поданих імен чоловічі й жіночі ім ена по батькові, виділіть у них с уф ік си .

Ш

Ж

»

Семен — Сем енович, С ем енівна.

Антон, Д ем ’ ян, Валентин, Василь, Сергій, Андрій, Дмитро, Юрій, В іт а л ій , В а лер ій , Гр и гір, Гр и го р ій , Н азар, Н азарій, А н а то л ь, А натолій , Валерій, В алер’ ян, Лазар, Сильвестр, М икола, Ігор.

358. П ер епи ш іть, від поданих у дуж ках імен утворю ю чи ім ен а по батькові.

1. в ч и т е л ь В асиль ( І л л я ) учив: «К о ж н у мить існування слід прожити розважливо, піднесено, свідомо, ш ляхетн о». (О. Сенчик). 2. З ’ являється вихователь Борис (Сава), і все одразу переінакшується, бо цього вихователя хлопц і побоюються. ( Олесь Гончар ). 3. Свирид (Я ків) пригорнув доньку до себе і величезною матроською долонею погладив її волосся. (М. Стельмах). 4. Іван (Л у к а ) був людиною м ’ якої, навіть ніж ної вдачі. ( Григір Тютюнник). ♦ Я кі з у тв о р е н и х ім е н по б атьк о в і м а ю ть в а р іа н ти ? Я кі с а м е ?

359. З а п и ш іть ім ен а по батькові т а справж ні прізвищ а пи сьм енни ц ь, які ви ступ ал и у л ітер а ту р і під зазн ач ен и м и п сев д о н ім ам и . У ім е н а х по батькові виділіть с у ф ік си .

Марко Вовчок, Олена П ч ілк а, Л еся Українка. ♦ П р и га д а й те , які т в о р и , н а п и са н і ци м и п и с ь м е н н и ц я м и , ви в и вчали н а у р о ­ ках у к р а їн с ь к о ї л іт е р а ту р и а�� о ч и та л и с а м о с т ій н о .

Ч оловічі ім е н а по б ать к о в і відм іню ю ться, як ім ен н и ки д р у г о ї в ід м ін и , щ о н а л е ж а т ь д о м іш а н о ї гр у п и : О л е га

і

Васи льовича, Іг о р ю М и к о л а й о в и ч у . Ім 'я Л е в з а від м іню ван ня м а є п а р а л е л ь н і ф о р м и : Л е в а і

^

Л ь в а , Л е в о в і т а Л ь в о в і.

ІС

Ж ін о ч і ім е н а п о б а т ь к о в і в ід м ін ю є м о , я к ім е н н и к и п е р ш о ї від м іни , щ о н а л е ж а т ь д о тв е р д о ї гр у п и : Г а н н о ю С ем енівною , в ід Л ю б о в і А н а т о л іїв н и .

У з в е р т а н н я х , щ о с к л а д а ю т ь с я з ім е н і т а ім е н і по б а т ь к о в і, о б и д в а с л о в а м а ю ть з а к ін ч е н н я к л и ч н о го ^ відм інка: М а р и н о Т и х о н і в н о ! С ол ом іє А р с е н й в н о ! 360. Прочитайте. Ви значте відмінки чоловічих і жіночих імен по батькові. 1. П існ і Марини Гордіївни Ч урай «Засвіт встали козаченьки», «П р и л е т іл а з о з у л е н ь к а », «З еле н ен ь к и й б а р в ін о ч к у» підхопив народ. (З календаря). 2. Батько називав В аси льк а Василем Івановичем ніби -жартома, але насправді цим підкреслював свою пошану до лю дини ще і м алої, але вільної. ( Ю . Збанацький). 3. Ц е були найкращ і хви ли н и в ж и тті Х ом и Хомовича. (Є. Гуцало). 4. Всі лю би ли і поваж ала Лю бов Іванівну. (Ю. Збанацький). 3 6 1 . П и сьм о в о п р о в ід м ін я й те ім е н а по б ать ко в і Віктор О л его в и ч , М а р ’яна Ігорівна т а с в о є в л а сн е .

362. П ро читай те речення, дотрим ую чи правильної інтонацн. В и зн а ч те відмінки ім ен по батькові.

179

1. З прибуттям вас, Інно Федорівно! ( Олесь Гончар). 2. Лю дм ило Петрівно! М ож ливо, й незручно, та я вам від щ ирого серця скажу: «У ч іт ь і уч іть географії учнів, щоб зем лю пізнали свою і ч у ж у ». (В. Швець). 3. « Щ о ж, Павле Трохимовичу, — сказав директор. — Беру тебе під свою відповідальність. Будеш у нас відм інником ». ( Григір Тютюнник). 4. І чого це ви, Степане М иколайовичу, наче зранку не на ту ногу встали? (М . Вінграновський). ♦ П о ясн іть р о зд іл о в і зн а к и у р е ч е н н я х, у с к л а д н е н и х р е ч е н н ях з п р ям о ю м ово ю .

зв е р та н н я м и т а в

3 6 3 . П о ста в те ім ена по батькові у ф ор м і кличного відм інка.

Іван Петрович, О льга К и ри лів н а, М икола Семенович, Олена Микитівна, Ю лія Ю ріївна, Валерій Ігорович. ♦ 3 д в о м а ім е н а м и по б а ть к о в і у ф о р м і к л и ч н о го в ід м ін к а с к л а д іт ь і р о з ігр а й те д іа ло г.

3 6 4 . П ер епи ш іть, подані в дуж ках сл о в а став ля чи в потрібній ф орм і. В и зн а ч те відмінки іменників.

П одякуйте (ім ’ я та по батькові директора ш коли). П рийдіть на к он сультац ію до (ім ’ я та по батькові вчи теля м атем атики), П ерекаж іть (ім ’ я та по батькові вчителя історії). У згодьте з (ім ’ я та по батькові вчителя іноземної мови). рЖГ 3 6 5 . П ро ч итай те. В и зн а ч те чоловічі й жіночі ім ена по батькові, Ч ь виділіть у них с уф ік си . У лісовій школі

На ґанок лісової ш коли вийшов директор Бурмило М ихайлович Ведмідь. Здрастуйте, діти! — урочисто сказав він. — Д озвольте предста­ вити вам ваших учителів. К ласним керівником у вас буде Пантера Я гуарівна. Вона викладатиме л іс о в у математику. Лісознавство викладатим е Л и савета П атр и кіївн а. Л іс т о р ію , тобто л ісо в у історію , — М ам онт Аф риканович. Л ісограф ію , тобто л іс о в у географ ію , Ж ираф а Ж ираф іївна. Ф із к у л ь т у р у — М акак Макакович. Спеціальний музичний предмет сольфеджіо — Бегемот Гіпопотамович. А ведмежу мову викладатиму я сам... Сподіваюся, що всі ви будете вчитися старанно і сум лінно. А тепер — у клас! Починаються уроки. За В. Нестайком. ♦ В и з н а ч т е о р ф о гр а м и у в и д іл е н и х с л о в а х . ♦ С к л а д іть і з а п и ш іть ф а н т а с т и ч н е в и с л о в л ю в а н н я на т е м у « У морській школі», уж иваю чи п р и д ум ан і вам и ім е н а т а по б атько ві « м о р сь ки х уч и те лів » .

т У я в іт ь , п р о щ о б м о гл и го в о р и ти - в м о р сь ки й к о ти к і хло п ч и к, які м а ю ть о д н а к о в і ім е н а . С к л а д іт ь к іл ь к а р е п л ік ц ьо го д іа л о гу.

З в ’я з н е м о влен н я Г о в о р ін н я

ш------

Складання діалогів

3 6 6 . С к л ад іть і р о зігр а й те д іа л о г між ди ректо ро м ш коли Л е о н тієм Ігорови чем , ш ести к л асн и к о м А ндрієм т а його батьком С е м е н о м М и­ колай ови чем . З у с тр іч і зн ай о м ств о відбуваю ться у парку недільного дня. 3 6 7 . Складіть і розіграйте діалог між учителькою української мови Ганною Леонідівною та учителем математики Вікентієм Веніаміновичем. Учи­ телька просить позичити їй мультимедійний проектор, а вчитель просить її допомогти йому провести математичний КВК для ш естикласників.

ЗАПИТАННЯ І ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ ► ►Я ка частина мови називається іменником? ► ►Я к розрізнити іменники

назви істот і назви неістот?

► ►Я к і іменники є власними назвами, я к і

загальними?

► ►Н а основі яки х ознак іменники розрізняють за родами? ► ►Я к і іменники належ ать до спільного роду? Наведіть приклади. ► ►Я к і форми числа мають іменники? ► ►Щ о означають збірні іменники? Складіть кросворд зі збірними іменниками. ► ►Я к і ви знаєте відмінки? На я к і питання відповідає кожен відмінок? ► ►За якими ознаками іменники поділяю ться на відміни? ► ►Іменники яких відмін поділяю ться на групи? Я к і саме? ► ►Я к і ім ен н и ки не н алеж ать до ж одної з відмін? Н аведіть приклади. ► ►Я к і іменники належать до невідмінюваних? Наведіть приклади. ► ►Я ки м и членами речення м ож уть бути іменники? Доберіть приклади з худож н іх творів, щ о їх ви вивчали на уроках української літератури. ► ►Складіть і запишіть лінгвістичну казку про пригоди Іменника.

ПРИКМЕТНИК

Іван СКОЛОЗДРА. На своєму полі (фрагмент)

§23

ПРИКМЕТНИК ЯК ЧАСТИНА МОВИ

3 6 8 . П роч итай те. В и зн ач те при км етни ки . Як ви «впізнали» цю ч а сти н у м о ви?

Мама вишиває на білом у полотні зелений бар­ вінок, жовтогарячі чорнобривці, сині волошки. Щ о це буде, мамо? — питає Дмитрик. — Українська святкова сорочечка д ля тебе. Я вишиваю квіти, як і ростуть на рідній зем лі. Ми українського роду й лю бим о зем лю та квіти України. А хіба в наш их сусідів не яскраві й гарні квіти цвітуть? К віти й вишивки в нас і схож і, і різні. За А. М ’ястківським. ♦ З н а й д іть у т е к с ті прикм етники, щ о н а зи в аю ть ко­ льо р и . Д о б е р іть сино нім и д о слів : жовтогарячий , синій. ♦ В и з н а ч т е п р и к м е тн и к и , щ о о зн а ч а ю ть інш і о зн а ки . ♦ Я к а р о ль п р и к м е тн и ків у м о в л е н н і? Ч о м у з а зм іс то м п р и км е тн и ки п о в ’я з а н і з ім е н н и к а м и ? ♦ Я ко ю , н а в а ш у д ум к у, хоче б ач и ти кож на м а ти св о ю д и т и н у ? У відпо віді в и к о р и с та й те я к н а й б іл ь ш е п р и к м е тн и ків .

П р ед м ети то я в и щ а м и н а зи в а єм о з а д о п о м о го ю і м е н ­ н и к і в . П р о те л ю д и н а н а м а г а є т ь с я н а з в а т и н е тіл ь к и п р ед м ети , а і їх н і о з н а к и , п о к а з а т и , чим відрізняється один п р ед м е т від у с іх ін ш и х , щ о м а ю ть т у с а м у н а зв у . Н а п р и к л а д , ім ен н и к к н и ж к а н а зи в а є д о б р е відом ий нам п р ед м е т. А л е кни ж ки відрізняю ться о д н а від ін ш о ї. К н и ж к а м о ж е б ути цікава, корисна, повчальна, нова, яскрава, мамина, другова, бібліот ечна... З р е ш то ю , о ста н н ім ч а со м м и р о зр із­ няєм о паперову т а елект ронну кн и ж к и .

І

З а с в ід ч е н н я м у ч е н и х , з а к іл ь к іс т ю в м о в і п р и к м е т н и к и п о с ід а ю т ь т р е т є м іс ц е п ісл я ім е н н и к ів т а д іє с л ів .

3 6 9 . П ро читай те з а га д к и , в ід га д а й те їх . В и зн а ч те в те к с ті за га д о к при км етни ки . Чи зм огли б ви в ід гад ати з а га д к и , якби з них було вилучено п р и км етн и ки ? Ч ом у? Я ка роль прикм етників у м о вленн і? 1. Б іл а , а не с н іг , зел ен а , а не л у г , к у ч е р я в а , а не л ю д и н а. 2. Ч ер вони й к о л ір , в и н н и й см а к , к а м ’яне серце. В кого т а к ? 3. Д о в ги й , зелени й, добрий солоний, см ачни й і си р и й . Х т о це т а к и й ? 4 . Н іс з а л ізн и й , а х в іс т ко н о п л я н и й . 5. Н іс д о в ги й , а голос д зв ін к и й . П р и км етн и ки

н ад аю ть

м овленню

то ч н о сті т а

ви­

р а з н о с т і. Н а й ч а с т іш е в о н и в ж и в а ю ть с я в о п и с а х п р е д м е т ів , т в а р и н , з о в н іш н о с т і л ю д е й т о щ о . О со б л и в о ї вир азності й о б р азн о сті н ад аю ть м овленню п р и к м е т н и к и , у ж и т і в п е р е н о с н о м у з н а ч е н н і: м у д р а к н и ж ­ ка, л а с к а в е сонце, с р і б л я с т и й с н і г . Т о ч н о с ті й в и р а з н о с т і н а д а ю т ь м о в л е н н ю п р и к м е т н и к и с и н о н ім и т а п р и к м е т н и к и - а н т о н ім и . 3 7 0 . Із прикм етників і поданих у дуж ках іменників утво р іть сл о в о с п о ­ лучення, зап и ш іть їх . Ви діл іть закінчення прикм етників. О с ін н Щ в іт е р . І . О с ін н ій (в іте р , д н и н а , со н ц е, в у л и ц і).

II.

Народний (пісня, п ри слів’ я, герой, думи).

♦ Поміркуйте: від чого залежать рід , ч и сл о й відм інок прикметника? ♦ Поясніть, чому не визначаємо рід у прикметниках, ужитих у формі множини. 3 7 1 . П ер еп и ш іть пр и сл ів ’я, на м ісці крапок у с т а в т е дібрані з довідки й п о став л ен і у потрібній ф орм і прикм етники. 1. ... р у к и роботи б о я ть ся . 2. ... д у ш у м илом не в ід м и є ш . 3 . З ... л и ц я води не п и т и . 4 . У ... х а з я їн а й чоботи з н іг у к р а д у т ь . 5 . Б у в а є , і ... п т а х ... п іс н і с п ів а є . 6 . ... к іш к а до р и б и , т а у воду л із т и не хо че. 7. ... тр ав и не буде ... с ін а . 8 . ... вода ... . БІЛИЙ, чорний, красивий, ледачи й , стар и й , новий, л а си и , поганий, до бр и й , ти хи й , глибокий. ♦ Визначте прикметники, ужиті в переносному значенні. ♦ Визначте у ре��еннях антонімічні пари. ♦ Визначте рід, відмінок і число кожного прикметника. ♦ В останньому реченні підкресліть усі члени речення. Якими членами речення є в ньому прикметники?

183

*

П Р И К М Е Т Н И К — ц е с а м о с т ій н а ч а с т и н а м о в и , щ о в и р а ж а є о з н а к у п р е д м е т а а б о й о г о н а л е ж н іс т ь к о м у с ь т а в ід п о в ід а є н а п и т а н н я я к и й ? я к а ? я к е ? я к і ? ч и й ? ч и я ? ч и є ? ч и ї?

П р и км етн и ки зм іню ю ться з а р о д а м и , чи сл ам и й від м ін­ кам и . У п р и к м е тн и к а х , у ж и ти х у м н о ж и н і, рід не в и зн а ч а єм о . П о ч атко в о ю ф о р м о ю д ля п р и к м е тн и к а є ф о р м а н а зи в н о ­ го в ід м ін к а о д ни ни ч о л о вічо го р о д у : р ід н и й , гарний, ш к іл ь ­ ний, зим о в и й , О к с а н и н , М и к о л и н , Іго р ів .

У р еч ен н і п р и км е тн и к н а й ч а стіш е є о зн а ч ен н я м , р ід ш е — п р и су д к о м . / Наприклад: Ж и в у я і д и х а ю р ід н о ю мовою. (Є. Л е щ у к ). М и гу ля л и з и м о в и м містам. ( Т. Бабакова ). Т и гопдий на своїй землі. ( М . Рильський). Г о л о с н іж н и й у вербової соп іл к и . ( Н . Гуменюк). 3 7 2 . П р о ч и та й те . У кож ном у с л о в о с п о л у ч е н н і о д и н із ім ен н и ків зам ін іть п рикм етником . П о став те д о прикм етників пи тання. К о в д р а з і с н ігу — с н іго в а ковдра.

Пш ениця з України; промінь сонця; завдання на сьогодні; досвід життя; пальто з вовни; стіна з каменю; спів птаха; праця матері; портфель батька; книжка Сергія. ^ 3 7 3 . П ер епи ш іть, уставляю чи пропущ ені л іте р и . П ісля виділених Щк прикм етників по зн ач те в дуж ках їхній рід, чи сл о , відм інок. Х у д о ж н и к ст ворив чудове (с. р., одн., Зн. в.) полот но.

Стояла січнева ніч. За вікном худож ник побачив сумну с..ничку. Він відч..нив вікно і впустив бідолаш ну пташку. К іл ь к а днів с..ничка відігрівалась і від’ їдалася. Т а пташ ині дорога воля. Том у худож ник випустив її. С ..ничка р о з п о в іл а про все ін ш и м птахам, і вони почали злітатися до художникового вікна. А к оли настала в..сна, птахи сп..тали, чим від. .ячити за порятунок. Відповів худож ник: Я мрію намалювати ясне небо, морську хвилю , срібний іній. А л е не маю для цього фарб! І почав він знаходити біля вікна д..вовиж ні фарби. Б ули вони то в кл..новому л..сточ к у, то у м’ якій п ір ’ їнці. І нап..сав худож ник пр..красні картини. За Г. Вєтровою. ♦ Я ки м и ч л ен ам и р ечен н я б ув а ю ть п р и к м е тн и к и ? С в о ю в ід п о в ід ь п р о іл ю с т ­ р уй те п р и к л а д а м и з т е к с т у . ♦ Р о зк а ж іть про р о л ь п р и км е тн и ків у м о в л е н н і.

§ О А ЯКІСНІ, ВІДНОСНІ, ПРИСВІЙНІ » ПРИКМЕТНИКИ, ЇХНЄ ТВОРЕННЯ ТА ПРАВОПИС 3 7 4 . П рочитай те п р и сл ів ’я, в и зн ач те в них прикм етники, п о с та в те до кожного питання.

1. Материн гнів — як весняний сніг: рясно випаде, та скоро розтане. 2. Часом б’ ють Х ом у за ЯреМину вину. 3. Зимовий деньок — як комарів носок. 4. Н е викидай полотняної сорочки, поки шовку не придбав. 5. Н е такий страшний вовк, як його малюють. 6. Часом і м іж колю чою кропивою росте ніж на л іл ія . ♦ Д а й т е в ід п о в ід і на з а п и т а н н я .

• Я к і з прикметників означають належ ність лю дині або тварині? • Я к і — ознаку предмета за стосунком до часу або матеріалу? • Я к і — ознаку предмета, щ о може виражатися більш ою чи мен­ шою мірою?

*

3 а з н а ч е н н я м п р и к м е тн и к и в і д н о с н і та п р и с в і й н і .

п о д іл я ю ть ся н а я к і с н і ,

Я к і с н і п р и к м е т н и к и п о зн а ч а ю ть о з н а к у п р е д м е та , я к а м о ж е б у т и в и р а ж е н а б іл ь ш о ю чи м е н ш о ю м ір о ю : ш и р о к и й ( ш и р ш и й ) ш лях, с т р у н к и й ( с т р у н к і ш и й ) юнак, г арн ий ( н а й г а р н іш и й ) день. В і д н о с н і п р и к м е т н и к и позначаю ть о з н а к у предм ета стосовно ін ш и х предметів а б о явищ : дерев’яни й стіл, золотий перстень ( до матеріалу ) , зимовий ранок, т ижневий термін ( д о часу ), міські вулиці, прибережна трава ( до місця;. Якісні й від но сні п р и км е тн и к и від п о в ід аю ть н а п и тан н я я к и й ? яка? яке? які?

/-

П р и с в і й н і п р и к м е т н и к и п о зн а ч а ю ть н а л е ж н ість чогось о со б і а б о тв а р и н і: О л е н и н зо ш и т , А н д р іє в а сорочка, брат ове слово, л и с я ч и й х в і с т . Т а к і п р и км етн и ки в ід п о в ід а ­ ю ть н а п и тан н я ч и й ? чи я? ч и є? ч и ї? П рисвійні п р и км е тн и к и , у тв о р е н і від ім ен н и ків — в л а сн и х н а зв , п и ш е м о з в е л и к о ї л іте р и : С ергіїв олівець, Софіїн в ін о к , Ш е в ч е н к о в а поема.

* ' 3 7 5 . П ро читай те речення. В и зн а ч те при км етни ки , з ’я с у й т е , д о якого р о зр яд у з а значенням вони н ал еж ать. П о ясніть, як ви їх р о з р ізн я є те . 1. Доречне слово — то золоте яблуч к о у срібній оправі. (З Біблії). 2. Українська писанка — як дитяча пісенька, як бабусина казка, як матусина ласка. (А. Камінчук). 3. Ти заповіт дідусів пам’ ятай, куди б

185

не закидала тебе доля, а мову рідну ти не забувай. ( Н . К а л ін іче н к о ). 4. «Я к і в тебе квіти га р н і», — придивляється мати до рукавів М ар’ яниної сорочки. (М . Ст ельмах ). 5. Із березового гаю сіроманці вибігають. (О. М а т і й к о ) . 6. Допізна лунатиме під груш ею могутній Чередниченків голос. ( Олесь Гончар). ♦ П о я с н іть уж и в ан н я в ел и ко ї л іте р и у п р и к м е тн и к а х.

3 7 6 . Я кісні, відносні т а присвійні прикм етники зап и ш іть у тр и колонки.

Ш и р о к и й , см іли в и й , м ідний, р озум ний, Т етян и н , охайний, український, лагідний, учнівський, батьківський, батьків, Петрів, спортивний, козацький, тижневий, дотепний, сусідчин, сусідський. ♦ П о я с н іть в ід м ін н ість у л е к си ч н и х з н а ч е н н я х в и д іл е н и х п р и к м е тн и ків . ♦ П о зн а ч те в с л о в а х о р ф о гр а м у «велика літера». П о я с н іть уж и в ан н я в ел и ко ї л іт е р и .

В ід но сн і пр и км етни ки творяться з а д о п о м о го ю суф іксів -н-, - а н , -ян-, -ов-, -ев-, -ськ-: за л із н и й , піщ а н и й , весняний, з и м О їи й , кисн'е^ий, к и їв сь к и й ; -льн- (у п р и км етн и к а х , щ о вказую ть на віднош ення п р е д м е та д о дії): о світ лю вальний. 3 7 7 . З а п и ш іть сл о в о сп о л уч ен н я , утворивш и відносні п рикм етники від поданих у дуж ках іменників і д іє с л ів . У при км етни ках в ид іліть с у ф ік си . ( Н а р о д ) п іс н я — народйа пісня.

(У кр аїн а) мова; (студент) хор; (виш ня) сад; (дерево) будинок; (ж ивити) дж ерело; (ш овк) сорочка; (солом а) бриль; (м ід ь) прикраса; (цемент) завод; (танцювати) колектив; (р ік ) звіт; (навчати) рік. П р и св ій н і п р и к м е тн и к и у тв о р ю ю ть ся в ід ім е н н и к ів п е р ш о ї т а д р у го ї відм ін. В ід ім е н н и к ів п е р ш о ї від м ін и п р и св ій н і п р и к м е тн и к и утво р ю ю ться з а д о п о м о го ю су ф ік са -ин: Г а л и н а — Г а л и н и н , Г а л я — Г а л ин , М и к о л а — М и к о л и н , сест ра — сест рин, су сіда — сусідин, м а т и — материн. С у ф ік с -ін (на письм і - їн ) уж и в ається після осн о ви н а [ й ] : М а р і я — М а р іїн . В ід ім ен н и ків д р у го ї відм іни присвійні п р и км е тн и к и у тв о ­ рю ю ться з а д о п о м о го ю с у ф ік с а -ів (^їв), який ч ер гується з^ов а б о -е в (-єв ): б а т ь к і в — б а т ь к о в а , б р а т ів — б р а т о в а , А н д р ії в — А н д р іє в а , В а с и л ів — Василева. 3 7 8 . В ід поданих іменників утвор іть і зап и ш іть присвійні прикм етники (у початковій ф орм і). Ви діл іть у них с уф ік си .

Е Ш И > О к с а н а — Оксанин.. Мама, м атуся, Л ю д м и ла, Н аталя, Н аталія, Марина, Марися, М арія, Дарина, Одарка.

♦ П о зн а ч те в с л о в а х о р ф о гр а м у «велика

літера ». ♦ Р о зкр и й те

значення

ф р а з е о л о г із м ів :

м ам ин си н о к; батьків с и н ; враж и й си н . 3 7 9 . П ер еп и ш іть. В ід поданих у дуж ках іменників утвор іть присвійні п р и км е т­ ники. П о с та в те їх у потрібній ф о р м і. В и діл іть у при км етни ках с у ф ік си .

1. (М аруся) учителька завжди про­ безладдя й за повітря чисте. (М . Доленго). 2. М и охоче слуха ли да) дзвінке щебетання. ( Олесь Гончар). 3. Д ивне п очуття о х о п и ло (О стап) Ведмежа трава груди. ( М . Коцюбинський). 4. Н адійш ли жнива, дости гла (В а си ль) пш ениця. (М а р к о В овчок). 5. М ож е, ви дасте (Борис) адресу? ( М . Стельмах). 6. (С олом ія) човен повернув боком. (М . Коцюбинський). ти

♦ П о зн а ч те в с л о в а х о р ф о гр а м у «вели ка літера».

3 8 0 . П р и гад ай те кілька народних назв рослин, що м істять п ри км ет­ ники. В и зн ач те розряд цих прикметників з а значенням . Т а т а р с ь к е з іл л я , з о з у л и н і черевички, вороняче око, у додів чобіт, собача кропива, ж а б ’яча кислиця. Ш

П р и д у м а й те к а зк о в у іс то р ію , як а б п о я сн ю в а л а н а зв у я к о їс ь із р о с л и н ,

■Ж щ о з г а д а н а у цій в п р а в і. Р о з к а ж іть в и га д а н у в ам и іс то р ію у к л а с і. К о р и сту ю ч и с ь д о в ід к о в и м и в и д а н н я м и , с п р о б у й те з н а й т и н а ук о в е п о я с н е н ­ ня цим н а з в а м .

З м а л о ї л іт е р и п и ш е м о п р и св ій н і п р и к м е тн и к и , щ о вхо дять д о н а р о д н и х н а зв р о сл и н : пет рів б а т іг ( ц и к о р ій ), адамове ребро ( к у п и н а ) .

З м а л о ї л іт е р и п и ш е м о у т в о р е н і в ід в л а с н и х ім ен присвійні п р и км е тн и к и , які входять д о с к л а д у ф р а з е о л о ­ гізм ів (езопова мова, а р іад ни на н и т к а , прокруст ове л о ж е ) а б о н а у к о в и х тер м ін ів (піф агорова теорема). 3 8 1 . П ер еп и ш іть, вибираю чи з дужок вели ку чи м алу л ітер у. Свій вибір о б ґр ун туй те.

1. Вороги булц засліп лен і блиском (А , а)хіллесового меча, який викував д ля нього бог вогню. (З енциклопедії античної міфології). 2. Т р охи вищ е п ’ яти розташ оване (А , а )х іл л е с о в е с у х о ж и л л я . (З підручника). 3. У ся бригада знає Оринину (А , а )х іллесо в у п ’ яту. (Олесь Гончар). ♦ В и з н а ч т е �� р а з е о л о гіз м , п о я сн іть й о го зн а ч е н н я .

187

^

3 8 2 . П е р е п и ш іть , в ід п о д а н и х у дуж ках ім е н н и к ів у тв о р іть присвійні прикм етники. У ста в т е пропущ ені л іте р и .

1. Співуче (Тарас) слово дж ..рельцем струмує в мені. (Т. Синьоока). 2. І пісня котиться (К арм елю к). (М. Рильський). 3. У н ік а льн і явища пр..роди так обростають л..гендам и, щ о з ’ ясувати істину кош тує майже (С ізіф ) праці. (3 журналу). 4. Йому правду каж уть, а він (Х и м а) кури розводить. (С. Добровольський). 5. Про грізних чуж инців гора пам’ ятає (Батий). (Д. Луценко). ♦ Про У с ти м а К а р м е л ю к а п р о ч и та й те у д о в ід н и к у « В и д а тн і о с о б и с т о с т і» . ♦ Л е к с и ч н е зн ач е н н я в и д іл е н о го с л о в а з ’я с у й т е з а тл ум ач н и м с л о в н и ч к о м . ♦ В и зн а ч те ф р а з е о л о гіз м и , п о я сн іть їх н є зн ач е н н я.

К ін ц е в і п р и го л о с н і о сн о в и ім е н н и к ів [ г ] , [ к ] , [ х ] з а тво р ен н я пр и свій н и х п р и км е тн и к ів чергую ться із [ж ] , [ч ], [ш ]: О л ьга — О л ьж и н, дочка — до ч ч и н , качка — к а ч ч и н , м у х а — м уш ин . 3 8 3 . П рочитай те. В и зн ач те ім енники, від яких утвор ені виділені при­ св ій н і п р и к м е тн и к и . В и м о в те з в у к и , які ч е р гу ю ть с я з а їх н ь о го тв орення.

И і Ш - Ц » О л ь ж и н в ід Ольга. Чергую ться приголосні [г ] — [ж ]. 1. Опустився вечір на крило леле ч е . (Я . Король). 2. Мати зраділа, к оли п оч ула доччину пісню . ( І . Нечуй-Левицький). 3. Т ітчи н а ласкавість розвіяла недовіру. ( М . Старицький). 4. До лисиччиного дому завітав у гості вовк. ( І . Качуровський). 5. З ахотіла ворона перейняти куріпчину ходу, та й свою забула. ( Народна творчість). ♦ П о ясн іть н а п и с а н н я п р и к м е тн и ків із п о д в о є н и м и л іт е р а м и .

3 8 4 . П ро читай те подані у двох колонках речення. П о ста в те пи тання до виділених прикм етників, в и зн ач те, д о якого р о зр я д у з а значенням належ ить кожен із них.

М амине обличчя сонця мені зичить, М амине обличчя юне, молоде...

Я сповідаюся калині, бо материнське у калини серце. І. Складаний.

М . Дмитренко.

Ти, вовче, сядь. Т и на порозі ляж . Ти розкажи свою пригоду вовчу. Л. Костенко.

Зозулин гай і вовчі крутояри. І ми з тобою йдемо у вечоровий час. Л. Костенко.

♦ Д о б е р іть сп іл ь н о к о р е н е в і в ід н о сн і п р и к м е тн и ки д о п р и св ій н и х п р и к м е т­ ників: учнів (п о р т ф е л ь ), ш колярів (з о ш и т ), др уго ва (п о р а д а ).

П р и к м етн и к и м о ж уть п е р е х о д и ти з о д н о го р о зр я д у за зн ач ен н я м д о ін ш о го . Я к існ і п р и к м е тн и к и п е р е х о д я т ь у в ід н о с н і, я к щ о в тр а ч а ю ть зд а тн ість в и р а ж а ти п е в н у якість б іл ь ш о ю чи м е н ш о ю м ір о ю : б ілий лебідь — біл а раса. Я к щ о від но сні п р и км е тн и к и вж иваю ться в п е р е н о сн о м у зн а ч е н н і, вони п е р е х о д я ть у якісн і. Порівняйте: Д в і курочки-чубарочки з н а й ш л и д в і срібні чарочки.

Д и м л я т ь р о с о ю срібні спорииіі.

Є. Гуцало.

Л . Костенко.

П рисвійні п р и км етн и ки п е р е х о д я ть у відносні та якісн і, як щ о н а б у в а ю ть їх н іх о з н а к . Порівняйте: ведмежа лап а — ведмежа п о с л у га ; собачий х в іс т — собачий х о л о д ; заяча нора — заяча душа. 3 8 5 . П р о ч и тай те. В и зн а ч те , у яких слов о сп о л уч ен н я х прикм етники вжиті в прям ом у зн ач ен н і, в яких — у п ер ен о сн о м у. Укаж іть р о зр я д кожного при км етни ка з а значенням .

Золотий годинник — золотий син; солодкий торт — солодкий сон; гострий ніж — гострий погляд; бабине обійстя — бабине літо. 3 8 6 . П ро ч итай те. В и зн а ч те р о зряди прикм етників з а зн ачен н ям .

1. С кільки в степу лебединого згублено пір’ я! (Є. Гуцало). 2. У дівчини Ганнусі лебедина хода. (В . Сосюра). 3. Ворона, що заграє з беркутом, співає свою лебедину пісню. ( Народна т ворчість). ♦ В и з н а ч т е в р е ч е н н я х ф р а з е о л о гіз м и . П о я с н іть їх н є зн а ч е н н я .

3 8 7 . Д о кожного ім енника д о б е р іть із довідки прикм етники та к , щ об утво р ил ися ф р а з е о л о гіз м и . Ф р а зе о л о гізм и зап и ш іть , р о зк р и й те їхнє значення.

... хитрість. ... апетит. ... серце. ... вдача. ... хода. Л исячий.

Заяч и й . Собачий. Сло нячи й. Вовчий.

♦ В и з н а ч т е р о зр я д и п р и к м е тн и ків з а зн а ч е н н я м .

^ 3 8 8 . П ер епи ш іть, уставляю чи пропущ ені л іте р и . В и зн а ч те приI км етники, з ’я с у й т е , д о якого р о зр яд у з а зн ачен н ям належ ить кожен з них. Свою дум ку д о в ед іть.

1. Рідне все мені в ріднім краю. (Є. Гуцало). 2. Я к мені бракує бат..кового саду! (М . Л и т в и н ) . 3. Ти пр..сягнись до скону бер..гти вогонь ласкавий мам..ного слова. (Б. О л ій н и к ). 4. Д оле моя Україно, де твоя воля орлина, гордість твоя соколина, мова твоя солов’їна? (Б. Старчевський).

189

♦ В и з н а ч т е р е ч е н н я , у с к л а д н е н е з в е р та н н я м . П о я с н іть у н ь о м у р о зд іл о в і зн а к и . ♦ П о зн а ч те у с л о в а х вивчені о р ф о гр а м и .

ОСОБЛИ ВОСТІ БУДОВИ О П И С У ПРИ РОДИ • г о в о р ін н я | у Сний вибірковий переказ

З в ’я з н е м о в л е н н я чи тан н я

3 8 9 . П р о ч и тай те. Які типи м овлення п о єд н ан о в т е к с т і? Сво ю дум ку д о в е д іть.

Я кось узи м ку худож ник прогулювався лісом . Дорога вивела до березового гаю. Х удож ник присів на повалений стовбур, притулився до дерева, розгорнув альбом і почав малювати берези. Стрункі стовбури б іл іл и на т л і блакитного неба. Г іл к и перели­ валися сріблом. Від інею вони здавалися пухнастими і м ’ якими, як лапи химерного лісового звіра. Сонячні промені сяяли на снігу золотими злитками. Від такого поєднання золота зі сріблом дерева здавалися урочистими. Ц е б уло свято зимового гаю. Х удож ник замислився і не помітив, як задрімав. Прокинувся він від ш епотіння двох голосів. Вони лун али згори й дуж е нагадували ш елест гіл о к у вітряний день. — Не так він мене намалював, — поскаржився один голос. — А як тебе малювати? — озвався другий. — Я вища, стрункіш а, біліша... Худож ник озирнувся. Поряд нікого не було. — Я кби ж він розум ів наш у мову, я підказала б, я'к мене намалювати! — сумно шепотів голос угорі. — Лю ди мож уть розуміти мову дерев, — відказав другий голос. — А л е тільк и тоді, коли вони нас лю блять. — Невже розмовляю ть берези? — здивувався худож ник. — Я ж один тут сиджу! Х удож н и к підвівся, підійш ов до дерев. Голоси відразу пере­ творилися на ш елест зимового г іл л я . Тепер він побачив, що берези дійсно були вищі, а стовбури стрункіш і. А й справді, — подумав худож ник. — Я кщ о я навчуся розуміти мову природи, вона сама підкаже, як ї ї зобразити! Він розгорнув альбом і заходився малювати. За І. Жуковим. ♦ Я ки й куточок пр и р о д и о п и с а н о в т е к с т і? ♦ Які п р е д м е ти о п и с а в а в то р , щ о б в ід тв о р и ти к а р ти н у п р и р о д и ? ♦ Я к ви р о з у м іє те в и сл ів м ова п р и р о д и ?

І

Опис картини природи складається із сукупності описів окремих предметів (неба, хм ар, сонця, повітря, землі, дерев, кущів, трави тощо). «Відомим» в описі природи є назви цих предметів або їхніх частин. «Новим» є ознаки. Наприклад:

в

н

н

н

н

Х м а р а чист а й б іл а , прозора і легка. ( М . Коцюбинський).

В

н

н

н

К а м ін ь був великий і сірий, оброслий мохом. ( М . Старицький).

Найчастіш е власне описові речення поєднуються з реченнями розповідного характеру, що містять елементи опису природи. Наприклад: П о небу пливла самотня біленька хмаринка. ( М . Коцюбинський).

Об'єднуючись в одному тексті, такі речення якнайкраще відтворюють картину природи. Наприклад: Р а н о к був с в іж и й . П о в і т р я прохолодне. Сонце весело у с м іх а л о с я до с т р у н к и х з а с н іж е н и х беріз. 3 9 0 . П е р е п и ш іть р еч ен н я о п и с о в о го х а р а к т е р у . В и з н а ч т е в них «відоме» й «нове», п о зн ач те їх л ітер а м и В т а Н н ад відповідним и сл о в ам и . в

н

н

Н е б о було безхм а р не й синє. ( М . Коцюбинський). 1. День був ясний, сонце — іскристе. (Панас Мирний). 2. Небо чисте, лагідне. (С. Васильченко). 3. Вітер рвучкий, холодний. ( В. Винниченко). 4. Озеро невеличке, але глибоке (Є. Гуцало). 5. Берег був високий і горяний. (М. Старицький). 6. Л ук и росисті, пахучі. (Л. Забаиїта). 3 9 1 . П р о ч и та й те ур и вки , в и з н а ч т е сти л ь кожного з них. Свою дум ку д о ­ ведіть.

І. Дерева ш ироколистих дібров за п ом ірн ого к лім а т у вкриті ли стям лиш е влітку. Стовбури й гілк и дерев захи щ ен і товстою корою, бруньки вкриті смолистою лускою . Загальна поверхня листків -велика. Ш и р о к оли сти й л іс має склад н у ярусну будову. Надґрунтовий шар з опалого листя пухкий і товстий. М ох трапляється ли ш е на пнях або по­ вален и х стовбурах. Затемнення в

дібровах не є великим. Крони дерев утворюють порівняно розрідже­ не шатро. З дитячої енциклопедії.

II. Зелене царство пиш ніло неповторною красою. Вітер збивав з дубів зелену піну. Із осик з тихим шелестом гвинтилося на землю жовте листя. Неначе боярські шапки, зеленів мох, розцяцькований жовтим осиковим листям . С охла папороть, згортаючи пальмові листки. Осички просили на зим у чобітки, а дуби н аглухо застібали к ож ух и . І над усім цим лісов и м царством — небо, безкрає, поцинковане небо, щ о світить сонцем, дихає заморозками, тирликає ж алібним квилінням зап ізн іли х гусячих зграй. За Григорієм Тютюнником. ♦ Я к а , на в а ш у д ум к у, м е т а н ауко в о го о п и с у п р и р о д и ? Я к а м е т а ху д о ж н ьо го о пису? ♦ У д в о х - т р ь о х р е ч е н н ях ху д о ж н ьо го о п и с у в и зн а ч те «відо м е» т а «нове».

Опис картини природи ( п е й з а ж ) може бути складений і в художньому, і в науковому стилях. М е т а н а у к о в о г о о п и с у п р и р о д и — правдиво й точно назвати змінні або постійні ознаки предметів, з яких складається картина природи. М е т а х у д о ж н ь о г о о п и с у п р и р о д и — створити образ побаченого, вплинути на почуття читача чи слухача. У науковому описі всі слова вживаються у прямому значенні. В описі художньому — широко застосовують худо­ жні засоби (епітети, порівняння, метафори, уособлення). \Х,К/АЛА.

еХЯ-/ И-і

І

3 9 2 . П ро ч итай те. В и зн ач те в реченнях художні з а с о б и . З якою м етою їх уж ито?

1. Реве та стогне Д н іп р ш ирокий, сердитий вітер завива. (Т. Шевченко). 2. Горить-тремтить ріка, як музика. (77. Тичина).

3. Веселе сонечко ховалось в весе­ л и х хмарах весняних. (Т . Шевченко). 4. О дяглися у срібло каштани, день ш умливий давно одгорів. 5. А по в у л и ц я х б іл и х тум анно бродить січень в огні ліхтарів. (В. Сосюра). 6. К рим ські гори, наче носороги, що з далеких виповзли степів, у п ’ яли у море куці ноги й смокчуть воду вже м ільйон років. (О. Л уп ій ). 7. Багнис­ ті береги озер були чорні і блискучі, як м окрі спини гіпопотам ів. (За Володимир ПАТИК. І «Реве та стогае Дніпр широкий...» І

М . Коцюбинським).

♦ П р и га д а й те в и зн а ч е н н я л іте р а ту р о з н а в ч и х те р м ін ів : епітета, порівняння, метафори, у о со б л е н н я . З а п о тр е б и з в е р н іт ь с я д о сл о в н и ч к а те р м ін ів у кінці під р учн и ка. ♦ У т е к с т а х я к и х с т и л ів у ж и в а ю ть с я худо ж н і з а с о б и ? Я к а їхн я р о л ь ?

3 9 3 . П ро ч итай те. В и зн а ч те те м у й головну дум ку те к с ту . Які ти пи м ов­ лення п о єд н ан о в т е к с т і? Свою дум ку о б ґр ун туй те.

Я кось перед Покровою дівчинка Дана з татком вибралися в ліс. У небі сонце таке привітне! Хмарки схожі на кульбабки. Пустотливий теплий вітрець лагідно бавиться з ними. М іж тими хмарками лелеки ріжуть клином небесну синь. Птахи поспішають у теплі краї. Золотими промінцями, наче жовтими нитками, обгортає сонце дерева. А ще воно висріблює павутиння бабиного літа. У ліс батько з дочкою вступили, мов у прохолоду храму. Всі звуки стиш илися. Ли ш и вся ли ш тихенький ш ур хіт сухого ли стя під ногами. Н а деревах ли сточ к и золотав і та багр яні. Вони п о в ільн о й урочисто скрапую ть додолу. Ш ум дерев над головам и нагадує урочисту й величну молитву. Татко й доня ідуть лісом , перемовляються неголосно словами. З собою вони взяли і кош ичок, і фотоапарат. Я к сховається від них грибочок під листочок, то побачать його на їж ачкові та сфото­ графують. Х ай там що, а вже як визолочується на дубах і кленах листя, вони побачать неодмінно. За 3. Легким. ♦ Д о б е р іть до т е к с т у за го л о в о к . В и зн а ч те с т и л ь те к с ту , св о ю д ум к у д о в е д іть . ♦ Я ки й ур и в о к (ф р а г м е н т ) т е к с т у є о п и со м п р и р о д и ? ♦ Щ о о п и са в а в то р , щ о б в ід тв о р и ти куточок п р и р о д и ? С к л а д іт ь і з а п и ш іть план у р и в к а — о п и с у п р и р о д и . ♦ У сн о п е р е ка ж іть о п и с пр и р о д и з а с к л а д е н и м п л ан о м . щ /

Чи з го д н і ви з в и с л о в о м «Л іси правічні — госпіталь д уш і »? О б ґр у н ту й те св о ю д у м к у у к л а с і.

П р о ч и тай те п о е зію , р о з д и в іт ь с я к а р ти н у В . П а ти к а . Д о б е р іть р е п р о д укції п е й за ж ів , які в ам п о д о б а ю ть с я , і п р о в е д іть у к л а сі худо ж н ю в и с та в к у «П о бачити к р а с у пр и р о д и ».

-

Я кщ о не можна вітру змалювати, Прозорий вітер на ясному т л і, — Змалюй дуби, могутні і крислаті, К отрі од вітру гнуться до зем лі. Л . Костенко.

♦ С п р о б у й те с п о ч а тк у о л ів ц ям и (ф а р б а м и ) н а м а л ю в а ти за в ір ю ху. П отім « н а м а л ю й те » її с л о в а м и . У с л о в е с н о м у о п и с і в ж и в а й т е я к н а й б іл ь ш е п р и к м е тн и ків .

193

§25

С Т У П Е Н І П О РІВН Я Н Н Я П РИ К М ЕТН И К ІВ

3 9 4 . П роч итай те. В и зн а ч те в т е к с т і прикм етники, п о с та в те д о них п и ­ тан н я. Щ о означаю ть п р и км етн и ки ? Д о якого р о зр я д у з а значенням н ал е ж а ть?

Троянди, як відомо, запашні. На смак приємні груш і соковиті. Важ ливіш ий за них лю дині хліб. А в творі найцінніш им буде — глиб. М . Доленго. ♦ Я ки й із п р и к м е тн и ків п о к а з у є , щ о в я к о м у с ь п р е д м е ті б іл ь ш е п е в н о ї о зн а к и , ніж в ін ш и х? 4 ♦ Я ки й п р и к м е тн и к о зн а ч а є о зн а ку, я к о ї у п е в н о м у п р е д м е ті н а й б іл ь ш е ?

Якісні прикметники м аю ть в и щ и й і н а й в и щ и й с т у ­ пені порівняння.

В и щ и й с т у п і н ь п о р і в н я н н я означає, що в якомусь предметі більше чи менше певної якості, ніж в іншому: Свашко н иж ч ий за .Льоню. ( В . Винниченко). Я к дорога с т а є корот ш а. ( Народна творчість) .

ідеш у двох,

Н а й в и щ и й с т у п і н ь п о р і в н я н н я вказує, що в яко­ мусь предметі певної якості найбільше: П р я м а дорога — найкорот ш а. (Народна творчість). Т и вродл ивую мову сво ю з м іг п ід н я т ь до найвищ их висот . ( Л . Забашта ) .

Вищий і найвищий ступені порівняння мають просту і складену форми. ПРИКМЕТНИК

: мачний

ВИЩИЙ СТУПІНЬ ПОРІВНЯННЯ

НАЙВИЩИЙ СТУПІНЬ ПОРІВНЯННЯ

ПРОСТА ФОРМА

СКЛАДЕНА ФОРМА

ПРОСТА ФОРМА

СКЛАДЕНА ФОРМА

За допомогою суфіксів

За допомогою слів

-іш-, -ш-

За допомогою слів найбільш,

більш, менш

Додаванням до форми вищого ступеня префікса най-

см а ч н іш и й

більш ( менш ) см а чн ий

н а й с м а ч н іш и й

найменш

найбільш ( найменш ) см а ч н и й

Від деяких прикметників форми вищого ступеня порів­ няння можна утворити за допомогою двох су ф ік сів шабо -іш -: т и х и й — т и х ш и й і т и х іш и й .

ЕВІ

Н ай в и щ и й ступінь п р и к м е тн и к ів м о ж н а т а к о ж у тв о р ю в а | / ти д о д а в а н н я м д о ви щ о го сту п е н я слів: за в с і х ; н а д усе: си л ь н іш и й за в с і х ; до ро ж ч ий над усе . П р и км етни ки з пр еф іксо м п р е - та суф іксам и - у щ - (- ю щ ), - а н н - ( - я н н - ), - є н и , - е з н - сту п е н ів пор івняння н е м а ю ть: предобрий, значущ ий, н е зд ол ан ни й, височенний, довж елезний. К о р и с н а п о р а д а : у м о в л е н н і к р а щ е к о р и с ту в а т и с я

прости м и ф о р м ам и сту п е н ів пор івняння. 3 9 5 . П р о ч и тай те пр и сл ів ’я. В и зн а ч те прикм етники вищ ого т а н ай ви ­ щ ого ступ ен ів порівняння (прост у і с к л а д е н у ф о р м и ).

1. Лю дина міцніш а за кремінь і слабш а за муш ку. 2. Найкраще зерно ховається на дно. 3. Каша смачніша від балачок. 4. Свій х ліб більш ситний. 5. Я к коротші кроки, то довше життя. 6. З у с ієї рідні мати найбільш рідна. 7. З усіх скарбів найбільш цінним є молодість. 8. Солодший за все плід праці. 3 9 6 . П е р е п и ш іть п р и с л ів ’я. В ід п о д а н и х у д уж ках п р и к м е тн и к ів утвор іть вищ ий ступінь порівняння. В и діл іть с у ф ік си .

1. Ранок (старий) за вечір, вечір (м олодий) від дня. 2. Ранок вечора (м удрий), а трава за солом у (смачна). 3. Близька соломка (рідна) від далекого сінця. 4. Щ о ніч (темна), то день (видний). ♦ Чи м о ж н а у т в о р и ти с т у п е н і п о р ів н я н н я в ід п р и к м е тн и к ів : р а н ко в и й ,

вечірній, н е б е сн и й , сон ячн и й ? Ч о м у? 3 9 7 . П ро читай те вірш Т. Колом ієць. В и зн а ч те прикм етники найвищ ого ступ ен я порівняння. Розкаж іть про їх н є тв о р ен н я , в и зн ач те п р еф ікси .

У вітру — найспритніші Веселі вихорці. У сонця найясніш і Гарячі промінці. Л и ш райдуга у небі Не вихваля синів — Такі вони у неї, Щ о не потрібно слів: А ж сім найяскравіших, А ж сім найвеселіш их, А ж сім найкрасивіших На світі кольорів! ♦ З а п и ш іть п р и к м е тн и к и , щ о п о зн ач аю ть с ім кольо рів в е с е л к и . Чи м о ж н а у тв о р и ти в ід них с т у п е н і п о р ів н ян н я ? Ч о м у? ■Цр Р о з к а ж іть п р о зо б р а ж е н е на кар ти ні В . Л о п а т и , уж и ваю чи п р и к м е тн и ки в и щ о го і н а й в и щ о го с ту п е н ів по р ів н ян н я.

Василь ЛОПАТА. Я знаю дорогу

195

3 9 8 . П р о ч и тай те. В и б ер іть і зап и ш іть л и ш е прикм етники с к л а д е н о ї ф орм и най вищ о го ступ ен я порівняння.

Найбільш переконливий, найдобріший, найлагідніш ий, найменш цікавий, найвитриваліш ий, найстрункіш ий, найдрібніш ий, найменш спритний. ♦ П о я с н іть , як у тв о р ю ю ть с я п р о с та і с к л а д е н а ф о р м и н а й в и щ о го с ту п е н я по р івн ян н я п р и к м е тн и ків . ♦ 3 д во м а пр и км етн и кам и з а п и ш іть р е ч е н н я .

н а й в и щ о го с т у п е н я п о р ів н я н н я с к л а д іт ь і

♦ П о я с н іт ь з н а ч е н н я ф р а з е о л о г із м ів : найболючіше місце; іти шляхом

найменшого опору; на найвищій ноті. 3 9 9 . П ер епи ш іть. Після кожного вид ілено го прикм етника п о зн ач те в дуж ках його ступ ін ь порівняння. П ід кр есліть у с і члени речення.

1. А найсвятіш а у світі стежка до рідної хати. (Д. Іванов). 2. П ід ­ кажи найлагідніш е слово, я його слухн ян о повторю. (Л. Костенко). 3. П іс л я зливи і грози світ чистіший од сльози. (Г. Чубач). 4. Небо синіше од моря, море синіш е од неба. ( М . Коцюбинський). ♦ О б ґр у н ту й те п р а в о п и с в и д іл е н и х с л ів . В и з н а ч т е в ни х о р ф о гр а м и .

4 0 0 . П р о ч и тай те. В и зн ач те прикм етники, утворення ступ е н ів порів­ няння від яких є нем ож ливим . П о ясніть, чому.

1. Пречиста діброва дубова звертає до гаю. (Б. Чепурко). 2. А ліс густенний. (Б. Винниченко). 3. Дуби старезні, як віки, та м олоді ще їх ­ ні душ і. ( О .Л у п ій ). 4. А синички невеличкі просять: «Д айте рукавич­ ки!» (І. Блажкевич). Д е я к і п р и км етн и ки утво р ю ю ть вищ ий ступінь порівняння від п р и км е тн и к ів з ін ш и м к о р е н е м : в е л и к и й — біл ьш и й ; м алий — м е н ш и й ; гарн ий — к ращ и й; п о га н и й — гір ш и й . Д ля п ід си л ен ня зн ач е н н я н а й в и щ о го ступ ен я порівняння п р и км е тн и к ів д о д а �� ть п р еф ік си як-, щ о -: я к н а й к р а си в іш и й , щ о н а й с м іл и віш и й . С л о во с а м и й з п р и к м е тн и к а м и н ік о л и н е вж ивається.

Й ого за в ж д и з а с т у п а є п р еф ік с н а й -. 4 0 1 . О зн а й о м те ся з табл и ц ею і з а п а м ’я та й те вйпадки правильного вживання прикм етників вищ ого і найвищ ого ступ е н ів порівняння у м овленні. С к л а д іть із ними речення ( у с н о ) .

ПРАВИЛЬНО

НЕПРАВИЛЬНО

довший б іл ь ш и й найвищ ий

б ільш довш ий в е л и к іш и й сам ий висо ки й

4 0 2 . П р о ч и тай те. В и зн а ч те прикм етники вищ ого і най вищ о го ступ ен ів порівняння. Які з них утворені від прикм етників з інш им к о р е н е м ?

1. Відпливуть за обрій темні хмари, стане більш _ий, -> веселіший — І.-..— день. (О. Л уп ій ). 2. Із К аліф орнії секвойї — _наибГльше дерево Землі. (М .Д о л ен го). 3. Я вже не м ож у бути кращим, та гірш им теж не можу буть. (В. Крищенко). 4. Найгірш е ли х о, коли б ’ ються рідні брати. (В. Шелестюк). 5. Лю ди — прекрасні. Земля — мов казка. Кращ ого сонця ніде нема. ( В. Симоненко)'. 6. А у скарбниці лю дських почуттів найкращий скарб — повага до людини. (Я . Забіла ). 4 0 3 . П ер епи ш іть. Прикметники най вищ о го ступ ен я порівняння р о з б е ­ ріть з а будовою . В и зн а ч те п р еф ікси , щ о вж иваю ться для п ід си лен н я значення най вищ о го ступ ен я порівняння.

1. Щ онайбільш ий досвід — це поразка не чужа, а власна. (О. Лупій). 2. Заздрість — якнайогидніше з усіх відчуттів. (О. Яворська). 3. За­ тишна ясна долина щонайкраща д ля спочину. (Я. Забіла). 4. Я к і тобі, друже, які тобі, брате, якнайвеселіші пісні? (А Бортняк). ♦ В и з н а ч т е п р и к м е т н и к и н а й в и щ о го с т у п е н я п о р ів н я н н я , у т в о р е н і в ід п р и км е тн и ків з ін ш и м ко р е н е м .

З а тв о р е н н я в и щ о го сту п е н я п о р івн я н н я в ід б у в а єть ся чергування: • к ін ц еві при голосні основи [ г ] , [ж ] , [з '] з а п о єд н а н н я з су ф ік с о м -ш - зм ін ю ю ться н а [жч]: дор о ги й — д о р о ж ч и й , д у ж и й — д у ж ч и й , б л и зь к и й — б л и ж ч и й ; • к ін ц е в и й п р и го л о с н и й о сн о в и [ с ] з а п о є д н а н н я з суф іксо м - ш - зм іню ється н а [шч] (н а письм і - щ - ) : в и с о к и й — вищий. 4 0 4 . П ер епи ш іть, від поданих у дуж ках прикм етників утво р іть вищ ий або найвищ ий сту п е н і порівняння. В и м о в те звуки , які ч ер гую ть ся з а та к о го тв орення.

1. Добре ім ’ я (дороге) за великі багатства, а доброзичливість цін­ ніша за срібло та золото. (З Біблії). 2. Д л я того, хто деревце посадив, зем ля стає і (бли зьк а), і рідніша. (Е. Саталкіна). 3. Минає вічність, як тимчасовість, закон (високий) у серці — Совість. ( Т . Мельниченко). ♦ П о зн а ч те у с л о в а х вивчені о р ф о гр а м и . ♦ Р о з к р и й те зн а ч е н н я ф р а з е о л о гіз м ів : т и х і ш и й від вод и , нижчий від трави; на го л о ву вищ ий. С к л а д іт ь із ф р а з е о л о гіз м а м и речення (у с н о ).

4 0 5 . П ер еп и ш іть, уставляю чи пропущ ені л ітери й ро зставляю чи р о зд іл о в і з н а к и . П рикм етники в и щ о го й н ай в и щ о го с ту п е н ів порівняння р о зб ер іть з а будовою .

1. Р ок и собі п л ..в у т ь а ви все к р а с..в іш і м атусенько моя. (Я . К и р ’я н ). 2. Н ай п р ..к расн іш а мати щ аслива. (В. Симоненко).

1

3. Один античний мудрець сказав Ми лю б..м о свою Батьківщ ину не за те що вона найбільш а чи найкрасивіша на світі а за те що вона — наша. (А. Мороз). 4. За все м ..л іш і друзі їх треба бер..гти. (Я . Кир'ян). ♦ П р о ч и тай те р е ч е н н я , п р а в и л ьн о їх інтоную чи. ♦ П о я с н іть р о зд іл о в і зн а к и у р е ч е н н і, у с к л а д н е н о м у з в е р та н н я м . ♦ П о я с н іть р о зд іл о в і зн а к и у реченні з п р ям о ю м овою . ^ 7 1 П о м ір к уй те , чим л ю д с тв о з о б о в ’я з а н е к о м п ’ю тер о в і. С к л а д іт ь про це у с н е в и с л о в л ю в а н н я , в и ко р и сто в ую ч и п р и км е тн и ки в и щ о го і н а й в и ­ щ о го с т у п е н ів п о р ів н ян н я.

4 0 6 . П рочитайте. В и зн ачте якісні прик­ м етники, з ’я суй те їхні ступ ен і порівнян­ ня. Яка роль ступенів порівняння прик­ метників в о п и са х ?

Сосновий ліс, сніги і тиша. К лю ю ть калину снігурі. І тінь від тін і голубіш а, Сніги навколо найбіліш і, Яскраве сонце угорі. За М . Луківим. ♦ Чи м о ж н а у тв о р и ти с ту п е н і п о р ів н ян н я в ід п р и к м е тн и к а со сн о ви й ? Ч о м у? Наталія ЧЕРНОВА. І Зима в Пирогові І

♦ С к л а д іт ь усн и й о п и с з и м о в о ї вули ц і в се л і аб о м іс т і, уж иваю чи п р и к м е тн и ки в и щ о го і н а й в и щ о го с ту п е н ів п о р ів н ян н я.

З в ’я з н е м о в л е н н я Ч и та н н я • Г о в о р ін н я

Усний докладний переказ

4 0 7 . П р о ч и тай те. В и зн ач те те м у й головну д ум к у те к с ту . С к л ад іть і зап и ш іть план казки .

Казка про Х в и лю та художника Ж и ла -бу ла у величезному М орі Х в и ля . П огід н ої днини вона бавилася б іл я берега, воруш ила барвисті камінці, лоскотала жвавих рибок. У штормові дні ставала усе темніш ою, сіріш ою, а на голівц і в неї з ’ являлася шапка б іл о ї сердитої піни. У н очі Х в и ля підставляла спинку під сріблясті холодні промені М ісяця. Одного разу Х в и ля побачила кучерявого хлопчика. Він дивився на неї із захопленням, і Х в и лі хотілося стати ще гарнішою. — Я намалюю тебе! — сказав хлопчик Х ви лі. — Спробуй! — засм іялася вона. Х лоп чи к був вірменином, і його називали то Ованесом, то Іваном.

У м істі Ф еодосії, де він жив, було багато українців, росіян, вірмен, греків і татар. Невдовзі хлопчик кудись зник. Х в и л я підповзала до берега й прислухалася до лю дських розмов. Вона дізналася, що хлопчик поїхав учитися на художника. Ч ер ез багато років на берег прийшов сивий чоловік і сказав Х в и лі: — П а м ’ ятаєш , к оли я був маленьким хлопчиком , я пообіцяв Іван АИВАЗОВСЬКИИ. І Райдуга намалювати тебе? Гадаю, мені це вдалося. Іван Айвазовський став мариністом. Так називають худож ника, який зображ ує море. Х в и ля на полотнах митця велично мчить морським простором. Вона піднімається й опускається разом зі своїми найкращими подругами. Х в и л і могутні, вони переливаються синім, блакитним, зеленим кольорами. Н а картинах А й в а зов ськ ого немає хим ерних краєвидів і найяскравіших барв. Зате є справжня краса моря. Славетний худож ник Іван Айвазовський повернувся в рідну Феодосію. У своїй великій майстерні він писав усе нові картини. П ротягом ж иття митець створив понад ш ість тисяч м орських пейзажів. За Г. Вєтровою. ♦ В и з н а ч т е п р и к м е тн и ки в и щ о го й н а й в и щ о го с ту п е н ів п о р ів н ян н я . Р о з к а ­ ж іть про їхн ю р о ль у м о в ле н н і. ♦ П о я с н іть , я к т в о р я т ь с я ф о р м и в и щ о го й н а й в и щ о го с т у п е н ів по р івн ян н я п р и к м е тн и ків . В ід п о в ід ь п р о іл ю с тр уй те п р и к л а д а м и з т е к с ту . ♦ У сн о п е р е к а ж іть т е к с т з а с а м о с т ій н о с к л а д е н и м п л а н о м . а Ц р Р о зд и в іться картину І. А й вазовсько го . Чи п о д о б ається вона в а м ? Спробуй те по ясн и ти , чим с а м е .

408. Прочитайте уривки з по езій . С пр об уй те ск л а сти усний художній опис моря у стан і спокою (штилю ) т а о п и с моря у бурю . Уж ивайте прикметники вищ ого й найвищ ого ступен ів порівняння.

Гаснув вечір, і море внизу килими розгортало барвисті, а зоря в золотом у намисті вже зронила останню сльозу... В. Сосюра.

...Ч утн о у реві морському Д и к і розкоти грому. Видно в огні блискавиць — Рифи леж ать горілиць. Л. Костенко.

199

З в ’я з н е м о в л е н н я Г о в о р ін н я

Складання діалогів

4 0 9 . С к л ад іть і р о зігр а й те д іа л о г між про д авц ем квіткового м агази н у т а ш кол ярем , який хоче при дб ати б укет квітів для м а те р і (бабусі, с е с тр и ) д о дня ї ї народж ення. У репліках д іа л о гу в и к о р и ста й те деякі з поданих у рамці висловів. Г в о з д и к и у р о ч и с т іш і; ж о р ж и н и б іл ь ш т р а д и ц ій н і; т р о я н д и а р о м а т н іш і; ф іа л к и с к р о м н іш і, а л е м и л іш і с е р ц ю ; г е р б е р и б іл ь ш в и ш у к а н і.

4 1 0 . С к л а д іть і р о зігр а й те д іа л о г між двом а однокл асни ц ям и , о дна з яких п о к азу є іншій весільні ф о т о гр а ф ії с т а р ш о ї с е с т р и , а т а , в сво ю ч е р гу , р о з п о в ід а є про в е сіл л я с в о є ї с у с ід к и . В и к о р и с т а й т е ф о р м и в и щ о го т а найвищ ого ступенів порівняння прикметників: молодий, гарний, стрункий, симпатичний, трива­ лий, несподіваний. Весільна пара

з Івано-Франківщини.

Фото 1920-х років

ПОВНІ І К О РО ТК І Ф ОРМ И П РИ К М ЕТН И К ІВ 4 1 1 . П орівняйте виділені в реченнях ф орм и п рикм етників. Які з них уж иваю ться рідко?

М ісяцю ясний, зорі прекрас­

Ой зійди, зійди, ясен місяцю! Народна творчість.

ні! С. Гулак-Артемовський.

Він там вели к и й , де м а лі вікна.

Кожен к ули к у своєму болоті велик.

Народна творчість.

Народна творчість.

Я к існ і п р и к м е тн и к и б у в а ю ть п о в н і

(зе л е н и й , я сн и й ,

п о в н и й ) і к о р о т к і (зелен, ясен, повен).

К о р о тк і ф о р м и п р и к м е тн и к ів у ж и в а ю ть ся в н а р о д н ій твор чості та в п о е зії: Щ о за холод, я к к о з а к м о л о д ! (Народна творчість). П л и в е човен води п о в е н , н і х т о не с п и н я є. ( Т . Шев ченко ) .

К о р о т к і п р и к м е тн и к и тв о р я ть ся від п о в н и х я к іс н и х ш л я х о м в ід к и д а н н я за к ін ч е н ь : р а д и й — р а д ; з о л о т и й — зо л о т . З а зб ігу д в о х п р и го л о сн и х в осн ові п р и км етн и к ів з'являється голосний [е] (п о в ен , винен, по т р іб е н ). К о р о тк і п р и км етн и ки н е зм іню ю ться ні з а р о д а м и , ні за чи сл ам и , ні з а в ід м ін к а м и . В о н и вж иваю ться л и ш е у ф орм і н а з и в н о го в ід м ін к а о д н и н и ч о л о в іч о го р о д у : Р о з ій д и с я , с у м е н г��лос, по р о д и н і! -(П . Дум ка). В ін х о р о ш , я к с в и н я в дощ. ( Народна творчість) .

П овні п р и км е тн и к и в ж ін о ч о м у й се р е д н ь о м у р о д і н а зи в ­ ного і зн а х ід н о го від м ін ків о д н и н и та м н о ж и н и ф у н к ц іо ­ ную ть у д в о х р ізн о в и д а х : • с т я г н е н о м у : м о л о д а , молоде, м о л о ді ; • н е с т я г н е н о м у : м олодая, молодеє, м олодії. Н естя гн ен а ф о р м а п р и км е тн и к ів уж и в ається в у сн ій н а ­ р о д н ій тв о р ч о сті т а в п о е ти ч н о м у м о в л е н н і: З оре моя в е ч і р н я я , з ій д и над горою ! ( Т . Шевченко). 4 1 2 . П ро ч итай те. В и зн ач те короткі ф орм и прикм етників. Н азв іть повні ф орм и якісних прикм етників, від яких вони утво р ені.

1. Гетьман він на всю губу, пишен і красен. ( П . Куліш). 2. М алий, затям, наш край не вбог. Щ е зглянеться на нього Бог. (Д . Чередничен­ ко). 3. Батько рад би до дітей небо прихилити та зорями вкрити! (Народна творчість). 4. А на зем лі блаж ен навіки той, хто не тліє, а горить. (Б. Сосюра). ♦ В и п и ш іть коро ткі п р и к м е тн и ки , у я к и х з ’я в и в с я го л о сн и й [е ]. Чи м о ж н а п о я сн и ти це м и л о зв у ч н істю у к р а їн с ь к о ї м о в и ? ♦ З н а й д іт ь ф р а з е о л о гіз м и , п о я сн іть їхн і зн а ч е н н я . ♦ Які сл о в а в р еченнях вжиті в п е р е н о сн о м у зн ач е н н і? Р о зк р и й те ці зн ачен н я.

4 1 3 . П ерепиш іть, уставляю чи пропущ ені л ітер и . В и зн ачте короткі ф о р ­ ми прикметників.

1. Гей, січ іде, крас..н мак цвіте! К ом у прикре наше д іло, нам воно святе. (/. Франко). 2. Ч ом , Дунаю, став ти мут..н, став ти мут..н, калам ут..н? (Я . Куліш). 3. А ж на мене біл л..бедик з н..бесонька пада. (І. Драч). 4. І ш умить, і гуде, дріб..н дощ ик іде. 5. Сріб..н дощик йти не перестане. (Л . Костенко). 6. Б іли й світ йому не лю б, і т..хенько плаче дуб. (В. Сосюра). 7. У ріднім краю зел..н гай ш умить. Я знати рад, про що він мріє-снить. (М . Петрів). 4 1 4 . П ро читай те з а га д к и , в ід га д а й те їх . В и зн а ч те короткі ф орм и прик­ м етників.

1. Сивий в іл випив води повен двір. 2. Кабан сив усе поле вкрив. 3. Ясен, красен, наче квіт, хорош ить він сяйвом світ.

201

4 1 5 . П р о ч и та й те . В и п и ш іть с л о в о с п о л у ч е н н я , щ о м іс т я т ь повну н е стя гн е н у ф о р м у прикм етників. В и зн а ч те рід і чи сло так и х п р и к м е т­ ників.

£ 0 ^ 2 2 1 ^ М о л о д а я (ж . р., одн.) дів чи н о н ьк а . Л ю т и (м н .) морози. 1. У країна — це ти х ії води і ясні зорі, зелені сади, б іл і хати, лани золотої пшениці, медовії та м олочн ії ріки. (С. Васильченко). 2. Ш и ро­ кеє поле, святая країно, як лю бо на тебе дивитись мені! (С. Черка сенко). 3. Нехай вода чистая змиє л и х і очі, нехай доля красная до нас стеж ку топче. ( Я .Я ко ве н к о ). 4. Сизокрилі чаєнята, підніміться вгору. М олод ії чумаченьки, верніться додому! ( Народна творчість). ♦ П о я с н іть р о зд іл о в і зн а к и у р е ч е н н я х, у с к л а д н е н и х з в е р та н н я м и .

Володимир ОРЛОВСЬКИЙ. Дніпро (фрагмент)

Р о з д и в іть с я к а р ти н у В . О р л о в сь к о го . Чи в д а л о с я худо ж н и ко в і с тв о р и ти о б р а з У к р а їн и ? Д о б е р іть р е п р о д у кц ії п е й за ж ів , які з м а л ь о в у ю ть ваш і рідні м ісц я.

416. П ерепи ш іть, уставляю чи пропущ ені л іте р и . В и зн а ч те короткі Щь і повні ф о р м и п р и к м е тн и к ів . З -п о м іж повни х п р и к м е тн и к ів в и зн ач те с тя гн е н у й н е стя гн е н у ф о р м и.

1. З..ленеє ж ито, з..лене! Х ор ош ії гості у мене. 2. Гнат не в..нуват, в..нувата хата, що впустила Гната. 3. Без вірного друга великая туга. 4. П ущ у я коня у ч..стеє поле, пущ у соколонька на синєє море. 5. П іч моя, піч! Якби я на тобі, а ти на коні, слав..н козак був би з мене. 6. Я ще молод козак, вислуж уся за два коні воронії, за дві ш аблі золотії. (Народна творчість). 2

& 2 7 ^ " 1

П РИ К М ЕТН И К И т в е р д о ї І М ’Я К О Ї ГРУП . В ІД М ІН Ю В А Н Н Я П РИ К М ЕТН И К ІВ

4 1 7 . П р о ч и тай те. В и пиш іть при км етни ки , виділіть у них закінчення й основу. На який при голосний — тв ер д и й чи м ’який — зак ін ч уєть ся о снова кожного п р и км етни ка?

1. Х оло д н и й вечір воруш иться навк оло нас. (М . Стельмах). 2. Гірчить вечірнє сонце полином . (Є. Гуцало). 3. І гладить матірня рука синовнєє чоло у тиш і. (А. Ма^ ииіко). 4. П оле в нашому краї, наче море безкрає. (М . Сингаївськии). 5. І п ’ ють з дж ерельц я голуби дж ерельну чисту воду. (М . Л уків). П р и к м етн и к и поділяю ться н а д ві гр уп и — т в е р д у та м'яку. Д о т в е р д о ї г р у п и н а л е ж а ть пр и км етники з о сн овою н а тв е р д и й п р и го ло сн и й : добрий, сильний, зелений. Д о тв е р д о ї групи н а л е ж а ть присвійні п р и км етн и ки із су ф іксам и -ів (-їв), -ин (-їн): б ат ьків, К а т р и н , М а р і ї н т а всі пр и км етни ки ви щ о го й н а й в и щ о го ступ ен ів: м олодш ий, найкращ ий. Д о м ' я к о ї г р у п и н а л е ж а ть п р и км е тн и к и з о сн о в о ю на м 'яки й пр и го л о сн и й : си н ій , учораш ній, м ай б ут н ій . ‘М І^ Т Ір и к м е т н и к и тв е р д о ї та м ’я ко ї груп зап и ш іть у дві колонки.

Працьовитий, давній, чесний, сторонній, безмеж ний, середній, батьків, Н адіїн, Андріїв, сизий, ближ чий, найкращий, міський, безшиїй, безкраїй. ♦ П о зн а ч те в с л о в а х вивчені о р ф о гр а м и . Д о я к о ї групи ви за п и с а л и в и ділен і с л о в а ? П о ясн іть , чому. Р о з б е р іт ь їх з а б уд о в о ю т а п е р е д а й те зв у к о п и с о м .

4 1 9 . О з н а й о м те ся з таб л и ц ею відм іню вання та п рави л ам и .

ВІДМІНЮВАННЯ ПРИКМЕТНИКІВ ТВЕРДОЇ ГРУПИ

н. р.

д. Зн. Ор. М.

ЧОЛОВІЧИЙ

ЖІНОЧИЙ

СЕРЕДНІЙ

Рід

Рід

РІД

народний н а р о д н ого на р о дн ом у

як Н. або Р. н а родн им ( у ) на р о дн ом у ( н а р о д н ім )

народна н а р о д н ої н а р о д н ій народну н а р о дн ою (у ) на родн ій

народне н а р о д н о го н а р о д н ом у народне н а р о дн и м ( у ) н а р о д н ом у ( н а р о д н ім )

МНОЖИНА (для всіх родів) народні народних н а р о дн и м

як Н. або Р. народними (у ) народних

ВІДМІНЮВАННЯ ПРИКМЕТНИКІВ М’ЯКОЇ ГРУПИ д а в н ій д а в н ь ого д а в н ь ом у

як Н. або Р. д а в н ім ( у ) д а в н ь ом у (д а в н ім )

давня давньої д а в н ій давню д а в н ь ою ( у ) да в н ій

давнє давнього давньому давнє д а в н ім ( у ) д а в н ь ом у ( да внім )

д а вні да вн іх д а в н ім

як Н. або Р. д а в н ім и ( у ) д а в н іх

П р и км етн и ки тв е р д о ї гр уп и у в ід м ін к о ви х за к ін ч е н н я х м аю ть зв и ч ай н о л іт е р у и: б а гр я н и м , б а гр я н и м и . П ро те в за к ін ч е н н я х д а в а л ь н о го і м ісц ево го відм інків о д н и н и та н а зи в н о го м но ж и ни п р и км етн и ки ж ін о ч о го р о д у т в е р д о ї гр у п и м аю ть у за к ін ч е н н я х і: ба гря н ій , у б а гр я н ій . П р и к м етн и к и м 'я к о ї гр у п и у в ід м ін к о в и х за к ін ч е н н я х м аю ть л іт е р у і: с и н ій , с и н ім , с и н і, с и н ім и , на с и н іх . В о р у д н о м у в ід м ін к у о д н и н и п р и км е тн и к и ж ін о ч о го р о д у о б о х гр уп м а ю ть за к ін ч е н н я -о ю : ба гря н о ю , си н ь о ю , с в іж о ю . У н а з и в н о м у і з н а х ід н о м у в ід м ін к а х м н о ж и н и всі п р и км е тн и к и м аю ть за к ін ч е н н я -і: багряні, с и н і. ♦ У сн о п р о в ід м ін я й те п р и к м е тн и ки : навчальний, освітній.

4 2 0 . П р о ч и та й те . В и зн а ч те п р и км етн и ки , їхн ю груп у, р ід , ч и сл о , відмінки. В ід чого зал еж и ть рід, чи сло та відмінок п р и км етн и ка?

1. Т и хо сідає сонце на зеленом у небі, певно, на вітер. ( М . Коцюбин­ ський). 2. Над головою стеля з глибокого, бездонного неба, синього, аж темного. ( І. Нечуй-Левицький). 3. Сонце котиться по безкрайому небу, а проміння зблискує вогняними стрілами. ( Панас Мирний). 4. Повівало вечірньою прохолодою. ( М . Старицький). 5. Цикорій у народі називають Петровим батогом, Петровим хрестом або сонцевою сестрою. (З довідника). ♦ У в и д іл е н и х с л о в а х в и зн а ч те о р ф о гр а м и , п о я сн іть їхн ій п р а в о п и с . ♦ В и зн а ч те р ечен н я, уск л а д н е н е в ста вн и м р о зд іл о в і зн а к и .

с л о в о м , п о я с н іт ь у н ь о м у

4 2 1 . П ер епи ш іть, подані в дуж ках прикм етники став ля чи в потрібній ф орм і. В и зн а ч те рід, чи сл о , групу, відмінок прикм етників.

1. Плавай, плавай, лебедонько, по (си н ій) морю. ( Т . Шевченко). 2. (С иній) вершником вечір проліта за вікном. (В. Сосюра). 3. Впало сонце в (вечірній) куряву. (В. Симоненко). 4. Переливається намисто (понаддніпрянський) ліхтарів. ( М . Рильський). 5. Ми косили жита на (ш ирокий дніпровський) роздоллі. (П . Засенко). 6. Зовсім маленька хмаринка ставала все (б ільш и й ) хмарою, розпухала, ставала схожою

то до (сивий) діда в (довгий) балахоні, то до ліж к а з (величезний) подуш ками. (Б. Винниченко). 7. Щ о скажеш ти про б іли й цвіт (найколю чіш ий) шипшини? ( М . Доленго ). П одані сло в осп о л учен н я п о с та в те у ф орм і орудного відмінка однини та зап и ш іть.

Смачна груша; пахуча вишня; рання яблуня; гаряча каша; свіжа їж а; ц ілю щ а вода; стрімка круча; найвища вежа; гнітюча тиша. Іерепиш іть, у с т а в т е пропущ ені л іте р и .

вернулася дівчинка зі свіж ..ю вод..ю. (М. 2. Очі син. .ою зор ..ю засвітились у вікні. (Б. Сосюра). 3. утоми Ц ІЛ Ю Щ ..Ї п ісля г..р я ч ..ї гри? П о к ли к у птаха пущ ..ю , рідних пісень з-за гори? (М. Рильський). 4. риб..ю дід вважав линину. (О. Довженко).

Старицький).

Я к не любити над темн..ю Н айкращ ..ю

4 2 4 . П одані прикм етники п о с та в те у ф орм і ро д о во го , о руд н о го й м іс ц е в о го в ід м ін ків о д н и н и . У тв о р е н і ф о р м и з а п и ш іт ь , в и д іл іть відмінкові закін ч ен н я. З утво р ен и м и ф о р м ам и п ри км етни ків усн о ск л а д іть сло в осп о л учен н я .

Е 2 2 Е Е 2 > В е ч ір н ій — в е ч ір н ь \ого\. вечірн\ий\> У вечірнь\оми\. Веселий, розкіш ний, братній, самотній. П р и св ій н і п р и к м е тн и к и із су ф ік с о м -ів (-їв ), -и н (-і'н) відм іню ю ться ��к п р и км е тн и к и тв е р д о ї гр уп и . г 4 2 5 . П ерепиш іть, подані в дужках прикметники ставлячи у потрібній ф орм і. Групу, відмінок і число кожного зап и ш іть у дужках.

1. Васько обережно узяв (бабусин) р уку і чмокнув. (Б. Винниченко). Р озум н а дитина в (б а т ьк ів ) свитині. ( Народна творчість). 3. Виплив вінок із м ’яти край (В асилів) хати. (Л . Забаиїта). 4. Село всюди озивалося йому (материн) словом. (М . Стельмах). 5. З (Дарина) грудей вирвалося зітхання. (М. Старицький). 6. Не знаймо хитрощ ів (зм іїний)! (За М .Доленгом). 2.

С к л а д н і п р и к м е тн и к и з д р у г о ю ч а ст и н о ю - л и ц и й (іб іл о л и ц и й , п о в н ол и ц и й ) не н а л е ж а ть ні д о тв е р д о ї, ні д о м 'я к о ї гр у п и і м аю ть м іш а н у си стем у від м ін ко ви х за к ін ч е н ь . К ін ц е в и й п р и го л о сн и й о сн о в и т а к и х п р и к м е тн и к ів у ф о р м а х н ази в н о го й о р у д н о го відм інків о д нини ч оловічого й се р е д н ь о го родів тверд и й ( к р у гл о л и ц и й . круглолице, кругло­ л и ц и м ), а в ін ш и х в ід м ін к а х чо ловічого й се р е д н ь о го родів і в у сіх в ід м ін к а х ж іно чо го р о д у — м 'який (к р у г л о л и ц ь о го , к р у г л о л и ц ь о м у , круглолиця, к р у гл о л и ц ь о ї).

205

4 2 6 . П ер епи ш іть, в изначте відмінки виділених прикм етників. В и діліть у них закінчення.

1. Звеселялась, потіш алась б ілоли ц ьо ю дочкою. (О. Корсун). 2. І тебе, см агляволи ц ьої, я не мож у не лю бить! ( М . Рильський). 3. Ста­ левим громом вік ракетний стрясає хату білоли ц ю . ( I I . ІІеребийніс). г~) П р о в ід м ін я й те ус н о с л о в о с п о л у ч е н н я : білолиций місяць; рум'янолиця

Ш дівчина; золотолице сонце; червонолиці люди. 4 2 7 . О з н а й о м те с ь із п о слід о вністю ро зб ор у при км етни ка як части н и мови. Прикм етники з поданих речень р о зб ер іть у в казан ій п о сл ід о в ­ н о сті.

П О СЛ ІД О ВН ІСТЬ Р О З Б О Р У ПРИКМ ЕТНИКА ЯК ЧАСТИНИ МОВИ • П р и к м е т н и к , й о го з а г а л ь н е з н а ч е н н я . Н а я к е п и т а н н я в ід п о в ід а є . • П о ч а тк о в а ф о р м а (н а з и в н и й в ід м ін о к о д н и н и , ч о л о в іч и й р ід ). • Р о з р я д з а з н а ч е н н я м (я к існ и й , в ід н о с н и й чи п р и с в ій н и й ). • С т у п ін ь п о р ів н я н н я (д л я я к іс н и х прикм ет ників). • Р ід , ч и с л о , в ід м ін о к , г р у п а ( тверда чи м 'я к а ).

• Г р а м а т и ч н а ф о р м а ( п о в н а чи корот ка). • С и н такси ч н а роль.

Ш к о л я р с ь к и х д н ів н а м н е з а б у т ь н ік о л и . (А. Малишко).

ЗРАЗОК УСНОГО РОЗБОРУ ПРИКМЕТНИКА Ш к о л я р с ь к и х ( д н ів ) — п р и к м е т н и к , о з н а ч а є о з н а к у п р е д м е т а , на п и тан н я я к и х ? П о ч а тко в а ф о р м а — ш к о л яр сь ки й .

в ід п о в ід а є

В ід н о с н и й . У ж и т и й

у родовому

в ід м ін к у м н о ж и н и , т в е р д а

гр уп а.

П овна ф о р м а . У реченні є о зн ач ен н ям .

ЗРАЗОК ПИСЬМОВОГО РОЗБОРУ ПРИКМЕТНИКА | ▼------------------ і г ----------------- ▼-----Ш колярських

( д н ів )

п р и к м .,

о значає

о знаку

п р е д м е та;

п о ч . ф . — ш к о л я р с ь к и й ; в ід н .; м н ., Р. в ., т в . г р у п а ; п о в н а ф . ; о з н а ч .

1. Мова — давнє дж ерело спілкування і натхнення. (В. Дворецька). 2. Від бабуні пахло житнім хлібом і широким сонячним степом. (За В. Винниченком). 3. Я к там не є в ж итті, а треба сподіватись на сьогодніш ній місяць і завтрашнє сонце. (О. Сенчик). 4. У порожньому ж итті немає втіхи. (Б. Грінченко).

А *0 0

ТВ О РЕН Н Я П РИ К М ЕТН И К ІВ

4 2 8 . П р о ч и тай те. В ід яких твірних о сн о в чи твір них сл ів утворений кожен із пр и км етн и ків ? В и зн а ч те с п о со б и сло в отво р ен н я.

Земний, зим овий, прибережний.

прещ ирий,

прим іський,

прикордонний,

♦ Я ки й с п о с іб с л о в о тв о р е н н я п р и к м е тн и к ів , на в а ш у д ум к у, н а й п о ш и р ен іій?

П ер еп и ш іть, у с т а в т е пропущ ені л іте р и . В и зн а ч те прикм етники, уй те, від якого сл о в а і яким сп о со б о м утворений кожний із них.

Е Ш 2 2 » Твердуватий

т вердий (суф іксальний).

З^ма пр..трусила зем лю срібним снігом. Д уби позодягалися у те п л ен ь к і кож ухи. Б..рези стоять пресвітлим и свічками. Стовбури грабів вуглисто-чорні. Ґрона калини м ер..хтять рубіновою кров’ ю. Снігурі к в іїн уть на льодяних кущ ах. Сяє соснова глиця. В іт..р дихає пр..ш парким морозцем. Д ..тя ч і голоси спалахую ть у холодном у повітрі, аж глянцева гли ц я сієт..ся на твердуватий сніж ок. Ш ..ш карі спурхую ть із ялин, бо такі голоси дзвінкі. За Є. Гуцалом. ♦ В и з н а ч т е с т и л ь у р и в к а , св о ю д у м к у д о в е д іт ь .

• Написання прикметників із суфіксами -еньк-,

-есеньк-,

- І С І Н Ь К - , - Ю С І Н Ь К - , -СЬК-у -Ц Ь К -у

-зьк-

4 3 0 . П р о ч и тай те. Укажіть прикм етники зі зм ен ш увал ьн о -п естл и в и м зн ачен н ям . В и зн а ч те в них с у ф ік си .

1. Т и хесен ьк и й вечір на зем лю спадає, і сонце сідає в темнесенький гай. (В. Самійленко). 2. М олоденька хмаринка ш ука в небі хатинку. (М . Вінграновський). 3. Де ота біленька хатка, що гарнесенькі дівчатка? (Л. Костенко). 4. Ой стежечка манюсінька, мов ниточка тонюсінька. (А. Казка). ♦ У т е к с т а х я к и х с т и л ів у ж и в а ю т ь с я п р и к м е т н и к и із с у ф ік с а м и з м е н ­ ш у в а л ь н о -п е с тл и в о го з н а ч е н н я ? Н а в е д іть п р и к л а д и .

У п р и к м е тн и к о в и х с у ф ік с а х - е н ь к - , - е с е н ь к - , -ІСІНЬК-, - ю с і н ь к - , - с ь к - , - ц ь к - , - з ь к - п и ш е м о м 'яки й з н а к . 4 3 1 . П ер еп и ш іть, з а м іс ть крапок уставляю чи пропущ ені л іте р и .

1. Цвіте, зел..н іє літо мален..ке в хаті на підвікон..і. ( М .Д о л е н го ) 2. Т і квіти дрібнен..кі, мов дітки м ален..кі, ро..бігли сь у гаю, я із

позб..раю. ( Олена Пчілка). 3. К ущ і жоржин, м окрісін..кі, мов кури, обтруш уються стиха від роси. ( ІІ.Засенко ). 4. Я назб..рав повнісін..ку торбу гр..бів красноголовців. ( М . Стельмах). ♦ П о зн а ч те в с л о в а х о р ф о гр а м у «м ’який знак».

4 3 2 . Д о поданих прикметників д о б е р іть іменники з твірним и основам и. С лова зап и ш іть пар ам и . П оясніть, які зміни приголосних відбулися при творенні. П ідкресліть л ітер и , що позначаю ть звуки, які чергую ться. Турецький <— турок. Ткацький, ризький, чеський, товариський, козацький. 4 3 3 . Утвор іть і зап и ш іть прикм етники від поданих ім енників. Л а д о г а — ладозький. Кавказ, Карабах, П р и лук и , Запоріж ж я, Світязь, Кременчук, Париж , Овруч, А бхазія. ♦ П о зн а ч те в с л о в а х о р ф о гр а м у

« м ’я к и й

знак».

♦ Н а з в іть зв у к и , які ч е р гу ю ть с я при тв о р е н н і п р и км е тн и ків .

^ 4 3 4 . П ро ч итай те. П ер епи ш іть, утворивш и від поданих у дуж ках Ц ь іменників прикм етники т а по став и в ш и їх у потрібній ф о р м і.

1. У (П а р и ж і окрузі ж ивуть мої друзі. (Я . Воронько). 2. (В олга) степ безкраїй, рудий та сивий. (А. Малишко). 3. Дрібочка солі (С и в а ш і в торбі леж и ть. (Є. Гуцало). 4. Задзвонили в дзвони на шести (Вороніж Удзвіницях. (Я . Куліш). б.-Щ р^га) дзвони скликаю ть усі мої спомини. (В. Незвал). 6. Н іж н о ,Кли^ е) в д алечін ь (ю н а^) щ )ія. {О. Л упій). 7. (П о лісся ) діброво,(почур^моє слово! (О. Ковальчук). ♦ В и з н а ч т е р е ч е н н я , у с к л а ^ іо ь е з в е р т а н н я м , п о я сн іть р о зд іл о в і зн а к и у

ньому♦ П о зн а ч те у с л о в а х вивчені о р ф о гр а м и .

• Літери о, е ( є ) , и , і у прикметникових суфіксах -ов-, -ев- ( - є в ) , -ичн-, -ічн- ( їчн-) Суфікс -о в - пишеться у прикметниках після літер, що позначаю ть тверді приголосні (крім ш иплячих): к в іт к о в и й , л о з о в и й . Після літер, що позначаю ть ш иплячі [ж], [ч], [ш] суфікс -о в - ^пишеться якщо наголос пад ає на закінчення слова: борщ овий, м ар ш овий . Суфікс -е в - пишеться у прикметниках після літер, що позначаю ть м'який приголосний (я б л у н е в и й ) та ш иплячі [ж], М / Іш] # якщо наголос падає на основу слова: см уш евий. Суфікс -є в - пиш ем о у прикметниках, утворених від імен­ ника з основою на [й ] або подвоєних літер, що позначаю ть подовж ений м'який приголосний: р а д іє в и й , м и т т є в и й .

О рф ограм а «л іт е р и о , е ( є ) в суф іксах -ов-, -ев- ( е в - ) »

435. П ро ч итай те. В и зн а ч те о р ф о гр ам и у п рикм етниках. О б ґр ун туй те н апи сання прикм етників.

I. А я читав тобі рядки дро калинову Україну. (М. Фіиібейн). 2. Лю біть Україну у сні й наяву, вишневу свою Україну. (В. Сосюра). 3. Серед любисткової тиші дрімає хата чепурна. (Д. Луценко). 4. На деревах б іл і перуки, і метуть сніговії лютневі. (/. Качуровський). 5. Степ від снігу смушевий. (€. Гуцало). 6. Від морозу лопнув лід , і свіжа тріщина заграла проти місяця павичевим пір’ ям. ( Григорій Тютюнник). ♦ В и з н а ч т е п р и к м е т н и к и , уж и ті в п е р е н о с н о м у зн а ч е н н і. Р о з к р и й т е ці зн ач е н н я.

436. В ід поданих іменників утвор іть прикм етники. З а п и ш іть сло ва п ар ам и . У при км етни ках виділіть с у ф ік си . Черем ха — черемховии.

І. Барвінок, яблуня, криця, січ, песець, волош ка, марш, борщ цибуля, радій, алю міній. II. Обряд, гай, н уль, кущ , спаржа, мигдаль, фарш, вуглець, матч, клей, магній. 4 3 7 . П ер епи ш іть, уставл яю чи пропущ ені л іте р и . П оясніть н апи сання прикм етників.

1. В комиш ..вій л..си ч ..и н ій хаті на ніч сходяться сни волохаті. Рип та рип ясен..ва колиска, л..сенят заколисує лиска. (О. Пар хоменко). 2. Будуть сни оксамит..ві снит..ся, буде сонце гу л я ть золоте. (І. Микит енко). 3. І дикі бдж оли груш ..вих урочищ у дупла дбають бурштин..вий мед. (Л. Костенко). 4. Л іщ и н ..в і к ущ і поза­ дирали списи, по списах дощ стіка. (Є. Гуцало). \ ♦ Л е к с и ч н е зн а ч е н н я в и д іл е н о го с л о в а з ’я с у й т е з а тл ум ач н и м с л о в н и ч к о м .

438. Р о зкр и й те значення ф р а зе о л о гізм ів , з а потреби зв е р н ув ш и сь до сло в н и ка. З д в о м а -тр ь о м а усн о ск л а д іть речення. Лавровий вінок. Дивитися крізь рожеві окуляри. Речовий доказ. Медові слова. ♦ П о я сн іть н а п и с а н н я с у ф ік с ів у п р и к м е тн и к а х.

У тв о р е н і від ін ш о м о в н и х слів п р и км етн и ки із суф іксо м - и ч н - п и ш е м о з а п р а в и л о м «дев'ятки ». С у ф ік с -и чн - пи ш ем о після л іте р д , т, з , с, ц , Ч, ш ^ ж , р : п а т р іо т и ч н и й , а суф ікс -ічн після ін ш и ^ л іте р : ц и к л і ч н и й . С у ф ік с -їчн- п и ш е м о після го л о сн и х: м о з а їч н и й .

щ т

О рф ограм а «л іт е р и и — і в ін ш ом овних сло в а х » 4 3 9 . В ід поданих інш омовних сл ів утво р іть при км етни ки . П означте о р ф о гр ам у «літери и — і в інш ом овних сл овах» .

І. Демократ, титан, політика, катастрофа, графіка, проза. II. А тлети ка, археологія, механіка, фонетика, класика, герой. Ж Г 4 4 0 . П ерепи ш іть, уставляю чи пропущ ені л ітер и .

І^ 1. Гетьман мав м аг..чну, надприродну силу. ( М . Старицький). 2. Я к страшно оре істор..чний п луг! ( Л . Костенко). 3. Електр..чне світло раптом за ли ло в ..л и к у світлиц ю , наче м ах н уло срібним к р ..ло м . ( М . Коцюбинський). 4. Вусатий писар гусячи м п..ром к а л ігр а ф іч н і літери виводить. ( М .Д о л е н го ). ♦ П о зн а ч те в с л о в а х о р ф о гр а м у «літери и — і в інш ом овних сл о вах» . З в ’я з н е м о в л е н н я

Письмо

Т Т „Л

«

Письмовим твір-опис природи за картиною

4 4 1 . П роч итай те. В и зн ач те сти л ь опи сів при р од и. Яким н а с тр о є м , почуттям пройнято кожен з ур и вків? Н азвіть вико р истан і у те к с та х художні з а с о б и .

І. Тум ан був сірий, непрозорий. Він курився над холодною землею. Брудні та важкі хмари вистелили небо. Сердитий вітер переганяв їх , наче клоччя, з одного боку на другий. Від його подиху інколи розривалася брудна запона хмар, та за мить небо знову затягалося ними й тонуло в сірій калам уті. Сіро, димно, моторошно! За Панасом Мирним.

II. Вітер затих, скорився. Випав сніг, і все навколо повеселішало. Небо стало схоже на прозору, як лід, скелю, слизьку й холодну, вкриту блискучими, як цвяхи, зірками. Хмари були наглухо спаяні морозом, не поб єш, не розломиш. Місячне сяйво ковзало по снігу й лиш ало сині ажурні тіні. Повітря перехоплювало подих і било в голову. За Григорієм Тютюнником. ♦ Я к о м у с т и л ю в л а с т и в е в и к о р и с та н н я ху д о ж н іх з а с о б ів ? Які худо ж н і за с о б и ви з н а є т е ?

Х у д о ж н ій о п и с п р и р о д и , т о б то п е й з а ж , в и к о н у є п о д в ій н у роль: • п о к а з у є , д е від б уваю ться п о д ії; • в ід о б р а ж а є д у ш е в н и й ста н , н астр ій гер оя а б о а в то р а те к сту .

С тавл ен н я авто р а д о о п и сув ан о ї кар ти н и пр и ро д и , н астр ій чи д у ш е в н и й стан п е р с о н а ж а п е р е д а єть ся з а д о п о ­ м о го ю від п о в ід н и х х у д о ж н і х з а с о б і в : епітетів, п о р ів ­ нянь, м ет а ф ор , у о с о б л е н ь .

Василь КЛИМИК. Туман на Поліссі

4 4 2 . Д о кожного з іменників д о б ер іть і зап и ш іть по 2 - 3 прикм етникие п іте ти , що п ер ед аю ть:

• позитивну оцінку й піднесений настрій автора; • негативну оцінку й пригнічений настрій. Н е б о — при віт н е , л а гід н е , безд о н н е; суворе, свинцеве, сумне.

Сонце, хмара, повітря, береза, дуб, гора, хвиля. 4 4 3 . П ро читай те речення. В и зн а ч те вжиті в них художні з а с о б и .

1. Рукавом сірим небо сльозини втирає. ( Н . Харсайло). 2. М ісяц ь в золотім п альтечку висіває в небі гречку. (В. Цибулько). 3. Зорі кліп али , ніби їм на очах стояли сльози. (В. Винниченко). 4. П оприбіга­ ють вітренята з поля. (Т. Масенко). 4 4 4 . П р о ч и тай те. Д о кожного ім енника д о б е р іть із довідки о зн ачен н я з порівнянням , зап и ш іть їх . Береза с т рун ка, я к дівчи на . Д у б м іц ни й, я к вит язь.

Зем ля, трава, тополя, ялина, скеля. З е л е н а , як с м а р а гд . М ’я к а , як п ух. Т в е р д а , як кр ем ін ь. В и с о к а , як п ір а м ід а . К о лю ч а, як їж ачо к. ♦ *До т и х с а м и х ім е н н и ків д о б е р іт ь і з а п и ш іть е п іте т и .

445. Р о зд и в іть ся репродукцію картини В . Клим ика. З а подани ▼ V на наступній сторінці планом ск л а д іть з а нею тв ір -о п и с природи у х уд о ж н ьо м у с т и л і. У тв о р і в и к о р и с т а й т е п о р ів н я н н я, е п іт е т и , уо собл ення.

211

П Л А Н Т В О Р У -О П И С У П Р И Р О Д И 1. 2. 3. 4. 5. 6. 7.

Д е ви б а ч и л и ц е й к р а є в и д ? Я к е п о в іт р я , н е б о , с о н ц е ? Я к и й ґ р у н т (з е м л я , п ісо к , ка м ін н я )? Я к а т р а в а , к в іт и ? (Я к щ о є ) . Я кі д е р е в а ? (Я к щ о є ) . Я кі к у щ і? (Я к щ о є ) . Ч и з о б р а ж е н і н а н ь о м у ж и в і іс т о т и (птахи, ко м а хи , з в ір і)?

8 . Ч и м в р а з и в ( з а п а м ’я т а в с я ) п е й з а ж ? ♦ Д о с к л а д е н о го тв о р у д о б е р іть за го л о в о к , яки й в ід о б р а ж а є й о го т е м у або го ло в н у д ум к у. 4

4 4 6 . П ро ч итай те. В и зн а ч те , які типи м овлення п о єд н ан о в т е к с т і. З ’я ­ с у й те с ти л ь те к с ту . Свою д ум ку д о в ед іть.

Я кось Настуня з мамою піш ли до річки. На вербовому листі гойдалося сонячне проміння, над луго м ш мигали швидкі ластівки. П или воду з річки мухи, бджоли та комарі. На кротових купинах купалися горобці. Настуня показала мамі малесеньких чоловічків, не більш и х за її пальчики. Гномики гралися у траві. Вони були верткі й кумедні: в ж овтих киптариках, підперезані б іли м и поясками, в червоних сап’ янових чобітках. Ч о ло в іч к и см ія ли ся , підш товхували одне одного, перекидалися через голови. Дівчинка разом із ними стрибала й сміялася. % Відтоді вразлива Настуня бачила чоловічків скрізь: під своєю подушкою, в собачій хатині, в коробці з цукерками. Вони грюкали по горищу, торохкали в бабусиній скрині, трусили яблука з яблунь. К оли Настуня піш ла з бабусею в сад, щоб нарізати з іл л я для кролів, вона показала рукою в кущ і: — Бабуню, дивися — гномики! — Та що з тобою, дитинко, які там гномики? Дай-но мені лобика! Ц ікаві гномики знітилися й більш е Настуні не показувалися. — М атусю, — спитала дівчинка. — Ч ом у, коли я з тобою, скрізь бігають гномики, а як з бабунею, то ховаються в кропиві? — Бо бабуня вже старенька, і в неї послабла уява. — А мати уяву — це добре чи погано? За В. Коренчуком. Д а й т е в ід п о в ід ь на о с т а н н є з а п и та н н я д ів ч и н ки . Ч о м у ви та к г а д а є т е ? С п р о б у й т е п е р е к о н а ти у с в о їй п р а в о ті т о г о , хто з вам и не з г о д е н . Ш

Я к щ о , з а уя в л е н н я м и н а ш и х п р е д к ів , у л іс і ж и в у ть л іс о в и ч к и , у д о м ів ц і — д о м о в и ч к и , то які ф а н та с т и ч н і іс то т и м а л и б ж ити у ш к о л і? О п и ш іть їхній в и гл я д і р о зк аж іть про їхню вдачу. У ж и в а й те я к н а й б іл ь ш е п р и км е тн и ків си н о н ім ів .

12

& 0 0 447.

НАПИСАННЯ НЕ З П РИ К М Е ТН И К А М И

П рочитай те. Чи можуть виділені прикм етники вж иватися б е з н е ?

1. Душ а стає, як далі неозорі. (В. Сосюра). 2. Сотникове обличчя вражало непохитною волею й нестримною енергією. (М . Старицький). 3. Д урість завжди пустотлива й недбала. (З Біблії). П р и к м етн и к и з не п и ш е м о р а з о м , якщ о: • б ез н е п р и к м е тн и к н е вж и вається: недбалий, неозорий,

* |

невсипущ ий; • д о п р и к м е тн и к а з н е м о ж н а д іб р а ти си но нім : н е в е л и ­ к и й — м а л и й ; н е ви со к и й — ни зьки й, незря чи й — сл іп и й .

О к р е м о з н е п р и км етн и ки п и ш е м о , якщ о: • у р еч ен н і є пр о ти ставл ен н я: не ледачий, а п ра цьови т и й; не ш ирокий, а вузьки й; • п р и км е тн и к є у р еч ен н і п р и су д к о м : Я тут не с а м о т и ш . (Є. Гуцало) . В у ж не о т р и й н и й , не с т р а ш н и й ніт рох и . ( М . Риль­ ський).

Зав ж д и п и ш е м о р а з о м пр и км етни ки з п р еф ік со м н е д о -:

недоучений, недопечений.

О рф ограм а « н е з п р и к м етн и к ам и »

^ 4 4 8 . П ро ч итай те. П оясніть напи сання прикм етників з н е .

1 Засяяв день над неосяж ним світом, невпиннии рух всіма опанував. (О. Л упій). 2. Невтомний жайвір бавиться в повітрі. (П . Во­ ронько). 3. Нестримний хор натомлених цикад. (О. Вертіль). 4. евсипущ і павуки тчуть серпанки і шовки. (Л. Костенко). 5. Н е­ доступна кропива хазяйновито шепталась. (За М. Коцюбинським). ♦ В и д іл е н і с л о в а в и п и ш іть і р о зб е р іть з а б уд о в о ю .

4 4 9 . Д о поданих прикм етників д о б ер іть із довідки синонім и з н е . С л о ва зап и ш іть п ар ам и . П оясніть нап и сан н я прикм етників з н е . Ф а л ь ш и в и й — нещирий. Складний, терміновий, прикрий, тривожний. Н е с п о к ій н и й . Н е п р о с ти й . Н е п р и є м н и й . Н е в ід к л а д н и й .

4 5 0 . Перепиш іть, знімаючи риски. Поясніть написання прикметників з н е .

1. Я не лю блю не/щасних. Я щаслива. М оя свобода завжди при мені. (Л . Костенко). 2. Світ визнає т іл ь к и си льн и х , вправних,

213

не/поступливих і самокритичних. (Р. Доценко). 3. К оли не/спокійна совість, то нічим ї ї не обманеш . ( М . Стельмах). 4. Я удався нб/лінивим, без роботи не ж иву. ( Т . Коломієць). 5. А міць дубів дідівських не/похитна. ( М . Доленго). 6. І не/доречний навіть сумнів, чи мудро все це на зем лі. (І. Кочерга). ♦ П о зн а ч те в с л о в а х о р ф о гр а м у «не з прикметниками». 4 5 1 . П рочитай те речення, в и зн ач те в них головні члени. П ерепи ш іть ро зкр и й те дуж ки.

1. 3 одної печі та (не)однакові калачі. 2. Зі своєї печі дим (н е)гіркий . 3. Доброму каменю пісок (не)страш ний. 4. Ледареві втома (не)відома. 5. Переказами вовк (не)ситий. (Народна творчість). ♦ П ід к р е с л іть у р е ч е н н я х гр а м а ти ч н і о сн о в и .

4 5 2 . П ерепи ш іть, ро зстав л я ю ч и пропущ ені розділові зн а к и . П оясніть н апи сання прикм етників з н е .

1. Всі ми лю ди не святі а гріш ні. (А. Камінчук). 2. Я чисту маю душ у а не мутну. (І. Складаний ). 3. Очі в дівчини не ж олудеві а якісь янтарні (О. Сенчик). 4. Т іль к и не веселі а смутні думки обхопили материну голову. (П ан ас М и р н и й ). 5. Я не скрипковий клю ч а ж уравлиний тобі над полем в небі напишу. (Л . Костенко). 1 ^ . 453> П ерепи ш іть, розкриваю чи дуж ки. По' Ц я сн іть напи сання н е з при км етни кам и.

1. А держава Україна — велика, (не)бідна (не)залеж на, самостійна і багатодітна. (О .Лупій) 2. Мова кожного народу (не)повторна і своя (Д . Білоус). 3. Господарів х л іб (н е)біли й , аж ситний. (Народна творчість). ♦ П о зн а ч те в сл о в а х о р ф о гр а м у «не з прикметника­

ми».

4 5 4 . Р о з к р и й т е зн а ч е н н я ф р а з е о л о г із м ів . З двом а з них ск л а д іть і зап и ш іть речення.

Недремне око; Х ом а невірний; лобом неш и­ рокий; не святі горш ки ліп ля ть. ♦ П о я с н іть н а п и с а н н я п р и к м е тн и ків з не. а Ц р О п и ш іть го б е л е н « Д е р е в о ж и ття » , в и ко р и сто в уючи п р и к м е тн и ки з не. Л е к си ч н е зн а ч е н н я с л о в а го б е л е н з ’я с у й т е з а т л у ­ м ачним сло в н и ч к о м .

Ліда КРИШТАЛЬ. Д ер ев о життя

£ 0 П

Н А П И С А Н Н Я -НН- і -Н у П РИ КМ ЕТН И КАХ

4 5 5 . П р о ч и тай те. Ви ділені сл о в а випи ш іть, ро зб ер іть з а будовою . О б ­ ґрун туй те напи сання цих сл ів . П е р е д а й те їх звуко п и со м .

1. Ранок видався туманний. (В. Кава). 2. Осінній день такий ж ур ­ ливий вдався! (Є. Гуцало). 3. Сонне село трем тіло в тихому місячному сяйві. (М . Стельмах).

4

___

|

П и ш ем о -нн- у п р и к м е тн и к а х : • із су ф ік со м -Н-/ у т в о р е н и х від ім е н н и к ів з к о р е н е м н а -н -: л и м о н — л и м о н н и й ; день денний*, • з н а го л о ш е н и м и с у ф ік с а м и -е н н -, -а н н - (-я н н -), щ о о зн а ч а ю ть зб іл ь ш е н у м ір у о з н а к и а б о н ем ож л ивість д ії: с т р а ш е н н и й , з д о р о вен ни й , н е з л іч е н н и й , н ев б л а га н н и й .

У п р и к м е тн и к а х , у т в о р е н и х від ім ен н и ків з д о п о м о го ю суф іксів -н -, -а н - ( - Я Н - ) , -и н - (-їн -), п и ш е м о -н -: м р ій н и й , гр еч ани й , к а ч и н и й , з м іїн и й .

О рф ограм а «п од в оєн і л іт е р и »

4 5 6 . У тво р іть і зап и ш іть прикм етники від ім енників. П о значте в сло в ах о р ф о гр ам у «п о д воєн і літери».

Закон, кордон, телефон, забобони, сіни, глина, вогонь, чайка, скло. 4 5 7 . П ер еп и ш іть, на місці крапок у с т а в т е , д е потрібно, л іте р у н.

1. Лю би ж иття у боротьбі щ оден.лй. (Л. Забашта). 2. Д ала Вкраїна крила со к о ли н .л. (М . Кондратенко). 3. Не марнуй хвилин безцін..их! (І. Жиленко). 4. Пташ ин..им дзвоном повниться зем ля. (Я. Бальоха). 5. Відійш ла ж уравлин..а пора, в ідлетіли з озеречка остан..і качки. (М . Стельмах). 6. Пригадуєте коропин..ий став у Сосонці? (М . Риль­ ський). 7. Загула невпин..а пісня. (М . Вороний). 8. Старовин..у пісню мати вишиває голоском. (Б. Гірський). 9. Неба Вкраїни бездон..ая чаша. (Л. Забашта). ♦ В и д іл е н і с л о в а р о зб е р іть з а б уд о в о ю . П о зн а ч те в с л о в а х вивчені о р ф о гр а м и .

4 5 8 . П р о ч и тай те. Н азвіть при км етни ки , які вказую ть на зб іл ь ш е н у о з ­ наку або нем о ж л ивість д н . П рочитай те ці сл о в а , правильно їх н аго л о ­ шую чи. В и зн а ч те у них с у ф ік си .

1. Неоціненним внеском в утвердження української класичної

215

музики є творчість М иколи Лисенка. ( 3 журналу). 2. Ц е був князь палкий, відважний, незрівнянний у бою. ( Олександр Олесь). 3. Дивна й несказанна ніч у В оронеж і. (Я . Куліш). 4. За вікнам и ніч, нескінченна зимова ніч. ( М . Стельмах). 5. Я вірю в народ, щ о живе на Д ніпрі, у сили його нездоланні. ( М . Луків).

4 5 9 . П р о ч и тай те. П орівняйте вим ову та н ап и санн я вид ілени х слів. П оясніть їх н є значення.

І зірок незлічен н і отари миготіли мені у саду.

Д иких орд н езлічені отари розтрощ или пращури мої.

В. Симоненко.

Д ивлю сь і дивуюсь красі природи. Я ка незбагненна її сила! О. Довгий.

В. Симоненко.

М аленький сірий птах, м аліш ий від сльозини! Ти вічно прилітай з незбагнених верхів! За Б. Олійником.

4 6 0 . П ро ч итай те, правильно наголош ую чи виділені сл о в а . П ерепи ш іть речення, п о с та в те в цих сл о в ах з н а к наго ло су.

1. Слова несказані і несказанні вливаються у душ у. (Я . Осадчук). 2. Кладе мороз на ш ибку візерунки з моїх чекань, нездійснених надій. (В. Крищенко). 3. Хай іншим їх незрівняні діла... А з мене досить вміти вкласти в слово хоч би одну краплиночку тепла. (За Д. Фальківським). 4. Той скромний кущ зробився невпізнанним. (Б. Оста пенко). 5. Кругом ш ум іли дерева про невловленне. (Л. Храплива). ♦ П о зн а ч те у с л о в а х вивчені о р ф о гр а м и .

4 6 1 . В ід поданих прикм етників утво р іть і зап и ш іть прикм етники із значенням зб іл ь ш е н о ї озн аки . С у ф ік с -енн- виділіть.

Високий, глибокий, страшний, товстий. ♦ П о зн а ч те в с л о в а х о р ф о гр а м у «подвоєні літери».

462.

П ерепи ш іть, у с т а в т е , д е потрібно, пропущ ені л іте р и .

1. Краса несказан..а була та цариця. (Дніпрова Чайка). 2. Краса душ і — скарби н етлін .л, що їх плекати ми повин..і. (С. Брант). 3. У ж итті кож н ої лю дини рано чи пізно настає зор ян ..и й час. (В. Захарченко). 4. Сонце радіс..но вставало, сон..у землю цілувало. 04. Казка). 5. М елодію прядуть бдж олин..і хори на цвіті. (Є. Гуцало). 6. А невблаганний час минав. (М . Л уків). 7. І ось уж е всі квіти і травини видаються височен..им та густим лісом. (С. Васильченко). ♦ П о зн а ч те в с л о в а х о р ф о гр а м у «подвоєнілітери». З н а ч ®ння ф р а з е о л о г із м ів : с о н н е царст во; р а н н я пташка; пташиного м олока б р а ку є; о си н е гн ізд о ; будувати повітряні за м к и . В и зн а ч те У ф р а з е о л о гіз м а х п р и к м е тн и ки , п о я сн іть їхн ій п р а в о п и с . У с н о с к л а д іт ь із Ф р а з е о л о гіз м а м и р ечен н я.

§31

Н АП И САН Н Я СК Л А Д Н И Х ПРИКМ ЕТНИКІВ ЧЕРЕЗ ДЕФ ІС А Б О РАЗОМ

4 6 3 . П р о ч и тай те речення. В и зн а ч те склад н і прикм етники. Які з них утвор ені в ід сл о в о сп о л ук (п о є д н а н н я н е з а л е ж н и х с л ів ) ? Які — від с л о в о с п о л у ч е н ь ( г о л о в н о г о і з а л е ж н о г о с л і в ) ? З в е р н іт ь у в а г у на н апи сання скл а д н и х прикм етників р азо м та ч е р е з д е ф іс .

У зв 'я зк у з наявністю зм іш а­ них говорів встановити межі українсько-білоруських (у к р а їн с ь к и х і б іл о р у сь к и х )

Весняні сільськогосподар­ ські (сільське г о сп о д а р с т в о ) роботи розпочалися вчасно. З газети.

етнічних зем ель досить важко. З підручника. Гросмейстер — найвище ш ахово-спортивне (ш а х о ве і с п о р т и в н е ) звання. Зі словника.

4

Народнопісенні ( народна п і с н я ) мотиви покладені в основу багатьох творів М. Рильського. З підручника

Ч е р е з д е ф і с п и ш е м о с к л а д н і п р и км е тн и к и , які: • у т в о р е н і п о є д н а н н я м н е з а л е ж н и х сл ів (м іж ним і м о ж н а вставити сп о л у ч н и к і: у країнсько-білоруський (у к р а їн ський і б іл о р у сь к и й ), м овн о -л іт е р а т у рн и й (м овний і л іте р а ту р н и й ); • о з н а ч а ю ть п о єд н а н н я см а к ів , к о л ь о р ів а б о в і д т і н ю к о л ь о р ів : кисл о-сол одкий , с и н ь о -ж о в т и й , світ л о -зе л е н и й . Зверніть у в а г у : сл о в а ж о в т о га р я ч и й , чевоногар ячий п и ш е м о р а з о м , б о во н и о з н а ч а ю т ь к о л ір , а н е п о є д н а н н к о л ь о р ів . Р а з о м п и ш е м о с к л а д н і п р и км е тн и к и : • у тв о р е н і від го л о в н о го і з а л е ж н о го сл о в а сл о в о сп о л у чен ня (м іж ними н е м о ж н а вставити сп о л у ч н и к і): народн п і с е н н и й (н а р о д н а п існ я ), з а х і д н о є в р о п е й с ь к и й (З а х ід н Є в р о п а ), б іл озуби й (білі зу б и ). • п е р ш о ю ч а сти н о ю я к и х є ч и сл івн и к: т р и п о в е р х о в и і ш е ст и зн а ч н и й .

О рф ограм а «н ап и сан н я с к ла д н и х слів через деф іс або р азом »

21 /

4 6 4 . П ро ч итай те. П оясніть нап и сан н я склад н и х прикм етників разо м або ч е р е з д е ф іс .

Українсько-ф ранцузький, навчально-виховний, північно-захід­ ний, паровозобудівний, залізоплавильний, темно-зелений, трико­ лірний, ясно-червоний, чорно-білий, семиповерховий, кароокий, ясно-голубий. 4 6 5 . В ід кож ної пари сл ів утвор іть скл а д н і прикм етники, зап и ш іть їх .

Е Ш Е З ^ П о л іт и к а й ек о н о м ік а — пол іт и к о -е к о н ом ічн и й . Сиве волосся; південь і захід; пливти водою; п ’ять днів; фізика і математика; біли й і рожевий; л егк і крила. ♦ П о зн а ч те у с л о в а х о р ф о гр а м у «написання складних слів через деф іс або

разом». 4 6 6 . П ерепи ш іть. О б ґр ун туй те нап и сан н я склад н и х прикм етників.

1. У синьо-жовтих прапорах встає Богданова держава. (Д. Павличко). 2. Вітер буйногривий волю чує. (Л. Тендюк). 3. Краю мій коханий, небо твоє ніж но-голубе. ( П . Перебийніс). 4. Кремезні зеленочубі дуби стояли супроти вітру. (М . Сингаївський). 5. А вітряк — немов ж ук ш естикрилий. (О. Ведміцький). ♦ В и зн а ч те речення, у ск л а д н е н е зв е р та н н я м , п о ясн іть у ньо м у р о зділові зн аки .

4 6 7 . П ер епи ш іть, знім аю чи риски. Славно/звісний ватажок

За літо/писним и дж ерелам и, Іван Сірко був лю диною висо­ ко/моральною. Він був безсрібником, майже не вживав спиртного. Виняткова воєнна доблесть Сірка увійш ла в легенду. Сірко брав участь у селянсько/козацьких повстаннях X V II століт­ тя, як і переросли у визвольну війну проти ш ляхетсько/польського панування. А ж вісім разів обирався Сірко кош овим Запорозької Січі. Ж одно­ го разу не зазнав він поразки у походах проти турецько/татарських завойовників. Ц е підтверджують ново/знайдені історичні джерела. З підручника історії. ♦ Позначите о р ф о гр а м и у в и д іл е н и х с л о в а х . П о я с н іть н а п и с а н н я ц и х с л ів .

рЖ Г(4 68 . П ер епи ш іть, від поданих у дуж ках сл ів утворю ю чи склад н і • при км етни ки . П означте у с л о в а х вивчені о р ф о гр ам и .

1. (Синій і жовтий) братчики — квіти лісові, як знамена ки��вські в молодій траві. (Д. Павличко). 2. Братки — фіалка (ж овтий, біли й і синій) під соснами. ( М .Д о л е н го ). 3. У Карпатах ростуть (високі гори) трави; тирлич жовтий і тирлич хрещ атий. (З довідника ). 4. А в д оли ­ ні, а в долині там дзвіночки (ясний, синій). (К. Перелісна). 5. А соняшник (золота голова) лице за сонцем поверта. (В. Сосюра). ♦ П о я с н іть р о зд іл о в і зн а к и у р еченні з о д н о р ід н и м и ч л е н а м и .

ІШ

469.

П р оч и тай те т е к с т , в и зн ач те його те м у й головну дум ку. Д о б е ­

ріть заго л о в о к.

У нього б уло рідкісне ім ’ я і дивовижне прізвищ е. Так само дивовиж ні б у л и його картини. З вали його А р х и п К у їн д ж і. Татарською мовою це означає «зо ло ти х справ майстер». Трирічним А р х и п лиш ився сиротою. Загинути не дали добрі люди. К оли став дорослим, вирішив вивчитися на худож ника, для цього й подався у Петербург. Д ля вступу в Академ ію мистецтв юнак не мав потрібних знань. П рийняли його за талант. Провчився К уїн д ж і не дуж е довго. У се життя він писав картини, як ум ів. А л е вмів таке, щ о н ік ом у б ільш е не вдавалося. М іг зобразити, як устає над рікою туман, як переливається сріблом іній, як світло-рожевими стають на світанку снігові замети. Найвідоміш а з-поміж картин К уїн д ж і — «М ісячн а ніч на Д н іп р і». Велично тече широка глибоководна річка. Вода атласною стрічкою сяє у місячному сяйві. Дрімають на березі біляві хатки під солом яними стріхами. А над землею височіє безконечне, бездонне небо. Сяє молодий м і­ сяць. Переливаю ться сріблом краєчки хмар. К ож ном у, хто бачить полотно, здається, що він сам птахом летить над землею , вслухається у нічні шерехи, бачить переливи світла, дихає ароматом трав, квітів, ріки. За Г. Вєтровою. ♦ В и з н а ч т е у т е к с т і с к л а д н і п р и к м е тн и ки . П о я с н іть їхн є н а п и с а н н я . ♦ В и з н а ч т е с т и л ь т е к с т у , св о ю д у м к у д о в е д іт ь . ♦ В и з н а ч т е , я к и й ти п м о в л е н н я п о к л а д е н о в о с н о в у т е к с т у . З ’ я с у й т е д о п о м іж н и й ти п м о в л е н н я . С в о ю д у м к у д о в е д іт ь .

уж иваю чи ск л а д н і^ р и к Пм 1тн и ки СТУ’ 3 3 С к л а д е н и м п лан о м н а п и ш іть п е р е к а з,

4 7 0 . П рочитайте заголо вки творчих ообіт п о є д н а н н я я к и х типів м о в л е н н я ) ви обпали б ! п Г я в л е н н я (або тв о р ів ? Свій вибір О бґрунтуйте. працюючи н ад кожним із

• Наша мандрівка зимовим лісом. • Зимовий сад від інею пухнастий. • Лісова красуня ялинка.

р и с т а й т е кіл ька с к л а д н и х п р и к м е тн и ків . М

ВаНН’ Р03П0ВІДЬ т а о п и <=- В и ко -

П р о ч и та й те в ір ш . Щ о ви «по бачили» і «по чули »? С к л а л іт к

* * * с а д у (Лісу, річки с те п ^ ТЯК шпА ™ «по чув» з и м о в у п р и р о д у . З а

-

-

‘ ЬКЛаДІТЬ УСНИИ опис

б а ж а н н я м ’ *пп И°-Г° п р о с л у х а є ' «побачив» і

ф о то гр а ф ію з и м о в о го Т е р н о п о л я .

ИШ'ТЬ п о д а н у в п ід р у ч н и к у

Зима. Мороз. Н ім ує поле. З ак ляк ла річка в берегах. І вкрите льодом віття голе Тихенько дзвонить на вітрах. А. Григорук.

§32

П Е Р Е Х ІД прикм етників

в ІМЕННИКИ

В ^ н а Г ;^ аЙв^ и Р Г н НаНчЯа ю?ь0 Т ~ ^ " ТСТ« ™ — „„я. слова? озн ачаю ть. Я ким и ч асти н ам и м ови є виділені

Л ю блю дорогу, щ о вперед веде, 1 подорожніх бережу людей.

тт .

о. Довгий.

На ґанку сиділа знайома нам панна. М . Старицький.

Н едалеко і неблизько в л іс і лю тий жив вовчисько. За В. Лучуком.

Бересток зустрічав подорож­ ніх могутньою своєю зеленню. За Т. Осьмачкою.

На перехресті він здибав зна­ йому. М . Старицький.

Лим онний сік вечірньої зорі у лю том у над Києвом розлито. Є. Гуцало.

П р и к м етн и к и м о ж уть у т р а ч а т и зд атн ість в и р а ж а ти о з н а ­ ки п р е д м е та і н а б у в а ти зд а тн о сті н а зи в а ти п р ед м ети і яв и ­ щ а . Т ак і п р и км е тн и к и п е р е х о д я ть в ім ен н и к и . У м о в л ен н і вони вж и ваю ться для н а зи в а н н я осіб а б о п р ед м етів і м о ­ ж уть м а ти при собі о зн а ч е н н я . П о р івн яй те:

ч е р г о в и й учень — с т а р а н н и й ч е р г о в и й ; хв о р и й юнак — слухняний х в о р и й ; в и х і д н и й день — о ч ік у в а н и й в и х і д н и й ; у ч и т е л ь с ь к а к ім н а т а — нова у ч и т е л ь с ь к а . 4 7 2 . П ро ч итай те. Д о виділених сл ів п о с та в те питання, з ’я су й т е їх н є л екси чн е зн ач ен н я . Яким и ч асти н ам и мови є ці сл о в а у р еч ен н я х?

1. І тільк и той, у кого серце чуле, хто вміє берегти своє м инуле і вміє ш анувать своє сучасне, ли ш той м айбутнє виверш ить прекрасне. ( М . Чубинський). 2. Там місяць, наче вартовий, на промінь сперся, мов на кий. (Б. -І. Антонич). 3. Треба б уло б хворому перед сном дати калини з медом. ( Олесь Гончар). 4. Два недужих сіли й казан борщу з’ їли . 5. Був у К ощ ія гаманець, в нім повно золотих. (Народна творчість). 4 7 3 . П р о ч и тай те. В и зн а ч те п р и км етни ки , які в поданих реченнях є ім енни кам и. Свою дум ку д о в е д іть . Укаж іть відмінки цих сл ів .

1. Не буде більш е бідних і багатих, земля всіх нагодує. ( М . Коцюбинський). 2. Відш у­ каю найдужчих і з ними в майбутнє піду. (Л . Забашта). 3. Складне згортається в просте. (М . Пасічник). 4. Не скупий володіє багатством, а воно ним. 5. Потрібний, як лисому гребінь. 6. Ц е такяй, що не уступить ні кінному, ні пішому. (Народна творчість). 7. Вперед м ерщ ій, вперед, м ій карий! Руслан ВИГОВСЬКИЙ. (М. Чирський). 8. І для лю бої розмови мила Щ асливого майбутнього! вийшла на поріг. (В. Сосюра). ♦ В и з н а ч т е , як и м и ч а с ти н а м и м ови є в и д іл е н і с л о в а у ф р а з е о л о г із м а х : як м о к р е горить; заганяти на с л и з ь к е ; пасти з а д н іх ; переливати з пуст ого в п о р о ж н є . Р о з к р и й т е з н а ч е н н я ф р а з е о л о г із м ів , у с н о с к л а д іт ь із ни м и р ечен н я.

4 7 4 . З і сл о в ам и кош овий, військовий, м олод а, набереж н а ск л а д іть і зап и ш іть по д в а речення та к , щ об ці сл о в а були й ім енни кам и, і прикм етникам и. ♦ Я ки м и ч а сти н а м и м ови є с л о в а , щ о с т а н о в л я ть н а зв у за м а л ь о в к и Р. Виго в с ь к о го . Д о б е р іть щ е о д н у н а зв у д о м а л ю н к а.

221

ОСОБЛИ ВОСТІ БУДОВИ РО ЗДУМ У З в ’я з н е м о в л е н н я Ч и та н н я • Г о в о р ін н я

Усний докладний переказ розповідного тексту, що містить роздум

475^ П ро читай те байку Е з о п а . Які ти пи мовлення п о єд н ан о в ї ї т е к с т і? Який тип м овлення є о сн о в н и м ? Сво ю дум ку д о в е д іть . Д о якого ти пу мовлення належ ить виділений ур и в о к? Чому ви та к в в а ж а є те ?

Х ліб о р о б о в і діти м іж собою не м и р илися. Б атько їх часто умовляв, але слова не допомагали. Тоді хлібороб вирішив вплинути на них ділом і сказав принести в’ язк у різок. К оли в’язк у принесли, батько наказав дітям зламати її. Т і не зм огли цього зробити. Батько розв’ язав в’ язк у і дав кож ному по різці. Сини легк о переламали їх. Тоді батько промовив: «Будьте завжди дружними, тому що тільки злагода робить лю дей сильними й неперемож ними!» Отже, важко подолати лю дей, коли між ними панує згода.

Змістом р оздум у є встановлені лю диною пр ичино вонаслідкові зв'язки м іж предметами та явищ ами. Д о р о з д у м у м о ж н а п о став и ти з а га л ь н е пи тан н я ч о м у ? Наприклад: Н е д р у ж н и х л ю д ей л е гк о перем огт и ( ч о м у ? ), т ом у що незгода р о б и т ь ї х с л а бк и м и й безп орадним и .

Роздум буває р о з г о р н у т и й і с т я г н е н и й . Р о з г о р н у т и й роздум складається з трьох частин. У перш ій висловлюється д у м ка, яку потрібно довести, — т е з а . У другій частині - д о к а з (або кілька доказів) на доведення тези. У третій — міститься в и с н о в о к . Такий роздум називається р о з д у м о м - д о в е д е н н я м . С т я г н е н и й р о зд ум -д о в ед е н н я складається з двох частин: т е з и й д о к а з у (доказів). 476.

Р о зд и в іться сх е м и . В и ко н ай те подані після них зав д ан н я .

С Х Е М А Р О З ГО РН У Т О ГО Р О З Д У М У -Д О В Е Д Е Н Н Я Щ о з ц ьо го Ч ом у?

Доказ То м у щ о, о с к іл ь к и ...

Ь

в и пли ває? Т ак и м чи н ом , о т ж е ...

С Х Е М А С ТЯ ГН Е Н О ГО Р О З Д У М У -Д О В Е Д Е Н Н Я Ч ом у?

Доказ

То м у щ о , о с к іл ь к и , а д ж е , б о ...

♦ Д о кож но ї з п о д а н и х т е з д о б е р іт ь д о к а з і у с н о п о б у д у й те р о зд у м и д о в е д е н н я — с т я гн е н и й і р о зго р н у ти й .

Б е р е ж и ч е с т ь з м о л о д у , т ом у що в и п р а в л я т и д о п у щ ен і в м о ло до ст і п о м и л к и буває дуж е важ к о. (С тягнений роздум;. Б е р е ж и ч е с т ь з м о л о д у , тому що в и п р а в л я т и п ом и лки м о л о д о с т і б у в а є д у ж е в а ж к о . О т ж е , н а м а г а й с я не п о р у ш у в а т и п р а в и л л ю дського с п і в ж и т т я вж е зм алку. (Р озгор н ути й роздум,).

• Найрідніш ою людиною для кож ного є мати, тому що ... . • Спілкування рідною мовою має приносити радість, оск ільк и ... . • Володіти ком п’ ютером сьогодні необхідно, через те що ... .

ЯОО ^ ° °

Н АПИСАННЯ Й В ІД М ІН Ю В А Н Н Я П РІЗВИ Щ

4 7 7 . П р о ч и та й те і з р о б іть в и с н о в о к : чи в і д м і н ю ю т ь с я ч о л о в іч і п р із в и щ а н а -енк (о ), -чук, -ук? Ч и в ід м ін ю ю т ь ся ж ін о ч і п р із в и щ а з ц и м и с у ф ік с а м и ?

Зверніться до Олега Костенка. Передайте Петрові Бондарчуку. Порадьтеся з Іваном Сидоруком.

Спитайте в Оксани Костенко. П оясніть Олені Бондарчук. Домовтеся з М арією Сидорук.

♦ Чи відм іню ю ться чоловічі п р ізв и щ а з нульовим закінченням і основою на пр и го ло сний (Білаш, Ш евч ук)? Чи в ідм іню ю ться жіночі п р ізви щ а на п р и го л о сн и и ? ♦ П р о в ід м ін я й т е у с н о : Ніна Іщ енко, Петро Іщ ен ко , Н а за р ій Я р е м ч у к , Світлана Я рем чук, Л е с я Лупій, О л есь Л упій.

4 7 8 . П ро ч итай те. Д о бер іть і зап и ш іть по д в а прізви щ а — чоловіка й жі��ки — прикм етникового походж ення. В и діл іть у п р ізви щ ах с у ф ік си .

П р ізви щ а п ри км етн и кової форми на -с ь к и й , -з ь к и й , ц ь кий посідають третє (п ісля прізвищ на -енко та -чук, -у к) місце серед українських прізвищ. Пош иреним типом родових прізвищ є найменування, утворені від назв населених пунктів з допомогою суфіксів - с ь к ( и й ) , - ц ь к ( и й ) , - з ь к ( и й ) : Л ю б о м и р с ь к и й (в ід Л ю б о м и р с ь к ) , П о р и ц ь к и й (від П о р и ц ь к ), О с т р о з ь к и й (від О с т р о г).

За Л. Масенко.

223

Росій ські п р ізв и щ а п р и к м е тн и к о в о ї ф ор м и п е р е д а єм о з д о тр и м а н н я м нор м у к р а їн с ь к о го п р а в о п и су . Р о сій сь к а л іте р а е п е р е д а єть ся у к р а їн с ь к о ю є: • я к щ о в у к р а їн с ь к ій м ові є сп о р ід н е н е сл о в о з постійним і: р о с. Р е п и н — у к р . Р є п і н ( б о р іп а ); • у суф іксах -єв, -єєв, якщ о вони стоять після ш иплячих, р а б о ц: рос. Бондарев — у к р . Бондарєв, рос. П лещ еев — у к р . П л е щ єє в . Р о сій сь к у л іт е р у и п е р е д а є м о у к р а їн с ь к о ю и: • після ш и пл ячи х та ц : р о с. С а ж и н — у к р . С а ж и н , рос. П у щ и н — у к р . П у щ и н , р о с. Синицьін. — у к р . С и н и ц и н ; • я к щ о в у к р а їн с ь к ій м ові є сп о р ід н е н е сл о в о з и: рос. Т и х о м и р о в — у к р . Т и х о м и р о в (бо т и х и й і м и р ); • У су ф ік с а х -и к -, -иц-, -и ч-, -и щ -: рос. С т а р и к о в — у к р . С т а р и к о в , рос. К у н и ц и н — у к р . К у н и ц и н , рос. Г а н и ч — у кр . Г а н и ч , рос. Р а д и щ е в — у к р . Р а д и щ е в . Л іт е р і е в р о сій с ь к и х п р із в и щ а х в у к р а їн с ь к ій м ові від п о в ід аю ть: • б у к в о с п о л у к а й о (якщ о е п о зн а ч а є [йо]): С о л овй ов; • б у к в о с п о л у к а ьо (якщ о е п о з н а ч а є м 'якість п о п е р е д ­ нього пр и го л о сн о го та [о]): Корольов. А п о ст р о ф у п р із в и щ а х у ж и в а є ть с я з а п р а в и л а м и у к р а їн с ь к о го п р а в о п и су . 4 7 9 . П ро ч итай те. П оясніть напи сання ро сій ських п р ізви щ п р и км ет­ никової ф о р м и .

Лєсков, Чехов, Бєлов, Лєрмонтов, Купрін, Ж итков, Муравйов, Снегірьов, Іл ьїн , А л я б ’ єв, Ананьєв, Ч онкін, Г у р ’ їн, Григор’ єв. 4 8 0 . З а п и ш іть прізвищ а з а ал ф а в іто м , уставляю чи на м ісці крапок пропущ ені л ітер и або ап о стр о ф . ІП ..Ш К ..Н , Б ун ..н , Б лохС н , Турчан..нов, Тат..щ ев, Ф ..л ..п о в , Н ..к ..т ін , Г о л ..ц ..н , В а в..лов, Ш а л я п ..н , Б абк ..н, М ечн..ков, Я ков л..в , Єрм ..лов, Т ур г..н ..в , Л еон т..єв, Н..красов, М едв..д..в, Л апт..в, Андр..в, Ш ..ряєв, Селезн..ов, А л ..о х ін , А н ан ..їн , Арєф..єв, М ар..їн, Л ук ..я н ов , Трет..яков.

П р ізв и щ а п р и к м е тн и к о в о ї ф о р м и н а -ов, -ев (- єв ), -ів (-їв), -ін ( - ї н ) в ід м ін ю ю ть ся як ім е н н и к й д р у г о ї в ід м ін и , за в и н я тк о м о р у д н о г о в ід м ін к а : В и н о г р а д о в и м , Г а р и іи н и м , Іл ь їн и м . 481.

П е р е п и ш іть , у с т а в т е п р о п у щ ен і л іт е р и . В и з н а ч т е відм інки

Ч ф І^ В И Щ .

1. М альовнича пр..рода У к р аїн и надихала на зображ ення поет..чних кра..видів худ ож н и к ів Василя Т роп ..н ..н а , М и к о лу

а

Н..’ст..рова, А рхи п а Куїндж і. (З календаря). 2. П ід час навчання в А кадем ії мистецтв Віктор Васн..цов познайомився і Іл л е ю Р..піним, М иколою П ол..новим , Василем Сур..ковим та іншими живописцями. (/. Войцехівська). 3. П р ем ’ єра опери Петра Іл л іч а Ч айковського «Євгеній О н ..гін » в Києві відбулася 1884 року. (З календаря). Г ^ . 4 8 2 . П ерепиш іть, уставляю чи пропущ ені л ітер и .

1. Ти учень Лисенка, ти України син. А л е з рідні тобі і муж ній Бород..н (М. Рильський). 2. Відомим фахівцем з географії України був М икола Дм..трієв. (З підручника). 3. Найперша радянська ЕОМ була створена в Києві Сергієм Олексійовичем Л..б..д..вим. (Зжурналу). 4. А друг мій Миша А л..к с..єв мені Марлинського читав. (М. Рильський). С к л а д іт ь і з а п и ш іть в и с л о в л ю в а н н я на т е м у «Щ о я зн аю п ро п оход ж ен н я <з св о го прізвищ а».

у \ Я к ви г а д а є т е , чи в п л и в а є п р ізв и щ е на д о л ю л ю д и н и ? С в о ю д у м к у о б ґр ун * т у й т е й о б го в о р іть з о д н о к л а сн и к а м и .

ЗАПИТАННЯ І ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ ▼

▼----------

► ►Щ о означає прикметник? На я к і питання відповідає? ► ►Складіть усне висловлювання на тему «Д л я чого вивчають прикметники? ». ► ►Н а як і розряди за значенням поділяю ться прикметники? ► ►Проаналізуйте 2 -3 тексти в підручнику зі свого улюбленого пред­ мета щодо використання в них прикметників. Свої висновки запишіть. ► ►К оли відносні прикметники стають якісними? Наведіть прик­ лади. ► ► П р и км етн и к и як о го р озряду м аю ть ступені порівняння? Наведіть приклади. г ► ►Прикметники якого розряду мають коротку форму? Наведіть приклади. У чому полягає відмінність м іж повними і короткими формами прикметника? ► ►Я к и м и способами творяться прикм етники? Н аведіть при­ клади. ► ►Пригадайте поетичні твори, я к і ви вивчали цього року на ур ок а х ук р а їн сь к о ї літер а тур и . Я к и й із н и х ви запам ’ я тали найбільш е? Випиш іть із нього два прикметники і зробіть їхн ій розбір як частини мови. ' ► ►Порівняйте іменник і прикметник. Щ о в них спільного і що відмінного? За як ої умови прикметники переходять в іменники? ► ►Складіть лін гвісти чн у казку про друж бу Іменника та П рикм ет­ ника.

225

ЧИСЛІВНИК

Іван СКОЛОЗДРА. На своєму полі (фрагмент)

§34

ЧИ СЛ ІВН И К Я К Ч А С Т И Н А МОВИ. К ІЛ Ь К ІСН І Й П О Р Я Д К О В І ЧИ СЛ ІВН И КИ . Ч И СЛ ІВН И КИ П РОСТІ, СКЛАДНІ Т А СКЛАДЕНІ

4 8 3 . П ро ч итай те. Д о вид ілени х сл ів п о с та в те п и тан н я . Щ о ці сл о в а о зн ач а ю ть ? Д о яких ч асти н мови н ал еж а ть?

Військо Запорозької Січі складалося з тридцяти восьми куренів. На початку визвольної війни під проводом Богдана Х м ельниц ького військо нараховувало вісім тисяч козаків. С ічове військо часом с п лу ту ю т ь з реєстровим козацьким військом, яке польський король створив із найманців. Ц я армія мала шість полків по одній тисячі козаків у кожному. Н а п очатку війни проти п о льс ьк о ї ш л я х т и один з п олків реєстрового козацтва перейшов на бік Х м ельниц ького. Інш і п ’ять полків приєдналися до січовиків пізніше. В и звольн а війна ук р а їн ськ ого народу під проводом Богдана Х м ельн и ц ького розпочалася 1648 року. З підручника історії. ♦ Щ о п е р е д а ю ть ц и ф р и на п и с ь м і? Чи м о ж н а з а п и с а т и це с л о в а м и ? Я ки м и ч а с ти н а м и м ови є та к і с л о в а ? ♦ Чи є ч и сл ів н и к с а м о с тій н о ю ч а с ти н о ю м о в и ? С в о ю д у м к у д о в е д іт ь . ♦ З ’я с у й т е с т и л ь т е к с т у . Я к е з а в д а н н я в и ко н ую ть у н ь о м у ч и сл ів н и к и ?

Щ Чи є у в а с у л ю б л е н е « щ а с л и в е » ч и с л о ? С к л а д іт ь в и с л о в л ю в а н н я , у як о м у ♦ п о я с н іть , чо м у воно в ам п о д о б а є т ь с я .

ЧИСЛІВНИК — самостійна частина мови, яка означає число, кількість аб о порядок предметів при лічбі. Числівник відповідає на питання скільки? ко тр и й ? к о тр а ? к о тр е ? к о тр і? Наприклад: вісім , о ди на дця т ь, с т о т ридцят ь, д в а н а д ц я т и й , сорок т рет я, д е в ’я н о с т о сьоме.

4 8 4 . П рочитай те. Укажіть речення, у якому числівники п ер ед аю ть конкрет­ ну інф орм ацію про кількість п р е д м е ­ тів У Я К И Х реченнях числівники о з н а ­ чаю ть пр и б ли зн у кіл ькість і вж ива­ ю ться для о б р азн о сті й в и р азн о сті? • Тарасові Ш е в ч е н к у встановлено сім сот д в а н а д ц я т ь п а м ’ я т н и к ів в У к р а їн і і сім д еся т п ’ ять за кордоном у д в а д ц я т и ш е с т и к р а їн а х с в іт у . Зокрема у С Ш А - чотири, Ф р ан ­ ції — три, Р осії — п ’ ять, М олдові — два.

З довідника.

• Хай викидає вишня цвіт і двісті л іт , і триста літ. О. Кононенн

• Сусід наш по баштану — дід, йому під вісімдесят літ. *

Д. Білої

У м о в л ен н і числівники в и ко н ую ть д ві ф у н к ц ії: • і н ф о р м а т и в н у (п о в ід о м л я ю ть п р о к іл ь к ість 41 гось) — у ви сл о в л ю в ан н ях у с іх стилів, а н а й ч а стіш е — наук* вого, о ф іц ій н о -д іл о в о го , п у б л іц и сти ч н о го ; • е к с п р е с и в н у (н а д а ю ть о б р а зн о сті, в и р азн о сті) ви сл о в л ю в ан н я х р о зм о в н о го й х у д о ж н ь о го стилів (входя д о ф р а зе о л о гізм ів , пр и сл ів'їв). 485.

П ро читай те ф р а зе о л о гізм и , п о ясн іть значення кож ного. В и зна

те числівники. Я ка їхня роль?

Два чоботи пара. Сім міш ків гречаної вовни. Не мати дев’ ят клепки. Н а всі чотири боки. До сьомого поту. ♦ 3 д в о м а ф р а з е о л о гіз м а м и у с н о с к л а д іт ь р е ч е н н я . У як о м у с т и л і м о влен в ж и в аю ть ся ф р а з е о л о гіз м и ?

З а зн ач енням

і гр а м а т и ч н и м и о з н а к а м и

поділяю ться н а к і л ь к і с н і Кількісні в ід п о в ід а ю т ь

та

чи слівни і

порядкйві.

числівники о зн а ч а ю ть число а б о к і л ь к і с т і н а п и т а н н я с к іл ь к и ? [т р и , одинадцяті

т р и д ц я т ь чотири, п ’ятеро, три сьомі).

П о р я д к о в і чи слівни ки о зн а ч а ю ть п о р я д о к предм і при л ічбі і від п о в ід аю ть н а пи тан н я кот рий? котра, кот к о т р і? (т ре т ій , о ди н а дц я т а , т ри дц я т ь четверте, два цяі

К іл ь к іс н і ч и сл ів н и к и зм ін ю ю ть ся з а в ід м ін к а м и . П о ­ р я д к о в і ч и сл ів н и к и зм ін ю ю ться з а р о д а м и , ч и сл а м и та в ід м ін к а м и . Ч и сл ів н и к и б у в а ю т ь р ізн и м и ч л е н а м и р е ч е н н я : Д в о є т рет ього не чекають. (Народна творчість). С в іт ш ирокий, а "мати о дн а ! ( П . Осадчук). Вісім_ с и н ів вдова мала, а д е с я т у дочку. (Народна творчість). 4 8 6 . П ер еп и ш іть. Н азвіть кількісні й порядкові числівники. В и зн а ч те відм ін ки к іл ь к існ и х ч и сл ів н и к ів . З ’я с у й т е р ід , ч и сл о й відм інки порядкових.

• _

1. І хоч у ��віті сторони чотири, я тут ж иву, бо я цей край лю блю . (Л. Костенко). 2. Заж урилась моя п а р та ,'тр етя парта од вікна. (Б. Олійник). 3. Тринадцять руж під вікнами цвіло, тринадцять руж — чотирнадцята біла. (М . Вінграновський). 4. їд у з другом до , третього цруга у гості. (Д. Іванов). ♦ В о с та н н ь о м у реченні п ід к р е с л іть чл ен и р е ч е н н я . З ’я с у й т е с и н та к с и ч н у р о ль ч и сл ів н и к а.

К

4 8 7 . В ід кожного з по значени х ц иф рам и чи сел утвор іть кількісні й порядкові числівники, зап и ш іть їх . 3 4 — т ри дц я т ь чот ири, т ри дц я т ь четвертий.

1 6 ,2 1 ,4 5 , 103.

♦ З а п и ш іть с л о в а м и д а т у і рік с в о го н а р о д ж е н н я . П о с та в те п и та н н я д о

з а п и с а н и х ч и сл ів н и ків.

( ) 4 8 8 . П р о ч и тай те. Кількісні й порядкові числівники випиш іть у дві Ш колонки. Які сл о в а не увійш ли д о ж одної з колонок? Ч ом у?

Ш ість, шестірка, шестеро, одна шоста, ушосте, щ естірдя, сотня-, сто, сотий, усоте, одна сота, половина, одна друга, подвійнийг переполовинений, погдруд^ другий, двоє, двійка, два. ♦ Н а з в іт ь - ч а с ти н и м о в и , які м о ж у ть м а ти ч и с л о в е з н а ч е н н я . Н а в е д іт ь п р и к л а д и сл ів ц и х ч а с ти н м о в и .

■ М |

К іл ькісн і чи слівн и ки поділяю ться н а р о з р я д и : « ц і л і ч и с л а (о зн а ч а ю ть кількість п р ед м е тів у ц іл их о д и н и ц я х ): п ’я т н а д ц я т ь , сорок; • д р о б о в і (о з н а ч а ю ть к іл ь к ість ч а сти н , в и д іл е н и х у скл ад і ц іл о го ): дві ц іл і і ч от ири сьом их, півт ора , п ів т о р а ст а ; • з б і р н і (означаю ть кількість пр ед м етів , я к у сп р и й м а ­ єм о як єдине н еп од ільн е ц іл е): троє, шестеро, десятеро. З б ір н і ч и сл івн и ки утв о р ю ю ться тіл ь к и в ід ч и сл ів н и ків т а ч и с л ів н и к а т р и д ц я т ь . Д о з б ір н и х н а л е ж а т ь чи слівни ки обоє, о б и д в а , о б и д в і. В ід д е я к и х зб ір -

два-двадцят ь

28

н и х числівників утвор ю ю ться чи слівни ки з пестли вим з н а ­ ченням : дв ій к о , т рійко, п ’ят ірко. Зб ір н і числівники вж иваю ться з ім е н н и к а м и , які: • € н а з в а м и істо т ч о л о в іч о го р о д у ( п ’я т е р о х л о п ц і в , четверо коней, оди на дцят еро к о з а к ів );

• н а л е ж а ть д о четверто ї відм іни (шестеро каченят , семеро оленят);

• є н а зв а м и неістот се р е д н ь о го р о д у (двоє імен, т роє вікон ); • у ж и в аю ть ся тіл ьки у ф о р м і м н о ж и н и (двоє нож иць, троє дверей).

З ім ен н и к а м и ж ін о ч о го р о д у т а ім ен н и кам и чоловічого р о д у — н а зв а м и н еісто т зб ір н і чи слівн ики не вж и ваю ться. З а б у д о в о ю числівники по д іляю ть н а п р о с т і , с к л а д н і та с к л а д е н і . • Прості м а ю ть один к о р ін ь: два, п ’ять, десятеро, сорок, сто;

• ск л а д н і у тв о р е н і п о єд н а н н я м д в о х к о р е н ів : п ’я т д е с я т , ш іст де сят , в іс ім де ся т , д е в ’я н о ст о , дв іст і;

• с к л а д е н і у тв о р е н і з д в о х і б іл ь ш е п р о сти х і с к л а д н и х числівнників: сорок три, д в а д ц я т ь вісім , с т о п ’я т д е с я т три, с ім с о т ш іст д е с я т чот ири т и ся ч і, т р и четверті.

Яків ГНІЗДОВСЬКИЙ. Яблука у кошику

С к л ад н і числівники п и ш е м о р а з о м : п ’я т д е ся т , в ісім со т , чотириста.

С к л ад ен і числівники п и ш ем о о к р е м о : двадцят ь чотири, д віст і дев я н о с т о три, дві п ’я т і, три цілі і вісім сот их. п Р °ч и та й те . В и зн а ч те числівники, щ о позначаю ть цілі ч и сл а, Дробові й збірні.

1. Ми іш ли через поле двоє. (В . Сим оненко). 2. Сідай швидко на коня: ще сто м иль махнем до дня! (С. Р уд ансь кий ). 3. Х то з нас перший ґедзя кинув? І я з запалом, та й ти огонь-петрович! Тобі слово, ти — десятеро. ( П а н а с М и р н и й ) . 4. Всі зайці вовків бояться, йде один, а бачать — двадцять. (/. Січ ов и к ). 5. Лісорубів тих у л іс і налічив я двадцять вісім . (М . П о з н а н с ь к а ) . 6. Х о ч запаси води на З ем лі величезні, на прісну воду припадає ли ш е два й одна друга відсотка. (Я . К равчук ). 7. Н а частку У країни припадає п ’ ять і сім десятих відсотка п лощ і Європи. (Ф. З аст авний). ♦ В и з н а ч т е ч и сл ів н и ки п р о с ті, с к л а д н і т а с к л а д е н і.

♦ Визначте ф разеологізм , поясніть його значення. ♦ В и з н а ч т е ч и сл ів н и ки у ф р а з е о л о гіз м а х : два чоботи - пара; с ім п ’ятниць на тиждень; тридцять срібняків; в сто очей дивитися. Р о з к р и й те зн ач е н н я ф р а з е о л о гіз м ів . О п и ш іть гр а ф іч н у р о б о ту Я . Г н із д о в с ь к о го , р е п р о д у кц ія я к о ї р о зм іщ е н а на п о п е р е д н ій с то р ін ц і, уж и ваю чи ч и сл ів н и к и р ізн и х р о зр я д ів .

4 9 0 . Утвор іть і зап и ш іть сл о в о сп о л уч ен н я , вибравш и з дуж ок потрібне сло в о.

Д воє вікон. Двоє (друзів, книж ок); троє (будинків, пташенят); четверо (очей, днів); п ’ ятеро (сестер, братів); шестеро (маш ин, к оліс); семеро (возів, саней). ♦ Вибір іменників обґрунтуйте. 4 9 1 . П р оч и тай те сл о в о сп о л уч ен н я . У яких із них кількісні числівники можна за м ін и ти на відповідні з б ір н і? П о я сн іть , чом у та к а зам ін а нем ож лива у всіх випадках.

Ш ість друзів; дві ш коли; дві руки; три зошити; чотири ф ло­ мастери; дванадцять дискет; десять однокласників; сорок учасників; п ’ ятдесят спортсменів; сімнадцять років; п ’ ятнадцять танцюристів; двадцять п ’ ять яблук. 4 9 2 . В ід га д а й т е з а га д к и . П ерепи ш іть їх , на м ісці крапок уставляю чи числівники, д е мож ливо, збірні. ЗРАЗОК

Н осят ь мене чотири ноги, показують двоє очей, двоє вух

в мене слуха, а я в с іх везу. (К ін ь). 1. Стоїть дуб, на ньому ... (г іл к а ) , на кож ній гіл ц і п о (гніздо), в кож ному гнізді по .... (пташ еня). 2. Сам чорен, та не ворон, є ... (р іг), а не бик, ... (нога), та без копит. 3. У ... (м ати) по .... (син). Ім ен н и ки при д р о б о в и х ч и сл ів н и к а х за в ж д и вж иваю ться у р о д о в о м у в ід м ін к у о д н и н и : три чет верт і кілограм а, трьом четвертим кілограма.

493.

П еред ані ц иф рам и чи сла зап и ш іть сл о в ам и .

2/3 кілом етра,

0,14 гектара, 0,58 центнера, 0,25 тонни.

♦ В и з н а ч т е відм ін ки ім енни ків при д р о б о в и х ч и сл ів н и к а х. ♦ П о зн а ч те в с л о в а х о р ф о гр а м у «м 'який знак».

М 'який з н а к п и ш е м о після л ітер и т л и ш е в кінці чис­ л івн и ків п ’я т ь - д е в ’я т н а дц ят ь , а т а к о ж двадцят ь і т р и д ­ ц я т ь . У с е р е д и н і с к л а д н и х ч и сл ів н и к ів ( п ' я т н а д ц я т ь , п 'я т д есят , ш іс т со т , д ев ’я т со т ) м 'яки й з н а к н е п и ш е м о . О рф ограм а « м ’ як и й зн а к »

4 9 4 . П ер еп и ш іть п р и сл ів ’я, на м ісці крапок у с т а в т е , д е потрібно, м ’який зн ак.

1. П ’ят., разів засумнівайся, а тоді до д іла збирайся. 2. У ведмедя десят.. пісень, і всі — про мед. 3. Розумна голова прогодує краще, ніж п ’ят..десят.. лін и ви х рук. 495. П ер епи ш іть, ч и сл а п е р е д а й те сл о в ам и . В и зн а ч те числів! Ч ь ники на позначення цілих чи сел і д р о бо вих. Укаж іть числівники прості та с к л а д е н і.

Найбільш а ріка України — Дніпро. Довжина Славути — 2 285 км. Інш і великі річки України такі: Південний Буг, Дністер, Дунай. Довжина Південного Б угу — 792 км, Дністра — 1 362 км, Дунаю — 2 850 км, з яки х у межах України — 164 км. Середній річний стік Дніпра становить 53,5 км, річний стік Дністра — 8,7 км, Південного Бугу — 3,4 км. ,

3 підручника географії.

♦ П о зн а ч те в с л о в а х о р ф о гр а м и «велика літера» т а «м ’який знак». ♦ П о ясн іть за кін ч е н н я ім енни ків д р у го ї в ідм ін и у ф о р м і р о д о в о го в ід м ін к а . ♦ В и зн а ч те р е ч е н н я , у с к л а д н е н е о д н о р ід н и м и ч л е н а м и , п о я с н іть р о зд іл о в і зн а к и в ньому.

V

VIII

^?,УИнська фортеця, збудована І століттях на березі Дністра І

& О К ^

В ІД М ІН Ю В А Н Н Я К ІЛ Ь К ІС Н И Х Ч И СЛ ІВН И К ІВ

Кількісні числівники ви р а ж а ю ть поняття ч и сл а, то м у ф о р м о д н и н и та м н о ж и н и , т а к са м о , як і р о д у , вони не м а ю ть (крім числівників один і два). О тж е , к ількісні числівники зм іню ю ться тіл ьки з а від м ін­ кам и. 496.

П р о ч и тай те пр и сл ів ’я. В и зн а ч те числівники, з ’я су й т е чи сл о і рід

кожного.

3.

1. Одна ластівка весни не робить. 2. Один цвіт не робить вінка. Розум ного пош ли — одне слово скажи. 4. Від заздрощів одні

прикрощі. 4 9 7 О зн а й о м те ся з табл и ц ею відм іню вання та прави лом . П ерепиш іть п р и сл ів ’я, заміню ю чи циф ри сл о в ам и і став ля чи їх у потрібній ф орм і.

ВІДМІНЮВАННЯ ЧИСЛІВНИКА о д и н (одна, одне, одні)

н. р. ДЗн. Ор. М.

ЧОЛОВІЧИЙ

ЖІНОЧИЙ

СЕРЕДНІЙ

РІД

Рід

РІД

один одного одному як Н. або Р. одним ( на)одном у ( однім )

одна о д н ієї ( о д н о ї) одній одну однією ( одною) (н а )о д н ій

одне одного одному о д н о (о д н е ) одним (н а )о д н о м у (о д н ім )

МНОЖИНА (для всіх родів) одні одних одним як Н . або Р. одними ( н а ) одних

ВІДМІНЮВАННЯ ЧИСЛІВНИКІВ два, три, чотири ЧОЛОВІЧИЙ і СЕРЕДНІЙ РІД Н. Р. Д. Зн. Ор. І М.

232

два двох двом два, двох двома ( н а ) двох

ЖІНОЧИЙ

ДЛЯ ВСІХ РОДІВ

РІД дві двох двом дві, двох двома ( н а ) двох

три трьох трьом три, трьох трьома ( н а ) трьох

чотири чотирьох чотирьом чотири, чотирьох чотирма чотирьох

Числівник оди н стоїть у формі того самого роду, числа й відмінка, що й іменник, із яким він пов'язаний за змістом: о ди н школяр, о дн ого ш коляра; одна дівчи н а , о д н іє ю д івчи н о ю , одне слово, в одном у с л о в і.

1. З 1 ягоди немає вигоди. 2. 1 пальцем голк и не вдержиш. 3. Досить 1 сонця на небі. 4. На 2 панів 1 штани. 5. 2 брехуни 1 правди не скажуть. ♦ Визначте відмінки числівників. 4 9 8 . Усно про відм іняйте сло в о сп о л учен н я : д в а портфелі, д в і ручки, три слова, чотири д е р е в а . 4 9 9 . П ер еп и ш іть п р и сл ів ’я, на м ісці крапок уставл яю чи д іб р ан і з довідки й п о став л ен і в п��трібній ф орм і числівники. В и зн а ч те відмінки числівників.

1. К ін ь на ... ногах, та й то спотикається. 2. Х то мовчить, той ... навчить. 3. За ... зайцями не ж енися. 4. Сидіти між ... стільців. 5. Виїхав на ... колесах. 6. М иш у й ... скиртами не розчавиш. 7. Де більш е ... баб, там торг, де більш е ... , — там ярмарок. Д ва. Три. Чотири. 5 0 0 . О зн ай о м теся з таблиц ею відмінювання та правилам и.

ВІДМІНЮВАННЯ ЧИСЛІВНИКІВ п’ять, шість

н. р. д. Зн. 0р. м.

п'ят ь п ’ятьох, п ’яти п ’ятьом, п’яти п ’ятьох, п ’ять п ’ятьма, п ’ятьома ( н а ) п ’ят ьох, п ’яти

шість ш іст ьох, шести шістьом, шести ш іст ьох, шість шістьма, шістьома ( н а ) ш іст ьох, шести

знахідному відмінку числівники мають відмінка (я к щ о ім е н н и к , із яким сп о л уч а єтьс я числівник, о з н а ч а є н е іс т о т у ) або форму родового відмінка (якщ о ц ей ім е н н и к о з н а ч а є істоту): Зверніть ув а г у : у

форму називного

побачив сім с т о л ів ; з у с т р ів с ім о х о д н ок л а сн и к ів . ♦ Перепишіть прислів’я, на місці крапок упиш іть числівники п ' я т ь або шість у потрібній ф орм і. Визначте відмінок числівника у кожному з речень.

1. Знаю, як свої ... пальців. 2. Винному ... кар не присуджують і його ж ... батогами не б’ ють. 3. Цей набалака, що й до ..! лантухів не збереш. 4. Запасеного на трьох хлопців завжди вистачить на ... дівчат. ♦ Усно пр о відм ін яй те сло во сп о луч ен н я: шість сест ер ; сім нот; вісім оповідань. ♦ Поясніть значення ф р азео ло гізм у тримати за сім ом а зам кам и. 233

щ ш

З числівниками два, т ри, чот ир и в називному відмінку іменники вживаються у називному відмінку множини: Т а було у м ат ері чот ири сини. ( Б. Олійник ).

Якщо числівники означають приблизну кількість, вони вживаються у формі знахідного відмінка і здебільшого стоять після іменника в родовому відмінку множини: б у д и н к ів і з п ’я т ь ; х л о п ц ів із два дц ят ь. 5 0 1 . П ер епи ш іть, ро зкр и й те дужки й п о с та в те іменники в потрібній ф орм і.

1. У два (го ло с) одну співаєм пісню. (А. Перерва). 2. Ой гу л я л и в п олі два (м ороз). (Б. Грінченко). 3. Два (горобець) зерна не поділили. (Б. Грінченко). 4. На світанку спускалися в долину чотири (вершник). ( М . Старицький). 5. Зробив з м ухи три (к ож ух). 6. Не клади два (гриб) до борщу, бо переборщиш. ( Народна творчість). ♦ Р о з к р и й те зн а ч е н н я ф р а з е о л о гіз м ів : два чоботи — пара; три кити; на два фронти; у двадцять чотири години. С к л а д іт ь із ф р а з е о л о гіз м а м и речення (усно).

Збірні числівники д в о є , т р о є, чет вер о і подібні у непрямих відмінках мають форми кількісних числівників два, т ри, чот ири та ін. Збірні числівники обидва, оби дві, о б о є відмінюються, як числівник два. 5 0 2 . П ер еп и ш іть. Подані в дуж ках збірні числівники п о с та в те у п о тр іб ­ ній ф орм і.

1. М атиму в цьому році (троє) китів: городину, коноплі і льон. (М . Стельмах). 2. Хазяйське око побачить більш е, ніж очі (четверо) наймитів. ( Народна творчість). 3. Він кож ному з (п ’ ятеро) вдивлявся пильно в очі. (М . Баж ан). 4. (Обоє) стало жарко. Обоє пекли раків. (С. Васильченко). 5. Така й від (семеро) собак відіб’ ється. 6. Тікав від (восьмеро) вовків, а то копиця сіна. ( Народна творчість). 7. Усього

нас у батька-матері не менше (дванадцятеро) в миску заглядало. (За Олесем Гончаром). ♦ П о я с н іть р о зд іл о в і зн а к и в р ечен н і, у с к л а д н е н о м у о д н о р ід н и м и ч л е н ам и . ♦ В и з н а ч т е ф р а з е о л о гіз м и , п о я с н іть їх н є зн а ч е н н я .

5 0 3 . У сно провідм іняйте сло в о сп о л учен н я .

Семеро х л о п ’ ят; десятеро ш колярів; одинадцятеро учнів; вісімнадцятеро однокласників. 5 0 4 . О зн а й о м те ся з правилом і таб л и ц ею відм іню вання числівників. П р о в ід м ін я й те с л о в о с п о л у ч е н н я : п 'я тд е ся т кроків; триста зошитів; ш істсот учасників.

У складних числівниках на позначення десятків від 50 до 80 відмінюється тільки друга частина. У складних числівниках на позначення сотень від 200 до 900 відмінюються обидві частини. ВІДМІНЮВАННЯ ЧИСЛІВНИКІВ НА ПОЗНАЧЕННЯ ДЕСЯТКІВ н. р. ДЗн. 0р.

м.

ВІДМІНЮВАННЯ ЧИСЛІВНИКІВ НА ПОЗНАЧЕННЯ СОТЕНЬ

ш іст десят ш іст де ся т ьо х (ш іс т д е ся т и ) ш іст десят ьом (ш іст д е ся т и ) ш іст десят ( ш іс т д е с я т ь о х ) ш іст десят ьм а ( ш іст десят ьом а )

д в іс т і двохсот

с ім с о т с ем и сот

д е в ’я т с о т д е в ’я т и с о т

двом ст а м

с ем и ст ам

д е в ’я т и с т а м

д в іс т і ( двохсот ) двом аст ам и

с ім с о т

д е в ’я т с о т

сьом аст ам и (с ім о м а с т а м и )

( н а ) ш істдесятьох (ш іст де сят и )

(н а ) двохстах

д е в ’я т ь м а ­ ст а м и (д е в ’я т ь о м а ­ ст а м и ) (н а ) д е в ’я т и с т а х

( н а ) се м и ст а х

5 0 5 . П ерепи ш іть, на місці крапок у с т а в т е , д е потрібно, м ’який зн ак . Укажіть кількісні скл а д н і числівники на позначення д е с я тк ів і с о те н ь , в и зн а ч те їх н і в ід м ін ки . П о я сн іть о с о б л и в о с ті відм іню вання та к и х числівників.

1. Запорозька чайка вміщ ала від п ’ ят..десяти до сім..десяти чоловік. (В. Богаєвськиії). 2. У кр аїн ськ и й учений А гатангел К р и м ­ ський володів п ’ ят..десятьм а мовами. (З підручника). 3. Ц е був бад..орий, д уж и й ч о лов ік років ш іст..десяти. (М . Старицький). 4. Страуси ж ивуть від тридцяти до сім..десяти років. (З довідника). 5. Л ..одові береги Антарктиди поступово зм іщ ую т..ся на північ із швидкістю від п ’ ят..десяти до п ’ятисот метрів на рік. ( З енциклопедії). 6. «Іл іа д у » та «О д іссею » Гомер створив близ..ко восьмисот років до нашої ери. (З підручника зарубіжної літератури). ♦ П о зн а ч те о р ф о гр а м и у в и д іл е н и х с л о в а х , п о я сн іть н а п и с а н н я ц и х с л ів .

5 06. Перепиш іть, подані в дужках числівники п о став те у потрібній формі.

1. Страус може розвивати швидкість до (п ’ ятдесят) кілометрів на годину. 2. Д овж ина язи ка в м ур ахоїд а досягає (ш істд есят) сантиметрів. 3. Своє єдине яйце альбатрос висидж ує протягом (вісімдесят) днів. 4. За перші два роки життя слоненя набирає до (ш істсот) кілограм ів.

235

Ч и слівни ки сорок, дев’яносто, сто в у с іх в ід м ін к а х , крім н а зи в н о го і з н а х ід н о го , м аю ть за к ін ч е н н я -а . Ч и сл ів н и к и н ул ь, м іл ьй он , м іл ь я р д в ід м ін ю ю ть ся як ім ен н и ки чо ловічого р о д у , д р у го ї відм іни, м 'я к о ї т а тв е р д о ї гр у п , а чи сл івн и к тисяча — як ім ен н и к ж ін о ч о го р о д у , п е р ш о ї від м іни , м іш а н о ї гр у п и . С л о в а половина, третина, чверть — ім ен н и ки . 507. Прочитайте. Визначте числівники, по став те д о них питання. З ’ясуй ­ т е відмінки числівників.

1. До дев’ яноста відсотків українців — музикальні, здатні до м узи­ кування. (С. Людкевич ). 2. І хоча не здаються зйми, сорока морозів не страшно — то нас тільки лякаю ть ними. (Д. Білоус). 3. Дорослий слон щодня з ’ їдає від ста до двохсот кілограмів рослинної їж і: трави, хмизу, гілок , листя, квітів і фруктів. (З енциклопедії). ♦ В и з н а ч т е р е ч е н н я , у с к л а д н е н і о д н о р ід н и м и ч л е н а м и , п о я с н іт ь у них р о зд іл о в і зн а к и .

5 0 8 . П е р е п и ш іть , п о зн ач ен і ц и ф р а м и ч и сл а п е р е д а й т е сл о в а м и . В и зн а ч те відмінки числівників.

1. Коршаки та грифи ж ивуть більш е 100 років. 2. Качка живе до 40 років. 3. Л ебід ь може розвивати швидкість до 90 кілометрів на годину. (З географічного календаря). ♦ О зн а ки я к о го с т и л ю в л а с ти в і р е ч е н н я м ? Я к а р о ль у ни х ч и сл ів н и к ів ? ♦ П р о в ід м ін я й те с л о в о с п о л у ч е н н я : с о р о к глядачів; д е в ’яносто

к о п ій о к

;

сто

гр и в ен ь.

509. П роч итай те. З ’я с у й т е , у яких реченнях виділені сл о в а о значаю ть конкретну кількість, у яких є сим во ло м неосяж но в ели ко ї кількості. Якими ч асти н ам и мови є виділені с л о в а ? Свою дум ку д о в е д іть .

О б’ єм м озк у пітекантропа становив від восьмисот до тисячі кубічних сантиметрів. З підручника.

Є тисячі доріг, мільйон вузьких стежинок, Є тисячі ланів, але один лиш мій. В. Симоненко.

♦ Л е к си ч н е зн а ч е н н я с л о в а пітекантроп з ’я с у й т е з а тлум ач н и м с л о в н и ч к о м .

О £

5 1 0 . П р о ч и тай те, в и зн а ч те , яким и ч а сти н а м и мови є виділені сл о в а . Свою дум ку о б ґр унтуй те.

1. Слон у цирку артист, він об’їздив сотню міст: Львів, Ж итомир, Яготин, Краків, Умань, Чигирин. (С. ІІІаповалов). 2. М ільйонам треба світла, волі, треба знати, як їх добиваться. (І. Франко). 3. Пролітаю ть дорогі іномарки — я на них нуль уваги. (М. Красуцький).

236

♦ В и з н а ч т е р е ч е н н я , у с к л а д н е н е о д н о р ід н и м и ч л е н ам и , п о я с н іть у н ьо м у р о зд іл о в і зн а к и .

У с к л а д е н и х к іл ь к існ и х ч и сл ів н и к а х к о ж н е сл о в о від м і­ ню єм о і п и ш е м о о к р е м о . 5 1 1 . П ро ч итай те. В и зн а ч те кількісні чи слівники , їхні відм інки.

Гагара, р озум іється, птиця. Завдовжки вона від шістдесяти п ’ яти до сімдесяти п ’ яти сантиметрів. К р и л о в неї три дц ять вісім сантиметрів, хвіст — шість. Я к побачите, щ о птиця на озері плаває, п ід ій д іть і прикиньте хоча б п риблизно. Я кщ о довжина ї ї не сягає шістдесяти п ’ яти або сім десяти п ’ яти сантим етрів, к ри ло коротше або довше тридцяти восьми санти­ метрів, а хвіст не ш ість, а п ’ ять або сім, так знайте, що то вже не гагара. К оли всі виміри ви зробили й пересвід­ чились, що то гагара, тоді можна й полювати. За Остапом Вишнею. ♦ В и з н а ч т е у ч и с л ів н и к а х вивчені о р ф о гр а м и . Ч о м у цей т е к с т ви кл и кав у в а с у с м іш к у ? П р и га ­ д а й т е , які гу м о р и сти ч н і тв о р и ви в и вчали на ур о к а х л іт е р а ту р и цього року. Р о з к а ж іть с м іш н у істо р ію , щ о т р а п и л а с я з в а м и . В и к о р и с т а й т е п р о с ті, с к л а д н і і с к л а д е н і ч и сл ів н и ки . П р и д у м а й те н а з в у д л я гу м о р и с ти ч н о го м а л ю н к а Н ад і К у р б а то в о ї. С к л а д іт ь і р о з ігр а й те д іа ло г, який би м іг в ід б у т и с я між зо б р а ж е н и м и н а н ь о ­ м у п т а х а м и . У р е п л ік а х в и к о р и с то в у й те ч и сл ів н и ки .

5 1 2 . П ер епи ш іть, в и зн ач те відмінки числівників. П оясніть о со б л и в о сті їхньо го відміню вання.

1. Ш видкість б ігу гепарда — від ста двадцяти до ста сорока к іло м етр ів за годину. 2. Ведм едиця вагою до ста к іло гр а м ів народжує ведмежат від вісімдесяти п ’ яти до ста сорока грамів. 3. Н айпопулярніш им героєм кіно став Ш ер лок Х олм с: його зіграли шістдесят вісім акторів у ста вісімдесяти семи ф ільмах. (З газети). 4. Зелене царство Зем лі налічує до двохсот тисяч видів рослин, з яких близько двадцяти тисяч росте в У кр аїні. (З посібника). 5. Один відсоток сонячної енергії рівноцінний потуж ності ста сімдесяти м ільярдів кіловат. (З енциклопедії). 5 1 3 . П ер еп и ш іть, подані в дуж ках числівники став ля чи в потрібній ф орм і.

За шкалою розумового розвитку, як у запропонували швейцарські

237

вчені, церше місце в природі посідає людина. Вона має до (двісті чотирнадцять) балів. Дельф ін наділений приблизно (сто дев’ яносто п 'я ть) балами. На третьому місці — слон. Він має до (сто п ’ ятдесят) балів. Мавпа — до (шістдесят три). Зебра — до (сорок два), жирафа — до (тридцять вісім), лисиця — до (двадцять вісім) балів. «Н айтупіш им » визнали бегемота, який набирає не більш е (вісімнадцять) очок. За В. Мезенцевим. Г') 5 1 4 . П ерепи ш іть, позначені ц иф рам и числа п е р е д а й те числівника@ м и. В и зн а ч те відмінки числівників, зап и ш іть їх після сл о в а в дуж ках.

Н Д Ж » Б іб л ію перекладено двома т и сяч а м и д е в ’я н о с т а двома (Ор. в.) мовами. ( Зі словника). 1. 8 000 000 000 років тому Зем ля була розжареною кулею . (З підручника). 2. 300 000 м инуло років, як піднеслось перше людське чоло. ( М .Д оленго ). 3. Активний словник лю дини із середньою освітою налічує від 1 500 до 4 000 слів. 4. Лексичний запас людини, яка багато читає, — близько 8 000 слів. (Я . Таранов). ♦ П о зн а ч те в с л о в а х вивчені о р ф о гр а м и .

У д р о б о в й х ч и с л ів н и к а х ч и се л ь н и к (п е р ш а ч а с т и н а ) відм іню ється як від по відни й к ількісн и й чи сл івн и к, а з н а м е н ­ н и к — як п о р яд ко в и й : д в о х т р е т іх , семи д е с я т и х . Д р о б о ві числівники півтора ( п і в т о р и ), півтораста — си но нім и д о чи слівн и ків одна ціла й одна друга, сто п ’ят ­ десят. Ім е н н и к и пр и ц и х ч и с л ів н и к а х у ж и в а ю ть с я в р о д о в о м у в ід м ін к у о д н и н и : п ів т о р а б у д и н к у ( п ів т о р и х а т и ), п ів т о р а ст а в о їн ів , а числівники півтора, півтори, півтораста не відм іню ю ться. 5 1 5 . П р о ч и тай те. В и зн а ч те дробові чи слівники , з ’я су й т е їхні відмінки.

Берегами Саргасового моря є великі морські течії, тому його площа зм іню ється від восьми і п ’ яти десятих до чотирьох м ільй он ів квадратних метрів. Щ ороку річки земної к у л і виносять в океан близько сорока трьох і семи десятих тисячі кубічних кілометрів води. З підручника географії. 5 1 6 . П ер епи ш іть, запи сую чи ч и сл а сл о в ам и . В и значен і відм інки д р о ­ бових числівників зап и ш іть у дуж ках.

1. Єдине дерево бук «в и р о б ля є» за годину 1,7 кг кисню. Протягом години бук споживає 2,35 м3повітря. 2. Тропічний л іс укриває лиш е 7 відсотків території земної к у л і, проте містить понад 4/5 ус іх видів рослинного та тваринного світу планети. (З підручника). 5 1 7 . П ер епи ш іть, запи сую чи чи сл а сл о в ам и т а став ля чи подані в дуж ­ ках іменники в потрібній ф орм і.

1,5 (блокнот); 1,5 (тарілка); 150 (кінь); 150 (книжка); 150 (серце). ♦ 3 д в о м а с л о в о с п о л у ч е н н я м и с к л а д іт ь і з а п и ш іть р е ч е н н я . - т Ч и м , на в а ш у д ум к у, ха р ч у ю ть с я казко ві ге р о ї? С к л а д іт ь м еню д л я Д ю й м о в о ч ки , Х у х и -М о х о в и н к и , Ф а р б о в ан о го Л иса, уж иваю чи д р о б о в і ч и сл ів н и к и .

•Ж

Едвард КОЗАК. І Ілюстрація д о казки І. Ф ранка «Лис Микита» І

З в ’я з н е м о в л е н н я Ч и та н н я « Г о в о р ін н я І

Усний твір-роздум Пр0 вчинок людини

5 1 8 . П р о ч и тай те. С ти с л о розкаж іть про вчинок хлопчиків від тр е ть о ї о со б и .

Я кось наша вчителька сказала, щ о Сашко захворів і комусь треба його провідати. Приходимо ми. Л еж и ть Сашко, горло замотане, книж ку читає. А Сашкова мама саме на роботу поспіш ала. Каже: «Н а к ух н і суп до­ варюється. Через десять хвилин хворого мого н агодуйте». І побігла. Виріш или ми Сашка розважити. П очали з М иш ком співати. Тоді матроський танок виконали, який на святковий вечір готували. П ід ­ співуємо собі, підборами гупаємо. Так добре в нас іщ е не виходило. Тут дзвінок у двері. Вривається до кімнати дядько якийсь. — Це неподобство! — кричить. — Я поверхом нижче ж иву. В мене робота термінова, а ви тупаєте по голові... М и йому пояснили, що прийш ли провідати хворого. На це він від­ повів, що нас витримати — треба здоров’ я, як у слона, мати. І пішов. М и увім кнули магнітофон. А л е тут запах з к ухн і пішов. Це суп википів і вже згорів. Тоді ми виріш или ще заспівати або затанцювати. Т ут Сашко як затруситься: — Не треба! — кричить. — Н ічого не треба! Я тепер, мабуть, ще м ісяць хворіти буду... За Я. Стельмахом. ♦ Чи м о ж н а с к а з а т и , щ о хлоп ц і з д ій с н и л и вчи но к? О дн и м р е ч е н н я м с ф о р м у ­ л ю й те йо го с у т ь . ♦ Я к , на в аш у д у м к у , о ц іню ю ть с в ій уч и но к с а м і хл о п ц і? ♦ Я к о цінив й о го С а ш к о ? Я к о ц ін и ть С а ш к о в а м а м а ? В ч и те л ь к а ? ♦ Д а й т е в л а с н у о ц інку вчинкові хлоп чи ків. ♦ В и з н а ч т е с т и л ь у р и в к а , св о ю д у м к у д о в е д іт ь .

239

У ч и н о к — д ія , щ о ск л а д а єть ся з т а к и х ск л а д н и к ів : м о ти ­ в у (з а ц ік а в л е н о сті, сп о н у к а н н я ), н а м ір у , м ети , в л а сн е д ії, н а с л ід к ів , с а м о о ц ін к и в ч и н к у т а с т а в л е н н я л ю д и н и д о о ц ін ки цього вч и н к у інш и м и лю дьм и . 5 1 9 . П р о ч и тай те. Який із варіантів закінчення ц іє ї іс то р ії вибрали б ви, якби та к е тр ап и л о ся з в а м и ? Чом у?

По дорозі зі ш коли Вітя зайшов до магазину. На вітрині під склом виблискував омріяний м обільний телефон. Я к ж е хотілося В іті його мати! А л е грошей, як і давали йом у батьки, вистачало тільк и на ш к ільн і обіди. Х оч як заощ аджуй, а на недешевий телефон не вистачить. В ітя зіт х н ув і попрямував звичною дорогою . В у л и ц я була безлюдна, будинки стояли у глибині саду, навіть вікон не видно. Кроків за п ’ ятдесят попереду прошкував дідок із поліетиленовим пакетом. І раптом цей дідусик упустив... гаманець. Вітя був від дідка досить далеко, але йому було добре видно, де саме той гаманець упав. А дід іде собі далі й не підозрює, щ о його грошики леж ать на дорозі. Вітя н іколи в ж итті не взяв чуж ого. Щ оправда, чуж е н іколи з такою легкістю не йш ло само йому до рук. Вітя справді підійшов до гаманця, нахилився, підняв. Перш а його думка була така... * * * I. «Трим айся, м обільнйку! К уп лю тебе, а ще до тебе картку, а потім і весь пакет... А ще куплю ж уй ку, ш околадку... Я ж не винен, що в діда діряві руки, — продовжував міркувати Вітя. — У кишеню до нього я не залазив... Оце навіть якщ о гукнути старого, не почує, певно, він ще й гл у х и й ... Не візьму того гаманця я, візьме хтось інш ий... Довго на дорозі грош і не леж атим уть... В ізьм у я грошики! А якщ о старий роззява схаменеться, повер­ неться та спитає, чи не я взяв загублен і грош і, я йому скаж у: « А ви бачили, як я їх узяв?» Вітя схопив гаманець, швиденько порахував грош і й чимдуж кинувся до магазину. Н а д уш і б уло незатишно й м ульк о . А л е В ітя ум овляв себе: «М атим у телефон — буде не до гризот сум ління. У се забудеться. Телефон важ ливіш ий!» * * *

II. «Я к щ о я візьму ці гроші й куплю телефон, щось із моєю душею станеться. Н ік оли не змож у я, навіть коли стану дорослим, схопити за руку злодія, не змож у сказати мерзотникові, що він мерзотник... Це неправда, щ о ніхто не дізнається, що дідові грош і узяв я. Справді, дідусь іде й не озирається. Вікна будинків далеко. Людей

навкруги немає. А все-таки хтось бачить, як я отут стою, і знає, про що думаю... Ц е моя совість». Наздогнав В ітя діда й повернув йому гаманець. Виявилося, що була у ньому вся дідова пенсія, а за неї йому м ісяц ь ж ити. Д ід ок зам етуш ився, почав дякувати, усе хотів дати х л о п ­ цеві пакет кефіру чи молока — від хвилювання В ітя не розібрав. На душ і у хлоп ц я було легк о й чисто. Вітя згадував щ асливе дідове обличчя. Він не знав, що чуж а ра­ дість мож е зробити й тебе таким щасливим. Х іба може дорівнятися до цього щастя якийсь телефон! За А. Потаповою. ♦ Д а й т е о ц інку (у сн о ) о бо м уч и н к ам , про які й д е т ь с я у т е к с т і, о б ґр у н ту й те її. Р о з п о ч и н а й т е т а к : « Ц ей уч и н ок я вваж аю п р а в и л ь н и м (б л а г о р о д н и м , н епоряд ни м , н егід н и м ), тому щ о ... ».

5 2 0 . Д а й те усн і відповіді на зап и та н н я .

• Ч и тр а п ля ло ся вам стати свідком благородного вчинку? Розкаж іть про нього. • Я кий учинок ви вважаєте благородним і чому? • Ч и доводилося вам спостерігати негідний учинок? Розкаж іть. • Я кий учинок ви вважаєте негідним і чому? • Ч и може один-єдиний вчинок змінити життя людини, яка його здійснила? Ж и ття інш их лю дей? Ж и ття суспільства? Ж и ття дер­ жави? Наведіть приклади таких учинків. Т в ір -р о зд у м п р о вчи н о к л ю д и н и с к л а д а є м о з а та к и м планом . 1. Яки й с а м е л ю дськи й у ч и н о к п р и в ер н ув м ою у в а г у : з ки м , д е й к о л и це тр а п и л о сь ? 2. Щ о с а м е тр а п и л о ся ? 3 . Я к я о ц ін ю ю цей у ч и н о к і ч о м у ? Я к в и д н о , д р у го м у п у н к то ві п л а н у м ає від п о в ід ати р о зп о ­ від ь п р о в ч и н о к . К ін ц ів к а т в о р у ( в о н а в і д п о в і д а т и м е т р е ть о м у пунктові п л а н у ) м а є б ути п о б у д о в а н а у ф ор м і р о зд у м у -д о в е д е н н я і ск л а д а ти ся з: • т е з и (н а п р и к л а д : цей у ч и н о к я в в а ж а ю б л а го р о д н и м ( н е гідн и м , н е п р и п у ст и м и м );

241

• д о к а з у (наприклад: т ом у що з а в д я к и цьому було в р я т о ­ в ан о л ю д и н у );

• в и с н о в к у (наприклад: от ж е, ця под ія багат ьом з а п а м 'я ­ т а є т ь ся н а до в го ). 5 2 1 . З а поданим вищ е планом напиш іть твір про вчинок ваш ого & то в ар и ш а (с у с ід а , зн ай о м о го ), який вам з а п а м ’я та в с я . Закінчіть твір р о зд ум о м , розпочавш и й о го та к : «Ц ей вчинок я вваж аю бла го р о д н и м ( н егід н и м ), тому щ о . ..» О б го в о р іть подані ниж че те м и з о д н о к л а с н и к а м и . Н а п и ш іть тв ір -р о зд у м н а о д н у з ни х.

• • • •

Посієш учинок — виросте характер. Ч и можна вважати вчинком образливе слово? Ч и може один учинок зробити лю дину безсмертною? Буває вчинок — з самим собою поєдинок. П о я с н іть , як ви р о з у м іє те в и с л ів в и д а тн о го п и с ь м е н н и к а О л е с я Гончара

«Н ем ає в злочин і геройства. Є тільки с о р о м і ганьба».

З в ’я з н е м о в л е н н я

Складання діалогів із кількісними числівниками

5 2 2 . С к л ад іть і р о зігр а й те д іа л о г між ш ести к л асн и к о м і продавцем м а га зи н у канц ел яр сько го п р и л ад д я. Хл о п ец ь ц ікави ться цінами на кулькові ручки, олівці й кал ен д ар и ки , які хоче п о д ар увати на св я то с в о їм р о д и ч а м . У р е п л ік а х у ж и в а й те чи сл ів н и к и на п о зн ач е н н я кількості пр ед м етів і їхніх цін, а також л ю д ей . 5 2 3 . С к л а д іть і р о зігр а й те д іа л о г між о д н о к л асн и ­ кам и, які прийш ли д о книгарні, щ об п о рахувати , скільки кош туватим уть шкільні тлумачні та ф р а з е о ­ л огіч н і сл о в н и к и д л я в сь о го к л а с у , а також геогр аф ічні атл а си для сво го й д во х п ар алельни х класів (відповідно 2 2 , 4 0 та 3 5 о сіб ). У репліках д іа л о гу в ж и в а й те ч и сл ів н и ки на п о зн ач е н н я кількості книжок, а також їхн іх цін. 5 2 4 . С к л ад іть і р о зігр а й те д іа л о г між б аб у се ю та о н уко ю , які р о з д и в л я ю ть с я р о д и н н и й ал ьб о м ф о то кар то к. Б а б у ся р о зп о в ід а є про сво їх батьків, с е с т е р , б р атів , д р узів , указую чи , якого вони були віку на ч а с ф о т о гр а ф у в а н н я , з іс та в л я ю ч и вік с та р ш и х і м о л о д ш и х . О нука р о з п и ту є , скільки д іте й мав кожен із родичів, якою б ул а різниця в їхньом у віці. У р еп л ік а х д іа л о гу в и к о р и с та й те кількісні числівники в непрям их відм інках. 2

В ІД М ІН Ю В А Н Н Я П О Р Я Д К О В И Х Ч И СЛ ІВ Н И К ІВ 5 2 5 . П р о ч и тай те. В и зн а ч те чи слівники , п о ста в те д о кожного питання, Д о якого р о зр я д у з а значенням вони н ал е ж а ть? В и зн а ч те відмінкі/ числівників. Чи можна визначити їх н є ч и сл о ? Зр о б іть це.

У кр аїн ц і часто згадують перших, других і третіх півнів. Перші півні співають опівночі, д ругі — перед зорею. Та найулю бленіш і — треті п івн і, про я к и х ідеться в народних п існ я х , переказах, легендах. Подають голос вони на світанку. Н аш і предки були переконані, щ о саме третім півням вони завдячують перемогою світла над нічною темрявою. Саме пере£ третіми півнями відступала нечиста сила. У третіх півнях вбачали провісників ранку, символ вогню й сонця. Канадські вчені стверджують, що наші голосисті будильники — непогані астрономи, бо орієн тую ться за зір к ам и, зокрем а за Конопусом. П ерш і півні співають, коли Конопус з ’ являється на,д горизонтом, другі — коли зірки ховаються за обрій. Ч ом у ж півнії чути й тоді, к оли зірок зовсім не видно? За В . Ужченком ♦ Р о з к р и й т е зн а ч е н н я ф р а з е о л о гіз м ів : д о третіх півнів; я к п ’яте к о л е с о де в о за ; д е в ’ятий вал. В и з н а ч т е у ф р а з е о л о гіз м а х ч и сл ів н и к и , з ’я с у й т е їхніР р о з р я д з а зн а ч е н н я м .

П о р я д к о в і ч и с л і в н и к и зміню ю ться за родами, числами й відм інкам и. Вони відмінюються, як прикметники твердої групи (крім числівника т р е т ій , який відмінюється, як прикметник м 'якої групи). У складених порядкових числівниках відмінюється тільки останнє слово: двадцять п'ятого, двадцять п'ят им , на два дцять п'ят ом у . Порядкові числівники, як і прикметники, узгоджуються > роді, числі і відм інку з іменником, від якого вони залеж ать.

5 2 6 . П р о ч и та й те ф р а з е о л о г із м и . В и з н а ч те відм інки порядкови> числівників. П оясніть, від чого зал е ж ать рід, число й відмінок порядко­ вих числівників.

Закладати перш ий к ам ін ь; з перш ого к рок у; грати періщ скрипку; вийти на перші р олі; з перших рук; одна нога тут, а друге там; обернутися другим боком; друге дихання; до третього коліна; ; третіх рук; як собаці п ’ ята нога; сьома вода на киселі; обминати десятою вулицею ; одинадцятим номером. ♦ П о ясн іть зн ач е н н я ф р а з е о л о гіз м ів .

243

5 2 7 . О зн а й о м те ся з таб л и ц ею . В и ко н ай те п о д ан е п ісля н е ї зав д ан н я.

ВІДМІНЮВАННЯ ПОРЯДКОВИХ ЧИСЛІВНИКІВ ЧОЛОВІЧИЙ РІД Н. Р. Д. Зн.

як Н. або Р.

Ор.

сьомим

М.

сьомий сьомого сьомому

ЖІНОЧИЙ РІД

СЕРЕДНІЙ РІД

сьому сьом ої сьомій сьому сьомою

( н а ) сьомому ( сьомім )

( н а ) сьомій

МНОЖИНА (для всіх родів)

сьоме

сьомі

сьомого сьомому сьоме сьомим

сьомих сьомим

як Н. або Р.

( н а ) сьомому ( сьомім )

сьомими ( н а ) сьом их

♦ Провідміняйте словосполучення: Ш О С Т И Й к л а с * ШПГта пом еш кан н я; шістсот п'ятдесят четвертий учасн ик. ' [Й *

шосте

І І * 8 ' П еР е п и ш іть > подані в д у ж ка х ч ислівники ста в л я ч и в потоіб йому В.ДМ.НКУ, В и зн а ч те ВІДМІНОК, ЧИСЛО й рід ЧИСЛІВНИКІВ

Р

. Кома і крапка - найдавніші розділові знаки, вони з ’ явилися в перших друкованих книгах у (ш істнадцятий) столітті, (з журналу) 2. Д івчи н а к р утн ула тум блер радіоприймача, і салон маш ини наповнили звуки (вісім надцятий) століття. (Я . Загребельний) З В е н Г и д ін ь 7 ю ШР 6 ВаГ° НІ

V

!

П0СНУЛИ’ всі в —

і віртуальних

Р иб ™* с ькии) . 4. П ро гривню як грошову одиницю

раїни йдеться в (дев’ яносто дев’ ята) статті К онституції ♦ Поясніть, від чого залежить рід, число й відмінок порядкового числівника.

У датах назви місяців уживаються тільки у родовому в .д м .нку однини: Д е н ь М а т е р і цього р о к у в ід з н а ч а є т ь с я ч о т и р н а д ц я т о г о т р а в н я . ( З календаря) . у п о ^ і Єб н ? Л о р м ; ЧИСЛа ПЄРЄДаЮЧИ

маєт ься

а назви м ісяця ставлячи

д о б и .Х Т Вжи:ьа Т„ЄіиПГрід,ДКОві Мо 7 оиЙз^ залееж ить ;їхній ч и сл оЧИСЛІВНИКИ , відм інок? На позначення ч а су

л, Л ПОЛІ’ На Л уках’ на У3ліссі Р ° СТУТЬ Петрові батоги. Вони пооки-

дині. К урячі очка розпускаються о восьмій.

К оли ж побачиш, щ о розпускаються червоні тю л