1. Вибір імені versus вибір шляху...
Як бачимо, освітній фундамент для засвоєння «антилатинської» назви Ρωσία/Росія був цілком достатній. Паралельно добрячу в’язанку хмизу в «антилатинські» настрої підклала згода кількох православних ієрархів на унію з Римо-Католицькою Церквою, проголошена 1596 року у Бересті. Власне після Берестейської унії, як уже не раз відзначалося, почала стрімко зростати конфесійна нетерпимість. За висловом одного з авторитетних сучасних дослідників цієї проблеми Михайла Дмитрієва: «Свідомі» православні відтепер дуже боялися перетворитися на католиків (уніатів), католики й уніати — заразитися «схизмою», ті й другі стали ретельно берегтися від впливів протестантизму28.
У такий спосіб поле для «грецького» іменування Русі було розчищене, і слово Росія тріумфально увірвалося у вжиток «свідомої» православної еліти29. З-поміж ранніх прикладів його підкреслено сумлінного вживання варто згадати привітальні вірші 1591 року учнів Львівської братської школи на честь її відвідин київським митрополитом Михайлом Рогозою. Школярська муза тут вочевидь перестаралася — у короткому тексті Росія та російський народ згадано аж сім разів, а митрополита названо «єдиним оком Росії»30. Зі спалахом у 1620-х роках активності вченого осередку при КиєвоПечерському монастирі, а з 1632 року — при новоствореному Києво-Могилянському колегіумі Росія взагалі перетворилася на бренд православного інтелектуала. Байдуже, по-руськи, по-польськи чи по-латині він писав, і байдуже, якою була міра його терпимості до всього польського, — над цим горує мода на «справжнє», «питомо православне» іменування Русі. Відтак, на сторінках київських текстів у цілком мирному сусідстві уживаються «латинська» Роксоланія з «антилатинською» Росією — ідеологія ідеологією, а бренд 28 Дмитриев М. А. Между Римом и Царьградом. Генезис Брестской церковной унии 1595–1596 гг. Москва, 2003. С. 285. 29 Пор. спостереження:
Sysyn F. Е. The Image of Russia and Russian-Ukrainian Relations of the Late Seventeenth and Early Eighteenth Centuries // Culture, Nation and Identity: The Ukrainian-Russian Encounter. Р. 117–118. Див. також: Plokhy S. The Two Russias of Teofan Prokopovyč. Р. 343–344. 30 Цит. за
передруком: Пам’ятки братських шкіл на Україні. С. 170–178.
21