1. Вибір імені versus вибір шляху...
руському обігу не фігурувала. Цей лист, слід думати, був написаний «під диктовку» котрогось із грецьких візитерів, бо наступного року патріарх Мелетій Пігас теж просив царя про підтримку Львівського братства, що вказує на «скоординований» характер акції. Що ж до запровадження грецизму «Мала Росія» в питомо руський дискурс, то тут ініціатива, схоже, належала Йоану Вишенському — ченцю одного з монастирів на Афоні, вихідцю з-під Перемишля, палкому пропагандисту «чистого», себто грецького православ’я. Близько 1599–1600 років Вишенський адресує своїм землякам-русинам послання із закликом остерігатися «латинських принад». Багаторазово вживаючи вислів «Мала Росія», афоніт, проте, редукує це поняття: в його посланні ним позначено не всю Київську митрополію, простягнуту по Великому князівству Литовському й Польському королівству, а лише її «польську» (українську) частину. Як він пише, йому стало відомо «від Лядської землі, себто Малої Росії», що на її мешканців «напали злі єресі»50. Аж до появи на руському горизонті чергового східного ієрарха, єрусалимського патріарха Теофана, поняття «Мала Росія», судячи з нині відомих текстів, забулося. У 1620 році, переїжджаючи через Київ, Теофан посвятив митрополита й кількох єпископів. У відповідному патріаршому посланні було оголошено про поставлення даних осіб на «престоли Малої Росії»; тоді ж патріарх видав два пастирські благословення Київському братству «в Малій Росії»51. Наступні поодинокі випадки вживання цього поняття аж до середини ХVІІ століття фіксуються виключно в київському церковному середовищі. Зокрема, в ході проаналізованого Сергієм Плохієм зародження тут ідеї загальноруської (російсько-українсько-білоруської) спорідненості знову виринають формули «Велика і Мала Росія»52, а в листах київських митрополитів, адресованих до Москви, їхня титулатура оздоблюється «політично коректною» формулою «усієї Малої Росії»53. На суто «експортний» характер цієї формули вказує 50 Вишенський, Іван. Вибрані 51 Архив
твори / Упор. В. Л. Микитась. К., 1972. С. 57.
ЮЗР. Ч. І, т. 5. С. 4; Памятники. Т. 2. С. 395, 400.
52 Plokhy
S. The Cossacks and Religion in Early Modern Ukraine. Р. 287–291.
53 Пор. такі
листи митрополита Ісайї Копинського 1622 та 1626 років (Воссоединение Украины с Россией. Документы и материалы. Т. 1. Москва, 1954.
27