Issuu on Google+

І. М. Ліхтей

СЕРЕДНІХ

ВІКІВ Підручник для 7 класу Рекомендовано Міністерством освіти і науки України

ІНДІЯ КИТАЙ

УДК373.5:94(100)”05/15”+94(100)"05/15”](075.3) ББ К 63.3(0)4я721 Л65 Рекомендовано Міністерством освіти і науки України (Лист Л6 1/11-2213 від 28.04.2007) Видано за рахунок державних коштів. Продаж заборонено

УМОВНІ ПОЗНАЧЕННЯ

■ ■ ■

Пригадуємо відомості, засвоєні раніше Запам’ятовуємо основні історичні імена, події, терміни Перевіряємо золотий запас знань

Поміркуймо разом

Працюймо творчо

Твори українських художників

Працюємо з історичними поняттями, термінами, датами і картами

Підручник містить навчальний матеріал із всесвітньої історії, починаючи від середини І тисячоліття і до кінця XV ст. Основний навчальний матеріал, пода­

ний згідно з чинною програмою Міністерства освіти і науки із всесвітньої історії, супроводжується рубриками «Історична цікавинка», «Вивчаємо джерела», у яких наведено дані про середньовічні держави, міста, історичних осіб тощо. Глибше осягнути багатовікову історію світу допоможуть у р и в к і\ історичних документів, численні ілюстрації, карти, схеми. Методичний апарат охоплює різнорівневі запитання та завдання, зорієнтовані на вікові особливості семикласників, а отже, сприятиме Грунтовному засвоєнню навчального матеріалу.

Л65

Ліхтей І. М. Історія Середніх віків: Підруч. для 7-го кл. — К.: Грамота, 2007. — 296 с.: іл. І5ВК 978-966-349-059-5 ББ К 63.3(0)4я721

І81ГО 978-966-349-059-5

О Л іх те й І. М., 2007 © Грам ота, 2007

ЗМІСТ

Від автора................................................................................................ 6 Вступ....................................................................................................... 7 ІШ # І нип гті його р вавший

світу, .........

••■

13

§ 1. § 2. §3. § 4. § 5. § 6.

Народження середньовічної Європи....................................... 14 Людина в середньовіччі............................................................. 28 Середньовічне європейське суспільство................................. 36 Держава в середньовічній Європі .......................................... 47 Середньовічні міста Західної Європи ................................... 54 Господарське та повсякденне життя в середньовічній Є вр о п і...............................................................69 Узагальнення за темою «Народження середньовічного світу, особливості його розвитку»........................................................86 І ЖИТТЯ СС

§ 7. Релігія та церква в У-перш ій половині XI ст.......................... 90 § 8. Церква в другій половині Х І-Х У ст.......................................... 95 § 9. Середньовічна культура Західної Європи .......................... 106 Узагальнення за темою «Релігійне та культурне життя середньовічної Європи»........................................................... 124 Європа. Візлнтія. Арабський с в іт .................................................. 127 § 10. Візантійська ім п ерія................................................................ 129 §11. Арабський халіфат .................................................................. 141 § 12. Скандинавія ........................................................................ 153 § 13. Ф ранція...................................................................................... 163 § 14. Англія ........................................................................................ 177 § 15, Німеччина ................................................................................. 189 §16. Країни басейн^ Середземномор'я ......................................... 199 Узагальнення за темою «Європа. Візантія. Арабський світ».., 210 С м ґ ш т а Ш с у с Ц и ...................................................................... 213

§ 17. Центральна та Східна Є в ропа................................................ 216 § 18. Північно-Східна Русь. Утворення Московської дер ж ав и ...........................................227 § 19. Туреччина ................................................................................. 245 Узагальнення за темою «Слов’яни та їхні сусіди»........................ 252 §20. Ін д ія ............................................................................................ 257 § 21. К и та й ............................................................................................ 267 Узагальнення за темою «Індія. К итай»........................................ 279 Основні дати з історії Середніх вік ів ............................................ 281 Короткий словник понять і терм інів.............................................. 282 Образ середньовіччя в художній л ітературі................................. 287 Середньовічні ігри та розваги ......................................................... 288 Твори українських художників про середньовіччя...................... 294

і

_______

ВІД А В Т О Р А

Епоха Середніх віків для багатьох поколінь людей інших епох і століть опо­ вита серпанком загадковості й таїни. Незвідане зачаровує і приваблює, спонукає до роздумів, пошуків. Відомо, що в епоху Середньовіччя сформувалася сучасна європейська цивілізація, з ’явилися деякі технічні винаходи та наукові відкриття. У середньовічні часи були започатковані основи західноєвропейського демокра­ тичного й правового суспільства. Високохудожні зразки тогочасного мистецтва, філософської, політичної та історичної думки й сьогодні живлять світову культу­ ру, духовне життя суспільства. Саме в епоху Середніх віків зародилися більшість європейських міст. Поглиблений інтерес учених до епохи Середньовіччя виник на початку XIX ст. У XX ст. історики почали вивчати насамперед повсякденне ж иття людини середньовіччя, її побут і знаряддя праці, одяг, озброєння, харчування тощо. Тож суперечки між науковцями щодо тих чи інших питань середньовічної історії не вщухають і до сьогодні. Сподіваюся, що вам ця книжка стане в добрій нагоді. Вона поведе вас дорогами середньовічних країн і міст, і ви дізнаєтеся про визначних особистостей тих часів, спосіб життя і культуру різних народів. За допомогою цього підручника ви змо­ жете перенестися в уяві у світ середньовічних замків і фортець, рицарів і чарівних панянок, майстрів-ремісників і вчених, монахів і веселА^ школярів, зумієте відчути живий подих минулої епохи. Підручник складається з тем, які розділено на параграфи. Основний зміст доповнюється історичними цікавинками й уривками із середньовічних джерел. Книжку суттєво збагачують карти, таблиці, різноманітний ілюстративний матеріал, які використовуються як самостійне інформаційне джерело історичних знань. Пра­ цювати з цими матеріалами вам допоможе пояснювальний текст, система запитань і завдань. Поставлені запитання змусять вас замислитися над долею тієї чи іншої історичної постаті, поміркувати над непересічними подіями чи явищами, порівняти, узагальнити й систематизувати їх. Основні імена, терміни і дати в тексті підручника виділено іншим шрифтом. Завершують підручник хронологічна таблиця, словник найважливіших термінів і добірка матеріалів про середньовічні ігри та розваги. Ш ановні семикласники, сподіваюся, що мандри загадковим світом епохи Середньовіччя стануть для вас не тільки пізнавальними, а й захоплюючими. Автор

1.

П оняття « Істо р ія С е р е д н іх ВІКІВ»

Поняття «середньовіччя» з ’явилося в уж итку ще в XV ст. у середовищі італійських учених-гуманістів. Із літературних джерел відомо, що саме історик Флавіо Біондо, працюючи над твором «Історія від падіння Риму», почав послуго­ вуватися терміном «середній вік». Свою епоху гуманісти сприймали як «новий вік», бо античність вони розглядали як «старий вік». Тому період між цими етапами в історії людства італійські мис­ лителі назвали «середнім віком». Для них Середньовіччя було передусім епохою занепаду, духовною пусткою, коли панували суворе варварство й насилля, релігійна нетерпимість і похмуре неуцтво, страх і злиденність, криваві війни й катування, одним словом —«темними віками». Натомість XV ст., тобто «свій час», італійські вчені називали не інакше, як «Відродження». У їхній уяві це було ніби пробудження після тисячолітнього сну з прагненням відродити античну спадщину. Тож і не дивно, що така негативна оцінка середньовіччя надовго засіла у свідомості європейців. Зауважимо, що й у наші часи, коли згадують про якісь відсталі явища сучасного суспільства, іноді вживають поняття «середньовічний». Для цього ніби і є підстави: зміни в суспільному й духовному житті, техніці й науці колись протікали набагато повільніше, ніж у наші дні. Однак основною причиною негативу є те, що Середньовіччя — це доба, коли панували суворі й жорстокі звичаї та традиції. До всього нового ставилися з підозрою; нові ідеї часто засуджувалися церквою, яка кон­ тролювала духовнв^життя і нерідко вбачала в новаторстві відхід від істинної віри. Вивчаючи цей етап історії людства, учені акцентували різні ознаки, притаманні Середньовіччю. Одні сприймали його як добу страху, фанатизму й побожності, інші — як час р озквіту європ ей ської культури. Д еякі історики вважали Середньовіччя закономірним тисячолітнім містком між Античністю і Новим ча­ сом, а інші —тисячолітньою прірвою. То в чому ж полягає істина, де золота серединка і якою, зрештою, була епоха Середньовіччя? Тут важко однозначно погодитися з думкою того чи того дослідника. Поза сумнівом, у кожного є зерно правди. Однак тисячолітня епоха —це не тільки біле або чорне. У ній має бути й кольорова гама. І така гама була. У ті часи справді існували людська честь і шляхетність, величні культурні й духовні цінності; проте водночас спостерігалися людська дикість, ницість і жорстокість, релігійний фанатизм. Так, доба Середньовіччя захлиналася в кривавих війнах, міжусобицях, селянсь­ ких повстаннях, які спричинювали виникнення пошестей і голоду; у полум’ї ін­ квізиторських багать згорали інакодумці зі своїми високими помислами та мріями про майбутнє. Та в житті середньовічних людей були й щасливі моменти: перемоги на турнірах для рицарів, багатий урожай і звільнення від феодальної залежності для селян, здобуття городянами різних привілеїв, величезні карнавали, народні гуляння тощо.

У цьому підручнику подається цілісна картина історії Середніх віків, відображено взаємозв’язок між окремими народами й державами, Сходом і Заходом. 2.

Хронологічні межі й періодизація історіі Середніх віків

Середньовіччя —епоха в історії Європи, що охоплює понад тисячу років. По­ чатком Середніх віків прийнято вважати 476 р., коли вождь германців Одоакр переміг останнього римського імператора Ромула Августула. Епоха Середньовіччя закінчилася в 1492 р. відкриттям Америки. В історії Середніх віків, як правило, виокремлюють три основні періоди, що відрізняються рівнем економічного, політичного й культурного розвитку. Перший період охоплює V —середину XI ст. і називається раннє Середньовіччя. В економіці цього періоду панувало натуральне господарство, у політичному житті простежу­ вався процес формування держав, у духовному —тимчасовий занепад культури. Із середини XI ст. до початку XIV ст. тривав період розвинутого Середньовіччя. У цей час збільшилася кількість населення, пожвавилася господарська діяльність, виникали міста, формувалася міська культура. Перша половина XIV ст. характеризувалася ознаками занепаду господарства. Європейське суспільство охопила криза, яка розхитала його традиційні підвалини, змінила звичну картину світу, породила глибокі зміни в релігії, політиці, економіці. Цей період тривав до кінця XV ст. і дістав назву пізнього Середньовіччя, або, за висловом голландського історика XX ст. Йогана Гейзінги, «осінь Середньовіччя». Він розглядав цей час як епоху розкішного й чудового відцвітання середньовічної культури, її гармонійного завершення. Якщо антична історія зосереджувалася, переважно, у Середземномор’ї, то терени середньовічної історії пошири­ лися майже на весь європейський континент. Тут жили різні народи, зі своїми мовами та звичаями; більшість із них була об’єднана однією релігією, але»належала до різних церков, одні на чолі з Патріархом Константинопольським, а інші — Папою Римським. Саме тоді формувалися дві провідні традиції європейської культури —західна, що успадкувала римські традиції та орієнтована на католицизм, і східна, що наслідувала традиції Візантії та орієнтована на православне християнство. Водночас епоху Середніх віків переживали країни арабсько-мусульманського світу, Індія та Китай. Більшість із цих країн перебувала в постійних контактах із Західною Європою. Щоправда, у Китаї, Індії і країнах арабсько-мусульманського світу, на противагу Європі, епоха Середньовіччя тривала на два століття довше. 3.

Спадщина Середньовіччя

Епоха Середніх віків давно пройшла. Проте не слід забувати, що саме в Середньовіччі було закладено підмурок сучасного світу. Середні віки багато в чому змінили карту Європи, бо в ті часи виникла більшість європейських і азійських держав. В епоху Середньовіччя сформувались європейські народи й утворилися ті мови, якими населення континенту розмовляє донині. Ви­

токи історії багатьох сучасних європейських народів — англійців, болгар, іспанців, німців, поляків, росіян, сербів, угорців, українців, французів, чехів та інших —ся­ гають саме доби Середніх віків. У добу Середньовіччя виникли перші парламенти та суди присяжних. Нові міста ставали потужними центрами ремесла й торгівлі. Будувалися замки й храми, церкви та монастирі. У Середні віки утвердилися сучасні світові релігії: християн­ ство в Європі, буддизм та іслам —на Сході. Прикладом релігійного сподвижництва та сили духу стали постаті великих святих і проповідників, У середні віки зі Сходу на Захід повернулися праці багатьох античних мисли­ телів. Середньовічний Схід —великі халіфати, далека Індія чи таємничий Китай — дав світові філософа Конфуція, лікаря Авіценну, письменника Калідасу, збірку казок «Тисяча і одна ніч» та ін. У середньовічній Європі спостерігається пожвавлення освітнього й культурного життя: відкрито велику кількість шкіл та університетів. Як відомо, Середньовіччя збагатило людство новими іменами видатних учених і мислителів, талановитих письменників і живописців, архітекторів і скульпторів, відважних мандрівників і героїв. Саме в середні віки люди стали використовувати десяткову систему лічби, механічний годинник, компас, вогнепальну зброю, папір, друкарський верстат, віконне скло, ножиці, ґудзики, окуляри тощо. Середньовічна людина відкрила Америку й переконалася в тому, що Земля все-таки кулеподібна. Отже, Середньовіччя залиш ило нам великий спадок, вивчення якого є необхідним для пізнання і розуміння сьогодення. 4.

О с н о в н і д ж е р е л а з Іс то р ії С е р е д н іх

в ік ів

Історію Середніх віків вивчають, користуючись численними історичними джере­ лами: архітектурними пам'ятками, речовими пам’ятками, писемними історичними джерелами, етнографічними джерелами тощо. Так, пам’ятки архітектури ніби переносять нас у далеку минувшину. Адже й нині в деяких містах можна побачити старовинні церкви та собори, замки й фор­ течні мури, а також цілі квартали будинків, у яких колись вирувало життя знаті, купців, торгівців, ремісників. Подекуди користуються середньовічними назвами окремих міських вулиць. - Пам 'ят ки архіт ект ури 1, Блакит на мечеть у Стамбулі 2.

Руїни абатства в Ш отландії 3. Ротонда в Б олгарії

■ Що можна дізнатися, вивчаю чи пам’ятки архітектури?

Збереглися також мовчазні свідки Середньовіччя —речові пам’ятки: різні зна­ ряддя праці, різновиди зброї, монети й печатки, рицарські обладунки та ювелірні прикраси, картини й статуї тощо. Вони традиційно зберігаються в музеях. Сюди речі потрапляють, зазвичай, двома шляхами: їх або знаходять під час розкопок і приносять археологи, або ж передають спадкоємці з родинних колекцій.

Речові п а м ’я т ки • Я кі речі, крім зображ ених м ож на вваж ати історичним и дж ерелам и ?

Чи не найголовнішими є писемні історичні джерела. Чимало їх знищено під час війн, пожеж, стихійних лих. Ті, що вціліли, зараз зберігаються переважно в архівах, а також — у церквах, монастирях, зрідка, у приватних колекціях. Середньовічні документи ретельно вивчають історики. Вони опрацьовують давні тексти, нерідко публікують їх, коментують, популяризують. Серед писемних джерел винятково важливими є документи, що містять записи законів і розпоряджень королів, князів, пап, єпископів, а також різні судові рішення, ремісничі й університетські статути, описи маєтків, факти їхнього продажу, дарування чи передачі в спадок тощо. Важливу й цікаву інформацію про Середні віки містить ще один різновид пи­ семних джерел хроніки, які в Київській Русі називали літописами. Хроністи вели записи поточних подій день за днем, рік за роком. Це могли бути хроніки, що висвітлювали життя всієї країни, окремого міста чи монастиря. Деякі обдаровані хроністи не просто фіксували факти, а намагалися передати своє бачення тієї чи іншої події. Сучаснику багато про що розкажуть фольклорні записи - перекази, легенди, казки, оповіді, що спочатку побутували тільки в усній формі. Ці тексти прийнято називати епосом. Внутрішній світ людини Середньовіччя найкраще відображено в художніх творах тогочасних письменників, До нас дійшли окремі поетичні збірки, повісті й романи, героями яких є як прості люди зі своїми радощами, болями, пере­ живаннями, так і боги, правителі, легендарні постаті.

Писемні джерела • Із я ки х п исем них джерел м ож на отри м ати інф орм ацію про С ередні віки ?

Народну культуру й побут допомагають вивчати етнографічні джерела. Адже відлуння середньовічної доби є і в народних святах, численних обрядах, дитячих забавах, в одязі чи предметах хатнього вжитку. Різноманітні етнографічні матеріали містять також записи очевидців і мандрівників.

Ет нографічні дж ерфа одяг, іграш ки т а ін. • Д оп овн іть п ерелік етн ограф ічн и х дж ерел

Отже, із часів Середніх віків до нас дійшло чимало дже­ рел. Однак при їхньому опрацюванні потрібні неабиякі точність і виваженість. Д ля глибшого пізнання тієї епохи необхідно брати до уваги відомості різних джерел, бо саме такий підхід допоможе відчути дух доби Середньовіччя. Інф орм ацію про добу С е редн ьовіччя зб ираю ть, порівнюють, систем атизую ть і узагальню ю ть ученімедієвісти (від латин, тесііа аеуа —середні віки). Одним із видатних медієвістів був французький історик Марк Блок (1886-1944). Він вивчав світ почуттів і думок середньовічної людини, її релігійні уявлення тощо. Марк Блок вважав, що історія повинна вивчати життя людини в суспільстві, у часі й просторі. Його праця «Ф еодальне суспільство», написана в 1939—1940 рр., і донині є зраз­ ком найглибш ого трактуван н я західноєвропейського феодалізму IX -X IV ст. Зн ач н у у вагу сер ед н ім вікам п р и д іл и в у своїй «Всесвітній історії» видатний український вчений Іван Крип’якевич (1886-1967). Ця праця готувалася як четвер­ тий том «Історичної бібліотеки», що видавалася в 30-х ро­ ках XX ст. у Львові. «Всесвітня історія» Івана Крип’якевича розвивала термінологічну традицію вітчизняної історичної науки, мала багато ілюстрацій. Окремі вислов��ювання видатних медієвістів викори­ стано в тексті підручника.

]

І

Марк Блок (1886-1944)

Іван Крип'нкевич (1 886-1967)

Історія Середніх віків (476-1492); раннє Середньовіччя, розвинене Середньовіччя, пізнє Середньовіччя; джерела з історії Середніх віків пам’ятки архітектури, речові пам’ятки, писемні джерела, етнографічні джереЗї^. 1. Назвіть хронологічні рамки Середньовіччя. 2. Н а які періоди поділяється історія Середніх віків? 3. Коли вперше з’являється в ужитку поняття «середньовіччя»? 4. Пригадайте основні джерела вивчення історії Стародавнього світу. 5. Я ким и дж ерелами послуговую ться історики, вивчаючи епоху Середньовіччя?

ТИ

6. Поміркуйте, які матеріали підручника допомагають вам створити цілісну картину епохи Середньовіччя. 7. Чому історик Йоган Гейзінга назвав Х ІУ -Х У ст. «осінню Серед­ ньовіччя»?

8. Які образи, символи ви пов’язуєте з епохою Середньовіччя?

У цьому розділі ви дізнаєтеся про: • вплив В еликого п ереселен н я народів на ф о р м у ванн я середньовічної Є вропи; • взаєм одію лю ди н и й природи; • господарську діяльн ість люде й; • о с н о в н і о з н а к и ф е о д а л із м у , су сп іл ь н і стан и ; п р и ч и н и й н а сл ід к и ф еодальн ої роздробленості; • з н а ч е н н я п о н я т ь і т е р м ін ів :

Феодалізм, стани, феодальна розоробленість, ремесло, цех, самовряду­ вання.

НАРОДЖЕННЯ СЕРЕДНЬОВІЧНОГО СВІТУ, ОСОБЛИВОСТІ ЙОГО РОЗВИТКУ

§ 1. Народження середньовічної Європи 1. Які події відбулися в римській історії в 395 р. та 476 р.? 2. Яким у Римській імперії за Діоклетіана і Константина Першого Ве­ ликого був стан: а) економіки; б) релігійної політики; в) відносин із варварськими племенами? 3. Що таке «Велике переселення народів», як воно вплинуло на хід історії Римської імперії? 4. Хто такі варвари? Які племена римляни називали варварами? Чому? 1. Римський І варварський світи в середині І тисячоліття

Крах Римської імперії, на руїнах якої зародилася середньовічна Європа, став наслідком тривалого занепаду економіки. Приходили в запустіння землеробство й ремесла, земля не оброблялася, влада імператорів поступово послаблювалася. Криза поглиблювалась і в духовному житті Римської держави. Разом зі знищен­ ням громадянських свобод відбувся моральний занепад римського суспільства На зміну язичництві прийшло християнство, що стало набувати характеру державної релігії. “ Занепала й колись нездоланна римська армія. Вона перетворилася в малорух­ ливу військову масу, що поколіннями проживала в укріплених таборах уздовж кордонів імперії. Армія втратила високі бойові навички знаменитих римських легіонів і за своїм озброєнням та військовою тактикою майже не відрізнялася від ополчень варварів.

*

'

Воїн-варвар • П ригадайте, я к у зброю м али рим ські легіонери. А я к у варвари ?

К а м 'яні стовпи К алланіш а * П ом іркуй те, я кі в іруван н я м али будівничі нього «храму».

Співвіднош ення сил між Римською імперією й варварською периферією поступово змінювалося на користь варварів. Особливо велику роль у долі пізньої Римської імперії відіграли її північні сусіди - германські племена. Германці вперше потрапили в поле зору римлян у І ст. до н. е. Римляни спочат­ ку сприйняли їх за галлів (кельтів), однак наприкінці І ст. н. е. видатний римський історик Корнелій Тацит досить чітко визначає германців як особливу групу племен. Н А РО Д Ж ЕН Н Я С ЕР ЕД Н Ь О В ІЧ Н О ГО СВІТУ, О С О Б Л И В О СТІ Й О ГО Р О ЗВ И ТКУ

Германці тоді ж или общиною на території між річками Рейном, Одером і Дунаєм. Основні засоби для життя отримували, займаючись скотарством. Худоба в германців була головним багатством і використовувалась як мірило вартості. Крім того, вони займалися землеробством, яке з V ст. набуває першорядного значення. Для обробітку землі германці використовували легкий плуг або рало. Вони сіяли льон, овес, просо, пшеницю, ячмінь, вирощували городні культури, зокрема капусту й салат. Представники германських племен вели торгівлю з римлянами.

С и н а і наступника Константина Великого Імператора Констанція, який прибув у IV ст. до Риму з Константинополя, вразив зовнішній вигляд жителів Вічного місті.: тут майже не було людей, одягненні у традиційні тоги. Рим був напсвнеик- вихідцями аі Сходу —єгиптянами, сирійцями, іудеями, найчастіше траплялися іерманці. Дивно, але навіть коріюп оим. іяни чомусь намата ь<ся на­ слідувати одяг і поведінку тих, кого упродовж: багатьох віків гамі ж зневажливо називали варварами, тобто тими, хто не володів навіть «людською» мово», а вимовляв лише незрозумілі фрази на зразок <вар-вар».

Поступово під впливом внутрішніх факторів і римсь­ кого суспільного устрою в германців почала зростати майнова нерівність. Серед вільних членів общини вирізняю ться знатні люди. С успільне розш аруван­ ня було частково зумовлене появою рабів із полоне­ них. Проте германці наділяли рабів ділянками землі й, подібно до римських колонів, надавали можливість самостійно вести господарство. Це була патріархальна форма рабства, що з часом перетворилася на один із різновидів феодальної залежності. Важливі справи германці обговорювали на народних зборах, які називалися тинг. На них були присутні всі дорослі чоловіки, які носили зброю. Народні збори оби­ рали раду старійшин, що вирішувала, передусім, судові справи. Були в германців також конунги (майбутні королі) та військові вожді. Головну бойову силу германців становили військові дружини. Дружинники перебували в повній залежності від своїх військових вождів: клялися їм на вірність, одер­ жували від них зброю, коней, частину здобичі. У І У - У ст. у п о л іти ч н о м у у стр о ї герм ан ц ів відбувалися важливі зміни. Вони об’єдналися у великі військово-племінні союзи, що отримали свої найме­ нування за назвами панівних племен Так виникають германські народності алеманів, баварів, франків, саксів, тюрінгів та ін. Із числа друж инників виокремилася

О рнамент

-

т ипова ознака мист ецт ва варварів ви каристовувавс.я в пам 'ятпках часів хри ст и ян іза ц ії варварських племен

Хрест св. Мартіна. Ш отландія. V I I - V III ст.

С кринька св. К олумби ( V I ст.). Племена скот тів брали скриньку в битви я к талісман

так звана служива знать. Вона почала гуртуватися на­ вколо конунга, витісняти з його оточення племінних старійшин і дедалі активніше впливати на його дії. Од­ ночасно зміцнювалася й влада конунгів. Важливу роль у становленні державності відіграло пош ирення серед германців християнства. У IV ст. єпископ Ульфіла навернув у християнство готів. Для цього йому довелося перекласти Біблію готською мовою і створити для своєї нової пастви писемність на основі грецького алфавіту.

У І. В И В Ч А Є М О

ТУ

Д Ж Е Р Е Л А

І ст. Римський історик К орнелій Тацит про германців ...Племена, які населяю ть Германію, споконвіків становлять самобутній народ, котрий зберіг первісну чистоту і подібний ли ш е на себе самого... Германці разю че схож і м іж собою: б л аки тн і очі, м еткий погляд, р у сяве волосся, крем езна статура... К оролів герм анці обираю ть за знатн істю , вож дів — за зви тягою . О д н а к і королі не наділені у них необмеженою владою, вседозволеністю . Вожді рішучі, маю ть гідність, б ’ються завж ди попереду війська і ц им в и кли каю ть повагу. П роте ні карати, ні за к о ­ вувати, ні н акладати тілесне п окар ан н я не д о зв о л я ється нікому, крім жерців... М енш значні сп рави розглядаю ться на раді старійш ин, а с п р ави важ ливіш і обго во ­ рю ю ться всіма... Н а н ародн и х зборах оби раю ть тако ж старій ш и н , я кі ч и н я ть су д в о кр у гах і с е л и ­ щах... У бою ганебно вож дю поступ итися ком у-небудь у звитязі, не м енш ганебно друж ині не уподібнитися звитязі вождя. А вийти ж ивим із бою, у яко м у заги н ув вождь, - б ез­ честя й ганьба на все ж иття; боро н и ти його, здійсню вати відваж ні вчинки, д ум аю ­ чи тіл ьки про славу, — най перш и й їхній обов я зок: вожді б 'ю ться зар ад и перемоги, д р у ж и н н и к и — з а с в о го вождя... В ід щ е д р о т с в о го вож д я д р у ж и н н и к и о чіку ю ть собі й бойового коня, і закри вавл ен о ї, перемож ної ф р а м е \с п и с а ) . Зам ість платні у них — їжа і щ едре п ригощ ання на бенкетах. М ож ливості д л я такого м арнотратства ви н и каю ть л и ш е через війн и і грабунки... 1. Опишіть зовнішність германців 2. О характ еризуйт е систему влади в германців. 3. Скажіть, хт о міг бут и королем, а хт о вождем. Чи м али королі необмежену владу? 4. Я к у роль відігравали народні збори? Я к і пи т а н н я на н и х розгляд алися? 5. Я кі чесноти б ули обов’я зковим и для во їн ів? 6. Про що автор пиш е із ж алем?

З ІА - Л -

16 НАРОДЖЕННЯ СЕРЕДНЬОВІЧНОГО СИТУ. О С О їА И ІО С ТІ ЙОГО РОЗВИТКУ

-Л -Л Х

2 . В ел и к е п е р е се л е н н я н ар о д ів 1у тв о р е н н я в и р ш р с ь к и х

■^

Пригадайте, які міграційні процеси відбувались у Європі впродовж IV VII от Як ас:::; називаються >

Період в історії, який поклав початок формуванню національних спільнот у Європі, прийнято називати епохою Великого переселення народі*. У результаті міграційних процесів на руїнах Західної Римської імперії виникли нові державні утворення бургундів, лангобардів, англів, саксів та інших (про них ви вже знаєте з курсу історії Стародавнього світу). П ерш ою вар в ар с ьк о ю д ер ж аво ю на території Західної Римської імперії стало королівство вестготів (418 р.) з центром у м. Толозі (сучасна Тулуза). У 429-435 рр. вандали заснували свою державу в Північній Африці зі столицею на місці давнього Кар­ фагена. Бургунди спочатку утворили власну державу в районі Вормса. А в 457 р. постало друге Бургундське королівство з центром у Ліоні. Германські племена англів, саксів, ютів і фризів, які Воїн вестготів. Мініатюра. X II ст. населяли узбережжя Північного й Балтійського морів, у середині V ст. почали завойовувати землі Британії, покинуті римськими легіонами. Місцеве кельтське населення було винищене або витіснене на захід Британії. Частина бритів переселилася на континент. Формальною датою падіння Західної Римської імперії вважається 476 рік. Та на цьому Велике переселення народів не припинилося. Колишні союзники гунів - ост­ готи —багато в чому повторили долю та історичний шлях вестготів. Остготи також стали союзниками-федератами правителя Східної Римської імперії, а згодом під про­ водом свого короля Теодоріха в 493р. вони заснували Остготське королівство зі сто­ лицею в Равенні. Король Теодоріх (бл. 454. 526) був до­ бре обізнаний із культурою і звичаями римлян, тому що виріс у Константинополі, а його дружиною була візантійська прин­ цеса. У своєму королівстві він зберіг ба­ гато римських установ і правових норм. Теодоріх увійшов в історію як правитель, що всебічно підтримував розвиток науки й мистецтва. Остготський король сприяв обдарованим творчим особистостям, при­ слухався до порад найосвіченіших римсь­ ких письменників і філософів — Боеція, Кассиодора та ін. Культурне піднесення в Гробниця Теодоріха Великого, Остготській Італії за Теодоріха отримало короля остготів. Равенна. VI ст. назву «Остготське відродження».

Іежа поділу Римсьи

Теодоріху належить вислів: «Хто тремтів перед різкою вчителя, той шпили не стане справжнім воїном*. Секретар Теодоріха, відомий філософ Боецій, написав трлк. іт «Про втіху філо­ софією», де стверджував, що справжнім шас гям є доброта, а зло - завжди нещастя; зла іюдина рідко щасті *і, хоча й можр бути дуже заможною, багатою.

Отже, велике переселення народів змінило карту Європи. На руїнах Західної Римської імперії виникли нові державні утворення - варварські королівства. Найжиттєздатнішим серед них виявилося королівство франків. Як наслідок, Британію почали називати за іменем германського племені англів Англією, на честь вандалів в Іспанії з’явилася Андалусія, від лангобардів отримала свою назву історична область в Італії Ломбардія, завдяки франкам Галлія стала Францією. 3.

ф р а н к с ь к а д е р ж а в а М е р о в ін гів

У середині V ст. на території сучасної Бельгії (в околиці міста Турне) виникло королівство приморських (салічних) франків. У 481 р. королем салічних фран­ ків став Хлодвіг (481-511), який походив з роду легендарного короля Меровея. За його ім’ям династію франкських королів V - першої половини V III ст. називали Меровінгами. Легенда розповідає, що ім’я Меровей означає «морський воїн». Цей володар, нібито, мав двох батьків одного земного, звичайного конунга, а другого водя­ ного — морського чудовиська. Можливо, це пов’язане з тим, що Меровей прибув морем Меровінгів-рважали «відьмаками», «чаклунами», навіть —«чудотворцями», називали «патлатими королями». Оскільки вони носили довге волосся, схоже на бурхливі морські хвилі, то гадали, що в ньому була захована чарівна сила, гаме тому Меровінгам приписувався дар знахарства. Коли короля хотіли позбавити трону, його пишну шевелюру відстригали і він нібито втрачав свою магічну силу. У 486 р. Хлодвіг повів своє військо проти римського намісника Сиагрія, який управляв Галлією. Вирішальна битва відбулася поблизу міста Суассона. Франки розбили римські війська й захопили всю Північну Галлію аж до річки Луари. Єпископ Григорій Турський (бл. 538 - бл. 594), автор праці «Історія фран­ ків», яка є найважливішою пам’яткою епохи Меровінгів, наводить цікавий епізод, пов'язаний із поділом трофеїв після перемоги над Сиагрієм. Цей епізод характери­ зує ставлення франків до королівської влади. Після взятгя міста Суассона Хлодвіг забажав отримати, крім речей за жеребком, ще й коштовну церковну чашу, щоб із політичних міркувань повернути її місцевому єпископу. Однак вона дісталася простому воїну і той. не бажаючи віддавати її королеві, розрубав чашу сокирою. Це свідчить про те, що на той час король вважався всього лише першим серед рівних, чия воля не була законом для франків, а його особа не сприймалась як щось божественне. Але наступного року під час військового огляду Хлодвіг помстився простому франкові. Він обурився станом його зброї і, розрубавши тому голову, мовив: «Ось так і ти вчинив із тією чашею в Суассоні».

Король Хлодвіг. Середньовічна мініат ю ра • Я кий еп ізод з «Історії ф р ан ків» Г. Турського п роілю стровано на мініатю рі? С О Л 1Д ( л а т и н . §оІі<Іи$

м іц н и й )— ри м ська зо л о та м онета вагою 4,55 г, щ о с тал а з р а з к о м д л я м он ет більш ості в а р в а р сь к и х ко р о л івств. БО Ж И Й СУД с п о сіб встан овл ен н я вини чи невинності зв и н увачен ого через в и п р о б у в ан н я його х р е с т о м , о свяч ен и м х л іб о м , розп ечен и м

Для зміцнення своєї влади Хлодвіг пішов на союз із християнською церквою. Близько 498 р. він першим із франкських королів прийняв хрещення. За свідченням єпископа Григорія Турського, жінка Хлодвіга, королева Клотильда, була охрещеною, а сам король твердо три­ мався язичницької віри. Та якось, під час війни з іншим племенем, він опинився на межі смерті й звернувся до Христа: мовляв, якщо він дійсно існує, хай подарує йому життя і тоді він, Хлодвіг, повірить у його могутність і прийме хрещення. І сталося диво: вороги франків кину­ лися тікати, а перемогу здобув Хлодвіг. Обіцянку було виконано: в один день зі своїм королем були охрещені З тис. воїнів. Поступово, за допомогою підкупу, зради, насилля, Хлодвіг знищив усіх своїх супротивників, серед них і багатьох родичів, та укріпив своє становище. Про поси­ лення влади Хлодвіга свідчить і проведений на початку VI ст. перший запис правових звичаїв франків. Він от­ римав назву «Салічна правда». Цей судебник Хлодвіг дарував франкам уже від власного імені як королівський закон. «Салічна правда» містить багатий матеріал про госпо­ дарське життя та суспільний лад франків. За більшість провин встановлювався грошовий штраф, який нази­ вався вергельд. Так, згідно з «Салічною правдою» за вбивство простого франка сплачували вергельд у 200 солідів (на ці гроші можна було купити приблизно ЗО коней або 200 голів великої рогатої худоби); за вбивство королівського дружинника —600 солідів. Водночас ще зберігався звичай кровної помсти. Для того, щоб вста­ новити вину підозрюваного, бралися до увага свідчення очевидців чи здійсню вався^бж ш і суд.

зал ізом , за н у р е н н ям р уки в окріп тощ о. У Є вропі Б о ж и й с у д існ у вав д о X V III ст.

90

А . Чеффер. Б ит ва біля Тольбіака. X I X стп. Перемога над апеманами недалеко від К ельна (506 р .) надала зм огу Х лодвігу захист ит и східні кордони королівства

НАРОДЖЕННЯ СЕРЕДНЬОВІЧНОГО СВІТУ. _____________ О СОіАИ ВО СЛ ЙОГО РОЗВИТКУ

За чверть століття Хлодвіг заволодів майже всією римською Галлією і залишив по собі велику об’єднану державу. Проте за правління спадкоємців Хлодвіга (його чотирьох синів) королівство почало втрачати цілісність. Із 639 р. королі з династії Меровінгів позбулися реальної влади й зберігали лише титул, тому останніх Меровінгів зневажливо називали «ледачими короля­ ми». Утім, королі були не настільки ледачими, як позбавленими влади. Країною почали розпоряджатисямайордоми («старші в домі»). Спочатку майордоми були просто управителями королівських палаців, Поступово вони взяли до своїх рук владу повністю. Оскільки Франкське королівство розділилося на кілька великих територіальних утворень, то в кожному з них був свій майордом. У 687 р. один із майордомів Піпін Герістальський розгромив своїх суперників і об’єднав Франкську державу.

--V---------V------------------------ ГУ -В И В Ч А Є М О

-

І

1

Д Ж Е Р Е Л А

IX ст. Із праці монаха Ейнгарда « Ж иття Карла Великого» про владу майордомів Б аега тсІЛтв влада зо с е р е д ж у пв ашліит с- ля вЧ Іруках п р и д во р1 н и х вельм ож1, -----------я к и х називали _ _ ід ї (11 Ло І) іі п л о д а оіЛ/С(П.д ----------майордомами. А король мусив задовольнятися своїм титулом і створювати видимість V влади, коли, си дячи на троні, п атлатий і довгобородий, в и слуховував він іноземних 1 послів і відповідав їм, нібито, від себе, насправді ж - продиктоване й завчене. І К рім ти тулу, за яким нічого не стояло, та убогого утримання, виділеного йому майордом ом , він м ав л и ш е о дин, та й то н евели ч ки й м аєток, у я ко м у п рож и вав і трим ав К рім ти тулу,прислугу, за яким нічого не стояло, утримання, йому м айор­ н ечи р о л ь та неубогого подався, він їхав у виділеного візку, запряж еном у, я к ____сл ен н у....... .... . К уди б Як оТГ. ииііапіліігиіі иастпї VЯКП МУПППЖИВЯИ І ТПИ МЗВ це бул о заведено на селі, парою волів, керованих пастухом. Так їздив він у палац, на щ орічні н ародні збори... і т ак сам ісін ько повертався додому. Д оведіт ь за текстом, що влада королів перейшла до майордомів.

Т 1

7 4.

>

к

А . І

X

Ф р а н к с ь к а д е р ж а в а К аролінгів

Після смерті Піпіна Герістальськош між його синами розпочалися чвари, у яких переміг його позашлюбний син Карл, який став майордомом у 715 р. Йому довелося зіткнутися із серйозною зовнішньою небезпекою. Із півдня на територію Ф ранк­ ської держави вторглися араби (європейці називали їх сарацинами), які на той час підкорили майже вцсь Піренейський півострів. У 732р. в битві біля Пуатье війська Карла розгромили арабів і перешкодили їхньому подальшому просуванню вглиб Європи. На честь цієї перемоги Карл отримав прізвисько Мартелл (Молот), Однак загроза з півдня не минула, що змусило Карла Мартелла зміцнити військо й створити замість пішого ополчення загін добре озброєних кінних воїнів. Зробити це було досить нелегко. Адже утримувати бойового коня та мати необхідне спо­ рядження й озброєння могла лише забезпечена людина. Нагородою ж воїнам слу­ жили здебільшого земельні володіння, бо грошей для оплати їхніх ратних справ не вистачало. Земля передавалася разом із селянами, які на ній працювали. Така форма землеволодіння називалася бенефіцієм (у перекладі з латин. — «благодійність»). Спочатку бенефіцій надавався пожиттєво як нагорода за службу. Із часом він на­ був рис спадкового володіння, шо отримало назву феод. Його власника називали фе­ одалом. Той, хто надавав бенефіцій чи феод, вважався сеньйором (старшим). Той, хто його одержував, ставав васалом (слугою) сеньйора. Васал зобов язувався вірно слу- 2

жити своєму сеньйору, за що той мав його підтримувати, а в разі потреби —і боронити. Усе це сприяло виникнен­ ню стосунків вірнопідданості й заступництва між васа­ лом і сеньйором. Створення Карлом Мартеллом кінного війська послужило поштовхом до формування особли­ вого соціального стану —рицарства. Зм іц ни вш и своє станови щ е в усіх обл астях Франкської держави, майордом був змушений рано чи пізно заявити про свої претензії на королівський трон. Саме так .......... і вчинив син Карла Мартелла Піпін II Коротїл и ш о п и и Мініатюра. XIVст. кий (741-768). Таке прізвисько він отримав через свій невисокий зріст. Щоб узаконити захоплення трону, Піпін відправив у Рим двох посланців, яким було до­ ручено з ’ясувати в папи Захарія І: чи справедливо, щоб правитель, який не має влади, продовжував носити титул короля. Папа в цей час вів жорстоку боротьбу з лангобардськими королями і потребував сильного союзника. Хроніст пише, що Захарій І звелів передати: «Краще іменувати королем того, хто має владу, ніж того, хто живе, не маючи королівської влади», І щоб не порушувати порядок, наказав Піпінові бути королем. У 751 р. Піпін зібрав у Суассоні франкську знать, яка й проголосила його коро­ лем. Останній представник династії Меровінгів «ледачий король» Хільдерік III та його син були пострижені в монахи. Щоб подякувати Папі за підтримку, Піпін здійснив два походи до Італії, у ході яких переміг короля лангобардів Айстульфа. Завойовані землі лангобардів Піпін передав у дарунок Папі. У 756 р. на подаро­ ваних землях було засновано самобутню світську Папську державу з центром у Римі. Вона проіснувала більш як тисячу років аж до об’єднання Італії в 1870 р. Нині це держава в державі, всесвітньо знаний Ватикан, щ ^весь розмістився в кількох римських кварталах.

Ватикан: площа і собор Святого Петра. Сучасне фото

Справжнього розквіту Франкська держава досягла в епоху правління Карла Великого (768-814), сина Піпіна Короткого. Саме за іменем Карла королівську М династію, засновником якої став Піпін Короткий, називають Каролінгською. НАРО ДЖ ЕН НЯ С ЕРЕД Н ЬО ВІЧ Н О ГО СВІТУ. О С О БЛ И ВО СТІ Й О ГО РО ЗВ И ТКУ

Прізвисько «Великий» Карл отримав у зв’язку зі своєю діяльністю, спрямованою на користь християнської церкви, а також через те, що був досить високим на зріст. Упродовж усього Середньовіччя Карл Великий залишався ідеалом правителя, напівлегендарною постаттю. Його діяння були оспівані у фольклорі, епічних тво­ рах, рицарській літературі тощо. К арл Великий (у цент рі). Скульптурна композиція, встановлена в 1215 р на надгробку імператора в А ахені ■ Ч и можна предмети в руках Карла Великого назвати с им волам и його діянь?

В И В Ч А Є М О

Д Ж Е Р Е Л А

IX ст. Із праці м онаха Ейнгарда •«Життя Карла Великого» К а р л був ш и р о к о п л е ч и й , к рем езн и й , зр о с ту в м іру в и ­ сокого; відом о, щ о зр іст у н ього в сім разів перевищ ував д о в ж и н у й ого ступ н ів. У н ього б у л а о кр у гла голова, очі дуж е в ели кі й жваві, ніс трохи більш ий за середній, гарне волосся, веселе п ри вабл и ве обличчя. У се це н адавало поваж ності і статечності й о га вигляду... З доров'я його було м іцним, за ви н ятком того, ш о протягом останніх чотирьох років він страж дав віл пропасниці, а під кін ец ь ж и ття щ е н акул ьгував на одну ногу... Він п о с тій ­ н а їзд и в верхи й полював.:. Й ом у п одобалося п ари тися у природних гарячих джерелах і плавати. У плаванні він був настільки вправний, щ о його воістину ніхто не м іг обігна­ ти... В ін був н евибагл и ви й до їжі й питва, особливо до напоїв, том у ш о над усе ненавидів пияцтво... Він був в ел и ки й красном овець і міг дуж е ясно ви слови ти все, щ о хотів... Я к і особисті якост і й чесноти К арла Великого, на ваш у д ум ку, сприяли зміцненню королівської влади?

К арл Великий. Бронзова статуетка. Ї Х ст.

8

Карл Великий був невтомним державним діячем. Він проводив активну завойовницьку політику й зумів розш ирити кордони Ф ранкської держави. За його правління франки здійснили 53 походи, 27 із яких очо­ лював монарх. Першою успішною збройною акцією Кар­ ла Великого стало підкорення лангобардів. Упродовж 773-774 рр. він воював проти лангобардського короля Дезидерія, здобув над ним перемогу та змусив постриг­ тися в монахи. Лангобардське королівство припинило своє існування. Його невелика частина була передана Папі, а решта приєднана до Франкської держави. У 778 р. Карл розпочав тривалі військові дії проти арабів в Іспанії. Проте перший похід виявився невдалим. Лише через деякий час франки зуміли захопити Бар­ селону і на прилеглій території утворили прикордонну область, що стала складовою держави Карла Великого.

Карл Великий б ’ється із сарацинам и. М ініатюра з <<Великих хронік Франції*. X IV ст .

м ш

р н ш

н н

Людська пан'ять «берега один незначний епізод із немалого походу Карла ■ !с■чйів 77В в На аічротнш дорозі чет. . Піренеї в Ронсевальській ущ> .ияі і/ '• 'а т у а хоралу <)*. у шсгеого війська напав загін » ,це « х жсі.олш —басків, ф і ■ мі іиііііи піціийіі і іцііііі ііііііи іЛпііі^л і іт іііЬ Д іг т іт іґ^ птлііід *Тг р>а три г а л і т у 4 .■ни д м яму гер “ тому гіпісі «Пісна щ п Роланд»* цього чаш шдомого ац.< можу було уславлено як ідеального рицаря, племінника корала Ь р їй під іменем Роланд. Дрібна сутичка була оспп н а як вели лбитва між хргкгиіпг* щ та мусульманами, а невдалий похід подався яі завоювання ■сіє.. Іспанії. , \

24

Битва в Ронсевальській ущелині. Роланд трубить в Оліфант. М ініат юра X III ст.

Найважче далося Карлові підкорення саксів. Війни з ними тривали упродовж 772 804 рр. На той час Саксонія була заселена язичницькими племенами. Метою Карла була християнізація саксів. Уже після перших походів франки зайняли майже всю Саксонію. Налякані сакси обіцяли при­ йняти хрещення;-та замість цього вони несподівано підняли повстання. Воно відзначалося небувалою жорстокістю. Сакси нещадно вбивали всіх франків, а також християнсь­ ких священиків. Карл відповідав тим самим. Легенда розповідає, що Карл, захопивши укріплене поселення саксів, устромив посеред площі свій меч і на­ казав підводити до нього по черзі всіх чоловіків. Тих, хто був вищим за цей меч, страчували на місці. Очевидно, ідеться про 782 р.. коли Карл знищив близько 4,5 тис. саксонських заручників. Тоді вожді саксів здалися і прийняли хрещення, однак саме пов­ стання тривало ще майже 20 років.

НАРО ДЖ ЕН НЯ С ЕР ЕД Н ЬО ВІЧ Н О ГО С1ГТУ

о с о б л и в о с т і й о го РОЗВИТКУ

Коронація Карла Великого. М ініат ю ра. X I I I ст.

У 788 р. Карл приєднав до своїх володінь Баварію, ліквідувавши там герцогську владу. Завою вання великих територій суттєво розш ири­ ло кордони Ф ранкської держави. Тепер вона охоплю­ вала значну частину колиш ньої Західної Р им ської імперії. Восени 800 р. Карл вирушив до Риму, щоб за­ хистити папу Лева III в його протистоянні з місцевою знаттю . П ід час урочи стої різдвян ої меси 25 груд­ ня 800 р. Лев III увінчав Карла імператорською ко­ роною . К арл В ели ки й став перш им імперат ором середньовічної Європи. Відродження імперії на Заході викликало обуреная Візантії. Лиш е в 812 р. Візантія визнала імператорський ти тул Карла Великого. За таку п о сту п л и вість він подарував візан тій ськом у імператорові Венецію та Далмацію. Карл розумів, що такою великою імперією досить важ ко у п р ав л ят и одноосібно, том у розд іл и в її на графства. Уздовж кордонів своєї велетенської держа­ ви Карл створю вав укріплені прикордонні області — «марки». Постійної резиденції у нього не було. Зате в різних місцях держ ави Карл мав маєтки, у яких не­ надовго затримувався, а потім зі своїм оточенням ру­ хався далі. Його найулюбленіш им місцем перебуван­ ня був А ахен (територія сучасної Н імеччини). Двічі н�� рік ім ператор збирав представників вищ ої знаті, з як и м и він ради вся про сп рави і узгодж ував свої укази й спеціальні постанови — капітулярії. У своїй державі Карл також активно підтрим ував розвиток культури.

М онограма Карла Великого. З н а к із букв імені імператора виводив писар, а Карл власноруч ставив лиш е корот кий штрих усередині ромба в центрі монограми

М онета Карла Великого, викарбувана бл. 800 р.

2!

Ф Р А Н К С Ь К К О Р О Л ІВ С Т В О . ІМ П Е Р ІЯ К А Р Л А В Е Л И К О Г О

КАРИНТі

біснайсьша заток»

Фпорвні, І М а рсель

о, Сардинія

.

1

| | Те р и то р ія ф р а н к ів у V ст.

»-■— і

: Тер ито ЗП , зав о йо вані \ Као ло м Великим -----------/ "

Кйрл Великий

<6 НАРОДЖЕННЯ СЕИЖНЬОІІЧНОГО СИТУ, ОСОБЛИВОСТІ ЙОГО РОЗІИТКУ

«

Ф р а н ксько го ко р о лівств а на 768 р.

774

Напрямки та роки найваж ли віш ий походів Карла Ве лико го (7 8 8 - 8 1 4 ) М ісця т а роки най в аж ли віш и х би тв

_____ Ко рдо ни Ф р а нксько ї ім п е р ії на 8 1 4 р.

3 . л а г и о е А Ь ім п е р ії м р л а

В вА Я РМ Л и ,

утворення держав середньовічної Європи

Карл Великий помер у 814 р. і трон перейшов до його сина - Людовіка Б ла­ гочестивого. Однак невдовзі троє синів Людовіка Благочестивого — Карл Лисий, Людовік Німецький і Лотар - почали домагатися від батька поділу імперії. Щоб утихомирити сімейні чвари, Людовік Благочестивий у 817 р. поділив імперію між синами. Та миру він цим не досягнув. Розпочалася війна, у якій сини здобули пе­ ремогу над батьком. Після смерті Лю довіка Благочестивого усобиці розгорілися з новою силою. Два молодших брати — Людовік Німецький і Карл Л исий — не хотіли визнати імператорського титулу за Лотарем і пішли на нього війною. У 842 р. Людовік Німецький і Карл Лисий зустрілися в Страсбурзі (сучасна Франція) й поклялися діяти сп іл ь н о ї боротьбі проти Лотаря. Страсбурзьку клятву виголосили на двох мовах — романській (давньофранцузькій) і тевтонській (німецькій). Це свідчило про формування в Каролінгській імперії нових народностей, зокрема французької й німецької. У —

Г

^ В И В Ч А Є М О

у

^

N

Д Ж Е Р Е Л А

І

і ст. Ф ранкський хрон іст Н ітгард про прийняття С трасбурзької присяги

. ос ь 14 л ю то го (8 4 2 р о к у ) Л ю д о в ік і К арл зіб р а л и с я в м істо, я к е к о л и с ь зв; АIX р ген ія, кськи а сьогодн і в іст п ростор іч чіпро н а зи в а є т ь с я СС тртрасбурзької асб у р г, і п р о го л о с и л и вони ст. та ф рран й хрон Н ітгнрд прийняття присяги н и ж чен аведен і кл я тв и , Л ю довік на м ові ром анській, а Карл — на тевтонській... ПерІ ось 14 л ю то го (842 р о к у ) Л ю д о в ік і К ар л зіб р а л и с я в м істо, я к е к о л и с ь зв а л о с я ш и м д а в к л я т в у Л ю д о в ік , бо був старш и м : « Ч ер ез лю бов д о Господа, за р а д и х ри с ти ян с ьк о го і в сеаагальн ого н аш ого сп асін н я, відн и н і й надалі, н аскіл ь ки Господь Б о г д а с ть м ені розу м у й с и л и , я п ід тр и м аю ц ього брата свого К ар л а і військ о во ю п ідм огою , і в с я к о ю ін ш ою сп р аво ю так, я к і ко ж н а л ю д и н а в о істи н у п о в и н н а п ідтри м увати б рата свого, — я к щ о він відповість м ені ти м самим . А від Л о тар я я не п ри й м у жодної умови, яка буде завідомо ш кодити цьому брату м оєм у Карлові». Коли Л ю довік зак ін чи в, К арл прогол оси в таку ж кл я тв у на тевтон ській мові...

^ < І І /. ^

Я к і б ули причин и сою зу Лю довіка і К а р ла ? А я к вони сф ормульовані у хроніці?

т-

т

^

^

------------

— - *

Ч Лотар був змушений піти на поступки. У серпні 843 р. брати уклали у Вердені договір, згідно з яким створена Карлом Великим імперія розподілялася на три частини. За умовами Верденського договору, молодшому з братів Карлу Лисо­ му дісталися землі на захід від Рейну, шо здебільшого склали територію майбут­ ньої Франції. До середнього брата Людовіка Німецького відійшли землі на схід від Рейну, що переважно склали територію майбутньої Німеччини. Старший із братів —Лотар —зберіг за собою титул імператора, а також отримав Італію і довгу смугу земель від гирла Рейну до гирла Рони. Згодом ця територія отримала назву Лотарингія. Внаслідок Верденського поділу зародилися такі європейські держави, як Італія, Німеччина та Франція. Велике переселення народів, варварські королівства, Хлодвіг, «Салічна правда», майордом, Карл Мартелл, бенефіцій, сеньйор, васал, Карл Ве­ ликий, Верденський договір (843 р.).

о

ж

1. Установіть відповідність МІЖ ПОДІЄЮ І її І

1. Поділ Римської імперії

а) 410 р.

2. Захоплення Рима готами

6)476 р.

3. Падіння Західної Римської імперії

в) 395 р.

4. Битва на Каталаунських полях

г) 451 р.

2. Покажіть на карті територію розселення германських племен. Які території увійшли до імперії Карла Великого? Як була поділена імперія Карла Великого між його синами’ Чому це стало можливим? 3. Поясніть значення понять і термінів: бенефіцій, феод, васал, сеньйор 4. Про яку історичну особу йдеться в поданих описах: • «ця людина народилася на світ, щоб приголомшувати народи і наво­ дити жах на людей» (матеріал історії Стародавнього світу); • «чолов і., великий на зріст, син короля маленького на зріст, дуже по­ любляв місто Аахен, був увінчаний імператорською короною, після його смерті сини знищили те, що ним було створено». 5. «Війна трьох братів» завершилася підписанням Верденського до­ говору. Чи могли події розвиватися якось інакше? Запропонуйте свій варіант. Якою б тоді, на вашу думку, була карта Європи сьогодні?

§ 2. Людина в середньовіччі Прочитайте уривок із роману Вальтера Скотта «Айвенго». Я к а в то р п о к а зу є с та в л ен н я сер ед н ьо в іч н о ї л ю д и н и д о п р и р о д и ?

Сонце сідало за однією з порослих буйною травою галявину лісі... Сотні розлогих, широкочолих, з невисокими стовбурами дубів, які може бачили ще величну ходу римських легюніь, простягли свої вузлуваті руки над товстим килимом пишного зеленого дерну; а подекуди між ними видніли иукь, гостролист та кущі різних порід, такі густі, що вони не пропускали поз, чних..роменів призахідного сонця. А інде вони розступались, лишаю­ чи ооегі широкі алеї, в мережі яких так приємно заблукати окові і в яких уява вбачає стежки до ще розкішніших картин лісової самоти. 1. Взаємодія людини і природи

. ,и . ^ ™ ! 1 Д1 бІ ^ ! РЄДНЬ° ВІЧЧЯ 6уЛа ^ПРИРОДИ набагато ближчою, ніж ми. Проте помилково вважати, що між людиною і природою панувала цілковита гармонія. Природа частп змушувала людину відчувати свою слабкість. Запаси в коморі се^ I I = о Няа; і ФЄ0ДаЛа' ШД ЯКИХ залежало їхнє життя, фактично залежали від волі

р роди. Дощі з градом, посухи чи повені, буревії чи заморозки були провісниками

Н АРО ДЖ ЕН НЯ С ЕР ЕД Н ЬО В ІЧ Н О ГО С ІІТ У О СО БЛ И ВО СТІ Й О ГО РО ЗВИ ТКУ

лни^ии,

^ 1 “і"1-'—---- ----

від природно-кліматичних умов була надзвичайно великою. У середні віки клімат на Є вропейському континенті був нестабільним: то холодніш ало, то тепліш ало. Вважається, що в XI ст, клімат континенту нага­ дував сучасний. Щ оправда, в окремі періоди т е м п е р а т у р а піднімалася і вище. У Х ІІІ-Х ІУ ст. відбулося різке похолодання. Через це на півночі Європи часто траплялися неврожаї. Спостерігаючи за різкими перепадами клімату, середньовічні літописці постійно висловлювали побоювання про настання кінця світу. ^ У ранньому Середньовіччі велику роль у житті людини відігравав ліс та його ба­ гатства. За влучним висловом французького історика М. Блока, ліс супроводжував селянина «від колиски до домовини». Ліс був основним будівельним матеріалом, він давав світло й тепло, із дерева виготовляли знаряддя праці, предмети ремесла й побуту. Проте ліс і все, що в ньому водилося, перебувало у власності сеньйора. Селяни мали право збирати хіба хмиз, а ще плоди та ягоди. Зрідка їм дозволяли по­ лювати на дрібних тварин і випасати в лісі свиней. До того ж, ліс був місцем духов­ них шукань, заглиблень у себе. Саме тому в ньому оселялися ченці-самітники, щоб молитися і вести боротьбу зі спокусами. А ще ліси були місцями пригод мандрівних рицарів. Іноді в них переховувалися також розбійники, які нападали на подорожніх і грабували їх. Отже, для декого ліс був прихистком, а на інших там чатувала смер­ тельна небезпека.

людини

V В И В Ч А Є М О

Рубіж У ІІІ-ІХ ст.

Із

Д Ж Е Р Е Л А

«Каїгітулярію про помістя» Карла Великого

1 1

І1 С Ц Є ...Щоб ліси і заповідні хащі наші добре охоронялись; і я к щ о де буде зручне місце для р о з ч и щ е н н я , розчищали б і полям заростати лісом не давали; а де мають бути ліси, ніяк не допускати їх вирубувати й нищити; звірів же в заповіли, хащахнаших пильно охороняти; дбати також про соколів і яструбів для нашої справи; та оброки, належні за це, старанно збирати. Управителі, а також старости і люди їхні, якщо ганя­ т и м у т ь с в и н е й на випас у наш ліс, хай самі перші платя ) чесятині подаючи нам добрий приклад, аби потім і інші люди їхню десятину платили повністю.

<

1. Що т аке капіт улярт ? 2. К ому належав ліс? 3. З а що людям потрібномула сплачувати десятину ? 4 .Я к і розпорядж ення зроблено про лісові угиЮяі'

•г

т

«.

ч-- А —л

т

-

В епоху Середньовіччя лю дина розпочинає суттєво впливати на природу. І хоча цей вплив носив стихійний характер, його наслідки були непередбачуваними. 2.

Внутрішня колонізація та її наслідки

Упродовж Х І -Х ІІІ ст., через зростання населення, у Європі відбувається освоєння нових територій. Селяни розчищали ліси, розорювали пустки й торф’яники, відвойовували землю від моря. У долинах великих річок почали осушувати боло­ та й будувати захисні дамби. Такі перетворення прийнято називати внутрішньою колонЬаціею. Цей процес набув поширення в усіх країнах Західної Європи. Освоєння нових земель відбувалося в кількох напрямах. Один із них — виру­ бування лісу й заснування на звільнених масивах нових поселень. Найчастіше та­ кий тип колонізації проводився силами поселенців-госпітіе, запрошених, нерідко здалеку, на пільгових умовах. Інший поширений варіант колонізації —за рахунок !■

Ж итло давніх шотландців — *озерний сховок». Щ об захист ит ися від завойовників, хатинки будували на полях , іноді посеред озера. Реконструкція. Сучасне фото

земель п™к1 РВШК0І' Н0Г0 Се? а: 0СВ0ЄННЯ Пустищ' п р и д а т н и х для землеробства Г К°РД0ННИХ ТЄрИТОр1и тощо- У Результаті внутрішньої колонізації зрос ти Ф а у н а X I Г К0Ва СИСТЄШСП0Лучень доповнилася каналами, змінилися флора і фауна. Різко збільшилася кількість населених пунктів. а незважаючи на всі спроби, у XIII ст. землі, придатної для обробітку без осожаю не вигтачя >ЖЄщоб '>Р,аКуВаЛа Наділи селян ставали дрібнішими її зібраного уро­ жаю не вистачало, прогодувати родину.

лісів. Деякі лісових дарів, стало практично

Селянські роботи. Календар. Німеччина, Мюнхен. I X ст.

Нерідко людина, приборкуючи природу, вдавалася до хижацьких прийомів. Прикро, що Голландія, тобто «лісова країна», у період Середньовіччя фактично втра­ тила свої ліси. Також було вирубано й спалено ліси в Англії, Франції, Іспанії, Італії. На світанку Середньовіччя в західноєвропейських лісах проживало багато звірів (оленів, кабанів, турів, ведмедів, лосів, зубрів, лисиць, вовків та ін.). Полювання на них мало промисловий ха­ рактер,- м ясо диких тварин було тоді одним із основних продуктів харчування населення. Не менше значення мало й рибальство. Безжальне нищення звірів, а також вирубка лісів поступово призвели до зменшення видів тварин, а тако* їхньої кількості. Зменшилася кількість І різних видів пернатих.

НАРОДЖЕННЯ С ЕРЕД Н ЬО ВІЧ Н О ГО СВІТУ. особливості ЙОГО РОЗВИ ТКУ

3.

С клад і р у х населення

На світанку Середньовіччя територію Європи насе­ ляли різні племена і народності. Серед них на подаль­ ший розвиток долі Європи найбільше вплинули кельти. Значну роль у формуванні населення середньовічної Європи відіграли також романські народності, фракійці, германці, балти, угро-фіни, слов’яни, вихідці з Азії та Африки —араби, євреї, бербери, тюрки. Ця строката й різномовна суміш перебувала в постійному русі. Пере­ селялися навіть цілі народи. Подібні переселення прий­ нято називати міграціями, або ж міграційними рухами. Одним із найбільших міграційних рухів Середньовіччя вважається вже згадуване Велике переселення народів IV -V IІ ст., яке суттєво змінило карту Європи. Та й взагалі, для середньовічної людини мандри час­ то були життєвою необхідністю чи духовною потребою. Подорожували люди різних професій, серед яких було чимало талановитих майстрів, архітекторів, художників, музик, мандрівних акторів. Прагнення до збагачення штовхало на незвідані шляхи купців і ремісників. Щоб здобути освіту, пускалися в далеку дорогу школярі й студенти. Прочани і монахи здійснювали паломництва у святі місця. Не було дивиною, якщо подорожній зу­ стрічав на своєму шляху рицаря чи розбійника, жебрака чи волоцюгу. На чисельність населення середньовічної Європи впливали різні чинники, що, з одного боку, сприяли зростанню, а з іншого — гальмували його. До перших, передусім, належала зміна раціонів, що зумовлювалося

ПАЛОМ НИЦТВО подорож вірую чих д о св яти х місць Із м етою п оклон інн я, подячної молитви аб о відбування покути. Н а зв а походить від зви ч аю паломників п ривозити пальмові гілки а П алестини.

ПРОЧАНИ вірую чі, які здійсню вали п одорож і д о святи х місць із м етою п оклоніння, п одячн ої молитви або відбування покути. У с еред н і віки існувало б агато м ісць, які приваблю вали прочан. С е р е д найвідом іш их — м ісця, п о в ’язан і з ж иттям Ісу са на Святій З ем лі, м істо Рим та гробниця св. Я к о в а в К ом постелі (Іс п а н ія ).

Прочани. Вітраж із собору в Шартрі. X III ст. Б ит ва христ иян із мусульманам и. Середньовічна мініатю ра

розвитком тваринництва, городництва. Негативно впливали на склад і рух насе­ лення чотири найбільші лиха того часу —хвороби, війни, голод та епідемії. В епоху Середньовіччя люди багато воювали. Дух війни міцно вселився у свідо­ мість середньовічної людини, незалежно від її статусу. Воювали феодали, королі, папи, народи й країни. Ворогуючі сеньйори намагалися передусім підірвати основу могутності свого противника, спустошуючи селянські господарства, спалюючи посіви, переганяючи худобу тощо. За загальними підрахунками, жертвами безко­ нечних воєн стала третина дорослого населення тогочасної Європи. Не менше вмирало людей і від голоду. До цього призводив, передусім, неврожай: посухи, зливи, повені, шкідники часто зводили зусилля селян нанівець. Бувало, що люди, аби спекти хліб, змішували жменьку борошна з лісовими травами, ягодами й навіть землею. Нерідко траплялися і жахливі випадки людоїдства.

✓"

Г\

V В И В Ч А Є М О

V------------

Д Ж Е Р Е Л А

XI ст. Із « П ’яти книг історії мого часу ►ченця . Рауля Глабера про голод 1027-1030 рр. у Нормандії *Г ...Голод почав поси лю вати ся п о всій зем лі, й загроза загибелі постала м айж е перед ^ усім родом людським... Н е було й кількох днів, протягом я ки х м ож на бу л о 6 зібрати ‘ хліб... Безперервні дощ і н астіл ьк и зал и л и зем лю , що упродовж трьох років не зна- Т“ ходи л ося борозни, при датної д л я засіву. А під час ж н и в б у р ’ян... вкрив поверхню 1 всіх полів... К оли п оїли всю худобу і птицю, голод став більш е д о ш ку л яти лю дям , вони почали пож ирати м ертвечину й робити інш і нечувані речі. Щ об уни кн ути смерті, д еяк і ви- £ копували л ісове к орін н я і зби рали водорості... лю ди п ож и рали м 'ясо людей.,. Д еякі голодні нападали на мандрівників, убивали й пож ирали їх... п оказували дітям яб лу ко ^ або яйце, відводили їх у відлю дне місце, вбивали і з ’їдали. Цей ж ах л и в и й голод лю ­ тував тр и роки. П ом ерлих бул о так багато, що їх не встигали ховати... 1. Щ о спричинило голод у Н ормандії? 2. Я к лю ди боролися з голодом? 3. Д о я к и х наслідків призвів голод? 4. Щ о свідчить про нечуваний м асш т аб бідувань?

2

^ л

^

г-

^

л

^

і

^

Починаючи з XII ст., сеньйори роблять спробу п р^и стояти голоду. Вони на­ магаються особисто контролювати процес запасання продуктів, розподіл харчів між бідняками в голодні роки. Однак мислення середньовічної людини, яка звик­ ла жити одним днем і не думати про майбутнє, не дозволяло надовго утримувати запаси продовольства на випадок голоду. У середньовічній Європі ще не вміли зберігати продукти харчування: зерно у вологих коморах часто згнивало, а м’ясо псувалося. До того ж відкладене добро знищували щурі, які були справжньою ка­ рою середньовічних міст. ^ Голод підточував фізичні сили людей, спричиняв виникнення різних захворю­ вань. Антисанітарія і відсутність елементарного медичного обслуговування при­ зводили до поширення небезпечних хвороб і високої, особливо дитячої, смерт­ ності. Постійними супутниками європейців були віспа, малярія, проказа, сухоти (туберкульоз). Побутує думка, що віспу принесли до Європи гуни. Напередодні поразки на Каталаунських полях (451 р.) чимало воїнів Аттіли вже були вражені схожою на віспу хворобу. Якщо це так, то саме гуни додали ще одну хворобу до європейського 32 жмутку небезпечних недуг. Н АРО Д Ж ЕН Н Я С ЕР ЕЖ Н Ь О ІІЧ Н О Г О С ІГТУ , О С О в А И ІО С Т І й о г о РО ЗВ И ТКУ

Але найбільших збитків населенню Європи завда­ вали епідемії чуми й холери, які періодично збирали свої смертельні покоси в країнах Європи. Чума, прозва­ на «чорною мітлою людства», у середні віки мала два найбільші спалахи - у VI і XIV століттях. Особливо великою була епідемія чуми 1347-1350 рр. Припускають, що вона забрала життя майже 25 млн людей. Епідемії вражали насамперед міста, тому що в них скупчувалася велика кількість населення, яке прожива­ ло в жахливих умовах. Саме тому чисельність міських жителів після «чорної смерті» знизилася на 60%. Із міст епідемія поширювалася і на села, у яких городяни купували городину. Зрештою, не тільки чуму, а й інші хвороби розносили воїни, які постійно шукали чим про­ годуватися.

В И В Ч А Є М О

Н евідомий ш отландський худож ник. Епідемія чуми. X I X ст.

Д Ж Е Р Е Л А

X IV ст. М ікель д е іГ ицц а про «чорну смерть* на Сицилії 1347 р. І ось у ж о втн і л іт а 1347... у п о р ту м іста М ессін а п р и ш в ар ту в ал и ся генуезці, я к і р я ­ т у ва л и ся на дван адц яти галерах від гніву Господнього... Генуезці п р и в езл и а собою хворобу, щ о пробирала їх до кісток, і була н астільки сильною , щ о всі, хто спілкувався з н и м и , в и я в л я л и с я враж ені ц ією см ер тел ьн о ю недугою ; і см ер ті ц ієї, щ о в р аж а­ л а м и ттєво, н е м о ж л и в о б у л о ун и кн у ти ... С м е р т ь н а зд о га н я л а не т іл ь к и т и х , х то сп ілкувався з хворими, але й тих, хто куп ляв від них речі, доторкався або наближ ався до них... Т іла зали ш али ся в будинках і жоден свящ еник, жоден родич — син, батько чи хтось із бл и зьк и х не н ав аж ув ал и ся туд и у війти. Г робарям о б іц я л и величезні гроїщ, а б и вони в и н е с л и * п о х о в ал и м ертви х. Б у д и н к и п о м ер л и х с то ял и відч и н ен и м и з у сім а скар б ам и , грош и м а й кош то вн о стям и ; я к щ о хто сь б аж ав т у д и у в ій ти , н іхто його не зупиняв... Ж и тел і М ессіни, враж ені ц им ж ахли вим і нечуваним лихом , воліли кращ е залиш ити м істо, ніж у ньом у померти... 1. Про я к у хворобу розповідає авт ор? 2. Я к розповсю дж увалася епідемія? З . Я к зображ ено наслідки епідемії? 4. Чи мож на було зуп и ни т и пош ирення хвороби?

1

'

К

-

>

-«■ —

*

Інша велика епідемія, зафіксована в 1361-1363 рр., забрала життя майже 70% дітей різного віку, тому її на­ звали «дитячою моровицею». Р озпач, лють, зневіра підсвідомо спонукали до пош укїв винних. В важ алося, що п ередвісникам и епідемій були поява комет, сонячні затемнення тощо. Це сприйм алося як своєрідний вияв Божого гніву, щоб покарати людину, зм усити її покаятися за свої гріхи. Часто необгрунтовані звинувачення щодо появи моровиці сипалися на голови євреїв. В Іспанії 1348 р. по­ чалися погроми євреїв за те, що вони ніби-то продавали отруєну тканину. По всій Європі було поширено думку, 2 Істо р ія с е р е д н іх в ік ів , 7 кл.

Пам’ят ник жертвам епідемії чуми. Відень. X I X ст. Сучасне фото

згідно з якою саме євреї, які колись розіп’яли Христа, несли відповідальність за «чорну смерть». Ворожість у ставленні до євреїв нагнітали також християнські проповідники. Тому єврейське населення було змушене проживати у відгороджених високими мурами міських районах, що називалися гетто. Наслідки епідемії чуми були неоднозначними. Вони проявилися не лише в різкому скороченні населення та масових гоніннях на євреїв, а й спричинили економічні зміни. Умови /КИТТЯ тих селян і ремісників, яким по­ щастило врятуватися від смерті, покращилися. Доброї ГЕТГО землі вистачало, а трудитися на ній не було кому. Потре­ частина міста для бували робочих рук і міста. Спадкоємці іноді неймовірно примусового поселення збагачувалися коштом своїх померлих родичів і ста­ груп людей певної раси, вали засновниками майбутніх могутніх купецьких і нації, релігії. Н азва банкірських династій. походить від італійського Внаслідок постійних воєн, голоду, хвороб, епідемій слова, що означає тощо тривалість життя європейця в середні віки була «гарматний зав од». короткою. Н авіть за звичайних обставин ж інки по­ Біля нього зн аходи вся мирали в 30-35-літньом у віці, а чоловіки доживали єврейський квартал у до 40-45 років. Крім того, ж інки часто помирали при Венеції. пологах. Тільки короновані особи, представники духо­ венства та вчені-богослови могли досягти 60-літнього віку і більше. Оскільки переписів чи інших підрахунків у ті часи не проводилося, то встановити чисельність населення Європи в середні віки можна лиш е приблизно. При­ пускають, що в часи Карла Великого кількг'"'ь жителів основної частини йоі-і імперії становила 4 -5 млн. А на початку XV ст. в усі& Європі проживало приблизно 43 млн осіб. 4.

34

Шлюб і сім’я

В епоху Середньовіччя шлюб вважався справою, яка залагоджувалася між двома родинами й перебувала під опікою церкви. Ця опіка виявлялася в намаганні церкви керувати укладанням шлюбів. Існували спеціальні вимоги, яких слід було дотри­ муватися, щоб шлюб вважався законним. Вони стосувались церемонії заручин, посагу нареченої, попереднього оголошення дати весілля, висловлення взаємної згоди в присутності священика та інших свідків. Церква забороняла одружувати­ ся ченцям, а з XI ст. — і католицьким священикам. Не схвалювався також шлюб зі студентами, вояками чи слугами, поки вони не відкриють власну справу й не матимуть джерела прибутку. Як правило, і міські, і сільські дівчата виходили заміж приблизно в 16 років. Од­ нак траплялися випадки, коли наречена була молодшою, та й пізні шлюби також не були дивиною. Наприклад, флорентійський купець міг видати свою доньку заміж і в 24 роки. Зазвичай, чоловік був старшим за дружину, деколи на 20 і більше років, адже він на час одруження мусив мати засоби для забезпечення сім’ї. Але й жінка, виходячи заміж, отримувала придане. Його розмір залежав від статків її родини. НАРОДЖЕННЯ СЕРЕДНЬОВІЧНОГО СИТУ. ОСОБЛИВОСТІ ЙОГО РОЗВИТКУ

П орт рет и середньовічних жінок. X V ст.

Сімейні зв'язки в повсякденному житті були дуже важливими. Сім'я гарантувала підтримку всієї рідні. Особливо яскраво це виявлялося в церковній сфері. Родичі та друзі деяких сімей протягом багатьох поколінь посідали крісла абатів і єпископів у різних монастирях та єпископствах. У середньовічній родині головним був чоловік. Він мав необмежену владу над усіма її членам и, але во­ дночас був зобов’язаний захищ ати й відстоювати їхні правові інтереси поза сім’єю. Як належне сприймалося, що чоловік воював або працював на подвір’ї, на полі, а жінка —у домі, де вона передовсім готувала їжу й виго­ товляла одяг. Християнська церква наголошувала, що жінка має коритися чоловікові. І вона корилася. Однак нерідко працювала нарівні з чоловіком, часто ведучи справи після його смерті. У кожній сім’ї народжувалося багато дітей —до деся­ ти й більше. Прот$. виживали не всі, здебільшого двоєтроє. У звичайній середньовічній сім’ї було переважно Ян ван Ейк. Портрет п’ятеро-шестеро осіб. подруж ж я А рнольф ім . Х лопчиків і д ів ч ато к в и х о ву вал и п о-р ізн о м у . 1434 р. Дівчинка до одруження залиш алася під материнською Р о зкаж іть, я к ж и ла опікою, перебираючи від неньки вміння виконувати всю ц я родина. Я к и м бу л о ЇЇ хатню роботу. У домашніх умовах вона здобувала певну м атер іал ьн е стан овищ е? освіту. А хлопчиків із семи років навчали батьківському ремеслу. Тут все залежало від того, з якої родини вони походили: феодала, торговця, ремісника, селянина.

• Дггей охоче використовуєм їй як свідків у деяких судових справах. Наприклад, коли треба було відновити межі володіння, зацікавлені особи обходили кордо­ ни поля й вели за собою дітей чи підлітків, яких час від часу оили. Вважалося, що в такий спосіб дитина краще запам'ятає умови угоди і зможе при потребі розповісти про них у суді, показавши кордони поля. Слову свідка в той час більше вірили, ніж запису в документі, якии багато хто через свою неосвіченість навіть не міг прочитати.

1. Поясніть вислів М. Блока «ліс супроводжував селянина від колиски до домовини». 2. Поясніть значення понять і термінів внутрішня колонізація, міграція, епідемія, *чорна смерть», гетто. 3. Назвіть чинники, що спричиняли повільне зростання і зменшення чисельності населення.

Ж

4. Уявіть, що ваш батько —власник торгового корабля. Дайте відповідь на запитання: • Яку жінку (якого чоловіка) він вам шукатиме? • Яка ваша роль у цьому пошуку? • Я к ставилися до шлюбу в середньовічні часи, а як ставляться нині? Що змінилося? Чому? 5. Згадайте роль батька (расег ^атіїіаз) у римській родині й порівняйте її з роллю батька в середньовічній родині: а) основні обов’язки; б) ставлення до дітей; в) «економічні» питання (власність, спадок...).

§ 3. Середньовічне європейське суспільство Установіть відповідність між поняттями та поясненнями. 1. Міграція

а) частина міста, відведена для поселення груп людей певної раси, нації, релігії;

і

2. Внутрішня колонізація

б) переселення на)^дів;

3. «Чорна смерть»

в) перетворення та освоєння території в межах однієї країни;

4. Гетто

1

г) чума.

1. Феодалізм

36

Феодальний лад сформувався на теренах Європи в результаті взаємодії пізньоримських світоглядних засад із суспільними відносинами, що утверджувалися в середовищі варварів. Він прийшов на зміну рабовласництву і панував у Західній Європі з V до XV ст. У його основі - власність феодала на землю і залежність (поземельна й особиста) селян від нього. За користування землею селяни несли повинності: вони виконува­ ли різноманітні роботи в господарстві феодала (рента відробіткова, панщина), при­ носили йому продукти харчування і ремісничі вироби (натуральна рента або оброк), а також працювали на так званих «громадських роботах» (ремонтували мости, мури, будували замки тощо). Було ще ряд прав, що належали феодалу, зокрема, право «мертвої руки», тобто вирішення умов успадкування-лісля смерті селянина. Н А Р О Д Ж Е Н Н Я С ЕР ЕД Н Ь О В ІЧ Н О Г О С ВІТУ О СО БЛ И ВО СТІ Й О ГО РО ЗВИ ТКУ

Назва «феодалізм» походить від слова феод —земельним маєток із залежними селянами, який васал отримував від сеньйора за вірну службу. Спочатку феод був умовним володінням, а згодом став спадковим і передавався від батька до сина. 2.

Т р и стан и с е р е д н ь о в іч н о го с у с п іл ь с т в а

У XI ст. середньовічні богослови Герард Камбрезїйський (він же Ж ерар Камбрійський) і Адальберон Л іонський створили теорію про три суспільні стани. До першого стану вони віднесли «тих, що моляться» (огаСогез), тобто священиків і ченців; до другого —«тих, що воюють» (Ьеііаїогез), тобто рицарів; третій стан —«ті, що працюють» (ІаЬогаСогез) - селяни. Усі стани були взаємопов’язаними. Тобто, святі отці моляться за душі своїх вірників, рицарі всіх обороняють, а селяни году­ ють. Між усіма трьома станами має бути взаємне розуміння, мир і спокій. Тільки так суспільство може повноцінно існувати. -------------------V------------ У Т . В И В Ч А �� М О

■- ■ —

--------------

-

ч.-------ч

Д Ж Е Р Е Л А

^

X II ст. Етьєн д е Ф у ж е р п р о тр и стан и м о во ю п о е зії

^

7 і \

С вящ ен и к а у д іл — за всіх м ол ити ся. А р и ц аря — на п ол і бою б и ти ся І славою в борн і п окри ти ся. О бов’я зо к с е л ян — т р у д и ти ся 1. Я кі обов’я зк и передбачав належ ність до певного ст а н у? 2. Я к і пільги й права мали предст авники у с іх т рьох станів?

ЛІ

"

3.

/ 1

1

Духовенство

Середньовічна ліодина була глибоко переконана, що головним у її житті є сто­ сунки з Богом, а турбота про спасіння душ християн якраз і лягала на плечі духо­ венства. Тому винятково важливим, набагато вагомішим, ніж виконання будь-яких інших функцій, була угодна Богу належність людини до духовного сану. Християнське духовенство п оділ ял ося на біле і чорне. До білого духовенства належ али єпископи й священики, як і обслуговували релігійні потреби м и­ А Б А Т (А Б А Т И С А )настоятель рян: правили месу, здій сн ю вали церковні таїнства (настоятелька) (хрещення, причастя, вінчання, сповідь тощо). Ядром монастиря; походить від повсякденного церковного ж иття в Західній Європі була парафія, яка об’єднувала мешканців кількох сіл давньоєврейського слова чи міських кварталів. П арафія управлялася священи­ -«абба», тобто «батько*. ком (парохом). Його помічниками могли бути духовні Є П А Р Х ІЯ особи нижчого рангу (диякони, іподиякони). У свою територіальна одиниця, чергу параф ія п ідп оряд ковувалася єпархії, на чолі якої стояв єпйскоп. К ілька єпархій об’єднувалися в яка перебуває під церковним управлінням архієпископство. На підтримку життєдіяльності церкви та духовенства вірники сплачували десяту частину від єпископа. У католицькій церкві вживається власних прибутків, тобто десятину. латинський термін — Х р и с ти я н с ь к а ц е р к в а м ал а свою іє р а р х іч н у структуру. Н а вер ш и н і ц ер к о вн о ї п ірам ід и був діоц еза.

с іш ^ п и і і

жі и Ііи

( з грец . — наглядач) — християнський

за папою , щ абель у церковній ієрархії посідали а рхієпископи. За ними — єпископи, сходинкою ниж­ че — абати, а ще нижче — священики (парохи).

і

н л іі- и п и и .

гий,

церковнослуж итель найвищого свящ енного чину, як правило, глава єпархії (д іо ц е зи ). Єпископ мав духов н у владу над свящ еннослуж ителям и та мирянами своєї єпархії.

П А Л А

М ЕСАголовна щ оденна сл уж ба Б ож а в католицькій церкві.

АААлА

М онахи й м он а хи ні за робот ою і молит вою . Середньовічні м ініат ю ри

ш

яки м и ви дам и д іял ьн ості зай м ал и ся в м онасти рях.

До чорного духовенства належали ченці або монахи (з грец. — одинаки, самітники). Перші ченці з’явилися в III ст. у Єгипті, а ідейним натхненником чернечо­ го ж и ття вваж ається святий Антоній (бл. 250-355). Перші монахи ж или в пустелях і печерах. Вони суворо обмежували себе в їжі, цуралися багатої одежі, омина­ ли людське товариство. У такий спосіб самітники ніби зрікалися всього мирського, присвячуючи своє життя служінню Богу. Із часом життя монахів дещо змінилося, Почали з ’являти ся перші монастирі, як чоловічі, так і жіночі. Слово «монастир» у перекладі з грецької мови означає «відлюдне житло». Однак ченці ж или вже не лиш е усамітнено, а й общинами.

Н А Р О Д Ж Е Н Н Я С Е Р Е Д Н Ь О В ІЧ Н О Г О С В ІТ У . О С О БЛИ ВО СТІ Й О ГО РО ЗВИ ТКУ

В И В Ч А Є М О

Д Ж Е Р Е Л А

VI ст. З і статуту ся. Б енедикта про ч ернече життя О собливо твердо тр еб а з ко р ін н ям ви рвати з м онасти ря ж агу до власності, щ об ніхто "І не м ав п рава нічого ні дати , ні взяти... не м ати нічого власн ого, ж одної речі, ні книги, А ні дош ки, ні г р и ф е л я , зо в с ім нічого: бо н іхто з б р атів у ж е не м ає у св о їй вл асн о сті ні ^ тіла свого, ні вол і своєї... І Вважаю, щ о достатн ьо буде п роп о н у вати дві страви на всіх трапезах... якщ о вдасться | розд об ути ф р у к т и ч и овочі, т о п о д а в ати і цю тр е тю їж у... В ід м ’я с а ч е тв ер о н о ги х І категорично всі м аю ть у три м увати ся, крім... хворих. £ М он асти р т р е б а о р га н із у в а т и так, щ о б в се н ео б х ід н е, н ап р и к л а д , вода, м л ин , сад, пекарня, різні м айстерн і були на території м онастирського двору, аби м онахи не мали необхідності в и х о д и ти з а с тін и м о н асти р я, б о це н е д у ж е к о р и с н о д л я їхніх душ . 1. Чи мав м онаст ир землі, господарст во?Д ля чого? 2. Я к ж или м он а хи -б ен еди кт инці? З . Чого х о т ів позбут и ся св. Б енедикт ?

7

А —А.

^

^

--------- - .А —Л ч -І-

Монастир був господарством із замкненим циклом, яке себе повністю забезпе­ чувало. Монахи самі орали землю, плекали сади й виноградники, будували мли­ ни, виготовляли знаряддя праці тощо. Вони найкраще вирощували різні культури, вдосконалювали млини, плуги, упряж тощо. їхні досягнення використовували у своїх господарствах сеньйори, селяни. Монастирські володіння швидко багатіли. Відбувалося це за рахунок щедрих дарів і пожертв від набожних людей. Тому протя­ гом У ІІІ-Х ст. чиїцало монастирів перетворилося на своєрідні феодальні сеньйорії, які обслуговували Залежні селяни.

У скрипторії. М ініат ю ра. 1025 р. Урок. М ініат ю ра. П очаток X I V ст.

* Я кі зн ар яд д я ви ко р и сто в у в ал и ченці д ля п ерепи суван н я книг?

Однак життя в монастирі не було таким спокійним і благочестивим, як може здатися на перший погляд. Тут приймали королів і знатних сеньйорів, влаштову­ вали бенкети й полювання. З іншого боку, у монастирях могли знайти тимчасовий захист і люди, переслідувані владою, і шукачі пригод, жебраки, каліки.

Монастирі чимало зробили для розвитку середньовічної освіти та науки. Ба­ гатьом здібним ченцям довелося замінити рало й мотику на стилет і стилос. На рубежі VI-'VII ст. при монастирях виникли скрипторії — спеціальні майстерні для переписування, оформлення та створення книг. Адже в середньовічному суспільстві книга вважалися неабиякою цінністю. Відкривалися також монастирські бібліотеки, де книги зберігалися як справжні коштовності. Подекуди при монастирях вини­ кали школи, Часто середньовічні монастирі були своєрідною кузнею талановитих, мислячих людей, які у своїх помислах і діях випереджали звичний хід історії. 4.

40

С вітські ф еодали

Почесне місце в уже згадуваній середньовічній теорії про три стани займають «ті, що воюють», тобто світські феодали. У середовищі феодалів сформувалася система васалітету, така собі ієрархічна феодальна драбина, На її вершині був король — найбагатший власник землі. Він вважався верховним сеньйором, або сюзе­ реном усіх феодалів. Нижче розмістилися найбільші світські феодали —герцоги, маркізи, графи, яких наділяв землею сам король. Тому як васали вони формально підпорядковувалися королю, Відповідно вже їхні васали, що називалися баронами, посідали ще нижчу сходинку феодальної драбини. Остання сходинка належала рица­ рям, які могли й не мати своїх васалів. Слід зауважити, що кожна європейська країна, не­ зважаючи на переважну більшість спільних моментів стосовно системи васалітету, мала й деякі відмінності. Наприклад, у Франції діяло правило «васал мого васа­ ла — не мій васал», Це, зокрема, означало, що служба й вірність васала призначалися лише тому, від кого він безпосередньо отримував феед. Натомість в Англії таке правило не діяло. У цій країні було прийнято, щоб усі васали підкорялися безпосередньо королю. Передача феоду відбувалася в урочистій атмосфері. У замку сеньйора збиралися всі його васали. У їхній присутності сеньйор вручав новому васалу прапорець, перстень, рукавичку, гілку дерева чи виноградну лозу, грудку землі тощо. Ці символи свідчили про те, що васалові передаються права на володіння землями. Така процедура називалася інвеститурою. їй передував обряд визнання себе васалом. Претендент опускався на одне коліно перед сеньйо­ ром і брав його за руки. Потім проголошував себе васалом і присягав сюзерену на вірність. Васал зобов’язувався охороняти честь, життя і майно сеньйора, воювати на боці сеньйора, надавати йому грошову допомогу для викупу з полону, брати участь у засіданні сеньйоріальної ради, що була своєрідним судово-адміністративним орга­ ном. До числа васальних обов’язків входили дарунки сеньйору, його старшому синові на момент посвячення юнака в рицарі, а також доньці —у день її одруження. Зі свого боку сеньйор зобов’язувався захищ ати й підтримувати васала, піклуватися про його володіння та потомство на випадок полону або смерті. Сеньйор Н АРО Д Ж ЕН Н Я С ЕР ЕД Н ЬО В ІЧ Н О ГО СВІТУ. О С О Б Л И В О СТІ Й О ГО Р О ЗВ И ТКУ

нерідко визначав долю спадкоємців свого васала — влаш­ товував їхні шлюби, був опікуном до періоду досягнення ними повноліття. Адже доля нащадків васала стосувала­ ся безпосередньо інтересів сеньйора. Спадкоємці, всту­ паючи у володіння феодом батька, сплачували сеньйору належну суму й клялися на вірність. У мирний період ф еодали вели тривалі міжусобні війни. Щоб приструнити ф еодальну вольницю, в X IXII ст. церква прийняла кілька постанов про Божий мир, які забороняли феодалам воювати під час релігійних свят і щотижня — від середи до понеділка. У безконечних внутрішніх і зовнішніх війнах поступо­ О бладунок короля Іспанії К арла І. Перша половина во формувалася психологія та ідеологія середньовічного X V I ст. рицарства, яке згодом переросло в особливий військово• О п и ш іт ь ча��ти н и аристократичний стан. Спочатку за терміном «рицар» р и ц ар сь ко го обладун ку. вбачали просто воїна, що ніс васальну, зазвичай кінну, Я к о ю б у л а м аса військову службу сеньйору. Згодом поняття набуло в ій ськ о во го сп о р яд ж ен н я? ширшого значення —стало синонімом знатності й благо­ родства, У рицарів сформувалися свої ідеали, розуміння честі. Рицар повинен був боротися за християнську віру, оберігати слабшого, дотримувати слова, бути вірним своєму сеньйору, вміти постояти за себе. Із часом основою рицарської поведінки стала куртуазність, тобто дотримання правил хорошого тону. Куртуазний кодекс передбачав не лише хоробрість, але й ґречність, ввічливість, галантність, щедрість, витонченість, тактовність, вміння складати вірші й грати на музичних інстументах, володіти мистецт­ вом легкої невимушеної розмови з іншими рицарями й чарівними дамами. Почесне звання рицаря потрібно було заслужити. Це могло відбутися через по­ свячення, яке надавалося за особливі заслуги на полі битви або після спеціального військового виховання після досягнення повноліття. Заради того, щоб здобути таку підготовку, майбутнього рицаря в ранньому віці віддавали на службу до дво­ ру сеньйора. Хлопчик служ ив пажем, з 15-ти років ставав зброєносцем рицаряпокровителя і скрізь слідував за ним. У битві юнак стояв біля коня рицаря, тримав щит, подавав запасну зброю і бився. Якщо хлопчина добре виконував службу, то його посвячували в рицарі. Перед посвяченням м айбутній рицар усю ніч мо­ лився. Після сповіді, причастя та обов’язкового р и ­ туалу купання на нього одягали біле вбрання. Воно символізувало чистоту й щирість намірів. Юнак клявся; «Поклавши руки свої на Святе Євангеліє, у присутності мого Господа й мого володаря, обіцяю і клянуся ретель­ но дотримуватися всіх законів і оберігати наше славне рицарство». Після цього один із найстарш их рицарів (або батько) витягав свій меч і тричі торкався ним плеча новоЬрглщя. ! \2 а п ,т т само ір%ч\, \\ оїо \\\л\ .ЧУдулит, юнака підперізували поясом з мечем, з яким він уже Р и ц а р н а коні. М ініат ю ра. ніколи не смів розлучатися, надівали остроги, вручали П очат ок X IV с т . щит і шолом.

І . -і

>

Ш і у іі

Сцени із ж ит т я р ицарів: 1. За к о х а н и й рицар, 2. П освят а в р и царі. 3. Г ерб р и ц а р я 4. Рииррський т урнір * Я к и м и м орал ьн и м и чесн отам и м ав б у ти н ад іл ен и й р и ц ар? Я кі в м ін н я він м ав засво їти ?

Іои, хто посвячував майбутнього рицаря, бив його долонею або по п о ти л и ц і, або по ш иї, або по щ оці, промовляючи: « Б у д ь хоробри м !» Ц е був єд и н и й у житті рицаря стусан чи ляпас, на яки й він мав право не відповідати. Р и ту а л п о с в я ч е н н я зав ер ш у в ав ся демонстрацією спритності нового рицаря. Він ви ска­ кував на коня й на льоту повинен був поцілити списом в опудало. У військовий час процедура посвячення в рицарі відбувалася скром ніш е. О бряд посвячен н я в рицарі повинен був пройти навіть король. Полювання і військові вправи забирали весь час ри­ царя. Згодом до них долучилися ще рицарські турніри. Й Ш рейбер. Це були військові змагання, на яких рицарі билися або Паж і. X I X ст. в індивідуальних поєдинках, або групами перед ш ляхет­ ною публікою. Почесні місця серед глядачів надавалися знатним дамам. Головним завданням рицаря було утриматися на коні й тупим кінцем списа вибити против­ ника із сідла. Проте траплялося, що на турнірах доводилося вирішувати й питання рицарської честі. Тоді боротьба могла йти на смерть. Переможці здобували славу й визнання, почесні призи, а також коней і зброю переможених. Залишитися рицареві без озброєння й коня вваж алося ганьбою, тому переможець повертав їх своїм невезучим суперникам за викуп. Ч им ало бідних рицарів, простуючи від замку до замку, здобували собі багатство. Цих шукачів пригод стали називати мандрівними рицарями. На турніри рицарі виходили в шоломах, що повністю закривали обличчя. |х упізнавали й розрізняли за герба­ ми, тобто за знаками й малюнками на рицарському щиті або на прапорці (лев, дракон, орел, сокіл та ін.). С клад­ ну науку про розрізнення гербів, тлум ачення гербової символіки добре зн ал и р о зп о р ядн и ки турнірів — ге­ рольди, тобто глашатаї. Рицар, приїжджаючи на турнір, Герби ч есь к и х м іст зупинявся біл я бар’єру й, сповіщ аю чи про своє п ри ­ буття, трубив у ріг. Тоді ви ходи в герольд і голосно розповідав присутнім про герб цього рицаря. Із героль­ дом пов’язується й становлення спеціальної науки про складання та читання гербів —геральдики. Мати свій герб прагнув кож ний феодал. Спочатку герби були тільки у великих феодалів. Прості рицарі носили щити з гербом свого сеньйора. Пізніш е рицарі також отримали право мати власний герб. У середині XIII ст. герби з ’являю ться в духовних осіб, купців, го­ родян. Доповненням до герба часто був девіз — корот­ кий напис на гербі, щ иті про м оральні принципи р и ­ царя, події в його ж итті тощ о. Н априклад, «Іду своїм шляхом» —девіз графів Немур Савойських; «Іншим не стану» —девіз бургундського герцога Ф іліппа Доброго. Власні герби мали також середньовічні міста. Нині герб П о лю ва нн я із соколами. є одним із національних символів кожної держави. М ініат ю ра. 1 3 1 0 -1 3 3 0 рр. 43

В И В Ч А Є М О

Д Ж Е Р Е Л А

XI ст. Іа листа єпископа Ш артрського д о герцога Аквітанії пр о взаєм ні о б о в ’язки васала і сеньйора Х то к л я н е т ь с я у в ір н о с т і с в о єм у сен ьй о р о ві, за в ж д и п о в и н ен п ам ^ятати п р о та кі ш ість (зо б о в ’яза н ь): не за в д а в а ти ш ко д и т іл у сеньйора; не в и д а в ати й ого та єм н и ц ь і не н и щ и ти його укріп лень... н е ч и н и ти переш коди пр аву ^су д у і в сьом у інш ом у, щ о с то с у єтьс я й о го с та н о в и щ а і прав.,, не зав д ав ати ш ко д и й ого володін н ям ... не з а в а ­ ж ати й ом у д о сягати того, ч ого він л егко м ож е д осягти, а т а к о ж не робити д л я н ього н е м о ж л и ви м те, щ о н асп р авд і м о ж л иве. Я к щ о в ір н и й (в а с а л ) у б ер еж ет ься від цих ш код, я к того в и м агає сп раведли вість, то й ( то д і) не засл у го в у є він за ц е феоду, б о не д о си ть не ч и н и ти зл о , тр еб а р о б и ти б лаго. Крім того, ш об, в и ко н у ю ч и згадан і ш ість ( зо б о в ’я за н ь ), д а в а в п о р ад у і до п о м а га в с в о єм у с ен ьй о р о ві б е з обм ану, я к щ о х оче б у ти н а город ж ен и й ф еодом , а т а к о ж за в ж д и д о д ер ж у в ався вір но сті, у я к ій кл я в ся. І сен ьй о р в у с ьом у цьом у п ови н ен р о б и ти т ак с ам о щ одо сво го в ірного (в ас а л а ). 1. Я к і обов'язки б у ли у васала і сеньйора? 2. П оясніт ь зна ч енн я т ерм іна «феод».

Г ~

Т , л , -Л 5.

П рекрасний часослов герцога Беррійського: Ж овт ень. 1415 р-

- *

_ л _ л Л

С е л я н с тв о

Н а третьому місці у середньовічній теорії про три стани стоять «ті, що працюють», тобто селяни. Н а межі Х -Х І століть землю обробляли уже пере­ важно залежні селяни. Простежується кілька шляхів, якими селяни (а серед них були я к нащадки колишніх римських рабів, колонів, так і вільних германців) опи­ нялися в залежності від феодала. Із розвитком феодаль­ ного суспільства королі почали дарувати своїм васалам не лиш е землю, а й людей, які на ній проживали. Це по­ клало початок земельної залежності селянства. Іншою причиною в т р ^ и селянам и особистої сво­ боди стало їхнє розорення, яке викликали нескінченні внутрішні й зовнішні війни. Ч асто селяни самі ш укали захисту в особі як світ­ ського, так і церковного феодала, щоб він уберіг їх від нападів чи грабунків войовничих сусідів або чужоземних загарбників. За це селяни були змушені відмовлятися від своїх наділів і^таким чином, опинялися в добровільній залежності від феодалів.

В И В Ч А Є М О

Д Ж Е Р Е Л А

грамоти 1060 р. про ф еодальн і повинності ф ран цузьк их віланів Н е х а й буде відом о, щ о всі обкл ад ен і о б роком д в о р и пови н ні нести о дн акови й оброк; к о ж н и й д в ір п ови н ен д авати щ о р іч н о п о 8 денаріїв... п о 8 м ірок п ш ен и ц і і 24 м ірки вівса... А також виноградник, щ о коли сь н алеж ав абатові, двічі на р ік потрібно копати, п ідрізати і в и ко н у в а ти на ньом у всі н еобхідн і р оботи , п отім в и чав л ю в ати в и н оград н и й с ік і д о с та в л яти й ого д л я зл и в а н н я в п ан ські бочки; я к щ о ж ви н о гр ад н и к буде п е р е тво р ен и й у п оле, п о в и н н і т р у д и ти с я , н ал еж н о о б р о б л яю чи п о л я, с к іл ь к и буде п отрібн о, аж д о д о с та в к и зібран о го вр о ж аю у п анські ком ори.

Н А Р О Д Ж Е Н Н Я С Е Р Е Д Н Ь О В ІЧ Н О Г О С ВІТУ О С О Б Л И В О С Т І Й О ГО Р О ЗВ И Т К У

д е н Ар ій д а в н ь о р и м с ь к а м онета,

щ о м істи л а 4 ,5 г с р іб л а і к арбування якої почалося у III ст. д о н. е. М ІР К А о д и н и ц я о б ’єм у сипких р ечо ви н ( 1 6 -2 5 к г ).

А нглійські вілани. К алендар. 1310 -1 3 2 0 рр.

Засвоїм становищем селяни поділялися на поземельно залежних та особисто за­ лежних. До поземельно залежних у Франції, Західній Німеччині та Італії належали вілани, які хоч і були вільними, однак не мали права власності на землю. Найбезправнішими були особисто залежні селяни —ременси в Іспанії, серви — у Франції. Приблизно в такому ж тяжкому становищі перебували вілани в Англії. Вони не могли покинути свого сеньйора, який був для них і господарем, і суддею. Про особисту несвободу селян свідчать додаткові платежі, що не стосувалися ренти. Ч ерез те, що се­ ньйор був власником млина, печі, виноградного пресу, він змушував селян користуватися саме ними. Селяни розраховувалися чи часткою своїх продуктів, чи гроши­ ма. За порушення сеньйор вимагав сплатити штраф або відбирав продукти. У Х ІІ-Х ІІІ ст. селяни отримали можливість, запла­ тивши викуп, здобути волю, Земля при цьому залиш а­ лася у власності феодалів. У скандинавських країнах значну групу населення становили вільні селяни — власники землі. їхн я ф ео­ дальна залежність проявлялася переважно у виплаті ренти продуктами. Життя селянина м инало в безконечній праці. Ко­ П рекрасний часослов жен займався своєю справою, хто — сезонними польо­ герцога Беррійського: вими роботами, а хто — і надзвичайно ш анованими, Л ипень. 1415 р. украй потрібними ремеслами. У селі працювали ковалі, ткачі, гончарі, мірошники, чоботарі, шевці. Практично все необхідне для життя селян і феодалів вироблялося на місці. Т акий тип господарства називається на­ туральним. Важливі питання в ж итті селянства виріш увала община (громада). Вона об’єднувала селян одного або кількох сусідніх сіл. Ядром общини була група відносно заможних, а отже, і впливовіших, сімей. Саме вони давали необхідні кошти на громадські потреби й керували життям общини. З-поміж них, зазвичай, обирали старост, Нерідко об’єднання селян у общину відбувалося довкола парафії. Адже саме громада будувала церкву, утримувала священика, Громада займалася й розмежу­ ванням спільних угідь, стежила за станом мостів і доріг. Община також опікувалася 45

Н Е М ІЧ Н И М И , .з п с д ш і с л и м и , и і д л и м л , н д и н і ї м и , ш и р ш и м и , п а

л и и р а л ір и т а д »!

ралися дрібні судові справи. За необхідності община організовувала оборону від зовнішньої загрози. Вигнання з громади могло стати для будь-кого лютою карою. 6.

Ускладнення суспільної структури

Із часом суспільство розвивалося, дедалі помітнішу роль у середньовічному житті починають відігравати міста і, відповідно, ремісники й купці, яким у схемі середньовічних станів місця не знайшлося. Згодом городян зарахували до третього стану, кістяк якого все ж становило селянство. У житті рицарів також сталися зміни. Поступово вони втрачають своє виняткове становище у військовій справі. Винайдення пороху й вогнепальної зброї послабили потребу в рицарстві. Тим більше, що королі почали залучати до воєнних дій найма­ не військо. Н а зміну васалу, який служив своєму сеньйору, приходить придворний, який робив кар’єру на службі в короля. Так, у XIV-XV' ст. формується дворянство. Для дворян основним життєвим принципом було дотримання високих моральноетичних засад. Ідеться про успадковані від своїх славних предків такі риси характе­ ру, як вірність, відданість королю, сміливість, щирість, гідність, витончені правила поведінки. Дворяни вважали себе людьми винятковими, вершками суспільства. Вони цуралися будь-якої фізичної праці й вважали непристойним займатися тор­ говою діяльністю. Основним джерелом прибутку для них були селянські ренти.

т і

Ф еодалізм, суспільні стани, інвеститура, куртуазність, герб, герольд, геральдика, натуральне господарство, община. 1. Визначте походження слів ІаЬогаїогіез, огаіогез, ЬеІІаІоге$. Знайдіть слова, подібні до латинських назв станів, у мовах, які ви вивчаєте. На­ приклад, українські слова: оратор, лабораторія та інші. 2. Знайдіть зайве слово в наведених рядках'' • васал, інвеститура, вілан, сеньйор; ■ абат, монастир, ченці, серви.

3. Уважно прочитайте уривки з тексту і визначте систему васальної залежності: • Жан де Масі зобов’язаний вирушати в похід на вимогу гпискппа; Еренбурга, дружина Рено-рицаря, маевід Паризького єпископа в якості феоду землю і несе службу, надаючи йому коней. ■ Матвій, сеньйор Монморансі, має з’являтися за першою вимогою Па­ ризького єпископа з двома рицарями для відправки їх у похід. 4. Уважно прочитайте уривок із епосу «Пісня про Роланда» і назвіть обов’язки васала: «Васал повинен за свого сеньйора Терпіть нестатки, спеку і мороз, Віддати тіло й кров і все життя!» (Переклад В. Щ урата) 5. Складіть детальний перелік обов’язків васала, починаючи словами «Я хочу, щоб ти...» (цю роботу можна виконати в групах: одна група сеньйори, інша — васали). »Л*ЬННЯ<*‘чдМеО!«ч*» хоьливоі і-иогорг' •■зи'

І ТШт і року в курсі зарубіжної літератури, знайдіть уривки про рицарський І у Л і турнір, зовнішній вигляд рицаря, інтер’єр і зовнішній вигляд феодаль­ ного замку, одяг селян і феодалів. Напишіть невелике оповідання на основі знайдених уривків за однією з тем (на ваш вибір).

§4. Держава в середньовічній Є вропі 1. Назвіть причини виникнення держави в епоху Стародавнього світу (Египет, Межиріччя та ін.). 2. Установіть відповідність між поняттями та поясненнями. а) спадкові володіння короля; частина маєтку феодала, яку обробляли залежні селяни;

1. Держава

2. Влада

4. Стани

|

йЕ & \

5. Домен

в) особливий спосіб організації суспільства, що забезпечує панівне становище одних верств населення над іншими; г) право керувати державою, політичне панування; д ) групи людей, які відрізняються від інших економічним і правовим становищем.

1. Ссрсдньоіічнс кор ол іїстю

Процес зародження й становлення середньовічних держав був тривалим і непростим. Його коріння сягає періоду розкладу родового ладу в германських племе­ нах. У ті часи атрибутів влади — корони й скіпетра — ще не було, а тому, вибрані з-поміж інших воїнів особи, виділялися унікальним списом. їхня влада була тим ­ часовою, рідко — пожиттєвою. У міру того, як основна частина германських племен осідала на відвойованих територіях Західної Римської імперії, влада конунга по­ силювалася та набувала нових рис. Із часом вона стала спадковою, а сам конунг перетворився на короля. Найкраще процес становлення держави в період ран­ нього Середньовіччя можна простежити на прикладі історії франків. Д ержаві ф ран ків був притам анний германський колорит, але водночас вона зазнала впли­ ву римських звичаїв. К оролівська влада у ф ранків закріпилася за родом М еровінгів, які стали засновни­ ками спадкової династії. Влада короля поступово поси­ лювалася. Допомагала цьому й церква, яка була носієм ідеї про божественне походження королівської влади.

Ф ібула

мет алева заст ібка для оАягу, щедро оздоблена.

Ф ібула часів династ ії М еровінгів. У П -У П Іст .

47

ДОМ ЕН

(від л а т и н .

в о л о д ін н я ) — сукуп н ість с п а дк о в и х зе м ел ьн и х во л о д ін ь ф е о д а л а в кр а їн а х З а х ід н о ї Є вропи , на я ки х б е зп о с е р е д н ь о зд ій с н ю в ал а с я й о го в л ада.

Урочистий обід герцога з друж иною часів К ароліш ів

Система управління у Франкській державі була недосконалою. Посадові осо­ би не мали чітко визначених функцій і виконували будь-які доручення прави­ теля. Франкське королівство за Меровінгів не мало столиці, а відтак і офіційної резиденції. Такого поняття, як постійний податок, тоді ще не було. Король існував за рахунок прибутків із власного володіння —домену. Для підтримання зв ’язків із підданими, збирання з них необхідних платежів, король зі свитою постійно роз’їжджав своїми неосяжними володіннями. Під час бенкетів із місцевою знаттю він і вирішував найважливіші державні справи. У короля були й грошові надходження, бо романське населення традиційно продовжувало сплачувати податки. Крім того, на йористь короля надходила більша частина прибутків від штрафів різних видів. Усі ці кошти роками лежали в королівській скарбниці і не залучалися в обіг, разом із королем мандрували і скрині з грошима та коштовностями.

Франкські королі часто вдавалися до (довільних вчинків. Єдине, що могло їх стримати від таких дій, був страх перед Божою карою. У 579 р. король Хільперік наказав увеоти в королівстві нові обтяжливі податки. Це викликало в народу хвилю невдоволення. Так, у Ліможі бунтівники спалили нові податкові списки. Король розправився з ними дуже жорстоко. Якраз у цей час захворіли діти ко­ роля і один із його синів помер. Королеву Фредегонду дуже вразило таке непо­ правне горе, вона побачила в цьому перст Божий —покарання за королівську ненаситність. «От ми вже втрачаємо синів! От їх уже вбивають сльози бідних, скарги вдів, стогони сиріт. І не відомо, для кого ми накопичуємо багатства... — сказала вона королю. — Ми спалимо всі несправедливі податкові списки..> Ко­ ролева наказала принести списки податків, якими обкладалися її міста, й кинула їх у вогонь. «Чого ж ти зволікаєш? Бачиш, що я роблю? Роби і ти те ж саме, — сказала вона Хільперікові. — Якщо вже судилося діток утратити, то хоч самі пекельних мук уникнемо». Н А Р О Д * І ЧИЯ С ї .

осс•

І

••••

Середньовічні королівства зазнавали значних зоитків через невреї ульииашчв кордонів. Адже король дивився на свою державу як на приватне володіння, що підлягає звичним законам успадкування: ділиться на стільки частин, скількох прямих спадкоємців чоловічої статі залишив правитель після смерті. Ця пракгика заходила так далеко, що іноді королівство Меровінгів складалося з наділів, розки­ даних по всій Галлії. 8. Феодальна роздробленість

За правління Каролінгів державна система стала більш с к л а д н о ю і розгалуже­ ною, проте залишалася недосконалою. Карл Великий намагався запобігти надмір­ ній самостійності своїх посадових осіб. Він ліквідував посаду герцогів, які очолю­ вали підкорені ним великі племена. Усю територію держави було поділено майже на 200 графств. їх очолювали г р а ф и , яких призначав сам король. Графи и були головними представниками центральної влади на місцях і виконували судові, ад­ міністративні та військові функції. Прикордонні області - «марки» - перебували у м а р к г р а ф ів . До речі, від цієї назви походить титул маркіз. За Карла Великого з’явилися особливі королівські посланці, які виконували його найрізноманітніші доручення. Вони, зокрема, були покликані боротися зі зловживаннями місцевих властей. Нерідко посланцями призначалися духовні особи, навіть єпископи. Велика територія країни змушувала Карла Великого перебувати в постійному русі. Тому в його державі не було столиці. Натомість Карл любив подовгу перебу­ вати в Аахені, багатому на природні гарячі джерела. Труднощі при управлінні віддаленими територіями призводили до того, що іноді королі передавали свої владні функції наближеним особам. Це спричинило по­ силення влади феодалів на місцях і неконтрольованість їхніх дій. Деякі феодали закріпили за собою посади й привілеї я к спадкові. Таке самоуправство зумови­ ло відокремлення певних областей і послаблення королівської влади. Тому вже наступники Карла Великого не могли домогтися від своїх васалів покірності.

В И В Ч А Є М О

І

Д Ж І Р І А А

Н ст. З оди диякона Флора Ліонського «Скарга про поділ імперії»

_

Франкська нація сяяла в очах усього світу. Іноземні королівства... відряджали до неї посольства. Плем’я Ромула, сам Рим - мати королівства - були підпорядковані цій нації: там її глава, сильний підтримкою Христа, дістав свою діадему як апостольський дар... . Але тепер, занепавши, ця велика держава втратила одразу і свої пишноти, і найменування імперії: держава, ще недавно єдина, зараз поділена на три частини, і нікого вже , не можна вважати імператором; замість імператора-маленькі правителі, замість держави - жалюгідний клаптик. Загальне благо вже не існує, кожен переймаеться ’ своїми власними інтересами...

~т ч, ^ )' 1 1 і. ^

1 Про який поділ ідеться?Каж він відбувся? 2. Що порівнює автор? Чимпишаеться?На що скаржиться?Що його бентежить найбільше? 3. Чи незанадто песимістичною вам видається ода диякона Флора Ліонського?

■Г Г "

- . ' . Т > 4 - -ч

*

•—

--------------49

Наприкінці І л — на початку X ст. було відроджено титул герцога, який на цей період уже став великим землевласником і за значущ істю посів другу сходин­ ку після короля. Графи не бажали коритися і намагалися перетворити графства у свої сеньйорії. До того ж звичай дозволяв вступати у васальну залежність до кількох сеньйорів, навіть у різних країнах. Це призводило до постійних конфліктів і військових зіткнень. Король не мав ні сил, ні засобів впливу на ці процеси. Його становище характеризувалося формулою «перший серед рівних». Настав період ф еодальної роздробленості. 3.

С тан о в а м о н ар х ія

У XII ст. королівська влада відчутно зміцнилася. Причин для таких змін було декілька. Потребу в сильній королівській владі відчували дрібні й середні феодали, які шукали захисту від можновладних сеньйорів. Неабияку роль при цьому віді­ грали економічні інтереси феодалів, їхнє прагнення збільшити прибутки. Однак прямий тиск на селян міг призвести до повстань. Тому якраз сильна держава й була покликана гарантувати безпеку землевласникам. Зміцнювали королівську владу й міста. Проте їхній торгово-економічній діяльності перешкоджали митні пости на кордонах численних феодальних володінь, відсутність єдиної грошової одиниці тощо. Водночас міста й королі були надійними союзниками в боротьбі проти великих сеньйорів. За підтримку городяни щедро збагачували скарбницю короля грошима. Об’єднання населення міст навколо трону прискорила також загроза зовнішніх війн. Водночас зі зміцненням королівської влади йшов про­ цес становлення нових форм державної влади. Довкола короля формується королівська рада. До її складу, зо­ крема, входять канцлер (перший міністр королівства), скарбник (людина, яка відповідала за фінанси), маршал (головнокомандуючий королівським військом). Одночас­ но створюється чітка система судочинства, що постійно вдосконалювалася, також упорядковувалися королівські податки, зростала кількість чиновників на місцях. Стани стають усе активніші у відстоюванні власних інтересів, що призводить до якісно нових взаємин між королем і підданими. У Х ІІІ-Х У ст. виникають органи станового представництва. Членство в них належа­ ло представникам дворянства, духовенства і городян. У кожній країні вони мали різні назви: кортеси в Іспанії, парламент в Англії, Генеральні штати у Ф ранції,рейх­ стаги й ландтаги в Німеччині, сейм у Польщі, Чехії та Литві, Державні збори в Угорщині тощо. Як результат, у середньовічній Європі утвердилися станові монархії форма феодальної держави, у якій поряд з королівською владою існує станове представництво. Відомі випадки, коли дії органів станового представ­ ництва були спрямовані на обмеження королівської Лондон. 50 Вест мінст ерський палац влади. О днак здебільш ого їхні інтереси збігалися. Н А Р О Д Ж ЕН Н Я С Е Р ЕД Н Ь О В ІЧ Н О Г О С В ІТ У . ОСОБЛИВОСТІ ЙОГО РОЗВИТКУ

Так утверджувався принцип: що стосується всіх, має оути к а ш і у л и к и схвалено всіма. Політику королів тепер підтримували (латин, саріїиіагіа) представники провідних станів суспільства. Оподатку- закони і розпорядж ення вання, що проводилося з їхньої згоди, відкривало перед франкських королів, королівством нові фінансові можливості. Отже, для особливо з династії свого часу станова монархія була досить ефективною Каролінгів. системою управління. 2.

Праю І суд у СередньоіІччІ

Варварські народи, які осіли на території колишньої Римської імперії, зберегли свої правові звичаї. Вони пе­ редавалися усно, із покоління в покоління, і змінювалися дуже повільно. Із виникненням у варварів держав поста­ ла необхідність письмово фіксувати свої звичаї. До цього спонукало й безпосереднє співіснування з римлянами, які знали письмо та мали писані закони, Тому протягом У-ІХ ст. у варварських королівствах з’явилися збірки законів, які вміщували перелік покарань за відповідні провини або злочини. У вітчизняній науці їх прийня­ то називати «правдами», подібно до «Руської правди». Найвідомішими є «Бургундська правда», «Салічна прав­ да», «Саксонська правда». Цікаво, що, згідно з деякими тизшки »«*,т «варварськими правдами», підкорене романське насе- ^ правління імператора лення перебувало в нерівноправному становищі, Напри- Юстиніана було укладено клад, за позбавлення життя вільного франка «Салічна кодекс римського права. правда» визначала штраф у розмірі 200 солідів, а за вбив­ ство римлянина-землевласника —100 солідів, Із додатків і поправок до «правд» поступово сформувалося королівське за­ конодавство з найважливішою складовою — капітуляріями франкських королів. У VI ст. за розпорядженням візантійського імператора Юстиніана І систематизу­ вали римське право. Це були закони імператорів II - початку VI ст., нові закони самого Юстиніана, висловлювання найавторитетніших античних юристів, а також короткий підручник із права. Усі ці частини переросли в багатотомний збірник, який у XII ст, отримав назву «Звід цивільного права» й набув поширення в Західній Європі. У тому ж XII ст. почав формуватися і «Звід церковного права», Уже в XIII ст, простежуються тенденції щодо створення збірників феодального права, яке діяло в окремих регіонах Західної Європи. Найвідомішими серед них є «Саксонське зерцало», що узагальнювало звичаєве право Саксонії. Воно стало зразком для укладання правових книг не тільки Німеччини, але й інших європей­ ських країн. __ Для епохи Середньовіччя характерним є те, що єдиного та рівного для всіх пра­ восуддя не існувало. Головним суддею звичайно вважався король. Але на місцях функції суддів часто виконували його уповноважені. Так, у Франкській державі на судових засіданнях головували графи. Кожен суспільний стан мав спеціальні суди та особливе правосуддя. Справи духовних осіб розглядалися в церковних судах, Конфлікти й суперечки між городянами розв’язував міський трибунал. Залежні

51

селяни підлягали суду сеньйора. Долю благородного васала мав право вершити тільки суд, де засідателі були рівні йому за статусом. Система покарань епохи Середньовіччя вирізнялася особливою жорстокістю. її основу становили тілесні покарання, що призводили до каліцтв. Навіть засуджених до страти часто піддавали катуванням і мукам. Ставлення до підозрюваного під час судового засідання і навіть виконання ви­ року залежало від його статусу. Поважному рицареві чи громадянинові довіряли й давали можливість скласти присягу очищення для захисту від звинувачення. Тоді як порушення простолюдинів сприймалися як щось само собою очевидне. Простих людей визнавали винними і майже відразу ж страчували, як правило, через пові­ шення або колесування. Благородних людей переважно страчували відрубуванням голови. В епоху Сере��ньовіччя такі вироки виконували професійні кати. Якщо встановити вину було досить важко, то в силу вступав закон Божого суду. Супротивникам призначалися поєдинки. Вважалося, що «небесні сили» забез­ печать перемогу невинному, а злочинець буде покараний. Якщо звинувачували жінку, за неї міг заступитися будь-який рицар. В основі Божого суду закладено релігійні уявлення про те, що істина може бути встановлена тільки завдяки втру­ чанню Бога. У раннє Середньовіччя одним із різновидів Божого суду були ордалії — випробу­ вання вогнем, водою, а також застосування катувань інших видів для встановлення вини. Під час випробування вогнем підозрюваний мав пронести голими руками розпечене залізо або пройтися із зав’язаними очима по гарячому вугіллю босими ногами. Якщо він витримував усі ці випробування і не зазнавав особливих травм чи отримані рани загоювалися упродовж трьох днів, його виправдовували. Іншим способом встановлення істини було занурення руки в окріп. Для служителів церкви призначалося випробування свяченим хлібом. Вважалося, що винний обов’язково ним подавиться. Між іншим, сеньйор міг легко уникнути випробувань залізом або водою, відрядивши замість себе когось із підлеглих.

■ ц р щ

р р Я Щ

ІІф

Ч іМ

За правління короля;Карла V Валуа в 1371 році на острові Нотр-Дам відбувся унікальний «поєдинок справедіїивойті». Легенда розповідає, що рццар Обрі де Мондідьє мав собаку Геркулеса породи бріар. Пес був із господарем, коли рицар Меккер із заздрощів убив Мондідьє й закопав тіло в лісі. Пес впізнав убивцю і отав його переслідувати. Король Карл, у якого теж нібито були бріари, зацікавлений дивною поведінкою пса, наказав влаштувати «поєдинок справедливості» між Мсккером і-Геркулесом - і пес виграв. Убивця визнав себе винним і був стра­ чений. У церкві Мондідьє встановили шит із зображенням вірного пса. 1. Щ о незвичного в щ й розповіді?

2. Х т о перемагає в поєдинку справедливості? Чому? 3. П оясніт ь, чом у бріара Геркулеса зобразили н а щиті.

52 Н А РО ДЖ ЕН НЯ С Е РЕ ДН ЬО ВІЧ Н О ГО СВІТУ. ОСО ЬЛИ ЬО СТІ Й О ГО РОЗВИТКУ

У П И В Н А Є М О

ГА"

X ст. Із З а к о н у про ордалії, прийнятого в Англії А якщ о ордалія буде здійсню ватися водою , т о х ай ц я вп д а б у д е д о в е ­ де н а д о к и п ін н я , д о т о го ж, казан м уси ть б у ти за л ізн и й аб о м ідн и й , сви н п еви й або гл иняний. А я к щ о зв и н у в а ч е н н я п р о сте, то рука, аби ви й н яти камінь, повинна бути за н у р е н а в о кр іп д о за п 'я стя . А я к щ о зв и н у в а ч е н н я п о тр ій н е — до л іктя. А зв и н у в а ч е н и й х ай в и п 'є с в я ч е ­ ної води , п отім хай о кр о п и ть нею руку, котрою він має нести ордалію (к в а д р а т н е за л ізо ), і т а к х ай р о з­ почне випробування. Д. Боутс. ПравосубОя Оттона: Страта. 1473-1480 рр.

~ \

Д Ж Е Р Е Л А

І його рука м ає бути загорнута, і на третій день обстежена, щ об побачи­ ти, чи р у к а о б печена, тоб то ви н ен підозрю ваний чи ні.

Д . Боутс. Правосуддя Оттона: Суд Божий — випробування вогнем. 1 4 73-1480 рр.

X

У XIII ст. Божий суд та ордалії були скасовані. На той час у деяких країнах Європи вже активно діяв суд присяжних. Це була система судочинства, коли 12 вільних осіб під присягою вирішували долю підсудного на основі наданих їм доказів. У процесі судової практики поступово вироблялося королівське, тобто загальне право, Воно витісняло місцеве право сеньйоріальних судів. Важливу роль почина­ ють відігравати королівські суди. У цілому можна сказати, що судова система середньовічної Європи була недо­ сконалою і далекою від норм християнської моралі. Домен, маркграф, станова монархія, органи станового представництва, кагіітулярій, Божий суд, ордалії. ^

1. Що таке станова монархія ? | 2. Які представницькі органи в різних країнах мали стани? ) 3. Назвіть причини феодальної роздробленості. 4. Що зумовлює тенденцію до зміцнення королівської влади? 5. Чим зумовлено появу писаних законів - «правд» - у У -ІХ ст.? 6. Як раніше здійснювалося судочинство? 7. Які судові справи, на вашу думку, доводилося найчастіше вирішувати судам? 8. Чому ордалії і Божий суд було скасовано?

*

9. Які сучасні методи розшуку ви б запропонували середньовічним слідчим?

§ 5. Середньовічні міста Західної Європи Поясніть значення виразу ремесло відокремлюється від сільського гос­ подарства. 1 Виникнення міст

У Х -Х І ст. спостерігається пожвавлення старих і поява нових міських центрів. Це було зумовлено вагомими економічними процесами, передусім розвитком сіль­ ського господарства. У цей період поширилося двопілля, збільшилося виробництво зернових і технічних культур, розвивалося садівництво, виноградарство, город­ ництво, тваринництво. Надлишок сільськогосподарської продукції селяни почали обмінювати на вироби ремісників. Так виникли передумови для відокремлення ремесла від сільського господарства.

М. М еріан. Галле. Гравю ра. 1646 р .

Венеція. Гравюра. X V с т ,

• Н а я к и х тери тор іях н айчастіш е ви н и кал и м іста? Ч ом у?

Водночас своє вміння вдосконалювали й сільські ремісники — гончарі, ковалі, теслі, ткачі, бондарі, шевці. Як вправні майстри, вони дедалі менше часу займалися сільським господарством, виконували роботу на замовлення, обмінювали власну продукцію, намагалися віднайти шляхи її реалізації. Тому ремісники йшли в такі місця, де можна було і продати свої вироби, і придбати необхідну для роботи си­ ровину. Саме із сільських ремісників склалося первісне населення середньовічних міст, де ремесло набуло самостійного розвитку. У містах також осідали купці та селяни-втікачі. Нові міста поступово виникали на руїнах античних поселень або на їхніх околи­ цях, біля замків і фортець, монастирів і єпископських резиденцій, на перехрестях шляхів, біля перевалів, річкових переправ і мостів, на берегах, зручних для швар­ тування суден. Міста розросталися швидко, однак украй нерівномірно. Спочатку вони з’явилися в Італії (Венеція, Генуя, Неаполь, Ф лоренція) та Франції (Арль, Марсель, Т улуза). Далі почали виникати міста на території Англії (Кембридж, Оксфорд), Німеччини (Вальдорф, Мюльгаузен, Тюбінген), Нідерландів (Аррас, Брюгте, Гент). А найпізніше, упродовж X II—X III ст., постали міста в скандинавсь­ ких країнах, Ірландії, Угорщині, на території дунайських князівств. Найбільш е міст було в Італії та Фландрії. Чимало міст розросталося вздовж берегів Рейну й Дунаю. Отже, наприкінці XV ст. всі західноєвропейські країни мали численні міські 54 поселення, які були місцями жвавого товарного обміну з довколишніми селами. НАРОДЖЕННЯ СЕРЕДНЬОВІЧНОГО СВІТУ,

особливості його РОЗВИТКУ

----------- у---------- У Л

-

Г У ----------V-----------

ВИВЧАЄМО ДЖЕРЕЛА IX ст. З «Фландрської хроніки» про походження міста Брюгге Граф Фландрії Бодуен Залізна Рука збудував укріплений замок із підйомним мос­ том. Згодом для задоволення потреб його мешканців до мосту перед воротами замку почали сходитися торговці або продавці цінних речей, крамарі, власники заїжджих дворів, щоб нагодувати й надати притулок там, хто вів торгові справи в присутності господаря, який також часто там бував; почали зводити будинки та облаштовувати готелі, де розселяли тих, котрі не могли жити всередині замку. З’явився звичай ка­ зати: «Йдемо до мосту». Це поселення так розрослося, що невдовзі перетворилося у велике місто, яке й досі в народі називають «міст», адже на місцевому діалекті Брюгге означає «міст». 5 —

-

-

2.

Г А ____________ •-

/К ґ * 1

—1

^

Населення та зовнішній вигляд міст

Склад населення середньовічного міста був надзви­ чайно різний. О сновну масу становили ремісники, які в ранній період середньовічного міста продавали власні вироби, суміщаючи в одній особі ремісника й торгівця. Чимало людей, які проживали в містах, були задіяні у сфері послуг. До них належали корчмарі, перукарі, влас­ ники заїжджих дворів, чорнороби, слуги тощо. У вели­ ких містах мешкали феодали зі своїми васалами і при­ слугою, а також представники королівської адміністрації. У багатьох містах помітну частку населення становило «чорне» й «біле» духовенство. До м іського населення належали професори, магістри й студенти університетів, юристи, лікарі. Поступово в містах з ’яви ли ся купці, які зосередили у своїх руках усю торгівлю. Майже кожне середньовічне місто було наповнене жебраками. Спочатку до них ставилися з розумінням і співчуттям. Знедолені завжди знали, що біля церков і монастирів їм можуть надати притулок, подати їжу, одяг чи гроші. Так тривало до середини XV ст. Саме тоді у всіх сферах міського життя набуває поширення наймана праця, у зв’язку з чим жебраків починаю ть сприймати як дешеву робочу силу. Тепер випрош увати милостиню

1. Б а л к о н р ем існика. Р еко н ст р укц ія.

Сучасне фото 2. У середньовічній апт еці.

Мініатюра. XIV ст. 3 . М у р и іспанського м іст а А в іл а .Х І Іс т . • Я к е р е м е с л о п о зн ач ал и ем б л ем и н а балкон і (м ал . 1)? Щ о є сп іл ьн о го м іж сер ед н ьо вічн о ю (м ал . 2 ) і с у часн о ю а п теко ю ?

ЗІ

можна було тільки з дозволу міських властей, Нерідко це призводило до голодної смерті деяких жебраків, які перебували на дні міського життя. <— V "

V---------Г У —

В И В Ч А Є М О Д Ж Е Р Е Л А X V ст. А угсбурзький регламент про жебраків Р ад а в и зн ал а за н еобхідн е й п о стан о в и л а: н асам п ер ед д ал і за б о р о н я єт ь с я чи то од руж ен і лю ди, ж ін к и аб о чо л о віки , вд ови або н еодруж ен і, захож і аб о м іс­ . цеві, бю ргери або ж ителі міста, зб и р ати м илости н ю я к удень, так і вночі, не інакше 7 я к з д о зв о л у і за п о с та н о в о ю п о ч е с н о ї р ади , в ід я к о ї в о н и [у ц ьо м у в и п ад к у ] повинні од ерж ати осо б л и ви й значок, а сам е — ж е р с тян и й ж етон . Ц ей ж ето н т р е ­ ба н оси ти й м ати п р и собі ко ж н ом у, х то зб и р а є м и л о сти н ю , і без н ьо го зб и р а ти її за б о р о н я єт ь с я . В и н я то к с т а н о в л я т ь ч у ж о зе м н і п іл ігр и м и і п р о їж д ж і ж еб р аД ки, я к и м д о зв о л я єт ь с я т у т п р о с и ти м и л о сти н ю п р о тяго м трьох д н ів і не більш е. Гим особам ж іночої й чоловічої статі, яки м , я к у ж е сказано, д о зв о л я ється зби рати > м илостиню , н алеж и ть вичікувати м илости н ю щ оденно перед церквою , маю чи ко л о себе своїх дітей, я ки х заб оро н я ється р о зси лати з а милостинею ...

V

І

г

1- Знайдіт ь у тексті підт вердж ення, що міська ра д а контролю вала жебраків. 2. Я к можна було розпізнат и ж ебраків серед інш их перехож их? 3. Д е дозволя­ лось збират и милост иню ? 4. Д л я кого і чому вст ановлю валися пільги ?

—^ —

Т^ А

-

А Л Т' -

Кількість населення середньовічних міст була порівняно незначною. Великими вважалися міста, у яких мешкало 20-30 тисяч осіб, середніми —3—5 тисяч осіб. Але були й містечка, у яких проживало 1-2 тисячі городян. У містах-велетах населення сягало 80-100 тисяч жителів. Ідеться, передусім, про Париж, Мілан, Венецію, Флоренцію, Кордову, Севілью. Цікаво, що в Англії в XIV ст. тільки у двох містах населення перевищувало 10 тисяч —це Лондон і Йорк. Столиця Візантії —Констан­ тинополь значно перевищувала західноєвропейські міста за кількістю мешканців.

Л. Брейгель. Сліпі. 1568 р.

У періоди найвищ ого розквіту в К онстантинополі налічувалося від 300 до 400 тис. жителів. Н а перш и х п орах город ян и п оряд із ремеслом і торгівлею продовж ували зай м ати ся й сільським господарством. Вони мали свої сади, городи, тримали ху­ добу. Таке явище спостерігалося, як правило, у дрібних містах. Хоча в цілому зв ’язо к міського ж ителя із сіль­ ським господарством зберігався ще тривалий час. Середньовічні міста зазвичай були оточені високими кам’яними або дерев’яними стінами з вежами і глибоки­ ми ровами, що наповнювалися водою з метою оборони від можливих нападів. До того ж міські ворота замика­ лися на ніч. Стіни, що оточували місто, зазвичай обме­ жували його територію. З переміщенням населення із сільської місцевості ця територія ставала дедалі тіснішою. Її доводилося неодноразово розширювати, зводячи дов­ кола попередньої стіни нові укріплення. Так виникали передмістя, у яки х заселялися переважно ремісники. Саме ремісники разом із купцями несли сторожову варту й становили міське військове ополчення. Вони повинні були мати зброю і при потребі вміти її застосовувати. У центрі міста знаходилася ринкова площа. Н а ній завжди було велелюдно. Городяни приходили сюди не тільки щось купити чи продати, але й зустрітися із знайомими, почути новини. Тут оголош увалися нові укази короля, розпорядження міської влади, проводили­ ся найрізноманітніші святкування. Поруч із ринковою площею височіли дві споруди: кафедральний собор як головний християнський храм міста й ратуша. Саме в ратуші збиралася і засідала міська рада —магістрат. Б л и ж ч е до ц ен тр у р о зта ш о в у в ал и ся будин ки гайзаможніших і найшанованіших городян. Але будинок у місті можна було придбати тільки з отриманням усіх міських прав. Таких повноправних городян у кожній країні називали по-своєму: у Німеччині — бюргерами, в Італії — пополанами, у Ф ранції — буржуа. Решту на­ селення станові і звичайні міські жителі. Через обмаль міської території вулиці були вузень­ кими. їх н я ш ирина зазвичай сягала довж ини списа. Будинки буквально «наліплювались* один на одного і зводилися на 2—3 поверхи. Основними будівельними матеріалами дл я них були камінь, дерево, солома. Фундаменти робилися вузенькі, а верхні поверхи ча­ сто нависали над нижніми, тому що земля в місті була надзвичайно дорогою. Н а вулицях завжди панувала напівтемрява, навіть у яскраві сонячні дні. У ночі вулиці також не освітлювалися. Якщо ж людина була змушена

Консвшктинополь • Які споруди будували в м істах для захисту від нападів ворогів?

Городяни вміли працювати на землі. М ініатюра * Червень* із *Прекрасного часослова герцога Беррійського». 1415 р.

Ф асад собору в Сіті

51

9 І Герби цехів кравців, сідлярів, бондарів, теслярів м. П раги X I V —поч. X V ст.

Середньовічне місто. Гравю ра • Я кі п редм ети н айчастіш е зо браж али на гербах ремісників?

йти нічним містом, їй доводилося брати каганець чи смолоскип. Міста з дерев’яними прибудовами та солом’яними дахами часто потерпали від спустошливих пожеж. Через це побутувало правило: із настанням ночі гасити в будинках вогні. Міські вулиці заселялися переважно ремісниками певної спеціальності, що засвідчували їхні назви. Були вулиці гончарів, ткачів, чоботарів, кожум’як, ковалів, зброярів тощо. Вхід у ремісничу майстерню прикрашала спеціальна емблема, Вона символізувала виріб, який виготовляв ремісник: калач, чобіт, меч, ключ тощо. Вікна кожної майстерні переважно виходили на вулицю. Удень віконниці відкривалися. Верхню половинку використовували як навіс, а нижню — як прилавок, на якому виставляли крам. Через відчинене вікно можна було бачити, як виготовляються ті чи інші вироби. У середньовічних містах вулиці не покривали бруківкою, тому в літню спеку там стовпом стояла пилюка, а навесні та восени бруд сягав колін. Помиї виливали просто на вулицю, туди ж викидали й господарське сміття. Від цього з міських вулиць розносився сморід.

|

і

■ н м н н а н м р тм ш м ш Відопо, що наприкінці X II ст. ф ран ц узьки й король Ф іліііп II Август, аідчинн щи • . ’ть вранці вікна, раїгго-: ліепрі томнів. Я к з'ясуйм ося, пррчк лою цього стилі' зкрай і дриємиі зайшлі, що дан осісп тл з пари ін х вулиць да Його !&.шцу. П ії. я цього ірії крою випадку ке » іль нш і.-ч і піізліїсти лоро» ! зруківкоч. Либонь, це й б ш перша бруг?"га » середньовічному місті. В.лоіаден бруком вулиці траь'ЛЛОМіЯ десь прийід>_ ч а із середини Х Ш сі і к ні в усіх гяропсйгькпх і іістя х . Ві^лчо, що і тпр-і інці XV ст. ж и т р л і мі,:та Реітяікгена умовляли ніиеі ькогоімпе; и и р а Ф р ід р і.і III кі нриїадж ат , № н м чер&і жахинвиі'і '.тан вулиць. Оь ш аг зін пе послухався п гіч ті і тоохн не .оіинув .зазом ІЗ коягм у белссгі на оцпій із міських в^лзць.

Скупченість населення, відсутність гігієни, загальний антисанітарний стан пере­ творювали місто на справжній розплідник збудників хвороб та епідемій. Від них деколи вимирала третина, а то й половина міського населення. Середньовічне місто ї в було також погано забезпечене питною водою. Перші водогони з’явилися близько НАРОДЖЕННІ) СЕРЕДНЬОВІЧНОГО СИТУ. ОСОБЛИВОСТІ ЙОГО РОЗВИТ,-

І 1

Л І І - Л І 1 1 СТ. В І т а л ії. «ЗГОДОМ л ю д и з р о з у м іл и , щ и ЬЙМС

бруд і нечистоти спричиняю ть появу та пош ирення епідемій. Саме тому вже наприкінці XIII ст. магістрати починають видавати накази щодо дотрим ання благо­ устрою в містах. Н е в ід ’єм н о ю ч асти н о ю р ізн о б а р в н о го ж и ття середньовічного м іста були корчми й шинки. Т ут го­ родяни та приїжджі могли добре відпочити й розважи­ тися. Починаючи з XII ст., у містах з ’являю ться готелі та громадські лазні, де відвідувачам пропонували та­ кож послуги перукарів. Цікаво, що звичайний перукар міг зробити й нескладну хірургічну операцію чи, при необхідності, пустити хворому кров. С ередньовічні лікарні, яких у містах було чимало, називалися лазаре­ тами —за іменем біблійного цілителя святого Лазаря. 3.

т В ізит л іка р я. М ініат ю ра з т р а кт а т у Авїценни «К анон ліка р сько ї науки». X I ст.

Б о р о т ь б а м іс т за с а м о в р я д у в а н н я

Оскільки середньовічні міста з’являлися на землі світських і духовних феодалів, тож відповідно й підпорядковувалися їхній волі. Феодали були зацікавлені в появі на своїй території міст, адже з ремесла й торгівлі вони мали чималий зиск. Однак непереборне прагнення феодалів витягти з міста якомога більше прибутків викликало невдоволення з боку городян, яке набуло форм справжньої боротьби між містами й сеньйорами. У Західній Європі таке протистояння тривало впродовж X—XIII ст. і називалося комунальним рухом. У ньому прослідковуються два основні етапи. Перший символізує боротьбу городян за звільнення від найважчих форм феодальної залежності, за зменшення поборів і за торгові привілеї. Другий засвідчує ба­ жання здобути міське самоуправління і права. Часом городянам удавалося відкупитися від сеньйора чималими коштами. Такі міста отримували за гроші спеціальну грамоту, так звану хартію, у якій перераховувалися всі надані місту вольності й привілеї. ""V и В И В Ч А Є М О

Д Ж Е Р Е Л А

XII ст. З хартії міста С ен-О м ера Я, В ільгельм , з Б ож ої м и л ості граф Ф л ан д р ії, не б аж аю чи з ап ер еч у в ати п р о ти к л о ­ п о т а н н я го р о д я н С е н т-О м е р а... даю їм н а в ік и вічн і й н а к а зу ю , щ о б за л и ш а л и с я н е зм ін н и м и н и ж чеп и сан і п р а в а і звичаї: 1. Щ об я з а б е зп е ч и в їм м и р в ідн осн о б уд ь-кого; щ ��б я п ід тр и м у в ав їх і зах и щ ав я к своїх лю дей, без у с як ої п ри хован ої дум ки... 4.

В о н и п о ви н н і б удуть бо р о н и ти м ен е і мою землю ...

8. У сіх, х т о ж и в е і п о тім ж и т и м е в с тін ах С е н т-О м е р а, я зв іл ь н я ю в ід п о д уш ного о бр о ку і від п л атеж ів ф огтові [управи телеві]... 10. Я н аказую , щ об їх н я ком ун а, я к у во н и ств о р и л и , п р и сягн у в ш и , й н ад ал і існувала, і н ік о м у н е д о зв о л ю р о зп у с ти ти її, а тако ж даю їм усякі п р ава і правосуддя...

1. Як жителі міста добилися хартії? 2. Які пільги отримали городяни? 3.

Я кі вони м а л и о бов'язки?

3 _л __л _

-Л _ л Л

доводилося здобувати свою свободу навіть у тривалій) збройній боротьбі. Ч им ало міст у результаті такої бо­ ротьби ставали комунами. Це означало, що верховним органом управління була міська рада, тобто магістрам члени якого обиралися. В Англії і Ф ранції голову ради називали мером, а в Німеччині — бургомістром. Містакомуни мали також власний суд, військове ополчення самостійно розпорядж алися фінансами та встановлю-, вали податки. Ж ителі таких міст сплачували сеньйору' порівняно невисоку грошову ренту, а у випадку війни виставляли йому на допомогу невеликий військовий загін. Цікаво, що, здобувши незалежність, міста-комуни самі починали виконувати роль колективного сеньйора стосовно селян із прилеглих територій.

У н ікальн и м п р и кл адо м невтолим ого п р агн енн я м іста до н е за л е ж н о с т і є іс т о р ія , о п и ­ сан а в х р о н іц і а б а їа Гю ібера Н ож ан ського. Ідеться про б о ­ р отьбу за сам о вр яд у ван н я ж ителів півн ічн оф ран ц узького міста Лаона, яке Зу.ю вл асн іс^ :> є п и с к о п а Годрі, щ о слав(.->ся СВОЄЮ скупістю И бе2"!2ЛЬНІСТЮ. У 1108 р. купці й рем існики, за­ плативши єпископу кілька сотень 36и; нн чпгі тав. Мініе-~*ра. XV ст золотих монет ( л іі; отримали хартію на самовр&д} нн . Було обрано раду комуни, у яку ві іГ ш ю 36 городян. Єпископ склав присягт й пообіцяв, що не порушуватиме місиш;, пр! ). Корп» Л ю довік V I 1 івстий також визнав грпга Ллопа на самоар-аунання. Однак, коли 1111 р. коро. ь прибув до міста, то елисхоп і юне і просити «пнарха скаї-у ти хартію. Довідавшись про ц е,; рродяни з: І'ропонулал і ко; ю ію 4Р0 літрів, але єпископ їх випередив і дав королю 700 лі фів. Самоврядування було скасовано. Ображені городяни підколи повстання, „о. рабували єпископський палац, а са­ мого Годрі, який схов я в порожнії діжці, безжально воил:і. Однак король усе-таки відновив у Лаоні старі порялг и. Події, описані в хроніці Гюібера Н ож .нського, були лиш е одним епізодом тривалої боротьби лаонців за своі права. Перемога переходи на то до рук горогд я н .то д о р у к короля. Т ак тр ь -ал о понад 200 років. Лиш е 1331 р. король лоб.іік. свого. Городяни зазналі поразки. У праіллти містом с - і і и королівські судщ і чиновники. Приклад Лаона засвідчує, що деколи боротьбі орл^лн із сені Іоречи затягувалася на сто л ітт..

Важливим здооутком комунального руху стало іе , що переваж на більш ість городян усе-таки позбулася особистої залеж ності від сеньйора. Селянин, яком у вда­ валося втекти в місто й прож ити там рік і один день, також ставав вільним. Н авіть «міське повітря робить вільним» —твердить середньовічна німецька приказка. У міському п раві м. Б р ем ен а бу л о записано: «Якщ о хтось, чоловік або ж інка, проживе упродовж року і дня в м. Бремені під владою... права... міської межі... і якщо після цього строку хтось захоче заперечувати його сво­ боду, то... нехай буде дозволено йому [тобто звинуваче­ ному] довести свою свободу з посиланням на вказаний Жителі міст. то™*; оV Середньовічна мініатюра ТбрМІН» Як відомо, на боротьбу із сеньйорами піднімалися всі городяни. Проте в разі перемоги отримані вигоди переважно використовувала міська верхівка, так званий патриціат. Він складався з найзаможніших міських родин — купців, лихварів, ба­ гатих земле- та домовласників. Патриціат тримав під пильним контролем магістрат, суд, військо, інші виборні посади, фактично був повновладним господарем міста. Найнижчий ш абель міського ж иття посідали плебеї — найбідніші городяни, ван­ тажники, чорнороби, поденники, жебраки. Сходинку між патриціями й плебеями впевнено займали бюргери — середній прошарок міського населення, основу якого переважно становили торговці та ремісники. Слід зауважити, що спочатку словом «бюргер» називали всіх жителів міста. Уже у XII X III ст. термін «бюргер» став вживатися тільки стосовно повноправних го­ родян, до яки х не належ али низи, усунуті від міського самоуправління. Згодом це поняття набуває ширшого значення: бюргерами починають називати багатих і заможних жителів міста. 4.

Ремес І

середньовічному місті. Цехи

Економічною основою західноєвропейського середньовічного міста було ремес­ ло. Ремісники однієї або кількох споріднених професій об’єднувалися в цехи. Цьому сприяли декілька причин: по-перше, разом ремісникам було легше боронитися від свавілля феодалів; по-друге, цехи мали більше можливостей долати конкуренцію ремісників, які прибували з інших міст чи сіл. У більшості міст приналежність до цеху була обов’язковою умовою. Головна ф ункція цехів — контроль над вироб­ ництвом і продажем ремісничих виробів. Перші цехові організац ії ви н и кл и в Італії вже в X ст., у Ф ранції, Англії і Німеччині — в Х І -Х І І ст. С початку цехів було небагато. О днак із часом їхня кількість суттєво зросла. Ц ехи були найрізном анітніш им и. Одні виготовляли продукти харчування (пекарі, м'ясники, пивовари), інші виробляли тканини, одяг, взуття (ткачі, кравці, шевці, чоботарі). Особливо ш анувалися цехи, які займалися обробкою заліза й деревини (ковалі, столяри, теслі). Із суттєвим розвитком виробництва розпочалося розш арування цехів. Так, цех ковалів міг розділитися на цехи: зброярів, бляхарів, нож івників тощо. Цех зброярів розподілявся на ще вужчі ремесла, кожне з яких займалося виробницт­ вом шоломів, лат, мечів, списів тощо. Існували навіть ще дрібніші цехи, як, скажімо, 61

цех виробників гаманців для подачі милостині жебрі кам у П арижі або ж цех виш ивальників гербів у Кельн Наприкінці X III ст. в Парижі працювало понад 130 цехі* які об’єднували близько 5 тисяч ремісників. У Х ІУ -Х У ст. цехи поділяються на багатші («старші •, Котлі. а®° «великі») і бідніші («молодш і», або «малі»). Цехг Середньовічні мініатюри ЯК1 нещ одавно утворилися, були набагато бідніш і від 1 • Поміркуйте, чому цехів, закладених десятиліття чи століття тому. Вод» ремесло ковалів особливо час відчутною була й різниця в предметі виробництва та І шанували. продажу, бо гончар не міг мати таких прибутків, як зг лотар, вироби якого купувари багатії. Тому іноді старші І цехи підпорядковували собі молодші. Займатися ремеслом у власній майстерні могла тільки людина, яка мала зван ь майстра. За власні гроші майстер купував необхідне обладнання, сировину й виго] товляв виріб від початку аж до надання йому завершеної форми. У майстра були помічники: підмайстри та учні. Н айваж ливіш і питання забезпечення ж иттєдіяльності цеху виріш увалися н» загальних зборах майстрів, як і вваж ал и ся головним органом уп равління. Туї прийм али статут, що регулю вав ф ун кц іон ування цеху. З а дотрим анн ям норм І порядку в цехах стеж или старш ини, яки х обирали з-поміж майстрів. Згідно зі статутом, кож ному майстрові дозволялося мати строго визначену І кількість інструментів і верстатів, підмайстрів і учнів. При цьому заборонялося ■ виконувати роботу в нічний час та у святкові дні. Напередодні свят робочий день | скорочувався. Статут також установлював, яку кількість сировини закуповувати | і яку кількість продукції виробляти. Заборонялося мати занадто великі запаои си-1 ровини, щоб у випадку її надлиш ку заощ адливий майстер не скористався неперед-1 бачуваними прибутками. Т аким чином, обсяг виробництва продукції ремісника І залежав від можливостей її збуту. Велику увагу приділяли якості товару. Адже якщ о ремісник виготовляв погані ! вироби, то це ганьбило весь цех. Відомі також випадки ж орстоких покарань І 62 безвідповідальних майстрів. Так, у Лондоні пекаря, який зекономив на борошні й І НАРОДЖЕННЯ СЕРЕДНЬОВІЧНОГО СИТУ,

ОСОБЛИВОСТІ ЙОГО РОЗВИТКУ

продав хлібину, що не відповідала встановленій цехом вазі, саджали в клітку і возили по місту всім на глум. А в Парйжі неякісні товари виставляли біля ганебного стовпа.

В И В Ч А Є М О

Д Ж Е Р Е Л А

ХІП ст. З і статуту паризьких виробників о л ов'ян ого п о с у д у 1. Кожен, хто хоч е бути в П ариж і виробником олов’яного п осуду, м ож е вільно ним бути, аби тільки д обре й чесно працював, і м ож е він мати стільки підмайстрів і учнів, скільки схоче. 2. Н іхто з ви робни ків о л о в ’я ного п о с у д у не м о ж е працювати вночі аб о у святкові дні, коли все м істо святкує; а хто так учинить, зобов'язани й заплатити к оролю 5 су ш трафу, оскільки нічне о світл ен ня н едостатнє для того, щ об він м іг д о б р е й чесно виконувати своє ремесло, 3. Виробник ол ов’яного п осуд у по праву повин ен створювати всілякі вироби свого ремесла лиш е з доброякісного сплаву, як справа цього вимагає; я кщ о ж робить інак­ ше, втрачає виріб і сплачує королю 5 су штрафу. 5. Н іхто н е м ож е і не повинен продавати старі олов'яні вироби як нові; а коли х��о так учинить, винен королю 5 су штрафу.

1. Чиїми проблемами переймалися автори статуту? 2. Які покарання передба­ чалися для несумлінних ремісників? г ~

- .

:

Цехи були тісно пов’язані з життєдіяльністю міських ремісників. Кожен цех мав свій будинок, де проводилися збори, засідали старшини, організовувалися бенкети та зберігалася скарбниця, що поповню валася за рахунок внесків і штрафів. У разі потреби цех надавав допомогу сиротам чи вдовам померлих майстрів. Цех також спо­ руджував церкву або каплицю на честь святого — п о­ кровителя ремесла. П ісля п ер ем о ги к о м у н ал ьн о го руху всі важ елі правління оп и н и л и ся в руках патриціату. Цехи, які на той час зм іц н и ли свої пози ц ії, вступи ли з ним у боротьбу. Вони вим агали, щоб їхні представники до­ В и с яч и й зам ок із ключем, Б огем ія. X V I I ст. пускалися в міську раду. П очалися так звані «цехові» • Чи можна вважати цей революції за владу в місті. Там, де міське ремесло було виріб ш едевром ? розвинуте слабше, ніж торгівля, перемога залишалася за патриціатом ( Гамбург, Любек, Бремен та ін.). Натомість у містах, де ремесло сягнуло високого рівня розвитку, перемога була за цехами (Кельн, Базель, Ф лоренція). Але й у цьому випадку доступ до влади мали далеко не всі ремісники, а тільки найбагатші цехи. Кожен ремісник тримав при собі секрет власної майстерності. Саме тому батьки були змушені віддавати дітей на навчання до майстра. Термін навчання, залежно від складності ремесла, коливався від 2 до 8, а в окремих цехах —навіть до 12 років. Навчання було платним. Майстер розпоряджався учнем на свій розсуд, звалюючи на його плечі ще й різну роботу по господарству. Після завершення навчання, у міру засвоєння основ ремесла, учень ставав підмайстром. Тепер його становище дещо змінювалося. За свою тяж ку працю, що подеколи тривала 16 годин, він отримував 63

у скарбничку цеху, а також виготовити і подати на розсуд майстрів шедевр — ви шуканий і дорогий виріб свого ремесла. Якщ о іспит було витримано, підмайстер за власні кошти частував усіх членів цеху і ставав його повноправним членом.

В И В Ч А Є М О

Д Ж Е Р Е Л А

X V ст. З і статуту л ю бец ь к и х зол отарів ...Хто хоче посісти становищ е сам остій ного м айстра в ц еху, п овин ен [крім в иконан­ ня багатьох інш их вимог] зроби ти такі речі: зол оти й перстень аж урної роботи, анг­ лій ське за п ’ястя, зап'ястя, щ о д арується при заручинах, гравійоване і почорнене, і кільце для рукоятки кинджала. Ці речі він повинен подати старшинам і найстарішим членам цеху...

1. Що мав виготовити то майстер? 2. Хто оцінював вироби? 3. Для чого виго­ товлялись *ідеальні» вироби?

Зрозум іло, що не всі підм айстри м али кош ти дл я виготовлення ш едевра ті влаш товування бенкету. Крім того, намагаючись захистити себе від конкуренції майстри обм еж ували доступ підм айстрів у цех. П овноправним и членам и цех] могли стати хіба що син або зять майстра. Т ак утворю вався прош арок «вічню підмайстрів». У Х ІУ -Х У ст. відбувалося поступове «замикання цехів». Д ля захисті своїх інтересів підмайстри створювали особливі спілки — братства. Цехи на ранній стадії свого існування відіграли надзвичайно важ ливу роль ] розвитку ремесла. О днак заборона на нововведення і технічні вдосконаленн я: часом призвели до гальмування процесу виробництва. 5. Торгівля і лихварство

Торгівля разом із ремеслом становила економічну основу середньовічних місі Д ля значної частини їхнього населення вона була основним заняттям. Протягом Х І-Х У ст. в Західній Європі значно розвинулася зовнішня, а такоз транзитна торгівля, яка зосереджувалася передусім у двох основних європейській регіонах. Одним із них був район Середземномор’я, де перехрещ увалися торгов шляхи, що зв’язували Іспанію, Південну й Ц ентральну Ф ранцію та Італію між сс бою, а також із Візантією та країнами Сходу. Пальма першості тут належала купцял

Купець. XV ст.

64 л лЕННЯ

^РЕмНЬОВІЧНОГО СВІТУ.

< №АИвСКТ: ЧОГО РОЗВИТКУ

Ганзейські купці. Середньовічна мініатюра

] єну! та Венеції, західна Європа постачала в с л ід тл р л ш и тс** м ... ■■у ■ золото, срібло. Зі Сходу в Європу широким потоком надходили предмети розкоші, вино, прянощі, зерно, цукор. „ . . * Інший район торгівлі охоплював Балтійське й П івнічне моря. У ньому були активно задіяні П івнічно-Західна Русь, Польща, Східна П рибалтика, Північна Німеччина, скан ди н ав ські країн и , Ф лан д рія, Брабант, П івнічні Н ідерланди, Північна Ф р ан ц ія та Англія. Вони торгували найрізном анітніш им и товарами. Із Новгорода, важливого транзитного центру в торгівлі Русі із Західною Європою, надходили хутра, льон, віск, сало. Скандинавські країни постачали деревину, залізо, мідь, рибу. З Англії привозили вовну, із Північної Ф ранції — вина, із Ф ландрії — різнокольорове сукно, із Північної Німеччини —сіль, зерно тощо. У торгівлі на Балтійському й Північному морях важливе значення мали міста, об’єднані в союз під назвою Ганза. Його було створено в середині XIII ст. купецтвом німецьких міст. Центром цього союзу стало місто Любек. У різний час до союзу входило від 50-60 до 100 міст. Ганзейські купці займалися переважно посередниць­ кою торгівлею, транспортуючи й збуваючи товари на ринках різних європейських країн. Поступово Ганза утвердила свою монополію (виключне право) в торгівлі між Нідерландами, Англією, скандинавськими країнами й Руссю. Вона дозволяла собі втручатися і в європейську політику, але лише в тому випадку, коли цього вимагала торгівля. Так, 1367 р. пересіклися торгові інтереси Ганзи і данського короля. Данії було оголошено війну. Ганза здобула перемогу й навіть отримала право голосу при обранні нового короля Данії. В епоху Середньовіччя існували також союзи, що об’єднували переважно купців одного міста. Вони називалися гільдіями. Подібно до законів цеху при вступі в гільдію треба було зробити грошовий внесок і почастувати її членів. Гільдія мала статут, її очолю вав старшина. До об’єднання купців спонукало намагання утвер­ дити монополію торгівлі у своєму місті тільки за членами гільдії, аби відсторонити конкурентів. Крім того, члени гільдії зобов’язувалися захищ ати одне одного під час торгових подорожей. Серйозною перепоною для торгівлі був поганий стан доріг. Д о того ж кожен феодал і кожна міська комуна збирали мито з купця, який проїжджав через їхню територію. М ито платили також при переїзді через міст, перевантаженні товарів у гавані, продажу їх на ринку тощо. Товари з корабля, викинутого на берег під час шторму, ставали власністю феодала, якому ця земля належала. Інколи доходило до трагічного: ф еодади навмисно виставляли фальшиві сигнали, аби кораблі роз­ бивалися. Проте кількість купців невпинно зростала. В И В Ч А Є М О

Д Ж Е Р Е Л А

Х І с т . П о г р а б у в а н н я к у п ц ів ф е о д а л а м и

Г1 я,

Ї

Л ан д р ік Т овсти й ... я к и х о с ь ку п ц ів з Л ан гр а , ко л и во н и й ш л и через м ою зем лю , захопив [у нолон] і товари від них забрав, але після умовляння єпископа Лангрського і старців клюнійських лиш е частину [товарів] затримав, решту ж зазначеним купцям повернув... і уклав з ними угоду, щ об надалі платили мені щ орічно данину і по землі м оїй вільно ходили. А цей гріх породив і інш ий гріх - з усіх, хто проходить по землі м оїй в торгов их справах або [просто] на богом ілля, почав стягувати побори, щ о в простонародді називаються митом...

Що надавало право так діяти феодалам? 7"

-

■ . . . Г_

г

-

■ ■ ■ ■■

и с п ^ г .іп — документ, за яким одна особа д ор уч ає іншій виплатити певну сум у і в певному місті третій о с о б і, вказаній у документі. ЛО М БАРДкредитна установа, що надає населенню позики за певний відсоток під заставу цінних речей; приймає, також за плату, на зберігання деякі предмети домаш нього вжитку. М АНУФАКТУРА лат ин, т а п и з — рука

і ґасеге — робл ю ) — виробництво, що характеризується розподілом праці найманих робітників на основі ручної та ремісничої техніки.

у центрах міжнародного торгового обміну виника­ ли ярмарки. У X III ст. особливо славилися ярмарки Ш ампані (Східна Ф ранція), що діяли почергово в чо­ тирьох містах цього графства. Сюди з ’їжджалися купці з усіх країн. У Німеччині велике значення мали ярмарки у Ф ранкфурті-на-М айні та в Лейпцигу. У XV ст. цен­ тром ярмаркової торгівлі у Європі стало місто Брюгге у Фландрії. Зростання торгівлі гальмував слабкий розвиток гро­ шового господарства, велика кількість різних монетних систем і низька якість монет. У зв’язку з цим велику роль відігравали міняйли, які обмінювали привезені купцями гроші на ті, що були в обігу в конкретній країні. Якщо купець заплатив міняйлі свого рідного міста певну суму грошей, він отримував спеціальний документ, з яким спокійно міг вирушати в подорож. Прибувши до місця призначення, купець показував цей документ агентові міняйла й отримував потрібну суму місцевими грішми. Так з ’явився вексель, тобто замінник готівкових гро­ шей. Із часом у м іняйл зібралися чималі суми грошей. Вони починають давати їх у борг за умови повернен­ ня в півтора-два рази більше від позиченої суми. Та­ ких м іняйл стали називати лихварями. Кредитні та лихварські операції призвели до створення спеціальних банківських контор. Перші такі контори виникли в Ломбардії (Північна Італія). Звідси й походження сло­ ва «ломбард». Для полегшення роботи купцям та їхнім торговим агентам усі банківські операції почали задокументовуватися. Нових форм набуває і виробнича сфера. Це проявля­ лося в тому, що купець закуповував сировину, роздавав її ремісникам, а потім скуповував уже готові вироби для продажу. Такі ремісники згодом мало чим відрізнялися від найманих робітників, Подібний вид діяльності при­ вів до створення-перших підприємств капіталістичного типу, що отримали назву розсіяних мануфактур.

6.

М. Квгнтен. М іняйло із жінкою. 1514 р.

Городянин —людина нового типу

Товарне виробництво та неуцтво — речі несумісні. На відміну від села, вміння читати, писати й рахувати набувало в місті масового характеру. Стали виникати інтелектуальні потреби й запити. У середовищі бюргерів поступово вироблявся новий для епохи Середньовіччя тип мислення. Психологія та світовідчуття спритних, енергійних купців і бардарГв, працелюбних і войовничих

Н А Р О Д Ж Е Н Н Я С ЕР ЕД Н Ь О В ІЧ Н О Г О С ВІТУ, особливості його Р О З В И Т К У

ремісників, які відстоювали свободу рідних міст від по­ сягань сеньйорів, повинні були неминуче привести до оновлення суспільства. Ритм життя міста був набагато швидшим за сільський. По особливому до часоплину ставилися купці. Саме з їхнього середовищ а виходило багато здібних, знаю ­ чих, освічених людей, які були не тільки вправними торговцями, але й активними політиками. Вони знали­ ся на морській справі, географії, вивчали іноземні мови та закони інших держав, що дозволяло їм пускатися в далекі мандри. Людиною нового типу можна вважати венеціанського мандрівника Марка Поло (бл. 1254-1324). У продовж 1271­ 1275 рр. він супроводжував батька й дядька в подорожі в Центральну Азію та Китай. Очевидно, метою поїздки були не лиш е торгові справи, а й дипломатичні. Вони везли послання папи до монгольського хана й китайсь­ кого імператора Хубілая. Заслуживш и довіру Хубілая, Марко Поло був прийнятий до нього на службу і за ко­ роткий час побував у різних куточках імперії. Тільки 1291 р. Поло із сім’єю вирушили на батьківщину. Спочат­ ку пливли морем, відвідали острів Суматру й Південну Індію, а від берегів Персії рухалися суходолом і в 1295 р. повернулися в рідну Венецію, яку не бачили 25 років. Через три роки Марко Поло брав участь у морській битві і потрапив у полон до генуезців. У в’язниці він про­ диктував товаришеві свої спогади. Т ак з'явилася книга Марка Поло «Про різноманітність світу», прозвана ще «Книгою чудес». Н а її сторінках можна було знайти чи­ мало вірних спостережень, зроблених у різних куточках Азії: описи клімату, корисних копалин, рослинного й тва­ ринного світів, їжі, звичаїв і занять населення. Утіленням підприємницького духу ділових людей наприкінці середньовіччя є французький купець, банкір і державний діяч Ж ак Кер (бл. 1395-1456). На той час він був найбагатшою людиною Ф ранції. Своі статки Ж ак Кер здббув не традиційним и ф еодальними методами (військова здобич, багата спадщина тощо), а торгівлею зі Сходом, видобутком срібла та міді на власних ко­ пальнях, а також виробництвом сукна. Він надавав французькому королю Карл у V II чималі позики. Цей активний і діловий чоловік був королівським скарбни­ ком, очолював фінансову раду при королеві, виконував дипломатичні доручення, впливав на політичне життя. Він мав право на карбування монети. З а свої заслуги Жак Кер отримав дворянський титул. Він володів вели­ кими земельними угіддями, будував розкішні замки. з*

М арко Поло — венеціанський купець, н айвизначніш ий мандрівник середньовіччя

Є пископ П ариж а освячує м іську я р м а р ку. X I V ст.

У банку. М ініат юра. X I V ст.

6

вискочки». Ж ак Кер був звинувачений у приховуванні грошей і заарештований, а його майно конфісковане. Т а через деякий час він зумів звільнитися, втік із країни й знайшов притулок у Папи Римського. Д о останнього дня Ж ак Кер залиш ався шукачем пригод і помер на острові Хіос під час виконання місії папи, спрямованої проти турків.

■ ■

Ратуша, магістрат, бюргери, пополани, буржуа, комунальний рух, ко­ муна, цех, майстер, підмайстер, учень, майстерня, статут, братства, вічні майстри, цехова революція, шедевр, Ганза, міняйло, лихвар, банк, лом­ бард, мануфактура. 1. Знайдіть на карті Європи міста, походження яких можна пояснити за їхньою назвою.

2. У чому полягає відмінність між цехом і гільдією, міняйл варями? 3. «Щ о з воза впало, те пропало». Кому був вигідний жалюгідний стан доріг, мостів та інших шляхів сполучення середньовічної Європи? 4. Оберіть зі списку характерні ознаки цехового ремесла: • машинна праця; • ручна праця; • використання праці підмайстрів і учнів; • дрібне виробництво; • орієнтовано на ринок; • товари виготовлялися для власного споживання; • наявність поділу праці між робітниками; • відсутність поділу праці між робітниками.

5. Пізнавальна задача. С еляни Гурт і Вамба 20 квітня 1234 р. були затримані в Йорку послан­ цями свого господаря, Седріка Сакса, який вимагав їхнього повернення в маєток на підставі того, що вони втекли із селища 12 квітня 1234 р. Се­ лян и ж привели свідків, які показали під присягою на святому Хресті, що Гурт і Вамба вперше просили милостиню на минулорічну Пасху, яка, як усі знають, була 5 травня Яке рішення має прийняти суд?

®

6. У явіть себе в оточенні Анни Ярославни, яка приїхала до Парижа. Напишіть листа додому. Що ви можете побачити в Парижі таке, чого не було в Києві? Порівняйте Київ Ярослава Мудрого і Париж Генріха. 7. Витоки сучасних демократичних процесів у країнах Західної Європи можна виявити в житті середньовічних міст, в організації управління, стосунках ремісників, купців та інших жителів міста. Подумайте й поясніть, які міські порядки можна розглядати як витоки майбутньої демократії.

НАРОДЖЕННЯ СЕРЕДНЬОВІЧНОГО СВІТУ, ОСОБЛИВОСТІ ЙОГО РОЗВИТКУ

в середньовічній Європі 1. Установіть відповідність між поняттями та поясненнями. 1. Майстер

а) повноправний городянин, який належав до середнього прошарку міського населення;

2. Цех

б) союз купецтва німецьких міст із центром у м. Любеку;

3. Бюргер

в) людина, яка за встановлену плату міняла на ярмарку гроші; г) об’єднання середньовічних ремісників;

4. Ганза 5. М іняйло

д) ремісник, головний працівник, власник майстерні. _______

2. Які сільськогосподарські культури були традиційними й знаними з часів Греції та Риму? 3. Які нові сільськогосподарські культури з’явилися? 4. З якою метою ченці займалися травництвом і бджільництвом? 1. Сільське господарство

Середньовічна Європа досить чітко поділялася на дві сільськогосподарські зони: 1) південну, середземно­ морську, де зберігалися давні традиції античного зем­ леробства, і 2) зону помірного клімату, що простяглася на північ від Альпійських гір. На півдні головною зерновою культурою була пше­ ниця. Сіяли також яЧмінь, вирощували бобові культури, виноград, маслини. Хліб сіяли восени: дощі, що випа­ дали в цей період, забезпечували розвиток саме озимих культур. П луг зберігався такий, яки м він був в епоху античності: легкий, безколісний. Його тягнула пара волів, якщо ж волів не було, то в плуг запрягали ослів, мулів і навіть корів. Легкий плуг не перевертав земельні пласти,-а тільки робив борозгіи. Тому поле доводилося орати по кілька разів уздовж і впоперек. Усі інші польові роботи проводилися вручну: після сівби поле копали мотиками і, можливо, прополювали, жали маленькими серпами, молотили за допомогою запряжених у котки волів чи ослів. Урожай був досить низьким: із кожної посіяної зернини вдавалося одержати три-чотири зерни­ ни за один збір. Крім зернових, в Іспанії та Італії почали вирощувати цитрусові, завезені в Європу арабами. Важливим досягненням сільського господарства в зоні помірроґо клімату був перехід з XI ст. на трипільну

Зн а р яд д я праці селянина —серп, плуг. К алендар. М юнхен. М ініат ю ра. I X ст.

•*

систему сівозмін, при якій поле поділялося на три частини і кожного року оорос лялися дві з них. У цій місцевості починають використовувати важкий залізниі колісний плуг із відвалом, який не просто підрізав, а й перевертав верхні пласті землі. Іноді в нього запрягали чотири пари волів. Під час збору врожаю застосов) вали і серп, і косу. М олотили ціпами. Утім, урожайність залиш алася невисокок Крім пшениці та ячменю, на півночі вирощували жито, овес, просо, із городини ріпу, цибулю, диню, часник. На початку XIV ст. починають вирощувати капусту шпинат, буряк, садити плодові дерева.

Трипі іьші система сівалмім. Сучасний малюнок

Плу* із викм.юм. Мініатюра. XII ст.

У монастирях розвивалося травництво. Рослини, вирощ ені з насіння, засто­ совували потім дл я лікування. У деяких областях Західної Європи саме монахи відродили бджільництво. Однією з важливих галузей середньовічного сільського господарства було ско­ тарство. В умовах бідних врожаїв хліба вижити без домашньої худоби було досить важко. У ранньому Середньовіччі найпош иренішою домашньою твариною в се­ лянських господарствах була свиня. Зазвичай її випускали на все л іта випасатися в лісок або на галявину, так би мовити, нагулювати жир. Пізньої осені свиню зако­ лювали і споживали м’ясо й сало всю зиму. У монастирях свиней використовували для пошуку трюфелів — рідкісних і смачних грибів, що ростуть під землею. Справжньою годувальницею для всієї селянської родини була корова. Неабиякою підмогою для селянської сім’ї було розведення овець. Але вівці забирали чимало сил і часу: їх потрібно було випасати, стригти, заготовляти для них на зиму корм тощо. Тягловою силою в господарстві селянина були, передусім, воли, коні, осли і мули. У середні віки розводили й домашню птицю: курей, качок, гусей. У ІХ -Х ІІ ст. курячі яй ц я були обов’язковою складовою селянської натуральної ренти, яку платили сеньйорам. Качок і гусей розводили переважно в монастирських госпо70 дарствах. Н А Р О Д Ж Е Н Н Я С Е Р Е Д Н Ь О В ІЧ Н О Г О С И Т У , О С О БЛ И ВО СТІ Й О ГО РО ЗВИ ТКУ

В епоху Середньовіччя розвиток техніки проходив повільно, через накопи­ чення й передачу практичного досвіду. Процес ішов нерівномірно. У сільському господарстві вдосконалювалися переважно засоби рільництва. В XI XII ст, набув ширшого застосування важкий залізний колісний плуг із відвалом і зубчаста борона. У цілому ручна сільськогосподарська техніка мало чим відрізнялася від сучасної (коса, серп, вила, граблі тощо). Удосконалювався видобуток й обробка металів. Горно, яким користувалися до XII ст., з початку XIV ст. замінює домна - піч п’ятиметрової висоти, призначена для плавки руди. З а добу в ній виплавляли майже півтори тонни заліза, з якого ковалі виготовляли найнеобхідніше: зброю, знаряддя праці, прикраси тощо. Ковалів у епоху Середньовіччя дуже шанували, а їхнє ремесло прирівнювали до мистецтва чаклунства. Так тривало до Х ІІ-Х ІІІ ст., поки залізну руду не почали безперебійно видобувати в копальнях. Інша важлива середньовічна галузь обробки металів ювелірне ремесло й карбування монет. У Європі перші монетні двори з ’явилися в IX ст. Через нестачу золота основним монетним металом залиш алося срібло. Т р и ­ Коропа королеви валий час провідним районом видобутку срібла, з яко­ К унігунд и - друж ини го карбували монети, були гори Гарцу в Центральній німецького імперат ора Німеччині. Багаті поклади срібла тут відкрили ще в Генріха II. Б лизько 1110 р. 970 р. ІЗ У -У І ст. у Європі зерно починають молоти у водя­ них млинах, відомих ще з часів Римської імперії. Будова млина постійно вдосконалювалася і з часом його стали використовувати для подрібнення руди, при обробці конопляного волокна, шкір тощо. Розквіт ткацтвц п ов’язаний з винайденням у IX ст. вертикального ткацького верстата. Від іспанських арабів європейці купували бавовну, що сприяло зародженню нових видів виробництва: плетіння, вишивка, мереживо, килими. У Західній Європі навчилися виготовляти й М онет а Карла Великого. шовк. I X ст. Т е х н іч н і в ід к р и т т я , я к і з ’я в и л и с я в е п о х у Середньовіччя, різко зміню вали ж иття людей. Так, у ІХ -Х ст. замість ярма з’явився хомут. Це дозволило за­ прягати для оранки коней, а не биків, перевозити великі вантажі. Я рмо затрудн яло дихання, сповільню вало швидкість руху, а хомут, змістивши центр ваги на спину, вивільнив сили тварин для роботи. З Х І-Х ІІ ст/д л я будівництва використовують обпа­ лену цеглу, цемент, вапняну штукатурку, облицювальні кахлі, черепицю. У XII ст. у Європі спорудили перший водопровід з елементами каналізації. Споруджую чи храми й навіть будинки знаті, дедалі частіше викори­ стовували кольорове скло і в іт р а ж і.

Д іва М а р ія з дит иною. Віт раж у IIIарт рсь ко м у соборі. Х І І - Х І І І ст. В ІТ Р А Ж (ф р . тгііга&е, від гліге — віконне ск л о) — ск л аден е зі шматочків кольорового скла орнаментальне чи сю ж етн е зобр а ж ен н я , яке розм іщ ували у віконних рам ах. О собл иво часто вітражами прикрашали храми.

Аст ролябія. 1468р.

П роте грецьке й римське скло було тьмяне, грубува­ те за формою. Н а початку X III ст. міцне, прозоре скло виплавили венеціанські гутники. Завдяки цьому ви­ находу виникла наука оптика. Вважають, що першу пару окулярів у 1260 р. виготовив англійський філософ Роджер Бекон (бл. 1214 —бл. 1292). Цікаво, що на одному з вітражів Страсбурзького собору німецького імператора Генріха VII (бл. 1275-1313) зображено в окулярах. Із виго­ товленням венеціанцями посрібнених дзеркал європейці стали більше дбати про свій зовнішній вигляд. Приблизно у XII ст. у Європі з’являється компас. Та сучасної форми він набув тільки на початку XIV ст. Удосконалювалось і виготовлення виробів із кераміки, зокрем а посуду. П альм у перш ості тут утрим ували італійські майстри міста Фаенца, що прославилися ви­ готовленням блюд і чаш. Звідси й назва — фаянсовий посуд. Н о вато р ство то р к н у л о ся й к н и ж к о во ї справи, У IV ст. замість папіруса починають використовувати пергамент — майстерно оброблену шкіру тварин (кози, вівці, теляти). Він був міцним, довговічним, згинався, не ламаючись, і використовувався з обох боків. У VI ст. з’являється основна форма середньовічної рукописно? книги (спочатку з пергаменту, а пізніше —з паперу), що отримала назву кодекс. Певний час кодекси писалася стилем (металевою паличкою ) і каламом (паличкою з дерева або трости­ ни). У V II-V III ст. починають послуговуватися гусячи­ ми, лебединими та павичевими перами. Літери писали рівними рядками за наведеними лінійками. Чорнило виготовляли із соку дубових горішків. Воно було дуже стійке і м айж е не стиралося. П ри переписці того чи іншого тексту використовували й кольорове чорнило. Книги з пергаменту вважалися дуже цінними, тому що сам матеріал був дорогий. Наприклад, аби переписати одну Біблію, треба було обробити близько трьохсот те­ лячи х шкір. Тому деколи старий текст зіш крібували, щоб на очищ ену поверхню нанести новий. Д ерев’яні палітурки книг обтягували шкірою або тканиною, іноді оковували сріблом, оздоблювали коштовним камінням. Ф ормат книг міг бути найнесподіванішим: від малень­ кого до дуже великого. / Із часом пергам ент ф^в зм уш ен и й поступитися місцем паперу. Секрет виготовлення паперу європейці отримали від іспанських арабів. Сировиною для ньо­ го було л л ян е ганчір’я. Перша рукописна книж ка з

НАРОДЖЕННЯ СЕРЕДНЬОВІЧНОГО СВІТУ, о с о б л и в о с т і ЙОГО РОЗВИТКУ

такого паперу з'яви л ася у X II ст. Згодом книги поча­ ли друкувати. Н а дош ці вирізували текст книжкової сторінки, ілюстрації до нього, а вже потім з неї робили відбитки. О днак спосіб цей був доволі примітивний. Тільки в середині XV ст. німецький ремісник Йоганн Гутеноерг винайшов новий спосіб книгодрукування. Йоганн Гутенберг (бл. 1398-1468) був досвідченим ювелірним майстром. У 1430-1434 рр. жив у Франції, потім повернувся до рідного Майнца, де в середині 40-х років XV ст. видрукував перші тексти. Він здогадався відлити з олова та міді окремі літери й розмістити та закріпити їх так, щоб вони сторінку за сторінкою утворювали слова й речення. У 1450 р. від купця Йоганна Ф уста він отримав ірошову позику, на яку видав свою знамениту Біблію. Пізніше Ф уст почав переслідувати книгодрукаря за бор­ ги: він привласнив не тільки обладнання талановитого майстра, а і його винахід. У судових суперечках Гутенберг утратив власне житло й помер у бідності. Епоха Середньовіччя уславилася також винайден­ ням різних механічних пристроїв і перших машин. По­ диву гідним є виготовлення у XII ст. залізного протезу руки з рухомими пальцями для німецького імператора Фрідріха І Барбаросси. Упродовж Х ІУ -Х У ст. з’являються землерийна машина, підйомний кран, домкрат, різноманітні верстати. Було винайдено й механічний годинник, який постійно вдосконалювали. Спочатку годинники почали встановлю­ вати на замкових вежах чи міських ратушах, а в XV ст. німецький майстер П. Хенляйн створив кишеньковий годинник. 3.

феодальний замок

Н априкінці IX ст. у Європі починається будівництво добре укріплених фео­ дальних замків. їх^водили не лише могутні сеньйори, а й феодали середньої руки. Масове спорудження замків було зумовлено постійними вторгненнями ворогів. Зазвичай замок будували на пагорбі чи високому стрімкому березі, звідки доб­ ре проглядалося довкілля. Завдяки цьому нападникам утруднювався підступ до замку. Спочатку це була дуже проста споруда: дерев’яна двоповерхова вежа, яка називалася донжон. На верхньому поверсі мешкав сам феодал із сім єю. Унизу проживала військова дружина та прислуга, а також розміщувалися господарські приміщення, кухня, комора з продуктами та склад зі зброєю. У разі облоги дерев яну вежу обшивали ззовні шкірами тварин, щоб уберегти її від пожежі. Довкола замку насипали вал, який укріплювали частоколом з дерев'яними ве­ жами, що зводилися на певній відстані одна від одної. Перед валом був глибокий рів, наповнений водою. Через рів на ланцюгах перекидали міст, який вів до однієї з веж частоколу з важкими дубовими воротами, окованими залізом. Коли виникала загроза, міст піднімали і потрапити в замок було практично неможливо. За кілька кроків від воріт у напрямку внутрішнього двору були підйомні грати. Якщо хто встигав проскочити за ворота, грати опускали і люди опинялися в пастці.

Зам ок графів Ф лан д рських у Генті. X I I ст. Сучасне фото

За м о к К арлш т ейн у Чехії. X I V ст. С учасне ф от о

Ф орт еця Нове Г ради в Чехії. X I I I ст. Сучасне фото

• �� о к а ж іть н а Іл ю страц іях е л е м е н ти за м к о в и х ком п лексів,

Облога зам ку. М ініат ю ра, X I V ст. • Я к у зб рою в и кори стовую ть д л я н ап аду й о бо р о н и ?

О блоговий прист рій п ет рарія. М ініат ю ра. 1240р.

74

В XI ст. замки почали будувати з каменю і ще більше укріплю вати. Д овкола зам ку зводили два або навіть три ряди високих і грубих мурів із кутовими вежами. У мурах робили бійниці — вузькі отвори для стрільби з лука. Донжон будували кам’яним. Його темні, холодні та вологі підзем елля ви користовували не лиш е для господарських потреб, але й дл я ув’язнення злочинців, полонених і засудж ених феодалом. У середині замку були також стайні для бойових коней і стійла для худо­ би. Воду брали з колодязя, викопаного у внутрішньому дворі. Під стінами зам ку селився простий люд, щоб у разі потреби знайти в ньому прихисток від ворога. Добре укріплений замок, що мав достатньо припасів і питної води, міг легко витримати тривалу облогу. Для штурму замків застосовувалася облогові механізми — тарани й пересувні вежі. Нерідко в підземеллі донжона прокладали потаємний хід, що вір^гґмежі замку. Через хід феодал мав можливість абб послати гінця з прохан­ ням про допомогу, або ж врятуватися самому, якщ о за­ мок брали приступом. О днак замок був не лиш е військовим укріпленням. Він був також і резиденцією сеньйорк, місцем його постійного проживання. Тому впродовж століть замок удосконалювали для зручного життя. Коли наприкінці XII ст. ф еодали почали дбати про свій добробут і за­ тишок, то спорудж ували комплекс будівель: крім дон­ жона, будували залу для прийомів, подружню спальню феодалів, кімнати різного призначення, кухні, підвали та сховища для продуктів, каплицю тощо. Але донжон завж ди був об’єктом особливих турбот. Він височів на ф оні будівель і природнього ландш афту, показую ­ чи силу й могутність сеньйора. Донж он зображали на гербах, склепіннях зам ку чи каплиці, на прапорах і пе­ чатках феодальної родини.

НАРОДЖЕННЯ СЕРЕДНЬОВІЧНОГО СИТУ. л го сл и в о гті й п гл вл «и «п <

У замку, крім сім’ї сеньйора, часто жило багато слуг і підлеглих людей: спадкоємці васалів, які навчалися військовому мистецтву, рицарі, економи, охорона. Сеньйор одноосібно вершив суд над васалами й селянами. У вільний від воєн час феодал у своїх володіннях міг полювати, ловити рибу, фехтувати, битися на списах, грати в шахи, милуватися жонглерами, спостерігати забоєм ведмедів, приймати гостей, спілкуватися з дамами, влаштовувати урочисті зібрання васалів тощо. О днак і це не завжди втримувало феодалів удома. При першій нагоді вони їхали до двору короля чи вирушали в далекі мандри. Але свою землю не забували й гордо додавали до свого імені назву замку. "V

Г І ^

V

г В И В Ч А Є М О

Д Ж Е Р Е Л А

X III ст. Х р о н іс т Л а м б е р д 'А р д у п р о с п о р у д ж е н н я та о б л а ш ту в а н н я к а м ’ян о го д о н ж о н а

,

Бодуен, граф Гінес, збудував у Гінесі на пагорбі круглий дім із тесаного каменю. Він був таким високим, наче упирався в небо. Бодуен передбачив, що верхня частина буде як плоска тераса з покрівлею на кроквах... У ц ьом у будинк у в нього б ул и кімнати для урочистих прийомів, житлові кімнати, кімнати д л я усамітнення, коридори, які робили будинок схож им на лабіринт Дедала. Д алі за межами будинку він збудував каплицю з кам'яними стінами і дерев'яними кроквами. Збудував також кам яну стіну вздовж зовніш нього о борон н ого зам кового поясу, Біля входу він спорудив вежі з метальними пристроями, щ об відбивати напади.

,

V І *

^

. . ~Т ^ 4.

к.

-

^ --

Л.—Ау 1

-

1. Я к і д ет алі в т екст і свідчат ь пр о те, що хроніст р о зповід ає про зам ок X I I I ст. ? 2. Щ о з того, без чого не обійт ися під час д л я т р и ва ло ї облоги, не описав хроніст ?

^

Житло та хатнє начиння

Загальний вигляд житла та хатнього начиння вказував на рід занять і статки власників. На тип житла впливали й географічні умови. Середньовічна людність жила здебільшого в сільській місцевості. Села, більші й менші, розташовувалися поблизу замку. У гірських районах селяни могли селитися хуторами. Селянські будинки були переважно дерев’яними, а дахи солом’яними. Траплялися хати з дерев’яних каркасів, наповнених та обмазаних глиною. На півдні Європи селянські ж итла будували з каменю. Особливо бідні селяни тулилися в землянках. У селянській хаті було дві кімнати й горище, де іноді облаштовували сіновал. Двері відчинялися безпосередньо в єдину житлову кімнату, а інша —вико­ ристовувалася як комора. Вони не мали вікон і тому в них завжди панувала темрява. Більшість хатин були курними й обігрівалися за допомогою відкритого багаття та диму. Часто під одним дахом з людьми зимувала й худоба. П очинаю чи з X III ст., у містах сп орудж ую ться вузькі кам ’яні дво- або чотириповерхові будинки. Це було пов’язано з обмеженістю міської території. Саме в таких будинках жила основна маса городян. На першому поверсі розташовувалися крамниці чи майстерні, що виходили безпосередньо на вулицю, і зала або кімната для праці й відпочинку. Спальні були на другому поверсі, щоб особисте життя господарів не впадало в око стороннім. Деякі ремісники іноді облаштовували на другому поверсі майстерні: ювеліри —із міркувань безпеки; ткачі, щоб використати максимальну освітленість. Кімнати були невеликі. Будинки міської еліти відрізнялися розміром, розкіш ним оздобленням. При їхньому спорудженні повторювалася архітектура феодального замку: обов язкова

наявність святкової зали та круглої вежі. До того ж у будинку облаштовували кап лицю. Дім оточував двір із садом і господарськими приміщеннями. Господарі об ставляли будинки залежно від статусу та способу життя. Вікна в будинках вважалися предметом розкоші. Як у помешканнях знаті, так і в оселях городян вони були вузькими і мали багато шибок, тому що в ті часи виготов­ ляли скло невеликих розмірів. До того ж воно було ще й дуже дорогим, тож узимку віконний отвір затягували просмаленою тканиною чи прикривали різьбленими віконницями. Бідні люди віконні отвори затуляли звичайними дошками. Усередині будинків постійно панувала темрява. У великих будинках централь­ ну залу, крім вогнища, освітлю вали ще й металеві чи глиняні плошки — блюдця, які наповню вали олією чи салом і вкладали гніт. У невеликих приміщ еннях на стінах горіли скіпки, що давали більше диму, ніж світла. Свічки використовувалися лише в помешканнях великих феодалів, церквах і монас­ ПЛОШ КА тирях. О скільки віск був дуже дорогим, свічки часто невелика глиняна виготовляли з тваринного сала, непридатного для їжі. п осудин а у вигляді Такі свічки страшенно коптіли, через що стіни й стелі в блю дця, яку наповнювали середньовічних будинках були чорними від чаду. Однак олією , салом і на це в той час ніхто не зважав. використовували для Меблів у будинках селян чи бідних городян було не­ освітлення, вкладаючи багато: скриня, грубий дерев’яний стіл, дві лави, колис­ гніт. Інша назва — ка. Із кухонного начиння вони мали казан, глиняний, каганець. дерев’яний і навіть олов’яний посуд. У будинках заможних городян і феодалів меблі були Б А Л Д А Х ІН виш уканіш і: столи різних розм ірів, виготовлені не ( з іт ал. — ш овкова тільки з дерева, але й каменю, металу; лавки або табу­ тканина з Б агдад а) — рети для сидіння; скрині для одягу та білизни. Верхній навіс із тканини на одяг розвішували на олен ячі* рогах, а штани та сорочку ж ерди нах а б о стовпах знімали й ховали під подушку1. над троном, ліж ком , Н айпрестижніш им вважалося мати гарне й зручне ношами та ін. ліжко, завширшки до чотирьох метрів. Над ним звисав балдахін, що спирався на різьблені дерев'яні стовпчики.

1. Обід з н а т н и х дам. Бельгія М ініат ю ра. 1470 р . 2. Рицарський за л у за м к у Орлик. Чехія. С учасне ф ото Н А Р О Д Ж ЕН Н Я С Е Р Е Д Н Ь О В ІЧ Н О Г О С ІҐ Г У

ОСОБЛИВОСТІ й о г о РОЗВИТКУ

Лілши ьшим оцу ' ----- Г •' го виробництва. Подушки були ватними чи пуховими. Покривала підбивали хутром або пір’ям. Вони були переважно червоного кольору, якому приписувалася здатність запобігати різним захворюванням. Слуги спали на лавах або скринях. ^ Стіни й стелі фарбували лише в помешканнях дуже заможних людей. Та й ви­ мостити підлогу різнокольоровою плиткою також міг дозволити собі не кожен. За­ звичай підлогу встеляли солом’яним и доріжками. У багатих оселях, щоб зберегти тепло, кам ’ян і стіни часто закривали килимами, привезеними зі Сходу. Із XII ст. для опалю вання численних кімнат у міських будинках і замках феодалів почали ставити каміни. Утім, камін давав небагато тепла й обігрітися можна було лиш е сидячи безпосередньо біля нього. Становищ е змінилося на краще тільки з появою в XIV ст. кахельних печей. Із часом виникла спокуса зробити свій дім зручніш им і заїиш ніш им . У роди­ нах із середніми статкам и також з ’являю ться виш укані, дібрані зі смаком речі, підсвічники, металеві підставки для читання й письма, шафи для дорогого посуду тощо. Вироби зі срібла й золота, якими раніше могли похизуватися тільки королі та знать, потрапляю ть і в оселі зам ож них городян. С тали розрізняти столовий і кухонний посуд. Предмети столового посуду - справжні мистецькі шедеври - ви­ готовляли талановиті майстри-ювеліри. Відомо, що 1380 р. на ��амовлення ф ран­ цузького короля Карла V зробили у вигляді корабля золоту сільницю, оздоблену 32 коштовними каменями і 52 перлинами. 5.

З б р о я та вій ськове спорядження

В епоху Середньовіччя людина майже все життя була пов’язана зі зброєю. Сво­ боду і честь, дім і^агатство не просто було захистити юридичними параграфами. Упродовж багатьА століть долі людей виріш ували поєдинки, битви, повстання, заколоти, змови, родові й особисті чвари. Усе це сприяло інтенсивному розвитку зброя рства. Н ай п о ш и р ен іш о ю н асту п ал ь н о ю зб роєю були спис і довги й меч. П ри потребі зал у ч ал и вел и ки й лук зі стрілам и, піки та арбалети. У V II ст. з’яви л ася шабля. О дним із важ ли ви х нововведень у ранньому Середеїьовіччі стало стремено. Без нього кінний воїн не міг міцно трим атися в сідлі, а кавалерія здебільшого складалася із загонів кін н и х лучників, які не билися з ворогом на мечах чи списах. Застосування стремена вплинуло на розвиток важкої кавалерії — майбутнього рицарства. Під час рукопашного бою використовували також ножі, сокири чи булави. Верш ника стягували з коня за допомогою алебарди — нової зброї, утвореної від поєднання довгого списа із сокирою. До V III ст. в бій чи на поєди нок воїн вируш ав у п анцирі. У бідн и х лю дей п ан ци рі б ули п ереваж н о дерев’яним и, а в зам ож ніш их — ш кіряні, з наш итими на них металевими пластинами. Пізніше використовували також кольчугу — захисне військове спорядження

Рицарський обладунок. XVст. • Які деталі панциря були рухомими?

м еханічний пристрій, з якого м ож на б у л о пуск ати стріли з м асивним и, ром бічної ф орм и вістрями. П ІК А різн о в и д довгого пол егш еного сп и са з гострим м еталевим наконечником .

Лучник і арбалетник

ззаду робили п зручною при їзді верхи, кольчуга звисала до колін. Згодом входять у вжиток кольчужні панчохи та рукавиці, тож все тіло, крім обличчя, було закритим. Із XIV ст. обладунки стали суцільними. їхню основу ста­ новила не кольчуга, а лати з м еталевих лусок чи плас­ тинок. Це було зумовлено, з одного боку, вдосконален­ ням зброярського ремесла, а з інш ого — пош иренням арбалетів, проти яки х кольчуга надійно не захищала. Голову воїна закривав капю ш он, підбитий м ’якою тканиною . Зверху одягався ш олом із захисним и плас­ тинами, щ о при кри вали ніс і щ оки, або ж на обличчя опускалося забрало зі спеціальними прорізами для очей. Щ е одним надійним прикриттям воїна був щит. В и н ай д ен ня вогн еп ал ьн ої зб рої в ід к р и л о новий етап у військовому ремеслі. Відомо, що порох у Європу прийш ов зі Сходу через посередництво арабів. П рипус­ кають, що активне пош ирення пороху пов’язан е з вда­ лими алхімічними дослідами німця Бертольда Ш варщ із Ф райбурга. Він був м онахом-ф ранцисканцем, роки його ж иття невідомі. За одними свідченнями, Б. Ш варц ж ив наприкінці X III ст., за інш ими —у другій половині X IV ст., бо нібито 1380 р. навчав виготовляти порох венеціанців. У той ж е час починають використовувати гармати та руш ниці. М истецтво виготовлення гармат стал о досить розвиненим у Західн ій Є вропі завдяки одному з найбільш мирних ремесел —литтю дзвонів.

• Ч и м в ід р ізн я в с я а р б а л ет в ід л у к а ?

ч

7У В И В Ч А Є М О

Д Ж Е Р Е Л А

X IV ст. Із «Х р он ік и Т ар віса* про б о м б а р д и (гарм ати) ...Ці б ом барди , я к и х досі н е б а ч и л и і п р о я к и х і м о в и н ік о л и н е б у л о в Іт а л ії, д и в о ­ в и ж н и м ч и н ом в и го то вл е н і в е н ец іа н ц я м и . Вірно, б о м б ар д а — ц е д у ж е м о гу тн ій з а ­ л із н и й п ри стрій : с п е р ед у у н ього ш и р о к и й кац^п, у я к и й в с та в л я ю ть к р у г л и й кам інь, а зза д у — труба, в д віч і довш а, н іж згад а н и й к ан ал , з я к и м вона з в ’я за н а , о д н а к вуж ча; з б о к у д у л а в ц ю т р у б у з а к л а д а ю т ь ч о р н и й п о р о х , щ о в и г о т о в л я є т ь с я із с е л іт р и , с ір к и та д е р е в ’я н о г о в у гіл л я . І о тв ір ц ьо го д у л а з а т у л я є т ь с я д е р е в 'я н и м затвором ... П іс л я т ого, я к з ін ш о го б о к у в к л а д у ть к р у г л и й к ам ін ь, д о м ал о го (за п а л ь н о г о ) о т в о ­ р у в тр у б і п ід н о с я т ь вогон ь; п оро х за п а л ю єть с я і в и в е р ж ен н я кам ен ю в ід б у в а єт ь ся з ве л и ч е зн о ю силою . 1 Я к о ю б у ла н о ва зб р о я ? 2. Я к це в п л и н у л о н а боєздат ніст ь, о б л а д у н о к р и ц а р я і н а в ій с ьк о ву с п р а в у?

^

— Т Л

к

7а НАРОДЖЕННЯ СЕРЕДНЬОВІЧНОГО СВІТУ, ОСОБЛИВОСТІ ЙОГО РОЗВИТКУ

^

-«■ -

А

Ач

—... 1

Середньовічні люди - рицарі, купці, ремісники, мо­ нахи, паломники — перебували в постійному русі. Однак пересувалися вони досить повільно, тому що тодішні транспортні засоби не мали великої швидкості. Було три види транспорту: сухопутний, річковий і морський. Так, р о зви ток сухопутного тр ан сп орту був тісно пов’язаний зі станом доріг. Ще давні рим ляни прокла­ ли добре вимощену мережу ш ляхів, яка створю валася передусім у військових інтересах. О днак у ранньому Середньовіччі к ам ін ня та бр и л и зі зб удован и х рим ­ лянами доріг інколи бездумно використовувалися як будівельний матеріал. Більш ість тогочасних доріг була вузькою, деколи настільки, що два вози не могли на них роз’їхатися. Зразковою вважалася така дорога, на якій рядком безпереш кодно могло проїхати троє коней. У найкращому стані знаходилися дороги Франції, завдяки запровадженню королівською владою та монастирями спеціальних повинностей щодо їхнього будівництва та утримання. Цікаво, що частина з них була вимощена вже наприкінці XI ст. У п р о до вж Х І І - Х І У ст. у з в ’я з к у з р о зв и т к о м торгівлі з ’являється чимало нових шляхів. Відбувається своєрідна «дорожна революція». Проте ці нові дороги, Сідло. Угорщина. XVст. протоптані полями, луками чи лісами, були переважно ґрунтовими й часто мало чим відрізнялися від звичай­ них стежок. П ересоватися ними можна було тільки в хорошу погоду. Взимку та під час дощів вони ставали непрохідними. Основним способом транспортування вантаж у залиш ався в ючний. Він перед­ бачав д оп равлян ня спакованого вантаж у на спинах тварин, зазвичай, ослів чи мулів. Послуговувалися також і возами, запряженими спочатку волами, а з часом і кіньми. Вирішальну роль у використанні коней як тяглової сили відіграли поява хомута, залізної підкови й дишла. Віз став легшим, бо винайш ли колесо зі спицями та залізним ободом. Паралельно з удосконаленням транспортних засобів покращу­ валися и ш ляхи сполучення. Усе це разом дозволило перевозити важчі вантажі. Оскільки римські мости були практично зруйновані, а нових з’явилося не так і багато, потоки й ріки деколи доводилося переходити вбрід. Більш е мостів по­ чали будувати в середині X II ст. Так, упродовж 1135-1146 рр. поблизу Регенсбурга спорудили кам’яний міст через Дунай. Найчастіш е зводили мости через невеликі річки. П ереваж но вони були дерев’ян и м и й деколи настільки слабкими, що віз не міг ними проїхати. Іноді біля мосту будували каплицю й пожертви віруючих використовували також д л я рем онтних робіт. Крім того, із проїж дж их майже завжди збиралося мостове мито. Бувало, місцеві ф еодали зумисно псували доро­ ги та мости у своїх володіннях, аби з розхитаних возів падав вантаж. За тодішніми звичаями такий вантаж переходив у їхню власність. Цей принцип відображено в народній приказці: що з воза впало — те пропало. А іноді феодали самі вдавалися до розбійних нападів.

В И В Ч А Є М О

Д Ж Е Р Е Л А

X ст. Ч ер н ец ь Р іш ер ( Р іх е р ) пр о стан сер едн ьо віч н и х м о стів У с у т ін к а х я л е д в е р о зг л е д ів м іст, п ід ’їх ав д о н ьо го , у в а ж н о о б д и в и в с я й б у в п р и гн іч е н и и н ов ою н е п р и є м н іст ю в д о р о зі. У м о сті в и я в и л о с я с тіл ь к и д ірок, щ о в т о й час н а віть го р о д я н и н а в р я д чи п е р е й ш л и б його, я к б и м а л и н а га л ьн і п о тр еб и . М ій н е в т о м н и й п о п у т н и к із Ш а р т р а , л ю д и н а б у в а л а, д о с в ід ч е н и й м а н д р ів н и к , п о щ у к ав ш и д о в к о л а човен і не зн а й ш о в ш и ж о дн ого, п о в е р н у в с я д о н еб езп е ч н о го м о ст у і, хвал а небу, все-так и п ров ів п о н ьо м у к о н е й н е у ш к о д ж е н и м и . П ід к л а д а ю ч и п ід н о ги к о н я м у м ісц ях п р о гал и н то щ ит, то з н а й д е н у д есь дош ку, то зги н аю ч и сь, то п р ям о , то п ов іл ьн о, а то бігц ем , він зр е ш то ю у сп іш н о п е р е п р а в и в м ен е з к ін ьм и . ’ 1. 3.

І 7

Т. І І

Чи це б ула єдина неприємність у д орозі? 2. М іст б ув дерев'яний чи кам'яний? Я к змогли лю ди подолати переш коду ?

'------

Л _

і--------------------------------

_ Л _ . Лч

Перепони на дорогах і повільність сухопутного транспортування робили осо­ бливо важ ливим водний транспорт. В епоху Середньовіччя такі ріки, як Дунай та Рейн, становили першорядну лінію зв’язку та давали можливість перевозити товари й інформацію набагато швидше, дешевше й надійніше, ніж сухопутні засоби. З XI ст. почали прокладати канали, які дозволяли безпереш кодно пересуватися від однієї річки до іншої. Наприклад, 1257 р. в Мілані розпочав роботу 50-кілометровий канал, будівництво якого тривало понад 80 років. Річками, їхніми притоками та штучними каналами на плоскодонних барках і великих баржах перевозили об’ємні вантажі. Баржі ходили під вітрилами, мали систему веслування, а при необхідності їх тягли волоком. Д л я дрібніш их річкових переправ застосовували й звичайні човни. Під час пересування річками також доводилося сплачувати мито. М орський транспорт відрізнявся від річкового передусім своїми масштабами. М орські судна рухалися вздовж узбережжя, тривале плавання взимку вважалося ризикованим. У IX ст. найбільш витривалим и були скандинавські судна з висо­ кими бортами, пристосовані д л я далеких морських п ф еходів. Н а їхньому борту могло розміститися від 200 до 300 осіб. Такі судна візантійці називали «карабін». Очевидно, звідси й походить слово «корабель».

•0

Міст у Флоренції. Сучасне фото

ї

НАКижІННЯ СІРСАНЬОМЧНОГО СИТУ ________ ОССЖАИЮСТ1 ЙОГО ю МИТКУ

'

печат ка із зображ енням корабля. Х Н І ст.

Висадка військ Вільгельм а За во й о вн и ка на англійський берег. Ф рагмент гобелену з Байо. X I ст.

Упродовж Х ІІІ-Х У ст. відбуваються відчутні зруш ення в суднобудівництві. Першість у цій справі вели німецькі та середземноморські майстри корабельної справи. Вони будували галери, які пересувалися на веслах, іноді з допомогою вітрил, а також одно-, дво- і навіть трищ оглеві кораблі: галіоти, коки, караки. Такі судна мали місткість 500-600 тонн, на їхньому борту могли розміститися понад 1000 осіб. Крім того, з’являю ться та удосконалю ються прилади й пристосування, що полег­ шують мореплавство: кермо, компас, морські карти. Зводяться також нові маяки. Скасовується так зване берегове й запроваджується морське право, яке передбачає ширші можливості для мореплавців. Зокрема, накладається заборона на привлас­ нення феодалами вантажів із суден, що розбилися в їхніх володіннях.

г,. „ ...... у' ііінлльпіім

. і амлати. використовуючи різні .іжерела. наяіть... гобе Ір а к о м Такого джерел» * гпЛелси з нормандського міста Байо вел и чан ом у ллиному полотні (десь 70 повнішими ни псами вишито зображення подій м ожна помітити багато дімиоітво провіанту, особливості

Регулярного поштового зв’язку в період середньовіччя не було - листи та нови­ ни приносили посли, гінці чи взагалі випадкові люди. Деколи важлива інформація приходила з вели ки м запізненням . Н априклад, звістка про см ерть німецького імператора Ф рідріха І Барбаросси надійш ла до його сина Генріха через чотири чи п’ять місяців. У X III ст. з Візантії в Європу було завезено спеціально підготовлених поштових голубів. Переш кодою дл я розвитку пош тового зв’язку був і низький рівень освіченості тогочасного суспільства.

Д . Гірландайо. М олода жінка. 1486 р .

Л ю ди р а н н ь о го С е р ед н ь о в іч ч я м али на диве одноманітне вбрання. В одязі знатної людини й селяни на не було великих відмінностей. Майже не відрізнявся чоловічий і ж іночий одяг. О снову одягу становили короткі ш тани та спідня ллян а сорочка, яка сягала до колін і перепоясувалася. Поверх неї одягали ще одну верхню сорочку, виготовлену з цупкої тканини; вона сягала трохи нижче пояса. У чоловіків рукави верхньої сорочки були довшими й ширшими, ніж у жінок. Усе це вбрання одягалося через голову, тому що ґудзиків тоді ще не було. Заможні люди носили як верхній одяг ще й плащ простого покрою. Чоловіки перекидали його через плече, а жінки вкривали ним плечі повністю. Наприкінці раннього С ередньовіччя почали одягати плащ із ка-і пюшоном. На ногах як у чоловіків, так і в жінок були

П улен и

ПУЛЕНИ чоловіче взуття з довгими загнутими догори носками, які іноді прикрашали фігурками звірів, дзвіночками і навіть маленькими дзеркальцями.

В. Карпаччо. Портрет рицаря

82

• Я к і де та л і о д я гу й предм ети вж и тку р и ц а р я передаю ть істори чн ий кол ори т? Н А Р О Д Ж Е Н Н Я СЕРЕДНЬОВІЧНОГО СВІТУ,

ОСОБЛИВОСТІ ЙОГО РОЗВИТКУ

однакові гостроносі черевики, причому без розрізнення на лівий та правий. В аж ливим елем ен том о дягу в епоху ран н ього Середньовіччя був пояс, який, крім прямого призначен­ ня, ще й заміняв кишені. Річ у тім, що на той час кишень як таких взагалі не існувало. Усе необхідне людина но­ сила в торбинках і гаманцях, прив’язаних до пояса. При потребі в пояс зашивали монети чи листи. У XII ст. спостерігаю ться зм іни в манері одяга­ тися. Саме з цього часу з’являю ться перші ознаки моди, відбуваю ться відносно незначні зміни в уяві л ю д и н и про те, що варто носити. У цей час жінки поБ/Іпшкаи .... чали носити спідниці, а чоловіки — довгі панчохи, які /Стпатри 1590р прикріплювалися до пояса коротких штанів. До того ж фасони одягу зм ін и л и ся завдяки появі ґудзиків. Спостерігаються також відмінності між одягом знаті, го­ родян і селян, що були пов’язані передусім із кольором. Простолюд мав носити чорне, сіре та коричневе вбран­ ня, тоді як знать — червоне, зелене, синє. Одяг знаті й городян прикрашали орнаментальною вишивкою, мере­ живом і навіть коштовним камінням. Убрання стали ви­ готовляти з бавовняних і шовкових тканин професійні ремісники. Домотканий одяг залишився лише в селян. У XIII ст. замість верхніх сорочок почали носити приталений шерстяний ч,аяг, що вдало підкреслював фігуру, особливо в жінок. Іншим новим елементом, зокрема в багатих жінок, була безрукавка з ґудзиками, прикрашена вишивкою та облямована хутром. Самостійною детал- ка.чея и зображенням орла. лю одягу поступово стає капюшон, який відокремився Мюнхен. 1230р від плаща. Так з’явилися перші головні убори —шапки, ковпаки, капелюхи. Серед городян особливо популярними були берети. Заможні люди носили берети з дорогих тканин, оздоблені хутром і коштовним камінням. Пізнє Середньовіччя можна назвати карнавалом моди, адже ніколи досі народи Західної Європи не одягалися гак примхливо та яскраво. Серед знаті простежується прагнення зробити талію якомога тоншою і в жінок, і в чоловіків. Жінки намагали­ ся досягнути свого ідеалу з допомогою сукні особливого покрою та шнурівки. Від жінок не відставали й чоловіки. У XIV ст. чоловічі панчохи трансформувалися в штани сучасного типу. Крім того, майже кожен знатний чоловік починає носити вузький короткий камзол, застібнутий на всі ґудзики. Поверх камзолу й довгих завужених штанів одягалося ще вбрання довільного крою з широкими рукавами або прорізами замість них. Такий верхній одяг шили, як правило, з оксамиту. Селяни носили переважно дерев’яне взуття. Брудними міськими вулицями часто пересувалися в патінах —дерев'яних колодках із високими підборами. Інше взуття було переважно шкіряне, без підборів. Із XII ст. почали шити черевики з витягну­ тими носками. У X IV ст. в Бургундії з ’являється особливий вид взуття знатних чоловіків — пулени. Моду на пулени запровадили рицарі, щоб підкреслити свою непричетність до фізичної праці. Потім взуття стали видовжувати й багаті бюргери. 83

Членам королівської родини дозволялося носити пулени завдовжки до 70 см, рої довитим дворянам до 60 см, простим рицарям до 45 см, городянам —до ЗОсш а простолюдинам — до 15 см. Довгі носки таких черевиків підв’язували до к ол Л і або навіть до пояса. Н Знала епоха Середньовіччя й рукавиці. їхнє виникнення зумовили потреб® селянського побуту. Але поступово рукавиці‘стали елементом розкоші и набулш символічного значення: увійти в рукавицях у церкву вважалося непристойністю, поі тиснути руку приятелеві, не знімаючи рукавиці, сприймалося як образа. Врученн рукавиці означало визнання васальної залежності. Кинути її першим кому-небуд було способом виявлення презирства й виклику суперника на двобій. Рукави були невід’ємним атрибутом соколиного полювання, коли птаха тримали на рун Виготовляли рукавиці з оленячої, телячої та овечої шкіри. Не лише жінки, а й чоловіки носили різноманітні прикраси: персні, браслети, на миста, ланцюжки, брошки, розшиті шовком гаманці, золотисті та сріблясті гудзию тощо. Представники знаті чимало уваги приділяли своєму тілу. За шалені грош вони купували в торговців зі Сходу косметику, бальзами, ароматичну олію, пар фуми. Убрання мало не тільки практичну мету, воно визначало місце людини її суспільстві. Звідси й прагнення виразити себе в одязі, не шкодуючи коштів. Багаті городяни намагалися не відставати в розкоші від сеньйорів. Королівська влада ви­ магала від бюргерів носити вбрання з тканин темних відтінків, а їхнім дружинад під страхом покарань не дозволяли одягати шовкові сукні, довгі шлейфи та хутра Однак ці укази не виконувалися, тому що тоді, як і нині, жінки йшли на все, аби лишень бути гарними.

Ч 8. ї жа т а напої

Трапеза в ж іночому монастирі. М ініат юра. X V с т .

їжа в період Середньовіччя була доволі одноманітною^ Прості люди — селяни й ремісники — найчастіше їли житній хліб, кашу, боби, ріпу, капусту чи зернову юшку, приправлену цибулею і часником. До звичних щоден-| них напоїв належали настоянки з лісових ягід і трав, а також пиво таг-йино. М 'ясо їли рідко, хіба під час свят.) Вряди-годи споживали й молочні продукти. Натомість досить часто їли рибу. Це пояснювалося тим, що майже половину днів у році люди дотримувалися церковних постів. Із солодощів знали лише мед. Цукор завезли в І Європу зі Сходу тільки в XIII ст., але він був дуже до­ рогим і вважався не просто ласощами, а й ліками. Овочі і фрукти теж їли рідко. Недостатню поживність їжі мешканці середньовічних міст і сіл компенсовували її кількістю: вони вважали себе С И Т И М И , К О Л И шлунок переповнювався. Прості Л Ю Д И ЇЛИ і двічі на день. Збереглася навіть давня приказка, що ан­ ге��и потребують Їжу раз на день, люди —двічі, а звірі тричі. Усі члени селянської родини їли з однієї великої миски.

НАРОДЖЕННЯ СЕРЕДНЬОВІЧНОГО СВІТУ, О С О Ь А И ІО С П Й О ГО РО ЗВ И ТКУ

*

V#! Робота бернського майстра. Танок Саломеї. 1495 р. • Я к и м був с еред н ьовічн и й столовий п осуд ? Щ о зам ін яло тар іл к и ?

Суттєво відрізнялося харчування представників вищих кіл суспільства. Тут приготування їжі вважалося мистецтвом. У кулінарних книгах були рецепти, як приготувати для аристократів різну дичину, навіть журавлів і павичів. їжу готували у великих казанах. їх підвішували над вогнем каміна на спеціальних гачках, довжи­ на яких регулювалася. Яйця, кури, м’ясо інших видів - усе варилося разом. Потім їжу приправляли гірчицею, кмином, кропом. Смак і аромат страв поліпшували східними прянощаі^р: перцем, корицею, імбирем, муска­ том, ш афраном, гвоздикою. О днак такі прянощі були дуже дорогими і не кожен міг їх купити. Манери поводження середньовічної знаті за столом нам видалися б щ онайменш е дивними. Перш за все в жодної лю дини за столом не було власного посуду. Золоті та срібні тарілки, кубки були дорогими, а корис­ туватися глиняним чи дерев’яним посудом вважалося негідним благородної людини. Тому кавалер і дама, які сиділи поруч, їли з однієї миски і пили з одного кубка. Було також прийнято пускати кубки по колу. При цьо­ му надпивали з різних боків, щоб не торкнутися масних д П т ііф о Д Андреолпі, слідів від губ, залишених попередником. Б лю до.Б олон ья.1532р. М’ясо клали на скибки хліба замість тарілок. Після обіду такі хлібні «тарілки», просякнуті соусом, віддавали убогим або собакам. М ’ясо їли руками, великі шматки відрізали ножем. Виделками користувалися тільки у Візантії та Італії. Кістки кидали прямо під стіл. Серветок тоді ще не знали. Правила етикету не забороняли витира­ ти руки об скатертину, аби тільки не об одяг. Перед їжею і, звичайно, після їжі мили руки: до столу слуги підносили кожному чашу з водою.

Вітраж, кодекс, стиль, калам, книгодрукування, донжон, алебарда, коль чута, арбалет. 1. Я кі сільськогосподарські культури були традиційним и й знані ми з часів Греції та Риму? Які нові сільськогосподарські культури з'явилися? 2. Назвіть основні споруди замка. Опишіть замок феодала. Чом> замкі були головною ознакою середньовічної Європи? 3. Як одяг допомагав визначити соціальну приналежність середньовічне людини? 4. Якою зброєю користувалися в епоху Середньовіччя?

5. Напишіть невеликий твір на тему за вибором: • Один день у замку Седріка Сакса; • Чому я не хочу (хочу) жити в справжньому середньовічному замку; І • Якби в мене був замок, то я... (пам ’ятайте, що ви у XII ст.). 6. Складіть меню святкового обіду в замку С еір іка Сакса, весільного І обіду в селянській родині, звичайного обіду селян або феодалів (на вибір).

У загальнення за темою «Н ародж ен н я середньовічного світу, особливості його розвитку» Історія Середніх віків (476-1492)

Періодизація: ■

Раннє Середньовіччя Розвинене Середньовіччя Пізнє Середньовіччя

476 р. - X ст. \ XI ст. - перша половина XIV ст. друга половина XIV ст. — кінець XV ст.

Історм чв дж ерела: • ІІн о о ш і ■ ї^чові ■ Етнографічні

Франкське королівство: 481-486 — об’єднання салічних франків ХЯодвігом з династії Меровінгів; майордоми і «^іедачі королі»; 486 — битва при Суассоні; близько 498 —хрещення Хлодвіга; (742) 768-814 — Карл Великий; 843 — Верденський договір — розпад імперії Карла Великого.

Стани середньовічного суспільства огаїогез

ЬеІІаіогез

ІаЬогаСогез

духовенство

рицарі

селяни

НАРОДЖЕННЯ СЕРЕДНЬОВІЧНОГО СВІТУ, ОСОБЛИВОСТІ ЙОГО РОЗВИТКУ

і

Основні повинності селян: • панщина (відробіткова рента) —уся робота на феодала; • натуральний оброк (натуральна рента) — певна кількість продуктів свого господарства або продук­ ти ремісничого виробництва, які селяни віддавали феодалові; • грошовий оброк (грошова рента); • громадські роботи (ремонтування мостів, мурів; будівництво замків тощо).

Сеньйори і васали (ф еодальна драбина) 4

ц

овічш міста

і ї

І Иі^ИЙКгіРНИЯ. ення ремесла від сільського господарства; гок ремесла та сільського господарства; • розвито* торгівлі; рмування християнських центрів,

есло середньовічного міста: є — еніяка ремісників однієї спеціальності; ця ремісника —застосування ручної праці, виготовлення виробу від } до завершення, працюють — майстер, підмайстер, учні. ■я; ринки, ярмарки, міняйли, ломбард, банк, Ганза. *самоврядування: міста-комуни. «М іське повітря робить людину

Середньовічний зам ок 1. Донжон. 2. Житлові кімнати. 3. Каплиця. 4. Сторожові вежі. 5. Господарські споруди. 6. Вал. 7. Рів. 8. Підйомний міст. 9. Колодязь.

87

Матеріал цього розділу допоможе вам зрозуміти: • я к ф о р м у вал ася хри сти ян ська ц ерк­ ва й ч ом у в ід б у в ся ц ер к о вн и й розкол; • ч ом у у тво р ю вал и ся ж ебрущ і й черн е ч о -о и ц а р с ь к і о р д ен и ; ч о м у р и ц а р і й п р о сто л ю д и н и й ш л и в хрес гові походи; • сво єр ід н ість освіти середн ьовіччя; • я к р а зв и Е ; /ася культура;

• значення п ш я ть і терм інів: церква, папство, єретик, інквізиція, хрестові по­ ходи, *^Лрущі ораени, рицарсько-чернечі ордени, романська й готична архітек! щра, вітрах, іініапмра, гуманізм, Вюродження.

РЕЛІГІЙНЕ ТА КУЛЬТУРНЕ ЖИТТЯ СЕРЕДНЬОВІЧНОЇ ЄВРОПИ

§ 7. Релігія та церква в V — першій половині XI ст. 1. Яку роль відігравало християнство в пізній Римській імперії? 2. Чим відрізнявся зміст раннього християнського вчення від христи янства як державної релігії? 1.

Р елігія та ц е р к в а в ж и тті с е р е д н ь о в іч н о го сусп іл ь ств а

У середньовіччі християнська церква мала абсолютний вплив на духовне життя європейського суспільства. Вона формувала його релігійну свідомість, сприяла розі витку культури й зміцненню єдності Європи, проповідуючи її народам нові етичні цінності. Середньовічна людина вірила, що служителі церкви мають забезпечити прихильність небес як до кожного християнина, так і до суспільства в цілому. Відносини церкви та світської влади не були однозначними. З одного боку, церк­ ва й держава не могли існувати одне без одного. Церква потребувала підтримки світських можновладців і своїм авторитетом освячувала владу правителів. Вона була частиною феодального суспільства, великим землевласником. Єпископи та абати були васалами королів і служили їм за отримані землі. З іншого боку, церк ва й держава зверталися до різних сфер буття людини. Церква - до духовного, а монархи —до матеріального. Невизначеність впливу світської й духовної влади приховувала в собі небезпеку конфлікту. 2.

А.Дюрер. Іоанн і Петро. 1526 р. 90

Х р и с ти я н с тв о на п о ч а тк у е похи С е р е д н ь о в іч ч я

Н а початку епохи С ередньовіччя х р и ­ сти ян ств о вже м айж е два стол іття було о ф іц ій н о ю р ел ігією Р и м с ь к о ї ім п е р ії. П ід тр и м к а, н адан а ц ер кві з б оку д е р ­ ж ави , сп р и я л а її ад м ін істр ати вн о м у та економічному зміцненню. Із середини IV ст. спостерігаєтеся певна відмінність у відносинах церкви й держ а­ ви на Сході та на Заході імперії, зумовлена особливостями політичного життя. На Сході зберігалася сильна імператорська влада, що п ризводила до підкореного статусу церк­ ви. У той ж е час на Заході між усобиці та постійні напади варварів послабили держав­ ну владу, внаслідок чого зріс вплив римських єпископів. Він зміцнювався кількома чинни­ ками: по-перше, це авторитет Рима як давньої столиці великої імперії; по-друге, формувався переказ про Рим як про місце перебування, проповідницької діяльності та мученицької смерті апостолів Петра і Павла, визнаних свя­ тими; по-третє, церква поширювала вчення

А .Д ю р е р . М а р к і Павло. 1526р.

Р ЕЛ ІГІЙ Н Е Т а КУЛЬТУРНЕ ЖИТТЯ СЕРЕДН ЬО ВІЧНО ! Є В Р О П И

ШШШі

про апостола Петра як намісника Ісуса Христа на Землі. Саме апостол Петро був першим римським єпископом. Уже і) V ст. римські єпископи присвоїли собі титул глави церкви і їх почали називати панами (з грец, — батько).

Ознакою папської влади стали два схрещені ключі, золотий і срібний, апостола Петра, колишнього простого рибалки. Вони аображені на гербі Ватикану. Вважається, що саме Петрові Ісус "^ристос довірив ключі від Царства Небесного. Символами пап­ ської влади є тіара —трійчаста корона з хрестом, що одягається від час урочистих подій, посох і перстень рибалки. Основу тіари ститовить єпископська митра, на яку ніби покладено три коро­ ни, що засвідчують потрійну владу папи: суддя, законодавець, вершосвященик.

Нани успадкували авторитет й апостольську благодать святого Петра. Це до­ зволило їм домагатися верховенства над світськими правителями. В утвердженні такої думки велике значення мало вчення єпископа Августина Аврелія (354-430). Це був видатний філософ-богослов, який у своїх працях заклав ідейні основи середньовічного західного християнства. Найпопулярнішою працею Августина є «Сповідь», у якій він аналізує свої вчинки й бажання з позицій совісті — но­ вого морального християнського поняття, яке було невідоме людині Античності.

А вгуст ин Блаж енний авт ор т еологічних праць, визнаний святим 1. С вят ий Август ин із Гіппона 2. М озаїка базиліки св. М арка у В енеції • Щ о сп ільн ого в р ізн и х за техн ікою в и ко н ан н я зо б раж ен н ях Августина А врсл ія? З а я ки м и озн акам и м ож на в и зн ачи ти , що зображ ен о єп и скоп а?

3. П ередача св. Пет ру клю чів від раю. М ініат юра. X I ст.

Своє бачення проблем держави, співвідношення церкви і світської влади Августин описав у трактаті «Про град докладно розглянуто Божий». У світобудові він розрізняв небесне і земне. якусь окрем у проблем у. Град Божий, заснований на любові до Бога, — це не­ бесний світ, Єрусалим; град земний — зло і пристрасті, СО ВІС ТЬ місто диявола, Вавилон. Мета людства —створення на усвідомлення й землі граду Божого, царства справедливості, але це стане почуття моральної можливим, коли людина перестане грішити, матиме добро відповідальності за свою в душі й досконалість у вчинках. Для Августина людина поведінку та вчинки важливіша за державу, бо лише віра й удосконалення лю­ п ер ед с о б о ю , людьми, дини наближають її до граду Божого. Згодом Августина суспільством. визнали святим і стали називати Августин Блаженний. На Заході християнську церкву очолив Папа Римсь­ кий, а на Сході —Патріарх Константинопольський. Між ними не вщухали безконечні суперечки й дискусії щодо першості та значимості в християнському світі, хоча обставини існування східної та західної церков відрізнялися. Н а Сході тривало фактичне одержавлення церкви, яка залежала від волі імператора, а на Заході папа намагався підкорити світських правителів своїй владі. ТРАКТАТ -

наукова праця, д е

3.

Християнізація Європи

У Європі на поширення християнства суттєво вплинуло Велике переселення народів. У ході частих сутичок із римлянами, обопільного захоплення полонених, а також у пе­ ріоди мирного спілкування відбувалося навернення до християнської віри германських племен. Одними з перших християнство прийняли вандали, вестготи, остготи. У У -У І ст. християнство поширилося серед лангобардів на півночі Італії та се­ ред франків, які вторглися до Галлії. Упродовж цього періоду були християнізовані кельтські племена: бритти в Британії, пікти і скотти в Шотландії. Ірландія прий­ няла християнство в V ст. Її християнським просвітіЛіком був єпископ Патрик (бл. 389-461), визнаний згодом святим. Протягом У І-У ІІ ст. християнізувалися вожді й королі англосаксонських племен. У IX ст. Сербія і Болгарія прийняли християнство й підпорядкувалися Констан­ тинопольському Патріархові. Чехи та поляки визнали християнство й залежність від Папи Римського упродовж IX X ст. Під духовну владу папи потрапили й угорці, які навернулися у християнство наприкінці X ст. Майже на два стрліття затяглася християнізація народів Скандинавії. Вона охоплювала період із IX до XI ст. Про­ тягом Х І І Х І У ст. були примусово охрещені полабські слов’яни, балтійські племена, прусси та литовці. У середньовічній Європі християнство переважно насаджувалося державною владою. Спроби масового хрещ ення людей нерідко викликали більш ий чи мен­ ший супротив населення, яке продовж увало таємно вірити своїм поганським богам. Протест міг набувати доволі гострих, навіть трагічних форм. Таким, зокрема, Б лаговіщ ення. Ікона було вбивство місіонера Боніфація, який поширював 99 з М акедонії. X I V ст. християнство серед германців. ___________

РЕЛІГІЙНЕ ТА КУЛЬТУРНЕ ЖИТТЯ СЕРЕДН ЬО ВІЧНО Ї ЄВРОПИ

В И В Ч А Є М О

ші Т Д Ж Е Р Е Л А

XI ст. М он ах Отлон про смерть 754 р. святого Боніф ація К оли м ісіон ери р о зій ш л и с я п р о сто р и м и во л о д ін н я м и ф р и з ів д л я п р о п о в ід н и ц тв а Є ван гелія і п р и й ш л и д о річки Бортне... св. Б он іф ац ій , й дучи в суп роводі своїх учнів, н аказав розби ти ш а тр и й очікувати на т о м у ж м ісці на п р и б у ття лю дей, недавн о п о­ х рещ ених, дн я зд ій с н ен н я над н и м и таїн ства п р и частя. В и зн ач ен и й д л я ц ього д ень у ж е н абл иж ався. Та коли він н астав і сон ц е п ід н я л о ся в и со ко н ад горизонтом , усі ті люди, на я ки х він чекав, я к чекає батько на своїх дітей... зі страш ним криком, озброєні, у вірвал и ся в таб ір м ісіонерів... не я к друзі, а я к в о рога, не я к нові п р и х и ль н и к и віри, а як нові кати.

і

П обач ивш и це, інш і вір н и к и , о зб роїв ш и сь, в зя л и с я за х и щ а ти м ісіо н ер ів від б існ у ­ ватого натовпу. А ле св. Б о н іф а ц ій звер н у вся по зах и ст д о д у х о в н о ї си л и , у зя в святі мощі, я к і за з в и ч а й н оси в із собою , п отім , зіб р а в ш и б іл я себе к л ір и к ів , в и й ш о в із ш атра, зу п и н и в своїх п ри хи льн иків, щ о г о ту в ал и ся й ого боронити, і сказав їм: « П ро­ ш у вас, д іти м ої, не вс ту п а ти в с у ти ч к у з н аш и м и п ро ти вн и к ам и , б о С в я т е П и сьм о в чи ть нас н е т іл ь к и не п л а ти ти зл ом з а з л о , а, н а в п а к и , за зл о ч и н и ти д о б р о » . Не встиг св. Б о н іф а ц ій за к ін ч и ти п роп овідь, я ко ю з а к л и к а в своїх у ч н ів гідно п р и й н яти м у чен и ц ьку см ерть, я к б о ж ев іл ьн и й н ато в п я зи ч н и ків , о зб р о є н и й м ечами т а інш ою см ертельн ою зброєю , зн о в у н аки н у вся на них, і їхні тіла в кр и л и ся б агр янц ем , і вони п р и й н ял и б л аж ен н у смерть... 1. Чи свідомо сповідували недавно похрещ ені германці х р и ст и ян ську вір у? 2. Я ким полож енням з і С вят ого П исьм а керувався св. Б оніф ацій? З- Чому смерть м ісіонерів н азван а «блаж енною

-і.

Х .А - Л -

Християнізація Європи була довгою та затяжною. Цей процес поєднував у собі як місіонерську діяльність церкви з наверненням у нову віру силою слова (проповідництвом), так і силою зброї. 4.

Папство у VI—XI ст. Церковний розкол 1054 р.

На рубежі У - У І ст. відчутно посилилися позиції папства, що стало наслідком послаблення державної влади в Італії, бо країна переж ила завою вання остго­ тами, візантійцями, лангобардами. У цій ситуації папи змогли зосередити у своїх руках не тільки духовну, а й світську владу. О соблива роль ту т н ал еж и ть Папі Р и м ськом у Григорію І Великому (бл. 540 604). Він походив зі знатної римської родини. Його батьки були щирими християна­ ми. Здобувши добру освіту, Григорій зайняв найвищу в Римі адміністративну посаду — префекта. Через рік він заснував у батьківському домі монастир Святого Андрія і став ченцем. На території колишніх родинних маєтків на Сицилії Григорій збудував ще шість монастирів. Невдовзі ерудованого монаха папа Пслагій призначив своїм пред­ ставником при візантійському дворі. Повернувшись із Константинополя, Григорій став абатом монастиря С вя­ того Андрія, а 590 р. був обраиий Папою Римським.

С вят ий Григорій В еликий • Доне, ц гь. ідо ч оораж гно П ап\' Ри м ського.

93

Початок його понтиф ікату припав на період, коли Італія переживала не найкращі часи. На неї звалилися і ч а с п р а вл ін н я П ап и всі можливі біди: стихійні лиха, голод, постійні набіги Р и м сь к о го . лангобардів. Д о того ж позиціям церкви загрожувала імператорська влада в Константинополі. Саме завдяки мудрій і послідовній політиці Григорія багато з цих проблем було вирішено. Він, зокрема, домігся встановлення миру з лангобардами і, незалежно від візантійського імператора, призначив префектів. Його влада поширювалася на всій Центральній Італії. Авторитетне слово Григорія було вагомим на Заході. З а його понтифікату особливо активно розгорнулася місіонерська діяльність римської церкви. Він е жав, що саме папство здатне згуртувати християнський світ. Григорій підтримував дипломатичні стосунки з багатьма європейськими правителями. Так формувалася світська влада пап. Теза про верховенство пап у західному світі обґрунтовувалася грамотою про так званий «К онстантанів дар». Стверджувалося, що її склав у IV ст. римський імператор Константан І. Хоча насправді це була якісна підробка VIII IX ст. Згідно з нею, перебираючись у нову столицю Константинополь, Константин передав папі світську владу над Римом і Західною Римською імперією. Цей документ викликав підозри уж е в середньовічних учених, і тільки в XV ст. було доведено, що він є підробкою. У X ст. церква опинилася в руках світських правителів. Німецькі королі, а потім імператори фактично самі призначали римських пап. Єпископства й парафії давали тим, хто міг більше заплатити за них. Це явище згодом назвали симонією —за ім’ям Симона Волхва, який пропонував апостолові Петрові плату за те, щоб той продав йому дар творити дива. П О Н Т И Ф ІК А Т

ц е р к о в н а в л а д а , д іял ьн іст ь

С И М О Н І Я — ку п ів л я і продаж церковн и х п осад

Церковний розкол (схизма) 1054 р. ХРИСТИЯН СТВО

а б о д у х о в н о го с а н у .

Західна

Східна

КАТОЛИКИ вселенська церква

ПРАВОСЛАВНІ істинна церква

Дедалі більше поглиблювалися конфлікти між західною та східною церквами, які ще наприкінці IV ст. перебували в стані очікування неминучого поділу. Цілком закономірно, що згодом між ними почали виникати розбіжності щодо церковноадміністративного устрою, віровчення, обрядів. Так, на Заході хрестилися п’ятьма складеними разом пальцями, проводили богослужіння латинською мовою, свя­ щеники голилися, вибривали тонзуру, на Сході — хрестилися трьома пальцями, службу проводили грецькою мовою, священики носили бороду тощо. Приводом до остаточного розриву між Римським Папою і Константинополь­ ським Патріархом послужила суперечка через підпорядкування церкви в Півден­ ній Італії. Ця область тривалий час належ ала Візантії, але паїта вважав її своїм володінням. Тривал�� переговори не принесли успіху і 1054 р. представники Риму й Константинополя розірвали відносини своїх церков й обмінялися церковними РЕЛІГІЙНЕ т а к у л ь т у р н е життя С Е РЕ Д Н ЬО В ІЧ Н О Ї Є ВРО П И

прокляттями — анафемами. Головними дійовими особами розділення збоку Кон­ стантинополя був патріарх Михаїл Керуларій, а з римського —папа Лев IX та його посол Гумберт. Це розмежувало християнську церкву і весь християнський люд на православний і католицький світи. В історії християнства події 1054 р. були витлу­ мачені як церковний розкол (схизм а). З того часу західну церкву почали називати католицькою («вселенською»), а східну — православною («істинною»). Влада світська, влада духовна, християнізація, понтифікат, симонія, анафема, схизма.

т

т

1. Середньовічне суспільство поділялося на три стани. Чи представляло духовенство окремий стан? Які він мав права, обов’язки, привілеї? 2. Які чинники посилювали роль церкви в Західній Європі? 3. Назвіть основну ідею вчення про світобудову Августина Аврелія. 4. Як, на вашу думку, краще «нести слово Господнє» —силою особистої віри чи «вогнем і мечем»? Відповідь обґрунтуйте. 5. Григорій І вважав, що кожен гріх має бути «знищений жертвою» — милостинею, дарунком на користь церкви. Підтвердіть або спростуйте думку про те, що церква потребувала великих грошей. 6. Заповніть таблицю: 1054 рік

(схизма)

і

і

?

?

§ 8. Ц ерква в д ругій половині Х І-Х У ст. 1 П ід н есе н н я п а п с тв а в е п о х у р о з в и н у т о го С е р е д н ь о в іч ч я

Залеж ність від світської влади зниж увала моральний рівень духовенства та церковну дисципліну. Не дотримувалися монастирські статути, вироджувалося чернецтво, на ченців дивилися як на невігласів і нероб. Це підштовхнуло чернецтво до руху за реформу црнастирів, підвищення ролі духовенства та звільнення церк­ ви від світської залежності. Цей рух зародився в середині X ст. в абатстві Клюні в Бургундії й отримав назву клюнійського. Одним із керівників клюнійського руху був монах Гільдебрант, за участі якого в 1059 р. було прийнято рішення, що папу повинні обирати кардинали без будь-якого втручання світської влади. Оскільки кардиналів міг призначати тільки діючий папа, то імператори втрачали можливість впливати на їхнє рішення У 1073р. Гільдебрант став папою і прийняв ім'я Григорія VII. Новий папа почав здійснювати клюнійську програму на практиці. Він заборонив білому духовенству брати шлюб, а єпископам - приймати світську інвеституру. Григорій VII висунув також ідею про те, що духовенство па чолі з папою стоїть над королями і світською владою. 95

Через це В И Н И К конфлікт М ІЖ І ригорієм V I I I німецьким імператором 1 енріхом I V. У 1076 р. імператор оголосив Григорія VII недостойним папського сану. Натомість Григорій V II відлучив Генріха IV від церкви, звільнивш и його підданих від при­ сяги. Так почалася боротьба за інвеституру. Імператор був змушений поступити­ ся, адже відлучений від церкви монарх не міг правити державою, У січні 1077 р. Генріх IV прибув до замку Каносса, де тоді перебував папа. Імператор три дні стояв під стінами замку босоніж на снігу, вбраний у лахміття, і благав папу пробачити його. На четвертий день Генріха допустили до папи і він припав йому до ніг із криком: «С вятий отче, помилуй мене!» Григорій V II дарував імператорові відпущення гріхів. Але драм атизм каносських подій залиш и вся без наслідків: невдовзі Генріх знову повернувся до своєї звички призначати єпископів. У тривалій боротьбі з німецьким імператором Генріхом IV за інвеституру єпископів Григорій VII виявився фактично переможе­ ним. Йому довелося покинути Рим і шукати захисту в Салерно. Там папа й помер у 1085 р, Але Григорій VII до­ бився головного —зміцнення авторитету папства. Зреш­ тою, ворогуючі сторони дійшли згоди і 1122 р. уклали у Вормсі договір. Згідно з його положеннями, імператор відмовлявся від права призначати єпископів, їх вільно обирали. Однак за імператором і за папою зберігалося Ім перат ор Г енріх I V у зам ку право затвердж увати їх на посаді. Інвеститура була Каносса. М ініат ю ра. X I I ст. поділена на світську і духовну. У Н імеччині спочат­ 1 1. Ч и в д ал ося х уд ож н и ку ку імператор вручав новообраному єпископу скіпетр зо б р а зи ти р о зк а ян н я (світська інвеститура), а папа — перстень і посох (ду­ Г енріха IV ? ховна інвеститура). В Італії й Бургундії все було навпа­ 2. Я к п ередан о в ели ч ки —духовна інвеститура передувала світській. п ап и Г ригорія V II?

ІН В Е С Т И Т У Р А (в ід латин, іпуєзііо — о д я га ю ) — 1) ц е р е м о н ія введення васала у володіння земельним ф еод ом (світська інвеститура); 2 ) призначення на церковні посади (духов н а інвеститура).

96

П апа Інокепт ій III. Ф реска. X I I I - X I V ст. РЕЛІГІЙНЕ ТА КУЛЬТУРНЕ ЖИТТЯ СЕ РЕ ДН ЬО ВІЧ Н О Ї Є ВРОП И

м а и в и щ о ї м о г у т н о с т і п а п с т в о д о с я г л о за понтифікату Інокент ія III (1198-1216). Це був один із найвпливовіших римських пап епохи Середньовіччя. Він намагався зміцнити церкву, врегулювати відносини з імператорською владою та встановити зверхність над нею. Інокентій III відновив усі папські володіння в Італії. Я кщ о його п о п ер ед н и к и н ази в а л и себе «намісниками св. Петра», то Інокентій III проголосив себе «намісником Бога на землі». У 1274 р. за понтиф ікату Григорія X було прий н я­ то новий порядок обрання пап конклавом кардиналів. Слово «конклав» у перекладі з латини означає «замк­ нена кімната». Тепер кардиналам належало проводити засідання в цілковитій ізоляції від зовніш нього світу. Якщо упродовж трьох днів кардинали не могли обрати папу, то їм подавали на обід і вечерю лише одну страву, а через п’ять днів —тільки хліб і воду. Такі умови повинні були сприяти прискоренню обрання папи.

КАРДИ Н АЛ

(в ід

латин, саггііпаїіз

« го л о в н и й » ) — вищ ий, п іс л я П ап и Р и м сь ко го , чин у к а т о л и ц ьк ій церкві. П о с а д а кар д и н ал ів іс н у є з V I с т ., коли папи п очали р о зп о д іл ят и с в о ї о б о в ’я з к и з єп и ско п ам и с ім о х н ев ел и к и х м істечо к , р о зт аш о в а н и х б іл я Р и м а. З г о д о м к ар д и н ал и стал и перш и м и радн и кам и в ц ер к о в н и х сп р авах . З н а к к а р д и н а л ьс ьк о го д о с то їн с тв а

чер во н а

ш ап о ч ка є си м волом го то вн о сті п р о л и ти к р о в за ц е р кв у .

Після смерті Климента IV в 1268 р. в містечка Вітербо зібралися кардинали, щб,* ай ран і нового папу. Але упродовж півтора року кардинали так і не змогли С*яя 3' і чи. їхня гризня так набридла міській владі, що з вулиці було зачинено двері будинку, де засідали кардинали. їм давали лиш е таку мізерну кількість харчів, Яка б не дозволила померти з голоду. Це подіяло й 1 вересня 1271 р. кар­ динали обрали папою Григорія X. Щ об уникнути скандальних затримок під час виборів сво єї кандидатури, Григорій X запровадив систему конклаву, яка, по луті, збереглася дА^аших днів.

На кінець XIII ст. папство, здавалося б, одержало рішучу перемогу. Але конфлікт світської й духовної влади вплинув на політичну і моральну свідомість європейців. Обидві влади, нещадно звинувачуючи одна одну, вносили в думки людей сум’яття, що затьмарювало ореол непогрішності як над папами, так і над імператорами. 2.

Ч ер нечі ордени

Важливу роль у зміцненні католицької церковної організації відігравало чер­ нецтво. Ви пам ’ятаєте, що батьком західного чернецтва в VI ст. став Бенедикт Нурсійський. Поступово утворилося багато монастирів, що керувалися статутом св. Бенедикта Нурсійського. Статут включав три обітниці: постійне проживання в монастирі, послух і стриманість. Для об’єднання цих монастирів в 530 р. виник орден бенедиктинців. Наприкінці XI ст. виник орден цигтерціанців. Його заснував у 1098 р. абат Робер у бургундському містечку Сіто, що латиною прочитується як «Цистерціум». 4 Історій середніх аіків. 7 кл

1. Ф ранцисканці. 2. Бенедиктинці. 3. Св. Ф ранциск Ассизький проповідує птахам. Фрагмент фрески Дж отто. 4. Св. Домінік. • Я к и й о д я г н о с и л и м о н ах и ? Ч и н е су п е р еч и л а з о в н іш н ість м онахів їх нім п р о п о в ід ям ?

Звідси й походж ення слова «цистерціанці». Мета створення цистерціанського ордену — повернення до суворих правил чернечого життя, запроваджених Бенедиктом Нурсійським. Цистерціанці заробляли на прожиття власною працею і харчувалися тільки рос­ линною їжею. Своїм розвитком цистерціанський орден багато чим завдячує абатові Бернарові Клервоському (1090-1153). Завдяки його діяльності нечисельний цистерціанський орден став одним із найбільших. Н а початку X III ст. виник новий тип чернечої організації — жебрущ і орде­ ни. К ласичним зразком жебрущ ого чернецтва вваж аю ться францисканський і домініканський ордени. Засновником ордену францисканців був Франциск Ассизький (1182-1226). Він на­ родився в місті Ассизі в багатій купецькій родині. Спочатку юнак зайнявся торгівлею, але після полону й тяжкої хвороби присвятив себе і^пігії. Роздавши своє майно бідним, Ф ранциск Ассизький проповідував серед знедолених і хворих. Він навчав любити не тільки людей, але й тварин, дерева, квіти, сонячне світло, вогонь і воду, вбачаючи в усьому Бога. Поступово навколо нього зібралася громада послідовників, які називали себе міноритами, тобто «меншими братами». За підтримки папства громада міноритів із часом утворила чернечий орден францисканців. Його правила передбачали дотримання ідеалів бідності, аскетизму, смирення та послуху. Домініканський орден виник у 1216 р. Його засновни­ А С К Е Т И ЗМ ком був іспанський монах Домінік де Гусман (1170-1221), піднесений згодом до лику святих. Однак назва ордену релігійне вчення, що походить від латинського вислову сіотіпі сапез — пси полягає в проповіді зречення радощ ів Господні. Емблемою дом ініканського ордену був со­ ж иття, відлюдництва бака, який трим ав у зубах смолоскип. Орден очолю­ і приборкання зем ни х вав генерал-магістр, а монахи вдягали чорний плащ із капюшоном. О собливу увагу домініканці приділяли баж ань для досягнення просвітницькій діяльності, а також активно вивчали Свя­ моральної доск оналості, те Письмо. Вони стали надійною опорою пап у боротьбі з їхніми політичними противниками. р е л іг ій н е т а к у л ь т у р н е ж и т т я

________________________________________ СЕРЕДНЬОВІЧНО,! ЄВРОПИ

Зростан ня політичного вп ли ву папства особливо яскраво п рояви лося в організації хрестових походів на Схід. Наприкінці XI ст. християнські паломники втратили можливість вільно відвідувати Гріб Господній у Єрусалимі, бо місто за­ хопили турки-сельджуки, які сповідували іслам. Візантійський імператор Олексій І Комнин звернувся до Римського Папи з проханням надати допомогу в боротьбі проти нових ворогів християн. У листопаді 1095 р. папа Урбан II (1088—І099) скли- Ц Е Р К О В Н І С О Б О Р И — кав у французькому місті Клермоні ц е р к о в н и й с о б о р , збори вищого духовенства Після його закін чен н я він виступив із промовою, у В рамках держави якій закликав християн взятися за зброю і відвоювати (помісний собор) або Гріб Господній від «невірних». Усім учасникам походу ВСІЄЇ церкви (вселенський було обіцяно відпущення гріхів, а душам тих, які заги- собор), нуть, —рай. Відозва папи знайш ла ширий відгук серед присутніх. Із вигуками «Цього хоче Бог!» вони стали дерти тканину й нашивати на свій одяг хрести. Звідси й пішла назва «хрестоносці». Усього з 1096 до 1270 р. відбулося вісім хрестових походів. Навесні 1096 р. першими вируш или в похід загони ф ранцузьких і німецьких селян, Вони брали із собою сім’ї. Хаотичні, майже беззбройні юрби й численні вози заполонили дороги. Це був голодний і неорганізований натовп, до того ж цілком небоєздатний. Дорогою до селян приєднувалися жебраки й розбійники. Щоб якось вижити, учасники цього походу намагалися здобути їжу та одяг гра­ бунками й погромами, під час яких загинуло багато євреїв. Пройшовши довгий шлях, вони нарешті прибули до Константинополя. Візантійці переправили цих злиденних вояків через Босфор у М алу Азію, де в першому ж бою їх перебили турки.

В И В Ч А Є М О

Д Ж Е Р Е Л А

X II ст. А б а т Г ю ібер Н о ж а н с ь к и й про х р е с т о в и й п о х ід с е л ян ..Ніхто з б ід н я к ів не д ум ав про н ед о статн ість своїх засо б ів та п р о т руд н ощ і такого ш ляху, К о ж н и й п о л и ш а в с в ій дім, в и н о гр ад н и к , с в ій сп адок, п р о д авав їх за м ізерну ц ін у і з р адістю й ш ов у похід... Н ей м овірн о з в о р у ш л и в и м ви дови щ ем б у л и ці б ідні хрестон осц і: в о н и підковували биків, я к коней, за п р я га л и їх у д в око л існ і в ізк и т а л а ш ту в а л и на н и х св о є н ебагате м айно й м ал ен ьк их дітей. Н а ш ляху, угледівш и б у д ь-як и й зам ок, бу д ь-яке місто, діти п р о стягал и р у к и й п и тали: « Ч и не то й це Є ру сал и м , д о я к о го м и п р ям у єм о ?» Я к ви вважаєте, чому наголош ується, що селяни йшли в похід «з радіст ю »?

ПС Восени 1096 р. до Константинополя почали прибувати рицарські загони. Усьо­ го в Першому хрестовому поході (1096-1099) взяло участь майже 100 тис. добре озброєних воїнів. Переправившись за допомогою візантійців у М алу Азію, рицаріхрестоносці завдали туркам кілька поразок і влітку 1099 р., після 5 тижнів виснаж­ ливого штурму, вдерлися в Єрусалим. Переможці жорстоко пограбували місто й по-звірячому перебили більшу частину його жителів. Було винищено десятки тисяч мусульман та євреїв. Як розповідає очевидець, хрестоносці лютували в Єрусалимі так, що їхні коні йш ли по коліна в крові. 99 4'

100

П Е РШ И Й , ДРУГИЙ

та ЧЕТВЕРТИЙ

ХРЕСТОВІ ПОХОДИ

В И В Ч А Є М О

Д Ж Е Р Е Л А

X I ст. І з х р о н ік и Ф у л ь х е р ія Ш а р тр с ь к о го « Є р у с а л и м с ь к а істо р ія » про в зя ття Є р у са л и м а М ечі ого л и в ш и , н и ш п о р я ть ф р а н к и п о м істу. Н ікого вони н е щ адять, навіть тих, хто п р о м и л іс ть їх просить... Гинув н евірц ів н арод п ід у д ар ам и їх, Я к п адаю ть ж ол уді з д у б а гнилі, К оли т р у с я т ь г іл ки його. Чим церква виправдовувала т а ку н е ч у в а н у ж орстокість?

-

\

У результаті завоювань хрестоносці заволоділи значною частиною Східного Середземномор’я. На цих землях вони утворили чотири держави. Головну роль серед них відігравало Єрусалимське королівство. Завойовники ввели феодальні по­ рядки, що побутували в Західній Європі. Місцеві селяни потрапляли в залежність до хрестоносців і були змушені віддавати їм частину врожаю. Хрестоносцям із великим и труднощ ами вдавалося утрим увати владу над підкореним населенням. Слабкість позицій хрестоносців на Сході спонукала пап­ ство створити там рицарсько-чернечі ордени. Рицарі, які вступали до них, давали три чернечі обітниці: бідності, послуху й безшлюбності. їхнім головним завданням була боротьба з ворогами християнства. Д ля захисту християнських володінь ордени збудували мережу могутніх замків, Частина з них збереглася до наших днів. На чолі орденів стояли великі магістри, які підпорядковувалися тільки Папі Римському, Найдавнішим серед рицарсько-чернечих орденів вважається орден госпітальєрів. або іоаннітів. Н езадовго до Перш ого хрестового походу купці з Амальфи в Єрусалимі збудували притулок (госпіталь) для прочан, який отримав ім я св. Іоанна Милостивого. Під час і після Першого хрестового походу там приймали й лікували поранених і хворих рицарів. Згодом ченці, які доглядали за пораненими, почали брати участь у бойових діях і в 1113 р. папа затвердив статут ордену госпітальєрів. Його офіційна назва — «Орден вершників св. Іоанна Єрусалимського». Поверх ри­ царського спорядження іоанніти одягали червоний плащ із білим хрестом. Пізніше вони отримали у володіння острів Мальту. Із того часу орден став називатися М альтійським. Нині цей орден існує як релігійно-політична та благодійна організація. У 1118-1119 рр. дев’ять ф ранцузьких рицарів засну­ вали в Єрусалим і орден тамплієрів, або храмовників. Р езиденція о р д ен у зн а х о д и л а с я на м ісці, де, як гадаю ть, с т о я в л е г е н д а р н и й храм , зб у д о в а н и й ізраїльським царем Соломоном. Звідси й походить на­ зва ордену: від ф ранцузького слова І е т р іе (там пль), що в п ерекладі о зн ач ає храм . О ф іц ій н о орден н а­ Печатка тамплієрів зивався «Т аєм не рицарство Х ристове і храму Соломона». С имволом там плієрів став білий плащ із чер­ воним хрестом . П ечаткою ордену там п л ієр ів було

П оєдинок Р ічарда Л евове Серце і С апах а д-Д іна. М ініат ю ра Я кі д етал і доп ом агаю ть в с та н о ви ти о со б у в о їн ів ?

Ф р ід р іх Б арбаросса • Які о зн а к и королівської вл ад и зо б р ази в худож н и к?

зображення двох рицарів зі списами в руках, які скачуть на одному коні. Це мало означати не лише їхнє братання, але й бідність. Утім, тамплієри досить швидко на­ копичили великі скарби. У європейських правителів багатство ордену викликало заздрість і стало головною причиною його загибелі на початку XIV ст. і 1190 1191 рр. виник Тевтонський, або Німецький орден. Його повна назва — «Орден дому св. Марії в Єрусалимі». Він об’єднував переважно німецьких рицарів. Його члени вважали головним своїм завданням боротьбу з язичництвом і поширен­ ня ідей християнства. Тевтонські рицарі носили білий плащ із чорним хрестом. У продовж 1147-1149 рр. відбувся Другий хрестовий похід. У ньому взяли участь французький король Людовік V II та німецький імператор Конрад III. Однак їхні армії були розбиті. У другій половині X II ст. лідерство в мусульманському світі перейшло до султа­ на Єгипту, талановитого полководця Салах ад-Діна. Він відібрав від хрестоносців значні території та захопив Єрусалим. Це послужило приводом до Третього хресто­ вого походу, що відбувся в 1189-1192 рр. У ньому взяли участь німецький імператор

Невдачі хрестоносців у боротьбі з «невірними» викликали своєрідну реакцію в народі: почали ширитися чутки, що Єрусалим можуть звільнити тільки невинні діти, виникла ідея дитячого хрестового походу. Улітку 1212 р. в Марселі зібралося 10 тис. дітей з різних областей Ф ранції. їх очолював 12-літній пастуш ок Етьєн. Ю ні хрестоносці повинні були відп рави ти ся на Схід морем. О дн ак частина дітей загинула підчас шторму, а решту судновласники продали в Єгипті в рабство. Інш а арм ія хрестоносцівпідлітків, переважно з Німеччини, на чолі з 10-річним Ніколасом зібралася на півдні Італії. Вони хотіли сісти на кораблі, але були затримані м ісцевий єпископом. Майже всі діти загинули н а зворотньому ш ляху від голоду й хвороб. Вітраж «В'їзду Єрусалим». Німеччина. XIVст.

Фрїдріх І Барбаросса, французький король Ф ілїпп II Авіуст і англійський король Річард Левове Серце. Та попри таку кількість коронованих осіб, цей похід також виявився невдалим. Під час переправи через гірську річку в Сирії втопився Фрідріх Барбаросса. У свою чергу, Ф іліпп II Август та Річард Левове Серце пересвари­ лися між собою і французи повернулися додому. Англійський король намагався взяти Єрусалим, але безуспішно. На зворотньому шляху в Європу Річард Левове Серце був захоплений у полон австрійським герцогом. Отже, Третій хрестовий похід не призвів до бажаної мети —визволення Єрусалима. Натомість він загострив відносини між європейськими державами. Найбільш загарбницьким виявився Четвертий хрестовий похід (1202-1204), коли хрестоносці захопили й пограбували Константинополь. У X III ст. було організовано ще чотири хрестових походи, однак за масштабами вони не могли зрівнятися з попередніми. Хоча політичної мети не було досягнуто, хрестові походи глибоко і всебічно вплинули на життя європейського суспільства. Крім нечуваних лих, загибелі людей, нищення пам’яток культури й ворожого ставлення Заходу до мусульманського Сходу, відбулося розширення контактів зі Сходом. Європейські купці освоїли нові торгові шляхи, люди стали споживати більше прянощів, цукру, культивувати лимо­ ни, абрикоси, гречку. Через арабський світ у Європу потрапила витончена індійська гра —шахи. У європейський побут увійшли нові елементи гігієни: відвідувати лазні, митися гарячою водою з милом, змінювати білизну. Щоправда, цього культурного поступу можна було досягти не ціною крові. Війна — не найкращий засіб переймати позитивний досвід. 4.

Єресі та інквізиція

У X III ст. в сер ед н ьо в іч н ій Є вропі вин и каю ть єретичні рухи, які були пов’язані з появою та розквітом міст. Саме в містах збільш увалася кількість освічених людей, здатних читати релігійні книги та розмірковувати над їхнім змістом. Вони бачили, що служителі церкви нічим не нагадували Христа та його учнів-апостолів, які не мали ані влади, ані грошей. Найвищого р о зк ат у єретичні рухи досягли в другій половині X II—X III ст. їхнім центром стала Південна Ф ранція, де зар о д и л и с я єр ети ч н і вчен ня кат арів (чистих) і вальденсів. Звідси вони пош ирилися в інші європейські країни. Катари ствердж ували, що у світі проходить вічна боротьба добра зі злом. У цьому дво­ бою повинно перемогти саме добро. Цікаво, що до зла вони відносили й існуючу церкву на чолі з папою. Тому катари створили свою церкву, яка не мала ієрархії ду­ ховних чинів. Катари відмовилися від таїнства причастя, заперечували вшанування ікон, хреста І мощей, виступа­ ли проти церковного землеволодіння та десятини, Особливого успіху церква катарів досягла в районі міста Альбі, що на півдні Франції. За назвою цього міста

Є Р Е С Ь (від грец. слова « гер есіс* — особливе віровчення, секта) — релігійне вчення, що за п ер еч у є основи (догм и ) та організаційні форми панівної церкви. Д Е С Я Т И Н А — податок, який платили християни на користь церкви. Д есятина була трьох видів: деся та частина врож аю зерн ових (вел и к а), з урож аю плодів та овочів (м ала), з приплоду худоби.

103

вий похід. У ході альбігойських воєн було жорстоко винищ ено багато мирного населення. Так, захопивши останню твердиню альбігойців замок-собор Монсегюр, переможці спалили живцем до двохсот людей, які відмовилися зректися своєї віри. Квітучий південь Ф ранції перетворився на пустелю. Одночасно з рухом катарів на півдні Ф ранції поширювалося і єретичне вчення вальденсів, яке заснував багатий купець з Ліону П ’е р Вальдо. Вальденси відкида­ ли більшість християнських таїнств, молитви, ікони, культ святих і не визнавали церковну ієрархію. Вони відмовлялися сплачувати податки й десятину, нести вій­ ськову службу, виступали проти смертних вироків. У Ш вейцарії та Італії донині існують невеликі угруповання послідовників цього вчення. Церковній владі єретики здавалися набагато небезпечнішими, ніж люди іншої віри. Єретики вважалися ворогами всередині самої церкви. А з внутрішнім ворогом упоратися було куди складніше. Тому перш за все церква заборонила мирянам читати й тлумачити Біблію. Це дозволялося лиш е церковнослужителям. У X III ст. дл я суду й розправи над єретиками було створено інквізицію (з ла­ тин. — розш ук, розслідування). П роведення інквізиції було доручено ченцямдомініканцям. Особи інквізиторів вважалися недоторканими й підпорядковувалися безпосередньо Папі Римському. Було створено цілу систему шпіонажу, заохочува­ лися доноси. Судочинство велося таємно, із застосуванням тортур. Жорстокими катуваннями зі звинуваченого витягували зізнання в єресі, чаклунстві та інших гріхах. Якщ о він погоджувався принести покаяння, його зазвичай засуджували до пожиттєвого ув’язнення, якщ о відмовлявся до спалення на вогнищі. Нерідко влаштовували церемонію проголошення та виконання вироку інквізиції над групою єретиків — аутодафе (з ісп. — «акт віри») на головній площі міста при великому скупченні народу, у присутності духовної та світської знаті, іноді й самого короля з родиною. В Іспанії каральна діяльність досягла найбільшого розмаху під керівництвом великого інквізитора Томаса Торквемади (1420-1498)!уЗа його вироками в Іспанії було спалено від 4 до 10 тис. осіб, звинувачених у єресі. ’ 5.

Папа Боніфацій VIII і посланці Філіппа IV К расивого в Анапі. М огут ній король не хот ів ділитися 10 4 владою з папою.

Церква в ХІУ-ХУ ст.

Н а початку XIV ст. політична ситуація в Західній Європі докорінно змінилася. Активізувався процес дер­ жавної централізації. Почали формуватися національні держави. Королівська влада підпорядковувала собі фео­ дальну знать — світську й церковну. Але папство, всу­ переч цим новим віянням, намагалося відстояти і навіть зміцнити свою владу над світськими правителями. На цьому ґрунті розгорнулася ж орстока боротьба між папою Боніф ацієм V III і ф ранцузьким королем Ф іліппом IV Красивим. Король заборонив вивозити з королівства до Риму кошти, зібрані як церковна деся­ тина. Боніфацій V III готувався відлучити Ф іліппа IV від церкви. Але король направив в Італію загін на чолі зі своїм радником Гійомом де Ногаре, який взяв папу під

варту й поводився з ним дуже грубо. Я к зазначено в окремих хроніках, Ногаре важ­ кою рицарською рукавицею навіть вдарив Боніфація VIII по обличчю. Невдоволені городяни звільнили папу, але той не виніс такого приниження і незабаром помер. Новий папа Климент V переніс резиденцію з Риму в Авіньйон. Хоча це місто не було підвладне Філіппові IV, але знаходилося у сфері його впливу. Так почався занепад папства, його так званий «авіньйонський полон», що тривав із 1309 р. до 1377 р. За ці майже 70 років Рим занепав. Більшість колишніх папських будівель і храмів перебувала у вкрай занедбаному стані, У місті вирувала боротьба за владу. Саме в такий нелегкий час папа Григорій XI вирішив повернути папський престол у Рим. Однак його раптова смерть 1378 р. призвела до неочікуваних наслідків. Колегія кардиналів, у складі якої були італійці та французи, не дійшла згоди: кожна зі сторін обрала свого папу. Н а чолі християнського світу постало відразу двоє пап і кожен із них вважав себе законним. Це призвело до Великої схизми західної церкви, що тривала упродовж 1378-1417 рр. Схизма викликала неспокій я к у церковних, так і у світських колах. Щоб при­ пинити протистояння, у Пізі зібрався церковний собор. Він змістив обох пап та обрав нового. Але жоден із пап-еуперників не визнав законності свого скинення. У результаті християнський світ раптом отримав трьох пап. Розколові поклав край Констанцький собор. На ньому 1417 р. папою був обраний Мартин V. Так з Великою схизмою нарешті було покінчено. Клюнійський рух, кардинал, інвеститура, Вормський договір, чернечі ордени, жебруще чернецтво, францисканці, домініканці, рицарськочернечі ордени, іоанніти (госпітальєри), тамплієри (храмовники), хрестові походи. 1. Поясніть походження термінів хрестові походи, хрестоносці. 2. Щ о запозичили європейці від арабів унаслідок хрестових походів? 3. Які риси були спільними в різних чернечих орденів? 4. Про я к у подію розповідається в такому уривку: «І тут, три дні, біля воріт... жалюгідний, просвітлений, у лахмітті, обливаючись безупинни­ ми сльозами благав він про допомогу і розраду апостольського нашого милосердя»? 5.. Папа Урбан II, благословляючи хрестовий похід, сказав: «Хто тут знедолений і бідний, там буде радісний і багатий». Чи назвав він справ­ жню мету походів? 6. Уявіть, що ви члени конклаву, кардинали, і обираєте нового папу. Якими якостями він має володіти (риси характеру, моральні якості або здатність вести господарську діяльність)? 7. Я к би ви організували життя монастиря? Чим, крім молитов, були зайняті ченці? Ч и так було завжди? Чи змінюються традиції монас­ тирського життя з часом? Як? Чому? 105

§9. Середньовічна культура Західної Європи Поміркуйте, які чинники впливають на розвиток культури. 1.

Є в р о п е й с ь к а к у л ь ту р а на с в іт а н к у с е р е д н ь о в іч ч я

В основі середньовічної культури —поєднання антич­ ної спадщини й традицій варварських народів. Христи­ янство стало тією силою, що зуміла їх поєднати. На межі У - У І ст. центром культурного та духов­ ного піднесення стало Остготське королівство в Італії. Видатною постаттю «остготського відродження» був письм ен��ик і ф ілософ , перекладач творів грецьких авторів Северин Боецій (бл. 480-525). Він належить до найш анованіш их учителів середньовіччя, є автором посібників з ариф метики та музики, яким и в школах Європи послуговувалися не одне століття. Боецій був першим міністром остготського короля Теодоріха Ве­ Ініціал ликого. латинської літ ери Н. Іншим визначним діячем «остготського відродження» X III ст. був Флавїй Кассиодор (бл. 490 —бл. 585). Потрапивши в немилість до короля, він заснував монастир під назвою Віварій, при якому виник один із ранніх скрипторіїв. Вестготську Іспанію уславив єпископ Ісидор Севільський (бл. 570-636), який уклав першу середньовічну енциклопедію. Із другої половини V II ст. культурне життя в Західній Європі зосереджувалося переважно в монастирях. Так, ірландські ченці збирали античні та християнські

М онах переписує книгу. М ініат юра. XII ст.

106

Ж . Лор. Алкуїн показує манускрипт и К арлові Великому. 1831 р

рукописи, том у в них були найбагатш і в тогочасній СКРИПТОРІЙ Європі бібліотеки. У скрипторіях розвинулося мистецт- (латин, зсгіріогіиз во прикрашати рукописи мініатюрами, різнобарвними писальний) - майстерня великими літерами-ініціалами, орнаментом, коштовним (УІ-ХІІ ст.), у якій камінням. Ірландські ченці нерідко вирушали в мандри переписувалися книги, по Європі, беручи в дорогу найдорожче — книги. Н ова х ви л я культурн ого п іднесення, відом а як КАПЕЛА ікаролінзьке відродження», виникла в державі Карла Ве- (каплиця) - невелика, ликого. Карл потребував освічених людей, тому вимагав, окремо розташована щоб у кожному монастирі та єпископстві були засновані будівля або приміщення в школи для навчання світських осіб. Підручники написав церкві для моління однієї відомий автор богословських творів і віршів англосакс сім’ї. Алкуїн. При дворі Карл зібрав учений гурток, який наз­ вали Академією. До нього входили найосвіченіші люди, запрошені Карлом Великим із різних куточків Європи. Академію очолював Алкуїн. Один із учасників гуртка — молодий абат Ейнгард — написав твір «Ж иття Карла Великого». Імператор і його академіки вели наукові диспути, розгадували інтелектуальні загадки, складали вірші латиною тощо. Вони називали себе уславленими іменами минулого: Карл —Давидом, Алкуїн — Ф лакком (Горацієм), Ангільберт - Гомером. У цьому поєднанні біблійних і античних імен яскраво виявилась суть Академії: її діячі були освіченими людьми, які зн али ся на античності й водночас були християнами. Зусиллями Карла здійснювалося будівництво палаців і храмів. Вони зводилися у візантійському стилі. Яскравим зразком каролінзької архітектури є капела (кап­ лиця) в Аахені, яка збереглася до наших часів. Невдовзі після смерті Карла Великого двір короля перестав бути культурним центром держави.

а з в

-ЛГЛЇІ

Будівництво К

юї каплиці в Аахені було завершено В05 р. Це велична псьмикутна кам'яні «оповерхова споруда, висота якої сягає 32 м. її перший поверх символізував земне ж иття і призначався для придворних імператора Другий поверх, дещ о менший, був утіленням життя небесного. Саме тут стояв імператорський роп, витесаний із білого марму(ііу, Ь також зберігалися зібрані кар л о м В еликим дорогоцінні християнські реліквії. У капелі було поховано й сам ого К ар­ ла, яки й пом ер 28 січня 814 р. У XII ст. Карла Великого було визнано святим К аплиця в А а х е н і — єдина споруда, що збереглася з імператорського зам ку

10'

2.

С х о л а с ти к а

«схоластика» походить від грец. «вчений» і означає напрям у філософії. Спочатку схоластиками (схоластами) називали людей, причетних до школи: тих, які вчаться, або тих, які навчають. З а часів Карла Великого слово «схоласт» озна­ чало «вчитель». З XI ст. ця назва поширилася на тих, хто займається наукою, особ­ ливо філософією. С холасти прагнули прим ирити м іж собою віру Б О Г О С Л О В ’Я (релігію) і розум (науку). Учені були переконані, що віра вчення п ро Б о г а , си с тем а в Бога не перешкоджає їхнім прагненням зрозуміти Все­ о б грун туван н я і за х и с т у вишнього та осягнути його, усвідомити, як Бог створив релігійного вчен н я світ, яку долю дав кожній людині, що чекає на людство в про Б о га , к о м п л е к с майбутньому. Це вчення передбачало дотримання двох д о в е д е н ь істинності основних правил: 1) не відступати від законів Святого д у х о в н и х ц ін н остей , Письма; 2) у своїх судженнях бути винятково точним. правил і н орм ж и ття Досягти істини можна без жодної помилки в безконеч­ вір у ю ч и х і д у х о в е н ств а , ному ланцюзі міркувань. Цьому навчала логіка — наука в с т а н о вл е н и х тією чи про закони і форми мислення інш ою релігією . Д о ранніх схоластів належав філософ П ’ср Абеляр (1079-1142). Він народився в родині рицаря. Батько мріяв, що син продовжить його справу, однак із дитинства в хлопчика виявився потяг до наук. Здобувши добру освіту, Абеляр переїжджає до Парижа і відкриває власну шко­ лу, де викладає логіку й богослов’я. Слава про неї швидко поширилася по всій Європі й кожен, хто бажав збагатитися знаннями, приїжджав послухати лекції вченого. С лово

В И В Ч А Є М О

Д Ж Е Р Е Л А

X II ст. З « Іст о р ії м о їх с т р а ж д а н ь » П ’с р а А б е л я р а ..Ю рм и ш к о л я р ів д о н еї (ш к о л и ) с т ік а л и с я , ш о не в и с та ч а л о ані м ісц я д л я їх п ро ж и в а н н я , а н і з е м е л ь — д л я за б е з п е ч е н н я п о ж и тк у . У ш к о л і, я к і н а л е ж и т ь осо б і м ого чину, я н ай б іл ьш е зо с е р е д ж у в а в ся н а б о го сл о в ’ї; щ о ^ і < >н а в ч а н н я с в ітськ и х м истец тв, д о я к и х я й зв и ч н іш и й був, і п о п и т на н и х м ав н ай ви щ и й , то їх я зо всім і не заки нув... О с к іл ьк и ж б у л о ви дн о, щ о Г осподь у д іл и в м ені д ар до б ож ествен н и х ■ п и сан ь не м ен ш и й , н іж д о с вітськи х , т о за в д я к и обом ц и м н ау кам м о я ш ко л а с тал а дуж е ш в и дк о б агатіти , а інш і ш ко л и — б ідніти. Ц и м я р о зп а л и в д о с еб е зазд р о щ і й н ен ави сть н астав н и к ів , я к і н ам агал и ся м ен е ви кр и ти , у ч о м у л и ш е м огли... Д ія л о с я це, вочеви дь, д л я того, щ об м ені заб о р о н и л и взагалі-всілякі ш кіл ьн і заняття...

1 — ------------------------ - _ Л _ ----------- 1-------------------

108

Ст уденти середньовічного університ ет у на лекції. Рельєф. X IV с т .

Л __ - І

-

Абеляр добре згійв античну філософію, славився як неперевершений майстер диспуту й талановитий учитель. Головним інструментом у пошуку істини Абеляр вважав розум. А тому, опираючись на мудрість Святого Пись­ ма, був переконаний: будь-яке знання треба розвивати за допомогою власного розуму. Його правило було про­ сте: «Пізнаю те, у що вірю». Такі вільнолюбиві судження викликали гнівний осуд із боку церкви, яка ставила віру вище за розум. Абелярові забороняли викладати, його постійно переслідували. Зреш тою , П 'єр А беляр був змушений покаятися і доживати вік у монастирі Клюні. Г И Н Е ТА КУЛ ЬТУРН Е Ж И ТТЯ

Свої поневіряння він описав у автобіографічному творі «Історія моїх страждань». У XII ст. зростає зацікавлення творами античних філософів. У наукових колах Італії, Ф ранції, Англії, Іспанії швидко здобуло визнання вчення Арістотеля. Пе­ ред церквою постала необхідність поєднати католицьке богослов’я з поглядами та ідеями Арістотеля. До вико­ нання цього завдання були залучені ченці-домініканці — спочатку німецький схоласт Альберт Великий, а згодом його учень Тома Аквінський (Томмазо Аквінат). Після завершення навчання Тома Аквінський став магістром Паризького університету. Викладав богослов’я в різних школах Італії та Паризькому університеті. Його вчення — томгзм — поєднує християнську віру з при­ родою та розумом, воно визнане офіційною філософією католицької церкви і разом із логікою є головним до­ сягненням схоластики. 3.

Тома Аквінський — найвизначніший середньовічний схоласт. Д. Гірландайо. Вітраж. Х У ст .

Ш к о л и т а у н ів е р с и т е т и

Першими навчальними закладами середньовіччя були монастирські, парафіяльні та кафедральні (при міських соборах) школи. О днак такі ш коли зазвичай мали тільки одного вчителя, або магістра, як називали його сучасники. Він проходив із кожним школярем увесь курс освіти. У школах учні вивчали «сім вільних мистецтв». Це була система предметів, яка складалася з двох рівнів. Перший, початковий рівень, називався тривіум. Він передбачав засвоєння трьох предметів — граматики, риторики та діалектики. На заняттях із граматики учні отримували знання з латини. Вони вивчали алфавіт, визначення, правила, а також байки, приказки тощо. Після цього читали твори латинських авторів. Граматика була нелегким предметом і вважалася «матір’ю всіх наук». М о ж л и ві тому її змальовували у вигляді грізної королеви з ножем для підчищування помилок у правій руці і з батогом —у лівій. Опановуючи діалектику, учні вчилися мислити, будувати докази й вести диспути. На заняттях із риторики привчалися чітко й виразно говорити, а також вести діловодство, писати твори, листи тощо.

Оксфорд (1) і Кембридж ( 2 )

англійські університ ети, відомі з X III ст.

109

Другий рівень називався квадривіум і передбачав вивчення чотирьох предметів арифметики, геометрії, астрономії та. музики. На заняттях з арифметики навчали додавати й віднімати. Множенням і діленням займалися менше, бо римські цифра утруднювали ці дії. На уроках геометрії розглядалися поняття про фігури (трикут-' ник, прямокутник тощо), а також окремі елементи географії. Астрономія вивчала рух небесних світил. На заняттях із музики засвоювали нотну грамоту, розвивали вміння складати та співати церковні пісні. У X II—XIII ст. Західна Європа переживала економічне й культурне піднесення Розвиток міст, розширення світогляду європейців, знайомство з культурою Сходу стали стимулами для вдосконалення середньовічної освіти. Ш видке поширення 1 знань і розвиток науки залишили позаду кафедральні школи. Освіта зосередилася в найбільших містах, де створилися світські школи. Вони давали знання з основ торгівлі й ремесла. Тривалий час навчання в школах велося латинською мовою. Лише в XIV ст. з'явилися школи з національною мовою викладання. На базі декількох хороших шкіл виникали університети. Перші університети з ’яви ли ся у X II ст. в Болоньї (Іта л ія ) та Парижі (Ф ран ц ія). Пізніше виникли університети і в інших країнах: Оксфордський і Кембриджський в Англії, Саламан* ський в Іспанії, Празький у Чехії, Краківський у Польщі тощо. Наприкінці XV ст. в Європі було 79 університетів. Більшість із них активно діє й нині, свято зберігаючи свої традиції. Університет мав юридичну, адміністративну та фінансову самостійність, які надавалися йому спеціальними грамотами монарха або Римського Папи. Учні середньовічних університетів називалися студентами (від. латин, зйдсіеге — «ста* ранно займ атися»). У ніверситет поділявся на факультети (від лати«. їасиказ здатність викладати той чи інший предмет). Початковим вважався артистичний факультет (від латин, агіїз — мистецтво), який мали закінчити всі студенти. Тут вивчали «сім вільних мистецтв». Випускник артистичного факультету отримував право викладати в школі або продовжувати навчання на одному з так званих вищих факультетів — юридичному, медичному, богословському. Слід зауважити, що богословські ф аі^льтети існували не в усіх університетах, та й термін навчання на них був найдовшим. Наприклад, підготовка юриста або лікаря тривала 5 - 6 років, а богослова —15. В И В Ч А Є М О

Д Ж Е Р Е Л А

1231 р. Із булли папи Григорія IX П аризьк ом у університету М и ви зн аєм о за вам и право ви давати п о стан о в и або р о зп о р яд ж ен н я, щ о стосую ться сп особів і ч а с у ч и тан н я л е к ц ій і п р о в ед ен н я диспутів, зовн іш нього ви гл яд у [член ів у н ів ерси тету], похоронів, а тако ж р о зп о р я д ж е н н я сто со вн о часу і п р ед м ету л е к ц ій г* б а к а л а в р ів [студен тів] і оре н д н о ї п л а ти за кв а р ти р и . М и т а к о ж в и зн а єм о з а вам и 1 п р ав о сп р авед л и в о го п о к а р а н н я ви кл ю ч ен и х із ваш ого то в ар и ств а [універси тету] всіх т и х осіб, я к і ви ступ аю ть п роти згад ан и х п останов і р о зп оряд ж ен ь. І к о л и т рап и ться, щ о з вас [незаконно] стягу в ати м еться о р ен д н а п л а т а з а квар ти р и , / або... вам ч и ком у-н еб удь із вас зав д ад у ть об р ази або н еп о пр авн и х збитків... то я к щ о . п ротягом п 'я тн а д ц я т и дн ів п ісл я подачі відп овідн ої с кар ги не буде в ідш ко д у ван н я, вам д о зв о л я єт ь с я п р и зу п и н и ти всі за н я т т я в ун івер си теті д о того часу, поки в и не отри м аєте відш кодування... М и надалі забороняєм о від цього часу заареш товувати ш коляра [студента] за борги... 110

к—,

......

л -

Л—

« М И Й Н І ЇА КУлЬТ.'гНЕ Х .Н ! і Я

' - .......— - X .

ш ш яш ш ш У 1257-1258 рр. духівник французького короля Робер де Сорбон відкрив колегію (гуртожиток), яка надала притулок 16 н айлдніш им студентам богос­ ловського факультету Паризького університету. Невдовзі, завдяки пожертвам, колегію було розширено і до неї почали приймати студентів із заможних сімей за «щповідну плату. Колегія не тільки надавала можливість проживання та стравування, але і стала місцем проведення занять. У X V I I ст. А на честь засновника цієї колегії П аризький , ^ у н ів е р с и т е т п о ч а л и називати Сорбонною ~ Сорбонна — один із н айст аріш их європейських університ ет ів

Заняття в університеті називалися лекціями (віл латин. Іесііо — читання), які читали професори, а студенти слухали й записували. Лекції доповнювалися дис­ путами - суперечками на тему, що визначалася заздалегідь. Нерідко диспути про­ ходили так бурхливо, що завершувалися бійкою. Зрозуміло, що життя школярів було нелегким, особ- ВАГ ШТИ (від латин. ливо, якщо вони походили з бідних родин. Однак хлопці —бродячі вміли веселитися, святкувати найрізноманітніші події люди) - у Середні віки свого ж иття з молодечим завзяттям. Найактивнішими так називали мандрівних з-поміж них були ваганти — мандрівні ш колярі, які школярів, священиків простували від міста до міста, щоб відвідати лекції без парафії, або збіглих іменитих професорів або ж заробити на прожиття. Саме монахів, які заробляли з їхнього середовища вийшло багато талановитих поетів, на прожиття складанням Ваганти вважаються авторами студентського гімну, що віршів та пісень, й нині виконується в усьому світі. Університети мали великий вплив на культурне життя суспільства. їхні випуск­ ники мали змогу влаштуватися на вигідні церковні або державні посади. Найкращі шанси для кар’єрного зростання давала юридична освіта, але й магістри богослов я, медицини та вчителі не мали рідстав нарікати на долю. 4.

Роджер Бекон і поява дослідних знань

Схоластичний підхід до пізнання навколишнього світу підтримувався не всіма середньовічними вченими. Адже схоластика закликала вірити авторитетам і пізна­ вати світ через книгу. Починаючи з X I I I ст., спостерігається поглиблений інтерес до дослідження природи та її явищ. Одним із перших на необхідності дослідного вивчення природи наполягав про­ фесор Оксфордського університету францисканський монах Рьожер Бекон. Для сучасників він був загадковою особистістю, а дехто навіть вважав його чарівником. Монах, обкладений книгами і приладами, цілодобово знаходився у своїй келії в монастирській вежі. Не один рік проводив Р. Бекон хімічні досліди, намагався сконструювати мікроскоп і телескоп. Він перший пояснив появу веселки після дощу, обґрунтував необхідність отримання знань шляхом дослідів і математичних

розрахунків. Дивує прозірливість Бекона: він був переконаний, що можна створити самохідні судна й вози, літальні та підводні апарати тощо. Роджер Бекон був переконаний, що існують три джерела знань: авторитет, розум і дослід. Авторитету замало, якщ о він не підкріплений розумними доказами. Алей розум потребує підтвердження його висновків дослідом. Учення англійського мислителя сприяло розвитку та поширенню наукових знань. Численні заздрісники звинуватили Бекона у зв ’язках із нечистою силою. Ученого ув’язнили в монастирській тюрмі, де він провів майже 14 років свого життя Бекон був звільнений уже зовсім старим. / '- 'V

у---------------------------- В И В Ч А Є М О

Т У ----------V----------Д Ж Е Р Е Л А

Із творів Р о д ж е р а Б е к о н а X III ст. че . 1

. л V '

Усі н ауки п о в ’язан і м іж собою і взаєм н о одна о д н у п ідтри м ую ть: у сп іх о д н ієї л о п о ­ м агає всім інш им , я к о ко, н ап р и к л ад , к е р у є р ух о м усьо го тіла,.. М а те м а ти к у п о м и л к о в о вв аж аю ть н ау ко ю с кл ад н о ю , а іноді н а в іть п ід о зр іл о ю — т іл ь к и том у, щ о в он а м ал а н е щ а с тя б у ти н е п ізн а н о ю о т ц я м и ц ер кв и . П р о т е я ко ю вона є важ ливою , я к о ю корисною ! ...М ожна побудувати п ри строї д л я п л ав ан н я б ез в есляр ів так, щ об н айбільш і кораблі, м орські та річкові, п ри в од и ли ся в рух силою одн ієї лю ди н и , рухаю чись, п р и том у зі зн ачн о б ільш ою ш в и дкістю , н іж я к б и на н и х б у л о п о вн о веслярів. Т а к сам о м ож на зроби ти в ози без б удь-як ої уп р яж і, я кі з м о ж у ть ко тити ся з н ейм овірною ш видкістю ; л іт ал ьн і ап а р ати , си дяч и в я ки х , л ю д и н а зм о ж е п р и в о д и ти в дію кр и л а, я к і р о зт и н а­ ти м у ть п овітря, п одібн о д о п таш и н и х. Які сучасні винаходи передбачив Б екон ?Я ка наука, на дум ку вченого, найваж ­ ливіша для винахідника?

Х Л -А

,* ■

Л -Л > Х

Потяг до пізнання заполонив європейське суспільство. Так, у Сіцилійському королівстві розгорнулася діяльність перекладачів філософських і природничих творів грецьких і арабських авторів. У медичній школі в Саперно вивчали, опису­ вали й випробовували лікувальні властивості рослин, досліджували отруту різних видів та засоби протидії отруті. Середньовічні алхіміки досліджували природні властивості речовин. Головним їхнім завданням було віднайдення «філософського каменю», здатного перетво­ рити звичайні метали в золото. При пошуках цього каменю одночасно вивчали особливості окремих сполук і сплавів, способи дії на них різних речовин. Були створені та вдосконалені прилади для проведення дослідів. Суттєво розш ирилися географічні уявлення європейців. Щ е в X III ст. брати Вівальді з Генуї спробували обігнути західне узбережжя Африки. А венеціанець Марко Поло, як відомо, здійснив багаторічну подорож у Центральну Азію та Китай, про що детально та яскраво написав у своїй «Книзі*». У Х ІУ -Х У ст. з ’являються описи різних земель, зроблені мандрівниками. Суттєво вдосконалили карти, скла­ ли географічні атласи. Усе це мало величезне значення для підготовки Великих географічних відкриттів.

112 РЕЛ ІГІЙ Н Е Т А КУ Л ЬТУРН Е Ж И Т І Я С Е Р Е Д Н Ь О В ІЧ Н О ! Є В Р О П И

5.

Героїчний епос і рицарська культура

Н априкінці раннього С ередньовіччя з ’являю ться перші записи героїчного епосу, який досі побутував тільки в усній творчості. Героями народних оповідей були переважно воїни, які відважно боронили свою землю і народ. У цих творах переплелися два світи: реальний і казковий. Герої часто перемагали з допомогою чарівних сил. У X ст. записали стародавній германський епос «Поемапро Беовульфа». Головний герой - хоробрий витязь Беовульф - перемагає лютого велета і звільняє від нього Данію. Після цього він повертається на батьківщину і здійснює ще чимало подвигів. Упродовж 50 років Беовульф справедливо править племенем геатів, але на його землі нападає вогненний дракон. Беовульф убив чудо­ висько й загинув. Казковий мотив тут вдало переплете­ но з реальними історичними подіями, що відбувалися в Північній Європі. Вершиною французького героїчного епосу є «Пісня Середньовічні про Роланда». В основі розповіді — невдалий похід танцюристи. Карла Великого в Іспанію, коли загін його війська було М ініатюра розбито басками. В епосі невідомий автор реальні події з рукопису 1109 р. переплітає з худож нім вимислом: загоном ф ранків командує Р оланд, басків зам ін ено на м усульм ансарацинів (арабів), а іспанський похід зображено як за­ тяжну семилітню війну.

Рукавичка - один із символів васальної залежності Ріг Оліфант, подарований Роландові К арлом Великим Ілюстрації сучасного українського худож ника С. Я кут овича до епосу «Пісня про Роланда»

У кожного народу є герой-богатир, возвеличений у епосі: у іспанців — Сід («Пісня про мого Сіда»), у німців - Зігфрід («Пісня про Нібелунгів»), у сербів Марко Королевич (цикл пісень про Марка Королевича) тощо. У героїчному епосі відтворено й збережено історію, думки та помисли народу. Найкращі риси героїв - мужність, відважність, патріотизм, вірність - були сучаї никам зразком для наслідування і водночас уособлювали воїнський кодекс честі притаманний рицарській культурі. На Х І-Х ІІІ ст. припадає розквіт рицарської літератури. Так, на півдні Франціїв Провансі набула поширення лірична поезія трубадурів. Серед трубадурів було багто рицарів, які жили при дворах могутніх сеньйорів. Тому цю поезію ще називаю куртуазною (придворною). В її основі - культ Прекрасної дами. Згідно з ним, рицар звеличує даму свого серця, оспівує її вроду та чесноти і зобов’язується їй служити На честь благородної дами вершили ратні подвиги, влаштовували турніри тощо. До нас дійш ли імена багатьох трубадурів. Визнаним майстром з-поміж нщ. вважаєтьс Бернарт де Вентадорн. Цікаво, що куртуазну поезію складали й жінки серед майже п яти сотень поетів-трубадурів було тридцять жінок. Куртуазна лірика ш видко пош ирилася по всій Європі. Н а півночі Франції п творили трувери, V Німеччині - мінезйнгери, знаною вона була в Італії та на Піренейському півострові. У XII ст. з ’являється ще один літературний жанр - рицарський роман. Його типовим героєм є мандрівний рицар, який свідомо йде на подвиги й пригоди заро­ ди слави, морального вдосконалення та на честь своєї дами. Спочатку виникають віршові романи, а згодом — прозові. Перші романи такого типу виникли під впливом кельтських легенд і переказів про мужнього короля Артура та його хоробрих рицарів Круглого столу. До наипопулярніш их у середньовіччі належ ить рицарський роман «Трістан та Ізольда», у якому зображено трагічне кохання королівського небожа Трістана ті королеви Ізольди Золотокосої. Рицарська література сприяла розвиткові світської середньовічної культури 6.

Міська культура

\

У середньовічних містах зародилася і сформувалася демократична культура світського характеру, тісно пов’язана з народною творчістю. Найяскравіш е вона проявилася в міській літературі, створеній народною розмовною мовою, а не книж­ ною латиною. Здавна в народі були популярними веселі розважальні оповідки, байки, притчі які в період розквіту міст зазнали літературної обробки. Так з ’явився найпопулярніший жанр міської літератури — невелике оповідання комічного або сатиричного змісту, спочатку - віршоване, а потім — прозове, яке у Ф ранції називалося фабліо, а г Німеччині —шванк. Головним героєм такого твору був веселий, кмітливий чоловік якии завжди перемагав ж иттєві незгоди й прикрі ситуації. Наприклад, у фабліо «Лікар мимоволі» розповідається, як одному селянинові наказали вилікувати королівську доньку, яка вдавилася кісткою. Селянин зумів розсмішити принцесу і кістка вискочила з її горла. Усі хворі міста вирішили, що селянин володіє /(аром зцілення і почали вимагати, щоб він вилікував і їх. Щоб не осоромитися, му ІРий 114 селянин запропонував найбільш немічному принести себе в жертву: сердегу кинуті РЕЛІГІЙНЕ Га иг

і

і

ку л ь т ур н е ж и ття

С Е Р Е Д Н ЬО ВІЧ Н О ! € В Р О П И

у вогонь, а всі інші будуть зцілені його попелом. Почувши це, усі хворі заявили, що вони цілком здорові. У міській літературі розвивалися й інші жанри: са­ тиричний епос («Роман про Лиса»), алегоричний епос («Роман про Троянду»), морально-дидактична поезія («Видіння про Петра Орача», «Книга про звичаї») тощо. До міської літератури відносять і поезію вагантів. Її творили мандрівні ш колярі, а також ченці, що пору­ шували обітницю осідлості та свящ еники без парафії. Свої вірші вони писали латиною.Тематика творів була досить широкою: сатиричне висміювання хабарництва й аморальності духовенства, оспівування веселих розваг, кохання, хвалебні вірші на замовлення тощо. Традиції вагантів продовж ив надзвичайно талановитий поет Франсуа Війон, який жив у XV ст. Іноді його назива­ ють «останнім вагантом», хоча він творив не латиною, а французькою мовою. Поезія Війона насичена суперечностями, вона відоб­ Ф рансуа Війон — ражає кінець епохи Середньовіччя і початок Відродження. поет-бунтівник. Ліричний герой його творів прагне зрозуміти себе — і не Гравюра на дереві. 1497 р. може, шукає шляхів — і не знаходить. У спразі гину біля водограю, Зубами біля вогнища січу, Чужинцем в рідному краю блукаю, Німую криком, мовчки я кричу... (Із «Балади поетичного змагання в Блуа») Духом новизни пронизана творчість ще одного визначного митця англій­ ського письменника Д ж еф рі Ч осера (1340-1400). Він написав «Кентерберійські оповідання», у якихЧлибоко та правдиво відтворено життя тогочасної Англії. Жителі міст дуже любили різні театральні вистави: грандіозні містерії, які іноді тривали кілька днів; повчальні міраклі й мораліте, що виникли спочатку як доповнен­ ня до церковних богослужінь; веселі фарси, сповнені переодягань, бійок, сварок. Велику роль у розвитку театрального мистецтва відігравали мандрівні актори жонглери. Це були переважно бідні, бездомні люди, які пішки чи на возах мандру­ вали шляхами середньовічної Європи. Вони поєднували ремесло співця-музиканта й актора. Жонглери виступали на перехрестях великих доріг, у містах і селах, були незмінними учасниками ярмарків, народних і релігійних свят.

ґ І

^

-------------------- V --------------^

^

В И В Ч А Є М О

|

Д Ж Е Р Е Л А

X III ст. Н а с т а н о в и с е р ед н ьо в іч н о го т р у б а д у р а ж о н гл ер о в і

Ти повинен грати на різних інструментах; обертати на двох ножах м ’ячі, перекиду{ вати їх з одного л еза на інше; показувати маріонеток; стрибати через чотири обручі; І придбати собі руду приставну бороду і костюм, щ об... лякати дурнів; привчати собаку V стояти на задніх лапах; знати мистецтво вожака мавп; викликати сміх у глядачів дотепним висміюванням людських вад; бігати і стрибати по линві, натягнутій від однієї вежі д о іншої. Які сучасні циркові проф есії відображ ают ь уміння середньовічного жонглера?

Г~-------

д

-'ч гч

*

-

^

Увінчує культурні здобутки епохи Середньовіччя творчість геніального поета і мислителя Данте Аліг’єрі (1265-1321). Усесвітньо відомого флорентійця вважають творцем італійської літературної мови. Славу і безсмер­ тя принесла Данте філософська поема «Божественна комедія», у якій автор намагається осмислити людину як частину Всесвіту.

7.

К а р т и н а с в іт у і с п о с іб ж и ття с е р е д н ь о в іч н о ї людини

кож ної історичної доби характерне особли­ ве сприйняття і розуміння довкілля. Ідеться про такі поняття, як час, простір, стосунки людей та їхнє став­ лення до природи, релігії тощо. В епоху Середньовіччя неписьменні люди сприймали світ не так, як освічені. Вони п окладали ся на чутки, засвою вали знання з Портрет Д ант е Аліг 'ері. розповідей старійшин роду, легенд і переказів. Іноді їм Фрагмент ф рески «Рай». було важко відрізнити правду від домислів і байок. Про Ф лоренція. X IV ст . інші країни відомо було небагато. Рідко хто бував за ме­ жами свого села чи міста. Розповіді купців і прочан про те, що вони бачили в далеких країнах, обростали вигад­ ками Я прикрашалися фантазією. Знання багатьох людей про світ не сягали далі рідних обширів, які було видно з найвищої споруди —дзвіниці місцевої церкви. Ш видкість пересування була невеликою. Так, шлях із Рима до Лондона займав майже сім тижнів. Час для людей протікав повільно, неквапливо. Знати точний час для них не було необхідності, а хвилину як частину години взагалі ніхто не брав до уваги. До ХНІ XIV ст. за ясної днини користувалися сонячним годинником. І ільки в монастирях і в будинках знаті можна було побачити водяні та піщані годинники, однак вони були швидше іграшкою, ніж приладом для вимірювання часу. Час визначали за розташуванням сонця, швидкістю згорання смолоскипа або свічки. Для більшості людей головним показником часу був церковний дзвін, який закликав до молитви. З а віком населення європейського суспільства за­ лишалося досить^молодим, а середня тривалість життя була короткою. Сорокарічних зараховували до людей похилого віку. Надзвичайно високою була дитяча смерт­ ність. Деколи в родині дітей помирало більше, ніж ви­ живало, і це сприймалося як неминучість. Мірилом духовності життя середньовічної людини була християнська релігія. Але в народній культурі Циферблат годинника разом із християнським и уявленн ям и використову­ С ант а-М арія дель Фйоре. валися давні поганські вірування та звичаї (гадання, Флоренція. 1430 р. поклоніння воді й вогню тощ о), що яскраво виявля­ лося в обрядових святах: колядках, щедрівках, обжин­ ках тощо. У середньовічних містах на проводи зими та вітання весни влаш товували карнавали. Замість того, щоб засудж увати або забороняти карнавали, духовні Д ля

особи радо брали в них участь. На час карнавалів скасовували всі заборони: люди веселилися і висміювали навіть релігійні обряди. Дозволялося робити пародії на всіх, влаштовувати свята дурнів, переодягатися тощо. При цьому учасники карна­ вального дійства чудово розуміли, що після його закінчення безжурні веселощі та різні безчинства припиняться і життя повернеться у звичне русло. І С Т О Р И Ч Н А

Щ і К А В И Н К А

Як відом о, у наш час ф утбол має всен ародн е ви зн ан н я. У X I I ст. в середньовічній Англії ця гра тільки розпочинала свій шлях. В англійських містах у футбол грали на ринкових площах і навіть на вузеньких кривих вуличках, а кількість гравців сягала ста і більше осіб. Грали з обіду й до заходу сонця, майже без правил. М ожна було грати руками й ногами, хапати гравця, іцо вів м’яч, і збивати його з ніг. В азарті гри натовп налітав на торгові ятки, розбиваючи їх на друзки. Сповнені жаху, до стін будинків притискалися поважні городяни, ченці чи рицарі. У селах навіть ріки не були перепоною для гравців... Футболісти були в синцях, ламали руки, ноги і хребти, вибивали очі, розбивали носи... Проти фут­ болу об’єдналися церква, феодали й купці. У 1313 р. король Едвард I I заборонив гру в Лондоні, називаючи її «біснуванням із великим м’ячем».

У Х ІУ -Х У ст. у способі ж иття європейців спостерігаю ться важливі зміни. З’являються нові уявлення про суспільство. Саме в цей період утверджуються такі поняття, як державний кордон, народ, нація, патріотизм. 8.

Архітектура. Мистецтво

У перші століття епохи Середньовіччя (приблизно до часів Карла Великого) будівельна справа була дещо занедбана, що спонукало тогочасних майстрів до ви­ вчення архітектурних здобутків стародавніх римлян. Як наслідок, у X ст. в Західній Європі починає формуватися романський (римський) архітектурний стиль. Це був перший загальноєвропейський стиль, який поширився в XI—XII ст. Християни почали засвідчувати свою любов до Господа в будівництві розкішних храмів. М атеріалом для них був витесаний білий і рожевий камінь. Храми були такі великі й міцні, щ о при необхідності могли витримати ворожі набіги й дати прихисток парафіянам і прочанам. В И В Ч А Є М О

Д Ж Е Р Е Л А

X I ст. І з праці « П ’ять книг істор ії свого часу» ченця Р аул я Г лабера П о н астан н і третього року, щ о йш ов з а ти с яч н и м , м ай ж е всі зем л і, а н адто Італія та Г аллія, с та л и с в ід к а м и п ер ебу д о в и ц ер к о в н и х с п о р у д ; хоча б іль ш а части н а з них була щ е ц ілком п ри датною д л я вж и тку й н е потребувала цього. С п р авж н є суперниц­ тво с п он укал о ледь не кож ну хри сти ян ськ у гром аду звести пиш н іш у церкву, ніж у сусідів. С в іт н іби ски д ав із себе л ах м іття й п овсю дн о о д ягав білі ш ати церков. У цей час м айж е всі єпи скоп ські та м онастирські церкви, присвячені різним святим, і навіть м ал і с іл ьськ і к а п л и ч к и б у л о п еребу д о ван о й зр о б л ен о щ е б ільш ош атним и.

У

П оміркуйте, чому громади активно будували церкви. І ' »• _ _ ..

^

т-

-

- --

X

)

С Е Р Е Д Н Ь О В ІЧ Н Е М И С Т Е Ц Т В О А РХ ІТЕКТУ РА

У Х X I I с т .у єв роп ей ській а рхітектурі п ан ував р ом ан ськ и й стиль. Х арактерн і споруди зам ки , храм и — бул и схож і на ф ортец і. їхню м аси вн ість зам ін и ли легкість, стр ім к ість готи чн и х будівель; соборів, п алаців, ратуш , ж и тл ови х будинків тощо. М и стец тво готики ( X I I I - X V с т.) бул о бли ж чи м д о ж и ття і почуттів лю дей.

Схема романсьт собору: 1 - центральний н 2 - бічні нефи 3 - склепіння

Собор у Вормсі. X I X II ст.

Схема готичного собору: 1 - центральний неф; 2 - бічні нефи; 3 контрфорс, 4 - склепіння; 5 - аркбут ан.

М іланський собор. Основна частина собору збудована в X IV -Х У ст .

СК У ЛЬП ТУ РА

С ередн ьовічн і храми За х ід н о ї Є вропи н е р о зр и в н о п ов’я зан і із с кульп турою . Готичні ф ігу р и б у л и невіддільні від стіни. М айстри ніби о ж и в л ял и камінь, передаю чи в зображ ен н ях вн утріш н ю красу, сильні п о чу ття і зовніш ню чарівність.

Валаам і ангел. Скульптура капітелі. Собор у Маастріхті. XII ст. Х рам Богоматері в П уат ье. X II ст.

Герцог Еккергард і його друж ина У та. Собор у Мейсені. X III ст.

живопис Ч а с зберіг д л я нас чи слен ні п ам ’я т к и середн ьовічн ого м истецтва: ікони, ф рески , мозаїки, м ініатю ри, гравю ри тощ о. П род овж ую чи готичні тради ц ії, худож н и ки п ізн ього С ередн ьовіччя п р о яв и л и п огли блен и й інтерес д о духовн ого світу особистості. Ц е сп р и я л о появі в ж и воп и сі пейзажу, портрета.

Джотто. Поцілунок Іуди. Ф реска. XIV ст .

К. Крівеллі. М арія М агдалина. 1470 р .

А. Д ю рер. Автопортрет з пейзажем, 1498 р.

1100 р., коли в абатстві Клю ні була зведена найбільш а в Є вропі р о м ан сь к а ц ер к ва. К рім м о н асти р сь к и х комплексів і храмів, у романському стилі спорудж ува­ лися численні замки, забудовувалися міста. Р ом ан ські хр ам и зв о д и л и ся за зр азк о м бази лік. Так стародавні ри м лян и нази вали великі громадські будівлі з кіл ько х частин, де засід ал и суди й вел ася торгівля. Храми, збудовані в романському стилі, мали, як правило, таки й вигляд: продовгуваті приміщ ення, поділені колонами опорних стовпів на три або п’ять час­ тин. Зверху колони прикраш али капітелі (різьблений скульптурний орнамент). У західній частині храму бу­ дували порт ал (головн и й вхід), а в східній — вівт ар Міська ратуша. Брюссель. (місце богослуж ін н я). Р ом анські храм и м али товсті 1402-Ш9рр. стіни, масивні кутові вежі й невеликі вузькі вікна, тому вони нагадували фортецю. Усередині приміщення стіни прикрашали фресками - розписом фарбами по свіжій, ще вологій штукатурці. Саме в цей час з ’являю ться рельєф и, які іноді розф арбовували, що надавало зображенням чіткості, виразності. Малі вікна, порівняно невисокі стіни робили романські храми похмурими, наче сповитими мороком. Зодчі прагнули наповнити будівлі світлом, це стало можливим за законами нового стилю, який назвали готичним (від назви племені готів). Він роз винувся в Х ІІІ-Х ІУ ст. і, на противагу романському стилю, вважався варварським. Розквіт готичного стилю припадає на період перемог міських комун. У містах, що здобули право на самоуправління, артілі ремісників зводили ратуші. Тут знаходи­ лися органи міського самоврядування. Ратуш а була великою кам ’яною спорудою, над якою здіймалося вістря вежі — своєрідний символ незалежності міста. І С Т О Р И Ч Н А

Щ і К А І И Н К А

Класичним зразком готичної архітектури є міська ратуша в Брюсселі. Цю три­ поверхову будівлю було зведено в першій половині XV ст. Н ад нею підноситься вежа, висота якої сягає 90 метрів. На вершині вежі розміщується п’ятиметровий флюгер із зображ енням святого Михайла, яки й вбиває дракона. В основі вежі споруджено широкі овальні ворота. їхні виступи прикрашають скульптури, що символізують Правосуддя, Обережність, М ир, Закон, Стриманість і Силу.

Але найвеличнішою будівлею готичної архітектури є собор — символ багатства й могутності міста. Готичні собори були величними, спрямованими до висоти небес. Якщо в.романському храмі склепіння спиралося на товсті стіни, то в готичному соборі — н а арки, як і три м али ся на стовпах. Це робило споруду просторіш ою і світлішою. Ц ьому сприяли й велетенські вікна. Д л я підсилення гри світла вико­ ристовували кольорове скло. Із нього викладали розмаїті вітражі із зображенням людей і рослин. О красою готичних соборів були портали, арки, статуї, кам яне різьблення, орнаменти, химери (фантастичні фігури звірів), живописні полотна.

Однією з чудових архітектурних готичних пам’яток Ф ранції є кафедральний собор у Реймсі, де коронувалися французькі королі. Він будувався з 1212 по 1311 р. Собор зведено на місці паломництва, де ще в поганські часи протікало священн, джерело. Нижній ярус головного фасаду (зовнішнього боку) складається з трьо» порталів. Усередині другого ярусу розміщ ено величезне кругле вікно, как >•:№ сплетіння я к о ю за ф ормою нагадує квітку. Ц е знам енита готична «троян­ да», через яку в собор вли вається потуж ний потік світла. П о обидва боки від «троянди» розміщені високі вузькі вікна. Весь другий ярус прикраш аю ть статуї біблійних царів, які вважалися предками Ісуса Христа та його матері Діви Марії. Собор увінчую ть дві вежі-дзвіниці.

9.

Ранній гуманізм і Відродження

У XIV ст. в культурному житті багатих італійських міст почали простежуватисг тенденції, які засвідчили прихід нової епохи, названої пізніше Відродженням. Підгрунтям культури Відродження став гуманізм (з латин. — лю дяний), який зародився в XIV ст. в Італії, а упродовж Х У -Х У І ст. пош ирився в інш их країнаї Європи. Послідовників цього руху називали гуманістами. Вони утверджували пра­ во людини на земне щастя, боролися проти церковних обмежень. Гуманісти були щ ирими християнами, але центральне місце в їхніх поглядах на життя посідала людина —вільна, незалежна, яка сама творить свою долю і може досяг­ ти всього власними зусиллями за допомогою знань. Саме тому вперше в європейській історії еліта, тобто сукупність кращих, найш анованіш их і найосвіченіших людей, формувалася не за походженням і соціальним становищем, а за здібностями. Важ­ лива роль у ЇЇ вихованні відводилася культурі, яка після «тисячолітнього занепаду» цілковито переосмислю валася. Д осягнення античних учених, філософів, поетів, архітекторів, скульпторів стали орієнтиром для творців культури Відродження. Гуманісти були всебічно обдарованими людьми; особистість, яка поєднувала в собі кілька талантів, вважалася універсальною. Класичцим прикладом універсальної людини Відродження є Л еонардо да Вінчі — ж ивописець, скульптор, архітектор, поет, інженер, винахідник. " Т У V ” 'V----- ч , V ~ "V ----------^ В И В Ч А Є М О

Д Ж Е Р Е Л А

X IV ст. І з праці Ф р а н ч е с к о П етр арки «П р о з а с о б и від м ін л ивостей д о л і* 1. П р о бл аго р о д н е п оход ж ен н я . К ров за в ж д и одного-кольору. А ле я к щ о в о н а с вітліш а в ід к р о в і ін ш о ї л ю д и н и , ц е с в ід ч и т ь н е п р о ^б л аго р о д ств о , а п р о ф із и ч н е з д о р о в я . Іст и н н о б л агородн а л ю д и н а не н а р о д ж у єт ь с я з в е л и к о ю д уш ею , ал е с а м а себ е р о б и ть та к о ю ч у д о в и м и с в о їм и сп равам и . 2. П р о багатство. У багатого більш е зазд р існ и х п очуттів, н іж радості. В ели кі багатства н а б у в а ю т ь с я в а ж к о , зб е р іга ю ть с я з к л о п о т о м , в и т р а ч а ю т ь с я з п р и к р іс т ю . Я к щ о ти ск у п и й - п е р е тв о р ю єш ся н а сто р о ж а, і б агатство в о л о д іє т обою , а н е т и багатство м . Щ о, згідно із судж енням и П ет р а р ки , р о би т ь л ю д и н у п о -справж ньом у благород ною ?

122

—----Г З С ..Л — V

П ет рар к а ( 1 3 0 4 -1 3 7 4 ) . В ін в и с т у п и в п р о т и середньовічної схоластики і став творцем нової системи культурних цінностей, у центрі якої була Людина. Пет­ рарка є основоположником нової європейської лірики, визнаним майстром найскладніш ої поетичної форми — сонета, автором знам енитої «К ниги пісень» та низки праць гуманістичного характеру. Визначним гуманістом, талановитим письменником і вченим був сучасник П етрарки —Джованні Боккаччо (1313-1375). Він увійш ов у літературу як талановитий майстер оповіді, звеличувач краси лю дини та критик суспільних вад: скупості, заж ер л и вості, нещ ирості, невігластва. Боккаччо був перш им біографом Данте, саме він назвав знамениту «Комедію» флорентійського поета бож ественною і н ап и сав ком ентарі до перш ої частини твору.

^ , . 4 ’

Д ж о ва н ні Б оккаччо. Ф реска. X V ст.

«Остготське відродження», енциклопедія, «каролінзьке відродження», академія, схоластика, томізм, тривіум, квадривіум. університет, факультет, лекція, ваганти, героїчний епос, трубадури, трувери, мінезингери, фабліо, шванк, жонглери, романський стиль, готичний стиль, гуманізм, Відродження. 1 1. П оясніть значення понять і термінів: культура, «остготське віироІ дж ення», *каролінзьке відродж ення», схоластика, томізм, тривіум, квадривіум, скрипторій, романський стиль, готичний стиль, гуманізм.

I

2. Ч и м у с л а в и л и с я Р о д ж ер Б екон, П ’єр А беляр, Д ан те А ліг’єрі, Дж ованні Боккаччо, Ф рансуа Війон, М арко Поло? 3. О пиш іть споруду ром анського стилю , готичного стилю. Назвіть скл адо ві\асти н и будови.

'

* І

4. У чому полягають основні відмінності архітектурних споруд романсь­ кого і готичного стилю: за технікою виконання, зовніш нім виглядом і внутріш нім оздобленням? 5. Чим, на вашу думку, сучасні школи відрізняються від середньовічних? 6. П оясніть, чому для вчених і митців епохи Відродження центром всесвіту стає людина. 7. Мовою освіти тривалий час залишалася латина. Як цей факт впливав на розвиток і пош ирення освіти? 8. Уявіть себе студентом середньовічного університету й вирішіть, які лекції вам потрібно слухати обов’язково. Чому? 9. Намалюйте в зошиті споруду романського стилю, готичного стилю (схематично).

« ге ш п и н е та культурне ж и г їм середньовічної овроїш » 756 — заснування Папської держ ави з центром у Римі

Схизма (церковний розкол) 1054 — поділ церкви на католицьку (Р и м ) і право; славну (К онстантинополь)

Клюнійський рух і реформаторська діяльність Папи Римського Григорія VII: • обрання Папи Римського конклавом кардиналів; • введення обітниці безшлюбності дл я свящ еників (целібат); • скасування світської інвеститури

Хрестові походи — завойовницькі походи європейців на Схід з метою врятуванні Гроба Господнього в Єрусалимі. П ривід — прохання візантійського імператорі Олексія ГКомнина надати допомогу в боротьбі проти ворогів християн —тур ■ сельджуків Мета

Наслідки

Захоплення нових територій на Сході, прагнення церкви посилити вплив ка­ толицизму на Сході, здобуття багатс­ тва; намагання селян отримати землю і особисту свободу

Втрата популярності хрестового руху; погіршення відносин між християнсь­ кою церквою і мусульманством; зни­ щ ення п ам ’ят о к історії та культури Сходу; захоплення і зруйнування Константинополя; значні ж ертви серед населення; ознайомлення європейців із н о ви м и сільськогосподарським и к у л ь ту р ам ^ ,р ем есл ам и , позитивні зміни в побуті

Хрестові походи Перш ий - 1096 1099 Другий —1147-1149 Третій -1189-1192 Четвертий - 1202-1204 П’ятий —1217-1221 Ш о ст и й - 1 2 2 8 1229 Сьомий —1248 1254 Восьмий - 1270

124

Свят а Соф ія т а Блакит на мечет ь у Ст амбулі. Сучасне фото

виникнення держав хрестоносців Ф рідріх І Барбаросса, Річард Левове Серце, Ф іліпп II А в г у с т ' взяття хрестоносцями Константинополя

і

; І ,

Перші чернечі ордени

Ж горущ і ордени

Рицарсько-чернечі

530- бенедиктинці

1208 - ф ранцисканці

1113 — госпітальєри (іоан­ ніти), «Орден вершників шпиталю св. Іоанна Єрусалимського»

1098 — цистеріанці

1216 - домініканці

1118 1119 - ,'амплісри, «Таємне рицарство Христове і храму Соломона»

з XI ст. в ісламських країнах — дервіші

1190 — Тевтонський (Нім ецький) орден, «Орден дому св. Марії в Єрусалимі»

.

Середньовічна культура Західної Європи Галузь культ ури

Досягнення

Освіта

ш коли при церквах і м онастирях, університети (Б о ­ лонський, Сорбонна, Оксфорд, Кембридж); «Сім віль­ н их мистецтв» — тривіум , квадривіум ; ф акультети юридичні, медичні, богословські; схоластика ваганти — мандрівні студенти

Наука

поява дослідного знання; Р. Бекон; алхімія географія, подорож М арко Поло

Література

хроніки, героїчний епос — «Пісня про Роланда», «Піс­ н я про Н ібелунгів», «П існя про мого Сіда», «Поема про Беовульфа» Данте А ліґ’єрі, Ф рансуа Війон, Дж ефрі Чосер

Рицарська к у л ь т у р

рицарські романи — «Трістан та Ізольда», романи про короля Артура та ін. трубадури, трувери, мінезингери — поети-рицарі

Міська культура

м іська література — байки, фабліо, тваринний епос, алегоричний епос, драматичні жанри; жонглери

Архітектура

романський стиль — Х -Х И ст.: базиліки - товсті сті­ ни, приземкуваті споруди, маленькі вікна, напівкругла арка готичний стиль — X II- XV ст. «Б іб лія в камені» — стрільчаста арка, високі ажурні вежі, вітражі

Мистецтво

книж кова мініатюра фрески, рельєфи, скульптури, вітражі

Ранній гуманізм Відродження

Італія: Данте Аліґ’єрі, Франч«-сі.о Петрарка, Д жованні Боккаччо, Л еонардо да Вінчі

У цьому розділі ви дізнаєтеся про: • о сн о в н і п о д ії істо р ії д е р ж а в Є в р о п и й а р а б с ь к о г о с в іт у ( С т о л іт н ю в ій н у А н гл ії й Ф р а н ц ії, п р а в л ін н я К ап етін гів і ІТ л ан таген етів, у т в о р е н н я С в я щ е н н о ї Р и м с ь к о ї ім п ерії, А р аб с ьк о ї о х ал іф ату , д е р ж а в С к а н д и н а в ії, Іс п а н с ь к о г о к о р о л ів ств а); • п о я в у о р г а н ів с т а н о в о г о п р е д с т а в ­ ництва, риси правової си стем и й судо­ чи н ства; • з а в о й о в н и ц ь к і п о х о д и т а їх н і н асл ід ки ; • зн а ч е н н я п о н я ть і терм ін ів; станова монархія, парламент, Генеральні штати, халіфат, Реконкіста, *наступ на схід-, іслам, руни, оомен, Денло, «нове иворянство».

ЄВРО П А ВІЗАНТІЯ АРАБСЬКИЙ СВІТ

ЄВРОПА

в другій

половині VI ст. ВІЗАНТІЯ

за Ю СТИНІАНА

§ 10. Візантійська імперія .

Згадайте, яка подія відбулася в Римській імперії в 395 р. 1. Народження ВІзантП

Упродовж 324-330 рр. Константан І Великий збудував на Сході нову столицю Римської імперії. Н а високих пагорбах європейського берега Босфору, де колись була розташ ована давньогрецька колонія Візантій, із вражаючою ш видкістю ви­ росло велике місто, укріплене з суші та м оря неприступними ст��нами. Спочатку воно мало горду назву Н овий Рим, а пізніше на честь свого засновника стало Кон­ стантинополем. М істо прикраш али розкіш ні палаци й храми, акведуки й широкі вулиці з багатими будинками знаті. Древній В ізантій дав н азву С хідній Р и м ській ім перії — Візантія, хоча самі візантійці нази вали себе рим лянам и, по-грецьки — ромеями, а свою імперію — Ромейською. Рання Візантія по праву вважалася країною міст. У цей час в імперії налічувало­ ся понад тисяча міст. Тоді я к у Західній Європі міста занепадали, у Візантійській імперії вони продовжували розвиватися й ставали центрами ремесел і торгівлі. Ви­ роби візантійських майстрів залиш алися взірцем для ремісників багатьох країн. Наявність зручних гаваней і панування над протоками сприяли розвитку мо­ реплавства й торгівлі. Упродовж раннього С ередньовіччя Візантійська імперія залишалася великою морською державою. 2 . Правління Юстиніана І

Найвищого розквіту в ранній період своєї історії Візантія досягла за правління імператора Ю стиніана І (5 2 7 -5 6 5 ), який народився в сім’ї бідного македонського селянина. У ж итті Ю стиніана велике значення мав його дядько по матері Юстин, малоосвічений селянин, який пройшов шлях від простого солдата до імператора. Завдяки дядькові Ю стиніан підлітком потрапив до Константинополя, отримав добру освіту, а в 45-річному віці став імператором. Ю стиніан був невисокого зросту, білолиций, приєм ної зовніш ності. У його характері поєдн ували ся найсуперечливіш і риси: прям ота й доброта межували з підступністю й обманом, щ едрість — із жадібністю , ріш учість — із боягузтвом. Юстиніан, наприклад, був байдужим до розкоші, але витрачав чималі кошти для розбудови та оздоблення Константинополя. Багата архітектура столиці та пишність імператорських прийомів враж ала варварських правителів і послів. Але коли в середині VI ст. стався землетрус, Ю стиніан скасував святкові обіди при дворі, а заощаджені гроші віддав на допомогу постраждалим. Із початку свого правління Ю стиніан плекав мрію відродити Римську імперію. Цьому він присвятив усю свою діяльність. За рідкісну працездатність Юстиніана прозвали «імператором, як и й ніколи не спить». Вірною помічницею йому була дружина Теодора. Вона походила з простої родини, у молодості працювала цирко­ вою акторкою. Врода й надзвичайна привабливість дівчини спонукали Юстиніана наперекір багатьом недоброзичливцям одруж итися з нею. Ц я жінка непохитної

129

дипломатичне листування. Ю стиніан намагався збільш ити багатство держави, тому активно підтримував ремесло й торгівлю . Так, за його правління візантійці налагодили власне вироб­ ництво шовку, продаж якого приносив чималі прибутки. Імператор також прагнув зміцнити систему управління. Б удь-яка людина, навіть незнатного походження, проте справжній фахівець, могла отримати високу державну посаду. У 528 р. Ю стиніан сф орм ував комісію з видатних ю ристів дл я перегляду та систематизації всього римського права. Вони систематизували закони римських імператорів II — початку VI ст. (від Адріана до Ю стиніана). Цей збірник отримав назву «Кодекс Юстиніана». Він став основою багатотомного зібрання, яке у XII ст, під назвою «Звід цивільного права» пош ирилося в Західній Європі. Д л я влади Ю стиніана критичним був початок 532 р., коли в Константинополі спалахнуло велике повстання «Ніка!» (грец. — «П еремагай!»). Саме з таким гас і В И В Ч А Є М О

У

Д Ж Е Р Е Л А

V I ст. Із праці П рок оп ія К еса р ій сь к о го «В ійн а з п ерсам и » Ім п е р а то р Ю с ти н іа н і н а б л и ж е н і д о н ьо го р а д и л и с я , я к кр ащ е в чи н и ти : з а л и ш и т и ся т у т чи в текти н а ко р а б л я х . Н е м а л о б у л о м о в л е н о на к о р и с ть я к п ерш ої, т а к і др у го ї д ум ки . І о с ь ім п е р а т р и ц я Т е о д о р а с к а з а л а т аке: « З а р а з, я гадаю , не н а часі р о зм ір ­ к о в у в а ти , ч и гід н о ж ін ц і п р о я в л я т и с т ій к іс т ь п е р е д ч о л о в ік а м и й в и с т у п а т и п ер ед р о зг у б л е н и м и з ю н а ч и м зап алом ... М ен і в и д а єт ь с я , щ о втеча... є н егід н и м вчи н ком . Т ом у, х то з ’я в и в с я н а с в іт, не м о ж н а не п о м ер ти , од н ак том у, х то к о л и с ь в о л о д а р ю ­ вав, б у ти в тік а ч е м ганебно. Я н е х о чу п о зб у т и с я ц іє ї б а гр я н и ц і і д о ж и т и д о т о го д н я, к о л и піддані н е н а зв у т ь м ен е с в о єю вол о д ар ко ю ! Я к щ о т и б а ж а єш п о р я т у в а т и себе в течею , ім п е р а то р е , т о ц е не в а ж к о . У н ас б а га т о г р о ш е й , і м о р е п о р у ч , і к о р а б л і є. О дн ак д и в и ся , щ об тобі, врятувавш и сь, не д о в е л о ся п отім в и б р ати см ерть, а н іж та ки й п орятунок . М ені ж п о д о б а єтьс я д а в н я п р и казк а, щ о ц ар с ька вл ад а — ч у д о в и й саван». Т ак с казал а ім п ератри ц я Т еодора. Її сл о ва н а д и х н у л и п р и су тн іх і... в о н и зн о в у п очали м ір к у в а т и н ад ти м , я к їм в а р то б о р о н и ти ся ,.. Я кі аргум ент и знайш ла Теодора, щ об переконат и імперат ора і придворних продовж уват и борот ьбу?

7

— -ІЛ -А

БАГРЯНИ ЦЯ довгий верхн ій о д я г із д о р о г о ї тканини багряного к ол ьору, щ о його колись носили м онархи.

13О

Урочистий вихід Ю ст иніана. Імперат ор несе чаш у для богослуж іння. М озаїка з церкви СанВітале в Равенні. VI ст.

— *

*

- ууІ / О

-

Т

випугтили на свободу в’язнів. Перемога схилялася на оік повсіалил. з відчаї готувався до втечі зі столиці. Т ільки завдяки рішучості Теодори, яка змогла переконати чоловіка вж ити необхідних заходів, удалося придуш ити повстання. Позбувшись грізної внутріш ньої небезпеки, Ю стиніан приступив до реалізації своєї заповітної мрії - відновлення імперії на Заході. Йому вдалося відвоювати колишні римські володіння від вандалів, остготів, вестготів, і територія Візантії збільшилася майже вдвічі. _ . Непосильні податки, які збиралися дл я ведення воєн, привели візантійців до повного зубож іння, тож після смерті Ю стиніана народ зітхнув із полегшенням. Постраждало населення й від жахливої епідемії чуми 541-542 рр., яку в н а р о г про­ звали «юстиніановою». Вона забрала майже половину населення Візантіі. Могут­ ність держави, досягнута за правління Ю стиніана, була нетривкою, а відновлення кордонів Римської імперії виявилося штучним. 3.

Візантія в УІІ-ХІ ст. Іконоббрство

На рубежі У І-У 1 І ст. Візантія ш видко втратила частину своїх володінь як на Заході, так і на Сході. На середину V II ст. територія Візантії скоротилася вдвічі порівняно з епохою Юстиніана. Тепер вона дедалі більше набувала вигляду середньовічної держави. Замість римського титулу «імператор*, починає вживатися грецький - «василевс». Офіційною держ авною мовою стала грецька. Зм енш илася кількість міст, у всіх сферах життєдіяльності країни спостерігався занепад. П евна стаб ілізац ія візан тій ської держ ави відбулася за п равлін н я перш их василевсів Ісаврійської династії. Її засновник Л ев III Ісавр урятував імперію від натиску арабів, які в 717 р. в зяли в облогу К онстантинополь. А рабський ф лот з 1800 бойових кораблів увійш ов у Босфор. Завдяки невтомній енергії Лева III та мужності захисників міста напад арабів було відбито, а їхній флот спалено «грець­ ким вогнем». У VII ст. серед візантійського духовенства почало ш иритися вчення, прихиль­ ники якого виступала проти ш анування ікон і святих мощей. Це вчення відкрито підтримав Л ев III. У 726 р. він указом звелів повсю дно зам інити розп ’яття на звичайний хрест, згодом наказав забілити образи всіх святих, передусім Діви Марії. Так у Візантії розгорівся тривалий конф лікт, відомий як іконоббрство. Н айвірогідніш е, ви ступ ім п ератора проти ш ан у­ вання свящ ен н и х зоб раж ень був п о в’я зан и й із зб а ­ гачення^ монастирів. Атже, незваж аю чи на глибоку повагу візантійців до ченців та свящ еннослуж ителів, кричуща розкіш монастирів викликала невдоволення в суспільстві, а ікони символізували це багатство. Урочистий вихід Теодори. М озаїка з церкви Сан-В іт але в Равенні. VI ст. • Я к і с и м в о л и ім п е р а т о р с ьк о ї в л а д и м ає Т еодора?

5*

Уперше візантійці використали -«грецький вогонь* у 70-х рр. VII ст. І метальна запалювальна суміш, яку виготовляли з нафти, смоли, селітри та сі| її винайшов візантійський учений Каллінік. За допомогою спеціальних і суміш викидали на ворожі судна або облогові механізми, перетворюючи ї попіл. Урятуватися не можна було навіть уплав, бо суміш горіла й на воді. Г зброя неодноразово приносила візантійцям перемогу. Секрет її виготовле; суворо оберігався.

«Грецький вогонь». Мініатюра. XIII ст. * Поміркуйте, чи узгоджені два зображення винаходу: словесне й живописне.

Протистояння між іконоборцями та іконошанувальниками тривало понад 100 років і охопило всі верстви населення. Воно супроводжувалося нищенням ікон, катуваннями, стратами, вигнаннями іконошанувальників, а головне - конфіскацією церковних і монастирських угідь. Нарешті у 843 р. іконошанувальники одержали перемогу. Культ ікон було відновлено, а іконоборців відлучено від церкви. Однак ця внутрішня боротьба спричинила послаблення Візантії. Вагомі зрушення в житті Візантійської імперії спостерігаються в період пануван­ ня Македонської династії (середина IX —середина XI ст.), який часто називають «золотим віком» візантійської державності. У цей час формується розкішний етикет візантійського двору та строгий церемоніал прийої^іноземних послів. Виняткова роль у зміцненні міжнародного становища Візантійської держави на­ лежить імператорові Василієві II (976 1025). Упродовж тривалого часу він вів війну - V ---------------V--------- У -У

______ ____ Т У --------- V---------------

В И В Ч А Є М О Д Ж Е Р Е Л А X ст. Розповідь Л іутпранда, посла італійського короля Беренгара, про придворний церемоніал у палаці.василевса У К он стантинополі до імператорського палацу б езпосередньо при лягає зала д и во­ ви ж н ої п иш ноти і краси, я к у греки н ази вали М агнавра, або З о л о т а палата... Перед ім ператорським трон ом стояло д ерево з позолоченого зал іза і на його гілках сиділи н айрізном анітніш і птахи, теж із позолоченого заліза, і кож ен птах щ ось виспівував. Сам трон було сконструйовано так, що він то видавався низьким, то здіймався високо вгору. З обох боків трон стерегли велетенські леви я позолоченого металу чи дерева, щ о били хвостами по п ідлозі й ревіли, р о ззявл яю чи пащі й воруш ачи язиками... У тій залі д в а євн ухи п ідвели мене д о імператора. К оли я ввійш ов, леви заревли, а птахи заспівали... К оли я в третє п ростерся перед троном і підвів голову, то побачив імператора, щ о сперш у сидів трохи вищ е від мене, у ж е м айж е під самою стелею зали і вбраного в інш і ш ати. Я к вони це зробили, я не знаю,.. 1. Що вразило італійського посла понад усе під час імператорського прийому? 2. Що підтверджує високий рівень розвитку техніки? 3. Для чого влаштовувався такий пишний церемоніал?4. Як посол мав вітати імператора? Чому?

132

'

І Л

Ґ\

*-

-

_Л—Л . І _

^

зо о л гар ам и . в и р іш а л ь н у Ііс р е м ін у ПЛД ПИМИ иа^илспи

отримав у 1014 р. Візантійці оточили армію болгарсько­ го царя. Значна частина болгарського війська загинула, а ще більша — потрапила в полон. Василій II наказав осліпити майже 14 тис. полонених. Тільки кожному со­ тому було залишено одне око. Ці поодинокі поводирі мали провести своїх незрячих товаришів до болгарсько­ го царя. За цей бузувірський вчинок Василій II отримав прізвисько Болгаробоець. З у си ллям и В асилія II до В ізантії було п овер­ нуто увесь Балканський півострів, частину Сирії, Месопотамії, Малої Азії і Закавказзя. За його правління Візантія знову стала могутньою державою в Східному Чудотворна ікона Божої Середземномор’ї. М атері *Нікопея » — покровителька Із середини IX ст. починається піднесення візантій­ Константинополя ських міст, що сприяло розвитку ремесел. Центром ви­ готовлення предметів розкоші, головним посередником у торгівлі між Азією та Європою був Константинополь. Могутні стіни, розкішні палаци, церкви й монастирі, арки та статуї, повна кораблів гавань «Золотий Ріг», різномовний строкатий натовп —усе це надавало Константинополю особливої привабливості, передусім для іноземних гостей із багатьох країн середньовічного світу. А вже поруч із палацами знатних осіб на вузеньких, позбавлених сонця ву­ личках, із непрохідною багнюкою чи їдкою курявою, тулилися халупки бідняків. Ніде не було так багато шовку й золота, воїнів і священиків, вельмож і сановників, як у візантійській столиці, але ж ніде не було й такої кількості злидарів, калік і злодіїв. 4.

Візантія у Х ІІ- Х У ст.

Зовнішньополітичні невдачі посилили внутрішні смути у Візантійській імперії. У ході боротьби за владу перемогла військова аристократія, яка звела на трон Олексія І Комнина №081-1118). Він став засновником династії Комнинів, яка ке­ рувала державою до 1185 р. Правління Комнинів було блискучим періодом в історії Візантії.

На відміну пд правителів Західної Європи у візантійському імператорові його піддані вбачали володаря з необмеженою владою, священну особу. Ці уяв­ лення підтримувалися досить складним церемоніалом. Перед появою василевса треба було впасти долілиць, у його присутності не дозволялося сидіти. У 1096 р. ватажки хрестоносців не тільки відмовилися виконувати ці вимоги, але один із них, граф Роберт Паризький, на очах у всіхусівся на трон Олексія Комнина Коли його попросили встати, роз’яснивши, що піддані не можуть сидіти поруч із василевсом, а тим більше —на його троні, Роберт відповів: «Що за дикунство! Один сидить, коли довкола нього стоїть стільки славних воїнів*. 133

Олексій І Комнин зумів вивести імперію з тяжкої кризи, перемогти вельмож і небезпечних зовнішніх ворогів. Для боротьби з Олексій Комнин звернувся до європейських правителів із листом по допомогу, стало приводом для початку Першого хрестового походу. Василевс добився ватажків хрестоносців васальної присяги за ті землі, які вони здобудуть, і передачі частини з них Візантії. На початку XIII ст. у Візантії посилилася династична боротьба. Це стало дом до втручання в її внутрішні справи рицарів під час Четвертого хрестового У квітні 1204 р. хрестоносці ввірвалися в Константинополь і спустошили його.

V В И В Ч А Є М О

Д Ж Е Р Е Л А

XIII ст. Із хроніки Ж оф ф р уа д е Віллардуена <Завоювання К онстантинополя► У цю ніч.,, хтось підпалив квартал, що відділяв нас від греків, І місто почало страш ен­ но горіти: і горіло всю цю ніч аж д о вечора наступного дня. Це була тр етя п ож еж а в К онстантинополі з часів при буття ф ранків, і при цьому згоріло б удинків більш е, як їх бул о на то й час у трьох найбільш их м істах Ф ранції. ...Інші (крім тих, які були зайняті захопленням п алаців) розбрелися містом і збирали здобич; ц ієї здобичі було так багато, щ о ніхто не міг ви зн ачи ти кількість знайденого золота, срібла, глеків, кош товностей, оксам иту, ш овкової ткан и н и , хутра та інш их речей... К ож ен о б и р ав для себе будинок, як и й тіл ьки бажав, і таки х б у д и н к ів в и с т а ч а л о всім.

тю рб

Ан

( з т урец. — тканина з кропиви) — головний убір у вигляді полотнища, яким обгортають голову. М А Н У С К РЙ П Т ( з лат ин, та п и з — *рука* і зсгіЬеге — «пиш у*) — рукопис на папірусі, пергаменті, папері, написаний від початку до кінця однією людиною. Р обота над створенням манускриптів тривала 134 роками.

Захоплення Константинополя хрестоносцями в 1204 р. • Ч и узгодж ую ться дії ри ц арів з метою хрестових походів?

Візантійська імперія на деякий час припинила своє існування. На її території утворилася Латинська імперія хрестоносців із центром у Константинополі, а також кілька візантійських державок, найсильнішою серед яких була Н ікейська імперія. У 1261 р. нікейському імператорові М ихаїлові V III Палеологу пощастило повернути Константинополь і відновити Візантійську імперію. Але вона вже ніколи не піднімалася до вер­ шин колишньої слави та могутності. Тим часом дедалі сильнішим ставав натиск турків. Візантійці почали пошуки союзників. Частина знаті шукала союзу та допомоги на Заході. За це вона була

навіть прийняттям католицтва. Інша частина була пере­ конана в релігійній віротерпимості і вважала, що ліпше вже терпіти тю рбан султана, аніж шапку кардинала. У 1453 р. молодий та енергійний турецький султан Мегмед II Завойовник зібрав величезне військо й висту­ пив проти Константинополя. Місто було взято в облогу, але воно героїчно боронилося. І ось 29 травня 1453 р. турки штурмом взяли візантійську столицю. Більшість захисників Константинополя загинула. Турки вчинили в місті жахливий погром. Того ж дня Мегмед II проголосив Константинополь султанською столицею і цим змусив вояків припинити розбій. У вогні пожеж загинули дивовиж ні пам’ятки мистецтва й цінні манускрипти. Храм Святої Софії було збережено, але перетворено на головну султанську ме­ четь. Константинополь було перейменовано на Істамбул (Стамбул), який став столицею Османської імперії, 5.

Султан М егмед II. М ініат ю ра. X V ст.

Візантійське суспільство, дер ж авн е управління

За своїм складом візантійське суспільство було надзвичайно строкатим: аристо­ крати, чиновники, інтелігенція, духовенство, купецтво, ремісники, селяни і раби. Аристократи виконували певні суспільні обов’язки в поєднанні з приємним відпочинком. Розумовою працею займ алися служ бовці держ авних і церковних установ, тобто чиновництво. Середнє й вище чиновництво жило не так з державної платні, як за рахунок хабарів і крадіжок. Вищі й середні чиновники отримували від василевсів дарунки та різні привілеї. Викладачі, студенти, науковці, цілителі, астрологи тощо становили меншість. Головним джереяом існування духовенства були прибутки з церковних земель, майстерень і крамниіЬ», а також пожертви та плата мирян за культові послуги. Кож­ не село подвірно виплачувало спеціальний податок грошима, зерном, борошном, худобою, вином і домашньою птицею. Візантійське купецтво багатіло завдяки посередницькій торгівлі. Центрами обміну були ярмарки, що влаш товувалися у святкові дні в містах, великих селах і біля стін найбільш их монастирів. Тут можна було придбати найрізноманітніші товари. О со бл и во сл ав и л и ся ярм арки, що відбувалися в К онстантинополі, Фессалоніці, Трапезунді та інших містах. Сюди з’їж дж алися купці з Русі, Італії, Іспанії, Єгипту. О сновну масу продукції, що надходила на ринок, виготовляли ремісники. У кожного з них була невелика майстерня, у якій працював сам господар-майстер і двоє-троє помічників. Така реміснича майстерня одночасно була й крамницею. Торгівці й ремісники об’єднувалися в корпорації. Належність до корпорації була не повинністю, а привілеєм. Ремеслом можна було займатися і поза корпорацією. Але тоді ремісники перебували в дуже важких умовах: із них збиралося підвищене мито, вони не мали права продавати свої вироби доти, поки не будуть продані то­ вари корпорацій.

135

В імперії на розвиток ремесел і торгівлі впливали загальна зневага й негативи* стаалення, що культивувалися в середовищі знаті щодо цих видів діяльносте Імператор Теофіл (829-846) дуже розгнівався, коли довідався, що його дружина е власницею вантажного корабля, має прибутки від торгівлі і покриває ганьбою василевса як «жалюгідного торгаша». І корабель було спалено разом із товарами.

Основними годувальниками суспільства були селяни. Вони ж или в селах неве­ ликими общинами, де всі мали рівні права й виплачували податки за користування землею та виконували різноманітні повинності на користь держави. У Візантії були також раби, якими ставали переможені іноземці. Верховна влада у Візантійській імперії належала василевсові, який був оточений почестями й розкошами. Проте утриматися на троні у Візантії було нелегко: біль­ шість імператорів втратила владу через змови та заколоти. Якщо змовники перема­ гали, то їх не судили. За 1122 роки існування імперії в ній змінилося 90 василевсів* тобто тривалість правління кожного з них у середньому становила 12-13 років. Іноді імператор скликав сенат (синкліт), який складався з вищих світських і духовних сановників. Ч ленів синкліту було тисячі, але збиралися тільки найго­ ловніші, які ж или в столиці. Для виконання військових або цивільних обов’язків імператор призначав довіре­ ного йому чиновника, якому присвоював почесний титул. Кожному носієві титулу, крім зарплатні, надавалася руга — певна щ орічна сума грош ей і парадний одяг. Титули не успадковувалися. Ц ен тральний апарат уп р авл ін н я у Візантії складався з кількох відом ствлогофесій, або секретів. С еред них найголовніш ими були ф інансове відомство, відомство пошти та зовніш ніх зв ’язків і відомство управління військом. Н а чолі

Державне управління у Візантії Д

сенат (синкліт)

і м п е р а т о р

центральний апарат управління

Д

імператорська канцелярія (секретарі)

і д о м с т в а

фінансове

пошти та зовнішніх зв’язків

управління військои

136 Є В Р О П А . ВІЗАНТВ

АРАБСЬКИЙСІП

кожної логофесії (секрету) знаходився логофет, якии мав у своєму підпорядкуванні багато підлеглих. В імператорській канцелярії невтомно трудилися секретарі. Міське управління Константинополя очолював сановник, який називався еп&рх Працю сановників і чиновників оплачували за рахунок податків. Із V II ст. всю територію Візантійської імперії було поділено на військові окру­ ги - фемг V них поселили воїнів, які отримали ділянки землі за службу у війську. У мирний час вони обробляли землю, а на випадок війни вирушали в похід зі своєю зброєю та кіньми. Ф емами управляли воєначальники фемних військ — стратиги, згодом цивільна влада у фемах була передана преторам (суддям). Візантійський держ авний апарат страждав від багатьох хвороб, притаманних бюрократів і перш за все — від корупції й хабарництва. 6.

Візантійська культура

За багатовіковий період свого існування візантійці створили яскраву й різно­ манітну культуру, яка стала своєрідним містком між Античністю та Середньовіч­ чям. Цьому сприяла система освіти в країні. Діти починали вчитися в 6-9-літньом у віці. Упродовж двох-трьох років вони навчалися читати за церковними книгами, передусім за Святим Письмом, а також

Ж И Т ІЯ , Ж И Т ІЙ Н А Л ІТ Е Р А Т У Р А -

розповіді про духовних і світських осіб, канонізованих християнською церквою

У скрипт орії Константинополя. М ініат юра. X II ст.

ознайомлювалися з азами лічби та грецької граматики. Школи були як державними, так і приватними. Д іти продовжували навчання в середніх школах, переважно в Константинополі. Із вищих шкіл найвідомішою була Магнаврська, відкрита в IX ст. зусиллями видатного вченого Лева Математика. Її так назвали, бо вона знаходилася в залі Магнавра в імператорському палаці. Однак Магнаврська школа проіснувала всього кілька років. Тож університету як такого у Візантії більше не було. До будь-якої освіти, знання і науки візантійці ставилися з надзвичайною пова­ гою, хоча й сприймали науку дещо інакше, ніж сучасники. Усі науки об’єднувалися під загальною назвою філософія. Сюди зараховували богослов’я, математику, при­ родознавство, етику, п олітику, правознавство, граматику, риторику, логіку, астрономію, музику. Р о зв и т о к п р и р о д н и ч и х н ау к, а так о ж м атем ати к и й астрон ом ії, був підпорядкований потребам практичного життя: ремесла, мореплавства, торгівлі, 13

Х рам Свят ої С оф ії в Ст амбулі - ш едевр мист ецтва Візант ії

Інтер'єр х р а м у з ісламськими символами

військової справи, сільського господарства. Значних успіхів досягли візантійці і в галузі медицини. Потреби медицини, а також ремісничого виробництва стимулю­ вали розвиток хімії, про успіхи якої свідчило, зокрема, винайдення візантійцями «грецького вогню». У Візантії з усіх наук найбільшого розквіту досягла історія. Найвизначнішим візантійським істориком вваж ається Прокопій Кесарійський, який жив у VI ст. і був учасником багатьох воєн і походів у період правління імператора Юстиніана. Він прославляв імператора, його перемоги у війнах і масштабне будівництво. Але у віднайденій пізніше праці «Таємна історія» Прокопій викривав жахливі вчинки Юстиніана, його дружини Теодори та найближчого оточення. У X I—XII ст. до видатних візантійських істориків н ^ е ж а л и Михаїл Пселл, Анна Комнин а, Нікіта Хоніят та ін. \ У візантійській літературі були поширені світські жанри, що продовжували тра­ диції античної культурної спадщ ини, і церковні, що спиралися на християнське вчення. Найпопулярнішим жанром церковної літератури були «житія святих». Для цих творів характерний детальний опис різних фактів із життя святих і мучеників, а також побуту середньовічної Візантії. Н айзначніш ою архітектурною пам ’яткою Візантії став храм С вятої Софії (Премудрості Божої) в Константинополі. Йої'о споруджували протягом 532-537 рр. за наказом імператора Юстиніана. Будівельними роботами керували два видатні архітектори — Ісидор із Мілета та Анфіімій із Трал. Храм увінчує величезний купол діаметром понад ЗО м. Сорок вікон, прорізаних в основі купола і в стінах, напо­ внюють храм Святої Софії світлом. Усередині він вражає незвичайною пишністю й багатством. Храм оздоблений найкращими сортами мармуру, сріблом, золотом, слоновою кісткою, кош товним камінням. Сучасникам, враженим красою храму Святої Софії, здавалося, ніби цей «дивний витвір.., збудований не на камінні, а спущений на золотому ланцюгові з висоти небес». Велике визнання здобув візантійський живопис, передусім фресками, мозаїками та іконами. Ф рески (р о зп и си на стінах) та м озаїки (зображ ення, викладені із 138 різнокольорових кам інців чи скл а) здебільш ого прикраш али церковні храми.

іаНТ

І К О Н И — живописне зоораження на дерен м н и л д о ш л л а л и м о л р т і а , та інших святих можна було побачити не лиш е в церквах і монастирях, але й в оселях візантійців.

кя ~ к Ш г т

Ю сти н іан (5 2 7 -5 6 5 ), васи л евс, си н к л іт, «К од екс Ю стиніана», іконоборство, фреска, мозаїка, ікона, стратиг.

1. Покаж іть на карті, які території входили до складу Візантійської імперії. 2. Скільки часу існувала Візантійська імперія? 3. Щ о об’єднує дати 1204 р. і 1453 р.? 4. Коли Київська Русь підтримувала активні дипломатичні відносини З Візантійською імперією? Хто тоді був князем? 5. Встановіть відповідність між особою та подією, із нею пов'язаною: 1. Ромеї

А) Ю стиніан

2. Кодекс законів

Б ) Прокопій Кесарійський

3. Ісидор та Анфимій

В) Храм Святої Софії

4. Т аємна історія

Г) Самоназва мешканців Візантії

6. Про яку історичну особу йдеться в поданих описах: • походив із бідної селянської родини. Став імператором завдяки своєму дядькові. Імперія за його правління досягла найвищого розквіту. Автор «Кодексу законів». За його правління було споруджено храм Святої Софії; > • її батькк ходив за звірями в цирку. Вона була рідкісною красунею та дуже розумною, енергійною, ризикованою жінкою. С гала дружиною імператора і його співправителькою. 7. Охарактеризуйте Ю стиніана як імператора і людину. Які риси вам імпонують, а які — ні? Чому? 8. Роздивіться ілюстрації, на яки х зображено храм Святої Софії. Чи однаково багатим є зовнішній вш ляд і внутрішнє убранство храму?

£

9. Знайдіть зайве слово в наведених рядках: • Юстиніан, «Ніка», храм Святої Софії, іконоборці, «Кодекс», «Таємна історія»; • фреска, мозаїка, акварель, ікона; • 1453 р„ 1204 р., 1240 р. 10. Напишіть невеликий твір на тему (за вибором): • «Посли на прийомі у візантійського імператора»; • «Екскурсія по Константинополю»; • «Вимоги учасників повстання «Ніка» до Юстиніана». 13

АРАБСЬКІ ЗАВОЮВАННЯ

в VII — IX ст. УТВОРЕННЯ

ХАЛІФАТУ

д ті. лраоськии халіфат 1.

Установіть відповідність між поняттями та поясненнями.

1. Схизма

а) церковний розкол;

2. Ін квізиція

б) церем онія введення васала у володіння ф еодом;

3. Х рестові походи

в) су��овий і каральн и й орган католицької церкви, створений дл я боротьби з єрессю, переслідування противників папської влади тощо;

4. Інвеститура

г) походи рицарів для захисту хри сти янс­ тва й відвою вання Гробу Господнього.

2. З а картою визначіть природні та кліматичні умови Аравійського півострова. Які моря омивають півострів? 3. Я к вплинули на заняття населення природні умови? 4. Знайдіть на карті міста М екку та Медину. 1.

Аравійський півострів і його населення

Великий півострів А равія, площ а якого становить 3 млн кв. км, із давніхдавен був заселений арабами. О сновна територія Аравії склада' гься з пустель, напівпустель і сухих степів. Т ож тільки невеликі ділянки зем лі придатні для обробітку. Природні умови зумовили поділ Аравії на кілька областей, а її населен­ ня - на осілих землеробів і кочовиків-скотарів. Найрозвиненішою була південно-західна область - Ємен (щаслива Аравія). Тут ще в І тис. до н. е. у р о б л я л и землю, будували міста, вирощ ували ячмінь, вино­ град, фруктові деревії, фінікові пальми. Ємен славився також виробництвом зброї, обробкою ш кіри, видобуванням золота. Він був посередником у торгівлі країн Середземномор’я з Індією та Ефіопією. Значну територію в центрі Аравійського півострова займало слабо зрошене плоскогір’я Неджд. Тут прожи­ вали кочовики-скотарі, яких називали бедуїнами (степо­ виками). Вони'випасали в стецах стада верблюдів, отари овець і кіз. Уздовж Ч ервоного моря простягалася довга смуга півострова Хіджаз (кордон). Зем лероб' твом тут мож ­ на було займатися лиш е в окремих оазах. Через Хіджаз проходив караванний ш лях з Є мена в Сирію. Н а цьо­ му ш ляху ви н и кло кілька міст: М екка, Ясриб, Таїф. Найбільш ою була М екка, населення якої займ алося торгівлею. Багаті жителі міста скуповували чужоземні товари й споряджали каравани, відправляю чи їх двічі на рік у С ирію та Ємен. Т орговий караван нерідко Арабський караван у налічував до 300 верблюдів. М екку. М ініатюра. X III ст.

1 «1

_

_

_

а р п п , па

лгч и л ц г д ш

обмінювали продукти скотарства на вироби міських ремісників і продукти зг леробства. Під час ярм арку в М ецці та її околицях проголош увався мир, зав ронялися сварки та збройні сутички. У середині V ст. М екку завоювало коч( плем ’я курейш итів, як е стало правити р цьому місті. Із курейш итів складал» рада старійшин, а єдиного правителя М екка не мала. 2. ДоІсламськІ вірування арабів

Арабські племена тривалий час залиш алися прихильникам и поганської вір і поклонялися багатьом богам. Д ля них свящ енним и були природні й витесаі кам ’яні брили та стовпи (бетіл і), що вваж али ся місцем прож ивання богів аС самими богами. У південній і південно-західній частині півострова було чим,і] християн та іудеїв. Г оловною араб ськ ою свя ти н ею вв аж ав ся хра' Кааба (з араб. — куб), що знаходився в центрі Мекки Це була кам 'ян а будівля кубічної форми. У північ», стіну храму був вмурований великий Чорний Камінь. П оходж ен н я кам еню загадкове. О дні вважаю ть, що це м етеори т, а інш і п ереконан і, щ о його винесла з підзем них надр вулкан ічн а лава. З а переказом, Чор­ ний К ам інь був передани й ангелом або Адаму, або Аврааму, спільному праотцеві арабів і євреїв. Цьом» _ ___ _ каменеві поклонялося багато осілих і кочових племен, Кааба. Сучасне фото Щ ° б за° х°™ ™ якомога більш е людей відвідувати яр­ марки в Мецці, навколо Кааби були розставлені ідоли всіх (понад 300) плем інних божків. 3. Мухаммед І виникнення Ісламу

\

У У - У І ст. серед н асел ен н я А равії сп о стер ігається п р агн ен н я подолати п лем інну роздроблен ість і створи ти єд и н у арабську держ аву. Воно знайшло своє вираж ення в проповіді поклоніння одному Богу. У різних районах Аравії почали з'являти ся проповідники однієї віри. У Мецці таким проповідником став М ухам м ед, як и й ту т н ароди вся в сім ’ї курейш итів бл и зько 570 р. Й ого бать­ ки займ алися торгівлею, але рано померли. С ироту взяли на виховання родичі. П роте вж е підлітком М ухам м ед сам зарсгбляв на себе як погонич верблюдів. М ож ливо, він ходив із кар аванам и до С и р ії та п л авав на торгови х кораблях Червоним морем. Невдовзі розум ний ю нак привертає увагу Хадіджі, вдови багатого купця, яка доручає йом у вести її торгові справи. Ч ерез п ’ять років, очевидно, переконав­ ш ись у його надійності, Х адіджа пропонує М ухаммедові одруж итися з нею. Ця . п роп ози ц ія була н адзви чай н о вигідною дл я м олодого чоловіка, щ о не мав на | той час необхідних кош тів дл я ведення серйозних справ. Ігнорую чи суспільну : думку, адже ж енихові було 25, а нареченій — 40 років, 595 р. вони одружуються. Відповідно до свого нового статусу, М ухаммед посідає належне місце в торгових 142 колах М екки, веде спокійне, неквапливе життя. ' 1 • О П А ВІЗАМ)

______________________

" ’АБСЬКИЙЩ

і і іушлидил лі і .ч • ч ч- -1 >■ ■ і--------роздумів. Він полюбляв усамітнюватися, молився і при­ тримувався посту, розмірковуючи над сенсом життя. В одну з таких, наповнених роздумами, ночей 610 р. перед Мухаммедом постав архангел Джебраїл (у християн архангел Гавриїл) і повідомив, що Б ог (А ллах) обрав його своїм П ророком (посланцем ). С ум ніваю чись у істинності свого призначення, Мухаммед виріш ив усе ухамме..ремоИще Каабу. розповісти Хадіджі. Мудра ^ іка розвіяла його сумніви Мініатюра.XIVстп. і разом зі своїм двоюрідним братом Варакою першими увірували в боже< гвенн} сутність Мухаммеда. Саме Ва­ рана, нібито, вимовив слова: «Немає Бога, крім Аллаха, і Мухаммед — Пророк його». Тоді Мухаммед отримав нові одкровення, які вразили його до глибини душі. Він повірив у свою пророчу місію. Згодом навколо Мухаммеда почали збиратися прихильники. М ухаммед закликав зректися поганських богів і прийняти повну покору Аллахові. Звідси й походить назва нової релігії — іслам , тобто «покір­ ність». П рийнята в Європі назва м усульм анство походить від арабського слова «муслим», що означає «покірний Богові». Сміливі проповіді М ухаммеда та його заклики прийняти нову віру виклика­ ли невдоволення знаті, яка отрим увала чималі гроші від паломництва в Кааб5. Ситуація була настільки напруженою і небезпечною, що 622 р . Мухаммедові з родиною та одновірцями довелося тікати з М екки в сусіднє торгове місто Ясриб.

М ечеть у Медині

Блакит на мечеть у Стамбулі. Сучасне фото

14 3

Сучасна Кааба розташована в центрі мечеті аль-Харам (Свящ енної) поруч із джерелом Земзем. Це кубічна кам’яна споруда без вікон, заввишки майже 10 м > давші фшки близько 8 м із плоским дахом. Зовнішні стіни Кааби покриті чорною парчею, на якій вишито пророцтва Мухаммеда. Підлога Кааби викладена мар­ муром, жодних меблів у ній немає. У східному кутку стіни вмуровано Чорний Камінь у срібній оправі. З а переказами мусульман, цей камінь є «зіницею А л л 1 ха». Паломники йшли до нього, щоб довідатися про свою долю після смерті. Че рез Чорниі. Камінь грішники бачили пекельні тортури, а праведники —розкішне райське життя.

Ця подія - хВж ра (з араб. — «переселення») - вважається в ісламі початком нової ери, початком мусульманського літочислення. У Ясрибі Мухаммед проповідував дуже успішно. Ж ителі Ясриба вирішили дати своєму місту нову назву — Медина (місто Пророка). Саме тут Мухаммед відкрив --------- V-------- 7 V В И В Ч А Є М О

■ Д Ж Е Р Е Л А

V III ст. Із «Ж и тія п осл анц я Б о ж о г о » арабськ ого письм енника й бого сл о в а ІбнІсхака З е й д , ви руш аю чи в д орогу, о тр и м ав від М у х ам м ед а такі н астан ови : ви м агай від в о ­ рогів, щ об вон и п р и й н я л и ісл ам і, а б о п е р е се л и л и с я д о М ед и н и , — у т а к о м у випадку вони м ати м у ть п р ав о й о б о в ’я з к и п ер еселен ц ів, — аб о з а л и ш и л и с я у с в о їй країні і, у таком у разі, вони, п одібно д о арабів-м усульм ан, б удуть перебувати під владою Аллаха, а ле н е о три м увати м уть частки в здобичі, за в и н ятк о м випадків, я к щ о вони б ратим уть участь у поході. Я к щ о вон и не сх о чу ть п р и й н я т и іслам , то в и м агай від н и х с п л ати ц огол ов н ого п одатку. Я к щ о вон и й на це не зго д ят ьс я , всту п ай (з н и м и ) у бій. 1. Чим відрізнялося економічне становище новонавернених до ісламу від арабівм усульм ан? 2. Я кі способи навернення до ісламу р а д и в заст осуват и М ухам м ед?

М ЕЧ ЕТ Ь ( б і д араб. — місце поклоніння) — релігійна споруда в мусульман, у якій відбуваю ться богослуж іння й виголош ую ться проповіді.

144

Обкладинка свящ енної книги м усульм ан — К орану

І

перший мусульманський храм — мечеть, запровадив порядок мусульманського богослужіння. Згодом він став правителем Медини і почав війну з Меккою. У 630 р. Мухаммед підійшов із військом під стіни Мекки і, не зустрівши опору, вступив у місто переможцем. Він сім разів обійшов Каабу, двічі поклонився і наказав вики­ нути ідолів усіх божків, які прикрашали храм. Із того часу Кааба стала святилищем мусульман. Іслам переміг. Із підкоренням М екки Мухаммед став утверджувати нову віру в усій Аравії. Це поклало початок об’єднанню аравійських міст і кочових племен у єдину державу. Але 632 р. Мухаммед занедужав і пішов із життя. Його могила в Медині, поряд із Каабою, стала другою великою святинею мусульман і місцем паломництва. Невдовзі після смерті Мухаммеда його учні та однодумці по пам’яті записали пророцтва й одкровення свого вчите��я. Ці записи стали основою священної кни­ ги мусульман К орану (від араб, «ал-куран» — читання вголос напам’ять). Він поділяється на окремі частини —сури. Доповненням до Корану є Суна —збірник висловлювань Мухаммеда. Згідно з К ораном, М ухаммед є останнім Пророком з-поміж цілої плеяди Господніх посланців, про яких мовиться в Старому Завіті та Біблії. До Мухамме­ да такими пророками були Адам, Ной, Авраам, Мойсей та Ісус Христос. Послання Мухаммеда містять знання попередників і нові одкровення, а тому, на думку його послідовників, лиш е вони є істинними. Мухаммед не відкидав іудаїзм та християн­ ство, однак стверджував, що прихильники цих релігій так і не зрозуміли глибини да­ ного їм одкровення. Тому він вважав їх «невірними», а мусульман —«правовірними». Обов’язок мусульман — поширювати іслам, мужньо проповідувати його засади й навіть брати участь у джихаді (газаваті) — священній війні з «невірними». Нова релігія Мухаммеда приписувала кожному мусульманинові дотримувати п’яти правил: 1) вірити в єдиного Аллаха; 2) п ’ять разів на день проказувати молитву (намаз), повернувшись обличчям до Мекки; 3) тримати місяць посту (рамадан), під час якого не можна їсти, поки не зайде сонце; 4) творити милостиню і сплачувати спеціальний податок на користь бідних; 5) хоч раз у житті здійснити паломництво в Мекку (хадж ) на батьківщину Пророка. Згідно з Кораном, правовірним не дозволяється їсти свинину, грати в азартні ігри, жінки мають закривати обличчя. - V ------------- V ---------- т“ В И В Ч А Є М О

>

Д Ж Е Р Е Л А

V II ст. І з К ор ан у Н е в т о м у б л а го ч е с тя, щ об вам зв е р та ти свої о б л и ч ч я н а схід і на захід , а б л аго чес­ т и в и й той, х то п о в ір и в у А ллаха, в о с т а н н ій д ен ь, у я н го л ів , у п и сан н я , у п ророків, і давйй м ай н о, н езв а ж а ю ч и н а л ю бов д о б агатства, б л и зь к и м , і си р о там , і б ідн якам , і п одорож н ім , і ж ебракам , і рабам... А к о л и за к ін ч а ть ся м іся ц і заборон и , то б и й те багато б о ж н и ків, де їх знай дете, за х о п ­ л ю й те їх, б е р іть у о бл огу, в л а ш то в у й те за с ід к у п р о ти них у в с як о м у п ри х о ван о м у м ісц ії Я к щ о в о н и н а в ер н у л и с я, і п о м о л и л и с я, і о ч и с ти л и с я, то з в іл ь н іт ь їм дорогу: ад ж е А л л ах всепрощ аю чи й , м и л осерд н и й ! 1. Про я кі правила йдеться в у р и вк у ? 2. Як, згідно з Кораном, потрібно ставити­ ся до іновірців? 3. Чи обов'язково воюват и з невірними? ~

П

Л

Ач

-* —

Л — Л-— і -

-

^

145

4. О о єднан ня а р а б ів і п о ч а т о к м у су л ьм ан сь ки х з ав о ю в ан ь

Зі смертю Мухаммеда постало питання про його наступника. Оскільки, згідноз вченням ісламу, після Мухаммеда не могло бути інших пророків, то новий керівній мусульманської общини й арабської держави отримав титул халіф , що означає «заступник Пророка». Перші халіфи обиралися із соратників і родичів Мухамме­ да. Таких виборних правителів було чотири: Абу Бекр, Омар, Осман та Алі. Вони правили один за одним у період з 632 до 661 р. З-поміж них найпомітніший слід в історії арабів залиш, другий халіф Омар (634 644). Він об’єднав під своєю владою всю Аравію і взявся проводити активну загарбницьку політику за межами півострова. Араби відвоювали від Ірану значну частину його західних земель аж до Закавказзя, а від Візантії Палестину, Сирію, Лівію, Єгипет.

шшшшшшашмякящртшяяяшшшш І;

Купець у

Щ об навести лад у завойованих візантійських областях, Омар приїхав у Палестину в плащі з гру­ бої тканини па звичайному верблюді. До зношеного сідла було причеплено дерев’яне горнятко й міше­ чок з кількома черствими ячмінними коржиками та в’яленими фініками. Суворий халіф наказав припи­ нити гру на музичних інструментах, з якими вийшли зустрічати його місцеві жителі. На арабських воєна­ чальників, які прибули до нього, він подивився суворо і з презирством: на них був коштовний шовковий та парчевий одяг. «Подумайте про те, що вас чекає піеля смерті!» —дорікнув Омар і жбурнув на розкішний одяг зніяковілих воєначальників жменю пилу. пустелі. М ініат юра. X III ст. ^ *—'*

Завоювавши Єгипет, халіф Омар наказав знищити славнозвісну Александрійську бібліотеку. Як свідчить переказ, він сказав: «Усе, що в стародавніх книгах відповідає Корану, у ньому є, а те, що не відповідає, —мусульманам не потрібне». Отже, перші халіфи завершили об’єднання Аравії й заклали основи велетенської імперії — Арабського халіфату. 5. Х ал іф ат за О м ей я д ів І А б б а с и д ів

У другій половині VII ст. внаслідок чвар між прихильниками халіфа Алі, зятя Мухаммеда, та представниками сильного мекканського роду Омейядів в ісламі відбувся розкол. У 661 р. халіф Алі був убитий. Престол захопив виходець із роду Омейядів, намісник Сирії Муавія. Він став засновником нової династії Омейядів. Муавія переніс столицю халіфату з Мекки в Дамаск, головне місто Сирії. Халіфат Омейядів проіснував близько 90 років (661-750). За цей час він суттєво розширив свої володіння. На середину VIII ст. під його владою опинилися землі в Азії, Африці 1 46 та Європі з населенням 70-80 млн чоловік. Омейяди стали набирати на державну

службу переважно арабів. Усе діловодство тепер велося арабською мовою. Омеияди почали карбувати власну монету. Однак вони не зуміли припинити міжплемінні чвари. У 750 р. воєначальник Абул-Аббас позбавив Омейядів трону й заснував нову династію - Аббасидів. Сто­ лицею халіфату стало славетне місто Багдад («Богом даний»). Воно засноване 762 р. за правління халіфа Мансура. Нині це столиця Іраку. Халіфат Аббасидів був особливо сильним у V III-IX ст. Деякі халіфи того періоду були настільки визнач­ ними особистостями, що їхні імена стали легендар­ ними навіть у Західній Європі. Так, халіф Гарун арРашид (786-809) здобув популярність як надзвичайно обдарований правитель, дуже багата людина; він став одним із героїв казок збірки «Тисяча й одна ніч». За правління Аббасидів запроваджується давньосхідний палацовий ритуал. Раніше доступний для спілкування чи не з кожним мусульманином, тепер халіф відділив себе від підданих великим палацом та охороною. Поруч із халіфом знаходився візир — перший міністр і глава судової системи. А рабська золота монета Аббасиди не проводили активної завойовницької динар. VII VIII ст. політики. Тому мир і безпека, що на деякий час устано­ вилися в халіфаті, зумовили його економічний розквіт. Завдяки зрошувальній системі великих успіхів досягло землеробство. Високи­ ми були врожаї рису, бавовни, цукрової тростини. Араби стали приділяти значну увагу садівництву й квітникарству. Із трояндових пелюсток виготовляли особливу речовину для виробництва парфумів. Крім того, араби розводили рідкісні породи коней та овець. \ У халіфаті існувало багато великих міст, у яких зосереджувалися торгівля і ремесла. Повсюди славилися персидські килими, ювелірні прикраси, зброя із знаменитої дамаської криці. У деяких містах халіфату проживали сотні тисяч жителів. Великим і розкішним містом була столиця держави — Багдад. Проте наприкінці IX ст. влада Аббасидів почала занепадати. Вони втрачають деякі території, що раніше входили до складу халіфату: Іспанію, Марокко, Закав­ каззя, Середню Азію, Вірменію, Єгипет. У 945 р. Багдадом заволоділо іранське військо. Із цього часу халіфи були позбавлені світської влади й зберегли за собою лише повноваження вищої духовної особи над усіма мусульманами як намісники Пророка. Так Аббасиди протрималися ще понад три століття. У 1258 р. монголи захопили Багдад і вбили останнього халіфа з династії Аббасидів. Арабська дер­ жава перестала існувати. Однак іслам зберігся та розвинувся на значній території колишнього халіфату. З ’являється поняття «арабський світ». 6.

К у л ь ту р а а р а б с ь к о г о с в іт у

Культуру країн, які входили до складу халіфату, переважно називають араб­ ською. Це не зовсім правильно, бо вона включала також культуру сирійців, єгиптян, іранців, народів Середньої Азії. Однак мовою цієї культури була арабська, а об’єднуючим елементом - іслам. До того ж араби використовували культуру й

147

Сирійська бібліотека. X III ст.

148

К арт а всесвіту А б у Ісхака аль Ф арсі аль Істахрі. 9 5 0 р.

практичні надбання підкорених народів, які часто знаходилися значно вище за лих у господарському й культурному розвитку. На основі цього різнорідного й оригінального сплаву араби створили своєрідну і багату культуру. Найбільш ого розквіту арабська культура досягла у V III—XII ст. У цей час було записано багато текстів доісламської арабської усної поезії. Нова арабська поезія продовжувала зберігати старі традиції: оспівувала військову звитягу, ко­ хання, радість життя. Визначною пам’яткою ірано-арабського епосу є героїчна поема Фірдоусі «Ш ахнаме* («Книга царів»). Головні М УЛЛА прозові жанри: повчальні та "пригодницькі оповідання, (в ід а р а б , ш аиіа — пан, казки. Першою пам’яткою арабської писемності став в о л о д а р ) — в ісламі Коран, написаний римованою прозою. У X III ст. ство­ н и ж ч и й с а н с л у ж и тел я рено першу редакцію знаменитої збірки казок «Тисяча рел ігій н ого кул ьту. Ч а с то й одна ніч». в и ко н у в а в т а к о ж ф у н к ц ії Бурхливо розвивалася й система освіти. Її основу ста­ вчи тел я та суд д і. новили медресе (релігійні навчальні заклади), де можна було здобути середню та вищу освіту. Разом із Кораном і мусульманським богослов’ям тут також вивчалися точні й природничі науки. У великих містах початкову освіту давали приватні вчителі. У селах і дрібних містечках цю функцію виконував місцевий мулла. Араби зробили значний внесок у розвиток науки. Про їхнє ставлення до науки свідчать такі прислів’я: «Чорни­ ло вченого повинно цінуватися подібно до крові мучени­ ка», «Той не помирає, хто віддає життя науці». Місцями концентрації освіти, науки й культури були численні бібліотеки, наповнені різножанровою літературою: від фахової до художньої. У країнах Арабського халіфату Східний орнамент. Середина X IV ст. книги були відносно недорогими,

шшяшшт

А чь/ам бра. «*Левиний д в ір »

М ечеть у Кордові. VIII ст.

Які схож і д етал і ви ко р и с та н і а р х ітек то р ам и обох сп оруд?

При бібліотеках активно трудилися переписувачі Особливо ц ін у вал и ся ті, які м али хи ст пи сати ви шукано. їх називали каліграфи. Тексти наносилися на папірус, пергамент чи папір. Виробництво паперу було запровадж ено у V III ст. М усульмани виробили систему різних почерків, залеж но від думки, яку мав донести текст. С и м во л ічн і написи ви води л и ся т а ­ кож на стінах мечетей, на посуді, зброї тощо. Рівень оволодіння красокК.письма вваж ався п оказн и ком освіченості й духовної досконалості особи. Як святиня й коштовність у мусульманському світі цінувалася руко­ писна книга, прикрашена орнаментом і оригінальними мініатюрами. Араби до сягл и н ай ди вови ж н іш их результатів у математиці, медицині, астрономії, географії Арабські вчені створили алгебру (від араб, аль джабр «поря­ док», «упорядкування») і вдосконалили індійську циф ­ рову систему, запровадивши використання нуля. І хоча сучасні цифри зародилися в Індії, у Європі вони стали відомі через посередництво арабів, тому й називаються арабськими. Вражають також успіхи арабів у галузі медицини та астрономії. Арабські підручники з медицини були досить популярними в країнах Західної Європи. Сві тилом середньовічної медицини вважаю ть Ібн-С іну (бл. 980-1037), уродженця невеликого поселення побли­ зу Бухари. Європейці називали його Авіценною Голов­ на праця Ібн-Сіни «М едичний канон» у латинському

А л ьг ам б р а — ф о р т е ц я -п а л а ц , сп о р у д ж е н а ар аб сь ки м и е м ір а м и в Х І І І - Х І У ст. б іл я Г ран ади . З а й м а є п лощ у 3,5 кв. км. Ч и сл ен н і д в о р и к и , за л и , га л е р еї, п авільй он и , в еж і р о зт аш о в а н і б іля дво х д в о р ів : « д в о р у м ирт» і « л ев и н о го д в о р у » .

Кахли з А іьгамбри. Середина X IV ст.

149

перекладі була настільною книгою л ікарів середньовічної Європи майже до XVI ст. У багатьох містах халіфату існували обсерваторії. У IX ст. в Багдаді було ство­ рено «Дім мудрості», у яком у розмістилися бібліотека та колегія перекладачів. Тут перекладали на арабську мову наукові тексти з філософії, математики, ме­ дицини, астрономії давньогрецьких, іранських та індійських учених. Цікаво, що у XII X III ст. твори античних учених Архімеда, Птоломея, Гіппократа, Платона, Арістотеля європейці відтворювали не з оригіналів, а з арабських перекладів. Тогочасне арабське мистецтво було представлене насамперед архітектурою. Ара­ би зводили монументальні споруди: мечеті, палаци, лазні. Мечеть була головною спорудою міста. Вона складається з двох частин: широкого двору з колодязем для ритуальних дійств і молитовної зали. Д вір оточувався галереями на стовпах або колонах. Із боку, зверненого до Мекки, до двору прилягала простора молитовна зала, розділена декількома рядами колон. У спеціальній ніші в стіні зберігався Ко­ ран. Зовнішній вигляд мечеті доповнював мінарет —висока вежа, з якої мусульман закликали до молитви. Мистецьки довершеним витвором є мечеть у Кордові, що знаходиться на території сучасної Іспанії. У іспанському місті Гранаді зберігся розкіш ний середньовічний палац Альгамбра (з араб. — червоний). Про походження його назви оповідає давня легенда, згідно з якою будівельники зводили палац безперервно, вдень і вночі, розпалюючи величезні вогнища, полум'я від яких відбивалося на його стінах. Він був збудований у Х ІІІ-Х ІУ ст. і є окрасою мусульманської архітектури. Правителі Гранади намага­ лися надати Альгамбрі справжньої східної розкоші, засліпити її блиском увесь світ.

Лтценна з учнями. Мініатюра. XIV ст.

150

Д гкор міхи Двох сестер у Аяь/амбрі. Детачі поеми Ібн Зумрука. ХП І м

Палац оточений зеленню садів, з-поміж яких виблискують струменями фонтани і грають сонячними променями прозорі басейни. Н а території Альгамбри знахо­ диться чимало внутрішніх двориків для відпочинку, а також для гостей і послів. Особливо вражає витонченістю Левиний двір. У його центрі розташований фонтан, оточений 12 мармуровими левами. Згідно з легендою, 12 левів тримали на собі трон царя Соломона. Розповідають, що коли до Гранади підійшла іспанська королівська армія, 16-літній правитель, глянувши на Альгамбру з віддаленого гірського пере­ валу, розплакався. Йому було боляче споглядати, я к над палацом піднімається прапор християнського короля. Гіркоти додали й слова матері: «Ти оплакуєш, як жінка, те, що не зміг захистити як воїн».

ід

Кааба, Мухаммед (бл. 570-632), іслам (мусульманство), мечеть, Коран, халіф, Арабський халіфат, Омейяди, Аббасиди, мулла, медресе.

1. Установіть відповідність між поняттями та поясненнями. 1. Іслам

а) війна за віру;

2. Коран

б) мусульманський храм;

3. Мечеть

в) одна з трьох світових релігій, в основі якої —культ Аллаха;

4. Джихад

г) титул феодального правителя, що об’єднував світську владу з духовною;

5. Халіф

д) головна священна книга мусульман.

2. Порівняйте мусульманські та християнські моральні чесноти. 3. Чи можна назвати халіфа Омара вандалом? Чому? 4. Щ о спільного й відмінного в правлінні династій Омейядів і Аббасидів? 5. У С тародавній Греції проголош ували мир на час проведення Олімпійських ігор, в арабів —на час проведення мекканського ярмар­ ку. Про що це свідчить? 6. У Корані сказано: «Жінка —це верблюд, який має перенести чоловіка через пустелю його життя». Прокоментуйте цей вислів. 7. Мухаммед стверджував: «Кожна людина народжується муслимом і тільки батьки роблять його іудеєм, християнином або поганцем». Як ви розумієте цей вислів? 8. Опишіть одну з архітектурних пам’яток (на вибір) арабської куль­ тури.

151

1. За

к а р т о ю в и з н а ч т е п р и р о д н і й к л ім а т и ч н і у м о в и С к а н д и н а в с ь к о г о

п ів о с т р о в а .

2. Які моря омивають півострів? 3. Як природні умови впливають на зайнятість населення/

1 Н о р м ан и

Скандинавський півострів завдовжки майже 2000 км - найбільший у Рвроіг Здавна його заселяли північні германські племена, яких у Західній Європі називали норманами, тобто «людьми Півночі*-. З-поміж них виокремилися дані», шведи та норвеги, які згодом утворили свої держави. Більшу частину С к а н д и н а в с ь к о г о півострова заимали ліси та гори. Земля була малопридатною для землеробства, тому в житті скандинаві- )елике значення мало море, а їхніми головними заняттями були мореплавство, риоальгтво, скотарство та м и с л и в с т в о .

.

Мореплавство було відоме жителям Скандинавського півострова з давніх-давен. Вони добре вивчили морські шляхи та вправно пересувалися вздовж берегів вузьки­ ми й звивистими затоками - фіордами. Нормани були чудовими суднобудівниками, а їхні кораблі на той час вважалися найкращ ими. Із V III ст. скандинави будув ли вже вітрильні багатовесельні кораблі, довжина яких сяга і» 0 1 більше метрів, а ширина - від 4 до 5 метрів. Такі судна вміщ ували до 150 осіб. У разі потреби їх можна було перенести на руках. Корма й ніс корабля мали загострену форму, тому для зміни курсу досить було тільки переставити весл Корабель мав вітрило чотирикутної форми, яке часто фарбували в червонии колір. Самі нормани з гордістю називали свої кораблі «кіньми моря». Ніс корабля прикрашали вирізьбленою з дерева головою дракона або змія. З а тогочасними віруваннями, це надавало кораблю магічної сили, боронило його від злих духів і відлякувало воропв. Коли нормани приставали до берега и в и т я г л а їй кораоель на сушу то голову звіра знімали, щоб не розгнівати місцевих богів. Жителі Півночі давали кораблям імена («Дракон», «Великий змій»), дорожили ними и берегли їх.

Ш Ш Ш

Ни кіцюбля норманів. 8 5 0 р. Скандинавське а/дно І Х - Х ст. Малюнок невідомого автора. X IV ст.

133

чи за обрисами землі. На світанку епохи Середньовіччя нормани жили племенами, кожне з яких очо­ лював ярл, або конунг. Це був військовий вождь, який мав добре озброєну дружину, і кожен воїн давав йому клятву вірності. Наприкінці V III ст. в Скандинавії налічувалося не більше 2 млн жителів. Однак із початку IX ст. населення починає зростати. Цей приріст, а також пов’язана з ним нестача засобів до існування, спонукали скандинавів здійснювати набіги на сусідні землі. Із насиджених місць їх гнала також жадоба пізнання і пригод. Такі походи організовували та очолювали вихідці зі знатних родин. Так, у V III ст. з ’явилося чи­ мало «берегових вождів», які були безземельними, але мали хоробрі серця. Навесні вони лаш тували кораблі та зброю, набирали загін відважних воїнів і вирушали в далеке плавання. Часто перед відплиттям до��ори підкидали спис і за напрямком його падіння визначали шлях майбутнього походу. 2.

Походи

вікінгів

Напади скандинавів тривали з перервами, починаючи з кінця V III до другої по­ ловини XI ст. У Франції «північні люди» були відомі під ім’ям норманів, в Англії їх називали данцями, у Візантії —варангами, на Русі —варягами. У самій Скандинавії воїнів, які здійснювали походи в Інші країни, іменували вікінгами. Слово «вікінг» походить від давньоскандинавського слова «вік», що означає «затока», «бухта», тобто місце, де базувалися учасники походів. У 793 р. вікінги на своїх кораблях пристали до східного узбережжя Англії, по­ грабували і спалили тамтешній монастир. Так почався майже трьохсотрічний період походів норманів, яки й увійш ов у історію Північної Європи під назвою «епоха вікінгів». Як правило, вікінги здійснювали свої набіги влітку. Уночі або вранці вони запливали в гирла річок, а потім проникали вглиб країни. Побачивши кораблі з головами драконів і зміїв на аосі, що неслися під червони­ ми або смугастими вітрилами, перелякані жителі прибережних територій тікали й ховалися в найближчих лісах із домашнім скарбом і худобою. Ті, які не встигли цього зробити, гинули або ж ставали полоненими. Разом із награбованим добром їх вантажили на судна й везли в Скандинавію. Усе, що не могли забрати із собою, вікінги знищували: худобу вбивали, оселі спалювали. З-п ом іж вікінгів найбільш ою ж орстокістю в бою відзначалися воїни-звірі, так звані берсерки. Це сло­ во в перекладі^взначає «подібний дб ведмедя». Крім воїнів-ведмедів, були також воїни-вовки. Можливо, це різні назви тих самих воїнів — багато берсерків мали прізвисько Вовк або Ведмідь. Під час атаки вони ніби перевтілювалися в хижаків. Берсерки відмовлялися від захисного спорядження й оборонної зброї. Стародавні перекази розповідають, як воїни йшли в бій без кольчуг, охоплені божевіллям, неначе скажені пси й вовки. Вва­ жають, що берсерки ж ували отруйні гриби — мухомовікінг перед битвою. Ри>і 4е викликало в них якусь гіпнотичну одержимість. 154 Шахова фігурка. XII ст. Багато хто вірив, що берсерки володіють чаклунською

силою і тому оули невразливі, п зн о м а ш т ш дж ерела стверджують, що воїна-звіра не могли вбити в бою. С проби ч и н и т и о п ір в ік ін гам сп о ч а тк у б ул и безуспіш ним и. П р и го л о м ш ен і ж и тел і кр аїн , на які постійно н ап адали вікінги, тр и вал и й час за л и ­ шалися б еззах и сн и м и п еред ц ією загрозою і в б а­ чали в н ій Б о ж у кар у за гріхи. П ідтвердж ен н ям страху є в р о п ей ц ів п еред лю дьм и з П івночі стал а молитва, щ о вперш е п ролунала 888 року і була вве­ дена в усі церковн і та м онастирські богослуж іння: «...і від лютості норманів вбережи нас, Господи!» Із другої половини IX ст. набіги норманів набувають нових форм. Вікінги стають дедалі більш незалежними від своїх поселень у Скандинавії і не повертаються туди на зимівлю. Натомість вони починають споруджувати ВікІН/и.,ЦІ(“ '!,иУРки укріплення в прибережних районах Англії та Франції . г . . ґ „ ■ • Ч и передав автор і використовувати їх як бази дл я довготриваліш их войовничий дух вікінгів? грабіжницьких походів і захоплення земель. Один із опорних пунктів норм анів знаходився в гирлі річки Сени. Саме звідти данські вікінги періодично нападали й плюндрували безборонні міста Північної Ф ранції та навіть чотири рази брали в облогу Париж. Своїми набігами скандинави тероризували населення Німеччини, Іспанії та Італії. Європейські правителі були змушені збирати зі своїх підданих та виплачувати норманам у якості відступного чималі суми грошей. Цей вид податку став назива­ тися «данські гроші». Інколи при сплаті данини з ватажками вікінгів укладалася угода, згідно з якою вони нібито зобов’язувалися надавати населенню допомогу при обороні від інших скандинавських нападників. Однак усі ці заходи були без­ результатними й набіги тривали. Н а початку X ст. вікінги захопили частину території Північної Ф ранції. Вер­ ховодив ними ярл Р&ллон. У 911 р. французький король Карл III Простакуватий в обмін на мир віддав йому ці землі в ленне володіння. Так виникло фактично неза­ лежне герцогство Нормандія.

Сцени із життя скандинавів XI ст.

155

Проте походи вікінгів мали не лише завойовницький характер. Норвезькі вікінги відкрили й колонізували Ісландію («країна льоду») і Гренландію («зелена зем­ ля»). На рубежі Х -Х І ст. Лейф Щ асливий досяг берегів Північної Америки і дав їй назву «Вінланд» («країнави­ нограду»). Однак там норманам не вдалося закріпитися, тому шлях в Америку було надовго забуто. Тільки через 500 років для європейців Америку ще раз відкрив ХрисНорманські воїни. XI ст. тофор Колумб. Яку зброю мали Вікінги здійсню вали свої походи також у Східну нормани? Європу. У цьому напрям ку переваж но діяли шведи, відомі на Русі як вариш Вони брали участь у торгово-грабіж ницьких походах до Білого моря і Північної Балтики, доходили до Волги і спускалися до берегів Каспійського моря. Тут шведи торгували з арабськими купцями. Дніпром вони запливали в Чорне море і добиралися до Константинополя. Це був шлях «із варяг у греки», який згадується в давньоруських літописах. На початку X I ст. напади вікінгів пішли на спад, а в другій половині століття припинилися. .

І С Т О Р И Ч Н А

Щ І К А І И Н К А

" в

Наслідком варязьких походів стали тісні політичні, торгові й культурні зв’язки давньої Скандинавії з Київською Руссю. Ярослав Мудрий та інші руські князі охоче надавали притулок вигнаним зі своєї батьківщини скандинавським королям і принцам. У Новгороді наприкінці X ст. жив норвезький король-вікінг Улав Трюггвасон. У Києві знайшов гостинний прихисток хреститель Норвегії Улав II Святий (правив до 1028 р.). На Русі виріс також його син і спадкоємець Магнус Добрий. При дворі князя Ярослава деякий час жив і норвезький корольвікінг Гаральд Суворий. Він навіть одружився з донькою Ярослава Мудрого Єлизаветою. Після смерті Гаральда Єлизавета Ярославна вдруге вийш ла заміж. На цей раз її обранцем став данський король Свен Естрідсен. Сам Ярослав Муд­ рий був одружений з Інгігердою, донькою шведського короля Улава Скотконунга. Згодом внук Ярослава Мудрого, великий київський князь Мстислав І Володимирович, узяв за жінку шведську принцесу.

3.

В и ни кн енн я с к а н д и н а в с ь к и х д е р ж а в

О снову економічного й політичного ж иття Скандинавії в добу вікінгів стано­ вили вільні люди —бонди. Вони мали влаСйе господарство, користувалися правом носити зброю та звертатися в судові органи. Це були землероби, скотарі, мисливц) й рибалки. Усі вони вважалися рівними між собою, але часто їхні права залежали від давності роду та кількості землі чи худоби, якою володіли. Землю не можнф було продати або купити. Вона переходила в спадок від батька до старшого сина. Інші сини були змушені самі подбати про себе, що й призводило до загарбницьких походів. Більшість вільного населення Скандинавії жило відокремленими хуторами 1 56 чи невеликими селами.

До вільних людей у скандинавському суспільстві належали також торговці й ремісники. Серед ремісників особливо шанували ковалів, столярів і теслярів, бо вони створювали найнеобхідніші речі для норманів —зброю і кораблі. Загарбницькі походи сприяли зростанню могутності знаті, яка зосереджувала у своїх руках землю, худобу, торгівлю та рабів. Рабами ставали полонені, а також колишні вільні люди, позбавлені своїх прав через борги або злочини. Усі життєвоважливі питання населення Скандинавії вирішувало на зборах, які називалися тинг. Вони відбувалися 1-2 рази на місяць і збиралися на них передусім звичайні господарі-бонди. В епоху вікінгів у Скандинавії окреслюються ознаки державної влади й утво­ рюються три королівства — Данія, Норвегія та Швеція. Держава на землях данів утвердилася за правління короля Гаральда Синьозубого (940-986). На початку XI ст. в основному було завершено об’єднання Норвегії. Остаточне оформлення Швеції в єдину державу припало на період правління короля У лава Скотконунга (995-1022). У завойованій вікінгами Ісландії знать зуміла зберег­ ти свою незалежність. Саме з-поміж родової знаті оби­ ралися старійшини —годі, які водночас були жрецями та суддями. Верховним органом правління в Ісландії були народні збори — альтинг, де приймалися закони й вершився суд. Зборами керував «законопромовець» — всеісландський старійшина, який обирався на три роки. 4.

Д у х о в н и й св іт

п ів н іч н о с в р о п е й с ь к и х н а р о д ів

Релігією скандинавів було язичництво. Усе почина­ лося зі звичайного обожнювання явищ природи. Посту­ пово створилася багата міфологія, складена з історій про войовничих героїчни^богів, які жили в Асгарді — скан­ динавському Олімпі. В Асгарді володарювали три головні боги,— Один, Тор і Фрейр. Із-поміж них верховним богом був Один —бог війни та мудрості. Він був однооким, бо віддав друге око в заклад, щоб набратися мудрості і знань. Скандинавські народи уявляли, щ о О дин проноситься над світом на восьминоґЬму коні з вірними супутниками-воронами — Думкою і Пам’яттю. Ці ворони щоднини облітали світ і сповіщали йому про все, що побачили й почули. Дру­ жиною Одина була богиня-красуня Фрігг, ��ка славила­ ся своїм милосердям. Вона піклувалася про здоров’я до­ рослих і дітей, була покровителькою шлюбів, утіленням родючості. Тор — бог грому й блискавки — був сином Одина й пересувався небом на колісниці, у яку було запряже­ но двох цапів. Він обороняв світ людей від велетів, злих духів, різних чудовиськ, а їак о ж від голоду й холоду.

Кам’яна голова Тора. IX ст.

К ам ’я на голова Ф рейра. IX ст.

137

Його зображували кремезним рудобородим чоловіком із бойовим молотом, що нібито викрешує блискавку. Ф рейр був богом достатку й родючості. Його сестра Фрейя, богиня краси, очолювала армію войовничих амазо­ нок —валькірій. Саме їх Один відсилав на землю для того, щоб довідатися про мужність і силу воїнів-вікінгів. Вважа­ лося, що після закінчення битви саме валькірії супровод­ жували загиблих у бою героїв до Вальгалли —розкішного . палацу Одина, де на них чекало вічне блаженство. Рутине письмо. VIII ст. Крім головних у скандинавів були й інші боги, а та­ кож ельфи, добрі та злі духи тощо. Особливо цікавими є легенди про потворних маленьких тролів, які оберігали заховані в скелях або під землею скарби. З а однією з легенд, саме з підземного царства бог О дин приніс р ун и — оригі­ нальні знаки-символи, специфічні літери, які стали основою писемності сканди­ навських народів. Деякі літери нагадували латинські, а інші мали таку форму, яка дозволяла легко вирізати їх на дереві чи кістці. Рунічні тексти викарбовували також на спеціальних каменях і використовували в релігійних церемоніях. Час від часу рунічними написами прикрашали вироби з дорогоцінних металів. Перші шість літер рунічної писемності утворювали слово футарк, тобто те, що в українців називаєть­ ся абеткою. Повністю скандинавський футарк складався з 16 рун. Із поширенням християнства його було витіснено латинським алфавітом. Р е л ігій н і р и ту ал и стал и важ л и в и м ел ем ен то м п о вся к д ен н о го життя північноєвропейських народів. Місця, у яких вони поклонялися богам, вважали­ ся священними. Я к правило, це відбувалося під відкритим небом — у гаю чи на узгір’ї, на галявині чи біля скелі, на луці чи біля потічка. Мали скандинави також святилища —освячені храми. Проте вони не збереглися до наших днів, бо внаслідок християнізації були повністю знищені.

-V

V

УТ

В И В Ч А Є М О

ҐУ

V-----------

Д Ж Е Р Е Л А

X II ст. Із праці м онаха О дда -«Сага про Улава Трюггва^она» про хри сти ян ізац ію Н орвегії \ К он ун г У л а в в и р у ш и в зі своїм військо м у Т рандхейм ... і н а к а за в с к л и к а т и народ на ти н г. П іс л я в ід к р и ття т и н гу с л о в о в зя в к о н у н г і став вим агати, щ об н ар о д п р и й н я в хр и сти ян ств о . В ід ім ен і б он дів го в о р и в С кеггі Зал ізн и й ... « М и хочемо, кон ун г, щ об І ти зд ій с н и в ж ертвоп ри н ош ен н я, я к це р о б и л и к онунги До тебе». П ісл я його промови лю ди схвальн о загом оніли... Т о д і к о н у н г сказав, щ о він хоче п о їх ати в храм і п оди ви ­ ти с я на їхні зв и ч аї, к о л и во н и зд ій сн ю в ати м у ть ж ер тво п р и но ш ен н я... І ось к о н ун г У л ав їде д о х рам у... К оли ко н у н г п р и й ш о в туди, він п обачи в зображ ення Тора, п рикраш ене золотом і сріблом. Конунг-Улав підняв позолочену палицю... і вдарив к по Т орові так, щ о статуя упала з підвищ ення. Після цього вбігли лю ди конунга і зіш тов­ хнули з підвищ ення реш ту богів. П оки конунг перебував у храмі, ззовні, перед дверима, ■ щ о ведуть д о храму, бул о в би то С кеггі Зал ізн о го ... Ц е зр о б и л и л ю ди конунга. « К ол и кон ун г п ри й ш ов д о народу, він зап роп он ував б он дам ви б и р ати одн е з двох; або всі вони п ови н ні п р и й н я ти хри сти ян ство, а б о п овинні б и ти ся з ним... Б у л о виріш ено п ід к о р и ти ся ко н у н го ві і п р и й н я т и те, чого він вимагав... 1. Чому норвеги прийняли христ иянст во? 2. Пригадайт е, як відбувалося охрещ їння русичів у 9 8 8 р. 158

^

І

*

«-

А

А

1

.

С.

Навернення народів Скандинавії до християнської віри розпочалося на зламі Х -Х І ст. Цей процес тривав майже два століття. Активною діяльністю щодо впро­ вадження християнства займалися місіонери. Знесилена жорстокістю вікінгів, християнська Європа сподівалася, що нова віра якось умиротворить і покладе край безко­ нечним загарбницьким походам. Скандинави приймали християнство дуже важко. Навіть навернувшись до Христа, вони тривалий час продовжували таємно поклоня­ тися язичницьким богам. Довгі зимові вечори скандинави проводили біля до­ машнього вогнища, слухаючи цікаві оповіді про похо­ ди й битви, про богів і героїв. Ці розповіді століттями Рунічний камінь передавалися від покоління до покоління і називалися Гаральда Синьозубого. сагами. У X II—X III ст. ісландські монахи записали саги Р озп’яття. X ст . на пергаменті, врятувавш и їх від забуття. Яскравим зразком поетичного та прозового мистецтва є міфологічний скандинавський епос «Едда». Поезії складали й скальди («піднесені»). Спочатку скальди були співцями у військових дружинах конунгів, а згодом стали професійними придворними поета­ ми. З а переказами, поетичним хистом їх наділив бог Один і призначив їм покро­ вителя бога Брагі — чудового співця й оповідача. У творах скальди прославляли королів і героїв. 5.

Скандинавські країни у XII—XV ст.

Починаючи з XII ст., населення Північної Європи швидко збільшувалося. Із при­ пиненням походів вікінгів головним джерелом прибутків знаті стає сільське гос­ подарство, тому вона починає активно привласнювати землю. Частина вільних селян опинилася в поземельній залежності. Селянам землю роздавали в тимчасове користування, за щ о \о тр іб н о було сплачувати оброк продуктами. Проте багато селян все-таки зберегли за собою право власності на землю. Вони були зобов’язані сплачувати податки на користь держави. Першість серед країн Скандинавії належала Данії. У данського короля було більше підданих, ніж у шведсь­ кого і норвезького, разом узятих. Переваги Данії були також у тому, що вона володіла великими зем ельни­ ми угіддя'ми, протокам и, які з ’єднували Атлантику, Північне й Б алтій ське моря. Д осить ш видко в Данії зростали міста. Так, 1167 р. було засновано Копенгаген — майбутню столицю країни. Із другої половини X II ст. важливою опорою данського короля стає рицарське військо. У міру зміцнення королівської влади кожна з трьох північних держав вдавалася до загарбницької зовнішньої політики. У X II ст. Данія спрямувала свої завойовницькі Могильний камінь війни проти балтійських і поморських слов’ян, прово­ із зображ енням сцен із життя вікінгів. VIII ст. дячи їх під гаслом хрестових походів. С лов’ян було

159

Таллінн столиця Естонії. Сучасне фото * Я к і д еталі зображ ен н я н агадую ть п ро середн ьовічн е м и н ул е м іста?

підкорено, насильно похрещено й обкладено даниною. На початку X III ст. Данія завоювала Північну Естонію.

У 1219 р. естонці скорилися данському королеві Вальдемарові Нереможк^' і який хотів їх охрестити. Та як настала ніч, естонці ру л ил* на данський табір, уби-' ли єпис::опа й погнали хрестоносців до моря. За легендою, доля битви змінилас тільки тоді, коли з небес упала червона корогва з білим хрестом і пролунав голос, закликаючи данців зібратись навколо н< і. Вальдемар одержав перемогу і засну* вав місто Таллінн («Данський замок»), а червону ткаиииу з білим хрестом данц> прийняли за свій національний прапор. Нині Таллінн є ( голицею Естонії.

Ш веція підкорила частину Ф інляндії, владу норвезьких королів визнали Грен­ ландія та Ісландія. Із середини XIV ст. в країнах Скандинавії посилився вплив німецької 1 анзг Особливу небезпеку засилля ганзейського купецтва становило для Данії. Спроба: данського короля Вальдемара IV (1340-1375) скинути торгове панування Ганзи, призвела до війни, що закінчилася поразкою Данії. Д л я захисту від натиску Ганзи та північнонімецьких князів три скандинав­ ські країни виріш или об’єднатися. У 1397 р. Данія, Норвегія і Ш веція уклали Кальм арську унію. Свою назву вона отримала від шведського міста Кальмар, дві, була підписана. Натхненницею унії виступила данська королева Маргарета донька Вальдемара IV. Згідно з умовами унії, на всі три країни поширювалася влада одна» го короля, але в кожній із держав зберігалися свої закони та установи. Першість.уоб'єднанні належала Данії, а всю повноту влади перебрала на себе королева Марга рета, королем став її родич Ерік Померанський. Проте вже наприкінці XV ст. Швеції. 160 та Норвегія розпочали активну боротьбу за розрив унії та власну незалежність.

у

Л ▼

▼ V В И В Ч А Є М О

1397 р.

Іа договор у

Д Ж Е Р Е Л А

про унію Д анії, Ш веції й Н орвегії

[1] П ередусім , в ідн и н і вказан і т р и ко р о л ів ств а п о ви н н і м ати о д н о го короля, а саме к о рол я Еріка, у п родов ж й ого ж и ття. П отім ці три к о р о л ів ств а н ав іч н о п о ви н н і м ати одного к о р о л я , і не б ільш е, н ад у сім а тр ьо м а ко р о л івствам и , щ об ті, я к щ о на ц е буде во л я Г осподня, н ік о л и б ільш е н е ро зд іл ял и ся . П отім , п ісл я см ерті ц ього к о р о л я, над усіма трьом а королівствам и м ає бути вибрано і п роголош ен о одного к ороля і не б іль­ ше, і ж одн е к о р ол ів ство не с м іє п р о го л о ш у в ати к о р о л я б ез п овної з го д и і с х в ален н я всіх т р ьо х королівств... [2] І всі т р и к о р о л ів с тв а м аю ть ж и ти в лю б ові і злагоді, так, щ об о д н е не в ідходи ло від інш ого через я к іс ь н е п орозум ін н я або чвари. О д н а к я к щ о в од н о м у з к оролівств розп оч н еть ся війн а, б у д ь -я к и й н ап ад ін о зем ц ів, то ц е буде с то с у в ат и с я всіх трьох; ко ж н е м а є п о м о г ти ін ш о м у з у с іє ю в ід д а н іс т ю і в сім а с и л ам и , та к и м чином , щ об ко рол івство за л и ш а л о с я у в л асн ом у закон і і праві, 1. Поясніть, що т аке унія. 2. Що було спільного для т рьох держ ав? 3. Я кою була процедура проголошення к ор о ля ? 4. Що свідчить п ро збереж ення ознак сувереніт ет у (незалеж ност і) у т рьох держ авах?

Л

Х

л

_Л__ЛчХ

_ л_

Нормани, вікінги, тинг, альтинг, Один, Тор, Фрейр, руни, саги, Кальмарська унія (1397).

1. Я к називали мешканців Скандинавії в різних країнах? 2. Покажіть на карті напрямки походів вікінгів, нововідкриті землі. 3. Князь Олег прибув до Києва річковим шляхом. Я к називався цей ш лях? Щ о він з’єднував? 4. Я к вплинула Скандинавія на розвиток Англії, Київської Русі? 5. Яку державу було створено внаслідок підписання Кальмарської унії? У чому полягає особливість монархічної влади? Що зберігали держави створеної унії? 6. Заповніть таблицю: Скандинавські боги

Боги Стародавньої Греції

Один

Зевс

Слов'янські боги

Тор Фрейр Фрігг

Лада

7. Уявіть себе вікінгом, який повертається з походу. Ви захопили багато полонених і ділитимете здобич. Кого б із військовополонених ви хотіли залиш ити собі? Про що доцільно спитати в полоненого? 161

А Н Г Л ІЯ та Ф Р А Н Ц ІЯ

ХЦ

С лр лд нь о яіч м и й

с е р б Ф ранції

168

§ 13. Франція 1. Поясніть походження назви династії Каролінгів. 2. Пригадайте, що називається доменом. 3. Поясніть, що таке єресь. 4. На які стани поділялося середньовічне суспільство? 1.

П о си л ен н я к о р о л ів с ь к о ї влади

У 987 р. після смерті короля Л ю довіка V Ледачого припинилося правління династії Каролінгів. Правителі герцогств і графств обрали нового короля. Н им став представник роду Р обер ти н ів — граф Гуго К апет. Прізвисько він отрим ав від назви чернечого капету, який носив я к світський абат м онастиря св. Мартина. Гуго став родоначальником нової королівської династії Капетінгів (987-1328). Проте в ті часи наявність королівського титулу не свідчила про справжню силу та владу. Гуго Капет во­ Проголошення Гуго Капета королем. лодарював тільки у своєму спадковому домені, що про­ стягався вузькою смугою з півночі на південь і включав Художник Ж. Алокс. XIX ст. міста Париж та Орлеан. Наприкінці X ст. ці землі дедалі частіше починають називати Ф ранцією.

Ц ім За правління третього п р Е д с т а н н и с а династії Капетінгів корова ГенцЬіа І (1031-1060) трапилася подія, що становить дл я нас особливий інтерн. Напри­ кінці 40-х років XI ст. Генріх І відправив до в е л и к о г о київського княза Ярослава Мудрого посольств^? проханням видати за нього заміж доньку Анну. Прибув­ ши до Ф ранції, Аннайаписала батькові: «До якої жахливої країни та мене від­ дав. Тут звичаї потворні, житла похмурі, церкви жатаиві*. Генріх І одружився з Анною Я роЕ лаїш ю і вона стале коралевою Ф ранції. У шлпбі Анна жіродила трьох синів. Проте стати французьким королем судилося тільки старшому — Філїппові. У 1059 р., ледве Філіппові минуло 7 літ, як Гещкх його коронував і проголосив співправителем. Приблизно через рік пісня коронації сина Г е щ з іх і залиш ивш и опіку над Філіппом його матері Анні Яросланні. До нашого часу збереглись її власноручні підписи на франц^аненх докумеїтгах.

Саме за правління Ф іліппа І (1060-1108) поступово починає посилюватися королівська влада. Король вів уперту боротьбу з феодалами, замки яких межува­ ли з його володіннями. Син і наступник Ф іліппа І, внук Анни Ярославни, король Людовік VI Товстий поклав край свавіллям феодалів на землях свого домену, зруй­ нувавши їхні замки. Значний крок в об’єднанні Франції був зроблений за правління Людовіка VII. Зав­ дяки шлюбу з Альєнорою, єдиною спадкоємицею герцогства Аквітанія, Людовік VII

163

А К В ІТ А Н ІЯ велика територія на південному за х о д і Ф ранції, розташ ована м іж П іренеям и і річкою Л уарою . Із XIII ст. називається Гієнь. П івденна частина Аквітанії, щ о складала окр ем е герцогство, називалася Васконія. Звідси її пізніша назва Гасконь.

Король Лю довік ЇХ зі своєю сім'єю вируш ає в хрестовий похід. М ініат юра. X IV ст .

приєднав цю велику и оагату ооласть до своїх володінь Шлюбу однак, виявився нетривалим. Після розлученні Альєнора вийшла заміж за Генріха Плантагенета, якиі у 1154 р. став англійським королем. Усі його французькі володіння, що простягалися від Ла-М анш у до Піренеїв, перейшли до Англії. Капетінги втратили вихід до мар% як и й вдалося відвою вати Ф іліппу II Августу (1180­ 1223). Територіальні приєднання Ф іліппа II збільшила королівський домен майже в 4 рази. Однак Аквітанії залиш илася в руках Плантагенетів. У зв ’язку з розш иренням домену королівська вла­ да м ала уп ор яд ку вати органи загальнодержавного уп р авл ін н я. В ерховним органом уп равлінн я стала Королівська рада. Це була постійна установа, до яко входили наближені до короля феодали і знавці законіа Із Королівської ради виокремився Паризький парламент і фінансове відомство — Рахункова палата. У минуле поступово відходила васальна служба й запроваджува* лася державна. У сф ері внутріш нього уп равлінн я найважливіші реформи були проведені зусиллям и французького ко­ роля Людовіка IX Святого (1226-1270). Так його звали за глибоку віру в християнські ідеали та прагнення втілю вати їх у ж иття. Передусім король рішуче забо­ ронив міжусобні війни у своєму домені. Королівський суд, центральним о р га н о \,я к о го був Паризький пар­ ламент, став загальнодержавною установою. Часто ко­ роль особисто вислуховував скарж ників, які шукали справедливості. Людонік IX виступив організатором Сьомого й Вось­ мого хрестових походів. Під час Восьмого він і помер від епідемії чуми. . Т У В И В Ч А Є М О

Д Ж Е Р Е Л А

X IV ст. З «Істор ії Л ю довіка IX С вятого» хрон іста Ж ана д е Ж уанвіля Н е раз у л іт к у п іс л я м еси король, о б іпер ш и сь об дуб, с ід а в у Векс— ' ^м у л ісі (п о ­ б л и з у П а р и ж а ) і н а к а зу в а в п р и с іс т и б іл я н ьо го в сім , х то б а ж л в п о го в о р и т и з н им , віч-на-віч, а не п осередн и ц тв о м п рево (ко р о л івськ о го чи н о в н и ка). І тод і в ін питав: « Ч и є т у т хто-н ебудь зі скаргою ?» І ті, у кого вон а була, п іднім алися, І тоді він кли кав ра д н и к ів і казав о дн о м у з них: « В и к л ад іть м ені су ть сп р ави » . І к о л и в ін бачи в, щ о м о ж н а щ о с ь ви п р ави ти ... то втр у ч а в с я у с п р а в у сам . Я бачив я к о с ь улітку, я к він іш ов д о п ар и зьк о го саду, о д я гн ен и й у с о р о чк у з кам л о та, кам зол б ез р у ка вів , ш а р ф з ч о р н о ї т а ф т и , о б в и т и й д о в к о л а ш и ї, а к у р а т н о п р и ч е с а н и й , у дпапочці з б іл и м п а в и н и м п ером н а голові, д л я того, щ о б в е р ш и ти суд. 1. Я кі риси короля найбільше приваблювали Ж ан а де Ж у а ч в ігя ? 2. Я кі д обрі спра­ ви, на дум ку хроніст а, вершив король? 164

І

-

*

*

Д-Л

у, ЄВ РО П А ВІЗАМ АРАБСЬКИЙ ( Я

Поступово утвердж увалася віра у свящ енне похо­ дження королівської влади. Людовік IX почав видавати загальнодержавні закони і запровадив єдину монетну систему. Сучасники вваж али правління Л ю довіка IX земним втіленням біблійних ідеалів справедливості й миру, «золотою добою» спокою та добробуту. Тому король ще за ж иття став святою людиною в очах своїх підданих. Упродовж його тривалого правління Ф ранція перетворилася на велику європейську країну.

2.

Правління Філіппа IV Красивого

Людовік ЇХ Святий приймав ск^ и Мініатюра. XIV ст.

К оролівська влада зм іц н ю валася і за правління Філіппа IV Красивого (1285-1314). Він прагнув розш и­ рити свої володіння. Перший шлюб Ф іліпп IV узяв із Жанною, королевою Наварри і графинею де Шампань, у такий спосіб приєднавши ці території до Франції. Голов­ ною ж метою Ф іліппа було захопити Гієнь і Гасконь, які все ще належали Англії, а також підпорядкувати своїй владі велике графство Фландрію. Війська Філіппа IV вторглися у Фландрію, але 1302 р. ополчення ф ландрських рем ісників і селян завдало неочікуваної поразки рицарському війську французько­ го короля в битві пі5уКуртре. За свідченням сучасників, вцілілі французькі рицарі не могли навіть їсти від пере­ житого страху. Півтисячі позолочених острогів, знятих із взуття вбитих рицарів, на знак перемоги розвісили в місцевому соборі, а тому ця сутичка отримала назву «битва острогів». Ф р ан ц узи були змуш ені покинути Фландрію. Проте згодом Ф іліпп IV зум ів встановити владу над Ф ландрією завдяки шлюбу з М арією Брабантською і приєднати до свого домену кілька її міст. Війна з містами Ф ландрії спонукала Ф іліппа IV до проведення реформ. Так, було розширено повноваження королівського суду і Паризького парламенту, закладено Філіпп IV Красивий, основи державної податкової системи. Реформування за­ Портрет художника знала також армія: феодальне ополчення було замінене Базара. XIX ст. найманим військом, бо Ф іліпп IV прагнув створити вірну армію із суворою дисципліною. О днак реф орм и та постійні війни з васалами потребували дедалі більших коштів. Тому Ф іліпп IV постійно шукав нові способи отримання грошей, прояв­ ляючи при цьому велику винахідливість. Він вдавався до «псування» мон��ти, яке через зменш ення в ній вмісту коштовного металу призводило до знецінення гро­ шей. За це Ф іліпп IV отримав у народі прізвисько «король-фальшивомонетник». Філіпп IV також позичав гроші в італійських банкірів, брав податок із священиків, конфісковував майно євреїв-лихварів. 165

Король заборонив вивозити з королівства до Риму кошти, зібрані як церковна десятина. Це викликало протест у папи Боніфація VIII. Між Філіппом IV і папою розгорівся відкритий конфлікт. Щ об заручитися широкою підтримкою своїх під­ даних у протистоянні з Римським Папою, Ф іліпп IV у 1302 р, скликав збори пред ставників трьох станів —духовенства, дворянства і жителів міст. Т ак у Франції виник орган станового представництва —Генеральні штати. Геиерільні !

Духовенство архієпископи єпископи абати

166

І

П ІН І

Дворянство | V

середні та дрібні феодали

|л ■

Представники міст ремісники, багаті городяни

У французьких Генеральних штатах усі три стани розподілялися на палати й засідали окремо. Палата першого стану —духовенства — складалася з архієпископів, єпископів, абатів. Палату другого стану — дворянства — презентували середні та дрібні феодали. Герцоги і графи не входили до жодної з палат: на засіданнях штатів вони з’являлися з королем. У третій палаті засідали представники міст. Кожна палата мала лише один голос. Генеральні штати не стали постійно діючим органом їх скликали лиш е за ініціативи короля. Генеральні штати не обмежували влади короля, а тільки надавали його рішенням всенародного характеру. Генеральні штати схвалили рішення, згідно з якиміїерковна десятина мала зали­ шатися у Франції, й зобов’язали Ф іліппа IV всіляко вщстоювати інтереси країни в суперечках із папою. Тому Ф іліпп IV вийшов із конфлікту з папою переможцем. У 1307 р. Ф іліпп IV отримав від папи Климента V згоду на знищ ення ордену тамплієрів. Як відомо, у X III ст. там плієри з дозволу Лю довіка IX оселилися у Франції. Володіючи незліченними багатствами, орден часто позичав гроші прави­ телям. Тамплієри вважалися скарбниками церкви, а тому їхній вплив на політику був величезним. Ф іліпп IV, яки й на той час немало заборгував ордену, не хотів мати в країні таку могутню силу. З іншого боку, він плекав думку про привласнення скарбів тамплієрів. За наказом Філіппа IV, більшість членів ордену, які перебували у Ф ранції, було заарештовано. їх звинуватили в єресі, чаклунстві та корисливості. Слідство тривало сім років. Поставлені в безвихідне становище, після тривалих і жорстоких катувань тамплієри «визнали» свої провини. Орден було ліквідовано, а більша частина його майна перейшла в королівську казну. Процес над тамплієрами завершився в березні 1314 р. спаленням великого магіст­ ра ордену Ж ака де Молле. З а легендою, огорнутий полум’ям Ж ак де Молле про­ кляв короля і папу. Він нібито сказав, що смерть забере папу Клемента через 40 днів, а короля — через рік. «Пророцтво» справдилося швидше: папа помер через 33 дні, а король — через неповних дс^'тгь місяців. У пам’яті сучасників Філіпп IV Красивий, онук Людовіка Святого, зали і. «вся королем, який мав гарну зовнішність та огидну душу. Є В Ю П а Ві ЗАНШ і

_

АРАБСЬКИЙСИТІ

Після смерті Філіппа IV Красивого французький трон протягом 15 років належав трьом його синам. Однак жоден із них не залиш ив спадкоємців і 1328 р. правління династії Капетінгів припинилося. На трон зійшов представник її молодшої гілки Філіпп VIВалуа. Свої претензії на французьку корону висунув також англійський король Едвард III. Він був сином доньки Ф іліппа IV Красивого принцеси Ізабелли, яка вийшла заміж за англійського короля Едварда II. Щоб віднадити Едварда III від зазіхань на трон, французькі вельможі звернулися до «Салічної правди». Це звичаєве право унеможливлювало участь доньки та її нащадків у поділі батькової спадщини. Династичні претензії Едварда III стали офіційною причиною початку війни між Англією та Францією, яку історики пізніше назвали Столітньою. Вона тривала з пе­ рервами впродовж 1337 1453 рр. Справжні причини цього нескінченного воєнного протистояння були значно глибшими і випливали з давніх англо-французьких суперечок: французькі королі прагнули ліквідувати англійське панування в Гієні, обидві держави бажали володіти Фландрією У 1337 р. Ф іліпп VI сповістив про приєднання Гієні до свого домену, звинуватив­ ши Едварда III в невиконанні васальних зобов’язань. Натомість Едвард III оголосив війну Франціїї. О днак рішучі дії англійці розпочали в 1340 р., майже знищивши Битва біля мису Слейс. Мініатюра з «Хроніки» Франциска. XVст.

$

Шоломи рицарів

168 ЄВРОПА 1ІЗАМП АРАЕСЬКИИ СІЛ

ф р а н ц у з ь к и м ф л о т ОІЛЯ м и с у « - л е м і;

н ій ч и і ги 4 -]-ам

цузи втратили 200 суден і двох адміралів. Англійці, за свідченням хроніста, тоді досить зневаж ливо підняли французів на кпини: «Якщ о б Господь дав рибі дар го­ ворити, то вона заговорила б саме французькою, бо з ’їла багатенько французів». П ісля ц ієї перем оги ан гл ій ськи й король переніс бойові дії на сушу. Його військо захопило Нормандію і вирушило у Ф ландрію, розраховуючи за її підтримки розпочати наступ на Париж. О снову англійської армії становила добре виш колена найм ана піхота, гордістю якої були вправні стрільці-лучники. Зі своїх майже дво­ метрових, але порівняно легких луків вони випускали по шість стріл за хвилину. Ці стріли пробивали рицарсь­ кий обладунок на відстані близько 200 метрів. Ф ранцузьке військо вирушило на північний схід, щоб зустріти англійців біля кордонів Ф ландрії. Майже все фран­ цузьке військо складалося з розрізнених рицарських загонів, якими командували сеньйори. Французькі найманці-піхотинці були озброєні арбалетами, що випускали за хвилину не більше чотирьох стріл. У 1346 р. англійська та французька армії зустрілися у великій битві під містечком Кресі. Французькі рицарі загрузли в болоті і стали легкою мішенню для англійських лучників. У битві загинуло 1500 французьких рицарів і лише три англійських. Після перемоги під Кресі англійський король повів свою армію на місто Кале - важли­ вий порт на північному узбережжі Ф ранції. Його мешканці чинили запеклий опір численному війську ворога. І тільки після 12-місячної облоги англійці заволоділи містом. Ж и тел і К але дузЦе р о зл ю ти л и ан гл ій ського короля. Він почав вимагати привселюдної страти ш ести найш анованіш их городян. Т ільки за цієї умови Е д­ вард III погоджувався не вчиняти в місті розбою та різанини'. І шестеро сміливців погодилися прийняти смерть заради спасіння рідного міста. Дружина Едварда III королева Ф іліппа на колінах вимолила для них пощаду. Та попри це розправа над городянами була жорстокою. їм було наказано швидко покинути місто, яке відразу ж заселялося англійцями. Порт Кале став надійною опорою Англії на континенті. Становище Ф ранції було критичним. Ситуацію ускладнила ще й епідемія чуми наприкінці 40-х років XIV ст., що забрала життя більшої кількості воїнів, ніж їх за­ гинуло в боях. Восени 1356 р. наступник Ф іліппа VI французький король Іоанн II Добрий (1350-1364) розпочав битву біля м. П уатьє із сином англійського короля Едварда, якого за колір обладунку прозвали Чорніш Принцем. Маючи шанс пере­ могти, французи знову зазнали поразки і втратили близько 6 тис. воїнів. Король Іоанн II Добрий і його молодший син Ф іліпп потрапили в полон до англійців.

4.

Н а р о д н і п о в с та н н я

Управління Ф ранцією тимчасово перейшло до старшого сина Іоанна II Доброго дофіна Карла. Він вирішив запровадити нові податки для озброєння армії та викупу короля Іоанна II Доброго з полону. Проте Генеральні штати не схвалили це рішення і 1358 р. П ариж охопило полум 'я повстання. Н евдоволених очолив купецький 169

старшина, прево Парижа І-льсп м арсель. і им часом па півночі ч-фанцп повсіали селяни. Серед осі юні міх Причин повстання господарська розруха, збільшення феодальних рент тії податків, епідемія чумп, що забрала від третини до половини ж ителів країни. Дош куляли селянам також постійні напади й грабунки як з боку англійців. так і з боку найманої (французької армії.

- V ------------- V---------У Ч-

~

В И В Ч А Є М О

Г У -------- V-------------V " Д Ж Е Р Е Л А

X IV с т. Із « Х р о н ік и » Ж а н а д е В е н с тта п р о б ід у в а н н я ф р а н ц у з ь к о г о с е л я н с т в а н а п е р е д о д н і Ж а к е р ії

£

V цьом у 1358 році б а га то и еу к р іп л е н и х с е л и щ п е р е т в о р и л о с в о ї ц е р к в и у сп р авж н і за м к и . о б к о п а в ш и їх ровам и , вс та н о ви в ш и на веж ах і д зв ін и ц я х в ій ськ о ві маш ини, кам ін н я іі балісти , щ об обо р о н ят и с я під б р іган ів (н а й м а н и х в ій с ьк ) у разі нападу. Ви­ ногради н ки не о б роб л ял и ся , поля не за с ів ал и с я і не о р ал и ся , б и ки і вівці не х од и ли на п асовищ а; ц еркви і б уд и н ки повсю ди м ал и сл ід и п о ж еж аб о бу л и ку п о ю руїн. Д звони не з а к л и к а н і д о с ч у ж б п Б о ж о ї, а л и ш е б и л и на сп о л о х , подаю чи зв іс т к у п ро ворога, щ о н аб .іи ж аї ться . В ід ч ай д у ш н е у б о зт в о н а п у в а л о с к р ізь, о с о б л и в о с е р ед с е л я н , бо сен ьп о р н відб и р а л и в н и х м аііно т а їх н е б ід о л а ш н е ж и ття .

,

Х оча к іл ь к іс ть у ц іл іл о ї худоби в е л и к о ї т а д р іб н о ї б у л а м ізер н о ю , с е н ьй о р и все ж в и м а га л и п л а т е ж ів з а к о ж н у го л о ву : по 10 с о л �� д ів за б и к а , п о 4 а б о 5 — з а вівцю . П роте нони р ід ко б о р о н и л и сво їх васа. іів від н а с к о к ів і н ап ад ів ворога...

/. З н а й д іт ь // т екст і д окази зубо ж ін ня селян. 2. Н а щ о п ер ет во р и ли свої цер кви й м он аст ирі с е л я н и У 1

і

ІІашн) Мініатюра VI чи.

170

^

- ______

и ____________А — Л ч - 1 —

-

Наприкінці травня 1358 р. банда найманців намага­ лася розгромити село в провінції Бовезі. Селяни дали ні де і ч грабіжникам і вбили декількох рицарів. Після цього вони напали па зам ок місцевого феодала, який не захистім* їх від нападу, і спалили його. Це й стало сигналом до повстання, яке дуже швидко охопило вели­ ку територію на півночі Ф ранції. В історію повстання ввійшло під назвою Ж акерія (бо селян зневажливо про зі івал 11 «Ж ак-простак»). Селяни ннщплн замки, спалювали податкові списки, убивали ф еодалів та їхні родини. Загал ьна кількість повсталих сягнула 100 гне. осіб. Рух селян очолив Іійбм Ка:іь. Повсталі вірили, що король не знає про їхні лиха іі співчуваї їм. На прапорах «ж аків» було зображено королівський герб білу лілію. У червні 1,458 р. повсталі зу стр іл и ся з військами короля Н аварри Карла Злого, який запропонував їм перем ир'я. Помірнішії! рицарс ькому слону иаваррського короля, 1 іііом К аль з ’яви в ся на переговори, де ного б у л о підступно схоплено і страчено. Після ЦЬОі<> рицарі і я найманці рантово напали н асел я й і зни­ щ и л и їх. Відтак бул о погаш ено н айбільш і вогнища Жнксрм.

■а РОЛА. 8ІЗАИ! АРАБСЬКИЙСІ

У 1359 р. вивезений до Лондона Іоанн II Добрий підписав важкий для Ф ранції мирний договір, згідно з яки м віддав м айж е половину країни Едвардові III та зобов’язався виплатити за себе чималий викуп. Його син дофін Карл відмовився визнати цей договір. Тоді Едвард III висадився в Кале і повів свої війська на Париж. По дорозі англійці взяли в облогу місто Реймс, де Едвард III мав намір коронува­ тися на ф ран ц узьки й трон. П роте сильний опір ж ителів Рейм са змусив Едвар­ да III відступити і погодитися на нові мирні переговори.

Д л я ф ранцузів місто Реймс мало виняткове значення. Адже, за легендами, ■і| місці, де згодом збудували Реймський кафедральний собор, було охрещено й короновано Хлодвіга. П ереказую ть, ніби під час його коронації білий го­ луб приніс ам фору зі свящ енним єлеєм, який використовували для помазан­ ня королів Ф ран ц ії при сходженні їх на престо і. Вважалося, Що тільки після ц ерем о н ії м и р о п о м а за н н я в л ад а к о р о л я став ал а вповні законною в уяві васалів і підданих. М иропомазаний король отримував від єпископа обручку, що символізувала його заручини з Ьогом і верховну владу над духовенством , а від світських ф еода тії — меч і остроги — озн аки верховного ком андувача і зверхника рицарства. Д л я українців каф едральний собор у Реймсі цікави й ще й тим, щ о в ньому зберігається Євангеліє — унікальна пам 'ятка давньоруської куль­ тури, завезена до Ф ранції донькою Ярослава М удро­ го - Анною. Усі французькі королі присягали на цьо­ му Євангелії, крім Генріха IV і Наполеона Бонапарга, які були короновані не в Реймсі. Собору Реймсі ХІІ XIII ст.

У 1360 р. в селі Бретиньї дофін Карл підписав новий, не такий гнітючий для Франції, мирний договір із англійським королем. З а Англією було визнано право на Гасконь, Гієнь, Пуату та Кале. Ф ранцузи також гарантували англійцям видачу викупу за Іоанна II Доброго. Водночас Едвард III зрікся претензій на французький трон. Д О Ф ІН П іслі^укладення миру Іоайна II Доброго під чесне із с е р е д и н и X IV ст. слово короля було відпущ ено з полону додому. Проте о ф іц ій н и й титул 1364 р., коли у Ф р ан ц ії вин и кли труднощ і зі сплатою викупу, король Іоанн II як справжній рицар повернув­ с п а д к о є м ц я т р о н у у Ф р а н ц ії, щ о , я к п р а в и л о , ся до Англії, де через м ісяць помер. Н овим королем Ф ранції став його син доф ін Карл, відомий як Карл V н а д а в а в с я ста р ш о м у Мудрий (1364—1380). Він виявився здібним державцем, си н о ві к о р о л я . Н а з в а п о х о д и ть в ід п ровін ц ії який розпочав своє*правління з реформ: упорядкував систему збирання податків, запустив у обіг стабільну мо­ Д о ф ін е , я к у о тр и м у вав нету — золотий франк, наповнив державну скарбницю, у в о л о д ін н я прннц171 спадкоєм ець. зміцнив дисципліну в армії. V

17«

п іс л я см ерті К а р л а V трон п ерей ш ов до його 12-річного си н а К а р ла VI (1380-1422). О дн ак до­ си ть ш видко в К арла V I стал и п р о явл я ти ся ознаки серйозної психічної хвороби. Ч асті спалахи люті ко­ роля зм іню валися періодами повної бездіяльності та байдужості до всього. Народ сприймав хворобу Карлаяк вияв Бож ої волі і заклик до терпіння, тому покірно зно­ сив усі біди, зумовлені слабкістю центральної влади. Безлад у ф ранцузькій державі спонукав до рішучих дій англійського короля Генріха V Ланкастера, який висадив 30-тисячне військо в гирлі Сени. Англійці ви­ рушили вглиб І Іормапдії, грабуючи міста й села. Восени 1415 р. в битві при А зенкурі ф ранцузьке військо було Генріх V Ланкаст ер. вщ ент розгромлене. Цікаво, шо сою зником англійців П ортрет невідомого став також герцог Бургундський, за сп ри янн я якого худож ника. X V ст. вони здобули Париж. Т яж кохворий Карл VI у 1420р. підписав принизливий мир у Труа, який, однак, не при­ пинив війну. У 1428 р. англійці взяли в облогу Орлеан. Французів охопив жах, повсю дно панував хаос. У цей непростий час у військо прибула Ж анна д ’Арк із села Домремі. Дотепер походження Ж анни оповите таїною. Мож­ ливо, вона належала до знатної, але збіднілої рицарської родини, яка за способом ж иття нагадувала селянську. З а іншою версією, Ж анна була зведеною сестрою коро­ л я К арла V II. Пош иреною є дум ка про те, що дівчина н арод и л ася в п ростій сел я н с ьк ій сім ’ї. Відомо, ідо Ж ан на зростала дуж е набожною, виховувалася в дусі християнської моралі. Саме тоді серед зневіреного люду побутували різн і легенди та пророцтва, що нещастя Ф р ан ц ії м ож е сп окутувати чиста, юна, щира душею Б ит ва біля А зен к ура. діва. Вона, м овляв, прийде з дубового гаю. А поселеи М алю нок із ня на кордоні Ш ам пані й Л отари н гії, де проживала « Сечт - Олбпнської хроніки родин а Ж а н т ^ л у ж е нагадувало місцевість, про яку X V ст. переповідав люд. Після того, як на рідне село Ж анни напали бургундці і жителі змушені були ховатися в довколиш ніх лісах, у дівчинки почалися видіння їй вчувалися голоси святих, які закл и кал и її зн яти облогу О рлеана, добитися коронації Карла V II в Реймсі, звільнити Париж. Видіння не припинялися, і Жан на поїхала до К арла V II. Король повірив 17-річній дівчині й дозволив разом із військом вируш ити на допомогу Орлеану. І Іа десятий день після прибуття Ж анни до міста облогу було знято й англійців розбито. Так сповнилося перше пророцтво. Ж анна стала народною героїнею. Зго дом французи здобули ряд перемог, які завершилися розгромом англійців у долині Луари. Тоді Ж анна запропонувала Карлові V II виступити в похід на Реймс Увеа ш лях, а це 300 км, ф ран ц узька арм ія пройш ла за два тиж ні. Карл був урочисте коронований у Реймсі. Т ак здійснилося й друге пророцтво.

1 1 1 ^ .1 Л

Г.'

" 'Г '. : м ;

І\а р л

Б Л |Л Ш 1 Ш

исжі и р и м » » ‘

д’Арк. Але особисто для себе вона не прагнула ні почестей, ні нагород, Ж анна попросила короля звільнити жителів її рідного села Домремі від податків і повинностей. Карл виконав прохання Ж анни і жоден із наступних правителів Франції не наважився позбавити їх цього привілею. Потім навколо Ж анни почали відбуватися дивні речі. Заздрісники та недоброзичливці намагалися посіяти в душі Карла V II недовіру до неї. Д івчи н а кілька разів пропонувала королю прискорити воєнні дії й піти на Париж, але марно. Тоді Ж анна на свій страх і ризик із невеликим загоном відданих лю дей вируш ила на П а­ риж і намагалася взяти місто ш турмом, однак зазнала поразки. Її тр етє п ророц тво чомусь не збулося. Під час однієї із сутичок Ж ан ну було поранено й вона по­ трапила в полон до бургундців. А ті за величезні гроші продали дівчину англійцям. Ж анну перевезли до Руану, центру англійських володінь у Ф ранції, і віддали на суд інквізиторів як чаклунку та єретичку. П ісля року

.

" р г і

Ж . Ф у ке. Портрет К арла VII. X V ст.

*** ■•'М‘ і

!

І і

С т рат а Ж анни д ’Арк. М ініат юра. X V ст .

Ж . Енгр. Ж анн а д ’Арк на коронації К арла VII в Реймському соборі. 1854 р.

\% > V

> ■ V

Л

г

Сучасний український худож ник 0 . Литвинов. Ж анна д ’Арк. 2 0 0 0 р .

• Поміркуйте, чому в різні часи митці зображують Жанну д’Арк. Що об'єднує ці картини?

173

слідства, допитів і тортур ЗО травня 1431 р. її привселюдно спалили на площі в Руані, Прикро, але Карл VII навіть не подумав визволити свою рятівницю. Тільки в XX ст. католицька церква визнала Ж аину д'Лрк святою. 6.

Завершення Столітньої війни і об'єднання Франції

С мерть Ж ан и и д ’Арк, я к н а те сподівалися англійці, не зм ін и ла хід війни. Ф ран ц узькі війська продовж ували успіш но наступати. Бургундський герцог, усвідомивши безнадійність становищ а англійців, поспішив примиритися з фран­ цузьким королем. Уже навесні 1436 р. Карл VII зайняв Париж. Він став проводити реформи, розпочаті колись Карлом V Мудрим. З а підтримки Генеральних ш татів Карл V II доби вся зап ровадж ен н я постійного податку. У реформуванні фінансів королівства значну роль відіграв талановит��й банкір Жак Кер. Завдяки стабілізації фінансового становища країни, Карл VII провів військову реформу- Вона передбачала створення постійної армії, яка перебувала б на держав­ ному утриманні. Королівським васалам заборонялося мати озброєні загони. Відтепер війну можна було провадити незалежно від політичних уподобань рицарства. У 1453 р. французи повністю звільнили від англійців територію своєї країни. Англія зберегла на материку лиш е пор т Кале, який утримувала ще понад сто років. С толітня війна заверш илася, хоча м ирний договір між А нглією та Францією підписаний не був. Ф ран ц ія відстояла свою незалеж ність. Із війни французи вийш ли палкими патріотами своєї держави. Перемога Ф ранції в Столітній війні створила передумови дл я завершення її політичного об’єднання. Із цим завданням успіш но впорався син і спадкоємець Карла VII король Людовік X I (1461-1483). Це був досвідчений політик і неперевершеніїи дипломат, хоча за натурою —підступний інтриган. За вміння загнати своїх противників у глухий кут за допомогою хитрощів і обцану Людовіка XI прозвали «світовим павуком». Навіть власного сина Людовік XI повчав: «Хто не вміє хитру­ вати, той не вміє панувати».

т о м V II і Людовіком XI траплялися конфлікти й непорозуміння. Таж, ^ у. неслухняний дофін Лю довік переховувався в бургундського герцога Ф іліппа Доброго (батька Карла Сміливого), головного ворога короля Франції. Тон щиро тіш ився, що для розради доф ін вибрав саме його. П ро це Карл VII якось сказав: «Мій бургундський кузен пригрів лисицю, яка з ’їсть його ж ку­ рей». Ц я фраза, кинута спересердя французьким королем, виявилася на диво пророчою.

Н айспльпіш пм і найнебезпечніш им супротивником Л ю довіка XI на шля­ ху до об'єднання Ф ран ц ії був його васал герцог Бургундський Карл Сміливий. До володінь останнього належало не тільки герцогство Бургундія, але й Нідерланди та землі вздовж Рейну. За своєю військовою силою та політичним впливом Карл См іливий нічим не поступався маєтностям короля, а багатством його навіть пе174 ревищ ував. Герцог міг дозволити собі утрим увати такий величний двір, який Є В РО П А ВІЗАНТІЯ а світ

своєю розкіш ш ю не п о сту п ався н аиви ш укан п ш ім королівським дворам Європи. Тому цілком закономірно, що він прагнув створити незалежну Бургундську держа­ ву. Про свої наміри герцог висловився досить відверто: «Я так люблю Францію, що волів би бачити в ній шістьох правителів замість одного». Тож зрозуміло, що боротьба Людовіка XI з Карлом Сміливим була неминучою. Слід визнати, що Карл Сміливий був гідним супро­ тивником і спочатку успіх був на його боці. Для поси­ лення власної могутності пихатий герцог звернувся до німецького імператора та запропонував його синові руку єдиної доньки й спадкоємиці Марії. Одружитися з нею прагнуло чимало чоловіків, зокрема й брат французького короля. Такі наміри не на жарт розгнівали Людовіка XI К арі Смічипий із ваг/ічами і він ум іло підбурив п роти К арла С м іли вого його і придворними. ворогів. Заохочені грошовою підтримкою Людовіка XI, Мініатюра. XV ст. лотарингці та швейцарці оголосили війну герцогові Карлу. В одній із битв 1477 р. бургундська армія була розбита, а Карл Сміливий загинув. Відразу після цього Людовік XI приєднав до своїх володінь графство Пікардію та герцогство Бургундію, а згодом — графство Прованс. За правління Людовікового сина короля Карла V III (1483-1498) до Ф ранції відійшло й герцогство Бретань. Отже, наприкінці XV ст. об’єднання Ф ранції було практично завершено й вона стала однією з найбільших держав Західної Європи.

В

Ж акерія, доф ін, н ац іон ально-ви звольн а війна, станова монархія, ГеиераЛуні штати, Столітня війна (1337-1453).

1. Покажіть на карті, які французькі землі належали Англії до 1337 р. 2. Чому в битвах у 1346 р. та 1356 р. англійці перемагали? 3. Згадайте 1453 р. Які дві події збігаються в часі? 4. Чому повстання назване Ж акерія? 5. Що було приводом для початку Столітньої війни?

шВ

*

■і 6. Назвіть причини Жакерії. | 7. Я к розлучення Людовіка V II з Альєнорою Аквітанською позначи­ лося на подальшій історії країни? 8. Які верстви населення підтримували королівську владу в боротьбі за об'єднання Ф ранції? Обгрунтуйте. 9. Визначте наслідки Столітньої війни для Англії та Франції. 10. Ж ан де Жуанвіль пише: «Чи є тут хто-небудь зі скаргою?» Складіть скаргу від імені селянина, феодала, майстра, підмайстра, студента університету тощо. 11. Життя Жанни д’Арк —подвиг чи диво? Чому населення її підтримало, а король —ні? 17!

БРИТАНСЬКІ ОСТРОВИ в XII ст .

176

§ 14. Англія 1.

Англосаксонські к о р о л іїстм

1.

Установіть відповідність між поняттями та поясненнями.

1. Генеральні штати

а) спадкоємний титу ч феодальних володарів графств на південному сході Ф ранції, із XIV ст. титул спадкоємців французького престолу;

2. Станова монархія

б)селян ське повстання;

3. Дофін 4. Ж акерія 5. Столітня війна

1

в) війна Англії та Ф ранції в 1337-1453 рр.; г) збори представників трьох станів у Франції; д) форма феодальної держави, якою керують король і орган станового представництва

2. Покажіть на карті Британські острови. Які народи їх населяли? Пригадайте, як нині називаються складові частини Великої Британії. Наприкінці V I ст. значна частина Британії опинилася під владою германських племен. Н а підкореній території вони утворили сім королівств. Ю ти першими заснували своє королівство Кент у південно-східній частині Британії. Н а півдні Британії утворилося три королівства саксів; Вессекс, Ессекс і Сассекс У північ­ них і центральних районах три королівства належали англам: Нортумбрія, Східна Англія та Мерсія. . Між англосаксонськими королівствами тривало постійне суперництво за тідер ство, але згодом під впливом внутрішніх і зовнішніх чинників назріва ііео. а дній» їхнього об’єднання в ввине королівство. Наприкінці VIII ст. прагнення до державної єдності посилилося у зв’язку з появою небезпечного зовнішнього ворога - іорманів (вікінгів). Оскільки Вессекс був розташований досить далеко від районів набігів норманів, то це давало йому переваги в боротьбі за першість. У 829 р. вессекський король Егберт об’єднав під своєю владою всі англосаксонські королівства. В об'єднаній державі помітну політичну роль почав відігравати новий орган «Рада чуорих яка складалася з найвпливовіш их представників знаті й разом із королекгйирішувала всі життьво важливі справи країни.

З іст орії англів. Фрагмент гобелена з Байо. 1066 р. • Я к о зброєні ан гл и ?

171

Говірка англів, найуживаніша в країні, із часом лягла в основу англійської літературної мови. Поступово англи, сакси і юти змішалися з місцевим кельтським населенням. Так ш ти к єдиний народ, за яким закріпилася назва англосакси. Англо­ саксонське суспільство складалося переважно з вільних селян і родової знаті. Крім них, були ще напівзалежні селяни та раби. Із часом з ’явилися великі землевласни­ ки лорди, у залежність до яких потрапила значна кількість вільних селян. Із вторгненням германських племен християнізована віє за римських часів Бри­ танія знову повертається до поганської віри. Незалежна від Риму християнська церква збереглася тільки в Ірландії. Тож ірландським чеппям-місіонерам довелося докласти чимало зусиль для навернення англосаксів у християнство. Паралельно з ірландцями за цю благочестиву справу активно взялася також римсько-католицька церква. На перших порах між двома християнськими церквами тривало гостре суперництво. Та зрештою перемогла підтримана королівською владою римська церква. Процес християнізації Британії завершився наприкінці VII ст. 2.

Англія та вікінги

У 60-х роках IX ст. вікінги, переважно дай ці, перейшли від піратських набігів ло завоювання Британії. Вони захопили значну територію па північному сході країни іі тіснили англосаксів на південь. Подальше просування норманів у цьому напрямку було призупинено за правління короля Альфреда Великого (871 900 рр.) Король переміг данців і уклав із ними мирний договір, згідно з яким Британію було поділено па дві частини. За Альфредом зберігалася південно-західна територія країни з центром у Вессексі. А ланцям залишалася північно-східна частина Британії, яку назвали Денло, тобто «Область данського права». Незважаючи на підписану мирну угоду, Альфред посилено готувався до нової боротьби: збудував флот, спорудив потужні укріплення, створив професійне військо. Король намагався різними способами посилити систему державного управління. Країну було поділено на графства. Альфред дав наказ зібрати всі давні англосаксонські закони, опрацювати їх і звести разом з ного королівськими поста­ новами. Так близько 890 р. виник звід законів «Правда короля Альфреда». Король Альфред докладав чимало зусиль для розмітку освіти. Він невтомно вчився сам і змушував учитися інших. На сороковому році життя він вивчив латину іі одразу почав міркувати над перекладам^ латинських творів англосаксонською мовою. Деякі тексти король переклав самостійно. За його дорученням при монас­ тирях відкривалися ніколи, де викладали найкращі вчителі. Один із них, єгшекоп Ассерін, написав життєпис Альфреда. До здійснення просвітницької місії долу­ чалися також вчені монахи з континенту. Саме король Альфред наказав писати «Ан глоса ксон ськ у х ро 11 іку ». Успіхи в боротьбі а ланцями, досягнуті за правління Альфреда, були закріплені його наступниками. Упродовж першої половини X ст. англосаксонські королі по­ ступово відвоювали «Область данського права», приєднання якої до своїх володінь завершив король Едгар (959-975). Тоді ж стару назву «Британія» було замінено на «І:п£ІашІ» (земля англів), тобто Англія. У 1013 р. данці знову захопили Англію. їхнє панування на території Англії припи­ нилося тільки в 1042 р. Королем Англії став представник англосаксонської династії 178 Едвард Сповідник (1042-1066). ■:4НП» ■■■-:>СВІТ

V

V

Т

1

В И В Ч А Є М О

Т

Ж

Д Ж Е Р Е Л А

IX ст. І з «Х рон іки п ро д іян н я А л ьф р е д а В ел и ко го » єп и ско п а А ссер ія

. І >

п

Н а с уді він (к о р о л ь А л ьф р е д ) б у в н евто м н и м ш у качем істи н и , о с о б л и во яіккщо що ^ йш лося про бідних людей.... Він звертав таку увагу на суд заради добробуту знатних і незнатних осіб, які дуж е часто під час зборів графів і начальників безж ально сварилися м іж собою... усі баж али ш ука­ ти правди в короля... бо кож ен знав, щ о не буде найменш ої можливості приховати від нього свої недобрі наміри. К ороль був найчеснішим слідчим при винесенні вироків, як, зреш тою , і в інш их ж иттєвих обставинах. М айж е вс і пронеси, що велися в державі під ] час його відсутності, він детально вивчав, які б вироки не були винесені, —справедливі чи н есправедливі. Я кщ о йому вдавалося розгледіти в д еяки х вироках хоч найменш у < неправду, він, викликавш и самих суддів до себе, або через інших довірених осіб, уваж ­ н о допитувався, чому вони верш или суд несправедливо... 1. Яка сфера діяльності короля висвітлена в наведеному тексті ? 2. Як оцінює автор королівське судочинство в цілому і роль короля зокрема?

?

-

С ,Л —А . 3.

*

— —* .......

Л —Л - І

У

Н о р м ан д сь к е зав о ю в ан н я кр аїн и

Едвард Сповідник виявився слабким правителем. Після його смерті 1066 р. англосаксонська знать одразу ж обрала своїм королем Гарольда сміливого и розсудливого англосакса. Проте претензії на англійську корону висунув нормандський герцог Вільгельм, дале­ кий родич Едварда Сповідника. Король Гарольд готувався до битви з Вільгельмом на півдні Англії. Але раптово на північну Англію на­ пав норвезький король. Напад норвегів було відбито, та перемога знесилила війська англосаксів. Тим часом Вільгельм переправився через Ла-Манш і висадився на південному узбережжі Англії. Гарольд кинувся назуст­ річ завойовникам іістав очікувати герцога Вільгельма біля міста Гастінгса?Тут 14 жовтня 1066 р. й відбулася кровопролитна битва, у якій англосаксонське військо було розбите, а король Гарольд загинув. Вільгельм Завойовник. Ж и тел і Л он дон а, побою ю чись погром ів, самі відчинили Вільгельмові міську браму Герцог Нормандії Портрет роботи невідомого худож ника. Х \ Уст. став королем Англії і ввійшов у історію як Вільгельм Завойовник (1066 1087) Однак пройшло кілька років,

Битва бігя м Гастін/са. ф рагмент /обелена і Байо

перш ніж король та його рицарі підкорили англосаксів. Вільгельм зберіг поділ країни на графства, на чолі яких стояли шерифи. Щоб утримувати в покорі місцеве насе­ лення, король наказав спорудити в кожному графстві добре укріплений замок.

Нжйбільп знаним замком цієї сипні є л о н до н с ьк и й Тауер, [розташований Темзи. Він був збудований Вільгельмом Завойовником. Хоча, ій н з мури зведено ще зусиллями Юлія Цезаря. У давгашу Тауер палацом, державною в'язницею, місцем катувань і страт. Оточений форгт^чиимн стінами, вш, здається, ще переховує у своїх численних зза колишніх в'язнів. Нині там зберігаються королівські коштовності т, сировинної зброї. На галявині перед замком завжди можна побачи чорних круків. Держава щорічно виділяє додаткові кошти гарнізону Тауера для годування цих птахів. Адже, згідно з давнім врорввпом , Британська монархія процвітатиме доти, поки круки не щ п п х п із Тауера. Тауер

180

Сучасне фото

Англосаксонська знать, яка чинила опір нормандцям, була повністю позбавлена своїх володінь. Відібрані землі Вільгельм роздав своїм рицарям, із яких згодом виокремилися найбагатші — барони. Розподіляючи ^ м л і між новими власника­ ми, Вільгельм проводив досить виважену політику: володіння великих феодалів зосереджувалися не в одному, а в різних районах країни. Нові феодали завдячува­ ли своїми земельними багатствами королю, а отже, ставали залежними від нього більше, ніж на континенті. Безпосередніми васалами короля були барони. Проте Вільгельм вимагав васальної служби не тільки від баронів, а й від їхніх васалів. Усі рицарі, чиїми б васа­ лами вони не були, давали клятву вірності крролю і на його вимогу зобов’язувалися служити в королівському війську. На відміну від Ф ранції, правило «васал мого васала не мій васал» в Англії не діяло. У 1086 р. за наказом Вільгельма було проведено перепис усіх земель для ви­ явлення прибутків феодалів, визначення їхньої васальної служби й податків. Спеціальні королівські посланці на місцях з ’ясовували, скільки землі в кожно­ му поселенні, хто його власник, яка кількість селян тут проживає, яким майном володіє кожна сім’я тощо. Такі свідчення збиралися надзвичайно ретельно. Жителі говорили: «Як ніщо не приховається в день Страшного суду від Божого ока, так нічого не вдалося втаїти від людей короля». Саме тому цей перепис назвали «Кни­ гою Страшного суду». Чимало вільних селян, які не розуміли французької, було записано залежними. Чисельність населення Англії, за даними «Книги Страшного суду», становила приблизно 1,5-2 млн осіб.

Убивство Томаса Б* кета. Мінішпюра. X I I I ст

Зміцнення королівської влади гнітило норовливу англійську знать, яка неодноразово організовувала за­ колоти й піднімала повстання проти Генріха II. У 1189р. було розкрито велику змову проти короля, у якій бра­ ли участь його дружина Альєнора Аквітанська та їхні сини —Річардта Іоанн. Очевидно, Генріхові було важко це пережити й того ж року він помер. Англійський трон посів його син Річард (1189-1199). який ще за життя от­ римав прізвисько Левове Серце. Річард народився в Англії, молоді роки провів в Аквітанії, на батьківщині своєї матері, де здобув добру освіту. З дитинства він захоплювався поезією, навіть пробував писати вірші. Річард майстерно володів зброєю та часто перемагав на рицарських турнірах, прнстраспо любив полювання та небезпечні пригоди. Англійці сприймали його як «рицарського» короля, життя якого минало в безконечних мандрах. Загалом за весь час сво­ го правління Річард не провів у Англії іі повного року, навіть не вивчив англійської мови. Він розглядав Англію як невичерпне фінансове джерело для утримання армії, іцо приносила йому славу й задоволення. Невдовзі після коронації Річард вирушив у Третій хрестовий похід, під час якого захопив острів Кіпр і фор­ тецю Акру. Коли король таємно повертався з походу до Англії, то потрапив у полон до свого давнього недруга герцога Австрійського.

ІІІпто-Гпйяр ц іюб. ігний иток Річа/нШ Лгтмг Серцг у Франції Пам’ятник королю Річп/мН/ пЛондоні • Як нон н.іамг жигги короля Річарла л Ф |м іщ и к> і Англією?

182 5П а СШАНТ1Я

-лкиисаїт

І • Т в * Г И Ч-Н А

1 1 ' *$Я Я Н Ін

і

А

У грудні 1192 р. король зупинився для відпочинку в містечку неподалік від Відня й відправив слугу за харчами. Надворі лютував мороз, тому чоловік про всяк випадок заткнув за пояс. теплі Річардові рукавиці, на яких виблискував вишитий золотом лев - герб короля Англії. Рукавиці й зрадили необачного по­ дорожнього. Коли слугу схопили, він під загрозою неминучої смерті зізнався, де перебуває король. Так Річард потрапив у полон. Місце перебування англійського короля довго зберігалося в таємниці. Згідно з легендою, замок, де утримували Річарда, виявив молодий рицар Блондель де Нель, васал короля і друг його юності. Прогулюючись під стінами замку, він наспівував пісню, яку вони колись склали разом. Почувши знайому мелодію, Річард підхопив її і так повідомив про місце свого ув’язнення. Завдяки старанням Альєнори Аквітанської його було звільнено за чималий викуп.

Після полону Річард, пробувши в Англії всього кілька тижнів, подався до Нормандії, де розпочав підготовку до війни з французьким королем Філіппом 11 Августом. Ж и­ вим до Англії йому повернутися не судилося. У 1199 р. Річард зазнав смертельного поранення отруйною стрілою. Це сталося в рідній йому Аквітанії під час облоги замку, у якому начебто було сховано скарби його батька Генріха II. Помираючи, Річард про­ голосив спадкоємцем англійського трону свого молодшого брата Іоанна. 5.

Велика хартія вольностей і виникнення англійського парламенту

Король Іоанп (1199-1216) у результаті невдалої для Англії війни з Філіппом II Августом утратив' Ф ранції більшу частішу родових маетпостей Плаїїтагене гіп. За цесучаяннки нарекли Іоанна зневажливим прізвиськом Безземельний. Військові поразки, постійне відмагання «щитових грошей» викликало в підданих справжню ненависть до короля. Ситуацію загострив і конф лікт із Папою Римсь ХАРТІЯ ким Іпокептієм III. Іоанп Безземельний відмовився (вілграц Ііагііз -лист підтримати кандидата папи на посаду архієпископа п а п ір у с у ) — у с е р ед н і віки Кентербсрійського (главу католицької церкви в Англії), документ, щ о за с в ід ч у в а в Інокентій I I I відлучив Іоанна Безземельного від церкви, п евні прана або п ри вілеї, тому над королем нависла небезпека втрати трону. Пану підтримало майже все населення Англії. Наляканий ко­ роль визнав себе васалом папи і зобов’язався щорічно виплачувати йому велику суму грошей. Усе це викликало обурення народу, який підтримав у 1215 р. заколот баронів. Навіть у Лондон барони увійшли без бою. Іпан нові нічого не залишалося як капіту­ лювати. Підкоряючись силі, 15 червня 1215 р. він підписав підготовлений баронами документ під назвою «Велика хартія вольностей». Статті хартії гарантували недоторканність володінь баронів і церкви. Король зобов язувався не стягувати зі своїх васалів поборів більше, ніж встановлено звичаєм, не накладати непомірних штрафів, опікуватися торгівлею, обіцяв захист від свавілля королівських чиновників, підтверджував недоторканність міських привілеїв тощо.

183

принцип недоторканності особи — основу прав людини і громадянина.

/ -V

V

"Т у В И В Ч А Є М О

}

V----------

Д Ж Е Р Е Л А

1215 р. Із Великої хартії вольностей 12. Н і щ и тові грош і, ні [будь-яка] інш а д оп ом ога н е пови н ні зб и р ати ся в ко ролівстві н аш ом у інакш е я к за згодою з а га л ьн о ї р ади ко р о л ів ств а нашого...

^ І \

14. А д л я того, щ об м ати з а га л ь н у р а д у ко р о л ів с т в а п р и о п о д а тк у в а н н і гр о ш о во ю ^ допомогою ... або д л я о п о д а тк у в а н н я щ и то в и м и грош им а, м и н а к а ж е м о п о кл и к ати архієпи скопів, єп и скоп ів, абатів, граф ів і старш и х б арон ів наш им и ли стам и к ож н ого < окремо... ' * 39. Ж одна вільна лю дина н е буде заареш тована й у в ’язнена, аб о п озбавлена майна, або оголош ена п оза законом , або вигнана, або я к и м -н еб у д ь [інш им] сп особом знедолена, і ми [корол ь] н е п ідем о на н еї і не н ап р ав и м о н а неї інакш е, я к н а п ідставі зак о н н о го ви р о ку р ів н и х їй... і за зак он ом країни.

^

61. М и [корол ь] с тво р ю єм о і даєм о... гарантію , а саме: щ об бар о н и о б р а л и д в а д ц ять п ’я т ь б ар о н ів із корол івства, кого зах о ч у ть, я кі п о ви н ні всім а си л ам и д о тр и м у ва ти ­ с я й о х о р о н ят и та п р и м у ш у в а ти д о т р и м у ва т и с я м и р у і в о л ьн о стей , щ о м и їм д а л и ^ і ц ією н и н іш н ьо ю х а р тією п ідтверд и ли ... І ко л и м и аб о хто -н еб у д ь із с л у г н а ш и х у чом у-небудь і проти кого-н ебуд ь п огріш и м о або я к у -н еб у д ь зі статей... поруш им о... ^ ті д в ад ц ять п ’я ть баронів... будуть... у ти скати н ас усім а сп особам и, я ки м и т іл ьк и м о ­ ж уть, то б то ш л яхом захоп л ен н я зам ків, земель, володінь т а всім а інш и м и способам и, я к и м и м ож уть, п оки н е буде в и п р ав л ен о [по р у ш ен н я] згід н о з їх нім ріш енням ...

!

1. Я к і події спричинили підписа н ня х а р т ії? 2. Інт ереси я к и х верст в населення захищ ала ха р т ія ? З . Я к и й пр и н ц и п проголош увався в п ункт і 3 9 ? 4. Я к и й орган влади м ав право конт ролю ват и ви ко н а нн я х а р т ії? 5 . Чи м ав король необмеж ену владу?

*

-

. -іу

-Л _ Л Х ^ -

З

^

і

Проте Іоанн Безземельний не збирався виконувати нав’язану йому Велику хартію вольностей і відновив р а г і е т е п і , в щ ф р . р а г іе г — війну з баронам и. У розпал бонових дій Іоанн Безго в о р и ти ) — ви б орн и й зем ельний помер. К о р о л і було проголош ено його (повністю а б о ч а с т к о в о ) малолітнього сина Генріха II I (1 2 1 6 -1 2 7 2 ) і вся влада за к о н о д ав ч и й о р га н у опинилася в руках баронів. д е р ж а в і. Коли ж Генріх II I досяг повноліття й почав правити самостійно, він став на шлях продовження політики сво­ го батька. Це викликало озлоблення серед англійських баронів і 1258 р. вони підняли заколот, внаслідок якого Генріха I I I було усунуто від влади. Протистояння між баронами й королем вилилося в громадянську війну. Серед баронів як лідер виділився граф Симон де Монфор. Очолюване ним військо розгромило королівські загони. Генріх I I I та спадкоємець трону принц Едвард потрапили в полон. Правителем Англії став Симон де Монфор. У січні 1265 р. він скликав збори королівства. Сюди, крім баронів і єпископів, було запрошено також представників від рицарства та городян. Т ак з’явився англійський парламент (від французького рагіег — говорити). Невдовзі принц Едвард зумів утекти з полону, очолив королівську армію і роз­ громив військо Симона де Монфора. Самого Монфора було вбито. П А РЛ А М ЕН Т

(а н гл . р а г ііа т е п і, ф р .

184

Є В Р О П А . 0ІЗАНТ1 А РАБСЬКИМ СВ11

Повернувши собі владу, Генріх III, а відтак і його спадкоємець Едвард І не зни­ щили парламент і він продовжував діяти. Спочатку основна функція парламенту полягала в затвердженні податків. Згодом він отримав ще й право видавати закони. У середині XIV ст. англійський парламент розділився на дві палати —палату лордів і палату громад. У палаті лордів засідало вище духовенство та світська знать. А в палаті громад —рицарі графств і представники міст. Тут відразу намітився союз ри­ царства і міської верхівки. В англійському парламенті, на відміну від Генеральних штатів Франції, представники цих двох станів діяли спільно. Тому палата громад мала неабиякий вплив на політичне життя Англії. Із виникненням парламенту в Англії зародилася нова форма феодальної держави — станова монархія.

До XIV ст. в Англії не існувало єдиної національної мови. Нормандські авойовники послуговувалися французькою мовою, яка тривалий час вважалася офіційною. Нею розмовляла верхівка знаті, велося судочинство і викладання в школах. Знання французької мови було показником освіченості й приналежності до вищого світу. Дрібні феодали, городяни й селяни розмовляли різними говірками англосаксонської мови. І тільки в середині XIV ст. на основі лондонсь­ кого діалекту починає формуватися англійська літературна мова. У 1362 р. вона вперше пролунала на засіданні парламенту. Тоді ж парламент постановив ужи­ вати англійську мову в судах.

6 . А н г л ія в Х ІУ -Х У с т .

Війна Ч ервон ої та Білої троянд

У 1348 р. англійський народ пережив ж ахливе лихо. Це була епідемія чуми — «чорна смерть», що заОрала майже третину населення країни. Феодали, багаті купці та цехові майстри зіткнулися з проблемою, де взяти необхідну кількість робітників та як зберегти стару оплату праці. Щоб задовольнити їхні інтереси, королівська вла­ да в другій половині XIV ст. видала низку законів, які відомі під назвою «робітниче законодавство». Усі здорові чоловіки та жінки у віці від 12 до 60 років без власної землі та інш их засобів до ж иття були змуш ені найматися на роботу до тих, хто відчував у цьому потребу, і за таку ж платню, яка існувала до чуми. За відмову пра­ цювати на таких умовах загрожував штраф, ув’язнення й таврування розпеченим залізом. Запровадження «робітничого законодавства» та воєнний податок приз­ вели до селянського повстання, яке очолив покрівельник У от Тайлер. Повстання спалахнуло 1381 р. й охопило значну частину Англії.

Разом з Уотом Тайлером повстання 1381 р. очолив Джон Бплл —свящ"«чі із Йорка. Із початку 60-х років XIV ст. він мандрував країною, закликаючи до блиіо славилася його проповідь «Коли Адам орав, а Єва пряля хто; тоді був дворянином?» Цей вираз у народі став крилатим.

щили парламент і він продовжував діяти. Спочатку основна функція парламенту полягала в затвердженні податків. Згодом він отримав ще й право видавати закони. Усередині XIV ст. англійський парламент розділився на дві палати —палату лордів і палату громад. У палаті лордів засідало вище духовенство та світська знать. А в палаті громад —рицарі графств і представники міст. Тут відразу намітився союз ри­ царства і міської верхівки. В англійському парламенті, на відміну від Генеральних штатів Франції, представники цих двох станів діяли спільно. Тому палата громад мала неабиякий вплив на політичне життя Англії. Із виникненням парламенту в Англії зародилася нова форма феодальної держави — станова монархія.

. До X IV ст. ■ Аиглії не іенувало єдиної націонї-ігтюї мові' ИюАошшм ппслутв] палися французькою мовою, яка тривалий <<

офіційною. Нею розмовляла верхівка знаті, велося судочинство і і Школах. Знання французької мови було показником освіченості й іц дн вищої з світу. ДрЙіі феод.~пІ, гори.іяни й сел'пн розмовляли і Б р а м и н п а ш в и с ь к о і мови. І тільки. середиіп XIV ст. і И кого діалепу почила» і ^муватися шіглійгька літературна » і: Цро . Я 1.1 назасішіаі парламенту. Толі к парламент г йти англійську мсау в судах.

6.

Англія в ХІУ-ХУ ст. Війна Червоної та Білої троянд

У 1348 р. англійський народ пережив жахливе лихо. Це була епідемія чуми — «чорна смерть», що забрала майже третину населення країни. Феодали, багаті купці та цехові майстри зіткнулися з проблемою, де взяти необхідну кількість робітників та як зберегти стару оплату праці. Щоб задовольнити їхні інтереси, королівська вла­ да в другій половині XIV ст. видала низку законів, які відомі під назвою «робітниче законодавство». Усі здорові чоловіки та жінки у віці від 12 до 60 років без власної землі та інших засобів до ж иття були змуш ені найматися на роботу до тих, хто відчував у цьому потребу, і за таку ж платню, яка існувала до чуми. За відмову пра­ цювати на таких умовах загрожував штраф, ув’язнення й таврування розпеченим залізом. Запровадження «робітничого законодавства» та воєнний податок приз­ вели до селянського повстання, яке очолив покрівельник Уот Тайлер. Повстання спалахнуло 1381 р. й охопило значну частину Англії.

Разом з Уотом Тайлером повстання 1381 р очолив Джон І і] Норка Із початку 60-х років XIV ст. він мандрував країної церковної реформи та утвердження соціальної рівності. Серед п бливо славилася його проповідь «Коли Адам орав, а Єва пряла, хто ж т«д) < дворянином?» Цей вираз у народі став крилатим. 185

< лии ш і м и т

к і. ііг л

і

л т .п і м и п а ї і п у і

ї ї л ш г і і ч п і^ іл і/ д о л іп , п і д и м р а ш

.і с ^ п и , а ї*

добу та інше майно, спалювали документи з переліком селянських повинносте»!. Особливо жорстоко селяни розправлялися зі збирачами податків і королівськими суддями. Підтримані міською біднотою, повсталі ввійшли в Лондон. Вони вірили в справедливого короля, який прагне добра для свого знедоленого народу Король Річард П був змушений погодитися на перемовини з повстанцями. Під час зустрічі з королем У ота Тайлера було віроломно вбито. Розправа чекала й на інших.

V

/ V В И В Ч А Є М О

V

1

” у —

Д Ж Е Р Е Л А

X IV ст. Х рон іка а б атства сн. М ар ії в Й о р к у п р о в б и вство У ота Т ай л е р а т а розправу н ад п ов стали м и с е л ян а м и ^ У от Т а й л е р д о в ір л и во п ід ’їх ав д о п очту короля, щ об п ер едати й ом у ви м оги селян... л М ер Л он д он а... с тав д о к о р я т и У о ту з а н а с и л л я і н егід н у п о в е д ін к у в п рисутності ^ ко р о л я й заареш тув ав його. І за ц ей а р еш т У о т у в ел и ко м у р о зд ратуван н і завд ав ме- * ““Т рові ки н дж ал ом у дар у ж и віт. О днак... цей м ер н оси в ко льчугу і не за зн ав найменш ої і ш коди, але, я к л ю ди н а см іл и ва й відваж на, о го л и в свій м еч і відповів... У оту сильним І ударом в ш и ю і щ е р аз с и л ьн и м у даром у голову...

V

І І Д ,^

у

П іс л я ц ьо го ко р о л ь р о зіс л а в с в о їх п о с л ан ц ів п о р ізн и х м ісц ях х ап ати зл о ч и н ц ів і карати їх на см ерть. І багато бу л о сх о п л ен о й п овіш ен о в Л ондон і. І багато ш ибениць бул о п оставлен о тоді... в інш и х м істах і сел ах у п івд ен н ій частині країн и . Н ареш ті з л а с ки Б ож ої король побачив, щ о н адто б агато з й ого піддан и х заги н у л о і багато крові п рол и то, с ер ц е його п р о й н я в ж а л ь і він о го л о си в їм п р о щ ен н я з ум овою , щ о надалі ^ вони н ік ол и не б у д у ть п о в ставати п ід стр ах о м в тр а ти ти ж иття...

1. Про який епізод повстання йдеться в хроніці? 2. Чому Уот Тайлер погодивс па переговори з королем? 3. Я к поводився м ер Лон дона? у 4. Знайдіт ь у тексті докази того, що повстання було ж орстоко придушено. 5. Д оведіт ь за текстом, що авт ор документ а б у в прихильником короля.

----------------- ' А

Лі

* - --------

л

/

А ^

11

Повстання Уота Тайлера справило великий вплив на подальшу долю англійського суспільства. Королівська влада пішла на поступки: було дещо зменшено податки й пом'якшено «робітниче законодавство». Прискорився процес звільнення селян від поземельної залежності й переведення їх на грошову ренту.

Убивство Уота Тайлера

186

• Д о б е р іть в ідп овід н у цитату до зо б р а ж е н н я з Х р о н іки абатства св. М ар ії в Й о р ку (X IV ст ). Ч и є р озб іж н ості м іж текстом джерела і м алю нком ?

ЄВРОПА. ВІЗАНТІ АРАБСЬКИЙ СІГ

13 Ю » У р . Д О В Л аД И

Ь Л Н 1Л 1І ц р ш іш л л Д іш а ш л

......

кастерів. За правління Генріха VI, який був душевно хворим, свої претензії на трон висунув герцог Річард Йорк, далекий родич короля. Герб Ланкастерів прикра­ шала червона троянда, а герб Йорків біла, тому кри­ ваве тридцятилітнє протистояння між ними увійш ло в історію під назвою Війна Ч ервоної та Б ілої троянд (1455-1485). Події розгорталися то на користь одного, то на користь іншого роду. У кривавих сутичках гинули і Йорки, і Ланкастери. В одній із таких битв Річард Иоркський загинув. На чолі йоркської партії став його син Едвард. Він здобув кілька перемог над ланкастерцямн, захопив Лондон і був проголошений королем під іменем Едварда IV. Проте з Портрет Річар<Іа III. X V ст. його приходом до влади кровопролиття тривало. Незабаром боротьба розп очалася й серед самих Йорків. У 1483 р. Едвард IV раптово номер. Королем мав стати його 12-річний син Едвард. Проте владу за­ •• «л хопив Річард Глогтер, рідний брат покійного короля *) ' і Едварда IV. Він почав правити під іменем Річарда III. Натомість Е дварда та його м олодш ого брата було ув’язнено в Тауері. Там хлопчиків і вбили. Прапор Р ічарда 111 Проти Річарда III об'єдналися ланкастерці та частина із зображ енням бароиів-йоркців. Вони звин}шатили його в узурпації вла­ білої троянди ди, підняли проти нього повїтання і висунули на грон іі вепра Генріха Тгодора, який доводився Ланкасгерам далеким родичем. Новий претендент на трон зібрав у Ф ранції ^ армію і висадився в Англії. У 1485 р. поблизу містечка Босворт між військами Генріха Тюдора і короля Річарда III відбулася вирішальна битва. Військо Річарда III зазна­ ло поразки, а сам він загинув. Генріха Тюдора тут же було проголошено королем. Він посів трон під іменем Генріха VII. Війна Червоної та Білої троянд закінчилася. Генріх VII взяв шлюб із представ­ ницею династії Йорків і започаткував нову королівську династію - Тюдоріь. їхнє одруження поклало край довгорічному протистоянню двох знатних родів, чиї сим­ воли - червона й біла троянди відтепер прикрашали один герб.

> і. * '

І а

Англія, англосакси, лорд, Альфред Великий (871 900), Вільгельм За­ войовник (1066-1087), Генріх II Плантагенет (1154- 1189), Велика хартія вольностей (1215), парламент, війна Червоної та Білої троянд (1455­ 1485), селянське повстання Уота Тайлера (1381). і. Визначте, які події пов’язані з наведеними датами: 1066 р., 1215 р„ 1265 р„ 1445-1485 рр. 2. Визначте, яка подія відбулася раніше: • повстання під проводом Уота Тайлера в Англії чи Жакерія у Франції;

187

• скликання Генеральних штатів чи англійського парламенту, • підписання Верденського договору чи «Великої хартії вольностей»; • нормандське завоювання Британських островів чи захоплення хре­ стоносцями Константинополя. 3. Поясніть значення понять і термінів: лорд, «Рада мудрих», Денло, парламент, палата лордів, палата громад, барони, «Книга Страшного суду», щитові гроші, «робітниче законо­ давство». 4. Чому короля Вільгельма називали Завойовником, а короля Іоанна Безземельним? 5. Назвіть наслідки норманського завоювання Англії. 6. Поясніть, чому в Англії централізована держава виникла раніше, ніж у Франції. 7. Із поданого переліку виокреміть основні риси англійського парла­ менту: • постійно діючий орган; • складався з двох палат; • король скликав парламент за необхідності; • згодом став органом законодавчої влади; • парламент — це збори духовенства і дворянства; • уперше був скликаний у 1302 р.; • членами верхньої палати були вище духовенство і знать, нижньої рицарі й городяни. 8. Порівняйте англійський парламент і Генеральні штати у Франції: мета скликання, періодичність роботи, склад, функції.

*

188

Ч 9. Про яку історичну особу йдеться в подайих уривках: а ) «К ороль-ри ц ар, король-поет. П олю бляв турніри, полювання небезпечні пригоди. Брав участь у хрестових походах, уклав договір із Салах ад-Діпом. Помер, поранений отруйною стрілою»; б) «Тепер же Річмонд і Єлизавета, Домів двох королівських спадкоємці, Хай з волі Божої з’єднають руки, А їх нащадки з Божого призволу Мир лагідний дадуть вікам майбутнім...» (В. Шекспір, «Річард Ш»).

Занят т я музикою. Ф рагмент середньовічної мініатюри. X V ст.

Н

§ 15. Німеччина 1. Утворення Священної Римської імперії

1. У 843 р. був підписаний Верденський договір. Назвіть, хто його підписав. Які наслідки це мало? 2. Покажіть на карті держави, які були утворені за Верденським договором. Східна частина імперій Карла Великого (територія майбутньої Н ім е ч ч и н и ) п ер ей ш л а до Л ю д о вік а Німецького я к окреме королівство, яке об’єднувало землі чотирьох, ф акти чн о сам остійних, герцогств: Швабії, Баварії, Франконії та Саксонії. У Німеччині процеси активного державотворення відбувалися за правління Оттона І (936-973), який після перемоги над угорцями в 955 р. поблизу м. Аугсбурга став наймогутніш им правителем Європи. Він прагнув установити контроль над папством і виношував плани завоювання Італії з метою відродження імперії на зразок велетенської держави Карла Великого. С и ту ац ія, щ о с к л а л а с я в Іт а л ії, п о л егш у вал а Оттонові І здійснення йогоЗрланів. Папство пережива­ ло глибокий занепад: знатні римські родини добивалися усунення папи Іоанна X II з престолу й відкрито йому погрожували. Н аляканий папа попросив допомоги в Оттона І. Це послужило приводом для воєнного похо­ ду німецького короля в Італію. Не зустрічаючи опору, Огтон І зайняв Рим і приборкав місцевих феодалів. На знак вдячності в лютому 962 р. папа коронував О т­ тона І імператорською короною. Так була створена середньовічна Німецька імперія. Н априкінці X II ст. вона стала називатися Священною Римською імперією. Крім Німеччини, до її складу входили Північна й част­ ково Центральна Італія, деякі слов’янські землі, частина Південної Франції. У першій половині XI ст. до імперії було приєднано ще й Бургундію. 2.

Коронування Оттона /. М ініат юра. X ст.

Імперат орська печатка Оттона І

імперія і папство

Із другої половини XI ст. важлив��ю стороною політичного життя Німеччини стали відносини держави й церкви. Імператор Генріх IV (1056-1106) н аваж и вся на відкри ти й кон ф лікт із па­ пою Григорієм V II, яки й заборонив світській владі втручатися в призначення єпископів. Так почалася боротьба за інвеституру. Протистояння між Генріхом IV і Григорієм V II переросло у відкриту війну. Воно закінчилося в 1122 р„ коли в м. Вормсі син Генріха IV - Генріх V і папа К алікст II підписали компромісну угоду. Встановлювалося, що єпископи обираю ться духовенством. У Німеччині 189

імператор або Ного предстаїишк мав прано бути присутнім на цих виборах і втру­ чатися в їхні іі перебіг. Після цього здійсню вався обряд інвеститури. Імператор передавав новообраному иіпскомові скіпетр, тобто наділяв ного світською владою над землями єпископства, а папа - перстень та посох символи духовної влади га пастирського служ іння. Тож імператор втрачав колишній вилив на церкву і потрапляв у залеж ність від знаті, яка стала па шлях створення територіальних князівств. Унаслідок зміцнення пози ні іі світських і церковних князів спадкова монархія в середньовічній Німеччині не утвердилася. Імпера тор міг проявити наполегливість і змусити князів ще за н о т ж и т т я обрати королем свого сипа, проте призначати спадкоємця з власної волі він не мав права. 3.

Італій ськ а п о літи ка нім ец ьки х ім п ер ато р ів

Па початку XII ст. Німецька імперія об’єднувала землі сучасних Німеччини, Австрії, Швейцарії, Бельгії, Голландії, Чехії, частини Франції (Бургундія) та Пів­ нічної іі Центральної Італії. Це була сукупність окремих території!, управління якими здійснювали, по суті, незалежні світські іі церковні князі. Вийшовши з кризи часів боротьби за інвеституру, німецькі правителі династії Ш тауф енів (1138 1254) намагаю ться повернути імперії колиш ню могутність. Я скравою постаттю з-п ом іж прави телів династії Ш тауф ен ів був імператор Ф рідріх І (1152 1190). Італійці дали йому прізвисько Барбаросса Рудобородий. Він мав неабиякі пі талант полководця та дипломата, був обдарованим, відважним, жвавим у ги і.і куванні, однак схильним до жорстокості. V

N

В И В Ч А Є М О

Г У

V

V "

Д Ж Е Р Е Л А

X II с т. Іт а л ій с ьк и й х р о н іс т А ц е р б у с М о р е н а п ро Ф р ід р іх а І Б а р б а р о с с у Ім п е р а то р п о х о д и в зі зн а т н о го роду. Б у в с е р ед н ьо го зрН сгу, м ав гар н у п о ставу і струн кі ноги. Й ого я сн е о б л и ччя м ал о 6л ідо- рож ен 11 іі колір. В о л о сся б у л о рудувате, кучеряве, в и раз обли ччя веселіш здавалося, що він п остійно п осміхається. М ав білі зуби , д у ж е гарн і р у к » та п ри ваб л и в і уста. Б у в за в ж д и д о си ть вой овн ичи й ... Д о рис його характеру н ал еж ал и см іли вість, безстраш н ість, сп ри тність, красном овство. Був щ едрим , ал е не м арн отратн и м , об ер еж ни м і д ал еко гл я д н и м у су д ж енн ях, км ітливим і розум ним . Д о друзів і добри х лю дей б ув п р и вітн и й , д о з л и х л ю ти й і неп рим и рен ­ ний. Л ю б н в с п р а ве д л и в ість і ш ан у вав зак о н и , б у в б о го б о я зл и в и й і зав ж д и готовий подати м и л ости н ю нуж денним ... 1. Як ставиться автор до імператора (обґрунт уйте свою д ум к у)? 2. На що хроніст зверт аєувагу, описуючи зовнішність Б арбаросси? 3. На які чесноти короля вказує авт ор?

7 ■

і- А—Л

А

Л Т

-

-

^

Ціною зн ач н и х п оступ ок Ф р ід р іх І Барбаросса добився примирення з наймогутнішпмп німецькими князями і спрямував усі сиди на підкорення Північної Італії. Хоча ця територія ф ормально входила до складу Свящ енної Римської імперії, вона, по суті, залиш алася самостійною і підпорядковувалася німецьким королям лише тоді, коли там знаходилися їхні війська. Упродовж свого правління Фрідріх Барбаросса здійснив п’ять походів в Італію. Його приваблювали розвинені 1 90 і гал і іі с ь к і м іс та, особл 11во М іл а н. - ; ан тія

• світ

У ііоо р., під час другого походу ф р ід р іх а ь ар о аросси в Італію, було переглянуто права ломбардських міст: імператор набув права призначати чиновників, управителів, карбувати монету, збирати податки, тор­ гове мито тощо. Мешканці Мілана коритися не бажали. Фрідріх взяв місто в облогу, яка тривала понад два роки. І тільки в березні 1162 р. виснажені голодом міланці були змушені здатися. Усе населення вийш ло з міста: люди були босі, із мотузками на шиях, із посиланими попелом головами, зі свічками в руках. Мілан було зруйновано, його територію переорано, а свіж і борозни посилано сіллю на знак того, що це місце прокляте. Страшна звістка про розправу з міланцями облетіла всю Італію. Для відсічі імператорові 22 міста об’єдналися Веж а з гербом у Мілані. в Ломбардську л іґу , я к у підтрим ав П апа Рим ський. X V ст. Сучасне фото У1176 р. ополчення Л ом бардської ліги біля Л еньяно, що неподалік від М ілана, розгром ило імператорське військо. У руках переможців опинилася навіть зброя Ф рідріха Барбаросси. Він примирився з папою і визнав самоврядування північноіталійських міст.

Фрідріху І Барбароссі було нелегко досягти порозуміння з папою. У 1177 р. на паперті собору Св. Марка у Венеції відбулася процедура примирення імператора а мною . Вона нагадувала зустріч столітньої давності в Каноссі, коли Генріх IV ірн дні на колінах вимолював прощення папи. Тільки тепер гордий Барбаросса 5повинен був поцілувати черевик папи й тримати за вуздечку його коня під час Иючистостей

Невдовзі Ф рідріх Барбаросса зумів частково затамувати гіркоту своєї поразки в Італії, влаш тувавш и шлюб свого сина Генріха зі спадкоємицею Сицилійського королівства, що дало змогу приєднати до Німеччини Південну Італію. Це озна­ чало серйозне погірш ення позицій Папської держ ави, яка тепер була оточеною володіннями Ш тауфенів як з півночі, так і з півдня. Однак подальша доля вияви­ лася неприхильною до Ф рідріха І Барбаросси: 1190 р. під час Третього хрестового походу він безславно загинув —утопився в гірській річці. Легенда переказує, що Фрідріх І Барбаросса не помер. Він просто міцно спить у горах Тюрингії, сидячи на стільці зі слонової кістки та схиливш и голову над веле­ тенським кам’яним столом. Його сон стережуть шестеро вірних рицарів. Століттями Фрідріхова вогненна борода росте й обвивається навкруг столу. Коли вона обів'є стіл утретє, імператор прокинеться, вийде з гірської печери і піднесе Німеччину до світових вершин. Спроби підпорядкувати Італію робили наступники Барбаросси —син Генріх VI (1190-1197) та внук Ф рідріх II (1212 1250), Ф рідріх II народився в Сицилійському королівстві. Щ е в т р и р іч н о м у віц і він був п р о го л о ш ен и й сп ад коєм ц ем сицилійського трону. Після смерті Генріха VI малолітнього Фрідріха взяв під опіку

191

папа інокентіи і ї ї . Саме він і ї м р. і допоміг юнакові стати німецьким королем. Через деякий час князі обрали Ф рідріха II імператором С вящ енної Римської л ір и к и тр у б а д у р ів імперії. Але в Німеччині він почувався чужинцем і П р о в а н с у : пісня про відвідав країну лиш е тричі, прож ивш и там загалом р и ц а р сь к у л ю б о в, близько 9 років, пов’язана а культом С т а в ш и ім п е р а т о р о м , Ф р ід р іх II починає П р е к р а с н о ї дами. зм іц н ю вати владу, насам перед, у Сицилійському королівстві — перлині своїх володінь. Т ут він запро­ вадив зразкову систему управління, коли вся влада зосереджувалася в руках мо­ нарха. Королівський двір у столиці Сицилії Палермо відзначався особливою розкіш ш ю і вишуканістю. Ф рідріх її оточив себе візантійськими, арабськими та єврейським и вченими, цікавився питаннями м атематики, ф ізики, медици­ ни, астрономії, філософії Він навіть написав трактат про соколине полювання, став одним із фундаторів італійської поезії. У Неаполі імператор заснував університет. Продумана податкова політика дозволила Фрідріхові г и ? 1* 1.41 суттєво поп овн и ти держ авну скарбницю . Завдяки цьому імператор збудував міцний ф лот і першим у - V Європі створив постійне військо, основою якого були , і сицилійці-мусульмани. Він мав також винятковий дип­ / с ій V ломатичний хист і під час Ш остого хрестового походу зумів домовитися з єгипетським султаном про мирне по­ и 1і вернення християнам Єрусалима. У цьому святому місті Фрідріх II сам поклав на свою голову корону і прийняв титул короля Єрусалимського. Г іЖ В Є д и н и м н е в и р іш ен и м п и т а н н я м залиш алося підкорення Північної Італії. Тут імператор наштовхнув­ ся на протидію н е з а л е ж н і італійських міст і папства. Ф рідріх / / коронує себе в Єрусалимі Тривала війна не принесла бажаної перемоги. У розпалі військових дій Фрідріх II несподівано помер. КАНЦОНА

(італ. сапгопе - пісня) жанр с е р ед н ь о в іч н о ї

В И В Ч А Є М О

Д Ж Е Р Е Л А

X III с т. « Х р он іка Ф р а С а л а м б е н е д е А д ам о * про Ф р ід р іх а II Ц е б у л а л ю д и н а х и тра, д в о л и к а , з л іс н а, сл аво л ю б й а, л у к а в а , д р а тів л и в а Водночас це б у л а л ю д и н а в и н я т к о в и х я к о с т е й , я к щ в вон а б а ж а л а в и я в и т и св о ю д о б р о ту і п р и хи ль н ість, — п ри вітн а, п ри єм на, захоп лю ю ча, д іял ьн а; він ум ів ч и тати , писати, сп івати , скл ад ати кан ти л е н и і кан ц о н и ; він б у в вр о д л и вий і м ав гарну статуру, хоча зр о сту був середнього... В ін зн ав та к о ж б е зл іч р ізн и х мов... Я к б и він б у в справж нім католи ком і л ю б и в Бога, Ц е р к в у і в л асн у душ у, т о й о м у в цьом у світі зн ай ш л о ся б 1 дуж е м ал о р ів н и х з-п о м іж правителів... 1 На я кі риси характ еру авт ор зверт ає у в а гу в першу чергу? Я к ви вваж аєте, чому? 2. Я к автор доводить, що імператор був освіченою людиною? 3. Я к ви розум ієт е останнє речення докум ент а? Чи можна сказат и, що Ф рідріха II звинувачено в єресі? '

І 192

С-Л -А

- к . -------✓----------А - А -Т

-

^

Спадкоємець імператора Конрад IV безуспішно продовжував боротьбу з папством та північноіталійськими містами. Н а заклик пани в Сицилії висадився з

військом брат французького короля Карл Анжуиськии. Увійні з папою та анжуйцями загинули всі представни­ ки династії Ш тауфенів. Останнього з них було страче­ но 1268 р. в Неаполі. Від імперії відокремилися Італія, Бургундія і Нідерланди. У цей час у Німеччині трива­ ло «міжкоролів’я». Сильна колись країна розпалася на самостійні володіння - територіальні князівства. До рук князів перейшли головні функції державної влади.

КАНТИЛЬМ А

(л а т и н , сапіІІепа — с п ів ) — у середньовічній ф ран цузьк ій п о езії л іроепічний вірш, покладений на м узи к у.

4. Німецький наступ на Схід Поступове поширення німецьких поселень на Схід спостерігається ще у V III ст. та значно активізується у XII ст., коли в результаті тривалої й жорстокої бороть­ би німецькі феодали захопили території слов’янських племен - ободритів і лютичів. На захоплених слов’янських землях було утворено маркграфство Бранденбург, герцогства М екленбург і Померанію. У зоні колонізації виникли й розбудува­ лися міста Любек, Берлін, Ш тральзунд та ін. У X III ст. німецькі поселення існували вже в Польщ і, Ч ехи та Угорщині. У той же час німецька колонізація охопила й землі Східної П рибалтики, де прож ивали поганські племе­ на лівів, летів, естів, пруссів. Спочатку сюди прийшли бременські та любецькі купці, потім - місіонери, а зго­ дом —воїни. Першими німецькому наступу протистояли ліви, але зазнали поразки. У 1201 р. на місці давнього тор­ гового поселення лівів завойовники заснували ф орте­ цю Ригу. Незабаром вона стала центром новоутвореної німецької області —Лівонії. Німецькі феодали завоювали прибалтійські території за допомогою рицарсько-чернечого ордену «Брати ри царства Христового з Лівонії» («Божі рицарі»). Рицарі ордену були німецького похо­ дження, зодягалися в білі плащі із зо ­ браженням хреста і меча червоного кольору. Утвердившись у Лівонії, вони розпочали підготовку до завою вання Великого князівства Литовського, проте в 1236 р. були розгромлені литовцями. У X III ст. р и ц ар і Т е в т о н с ь к о го (Німецького) ордену захопили землі пруссів і створили на них невелику, але сильну й добре організовану державу. Тевтонські рицарі намагалися про­ никнути й на руські землі. Але руські

Рицар Тевтонського ордену

князі відпалено захищали свої землі. Так, у 1238 р. галицько-волинський князь Да­ нило Романович разом із братом Васильком розбили німецьких рицарів у битві під Дороїіічішом. А в 1242 р. військо новгородського князя Олександра Невського вщент розгромило їх у битві па льодг Чудського озера.

• Я к м ож н а р о зр ізн и ти н ім ец ьки х р и ц а р ів і р уськи х воїнів? Я к и м и засобам и а в то р в ідтвори в перем ог)' рус и чів у б и тві ііа л ьо л у Ч у дського озера?

Поразка поклала край подальшому просуванню німців на Русь. Проте згодом німецькі рицарі почали здійснювати напали на територію Великого князівства Ли­ товського. Н а початку XIV ст. Тевтонський орден захопив землі на захід від Вісли, що серйозно ускладнило його відносини з Польським королівством. Набагато спокійніше німці колонізували придунайські області.

ч 5.

Зм іц нення те р и то р іа л ь н и х к н я з ів с тв .

Утворення Швейцарського сою зу

Унаслідок падіння династії Ш тауфенів Свящ енна Римська імперія втратила свою колишню силу. Німецькі духовні й світські князі стали майже незалежними правителями. Головне місце з-поміж них посідали курфюрсти — князі, що володіли правом обирати короля. У 1273 р. вони обрали на трон графа Рудольфа Габсбурга (1273-1291), який походив з небагатого швабського роду. Наприкінці X III ст. Священна Римська імперія все іце залишалася найбільшою країною Західної Європи, хоча й роздробленою на окремі територіальні володіння, яких налічувалося більше ста. Водночас продовжували з’являтися нові державні утворення, наприклад Ш вейцарський союз, що виник у гірських долинах Альп. Селяни альпійських областей не знали особистої залежності й звикли до волі. Найбільшою загрозою для них були Габсбурги, які тут мали маєтки. У 1291 р. для боротьби з Габсбургами три кантони (області) - Ш віц (звідси - Швейцарія), Урі та Унтервальден — підписали Вічний союз самооборони. Так було покладено по­ чаток Швейцарському союзу. Кантони заприсягнулися спільно боронитися проти зовнішніх нападників. Намагання Габсбургів підпорядкувати собі вільні місцеві 194 общини викликало в них активний протест.

Новоутворений союз підтвердив свою спроможність відстоювати власну свободу. Він став центром гуртування інших кантонів. Ф ормально Ш вейцарський союз за­ лишався в складі Священної Римської імперії, хоча насправді становив суверенну державу. Проте лише наприкінці XV ст., після тривалої та виснажливої боротьби, швейцарці добилися незалежності. Вони виявилися найкращими воїнами в Європі і мали попит як найманці (до речі, швейцарська гвардія й донині охороняє Ватикан і Папу Римського).

За легендою, повстання швейцарців підняв селянин Вільгельм Телль. Він ■ И ах о тів кланятися капелюхові габсбурзького намісника Геслера, якого той >^рпсив на стовпі біля свого будинку. Вільгельма Телля було схоплено. Грізний и м і і ник наказав, щоО Телль стрілою збив яблуко з голови свого сина. Лучник 1. 1 .. ,ав цю божевільну примху, і хлопець при цьому не постраждав Але коли ^{«слер спитав, доці чого Т елль сховав дее одн\ стрілу за пазухою, той відповів, ■ <іби ненароком влучив у дитину, то ця стріла полетіла б у Геслера. Тоді ццмісник наказав ув’язнити Телля. Але Вільгельм Т елль зумів утекти, підстеріг І вбив Геслера, що й стало сигналом до повстання проти Габсбургів. ї6.

Н ім еч чи на в Х І У - Х У с т .

Для Німеччини Х ІУ -Х \^ст. характерним було піднесення міського життя, по­ дальший розвиток ремесел (гірничої справи, ткацтва, книгодрукування) і торгівлі. Цьому сприяло вигідне розташування країни - па перехресті міжнародних торго­ вих шляхів. На початку XIV ст. в Німеччині було близько 3500 міст. Проте економічний розвиток значно гальмувався політичною роздробленістю країни, що проявлялося у відсутності єдиної грошової системи, одиниць міри й ваги, у запровадженні численних митних зборів тощо. На дорогах грабували банди збіднілих рицарів, повсюдно панували неспокій, невпевненість у завтрашньому дні. страх за життя. Не було також постійної столиці як центру управління та торгівлі, культури й освіти, що свідчило про відставання імперії від інших держав Західної Європи. Слабкість центральної влади, недосконалість адміністративних структур пояснювалися передовсім залежністю німецького монарха від найвпливовіших князів (курфюрстів). Від князівської вседозволеності найбільш е потерпали міста. Сподіватися на підтримку з боку королівської влади було марно. Тому для захисту власних інтересів міста об’єднувалися в союзи: про Ганзейський союз ви вже знаєте, а в другій половині XIV ст. виникли Рейнський і Швабський союзи. Тим часом князі всіляко намагалися не допустити посилення імператорської влади, обираючи на трон представників небагатих родів. У 1347 р. німецьким коро­ лем, а згодом - імператором було проголошено чеського короля Карла IVЛюксем­ бурга (1347-1378). ІЦоб узаконити систему й порядок обрання короля (імператора) колегією із семи курфюрстів, він у 1356 р. видав «Золоту буллу». Булла зберігала імператорський титул, але наділяла курфюрстів великими правами: карбувати власну монету, стягувати мито, вершити суд, вести феодальні

V

>г—

V ----------------V -

В И В Ч А Є М О Д Ж Е Р Е Л А 1356 р. І з «З о л о т о ї булли» Карла IV Л ю ксем бурга ...П ісл я п ри н есен н я кн я зя м и -н и б о р ц я м и а б о їх н ім и п о с л ам и п ри сяги ... н ех ай р о з­ п очн уть вони ви б ори і в ж одн о м у раді н азв ан о го м іста Ф р а н к ф у р т а не залиш аю ть, перш ніж більш а частина їх не обере... р и м ського короля, я к и й м ає стати імператором.' Я к щ о ж вони не всти гн уть це зр о б и ти п ротягом ЗО днів, п о чи н аю чи з д н я п ри й н яття згаданої п ри сяги , то п ісля цього, к о л и п ро й д е 30<днів, н ехай во н и х ар чу ю ться лиш е хлібом та водою і в ж одном у разі не полиш аю ть м істо [Ф р ан к ф у р т] до того часу, поки н и м и або б ільш ою їхньою частиною не б у д е о б р ан о правителя...

)

1. Який порядок успадкування престолу встановлював Карл IV? 2. Хт о мав пра­ во обирати короля ? 3. Кого так обирали в Римі ?

війни, що урівнювало їх з імператором. Це сприяло збереженню феодальної роздробленості, грамота, послання. У 1438 р. імператорська корона знову опинилася в Габсбургів. Цього разу надовго. Представники династії Габсбургів правили Священною Римською імперією до 1806 р. Уся сила Габсбургів була в їхніх власних спадкових землях, які вони намагали­ ся всіляко розширити. Велику роль у цьому відіграла так звана шлюбна дипломатія. Вона принесла їм Нідерланди й право на успадкування іспанської корони. У самій Німеччині Габсбурги володіли Австрією, Ш тирією, Каринтією, Крайною, Тиролем і частиною Швабії. Вплив імператора на решту Німеччини був не­ значний. За словами одного хроніста, під час тривалого правління Фрідріха III БУЛЛА —

Імперат ор Карл IV. Гейдельберзький кодекс. X V I ст. 196

■ Ч ом у ім п ератор зо б раж ен и й із трьом а корон ам и ?

Сторінка Золот ої булли 1356р. Булла регламент у вала порядок обрання імператора Священної Римської імперії сімома виборцями (курф юрст ами). Ц і принципи діяли до 1806 р. С ВР О П А ВІЗАНТІЯ АРАБСЬКИЙ СВІТ

Габсбурга (1440-1493) у Німеччині навіть почали забувати, що в країні взагалі є імператор. Натомість посилилися князівські міжусобиці. Припинити їх Фрідріх III був неспроможний. Він не мав ні загальноімперських військ і податків, ні централь­ ного судового й адміністративного апарату. Німеччина мала орган станового представництва - рейхстаг. Це були збори представників усіх земель і територій, що входили до складу імперії. Рейхстаг скла­ дався з курфюрстів, духовних і світських князів, а також представників великих міст. Рицарство не мало свого представництва, а городяни брали участь у вирішенні тільки тих питань, які торкалися їх безпосередньо. Німецький рейхстаг був органом із дорадчими правами. Прийняті ним рішення не завжди виконувалися. У деяких князівствах існували ландтаги — збори представників місцевого дво­ рянства, духовенства й городян. Вони збиралися принагідно, однак діяли досить ефективно. Зокрема намагалися впорядкувати на своїй території систему управління, покращити організацію фінансової справи, удосконалити законодавство. Усередині країни визрівало невдоволення існую чими порядками, особливо феодальною роздрЬбленістю. Бюргерг— о було зацікавлене в політичній єдності й прагнуло реформ. Представники бюргерства вимагали припинити внутрішні війни, встановити контроль міст над свавіллям князів, ліквідувати феодальні привілеї, запровадити єдині судочинство, грошову й митну системи, скасувати залежність селянства тощо. У цій програмі було закладено ідею перетворення Німеччини на централізовану державу. Однак втілювати її в життя князі не поспішали. Оттон І (936 9 Л ), Священна Римська імперія, Фрідріх І Барбаросса (1152-1190), битва на Чудському озері (1242), курфюрсти, «Золота бул­ ла» (1356), рейхстаг.

У

1. Назвіть події, які відбулися в 911,962,1242 і 1356 роках. 2. Хто з названих осіб був сучасником Оттона І: княгиня Ольга, Мєшко І, Гуго Капет, Святослав Ігорович, Вільгельм Завойовник? 3. Поясніть значення понять і термінів «наступ на схід», курфюрсти, булла, рейхстаг. 4. У чому полягала особливість монархічної влади в Німеччині? 5. Чому німецькі імператори хотіли завоювати Італію? 6. Поміркуйте, які суспільні стани населення в Німеччині були при­ хильниками, а які — противниками об’єднання країни. 7. Я ки м докум ентом було закріплен о ф еодальну роздробленість Німеччини? 8. Що пов'язує дати 1097 р. (Київська Русь) і 1356 р. (Священна Римська імперія)? 9. Я к позначилася німецька феодальна роздробленість на формі дер­ жавного устрою сучасної Німеччини? 10. Із курсу історії Стародавнього світу згадайте, яке велике місто на півночі Африки спіткала така ж лиха доля, як Мілан. 197

ІТАЛІЯ в Х ІУ - Х У ст.

"Ч і г/

М іл а н

2^

п" * “

1Трієст

Верона

К О РО Л ІВ С Т В О БО С Н ІЯ

ю^ція

.

о. Корсика

Дубровніж

’ о

уРагузві

СіЕНв

о, Сардинія

Нвалі

Л ав -

символ Ф лорен ції.

(XV от)

Ц ерков ні во л о д ін н я

Собор Святого М арко у Венеції. Сучасне фото

Венеціанський посуд ЄВРОПА. ВІЗАКПІ і АРАБСЬКИЙ С0И

$ іо країни оасеину ієредзем ном цр и 1 Італ ій сь кі м ісь к і р е с п у б л ік и

1. Покажіть на карті Апеннінський півострів. 2. Яка держава знаходилася на Апенпінському півострові до 476 року? 3. Які варварські королівства було засновано на її території? 4. Покажіть на карті державу Римського Папи. Як вона називалася? Після падіння Західної Римської імперії на багаті землі Італії зазіхали лангобар ди й візантійці, франки та араби, нормани й німці. Країна складалася з численних незалежних герцогств, графств, маркізатів та єпискогіств. Починаючи з IX ст., переважно в Північній і Середній Італії інтенсивно роз­ виваються міста. Вони досить швидко багатіли завдяки посередницькій торгівлі між Сходом і Заходом, ремісничому виробництву, кредитно-грошовим операціям. Так, Венеція, Генуя, Піза мали сильний ,флот та вели жваву торгівлю з країнами Середземномор’я. Деякі міста славилися окремими ремеслами. Мілан, наприклад, став центром зброярства, V Павії були найкращі кушніри, Л укка була відома виго­ товленням якісного сукна, Венеція виробами зі скла. Спочатку італійські міста перебували під владою сеньйорів, переважно єпископів. На межі X I-X II ст. у містах Північної та Середньої Італії одноосібне правління по­ ступилося незалежним комунам, які очолювала колегія консулів (радників). Вона обиралася, зазвичай, на рік. \

Пізанська вежа. XII X IV ст. Сучасне фото

Портал собору о Генуї. Сучасне фото

199

поступово міста-комуни підпорядкували собі сільську округу, перетворивши селянські громади на колективного васала. Наймогутніші з них стали міськими республіками зі своїм законодавством та адміністрацією, власним військом, правом карбувати монету, збирати мито тощо. У містах-республіках чітко розрізнялися такі групи населення: феодальна знать (гранди), середні та дрібні феодали (капітани, вальвассори), торгівці й ремісники (пополани), підмайстри та наймані робітники (плебс). Г У ---------V---------------V-—

^ В И В Ч А Є М О

Д Ж Е Р Е Л А

XII ст. Німецький хрон іст Оттон Ф рейзингенський про італійські м іста-республіки Вони так п рагн уть свободи, щ о д л я того, аб и у н и кн у ти зл о в ж и в а н ь п о стій н о ї влади, тут п равлять консули, а не сеньйори... Зав д як и цьом у вся ця з е м л я [Іта л ія] р озділена на безліч м іст-держ ав, з-п о м іж я к и х ко ж н е п р и м у ш у є д о в к о л и ш н іх ж и те л ів п ідп о­ р я д к о в у в а ти ся собі... В они не со р о м л я ться п о св яч у вати в ри ц арі й н а д іл я ти н ай ви ­ щ ими посадами ю наків н айниж чого звання, навіть з числа р емісників, щ о займ аю ться гідним зн еваги ручн и м р ем есл ом , то б то та к и х лю дей , я к и х в інш и х к р аїн ах ж енуть, я к чуму, і не д о п ускаю ть д о почестей та к у л ьту р и . З а в д я к и ц ьо м у вони [італійц і] за багатством і м огутн істю п ереви щ у ю ть інш і д ер ж ав и світу.

г

і

1- Я к>на ваш у дум ку, ставиться авт ор до м іст -республік? 2. К ому належить влада в міст ах-республіках? Чому? 3. Як пояснює авт ор багатство й м огут ­ ність цих міст ? ‘

*

В.

Г / Ч

А.

- і -

- -

-

А

1

~ ~ Т

Карпаччо. Лев святого М арка. Венеція. П алац Дож ів. 1516 р.

Згідно з легендою, на острові Ріальто, де згодом і постала Венеція, св. М аркові вві сні з'явився ангел, який сказав: «М ир тобі, М арку, мій євангеліст е». Згодом св. М арк став покровителем Венеції, а слова ангела прикрасили герб міста 200

Міст у Венеції. Сучасне фото

' ВІЗАНТІН

Деякі міста-республіки перетворилися на справжні середньовічні держави європейського зразка. Ідеться, передусім, про Венецію, Геную і Ф лоренцію . Закон о­ давчим органом у Венеції була В елика рада, до якої входили представники знатних родин, а всю повноту адміністративної і військової влади зосередив у своїх ру­ ках дож, який обирався пожиттєво. Генуя та Флоренція були комунами з консульським правлінням. В італійських комунах вирувало внутрішнє політичне протистояння, у яком у зій ш ли ся два угруповання — шельфи та гібеліни. їхн я поява пов’язана з боротьбою італійських комун проти німецьких імператорів. Гвельфи орієнтувалися на союз із папою, а гібеліни підтримували імператора. Проте основу конф лікту між гвельфами та гібелінами, що тривав понад два століття, станови­ ла не тільки прихильність до папи чи імператора, а, передусім, економічне суперництво, гостра конкуренція у внутрішній та зовніш ній торгівлі. Опорою гвельфів переважно були купці, ремісники, банкіри, які висту­ пали за розвиток торгівлі й республіканський устрій, а гібелінів — феодали-гранди, прихильники земельної власності та монархії.

В ироби з і скла. М ілан X V I ст.

А

І

/І \

Флоренція. Сучасне фото

Донателло. Лев. Скульптура. X V ст.

Із розвитком міського ремесла й торгівлі посилюва­ лися позиції лополанів, які поділялися на «гладких», тобто заможних, і «худих», або бідних. Вони добивалися участі в управлінні комунами. Щоб зберегти свої позиції, знатні роди (нобілітет) передавали виконавчу владу одній особі, зазвичай, першому консулові. Наприкінці XII ст. консульське управління в багатьох містах було

Л ев (М ардзокко) тримає щит із зображ енням лілії — герба Ф лоренції

8 Істо р ія с е р е д н іх в ік ів, 7 х л .

901

Ф лоренція. М ініат юра. X IV ст. С И Н Ь Й О Р ЇЯ орган самоврядування в середньовічних італійських м істахк омунах. Т И Р А Н ІЯ ф орм а політичного у строю ряду м іст-дер ж ав у Північній і С ередній Італії, що характеризувалася зо сер едж ен н я м у с іє ї повноти цивільної та військової влади в руках о д н оосібн ого правителя — тирана.

909

С. Боттічеллі. Лоренцо М едічі. X V ст.

повністю ліквідовано. Влада там перейшла до подести, якого запрош ували з іншого міста. Це був платний чи­ новник комуни, якого обирали, як правило, на рік. Не­ зважаючи на протидію нобілітету, у Флоренції, Мілані та інших містах пополанська верхівка стала відігравати провідну роль в управлінні містом. Розквіт пополанської демократії припадає на XIV ст. О днак насправді основні важелі впливу перебували в руках «гладких». Це не могло не позначитися на їхніх стосунках із «худими», невдоволення яких призвело до низки міських повстань. Серед них чи не найбільшим за розмахом було повстання чомпі (чесальників вовни та інших найманих робітників), що спалахнуло в липні 1378 р. у Ф лоренції. Повсталі вимагали підвищення заробітної платні, надання місць в органах управління, організації нового цеху найманих робітників тощо. Ч омпі захопили ш турмом палац подести і сформу­ вали новий уряд із представників «гладких» і «худих* пополанів. На чолі Ф лоренції став вихідець із чомпі Мікеле ді Ландо. Було створено три нові цехи —один для чомпі і два для дрібних ремісників. Однак вимогу про підвищення заробітної платні не виконали. Тоді чомпі створили власний уряд, який отримав назву «Вісім свя­ тих божого народу». Але М ікеле ді Л андо став на бік «гладких» пополанів, які готували проти чомпі змову. Він зібрав ополчення всіх цехів і вони розправилися з повсталими. У XV ст. міські респуб^цки так зміцніли, що зважи­ лися розпочати боротьбу за' переділ Італії. Передусім вони прагнули заволодіти торговими шляхами. Багаті міста наймали військові загони іноземців (кондотьєрів) і завойовували слабші. Так, Генуя контролювала більшу частину Л ігурійського узбереж ж я, Ф лоренція - ве­ ли ку частину Тоскани, а Венеція заволоділа значною територією Північної Італії, Політичні перипетії зумовили зміну республіканського ладу в окремих містах-державах синьйорією, а в інших тиранією . Н ерідко ти ран ам и ставали багаті купці, підприємці та банкіри. Так, 1434 р. до влади у Флоренції прийшов багатии банкір Козимо Медічі, який і став по­ вноправним володарем міста. Флоренція стала сильною державою в роки правління його внука Лоренцо Пишного (1469-1492), Він був вправ­ ним диплом атом , досвідченим політиком, поетом і тонким ш анувальником м истецтва. Свою владу рід Медічі вже передавав у спадок, але це не зробило Італію сильнішою за інші європейські держави. ЄВРО ПА ВІЗАНТІЯ

Після того, як наприкінці IX ст. франкські правителі втратили владу в Італії, папський престол оп и н и в­ ся без сильної королівської опіки і став залеж ати від місцевих аристократичних родин. Влада пап ослабла. Однак у X III ст. ситуація зм інилася і за понтифікату Інокентія III папська держава суттєво зміцнилася й роз­ ширилася, хоча ЇЇ економічне становище було набагато гіршим, ніж Північної Італії. У 1143 р. торгівці й ремісники спробували створити в Римі комуну. Вони захопили урядові будівлі на Капітолії й проголосили республіку. Ідейним натхненником Римської республіки став релігійний діяч Арнольд Брешіанський. Його палкі виступи були спрямовані проти світської влади пап і збагачення духовенства. Заснування папою Повстання придуш ив німецький імператор Ф рідріх І Сікстом IV Ват иканської Барбаросса. Влада в місті знову перейшла до рук папи. бібліотеки. Ф реска М елоццо да Форлі Арнольда Брешіанського повісили, тіло спалили, а попіл у Ват икапі розвіяли над Тібром. • Я к і д етал і вказую ть, Через 200 років у травні 1347 р. пополани знову пов­ щ о зо б р а ж е н о п ап у? стали. їх очолив вихідець із міських низів, син корчма­ ря Кола ді Рієнцо, який назвав себе «трибуном свободи, миру і справедливості». В ії^ ік л и к а в усі міста Італії згуртуватися навколо Риму. Але це не знайш ло відгуку серед італійських міст, які понад усе цінували влас­ ну незалежність. Народ також не підтримав «трибуна», який діяв як диктатор. Наприкінці 1347 р. римська знать зуміла повернути собі владу в місті. Кола ді Рієнцо був змушений покинути Рим. У другій половині XIV ст. Папська область опинилася в залежності від кондотьє­ рів та їхніх загонів. Вони придушували повстання в містах, які прагнули здобути незалежність. До смут призводила й Велика схизма, коли на троні опинялося по двоє, а іноді й по троє пап одночасно. Папи втратили свій колишній авторитет і відмовилися від претензій на верховну владу над світськими правителями. Наприкінці XV ст. Папська область перетворилася на звичайну італійську державу. Її існування було однією з перешкод на шляху до об’єднання Італії. .*

3.

П ів д енна Італія та Сициаія

У 1130 р. нормандський герцог Рожер II, який володів Півднем Італії та Сицилією, отримав від папи титул ко­ роля. Так виникло Сицилійське королівство. Формально Рожер II та його спадкоємці вважалися васалами пани, але насправді Сицилійське королівство було цілковито незалежною державою. Сицилійське королівство стало сильною і центра лізованою держ авою Італії за правління Ф рідріха II Штауфена (1208-1250), який запровадив у королівстві 8*

Ф рідріх II

203

єдину адміністративну систему, позбавив феодалів і міста політичної самостійності, заборонив знаті носити зброю та вести приватні війни. Брат французького короля Карл Анжуйський у середині X III сг. розпочав бо­ ротьбу за сицилійський трон. У 1268 р. він проголосив себе володарем Сицилійського королівства. Безчинства і вседозволеність французів, а також зростання податків призвели 1282 р. до всенародного повстання під назвою «Сицилійська вечірня».

що під час великого весняного спята неподалік яіл І її

народні гуляння. Крім місцевого населення, були тут І 4 . _ ■овю Один Ь них причепився до палермської дівчини, обличчя якої пря

вуалі. (СИЦИЛІЙКИ носили вуаль під впливом східних традицій). Він ( ааявия. що палермгькі жінки ховають у своїх ш ироких сукнях зброю і і_г ДІОМИНII Обурення присутніх і стало приводом до збройного виступу п ненависній чужоземців. Умовним сигналом до повстання став церковний д шяШ в дпиїв де вечірньої молитви, тому воно й отримало назву «€ ицилій

«Райський д вір » кафедрального собору в М онреалі (Сицилія), побудованого нормандським королем Вільгельмом II. X II ст.

204

Повсталі за одну ніч вирізали увесь французький гарнізон у Палермо. Далі повстання перекинулося на інші міста Сицилії. Потужний виступ проти французів п ри звів до від окрем л ен н я країн и , однак незалеж­ ною вона була недовго. У 1302 р. С ицилія ввійшла до складу Арагонського королівства на Піренейському півострові. Н а території Південної Італії виникла нова держава —Неаполітанське королівство, яке зберегла за собою Анжуйська династія. У 1442 р. Неаполітанське королівство також перейшло до Арагону. Тож Сицилія та Неаполітанське королівство знову опинилося разом, проте на цей раз під владою іспанських правителів.

С. Щ едрій. Набереж на М ердж еліна в Неаполі. Іп о л .Х ІХ с т .

■ а ВІЗАМИ^

Пригадайте, де розташовувалося Вестготське королівство, коли і внас­ лідок чого воно було утворене. Покажіть королівство вестготів на карті. Наприкінці VII ст. араби відвоювали від візантійців Північну Африку й вийш ли до Атлантичного океану. Вони зуміли навернути в іслам місцеві берберські пле­ мена. У 710 р. загін арабів здійснив набіг на Іспанію через протоку, яку в давнину називали Геракловими Стовпами. Прибережна скеля, до якої пристали кораблі завойовників, отримала назву Джебель аль-Тарік, тобто Гора Таріка. Саме таке ім’я мав арабський полководець, який пер­ шим переправився через протоку. Згодом ця протока, що відокремлює Європу від Північної Африки, за його ж іменем отримала дещо змінену назву,- Гібралтар. Під ча< цього набігу араби обмежилися плюндруван­ ням прибережної території, а вже 711 р. значно сильніше військо арабів та берберів під командуванням Джебель аль-Таріка переправилося через протоку і вторглося в Іспанію. У першій же великій битві вестготське військо зазнало нищівної поразки. За кілька років араби й бер­ бери (християни називалц.їх маврами) захопили більшу частину Іспанії та п р о с у ^ л и с я вглиб Ф ранкського королівства, однак були зупинені Карлом Мартеллом. На перших порах мусульманська Іспанія, яку назива­ ли аль-Андалус, входила до складу Арабського халіфату. Коли в халіфаті владу захопили Аббасиди, Абдаррахман із династії Омейядів 756 р. заснував в Іспанії емірат зі столицею в Кордові. Ф ормально він визнавав владу халіфату Аббасидів у Багдаді, але згодом аль-Андалус став незалежною арабською державою, яка в X ст. до­ сягла вершини політичної могутності. Тут було створе­ но дієву адміністрацію, податки дозволяли утримувати армію найманців і військовий флот. Правителі викори­ стовували східні церемоніал та моду на одяг і страви, запрошували арабських поетів і співців. А раби зб агати л и р ізн і сф ер и ж и ття ісп ан ц ів. В арабській Іспанії почали вирощ увати рис, цукрову тростину, гранатові дерева, бавовну тощо. Було розш и­ рено систему зрошувальних каналів, що покращувало землеробство. Особливого розмаху досягло виногра­ дарство. Розвивалося і скотарство, передусім вівчарство. Селяни брали в оренду від великих зем левласників ділянки землі й вносили за користування ними грошову плату. У містах процвітали різні ремесла: виготовлення тканин, виробництво зброї, скла, предметів розкоші, об­ ро��ка шкіри.

Ц ентральна м іхрабна ніша Соборної мечет і в Кордові. 9 6 5 - 9 6 8 рр.

Скринька з Тортоси. X II ст.

Род р іго Д їа с де Б івар (С ід) уславлений воїн Реконкісти, головний герой епосу «П існя про мого Сіда*

105

е к о н о м і ч н і успіхи супроводжувалися культурним піднесенням: розвивалася наука, відкривалися бібліотеки та навчальні заклади, що вважалися чи не найкра­ щими в тогочасній Європі. На півночі Піренейського півострова маври так і не змогли підкорити гірські райони Астурії, де існували невеличкі християнські держ ави. Звідси й розпо­ чалося повернення захоплених арабами земель, яке отримало назву Реконкіста (з геп. — відвоювання). Початком Реконкісти, що розтяглася майже на вісім століть, вважається битва 718 р. біля містечка Ковадонга, у якій іспанці-християни розбили арабський загін. На початку XI ст. в арабській Іспанії розгорілися міжусобні чвари, Вони при­ звели до розпаду аль-Андалусу на кілька десятків самостійних князівств. Занепад мусульманської державності суттєво полегшив процес Реконкісти. На відвойованих землях утворювалися нові незалежні держави, з-поміж яких особливо вирізнялися Кастилія, Арагон і Португалія. Правителі цих держав почали планомірно й активно наступати на арабів і витісняти їх усе далі на південь Піренейського півострова. У 1085 р. було відвойовано м. Толедо, яке стало столицею Кастилії.

Т У В И В Ч А Є М О

Д Ж Е Р Е Л А

XI ст. * З а га л ь н а х р о н ік а Ісп а н ії» п р о в зя т т я Т о л е д о к о р о л е м А л ь ф о н с о V I Ц ього (1085) року зіб р ав к о р о л ь А л ьф о н со в ел и ке військо... і п іш о в на Т оледо, я к де бувал о раніш е, і почав облогу міста. М аври д об ре у к р іп и л и Т о л ед о , і б у л о обнесене м істо м урам и, і н адійно захи щ ал а його річка Тахо, Але ску п чи л о ся в Т оледо безліч лю ду, і ви ч е р п а л и с я п ри п аси , і зм у ш ен і б у л и м авр и зд а ти йо го кор о л ю А льф онсо...

І

І зв е р н у л и с я м аври д о ко р о л я з п р о х ан н я м , щ об д о зв о л и в їм за л и ш и т и с я в м істі, і щ об зберегли вон и свої буди н ки і м ай н о, і все те, чим вони володію ть. І к о р о л ь дон А льф онсо д озвол и в їм жити... і н аказав він, щ об с п л ач у в ал и м авр и ті ж самі податки, які стягували з н их м аври тан ські королі, і, крім того, о голоси в він, щ о головна мечеть м ає д о в іч н о н ал еж ати м аврам... К р ім цього, о с е л и л и с я в Т о л е д о л ю д и , я кі с п о в ід у в а л и х р и с т и я н с ь к у віру, і осіли вон и тут надій н о, і б у л о їх с тіл ь к и , щ о ч и с е л ьн іс т ю п е р ^ и щ у в а л и во н и к о л и ш н є н асел ен н я міста. 1. Про я к у подію йдеться в текст і? 2. Що змусило мешканців Толедо відкрити королю Альфонсо ворота м іст а? З . Що свідчить про те, що король толерантно поставився до м аврів? Зачитайте.

г Король Альфонсо VI. М ініат юра. X Iст .

206

Ц ерква Санта М арія ла Бланка в Толедо. X II ст. -• :.Р О П А 8ІЗАНТ1І А РА ьСЬКИ И Ш і

з. завєр ш єі

Собор у м. Толедо. Внутрішній вигляд

Процеси Реконкісти особливо активізувалися у X II-X III ст. У другій половині XII ст. арагонці заволоділи Сарагосою. У 1147 р. було взято Лісабон, що згодом став сто­ лицею Португалії. На початку XIII ст. кастильці завоювали найбільші мавританські князівства — Кордову та Севілью. У другій половині XIII ст. в руках маврів на Піренейському півострові залишилася тільки Гранада, що вже не становило серйозної загрози для християнських держав. Реконкіста призупинилася наприкінці XV ст. Реконкіста сприяла політичній організації іспанських держав. У ході визвольної боротьби виникли місцеві закони, зросла політична роль дворянства та городян, здо­ була привілеї знать, що стало основою для формування станово-представницьких КОРТЕСИ (ІСП. СОГІЄ8 — королівський

двір) — за ф е о д а л ізм у органи станового представництва в країнах П іренейського півострова. Спочатку в к ор тесах засідал и тільки дворяни й д у ховен ств о. З го д о м право посилати св о їх депутатів отримали й міста. У роботі кортесів К астилії брал о участь також вільне селянство, тоді як у Арагоні ця категорія населення не мала свого представництва.

К оролівська капела в Гранаді. Портал

207

В аза з Альгамбри. X IIст .

установ — кортесів. Вони давали дозвіл на збирання податків, виріш ували питання успадкування трону, брали участь у підготовці законів тощо. У 1479 р. інфанта Кастилії Ізабелла вийшла заміж за принца Арагону Фердинанда. Цей династичний шлюб об’єднав дві держави в єдине Іспанське королівство, хоча обидві складові зберегли свої закони й кортеси. П равлінн я Ф ерди нан да та Ізабелли проходило під девізом «Один важливий так само, як інший», що є сим­ волом владної рівноправності. Цей історичний напис було висічено над тронами «католицького подружжя» в замку Алькаеар у Сеговії. Т итул католиц ьки х королів подарував Ізабеллі та Ф ердинандові Папа Римський. Він був винятково символічним для країни, де все ще тривала Реконкіста, яка здійсню валася під гаслом боротьби християнства з ісламом. Усе духовне ж иття Іспанії опинилося під контролем інквізиції. Почалося насильне навернення інш овірців у християнство, а також переслідування і відселення непокірних, що загальмувало розвиток економіки Іспанії.

Д . де Сілое. Скульптури Ф ердинанда Арагонського та Ізабелли Кастильської. Гранада. X V I ст.

» й'ЗАНП ___________________________________________

«.ИИС8П

У 1492 р. після тривалої облоги військо католицьких королів завоювало Гранаду. Південь Піренейського півострова було приєднано до Іспанського королівства. Португалія продовжувала залишатися самостійною. Отже, наприкінці XV ст. завершилось і відвоювання, і об’єднання території Іс­ панії в єдину державу. «Сицилійська вечірня», міські республіки, консули, гвельфи, гібеліни, кондотьєри, синьйорія, тиранія, Реконкіста, кортеси.

1. Визначте, які події відбулися в 718,756,1282,1479 і 1492 роках. 2. Поясніть значення понять і термінів: дож, гвельфи, гібеліни, тиранія, синьйорія, Папська область, «Сицилійська вечірня», Реконкіста, кор-

3. Визначте, які чинники негативно вплинули на розвиток Папської держави. 4. Поясніть, чому на території Північної та Середньої Італії держави створювалися переважно у формі міст-республік. 5. Покажіть на карті нові незалежні держави, які утворилися внаслідок Реконкісти. 6. Поясніть причини і наслідки Реконкісти. 7. У чому виявлявся вплив церкви на розвиток Іспанії? 8. Уявіть, що ви —гід групи туристів у Флоренції. Про які події з історії міста ви б обов'язково розповіли? 9. Опишіть одну з пам’яток арабської культури в Іспанії.

Ель Грека. Толедо під час грози. 1604-1614 рр.

909

У за га л ь н е н н я з а тем ою « Є в р о п а . В ізан тія . А р аб с ьк и й світ» Країна (регіон)

ВиОатш особи

Події

Візантійська імперія

Юг гиніан і Теодора

кодекс Ю стиніана повстання «Ніка» храм Св. Софії іконоборство Золота доба» імперії; розквіт культури перетворення імперії на наймогутнішу державу Європи 1204 — захоплення Константино­ поля хрестоносцями 1453 — завоювання Константино- , поля турками: загибель імперії

Л ев III Ісавр Македонська династія Василь II Болгаробоєць династія Комнинів династія Палеологів

Арабський халіфат

Мухаммед

династія Омейядів, Аббасидів

Скандинавія

вікінги Роллон Л ейф Щ асливий Гаральд Счньозубий Улав Скотконунг королева Маргарета

Ф ранція

Капетінги Людовік IX Святий Ф іліпп IV Красивий

Жанна д ’Арк Людовік XI

610 —зародження ісламу (Корані 622 — «хіджра» — переселення Мухаммеда утворення Арабського халіфату розквіт науки і культури: матема­ тики, астрономії, медицини (Авіценна), архітектури, каліграфії, літератури (збірка казок «Тисяч» й одна ніч») відкриття Гренландії, Ісландії утворе Н ія Нормандії ьідкриї гя островів Північної Америки утворення Данії об’єднання Ш веції в єдину державу Кальмарська унія (1397) хрестові походи судова, грошова, військова реформи 1302 скликання Генеральних штатів; знищення ордена тамплієрів початок звільнення Франції від англійців завершення об’єднання країни

ЄВРО ПА . 8ІЗАН АРАБСЬКИЙ

СІ

Країна *типон)

Видатні особи

Події

Англія

Король Альфред Великий

боротьба з данцями, проведення військової та грошової реформ утворення Денло —області данського права 1066 —завоювання Англії, «Книга Страшного суду» судова та військова реформи, вбивство Томаса Бекета участь у хрестових походах 1215 — Велика хартія вольностей 1265 — Утворення англійського парламенту 1381 —селянське повстання

Вільгельм Завойовник Генріх II Плантагенет Річард Левове Серце Іоанн II Безземельний Симон де Монфор.. Уот Тайлер

Німеччина

Ланкастери і Йорки

1455-1485 — війна Червоної та Білої троянд

Оттон І Великий

962 — коронація; утворення Німецької імперії боротьба з папством, «ходіння в Каноссу» намагання підпорядкувати своїй владі Італію, боротьба з Ломбард­ ською лігою, участь у Третьому хрестовому поході 1356 — «Золота булла» винайдення книгодрукування

\ Генріх IV

Фрідріх І Барбаросса

Карл IV Іоанн Гуттенберг Італія

Мікеле ді Ландо Козимо й Лоренцо Медічі Рожер II Кола ді Рієнцо

Іспанія

Фердинанд та Ізабелла

Торквемада

повстання1чомпі у Флоренції піднесення Флоренції, розквіт культури виникнення Сицилійського королівства повстання в Римі за встановлення республіки та об’єднання італійсь­ ких міст «католицькі королі», 1479 —утворення єдиного Іспанського королі��ства 1492 —завершення Реконкісти інквізиція 811

Станово-представницькі органи влади Англія

Франція

Іспанія

Органи влади

парламент

Генеральні штати

кортеси

Дата скликання

1265

1302

1217 кор. Кастилія

Структура

Палата лордів (барони, вищі церковні ієрархи, абати великих монастирів Палата громад: рицарі (по 2 від кожного граф­ ства); городяни (по 2 від кожного міста)

Палати І —духовенство II — дворянство (дрібне й середнє рицарство) III — представники III стану (заможні городяни)

Завдання

затвердження податків прийняття законів затвердження виплат на потребу короля збиралися за вимогою короля

Періодичність роботи

працює постійно

Статус

не обмежували владу монархів створення умов формування обме­ женої монархії

Причини

невирішеність територіального питання

Привід

претензії англійського короля Едварда III (онук Ф іліп­ па IV Красивого) на французький престол; початок прав­ ління династії Валуа

Основні події

поразки французів біля м. Слейс (1340), Кресі (1346), Пуатьє (1356) 1429 —звільнення Орлеану Ж анною д’Арк

Результат

перемога Франції

Наслідки

відмова Англії від претензій на французьку територію послаблення авторитету королівської влади, що спричини­ ло боротьбу за владу — війну Червоної та Білої троянд зміцнення королівської влади у Франції завершення об’єднання країни за Людовіка XI

Столітня війна (1337—1453^

Є В Р О П А . ВІЗАНТІЇ

С е л я н с ь к і п о в с та н н я у Ф р а н ц ії та л н г л п

в а іу с і.

в

<Рршщія

А нп*

Повстання

Ж акерія

повстання під проводом Уота Т ай­ лера

Дата

1358

1381

Причини

бідування населення, викликане Столітньою війною

Керівник

Гільом Каль —селянин

Уот Тайлер - ремісник

Вимоги

обмеження росту повинностей

повернення до рівності біблійних часів, надання особистої свободи, скасування панщини

Результат Наслідки

Ш

ш

-

пргі&ушення

припинення росту повинностей, створення умов для отримання особистої свободи

скасування панщини, надання селянам можливості вику­ питися на волю, встановлення чітко визначеної пла­ ти за землю

\

Орел - герб Візантії

Геральдичний хрест Плантагенетів

Арабський вершник

Фрагмент декоративного оздоблення середньовічної рукописної книги

9 13

Із цього розділу ви довідаєтеся про: • у тв о р е н н я Ч есько го , П о л ьсько го , Угорськії к о р о л ів с т в та В е л и к о го к н я з ів с т в а Л и то в сь к а характерні ри си держ авн ого у п р авл ін н я цих кра, • в с т а н о в л е н н я м о н г о л ь с ь к о г о пануванню • т е р и т о р ії П ів н іч н о -С х ід н о ї Р у сі й за г р о зу з баї Т евто н сь к о го ордену; • п р и ч и н и т а н а с л ід к и о б ’є д н а н н я зем< ; н авк о л о М оскви; • г у с и т с ь к і в ій н и , б и т в у н а К о с о в о м у п сі Л ь о д о в е побоїщ е й К ул и кові ьку битву; • своєрід н ість к у л ь ту р и П івн ічн о-С хід н ої Рт-І • з н а ч е н н я п о н я т ь і те р м ін ів : гуси т сь к і яійя т аб орит и, чаш н ики, сейм, м а гна т и , ш ія х т а , еі і п осад ник, *З о ло т а О рда», іго, я р л и к , «Судебт: бояри, дворяни, вот чина, ян ичари.

СЛОВ'ЯНИ ТА ЇХНІ СУСІДИ

§ 17. Центральна та Східна Європа Установіть відповідність між особою та подією з нею пов’язаною: 1. Юстиніан

а) будова собору Святої Софії;

2. Кирило і Мефодій

т ^Ш

б) заснування Вільно;

3. Карл IV 4. Гедимін

Ігф Г ^ .

в) кодекс, «Звід цивільного права»; г) створення слов’янської азбуки.

1 П е р ш і д е р ж ав и західних сл о в ’ян. Виникнення сл о в ’я н ськ о ї пи сем но сті

Західні с л о в ’я н и — чехи, поляки, словаки — походять від слов’янських племен, які розселилися на північ від Дунаю аж до Прибалтики та Ельби. Слов’янська спільність Балканського півострова стала основою формування південних слов’ян: болгар, сербів, хорватів, словенців тощо. Перша держава західних слов’ян утворилася в ході боротьби з аварами. Свою назву —князівство Само —вона отримала від імені засновника, напівлегендарного правителя Само. У 623 р. він об’єднав окремі чеські АВАРИплемена й переміг аварів, після чого був обраний кня­ тю ркські п лем ен а, я к і зем і правив 35 років. Князівство Само успішно відби­ в V I ст. завою вали вало також напади франків, які намагалися підкорити п рндунайські рай они , слов’янські землі, але після смерті князя в 658 р. держава засн ували свою дер ж аву розпалася. і п р о іс н у в а л и т а м д о У першій половині IX ст. на частині території сучасної п о ч а т к у I X ст . Словаччини та Чехії утворилася Великоморавська дер­ жава, засновником якої стаЛкнязь Моймир (822-846). У 846 р. король Людовік Німецький скинув Моймира й посадив на княж ий трон його племінника Ростис­ лава, який вирішив звільнитися від німецької опіки, У пошуках союзників він звернувся до візантійського імператора й попросив відрядити м ісіонерів для християнізації місцевого населення, бо це й було нібито причиною нападів німецьких феодалів. У 863 р. в кр аїн у п р и б ул и брати К ирило та М ефодій, які створили перші зразки слов’янської писемності, проповідували християнство, переклада­ ли старослов’янською мовою богослужебні книги. По­ чалося створення церкви, незалежної від німецького єпископа. Німецький король захопив владу у Великоморавській державі й доручив управління двом німецьким маркгра­ фам. Проти німців спалахнуло повстання, що відновило незалежність країни. Однак великоморавський князь Святі Кирило та Мефодій. 916 Ікона. X IX ст. Святополк визнав себе васалом німецького короля, але

для зменшення натиску німців став шукати підтримки в особі Папи Римського. Він погодився прийняти місіонерів папи, а учнів Кирила та Мефодія вигнав із країни. Тому в країні богослужіння слов’янською мовою майже припинилися. Наприкінці IX ст. Великоморавську державу охопили міжусобиці, а в 906 р. сюди вторглися угорці й спопелили квітучі слов’янські землі. Великоморавська держава занепала. Центр політичного розвитку перемістився в чеські землі.

2. Чеське королівство На межі ІХ -Х ст. в Чеському князівстві помітно підноситься князівський рід Пршемисловичів. Саме Пршемисловичі, які очолювали племінний союз чехів, за­ клали основи самостійної Чеської держави з центром у Празі. їхня влада особливо зміцніла за роки князювання Вацяава (921-935). Головною зовнішньою небезпекою для молодої держави стали загарбницькі плани німецького короля Генріха 1 Пта­ холова. Князь Вацлав визнав себе його васалом і зобоь язався сплачувати данину. Це викликало невдоволення з боку чеських вельмож і Вацлава підступно вбили змовники, яких найняв його рідний брат Болеслав.

Пршемисловичі ревно боронили свої права і для зміцнення влади вміло викори­ стовували чвари в Німецькій імперії. Так, князь Вратислав II (1061-1092) підтримав імператора Генріха IV в його протистоянні з папою під час боротьби за інвеституру. У 1085 р. він отримав від нього титул короля. Проте спадкову королівську владу в Чеській державі було встановлено аж наприкінці XII ст. Зростання могутності Пршемисловичів наштовхнулося на опір із боку папи та німецьких правителів із династії Габсбургів. Після підступного вбивства в 1306 р. чеського короля Вацла­ ва III династія Пршемисловичів припинила своє існування. У 1310 р. чеський трон опинився в руках німецьких князів Люксембургів, які в політичному й культурному плані перебували під впливом Франції. За правління першого чеського короля Яна з Люксембурзької династії королівська влада суттєво послабилася. Він майже весь час перебував за кордоном і навідувався в Чехію лише за грошима. Це посилило значення чеського сейму —зібрання вищої шляхти. Ян Люк­ сембурзький загинув 1346 р. у відомій битві при Кресі, де воював на боці французів. На відміну від Яна Люксембурзького, його син Карл І (1346-1378) зміцнив королівську владу й перетворив Чеську державу на могутню монархію. Він дбав про розвиток ремесла й торгівлі, зростання міст. Найбільше уваги Карл прицляв Празі: тут було відкрито університет (1348 р.), зведено розкішні палаци, собори тощо. СЛО В ЯНИ ТА ІХНІ СУСІДИ

«17

Це був перший чеський правитель, який став німецьким королем, а згодом - - ім­ ператором Карлом IV. Через деякий час він підтвердив незалежність Чеського ко­ ролівства «Золотою буллою». Хоча Чехія фактично здобула політичну незалежність, вона продовжувала перебувати під німецьким впливом, який наприкінці XII ст. посилився внаслідок німецької колонізації. Німців вабили міста, бо чеські правителі надавали іноземцям різні привілеї. Невдовзі в руках німецьких колоністів опинилися гірнича справа, торгівля, ремесло, а також міське самоврядування. Така ситуація не могла не ви­ кликати обурення з боку чехів. V

В И В Ч А Є М О

п

Д Ж Е Р Е Л А

им XII ст. І з гра&оти чеського князя С еб е слава II про надання привілеїв німецьким колоністам у Празі 5. Н е п ови н ні х оди ти в похід, хіба тіл ь к и вою вати д о в ед еться за б атьківщ и ну . 6. Якщ о кн язь перебуває в поході за м еж ам и Ч ехії, тоді німці п овинні оберігати П рагу біля кож них воріт з дванадцятьм а щ итами. 7. С удити за вби вство (н ім ц я ) повинен князь... 8. Я кщ о хто-небудь поруш ить м ир між н им и (н ім ц ям и ), то хай ви н н ий п ла­ тить князеві 10 гривень... 15. Якщ о в німця знайдуть вкрадену річ, то її мають вилучити в присутності судді німців. 16. Я кщ о злодій — німець, то його повинен судити князь. 17. У якій би справі не б кл и визнані ви н н им и або зви н увачен и м и німці, н ехай їхні ж інки та діти не несуть зЛ ітк ів і не зазнаю ть образ... 1. Чому чеські князі надавали привілеї німецьким колоністам? 2. Хто здійснював судочинство над колоністами? Чому?

І

1

^

Т

а

і »і

*

-

А

^

і

^

Особливо чехи були невдоволені діями католицького духовенства. До папського Риму надходила велика частина церковної десятини, що збиралася в Чехії. Чи не на кожному кроці продавалися індульгенції та місця в церковному правлінні. Усе це давало чехам підстави для жорстокої критики католицької церкви. 3 . Ян Гу с І гуси тсь к і війни

На початку XV ст. рух чеського народу проти німецького засилля та католицької церкви очолив Ян Гус (1371-1415). Він народився в селянській родині в містечку Гусинці на півдні Чехії. Після закінчення Празького університету Ян Гус от­ римав ступінь магістра й почав викладати тут богослов’я. Згодом він став деканом факультету, двічі виконував обов’язки ректора університету. Це був перший ректор чеського походження. Водночас Ян Гус розпочав проповідницьку діяльність. Свої проповіді він виголошував чесь­ кою мовою і мав великий успіх. Ян Гус крити­ кував ненаситність і заж ерливість вищого ду­ ховенства, закликав позбавити церкву майна та підпорядкувати її світській владі, засуджував симонію і продаж індульгенцій, виступав проти САОВ ЯНИ ТА ЇХН І СУСІДИ

Прага. Сучасне фото

«19

РЕ К Т О Р керівник університету. ДЕК А Н керівник факультету. ІН Д У Л ЬГЕ Н Ц ІЯ папська грамота про «відпущення гріхів», яка надавалася за відповідну плату.

Страта Яна Гуса. Мініатюра. X V ст.

німецького засилля. На його думку, єдиним авторитетом у справах віри та християнських обрядів має бути Святе Письмо, а не накази пап і постанови церковних соборів. Крім того, проповідник вимагав, щоб богослужіння та навчання здійснювалися чеською мовою. Задля цього Ян Гус уклав граматику та орфографію чеської мови. Папа звинуватив Яна Гуса в єресі і став вимагати його покарання. Чеського проповідника викликали на церковний собор у місто Констанцу. Тут йому було за* пропоновано зректися своїх поглядів або вмерти, Однак глибока віра у свою правоту і велика людська гідність не дозволили Гусові відступити від власних переконань. Тоді собор засудив Яна Гуса до страти і 6 липня 1415 р. його було спалено як єретика. Страта Яна Гуса стала поштовхом до розгортання ши­ рокого руху його прибічників —гуситів. У липні 1419 р. в Празі вибухнуло повстання міщан, у ході якого владу короля, по суті, було ліквідовано. Це стало початком гу­ ситських війн, що тривали упродовж 1419-1434 рр. У гуситському русі сформувалися дві течії: чашники і таборити. Чашники — переважно заможні міщани і знать —хотіли встановити єдиний для духовенства та мирян обряд причастя хлібом і вином. Такий обряд като­ лицькою церквою передбачався для священиків, миряни ж причащалися лише хлібом. Символом чашників стала чаша —посудина для церковного вина. Крім того, вони вимагали проведення богослужіння чеською мовою. Таборити ж були налаштовані більш рішуче. Назва цього крила походить від місця розташування їхнього Т ~> ґ4

В И В Ч А Є М О Д Ж Е Р Е Л А XV ст. Італійський учений, секретар папської курії П одж о Браччоліні про засудж ення Яна Гуса на церковному соборі в місті Констанці Голова собору запропонував Гусові зректися цього всього; але той Чех [Гус], звівшись, вигукнув: <Я не збираю ся відступати від свого вчен н я і віри,..» Так само й С и п зм у н д [імператор] настійливо й суворо запропонував Чрху зректися свого вчення... Тоді Гус сказав таке: *Я не м еж у зр ек ти ся ж одного п олож ення, на­ писаного або проголош еного мною...» Усі були настільки збуджені, щ о лам али столи і ки д ал и ся їхнім и уламками, Під цей гамір володар пішов. М іг би піти і Гус, я к б и схотів, Він, проте, п овернувся у свою в ’язницю . К оли в храмі вже не бу л о нікого, проти вн ики Гуса сп охватили ся за ним. Вони розп оряди л и ся бити на сполох і стерегти міські брами, щ об він не зм іг утекти з міста. Однак, увійш овш и до в ’язниці, знайш ли Гуса, який стояв на колінах і щиро м олився. Сторож а навіть не зачинила двері в’язниці, захоплю ю чись благородством Гусової душі. 1. У чому проявиш ся глибока віра Яна Гуса? 2. Я к ви вважаєте, чому він обрав смерть, а не зречення? З . У чому виявилася підступність імператора? 2 90

ІІ

1

С Л —А

>

--

-Л-ЛчХ

Р і/ін и м і м у Д і в о ч и й К а ч т ь . я к и й у ч а с ф с ш к н ш г й о т б и в

резиденцією католицького дворянства

К и г іа п ( М

Ц

М

Люксембурзький. XV ст .

укріпленого поселення - на горі Табор. Вони не заперечували вимоги чашників, але хотіли радикальних політичних і церковних змін. Таборити виступали за державу без короля, за загальну рівність у суспільстві та скасування селянських повинностей. До таборитів належали збіднілі рицарі та священики, селяни й городяни. У декількох битвах гу Л ти вщент розбили військо феодалів-католиків. Основ­ ною силою гуситів була а пя таборитів, яку очолював рицар Ян Ж иж ка. Він уміло керував піхотинцями при наступі та обороні. Таборити винахідливо бу­ дували укріплення з возів. До подібного способу згодом вдавалися і запорозькі козаки. Н а зупинках чехи скріплювали вози ланцюгами, а між ними робили за­ городи з дощок. Такі укріплення та використання легких гармат сприяли воєнним успіхам. Папа та імператор також пішли на хитрість: вони задовольнили вимоги чашників. Після цього чашники припинили боротьбу, що спричинило ослаблення гуситського руху. У 1434 р. чашники разом із німецьким військом виступили проти таборитів і розбили їх у битві під Ліпанами. Гуситські війни загалом припинилися, хоча окремі вцілілі загони таборитів продовжували боротися, а їхнє укріплення Табор —трималося до 1452 р. Наприкінці XV ст. Чеська держава стала зразком віротерпимості серед христи­ янських держав Європи: тут уживалися католицька та незалежна від Риму гуситсь­ ка церква. Внаслідок гуситських воєн також було покінчено з німецьким засиллям і створено можливості для розвитку чеської мови та культури. 4 . У г о р с ь к е к о р о л ів ств о

На землі середнього Подунав’я - територію сучасної Угорщини - угорські племена прийшли у 896 р. На чолі угорських племен стояв вождь Арпад. Саме від нього бере початок князівська, а згодом і перша королівська династія Угорщини — Арпадовичів (правили до 1301 р.). Усю першу половину X ст. загони угорських кінотників спустошували й грабували землі Італії, Франції, Німеччини і навіть доходили до Ютландії. «О Боже, порятуй нас від угорських стріл!» - молилися ченці в монастирях. У 955 р. німецький король Оттон І ущент розгромив угорське 2 2 1 С Л О В ’ЯН И Т А ЇХН І СУСІДИ

військо. Як наслідок, набіги припинилися, а самі угорці остаточно осіли в Панноніі, завдяки чому збереглися як народ. Засновником угорської держави традиційно вважають Іштвана І Святого (бл. 974-1038), прямого нащадка Арпада. Здолавши у впертій боротьбі родичів і приборкавши знать, він об’єднав зайняті угорськими племенами землі. По всій країні Іштван наказав будувати замки, які стали адміністративними центрами. У розбудові держави він спирався на досвід іноземців, передусім німців. Після його одруження з баварською принцесою країну наводнили рицарі та місіонери з німецьких земель для навернення населення в християнську віру. Визнаю­ чи заслуги Іштвана, Папа Римський надіслав йому королівську корону, яка увінчала голову мудрого правителя в перший день 1001 р. Так Угорщина стала королівством.

Легенда розповідає, як напередодні Різдва 1000 р. папа Сильвестр II побачив сон. Ніби з’явився до нього від Господа ангел і прорік: «Знай, завтра рано-вранці до тебе прибудуть посли від невідомого народу і будуть просити від тебе для свого князя разом з апостольським благословінням і королівську корону. Так ось, коро­ ну, яку вже раніше виготовили за твоїм наказом, без вагань віддай тому князеві, якщо тебе про це попросять. Бо знай, корона має належати йому разом із почес­ ним титулом короля за його життєві заслуги». І так сталося. Невідомим народом були угорці, і просили вони корону, що насправді виготовлялася для польського князя Мєшка. Та виконуючи волю Небес, папа віддав корону Іштванові.

У XI ст. угорські правителі тривалий час вели вперту боротьбу з німецькими імператорами, які прагнули перетворити їх на своїх васалів. Водночас королі Угор­ щини намагалися підтримувати дружні стосунки з Київською Руссю. Так, донька великого князя київського Ярослава Мудрого АнастаСія була одружена з угорсь­ ким королем Андрашем І (1045-1051). Незважаючи на військові успіхи угорських королів, їхня влада послаблювалася через міжусобиці, які зміцнювали становище верхівки знаті —баронів або магнатів. Середні та дрібні землевласники змусили короля Андраша II в 1222 р. видати «Золоту буллу», яка містила гарантії дотриман­ ня свобод і вольностей усіх знатних людей, обмежувала вплив іноземців, а також надавала право чинити опір королю, якщо рін не виконуватиме своїх обіцянок. У середині XIII ст. країна була розгромлена монгольськими військами на чолі з ханом Батиєм. Після відходу загарбників Угорська держава тривалий час підніма­ лася з руїн. У 1301 р. помер останній представник династії Арпадовичів. За підтрим­ ки папи на угорському троні утвердився Карл Роберт, представник Анжуйської династії, яка правила в Неаполітанському королівстві. У середині XV ст. в Угорському королівстві формується вищий орган станового представництва Державні збори. Як правило, вони збиралися один раз на рік і виконували законодавчі функції, давали дозвіл на збирання податків, обирали королів тощо. У Державних зборах засідали магнати, дворяни, представники духо­ венства і міст. Але через недостатню організацію міст роль городян у державному 922 управлінні була мізерною.

У розбудові Угорської держави значних успіхів досяг король Матяш Корвін (1458-1490). Це був розумний правитель, мужній полководець, високоосвічена люди­ на, яка розумілася на мистецтві й підтримувала розвиток науки. Він зумів зосередити всю повноту влади у своїх руках, використовуючи королівську канцелярію, у якій працювали фахівці з університетською освітою. Голов­ них службовців Матяш Корвін вибирав із середнього дворянства, бюргерів і навіть селян. Щоб позбутися впливу магнатів, король наймав військо, залежне тільки від нього. Правління Матяша Корвіна стало для Угорщи­ ни золотим періодом, якому, однак, не судилося тривати довго. До кордонів країни невпинно насувалися турецькі завойовники. Після поразки угорської армії під Могачем (1526) країна розпалася на три частийЙ.

Матяш Корвін, король Угорщини. Гравюра на дереві. 1575 р. • Ч ом у худож ник зобразив ко р о л я у вінку?

5. Середньовічна Польща. Велике князівство Литовське

Слов’янські племінні союзи, з яких постала Польська держава, займали простір між ріками Одером, Віслою і Вартою. У X ст. с е р е д \и х підноситься князівська династія П'ястів, яка й об’єднала під своєю владою майже всі польські землі. Головною резиденцією перших П’ястів було Гнєзно. Легенда пов'язує виникнення Гнєзна з міфічним прародичем поляків —Лєхом. На цьому місці Лєх, нібито, побачив орлині гнізда, а високо в небі над ними —білого орла в променях сонця, що заходило за обрій. Зображення білого орла на червоному щиті поши­ рилося саме за правління П’ястів, а з кінця XIII ст. воно стає офіційним символом Польської держави. Першим достовірно відомим польським князем із цієї династії був Мєшко І (963-992), який відкинув поганство й разом зі своїм народом прийняв християнство като­ лицького зразка. Наприкінці свого правління Мєшко І об’єднав усі польські терени між Одером і Віслою, за винятком Краківської землі. ■• ■ ■ —у - '< — В И В Ч А Є М О

Орел — офіційний символ Польсько\ держави

Д Ж Е Р Е Л А

X ст. Арабський купець Ібр аїш ібн Я к уб про князя Мсшка І ... \ що стосується держави Мешка, то вона найбільша з їхніх [с~юв ІС Ь К И } „фаїн. Багата вона на різний крам, м’ясо, мед і рибу. Збирає він [Мєшко] податки в торгових динарах. Йдуть вони на оплату його воїнам... Має він три тисячі воїнів у панцирях, розділених на загони, а одна сотня їх варта десяти сотень інших [воїнів]. Дає він цим мужам одяг, коней, зброю і все, чого тільки вони потр. бують. 1. Н а що багате польське князівство ? / Якою була армія князя Мешка І?

СЛО В'ЯН И Т А ЇХН І СУСІДИ

П ольське корол івство зм іц н іл о за правління Мєшкового сина Болеслава І Хороброго. Йому вдало­ ся приєднати до своїх володінь Краківську землю. Так було завершено процес об’єднання польських територій у єдину державу. Болеславові довелося побувати і в Київській Русі: він допомагав своєму зятеві Святополку в боротьбі з Ярославом Мудрим за великокняжий стіл. Війська Болеслава зайняли Київ і князем став Святополк. Повертаючись додому, Болеслав захопив руські Червенські міста і приєднав їх до Польщі. Проте невдовзі щ Ярослав Мудрий вигнав Святополка з Києва, а згодом повернув і Червенські міста. У 1025 р. Болеслав Хоробрий коронувався в Гнєзно королівською короною. Це місто ще деякий час зали­ », . у . „ .... ... шалося столицею Польської держави, а в середині XI ст. К раків Х ім м Святої Мсцлі Ґ ’ . ..... нею став Краків, якии був столицею Польщі до XVI ст. Після смерті Болеслава Хороброго Польське королівство втрачає могутність і розпадається на окремі князівства. Країна стає легкою здобиччю для сусідніх дер­ жав. У 1157 р. німецький імператор Фрідріх І Барбаросса змусив польських князів визнати його зверхність і сплачувати данину. Через півстоліття більшість із них зуміла звільнитися від цієї опіки. Але водночас зросла залежність польських князів від папства. У середині XIII ст. Тевтонський (Німецький) орден захопив Пруссію, а 1308 р. — Східне Помор’я, тим самим закривши Польщі вихід до Балтійського моря. Великим лихом для країни була також монгольська навала. Завойовники спус­ тошили й пограбували значну територію Польщі, спалили багато міст, серед яких Люблін, Сандомир, Краків. Навесні 1241 р, в битві під Ле^ніцею польське ополчення зазнало від монголів поразки. І хоча польські землі не потрапили в монгольське ярмо, країна неодноразово відчувала на собі лихе сусідство. Про ті далекі часи в старому Кракові нагадує передзвін, що доноситься з храму Святої Марії. Дзвін лунає щогодини, і вдень, і вночі, взимку і влітку, і завжди повторюється чотири рази: для півночі, півдня, сходу і заходу. Передзвін відтворює просту мелодію і завжди рантово обривається. Він нагадує про сурмача, якому поцілила в горло монгольська стріла, колий той подавав сигнал тривоги мешканцям міста. Цей пере­ рваний сигнал дав змогу городянам утекти. Ті, які вижили, у такий спосіб увічнили пам’ять про героя. Наприкінці XIII ст. визріли передумови для відродження Польської держави. Із метою централізації країни король Казимир III (1333-1370), прозваний Великим, провів ряд реформ. Він видав кодекс законів, поділив Польщу на адміністративні одиниці —воєводства, створив центральні органи влади: королівську раду, канцелярію, скарбницю, суд тощо. Було проведено грошову реформу й запроваджено єдину мо­ нету —краківський гріш. У 1364 р. було засновано Краківський університет. У XV ст. Польська держава перетворилася у станову монархію. Дії королівської влади обмежував орган станового представництва —сейм. Із другої половини XIV ст. історія Польщі надовго поєдналася з Великим князів­ ством Литовським, яке виникло в середині XIII ст. Безпосередньою причиною зближення була загроза з боку тевтонських рицарів, чиї напади завдавали чималої

шкоди як Польщі, так і Литві. Але були й інші причини. Польща, відродившись після монгольської навали, по­ жадливо оглядала відкриті простори на Сході. Натомість литовська знать із тривогою придивлялася до піднесення сусідньої Московської держави і в разі протистояння з нею сподівалася на підтримку Польщі. У серпні 1385 р. в замку Крево було укладено польськолитовську унію. Згідно з її положеннями, Ягайло, л и­ товський князь, зобов’язався разом зі своїми підданими прийняти християнство за католицьким зразком, узяти шлюб з Ядвигою, польською королевою та об’єднати Ве­ лике князівство Литовське з Польським королівством. Наступного року Ягайло охрестився, був обраний польським королем і одружився з Ядвигою. Він зійшов на польський трон під іменем Владислава II (1386 1434). Так було започатковано правління Я г е л і о н с ь к о ї д и н а с т ії (від польського варіанту імені Ягайла —Я г е л л о ) . Кревська унія значно зм іцнила позиції Польщі й Литви в боротьбі з Тевтонським орденом. У 1410 р. біля села Грюнвальд об’єднане військо польських, ли ­ товських, українських, білоруських, російських полків, молдавського загону, частин кримських татар і чеських найманців ущент розгромило тевтонських рицарів. Військову могутність Тевтонського ордену було зламано і він припинив наступ на Схід. Це сприяло посиленню авторитету Польщі й Литви.

А

'

'4

Марчела Боціареллі. Король Ягайло

Князівство Само, Великоморавська держава, Золота булла (1356), Ян Гус (1371-1415), гуситські війни (1419-1434), Матяш І Корвін (1458-1490), Ка­ зимир III (1333-1370), Кревська унія (1385), Грюнвальдська битва (1410). 1. Поясніть значення понять: сейм, шляхта, магнати, унія. 2. Визначте, які події відбулися у 863 р., 1356 р., 1419 1434 рр., 1410 р. 3. Покажіть на карті територію Чехії, Польщі, Угорщини, Великого князівства Литовського.

ї ї ^ V » V

4. Поясніть, що було причиною до утворення держав у слов’янських народів Центральної та Східної Європи. 5. З ’ясуйте причини й наслідки гуситських війн. Чи можна вважати їх визвольними? Чому? 6. Порівняйте спільні та відмінні риси у двох течіях гуситського руху. 7. Ч о м у брати-просвітники Кирило й Мефодій визнані церквою святими? 8. У чому полягає значення Грюнвальдської битви? Уявіть, що Грюнвальдську битву виграли тевтонці. Як це вплинуло б на розвиток країн регіону? СЛО В'ЯНИ ТА ЇХН І СУСІДИ

Р У С Ь К І К Н Я З І В С Т В А в Х ІІ-Х ІІІ ст. М О Н ГО Л Ь С Ь КА НАВАЛА

НОВГОРОД

^СС*

Ч ЕР Н ІГІВ

М ежа р уських зем ель у першій половині X III ст. ' Похід руських к нязів 1223 р Поразка р уських князів у битві на річці Калці

1 (С у б е д е я і Дж ебе) у 1223 р . ' Походи хан а Б а ти я У 1 2 3 7 -1 2 4 2 рр Кордони Зо л о то ї Орди

§ 18. Північно-Східна Русь. Утворення М осковської держави 1. Згадайте, у чому полягає значення Любецького з’їзду князів. Назвіть причини феодальної роздробленості. 2. Охарактеризуйте географічне положення території між Окою та Вол­ гою. Які вигоди забезпечувало таке положення для населення порів­ няно з Подніпров’ям? 1. В олод им иро-С узА альське К Н Я З ІВ С Т В О

Далекою околицею могутньої Київської держави Рюриковичів була територія між Окою та Волгою. Вона називаладл «землею за великим лісом» — Заліським краєм. Найдавнішими містами цього краю були Ростов і Суздаль. За їхньою назвою стали іменувати весь край. Володимир Мономах, якому ця територія дісталася за рішенням з’їзду князів у Любечі, відправив князювати в ній свого малолітнього сина Ю рія, прозваного згодом Довгоруким. Князь Володимир Мономах неодноразово бував у Заліському краї. У 1008 р. на р. Клязьмі він заснував місто, яке на свою честь назвав Володи­ миром (Владимиром). Ч

У 1147 р. відбулася зустріч Юрія Довгорукого з другом і союзником —новгородсіверським князем Святославом Ольговичем. Цим роком датується перша літописна згадка про Москву. Вважається, що раніше Москва й прилеглі землі належали боя­ рину Степанові Кучці, у якого їх відібрав Юрій Довгорукий. В И В Ч А Є М О

Д Ж Е Р Е Л А

X I V с т . П е р ш а з в іс т к а в « їл а -п ін с ь к о м у л іт о п и с і» п р о М о с к в у

У рік 1147 піш ов Ю рій воювати Н овгородську волость... А до С вятослава приславш и [посла], Ю рій повелів йом у С м ол ен ську волость пустош и ти І С вято сл ав піш ов і захоп и в лю дей у в ер х ів’ї [ріки] П ротви, і та к и м чином н аб р ал а здобичі д ру ж и н а С вятославова. І при славш и [посла], Ю рій передав [йому]: «П рийди д о мене, брате, в М оскову*.

слов яни та Їхні сусіди